7

Уманський національний університет садівництва

Полторецький С.П., Копитко П.Г., Бутило А.П.,

ЄщенкоВ.О., Карнаух О.Б., Новак А. В., Новак Ю.В.,

Полторецька Н.М., Калієвський М.В., Накльока Ю.І.,

Усик С.В., Борисенко В.В., Коваль Г.В.

«Основи екологічного аграрного

виробництва»

Модуль 1. Теоретичні основи рослинництва

Практикум для студентів факультету економіки і підприємництва за спеціальністю 051 Економіка, 075

Маркетинг, 071 Облік і оподаткування, 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність, 072

Фінанси, банківська справа та страхування

Умань 2020

7

УДК: 631.153.3

Полторецький С.П., Копитко П.Г., Бутило А. П., Єщенко В.О., Карнаух О.Б., Новак А. В., Новак Ю. В., Полторецька Н.М., Калієвський М.В., Накльока Ю.І., Усик С.В., Борисенко В.В., Коваль Г.В. «Основи екологічного аграрного виробництва»: Практикум для студентів факультету економіки і підприємництва за спеціальністю 051 Економіка, 075 Маркетинг, 071 Облік і оподаткування, 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність, 072 Фінанси, банківська справа та страхування/ За ред. С.П..Полторецького – Умань, 2020. – 166 с. : іл.

Рецензенти: доктор с.-г. наук, професор Уманського НУС Поліщук В.В.,

доктор с.-г. наук, професор Уманського НУС Терещенко Ю.Ф.

Рекомендовано до видання методичною комісією

(протокол № 7 засідання комісії від 07.02. 2020р.)

(протокол № 7 засідання кафедри загального землеробства від 03.02. 2020р.)

Адреса редакції: м. Умань, Черкаської обл., вул. Інститутська, 1.

Уманський національний університет садівництва, тел.: 3-22-35

ISBN

Свідоцтво про реєстрацію КВ № 5532 від 09.10.01 р.

© Уманський національний університет садівництва, 2020

7

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………… 5

1.БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУР’ЯНІВ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НИМИ…………………………………………………..

6

1.1. Вивчення морфологічних ознак і біологічних особливостей бур’янів, їх класифікація……………………….

6

1.2. Облік забур’яненості посівів і насаджень. Картування забур’яненості посівів, насаджень і засміченості грунту……………………………………………..…..

11

1.3.Технологія й умови ефективного застосування гербіцидів………………………………………………………………

16

1.4. Розробка плану застосування гербіцидів у сівозміні………………………………………………………………...

24

2. УМОВИ ВЕГЕТАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН, СПОСОБИ І МЕТОДИ ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ…………

25

3.СІВОЗМІНИ – ОСНОВА ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ЗЕМЛЕРОБСТВА 32

3.1. Схеми сівозмін у господарствах різної спеціалізації в Поліссі……………………………………………………………..

32

3.2.Схема сівозмін у господарствах різної спеціалізації в Лісостепу……………………………………………………………

35

3.3. Складання плану освоєння запроектованої сівозміни і ротаційної таблиці…………………………………

39

3.4. Схеми сівозмін у господарствах різної спеціалізації в Степу ………………………………………………………………

45

3.5. Схеми сівозмін у господарствах при зрошенні………. 48

3.6. Грунтозахисні та кормові сівозміни ……………………. 49

3.7. Особливості складання схем сівозмін у невеликих за розміром фермерських, особистих (приватних) селянських господарствах………………………………………

51

3.8. Овочеві сівозміни……………………………………………. 52

3.9. Сівозміни плодового розсадника………………………... 55

3.10. Садо- і ягодозміни………………………………………….. 57

3.11. Визначення загальної продуктивності польової сівозміни ……………………………………………………………

62

3.12. Екологічна оцінка сівозміни за балансом гумусу в ній……………………………………………………………………..

67

3.13. Порядок розроблення проектів землестрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозмін та впорядкування угідь за оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно- сільськогосподарських регіонах……………………………….

72

7

3.14. Книга Історії полів………………………………………….. 75

4.МЕХАНІЧНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ……………………………. 78

4.1. Системи обробітку грунту………………………………….. 78

4.1.1. Система обробітку ґрунту під озимі культури…... 79

4.2. Система зяблевого обробітку ґрунту під ярі культури……………………………………………………………...

81

4.2.1. Система допосівного (садивного) весняного обробітку ґрунту під ярі культури………………………..

84

4.2.1.1. Передпосівний (садивний) обробіток ґрунту під культури різних строків сівби (садіння)…………….

85

4.3. Система післяпосівного (садивного ) обробітку ґрунту………………………………………………………………..

87

4.4. Система обробітку грунту в полях сівозміни………… 91

4.5.Контроль якості обробітку грунту………………………… 97

4.6. Технологічне забезпечення для технологій No-till та при мінімалізації обробітку…………………………………….

105

Додатки: 1. Машини загального призначення які використовуються при вирощуванні сільськогосподарських культур та інтенсивних технологіях…………………………………………………………..

115

2.Технологічний комплекс машин для вирощування і збирання зернових культур за інтенсивної технології..

117

3.Технологічний комплекс для вирощування кукурудзи і соняшника…………………………………………………………..

122

4. Технологічний комплекс машин для вирощування буряків цукрових…………………………………………………..

123

5. Технологічний комплекс машин для вирощування і збирання картоплі……………………………………………..

124

6.Машини для вирощування овочевих культур…………… 125

7.Машини, які доцільно використовувати в умовах прояву а) водної ерозії……………………………………………………. б) вітрової ерозії………………………………………………….

126 127

5.ЗАПИТАННЯ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ЗА ТЕМАМИ…. 128

Тестові завдання з дисципліни землеробство …………….. 138

Список рекомендованої літератури …………………………… 163

7

ВСТУП

Методичний посібник виконано відповідно базової програми

дисципліни „ Основи екологічного аграрного виробництва ” для

підготовки фахівців в аграрних вищих закладах освіти II–IV рівнів

акредитації.

Він побудований за єдиним планом: вказується тема занять,

додається список літератури до кожного завдання, вказуються мета,

питання, на які слід звернути особливу увагу при самостійній

підготовці. У завданнях вказано необхідне обладнання для їх

виконання, яке перед початком заняття одержує черговий групи у

лаборанта кафедри.Для записів обчислення підготовлені форми

таблиць (їх необхідно виготовити кожному студенту при підготовці до

заняття), які дозволяють з меншими затратами часу виконати

завдання.

Приступаючи до виконання кожного завдання слід вивчити методику

і техніку його виконання, а перед виконанням дати короткі відповіді на

запитання викладача.

Кожен студент повинен виконати такі домашні завдання з курсу:

1. У відповідності з робочою програмою кожний студент пише

реферати,

після виконання лабораторної роботи першого розділу, виконує

підсумкове контрольне завдання

другого розділу – складає схеми сівозмін, робить перехід і

ротаційну таблицю.

На основі третього розділу «Механічний обробіток ґрунту»

розробляє обробіток грунту під озимі і ярі культури.

Всі індивідуальні роботи оцінюються за кредитно-модульною

системою.

7

1. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУР’ЯНІВ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НИМИ

1.1. Вивчення морфологічних ознак і біологічних особливостей

бур’янів, їх класифікація Література: 10,11,12,13,14 Мета роботи:ознайомитись з літературою по бур’янах і навчитися

користуватися нею. Вивчити класифікацію бур’янів по біологічних групах. Заповнити таблицю та вивчити біологічні особливості найбільш поширених бур’янів з кожної біологічної групи.

Матеріали: гербаризовані екземпляри бур’янів, кольорові таблиці, список найбільш поширених бур’янів України, книги рекомендованої літератури. До заняття слід опрацювати матеріал, який викладено нижче.

Бур’яни – це дикорослі рослини, які пристосувалися (екологічно та біологічно) до існування в тих же умовах, що й культурні рослини, ростуть разом з ними на сільськогосподарських угіддях і шкодять культурним рослинам. Вони затінюють культурні рослини, висушують грунт, виснажують його, утруднюють обробіток, знижують ефективність добрив і зрошення, знижують урожайність культури та погіршують його якість, є вогнищем поширення шкідників та хвороб тощо.

Для розробки ефективних заходів боротьби з бур’янами, необхідно врахувати їх біологічні особливості, а саме: 1) велику плодючість; 2) пристосування насіння та плодів до поширення; 3)особливості проростання (тривалий час зберігають схожість, мають розтягнутий період проростання, утворюють поліморфне насіння, проростає насіння з різної глибини, зберігає схожість після проходження через тракт тварин); 4) вегетативне розмноження бур’янів одночасно з насіннєвим.

Класифікація бур’янів (приклади приводити на гербарних екземплярах і кольорових таблицях).

Оскільки лише на території України поширено понад 700 видів бур’янів, необхідно їх класифікувати. За систематикою вони, як і всі рослини, поділяються на клас, порядки, родини, види, підвиди. Але це загальний розподіл недостатній для сільськогоспо-дарського виробництва, особливо для розробки заходів боротьби з бур’янами.

За розповсюдженням бур’яни поділяють на такі групи: польові, або сегетальні; рудеральні, або сміттєві; городні, або олерацієві; садові, або хортензієві; заплавних лук, або протанти; степових лук, або степанти.

В біологічному відношенні посівні бур’яни поділяють на такі підгрупи:

1) для яких знаходження та проростання серед культурних рослин не є обов’язковою умовою збереження виду; їх називають також факультативними або випадковими (осот, мишій, редька, пирій,

7

березка тощо); 2) ростуть серед культурних рослин і це – неодмінна умова

збереження виду; їх називають типовими (облігатними) або спеціалізованими засмічувачами, в посівах льону – пажитниця льонова, шпергель льоновий, кукіль льоновий тощо.

За характером живлення бур’яни поділяють на три групи: 1) незелені рослини-паразити; 2) зелені рослини – напівпаразити; 3) зелені рослини – непаразити.

Характерною ознакою незелених рослин – паразитів бур’янів є те,

що вони цілком втратили здатність до фотосинтезу і засвоєння води,

мінеральних речовин з ґрунту, а використовують їх з рослин-хазяїна,

присосуючись до неї гаусторіями (присосками). Незелені рослини

поділяють на паразити стеблеві (повитиці) та кореневі (вовчки).

Зелені рослини-напівпаразити беруть поживні речовини з

культурних рослин, але мають зелені листки, за допомогою яких

поглинають вуглекислоту (поєднуючи власти-вості паразитів і

непаразитів) в процесі фотосинтезу.

Бур’яни напівпаразити за місцем оселення поділяють на дві

підгрупи: стеблеві (омела) та кореневі ( дзвінець великий).

Зелені рослини-непаразити (автотрофи) мають зелене листя і тому

здатні до фото-синтезу. Поживні речовини та воду вони

використовують корінням безпосередньо з грунту.

За тривалістю життя бур’яни – паразити ділять на дві великі групи:

1) малорічні (моно-карпічні); 2)багаторічні ( полікарпічні).

Малорічні бур’яни утворюють плоди чи насіння раз в житті та живуть

не довше одного-двох років, розмножуючись, як правило, насінням,

після достигання якого гинуть.

Багаторічні бур’яни утворюють насіння за життя декілька разів,

живуть багато років. Більшість видів розмножується насінням і

вегетативними органами. Після достигання насіння такі рослини не

гинуть, а відмирають лише стебла та листки, частина ж, яка

знаходиться в грунті, живе багато років, щороку утворюючи нові

стебла, квітки, насіння.

В основу сучасної класифікації бур’янів покладено біологічний тип

(тривалість вегета-ційного періоду, особливості розмноження, будова

підземних і наземних органів, способи боротьби з ним).Така

класифікація називається виробничою.

Малорічні бур’яни поділяються на такі дві групи : 1) справжні ярі

моноциклики (розви ток закінчується за один рік); 2) дициклики (

розвиток триває 1-2 роки).

7

Серед справжніх ярих виділяють три біологічні групи:

1.Ефемери – рослини з дуже коротким вегетаційним періодом, які за

один вегета-ційний період утворюють декілька поколінь.

2.Ярі ранні – рослини з однорічним циклом розвитку насіння яких

здатне проростати, що розвиваються, переважно, в першій половині

літа, тому насіння достигає одночасно з насінням ранніх ярих культур

(наприклад, ячменю ярого) або на декілька днів раніше.

3.Ярі пізні (післяжнивні) – це бур’яни короткого дня, які

розвиваються у другій половині літа і утворюють насіння після

збирання зернових культур.

Серед дицикликів також виділяють три біологічні групи, а саме:

1. Зимуючі бур’яни, які характерні тим, що на відміну від ярих, осінні

сходи зимуючих бур’янів добре витримують низькі температури і

навесні продовжують утворювати квітконосні стебла (подібно до

озимих) та утворюють насіння. Якщо насіння зимуючих бур’янів

проросло навесні, то вони дають насіння в цей же рік, тобто,

проявляють себе як ярі.

2. Озимі бур’яни, сходи яких з’явились наприкінці літа чи

восени, перезимовують у фазі прикореневих розеток або кущіння,

наступного року продовжують свій ріст, цвітуть і дають насіння. Якщо

насіння озимих проростає навесні або влітку, то в перший рік рослини

не утворюють насіння, а утворюють його лише наступного року.

3. Дворічні бур’яни розмножуються лише насінням, яке вони

утворюють на другий рік. Отже, для свого розвитку від сходів до

насіння вони потребують два періоди. Проростає насіння навесні, чи

влітку в перше літо утворюється прикоренева розетка з листків, а на

другий рік (після перезимівлі) розвиваються стебла з квітками і

утворюють насіння.

Після достигання насіння дворічні бур’яни, як і ярі, зимуючі та озимі,

що відплодоносили засихають.

Багаторічні бур’яни поділяють на 2 підгрупи:

1.Бур’яни, що переважно розмножуються насінням, а вегетативно

не розмножуються, або розмножуються слабо.

2.Бур’яни, які розмножуються насінням та вегетативно (за

допомогою кореневищ, відрізками стебел, кореневих паростків,

корінням, вусами).

Серед бур’янів, в яких домінує насіневий спосіб розмноження, а

вегетативно вони розмножуються слабо, виділяють три біологічні

групи:

1. Китицекореневі – бур’яни, у яких головний корінь розвинутий

слабо, а бічні корені розвиваються у формі пучка чи китиці.

2. Дернові – стовбурного коріння зовсім не утворюють, мають

7

багато дрібного мочкуватого коріння , яке переплітаючи верхній шар

ґрунту утворюють дерн.

3. Стрижнекореневі – мають веретеноподібний головний

стрижневий корінь, що глибоко проникає в ґрунт і невелику кількість

тоненьких бічних корінів, які відходять від головного кореня. На верхній

частині (до 16 см) головного кореня є стиглі бруньки з яких

утворюються нові рослини.

Серед бур’янів, у яких поряд з насіннєвим способом розмноження

переважає вегетативний виділяються такі біологічні групи:

1.Коренепаросткові – розмножуються насінням і кореневими

паростками. Останні розвиваються з додаткових бруньок кореня, що

містяться на їх поверхні. Більшість видів має міцну, добре розвинену

кореневу систему, яка проникає в ґрунт на глибину до 5 м і більше. На

глибині 20-25 см на головному корені утворюються бокові, що спочатку

розгалужуються в боки, а потім вниз і дають початок новому корінню,

яке розміщується вертикально. Тому, ці бур’яни – найживучіші.

2.Кореневищні – розмножуються як насінням, так і кореневищами.

В перший рік з насінням розвивається рослина, яка утворює підземні

пагони – кореневища (видозмінене підземне стебло), які, на відміну від

кореня, закінчуються ростовою брунькою (корінь має накінці чохлик).

Кореневища містять велику кількість поживних речовин і тому здатні

проростати навіть з дрібних відрізків.

3.Бульбоплідні – бур’яни за будовою підземної частини близькі до

кореневищних, але у них на кореневищах, розвиваються потовщення

(бульби) які слугують розмноженню цих бур’янів.

4.Цибулинні – бур’яни, що утворюють цибулини, якими і

розмножуються. Проте в них переважає насіннєвий спосіб

розмноження.

5.Повзучі бур’яни. Крім насіннєвого способу, ця група

розмножується переважно сланкими надземними стеблами, які

вкорінюються у вузлах, утворюючи батоги.

Особливу групу складають кущі та дерева (ожина, ліція тощо).

Самостійна робота

На основі джерел літератури ознайомитись з характеристикою

найбільш поширених бур’янів і заповнити відомості про них в таблицю,

форма якої наведена нижче та перелік бур’янів.

Література: 10,11,12,13,14

Ярі ранні: 2 – вівсюг звичайний (овсюг посевной), 3 – гірчак

березковидний (горец вьюнковый), 4 – гірчиця польова (горчица

полевая); ярі пізні: 5 – мишій сизий (щетинник сизый), 6 – плоскуха

звичайна (ежовник обыкновеный), 7 – лобода біла (марь белая), 8 –

щириця звичайна (щирица запрокинутая), 9 – галінсога дрідноцвіта

7

(галинсога мелкоцветная), 10 – амброзія полинолиста (амброзия

полыннолистая); зимуючі: 11 – грицики звичайні (пастушся сумка

обыкновенная),12 – талабан польовий (ярутка полевая), 13 – сокирки

польові ( сокирки полевые), 14 – ромашка непахуча (ромашка

непахучая), 15 – підмаренник чіпкий (подмаренник цепкий); озимі: 16 –

бромус житній (костер ржаной); дворічні: 17 – буркун лікарський

(донник лекарственный), 18 – синяк звичайний (синяк обыкновеный),

19 – смілка вилчаста (смолевка вильчастая); китицекореневі: 20 –

подорожник великий (подорожник большой); стрижнекореневі: 21 –

кульбаба лікарська (одуванчик лекарственный); коренепаросткові: 22

– березка польова (вьюнок полевой), 23 – степовий гірчак звичайний

(степной горчак ползучий), 24 – льонок звичайний (льнянка

обыкновенная), 25 – бодяк (осот) польовий (осот полевой), , 26 – осот

жовтий польовий (осот желтый полевой); кореневищні: 27 – пирій

повзучий (пырей ползучий), 28 – хвощ польовий (хвощ полевой), 29 –

деревій майже звичайний (тысячелетник почти обыкновенный);

паразити: 30 – повитиця польова (повелика полевая), 31 – вовчок

гіллястий (заразиха ветвистая). Біологічна характеристика найбільш поширених бур’янів

№ п

/п

Назва рослин

Біо

логі

чн

а гр

уп

а

Які,

в о

сновн

ом

у, культу

ри

засм

ічує

Сп

осо

би

розм

нож

енн

я

Ти

п к

орен

евої

сист

еми

, її

гли

би

на

і осо

бли

вост

і розв

итк

у

Мак

сим

альн

а п

лод

ічіс

ть о

дн

ієї

росл

ин

и,т

ис.

шт.

Пер

іод

появи

сход

ів, м

ісяц

ь

Гли

би

на,

з я

кої

зявляю

ться

сход

и,с

м

Мін

імал

ьн

а те

мп

ерат

ура

пророст

анн

я н

асін

ня,0

С

Три

вал

ість

зб

еріг

анн

я с

хож

ост

і

нас

інн

я в

грун

ті, років

лат

ин

ською

украї

нсь

кою

мовою

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

1

Stellari

a

media

Зірочни

к

середні

й

Звездча

тка

средняя

Еф

ем

ери

сади,

город

и,

нас

інн

ям

стри

жнев

ий,

розга

луже

ний 25

бере

зень -

жов

тень

4-5 2-4 до

30

Питання для самопідготовки:

1. Поняття про бур’яни, шкода та шкідливість від них.

2. Біологічні особливості бур’янів, що утруднюють боротьбу з ними

3. На чому базується поділ бур’янів на біологічні групи ?

4. Основні біологічні групи бур’янів.

5. Шляхи забур’янення в полях і садах.

7

1.2. Облік забур’яненості посівів і насаджень. Картування

забур’яненості посівів, насаджень і засміченості грунту

Література:2,4,7,11

Мета: оволодіти методикою і набути практичних навичків з обліку

забур’яненості полів та її картуванню.

Обладнання: контурна карта поля чи саду, рамки 0,5, 1; 2м2,

кольорові олівці, лінійка, циркуль, робочий зошит.

Дома необхідно вивчити нижче викладений матеріал і виготовити

обліковий лист (форма 9), а в полі чи саду провести облік і скласти

карту забур’яненості поля чи саду.

Для розробки заходів боротьби з бур’янами всі сільскогосподарські

угіддя необхідно планомірно обстежувати і на основі цього складати

карту забур’яненості. Ступінь забур’я-неності залежить від культури,

системи обробітку грунту, удобрення, грунтових і метео-рологічних

умов тощо. Ось чому забур’яненість на всіх угіддях необхідно

облікувати щорічно.

З 1982 р. затверджена і застосовується єдина для всієї країни

методика визначення забур’яності сільськогосподарських угідь.

Розрізняють два види визначення забур’яності угідь: 1) головне

(основне) суцільне обстеження; 2) оперативне обстеження. Останнє

слід робити за 2–3 дні до проведення хімічного прополювання чи

механічного обробітку посівів і насаджень.

Техніка визначення забур’яненості при головному суцільному

обстеженні

При головному обстеженні полів чи кварталів садів застосовують

ваговий, кількісний і кількісно-ваговий методи забур’яненості.

Кожне поле або квартал проходять по найдовшій діагоналі,

накладаючи рамку (на вузькорядних посівах застосовують квадратні, а

на посівах просапних – прямокутні, один бік за розміром кратний

ширині міжряддя) приблизно через однакові проміжки, або в кварталах

до 5 га, на полях до 100 га в 10 місцях, 10 і 50–100 га – в 20-ти, а при

розмірі понад 15 і 150 га і більше – в 30 місцях. На суцільних рядкових

посівах квадратну рамку слід накладати так, щоб центральний рядок

переходив через її діагональ. На просапних культурах прямокутну

рамку накладають стороною по рядку. Кращий строк обліку – в період

масового цвітіння бур’янів з родини капустяних і астрових. Всередині

рамки підраховують кількість бур’янів кожного виду (зрізуючи та

зважуючи їх). Результати підрахунків заносять у обліковий лист

забур’яненості поля ( форма 9).

При обстеженні посівів підраховують всі види бур’янів. Ті бур’яни,

7

що не потрапили в облікову рамку, але є на полі, особливо шкідливі та

карантинні також записують. Кожний вид записують окремою стрічкою,

а невідомі бур’яни – в графу „ інші види”.

Відомості первинного обліку (форма 9) забур’яненості по кожному

полю (кварталу) зберігають у головного агронома господарства не

менше 10 років і вони є джерелом інформації про динаміку

забур’яненості полів ( кварталів).

Матеріали головного обстеження використовують для розробки

інтегрованих заходів боротьби з бур’янами.

Ключ для визначення типів забур’яненості полів за біологічною

структурою

№

п/п

Тип забур’яненості Частка окремих біологічних груп в

загальній кількості,%

малорічні кореневищні корене-

паросткові

1 Малорічний 80–90 5–10 5–10

2 Кореневищний 5–10 80–90 5–10

3 Коренепаростковий 5–10 5–10 80–90

4 Малорічно-кореневищний 25–30 70–75 –

5 Малорічно-

коренепаростковий

25–30 – 70–75

6 Кореневищно-малорічний 70–75 25–30 –

7 Коренепаростково–

малорічний

70–75 – 25–30

8 Кореневищно–

коренепаростковий

– 25–30 70–75

9 Коренепаростково–

кореневищний

– 70–75 25–30

10 Кореневищно-

коренепаростково-

малорічний

50–75 12–25 13–25

11 Малорічний-

кореневищно-

коренепаростковий

12–25 13–25 50–75

12 Малорічно-

коренепаростково-

кореневищний

12–25 50–75 13–25

13 Повний біологічно

зрівноважений

30–33 30–33 30–33

Оперативне обстеження. Перед початком робіт по боротьбі з

бур’янами в господарствах проводять візуальне обстеження полів у

7

такі строки: ярих зернових і рису в фазі початку кущення; озимих

зернових – наприкінці осінньої вегетації, а також весною після

відростання; кукурудзи – у фазі 2-3 листків, зернових бобових – при

висоті до 8 см; льону-довгунця– у фазі „ялинки”; суданку – у фазі

кущення, просапних культур – перед міжрядними обробітками;

багаторічних трав – до фази кущення злакових, у фазу першого

трійчастого листка або при відростанні бобового компонента; чистих

парів і необроблюваних земель – при масовому з’явленні бур’янів; у

плодово-ягідних насадженнях – перед першим обробітком міжрядь.

За результатами оперативного обстеження уточнюють видовий

склад, площі сільсько-господарських угідь для обробки гербіцидами

або для боротьби іншими методами.

При окомірній оцінці забур’яненості полів у нашій зоні можна

користуватися градацією наведеною нижче.

Результати окомірної оцінки наносять на оперативні карти

обстеження по кожному полю чи кварталу, виставляючи бали.

Бал за

ступенем

засміченості

Кількість бур’янів на 1 м2, шт. Ступінь

забур’яненості малорічних багаторічних

1 1–20 до 0,1–0,5 Дуже слабка

2 20–50 0,5–1,5 Слабка

3 50–100 1,5–3 Середня

4 100–150 3–5 Сильна

5 понад 150 понад 5 Дуже сильна

Картування забур’яненості. За результатами обстеження

(форма 9) складається карта забур’яненості, (а за наслідками обліку

насіння та органів вегетативного розмноження карта засміченості

сільськогосподарських угідь). Ця карта дає можливість ефективно

використати результати обстеження для розробки інтегрованої

системи заходів боротьби з бур’янами в полях сівозмін, кварталів

багаторічних насаджень та на інших угіддях. Для цього заготовляють

карту, на якій вказані межі всіх полів чи кварталів, а в межах кожного

поля роблять два концентричних круги діаметром 2 і 4,5 см. Знизу на

карті залишають місце для умовних позначень.

Після обробки відомостей (форма 9) всі бур’яни, виявлені при

обстеженні, розпо-діляють за тривалістю життя на малорічні та

багаторічні. Серед багаторічних виділяють коренепаросткові,

кореневищні, бульбоплідні, цибулинні, повзучі, стрижнекореневі,

китицекореневі.

В центральне коло записують рік обстеження, назву культури.

7

Зовнішнє коло ділять на сектори пропорційно кількості видів бур’янів. У

секторі кожної біологічної групи, згідно умовних позначень, записують

основні види бур’янів, що дозволяє більш раціонально планувати і

застосовувати систему заходів боротьби одночасно з кількома видами

бур’янів. Крім того, зображення на карті головних бур’янів у межах

біогрупи дозволяє проаналізувати їх появу у посівах і в наступні роки,

підбирати спеціальні заходи механічної боротьби з ними, розробляти і

застосовувати ефективну систему хімічного методу боротьби (за

допомогою гербіцидів тощо).

Умовні позначення карти на прикладі культури капусти наведено на рисунку:

І….

22,4

Рис.4. Карта забур’яненості капусти

Умовні позначення

Біологічні групи: Види бур’янів

Кореневищні П2-пирій повзучий

Коренепаросткові Б2-березка польова

Зимуючі Т4-талабан польовий

З4-злинка канадська

Ярі пізні М5 -мишій зелений

Л19 -лобода біла

Щ15-щириця звичайна

З4 –злинка канадська

Карта засміченості складається за наслідками обліку кількості насіння та органів вегетативного розмноження аналогічно карті забур’яненості. Питання для самопідготовки: 1.Мета та техніка оперативного обстеження забур’яненості. 2. Мета та техніка головного обстеження забур’яненості. 3. Техніка виготовлення карти забур’яненості.

7

Фо

рм

а 9

.

О

бл

ікови

й л

ист

заб

ур’я

неност

і пол

я (

квар

тал

у)

Го

спод

арст

во___________________________________

Культ

ура,

сорт_

________________________________

Від

діл

енн

я, б

ри

гад

а______________________________ Ф

аза

розв

итк

у_________________________________

Сів

озм

іна_

______________________________________

Г

уст

ота

( н

орм

альн

а, з

рід

жен

ість

)_________________

По

ле

(ква

рта

л)_

_________________________________

П

оп

еред

ни

к____________________________________

Площ

а, г

а______________________________________

Уд

об

рен

ня

(ви

д, н

орм

а вн

есен

ня)

__________________

Гр

ун

т (т

ип

, м

ехан

ічн

ий

скл

ад,

вміс

т гу

мусу

)____________ Г

рун

тові

гер

біц

ид

и,

які

вноси

ли

ся в

рік

об

лік

у (

преп

арат

, н

орм

и в

итр

ат, .

.

ч

ас о

броб

ки)_

________________________

Об

ро

біт

ок

грун

ту

(по

ли

цев

ий

, б

езп

оли

цев

ий

)______________

Д

ата

об

лік

у

( ч

исл

о,

міс

яць,

рік

)_______________________

Кіл

ькіс

ть б

ур

’ян

у у

рам

ці

0,2

5 м

2, ш

т.

Сер

едн

є

Ши

фр

бур

’ян

у

Ви

д

бур

’ян

у

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

1

12

1

3

14

1

5

16

1

7

18

1

9

20

Сума (всього)

бурянів

В рамці

0,25 м2

на 1 м2

Забур’яненість

всіма видами

бурянів шт./м2

Інші види

*)

Сум

у п

од

іли

ти н

а кі

льк

ість

нак

лад

ени

х р

амо

к *

*)

Пока

зни

к н

а р

амку

0,2

5 м

2 п

ом

нож

ити

на

4.

П

оса

да_

_____________________________

П

різ

вищ

е, і

мя

та п

о-б

атьк

ові

досл

ідн

ика

_______________________ П

ідп

ис_

________________________

Фо

рм

а 1

0. З

ага

льні в

ідом

ост

і заб

ур’я

нено

сті с

ільсь

кого

спод

арсь

ких

кул

ьту

р

Ад

рес

а---

----

----

----

----

----

----

----

----

----

----

----

----

----

----

----

----

Наз

ва--

----

----

----

----

----

----

----

----

----

----

----

-- Ш

иф

р--

-

----

----

----

----

----

----

----

---

Пр

ирод

но-е

кон

ом

ічн

ий

рай

он

_________________________________________

Об

лас

ть____________________________________________________________

Рай

он

______________________________________________________________

Го

спод

арст

во_______________________________________________________

Рік

___________________________________

_____________________________

Культ

ура

Площ

а, г

а В

ид

и б

ур

’ян

ів

В т

.ч. п

лощ

а (г

а) п

о г

рад

ації

зас

міч

еност

і (ш

т.),

м2

ши

фр

н

азва

З

агал

ьна

об

стеж

ена

ши

фр

н

азва

Ін

ші

вид

и

< 2

0

20-5

0

50–100

100–

150

>

20

0

Головн

ий

агр

он

ом

госп

од

арст

ва_____________

Д

ата_

________________________________________

7

1.3.Технологія й умови ефективного застосування гербіцидів Література: 1,2,3,4,11,19,20 Журнал „ Захист рослин” № 1-3

потокового року. Мета роботи: вивчити умови ефективного застосування гербіцидів. В робочому зошиті уточнену вибірку гербіцидів, які застосовуються

на польових, овочевих та плодових культурах доповнити відповідно регламенту на поточний рік і намалювати дві форми таблиць цього завдання (самостійна робота)

Умови ефективного застосування гербіцидів залежить від ряду чинників:

1. Вибірковість дії гербіцидів пов’язана з видовими особливостями рослин, а тому, перш, ніж розробляти систему хімічного прополювання, необхідно виявити види бур’янів ( по картах забур’яненості посівів і запасів пророслого насіння та плодів у грунті), їх відчутність до дії гербіцидів, як приклад у джерелах 19, с. 186–197; 29, с. 179–184; 36, с. 290–299 і за відповідних буклетів, а також культурних рослин.

2. Необхідно вивчити, які гербіциди можна застосовувати на цій культурі в поточному році.

3. Переконатися, чи доза гербіцидів для знищення бур’янів наведена, наприклад в джерелі 36, с.224–227, не перевищує допустиму рекомендовану дозу для цієї культури там же, с. 159–223 на той час, а на поточний рік згідно списку в журналі „Захист рослин” № 1–3 потокового року. Якщо доза гербіциду для даної культури нижча, ніж в таблиці 7, ефекту від гербіциду чекати не слід. Більш детальну характеристику наводять в проспектах фірми, виробничники чи реалізатори.

4. Рекомендовану вищу дозу – 4,0 (у довіднику чи Списку –3,0–4,0 кг д.р. ) слід вносити на грунтах з більшим вмістом гумусу та на грунтах важкого гранулометричного складу при меншій кількості вологи, а нижчу – на бідніших грунтах (піщаних, супіщаних - з меншим вмістом гумусу) та у вологі роки або при зрошенні.

5. Більшість гербіцидів можна вносити лише при певній фазі розвитку культурної рослини (озимі – в період кущення, до виходу в трубку весною), або у відповідній фазі розвитку бур’янів (так, бетанал малоефективний, якщо дводольні бур’яни мають більше, ніж 3 пари справжніх листочків).

6. Дія гербіцидів найбільш токсична при температурі 18-240С, а при 25–300С вони вже слабо діють на бур’яни і майже не впливають на них при 8–100С. Тому, в жаркі дні обприскувати краще в ранішні та вечірні години, а в холодні – вдень, коли погода найбільш сприятлива для прояву фітотоксичності гербіцидів.

7. Для грунтових гербіцидів, які використовують, (щоб знищити

7

сходи, проростки бур’янів), найбільш сприятлива помірно тепла погода ( 15–250С) при вологості грунту для сірих і чорноземних грунтів не нижче 20% від маси абсолютно сухого грунту. Взагалі, чим гербіцид менш розчинній у воді, тим більше необхідно мати вологи у верхньому шарі грунту хоча б на протязі 5–10 днів після обприскування.

8. Біологічна активність одних гербіцидів підвищується в умовах кислого, інших – лужного середовища. У деяких препаратів вона менше залежить від реакції грунтового розчину.

9. На більш вирівняних полях ефективність гербіцидів вища, оскільки при нерівній поверхні значна їх частина залишається на грудках, які швидко висихають.

10. На ділянках, де виявляється водна чи вітрова ерозія, можливе змивання або здування верхніх частинок грунту, а з ними й гербіциду.

11. Гербіциди поглинають не тільки бур’янами, але й культурні рослини . Чим вища забур’яненість і густота культурних рослин тим більшою повинна бути доза гербіциду.

12. Дія гербіцидів краща, якщо вони вносяться рівномірно, перед внесенням слід перевірити в полі витрату розчину.

13. Гербіцидм контактної дії обов’язково вносити під великим тиском (8-10 атм.), використовуючи тільки нову апаратуру, а гербіциди системної дії – при 3-5 атм. ( тому слід використовувати обприскувачі, якими вносили гербіциди на протязі 3 і більше років).

14. Грунтові гербіциди слід старанно перемішувати з верхнім шаром грунту зразу ж після внесення дисковим знаряддям на великій швидкості або культиваторами чи боронами.

15. Гербіциди, які утворюють при розчиненні суспензії (водно-розчинні), обов’язково слід вносити обприскувачем з обладнаними мішалками.

16. Якщо після внесення гербіцидів ( амінна сіль та ін.) зразу пішов дощ, активність їх зменшиться. Тому обприскування слід повторити.

17. Важливо знати й питому масу гербіцидів і при розрахунку дози внести відповідну поправку.

18. При внесенні гербіцидів у сівозміні необхідно врахувати можливість негативної дії на наступну культуру.

19. При однаковій дії двох гербіцидів перевагу слід надавати тому, вартість якого менша і який не нагромаджується в продуктах харчування. Для зменшення забрудненості грунту на просапних культурах перевагу надавати стрічковому способу. Наприклад, на посівах кукурудзи з міжряддям 70 см, при ширині стрічки 30 см ( по 15 см з обох сторін рядка) необхідно обробити 0,43% площі, то і норму гербіциду по д.р. слід вираховувати на неї. Адже довжина рядка на 1 га буде 10000 м: 0,7 м2 = 14286 м х 0,3 м = 4286 м2.

20. Якщо один гербіцид не знищує наявні буряни, то доцільно підібрати другий і бажано, щоб їх можна вносити при баковій суміші.

7

21. За необхідності планувати і внесення штрахових гербіцидів.

22. При плануванні застосування гербіцидів треба вибирати такий їх асортимент на сумарне навантаження на гектар ріллі загальна маса гербіцидів в препаратній формі, щоб значення агроекологічного індексу ( АЕТІ) була як мога меншим. При величині АЕТІ , не більший одного (мала небезпека), контроль за вмістом гербіцидів у продукції екосистеми необов’язковий, а за вищого рівня значення АЕТІ – обов’язків.

Контроль за виконанням регламентів покладено на контрольні лабораторії різних рівнів – районні, міжрайонні тощо. Вони мають право бракувати забруднену продукцію, не допускаючи її в продаж. Крім цього на них покладено контроль за визначенням гранично- допустимої концентрації (ГДК) гербіцидів у повітрі робочої зони, води побутового призначення і грунті , за якої допускається на полі чи в саду робота людей.

Вивчити назву гербіцидів, які використовуються на посівах польових, овочевих культур і в багаторічних насадженнях, а при появі нових записати їх та устарілі викреслити із списку.

В процесі вибору препарата доцільно звернути увагу на скорочення при зазначенні його форми.

В.К. – воднорозчинний концентрат; В.П.–воднорозчинний порошок; В.Р.– водний розчин; Г– гранульований препарат; Е.К.–емульгуючий концентрат; З.П.–змочуючий порошок; Р. пас. – розчинна паста; Т– технічний препарат; П – порошок.

ЛД50 – летальна (смертельна) доза гербіциду, яка викликає загибель 50% піддослідних тварин.

За ступенем – токсичності гербіциди поділяються на такі чотири групи: 1.Сильнодіючі – 50 мг препарату на 1 кг живої ваги; 2.Високотоксичні – до 100 мг препарату на 1 кг живої ваги; 3. Середньотоксичні –100-200 мг препарату на 1 кг живої ваги; 4. Слаботоксичні – понад 1000 мг препарату на 1 кг живої ваги.

Відзначити ті препарати, які акумулюються в продуктах польових культур, овочевих і плодах.

На посівах польових та інших культур згідно зі Списком дозволено використовувати такі гербіциди:

на пшениці озимій – Агрітокс, Агро Маркс 75, Адор 750, Аксіал 045 ЕС, Альфа–Дикамба, РК, Альфа–Стар, Амінка, Амінопелік 600 SL, Аркан 75 WG, Атлант, Базагран, Базагран М, Балерина, Барель Блейд, Вільямс, Гербер,Гербілан Плюс, Гербітокс, Герсотил, Град, Гранд WG, Гранстар Голд 75, Гранотакс, Грізний, Гроділ Максі ОD, Гюрза, Д–Комба SL, Дезермон 600, Дербі, Діадема, Діален Супер 464 SL, Діанат, Декамерон, Дікамерон Гранд, Дікам Плюс, Дікопур МЦПА, Дікопур Топ 464, Дікопур Ф 600, Еверест, Еквізіт, Естерон 60, Естет 905, Ефіран, Зернодар, Калібр 75, Камео 75, Квин, Компас 970, Ланцелот 450 WG, Ларан Про 60, Легіон, Лінурен 70 WG, Логран 75

7

WG, Лонтрел 300, Лонтрел Гранд, Лукар 7, Меззо, Меркурій, Мікродин, ММ600, Мушкет 20 WG,Овсюген Експрес, Пойнтер 75, Пріма, Пума Супер, Римакс 750, Римакс Плюс750, Рішення, Сарацин, Серто Плюс, Староне Преміум 330 ЕС, Тіфен–S, Тіфі, Томіган 250, Тример, Ультра Плюс, Фенізан, Формула, Футурин, Хармоні 75, Чистець, Шериф WD G, Штефурон, 2,4 –Д Актив, 2,4– Д500;

на пшениці ярій – Агрітокс, Аркан 75 WG, Атлант, Базагран,

Базагран М, Балерина, Барель, Гербітокс, Грантокс, Гроділ Максі ОD, Гурон, Дозармон 600, Дербі, Діален Супер 464 SL, Дікопур Ф 600, Еверест , Еквізіт, Естрон 60, Естет 905, Зернодар , Калібр 75, Камего 75, Компас 970, Ланцелот 450, Ларен Про 60, Логран 75 WG, Лонтрел 300, Лонтрел Гранд, Лукар 7, Маззо, Мушкет 20 WG, Овсюген Експрес, Пойнтер 75, Пріма, Пума Супер, Римакс 750, Староне Преміум 330 ЕС, Тіфен–S, Томіган 250, Хармоні 75, Шериф WG С, 2,4 Актив, 2,4–Д500;

на житі озимому – Агрітокс, Базагран, Балерина, Барель, Град,

Гранстар Голд 75, Грантокс, Дозармон 600, Дікопур МЦПН, Дікопур Ф 600, Зернодар , Калібр 75, Ларен Про 60, Лонтрел 300, Пріма, Пума Супер, Староне Преміум 330 ЕС, 2,4Д–500;

на ячмені озимому – Аркан 75 WG, Атлант, Базагран, Балерина,

Дербі, Естрон 60, Естет 905, Зернодар , Калібр 75, Камео 75, Лонтрел Гранд, Мушкет 20 WG, Пойнтер 75, Пріма, Римакс 750, Староне Преміум 330 ЕС;

на сої – Антей, Арома 45, Аценіт А 880, Ацетоган 900, Ачіба 50 ЕС,

Базагран, Базагран М, Баста 150 SL, Блейд, Гамма Тотал ЕС, Герб 900, Гром Тотал SL, Дарвін, Екстрем, Ерроу 120, Ефес, Зенкор 70WC, Ізумруд, Каліф Мега, Міура,Набоб, Норвел, Оберіг Гранд, Оріон, Пантера, Патрік 480, Пендіган 330, Пікет SL, Пілот 900, Примекстра TZ Голд 500SC, Прометекс 50, Просан 50, Сапфір, Селект 120, Серп, Стилет, Стомп 330, Тапір, Тарга Супер, Тіфен–S, Тіфі,Трефлан 480, Трифлурекс 240, 480, Трофі 90, Форвард МКЕ, Формула, Фронтьєр Оптіма, Фюзілад Форте Супер 150 ЕС, Гармоні 75, Центрис, Центуріон, Шквал, Шогун 100, Штефодим;

на кукурудзі – Аденго 465 SC, KC, Альфа–Дикамба, РК, Альфа

Маїс, Амінка, Апач, Аркан 75 WG, Атлас, Аценіт А 880, Ацетагон 900, Базагран, Базис 75, Балеринал, Бату, Болід, Гармонік WG, Гербер 900, Гроділ Максі ОD, Гром, Гром Тотал SL, Д–Камба SL, Дезарбон 600, Діален Супер, Діален Супер 464SL, Діанат, Дікам Плюс, Дікопур Топ 464, Дікопур Ф 600, Дублон Голд, Екран Тотал ЕС, Екстрен, Елюміс 105 ОD, Естрон 60, Естет 905, Еталон , Кассіус, Квант, Квин, Клінік Макс, Компас 970, Консультант, Крейсер, Лінурон 70 WG,

7

Лонтрел 300, Лонтрел Гранд, Люмакс 537,5SE, Майстер 62 WG, Майстер Пауер ОD, Майтус, Максимум, Маро, Мерлін 750 WG, Мікродин, Мілагро 040 SL, Мілагро Екстра 6 ОD, Мілафорт, Мусон SC, Набоб, Нельсон, Ніка WG, Нікіт 240, Нікош, Ньюпорт, Оріон, Пілот 900, Примекстра TZ Голд 500 SC, Примекстра Голд 720 SC, Пріма, Прометей, Райдон, Райфал 25, Ремзес, Рубікон, Сапфир, Серто Плюс, Стеллар, Старене Преміум 330 ЕС, Стомп 330, Тайфун, Таск, Тітан, Тітус 25, Тіфен–S, Тіфі, Торпеда, Трофі 90, Ультра Плюс, Формула, Фронтьєр Оптіма, Футурин, Хармоні 75, Херес, Харус, Цефей, Честер, Шанс, 2,4 Д Актив, 2,4–Д 500;

на буряках цукрових –Авангард, Альфа–Гетьман, Альфа–Піралід,

Антей, Антизлак, Арома 45, Арбітр, Арена, Астарг 125 ЕS, Астера, Атлас, Ачіба 50 ЕС, Багіра Супер, Бельведер, Бельведер Форте, Банагол Кватро, Бета Профі, Бетанал Макс Про 209 ОD, Бетарен Експрес АМ, Біцепс Гарант, Булат, Бурекс 430, Віктор 480 SL,Вільямс, Гамма Тотал ЕС, Гол, Голдбіт 700, Голтікс 70, Голтікс 700, Дарвін, Ерроу 120, Златомітрон, Карібу Екстра ТЛ, Касадар, Квазар, Квін Стар, Клетодин, Клопіралід 300, Козак, Комрад, Конкістодор 700, Контракттвін, Контролер, Леноцил Бета, Лонтрел 300, Лонтрел Гранд, Лорнет, Маcтак, Магете, Міура, Мортал, Норвел, Нортон 500 SG, Ньюпорт, Оберіг Гранд, Ореол Осотин, Пантера, Пілот, Пірамін Cтар, Пірамін Турбо, Промінь, Рубікон, Селект 120, Снайпер,Сонхус, Стилет, Тайфун, Тарга Супер, Твістер, Тореро, Триактив, Триумф, Тріобет, Трофі 90, Форвард МКЕ, Фронтьєр Оптіма, Фюзілад Форте Супер 150 ЕС, Цент, Центавр, Центуріон, Цитодим, Цитрин, Цукровик, Цукрон, Шквал, Шогун 100, Штефам Новий, Штефбетан, Штефодим, Штефосот, Штефтрел;

на ячменю ярому – Агрітокс, Агро Маркс 75, Адор 750, Аксіал 045

ЕС, Альфа–Дикамба, Амінопелік 600 SL, Аркан 75 WG, Атлант, Балерина, Барель, Вільямс, Генрі, Гербілан, Гербілан Плюс, Гранстар Голд 75, Грантокс, Грізний, Гроділ Максі ОD, Гурон, Гюрза, Дезермон 600, Дербі, Діадема, Діален Супер 464 SL, Діанат, Дікамерон, Дікамерон Гранд, Дікам Плюс, Дікопур МЦПА, Дікопур Топ 464, Дікопур Ф 600, Еквізіт, Естрон 60, Естет 905, Ефіран, Зернодар, Калібр 75, Квин, Клінік Макс, Компас 970, Ланцелот 450, Ларат Про 60, Легіон, Лінурен 70 WG, Логран 75 WG, Лонтрел 300, Маззо, Меркурій, Мікодин, ММ600, Мушкет 20 VI6, Пойнтер 75, Пріма, Пума Супер, Римакс 750, Римакс Плюс750, Серто Плюс, Старане Преміум 330 ЕС, Тіфен–S, Тіфі, Томічан 250, Тример, Ультра Плюс, Фенізан, Формула, Хармоні 75, Чистець, Шериф WD С, Штефурон, 2,4–Д Актив, 2,4–Д 500;

на гірчиці – Галера 334 SL, Лонтрел Гранд; на горосі – Агрітокс, Базагран, Базагран М, Гезагард 500 FW,

7

Гербітокс, Грантокс, Ефес, Набоб, Пантера, Селект 120, Стомп 330, Франтьєр Оптіма, Фюзілад Форте Супер 150 ЕС, Центуріон, Шогун 100 ЕС;

на вівсі – Агрітокс, Базагран, Базагран М, Бараль, Грантокс, Гурон, Дікопур МЦПА, Калібр 75, Клінік Макс, Лонтрел 300, Лукар 7, Пріма, 2,4–Д500;

на просі – Агрітокс, Базагран, Грантокс , Лонтрел 300, Пріма, 2,4–

500, 2М-4Х 750; на сорго – Агрітокс, Грантокс, Дікопур МЦПА, Примекстра ТZ Голд

500 SC, Примекстра ТZ Голд 720 SC, 2М-4Х 750; на третікале – Пріма, Пума Супер, Староне Преміум 330 ЕС,

Фенізан; на ярих зернових ( пшениця, ячмінь, овес) з підсівом

конюшини – Агрітокс, Базагран, Базагран М, Гербітокс, Дікопур МЦПА, 2М-4Х 750;

на ярих зернових з підсівом люцерни – Базагран, на ріпаку озимому –Бутазін Стар, Бутазін 400, Вільямс, Галера 334

SL, Гліфосан 480, Дарвін, Легіон, Лонтрел 300, Лонтрел Гранд, Лукар, Міура, Нопасаран, Ньюпорт, Ньюпорт Оберіг Гранд, Ореал Максі, Осотин, Патрік 480, Проноп Екстра 430 ЕС, Сальса 75, Стилет, Тарга Супер, Тест,Трефлан 480, Трифлурекс 480, Трофі 90, Форвард МК, Фюзілад Форте Супер 150 ЕС, Цент, Центуріон, Цитодим, Цукрон, Шквал, Шогун 100, Штефодим;

на ріпаку ярому – Арома 45, Ачіба 50 ЕС, Блейд, Бутазін, Стар,

Бутазін 400, Вільямс, Галеон, Галера 334 SL, ГаммаТотал ЕС, Дарвін, Каліф 480, Каліф Мега, Командир, Легіон, Лонтрел 300, Лонтрел Гранд, Мікадо, Міура, Нопасаран,Норвел, Ньюпорт, Ореал, Пантера, Патрік 480, Селект 120, Стилет, Султан 50, Тайфун,Тарга Супер Тест, Трефлан 480, Трифлурекс 480, Форвард МКЕ, Фюзілад Форте Супер 150 ЕС, Цент, Центуріон, Цитодим,Цитрим, Шквал;

на гречці – Фюзілад Форте Супер 150ЕС, Штефодим; на соняшнику – Аромо 45, Аценіт А 880, Ацетоган 900,Ацтек, Баста

150 SL,Блейд, Галаган 240 ЕС, Гамма Тотол ЕС, Гезагорд 500 FW, Гербер 900, Гоал 2Е, Дарвін, Експрес 75,Екстрем, Ерроу 120, Еталон , Ефес, Євро-лайтнінг, Командир, Максимум, Міура, Нельсон, Норвел, Оберіг Гранд, Пантера, Патрік 480, Пендіган 330, Пілот 900, Пледж 50, Прим екстра ТZ Голд 500 SC, Прометекс 50, Просан 50, Рейсер, Рубікон, Сапфир, Селект 120, Стилет, Стомп 330, Тайфун, Трефлан 480, Трифлурекс 240, Трофі 90, Форвард МКЕ, Фронтьєр Оптіма, Фюзілад Форте Супер 150ЕС, Хернес, Харус, Цент, Центрис,

7

Центуріон, Цитрим Шанс, Шквал, Шогун 100,Штефодим; на льоні-довгунці – Агрітокс, Ачіба 50 ЕС, Базагран, Базагран М,

Гербітокс,Грантокс, Дікопур МЦПА, Лонтрел 300, Міура, Пантера, Патрік 480, Селект 120, Торга, Супер Тіфен–S,Трефлан 480, Трифлурекс 240 чи 480, Формула, Фюзілад Форте Супер 150ЕС, Хормоні 75, Центуріон, Шогун 100, 2М-4Х 750;

на люцерні – Агрітокс, Трефлан 480, Трифлурекс 240 чи 480; на конюшині – Агрітокс; на еспарцеті – Трефлан 480, Трифлурекс,240 чи 480; на помідорах – Ачіба 50 ЕС, Ерроу 120, Зенкор Ліквід SC, Лазурит,

Лазурит Супер, Містраль, Пантера, Патрік 480, Примекстра ЕZ Голд 500 ЕС,Райфал 25, Стомп 330, Тарга Супер, Тітус 25, Трефлан 480, Трифлурекс 240 чи 480, Фюзілад Форте Супер 150ЕС, Шогун 100;

на моркві – Ачіба 50 ЕС, Гезагард 500 FW. Зенкор Ліквід SC, Пендіган 330, Прометекс 50, Просан 50, Селект 120, Стомп 330, Тарга Супер, Фюзілад Форте 150ЕС;

на буряках столових – Ачіба 50 ЕС, Пірамін Турбо, Селект 120, Тарга Супер, Центуріон;

на часнику – Лотрел Гранд, Патрік 480, Стомп 330, Тотріл 225 ЕС, Трефлан 480, Трифлурекс 240 чи 480, Фабіан;

на цибулі – Ачіба 50 ЕС, Галіган 240 ЕС, Гоал 2Е, Міура, Пантера, Реглон Супер 150 SL, Селект 120, Староне Преміум 330 ЕС, Стомп 330, Тарга Супер, Тотріл 225 ЕС, Трефлан 480, Трифлурекс 240, чи 80, Фюзілад Форте Супер 150ЕС, Центуріон, Шогун 100;

на горосі овочевому – Гезагард 500 FW; на перці і баклажанах – Патрік 480, Трефлан 480, Трифлурекс

240чи 480; на капусті – Ачіба 50 ЕС, Бутазін 400, Лонтрел 300, Лонтрен

Гранд, Пантера, Патрік 480, Стамп 330, Султан 50, Тарга Супер, Трефлан 480, Трифлурекс 480, Фюзілад Форте Супер 150ЕС, Шогун 100;

на огірках – Ачіба 50 ЕС, Патрік 480, Трефлан 480, Трифлурекс 240;

на петрушці кореневій – Стомп 330, Торга Супер, Фюзілад Форте Супер 150ЕС;

на картоплі – Агрітокс, Арама 45, Ачіба 50 ЕС,Барклей Галлан 360, Гезагард 500 FW, Гліфосан 480, Грантокс, Домінатор 360, Домінатор Мега, Зенкор Ліквід SL Зенкор WG, Космік,Крейсер, Лазурит, Лазурит Супер, Містраль, Міура, Нельсон,Пантера, Примекстра ТZ Голд 500 SC, Прометекс 50, Просан 50, Райфал 25, Рауль, Стомп 330, Суперклін 480, Тарга Супер, Тітус 25, Тотал, Фозат, Фронтьєр Оптіма, Фюзілад Форте Супер 150ЕС, Шогун 100, 2М-4Х 750;

на кавунах – Трефлан 480, Трифлурекс 240 чи 480; на динях – у плодових насадженнях і виноградниках – Гліфосан 480,

Гліфос Супер, Клінік Макс, Рауль, Раундап Макс, Раундап Подвійна

7

Дія, Фозат; виноградниках – Баста 150 SL, Гліфос Супер, Люмакс 587,5 SE,

Фюзілад Форте Супер 150ЕС; у яблуневих насадженнях – Баста 150 SL,Гоал 2Е, Люмакс

587,5SE, Шогун 100; на м’яті перцевій– Базагран, Потрік 480, Трефлан 480,

Трафлурекс 480, 2,4–Д500; на лаванді– Лонтрел 300, Треф лан 480, Трафлурекс 240 чи 480; на кмині – Патрік 480, Трефлан 480; на коріандрі – Трефлан 480, Трафлурекс 240 чи 480; на лікарських рослинах – Патрік 480, Трефлан 480; Трафлурекс

240 чи 480; на анісі– Патрик 480, Трефлан 480, Трафлурекс 240 чи 480; на базиліку– Трефлан 480, Трафлурекс 240 чи 480; на однорічних квіткових (насіннєві посіви)– Патрик 480,

Трефлан 480, Трафлурекс 240 чи 480; на тютюну – Патрик 480, Трефлан 480, Трафлурекс 240 чи 480; на полях призначених під посіви ярих – Барклей Галлап 360,

Вимір, Герфест –Т, Глісол Євро, Гліфосан 480, Гліфоголд, Гліфос 360, Гліфос Дакор, Директор, Домінатор 360, Домінатор Мега, Клінік, Пілараунд, Райдон, Рауль, Раундап Екстра, Раундап Класік, Раундап Макс, Ричард, Санглі, Суперклін 480, Торнадо, Фабіан, Фозат;

на необроблюваних землях і парові поля – Віасат Зоря, Вулкан Плюс, Гіацинт, Гліфовіт;

на несільськогосподарського користування – Геліос Екстра, Гліфовіт, Гліфос Супер, Домінатор 360, Домінатор Мега, Екстрем, Клінік, Космік, Метис, Нота, Рауль, Раундап Макс, Річард, Санглі, Сапофір, Спрут Екстра, Суперклін 480, Тапір, Терміт, Торнадо.

Питання для самопідготовки:

1. Які дані необхідно мати для розробки ефективного плану застосування гербіцидів по боротьбі з бур’янами?

2. Що необхідно враховувати при використанні гербіцидів у сівозміні ?

3. Чому гербіциди контактної дії слід вносити під великим тиском ?

4.Чому при плануванні застосування гербіцидів обов’язково враховують вартість гербіциду та здатність його до акомулювання в рослині та грунті ?

7

1.4. Розробка плану застосування гербіцидів у сівозміні

Література: 2,4,19,20. Рекомендований список гербіцидів на поточний рік, проспекти по гербіцидах чи буклети.

Мета роботи: на підставі вивчення гербіцидів, які використовуються на різних культурних рослинах, розробити план застосування гербіцидів для боротьби з бур’янами в сівозміні, (садах та ягідниках – домашня робота), звернувши увагу на їх післядію, організацію і техніку застосування.

Обладнання: довідники, буклети гербіцидів, калькулятор, виготовлені вдома таблиці плану застосування гербіцидів у сівозміні. Схема чергування культур у польовій сівозміні (табл.) і видовий склад бур’янів видається викладачем (аналогічно до домашнього завдання) і певна овочева чи плодово-ягідна культура. В робочому зошиті виготовити на всю сторінку та на наступній, продовження її – розграфити відповідні графи та стрічки на всю сторінку.

Щоб розробити ефективні заходи боротьби з бур’янами, слід враховувати положення, викладені в домашньому завданні 1,2.

Написати згідно схеми чергування для кожної культури та назви бур’янів за видами і розробити план застосування гербіцидів згідно граф таблиці. Розрахунки робити для всіх гербіцидів, які рекомендуються для цієї культури, щоб знищити різні види бур’янів. В примітці записати токсичність, строки дії та післядію, вирахувати вартість препарату ( дані дає викладач) на 1 гектар і допустимі залишкові кількості (ДЗК) у продукції тощо.

Якщо є гербіциди, які знищують однаково (більш-менш) наявні бур’яни, але вартість їх нижча, вони менш токсичні для людей і не нагромаджуються в продуктах, ґрунті та навколишньому середовищі (повітрі, воді тощо), то їм необхідно надати перевагу. Важливо також, щоб не співпадали строки обробки різних культур. Якщо в господарстві є апаратура для внесення гербіцидів, якою користувалися 3 і більше років, то її треба планувати для внесення тих гербіцидів, які можна вносити при меншому тиску (системні гербіциди), а нову апаратуру слід використовувати для внесення тих препаратів, для яких необхідно більший тиск (контактних гербіцидів). Цю особливість внесення гербіцидів слід обов’язково врахувати, щоб уникнути нещасних випадків при обприскуванні.

7

2. УМОВИ ВЕГЕТАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН, СПОСОБИ І МЕТОДИ ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ.

Література:2,4,7,11

Мета: оволодіти методикою виміру температури повітря і ґрунту і

побудувати графік річного ходу температури повітря.

Обладнання: дані метеорологічної станції Умань: середньодобової

температури (0С) повітря за місяцями й за рік, кольорові олівці,

лінійка, термометри, які використовуються для визначення

температурного режиму повітря і ґрунту, робочий зошит.

У 1960 році ХІ Генеральна конференція по мірам і вагам прийняла міжнародну практичну температурну шкалу, в якій температура виражається в 0С.

Для вимірювання температури грунту і повітря використовують рідинні, термоелектричні та деформаційні термометри і термометри опору.

В основі принципу дії рідинних термометрів лежить властивість рідини змінювати свій об'єм залежно від зміни температури. Для метеорологічних термометрів найчастіше використовують як термо-метрину рідину ртуть або етиловий спирт, рідше – толуол (табл. 1).

1. Точки замерзання та кипіння рідин

Рідина Температура, 0С

замерзання кипіння

Ртуть -38,9 358,9

Спирт -117,3 78,5

Толуол -95,1 110,5

Вода +0,01 100

Кожна з цих рідин має певні недоліки. Порівняно висока температура замерзання ртуті (мінус 38,9°) обмежує можливості її застосування для вимірювання низької температури. Спирт, навпаки, маючи дуже низьку температуру замерзання (мінус 117,3°), при плюсових температурах легко випаровується, що негативно відбивається на точності спостережень.

Майже всі рідинні термометри складаються з трьох частин: скляної капілярної трубки з резервуаром, шкали з поділками і захисної скляної трубки. Головною частиною будь-якого термометра є капілярна трубка, один кінець якої запаяний, а другий переходить до ціліндричної, кулястої чи конічної форми резервуара, заповненого ртуттю або спиртом.

Рідина, яка є в резервуарі, маючи більший температурний коефіцієнт об'ємного розширення, ніж скло, при нагріванні збільшується в об'ємі і поступово починає заповнювати капіляр. Рівень, до якого заповнюється капіляр рідиною, дає уявлення про температуру.

Дія термоелектричних термометрів грунтується на вимірюванні

7

електрорушійної сили термопар, яка виникає внаслідок різниці температур спаїв. Найпростішим термоелектричним термометром може бути термопара, складена з двох неоднорідних провідників (міді і константану).

У термопарах опору використано властивість провідників змінювати свій опір електричному струму залежно від зміни температури. Їх виготовляють з провідників (металів) і напівпровідників (термісторів). З підвищенням температури опір металів збільшується, а опір напівпровідників, навпаки, зменшується. Користуючись цією залежністю, можна визначити температуру того середовища, де перебуває провідник, попередньо вимірявши його опір.

У деформаційних термометрах використано властивість металів змінювати лінійні розміри залежно від зміни температури. Приймачем таких термометрів може бути подвійна (біметалева) пластинка або металева трубка з рідиною. Ширше застосовують термометри з біметалевою пластинкою.

При побудові графіка річного ходу температури повітря, використовують дані про середні місячні температури повітря місця проживання студента або найближчої метеорологічної станції чи за довідником. Графік будується на міліметровому папері. На вертикальній осі відкладають температури повітря в масштабі 1°С – 0,5 см. Горизонтальну вісь проводять через точку, що відповідає температурі 0°С. На цій осі відкладають дні місяця в масштабі 1 міс. –1 см. Потім проти кожного 15 числа наносять значення середньої місячної температури і точки з'єднують кривою лінією.

-10

-5

0

5

10

15

20

25

І ІІ ІІІ ІV V VI VII VIII ІХ Х ХІ ХІІ

місяці

темп

ерат

ура,

С

За графіком визначають:

1. Амплітуду річного коливання температури. 2. Дати переходу повітря через 0, 5, 10, 150С.

3. Тривалість періоду з температурою:

вище 00С (безморозний період),

вище 50С (період вегетації озимих культур),

вище 100С (період активної вегетації);

вище 15 0С (період вегетації для досить теплолюбних сільськогосподарських культур і порід дерев).

4. Суму активних температур (вище 100С) за кожен місяць і в цілому за весь період активної вегетації;

7

5. Суму ефективних температур (вище 5 та 100С) за кожен місяць.

Амплітуда річного ходу температури повітря визначається як різниця середньої температури найтеплішого і найхолоднішого місяців.

Для визначення дати переходу температури повітря через 0, 5, 10, 150С через вказані значення температури проводять горизонтальні лінії. З точок перетину цих ліній з кривою температури опускають перпендикуляр на вісь абсцис, де й визначається конкретна дата переходу температури через певні межі.

Тривалість періодів з температурою вище 0, 5, 10, 150С розрахувують як інтервал часу між датами переходу температури через відповідні межі (у днях).

Суму активних температур визначають так: підрахунок суми активних температур за місяць, в якому середня температура вище 100С, проводиться шляхом множення середньомісячної температури на кількість днів у цьому місяці. За графіком визначається середня температура першого і останнього місяців за періоди, коли температура перевищувала 100С. Результат множимо на кількість днів цих періодів і отримуємо суму температур вище 100С за перший і останній місяці активної вегетації. Далі визначають суму активних температур за весь період активної вегетації.

Суму ефективних температур розраховують за формулою: Х = (T - C)º t, де Х сума ефективних температур, T - температура

навколишнього середовища, С - температура порога розвитку і t - кількість годин або днів з температурою, що перевищує поріг розвитку. С.е.т., яку треба набрати для завершення життєвого циклу, часто обмежує географічне поширення видів. Розрахунки ефективних температур необхідні для практики сільського та лісового господарств, при боротьбі з шкідниками, інтродукції нових видів тощо. Вони дають першу наближену основу для складання прогнозів.

Середньодобова температура (0С) повітря за місяцями й за рік, дані метеорологічної станції Умань

Роки

(варіант)

Місяці

І ІІ ІІІ ІV V VI VII VIII ІХ Х ХІ ХІІ

1930 -6,8 -8,6 -3,1 4,1 17,2 18,7 22,2 18,1 12,1 6,7 -0,2 -4,7

1940 -10,1 -9,3 -4,0 5,8 13,5 18,3 19,2 18,0 13,5 6,0 5,1 -5,6

1950 -12,1 -1,7 1,3 12,2 15,0 17,3 18,8 17,4 14,7 6,5 2,7 0,3

1960 -4,0 -5,0 -2,1 7,4 14,1 18,6 20,8 17,9 11,1 10,1 4,8 3,2

1970 -4,4 -3,4 1,4 9,8 14,3 16,5 20,6 17,1 13,1 6,2 3,4 -1,4

1980 -7,4 -5,2 -3,4 6,4 11,5 16,5 18,3 16,8 12,6 8,1 1,3 1,8

1990 -0,8 2,1 6,7 9,1 14,0 16,8 18,7 18,1 12,7 8,0 5,8 -2,2

2000 -4,1 -0,1 1,9 12,4 14,8 17,7 19,2 20,1 12,5 9,5 5,3 0,8

2010 -7,8 -3,0 0,7 9,3 16,4 20,6 23,0 23,6 14,5 5,9 8,8 -3,8

1961 – 1990

-3,0 -4,2 0,4 8,5 14,6 17,6 19,0 18,2 13,6 7,6 2,1 -2,4

7

Перш ніж почати вимірювати температуру грунту або повітря,

потрібно добре вивчити правила відліків і ведення спостережень за допомогою термометрів. Нижче коротко спинимося на них. Під час відліку потрібно правильно оцінювати положення кінця стовпчика рідини (ртуті або спирту) в капілярі відносно шкали. У ртутних термометрах (меніск випуклий) відлічують на шкалі положення уявної дотичної до випуклої частини меніска. У спиртових термометрах (меніск увігнутий) відлічують положення уявної дотичної до ввігнутої частини меніска. Очі спостерігача повинні бути на одному рівні з рідиною в капілярі (рис. 14). При правильному положенні ока уявна дотична (риска) на шкалі буде здаватися рівною лінією на всьому протязі (рис. 14, а); коли ж око займатиме неправильне положення, ця риска там, де проходить капіляр, буде зігнутою. На рис. 15 (б, в) показано положення стовпчика ртуті і поділок шкали відповідно при низькому і високому положеннях ока.

Температуру відлічують з точністю до 0,10С. Спочатку роблять відлік десятих, а потім визначають число цілих градусів. У зв'язку з цим потрібно звертати увагу на ціну поділки шкали термометрів.

Рис. 14. Положення ока спостерігача при відліках температури

на термометрах: а-правильно;

б і в — неправильно

Рис. 15. Вигляд стовпчика ртуті й

поділок шкали при різному положенні ока

Рис. 16. Приклади показів термометра

Слід пам'ятати, що ціна поділки шкал термометрів така: психрометричного — 0,20; мінімального, максимального, колінчастого, щупа і витяжного — 0,50. Відлік з точністю до 0,10 легко зробити на око. Положення ртуті в капілярі, як показано на рис. 16, відповідають значенням температури 15,40С (а), 15,70С (б) і мінус 1,70С (в).

До добутих результатів вимірювання вносять поправки згідно з даними свідоцтва (сертифіката), яке додається до кожного термометра.

Для вимірювання температури поверхні грунту застосовують терміновий, максимальний і мінімальний термометри.

Термометр терміновий. Це звичайний ртутний термометр з

7

ціліндричним резервуаром і вставною молочного кольору шкалою, ціна поділки якої становить 0,5°. Межі шкали від плюс 60–70° до мінус 25–35°. Шкала і капіляр вміщені в захисну скляну трубку. Циліндрична форма резервуара забезпечує найбільшу площу контакту його з грунтом і тим самим підвищує надійність показів термометра.

Спостереження за допомогою термінового термометра полягають у знятті його показів у відповідні строки.

Термометр максимальний (рис. 17). Цей термометр також ртутний з циліндричним (інколи кулястим) резервуаром і вставною шкалою, на якій поділки нанесено через 0,5°. Межі шкали: верхня плюсова від 51 до 71°, нижня мінусова від 21 до 31°. Максимальне значення темпе-ратури термометр зберігає завдяки тому, що в нижній частині капіляра за допомогою впаяного в дно резервуара скляного стержня (штифта) створено кільцеподібне звуження. З підвищенням температури ртуть у резервуарі розширюється і піднімається по капіляру, оскільки сили розширення ртуті більші, ніж сили тертя в місці звуження. Коли температура знижується, ртуть стискується (зменшується в об'ємі), але вона не може знову повернутись у резервуар через те, що сили молекулярного зчеплення значно менші, ніж сили тертя в місці звуження. Це приводить до роз-риву ртуті в місці звуження капіляра, і стовпчик її, який був у капілярі до початку зниження температури, залишається на місці, показуючи температуру, яка спостерігалася на момент попереднього строку спостереження. Знявши покази максимального термометра, його готують до наступного відліку. Для цього термометр беруть у руку і, тримаючи резервуаром вниз, кілька разів струшують, щоб перегнати ртуть з капіляра в резервуар. Після струшування покази максимально-го термометра повинні бути близькими до показів термінового. Максимальний термометр встановлюють на поверхні грунту горизонтально, трохи нахиленим у бік резервуара. Термометр мінімальний (рис. 18). На відміну від попередніх, цей термометр спиртовий з вставною шкалою, яка має поділки через 0,50. Межі шкали: верхня плюсова від 21 до 300С, нижня мінусова від 41 до 750С. Резервуар термометра циліндричний або у вигляді вилки. Всередині капіляра (в спирті) є штифтик, виготовлений з темного скла, який має вигляд невеликої витягнутої котушечки (рис. 18, б). Він може вільно переміщуватися всередині капіляра і не заважає вільному переміщенню спирту, який його обтікає.

Із зниженням температури стовпчик спирту в капілярі зменшується, і як тільки поверхнева плівка його дійде до штифтика, останній почне переміщуватися разом із спиртом у бік резервуара. Рухатиметься він доти, поки температура знижуватиметься. Якщо температура залишається незмінною або почне підвищуватися, рух штифтика припиняється, бо з підвищенням температури спирт вільно обтікає штифт. Отже, положення штифтика дає змогу встановити мінімальну температуру, яка спостерігалася між строками спостережень. Щоб

7

визначити величину мінімальної температури, досить відрахувати положення відносно шкали більш віддаленого від резервуара кінця штифтика.

Рис. 17. Термометр Рис. 18. Термометр мінімальний: . . максимальний а) загальний вигляд; б) – штифт

Після зняття показів термометр потрібно підготувати до наступного строку спостережень. Для цього штифтик підводять до меніска спирту, піднявши термометр резервуаром уверх. Як тільки штифтик дійде до меніска спирту і зупиниться, термометр встановлюють горизонтально на поверхні грунту.

Щоб перевірити роботу термометра під час зняття показів мінімального термометра, слід зробити відлік по штифтику (показує мінімальну температуру) і меніску спирту (показує температуру в момент спостереження). Покази по меніску спирту повинні відповідати показам термінового термометра або бути близькими до них.

Для вимірювання температури грунту на різних глибинах за-стосовують колінчасті термометри (Савінова), витяжні, термометри-щупи, електротермометри (АМ-2М), максимально-мінімальні термометри (АМ-17), термоелектричну дистанційну установку (М-54-1) та ін.

Термометр колінчастий (Савінова) (рис. 19) використовують для вимірювання температури орного шару грунту на глибинах 5, 10, 15 і 20 см. Це ртутний термометр, який має вставну шкалу з ціною поділки 0,5°. Залежно від глибини, для якої термометр призначено, його довжина змінюється від 290 до 500 мм. Захисна трубка і капіляр термометра трохи вище резервуара зігнуті під кутом 135° (рис.19, а).

7

Нижня частина скляної захисної оболонки від резервуара до початку шкали заповнена термоізоляційним порошком, а зверху над порошком — ватою. Це потрібно для кращої термоізоляції резервуара від верхньої частини термометра, яка перебуває в інших температурних умовах, ніж його нижня частина, що розміщена в грунті.

Термометр витяжний застосовують для вимірювання температури грунту на глибинах 20, 40, 80, 160, 320 см. Це ртутний термометр з вставною шкалою, яка має поділки через 0,20. Межі шкали: верхня плюсова від 31 до 400С, нижня мінусова від 11 до 200С.

Кожний термометр вмонтовано в циліндричну вініпластову оправу 2, нижня частина якої закінчується металевим дном 1 (рис. 20, а). Оправа має поздовжній виріз для шкали. Простір навколо резервуара термометра, що міститься в нижній частині оправи, засипаний дрібними мідними ошурками і внаслідок цього має значну теплову інерцію. Це дає змогу під час відрахування показів термометра виймати його з грунту, спокійно робити відлік і поміщати на попереднє місце. За цей час термометр не встигне змінити свого показу і покаже справжню температуру грунту.

За допомогою гвинтів оправа з термометром прикріплюється до дерев'яного стержня 4, довжина якого залежить від глибини встановлення термометра. Довжину стержня за допомогою спеці-альних з'єднань 3 можна нарощувати. Зовнішній кінець стержня закінчується ковпачком 5 з кільцем, за яке термометр виймають з грунту.

Витяжні термометри разом з дерев'яними стержнями опускають у пластмасові або ебонітові труби 6, вкопані в грунт. Кожна труба закінчується металевим наконечником 7 і встановлюється вертикально на відстані 50см одна від одної в зроблені за допомогою бура свердловини або спеціально викопану траншею (рис. 20, б).

Довжина труб зростає із сходу на захід. Труби повинні виступати над поверхнею грунту на 50-100 см, щоб взимку їх не заносило снігом.

Для встановлення витяжних термометрів підбирають відкриту ділянку з природним покривом (влітку — трава, взимку — сніг).

Щоб зберегти природний покрив біля термометрів, з північної сто-рони влаштовують відкидний поміст, з якого і ведуть спостереження (рис. 20, в).

На метеорологічних станціях витяжними термометрами, на відміну від колінчастих, користуються цілий рік. Строки спостереження такі: для термометрів, розміщених на глибині 20 і 40 см, вісім разів на добу (в 0, 3, 6, 9, 12, 15, 18 і 21 год.), для решти — один раз на добу о 12-й годині.

Термометр-щуп (рис. 21) застосовують для вимірювання температури поверхневих шарів грунту (від 3 до 30 см) у польових умовах.

7

3.СІВОЗМІНИ – ОСНОВА ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ЗЕМЛЕРОБСТВА 3.1. Схеми сівозмін у господарствах різної спеціалізації в

Поліссі Література:1,2,6,21,22,23 Мета роботи: враховуючи грунтово-кліматичні умови та структуру

посівних площ, оволодіти принципами оцінки попередників і складання схем чергування культур у сівозміні.На основі структури, виданої викладачем закріпити теоретичний матеріал .

Домашня робота: вивчити цінність попередників під озимі та ярі зернові культури, льон і інші культури сівозміни в Поліссі України, наведені на с.51, та принципи побудови сівозмін у цій зоні.

Принципи побудови сівозмін на бідних піщаних грунтах Полісся можна розглянути при такій структурі посівних площ: га %

Жито озиме 100 40 Картопля 100 40 В т.ч. рання 50 20 Люпин на добриво 50 20 Разом 300 100 Післяжнивні 100 40 Зазначим, що найкраще буде схема, коли в полі вирощують одну

культуру. За даної структури найбільш доцільна 5-пільна сівозміна, оскільки жито озиме займе 40%; картопля – 40; люпин –20%), тобто два поля – озимі, два– картопля і одне – люпин на добриво, оскільки при різній кількості полів в сівозміні на одне поле припадатиме процентів:

Кількість полів 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

% площі на 1

поле 100 50 33,3 25 20 16,7 14,3 12,5 11,1 10

Тобто, у схемі сівозміни площа полів рівновелика (однакова). При складанні схеми чергування культур доцільно виділити такі

етапи:

І етап ІІ етап ІІІ етап

напишемо поля озимих з певним

інтервалом

напишемо попередники під озимі

розміщуємо решту культур в сівозміні

люпин на добриво 50 1) люпин на добриво 50

жито озиме 50 жито озиме 50 2) жито озиме 50+ післяжнивні 50

картопля рання 3) картопля рання 50

жито озиме 50 жито озиме 50 4) жито озиме 50+ післяжнивні 50

5) картопля 50 При цьому в розробленій схемі витримано строк повернення

культури на попереднє місце, крім люпину. На більш окультурених грунтах Полісся кількість полів у сівозміні

більша і в них висі-вають конюшину. Якщо ж у структурі посівних площ є льон, то для нього кращі сівозмінні ланки

7

1. Конюшина; 1.Конюшина; 1. Конюшина 2. пшениця озима; 2. пшениця озима + післяжнивний люпин; 2. льон 3. льон 3. картопля 4. льон

В таких випадках можна починати схему з поля зайнятого конюшиною, заключне поле буде з підсівом конюшини, а друге поле озимих розмістити по льону, тобто: 1.Конюшина 1.Конюшина 1.Конюшина 1.Конюшина 2.пшениця озима 2. пшениця озима + післяжнивний люпин 2. льон 3.льон 3. картопля 3. озимі+ післяжнивні 4. пшениця озима 4. льон 4. картопля 5.картопля 5. пшениця озима 5.жито озиме 6. ярі або озимі + конюшина 6. картопля 6. картопля 7. ярі або озимі + конюшина 7. ярі або озимі + конюшина

Для решти полів (5, 6, 7, а при 9-пільній сівозміні 5, 6, 7, 8) легко підібрати культури, виходячи з структури посівних площ, оскільки в цій зоні попередники майже всіх культур сприятливі для поєднання, як це видно з наведеної вище таблиці оцінки попередників основних культур в Поліссі України. Структура посівних площ для господарств основних виробничих типів Полісся України:

Виробничий тип господарства

Сівозміна

Структура посівних площ, %

зернових

картоплі та овочі

в

льону

кормових

всього у т.ч.

багаторіч-них трав

Зерно-картопле-льоно-тваринницький

Зерно-картопле-льонарська

50-52 10-15 9-12 25-28 10-15

Картопле-зерно-тваринницький

Зерно-картоплярська 45-55 20-25 - 20-25 6-12

По виробництву яловичини

Зерно-кормова

46-50 10-14 7-10 30-34 10-18

По виробництву молока

Овоче-кормова

44-50 9-13 4-8 33-40 9-22

По виробництву молока і овочів

Зерно-кормова

25-42 14-22 - 46-60 20-32

По вирощуванню нетелів

Зерно-кормова

39-48 8-13 3-8 38-45 16-24

Питання для самопідготовки: 1.Що називається сівозміною? 2. Які вимоги до попередника? 3. Що слід розуміти під схемою сівозміни? 4. Який принцип покладено в основу розробки схем сівозмін з конюшиною та льоном? 5. Розміщення озимих зернових у сівозміні на піщаних і більш окультурених грунтах. 6.Розміщення картоплі у сівозмінах Полісся.

7

Оцінка попередників основних культур в Поліссі України

Умовні позначення:Х-добрийпопередник; Д–допустимий; Н–недопустимий.

Культура, строк повернення на

попереднє місце (роки)

Попередники

Жи

то о

зим

е

Пш

ениц

я ози

ма Ячм

інь

ози

мий

Ячм

інь

яри

й

Ове

с

Греч

ка

Просо

Кукурудза

н

а зе

рн

о

Л

юпин

на

зерн

о

Горох

Вика

Кар

топ

ля

Льо

н

Буряк

и

цукрові

К

он

юш

ин

а

Лю

цер

на

Баг

аторіч

ні

боб

ові

трав

и н

а н

асін

ня

Баг

аторіч

ні

злак

ові

трав

и

Корм

ові

корен

е-п

лід

ні

культу

ри

К

укурудза

н

а си

лос

Лю

пи

н н

а корм

Од

норіч

ні

тр

ави

Пром

іжн

і культу

ри

Ріп

ак

яри

й,

ози

ми

й

Жито озиме, 1-2 Н Д Д Д Д Д Н Н Д Х Х Д Д Н Х Х Н Д Н Х Х Х Н Х

Пшениця озима ,2-3 Н Н Н Н Н Д Н Н Н Х Х Д Д Н Х Х Н Н Н Д Х Х Н Х

Ячмінь озимий, 1-2 Д Д Н Н Д Д Н Н Н Х Х Д Д Н Х Х Н Н Н Д Х Х Н Х

Ячмінь ярий, 1-2 Д Д Н Н Д Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Н Х Х Х Х Х Х

Овес, 2-3 Д Д Д Д Н Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Д Д Х

Гречка, 3-4 Х Х Х Х Х Д Д Д Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х

Просо, 3-4 Х Х Х Х Х Д Н Д Х Х Х Х Х Х Х Д Х Х Х Х Х Х Х Х

Кукурудза на зерно, 1-2 Х Х Х Х Х Д Д Д Х Х Х Х Х Х Х Д Х Д Х Х Х Х Х Х

Люпин на зерно, 7-8 Х Х Х Х Х Х Х Х Н Н Н Х Х Х Н Н Н Н Х Х Н Д Д Х

Горох, 3-4 Х Х Х Х Х Х Х Х Н Н Н Х Х Х Н Н Н Х Х Х Н Д Х Х

Вика, 3-4 Х Х Х Х Х Х Х Х Н Н Н Х Х Х Н Н Н Х Х Х Н Д Х Х

Картопля, 1-2 Х Х Х Х Х Х Х Д Х Х Х Н Х Х Х Х Х Д Х Х Х Х Х Х

Льон, 6-7 Х Х Х Д Д Н Н Н Х Х Х Х Н Х Х Х Х Н Х Д Х Х Д Д

Буряки цукрові , 2-3 Х Х Х Х Д Н Н Н Х Х Х Х Д Н Н Н Н Н Н Д Х Х Д Н

Конюшина, 3-4 Д Д Д Х Х Н Д Н Н Х Х Н Д Н Н Н Н Н Н Н Н Х Н Н

Люцерна, 3-4 Д Д Д Х Х Н Д Н Н Х Х Н Д Н Н Н Н Н Н Н Н Х Н Н Багаторічні бобові трави на насіння, 3-4

Н

Н

Н

Х

Х

Н

Д

Н

Н

Х

Х

Н

Н

Н

Н

Н

Н

Н

Н

Н Н Х Н Н

Багаторічні злакові трави, 3-4

Д

Д

Д

Х

Х

Д

Н

Н

Х

Х

Н

Д

Н

Н

Н

Н

Н

Н

Н

Н Н Х Н Д

Кормові коренеплідні культури, 2-3

Х

Х

Х

Х

Д

Н

Н

Н

Х

Х

Х

Х

Х

Н

Н

Н

Н

Н

Н

Д Х Х Д Н

Кукурудза на силос Х Х Х Х Х Х Х Д Х Х Х Х Х Х Х Х Д Х Д Х Х Х Х Х

Люпин на корм, 6-7 Х Х Х Х Х Х Х Х Н Н Н Х Х Х Н Н Н Х Х Х Н Д Х Х

Однорічні трави, 1-3 Х Х Х Х Д Х Х Х Д Д Д Х Х Х Н Н Х Х Х Х Д Д Х Х

Проміжні культури Х Х Х Х Д Д Д Н Д Х Х Д Д Н Н Н Н Н Н Д Д Х Н Н

Ріпак озимий, ярий 3-4 Д Д Д Д Д Д Н Д Н Х Х Д Д Н Х Х Н Н Н Н Х Х Н Н

7

3.2.Схема сівозмін у господарствах різної спеціалізації в Лісостепу

Література: 1, 2,6,21,22,23,24 Мета роботи: оволодіти оцінкою якості попередників та

складанням схем зерно-буря-кових сівозмін, враховуючи природно-кліматичні умови підзони Лісостепу (достатнього, нестійкого та недостатнього зволоження).

Домашня робота: вивчити попередники під основні культури для Лісостепу України , що зведені в таблиці „Оцінка попередників основних культур в Лісостепу України„.

Вивчити принцип побудови сівозмін в Лісостепу України на прикладі, який наведено нижче для Лісостепу за такої структури посівних площ:

Культура га % Кількість

полів Пшениця озима 250 25

30 3 Жито озиме 50 5 Ячмінь 90 9

10 1 Овес 10 1 Кукурудза на зерно 100 10 10 1 Горох на зерно 30 3

10 1 Соя 70 7 Буряки цукрові 100 10 10 1 Соняшник 100 10 10 1 Кукурудза на зелений

корм 100 10 10 1

Конюшина 50 5 10 1

Еспарцет 50 5 Разом 1000 100 100 10

Післяжнивні 300 30 30 3 Визначаємо процент площі, зайнятої кожною культурою. Виріщуючи

питання про кіль-кість полів, слід врахувати , що залежно від проценту площі, зайнятої кожною культурою (або певною сівозмінною групою культур), їх розміщують так, щоб в полі вирощувати одну культуру або в збірному полі – такі, які вимагають більш-менш однакових попередників і самі – більш-менш рівноцінні попередники для наступних культур. Для цього зручно корис-туватися такими даними:

Кількість полів у сівозміні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Площа посіву,% 100 50,0 33,3 25,0 20,0 16,7 14,3 12,5 11,1 10

Враховуючи вищенаведену структуру , доцільною буде 10-пільна сівозміна, тому що можна буде об’єднати ячмінь і овес (9% + 1%)в одне поле і підсіяти до них конюшину та еспарцет (5% + 5%) , також одне поле. Озимих буде три поля ( 25% + 5%)), а буряків цукрових– одне поле (10%), кукурудзи на зерно –два, кукурудзи на зелений корм – одне і сої разом з горохом на зерно – одне поле та післяжнивних три

7

поля (їх вирощуватимуть після збирання озимих зернових – пшениці та жита). Серед післяжнивних тут найбільш доцільно вирощувати редьку олійну, просо, гречку, фацелію, гірчицю тощо.

Щоб скласти схему сівозміни в Лісостепу (аналогічно в Степу) України, доцільно виділити чотири етапи:

–на першому етапі написати три поля озимих з певним інтервалом ;

–на другому етапі підбираємо попередники для озимих (в Лісостепу краще починати із зайнятого однорічними культурами пару, друге – по багаторічних травах, а третє – по сої та гороху);

–на третьому етапі перед багаторічними травами записуємо ярі (ячмінь, овес, просо, кукурудзу на зелений корм) з підсівом багаторічних трав (конюшина, люцерна, еспарцет, буркун). Багаторічні трави можна висівати після збирання озимих зернових або ріпаку, якщо в структурі відсутні ярі культури для їх підсіву;

–на четвертому розміщуєм технічні культури (буряки цукрові та соняшник) поле буряків у кращій сівозмінній ланці з(б/травами) та соняшник – по озимих( пшениці та житі).

Кукурудзу на зерно доцільно розмістити після озимих, де попередник соя та горох , кукурудзи на зелений корм по соняшнику.

Після цього розміщують післяжнивні по озимих. Підбір культур при складанні схеми чергування матиме такий

вигляд: I етап II етап III етап IV етап

кукурудза на зелений корм 100

кукурудза на зелений корм 100

1) кукурудза на зелений корм 100

пшениця озима100

пшениця озима100

пшениця озима100 2) пшениця озима100 +післяжнивні 100

3) кукурудза на зерно100

ячмінь 90, овес10

+багаторічні трави100

4)ячмінь 90, овес10 +багаторічні трави100

конюшина50, еспарцет50

конюшина50, еспарцет50

5) конюшина50, . . . . еспарцет50

пшениця озима100

пшениця озима100

пшениця озима100 6) пшениця озима100 +післяжнивні 100

7) буряки цукрові100

соя 70, горох30

соя 70, горох30

8) соя 70, горох30

пшениця озима50, жито озиме50

пшениця озима50, жито озиме50

пшениця озима50, жито озиме50

9)пшениця озима50, . жито озиме50 +післяжнивні 100

10) соняшник на зерно100

7

Оцінка попередників основних культур в Лісостепу України Умовні позначе ння: Х-добрий попередник; Д – допустимий; Н – недопустимий

Культура, строк повернення на

попереднє місце (роки)

Попередники

Жи

то о

зим

е

Пш

ениц

я ози

ма Ячм

інь

ози

мий

Ячм

інь

яри

й

Ове

с

Греч

ка

Просо

Кукурудза

на

зерн

о

Кукурудза

на

силос Горох

Вика,

н

ут,

боби

Лю

цер

на

Кон

юш

ин

а

Есп

арц

ет

Ріп

ак о

зим

ий

і яр

ий

Буряк

и

цукрові

Сон

яшник

Соя

Од

норіч

ні

трав

и

Кар

топ

ля

Буряки

корм

ові

Баг

аторіч

ні

злак

ові

трав

и

Пром

іжн

і культу

ри

Пшениця озима ,1-3 Н Н Н Д Д Х Н Н Д Х Х Х Х Х Х Н Н Д Х Д Н Н Н Жито озиме, 1-3 Д Д Д Д Д Х Н Н Д Х Х Х Х Х Х Н Н Д Д Д Н Н Н Ячмінь озимий, 1-2 Д Д Д Д Д Х Н Н Д Х Х Х Х Х Х Д Н Д Х Д Н Н Н Ячмінь ярий, 1-2 Д Д Д Д Д Х Д Х Х Х Х Х Х Х Х Х Д Х Х Х Х Д Х Овес, 1-2 Д Д Д Д Д Х Д Х Х Х Х Х Х Х Х Х Д Х Х Х Х Х Х Гречка, 2-3 Х Х Х Х Х Н Д Х Х Д Д Д Д Д Х Х Н Д Х Х Х Х Х Просо, 3-4 Х Х Х Х Х Х Н Х Х Х Х Д Д Д Х Х Д Д Х Х Х Х Х Кукурудза на зерно Х Х Х Х Х Х Д Д Д Х Х Х Х Х Х Д Д Д Х Х Х Д Х Кукурудза на силос Х Х Х Х Х Х Д Х Х Х Х Х Х Х Х Д Д Д Х Х Х Д Х Горох, 3-4 Х Х Х Х Х Х Х Х Х Н Н Н Н Н Х Х Д Н Х Х Х Х Х Вика, нут, боби, 3-4 Х Х Х Х Х Х Х Х Х Н Н Н Н Н Х Х Д Н Х Х Х Х Х Люцерна, 3-4 Д Н Д Х Х Н Д Н Н Н Н Н Н Н Д Н Н Н Х Н Н Н Д Конюшина, 3-4 Д Н Д Х Х Н Д Н Н Н Н Н Н Н Д Н Н Н Х Н Н Н Д Еспарцет, 3-4 Д Н Д Х Х Н Д Н Н Н Н Н Н Н Д Н Н Н Х Н Н Н Д Ріпак озимий, 3-4 Д Д Д Д Д Д Н Н Н Х Х Х Х Х Н Н Н Н Х Д Н Н Н Ріпак ярий, 3-4 Х Х Х Х Х Х Х Д Х Н Н Н Н Н Х Д Д Х Х Д Д Д Д Буряки цукрові , 3-4 Х Х Х Х Д Д Д Н Н Х Х Н Н Н Н Н Н Д Х Д Н Д Д Соняшник, 7-9 Х Х Х Х Х Х Д Д Д Х Х Н Н Н Д Н Н Д Х Д Н Д Д Соя, 3-4 Х Х Х Х Х Х Х Х Х Н Н Н Н Н Х Х Д Н Х Д Х Х Х Однорічні трави, 1-2 Х Х Х Х Д Х Х Х Х Д Д Д Д Д Х Х Д Д Д Х Х Х Х Картопля, 1-2 Х Х Х Х Х Х Д Д Д Х Х Д Д Д Х Н Н Д Х Х Н Х Х Кормові буряки, 3-4 Х Х Х Х Х Д Д Н Н Х Х Н Н Н Д Н Н Д Х Д Н Д Д

Багаторічні злакові трави, 3-4

Д Н Д Х Х Д Н Н Н Д Д Н Д Д Д Н Н Н Х Д Н Н Д

Проміжні культури Х Х Х Х Х Х Н Н Н Д Д Н Н Н Х Н Н Н Х Д Н Н Н

7

В умовах реформування земельних відносин з колишеніх колгоспів чи радгоспів у окремих господарствах частина землевласників вийшли з різних нинішніх агроформувань. Для них найкраще виділили компактно землю одне чи два поля, внаслідок чого, замість 10–пільних найбільш поширених сівозмін у Лісостепу, у господарствах залишилися 9– чи 8 або 7 пільні сівозміни.

При цьому дещо змінилася структура посівних площ – значно розширено площі кукурудзи, соняшнику та сої. Остання культура може бути задовільним попередником під озимі, а зі збільшенням площ соняшника за рахунок площі буряків цукрових, площі останніх зменшились. Крім цього значно зростає площа ріпаку – в перспективі різко збільшуються площі під ріпаком озимим чи ярим. У десяти- чи дев’ятипільній сівозмінах ріпаку можна мати навіть два поля, оскільки термін повернення цієї культури на попереднє місце 3-4 роки. При цьому одне поле ріпаку озимого можливе за рахунок зменшення поля озимих зернових, тоді, як друге поле ріпаку ярого можна розмістити по кукурудзі на зерно, і навіть соняшнику. Як приклад можуть бути такі схеми сівозмін:

1) кукурудза на зерно – 2) ріпак ярий – 3) пшениця озима +післяжнивні – 4) кукурудза на зерно – 5) соя – 6) пшениця озима + післяжнивні – 7) ріпак озимий – 8) пшениця озима +післяжнивні – 9) соняшник.

1) соя - 2) пшениця озима + післяжнивні - 3) буряки цукрові – 4) ярі + багаторічні трави - 5) багаторічні трави - 6) пшениця озима + післяжнивні - 7) соняшник - 8) ріпак ярий - 9) пшениця озима + післяжнивні.

1)соя - 2) пшениця озима + післяжнивні - 3) буряки цукрові – 4) кукурудза на силос - 5) пшениця озима + післяжнивні - 6) соняшник - 7) ріпак ярий - 8) пшениця озима + післяжнивні.

1) кукурудза на зерно - 2) соя, нут - 3) пшениця озима + післяжнивні - 4) буряки цукрові - 5) пшениця озима + післяжнивні - 6) ріпак озимий - 7) пшениця озима + післяжнивні - 8) соняшник.

1) кукурудза на зерно - 2) соя - 3) пшениця озима + післяжнивні - 4) буряки цукрові - 5) горох - 6)ріпак озимий - 7) пшениця озима + післяжнивні - 8) соняшник. 1) кукурудза на зерно - 2) ярі + багаторічні трави - 3) люцерна - 4)

люцерна - 5) кукурудза на зерно - 6) ріпак ярий - 7) пшениця озима + післяжнивні - 8) соя.

1) кукурудза на зерно - 2) ярі + багаторічні трави - 3) багаторічні трави - 4) кукурудза на зерно - 5) соя - 6) пшениця озима - 7) ріпак озимий - 8) пшениця озима + післяжнивні.

1) соя, горох - 2) пшениця озима + післяжнивні - 3) буряки цукрові - 4) ярі + багаторічні трави - 5) багаторічні трави - 6) пшениця озима + післяжнивні - 7) буряки цукрові - 8) соя - 9) пшениця озима +

7

післяжнивні - 10) буряки цукрові. На основі запропонованої викладачем структури посівних площ

скласти схеми сівозмін для господарств основних виробничих типів Лісостепу України.

Виробничі типи господарств Види сівозмін

Структура посівних площ, %

зерно- вих

буряків цукрових і соняш-

нику

Кормових

всього

в т.ч. багаторічні

трави

Зерно-буряківничо-скотарські зони: нестійкого

зволоження зони достатнього зволоження

Зерно-бурякові 55-60 48-52

15-20 22-25

23-25 18-25

10-12 10-12

По виробництву свинини та птиці

Зерно-фуражна 65-70 10-18 15-20 8-12

По виробництву молока Польово – кормова 45-50 15-18 30-38 12-20

По виробництву яловичини Польово – кормова 44-52 15-18 32-36 12-18

По вирощуванню нетелів Польово – кормова 45-48 10-13 32-44 14-23

Питання для самопідготовки: 1. Розміщення пшениці озимої та жита в сівозмінах різних підзон

Лісостепу. 2. Розміщення буряків цукрових і соняшнику в сівозмінах різних

підзон Лісостепу. 3. Розміщення ярих зернових в сівозмінах 4. Назвіть покривні та підпокривні кульутури. 5. Проміжні культури в сівозміні (післяжнивні, післяукісні, підсівні,

озимі). 3.3. Складання плану освоєння запроектованої сівозміни і ротаційної таблиці

Література: 7, 9, 26 Мета роботи: Набути практичних навичків для освоєння

запроектованих сівозмін (плану переходу до розробленої нової сівозміни) і ротаційної табл.

иці. Обладнання: роботий зошит, структура посівних площ, попередники

і передпопередники видаються викладачем. Дома в робочому зошиті виготовити бланки таблиць: плану

освоєння сівозміни та ротаційну. Готуючись до завдання , треба вивчити правила, яких необхідно

дотримуватися при складанні переходу:

7

1. Посівні площі в роки переходу повинні відповідати перспективному плану розвитку, тобто обов'язково вирощувати всі культури у відповідності зі структурою посівних площ. Лише як виняток, допустимий посів ярових зернових, замість озимих, у перший рік переходу, коли для озимих не підготовлені відповідні попередники та посівів буряків цукрових після ячменю в роки пересіву озимих.

Якщо в новій структурі посівних площ буде поле ( або два поля) трав, а в попередній – лише півполя, то в перший рік переходу слід підсіяти ціле поле трав, а замість площі, якої невистачає для багаторічних трав ( пів- або ціле поле), посіяти однорічні трави (якщо трави двох років користування, то їх залишають на другий рік, а одне поле підсівають).

2. Основні для Лісостепу культури (пшеницю озиму, буряки цукрові) слід вирощувати по кращих попередниках.

3. З метою вирощування культур по кращих попередниках допускається в одному полі розміщувати по 2-3 культури, але всі вони в такому полі повинні бути приблизно рівноцінними попередниками для наступної культури.

4. Якщо збірне поле культур припадатиме на поле, яке менше, ніж середній розмір поля, в межах допустимого (2-7%), то культури, які займають в ньому меншу площу не зменшують, а зменшують площу під культурою, яка займає значно більшу площу ( наприклад, в одному полі – 10 га вівса і 105 га ячменю, а середній розмір поля – 110 га; отже слід засіяти 10 га вівсом і 100 га ячменем). За більшої площі поля за середній його розмір площ культури меншої висівають без зміни, а збільшують – більшої.

5. Забур’янені поля відвести під просапні культури зайнятого пару. 6. У Лісостепу та в інших зонах перехід починають з поля, в

якому підсіяно багаторічні трави, потім розміщують озимі (по парах зайнятих однорічними та багаторічними травами, кукурудзою на ранній силос і силос, зернобобових та ін.), потім– буряки цукрові (по озимих, а при відсутності їх в роки пересіву – по ячменю або гороху), далі розміщують поле ярих зернових з підсівом багаторічних трав та решту полів відповідно культур згідно схеми.

Щоб краще засвоїти перехід умовно в кожен рік освоєння запроектованої сівозміни необхідно виділити 4 етапи:

1– записуємо культури, які уже посіяні після ярих з підсівом багаторічних трав – багаторічні трави;

2– розміщуємо озимі; 3– розміщуємо буряки цукрові та соняшник (технічні культури); 4– розміщуємо ярі з підсівом багаторічних трав і решту

культур. Але в наступні два роки тут у прикладі цього не виділено, оскільки потрібно багато місця, хоча при переході

7

завжди щороку дотримуємось згаданої послідовності. 7. Перехід необхідно закінчувати за 2-3 роки. Сівозміна

вважається освоєною, якщо культури розміщуються в ній по тих попередниках, які передбачено розробленою схемою– це й буде рік освоєння. Для цього біля кожної культури відповідних полів доцільно в дужках написати цифру поля згідно схеми.

8. Починаючи з року освоєння сівозміни, складається ротаційна таблиця. Період ротації дорівнює кількості полів прийнятої схеми чергування культур.

У ротаційну таблицю записати культури по полях згідно розміщення їх у рік освоєння і в дужках написати арабськими цифрами номер полів згідно схеми. Це дуже важливо, тому що коли в сівозміні 3 поля озимих, то буде відомо по якому попереднику вони розміщені, аналогічно при двох полях буряків цукрових або кукурудзи на зерно чи інших культур.

7

План освоєння (парехіду) запроектованої сівозміни з таким чергуванням культур:1) кукурудза на зелений корм 50, кукурудза на силос

50; 2) пшениця озима 80, жито озиме 20 + післяжнивні 100; 3) кукурудза 100; 4) ячмінь 80, овес 20 з підсівом конюшини 100; 5) конюшина

100; 6) пшениця озима 100+ післяжнивні 100; 7) буряки цукрові 100; 8) горох 40, соя 50, вика 10; 9) пшениця озима 100 + післяжнивні 100;

10) соняшник 100.

№ п

оля

Пло

ща,

га

Фактичне розміщення культур Розміщення культур в роки освоєння сівозмін

передпопередник попередник 2020 р. 2021 р. 2022 р.

культура га культура га

перший дрегий третій четвертий

культура га культура га

культура га культура га культур

а га культура га

I 102 Пшениця озима

Жито озиме 82

20 Кукурудза 102

Кукурудза Кук. на силос

50

52

пшениця озима

жито озиме

+післяжнивні

82

20

(3)

Кукурудза 102

II 97 Конюшина

Вико-овес

80

17

Пшениця озима

Жито озиме

77

20

буряки

цукрові 97

горох соя

вика

40

47

10

пшениця озима +

післяжнивні 97

(10)

соняшник 100

III 99 Буряки цукрові 99 Кукурудза на зерно 99 соняшник 99 Кукурудза

Кук. на силос

49

50

(2)

пшениця озима

жито озиме +післяжнивні

79

20

IV 105 Кукурудза на зерно 105 Ячмінь з підсівом

конюшини

85

20

Конюшина

Вико-овес

85

20

пшениця озима +

післяжнивні 105

(7)

Буряки цукрові 105

V 104 Ячмінь з підсівом

конюшини

70

34

Конюшина

Кук. на силос

70

34

пшениця озима

+ післяжнивні 104 буряки цукрові 104

(8) горох соя

вика

40

54

10

VI 106 Горох 106 Пшениця озима 106 буряки цукрові 106

Горох соя

вика

40

56

10

(9)

пшениця озима +

післяжнивні

106

VII 98 Буряки цукрові 98 Горох 98 пшениця озима

+ післяжнивні 98

(1)

Кукурудза Кук. на силос

48

50

VIII 98 Кукурудза 98 Вико-овес

Кукурудза на сил.

68

30

пшениця озима

жито озиме +післяжнивні

104 Буряки цукрові 98

(4)

Ячмінь Овес + конюшина

78

20

IX 103 Пшениця озима 103 Буряки цукрові 103 Ячмінь

Овес + конюшина 83

20

(5)

Конюшина

103

X 103 Пшениця озима 103 Буряки цукрові 103

Ячмінь

Овес +

конюшина

83

20

Конюшина

103

(6)

пшениця озима +

післяжнивні

103

7

Ротаційна таблиця 10-пільної сівозміни з таким чергуванням культур: 1) кукурудза на зелений корм 50, кукурудза на силос 50; 2)

пшениця озима 80, жито озиме 20 + післяжнивні 100; 3) кукурудза 100; 4) ячмінь 80, овес 20 з підсівом конюшини 100; 5) конюшина 100;

6) пшениця озима 100+ післяжнивні 100; 7) буряки цукрові 100; 8) горох 40, соя 50, вика 10; 9) пшениця озима 100 + післяжнивні 100; 10)

соняшник 100. №

поля

Роки ротації

2022 2023 2024 2025 2026 2027 2028 2029 2030 2031

I (3)

Кукурудза

Ячмінь

Овес + конюшина

Конюшина

пшениця озима +

післяжнивні Буряки цукрові

горох

соя вика

пшениця озима +

післяжнивні соняшник

Кукурудза

Кук. на силос

пшениця озима

жито озиме +післяжнивні

II (10)

соняшник

Кукурудза

Кук. на силос

пшениця озима

жито озиме +післяжнивні

Кукурудза Ячмінь

Овес + конюшина

Конюшина

пшениця озима + післяжнивні

Буряки цукрові

горох

соя вика

пшениця озима + післяжнивні

III

(2)

пшениця

озима жито озиме

+післяжнивні

Кукурудза

Ячмінь

Овес + конюшина

Конюшина

пшениця озима +

післяжнивні Буряки цукрові

горох

соя вика

пшениця озима +

післяжнивні соняшник

Кукурудза

Кук. на силос

IV (7)

Буряки

цукрові

горох соя

вика

пшениця озима +

післяжнивні соняшник

Кукурудза Кук. на силос

пшениця озима жито озиме

+післяжнивні

Кукурудза Ячмінь Овес +

конюшина

Конюшина

пшениця озима +

післяжнивні

V

(8) горох

соя вика

пшениця озима +

післяжнивні соняшник

Кукурудза

Кук. на силос

пшениця озима

жито озиме +післяжнивні

Кукурудза Ячмінь

Овес + конюшина

Конюшина

пшениця озима +

післяжнивні

Буряки цукрові

VI

(9)

пшениця озима +

післяжнивні

соняшник

Кукурудза

Кук. на силос

пшениця озима

жито озиме +післяжнивні

Кукурудза Ячмінь

Овес +

конюшина

Конюшина

пшениця озима + післяжнивні

Буряки цукрові

горох

соя вика

VII

(1)

Кукурудза Кук. на силос

пшениця озима

жито озиме +післяжнивні

Кукурудза Ячмінь

Овес + конюшина

Конюшина

пшениця озима +

післяжнивні Буряки цукрові

горох

соя вика

пшениця озима +

післяжнивні соняшник

VIII

(4)

Ячмінь Овес +

конюшина

Конюшина

пшениця озима + післяжнивні

Буряки цукрові

горох

соя

вика

пшениця озима + післяжнивні

соняшник

Кукурудза

Кук. на силос

пшениця озима

жито озиме +післяжнивні

Кукурудза

IX

(5)

Конюшина

пшениця озима +

післяжнивні Буряки цукрові

горох

соя вика

пшениця озима +

післяжнивні соняшник

Кукурудза

Кук. на силос

пшениця озима

жито озиме +післяжнивні

Кукурудза Ячмінь

Овес + конюшина

X

(6)

пшениця озима +

післяжнивні

Буряки цукрові

горох

соя

вика

пшениця озима + післяжнивні

соняшник

Кукурудза

Кук. на силос

пшениця озима

жито озиме +післяжнивні

Кукурудза Ячмінь

Овес +

конюшина

Конюшина

7

Принцип побудови сівозміни з вивідним полем загальноприйнятий. Проте попередник, що розміщується перед вивідним полем у схемі сівозміни підбирають так , щоб не порушити науково обґрунтоване чергування без культури у вивідному полі.

Сівозміна з вивідним полем має коротку (за кількістю полів без вивідного) та повну ротацію, тобто період , протягом якого кожне її поле буде вивідним.

Вивідним полем користуються 3-5 років залежно від продуктивності вгіддя. Коли врожай люцерни помітно знижується, вивідне поле переорюють і включають в ротацію сівозміни. Замість нього вивідним стає поле сівозміни, в якому до розорювання пласта підсівають люцерну.

Необхідно щороку дотримуватися наміченої схеми чергування культур для чого не можна міняти план посіву. У випадку загибелі або вимушеної заміни окремих посівів, культури для їх пересіву необхідно підбирати так, щоб не порушувати принципи побудови сівозмін. Наприклад, при загибелі конюшини, яка має бути попередником пшениці озимої, поле пересівають вико-вівсяною сумішкою, або іншими культурами, які є добрими попередниками озимих.

Ротаційна таблиця п’ятипільної сівозміни з вивідним полем. Схема чергування культур: 1 – кукурудза на корм (Кукурудза); 2 –

пшениця озима (Пшениця); 3 – буряки цукрові (Буряки); 4 – ячмінь ярий з підсівом люцерни (Ячмінь+ люцерна); 5 – люцерна, вивідне поле (Люцерна)

Рік № поля

І ІІ ІІІ ІV V

2022 Кукурудза Пшениця Буряки Ячмінь Люцерна

2023 Пшениця Буряки Ячмінь Кукурудза Люцерна

2024 Буряки Ячмінь + люцерна

Кукурудза Пшениця Люцерна

2025 Ячмінь Люцерна Пшениця Буряки Кукурудза

2026 Кукурудза Люцерна Буряки Ячмінь Пшениця

2027 Пшениця Люцерна Ячмінь + люцерна

Кукурудза Буряки

2028 Буряки Кукурудза Люцерна Пшениця Ячмінь

2029 Ячмінь Пшениця Люцерна Буряки Кукурудза

2030 Кукурудза Буряки Люцерна Ячмінь + люцерна

Пшениця

2031 Пшениця Ячмінь Кукурудза Люцерна Буряки

2032 Буряки Кукурудза Пшениця Люцерна Ячмінь

2033 Ячмінь+ люцерна

Пшениця Буряки Люцерна Кукурудза

2034 Люцерна Буряки Ячмінь Кукурудза Пшениця

2035 Люцерна Ячмінь Кукурудза Пшениця Буряки

2036 Люцерна Кукурудза Пшениця Буряки Ячмінь+ люцерна

7

Питання для самопідготовки: 1. Основні правила, яких слід дотримуватися в перехідний період

освоєння сівозмін ? 1. З чого слід починати перехід? 2. Коли сівозміна вважається освоєною? 3. Що являється основою для складання ротаційної таблиці? 4. Від чого залежить тривалість ротації сівозміни ?

3.4. Схеми сівозмін у господарствах різної спеціалізації в Степу

Література: 1,2,3,4,21,22,23 Мета роботи: враховуючи природно-кліматичні умови підзон Степу

(північний, центральний та південний), оволодіти принципами оцінки якості попередників і складання схем сівозмін. При цьому в північному Степу чистий пар займає пів-поля, в центральному – поле, південному – півтора – два поля. Під чистий пар доцільним є попередник – соняшник. В північному і центральному Степу буряки цукрові розміщують по пшениці озимій, попередником якої був чистий пар.

При складанні схем сівозмін в степовій зоні перше поле озимих

розміщують по чистому пару, друге – після зайнятого пару однорічними травами чи непаровими попередниками – соєю чи іншими бобовими культурами, а третє – після багаторічних трав на один укіс (при зрошенні – на два укоси). З багаторічних трав перевагу надають еспарцету чи люцерні. Останню підсівають не щорічно, а в роки здостатньою кількістю опадів у весняний період. Їх підсівають під ярі колосові чи однорічні трави, а в окремих випадках – по чистому пару.

Соняшник, як правило, розміщують по пшениці озимій, а після нього

– поле чистого чи зайнятого пару – кукурудзою на зелений корм і, рідше, на силос. На попереднє місце соняшник повинен повертатися через 8–9 років.

Допускається розміщення ячменю озимого після пшениці озимої (а не навпаки).

За значного насичення сівозміни кукурудзою на зерно у центральному Степу можливе повторне розміщення кукурудзи навіть до трьох–чотирьох років. У таких випадках мова йде про вивідне поле

Вивідне поле – тимчасово виведене поле для вирощування однієї

культури протягом кількох років підряд. На таких полях переважно вирощують багаторічні трави, а також однорічні культури, що витримують повторне розміщення без різкого зниження їх врожайності (кукурудза, коноплі) тощо.

7

На основі структури посівних площ, запропонованої викладачем розробити схеми сівозмін в основних виробничих типах господарств Степу України:

Виробничі типи господарств

Види сівозмін

Структура посівних площ, %

зернові

технічні

кормові

в т.ч. багато річні

трави

чорний пар

Зерно-масляно-тваринницький

Зерно-масляні

55-60 10-20 20-25 8 5-10

По виробництву свинини, птиці

Зерно-фуражні

65-70 10 15-20 10 5-10

По відгодівлі нетелів, виробництву молока і яловичини

Польово-кормові

45-52 5-10 30-40 12-16 5-8

По вирощуванню зерна, олійних і виробництву тва-ринницької подукції

Польово-кормово-

олійні

55-60 10-12 20-25 10 5-8

По виробництву зерна, буряково–олійних культур

50-60 10-12 25-30 10 5

По вирощуванню олійних культур (соняшник, соя, ри-цина)

Зерно- олійно-кормові

50 20-30 10-20 10 10

Домашня робота: вивчити оцінку попередників основних культур

сівозміни без зрошення степової зони України як наводиться нижче в

таблиці.

Обладнання: робочий зошит, структура посівних площ ( видається

викладачем).

Питання для самопідготовки:

1.Яка особливість розміщення пшениці озимої в різних підзонах

Степу України ?

2. Місце чистого пару у сівозміні .

3. Попередники для соняшнику. 4. Які культури слід розміщувати після соняшнику при відсутності

чистого пару? 5. Попередники для сої.

7

Оцінка попередників основних культур в Степу України

Культура, строк повернення на

попереднє місце (роки)

Попередники

Чорни

й

пар

Есп

арц

ет

Лю

цер

на

Од

норіч

ні

трав

и

Кукурудза

н

а си

лос

Баш

тан

ні

Пш

ениц

я ози

ма Ячм

інь

ози

мий

Жи

то

ози

ме

Ячм

інь

ярий Ове

с

Греч

ка

Просо

Кукурудза

н

а зе

рн

о

Горох

Буряк

и

цукрові

і корм

ові

Сон

яшник

Соя

Ри

ци

на

Сорго

н

а зе

рн

о

Пром

іжні

посі

ви

Пшениця озима ,1-3 Х Х Д Х Д Д Н Н Н Н Н Х Д Н Х Н Д Д Н Н Н

Ячмінь озимий, 1-2 Х Х Д Х Д Д Д Н Н Н Н Х Д Н Х Н Д Д Н Н Н

Жито озиме, 1-2 Х Х Д Х Д Д Д Н Н Н Н Х Д Н Х Н Д Д Н Н Н

Ячмінь ярий, 1-2 Н Х Х Х Х Д Д Д Д Н Н Х Х Х Х Д Д Х Х Х Х

Овес, 1-2 Н Х Х Х Х Х Д Д Д Д Н Х Х Х Х Х Н Х Х Х Х

Гречка, 2-3 Н Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Н Д Х Х Х Н Х Х Х Х

Просо, 3-4 Н Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Н Х Х Х Н Х Д Х Х

Кукурудза на зерно,0 Н Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Д Д Х Д Н Х Д Х Х

Горох, 3-4 Н Н Н Н Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Н Х Н Н Д Х Х

Буряки цукрові і кормові , 3-4 Н Н Н Х Н Х Х Х Х Х Д Д Д Н Х Н Н Х Н Н Д

Соняшник, 8-9 Н Х Н Х Х Х Х Х Х Х Х Х Д Д Х Н Н Х Н Д Д

Соя, 3-4 Н Н Н Н Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Н Х Н Н Д Х Х

Рицина, 3-4 Н Х Д Х Х Х Х Х Х Х Х Х Д Д Х Н Н Х Н Д Д

Баштанні, 1-2 Н Х Х Х Д Н Х Х Х Х Х Х Д Д Х Н Н Х Д Д Х

Еспарцет, 3-4 Н Н Н Х Д Д Д Д Д Х Х Х Н Н Н Н Н Н Н Н Д

Люцерна, 3-4 Н Н Н Х Д Д Д Д Д Х Х Х Н Н Н Н Н Н Н Н Д

Однорічні трави, 1-2 Н Д Д Д Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Д Х Д Д Д Х Х

Кукурудза на силос,0 Н Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Д Х Д Х Х

Сорго на зерно, 3-4 Н Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Н Х Х Х Н Х Д Н Д

Повторні посіви Н Н Н Х Х Д Д Д Д Д Д Д Д Н Х Н Н Н Н Н Н

Чорний пар, 5-10 Н Н Н Н Н Н Д Д Д Д Д Д Д Д Н Д Х Н Х Н Н

Умовні позначе ння: Х-добрий попередник; Д – допустимий; Н – недопустимий.

7

3.5. Схеми сівозмін у господарствах при зрошенні Література: 21,22,23,25,26 Структура посівних площ видається викладачем Ведення землеробства на землях при зрошенні має свої

особливості і пов’язане зі зміною природного ходу гідротермічного режиму ґрунту. Це визначає й інші вимоги до набору, чергування і співвідношення культур на таких землях.

У зв’язку зі зрошенням відбувається погіршення фізичних властивостей ґрунту. Введення люцерни в таких сівозмінах стримує ці негативні процеси.

На зрошуваних землях є ще такий важливий показник, який повністю залежить від співвідношення культур у сівозміні – це графіки витрат води протягом поливного вегетаційного сезону. Найбільш рівномірно розподіляється поливна вода протягом вегетаційного періоду в плодозмінних сівозмінах із насиченням кукурудзою 28,6% та озимими в межах 28,5-42,8%. Незамінною у сівозмінах на поливних землях є люцерна, яка забезпечує високу врожайність і покращує фізичні властивості ґрунту. Її в польових сівозмінах раціонально вирощувати 2-3 роки, при частці в посівах 22-32%. У кормовій, овочево-кормовій і овочевій сівозмінах, де внаслідок інтенсивного зрошення швидко погіршуються водно-фізичні властивості та інші показники родючості ґрунту, частку люцерни збільшують до 30-40%.

Істотною особливістю сівозмін на поливних землях є насичення їх проміжними культурами. Серед проміжних культур весняного строку сівби заслуговують на увагу злако-бобові сумішки, у складі яких можуть бути ячмінь, овес, горох, гірчиця біла, ріпак, редька олійна.

У післяукісних посівах висівають переважно кукурудзу в сумішках із соняшником, соєю, кормовим горохом, суданською травою.

Після озимих та ярих колосових культур на зерно вирощують проміжні післяжнивні такі культури: гірчицю білу, редьку олійну, гречку, суріпицю. Висівають їх в чистому вигляді лише в суміші із вівсом. В озимих проміжних посівах переважають посіви жита або сумішка жита із викою озимою.

На існуючих зрошуваних землях найбільш поширені 7-8-пільні сівозміни.

7

Оцінка попередників основних культур у сівозмінах на зрошуваних землях України

(дані Укр.НДІЗЗ)

Культура

Попередники

пш

ени

ця о

зим

а

лю

цер

на

куку

руд

за

на зе

рно

куку

руд

за н

а с

ил

ос

бур

як

цукр

овий

бур

як

кор

мовий

гор

ох н

а з

ерно

гор

ох +

ове

с н

а з

ел

ени

й

кор

мк

со

няш

ни

к

Пшениця озима Д Х Н Ч Н Н Н Х Уд

Люцерна Х Н Д Д Х Х Х Х Уд

Кукурудза на зерно Х Х Д Д Х Х Х Х Д

Кукурудза на силос Х Х Д Д Х Х Х Х Д

Буряк цукровий Х Н Д Д Н Д Х Х Н

Буряк кормовий Х Н Д Д Д Н Х Х Н

Горох на зерно Х Н Х Х Х Х Х Н Д

Овес + горох на з/к

Х Н Х Х Х Х Х Х Х

Соняшник Х Н Х Х Х Х Х Х Н

Умовні позначення: Н-недопустимий; Х-хороший; Д–допустимий; УД– умовно допустимий.

3.6. Грунтозахисні та кормові сівозміни Література: 2, 3, 22, 23 Мета роботи: закріпити знання щодо кращого розміщення культур у

грунтозахисних та кормових сівозмінах і набути навичків їх складання на основі структури запропонованої викладачем.

Сівозміна ґрунтозахисна – сівозміна, в якій виключається або зводиться до мінімуму вирощування просапних культур. У такій сівозміні слід вирощувати культури суцільного способу сівби, які здатні забезпечувати більш-менш стабільні врожаї протягом кількох років підряд. До них належать люцерна та злакові багаторічні трави, хоча часто їх вирощують сумісно. Це дуже цінні кормові культури, які мають найвищий коефіцієнт ерозійної небезпечності ( 0,90-0,98). Після них в сівозміні вирощують озимі зернові, а підсів багаторічних трав

7

здійснюють під ячмінь, овес чи злаково-бобові сумішки після озимих на зелений корм.

Ґрунтозахисні сівозміни тепер впроваджені на схилах до 40, а в перспективі їх слід використовувати як протиерозійний засіб на землях другої технологічної групи.

Просапні культури в ґрунтозахисній сівозмінах вирощувати не слід, тому що вони призводять до прояву ерозії. Якщо є потреба в їх вирощуванні, тоді доцільне смугове розміщення культур, за якого чергують смугу культури суцільного способу (А) зі смугою просапної культури на одному полі(Б). Ширина смуги буде залежати від крутизни схилу.

А Б

Б А

А Б

Б А

При зростанні крутизни схилу ширина смуги культур суцільного способу зростає, а просапної культури – зменшується.

Сівозміна кормова – тип сівозміни, в якій вирощуються переважно кормові культури. Серед кормових розрізняють два підтипи прифермську та луко-пасовищну.

Сівозміна прифермська, поля якої нарізано поблизу тваринницьких ферм і призначена для виробництва переважно зелених і соковитих кормів. Її насичують такими культурами як люцерна, кукурудза на силос чи зелену масу, післяукісні – кормові буряки, кормова капуста, редька олійна тощо. Підсів багаторічних трав здійснюють під ячмінь, овес чи вико-вівсяну сумішку. Озимі на зерно в такій сівозміні вирощувати недоцільно. Після багаторічних трав у таких сівозмінах вирощують ярі кормові культури чи кукурудзу на силос і зелений корм.

Поля луко-пасовищної сівозміни засіваються багаторічними бобово-злаковими сумішками, травостій яких використовується на сіно чи сінаж і рідше на випас худобі ( після дво-трирічного використання на сіно чи сінаж).

Складання схем у таких сівозмінах необхідно починати з поля з підсівом багаторічних трав, а потім написати кількість полів трав і розмістити решту культур по кращих попередниках для них. Якщо є потреба, то в луко-пасовищній сівозміні можна одне поле відвести під овочеві культури, які краще розмістити після пшениці озимої, а її назва буде кормо-овочева сівозміна.

При підготовці до виконання завдання слід опрацювати такі питання: – де доцільно запроваджувати грунтозахисні сівозміни?

7

– основні культури грунтозахисних сівозмін, назвати їх; – які культури слід вирощувати після багаторічних культур в

грунтозахисних сіво-змінах? – особливість та можливість вирощування просапних культур в

грунтозахисних сіво-змінах, поняття про смугове розміщення культур; – основні культури для прифермських сівозмін; – які культури слід розміщати після багаторічних трав у кормовій

сівозміні? Обладнання: робочий зошит, структура посівних площ ( пропонується

викладачем).

3.7. Особливості складання схем сівозмін у невеликих за

розміром фермерських, особистих (приватних) селянських господарствах

Література: 1, 6, 22, 23 Мета : навчатися складати схеми сівозмін при різній структурі

посівних площ залежно від виробничого напрямку фермерського господарства.

Для невеликих за площею господарств виникає необхідність у розробці найбільш оптимальної форми організації території землекористування на основі запровадження вузькоспеціалізованих сівозмін з короткою ротацією. Побудова таких сівозмін має здійснюватись за науковими принципами, головний з яких - науково обґрунтована структура посівних площ і чергування культур за законами плодозміни – дотримання терміну повернення культур. Саме ці чинники є основою високої і стабільної продуктивності культур, збалансованості показників родючості грунту і фітосанітарного стану посівів. Оптимальна тривалість ротації таких сівозмін має бути 4-пільна (при варіюванні від З- до 5-пільноі). Це зумовлено вимогами до розміщення культур після відповідних попередників і дотримання періоду повернення культур на попереднє місце вирощування, який для більшості з них становить 3-4 роки. Але є культури (льон, люпин, соняшник, капуста, баштанні), які можуть повертатися в сівозміні на попереднє місце вирощування не раніше, ніж через 5-10 років. Недотримання цих нормативів при побудові сівозмін призводить до накопичування інфекції в грунті та посівах, розповсюдження шкідників і хвороб.

У таблицях кожної зони наведено нормативні строки повернення культури на попереднє місце вирощування по різних попередниках польових і овочевих культур. Їх слід використати при складанні схем. Період ротації сівозміни при тому чи іншому наборі культур визначає культура з найбільш тривалим періодом повернення на попереднє місце вирощування. Наприклад, якщо у складі сівозміни переважають культури з періодом повернення на попереднє поле менше 4-5 років і є хоча б одна культура, що має повертатися на попереднє місце не раніше ніж через 7-8-9 років, період довгоротації сівозміни має

7

становити не менше 8-9-10 років, а короткоротаційної - не менше 4-5 років. При цьому поле, де вирощуватиметься така культура, в короткоротаційній сівозміні послідовно за роками ділиться навпіл, і, таким чином, культура потрапляє на попереднє місце вирощування також через 7-9 років.

Тут може бути й інший варіант, особливо це стосується соняшнику, капусти. Якщо у господарстві є кілька сівозмін з короткою ротацією, то цю культуру слід вирощувати поперемінно в одній сівозміні протягом однієї ротації, а потім в іншій.

У збірних полях треба вирощувати культури, які вимагають більш-менш однакових попередників і самі є рівноцінними попередниками для наступних культур, із дотриманням строків повернення на попреднє місце вирощування. Сівозміна може бути така:

1) Соя 30, горох 10 2) пшениця озима 30, жито озиме 10 + післяжнивні 3) кукурудза 20, сняшник 20 4) пшениця яра 20, ячмінь ярий 20 + післяжнивні.

3.8. Овочеві сівозміни Література: 22.23,27,28,29 Мета : закріпити знання щодо розміщення овочевих культур у різних

зонах України та в різних видах сівозмін. Скласти схеми овочевих сівозмін за структурою, виданою викладачем.

Овочеві сівозміни – тип сівозміни, в якій овочеві культури займають всю або більшу частину площі.

Перша умова хоч і можлива, але не бажана. Переважно більшість овочевих культур це просапні, які залишають малу кількість решток, а тому не поповнюють мінералізованої органічної речовини, що призводить до зниження врожайності та погіршення фізичних показників родючості. Якщо є можливість вносити на 1 га сівозмінної площі 20-24 т гною , тоді сівозміну можна насичувати овочевими культурами до 100%.

Найбільшу кількість рослинних решток залишають багаторічні та однорічні трави, пшениця озима (на зерно чи зелений корм) з одного боку, а з іншого – зменшують забур’яненість полів.Ось чому часто овочеві культури вирощують у кормо-овочевих сівозмінах. При цьому в сівозмінах з багаторічними травами здебільшого має бути 7-8 полів, без них –5-6, де можна розмістити по 2-3 основні та 3-4 культури з групи мало поширених.

Досить ефективною сівозміною може бути така: 1-ячмінь з підсівом люцерни, 2–люцерна, 3–люцерна,4-пшениця озима+гречка, 5-овочеві культури. Це пов’язано з тим що в такій сівозміні буде позитивний баланс гумусу без внесення органічних добрив, а пшениця озима є добрим попередником для всіх овочевих культур, особливо дрібнонасінних, і в ній можна витримати строк повернення рослин на попереднє поле й значно зменшити пестецидне навантаження за сприятливого фітосанітарного стану.

7

Багаторічники: спаржу, ревінь, цибулю багаторічну, хрін, естрагон, тощо вирощують поза сівозміною (на запільній ділянці)і. В овочевій сівозміні доцільно планувати середній розмір поля рівній площі багаторічних трав одно-дворічного строку використання.

Багаторічні трави ( у Степу –люцерна, у Лісостепу та Поліссі–конюшина) на зрошуваних та осушених землях вирощувати два, а без зрошення –один –два роки).

Оцінка попередників овочевих культур в різних зонах України

Овочева чи польова рослина та строк повернення її на попереднє місце,

років

Полісся Лісостеп Степ

Капуста (6–7)

Огірок, цибуля, помідор, картопля, пшениця озима, кукурудза на силос, вико-вівсяна сумішка на сіно, багаторічні трави (при зрошенні)

Огірок, пшениця озима, цибуля, помідор, горох, трави однорічні, кукурудза на силос, багаторічні трави (при зрошенні)

Огірок, пшениця озима, цибуля, горох, картоп-ля, помідор, багаторічні трави (при зрошенні)

Помідори (2–4)

Огірок, цибуля, пшениця озима, капуста, кукурудза на силос, зеленні

Огірок, пшениця озима, цибуля, капуста, кукурудза на силос, зеленні, багаторічні трави

Огірок, пшениця озима, цибуля, капуста, трави багаторічні, соя, кукурудза на силос

Огірки, кабачки (1–3)

Конюшина, люпин на зелений корм і силос, капуста, картопля, пшениця озима, кукурудза на силос, вико-вівсяна сумішка на сіно

Трави багаторічні, капуста, цибуля, помідор, горох, кукурудза на силос, вико-вівсяна сумішка

Трави багаторічні, пшениця озима, картопля, помідор, горох, кукурудза на силос

Цибуля, зеленні (1–3), часник (3–4)

Огірок, помідор ранній, пшениця озима, картопля рання, вико-вівсяна сумішка на сіно

Трави однорічні, пшениця озима, огірок, помідор ранній, картопля рання

Трави однорічні, пшениця озима, огірок, картопля рання, горох

Морква (1–3), буряк столовий (2–4)

Огірок, цибуля, капуста, картопля рання, пшениця озима, помідор, гречка, вико-вівсяна сумішка на сіно, овес, просо, люпин на силос

Огірок, пшениця озима, цибуля, картопля рання, горох, капуста, однорічні трави

Огірок, пшениця озима, картопля рання, цибуля, горох, помідор, однорічні трави

Перець, баклажан (2–4)

Огірок, цибуля, пшениця озима, зеленні, капуста

Огірок, цибуля, зеленні, пшениця озима, капуста

Огірок, цибуля, шени-ця озима, горох, багаторічні трави, капуста

Горох овочевий, квасоля овочева (3–4)

Огірок, цибуля, помідор, озимі зернові, коренеплоди столові, кукурудза на силос

Огірок, цибуля, картопля рання, пшениця озима, помідор, кукурудза на силос

Огірок, цибуля, картоп- ля рання, помідор, кукурудза на силос, коренеплоди столові

Кавун, диня (8–10), гарбуз (2–4)

Трави багаторічні, озимі зернові, трави однорічні, горох, картопля, кукурудза на зелений корм і силос

Пшениця озима (1–3) Огірок, цибуля,

картопля, горох, цвітна капуста, кабачки

Огірок, середня картопля, горох, цвітна капуста, кабач- ки, баштанні

Огірок, цибуля, картопля рання і капуста рання,

кабачки, баштанні Багаторічні трави (3–4)

Ячмінь,овес

Ячмінь, овес (2–3) Столові коренеплоди, капуста, помідор, кукурудза

7

Схему починати складати, написавши основні культури, після чого підібрати відмінні та добрі попередники під них, на другому етапі, якщо є багаторічні трави, їх підсіяти, а потім решту культур розмістити по добрих чи також задовільних попередниках. У збірних полях доцільно розміщувати культури, яким необхідно більш-менш однакові попередники і вони задовольняють вимоги наступних культур , Так, в одному полі доцільно вирощувати гарбузові ( огірки, кабачки, патісони, гарбуз, кавун, дині), коренеплідні ( морква, буряк, петрушка, селера, пастернак), капустяні ( капуста рання, середня, пізня, червоноголова, цвітна).

Якщо овочеві культури вирощують в кормо–овочевій сівозміні, то в ній є добрі попередники, багаторічні трави, а вирощування пшениці озимої тут оправдовує себе, бо остання є досить відмінним чи добрим попередником майже під всі овочеві культури.

При підготовці до завдання вивчити оцінку попередників в Поліссі, Лісостепу і Степу України, які наведені в таблиці.Розглянемо принцип складання овочевої сівозміни з такими основними культурами як помідори та огірки, за такої структури посівних площ:

Помідори – 20га, в т.ч. 10га розсадним способом, 10га безрозсадним способом,

огірки – 20га, капуста – 10га, ячмінь – 10га, люцерна – 20га, пшениця озима на зелений.корм – 10га.

Підбір культур при складанні схеми чергування матиме такий вигляд:

I етап II етап III етап IV етап

1) ячмінь 10 +багаторічні трави10

люцерна Іроку10

2) люцерна Іроку10

люцерна ІІроку10

3) люцерна ІІроку10

огірки 10 огірки 10 4) огірки ІІ строку сівби 10

помідори 10 помідори 10 помідори 10 5) помідори 10 безрозсадним способом

капуста 10 6) капуста 10

огірки 10 огірки 10

7) огірки 10+ пшениця озима на зелений.корм 10

помідори 10 помідори 10 помідори 10 8) помідори 10 розсадним способом

7

Питання для самопідготовки: 1. Чи можливе поєднання вирощування овочевих культур в кормових

і польових сівозмінах? 2. Яка особливість підходу до проектування кількості полів у

овочевих сівозмінах? 3. Які культури можна вирощувати у збірних полях овочевих чи

кормо-овочевих сівозмін? 4. Які з овочевих культур недоцільно вирощувати в овочевих

сівозмінах і чому ? 5. Позапільна ділянка. 6. Роль багаторічних трав і пшениці озимої в овочевих сівозмінах.

3.9. Сівозміни плодового розсадника

Література: 4,30 Мета: навчитись складати сівозміну для вирощування підщеп і

саджанців на основі структури посівних площ, виданої викладачем. Плодовий розсадник повинен забезпечити вирощування якісного

садивного матеріалу. Це можливо за організації належних сівозмін для вирощування як сіянцевих, так і вегетативних підщеп. Останні вирощують в одному полі сівозміни на протязі 8-12 років. Тому тут особливо стоїть питання підвищення родючості ґрунту, зокрема покращання структурного стану та відповідно – водного, поживного, повітряного і теплового режимів. Цього досягають в полі багаторічних трав, паровому й інших та в сівозмінах вирощування насіннєвих підщеп саджанців. Багаторічні трави вирощують в перший рік як підсівну культуру (під ячмінь, овес, вико-овес тощо). Трави доцільно використовувати перший рік на сіно, а другого –перший на сіно, а другий як сидеральну культуру. За незначної засміченості парове поле недоцільне.

Особливо це важливо тому, що в сіянцевих підщеп та відсадків вегетативних підщеп при викопуванні втрачається понад 80-90% коренів, а успішна регенерація їх буде в першому полі плодового розсадника (окулянки) за сприятливих умов у забезпеченні факторами життя. Разом з тим інколи практикують садіння два рази поки виростуть саджанці. Так, при вирощуванні саджанців способом „спляче” вічко підщепи весною висаджують в поле окулянтів (перше чергове поле розсадника), окулірують у загально прийняті строки ( липень) й викопують восени. Після зимового зберігання в підвалі їх навесні висаджують в друге чергове поле розсадника, зрізають на вічко й отримують однорічні саджанці ( кісточкових і яблуні) чи дворічні саджанці яблуні з однорічною кроною ( кніп-баум). Зменшується на одне поле сівозміна при застосуванні способу зимового щеплення.

У сівозмінах плодового розсадника плодові рослини повинні повертатись на попереднє місце не раніше як через 3-4 роки, щоб

7

звільнити ґрунт від залишків їх коренів. Тому в шкілці сіянців і саджанців кущових порід сівозміни 4-5пільні, а в шкілці саджанців при вирощуванні однорічних 7-пільні і 8-пільні – при вирощуванні двохрічних саджанців. Після вирощування підщеп чи саджанців наступне поле відводять під просапні культури (краще кукурудзу із зарубкою стеблової маси, а недоцільно вирощувати картоплю, огірки, помідори, цибулю, квасолю, боби, гречку, соняшник).

У сівозміні маточника малини доцільно такі поля– одне - малина відсадки та два поля– малина експлуатаційна ( в останніх викопують відсадки для реалізації) та ще 3-4 поля.

У сівозміні маточника суниць флянці відбирають один раз, рідше– два рази ( тобто в першому випадку власне суниця займає одне поле сівозміни і в другому –два), а в 3-4 полях вирощують польові культури. Частіше після відбирання флянців доцільно посіяти пшеницю озиму, на другий рік – кукурудзу, потім ярі з підсівом багаторічних трав та багаторічні трави – перший рік на сіно, другий – як сидеральну культуру з садінням флянців.

У маточно-сортовому саду і маточнику клонових підщеп садозміна включає вирощування плодових рослин 10 років, а 4-5 роки, вирощують польові культури, маточно-насіннєвому відповідно –8 і 3-4, тоді як в маточнику кущових ягідників -6 і 3-4 роки. На ділянках, заражених нематодами, замість багаторічних бобових трав вирощують зернові, в т.ч. кукурудзу, однорічні злакові трави, післяукісні та післяжнивні як сидеральну культуру протягом 3-5 років ( залежно від розкладання чи звільнення від залишків коренів плодових рослин).

Сівозміни для вирощування саджанців, флянців та ягід суниці Структура для сівозмін насіневих саджанців яблуні видається

викладачем: а) при вирощуванні підщеп в окремій сівозміні; б) при посіві насіння в чергове поле сівозміни саджанців. Структура для сівозміни саджанців зерняткових на вегетативних

підщепах видається викладачем: а) за літнього окулірування в першому полі; б) за зимового щеплення. Структура для сівозміни суниці видається викладачем: а) маточника суниці; б) товарного вирощування ягід. Питання для самопідготовки: 1. Від чого залежить кількість полів плодового розсадника ? 2. Які кращі попередники для саджанців ? 3. Принципова відмінність схем сівозмін при вирощені сіянцевих і

вегетативних підщеп. 4. Принципи побудови сівозмін плодового розсадника. 5. Від чого залежить оптимальний строк повернення плодових

рослин на попереднє місце в сівозміні плодового розсадника?

7

3.10. Садо- і ягодозміни Література: 23, 31,32,33 Мета: набути навичків розрахунку площ при садозмінах в

господарстві по тій культурі, яка індивідуально видана викладачем. Садозміна – це наукова розробка використання та відтворення

насадження, яка дозволяє підтримувати валові збори певної культури в запланованому більш–менш постійному об’ємі, завдяки постійній плодоносній площі, щорічному постійному відсотку розкорчовування та садіння нових більш ефективних сортів або сортопідщепних комбінацій і зняття грунтовтоми на базі резервної площі.

При цьому в спеціалізованих садових господарствах найбільш ефективно використовувати виробничий потенціал і багаторічні насадження, тару, цехи товарної обробки та переробки, набір машин і знарядь, підвищити рівномірність зайнятості працівників, використовувати їх досвід при садінні, формуванні крони, обрізуванні дерев, збиранні врожаю тощо.

Ґрунтовтома за довготривалого вирощування саду може бути спричинена різними причинами:1) вибірковим використанням рослинами одних елементів і накопиченням інших, які менше використали та накопиченням виділень кореневої системи; 2) одностороннім розвитком лише певних груп мікроорганізмів і локалізацією їх продуктів метаболізму, переважно токсичних речовин; 3) погіршенням фізико-хімічних властивостей ґрунту через антропогене навантаження на нього. Зняти грунтовтому можна за допомогою таких заходів: 1) змінити культуру, 2) змінити ділянку, 3) знезараження ґрунту.

Однією із важливих проблем інтенсифікації садівництва при закладанні нових насаджень на місці старих є чергування різних видів рослин. Так, у дослідах чехословацьких учених добрі результати отримано при садінні яблуні після вишні та після груші. В Югославії після яблуні висаджують персик і вишню, оскільки черешня та вишня погано ростуть після черешні і вишні. Однією з причин цього є пригнічена дія на корені та мікроорганізми решток розкладу коренів раніше вирощуваних кісточкових порід, які містять амігдалин. Продукти його розкладу токсичні й спричиняють пригнічення дихання коренів, зазначає Є.Г. Бісті.

В Голландії сила росту дерев яблуні після кісточкових порід була набагато більшою, ніж після яблуні й інших зерняткових порід. Персик добре ріс після сливи, а слива, як виявилося, може без особливих труднощів вирощуватись за вишнею і персиком.

На основі результатів досліджень вчені Національного ботанічного саду НАН України рекомендують такі варіанти чергування культур:

1) яблуня–вишня–груша–слива–яблуня; 2) груша–абрикос–яблуня–черешня–груша–слива–яблуня; 3) виноград–яблуня–персик (на підщепі персика)–слива (на підщепі

аличі)– яблуня– горіх грецький; 4) персик–яблуня–абрикос–груша–черешня–айва. Яблуня й груша

7

забезпечує достатній щорічний приріст пагонів після абрикосу, аличі, винограду, калини, смородини, малини; слива – після черешні, малини, смородини, а кісточкові – після груші та яблуні.

За великої різниці в площах, зайнятих зернятковими і кісточковими породами, і специфіки вимог їх до місця розташування та ґрунтів заміну однієї породи іншою важко здійснити. Якщо з’являлася необхідність відновити насадження тієї ж культури, яка займала площу раніше, то виявилось, що зняти ґрунтовтому можна, якщо після розкорчування саду дати ґрунту певний період “відпочити” від вирощування повторної культури, протягом якого розкладуться рештки коренів й інактивуються утворені при цьому токсичні речовини (впродовж 3–5 років), а за цей проміжок часу окультурити ділянку. Садіння плодових дерев тієї ж породи раніше цього строку на площі розкорчованої ділянки зовсім недопустиме.

Ось чому в плані садозміни для своєчасної заміни старих насаджень необхідно передбачити резервну площу, яку до певного часу можна використовувати під польові культури і багаторічні трави.

Протягом 3–4 років після ягідників і плодових дерев на слаборослих вегетативних підщепах, вишні та сливи – 4 роки і 5-ти на насіннєвих після звільнення площі вирощують зернові та багаторічні трави. Згадані культури зумовлюють розширення складу мікроорганізмів, поповнюють ґрунт на гумус, відновлюють структуру ґрунту.

Введення культур суцільного способу сівби та багаторічних трав двох років використання при заорюванні другого укосу обумовить покращення окультуреності ґрунту, зокрема його структури. Остання суттєво впливає на покращання повітряного та водного режимів, які відіграють важливу роль у регенерації коренів плодових саджанців.

На основі даних дослідної станції Воронежського ДАУ Т. Івлєва радить після розкорчування саду вирощувати польові чи овочеві культури. Проте В.В. Верещагіна зазначає, що в умовах Молдови для виключення вертицильозного всихання, кісточкові породи й айву не можна саджати на ділянках, де останні 4–5 років попередником були овочеві пасльонові культури, соняшник, тютюн, баштанні, суниця. Тому слід уникати вирощування згаданих культур на ділянках, які плануються під кісточкові породи (так як вони є ще й переносниками нематод). Учені Національного ботанічного саду НАН України пропонують знімати ґрунтовтому, крім чергування культур, на основі посіву сидератів, вирощування зернових і багаторічних трав (конюшина, люцерна) після викорчовування старих насаджень впродовж 3–4 років.

Інститут садівництва та плодівництва (Бонн) для зняття ґрунтовтоми при вирощуванні повторно одного і того ж виду плодових дерев радить застосовувати такі заходи: 1) при садінні додавати в яму свіжу землю, торф, вапно, добрива; 2) збільшувати площі насадження; 3) знезаражування ґрунту здійснювати іонізуючим опроміненням, обробкою паром, внесенням хімічних препаратів й антибіотиків. Тут доречно згадати, що в Голландії, Бельгії, Данії та

7

Швеції звичайним стало додавання в садівні ями свіжої землі чи компосту зі свіжою землею за повторного вирощування насаджень у розсадниках.

Вчені Інституту плодівництва і розсадництва плодових культур Ганноверського університету в боротьбі з ґрунтовтомою установили, що дуже ефективне пропарювання ґрунту водяною парою при 100–1200 С протягом 20–60 хвилин і менш ефективне – при 600С протягом 60–120 хвилин. Із хімічних засобів знезаражування ґрунту найбільшого застосування набув хлорпікрин, який має бактерицидну дію. Нематодні і фунгіцидні препарати були менш ефективними. Додаткове знезаражування ґрунту ді-трапесом на фоні дворазової глибокої оранки (на 35 см) зумовило послаблення дії ґрунтовтоми. Як стверджує Г. Енгель, негативний вплив ґрунтовтоми за повторної культури на місці старого саду проявлявся протягом 7 років. Упродовж 6 років за дворазової оранки на 35 см рослини краще рослин і плодоносили, порівняно з варіантом без обробітку ґрунту. Кращі результати були в варіанті при першій оранці на 15 см, ніж при одноразовій оранці глибиною 75 см.

На ділянках, де перед повторним садінням дерев застосовували сидерацію і солому в якості мульчуючого матеріалу протягом 15 років, урожайність яблуні сорту Глостер була на 22% вище, ніж на ділянках з попереднім механічним обробітком ґрунту. При цьому внесення азоту із розрахунку 60 кг/га обумовило послаблення ґрунтовтоми тільки у сортів Глостер і Джонголд.

Отже, плодові насадження необхідно вирощувати в садозміні, за якої щорічно списані після продуктивного використання (амортизація) насадження на певній площі планомірно розкорчовують і стільки ж садять (після окультурення ґрунту на резервній площі), тобто створюють нові насадження. В них є різновікові молоді насадження до переведення їх у плодоношення, а найбільшу площу займають плодоносні насадження.

Вихідними даними для розрахунку садозміни певної культури є плодоносна площа, діючі нормативні амортизації та переведення молодих насаджень до складу плодоносних. Площу розкорчовування визначають діленням плодоносної площі на строк амортизації, а резервну – множенням площі розкорчовування на кількість років, необхідних для розкладання коріння культури. Так, для яблуні і груші та черешні на сильнорослій підщепі це п’ять років, слаборослій – три–чотири, сливи та персика – чотири, вишні та ягідних – лише три роки. Отже резервна площа дозволяє зняти грунтовтому. З польових культур на резервній длощі доцільно вирощувати кукурудзу на зерно, кукурудзу на зелений корм чи ячмінь, під які підсівати багаторічні трави, які в перший рік використовувати з вилученням маси, а другого року перший укіс – вилучити, а другий, за достатньої вологи в грунті – заорати та висіяти пшеницю озиму без вилучення соломи, а після неї, післяжнивно, редьку олійну чи фацелію. Введення культур звичейного

7

рядкового способу сівби сприяє підвищенню гумусового балансу, відновленню та покращенню фітосанітарного стану грунту.

Продуктивний період використання (амортизація) яблуні та груші на середньорослих підщепах складає 15 років, на карликових–12, сливи–15, вишні–13, черешні й абрикосу–20, персика–12, грецького горіха–40, суниці–3, смородини–7, агрусу–8, малини–8, а рік вступу в плодоношення – відповідно 5, 4, 5, 4, 5,4, 10, 1, 3, 3, 2 (О.М. Шестопаль).

Ідеальний цикл відтворення садів і ягідників, за якого площа щорічного закладання нових насаджень дорівнює площі їх амортизації.

Отже, сумарна площа садозміни буде дорівнювати: 1) плодоносна площа + 2) площа розкорчовування + 3) площа резервна + 4) площа молодих насаджень певної культури. Такого ж принципу поетапного закладання садів доцільно дотримуватись і при створенні нових садівничих господарств.

Приклад структури площі 100 гектарного плодоносної площі, різновікового молодого саду чи ягідників, площі розкорчування та резервної площі за різних культур наведена нижче в таблиці.

Питання для самопідготовки: 1. В чому суть садозміни? 2. Від чого залежить розмір резервної площі? 3. Які культури доцільно вирощувати на полях резервної площі і

чому? 4. Які необхідні вихідні дані для розрахунку садозміни? 5. З чого найбільш доцільно починати розрахунок садозміни?

7

Структура площі 100 га плодоносного саду за садозміни під різними культурами ( за даними А.П.Бутила) та відповідні – розкорчовування, садіння, резервної площі

Культура Підщепа

Рік вступу

в плодо- ношення

Строк аморти-

зації, років

Середньорічна площа

насаджень, га

Резерв- на

площа, га

Площа, га

корчу-вання

посадки Молоді насадження (років) плодоно

сна 1 2 3 4 5 6 7

Яблуня, груша,

черешня

насіннєва 8 20 5 5 25,0 5 5 5 5 5 5 5 100

Вегетативна середньоросла

5 15 6,7 6,7 26,8 6,7 6,7 6,7 6,7 – – – 100

слаборосла 4 12 8,5 8,5 25,5 8,5 8,5 8,5 – – – – 100

Яблуня слабо- рослих сортів

насіннєва 6 20 5 5 25,0 5 5 5 5 5 – – 100

вегетативна 4 12 8,5 8,5 25,5 8 8 8 – – – – 100

Груша насіннєва 8 25 4 4 12 4 4 4 4 4 4 4 100

вегетативна 4 15 4 4 12 4 4 4 – – – – 100

Вишня насіннєва 4 12 8,5 8,5 34,0 8,5 8,5 8,5 – – – – 100

Слива насіннєва 6 15 6,7 6,7 26,8 6,7 6,7 6,7 6,7 6,7 – – 100

Агрус 3 8 12,5 12,5 37,5 12,5 12,5 – – – – – 100

Смородина 3 7 14,3 14,3 42,9 14,3 14,3 – – – – – 100

Суниця 1 3 33,3 33,3 33,3 33,3 – – – – – – 100

Малина 2 8 12,5 12,5 37,5 12,5 – – – – – – 100

Абрикос 4 20 5 5 20 5 5 5 – – – – 100

Персик 4 12 8,5 8,5 34 8,5 8,5 8,5 – – – – 100

Горіх грецький 10 40 2,5 2,5 12,5 2,5 2,5 2,5 2,5 2,5 2,5 – 100

7

3.11. Визначення загальної продуктивності польової сівозміни Література: 1,2,3,4,6 Мета роботи: навчитися вести розрахунки і визначити загальну

продуктивність сівозміни, що дасть можливість об’єктивно оцінювати їх за різної структури посівних площ.

Обладнання: робочий зошит, методичні розробки, мікрокалькулятор або мобільний телефон з функцією розрахунку, площі посіву й урожайність взяти із завдання для курсової роботи в існуючій та запроектованій сівозмінах, а вдома виготовити відповідні таблиці із занесенням в кожну стрічку окрему культуру поля .

Загальну продуктивність сівозміни оцінюють за виходом із 1 га сівозмінної площі натурального врожаю сільськогосподарських культур, кормових одиниць та перетравного протеїну (за двома останніми розраховують забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном). Натуральний показник урожайності основної продукції (зерно, коренеплоди, тощо) культури беруть за наслідками обліку окремо по кожному попереднику. Крім того, поряд з урожайністю основної продукції рослини формують побічну продукцію (у зернових колосових – солому, полову, а у коренеплідних – гичку). Якщо відсутні дані врожайності побічної продукції, то для її визначення можна скористуватись коефіцієнтами переводу (які усереднені науковими установами та наведені нижче для різних зон України), перемноживши урожайність основної продукції значення коефіцієнту.

Відношення врожаю основної продукції сільськогосподарських

культур до побічної продукції в різних зонах України

Культура З о н и

Полісся Лісостеп Степ

Пшениця озима 1:1,5 1:1,3 1:1,0

Жито озиме 1:1,9 1:1,5 1:1,6

Ячмінь 1:1,2 1:1,2 1:1,0

Овес 1:1,2 1:1,2 1:1,0

Горох, квасоля, соя, нут

1:1,0 1:1,0 1:1,0

Вика 1:1,0 1:1,0 1:1,0

Кукурудза 1:1,6 1:1,5 1:1,4

Просо 1:1,2 1:1,2 1:1,1

Гречка 1:1,5 1:1,3 –

Буряки цукрові 1:0,4 1:0,4 1:0,4

Ріпак озимий 1:1,6 1:1,4 1:1,3

Соняшник 1:1,0 1:1,0 1:1,0

7

Потім обчислюють валовий збір (ц) основної та побічної продукції кожної культури з кожного поля або окремої його частини. Користуючись “Довідником поживності кормів” [10] заповнюють відповідні графи по вмісту кормових одиниць і перетравного протеїну й обчислюють множенням валової продукції на їх вміст в 1 ц., а потім додають показники валового збору кормових одиниць основної та побічної продукції (й аналогічно по протеїну) виробленої з кожного поля й одержують – всього в сівозміні.

Дані вмісту кормових одиниць і перетравного протеїну в 1 ц рослинницької продукції наведені в наступній таблиці.

7

Розрахунок загальної продуктивності польової сівозміни

№ п

ол

я

Культура

Пл

ощ

а п

осів

у, га

Урожайність, ц/га

Валовий збір, ц

Вміст в 1 ц продукції Валовий збір

кормових одиниць, ц

Валовий збір перетравного

протеїну, ц

основної

про

дукц

ії

поб

ічної

про

дукц

ії

основної

поб

ічної

основної побічної

основної

про

дукц

ії

поб

ічної

про

дукц

ії

ра

зом

основної

про

дукц

ії

поб

ічної

про

дукц

ії

ра

зом

кор

мо

ви

х

од

ини

ць

пер

етр

авно

г

о п

ро

теїн

у

кор

мо

ви

х

од

ини

ць

пер

етр

авно

г

о п

ро

теїн

у

1 2 3 4 5 6

=3*4 7

=3*5 8 9 10 11

12 =8*6

13 =10*7

14 =12+13

15 =9*6

16 =11*7

17 =15+16

Всього по сівозміні _________________________ Середня врожайність: зернових, ц/га __________ в т.ч. озимої пшениці _______________________ Основної технічної культури (льон, соняшник, буряки цукрові, картопля тощо) ______________

Вихід з 1 га сівозмінної площі, ц: ______________________ зерна пшениці озимої ________________________________ провідної технічної культури _________________________ кормових одиниць __________________________________ перетравного протеїну _______________________________ забезпеченість кормової одиниці протеїном (г/кг) ________

7

Вміст кормових одиниць і перетравного протеїну в 1 ц рослинницької продукції, ц

Культура Продукція Вміст

кормових одиниць

перетравного протеїну

Пшениця озима

зерно солома зелена маса

1,28 0,20 0,20

0,106 0,005 0,025

Жито озиме

зерно солома зелена маса

1,15 0,21 0,17

0,091 0,009 0,022

Ячмінь озимий зерно солома

1,20 0,35

0,087 0,014

Пшениця яра зерно солома

1,29 0,19

0,114 0,008

Ячмінь ярий зерно солома

1,15 0,34

0,085 0,013

Овес зерно солома

1,00 0,31

0,079 0,017

Просо зерно солома

0,98 0,40

0,076 0,023

Горох

зерно солома зелена маса

1,18 0,30 0,17

0,192 0,035 0,028

Вика яра зерно солома зелена маса

1,16 0,22 0,18

0,220 0,024 0,033

Соя

зерно солома зелена маса

1,45 0,38 0,16

0,281 0,024 0,025

Гречка зерно солома

0,68 0,29

0,079 0,028

Кукурудза

зерно стебла силос зелена маса

1,33 0,35 0,21 0,16

0,073 0,010 0,014 0,013

Картопля бульби 0,30 0,009 Буряки кормові коренеплоди

гичка 0,12 0,10

0,009 0,018

Буряки цукрові коренеплоди гичка

0,24 0,16

0,007 0,019

Конюшина

зелена маса сіно солома

0,20 0,52 0,17

0,026 0,078 0,028

Люцерна

зелена маса сіно солома

0,18 0,44 0,20

0,039 0,101 0,033

Еспарцет

зелена маса сіно солома

0,22 0,50 0,20

0,031 0,099 0,033

Буркун зелена маса сіно

0,24 0,46

0,036 0,079

Вико-вівсяна сумішка зелена маса сіно

0,17 0,45

0,033 0,067

Вико-ячмінна сумішка зелена маса сіно

0,18 0,46

0,025 0,069

Горохо-вівсяна сумішка

зелена маса сіно

0,18 0,55

0,028 0,086

Гірчиця біла зелена маса 0,21 0,014 Редька олійна зелена маса 0,14 0,017 Ріпак озимий насіння

зелена маса 1,98 0,19

0,157 0,023

Ріпак ярий насіння зелена маса

1,96 0,14

0,154 0,022

Соняшник насіння 0,78 0,144 Льон олійний насіння 1,71 0,187

7

Порівнюють загальну продуктивність нової сівозміни з раніше існуючою за такими валовими показниками як: виробництво зерна (в т.ч. пшениці озимої , технічних культур , кормових одиниць і перетравного протеїну). Щоб обчислити їх відповідно додають ці показники. Тобто, у валовий збір зернових (пшениця, жито, ячмінь, горох і т.д.) включають і крупяні (гречку, просо тощо). Після чого визначають середню врожайність зернових поділивши їх валовий збір на площу з якої зібрали ( аналогічно і технічні культури).

Крім того обчислюють вихід з 1 га сівозмінної площі: зернових ( в .т. ч. пшениці), провідної технічної культури ( буряків в Лісостепу, в Степу – соняшника, в Поліссі – льону та картоплі), кормових одиниць і перетравного протеїну.

У загальну продуктивність включають урожайність поукісних і післяжнивних культур.

Аналізують одержані дані в порівнянні з оптимальними показниками різних зон в основних виробничих типах сільськогосподарських підприємств різної форми господарювання. Нижче наведено такі параметри оцінки для Лісостепу України.

При цьому слід пам’ятати, що в господарствах за спеціалізації по виробництву яєць сівозміни повинні забезпечити виробництво 125-130 г перетравного протеїну на одну кормову одиницю, по виробництву свинини –110-115, по виробництву молока –100–105.

Виробничий тип господарств для умов Лісостепу України

Виробничий тип господарств

Середня врожайність, ц/га

Вихід з 1 га ріллі

зернових буряків

цукрових зерна цукру

кормових одиниць

перетравного протеїну

Зерно-буряківничо-тваринницькі:

зона нестійко-го зволоження

36-41 395-500 20-24 11-15 81-96 7-8,2

зона достатнього зволоження

38-42 - 18-21 18-21 90-100 7,1-8,0

По виробництву:

свинини, продукції птиці

36-42 404-493 25-30 8-15 64-98 6,5-8,0

яловичини 38-41 - 18-21 11-15 82-102 7,4-10

молока 38-42 - 17-20 11-15 85-105 8-10

нетелей 40-43 - 18-19 8-11 85-106 9-10

Повну агротехнічну оцінку сівозміни оцінюють ще за такими економічними показниками (з 1 га сівозмінної площі) : виробничі витрати, грн.;валова продукція, грн.; умовний чистий дохід, грн.; енергія врожаю, Дж; сукупні витрати енергії, Дж; рівень рентабельності, %.

7

Коефіцієнт енергетичної ефективності – відносне числове значення, а з агротехнічної розраховують баланс органічної речовини (розглянемо в наступному завданні).

Отже, на основі такої комплексної оцінки роблять висновок, що запровадження нової сівозміни порівняно з раніш існуючою дозволяє з 1 га сівозмінної площі отримати більше продукції за менших матеріальних, трудових та енергетичних витрат при умові розширеного рівня відтворення родючості ґрунту.

Питання для самопідготовки: 2. За якими показниками оцінюють загальну продуктивність

сівозміни? 3. Як обчислити середню врожайність зернових по сівозміні та

основної технічної культури ? 4. Чим викликана необхідність обчислення виробництва кормових

одиниць і перетравного протеїну ? 5. Який рівень виходу з 1 га сівозмінної площі зерна, кормових

одиниць і протеїну в Лісостепу для різних виробничих типів господарств ?

3.12. Екологічна оцінка сівозміни за балансом гумусу в ній

Література: 1,4 Методические рекомендации по составлению рабочих проектов организации возделывания сельскохозяйственных культур. Под. ред. Денисенко А.Г. – Киев, 1985.–35с.

Мета роботи: Використовуючи схему чергування культур і їхню врожайність у сівозміні навчитися розраховувати баланс гумусу в орному шарі ґрунту кожного поля сівозміни на основі порівняння статей надходження та втрат гумусу за вегетацію відповідної культури.

Обладнання: мікрокалькулятори, „Робочий зошит” додатки. Записи та обчислення вести в таблиці 1 форми цього завдання, яку слід виготовити дома.

Хід роботи. Для виконання завдання необхідно опанувати матеріал, що наводиться нижче.

Одна з найдавніших грунтоохоронних функцій сівозміни й умов її стабільно високої продуктивності є створення в грунті бездефіцитного балансу гумусу і поживних речовин.

Основним джерелом нагромадження органічних речовин для синтезу гумусу в грунті є кореневі і післяжнивні рештки вирощуваних культур. Деяке нагромадження органічної речовини в грунті відбувається у процесі вегетації рослин завдяки регенерації кореневої системи, кореневих виділень та діяльності мікроорганізмів.

Різні культури неоднаково впливають на процеси мінералізації гумусу та його відтворення: найбільше збагачують грунт органічною речовиною багаторічні бобові трави, менше – посіви однорічних бобових і колосових

7

культур. Під просапними культурами розклад органічної речовини переважає її надходження.

Таким чином, склад та співвідношення культур у сівозміні зумовлюють середній вихід сухої органічної речовини рослинних решток на 1га сівозмінної площі та кількісні показники відтворення гумусу.

Дефіцит гумусу в грунті у різних сівозмінах має поповнюватись шляхом внесення органічних добрив, оптимальні норми яких визначають на підставі розрахунків усіх складових балансу гумусу. Додатковим джерелом органічної речовини у грунті є повторні посіви кормових і сидеральних культур (післяукісні і післяжнивні).

Для розрахунку балансу гумусу в робочу таблицю 1 переносять культури по полях кожну окремою стрічкою із зазначенням площі їх посіву в гектарах та валовий збір основної продукції в тоннах.

Валовий збір основної продукції, т = площа х урожайність продукції, ц/га х 0,1.

З таблиці 2 беруться дані про мінералізацію гумусу та коефіцієнти: вихід рослинних решток і їх гуміфікації.

Мінералізація гумусу всього, т = площа культури х мінералізацію гумусу (т/га) при її вирощуванні.

Вихід рослинних решток, т = валовий збір, т : коефіцієнт виходу рослинних решток.

Вихід гумусу з рослинних решток, т = вихід рослинних решток : коефіцієнт виходу гумусу (коефіцієнт гуміфікації рослинних решток).

Баланс гумусу ( + ), т = вихід гумусу з рослинних решток – мінералізація гумусу.

Загальний баланс гумусу розраховують окремо на кожне поле, в цілому по сівозміні та на гектар сівозмінної площі. У разі одержання негативного балансу робиться розрахунок, скільки треба внести гною або заробити соломи (1 т. соломи = 5т гною) колосових культур на 1 га сівозмінної площі, щоб досягти простого відтворення родючості ґрунту за цим показником.

Методи вивчення кореневих систем у польових умовах При вирішенні агротехнічних питань (глибина обробітку, сівозміна,

удобрення, площа живлення, зрошення та ін.) необхідно мати уявлення про розподіл коріння в грунті, адже розмір, розміщення, хімічний склад та властивості кореневих систем визначають дію рослин на грунтотворчі процеси, баланс органічних речовин та агрофізичні властивості грунтів.

Коренева система культурних рослин розміщується в грунті в вигляді оберненого конуса з основою в орному шарі. Біля 70-90% коріння рослин за масою та 50-60% за довжиною зосереджено в шарі грунту 0 - 40см.

За кількістю рослинних решток на підставі численних експериментальних даних всі польові сільськогосподарські культури поділяють на три основні групи:

1) багаторічні трави (бобові, злакові та їх сумішки), які нагромаджують найбільше кореневих і надземних решток – 50–80ц/га і більше сухої маси, що в 1,3-1,5 рази перевищує сформований урожай;

7

2) озимі жито і пшениця, які нагромаджують рослинних решток 40–50ц/га, що дорівнює врожаю або дещо менше його;

3) ярі культури, які нагромаджують порівняно мало решток – до 40ц/га і менше. Серед них найменше органічної маси залишають в ґрунті просапні – 5-50% від загальної маси рослин.

7

1. Р

озр

аху

но

к б

алан

су г

ум

усу

в о

рн

ом

у ш

арі

гру

нту

зап

ро

екто

ван

ої

по

льо

во

ї сі

во

змін

и

Сх

ема

сіво

змін

и

Мін

ерал

ізац

ія

гум

усу

В

их

ід р

осл

ин

ни

х р

ешто

к

Ви

хід

гум

усу

з р

осл

ин

ни

х

реш

ток

№

по

ля

культу

ра

пло

ща,

га

Вал

ови

й

збір

осн

овн

ої

пр

од

укц

ії,

т т/

га

всь

ого

, т

ко

ефіц

ієн

т

ви

хо

ду

ро

сли

нн

их

реш

ток н

а

од

ин

иц

ю

осн

овн

ої

пр

од

укц

ії

т

ко

ефіц

ієн

т

гум

іфік

ації

ро

сли

нн

их

реш

ток

т

Бал

анс

гум

усу

(+

), т

1

2

3

4

5 (

таб

л.2

) 6

(=

3х

5)

7 (

таб

л. 2

) 8

(=

4х7

) 9

(та

бл.2

) 1

0 (

=8

х9

) 1

1 (

=1

0-6

)

В ц

іло

му

по

сів

озм

іні

х

х

х

х

х

х

З 1

га

сів

озм

інн

ої

пл

ощ

і х

х

х

х

х

х

7

2. Мінералізація гумусу, вихід рослинних решток та їх гуміфікація

Культура Мінералізація

гумусу за вегетацію, т/га

Коефіцієнт виходу

рослинних решток на одиницю основної продукції

Коефіцієнт гуміфікації рослинних

решток

Чистий пар 2,2 0 0

Буряки цукрові 2,0 0,04 0,08

Буряки кормові 2,0 0,04 0,08

Картопля 1,5 0,06 0,08

Соняшник 1,5 1,0 0,15

Кукурудза 1,5 0,8 0,15

Кукурудза на зелений корм і силос

1,2 0,16 0,15

Горох 1,0 0,8 0,25

Вика 1,0 0,8 0,25

Соя 1,0 0,8 0,20

Просо 0,8 1,0 0,25

Однорічні трави на сіно

0,8 0,6 0,25

Ріпак озимий 0,8 1,4 0,25

Ріпак ярий 0,8 1,3 0,25

Озимі на зелений корм

0,7 0,2 0,25

Гречка 0,7 1,0 0,25

Озимі зернові 0,7 1,1 0,25

Ячмінь ярий 0,7 0,9 0,25

Овес 0,7 1,1 0,25

Багаторічні трави на сіно

0,3 1,5 0,25

Вихід гумусу з гною – 5,6 %

При вивченні динаміки росту коріння використовують метод засклених траншей. Для виявлення маси коріння, вивчення морфології кореневих систем плодових, ягідних та польових культур використовують методи розкопування з відмиванням проб під струменем води. Існує також механізований метод обліку коріння за допомогою бура.

Трудомісткий, але найбільш поширений метод відмивання коріння з грунтового моноліту (проби). Висоту ґрунтового моноліту визначають в залежності від культури: для однорічних польових культур звичайного рядкового способу сівби – переважно 40-60см; для багаторічних та просапних – до 80-100см та більше. При цьому для культур з різними способами сівби використовують рамки з різними внутрішніми розмірами: звичайного рядкового (міжряддя 15 см. ) –30 х 33,3 см, для просапних з міжряддями 45см — відповідно 45 х 22,2см – площа

7

яких складе 0,1м2; для просапних з міжряддями 70см – 70 х 71,4 см. – площа пробного зразка становитиме— 0,5 м2.

На зачищену від рослинних решток поверхню ділянки накладають рамку відповідного розміру (мал.1), закріплюють металевими шпильками або довгими гвіздками та гострим ножем.

Мал.1 Рамковий спосіб відбору коріння за методом Н.З. Станкова

довжиною 10 см обрізають грунт у межах внутрішніх боків рамки. Потім грунт у межах обрізаного контуру розрізають на окремі шматки, які совком переносять у мішечки з етикетками, на яких зазначають глибину (0-10; 10-20 і т.д. см) і номер проби. У відібраних пробах під струменем води на подвійних ситах, площею 2500 – 5000 см2 з бічними стінками висотою 15-20 см та діаметрами отворів 1-2 мм та 0,25мм, відмивають коріння від грунту. Відмиті рештки коріння змивають в циліндр з водою. Зважують коріння після просушування до повітряно і абсолютно сухого стану. Крім маси під час обліку можна визначити об’єм, площу поверхні та довжину коріння.

Для перерахунку всіх показників обліку коріння на гектарну площу їх множать на перевідний коефіцієнт, який знаходять діленням гектарної площі на площу відбору грунтової проби в одних одиницях вимірювання.

3.13. Порядок розроблення проектів землестрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозмін та впорядкування угідь за оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно- сільськогосподарських регіонах

7

1.Цей Порядок визначає механізм розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь ( далі– проек землеустрою).

2.Проект землеустрою розробляється з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів.

3. Проект землеустрою розробляється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або суду про проведення робіт із землеустрою та укладеного відповідного до нього договору між землевласником ( землекористувачем) та розробником проекту землеустрою.

4. Розробником проекту землеустрою може бути юридична або фізична особа, яка має ліцензію на проведення відповідних робіт із землеустрою ( далі – виконавець).

5. Замовником проекту землеустрою може бути сільська, селищна, міська рада або районна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, землевласник, землекористувач ( далі– замовник).

6. Для розроблення проекту землеустрою замовник укладає з виконавцем відповідний договір, істотними умовами якого є вартість і строки ( не більш як три місяці) проведення робіт із землеустрою.

До договору замовник додає копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку ( у разі їх наявності), рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи суду про проведення робіт із землеустрою, а також агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, історії полів за останні три– пять років та у разі наявності актуальні матеріали польових геодезичних вишукувань та грунтових обстежень.

7.Проект землеустрою розробляється відповідно до завдання на його розроблення, складеного з урахуванням нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно- сільськогосподарських регіонах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 164 ( Офіційний вісник України,2010 р., №13, стр. 613), та оптимального співіідношення угідь і затвердженого замовником.

8. Проект землеустрою складається із: 1) завдання на розроблення проекту землеустрою; 2)пояснювальної записки, в якій зазначаються дані про обєкт

землеустрою, виконавця та опис проведених робіт із землеустрою, еколого–економічні обгрунтування проектних рішень щодо організації полів сівозміни, упорядкування угідь та передбачених заходів з охорони земель, план переходу до прийнятної сівозміни;

3) текстових матеріалів:

7

рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи суду про проведення робіт із землеустрою;

матеріалів геодезичних та землевпорядних вишукувань; матеріалів грунтових обстежень; копій агрохімічних паспортів полів, земельних ділянок; копій документів, що посвідчують право на земельну ділянку (

у разі їх наявності); матеріалів погодження та затвердженя проекту землеустрою; Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах

в різних природно–сільськогосподарських регіонах

Природно-сільсько–

господарський регіон

Структура посівних площ ( у відсотках)

зернові та

зерно- бобові

Технічні культури Картопля і овоче-

баштанні культури

Кормові культури Чорний пар

усьо-го

у тому числі усього у тому числі

багаторічні трави

ріпак соняш-ник

Поліський 35–80 3–25 0,5–4 0,5 8–25 20–60 5–20

Лісостеповий 25–95 5–30 3–5 5–9 3–5 10–75 10–50

Північностеповий 45–80 10–30 10 10 до 20 10–60 10– 16 5–14

Південно степовий, у тому числі в умовах зрошення

40–82 5–35 5–10 12–15 до 20 до 60 до 25 18–20

Передкарпатський

25–60 5–10 5–7 8–20 25–60 10–40

Примітка. Допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять:

для озимих жита і ячменю, ячменю ярого, вівса, гречки – не менше ніж через один рік;

для пшениці озимої, картоплі, проса – не менше ніж через два роки;

для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозміни полі – протягом двох–трьох років поспіль;

для багаторічних бобових трав,зернобобових культур (крім люпину), буряку цукрового і кормового, ріпаку озимого і ярого – не менше ніж через три роки;

для льону – не менше ніж через п’ять років; для люпину, капусти – не менше ніж через сім років; для лікарських рослин ( залежно від біологічних властивостей) –

один–десять років.

7

(Нормативи із змінами внесеними згідно з Постановою КМ №536 (536–

2010-п) від 30.06.2010).

4) графічних матеріалів: плану існуючого стану використання земель у розрізі

землеволодінь та земле користувань, угідь, обмежень та особливих умов використання земель;

схеми розміщення попередників сільськогосподарських культур;

плану вгровиробничих груп грунтів та рельєфу; схеми агротехнологічних груп грунтів; плану організації землеволодінь ( земле користувань),

впорядкування угідь, розміщення виробничих будівель і споруд, об’єктів інженерної та соціальної інфраструктури та заходів з охорони земель;

плану організації території сівозміни ( проектування полів сівозміни з визначенням їх типів і видів, з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва, чергування сільськогосподарських культур у сівозміні);

матеріалів перенесення в натуру ( на місцевість) запроектованих полів сівозміни.

9. Проект землеустрою погоджується з відповідною сільською, селищною, міською радою або районною Київська, Севастопольська міська держадміністрацією.

10. Погоджений проект землеустрою підлягає державній експертизі землевпорядної документації в установленому законом порядку.

11. Після отримання позитивного висновку державної експертизи земле впорядкованої документації проект землеустрою затверджується замовником.

12. Відомості затвердженого проекту землеустрою підлягають в установленому порядку внесенню до державного земельного кадастру.

13. Копії матеріалів, отриманих у результаті проведення робіт із землеустрою, розробник передає до місцевого фонду документації із землеустрою.

3.14. Книга Історії полів

Книга Історії полів – основний документ, який висвітлює всі заходи щодо підвищення родючості грунту та урожайності сільськогосподарських культур як в період освоєння сівозміни, та і в наступні роки. Книга Історії полів це – основний документ унормованого державного зразка юридичної або фізичної особи, який засвідчує ефективність ведення сільськогосподарської діяльності раціонального використання землі та охорони її при створенні сприятливого

7

екологічного середовища до покращення природного ландшафту. Веде її агроном господарства в формуваннях різних форм організації чи фізична особа в умовах оренди землі дозволена райдержадміністрацією під контролем головного управління АПК. На титульній сторінці записано в якому році запроваджено сівозміни та в натурі нарізані межі їх полів. На звороті титульної сторінки розміщена копія ( ксерокопія) з схематичним розміщенням культур, внесення органічних та мінеральних добрив, вапнуванням чи гіпсуванням з визначеними контурами і нормами. Книга містить 8 таблиць. У книзі Історії полів є дві частини загальна по всій сівозміни – перші таблиці та по кожному поява наступні таблиці.У першій таблиці записано спостереження наслідки спостережень за початком і закінченням польових робіт, початок і кінець та висоту снігового покриву, перезимівлею озимих. У другій – дані про температуру повітря (0 С) опади ( мм) подекадно і по місяцях, зазначаючи кількість днів з опадами за квітень–вересень. Зазначають мінімальну, максимальну і середню температуру за місяць. У третій – чергування культур у всіх сівозмінах господарства та зазначають тип та вид і номер кожної сівозміни, площу її та середній розмір поля, наприкінці зазначають площу під усіма сівозмінами та виокремлюють площу, яка не включена в сівозміни, що використовується під посіви ( поза сівозмінами) включаючи міжряддя багаторічних насаджень, які використовують під посівами, і землі вільного присадибного фонду. Підсумовують разом земель під посівами та чистими парами та відокремлені площі полів, залишених під залуження, і лукупасовищних та ґрунтозахисних сівозмінах. У цій частині слід мати карту грунтів і карту забуряненості полів ( останню слід щорічно поновлювати на основі обстежень і дані по обліку поширення шкідників та збудників хвороб.На карті грунтів в відомості про глибину орного шару, гранулометричний склад, кислотність і вміст поживних речовин у доступних формах. У четвертій таблиці записують загальну площу кожного поля і полезахисних насаджень, культури, пари, залуження тощо, якими планувалось і було зайняте кожне поле цієї сівозміни в кожному році. Загальна площа по кожному полі сівозміни в рядку «разом га» повинна дорівнювати загальній площі даної сівозміни, зазначеній в третій і зверху в четвертій таблицях. У п’ятій – записують планову і фактично засіяну площу, врожайність культур по господарстві в цілому і за кожний рік окремо. У графах 6–17 показують ці дані по типах сівозмін; у графі 18– площі посіву за межами сівозмін; у графі 19– структуру посівних площ у відсотках. У тип кормових сівозмін включають прифермські, при табірні, лукопасовищні, ґрунтозахисні кормового напрямку. У шостій – записують науково обґрунтовану систему обробітку та удобрення по всіх типах сівозмін на п’ять років і кожний рік окремо записують окремо з врахуванням особливостей їх застосування, тобто

7

фактичні дані за кожен рік та п’ятирічки та їх виконання фіксують у сьомій таблиці. При цьому записують дані про культуру (чи культури) в хронологічному порядку відомості провсі проведені заходи обробітку грунту із зазначенням якості й, часу проведення кожної роботи, поливу, про навяність шкідників і хвороб, про види, норми і строки внесення добрив, хімічних засобів захисту рослин. У восьмій таблиці записують по кожному полю сівозміни площу орних земель, полезахисних лісосмуг, дані про наявність гідротехнічних споруд, назви агро виробничих земель, зазначаючи їх ступінь еродованості (слабо, середня, сильно), кислотність, солонцюватість, глибину орного шару ( в см), забезпеченість рухомими формами поживних речовин (NPK), характеристику рельєфу (рівний схиловий (простий чи складний) із зазначенням його крутизни в градусах. При цьому зазначають усі агротехнічні протиерозійні та меліоративні заходи, які щороку проводяться в кожному полі в усіх сівозмінах по культурах і на якій площі.Таку таблицю складають на кожне поле кожної сівозміни, тому сумарна кількість таких таблиць буде дорівнювати сумі полів у всіх сівозмінах господарства. Крім цього в полях з багаторічними травами записують площі зібрано на сіно, зелену масу чи силос або на насіння із зазначенням урожайності. При наявності ущільнених посівів записують її назву, (культуру), площу, врожайність, а також післяжнивних і післяукісних посівів із зазначенням площі, врожайності – на зерно, зелену масу,силос чи сидеральну культуру. Записи здійснює агроном з документів первинного обліку – паспорта поля. У графі «Додаткові відомості» кожен рік записують дані які не передбачені попередніми таблицями (град.вибив), посіви, знесла злива і т.д. Зауваження про результати перевірки книги Історії полів роблять перевіряючи уповноважені – агрооном районного управління АПК чи обласного управління та міністерства аграрної політики і продовольства України в розділі « Зауваження та вказівки агронома» Книга Історії полів зберігається на рівні із земельно–обліковими документами (шнурова загальна книга) і в архів не здається , так як вона слугує матеріалом для складання плану агротехнічних заходів щодо підвищення родючості грунтів, захисту її від деградації. Замість бумажного варіанту книги Історії полів існують інноваційні розробки їх . Відомо вже, що республіканському управлінні родючості РУП « Институт мелиорации» Білорусії розробив Автоматизовану книгу Історії полів на базі ГІС – технологій для зберігання і автоматизованого аналізу всієї наявної в агропідприємствах інформації по полях сівозмін. Автоматизована книга Історії полів це – електронна карта полів сівозміни господарства і інтерактивно звязану з нею базу даних, яка

7

містить всю фнформацію по основним урожайутворюючим факторам, технологічним операціям, економічним показникам рослинництва в розрізі кожного окремого поля, необхідну для контролю ефективності і дає можливість підготовки інформації для аналізу і розрахунків по виносу елементів запланованим урожаєм, необхідними дозами добрив тощо.

7

4.МЕХАНІЧНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ

4.1. Системи обробітку грунту

Література: 1,2,3,4,6,35,36,37,40 Мета роботи: ознайомитись із літературою по обробітку ґрунту та

навчитись розробляти системи обробітку ґрунту під основні культури залежно від попередника, засміченості ґрунту, крутизни схилу, біологічних особливостей вирощуваної культури від часу збирання попередника до завершення вирощування її.

Механічний обробіток ґрунту – це дія на нього робочими органами знарядь і машин з метою створення оптимальних умов і забезпечення факторами життя для росту і розвитку сільськогосподарських рослин та захисту ґрунту від ерозії. За правильного обробітку ґрунту поліпшується фізичний стан ґрунту, створюються кращі умови для біологічних і хімічних процесів у ґрунтовому середовищі. У результаті такого обробітку підвищується ефективність всіх інших агротехнічних заходів (системи удобрення, сівозмін, захисту рослин від бур’янів, шкідників і хвороб та ін.) у найраціональнішому відтворенні родючості ґрунту.

Значна різноманітність грунтово-кліматичних умов і вирощуваних культур зумовлює наявність у землеробстві значної кількості систем обробітку ґрунту. Тому для практичної діяльності системи обробітку ґрунту класифікують: за технологічними групами ( з крутизною до 30 – першої, другої –3-70), за окультуреністю ґрунту (староорні, новоосвоювані і рекультивовані землі), залежно від переважаючого виду ерозії (водної чи вітрової), за режимом зволоження (природного, осушенні, зрошувані та богарні), за інтенсивністю обробітку (інтенсивного та мінімального ) та від культур, під які проводять обробіток .

Залежно від культур, під які проводять обробіток – на систему обробітку під озимі, систему обробітку під час догляду за чистими парами, систему обробітку під багаторічні насадження та систему обробітку грунту грунту в молодих і плодоносних насадженнях.

Системи обробітку ґрунту під озимі культури залежно від попередника, у свою чергу, поділяють на систему обробітку ґрунту після чистих парів, парозаймаючих культур і непарових попередників.

Системи обробітку ґрунту під малорічні і багаторічні культури включає систему основного обробітку і обробітку під час підготовки до сівби (садіння - передпосівного обробітку та систему післяпосівного (післясадивного) обробітку.

Основний обробіток ґрунту під ярі культури наступного року за часом виконання поділяють на зяблевий і весняний (практикують мало), систему допосівного (садивного) весняного обробітку та систему післяпосівного (після садивного) обробітку (в молодих і плодоносних насадженнях).

Отже, система обробітку грунту – сукупність окремих заходів обробітку виконаних у певній послідовності для створення оптимальних умов і забезпечення культурних рослин у факторах життя в процесі їхнього росту та розвитку.

7

4.1.1. Система обробітку ґрунту під озимі культури

Література: 1,2,3,4,6,35,36,37,40 Систему обробітку ґрунту під озимі культури залежно від попередників

поділяють на систему обробітку ґрунту після чистих парів, парозаймаючих культур і непарових попередників.

Пар – поле, вільне протягом певного проміжку вегетаційного періоду від сільськогосподарських культур і обробляється з метою поліпшення фізичного стану верхнього шару ґрунту і знищення бурянів, хвороб і шкідників, щоб нагромадити запаси доступних форм поживних речовин і запобігти висушуванню ґрунту.

Чистий пар ділять на чорний і весняний. У першого основний обробіток виконується в літньо-осінній період у рік збирання попередника, а у весняному пару основний, на найбільшу глибину, обробіток виконують в рік парування поля.

Система основаного обробітку чорного пару включає дискове лущення стерні, після стерньових попередників, а після соняшнику та кукурудзи –лущення важкою дисковою бороною з наступною оранкою. На простих схилах основний обробіток проводять впоперек схилу плугами з подовженою полицею (на 3-4 корпусних плугах в одного корпуса, а 5-7 – в двох корпусів) з утворенням волочків (15-20 см висотою). За відсутності подовжених полиць КВ–1 оранку можна здійснити впоперек схилу із западинами – полицева оранка, за якої на поверхні ріллі залишаються неглибоко засипані борозни після проходу агрегату чи певного корпусу зі знятою полицею.

На складних схилах до 50 основний обробіток ґрунту здійснюють плугом, укомплектованим однією батареєю пристроєм ПРВН–90000 чи 70000, завдяки чому на ґрунтовій поверхні утворюються лунки –заглиблення, місткістю 20-25 л до 10-13 шт./га, які затримують талі та дощові води, тобто здійснюють лункування або зоране поле без утворення лунок обробляють ЛОД-10- для утворення лунок.

В умовах сумісного прояву водної та вітрової ерозій основний обробіток проводять плоскорізами–глибокорозпушувачами, а замість дискового лущення поле обробляють голчастою бороною БІГ-3.

При випаданні снігу висотою 20-25 см здійснюють снігозатримання комплектуючи агрегат із трактора Т-150, зчіпки С-18 чи 21 із трьоа снігоутворювачами валків СВУ-2,6А.

Весняний догляд за чистим паром, при фізичній спілості ґрунту на полях виораних плугом з полицями здійснюють агрегатом із широкозахватних зчіпок (С-16, 18, 21), середніх чи важких борін, гусеничного трактора, який вирівнює і розпушує верхній шар ґрунту на глибину 4-6 см в один чи два сліди ( якщо борони за зчіпкою в один ряд, то обробіток буде в один слід, а при двох рядах – в два сліди).

Якщо основний обробіток восени здійснений плоскорізним знаряддям, то розпушування проводять агрегатом із зчіпки, борін голчастих БІГ-3 і трактора чи БМШ-15 чи 20 і трактор. У весняно-літній

7

період парове поле систематично розпушують культиваторами, по мірі проростання бур’янів, а при утворенні кірки її знищують агрегатом, укомплектованим лише боронами. При цьому першу культивацію проводять глибоку (10-12 см) після закінчення стоку сівби ранніх культур, а наступні – по необхідності з поступовим зменшенням глибини обробітку. Передпосівну культивацію здійснюють на глибину заробки насіння.

Поле весняного пару восени, після збирання попередника кукурудзи чи соняшника, обробляють важкою дисковою бороною, а весною при фізичній спілості ґрунту його розпушують голчастою бороною. Після того, як орний шар набуде фізичної спілості , (після закінчення сівби культур середнього строку), поле орють плугами з передплужниками із одночасним боронуванням. У подальшому його обробляють протягом весняно-літнього періоду, як і поле чорного пару.

У південних районах України при прояві вітрової ерозії основний обробіток здійснюють плоскорізними знаряддями.

Зайняті пари – парове поле, зайняте парозаймаючими культурами. Парозаймаюча культура – сільськогосподарська культура зібрана на зелену масу чи сіно до першої половини літа. До них належать рослини на зелену масу, буркун білий однорічний, багаторічні бобові трави на один укіс, однорічні злаково-бобові сумішки, кукурудза та інші культури на зелений корм. Чим раніше збирається парозаймаюча культура, тим якість її як попередника для озимих вища. При цьому зайняті пари, як попередник під озимі, в Лісостепу забезпечують урожайність озимих на рівні чистого пару, а в Степу – поступаються лише чистому пару.

Слідом за збирання парозаймаючих культур проводять дискове лущення стерні (після багаторічних трав обробіток слід здійснювати важкою дисковою бороною), краще в два сліди. Після внесення добрив і проростання насіння бур’янів поле орють плугом, який укомплектований пристосуванням до 4-5 корпусних плугів –ПКА-2, 5, а 6 корпусних плугів – ПВР-2,3 і 9-8 корпусних –ПВР-3,5. При цьому ґрунт ущільнюється, глиби і грудки кришаться, а поверхня – вирівнюється. За відсутності згаданих пристосувань комплектують агрегат для основного обробітку із плуга, водоналивного ребристого котка КВГ–1,4 і двох важких борін для чотирикорпусного плуга, чи секцію кільчато- шпорового котка ЗККШ– 6А для 5-6 корпусних плугів і двох важких борін. Глибина оранки після багаторічних трав від 20 до 27 см. За малої засміченості ґрунту оранку можна замінити на плоскорізне розпушування на глибину 10-12см. Після основного обробітку проводять культивації з боронуванням по мірі проростання бур’янів, а при утворенні кірки –боронування.

Попередник непаровий – попередник озимих культур, який звільняє поле, як правило, у другій половині літа. До таких попередників відноситься соя, горох, вика, кукурудза на силос тощо. Після збирання гороху, вики за наявності мало річних бур’янів здійснюють поверхневий обробіток дисковими знаряддями на 5-7см, а за переважаючих багаторічних бур’янів ґрунт відразу обробляють дисковими знаряддями з наступною оранкою на глибину 20-22 см та одночасним коткуванням і

7

боронуванням. При цьому розрив між дискуванням і оранкою не повинен перевищувати 5-7 днів.

На бідних піщаних грунтах Полісся для збільшення запасів поживних речовин і підвищення водоутримувальної здатності люпин на зерно рекомендується збирати на високому зрізі і після попереднього лущення заорювати стерню в ґрунт плугами, укомплектованими котками.

У степових районах, а також у підзоні недостатнього зволоження Лісостепу, а в засушливі роки і в інших районах України, під час підготовки ґрунту під озимі після гороху кращим є поверхневий обробіток на глибину до 8 см. Його здійснюють дисковими лущильниками: як і після баштанних культур. Якщо якісного лущення не досягають, то слідом за ним поле обробляють плоскорізом КПШ–5 на глибину 10-14см в агрегаті з двома боронами БІГ–3 і котком 3 ККШ-6.

Наступні обробітки здійснюють паровими культиваторами з боронами на глибину не більше 5-7 см.

Після кукурудзи на силос у поліських районах і в північно-західному Лісостепу основним обробітком під озимі є оранка на глибину 20-22 см плугами з передплужниками з одночасним коткуванням або боронуванням слідом за лущенням важкою дисковою бороною. При запізнені із збиранням силосної маси на менш забур’янених полях і в дуже посушливі роки обмежуються мілким обробітком, для чого здебільшого використовують лемішне знаряддя, які краще ніж дискові, розпушують ґрунт і повніше підрізають бур’яни.

Після стерньових попередників (ячмінь, овес, просо, гречка) слідом за збиранням їх поле обробляють дисковими лущильниками на глибину 6-8 см та орють на глибину 16-18 см з одночасним коткуванням і боронуванням.

Передпосівну культивацію під озимі зернові здійснюють на глибину 5-7 см які висівають у Поліссі – з 20 серпня по 5 вересня, у Лісостепу –10-25 вересня, у Степу – 15-25 вересня, у Криму – з 15 вересня до 10 жовтня. Ріпак озимий сіють в другій декаді серпня чи в першій декаді вересня. Слідом за сівбою проводять коткування, а за 2-3 тижні до замерзання ґрунту – щілинування на глибину 40-45 см. Снігозатримання проводять зимою, при висоті снігу 20-25 см, за допомогою СВШ–7.

Підзимні посіви часнику, моркви, петрушки тощо проводять перед самими морозами (до 15 жовтня) за температури ґрунту на глибин 10 см не вище 2-30С.

Весною при відновленні вегетації озимі боронують, щоб знищити сходи озимих і зимуючих бур’янів, або вносять гербіциди від фази кущення озимих зернових до виходу рослин в трубку групи 2,4-Д.

4.2. Система зяблевого обробітку ґрунту під ярі культури

Література: 1,2,3,4,6,35,36,37,40

Обробіток ґрунту під ярі культури складається з трьох систем:

зяблевого, весняного до посівного і післяпосівного (після садивного) обробітку.

Система зяблевого обробітку – це сукупність заходів обробітку ґрунту в літньо-осінній період після попередника під ярі культури

7

наступного року. Ярі культури розміщують після різних попередників; однорічних культур суцільної сівби, просапних, багаторічних трав чи на задернілих грунтах.

Зяблевий обробіток після однорічних культур суцільної сівби (пшениці, жита, ячменю, вівса, проса та ін.). Системи зяблевого обробітку після культур суцільного способу сівби за ранніх строків їх збирання проводиться на основі покращеного обробітку. Залежно від переважаючих бур’янів застосовують один із варіантів – напівпаровий або другий – комбінований. За переважаючих малорічних бур’янів відразу після збирання попередника проводять дискове лущення на глибину 6-8 см, (а при значному забур’янені пирієм повзучим поле лущать вздовж і поперек важкою дисковою бороною на глибину 10-12 см). Як виняток не практикують лущення стерні за значної забур’яненості поля гострицем. При масовій появі сходів бур’янів, що буває здебільшого через 2-3 тижні після лущення стерні, проводять культурну (з передплужниками) оранку. Глибоку оранку (25-27 см) проводять під буряки, картоплю, моркву, кукурудзу, а середню – під інші культури з одночасним боронуванням за переважаючих малорічних бур’янів. Наступний обробіток таких полів полягає в культивації паровими культиваторами з боронуванням, по мірі проростання бур’янів. На простих схилах останню культивацію (без борін) проводять впоперек схилу, обладнуючи культиватор підгортальними лапами, які установлюють на віддалі 0,8-1 м одна від однієї, щоб утворити валочки, а на складних схилах – поле обробляють ЛОД-10 з утворенням лунок (гірше перехресне борознування).

Якщо солому зернових використовують як удобрення (аналогічно після післяжнивних), то її доцільно подрібнити під час збирання комбайном з подрібнювачем, внести трихофіт (під кукурудзу -7л/га, соняшник -8л/га, ячмінь та жито – 6л/га, який розкладає органічний субстрат, а гаупсину (фіксує азот з атмосферного повітря) відповідно в нормі 3л/га.

Для заробки подрібненої соломи поле лущать важкими дисковими боронами, а оранку здійснюють плугами без передплужників. На важкосуглинистих грунтах доцільно плуги обладнати гвинтовими полицями, легкого гранулометричного складу – циліндричними полицями, середнього гранулометричного складу – напівгвинтовими або циліндричними полицями. Для більш якісної оранки, коли рослинних решток понад 3т/га використовують ярусні плуги.

На запирієних полях здійснюють лущення на 10-12см. в два сліди, а глибоку оранку (27-30 см) після появи молодих пагонів у вигляді шилець. При цьому передплужники слід установити так, щоб вони підрізали ґрунт на 1-2 см глибше проведеного лущення.

На полях, при забур’яненості гострицем, лущення не проводять, а оранку здійснюють агрегатом без борін на глибину 28-30 см у сухий бездощовий літній період з утворенням брил, які висихають і кореневища цього бур’яну гинуть.

7

Перед входом у зиму, на полях забур’янених пирієм чи гострицем, здійснюють культивацію з утворенням гребенів поперек схилу на простих схилах, а на складних – лункування.

На полях, де переважають коренепаросткові бур’яни (осот рожевий і осот жовтий польовий, молокан татарський, березка польова) кращий ефект у зниженні забур’яненості отримують за комбінованого варіанту зяблевого обробітку якщо поле лущать 2-3 рази: перший раз відразу після збирання культур суцільного способу сівби дисковими знаряддями на глибину 6-8 см із загортанням у ґрунт насіння і підрізанням вегетуючих бур’янів; другий раз – лемішними лущильниками ( ПЛН–10-25) на глибину 10-12 см у період масового з’явлення на злущеному полі розеток (2-4 пари листочків) і третій раз – на глибину 14-16 см при появі розеток бур’янів. Після появи розеток (5-7 пар листків) за температури повітря не нижче 14-150С поле обробляють гербіцидом 2,4–Д в нормі 1,5 кг/га за д.р. , а через тиждень – оранку.

На простих схилах оранку проводять з валкуванням впоперек схилу (з утворенням валочків висотою 15-20 см, завдяки подовженим полицям), а на складних – оранку з лункуванням ( плуг облаштовують лункоутворювачем ПРНТ–90000 або ПРНТ-80000 чи переривчастим боронуванням (ПРНТ-70000) на схилах 5-70 чи кліткування культиваторами.

У районах поширення вітрової ерозії для знищення бур’янів слідом за збиранням попередника проводять одне-два, а інколи і три (10–12, 14-16 см) лущення плоскорізними знаряддями, а за переважаючих малорічних бур’янів використовують БМШ–15 чи 20 ( голчасті борони) і основний безполицевий обробіток проводять у другій–третій декаді жовтня також з використанням плоскорізних знарядь.

Посіви післяжнивних культур лущать і зразу ж орють чи обробляють плоскорізними знаряддями в умовах прояву вітрової ерозії, а за водної – на простих схилах оранку здійснюють з валкуванням, на складних – з лункуванням чи переривчастим боронуванням.

Зяблевий обробіток після просапних культур Зяблевий обробіток після просапних культур (буряки, кукурудза,

картопля, соя, соняшник, багатьох овочевих культур) має свої особливості, бо поле від них звільняється дещо пізніше Найчастіше слідом за збиранням картоплі, буряків і моркви проводять один із заходів основного обробітку (оранку, безполицеве розпушування чи дискування). Якщо після збирання згаданих культур є глибокі колії, утворені транспортними засобами під час вивезення згаданих культур, то їх слід заорати чи вирівняти важкою дисковою бороною, а всю площу виорати на потрібну для наступних культур глибину плугом чи розпушити плоскорізом. На чистих від бур’янів полях при цьому можна обмежитись навіть обробітком важкою дисковою бороною, коли наступна культура не потребує глибокого обробітку.

Слідом за збиранням кукурудзи, соняшнику, сорго, капусти, помідор, огірків для якісного подрібнення рослинних решток перед основним

7

обробітком поле доцільно злущити важкою дисковою бороною (як і після багаторічних трав чи післяжнивних культур), що поліпшить якість оранки. Для оранки бажано застосовувати двоярусні плуги, які краще загортають у ґрунт рослинні рештки, ніж плуги загального призначення. Проте й останні добре загортають рештки за умови, якщо ширина захвату передплужника дорівнює ширині захвату основного корпуса.

При цьому на простих схилах оранку з валкуванням здійснюють впоперек схилу, а на складних – з лункуванням чи переривчастим борознуванням і при відсутності двох останніх – після оранки поле обробляють ЛОД-10, а за відсутністю його – здійснюють культиватором кліткування.

Зяблевий обробіток після багаторічних трав. Поле після багаторічних трав чи на задернілих грунтах у верхньому шарі часточки ґрунту переплетені корінням трав’янистих рослин, тому його слід обробити важкою дисковою бороною, щоб якісно провести культурну оранку на глибину не менше 20 см, а за значної маси решток – до 25-27 см. При цьому поле після люцерни 3-4 років життя з щільною дерниною в суху погоду спочатку слід виорати плугами-лущильниками зі знятими полицями чи обробити плугами зі стояками СІБІМЕ на глибину 14-16 см без борін і котка, а після висихання коріння його глибоко виорати (краще двоярусним плугом) до 27-30 см на простих схилах з валкуванням, на складних – з лункуванням.

На торфових грунтах після багаторічних трав під картоплю, буряки, моркву і капусту оранку проводять на глибину 30-35 см, а під зернові – на 20-22 см.

4.2.1. Система допосівного (садивного) весняного

обробітку ґрунту під ярі культури Література: 1,2,3,4,6,35,36,37, Система допосівного обробітку ґрунту під ярі культури – це

сукупність взаємопов’язаних заходів обробітку, які застосовуються з ранньої весни з першого дня весняно-польових робіт до сівби чи садіння сільськогосподарських культур.

У переважній більшості регіонів України система допосівного обробітку ґрунту включає два етапи: ранньовесняне вирівнювання та розпушування на всій зяблевій площі, передпосівний обробіток, який здійснюють диференційовано залежно від вимог вирощуваної культури і стану ґрунт.

Ранньовесняне вирівнювання і розпушування ґрунту проводять при фізичній спілості його з метою збереження в ньому осінньо-зимових запасів води за допомогою пухкого мульчуючого захисного верхнього 4-5 см шару ґрунту, знищити проростки озимих чи зимуючих бур’янів, або створити сприятливі умови для проростання насіння, сходи або проростки яких знищуються під час наступного допосівного обробітку. Як правило, для ранньовесняного розпушування і вирівнювання верхнього шару ріллі слід використовувати широкозахватні гусеничні трактори, зчіпки з боронами та шлейфами. На слабо ущільнених структурних грунтах цей захід проводять легкими боронами або шлейфами, в один

7

слід, а на ущільненому і гребенистому полі (оранка з валкуванням) – борони зі зчіпкою розміщують у два ряди: перший – важкі, другий – середні чи легкі. На грунтах середньої твердості перший ряд агрегату комплектують із середніх борін, другий – з посівних. На грунтах ущільнених, які запливли ( за поганого структурного стану) за зчіпкою в перший ряд розміщують важкі борони, другий – шлейф–борони. На полях, де при зяблевому обробітку утворили лунки чи переривчасті борозни зі зчіпкою розміщують в першому ряді шлейф –борони, а в другому – важкі чи середні борони. Якщо агрегат укомплектовано з трактора Т-150, зчіпки С-21 чи 18 з двох рядів борін, то при комплектації цього ж трактора будуть для зчіпок СП–16 А чи С–11 У шлейф–борони в першому ряду і другому – борони чи навпаки, коли ґрунт не заплив.

Отже, порядок розміщення знарядь в агрегаті визначається станом поверхні ґрунту. Якщо рілля має незначну гребенястість і не дуже ущільнену поверхню, то в першому ряду йдуть шлейфи, а в другому – борони; при запливанні і переущільненні поверхні – навпаки. Одночасно зі шлейфуванням поле доцільно заборонувати, оскільки за нерівномірної глибини розпушуваного шару на площі колишніх гребенів через 1-2 дні утворюються тріщини.

Перший ранньовесняний обробіток ґрунту проводять по діагоналі до напрямку оранки і агрегат рухається човниковим способом.

По бриластій ріллі у Степу використовують голчасту борону БІГ–3А чи пружинні БП–8 борони чи ВПН–5,6. Голчасті борони (БМШ–15 чи 20) використовують на полях оброблених з осені плоскорізами.

У посушливих районах, або якщо ґрунт весною надмірно розпушений ( на добре оструктурених чорноземах), після посушливої осені чи безсніжної і морозної зими крім боронування і шлейфування додатково проводять коткування поля кільчасто-шпоровими або кільчасто-зубчастими котками в агрегаті із зубовидними боронами ЗБП–0,6.

В районах Полісся за достатнього зволоження на малооструктурених дерново-підзо-листих грунтах (здатних дуже ущільнюватись і запливати, за умови тривалої і холодної весни) замість ранньовесняного боронування здійснюють розпушування дисковими боронами або культиваторами зі стрільчастими лапами з одночасним боронуванням.

У районах достатнього зволоження Лісостепу на сильно запливаючих і ущільнених грунтах перед шлейфуванням ґрунт обробляють культиваторами з одночасним боронуванням, а за посушливих умов слідом за шлейфуванням поле коткують кільчасто-шпоровим котком в агрегаті з райборінками (ЗБП–0,6).

При напівпаровому зяблевому обробітку, коли ґрунт вирівнюється ще з осені, на рівних площах і після зими вийшов розпушеним відразу слід приступити до передпосівного обробітку під ярі ранні культури. Можливе виключення боронування і шлейфування із системи весняного обробітку ґрунту на чорноземах південних, які за зиму не ущільнюються.

4.2.1.1. Передпосівний (садивний) обробіток ґрунту під культури

різних строків сівби (садіння) Література: 1,2,3,4,6,35,36,37

7

Передпосівний (садивний) обробіток ґрунту під ярі культури раннього строку сівби (пшеницю яру, горох, ячмінь, овес, багаторічні трави, вику, моркву, цибулю, розсаду ранньої капусти) в усіх зонах України, як правило, після розпушування і вирівнювання зябу передпосівну культивацію проводять один раз безпосередньо перед сівбою. Найкраще знаряддя для передпосівної культивації – паровий культиватор із підрізальними лапами для сівби ячменю та вівса, а під горох стрільчатими лапами з середніми боронами. Це пов’язано з тим, що насіння гороху заробляють на більшу глибину (6-7 см), ніж ячмінь чи овес.

На ділянках напівпарового зябу, чистих від бурянів і з неущільненим верхнім шаром ґрунту в посушливі весни і за недостатніх запасів води у ґрунті замість культивації під ранні

зернові, зернобобові та льон проводять тільки передпосівне боронування у два сліди: перший ряд укомплектовують важкими боронами, а другий середніми, тобто сівбу здійснюють слідом за вирівнюванням і розпушуванням ґрунту.

Щоб краще вирівняти й ущільнити дуже розпушений ґрунт, у системі допосівного обробітку його коткують зубчастими чи кільчастими котками з одночасним боронуванням під дрібнонасінні культури (багаторічні трави, моркву, капусту, петрушку, цибулю тощо).

На важких дуже ущільнених грунтах в умовах достатнього зволоження до передпосівної культивації доцільно провести розпушування на більшу глибину, ніж глибина загортання насіння – чизелями, лемішними лущильниками без полиць або плоскорізами.

У степовій зоні на полях, чистих від бур’янів, ранні культури сіють слідом за боронуванням , а при застосуванні стерньових і пресових сівалок – і без нього.

Під розсадну культуру капусти чи висадки буряків і моркви передпосівну культивацію здійснюють у два сліди, щоб уникнути утворення стружки і великих грудок , першу культивацію проводять на меншу глибину (8–10 см), а другу – на необхідну глибину (12-16см). При цьому повинні працювати одночасно два агрегати, які пускають один проти одного із розривом до 1 – 2 проходів агрегату.

Під культури середнього строку сівби (садіння) (буряки, соняшник, кукурудза, картопля, просо, льон, люпин тощо їх сіють чи висаджують при температурі ґрунту на глибині заробки насіння 4-80С) передпосівний обробіток ґрунту, як правило, проводять після закінчення сівби ранніх зернових і гороху, висівають буряки і соняшник.

Під буряки у районах нестійкого і недостатнього зволоження після боронування та шлейфування проводять лише одну культивацію УСМК–5,4, який обладнаний лапами-бритвами з боронуванням. Проте коли борона не розробляє грудочки, іноді практикують одночасне коткування – замість борін монтують спіральні ротори з шлейфами при глибині культивації 4-5 см. На запливаючих чорноземах доцільно використовувати зчіпку С-11У з лапчастою бороною ВНІС-Р, середні чи легкі борони або гладенькі котки.

7

Під соняшник і кукурудзу здійснюють одну передпосівну культивацію з боронуванням на глибину 5-6 см , а за розтягнутих строків сівби під останню культуру глибину обробітку збільшують до 7-8 см.

Під картоплю в Лісостепу на дуже ущільнених грунтах якісно підготовляють культиватором КФ-3 чи 4 на глибину до 12-14 см, а за відсутності його здійснюють дві культивації – першу на 8-10, другу –12-14 см. При цьому повинні працювати одночасно два агрегати один за другим із розривом до 1-2 проходів агрегату. За такого обробітку не буде брил і грудок, а якість загортання бульб покращиться.

При технології двохфазного обробітку передпосівне розпушування здійснюється дисковими боронами або культиваторами, а під час росту – культиваторами –плоскорізами.

Під культури пізнього строку сівби (садіння) (гречку, сою, огірки, кавуни тощо) передпосівний обробіток ґрунту проводять, коли температура ґрунту на глибині 8–10 см сягає 100С і більше. Між початком весняно-польових робіт і до настання оптимальних строків сівби чи садіння пізніх ярих культур залишається відносно великий проміжок часу для підготовки ґрунту.Тому в цей період необхідно максимально очистити ґрунт від насіння бурянів і зберегти вологу. Для вирішення згаданих задач рекомендується не менше двох культивацій – перша більш глибока (8-12 см) після ранньовесняного вирівнювання і розпушування ґрунту і друга – перед сівбою на глибину загортання насіння.

У дощову весну між першою і передпосівною культивацією поле обробляють боронами, щоб ліквідувати кірку після дощу, а в посушливих –коткують кільчастими або кільчасто-шпоровими котками – після першої культивації. Якщо за першої або другої глибокої культивації (садіння розсади) вивертаються перезволожені грудки у вигляді так званої стружки, то таку культивацію слід провести за два проходи: спочатку на меншу глибину, а дещо пізніше (за певного розриву) – на необхідну. В останні роки для передпосівного обробітку ґрунту використовують комбіновані агрегати, які за один прохід розпушують , вирівнюють і коткують ґрунт. Це РВК–3,6 чи 5,4, Европак Б - 22, Kompakt Б-22, Смагарад 9, тощо.

4.3. Система післяпосівного (садивного ) обробітку ґрунту

Література: 1,2,3,4,6,35,36,37 Післяпосівний (садивний) обробіток – система заходів ( рідше

один) обробітку ґрунту від сівби ( садіння) до збирання сільськогосподарських культур. Залежно від біологічних особливостей і призначення культури, погодних умов,типу ґрунту, рельєфу та операцій у системі післяпосівного обробітку ґрунту виділяють три етапи: обробіток ґрунту відразу після сівби (садіння), обробіток від сівби до появи сходів, обробіток ґрунту після появи сходів.

Обробіток ґрунту відразу після сівби проводять з метою вирівнювання поверхні та поліпшення контакту насіння з ґрунтом. Для цього застосовують такі заходи: боронування, шлейфування та коткування. Якщо на поверхні ґрунту немає неприкритого зерна, то

7

посівний агрегат укомплектовують шлейфами ( із цепка чи кількох кілець за кожним сошником), або посівними боронами.

Коткування проводять в агрегаті з посівними машинами або слідом за сівбою. При цьому використовують зірчасті, кільчасто-шпоровий (3 ККШ–6) чи кільчасто–зубчастий коток (ККН–2,8). На посівах зернових і цукрових буряків частіше використовують кільчасто–шпорові, а кільчасто-зубчасті легкі чи борончасті котки, і рідше – гладенькі котки на посівах культур, які виносять сім’ядолі на поверхню (соняшник, гречка, соя, конюшина, люцерна, квасоля, кормові боби тощо).

Обробіток ґрунту від сівби до появи сходів проводиться з метою знищення кірки і бурянів, які перебувають у фазі „ білої ниточки”. Кірка утворюється на не структурних, важко- і середньосуглинистих грунтах.

На посівах дрібнонасінних зернових, зернобобових, капусти, томатів кірку знищують ротаційними мотиками, які роблять уколи і не переміщують ґрунт (аналогічно працює борончастий коток БІГ–3).

На посівах культур (кукурудзи, гороху тощо) насіння яких загортається глибоко ґрунтову кірку руйнують у ранішні години середніми і сітчастими боронами упоперек або навкіс рядків.

Для боротьби з кіркою використовують рубчасті та борончасті котки, які пускають за напрямом рядків, або кільчасті котки навкіс чи впоперек рядків.

На посівах буряків кірку руйнують культиватором УСМК–5,4Б, обладнаним ротаційними боронами РБ-5,4 та прутиковими роторами або кільчасто-зубовим котком 3ККН-2,8.

Досходове боронування виконують коли бур’яни перебувають у фазі „білої ниточки”, що дає змогу знищити їх до 90-95%. При цьому розпушують верхній шар ґрунту на 2/3 глибини загортання насіння, широкозахватним агрегатом (зчіпка С-16, 18 чи 21). Борони працюють якісно за швидкості руху агрегату 2,5-4 км/год., а при наварених зубах під кутом 70– до 10 км/год.

Якщо період від сівби (садіння) до появи сходів досить тривалий (15-20 днів), то до сходове боронування проводять двічі. Не боронують площі, де підсіяні багаторічні трави, щоб не пошкодити їх і не зрідити.

На гребенистих посадках картоплі грунт розпушують культиватором КОН-2,8 або КРН-4,2, встановлюючи на кожну секцію по одній стрільчастій лапі по середині міжрядь та по дві бритви ( або зігнуті по профілю борони), які підрізають вершину гребеня на глибину 3-5см. Ефективним є нарощування висоти гребенів лапами-підгортачами до появи сходів, коли профелі гребеня засипають без утворення борозенки по центру рядка.

Обробіток ґрунту після появи сходів культур суцільної сівби. Мета обробітку грунту після появи сходів культур суцільного способу сівби – розпушити верхній шар грунту, щоб знищити сходи бур’янів, поліпшити аерацію грунту, знищити грунтову кірку й активізувати біологічні процеси в ґрунті. При боронуванні в цей час сходи бур’янів ще слабо укоріненні і легко вириваються бороною, що знижує забур’яненість посівів на 30-50%.

7

Осіннє і весняне боронування озимих є обов’язковим заходом догляду за посівами. За першого знищуються сходи озимих і зимуючих бур’янів, а другого – розпушеним ґрунтом засипається вузол кущіння, зменшується випаровування води, знищуються буряни, руйнується зимова плісень, посилюється надходження повітря в ґрунт і діяльність ґрунтових мікроорганізмів. Цей захід слід починати, коли ґрунт вже не мажеться , але ще не пересох. Дуже розвинену озимину на важких грунтах боронують важкими боронами у два сліди, а слабо розвинену – легкими боронами в один слід, вдруге – через 1-2 тижні після першого. Боронують упоперек чи навкіс рядків гусеничними тракторами із широкозахватною зчіпкою. Часто боронування озимих поєднують з підживленням тими ж агрегатами, якими здійснювали сівбу.

Ярі зернобобові боронують , коли вони не утворили вусиків ( фази 3-5 листочків).

Недоцільно боронувати ці культури на піщаних грунтах, дуже зріджені і ті, до яких підсіяні багаторічні трави.

Обробіток ґрунту після появи сходів просапних культур включає такі агротехнічні заходи: боронування, формування густоти, розпушування міжрядь, підгортання. При боронуванні розпушується ґрунт, знищуються буряни, проріджуються посіви. На ущільнених грунтах за глибокого загортання насіння і з добре розвиненими рослинами важкими чи середніми боронами посіви кукурудзи обробляють у фазі „шилець” чи у фазі 2-5 листочків; легкими чи середніми боронами посіви соняшнику – після утворення 2-3 пар справжніх листків; сорго у фазі 4 - 7 листочків; сою – у фазі першого трійчастого листка і висоти 10-15 см; гречки у фазі справжнього листка; просо – у фазі кущіння. Боронують посіви впоперек чи під кутом до напрямку сівби зі швидкістю 3–5 км (широкозахватним агрегатом) чи 8–10 км – за наварених зубів під кутом 70.

Буряки боронують за появи першої пари справжніх листків посівними боронами ЗПБ–0,6 або райборінками ЗОР–0,7, а на ущільнених грунтах – середніми боронами ЗБСС-1,0. Їх можна використовувати для формування густоти рослин, розпушуючи ґрунт на глибину не більше 2/3 глибини загортання насіння.

Розпушувати ґрунт в міжряддях і рядках просапних культур за відсутності високоефективних гербіцидів необхідно для боротьби з бур’янами та поліпшення водного, повітряного та поживного режимів. На важких грунтах здатних до ущільнення, кількість міжрядних розпушувань більша порівняно з високо окультуреними грунтами.

Глибше розпушують більш вологий ґрунт і при зрошенні. Оптимальна глибина розпушування чорноземних грунтів і інших, де оптимальна щільність близька до рівноважної – 6 - 7 см.

На важких грунтах, здатних до запливання, при зрошенні глибина першого міжрядного обробітку збільшується до 12-14 см.

Для розпушування ґрунту і знищення бур’янів у рядках чи гніздах використовують голчасті диски чи полільні борони КРН-38, а для засипання – КРН-52.

7

На посівах буряків у фазі розвиненої вилочки перший обробіток міжрядь проводять культиватором УСМК–5,4 за швидкості руху агрегату 5 км/год. із захисними дисками. На дуже ущільнених грунтах за підвищеної вологості цей захід ефективно проводити культиватором КФ–5,4 чи УСМК–5,4 з ротаційними робочими органами РБ-5,4.

Формують густоту насаджень буряків механічним (УСМП–5,4А) або автоматичним (ПСА-2,7 і ПСА–5,4) проціджувачами. Подальші розпушування здійснюють культиваторами УСМК–5,4, а за прояву водної ерозії його обладнують пристосуванням ПОБ-0,6. Глибина міжрядних розпушувань: перша – на 5-6 см, друга –12-14 і третя – на 14-16 см перед змиканням листків у міжряддях на 10-12 см.

Гребеневі посадки картоплі розпушують культиваторами КОН-2,8 П або КРН–4,2 обладнані стрільчастими лапами і лапами бритвами, які підрізають гребені на 3-5 см, а в центрі міжрядь глибини обробітку встановлюють до 12 см, коли проростки картоплі мають довжину 3-4 см. Перший міжрядний обробіток картоплі за висоти рослин 10-12 см на глибину 14-16 см, за умов достатнього зволоження і на 12-14 см за недостатнього зволоження, в наступні – на 7-8 см у міру появи бур’янів чи запливання ґрунту.

За звичайного садіння до появи сходів картоплі проводять 1-2 боронування важкими боронами, а в подальшому – культивації міжрядь на 8-10 см з боронуванням. Останній обробіток міжрядь виконують на 7-8 см.

У районах достатнього зволоження картоплю підгортають двічі: приблизно через 2-3 тижні після першого розпушування міжрядь у міру проростання бур’янів і вдруге – перед утворенням бутонів.

Підгортання застосовують і під час вирощування кукурудзи, буряків, соняшнику, помідорів та інших просапних культур, використовуючи КРН-52.

Мінімальний обробіток ґрунту забезпечує зниження до мінімуму енергетичних витрат, якщо гербіцидами знищують бур’яни, то доцільно пряма сівба.

Науково обґрунтованою мінімалізації механічного обробітку буде на грунтах, в яких рівноважна щільність дорівнює або близька до оптимальної, зведена в таблиці.

Рівноважна й оптимальна щільність ґрунту для культур суцільного способу сівби і просапних, г/ см3

Ґрунт Гранулометрич

ний склад

Щільність грунту

рівноважна оптимальна

суцільної сівби

просапних

Дерново-підзолистий

Піщаний, звязний

1,5-1,6 - 1,4-1,5

Супіщаний 1,3-1,4 1,2-1,3 1,1-1,45

Суглинковий 1,35-1,5 1,1-1,25 1,0-1,2

7

Дерново-карбонатний

Суглинковий 1,4-1,5 1,1-1,25 1,0-1,2

Дерново-карбонатний

Суглинковий 1,4 1,2-1,4 -

Лучний заплавний

Суглинковий 1,15-1,20 - -

Сірозем лісовий Важкосуглинков

ий 1,4 1,15-1,25 1,0-1,2

Чорнозем Суглинковий 1,0-1,3 1,2-1,3 1,0-1,3

Каштановий Суглинковий 1,2-1,45 1,1-1,3 1,2-1,4

Сірозем Суглинковий 1,5-1,6 – -

4.4. Система обробітку грунту в полях сівозміни Література: 1,2,3,4,6,35,36,37,40

Мета роботи: оволодіти методикою і навчитися розробляти системи

(основний, передпосівний, і післяпосівний) обробіток грунту в полях сівозміни залежно від попередника, засміченості грунту, схилу з підбором марок тракторів, машин і знарядь. У робочому зошиті на 6 сторінках виготовити табличну форму наведену нижче.

Обладнання: робочий зошит (вихідні дані для виконання завдання дає

викладач); назва грунту--------------------------------------------гранулометричний склад і щільність ---------------------------------

-- глибина гумусового і орного шарів ----------см, вміст гумусу --------, забур’яненість полів ----

-------- ступінь еродованості ----------- крутизна схилу ---- культура ------------- попередник -----------------------------

№ п

ол

я

Культура (згідно схеми чергування) і схил поля в

градусах (простий чи складний)

Назва бур’янів

(по видах)

Заходи (прийоми) обробітку

Строки обробітку (за станом

грунту, фазами росту

рослин, декади місяця)

Глибина

обробітку, см

Склад агрегата

Ма

рка

тр

акт

ора

сільськогосподарські

машини та знаряддя

марка кількіс

ть

1 2 3 4 5 6 7 8 9

основний

7

передпосівний

післяпосівний

7

7

7

7

7

7

4.5.Контроль якості обробітку грунту Література 6.41 Мета: набути навичків контролю за якістю виконання робіт з

обробітку грунту. Найбільші затрати вартості зі всіх робіт у землеробстві припадає на

обробіток грунту (майже 40% енергетичних і 25% трудових затрат). Тому контроль за якісним виконанням механічного обробітку грунту досить важливий, бо часто технологічне усунення їх недопустиме. Наприклад, неякісно зароблені добрива чи рослинні рештки зі збудниками хвороб і шкідників, бо на поверхню знову вивернуться попередньо зароблене вглиб.

Контроль за виконанням механічного обробітку грунту поділяють на вступний, поточний і контрольний.

Вступний контроль проводять інструктаж – ознайомлюючи виконавців за характером роботи, яку вони повинні виконати, за технологічними вимогами до її виконання та умовами безпеки при їх проведенні.

Поточний контроль – це перевірка якості роботи під час перших проходів агрегатів, щоб уникнути недоліків та уточнити відповідність якості результатів виконуваної роботи технологічним вимогам.Його здійснюють самі виконавці, фахівці чи керівник підрозділу.

Приймальний контроль якості обробітку грунту проводиться після закінчення його в окремій загінці, так і на всьому полі і поєднується з обліком всієї виконаної роботи для визначення розміру оплати праці.

Для цього кожному заходу обробітку встановлені певні показники, нормативи до них, оцінка в балах і способи їх визначення.

Загальну оцінку певного заходу оцінюють за сумою кількості балів всіх показників цього заходу.

Вимоги до лущення стерні полягають у тому, що поверхневий шар після проведення цього заходу має бути дрібно грудочкуватим, вирівняним, глибина борозенок на стиках батарей дисків не повинна перевищувати глибини обробітку, а висота гребенів після лемішних лущильників – не перевищувати 4 см, підрізування бур’янів повне. Не допускати огріхів.

Перекриття суміжних проходів — 15–20 см. Обробіток поворотних смуг проводять після закінчення лущення на всьому полі.

Контроль і оцінку лущення здійснюють за показниками. Оцінюючи якість лущення, звертають увагу на пропуски (огріхи). Роботу

бракують, якщо глибина відхиляється більше як на 2 см від заданої і виявлено три огріхи площею 6 м2 у загінці, яка дорівнює змінній нормі виробітку агрегату. При сумарній кількості балів 10–9 роботу оцінюють на відмінно, 8–7 – добре, 6–5 – задовільно, менше 5 – незадовільно.

7

Контрольні показники і оцінка якості лущення

Показник Норматив Оцінк

а, бали

Спосіб визначення

1. Своєчасність виконання

Одночасно із

збиранням урожаю

Пізніше на два–три

дні

3 1

Порівняння встановленого і фактичного строку

2. Відхилення від встановленої глибини обробітку, см (для дискових знарядь 6–10 см, для лемішних ― 10–14 см)

< 1 1–1,5 1,8–2

3 2 1

По діагоналі поля в 10 місцях по всій ширині захвату лінійкою чи борозноміром роблять 100 вимірів глибини розпушування. Середнє її значення зменшують на 10–15%. Рівномірність обробітку оцінюють за різницею між максимальною і мінімальною його глибиною

3. Повнота підрізування бур’янів (залишилось не підрізаних, шт. на 10 м2)

0–1 2–3

2 1

Підраховують кількість непідрізаних бур’янів у 10–20 місцях по діагоналі поля у рамці площею 1 м2

4. Вирівняність поверхні (висота гребенів, см)

До 3–4 Понад 4

2 1

У 10–15 місцях по діагоналі поля профілеміром чи мірною лінійкою при поперечному накладанні вимірюють висоту гребенів

5. Ступінь загортання післяжнивних решток (для лемішних лущильників), %

90–95 –

За кількістю і масою решток на поверхні ґрунту до і після обробітку в 10 місцях по діагоналі поля в рамці площею 1 м2

6. Розпушення ґрунту, % 10–20 –

За співвідношенням середніх глибин лущення, виміряних під час роботи (в борозні і на злущеному полі)

Агротехнічні вимоги до оранки: проведення при фізичній спілості ґрунту у визначені строки, повне обертання скиби, загортання рослинних решток і органічних добрив, стала робота плуга за шириною захвату (відхилення до 10%), прямолінійність борозен, вирівняність обробленої поверхні ґрунту.

Контроль і оцінку якості оранки здійснюють за показниками, наведеними в таблиці.

Контрольні показники і оцінка якості оранки

Показник Норматив

Оцінка

,

бали

Спосіб визначення

1. Відсутність

огріхів Повна – Огляд поля по діагоналі

2. Відхилення від

встановленої

глибини оранки,

см

<1

1,5

2

Понад 2

4

3

2

0

Борозноміром чи лінійкою

вимірюють по стінці борозни у

25 місцях по діагоналі зораного

поля.

Середнє значення зменшують

на коефіцієнт спушення (на

7

30% на важких, 20% – на

легких ґрунтах).

3. Рівномірність за

глибиною, %

Відхилення

до 15 (на

нерівних

пло-щах –

до 20)

–

Визначають за різницею між

середньою глибиною обробітку

і показниками окремих вимірів

4. Гребенястість,

см

5–7

7–10

Понад 10

2

1

0

В 10–15 місцях по діагоналі

поля профілеміром чи мірною

рейкою і лінійкою вимірюють

висоту гребенів (глибину

борозен)

5. Бриластість, %

Менше 10

10–20

Понад 20

2

1

0

В 10–15 місцях по діагоналі

поля підраховують площу брил

розміром понад 10 см на

поверхні ґрунту по відношенню

до площі в рамці 1 м2

6. Вирівняність

поверхні поля, %

Не менше

93 –

За відношенням довжини

шнура, натягнутого в межах

якогось відрізка по прямій

лінії, до довжини шнура при

копіюванні поверхні ріллі в

межах цього ж відрізка

7. Загортання

рослинних решток

і гною, %

100

98–99

2

1

За різницею між масою решток

до і після оранки в рамці 1 м2

по діагоналі поля в 5–7 місцях

8. Глибина

загортання

решток, гною, см

10–15 –

При розкопуванні профілю

ґрунту шляхом вимірів

лінійкою відстані від поверхні

ґрунту до верхньої межі

розміщення решток

9. Заорювання

поворотних смуг і

країв поля,

розгінних борозен

Повне, без

пошкоджен

ня меж,

доріг,

насаджень

Огляд країв поля

10.Прямолінійніст

ь борозен, днакова

ширина скиб,

злитість поверхні

Огляд поля по діагоналі

Роботу бракують при наявності огріхів через нерівні загінки, а також вимілювання корпусів внаслідок забивання післяжнивними рештками.

Оцінюють якість за сумою балів: 10–9 ― відмінно, 8–7 ― добре, 5 – задовільно, менше 5 – незадовільно.

Агротехнічні вимоги до ранньовесняного боронування: розпочинати захід слід тоді, коли верхній (0–4 см) шар ґрунту в зоні гребенів сіріє, легко кришиться і не прилипає до робочих органів, а глибина колії від гусениць трактора не перевищує 6 см.

Оцінку якості ранньовесняного боронування здійснюють за показниками, наведеними в таблиці.

7

Контрольні показники і оцінка якості ранньовесняного боронування

Показник Норматив Оцінка,

бали Спосіб визначення

1 2 3 4

Зубові борони

1. Вирівнювання ріллі на полі протягом одного дня, а в

господарстві всієї площі зябу – за 2–3

дні. Відхилення від

оптимального строку, днів

1–2

– Порівняння фактичного

строку проведення і заданого

2. Відсутність огріхів Повна – Огляд поля по діагоналі

3. Кришення ґрунту – кількість грудок Ø більше 5 см, %

До 2 2–3 4–5

Понад 5

4 3 2 0

Через рівні проміжки по діагоналі поля беруть 5–10

зразків ґрунту з ділянок 40х25 см, зважують їх, просівають через сито з

отворами Ø 5 см і визначають % брил Ø понад 5 см від маси всього зразка

4. Вирівняність поверхні (висота

гребенів), см

До 2–3 3–4

Понад 4

2 1 0

Через кожні 80–100 м по діагоналі поля вимірюють лінійкою висоту гребенів упоперек руху агрегату

накладанням мірної (2–3 м) рейки

5. Глибина розпушування —

3–5 см. Відхилення від

встановленої глибини, см

1 2

Понад 2

4 3 0

По діагоналі поля лінійкою роблять 100 вимірів глибини обробітку і

вираховують середню

6. Відсутність наволоків і глибоких

колій

Повна Глибина колій до

3 см

– Огляд поля

Боронування оцінюють на відмінно при сумарній кількості балів 10–9, добре — 8–7 і задовільно – 6.

Агротехнічні вимоги до передпосівної культивації: поверхневий шар має бути розпушеним до дрібногрудочкуватого стану, вирівняний, створене насіннєве ложе на глибині загортання насіння, знищені сходи бур’янів. Проміжок часу між обробітком і сівбою – мінімальний, напрямок руху агрегату – впоперек або під кутом 45–500 до напрямку зяблевого обробітку. Оцінку якості передпосівної культивації проводять за показниками, наведеними в таблиці.При сумарній кількості балів 11–10 якість обробітку оцінюють на відмінно, 9–8 – добре, 7–6 задовільно.

7

Контрольні показники і оцінка якості перепосівної культивації

Показник Норматив Оцінка

, бали

Спосіб визначення

1. Своєчасність виконання

Одночасно із

сівбою – Порівняння встановленого і

фактичного строків

2. Глибина розпушування. Відхилення від

заданої, см

Задана

1–2 Понад 2

4

3 0

У 10 місцях по діагоналі поля заміряти лінійкою по ширині захвату агрегату і

вирахувати середню глибину обробітку

3. Вирівняність поверхні (висота

гребенів, см)

До 2 2–3

Понад 3

2 1 0

У 10 місцях по діагоналі поля виміряють лінійкою чи

профілеміром висоту гребенів

4. Кришення ґрунту – кількість

грудок Ø>2–2,5 см, %

До 4 До 5

До 10

3 2 1

По діагоналі поля через кожні 80–100 м на ділянках 40х25 см відбирають 5–10

зразків з розпушеного шару. Зважують їх, просіюють

через сито з отворами Ø 2 см і визначають масу грудок, які залишилися на

ситі, % до маси всього зразка

5. Відсутність огріхів Повна – Огляд поля

6. Підрізування бур’янів.

Залишилося непідрізаними,

шт./м2

Повне

1–2

2

1

Огляд поля і підрахунок кількості непідрізаних

бур’янів накладанням рамки площею 1 м2

Контрольні показники і оцінка якості плоскорізного розпушування залежно від глибини

Показник

Норматив при обробітку на

глибину

Оцінка,

бали Спосіб визначення

до 16 см >16 см 1. Своєчасне проведення обробітку

Оптимальні строки – Порівняння фактичного і оптимального строків виконання

2. Відхилення від заданої глибини розпушування, см

До 0,5 0,5–1

Понад 1

До 1 1–2

Понад 2

3 2 1

Вимірюють металевим стержнем на відстані 25–30 см від стояка лапи в 25 місцях по діагоналі. Середнє значення зменшують на коефіцієнт спушу-вання (на 20–25%)

3. Збереження стерні, %

>90 85–90

Менше 85

>85 80–85

Менше 80

3 2 1

Вимірюють ширину пошкодженої зони за стояками лап в 3–5 місцях по діагоналі

4. Підрізування бур’янів на глибину ходу робочих органів, залишилось непідрізаних, шт./м2

Повне 1–3

4 і більше

Повне 2–4

Понад 5

3 2 1

Підраховують кількість непідрізаних бур’янів у рамці

1 м2 в 10 місцях по діагоналі поля

5. Рівномірність глибини розпушування, см

2–3 4–5 Визначають за різницею між максимальною і мінімальною

глибиною обробітку 6. Бриластість, % Менше 5 Менше 10 2 Брили розміром більше 10 см на

7

поверхні 1 м2 складають в один кут рамки і визначають зайняту ними площу. Повторність 3–5-разова.

7. Відсутність огріхів Повна Повна Огляд поля по діагоналі, при необхідності – вимірювання.

8. Якість обробітку поворотних смуг, країв поля, відсутність пошкодження доріг, насаджень

Необроблена смуга в

межах поля не більше

1 м, пошкодже

ння не допускаєть

ся

Огляд всього поля

Агротехнічні вимоги до плоскорізного розпушування: додержання заданої глибини обробітку, мінімальне пошкодження стерні, добре кришення ґрунту, повне підрізування бур’янів, вирівняність обробленої поверхні, відсутність огріхів, перекриття між суміжними проходами – не менше 20 см, швидкість обробітку до 8 км/год.

При наявності огріхів оцінку якості обробітку знижують на один бал, якщо вони становлять 1% обробленої площі, на 1–2 бали – якщо понад 2%. При сумі балів 11–10 роботу оцінюють на відмінно, 9–7 ― добре, 6–4 ― задовільно.

Контролюють якість плоскорізного розпушування за наведеними в таблиці.

При ранньовесняному розпушуванні за сумарної кількості балів 9-8 роботу оцінюють на відмінно, 7–6 – добре, 5– задовільно.

Контрольні показники і оцінка якості ранньовесняного розпушування

Голчасті борони БИГ–3

1. Відхилення від заданої глибини розпушування, см

Задана до 1

Понад 1

3 2 0

По діагоналі поля через рівні проміжки роблять 10 вимірів глибини обробітку. Середнє значення зменшують на коефіцієнт спушення (10–15%)

2. Збереження стерні,

%

(для літнього

обробітку)

Більше 90

80–90

Менше 80

4

3

1

Визначають масу стерні на

поверхні ґрунту в 5–7

місцях і порівнюють з

масою її до обробітку

3. Кришення ґрунту –

кількість грудок, %

До 10

10–20

Понад 20

4

2

1

У 5–7 місцях визначають

площу грудок Ø понад 5 см

по відношенню до площі

рамки 1 м2

4. Вирівняність

поверхні (висота

гребенів), см

До 4

4–5

Понад 5

3

2

0

У 20 місцях по діагоналі

поля замірюють середню

висоту гребенів мірною

рейкою і лінійкою на стиках

секцій борін та між

суміжними проходами

агрегату

5. Відсутність огріхів Повна – Огляд всього поля

7

4.6. Технологічне забезпечення для технологій No-till та при мінімалізації обробітку

Література:35,38,39. Мета роботи: Ознайомитися з літературою по названій темі та

виписати марки машин для технологій Механічний обробіток грунту за тривалий час пройшов складний шлях

свого розвитку: від глибокого розпушування загостреною полицею чи каменем до сучасних знарядь чи комбінованих агрегатів. На зміну неглибокому розпушенню прийшла примітивна епоха ручного мотичного землеробства, яке змінили примітивні знаряддя з використанням їх на тязі тварин – рала – соха – дерев’яний плуг – металевий плуг. Останній є головним знаряддям для основного обробітку грунту. Проте в кінці ХІХ століття наш співвітчизник О.Є.Овсінський замість оранки запропонував поверхневий обробіток, в 40-роках ХХ століття американський фермер Е.Фалькнер виступив також проти плужного обробітку, а в 50-ті Т.С.Мальцев плужний обробіток радив замінити на періодичний глибокий безполицевий у поєднанні з дискуванням протягом 4-5-ти років , а в 60-ті – О.І.Бараєв у районах вітрової ерозії радив плуг замінити на плоскорізи, а сівбу здійснювати стерньовими сівалками. Ще раніш з синтезом гербіциду суцільної дії в Англії почали практикувати виробництво сівалок прямого висіву, потім в США фермер Гаррі Янг їх використав у 1962 році на своїй фермі, а в 1973 р. – нами вже висівали 2,8 млн. га, а нині в Північній Америці –38 млн.га, Південній Америці – 49, хоч тут використання no-till почалося в Бразилії з 1971 р. а нині технології використовують на 45% посівної площі, на 0% – в Аргентині, на 60% – в Парагваї. Обсяг її застосування перевершують 100 млн.га, а в Європі ця частка не перевершує 3%. Вчені Інституту ґрунтознавства та агрохімії УААН вважають, що площа з використанням No -till технологій в Україні може складати 5,65 млн.га. При No -till технології грунт не обробляється. No-till (нульовий обробіток грунту) – це технологія зберігаю чого землеробства, при якій відсутній будь–який обробіток грунту, а рослинні рештки залишаються на поверхні грунту. No-till «нульова технологія»–термін, що використовується в Північній Америці, а в Англії «пряма сівба».Ці терміни використовують в основному як синоніми в багатьох частинах світу. У теперішній час при технології No -till грунт залишається непорушений від збирання врожаю до сівби і від сівби до збирання врожаю. Утручання в грунт відбувається тільки тоді, коли робляться прорізи сошника сівалок. З бур’янами на початковій стадії впровадження No -till (3–5 років) борються внесенням гербіцидів. Вибір гербіцидів суцільної чи вибіркової дії та строку їх внесення залежить від чисельності бур’янів, видового складу та кліматичних умов. Кінцева ціль – боротьба з бур’янами за допомогою сівозмін і сидератів, тобто повної відмови від гербіцидів.

7

За згаданої технології наявний постійний рослинний покрив чи післяжнивні рештки, що зумовлює плавні зміни температури, зростають популяції дощових черв’яків, біоти, а вільний розвиток кореневої системи забезпечують краще розпушування грунту та стабільну пористість грунту, покращується оструктуреність. При ній відсутня плужна підошва, відновлення природного середовища мешкання ґрунтової біоти, знижується рівень виділення СО2 та низький рівень прояву ерозії грунту. Мульча захищає грунту від механічної енергії дощових крапель, обмежує стік води. Закрита система висіяного насіння обумовлює більшу стійкість до засухи та дозволяє раціонально використовувати поживні речовини, різко зменшити забруднення водоймищ. При цьому розподіл органічної речовини відбувається по всьому профілю грунту через біологічні мікропори, порожнини відмерлого коріння, ходів черв’яків тощо: мінералізація помірна, вміст гумусу в грунті зростає. За технології No -till значно економляться помітно робоча сила, скорочується технологічний процес, знижується собівартість праці. Технологія No -till вимагає тільки одного проходу посівної техніки по полю, тому менші витрати паливо мастильних матеріалів, але не завжди, бо має місце застосовувати техніку для подрібнення і рівномірного розподілу її на поверхні поля. Проте при впровадженні її є проблеми зокрема:

1) треба закупити дорогої вартості техніку переважно зарубіжного виробництва;

2) можуть виникнути труднощі, бо зростаючі рослинні рештки іноді можуть сприяти поширенню деяких хвороб і шкідників;

3) перед впровадженням No -till необхідне якісне вирівнювання полів, провести обробіток глибокорозпушувачами, щоб зруйнувати «підошви»;

4) збільшуються витрати на гербіциди для контролю над бур’янами – спочатку застосовувати гербіциди суцільної дії, а після покращення ситуації достатньо – страхових гербіцидів, але при цьому посилюється ризик появи в бур’янів резистентності до дії гербіцидів;

5) весною обробіток – сівба настає на 3–5 днів пізніше порівняно з традиційною системою;

6) попередньо слід здійснити залуження з використанням трав на сіно 3–5 років, щоб поповнити кореневими рештками вміст органічної речовини та оструктурити грунт.

Між тим В.Ф.Сайко і А.М.Малієнко відмічають, що за значної поширеності на фоні No o-till технологій комахоподібних шкідників та хвороб доводилось вдвічі, а то і більше підвищувати норми пестицидів.

Основою впровадження No -till є правильно побудована сівозміна. Так спеціалісти компанії «Інтеко–Агро» побудували його на основі зміни культур теплого і холодного періодів, чергування широколистих і злакових культур, способів живлення, виносі елементів живлення із грунту, поглинання вологи і враховуючи алелопатичний вплив культур однієї на іншу.

7

Щорічне чергування зернових і широколистих культур руйнує цикл життєдіяльності комах і хвороб, яких зазнають культури за постійного вирощування на одній і тій же території, тобто тут менша вірогідність передати новому врожаю минулорічні хвороби. Більш того стерня злакових продовжить захищати грунт при вирощуванні широколистих культур, які забезпечують меншу кількість післяжнивних решток. Основна технологічна операція технології No -till є сівба, якість якої визначає конструкція сошника. При цьому використовують три типи сошників: 1) дисковий з V-подібною формою посівної борозни сошника; 2) анкерний з U подібною формою посівної борозни; 3) дисковий з кільцями з –І-– подібної формою посівної борозни.

Дисковий сошник з крильцями, які утворюють борозну для насіння –І-– – подібної форми здатні забезпечити відносно високу схожість насіння (59%) навіть тоді коли воно висіяне в сухий грунт, а дисковий сошник з V–подібною формою, куди вдавлюються рослинні рештки і куди (проміж рослинних решток) висівається насіння, тобто попадає в сухий грунт забезпечує найнижчу схожість насіння (10%), а при використанні анкерного сошника з U подібною формою отримано проміжний показник польової схожості насіння (31%). У вологому грунті ці показники відповідно склали 68, 42, 70 %. Анкерний тип сошника кращі результати забезпечував при сівбі на важких грунтах.

Сівозміна розроблена спеціалістами компанії «Інтеко–Агро» № п/п

Культура Площа, га

Тип забур’яненості

Температурний період

Основний тип

удобрень 1

Ріпак 2500 широколистий

холодний

азотні мінер.

Горох 2500 фосфорні мінер.

2 Озима пшениця

5000 злаковий холодний фосфорні мінер.

3 Соняшник 5000 широколистий теплий фосфорні мінер.

4 Кукурудза 5000 злаковий теплий азотні мінер.

5

Горох 2500 широколистий

холодний

фосфорні мінер.

Ріпак 2500 азотні мінер.

6 Ячмінь 5000 злаковий холодний азотні мінер.

7 Соя 5000 широколистий теплий фосфорні мінер.

8 Просо 5000 злаковий теплий азотні мінер.

Виробниче підприємство «Агро–Союз» для сівби по технології no-till виготовляє широкозахватний пневматичний посівний комплекс Тurbosem 11 19–60 – удосконалена сівалка для

7

прямої сівби зернових і просапних культур. Її особливість – моно диск, який формує V–подібну борозну для внесення насіння і добрив ( вона вносить сипучі добрива і насіння окремо). Робоча ширина 11 м, сошників два ряди, віддаль між ними 19 см, необхідна потужність трактора 290–350 к.с. Ця модель може сіяти як зернові, так і просапні культури. Це реалізується завдяки технологічній розробці – блокування сошника через один. Система висіву пневматична. Монодисковий посівний комплекс Тurbosem 19–32 агрегатується з тракторами потужності 150–180 к.с., що вигідно для невеликих господарств ( вітчизняні трактори і посівний комплекс) значно знижують вартість техніки. Робоча ширина захвату 6 м, сошників 32, які розташовані в два ряди. Ширина міжрядь 19/38 см, ємність бункера 7500 л ( для добрив 60/400 для насіння). Система висіву – пневматична, удобрення – сипучі. Монодискова зернова механічна сівалка МО 19–40 – агрегатується з трактором потужності 200 к.с. Робоча ширина захвату 7,60 м, сошників 40, віддаль між ними 19 см. Ємність бункера для насіння 1800 л і для добрив – 1800 л та об’єм бункера для мілкого насіння ( люцерни) 240 л. Додатково може мати маркер і датчики контролю висіву. Дводискова сівалка для висіву зернових і просапних культур FM-3090 може використовуватись з трактором потужністю 150 к.с., незалежно від обробітку грунту ( традиційна, мінімальна та нульова технологія), вносить добрива під шар посіву насіння просапних культур. Обладнана сошниками для суцільної сівби зернових культур з одночасним внесенням доз добрив в шар посіву та сошниками для точного висіву насіння різного діаметру,прикочуючи коліс для просапних культур, а також маркер. Для зернових культур 31 сошник, міжряддя 17,5 см та 8 сошників для просапних культур, міжряддя 70,0 см. Ширина захвату для зернових 5,43 м і для просапних –5,60 м.Об’єм бункера для насіння 1200 л і для добрив –1800 л.

Високопродуктивні анкерні посівні комплекси поставляються в трьох варіантах ширини захвату 9,8 м (АТD 9,35) , 11,9 м, АТD (11,35) і 18,2 м (АТD18,35) з чотирма рядами сошників, агрегатуються з тракторами відповідної потужності – 320–350, 410–435 і 500–535 к.с.

Застосування цих комплексів дозволяє: а) скоротити строки сівби: 3000–50000 га за 10 діб; б) знизити затрати на гектар 80% (ПММ–30%, добрив –30%, парк техніки – 90%, трудові – в 3 рази).

Посівний комплекс Агро–Союз АТD здатний за один прохід здійснити сівбу без попереднього обробітку грунту, внести сипучі чи рідкі добрива точно під шар посівний на глибині 4-5 см з прикочуванням.

Насіннєвим бункером ємність 10,5 м 3 ( двосекційний) обладнані посівні комплекси АТD 9,35 і АТD11,35 і 17,6 м3 (трисекційний) – АТD18,35 при співвідношенні секцій бункера добрив/насіння (%) відповідно 60/40 і 40/30/30 та кількістю сошників – 28,32 і 52 при відстані між ними 35 см. Для внесення аміачної води і РКУ посівні агрегати комплектують з агрегатом АВТУ 2 АС.

7

Висівний апарат – котушковий. Катушки можна міняти залежно від насіннєвого матеріалу: а)для злакових – пшениці, ячменю, вівса, жита, третикале, сорго, рису; б)великозернових: кукурудзи, гороху, фасолі, сої, соняшнику; в) мілко насіннєвих – конюшина, ріпак, люцерна.

Світові рекорди посівним АТD 18,35 за добу/га ячменю 572, соняшнику 667, кукурудзи 740 і пшениці 624.

Компанія «АМАКО» реалізує: високопродуктивну пневматичну стерньову сівалку за нульовию технологією Creat Plains NTA –3510 має три дискову комбінацію, яка складається з окремо розміщеного стерньового ножа та дводискового сошника ( тиск першого на грунт, кгс –203, другого –46–64. Мінімальна необхідна потужність трактора –280 к.с. Робоча ширина 10,67 м, ширина міжрядь 19 см. Повністю завантажений причіп вміщує 12320 л насіння та добрив.

Механічна сівалка Creat Plains PH 2000, дискові сошники, робоча ширина 6,1 м, ширина міжрядь 19 см, для посіву зернових, об’єм бункера для зерна 17000 л., необхідна з одночасним внесенням добрив, потужність трактора 170 к.с.

Зернові механічні сівалки для традиційної та нульової технології SSH –1500 F, SSH –2000 F, 2SF 24, 2SF 30, 2S–2600F, 3S 3000F, 3S –40000F, CTA –4000/ADC 2200, СТА 4000/АДС 2350.

Зернові механічні сівалки нульового циклу Creat Plains моделі СРН–1510 ОF, СРН–2000 F, РН–1500F, 2N 2410, 2N3010F, 3N 3010 F, 3N 4010F та пневматичні NТА 3010/АДС150, NТА 3010/АДС 2220, NТА3510/АДС 1150, NТА 3510/АДС 2220, NТА 4010, СТА –4000 НД.

Пневматичні нульовий обробіток NТА 601740, NТА607НD, NТА907НD, NТА907НВ– ширина захвату 6 і 9 м.

Зернові пневматичні сівалки –культиватори типу MORRIS модель MAXIM ІІ, Concept 2000, для мінімального і нульового обробітку пневматична сівалка обробітку культиваторного типу Соntour Drill з шириною захвату 12,2–14,3 трисекційна і 18,0–21,3 м –п’ятисекційна.

Зернові пневматичні сівалки АМІТУ SINCLE DISC моделі 30 з шириною захвату 9,1,40–12,2, 50–15,2 і 60–18,3 м, міжряддя 15/23 см, агрегатування з тракторами : 210–260, 250–320, 300–360 і 360–425 к.с.

Пневматичний посівний комплекс Amity Aire Till Lrill 4010 з робочою шириною захвату 12,2 м, агрегатується з трактором 360 к.с.

Пневматичні причіпні сівалки точного висіву Creat Plains VIELD –ПRO –для традиційної, мінімальної та нульової технології модель VP–1625 з шириною захвату 12,2 м і VP–2425 –18,3 м з міжряддями 70 см, агрегатуються з тракторами 270 і 320 к.с.

Сівалки пневматичні причіпні точного висіву Challеnqer для посіву кукурудзи, соняшнику, сої, гороху, сорго, моделі 8108 SB ( 6 м), 8122 TVF ( 12 м ), 8186 HFF (16 м), 8108 TSB (8 м), 822 TVE (12 м ), 8186 HFF (16 м), 8824 FFFNT (24 м) з міжряддям 70 см, агрегатуються з тракторами відповідно 80,120, 160, 120, 160, 200 і 300 к.с.

7

Сівалка точного висіву KUHN моделі Planter 3 з шириною рами 3–3,25; 6 і 9 м, міжряддя 45/50 /55/60/65/75/75/80, агрегатується з трактором потужності 60, 80 і 120 к.с.

Компанія «Амако» За традиційної і мінімальної технології Механічні сівалки Creat Plains моделі 3S 3000F. 3S-4000F

ширина міжряддя 15,24–19,05 агрегат тр. 150 і 180 к.с. причіпи моделі SSH-1500F. S9H-2000F. 2SF30, ширина мідрядь15,24–19,05 см, ширина захвату відповідно 4,6 м,6,1 м і 9,147 м. агрегатується з тракторами 80, 100 і 125 к.с.

За мінімальною і нульовою технологією СРН200F. За нульового циклу сівалки Creat Plains NTA –3510– ширина

захвату 10,67 м. чи ТЕФ –907НВ – з шириною захвату 6–9,14 м. Моделі NTA 607 HD, HTA 907 HD, NTA 907 HD, потужність

тракторів 180, 180, 290, 290 к.с. Механічні трисекційні сівалки Sunflower 9530, можна виконувати на

підготовленому грунті і за технологією Nо -till –модель 9530-20 і 9530-40 з шириною захвату 9,14 і 12,2 м. агрегатується з тракторами 270 і 300 к.с.

За нульового і мінімального обробітку використовуються пневматичні посівні комплекси Fargo Aire Till Drill 4010 з шириною захвату 12,2 м, міжряддя 25 см., агрегатується з трактором 360 к.с.

Механічна сівалка точного висіву для сівби технічних культур по традиційній, нульовій і мінімальній технологіях з внесенням добрив. Модель PD 8070 з шириною міжрядь 70 см, ширина захвату 6 м, ємність баку для насіння 70 л і бункера для добрив –1000 л, агрегатується з трактором 120 к.с.

Пневматична сівалка точного висіву Creat Plains для сівби технічних культур по традиційній, нульовій і мінімальній технології

Модель VD–2425 з шириною міжрядь 70 см , ширина захвату 18,3 м ємність бункера 295 л. агрегатується з трактором 320 к.с.

Пневматична сівалка точного висіву MASSEV FERGUSON для сівби кукурудзи, соняшника, сої, гороху, сорго по традиційній, мінімальній і нульовій технології. Обладнані баками для сухих і рідких добрив. За традиційної і мінімальної технологій.

Модель 8106 SB/SDF/SLF шестирядна, міжряддя 70 см, бак для сухих добрив 750 кг, для рідких – 1134 л., агрегатується з трактором 80 к.с.

Модель 8108 SB/SDF/SLF восьмирядна, міжряддя 70 см, баки 1500 кг для сухих добрив, і 1701 л для рідких, агрегатується з трактором 100 к.с;

Модель 8122 SB/SDF/SLF дванадцятирядна, міжряддя 70 см, бак для сухих добрив 15000 кг, для рідких – 1701 л., агрегатується з трактором 150 к.с.;

Модель 8186 SB/SDF/SLF шістнадцятирядна, міжряддя 70 см, бак для сухих добрив 2000 кг, для рідких–2300 л., агрегатується з трактором 180 к.с.

За нульової і мінімальної технології.

7

Моделі 8106 SB/SDF/SLF,8108, 8122, 8186 – аналогічні показники вищим модель, але агрегатуються з тракторами відповідно 100,120,160 і 200 к.с., а модель 5558824 – двадцятичотирирядна, міжряддя 70 см, бак для сухих добрив 20160 кг, агрегатується з трактором 300 к.с.

Для сівби буряків, сої, гороху, сорго та інших культур по традиційній і мінімальній технології пневматична сівалка MF 555 моделі 870201SB (причіпна), 12-рядна, міжряддя 45 см (рідкі добрива, рідкі і сухі гербіциди), агрегатується з трактором 100 к.с.

Сівалки для прямої сівби Варіантом мінімального і нульового обробітків грунту є пряма

сівба в необроблений грунт зі збереженням стерні, як протиерозійний засіб сприяє затриманню снігу, а рівномірно розкидана подріблена солома, зменшує випаровування води. Сівалки для прямої сівби в Україні випускають ВАТ «Галещина машзавод», Донецькспецагромаш»,ТОВ «Інтерагротек»,ПП « Українська аграрна техніка»,ЗАТ «Червона зірка», «Horsh–Агро–Союз».

За наслідками державних випробовувань УНДІ ім.. Л.Погорілого для виробництва та подальшого використання в Україні рекомендовано машину висівну зерно тукову МВЗ–4,5 «Меланія», пневматичну сівалку «ГАРАНТ–5,7», комбінований посівний комплекс «СТЕП–К», пневматичну сівалку-культиватор «ПАРТНЕР–7,5», пневматичну сівалку-культиватор «СИРІУС-10», посівні комплекси АТD–18.35, ATD-11.35, ATB–9.35.

Згадані сівалки поєднують у собі важкий культиватор чи дискову борону та посівний блок з якого насіння та добрива попадають під розпушуючу лапу з наступним ущільненням грунту пневматичним або стральним котком.Культиватор може працювати окремо від посівного комплексу. Представником такого типу сівалок є АТD–18.35; 11.35; 9.35 «Horch–Агро–Союз», Джон Дір 1830, 1835, 1840 «Термінатор» (Hatzenbichler), MSG (Kverneland), ELEFANTE (Caspardo). FASTILINER ( Kahh), Сиріус-10 (Червона зірка). До другого типу відносять сівалки, що працюють за технологією Nо -till у класичному її розумінні. У них перед висіваючим дисковим сошник встановлюється спеціальний варіодиск, що прорізує борозенку в грунті, в яку потрапляє насіння. До них належать Gioegi D-10. Precica 8000, Джон Дір 1895 та ін. Пневматична сівалка моделі 1895 NO–TILL з одно дисковим сошником поміщає стартову дозу добрив у одну борозну, а більшу частину добрив – в окрему борозну, та має два ряди сошників з шириною міжрядь 25 см та додатковий третій ряд на передній стороні для внесення добрив. Дискові ножі компанії Jahn Deere діаметром 457 мм встановлені під кутом атаки 70 Система заглиблення сошників у грунт для внесення добрив працює окремо від системи заглиблення

7

сошників для висіву насіння. Ширина робочого захвату 9,1–13,1 м, агрегатується з тракторами 250–275 к.с. Пневматична сівалка Seed Hawk компанії Vaderstad (Швеція) з долотоподібними сошниками індивідуальним гідро циліндром і прикочуючим колесом працює як один механізм. Сівалки випускають у двох модифікаціях з шириною робочого захвату 12,2 та 18,3 м ( SH–1220-12, SH-1830–12). Зернова сівалка D–10 компанії Cioqi (Аргентина) за технологією Nо –till виконує сівбу зернових, сої, ріпаку та люцерни з одночасним внесенням мінеральних добрив, ширина міжрядь 19 чи 38 см або 57 см. Має п’ять модифікацій з шириною робочого захвату 4,18 м, 5,32 м, 8,36 м,10,64 м та 15,96 м. Агрегатується з тракторами 100–380 к.с. Для прямої сівби за технологією Nо–till кукурудзи, соняшнику, сої, ріпаку, сорго та зернових колосових використовують сівалку РRECISIA 8000 з механічною чи пневматичною системою сівби насіння «MONOSEM». Робочі органи сівалки розміщенні на трьох шарнірно з’єднаних палелограмах: на 1–леза переднього ножа, який може бути гладеньким або хвилеподібним диском, на 2– сошника спареного регулятора глибини, колеса для заробки насіння та прикочу вального котка із зубчастим диском; на 3– кріплення висівного апарату для внесення мінеральних добрив. Сівалка складається з трьох модулів з робочою шириною захвату 15,75 м. Для агрегатування з механічною системою висіву потрібні трактори 290–360 к.с., а з пневматичною – 325–395 к.c. Комбінований посівний агрегат MAXIDPIU TRW 6000 виробництва французької компанії SULKY призначений для сівби при мінімальному і нульовому обробітках грунту , включає причіпну секцію для підготовки грунту та пневматичну сівалку.Секція для підготовки грунту складається з рами, різальних дисків і котка – пакера, а пневматична сівалка включає бункер 3400 л., висівну частину з сошниковою групою та гребеневою бороною, систему керування та контролю; маркери. Ширина захвату – 6 м., агрегатується з трактором 220– 240 к.с. Пневматична сівалка мінімального циклу SDEEDLINEP 6000 виробництва KUHN–HUARD ( Франція) для сівби зернових в мінімально та традиційно підготовлений грунт. Причіпні сівалки для прямої сівби родини 9ЕЕD MASTEP виробництва фірми SULKY (Франція) для сівби пшениці, гороху, ріпаку, ячменю, за технологією Nо –till. Сівалка складається з системи дозування (один дозатор на один рядок) насіння системи висівання і висівної секції – анкерного типу, ширина захвату 12,2–24,4 м, бункер для насіння та добрив 6700–10600 л., рядків 40–60 шт., агрегатується з трактором 240 к.с. Посівний комплекс на базі пневматичної сівалки Янтар 12 і грунтообробного агрегату Геліодор 12 DS спільного німецько-українського виробництва LEMKEN–CHERVONA ZIRKA призначені для сівби насіння з одночасним внесенням добрив за традиційної та

7

ресурсозберігаючих технологій обробітку грунту із значним вмістом мульчі на поверхні грунту. Складовими частинами його є насіннєвий бункер на 12200 л, ходова система бункера, завантажувальний шнек, дискова борона, ходова система дискових борін, сошникова група дводискових сошників, коток, система контролю і маркери. Відстань між варіодисками 12,5см і загальна кількість –96 шт., ширина захвату 12 м. Сошникова група на парелограмній підвісці. Відстань між насіннєвими і туковими сошниками становить відповідно 15 і 30 см, а їх кількість –80 і 40 шт. Комплекст агрегатування з тракторами 250–380 к.с. Сівалка «Клен» ( 4,5–Т, 6–Т) виробництва МСНПП «Клен» призначена для рядкової сівби зернових, зернобобових та дрібно насіннєвих культур у мінімально підготовлений грунт агрегатується з трактором 120 і 150 к.с. Машина висівна зерно тукова МВВ–4,5 «Меланія» напівпричіпного типу виробництва ВАТ «Галещина машзавод» призначена для рядкової і стрічкової сівби насіння зернових по необробленому і мінімально обробленому фонах з одночасним внесенням мінеральних добрив. Вона складається з бункера (1000 л для насіння і для добрив –700 л) на ходовій частині, висівної частини, котка і маркерів. Агрегатується з трактором класу 3, ширина захвату 4,5 м. Висівна частина з сошниковою групою (сошник – стрільчасті лапи ,їх 15 шт.). Норма висіву насіння 5–350 кг/га, а мінеральних добрив –60–400 кг/га.

АMAKO CRUP KOMPANIES випускає: Пневматична сівалка СТА–400 HD для сівби по нульовій, мінімальній і традиційній технологіях, ширина захвату 12,2 м , міжряддя 15,24 м, сошників 80, об’єм бункера 12320 л, може вносити стартові добрива при сівбі. Механічні стерньові зернові сівалки циклу Creat Plains для традиційного, нульового і мінімального обробітку Модель СРН -1510F ширина міжрядь 17.78 і 19.05 см ( сошників 26:24) об’єм бункера 1270 л, агрегатується з трактором 120 к.с. Модель СРН –2010 F, ширина міжрядь 17,78 і 19,05 см (сошників 34 і 32), об’єм бункера 17000 л, агрегатується з трактором 170 к.с., сошники дискові, можливе внесення добрив одночасно з сівбою. Модель РН–1500F з шириною захвату 4,57 м, міжряддя 19,05 м, сошників 24 , об’єм бункера 1270 л. агрегатується з трактором 130 к.с. Модель РН–2000F з шириною захвату 6,1, міжряддя 19,05 см, сошників 32, об’єм бункера 1700 л., агрегатується з трактором 170 к.с. Модель 3S–4010 HD з шириною захвату 12,2 м міжряддя 19,05 см, сошників 64, окремо розміщений стерньовий ніж і 2-ох дисковий підсилений сошник серії HD, об’єм баків 4561 л., агрегатується з трактором 280 к.с. Пневматичні зернові сівалки нульового циклу Creat Plains для сівби по мінімальній і нульовій технології з наполовину вмонтованої конструкції бункера в раму сівалки. Модель NТА 3010/АDC 1150 з шириною захвату 9,14 м., міжряддя 19,05 см, сошників 48, об’єм бункера 5280 л., агрегатується з трактором 245 к.с.

7

Модель NТА 3010/АВС 2220 з шириною захвату 9,14 м, міжряддя 19,05 см, сошників 48, об’єм бункера 7750 (2 резервуара по 3875 л), агрегатується з трактором 245 к.с. Модель NТА 3510 /АDC 1150 з шириною захвата 10,7 м, міжряддя 19,05 см, сошників 55, об’єм бункера 5280 л., агрегатується з трактором 275 к.с. Модель NТА 3510/АDC 2220 з шириною захвата 10,7 м, міжряддя 19,05 см, сошників 55, об’єм бункера 5280 л (2 резервуара по 3875 л), агрегатується з трактором 275 к.с. Група Amasone Механічна навісна сівалка 9D – ширина захвату 2,5 м, 3 м, 4 м, 6 м, 9 м і 12 м., використовується або одна чи то в комбінації з іншим активним ґрунтообробними агрегатами.Забезпечує точний і надійний висів установленої норми від 2 до 400 кг/га. Насадна сівалка AD3 комбінується з ротаційними культиваторами Amasone, ширина захвату 2,5 м, 3 м, і 4 м. Універсальна багатофункціональна комбінація для сівби після плужного обробітку і для сівби в мульчуючий грунту (після мульчуючого культиватора Cenius). Пневматична насадна сівалка AD–Special з шириною захвату 3 м, 3,5 м і 4 м та AD–Р Super з шириною захвату 3 м і 4 м.

Посівна комбінація Avant з фронтальним бункером для сівби по плужному обробітку грунту та сівбу в мульчований грунт з шириною захвату 3 м, 5 м і 6 м.

Високопродуктивна сівалка Cirrus Special з RoTeC і RoteC+ з шириною захвату 3 м,4 м і 6 м.

Високопродуктивна сівалка Cirrus Supрer з РасTeC з шириною захвату 4 м і 6 м. з грунтоущільнюючими сошниками для сівби на важких агроландшафтах, завдяки тому дисковидні сошники поєднані з котком з клиновидними шипами примусово, або Cirrus Activ з KG має ширину захвату 6 м, якою для підготовки посівних смуг використовується роторний культиватор. Причіпка пневматична, сівалка з долотовидними сошниками Cayena–6000 для сівби в стерню шириною захвата 6 м, а також Primara DMC з долотоподібними сошниками для прямої та мульчуючої сівби після полицевого і безполицевого обробітку з шириною захвату 3, 4,5, 6, 9, 12 м.

Сівалки «Джон Дір» Висіваючи секції Мax Emerqe XP дають можливість точного висіву

всіх нових моделей просапних сівалок. Вузькорядна сівалка моделі 1780 може висівати сою з шириною міжряддя 38 см за подвоєного числа рядків (11і 15) чи кукурудзу – 76 см і рядків 6 чи 8.

Сівалки серії DB модель Мax Emerqe XP з шириною захвату від 13,4 до 24,4 м для міжрядь шириною 50,8 см, 55,9 см і 76,2 см.

Навесні, які складаються вертикально, сівалки серії 1710 трисекційні, з шириною міжрядь 91,44 см,96,52 см, 101,6 см – 8 рядні, а для міжрядь 76,20 см – 12 рядні.

Сівалки серії DB і DB44 – це 24 рядкова з відстанню 56 см, DB54 32 56 см,

7

DB60 36 51 см, DB66 36 56 см, DB80 32 76 см. Широкозахватна пневматична сівалка модель 1895 Nо-till з

шириною захвату 9,1–13,1 м, міжряддя 25 см, модель 9,1 м, модель 11,0 м, модель 12,2 м і модель 13,1 м.

Сівалка пневматична модель 1830 і 1835 (культиворотного типу) ширина захвату 10,2–18,84; 18,40.

Lemken – фірма знаходиться в Альпене, північніше від Дюсеельдорора.

Виробляють агрегати по обробітку стерні для мульчування – дискова борона Геліодор Рубін з шириною захвату від 3 до 6 м.

Кристал – двухрядковий культиватор з крильчатими лапами кожна, шириною 47 см, напівсферичні диски і після яких є зуби, які забезпечують краще змішування грунту із стернею.

Карат - напівначіпний лапчатий культиватор за якими ряд зубчастих напівсферичних дисків і прикочуючи котки.

Смагарад – дисковий культиватор, обладнаний змінними крильчатими леміхами за якими розміщені напівсферичні диски та прикочуючий каток з шириною захвату 2,6 м, в комбінації із системою носієм Гігант з робочою шириною до 12 м.

Топаз – навісний, крильчаті лапи, ширина захвату 2,5-4 м. Сівалка – пневматична, навісна Солітер 8, типу 8/300, 8/400,

шириною захвату 3 і 4 м, ширина міжряд. 12,5/150 см, сошник дводисковий чи анкерний.

Солітер 9 – напівнавісна, ширина захвату типу 9/400 КА – 4 м, 9/450 КА–4,5 м, 9/500 КА–5 м, 9/600 КА–6 м; причіпні Солітер 10 – 4,5 і 6 м.

Причіпна Солітер 12 – 8,9,10 і 12 м. Причіпні Янтар 12 і Геліодор 12 DS, перша ширина захвату 6 м,

друга – 12 м. Причіпна Компакт–Солітер з ротаційною бороною Lemken. Зернова сівалка Sunflower 9530, причіпна, ширина захвату 9,14-

12,20 м, ширина міжрядь 19,1 см, бункер для насіння 60/40% для добрив, підходить для мінімального та нульового обробітку грунту, агрегатується з тракторами 225–250 к.с.

HORSCH Sprinter – анкерна сівалка прямої сівби готовить грунт, сівбу та внесення добрив за один прохід, ширина захвату 4ST–4 м і 6ST – 6 м., відповідна сошників 16 і 24 при відстані між ними 25 см, які розміщені в 3 рядки. Агрегатуються з тракторами 120 і 180 к.с.

HORSCH Pronto NT – 12 NT– широкозахватна дискова техніка (12 м) ємність 2-х секційних бункерів 12000 л (50:50), сошників 60, віддаль між сошниками 20 см, агрегатується з трактором 240 і 330 к.с., розрізаючи сошники рифльованої форми, сошник Turbo Disk.

Анкерна техніка для прямої сівби –15NT, 20NT.

7

Ширина захвату Sprinter 15 NT – 15 м, 24NT – 24 м, міжряддя 30 см, ємність бункера 12000 (50:50), 17000 (50:50), агрегатується трактор 295–400 к.с. 440–600 к.с.

Приватне Акціонерне Товариство «Агроматко–Україна» входить до групи контакт ACRIMATCO

Тип MAXIDRIU TRW – дискова сівалка для роботи по стерні за один прохід підготовка грунту та сівба, ширина захвату 4 чи 6 м, сошників відповідно 28 і 40 шт, ємність бункера 2600 і 3200 л., ширина міжрядь 14,3 і 15 см.

Причіпна сівалка для прямої сівби EASYDRILL 300, 400 для сівби польових культур за технології No-till, працює за принципом один дозатор – один рядок, ширина захвату 3 чи 4 м, відповідно: ємність бункера для насіння та добрив 1450 і 2000 м, кількість рядків – 18 : 24 шт., відстань між рядками 16 і 16 см, агрегатується з тракторами 150 і 200 к.с. Сошник од’єднано дисковий та анкерний, працює на полях з великою кількістю рослинних решток за високої прохідності диска та утворює якісне посівне ложе за рахунок роботи анкера.

Причіпка сівалки для прямого посіву польових культур по технології No-till з індивідуальною системою дозування насіння в кожний сошник. Робоча ширина SXC і TXB –12,2 м, SXC600 і TXC – 15,2 м, SXC600, TXB – 18,3 м, TXB –24,4 м. Агрегатується з трактором 200–400 к.с.

Дискові борони серії 1000 моделі 1234,1235,1444,1544 – для подрібнення рослинних решток в тому числі кукурудзи. Виготовляють різні моделі відповідно з шириною захвату 5,76–9,95 м, 6,3– 10,9 м, 5,9–6,2 і 6,8 м.

РМS industries SA Qiorqi – зернові сівалки D-10 для прямої сівби зернових і

зернобобових культур, сої, ріпаку, люцерни. SEEDER D-10 FOR NO–TILLACE та просапні сівалки для прямої сівби CIORCI PRESICA 8000 кукурудзи, соняшника, сої, сорго, ріпаку.

Бразильська компанія ІЕМЕАТО випускає зернову сівалку ТDNC 420 для технології Nо –till

Зернові сівалки нульового циклу СREAT PLAINC для сівби зернових культур по класичній, мінімальній і нульовій технологіях

Модель NTA 4010А – з шириною захвату 12,2 м, міжряддя 19 см, сошників 66, об’єм бункера 12320 л ( розміщений за сівалкою), агрегатується з трактором 325 к.с.

Модель 923030 шириною захвату 9,14 м, міжряддя 19,05 см, сошників 48, об’єм баків 8730 л агрегатується з трактором 260–280 к.с.

Модель 9230–40 з шириною захвату 12,2 м, сошників 64, об’єм баків 8730 л., агрегатується з трактором 280–315 к.с.

7

Зерно-пневматичні сівалки культиваторного типу MORRIS для посіва зернових культур по класичній, мінімальній і нульовій технологіях одночасно з культивацією.

CONCEPT 2000 з шириною захвату 7 ; 8,8 і 9,6; 11,6; 13,4; 15,2; 17,1 м та відповідно лап – 31,39, 43, 51, 59, 67, 75 , міжряддями – 30,5/25,4/22,9 см та агрегатуються з тракторами – 250, 270, 280, 330, 375, 400, 425 к.с.

Зернові бункери: Робоча ширина 7 і 8,8 9,71–13,4 15,2–17,1м

Модель Об’єм бункера,л

Бункер,1 л

Бункер, 2л

Бункер,3л. Агрегатування

7240 8730 3460 5270 – Перед сівалкою/після

8370XL 12721 2938 6184 6537 Перед сівалкою/після

8425 XL 15225 4559 4126 6537 Перед сівалкою/після

Maxim II з шириною захвату 8,84; 10,36; 11,89; 11,94; 16,77; 18,29 м,

кількість лап відповідно 36,42,48, 60,66, 72 , міжряддя 19,0/25,4/30,5 см, та агрегатуються з тракторами 260, 270, 280, 375, 400, 425 к.с. Зернові бункери агрегатування аналогічні CONCEPT 2000 .

Зернові пневматичні сівалки культиваторного типу MORRIS

Технологія Мінімальна Нульова

Назва моделі Сantaur Drill

Рама складається3-секційна складається 5-секційна

Ширина захвату,м

12,2–14,3 18–21,3

Міжряддя, см 25, 4 або 30,5 25,4 або 30,5

Об’єм бункера 8730 (5240+3490)

Агрегатується з трактором

350 к.с.

Бразильська компанія SEMEATO Сівалка TDNC 420 зернова для No-till.

7

Додатки: 1. Машини загального призначення, які використовуються при вирощуванні сільськогосподарських культур по інтенсивних технологіях

Технологічні операції

Машини (знаряддя) Марки машин ( знаряддя)

Лущення, оранка чи плоскорізний обробіток, роздріблення брил, снігоза-тримування, вирівнювання, розпушування, коткування, сівба, догляд та обробіток ґрунту при догляді за посівами чи насадженнями

Трактори

ЮМЗ–50 та 82, ХТЗ–5020, ЮМЗ–6АКЛ-1 і АКМ, ХТЗ–17222, ХТЗ–17021, ДТ–54Н, ХТЗ–200, ХТЗ–120 ХТЗ–121, ХТЗ–16031, Т–150К-08, Т–150-05.

Лущення стерні

Лущильники дискові ЛДГ–20, ЛДГ–15А, ЛДГ–10А, ЛДГ–5А,

Борона дискова БД–10, БДГ–3,0

Борони дискові важкі БДСТ–2,5; БДВ–8,5; БДВ– 8,2; БДВ– 7, БДВ–6,5; БДВ–4,2, БДВ–3, БДВ–1,8

Плуг – лущильник лемішний ППЛ–10-25, ППЛ–5-25

Подрібнення стерні

Подрібнювач решток S–150, S–100, S–5020, S–5026 фірми “Аrmеr mаhіnеlі”, Г-10

Оранка Плуги

ПТК-9-35, ПЛН–8-40, ПЛП-6-35, ПЛН–5-35, ПЛП–5-35, ПЛН–4-35,ПЛН–3-35, ППО–6-40, ППО–8-40, ПЛ–4-35, ППЛН–5-35, ПП.-8-35, ПИТК–10-35

Плоскорізне розпушування (за прояву вітрової ерозії)

Начіпні культиватори -плоскорізи

КПГ–2-150А, ПГ–3-100, КПГ–2-150, КПГ–2,2, КПШ–9, КПШ–5, КТС–10-1, КПЕ–3,8

Ущільнення ґрунту, роздріблення брил, вирівнювання поверхні

Пристосування: до 5-6 корпусних плугів до 8-9 корпусних плугів до 4-5 корпусних плугів

ПВР– 2,3 ПВР-3,5 ПКА–2

Оранка глибока

Плуг двоярусний ПЯ-3-35, ПНЯ–4-40

Плуг для глибокої оранки ПН-4-40, ПУМ–5-40, ПНУ–4-40, ППО–8-40, ПЛН–8-40

Плуг для середньої та мілкої оранки

ПЛН–5-35, ПЛН–4-35, ПЛН–3-35, ПЛ–4-35, ПЛП–5-35,

Вирівнювання борозен

Вирівнювач ґрунту після плугів для середньої та мілкої оранки

ВПН–5,6А

Снігозатримування

Снігоутворювачі валків: на зябі на посівах озимих і багаторічних трав

СВУ–2,6А СВШ–7, СВШ–10

7

Розпушування і

вирівнювання

грунту

Борона зубова важка БЗТ–1,0

Борона зубова середня БЗСС-1,0

Борона зубова посівна ЗБП–0,6А

Борона зубова широкоза-хватна

гідрофікована

ЗПГ–24

ЗПГ–15

Зчіпка зубових борін ЗП–15

Вирівнювання

ґрунту

Шлейф-борони ШБ–2,5А

Посівна борона ЗБП–0,6А

Вирівнювач передпосівний ВП–8, ВП–6, ВП–5

Борона передпосівна БП–3,8

Борони - вирівнювачі зубові

начіпні БВЗ–4, БВЗ–5, БВЗ–6

Вирівнювання та

розпушування

грунту

Агрегат(Європак) АГ–6, Б-622

Агрегат комбінований для

передпосівного обробітку

КАА-6

Агрегат передпосівний АП–6

Суцільна

культивація

Культиватори із

стрільчастими лапами

КПСН-4; КПСП–4-0,4; КПСП(Н)-4Р,

КПЗ–9,7; КШУ–6, КШУ–12, КГ–4,

КПШ–8, ККП–6.0; КПЗ–3,6; КРК–9

Агрегат передпосівного

обробітку грунту

культиватор-чизель

Fa (HOPSH), МПГ–0,1;

АПГ–6, АБП–6

Коткування грунту

Коток кільчасто-шпоровий 3 ККШ–6А

Коток кільчасто-зубчатий 2ККН–2,8; 3ККН–2,8

Коток гладенький

водоналивний

3 КВГ–1,4

Коток універсальний КУП –11, КПП – 6

Коток трьохсекційний КТП–7,8

Комплектування

агрегатів

Зчіпка універсальна С-11У, С-18 У

Зчіпка гідрофікована СП–11А, СП–16А

Зчіпка борональна

гідрофікована

СГ–21 А

Сівба Сівалка

СУПЗ–12, СУЗ–12-01, СЗШЦ–10,8;

СЗ – 5,4; СЗД–8, СЗ–3,6А, СЗ–4,5;

СЗ–6, СЗЦП–12, СЗ–2,1; СС–2,0,

СГС–6, Скарmеt сімейства ВSС, SОМ

“Роmоrsаhіm” “NV”– пневмат,

СЗП–3,6, СЗП–8, СЗП–12, СЗП–16,

СЗПП–4, «Солітер», СУПН–8,

СПЧ-6ФС, СУПН–12, СКПП–12,

СКПП–8, СКН–6, СТВ–12, ССТ–12Б,

УПС–12,СТВ–12,ССТП–18Б,ССТ-

18В, ССТ–24, СОН-4,2, СУПО-6,

СЛС-12 сівалка „Клен”, СМО-2,8;

ГС–1,4; сівалка „МІНІРА”

Внесення

гербіцидів

Підживлювач-обприскувач ПОМ–630, ОПШ–15, ОМ–630-2

Обприскувач

ОПШ–15, ОН-400-3, ОВТ-1В,

ОПШ–2000, ОП-2000-5-05,

ОПШ–1500

7

2. Технологічний комплекс машин для вирощування і збирання зернових культур за інтенсивної технології

Лущення, оранка чи плоскорізний обробіток, роздріблення брил, сніго-затримування, вирівнюван-ня, розпушування, котку-вання, сівба, догляд та обробіток ґрунту при догляді за посівами чи насадженнями

Трактори

ЮМЗ–50 та 82, ХТЗ–5020, ЮМЗ–6АКЛ-1 і АКМ, ХТЗ–17222, ХТЗ–17021, ДТ–54Н, ХТЗ–200, ХТЗ–120 ХТЗ–121, ХТЗ–16031, Т–150К-08, Т–150-05.

Лущення стерні

Лущильники дискові ЛДГ–20, ЛДГ–15А, ЛДГ–10А, ЛДГ–5А,

Борона дискова БД–10, БДГ–3,0

Борони дискові важкі БДВ–8,5; БДВ–8,2; БДВ–7; БДВ–6,5; БДВ–4,2; БДВ–3; БДВ–1,8

Плуг-лущильник лемішний ППЛ–10-25, ППЛ–5-25

Оранка

Плуги загального призначення ПЛН–4–-35, ПЛН–5-35, Пристосування для ущільнення, вирівнювання і поздрібнення брил а за відсутності брил – борони зубовидні важкі БЗТС–1,0 замість зазначених пристосувань

ПЛП–5-35+ПКА–2, ПЛП-6-35+ПВР–2,3; ПЛН–8-40+ПВР-3,5; ПТК–9-35+ПВР-3,5

Плуги ярусні ПЯ-3-35, ПНЯ–4-40

Плоскорізний обробіток

Начіпні культиватори-плоскорізи: а)для глибокого і середнього розпушування б)для середнього розпушування

КПГ–250 А, КПГ–2-150, КПГ–2,2 КПШ –5, ОПТ–3-5, КПЕ–3,8

Снігозатримування Снігоутворювачі валків: на зябі СВУ-2,6А на посівах озимих і багаторічних трав

СВШ–7

Поверхневий обробіток ґрунту за прояву вітрової

ерозії

Лущильники дискові ЛДГ–20, ЛДГ–15, ЛДГ–10, ЛДГ–5

Борона голчаста БІГ–3 Борона-мотика голчаста беззчіпочна

БМШ–15; БМШ–20

Мілкий обробіток за прояву вітрової

ерозії

Культиватори-плоскорізи КПШ–5, КПШ–9 Протиерозійний культиватор КПЕ–3,8 Борона голчаста БІГ–3

Мілкий обробіток без прояву

вітрової ерозії

Лущильники дискові і борони ЛДГ–20, ЛДГ–15, ЛДГ–10, ЛДГ–5, БД-10, БДТ–10, БДТ–7, БДТ–3

Лемішні лущильники ППЛ–10-25, ППЛ–5-25 Комбіновані агрегати АПК–2,5; АКП–5

Коткування

Коток причіпний паровий КПП–3, КПП–6 Коток кільчасто-шпоровий 3ККШ–6А Коток кільчасто-зубчатий 2 ККН–2,8; 3 ККН–2,8 Коток універсальний КУП–11;КП–10Б Коток трьохсекційний КТП–7,8

7

Боронування

Борона зубова важка БЗТС–1,0

Борона зубова середня БЗСС-1,0

Борона зубова посівна ЗБП–0,6А

Борони-вирівнювачі зубові

навісні

БВЗ–4, БВЗ–5, БВЗ–6

Культивація

Культиватор причіпний із

стрільчастими лапами

КПС–4, ККП–6,0; КШУ–6,

КШУ–12, КПС-8

навісний КПС–4-02, КПШ–8, КГ–8

Комплектування

агрегатів

Зчіпка універсальна С–11У, С–18У

Зчіпка гідрофікована СП-11А, СП–16А

Зчіпка борональна гідрофікована СГ–21А

Передпосівний

обробіток грунту

Культиватори із стрільчастими

лапами

КПС–4, КПС–4,02;

КШУ–6, КШУ–12

Комбіновані агрегати

РВК–3,6,;РВК–5,4, АГК–5,4,

”Європак”Б-622, “Коmраtоmоl”

“Смагарад–9” МПГ–0,1; АП–6,

АПК–6, АПК–5, КААП–6,

АПБ–6

Сівба

Сівалка універсальна СУПЗ–12, СУЗ–12-01, СКК-12

Сівалка зерно-тукова СЗШЦ–10,8, СЗ-10,8

Сівалка зернова з дисковим СЗ – 5,4; СЗД–8

Сівалка зерно-тукова СЗ–3,6А , СЗТ–3,6А

Сівалка зерно-пневматична СЗ–4,5; СЗ–6, СЗЦП–12

Сівалка стерньова СЗ–2,1; СС–2,0; СГС–6, СГС–2,1

Сівалки іноземного виробництва Скарmеt сімейства ВSС, SОМ

“Роmоrsаhіm” “NV”– пневмат

Сівба

Сівалка зерно-тукова пресована СЗП–3,6, СЗП–8, СЗП–12,

СЗП–16

Сівалка зернова прямого посіву СЗПП–4

Агрегат з сівалками «Солітер»

Сівба з підсівом

багаторічних трав Сівалка зерно-травяна СЗТ–3,6А

Обробка посівів

гербіцидами

Обприскувач причіпний

штанговий

ОПШ–15, ОПШ–15-01,

ОПШ–2000, ОПШ–2000-5-05

Підживлювач - обприскувач ПОМ–630, ОМП–120

Підживлення

азотними

добривами

Сівалка зерно-тукова СЗ–3,6

Машини для внесення

мінеральних добрив

УРУМ–4, РУМ–5-03

Скошування у

валки: зернових

Жатки навісні причіпні ЖВН–6-01, ЖССК–4,

ЖВС–6

зернобобових Жатка навісна ЖСБ–4,2; ЖРБ–4,2

Підбір і обмолот

валків чи пряме

комбайнування

Комбайни самоходи СК-5А”Нива”, СК–6”Колос”,

ДОН-1500, “Лан”, “Єнісей”,

“Djohn Deere”

Збирання і

скиртування

соломи

Волокуша тросово-рамочна

універсальна

ПТУ–10

Валокуша – штовхач ВНК–11

Навантажувач-копицевіз

універсальний

ПКУ-08

Навантажувач фронтальний

універсальний

ПФ–0,5

7

3. Технологічний комплекс машин для вирощування кукурудзи і соняшника

Лущення стерні

Лущильники дискові ЛДГ–20, ЛДГ–15, ЛДГ–10, ЛДГ–5,

Борона дискова БД–10, БДГ–3,0

Борони дискові важкі БДВ–8,5; БДВ– 8,2; БДВ– 7, БДВ–6,5; БДВ–4,2; БДВ–3, БДВ–1,8

Лемішні лущильники ППЛ-10-25, ППЛ–5-25 Плуги-лущильники навісні

Оранка на зяб

Плуги загального призначення

ПН-4-35, ПЛН–4-35,ПЛН–5-35, ПЛП–5-35,ПЛП–6-35, ПТК–9–35, ПЛН–8-40

Плуги ярусні ПЯ-4-35, ПНЯ–3-30, ПНЯ–6-42, ППЯ–4-40, ПНЯ–4-42

Плоскорізний обробіток

Начіпні культиватори-плоскорізи: а)для глибокого і середнього розпушування б)для середнього розпушування

КПГ–250 А, КПГ–2-150, КПГ–2,2 КПШ –5, ОПТ–3-5, КПЕ–3,8

Снігозатримування Снігоутворювач валків: СВУ–2,6А

Вирівнювання і розпушування грунту

Борона зубова важка БЗТС–1,0 Борона зубова середня БЗСС-1,0 Борона зубова посівна ЗБП–0,6А Борона зубова

широкозахватна гідрофікована

ЗПГ–15, ЗПГ–24

Вирівнювач грунту

Вирівнювач-передпосівний ВП–8 Вирівнювач ґрунту ВПН–5,6А Шлейф-борони ШБ–2,5А Борони – вирівнювачі зубові начіпні

БВЗ–4, БВЗ–5, БВЗ–6

Внесення гербіцидів Підживлювач-обприскувач ПОМ–630 Обприскувач причіпний ОПШ–15, ОПШ-2000

Заробка гербіцидів

Лущильники дискові ЛДТ–20, ЛДТ–15, ЛДТ–10,

Борони дискові важкі БДВ–8,5; БДВ– 8,2; БДВ– 7, БДВ–6,5; БДВ–4,2; БДВ–3, БДВ–1,8

Передпосівний обробіток

Культиватор із стрільчастими лапами

КПСН–4, КПСП–4-01, КШУ–6, КШУ–12, КПЗ-9,7; КРК–9, КСП–8, ККП–6,0; КПШ–8, КПС–10-1, КРН–5,6

Комбіновані агрегати РВК–3,6; РВК–5,4; АП–6, ККА–6

Сівба Сівалки навісні

СУПН–8, СПЧ-6ФС, СУПН–12, СКПП–12

Сівалки причіпні СКПП–8, СКН–6, СТВ–12 Рама-зчіпка РС-18+18 висіваючих апаратів

Коткування посівів Коток універсальний КУП–11;КП–10Б Коток кільчасто-зубчатий 3 ККН–8,4

Комплектування агрегатів

Зчіпка універсальна С–11У, С–18У гідрофікована С-11-А, СП–16А борональна С-21, С–21А Рама-зчіпка РС-18

7

До- і - після сходове

боронування

Зчіпка + борони середні

Міжрядні

розпушування

Культиватори-

рослинопідживлювачі

КРН–5,6А, УКР–5,6;

КОН–4,2А, КРН–8,4;

КТН–5,6; КРНВ–5,6

Культиватор фрезерний КФ-5,6; КФ-5,4; КФ-4,2

Рама-зчіпка РС-18+ ….культиваторних лап

4. Технологічний комплекс машин для вирощування буряків цукрових

Лущення стерні

Лущильники дискові ЛДГ–20, ЛДГ–15, ЛДГ–10, ЛДГ–5

Дискова борона БД–10, БДГ–3,0

Лущильники лемішні ППЛ-10-25, ППЛ-5-25

Культиватор М-312, Маssеu Fеrgуsоn

Оранка на зяб глибока

Плуги двохярусні ПЯ-3-35, ПНЯ– 4-35, ПНЯ–4-40, ПНЯ–4-42, ПНЯ–6-42, ПНЯ–3-30,

Плуги загального призначення начіпні напівначіпні

ПН–4-40, ПЛН–8-40,ППО-6-40, ПНЯ–4-40, ПНЯ–6-42 ПЛ–5-35, ПЛП–6,35+ПВР-2,3

Плуги загального призначе-ння начіпні

ПЛП–6-35,ПТК–9–35+ПВР-3,5; ПЛН–8-40+ПВР-3,5; ПЛН–5-35+ПВР-2,3

Плуг начіпний ПЛН–5-35

Вирівнювання борозен Вирівнювач грунту ВПН–5,6А, ВП–8

Снігозатримування Снігоутворювач валків СВУ–2,6А

Ранньовесняне розпушування грунту

Борона зубова важка БЗТС–1,0

Борона зубова середня БЗСС-1,0

Борона зубова посівна райборінка

ЗБП–0,6А ЗОР-0,7

Вирівнювання грунту

Шлейф-борона ШБ–2,5А, ВП–8

Посівна борона чи райборінка

ЗБП–-0,6А ЗОР-0,7

Комплектування агрегатів

Зчіпка універсальна С–11У, С–18У

гідрофікована СП-11-А, СП–16А

Борональна гідрофікована СГ–21А

Внесення гербіцидів Підживлювач - обприскувач ПОМ–630, ОПШ–15

Передпосівний обробіток грунту

Культиватор буряковий УСМК–5,4Б

Шлейф-балка зубова, посівна борона

ЗБП–0,6А

Прутковий ротор

Борона Радченко ВНІЦР

Сівба Сівалка бурякова

ССТ–12Б, УПС–12, СТВ–12, ССТП–18Б, ССТ-18В, ССТ–24

Коткування посівів

Коток: кільчасто-шпоровий ЗККШ–6А

кільчасто-зубчастий 2 ККН–2,8; 3ККН–2,8

гладенький водоналивний СКГ–2

універсальний КУП–11

Коток кільчасто-зубчастий HEPKHLES (РАМ)

Кільчасті котки MF-309

Котки пруткові

7

Суцільний обробіток ґрунту до появи сходів

Борона зубова середня +борона зубова посівна

БЗСС-1,0+ЗБП–0,6А

Райборінка ЗОР–0,7

Культиватор буряковий + ротаційні батареї

УСМК–5,4Б+РБ-5,4

Культиватор буряковий+ ротаційні батареї+пруткові ротори

УСМК–5,4Б+РБ-5,4

Суцільне розпушування ґрунту після появи сходів

Борона зубова середня зубова посівна

БЗСС-1,0 ЗБП–0,6А

Райборінка ЗОР–0,7

Комплектування агрегатів

Зчіпки С-11У, СП-11, С-16, С-18У, СГ-21А

Внесення гербіцидів

Підживлювач-обприскувач ПОМ-630-1

Обприскувач причіпний штанговий

ОПШ–15

Формування густоти насаджень, міжрядні обробітки

Проріджувач механічний УСМП–5,4А

Автоматичний проріджувач ПСА-2,7 А

Культиватор буряковий УСМК–5,4 Б, КРШ–8,1 УКР–5,6

Культиватор фрезерний КФ-5,4

Збирання буряків

Гичкозбиральна машина БМ-6А

Самохідна гичкозбиральна машина

МБС–6

Коренезбиральна машина КС-6Б, РКС–6, МКС-6

5. Технологічний комплекс машин для вирощування і збирання картоплі

Лущення стерні

Лущильники дискові ЛДГ–20, ЛДГ–15, ЛДГ–10, ЛДГ–5

Борона дискова БД–10

Лущильники лемішні ППЛ–10-25, ППЛ-5-25

Оранка на зяб

Плуги двохярусні ПЯ-3-35, ПНЯ–4-40

Плуги загального призначення

ПН-4-40, ППО–6-40

Плуги загального призначення напівначіпні

ПЛ-5-35, ПЛП–6-35+ПВР–2,3

Плуги загального призначення начіпні

ПТК-9-35+ПВР–3,5, ПЛН-5-35 +ПВР–2.3, ПЛН–8-40 + ПВР-3.5

Плуг начіпний ПЛН-5-35, ПЛН-4-35

Вирівнювання борозен Вирівнювач грунту ВПН–5,6А, ВПН-8

Снігозатримування Снігоутворювач валків СВУ –2,6А

Вирівнювання і розпушування грунту

Борона зубова важка БЗТС–1,0

Борона зубова середня БЗСС-1,0

Борона зубова посівна ЗБП–0,6

Шлейф-борона ШБ – 2,5 А

Комплектування агрегатів

Зчіпка універсальна С-11У, С-18У

Зчіпка борональна гідрофікована

СП–16А, СГ–21А

Внесення гербіцидів Підживлювач-обприскувач ПОМ – 630

Обприскувач причіпний ОПШ-15, ОПШ–2000

Передпосівна Культиватор фрезерний КВФ-4

7

культивація Культиватор причіпний КПС–4

Культиватор начіпний КПС-4-02

Культиватор начіпний широкозахватний

КШУ–6, КШУ–12

Садіння картоплі

Картоплесаджалка СН–4Б-1, КСМ–4, КСМ-6

Борона зубова середня БЗСС-1,0

Борона сітчаста БСО–4А

Міжрядне розпушування

Культиватори КОН–2,8А; КРН–2,8А; КОР–4,2; КРН–4,2; КРН-4,2Г, КРН–5,6; КОН–2,8ПМ

Збирання картоплі

Картоплекопачі КСТ–1,4; КТН–2,8

Картопляний комбайн на легких і середніх грунтах

ККУ-2А

6. Машини для вирощування овочевих культур

Лущення стерні

Лущильники дискові ЛДГ–20, ЛДГ–15, ЛДГ–10, ЛДГ–5

Борона дискова БД–10

Борона важка дискова БДВ–8,5; БДВ– 8,2, БДВ– 7, БДВ–6,5; БДВ–4,2; БДВ–3, БДВ–1,8

Лущильники лемішні ППЛ–10-25, ППЛ–5-25

Оранка

Плуги загального призначення

ПЛ-4-35, ПЛП-4-35, ПЛН–4-35, ПЛН–5-35, ПЛП–6-35, ПЛН–8-40

Плуги ярусні ПЯ-4-35, ПЯ-3-30, ПНЯ–6-42, ППЯ–4-40, ПНЯ–4-42

Плуги оборотні ПОН-3-35, ППО-6-40, ППО-8-40

Плуг чизельний начіпний ПЧ-2,5; ПЧ-4,5

Плоскорізне розпушування

Плоскорізи-глибоко-розпушувачі

ПГ-3-100, КПГ-250А, ПГ–3-5, КПГ-2,2; ГУН-4

Культиватори-плоскорізи КПШ-5, КПШ-9, КПШ-11

Снігозатримування

на зябі СВУ-2,6

На підзимних посівах озимих і багаторічних травах

СВШ-7

Вирівнювання і розпушування грунту

Борона зубова важка БЗТС–1,0

Борона зубова середня БЗСС-1,0

Борона зубова посівна ЗБП–0,7

Борона зубова широкозах-ватна гідрофікована

ЗПГ-24, ЗПГ-15

Вирівнювання поверхні грунту

Вирівнювач передпосівний ВП–8

Вирівнювач ґрунту ВПН–5,6А

Шлейф-борона ШБ-2,5

Борони-вирівнювачі зубові начіпні

БВС-4, БВС-5, БВС-6

Борони голчасті БІГ–3, БМШ–15, БМШ–20

Внесення гербіцидів Підживлювач-обприскувач ПОМ–630

Обприскувач причіпний ОПШ-15

Фрезерування Фреза ФБН–2, ФПШ-200

Комплектування агрегатів

Зчіпка універсальна С-11У, СП–18У

Зчіпка гідрофікована С–11А, СП-16А

Зчіпка борональна С–21А

7

Культивація

Культиватор чизель FG (HOPSCH)

Культиватор HOPSCH типу FG

Культиватори начіпний причіпний

КПСН-4,0 КППС-4,0

Культиватори широкозахватні

КШУ-6, КПШ-8, КШУ-12, HOPSCH типу FG

Комбіновані агрегати РВК-3,6; РВК-5, РВК-4 Европак Б 622

Агрегати передпосівного обробітку

АП-6, АПБ-6, ААК-5, КААГ-6

Сівба Сівалки СОН-4,2, СУПО-6, СЛС-12 сівалка „Клен”, СМО-2,8, ГС–1,4, сівалка „МІНІРА”

Садіння

Розсадо-садильна машина СКН-6

Пристрій для нарізання борозен

ПНБ-6

Коткування

Коток кільчасто-шпоровий ЗККШ-6А

зубчастий 2 КНК–2,8, 3ККН–2,8

гладенький водоналивний СКГ–2

Міжрядні розпушування

Культиватори: фрезерний для роботи на грядах

КФ-2,7, КФ-5,4А, КФС-3,6 КРН-1,4 КРН–2,8МО, КРН-2,8А, КОР – 4,2; КРН-4,2; КОР-5,4, КРН-5,6, КОН-2,8ПМ

Внесення гербіцидів Підживлювач-обприскувач

ПОМ–630, ОМ-630-2

Обприскувач причіпний ОПШ-15, ОН-400-3

7. Машини, які доцільно використовувати в умовах прояву:

А) водної ерозії а) на простих схилах

Оранка із западинами або Оранка з

валкуванням Відкидання скиби вгору по схилу

Плуги загального призначення з вирізними полицями чи ступінчаста оранка

Плуги загального призна-чення, облаштовані подовже-ною полицею (корпус КВ-1)

ПОН-3-45, ППО-6-40, ППО-8-40

Оборотні плуги ПОН-3-45, ППО-6-40, ППО-8-40

Культиватор паровий без борін, обладнаний 6-8 підгортальними лапами

КП-4,0; КП-6,0, КШУ–12

б) на складних схилах

Оранка з переривчастим борознуванням

Начіпний плуг (схил до 40) з пристосуванням (схил 5-

100)

ПЛН–4-35+ПРНТ-70000 ПН-4-35+ПРНТ-80000

Оранка з лункуванням зябу

Начіпний плуг з лункоутво-рювачем (схил до 60)

ПН-4-35+ПРНТ–90000

Лункування по зябу Лункоутворювач дисковий ЛОД-10

Перехресне валкування Культиватор з 4-8 підгортальними лапами

КП-4,0; КП-6,0

Щілинування посівів озимих і багаторічних трав

Щілинувачі: ЩН-2-140, ЩП-000, ЩП-3-70, ПЩН-2,5

Весняне розпушування При наявнсті валочків С-11+БЗТС-1,0+БЗСС-1,0

7

(зчіпка+борони)

При наявності лунок і

переривчастого борознування

С-16+БЗТС-1,0+БЗСС-1,0

ШБ-2,5А

С-11+ШБ - 2,5А+БЗСС-1,0

Переривчасте

боронування міжрядь

просапних

пристосування до культиватора

(культиватор+пристосування)

КРН-4,2; КРН-5,6,

КСМК-5,4+ППГ–0,6

Б) вітрової ерозії

Плоскорізне

розпушування

Плоскорізи-глибокороз-

пушувачі

ПГ-3-100, КПГ–250А, ПГ-3-5,

КПГ-2,2; ГУН-4

Широкозахватні

культиватори -плоскорізи

КПШ-11, КПШ-9, КПШ-5,

Плуг: чизельний начіпний

звичайний, обладнаний під-

різальними лапами

ПЧ-2,5; ПЧ-4,5

ЛП-0,35-стійка СібІМЕ

Культивація

Штанговий культиватор КШЛ-10

Культиватор-чизель HOPSCH типу FG

Культиватори протиерозійні КПЕ-3,8А; КТС-10-1; КТС-10-2,

Поверхневе

розпушування грунту Голчасті борони-мотики

БМШ-15; БМШ-20

Сівба Сівалки-культиватори

стерньові

СЗС-2,1; ССЗ-2,0; ССТ-2,0;

СЗС-6, СЗС-12, СЗС-8, СЗС-14,

СЗП-3,6А, СЗП-8, СЗП-12, СЗП-

14

7

5. ЗАПИТАННЯ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ЗА ТЕМАМИ

5.1. Наукові основи землеробства

1. Землеробство як галузь сільськогосподарського виробництва і його відміна від промисловості.

2. Види землеробства. 3. Перспективи біологічного і точного землеробства. 4. Чим обумовлено надання пріоритету розвитку землеробства? 5. Чинники інтенсифікації сільського господарства в Україні. 6. Вклад вітчизняних вчених в розвиток наукових основ землеробства. 7. Вклад зарубіжних вчених в розвиток наукових основ землеробства. 8. Найважливіші напрямки науково-технічного прогресу інтенсифікації в

галузі агропромислового комплексу в Україні. 9. Фактори життя рослин – матеріальна основа екологічного

екологічному землеробства. 10. Умови середовища та їх групи в землеробстві. 11. Закони землеробства – теоретична і практична основа його

розвитку. 12. Закон прогресивного росту ефективної родючості (автотрофності

зелених рослин) – його суть та практичне використання. 13. Закон незамінності і рівнозначності факторів життя рослин – його

суть та практичне використання,як наукова основа обгрунтування зонального підходу в землеробстві.

14. Закон обмежуючого фактора – його суть та практичне використання.

15. Закон мінімуму, оптимуму, максимуму – його суть та практичне використання, наукова основа нормативного екологічного землеробства.

16. Закон сукупної дії факторів – його суть та практичне використання як наукова основа системного підходу в землеробстві.

17. Закон повернення використаних з ґрунту факторів рослинами – його суть та практичне використання.

18. Закон плодозміни – його суть та практичне використання. 19. Закон своєчасності та якісності виконання агротехнічних заходів –

його суть та практичне використання. 20. „Закон” спадної родючості ґрунту – його суть та умови прояви. 21. Сучасні поняття родючості й окультуреності ґрунту (рівні родючості

й окультуреності). 22. Вчення про родючість ґрунту – наукова основа землеробства (види

родючості). 23. Поняття про трансформаційну здатність ґрунту в інтенсивному

землеробстві. 24. Яким вимогам повинен відповідати грунт за набуття функції

трансформаційної здатності ? 25. Шляхи відтворення родючості ґрунту в землеробстві. Переваги і

7

недоліки кожного з них. 26. Групи заходів окультурення ґрунту (біологічні, агрофізичні,

агрохімічні, меліоративні). 27. Біологічні показники родючості ґрунту та заходи їх поліпшення. 28. Агротехнічна роль гумусу як стражу родючості ґрунту, розклад і

джерела надходження органічної речовини в ґрунт. 29. Агрофізичні показники родючості та заходи їх поліпшення. 30. Агрономічне значення мікро- і макроагрегатів і водостійкості

структури. 31. Групи чинників, що викликають руйнування структури грунту. 32. Коефіцієнт структурності та його значення. 33. Шляхи збереження та поліпшення структури ґрунту до оптимальних

показників. 34. Щільність грунту – рівноважна, оптимальна, критична. 35. Будова орного шару, оптимальні параметри. 36. Методи визначення та заходи регулювання і поліпшення будови

орного шару ґрунту в землеробстві. 37. Агрохімічні показники родючості ґрунту та заходи їх поліпшення. 38. Метод підвищення родючості піщаних ґрунтів на основі кальматації. 39. Розширене відтворення родючості ґрунту – основна стратегія

безперервного зростання виробництва продукції в землеробстві. 40. Поняття про інформаційні та моделі керування родючості ґрунту, їх

значення. 41. Умови, які знижують родючість ґрунту та шляхи їх усунення. 42. Водний режим ґрунту. Роль ґрунтової води для мікроорганізмів,

ґрунту та якості обробітку його. 43. Районування території України по вологозабезпеченості. 44. Типи водного режиму в умовах природного зволоження ґрунту. 45. Стан, категорії та форми води в ґрунті. 46. Використання ґрунтової вологи рослинами та доступність її для

них. 47. Механізми руху води в ґрунті. 48. Градієнти, що викликають рух води в ґрунті. 49. Водно-фізичні властивості (водопроникність, вологоємність,

водопідіймальна і випаровувана здатність) ґрунту. 50. Закономірності випаровування ґрунтової води. 51. Шляхи зменшення непродуктивних витрат вологи з ґрунту. 52. Залежність водного режиму від фізичних властивостей ґрунту та

агрометеорологічних умов. 53. Шляхи та заходи регулювання водного режиму ґрунту. 54. Агромеліоративні заходи регулювання водного режиму ґрунту. 55. Агротехнічні заходи регулювання водного режиму ґрунту. 56. Агрохімічні заходи регулювання водного режиму ґрунту. 57. Засуха ґрунтова і повітряна. 58. Групи заходів боротьби із засухою. 59. Заходи накопичення вологи в ґрунті та краще використання її

7

рослинами. 60. Способи штучного зрошення при вирощуванні плодових, овочевих

та інших культур. 61. Заходи боротьби з перезволоженням ґрунту. 62. Значення ґрунтового повітря для рослин, мікроорганізмів і ґрунту. 63. Форми і склад ґрунтового повітря. 64. Умови повітро – і газообміну. 65. Поняття про поріг аерації, повітромісткість. 66. Заходи регулювання повітряного режиму ґрунту. 67. Світловий режим рослин. 68. Вимоги до світла окремих овочевих, баштанних, плодових та

ягідних культур та заходи регулювання світлового режиму при їх вирощуванні.

69. Тепловий режим ґрунту. 70. Роль тепла в житті ґрунту і рослин. 71. Теплові властивості ґрунту. 72. Заходи регулювання теплового режиму. 73. Поживний режим ґрунту. 74. Джерела поповнення поживних речовин в ґрунті. 75. Перетворення елементів живлення з недоступних у засвоюванні

форми для рослин на основі агротехнічних заходів у землеробстві. 76. Заходи зменшення втрат поживних речовин у землеробстві з

метою зниження забрудненості грунту і грунтових вод. 5.2. Бур’яни та заходи боротьби з ними

1. Поняття про бур’яни і засмічувачі. Групи бур’янів залежно від їх

оселення. 2. Шкода від бур’янів. 3. Пороги шкідливості від бур’янів. 4. Гербакритичні періоди бур’янів для культурних рослин. 5. Походження бур’янів та їхня взаємодія з культурними рослинами. 6. Біологічні особливості бур’янів, які утруднюють боротьбу з ними. 7. Бур’яни як індикатори оточуючого середовища. 8. Агробіологічна класифікація бур’янів (типи, підтипи, біологічні групи). 9. Ефемери. Представники. Специфічні заходи боротьби з ними. 10. Ярі ранні бур’яни. Найбільш поширені представники. Специфічні

заходи боротьби з ними. 11. Ярі пізні бур’яни. Найбільш поширені представники. Специфічні

заходи боротьби з ними. 12. Зимуючі бур’яни. Найбільш поширені представники. Специфічні

заходи боротьби з ними. 13. Озимі бур’яни. Найбільш поширені представники. Специфічні

заходи боротьби з ними. 14. Двохрічні бур’яни. Найбільш поширені представники. Специфічні

7

заходи боротьби з ними. 15. Стрижнекореневі бур’яни. Найбільш поширені представники.

Специфічні заходи боротьби з ними. 16. Китицекореневі бур’яни. Найбільш поширені представники.

Специфічні заходи боротьби з ними. 17. Дернові (мичкуватокореневі) бур’яни. Найбільш поширені

представники. Специфічні заходи боротьби з ними. 18. Коренепаросткові бур’яни. Найбільш поширені представники.

Специфічні заходи боротьби з ними. 19. Кореневищні бур’яни та заходи боротьби з ними (пирій, гострець,

хвощ, свинорій). 20. Повзучі бур’яни. Найбільш поширені представники. Специфічні

заходи боротьби з ними. 21. Бульбові бур’яни. Найбільш поширені представники. Специфічні

заходи боротьби з ними. 22. Цибулинні бур’яни. Найбільш поширені представники. Специфічні

заходи боротьби з ними. 23. Дерева та кущі як бур’яни сільськогосподарських угідь. Специфічні

заходи боротьби з ними. 24. Напівпаразитні бур’яни. Найбільш поширені представники.

Специфічні заходи боротьби з ними. 25. Паразитні бур’яни. Найбільш поширені представники. Специфічні

заходи боротьби з ними. 26. Класифікація заходів боротьби з бур’янами залежно від виду

об’єкта і виду засобів (за О.М.Туліковим). 27. Джерела забур’яненості сільськогосподарських угідь. 28. Організаційні заходи боротьби з бур’янами. 29. Бур’яни внутрішнього карантину. Найбільш поширені представники.

Специфічні заходи боротьби з ними. 30. Методи обліку забур’яненості посівів і насаджень. Картування

забур’яненості сільськогосподарських угідь. 31. Методи обліку засміченості ґрунту насінням і органами

вегетативного розмноження бур’янів. Картування засміченості сільськогосподарських угідь.

32. Попереджувальні заходи боротьби з бур’янами спрямовані проти занесення і поширення їх на сільськогосподарських угіддях.

33. Попереджувальні заходи, які створюють більш сприятливі умови для росту і розвитку культурних рослин по відношенню до бур’янів.

34. Механічні заходи боротьби з бур’янами на основі різних способів – провокації, виснаження, удушення, висушування, вичісування, виморожування.

35. Знищення бур’янів в системі зяблевого обробітку ґрунту. 36. Знищення бур’янів в системі до- і післяпосівного (садіння) обробітку

ґрунту. 37. Фізичні заходи боротьби з бур’янами.

7

38. Біологічні заходи боротьби з бур’янами, їх перспективи. 39. Хімічні заходи боротьби з бур’янами. Перевага та недоліки цього

методу. 40. Класифікація гербіцидів. 41. Механізм і причини вибіркової дії гербіцидів. 42. Техніка застосування гербіцидів – способи і строки внесення. 43. Умови ефективного застосування гербіцидів. 44. Заходи безпеки при роботі з гербіцидами та охорона

навколишнього середовища. 45. Комплексні заходи боротьби з бур’янами. 46. Специфічність видового складу й особливості боротьби з бур’янами

в умовах зрошення і на осушених землях. 5.3. Сіво- та садозміни 1. Поняття про монокультуру і сівозміну, беззмінні та повторні посіви, структуру посівних площ і ротацію сівозміни. 2. Наслідки досліджень з беззмінними посівами порівняно з сівозміною в Україні та зарубіжних країнах. 3. Відношення окремих культур до беззмінного чи повторного вирощування. 4. Теорії на яких базувалось в минулому вчення про сівозміни. 5. Сучасна класифікація причин необхідності чергування культур. 6. Біологічні основи (причини) необхідності чергування культур. 7. Фізичні основи (причини) необхідності чергування культур. 8. Хімічні основи (причини) необхідності чергування культур. 9. Організаційно-економічні основи (причини) необхідності чергування культур. 10. Поняття про попередники та загальні вимоги до них. Класифікація попередників. 11. Поняття про пари та їх класифікація. 12. Ефективність використання різних видів парів в умовах Степу, Лісостепу і Полісся. 13. Агротехнічне значення багаторічних та однорічних трав в сіво- і садозміні. 14. Розміщення багаторічних трав в різних видах сівозмін в Степу, Лісостепу і Поліссі. 15. Розміщення ячменю чи вівса в сівозмінах Степу, Лісостепу і Полісся. 16. Розміщення пшениці озимої в овочевих і польових сівозмінах Степу, Лісостепу і Полісся. 17. Розміщення кукурудзи в сівозмінах Степу, Лісостепу і Полісся. 18. Розміщення картоплі в сівозмінах Степу, Лісостепу і Полісся. 19. Розміщення суниці в різних видах сівозмін. 20. Поняття про спеціалізацію сівозмін. 21. Поняття про систему сівозмін у господарстві.

7

22. Плодозміна в присадибних та садово-городніх ділянках. 23. Поняття про проміжні посіви, їх класифікація, роль і місце в сівозміні. 24. Класифікація сівозмін. Типи і види сівозмін. 25. Основні принципи проектування сівозмін (планування кількості сівозмін, числа і розмірів полів, розробка схем сівозмін). 26. Основні принципи побудови овочевих сівозмін. 27. Основні принципи побудови суничних сівозмін і плодового розсадника. 28. Основні принципи побудови польових сівозмін. 29. Основні принципи побудови сівозмін при зрошенні. 30. Особливості структури посівних площ у спеціалізованих господарствах по вирощуванню овочевих культур у зоні консервних заводів. 31. Особливості структури посівних площ у приміських зонах у спеціалізованих господарствах по виробництву овочів і молока. 32. Особливості структури посівних площ в овочевих сівозмінах при зрошенні. 33. Особливості структури посівних площ сівозмін вирощування сіянців і саджанців. 34. Особливості структури посівних площ лукопасовищних і прифермських сівозмін. 35. Освоєння сівозмін. Складання плану переходу до прийнятої сівозміни та ротаційної таблиці. 36. Книги історії полів і агротехнічний паспорт поля, їх ведення та використання. 37. Агроекономічна та екологічна оцінки сівозміни. 38. Принципи та нормативні дані розрахунку садозміни для різних плодових культур. 39. Заходи зняття ґрунтовтоми в багаторічних насадженнях. 5.4. Механічний обробіток ґрунту

1. Історія розвитку і завдання механічного обробітку ґрунту на сучасному етапі. 2. Фізико-механічні і технологічні властивості ґрунту та їхній вплив на якість обробітку. 3. Технологічні операції при механічному обробітку ґрунту. 4. Класифікація механічного обробітку ґрунту (заходи, способи, системи). 5. Значення глибокого орного шару для рослин. Місце глибокого обробітку ґрунту в сівозміні. 6. Способи поглиблення орного шару ґрунту. 7. Поглиблення орного шару на дерново-підзолистих ґрунтах. 8. Поглиблення орного шару на сірих лісових ґрунтах.

7

9. Поглиблення орного шару на темно-сірих грунтах. 10. Поглиблення орного шару на чорноземних грунтах. 11. Поглиблення орного шару на каштанових ґрунтах. 12. Поглиблення орного шару на солонцюватих ґрунтах і солонцях. 13. Створення глибокого орного шару на солонцях за невеликих острівців. 14. Поглиблення орного шару на піщаних грунтах. 15. Заходи обробітку грунту загального призначення. 16. Заходи спеціального призначення обробітку грунту. 17. Заходи основного обробітку ґрунту. 18. Заходи поверхневого обробітку ґрунту. 19. Завдання зяблевого обробітку ґрунту. 20. Значення лущення стерні в системі зяблевого обробітку ґрунту. 21. Агротехнічна оцінка роботи дискових, лемішних лущильників і плоскорізів при лущенні стерні. 22. Поняття про зяблеву оранку, глибина і строки її виконання. 23. Звичайний зяблевий обробіток після однорічних культур суцільного способу сівби. 24. Техніка проведення культурної оранки при основному обробітку ґрунту. 25. Змагання орачів. 26. Переваги і недоліки плоскорізного обробітку порівняно з оранкою. 27. Умови застосування і технологія системи напівпарового обробітку ґрунту. 28. Умови застосування і технологія системи комбінованого зяблевого обробітку ґрунту. 29. Зяблевий обробіток ґрунту після просапних культур. 30. Зяблевий обробіток ґрунту після багаторічних трав. 31. Зяблевий обробіток ґрунту після післяжнивних культур. 32. Особливості весняного обробітку ґрунту на полях без основного обробітку з осені. 33. Завдання допосівного обробітку ґрунту під ярі культури. 34. Ранньовесняне вирівнювання і розпушування ґрунту. 35. Передпосівний обробіток ґрунту під ярі культури різних строків сівби. 36. Система основного обробітку ґрунту під чисті пари (чорний і весняний). 37. Весняно-літній обробіток чистих парів. 38. Основний і допосівний обробіток ґрунту під озимі та підзимні посіви овочевих культур після парозаймаючих культур. 39. Основний і допосівний обробіток ґрунту під озимі та підзимні посіви овочевих культур після кукурудзи на силос і гороху.

7

40. Основний і допосівний обробіток ґрунту під озимі та підзимні посіви овочевих культур після картоплі і баштанних культур. 41. Основний і допосівний обробіток ґрунту під озимі та підзимні посіви овочевих культур після стерньових попередників. 42. Системи обробітку ґрунту під проміжні посіви. 43. Сівба сільськогосподарських культур (строки і способи сівби (садіння), норми висіву і глибина загортання насіння). 44. Післяпосівний обробіток ґрунту (відразу після сівби, від сівби до появи сходів). 45. Обробіток грунту після з’явлення сходів культур суцільного способу сівби. 46. Післяпосівний чи післясадивний обробіток ґрунту при вирощуванні просапних (розсадних) культур. 47. Заходи обробітку ґрунту в рядках і гніздах. 48. Системи обробітку ґрунту при вирощуванні буряків столових. 49. Системи обробітку ґрунту при вирощуванні моркви. 50. Системи обробітку ґрунту при вирощуванні помідорів. 51. Системи обробітку ґрунту при вирощуванні капусти. 52. Системи обробітку ґрунту при вирощуванні огірків. 53. Системи обробітку ґрунту при вирощуванні цибулі і часнику. 54. Завдання передсадивного окультурення ґрунту під багаторічні насадження. 55. Передсадивний обробіток ґрунту при місцевому окультуренні, смуговому плантажу і суцільному способі окультурення. 56. Системи передсадивного окультурення та обробітку ґрунту на рівних ділянках після польових ділянок, відведених під сад. 57. Особливості системи передсадивного окультурення та обробітку ґрунту після розкорчування старого саду. 58. Технологія окультурення терас за різних способів влаштування їх. 59. Системи обробітку ґрунту перед садінням дерев, кущів, ягідників і після нього. 60. Системи обробітку ґрунту в молодих багаторічних насадженнях. 61. Системи обробітку ґрунту в плодоносних садах і ягідниках (строки, способи і глибини). 62. Особливості обробітку ґрунту в умовах зрошення. 63. Особливості обробітку ґрунту на осушених землях. 64. Особливості обробітку ґрунту новоосвоєних земель. 65. Наукові основи мінімалізації обробітку ґрунту. 66. Шляхи мінімалізації обробітку ґрунту. 67. Якісна оцінка основних заходів механічного обробітку ґрунту. 68. Ерозія ґрунту, її види й особливості їх прояву. 69. Шкода від ерозії.. 70. Природні чинники, які зумовлюють прояв водної ерозії.

7

71. Соціально-економічні чинники, які зумовлюють прояв водної ерозії 72. Організаційно-господарські заходи захисту ґрунтів від ерозії. 73. Складові елементи контурно-меліоративної організації території. 74. Структура посівних площ і особливості агротехніки на землях різних технологічних груп. 75. Лісомеліоративні протиерозійні заходи при захисті ґрунту від водної ерозії. 76. Гідротехнічні протиерозійні заходи при захисті ґрунту від водної ерозії. 77. Фітомеліоративні протиерозійні заходи при захисті ґрунту від водної ерозії. 78. Ґрунтозахисна роль окремих культур і сівозмін в інтенсивному землеробстві. 79. Основні принципи побудови ґрунтозахисних сівозмін на ерозійно небезпечних землях. 80. Особливості обробітку ґрунту на однопокатих схилах після

культур суцільного способу сівби при засміченості малорічними бур’янами за умови прояви водної ерозії.

81. Особливості обробітку на складних схилах після культур суцільного способу сівби при засміченості коренепаростковими бур’янами за умови прояви водно ерозії. 82. Особливості зяблевого обробітку ґрунту на складних і простих схилах після просапних культур за умови прояви водної ерозії. 83. Особливості прояви водної ерозії в існуючих садах і виноградниках. 84. Протиерозійна агротехніка у новостворених садах. 85. Захист ґрунту від ерозії в ягідниках і виноградниках. 86. Шкода від вітрової ерозії та чинники, що викликають її появу. 87. Заходи боротьби з вітровою ерозією. 88. Лісомеліоративні протиерозійні заходи при захисті ґрунту від вітрової ерозії. 89. Фітомеліоративні протиерозійні заходи при захисті ґрунту від вітрової ерозії 90. Досвід Полтавської області в запровадженні ґрунтозахисного обробітку. 91. Особливості агротехніки по захисту ґрунту від спільної дії водної та вітрової ерозії. 92. Рекультивація земель та її види. 93. Способи і технологія рекультивацій. 94. Гірські породи та їх придатність для вирощування сільськогосподарських культур. 95. Досвід використання рекультивованих земель під польові та плодові культури.

7

7

Тестові завдання з дисципліни землеробство 1. Повне визначення землеробства як науки:

наука про захист землі від ерозії; наука про раціональне використання землі, захист її від ерозії,

відтворення родючості ґрунту для одержання високих урожаїв; наука про відтворення родючості землі; наука про властивості ґрунтів та способи їх покращення.

2. Землеробство складається із розділів: наукові основи землеробства, бур'яни і боротьба з ними, сівозміни,

обробіток ґрунту; наукові основи землеробства, бур'яни і боротьба з ними, сівозміни,

осушення; наукові основи землеробства, бур'яни і захист від них, сівозміни,

обробіток ґрунту, ерозія грунту та заходи захисту сільськогосподарських угідь від неї, системи землеробства;

наукові основи землеробства, технології вирощування с.-г. культур, бур'яни і боротьба з ними, сівозміни, обробіток ґрунту, рекультивація. 3. Землеробство, яке пристосоване до конкретних природно-

кліматичних умов: богарне; біологічне; адаптивне; екологічне.

4. Землеробство конкретної природної зони: біологічне; екологічне; богарне; зональне.

5. Здатність ґрунту забезпечувати рослини водою, повітрям та поживними речовинами протягом їхнього життя називається:

елементами родючості ґрунту; родючістю ґрунту; умовами родючості ґрунту; сприятливими умовами.

6. Підвищення родючості ґрунту фізичними, хімічними та біологічними методами – це:

знищення бур'янів; оструктурення; травосіяння; окультурення.

7. Види родючості ґрунту: штучна, хімічна, біологічна; природна, штучна, ефективна; біологічна, агротехнічна, економічна; ефективна, агрохімічна, фізична.

8. Родючість ґрунту, що формується в процесі ґрунтотворення: штучна; ефективна; природна; економічна.

9. Родючість, що формується в процесі використання землі як засобу сільськогосподарського виробництва, це:

штучна; ефективна; природна;

7

економічна. 10. Ефективна родючість ґрунту – це:

природна родючість; забезпечення рослин повітрям та вологою; забезпечення рослин мінеральними речовинами; сукупність природної і штучної родючості.

11. Показники родючості ґрунту поділяють на: меліоративні, агрофізичні, біологічні; фізико-хімічні, агрохімічні, агрофізичні; агрофізичні, агрохімічні, біологічні; біологічні, агрохімічні, фізико-хімічні.

12. До умов родючості ґрунту належать: поживні речовини; повітря; тепло; фізичні властивості ґрунту.

13. До елементів родючості грунту належать: поживні речовини, вода; теплові властивості; фізичні властивості ґрунту; чистота поля від бур’янів, хвороб.

14. До агрофізичних показників родючості грунту належать: наявність у ґрунті мікро- та макроорганізмів, біологічна активність ґрунту; будова, структура, об’ємна та питома маса ґрунту; вміст поживних елементів, наявність у ґрунті органіки; реакція ґрунтового розчину, сума ввібраних основ.

15. До агрохімічних показників родючості ґрунту належать: гранулометричний склад ґрунту; реакція ґрунтового розчину, сума ввібраних основ, уміст поживних

елементів; будова, структура, об’ємна та питома маса ґрунту; твердість ґрунту, зв’язність та пластичність.

16. До біологічних показників родючості грунту належать: вміст органічної речовини, біологічна активність ґрунту; структура ґрунту, об’ємна маса ґрунту, питома маса ґрунту; сума увібраних основ, реакція ґрунтового розчину, ступінь насичення

основами; гранулометричний склад ґрунту, вміст доступних елементів живлення.

17. Теплові властивості ґрунту: теплоємність, теплопровідність; термоізоляція, теплообмін; теплоємність, теплообмін; теплопровідність, віддача тепла.

18. Основні водні властивості ґрунту: вологовіддача, вологомісткість; водопроникність, випаровування; водопідіймальна здатність, зволоження; вологоємність, водопроникність, водопідіймальна здатність.

19. Нижня межа доступної вологи для сільськогосподарських культур:

капілярна вологоємність; гігроскопічна вологоємність; польова вологоємність; вологість стійкого в’янення.

20. Кількість води, виражена у відсотках до маси сухого ґрунту: вологість ґрунту;

7

капілярна вологоємність; польова вологоємність; вологість стійкого в’янення.

21. Здатність грунту утримувати воду: вологоємкість ґрунту; капілярна вологоємність; гігроскопічна вологоємність; вологість стійкого в’янення.

22. Найбільша кількість води, яку може утримувати ґрунт за умови заповнення всіх пор водою як капілярних, так і некапілярних:

повна вологоємкість; капілярна вологоємність; гігроскопічна вологоємність; польова вологоємкість.

23. Найбільша кількість капілярно підпертої вологи, яка може вміщуватися в ґрунті в межах капілярної облямівки:

повна вологоємкість; капілярна вологоємність; гігроскопічна вологоємність; польова вологоємкість.

24. Об’єм ґрунтових пор, заповнених повітрям за вологості ґрунту, яка дорівнює найменшій його вологоємкості:

повітроємкість; повітропроникність; повітрообмін; дифузія газів.

25. Здатність ґрунту проводити тепло від більш нагрітих місць до холодніших:

теплоємність; теплопровідність; тепловіддача.

26. Найбільшу теплопровідність має: тверда фаза ґрунту; рідка фаза ґрунту; газоподібна фаза ґрунту; загальна пористість.

27. Аерація ґрунту – це: процес накопичення повітря в ґрунті; обмін газами між ґрунтовим та атмосферним повітрям; об’єм ґрунтових пор, заповнених повітрям за вологості ґрунту, що

дорівнює його вологоємкості; процес використання повітря в ґрунті.

28. Повний зміст наукового поняття "шпаруватість ґрунту": сумарний об’єм капілярних і некапілярних пор у ґрунті; співвідношення об’ємів твердої фази ґрунту і капілярних і некапілярних

пор; об’єм капілярних пор, виражений у відсотках до загального об’єму

ґрунту; об’єм некапілярних пор, виражений у відсотках до загального об’єму

грунту. 29. Оптимальна загальна пористість ґрунту, % від об’єму грунту:

45 – 50; 50 –55; 55 –65; 50 – 60.

7

30. Будова ґрунту – це: гранулометричний склад; співвідношення між об’ємами твердої фази ґрунту і загальною

пористістю; співвідношення між об’ємами твердої та рідкої фази ґрунту; співвідношення між об’ємами твердої та газоподібної фази ґрунту.

31. Об’ємна маса ґрунту – це: маса одного см3 сухого ґрунту за непорушеної будови; маса одного см3 сухого ґрунту; маса одного см3 ґрунту; маса одного см3 сухого ґрунту, який не обробляється.

32. Відношення маси відповідного об’єму твердої фази ґрунту до маси такого самого об’єму води за t 40С:

питома маса ґрунту; об’ємна маса ґрунту; структура ґрунту; будова орного шару ґрунту.

33. Пластичність ґрунту – це: такий стан ґрунту, за якого він добре обробляється; здатність ґрунту у зволоженому стані набувати відповідної форми, не

утворюючи тріщин, і зберігати її після припинення дії зовнішніх сил; здатність ґрунту зберігати відповідну форму, утворену в процесі

обробітку; здатність ґрунту добре оброблятися, а також утворювати і зберігати

форму; 34. Сукупність агрегатів різної величини, форми, міцності і

зв’язності властивих цьому ґрунту: структура ґрунту; тверда фаза ґрунту; об’ємна маса ґрунту; питома маса ґрунту.

35. Щільність ґрунту, що є оптимальною для рослин, г/см3: 0,8 – 0,9; 0,9 –1,2; 0,9 – 1,3; 1,1 – 1,3.

36. Агрономічно цінними вважаються частинки ґрунту розміром, мм:

понад 5; від 0,1 до 10; від 0,5 до 10; від 0,25 до 10.

37. Розміри ґрунтових агрегатів, які належать до мікроструктури, мм:

понад 5; менше 0,25; понад 10; від 0,25 до 10.

38. Властивість ґрунту розпадатися на окремі частинки або агрегати:

структура ґрунту; структурність ґрунту; питома маса ґрунту;

7

фізична спілість ґрунту. 39. На які групи поділяються умови середовища:

земні, космічні, агротехнічні; грунтові, фітологічні, агротехнічні; грунтові, агрохімічні, агрофізичні; кліматичні, біологічні, земні.

40. Фактори життя рослин: вода, тепло, світло, поживні речовини; вода, тепло, кисень; світло, тепло, кисень, вода, поживні речовини; світло, тепло, повітря, вода, поживні речовини.

41. Фактори життя рослин, до яких належить вода, повітря, поживні речовини:

космічні; фітологічні; земні; біологічні.

42. Фактори життя рослин, до яких належать тепло і світло: космічні; земні; фізичні; кліматичні

43. Як використовуються рослинами космічні фактори життя: надходять через повітря; надходять через ґрунт; надходять рослинам безпосередньо; надходять через повітря і ґрунт.

44. Найбідніший на гумус грунт: чорнозем опідзолений; світло-сірий лісовий; темно-сірий лісовий; чорнозем типовий.

45. Найбільш високий уміст гумусу має тип ґрунту: дерново-підзолистий; чорнозем; темно-сірий опідзолений; сірозем.

46. Руйнування верхніх горизонтів ґрунту під впливом води: деградація; рекультивація; ерозія; перемішування.

47. Положення, що визначають розвиток землеробства як науки і розкривають основні принципи технологій землеробства як галузі виробництва:

принципи використання різних видів с.-г. угідь; стратегія розвитку с.-г. виробництва прийнята на рівні держави; розвиток систем землеробства на основі формування ринкових

пріоритетів щодо с.-г. продукції; закони землеробства.

7

48. Закон землеробства, що вимагає повернення в ґрунт всіх біологічно важливих елементів, втрачених під час вирощування попередньої культури:

мінімуму, оптимуму, максимуму; автотрофності рослин; плодозміна; повернення.

49. Закон оптимуму: найвища продуктивність сільськогосподарських культур забезпечується

за оптимальної кількості всіх факторів життя рослин; найвища продуктивність сільськогосподарських культур забезпечується

за максимальної кількості всіх факторів життя рослин; вміст факторів життя повинен змінюватися від мінімуму до максимуму; всі фактори життя рослин повинні бути присутні під час формування

врожаю і не можуть бути замінені один одним. 50. Закон обмежувального фактора:

рівень урожаю визначається фактором, який знаходиться в недостатній чи надмірній кількості;

вміст факторів життя повинен змінюватися від мінімуму до максимуму; мінімальний фактор життя рослин найбільш продуктивно буде

використовуватися тоді, коли інші фактори життя будуть в оптимумі; для отримання високих і сталих врожаїв та для підвищення родючості

ґрунту не допускати зниження вмісту будь-якого фактора до мінімальної кількості. 51. Закон мінімуму, оптимуму і максимуму дійсний для:

елементів живлення, тепла, світла; тепла; світла; води, тепла, світла; елементів живлення, тепла, світла, повітря, води.

52. Суть закону незамінності і рівнозначності факторів життя рослин:

не можна замінити одні добрива іншими; у ґрунт необхідно вносити лише ті добрива, яких там не вистачає; всі фактори життя рослин рівнозначні і незамінні; всі фактори життя однаково потрібні рослинам і жоден з них не може

бути замінений іншим. 53. Автор закону незамінності і рівнозначності факторів життя

рослин: Костичев П.А.; Стебут І.А.; Вільямс В.Р.; Виноградов О.П.

54. Автор закону обмежувального фактору життя рослин: Лібіх Ю.; Теєр А.Д.; Лібшер; Вольні Е.

55. Відповідно до закону сукупної дії факторів, найвищий урожай можна отримати в разі:

забезпеченості рослин поживними речовинами; забезпеченості рослин водою; забезпеченості рослин поживними речовинами і водою; одночасного забезпечення рослин усіма факторами життя.

7

56. Розробляючи агротехнічні заходи вирощування сільськогосподарських культур у контексті використання законів землеробства, слід звернути увагу в першу чергу на:

забезпеченість рослин поживними речовинами; забезпеченість рослин усіма факторами життя; забезпеченість рослин земними факторами життя; забезпеченість рослин космічними факторами життя.

57. Методи регулювання світлового режиму: оптимальна густота рослин, оптимальна норма висіву насіння, контроль

забур’яненості посівів, напрям рядків під час сівби, способи сівби і оптимальна геометрія площі живлення, формування густоти рослин;

оптимальна густота стояння рослин, оптимальна норма висіву насіння, осушення і зрошення, обробіток ґрунту, хімічна меліорація ґрунтів, запровадження сидератів;

глибина загортання насіння, гребеневі посіви та посадки с.-г. культур, снігозатримання, вибір схилу, мульчування ґрунту. 58. Методи регулювання водного режиму:

запровадження правильної сівозміни, осушення і зрошення, обробіток ґрунту, способи сівби і оптимальна геометрія площі живлення, контроль забур’яненості посівів, запровадження чистих та кулісних парів, снігозатримання;

хімічна меліорація ґрунтів, внесення органічних добрив, оптимальна норма висіву насіння, оптимальна густота стояння рослин;

правильна система удобрення, запровадження сидератів, формування густоти рослин, напрям рядків під час сівби, вибір схилу, мульчування ґрунту. 59. Методи регулювання поживного режиму:

запровадження науково-обгрунтованої сівозміни, обробітку ґрунту, системи удобрення; хімічна меліорація ґрунтів, внесення органічних добрив, запровадження сидератів, запровадження чистих та кулісних парів, контроль забур’яненості посівів;

осушення і зрошення, оптимальна норма висіву насіння, оптимальна густота стояння рослин, глибина загортання насіння, формування густоти рослин;

гребеневі посіви та посадки с.-г. культур, напрямок рядків під час сівби, снігозатримання, вибір схилу, своєчасна сівба с.-г. культур, мульчування ґрунту. 60. Методи регулювання теплового режиму:

осушення і зрошення, обробіток ґрунту, внесення органічних добрив, гребеневі посіви та посадки с.-г. культур, снігозатримання, вибір схилу, мульчування ґрунту;

запровадження науково-обгрунтованої сівозміни, обробітку ґрунту, системи удобрення; хімічна меліорація ґрунтів, внесення органічних добрив, запровадження сидератів, запровадження чистих та кулісних парів, контроль забур’яненості посівів;

оптимальна густота стояння рослин, оптимальна норма висіву насіння, контроль забур’яненості посівів, напрямок рядків під час сівби, способи сівби і оптимальна геометрія площі живлення, формування густоти рослин. 61. Фактори, що впливають на повітрообмін між ґрунтом і

атмосферою: температура, атмосферний тиск, зміна рівня підгрунтових вод, вітер; обробіток ґрунту, снігозатримання; внесення мінеральних добрив; використання хімічних меліорантів, гербіцидів.

62. Кількість витраченої вологи на створення одиниці сухої речовини рослиною:

коефіцієнт транспірації; відносна транспірація;

7

інтенсивність транспірації; продуктивність транспірації.

63. Кількість сухих речовин, що утворюється з розрахунку на одиницю маси витраченої рослиною води:

коефіцієнт транспірації; відносна транспірація; інтенсивність транспірації; продуктивність транспірації.

64. Тип водного режиму зони Полісся України: періодично промивний; непромивний; промивний; осушувальний.

65. Тип водного режиму Лісостепу України: мерзлотний; непромивний; промивний; періодично промивний.

66. Тип водного режиму у Степу України: іригаційний; непромивний; промивний; періодично промивний.

67. Форми води в ґрунті доступні рослинам: неміцнозв’язана, пароподібна; гравітаційна, капілярна; міцнозв’язана, гравітаційна; кристалізаційна, капілярна.

68. Інтервал польової вологості, за якою найкраще обробляється чорноземний важкосуглинковий ґрунт, %:

10-12; 15-18; 18-20; 25-30.

69. Вміст вуглекислого газу в ґрунтовому повітрі, %: 0,01-0,03; 0,03-0,04; 0,08-0,10; 0,10-10,0.

70. Закон землеробства, що об'єднав теорію фотосинтезу і мінерального живлення рослин:

плодозміни; повернення поживних речовин; сукупної дії факторів; автотрофності рослин.

71. Співвідношення площ посівів різних с.-г. культур, виражених у відсотках до загальної площі сівозміни:

посівна площа; сівозміна; структура посівних площ; система сівозмін.

72. Перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування в полі сівозміни – це:

ротаційна таблиця; схема сівозміни; структура посівних площ; польова сівозміна.

73. Сукупність прийнятих у господарстві різних типів і видів сівозмін:

7

плодозмінна система землеробства; травопільна система землеробства; система сівозмін; прифермські та лукопасовищні сівозміни.

74. Сівозміна – це: чергування культур та парів на території; науково обґрунтоване чергування культур і парів на території; чергування культур і парів на території та в часі або тільки в часі; чергування культур у часі і на території.

75. Рівновеликі ділянки сівозмінної території: поле сівозміни; парове поле; вивідне поле; збірне поле.

76. Частина сівозміни, яка складається з двох-трьох сільськогосподарських культур або чистого пару та однієї – двох культур:

ланка сівозміни; сівозміна; тип сівозміни; вид сівозміни.

77. Проміжок часу, протягом якого культури або пар проходять через кожне поле сівозміни у послідовності, передбаченою її схемою:

ротація сівозміни; ротаційна таблиця; ланка сівозміни; поле сівозміни.

78. План розміщення культур і парів на полях сівозміни в роки її ротації:

ротація сівозміни; ротаційна таблиця; сівозміна; тип сівозміни.

79. Сільськогосподарська культура чи пар, що займали це поле минулого року:

передпопередник; попередник; основна культура; беззмінна культура.

80. Поле сівозміни, на якому окремо вирощують кілька сільськогосподарських культур одночасно:

парове поле; збірне поле; вивідне поле; поле сівозміни.

81. Сільськогосподарська культура, яка займає поле сівозміни більшу частину вегетаційного періоду і використовується для отримання основної продукції:

основна культура; проміжна культура; післяжнивна культура; підсівна культура.

82. Класифікація проміжних культур:

7

післяукісні, підпокривні, післяжнивні; післяукісні, післяжнивні, озимі проміжні, підсівні; післяукісні, післяжнивні, озимі, підсівні, підпокривні; післяукісні, післяжнивні, озимі.

83. Сільськогосподарська культура, яку вирощують на полі сівозміни, у вільний від основної культури проміжок часу:

проміжна культура; основна культура; післяукісна культура; післяжнивна культура.

84. Проміжна культура, яку вирощують і збирають на полі сівозміни після вирощування основної культури в тому самому році:

післяукісна культура; післяжнивна культура; основна культура; підсівна культура.

85. Сільськогосподарська культура, яку висівають у полі сівозміни під покрив основної культури:

підсівна культура; післяукісна культура; основна культура; післяжнивна культура.

86. Проміжна культура, яку вирощують у поточному році після збирання основної культури на зелену масу:

основна культура; післяукісна культура; післяжнивна культура; підсівна культура.

87. Проміжна культура, яку висівають на початку осені після основної культури, а збирають на зелену масу навесні наступного року до сівби пізніх ярих культур:

післяукісна культура; підсівна культура; післяжнивна культура; озима проміжна культура.

88. Поле сівозміни, вільне від сільськогосподарської культури протягом певного періоду, яке обробляють, удобрюють і утримують у чистому від бур'янів стані:

пар; чистий пар; зайнятий пар ; чорний пар.

89. Класифікація парів: чорні, ранні, чисті; чисті, зайняті; чорні, ранні, зайняті; чорні, ранні, зайняті, сидеральні.

90. Поле, вільне від сільськогосподарських культур протягом майже всього вегетаційного періоду:

чорний пар; чистий пар; зайнятий пар;

7

сидеральний пар. 91. Чистий пар, основний обробіток якого виконують у літньо-

осінній період у рік збирання попередника: зайнятий пар; чорний пар; ранній пар; кулісний пар.

92. Чистий пар, основний обробіток якого виконують рано навесні наступного року після збирання попередника:

чорний пар; зайнятий пар; кулісний пар; ранній пар.

93. Пар, на якому вирощують парозаймаючі культури: кулісний пар; зайнятий пар; ранній пар; чорний пар.

94. Зайнятий пар, на якому вирощується культура, що використовується на цьому самому полі на зелене добриво:

кулісний пар; чорний пар; ранній пар; сидеральний пар.

95. Чистий пар, на якому смугами висівають високостебельні культури для затримання снігу і для запобігання ерозії ґрунту:

ранній пар; сидеральний пар; кулісний пар; зайнятий пар

96. Класифікація сівозмін певного виробничого призначення, в основі якої лежить основний вид отримуваної рослинницької продукції:

тип сівозміни; вид сівозміни; різновидність сівозміни; клас сівозміни.

97. Класифікація сівозмін певного виробничого призначення, в основі якої лежить співвідношенням площ окремих груп сільськогосподарських культур і парів:

вид сівозміни; тип сівозміни; спеціальна сівозміна; кормова сівозміна.

98. Сільськогосподарська культура, яку вирощують на одному полі поза сівозміною більше 2-х років поспіль:

беззмінна культура; повторна культура; монокультура; основна культура.

99. Культура, яку вирощують у сівозміні на одному і тому самому полі два роки поспіль:

7

монокультура; повторна культура; беззмінна культура; основна культура.

100. Культури дуже чутливі на повторне вирощування в сівозміні:

картопля, кукурудза; соняшник, цукровий буряк; озима пшениця, ячмінь; сорго, гречка.

101. Середньочутливі до повторних посівів культури: озима пшениця, овес; льон-довгунець, соняшник; коноплі, тютюн; цукровий буряк, кукурудза.

102. Культури малочутливі до повторного вирощування в сівозміні:

картопля, кукурудза; цукровий буряк, соняшник; ячмінь, овес; просо, сорго.

103. Наукові основи правильного чергування культур у сівозміні за класифікацією Д.М. Прянішнікова:

хімічні, токсичні, гумусові; хімічні, фізичні, біологічні, економічні; хімічні, фізичні, біологічні, агротехнічні; хімічні, фізичні, біологічні, меліоративні.

104. Хімічні причини необхідності чергування культур: система обробітку ґрунту в сівозміні; більш якісне використання рослинами елементів мінерального живлення

у різному співвідношенні та з різних шарів ґрунту; неоднакова кількість кореневих та післяжнивних решток рослин; застосування засобів захисту сільськогосподарських культур від

шкідників та хвороб. 105. Біологічні причини, що забезпечують кращі умови росту і

розвитку сільськогосподарських культур у сівозміні: поліпшення поживного режиму ґрунту; поліпшення водного режиму ґрунту; поліпшення повітряного режиму ґрунту; поліпшення фітосанітарного стану посівів сільськогосподарських культур

та полів сівозміни. 106. Причини фізичного порядку, які обумовлюють перевагу

вирощування культур у сівозміні: зменшення засміченості посівів; поліпшення поживного режиму ґрунту; поліпшення боротьби із хворобами с.-г. культур; поліпшення водно-фізичних властивостей ґрунту.

107. Економічною основою сівозміни є: раціональна науково обґрунтована структура посівних площ; науково обґрунтована система обробітку ґрунту; перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування; грунтово-кліматичні умови зони.

108. Сівозміна, призначена для вирощування кормових культур:

7

кормова; спеціальна; польова; грунтозахисна.

109. Сівозміна, в якій вирощують зернові, продовольчі, технічні й кормові культури:

спеціальна; кормова; овочева; польова.

110. Сівозміна, в якій вирощують культури, що вимагають спеціальних умов і технологій вирощування:

кормова; спеціальна; польова; овочева.

111. Кормова сівозміна, розміщена поблизу тваринницьких ферм і призначена для виробництва соковитих і зелених кормів:

лукопасовищна; прифермська; спеціалізована; спеціальна.

112. Сівозміна, що забезпечує захист ґрунту від водної та вітрової ерозії:

спеціальна; кормова; лукопасовищна; ґрунтозахисна.

113. Найвищий ґрунтозахисний ефект забезпечують: однорічні трави; стерня озимих культур; багаторічні трави; чорний пар.

114. У структурі посівних площ ґрунтозахисної сівозміни переважають:

чисті пари; просапні культури; багаторічні трави; круп’яні культури.

115. Зерно-трав’яна сівозміна – це: сівозміна, в якій переважають культури суцільної сівби, що чергуються з

просапними культурами; сівозміна, в якій переважають зернові культури суцільної сівби, а решта

рілля зайнята посівами багаторічних і однорічних трав; сівозміна, в якій більша частина ріллі зайнята багаторічними травами і

однорічними травами; сівозміна, в якій просапні культури чергуються з посівами багаторічних

трав. 116. Трав’яно-просапна сівозміна – це:

сівозміна, в якій просапні культури чергуються з посівами багаторічних трав;

сівозміна, в якій більша частина ріллі зайнята багаторічними травами; сівозміна, в якій переважають зернові культури, що чергуються з

посівами багаторічних і однорічних трав; сівозміна, в якій переважають зернові культури, а також є чисті пари та

багаторічні трави.

7

117. Просапна сівозміна – це: сівозміна, в якій зернові культури чергуються із просапними; сівозміна, в якій просапні культури чергуються із багаторічними травами; сівозміна, в якій просапні культури чергуються із зерновими та чистим

паром; сівозміна, в якій просапні культури займають більше половини площі

ріллі. 118. Сидеральна сівозміна – це:

сівозміна, в якій склад чергування та агротехніка культур забезпечує захист ґрунтів від ерозії;

сівозміна, яка насичена багаторічними травами і зерновими культурами; сівозміна, яка насичена зерновими культурами, що чергуються з чистим

паром та просапними; сівозміна, в якій одне або декілька полів відводиться для вирощування

культур на сидерат. 119. Вид польових сівозмін найбільш придатний для степової

зони України: зернопарова; зернопросапна; зернопаропросапна; плодозмінна.

120. Вид польових сівозмін найбільш придатний для лісостепової зони України:

зернотрав’яна; плодозміння; зернопарова; просапна.

121. Тип наступної сівозміни: 1– пар чорний; 2 – пшениця озима;

3 – буряк цукровий; 4 – горох; 5 – ячмінь озимий; 6 – соняшник:

польова; кормова; грунтозахисна; спеціальна.

122. Вид наступної сівозміни: 1 – пар чорний; 2 – пшениця озима;

3 – кукурудза на зерно; 4 – кукурудза на силос; 5 – ячмінь озимий; 6 – соняшник:

зернопарова; зернопросапна; зернопаропросапна; плодозмінна.

123. Покривна культура для багаторічних бобових трав: ячмінь; горох; льон; суданська трава.

124. Попередники льону в зоні Полісся: кукурудза на силос, цукровий буряк; багаторічні трави, пшениця озима, картопля; просо, суданська трава; соняшник, ячмінь.

125. Кращий попередник для пшениці озимої в Лісостепу України є:

багаторічні трави на 1-й укіс; соняшник; цукровий буряк;

7

суданська трава. 126. Розміщення буряків цукрових у сівозміні:

після озимих; після ярих зернових; після кукурудзи на силос; після гороху.

127. Соняшник доцільно повертати на одне і те саме поле в сівозміні через:

7-8 років; 5-6 років; 4-5 років; 3-4 роки.

128. Льон доцільно повертати на одне і те саме поле в сівозміні через:

2-3 роки; 3-4 роки; 5-6 років. 6-7 років.

129. Оптимально складене збірне поле сівозміни: кукурудза на силос, льон, горох; озима пшениця, кукурудза на зерно; буряк цукровий, картопля; багаторічні трави, жито озиме.

130. Освоєною вважають сівозміну, в якій : встановлено правильне співвідношення між групами культур; витримана структура посівних площ і розміщення культур по

попередниках і передпопередниках відповідає прийнятій схемі чергування;

дотримуються розміщення культур відповідно до прийнятої схеми. 131. Найвища азотфіксуюча здатність у культури:

люпин; соя; горох; квасоля.

132. Оптимальна ланка сівозміни для соняшнику: кукурудза на зерно, ячмінь, соняшник; чистий пар, озима пшениця, соняшник; цукровий буряк, кукурудза на зерно, соняшник; кукурудза на силос, кукурудза на зерно, соняшник.

133. Ланка сівозміни, що складена правильно: кукурудза на силос, озима пшениця, цукровий буряк; зайнятий пар, озима пшениця, соняшник; озима пшениця, зайнятий пар, горох; ячмінь, цукровий буряк, льон.

134. Система обробітку ґрунту: механічна дія на ґрунт робочими органами машин та знарядь; сукупність науково обґрунтованих заходів обробітку ґрунту виконаних у

певній ослідовності з метою створення найкращих умов для вирощування культурних рослин;

заходи основного, передпосівного та післяпосівного обробітку ґрунту; характер і ступінь дії робочих органів ґрунтообробних знарядь на ґрунт.

135. Безполицевий обробіток ґрунту: обробіток ґрунту без обертання оброблюваного шару; обробіток ґрунту із збереженням післяжнивних решток на його поверхні; обробіток ґрунту полицевими знаряддями без перевертання ґрунту; обробіток ґрунту, спрямований на захист від ерозії

7

136. Полицевий обробіток ґрунту: обробіток ґрунту без обертання оброблюваного шару; оранка плугом без полиць; обробіток ґрунту з обертанням оброблюваного шару не менше ніж на

1350; обробіток чизельними плугами.

137. Системи зяблевого обробітку ґрунту: полицевий, безполицевий, мілкий; поверхневий, глибокий, безполицевий; звичайний, напівпаровий, комбінований; контурний, протиерозійний, ерозійний, напівпаровий.

138. Система зяблевого обробітку ґрунту – це: система основного обробітку ґрунту, що виконується у літньо-осінній

період під сівбу або посадку ярих с.-г. культур у наступному році; основний обробіток ґрунту, що виконується весною під ярі культури; основний обробіток ґрунту, що виконується влітку під сівбу зернових

колосових культур; основний обробіток ґрунту, що виконується восени під сівбу просапних

культур. 139. Основний обробіток ґрунту – це:

перший обробіток ґрунту після попередника; обробіток ґрунту на велику глибину; найбільш глибокий суцільний обробіток ґрунту під сільськогосподарську

культуру або чистий пар; глибокий обробіток ґрунту без перевертання скиби.

140. На яку глибину проводиться основний обробіток під ранній пар, см:

10-12; 14-16; 20-22; 28-30.

141. Культурна оранка: оранка загінна; оранка плантажна; оранка плугом з передплужником; оранка гладка.

142. Культура, що найбільш позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту:

льон; ячмінь; картопля; овес.

143. Культура малочутлива до глибини основного обробітку ґрунту:

буряк цукровий; пшениця озима; соняшник; рис.

144. Обробітки ґрунту, що виконуються після сівби озимих: боронування, щілювання; коткування, боронування; щілювання, шлейфування; культивація, боронування.

145. Завдання системи передпосівного обробітку ґрунту: вирівнювання поверхні поля, збереження вологи, очищення ґрунту від

бур’янів, формування посівного шару;

7

розпушування ґрунту, подрібнення агрегатів; утворення насіннєвого ложа, знищення бур'янів; вирівнювання поверхні та кришіння ґрунту, зароблення добрив у ґрунт.

146. Система обробітку ґрунту із догляду за зернобобовими: коткування, боронування; досходове і післясходове боронування; боронування, щілювання; боронування, малування.

147. Система обробітку ґрунту із догляду за озимими: культивація, коткування; післясходове боронування; шлейфування, щілювання; малування, лущення.

148. Захід обробітку ґрунту, що забезпечує підвищення його водопроникності:

кротування; щілювання; борознування; фрезерування.

149. Технологічна операція, що забезпечує зменшення структурних агрегатів:

кришіння; ущільнення; розпушування; перемішування.

150. Різноглибинний обробіток ґрунту проводять для: перемішування добрив з ґрунтом; загортання стерні та органічних добрив; попередження утворення "плужної підошви"; оструктурення заораного розпиленого ґрунту.

151. Досходове боронування посівів проводять: після сходів бур'янів; коли паростки бур'янів у фазі "білої ниточки", а сходи культур ще не

з’явилися; після сходів бур'янів і культури; коли паростки бур'янів у фазі "білої ниточки", а насіння культури почало

сходити. 152. Основне завдання ранньовесняного боронування зябу:

розпушує ґрунт; знижує випаровування вологи; вирівнює ґрунт і знижує капілярне випаровування вологи; розпушує ґрунт і знищує бур’яни.

153. Показник фізичних властивостей ґрунту, що найбільше змінюється під час обробітку ґрунту:

водопроникність ґрунту; щільність ґрунту; механічний склад ґрунту; вміст органічних і мінеральних сполук.

154. Знаряддя, яким проводять передпосівну культивацію: культиватор з підрізувальними лапами; культиватор з підрізувальними лапами в агрегаті з котком; культиватор з розпушувальними лапами; культиватор з чизельними лапами.

7

155. Система основного обробітку ґрунту в сівозмінах може бути:

безполицева, комбінована, зяблева; комбінована, полицева, безполицева; меліоративна, полицева, передпосівна; післяпосівна, плоскорізна, полицева.

156. Культури, під які проводять зяблевий обробіток ґрунту: пшениця озима, ячмінь ярий, соняшник; буряк цукровий, овес, жито озиме; просо, кукурудза, сорго; тритикале, ріпак озимий, кукурудза.

157. Одноразова дія на ґрунт ґрунтообробними знаряддями та машинами:

система обробітку ґрунту; захід обробітку ґрунту; механічний обробіток ґрунту; основний обробіток.

158. Заходи механічного обробітку ґрунту класифікують: залежно від знарядь; за глибиною; за способами; залежно від знарядь, за глибиною, за способом.

159. Заходи основного обробітку ґрунту: оранка, чизелювання, плоскорізне розпушування; плоскорізний обробіток, оранка, культивація; лущення, боронування; коткування, боронування, ярусна оранка.

160. Спеціальні заходи обробітку ґрунту: боронування, коткування, оранка; кротування, щілювання, борознування; гребенеутворення, малування, культивація; оранка, чизелювання, плоскорізний обробіток.

161. Заходи поверхневого обробітку ґрунту: шлейфування, коткування, боронування; оранка, чизелювання, плоскорізний обробіток; чизелювання, культивація, шлейфування; лункування, фрезування, плантажна оранка.

162. Яка глибина обробітку ґрунту належить до глибокого, см: 18-20; 20-24; 24-35; 30-40.

163. Глибина звичайного обробітку ґрунту, см: 8-16; 16-24; 25-30; 30-40.

164. Глибина поверхневого обробітку ґрунту, см: до 5; до 8; до 10; до 12.

165. Поліпшений зяблевий обробіток ґрунту: лущення і оранка через 2-3 тижні після лущення;

7

декілька лущень і оранка в жовтні; лущення і оранка наприкінці липня; лущення і оранка вслід за лущенням.

166. Напівпаровий зяблевий обробіток ґрунту: лущення після збирання попередника, оранка через 1.5-2 тижні,

поверхневі обробітки в міру проростання бур’янів; оранка вслід за збиранням попередника; декілька лущень і оранка в жовтні; лущення і оранка через 2-3 тижні після лущення.

167. Комбінований зяблевий обробіток ґрунту: оранка вслід за збиранням попередника; лущення і оранка вслід за лущенням; лущення дворазове важкими дисктвими боронами і оранка при появі

шилець пирію; лущення і оранка наприкінці липня.

168. Сівба без попереднього обробітку ґрунту: розкидна; стрічкова; перехресна; пряма.

169. Оранка з утворенням гребенів на поверхні поля: ярусна; гребенева; ступінчата; мілка.

170. Оранка спеціальним плугом на глибину понад 40 см: загінна; гребениста; плантажна; гладка.

171. Безполицевий обробіток ґрунту плоскорізними знаряддями із збереженням післяжнивних решток на його поверхні:

протиерозійний; контурний; плоскорізний; меліоративний.

172. Спосіб основного обробітку ґрунту, що застосовується в умовах водної ерозії ґрунту:

ямкування і малування; ярусна оранка; гребенева оранка; безполицевий обробіток.

173. Напрямок проведення обробітку ґрунту на схилах спрямований на його захист від водної ерозії:

основний обробіток проводити упоперек схилу, решту у будь-якому напрямку;

усі види обробітку проводити упоперек схилу; напрямок усіх видів обробітку встановлюється залежно від крутизни

схилів; сівба просапних упоперек схилу, а культур суцільної сівби – у будь-якому

напрямку. 174. Загальні вимоги до заходів боротьби з вітровою ерозією:

створювати мікрорельєф поля, покращувати структуру ґрунту; зменшувати швидкість вітру в приземному шарі, створювати

вітростримну поверхню ґрунту, поліпшувати водозабезпеченість ґрунту;

7

своєчасно проводити усі агротехнічні заходи, поліпшувати водний режим ґрунту;

збереження на поверхні поля стерні, проведення вологонакопичувальних заходів. 175. Заходи полицевого обробітку ґрунту:

коткування, шлейфування; чизелювання, плоскорізний обробіток; оранка звичайна, оранка плантажна; культивація, боронування.

176. Заходи, що належать до безполицевого способу обробітку ґрунту:

лункування, культурна оранка; плоскорізне розпушування, чизелювання; фрезування, ярусна оранка; лущення дисковими лущильниками, коткування.

177. Система обробітку ґрунту, яку застосував Т.С. Мальцев у своєму господарстві:

постійний поверхневий обробіток ґрунту на 6 – 8 см; обробіток ґрунту у сівозміні без обертання скиби; раз на 4 роки оранка

під просапні культури; поліпшений зяблевий обробіток ґрунту; напівпаровий обробіток ґрунту.

178. Існуючі способи механічного обробітку ґрунту: поверхневий і нульовий; зяблевий і весняний; полицевий і безполицевий; глибокий і мілкий.

179. Культури, під які застосовується плантажна оранка: під час закладання виноградників; під цукровий буряк; під кукурудзу; у міжряддях саду.

180. Заходи обробітку ґрунту, за яких найбільш вираженим технологічним процесом є вирівнювання поверхні поля:

плантажна оранка; шлейфування; гребенювання; боронування.

181. Доцільне застосування напівпарового зяблевого обробітку ґрунту:

зона достатнього зволоження; зона нестійкого зволоження; зона недостатнього зволоження; зона, де можлива ерозія.

182. Захід обробітку ґрунту, що прискорює проростання висіяного насіння:

культивація; коткування; боронування; шлейфування.

183. Захід обробітку ґрунту, для якого найбільш вираженим технологічним процесом є його ущільнення:

оранка, чизелювання; плоскорізне розпушування, культивація; коткування; боронування.

184. Умови застосування системи поліпшеного зяблевого обробітку ґрунту:

7

за однорічного типу забур’яненості; за багаторічного типу забур’яненості; в умовах достатнього зволоження; в умовах нестійкого зволоження.

185. Мета застосування щілювання ґрунту: зменшення водної ерозії; боротьба з вітровою ерозією; за умов сухої погоди; для зароблення добрив.

186. Зяблевий обробіток, орієнтований на знищення кореневищних бур’янів:

поліпшений комбінований; метод виснаження бур’янів; напівпаровий обробіток; звичайний зяб.

187. Застосування триярусної оранки: за поліпшення дерново-підзолистих і солонцюватих ґрунтів; під час зароблення органічних добрив; під час закладання садів і виноградників; під час підготовки ґрунту під картоплю.

188. Глибоку оранку в сівозміні проводять: під час підготовки ґрунту під озиму пшеницю; під час підготовки ґрунту під цукровий буряк; під час підготовки ґрунту під горох; під час підготовки ґрунту під просо.

189. Заходи в системі передпосівного обробітку ґрунту, які зменшують капілярне випаровування вологи:

передпосівне коткування ґрунту; ранньовесняне боронування зябу; веснооранка; культивація зябу.

190. Заходи обробітку ґрунту, якими досягають його найбільшого подрібнення:

фрезування, боронування, коткування; дискування, лункування; гребенювання, борознування; оранка, кротування.

191. Показники якості плоскорізного обробітку ґрунту: збереження до 80% післяжнивних решток на поверхні ґрунту; відсутність бриластості; глибина обробітку; обертання скиби.

192. Заходи обробітку ґрунту, які сприяють мінералізації органічної частини ґрунту:

мілкий обробіток; плоскорізне розпушування; глибока оранка; поверхневий обробіток.

193. В основу мінімізації обробітку ґрунту покладені такі показники родючості ґрунту, як:

гумус; поживні речовини; структура ґрунту та його щільність; вологість ґрунту.

7

194. Варіант зяблевого обробітку, спрямований проти малорічних бур’янів:

глибокий зяблевий обробіток, раннє весняне боронування; глибока зяблева оранка, передпосівна культивація; напівпаровий зяблевий обробіток; лущення стерні, ранній зяблевий обробіток, передпосівна культивація.

195. Основними якісними показниками сівби сільськогосподарських культур вважають:

вирівнювання поверхні поля; повне знищення бур’янів; оптимальна норма висіву і глибина загортання насіння; добре розпушений ґрунт.

196. Під час оранки ґрунт обертається на, градусів: 45 - 90; 90 - 110; 110 - 130; 135 – 180.

197. Спосіб поглиблення орного шару ґрунту: дискування ґрунту на 5 – 6 см; оранка плугом з вирізними полицями; оранка плугом з передплужником; глибока культивація.

198. Технологічний процес під час шлейфування: розпушування; ущільнення ґрунту; вирівнювання поверхні поля; подрібнення часточок ґрунту.

199. Заходи обробітку ґрунту, за яких найбільш вираженим технологічним процесом є його перемішування:

оранка; чизелювання, щілювання; фрезування, культивація, дискування; плоскорізний обробіток.

200. No-till-технологїї вирощування с.-г. культур: зниження енергетичних витрат шляхом зменшення кількості обробітків; сівба без попереднього обробітку ґрунту; поєднання декількох операцій в одному робочому процесі; зменшення глибини обробітку.

201. Система заходів обробітку ґрунту від сівби до збирання с.-г. культур:

система післяпосівного обробітку; система передпосівного обробітку; система досходового обробітку; система основного обробітку.

202. Ерозія ґрунту – це: змивання водою верхнього, найбільш родючого шару ґрунту; змивання водою та видування вітром верхнього, найбільш родючого

шару ґрунту; процеси руйнування верхнього найбільш родючого шару ґрунту талими

водами та вітром; процеси руйнування грунту талими водами на схилах.

203. Втрата врожаю на сильно змитих ґрунтах, %: 10-20; 30-40;

7

50-60; 40-50.

204. Втрата врожаю на середньо змитих ґрунтах, %: 20-25; 25-30; 30-40; 40-50.

205. Природні фактори ерозії ґрунтів: клімат, рельєф, ґрунт, рослинність; вітер, опади, рельєф, механічний склад ґрунту; рослинність, механічний склад, клімат; грунт, материнська порода, крутизна схилу, клімат.

206. Комплекс агротехнічних, меліоративних, організаційно-господарських та інших заходів, що характеризуються інтенсивністю використання землі і різними способами відновлення родючості ґрунту, називають:

системою землеробства; системою обробітку ґрунту; системою сівозмін; системою ведення господарства.

207. Центральна ланка системи землеробства: система механічного обробітку ґрунту; система застосування добрив; система сівозмін; комплекс агрохімічних і хімічних заходів боротьби з бур’янами,

шкідниками та хворобами. 208. Назвати системи землеробства в порядку їх історичного

розвитку: примітивна, екстенсивна, перехідна, інтенсивна; перелогова, заліжна, інтенсивна; заліжна, перехідна, інтенсивна; заліжна, парова, перехідна, інтенсивна.

209. Система землеробства, поширена в Україні на сучасному етапі:

підсічно-вогнева; інтенсивна промислова; перелогова; заліжна.

210. Сутність інтенсивних систем землеробства: використовують до 50% придатних земель, родючість ґрунту

відновлюють природним шляхом із спрямованим впливом людини; використання придатних земель, родючість ґрунту відтворюють

природним шляхом з помітним впливом людини; посівна площа переважає сівозмінну, відтворення родючості ґрунту за

рахунок промислових засобів і природним шляхом, у структурі посівів значна частина просапних культур;

посівна площа не більше 25% придатних земель, родючість ґрунту відновлюють природним шляхом, вирощують зернові культури. 211. Система землеробства, за якої процес відновлення

родючості грунту відбувається природним шляхом: заліжна; плодозмінна; травопільна;

7

зернопаропросапна. 212. Примітивні системи землеробства:

плодозмінна, зернопросапна; травопільна, зернопарова; заліжна, перелогова, лісопільна, підсічно-вогнева; просапна, промислово-заводська.

213. Системи землеробства, які належать до екстенсивного типу:

парова, багатопільно-трав’яна; просапна, промислово-заводська; плодозмінна; лісопільна, перелогова, підсічно-вогнева.

214. Перехідні системи землеробства: просапна, промислово-заводська; поліпшена зернова, травопільна, плодозмінна; підсічно-вогнева, заліжна; плодозмінна, зернопаропросапна.

215. Заліжна система землеробства: система вирощування культур без добрив; примітивна система землеробства, за якою оброблювану тривалий час

виснажену ділянку залишали для природного відтворення родючості грунту без його обробітку на період більший від 15 років;

вирощування лише зернових культур; система, за якої культури висівають на масивах, що раніше не

використовували. Як тільки вони втрачали родючість їх переводили в заліж або переліг. 216. Перелогова система землеробства:

система землеробства без застосування добрив; примітивна система землеробства, за якою розорювані заліжні землі

після їх виснаження залишали для природного відтворення родючості грунту без його обробітку на період до 15 років;

система вирощування культур без застосування добрив на цілинних масивах;

система, за якої культури вирощують на цілинних масивах. 217. Основні елементи грунтозахисного землеробства:

протиерозійна організація території; протиерозійна організація території, вирощування культур за

грунтозахисними технологіями; протиерозійна організація території, плоскорізний обробіток грунту; протиерозійцна організація території, плоскорізний обробіток грунту,

щілювання. 218. Основою грунтозахисноої системи землеробства є:

плантажна оранка; безполицевий обробіток із зберіганням стерні; лущення стерні з подальшою глибокою оранкою; боронування зябу.

219. Інтенсивні системи землеробства: перелогова, плодозміння; просимлово-заводська, просапна; парова, травопільна; просапна, сидеральна.

220. Сівозміна, що належить до парової системи землеробства:

7

горох–озима пшениця–кукурудза МВС; пар–озима пшениця–ячмінь; пар–вико-вівсяна суміш–люпин на зелене добриво; пар–озима пшениця–цкрові буряки.

221. Сівозміна, що належить до зернової системи землеробства:

пар ранній-озима пшениця–кукурудза на силос–соняшник; горох–озима пшениця–соя–кукурудза на зерно–ячмінь; багаторічні трави-багаторічні трави-озима пшениця-ячмінь; багаторічні трави-озима пшениця-картопля-льон.

222. Сівозміна, що належить до просапної системи землеробства:

чистий пар–озима пшениця-цукровий буряк–ячмінь; кукурудза на силос-озима пшениця–кукурудза на зерно–кукурудза на

зерно–картопля; багаторічні трави-багаторічні трави–озима пшениця-ячмінь; чистий пар–яра пшениця-яра пшениця–ячмінь.

223. Сівозміна, що належить до грунтозахисноої системи землеробства:

чистий пар–озима пшениця–цукровий буряк–ячмінь; багаторічні трави–яра пшениця–яра пшениця–ячмінь; вико-овес–озима пшениця–цукровий буряк–ячмінь; чорний пар–озима пшениця–цукровий буряк–ячмінь.

7

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.БегейС.В. Шувар І.А. Економічне землеробство: Підручник.–Львів»Новий світ

2.Практикум із землеробства: Навч. посібник / М. С. Кравченко, О. М. Царенко, Ю. Г. Міщенко та ін.; За ред. М. С. Кравченка і З. М. Томашівського. – К.: Мета, 2003. – 320с.

3.Лабораторно-практичні заняття по землеробству: Навч. посібн. /О.П.Кротінов, І.П.Максимчук, Ю.П.Манько, І.С.Руденко.–К.:вид-во УСГА,1993.–280 с.

4. Бутило А.П.,Новак А.В. землеробство: Практикум для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» з напряму 6.090101 «Агрономія»/ За ред. А.П.Бутила.–Умань, 2013.–123 с.

5. Круць В.М., Фесенко Г.П. Наукові основи екологічного землеробства.–К.Урожай,1995.–176 с.

6. Єщенко В.О., Копитко П.Г., Бутило А.П., Опришко В.П. Землеробство: Підручник/За ред. В.О.Єщенка.–К.Лазурит.Поліграф,2013.–376 с.

7. Медведєв В.В.Агроэкологическая оценка земель Украины и размещение на них культур.–К.:Аграрная наука.––1997.–162 с.

8. Ерозія та дифляція грунтів та заходи боротьби з ними: Посібник/ Примак І.Д., Вахній С.П., Бомба М.Я. та ін.За редщ. І.Д.Примака.–Біла Церква.–2003.–391 с.

9.Шикула М.М., Гнатенко О.Ф., Петренко Л.Ф., Капштак М.В. Охорона грунтів–2-е вид.К.: ТОВ «Знання», КОО,2004.–308 с.

10. Атлас-визначник бур’янів/ І.В.Веселовський, Ю.П.Манько, О. В.Козубовський.–К.:Урожай,1998.–128 с.

11. Бур’яни та заходи боротьби з ними:Посібник/ Ю.П.Манько, І.В.Веселовський,Л.В.Орел, С.П.Танчик.–К.:Учбово-методичний центр Мінагропрому України,1998.–240 с.

12. Мельничук О.С., КовалівськаГ.М. Атлас найбільш поширених бур’янів України.– К.:Урожай, 1972.–204 с.

13. Фисюнов А.В. Сорные растения.–Колос.–1984.–320 с. 14. Бур’яни України(визначник–довідник)К.:Наукова думка.–1970.–

508 с. 15. Майсурян Н.А., Атабокова А.И. Определитель семян и плодов

сорных растений.Изд 2-е перераб. И допол М., 1976.–288 с. 16.Доброхотов В.Н.Семена сорных растений.–М.:Сельхозиздат.–

1961.–414 с. 17. Фисюнов А.В.Определитель всходов сорных растений.

К.:Урожай,1976.–232 с. 18.Васильченко И.Т. Определитель всходов сорных растений.

Изд.2-е доп. и перераб. –Л.Колос.–1979.–344 с. 19. Фисюнов А.В.Справочник по борьбе с сорными

растениями/Изд.1-ое. 1976.–изд.2-ое.– М.Колос.–1984.–255 с.

7

20. Список пестицидів і агрохімікатівдозволених для використання в Україні. 201 поточного року.

21.Раціональні сівозміни в сучасному землеробстві /І.Д.Примак, В.Г.Рошко, Г.І.Демидась та ін., за ред. І.Д.Примак.– Біла Церква,2003.–384 с.

22.Сівозміни у землеробстві України /Методичні рекомендації /За ред. Сайко В.Ф. і Бойка І.П.– Аграрна наука.,– К.:2002.–141 с.

23.Сівозміни–основа інтенсифікації землеробства.–/Під ред. О.О.Собка.–К.:Урожай,1985.–296 с.

24. Сівозміни лісостепової зони/Єщенко В.О., Опришко В.П., Копитко П.Г./За ред.Єщенка В.О.–Умань: УВПВ,2007.–176 с.

25.У№шкаренко В.О.Зрошувальне землеробство.К.:Урожай,1994.–328 с.

26. Сівозміни на зрошувальних землях: методичні рекомендації /А.М.Коваленко, А.О.Лимар, М.Т.Малярчук та ін.– К.:Аграрна наука,1990.–70 с.

27. Введення і освоєння сівозмін з овочевими рослинами ( рекомендаціїМін АПК України ВАТ «Укрплодоовочпром» УААН) Харків,1998.–24 с.

28. Рубін В.Н.,Марков М.А. Овочеві сівозміни.–У.:Урожай,1975.–88 с. 29.Бутило А.П.Землеробство в плодоовочівництві і

виноградарстві.Посібник.–Вінниця: ПП»Едельвейс і К»,2013.–568 с. 30. Татаринов А.Н., Зуев В.Ф. Питомник плодовых и ягодных

культур. –М.:Россельхозиздат.–1984.–270 с. 31. Бутило А.П. Садо- та ягодозміни. Умань – 2013. – 30с.

32. Шестопаль О.М. Основи організації планомірного відтворення плодових і ягідних культур // Вісник аграрної науки.–1993.–№4.–С.102–111.

33. Зуев В.Ф.Садооборот// Садоводство,1974.–№1.–С.27–28. 34.Довідник поживності кормів/

М.М.Карпусь,С.І.Карпович,А.В.Малієнко та ін. /За ред. М.М.Карпуся.–2–е вид.перероб.і доп.–К.:Урожай,1988.–400 с.

35. Сайко В.Ф., Малієнко А.М.Системи обробітку грунту в Україні.–К.:Вид.»ЕКМО»,2007.–44 с.

36.Гордієнко В.П., Малієнко А.М., Грабак Н.Х. Прогресівні системи обробітку грунту.–Сімферополь,1998.–279 с.

37. Механічний обробіток грунту в землеробстві.:Посібник/І.Д.Примак, В.Г.Рошко, Г.І.Демидась та ін., за ред. І.Д.Примак.– Біла Церква,2003.–384 с.

38. Косолап М.П.,Кротинов О.П. Система землеробства No-till.–Нов.посіб.К.: «Логос»,2011.–352 с.

39.Довідник по визначенню якості польових робіт/В.Ф.Сайко, А.М.Малієнко, М.В.Коломієць та ін. /За ред. В.Ф.Сайка.–К.:Урожай,1987.–120 с.

40.Грунтозахисна біологічна система землеробства в

7

Україні/Монографія за ред М.К.Шикули.–К.,2000.– 389 с. 41. No-till – шаг к идеальному земледелию//Зерно.–К.: 2007. 42. Господаренко Г.М. Системи технологій В АПК: Навч. посіб. /

Г.М. Господаренко, В.О. Єщенко, С.П. Полторецький та ін. — Умань: Редакційно-видавничий центр, 2008. — 368 с.

7