0

Міжнародний благодійний фонд «Нове Покоління» у співпраці з Help Us Help The Children, проектом Канадського фонду «Дітям Чорнобиля»,

презентують Збірку Таборових матеріалів 2013 … … з вірою в усіх вихователів дитячих будинків, шкіл-інтернатів та

реабілітаційних центрів по всій Україні, котрі щоденно працюють з дітьми-сиротами та дітьми, позбавлені батьківського піклування -

а це в вищій мірі є Вчинком!

1

2

КОНТАКТИ:

HELP US HELP THE CHILDREN

A Project of Children Of Chornobyl

Canadian Fund

2118-A Bloor Street West, Suite 200

Toronto, Ontario

M6S 1M8 Canada

Tel.: (416) 604-4611

Fax: (416) 604-1688

E-mail: www.cccf@bellnet.ca

Website:huhtc.ca

Facebook: Help Us Help The Children

МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД

«НОВЕ ПОКОЛІННЯ»

вул. Ярославів Вал, 9

м. Київ, Україна, 01030

Тел.: +380 44 279 41 69

+380 67 551 78 15

+380 66 599 60 69

E-mail: j.vokalyuk@novepokolinnya.com.ua

Website: www.novepokolinnya.com.ua

Facebook: Нове Покоління

3

Пам’яті «Тієї, що греблі рве…»,

пані Ірени Вжесневської…

…присвячується Збірка таборових матеріалів 2013.

Жінка непересічних талантів з безмежною любов’ю і вірою в Україну, з

животворною силою, котру передала своїм дітям та онукам, стверджувала, що

«..Мова дозволяє вивчити нашу історію, історію нашої церкви, наші обряди,

традиції, нашу культуру, все те вивчити з українських джерел. Ми маємо

домагатися, щоб в українських середовищах уживати та шанувати українську

мову. У спільній співпраці спрямуймо увагу і зусилля для належного виховання

молодшого покоління. Включаймо їх у громадські програми праці, підтримуймо

їхні зацікавлення і завжди пам’ятаймо про участь молодших у наших релігійно-

громадських починаннях. Вкажімо сучасному молодому поколінню, що ідейно

цілеспрямована праця над собою запевнить нам повагу в широкому світі,

розвине і запевнить свідомість української ідентичности. Це значить, що вони

зможуть краще пізнати себе і свій народ»!

Саме ці базиси закладені в ідейній програмі таборової збірки, саме ці принципи є

наріжним каменем різних видів діяльності під час таборування задля досягення

мети – ознайомити і передати культурну спадщину нашого народу, це

багатюще джерело нашого буття, Новому Поколінню!

4

Шановні учасники та учасниці табору!

У наших завданнях гуманітарної праці кількох поколінь, яких виростила чужина, наші почування ведуть нас на дорогу помочі «Ближньому у потребі» в країну наших предків – Україну. Жива віра, чинна праця, любов – це невмирущість «Доброго діла», а в данім випадку – поміч українській дитині-сироті, і все це є силою служіння ідеї Богові і українському народові. Наші серця в яснім бажанні старались зробити все, що є в нашій силі, щоб світ став кращим, а ці вічно живі ідеали є символом зрілості, шляхетності добровольця української нації, де б ми не жили.

Проект «Допоможіть нам допомогти дітям» / Help Us Help The Children впродовж багатьох років здобув певне число прихильників, які перейнялися ідеєю «Доброго діла», і як доказом цього є добровольці України, котрі із розумінням для виховних справ дитині у

потребі, працюють сьогодні. На здобутках гуманітарної праці основоположники проекту «Допоможіть нам допомогти дітям» / Help Us Help The Children дивляться у минуле, сьогодення та майбутнє. Наші успіхи минулого зобов‘язують усіх нас до діяльності в майбутньому.

І ось два десятиліття по нашому почину вітаю Вас на фантастичному літньому таборі 2013, що має назву: «Подорож крізь часи»! Ми маємо змогу організувати цей табір для дітей-сиріт завдяки зусиллям, праці та часу щирих людей, котрі мешкають в Канаді, США та Україні, котрі вірили і вірять в українських дітей, в їхній потенціал, в їхній успіх, в Нове Покоління, в Україну!

Літній табір 2013 для кожного з нас є грандіозною подією, адже наша мрія здійснюється – Нове Покоління крокує вперед! Випускники програм Help Us Help The Children заклали перші щаблі свого успішного дорослого життя, і вони приїздять на Літній табір 2013, щоб поділитися з нами своїми досягненнями, надихнути дітей-сиріт на досягнення поставлених цілей, що є красномовною подякою за нашу віру, за наше стремління та працю!

Мої слова вдячності всім організаторам, донорам, меценатам та волонтерам, які працювали над «Подорожжю крізь часи»!

Бажаю всім феноменальних днів на таборі, нових друзів та пригод, здоров‗я та успіхів!

З повагою,

Руслана Вжесневська

Засновник та керівник проекту «Help Us Help The Children»

Президент МБФ «Нове Покоління»

5

Шановні таборовики!

Міжнародний благодійний фонд «Нове Покоління» спільно з «Help Us Help The Children», проектом Канадського фонду «Дітям Чорнобиля», проводить щорічний проект «Літній табір 2013» уже поспіль 16 років!

Цей табір є особливим для кожного з нас, ми святкуємо 20 річницю діяльності Help Us Help The Children на теренах України – 20 років мрій, віри, наснаги, натхнення, колосальної роботи неймовірної кількості людей за океаном, в Канаді та США, і тут в Україні!

Літні табори 1996-2012рр. змінювали і змінюють світогляди багатьох дітей-сиріт, вихователів, волонтерів, майстрів та й самих координаторів і спонсорів! Все це знайшло відлуння в новому поколінні дітей-сиріт, до сердець котрих знайшли ключі перші волонтери проекту в далекому 1996, знаходять і зараз пліч-о-пліч з дітьми-сиротами, колишніми учасниками програм – в попередні роки, успішними молодими людьми – сьогодні!!! Цьогорічний Літній табір 2013 присвячений визнанню та подяки кожному, хто мав мрію допомогти дітям-сиротам через наш фонд. Приблизно 350 дітей-сиріт з різних шкіл-інтернатів та дитячих будинків візьмуть участь у таборовій програмі.

Тема Літнього табору 2013 – «Подорож крізь часи», котра означає, що протягом двотижневого перебування дітей-сиріт на таборі діти уявно «подорожуватимуть» з 1996 по 2012 рік і візьмуть участь у незабутніх заходах минулих таборів. Діти познайомляться з історією HUHTC, дізнаються, чому вони (діти-сироти) такі важливі для нас та людям з-за кордону, відвідають неймовірну кількість майстерень. Таборова програма буде дуже різноманітною! Також буде сходження на Говерлу, найвищу точку України, досліджуючи місцевість мальовничих Карпат, тернові ігри, спортивні змагання тощо!

Ми запрошуємо Вас поринути у вир незабутніх подій, котрі змінять життя дітей-сиріт та Ваші життя, котрі запалять у серцях дітей та Ваших серцях вічну любов до українських традицій, звичаїв та обрядів, до історії Батьківщини, до українського слова, до української пісні, до України! Ми поділимося з Вами зі скарбницею української культури, пробудимо Ваше усвідомлення національної приналежності – і кожен з Вас відкриє в собі українську духовність, і разом станемо взірцями для прийдешнього Нового Покоління!

Бажаємо Вам успіху та приємних вражень від табору!

З повагою,

Юлія Вокалюк

Виконавчий директор МБФ «Нове Покоління»

6

ЗМІСТ

ПРОГРАМА ЛІТНЬОГО ТАБОРУ 2013 ....................................................................................... 9

ВИШКІЛ ....................................................................................................................................... 14

ПРОГРАМА ВИШКОЛУ 2013 ..................................................................................................... 15

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ТАБОРІ ........................ 17

ПОРАДИ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ У РОБОТІ З ДІТЬМИ ............................................................... 18

ПРАКТИЧНЕ ПРОВЕДЕННЯ ГУТІРОК ..................................................................................... 21

СХЕМА ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ............................................................................................. 22

ПРАВИЛА ТАБОРУ .................................................................................................................... 23

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ТАБОРУ .................................................................................................... 24

ПАМ'ЯТКА ПО ПЕРШІЙ ДОЛІКАРСЬКІЙ ДОПОМОЗІ ............................................................. 25

TEAM BUILDING – СТВОРЕННЯ ЧУДОВОЇ КОМАНДИ ......................................................... 27

Основні вправи зі створення команди ................................................................................. 27

7 ключових показників високої підготовки команди ............................................................ 28

8 ключових факторів ефективної роботи команди ............................................................. 28

Як згуртувати дитячий колектив ........................................................................................... 30

ТАБОРОВІ МАЙСТЕРНІ 2013 ................................................................................................... 31

«Психологічне та духовне Я» ............................................................................................... 31

«Здорове Я» ........................................................................................................................... 32

«Художнє Я» .......................................................................................................................... 32

«Я Лідер» ................................................................................................................................ 32

«Комп‘ютерний клас» ............................................................................................................ 32

«Флористика» ......................................................................................................................... 32

«Бойовий гопак» .................................................................................................................... 33

«Швейна майстерня» ............................................................................................................ 33

«Барабано-манія» .................................................................................................................. 33

«Співаймо разом» .................................................................................................................. 34

«Робота зі шкірою» ................................................................................................................ 34

«Авіабудування» .................................................................................................................... 35

«Спортивна майстерня» ....................................................................................................... 35

«Писанкарство» ..................................................................................................................... 35

«Гра на дримбах» .................................................................................................................. 38

«Бісероплетіння» ................................................................................................................... 38

«Фарботерапія» ..................................................................................................................... 39

«Йога» ..................................................................................................................................... 40

«Анімація» .............................................................................................................................. 41

«Макіяж» ................................................................................................................................. 41

«Казкотерапія» ....................................................................................................................... 41

«Гончарство» ......................................................................................................................... 42

7

«Ткацтво» ............................................................................................................................... 42

«Творче Я» ............................................................................................................................. 42

«Протидія торгівлі людьми» ................................................................................................. 43

«Літературне Я» ..................................................................................................................... 43

«Гра тіней» ............................................................................................................................. 44

«Кунг-Фу» ................................................................................................................................ 45

ІСТОРІЯ Help Us Help The Children .......................................................................................... 46

ХРОНОЛОГІЯ ЛІТНІХ ТА ЗИМОВИХ ТАБОРІВ 1996-2012 .................................................... 48

ЛІТНІ ТАБОРИ 1996 – 2012 ...................................................................................................... 55

Літній табір 1998 .................................................................................................................... 55

ФІЗИЧНІ ІГРИ І ЗАБАВИ У НАРОДНОМУ ПОБУТІ В ПЕРІОД КИЇВСЬКОЇ РУСІ ЯК

ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ .................................................................................... 56

Літній табір 1999 .................................................................................................................... 62

Літній табір 2000, 2001, 2003 та 2005 .................................................................................. 76

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА ................................................................................................... 76

ВИПУСКНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЕКТУ «СТИПЕНДІАТ» ............................................. 78

Літній табір 2002 та 2011 ....................................................................................................... 87

Літній табір 2008 .................................................................................................................. 121

Літні табори 2004, 2007 та 2012 ......................................................................................... 134

КАНАДА ............................................................................................................................ 134

УКРАЇНА ........................................................................................................................... 152

ІНДІЯ ................................................................................................................................. 159

Літній табір 2009 .................................................................................................................. 163

ГУТІРКИ АБО ГУРТКОВІ ЗАНЯТТЯ ....................................................................................... 173

ГУТІРКА № 1. ....................................................................................................................... 174

ГУТІРКА № 2 ........................................................................................................................ 176

ГУТІРКА № 3 ........................................................................................................................ 177

ГУТІРКА № 4 ........................................................................................................................ 189

ГУТІРКА № 5. ....................................................................................................................... 193

ГУТІРКА № 6. ....................................................................................................................... 195

ГУТІРКА № 7 ........................................................................................................................ 200

ГУТІРКА № 8 ........................................................................................................................ 204

ГУТІРКА № 9 ........................................................................................................................ 207

ГУТІРКА № 10. ..................................................................................................................... 213

Протидія торгівлі людьми (пам‘ятка) .............................................................................. 215

ГУТІРКА № 11 ...................................................................................................................... 216

ГУТІРКА №12 ....................................................................................................................... 222

ТЕРЕНОВІ ІГРИ Літнього табору 2013 ................................................................................... 225

Теренова гра №1 ................................................................................................................. 226

Теренова гра №2 ................................................................................................................. 227

8

Теренова гра № 3 ................................................................................................................ 228

Теренова гра № 4 ................................................................................................................ 229

Теренова гра № 5 ................................................................................................................ 229

Теренова гра № 6 ................................................................................................................ 230

Теренова гра № 7 ................................................................................................................ 231

Теренова гра № 8 ................................................................................................................ 232

Теренова гра № 9 ................................................................................................................ 233

Теренова гра № 10 .............................................................................................................. 234

Теренова гра № 11 .............................................................................................................. 234

ВЕСЕЛІ ІГРИ ............................................................................................................................ 236

ДОДАТКИ .................................................................................................................................. 244

Таборові пісні ....................................................................................................................... 244

Державний гімн України .................................................................................................. 244

Гімн «Нове Покоління» .................................................................................................... 245

Таборова колискова «Ой, місяцю, місяченьку…» ......................................................... 246

Творча хвилинка .................................................................................................................. 246

Божі корівки ...................................................................................................................... 246

Незвичайний пензлик ...................................................................................................... 247

Печатки своїми руками .................................................................................................... 248

Тваринка чи тарілка? ....................................................................................................... 248

Пугачата ........................................................................................................................... 249

Landart .............................................................................................................................. 250

Святкові декорації ............................................................................................................ 250

Лічилки .................................................................................................................................. 251

Скоромовки .......................................................................................................................... 253

НОТАТКИ .................................................................................................................................. 259

9

ПРОГРАМА ЛІТНЬОГО ТАБОРУ 2013

До Вашої уваги надається проект програми табору. Детальна та точна програма табору буде готова безпосередньо перед початком табору.

Середа, 31 липня 2013 року-Перший табір

Час Захід Нотатки

Протягом дня Планування заїзду та поселення дітей

Підготовка одягу та взуття

Встановлення поштової скриньки

Тренінг для всіх учасників табору

Зустріч дітей

Вечеря

Поселення

Четвер, 1 серпня 2013 року – Бізнес день

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 - 9:15 Руханка

9:15 – 9:30 Привітання організаторів та оголошення програми на день/ Поділ по гурткам. Медогляд/підбір речей. Ознайомлення дітей з таборовою програмою та правилами. Екскурсія по базі.

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Медогляд/підбір речей./ Майстерні

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 17:00 Медогляд/підбір речей./ Майстерні

17:00 – 18:30 Гурткове заняття: техніка безпеки у таборі. Підготовка до вечірньої програми

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 – 21:50 Вечірня програма: Концерт - Представлення шкіл-інтернатів

21:50 – 22:00 Вечірня збірка

22:00 – 22:30 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

22:30 Нічна тиша

Пятниця, 2 серпня 2013 року – Княжа доба

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 – 9:15 Руханка

9:15 – 9:30 Оголошення програми на день

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Майстерні, Екскурсії, Походи або Мандрівки

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 15:30 Майстерні

15:30 – 17:00 Майстерні

17:00 -18:00 Гурткові заняття. Історія княжої доби, вивчення таборових пісень

18:00 – 19:00 Підготовка до вечірньої програми.

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 – 21:50 Вечірня програма. Теренова гра

10

21:50 – 22:00 Підведення підсумків дня

22:00 – 22:30 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

22:30 Нічна тиша

Субота, 3 серпня 2013 року – Козацтво

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 – 9:15 Руханка

9:15 – 9:30 Оголошення програми на день

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Майстерні, Екскурсії, Походи або Мандрівки

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 15:30 Майстерні

15:30 – 17:00 Майстерня

17:00 -18:00 Гурткові заняття.

18:00 – 19:00 Підготовка до вечірньої програми.

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 – 21:50 Вечірня програма. Дискотека в українському стилі

21:50 – 22:00 Підведення підсумків дня. Нагородження переможців.

22:00 – 22:30 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

22:30 Нічна тиша

Неділя, 4 серпня 2013 року – Нове покоління

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 – 9:15 Руханка

9:15 – 9:30 Оголошення програми на день

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Екскурсії, Походи або Мандрівки

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 17:00 Гурткові заняття

17:00 -18:00 Підготовка до вечірньої програми День казки

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 – 21:50 Вечірня програма. Показ придуманих казок

21:50 – 22:00 Підведення підсумків дня.

22:00 – 22:30 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

22:30 Нічна тиша

Понеділок, 5 серпня 2013 року – Космічний день

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 – 9:15 Руханка.

9:15 – 9:30 Оголошення програми на день

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Майстерні, Екскурсії, Походи або Мандрівки

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 15:30 Майстерні

15:30 – 17:00 Майстерні

17:00 -18:00 Гурткові заняття.

11

18:00 – 19:00 Підготовка до вечірньої програми. Міс і містер Космосу

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 – 21:50 Вечірня програма. Показ одягу майбутнього

21:50 – 22:00 Підведення підсумків дня.

22:00 – 22:30 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

22:30 Нічна тиша

Вівторок, 7 серпня 2012 року – 12 місяців

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 – 9:15 Руханка

9:15 – 9:30 Оголошення програми на день

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Походи, Мандрівки, Екскурсії

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 17:00 Походи, Мандрівки, Екскурсії

17:00 -18:00 Гурткові заняття.

18:00 – 19:00 Підготовка до вечірньої програми.

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 – 21:50 Вечірня програма. День сміху / Андріївські Вечорниці / Івана купала

21:50 – 22:00 Підведення підсумків дня.

22:00 – 22:30 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

22:30 Нічна тиша

Середа, 8 серпня 2013 року – Голодомор

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 – 9:15 Руханка.

9:15 – 9:30 Оголошення програми на день

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Походи, Мандрівки, Екскурсії

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 17:00 Походи, Мандрівки, Екскурсії

17:00 -18:00 Теранова гра

18:00 – 19:00 Гурткові заняття. Підготовка до вечірньої програми.

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 – 21:50 Вечірня програма. Перегляд фільмів про голодомор

21:50 – 22:00 Підведення підсумків дня. Нагородження переможців.

22:00 – 22:30 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

22:30 Нічна тиша

Четвер, 9 серпня 2012 року – Фестиваль - День перший

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 - 9:15 Руханка

9:15 – 9:30 Привітання організаторів та оголошення програми на день

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Майстерні, майстер-класи, ярмарок

12

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 17:00 Майстерні, майстер-класи, ярмарок

17:00 – 18:00 Підготовка до Вечірньої програми (концерту)

18:00 – 19:00 Вечеря

19:00 – 21:00 Концерт. Частина І: Виступи дітей

21:00 – 23:30 Концерт. Частина ІІ: Виступи музичних гуртів

23:30 – 24:00 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

24:00 Нічна тиша

Пятниця , 10 серпня 2013 року– Фестиваль - День другий

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 – 9:15 Руханка.

9:15 – 9:30 Оголошення програми на день

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Майстерні, майстер-класи, ярмарок. КОНФЕРЕНЦІЯ

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 17:00 Майстерні, майстер-класи, ярмарок

17:00 – 18:00 Підготовка до Вечірньої програми (концерту)

18:00 – 19:00 Вечеря

19:00 – 21:00 Концерт. Частина І: Виступи дітей

21:00 – 23:30 Концерт. Частина ІІ: Виступи музичних гуртів

23:30 – 24:00 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

24:00 Нічна тиша

Субота, 11 серпня 2013 року – Фестиваль - День третій

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 – 9:15 Руханка

9:15 – 9:30 Оголошення програми на день

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Майстерні, майстер-класи, ярмарок

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 17:00 Майстерні, майстер-класи, ярмарок

17:00 – 18:00 Підготовка до Вечірньої програми (концерту)

18:00 – 19:00 Вечеря

19:00 – 21:00 Концерт. Частина І: Виступи дітей

21:00 – 23:30 Концерт. Частина ІІ: Виступи музичних гуртів

23:30 – 24:00 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

24:00 Нічна тиша

Неділя, 12 серпня 2013 року – Табір Друзів

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 – 9:15 Руханка

9:15 – 9:30 Оголошення програми на день. Розподілення на таємних друзів

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Підготовка подарунків для таємного друга

13

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 15:30 Гурткові заняття. Підготовка подарунків

15:30 – 18:00 Теренова гра

18:00 – 19:00 Підготовка до вечірньої програми.

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 – 21:50 Вечірня програма. Вручення подарунків для таємного друга. Капсули по таборам

21:50 – 22:00 Підведення підсумків дня. Нагородження переможців.

22:00 – 22:30 Підготовка до сну (гігієнічні процедури)

22:30 Нічна тиша

Понеділок, 13 серпня 2013 року – Мета можлива

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 – 9:15 Руханка.

9:15 – 9:30 Підведення підсумків табору.

9:30 – 10: 30 Сніданок

10:30 – 12:30 Похід на ринок за сувенірами. Підготовка до від‘їзду

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 19:00 Підготовка до від‘їзду. Вручення подарунків школам. Подяки від дітей спонсорам.

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 – 21:00 Нагородження всіх учасників таборової програми

21:00 Прощальне диско

Вівторок, 14 серпня 2012 року

Час Захід Нотатки

11:00 Загальні збори задля підведення підсумків Літнього Табору 2013.

Прибирання та пакування речей.

До нових зустрічей!

14

ВИШКІЛ

Вишкіл – це вид службової діяльності де витрачають час не тільки організатори, тренери, а і ви – вихователі і волонтери. Відповідно до Кодексу законів про працю при 6-денному робочому тижні з тривалістю щоденної роботи в 7 годин норма складає 40 годин. За нашими підрахунками за годину участі на вишколі буде витрачено мінімум 35 годин роботи. Це все одно, що одна людина працює майже цілий тиждень. Проте тут ми пропонуємо вам щось більш цінне, ніж гроші, за ваш час. Ми пропонуємо вам те, чим ви будете володіти і користуватися повсякчас, це знання і навички, за рахунок яких ви станете більш професійними у тому, що робите, а від цього ви будете отримувати задоволення, адже ви будете майстрами своєї справи, ви будете розуміти, що ви робите і з якою метою.

Тому години, проведені на вишколі, мають бути зваженими, усвідомленими, продуктивними, що в решті решт матиме позитивний вплив на дітей, котрі є Новим поколінням, котрі розбудовуватимуть нашу країну!

Наша з вами мета – протягом Літнього табору 2013 запалити у дітей той вогник цікавості, мрійливості, надії та віри у себе, віри у майбутнє!

Наша задача – в кінці табору діти мають стати сильнішими, впевненішими, повними

поваги до себе, до оточуючих, до України!

Інструментом для реалізації задачі служитиме Збірка таборових матеріалів, вивченню котрої ви присвячуєте години на вишколі. Через ті завдання, вправи і ігри, що запропоновані у Збірці таборових матеріалів, і на заняттях з тренерами ми познайомимося з техніками і методами, що допоможуть у досягненні поставленої мети.

Бажаємо Вам наснаги та успіхів! Хай щастить!

15

ПРОГРАМА ВИШКОЛУ 2013

До Вашої уваги надається проект програми Вишколу. Детальна та точна програма буде готова безпосередньо перед початком Вишколу.

П'ятниця , 26 липня 2013 року

Час Захід Нотатки

Протягом дня Заїзд, поселення, знайомство

Субота, 27 липня 2013 року

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 - 9:45 Сніданок

9:45 – 10:00 Відкриття Вишколу

Привітання організаторів та оголошення програми

10:00 – 11: 30 Загальна інформація про табір, історія створення проекту HUHTC

11:30 – 11:45 Перерва

11:45 – 13:00 Техніка безпеки на таборі, Таборові правила, Вправи на знайомство

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 15:30 Вправи на Team building, Як зробити роботу команди ефективною

15:30 – 16:00 Перерва

16:00 – 17:30 Особливості роботи з дітьми – сиротами: досвід, нові тенденції у вихованні та практики

17:30 – 19:00 Підготовка речей для табору

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 Вечірня програма

Неділя, 28 липня 2013 року

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 - 9:45 Сніданок

9:45 – 10:00 Відкриття другого дня вишколу та оголошення програми на день

10:00 – 11: 30 Тренінг

11:30 – 11:45 Перерва

11:45 – 13:00 Тренінг

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 15:30 Тренінг

15:30 – 16:00 Перерва

16:00 – 17:30 Тренінг

17:30 – 19:00 Підготовка речей для табору

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 Вечірня програма

Понеділок, 29 липня 2013 року

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

16

9:00 - 9:45 Сніданок

9:45 – 10:00 Відкриття третього дня вишколу та оголошення програми на день

10:00 – 11: 30 Розробка навчально-ігрових матеріалів для таборової програми

11:30 – 11:45 Перерва

11:45 – 13:00 Розробка навчально-ігрових матеріалів для таборової програми

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 15:30 Розробка навчально-ігрових матеріалів для таборової програми

15:30 – 16:00 Перерва

16:00 – 17:30 Розробка навчально-ігрових матеріалів для таборової програми

17:30 – 19:00 Підготовка речей для табору

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 Вечірня програма

Вівторок , 30 липня 2013 року

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 - 9:45 Сніданок

9:45 – 10:00 Відкриття четвертого дня вишколу та оголошення програми на день

10:00 – 11: 30 Розробка навчально-ігрових матеріалів для таборової програми

11:30 – 11:45 Перерва

11:45 – 13:00 Розробка навчально-ігрових матеріалів для таборової програми

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 15:30 Розробка навчально-ігрових матеріалів для таборової програми

15:30 – 16:00 Перерва

16:00 – 17:30 Розробка навчально-ігрових матеріалів для таборової програми

17:30 – 19:00 Підготовка речей для табору

19:00 – 20:00 Вечеря

20:00 Вечірня програма

Середа, 31 липня 2013 року

Час Захід Нотатки

8:30 – 9:00 Вставання

9:00 - 9:45 Сніданок

9:45 – 10:00 Відкриття п‘ятого дня вишколу та оголошення програми на день

10:00 – 11: 30 Тренінг

11:30 – 11:45 Перерва

11:45 – 13:00 Закриття вишколу. Розробка плану зустрічі дітей, поселення, ділення на гуртки.

13:00 – 14:00 Обід

14:00 – 18:00 Вільний час

Зустріч дітей та поселення

17

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ТАБОРІ

Вимоги для вихователів,

які будуть брати участь у таборовій програмі,

що проводиться у с.м.т. Ворохта, Івано-Франківської обл.

1. Таборова програма проводиться виключно українською мовою, тому вихователь повинен вільно нею володіти та заохочувати дітей до спілкування українською мовою.

2. Вихователь повинен обов‘язково знати та дотримуватися режиму табору.

3. Таборова програма вимагає точності, не допускає запізнень та зрив занять.

4. Вихователь повинен брати активну участь у проведенні гурткових занять, майстерень, спортивних та розважальних заходів, не має права залишати дітей без нагляду, повинен контролювати виконання дітьми режиму.

5. Таборова програма вимагає певного рівня фізичної підготовки та витривалості.

6. При організації походів в гори вихователь обов’язково супроводжує свій гурток, відповідаючи за безпеку дітей.

7. Вихователь повинен бути прикладом для вихованців у всіх таборових заняттях та заходах, проявляти творчу активність та зацікавленість в отриманні позитивних результатів.

8. Вихователь не має права застосовувати непедагогічні прийоми у спілкуванні з дітьми. На таборі панує чемність, лагідність та взаєморозуміння.

9. Вихователь бере активну участь у створенні творчої атмосфери на таборі у відносинах між дорослими, має можливість висловлювати пропозиції, брати участь у вирішенні таборових питань на вечірніх зборах.

Не задоволений – пропонуй, пропонуючи – виконуй!

18

ПОРАДИ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ У РОБОТІ З ДІТЬМИ

Поради для вихователів *

Наводимо деякі поради, які можуть бути корисними в роботі з дітьми

Сором’язлива дитина

Сором‘язлива дитина – ідеал: вона тиха та слухняна, безслівна наче тінь і ні в чому Вам не заперечує, схожа на пластилін, який можна м‘яти як завгодно та коли завгодно, щоб щось виліпити або зруйнувати те, що було. Така дитина не влаштовує Вам істерики, своєю вихованістю дивуючи всіх навколо.

Вже в три роки вона здатна керувати собою та не виплескувати свої емоції назовні. Це так зручно для Вас, але чи зручно це для дитини?

Лише тоді, коли дитина НАДТО сором‘язлива: усього боїться, уникає однолітків, ні з ким не товаришує, «ізолюється» та «дичавіє» - Ви починаєте з тривогою бити в набат, не розуміючи, чому важко стало керувати дитиною, якою не потрібно було керувати? А от зараз вона стала некерованою, та Вам до неї не достукатися, наче в ній кипить якійсь свій Везувій, який не можна загасити.

Це відбувається тоді, коли з самого народження культивуються почуття залежності в дитині, в усьому підкреслюючи її залежність. Нерідко навіть навмисно, спеціально провокують у неї тривогу перед звичайними життєвими негодами, які легко знищити. Звичайно найчастіше, тими хто викликає таку сором‘язливість є люди, які оточують малюка – вихователі, однолітки, вони часто відіграють роль прокурорів та суддів, тоді коли саме їм варто було би бути адвокатами!

Раніше чи пізніше, дитина накопичує в собі критичну масу негативних емоцій, що може в будь-який момент вибухнути, ставши міною уповільненої дії. Та щоб ця «міна» не вибухнула, дитина одягає щит, як засіб особистого захисту, щоб встояти.

Будь-ласка допоможіть сором‘язливій дитині. Нехай Ваша увага зробить цей захист непотрібним.

Як треба поводитися з сором’язливою дитиною:

- бути якомога делікатнішим з нею та не розчаровуватися в ній;

- не використовувати авторитарний метод виховання;

- не перетворювати дитину в «Попелюшку»;

- усе робити, щоб дитина не відчувала себе незахищеною та залежною від Вас;

- підвищувати рівень самооцінки;

- вчити, щоб дитина поважала себе;

- хвалити її та робити їй компліменти;

- формувати впевненість у собі;

- допомогти знайти їй усе те, в чому вона дещо перевищує своїх однолітків, та цією сильною стороною зрівноважити слабку;

19

- вчити дитину йти на розумний ризик та витримувати поразки;

- тренувати з нею навики спілкування;

- будь-якими способами заохочувати всі її ігри з однолітками;

- допомогти знайти такого товариша, який би захистив її в середовищі однолітків;

- не порівнювати її зовнішній вигляд з іншими та не оцінювати переваги дитини шкалою краси;

- не сприймати сором‘язливість за брак розуму, НЕ ВИСЛОВЛЮВАТИСЯ НЕГАТИВНО про її розумові здібності;

- сприяти встановленню довіри між Вами та дитиною.

Як не треба себе поводити з сором’язливою дитиною:

- спеціально культивувати сором‘язливість та комплекс «гидкого каченяти» у дитини;

- критикувати фізичні вади та розум дитини;

- постійно принижувати її, занижуючи рівень самооцінки;

- підкреслювати її неповноцінність;

- висміювати в присутності інших;

- будь-якими способами провокувати тривожність;

- підкреслювати її залежність та незахищеність від інших;

- сварити за те, що вона сором‘язлива;

Агресивна дитина

Напевно одноразові прояви агресії зустрічаються у багатьох дітей. Від Вас залежить, щоб така поведінка не перетворювалася у закономірність. Тому станьте на хвилинку психологом. Згадайте, що в молодшому віці дитина не прагне будь-якими шляхами досягти цілі, вона може змінювати її лише було б на що, особливо, якщо відволікти її чимось цікавим. А це можливо запропонувати завжди.

В молодшому віці агресивна поведінка – це не «чиста» агресивність, швидше за все, це різновид реакції протесту проти дорослих. І якщо Ви за це покараєте дитину – реакція протесту зросте. Тепер все буде робитися «на зло», і конфлікт затягнеться.

Коли ж Ви не витримаєте і здастеся, дитина швидко збагне, яким шляхом досягла перемоги. І стиль такої поведінки закріпиться надовго. Тому не забувайте про «золоту середину».

Як фіксована форма поведінки, агресивність закріплюється тоді, коли дитина не відчуває за сторони дорослих ніжності та любові і мріє хоч яким-небудь чином привернути до себе увагу.

Як потрібно себе вести з агресивною дитиною:

20

- в першу чергу знайти всі больові точки та конфліктні моменти;

- нормалізувати відносини в колективі та між вихователем та дитиною;

- ліквідувати усі агресивні форми власної поведінки, пам‘ятаючи, що діти наслідують все;

- приймати дитину такою, якою вона є, любити її з усіма недоліками;

- щось вимагаючи від дитини, враховувати її можливості, а не те, що Вам хотілось би бачити;

- спробувати згасити конфлікт ще в зародку, спрямовуючи інтерес дитини в інше русло;

- дати їй зрозуміти, що її люблять, навіть якщо необхідно приділяти багато уваги іншим дітям;

- навчати дитину ефективно спілкуватися з однолітками;

- пам‘ятати, що й слово може поранити дитину.

Як не потрібно поводити себе з агресивною дитиною:

- постійно нав‘язувати їй, що вона погана. Пам‘ятайте, що негативна оцінка дорослих формує негативну самооцінку в дитини й ускладнює її спілкування з оточуючими;

- негнучкими виховними заходами заганяти дитину в куток, роблячи її більш жорстокою;

- використовувати агресивні методи виховання та покарання (куток, ремінь);

- не забувайте, що агресивність – це наслідок ворожості, а виховні заходи – не засоби боротьби;

- дозволяти дитині навмисно стріляти в дорослих іграшковими пістолетами, мучити домашніх тварин;

- культивувати ворожнечу між дитиною та однолітками;

- ображати гідність дитини;

* - Використано матеріали Київського міського центру соціальних служб та молоді.

21

ПРАКТИЧНЕ ПРОВЕДЕННЯ ГУТІРОК

1. Схема

Техніка проведення.

Структура початку.

Послідовність, тобто час, місце та початок гутірки повинні бути в послідовності.

2. Початок

Підготовча вправа

Наприклад, тема «Братерство»:

А) Одним реченням виразити термін «Братерство», що першим приходить на думку, коли вживається слово «Братерство»?

Б) Кожен учасник гутірки відповідає по черзі.

В) Фізична гра, що відображає тему: побудова мостів, гра на згуртування.

3. Основа

А) Кожен учасник гутірки повинен навести приклад за заданою темою гутірки, приклад стосується життя табору за останні 24 години (потяг, розселення в кімнатах і т.д.).

Б) Після обміну дітьми думками про значення слова, виховник зачитує значення слова зі словника. Порівняти з ідеями та дискусією, яка відбулася.

4. Закриття

А) Перевірити наскільки діти правильно засвоїли тему гутірки. Через приклад з життя, телебачення, політики можна переконатися, що молодь правильно сприйняла та розуміє тему на товариському рівні, громадському та універсальному (людському) рівні. Навести приклади людей, які є зразком «братерства».

5. Підсумки

Оцінка гутірки дітьми

Інші теми на розвиток свого «Я»

*Словний *Сумлінний

*Точний *Справедливий

*Ощадливий *Ввічливий

*Братерський *Доброзичливий

*Врівноважений *Корисний

*Пильний *Дбає про своє здоров‘я

22

*Любить красу та дбає про неї *Завжди доброї гадки

СХЕМА ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ

Фліп-чарт

Планування – Починати з гри

- Як планується? Гра на 15 осіб на гутірку

- Що планується? Гра на 15 осіб (не більше – не менше). Гра повинна пристосовуватися до певного числа.

- Чому? Яка ціль? Наприклад, словність, або щоб краще познайомитися.

- Які обмеження? Скільки часу?

- Гра передбачає групову чи індивідуальну роботу?

- Коли відбувається гра та з я кою метою? Всі повинні знати час проведення, зробити план та обрати процес планування.

- Місце проведення? Якщо на природі, можна запланувати рухливу гру, якщо в кімнаті – більш спокійну.

- Хто відповідає за планування? Хто підбирає або вигадує гру? Хто пояснює правила? Хто розділяє на групи? Хто вирішує і контролює процес?

Схема планування:

1. Ціль

2. Матеріали для проведення

3. Не витрачати марно час

4. Продумати перешкоди

5. Заняття має пройти плавно та успішно

6. Заняття повинно бути цікавим

23

ПРАВИЛА ТАБОРУ

ПРАВИЛА ЛІТНЬОГО ТАБОРУ 2013

1. Всі учасники табору підкоряються наказам і дорученням таборової старшини, булави, інструкторів та гурткових.

2. Всі учасники табору розмовляють виключно українською мовою.

3. Учасники табору не виходять за межі табору без окремого дозволу старшини.

4. Учасники табору можуть купатися тільки у час, призначений на це в режимі дня.

5. Учасники табору дбайливо використовують таборовий інвентар та використовують його тільки з дозволу проводу табору.

6. Учасники під час перебування в таборі читають літературу тільки українською мовою.

7. Учасники табору не користуються радіоприймачами.

8. Учасники табору не розпалюють ніякого вогню в таборі, або поза його межами без дозволу табору, не користуються джерелами відкритого вогню, свічками, ліхтарями, сірниками на території табору та за його межами, не кидають каміння, ножі, сокири, та подібні предмети.

9. Учасники табору дбають про чистоту наметів та таборової площі.

10. Учасники табору підтримують бездоганну чистоту в умивальниках, туалетах, місцях купання.

11. Учасники табору передають всі знайдені на території табору речі старшині табору.

12. Учасники табору по всіх питаннях, які виникають, спочатку звертаються до старшини табору, потім до гурткового або ж до бунчужного.

13. Учасники табору не порушують приватної власності сусідів табору.

14. Учасники табору негайно повідомляють про всі випадки захворювання старшині табору.

24

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ТАБОРУ

1. Перше й найбільш важливе – чітко та правильно виконуйте поради, прохання та накази більш досвідчених членів групи, помічників вихователів та вихователів. Під час участі в іграх та масових заходах виконуйте поради організаторів.

2. У теплу та сонячну погоду уникайте теплових та сонячних ударів (не перебувайте довго на сонці, вдягайте головні убори).

3. Поведінка із скринькою:

- не використовуйте сокиру не за призначенням (кидання в дерева, дошки, дрова);

- не користуйтеся зіпсованою сокирою;

- рубайте дрова лише на спеціально для цього пристосованих колодах та у спеціально відгороджених місцях;

- слідкуйте аби поруч Вас, під час рубання дров, не знаходилися люди.

4. Ті, хто знаходиться біля вогнища:

- чергові біля вогнища повинні бути одягнені в довгі штани. Обов‘язково в закритому взутті та на руки одягнути рукавиці;

- окріп ставити в безпечне місце, де його не змогли б зачепити люди та для попередження опіків;

- користуйтеся довгими палицями для підтримання вогню;

- не можна діставати «вогонь» з вогнища та грати з вогнем.

5. Коли Ви йдете у прогулянку горами:

- тримайтеся Вашої групи та йдіть у тому місці колони, де Вам запропонував знаходитися провідник;

- не штовхайтеся між собою, не бігайте в небезпечних ділянках шляху (слизьких стежках, крутих підйомах, вершинах, при переправі через гірські ріки).

6. При погіршенні стану здоров‘я ніколи не займайтеся самолікуванням, обов‘язково попереджайте про це керівника групи, або медичного працівника.

7. Не використовуйте в їжу зіпсовані продукти, пийте лише питну або кип‘ячену воду.

8. Категорично забороняється:

- виходити за територію проведення табору без дозволу вихователя або коменданта табору;

- знаходитися вночі поза територією табору;

- запалювати вогнище на землі та не для приготування їжі;

- купатися в річці без дозволу та присутності дорослих.

25

Під час табору будь-кому КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ

вживати алкогольні напої та палити!

ПАМ'ЯТКА ПО ПЕРШІЙ ДОЛІКАРСЬКІЙ ДОПОМОЗІ

При наданні першої долікарської допомоги в порядку почерговості ПОТРІБНО:

- усунути першопричини, які викликали нещасний випадок (витягнути з-під завалу, місця аварії ...);

- усунути небезпечні для життя потерпілого стани (шок, асфіксію, кровотечу);

- встановити ступінь пошкоджень, можливість транспортування;

- перенести в захищене, зручне для надання медичної допомоги місце;

- надати потрібну допомогу.

ШОК. Переважно викликається травмою, великим опіком, який супроводжується сильною біллю. Розрізняють дві фази шоку: збудження (еректильна) і пригнічення (торпідна). У першій фазі людина збуджена, метушиться, поведінка неадекватна. В другій - заторможена, може спостерігатись втрата свідомості.

При травматичному шоці ПОТРІБНО:

- обережно покласти потерпілого на спину, при блювоті повернути голову на бік;

- перевірити наявність дихання, роботу серця. Якщо відсутні - почати реанімаційні заходи;

- швидко зупинити кровотечу, імобілізувати місця переломів;

- дати знеболююче, при його відсутності - 50-70 г алкоголю;

- при пригніченні дихання і серцевої діяльності ввести адреналін, кордиамін, кофеін.

ЗОМЛІННЯ. Може бути наслідком перевтоми, теплових і сонячних ударів, голоду, травми, нервового перевиснаження, страху і т. д.

При зомлінні ПОТРІБНО:

- покласти потерпілого на спину;

- розстебнути комір і пояс;

- покласти під ноги валик таким чином, щоб голова була трохи нижче рівня ніг;

26

- розтерти руки, ноги, спину, груди спиртом, горілкою, одеколоном;

- покласти на чоло змочену гарячою водою тканину;

- дати понюхати нашатирний спирт або протерти ним скроні. Можна використати оцет (таким же чином), мурашину кислоту (на природі просто запихається соломинку у мурашник і потім підноситься під ніс).

КРОВОТЕЧА ЗОВНІШНЯ. Зовнішня кровотеча є наслідком травм, поранень з порушенням цілісності шкіряних тканин.

При сильних кровотечах ПОТРІБНО:

- перетиснути пошкоджену судину пальцем;

- сильно зігнути пошкоджену кінцівку підклавши під коліно чи лікоть тканевий валик;

- накласти джгут, але не більше, ніж на 1,5 год, після чого послабити скрутку і коли кінцівка потепліє і порожевіє, знову затягнути;

- при невеликих кровотечах притиснути рану стерильною серветкою і забинтувати.

ПЕРЕЛОМИ КОСТЕЙ КІНЦІВОК. При переломах костей кінцівок ПОТРІБНО:

- накласти шину з палок, гілок чи інших підручних матеріалів;

- надати зламаній руці чи нозі підвищеного стану;

- прикласти холодний компрес;

- дати знеболююче;

- при відкритому переломі накласти на рану антисептичну пов'язку.

НЕ МОЖНА:

- пробувати складати уламки костей;

- фіксувати шину у місці, де виступає кістка;

- прикладати до місця перелому грілку;

- без потреби знімати одяг і взуття з пошкодженої кінцівки;

РАНИ. При отриманні рани ПОТРІБНО:

- змазати краї рани йодом або спиртом;

- промити рану антисептичними засобами;

- накласти стерильну пов‘язку;

- при нагноєнні рани розпочати прийом антибіотиків;

- при забрудненні рани землею подбати про протиправцеву вакцинацію.

27

TEAM BUILDING – СТВОРЕННЯ

ЧУДОВОЇ КОМАНДИ

Створення команди має величезне значення. Добре працююча, згуртована команда ділових людей і працівників може творити дива в різних справах і збільшувати принесені вигоди і капітал. І зовсім не обов'язково замінювати

працівників, які працюють над однією справою, і більшість з яких отримують задоволення від своєї повсякденної роботи, на солідну команду. Застосування декількох основних правил по створенню команди та проведення тренінгів допоможуть вам перетворити будь-яку групу людей у добре згуртовану і успішну команду за короткий час.

Робота команди, звичайно ж, становить одну з важливих частин роботи підприємства. Область організації розвитку підприємства допомагає зрозуміти роботу команди і отримати підприємцю і працівникові необхідну інформацію про те, як правильно використовувати роботу команди для максимального підвищення ефективності роботи підприємства.

Основні вправи зі створення команди

Існує кілька основних вправ, які допоможуть згуртувати групу працівників. Ці вправи допомагають розвивати довіру серед учасників команди, творче мислення, делегування робіт і спільне вміння працювати над однією метою. Також, що важливо для багатьох людей, ці вправи приносять багато задоволення.

Історія в картинках

Для цієї гри знадобляться декілька карток з картинками, за допомогою яких можна розповісти якусь історію. Роздайте кожному учаснику по картинці і поясніть їм, що вони тримають у руках частина великої історії. Учасники групи, викладаючи картки один за одним, повинні придумати історію. Обмеження в часі створить якесь напруження серед учасників команди і допоможе їм ефективніше контактувати один з одним.

Також на окремому листочку ці ж картки мають бути розкладені в правильному порядку, за яким можна буде порівняти історію, створену учасниками команди. Визначити, наскільки ефективно група працює як команда, ви зможете, порівнявши порядок картинок, створених командою, з порядком у вихідній історії. Також ефективніше було б ви під час роботи команди над створенням історії заборонити розмовляти. Так їм доведеться розуміти один одного без слів і придумувати інші шляхи для вирішення проблеми.

Гра «Виживання»

Гра «Виживання» допомагає згуртувати команду. Вона відмінно підходить для обміну інформаціями і допомагає прийняти рішення. Також гра сприяє розподілу пріоритетів всередині команди. Істотно гра є керманич, в якій розігрується якийсь інцидент. Суть в тому, що група повинна вибрати десять пунктів для вирішення завдання, щоб вижити. Список з даними пунктами лунає учасникам групи, робота групи полягає в тому, що прийняті рішення повинні бути збудовані в правильному порядку, при цьому, даючи шанс кожному учаснику команди обґрунтувати його рішення в порядку вибору позицій.

«Ляльковий дім»

Останній приклад ігор - це гра у побудову лялькового будинку або іншого мініатюри.

28

Умови гри полягають в повному використанні структури команди. За обмежений час учасники команди повинні зайняти свої позиції в ляльковому будинку. За допомогою цієї гри можна визначити, наскільки швидко і правильно учасники команди визначають свою позицію (призначення) в команді.

7 ключових показників високої підготовки команди

Ми завжди можемо спостерігати за роботою і знаннями лідерів команд та їх членів, аналізуючи їх підготовку і успіхи, також корисно спостерігати за роботою команди в цілому. Але за якими параметрами ми можемо оцінювати високу підготовку і успіх? Нижче перераховані основні критерії, за якими ви зможете оцінити роботу вашої власної команди.

- Зобов'язання - члени команди повинні відчувати свою приналежність до команди. Відданість спільній справі повинна стояти вище власних інтересів.

- Довіра - члени команди неодмінно повинні вірити один одному, шануючи загальні цінності, підтримуючи один одного, і вести себе на належному рівні.

- Цілеспрямованість - команда повинна розуміти свою приналежність до спільної справи організації. Члени команди знають правила, встановлені для всіх, мають почуття власності, бачать себе як частку одного цілого.

- Комунікабельність - успішні команди часто і ефективно спілкуються один з одним, а також ясно і рівним чином працюють з людьми, які не є членами команди.

- Співпраця - кожен має своє значення в команді. Але, незважаючи на різні ролі, перспективи та досвід, між членами команди повинно існувати почуття співробітництва, співпраця, шанобливе ставлення. Згода досягається, коли люди цінують ту справу, яку вони роблять.

- Організація виробничого процесу - висококваліфіковані команди мають велике число засобів і методів організації виробничого процесу, які вони можуть застосувати, коли це необхідно. Ці засоби і методи включають в себе: успішні шляхи вирішення будь-яких завдань або проблем, методи планування, проведення мітингів і зустрічей, програмні роботи, підписання і виконання угод, а також шляхи впровадження даних засобів і методів у роботу команди.

- Постійне вдосконалення - команда повинна розуміти важливість постійного вдосконалення. Маючи засоби і методи, знання та час у своєму розпорядженні вдосконалення дійсно можливо. Всі роботи по поліпшенню ведуться на підтримку цінностей і цілей організації.

Якщо ви відчуваєте, що ваша команда готова до такого роду обговорення, винесіть ці питання на обговорення команді і подумайте, наскільки ваша команда відповідає даним критеріям - це обговорення може пролити світло на вже наявні питання і допомогти досягти вищого рівня.

8 ключових факторів ефективної роботи команди

Команди мають величезний потенціал для створення чогось значного. Ви завжди зможете пригадати команду, до складу якої ви входили, і яка працювала ефективно. Це могла бути

29

бізнес-команда, і це цілком могла бути і спортивна команда, або гурток за інтересами, чи хобі. Отже, які особливості роблять командну роботу настільки ефективною?

1. Турбота один про одного.

Найбільш ефективні команди, де члени намагаються піклуватися один про одного. Кожен у такій команді зацікавлений в інших членах, в їх успіх і самоствердження. Необхідно думати про ті часи, коли справи в команді йшли дійсно добре. Одним з найбільш сильних об'єднуючих коштів є живий інтерес один до одного.

2. Відвертість і правдивість.

Відвертість і правдивість - друга ключова характеристика ефективної роботи команди. Коли члени команди щирі і довіряють один одному, пропонують свою допомогу, коли необхідно, говорять те, що повинно бути сказано, то в такій команді всі працівники зацікавлені у взаємодопомозі для досягнення намічених цілей.

3. Високий рівень довіри.

Команда, в якій всі постійно озираються, в якій члени бояться того, що буде сказано за їх спиною в маленьких групах, в якій члени не можуть покластися один на одного, не зможе налагодити взаємодовіру між членами. Якщо в команді низький рівень довіри, то команді надзвичайно важко існувати. Чому? У вас немає команди, тільки індивіди, які змушені працювати разом, щоб досягти чогось.

4. Спільне прийняття рішень.

Якщо ви той, хто дивиться на прийняття рішень через призму того, чого ви хочете домогтися, і це відповідає інтересам команди, наскільки ця команда буде ефективна, як ви думаєте? Прийняття спільного рішення не передбачає ухилення від прийняття власного рішення або втрати вашої пропозиції серед інших. Воно передбачає пошук найкращого виходу для всієї команди

5. Зобов'язання.

Команди, які хочуть працювати ефективно, повинні чітко дотримуватися тих цілей, які вони перед собою поставили. Вони знають, де їх сильна сторона - працівники в таких командах мотивовані і вони стійкі навіть до великих невдач. Певні зобов'язання стосуються того, що необхідно зробити для того, щоб досягти бажаного результату. Думайте про команду, яка досягла поставлених цілей, і запитуйте себе, якими якостями вона володіє, які допомогли їй досягти того результату, якого вона досягла.

6. Конфлікти.

Іноді люди помилково вірять, що в ефективно працюючих командах не буває конфліктів. Різниця між сильнішими і слабшими командами - це ставлення до конфліктів. Краще ніж розглядати нерозуміння як щось негативне, команди приймають це як щось природне і переборне, не заважає їм досягати бажаних цілей.

7. Уміння слухати.

Уміння слухати - ключ до ефективної співпраці, і команди працюють ефективно, коли знають, що вміти слухати і розуміти дуже важливо. Якщо ви хочете слухати і чути те, що вам кажуть, ви повинні сконцентрувати свою увагу на тому, хто говорить, і не думати в цей момент про свій власний розклад. Команди, в яких тільки «фахівці», які не можуть слухати, будуть довго працювати над своєю ефективністю.

8. Вираження своїх емоцій.

30

Нам часто кажуть тримати наші емоції подалі від робочого місця. Насправді, якщо команда хоче працювати ефективно, вона повинна створити безпечну і спокійну обстановку для вираження почуттів і переживань кожного. Важливо, щоб почуття були виражені кожним членом команди, не побоюючись насмішок.

Якщо члени команди можуть працювати разом, тоді досягнуть хорошого результату.

Як згуртувати дитячий колектив

Основа згуртованості будь-якого колективу, в тому числі дитячого, - це емоційна близькість, партнерство, духовний зв'язок. Щоб згуртувати дітей, всіляко стимулюйте у них так званий "дух єдності".

1

Розробляйте для дітей ігри, які не зажадають певної кількості учасників. Таким чином, ви зможете одночасно

задіяти відразу всіх своїх підопічних. Групові ігри (особливо командні) об'єднають гравців спільною метою - перемогою в змаганні. Члени команд будуть допомагати один одному швидше впоратися з поставленим вами завданням, а після гри діти ще довго стануть обговорювати свої враження і ділитися емоціями. Ми надаємо кілька прикладів ігр у цій збірці, які Ви можете використовувати у Вашій роботі.

2

Крім колективних ігор, запропонуйте дітям спільні прогулянки, міні походи, коли є вільна хвилина від таборової програми. Такі заходи ідеально підходять для створення загального позитивного емоційного фону всередині юного колективу.

3

Ще один спосіб об'єднати дітей - поставити перед ними завдання, виконати яку вони зможуть тільки спільно. Наприклад, запропонуйте їм підготувати театральну сценку, стінгазету і т.д. - І вони об'єднають свої зусилля на пошуки, а потім на самостійне опрацювання матеріалу. Ви швидко помітите, що діти, захопившись спільною метою, стануть набагато ближчими один одному.

4

При постановці масштабної навчальної або творчої задачі, розділяйте дитячий колектив на маленькі підгрупи і закріплюйте за ними зони відповідальності. Дайте зрозуміти дітям, що їхня безпосередня робота буде спрямована на загальний успіх.

5

Практично в кожному колективі є свої традиції. Створіть їх і ви! Запропонуйте, наприклад, після руханки збиратися та виголошувати гасло свого гуртку, або придумайте щось особливе, що буде виділяти Ваш гурток від інших. При цьому не забувайте будувати з дітьми діалог, тому що вони напевно захочуть внести свою лепту: доповнити ваші або запропонувати свої альтернативні варіанти.

31

ТАБОРОВІ МАЙСТЕРНІ 2013

«Психологічне та духовне Я»

Ця майстерня про багатогранний та неповторний внутрішній світ людини. Яким чином краще зрозуміти себе та налагодити ефективну взаємодію з оточуючими? Що потрібно робити, щоб покращити свій настрій та уникнути психологічних проблем?

Під час майстерні, діти дізнаються про багатогранний та неповторний внутрішній світ людини. Учасники тренінгів навчаться легко виходити із конфліктних ситуацій у їхньому житті, ознайомляться з основами мистецтва спілкування, будуть вчитися зацікавлювати своїх співрозмовників, ознайомляться з елементами ораторського мистецтва, будуть розвивати вміння слухати.

Мета майстерні, не тільки повідати для дітлахів теоретичні аспекти запланованих тем, але й навчити використовувати їх у житті, сформувати в учасників навички групової взаємодії, активізувати інтерес один до одного, об‘єднати гуртки.

«Пізнай себе!» – ці слова, викарбувані на колонні при вході до храму Аполлона в грецькому місті Дельфах, були гаслом цілого філософського вчення, яке ґрунтувалося на тому, що пізнання навколишнього світу відбувається через пізнання себе, своїх можливостей і прагнень. Це вчення давньогрецьких філософів сьогодні можна трактувати так: для проникнення в таємниці природи й навколишнього світу велике значення має самопізнання.

Відомий давньогрецький мислитель Сократ вважав, що самопізнання веде людину до розуміння свого місця в світі, сенсу життя, формує її вдачу та волю. Аналогічні погляди на роль самопізнання висловлював видатний український філософ Григорій Сковорода: «Не змірявши себе, ми не можемо виміряти інші предмети».

Сучасні вчені, спираючись на давні знання та останні досягнення науки, стверджують, що духовність має матеріальну природу й виявляється у формі енергій. Ця жива реальна сила існує в кожній людині та потребує пробудження й розвитку. Людина має розкрити своє духовне «я», навчитися відчувати духовний світ. Тоді вона зможе стати щасливою й самодостатньою, житиме в гармонії та нерозривній єдності зі світом.

Ми повинні прагнути закладати в свої та дитячі душі милосердя, доброту, справедливість, розуміння душі іншої людини, її енергетики, звичаїв своїх предків.

Без душі немає особистості, без особистості немає прогресу цивілізації, без руху немає життя. Без духовності людина не може подолати хворобу, одужати, бути здоровою та щасливою.

Окрім духовного здоров‘я, треба вміти берегти й здоров‘я фізичне. Формування основ здорового способу життя потребує:

осмислення себе як представника біологічного виду, здатного до оцінки свого фізичного стану, до прогнозування стану власного здоров‘я та його збереження;

забезпечення соціальної й психологічної захищеності, душевного комфорту, життєрадісного світосприймання, високих моральних та естетичних почуттів, вміння знаходити щастя у творчій діяльності;

адаптації до соціальних умов, високого рівня культури спілкування й комунікативних навичок.

До речі, церква вчить, що хвороба дається людині не просто так, а здебільшого задля спокутування певних гріхів. І після осмислення причини хвороби, тобто осмислення своїх негативних вчинків, які спричинили хворобу, коли очищено душу, виліковується й тіло.

32

Тож подбаймо про чистоту своєї душі, щоб мати здорове тіло та здорову планету!

«Здорове Я»

Під час цієї майстерні можна більше дізнатися про особливості власного тіла та про те, як правильно доглядати за ним. Чому важливо дотримуватися гігієни? Чим загрожують шкідливі звички, недбале ставлення до свого життя та здоров‘я?

«Художнє Я»

Ця майстерня про тонкі структури нашої душі, про особисту творчість людини. Ви зможете навчитися створювати дивовижні образи за допомогою різних художніх засобів, таких як Петриківський розпис, моноціпія (відбитки листя) та аплікація.

«Я Лідер»

Майстерня для тих, хто прагне щось змінити і готовий допомагати іншим змінюватися!

Лідерські та загальнолюдські якості:

Як поставити внутрішній компас на успіх та позитив;

Секрети, навики та процес успіху;

Пізнати себе та бути впевненими в собі;

Роль самооцінки, думок та поглядів;

Я маю те, про що я думаю! Зміни думки, зміни своє життя!

Емоції: Внутрішній барометр;

Легкий спосіб формувати цілі;

Ефективно спілкуватися з однолітками та дорослими;

Бути уважними та винахідливими ;

Застосовувати свої знання в повсякденному житті;

Вчитися і любити процес навчання

Приймати самостійні рішення з допомогою внутрішнього компасу;

Ефективно працювати самостійно і в команді.

«Комп’ютерний клас»

Важко уявити в сучасному світі людину, яка не вміє користуватися комп‘ютером. Комп‘ютерні технології все більше входять в наше життя та полегшують вирішення різноманітних завдань. Оволодіти цими технологіями допомагає дітям ця майстерня.

«Флористика»

Дивовижний світ природи може слугувати не лише як джерело невичерпних матеріальних ресурсів, він може приносити неабияке естетичне задоволення. Про те, як створювати мистецькі шедеври, використовуючи виключно природний матеріал, навчають під час цієї майстерні.

Ознайомлення дітей з природою – один із головних засобів їхнього розвитку. В процесі його розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується бережливе відношення до природи. Заняття флористикою дають дітям відповідний об‘єм знань та навичок про предмети та явища живої та неживої природи, виховують інтерес і любов до неї.

На заняттях флористики створюються умови для професійного самовизначення і обґрунтованого вибору професії, що надзвичайно важливо для діток соціально неадаптованих.

33

Робота з рослинним матеріалом – це основна форма організації дітей на уроках флористики. Відповідно до тематики Літнього табору 2013 «Подорож крізь часи!» діти на заняттях будуть знайомитися з культурою, символікою характерною для різних країн, різних часів, з прикрасами традиційними для цієї чи іншої країни чи історичної доби.

Кінцевою метою занять є прищеплення дбайливого ставлення до природи, розвиток уявлення на базі рослинного і нерослинного матеріалу та ознайомлення з традиціями декорування.

«Бойовий гопак»

Хто з нас не захоплювався хоробрістю та мужністю українського козацтва? На майстерні бойовий гопак справжні козаки навчать дітей бойовим прийомам старовинного двобою. А ще навчать того, як та коли використовувати ці прийоми.

Фрі-файт (англ. Free-fight – „Вільний бій‖) – змішане бойове мистецтво, український варіант змішаних контактних єдиноборств.

Руко паш гопа к — українське бойове мистецтво, що представляє собою систему фізично-духовного виховання. Його складовими є ударна техніка (рук та ніг) і боротьба (кидки, больові та задушливі захвати). Фрі-файт поєднує досвід багатьох бойових традицій світу в єдину систему, використовуючи найефективніші прийоми ведення поєдинку. За рахунок широкого діапазону дозволених технічних прийомів фрі-файт дає можливість розвивати високу динаміку поєдинків.

«Швейна майстерня»

Ця майстерня корисна не лише для дівчат, але і для хлопців. Вона дає змогу освоїти додаткову спеціальність та навчитися працювати на сучасних швейних машинах, шити необхідні речі для себе та близьких людей.

Швейна майстерня зорієнтована на професійно-трудове навчання дітей та забезпечення підготовки до самостійного виконання різних видів робіт у власному побуті.

Формування в учнів знань, умінь та навичок усвідомленого дотримання правил безпечної праці. По завершенню навчання у швейній майстерні кожна дитина повинна пошити комплект постільної білизни.

Швейна майстерня має чітко виражену прикладну спрямованість і реалізується переважно шляхом застосування практичних методів і форм організації занять.

Завдання:

• формування цілісного уявлення про розвиток матеріального виробництва;

• набуття учнями досвіду роботи на електричних швейних машинах;

• формування технологічних умінь і навичок учнів;

• усвідомлення учнями значущості ролі технологій як практичного втілення наукових знань.

«Барабано-манія»

Музика – могутній засіб всебічного розвитку дитини, формування її духовного світу. Вона розширює її кругозір, знайомить з різноманітними явищами, збагачує почуттями, викликає радісні переживання, сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу. Залучення до музики активізує сприймання, мислення та мову, виховує високий

34

естетичний смак, розвиває музичні здібності, уяву, творчу ініціативу, всебічно впливає на її розвиток.

Майстерня барабано-манія розроблена для надання основних понять щодо ритмів. Зовсім необов'язково знати ноти, а відчуття ритму та музичний слух можна розвинути.

«Співаймо разом»

Український народ має багаті пісенні традиції, особливо, що стосується свят та обрядів. Якщо Ви справді хочете долучитися до культури та історії українського народу, ця майстерні – саме те, що треба.

Музичні майстерні на таборі проводитимуть учасники фольк-студії «Правиця»** з Києва та Тернополя. Основна концепція цих занять полягає у розкритті багатого творчого світу дитини шляхом цікавих імпровізацій з використанням різних шумових інструментів та цікавого музичного матеріалу.

Діяльність дітей на музичній майстерні включатиме:

вивчення глибинних народних пісень;

гру на шумових народних інструментах;

музичні імпровізації;

прослуховування шедеврів світової музики;

розповіді про біографії видатних музикантів та співаків;

цікаві музичні розспіви та ігри;

Вивчення народних пісень супроводжуватиметься ґрунтовним поясненням значення даної пісні в колі українських народних свят, тим самим зближуватиме дітей з нашою етнічною культурою.

Не менш вагомими є народні інструменти, які зроблять заняття веселішими та допоможуть в творчих імпровізаціях.

Для покращення вокальних та слухових даних у дітей проводитимуться цікаві та веселі розспіви, а для найменших учасників табору цікаві ігри та скоромовки.

Невід‘ємними частинами майстерні є коротка, але змістовна розповідь про видатного музиканта чи співака, а також прослуховування найкращих шедеврів світової музики.

Одним із методів проведення майстерні буде інтерактивна гра, де діти будуть поділені на команди та створюватимуть цікаві варіації на певні музичні теми з допомогою майстра.

Мета музичної майстерні від Правиці реалізується в наступних пунктах:

ознайомлення дітей з нашою прекрасною пісенною спадщиною;

позбавлення дітей певних негативних комплексів та сприяння їхній кращій комунікації з суспільством;

розвиток вокальних та слухових даних;

плекання любові до музики, як невід‘ємної частини нашої культури;

веселе проведення часу в колі друзів.

«Робота зі шкірою»

Майстерня, що допоможе дітям полинути у одне з найстаріших українських ремесел та принесе неабияке задоволення.

35

Дітям запропонують навчитися робити вироби зі шкіри і не просто зробити, а гарно їх оздобити.

Художня обробка шкіри відома з давніх давен. Українці використовували у побуті чимало шкіряних речей. Вироби зі шкіри прикрашали тисненням, аплікацією, металевими кнопками та різними видами декоративних швів. Вироби із шматків та обрізків шкіри є оригінальними та красивими.

Заняття по роботі зі шкірою будуть змістовними, цікавими, дійсно розвинуть і продовжать традиції народних ремесел, на які багатий наш український народ.

«Авіабудування»

Авіабудування складає значний інтерес для будь-кого, особливо для дітей, літаки і ракети у небі викликають захоплення.

На заняттях з авіабудування діти дізнаються про будову літальних апаратів, про їхні основні складові (закони конструювання), принципи аеродинаміки (чому літаки літають) тощо. На заняттях діти для себе зможуть відкрити світ інженерії, розкрити свої нахили і здібності, що спонукатиме дітей до всебічного розвитку і, ймовірно, допоможе дітям у визначенні їхньої майбутньої професії.

Години майстерні поділені на три заняття. Протягом 2-х занять діти ознайомлюються з теоретичними питаннями і на практиці будують свої власні моделі літаків та ракет. На третьому занятті діти запускатимуть літаки у небо.

«Спортивна майстерня»

Основною метою майстерні є збереження та зміцнення здоров‘я дитини, розвиток рухових здібностей, підвищення рівня фізичної підготовки, формування ціннісних орієнтацій щодо здорового способу життя, загальної та професійної культури особистості. На заняттях діти будуть мати можливість грати у рухові ігри так як футбол, баскетбол, волейбол та інші.

«Писанкарство»

Писанка – це неповторне багатство… Його треба берегти, як безцінний скарб! Нам слід пишатися ним перед світом! (Олександр Довженко)

Писанка — яйце, декороване традиційними символами, які намальовані за допомогою воску й барвників.

Цей вид мистецтва поширений у багатьох народів світу. З писанками і фарбованими яйцями (крашанками) пов'язано безліч легенд, повір'їв, переказів, звичаїв, традицій, обрядів, які виникли ще в язичеську добу, видозмінювалися, а з прийняттям християнства набули нової якості — пов'язаної з дійством освячення паски під час найголовнішого християнського свята — Великодня. Звідси і їхня назва — «великодні яйця».

В уявленнях багатьох народів яйце втілювало джерело життя і всього всесвіту. У стародавніх персів, індіанців, візантійців, а також у древніх греків та римлян вважалося, що всесвіт виник з яйця. Стародавні індо-іранські легенди теж це підтверджують. Предки слов'ян називали розписані яєчка «красними яєчками».

Давніми художниками використовувались саморобні фарби, які виготовлялись з кори та плодів дерев, трав і квітів. Природні фарби не дуже тривкі,тому з часом вицвітають. А щоб побачити, якими були древні писанки спочатку користуються мікроскопом: у порах шкаралупи зберігається початковий колір.

Писанка — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості.

36

У міфах багатьох народів світу саме яйце є світотворчим початком. У слов'ян-язичників писанки існували вже за часів антів — наших прародичів /ІІІ — VIII ст. н. е./ і були символом сонячного культу. Птахи — це вісники весняного воскресіння, Сонця, а їх яєчка — емблема сонця — життя, народження.

Дослідники вважають, що українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Наприклад, кривулька знаменувала нитку життя, вічність сонячного руху. Кривулька або безконечник — це символ початку і кінця. Тригвер або триніг символізував, на думку одних, небо, землю і повітря, на думку інших — повітря, вогонь і воду, треті вважали його символом життя людини. Четверті трактували його як символ неба, землі і пекла. Символічне навантаження мала і кольорова гама писанки. Червоний колір усимволізовував радість життя, любов, жовтий — місяць і зорі, урожай; зелений — багатство, буяння рослинного світу, його воскресіння; блакитний — чисте небо, здоров'я; бронзовий — матінку-землю; чорний з білим — пошану до померлих родичів, їхніх душ та ін.

На Київщині малюнок крупний, такий самий на Тернопільщині, Закарпатті. А на писанках Гуцульщини — дрібненький. Чому так — достеменно не знає ніхто.

Із запровадженням християнства змінюється поступово і символіка писанки. Вона стала символом радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа як символу всепрощення. Для писанок були характерні такі орнаменти: решітки, віконця, клинці, вітрячки, кошики, грабельки, зірки, хрестики, павучки (символ працелюбства).

Писанки використовували як опредмечений символ кохання, даруючи їх юнці. У народній медицині ними «викачували» хвороби. Свячені писанки закопували у землю (на високий врожай), клали у домовину, у ясла для худоби. Лушпиння із писанки кидали «на щастя» на дах оселі та ін. Цікаво, що писанкарство було притаманне лише тим етнічним групам, які стали називатися українцями.

Українська писанка є шедевром декоративно-ужиткового мистецтва. В радянський період писанкарство тривалий час було заборонене, але, не зважаючи на це, воно продовжує свої традиції і нині. Виготовляють писанки окремі люди, оскільки ця праця клопітка, вимагає терпіння, зосередженості, а також знань символів, які зображаються на пташиних яйцях.

Писанки усієї України різні, вони не схожі між собою, різняться нанесеними елементами і символами. Найскладніша для розуміння писанка Гуцульщини, яка насичена різною інформацією про життя і вірування людей. Проте значення кольорової гами та символіка подекуди збігається в різних регіонах України, оскільки всі українці бажали для себе доброї долі, миру, спокою, здоров'я, доброго урожаю.

Розписують яйця писачком — невеличка дерев'яна паличка, у якій розпеченим цвяхом випалюють дірочку, щоб вставити туди металевий наконечник чи трубочку, згорнуту з фольги. Потім цей наконечник закріплюють ниткою.

Для виготовлення писанок відбирають сирі курячі яйця. Попередньо їх треба добре вимити у воді, розчинивши у ній трохи харчової соди. Потім яйця кладуть у легкий розчин оцту у воді, коли вони просохнуть, приступають до розписування. Найчастіше це роблять за допомогою воску. Натуральний бджолиний віск кладуть у невелику керамічну посудину чи в черепок. Посудину з воском ставлять до вогню в печі чи на розсіювач на газовій плиті на невеликий вогонь. Віск повинен бути гарячим, але не доведеним до кипіння.

Фарби, які використовуються для забарвлення писанок, можуть бути як природного, так і синтетичного походження. Наприклад, жовтий колір виготовляли з кори яблуні-дички, яку відварювали і настоювали. Таку фарбу називали «яблінкою», або «жовтилом». Жовтий колір можна отримати також з гречаної соломи, а з гречаної полови — бурий. Зелений колір добували з полови конопляного насіння. Чорний колір діставали з лушпиння соняшника. Брунатний — з лушпиння цибулі або з настою дубової кори, а також з кори вільхи. Червоний — з настою звіробою. Але вже ближче до наших часів червону фарбу

37

виготовляли з червоного або сандалового дерева, яке привозили з Бразилії українські емігранти. Трісочки цього дерева запарювали з гарячою водою і отримували гарну червону фарбу, яку називали «бразолія». До природних барвників обов‘язково додавали галун (алюмокалієві квасці), для кращого зафарбовування. Тому в деяких місцевостях України писанки називали галунками. Фарбовані у таких барвниках писанки не боялися світла і мали гарні ніжні відтінки.

Існує чотири види розписаних яєць — крапанка, дряпанка, крашанка та писанка. Кожен із цих видів має свою систему розпису.

Найпростішою є технологія виготовлення крашанки. Для виготовлення крашанок (галунок) використовують круто зварене в лушпинні цибулі яйце, яке після цього набуває жовто-коричневого кольору різної інтенсивності. Іноді до них прив'язують листочки петрушки, які залишають на шкаралупі світлі відбитки. Найчастіше крашанки фарбують у червоний колір, символ кохання і вічного життя.

Для виготовлення крапанки, зачерпнувши писачком віск, закрапують ним лише місця, що повинні залишитися незафарбованими. Після цього яйце занурюють у найсвітлішу фарбу, найчастіше рожеву. Після висихання фарби, поверхню яйця вкривають восковими цятками, які потім залишаться жовтими. Якщо треба залишити зелені цятки, то вмочивши сірник у зеленку, малюють зелені цятки, які покривають воском. Потім яйце занурюється у червоний барвник. На червоній фарбі закапують воском ті місця, які мають залишитися червоними. Насамкінець загальне тло забарвлюють якоюсь темною фарбою, частіше вишневою. Після цього яйце кладуть в не дуже гарячу духовку чи піч. Після того як віск розм'якає, його обережно витирають м'якою тканиною.

За відсутності писачка чи всіх фарб, можна зробити дряпанку. Для цього вибирають яйце темного кольору і зафарбовують темним барвником. Олівцем наносять орнамент. Після цього гострим предметом (голкою, шилом чи цвяхом) продряпують намальований орнамент.

Найскладніше виготовити саме писанку. Тут проявляється майстерність і людська фантазія. Починають із простого орнаменту. Спочатку малюють лінії, які розподіляють яйце на площині. Їх наносять простим олівцем. Яйце підтримується трьома пальцями лівої руки, а три пальці правої руки тримають писачок. Писачком набирають гарячого воску, притулюють його отвором до яйця і пишуть по лініях, позначених олівцем. Візерунок кожна господиня підбирає сама, при цьому вони несуть символічне значення. Після цього яйце занурюють у фарбу, кладуть у духовку і витирають віск.

Пам'ятники та музеї писанок:

У канадському місті Веґревілі, провінції Альберта, велику частину населення якого становлять канадські українці, за проектом художника Павла Цимбалюка створено дванадцятиметровий пам'ятник українській писанці, що за розміром дорівнює триповерховому будинкові

[1]. Пасхальне яйце з алюмінію створене в 1974 році. Щороку в

липні у цьому містечку відбувається Український фестиваль писанки.

Єдиний у світі музей писанки збудовано в місті Коломия. Частиною музею є пам'ятник писанці, висота якого сягає 13,5 метрів.

Найдавніші українські писанки, які вдалося зберегти до нашого часу, знаходяться у колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Частина з них представлена в експозиції.

Також в Україні знаходиться пам'ятний знак українській писанці в с. Доброгостів Львівської області.

38

«Гра на дримбах»

Дри мба — музичний щипковий інструмент. В Україні найчастіше використовується в гуцульському музичному побуті.

Дримба має вигляд підково- чи еліпсоподібної незамкненої на видовженому боці залізячки, яка подовжується двома лапками. До середини підківки приклепано тонку сталеву пластинку — міндик чи язичок. Язичок, проходячи поміж лапками і, поступово потоншуючись, дещо виходить за них та завершується загнутим кінчиком. Вкладаючи дримбу до рота, злегка притискають боковинки зубами, притримуючи за лапки, і б'ють по кінцю язичка пучкою пальця правої руки. Звук, видобутий при цьому, посилюється природним резонатором, за який править ротова порожнина, а від зміни рухом щік і язика об'єму цього резонатора змінюється висота і характер звука. З огляду на роль ротової порожнини у формуванні звука під час гри на дримбі та наявність язичка, дримбу після певних суперечок названо язичково-щипковим інструментом, що за принципом звуковидобування наближається до язичкових духових, хоча у власне духових інструментах язичок коливається під тиском струменя повітря, а в дримби — від удару пальця.

Дослідження музикознавців показали, що дримба може давати обсяг до двох октав.

Дримба — один з найпоширеніших на земній кулі та один з найдавніших музичних інструментів. Спочатку, в північних народів, дримби робили з тростинних, дерев'яних чи кістяних пластинок. На початку 19 століття дримба на Заході була дуже поширеним концертовим віртуозним інструментом. Існували цілі ансамблі дримбарів, що виконували великі музичні твори.

На думку музикознавців, занесли дримбу до українських Карпат ще в сиву давнину Білі хорвати, адже сучасні серби й хорвати, що живуть на Балканському півострові, віддавна користуються таким самим інструментом зі схожою назвою — дромбуле. В Україні вона також відома як варган, варґан (від діалектного — варґі — уста, рот) або сдримба на Гуцульщині, орган — на Лемківщині, доромба — на Закарпатті.

В Україні виготовлення варганів було зосереджене в руках циган. У народній оповідці циган каже про себе: «Мені бити-кувати, варгани робити, на базарь носити».

Деякі дослідники відзначають, що в народі не дуже добре ставились до цього інструменту, оскільки дримбою називали нечепурну жінку, навіть вуличницю.

«Бісероплетіння»

Бісероплетіння — різновид декоративно-ужиткового мистецтва з використанням перлів — природного чи штучного походження. Має тисячолітню історію. Використовувалося майстрами у Стародавньому Єгипті і державних утвореннях Південої Африки, Індії, в Південній Америці.

Історично давно люди використовували різноманітні природні матеріали для виготовлення прикрас. На початку це було яскраво забарвлені «насіння» рослин, квіти та їх бутони, морські та річкові мушлі, різноманітні морські камінчики незвичної форми, також — коштовні і напівкоштовні камені, і нарешті, металеві і скляні бусини.

Найдавніші намистини (бусини), вік яких перевищує 40.000 років, були знайдені американським археологами при розкопках у Кенії (Африка).

Стародавня Русь вважається царством скляних бус та браслетів, скроневих колець : доля їх серед найдених при розкопках перевищує дві третини. Потім ідуть буси янтарні (бурштин), із сердоліку, кришталю, аметисту, а також із кістки, глини, бронзи, срібла і золота.

39

Починаючи з ХІ ст. на Русі одним з найулюбленіших матеріалів для ремесла бісероплетіння були морські та річкові перлини. Їх використовували для оздоблення ікон, жіночого та чоловічого одягу, тіар для священиків.

Перлина була головним матеріалом для майстринь, які працювали в царських «світлицях», де шився одяг для членів царської родини, вироблялися подарунки для церкви і монастирів.

Пізніше з цією ж метою почали використовувати бісер. Спочатку ним лише підкреслювали контур малюнка перлових і золотошвейних робіт. Найбільша кількість кольорів бісеру була створена в Завхідній Європі в XIX ст. Особливо уславилися майстерні по виготовленню бісера та скляруса в Богемії (сучасна Чехія). При реставрації речей з бісеру і зараз часто використовують бісер з скляних майстерень Чехії через досить широкий спектр товарного бісеру.

Вироби з бісеру прикрасили закладки для книг, гаманці, сумочки, картини, підсвічники, письмове приладдя — все це робилося з індивідуальними смаком. Досить модними були бісерні панно, на яких зображали міські і сільські пейзажі. Дуже часто в таких виробах вишивальниці копіювали роботи видатних художників. Відомі унікальні речі твори декоративно-ужиткового мистецтва в техніці бісероплетіння — наприклад, скатертини.

Намистини по різному поєднують з основою — шитвом, плетінням, ткацтвом, аплікацією (коли готовий невеликий твір нашивають на тканину іншого характеру). Виробами з бісеру прикрашали також меблі (камінні екрани, стільці, столики). В Російській імперії бісероплетіння мало значне поширення в добу сентименталізму, ампіру, еклектики. Вироби тої доби тяжіють до емблем, гірлянд, зображень квітів і рослинних орнаментів, метеликів, іноді з додаткам написів і посвят.

існувала низка підручників та альбомів зразків для майстринь бісероплетіння. Ці альбоми зразків та стародавні вироби з бісеру увійшли до експозицій багатьох музеїв Європи як характерна риса доби кінця 18 — середини 19 століть.

«Фарботерапія»

(тобто використання мови образотворчої експресії та безпосередня участь людини в

образотворчій діяльності)

Дитина сидить, пихкає, старається і чітко виводить контури. Ось вийшло сонце, небо, будинок, собака, люди, поле чи хлопець з сусіднього двору. Здавалося б, діти малюють зрозумілі речі, але через них висловлює свій внутрішній світ, душевний стан, емоції. Дайте дітям фарби з олівцями, листок паперу і повну свободу! Вас чекають справжні відкриття.

Малювання давно стало окремим розділом в психології і навіть засобом лікування дітей від різних недуг. Адже саме кольором, формою і подачею малюнка дитина красномовно говорить те, що ніколи не вимовить вголос. Він також розвиває мис-ня, координацію, уяву і вчиться терплячості.

Світ малюнка безмежний як фантазія дітей, тому не завжди до прочитання образів потрібно подходити буквально. Дитина просто експериментує і шукає застосування кольору. Не можна творчість дітей у віці ставити в рамки і намагатися зрозуміти буквально. Так само як і самі малюнки, які часто дорослі не розуміють через відсутність чіткості, плавності ліній і тієї академічності, до якої звикли і намагаються нав'язати.

При малюванні відбувається:

Позбавлення негативних емоцій і окреслення важкого дня або події.

Вгамування люті, гніву, злості, можна уникнути покарання, образливих слів і дій. Краще - віддати все на аркуші паперу, в лініях, фарбах, фігурах і об'єктах.

Спільна діяльність і унікальна можливість в процесі, по малюнку можна дізнатися, що турбує дитину. І головне - як ви можете їй допомогти.

Спостереження з боку і раннє попередження проблеми, аж до звернення до фахівця. Можна спостерігати чи не змінилися різко кольори, розміри, плавність ліній, неповнота картини.

40

Щоб читати і пізнавати нове про дитину за його малюнками, цей процес ще потрібно правильно організовати, зацікавивши маленького художника. Ясна річ, що більшість діток охоче погоджуються на таку творчість. І це стремління треба всіляко підтримувати.

По-перше, завжди на видному місці і в полі зору малюка нехай знаходяться інструменти: папір, олівці, фломастери, фарби та пензлики.

По-друге, давайте можливість дитині вибору. Хоче багато паперу - хай бере. Хоче малювати одночасно олівцем і маркером - на здоров'я. Він не повинен боятися забруднити стіл, стіни, одяг. Тому про місце для малювання і інші дрібниці потрібно подбати заздалегідь.

Найчастіше дітьми керує бажання пізнання, експерименту і перевірки своїх здібностей, для яких потрібен простір. І його дуже легко створити кожному, навіть в межах стандартної кімнати. Також важливо вміло вчити і одночасно надихати дитину на сюжетне малювання. Воно може бути в абсолютно будь-якому стилі і манері виконання. Нехай маленький спостерігач намагається не обмежуватися внутрішніми образами по пам'яті.

Всі люди мають свій улюблений колір. Одним подобається небесно-блакитний, бо він підкреслює їх очі, а іншим зелений, бо він має заспокійливу дію. У будь-якому випадку, колір може багато що сказати про людину. І це тому, що кольори говорять на своїй безмовній мові.

«Йога»

Йога прийшла до нас зі сходу. Вона до цих пір оповита міфами і для багатьох являє абсолютно незрозумілий ритуал, в ефективність якого важко повірити.

Йога включає в себе безліч елементів філософії, вона допомагає пізнати не тільки своє тіло, але й душу. Це не просто комплекс вправ і система поз, які покликані підтримувати тіло в хорошій формі. Йога вчить правильно дихати, регулювати процеси у власному організмі, контролювати емоційний стан, боротися зі стресами.

Йога вправи (асани) — ще не вся методика. Але вони можуть виконувати лікувальну функцію, звертаючись до саморегулюючої функції організму. Йога для початківців вправи більш щадні і розраховані на ще непідготовлені м‘язи. Тому можна не боятися спробувати їх не собі.

Дитяча йога - це практика, що дозволяє дітям зберегти або відновити здоров'я, розвити силу, гнучкість і мислення, відкрити свої творчі здібності та потенціал, стати більш посидючими, направити свою енергію у потрібне русло, поліпшити ставлення до свого тіла та харчування.

Дитяча йога – це особливий простір, де діти вчаться не лише виконувати фізичні вправи, вони вчаться довіряти своїм можливостям і проводити час в атмосфері гри і задоволення, а не в боротьбі за досягнення.

Дитяча йога - один з кращих способів турботи про дитину. Йога для дітей - це добре продумана система зміцнення молодого організму, заснована на багаторічній практиці. Основні плюси таких занять :

Здоровий хребет і правильна постава

Концентрація уваги, а отже успіхи у навчанні

Чудовий вихід для дитячої активності

Вправи на дихання і розслаблення

Розвиток координації, гнучкості, пластики

Простота виконання вправ (заняття з елементами гри)

Гарний настрій дитини

41

Дитяча Йога поєднує простоту виконання вправ і максимальну користь для здоров'я. Заняття йогою не потребують спеціальної підготовки, підходять дітям різного віку і, що важливо, не мають особливих протипоказань.

«Анімація»

Мультипліка ція (з лат. multiplicatio — розмноження, збільшення, зростання) або аніма ція (з лат. anima — душа і похідного фр. animation — оживлення) — вид кіномистецтва, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих (графічна мультиплікація) або об'ємних (об'ємна мультиплікація) об'єктів. Ці твори називають анімаційними або мультиплікаційними фільмами (мультфільмами). Перші мальовані фільми були випущені в 1908 у Франції, об'ємні — в 1911 у Росії.

Перші мультиплікаційні фільми в Україні з'явилися у 1927 році у центральній мультиплікаційній майстерні в Києві: художник В. Дев'ятнін зробив мультиплікаційну одночастівку «Українізація» про вивчення української мови, а В. Левандовський поставив «Казку про солом'яного бичка», поклавши в основу сценарію сюжет популярної казки.

Тож ми пропонуєм поринути цей казковий світ і власноруч створити героїв та написати сюжет іїхніх пригод.

«Макіяж»

Макіяж — це не тільки малювання, а також моделювання, підправлення (коригування) форми і кольору обличчя. За допомогою застосування декоративних препаратів ставиться мета підкреслити привабливі риси обличчя. Найбільш важливо — це вміти використовувати ці препарати. Хороший макіяж повинен бути ніжним і підкреслювати всю тонкість самого макіяжу, він повинен бути природним, майже непомітним. При правильному нанесенні і своєчасному усуненні він не порушує звичних процесів в шкірі. Вдень він виконує роль тонкого захисного шару, що забезпечує ефективний захист шкіри від несприятливого впливу факторів навколишнього середовища. У декоративних препаратах, що виробляються сучасною косметичною індустрією, міститься величезна кількість корисних для шкіри інгредієнтів.

Макіяж залежить від пори року, часу доби (ранок, день, вечір), а головне — від свого призначення, вимагає повної гармонії зі всім зовнішнім виглядом, з одягом, аксесуарами, біжутерією, манікюром. Найчастіше виділяють денний (повсякденний) і вечірній (урочистий) макіяж.

Макіяж пов'язаний з модними художніми напрямами, — саме вони задають колірну гамму, форму брів, губ, очей. Сьогодні макіяж підкоряється трьом напрямам в моді: класичному, романтичному і авангардному. Спокійніші тони і відтінки властиві класичному і романтичному макіяжу, контрастність, химерність і зухвала гамма кольорів — авангардному.

За колірною гамою прийнято розділяти макіяж на «теплий» (переважання жовтих, зелених, коричневих і бежевих відтінків) і «холодний» (рожеві, сірі, сині і фіолетові відтінки). Тональність в основному визначається формою обличчя, кольором волосся і шкіри.

«Казкотерапія»

Казкотерапія - найдавніший в людській цивілізації метод практичної психології і один з наймолодших методів у сучасній науковій практиці. Існує чимало людей, у яких термін «казкотерапія» викликає несерйозне ставлення, вони вважають це «дитячим» методом. Але познайомившись із казкотерапією ближче, більшість з них змінюють свою думку.

Казкотерапія – метод, що використовує казкову форму для розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, удосконалення взаємодій з навколишнім світом. Казкотерапія – це процес пошуку змісту, розшифровки знань про світ і систему взаємин у ньому; це процес

42

утворення зв'язку між казковими подіями і поведінкою у реальному житті; це і процес активізації потенціалу особистості; процес всебічного утворення і виховання. Казкотерапія як напрямок практичної психології приваблива ще й тим, що має небагато обмежень порівняно з іншими підходами. Так, наприклад, у неї немає вікових меж: в кожному віці буде доречною своя казка, легенда, байка, балада, пісня тощо. Казкотерапія застосовується для розв‘язання найрізноманітніших проблем: від труднощів у навчанні до гострих життєвих криз.

«Гончарство»

«Крутіть гончарі гончарний круг! Хай нас не забувають. А забудуть, по горшках згадають.»

Слово «гончар» походить від «горна» і «чарування» – той, що горно чарує. Так, справжній майстер-чарівник на гончарному крузі перетворить разом з Вами грудочку м`якої глини на справжній витвір. Ваші руки самі будуть творити ваш задум: чи то глечик, чи то макітра, а може вийде горнятко чи вазочка для прекрасної квітки. За невеличкий проміжок часу Ви створите виріб, який збережете, віднесете додому чи подаруєте близькій людині, і згадка про ці приємні хвилини творчої праці залишаться у Вас надовго.

«Ткацтво»

Ткацтво є одним з найбільш важливих народних ремесел в Україні. Це ремесло було поширене по всій території країни. Основним матеріалом для ткацтва служив льон, коноплі та шерсть.

На початку ХХ століття ткацтвом займалися в кожному українському селі, так як продукція користувалася попитом. Технічний прогрес вніс свої корективи у виробництво тканин. З'явилися цехи з сучасним обладнанням, і праця сільських майстрів поступово стала втрачати свого споживача.

Сьогодні ручне ткацтво розвивається, в основному, як вид народного мистецтва. В Україні були організовані спеціальні центри та виробничі об'єднання.

Традиційною галуззю ткацтва в Україні є виготовлення килимів. Перші килими на території нашої країни з'явилися в 998 році. У ті часи килим можна було зустріти в оселях багатіїв і у звичайному сільському будинку. Килим виконував різноманітні функції в житті українців: килимами утепляли і прикрашали житла, ними платили данину, їх продавали, обмінювали на інші товари, застосовували у ритуалах.

Основними матеріалами для виготовлення килимів були вовна, льон і коноплі. Залежно від регіону змінювалися техніки виготовлення килимів, візерунки та орнаменти. Всі українські килими були двосторонніми. За малюнком можна було точно сказати, в якому регіоні він був виготовлений, адже в Правобережній Україні переважав малюнок з геометричних фігур, а в Лівобережній - орнамент із квітів.

В останні роки в Україні стали активно відроджувати забуті ремесла. У магазинах з'являються матеріали для ткацтва в домашніх умовах. Але навіть найкраща інструкція не замінить практичні заняття з фахівцями. Для Вас ми пропонуємо легке та цікаве навчання. Спільна справа допомагає згуртувати будь-яку групу людей.

«Творче Я»

Масштаб творчості може бути різним, але в усіх випадках у процесі творчої діяльності відбувається створення, відкриття чогось нового, розвиток діяльності за ініціативою творчої людини.

43

До творчої діяльності людину може спонукати зовнішнє середовище. За останні 20 років навколо нас змінюється все: світогляд, країна, технології тощо.

Прийшов вік Інтернету. Тепер з однаковою доступністю інформацію можна отримати і в міських школах, і в сільських. А що ж буде з нами ще через 10 чи 20 років? Якою повинна бути сучасна школа, щоб підготувати дитину до життя - як сьогодні, так і в майбутньому?

Можна дискутувати, але в будь-якому випадку необхідними для неї будуть: знання, творчість і комунікабельність.

Поряд із поняттям творчості й творчого мислення у психології зустрічається поняття «креативність». Цим терміном визначається здатність людини до творчості.

Американський психолог П. Торренс виділив такі основні параметри креативності:

творча продуктивність (здатність до висування великої кількості ідей за одиницю часу);

оригінальність (здатність придумати унікальні, нові ідеї, які можуть здивувати);

гнучкість (здатність до всебічного розгляду предмету, здібність ураховувати при прийнятті рішень різні обставини: економічні, географічні, політичні, особистісні, медичні, національні...);

деталізація (здатність працювати над ідеєю – «шліфувати» ідею, стільки, скільки потрібно для надання їй лоску, закінченості форми (або незакінченості та нескінченості).

Кожна людина має свій творчий стиль. Важливо оцінити творчий почерк дитини, розпізнати її індивідуальні особливості й формувати навички та вміння управління творчим процесом. Важливо, щоб за роки навчання дитина навчилася вирішувати навчальні та життєві задачі творчо, а до навчання «пізнала себе» - оцінила свої слабкі та сильні сторони для прийняття найголовнішого в житті - Ким та Яким бути.

«Протидія торгівлі людьми»

Торгівля людьми — це протизаконна торгівля людськими істотами в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці: це сучасна форма рабства. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі і пов'язана з незаконною торгівлею зброєю, як другою за величиною після торгівлі наркотиками.

Ця майстерня має за мету попередження і припинення торгівлі людьми через обізнаність

дітей-сиріт з цієї проблеми та уникнення ризикованих ситуацій.

«Літературне Я»

Літературні вечори завжди були і є актуальними! Кожен може вільно прийти послухати про того чи іншого письменника, висловити свої думки, емоції, продемонструвати свої творчість.

Майстерня «Літературне Я» створена для того, щоб Нове Покоління не забувало, як пахне книжка. Суть майстерні полягає в тому, щоб діти-сироти ознайомлювалися з літературною класикою та висловлювали свою думку щодо неї.

Загалом, «Літеартурне Я» спрямоване на:

поглиблення й поширення отриманих знань та закріплення навичок;

підвищення загальнокультурного рівня розвитку дітей та збагаченню їхнього літературного кругозору;

вплив на думки й почуття дітей, спонукання замислитися над власною поведінкою,

44

ставленням до світу і людей;

розвиток творчих можливостей дітей та їхні організаторські здібності;

удосконалення володіння рідною, а по можливості, й іншими мовами.

«Гра тіней»

Театр тіней – це особливий вид театральної гри, форма візуального мистецтва, що зародилася в Азії більш як 1500 років тому. Особливий вид театральної гри, сюжет якої розкривається за допомогою кадрів-картинок, що проектуються на екран у вигляді тіней. Фігурки для театру тіней найчастіше робляться з шкіри, картону або особливих кольорових плівок. Можуть бути як твердими цілісними, так і гнучкими, такими, що складаються з декількох частин, рухомо або нерухомо з'єднаних між собою. Кожній з таких картинок управляє актор, а допомагають йому в цьому нитки або палички. Ззаду картонні ляльки висвітлюються спеціальним пристосуванням, званим контражурі. Залежно від якості освітлення і задумки режисера, глядачі можуть бачити як кольорові, так і чорно-білі зображення.

Специфіка театру, його естетика і тема варіюються в залежності від традицій.

Своє поширення театр тіней отримав на Сході. Цікаво, що перші сюжети бралися з народних і епічних творів. Один з найдавніших театрів тіней знаходиться в Індонезії. До речі, популярний нині театр одного актора також запозичив ідею у театру тіней. У театрах Індонезії подання веде всього одна людина, що розповідає про події на екрані. У Китаї театр тіней виник ще задовго до винаходу паперу. У 1776 році "мистецтво тіні" з'явилося в Англії, а вже звідти поширилося по всій Європі.

Великий поет І. В. Гете у свій час також проявив великий інтерес до цього древнього східного мистецтва. Він не лише детально розповів про китайський театр тіней на виставці 1774 року, але й сам влаштував таку виставу, коли урочисто святкував своє 32-річчя. Серед багатьох запрошених були високопоставлені особи, вельможі і придворні. Спеціаліст в сфері фольклору пані Ван так сказала про виникнення театру тіней:

«В літописі зазначається, що більше 2000 років тому ханьський Хань Уді на якийсь час перестав займатись своїми державними справами, тому що туже тужив за своєю улюбленою жінкою, яка зненацька померла. Сановник Лі Шаовен, гуляючи вулицями, помітив хлопчаків, які веселились грою тіней на землі. Це його навело на думку, як розігнати журбу імператора. Він швидко повернувся додому і на шматку тканини намалював профіль обличчя покійної жінки імператора, розмалював його і прикріпив до рук і ніг ноненькі мотузочки. Коли зтемніло, він затягнув ширму, поставив свічки так, щоб повністю з'явилась тінь, яка починала рухатись, якщо потягнути за мотузочку. Побачивши тінь своєї покійної дружини, імператор Хань Уді дещо заспокоївся і знову взяв у руки заброшені справи. А гра тіней стала одним з видів розваг у палаці. Скоро ця забава перейшла в народну розвагу, так і зародився театр тіней».

Своє поширення театр тіней отримав на Сході. Цікаво, що перші сюжети бралися із народних і епічних творів. Один з найдавніших театрів тіней знаходиться в Індонезії. До речі, популярний нині театр одного актора також запозичив ідею у театру тіней. У театрах Індонезії уявлення веде всього одна людина, що розповідає про події на екрані. У Китаї театр тіней виник ще задовго до винаходу паперу. У 1776 році «мистецтво тіні» з'явилося в Англії, а вже звідти поширилося по всій Європі.

Залежно від якості освітлення і задумки режисера, глядачі можуть бачити як кольорові, так і чорно-білі зображення.

Сьогодні серед колекціонерів високо цінуються ажурно виготовлені шкіряні маріонетки, а самому театру тіней загрожує знищення.

45

«Кунг-Фу»

Під час майстерень з «шаолінь кунг-фу» діти: зміцнять та оздоровлять організм; оволодіють базовою технікою кунг-фу та навичками самооборони; вивчать початковий бойовий комплекс «вупу цюань».

Кунг-фу для дітей в житті сприятиме: зміцненню волі, самодисципліни, старанності та наполегливості в роботі, здатності ставити перед собою мету та досягати її; соціальній адаптації та всебічному зміцненню духовної сили, що неабияк важливо для реалізації мрій та прагнень дитини; розвитку специфічних фізичних якостей дитини – гнучкості, швидкості, витривалості і т.п.; найголовніше – загальні майстерні сформують дружній колектив.

46

ІСТОРІЯ Help Us Help The Children

У 2013 році «Help Us Help The Children»/ «Допоможіть нам допомогти дітям», проект Канадського Фонду «Дітям Чорнобиля», святкує 20-річчя своєї роботи в Канаді на благо дітей-сиріт України. За ці роки було реалізовано багато проектів, сирітським установам надано біля 980 тон гуманітарної допомоги на суму, що перевищує 16 000 000 канадських доларів.

«Help Us Help The Children»/ «Допоможіть нам допомогти дітям», проект Канадського Фонду «Дітям Чорнобиля», тісно співпрацює з Міжнародним благодійним фондом «Нове Покоління» в Україні, метою якого є сприяння поліпшенню, вираженню, представленню і захисту економічних, соціальних, духовних, культурних прав та інтересів соціально незахищених дітей та надання безпосередньої благодійної допомоги соціально незахищеним дітям, також соціальна реабілітація осіб, які потребують піклування в усіх регіонах України, а саме: поліпшення їхнього матеріального, фінансового та морального становища, надання правової, освітньої, інформаційної та технічної допомоги дитячим установам.

Фондом за участю добровольців-фахівців різних галузей розробляються та здійснюються різні проекти, зокрема:

Проект «Гуманітарна допомога»

Добровольці з Канади, Америки та України збирають та благодійно передають гуманітарну допомогу сирітським закладам України. За звітний період біля 250 сирітських установ отримали конкретну допомогу.

Проект «Літній табір»

Впродовж сімнадцяти останніх років були організовані та проведені літні навчально-освітні табори в Карпатських горах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Табори проходили під різними назвами: «Козаки ХХІ століття», «Діти-дітям», «Наша доля в наших руках», «Мандруємо світом», «Наша родина - Україна», «Незабутні часи», «Новий шлях», «Табір друзів», «Космічна подорож», «12 місяців». Програма таборів спрямована на розвиток життєвих навичок у дітей: збагачення їхніх знань, почуття самовпевненості, соціальної свідомості, самоповаги та відчуття свого внутрішнього світу. У 2012 році було запрошено 16 шкіл-інтернатів, понад 220 дітей-сиріт мали змогу відпочити на таборі.

Проект «Зимовий табір»

У січні 2004 року «Help Us Help The Children»/ «Допоможіть нам допомогти дітям», проект Канадського Фонду «Дітям Чорнобиля», організував перший зимовий навчально-оздоровчий табір у Карпатах. Найкращі 50 дітей-сиріт із різних сирітських закладів України взяли участь в таборовій програмі. Тема табору - «Різдвяна Україна», і головна мета проекту - розкрити для дітей-сиріт українські різдвяні традиції та звичаї, навчити народному фольклору, історії, показати різні види зимового спорту. Організація зимових таборів стала традицією, і тепер кожного року цей проект стає більш популярним серед дітей-сиріт.

Освітній проект «Стипендіат»

Освітня програма також реалізовується Help Us Help The Children у співраці з МБФ «Нове Покоління» на постійній основі, при чому проект діє протягом року. В 2013 році цій програмі виповнюється 15 років, в далекому 1998 році першими ластівками проекту стали двоє дітей-сиріт, на сьогоднішній день випускників програми – сотні, котрі облаштовують свої власні життя!

Основною метою програми є забезпечення обдарованих та талановитих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можливістю продовжити навчання піля

47

закінчення шкіл-інтернатів та дитячих будинків. Проект направлений на те, щоб заохочувати дітей-сиріт в здобутті освіти. Це в свою чергу впливає на соціальну адаптацію, діти інтегруються у суспільство. Проект дає надію дітям, котрі мріють про те, щоб стати успішними професіоналами, проте не можуть покладатися на неефективну соціальну допомогу від держави.

Важливим фактором дільності HUHTC та МБФ «Нове Покоління» є те, що протягом років ми маємо можливість слідкувати за дітьми-сиротами з усієї України. Діти беруть участь у Літніх та Зимових таборах, щорічно близько 85% дітей приїздять на табори не вперше. Таким чином, ми спостерігаємо, як змінюються діти, їхній рівень підготовки, їхні нахили та навички, психологічна адаптація. Грунтуючись на цих даних ми можемо цілком дати оцінку потенціалу дитини, порадити, куди подавати документи до вступу. Освітня програма передбачає, перш за все, психологічну підтримку через спілкування, поради, зустрічі, тренінги, також стипендії, заангажованість у різні діяльнісні проекти, що загалом сприяє адаптації дітей в суспільстві, в незалежному дорослому житті, як визначитися з цілями та досягнути мету!

Проект «Стипендіат» направлений на допомогу дітям-сиротам, які навчаються у вищих навчальних закладах України. На даний момент 25 студентів знаходяться на освітній програмі та отримують щомісячну стипендію, медичну опіку, одяг, взуття та продукти харчування. Студенти також забезпечені допомогою психолога та беруть участь у різноманітних тренінгах задля найбільш ефективної адаптації у самостійному житті.

На сьогоднішній день багато (близько 500) дітей-сиріт були прийняті на програму, студенти звітують по успішності в навчанні, професійному розвиткові, по участі в різноманітних конференціях, тренінгах, семінарах, зустрічах, де вони заводять нові контакти, здобувають нові зання та навички, дізнаються про нові можливості, як можна розвивати свою особистість, щоб бути цікавими індивідуальностями, користуватися попитом на ринку праці. Фонд особливо наголошує на таких важливих моментах, і це працює!

Зараз на проекті - 24 стипендіати, 7 з них отримали дипломи цього літа, більшість з них мають роботу з частковою зайнятістю, щоб поєднувати навчання та отримувати професійний досвід, що є свідченням практичного підходу до майбутнього. Студенти навчаються у різних закладах по всій Україні, таким чином старші стипендіати моніторять та допомагають з молодшими, що в результаті дає нам можливість охопити більше дітей.

Визначені та цілеспрямовані випускники програми роблять свій внесок, розповсюджуючи інформацію про програму, надихаючи дітей-сиріт, котрі залишають державну систему. Оскільки Освтній проект «Стипендіат» є успішним, кількість усвідомлених дітей-сиріт зростає, і, звичайно, ми працюємо ще важче, щоб залучити до проекту більше дітей з різних шкіл-інтернатів.

HUHTC та МБФ «Нове Покоління» постійно займаються пошукокм донорів для підтримки цього проекту.

Проект «Допомога дітям-сиротам інвалідам»

Метою проекту є забезпечення медичною підтримкою дітей-сиріт інвалідів, які через свої фізичні вади обмежені в повноцінному розвитку.

Проект «Протидія торгівлі людьми в Україні»

«Протидія торгівлі людьми» — один із пріоритетів роботи фонду. Силами проекту проводяться системні заходи щодо інформування дітей-сиріт про існуючу небезпеку та надання відповідних навичок реагування задля запобігання торгівлі людьми в Україні.

48

ХРОНОЛОГІЯ ЛІТНІХ ТА ЗИМОВИХ ТАБОРІВ 1996-2012

Дата проведенн

я

Місце проведен

ня Тема та гасло табору

К-сть дітей

К-сть дорослих

Заг. к-сть

Школи

14.07.1996-27.07.1996

Ворохта

Перший крок

«Перший табір, перший крок - на

майбутнє нам урок!»

110 24 134

Канів, Молочанськ, Орджонікідзе, Раївка, Червоноград

1997 Ворохта

Бізнес клас

«Розумно, чітко, справедливо!»

210 85 295

Амвросіївка, Бердянськ, Володимир-Волинський, Головно, Житомир, Канів, Котовськ, Кривий Ріг, Молочанськ, Орджонікідзе, Очаків, Піщанка, Раївка, Севастополь, Червоноград

1998 Ворохта

Княжа доба

«Свою історію треба знати, сумлінно вивчати, самим розпочати!»

235 76 311

Люботин, Канів, Молочанськ, Бердянськ, Матвіівка, Вищетарасівка, Нікополь, Раївка, Кривий Ріг, Синельніково, Червоноград, Житомир, Бердичів, Піщана, Котовськ, Жовтень, Очаків, Амросіівка, Севастопіль, Джанкой, Керч, Володимир-Волинський, Головно, Суми

29.07.1999-15.08.1999

Ворохта

Козацька доба

«Козацькому роду - нема переводу!»

365 90 455

Піщанка, Володимир-Волинський, Головно, Вищетарасівка, Кривий Ріг, Ордженікідзе, Раївка, Амвросіївка, Житомир, Бердянськ, Матвіівка, Молочанськ, Джанкой, Керч, Ізмаїл, Севастополь, Добромиль, Чнрвоноград, Жовтень, Котовськ, Одеса, Очаків, Піщана, Цюрупинськ, Канів, Чигирин, Кілія

49

06.08.2000-20.08.2000

Ворохта

Нове покоління

«Наша доля в наших руках»

345 63 408

Амвросіївка, Анан'їв, Бердянськ, Буча, Володимир-Волинський, Гуляйполе, Джанкой, Житомир, Ізмаїл, Канів, Керч, Кілія, Котовськ, Кривий Ріг, Люботин, Миколаїв, Молочанськ, Орджонікідзе, Пантаївка, Піщанка, Полтава, Севастополь, Херсон, Цюрупинськ, Червоноград.

2001 Ворохта

Діти - дітям

«Єднаймо сили молодії на славу нашій Україні!»

420 111 531

Амвросіївка, Бердянськ, Буча, Вищетарасівка, Джанкой, Ізмаїл, Канів, Керч, Кілія, Кіровоград, Котовськ, Кривий Ріг, Лутугін, Люботин, Миколаїв, Молочанськ, Нікополь, Очаків, Піщанка, Полтава, Ромни, Слов'янськ, Суми, Херсон, Цюрупинськ, Червоноград, Угорники

21.07.2002-11.08.2002

Ворохта

Наша родина

Україна «Рідний край, де ми живемо, Україною ми звемо!»

470 130 600

Амвросіївка, Бердянськ, Буча, Вищетарасівка, Глинськ, Джанкой, Ізмаїл, Канів, Керч, Кілія, Київ, Кіровоград, Котовськ, Кривий Ріг, Лутугін, Люботин, Миколаїв, Молочанськ, Мукачево, Нікополь, Очаків, Піщанка, Полтава, Ромни, Слов'янськ, Суми, Херсон, Цюрупинськ, Червоноград, Угорники

28.07.2003-17.08.2003

Ворохта

Незабутні часи

«Рік за роком час минає - наша молодь

підростає»

520 54 574

Амвросіївка, Бердянськ, Буча, Вільнянськ, Володимир-Волинський, Джанкой, Ізмаїл, Керч, Кілія, Котовськ, Кривий Ріг, Лутугін, Люботин, Миколаїв,

50

Молочанськ, Нікополь, Пантаївка, Піщанка, Полтава, Севастополь, Суми, Херсон, Цюрупинськ, Червоноград, Угорники, Харків

02.01.2004-10.01.2004

Ворохта

Різдвяна Україна

«На вікні мороз малює квіти,

Під вікном хурделиця мете,

У казовий табір вірять діти,

Коляда у гості до нас йде!»

50 5 55

Бердянськ, Миколаїв, Лутугін, Кривий Ріг, Іван-Франківськ

24.07.2004-14.08.2004

Ворохта

Мандруємо світом

«Північ-Південь, Захід-Схід - Україна

єднає світ!»

561 561

Амвросіївка, Ананьїв, Бердянськ, Бережани, Вільнянськ, Верба, Вовковинці, Гуляйполе, Городня, Джанкой, Знам'янка, Ізмаїл, Керч, Кривий Ріг, Канів, Котовськ, Кілія, Коропець, Люботин, Мар'їнка, Матвіївка, Молочанськ, Миколаїв, Мукачеве, Нікополь, Очаків, Пантаївка, Перещепине, Полтава, Піщанка, Радомишль, Ромни, Севастополь, Сімферополь, Суми, Херсон, Цюрупинськ, Чернівці, Шевченкове

2005 Зимовий табір не проводився. Помаранчева революція.

2005 Ворохта

Новий шлях

«10 років табір збирає майбутнє країни, що

підростає!»

335 64 457

Амрвосїівка, Бердянськ, Буча,Верба,Виноградів,Буча,Вищетарасівка,Вільнянськ,Вовковинці,Володимир - Волинський,Галич,Джанкой,Івано - Франківськ,Ізмаїл,Канів,Керч,Котовськ,Кривий ріг,Лутугіне,Люботин,Матвіївка,Молочанськ,Мукачеве,Нікополь,Пантаївка,Перечин,Піщанка,Полтава,Севастополь,Суми,Херсон,Цюрупинськ,Чер

51

воноград,Яблунів

02.01.2006-10.01.2006

Ворохта

Різдвяна зустріч

«Разом у Карпатах зустрінем Різдво,

Надію та Віру дарує воно!»

68 12 70

Володимир-Волинський, Керч, Миколаїв, Лутугіне, Пантаївка, Молочанськ,

2006 Ворохта

Табір друзів

«Дружба - це завжди щастя, радість, сміх, дружба у світі поєднує

всіх!»

336 56 422

Бердянськ, Білгород-Дністровський, Бориспіль ,Буча, Вищетарасівка,Вільнянськ,Володимир - Волинський,Галич,Глинськ,Димитров,Івано - Франківськ,Ізмаїл,Керч,Котовськ,Люботин,Матвіївка,Молочанськ,Мукачеве,Нікополь,Острог,Пантаївка,Раївка,Сєверодонецьк,Суми,Улянівка,Харків,Херсон,Цюрупинск,Червоноград

02.01.07-11.01.07

Ворохта

Різдвяні мандри

«Разом у Карпатах зустрінемо Різдво, Надію та Віру дарує

воно!»

77 38 115

Миколаїв, Коропець, Бердянськ, Керч, Вол.Волинський, Сєвєродонецьк, Угорники, Червоноград, Люботин

06.07.07- 21.07.07

Ворохта

Мандруємо світом

«Північ-Південь, Захід-Схід - українців

повен світ!»

430 215 645

Буча, Суми, Котовськ, Керч, Вол.Вол., Вижниця Мукачево, Тернопіль, Люботин, Олександрія, Молочанськ, Вищетарасівка, Цюрупинськ, Березківка, Немирів, Кривий Ріг, Ізмаїл, Миколаїв, Мар"їнка, Угорники, Вовковинці, Коропець, Верба, Перечин, Галич, Раївка, Амвросіївка,

52

Маріуполь, Херсон, Житомир, Червоноград.

02.01.08-11.01.08

Ворохта

Різдвяна казка

«Разом в Карпатах зустрінемо Різдво, Надію та Віру дарує

воно!»

84 32 116

Гуляйполе, Амвросіївка, Дніпропетровськ №1, Бердянськ, Червоноград, Тернопіль,Матвіївка, Джанкой, Угорники, Ананьїв, Березківка,Пантаївка, Котовськ, Маріуполь

05.07.08- 20.07.08

Яремча

12 місяців

«Місяць за місяцем швидко крокує-Нове Покоління майбутнє

будує!»

430 220 650

Мар"їнка, Херсон, Бердянськ, Сєвєродонецьк, Молочанськ, Хоружівка, Тернопіль, Цюрупинськ, Червоноград, Кривий Ріг, Лутугіне, Угорники, Конотоп, Котовськ, вол.Вол., Галич, Вищетарасівка, Березківка, Олександрія, Харків, Угорники, Феодосія, Люботин, Амвросіївка, Балта, Перечин, Маріуполь, Мукачево, Верба, Ізмаїл, Керч, Піщанка (Вінницька обл)

03.01.09- 15.01.09

Ворохта

Різдвяний подарунок

«Нове Покоління святкує різдво - дарує всім щастя, радість,

добро!»

86 54 140

Лутуіне, Матвіївка, Донецьк, Хоружівка, Тернопіль, Ананьїів, Перечин, Севастополь, Червоноград, Угорники, Харків

24.06.09- 14.07.09

Одеса "Молода Гвардія"

Мета можлива

«Нове Покоління зірок досягає - для нас неможливого в світі

немає!»

540 210 750

Балта, Піщанка (Вінницька обл.), Амвросіївка, Цюрупинськ, Ізмаїл, Суми, Бердянськ, м.Київ Дарницький р-н, Лутугіне, Амвросіївка, Житомир, Раївка, Суми, Коропець, Конотоп, Харків,

53

Олександрія, Чернишово, Долина, Джерело,Верба, Вільнянськ, Мар"їнка, Нікополь, Мукачево, Котовськ, Молочанськ, Перечин, Матвіївка, Хоружівка, Тернопіль, Вол.Волинський, Гуляйполе

03.01.10- 12.01.10

Ворохта

Казка чаруючих гір

«Чарівна казка в Карпатах блукає - Нове Покоління Різдво зустрічає!»

50 35 85

Тернопіль, Угорники, Харків, Перечин, Вол.Волинський

09.07.2010-22.07.2010

Яремча

Космічна подорож

«Нове Покоління пригоди шукає, Нове Покоління у космос

рушає!»

290 124 414

Матвіївка, Балта, Ананьїв, Олександрія, Тернопіль, Перечин, Мукачево, Угорники, Тернопіль, Конотоп, Бердянськ, Галич, Вол.Волинський, Нікополь, Феодосія, Скадовськ, Вознесенськ, Лутугіне, Джерело, Люботин, Раївка, Верба, Піщана (Одеська)

02.01.2011-12.01.2011

Верховина

Різдвяний подарунок

«Нове Покоління зустрілось в Карпатах у рідному колі Різдво

святкувати!»

56 22 78

Угорники, Пантаївка, Володимир-Волинський, Мішково-Погорєлово, Донецьк, Бердянськ

05.08.2011-19.08.2011

Микуличин

Мандруємо Україною

«Нове Покоління в дорогу рушає,

культуру вивчає та не забуває»

215 80 295

Раївка, Кривий Ріг, Донецьк, Амвросіївка, Мукачево, Перечин, Бердянськ, Угорники, Лутугине, Червоноград, Львів, Мішково-Погорєлово, Ананьїв, Балта, Петрики, Люботин, Харків, Херсон, смт Вовковинці

54

02.01.2012 - 10.01.2012

Ворохта

Різдвяні мандри

«Невпинно Новий Рік крокує,

Різдвяні мандри нам дарує,

Яскраві враження, нові знання,

Що збережем на все життя!»

60 25 85

Олександрія, Перечин, Угорники, Запоріжжя, Мукачево, Донецьк

22.07.2012 - 06.08.2012

Ворохта

Навколо світу за 14 днів

«У літній табір ми зібрались,

його чекали цілий рік! Навколо світу побували,

цікавих друзів ми знайшли!»

155 105 260

Володимир-Волинський, Ізмаїл, Котовськ, Кривий Ріг, Піщанка, Цюрупинськ, Червоноград, Раївка, Перечин, Тернопіль, Пресвята Родина (Петрики, Тернопільська область), Севастополь, Донецьк, Угорники, Запоріжжя, Мукачево,

02.01.2013 - 12.01.2013

Ворохта

Різдвяні мандри

«Різдво починаєть, день усміхається,

пташка на гілці калини гойдається.

Ми ходимо колядки співаємо

І святкувати Різдво починаємо!

А коли землю всю ніч огортає,

Янголи в небі ще довго співають!»

70 45 115

Микуличин, Угорники, Перечин, Донецьк, Олександрія, Люботин, Лутугіно, Харків, Цюрупинськ, Володимир-Волинський, Піщанка, Нікополь, Севастополь, Канів

26.07.2013- 15.08.2013

Ворохта

Подорож крізь часи

«20 років допомоги стремління,

20 років праці, сумління,

Наш врожай – Нове Покоління!»

400 120 520

TOTAL 6968 2095 9141

55

ЛІТНІ ТАБОРИ 1996 – 2012

Літній табір 1998

КНЯЖА ДОБА

Київська Русь (9 століття - 1240) - середньовічна монархічна держава династії Рюриковичів у Східній Європі з центром у місті Києві. У середньовічних джерелах її називали Русь або Руська земля. Термін "Київська Русь" впровадив до наукового обігу Микола Михайлович Карамзін.

В часи свого найбільшого розквіту на початку 12 століття сягала від Карпат до Волги та від Чорного до Балтійського морів.

Сприятливі географічні умови (добрий клімат, родючий чорнозем, перехрестя важливих сухопутних та водних шляхів, врешті, доступ до двох морів) були підставою її розвитку, а з другого боку, близьке сусідство з азійськими степами, звідки раз у раз наступали кочові орди, були однією з причин її занепаду.

Зародження Київської Русі ще й досі не має одностайного відображення у працях істориків. За літописним переказом князь Кий разом з братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю заснував Київ - майбутню столицю східнослов'янської держави та сучасної України. У середньовічних джерелах Київську Русь називали Руссю або Руською землею. Давньоруська держава зародилась внаслідок об'єднання розрізнених східнослов'янських племен у племінні союзи та племінні княжіння навколо території Середньої Наддніпрянщини (Русі у вузькому або етнічному значенні) та Великого Новгорода.

Виникнення Київської Русі традиційно пов'язують з формуванням у середині IX ст. Київського князівства князями Аскольдом та Діром, та з об'єднанням князем Олегом північних та південних східнослов'янських земель. Поширення влади Київських князів на нові території, формування системи адміністрації, судочинства і збирання данини розгорнулися у часи князювання Ігоря (912-945), Ольги (945-964 - 969) та Святослава (964-972).

Період розквіту

Велике значення у розвитку Руської держави мало прийняття християнства Володимиром Великим близко 988. Нова релігія не тільки спричинилася до піднесення культури населення, але також здобула Русі належне місце серед європейських держав. Другим важливим чинником у держ. будівництві Руської держави була розпочата за Ярослава Мудрого кодифікація права (впроваджено перше руське зведення норм світського права «Руська Правда»), що пізніше знайшла остаточне оформлення у «Руській Правді» (див. ЕУ 1, 411-19 стор.). Таким чином, за князів Володимира Святославича (978—1015) та Ярослава Мудрого (1019—1054) Київська Русь трансформувалася в одноосібну ранньофеодальну монархію на основі християнської віри візантійського обряду.

Період міжусобиць і роздробленості

По смерті Ярослава в Київській Русі розгорнулася міжусобна боротьба за великокняжий престол. Сильну центральну владу на короткий час відновили онук Ярослава Мудрого князь Володимир Мономах (1113—1125) та його син князь Мстислав (1125—1132). З середини XII ст. у державі Київська Русь розпочалася доба удільної роздробленості та відцентрових процесів, які набули значного поширення. Одноосібна монархія перетворилася на колективний сюзеренітет роду рюриковичів. У другій половині XII — на початку XIII ст. Київська Русь складалася з низки самостійних державних утворень, земель-князівств.

56

Ярослав Мудрий, вмираючи, поділив Київську Русь поміж своїх синів, передавши зверхню владу найстаршому з них і передбачаючи так званий сеньйоральне (старшинне) спадкоємство київського прістолу. Але поділ Русі викликав тривалі княжі усобиці, що разом з нападами половців спричинилися до занепаду могутності Русі. Любецький з'їзд князів у 1097 році перетворив Руську державу на своєрідну федерацію князівств, ввівши, замість сеньйорату, засаду вотчинности (дідичности). У межах Руської держави створилися фактично незалежні князівства: Київське, Чернігіво-Сіверське, Переяславське, Володимирське (Волинське), Галицьке, Турово-Пинське, Полоцьке, Суздальське та Новгородське.

Сильного удару по Києву завдало його руйнування та пограбування військами володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського у 1169 році. Але, не зважаючи ні на що, Київ залишився аж до нападу татар у 1240 році політичним, економічним, церковним і культурним центром Київської Русі й далі уважався "матір'ю руських городів". Об'єднуючими чинниками Русі були: спільна династія Рюриковичів, однакові форми політичного устрою князівства, право, релігія й церква, врешті, літ. мова, що великою мірою нівелювало й послаблювало ті відосередні сили, які випливали з різниць розмовних мов, побуту та економічних умов поодиноких частий Руської держави.

Монголо-татарська навала і занепад Київської Русі

В 1223 дружини київського, чернігівського, галицького та волинського князівств, які виступили спільно з половцями, зазнали нищівної поразки у битві на р. Калці з передовими загонами монголо-татарського війська на чолі з Джебе та Субедеєм, яких підтримали деякі князі, а також слов'янське населення степів (так звані бродники). Після навали полчищ монгольського хана Батия у 1237-1241 рр. Київська Русь припинила існування. Більшість руських земель опинилася у васальній залежності від держави монголо-татарських завойовників - Золотої Орди.

ФІЗИЧНІ ІГРИ І ЗАБАВИ У НАРОДНОМУ ПОБУТІ В ПЕРІОД КИЇВСЬКОЇ РУСІ ЯК ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Олег АРАПОВ

(Кіровоград)

В статі автором розкривається місце фізичної гри та забави в сфері людської діяльності, а саме: під час релігійно культових свят, під час побутових свят, під час господарської діяльності та дозвілля, буденного життя. Автор аналізує шляхи використання гри в період Київської Русі, як засобу фізичного виховання.

Особливе занепокоєння нині викликає відсутність у більшості юнацтва усвідомлення себе як частини народу, співвідношення своєї діяльності з інтересами нації. Зарадити справі може створення такої системи освіти, яка виховувала б національно свідомих громадян України.

Наукові дослідження переконливо доводять, що дитина повинна перебувати під постійним виховним впливом матеріальної і духовної культури свого народу. Це потрібно насамперед для найповнішого розкриття природних здібностей дитини, розвитку її талантів, виявлення етнопедагогічних особливостей. Тому система освіти загалом і процес фізичного виховання зокрема, мусять бути саме національними.

З огляду на це підвищення ефективності фізичного виховання тісно переплітається з проблемами впровадження в практику елементів народної фізичної культури, які мають виховну, розвиваючу, культурну цінність.

Народна фізична культура включає ті види рухової активності та методи їх використання, які історично склалися як наслідок непрофесійної діяльності з метою фізичного, психічного та фізіологічного впливу на розвиток людини, адекватного пристосування до умов навколишнього середовища, підготовки до трудової діяльності та військової справи. В

57

цьому плані слід вказати на педагогічну значущість народних ігор, основні компоненти яких (зміст, форма, методичні особливості) роблять їх одним із ефективних засобів, що можуть застосовуватися у всіх ланках системи фізичного виховання.

Джерелом вивчення народно-педагогічних уявлень про виховання дітей в період Київської Русі є етнографічний матеріал, а вивчаючи його можливо проникнути в такі області історії, які б без цього матеріалу залишилися б для науки невідомими.

Українські народні ігри практично не вивчалися, за винятком праць педагогів і етнографів кінця XIX – першої половини XX ст. (М. Маркевич, 1860; П. Чубинський, 1877; С. Ісаєвич, 1887; П. Іванов, 1890; П. Покровський, 1894), зусиллями яких описано досить багато народних ігор, поширених в різних регіонах України. Щоправда, психолого-педагогічний, а тим більше дидактичний аналіз ігор у працях названих авторів, як правило, відсутній. Автори здебільшого обмежуються описом констатуючого характеру, відображаючи особливості народних ігор у різноваріантних назвах і сюжетних описах.

В часи формування Київської Русі наші предки зберегли багато самобутніх традицій національного фізичного виховання. З дитинства молоді прищеплювались потрібні у праці та військовій справі вміння, навички і якості.

Як відомо, наші предки до VII століття жили в умовах родових відносин, але поступово рід змінила общинна організація. Цей період був перехідним від військової демократії до феодального (княжого) ладу. В цей період і надалі в нашій країні збереглись позитивні традиції народної фізичної культури, стрижнем якої була загальна фізична підготовка до трудової і військової діяльності всіх без винятку людей. Розповсюдженими в цей період були так звані ведмежі двобої та культові змагання з биком. В їх програму входили народні фізичні вправи та способи полювання на диких тварин. Вони вимагали надзвичайної сміливості, спритності, сили та знання цілого комплексу ефективних прийомів.

На межі IX–X століть навколо Київської землі утворилося державне об‘єднання – Київська Русь. Тут ще з часів військової демократії збереглись звичаї виховання дітей, продовжили побутування обряди і ритуали, що склали певну систему підготовки людини до трудової діяльності та виконання військових обов‘язків.

Первинними ланками традиційних народнопобутових форм фізичної підготовки були сім‘я та рід, де відповідальність за виховання майбутнього воїна покладалася на батька, чоловіків – членів родини (старших братів), старійшин роду.

Найважливішим вмінням для чоловіків було володіння різними видами зброї. Як засвідчує І. Крип‘якевич, ―... молодий воїн мусив: пізнати всякі види зброї, різні способи боротьби та лицарських вправ, навчитися кидати списа, стріляти з лука, володіти мечем, шаблею, рубати сокирою, їздити верхи, ходити на лови, веслувати, боротися рукопаш ... це було тоді і спортом, і підготовкою до війни‖.

На початку IX століття в Київській Русі зароджується професійна військова організація ―Дружина князя‖, що складалась із трьох підрозділів: а) найбільш знатні, досвідчені воїни – верхівка княжої влади; б) молоді вояки, ―отроки‖; в) власне воїни хоробрі, що аж до половини IX століття були головною військовою силою.

Військово-фізична підготовка у княжій дружині була доволі спеціалізованою, враховувала рід війська, його цільове призначення, специфіку озброєння тощо. Важливими у підготовці воїна були природні фактори загартування (повітря, сонце, вода), а також ігри військового спрямування (―гра у війну‖, гра у ―боротьбу родів‖), військові танці, фізичні вправи з предметами (різновиди зброї – спис, лук, меч, праща), а також каміння, палиці, мотузки-аркани. Значне місце відводилось фізичним вправам із застосуванням засобів пересування (коні, човни, лижі), а також ходьба, біг, лазіння, повзання, плавання і змагальні фізичні вправи (протиборства, боротьба, бої навкулачки, фехтування).

58

Як відомо, в Київській Русі сформувалась своєрідна система військово-фізичної підготовки населення, що включала такі форми:

фізичне виховання в родині;

військово-фізичне виховання в побуті;

військово-фізичне виховання у княжому війську;

військово-фізичне виховання у культових і навчальних закладах.

Найпоширенішими засобами цієї підготовки були:

а) народні рухливі ігри та забави;

б) народні танці;

в) національні види боротьби;

г) фізичні вправи змагального характеру;

д) полювання;

є) військові походи.

І все ж найголовнішими засобами фізичної підготовки в цей період залишались різноманітні народні рухливі ігри та забави.

Народні рухливі ігри належать до універсального засобу виховання молоді. В них яскраво відображено побут, праця, національні традиції народу, уявлення про сміливість, чесність, винахідливість людини. В цих іграх має місце шанобливе ставлення до національної культури, вони створюють емоційну основу для розвитку патріотичних почуттів: любові та поваги до рідної землі, відданості Батьківщині.

За своїм змістом народні рухливі ігри були доступні та сприяли розширенню уявлень дитини про оточуючий світ, удосконалювали усі психічні процеси, стимулювали розвиток рухових якостей та формування різноманітних рухових дій.

Жодне свято не обходилось без рухливих ігор. Для участі в них залучались групи дітей, які змагались у спритності, швидкості, силі. Проводились рухливі ігри, як правило, на свіжому повітрі, через що вони були важливим засобом оздоровлення дітей.

Те, що діти виступали активними учасниками ігор під час свят, посилювало виховний вплив на них.

Моління про врожай, різні заклинальні дії, звернення до сил природи, до духів добра та зла супроводжувалися різноманітними ритуальними діями з іграми, забавами, хороводами: ―Сходилися на ігрища, на танки і на всякі бісівські пісні.... Ігрища втолочені, і людей велика сила, що починають пхати один одного‖ [9, 35].

Річний язичницький цикл святкувань складався із сезонних аграрних обрядів. Стикаючись із силами природи, кліматичними умовами, від яких залежав урожай, а від того й добробут та здоров‘я кожного, люди за довгі століття виробили цілу систему свят, обрядів, звичаїв, пов‘язаних із кожною порою року. Після прийняття християнства в Україні-Русі, тисячолітнє язичництво, будучи досконалою системою вірувань та знань про світ, дуже повільно відступало під натиском православного духовенства. Церква вперто боролася з ―поганством‖, однак так і не змогла викорінити вікові традиції. ―Еще же мнози от неразумия простая чадь... во гредех и селех творят еллинские беснование, различные игры и плясания в навечерии праздник Рождества Христова и против праздника Иоанна Предтечи в нощи и в праздник весь день‖ [8, 87].

Християнство змушене було пристосовуватися, асимілювати язичницькі культи та обряди, вбираючи в себе їх елементи. Усі найбільші народні свята, які споконвіку відзначалися в Україні, увійшли до церковного календаря, що органічно поєднав християнські та язичницькі звичаї наших предків.

59

Ігри та забави часто були пов‘язані з релігійними та обрядовими святами. В народі кажуть: ―Введіння прийде, свят наведе‖ [5, 97].

Зимовий цикл святкувань починався від свята Введення у храм Пресвятої Богородиці (21 листопада). За церковним календарем це свято припадає на Пилипівський піст, який тягнеться аж до різдвяних свят. Під час посту церква забороняє розвалі. Однак в дохристиянські часи цей період був багатим на різні свята, відгомін яких дійшов і до наших днів. Давні обряди найповніше збереглися у святкуваннях Катерини та Андрія.

День великомучениці Катерини в давнину був дівочим святом, пов‘язаним з кликанням долі. Доля в народних віруваннях уявлялася як ―небесна нитка‖, що падає на землю з народженням дитини. Паралель цього вірування можна провести до сучасної дитячої гри ―Голочка-ниточка‖. В цей день на вечорницях проводили гри-гадання, деякі з яких відбилися в дитячих іграх ―птиці‖ та ―чіт чи лишка‖.

День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. В переддень Андрія ввечері молодь збиралася ―на калиту‖. Дівчата випікали великий корж, прив‘язували його до сволока, а хлопці мали ―проїхати на коцюбі‖ та. підстрибнувши вгору, відкусити шмат калити. Присутні намагалися розсмішити ―коцюбника‖. Якщо він розсміявся чи не зумів посмакувати калиною, то невдаху обмазували сажею. Гра проходить під сміх та жарти хлопців і дівчат.

З оригінальними дійствами пов‘язані також грудневі свята Сави, Миколи, Ганни, Спиридона.

Кульмінаційні моменти зимового циклу народних свят в Україні становлять дні, на які припадають Різдво, Новий рік, Водохреща. У язичницькі часи цей період був дванадцятиденним святковим комплексом, під час якого проводилися заклинання на всі дванадцять місяців майбутнього року: ―Одной из характер-нейших черг... является ряжение, одевание тулупов шерстью вверх, ношение звериных масок и шумные карнавальне пляски в домах и на улицах. Рядятся в медведя, коня, бьоса, козу, гуся; журавля, во время сборищ поют самые разнообразные песни из всего годового репертуара‖ [7, 67]. В зимових ігрищах зустрічаються елементи майже всіх обрядів, які повинні виконуватися в році. В деяких випадках археологічні матеріали дають підставу говорити про окремі стійкі обряди, які з часом перетворилися на веселі ігри молоді [7, 71], – ходіння з колядою (вертепом) у Різдво, водіння ―кози‖, ―коня‖, ―ведмедя‖ у новорічну ніч на Василя тощо.

Початком другого значного циклу святкувань були веснянки, які пов‘язані із зустріччю весни та з першим етапом весняно-польових робіт. Весняний цикл святкувань виділявся найбільшим багатством обрядових дій та звичаїв, які віддзеркалювали культ сонця та сил природи. З прийняттям на Русі християнства язичницькі обряди поклоніння весні поступово переходять у традиції Великодніх свят. Вагому частку в обрядово-звичаєвому ритуалі Великодня займають ―веснянки‖ або ―гаївки‖ – широкий цикл ритуальних пісень-хороводів, переважно дівочих. Володимир Гнатюк, який видав найповніше зібрання гаївок, писав: ―Термін ―веснянки‖ обіймає широкий цикл пісень, ―гаївка‖ – вузький. Веснянку співають в російській Україні цілу весну, гаївку в Галичині – лише на Великдень‖ [6, 10]. Співаючи веснянок, дівчата беруться за руки і творять коло, півколо або ключ і рухаються під ритм пісні. Переважна більшість веснянок і гаївок – це драматизована гра з розподілом ролей та формою діалогу (два хори).

Великодні свята – це час найцікавіших і найрізноманітніших ігор і забав дорослих, молоді та дітей. Репертуар традиційних великодніх ігор поділявся на дитячі, парубочі, дівочі, змішані та загальні. Парубочі ігри здебільшого носили характер змагання у спритності, прудкості та силі. Це такі ігри, як ―Довга лоза‖, ―Війна‖, ―У короля‖, ―У дзвона‖, ―У журавля‖, ―Коромисло‖, ―Дзвіниця‖, ―Стовп‖, ―Чий батько дужчий", ―Шила бити‖, ―Кашу варити‖, ―Кулачні бої‖, ―Боротьба грудьми‖ та ін. Натомість у дівочих іграх випробовувалися художні здібності учасниць – вміння танцювати, співати, перевтілюватися в певний образ. Це такі ігри та веснянки, як ―Мак‖, ―Жельман‖, ―Кострубонька‖, ―Кривий танець‖, ―Вербова дощечка‖, ―Подоляночка‖, ―А ми просо сіяли‖, ―Вже весна воскресла‖, ―Весно наша‖, ―Воротар‖, ―Заїнько‖, ―Голубка‖, ―Царівна‖, ―Царенко‖ та ін.

60

Веснянки співали до Зелених свят.

З веснянками та Великоднями пов‘язаний і культ яйця, як джерела життя. Малюнки на яйцях-писанках Давньої Русі, знайдених археологами, відображали прадавні язичницькі міфи, які виникли за кілька тисячоліть до прийняття християнства на Русі. Можливо, саме з цим пов‘язані великодні дитячі ігри з крашанками та писанками. Ними грали в такі ігри, як ―Товкання-цокання‖, ―Котка‖, ―Кидка‖, ―Схованки‖, ―Загадкові міньки‖. Крім того, хлопчики грали у такі ігри, як ―У короля‖, ―У дзвона‖, ―Довгої лози‖, ―Просо‖, ―Поїзд", ―Свинка‖, ―Чародій‖, ―У відьми‖, ―Гойдалки на гілках‖. Малі дівчата здебільшого копіювали веснянки-гаївки від старших, але мали й свої ігри – такі, як ―Ластівка‖, ―Мак‖, ―Мовчанка‖, ―Вишня‖, ―Мачуха‖, ―Журавель, Котик і мишка‖, ―Грушка‖, ―Перепілочка‖, ―Третій зайвий‖ та ін.

Ще одним весняним святом, яке завершує весняний цикл, і свято Святого Юрія (24 квітня). Це свято йде поряд з іншим – Красної Гірки або Красної Лелі, яке колись святкувалося на честь богині весни та кохання – Лади (Лелі, Лялі). Обрядодії, ігри і а забави, які супроводжували ці свята, показують, що в цей час весна переходить у літо. З цього дня дівчата і дівчатка починають грати в ігри, що імітують цей період (перехід). До них належать ―Горю дуба‖, ―Горю – горю пень‖, ―Ляля‖.

Літній цикл свят так само був дуже широкий і пов‘язувався з силами природи й сонця. Першою великою урочистістю літа були Зелені свята, які виникли ще в добу родового побуту, тисячоліття тому. Взагалі літній період у Давній Русі був кульмінацією народних святкувань. Всі види мистецтва проявлялися в них повною мірою: музика, співи, танці, ігри, театралізовані дійства ―Это празднество сопровождалось играми, плясками, лакомством... особенно кулачним боем‖ [1, 43].

Для Зелених свят одним з найхарактерніших обрядів був ―водити тополю‖. Цей обряд С. Килимник описав так: ―По обіді збиралися дівчата десь у садку чи за селом на полі, а коли ліс близенько – у лісі. Спочатку співали, водили хороводи, гадали. Під час гри та хороводів вирізняли ту дівчину, що найкраще відзначилась в іграх. її обступали дівчата й піднімали вгору з вигуком: ―Тополя! Тополя!‖ У цей час збігались хлопці, які близько чатували цього моменту, підхоплювали на руки обрану дівчину і деякий час носили, а дівчата намагалися відняти й поставити її на ноги. Врешті дівчата ―перемагають‖ хлопців і ставлять ―тополю‖ на ноги. Далі увінчують ―тополю‖ стрічками, намистом, уквітчують лісовими квітами, зав‘язують очі і з гучними піснями ведуть в село. Якщо на дорозі зійшлися дві ―тополі‖, то між ними відбувається ―бійка‖ – одна з одної намагається зірвати зелені прикраси. Гурт, у якого ―роздягли тополю‖, припиняє ―водити тополю‖ [7, 12].

Літній період святкувань завершувався днем Купали, який в християнському календарі відомий під назвою Різдво Івана Хрестителя. Це свято відбувалося в час літнього сонцестояння, коли сонце приходило до зеніту – найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла й світла, виявляло свою чудодійну силу для рослинного й тваринного світу та для людини. Найбільш ранній опис Івана Купала в Україні дає Густинський літопис: ―...с вечера собираются простая чадь обоего пола и соплетают венам из ядомого зелья, или корения, и препоясавшеся бьілием возгнетают огонь, инде же поставляют зеленую вегвь, емшеся на руць около обращаются окрест огня, поюще своя пьсни, преплетающе Купалом, потом через оньїй огонь іірескакут, оному бьсу жертву себя приносяще‖ [1, 113].

Із втратою аграрно-магічного значення купальських ігрищ їх обрядова функція поступово замінюється естетичною та розважальною. Святковий обряд, приурочений до дня літнього сонцестояння з часом перетворився на масові розваги молоді. З давніх-давен в Україні молодь виходить із села з радісними співами, розкладає вогнище на горі або десь у лісі поблизу річки, танцює навколо того вогнища й стрибає через нього. Стрибки через вогонь окремі автори тлумачать як акт очищення. С. Килимник так описує цю обрядодію: ―Спочатку стрибають через вогонь хлопці по старшині один за одним. Щовище скочить хлопець, то кращий буде на його полі врожай; щоспритніше скочить – здоровішій буде..., упаде під час стрибка – щось трапиться йому нещасливого впродовж року; розгорне вогонь під час стрибка – розгорнеться якийсь нелад і т. д. Коли перестрибали всі хлопці, юді починають стрибати попарно хлопець з дівчиною. Перестрибнувши вдало, вогонь не зачепили, не спіткнулися – поберуться і щасливо житимуть‖ [2, 67]. Стрибки через вогонь

61

символізували очищення вогнем від усякої нечистої сили. В деяких місцевостях вогонь розпалювали біля води так, щоб після стрибка через нього потрапляли у воду. Це символізувало подвійне очищення – очищення вогнем і водою.

Діти у ці дні також бавляться в ―Купайла‖. Виглядало це так: ―... Проти Івана Купала рвуть жмут високої трави, міцно її зв‘язують, обвивають пучком трави з квітами, а зверху застромляють кропиву, колючки, будяк – це і є ―купайло‖. Діти нагрібають навколо нього купу землі, гак щоб він стояв, а потім перестрибують через цього ―купайла‖. Хто побоїться перестрибнути, того ―вартовий‖ жалить кропивою по ногах‖ [8, 45].

Останніми святами літнього циклу є свято Іллі. Деякі дослідники вважають, що Ілля увібрав усю аграрну магію поганського Бога грому і блискавок – Перуна. Це свято припадає на час жнив і не відзначається особливими святкуваннями.

Осінній цикл пов‘язаний з возовицею, пасовицею, збиранням врожаю садовини та городини, посівом озимини. У цей час багато роботи в господарстві і мало часу відводилося на дозвілля та забави. До того ж осіння сонячна фаза (рівнодення) відносно слабко відображена в язичницькому фольклорі. Це зумовлює незначну насиченість осінніх релігійно-обрядових свят іграми й забавами.

Як бачимо, у світогляді наших пращурів розрізняли тілесну та духовну субстанції людини. Народні вірування передбачали стадіональність субстанцій людини лише в одному напрямі – від тілесного через душу до духу.

Таким чином, у часи Київської Русі ігри та забави тісно пов‘язувалися з віковічними обрядами та річним циклом народних святкувань. Народна фізична культура знайшла своє місце в кожній сфері людської діяльності, а саме: під час релігійно культових свят, під час побутових свят, під час господарської діяльності та дозвілля, буденного життя. Наші пращури в обрядовості виявляли себе талановитими вихователями. Виховні моменти виступали не відсторонено, вони були втілені в дію.

Аналізуючи фізичні ігри та забави під час обрядових свят в період Київської Русі, можна зробити висновок, що кожне свято – це започаткування здоров‘я людини.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии составленные в 1846г. – Ч.І.– Полтава,1848.

2. АфанасьевА. Живая вода и вещее слово.– М., 1988.

3. Афанасьев– Чужбинский Быт малоросского крестьянина. – М.,1855.– Кн. І

4. Гончаров Н.К. Историко – педагогические очерки.– М.: Из–во АПН РСФСР, 1963.

5. Капица О.И. Детский фольклор. – М.,1966.

6. Килимник С. Історія веснянок-гаївок.– Канада, Вінніпег, 1958.

7. Котляревский А. Об обычаях у славян при рождении дитяти до его возмужания.– Чтение в историческом обществе Нестора Летописца.– Кн. І.– Киев,1879.

8. Маркевич М. Обряды собранные М. Маркевичем. – Вып.1.–М.,1832.

9. Ячуржинский Н. Весенние хороводы, игры и песни // Киевская старина, 1905.– №10.

62

Літній табір 1999

КОЗАЦТВО

Українське козацтво

Козацтво - з кінця XV ст. збірна назва козаків в Україні та в зарубіжних країнах. Українське козацтво - видатне явище в європейській історії. Слово «козак» тюркського походження, у перекладі воно означає «вільна людина». Унікальність українського козацтва полягає в тому, що воно стало окремим суспільним станом із визначеними правами й мало свою територію, незалежну від державної адміністрації.

Основними чинниками, які створювали умови для появи і формування козацтва, були:

а) існування великого масиву вільної землі зі сприятливими для життєдіяльності умовами в порубіжні між хліборобською та кочовою цивілізаціями;

б) досвід освоєння південних територій уходниками, бродниками та іншими;

в) поява значної кількості людей, які внаслідок погіршення умов життя, зростання повинностей та податків, прагнули переселитися на нові землі у пошуках кращої долі.

Основні причини виникнення козацтва:

а) зростання великого феодального землеволодіння, що розпочалося з XV ст. і підштовхнуло процес господарського освоєння таколонізацію нових земель;

б) посилення феодальної експлуатації з боку польських і литовських феодалів, шляхти, прогресуюче закріпачення селян;

в) політика полонізації українського народу, наступ католицької церкви на права православної, посилення релігійного гніту українців;

г) зростання зовнішньої загрози, нагальна потреба захисту від турок і кримських татар.

Перші згадки про козацтво датуються XIII ст. Ще за часів Русі (Київської Русі) літописи згадували про існування на кордоні руських земель і кочового Степу бродників і берладників - вільних людей, які не підкорялися князівській владі і жили, зокрема, за рахунок здобичі від набігів на половців і візантійські володіння. Однак надалі це традиційне для місцевого населення заняття було перервано татаро-монгольською навалою. Як нова соціальна верства суспільної ієрархії козацтво формувалося водно-час зі шляхтою протягом ХУ-ХУІ ст. Фактично майже до кінця XVI -ст. термін «козацтво» фіксував не соціальний статус, а спосіб життя,рід занять.

Виникнення реєстрового козацтва

У 1572 р. польський король Сигізмунд II Август видав універсал про утворення найманого козацького формування. 300 козаків було прийнято на державну службу, записано у реєстр (список) і дістало правовий статус регулярного війська. I хоча ця дія мала на меті розкол козацтва, намагання використати частину його сил в інтересах Польської держави (наприклад захист її кордонів), все ж вона започаткувала два важливі суспільні процеси:

а) утворення реєстрових збройних формувань;

б) легітимізацію козацького стану - юридичне визнання прав та обов'язків козацтва як соціальної верстви.

63

4. Неоднорідність козацтва. На початку XVII ст. козацтво як соціальна верства населення не було однорідним:

а) реєстрове (городове) козацтво - заможні, привілейовані козаки, які перебували на державній службі в Речі Посполитій;

б) запорозьке (низове) козацтво - козаки, які проживали в пониззі Дніпра в межах військово-політичної організації Запорозької Січі;

в) нереєстрове козацтво, яке виникло внаслідок самовільного «покозачення» і, не маючи офіційно визначеного статусу, вело козацький спосіб життя в прикордонних районах;

г) паланкове козацтво; паланкові козаки - сімейні козаки, які проживали на хуторах і зимівниках, належали до певної паланки.

Незалежно від того, до якої верстви належали козаки, вони завжди боролися за свої одвічні права та привілеї -вільності: вільно обирати старшину, мати власний суд, не сплачувати податків, проживати на всіх державних і приватних землях, полювати і рибалити в пониззі Дніпра, варити пиво й виробляти горілку, не сплачуючи за це державні податки, вільно ділити спадщину померлих козаків, ходити в морські та сухопутні походи проти турків і татар, найматися на службу до іноземних монархів.

ЦІКАВЕ З ІСТОРІЇ КОЗАЦТВА

В історичній літературі існує чимало версій походження слова "козак". Один із польських дослідників виводив це найменування від легендарного ватажка, що в давні часи успішно боровся з татарами. Звали його буцімто Козак. Інший, теж польський вчений, пояснював походження цього слова від "коза". Були версії, згідно з якими козаки — не українці, а нащадки відомих у часи Київської Русі войовничих племен хазарів. Турецькою мовою слово "козак'5 означає волоцюга, забіяка, розбійник. Очевидно, саме звідти воно й прийшло в Україну. Певно, не самі придумали собі наймення захисники нашого краю, а одержали його від ворога, І воно тут прижилося, зовсім утративши негативний відтінок. Бо козак в Україні став синонімом лицарської доблесті й благородства.

***

Дмитро Вишневенький ввійшов в народні думи під іменем Байди —безтурботним гультіпакою, що тільки й знає пити мед-горілку і, здається, зовсім не має ніякого іншого клопоту... Д. Вишневецький був першим, хто вирішив покласти край турецькому й татарському пануванню в південних степах України. Зібравши під своєю орудою чимале військо, він організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на Чорному морі. Але гетьмана зрадили й відправили до турецького султана. За народними переказами, султан придумав для гетьмана мученицьку смерть: його зачепили гаком за ребро і чекали, що він благатиме, аби його зняли. Та ні благання, ні стогін не злетіли з його вуст.

Смерть Д.Вишневецького була великою втратою для козацтва. І невипадково історики називають його духовним батьком Січі.

Козацький гетьман Іван Свірговський — одна із загадкових постатей у нашій історії. Знаємо тільки, що його військо брало участь у повстанні в Молдові під проводом Йона Воде, який прагнув завоювати незалежність свого краю від султанської Туреччини. Султанське військо взяло в кільце козаків. Згідно з першою версією, Свірговський загинув разом зі своїми побратимами в тому бою. Згідно з другою, його пораненого захопили в полон і зажадали великого викупу. Не мав таких грошей отаман, і не було кому за нього заплатити. Так він і загинув у турецькій неволі. І ніхто не знає, де його могила.

***

64

Незвичайним і різнорідним був козацький побут. Існують різні оповідання, перекази, анекдоти про запорізьку старовину. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі і більшою мірою на насмішку похожі",— оповідав колись столітній запорожець Микола Корж.

Запорожці брили голову, залишаючи чуприну рад лобом, — оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закладав її за вухо. Вусів не підстригали, а намазували чим-небудь і закручували вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь. Віталися козаки також на свій спосіб. Коли вибиралися в гості до чийогось куреня, то, ще сидячи на конях, гукали "Пугу! пугу! пугу!" Господар вигляне у віконце і відповість: "Пугу! пугу!" Тоді гість відзивається; "Козак з лугу!", а господар: "Повішайте там, де й наші коні", — тобто прив‘яжіть коней до ясел і просимо до хати,

Запорожці славилися веселістю й охотою до жартів. Особливо любили вони вигадувати прізвища товаришам. Того, що спалив з необережності курінь, звали Палієм; того, що розкладав вогонь над водою, Називали Паливодою; такому, що варив кашу, давали ім'я Кашки або Кашовара. Так само пішли прізвища Горбач, Малюта, Черепаха, Гнида, Качало, Корж...

***

Козацькі славнозвісні чайки не боялися ні бурі, ні оснащених важкими гарматами турецьких галер, до яких вони сміливо підходили впритул і брали на абордаж. Слово "чайка" походить від тюркського "чаік-чаік", що значить човен, дубок. Вони були, як правило, понад 12 м завдовжки й 3-5 м завширшки. На кожному сідало кілька десятків веслярів, і, розсікаючи воду, чайка летіла, мов на крилах. У чайці вміщалося до 60 осіб з усім військовим спорядженням, до якого входило навіть кілька легких гармат, що називалися фальконетами. При попутному вітрі на чайці напиналося вітрило.

Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога.

Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шароварах, які з'являлися з самісінького дна моря.

Збереглися свідчення самовидців про загадкове козацьке судно, яке було, мабуть, одним із перших варіантів підводного човна. Воно мало два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. А в висунуту над поверхнею моря трубу — прообраз майбутнього перископа — стерновий вів спостереження, пильнував, чи не з'явиться турецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не протікала вода. При наближенні до ворога баласт викидався, човен несподівано зринав на поверхню, і знову козаки з'являлися ніби з самісінького дна моря.

***

У козацьких реєстрах він записаний під іменем Петра Калниша. В історію ж увійшов як Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорізької Січі. Відомо, що з молодих років пов'язав він свою долю з козацтвом. 1761 року його, людину вже похилого віку, було обрано кошовим отаманом. Кошовий очолював козацьке військо у війні Росії з турками й татарами. Його було нагороджено золотою медаллю з портретом імператриці. Відомо також, що кошовий мав заслужену репутацію будівничого. З його ідеї і на його кошти з'явилися прекрасні церкви в Лохвиці, в Ромнах, а також у Межигірському монастері. Для історії зберігся лист генерал-губернатора князя По-тьомкіна до кошового. Потьомкін запевняв, що завжди при царському дворі буде відстоювати інтереси Січі і всієї України. Та не минуло й року, як Січ було зруйновано, а Петра Калнишевського разом із військовим писарем Гробою та військовим суддею Головатим арештовано. Калнишевського було завезено аж на Біле море, на Соловецькі острови. Там "кошового замурували в казематі, залишивши тільки маленьку щілину, в яку йому подавали їжу. Помер останній кошовий на Соловках у стодванадцятирічному віці.

65

Перед смертю йому дозволили їхати в Україну. Але гордий козак відповів, що, оскільки в Україні вже немає Січі Запорізької, то і йому більше немає місця в Україні.

***

На овіяному козацькою славою острові Хортиця росте унікальний дуб. За переказами, цьому оспіваному в піснях та легендах дереву вже понад 700 років. Товщина його стовбура по колу — 6 м 32 см, діаметр крони — 45, висота — 33 м. На довгому своєму віці бачив він і чумаків, які, йдучи в Крим по сіль, зупинялися перепочити в його затінку, і орди татар, що вихором налітали на українські землі. Пам'ятає він і гетьмана Богдана Хмельницького та його побратимів, які спекотної днини пили воду з джерела. Не забув він і славних козаків-запорожців, бо ж росте неподалік козацької вольниці — у селі Мала Хортиця під Запоріжжям.

І ось цей дуб, такий могутній і кремезний, тяжко захворів. Може, вийшов вже вік дуба, а може причинок» тому грунтові води, що високо піднялися після спорудження Каховської гідроелектростанції. Група ентузіастів, щоб урятувати цю пам'ятку, вирішила створити мале підприємство "Запорізька старовина". Спеціалісти втілюють у життя проект нової дренажної системи.

ПРО ЗАПОРОЖЦІВ

Були колись запорожці такі богатирі - землі важко було їх тримати!

Лише голова у запорожця сім пудів! А вуса у нього такі, що як візьме, було, в руки та як розправить в обидва боки, то і в двері не ввійде, хоч би вони були такі широкі, що через них трійка коней з возом могли проїхати.

Запорожці дванадцятьма мовами уміли говорити, а з води сухими виходили; уміли і в річки переливатися. Коли треба, могли на людей і сон насилати, і туман напускати. Мали запорожці такі люстерка, що, дивлячись у них, за тисячу верст бачили, що там у світі діється. Перед тим, як іти в похід, кошовий чи якийсь інший ватажок візьме в руки те дзеркало, подивиться в нього та й каже:

- Значить так: направо іти не слід, бо там турки на нас чекають у засідці, наліво не можна йти, бо там уже татари заходять, підемо прямо, там нікого немає, от ми і пройдемо всі цілі і неушкоджені.

А як вони воювали!

Стануть, було, на Орловій балці, а проти них дванадцять полків ворожих виведуть. А запорожці так зроблять, що ті полки самі себе поріжуть. Кров тече по черево коням, а запорожцям і байдуже - стоять та сміються.

А все це тому, що вони знаючим народом були. На своїй землі їх ніхто не міг здолати. А якщо їм доводилось кудись в похід іти, то вони під устілки чобіт і в шапки рідної землі насиплять і лише тоді ідуть. Та рідна земля й охороняє їх від кулі чи шаблі. Якось поїхали запорожці до Петербургу, зайшли до царського палацу, їм стільці подають, а вони посідали на підлогу та й сидять.

Прийшов до них Катеринич (Катериничем простий люд називав князя Потьомкіна), дивиться, що запорожці на підлозі сидять, та й давай з них сміятися. Потім підняв руку над одним із запорожців та й хотів його вдарити.

- Бий, бий, коли вже руку підняв, - каже йому запорожець.

Та де там тому Катериничу бити! Як підняв він руку, так вона й закам'яніла. З того часу жоден з царських приспішників не смів на запорожця руку підняти.

66

Лірник Сашко (Олександр Власюк)

ЯК КОЗАК З ВІДЬМОЮ ОДРУЖИВСЯ

Нікому не було так добре, як козакові Сабайдону. І в гулянці, і в бійці завжди перший. А що вже у бою себе показав, то мало хто на всій Січі міг з ним зрівнятися, хіба що Грицько Нетреба, або Семен Перебериборщ, та ще сам кошовий отаман Іван Сірко. Ніколи нічим Сабайдон не журився, нічого не боявся - йому або у шинку горілку пити, або ворогів бити, а все без діла не сидіти.

Їхав раз Сабайдон із гостей на Січ (гостював у свого товариша на далекому степовому хуторі), і застав його в дорозі вечір. Зупинився козак у байраці на ночівлю, багаття розпалив, - каші зварити. Взяв казанок і пішов до річечки води набрати. Аж чує - сміх дівочий. Козак гайда в очерет на березі, руками листя розсунув і виглядає. А на річці - чудо з чудес; дівчата купаються! Десь-то недалеко село було чи хутір - от сільські дівчата на річку і подалися купатися під вечір. А місяць уже зійшов і добре світить.

Сабайдон в очереті сидить і за дівчатами підглядає. А ті веселяться, водою хлюпаються. А одна далеченько від гурту відійшла і сама купається. Сабайдон придивився - і обімлів, бо такої краси ще зроду-віку не бачив. Дивиться Сабайдон, очі витріщив, аж дихати забув. А дівчина-красуня якраз у місячній доріжці стоїть, чорну косу миє. Нахилилась води зачерпнути - аж у неї ззаду хвостик є! Невеличкий хвостик - так на півпальчика, але ж хвостик!

"Відьма!" - жахнувся Сабайдон, поточився, перечепився, очерет і затріщав.

67

Відьма підскочила, оглянулась і побачила козака. Зачерпнула вона пригорщу води - і козакові межи очі хлюпнула, та ще щось приказала. Тут-таки Сабайдон відчув, що з ним біда робиться - руки в нього вже не руки, а лапи, нігті вже не нігті, а кігті, рот не рот, а пащека. Перетворився Сабайдон на вовкулаку, шерстю вкрився, на чотири лапи став. Тільки пояс на ньому лишився, бо з поясом ніяка відьма справитись не в змозі, та ще шапка козацька зі шликом червоним на одному вусі повисла, бо козак ніколи шапки не покине. Завив Сабайдон і побіг у степ вовків шукати. До якої вовчої тічки не пристане, та його і проганяє, бо він бігати разом не встигає - у нього задні ноги довші, як передні (бо ж вовкулака). Довго бігав вовкулака по степах аж до холодів, а далі подався на Січ.

Ото вже на Січі козаки і помітили, що кругом валів вовк підперезаний бігає. А ще бувало у когось і пляшка з горілкою пропаде вночі, а на ранок вовк якось петлями бігає - чи не п'яний, бува! Тоді вже вони і здогадались, що то не просто вовк, а перевертень-вовкулака. Зібралися старі діди-характерники запорозькі, стали думати, як їм свого товариша виручати - бо он у нього і шапка козацька є. Думали-думали і придумали: поклали поперек дороги кочергу, вовкулака гнався - та й перечепився, перекинувся через голову, вдарився об землю - і знову на козака перетворився!

Довго Сабайдон товариству розказував, як його відьма зачарувала.

Зажив би Сабайдон далі весело і безжурно, але все йому з голови та відьма не йде. Тяжко закохався козак. Не їсть, не п'є - все про чорнокосу дівчину-відьму думає. Уже козаки вмовляли його, розраджували, уже й сміялися з нього:

- Тю, дурню, навіщо козакові жінка? З нею треба возиться-носиться, а що крику та сліз від них! А Сабайдон їх не слухає, все йому відьма ввижається. А тут якраз запорожці в похід збираються турків бити, своїх братів невільників нещасних з полону визволяти. Ну і Сабайдон з ними: кохання коханням, а обов'язок козацький - святий над усе! Гарно тоді хлопці-запорожці з батьком Сірком погуляли в Туреччині, Стамбул і Скутар підпалили, братів-невільників визволили, здобичі і зброї коштовної набрали, та ще й галери турецькі з собою прихопили.

Рушили козаки додому через море, а Сабайдон вклонився товариству - і гайда в Палестину, в святий монастир до монаха-пустельника, щоб допоміг йому в його біді, поміг відьму з лап нечистого вирвати. Довго добирався Сабайдон до монастиря, весь обшмульгався і обідрався, та що заради кохання не зробиш!

Вислухав святий пустельник козака, подумав, товсті книжки погортав і каже:

- За дівчину твою нечистий міцно тримається і просто так не віддасть. Але якщо ти мені його приведеш, то я з ним тут упораюся: змушу чорта душу відьми відпустити. Вже тоді вона відьмачити покине, і хвостик у неї відпаде. Тоді ти зможеш з нею одружитися.

68

Іде Сабайдон додому та все думає, як же йому чорта впіймати та до пустельника привести? Добрався козак до того байрака, до тої річечки, а там і село знайшов.

Видивився, в якій хаті дівчина його живе, а далі городами, городами - та й сховався у мак за хатою. Довго так Сабайдон ночами стежив, чи не прийде нечистий до відьми. Коли якось - є! Заїздить у двір паночок з борідкою на коні, свитка червона, на пальцях персні переливаються - ну чисто чорт.

Сабайдон з маку вискочив та до чорта:

- Добривечір, пане нечистий! А чи не віддасте часом душу відьми мені?

- А ти що за один? - питає чортяка.

- Я є Січі Запорозької Старобабанського куреня Вузівської сотні козак Сабайдон!

- Віддати не віддам, - каже чортяка, - а помінятись можна. Її душу на твою зміняю. Згоден?

- А чого? Діло хороше, - каже козак.

Чортяка аж затрусився з радощів - де це таке було, щоб чорт та спіймав душу козацьку?

Ще жодної в пеклі не було, а тут сама у руки йде!

- А як же ми мінятися будемо? - питає козак.

- А от у мене тут контракт готовий є, - каже чорт, - підпиши його своєю кров'ю, то я дівку відпущу, а ти - моїм будеш. Вскочу в тебе, і заживемо ми весело - буду тобі допомагати, дам багатства і слави, ще будеш мені дякувати.

- Ну що ж, - каже Сабайдон, - давай свій контракт - підписувати буду.

Взяв Сабайдон папір, поклав його на сідло, щоб зручніше, і каже:

- Ану, пане нечистий, пошукай якогось цвяшка пальця вколоти, щоб перо у кров умочити. Чорт туди-сюди по соломі за цвяхом, а козарлюга вколов шилом коня чортового, вмочив перо у кінську кров і швиденько підписав, поки чорт у глині шпортався.

- Заким ти там шукав, то я вже сам справився! - та й дає папір чорту.

Той як ухопить папір, як затанцює, та скоріш його у пельку, щоб козак не передумав та не відібрав. Тільки впхав контракт у рота, як закрутило чорта, як покорчило, як понесло - та просто у кінський зад!

Заіржав кінь, забив копитами, з ніздрів дим повалив - не кінь, а змій! А Сабайдон скоріше у сідло, та за вуздечку, та давай чорта нагаєм краяти. Звився чорт то попід хмари, то понад землею, то по воді, то понад травами! Як оглянеться Сабайдон - а за конем сліди як від рук людських тягнуться. Носився чорт, носився - все пробував козака із себе скинути, а Сабайдон все сильніше чорта стискає та нагайкою пече й пече.

69

Довелося чорту нести козака, куди вже він правив. Домчали до монастиря за якусь годину - а там уже пустельник дожидається. Вхопив він коня за вуздечку:

- Ага! Попався, голубчику?! Будеш тепер воду у монастир возити, а не схочеш - то циганам віддам!

Задрижав чортяка, впрігся у бочку з водою і потяг на гору. А пустельник дав Сабайдону хрестик кипарисовий та пляшечку води свяченої.

- Оце, - каже, - умиєш дівчину водою і одягнеш хрестика їй на шию - то вже вона і розвідьмачиться.

Зробив Сабайдон, як пустельник велів. Охрестилася дівчина та ще краща стала, як була. А що вже вдячна була Сабайдону за спасіння своєї душі! Так уже дякувала, так дякувала! Навіть перепросила за те, що на вовкулаку обернула. А восени на Покрову зіграли весілля. Зажив Сабайдон з молодою дружиною, землі прикупив, хазяйство завів. От тільки хвостик у жінки не відпав, -обманув пустельник, та і сварила вона Сабайдона, за чуприну тягала, у шинок не пускала, горілки пить не дозволяла, а за дівками підглядати - то крий Боже!

Гарний козак був, та обабився зовсім!

Мені з жінкою не возиться,

Мені з жінкою не возиться!

А тютюн та люлька

Козаку в дорозі знадобиться!

Гей! Долиною,

Гей, широкою, знадобиться!

70

КОЗАЦЬКІ ВУСА

Малюнок Мар'яни ФЛЯК

71

ГЕТЬМАНСЬКА ШАБЛЯ

Роман Завадович

Дійові особи:

Іван Мазепа, гетьман України Івась, школяр Хлопці-полтавці Мотря, його сестра Дівчата-полтавки Андрій, Івасів товариш Сонна Мрія Два Привиди

ВIДСЛОНА

(Кімната, ліворуч двері у спальню, праворуч - у коридор. У лівому кутку стіл і три крісла. Під правою стіною шафа. За задню стіну править заслона, що в ході дії розсувається і засувається. Івась та Андрій сидять за столом над розкритими книжками, трохи збоку Мотря щось вишиває).

ІВАСЬ (читає голосно). "І промовив Мазепа до козаків: "Браття, настав наш час! Віддячимо москалям за їх насильство над нами, за нелюдські муки й неправду, що їх заподіяно нам! Прийшов час скинути ненависне ярмо і нашу Україну зробити вільною самостійною державою!"

МОТРЯ. Це про Івана Мазепу - того, що був гетьманом України?

АНДРІЙ. Авжеж! Про славного Івана Мазепу, що разом з королем Швеції Карлом Дванадцятим заходився визволити Україну з московської неволі.

ІВАСЬ. Знаєте, відколи вчуся історії, ні один гетьман не припав мені так до вподоби, як Мазепа. Хіба... хіба ще Богдан Хмельницький, але без Переяславського договору.

АНДРІЙ. І мені також Мазепа - дуже припав до серця. Ану, читаймо далі, як там було!

(Дзиґар на вежі повагом вибиває 10 разів).

АНДРІЙ (глянув на стінний годинник). О, ніколи вже! Час мені додому! (Складає книжки, зшитки і встає).

ІВАСЬ. Справді, вже десята! Жаль, що так швидко минув вечір!

МОТРЯ. Тобі, Івасю, аби книжка, та ще про давні часи, то ти так зачитаєшся, що хоч гарматою в тебе стріляй! Нічого не бачиш і не чуєш.

ІВАСЬ (захоплено). Немає нічого кращого за добру книжку!

АНДРІЙ. І я так кажу! Завтра ввечері я знов прийду до вас, пограємось, почитаємо, а тепер - добраніч!

ІВАСЬ і МОТРЯ. Добраніч, Андрію! Приходь завтра! (Андрій вийшов).

МОТРЯ (відкладає робітку). Піду й я, постелю ліжко собі та й мамі, щоб не трудилися, як вернуться опівночі з роботи. А ти, брате, теж лягай - уранці ж до школи вставати пора! І хай тобі щось гарне присниться! (Встає).

72

ІВАСЬ. Гарне, кажеш? А що, наприклад?

МОТРЯ. Те, чого найбільше бажаєш. Ну, добраніч! (Пішла у спальню ліворуч).

ІВАСЬ. Добраніч, сестричко! (Приклав долоню до гола, задумався; потім встає з-за столу і виходить на середину сцени). Справді, якого б я собі бажав сну? О, вже знаю! Хай би мені приснився Мазепа! Начитався про Мазепу і так розворушив думки, що ні про що інше думати не можу. Засів мені той гетьман у серці, і так мені його жаль, мов рідного батька. (Підходить до столу і, нахилившись, пврелистковує книжку). Ось і його портрет! (Взяв книжку в руки, придивляється зблизька). Так, славний гетьмане! Вибач мені, що не жив я в ті часи, коли ти заходився визволяти Україну. Мав би ти з мене вірного помічника, а Україна - завзятого оборонця. А Петрові, тому лютому цареві, що розпинав нашу Україну, я б показав, я б його провчив!.. Роздобув би шаблю і самопала, осідлав би коня вороного і перед боєм гукнув би з козаками так, як отут у книжці написано: "Волю здобути або вдома не бути!" (Сідає за столом). От було б славно! Може я був би гетьманським чурою, може козаком з охорони гетьмана. Може він посилав би мене з наказами в бій... А втім, хай би мене зробили навіть кашоваром, аби я тільки міг чимнебудь прислужитися козацькому військові, своїй рідній справі!.. Дуже-дуже шкода, що не жив я в ті часи! (Павза). Тож хай би мені хоч приснився мій Мазепа! Хай би сонна мрія перенесла мене в Київ, або в Батурин, або під Полтаву, хай би хоч одну хвилину міг дивитися гетьманові в очі, читати з його чола мудрі думки... (Перелистковує книжку). Ну, почитаю ще трохи - бодай думкою полину в минуле, хоч сумне, та славне...

(Заглибився в питання, спершись на руку).

(Здалеку відзивається лагідна музика. Світло змінюється на сине. Позаду Івася в крузі білого світла з'являється Сонна Мрія в білій одежі, у прозорім серпанку, стає за плечима і простягає руки над головою хлопця, що трохи похилився, мов до сну. Музика затихає).

СОННА МРІЯ (говорить лагідним, притишеним, але виразним голосом).

Я Сонна Мрія, Сну сестриця,

Мене ти кликав - я прийшла.

Засни! .. Нехай тобі присниться

Прозорий сон, як срібна мла.

Не знає Сон, що неможливе –

Він вміє все, він може все:

Тебе у світ омани й дива

На ніжних крилах занесе.

І ти опинишся в країні,

Де княжить Привид і Мана,

Де воскресають мертві тіні

І оживає давнина.

Засни!.. Нехай тобі здається,

73

Що там, в минулому твій дім ...

Я Сонна Мрія, Сну сестриця,

Мене ти кликав - ну, ходім!

(Знов відзивається музика. Мрія бере за руку сонного Івася з заплющеними очима, виводить з-за столу на середину сцени і майже нечутно плеще в долоні. З двох протилежних сторін входять Привиди в білому, один приносить козацький жупан, а другий - шапку. Мрія вдягає непорушно-сонного Івася, надіває на нього шапку - і всі троє зникають. Завіса, що закрила задню стіну, розсувається надвоє, відслонюючи полтавський краєвид з полями, рікою та вітряками.

Музику переривають три гучні постріли з гармати, світло знов змінюється з синього на біле).

ІВАСЬ (здригається, торкається пальцями очей і відкриває їх, потім прикладає долоню до гола і розглядається). Де це я? Ах, знаю: он Полтава, там бій кипить, рішальний бій. Гетьман і король міряються силами з царем... Боже, дай їм перемогу! (Гуркіт гармат). Ні, не видержу! Піду й я туди! Тільки ж у мене немає ні шаблі, ні будь-якої зброї... (Задумується). Нічого! Роздобуду від козаків! (Вбігає гурт дівчат; побачивши Івася, зупиняється).

ДІВЧАТА. Івась! Ти тут?

ІВАСЬ. Ви куди? Чого злякані? Що сталося?

1 ДІВЧИНА. На нашому хуторі москалі!..

2 ДІВЧИНА. Обійшли збоку наших!..

3 ДІВЧИНА. А ми вихопились садками-городами, щоб подати вістку гетьманському військові.

1 ДІВЧИНА. Ти знаєш, де наші?

ІВАСЬ. Он там, під Полтавою. Бачите? Горять хати і дим чорною хмарою звивається під небо.

2 ДІВЧИНА. Івасю, заведи нас туди!

ІВАСЬ. Гаразд, я сам хотів туди йти. Не можу тут устояти без діла. Там б'ються мій батько і брат, рідну землю грудьми від ворога захищають, а я... Як думаєте, чи козаки дозволять мені воювати?

3 ДІВЧИНА. Та ж певно - ти вже великий.

ІВАСЬ. Ходіть! Заведу!

(Пускаються йти. Знов гуркіт. На сцену вбігає гурт хлопців).

1 ХЛОПЕЦЬ. Стійте! Хто ви такі?

ІВАСЬ. Молоді мазепинці. Чи нема у вас шаблі?

2 ХЛОПЕЦЬ. Ми самі шабель шукаємо, гетьманові помагати хочемо.

3 ХЛОПЕЦЬ. Треба нам списів і самопалів.

74

1 ДІВЧИНА. Ви вже вмієте стріляти?

4 ХЛОПЕЦЬ. Авжеж! Батьки навчили. Тільки ж вони самі в бій пішли і зброю взяли з собою.

5 ХЛОПЕЦЬ. А ми чули, що щось недобре твориться під Полтавою.

1 ХЛОПЕЦЬ. Там, кажуть, москалів видимо-невидимо, а наших козаків та шведів не так то й багато...

2 ДІВЧИНА. Тому москалі наших уже й оточувати стали. На наш хутір наскочили.

ІВАСЬ. Ходім гуртом, поможемо козакам. Зброю там дістанемо.

ХЛОПЦІ. Ходім! (Пускаються йти, але назустріч виходить Мазепа).

ВСІ. Хто це?

ІВАСЬ (придивляється уважно, а потім, знявши шапку, вклоняється в пояс). Чолом тобі, ясновельможний гетьмане!

ВСІ (пошепки між собою). Гетьман! Гетьман! (Вклоняються).

МАЗЕПА (схиляє голову). Здорові, хлопці й дівчата! Куди в таку грізну годину мандруєте?

ІВАСЬ. До війська козацького.

МАЗЕПА. Невже?

ХЛОПЦІ. Ворогів бити.

ДІВЧАТА. Рани козацькі білим полотном перев'язувати.

ВСІ. Прийми нас, гетьмане! Хай і ми послужимо Україні!

МАЗЕПА. Спасибі, голуб'ята! Прийде час, що Україна покличе вас на службу. (Опустив на хвилину голову). Та не тепер!.. Тепер вона, мов чайка при битій дорозі, квилить-ридає над гніздом своїм зруйнованим... Ворог знову чорною хмарою налягає на нашу землю, нові кайдани їй готує.

ІВАСЬ. А бій - там, під Полтавою?

МАЗЕПА. Гармати замовкли... Не гримлять рушниці... Бій скінчився!..

ВСІ (з тривогою). І що ?

МАЗЕПА. Козаки і їх союзники шведи боролися, як леви, але перед ворожою навалою не сила було встоятись... На полі бою під Полтавою цар святкує перемогу.

ВСІ (з жахом). Боже!..

МАЗЕПА. У всьому Божа воля! Тяжкі часи чекають Україну, але не пора на розпач і на сльози! Боротися вона не перестане! Ми програли один бій, та не програли боротьби. Боротьба триватиме довго, як довго нарід живий,

ІВАСЬ. Але москалі тебе спіймають, гетьмане!

75

ХЛОПЦІ. Ми не дамо тебе ворогам:!

ДІВЧАТА. Ми сховаємо тебе!

МАЗЕПА. Ні, не так, мої любі! Я з козацьким військом і з запорожцями подамся за турецьку границю. Там куватимемо нову зброю і чекатимемо пригожої пори, щоб знову з перемогою і волею вернутись у рідний край.

ВСІ. Хай вам Бог допоможе!

ДІВЧАТА. Ми щоранку молитимемось за це.

ХЛОПЦІ. Щодня будемо вас ждати-виглядати.

МАЗЕПА. Моліться і ждіть, а тим часом ростіть у силу і в завзяття. Не зрадьте рідної Матері нашої, козацької Вітчизни!

ІВАСЬ. Ясновельможний гетьмане! Ти наш батько і всій Україні голова. Ми зробимо, як ти кажеш. Ні одного прихильного слова, ні одної усмішки, ні одної послуги не матиме ворог від нас! Серця нашого в неволю не віддамо!

МАЗЕПА (втішеним, кладе йому руку на плече). Бачу: ти, мов жива любов краю нашого рідного. Ти вірність і непохитність роду нашого козацького. Чи вся молодь така, як ти?

ВСІ. Вся, вся, гетьмане!

МАЗЕПА. То маєш, юначе, від мене шаблю гетьманську. Передаю її цвітові України, молоді нашій - на твої руки. Будь ти для неї, як розум і серце! Будь її сторож і провідник! "Візьмітеся всі за руки, не допустіть гіркі муки Матці своїй більш терпіти!" (Відпинає шаблю). Бажайте волі, прямуйте до волі і цінуйте волю понад усе, як цінували її славні предки наші! (Подає шаблю). А як прийде час, "самопали набивайте, гострих шабель добувайте, а за віру хоч умріте і вольностей бороніте!"

ІВАСЬ (приймаючи шаблю, вклоняється).

Спасибі, ясновельможний! Буде так, як бажаєш. Шабля - це знак боротьби. Великий дар і великий обов'язок для мене, для нас усіх. Хай Бог тебе оберігає, а нам допоможе!

ВСІ (вклоняючись). Спасибі й від нас!

1 ХЛОПЕЦЬ. Ми будемо вірні заповітам батьків, що поклали голови під Полтавою.

1 ДІВЧИНА. Не осоромимо Матері нашої Вітчизни!

МАЗЕПА. Спасибі й вам від мене, соколята! Ви осолодили мені гірку розлуку з рідною землею. Я відходжу, але моє серце залишиться з вами, з усім народом, з нашою Україною. (Пригортає Івася й цілує в коло). Будь же непохитний як справжній лицар-козак! Як Байда, як Сагайдачний! "Нехай вічна буде слава, же през шаблі маєм права!" Прощайте! Будь здорова, молода Україно! На тебе моя надія!

ВСІ. До побачення! До побачення! (Вимахують шапками і руками, прощаючись з гетьманом. Хтось з гурту заспівує "Гей, у лузі червона калина", всі підхоплюють. Під кінець строфи хлопці відходять в одну сторону, а дівчата - в другу).

ІВАСЬ (залишився сам-одинокий з шаблею на долонях. Підносить її і цілує. Світло темніє. Очі в Івася заплющуються. Заслона знову закриває краєвид. Відзивається тиха музика. З присмерку виходить Сонна Мрія і два білі Привиди. Сонна Мрія здіймає з Івася

76

жупан і подає першому Привидові, потім здіймає шапку і подає другому. Привиди відходять).

СОННА МРІЯ (бере Івася за руку і веде його за стіл. Івась сідає і похиляється над книжкою. Шаблю кладе на столі так, що її не видно. Сонна Мрія стає за його плечима і, простягнувши руки над його головою, говорить):

Я Сонна Мрія, Сну сестриця –

Скінчився сон... Я йду... Прощай!..

Та не забудь - запам'ятай,

Що чайка ще над полем в'ється

І дух Мазепи з-під Полтави

До боротьби, до волі й слави

Невпинно кличе Рідний Край!

Про це ти завжди пам'ятай!..

(Повторюючи "пам'ятай!". Сонна Мрія відходить у тінь і зникає. Раптом відзивається електричний дзвінок. Ясне світло).

Журнал "Веселка"

Літній табір 2000, 2001, 2003 та 2005

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА

Українська діаспора — збірне визначення української національної спільноти поза межами

українських земель (етнічної української території), яка почуває духовний зв'язок з

Україною.

Станом на 2004 рік за межами України проживає від 10 до 15 млн. українців та їх

нащадків, тобто близько чверті народу. Відповідно до статті 12 Конституції України

(254к/96-ВР) держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб

закордонних українців.

Поняття «діаспора» (грец. διασπορά «розпорошення», «розсіяння») виникло у євреїв, яких,

розпорошених по світу та існуючих поза своєю первісною батьківщиною, здавна сукупно

так іменували.

Під українською діаспорою розуміють усіх українців поза політичними кордонами України,

які відчувають духовний зв'язок з Україною.

Проте існує інший погляд на значення терміну "українська діаспора", який відповідає

буквальному перекладу слова "діаспора". Всі українці, що постійно мешкають за межами

державного кордону України — закордонні українці (зарубіжні українці), і лише ті з них, що

постійно мешкають за межами української етнічної території (за станом на початок ХХ ст.),

є українською діаспорою. Певна частина закордонних українців була і є сьогодні корінними

77

мешканцями прилеглих до України територій низки сусідніх з Україною країн (Румунії,

Молдови, Словаччини, Польщі, Білорусі, Російської Федерації). Називати їх "діаспорою"

не коректно з історичного й географічного поглядів. Адже і їхні предки жили і вони живуть

сьогодні на території України в її колишніх чи сучасних етнічних межах (етнографічних

кордонах). Раніше, коли не було державного кордону України, і вона існувала лише

в етнічних межах, розрізняти "українську діаспору" та "закордонних українців" не було ні

потреби, ні можливості.

Причини утворення діаспорних груп народів

Міграційні, етнічні та демографічні процеси не раз кардинально змінювали біосоціальну

будову українських теренів і всієї земної кулі. Спрямованість та інтенсивність цих процесів

залежала від багатьох природних та соціальних чинників. Міграційні рухи, наприклад,

визначалися змінами кліматичних умов, вичерпанням чи віднайденням нових природних

ресурсів, прирученням коня, відкриттям колеса, геополітичними змінами, економічними

кризами, воєнними подіями, дискримінаційною внутрішньою політикою тощо. Міграційні

рухи людності між територією України (в сучасних межах) та рештою світу почалися сотні

тисяч років тому – ще в часи заселення її первісними людьми, коли певні групи людей ще

й не були сформовані як етнічні спільноти. Прагнення захищати власні території та власні

традиції також прослідковується з давніх часів, хоча й мало різну форму й різні вияви.

Потрапляючи в іншоетнічне оточення територіальні групи певного етносу не поспішали

перейняти чужі етнічні риси (хоча, звісно, було по-різному, в залежності від конкретних

суспільно-історичних обставин). Важливою умовою виживання етнічної групи в

іншоетнічному оточенні були аткивні контакти в середині групи (шлюбні, культурні,

виробничі тощо). При розпорошеному (дисперсному) проживанні підтримувати етнічну

однаковість групи (за відсутності сучасних засобів зв‗язку) надто складно. Дисперсно

розселені частини мігрантів швидко зливалися з етнічним оточенням. Тому

етнічні гетто та етнічні анклави були тривалий час основою діаспорних частин багатьох

народів, у тому числі й українського.

Українські землі у давніх переселеннях

Сліди найдавніших міграцій ми тепер не бачимо у певних етнічних рисах (мові, культурі,

світогляді тощо). Сьогодні ми їх можемо помітити у змінах генетичних ознак давніх людей і

людей історичного часу (що виявляються за рештками кістяків), в їх антропологічних

рисах, в міграціях технологій та культури, і, певною мірою, в територіальному розподілі

генеалогічних ліній сучасного людства.

На початку V ст. слов'янський етнічний масив охоплював близько половини сучасної

території України. Східна частина країни була етнічно неоднорідною, заселена вкрай

нерівномірно. Наприкінці IV ст. гуни знищили майже всі грецькі колонії, розташовані на

півдні України, відбулась еміграція більшої частини готів. Чимало з етнічних спільнот, що

з'являлися на півдні, були тимчасовими мешканцями України. Вони або емігрували, або

зазнали етнічного перетворення (трансформації).

Міграційний обмін українських земель з рештою світу періоду V–XIII ст. призвів до

збільшення кількості етнічних спільнот, представлених у сучасній Україні, та започаткував

формування величезного етнодемографічного ресурсу для майбутньої імміграції

чужинців. Імміграція хозар до Криму в другій половині VII–IX ст., євреїв (тоді — жидів) на

початку IX ст. (і, можливо, пізніше), татаро-монголів у ХІІІ ст. була важливим чинником

початку етнічного творення З нових етнічних спільнот – караїмів, кримчаків та кримських

татар. Частина України (Кримський півострів) для них є історичною батьківщиною, а

Україна — головною країною проживання.

Міграція людності з території сучасної України на південь, захід, північ була

першопричиною формування низки нових слов'яномовних етнічних спільнот (болгар,

78

македонців, сербів, хорватів, чорногорців, босняків, словенців, словаків, чехів, білорусів,

росіян), які пізніше іммігрували й тепер представлені в Україні, а також вплинула різною

мірою на формування та етнічний розвиток, відповідно й на сучасну етнічність румунів,

молдаван, угорців, литовців та багатьох інших народів, представлених тепер і в Україні.

Потужна, етнічно строката «транзитна» міграція через Україну вплинула на ґенезу та

розвиток багатьох європейських народів, які пізніше мігрували в Україну. Насамперед це

стосується гагаузів, болгар, угорців. До вже наявних у Криму греків у Х–ХІ ст. додалися

вірмени. Ті вірмени, що у XIII ст. почали селитися на заході України, пізніше частково

асимілювалися, частково емігрували. Малочисельні групи угорців, румунів, європейських

германомовних євреїв та, можливо, німців почали з'являтися в Україні ймовірно в період

ХІ–ХІІІ ст. Зазначимо, що сучасні етнічні сліди імміграції V–XIII ст. знаходимо лише на

етнічній периферії українців — у Криму та переважно у прикордонних районах Закарпаття

й Північної Буковини. Виняток становлять залишки євреїв у західноукраїнських містах. А

приазовські греки переселилися з Криму порівняно недавно.

Кількість українців у діаспорі зазнає постійних змін: до 1939 року (а частково й згодом)

вона збільшувалася завдяки новому припливові з України (звичайно, також завдяки

природному приростові), зменшується через повернення (рееміграцію) в Україну та

(зокрема, в третій і дальших генераціях) через асиміляцію та денаціоналізацію.

Проекти Help Us Help The Children у співпраці з МБФ «Нове Покоління»

реалізовується завдяки неймовірній, грандіозній підтримці української громади в

Канаді, котрі вірять в нову генерації української нації, в Нове Покоління, а

відображенням цієї непорушної віри є випускники освітньої програми «Стипендіат»,

чисельність котрих можна виміряти в сотнях. Пропонуємо Вам познайомитись з

декількома колишніми учасниками освітньої програми!

ВИПУСКНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЕКТУ «СТИПЕНДІАТ»

Євгенія Щеголь

Роки участі в освітньому проекті: 2000-2007рр.

Освіта: 1) Вихователь дитячих будинків, інтернатів і садків звичайного типу з поглибленим вивченням української мови.

2) Філолог української мови і літератури.

Місце роботи / посада: Виконавча служба (канцелярія) / замісник начальника канцелярії у відділі Державної служби (Севастополь).

Спогади про Літні Табори: «Спогади класні, часто розповідаю чоловікові, як там чудово і безтурботно ми жили.»

Родина: Одружена, має три сини.

79

Василь Шумський

Роки участі в освітньому проекті: 2000-2006рр.

Освіта: 1) Магістр комп‘ютерних технологій

Місце роботи / посада: ІТ-сфера, мережні технології (Київ)

1) викладач кафедри мережних технологій («Києво-Могилянська академія», з 2008 р.),

2) Lead System Administrator (EzTexting Inc., з 2010 р.)

Спогади про Літні Табори: «Категорично найяскравіші!»

80

Юрій Коломієць

Роки участі в освітньому проекті: 2000-2006рр.

Освіта: 1) Фінансист

Місце роботи / посада: Постійного місця роботи немає. Насолоджується життям на Гавайях.

Спогади про Літні Табори: «Вони різні!»

Віктор Санніков

Роки участі в освітньому проекті: 2000-2006рр.

Освіта: 1) Економічна теорія, магістр.

Місце роботи / посада: Старший економіст.

Спогади про Літні Табори: «Спогади хороші. Пам‘ятаю, що був там декілька разів, по-моєму, 4. Перший раз на Магорі, як дитина, 2-й раз - помічник вихователя, також на Магорі, 3-й раз - на базі «Україна» проводив бізнес-майстерню, 4-й раз на базі «Україна» був помічником вихователя. І я ще, по-моєму, 5-й раз був теж на «Україні» помічником вихователя, але діти були в т.ч. глухонімі. Один раз був і на вишколі.»

81

Ксенія Коркіщенко

Роки участі в освітньому проекті: 2000-2007рр.

Освіта: 1) Облік і аудит

Місце роботи / посада: Державна податкова інспекція (Київ) / головний державний податковий ревізор-інспектор.

Спогади про Літні Табори: «Нові друзі, нові можливості.»

Марина Масол

Роки участі в освітньому проекті: 2003-2008рр.

Освіта: 1) Хірургія (Бердянськ)

Місце роботи / посада: Бердянська міська лікарня / хірург

Спогади про Літні Табори: «Чудові!» (Марина бере участь у таборах у якості лікаря)

82

Надія Іващенко

Роки участі в освітньому проекті: 2001-2007рр.

Освіта: 1) Економіка підприємництва

Місце роботи / посада: Громадська організація «ФУРОР» / бухгалтер

Спогади про Літні Табори:

Спогади про освітній проект «Стипендіат»:

«У мене була чудова можливість спілкуватись з друзями. Також я проводила майстерню «Художнє Я», працюючи волонтером я зрозуміла, що таке відповідальність.

«Проект «Стипендіат» колосально допоміг мені в особистісному розвитку.»

Родина: Одружена, має доньку.

83

Микола Рябець

Роки участі в освітньому проекті: 2010-2012рр.

Освіта: 1) Лікувальна справа

Місце роботи / посада: Станція швидкої медичної допомоги № 10 / фельдшер виїзної бригади.

Спогади про освітній проект «Стипендіат»:

«Освітній проект «Стипендіат» дуже потрібний!»

Плани на майбутнє: Вступити до вищого навчального закладу.

Михайло Кольцов

Роки участі в освітньому проекті: 2001-2004рр.

Освіта: 1) Кандидат філософських наук

Місце роботи / посада: Національний університет «Києво-Могилянська академія» / старший викладач

Спогади про Літні Табори та освітній проект:

«Якщо коротко про програму та табори, то у про табори у мене змішані відчуття — адже це був перший досвід соціалізації, і мені було трохи незвично знаходитись серед такої кількості незнайомих людей (навіть якщо вони твої однолітки). Але мені найбільше запам‘ятались козаки з їхнім почуттям гумору. Про програму у мене залишились приємні спогади, хоча б тому, що вона підтримала мене в досить непростий час — після школи у мене досить довгий час у мене були проблеми навіть з елементарними речами.»

84

Руслан Масненький

Роки участі в освітньому проекті: 1999-2004рр.

Освіта: (1) 1999-2004 Податкова академія, по першій професії ніколи не працював, повністю змінив спеціалізацію.

(2) 2008-2010 Internationa Institute of Business / Major of marketing managment, Ukrainian - Canadian Programm Business Administration.

(3) 2012-2014 The Chartered Institure of Marketing /Chartered Marketer, Profesional Postgraduate Diploma in Marketing/

Місце роботи / посада: www.bischofite-cosmetics.com

Спогади про Літні Табори та освітній проект:

«Відвідував табори до 7 разів, брав участь в проекті Nokia-HUHTC у 2003 році – «Передноворічна акція по збору коштів для купівлі обладнання сиротинцям». Для мене HUHTC - Люди, що назавжди змінили моє життя! Чистосердечне дякую засновникам, працівникам й усім волонтерам, що допомагали нам, змінили нас. Побажання - більше стосується до нас, щоб ми зберегли ту іскру добра, що ви запалили у нас.»

85

Емілія Машковцева

Роки участі в освітньому проекті: 2000-2003рр.

Освіта: Національна Державна Податкова Академія - бакалавр права / юрист;

Йорк Університет, Торонто - бакалавр політичних наук;

Йорк Університет, Osgoode Hall Law School, Торонто - магістр права.

Місце роботи / посада: Deloitte Департамент Міжнародних Податків

Спогади про Літні Табори та освітній проект:

«Мої табори – це Літні табори 1998-2003рр. HUHTC -друзі, які змінили мій світогляд і дали нагоду побачити можливості в житті. Друзі, які відкривали двері переді мною, але лишали право за мною чи йти через ці двері чи просто дивитися на них. Дякую всім волонтерам HUHTC за їхню працю і за те, що вони допомагають нам бачити світ іншими очима!»

86

Емілія Машковцева зі своїм

братом Романом Місюком

Всім випускникам освітнього проекту «Стипендіат» присвячуємо GAUDEAMUS!

Гаудеамус (лат. gaudeāmus - веселімося) - середньовічна студентська пісня, студентський гімн. Пісня з'явилася в XIII або XIV столітті або в Гейдельберзькому, або в Паризькому університеті (Сорбонні). (Себастіан Брант згадує гімн 1267 року за назвою «Gaudeamus igitur»).

«Гаудеамус» належить до жанру застільних пісень вагантів — середньовічних мандрівних поетів і співаків, серед яких були і студенти.

Протягом декількох століть пісня передавалася усно й тому має багато варіантів. У друкованому виді текст «Гаудеамуса» уперше з'явився в 1776 році, а в 1781 мандрівний письменник К.В. Кіндлебен (Christian Wilhelm Kindleben) надав йому форми, що збереглася і дотепер.

Цю пісню тепер співають на святах і зустрічах студенти усього світу. Це своєрідний

символ студентства, молодості.

GAUDEAMUS

Gaudeamus igitur, Juvenes dum sumus! Post jucundam juventutem, Post molestam senectutem Nos habebit humus! Ubi sunt, qui ante nos In mundo fuere? Vadite ad superos, Transeas ad inferos, Hos si vis videre! Vita nostra brevis est, Brevi finietur. Venit mors velociter, Rapit nos atrociter, Nemini parcetur!

Погуляймо, юнаки, Поки в нас є сила. Мине молодість щаслива, Мине старість докучлива, Вкриє нас могила. Ми недовго живемо, Швидко вік минає. Смерть, не гаючись, прилине, Без розбору всіх поглине — Смерть жалю не знає. Хай живуть нам вузи всі, Вся наша еліта: Професори і доценти,

87

Vivat Academia! Vivant professores! Vivat membrum quodlibet! Vivant membra quaelibet! Semper sint in flore! Vivant omnes virgines Graciles, formosae! Vivant et mulieres Tenerae, amabiles, Bonae, laboriosae! Vivat et res publica Et qui illam regunt! Vivat nostra civitas, Maecenatum caritas, Qui nos hic protegunt! Pereat tristitia, Pereant dolores! Pereat diabolus, Quivis antiburschius Atque irrisores!

Аспіранти і студенти, — «Многая їм літа!» Хай дівчата всі живуть, Негорді, красиві, Хай живуть нам молодиці, Наші любі, ніжнолиці, Добрі, неліниві! Хай живе республіка І той, хто керує; Хай живе наша спільнота І благодійників щедрота, Що про всіх нас дбає. Всякий смуток геть від нас, Песимізму досить; Всякий біс нехай сконає, Що студентам не сприяє На глум їх підносить. Переспів Михайла Білика

Літній табір 2002 та 2011

ЦІКАВЕ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Вперше назва "Україна" з'явилася наприкінці XII ст. в Іпатіївському літописі у 1187 році у зв'язку зі смертю в Переяславі князя Володимира Глібовича. У літописі говориться: "...и плакашася по нем всі переяславци... бе бо князь добр и крепок на рати... и о нем же Украина много постона...". За часів Галицько-Волинського князівства його землі одержали назву "Україна", яка пізніше, з XVI ст., вживалася в документах в межах більшості заселених українцями земель, що увійшли до Польщі.

***

Автохтон — грецьке слово, що відповідає латинському "абориген" і означає людину, що споконвіку живе в одній і тій же місцевості.

Професори Погодін, Лавровський, академік Соболевський розвинули теорію, що в Київському князівстві спочатку жили великороси (тобто росіяни), які після татарського погрому емігрували на північ, а на їхнє місце прийшли українці. Проти так званої погодинської теорії виступали професор Максимович ("О мнимом запустении Украины", 1857 рік), О.Котляревський ("Были ли малороссы исконньми обитателями Полянской земли или пришли с Карпат в XV веке") і В.Антонович ("Киев, его судьба и значение", 1882 рік). Докладний огляд цього питання дав професор М.Грушевський в своїх працях. Він переконливо доводить тезу про автохтонність українського народу.

Важливу роль у доведенні автохтонності українського народу відіграли пізніші археологічні розкопи, які виявили, що Київщина була заселена ще в палеоліті (найдавніші часи кам'яної доби). Знайдеш знаряддя праці, хатнє знадоб'я та виявлені особливості поховання людей дають привід вважати, що тут жив народ, який був пращуром теперішніх українців.

Підтвердження автохтонності українського населення принесли також дослідження трипільської культури — найдавнішої культури на території України. Хліборобська та мистецька традиції цієї культури спільні з цими традиціями сучасних українців.

***

88

Найдавніші згадки про приручення тварин на території України належать до епохи мезоліту — тобто VII-VI тис. до н.е. Як свідчать знахідки у мезолітичних шарах, першою свійською твариною був собака. В епоху міді-бронзи було приручено всіх основних сільськогосподарських тварин, в тому числі і коня, якого тоді ж пристосували до верхової їзди.

***

Початок землеробства на території України припадає на 2-у половину VI-V тис. до н.е., тобто на ранні етапи неоліту. Під час розкопок поселень племен буго-дністровської неолітичної культури виявлено керамічні вироби з відбитками зерен і полови злаків. За визначенням ботаніків, вони належать трьом видам: пшениці, ячменю та просу.

***

Першим кодексом норм давньоруського права є "Руська правда" — цінне джерело вивчення соціально-економічного і політичного життя, правової системи Київської Русі ХІ-ХІІ ст. Перші списки "Руської правди", що, вірогідно, була укладена в Софійському соборі і містила основи українського, білоруського, російського та литовського права, знайшов у 1738 році В.М.Татіщев.

***

Найстародавнішим істориком на території України вважається один з античних науковців Сириск. У 1908 році на землях античного міста Херсонесе археологи знайшли стелу з текстом III ст. до н.е. Напис вдалося розшифрувати, і з'ясувалося, що стелу було встановлено на честь херсонесіта Сириска, сина Геракліда, увінчаного за історичні дослідження золотим вінком. Нині стела зберігається в Херсонеському історико-архітектурному заповіднику в Севастополі.

***

Найдавніші прізвища, тобто власні особові назви, близькі за значенням до сучасних прівищ , зафіксовані в українських пам'ятках ділової мови — грамотах ХІV - XV ст. Це князь Іван Васильович Чорторийський, пан Іван Чорний, пан Воячко Рогатинський. Характерно, що все це прізвища людей, котрі належали до тодішньої суспільної верхівки, прізвища князів, магнатів, власників великих земельних маєтків. Чому саме в них з'явилися прізвища? Ці люди купували і продавали свої села й інші маєтності, записували їх у спадок дітям, родичам, і ці юридичні дії потребували оформлення відповідними документами. А для дітей чи онуків було вигідно, щоб прізвище свідчило про те, що вони нащадки і спадкоємці такого-то предка.

***

Найдавніші житла первісної людини на території України типу чумів, вкритих шкірами (стоянка Молодове-1 поблизу с.Молодове у Чернівецькій області), а також житлові печери з перегородками з кісток мамонтів (грот Чокура у Сімферополі) належать до муст'єрського періоду (середній палеоліт: 50-40-ві тис. до н.е.).

***

Найдавнішими документальними спорудами на території України, збудованими до винаходу технічних засобів будівництва, є кургани. Це —"піраміди південних степів", як їх називали перші дослідники XVIII ст. Феномен цих споруд, а, отже, і колосальних витрат непродуктивної праці, залишається нез'ясованим. Найбільша кількість степових курганів споруджена у ІІІ-ІІ тис. до н.е.

***

89

Перші кам'яні споруди на Русі відомі ще за язичницьких часів. Однією з таких будівель, згадуваних літописом, був князівський палац — терем Святослава Ігоревича у Києві. Найдавнішими свідченнями про існування колісного транспорту є залишки возів, виявлені в Сторожевій Могилі поблизу Дніпропетровська, на Мелітопольщині та в інших місцях. Як тяглову силу для них використовували волів. Належать ці знахідки до племен ямської культури Подніпров'я, які жили наприкінці III — на початку II тис. до н.е.

***

Найбільшим транспортним шляхом стародавності, що пролягав на території України, був "шлях з варяг у греки" — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3000 км, що зв'язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Виникла вона у IX — на початку X ст. і мала велике значення для розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі Давньої Русі.

***

Перший автомобіль з'явився на території сучасної України, а разом з тим і в усій тодішній Російській імперії у 1891 році в Одесі Купив у Франції це механічне чудо редактор газети "Одесский листок" В.В.Навроцький. То була одна з найперших ще дослідних моделей уславленої згодом фірми Панар-Левассор.

***

Найдавніші згадки про пересилку вістей на території України належать до 1 тис. до н.е.: грецькі історики згадують про передачу повідомлень у народів, які жили у Причорномор'ї, — скіфів та сарматів.

***

Найбільшою битвою з XVII ст. до середини XX ст. є Берестейська битва 1651 року між Україною і Кримом з однієї сторони, і Річчю Посполитою — з іншої. В ній брало участь до 600 тис. воїнів. Тільки битви другої світової війни, зокрема на Курській дузі, біля Москви і Берліна мали більші масштаби.

***

Етруски (з латинської— плем'я, народ), давні племена, які в 1-му тисячолітті до н.е. населяли північну частину Апенінського півострова і створили розвинуту цивілізацію, що передувала римській. Етруски створили самобутнє мистецтво, яке з часом активно вплинуло на розвиток художньої культури стародавнього Риму. Значного розвитку досягла архітектура, планування міст, будівнича техніка. Були поширені храми з Трьома внутрішніми приміщеннями, зведені на високих подіумах, пишно оздоблені скульптурними композиціями і декором. Розвивались художні ремесла, зокрема виготовлення виробів з бронзи, золота, кераміки. Гробниці, склепи прикрашались монументальним живописом. Етруські жінки нарівні з чоловіками брали активну участь у суспільному житті.

Деякі українські вчені вважають, що етрусками були племена орійців, які переселились на Апеніни з пра-України. Застосовуючи закономірності граматичної будови української мови, так званий "український мовний ключ", американський вчений українського походження Іван Стойко розшифрував досить багато етруських написів. Одну із золотих таблиць, знайдених в етруському місті Пиргі в 1964 році, І.Стойко переклав так: "Колишній вояче, бачиш все. Ти, мабуть, вірив, і ту віру прийняли всі. Зобач чужинець це говорить і це гордість дасть. У собі я тішусь і знаю, бо ви учили "пошана в рай веде"...

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...

90

Скіфи — народ, що жив на території теперішньої України протягом VII ст. до н.е.—III ст. н.е. Такого довголіття не знав жодний стародавній народ, що перебував на території нашої Батьківщини.

***

Перший на території нашої країни "перепис населення" зробив скіфський цар Аріант, прагнучи полічити кількість своїх підлеглих. Під страхом смертної кари він наказав всім дорослим чоловікам своєї держави принести по бронзовому вістрю стріли. Їх виявилося так багато, що цар вирішив спорудити з них собі пам'ятник. Він звелів розплавити вістря і відлити мідну посудину, яку було встановлено в священній місцевості Єксампеї, десь між Дніпром і Південним Бугом. Посудина ця вміщувала 600 амфор (щонайменше 6 тис. літрів), а товщина її стінок становила 6 пальців.

***

Давньогрецький історик Геродот, що мандрував Скіфією, подав кілька легенд про походження скіфів. За однією з них, прародичем скіфів був син Зевса Геракл. Подорожуючи по Таврії, він одного разу заснув, а коли прокинувся, побачив, що зникли кудись його коні Пошуки привели Геракла до Гінеї. Тут у глибокій печері він побачив дивну істоту — напівжінку-напівзмію, яка сказала, що коні стоять у неї. За повернення їх вона зажадала від Геракла вступити із нею в шлюб. Коли від цього шлюбу народилися троє синів — Агафірс, Гелон та Скіф, напівдіва спитала Геракла, кому з них передати на володіння країну, де вона мешкала. У відповідь на це Геракл залишив їй один із своїх луків і пояс, на кінці якого висіла золота чаша, й сказав: "Віддай свою країну тому з синів, який зможе підперезатися цим поясом і натягти лука". Таке зміг зробити лише Скіф, який і став родоначальником усіх скіфських царів. "На пам'ять про цю подію, — пише Геродот, — скіфи й досі носять на поясі золоту чашу".

***

Виявляється, що прозорим склом на території України користувалися ще скіфи. Такий факт установлено при розкопках Товстої Могили, де знайшли уламки скляного посуду. До цього вважалося, що прозоре скло вперше з'явилося в Україні принаймні на 200 років пізніше.

***

Автор Української Малої Енциклопедії Є. Онацький, роблячи у своїй великій праці розвідки щодо державності України, висловив таке цікаве спостереження. Творення держави — велика справа, яка ніколи не вичерпується в одному поколінні. Щоб створити державу, треба кілька поколінь, що передають одне одному визвольні ідеї, підтримують традицію будування незалежної держави. Так, створення Франції тривало два століття. Об'єднання Італії в державний організм, який проповідував Маккіавеллі, здійснилося за 300 років після його смерті. Боротьба ірландського народу за створення власної державності триває вже понад 600 років.

***

Поняття Україна і Русь є тотожними. Русь — давня назва України із столицею в Києві. Перша конституція України була створена 1710 року гетьманом України Пилипом Орликом.

***

Відомо, що царський і радянський уряди видавали постанови, укази, циркуляри, розпорядження, що обмежували, а то й забороняли українську мову, культуру взагалі. Ось роки, в які ці постанови було видано: 1627, 1672, 1690, 1720, 1755, 1766, 1784, 1786, 1817, 1847, 1863, 1876,1884, 1908, 1914, 1933, 1938,1958, 1978, 1983, 1987.

91

***

На питання, коли хрестили Русь, більшість відповідає так: 988 року за князювання Володимира Святославича. При цьому згадуємо пам'ятник князю в Києві над Дніпром, де він навічно застиг у височині із хрестом у руці. Але Володимир хрестив Русь вдруге. У нього був попередник — князь Аскольд. Влітку 860 року за князювання в Києві Аскольда відбувалося хрещення Русі. Що ж сталося після того? Чому про той факт забули, а Володимирові довелося вдруге хрестити Русь?

822 року Аскольда було вбито. В державі знову запанувало язичництво, бо місце Аскольда на Київському престолі зайняв князь Олег, язичник. З літописів вилучалися всі згадки про події літа 860 року. Онук Олега — Володимир — вирішив приєднати Русь до християнського світу. Цього разу нова релігія стала державною. Тому в свідомість наступних поколінь Володимир увійшов першим і єдиним хрестителем Русі.

***

Знамениті морські походи київських князів назавжди лишилися в історії яскравими сторінками воєнного мистецтва. Одного разу Візантія, знаючи про те, що мають прийти руські кораблі, замкнула величезними ланцюгами Босфорську протоку. Але кмітливі русичі знайшли вихід. Вони приладнали до суден колеса і, коли подув вітер, підняли вітрила. Кораблі по суходолу поїхали до стін столиці Візантії. Як свідчать історики, було це 907 року, коли дружину очолював князь Олег.

***

Львівський вчений-мовознавець М. Рогович висловив цікаву версію походження синього і жовтого кольорів на нашому прапорі. Він стверджує, що слово "хохол"— тюркського походження. Воно створено з двох самостійних слів: "хох", що значить синій, голубий, небесний, та "юлу"— жовтий, золотавий. Це поєднання, на думку мовознавця, й створило слово "хохол", тобто синьо-жовтий.

ГЕОГРАФІЧНІ ФАКТИ

Найбільша гірська система в Україні — Українські Карпати, які є частиною східних Карпат. Підносяться вони на заході, у межах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, і простягаються смугою завдовжки понад 270 км і завширшки 100-110 км. Українські Карпати — середньовисокі гори, їхня пересічна висота 1000м.

***

Найвища гора України — Говерла в Українських Карпатах в Полонино-Чорногорському масиві, в межах Закарпатської області; її висота 2061 м над рівнем моря.

***

Найбільше плоскогір'я в Україні знаходиться в Карпатах на висоті 1758 м над рівнем моря. Це пласка вершина гори Паляниця у їхній східній частині —Чивчинських горах.

***

Найбільшою низовиною є Полісся Українське, що займає крайню північно-західну та північну території України і є складовою частиною великої Поліської низовини, яка на півночі поєднується з Білоруським Поліссям. На Заході Українське Полісся складається з найбільш заболоченої його частини — Волинського та Рівненського Полісся. Висоти даного регіону не перевищують 150-200 м.

92

***

Найбільшим морем, що омиває Україну, є Чорне море, яке має площу близько 420 тис. кв. км. Північна частина моря, яка омиває береги України, внаслідок невеликих глибин (80-120 м) та отримання у літній період теплих річкових вод краще прогрівається, а тому північне узбережжя моря найбільш заселене. У Чорне море впадають ріки Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг.

***

Найбільша затока поблизу берегів України — Таганрозька. Довжина її 150 км, ширина біля входу 31 км, пересічна глибина 5 м.

***

Найбільшим островом, що належить Україні, є Джарилгач — острів у Каркінітській затоці Чорного моря. Довжина його близько 40 км. Він складений із піщаних порід; входить до складу Херсонської області.

***

Найвіддаленішою географічною точкою території України є острів Зміїний, або Фідонісі, який знаходиться у північно-західній частині Чорного моря, за 37 км від Кілійського гирла Дунаю. Його площа — 1,5 кв. км; належить до Одеської області.

***

Найбільший півострів в Україні — Кримський, площею 25,5 тис. кв. км. Омивається Чорним та Азовським морями. На півночі сполучається з материком Перекопським перешийком. Більша (рівнинна) частина півострова зайнята Причорноморською низовиною, на півдні підносяться Кримські гори.

***

Найбільша коса, тобто вузька намивна смуга суходолу, одним кінцем сполучена з материком, — Арабатська стрілка довжиною 115 км.

***

Найбільшою річкою України є Дніпро. Із загальної довжини 2201 км на Україну припадає 981 км. Це третя за довжиною і площею басейну річка Європи (після Волги і Дунаю). Бере початок з болота Аксеннінський Мох на південних схилах Валдайської височини, впадає у Дніпровський лиман Чорного моря. Її басейн займає 65% площі України.

***

Найбільшим озером в Україні є Ялпуг (Ялпух) у заплаві Дунаю, в Одеській області. Довжина його 39 км, ширина до 5 км, пересічна глибина 2 м, а площа 149 кв. км. Живиться озеро переважно за рахунок паводкових вод Дунаю та річок Ялпуг і Карасулак. Найглибшим озером в Україні є Свитязь в басейні Бугу. Це одне з Шатських озер на Волині. Довжина його 9,3 км, ширина 8,0 км, площа 24,2 кв. км, максимальна глибина 58,4 км.

***

Найбільша штучна водойма, тобто водосховище, якщо йдеться про площу водного дзеркала, — Кременчуцьке, у середній течії Дніпра 2252 кв. км. Довжина 149 км, ширина до 28 км, об'єм води 13,5 куб. км.

93

***

Найбільший водоспад в Україні — Учансу. Вода падає майже прямовисно з виступу Головного пасма Кримських гір з висоти 98,5 м, навесні стік значно збільшується, а влітку водоспад майже пересихає. Навколо Учансу — заповідний ліс з кримської сосни, вічнозелених чагарників.

***

Найдовша печера в Україні — Оптимістична, що знаходиться в гіпсах Поділля (Тернопільська область). В ній розвідано і закартографовано 175 км ходів на глибині 20 м. Це одна з найдовших печер у світі. Поруч, теж в Тернопільській області, розташована друга за довжиною печера Озерна, довжина її лабіринту 114 км.

***

Найдавніший землетрус на території сучасної України, про який збереглися дані, датований 63 роком до н.е. і дістав назву Пантікапейського. «В той час, як Мітридат справляв на Боспорі свято Церери, раптом стався такий сильний землетрус, що, кажуть, за ним почалися страшні зруйнування міст і полів»,—свідчить давнє джерело. За даними розкопок можна припустити одночасні характерні пошкодження кам'яних будівель в таких населених пунктах: Пантікапей (на території сучасної Керчі), Німфей, Кітей, Пормфій.

***

Перші законодавчі акти про охорону природних багатств на території України були видані за часів Київської Русі. Так, «Руська правда» — збірник норм права Ярослава Мудрого — встановила відповідальність за незаконний відстріл бобрів, деяких рідкісних видів птахів. Вже в той час на території Київської Русі, зокрема у Володимир-Волинському князівстві, створювалися свого роду заповідні угіддя, насамперед у лісових масивах, де регламентувалися полювання та деякі інші види природокористування.

***

Ця чи не найдавніша гора розташована поблизу села Дністрово-Кам'янка на Дніпропетровщині. Вона має цікаву властивість — створювати шум у безвітряну погоду. Про гору-барометр місцеві мешканці знають: коли гора «шумить» — чекай зміни погоди. І вони ще ніколи не помилялись. Секрет того явища в тому, що узвишшя розташоване в районі повітряної течії, або простіше — на протязі. Цю особливість природи використовували спостережливі предки, вибираючи місця для будівництва вітряків. Досі в народі розповідають про чудо-млин, який колись стояв неподалік і безупинно крутився навіть у найспокійнішу погоду.

***

Співучі піски... Подібне явище спостерігається в багатьох районах світу. Схоже існує і в Україні, поблизу Нікополя, на косі біля річки Лапінки, на одному з рукавів Дніпра. «Спів» цих, мабуть, найдивніших пісків чути після дощу, коли верхній шар злипається і утворює крихку кірку. Крокуючи нею, можна почути звуки, подібні до свисту повітря, випущеного з автомобільної камери.

***

На звання найдавнішої річки може «претендувати» річка Сліпа Турія, що на Волині. Вона майже ніде не згадується, а «Словник гідронімів Української СРСР» інформує, що це річка, яка «нікуди не впадає», і подає її «прописку» — басейн Прип'яті. Свій початок річка бере від джерела у Щетининських та Чарчинських болотах, має своє русло і течію, місцями сягає 20 метрів завширшки, а потім через кілька кілометрів зникає. Не зумівши

94

дістатися до Турії, Прип'яті або Стиру, Сліпа Турія залишається водяним апендиксом на рівнинних болотах.

***

Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.

ЦІКАВЕ З ГЕОГРАФІЇ ТА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Тварини України, що зникли. За княжої доби було в лісах і степах дуже багато різних тварин. З оповідань князя Мономаха знаємо, що він полював на турів і диких коней. Нині вже ні турів, ні диких коней в Україні немає. Вони повимирали. Але з різних описів наших літописців довідуємося про їхній вигляд та життя.

Тур з вигляду був подібний до великого бика. На голові він мав великі і довгі роги, закручені вперед і дещо догори. Його шерсть була чорна, вздовж хребта йшла білява смуга. Живився рослинними кормами. Тура вважають за предка нашої домашньої худоби. Раніше тур був поширений у степу, лісостепу і лісах. Але потім його зовсім було винищено, і вже 300 років він не існує в Україні. Від тура залишилися тільки згадки в народних переказах. Вимер в Україні і дикий кінь, званий тарпаном. Нагадував він невеликого коня. Шерсть його була мишачого кольору, трохи світліша під черевом, уздовж хребта йшла темна смуга. Такі смуги були й на ногах. Останнього тарпана було вбито в Україні наприкінці минулого століття.

***

Найцікавіше озеро України. Від України далеко на схід у Центральну Азію тягнеться напівпустиня. Улітку тут часто дмуть гарячі сухі вітри — суховії. Через сухість рослини не можуть вкривати землю. Колючі трави ростуть пучками, рідкими сірими острівками, а між ними простягається гола, потріскана глина чи пісок. Тільки полин, верблюжа колючка та інші жорстокі трави можуть рости на такій землі. Струмки, малі річки й озера тут висихають, земля тріскається.

Серед цих непривітних, солонцюватих напівпустинних околиць розлило свої води озеро Манич-Гудило. Лежить воно у Маничській долині, що простяглася від Дону до Каспійського моря. Це одне з найцікавіших озер України. У багатоводні роки його води відпливають рікою Західний Манич до Дону, а там — в Чорне море. Але одночасно відпливають вони з Гудила рікою Східний Манич на схід, сходяться з водами річки Куми і впадають у Каспійське море.

Озеро Гудило неглибоке. Донедавна це було солоне озеро, в якому не могли жити риби. Але у 50-ті роки цього століття озеро було сполучено каналом з прісними водами Кубані й озеро почало оживлятись.

***

Великий Луг. Чому козаки оселилися саме тут? Нижче від острова Хортиця, між Дніпром і річкою Конкою, знаходився Великий Луг, тісно пов'язаний із Запорізькою Січчю, із славним козацтвом. Серед тих непрохідних колись боліт, густих чагарників містилася козацька твердиня. Чому козаки заклали Січ саме тут? Бо тут знаходили вони захист від ворогів. Великий Луг був символом безпеки й вільності. Недарма ж його називали "Великий Луг —батько". Тут серед тростяника, рогози та іншої болотяної рослинності, в непролазній гущавині гніздилися чаплі, кулики, чайки, качки. А раніше водилися олені, дикі коні, зайці, лисиці, куниці. Сьогодні ж залишилася тільки слава Великого Луга. Люди знищили тварин, вода залила лугові простори.

***

95

Яке море "краще"? До Азовського моря добре підходить народна приказка: "Маленький, але важненький". В 11 разів менше від Чорного моря, з середньою глибиною 6 м (найбільша — 13 метрів), воно дає в 6 разів більше риби. Через невелику глибину моря сонце може добре прогрівати його, а сонячне світло дає життя численним рослинам у воді й на дні моря. Крім цього, поживу, потрібну рибам, збільшують води Дону й Кубані, що течуть по родючих землях.

Великі запаси корму споживають не тільки ті риби, що живуть в Азовському морі, сюди приходять на "випас" і риби з Чорного моря. Таким чином, Азовське море стає наче пасовищем для риб.

***

Як виникло вугілля? Мало яка країна в світі така багата на родовища вугілля, як Україна. Найбільше їх в Донецькому басейні, славному на цілий світ. Родовища кам'яного вугілля утворилися у Донецькому басейні ще у кам'яновугільному періоді палеозойської ери (настав бл. 350 млн років тому, тривав 65-70 млн років). Кількасот мільйонів років тому на території теперішнього Донбасу росли велетенські хвощі з могутніми стовбурами; їхньому росту сприяла висока вогкість і спека. Протягом кам'яновугільного періоду ця територія кілька разів опускалася, її затоплювало море, а потім вона знов підносилася і ставала суходолом. На звільнених від води просторах з часом виростали нові ліси, які згодом знову опускалися на дно моря. За цей довжелезний час нагромадилася величезна товща осадових порід потужністю 10-12 км. Під великим тиском, без доступу повітря, похований на морському дні, ліс звуглювався, каменів. Минали віки. В пізніших періодах існування нашої Землі море відступило з території Донецького басейну, дно його піднялося, виступила тверда земля із захованими в її надрах родовищами "чорного золота"— кам'яного вугілля.

***

Скільки гетьманів було в Україні? Україною понад двісті років правили 66 гетьманів: перший був Дмитро Вишневецький, оспіваний у думах як Байда, останній — Кирило Розумовський. Одні булавою освячували визвольні змагання народу, для інших блиск гетьманських клейнодів вгамовував спрагу честолюбства і власних корисних інтересів.

***

Дві нагороди гетьмана Мазепи. Російський цар Петро 1 запровадив у своїй імперії систему державних нагород. Намагаючись знищити автономію України, цар наблизив до себе гетьмана Івана Мазепу та козацьку старшину. І гетьман одержує ордей Андрія Первозванного — головну нагороду імперії. Після спроби Мазепи за допомогою шведського короля Карла XV вирвати Україну з пазурів двоголового орла, Петро 1 вирішує покарати "зрадника". І князеві Меншикову було велено приготовити орден Юди спеціально для Мазепи (Юда — біблійний персонаж, що продає Ісуса Христа за 30 срібників). На ордені Меншиков наказав "вирізьбити Юду на осиці повішеного, а знизу тридцять срібників лежачих і біля ніг торба, а позаду напис проти цього — триклятий син погибельний Юда, що за срібролюбство давиться". Але виготовлена "нагорода " була вже ні до чого, бо гетьман Іван Мазепа помер...

Орден Юди, точніше антиорден, ця хвилинна примха царя, довго валявся в царських хоромах, аж поки десь щез.

***

Нащадки аріїв. В українській культурі збереглося чимало елементів, що пов'язують її з найдавнішими індоєвропейцями,— кочовими скотарями, які звали себе аріями. Во- ни жили на території сучасної України. Арійські воїни, як і українські козаки, мали зачіску у формі оселедця. На гробниці фараона Хоремхеба, що правив у Єгипті 3400 років тому, зображені арії із "оселедцями" на голові.

96

Бойовий пояс аріїв з різноманітною зброєю згадується в стародавніх українських переказах. Цей пояс зберігся до наших часів у традиційному одязі корінних мешканців Карпат — гуцулів. Це — черес, широкий шкіряний пояс, оздоблений орнаментом та металом, пристосований для носіння топірця, ножа, люльки тощо.

***

Документальний портрет Івана Сірка. Кошовий отаман Запорізької Січі Іван Дмитрович Сірко — улюблений герой народних дум та переказів. З його ім'ям народна традиція пов'язує славетний лист запорожців до турецького султана Магомета IV, що в ньому з неперевершеною дотепністю та сарказмом висміяно претензії на світове панування. Після смерті І.Сірка поховали неподалік від Чортомлицької (Старої) Січі в межах теперішнього села Капулівка (Запорізька область). 1967 року над його могилою нависла загроза: впритул наблизилися хвилі штучно створеного Каховського моря. Але прах було перенесено в небезпечне місце, тоді ж за ініціативою співробітників Дніпропетровського історичного музею череп гетьмана передали в лабораторію антропологічної пластичної реконструкції АН СРСР (Москва) для створення портрету І.Сірка.

При обстеженні черепа виявили дуже сильний розвиток м'язового рельєфу надбрів'я, потиличного виступу. Це означає, що Іван Сірко був людиною міцної статури й непересічної фізичної сили та витривалості (згадаймо, що за рік до смерті він ще водив козаків у низов'я Дніпра громити турецькі укріплення). Було припущено, що серед предків відважного лицаря були носії степового компоненту, але в його зовнішності домінували риси центральноукраїнського типу. Завідувачка лабораторії антропологічної пластичної реконструкції Галина Лебединська створила скульптурний образ вольового козака-звитяжця у розквіті сил. Саме таким залишився у пам'яті нащадків національний герой українського народу.

З ПРЕФІКСОМ «НАЙ»

Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI — на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

***

Найдавнішими міжнародними юридичними актами Київської Русі були договори з греками, тобто Візантією, які належать до X ст.

***

Найвидатнішою жінкою Київської держави вважається Ольга, жінка Ігоря, яка взяла владу після його смерті. Виняткове явище в ту сувору епоху — жінка впродовж багатьох років (з 944 по 969) мала владу у великій державі, що є свідченням її великого таланту.

Князювала вона від імені малолітнього сина Святослава, але твердо тримала владу у своїх руках. Вона об'їздила свої землі і встановлювала в них нові закони, засновувала нові оселі. Вважається, що вона була першою жінкою-русинкою, яка стала відомою в світі.

97

***

Найдавніша згадка про «руську» (тобто українську) мову на території сучасної України належить до 858 року. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» І.Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

***

Найпершим видатним українським поетом, ім'я і твори якого ми знаємо, треба вважати Павла Русина з Кросна (близько 1470-1517). Він довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував він в Угорщині, жив у Відні. В своїх творах з любов'ю описує рідну землю, означення «русин» для нього—«слово солодке», і він гордий з того, що носить таке ім'я.

***

Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?».

***

Найвідоміший музикант Київської Русі — співець XI ст. Боян, який жив при дворі Святослава Ярославовича і якого згадує автор «Слова о полку Ігоревім».

***

Найдавнішою скульптурою, знайденою в Україні, є кам'яна баба з кургану поблизу с. Нововасилівки Миколаївської області, яка належить до V-ІV ст. до н.е.

***

Ансамбль унікальних фресок у Софійському соборі в Києві є найдавнішим зразком українського монументального живопису. Цим фрескам вже майже 1000 років. Загальна їхня площа становить 3000 кв. м.

***

Найбільше перекладений літературний твір — «Заповіт» Т.Г.Шевченка. Його перекладали на 147 мов народів світу.

***

Найбільша кількість псевдонімів була у О. Кониського — 141, у І.Франка — 99, О. Маковей користувався 56 псевдонімами.

***

Найдовший псевдонім мав, мабуть, Г. Квітка-Основ'яненко: «Любопытный Аверьян, состоящий не у дел колежский протоколист, имеющий хождения по тяжебным делам и по денежным взысканиям».

***

Найпершим фаховим продавцем книжкової продукції вважається друкар М. Сльозка. За старих часів, тобто в XVII-XVIII ст., книги продавалися насамперед у друкарнях. М. Сльозка винайшов нову форму розповсюдження друкованого слова: продавав видання Львівського братства, роз'їжджаючи по ярмарках.

98

***

Найчастіше вживаною літерою з українського алфавіту є «п», із якої починається найбільша кількість слів. «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що починається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.

***

Найпершим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька Колегія, заснована в 1576 р. у м. Острог князем Костянтином Острозьким. Другий вищий навчальний заклад — Києво-Могилянська академія, заснована у 1623 р. шляхом об'єднання Київської братської і Лаврської шкіл. Це були на той час єдині вищі школи у східнослов'янському світі.

***

Найдавніший міст знаходиться у м. Феодосії. Цей грецький міст, що функціонує ще й сьогодні, збудований генуезцями в XIII .ст. Довжина його 10 м. Дещо молодшим від нього є «Турецький міст» над рікою Смотрич біля фортеці у Кам'янці-Подільському, його було побудовано у XVI ст.

***

Найбільші сходи в Україні — Потьомкінські сходи в Одесі — одна з видатних кам'яних споруд 1-ої половини XIX ст. Це складна інженерна споруда висотою 24 м і довжиною 142 м має 142 кам'яних сходинки і 10 площадок. Ширина нагорі — 125 м, внизу — 21 м. В її спорудженні взяли участь архітектори Ф.К.Бофф, Г.І.Торрічеллі та ін. Матеріал — цегла, черепашник, камінь.

***

Найвидатнішою архітектурної спорудою Київської Русі, що збереглася до нашого часу, є Софійський собор у Києві, «руська митрополія», зведена у 1037 році в центрі верхнього міста. Він має змінений зовнішній вигляд — був добудований у XVIII ст. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням собор належить до видатних пам'яток світу доби феодалізму.

***

Найдавнішим і єдиним давньоруським медичним довідником, що зберігся до наших часів, є лікарський трактат-порадник «Мазі» — узагальнена праця про лікування травами, який склала Євпраксія Мстиславна, онука Володимира Мономаха, у Хет.

***

Найдавнішим народом на території сучасної України, назва якого збереглася у писемних пам'ятках, були кіммерійці, які оселилися наприкінці ІІ — на початку І тис. до н.е. в Причорномор'ї, південних степах України. Спочатку це був осілий народ, що згодом перейшов до кочового скотарського господарства. Найбільш ранні відомості про кіммерійців находили у грецькій літературі, вони належать до початкового періоду знайомства грецьких мореплавців з північним узбережжям Чорного моря і мають характер легенд. Земель кіммерійців досяг і Одіссей.

***

Найдавніша людина, за останніми свідченнями науки, з'явилася на сучасній території України приблизно 700-800 тис. років тому. Відкриті нещодавно археологами шари з матеріалами поблизу закарпатського с. Королевого свідчать, що стародавні мешканці

99

цього поселення вже тоді володіли вогнем, займались мисливством, а основною формою суспільної організації було первісне стадо.

***

Найзнаменітішими дітьми можна вважати трьох дочок Я. Мудрого, які стали королевами в різних країнах. Дочка Анна стала дружиною французького короля Генріха І, а після його смерті управляла Францією як регентша до повноліття свого сина, короля Філіпа. Про це свідчить багатомовний напис на її пам'ятнику неподалік від Парижа: «Анна руська—королева французька». Друга дочка Я.Мудрого була одружена з норвезьким королем Геральдом Сміливим, а третя — з угорським королем Андрієм.

***

Найнезвичайнішою дзвіницею на території України є, мабуть, дзвіниця Києво-Печерської лаври, яка відхилена від вертикалі, як знаменита Пізанська вежа. Ще за часів спорудження через нерівномірний осад грунту дзвіниця похилилася, і в 1740 році навіть було порушено справу проти архітектора І.Г.Шеделя: його звинуватили у неправильному плануванні. Дзвіницю добудували, пізніше (в 1951 році) визначили відхилення, а 1987 року зробили заміри вже за допомогою електроніки. При загальній висоті дзвіниці 96652 м відхилення становить 60,3 см. Отже, падіння київській дзвіниці не загрожує.

***

Найбільший з космічних проектів XX ст. — "Морський старт" — передбачає створення космодрому морського базування. Його реалізують США, Норвегія, Росія разом з Україною.

ЦІКАВІ ЛІТЕРАТУРНІ ПОСТАТІ

Перед смертю Г.Сковорода відвідав свого учня Ковалинського в селі Хотетово на Орловщині. В кінці серпня він вирушив звідти на батьківщину. Обіймаючи учня, Сковорода сказав:

—Можливо, я тебе більше не побачу. Вибач!

Дорогою потратив Сковорода в дощі і мусив затриматися в Курську. Нарешті він дістався до Іванівки, до поміщика Ковалевського, де якийсь час жив і раніше. Як оповідає легенда, був чудовий день. За обідом Сковорода був дуже веселий, розповідав про свої блукання і пригоди. Після обіду пішов у сад, де і знайшов його господар: Сковорода із заступом у руках рив яму під крислатою липою.

— Пора, друже, закінчити мандри, пора заспокоїтися, — сказав він. Проситиму в тебе останнє. Хай буде тут моя могила.

Сковорода зайшов у свою кімнату і більше не виходив. А наступного дня його знайшли вже мертвим.

***

М.Костомаров мав феноменальну пам'ять. Він міг не тільки цитувати окремі місця з літописів, але й цілі акти й документа. З пам'яті виголошував великі шматки шевченко-вих поезій і вірші інших улюблених поетів, декламуючи часто Байрона, Шіллера, Гете та Максимовича. А найбільше подобалися йому українські думи: поет-учений пам'ятав не тільки тексти всіх дум, але й усі відомі їхні варіанти.

***

100

Вмираючи, батько Т. Шевченка розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною проникливістю щодо майбутнього генія українського народу, свого сина;

— Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба, — сказав батько. — Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо. Митрофан Александрович (Дмитро Олелькович), автор цікавих оповідань, що друкувалися в "Основі", мав своєрідне хобі: пильно вивчав історію французької революції і засвоїв цей епізод історії так докладно, що не раз дивував своїх приятелів дивовижним знанням деталей. Він міг переказувати протоколи всіх засідань народного зібрання й Конвенту, а також всі промови на кожному засіданні, міг оповісти докладні біографії всіх французьких діячів, що жили в період 1780-1799 років.

***

Письменник Анатоль Свидницький був гарний, як дівчина. Шкільні товариші прозвали його "Наталкою", натякаючи на вроду і ніжну вдачу. Він мав живі блискучі очі, лагідне і задумливе обличчя. У побуті був простий і привітний. Любив співати і сам складав пісні. Його пісня "В полі доля стояла" стала народною.

***

Все життя Лесі Українки було боротьбою з хворобою. Перші ознаки сухот з'явились у Лесі в 11-12 років — цією хворобою була уражена в неї рука. На- прикінці 80-х — на початку 90-х років хвороба ослабла, але в середині 90-х перекинулася на ногу. 1897 року дівчині роблять операцію в Берлині, але 1901 року, після того, як Леся Українка доглядала хворого С.Мержинського, вона захворіла на сухоти легень. Відтоді поетеса жила в санаторіях: в Карпатах, в Сан-Ремо, дві зими на Кавказі. Потім — Ялта, Кутаїсі, знову Берлін. Писала Леся в гарячковім натхненні, бо поспішала висловити все, що було на серці.

***

Найбільше мов серед українців знав Агатангел Кримський — український вчений, письменник, перекладач. Коли його запитували, скільки мов він знає, відповідав: "Мабуть, із шістдесят, а то й більше!" У дитячі роки він досконало вивчив німецьку, французьку та англійську мови. В юнацькі добре оволодів грецькою, турецькою, італійською, давньоєврейською, санскритом. Мови він вивчав до кінця життя, став ученим-орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і лишив після себе понад тисячу наукових праць. Він перший доніс до українського читача безпосередньо з оригіналів східну поезію, зробив переклад цілої її антології ІХ-ХУ ст., додавши вступні наукові довідки.

***

В 1827 році відзначався 40-річний ювілей літературної діяльності О. Кобилянської. Буковина тоді належала боярській Румунії і, щоб зірвати свято, власті використали смерть якогось чиновника Братіяну і відклали святкування. Телеграфісти, які передавали це повідомлення до Львова, сплутали текст, і з нього вже виходило, що ювілей відкладено через смерть самої письменниці. Ця звістка миттю облетіла всю Україну, і тільки через певний час помилку було спростовано.

***

І. Франкові подобався одяг сірого кольору. Майже завжди носив він вишивану сорочку. Любив носити нешнуровані черевики. На урочисті прийоми одягав чорного фрака. В їжі Франко був невибагливий, не курив, зрідка випивав чарку далматинського вина "Злата Ріца". Був письменник завзятим рибалкою. Вудкою не любив ловити, зате кохавсь у сітках, які сам плів. Друга пристрасть І. Франка — збирання грибів, яке часто співпадало з його

101

пішими прогулянками. Довгий час мріяв Франко купити велосипеда, але так і не купив. Зовсім не любив письменник полювання.

***

Перебуваючи у Парижі, Марко Вовчок заприятелювала із знаменитим французьким фантастом Жюлем Bерном. Наслідком їхньої дружби було те, що Жюль Верн дав українській письменниці виключне право перекладу його творів на російську мову. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж.Верна і сприяла популярності цього письменника в Росії.

***

Хто не знає, яку важливу роль в перших роках інтелектуального і морального розвитку молодого Т. Шевченка зіграла його дружба із художником Іваном Сошенком! Вважається, що саме він познайомив ще нікому невідомого митця-кріпака з Є. Гребінкою, В. Григоровичем, О. Венеціановим, а через них — з К. Брюлловим, В. Жуковським. А з М.В. Гоголем поет не був знайомим. Такі загальновідомі висновки шевченкознавців. Але ось, досліджуючи невідомі та маловідомі сторінки життя і творчості Т.Г.Шевченка та М.В. Гоголя, наш сучасник, український письменник Мечислав Гаско виявив переконливі докази протилежного — не Сошенко, а Гоголь, особисто знаючи Шевченка, ввів його в коло відомих художників та письменників. Не Сошенко, а Гоголь, ймовірно, є прототипом головного героя багато в чому автобіографічної повісті Шевченка "Художник". Висунув Гаско і цікаву гіпотезу про ймовірність знайомства Шевченка з Пушкіним і Лєрмонтовим, що раніше заперечувалося.

З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

Перша в Україні газета "Львівський кур'єр" польською мовою вийшла у 1749 році. Перший в Україні тижневик "Львівська газета" французькою мовою видавався у Львові 1776 року.

***

Найдовше виходила в Україні "Газета Львовська" польською і німецькою мовами у Львові. Вона існувала з 1811 до 1939 року. Заснував її Ф.Кратер.

Найстарішою з існуючих газет в Україні є "Демократична Україна", заснована у червні 1918 року.

***

Першими в Україні журналами вважаються "Харьковский Демокрит" та "Украинский вестник", які вийшли у січні 1816 р. "Харьковский Демокрит" став одночасно першим в Україні журналом сатири і гумору, а "Украинский вестник" — першим в Україні літературно-художнім, науковим та громадсько-політичним журналом.

***

Найстарішим з існуючих нині журналів є "Жінка" ("Радянська жінка"), який було засновано в листопаді 1920 року.

***

Перший в Україні альманах було видано в Харкові у 1831 році під назвою "Украинський альманах". Видавали його І.Срезневський та І. Розковшенко.

***

102

Найдовша назва періодичного видання була у львівської газети, яка виходила у 1851-1852 роках. Вона називалася "Всеобщий дневник земских законов и правительства для ко-ронной областе Галиции и Володимерии с княжеством Осве-цимским и Заторским и с великим княжеством Краковским". 22 слова! Друкувалося видання кирилицею і готикою.

***

Найстарішою українською щоденною газетою є "Свобода", яка видається вже більше 100 років в США.

ЦІКАВЕ З ПЕДАГОГІКИ

Найдавнішою визначною пам'яткою педагогічної літератури в Україні вважається "Повчання Володимира Мономаха своїм дітям", написана, ймовірно, 1117 року. Збереглася у Лаврентіївському списку "Повісті минулих літ". Це оригінальний твір, у якому Володимир Мономах висловлює свої думки загальнодержавного, політичного й морального характеру, вчить своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, самим учитися і поширювати освіту. Свої настанови він ілюструє прикладами з власного життя.

***

Найдавнішим офіційним документом педагогічної думки в Україні є "Порядок шкільний" 1586 року. На ньому позначився вплив гуманістичних думок. Учитель повинен був являти зразок високоморальної поведінки, на почесних перших лавах у школі рекомендувалося садовити найкращих учнів, "навіть коли б вони були дуже вбогі". Обмежувалося застосування тілесних покарань.

***

Перша українська педагогічна газета почала виходити в Будапешті 1868 року і призначалася для народних учителів Закарпаття. Видавало її угорське королівське міністерство народної освіти під назвою "Газета для народних учителей" форматом 28 х 19 см. Це був український переклад угорської газети, писаний на так званому язичії, тобто мішанині церковнослов'янської і української мов. Для вчителів видавали її безкоштовно, а бажаючі могли передплачувати. В газеті друкувалися методичні статті та відомості про школи.

***

Відкриття першої школи в Україні відбулося 988 року. В "Повісті минулих літ" записано, що тоді Володимир Святославович почав брати у "нарочитая чади", тобто у представників феодальної верхівки дітей і віддавати їх в "ученье книжное" в Києві.

***

Перша в Україні середня школа відкрилася у 1559 році в Дубецьку, в західній частині Руського воєводства. Головна увага в ній приділялася вивченню латинської мови, давньоримської літератури і риторики. Школа мала, як і тодішні західноевррпейські гімназії, чотири класи. Була організована згідно із засадами гуманістичної педагогіки. Керували нею Григорій Оршак та Франческо Станкар.

***

Першу братську школу в Україні засновано було близько 1585 року діячами Львівського братства Ю. Рогатинцем, І. Рогатинцем, І.Красовським та ін. До цього навчального закладу приймали дітей різних станів зі Львова та інших міст та сіл Украши. Ця школа виховала багатьох громадських і культурних діячів, справила великий вплив на

103

розвиток освіти не тільки в Україні, а й у Білорусі, Молдові. Існувала до 80-х років XVIII століття.

***

Незвичайним навчальним закладом є школа, до якої не ходять учні, а лише відвідувачі. Це — музейний експонат. Збудовано її у 1880 році на кошти громади села Бусовисько Львівської області, а відтворено в 1979 році на території Музею народної архітектури та побуту у Львові. Складається вона з трьох приміщень — класу, кімнати вчителя та коридора.

***

Першу в Україні гімназію було відкрито в Новгороді-Сіверському в 1804 році. Дещо пізніше — в Харкові (1805) та Києві і Сімферополі (1812).

***

Перший ліцей, що був загальноосвітнім навчальним закладом і проміжною ланкою між середньою і вищою школою, в Україні відкрився в Одесі в 1817 році. Дістав назву Рішельєвського на честь колишнього новоросійського генерал-губернатора А.-Е.Рішельє.

НЕЗВИЧАЙНІ РЕКОРДИ

У липні 1907 року український богатир, цирковий борець Терентій Корень дав на арені чикагського цирку незвичайну виставу: спокійно увійшов до клітки з величезним левом. Хижак блискавично кинувся на людину, але богатир міцним ривком підняв лева над головою і кинув з силою на пісок. За кілька секунд лев був мертвий, а борець був нагороджений єдиною в своєму роді медаллю з написом "Переможцю левів".

***

Першим українським богатирем газети 20-30-х років називали силача з невеликого українського села на Черкащині Василя Дзюбу (1899-1945). На зріст він мав 2 метри 31 сантиметр, масу 190 кілограмів. На помості його ніхто не міг побороти. Крім того, він долонею забивав цвяхи довжиною 15 сантиметрів у дубову дошку, а витягував їх руками чи зубами. Одним з найефектніших вважався номер, коли Дзюбі на груди клали ковадло і два молотобойці били по ньому великим молотом.

***

Вижимати двопудову гирю, стоячи на "мостику", витримувати вісім чоловік, легко розривати ланцюг, згинати підкови, піднімати зубами стіл з асистентами, які на ньому сиділи, могла свого часу А.Р. Завидна, що вважалася найсильнішою жінкою в Україні (1890-1935). Вчилася майстерності у самого Івана Піддубного й успішно виступала на цирковій арені. В її арсеналі був і такий номер: на груди ставили ковадло і бажаючі за допомогою молотка виготовляли На ньому різні речі. Ось така була жінка-феномен...

***

Незвичайною силою наділила також природа і вінничанку Марію Якимівну Корач: у 10 років вона легко піднімала мішки з зерном. У 1913 році вона пішла шукати щастя до Одеси, де її завербували до жіночої групи борців петербурзького цирку Мюллера. Незабаром на одному з модних тоді жіночих чемпіонатів вона перемогла ревельську атлетку К. Гіральді, здобувши титул чемпіонки світу! Померла М.Я.Корач у Вінниці в 90-річному віці.

***

104

90 сальто назад зробив Валерій Капран з Макіївки за 14 хвилин на змаганнях на московському манежі "Динамо" у 1990 році.

***

Рекорд найдовшого запливу, вірогідно, належить рятівникові з Ялти Ігореві Нерсесяну, який переплив Великий Севан. Відстань у 45 кілометрів він подолав за 16 годин. Своєрідним унікумом у нашому сучасному п'ятиборстві є Геннадій Фроленко. На спортивній арені він з'явився у 33-річному віці, чемпіоном у команді став у 39, чемпіоном України — у 42. А у 1990 році, коли йому виповнилося 60, він заволодів Кубком Європи для "Олд бойз" у змаганнях, організованих європейською федерацією п'ятиборців-ветеранів «Олд бойз».

***

П'ятикратним чемпіоном з легкої атлетики, 35-кратним рекордсменом світу є Сергій Бубка (1963 р. н.). Народився Бубка у місті Луганську, закінчив середню школу № 57 міста Донецька. У 1985 році закінчив Київський інститут фізкультури. Уславився як плигун з жердиною. Живе у Донецьку. Бубка — почесний громадянин Братислави, Парижа, Донецька.

***

Золоту медаль з фігурного катання завоювала Оксана Баюл на Олімпіаді в Ліліхамері (1994 рік). Це був перший виступ українських спортсменів на Олімпійських іграх після прийняття незалежності України.

***

70-кілограмовий Сергій Винер з Мукачевого 12,6 секунд утримував, лежачи на битому склі, 335 кг живої маси. Це досягнення було зафіксовано у вересні 1990 року на московському манежі "Динамо" під час змагань, організованих клубом незвичайних рекордсменів і газетою "Комсомольская правда".

Його брат Олександр утримував, стоячи, металеву трубу, за яку трималося шість чоловік. Загальна маса людей разом із трубою становила 641,7 кг.

Син Сергія Винера, 10-річний Роберт, маса якого, до речі, 29 кг, п'ять разів підряд відірвав від підлоги штангу вагою 130 кг.

ЦІКАВЕ НАРОДОЗНАВСТВО

Лівий — протилежний правому. Український народ, пов'язував смисл "лівого" з ідеєю чогось недоброго, ворожого, зловісного: "Як дзвонить у правім усі, то має бути щось добре, а як у лівому, то — зле". Встати вранці лівою ногою наперед віщує нещасливий день, тому й приповідка: "Він сьогодні лихий, бо лівою ногою з ліжка встав". Вірили, що лівою рукою не годиться нікому нічого давати, бо то було б йому на шкоду; самий акт подавання лівою рукою свідчить про недоброзичливість. Не годиться також і їсти лівою рукою. А хто б лівою рукою перехрестився, то тим би до себе дідька прикликав. Те ж саме і в італійців, де "лівий" ("сіністро") означає не тільки поганий, шкідливий, але й навіть злочинний: "Фачча сіністра" ("ліве обличчя") значить — людина, що має злочинні нахили чи наміри. У французів "гош" ("лівий") означає фігурально незграбний.

***

Перше купання дитини мало в народній практиці не лише суто гігієнічно-профілактичне значення. Використовуючи певні предмети, передусім такі, що освячувалися у церкві (вода, зілля, мед), немовляті намагалися передати їхні лікувальні властивості. Магічна

105

сила ніби зростала завдяки фор-мулам-побажанням, які супроводжували обряд. Так, у купіль хлопчику клали любисток, примовляючи, щоб любили; гілочку дуба, щоб був дужий; барвінок, щоб довго жив; чорнобривець, щоб був чорнобривий. У купіль дівчинці додавали ромашки, щоб рум'яна була; калину, яблука, щоб красна була. Підливали також святу йорданську воду.

Воду з купелі виливали там, "де люди не ходять", або під плодюче дерево.

***

Цілий ряд мудро помічених профілактичних заходів у народі здавна окреслювалися словом "гріх". Гріхом вважалося їсти яблука до Спаса (19 серпня за новим стилем), бо вони лишень дозрівали і могли викликати шлунково-кишкові захворювання. Заборонялося купатися до Купала (7 липня за новим стилем), оскільки вода ще недостатньо нагрілася. Загальновідомий звичай накривати посуд з їжею і відро з водою, щоб туди не потрапив чорт; не можна їсти кільком однією ложкою, щоб не посваритися, мити посуд після заходу сонця.

Небезпідставні і такі повір'я, як заборона втиратися братам чи друзям одним рушником, бо неодмінно посваряться. Щоб не зустріти відьми, не рекомендувалося, не вмившись, виходити з хати. Не дозволялося кидати крізь вікно кістки, щоб вовки не поїли худобу. Вагітній жінці не радили виливати перед порогом помиї, бо дитина народиться недужою. Подібні звичаї слід розглядати як певні санітарно-профілактичні норми, раціональні у своїй основі.

***

За давньою українською традицією обід вважався священним. Обідали завжди всією родиною в один і той же час. Першим за стіл сідав глава сім'ї — на покуті гад образами. Це місце було найпочеснішим: для дорогих гостей, весільних молодих, баби-повитухи. Під час обіду заборонялося сміятися, галасувати і навіть голосно розмовляти. На Київщині говорили: "Чи ж можна сміятися, коли їдять? Треба помити руки, тихо помолитися, мовчки сідати до столу і не лізти поперед батька. Перша ложка — хазяїна, а за ним уже всі домашні їдять". На Полтавщині побутувало повір'я: "Як хто за обідом вилається, в хаті хліб переведеться". Тому всі тихо і поважно обідали. А дітям не дозволяли й ногами качати під столом, бо нечистий причепиться. Не можна грюкати ложками чи ножем. Як щось упаде з рук, коли обідають, то якісь збитки трапляться. Їли із спільної миски, кожен своєю ложкою. Якщо сім'я велика, дітей садовили окремо. Певний демократизм виявлявся у звичаях обідати разом із робітниками, несподіваними гостями, яким видавали ложки і запрошували до трапези. Не допускали до спільного обіду лише людей, які заплямували себе "нечистою професією" (наприклад, шкуродерів). І в пекарських цехах таких людей не допускали до тіста (хліб вимагав бездоганної чистоти й моральності).

***

Мізинець, мізинний палець — найменший палець на руці. Йому український народ надавав особливого значення. Це палець, що, мовляв, знаходиться в безпосередньому зв'язку з душею. Тому, наприклад, упирі ссуть кров у дітей через мізинець. І у самого упиря, за народними повір'ями, душа знаходиться в мізинці лівої руки. Коли б йому утяти той палець, то душа зараз би з нього вийшла, і він помер би. У давніх римлян заніміння, тобто змертвіння мізинця вважалося за зловіщий знак. Договори з чортом, в яких йому продавалася душа, теж треба було підписувати кров'ю з мізинця.

Вірили, що через мізинець можна впливати не тільки на внутрішній біль людини — тугу тощо, а й на біль фізичний.

***

106

За народним повір'ям, дівчині заборонялося облизувати макогін під загрозою, що матиме лисого чоловіка.

З ІСТОРІЇ МЕДИЦИНИ

Найдавнішим випадком хірургічного лікування, що згадується в писемних джерелах, є, зокрема, "резанье желве" — вирізання пухлини, зроблене 1076 року Святославу Ярославичу.

***

Першою на території України лікарнею-притулком вважається та, що була відкрита в XI ст. у Печерськіи лаврі в Києві. Медичну допомогу тут надавали ченці — "лєчці".

***

Першу в Україні аптеку було відкрито у Львові у 1445 році.

***

Першу аптекарську городню ділянку, яку можна вважати найдавнішою науково-практичною установою з вирощування лікарських рослин, відкрили у Лубнах у 1721 році.

***

Першу карантинну службу в Україні — Васильківський карантин — було створено 1740 року в Києві з підвідділами в Переяславі, Черкасах, Кременчуці та інших містах з метою вжиття заходів проти епідемічних захворювань.

***

Перша в Україні велика лікарня була побудована в 1800 році у Кремінчуці.

***

Перше в Україні наукове медичне товариство — об'єднання лікарів з метою сприяння розвиткові медичної науки і практики — Київське товариство лікарів було засноване в 1840 році. З 1886 року вперше в світі при товаристві почали проводитися систематичні медичні читання, в яких брали участь діячі медичної науки. При товаристві працювало санітарне статистичне бюро.

***

Перша в країні станція швидкої допомоги була заснована в Києві 1881 року.

***

Першу в Україні самостійну клініку очних хвороб очолив 1892 року відомий клініцист і офтальмолог-хірург Л.Л. Гіршман у Харкові. За своє життя він прийняв майже мільйон хворих.

***

Єдиний в Україні і найбільший в Європі Інститут геронтології працює з 1958 року в Києві. Цей центр з вивченням проблем старіння і активного довголіття є базою Всесвітньої організації охорони здоров'я для проведення курсів з соціальних і медичних питань з геронтології.

107

***

Першим видатним лікарем стародавньої Русі вважається Агапіт, який, за свідченням "Києво-Печерського патерика", мав велику популярність серед усіх верств населення стародавнього Києва. Лікував він переважно травами, міг підібрати харчування для хворого. Агапіт лікував князя Володимира Мономаха.

Дата народження Агапіта невідома, помер 1095 року.

***

Першим з вітчизняних докторів медицини, ім'я якого нам відоме, був український вчений XV ст. Георгій (Юрій) Дрогобич. Ступінь доктора йому присвоїли у Болонському університеті в 1482 році, в якому він викладав астрономію та медицину, а в період 1481-1482 рр. обіймав посаду ректора цього університету.

Найнезвичайнішими дослідами треба, мабуть, вважати досліди лікарів-науковців на собі. Так, видатний патологоанатом і епідеміолог Г.М.Мінх дослідом на собі у 1874 році вперше довів перенесення поворотного тифу кровососними комахами. Харківський гігієніст В.В. Фавр у 1902 році заразив себе малярією з метою довести роль малярійного комара як переносника цієї хвороби.

Першим в Україні професійним лікарем вважається аптекар Олександр. У 1490 році львівський магістрат прийняв його на службу і позичив з міського фонду на створення аптеки 40 злотих.

***

Найбільші запаси лікувальних вод знаходиться на курорті Хмельник у Вінницькій області. Тут запаси радонових вод становлять 3120 куб. м на Добу. їх видобувають із свердловин глибиною 90-200 м і використовують для ванн.

У СВІТІ КІНО

З 1909 року український актор О.М. Олексієнко поставив у Харкові художні фільми за літературними творами "Як вони женихалися, або Три кохання в мішках" (за М.В.Гоголем), "Москаль-чарівник" (за І.П.Котляревським), "Як ковбаса і чарка, то минеться і сварка" (за М.П.Старицьким). В цих фільмах він виступав як декоратор.

***

Першим звуковим фільмом українського кінематографу була стрічка "Симфонія Донбасу", знята у 1930 році. Це був перший звуковий документальний фільм, знятий на Київській кінофабриці режисером Д. Вартовим.

***

Первістком українського кіно для дітей була стрічка "Марійка", яку в 1925 році зняв А. Лундін за сценарієм М. Романівської за її ж однойменною повістю на Одеській кіностудії.

***

Перші мультиплікаційні фільми в Україні з'явилися у 1927 році у центральній мультиплікаційній майстерні в Києві: художник В.Дев'ятін зробив мультиплікаційну одночастівку "Українізація" про вивчення української мови, а В. Леванжовський поставив "Казку про солом'яного бичка", поклавши в основу сценарія сюжет популярної казки.

***

108

Перший кольоровий український фільм — стрічка М. Екка "Сорочинський ярмарок" — екранізація М.В. Гоголя, створений у 1939 році.

***

Перший український широкоформатний фільм під назвою "Закон Антарктиди" було знято у 1936 році на Київській кіностудії ім. О.П. Довженка.

***

Спеціально створена соціологічна група провела у 1988 році опитування серед спеціалістів-мистецтвознавців. Було названо близько 50 фільмів, з них найкращі 10 такі: 1."Земля" (О.Довженко); 2. "Тіні забутих предків" (С.Параджанов); 3. "Камінний хрест" (Л.Осика); 4. "Звенигора" (О.Довженко), 5. "Білий птах з чорною ознакою" (Ю. Іллєнко); 6. "Богдан Хмельницький" (І.Савченко); 7. "Арсенал" (О.Довженко); 8. "Коліївщина" (І. Кавалерідзе); 9. "Комісари" (М.Мащенко); 10. "Криниця для спраглих" (Ю. Іллєнко).

***

Найбільшу кількість нагород серед українських фільмів отримала кінострічка "Тіні забутих предків" С.Параджанова. Вона здобула на республіканських та міжнародних оглядах, конкурсах і фестивалях близько 150 призів, медалей та інших нагород.

***

Найстаріше в Україні підприємство по виробництву художніх фільмів — Одеська кіностудія, заснована 1919 році на базі націоналізованого приватного підприємства.

***

Найбільшим підприємством по виробництву художніх фільмів в Україні є Київська кіностудія імені О.П. Довженка, збудована у 1928 році як Київська кінофабрика ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління). З 1930 року мала назву "Українофільм", з 1939 — Київська кіностудія, якій у 1957 році присвоєно ім'я О.П.Довженка. Головний павільйон площею понад 3000 кв. м довгий час був найбільшим в Європі.

***

Найбільший кінотеатр в Україні — "Київ", збудований в Києві у 1952 році. В ньому просторі фойє і три зали для глядачів. Два з них — "Червоний" та "Блакитний" — на 525 місць кожний, малий зал — на 250 місць. Для будівництва кінотеатру вперше в Україні засновано спеціальну акустичну штукатурку.

***

Найбільший кінозал в Україні розташовано у столичному кінотеатрі "Київська Русь", збудованому 1982 року. Зал розрахований на 1800 місць і пристосований для показу широкоформатних, широкоекранних фільмів й стрічок звичайного формату. Нещодавно, коли світ відзначав століття кінематографу, по всіх усюдах знову згадувалися імена братів Люм'єр — Луї та Оггоста, яким приписується винахід "живої фотографії", та день 28 грудня 1895 р., коли в "Гранкафе" на бульварі Капуцинів у Парижі вони продемонстрували свій перший фільм — вихід робітників з фабрики. Але в дійсності кінематограф майже на два роки старший, бо ще 9 січня 1894 року перший в світі кіносеанс продемонстрував учасникам IX з'їзду природодослідників Російської Імперії у Москві механік Новоросійського (тепер Одеського) університету Йосип Андрійович Тимченко. Перший фільм показав кавалеристів та метальників списів у русі. Кінетоскоп Тимченка був взятий як експонат до Політехнічного музею Росії. Хто ж такий Йосип Тимченко? Син кріпака з Харківщини, механік університетських майстерень, а згодом судноремонтних заводів, він уславився як талановитий винахідник. Ще б пак! Адже саме

109

йому належить авторство першого в Україні (та й тодішній Росії) електричного годинника, унікальних манометрів, автоматичної телефонної станції. За свої винаходи Й.Тимченко був удостоєний чотирьох золотих і трьох срібних медалей. Але, безумовно, кінетоскоп Тимченка — одна з вершин його досягнень.

Чому ж першість у світі винаходу кінематографа українським механіком широко не відома? Може, тому, що після демонс трації першого в світі фільму Й.Тимченком в 1894 році цар Микола II заявив:

"Все це нісенітниці, жодного значення таким дрібницям надавати не варто..." Помилявся російський цар, але про талановитого українця забули і згадали аж сьогодні, коли Україна стала незалежною.

ФАКТИ НАШОЇ КУЛЬТУРИ

Музичний геній світу Людвиг Бетховен створив 32 сонети для фортепіано, одна з яких написана на українську тему і була присвячена графові Андрію Розумовському, синові генерала Кирила Розумовського, в палаці якого у Відні він часто концертував. Також у "Фіналі" сонети "Пасіоната" та в славнозвісних квартетах Бетховена зустрічаються українські теми, з якими композитор познайомився у виступах придворного хору графа Андрія Розумовського. Присвятив Бетховен йому і свою чудову п'яту симфонію, так звану "Пастораль".

***

Один з найвизначніших письменників Франції, історик, філософ, поет Вольтер написав книжку "Історія Карла XII", яку до кінця XIX ст. було перевидано понад 100 разів. Дві сторінки в ній присвячено Україні та її гетьманові Івану Мазепі. У своєму творі Вольтер писав про Україну: "Україна завжди прагнула свободи, але, оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, все була примушена шукати собі протектора в одній з цих держав". Мазепу він описував так: "Це була відважна людина, далекозора, невтомна в праці, хоч і поважного віку".

***

Автор першого українського наукового українсько-російського словника — поет і письменник Борис Грінченко.

***

Боротьбі Івана Мазепи за незалежність України від Росії присвятили свої твори французький письменник Віктор Гюго та англійський Байрон. Французький композитор Еміль Неріні написав оперу "Мазепа", яку 11 лютого 1925 року було поставлено у Великому театрі в Бордо. А 1872 року було написано оперу "Мазепа" французьким композитором Пурні.

***

Ймовірний перший автор музики до «Наталки-Полтавки» — Єдлічка Адльйоз (1819-1894) — український композитор чеського походження.

***

Автор першої граматики української мови (видана російською мовою) — Олександр Павловський ("Граматика малоросійського наречія").

***

110

Перша в Україні фабрика виникла в Янові біля Львова у 1522 році.

***

Думки вчених щодо виникнення слова "Русь" розходяться. Деякі з них вважають, що воно походить від слова "ruotsі" — фінської назви шведів, яка походить з давньош-ведського слова "rodr" (грести). Оскільки фінни підтримували зв'язки як із шведами, так і зі слов'янами, припускають, що свою назву для перших вони застосували і для останніх. Інші вчені слово "Русь" пов'язують з назвами річок Рось й Русна в центральній Україна. Представники третьої гіпотези припускають можливість існування зв'язку між цим словом і назвою кочового племені роксоланів, яка походить від ірландського слова "rhos", що значить "світло". Що стосується самого слова "Русь", то, як виявляється, ним спочатку називали варягів, потім землі полян у центральній Україні, а згодом ту політичну єдність, що стала називатися Київською Руссю.

***

Батьком української історії вважають Нестора. Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятирічним юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком нашої історії. Усі історики сходяться на тому, що був він надзвичайно освіченою людиною, добре знав давньоруські й іноземні літописи. Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді вів літопис. Але правильніше його називати письменником та істориком. І не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї української історії. Він дотримувався літописних

форм і хронологічної послідовності викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді (згадаймо, наприклад, історію життя і смерті віщого Олега або розправу княгині Ольги з жителями міста Іскоростеня).

***

Нещодавно в ближніх печерах Київської лаври знайдено прах майже 900 років тому похованого тут Нестора. Після вивчення черепа історика скульптори виліпили його ймовірний портрет: високе чоло, аскетичне обличчя ченця, задумливий погляд. Іларіон — перший архієрей Русі не з грецьких, що їх призначав константинопольський патріарх, а з руських духовних осіб.

***

У тексті "Слова о полку Ігоревім" немало загадкових місць, які важко зрозуміти нашим сучасникам. Але, мабуть, найбільша загадка — сам автор твору. Його імені історія не зберегла. Десятки різних захоплюючих гіпотез висловлюють учені, щоб відповісти на це запитання. Одні пропонують шукати, автора серед князів, інші — поміж дружинників походу на половців, треті — в монастирських келіях, де при тьмяному світлі свічки творилися літописи.

***

Нещодавно український вчений Л.Махновець видав монографію під назвою "Про автора "Слова о полку Ігоревім". Ретельно проаналізувавши життєві біографії, суспільне становище і ступінь близькості до князя Ігоря кількох тисяч його сучасників, автор назвав ім'я людини, що, за його переконанням, є автором поеми. Це — Володимир Ярославич, син галицького князя Осмомисла, батько Ігоревої дружини — Ярославни. Л.Махновець характеризує його як людину, що володіла енциклопедичними знаннями, інтелігента свого століття.

111

***

Інокентія Гізеля (бл. 1600-1683), професора і ректора Києво-Могилянської академії (1646 р.), його сучасники називали українським Арістотелем. Про універсальність обдарованості Гізеля та глибину його філософського мислення особливо переконливо свідчить висловлена ним ще в 40-х роках XVII ст. думка про незнищенність матерії. Отже, він більше, як на століття випередив Лавуазьє і Ломоносова у вирішенні одного з найважливіших питань філософії.

***

Дійсним винахідником "рентгенівських променів" є не німецький вчений Рентген, а видатний український вчений Іван Пулюй (1845-1918). Цікаво, що він відразу зрозумів їхню важливість для лікарської діагностики. Його знімки в рентгенівських променях 80-х років минулого століття значно докладніші й багатші, ніж знімки К.Рентгена, зроблені в 90-х роках. Чому ж тоді весь світ знає Рентгена і не знає Пулюя? Справа в тому, що наш вчений не робив рекламу своєму винаходу, а Рентген — навпаки.

***

Наш сучасник, відомий вчений-енциклопедист, учень великого Резерфорда Петро Капіца (1894-1985), не приховував свого українського походження. З цього приводу одного разу стався цікавий випадок. В Москві було прийнято запрошувати на дипломатичні прийоми видатних вчених, артистів, письменників. П. Капіца на один з таких прийомів з'явився, як годиться, в костюмі, але в українській вишиванці. Цим обурився М.С.Хрущов, який, помітивши вишиванку, мало не відправив відомого академіка додому. Але той не знітився, покликав А. Громику, міністра зовнішніх справ СССР. Міністр як експерт у міжнародних справах засвідчив, що національний одяг міжнародного етикету не порушує, принагідно вказавши на дружину індійського посла, одягнуту в сарі.

***

Будучи визначним фізиком-теоретиком, лауреатом Нобелівської премії, Капіца добре знав філософські праці українських вчених, зокрема Г.Сковороди. Дізнавшись від П. Капіци про геніальний вислів Сковороди щодо правди, яка всюди є простою, а складною буває тільки брехня, Ернст Резерфорд тримав ці слова завжди перед очима, під склом на письмовому столі.

***

Найдавнішими українськими родами вважаються роди князів, бояр та старшини — роди Острозьких, Галицьких, Тарновських, Дорошенків, Ркліцьких, Стефановичів-Донцових, Апостолів, Христоіановичів, Довглевських, Круп'янських, Остряшкових, Заславських, Корибутовичів, Збаразьких, Четвертинських, Ружинських, Островських, Друцьких, Головнів-Острожецьких, Лизогубів, Кульчитських, Бережницьких, Березовських, Білинських, Добрянських, Яровських, Комарницьких, Кропивницьких, Крушельниць-ких, Чарнецьких, Чайковських, Дідушинських і т.д. — до 1000 родів. Але чи не найдавнішим є рід Драго-Сасів. Або, точніше кажучи, це один з першородів, бо рід гербу "Сас" сам об'єднує біля 150 більш пізніших родів. Зрозуміло, що родовід вела тільки українська шляхта, а раніше — княжа та боярська верхівка, тобто українська еліта тих часів.

***

Перший український супутник "Січ" працює в космосі з 1995 року в інтересах народного господарства й Міністерства оборони України.

***

112

Українські фахівці з космічної техніки та космонавігації беруть участь в 25 міжнародних наукових проектах разом з колегами з Австрії, Італії, Угорщини, Польщі, Росії, Китаю, США, Франції.

***

Глобальна система міжнародного космічного зв'язку "Глобар-Стар-проект" матиме 36 супутників зв'язку на українських ракетоносіях "Зенит".

У СВІТІ КНИЖОК

Найдавніша з книг, що збереглася до нашого часу, надрукована на території України кириличним шрифтом. Це "Апостол", виданий 15 лютого 1574 року у Львові Іваном Федоровичем (Іваном Федоровим). Це єдина книга, випущена ним у Львові. Однак на могильній плиті Івана Федоровича було вирізано, між іншим, що він своєю працею "друкування занедбале відновив", можливо, мають тут на увазі кириличні друки, призначені для України, що їх випустив у Кракові Святополк Фіоль.

***

Ще й досі зберігся зобобон, що вкрасти книжку чи не повернути її господареві — не гріх. Через це з давніх часів було вироблено особливі заходи проти книгокрадів. Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книги приковувалися до своїх місць ланцюгами. Та одним з найцікавіших за ходів проти цього зла був засіб, який широко практикувався в Україні. На полях книги чи на початку її писалося міцне закляття або й лайка

до того, хто захотів би книжку привласнити. В давні часи такий спосіб виявлявся ефективним. Ось зразки таких написів: "Хто хотів би цю книжку віддалити з цього місця, той буде мати зі мною справу перед божим судом", "Хай ця книга перебуває в цій церкві вічно, а хто її візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь, і хай точить його невсипущий черв'як". Незважаючи на такі прокляття, книги все-таки крали: нові їх власники, щоб зняти з себе прокляття, старанно відшкрібали чи виривали "страшні" написи.

***

Як вихідну картку в старій книзі під текстом літописів, збірників, повчань старі писарі лишали записку від себе, укладену здебільшого у формі молитви з оправданням своєї нетямучості і висловлюючи радість, що важка праця переписування закінчилася. Такі записи часто укладалися афористично, на зразок: "Радіє заєць, утікши із сіті, радіє віл, дооравши ниву, — так само радіє і писар, дописавши книгу". Закінчується книга дуже часто проханням: помилки виправляти, а переписувача не проклинати. Загалом наші предки дивилися на книжку з великою повагою і ставилися до неї дуже серйозно. "Шукай пожитку в книгах, в духовному харчі і доступишся вічного життя!" — радив один із таких переписувачів Іван Томашівський ще в 1680 році.

113

***

Умільці багатьох країн створили цілу низку мініатюрних книжок, але мікромініатюрна книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, — найменша у світі: її площа — 0.6 кв. мм. Не майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

***

7 лютого 2003 року мине 520 років з того часу, як вийшла в світ перша друкована книга українського автора. Це було "Прогностичне судження на 1483 рік..." відомого українського вченого XV ст. Юрія Котермака (Дрогобича), видане в Римі у друкарні Еухаріуса Зільбера. Юрій Котермак — магістр, доктор філософії та медицини, ректор знаменитого Болонського університету, професор і декан медичного факультету Київського університету, королівський лікар, автор багатьох праць з астрономії. Серед учнів Котермака були відомий поет-гуманіст Конрад Цельтес, молодий М.Копернік. Таким був наш славетний дрогобичанин Юрій Котермак, син простого ремісника. Багато встиг, а ще більше не встиг зробити за 44 роки короткого й бурхливого життя в науці вітчизняний вчений-гуманіст, вчений-патріот.

ЦІКАВЕ ПРО СЛОВО

Найдовшим словом в українській мові, що містить тридцять літер, є "дихлордифенілтрихлорметилметан" — назва одного з пестицидів.

***

Згідно з "Коротким словником синонімів української мови", у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово "бити" — 45.

***

Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.

***

Паліндром (перевертень) у перекладі з грецької — той, що вертається, тобто слово, словосполучення чи фраза, які можна читати й зліва направо, й справа наліво, причому звучання й значення залишаються однаковими. П'яти- і шестибуквенних перевертнів досить багато, а ось семибуквенних поки відомо усього два: "ротатор" і "тартрат" (сіль винної кислоти). Якщо йдеться про фрази паліндроми, то до найдовших належить "Я несу гусеня". Інколи укладачі композицій не враховують букви "й", "ь" або здвоєнні приголосні вважають за одну літеру. Ці дрібні порушення дзеркальності допустимі, оскільки укладання композицій — справа непроста. У цьому випадку найдовшою фразою-перевертнем є "Аргентина манить негра".

***

1880 року в Одесі вийшла унікальна наукова розвідка польського і російського філолога Михайла Красуського "Древность малороссийского языка", де українська мова розглядається як праматір народів Індії та Європи. Колосальні знання багатьох мов привели вченого до висновку, що українська мова старша за грецьку, латинську, старослов'янську мови. Аргументацію неординарної думки вчений розпочинає з доказів походження чисел, якими користуються арійські народи, матеріалом української мови. Число один (1), на думку автора книжки, походить від українського одвін, яке з часом

114

перетворилося на один. Таким чином утворено назви чисел в італійській, грецькій, німецькій мовах, у санскриті і т.д. Автор порівняв і звуки у індоєвропейських мовах. Наприклад, наші слова "багато", "був", "вітання", а в санскриті — "багута", "бгу", "віта". Один із висновків вченого такий: "... все, що я виклав, здається, не припускає сумніву в тому, що, як малоросійська, так і російська мови розвивалися самостійно". Отож, донедавна твердження учених про мову старослов'янську як основу мови українців, білорусів та росіян можна піддати сумніву.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...

... вирушаючи волами по сіль переважно до Азовського і Чорного морів, чумаки брали з собою півня, який був для них своєрідним годинником. Адже, не маючи ні годинників, ні карт, вони вміли визначати час і свій маршрут. А орієнтиром маршруту слугувало сузір'я Чумацький шлях.

***

... новорічна ялинка з'явилась в Україні в XVII ст. за наказом Петра І, хоча на Західній Україні її влаштовували значно раніше. У наших пращурів цю роль виконував Дідух. До прийняття християнства Новий рік святкували напровесні.

***

... промисел і професія людей, які добували мед за часів Київської Русі, називалося бортництво і бортники. А перша згадка про цей промисел зафіксована в "Руській правді".

***

... найдавніша писанка зберігається у Київському історичному музеї. На ній відтворено образ богині Берегині. Писанки виготовляли дівчата з нагоди Великодня і дарували їх хлопцям.

***

... місце, де мали зводити оселю або копати криницю, наші предки визначали ось яким чином. На вибране для спорудження оселі місце ввечері насипали кілька жменьок зерна. Якщо вранці збіжжя не було поруйноване, то вважалося, що місце придатне для життя. Коли ж поклювали птахи або поточили миші — не придатне. Джерела для криниць виявляли за допомогою дерев'яного вугілля, яєць, вовни чи листка лопуха, залишаючи їх на ніч. Якщо вони були зволожені або на них з'являлися краплини, то тут і копали колодязь.

***

... найбільш незвичайною грушею може вважатися та, що росте в Макарівському районі на Київщині. Звуть її писанкою за те, що її плоди хтось ніби й справді розмалював барвистою веселкою. Від плодоніжки до чашечки на них неначе пензлем наведено зелені і червонуваті смужечки на жовтому тлі. А з боку, повернутому на південь, груші мають ще й розмитий рум'янець.

***

... експериментальні дослідження показали, що деякі види дерев чемов "підзаряджають" людський організм своєю біологічною енергій інші ж, навпаки, "висмоктують" її.

Найбільш "живильними" деревами для більшості людей є дуб та каштан. "Висмоктують" ж енергію, за переказами наших дідусів та бабусь, тополя і осика, що було перевірено експериментом, проведеним 1983 року в Києві. Ці властивості, на думку дослідників,

115

однаково корисні людям. Коли людина має хронічну хворобу або просто перевтомлена, дерева "підживлюють" її ослаблений організм своєю біологічною енергією і, навпаки, в разі перенапруги організму від гострого захворювання "висмоктують" хворобу, посиливши захисні функції.

***

... що означають слова "соб" та "цабе"? Коли орали волами, за плугом йшов орач, а волів вів погонич, ідучи біля лівого вола по ще не зораній ниві Правий віл ступав борозною, і він називався борозенним. А воли час від часу збочували. І тоді орач гукав погоничеві або: "К собі!", тобто "ліворуч" — із цього вийшло "соб", або: "Од себе!", тобто "праворуч" — з цього вийшла "цабе". Борозенний віл завжди норовив вийти на тверду незорану землю, і тому найчастіше чулося оте "цабе". Звідси і пішла примовка: "Велике цабе" — тобто "велике начальство".

***

...між колядками і щедрівками є відмінність. Колядки та щедрівки, як ви знаєте, виконувались під час різдвяних та новорічних свят. Перші були прерогативою парубочих гуртів, а другі — дівочих. Колядували протягом кількох днів, починаючи від Різдва, а щедрувати починали лише напередодні Нового року.

***

... в Україні був звичай влаштовувати весілля батькам. За яких умов відбувався цей обряд і як він називався? Вінець, або весілля батьків, влаштовували на третій день весілля останньої дитини за умови, якщо старші одружені діти також жили в парі.

***

... сучасні дослідники з подивом для себе відкрили, що біоритми дуба, цього патріарху лісу, щедро оспіваного народом, збігаються з частотою биття нашого серця.

З ІСТОРІЇ ТЕАТРУ

Найдавніше зображення театральної вистави знайдено на фресці Софійського собору у Києві, на якій зображено скоморохів епохи Київської Русі. Вистава, судячи з фрески, починалася прологом: один скоморох, відкриваючи завісу, звертається до глядачів. У центрі — танці у супроводі двох музикантів із струнними інструментами. Один, танцюючи, грає на флейті, другий б'є у тарілки.

Найдавніший опис драматичної вистави на території України лишив нам польсько-український поет XVII ст. Бартоломей Зиморович у своїй "Історії міста Львова", написаній латинською мовою.

***

У 1631 році проповідник Успенської церкви і вчитель Львівської братської школи Іоаникій Волкович видав "Розмишлянє в муце Христа спасителя нашего, притым Веселая радость з триумфального его воскресения". Його твір — не декламація, а діалог, і через це він вважається першою спробою великодньої драми.

***

Найстарішою з датованих пам'яток української шкільної драматургії є п'єса невідомого автора "Алексей, человек божий", розіграна в 1673 році на честь Олексія Михайловича "в знаменіє вернаго подданства через шляхетную молодь студентськую в Колегіуму Києво-Могілеанскому на публічном діалоге". Надрукована в 1674 році в Києво-Печерській лаврі.

116

***

Початки українського аматорського театру належить до 7 квітня 1730 року, коли в будинку глухівського заводчика І. Миклашевського відбулася вистава.

***

Перший український стаціонарний театр організував у 1906 році М.К.Садовський. Перші вистави він показав у Полтаві, а з 1907 року працював у Києві.

Перший український професійний оперний театр "Музична драма" було відкрито у 1919 році в Києві.

***

Руїни театрів античного типу у Херсонесі та Ольвії залишились до наших часів. Це були театри під відкритим небом, у центрі знаходився круглий майданчик для акторів і хору, а місця глядачів йшли уступами вгору.

***

Найстаріший в Україні театр було збудовано в Харкові у 1789 році, згодом у Києві (1806), Одесі (1810).

***

Найстаріша з існуючих нині театральних будівель в Україні споруджена 1843 року у Львові. Зараз тут міститься Український драматичний театр імені М. Заньковецької. Раніше це був Старий театр — найбільша свого часу театральна споруда в Європі. Найбільше "театральне" місто в Україні — Київ, в якому 25 театрів. Щодо областей, то першість за Одеською — 10 театрів, Львівською — 9, Кримською та Дніпропетровською — по 8.

З ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ ЗА КОРДОНОМ

Чи знаєте ви, що красунями Канади кілька разів обиралися й українки. Так, у 1972 році красунею Канади було обрано Донну Савицьку, що народилася в місті Кітченері, штат Онтаріо. Вона закінчила драматично-балетну школу, навчалася в університеті у Кітченері. Джоуді Ратледж (з родини Вавринюків) — красуня Канади 1983 року. Після закінчення Манітобського університету займалася проектуванням моди. На конкурсі в Торонто була обрана красунею Канади.

Ліза Савка народилася у Вінніпезі. Є учасницею танцювального ансамблю "Орлан" та парафіяльного хору Української католицької церкви св. Миколая. Спортсменка. Шістнадцятилітньою була обрана красунею підлітків Канади з 39 конкуренток із усієї Канади (1986 рік).

Але не лише в Канаді перемагають на конкурсах краси молоді дівчата-українки. Так, "Міс Америкою 1988" стала американська українка Кей Лені Рей Рафко.

***

Одним із найсильніших хорових колективів у США зараз є капела бандуристів імені Тараса Шевченка в Детройті. її історія сягає 1918 року. Частина складу хору на чолі з диригентом Григорієм Китастим прибула до СІЛА 1949 року із Західної Німеччини. Основу капели становлять представники української інтелігенції — люди різних професій, народженні у воєнні та повоєнні роки. Багато з них поряд з вищою освітою за

117

спеціальністю мають також професійну музичну освіту, що сприяє високому рівню капели і великому успіхові у слухачів.

***

"Батьком" українського народного співу в Америці називають композитора, диригента і хормейстера Олександра Кошиця (1875-1944).

***

Перші українські емігранти до Канади прибули, як вважає більшість дослідників, 7 вересня 1891 року. Ними були селяни з села Небилів Іван Пилипів і Василь Єленяк, які висадилися з пароплава "Орегон" у порту Галіфакс. Щоправда, є думка, що українці могли з'явитись в Канаді і раніше, разом з менонітами (протестантами голландського та німецького походження) — переселенцями з царської Росії, — або ж могли переїхати з території США. Проте вірогідних доказів цього не існує.

***

Першим українським емігрантом до США був, як вважають, Андрій Гончаренко, походженням з Київщини, колишній чернець Києво-Печерської лаври, який брав участь в антикріпосницькому русі і зазнав переслідувань з боку царських властей. 1 січня 1865 року він прибув до Бостона, потім перебрався до Нью-Йорка, згодом — до Сан-Франціско. У 1868-1872 роках видавав двотижневик "Аляска Геральд" російською та англійською мовами.

***

Перші українці в Туреччині з'явилися не за власною волею. Це були раби і полонені, яких продавали на невільницьких ринках Близького Сходу спочатку татари, а згодом і турки. Переважно молоді чоловіки та жінки використовувалися на важких фізичних роботах, у домашньому господарстві. З молодих хлопчиків і немовлят, захоплених в Україні, виховувалися яничари, що, не знаючи батьківщини, були підпорою влади турецьких султанів і відзначалися сміливістю і особливою жорстокістю. Дівчата часто потрапляли до гаремів. Одна з них, легендарна Роксолана (справжнє ім'я — Настя Лісовська) з Рогатина ( нині Івано-Франківської обл.), стала дружиною турецького султана Сулеймана II (Прекрасного). У 1520 році її полонили кримські татари і продали до султанського гарему. Роксолана відіграла значну роль у політичному житті Османської імперії 20-50-х років XVI ст., відмовляючи султана від походів на Україну.

***

Одними з найстаріших українських періодичних видань в США є лемківські. У 1922 році Лемківський комітет почав видавати у Нью-Йорку двотижневу газету "Лемковина" (перші редактори — В. Гладяк та С.Пиж). З квітня 1928 року почав виходити журнал "Лемко", редактором якого був Д.Вислоцький. З грудня 1939 року на його базі почала виходити газета "Карпатська Русь" — друкований орган Лемко-Союзу, який існує й досі (редактор — О.Восток). Кілька років (з 1978) виходив лемківський ілюстрований молодіжний англомовний щоквартальник "Карпати".

***

У США працює чимало архітекторів, що займаються проектуванням і будівництвом храмів. Наприклад, церкву-монумент в пам'ять про голод в Україні у 30-ті роки спроектував у Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі) Юрій Кодак (син письменника Степана Васильченка), який жив в Оттаві (Канада).

***

118

Перші вихідці з України з'явилися в Данії ще на початку XI ст. У 1067 році дочка Ярослава Мудрого Єлизавета одружилась з датським королем Свейном. Родинні зв'язки з датською королівською сім'єю мали також князі Мстислав і Володимир Мономахи.

***

У 1933 році незначна частина українців поселилися в місті Люксембурзі та його околицях. Від того часу була заснована "Українська громада у Великім князівстві Люксембург", яка об'єднує нині кілька десятків родин. Цей осередок підтримує тісні контакти з українськими етнічними групами у Франції, Канаді, США, в інших країнах Сходу.

***

В Голландії перші українці з'явилися у ХУІІ-ХУШ ст. Це були студенти, які навчалися в місцевих університетах. Невеликі групи заробітчан із Західної України — селяни і робітники — прибули сюди перед 1914 роком. Одиниці з числа політичних емігрантів поселилися в Голландії після 1920 року. Переважна більшість українців, які нині населяють цю країну, приїхала одразу після закінчення другої світової війни з німецьких таборів для переміщених осіб. Голландська етнічна група українців налічує близько тисячі чоловік. Зайняті вони здебільшого в промисловості і сфері обслуговування.

***

У 1948 році у Філадельфії була створена Федерація українських жіночих організацій, яка об'єднала громадські осередки українських жінок США, Канади, ФРН, Бельгії, Аргентини, Франції, Венесуели, Бразилії. На час створення організація налічувала 22 тис. жінок. Крім того, у США діють Українсько-американська жіноча допомогова організація, яка займається питаннями соціального страхування, а також Об'єднання жінок оборони чотирьох свобод України — "свободи слова, релігії, свободи від страху і голоду".

***

Український літературний рух у Канаді почався у 1900-ті роки. В основному тоді створювалися коломийки, в яких перші поселенці висловлювали свою тугу за рідним краєм, співали про труднощі, що з ними вони зустрічалися на нових поселеннях. Серед перших поетів цього народного типу був І .Федик, збірка пісень якого була настільки популярною, що до 1927 року розійшлася в кількості 50 тис. примірників.

***

Першою українкою, яку було обрано провінційним депутатом у Канаді, була Марія Фодчук-Баттен, юрист, посол, судця. У 1964 році вона отримала призначення на місце судді від прем'єра Канади Пітервона. Вона була першою жінкою у законодавстві і другою жінкою-суддею у Канаді.

***

Українська діаспора Північної Америки дуже багата на чисельні молодіжні організації. Найбільші серед них — Молодь української національності, Союз української молоді Америки, Об'єднання українських академічних і студентських товариств "Зарево", Об'єднання демократичної української молоді (ОДУМ), Союз українських студентських товариств Америки (СУСТА), Товариство української студіюючої молоді та ін.

***

Існують дані, які свідчать, що українці мешкали у Венесуелі вже на початку XIX ст., за часів іспанського панування. У портовому місті Маракайо існував готель "Україна", який користувався особливими привілеями властей. У цьому ж місті до сього часу збереглася вілла "Україна", побудована 1930 року. Вона належала Михайлові Стибіцькому з Києва,

119

який взяв собі ім'я Мітель Роля і брав активну участь у визвольній боротьбі венесуельського народу проти іспанських колонізаторів, дослужившись до чину інженер-полковника.

***

Фундація імені Івана Багряного започаткована 22 роки тому членами УРДП. Це суто добровільна організація, головне завдання якої — впровадження ідей І.Багряного через публікацію і поширення його творів, видання книжок, споріднених його ідеям. Очолює фундацію Анатолій Лисий (СІЛА), який є також представником Координаційного комітету допомоги Україні (ККДУ). Заснований у 1991 році, Комітет провадить велику роботу. У 1993 році, наприклад, за його сприянням було видано читанки для середніх шкіл України, перевидано "Історію України" Д. Дорошенка для шкіл та вузів, було надано грошову допомогу донецькій газеті "Східний часопис".

***

Українська преса з'явилася в Австралії одночасно з організованим переселенням В цю країну деякої частини українських емігрантів з Європи. Серед газет першою (з 1949 року) почала виходити "Вільна Думка"; вона видається і досі в Сіднеї як позапартійна і позаконфесійна газета, що опирається на підтримку читачів.

***

Радіомовлення українською мовою в Канаді почалося у 1930-х роках, коли народні доми, освітні і політичні організації готували передачі силами своїх членів, зокрема хорів; пізніше в передачах почали вживати платівки. Радіомовлення фінансувала громадськість, зокрема передачі Різдвяних і Великодніх програм,. З приїздом нової еміграції українське радіомовлення пожвавилось. Їх влаштовують окремі релігійні і національні організації, а фінансують українські і не українські фірми. Деякі з них мають високий мистецький рівень і поширюють українську хорову та музичну культуру.

***

Помітним явищем української літератури на Заході є творчість так званої "Нью-Йоркської групи поетів" — Богдана Бойчука (США), Богдана Рубчака (США), Юрія Тар-навського (США), Віри Вовк (Ріо-де-Жанейро), Емми Андієвської (Німеччина), Патриції Килини (американки за походженням, що пише вірші українською мовою). Назва "Нью-Йоркська група поетів" виникла у 1958 році. Їх спільна праця — збірки творів "Нова поезія". Група видала збірку поезій І.Драча англійською мовою у перекладі Стенлі К'юніца.

***

Найбільшими українськими видавничими центрами у США є "Пролог" (останніми роками видав у США цілий ряд творів видатних українських письменників) і Український науковий інститут Гарварда (УНІГ).

***

У бібліотеці Конгресу США у Вашінгтоні в 1989 році було відкрито українську секцію, яка налічує близько 70 тис. томів україніки, зокрема 912 книжок Шевченкіани. Бібліотека Конгресу видала у 1990 році бібліографічний покажчик "Шевченкіана в Конгресовій бібліотеці". Секція епізодично влаштовує виставки українських книг, приурочені до знаменних подій в українській історії та роковин видатних українських письменників.

***

120

Найбільші зібрання українських книг в США мають два університети Чікаго, Гарвардський і Колумбійський університети, Гуверівський інститут у Станфорді (штат Каліфорнія), Нью-Йоркська публічна бібліотека.

***

Всесвітнє визнання здобував українець Олександр Архипенко (1887-1964), який прибув до США 1923 року. Він увійшов в історію мистецтва як один з основоположників і яскравих представників так званої кубістичної скульптури. У США О.Архипенко створив понад 750 композицій, багато з яких експонувалися в найбільших музеях світу.

ХТО ЛЮБИТЬ УКРАЇНУ?

Іванна САВИЦЬКА

Хто любить Україну, чи питати треба? Той, хто шле молитву за неї до неба. Хто просить у Бога і миру і волі, Вітчизні коханій щасливої долі,

Хто думкою лине до рідних степів, Де прадідна нива батьків і дідів. Хто любить Україну? Той, хто все працює, Будня хвилин цінних дармо не марнує,

Чи праця велика, жертовна для справи, Чи тиха, спокійна, без гамору-слави. Хто цеглу по цеглі все двигає й носить, Хто потом перлистим чоло своє росить.

Той любить Україну, той кохати в силі, Хто знає минуле, сховане в могилі. Хто гордий, що в змагу за волю-свободу Наш нарід не плямить козацького роду.

Хто любить наші звичаї та мову І пісню співає дзвінку і чудову, Хто все те шанує і хто з тим щасливий, Той любить Україну - той є правдивий!

УКРАЇНІ

Микола БАКАЙ

Горнусь до тебе, Україно, Як син до матері, горнусь. За тебе, рідна і єдина, Щодня я Богові молюсь. Щоби послав щасливу долю Тобі - народу моєму, Щоб освятив жадану волю, Що дарував тепер йому. Горнусь до тебе, Україно, Щоб нас ніхто не роз'єднав. Підставлю плечі, щоб калину У лузі вітер не зламав.

121

У нас є лицарі й гетьмани, Що за собою поведуть, І вікові глибокі рани На нашім тілі заживуть. Молюсь за тебе, Україно, І свої сили віддаю, Щоб відродити із руїни Наш дух і славу бойову. Очистимо усі джерела, Дніпро-Славутич оживе, І заспіваєм: "Ще не вмерла Вкраїна наша і не вмре!"

Літній табір 2008

Як Квітень до Березня в гості їздив

Українська народна казка

Колись давно зустрілися Березень з Квітнем, а Квітень тому й каже:

— Приїду, чекай, скоро до тебе в гості.

Сам визвався — без запрошення, сам у гості напросився! Не сподобалося те Березню, хоч і виду не подав. На тому й попрощалися.

От виждав Квітень слушну годину, зібрався та й поїхав возом у гості. А Березень заходився та такого наробив, що Квітень мусив додому вернути: сніг, мороз, завірюха — не можна возом їхати.

На другий раз знову поїхав Квітень до Березня в гості, та вже не возом, а саньми. Березень пустив тепло, сніг розтав, річки розлилися. Знову мусив вернутися Квітень.

Дорогою зустрів Травня, йому й поскаржився:

— Скільки вже разів зриваюся їхати до Березня в гості, ніяк не доїду ні возом, ні саньми. Поїду возом — зробиться зима така, що й осі пообмерзають, і колеса не крутяться; поїду саньми — теплінь стане...

А Травень і каже:

— Я тебе навчу, як доїхати. Зроби так: візьми в дорогу воза, сани й човен. Тоді, певне, доїдеш.

Послухав Квітень і, діждавшись слушного часу, зробив так, як порадив Травень. Їде саньми, а на санях віз і човен везе. Тоді Квітень кладе сани й човен на воза і їде далі. Став знову

мороз і сніг — Квітень знову поскладав човен і воза на сани. Далі розтав сніг, розпустило

122

річки, не можна їхати ні саньми, ні возом. Тоді Квітень склав на човен сани й воза і поїхав ще швидше по воді. Приїхав до Березня в гості. А той і не чекає на нього.

Здивувався Березень та й питає:

— А хто тебе навчив, як до мене дістатися?

— Та спасибі Травню, порадив, як їхати.

Березень і каже тоді:

— Зажди ж ти, Травню, я ще тобі крильця обшмагаю.

Отож тому і тепер часто в травні березневі морози бувають, бо Березень ще й досі сердиться на Травня.

ПОРИ РОКУ

Олена КОВАЛЕНКО

Зима

Грудень

Грудень тихо наступає, Землю снігом посипає. Подивись лишень сюди – Та це ж зайчика сліди. Де ж наш сірий заховався? – Він у білу шубку вбрався. Більше зайчик не боїться Ні вовчиська, ні лисиці.

Січень

Подивіться січень йде, Новий Рік до нас веде. Покружляли дві сніжинки, Тихо сіли на ялинку, А ялинка чепуриться, Прикраша свою спідницю – Кольоровими кульками, Різнобарвними сніжками, Бо збирається, малята, Завітать до нас на свято.

Лютий

Лютий морозець гукає – Малюки нехай тікають. То пройма до кісточок — Одягаю кожушок, Починаю в сніжки грати — Він хапає рученята, Одягаю рукавички — А мороз щипає щічки.

123

Весна

Березень

Всі берези у сережках, І калюжі є на стежках, Всюди в лісі тане сніг – Березень став на поріг. Де горбок у верболозі, Там ведмедик спить в барлозі. Його сонечко лоскоче, А вставати він не хоче. Почали струмки дзвеніти, Щоб ведмедика збудити, Зацвірінькали пташки: І синички, і шпаки, Що з далекої мандрівки Повернулися в домівки. А в болоті жабенята Завелись й собі співати— Цілий ліс вже гомонить, А ведмедик спить та спить. Тут малюк наш посміхнувся, Потер очі і проснувся.

Квітень

Квітень на хмаринку сів, До нас в гості прилетів. А за ним, як діточки, Поспішають квіточки: Ось конвалії й в‘юнки, Барвінкові килимки, А кульбабки і дзвіночки— Малюкам плести віночки.

Травень

По травах шовкових, Лісах та дібровах Травень блукає, На сопілці грає, І де він проходить – То там жито сходить, У садочках пишно Розцвітають вишні. В малих козенят, Веселих ягнят Прорізались трішки Молоденькі ріжки.

Літо

Червень

Червень сонечко гаряче, Стигле яблучко неначе, Вийняв прямо із кишені

124

Й дав солодких ягід жменю: Запашної полуниці Та солодкої суниці.

Липень

У садочку біля хати Наша липка зацвіла. Це тому скажу, малята, Липню черга вже прийшла: Бджілки весело гудуть, З медом кошики несуть.

Серпень

Далі серпень поспішає І серпа в руці тримає. В полі він хазяйнував, Колосочки всі зібрав, Складав зерня до зернинки, Щоб спекти тобі хлібинку.

Осінь

Вересень

Вересень спішить у гості Та веде з собою осінь. І везуть вони в візку Ось компанію яку: Черевань гарбуз сидить, Про щось з перцем гомонить, І пузаті капустинки, Наче баби у хустинках, Жовті дині і квасоля, І картопля прямо з поля, І веселі три морквини, В купі суконь цибулину, І червоний бурячок, Щоб варити борщичок.

Жовтень

Жовтень пензлика дістав – Листя все пофарбував. Жовтий-жовтий клен стоїть, Явір, як в огні, горить. Різнобарвним килимком Ідуть білка з їжаком: В нього яблучка в торбинці Й три грибочка ще на спинці, А у білочки горішки Із ліщини, та три шишки. Наносили вже багато— Ціла купа в них, малята, Щоб в комору заховать – Будуть взимку ласувать.

Листопад

125

Листопад несе в ковші Сірі хмари і дощі. Листя все пооблітало, І пташок в лісах не стало. Відлетіли ластівки, Білі лебеді й шпаки, Журавлі і качки сірі— Всі полинули у вирій. А горобчики, малята, Будуть з нами зимувати.

ІВАНА КУПАЛА

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.

Трактування

Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня. Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана Купала.

Свято Купайла відбувалося саме в період, коли сонце приходило до зеніту – найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла і світла, виявляло свою найвищу чудодійну силу для рослинного і тваринного світу та для людини. Вся рослинність досягала свого апогею, все нестримно росло, розцвітало, множилося, раділо життю.

Це свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця — Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця — Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі — найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі — найкоротші.

Головні персонажі свята - Купало та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються хлопцями та дівчатами або виготовляються як опудала. Таке поєднання гілка верби — Купайлиця.

Найбільший скарб

Існує повір'я про цвіт папороті, котрий ніби то з'являється в купальську ніч. За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить найкоротшої у році ночі під Івана Купала. Здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила. Страхітливі народні перекази про її витівки використав у своєму оповіданні «Вечір напередодні Івана Купала» видатний український та російський письменник Микола Гоголь. Той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-якого створіння, може бачити заховані в землю скарби. Володар заповітної квітки також міг у ніч напередодні Івана Купала бачити, як ходять лісом дерева й стиха розмовляють між собою.

Існує повір'я, що зібрані в ніч на Івана Купала чи вранці з «іванівською» росою лікарські рослини мають особливу, надзвичайну силу. За народними легендами цілющі трави сіють русалки — потоплені дівчата, мавки — душі маленьких нехрещених дітей та інші духи природи. Вони ж доглядають за зіллям і знають, як і коли його вживати.

Бажаючі йдуть у ліс шукати цвіт папороті, як правило, парами. Хтось намагається знайти за її допомогою скарби, а хтось знаходить своє щастя — кохання.

126

В цей час рослини набирали чарівних, лікувальних та цілющих властивостей. Лише в Купальську ніч на папороті, серед ночі розцвітала чарівна вогняна квітка щастя – кочедижник. Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала Квітку щастя.

Той щасливець причарує найкращу дівчину, матиме найвищий урожай, не боятиметься лихих сил.

Але ж за Квіткою щастя чигають не тільки люди, а ще лихі сили, з якими важко боротися тій людині, яка її знайде. Вони намагаються перешкодити, відвернути увагу молодого парубка, який цю квітку знаходить – старому, як правило, не щастило її знайти. І якщо молодому чоловікові все ж пощастило знайти квітку щастя, він мусив прорізати шкіру мізинця-пальця на лівій руці і всунути ту квітку під шкіру. Далі людина мусить взяти в ліву руку полин або татарзілля й обвести навколо себе крейдою – лише тоді лихі сили не змужуть нічого вдіяти щасливцеві.

У цей день прийнято ходити в лазню і перший раз в цьому році паритися свіжими березовими віниками. «Іванський віник», який нібито має магічну силу, можна додати квіти та листя папороті. А краще зробити його з дванадцяти трав, зібраних в купальську ніч.

Ніч без сну…

За повір'ями, в купальську ніч, яка є найкоротшою, не можна спати, оскільки в цей час оживає не лише природа, а й особливо активною стає всяка нечисть — відьми, перевертні, русалки, чаклуни, домовики, водяники, лісовики.

Проте скупатися у відкритій воді потрібно обов'язково: в цей час вся нечиста сила виходить з річок і морів, тому людині нічого не загрожує. У цю ніч вода набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих помислів і зла.

Існує легенда, що в день на Івана Купала можна зцілитися росою. Але для цього треба встати раніше і пройтися босоніж по траві.

Суджений мій, ряджений ...

У вечір цього дня дівчата гадають на судженого — кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок — це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір завчасно узгоджують).

Якщо вінок тоне відразу — коханий розлюбив, і весілля з ним не

відбудеться, до берега приб'є — незаміжньою бути в цьому році. У кого вінок найдовше попливе — буде щасливою, а у кого свічка довше прогорить — проживе довге-предовгих життя.

Також існують ворожіння на свічці: ламають її на дрібні шматочки, кладуть у металеву ложку. Ложку нагрівають до тих пір, поки шматочки не перетворяться на розтоплений віск, а потім різко виливають його у воду і ворожать по фігурі.

127

Не підглядаючи, дівчата зривали букет квітів, який потім клали під подушку. Якщо з ранку виявиться, що зірвано як мінімум дванадцять різних трав, то у дівчини є великий шанс вийти заміж в цьому році.

Сила вогню

Свято починається ввечері, напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі.

Він має горіти цілу ніч — від заходу Сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує «сонячне сплетіння».

Воно має горіти цілу ніч. Навколо нього молодь грає в ігри, співає пісні, водить хороводи. Але головне — це стрибки через багаття.

Існують прикмети, пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув — буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я — чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною — вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.

Тому важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).

Андріївські вечорниці

Вечорниці, досвітки — одна з форм осінньо-зимових вечірніх розваг, що відбувались у хаті бездітної вдови. На вечорниці оповідали казки, танцювали, поєднучи дозвілля з роботою.

Здавна зібрання молоді відбувалося на вечорницях. Вечорниці починалися пізньої осені і тривали до початку Великого посту.

Для проведення вечорниць дівчата підшуковували простору хатину. Господиня цього дому — самотня жінка (бабуся, вдова), яку всі прибулі величали «вечернична, досвітчана мати, паніматка». Саме вона стежила за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць. Причому, якщо молодь сиділа до півночі, то це вечорниці, якщо до третіх півнів — досвітки.

За приміщення молодь розплачувалася хлібом,

тканиною або ж іншими продуктами. Вечорниці відвідували молоді люди, які були неодруженими. Брати і сестри намагалися перебувати в різних оселях.

Вечорниці були:

буденні

святкові

128

Основою буденних вечорниць була робота дівчат за вишиванням, прядінням, шиттям, оскільки саме від їхньої працьовитості залежало і їхнє придане. Та й вранці необхідно показати матері свою роботу. На святкових вечорницях молодь танцювала, співала, тобто розважалася. Святкові вечорниці пов'язувалися з певною подією або ж святом.

В свою чергу святкові вечорниці поділялися на:

недільні (по неділях)

весільні

прощальні

празникові (на великі свята)

Хлопці ж розповідали різноманітні історії, казки, співали пісні, танцювали, залицялися. Дівчата відвідували вечорниці тільки у своєму селі і трималися переважно одного гурту, а хлопцям дозволялося відвідувати усі вечорниці свого села, а також і сусідніх.

Як дівчата ворожили

Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти з різнокольорового паперу самі дівчата виготовляли осінньо-зимовими довгими вечорами, якими ікони та портрети в кімнатах прикрашали), — і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи вали, бо хотіли знати чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати.

Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть під тарілки фанти підкладати. І, як тільки їх розклали, то запрошували дівчину тарілку вибирати — свою долю вгадати. Кожна дівчина лише одну тарілку вибирала. Хвилювалась, бо вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.

Свято Андрія — це і радість, і сум, і потаємна надія… Якщо під тарілкою буде перстень, то вірили, що вже скоро заміж вийде; якщо — квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

А ще так ворожили: Дівчина свій чобіт скидала та й із заплющеними очима його від себе кидала. Коли кидала, то стояти на одному місці мала. А інші дівчата дивилися, в який бік чобіт носком упав, то з цього боку й буде її наречений шукав.

Або ще так: Вибігали дівчата на подвір'я і навмання біля частини плоту чи паркану ставали, кілки рахували та так промовляли: «Молодець, старець». Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонень кий і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то хлопець буде такий; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували… Вірили — не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо вийти заміж за молодого хлопця всі бажали.

Ще так ворожили:

— Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, — і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою — третьою…

На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі «хлопця вибирали».

— Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:

О Святий, добрий Андрію,

129

Я лишень на Тебе маю надію!

Дуже хочу знати,

Звідки нареченого маю виглядати?

Так тричі промовляла і з надією на гавкіт собаки чекала. З якої сторони почує гавкіт собаки, то з цієї й буде її наречений.

— Дівчат за дровами посилали, а вони по в'язанці брали і потім їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

А ще розповідали, що на дзеркалі долю свою впізнавали. Твер дили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. Але чого не зробиш, якщо хочеш про свою долю дізнатися. У тій ворожбі дівчина має бути тільки сама, щоб нікого не було в кімнаті. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві тити й такі слова говорити:

Я тебе, дзеркало, питаю,

З ким я свою долю злучити маю?

З'єднати з Іванком прошу,

Бо його в серденьку ношу.

Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти: Святий Андрію, допоможи, Судженого мого покажи! Ворожу на свій вінок, Прошу захисту від зірок! Дай, Боже, шлюбу дочекати, Мене з Іванком звінчати. Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незна йомого пана. Коли за перший раз не вийде, то постарайтеся повто рити тричі, але зауважу, якщо не вийде нічого, то наступного року повторіть, — бо це означає, що ваша доля ще десь блукає. Але не журіться, коли доля ще десь блукає, вона обов'язково вас розшукає і люблячі два; серденька з'єднає.

Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху треба дощечку положити, (ніби кладка через річку) і так просити:

О дай же, Боже, молодій мені,

Щоб приснився мій суджений в сні.

І Тебе, Святий Андрію,

Я прошу, як умію:

Святий Андрію, допоможи,

Мене сьогодні не залиши!

Ой ти, місточок, та не хилися,

А ти, Іванку, мені приснися.

Перейди річку — биструю воду,

Й веди до шлюбу мене, молоду.

130

Перед тим, ніж заснути, треба декілька разів так промовляти.

А щоб знати, яку професію буде суджений мати, то треба дівчині піти на город і землю розкопати, в пригорщі набрати, до світлиці принести та її гарно розглядати. Якщо знайдете тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях — буде ковалем, якщо скло — склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.

Ворожать ще так: дівчина насіння коноплі набирає, виходить на подвір'я і так промовляє-співає:

О Святий Андрію, Конопельку сію… Добре заволочу, Бо заміж вийти хочу… А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити. Віднайде її доля — цей єдиний, один!

Та ще: на вулицю дівчата вибігають і першого зустрічного зупиняють, у нього ім'я питають. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.

І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні, або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладуть гілочку у воду і приказують:

Святий Андрію,

Маю на Тебе надію:

Дай, щоб вишня зацвіла,

А мою долю на поріг привела.

Дуже багато різних ворожінь в Україні побутувало, що ніхто не перелічить — не порахує. Свято Андрія пов'язане з дуже багатьма обрядами та ритуалами, ми тільки маленьку часточку знаємо.

Дівчата дуже прагнули знати: багатого чи бідного чоловіка будуть мати. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо — гладеньке, то бідний посватає.

Чого дівчата тільки не видумували. Вони коржики-балабушки випікали, а кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб між іншими свій впізнала. Їх на стільчик клали, а вкімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина, швидше за подруг, вийде Андріївське дівоче ворожіння — давні поганські вірування й обряди, якими подекуди забавляється й наше покоління. Колись в Україні, особливо в селі, осінньо-зимовими вечорами дівчата й хлопці на вечорниці збиралися в самотньої господині. Вона лад в усьому давала: за молоддю наглядала та дівчатам вечерю готувати допомагала. Дівчата приносили з дому продукти. Наперед домов лялися, хто що принести має: одна — масло, інша — сметану, третя — сиру та борошна на вареники. А хлопці для дівчат за їх старання приносили ласощі: цукерок купували, горішки, яблука заздалегідь для вечорниць припасали.

Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася, окремі риси пізнавали і там собі пару вибирали. Було так заведено, що кожне село і, навіть вулиця мала «свою» хату для вечорниць. Молодь платила господині борошном, печеним хлібом, полотном… Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити — була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер, чого б варто повчитись молоді нині.

131

Та Андріївські вечорниці були особливими. Хлопці з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться. У цей вечір, щоб хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець «пустує».

Чого тільки хлопці не вигадують, щоб тільки дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, якою з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, «очі» й «рот» прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Ворота знімають, але неподалік залишають, щоб бать ки швидко вранці знайшли, бо дівчата пізно додому повертаються і пізно прокидаються. Хлопці шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, — і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч.

Андріївські вечорниці — це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й усіх. Збитки — жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в Андріївську ніч.

На вечорницях наші пращури також отримували перший сексуальний досвід.

Заборона вечорниць

У XVIII ст. церква повела боротьбу з проведенням вечорниць.

Церковна влада наказала духівництву вжити найактивніші заходи щодо викоренення вечорниць, оскільки ці «нечестиві беззаконня» призводять до «праведного гніву Божого», тобто неврожаїв хлібу, бездощової засухи, падежу худоби, тяжких хвороб людей, морової згубної пошесті.

Олексій Маркевич, із здивуванням коментуючи церковні заходи, зазначав: «Вечорниці – найцнотливіші зібрання, що заміняли для сільської молоді все, що вигадано для осіб інших класів під назвою різного роду зібрань, балів і вечорів… Навіть, залишаючись ночувати удвох, малоросійський парубок і дівчина не порушували меж невинного і дозволеного», а « "блудні гріхи"… відбуваються тут, як і в інших класах, незалежно і поза зібрань» .

День сміху або День дурня

День сміху (День усіх дурнів) відзначається 1 квітня.

Походження свята

На думку деяких дослідників, традиція жартувати 1 квітня походить ще від античного фестивалю Деметрія[джерело не вказано 462 дня], який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри — Прозерпіни. Пошуки доньки ні до чого не призвели — адже її крики були лише обманною луною.

Ще одна гіпотеза пов'язує святкування Дня сміху з весняним рівноденням за Григоріанським календарем.

Є також версія про походження традиції з подій, що описані в віршах з одинадцятого по п'ятнадцятий глави двадцять восьмої Євангелія від Матфея . За цією версією, у день, що

132

відповідає сучасному 1 квітня, відбулося Воскресіння Христове, а римська варта могили, поширивши неправдиві відомості про те, що тіло ніби-то було вкрадене учнями Христа, стала зачинателем звичаю поширення неправдивої інформації (розіграшу) у цей день.

Відзначення свята за кордоном

Цей день не внесено ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається й у Росії, і в Німеччині, і в Англії, і у Франції, і в Скандинавії, і навіть на Сході. В одних країнах 1 квітня називають День сміху, в інших — День дурня. У цей день кожен хоче пожартувати над кимсь, тож ніхто не застрахований від розіграшів і навіть найсерйозніші люди мимоволі посміхаються.

Важко розповісти, звідкіля пішло це свято. Звичай веселитися, жартувати й обманювати один одного саме 1 квітня існує в дуже багатьох країнах. За однією версією, звичай жартувати 1 квітня, пов'язаний із перенесенням дати святкування нового року. Так, до другої половини XVI століття, європейський новий рік починався наприкінці березня. До цієї події готувалися, ходили один до одного в гості, дарували подарунки. Сама зустріч Нового року відбувалася 1 квітня. Пізніше, за наказом французького короля, початок року офіційно стали відзначати 1 січня, але багато підданих продовжували святкувати 1 квітня. Щоб позбутися старих традицій, їх стали називати «першоквітневими дурнями», стало модним їх розігрувати і висміювати. Пройшли роки, а традиція зустрічати перший день квітня жартами залишилася. Головне — щоб жарти були добрими і покращували настрій. Однак минули роки, перш ніж нововведення перемогло багатовікову звичку. Чимало людей через незнання чи через консервативні погляди продовжували обмінюватися привітаннями та подарунками в останній день колись новорічних свят — 1 квітня. Інші ж тішилися над ними й називали «квітневими дурнями» або «першоквітневими рибами», бо вони легше за все ловляться на гачок. Досі французькі кондитери виставляють цього дня величезних шоколадних риб, а дітлахи намагаються прикріпити до спин товаришів паперових рибок.

Хоча про виникнення першоквітневої традиції й існує чимало різних гіпотез, але багато хто вважає, що її корені сягають у середньовічну європейську «балаганну» культуру. По суті — це один із найстійкіших елементів язичництва, що осіли в християнській свідомості.

На думку деяких дослідників, традиція жартувати 1 квітня походить ще від античного фестивалю Деметрія, який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри — Прозерпіни. Пошуки доньки ні до чого не призвели — адже її крики були лише обманною луною.

Одразу ж після весняного рівнодення давні римляни відмічали свято на честь божества сміху (Risus). Свято це поєднувалося з різними жартівливими обманюваннями. Римський письменник Апулей, автор «Метаморфоз», писав з цього приводу: «Забави ці, які ми щороку влаштовуємо на честь Сміху, завжди мають які-небудь вигадки. Ми єдині з усіх народів, що умилостивляє забавами, веселощами та жартами божество, яке називається Сміхом».

Ісландські саги також розповідають, що звичай обманювати 1 квітня існує з дуже давніх часів та введений самими асами (богами). Цей звичай поширений у Данії, Швеції, Норвегії та в багатьох інших країнах.

У давніх індійців в квітні, першому місяці їхнього року, відзначався день народження богині Сіти. На цьому святі влаштовувалися і сценічні вистави, у яких індійці жартома обманювали одне одного, намагаючись таким чином привернути до себе богиню.

Перша письмова згадка про 1 квітня як конкретний День усіх дурнів знайдено в англійській літературі й датується XVII сторіччям.

Щоправда, стверджують, що у Франції він існував із 1564 року, коли там було введено новий календар, що пересунув Новий рік із 25 березня на 1 січня. Однак минули роки,

133

перш ніж нововведення перемогло багатовікову звичку. Чимало людей через незнання чи через консервативні погляди продовжували обмінюватися привітаннями та подарунками в останній день колись новорічних свят — 1 квітня. Інші ж тішилися над ними й називали «квітневими дурнями» або «першоквітневими рибами», бо вони легше за все ловляться на гачок. Досі французькі кондитери виставляють цього дня величезних шоколадних риб, а дітлахи намагаються прикріпити до спин товаришів паперових рибок.

У Англії та британських колоніях Григоріанський календар увели 1572 року, а в Шотландії — 1600. Результат виявився той же, що й у Франції. Тільки тут свято назвали All Fools' Day, тобто Днем усіх дурнів. Незабаром колоністи експортували цю традицію до Північної Америки та Австралії.

Найпопулярнішими жартами американських школярів залишається кинутий на дорогу прив'язаний гаманець чи аркуш паперу, що чіпляється позаду з написом «Чекаю стусана». Не відстають від своїх дітей і дорослі. Мати може подати на стіл шоколадні тістечка, всередині яких суцільна вата чи торт, заповнений ганчір'ям. Ще один розіграш популярний у містах, де є зоопарки. Один співробітник мимохідь кидає іншому: «Тобі телефонувала міс Фокс або містер Леон (що означає лисиця або лев), і просили перетелефонувати тебе їм за номером…». Далі дається телефон відділу звіринця, де перебувають лисиці чи царі звірів. Довірливий співробітник дзвонить і просить служителя покликати міс Фокс. Працівник зоопарку, думаючи, що над ним жартують, намагається відповісти якомога дотепніше, чим викликає обурення того, хто телефонує. Такий діалог може тривати досить довго, доки обидві сторони не усвідомлять, яка сьогодні дата.

День сміху святкується зараз у всьому світі, але ніде не є вихідним. У США його називають «святом серця, а не держави». До речі, професор Стенлі Теп із інституту здоров'я в Окхерсті (Каліфорнія), стверджує: «30 хвилин сміху на день дозволяють пацієнтові, котрий переніс інфаркт міокарду, уникнути повторного нападу в найнебезпечніший період — перші півроку після нападу, — і потім жити повноцінним життям. Здоровим же людям ця кількість сміху подовжує життя на роки, іноді на десятиріччя».

У німців здавна існує звичай посилати кого-небудь, найчастіше дитину, за тим, чого не можна принести. Цей жарт називається in den Aprill schicken — «посилати кого-небудь у квітень» (обманювати), а той, кого обманюють, одержав назву Aprilnarr (переклад той же, що й з англійської). Існує думка, що цей жарт у англійців та німців з'явився як наслідування одному з епізодів Святого Письма, сценічне зображення якого існувало у середньовіччі. Зокрема, навесні, напередодні Великодня, зображували, як водили Ісуса Христа від Каяфи до Пилата, а від Пилата — до Ірода. Це дало підставу для виникнення німецької приповідки: Jemanden vom Pilatus zum Herodes schicken — тобто «посилати кого-небудь даремно».

У чехів і словаків теж існує вираз: Poslati koho z Aprilem. Цей же звичай відомий також у Польщі та Литві під назвою Primaprilis. Є підстави вважати, що прийшов цей звичай до Європи від римлян разом з самою назвою місяця — «апріль» і що він був частиною якогось таємничого язичницького звичаю під час святкування.

1 квітня в Україні

Як припускають науковці, до нас це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою — одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської — святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Того дня дівчата дурили людей, аби верховодити майбутнім чоловіком.

Для цього дня маємо приповідку: «Першого квітня — брехня всесвітня!».

134

Літні табори 2004, 2007 та 2012

КАНАДА

Всі провінції (області) Канади

1.Tериторія Юкон 2.Північно-Західні території 3.Нунавут 4.Британська Колумбія 5.Альберта 6.Саскачеван 7.Манітоба 8.Онтаріо 9.Квебек 10.Лабрадор 11.Ньюфаундленд 12.Нью-Брансвік 13.Острів Принца Едварда P.E.I 14.Hова-Скoшi

135

Гімн Канади

136

Англійський текст

Oh Canada! Our home and native land!

True patriot love in all thy sons command.

With glowing hearts we see thee rise,

The True North strong and free!

From far and wide, Oh Canada,

We stand on guard for thee.

God keep our land glorious and free!

Oh Canada, we stand on guard for thee.

Oh Canada, we stand on guard for thee.

Переклад українською мовою

О Канада! Наш дім і рідна земля!

Любов патріотів у серцях твоїх синів.

З палаючими серцями ми бачимо твій схід,

Вірна Північ, сильна і вільна!

З усіх боків, о Канада

Ми захищаємо тебе.

Хранитиме Бог нашу країну славною і

вільною!

О Канада, ми захищаємо тебе

О Канада, ми захищаємо тебе!

Французький текст

Ô Canada! Terre de nos aïeux,

Ton front est ceint de fleurons glorieux!

Car ton bras sait porter.

Et l'épée,Il sait porter la croix!

Ton histoire est une épopée

Des plus brillants exploits.

Et ta valeur, de foi trempée,

Protégera nos foyers et nos droits

Protégera nos foyers et nos droits.

Переклад українською мовою

О Канада! Земля наших предків

На тобі яскравий пояс прекрасних

квітів.

Нехай рука, що мечем так володіє,

І так твердо святий хрест несе

Вся історія чия – епопея

Найяскравіших подвигів

Сповнених мужністю і вірою

Захистить наші домівки і права

Захистить наші домівки і права

«О Канадо» («Oh Canada») — національний гімн Канади, що існує у двох офіційних варіантах: англомовному та франкомовному. Початково гімн було написано французькою мовою 1880 року жителями Квебеку. Автором слів гімну французькою мовою — Адольф-Базиль Рутьє, а музику до нього написав Калікс Лавальє. Англійський переклад з'явився лише 1906 року.

137

Про Канаду

Канада розташована в Північній Америці. Приблизне населення Канади - це 34,760,099 людей. Столиця Канади - Оттава. У Канаді розмовляють англійською та французькою мовою. Національний символ Канади - це кленовий листок. Канадський прапор червоно-білий, з кленовим листом в центрі. Канада є багатонаціональною i багатокультурною країною. Tyт ви зможете побачити людей з усіх куточків світу.

Cвятa

Щомісяця, протягом року, існує святo в Канаді. Одним із свят є День Вікторії, який відзначають 24 травня. День Вікторії святкується на честь дня народження королеви Вікторії з Англії, тому що раніше Канада була частиною Британської імперії. У деяких містах феєрверки та паради проводяться в честь Дня Вікторії. День Вікторії відзначається як державне свято на національному рівні. Багато людей мають вільний день від роботи, а школи закриті. Під час святкування Дня Вікторії канадці смажать ―маршмелки‖ на відкритому вогні.

Cпорт

Найпопулярніший спорт y Канаді - це хокей. Команда міста Торонто називається Торонто Мейпл Ліфс - ―Kленовe листя Торонто‖. Дон Черрі є канадський хокейний коментатор для

138

телеканалу CBC. Він став дуже популярним завдяки своєму одягу. Одяг є дуже специфічним та ексцентричним під час його коментарів хокейних матчів по телебаченні.

Що таке кленовий сироп?

Кленовий сироп є продукт, виготовлений з соку дерева цукрового клена, червоного клена, або чорного клена. Кленовий сироп був вперше зібраний і використаний древніми народами країн Північної Америки. Пізніше ця практика була прийнята європейськими поселенцями. 80% кленового сиропу світу, виготовляється в Канаді. Кленовий сироп часто вживають з млинцями, сиpникaми, налисниками, а також з різними кашами.

Що таке “Інукшук”?

Інукшуки є пам'ятники зробленi з каменів, щo в традиційному розумінні означають "Хтось був тут" або "Ви на правильному шляху". Інукшук був символ, використовуваний для Олімпійських ігор 2010 року y Ванкувері, в Британській Колумбії y Канаді.

Kанадські тварини

1.) Полярний ведмідь (Білий ведмідь)

139

- Майже 60 відсотків білих ведмедів світу живуть y Канаді.

- Полярні ведмеді можуть плавати до 100 кілометрів в день.

- Hайбільший білий ведмідь важив 1,002 кілограмів і мав ріст 3,7 метрiв!!!

- Білий ведмідь може з'їсти до 46 кілограмів їжі за один раз.

- Ви можете знайти білого ведмедя на монеті два долари в Канаді.

2.) Бобер

- Бобри використовують окуляри теж! Бобри мають прозорі повіки, які дозволяють їм бачити під водою.

- Бобри будують свої хати з гілок і з бoлoтa. B них є і ―підводний вхід‖ для захисту від хижаків.

3.) Гагара

- гагари мають червоні очі, чорні голови і шиї, білі смуги тa білі плями на спині.

- Обидві статі гагар мають однакове пір'я.

- При ходьбі гагари виглядають смішно, тому що їхні ноги не призначені для ходіння по землі.

- Населення гагар в Канаді становить від 250,000 до 500,000.

140

- Ви можете знайти гагару на монеті одного долара в Канаді.

4.) Лось

- Лось може жити від 15 до 25 років.

- Середня тварина важить від 550 до 700 кілограмів!

- Лось є найбільшим членом сімейства оленів.

- Клаптик шкіри, який висить під горлом лося називається дзвін.

-У Канаді є від 500,000 до 1 млн. лосів у дикій природі.

5.) Єнот

- єноти можуть жити до семи років.

- єнот може важити від 5 до 12 кілограмів.

- єноти ведуть нічний спосіб життя.

- єноти мають сіpe хутро і відмітні чорні маски, які покривають їхні очі.

141

6.) Канадська гуска

- Канадські гуси мають сіро-коричневий колір тіла.

- Обидві статі гусей мають однакове пір'я.

- Вони мають довгі чорні шиї і голови та білі щоки.

- Канадські гуси можуть бути одними з найбільш балакучих тварин.

- Гусенята починають спілкуватись зі своїми батьками в той час, як ще в яйці!

142

143

144

Канадські гроші

145

146

Гуртковi завдання

Перед тим, як європейці поселилися на території Kанади, мешканці країни були індіяни. У тих часах було понад сто різних племен індіянів у Kанаді. Вони мали свою особисту культуру, традиції, легенди та мистецтво.

Мистецтво надало індіянам нагоду пояснювати свої пригоди, казки, а також спілкуватися зі своїми Богами.

147

Одним із видів мистецтва індіанів був тотемний стовп.

Тотемний стовп - це рiзьба по стовбуру дерева без кори. На стовпах індіяни вирізали тварин, котрі символізували різні значення.

Ваше завдання є створити такий тотемний гуртковий стовп.

Щоб виконати завдання ви дістаєте рулон паперу, акрилові фарби та пензлі. По парах ви вибираєте тварину. Це буде ваша частина тотемного стовпа. Ви маєте намалювати вашу тварину в індіянському стилі і додати щось своє.

Ось є кілька прикладів ваших тварин.

148

1.) Ведмідь- це символ сили, влади і зцілення.

2.) Орел - це символ влади, ініціативи, лідерства і престижу. Також орли переносили молитви індіанiв до Бога. Їхнє пір'я - це знак щастя.

3.) Жаба - жаби є символом перемоги, комунікація, ініціативність, також символом збереження традиції та щастя.

149

4.) Kолібрі - є символoм любові, краси та інтелігентності.

5.) Бобер - є символом співпраці, гармонії, креативності та самопевності.

150

6.) Совa - є символом знання i творчості. Iндіяни вірили, що Сова змінювала сонце на місяць.

7.) Oлень - є символом доброти і дбайливостi.

8.) Лисиця - є символoм хитрocтi, швидкocтi i спритності.

9.) Черепаха - є символом вихователя, врівноваженості та материнської енергії.

151

10.) Павук - є символом плетіння, готовності до небезпеки і спритності.

Далі наведений приклад, як можна намалювати тварин тотемoго стовпa на рулоні паперу.

152

УКРАЇНА

ПРАПОР ГЕРБ

МАПА УКРАЇНИ УКРАЇНА НА МАПІ СВІТУ

Національний Девіз: «Воля, злагода, добро»

Офіційна мова: Українська

Столиця: Київ

Державний устрій: Республіка

Президент: Віктор Янукович

Територія: Загалом 603.628 км² Води - 7%

Населення: 46 490 400 чол.

Густота: 87 чол./км²

Незалежність: Проголошено 24 серпня 1991

Валюта: Гривня (UAH)

Національний Гімн: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля»

Членство: Організація Об‘єднаних Націй, Міжнародний валютний фонд.

153

Україна — держава у Центрально-Східній Європі, розташована у південно-східній частині Східноєвропейської рівнини.

Має спільні державні кордони з Білоруссю на півночі, омивається Чорним та Азовським морями на півдні. На заході межує з Польщею та Словаччиною, на південному заході — з Угорщиною, Румунією та Молдовою та з Росією на сході та північному сході. З Румунією та Росією Україна має не тільки сухопутний, а й морський кордон. Також через море Україна межує із Республікою Болгарія, Туреччиною та Грузією. Площа виняткової (морської) економічної зони України становить понад 82 тис. км

2. Найбільшими

чорноморськими портами є Одеса, Іллічівськ, Херсон, Севастополь, азовськими — Маріуполь, Бердянськ, Керч. Загальна протяжність кордонів 6992 км (із них сухопутних 5637 км). Довжина морської ділянки кордону: 1355 км (по Чорному морю — 1056,5 км; по Азовському морю — 249,5 км; по Керченській протоці — 49 км).

Територія України витягнута з заходу на схід на 1316 км і з півночі на південь на 893 км. Крайній північний пункт — с. Петрівка Чернігівської області, південний — мис Сарич (Республіка Крим), західний — м. Чоп Закарпатської області, східний — с. Червона Зірка Луганської області. Географічний центр України знаходиться за 2 км на захід від м. Ватутіне Черкаської області.

Загальна площа України становить 603 628 км², що складає 5,7 % території Європи i 0,44 % території світу. Україна є найбільшою країною, кордони якої не виходять за межі Європи.

Географічний центр Європи знаходиться на території України, неподалік міста Рахова Закарпатської області.

Слово «Україна» — слов'янського походження і означало первісно край, земля, територія. Найімовірніший індоєвропейський корінь *(s)krei- (відокремлювати, різати). Думки розділяються щодо безпосередньої етимології слова, проте найімовірнішим є прямий синонімічний зв'язок зі словом «князівство» — земля наділена, «відкраяна», «украяна» князеві. Аналогом є німецьке слово Inland (букв. Вкраїна), яке означає внутрішня, своя земля.

Вперше назва з'являється в «Київському літописі» 1187 р. (періоду посилення феодальної роздробленості Київської Русі), де літописець розповідає про смерть переяславського князя («І плакали по ньому всі переяславці… За ним же Україна багато потужила»). З тих часів слово починає часто зустрічатись і в інших літописах, у формах «Київська Україна», «Чернігівська Україна», «Сіверська (Новгород-Сіверська) Україна» тощо.

Інші дослідники виводять слово від значення «найвіддаленіша територія», «пограниччя», проте видається що така інтерпретація завдячує переважно тенденції Російської державної науки трактувати назву «Україна» як «окраїна Росії». Ця інтерпретація пов'язує виникнення слова зі значно пізнішим історичним періодом, і прямо суперечить наявним літописним свідченням XII ст., коли Росії ще не існувало, а Москва була лише невеличким селом на далекій північній окраїні Київської Русі, про існування якого навряд-чи хтось навіть знав на Київщині. Крім того, така інтерпретація суперечить вживаній літописній формі слова, оскільки та ж Київська Україна чи значна частина Переяславської України знаходились в самому центрі Київської Русі. До того ж, з лінгвістичної точки зору, перехід початкового «о-» («окраїна») в «у-» («україна») є сумнівним, бо не відповідає фонологічним законам ані української, ані російської мов.

Отже — «Україна» — означає буквально — «земля, виділена для нас із загалу, відокремлена від решти», коротше — «наша власна земля».

З середини ХVІ ст. це слово з'являється і в зарубіжних джерелах. Так, у листі турецького султана Сулеймана до польського короля Жигимонта 1564 р. ця земля названа Україною. Універсал короля Стефана Баторія 1580 p. звернений «к Україні Руській, Київській, Волинській, Подільській і Брацлавській». З XVI ст. назва Україна вживається тільки в значенні «країни або держави, заселеної українцями». Назва «Україна» зафіксована у

154

європейських географіях з 1650, 1666, 1720 та інших років. Це вживання назви цілком відповідало поширенню її в народі, доказом чого є численні пісні, присвячені подіям XVI—XVIII ст. Відтоді назва широко приймається всупереч тенденційній термінології, запроваджуваній російським і польським урядами, і навіть всупереч прямим заборонам (XIX ст. в Росії).

Державний прапор

Державний Прапор України був затверджений Постановою Верховної Ради 28 січня 1992 року і являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Співвідношення сторін 2:3 (висота : ширина).

Державний герб

Великий Державний Герб України, згідно із статтею 20 Конституції України, встановлюється з урахуванням малого Державного Герба, як його головного елемента, і герба Війська Запорізького, і затверджується не менше як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

19 лютого 1992 р. Верховною Радою України ухвалена постанова "Про Державний Герб України", якою було затверджено «Тризуб як малий герб України» i, відповідно, головний елемент великого герба.

З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Його зображення археологи зустрічали у багатьох пам'ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Перша згадка у літописах про такі знаки належить до Х століття.

За часів Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Посли київського князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980—1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб.

Державний гімн

Державний Гімн України — національний гімн на музику Михайла Вербицького із словами Павла Чубинського, які затверджуються не менше ніж двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Державні символи Президента України

Указом Президента від 29 листопада 1999 року, було постановлено, що офіційними символами глави держави є: Прапор (штандарт) Президента України, Знак Президента України, Гербова печатка Президента України, Булава Президента України.

Україна — це друга країна Європи за площею. Україна розташована у центрі Східної Європи, маючи Чорне море на півдні, кордони з Польщею, Словаччиною та Угорщиною на заході, Білоруссю на півночі, Молдовою і Румунією на південному заході і з Росією на сході країни. Більшість території країни — рівнина, однак на заході і в Криму є значні гірські масиви. Найвища точка — гора Говерла (2061 м.). Степ розкинувся на північ та північний схід від Чорного моря.

Адміністративний поділ

До складу України входять 27 адміністративних одиниць: Автономна Республіка Крим та 24 області:

Вінницька область

Волинська область

155

Дніпропетровська область

Донецька область

Житомирська область

Закарпатська область

Запорізька область

Івано-Франківська область

Київська область

Кіровоградська область

Луганська область

Львівська область

Миколаївська область

Одеська область

Полтавська область

Рівненська область

Сумська область

Тернопільська область

Харківська область

Херсонська область, та 2 міста із спеціальним статусом: місто Київ (населення близько 2,6 млн. осіб) — столиця України, місто Севастополь.

Станом на грудень 2005 року, в Україні було 490 районів, 457 міст, з яких 178 — державного, республіканського та обласного значення та 279 районного значення, 885 селищ міського типу, 10281 сільські ради, 783 селищні ради, 28562 сільських населених пунктів, з яких 27197 сіл та 1365 селища. Міст з районним поділом — 26 з 118 міськими районами.

Для порівняння, станом на грудень 1965 року, в Україні було 394 райони, 370 міст, 828 селищ міського типу та 32742 сільських населених пунктів.

Населення

Етнічні українці станом на 2005 рік складають 77,8 % населення, етнічні росіяни — близько 17,3 %, румуни та молдавани — близько 0,8 % населення, білоруси — 0,6 %, кримські татари — 0,5 %, болгари — 0.4 %, угорці та поляки — по 0,4 %, євреї — 0,3 %.

Кількість міського населення, за даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 року становила 32 млн. 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського — 15 млн. 883 тис. осіб, або 32,8 %.

156

Найщільніше населені індустріально розвинені південні та східні регіони. Міста з найбільшою кількістю населення (понад 1 000 000): Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса.

Більше половини сільського населення мешкає в порівняно великих селах (від 1000 до 5000 мешканців).

Станом на 2005 рік, кількість чоловіків становила 22 млн. 441 тис. осіб, або 46,3 %, жінок — 26 млн. 16 тис. осіб, або 53,7 %.

У віковому складі населення частка молодшого за працездатний становить 18,1 %, працездатного 58,0 %, старшого за працездатний 23,9 %

Мова

Державна мова — українська. Її вважають за рідну 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними Всеукраїнського перепису населення 1989 року. 29,6 % населення визначили за рідну російську мову. Українська мова більше поширена в центральній частині, півночі та на заході країни, російська — на півдні та сході.

Релігія та культура

Православні – 75%, уніати – 14%, мусульмани – 8%. Відомий дослідник української культури І. Огієнко зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії (боязні чужого) і гуманізм. «Споріднена праця» (за Сковородою) і самопізнання, свобода, заради якої не шкода розлучитися з благополуччям, обмеження життєвих потреб, надання переваги духовному над матеріальним — ось ті шляхи і рецепти щастя, яких дотримувались і які пропагували провідні українські мислителі. Внаслідок труднощів історичного шляху України (монголо-татарське завоювання в ХIII ст., польсько-литовська експансія в ХIV — ХVI ст., залежність від Російської та Австрійської імперій в ХIХ — ХХ ст.) у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. Разом з тим українська культура практично весь час розвивалася як частина європейської.

Свята

1 січня — Новий рік

7 січня — Різдво Христове

8 березня — Міжнародний жіночій день

1 і 2 травня — День Міжнародної солідарності трудящих

9 травня — День Перемоги

28 червня — День Конституції України

24 серпня — День незалежності України

Один день — Пасха (Великдень)

Один день — Трійця

Історична хронологія

1000 років до н. е. – територію країни заселяють племена кіммерійців.

VII ст. до н. е. – поява племен скіфів.

V ст. до н. е. – виникнення на побережжі грецьких колоній (Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей). В Криму утворилося Боспорське королівство.

II ст. до н. е. – поселення племен сарматів.

V ст. – поява слов‘янських племен (анти).

157

VII ст. – виникнення князівств слов‘янських племен (поляни, древляни, сіверяни та ін.).

882 р. – створення централізованої держави Київська Русь.

988 р. – прийняття християнства (князь Володимир Святий).

1051 р. – заснування Києво-Печерської Лаври.

XII ст. – початок періоду феодальної роздробленості.

1223 р. – перше збройне зіткнення з татаро-монголами (битва на річці Калке).

1239 – 1240 рр. – завоювання Русі татаро-монголами (хан Батий).

XIV ст. – Україна у складі Великого Князівства Литовського.

XV ст. – виникло Кримське ханство.

XVI ст. – створення козацького центру – Запорізької Січі.

1569 р. – Україна у складі Речі Посполитої.

1648 – 1654 рр. – національно-визвольна боротьба українського народу проти поляків (Б. Хмельницький).

1654 р. – Переяславська Рада та приєднання Лівобережної України до Росії.

1667 р. – Андрусівське перемир‘я Росії та Польщі. Затвердження Лівобережної України та Києва у складі Росії.

1708 – 1709 рр. – похід шведів на Україну (Карл ХІІ). Спроба гетьмана Мазепи вийти з-під влади Росії.

1709 р. – Полтавська битва та перемога над шведами.

1722 р. – створення Малороської колегії, яка контролює діяльність українського гетьмана.

1775 р. – ліквідація Запорізької Січі.

1793 – 1795 рр. – в результаті ліквідації польської держави, Росія зайняла правобережну Україну та Волинь.

1906 – 1910 рр. – столипінська аграрна реформа сприяла розвитку великих селянських господарств України.

1917 р. – створення в Києві Центральної Ради. Проголошення незалежності країни.

1917 – 1920 рр. – громадянська війна.

1920 р. – війна Радянської Росії з Польщею, передача останній Західної України.

1922 р. – входження України до складу СРСР.

1939 р. – повернення Західної України в результаті нападу СРСР на Польщу.

1940 р. – приєднання до України Північної Буковини.

158

1941 – 1944 рр. – німецька окупація України підчас ІІ світової війни.

1945 р. – включення до складу України Закарпатської області. Українська РСР – член ООН.

1954 р. – Крим передається до складу України.

1986 р. – аварія на Чорнобильській АЕС.

24 серпня 1991 р. – проголошення незалежності України.

Видатні українські діячі

Тарас Шевченко, Леся Українка, Марко Вовчок, Богдан Хмельницький, Михайло Грушевський, та багато інших.

Фрази

Деякі фрази, які використовуються в усіх країнах світу.

Добрий день!

До побачення!

Дякую!

Я – з України!

Приємно познайомитися!

Цікаві факти:

Україні - найбільша країна, територія якої повністю знаходиться в Європі. Більше Україна в Європі Тільки Росія, Туреччина і Данія. Однак більша частина Росії і Туреччини знаходяться в Азії, а данський острів Гренландія розташований в районі Північної Америки.

В Україні, в містечку Рахів, в оточенні мальовничих Карпат знаходиться географічний центр Європи.

Населення України відноситься до найбільш освіченого. Кількість людей з вищою освітою на душу населення вища, ніж середньоєвропейський рівень. Україна займає 4 місце в світі за кількістю громадян з вищою освітою.

На конкурсі краси мов в Парижі в 1934 році українська мова зайняла третє місце після французької та перської за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія, структура речень. А за мелодійністю українська мова зайняла друге місце, після італійської.

Автор першої в світі Конституції - українець Пилип Орлик. 5 квітня 1710 його обрали гетьманом запорізького війська. У цей же день він оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 г, у Франції та Польщі тільки в 1791 році.

Лавра - це найбільші та найвпливовіші чоловічі монастирі. У світі статус Лаври мають тільки шість монастирів. Три з них знаходяться в Україні.

Найдовший музичний інструмент у світі це українська трембіта. Її довжина може досягати чотирьох метрів, а її звуки чутні більш ніж за десять кілометрів.

На території України зосереджено 1/4 всіх запасів чорнозему на планеті. Чорноземні грунти при правильній обробці дають найбільшу кількість врожаю. Під час Другої Світової війни німецькі солдати навіть вивозили чорнозем на поїздах.

159

Україна одна із країн-засновниць ООН: у розробці статуту ООН, який був підписаний 26 червня 1945, активну участь взяли представники України (УРСР).

Серед яскравих досягнень українського літакобудування – найбільший в світі літак АН-225 "Мрія", а також найпотужніший літак АН-124 "Руслан". У 2001 році, літак "Мрія", взявши на борт вантаж у 253 тонни, за один політ встановив 124 рекекорди.

Протяжність найдовшого тролейбусного маршруту в світі складає 86 кілометрів, а проходить він у Криму між Сімферополем та Ялтою.

За кількістю сонячних днів такий курорт як Ялта не поступається Ніцці та іншим средізімноморскім курортам. Більша частина України розташована в межах помірно континентального клімату, одгако для Південного берега Криму характерний субтропічний клімат.

ІНДІЯ

Про Індію

Індія знаходиться в південній Азії і в ній живе 1.1 біліон людей – це друге найбільше населення людей в світі. Столиця Індії - це Нью-Делі.

Цікавий факт: Кожні 2 секунди, дитина народжується і кожні 3 секунди людина помирає в Індії.

Мова

Національна мова Індії - це Хінді, але Індія це багатомовна країна. В ній існує понад 3,000 різних діалектів, по різних рeгіонах.

прапор

Їхній прапор є помаранчевий, зелений і білий з темно-синім колесом по центру з 24 спицями.

Символ цієї країни є ―Oм‖ що означає ―вічний‖ по Хінду. Цей символ ставлять перед першим словом в святих текстах і молитвах. В Індії ―Ом‖ з‘єднує всі релігійні віри бо не належить до одної релігії а замість воно є універсальний символ позитиву.

160

Традиційний костюм

Традиційний костюм Індії - це різнокольорові накидки (наприклад сарі для жінок і доті для чоловіків). Ці костюми дуже яскраві і виявляються своїми чудовими кольорами. Прикраси з квітів, буси, сережки, а також різні талісмани з дорогоцінних каменів - дуже популярні ще з давніх віків у Індії.

Гімн країни

Національний гімн Індії називається Яна Гана Мана, що в перекладі означає "ти володар дум всіх народів". Автор цієї пісні - Рабіндранат Тагоре, і вона вперше була проспівана у 1911 році і була прийнята як гімн країни у 1950 році. Вона написана на Індійському діалекті під назвою Бенгалі.

Свята

Що року 10 березня в Індії, Індуси святкують Свято Кольорів. Це свято Весни. Під час цього свята, народ збирається на вулиці, кидаються кольоровою, пахучою пудрою, котра символізує багатший урожай. А також обливають один одного водою. В Індії, це свято триває два дні. На перший день, сім‘ї збираються щоб разом справляти це свято. На другий день, не залежить чи ти бідний чи багатий, чи чоловік чи жінка - всі в цей день святкують позитивний прихід весни. Під час цього свята, люди вдягають старий одяг що потім викидають як символ переходу в новий сезон. З старим одягом, вони лишають свої гріхи, негативну енергію та негативні думки.

Деякі правила свята

Не битися;

Не кидати пудру в рот або в очі;

дружно забавлятися і проводити час, тому що Хінду боги спостерігають за вами.

161

Їжа

Індійська кухня найбільше використовує різні спеції та приправи. Також дуже популярно використовувати піч зроблена з глини яка називається тандур для запікання м‘яса. Найвідоміша їжа включає рис, пшеницю і дуже багато різних спецій.

Батер курка (Мург-макгані, по Індійські)

Oдна з найпопулярніших народних страв Індії. Курка залита в смачній підливці в якій знаходиться часник, імбир, коріандр, кумінь (різні спеції), стакан свіжого йогурту, горішки, палички кориці, лимоновий сік, порізані помідори та гарнір. Це займає 2 години для приготування і курка стає такою м‘якою, що тане в роті.

Йога

162

Мета йоги - досягати ідеальний, духовний та спокійний спосіб проживання і оздоровляння тіла. Ті особи, які вибирають йогу як фізичну руханку, також використовують її для медитації та заспокоєння всього тіла. Слова під час медитації є ―ом‖ і ―наместей‖ (що означає ―я тобі кланяюсь‖ - долоні складаємо разом, кланяємося і кажемо ―наместей‖).

Махатма Ганді

Ганді народився у місті Індії Гуджарат. Він вчився на адвоката в Лондоні і вивчив всі закони країни. Він став відомим за те, що боровся за громадянські права Мусульманів та Індусів в Індіі з методом не насильства. Він вирішив поширити свою акцію серед людей в Індії, тому що вони всі були сини рідної країни, навіть якщо люди мали різні релігійні віри. Він навчив Індусів як працювати спільно. З такою силою він вів національну акцію щоб зменшити бідність, підняти знання про права жінок, але саме найголовніше - допоміг Індії отримати незалежність від Британської влади. Він також навчив людей навіть в найгірших станах бути самодостатніми.

Цікаві факти

1. Шахмати були в перше придумані в Індії;

2. Найпопулярніший спорт Індії - це крикет;

3. Гроші в Індії називаються рупіс і їх заборонено вивозити за кордон;

4. Більшість Індійських людей не вживають туалетний папір, вони використовують свою ліву руку, щоб хлюпнити водою в потрібному напрямку, тому вони не використовують свою ліву руку для їжі;

5. Найраніші бавовняні нитки були в перше виготовлені в Індії.

163

Літній табір 2009

КОСМОС

Людство вступило в космічні століття. У наш час будь-якій освіченій людині необхідно знати, що таке космос, і мати уявлення про процеси, що відбуваються в космосі.

Перш ніж перейти до викладу сучасного уявлення що таке космос, з'ясуємо значення самого слова "космос". "Космос" грецькою - це порядок, устрій, стрункість (взагалі, щось впорядковане). Філософи Стародавньої Греції розуміли під словом "космос" Світобудову, розглядаючи її як упорядковану гармонійну систему. Космосу протиставлявся безлад, хаос. Для стародавніх греків поняття порядку і краси в явищах природи були тісно пов'язані. Ця точка зору трималася у філософії та науці довго. Недарма навіть Копернік вважав, що орбіти планет повинні бути колами лише тому, що коло гарніше від еліпса.

У поняття "космос" спочатку включали не тільки світ небесних світил, але і все, з чим ми стикаємося на поверхні Землі. Знаменитий натураліст 19 століття Олександр Гумбольдт створив фундаментальну працю "Космос" (5 томів, 1845-62), підсумувавши все, що тоді було відомо про природу взагалі.

Іноді під космосом розуміли лише планетну систему, навколишнє Сонце. У сучасному слововживанні у зв'язку з цим залишився термін "космогонія", яким зазвичай позначають науку про походження Сонячної системи, а не всього Всесвіту в цілому.

Частіше на питання що таке космос відповідають, що це Всесвіт, який розглядається як щось єдине, що підкоряється загальним законам. Звідси походить назва космології - науки, що намагається знайти закони будови і розвитку Всесвіту як цілого. Тобто у назвах "космогонія" і "космологія" космос розуміється у різному сенсі.

164

З початку космічної ери (з 1957 року, коли в СРСР був запущений перший супутник) слово "космос" придбало ще одне значення, пов'язане зі здійсненням давньої мрії людства про космічні польоти. У таких термінах, як "космічний політ" або "космонавтика", космос протиставляється Землі. Сучасне розуміння що таке космос – це все, що знаходиться за межами Землі і її атмосфери. Іноді говорять "космічний простір". В країнах, що користуються англійською мовою - "зовнішній простір" (outer space) або навіть просто "простір" (space).

Найближча і найбільш доступна дослідженню область космічного простору - навколоземний простір. Саме з цієї області почалося освоєння космосу людьми, в ній побували перші ракети. Польоти космічних кораблів з екіпажами на борту і вихід космонавтів безпосередньо в космічний простір значно розширили можливості дослідження "близького космосу". Космічні дослідження включають також вивчення "дальнього космосу" і ряду нових явищ, пов'язаних з впливом невагомості і інших космічних факторів на фізико-хімічні та біологічні процеси.

Яка ж фізична природа навколоземного простору? Гази, що утворюють верхні шари земної атмосфери, іонізовані УФ-випромінюванням Сонця, тобто перебувають у стані плазми. Плазма взаємодіє з магнітнем полем Землі так, що магнітне поле здійснює на плазму тиск. З віддаленням від Землі тиск самої плазми падає швидше, ніж тиск, який чиниться на неї земним магнітним полем. Внаслідок цього плазмову оболонку Землі можна розбити на дві частини. Нижню частину, де тиск плазми перевищує тиск магнітного поля, носить назву іоносфери. Тут плазма веде себе в основному, як звичайний газ, відрізняючись тільки своєю електропровідністю. Вище лежить магнітосфера - область, де тиск магнітного поля більший, ніж газовий тиск плазми. Поведінка плазми в магнітосфері визначається і регулюється перш за все магнітним полем і корінним чином відрізняється від поведінки звичайного газу. Тому, на відміну від іоносфери, яку відносять до верхньої атмосфери Землі, магнітосферу прийнято відносити вже до космічного простору.

У магнітосфері стають можливими явища захоплення заряджених частинок магнітним полем Землі, яке діє як природна магнітна пастка. Так утворюються радіаційні пояси Землі.

Віднесення магнітосфери до космічного простору обумовлюється тим, що вона тісно взаємодіє з більш далекими космічним об'єктами, і перш за все із Сонцем. Зовнішня оболонка Сонця - корона - випускає безперервний потік плазми - сонячний вітер. Біля Землі він взаємодіє із земним магнітним полем (для плазми досить сильне магнітне поле - те ж, що тверде тіло), обтікаючи його, як надзвуковий газовий потік обтікає перешкоду. При цьому виникає стаціонарна зворотна ударна хвиля, фронт якої розташований на відстані близько 14 радіусів Землі (~ 100 000 км) від її центру з денною боку. Ближче до Землі плазма, що пройшла через фронт хвилі, знаходиться в хаотичному турбулентному русі. Перехідна турбулентна область кінчається там, де тиск регулярного магнітного поля Землі перевищує тиск турбулентної плазми сонячного вітру. Це - зовнішня межа магнітосфери, або магнітопауза, розташована на відстані близько 10 земних радіусів (~ 60000 км) від центру Землі з денною боку. З нічного боку сонячний вітер утворює плазмовий хвіст Землі (іноді його неточно називають газовим). Прояви сонячної активності - спалахи на Сонці - призводять до викиду сонячної речовини у вигляді окремих плазмових згустків. Згустки, що летять у напрямку Землі, б'ючись об магнітосферу, викликають її короткочасне стиснення з подальшим розширенням. Так виникають магнітні бурі, а деякі частинки згустку, що проникають через магнітосферу, викликають полярні сяйва, порушення радіо- і навіть телеграфного зв'язку. Найбільш енергійні частинки згустків реєструються як сонячні космічні промені (вони складають лише малу частину загального потоку космічних променів).

Розглядаючи питання що таке космос, давайте перейдемо до Сонячної системи. Тут знаходяться найближчі цілі космічних польотів - Місяць і планети. Простір між планетами заповнений плазмою дуже малої густини, яку несе сонячний вітер. Характер взаємодії плазми сонячного вітру з планетами залежить від того, мають чи не мають планети магнітного поля. Магнітні поля Юпітера і Сатурна значно сильніші від земного поля, тому магнітосфери цих планет-гігантів простягаються значно далі ніж земна магнітосфера. І навпаки, магнітне поле Марса настільки слабке (в сотні разів слабше від земного), що

165

насилу стримує потік сонячного вітру на найближчих підступах до поверхні планети. Прикладом немагнітних планет є Венера, повністю позбавлена магнітосфери. Однак взаємодія надзвукового потоку плазми сонячного вітру з верхньою атмосферою Венери і в цьому випадку призводить до утворення ударної хвилі.

Великою різноманітністю відрізняється сімейство природних супутників планет-гігантів. Один із супутників Юпітера, Іо, являється найактивнішим у вулканічному відношенні тілом Сонячної системи. Титан, найбільший з супутників Сатурна, має досить щільну атмосферу, яку практично можна порівняти із земною. Вельми незвичайною є взаємодія таких супутників з оточуючою їх плазмою магнітосфер материнських планет. Кільця Сатурну, що складаються з кам'яних і крижаних брил різних розмірів, аж до найдрібніших пилинок, можна розглядати як гігантський конгломерат мініатюрних природних супутників.

За дуже витягнутими орбітами навколо Сонця рухаються комети. Ядра комет складаються з окремих каменів і пилових частинок, вморожених в брилу льоду. Лід цей не зовсім звичайний, в ньому крім води містяться аміак та метан. Хімічний склад кометного льоду нагадує склад найбільшої планети - Юпітера. Коли комета наближається до Сонця, лід частково випаровується, утворюючи гігантський газовий хвіст комети. Кометні хвости повернені у бік від Сонця, оскільки постійно відчувають вплив тиску випромінювання і сонячного вітру.

Наше Сонце - лише одна з безлічі зірок, що утворюють гігантську зоряну систему - Галактику. А ця система в свою чергу - лише одна з безлічі інших галактик. Астрономи звикли відносити слово "Галактика" як ім'я власне до нашої зоряної системи, а те саме слово як загальне - до всіх таких систем взагалі. Наша Галактика містить 150 - 200 млрд. зірок. Вони розташовуються так, що Галактика має вигляд плоского диска, в середину якого ніби вставлена куля діаметром меншим, ніж у диска. Сонце розташоване на периферії диска, практично в його площині симетрії. Тому, коли ми дивимося на небо в площині диска, то бачимо на нічному небозводі смугу, що світиться, Чумацький Шлях, який складається із зірок, що належать диску. Сама назва "Галактика" походить від грецького слова galaktikos - молочний і означає систему Чумацького Шляху.

Астрономи встановили, що зірки галактичного диска, як правило, відрізняються за фізичними і хімічними властивостями від зірок кулі. Ці два типи "населення" нашої зоряної системи звуться плоскою і сферичною складовими. У диску крім зірок є ще значні кількості міжзоряного газу і пилу. З даних радіоастрономії можна зробити висновок, що диск нашої Галактики має спіральну структуру, подібну до тієї, яку можна бачити на фотографіях інших галактик (наприклад знаменитої туманності Андромеди).

Вивчення спектрів зірок, їхніх рухів та інших властивостей у зіставленні з теоретичними розрахунками дозволило створити теорію будови і еволюції зірок. Відповідно до цієї теорії основним джерелом енергії зірок є ядерні реакції, що протікають глибоко в надрах зірки, де температура в тисячі разів більша, ніж на поверхні. Ядерні реакції в космосі і походження хімічних елементів вивчає ядерна астрофізика. На певних стадіях еволюції зірки викидають частину своєї речовини, яка приєднується до міжзоряного газу. Особливо потужні викиди відбуваються при зоряних вибухах, які спостерігаються як спалахи наднових зірок. Залишки таких вибухів часто стають пульсарами - нейтронними зірками радіусом близько 10 км з надсильними магнітними полями, що створюють умови для виникнення компактних, але надзвичайно потужних магнітосфер. Передбачається, що магнітне поле пульсара в центрі Крабоподібної туманності, яка є класичним прикладом продукту спалаху наднової, в 1012 разів більше від земного за напруженістю. В подвійних зоряних системах нейтронні зірки можуть проявляти себе як рентгенівські пульсари. З нейтронними зірками пов'язують і так звані барстери - галактичні об'єкти, що характеризуються спорадичними короткочасними сплесками рентгенівського та м'якого гамма-випромінювання.

В інших випадках при зоряних вибухах можуть утворитися чорні дірки - об'єкти, речовина яких падає до центру зі швидкістю, близькою до швидкості світла, і в силу ефектів загальної теорії відносності (теорії тяжіння) ніби застигає в цьому падінні. З надр чорних дір випромінювання вирватися не може. У той же час речовина, що оточує чорну діру,

166

утворює так званий аккреційний диск і за певних умов випускає рентгенівське випромінювання за рахунок гравітаційної енергії тяжіння до чорної діри.

При зоряних вибухах і в околицях пульсарів окремі частки плазми прискорюються і набувають колосальні енергії. Ці частинки дають внесок у високоенергетичну складову міжзоряного газу - космічні промені. За кількістю речовини вони становлять досить малу, але за енергією - вельми істотну частину міжзоряного газу. Космічні промені утримуються в Галактиці магнітними полями. Їх тиск відіграє важливу роль у підтримці форми галактичного диску. У земній атмосфері космічні промені взаємодіють з ядрами атомів повітря, утворюючи безліч нових ядерних частинок. Вивчення космічних променів біля поверхні Землі слід віднести до ядерної фізики. Прилади, винесені за межі атмосфери, дають відомості про первинні космічні промені, важливі вже для дослідження космосу. Такі структура і фізичні процеси, характерні для нашої Галактики.

Інші галактики показують велику різноманітність форм і чисел зірок, які до них входять, інтенсивності електромагнітного випромінювання в різних діапазонах довжин хвиль. Походження галактик і причини, через які різні галактики мають ті чи інші форми, розміри та ін фізичні властивості - одна з найважчих проблем сучасної астрономії та космології.

Розглядаючи питання що таке космос, переходимо до ще більш грандіозних масштабів і вступаємо в область, про яку поки мало відомо. Проблемою будови і розвитку Всесвіту в цілому займається космологія. Для неї особливо важливе значення мають новітні досягнення радіоастрономії. Виявлено джерела радіохвиль і світла величезної потужності - квазари. У їхніх спектрах лінії сильно зміщені до червоного кінця спектра. Це означає, що вони дуже далекі від нас - світло йде від них мільярди років. Спостерігаючи квазари, астрономи мають можливість вивчати Всесвіт (метагалактики) на ранніх стадіях його розвитку. Звідки береться жахлива енергія, випромінювана квазарами - одна з найбільш хвилюючих загадок науки. Інше важливе відкриття - виявлення "фону" радіочастотного випромінювання, що пронизує рівномірно по всіх напрямках космічний простір. Це реліктове радіовипромінювання - залишок прадавніх епох, що дозволяє судити про стан Всесвіту багато мільярдів років тому.

Для сучасного етапу розвитку наук про космос характерне колосальне наростання потоку інформації, що надходить до нас. Якщо раніше астрономічні прилади сприймали тільки видиме світло, то тепер дані про космос отримують з аналізу всього електромагнітного спектру. Отже, інформацію про фізичні процеси в міжзоряному середовищі дає вивчення первинних космічних променів. Вдалося знайти проникливі частинки нейтрино, які приходять від Сонця. У перспективі можливе виявлення і вивчення нейтрино із глибин космосу. Розширення каналів надходження інформації пов'язано як з виходом засобів спостереження в космос (позаатмосферна і балонна астрономія, дослідження Місяця та планет приладами, доставленими на їх поверхню), так і з удосконаленням наземної апаратури.

Важливість винесення в космос дослідницької апаратури пояснюється тим, що природа помістила нас на дно повітряного океану, чим звузила можливості вивчення космосу, але в той же час захистила від багатьох видів космічного випромінювання. Атмосфера пропускає електромагнітне випромінювання до поверхні Землі лише у двох вузьких інтервалах частот, або, як кажуть, "вікнах": одне - в області видимого світла, інше - в радіодіапазоні. Тільки за допомогою приладів, винесених за межі атмосфери, вдалося зареєструвати рентгенівське і гамма-випромінювання, УФ- та ІЧ-промені, що йдуть з космосу. Те ж відноситься і до первинних космічних променів.

Для підвищення ефективності наземних спостережень особливе значення має застосування потужних радіотелескопів, які дозволили отримати такі важливі результати, як відкриття квазарів і пульсарів. Однак і в класичній оптичній області (в області довжин хвиль видимого світла) потужність і чутливість приладів безперервно зростають не тільки за рахунок збільшення діаметра головного дзеркала телескопів, а й завдяки введення принципово нових методів реєстрації та посилення світла, наприклад таких, як електронно-оптичні перетворювачі, матричні приймачі.

167

Величезний стрибок у пізнанні космосу, що стався в другій половині 20 ст., пояснюється в першу чергу глибоким впровадженням у всю сферу наук про природу досягнень однією з провідних наук сучасності - фізики. Нові фізичні методи дослідження і відкриття в галузі фундаментальних властивостей матерії дали астрономії настільки багато, що сучасна астрономія в дуже великий своїй частині перетворилася на астрофізику. Всі космічні явища - від навколоземного простору і до Всесвіту як цілого - тлумачаться на основі досягнень сучасної фізики. Кожна нова область фізики та її досягнення (атомна і ядерна фізика, фізика елементарних частинок та теорія поля, фізика плазми, магнітна гідродинаміка і т. д.) негайно знаходять широке застосування у вивченні космосу, оскільки фізичні закони, відкриті на Землі, повністю зберігають свою силу і в глибинах космосу.

З іншого боку, вивчення фізичних процесів, що протікають в грандіозних космічних масштабах, суттєво збагачує фізику. Між фізикою лабораторною і фізикою космічною відбувається безперервний обмін науковими ідеями. Так, синхротронне випромінювання, відкрите в прискорювачах частинок, дозволило пояснити механізм випромінювання Крабоподібної туманності та інших космічних об'єктів. У свою чергу магнітна гідродинаміка, що виникла у зв'язку з астрофізичними проблемами, отримала широкий розвиток в фізичних лабораторіях і в техніці. Про термоядерні реакції фізики вперше заговорили як про джерела енергії зірок, а зараз проблема освоєння цих реакцій в лабораторії і техніці стала однією з центральних для сучасної фізики.

Новітні відкриття в космосі (квазари, реліктове радіовипромінювання, нейтронні зірки і т. д.) пов'язані з глибинними проблемами фізики. Багато дослідників вважають, що подальше вивчення космічних об'єктів і явищ дозволить істотно поглибити наші знання про найфундаментальніші закони природи.

Сонячна система

Сонячна система — планетна система, що включає в себе центральну зірку — Сонце , і всі природні космічні об'єкти, що обертаються навколо Сонця.

Більша частина маси об'єктів, пов'язаних із Сонцем гравітацією, міститься у восьми відносно відокремлених планетах, що мають майже кругові орбіти і розташовуються в межах майже плоского диска — площині екліптики. Чотири менші внутрішні планети: Меркурій, Венера, Земля та Марс, звані також планетами земної групи, складаються в основному з силікатів та металів. Чотири зовнішні планети: Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун, звані також газовими гігантами, значною мірою складаються з водню та гелію та набагато масивніші, ніж планети земної групи.

У Сонячній системі є дві області, заповнені малими тілами. Пояс астероїдів, що знаходиться між Марсом і Юпітером, подібний за складом до планет земної групи, оскільки складається з силікатів і металів. Найбільшими об'єктами пояса астероїдів є Церера, Паллада та Веста. За орбітою Нептуна розташовуються транснептунові об'єкти, що складаються з замерзлої води, аміаку та метану, найбільшими з яких є Плутон, Седна, Хаумеа, Макемаке та Ерида. Додатково до тисяч малих тіл в цих двох областях інші різноманітні популяції малих тіл, таких як комети, метеороїди та космічний пил, переміщуються по Сонячній системі.

Шість планет з восьми і три карликові планети оточені природними супутниками. Кожна з зовнішніх планет оточена кільцями пилу та інших частинок.

Сонячний вітер (потік плазми від Сонця) створює міхур в міжзоряному середовищі, який називається геліосферою, який простягається до краю розсіяного диска. Гіпотетична хмара Оорта, що служить джерелом довгоперіодичних комет, може сягати на відстань приблизно в тисячу разів більшу порівняно з геліосферою.

Сонячна система входить до складу Чумацького Шляху.

Основна роль у Сонячній системі належить Сонцю. Його маса приблизно в 750 разів перевищує масу всіх інших тіл, що входять до системи. Гравітаційне тяжіння Сонця є

168

визначальною силою для руху всіх тіл Сонячної системи, які обертаються навколо нього. Середня відстань від Сонця до найдальшої від нього планети Нептун становить 30 а.о., тобто 4,5 млрд. км., що дуже мало в порівнянні з відстанями до найближчих зір. Тільки деякі комети віддаляються від Сонця на 1015 а.о. і можуть відчувати істотний вплив тяжіння інших зір.

Під час руху в Галактиці, Сонячна система час від часу потрапляє до міжзоряних газопилових хмар. Внаслідок високої розрідженості речовини цих хмар занурення Сонячної системи в хмару може виявитися лише в невеликому поглинанні і розсіюванні сонячних променів. Вплив цього ефекту в минулому історії Землі наразі не встановлено.

Сонячна система, як і будь-яка система, що обертається, має момент кількості руху (МКР). Головна частина його пов'язана з орбітальним рухом планет навколо Сонця, МКР масивних Юпітера і Сатурна становить близько 90%. Осьове обертання Сонця становить лише 2% МКР усієї Сонячної системи, хоча маса Сонця становить більше 99,8% загальної маси. Такий розподіл МКР між Сонцем і планетами пов'язано із повільним обертанням Сонця і величезними розмірами планетної системи — її поперечник у кілька тисяч разів більший поперечника Сонця. МКР планети набули в процесі утворення: він перейшов до них від тієї речовини, з якої вони утворилися.

Усі великі планети — Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун — обертаються навколо Сонця в одному напрямку (в напрямку осьового обертання самого Сонця), майже круговими орбітами, площини яких мають невеликий нахил одна до одної (і до площини сонячного екватора).

Площину земної орбіти — екліптику — вважають основною площиною для відліку нахилу орбіт планет та інших тіл, що обертаються навколо Сонця. Відстані у сонячній системі зазвичай вимірюють у астрономічних одиницях — середня відстань від Землі до Сонця, що приблизно дорівнює 150 млн.км.

Сонце

Сонце — зірка Сонячної системи і її головний компонент. Його маса (332900 мас Землі) досить велика для підтримання термоядерних реакцій синтезу в його надрах, внаслідок яких вивільняється велика кількість енергії, що випромінюється в простір здебільшого у вигляді електромагнітного випромінювання, максимум якого припадає на діапазон хвиль довжиною 400–700 нм.

За зоряною класифікацією Сонце — типовий жовтий карлик класу G2. Ця назва може ввести в оману, бо в порівнянні з більшістю зірок у нашій Галактиці Сонце — досить велика та яскрава зоря. Клас зорі визначається її розташуванням на діаграмі Герцшпрунга — Рассела, яка показує залежність між яскравістю зір і температурою їх поверхні. Зазвичай гарячіші зірки яскравіші. Більшість зір розташовано на головній послідовності цієї діаграми, а Сонце розташоване приблизно посередині цієї послідовності. Яскравіші та гарячіші від Сонця зорі досить рідкісні, а тьмяніші та холодніші червоні карлики становлять 85% зірок у Чумацькому Шляху.

Розташування Сонця на головній послідовності показує, що воно ще не вичерпало свій запас водню для ядерного синтезу і перебуває приблизно в середині своєї еволюції[Джерело?]. Зараз Сонце поступово стає яскравішим, на більш ранніх стадіях розвитку його яскравість становила лише 70 відсотків від теперішньої.

Сонце — зірка I типу зоряного населення, воно утворилося на порівняно пізньому етапі розвитку Всесвіту і тому характеризується великим вмістом елементів, важчих від водню та гелію (в астрономії такі елементи називають «металами»), ніж старші зірки II типу. Елементи, важчі за водень і гелій, утворилися в надрах перших зір, тому, перш ніж Всесвіт було збагачено цими елементами, мало проеволюціонувати перше покоління зір.

169

Найстаріші зірки містять мало металів, а молодші зірки містять їх більше. Вважається, що висока металічність була вкрай важлива для появи у Сонця планетної системи, тому що планети формуються акрецією «металів».

Міжпланетне середовище

Поряд зі світлом, Сонце випромінює безперервний потік заряджених частинок (плазми), відомих як сонячний вітер. Цей потік часток поширюється зі швидкістю приблизно 1,5 млн км на годину, наповнюючи навколосонячний простір і створюючи у Сонця певний аналог планетарної атмосфери (геліосферу), яка розташована на відстані принаймні 100 а. о. від Сонця. Вона відома як міжпланетне середовище. Прояви активності на поверхні Сонця, такі як сонячні спалахи та корональні викиди маси, збурюють геліосферу, породжуючи космічну погоду. Найбільша структура в межах геліосфери — геліосферний струмовий шар; спіральна поверхня, створена впливом обертового магнітного поля Сонця на міжпланетне середовище.

Магнітне поле Землі заважає сонячному вітру зірвати атмосферу Землі. Венера і Марс не мають магнітного поля, і в результаті сонячний вітер поступово здуває їх атмосфери в космос. Корональні викиди маси і подібні явища змінюють магнітне поле і виносять величезну кількість речовини з поверхні Сонця — близько 109—1010 тонн на годину. Взаємодіючи з магнітним полем Землі, ця речовина потрапляє переважно у приполярні шари атмосфери Землі, де виникають полярні сяйва, що найчастіше спостерігаються поблизу магнітних полюсів.

Космічні промені походять ззовні Сонячної системи. Геліосфера та, меншою мірою, планетарні магнітні поля частково захищають Сонячну систему від їх впливу. Як щільність космічних променів в міжзоряному середовищі, так і напруженість магнітного поля Сонця змінюються з часом, таким чином, рівень космічного випромінювання в Сонячній системі непостійний, хоча величина відхилень достеменно невідома.

Міжпланетне середовище є місцем формування принаймні двох дископодібних областей космічного пилу. Зодіакальна пилова хмара розташована у внутрішній частині Сонячної системи і є причиною, по якій виникає зодіакальне світло. Ймовірно, вона виникла внаслідок зіткнень у межах поясу астероїдів. Друга область простягається приблизно від 10 до 40 а. е. та, імовірно, виникла внаслідок подібних зіткнень між об'єктами поясу Койпера.

Планети

Планети поділяються на дві групи, що відрізняються масою, хімічним складом (це виявляється в розходженнях їхньої густини), швидкістю обертання та кількістю супутників. Чотири найближчі до Сонця планети (планети земної групи) порівняно невеликі, складаються здебільшого з щільної кам'янистої речовини та металів. Планети-гіганти — Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун — набагато масивніші, складаються здебільшого з легких речовин і тому, незважаючи на величезний тиск у їхніх надрах, мають малу густину. У Юпітера і Сатурна основну частку їхньої маси складають водень і гелій. Вони містять також до 20% кам'янистих речовин і легких сполук кисню, вуглецю й азоту, що за низьких температур конденсуються на лід. В Урана й Нептуна лід і кам'янисті речовини складають більшу частину їхньої маси.

Відстані планет від Сонця утворюють закономірну послідовність — проміжки між сусідніми орбітами зростають із віддаленням від Сонця. Ці закономірності руху планет у поєднанні з розподілом їх на дві групи за фізичними властивостями вказують на те, що Сонячна система не є випадковим скупченням космічних тіл, а утворилася в єдиному процесі. Тому вивчення кожного з тіл Сонячної системи висвітлює походження всієї Сонячної системи, а разом з тим і походження, еволюцію та сучасну будову нашої Землі.

Завдяки майже круговій формі планетних орбіт і великим відстаням між ними виключена можливість тісних зближень між планетами, коли вони могли б істотно змінювати свій рух

170

внаслідок взаємного тяжіння. Це забезпечує тривале та стійке існування сонячної системи.

Планети обертаються також навколо своїх осей, причому у всіх планет, крім Венери й Урана, обертання відбувається в прямому напрямку, тобто, в тому ж напрямку, що і їх обертання навколо Сонця. Надзвичайно повільне обертання Венери відбувається в зворотному напрямку, а Уран обертається, ніби лежачи на боці.

Сатурн, Юпітер і Уран крім кількох супутників помітних розмірів мають безліч дрібних супутників, що ніби зливаються в суцільні кільця. Ці супутники рухаються орбітами, настільки близько розташованими до планети, що припливні сили не дозволяють їм об'єднатися в єдине тіло.

Внутрішня область Сонячної системи

Внутрішня частина включає планети земної групи та астероїди. Складаються головним чином з силікатів і металів. Це невелика частина системи — її радіус менший, ніж відстань між орбітами Юпітера і Сатурна.

Планети земної групи

Планети земної групи. Зліва направо: Меркурій, Венера, Земля і Марс (розміри в масштабі, міжпланетні відстані — немає)

Чотири внутрішні планети складаються переважно з важких елементів, мають малу кількість супутників, у них відсутні кільця. Значною мірою вони складаються з тугоплавких мінералів, таких як силікати, що формують їх мантію та кору, і металів (таких як залізо і нікель), що формують їх ядро. У трьох внутрішніх планет — Венери, Землі і Марса — є атмосфера; у всіх є ударні кратери і тектонічні риси поверхні, такі як рифтові западини і вулкани.

Меркурій

Меркурій (0,4 а.о. від Сонця) є найближчою до Сонця і найменшою планетою системи (0,055 маси Землі). У Меркурія немає супутників, а його єдиними відомими геологічними особливостями, крім ударних кратерів, є численні зубчасті укоси, що тягнуться на сотні кілометрів — ескарпи, що виникли, ймовірно, внаслідок припливних деформацій на ранньому етапі історії планети в той час, коли його період обертання навколо осі відрізнявся від періоду обертання навколо Сонця.

Меркурій має вкрай розріджену атмосферу. Вона складається з атомів, «вибитих» з поверхні планети сонячним вітром. Щодо великого залізного ядра Меркурія і його тонкої кори версії ще не отримали задовільного пояснення. Є гіпотеза, яка припускає, що зовнішні шари планети, що складаються з легких елементів, було зірвано внаслідок гігантського зіткнення[Джерело?], яке зменшило розміри планети, а також запобігло повному поглинанню Меркурія молодим Сонцем.

Венера

Венера близька за розміром до Землі (0,815 земної маси) і, як і Земля, має досить потужну атмосферу та товсту силікатну оболонку навколо залізного ядра. Є також свідчення її внутрішньої геологічної активності. Однак кількість води на Венері набагато менша земної, а її атмосфера в дев'яносто разів щільніша. У Венери немає супутників. Це найгарячіша планета, температура її поверхні перевищує 400 °C. Причиною такої високої температури є парниковий ефект у щільній, багатій на вуглекислий газ атмосфері. Не було виявлено ніяких однозначних свідоцтв геологічної діяльності на Венері, але, оскільки у неї немає магнітного поля, яке запобігло б виснаженню її існуючої атмосфери, це дозволяє припустити, що її атмосфера регулярно поповнюється вулканічними виверженнями.

171

Земля

Земля є найбільшою та найщільнішою серед внутрішніх планет. У Землі є один природний супутник — Місяць, єдиний великий супутник планет земної групи Сонячної системи. Серед планет земної групи Земля є унікальною (насамперед — гідросферою). Атмосфера Землі радикально відрізняється від атмосфер інших планет — вона містить вільний кисень. Питання про наявність життя де-небудь, крім Землі, залишається відкритим.

Марс

Марс менший Землі та Венери (0,107 маси Землі). Він має атмосферу, що складається головним чином з вуглекислого газу, із поверхневим тиском 6,1 мбар (0,6 % від земного). На його поверхні є вулкани, найбільший з яких, Олімп, перевищує розмірами всі земні вулкани, досягаючи висоти 21,2 км. Рифтові западини (Долина Марінер) поряд з вулканами свідчать про колишню геологічну активність, яка, за сучасними даними, скінчилася близько 2 млн років тому[. Червоний колір поверхні Марса зумовлений великою кількістю оксиду заліза в його ґрунті. Планета має два супутники — Фобос і Деймос. Припускається, що вони являють собою захоплені астероїди.

Пояс астероїдів

Астероїди — найпоширеніші малі тіла Сонячної системи. Пояс астероїдів пролягає між орбітами Марса та Юпітера, між 2,3 і 3,3 а.о. від Сонця. Вважають, що це залишки формування Сонячної системи, які не змогли об'єднатися у велике тіло через гравітаційні збурення Юпітера.

Розміри астероїдів варіюються від декількох метрів до сотень кілометрів. Всі астероїди класифіковані як малі тіла Сонячної системи, але деякі тіла, в даний час класифіковані як астероїди, наприклад, Веста і Гігея, можуть бути перекласифікованих як карликові планети, якщо буде доведено, що вони набули гідростатично рівноважної форми.

Пояс містить десятки тисяч, можливо, мільйони об'єктів більших одного кілометра в діаметрі. Попри це, загальна маса астероїдів поясу навряд чи більша однієї тисячної маси Землі. Небесні тіла з діаметрами від 100 мкм до 10 м називають метеороідами.

Карликова планета

Це настільки великі тіла сонячної системи, що власна гравітація надала їм форми, близької до кулястої, але (на відміну від планет) їм не вдалося розчистити околиці своєї орбіти від інших подібних тіл. Визначення карликової планети ухвалено Міжнародним астрономічним союзом на генеральній асамблеї 2006 року. Відповідно до резолюції Плутон втратив статус великої планети (і таким чином у сонячній системі залишилося лише вісім великих планет) і набув статусу карликової планети (разом із Церерою, Еридою, Макемаке та Хаумеа).

Астероїд

Переважна більшість орбіт нині відомих малих планет розташовано між орбітами Марса і Юпітера. Вони утворюють так званий головний пояс астероїдів. Більшість з них обертаються навколо Сонця в тому ж напрямку, що і великі планети, але їхні орбіти, здебільшого витягнуті та нахилені до площини екліптики.

Надра планет і деяких великих супутників (наприклад Місяця) перебувають у розплавленому стані. У планет земної групи і супутників внаслідок малої теплопровідності зовнішніх шарів тепловиділення невелике, його внесок у температуру поверхні порівняний із теплом, одержаним від Сонця. У планет-гігантів конвекція в їхніх надрах призводить до помітного потоку тепла з надр, що навіть перевершує потік, одержуваний ними від Сонця.

172

Венера, Земля і Марс мають атмосфери, що складаються з газів, які виділилися з їхніх надр. У планет-гігантів атмосфери являють собою безпосереднє продовження їхніх надр: ці планети не мають твердої чи рідкої поверхні. При зануренні всередину атмосферні гази поступово переходять у конденсований стан.

Комета

Комети рухаються, здебільшого, витягнутими орбітами, що близькі до параболічних. Деякі комети мають витягнуті орбіти порівняно невеликих розмірів — десятки і сотні астрономічних одиниць. У цих комет, названих періодичними, переважають прямі рухи, тобто їхнє обертання відбувається в тому ж напрямку, що й обертання планет.

Ядра комет за своїм елементним складом i хімічним складом споріднені до планет-гігантів: вони складаються з водяного льоду і льодів різних газів з домішкою кам'янистих речовин. Майже всі малі планети за своїм складом належать до кам'янистих планет земної групи. Тільки нещодавно відкритий Хірон, що рухається між орбітами Сатурна і Урана, ймовірно, подібний до крижаних ядер комет та невеликих супутників далеких від Сонця планет.

Уламки малих планет, що утворюються під час їхнього зіткнень одна з одною, іноді випадають на Землю у вигляді метеоритів. У малих планет, саме внаслідок їхніх невеликих розмірів, надра прогрівалися значно менше, ніж у планет земної групи, і тому їхня речовина зазнала лише невеликих змін від часу їхнього утворення. Виміри віку метеоритів (за вмістом радіоактивних елементів і продуктів їхнього розпаду) свідчать, що вони, а отже, і вся Сонячна система, існують близько 5 млрд. років. Цей вік Сонячної системи узгоджується з вимірами віку найдавніших земних та місячних порід.

Динамічні та фізичні особливості будови Сонячної системи вказують на те, що планети сформувалися з газопилової речовини, яка раніше утворювала протопланетну хмару навколо Сонця. Планети земної групи утворилися в результаті акумуляції кам'янистих твердих часток, а в планет-гігантів утворення почалося з акумуляції кам'янисто-крижаних часток, а потім на деякому етапі їхнього зростання доповнилося приєднанням газів, в основному водню і гелію.

Віддалені області

Питання про те, де саме закінчується Сонячна система і починається міжзоряний простір, неоднозначне. Ключовими в їх визначенні приймають два фактори: сонячний вітер і сонячне тяжіння. Зовнішня межа сонячного вітру — геліопауза, де гідродинамічний тиск сонячної плазми врівноважується міжзоряним[14]. Геліопауза розташована на відстані приблизно 100 а.о. Однак припускають, що область, в якій гравітація Сонця переважає галактичну (сфера Гілла) простягається в тисячу разів далі.

Знаки зодіаку

Знаки зодіаку — це певні рівні відрізки, на які за певною системою поділено річний шлях Сонця небосхилом.

Екліптика може бути поділена на різну кількість секторів різного розміру, проте історично домінуючим став її поділ на 12 рівних частин, які і називаються знаками Зодіаку.

Дванадцять знаків тропічного зодіаку. Кожна точка є початком знаку. Екліптика розділена на 30ºні сектори. Перетин небесного екватора і екліптики визначає точки рівнодення: перший градус Овна () і Терезів ().

У західній астрології астрологічні знаки є дванадцятьма 30° секторами екліптики, починаючи з точки весняного рівнодення (один з перетинів екліптики з небесним екватором), також знана як перший градус Овна. Порядок астрологічних знаків такий: Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козоріг, Водолій і Риби.

173

Поняття зодіаку відоме з часів вавилонської астрології.

З геоцентричної точки зору, дванадцять секторів екліптики складають астрологічну основу при визначенні координат небесних тіл, наприклад, Сонце у 23° Овна (23° довготи), Місяць у 7° Скорпіона (217° довготи), або Юпітер у Рибах 29° (359° довготи). Окрім небесних тіл, координати інших важливих астрологічних точок (а саме, Асценденту, МС, вершини решти астрологічних домів, Vertex) пов'язані не лише з екліптичною системою координат, а й з географічним розташуванням і часом.

На даний час різні системи астрології використовують різні підходи до вимірювання та поділу небосхилу, хоча традиційні назви знаків зодіаку і символи залишаються незмінними. Західна астрологія базує поділ екліптики на точках рівнодень та сонцестоянь (точки, пов'язані з найдовшим, рівними по тривалості і найкоротшим днями (тропічний рік)), в той час як ведична астрологія вимірює по екваторіальній площині (зоряний рік).

Спільною рисою всіх: західної (європейської), ведичної (індійської або Джйотиш) та азійської астрологічних традицій є особливе врахування Асценденту та знаку зодіаку, який внаслідок добового обертання Землі сходить з-за обрію на східному горизонті в момент, на який астролог розраховує карту (народження, події та ін.).

Знаки зодіаку у західній астрології

Насамперед кожен знак зодіаку пов'язаний з одним із класичних елементів, і за цією ознакою дванадцять астрологічних знаків зодіаку можна згуртувати в такий спосіб:

вогонь: Овен, Лев і Стрілець — гарячий, сухий

повітря: Близнюки,Терези і Водолій — гарячий, вологий

земля: Телець, Діва і Козеріг — холодний, сухий

вода: Рак, Скорпіон і Риби — холодний, вологий

У західній астрології кожен трипліцитет має декілька планетарних правителів. Знаки, які належать до одного трипліцитету, розташовані один стосовно одного під кутом 120°. Аспект між такими знаками називається трином (тригоном) і вважається потужним і гармонійним, так як об'єднує сумісні та подібні за якостями знаки, взаємодія між якими є природною, сприятливою та легкоздійснюваною. Класифікація відповідно до елемента має суттєве астрологічне значення; деякі астрологи починають інтерпретацію натальної карти, вивчаючи баланс елементів, враховуючи позиції світил, планет і кутів карти (особливо Сонця, Місяця і Асцендента), визначаючи, наприклад темперамент натива.

Усі знаки стихії вогню та повітря є чоловічими та денними, а усі знаки стихії землі та води є жіночими та нічними. Західна сучасна астрологічна традиція знаки називає чоловічі знаки позитивними, жіночі- негативними.

ГУТІРКИ АБО ГУРТКОВІ ЗАНЯТТЯ

Гутірки або гурткові заняття проводяться вихователями гуртків відповідно до графіку таборової програми або у вільний час між запланованими заходами.

Загальні правила роботи в групі

Цінування часу - За будь-якої програми тренінгу завжди існує ліміт часу. Всім учасникам потрібно бути уважними, не відволікатися від теми обговорення, прагнути дотримуватися

174

регламенту, говорити згідно з темою та без відволікань, висловлювати свою думку коротко й чітко.

Ввічливість - Сприяє створенню позитивної атмосфери взаємної поваги, також сприяє збереженню часу. Учасники, поважаючи себе та інших, мають говорити по черзі, не перебивати один одного, пам'ятаючи, що думка кожного цінна і необхідна для поповнення спільної скарбнички групового досвіду.

Позитивність-Учасникам завжди краще висловлювати позитивні ідеї, здійснювати позитивні дії, ніж ініціювати негативні прояви - це непродуктивне, заважає досягненню мети тренінгу.

Говорити від свого імені - Вислови на зразок "Всі так думають" не несуть конкретної інформації, найчастіше не відповідають дійсності, як правило, потребують багато часу для підтвердження чи спростування. Тому їх застосування на тренінгу вважається помилкою. Слід користуватися "Я- висловлюваннями" ("Я вважаю", "Я так думаю", "На мій погляд" тощо). Якщо потрібно навести не власну думку чи інформацію, потрібно послатися на конкретне джерело (людину, документ, книгу, статтю тощо).

Правило додавання - Нові вислови, думки додаються до тих, що були оприлюднені раніше, але не заперечують, не спростовують, не нівелюють їх. На одне запитання може бути багато різних відповідей, і кожний має право на власну думку та її висловлювання. Виняток становлять лише такі, які не стосуються теми тренінгу або принижують людську гідність (дискримінують когось за ознаками статі, національності, релігійних переконань, зовнішності, віку тощо).

Правило добровільної активності - Якщо для виконання якогось завдання тренеру потрібна особлива участь когось із учасників, присутні мають право пропонувати лише свою кандидатуру.

Конфіденційність - Всі учасники зобов'язуються у власних інтересах залишати в своєму колі і не виносити за його межі інформацію особистого характеру, яка може бути оприлюднена учасниками про себе в ході тренінгу.

Правило "СТОП" - Дає можливість будь-якому учаснику не виконати якусь тренінгову дію ("пропустити хід") без додаткових пояснень причин цього.

Правило підведеної руки - Сигнал про наявність повідомлення учасник подає лише мовчки, підводячи руку вгору.

Зворотній зв'язок - Зворотний зв'язок - це висловлювання учасників щодо своїх міркувань стосовно сенсу та способів вирішення завдань, власного стилю навчальної діяльності, пошуку ефективних шляхів вирішення проблем тощо. Такі висловлювання дають можливість учасникам пізнавати унікальний досвід інших людей, бачити себе їхніми очима. Тренер має стежити, щоб висловлювання були описовими, а не оцінювальними; конструктивними, мали позитивну спрямованість, не містили негативних вказівок тощо. За необхідності тренер повинен "вирівнювати ситуації", коригуючи висловлювання учасників, змінюючи акценти, наголошуючи на позитиві й конструктивні. Зворотний зв'язок здійснюється безпосередньо по ходу обговорення теми, виконання вправи чи завдання

ГУТІРКА № 1.

ЗНАЙОМСТВО

Мета: Основна ціль цієї зустрічі, створення сприятливих умов для роботи, атмосфери довіри, детальне ознайомлення з основними принципами та формами роботи в групі, прийняття правил роботи і краще знайомство учасників між собою.

1. Вправа «Знайомство».

175

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, сприяти згуртованості групи.

Обладнання: бейджі (ідентифікатори), маркери.

Хід вправи: учасникам ведучий пропонує написати на бейджику своє ім‘я, або те яким вони б хотіли, їх називали в групі. Прикріпити бейджик на грудях. Учасники по черзі представляють себе, вимовляючи своє ім‘я та якесь слово, яке характеризує їх, бажано, щоб це визначення починалось з тієї літери, що й ім‘я.

2. Ознайомитись з правилами роботи в групі.

Тренер повідомляє учасникам основні правила роботи: відвертість і щирість, відповідальність, повага до іншого, конфіденційність, активність, довіра, спілкування за принципом тут-і-тепер, саморозкриття та самоусвідомлення. Кожне правило пояснюється, якщо необхідно, обговорюється і приймається групою.

3. Вправа «День народження».

Мета: згуртувати групу, дати можливість дітям висловити образи.

Хід вправи: обирається іменинник. Всі діти дарують йому подарунки жестом, мімікою. Іменинник повинен відгадати, що йому дарують.

4.Вправа «Вислухай - поверни».

Мета: тренувати навички активного слухання та без оціночного сприйняття іншого.

Хід вправи: учасники без слів, встановлюючи конспект очима об‘єднуються в пари. Один із партнерів розповідає все, що хотів би повідомити про себе. Інший партнер слухає і через 3 хв. Переказує все, що почув, говорячи: „Я почув, що ти .». Через 5 хв. Міняються ролями.

Обговорення:

– Які почуття виникли?

– Що легше: слухати чи переказувати?

– Чи повністю була відтворена інформація?

5. Вправа «Інтерв’ю».

Хід вправи: тренер пропонує учасникам об‘єднатись в пари.

Завдання для роботи в парах: протягом 5 хв. потрібно взяти інтерв‘ю один в одного, щоб представити свого напарника в колі.

Основне правило цього інтерв‘ю – відповідати я змога повніше і щиро. Одночасно спробу ще краще розібратись у собі, адже питання розкривають особливості вашого характеру, звичок та інтересів. Після виконання цього завдання усі сідають в коло і протягом 1-2 хв. представляють свого партнера групі як людину, з якою разом проведуть 12 зустрічей.

Обговорення:

1) Що ви відчували коли слухали про себе?

2) Які враження виникли у вас під час виконання вправ?

176

ГУТІРКА № 2

10 звичок щасливих людей

Щасливу людину впізнаєш здалеку – вона заряджає оточуючих своїм позитивом і з впевненістю дивиться у майбутнє, оскільки точно знає, чого хоче, а ще краще – вона знає, що в неї все вдасться так, як треба. Секрети звичок щасливих людей опублікував у своєму блозі Ярослав Федорак, і цей чудовий список ми наводимо і в себе. Прочитайте його і візьміть на озброєння – може саме завдяки йому вам стане набагато краще

1. Щасливих людей зовсім не цікавить, що думають про них інші. Їх підхід дуже лаконічно окреслила Коко Шанель: ―Мені все одно, що ви про мене думаєте, тому що я про вас не думаю взагалі‖. Ви робите те, що вважаєте за необхідне. Можливо, ваші дії виявляться помилковими, але це ваш досвід і він безцінний! Всі поважають незалежних, впевнених у собі людей, які мають чітку життєву позицію. Це не означає, що такі люди не помиляються. Але це означає, що вони ніколи не оглядаються в пошуках схвалення чи осуду.

2. Вони вміють бачити ситуацію ―зі сторони‖. Ніщо у цьому житті не буває однозначним, тому дуже корисно вміти зберігати нейтралітет. Іноді це дуже складно. Китайська мудрість стверджує: Правильно чинить той, хто спостерігає за своїм життям відсторонено – як мавпа, яка сидячи на дереві спостерігає за сутичкою двох тигрів. Якась частина нас повинна залишатися такою мавпою, що дозволяє нам приймати правильні рішення і не витрачати сили там, де не варто вв‘язуватися у бійку.

3. Ні про що не шкодувати. Втрачені можливості, кохання, яке так і не відбулося, зрада друзів – все це не вартує нашого часу та енергії. ―Жаль за втраченим не повинен тривати більше п‘яти хвилин‖, – стверджує американський психолог Олаф Майнер.

4. Вміють дякувати. І йдеться тут не про чергову вдячність, а про ту, що йде від щирого серця. Щира вдячність здатна перетворити наше життя на справжнє чудо. Справа в тім, що коли ми дякуємо – ми фокусуємося не на тому, чого у нас немає, а на тому, що є, а подібне, як відомо, притягує подібне. Будьте вдячні і дякуйте навіть за те, чого ще не трапилося.

5. Зберігають відчуття новизни. Досягнувши чогось ми, як правило, радіємо цьому зовсім недовго, а потім відчуття новизни нас покидає. Але за нього потрібно ―вчепитися‖ руками і ногами. Запам‘ятовуйте моменти свого тріумфу. Радісні події повинні стати генератором ваших майбутніх перемог. Тому постійно викликайте у пам‘яті і знову переживайте всі відтінки щасливих емоційних станів. Ставити перед собою нові цілі і досягати їх – це прекрасно. Але дуже часто в гонитві за тим, чого ще немає, ми не встигаємо сповна насолодитися тим, що вже є! Саме це і робить нас нещасними.

6. Вміють над собою посміятися. Іронія – прекрасна якість. Але якщо людина може бути іронічною в ставленні до самої себе – вона невразлива! Психологи переконані, що саме самоіронія – найбільш достовірний критерій розвинутого інтелекту. Здатність щиро сміятися над самими собою притаманна тільки сильним духом та розумом людям, які не бояться жодних стереотипів чи упереджень. Вона напряму пов‘язана з радістю та оптимізмом.

7. Живуть ―у відділі сьогоднішнього дня‖. Так просто і геніально сформулював одну зі звичок щасливих людей американський психолог Дейл Карнегі. Люди, які живуть під тягарем минулих помилок та негативного досвіду, з одного боку, і під страхом пережити провал в майбутньому – з іншого – не живуть взагалі.

8. Ніколи не припиняють навчатися. Книги, подорожі, нові хобі, іноземні мови, бажання пізнати цей світ і ніколи не переставати дивуватися – це ще одна чудова звичка щасливих людей, тому що саме вона допомагає їм реалізовувати себе.

177

9. Ніколи не заздрять. Ми звикли порівнювати себе з іншими і співставляти свої успіхи з успіхами оточення. В здоровій конкуренції немає нічого поганого, втім, найчастіше вона переростає у відчуття незадоволеності самим собою та заздрості до людей більш успішних. Проте, на світі є тільки одна людина, з якою ви можете себе порівнювати – це ви самі в минулому. І якщо сьогодні ви зуміли стати хоча б трішечки кращими, ніж вчора – значить ви переможець і можете заздрити самі собі!

10. Правильно вибирають друзів. Роберт Грін у книзі ―48 законів влади‖ пише: ―Чужі страждання і нещастя можуть стати для вас згубними – емоційні стани настільки ж заразні, як хвороби. Вам може здаватися, що ви чините благородно, допомагаючи нещасній людині. Але дуже часто нещасні самі накликають на себе біди і можуть так само накликати їх на вас. Дуже важливо відрізняти людей, які дійсно потребують допомоги, і тих, які своїми діями, думками і поступками раз у раз викликають біду на свою голову. Найнебезпечніший (і найбільш заразний) тип – це люди, які завжди всім незадоволені і звикли вважати себе постійними жертвами. Біжіть від них як від чуми. Спілкуйтесь зі щасливими – і вони заразять вас щастям. Спілкуйтесь зі щедрими – і станете такими само. Якщо ж ви сумуєте – шукайте людей життєрадісних‖.

ГУТІРКА № 3

КОЛІР

Концепція кольору була вироблена Ґете: всі темні кольори заспокоюють, світлі збуджують. З темряви виходить першим синій колір, зі світла - жовтий. Це основні кольори, з них виходять інші.

Кольори можуть чинити фізичний (надто швидкоплинний) і психічний (при довгому спогляданні на певний предмет) вплив.

Кольори сприймаються через асоціацію, наприклад - синій - холодний. Від органу зору сприйняття кольору переходить на інші органи і доходить до тактильних відчуттів. Колір впливає на кров‘яний тиск - він підвищується від синього до зеленого, до жовтого і червоного (в сукупності і окремо), зворотний процес при зворотному представленні. Треба звертати увагу на форму - одні кольори поглинають форму (жовтий, білий), інші нею поглинаються (синій, чорний).

Всі кольори поділяються за типом руху:

- Ексцентричні (жовтий);

- Концентричні (синій квадрат викликає тривогу).

Кожен колір має безліч значень. Існує взаємодія кольору і часу - кожна епоха вибирає свій колір: сірий - пуританство і повоєнна Великобританія, Стародавній Рим - пурпур, як символ влади. Надто велика різноманітність кольорів - нація процвітає.

Існує також школа зцілення за допомогою кольору. Вперше над цим замислилися древні греки: проходячи через вікно храму колір розбивається на спектр, таким чином людина вбирала той колір, який хотіла. У Стародавньому Китаї на сонці лежали в червоному шовку - лікували сліди від віспи. У 18 столітті в Європі були поширені кольорові вітражі.

Якщо людина втомилася від одного кольору, то треба подивитися на протилежний, тобто стан змінюється на протилежний. Червоний завжди впливає на фізичний стан, жовтий - на розумовий, а блакитний - на емоції. Відповідно впливають і їх відтінки.

178

Обраний колір дає уявлення про поточний стан, колір, що відкидається, - інформацію про причини, які спонукають робити помилки. Наприклад, блакитний люблять люди, які віддають перевагу відпочинку, і не люблять трудоголіки.

Короткий тест

Перший колір, названий людиною, характеризує особистість у даний момент, другий колір є робочим, третій показує взаємини з оточуючими, як людина до них ставиться. 1. Білий колір

Цей колір боїться чорного. Викликає позитивні асоціації, тому що демонструється мала кількість забарвлення.

Позитивні характеристики:

Незайманість Повнота Самовіддача Відкритість Єдність Легкість Здатність виявляти приховане і хибне

Негативні характеристики:

Ізоляція Безплідність Нудьга Манірність Розчарування Відчуженість Білий колір характеризується досконалістю і завершеністю, демонструє абсолютне і остаточне рішення, повну свободу для можливостей і зняття перешкод.

Його фундаментальна якість - рівність, так як вік містить в собі всі кольори, вони в ньому рівні. Він завжди надихає, допомагає, вселяє певну віру (дає свободу). Якщо білого кольору багато - в силу вступають його негативні характеристики.

У міфології білий колір часто використовується в Африці - його носили жерці, - тому що він оберігав і давав можливість зачаровувати. Білий був кольором соціальної злагоди і миру. Якщо принести в жертву білу тварину - це пакт перемир‘я з богами (найкраще принести в жертву альбіноса - людину).

Якщо пофарбувати будинок всередині білим - в ньому буде світло, якщо пофарбувати в білий одвірки дверей - людина, заходячи, залишить своє зло зовні.

Білий дуже широко використовується в християнстві, як символ віри, чистоти, істинності і світлості.

Білий колір в одязі означає початок. Біла перука судді - символ справедливості. «Білий лицар» - символ порятунку. Білий халат (у лікарні) вважається також символом порятунку, стерильної чистоти. Білий колір управляє функціями ендокринної і зорової систем. Білий одяг робить шкіру набагато м‘якшою і ніжнішою.

Лікування білим кольором здійснюється тільки в сукупності з іншими кольорами - залежно від недуги.

179

Білий колір освітлює, оновлює всі кольори в організмі, допомагає прибрати скутість. Але! Не варто фарбувати у білий колір дитячі кімнати.

2. Чорний колір

Існує на противагу білому, поглинає всі кольори навколо і ніколи їх не випускає.

Позитивні характеристики:

Мотивоване застосування сили Творення Здатність до передбачення Змістовність Негативні характеристики: Руйнівність Придушення Депресія Порожнеча Використання сили як прояв слабкості та егоїзму Чорний завжди приховує в собі все, що несе, тобто він «загадковий» (часто використовується у фільмах жахів). Чорний колір пов‘язаний з цікавістю, він притягує до себе. Лякає (страх через загадковість). Чорний колір завжди кидає виклик, щоб людина спробувала звільнити свою суть, тобто людина повинна пройти через чорне, щоб пізнати, як багато в ньому білого. Чорний дає шанс відпочити, містить у собі обіцянку – «все буде нормально», надію, але при цьому треба пам‘ятати, що він не випустить вас таким, яким ви були раніше - він затягує, але не змушує що небудь робити. Коли настає депресія, то залишаються тільки негативні характеристики чорного кольору. Він завжди, як і смерть, говорить про тишу і спокій, означає закінчення. У міфології також широко використовується в Африці - пов‘язаний з сезоном дощів (колір дерев і води) - позначає почуття невідомості, загадковості, працьовитості. Принесення в жертву чорну тварину - виклик дощу. Перевага чорного в одязі - брак чи відсутність у житті чогось дуже важливого - людина закривається чорним кольором. З чорного треба виходить поступово, розбавляючи його іншими кольорами. Чорний і білий кольори разом гасять один одного і вже не несуть своєї первісної інформації, не чинять тиск на психіку. Слід звертати увагу на вік, в якому відкидається чорний колір. Як правило, чорний колір обирається, коли настає депресія і відкидаються оточуючі. 3. Сірий колір Позитивні характеристики: Інформованість Розсудливість Реалізм З‘єднання протилежностей Негатівні характеристики: Страх втрати

180

Меланхолія Хвороба Печаль Депресія Сірий колір поєднує в собі протилежні якості чорного і білого, отже, почуває себе непотрібним і чужим і ніколи не стане першим (тому що у нього немає до цього внутрішнього прагнення). Єдина мета - стабільність і гармонія (через виснаженість і втому). Сірий колір вважається самотнім, тому що живе на межі чорного і білого. Люди, які віддають перевагу сірому кольору, не вірять, що емоції можуть щось вирішити, не вірять в щирість емоційних переживань; вважають, що емоції можна проявляти лише в певних обставинах (але тільки не зараз). Звідси їхня емоційна стриманість і, отже, виснаження. Сірий колір завжди стабілізує процеси навколо, але завжди виглядає роздвоєним, завжди почувається погано. У негативному значенні кольору для нього ніколи немає майбутнього - він старий, хворий, нікому не потрібен, йому завжди чогось не вистачає. У своєму позитивному значенні сірий колір впевнений що найкраще - попереду, але нічого для цього не робить. У міфології і мистецтві сірий колір мало використовується. Якщо сірий колір переважає в одязі - людині властиво прагнення знайти ідеальні почуття, відчуття (позитивні почуття, що дають внутрішню гармонію і відпочинок). Цей колір дає силу тому, хто слабкий і вразливий. Одяг дає можливість бути вільним і добре заспокоює нерви. Як правило, такий колір надягають при нервовому виснаженні. Сірий колір на тілі (шкірі) говорить про хворобу. Відтінки Світло - сірий діє дуже легко, виражає волю і піднесений психоенергетичний стан, готовність до контактів, добре заспокоює, утихомирює і тіло і розум (прагне до білого). Стиль його руху - неприкаяність (колір привидів). Темно - сірий впливає спокійно і важко, збудження в ньому загальмоване і приглушене. Людям, які віддають перевагу темно-сірому, властива підвищена чутливість, у них домінує потреба в душевному та фізичному задоволенні. Цей колір висловлює постійну боротьбу розуму з безпричинною тривогою (він позбавлений внутрішньої енергії - характеризується такими виразами, як «підрізані крила», "убитий, поламаний, але ще живий"). Такі люди страждають від своєї чутливості і відхиляють чуттєві сердечні зв‘язки, тому що не можуть витримати напливу енергії. Чорний, білий і сірий - ахроматичні кольори. Загальне правило для всіх кольорів - якщо використовується 3 кольори, то обов‘язково використовується ще один з ахроматичних кольорів. 4. Сріблястий Він виходить з сірого, висловлює прагнення до свободи і спробу подолати всі обмеження. Позитивні характеристики: Освітлення Відображення Проникнення Неупередженість Плавність Сильне бажання Негативні характеристики:

181

Лукавість Ілюзорність Брехливість Божевілля Сріблястий колір відрізняється стійкістю і зменшує хвилювання. Він завжди повільно струменіє, звільняє від емоційної скутості, відрізняється здатністю проникати скрізь. Володіє умінням припиняти суперечки (через власну неупередженість) і вказує на те, що людина любить фантазувати. У своєму негативному значенні сріблястий колір зазвичай пов‘язаний з нездатністю приймати рішення, з самообманом, ілюзіями з приводу подій («не знаю - чи то вже прийшов, чи то вже йду»). Сріблястий колір часто пов‘язують з місячною доріжкою. Людина, що любить цей колір, не сприймає відповідальності. У міфології сріблястий колір пов‘язували зі срібною ниткою, що скріплює душу і тіло. Лікування за допомогою сріблястого кольору: він заспокоює нерви, нормалізує роботу залоз внутрішньої секреції, впливає на роботу нирок. 5. Перловий колір Він символізує розкіш, додає сили, може очищати розум. Властивості цього кольору виходять з самих перлів: він відкривається тоді, коли йому самому подобається те, що відбувається навколо, звідси його замкнутість, загадковість внутрішня теплота. Людина такого характеру не терпить настирливості і воліє мовчати, вона зовні замкнута і недоступна – «собі на розумі». На оточуючих така людина виробляє в основному негативне враження. У лікуванні цей колір сприяє травленню. 6. Червоний колір Позитивні характеристики Лідерство Завзятість Боротьба за свої права Творення Динамічність Наполегливість Першопрохідство Негативні характеристики Фізичне насильство Хтивість Нетерпимість Жорстокість Руйнування Упертість Червоний колір уособлює могутність, прорив, волю до перемоги, він завжди домагається того, чого хоче (залежно від відтінку - спосіб досягнення). Він завжди в русі, завжди джерело енергії. Червоний колір любить бути першим, але не завжди може ним бути - це залежить від руйнівних якостей. Девіз цього кольору – «нехай виживе найсильніший». Червоний колір змушує насторожитися під час небезпеки, символізує пристрасть, збуджує пристрасність, тобто пристрасно любить, пристрасно ненавидить і пристрасно вірить. Таким чином, йому властива максимальність в почуттях. Червоний колір завжди практичний і не любить ходити колами (ніколи не вмовляє - приходить і бере); горить бажанням кудись потрапити. Він схильний до імпульсивних

182

вчинків, без попереднього обдумування - так званий «слон в посудній лавці». Цей колір змушує бути активним у всьому, надихає і дає сили для продовження розпочатого; уособлює перемогу, здатність вірно нанести удар. Червоний колір управляє сексуальними взаєминами, діє в цьому аспекті сильніше, ніж релігія. Він штовхає до статевого зближення навіть якщо немає істинного потягу. У позитивному аспекті - пристрасть, в негативному - збочення. Червоний шукає справедливості, але задовольняється тільки її видимістю. У зв‘язку з високою активністю - хороший реформатор. Таку людину треба постійного переконувати, що він перший, якщо ні, то він все зруйнує, затягне війну, не думаючи про жертви (він егоїст). У позитивному аспекті така людина - солдат, що віддає життя за мету; в негативному - тиран і вбивця. Цей колір завжди привертає увагу, він демонстративний. У міфології червоний колір використовується дуже багато: Бог війни в червоному (аспект жорстокості); в Африці - означав «я тебе люблю безмірно», в червоне одягали в Африці царів і вождів (тільки вони могли винести смертний вирок), червоний колір пов‘язували зі спекотною порою року і втратою самовладання. У хрестоносців в геральдиці висловлював любов до Бога, ближніх, але також лють і жорстокість. У християнстві червоний - символ пишноти, пролитої крові. У стародавніх племенах тіло померлого фарбували у червоний колір - активність і після смерті. Червоний колір сприяє роботі залоз внутрішньої секреції, виробленню адреналіну, пов‘язаний з органами розмноження, впливає на температуру тіла (підвищує). Робить м‘язи еластичними, а суглоби рухливими. Відтінки Пурпуровий сильно стимулює чуттєвість, діє сильніше, ніж червоний. Проблеми, викликані цим кольором - схильність до прийняття безповоротних рішень і фанатизм (люди прагнуть підкорити тільки найвищі вершини). Малиновий - в ньому присутній легкий блакитний відтінок; цей колір не бореться з життям, а любить його, не вірить у результативність боротьби, а йде і бере бажане. Як правило, має справу з індивідуальністю. Але володіє масами. Такі люди вкрай щирі і вірять в силу слів. Проблеми цього кольору - імпульсивність і непередбачуваність. Вогняний - у ньому є жовто - оранжевий відтінок; відрізняється надзвичайною ретельністю, спрямовується вперед, незалежно від поставленої мети (жовтий). Відрізняється силою волі і запалом. Його проблема - він дуже палкий у своїй старанності - залишає за собою випалену землю, спалює і себе. Червоно - коричневий відрізняється спокійною упевненістю в собі, ентузіазмом, не розрахованим на створення зовнішнього враження (коричневий гасить демонстративність). При підвищеній перевазі цього кольору констатується перевтома та виснаження. Головна проблема - недостатня цілеспрямованість. Темно - бордовий (майже коричневий) успадкував від червоного силу волі, а від коричневого - схильність до глибоких роздумів. Його проблема - здатність зациклюватися на давно минулих неприємних подіях. Темно - червоний. Люди, які віддають перевагу такому кольору, дуже часто задаються питанням – «навіщо це потрібно?»; Їх характеризує приказка – «Бог дає горіхи тільки беззубим мавпам». Ці люди зайво поблажливі, особливо - в сексуальних стосунках (потурання). У той же час поблажливість може перерости в жорстокість. Проблема - інертність і пасивність. Червоно - фіолетовий. Така людина не визнає рабства; все, що йому потрібно, бере делікатно й обережно; страждає синдромом – «раніше було краще, ніж зараз», тобто живе в основному минулим. Цей колір покращує самопочуття. У негативному аспекті - знеособленість і відсутність індивідуальності.

183

У Люшер-тесті червоний - бажання жити повним життям, прагнення до нових вражень, працьовитість, відсутність бажання зараз відпочивати. Заперечення червоного інтерпретується як перезбудження, психічна та фізична виснаженість. У підлітків - при настанні піку сексуального розвитку. 7. Рожевий колір Позитивні характеристики: Дружелюбність Жіночність Зрілість Негативні характеристики: Легковажність (ослаблення впливу червоного) Виставлення себе на показ Рожевий колір означає романтичність, доброту, любов, пристрасність. Чим він блідіший, тим сильніший прояв любові. Викликає відчуття комфорту, заспокоює, позбавляє від нав‘язливих думок, допомагає під час кризи. Але! - йому властива надмірна чутливість. Колір орхідеї (світло - ліловий) в позитивному аспекті - виокремлення яскравої індивідуальності, в негативному - зайва екзотичність, непохитність, девіз – «все або нічого». 8. Жовтий Позитивні характеристики: Спритність Кмітливість Оригінальність Радість життя Сприйнятливість Терпимість Чесність Впевненість у собі Справедливість Свобода Радість Веселощі Негативні характеристики: Уїдливість Сарказм Віроломство Неуважність Любов до балачок Критичність Нетерпимість Схильність до засудження інших Колір пліток (жовта преса) Жовтий колір поширюється на всі сторони, уособлює розум, вплив домінанти. Він гнучкіший, скрізь проникає, допомагає подолати труднощі, сприяє концентрації уваги (тому бажано здавати іспити у жовтій кімнаті). Під впливом жовтого кольору швидко приймаються рішення і миттєво виконуються. Люди,

184

які віддають перевагу цьому кольору, не люблять дурнів, борються з іншими за допомогою слова, люблять щоб ними захоплювалися, не люблять бути загнаними в кут. Їм властиві висока самооцінка, впевненість в собі, діяльність. Жовтий символізує інтуїцію та кмітливість. У міфології жовтий уособлює собою Сонце, тепло, весну та квіти. У євреїв жовтим кольором таврували, поєднання жовтого і чорного - небезпека (розмальовка тигра, знак радіації), в народі - жовті тюльпани - символи розлуки. Для лікування - проти меланхолії - цибулини лілії, проти захворювання нирок - безсмертник. Для «підвищення» краси - настій з жовтих квітів (також їм лікують жовтяницю). В одязі, якщо жовтий переважає, - «більше нема чого одягти», «купив – носи». Якщо хочеться носити жовтий колір - символізує встановлення внутрішньої гармонії, порятунок від неприємностей, бажання на щось свідомо впливати (не можна вдягати при прийомі на роботу). Основна потреба людей, що віддають перевагу жовтому кольору - розкритися, показати себе; вони шукають вільних відносин, щоб розділити внутрішнє напруження і досягти бажаного. Жовтий колір позбавляє від удаваної сором‘язливості і думок типу «я недостатньо хороший»; викликає позитивні асоціації у рекламі. Відтінки Червоно - жовтий: у ньому вплив жовтого робиться вагомішим. Висловлює стихійність та імпульсивність, знищення. Жовтий скеровує силу червоного. Лимонно - жовтий: жорстокість і нестримність; має протимікробну дію. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, володіють нестандартним мисленням, проникливістю, критичністю, завжди себе контролюють, уникають критики і компрометуючих ситуацій. Цей колір вибирають фригідні жінки і імпотенти (але не 100%). Світло - жовтий: схильність уникати відповідальності, схильність до симуляції. Блідо - жовтий: свобода від рамок. Коричнево - жовтий (медовий): об‘єднується легкість жовтого і тяжкість коричневого. Потреба у щасливому і повному, насолода становищем. Золотий - це колір слави, неминучої перемоги. Не приносить себе в жертву і не приймає жертв, залишається самим собою (йому нічого не треба). Позитивний аспект - зрілість, досвід, мудрість, життєздатність, невичерпні ресурси; негативні аспект - песимізм, обмеженість, безчестя. Золотий німб над головою - символ всепрощення і спосіб долати всі перешкоди. Золото об‘єднує скромність дитини і мудрість істинного правителя. Але! - він може провокувати на конфлікти. 9. Оранжевий колір Позитивні характеристики Сила Невичерпна енергія Волелюбність Хвилювання Терпимість (гасить агресивність червоного) Негативні характеристики Всепрощення Нарочитість Висока зарозумілість (демонстративна поведінка)

185

Цей колір відповідає за задоволення різних здібностей, постійно тримає в тонусі; має всі можливості червоного, але без агресії. Його сила діє дуже м‘яко. Вплив, який чиниться ним, є теплим, радісним і збуджуючим. Вітальна сила червоного дозволяє помаранчевому витісняти всі кольори. Цей колір пов‘язаний з прагненням до досягнення самоствердження. Помаранчевий колір - колір теплоти, блаженства, напруження, але в той же час - м‘якого блиску призахідного сонця. Він завжди радує око і сприяє гарному настрою. Практично завжди має благотворний вплив, тому що показує радісні сторони життя (на відміну від синього). У психодіагностику за допомогою оранжевого розрізняють червоно-жовтий і жовто-червоний. Позитивне ставлення до червоно-жовтого у гіпертимних людей. Вони блискуче, але нерівномірно обдаровані; дивують навколишніх своєю гнучкістю і багатосторонністю своєї психіки, вони часто обдаровані художньо. Мають добротою, чуйністю; як правило знаходяться в доброму настрої. Але! При цьому для них характерна поверховість, нестійкість інтересів, постійна потреба в захопленнях. Жовто-червоному кольору віддають перевагу люди з циклоїдним типом акцентуації. Їм властива періодична зміна стану збудження і депресії. У кельтів богиня молодості і кохання - в жовто-червоному одязі (їй належать молодильні яблука). Войовнича сила Марса і Сатурна, - помаранчевий також символізується і з вулканами - струмуюча енергія. У психотерапії помаранчевий зміцнює волю; підтримує сексуальність, активізує роботу залоз внутрішньої секреції. Помаранчевий регулює обмінні процеси, лікує сечостатеву систему, покращує кровообіг і колір шкіри, благотворно діє на травлення, загострює апетит і викликає відчуття ейфорії. Він надає підтримку в разі тяжкої втрати або горя; вносить втрачену рівновагу. У перший момент при втраті людина відкидає цей колір, тому що не може зрозуміти того, що сталося, вважаючи це несправедливим. Колір слід уводити поступово. Оранжевий дає здатність щось робити і вважається одним з кращих кольорів у психотерапії. 10. Зелений колір Позитивні характеристики Стабільність Прогрес Обов‘язковість Негативні характеристики Егоїзм Ревнощі Іпохондрія (постійне відчуття хвороби) Зелений колір походить від злиття синього і жовтого, при цьому взаємодоповнюються якості того й іншого. Звідси з‘являється спокій і нерухомість. У зеленому завжди закладена життєва можливість, він не володіє діючою ззовні енергією, але містить у собі потенційну енергію - не спочиває, а відображає внутрішній напружений стан. Він виражає відношення людини до самої себе; нічого не вимагає і нікуди не кличе (дивиться повз усіх). У собі приховує всі свої таємниці, надихає стабільність. Символізує процвітання і нові починання. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, як правило, бачать обидві сторони ситуації, уміють зважувати і оцінювати шанси на сприятливий результат; вміють притискувати своїм авторитетом, відрізняються високою працездатністю. Вони пам‘ятають тільки те, що потрібно, при цьому вони схильні допомагати іншим людям, навіть на шкоду собі. Вони привітні, але дуже потайливі, у них є свій власний світ, який вони нікому не розкривають.

186

У негативному аспекті це колір безмовного схвалення і безнадії. Це колір, на який не можна довго дивитися - викликає нудьгу, тому що нічого не дає. В лікуванні - чинить сприятливу дію на людей, які страждають на клаустрофобію. Зелений нейтралізує дію інших кольорів; допомагає розсіювати негативні емоції. Приносить спокій і умиротворення, допомагає сконцентруватися і прийняти рішення, допомагає під час шоку і володіє снодійною дією. Відтінки Чим більше синього, тим сильніший, холодніший і напруженіший вплив кольору. Чим більше жовтого, тим легше і гармонійніше діє колір. Синьо-зелений (бірюзовий) - найбільш холодний з усіх відтінків, використовується при створенні освіжаючої прохолоди, колір стерильності. Темний синьо-зелений - відкидається при нервовому виснаженні; уособлює жорстокість і тяжкість, створює відчуття ізоляції. Йому віддають перевагу люди, які пред‘являють до себе занадто жорсткі вимоги, зводять свої погляди в принцип і домагаються його дотримання з непримиренною послідовністю. Жовто-зелений - прихована енергія, яка була в зеленому, звільняється. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, прагнуть встановлювати якомога більше контактів, постійно хочуть зустрічатися з іншими людьми, пізнавати нове. Поряд з білим цей відтінок справляє враження суворого і ділового, як правило його прагнуть розбавити сірим - прибрати нав‘язливість. Коричнево-зелений (зелений + чорний + жовтий + червоний) - виражає чуттєву пасивність. Такі люди хотіли б насолоджуватися станом, що благотворно впливає на почуття і сприяє відпочинку; шукають збудження за допомогою насолоди. Чим темніше зелений, тим більше замкнута людина. Зелений колір люблять ті люди, які прагнуть завдяки твердості і стабільності придбати манеру впевнено триматися. Прагнуть до впевненості. Зелений відкидається при фізіологічному виснаженні. 11. Синій колір Це - концентричний колір, він присвячує все тільки собі. Позитивні характеристики Організованість Непохитність Ідеалізм Сила духу Негативні характеристики Фанатизм Підпорядкованість У цього кольору «немає дна», він ніколи не закінчується, він затягує в себе, п‘янить. При цьому сила кольору недооцінюється. Він створює передумову для глибокого роздуму над життям; кличе до знаходження сенсу, істини. Але! - не дає відповіді в розумінні сенсу життя; вганяє в меланхолію, слабкість. Викликає не почуттєві, а духовні враження. Синій колір - це сталість, завзятість, наполегливість, відданість, самовідданість, серйозність, строгість. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, намагаються все привести до ладу,

187

систематизувати. Вони завжди мають власну точку зору; віддані тому, що роблять, їх відданість людям може доходити до рабства. У міфах - синій колір - це божественний прояв, колір загадковості та цінності. Синій колір - втрата реальності, марення, фанатизм. У синій колір одягнені маги й чарівники. У середньовіччі, люди, що ходили в блакитному, знали істину. У Стародавньому Єгипті піраміду зсередини фарбували синім кольором. Жук - Скоробей синього кольору. Будда і Крішна - синього кольору. Синій колір у прапорах - свобода, об‘єднання, приналежність до великого цілого. Лікування - сприяє відновленню нервової системи, допомагає при неуважності, при посиленому серцебитті, при розладах кишечнику, нервовому перенапруженні, вгамовує розбурхані пристрасті, гасить емоції, знижує артеріальний тиск. Люди, які відчувають тривалий стрес, напругу, відкидають синій колір. Його також, як правило, відкидають і курці. Вибирають синій колір ті, хто втомився від напруги, хто хоче гармонії з оточуючими, зі своєю нервовою системою. Відтінки Блакитний - колір безпечності, він заспокоює, випромінює надійність, але при цьому, дивлячись на нього, неможливо зосередитися. Він не сприяє розвитку уяви. Знижує напругу, комфортний. Це колір «спокійної емоційності»; дає можливість бути поза межами суспільства, розширює простір. Але! - сповільнює зростання і розвиток. Це - колір мрій і сподівань, колір миру і злагоди. Темно - синій (індиго) колір сновидінь. Він дуже глибокий, призводить до депресії, чинить гнітючу дію, занепокоєння, зайву серйозність, смуток, печаль. Викликає потребу у фізіологічному спокої і задоволеністю у світі. Заперечення цього кольору - при небажанні розслабитися і відпочити. 12. Коричневий колір Позитивні характеристики: Надійність Здоровий глузд Негативні характеристики: Депресія Розчарування Це - затемнений жовто - червоний колір: імпульсивна життєва сила червоного стримується, завмирає. У коричневому залишається життєвість, яка втратила свою активність. Висловлює життєві відчуття тіла. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, бажають фізичного відпочинку, спокою. Ігнорується стан здоров‘я при відкиданні коричневого кольору. Коричневий колір уособлює стабільність, відданість (при прийомі на роботу робить позитивний вплив); він увесь на поверхні. Заспокоює, підтримує під час тривоги, хвилювань. Вибирається при нервовому виснаженні, коли людині здається, що ситуація конфлікту нерозв‘язна. Відкидається коли людина хоче знайти свою індивідуальність, піти від інстинктів тіла, перестати від них залежати. При цьому людям потрібні категоричність і увага. Відтінки Жовто - коричневий: колір працьовитості і строгості. Кремовий чинить м‘який вплив, розширює простір, полегшує сприйняття дійсності, дає впевненість, що все буде в порядку.

188

13. Фіолетовий Утворюється червоним і синім, які гасять один одного. Червоний знаходить свій сенс у синьому, а синій - свій зміст у червоному. Звідси - завуальоване збудження. Це колір вагітних. Позначає чуттєвість, яка стоїть на межі індивідуальності і визначається як сугестивність. Це - колір ідеалізму, сприяє підвищенню самооцінки. У міфах - в середньовіччі - колір каяття. У персні кардинала - фіолетовий аметист - символ стриманості. Фіолетовий - важкий колір. Його треба розбавляти золотом, інакше він може призвести до депресії. Не рекомендується в роботі з дітьми; знижує пульс. Приймається 75% дітей, які не досягли статевої зрілості, 85% - розумововідсталими. Цей колір люблять гомосексуалісти; через завуальованість - обирають вагітні. Перевага - при потребі в ідентифікації з кимось, сентиментальності. Такі люди повністю віддаються своїм відчуттям. Також цей колір вибирають люди нижчих прошарків, тому що не можуть знайти в собі сили реалізуватися. Цей колір відкидається через схильність до чуттєвості та еротики, такі люди бояться втратити незалежність, у них присутній раціональний контроль своїх емоцій, також критичний погляд на власні емоції та дії. Відтінки Темно-фіолетовий символізує грубість і владність. Ліловий (світло - фіолетовий) заспокоює при тривозі, символізує інтуїцію; чинить м‘який неінтенсивний вплив, покращує зір (квіти братики - Анютині вічка - сприяють цьому). Бузковий - марнославство, незрілість, вибирається в підлітковому віці.

ПОЄДНАННЯ КОЛЬОРІВ

Жовто-зелений висловлює прагнення знайти повагу у своїх очах і в очах оточуючих, вся діяльність спрямована на завоювання уваги.

Помаранчево-чорний висловлює небезпеку, страх (чорний колір поглинає).

189

Жовто-чорний це поєднання приємне, але жовтий - потреба реалізуватися, з‘єднуючись з чорним, витікає в "реалізацію ні в що" - це поєднання самогубців.

Червоно-жовтий виражає активність.

Червоно-чорний виражає агресію.

Чорно-зелений - ці кольори самі для себе.

Коричнево-зелений висловлює посидючість, роздуми, не веде до активності.

Помаранчево-білий: сила помаранчевого стримується білим.

Синьо-білий висловлює спокій.

Коричнево-синій призводить до нескінченного тілесного відпочинку.

ІНТЕР’ЄР Білий - слід уникати в лікарнях і дитячих.

Жовтий - кращий у салоні літака, на кухні, екзаменаційних аудиторіях.

Коричневий - створює затишок але тягне відпочивати - не можна використовувати в бібліотеці, добре використовувати в суді (як колір непорушності).

Синій - кращий для залів засідань - сприяє організованості; негативний для дитячих кімнат - викликає меланхолія.

Червоний - позитивний в кав`ярнях (клієнти швидко йдуть).

Блідо-блакитний позитивний у ванній кімнаті, в спальні, допомагає стримувати емоції вболівальників.

Темно-зелений - позитивний в нежилих кімнатах, в бібліотеці, тобто там, де проводять багато часу.

Блідо-рожевий (персиковий) бажано використовувати в спальні, кімнаті відпочинку (легко вставати вранці); викликає затишок і комфорт, але не затягує.

ГУТІРКА № 4

„ГОЛОДОМОР”

1. Підготовча вправа:

Перегляд фільму про Голодомор.

Всім дітям роздаються свічки (або квітки) та зачитується:

Український народ — сучасні та майбутні покоління, а особливо молодь — повинна знати своє минуле правдиво.

У пік голодомору українські селяни вимирали в темпах:

190

17 людей за хвилину,

1,000 людей за годину,

25,000 людей на день

2. Обговорення даної теми:

Всі діти розходяться на місце призначене їхнім гуртком для гурткових занять і сідають в коло. Провідник питається чергово:

Що значить Голодомор?

В які роки відбувся Голодомор?

Скільки людей загинуло?

Від чого помирали люди?

Де був центр Голодомору?

1. З’ясування (Вихователь надає інформацію):

Що таке голодомор 1932-33 рр.?

Коли дослідники говорять про голодомор 1932-33 рр., мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за цих 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинуло мільйони людей. Пік голодомору прийш на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня.

Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.

У Вінницькій, Одеській і Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів. У Донбасі - у 3-4 рази. Фактично, голод охопив увесь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. В таких же маштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного

Кавказу та Поволжя, де жили українці.

Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. Але, в будь-якому випадку, мова йде про МІЛЬЙОНИ безневинних жертв. З урахуванням непрямих жертв, за приблизними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів людей.

Причиною голодомору стала ПОЛІТИКА сталінського режиму, щодо українців як нації і, зокрема, щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави над всіма верствами населення. Політика безвідповідальних експериментів з метою побудови щастя для усіх „в єдиній окремо взятій країні‖, яка

191

передбачала, зокрема, злиття усіх націй і народностей СРСР в єдиний „радянський народ‖ з уніфікованою свідомістю та здійснення швидкого „індустріального стрибка‖ за рахунок „мобілізації‖ внутрішніх ресурсів.

На практиці, це означало фізичне винищення усіх класових та національних „ворогів‖ сталінського режиму, тобто людей, які мали свою думку щодо розбудови „світлого майбутнього‖. Головним аргументом здійснення цієї політики нерідко ставав терор. Зокрема, терор голодом. А Україна була головним полігоном „вирішення національного питання‖ та проведення індустріалізації...

Для зміцнення своєї влади тоталітарний режим знищував усіх, хто міг хоч якось порушити монополію тоталітарної держави на право вирішувати, як має жити держава. Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби, була неабиякою загрозою для цього тоталітарного режиму.

Тому, не змігши вирішити національне питання через політику „коренізації‖, Сталін вдався до відкритої війни проти народу.

Щодо індустріалізації, то в ній самій, в її меті – швидкому промисловому розвитку країни – нічого поганого не було. Але методи, якими вона проводилася, повністю спотворили ідею і звели нанівець всі позитивні результати, бо вони були куплені ціною крові. Щоб отримати валюту для закупівлі промислового обладнання, Сталіну була потрібна ефективна машина видобування товарів на експорт, насамперед – хліба. Для цього він організував економічно необґрунтовану колективізацію сільського господарства, яка, фактично, знищила найкращі господарства разом з господарями і призвела до багаторічної руїни. Українські селяни намагалися опиратися такій політиці. Через це мільйони з них впали жертвами в нерівній боротьбі.

3а. Спогади очевидців трагедії:

В селі 1933 році померло 600 чоловік, в більшості хат були мертві. Ховали у домовинах і без них. Урожай був, але ходили по хатах спеціальні бригади по викачці хліба, ходили із щупами і шукали хліб. Я лежала на печі і піді мною було зерно. Мене зігнали з печі і забрали зерно. Щоб врятуватись, люди товкли кукурудзяні качани, варили суп з акації, їли гнилу торішню картоплю.” (Із спогадів очевидців.)

192

Художник: Василь Касьян

Художник: Богдан Певний

Художник: Софія Налепінська –Бойчук

Художник: Михайло Дмитренко

У 1988 році Конгрес США, а у 1989 р. Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932-33 рр. актом геноциду проти української нації. На вересень 2003 р. офіційні документи з приводу голодомору прийняли у Бельгії, США, Канаді, Аргентині і Країні Басків (Іспанія).

Проблема визнання голодомору 1932-33 рр. в Україні злочином проти людства розглядається на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН.

15 травня 2003 р. Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932-33 рр. актом геноциду.

193

3.б Всі учасники гутірки запалюють свічки та відбувається хвилина пам‘яті жертв Голодомору.

4. Закриття

Вихователь нагадує всім, що 26 листопада – День Жалоби за жертвами голодомору 1932-33 рр.

Чи хтось має якісь питання, зауваження чи думки, щодо даної теми?

Список використаної літератури

1. Голодомор в Україні 1932-33 років.//Матеріали Посольства України у Фінляндській Республіці. дреса статті -

http://www.geocities.com/finukr/golodomor.htm

2. Кульчицький С. Причини голоду 1933 року в Україні - 2.// Дзеркало тижня № 38 (463) Субота, 4 - 10 Жовтня 2003 року.

3. Кульчицький С. Скільки нас загинуло під час голодомору.// Дзеркало тижня № 45 (420) Субота, 23 - 29 Листопада 2002 року.

ГУТІРКА № 5.

«ШКІДЛИВІСТЬ АЛКОГОЛЮ»

Особливо важливо на початку табору, щоб гутірки проводилися в той самий час, в тому самому місці, і щоб мали певну схему для всіх вихователів.

1. Підготовча вправа:

Всім відомо, що алкоголь має шкідливу дію на організм людини. Сьогодні ми трошки торкнемося цієї теми та спробуємо дізнатися чому це саме так.

2. Обговорення даної теми:

Всі діти сідають в коло та провідник питається чергово:

Що таке алкоголь?

На які органи організму людини діє алкоголь?

Що може трапитися внаслідок алкогольного сп‘яніння?

Чи існує залежність від алкоголю?

3. Вияснення (Вихователь надає інформацію):

Людина, що ніколи не вживала наркотиків, алкоголю, нікотину, не відчуває в них і потреби. Більш того, перше знайомство з ними буває дуже неприємним. Усі курці або п'яниці

194

пам'ятають відчуття огиди, нудоти, головного болю після першої чарки та сигарети. Виняток становлять лише наркотики, які навіть позбавляють від сильного болю, щоправда, тільки на певний час, але саме із цією метою їх використовують у медицині. Уживання без медичної необхідності дуже швидко призводить до наркоманії, хоча медична необхідність за тривалого вживання призводить до того ж результату.

За умови тривалого вживання алкоголю організм звикає до постійного отруєння, й людина починає відчувати позитивні емоції, ейфорію - піднесений настрій. Здається навіть, що після чарки стаєш сильнішим, сміливішим і красивішим, словом, усе навколишнє постає в рожевому кольорі. А насправді це все - самообман. Бо п'яна людина й слабкіша, й менш спритна, й нерозсудлива, тому не розуміє справжньої небезпеки й переоцінює свої можливості. Через те випадки каліцтва й навіть загибелі найчастіше трапляються саме внаслідок сп'яніння. Мабуть, не треба казати, що й зовнішній вигляд у п'яної людини не викликає поваги до неї.

Кожні 100 гр. горілки, 200 гр. вина, 0,5 літра пива вбивають 7500 активно працюючих клітин головного мозку.

4. Гутірка (5 хв. вихователь розповідає) :

Алкоголь - це отрута, яка впливає на організм людини, зокрема, на центральну нервову систему, надто на кору головного мозку. Зміни діяльності кори головного мозку, загальмування набуття нових умовних рефлексів, послаблення раніш утворених відбувається, коли вжито порівняно невеликі дози спирту, коли концентрація його в крові досягає лише 0,01%. Досліди довели, що алкоголь паралізує наймолодші нервові механізми, перешкоджаючи виробленню нових.

Уживання алкоголю впливає на зміну координації рухів, призводить до зменшення в крові кількості лейкоцитів та еритроцитів і зниження в ній місткості гемоглобіну на 40-50% викликає порушення імунітету. Особливо негативно впливає алкоголь на серце й судини, спричиняє набрякання тіла, порушення ритму серцевих скорочень.

Пари алкоголю та продукти його розпаду чинять токсичний вплив на легеневу тканину, призводять до зниження життєвої об‗єму легень, ускладнюють лікування інфекційних захворювань.

Негативно впливає алкоголь і на кишечник, і на печінку, і на шлунок, викликаючи гастрит, цироз печінки, виразки. Порушується також діяльність нирок, вони не справляються зі своїми функціями, тому в крові нагромаджуються отруйні речовини.

Алкоголь впливає також на статеві клітини. Проникаючи в кров плоду через плаценту матері, алкоголь порушує обмін речовин, що може призвести до народження дітей з різними вадами розвитку.

Уживання спиртних напоїв викликає зниження саморегуляції людини, а це призводить до нещасних випадків у побуті, на виробництві, у транспорті.

Що може трапитись внаслідок алкогольного сп’яніння?

У стані алкогольного сп‘яніння:

сильно підвищується ризик нещасних випадків; можна отримати важкі травми, включаючи травми голови; можна знепритомніти; можна захлинутися власною блювотною масою і померти; можна отруїтися алкоголем і померти; можна попасти у в‘язницю; можна стати посміховиськом в очах оточуючих; на ранок може наступити огидне хворобливе похмілля; можна завдати шкоди здоров‘ю своїй майбутній дитині;

195

можна втратити контроль над собою і здійснити вчинки, які у тверезому стані ніколи б не здійснив;

можна увійти в небажані статеві стосунки з негативними наслідками напр. завагітніти, захворіти на СНІД або інші статеві інфекційні хвороби і тд.

можна опинитися в ситуації коли не зможеш оборонятися від нападу або насилування;

5. Обговорення: a. Кожний учасник гуртка повинен дати на цю тему конкретний приклад, який

він/вона може згадати із реального життя. b. Пропонується також теми для обговорення „Вплив тютюну‖ та „Шкідливість

наркотиків‖. c. Проводиться дискусія. d. Протилежне значення поняття теми „Шкідливість алкоголю‖ є переваги

здорового способу життя. Всім дітям пропонується назвати ознаки здорового способу життя.

5 а. Всім учасникам гутірки роздаються папір та пензлі і пропонується зобразити як алкоголь діє на організм людини.

6. Закриття

Вихователь презентує намальовані роботи. Шляхом голосування обирається найкраща робота.

ГУТІРКА № 6.

Про шкідливість нікотину, алкоголю та наркотичних речовин

Мета. Сформувати в учнів поняття про шкідливі звички, паління, алкоголь, наркотики та їх вплив на організм людини. Викликати в учнів негативне ставлення до куріння, алкоголю та нікотину, які завдають шкоди здоров'ю.

Обладнання. Плакати, художня література, таблиці.

І. Вступне слово.

Хто не знає про доктора Фауста та його супутника Мефістофеля? Проте мало хто знає, що в легенді про Фауста був такий цікавий епізод.

Після відкриття Америки Фауст у супроводі чорта побував у Новому Світі. Вони виявили там багато цікавого, зокрема небачені рослини і поміж ними тютюн.

Мефістофель заявив:

- Корисна травичка, не лопух якийсь! Вона ощасливить Старий Світ! Хто хоч раз закурить не покине цієї забави. Більше не говоритимуть про нас, чортів, що тільки ми вдихаємо дим і випускаємо його ніздрями. Чи не натоптати вам тютюном люльку, шановний докторе?

- Не треба. Забава ця для дурнів, - рішуче відповів Фауст.

Про цю несерйозну забаву і поведемо нашу серйозну розмову.

II. Історія завезення тютюну.

196

Справді, тютюн родом з Америки. І хоча на старовинних китайських вазах трапляються малюнки із зображенням курців, проте до відкриття тютюну Колумбом в Старому Світі не знали. Історія прилучення європейців до куріння почалася так.

12 жовтня 1492 року матрос Родріго Тріана з корабля «Піхета» флотилії Христофора Колумба вигукнув: «Попереду земля!». Прогримів гарматний залп. Матроси згорнули вітрила, і кораблі повільно рухались до невідомої землі. Колумб вважав що перед ним східний берег казкової Індії. Місцеві жителі називали свою землю, яка виявилась островом, Гуанахані. Колумб дав їй нове ім'я - Саг-Сальвадор. Ця назва залишилась відтоді за одним із Багамських островів. Серед подарунків, які принесли остров'яни Колумбу, було сушене листя рослини «петум». Це згорнуте в трубочки листя вони курили. В пошуках золота Колумб поплив далі на південь і 28 жовтня 1492 року зійшов на берег Куби. Мешканці зустрічали прибулих з головешками в руках і з травою для куріння, яку вони називали "сигарою". Дим цієї трави, за образним висловом Колумба, вони "пили". Під час куріння вони 3-4 рази затягувались і випускали дим через ніздрі.

25 грудня 1492 р. корабель «Санта-Марія» зазнав аварії. Людей, цінний вантаж і гармати пощастило врятувати, але найменш уцілілий корабель «Нінья» не міг умістити екіпаж двох кораблів (третій корабель «Пінта», яким керував Мартін Пінсон, покинув Колумба). На побудованому з уламків «Санта-Марії» форті «Навідад» («Різдво»), влаштувалися іспанці. Колумб з частиною команди вирушив до Європи, лишивши, як свого заступника, ченця Фра Романе Лано. Залишені матроси були першими європейцями, які навчились курити від остров'ян.

Таку притягальну силу мав тютюн. І рослина почала свій переможний хід по країнах і континентах. Після другого плавання Колумба (1493-1496) насіння тютюну завезли до Іспанії. Потім воно потрапило до сусідніх європейських країн і в період великих географічних відкриттів його завезли морськими і сухопутними шляхами практично у всі куточки Земної кулі.

Широкому поширенню тютюну сприяла дивовижна його властивість - виробляти в людині потяг до куріння, який дуже важко перебороти.

Наприкінці XVI ст. куріння проникло до Іспанії, Португалії, Франції, Англії, Голландії. Тридцятилітня війна сприяла поширенню куріння в Німеччині і Швеції. До Росії тютюн завезли німецькі купці в 1585 році через Архангельськ, а потім його почали широко культивувати на російській землі.

Не можна сказати що тютюн скрізь проникав безперешкодно. З релігійних переконань і мотивів у ряді країн, наприклад в Італії, його оголосили "забавою диявола". Римські папи навіть пропонували відлучити від церкви тих, хто курив чи нюхав тютюн. Для науки потомству трьох ченців, що піймалися на курінні, замурували живцем у монастирській стіні. В Англії за указом Єлизавети І (1585 р.) курців прирівнювали до злодіїв і водили вулицями з мотузкою на шиї. Проте Холтер Ролі, фаворит двора королеви, популяризував куріння тютюну. Після смерті Єлизавети правління перейшло до Якова Стюарта, який стратив Ролі з політичних мотивів, хоч, за переказами, його стратили за куріння.

Яків І оголосив куріння шкідливим, неблагочестивим і не підходящим для цивілізованої людини заняттям. Свою знамениту працю "Про шкідливість тютюну", опубліковану в 1604 році, він закінчив словами; "...звичка, на яку гидко дивитися, нестерпна для нюху, шкідлива для мозку, небезпечна для легенів...", це була перша популярна книжка про шкідливість куріння.

III. Бесіда з учнями "То чому ж люди курять?"

На основі статистичних даних різних країн можна зробити висновок, що тепер на нашій планеті до 60% чоловіків і 20% жінок курять.

197

Однією з головних причин є цікавість. За даними опитування учнів, курити з цікавості почали 25%.

Інша причина - наслідування дорослих. Частина дітей починає курити дуже рано, у 5-7 класі. Половина з них наслідує товаришів по школі, двору. Ще значна частина починає курити, прагнучи надзвичайного, таємничого: адже потрібно дістати сигарети і сірники, заховатися в безлюдному місці, а це так схоже на маленьку пригоду.

Чому паління так поширене в сучасному світі, і чому люди палять? Ми живемо в складному світі, який постійно випробовує нас на міцність. Здорова, сильна духом людина розуміє, що життя - це боротьба і по-філософськи ставиться до тимчасових труднощів. Емоційно слабка і духовно незріла людина панікує перед проблемами, відчуває тривогу, непевність, а тютюн, як і алкоголь, і наркотики є універсальними протекторами: залежно від потреби розслабляють або стимулюють нервову систему, підвищують судинний тонус, дають почуття задоволення, при цьому не вимагаючи жодного напруження, вольової боротьби, цілеспрямованої, тривалої праці над собою і своїм життям. Здорова, сильна духовно та інтелектуально людина одержує задоволення від життя через серце, мозок, через боротьбу і перемоги. Вона не потребує ніякої "хімічної радості". Людина стає дорослою, не потрібно ховатися. Куріння стає звичкою багатьох людей, які і раді були б закинути це нікчемне заняття, та не можуть себе перебороти. Нікотин, що міститься в сигаретах, це надзвичайно сильна отрута, яка діє переважно на нервову систему, травлення, а також дихальну та серцево-судинну систему.

Опис впливу куріння на організм людини буде неповним, якщо не сказати про дуже несприятливі наслідки паління для жіночого організму. У жінок, які палять, спостерігається значно раніше згасання організму, ніж у тих, які не курять. Шкіра втрачає свою еластичність і свіжість, з'являються ранні зморшки на обличчі: голос стає низьким, хрипким. Назавжди зникають жіночість, свіжість, чистота. Особливо такого негативного впливу зазнає організм дівчини.

Людина, яка не курить, це йдеться мова про пасивне куріння, перебуваючи в Приміщенні із курцем протягом лише однієї години, по суті, кожного разу спалює по пів сигарети. У неї спостерігаються негативні зміни у діяльності нервової системи, порушується склад крові, сечі. Пасивні курці ризикують мати злоякісні новоутворення не лише в легенях, але й у інших органах. Особливо пасивне куріння, небезпечне для дітей.

IV. Як кинути курити?

Кинути куріння може кожен. Для цього слід поставити собі за мету. Адже запеклий курець скорочує, собі вік на 8-9 років. Чи варта щоденна сигарета такого скорочення вашого життя. Замисліться над цими фактами.

Протягом кількох днів чи тижнів аналізуйте, коли і чому хочеться курити. Призначте день відмови від цієї шкідливої звички.

V. Бесіда про шкідливість вживання алкоголю.

1. Трохи історії (виступ учениці).

Чисті спирти почали добувати в VI-VII ст. Араби називали його «алкоголь», що означає "одурманюючий". Першу пляшку горілки виготовив араб Рачез в 860 році. Перегонка вина з метою одержати спирт різко посилила пияцтво. Не виключено, що саме це і стало приводом для заборони вживання спиртних напоїв, до якої вдався основоположник Ісламу Мухамед. Ця заборона ввійшла згодом і до зведення мусульманських законів - Корану (VII ст.). Відтоді протягом 12 століть у мусульманських країнах алкоголю не вживали, відступників цього закону (п'яниць) жорстоко карали.

2. Масове завезення горілки й вина.

198

З XVI ст. почалося масове завезення горілки й вина з-за кордону. За Івана IV і Бориса Годунова запроваджуються «царові кабаки», які давали багато грошей в державну скарбницю. А проте вже тоді були спроби обмеження вживання спиртних напоїв. Так, у 1652 році вийшов указ: "Продавати горілку по одній чарці людині".

Заборонялося продавати вино ченцям, а також усім під час постів, у середу і неділю. Одначе з фінансових міркувань невдовзі до указу було внесено поправку: «Щоб великого государя скарбниці чинити прибуток, пияків з кухленого двору не проганяти», чим фактично підтримувалось пияцтво.

3. З чого починається пияцтво?

Приклади першого прилучення до алкоголю дуже різноманітні. До 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або випадково, або його дають "для апетиту", лікують вином, або ж дитина сама з цікавості куштує спиртне.

У дещо старшому віці мотивом першого вживання алкоголю стають традиційні приводи: свято, день народження, гості.

З 14-15 років з'являються такі приводи, як "незручно відставати від хлопців", "друзі умовили", "за компанію", "для хоробрості". Вживаючи алкоголь, підлітки вважають себе дорослими, не задумуючись про наслідки.

Для питущих підлітків характерні нещирість, розв'язність, хвастощі, які легко змінюються пригніченістю, безпорадністю, пасивною схильністю до підкорення.

Алкоголь призводить до безпричинних змін настрою, вибухів радості і люті. Особливо важко доводиться дітям, які ніяк не можуть зрозуміти причину буйної поведінки свого батька.

У здорової дитини не може бути потягу до спиртного. Навпаки, смак і запах алкоголю викликають у неї огиду. До вживання спиртних напоїв дітей штовхає цікавість. Діти випивають у гостях з цікавості. Алкоголь, потрапляючи в організм дитини, швидко розноситься кров'ю по всьому тілу, доходить до мозку. Це викликає тяжкі симптоми отруєння (наводяться приклади із смертельним кінцем).

4. Вплив алкоголю на організм (виступ учня).

Доведено, що алкоголь з руйнівною силою діє на всі органи і системи людини. Звичайний шлях надходження алкоголю в організм - через шлунково-кишковий тракт. При цьому 20% прийнятого алкоголю всмоктується у шлунку, а решта 80% - у тонкому кишечнику.

Потрапляючи у шлунок, він негативно впливає на його оболонку і безпосередньо через центральну нервову систему - на всю травну функцію.

Особливо шкідливий етиловий спирт для печінки.

Із невеликою кількістю спирту, який надходить ззовні, ферменти печінки впораються, хоча і з певним напруженням. Але у випадку, коли кількість спирту дуже велика, печінкові клітини гинуть. Загибла клітина печінки замінюється іншою тканиною, яка виконує тільки з'єднувальну функцію. Коли кількість загиблих клітин печінки перевищує кількість тих, що залишилися, захисна функція печінки повністю порушується і розвивається цироз печінки.

Підшлункова залоза в результаті алкогольного впливу запалюється, що спричиняє порушення її роботи і викликає розвиток діабету.

Систематичне вживання алкоголю призводить до пришвидшення біологічного старіння. Тривалість життя алкоголіка в середньому на 15 років менша за середньостатистичну.

199

Діти, зачаті у нетверезому стані, і діти п'яниць народжуються із фізичними вадами, вони повільніше ростуть, у них спостерігається розумова відсталість.

VI. Розповідь про наркотичні речовини і їх шкідливість.

Багато тисяч років тому люди звернули увагу на те, що деякі речовини мають особливий вплив на людину - спричиняють галюцинації, заспокоєння, припиняють болісні відчуття, покращують сон, формують стан душевного комфорту, задоволення, емоційного піднесення. Вживання цих речовин найчастіше було пов'язане з релігійними містеріями. Ейфорія та неадекватна веселість, а потім дивне заніміння після вживання зілля із різних рослин незмінне супроводжували грецькі вакханалії, релігійні свята мешканців джунглів Амазонки або верхів'я Нілу. Якщо в минулих століттях їх використовували доволі рідко, то у XX ст. наркоманія розповсюдилася дуже широко і головним чином у великих містах.

Багато людей вважають, що наркоманія - значно більше зло, ніж алкоголізм, і тому вже краще пити, ніж вживати наркотики. Насправді ж порівнювати, що жахливіше - черга алкоголіків з руками, що трусяться, чи декілька худих наркоманів - цілком безглуздо.

Як би не здавалось дивним, але саме спроба позбавитись від тютюнової залежності призвела до першого спалаху зловживання наркотиками в Європі.

Які ж фактори впливають на початок вживання наркотиків серед молоді? (виступ учениці)

Перш за все - мода, прагнення вписатися в те оточення, ту компанію, яка важлива для молодої людини, цікава і де вживання наркотиків - норма. Можливо, молодь приваблює поширене помилкове судження, що вживання наркотиків - ознака сучасного способу життя.

Психологи вважають, що вживання наркотиків - одна із сходинок втечі від реального життя. Наступна - самогубство. Серед інших причин можна назвати такі:

- погані стосунки в родині, з близькими, з друзями;

- антисоціальна поведінка та гіперактивність дітей;

- дружба з однолітками, які вживають наркотики;

- нелюбов до школи, неуспішне навчання;

- економічні та соціальні труднощі.

До яких наслідків призводять наркотики?

Вже через 2-3 роки вживання наркотиків призведе до повного виснаження організму. Людина худне, її шкіра набуває жовтуватого відтінку, з'являється крихкість нігтів, починає випадати волосся, повна і необоротна імпотенція. Вона втрачає здатність навіть до найменших фізичних і психічних навантажень. Настає передчасне старіння з ознаками слабоумства.

Повністю втрачаються попередні почуття і інтереси, єдиною турботою стає добування наркотику будь-якою ціною. Настає остаточна моральна та інтелектуальна деградація - повний розпад особистості.

Чи можна вилікувати наркоманів?

200

Так, але вилікувати дорослого наркомана легше, адже підліток несформований психологічно. Але це не означає, що допомогти підліткові неможливо. Йому потрібно приділяти більше уваги. Причина, через яку вилікувати дитину складніше, та ж сама, що й при алкоголізмі, - у дітей деградація протікає в 4 рази швидше, ніж у дорослих. Скажімо, людина, яка вперше спробувала наркотики після 20 років, до 30 стане невиправним наркоманом, але збережеться при цьому як особистість, а дитина, яка почала колотися в 13 років до 23 як особистість повністю деградує.

Майже у всіх містах України при звичайних поліклініках є наркологічні відділення, де надають медичну та психологічну допомогу анонімно і безкоштовно, що, безсумнівно, приваблює пацієнтів, які вирішили припинити вживати наркотики.

VII. Висновок.

Давайте замислимось, діти! Ви дізналися про шкідливість, якої зазнають організм, психіка від вживання тютюну, алкоголю та наркотиків. І подумайте про те, що чекає на вас в майбутньому, якщо ви будете курити, пити спиртне і вживати наркотичні речовини.

У важкі хвилини згадайте слова Джека Лондона: "Хмільне завжди простягає руку, коли нас спіткала невдача, коли ми підупадаємо в силі, коли й стомлені, і вказує надзвичайно легкий вихід з такого становища. Але обіцянки ці фальшиві: під впливом хмільного ми втрачаємо справжнє уявлення про цінність речей".

Якщо ви все зважили, то зробіть ще одне зусилля і вирішіть ніколи не торкатися чарки, сигарети й наркотиків.

Пам'ятайте: здоров'я, справжня радість життя і щастя не сумісні з тютюном, наркотиками і спиртними напоями.

ГУТІРКА № 7

«Я – Лідер!»

Сучасна концепція норвезьких учених «Освіта на службі миру» передбачає наявність можливості в дитини брати участь у рішенні проблем місцевої громади, країни й світу в цілому. У рамках нової системи комунікації з‘являється одержання нових навичок, відносин, устремлінь спрямованих на формування життєвої компетентності, лідерських якостей особистості.

Заслуговує на пильну увагу досвід виховання лідерських якостей школярів у США. Американські вчителі учать виявляти проблеми, шукати шляхи їхнього оптимального рішення, використовувати різноманітну інформацію й отримані знання для раціональної організації практичної діяльності. Майбутні працівники-лідери повинні вміти ефективно взаємодіяти з партнерами, відповідально ставитися до якості й результатів своєї праці. У процесі виховання лідерських якостей школярі одержують різноманітні навички керування своїми життєвими ситуаціями (одержання освіти, вибір професії, пошук першої роботи, зміна професії), учаться адаптуватися до змін у взаєминах з людьми (відхід від батьків, знаходження своєї індивідуальності, пошук ділових партнерів); переборювати стресові ситуації, робочі перевантаження (безробіття, втрата доходів, конкуренція). Звичайно,випробувати це повною мірою під час навчання в школі не вдасться, але старшокласникам про ці ситуації говорять, моделюють їх у ділових іграх, створюють ситуації, що спонукують приймати різні рішення.

До лідерсько-етичних навичок школярів віднесені поведінкові навички, культура ділової комунікації, здатність постояти за свої інтереси й права без порушення прав інших, уміння вести переговори для досягнення взаємовигідної угоди, виконувати при необхідності ризиковані дії й правильно оцінювати шанси на успіх. До категорії узагальнюючих умінь і навичок сучасна американська школа відносить уміння планувати, висувати нові ідеї, шукати шляхи раціональної організації виробничого процесу, виявляти його економічну доцільність.

201

Всі ці вміння й навички, необхідні й нашим випускникам. Програми з навчання для американських школярів мають свою специфіку. Відмітна їхня особливість – різноманіття коротких навчальних курсів. Це свого роду навчальні модулі, якими значно легше оперувати в навчальному процесі, чим предметами, досліджуваними протягом року. Всі вони дають широкі можливості для первісних практичних кроків у розвитку лідерських, ділових, вольових якостей школярів.

У розвитку лідерських якостей студентів у Сполучених Штатах важливу роль грає викладач. Викладач є не тільки наставником і вчителем, але також відіграє роль лідера в учнівській групі. Визначено функції викладача як лідера: він визначає мету, мотивує учнів на досягнення навчальної мети, контролює й коректує спільні групові дії.

Процес розвитку лідерських якостей школярів у системі середньої освіти США будується як система ситуацій, націлених на розвиток в учнів таких якостей лідера, як упевненість у собі, прогностичність, проникливість, працьовитість, амбіційність й ін. Ці якості виробляються в процесі самостійного освоєння нового досвіду, аналізу своєї діяльності, прийняття рішень в умовах, наближених до реальної професійної діяльності.

Виявлено наступні педагогічні тенденції в розвитку лідерських якостей учнів у США:- активне залучення школярів у навчальну й поза навчальну діяльність для рішення групових завдань, що вимагають від учнів прояву лідерських якостей;

- розвиток лідерських якостей найбільш ефективно в умовах застосування методів конкретних дискусійних ситуацій, групових дискусій, кейс-методів, ділових ігор і презентацій з елементами змагальності.

Важливе значення для шкільного виховання має самоврядування учнів. Традиційний вид учнівського самоврядування в Англії – система «префектів» або «капітанів». У цьому випадку учні-префекти або капітани виступають помічниками вчителів при підтримці дисципліни. Іноді вони мають право накладати на своїх товаришів стягнення. Префекти й Капітани обираються по класах і всій школі учнями або назначаються адміністрацією. Ними можуть бути лише старшокласники. Вони становлять сонет на чолі із загальношкільним префектом, що співробітничає з адміністрацією. Рада координує позакласну роботу (спорт, кружки, клуби й т.д.). Учнівські ради нерідко копіюють державні структури: парламент, президент, віце-президент, голови комітетів з фінансів, печаті, спорту й ін.

Виховання лідерських якостей в школах Германії теж відбувається в системі учнівського самоврядування. Органи учнівського самоврядування (німецькою буквально «спільної відповідальності») покликані захищати інтереси учнів при проведенні освітньої політики, представляти їх перед органами керування школою й громадськістю, допомагати в розв‘язанні конфліктів, організовувати й проводити різні заходи. Учнівське самоврядування в школах Германії дає більшу можливість підліткам спробувати себе в різних соціальних ролях, нагромадити досвід спілкування, випробувати відповідальність за свої вчинки. В учнів формуються ділові й лідерські якості, вони вчаться керувати, підкорятися й нести відповідальність.

У Франції вважають, що вміння створити команду, повести за собою людей, що входять до неї, навички вибудовування взаємин у команді, ефективного розподілу ролей є одними з самих затребуваних якостей лідера в сучасному світі. Із цією метою школярі проходять курс тренінгу розвитку навиків взаємодії в команді. В основі тренінгу лежать принципи гуманізму, які підкреслюють, що зараз лідерам необхідні такі якості як: творча енергія, стійкість, сміливість, уміння довіряти іншим людям, командний дух, почуття соціальної відповідальності й цивільна сміливість.

У Франції шкільні ради формуються по моделі «команди». Учні й викладачі кожного класу поєднуються в команду, члени якої працюють за власним планом поза навчальних занять, регулярно зустрічаються з дирекцією для обговорення насущних справ. Представники команд проводять загальношкільні асамблеї, на одній з яких обирається рада школи. У раду входять учні, викладачі, представники адміністрації, батьки. Рада виносить рекомендації про повсякденне життя навчального закладу.

202

Фінляндія пішла шляхом «співпраці» – спільного вирішення важливих проблем усіма зацікавленими і компетентними організаціями. Для побудови суспільства має зростати людський потенціал лідерів Фінляндії. Тому зусиллями держави в освіті та фаховій підготовці учнів та молоді завчасно попереджається явище «соціального виключення» (social exclusion) – максимізація уваги до глибокого засвоєння інформаційних технологій дітьми і молоддю в системі освіти, що й гарантує високу комп‘ютерну грамотність більшої частини активного населення, а також розвиток кращих лідерських якостей за допомогою сучасних форм роботи, де придбаються знання і досвід. Для фінів суспільство знань – це суспільство, де природничо-наукові знання є тією основою, з якої виростають освіта і культура. Разом з тим, знання стають провідним і незамінним фактором виробництва.

Шкільне виховання в Японії – осколок багатоликого суспільства, розбитого на страти, клани, групи, аулові школи, спортивні клуби й ін. Для того щоб учні одержували досвід соціального життя, японська школа цілеспрямовано здійснює групове виховання. Класи поділені на групи, учасники яких здобувають навички суспільної особистості. Створення й функціонування груп процес, далекий від стихійності. Учителі включають у нову групу явних лідерів, які можуть стати застрільниками її діяльності. Такими лідерами вважаються учні, схильні до активної позиції, із широким колом спілкування, серцеві й привітні.

Склад груп і класів не є постійним. Майже щорічно учнів перетасовують, переміщаючи в паралельні класи. Такі рухи з педагогічної точки зору мають, принаймні, три мети. По-перше, давати навички поведінки в умовах мінливого середовища. По-друге, виключити можливість перетворення лідерів у диктаторів, роз‘єднати надмірно близьких приятелів, щоб забезпечити рівність всіх учнів. І, нарешті, у третіх, зробити учнів більш керованими.

У Польщі вважають, що одним з найважливіших принципів педагогічної діяльності сучасної школи, є її відкритість. Відкритість школи розглядається через її тісний зв‘язок із життям, широке включення школярів у громадську діяльність, використання школою знань і досвіду, набутого дітьми поза школою на користь досягнення поставленої перед школою мети, включення в педагогічний процес батьків і широких шарів громадськості. До реалізації виховної функції відкритої школи залучаються молодіжні і учнівські організації, які мають у своєму розпорядженні багатий досвід, арсенал методів і форм роботи, що забезпечують їм велику популярність серед дітей і молоді.

В Угорщині у пошуках оптимальних організаційних форм спільної діяльності шкіл і громадських чинників виховання розпочалася діяльність так званих виховно-освітніх центрів. Діяльність учнів у центрах організовувалась на принципах свободи вибору, єдності гри, праці, навчання і творчості, рівномірності духовного, фізичного й етичного розвитку. Різні форми роботи сприяли розвитку лідерських якостей школярів.

Перші кроки, щоб розкрити в собі Лідера:

Отже, лідер :

1) вміє ставити цілі і прагне до їх досягнення - тобто цілеспрямований;

2) заряджає оточуючих ентузіазмом, своїм прикладом спонукаючи їх до дії;

3) в екстремальних ситуаціях він завжди - біля керма;

4) легко адаптується до нових умов, здатна пережити невдачі і рухатися далі.

До перерахованого вище можна додати ще зовнішній вигляд. Звичайно, фотомоделлю бути необов'язково, скоріше, маються на увазі охайність, витриманість стилю, гарна фізична форма. Кволий, безглуздо одягнений і постійно скаржиться на здоров'я лідер - це з розряду фантазій.

203

На питання, чи варто розвивати в собі лідерські якості, напевно, кожен відповість "так". І це природно, адже людина, що володіє такими якостями, більшого добивається, користується підвищеною увагою (у тому числі і протилежної статі), і життя його набагато цікавіше і насиченою. І хоча плата за це - високі відповідальність, ризик і енерговитрати - мета виправдовує засоби.

Природно, всі люди не можуть бути лідерами (інакше хто ж буде веденим), але стати індивідуальністю може кожен, і ніхто не заборонить вам прагнути до лідерства. Розвинути ці якості можуть всі, хоча деяким людям здається, що вони на це не здатні. Якщо у вас склалася думка, що ви один з таких людей, то починайте змінювати себе прямо зараз.

Крок 1 - визначаємо мету

Передусім необхідно навчитися чітко і ясно бачити перед собою мету і постійно прагнути до їх досягнення. Почніть з малого. Просто поставте перед собою якусь неважку завдання і добийтеся її виконання. І нехай спочатку це будуть зовсім не глобальні цілі - нічого страшного, ми ж вчимося.

Тут важливий сам факт роботи над собою. Постановка цілей та їх досягнення повинні стати звичкою. Досягнувши результату, зафіксуйте його в зошиті. І щоденно зачитує свої перемоги, це дасть вам стимул рухатися далі. Коли почне виходити, ви будете відчувати потреба продовжувати роботу - адже апетит приходить під час їжі.

Отже, приклад. Увечері ви ставите перед собою мету прокинутися завтра по будильнику і йти на пробіжку. Перед майбутнім розмовою з начальством ви твердо вирішуєте, що ваше завдання - чітко викласти суть справи, а не мимрити щось незрозуміле. Йдучи на день народження до одного, ви ставите метою під час застілля встати і бадьорим голосом вимовити гарне побажання. І виконуєте всі беззастережно.

Крок 2 - стаємо ентузіастом

Наступний етап - ентузіазм. Здавалося б, навчитися цій якості неможливо, але, тим не менше, вихід є. Починаючи з сьогоднішнього дня, ви перестаєте скаржитися навколишнім на що-небудь. Позбудьтеся від цього як від шкідливої звички. Люди цураються невдах, тому, спілкуючись з ними, дайте їм зрозуміти, що у вас все в порядку. Якщо ж сталася якась неприємність, розкажіть про неї з гумором. Зверніть увагу: шановні вами люди, швидше за все, саме так і роблять. Щоб полегшити собі завдання, дивіться побільше гумористичних передач. У людей, що дивляться на життя з гумором, є чому повчитися.

Наприклад, вирішивши розповісти друзям або колегам про те, як вас затопили сусіди, обрахував продавець, або про те, як ви, слухаючи музику у себе на дачі, посадили акумулятор свого авто, говоріть про це в жартівливій манері. В іншому випадку, утримайтеся від такої розповіді. Ділячись ж позитивними новинами, прагнете робити це якомога частіше, адже цим ви будете вселяти ентузіазм у ваших співрозмовників. Незабаром після того, як ви візьмете це собі за правило, що оточують будуть упевнені, що дружба з вами - не тягар, а задоволення.

Крок 3 - стаємо героєм

Третій пункт - гідна поведінка в екстремальних ситуаціях. Щоб в таких ситуаціях вести себе гідно, потрібно звикнути до них. У цьому допоможе близьке знайомство з екстремальними видами спорту: гірські лижі, бокс (якщо ви - чоловік), катання на гідроциклі. А як щодо стрибків з парашутом? Це вже для самих відчайдушних. У принципі, навіть верхова їзда або катання на ковзанах (яке доступне більшості людей) дає небагато гострих відчуттів.

Екстремальні ситуації бувають різні, тому треба бути завжди готовим до несподіванок, що саме по собі досить складно. Однак прийнявши таку позицію як даність, ви зробите рішучий крок на шляху до лідерства.

204

Крок 4 - адаптуємося

Ще одна особливість лідера в тому, що він уміє швидко адаптуватися до умов, що змінюються і рухатися далі, незважаючи ні на що. Навчитися цьому, мабуть, найскладніше. Щоб психологічно підготувати себе до такої життєвої позиції, має сенс спочатку просто відслідковувати ці самі умови, що змінюються.

Наприклад, привчіть себе стежити за останніми тенденціями в моді, технічними новинками, новими комп'ютерними програмами. І, виходячи з цього, розподіляйте свій бюджет і плануйте час. Ви будете лідером, якщо перебуватимете в курсі останніх нововведень і житимите в ногу з часом.

І ще ...

Зрозуміло, свій зовнішній вигляд потрібно підтримувати на 5 балів. Візьміть за правило купувати тільки такі предмети одягу, які підкреслюють ваш стиль. Стежте за своєю фізичною формою. Загалом, робіть все можливе, щоб виглядати краще.

Отже, підіб'ємо підсумки. Якщо ви відчуваєте себе в рядах відстаючих, ваша думка далеко не вирішальне, вам недостатньо уваги з боку колег і знайомих, то пора починати змінювати себе на краще. Дані поради - лише початок, вони покликані допомогти вам зробити перші кроки на шляху до власного розвитку. І на цьому шляху стільки всього цікавого, отож зважайте!

ГУТІРКА № 8

Театр тіней - це видовищний і загадковий вигляд театрального мистецтва! Тінь

супроводжує людину всюди, він може з нею грати, але втекти від неї не може. Зробити

тіньовий театр зовсім не складно.

Вам знадобиться:

рама від картини або велика коробка,

калька або світла тканина,

щільний темний картон,

ножиці, або канцелярський ніж,

клей,

олівець .

Інструкція

Знайдіть відповідний джерело світла - це може бути лампа або торшер з потужною

лампочкою і можливістю направляти світло на екран театру. Електричне світло має

падати ззаду і згори. Між екраном і джерелом світла розташовується ляльковод, який

пересуває фігури перед екраном.

Для виготовлення екрана театру візьміть раму-багет від картини або виріжте екран у

великій коробці. Натягніть світлу тканину або наклейте кальку, ось і готовий ваш екран для

театру тіней. Можна обійтися і без рамок, якщо ви хочете зробити великі фігури учасників

вистави або актори гратимуть самі. У такому випадку просто натягніть біле простирадло

на мотузку.

Тепер приступайте до виготовлення ляльок, візьміть темний картон або щільний папір,

тоді зображення на екрані вийде більш контрастним. Олівцем або крейдою намалюйте

фігурку за принципом трафарету, вирізаючи всі важливі і характерні для цієї ляльки

деталі. Це можна робити і ножицями, але краще всього підійде макетний висувною ніж.

205

До готової ляльці ззаду за допомогою

скотча приклейте паличку, за яку

ляльковод тримає фігурку. Приклеюйте

акуратно, щоб не заклеїти вирізані

деталі ляльки. Візьміть вийшла іграшку

за паличку і рухайте їй - у вас вже є

актор для вашого тіньового театру!

Підключіть до роботи дитини - ляльки

виготовляти нескладно, але дуже

цікаво. А з простим поданням з

декількох фігурок діти впораються і самі.

Побудьте в ролі глядача, а дитина

розвине свої творчі здібності.

Вимкніть загальне світло і дозволите

лампу, спрямовану на екран. Вистава

починається! Зверніть увагу, що в театрі

тіней легко можна міняти розміри

предметів - чим далі фігура від екрану,

тим більше вона стає. Правда, в цьому

випадку втрачається чіткість ліній.

Експериментуйте з акторами самі і

відкриєте справжнє чарівництво театру

тіней, зробленого своїми руками!

Зверніть увагу!

Паперові персонажі недовговічні, краще вирізати їх з щільного картону або тонкої фанери.

Корисні поради

Використовуйте кольорову прозору плівку, заклейте їй очі персонажа і вони придбають

колір.

Також самі діти беруть безпосередню участь в створенні образів з тіні. А спільна побудова

фігур різної складності – це не тільки творче випробування, але й велика командна гра.

206

207

ГУТІРКА № 9

Магічна сила української сорочки

Урок народознавства

Мета уроку: Поглибити знання учнів про національний одяг та його елементи, домогтися всебічного осмислення значення сорочки в житті українського народу.

208

Обладнання: Виставка сорочок-вишиванок, малюнки та роботи учнів, ілюстративний матеріал. На дошці записано епіграф уроку: «Сорочка мовби пласт, що оберігав людину і захищав її від зла. Вона не зичилась, не бралась із чужого плеча, не продавалась, хіба по смерті вже родиною покійного через гріб дарувалась» (Гарафина Маковій).

ХІД УРОКУ

Учитель. Українська сорочка-вишиванка… Вона ввібрала в себе теплоту сонця і запах трави, шум гаїв і голубизну небес, розкішні барви землі і смуток чарівної пісні.

Пісня на слова Д.Павличка «Два кольори».

Учитель. Жіноча сорочка-вишиванка належить до найдавнішого одягу наших предків. Можна припустити, що за княжих часів на Україні-Русі в теплий період року довга сорочка, підперезана поясом, була єдиним одягом жінок і дівчат. За козацьких часів в Україні жіночі сорочки мали приблизно такий самий вигляд, як і сучасні жіночі сорочки Київщини чи всього Лівобережжя. Вони були без коміра, лише з вузькою лямівкою по краях зібраного на нитку полотна навколо вирізу для шиї. Звідки ж і як з‘явилася в нас вишиванка? Про це ми й дізнаємося з легенди.

В И Ш И В А Н К А

Був час, як почав на Землі люд вмирати. Від якої хвороби, ніхто не знав. Отак іде чоловік і враз кинеться, зчорніє, запіниться і мре. Втікали люди із сіл у ліси. Та слідом за ними йшла хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Надходив час, що вже й хоронити вмерлих нема кому.

А жила в селі над Дніпром бідна вдова Марія. Забрала пошесть чоловіка і п‘ятеро дітей. Та наймолодша Іванка ще здорова. Пантрує (доглядає пильно) матір за донечкою, як за скарбом найдорожчим. Але не вберегла… Почала сохнути Іванка. Ні їсти не хоче, а тільки п‘є і блідне на очах. А ще просить матінку:

– Врятуй, матусю, я не хочу помирати!

І так ті оченята просять-благають, що бідна жінка місця собі не знаходить. Минуло пару днів. Одного вечора до хати прийшла якась бабуся старенька.

– Слава Богові! – привіталась. – Що, помирає останка? А могла б і жити.

– Як, бабуню сердечна, як? Молю: спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самоті на старість! Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:

– Повідаю тобі таємницю тої хворі. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!

– Присягаю…донечкою.

– Знай, що послав чорну смерть Господь Бог. Грішників зросло. Сказав Бог умертвляти всіх, на кому нема хреста. І чорти всіх, на кому нема хреста, убивають. Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Ший чорні та червоні, щоб здалеку чорти бачили. Але не мов нікому більше, бо смерть дочки вздриш на очах…

Вже за годину червона і чорна мережка прикрасила дівочу сорочечку. І собі нашила. Як люди дивували, то казала, що хрести треба на благословення Боже.

Вже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає. А Маріїне серце стискається від болю, як видить, що понесли свіжого небіжчика.

209

Одного разу вся в сльозах прибігла Іванка і тягне маму за рукав на сусідній двір. У маленькій домовині виносили з хати двійко хлопчиків, Іванчиних ровесників.

Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує дочку, а думи в голові, як хмари зливові: «Боже милий, так то моя надія! Господи, я не переживу її смерті!

…А люди мруть.

Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна:

– Шийте, шийте хрести! Вишивайте!.. Будете жити! Рятуйтеся.

Люди замикалися в хатах, думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять.

Марія побігла додому, взяла на руки Іванку і мерщій до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю вже всі збіглися. Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:

– Не повірили! Думаєте, здуріла? Та най буде дітей ваших мені шкода, – на тім зірвала з Іванки сорочку вишиту. Дитина на очах зчорніла і померла. – Убивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі…

Та й упала мертвою коло дочки.

З того часу відійшла хвороба за ліси і гори. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих сорочках. Та матері навчили дітей, а діти своїх дітей – і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки. Носять оту просту одіж і понині по всім світі. Але мало хто відає, звідки прийшла та краса до людей.

Учитель. А з якого матеріалу шилися сорочки? Яку роль відігравав її колір?

Відповіді: – За матеріал для пошиття сорочок служило біле лляне полотно. Для святкових сорочок використовувалося полотно, виготовлене з ніжніших чоловічих стебел конопель – плоскінь. Полотно, зіткане з матірки, йшло на пошиття буденних сорочок, а також на нижню частину сорочок із підтичкою.

– Кожен колір у вишиванці був символічним. Біле полотнище сорочки служить для підкреслення, збільшення, символізує невинність і чистоту. Сорочки вишивалися здебільшого червоними і чорними нитками. Червоний колір – це колір сонця, символізує життя, свободу; чорний – колір землі, означає добробут, достаток, іноді – смуток. Рідше, але доповнювали вишивку мереживом, виконані зеленими, голубими, жовтими та синіми нитками.

Учитель. Щоправда, світогляд і світознання наших пращурів, як на тепер, були достатньо таємничі, отож «мову» вишитої сорочки сприймаємо здебільшого як сукупність візерунків, гру кольорів, майстерність вишивальниць.

Жіночі сорочки в усіх місцевостях ділилися на два типи: додільна, яка шилася з однорідного полотна, і сорочка з підтичкою, верхня частина якої з тонкого полотна, а нижня – з грубішого. З-під плахти, запаски повинен визирати долішній край сорочки.

Давайте спробуємо визначити, які ж елементи в цих сорочках обов‘язково вишивалися?

Учень. У жіночих сорочках обов‘язково вишивалися: комір, якщо є, або планка навколо горловини, полики чи уставки, рукави біля зап‘ястків, або манжет, пазуха, поділок. Найбільше і найкраще вишиття на сорочках мали дівчата.

Учитель. Скромніше вишивали сорочки заміжні жінки, а старші жінки мережили переважно чорними або синіми (символ довіри, безкінечності) нитками геометричні

210

візерунки на поликах, а пазуха і комір не вишивалися. Розріз сорочка мала посередині, на грудях, у Закарпатті – збоку, іноді ззаду.

Свої особливості мали й чоловічі сорочки. Відповідно до пошиття розрізняли сорочку-«чумачку», яка шилася майже з суцільного полотнища (у Придніпров‘ї) та сорочку-«українку», що мала, як і жіноча, уставки. Не вишивалися тільки рукави і поділ, а так вишивка мала відповідність із жіночими сорочками.

Наша місцевість також славиться багатством вишивки. У кожній оселі багато барвистих серветок, доріжок, рушників, а сьогодні на кожному з вас дбайливо вимережена вишиванка. А хто ж виплекав її для вас? Так, дбайливі мамині та невтомні бабусині руки. Дуже гарно про це сказано в вірші М. Павленка.

Учениця.

Доріжки білі ненька вишивала,

А заполоч блакитну з хвилі брала,

З клубочка свого серця жар – червону,

Із пасма ночі та із смутку – чорну…

П‘ять ниточок на голку,

П‘ять – під голку,

Ой білий шовку, непокірний шовку!

Швидкі роки ковзнули п‘ятірнею

За матір‘ю ласкавою моєю.

Та в‘є із хмелю радощі зелені,

Бо вірю я у вишивання нені.

Хто сам малюнок долі вибирає,

Той пустоцвіту у житті не має.

Учитель. Крім цього, були ще й дитячі сорочки. З народженням немовляти приходила в родину і нова радість. І вже маленькій дитинці шилася перша сорочечка.

Учениця. Мені бабуся розповідала, що першу сорочечку дитині шили з крижми, відрізу полотна, в якому було немовля охрещене.

Учитель. Так, і цю сорочечку обов‘язково коло пазушки вишивали синім шовчиком кілька хрестиків – на чисте, щасливе, присвячене Богу життя.

Учень. Перші сорочки називали льолями. Їх дитина носила до дев‘ятирічного віку. На льолі по долині вишивали білими нитками ялини, щоб дитя добре росло, силу мало. Льолю не можна було підперізувати, щоб не боліло всередині. Льоля ніколи не мала комірця, щоб не була роздвоєна дорога.

211

Від дев‘яти до дванадцяти років носили сорочки з невисоким комірцем-стойочкою, який обов‘язково був вишитий, щоб «швидше до людей дорости та люди поміж себе приймали».

Учитель. У кожній вашій родині зберігаються вишиті сорочки бабусь, прабабусь, прадідусів як реліквії. Кожен із вас із теплотою і любов‘ю розповів про свою вишиванку.

Учениця. Всі ми – українці. І мама моя українка, і тато українець, і дідусь та бабуся українці. Ми любимо нашу рідну землю, нашу мову солов‘їну. Прекрасні почуття виливаються на полотні різнобарвною вишивкою. На скатертині вишиті чорнобривці, сині волошки та червоні маки. Рід наш славиться вишивкою. Я також маю дуже багату вишиванку. На ній переливаються два мої улюблені кольори: голубий – відблиск неба і жовтий – неосяжні лани пшениці. Одягну вишиванку – і так мені любо та хороше на душі, аж співати хочеться (Н. Ковальчук).

Пісня «Вишиванка»

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну і червоную нитку клала.

Що червона ниточка, то кохання,

А та чорна ниточка – розставання.

Бо червона ниточка легко клалась,

А та чорна ниточка часто рвалась.

Ой піду в неділеньку на гулянку,

Подарую милому вишиванку.

Сердься, мій соколику, чи не сердься,

Будеш ти носить її біля серця.

Учитель. Змалку мати привчала доньку до вишивання. Дівчина мала вишивати свої сорочки самостійно, а також вишивала шлюбну сорочку нареченому.

Кожна з вишиванок має свою символіку. У жіночих сорочках найчастіше зустрічається рослинний орнамент. Шию увінчує безперервний візерунок у поєднанні квітки, листка і пуп‘янка, в яких закладено народження, розвиток та безперервність життя. Вишивка на пазусі покликана захищати найважливіші центри людини. Символіка винограду, розміщеного в центрі вишивки та на рукавах, розкриває радість і красу створення сім‘ї.

Сад-виноград – це життєдайна нива, на якій чоловік – сіяч, а жінка має обов‘язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Берегиня – дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона – і життєтворча мати-природа, і жінка-мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало з мороку космосу чітку систему всесвіту, щоб ще раз нагадати: кожне живе створіння – часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття. Багата вишивка на рукавах – оберіг пошанування руки чарівниці (трудівниці).

212

Калина… Дерево нашого українського роду. Колись, у сиву давнину, калина пов‘язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зорі, тому й назву має від давнього ймення Сонця – Коло, а оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущості роду.

Із глибини минувшини дійшли в орнаментах символи землі і сонця, що, в поєднанні з водою, складають життєдайну трійцю. Ромбічні знаки на сорочці – це символ плодючості Землі-матері, щедро засіяної, зігрітої Сонцем, щоб буяло життя наше.

Найбільше цінується в сорочці її чистота. Українська вишиванка завжди шиється тільки з білого полотна. Ви мали завдання підготувати (знайти в літературі, записати) народні прислів‘я та приказки про сорочку.

Учні.

– Рукави – як писанка, а личко – як маків цвіт.

– Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.

– У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна – та й та біла щодня.

– Хочеш сорочку мати – не треба зівати.

– К Великодню сорочка хоч і лихенька (вар.: благенька), аби біленька.

– Як неділя, то й сорочка біла.

– Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

Учитель. Наскільки старанна, працьовита дівчина чи жінка, можна визначити по сорочці. Чим довший і пишніше вишитий додільний край сорочки, і чим більше він визирає з-під плахти, тим достойніша наречена чи молодиця. А сорочок повинна жінка чи дівчина мати по сім: на держання і про роботу. Дівчина вишивала сорочки здебільшого під час Великого посту, коли очищається перед святом і коли місяць уповні, щоб зазивав повну долю. Весільна сорочка була особливою, щоб ніхто не осудив.

Учениця декламує вірш Є. Лещук «Вишиванка».

Вишиванку вишивала

Навесні твою,

В нитку мрію укладала

І любов свою.

Ніжну мрію, що шепоче

Дивну казку в сні,

Що цілує твої очі

І співа пісні.

Все найкраще в ній зібрала

213

Із долин, із гір

І в мережку повкладала

У хрещатий взір.

Хай на серце тобі ляже,

Наче цвіт в маю,

І душі твоїй розкаже

Про любов мою.

Учитель. Дочка ніколи не насаджувала (не вдягала) маминої сорочки, бо могла повторити в долі мамине горе. Не давала дівчина й перезнімати зі своїх сорочок узор, «аби за узором не пішла і доля». А які ще повір‘я про сорочку відомі вам?

Учні:

– Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку – на багатство.

– Якщо сорочку прогризли миші – в ногах буде слабість.

– Якщо зачепив і роздер сорочку – можеш зганьбитись.

– Не можна лишати замочених сорочок на тиждень, щоб у роду не було полонених.

– Щоб бути гарним та чистим на виду, потрібно повернутися на захід сонця й утертись, стоячи спиною до сонця.

ПІДСУМОК. Он яка захисна магічна сила сорочки в давній уяві українського народу! І чи не від того й досі побутує вислів «народитися в сорочці» – бути щасливою людиною, яка в усьому має удачу.

Ідея родючості полів, плодючості тварин, продовження людського роду навіки закарбувалася в орнаментах і передавалася від покоління до покоління. То хай ніколи не переривається та золота нитка життя, якою вишивали наші бабусі свою і нашу долю на рушниках, сорочках. Збережімо ті надбання української культури, які ще можна зберегти.

ГУТІРКА № 10.

«ТВОЯ БЕЗПЕКА»

Метераіл взято з посібника «Твоя безпека» надрукованого координатором проектів ОБСЄ в Україні, 2009.

Не стань «живим товаром» для торгівців дітьми

На жаль, у сучасному світі все ще існує рабство й торгівля людьми. Злочинці використовують дорослих жінок та чоловіків, дітей, літніх людей для експлуатації та отримання незаконного прибутку. Вони обманюють людей, пропонують їм гарний заробіток і хороші умови, щоб вивезти людину в інше село, місто або країну, а потім примушують її заробляти для них гроші. Оскільки людині погрожують, б‘ють або

214

примушують до вживання алкоголю чи наркотиків, вона вимушена підкорятися й займатися проституцією, працювати на важких неоплачуваних роботах (на будівництві, у сільському господарстві тощо). Крім того, злочинці часто використовують дітей для жебрацтва, залучення в кримінальну діяльність чи примусове вилучення органів людини.

Обережно! Усе частіше трапляються випадки, коли людей заманюють у тенета рабства добрі знайомі, друзі й навіть родичі. Вони можуть знати про твої проблеми й бажання (потрібні гроші, непорозуміння з батьками чи однолітками, бажання побачити світ тощо) і використовувати це, щоб схилити тебе поїхати заробити гроші, відпочити, повчитися або оздоровитися в іншому місті, державі.

Для того, щоб не стати жертвою торгівців людьми:

Не погоджуйся на пропозиції поїхати до іншого регіону або країни, не порадившись із батьками або іншими дорослими, яким ти довіряєш.

Пильнуй, коли тебе просять або нікому не казати про поїздку, або запросити в поїздку декількох твоїх однолітків, але так, щоб їх батьки й інші дорослі про це не знали.

Не варто слухатися злочинців, які пропонують нічого не казати батькам/вихователям, а «просто взяти речі й документи, поїхати попрацювати й зробити всім величезний сюрприз, повернувшись додому з купою грошей». Майже завжди такі поїздки закінчуються знущаннями й насильством, а знайти людину, яка не сказала, куди їде, дуже важко й потребує багато часу.

Якщо все ж таки ти вважаєш за доречне прийняти таку пропозицію, обов‘язково залиш інформацію про те, куди і з ким ти їдеш, людині, якій довіряєш. Запиши всю відому тобі інформацію про поїздку (адреси майбутнього місця проживання, роботи або навчання, номери телефонів, імена та прізвища всіх осіб, які допомагають тобі поїхати або зустрічатимуть у місті прибуття, тощо) і залиш ці відомості людині, якій довіряєш.

Цій же людині варто залишити копії документів, які ти братимеш із собою (свідоцтво про народження, паспорт або проїзний документ дитини тощо), та твоє фото.

Домовся про регулярний зв‘язок із цією людиною (наприклад, ти телефонуватимеш їй раз на 3 дні) і кодову фразу, яка допоможе їй зрозуміти, що в тебе виникли проблеми.

Наприклад, якщо твої телефонні розмови слухають злочинці, ти можеш запитати «Як справи у Сашка?» (наче це про вашого спільного знайомого), і людина зрозуміє, що треба звертатись до міліції, адже з тобою сталося лихо.

Якщо ти їдеш до іншої країни, знання декількох фраз мовою цієї країни може стати в нагоді. Зокрема, варто вміти сказати «Мене звуть…», «Я приїхав з України», «Допоможіть мені», «Мені потрібно дістатися до поліції (або посольства України)». Англійську мову розуміють у багатьох країнах світу, тому варто завчити ці фрази англійською мовою «My name is…», «I came from Ukraine», «Help me», «I need to get to police (or Embassy of Ukraine)».

Обов‘язково дізнайся, візьми із собою та вивчи напам‘ять номери телефонів організацій, які зможуть тобі допомогти, якщо трапиться лихо. Це може бути посольство чи консульство України в державі, куди ти їдеш, телефони міжнародних чи інших організацій, які допомагають дітям. Із-за кордону також можна зателефонувати на українську гарячу лінію із протидії торгівлі людьми: +380 44 205 37 36.

215

Протидія торгівлі людьми (пам’ятка)

Легковажне ставлення до роботи за кордоном може завдати Вам неабиякої шкоди: обмеження права подальшого виїзду та роботи за кордоном, обмеження Вашої свободи, втрати Вашого здоров‘я чи навіть життя. Саме через легковажність та недостатню поінформованість про реалії працевлаштування за кордоном громадяни опиняються в скрутних ситуаціях. Якщо Ви вирішили їхати за кордон, запам ’ ятайте такі поради: 1) Закордонний паспорт, візу та проїзні документи оформляйте й сплачуйте за ці послуги особисто. Це не дасть можливості торгівцям людьми втягнути Вас у боргову кабалу або вчинити

злочин стосовно інших осіб за Вашими документами. 2) Торгівці людьми можуть ввести Вас в оману, використовуючи:

різного роду фірми з посередництва в працевлаштуванні за кордоном;

туристичні, шлюбні та модельні агенції, служби знайомств, агенції шоу-бізнесу;

оголошення, рекламу в засобах масової інформації та комп‘ютерній мережі інтернет. Не реагуйте на рекламу фірми, яка не відповідає вимогам законодавства (не вказує повної назви фірми, її адреси, номеру ліцензії та органу ліцензування, що її видав );

незнайомих людей, а часом навіть Ваших родичів, знайомих, друзів,сусідів або колег по роботі чи навчанню.

3) Переговори про навчання, працевлаштування, туристичні подорожі чи шлюби не ведіть наодинці з агентом. Запросіть із собою взяти участь у переговорах свою довірену особу (це

може бути хтось із Ваших близьких). З‘ясуйте, чи має агент фірми або підприємець ліцензію на посередництво в працевлаштуванні за кордоном. Таку інформацію Ви можете перевірити в Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України за телефоном (044) 289-50-97 з 17.00 до 18.00 год. з понеділка по четвер, з 17.00 до 17.45 год. у п‘ятницю або на інтернет-сайті www. minpraci.qov.ua. 4) З метою працевлаштування за кордоном необхідно укласти трудовий договір (контракт),

складений зрозумілою для Вас мовою. Такий договір оформляють у двох примірниках, один з яких залишається у Вас. Не здійснюйте оплат за посередництво в працевлаштуванні. 5) Для виїзду за кордон з метою легального працевлаштування необхідно отримати трудову візу. Працевлаштування за туристичною чи гостьовою візою може закінчитися для Вас

нелегальним становищем, експлуатацією, ув‘язненням та принизливою депортацією. 6) Термін перебування на території іноземної держави вказаний у візі. Не користуйтеся

послугами незнайомих осіб, які пропонують Вам послуги щодо продовження цього терміну. 7) За жодних обставин нікому не довіряйте документів, що засвідчують Вашу особу. 8) Залишіть рідним чи близьким копії свого паспорта громадянина України, закордонного

паспорта, візи, контракту, свідоцтва про народження, проїзних квитків та свою нещодавно зроблену фотографію, а також номери телефонів роботодавця, знайомих за кордоном, посольства ( консульства) України та свої номер телефону й адресу, де Ви збираєтесь зупинитися. 9) Тримайте при собі також копії національного та закордонного паспортів. В разі

необхідності, це спростить процедуру відновлення документів для повернення в Україну. 10) Якщо Ви опинилися за межами України в скрутному становищі, звертайтеся по допомогу до посольства (консульства) України, яке представлене в цій країні, або до

Міністерства закордонних справ України за телефонами (38 044) 238-15-50. Ви також можете звернутися до громадських та благодійних організацій з проханням надати Вам допомогу. Додаткову інформацію можна отримати за телефонами громадських організацій:

8-800-500-22-55 – національна безкоштовна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми 8-800-505-50-10 – Всеукраїнська гаряча лінія центрів консультування мігрантів (безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні) 527 – безкоштовно з номерів life:), Київстар та МТС Подбайте про власну безпеку заздалегідь. Дізнайтеся про свої права під час навчання, роботи, подорожі чи життя за кордоном.

216

ГУТІРКА № 11

Казкотерапія – це спосіб об‘єктивізації проблемних ситуацій, іншими словами, це створення особливої казкової атмосфери, яка робить мрію реальністю, огортає все навколо передчуттям дива, допомагає дитині боротися зі своїми страхами і вийти з неї переможцем, а головне – надає малюку почуття вневненості й захищеності.

Казкотерапія – лікування казками, спільне з клієнтом відкриття тих знань, які живуть в душі та є психотерапевтичними в даний момент.

Казкотерапія – процес пошуку сенсу, розшифровки знь про світ та системи взаємовідносин у ньому.

Казкотерапія – процес утворення зв‘язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті; процес перенесення казкового сенсу до реальності.

Казкотерапія – процес об‘єктивізації проблемних ситуацій.

Казкотерапія – процес активізації ресурсів, потенціалу особистості.

Казкотерапія – процес екологічного навчання й виховання дітей.

Казкотерапія – процес покращення внутрішньої природи й навколишнього світу.

Казкотерапія – розкриття внутрішнього та зовнішнього світу, осмислення пережитого, моделювання майбутнього, процес підбору кожному клієнту своєї особливої казки.

Казкотерапія – це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть проявитися потенційні можливості особистості, може матеріалізуватись мрія; а головне, в ній з‘являється відчуття захищеності та аромат таємниці.

Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні, яка здебільшого, залишається незадоволеною, що породжує внутрішній конфлікт.

КАЗКОТЕРАПІЯ: ОСНОВНІ МОМЕНТИ

В основі психологічної проблеми часто лежить незакінченість, незавершеність. Людина зупиняється перед тим, що її лякає, повертаючись багато разів до того самого, доходячи до найстрашнішого. Це може бути залишком психологічної травми, коли індивід знову і знову повертається до її початку, доходить майже до кульмінації - і тут зупиняється, витісняє, просипається. Дитина вважає, що якщо страшне місце пройти, настає гарна кінцівка, з‘являється світло і проблема вирішується, людина залишається живою. Життя означає продовження, прихід нового дня після завершення старого. Все це підкреслює важливість підключення самих дітей до складання терапевтичних метафор. Не можна придумати для іншої людини казку, яка має для неї більше значення, ніж метафора, придумана нею для себе. Тому, з огляду на природу проблеми і темперамент дитини, її можна попросити завершити метафоричну казку, розпочату терапевтом.

Першорядну важливість представляє початок казки, він повинен бути правдивим. «Головним героєм казка намагається зробити самого слухача». А для цього треба коротко і ясно описати йому сутність його ж життя. Гарний слухач - це той, хто намагається себе впізнати. Слухач, особливо дитина, стає героєм, і далі розділяє його долю. Таким чином, ідентифікація дозволяє говорити про казку не тільки як про опис поведінкових можливостей, але і як про досить активне, хоча і недирективне, навіювання.

Важливою рисою казки є і те, що в ході її розповіді відбувається трансформація. Хтось маленький і слабкий на початку в кінці перетворюється на сильного, значущого і багато в чому самодостатнього. Описуються історії про подорож героя, про нових помічників, про смерть і воскресіння, про перемогу і воз‘єднання. У результаті розширюється галузь свідомого, що вже само по собі дає цілющий ефект.

217

В основі казок лежать обряди ініціації - сконцентровані процеси перетворення дитини в дорослого.

Загалом чарівна казка описує процес досягнення героєм мети, яку може описати тільки він, за допомогою подорожі в тридев‘яте царство і використання чарівних помічників. Іншими словами, людина робить перехід від проблемного стану до бажаного шляхом підключення ресурсів, звичайно до якогось ступеня підсвідомих. При цьому трансформація торкається не зовнішнього оточення, а змінюється сам індивід.

Однією з особливостей психотерапії є уміння переміщати увагу. Нерідке поліпшення настає просто тому, що фокус уваги зміщується з однієї проблеми на іншу. І тільки коли людина доходить до глибинної суті нинішнього утруднення, консультант указує на особисту відповідальність: «Тепер ти сам». І далі допомагає, тому що, як правило, у процесі консультування відвідувач просувається «туди - не знаю куди і шукає те - не знаю що».

Майже всім способам рішень можна підібрати пари, протилежність. «Миттєво» - «поступово», «для інших» - «для себе» і т. д. Саме оперування протилежностями здатно максимально підсилити людину, розширити, підштовхнути її до нових рішень і поведінкових сценаріїв. Завжди можна знайти звичайні стратегії і спробувати незвичні.

СТРУКТУРА ЧАРІВНОЇ КАЗКИ

Більшість казок мають єдину структуру при розмаїтості змісту. У казці легко замінити Іван-царевича на Золушку чи Хлопчика-з-пальчика, Жар-птицю на молодильні яблука чи царівну, сірого вовка на пташину перинку - і структура казки, її сюжет і закінчення не зміняться.

Т.Д.Зінкевич-Євстігнєєва розробила модель казки, - деяку єдину схему для більшості казок. У пошуках казкових інваріантів створила поняття функції. Функція - це вчинок діючої особи, обумовлений з погляду її значимості для ходу дії. Виділяють 31 функцію діючих осіб:

ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА

1. Отлучка. їдуть батьки; цар йде на війну. 2. Заборона. ―Не заходь тільки в десяту кімнату‖. 3. Порушення. Побігла Оленка на вулицю, загралася. 4. Вивідування. Стала відьма дізнаватись... 6. Підступ. Вовк наслідує голос мами-кози. 7. Посібництво. Царівна з‘їдає запропоноване яблучко. 8. Шкідництво чи нестача. Схопили гусаки-лебеді Івасика, занедужав цар важкою хворобою.

ЗАВ‘ЯЗКА

9. Посередництво. «Йди, Оленка, братика шукати...» 10. Протидія. «Дозволь мені, цар, спробувати щастя...» 11. Відправлення. Царевич відправився в дорогу.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

12. Перша функція дарувальника. Стала Баба-Яга випитувати. 13. Реакція героя. ―Ти б мене спершу нагодувала...‖ 14. Отримання чарівного засобу. Дав дід Іванові коня; ―Скажи: по-щучому велінню...‖ 15. Переміщення в інше царство. Чи довго йшла Оленка, чи коротко... 16. Боротьба. Став Іван битися зі Змієм. 17. Таврування. Роздряпав йому Змій усю шию. 18. Перемога. Завертівся Кощій і помер.

218

19. Початкове лихо чи нестача ліквідується. Вийшла до Івана з підземілля Царівна. 20. Повернення. Сіли на килим-літак, полетіли додому. 21. Погоня. Кинулися гусаки-лебеді навздогін. 22. Порятунок. Кинула вона дзеркальце, розлилося море.

На цьому казка може скінчитися, але часто зустрічається додатковий сюжет, у якому діє лжегерой (найчастіше брат чи брати головного персонажу). Перша його частина нове шкідництво - аналогічне функціям 8-14. 8а. Лжегерой викрадає здобуток. 11а. Герой знову відправляється на пошуки. 14а. Герой знову знаходить чарівний засіб. Далі при такому розвитку з‘являються нові функції:

23. Невпізнане прибуття. Приїхав у рідне місто, але додому не пішов, став учнем кравця. 24. Необгрунтовані домагання. Генерал заявляє царю: «Я - зміїв переможець». 25. Важка задача. «Хто підніме зміїну голову...» 26. Рішення. Підійшов Іван, тільки торкнувся... 27. Дізнавання. Показав він заповітне колечко. 28. Викриття. Розповіла все царівна, як було. 29. Трансфігурація. Викупався Іван у молоці, вийшов краще колишнього. 30. Покарання. Посадили служницю в бочку... 31. Весілля, воцаріння. Одержав Іван царівну і півцарства.

Не всі функції присутні завжди, але число їх обмежене, і порядок, у якому вони виступають по ходу розвитку казки, незмінний. Незмінними визначили і набір ролей, тобто діючих осіб, що мають своє коло дій - одну чи декілька функцій. Цих ролей шість: відправник, царівна, герой, лжегерой, помічник, дарувальник.

ІНТЕР‘ЄР КАЗКОВОГО СВІТУ

Якесь лихо спочатку і щасливий кінець.

Наявність помічників і шкідників.

Зрадництво рідних.

Трансформація героя - до кінця казки він не такий як спочатку, він сильнішає і стає значущим.

Інше царство, яке десь далеко, там інші закони, і там є щось дуже потрібне, за чим приходиться туди йти.

У той час, як герой трансформується, інші персонажі залишаються більш-менш незмінними, і саме інше царство не змінюється.

3 іншого царства приноситься клеймо, оцінка про те, що герой там побував.

Герой один. При всіх друзях і помічниках він йде один і одружується потім один.

Перемагає «дурень» і ледар.

Мінімальний термін, за який герой може чогось досягти, - «поки сім пар чобіт не зноситься».

Зумовленість. Дракон заздалегідь знає, що його вб‘є саме цей герой, уже заздалегідь відомо, куди треба піти, що зробити; хто, кому, що скаже, і що потрібно відповідати.

Заборони порушуються, накази виконуються, герой частіше слухається, чим навпаки.

Відсутність вибору.

Всім відомо, що діти всього світу обожнюють казки і байки. Малюки дочитацького віку люблять їх слухати, а ті, хто вже навчився читати, найчастіше читають саме казки. В цьому немає нічого дивного, оскільки казки відіграють надзвичайно важливу роль у житті дитини. Цій ролі присвячено чимало досліджень, я хочу тільки підкреслити, що казки підказують дитині, як віднайти сенс життя, не розповідаючи про окремі рішення, лише вказуючи «шлях розвитку», спільний для всіх. Завдяки ним діти навчаються розуміти себе, пізнавати власні можливості, ліпше розуміти інших, і, як результат, це полегшує налагодження контактів, глибоких зв‘язків з іншими людьми та оточуючим світом.

[1] Казки і

219

байки допомагають дітям виявити і осознати себе як особистість, демонструють приклади того, що життя буде успішним, якщо людина не тікає від труднощів, а долаючи їх, відкриває власне «я». Без сумніву, це вкрай важливо для маленьких читачів, які, розвиваючись, переживають різноманітні страхи, проблеми і труднощі в спілкуванні з ровесниками, родиною, оточуючим світом. Ці проблеми можна подолати, підібравши відповідні казки.

Голосне читання казок – це форма, яку вже давно використовують публічні бібліотеки, але в останні десятиліття минулого століття голосні читання казок набули нового, бібліотерапевтичного, змісту.

Якщо узагальнювати, то казкотерапія, - це один з різновидів бібліотерапії, головним інструментом в якому виступає казка, про що свідчить й сама назва. Терапевтичні властивості казок були відомі оддавна, але, не підлягає сумніву, що формування казкотерапії як окремого підвиду бібліотерапії, є великою заслугою відомого дитячого психолога і психоаналітика Бруно Беттельгейма, зокрема, його книги The Uses of Enchantment. The Meaning and Importance of Fairy Tales (Nowy Jork 1976), відомої в Польщі під назвою «Чарівне і корисне: про значення і цінності казки» (Варшава, 1985). В цій книзі автор зробив аналіз класичних байок і казок, їх функцій, підкреслюючи їх терапевтичні властивості. Визначив, зокрема, постійні казкові мотиви, які допомагають дитині подолати страх перед дорослішанням і самостійністю, чи відокремленням від батьків, а також поширюють базові знання про культурне середовище, в якому дитина зростає.

На розвиток казкотерапії справила значний вплив також Доріс Бретт – австралійський клінічний психолог. Вона створила цикл бібліотерапевтичних оповідань, в яких маленька героїня Анна опиняється в нелегких ситуаціях. Оповідання цього циклу відрізняються від канонів казки, позбавлені елементів магічності, або містять лише невеликі її елементи, оскільки представлені в оповіданнях проблеми і ситуації, які мусить подолати наша героїня (перебування в лікарні, народження братів і сестер, розлучення батьків, смерть в родині та ін.), властиві реальному світу, в якому живе сучасна дитина. Але з огляду функції, які несуть в собі ці оповідання, їх слід розглядати в контексті казкотерапії. Тому що автор збагатила свої оповідання численними приписами і коментарями, низкою практичних вказівок, які пояснюють батькам, як використовувати готові терапевтичні тексти і чим треба керуватися при створенні власних. Доріс Бретт вважається творцем методики казкотерапії.

В Польщі популяризатором бібліотерапії і автором оригінальних терапевтичних казок від 90-х років минулого століття стала Марія Моліцька. З того часу, коли у видавництві «Media Rodzina» з`явились її перші бібліотерапвтичні твори, в Польщі відбувся правдивий «вибух» зацікавлення казкотерапією. Незабаром активність в бібліотерапевтичній галузі стала просто модною, про що свідчать численні праці з цієї тематики, що публікувались в педагогічних, психологічних, бібліотечних журналах і навіть в суспільно-політичних тижневиках і щоденних газетах. Після цього на книжковому ринку з`являються не тільки чергові праці пані Моліцької , але також окремі твори або цілі збірки творів інших авторів, як іноземних, так і польських. Це в значній мірі сприяло їх розповсюдженню і використанню в виховних закладах, передусім – в філіях і дитячих відділах публічних бібліотек, в шкільних бібліотеках, тим більше, що методика застосування казкотерапії стала темою численних семінарів, конференцій, навчань.

Особлива роль в популяризації методики бібліотерапії і бібліотерапевтичних текстів та їх використанню в дитячому середовищі належить всесвітній мережі Інтернет. В цьому можна переконатися, якщо набрати в найпопулярнішій пошуковій системі Google словосполучення терапевтичні казки. Результати пошуку обнадійливі: отримуємо 170.000 посилань польською мовою (укр. - 2890 прим.пер.). Ще більше посилань ви знайдете на англомовний запит Fairytail In Therapy, що свідчить про величезну популярність казкотерапії в англомовних країнах, звідки ця популярність розповсюджуються на цілий світ.

Класичні і терапевтичні байки та казки, їх різновиди

220

Потрібно сперше згадати, що таке байка та казка, для того, щоб на цьому тлі визначити казки терапевтичні та їх різновиди.

Байка - це один з різновидів дидактичної літератури, коротке повідомлення у віршованому або прозовому вигляді, героями якого є тварини, люди, рідше рослини або предмети, і яке містить моральне повчання безпосередньо або в завуальованому вигляді. Мораль найчастіше міститься в кінцевій частині твору. Хоча іноді (рідше), може виступати як початкова формула твору.

Найбільш розповсюдженими є байки про тварин, засновником цього жанру літератури ми вважаємо Езопа (VI в. до н.е.). Тварини в них виступають як маски певних типів людей, а відносини між ними є відповідниками відносин між людьми. Тварини тут несуть символічні ознаки, виступаючи як уособлення певних морально – психологічних рис (лев – сила або мужність, лис – хитрість, мураха – працьовитість, баран – глупота, заяць – боягузтво та ін.). Постійність і однозначність цих рис, роблять з байки оповідання алегоричного характеру, вказують на прихований зміст.

Мотиви, відомі ще з творів Езопа, по-новому інтерпретував в часи Римської імперії Федр (І в.н.е.), а пізніше байки розповсюджувалися завдяки Лафонтену (ХVІІ в.). Це є короткі, віршовані оповідання, які містять нескладну фабулу, з легко прочитуваною мораллю. Далі Лессінг (ХVIІIст.), пропонує стислу модель байки епіграматичного характеру, позбавлену епічних елементів.

Не слід забувати, що у народному грунті формується також байка магічна, так звана чарівна, яку ми називаємо казкою. Казка є одним з основних видів народного епосу. Це невеликих розмірів твір фантастичного змісту, насичений дивами, пов`язаний з магічними обрядами і віруваннями, часом – з переказами і легендами, де вчинки героїв вільно відбуваються на межі реального і фантастичного світів. Казка зміцнила народну віру в наявність потусторонніх сил, антропоморфічне сприйняття природи, встановила неписані моральні засади, ідеальні взаємозв`язки і справедливість.

Відомо, що класичне зібрання європейських казок опрацював Шарль Перро, а літературної обробки, свого роду облагородження, казки набули завдяки німецьким романтикам (м.ін. Гете, Гофман), яких світ казки приваблював своєю екзотичністю, фантастичністю, таємничістю і міцним укоріненням в народних віруваннях. Відома і широко розповсюджена збірка казок, виданих братами Грімм – «Дитячі і родинні казки» (Kinder und Hausmärchen, 1812-22). Без сумніву, надзвичайно сприяло популяризації жанру розповсюдження казок Ганса Крістіана Андерсена (1847).

Протягом століть байки і казки була адресовані у більшості своїй дорослим, але у відцензурованому і адаптованому вигляді були доступні і дітям, і з незапам`ятних часів покликані їх забавляти і розважати. Але широке розповсюдження казок і байок, написаних і виданих безпосередньо для дітей, починається лише в ХІХ столітті, названому «століттям дитини». З того часу байки і казки – пов`язані між собою літературні форми, народжені усною літературною творчістю, стали основним каноном дитячої літератури. Протягом століть вони розвивались одночасно і взаємно впливали одна на одну. Як наслідок, їх часто розглядають як синоніми. І досить часто збірки, антології, містять як байки, так і казки, в чим неважко переконатися переглянувши сучасні видання, польські і закордонні.

Тепер про терапевтичні казки. Це твори, адресовані дітям від 4 до 9 років, їх структура і правила, яких дотримуються автори під час створення таких казок, дозволяяють використовувати ці казки для заспокоєння, вирішення емоціональних проблем дитини, і орієнтуватися на зростання особистості. Можна виділити три види терапевтичних казок: релаксаційна, психологічно-повчальна, психотерапевтична. Спробую представити тут, опираючись до вже згаданих творів пані Марії Моліцької, їх коротку функціональну характеристику, з посиланнями на класичні приклади різних видів казки, яким пані Моліцька не присвятила уваги.

Релаксаційна (розслаблююча, заспокоююча) казка – як видно із самої назви, має принести малим слухачам розслаблення і заспокоєння, для того, щоб потім можна було

221

знову активно діяти. Це короткій твір, його читання займає від трьох до семи хвилин, він базується на внутрішній візуалізації, коли дитина створює уявні образи під впливом того, що чує. Завдяки уяві, слухачі можуть «побачити» образи, «змальовані» словами, брати участь у подіях, які переживає герой. Як правило, цей герой – в байках і казках – тварина. Або з огляду на вік слухачів, звірятко, часто, ще від езопових часів, наділене людськими рисами. Іноді ролі героїв також антропоморфічні: рослинка, іграшка, явище зі світу природи (зірочка, вітерець, веселка), або – новітньої генерації – космічні сотворіння, навіть персонажі комп`ютерних ігор. Що характерно – маленький герой такого твору часто відпочиває в лісі, садку, на галявині, підводних чи небесних луках, і контакт з природою стимулює всі його відчуття, дає почуття легкості і свободи. Але цей відпочинок не є пасивним – після хвилин нерухомості настає період активності – герой п`є воду з джерела, купається, плаває, пірнає, літає, ширяє на літаку – килимі, колишеться на повітряних або морських хвилях і т.ін. Це є своєрідною релаксацією, яка додає нової енергії для реалізації нових завдань. Це регулюється відповідними елементами аутотренінгу, вставленими в текст казки. В результаті замість традиційної моралі в кінці байки чи казки, в таких творах фінал зображує повні енергії нові форми радісної активності.

Інші завдання має психологічно-повчальна казка, структура якої підпорядкована навчаючим функціям, в т.ч. дидактично-виховним, освітнім, розрахованим на стимулювання розвитку дитини. Це твір, обсягом більший за релаксаційну казку (як правило, це декілька сторінок тексту), адресований дітям, які переживають труднощі, що можуть спіткати кожну дитину у період зростання і розвитку. Тому фабули таких творів описують такі теми і ситуації, з якими дитина може зіткнутися кожен день в реальному житті (наприклад, перебування в лікарні, розлука з близькими, візит до стоматолога, перші дні в дитячому садочку або школі, перебування в таборі, конфлікти з однолітками чи батьками та ін.). Вони відносяться до пізнавальної сфери, спонукають до зміни в поведінці малого слухача-читача через запропоновані їм нові варіанти і способи вирішення дитячих страхів і проблем. Але ці твори не позбавлені при цьому елементів «магічності, дивовижності», оскільки їх героями можуть бути не тільки «справжні» діти, але й інші казкові герої – звірята, рослини, предмети, які часто долають стереотипи, приписані їм ще з часів Езопа, наприклад віслючок перестає бути впертим, заяць – боягузом і не втікає перед труднощами, а повертається до них обличчям, хитрий лис починає цінувати чесність і т.д. Завдяки цьому маленький слухач, або наймолодший, вже самостійний читач, ототожнює себе з героєм і, таким чином, розширює свій репертуар поведінки. Слід при цьому додати, що цей різновид терапевтичної казки має вплив на емоції, допомагає розібратися у власних почуттях, а через зв`язок з конкретною ситуацією, яка ці почуття викликає, полегшує їх розуміння, розширює словарний запас, заохочує до розмови про власні проблеми, під безпечним казковим «прикриттям», а також без зайвого моралізаторства мотивує дитину до пошуку нових рішень.

Третя зі згаданих видів терапевтичних казок – психотерапевтична. Це твір довший, ніж попередні, з розгорнутою і складною фабулою, фантастичне оповідання, яке стосується трудних ситуацій, що викликають страх, особливо тих, які виникають з незадоволених потреб, попереднього негативного досвіду або просто з уяви. Зміст може стосуватися розлучення батьків, смерті близької особи, тяжкої хвороби рідних або самого маленького героя, різноманітних патологій суспільства, перенесених у казковий світ та ін. Казки цього типу діють на психологічні механізми, надають можливість знизити рівень напруження дитини, ліквідувати джерела її страхів. Вони конкретизують потреби дитини, надають їй підтримку, зміцнюють почуття власної вартості, навчають позитивно мислити, а також підказують способи подолання трудних ситуацій.

Використання терапевтичних казок в умовах бібліотеки

В бібліотечній практиці найбільш доречні релаксаційні казки. Вони чудово підходять для відкриття, чи навпаки, фіналів, бібліотечних заходів, які проводяться для дітей. Це відзначають як самі бібліотекарі, так і дослідники – бібліотекознавці.

В свою чергу, й психологічно-повчальна казка з найбільшим ефектом може бути використана для занять з дітьми дошкільного віку в дитячих філіях, шкільних бібліотеках, дитячих садках. Також їх з користю можна використовувати в родинному колі для підготовки малюка до школи, подолання страхів, або корекції поведінки.

222

Якщо говорити про казки психотерапевтичні, то, в залежності від змісту, вони можуть бути корисні для занять з дітьми з асоціальних родин (де, наприклад, спостерігається фізична, психічна, сексуальна залежність або тиск), також для подолання страхів, пов`язаних з менш драматичними, але важливими для дітей ситуаціями, такими, як почуття непотрібності, коли з`являються молодші діти, або входження в нове коло спілкування, страх бути висміяним, неповага ровесників та ін. Але треба застерегти, що використання таких творів потребує попереднього фахового діагнозу (власне під цей діагноз обирається відповідна казка), тим більше, що, як правило, призначені вони для дітей з порушеннями і труднощами у розвитку. З цим пов`язана інша вимога до тих, хто проводить такі заняття: вони повинні мати відповідну психологічну і терапевтичну фахову підготовку. Тому психотерапевтичні казки доволі рідко використовують в бібліотеках, де домінують казки релаксаційні і психологічно – повчальні.

ГУТІРКА №12

Як вибрати наплічник?

Мета гутірки:

Навчити юнацтво робити правильний вибір при купівлі спорядження.

Вибираємо наплічники

Наплічники пережили тривалий етап еволюції, перед тим, як з‘явились у сучасному вигляді. Першими екземплярами були брезентові речові мішки з лямками, більше відомі як «колобки», пізніше почали виробляти прототипи сучасних конструкцій — так звані «абалаківські» та «яровські». Після них прийшли каркасні «єрмаки», а вже відтак ринок заполонили анатомічні наплічники.

Виробники: загальний огляд ринку

У СРСР серійне виробництво туристичних рюкзаків розпочалось у 30-х роках минулого сторіччя, а в незалежній Україні перші ентузіасти налагодили конвеєр вже на початку 90-их.

До кола вітчизняних піонерів-виробників входять столичні фірми Еліта-Спорт, Adventure та житомирською Travel Extreme. Пізніше їх потіснили київські передовики Terra Incognita, Commandor та донецький Capricorn.

Імпортний сектор раніше був представлений переважно сусідами: польським Campus, чеськими TrekSport і Pinguin, угорським AdventureR та російськими Bask і Снаряжение.

Дещо пізніше, зі зростанням добробуту мандрівників, на український ринок вийшли відомі й дорогі світові бренди на кшталт німецьких High Peak, Lowe Alpine і Tatoоnka, французьких Lafuma і Millet, німецької Salewa, американської The North Face тощо.

Види та особливості

Пропустимо старе покоління «колобків» та «єрмаків» і поведемо мову про класифікацію сучасних наплічників.

Об‘єм. Цей критерій є визначальним для подальшої класифікації, оскільки вміст наплічника безпосередньо пов‘язаний з його призначенням.

223

Спеціалізація. Переважна більшість виробів на туристичному ринку представлена двома основними типами наплічників — експедиційними та штурмовими. Перші відрізняються значним об‘ємом (90-120 літрів) і призначені для тривалих кількаденних мандрівок, другі — менші (50-80 літрів) — придатні для недовгих радіальних маршрутів і мають ряд спеціальних пристосувань. Зокрема, штурмові наплічники оснащені додатковими стяжками й кріпленням для спорядження, кишеньками для лиж та палок-телескопів тощо. Передбачається широка географія подорожей — виробники гарантують придатність власних виробів для будь-яких гір та погоди, тим більше для нетривалих мандрівок Карпатами.

Експедиційні наплічники в «чистому» вигляді знайти непросто. Попри усталений поділ на типи, більшість виробників намагається охопити максимальну споживацьку аудиторію, випускаючи на ринок так звані комбіновані вироби, а саме — експедиційні наплічники з пристосуваннями для додаткового (штурмового) спорядження.

Складові елементи

Всі наплічники складаються із трьох основних частин. У різних фірм вони не дуже відрізняються, однак кожен виробник намагається внести (іноді навіть винайти, а не «передерти» в сусіда) для свого продукту якусь конструктивну «родзинку», що породжує на ринку різноманіття форм та видів.

Основними елементами наплічника є: власне корпус; силові лямки з поясним ременем, що відповідають за кріплення корпусу на спині; система підвіски, яка служить проміжною ланкою між першим і другим елементом і робить процес транспортування зручнішим та безпечнішим для здоров‘я.

Аксесуари: клапан або кришка, що закриває верхній вхід до наплічника і містить додатковий простір для речей; грудна стяжка, яка розвантажує плечі від силових лямок; кишені з боків та спереду наплічника; бокові стяжки для габаритних речей, інші реквізити.

На що звертати увагу при купівлі

Клапани бувають пришиті до наплічника і такі, що знімаються — на стяжках. Останні завжди можна відкріпити при недостатньому заповненні рюкзака або підняти-розширити — при надмірному. У клапани переважно вшивають внутрішні кишені, іноді з двома входами (зсередини й ззовні). Рекомендуємо брати вироби з кріпленнями для «кішок» зверху клапана (там також зручно носити мокрий дощовик або пляшку з водою). Дуже важливо, щоби замки, які закривають і фіксують клапан, були не пряжково-в‘язального типу, а фастекси-самоскиди (ви оціните їхню зручність, якщо часто відкриватимете клапан).

Надійність елементів кріплення в наплічнику, як от стяжок чи фастексів, значною мірою залежить від їх виробника. Провідні фірми забезпечують власний модельний ряд фурнітурою відомих торгових знаків, наприклад, DuraflexT чи NexusT.

Визнаним еталоном світової якості у виробництві замків-блискавок є японська фірма YKKT. Виробами цієї фірми дешеві наплічники не комплектуються. Замком зручніше користуватися (особливо на морозі), якщо «собачка» на блискавці має синтетичний подовжувач.

Тубус, який служить для додаткового збільшення корисного об‘єму (приблизно 10 літрів), є верхнім (іноді — нижнім) продовженням корпусу наплічника. Цей елемент є в більшості екземплярів. Фіксатором стяжки тубуса служить кнопка-затискач або механізм із шестернею (рідше — клиноподібний замок). Перший варіант зручніший в роботі, але другий надійніше тримає кріплення.

Бокові та інші стяжки дозволяють носити більшість габаритних речей, зокрема, наметів, килимків чи палок на зовнішньому контурі наплічника. Незадіяними вони бувають

224

достатньо рідко. Важливо, щоби довжина лямок була із запасом, інакше процедура спорядження перетвориться на кару.

Компресійні стяжки триматимуть форму наплічника залежно від завантаження.

Зовнішні кишені (передні чи бокові) досвідчені мандрівники відводять під потрібні дрібниці, що значним чином спростить їх пошук (наприклад, шапка чи фляга з водою).

Матеріалом, із якого виготовляють левову частку всіх наплічників на ринку, є CorduraT. З фірмової високоякісної тканини (винахідник — французький DuPontR) шиють виключно дорогі рюкзаки, в решті випадків використовують добротний сурогат. Деякі польські виробники, аби зекономити на оригінальному матеріалі, пішли на відому маркетингову хитрість. Вони виробляють схожий за властивістю матеріал під співзвучними назвами типу Endura чи Duront.

Важливим доповненням до якості тканини є її обробка водовідвідним шаром із поліуретану. Без такого покриття наплічник протече. Виявити обробку не так і складно — достатньо глянути на внутрішню поверхню матеріалу: вона повинна мати характерне скляно-матове забарвлення. Тест з водою може додатково засвідчити покриття — зібрана в складці тканини вода не просочується. Більшість виробників узяли за правило обробляти тканину.

«Кордура» буває різної щільності — від 600 до 1000 одиниць (деньє). Жорсткішою, важчою і витривалішою тканиною (1000 HD) переважно підсилюють дно, на решті корпусу економлять і ставлять ніжнішу й легшу шестисоту.

Наплічники протікають не лише крізь необроблену тканину, але й по швах. Додаткова обробка замкового полотна блискавок гумовими прошарками та термічна проклейка швів — безумовні плюси при виборі бажаного краму.

Лямки й пояс повинні бути ні надто м‘якими, ні надто жорсткими. Перші втрачають форму і викривляються при навантаженні, другі досить швидко натирають і перетискають плечі. Тепер виробники переважно профілюють лямки під контур людського тіла, надаючи їм ергономічну S-подібну форму.

Особливу увагу варто приділити системі підвіски. Чим краще вона прилаштується до спини, тим легше проходитимуть туристичні будні. Якщо в підвісці передбачені відповідні стяжки чи приліпки — це плюс, якщо підвіска статична — це мінус. Днище спорядженого наплічника не повинно спиратися на сідниці туриста.

Бажаним каркасом підвіски є металеві пластини. Краще, аби їх канал в корпусі не був зашитий, і пластини вільно виймалися при потребі (пранні чи ремонті). Добротним металом є дюралюміній: він легший за сталь, але стійкіший за алюміній. Грані пластин повинні бути якісно й фабрично згладжені (не напильником, як було раніше) — досвід підтвердив їхню паразитичну здатність розрізати корпус. Крім того, іноді пластини ергономічно S-подібно вигинають під профіль тіла. Така система менше втомлює м‘язи спини і краще тримає вантаж.

Розвантажувальний пояс — це цінний елемент в системі підвіски. Правильно сконфігурований, він здатен узяти на себе 40 відсотків ваги наплічника і добряче розвантажити плечі. Вантажі понад 25 кілограмів без пояса носити вкрай важко. Зустрічаються два варіанти поясних замків-самоскидів: тризуб-фастекс і закладна пряжка-самоскид. За ефективністю обидва приблизно однакові, проте комплектуючі до пряжок рідко зустрічаються у продажі. Важливо також, щоб фастекс не був вшитий в стрічку — це ускладнює його оперативну заміну.

Поверхню підвіски, пояса та лямок, що контактують з тілом, більшість виробників прошивають спеціальною сітковою тканиною. В кожного ця система має свою оригінальну назву на кшталт AirBack System, однак функція одна — вентиляційна. Виробники

225

запевняють, що спина під такими сітками менше пітніє і краще дихає. Переважно так воно і є. Крім того, пориста тканина висихає швидше.

Практично всі виробники забезпечують зовнішню сторону силових лямок півкільцями не завжди відомого для них призначення. Зрідка до них чіпляють комплектні петельки для рук. Ці петлі вирішують одразу дві проблеми: до того «бездіяльні», а тепер задіяні руки відтягують власною вагою силові лямки і зменшують навантаження на багатостраждальні плечі та ключиці.

В деяких моделях присутня поперечна перегородка, яка дозволяє поділити наплічник на відсіки. Користі від неї не так багато — хіба що, ізоляція.

Дуже зручною штукою, як виявилось, є транспортувальна петелька. На пересадках, коли наплічник потрібно знімати, додаткова ручка береже фастексам клапана життя, а туристам — здоров‘я. В більшості виробів вона одна — під клапаном з тильного боку наплічника, чого явно недостатньо вже при 20 кілограмах завантаженості. Важливо, щоби вона була добре прошита. Деякі виробники пришивають одразу дві ручки — з різних боків.

В більшості виробів є нижні поперечні (зрідка — вертикальні повздовжні) альтернативні входи. Туристу не доведеться витрушувати весь наплічник в пошуках потрібної речі. В деяких дорогих наплічниках в комплект входить дощовик.

Приємні дрібнички, на зразок кишеньок на поясі та лямках, здатні полегшити мандрівку. На поясі зручно носити фотоапарат чи мобільний телефон, а на лямках — наприклад, навігатор GPS. Часто діставати їх з клапана чи інших кишень — процедура, м‘яко кажучи, не з приємних.

Умови експлуатації

Наплічники — досить невибагливі в експлуатації речі, однак дотримання ряду нехитрих правил зможе спростити вам життя і зекономити гроші.

Часте прання наплічників не бажане. По-перше, це спричиняє осипання поліуретанового нашарування тканини, по-друге, порошкове прання не найкращим чином впливає на пластикову фурнітуру, яка кришиться і ламається.

З усіх замків-фастексів найчастіше ламається поясний. На привалі він переважно звисає «без діла», через що на нього часто наступають. Наполегливо рекомендуємо не лінуватися і защіпати пояс довкола наплічника, просиляючи його у придонні петельки для льодорубів. І брати в дорогу запасний.

Під впливом низьких температур пластикова фурнітура і PU-покриття деформуються. Намагайтеся не залишати наплічники ззовні намету.

ТЕРЕНОВІ ІГРИ Літнього табору 2013

Теренова гра — особливий вид заняття. Це є рольова або сценарійна гра, яка відбувається на відкритому терені за чіткими правилами.

Всі ігри відповідають леґенді табору і конкретно темі дня, в який вони проводяться. Тому зразу у перші дні, коли діти входять в леґенду, наприклад, отримують таборові імена (квіти, метелики, ельфи, мандрівники по стародавньому світі, і так далі), вони беруть участь в іграх під цими іменами.

Правила ігор ускладнюються протягом табору. На початку це є звичайне індивідуальне або ройове шукання, ознайомлення з територією і уникання нечисленних казкових перешкод (найкраще, коли виховники відіграють їх роль, щоб можна було корегувати динаміку гри і одночасно слідкувати за виконанням всіх правил). На другому етапі

226

проводяться ігри на здруження і виконання простої спільної дії. І лише під кінець табору можна давати ігри, які потребують від дітей продуманої стратегії, взаємодії між командами новаків.

Перша теренова гра має також дуже важливе значення для загального ознайомлення новацтва із запланованою програмою табору (див. ігри «Карта стародавнього світу» та «У володіннях феї»).

При поясненні таборовикам правил гри не слід забувати про казкові елементи і про те, що і заборони та обмеження можна сформулювати відповідно до леґенди.

Теренова гра №1

Теренова гра «Карта стародавнього світу»

Казка і хід гри

Щоб вирушити у незвичайну мандрівку Стародавнім світом, для початку нам потрібно ма-ти карту, щоб знати, куди йти, і годинник, щоб ми завжди могли бачити, як далеко в часі знаходилась та чи інша культура. Звичайний годинник не підійде, бо він показує години і хвилини, а ми подорожуватимемо на тисячі років назад. Отже, будьте уважні: по цілій те-риторії табору є заховані різні частинки карти і частинки годинника, вони можуть бути на деревах, під кущами, в траві їх потрібно відшукати.

За свистком розходимось, а після довгого свистка збираємось в місці, звідки розійшлись, всі разом, щоб скласти карту та годинник.

Під час пошуків будьте обережні, аби не попасти в Часову яму (туди затягають жителі Часової ями). Ті, хто там побуває, стають Байдиками, вони вже не можуть бігати і шукати частинки, а лише сидять і чекають, поки їх хтось врятує. Тільки ваша дружність може пе-ретворити Байдиків знову на новаків і новачок. Робиться це так: двоє новаків, що мають картки «Сміхі-хі-хі», беруться за руки і кажуть: «Тік-Так», а Байдик має відповісти: «Тільки так». Картки «Сміхі-хі-хі» можна отримати у Володарів часу, якщо ви зголосите їм добре діло, яке можна зробити на таборі. Навіть коли у вас є картка «Сміхі-хі-хі», вас можуть упіймати жителі часової ями і зробити Байдиком. Звільнитися можна тільки за допомогою друзів.

Частинки карти виглядають так (потрібно показати), частинки годинника так, картки «сміхі-хі-хі» так. Ой, а це жителі часової ями: Забудьки, Розкидачки, Схлипи і Нюні (перед початком гри варто потренуватися визволяти одне одного в колі, наприклад, як в грі «Вікінги»).

Виряд

Заховані по терені:

а) частинки карти Стародавнього світу

б) частинки спеціяльного великого годинника, на якому можна показувати тисячоліття

У Володарів часу картки «Сміхі-хі-хі», папір і маркери.

Ролі

Новаки і новачки.

227

Жителі Часової ями (Забудьки, Розкидачки, Схлипи і Нюні) — виховники, які квачать дітей; вільно пересуваються по терену, але мають визначене місце, де тримають полонених (Байдиків).

Володарі часу — виховники з ковпаками, які дають дітям картки «Сміхі-хі-хі» і ведуть спи-сок можливих добрих справ, зважаючи на вік дітей; сидять у визначених місцях.

Теренова гра №2

Теренова гра «У володіннях феї»

Казка і хід гри

Вночі кожна дитина отримує конверт з назвою, малюнком або фотографією квітки, ельфа чи метелика, на якого вона перетворилася.

У володіннях феї було знайдено дивовижну картину — велике полотнище з частковим ма-люнком і з окресленими контурами різних таємничих предметів. (На картині схематично зображено елементи леґенди табору, запланованої виховниками, ті речі та явища, яким будуть присвячені окремі таборові дні).

Лісові мешканці — метелики, квіти, ельфи — мають відшукати частинки дивовижної карти-ни і різні таємничі предмети.

Кожен рій окремо шукає в терені пелюстки свого кольору, якими згодом буде доповнено малюнок, а різні таємничі предмети шукають всі разом (нема визначених конкретних предметів, які повинен знайти рій).

За свистком всі розходяться, а після довгого свистка збираються для складання картини. Лісовим мешканцям заважатимуть Сварки, Лінь, Непослух, Слізки (бігають в терені, дотор-каються до лісових мешканців картками, на яких написані їхні імена; заквачений лісовий мешканець отримує картку, якою його заквачили). Натомість є сили, які допомагають: Дружність, Працьовитість, Слухняність, Натхнення (картки з відповідними написами захо-вані в терені, якщо лісовий мешканець їх знаходить, він може когось врятувати).

Всі, кого торкнулись Сварки, Лінь, Непослух, Слізки, мають стояти на місці і не рухатись, піднявши догори картку, якою його заквачили. Врятувати їх може лише наявність відповід-ної рятувальної картки або хтось з друзів, що знайшов потрібну картку. Від Сварок рятує Дружність, від Ліні — Працьовитість, від Непослуху — Слухняність, від Слізок — Натхнен-ня. Картки для цих пар варто зробити одного кольору, бо так дітям легше буде орієнтуватися (наприклад, картки Слізок і Натхнення будуть блакитного кольору).

Після завершення гри (коли знайдені всі елементи картини) всі збираються коло картини і доповнюють її.

Виряд

Картина. Частина картини намальована, в деяких місцях — лише обриси різних предметів (наприклад, черевика, ліхтарика, сопілки, капелюшка). Ці предмети, намальовані на кольоровому папері, потрібно заховати в терені (пізніше предмети вклеюються у відповідні місця на картині).

Пелюстки (елементи малюнка) для кожного рою відповідного кольору, по 30 шт. на рій.

Картки для рятування: Дружність, Працьовитість, Слухняність, Натхнення, заховані в тере-ні.

228

Картки для заквачування: Сварки, Лінь, Непослух, Слізки (роздати виховникам).

Ролі

Лісові мешканці (новаки): метелики, квіти, ельфи.

Виховники — Сварки, Лінь, Непослух, Слізки, квачать дітей.

Теренова гра № 3

Теренова гра «Пошуки Цикад»

Казка і хід гри

Кожен рій напередодні (або вночі) отримує набір відповідних елементів для створення му-зичного інструмента. Ними можуть бути: ґумки і коробки — для таборових гітар або цимбал; палички, цупкий папір, клейка стрічка, горнятка чи банячки — для барабанів; пляшки і мотузки — для кселофону; гребінчики і тонкий папір (бібулка) — для губних гармонік; пластикові пляшки або банки з кришками і горох (чи інша крупа) — для тарахкалок (маракасів); шнурівка (1м.), коробка і півметрова палиця — для контрабасу.

Всі новаки роями шукають дивовижних Цикад, в кожної з яких є потрібні для музичного концерту речі: ноти, струни, схеми складання музичного інструменту з елементів.

Але в чарівному лісі окрім Цикад є ще Павуки та Миші. Павуки ловлять ельфів і метеликів, обплітають квіти. Миші забирають ноти, струни, схеми.

Фея або Лісовий дух допомагає метеликам, квітам та ельфам визволити тих, хто потрапив в полон Павуків. За відгадані загадки або виконані завдання Фея або Лісовий дух дає краплю «води». Ця «вода» здатна розірвати павутину і визволити одного полоненого. Крапля залишається на павутині. Якщо на павутині збирається 30 крапель, то Павук си-дить в ній мокрий і не може більше нікого полонити.

Рої метеликів, квіточок і ельфів мають, уникаючи Павуків і Мишей, знайти всіх трьох Цикад і зібрати потрібні для концерту речі: ноти, струни, схеми.

Павуки розміщуються перед Цикадами, а Миші полюють після того, як діти щось в Цикад отримали.

Виряд

Мотузки, скотч (клейка стрічка). З клейкої стрічки робимо павутину, до якої Павуки причіпляють зловлених дітей, а діти причіпляють краплі «води».

Можна взяти елементи костюмів для кожної ролі виховників.

Торбинки.

Можна взяти три музичні інструменти або продумати, як подавати звукові сигнали.

Ноти, струни, схеми складання музичного інструменту з елементів.

Загадки або завдання.

100 синіх карток «Вода» у формі крапель.

229

Ролі

Новаки — метелики, квіти, ельфи.

Три братчики — Павуки. Бігають і беруть в полон дітей. Дві сестрички — Мишки. Бігають і, доторкнувшись до дитини, забирають отримані від Цикад речі. Три виховники або старше новацтво — Цикади. Сидять у визначеному місці (у сховку), подають сиґнали, де вони є. Фея або Лісовий дух. Сидить у визначеному місці.

Теренова гра № 4

Теренова гра «Трипільський врожай»

Казка і хід гри

Трипільці були хліборобами і дуже вправними гончарями. Вони мешкали по цілій території України. Кожен рій — це буде окреме плем'я. Вам потрібно вибрати собі місце для сховку і позначити його мотузкою. Завдання кожного племені — зібрати якомога більший врожай на полі.

Та от тільки це зробити не так просто! Є на терені табору три поля, позначені вони мотуз-кою і охороняються кочовиками, посередині кожного поля є «Матінка Земля», «Батько Сонце» і «Цілюща Вода».

Кочовики не можуть забігати на територію поля або у ваш сховок, обгороджений мотуз-кою. Якщо кочовик доторкнувся до вас, ви маєте віддати йому одну картку з того врожаю, що при вас, а якщо при вас немає карток, то ви мусите чекати біля шелеста кочовиків, по-ки вас викупить хтось з вашого племені.

Картки врожаю вам дають «Матінка Земля», «Батько Сонце» і «Цілюща Вода». За один раз ви можете отримати лише три картки, їх потрібно швиденько занести у сховок до сво-го племені і чимшвидше повертатися по нові. Виграє плем'я, яке матиме найбільше вро-жаю з різних полів і найменше ув'язнених. Гра починається і завершується за свистком.

Виряд

Можна взяти елементи костюмів.

Близько 10 м мотузки для кожного племені (рою). На території табору обгородити три по-ля — добре було б обгороджувати линвою різних кольорів.

Картки врожаю — по три картки трьох кольорів на кожного гравця.

Ролі

Новаки — представники трипільських племен.

Посередині кожного поля має бути хтось з виховників: «Матінка Земля», «Батько Сонце» або «Цілюща Вода», які мають картки коричневого, жовтого або блакитного кольору відповідно і видають їх новакам по три.

Теренова гра № 5

Теренова гра «Загублена карта»

230

Казка і хід гри

Діти отримують лист від принца із завданням знайти мапу.

В терені 10 точок. На кожній точці інструктор, який має дві повітряні кульки. Рої посувають-ся по колу і на кожній точці виконують завдання, які інструктор дає (зробити якесь добре діло, щось знайти, принести і т.д.). Виконавши завдання, на кожній точці мають вибрати одну з 2 кульок і забрати записку, до неї прив'язану. На кульці є або шматок карти, або якийсь цікавий вислів (оскільки шматків карти є по одному на точку, то один рій зможе от-римати карту, всі решта — мудрий вислів).

По закінченню гри всі збираються на галявині, щоб скласти мапу-складанку.

Виряд

Мапа, поділена на 10 шматків (кожному інструктору по одному). Повітряні кульки, до яких прив'язано частинки мапи або мудрі вислови.

Запас аркушів з мудрими висловами (на кожну точку по 9 аркушів).

Кульки, мотузки, папір, виряд відповідно до вимог інструкторів на точках.

Ролі

Новаки — метелики, квіти, ельфи.

10 виховників на точках.

Теренова гра № 6

Екологічна теренова гра «Дикі звірі»

Казка і хід гри

Кожен новак і новачка отримують картку з назвою рослиноїдної чи хижої тваринки. Зав-дання тваринок — вижити в лісі і знайти собі поживу та воду. Картки «Вода» шукають всі — і травоїдні, і хижі, а картки «Їжа» шукають лише травоїдні. Хижі мають полювати на тра-воїдних. Мисливці полюють на всіх тварин. В лісі також є різні хвороби, які можуть вразити звірят. Хвороби роблять новакам позначку на картці, і це забирає їхні життєві сили.

Шумери поклонялися різним богам. Серед головних богів була володарка звірів Урук. Як-що якась тваринка втратила життя — вона повинна відшукати цю богиню і отримати в неї нове життя, принісши в жертву знайдені картки «Вода» і «Їжа».

За свистком гра завершується, і всі збираються на галявині, щоб підрахувати свої життєві сили.

Картка «Вода» — 5 балів, картка «Їжа» — 10 балів, картка з назвою впійманого звірятка — 10 балів. Позначка про хворобу — мінус 5 балів.

Якщо вам випала картка хижака, то будьте обережні, полюючи на тваринок: якщо ви вовк, а напали на лева, то вам доведеться віддати всі свої картки з водою і впольованими звіря-тами.

Виряд

231

Картки з назвами звірят (вдвічі більше, ніж новацтва).

Картки «Вода»— сині, «Їжа» — жовті, розкидані по терену табору.

Костюми.

Ролі

Новаки і новачки — звірята, братчики — мисливці та хвороби, сестричка Урук — богиня звірів.

Теренова гра № 7

Теренова гра «Скарби світлячків»

Казка і хід гри

На табір приходить лист про те, що принцеса заблукала, бо дорога, по якій вона йшла, раптом перестала освітлюватись.

Друїди викрали скарби світлячків: ліхтарики, промінчики життя, сонячні свічки. Зібрали їх в таємному місці і охороняють. Світло зібраних скарбів не дає друїдам заходити за мотузку. Друїд, який заніс останній скарб, залишився в полоні біля дерева, він втратив свою силу і слідкує, щоб до кола входили лише ті, хто має життя.

Метелики, квіти, ельфи мають повернути скарби світлячкам і принести до свого рою ліхта-рик.

Лісові мешканці, на яких потрапила вода з бризкавки друїдів, які бігають по терені, мають віддати свій промінчик життя або ліхтарик чи сонячну свічку.

Якщо метелики, квіти чи ельфи не мають при собі жодного промінчика життя, вони не мо-жуть підходити до дерева з скарбами, а мають повернутися до ройової схованки, щоб там взяти новий промінчик або попросити в когось з лісових мешканців про допомогу.

Якщо хтось порушує правила гри, він стає помічником друїдів.

Після закінчення гри ліхтарики, промінчики і свічки освітлюють шлях принцесі, і вона змо-же вийти.

Виряд

Стрічки — промінчики життя.

Чарівне дерево з стрічками, свічками і ліхтариками, по землі оточене мотузкою (можна ви-користати лампадки).

Бризкавки з водою для друїдів.

Ролі

Новаки — метелики, квіти, ельфи, які мають свої ройові схованки. Виховники — друїди.

232

Теренова гра № 8

Тереновий змаг «Китайська стіна»

Казка і хід гри

Давній Китай був поділений на багато маленьких царств. З диких гір і лісів почала насува-тися орда. Наше завдання — збудувати Велику китайську стіну для захисту цивілізації. Ча-су маємо зовсім небагато! Потрібно побувати у всіх маленьких царствах і зібрати чимбіль-ше цеглинок, виконуючи завдання відповідно до традицій в цьому царстві. В кожному царстві не можна бути довше, ніж 5 хв. Потрібно виконати завдання, отримати запис про відповідну кількість цеглинок і правильно визначити напрямок руху команди.

Гра припиняється у визначений час довгим свистком. Але якщо кількість цеглинок, вами зібрана, буде меншою ніж довжина китайського муру, то перемога належить дикій орді.

А тепер до справи: магнітна стрілка на компасі завжди показує на північ… (коротке нав-чання, як користуватись компасом, якщо для цього не було часу раніше). Інструктори під-ходять, щоб розібрати рої по царствах. Свисток і вигук: увага, час починати збирати цеглу — орда наближається.

Завдання на точках

1. Кожен учасник гри визувається, на одну ногу одягає ласту, до другої ноги прив‘язує кульку. Завдання полягає в тому, щоб пробити кульку противника. Змагається інструктор та новаки (окремо). Точкування — кількість поцілених кульок.

2. Естафета: потрібно перенести у визначене місце макарони, тримаючи їх китайськими паличками. Точкування — кількість перенесених макаронів.

3. В траві розсипані скріпки. Потрібно позбирати їх за допомогою магніта, прив‘язаного до нитки. Точкування — кількість витягнутих скріпок.

4. В різних місцях в терені розставлені ліхтарики (лампадки чи інші подібні предмети). Потрібно з фіксованого місця визначити розташування предметів за допомогою компаса. (Не вимагати від новацтва визначення азимута з точністю до градуса!) Точкування — кількість визначених азимутів.

5. На горизонтально простягненій линві на рівні новацьких очей нанизаний папір різної фактури, завдання рою — із заплющеними очима відрізати чимбільше паперу. Точкування — кількість відрізаного паперу.

6. Скласти танграм (відома китайська гра, у якій з певним чином порізаного на частини квадрата складають різноманітні фіґурки). Точкування — кількість складених фігурок (менше новацтво може складати квадрат).

7. Поданий перелік китайських винаходів. З літер цих слів скласти чимбільше інших слів (для менших дітей дати комплект відповідних літер). Всі слова записати на один аркуш. Китайські винаходи: папір, компас, кімоно, сандалії, порох, шовк, фарфор (порцеляна), танграм... Точкування — кількість складених слів.

8. Кожному учаснику дається аркуш паперу, з якого треба без допомоги ножиць зробити чимдовшу смужку (папір рветься руками по периметру). Точкування — довжина найдовшої смужки в рої.

9. Кожен новак зголошує вправу, яку він може робити дуже довго (наприклад, стояти на одній нозі). Час виконання вправи вимірюється за допомоги секундоміру. Точкування — сума рукордів цілого рою (додати час виконання вправ всіх новаків)

233

10. Новаки стають в лаву і протягом визначеного часу (2 хв.) протягають линву через рукави власного одягу (линва протягається в один рукав, витягається з другого). Потрібно «насилити» таким чином на одну линву чимбільше членів рою. Точкування — кількість членів рою, які за визначений час «насилилися» на линву.

Виряд

Кожному інструктору ручка, кожному рою — компас і картка. Все необхідне для завдань на 10 точках:

1. Ласти, повітряні кульки і два каремати.

2. Палички і сирі макарони.

3. Нитка, магніт і скрепки.

4. Ліхтарики.

5. Хустина для зав‘язування очей, ножиці і різний папір на мотузочках.

6. Танграм.

7. Ручки і папір, назви китайських винаходів та набір букв.

8. Папір і лінійка або метр.

9. Секундомір.

10. Линва приблино 12 м.

Точки різноманітних китайських завдань розташовані по колу. Новаки виконують їх роями і за виконання отримують запис — кількість зароблених цеглинок. Виконавши завдання, отримують від виховника азимут (бажано точки-царства розташовувати так, щоб напрямки звучали як: десять великих кроків на північ або на південь від входу до великої китайської їдальні чи до берези на південному заході і в тому ж стилі.

Ролі

Новаки роями. 10 виховників на точках, можуть мати відповідний макіяж.

Теренова гра № 9

Теренова гра «Лабіринт»

Казка і хід гри

На визначеній території кожен рій 30 хв. готує своє завдання для інших (точку до смуги пе-решкод): павутинку з дзвониками, інтелектуальну головоломку, завдання на витривалість тощо. Потрібно організувати всім роям доступ до необхідного виряду. За свистком всі ста-ють в коло — арену, і серед всіх учасників і старшини жеребкуванням вибираються 10 гла-діаторів, які матимуть честь подолати цей лабіринт.

Виряд

Потрібно зібрати багато різноманітного виряду: линв, газет, маркерів, паперу, тканини, па-личок, ниток, кульок, м'ячів, мисок, гречки…

234

На кожного учасника і члена проводу скрутити жереб.

На 10 картках написати імена римських богів або патриціїв.

Теренова гра № 10

Теренова гра «Танці у траві»

Казка і хід гри

На початок: «танцюємо по одному. Танцюємо по трьох… В кінці — по двох» (поділ на па-ри, як у грі «Атоми»).

В королівстві вийшла постанова: «До танцювальної зали під час балу можна заходити ли-ше парами». Тому всі новаки мають зв'язати докупи дві ноги (права нога одного торкається лівої ноги другого; на ці ноги одягаються по 3 ґумки) і рухатися лише парами. Танцюючи в траві, мешканці королівства погубили черевики. Потрібно чимшвидше відшу-кати два однакових черевики — лівий і правий. Ті черевики, які є не до пари, потрібно за-лишити на тому ж місці, де знайшли. Можна допомагати іншим шукати їхню пару.

Потрібно уникати Зачарованих Шнурівок, які намагатимуться зв'язати всіх новаків докупи.

Зачаровані Шнурівки мають зловити дві пари, зв'язати їх докупи, і тоді новаки рухаються вже по 4. Якщо Шнурівкам вдасться зловити 5 пар, то новаки бігають тією десяткою, і так далі.

Якщо комусь вдасться знайти «Золоту пару черевиків», то вони можуть розчакловувати зліплених Зачарованими Шнурівками.

Після гри (наприклад, ввечері) може бути бал чи королівське прийняття, на яке перепусткою є знайдена пара черевиків.

Гра закінчується, коли всі знайдуть собі пару черевиків.

Виряд

На цупкому кольоровому папері малюнки пар черевиків (ліві і праві окремо). Для ускладнення гри можна додати зайві розпаровані черевики.

Ґумки (по 3 штуки на пару дітей) для зв'язування ніг (щоб ґумки не тисли на ноги, діти одя-гають штани).

Ґумки, якими Зачаровані Шнурівки будуть зв'язувати новаків. Золота пара черевиків (на-мальовані разом на одному аркуші).

Ролі

Новаки — метелики, квіти, ельфи. Зачаровані Шнурівки — три пари виховників, кожна па-ра бігає, тримаючись за руки.

Теренова гра № 11

Теренова гра «Морський бій»

235

Казка і хід гри

Всі діляться на дві команди: сині «Вікі» та червоні «Інги». Команди отримують розграфле-ну карту для морського бою (квадратне поле з 10-сантиметровими клітинками, кількість клітинок — 10 х 10, відповідно, сторона квадрату 1 м; вертикалі і горизонталі пронумеровані літерами і цифрами) і клей. Кожен гравець отримує три стрічки життя свого кольору.

Терен гри має бути чітко поділений дорогою на дві рівні території. В терені заховані (розкидані) кораблі для морського бою. Кораблі робляться з цупкого кольорового паперу розміром відповідно до клітинок на карті: однопалубні — 10 х 10 см, двопалубні — 10 х 20 і так далі. Кожна команда вибирає свій таємний штаб, де має знаходитись їхня карта. На карті розташовуються (наклеюються) знайдені кораблі.

Гра відбувається в два етапи: спочатку після одного довгого свистка потрібно заповнити свою карту кораблями (понад 30 хв.). Потім за двома довгими свистками всі збираються у визначеному місті для вирішального бою (понад 20 хв.).

Перший етап гри виглядає таким чином. Команди розходяться по своїх територіях, облаш-товують штаб і за одним довгим свистком починають збирати кораблі та наклеювати їх на карту. Червоні кораблі розташовані на території синьої команди, сині кораблі — на терито-рії червоної. Відповідно, щоб отримати корабель, потрібно дістатися на територію супротивників і там шукати. При цьому команда супротивників може такого «гостя» впіймати, але лише на своїй території. Доторкнувшись до супротивника, новак отримує від нього одну стрічку життя.

В першій половині гри не можна ловити гравця, який знайшов корабель. Якщо в першій половині гри гравець синьої команди впіймав гравця з червоним кораблем, наступив або доторкнувся до корабля червоної команди — він вибуває з гри разом зі своїми здобутка-ми. Так само для гравця червоної команди сині кораблі — це міни. Якщо до новака дотор-кнувся чи досягнув водою з бризкавки виховник-шторм, новак віддає один корабель або три стрічки життя.

Та команда, яка після двох довгих свистків першою збереться на визначеному місці для вирішального бою, отримає три додаткові ходи і право ходити першою. У вирішальному бої беруть участь лише ті кораблі, які наклеєні на карту перед двома довгими свистками. За цим слідкують виховники-шторми.

Перед боєм підраховується можлива кількість пострілів у кожної команди: однопалубний корабель має право на 8 пострілів, двопалубний на 10, трипалубний на 12, чотирипалуб-ний на 14. Стрічка життя — один постріл (рахується загальна кількість синіх і червоних стрічок у команди). Вирішальний бій відбувається за класичною схемою гри «Морський бій»: гравці намагаються розгадати місце розміщення кораблів на карті суперника. Кількість наявних на карті кораблів обом командам відома. Команда робить стільки пострілів, скільки вона «заробила» під час першого етапу. Команди стріляють по черзі; якщо хтось «влучить» в корабель або «поранить» його, має право на постріл поза чергою, аж поки не промахнеться.

На порожніх картах, що висять на стіні, команди відзначають свої постріли на територію супротивника та їх результати.

Виряд

Стрічки — символи життя, по три — кожному гравцю.

Кораблі — двох кольорів по 10 шт. різних варіяцій (4 однопалубні, 3 двопалубні, 2 трипалубні, 1 чотирипалубний), розкладені на теренах супротивників.

Клей і чотири розкреслені карти для розташування кораблів (дві карти вішаються на стіну для вирішального бою).

236

Бризкавки у виховників-штормів.

Ролі

Дві команди з новацтва і виховники-шторми.

ВЕСЕЛІ ІГРИ

ПОДОЛЯНКА

Діти водять хоровод, а один, що стоїть у колі, робить рухи, що відповідають змісту пісні:

Десь там, десь там подолянка була, Десь там молоденька була, Отут вона впала, До землі припала. Устань, устань, подоляночко, Промий очки, як скляночки, Та візьмися в бочки, Та поскачи скочки. Скачи, скачи понад бродом, Як рибонька попід льодом. Візьми собі панну, которую крайню, Візьми собі паничка, которого крайничка.

Той, що посередині, вибирає когось з кола замість себе, і гра продовжується.

БОБЕР

Проказують лічилку: Попіл, попіл, попільниця... А де ж наша зозулиця? Понад морем літала, Синім оком кивала, А ти, кив, не кивай, А ти з города тікай!

Останній у цій лічбі стає мисливим, а решта - хортами. Хорти вибирають собі собачі клички: Сірко, Рябко, Крутько, Бровко, Лиско, Лиска, Спївка, Знайда, Жук. Мисливий з бобром відходять далі, щоб хорти не бачили, де сховається бобер. Мисливий сідає, заплющує очі або ховає голову і співає:

Ой ти, старий бобре, Заховайся добре. Бо я хорти маю, На поле пускаю.

Бобер мусить сховатися, поки мисливий доспіває. Часом бобер просить проспівати тричі або й більше, щоб мати час сховатись.

Проспівавши, скільки раз було домовлено перед початком гри, мисливий гукає:

"Хорти, з лісу!".

Хорти біжать і шукають бобра, якщо той встиг сховатись. Знайшовши, ловлять бобра, а

237

він утікає. Коли ж бобер ще не встиг сховатись, то все одно за ним женуться за наказом мисливого. Бобер може і втікаючи ховатись по кілька разів, а хорти мусять його шукати. Мисливий сам не шукає і не ловить, тільки кричить, коли бачить, що хтось лінується: "Шукай, Сірко! Лови, Бровко! Гуджа, хорти, гуджа його!". Якщо хтось втомиться, то мисливий завертає його: "На сюди, Лиско! Не руш, Співко!". Хорти бігаючи гавкають. Коли хорти зловлять бобра, то мис іивий заміряється на нього кийком і кричи і її: "Ба-бах". Бобер падає додолу, А мисливий гукає: "Хорти, в ліс!". Він біжить з хортами геть, залишається бобер і той, хто перший його зловив. Бобер стає мисливим, а той, хто зловив,- бобром. Гра починається спочатку.

ПЕРСТЕНЕЦЬ

Діти сідають рядком і складають руки долонями докупи. Хтось один відходить убік, а котрась дівчинка затуляє між долонями перстенець (квіточку, листочок). Дитина, що відійшла, довертається, а гурт хором звертається до неї.

Гадуль, гадуль, гадулька! Десь там моя зозулька По полю літала, Золоте пір'я збирала. Вий, вий, завивай!

Дитина вгадує, у кого перстенець, і каже:

Ти, Оксанко, перстень дай!

ГОРОБЕЙКО

Дівчатка беруться за руки і співають: А в горобейка Жінка маленька: Сидить на кілочку Пряде на сорочку. Що виведе нитку - Гороб'ю на свитку. Остануться кінці - Гороб'ю на штанці. Остануться торочки - Гороб'ю на сорочки.

Під час співу дві крайні дівчинки підіймають руки і пропускають попід ними всіх інших.

КРУЖОК (ЦАРІВНА)

Хлопці й дівчата, узявшись за руки, стають у кружок, вибирають "царевича" й "царівну". "Царівна" перебуває в крузі, "царевич" - за кругом. Усі співають;

Ой у городочку царівна, А за городочком царів син, царів син. Приступи, царенко, близенько, близенько. Поклонись царівні низенько, низенько. Приступи, царенко, ще ближче, ще ближче, Поклонись царівні ще нижче, ще нижче. Пророби царівні вороточка, вороточка, Вивези царівну з городочка, з городочка.

238

Обведи царівну кругом ряду, кругом ряду. Та й постав царівну у ряду, у ряду.

"Царевич" виконує всі обов'язки, які йому приспівують, бере царівну за руку і ставить уряд поруч із собою. Потім вибирають інших "царевича" й "царівну".

ДІД

Запрошується хлопець, що гратиме роль "діда". На відстані 10 м від хатинки "діда" - стоять гравці, які починають його дражнити:

Іде, іде, дід, дід, Несе, несе міх, міх, Ось такий дідище, Ось такий старище, Ось такий окатий, Ось такий вусатий, Такий бородатий, Ось такий плечистий Тьху його нечистий!

Після цих слів діти розбігаються, а "дід" повинен догнати кого-небудь. Потім на його роль можна запросити когось іншого, і гра починається спочатку.

КРЕМ'ЯХИ

Це суто дівчача гра. Кожна учасниця її повинна мати по десять камінчиків або круглих черепочків. Один із них має різко відрізнятися з-поміж інших кольором.

Гравець підкидає кремічники догори і в тому місці, де вони мають впасти, наставляє над землею руки. Ті крем'яхи, що впали на кисті, підкидають знову і намагаються зловити їх на льоту. Якщо кількість камінчиків виявиться непарною, гравець відкладає один із них, а решту підкидає знову. Може статися, що він при цьому не зловить жодного. Тоді він передає решту крем'яхів і право грати іншому. Вважається: той, хто грається, стратив і тоді, коли зловить парну кількість або разом з іншими камінцями зловить і міченого.

Коли всі камінці розійдуться по руках, підраховують, кому скільки дісталося. Ту, у якої виявиться їх найбільше, називають першою.

ДЗВІНОЧОК

Із тих, хто бажає гратися, обирається "дзвіночок". Решта гравців, узявшись за руки, стають довкола нього. "Дзвіночок" грудьми з розгону або, налягаючи на руки будь-яких двох сусідніх гравців, вагою власного тіла намагається розірвати "ланцюг", що оточує його. Розірвавши, він тікає, а інші учасники гри ловлять його. Той, хто спіймає, стає "дзвіночком".

Якщо ж гравців набереться лише троє, то двоє з них стають один проти одного і міцно беруться за руки. Третій намагається розчепити їх, налягаючи на руки грудьми. Якщо "замки" не витримують і розриваються, то один із гравців тікає, а "дзвіночок" ловить його. Потім вони беруться за руки, утворюючи нове зчеплення, а гравець, який залишився на місце, намагається розірвати його.

239

КУЦІ-БАБА

У цю гру звичайно грають діти взимку у великій хаті. Одному з граючих зав'язують очі хусткою, ставлять на порозі і питають:

- Бабо, бабо! На чом стоїш? - На глах-лободах - А що ти їси? - У мене каша на полиці. - А мені ж даси? - Чорта з'їси!

Тоді ударяють його рукою і всі тікають. Якщо "куці-баба" - когось упіймає - тому зав'язує очі. А якщо ні - продовжується гра.

- А чия-то, бабо, каша на полиці стоїть? - Моя. - А я виїм - А я з києм! - А я утечу. - А я дожену. - А я в ополонку. - А я за головку.

І знов ударяють і розбігаються. Якщо "куці-баба" нікого не зловить, повертається на своє місце.

- Бабо-бабо, чиє то поросятко по смітнику ходить? - Моє. - Коли ти його заколеш? - Завтра. - А мені ж даси? - Чорта з'їси.

Якщо і цього разу "куці-баба" нікого не спіймає, завершують гру.

- Ти, бабо, сліпа? - Сліпа, синочку, сліпа. - Що ж тобі дать? - Дай, синочку, борошенця на галушечки.

Хтось насипає "куці-бабі" у жменю піску абощо.

ДУБ

Грати в дуба можна на березi рiчки, на лiсовiй галявинi або в парку - там, де досить простору побiгати i де ростуть (але не дуже густо) дерева.

Грають здебiльшого дiвчатка. Вони обирають з-помiж себе купувальницю i з вигуками: "Граємо в дуба!" - по однiй пiдбiгають до дерев. Купувальниця пiдходить до котроїсь iз дiвчат, спiльно з нею вибирає одне з вiльних дерев i пропонує:

- Дiвчино, продай хату! - Не продам, дуба дам! -

вiдповiдає дiвчина, й вони обидвi бiжать до намiченого дерева. Воно дiстається тiй, котра прибiжить до нього першою, а та, що вiдстала, стає купувальницею i йде купувати iнше

240

дерево.

МІСТ

Дiвчата стають по двi в ряд, обличчям одна до одної, й беруться вгорi схрещеними руками. Крайня пара проходить пiд руками iнших пар i стає першою, за нею йде пара, яка була передостанньою, i так далi. У деяких мiсцевостях ця гра називається "Довгою лозою", бо у неї теж немає кiнця. Припиняється вона за бажанням або тодi, коли бiльшiсть гравцiв розiйдеться.

ХРЕЩИК

Дівчатка стають попарно, одна пара за другою, а попереду - одна дівчинка, яка говорить:

- Горю, горю, пень!

Остання пара питає:

- Чого ти гориш? - Красної дівки хочу. - Якої? - Тебе, пані, молодої!

При цих словах остання пара розбігається, намагаючись з'єднатися попереду горівшої, а та ловить когось з них. Якщо піймає, то та, що лишилася без пари, починає "горіти", не піймає - продовжує "горіти" та сама.

ДОВГА ЛОЗА

Грають хлопцi, якi стають один за одним обличчям у потилицю на вiдстанi 2 метрiв. Голову i спину нахиляють, а гравець, який стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного i стає попереду, так роблять всi по черзi.

СМИК

На мiсцi гри проводять лiнiю, яка вiдокремлює город вiд поля. В городi на невеликiй вiдстанi вiд лiнiї у землю встромляють палицю i приставляють до неї "пастуха", якого визначають вимiрюванням на палицi або за допомогою лiчилки. "Пастух" залишається в городi, а решта гравцiв iде в поле. Польовi гравцi намагаються висмикнути палицю. Але тiльки-но хтось iз них перетне лiнiю городу, як "пастух", що стереже її, кидається йому навперейми i намагається поквачити, доторкнувшись рукою. Поквачений починає "пасти", а попереднiй "пастух" iде до гурту гравцiв у полi. Поквачити iншого гравця "пастух" може тiльки в межах городу. Для того, щоб заманити його у город, вiн навмисне вiдходить вiд палицi, а потiм стрiмголов мчить на смiливця. Брати участь у грi може необмежена кiлькiсть гравцiв.

ЛАСТІВКА

Дві дівчини беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить:

- Печу, печу ластівки!

241

Інша питає:

- Нащо печеш? Лиха втечеш, лиха й піймаєш!..

Тоді пара дівчаток, що почала розмову, роз'єднує руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з'єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з'єднається, то їй припадає знову тікати, а другій парі - ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, які почали гру, впіймають, то ця пара, що не збіглась, ловитиме, а інша - тікатиме.

ВОРОБЕЙ (ГОРОБЕЦЬ)

Дiти утворюють коло, всерединi - воробей. Коло швидко рухається, всi спiвають, плескаючи в долонi.

Киш, киш, воробей, Не клюй конопель. Мої конопельки, Дрiбнi, зелененькi, У вiрчики в'ються, Самi не беруться, Братись не даються.

Воробей кидається на дiтей, якi утворили коло, вони розбiгаються. Той, кого воробей зловить, займає його мiсце, i гра починається знову.

МАК

Побравшись за руки, діти стають у коло. В середину сідає одна дівчинка, навколо неї ходять і співають:

Ой на горі мак, Під горою так; Маки ж мої, маківочки, Золотії голівочки, Станьте ви так, Як на горі мак!

Проспівавши раз, питають у дівчинки:

"Козачок, чи виорав ти мачок?".

Дівчинка одмовляє: "Виорав".

Тоді знову ходять навколо і співають те саме. Питають знову:

"Козачок, чи посіяв мачок?" - "Посіяв" Знову співають. "Козачок, чи посходив мачок?" - "Посходив". Співають. "Козачок, чи пора полоть мачок?" - "Пора". Співають. "Козачок, чи цвіте мачок?" - "Цвіте". Співають. "Козачок, чи поспів мачок?" - "Поспів". Співають. "Козачок, чи пора брать мачок?" - "Пора".

Тоді усі гуртом кидаються, трусять ту дівчинку, в вуха турчать; дівчинка пручається, поки

242

не розірве чиїхось рук і не втече з кола.

ОГІРОЧКИ

Діти беруться за руки, витягуються в одну лінію. Передні завертаються до задніх, ніби в'ються. Двоє останніх піднімають вгору руки, а всі проходять попід руками, співаючи:

Ой вийтеся, огірочки, Та в зелені пуп'яночки, Грай, жучку, грай, Тут тобі край. Ходить жучок по жучині, А жучина по деревині. Грай, жучку, грай, Тут тобі край. Дайте, хлопці, околота*, Повезем жучка до болота. Грай, жучку, грай, Тут тобі край. Жучок плаче у болоті. Дівки скачуть у золоті. Грай, жучку, грай, Тут тобі край. Чи ти, жучку, писка не маєш, Що ти, жучку, різко не граєш? Грай, жучку, грай, Тут тобі край.

*Околот, околіт - сніп житньої соломи, обмолочений нерозв'язаним або перев'язаний після обмолоту.

ТРАМПИЖА

Гравців парна кількість. Вони діляться на дві групи, кожна зі своєю "маткою". Матки міряються між собою, і чий верх, та матка починає гру. Матка бере палицю, кидає її куди-небудь і кричить:

"Трампижа!"

В той час, як матка кидає палицю, обидві групи стають одна проти другої попарно і закривають один одному очі "бецманами" (великими пальцями). Коли ж матка гукне: "Трампижа", тоді всі гравці біжать і шукають палицю. Хто знайде, біжить до своєї матки, а із супротивної групи намагаються відняти палицю. Якщо ж він добіг до своєї матки, то віднімати не можна, і його група виграє. І матка групи починає гру знову.

Грають, звичайно, в полі дорослі, а також діти.

РЕГІТ

Всі стають у ряд по двоє, а спереду один - "регіт". Регіт каже:

Горю, горю, палаю, Кого люблю, спіймаю! Раз, два,три! Остання пара - лети!

Остання пара біжить, регіт ловить. Кого вловив, з тим стає в пару, а той, хто лишився, -

243

буде реготом. Якщо регіт нікого не вловить, ця пара, що тікала, стає попереду, а регіт лишається реготом, аж поки когось не вловить.

РЕДЬКА

Спершу визначають, кому бути "сусiдкою". Всi iншi стають по двоє, потiм присiдають одне навпроти одного на колiна. Пара неподалiк вiд пари, рядками, подiбно до того, як росте редька на грядцi. "Сусiдка" пiдходить до крайньої пари i розпочинає розмову:

- Бабо, дай редьки! - Скопай грядку, то знатимеш, звiдки редька береться.

"Сусiдка" обходить довкола "редьки", показуючи, як копають грядку. А тодi звертається уже до другої пари:

- Бабо, дай редьки! - Посади собi.

Знову слiд обiйти довкола "редьки" та показати, як її саджають. З тим же запитанням "сусiдка" пiдступає до iнших пар, а їй вiдповiдають:

- Полий собi. - Посапай собi. - Прополи собi.

"Сусiдка" показує як усе те робиться, аж поки почує:

- Вирви собi.

Та пара, яка це каже, мiцно тримається за руки, а "сусiдка" хапає когось одного попiд руки й пробує вiдiрвати вiд того, з ким вiн зчепився руками. Як не вiдiрве, то далi йде зi своїм запитанням. А як вiдiрве, то сяде на те мiсце, а її замiнить той, хто не вдержався, i гра продовжується далi.

244

ДОДАТКИ

Таборові пісні

Державний гімн України

Гімни належать до найбільших святинь будь-якого народу. Це ті слова, та музика, які

змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, з трепетом у душі слухати ту

мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого й світлого. Є такий

символ і в українців - це гімн ―Ще не вмерла Україна‖.

Ще не вмерла Україна

Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу. І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття в бій кровавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу, тіло ми положим...

А завзяття, праця щира свого ще докаже, Ще ся волі в Україні, піснь гучна розляже, За карпати відоб'ється, згомонить степами,

України слава стане поміж народами.

Душу, тіло ми положим...

М.Вербицький П.Чубинський, С.Данилович

245

Гімн «Нове Покоління»

Вогонь і світло у очах Запалює любов в серцях. Дитячі мрії не забудь, Спіши туди, де тебе ждуть. Прийдемо разом до мети, Будемо з дітьми ми рости. Життя широкий океан, І ти є з друзями - не сам… Відкрийте серця, Твоє життя в твоїх руках. Приспів: Чекаємо вас – нове покоління, Вітаємо вас – ви наша надія. Чекаємо вас – нове покоління, Вітаємо вас – нове покоління. A store locked behind their eyes Question marks define their lives, Laughter lost in crowded streets, They make their way with gritted teeth.

But the story cannot end this way, Let‘s work together, we can pave Roads that lead them to their dreams, A little love is all we need. Open your arms to a new generation! Open your eyes to a new generation! Open your arms to a new generation! Help us help the new generation! Співаймо друзі - не мовчіть, І сили духу наберіть, Вже час прийшов, майбутнє жде, Рука у руку ми підем. Чекаємо вас – нове покоління, Вітаємо вас – ви наша надія. Open your arms to a new generation! Help us help the new generation! Чекаємо вас – нове покоління, Вітаємо вас – ви наша надія. Чекаємо вас – нове покоління, Вітаємо вас – нове покоління.

246

Таборова колискова «Ой, місяцю, місяченьку…»

Ой, місяцю, місяченьку, Срібнолиций стороженьку, Що сторожеш ти? Я сторожу в тиху нічку Гай і поле, ліс і річку, І сільські хатки. Ой, місяцю, місяченьку, Срібнолиций стороженьку, Хто є в тих хатах? Там сплять діти в постілочках, Сон цілує їх по очках, Водять мрії в снах... Ой, місяцю, місяченьку, Срібнолиций стороженьку, Про що мрії ті? Про край рідний, край єдиний, Про майбутність України Снять діти малі. Ой, місяцю, місяченьку, Срібнолиций стороженьку, Чи здійсняться сни? Стануть діти підростати, Україні помагати - І здійсняться сни!

Творча хвилинка

Божі корівки

247

Незвичайний пензлик

248

Печатки своїми руками

Тваринка чи тарілка?

Фарботерапія

249

Пугачата

250

Landart

Художня діяльність, об'єктом якої є реальний пейзаж, фрагмент природного середовища. Діяльність такого типу є інтеграцією в пейзаж, перетворенням його фрагменту, або використанням натуральних процесів (ерозії, атмосферних чинників) для створення художнього об'єкта.

Святкові декорації

251

Лічилки

Котилася торба З великого горба. А в тій торбі Хліб-паляниця. Кому доведеться, Той буде жмуритися.

Бігли коні під мостами З золотими копитами. Дзень, брязь - вийшов князь! Тут циганка ворожила, Шматок сала положила. Ось воно є - щастя твоє!

252

Летів рій бджілок зі ста лічилок. Зійшлися діти, давай лічити, бо кожна бджілка, немов лічилка: кого укусить - жмурити мусить.

Раз, два, три, чотири, п'ять! Вийшов зайчик погулять. Як нам бути, що робити? Треба зайчика зловити. Будем знову рахувати: Раз, два, три, чотири, п'ять. Зараз я іду шукать!

Нашa совонька-сова позабула всі слова. На пеньку сидить, очима лупає, ногами тупає. Туп-туп!

Бiля двору - дві Федори, біля ґанку - дві Тетянки, а на лузі - дві Ганнусі, біля річки - дві Марічки. Ой, дівчаток тих багато. Порахуйте їх, малята.

Гулі, гулі - такі очі, як моргулі. чинки, чинки - такі очі, як мисчинки, чата, чата - такі очі, як горщата.

Качка з річки йшла, гурт качок вела: це - качатко сиве, це - як жовта слива, це - брудненький квачик, це - м'якенький м'ячик, це - як вовни жменька, це - кривеньке, це - сніжок побіг... Скільки ж їх усіх?

Ходила квочка коло кілочка. Водила діточок біля квіточок! Квок!

Сітка, вітка, дуб, дубки - поставали козаки, Шабельками брязь - вийди, князь.

Ігдики, цигдики, цигдики де, Абель, фабель, дурмане, Ікі, тікі, граматікі, Оц, клац, заєць.

Ходить бусол по болоту просить хлопців на роботу. Хлопці кажуть: - Не піду! Бусол каже: - Заплачу.

Котьо, котьо, котьоло через море їхало, золото, срібло везло. Подоляночко, вставай, свого перстеня шукай.

Сидить жаба під корчем, зачинає рити, На кого це слово впаде, той буде жмурити.

Раз, два - дерева три, чотири - вийшли звірі, п'ять, шість - падолист, сім, вісім - птахи в лісі,

- Ласю-Парасю, Де була? - У лісі, - Що їла? - Горісі, - Чим кусала? - Зубами, - Куди клала?

253

дев'ять, десять- це сунички підвели червоні личка.

- До мами.

За горами, за лісами cтоїть бочка з пирогами. Раз, два, три - то жмурити будеш ти!

Стоїть верба над потоком. Похилилась трохи боком. Похилилась до води, Ти лови.

Тікав заєць через міст. Довгі вуха, куций хвіст, А ти далі не тікай, рахувати починай, раз, два,три - вийди ти.

Бігла лялько коло ковалька в семи кожухах, в трьох капелюхах, в небо гляділа - злетіти хотіло.

Раз, два, три, чотири, п'ять- п'ять горобчиків летять, Раз, два, три, п'ять - йду четвертого шукать.

Лізла баба по драбині та й упало межи свині. Не кусайте мене, свині, буду ваша господиня.

Федір, Сидір і Каленик Збудували тут куреник. У куренику сидять, По варенику їдять. В нас вареників немає, Хто жмуритись починає?

Первінчики, червінчики, дзвенять, гримлять кремінчики. По свіжій травиці, по чистій водиці. Там ягоди, горішки, медок, сахарок. Мовчок.

Скоромовки

Бабин біб розцвів у дощ - Буде бабі біб у борщ. *** Бобер на березі з бобренятами бублики пік. *** Боронила борона по боронованому полю. *** Босий хлопець сіно косить, Роса росить ноги босі. *** Був бик тупогуб, Тупогубенький бичок. У бика була тупа губа. *** Був господар, був господар, Та й розгосподарився. *** Був собі цебер, та переполуцебрився на полуцебренята. *** Був собі паламар, його діти паламаренята перепаламарилися. *** Був собі цебер, перецебрився, мав діти цебренята перецебренята. *** Бук бундючивсь перед дубом,

254

Тряс над дубом бурим чубом. Дуб пригнув до чуба бука - Буде букові наука. *** Бурі бобри брід перебрели, Забули бобри забрати торби. *** В домі Дими дим. Ой ходім туди, ходім. Рятувати Димин дім. *** В сіренької горлички туркотливе горлечко. *** Варка варила вареника, Василь взяв вареника. Варка Василя варехою. Василь Варку вареником. *** Вередували вереднички, Що не зварили вареничків. Не вередуйте, вередниченьки, Ось поваряться варениченьки. *** Вовк-вовцюг вівцю волік. Вова вовку - вила в бік. Як завив же вовк-вовцюг, Миттю випустив вівцю. *** Водовоз віз воду з водопроводу. *** Ворона проворонила вороненя. *** Всім подобається це куце цуценя. *** Дзижчить над житом жвавий жук, Бо жовтий він вдягнув кожух. *** Жовтий жук купив жилет, Джемпер, джинси та жакет. *** Ішов Прокіп, кипів окріп, прийшов Прокіп - кипить окріп, як при Прокопі, так і при Прокопі і при Прокопенятах. *** Ішов хлопець із ярмарку, по колоді через воду. Тільки став він на колоду, бовть у воду. Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду. Та знов - бовть у воду. *** Їхав Прокіп мимо кіп. Лічив снопи по три копи: Одна копа ковпаком, Друга копа ковпаком, Третя копа ковпаком. *** Їхали крамарі, стали на горі та й забалакались про Прокопа, про Прокопиху і про маленькі Прокопенята. *** Їла Марина малину. *** Їхав Прокіп з Прокопихою ще й з маленькими прокопенятами.

255

*** Кіт котові каже: "Коте, до комори кадуб вкотили. В кадуб вкинеш капустину, Кілька китичок калини". *** Коваль кулю кував, кував і перековував. *** Ковпак на ковпаку, під ковпаком - ковпак. *** Копа на копі, Під копою копа, А хто їх копнув? Копоклад Хома. *** Коса косить - бруса просить, Косар Герасим погострив - клин окосив. *** Кричав Архип, Архип охрип, Не треба Архипу кричати до хрипу. *** Курочка - златоперочка по двору ходить, писклят водить, хохол надимає, півня утішає. *** Король орел, орел король, У Кіндрата куртка короткувата. *** Летів горобець, сів на хлівець, А як вийшов стрілець, то утік горобець. *** Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят. *** Лежить п'ять п'ятаків. На кожному п'ятаку Ще по п'ятаку. *** Летів горобець через безверхий хлівець. Ніс четверик гороху, без червотоку, Без червоточини, без почервоточини. *** Лізе кусіня з-за cусіка, зуби зазубрила, очі заочила. *** Мусію, Мусію. Муку сію, Печу паляниці, кладу на полиці. Мусій, муку сій, печи паляниці, клади на полиці. *** На возі коза, під возом лоза. *** На полиці в коробиці Півкороваю і паляниця. *** На річці Лука спіймав рака в рукави. *** На кому шапка найковпакуватіша. *** Наш садівник розсадівникувався. *** На дворі трава, на траві дрова. ***

256

Напекли млинців, назвали кравців. А кравець за млинці та й побіг у танець! *** На річці Лука спіймав рака у рукав. *** Наш Карпо з своїми карпиненятами полукалу-карпився. *** Наша верба найкорчукуватіша. *** Не йди попри Прокопові ворота, попри прокопишині. *** Не турбуйте курку, курчаточок, кучерявих клубочаточок. *** Не клюй, курко, крупку, не кури, котику, люльку. *** Невеличка перепеличка під полукіпком розпідпадьомкалась. *** Ніс Пилип плуг через поріг. *** Ой був собі коточок, Украв собі клубочок Та й сховався в куточок. *** Пилип прилип, прилип Пилип. Пилип плаче. Пилип посіяв просо, Просо поспіло, Пташки прилетіли, Просо поїли. *** Побіля Прокопа паляниці пекла. *** Пиляв Пилип поліна з лип, притупив пилку Пилип. *** Пік біля кіп картоплю Прокіп. Прийшов Прокіп, налляв окріп. Іде Гаврило - ще не зварилось, Прийшов Денис-налляв сім мис. Прийшов Тарас - з'їв все враз. *** Побачив вовк козу, Забув про грозу. *** Поля поле поливає, поле й переполює. *** Руки заручила, ноги заножила. *** Семен сіно віз - не довіз: Лишив сани - узяв віз. *** Семен сказав синам "Скосіть сіно". Сини скосили сіно. Старий Семен сказав синам "Спасибі". *** Серед корчів корч найкорчакуватіший. *** Сидів горобець на сосні,- Заснув - і упав уві сні. Якби не упав уві сні. Сидів би він ще на сосні. *** Сидить Прокоп - кипить окроп,

257

Пішов Прокоп - кипить окроп. Як при Прокопові кипів окроп, Так і без Прокопа кипить окроп. *** Синку, принеси синьку. Принеси синьку, Васильку. *** Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: "Ти не вмієш так, як я - так, як ти, не вмію я". *** Став на горіх - упав на поріг. *** Стоїть піп на копі, Копа під попом, Піп під ковпаком. *** Стриб-стриб-стриб - підстрибує по стерні рідня: перепілка, перепел, перепеленя. *** Ти, малий, скажи малому Хай малий малому скаже, Хай малий теля прив'яже. *** Туман в траві стеріг отару, Не дасть отару на поталу. *** У Кіндрата куртка короткувата. *** Улас у нас, Панас у вас. *** У нас надворі погода розмокропогодилася. *** У нашого діда капелюх не по-капелюхівськи. *** У сіни Мусій сіно носив. *** У чотирьох черепашок четверо черепашенят. *** Улас у нас, Панас у вас. *** У садочку барвінок, На барвінку втінок, Заберемо втінок, Вирвімо барвінок. *** Хитру сороку спіймати морока, А на сорок сорок - сорок морок. *** Ходить посмітюха по смітничку з своїми посмітюшенятами. *** Ходить квочка коло кілочка, Водить діток, дрібних квіток. *** Ходить перепел між полукіпками зі своїми перепеленятками. *** Ходить Прокіп - руками тіп. *** Через грядку гріб тхір ямку. *** Чорний баран, рябе ярча. *** Цей ковпак зроблений не по-ковпаківськи. Треба його перековпакувати, щоб він був перековпакований.

258

*** Через грядку гріб тхір ямку. *** Черепашці з черепашенятами Важко змагатися із жабенятами. *** Шишки на сосні, шашки на столі, *** Як при страхові не перестрашені, Так при перестрахові не приперестрашені. *** Я принесу рядно, а ти занеси рядно.

259

НОТАТКИ