Download pdf - План дій для нового міністра (2006)

ПЛАН ДІЙДЛЯ НОВОГО МІНІСТРА

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КиївЦентр сприяння інституційному розвитку державної служби

2006

ББК 66.4(4УКР)П37

Авторський колектив: Тимофій Мотренко, Андрій Вишневський,Віталій Баєв, Антоніна Бондаренко

Автори висловлюють подяку експертам Головного управління державної служби України, Центру сприяння інституційному розвитку державної служби та Міжнародного центруперспективних досліджень за допомогу у створенні практичного посібника.

План дій для нового Міністра: Практ. посібник // Т. Мотренко,А. Вишневський, В. Баєв, А. Бондаренко; За заг. редакцієюТ. Мотренка. – К.: Центр сприяння інституційному розвиткудержавної служби, 2006. – 352 с. ISBN 9661891810415

Практичний посібник дозволяє новопризначеним міністрамта їх заступникам звернути увагу на першочергові проблеми усфері їх управління та пропонує набір інструментів для їхвирішення. Видання також буде цікавим для державнихслужбовців та експертів, що працюють у сфері публічноїадміністрації.

ББК 66.4(4УКР)

Видання здійснено коштом Державного бюджету України.

ISBN 9661891810415 © Т. Мотренко, А. Вишневський, В. Баєв, А. Бондаренко, 2006© Центр сприяння інституційному розвитку державної служби,

оригінал1макет, 2006

П37

В умовах, коли уряд фор<мується парламентською коа<ліцією, питання адміністру<вання процесу зміни уряду,передання справ від одногоскладу Кабінету Міністрівіншому і від попереднього Мі<ністра наступному, постаєособливо гостро.

Політик, який очолив сферудержавного управління, не<минуче зустрінеться з викли<ками, на які він мусить негай<но відповісти, якщо хоче бутиуспішним на посаді Міністра ідозволити парламентськійкоаліції виправдати довірувиборців.

План дій для нового Міністра,звичайно, не претендує на ви<черпність, він лише зосере<джує увагу на головних зав<даннях, що становлять за<гальну робочу рамку, і про<понує приклади засобів, задопомогою яких ці завданняможуть бути виконані.

ПЛАН ДІЙ ДЛЯ НОВОГО МІНІСТРА

4

ЗМІСТ

Виклик 1. Перші кроки Міністра після призначення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

Виклик 2. Детальна оцінка стану справ у сфері управління міністерства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7

Виклик 3. Визначення місії, завдань і функцій міністерства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8

Виклик 4. Складання стратегічного плану міністерства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11

Виклик 5. Підвищення ефективності роботи апарату міністерствата спрямування його діяльності на результат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12

Виклик 6. Залучення громадськості до процесу підготовкиурядових рішень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17

Виклик 7. Інформування громадськості – забезпечення прозорості,відкритості та гласності у діяльності Міністра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27–351

Перші кроки Міністра післяпризначення

Чому це є проблемою, яку Міністрові треба вирішувати?

1. Перші дії Міністра мають продемонструвати професійність керівника.

2. Міністр потрапляє у середовище, до люди можуть мати не лише високийпрофесійний рівень та знання, але й власні інтереси, тому новий керівник незавжди може розраховувати на об’єктивне виконання своїх доручень.

3. Міністр може бути недостатньо ознайомлений з працівниками міністерства,фінансовим та матеріально<технічним станом органу.

Що потрібно зробити?

1. Видати накази:

� про звільнення з посади попереднього Міністра (із зазначеннямтерміну передачі документів для службового користування таматеріальних цінностей, зокрема печатки);

� про початок виконання обов’язків Міністра;

� про внесення змін до наказів міністерства з метою приведення у від<повідність з Указом Президента України про призначення Міністра;

� про звільнення патронатної служби (у разі необхідності);

� про призначення працівників патронатної служби (у разі звільненняпопереднього складу такої служби);

� про створення комісії по проведенню інвентаризації матеріально<технічних цінностей міністерства.

2. Дати доручення підготувати картки зі зразками підписів, подати їх разом зкопією наказу про призначення Міністра до відділення Держказначейства, уякому обслуговується міністерство.

3. Провести нараду із першим заступником, заступниками Міністра з наступнимПорядком денним:

� надання доручень щодо підготовки інформації про стан справвідповідно до розподілу обов’язків, виокремленням проблемнихпитань та внесенням пропозицій на подальшу перспективу діяльностіміністерства.

4. Провести робочу зустріч з головою профспілкового комітету.

5. Ознайомитись з приміщеннями та умовами роботи працівників міністерства.

6. Ознайомитись з основними організаційно<розпорядчими документами мі<ністерства:

� Положенням про міністерство;

Виклик 1.

5

6

� Структурою міністерства та положеннями про його структурніпідрозділи;

� Розподілом обов’язків між Міністром, першим заступником, заступ<никами Міністра;

� Бюджетом, планом асигнувань та кошторисом міністерства;

� Плануванням роботи міністерства;

� Регламентом роботи міністерства;

� Звітами про роботу міністерства та виконання бюджету за відповідніперіоди роботи;

� Порядком проведення і матеріалами нарад, що проводились підголовуванням попереднього Міністра;

� Порядком звітності структурних підрозділів за відповідні періоди;

� Правилами внутрішнього розпорядку та інформацією щодо йогодотримання.

7. Підготувати у разі необхідності листи до контролюючих органів (Рахунковапалата, ГоловКРУ) щодо проведення комплексного фінансового аудиту органу.

8. Підготувати лист до Головного управління державної служби України щодопроведення комплексної перевірки стану дотримання вимог законів України„Про державну службу”, „Про боротьбу з корупцією” та інших актів законо<давства з питань запобігання проявам корупції у міністерстві.

9. Ознайомитись з розкладом засідань колегії, громадської ради та іншихдорадчих органів міністерства, їх персональним складом та останнімирішеннями.

10. Ознайомитись з матеріалами роботи основних підрозділів міністерства.

11. Ознайомитись із планом державних закупівель, персональними складомТендерного комітету та результатами останніх закупівель.

12. Провести співбесіди з першим заступником, заступниками Міністра (з ураху<ванням розподілу обов’язків).

13. Провести співбесіди з керівниками структурних підрозділів апарату мініс<терства (з працівниками цих підрозділів – з урахуванням дотримання вимогпосадових інструкцій).

14. Сформувати графік проведення співбесід з керівниками підвідомчих установ іорганізацій (за окремо визначеною процедурою). Скласти графік звітів ке<рівників основних підрозділів. Провести заплановані співбесіди з керівникамипідвідомчих установ і організацій.

15. Провести нараду щодо організації подальшої роботи міністерства.

Що Міністр отримає в результаті?

Чітку фіксацію стану справ в апараті міністерства на момент призначення.Розуміння основних наявних проблем та можливість планування кроків дляреалізації стратегічних рішень.

7

Детальна оцінка стану справ у сфері управління міністерства


1. Міністрові необхідно втілити політичні зобов’язання перед виборцями,спираючись на фактичний стан справ та за допомогою наявнихадміністративних механізмів.

2. Міністрові можуть бути не відомі останні програми та ініціативи, яківиконуються, а також нагальні питання, яким необхідно приділити увагу таальтернативи дій щодо них.

3. Міністрові можуть бути не зрозумілі основні тенденції останніх років і не відомівідповідний прогноз на майбутнє у сфері управління міністерства, зовнішні тавнутрішні чинники, які необхідно взяти до уваги.

4. Міністрові може бути не відомо, що, у зв’язку з чим і як робилося у цій сферіпопередніми міністрами.

5. Міністрові може бути до кінця не відома ситуація у сфері управлінняміністерства на даний момент і стратегічні орієнтири, які можуть бути визначенідля забезпечення зв’язку попередньої діяльності міністерства з політичнимизобов’язаннями Міністра.


Для оцінки стану справ у сфері управління міністерства слід знайти відповіді натакі питання:

1. Які принципи застосовуються у державному управлінні в цій сфері?

2. Які основні політичні рішення у сфері управління міністерства були прийнятіпопередніми міністрами і які альтернативні рішення при цьому пропонувались?

3. Яке законодавство регулює цю сферу, які у ньому є недоліки і пробіли?

4. Якою є інституційна структура цієї сфери (які суб’єкти – органи державноївлади, заклади, підприємства, установи та організації – діють у цій сфері)?

5. Якою є бюджетна структура сфери управління міністерства (загальна сумавидатків державного бюджету, головним розпорядником коштів яких єміністерство; сума видатків за кожною із бюджетних програм.

6. Як практика у даній сфері управління співвідноситься з практикою і вимогамиЄвропейського Союзу?

Як це зробити?

1. Провести оцінку стану сфери управління міністерства, використовуючи,наприклад, стандартну методику базових показників Програми

Виклик 2.

8

SIGMA1/ОЕСD2, яка застосовується для щорічної оцінки окремих сферуправління у країнах – кандидатах на членство у Європейському Союзі3, абоінший аналогічний підхід.

2. Провести оцінку стану виконання державних цільових програм, головнимвиконавцем яких є міністерство.


Чітку фіксацію стану справ у сфері управління міністерства на момент призна<чення, розуміння основних наявних проблем та відповіді на запитання: що требаробити для втілення політичних зобов’язань та забезпечення проведення ефек<тивної державної політики і з урахуванням яких зовнішніх і внутрішніх чинників;стан фінансового забезпечення виконання бюджетних програм міністерства.

Визначення місії, завдань і функційміністерства


1. При виробленні міністерством попередньої державної політики моглинедостатньо враховуватись реальні потреби суспільства.

2. Місія та завдання міністерства можуть не відповідати основним політичниморієнтирам діяльності Міністра та бути відомими не усім чиновникам, щопрацюють в системі міністерства4.

3. Міністрові може бути невідомий точний обсяг сфери управління свогоміністерства, тобто свого поля діяльності та своїх повноважень.

4. Як правило, у Положенні про міністерство завдання і функції сформульованонеповно і неточно, а повноважень, наданих міністерству, може не вистачатидля виконання покладених на нього завдань.

5. Міністрові може бути незрозумілою фактична ефективність структуриміністерства та управлінського апарату.


Для визначення місії, цілей і завдань міністерства (стратегічних напрямівформулювання нової державної політики) у сфері управління слід знайти відповідіна такі питання:

1. Які суспільні проблеми існують у сфері управління міністерства?

2. Які з них вимагають державного втручання?

1 SIGMA — Support for Improvement in Governance and Management.2 ОЕСD — Організація економічного співробітництва та розвитку.3 Показники у сфері системи контролю і управління для членства у Європейському Союзі (див. додаток 1).4 Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження Політики Головдержслужби у 2006

році та внесення змін до наказу Головдержслужби від 19.08.05 № 197” від 30.12.2005 № 346 (див. додаток 2).

Виклик 3.

3. Які групи інтересів існують у суспільстві щодо вирішення цих проблем? У чомуці інтереси співпадають і де вони конкурують між собою? Який їх вплив навироблення державної політики?

4. Яким чином місія міністерства пов’язана із політичними орієнтирами діяльностіМіністра та завданнями міністерства5?

5. Які функції міністерство повинно виконувати, виходячи з наявних суспільнихпроблем, політичних пріоритетів Міністра та принципів ефективногодержавного управління у цій сфері6?

6. Наскільки повно і точно сформульовані функції та завдання міністерства у відповід<ному Положенні7? Чи виключене дублювання функцій з іншими міністерствами?

7. Чи забезпечено в структурі міністерства повноцінне функціонування наскріз<них систем державного управління (система вироблення, прийняття івпровадження рішень та державної політики, управління державнимивидатками, управління державними закупівлями, державна служба, зовнішнійаудит, фінансовий контроль)8?


Для того, щоб відповісти на згадані питання, у подальшій роботі зарезультатами проведеної оцінки сфери управління міністерства доречно:

1. Проводити експертні обговорення з аналізу державної політики (семінари,круглі столи, наради із залученням політиків, науковців, представниківпрофесійних асоціацій та груп, громадських організацій, державнихслужбовців, міжнародних консультантів тощо). Це дасть можливість:

� точно сформулювати суспільні проблеми у сфері управлінняміністерства та симптоми проблемних ситуацій;

� осягнути проблеми, окресливши підстави для державного втручання,історію питання, наявний стан справ у законодавчій та інституційнійсферах;

� оцінити наслідки існуючої державної політики;

� точно визначити групи інтересів;

� змоделювати проблеми через вибір цілей їх розв’язання, критеріївдосягнення цілей та усвідомлення наявних обмежень;

� визначити альтернативні варіанти вирішення проблеми;

� оцінити наслідки альтернативних варіантів для окремих групінтересів і суспільства в цілому.

2. Вивчати потреби клієнтів, тобто споживачів послуг, які держава надаєсуспільству у цій сфері суспільних відносин (соціологічні дослідження,анкетування цільових груп, фокус<групи, глибинні інтерв’ю із зацікавленимиособами). Це дасть можливість:

� визначити, хто є споживачами послуг у сфері управління міністерства;

5 Формування місії, цілей, завдань та функцій в системі міністерств (див. додаток 3).6 Варіант типологізації цілей, завдань та функцій міністерств (див. додаток 4).7 Аналітична записка і пропозиції до проекту Указу Президента України „Про положення про Міністерство

культури і туризму України” (див. додаток 5).8 Збалансування функцій та реформування структури апарату міністерств (див. додаток 6).

9

10

� оцінити, які з адміністративних послуг, що надаються, не потрібні клієнтам;

� оцінити, які з адміністративних послуг, що потрібні клієнтам, ненадаються державою;

� оцінити, наскільки споживачі задоволені якістю послуг, що надаються;

� дізнатися про побажання та пропозиції споживачів щодо переліку тавимог до якості послуг у сфері управління міністерства.

3. Замовляти альтернативні дослідження з аналізу державної політики унезалежних аналітичних центрах у форматі документів про політику, на<приклад, зелених і білих книг, що є основною формою політичних документів уЄвропейському Союзі. Це дасть можливість:

� отримати більшу кількість альтернативних варіантів вирішення сус<пільної проблеми;

� оцінити наслідки кожного з цих варіантів;

� грунтовніше оцінити наслідки вироблених міністерством альтерна<тивних варіантів для окремих груп інтересів.

4. Провести функціональне обстеження міністерства/сфери управління9.

Це дасть можливість:

� класифікувати наявні функції10;

� розмежувати політичні і адміністративні функції всередині міністерства11;

� визначити, які функції дублюються з іншими центральними органамивиконавчої влади;

� визначити, які функції є зайвими, а яких не вистачає12;

� визначити, які функції можуть бути передані до органів місцевогосамоврядування та приватного сектора;

� визначити, які функції не забезпечені достатніми повноваженнями;

� визначити структуру міністерства, потрібну для виконаннянеобхідних функцій.


„Дерево проблем” 13 у своїй сфері управління з їх симптомами, причинами танаслідками, карту груп інтересів та клієнтів та механізм реалізації свого мандату увигляді нового Положення про міністерство, у якому буде чітко визначено місію,завдання, функції, права та обов’язки міністерства (сферу відповідальності іповноважень), а також нову структуру міністерства, орієнтовану на вирішеннясуспільних проблем у пріоритетних секторах сфери управління міністерствавідповідно до програми діяльності Уряду.

9 Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження Порядку проведення функціональ-

ного обстеження органів виконавчої влади” від 29.07.2005 № 189; Методичні рекомендації до Порядку

проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади (див. додатки 7, 8).10 Класифікація функцій Міністерства культури і мистецтв України як основа для визначення політичних функцій

Міністерства культури і туризму України (див. додаток 9).11 Класифікація функцій Державної адміністрації туризму України як основа для розмежування політичних функцій

Міністерства культури і туризму України з адміністративними функціями Державної служби туризму України

(див. додаток 10).12 Паспорт функцій міністерств (див. додаток 11).13 Приклад: „Дерево проблем” адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу

(див. додаток 12).

Складання стратегічного плану та бюджету міністерства14


1. Стратегічний план допоможе більш чітко сформулювати шляхи та визначитиінструменти досягнення політичних пріоритетів (бажаного стану справ упріоритетних секторах сфери управління міністерства).

2. Стратегічний план допоможе більш повною мірою визначити та врахувати нові ви<клики та прогнозовані зміни у зовнішньому середовищі при плануванні діяльностіміністерства, особливо такі, що не мали власного прояву в минулому.

3. Стратегічний план допоможе досягти кращого результату діяльності за наявностіобмежених бюджетних ресурсів, пов’язавши пріоритети діяльності, конкретнізавдання і ресурси міністерства, спрямовані на досягнення визначених цілей.

4. Стратегічний план допоможе повніше мобілізувати персонал міністерства длядосягнення політичних цілей, визначених Міністром, відірвавши апарат відвсепоглинаючої бюрократичної рутини і псевдозайнятості та зорієнтувавшийого діяльність на визначену перспективу.

5. До Вас у міністерстві цього у такий спосіб можливо ніхто ніколи не робив.


Для того, щоб скласти стратегічний план міністерства, слід знайти відповідь натакі питання:

1. Що є пріоритетами політики міністерства у довгостроковій (5 – 10 років), се<редньостроковій (3 – 5 років) і короткостроковій перспективі (1 – 3 роки)?

2. Які сильні та слабкі сторони має міністерство, які загрози та можливостіпрогнозуються у майбутньому у сфері управління міністерства.

3. Яких показників реалізації політики – конкретних і вимірюваних – требадосягти (від цього залежить, наскільки реалістичним буде стратегічний план зточки зору його виконання, наскільки він відповідатиме критеріям реалізаціїдержавної політики та показникам бюджетних програм міністерства)?

4. Скільки і яких ресурсів потрібно для реалізації кожного пріоритету (від цьогозалежить, наскільки добре спланованим, збалансованим і обґрунтованимбуде бюджет міністерства)?

5. Які саме інструменти слід використовувати для реалізації кожного пріоритету?


1. Залучити актив міністерства до роботи над стратегічним планом і особисто очолитицю роботу, створивши відповідну робочу групу. Стратегічне планування – колек<тивний процес, який може бути ефективним лише в режимі „мозкового штурму”.

14 Стратегічний план діяльності Головного управління державної служби України на 2006 рік (див. додаток 13).

Виклик 4.

11

12

2. Проаналізувати діяльність міністерства за методикою SWOT<аналізу15, якийдопоможе визначити сильні та слабкі сторони міністерства, загрози таможливості16.

3. Організувати навчання на робочому місці для керівників структурних підроз<ділів міністерства вмінням складання програм діяльності, стратегічногопланування та прогнозування ресурсного забезпечення власної діяльності.Навчання доцільно поєднати власне з процесом роботи над стратегічнимпланом та складанням бюджету міністерства.

4. Поєднати у часі і просторі процеси стратегічного планування діяльності мініс<терства і планування бюджету міністерства. Заходи плану повинні кореспон<дуватися з напрямами діяльності, відображеними у паспортах бюджетнихпрограм17. Включають до стратегічного плану лише ті цілі та заходи, дляреалізації яких є фінансові ресурси.

5. Організувати постійне інформування усіх державних службовців міністерства,роз’яснення щодо стратегічного плану та роботи над ним. Персоналміністерства має знати, що Ви робите, розуміти, для чого, і вірити у пра<вильність Ваших дій.


Чітко сформульовані і зрозумілі всім заплановані результати, шляхи і прог<нозовані терміни їх досягнення, конкретні і вимірювані показники досягненняцих результатів, спрямування усього персоналу міністерства і кожного окремогопрацівника на пріоритети діяльності міністерства, так само як концентраціюнаявних ресурсів на реалізацію визначеної кількості пріоритетів і розподілресурсів для досягнення поставлених завдань. Основним результатомреалізації стратегічного плану міністерства буде нове правове поле у данійсфері державного управління.

Підвищення ефективності роботиапарату міністерства та спряму*вання його діяльності на результат


1. Професійна компетентність державних службовців міністерства може бутинедостатньою для ефективного виконання посадових обов’язків, вони в повніймірі можуть не володіти, зокрема, гостро необхідними уміннями аналізудержавної політики, стратегічного планування, управління проектами, управ<ління часом, управління змінами.

15 SWOT – метод аналізу у стратегічному планування, який полягає у розподілі зовнішніх та внутрішніх факторів

організації та явищ на чотири категорії: Strengths (сили), Weaknesses (слабкості), Opportunities (можливості) та

Threats (загрози).16 SWOT-analysis of the Center of Personnel Assessment Creation (див. додаток 14).17 Приклад: паспорт бюджетної програми на 2005 рік „Забезпечення інституційного розвитку державної служби та

організація проведення функціональних обстежень органів виконавчої влади” (див. додаток 15)

Виклик 5.

2. Відповідальність між структурними підрозділами міністерства та окре<мими працівниками всередині них не завжди розподілена рівномірно ічітко.

3. Можуть бути відсутні чіткі кваліфікаційні вимоги (профілі компетентності) длякожної посади у міністерстві, що серйозно ускладнює набір персоналу та йогопрофесійний розвиток, не завжди зрозуміло, хто саме потрібен і які йогонавички треба удосконалювати далі.

4. Між структурними підрозділами часто існують міцні організаційні бар’єри,недостатньою є культура і практика горизонтальної взаємодії. Можливанездорова конкуренція між структурними підрозділами та „перекладання”завдань і відповідальності за їх виконання на інші підрозділи міністерства.

5. Організаційна культура української бюрократії як правило пригнічує ініціативу,не завжди стимулює розвиток. Достатньо часто панують принципи: „невидавати начальству одразу всі думки, які маєш, а розтягнути це на довшийчас”, „не говорити про те, чого не питають”, „не робити нічого без дорученнябезпосереднього начальника”.

6. Планування поточної діяльності може бути не пов’язане з досягненнямконкретних результатів.

7. Можуть бути не чітко визначені вимірювані показники результативності діяль<ності міністерства.

8. Можуть бути не зрозумілі та не визначені перелік, показники якості послуг, якінадає міністерство та підприємства, установи і організації, що належать досфери його управління.

9. Система моніторингу діяльності як правило орієнтована на формальнийконтроль за дотриманням терміну виконання завдань і при цьому недостат<ньою мірою забезпечує контроль за змістом і якістю їх виконання.

10. Достатньо часто відсутня взаємодія із споживачами послуг (клієнтами мініс<терства), вивчення їх потреб та міри задоволення.

11. Політична функція міністерства щодо вироблення державної політики у відпо<відній сфері (головна його функція) виконується як правило недостатньо повнота ефективно. Апарат міністерства може бути перевантажений поточною“паперовою” роботою, яка не має відчутного впливу на стан справ у відповіднійсфері управління.

12. Процес прийняття рішень з питань державної політики може неповною міроювраховувати наявні у суспільстві інтереси, може не проводитись оцінканаслідків цих рішень для суспільства та його окремих груп.

13. У міністерстві може бути недостатньо розвинуте лідерство у запровадженнізмін на рівні керівництва (заступників міністрів і директорів департаментів).

14. У міністерстві не завжди проводиться постійний аналіз діяльності іпланування її удосконалення – управління змінами, тобто приведеннядіяльності міністерства у відповідність з реальними потребами йогоспоживачів.

13

14


1. Запровадити систему управління якістю в роботу апарату міністерства та йоготериторіальних підрозділів (у разі існування таких) відповідно до Програми,затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 11 травня 2006 року18.

2. Визначити з числа керівників міністерства уповноважених з питань запрова<дження та забезпечення функціонування системи управління якістю19.

3. Визначити та нормативно закріпити перелік і терміни надання послуг, які мініс<терство надає споживачам, їх вартість.

4. Розробити та впровадити кваліфікаційні вимоги (профілі компетентності)20 дляусіх посад у міністерстві з урахуванням знань, вмінь та професійно важливих осо<бистісних якостей, необхідних для виконання роботи державного службовцяефективно та результативно, поведінки, яка асоціюється з високою успішністю тарезультативністю діяльності на певній посаді, особливостей професії державногослужбовця, специфіки міністерства, особливостей роботи на певній посаді.

5. Провести оцінку персоналу відповідно до профілів компетентності та визна<чити на основі оцінки індивідуальні потреби у навчанні необхідним умінням інавичкам, насамперед з аналізу політики, стратегічного планування, управ<ління часом і управління змінами.

6. Запровадити регулярне оцінювання працівників міністерства на основі їхкомпетентності та заслуг з метою стимулювання персонального внеску кож<ного працівника до загальних результатів діяльності міністерства.

7. Провести відповідне навчання працівників центрального апарату міністерствата апарату територіальних підрозділів з питань управління якістю та управлінняперсоналом за результатами.


Для того, щоб виконати поставлені завдання, слід застосувати підходи таінструменти управління якістю спільно з принципами і процедурами публічної полі<тики та управління персоналу, що базується на компетентності та особистихзаслугах державного службовця.

У рамках створення системи управління якістю необхідно виконати низкуосновних робіт.

1. Провести у міністерстві діагностичний адміністративний аудит21 за методикою,яка використовується для підготовки системи управління організації до сер<тифікації за міжнародним стандартом якості ISO 9001:2000 22, у рамках якого буде

18 Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 614 „Про затвердження Програми

запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади” (див. додаток 16).19 Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження Положення про Комiсiю з питань

системи управлiння якiстю Головдержслужби” вiд 20 грудня 2004 р. № 238 (див. додаток 17).20 Компетентність – це вимірюване вміння, здатність, знання або поведінкова характеристика, необхідна для

успішного виконання певної роботи. Сукупність цих характеристик, необхідних для роботи на конкретній посаді

(у групі посад), називають профілем компетентності.21 План заходів щодо усунення невідповідностей, виявлених під час проведення діагностичного аудиту системи

управління якістю Головдержслужби з 22 по 25 серпня 2005 року (див. додаток 18).22 План діагностичного аудиту системи управління якістю Головдержслужби, Звiт за пiдсумками обстеження

діяльності Головдержслужби на вiдповiднiсть вимогам стандарту ISO 9001:2000 (див. додаток 19).

визначено рівень виконання вимог стандарту ДСТУ ISO 9001<2001 та виявленоможливі неузгодженості, дублювання функцій між різними підрозділами.

2. Провести роботу із самооцінювання результатів діяльності міністерства23,розробити за підсумками обстеження заходи з приведення практичноїдіяльності міністерства у відповідність до вимог стандарту ДСТУ ISO 9001<2001, забезпечені організація та контроль виконання цих заходів.

3. Розробити та затвердити за погодженням з Держспоживстандартом план за<ходів щодо запровадження24 та забезпечення функціонування системи управ<ління якістю в міністерстві.

4. Скласти перелік послуг, що надаються міністерством. Визначити та вста<новити показники якості послуг.

5. Визначити категорії споживачів послуг міністерства, запровадити постійневивчення їх потреб і міри задоволення якістю послуг, які вони отримують.

6. Скласти перелік процесів з надання послуг у міністерстві та визначити осіб,відповідальних за їх дотримання. Унормувати усі процеси в апараті,ідентифікувавши та визначивши їх структуру, зв’язок з організаційноюструктурою міністерства, порядок виконання (з потрібним рівнем деталізації),розподіл відповідальності за їх виконання та відповідні показники їх якісноговиконання25.

7. Визначити аудиторів для оцінювання результатів запровадження системиуправління якістю в міністерстві26. Запровадити регулярний аналіз показниківвиконання процесів і якості послуг і планування удосконалення.

8. Розробити документацію з питань запровадження та забезпеченняфункціонування системи управління якістю в міністерстві (на етапірозроблення такої документації повинні бути виявлені дії, що виконуютьсянеузгоджено або неефективно, та розроблені заходи з удосконалення27).Затвердити та впровадити їх.

9. Забезпечити проведення внутрішнього аудиту в міністерстві28, що надастьможливість оцінити функціонування системи управління якістю та її відпо<відності вимогам стандарту.

10. Провести сертифікаційний (в разі потреби — передсертифікаційний) аудит вміністерстві29.

23 Аналіз результатів анкетування персоналу Головного управління державної служби України (див. додаток 20).24 Робочий план з побудови системи управління якістю Головдержслужби за міжнародним стандартом якості

ISO 9001:2000 на 2004 рік (див. додаток 21).25 Орієнтовний план-графік проведення консультацій за процесами системи управління якістю Головдержслужби,

Наказ Головного управління державної служби України „Про впровадження методик процесів системи

управління якістю Головдержслужби” від 6 липня 2005 р. № 167 (див. додаток 22).26 Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження Положення про уповноважених з

питань системи управління якістю” від 24 грудня 2004 р. № 244 (див. додаток 23).27 Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження інструкції „Управління

невідповідними послугами” від 21 жовтня 2005 року № 255 (див. додаток 24).28 Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження Настанови з якості центрального

апарату Головдержслужби” від 19 серпня 2005 р. № 197 (див. додаток 25).29 План сертифікаційного аудиту системи управління якістю Головдержслужби (див. додаток 26).

15

16

Для розроблення профілю компетентності необхідно:

1. Визначити управлінський рівень, тобто категорію посад, для яких буде роз<роблятися профіль компетентності.

2. Визначити функції цієї посади в міністерстві та стадії розвитку мініс<терства.

3. Визначити інші важливі елементи контексту роботи на даній посаді.

4. Ідентифікувати відповідні категорії компетентності та групи компетентностейдля відповідної посади.

5. Обрати групу експертів, які являють собою безпосередніх працівників наданій посаді (успішних та неуспішних) та зібрати від такої групи дані про те,як вони справляються з роботою на певній посаді шляхом проведенняструктурованого інтерв’ю та спостереження (включаючи інформацію проте, як ці особи діють, думають та почувають себе під час виконання своєїроботи)30.

6. Ідентифікувати способи поведінки, які відрізняють успішних та неуспішнихпрацівників.

8. Попередньо узгодити отримані дані з більш широким колом працівниківміністерства31.

9. Доопрацювати профіль за результатами попереднього узгодження.

10. Затвердити остаточну редакцію профілю та впровадити його в роботу.


Сучасний управлінський апарат, який:

� здатний діяти виходячи з реальних потреб суспільства;

� орієнтований на досягнення конкретного результату у максимальнодешевий для суспільства спосіб;

� спроможний більш ефективно та результативно виконувати функції,зокрема, щодо вироблення державної політики та стратегічногопланування;

� має час на вирішення стратегічних завдань;

� підтримує високу культуру і практику горизонтальної взаємодії міжпідрозділами;

� стимулює виникнення ініціатив та інновацій у власному середовищі;

� здатний до саморозвитку та самоудосконалення.

30 Опитувальник „Розроблення профілю компетентності для посади начальника управління Головного управління

державної служби України” (див. додаток 27).31 Матеріали для попереднього узгодження (валідизації) проекту профілю компетентності до посади начальника

управління Головдержслужби (див. додаток 28).

Залучення громадськості допроцесу підготовки урядових рішень

Чому це є проблемою, яку Міністрові необхідно вирішувати?

Консультації з громадськістю – звична для більшості демократичних країнЗаходу і досить нова для України складова процесу підготовки урядових рішень,хоча чим далі, тим менше важливих рішень приймають без застосування тієї чиіншої форми консультацій. Будь<яке політичне рішення міністра має вплив наінтереси різних суспільних груп, маючи підтримку з боку одних і викликаючиопір з боку інших.


Міністр має враховувати необхідність проведення консультацій, зокрема, щодо:

� проектів концепцій та інших стратегічних документів міністерства;

� проектів державних і регіональних програм економічного, соціаль<ного та культурного розвитку;

� проектів нормативно<правових актів, які суттєво впливають нареалізацію прав і свобод людини і громадянина.

Мета консультацій з громадськістю – розуміння політики міністра і Урядусуспільством, формування суспільної довіри них та урахування при підготовціурядових рішень інтересів різних суспільних груп.


1. У стратегічному плані міністерства, передбачити розділ консультацій з гро<мадськістю32;

2. Міністру необхідно затвердити орієнтовний план консультацій з громадськістюна рік, який складається з пропозицій, внесених структурними підрозділамиапарату, органами та установами, підпорядкованими міністерству, а також зокремих пунктів стратегічного плану.

Підготовка до проведення консультацій

Слід здійснити наступні конкретні кроки під час організації та проведенняконсультацій:

� визначити предмет для обговорення;

� визначити цілі консультацій;

� визначити основні групи інтересів з даного предмету;

� визначити перелік методів33;

� підготувати консультаційні документи34;

32 Приклад: розділ стратегічного плану Головного управління державної служби України „Мета 4. Відкритість

державної служби” (див. додаток 13).33 Методи консультування з громадськістю (див. додаток 29).34 Підготовка консультаційних документів (див. додаток 30).

17

Виклик 6.

18

� розробити план проведення консультацій з конкретними тер<мінами та відповідальними за змістовну та організаційну під<готовку;

� розмістити інформацію на офіційному веб<сайті міністерства;

� висвітлити в засобах масової інформації/провести прес<кон<ференцію щодо початку проведення консультацій. Протягом усьогоперіоду проведення консультацій міністр має підтримуватиконтакти із ЗМІ;

Якщо міністерству необхідно отримати реакцію зацікавлених сторін ігромадськості на різні варіанти пропонованої державної політики, публі<кується „зелена книга” 35 – основний консультаційний документ про політику.

Завдання „зеленої книги” – допомогти міністерству привернути увагугромадян до проблем або можливостей, що виникають, а також з’ясуватиставлення громадян до можливих способів вирішення проблеми абовикористання наявних можливостей. Результатом проведення консультацій іврахування пропозицій/рекомендацій, сформульованих громадянами, можестати “біла книга”.

„Біла книга” – це докладна заява про політику, яка представляє сформованупозицію уряду.

Важливо розуміти, що проекти актів законодавства досить складно адап<тувати для громадського обговорення.

Реалізація:

� опублікувати та розповсюдити консультаційні документи („зеленікниги”);

� провести консультації;

� вивчити громадську думку: круглі столи, фокус<групи, соціологічнідослідження, експрес<аналіз тощо36;

� провести аналіз внесених зауважень/пропозицій;

� організувати зворотний зв’язок/ довести до відома зацікавленихсторін результати консультацій;

� підготувати та опублікувати документи про політику з урахуваннямрезультатів громадських обговорень („білі книги”);

� на основі виробленої політики підготувати проекти нормативно<правових актів.

Оцінювання результатів консультацій37:

� Представити результати консультацій з підготовленою аналітичноюзапискою, висновками та рекомендаціями щодо подальшихконсультацій;

35 Приклад „зеленої книги”, розробленої українськими державними службовцями (див. додаток 31).36 Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 1378 „Деякі питання щодо забезпечення участі у

формуванні та реалізації державної політики” (див. додаток 32).37 Оцінювання консультаційного процесу (див. додаток 33).

� Підготувати звіт за результатами консультацій. Проаналізуватиданні та описати результати консультацій. Оцінити сам процеспроведення консультацій: наскільки досягнуто цілей, сфор<мульованих перед початком консультацій, і чи сприяв вибір методуконсультацій досягненню поставлених цілей.


� підтримку своєї діяльності групами інтересів;

� інформацію про суспільні настрої, виявлення опонентів політикиМіністра та розуміння їх аргументів;

� чіткіше визначення пріоритетів, потреб і застережень зацікавленихсторін;

� кращу якість підготовки та прийняття урядових рішень через кращерозуміння потреб громадян;

� збільшення залучення громадян до формування державної політикита можливість передбачити реакцію суспільства та його окремих групна її впровадження.

При міністерстві існують консультативно<дорадчі органи – Громадськіради38, які Міністр може використовувати як інструмент для проведенняконсультацій з громадськістю. До складу рад входять представники громадсь<ких організацій, професійних спілок, органів місцевого самоврядування, засобівмасової інформації. Громадська рада діє на підставі положення та регламенту,затвердженого наказом міністерства. Очолювати Громадську раду маєпредставник громадськості, а не Міністр.

Інформування громадськості –забезпечення прозорості,відкритості та гласності у діяльностіМіністра

Чому це є проблемою, яку Міністрові необхідно вирішувати?

Міністр може мати обмежений час для зустрічі з представниками ЗМІ іобмежені ресурси для організації заходів з інформування громадськості. Алегромадськість, яка погано поінформована, може недостатньо або невірно розумітидіяльність Міністра. Тому навіть його найбільш важливі здобутки можутьзалишитися невідомими.


Міністр має постійно інформувати громадськість про хід виконання основ<них завдань міністерства. З приходом міністра, приходить патронатна служба,

38 Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 1378 „Деякі питання щодо забезпечення участі у

формуванні та реалізації державної політики” (див. додаток 32).

Виклик 7.

19

20

до складу якої має входити відділ інформування та консультацій з громадськістюна чолі з прес<секретарем. У бюджеті міністерства треба визначити ресурси дляорганізації інформаційних заходів.


� Постійно розширювати коло інформаційних партнерів. Наприклад,можна укладати угоди про співпрацю між міністерством та засобамимасової інформації;

� запрошувати журналістів на всі заходи, які організовує міністерство,у тому числі, неформальні;

� організовувати комплексний моніторинг та аналіз матеріалів, комен<тарів у ЗМІ щодо діяльності міністра та міністерства, у тому числіконтент<аналіз із застосуванням сучасних інформаційних технологій,а також вироблення на цій основі пропозицій щодо корегуванняіміджевої політики;

� реагувати на неточну або неправдиву інформацію про діяльність мі<ністерства у ЗМІ;

� запровадити прямі включення по радіо, на телебаченні розширенихзасідань колегії Міністерства, громадських слухань, „круглих столів”та інших подібних заходів;

� запрошувати журналістів для висвітлення робочих поїздок, якіздійснює Міністр. Організовувати спілкування з журналістами,брифінги, прес<конференції;

� проводити за участю Міністра систематичні зустрічі з керівництвомзасобів масової інформації, наприклад, у форматі прес<клубів.

З метою забезпечення відкритості намірів Міністра, прозорості рішень та дій,необхідно щорічно видавати „Публічну доповідь про основні результати діяльностіміністерства”, в основі якої лежать пріоритети діяльності і у якій зібраноінформацію про конкретні результати роботи міністерства39 за рік. Публічнадоповідь має виходити один раз на рік, накладом не менше 5 тис. екземплярів,українською та англійською мовами, розповсюджуватись серед органів, якіпідпорядковані міністерству, центральних та місцевих органах виконавчої влади,громадських організацій, політичних партій, засобів масової інформації,зарубіжних партнерів та міжнародних організацій40.

Окрім публічної доповіді, необхідно видавати докладний звіт про підсумкидіяльності міністерства41, який розповсюджується серед центральних органів вико<навчої влади та місцевих державних адміністрацій42.

Однією із форм встановлення діалогу з громадськістю є запровадження прямоїтелефонної лінії, яка діє відповідно до порядку, затвердженого наказомміністерства.

39 Структура Публічної доповіді про основні результати діяльності Головдержслужби України (див. додаток 34).40 Список адресатів для розповсюдження Публічної доповіді про основні результати діяльності Головдержслужби

України українською і англійською мовами (див. додаток 35). 41 Структура Звіту про підсумки діяльності Головдержслужби України (див. додаток 36).42 Список адресатів для розповсюдження Звіту про підсумки діяльності Головдержслужби України українською і

англійською мовами (див. додаток 37).

21


Підвищиться рівень обізнаності громадськості про роботу міністерства, діяль<ність Міністра буде прозорою та відкритою, громадськість буде відчувати себезалученою до процесу державного управління і Міністр зможе спиратись у своїхдіях на її підтримку.

22

***

Перераховані та багато інших проблем та викликів, з якими зустрінутьсяновопризначені міністри, зумовлюють те, що міністерства будуть у фокусі рефор<ми центральних органів виконавчої влади як складової адміністративної реформи.

У демократичній державі міністерства повинні бути основними центрамивироблення державної політики у відповідних сферах, вони мають стати„продовженням” уряду і поступово позбутися більшості адміністративних функцій,таких як управління державним майном, реєстрація, ліцензування, надання іншихадміністративних послуг, інспектування та нагляд, управління державнимипрограмами. Усі ці функції можуть бути передані на нижчі щаблі державногоуправління, органам місцевого самоврядування та недержавним організаціям.

Основний продукт діяльності міністерств – державна політика, втілена у актахзаконодавства, які міністерство видає та проекти яких готує. При здійсненні цієїголовної функції міністерства і міністри повинні навчитися дослухатися досуспільних потреб і саме реальні суспільні інтереси ставити в основу політики, якувони проводять. Для цього потрібна побудова нової інституційної спроможності,яка матиме потужно експертно<аналітичну та комунікаційну складову.

Уміння здійснювати аналіз політики та організовувати ефективні комунікації упроцесі підготовки проектів урядових рішень – ось основні вимоги, які ставитимесуспільство до міністрів в умовах демократії та розмаїття легітимних інтересів.

23

ДОДАТКИ

Додаток 1. ПОКАЗНИКИ У СФЕРІ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ І УПРАВ- ЛІННЯ ДЛЯ ЧЛЕНСТВА У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ ..............27

Додаток 2. НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 30 ГРУДНЯ 2005 РОКУ № 346 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ ГОЛОВДЕРЖ-СЛУЖБИ У 2006 РОЦІ ТА ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО НАКАЗУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 19.08.05 № 197” ...................................54

Додаток 3. ФОРМУВАННЯ МІСІЇ, ЦІЛЕЙ, ЗАВДАНЬ ТА ФУНКЦІЙ В СИСТЕМІ МІНІСТЕРСТВ ................................................................57

Додаток 4. ВАРІАНТ ТИПОЛОГІЗАЦІЇ ЦІЛЕЙ, ЗАВДАНЬ І ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВ.......................................................................................58

Додаток 5. АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА І ПРОПОЗИЦІЇ ДО ПРОЕКТУ УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА „ПРО ПОЛОЖЕННЯ ПРО МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ” ..................59

Додаток 6. ЗБАЛАНСУВАННЯ ФУНКЦІЙ ТА РЕФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ АПАРАТУ МІНІСТЕРСТВ ..........................................64

Додаток 7. НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 29 ЛИПНЯ 2005 РОКУ № 189 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ........................................................................73

Додаток 8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ......................................................87

Додаток 9. КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ ..............................................105

24

Додаток 10. КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ ЯК ОСНОВА ДЛЯ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ФУНКЦІЙ МКТ З АДМІНІСТРАТИВНИМИ ФУНКЦІЯМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ .... 106

Додаток 11. ПАСПОРТ ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВ ............................................ 107

Додаток 12. „ДЕРЕВО ПРОБЛЕМ” АДАПТАЦІЇ ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ДО СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ................................................................................................ 113

Додаток 13. СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ НА 2006 РІК......................................................................................... 114

Додаток 14. SWOT-ANALYSIS OF CENTRE AS AN INDEPENDENT ORGANIZATION ................................................................................ 159

Додаток 15. ПАСПОРТ БЮДЖЕТНОЇ ПРОГРАМИ НА 2005 РІК „ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБСТЕЖЕНЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ”.................................................................... 162

Додаток 16. ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 11 ТРАВНЯ 2006 РОКУ № 614 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВ- ЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ” ............. 167

Додаток 17. НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 20 ГРУДНЯ 2004 РОКУ № 238 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОМІСІЮ З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ” .................................................. 174

Додаток 18. ПЛАН ЗАХОДІВ ЩОДО УСУНЕННЯ НЕВІДПОВІД- НОСТЕЙ, ВИЯВЛЕНИХ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИЧНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ З 22 ПО 25 СЕРПНЯ 2005 РОКУ ........................................................................................... 177

Додаток 19. ПЛАН ДІАГНОСТИЧНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ.................................................................... 188

25

Додаток 20. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ АНКЕТУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ............................................205

Додаток 21. РОБОЧИЙ ПЛАН З ПОБУДОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ЗА МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТОМ ЯКОСТІ ISO 9001:2000 НА 2004 РІК ...................211

Додаток 22. ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН-ГРАФІК ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ ЗА ПРОЦЕСАМИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ..........................225

Додаток 23. НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 24 ГРУДНЯ 2004 РОКУ № 244 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО УПОВНОВАЖЕНИХ З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ”...................................................................229

Додаток 24. НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 21 ЖОВТНЯ 2005 РОКУ № 255 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ІНСТРУКЦІЇ „УПРАВЛІННЯ НЕВІДПОВІДНИМИ ПОСЛУГАМИ” .................232

Додаток 25. НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 19 СЕРПНЯ 2005 РОКУ № 197 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ НАСТАНОВИ З ЯКОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО АПАРАТУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ” ...............236

Додаток 26. ПЛАН СЕРТИФІКАЦІЙНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ..........................237

Додаток 27. РОЗРОБЛЕННЯ ПРОФІЛЮ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЛЯ ПОСАДИ НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ........................243

Додаток 28. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОПЕРЕДНЬОГО УЗГОДЖЕННЯ (ВАЛІДИЗАЦІЇ) ПРОЕКТУ ПРОФІЛЮ КОМПЕТЕНТ- НОСТІ ДО ПОСАДИ НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ......................................................................258

Додаток 29. МЕТОДИ КОНСУЛЬТУВАННЯ З ГРОМАДСЬКІСТЮ ................290

Додаток 30. ПІДГОТОВКА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ ...................... 293

Додаток 31. ПРИКЛАД „ЗЕЛЕНОЇ КНИГИ”, РОЗРОБЛЕНОЇ УКРАЇНСЬКИМИ ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ ................296

26

Додаток 32. ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ ВІД 15 ЖОВТНЯ 2004 Р. №1378 „ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІ У ФОРМУВАННІ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ” ........................................ 314

Додаток 33. ОЦІНЮВАННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ................... 327

Додаток 34. СТРУКТУРА ПУБЛІЧНОЇ ДОПОВІДІ ПРО ОСНОВНІ РЕЗУЛЬ-ТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ.............. 328

Додаток 35. СПИСОК АДРЕСАТІВ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ ДОПОВІДІ ПРО ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКОЮ ТА АНГЛІЙСЬКОЮ МОВАМИ ............................................................. 330

Додаток 36. СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ У 2005 РОЦІ ........................... 333

Додаток 37. СПИСОК АДРЕСАТІВ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ ............................................................................................. 336

27

ДОДАТОК 1

ПОКАЗНИКИ У СФЕРІ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ І УПРАВЛІННЯ ДЛЯ ЧЛЕНСТВА У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Організація SIGMA розробила ряд показників у шести ключових сферах державного управління: державна служба; зовнішній аудит; фінансовий контроль; системи управління державними витратами; процес розроблення, прийняття і впровадження рішень; системи управління державними закупівлями. Для кожної з даних сфер у показнику відображені стандарти доброї практики у країнах-членах ЄС.

Показники стосуються як формальних аспектів (законодавча і нормативно-правова база, інституційна база), так і динамічних аспектів такої бази (практичне впровадження, потенціал для подальшого покращення). Вони включають й існуючі Постанови і Директиви ЄС, як, наприклад, у сфері фінансового контролю і державних закупівель. Ці показники є робочим інструментом, що був розроблений програмою SIGMA як основа для проведення оцінки систем центрального управління і контролю. Дані показники і робота по них є підтримкою діяльності Європейської Комісії у сфері розширення Європейського Союзу.

Показники були розроблені Секретаріатом програми SIGMA на запит Європейської Комісії у тісній співпраці з різними Директоратами Європейської Комісії і Європейським судом аудиторів. У рамках Програми SIGMA буде здійснюватися періодичний перегляд показників відповідно до прийняття нових законодавчих актів і змін у ЄС.

Програма SIGMA — це спільна ініціатива Організації економічного співробітництва і розвитку та Європейського Союзу; в основному, її фінансування здійснюється Програмою PHARE Європейського Союзу. Погляди авторів даної роботи не обов’язково представляють офіційні погляди Європейської Комісії, країн-членів ЄС і країн-бенефіціарів Програми PHARE.

Додаткову інформацію про Програму SIGMA і питання державного управління у країнах Центральної і Східної Європи див. на сайті http://www.oecd.org/puma/sigmaweb

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р.

Copyright OECD, 1999

28


ЗМІСТ

ПОКАЗНИКИ У СФЕРІ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ І УПРАВЛІННЯ ДЛЯ ЧЛЕНСТВА У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ ...................................................... 1 ПОКАЗНИК У СФЕРІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ ......................................................................................... 3 ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ЗАКУПІВЛЯМИ............................................................................................................ 11 ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ВИТРАТАМИ ................................................................................................................ 14 ПОКАЗНИК У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОГО АУДИТУ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА....................................................................................................................... 17 ПОКАЗНИК В СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ........................................................ 19 ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМИ ФОРМУЛЮВАННЯ ПОЛІТИКИ І КООРДИНАЦІЇ ........................................................................................................... 20

29


ПОКАЗНИК У СФЕРІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ

Вступ

Даний показник був підготовлений у рамках Програми SIGMA на запит Генерального директорату зовнішніх відносин і в тісній співпраці із Генеральним директоратом з економічних і фінансових питань. Інші Директорати також доклали зусилля до цієї роботи. Даний документ і пов’язана із ним робота доповнюють і підтримують діяльність Генерального директорату з економічних і фінансових питань у сфері розширення Європейського Союзу.

В Угоді [про ЄС] не визначено будь-якої встановленої моделі фінансового контролю, що повинна застосовуватися країною-членом ЄС, але нею визначені за-гальні зобов’язання країн-членів ЄС. У ній викладені повноваження Європейської Комісії та визначені положення фінансового і бюджетного менеджменту та повно-важення Європейського суду аудиторів. Зокрема, Стаття 280 Угоди передбачає боротьбу з шахрайством. Багато інших детальних вимог викладені в інших постановах, директивах тощо щодо складу і функціонування процесів управління і контролю за коштами та ресурсами ЄС. Більшість із них наведені у Додатку І.

Ці постанови та директиви детально описують засади функціонування про-цесів фінансового контролю. Це відображено у показнику, але показник складений таким чином, що в ньому відображена також добра або найкраща європейська практика щодо всієї структури системи здорового фінансового контролю.

У ході оцінки за даним показником потрібно також прив’язати ключові результати до результатів оцінки в інших сферах (зовнішній аудит, управління державним бюджетом, державні закупівлі та державна служба).

Даний показник можливо виконувати для зосередження уваги на тих сферах державного сектора, які є/будуть найбільш суттєвими в управлінні ресурсами ЄС (це переважно митні та сільськогосподарські збори) і коштами ЄС (Програма PHARE, кошти програми розширення ЄС, структурні фонди (регіональні) та кошти, спрямовані на розвиток сільськогосподарського сектора).

Основна увага даного показника сфокусована на центральному Уряді з оглядом на регіональні та місцеві органи управління.

1. Вступ

Існуючу ситуацію у сфері фінансового контролю описують такі дані: • Закони; основні закони та окремі постанови і директиви з

фінансових питань та питань контролю тощо;

30

• Кількість співробітників; • Інші ресурси; • Структура органів; рівень Уряду і окремих міністерств; • Фінансові системи, що використовуються; загальне описання і

блок-схеми; • Фінансові звіти; зразки щорічних та інших звітів.

Основна інформація про організаційну структуру системи державного управління повинна бути частиною Вступу для розуміння контексту і положення органів фінансового контролю у країні, що розглядається.

2. Показник

1.1. Повинна існувати узгоджена (когерентна) і повна законодавча база, що визначає системи, принципи і засади функціонування системи фінансового контролю (управлінського/внутрішнього контролю), в т.ч. механізми внутрішнього аудиту/перевірок. (Примітка: можуть використовуватися різні варіанти внутрішнього аудиту, такі як Головне управління фінансового контролю, „північний” варіант, що застосовується у Нідерландах і Швеції).

2.1. Повинні існувати відповідні системи і порядок управлінського контролю. Такі системи і процедури вважаються найосновнішими:

• Стандарти/положення обліку та звітності; • Системи обліку; • Визначений порядок запису трансакцій, який можливо легко

перевірити (що показує рух грошових коштів з національного бюджету/бюджету ЄС і ролі й обов’язки різних національних органів, залучених до процесу);

• Контроль очікуваних зобов’язань і виплат; • Контроль за закупівлями (у відповідності до показника у сфері

систем управління державними закупівлями); • Контроль за доходами державного бюджету (в т. ч. майбутні

власні ресурси). 2.3. Повинен існувати функціонально незалежний механізм внутрішнього

аудиту/перевірок з відповідною компетенцією і повноваженнями. Він може існувати у формі однієї або декількох інституцій, але повинен відповідати наступним критеріям:

• Бути функціонально незалежним; • Мати адекватні повноваження на проведення аудиту

(перевірок) (обсяг і види аудиту (перевірок); • Використовувати міжнародно визнані стандарти аудиту.

Потрібно також зважати на те, чи існує відповідна координація і нагляд за застосуванням стандартів і методології проведення аудиту.

31

2.4. Повинні існувати системи попередження і реагування в разі допущення помилок і покриття збитків, понесених внаслідок помилок або халатності. Критерії, що застосовуються тут, відображають:

• До якої міри існуючі системи функціонують як системи попередження;

• Як застосовуються відповідні заходи; • Чи дозволяють існуючі закони/підзаконні акти повертати

втрати, понесені внаслідок помилок або халатності (як визначено у Постанові № 2988/95).

Потрібно також розглянути, чи існують відповідні структури для боротьби із шахрайством і корупцією; чи ця робота виконується звичайними органами фінансового контролю або окремим органом (окремими органами).

3. Основні критерії оцінки потенціалу до покращення фінансового контролю і загальних показників ефективності

Окрім вищеописаних критеріїв, спроможність країни привести практику

фінансового контролю у відповідність із європейськими стандартами і міжнародною кращою практикою та дотримуватися цих стандартів залежатиме від ряду чинників — по можливості потрібно розглянути три з них:

• Спроможність і потенціал до розвитку і проведення змін. • Існування стратегії розвитку і проведення змін. • Існування чіткого наміру проведення змін і розвитку.

У країні може бути вся необхідна влада й органи для відповідного виконання ролі та функцій, але все одно не виконуватися адекватна робота у сфері фінансового контролю. По можливості потрібно оцінити суб’єктивні та об’єктивні чинники для визначення впливу і ефективності фінансового контролю. До об’єктивних показників можуть відноситися:

• Засоби вимірювання продуктивності. • Засоби вимірювання ефективності. • Засоби вимірювання якості (наприклад, відсоток справ, по

яких є скарги).

32


Додаток 1

Обов’язки країн-членів ЄС з контролю за Структурними фондами і Фондом [економічної і соціальної] згуртованості (рос. сплоченность) визначені, наприклад, у Постановах 4253/88 (зі змінами) і 2064/97. Положення стосовно фінансового контролю за Спільною сільськогосподарською політикою (Гарантійний фонд EAGGF) викладені у ряді Постанов (як, наприклад, 258/1999, 1663/95, 4045/89, 307/91, 3508/92, 515/97, 723/97); Постанови 2988/95 і 2185/96 містять положення щодо фінансового контролю і зовнішнього аудиту. Питання власних ресурсів регулюються Постановами 88/376, 1552/89, 1553/89, 89/130 і 94/728. Постановами щодо структури Національного фонду і фондів програми розширення ЄС, що були розроблені за моделлю Постанов про Фонд економічної згуртованості та Європейського фонду управління та забезпечення в сільському господарстві, вимагається, серед іншого, проведення аудиту існуючих фінансових систем за міжнародними стандартами.

Перевірки повинні проводитися таким чином, аби в ході них: перевірялася ефективність існуючих управлінських і контрольних систем; вибірково перевірялися оголошені витрати на різних рівнях. У структурі Національного фонду і Спеціальної підготовчої програми до впровадження Структурних фондів ці критерії ще більш деталізовані. По-перше, існує потреба мати змогу продемонструвати, що існує ефективний внутрішній і зовнішній контроль над впроваджуючим органом, в тому числі виконуються функції аудиту, існують відповідні системи бухгалтерського обліку і фінансової звітності. По-друге, функція внутрішнього аудиту повинна мати „функціональну” незалежність стосовно впроваджуючого органу.

Нещодавно були прийняті наступні Постанови з питань фінансового управління і контролю фондів програми розширення ЄС: Постанова Ради (ЄC) № 1266/1999 від 21 червня 1999 року про координацію допомоги країнам-кандидатам у рамках стратегії приєднання із змінами, внесеними Постановою (ЄEC) № 3906/89, Постанова Ради (ЄC) № 1267/1999 від 21 червня 1999 року, якою створюється Механізм структурних заходів щодо підвищення рівня захисту довкілля та рівня розвитку транспортної інфраструктури країн-кандидатів відповідно до рівня Європейського Союзу (ISPA), Постанова Ради (ЄC) № 1268/1999 від 21 червня 1999 року щодо підтримки Співтовариства заходів із сільськогосподарському розвитку і розвитку сільської місцевості у країнах-кандидатах Центральної і Східної Європи в період кандидатства (SAPARD). Окрім цих постанов були прийняті наступні акти з питань боротьби з шахрайством: Рішення Комісії від 28 квітня 1999 року про створення Європейського бюро боротьби з шахрайством (OLAF), Постанова (ЄC) №1073/1999 Європейського Парламенту і Ради від 25 травня 1999 року щодо розслідувань, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF), Постанови Ради (EURATOM) №1074/1999 від 25 травня 1999 року щодо розслідувань, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF).

33


ДЕЯКІ ПОСТАНОВИ ЄС З ПИТАНЬ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БЮДЖЕТОМ,

ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ І ЗОВНІШНЬОГО АУДИТУ

Основний закон Номер Предмет Договір про ЄС∗, Ст. 10 Визначення основних зобов’язань країн-членів Договір про ЄС, Ст. 211 Обов’язки і повноваження Європейської Комісії Договір про ЄС, Ст. 246-248 Положення про Європейський суд аудиторів Договір про ЄС, Ст. 268-279 Фінансові положення Договір про ЄС, Ст. 280 Боротьба з шахрайством * Новий зміст і нумерація відповідно до Амстердамського Договору, який вносить зміни та доповнення до договору про Європейський Союз, до договорів про заснування Європейських Співтовариств та деяких пов’язаних з ними актів.

Підзаконні акти Бюджетні питання Номер Суть 1231/77 Фінансова постанова від 21 грудня 1997 року, що стосується

загального бюджету Європейських співтовариств (впроваджена Постановою 3418/93)

3418/93 Постанова Комісії (Євроатом, Європейське співтовариство вугілля та сталі, Європейське Співтовариство) № 3418/93 від 9 грудня 1993 року, в якій викладені детальні правила для впровадження певних положень Фінансової Постанови від 21 грудня 1977 року

94/729 Рішення Ради (Європейське співтовариство, Євроатом) від 31 жовтня 1994 року з питань бюджетної дисципліни

Міжінституційна угода

Бюджетна дисципліна і удосконалення бюджетної процедури

∗ Договір про ЄС, також відомий як Римська Угода

34

Витрати

Номер Суть 1258/1999 Постанова Ради (ЄC) № 1258/1999 від 17 травня 1999 року з питань фі-

нансування спільної сільськогосподарської політики (На заміну Поста-нові №729/70 із змінами, внесеними відповідно до Постанови №1287/95)

Власні ресурси

Номер Суть 88/376 Рішення Ради (Європейське економічне співтовариство, Євроатом)

від 24 червня 1988 року щодо системи власних ресурсів Співто-вариств (впроваджена Постановою 552/89)

1552/89 Постанова Ради (Європейське економічне співтовариство, Євроатом) №1552/89 від 29 травня 1989 року – впровадження Рішення 88/376/ЄЕС, Євроатом щодо системи власних ресурсів Співтовариств

1553/89 Постанова Ради (ЄЕС, Євроатом) № 1553/89 щодо визначення єдиних положень по збору власних ресурсів при накопиченні податку на додану вартість

89/130 Постанова Ради (ЄЕС, Євроатом) від 13 лютого 1989 року щодо гармонізації накопичення валового внутрішнього продукту за ринковими цінами

94/728 Постанова Ради (ЄС, Євроатом) від 31 жовтня 1994 року щодо системи власних ресурсів Європейських співтовариств (системи власних ресурсів ЄС)

Фінансовий контроль і зовнішній аудит

Номер Суть 2988/95 Постанова Ради (ЄС, Євроатом) № 2988/95 від 18 грудня 1995 року

щодо захисту фінансових інтересів Європейських співтовариств 2185/96 Постанова Ради (Євроатом, ЄС) № 2185/96 від 11 листопада 1996

року щодо перевірок та інспекцій на місцях, що проводяться Комісією з метою захисту фінансових інтересів Європейських співтовариств від шахрайства та порушень

Сільське господарство

Номер Суть 1663/95 Постанова Комісії (ЄС) № 1663/95 від 7 липня 1995 року, що визначає

детальні правила впровадження Постанови Ради (ЄЕС) № 729/70 стосовно процедури роботи з рахунками Гарантійної частини Європей-ського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві

35

4045/89 Постанова Ради (ЄЕС) № 4045/89 від 21 грудня 1989 року щодо нагляду країн-членів за трансакціями, що є частиною системи фінансування з Гарантійної частини Європейського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві

307/91 Постанова Ради (ЄЕС) № 307/91 від 4 лютого 1991 року щодо поси-лення моніторингу певних витрат з Гарантійної частини Європейсь-кого фонду управління та забезпечення у сільському господарстві

3508/92 Постанова Ради (ЄЕС) № 3508/92 від 27 листопада 1992 року, якою встановлюється єдина система адміністрування і контролю (LACS) для окремих схем допомоги Співтовариства (впроваджена Поста-новою 3887/92)

3887/92 Постанова Комісії (ЄЕС) № 3887/92 від 23 грудня 1992 року, в якій викладені детальні правила єдиної системи адміністрування і контролю (LACS) для окремих схем допомоги Співтовариства

723/97 Постанова Ради (ЄС) № 723/97 від 22 квітня 1997 року щодо впровадження Програм заходів країн-членів ЄС з контролю за витратами Гарантійної частини Європейського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві

515/97 Постанова Ради (ЄС) № 515/97 щодо спільної допомоги органів влади країн-членів ЄС і співробітництва між цими органами і Комісією для забезпечення правильного застосування митного та сільськогос-подарського законодавства

386/90 Постанова Ради (ЄЕС) № 386/90 від 12 лютого 1990 року щодо мо-ніторингу, який здійснюється під час експорту сільськогосподарських продуктів у випадку отримання компенсації або інших виплат

Рибне господарство

Номер Суть 1263/1999 Постанова Ради (ЄС) № 1263/1999 від 21 червня 1999 року щодо

Фінансового механізму спрямування розвитку риболовлі

Структурні фонди

Номер Суть 1260/1999 Постанова Ради (ЄС) № 1260/1999 від 21 червня 1999 року, в якій

викладені загальні положення щодо Структурних фондів 1261/1999 Постанова (ЄC) № 1261/1999 Європейського Парламенту і Ради

від 21 червня 1999 року щодо Європейського фонду регіонального розвитку

1262/1999 Постанова (ЄC) № 1262/1999 Європейського Парламенту і Ради від 21 червня 1999 року щодо Європейського соціального фонду

36

2052/88 Постанова Ради (ЄЕС) № 2052/88 від 24 червня 1988 року щодо завдань Структурних фондів і їх ефективності та щодо коор-динації їх діяльності один з одним і з діяльністю Європейського інвестиційного банку та інших існуючих фінансових механізмів (впроваджена Постановою 4253/88)

4253/88 Постанова Ради (ЄЕС) № 4253/88 від 19 грудня 1988 року, в якій викладені положення щодо впровадження Постанови (ЄЕС) № 2052/88 стосовно координації діяльності Структурних фондів один з одним і з діяльністю Європейського інвестиційного банку та інших існуючих фінансових механізмів

Митне співробітництво Номер Суть 210/97 Рішення № 210/97/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 19 грудня

1996 року, яким приймається Програма заходів з митних питань у Співтоваристві (Митниця 2000)

Повернення сум і санкції Номер Суть 595/91 Постанова Ради (ЄЕС) № 595/91 від 4 березня 1991 року щодо

невідповідностей і повернення сум, виплачених неправильно в ході фінансування спільної сільськогосподарської політики і організації спільної інформаційної системи у цій сфері

1681/94 Постанова Комісії (ЄС) № 1681/94 від 11 липня 1994 року щодо невідповідностей і повернення сум, виплачених неправильно в ході фінансування структурної політики і організації спільної інформаційної системи у цій сфері

1469/95 Постанова Ради (ЄС) № 1469/95 від 22 червня 1995 року щодо заходів, які повинні бути вжиті стосовно окремих бенефіціарів операцій, що фінансуються з Гарантійної частини Європейського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві

745/96 Постанова Комісії (ЄС) № 745/96 від 24 квітня 1996 року, в якій викладені детальні правила впровадження Постанови Ради (ЄС) № 1469/95 року щодо заходів, які повинні бути вжиті стосовно окремих бенефіціарів операцій, що фінансуються з Гарантійної частини Європейського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві

37

Фонди програми розширення Номер Суть 1266/1999

Постанова Ради (ЄС) № 1266/1999 від 21 червня 1999 року щодо координації допомоги країнам-кандидатам у рамках стратегії розширення і внесення змін до Постанови (ЄЕС) № 3906/89

1267/1999

Постанова Ради (ЄС) № 1267/1999 від 21 червня 1999 року про створення Механізму структурних заходів щодо підвищення рівня захисту довкілля та рівня розвитку транспортної інфра-структури країн-кандидатів відповідно до рівня Європейського Союзу (ISPA)

1268/1999

Постанова Ради (ЄС) № 1268/1999 від 21 червня 1999 року щодо підтримки Співтовариством заходів із сільськогосподарського розвитку і розвитку сільської місцевості у країнах-кандидатах Центральної і Східної Європи в період кандидатства (SAPARD)

Боротьба з шахрайством і корупцією Номер Суть Угода

Міжінституційна угода від 25 травня 1999 року між Європейським Парламентом, Радою Європейського Союзу і Комісією Європейських співтовариств щодо внутрішніх розслі-дувань, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF)

Рішення

Рішення Комісії від 28 квітня 1999 року про створення Європейського бюро боротьби з шахрайством (OLAF) (повідомлення в документі за номером SEС(1999) 802) (1999/352/EC, Європейське співтовариство вугілля та сталі, Євроатом (Європейське співтовариство атомної енергетики))

1073/1999

Постанова (ЄC) №1073/1999 Європейського Парламенту і Ради від 25 травня 1999 року щодо розслідувань, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF)

1074/1999

Постанова Ради (Європейське співтовариство атомної енергетики) N№1074/1999 від 25 травня 1999 року щодо розслідувань, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF)

38

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р. ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ

ДЕРЖАВНИМИ ЗАКУПІВЛЯМИ

Вступ

Одним із пріоритетних завдань Європейської Комісії є побудова ефективно функціонуючого єдиного ринку. Одним з основним шляхів досягнення цієї мети і інших відповідних і суттєвих елементів системи ефективного демократичного управління є існування налагодженої системи державних закупівель, завдяки якій стимулюється відкрита конкуренція для отримання контрактів державних органів і приватних організацій. Контракти, що видаються державними установами і органами, напівдержавними організаціями і комунально-житловим сектором, складають приблизно 10 відсотків ВВП Європейського Союзу. Розумна політика і практика у сфері закупівель може зменшити витрати державних бюджетів, дозволить одержувати необхідні результати вчасно, стимулювати розвиток приватного сектора, зменшити втрати, затримки, зменшити корупцію і неефективність у роботі урядів.

Для того аби відповідати умовам вступу до ЄС, країни-кандидати повинні дотримуватися Директив ЄС з питань закупівель і правил доброї практики в країнах ЄС. Таким чином, можливо встановити показник, який визначає суттєві вимоги та існуючі системи управління державними закупівлями.

У даному показнику, описаному у цьому документі, ми зосереджуємося на основах системи, але не можемо описати наскільки добре або погано система функціонує на практиці. Таким чином, важливо також вивчати і реальне функціонування системи. Даний показник не торкається питань, пов’язаних із управлінням витратами державного бюджету, фінансового контролю і аудиту – звичайно, вони побічно пов’язані з успішністю функціонування системи державних закупівель, але винесені у окремі показники. Показник 1. Законодавство у сфері державних закупівель Принципи

У законі про державні закупівлі та пов’язаних законах повинні бути чітко визначені принципи, що дозволяють:

• Передбачати законодавчу базу, яка набирає чинності не в день прийняття законів, а залишає достатній період часу для створення Управління державних закупівель (УДЗ), добору і підготовки співробітників, створення нормативно-правової бази і форм.

39

• Передбачати чіткий розподіл повноважень щодо прийняття рішень на національному, регіональному і місцевому рівнях.

• Передбачати чітке і повне визначення органів і установ та/або джерел державних коштів, яких стосується система державних закупівель.

• Визначити чи використовуються подібні правила для національних, регіональних і місцевих органів управління.

• Розробити нормативно-правову базу, правила, процедури і стандартні форми для державних закупівель.

Процедури закупівель

Майбутні члені ЄС повинні мати послідовну єдину політику та процедури і плани можливого удосконалення. Тут виникають наступні питання: чи проводиться закупівля товарів, обладнання і робіт за єдиною процедурою? Чи існує загальна стандартна документація? Чи існують інструкції для потенційних учасників тендерів про те, як готувати тендерні пропозиції? Чи існують чітко визначені процедури розкриття тендерних пропозицій, їх розгляду, оцінки, а також адміністрування контрактів і ведення записів? Чи існують інструкції щодо того, як готувати фінансову оцінку? Чи існують чітко визначені критерії оцінки і наскільки чітко визначена відносна важливість кожного критерію? Чи вимагається від учасника забезпечення тендерної заявки? Чи вимагається (від учасника тендера) гарантія виконання завдання? Які процедури оголошення тендера? Чи відповідають часові рамки Європейським Директивам? Чи можуть учасники тендеру подавати письмові запити про уточнення інформації? 2. Центральні управління державних закупівель

Повинна існувати чітка правова база для створення Управління державних закупівель із загальними повноваженнями з розробки і впровадження політики державних закупівель. Таке Управління може бути створене при певному міністерстві, або при Прем’єр-Міністрові, або при Раді Міністрів, або при Парламенті.

Чи є кількість співробітників Управління державних закупівель достатньою для виконання усіх покладених на нього повноважень і роботи з усіма установами, що проводять тендери? 3. Реалізація державних закупівель і підготовка службовців

Чи існують ефективні системи добору на службу і зростання службовців? Чи проводилося навчання для співробітників, що займаються закупівлями? Базова підготовка? Спеціальне навчання? Досвід міжнародних закупівель?

40

Чи є кількість співробітників адекватною? Чи залишають співробітники службу

як тільки вони отримують підготовку і йдуть на більш високооплачувані роботи? Яка середня заробітна платня співробітників? Які можливості кар’єрного зростання? Які можливості підготовки є доступними в країні та за кордоном? До якої міри система державних закупівель комп’ютеризована?

Чи надаються усім установам, що проводять тендери, посібники, стандартна тендерна документація і типові форми контрактів?

Чи включаються примірні форми контрактів та інших документів до тендерної документації? Чи існують стандартні договірні умови? Чи дозволяється укладання рамкових договорів? Чи дозволяється використання стандартних форм закупівельних замовлень?

Чи є надання інформації установам, що проводять тендери, і приватному сектору адекватним?

Європейською Комісією очікується, що в країнах Центральної і Східної Європи з часом розвинеться ринкова економіка, і приватний сектор зможе повністю виконувати контракти, що видаються державними установами. Однак, у багатьох країнах даного регіону приватний сектор залишається недостатньо розвиненим. Тим не менше, важливим фактором, на який потрібно зважати, є те, до якої міри існуючі компанії приватного сектора мають необхідну спроможність здійснювати постачання за контрактами державного сектора. 4. Процедури контролю і розгляду скарг

Повинні існувати чітко визначені та зрозумілі для широкого загалу процедури контролю і аудиту закупівельних операцій, в т. ч. заходи для боротьби з шахрайством і боротьби з корупцією. Окрім того, повинні існувати методи оскарження рішень з надання контрактів або подачі інших скарг щодо проблем, які виникають у процесі державних закупівель. 5. Спроможність удосконалення системи державних закупівель

Окрім вищенаведених критеріїв, спроможність країни у приведенні законодавства і процедур у сфері державних закупівель у відповідність до стандартів країн-членів ЄС залежить від ряду чинників, у тому числі наявність (або ні) наступних елементів:

• Послідовна стратегія проведення змін; • Стала підтримка змін на високому політичному рівні в Уряді; • Підтримка змін у системі ключовими сторонами (Парламент, компанії

приватного сектора тощо) і широким загалом громадськості.

41

До окремих показників готовності та спроможності до проведення змін можна віднести:

• Існування Управління державних закупівель, яке має адекватні ресурси та є відповідальним за розроблення, впровадження і нагляд за програ-мою і політикою державних закупівель;

• Реальний рівень впливовості Управління державних закупівель з огляду на його адміністративне положення, наприклад, департамент Міністерст-ва Фінансів або іншого міністерства чи орган, підзвітний Прем’єр-Міністрові, Раді Міністрів або Парламенту.

42


ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ВИТРАТАМИ

Вступ

Комісією не визначається жодної конкретної моделі управління державними витратами для країн-членів ЄС і країн-кандидатів на вступ до ЄС. У цій сфері є небагато чітких вимог Європейської Комісії, окрім вимог у частині управління власними ресурсами ЄС і бюджетної дисципліни. Однак, фонди ЄС повинні розподілятися і використовуватися ефективно, відповідно до міжнародно визнаних бюджетних принципів і доброї практики країн ЄС. Таким чином, у показнику можливо визначити суттєві вимоги до ефективно функціонуючої системи управління державними витратами як фондів ЄС, так і національних бюджетів.

Даний показник стосується лише питань управління державними витратами. Він не стосується питань, пов’язаних із управлінням державним боргом або податковою політикою і адмініструванням податків. Питання, що стосуються фінансового конт-ролю і зовнішнього аудиту, розкриті в окремому показнику. Показник 1. Законодавство з бюджетних питань

У Конституції, Основному законі про бюджет (Бюджетному кодексі) і/або пов’язаних законах повинні бути чітко визначені принципи. Дані принципі повинні:

• Надавати чітке і повне визначення поняття „державні кошти”; • Встановлювати, що управління всіма державними коштами

здійснюється в рамках закону; • Встановлювати відносини між Парламентом і виконавчою владою у

бюджетних питаннях; • Визначати правила і процедури фіскальних відносин всередині Уряду; • Забезпечувати комплексність бюджету; • Визначати різні класи бюджетних установ, підприємств і органів і

зв’язки між цими організаціями і бюджетом; • Створювати правову базу для формування і виконання бюджету і

окреслювати ролі, обов’язки і повноваження Міністерства фінансів.

43

2. Відносини Парламенту/виконавчої гілки влади

Ці відносини можуть бути визначені у Конституції, Бюджетному кодексі та інших законах, правилах регламенту Парламенту і звичайною практикою. В принаймні одному з цих джерел повинен забезпечуватися адекватний баланс між законодавчою і виконавчою гілками влади. Основною роллю Парламенту є затвердження щорічного бюджету і додаткових асигнувань, голосування з яких може проводитися протягом року. Окрім того, роль Парламенту може бути важливою у здійсненні перегляду політики проведення витрат з державного бюджету, як, наприклад, ухвалення макроекономічних і фіскальних сценаріїв, вивчення ефективності програми урядових витрат тощо. 3. Рамки державного бюджету

Для цілей відповідного макроекономічного управління потрібно здійснювати контроль над усіма доходами і витратами державного бюджету. Ті заходи, які винесені за межі офіційного бюджету (як, наприклад, позабюджетні фонди), не підпадають під дію правил щодо дисципліни процесу розподілу ресурсів. Але там, де існують такі фонди, управління переведенням коштів до них повинно бути ефективним. Комплексний бюджетний процес підвищує ефективність розподілу ресурсів, оскільки він стимулює компроміс між різними способами витрачання фінансових ресурсів Урядом. Кошти з бюджету ЄС, наприклад, допомога у рамках програми розширення, що розподіляються через Національний фонд, повинні бути об’єднані із державним бюджетом. 4. Середньострокова програма щодо витрат коштів державного бюджету

Майбутні країни-члени ЄС повинні надавати інформацію щодо бюджету на середньострокову перспективу і визначати середньострокові фіскальні цілі. Коли вони стануть членами ЄС, незалежно від того, ввійдуть вони до Європейського монетарного союзу чи ні, вони повинні надати програми стабільності або конвергенції (Постанова Ради ЄС № 1466/97). У цих програмах повинні бути визначені основні елементи середньострокової програми витрат коштів державного бюджету, яка відповідає певним методологічним принципам і стандартам (як, наприклад, ESA 95 про національну статистику витрат). 5. Бюджетний процес

Повинен існувати чітко визначений і добре зрозумілий порядок етапів бюджетного процесу, в якому часовий період для кожного етапу є достатнім для забезпечення його ефективності. Міністерство фінансів повинне визначати – у формі

44

щорічної бюджетної постанови або циркуляра – основні пріоритети бюджетної політики, чіткі правила проведення бюджетного процесу і основні форми для подання бюджетних запитів розпорядниками коштів. Повинна існувати ефективна система, в рамках якої Рада міністрів могла приймати урядові рішення з огляду на бюджетні імплікації і чіткі цілі у програмах використання коштів державного бюджету. Також Міністерство фінансів повинно мати чітко визначену роль у здійсненні аналізу і оцінки бюджетних запитів, встановленні правил і практики для проведення переговорів між Міністерством і галузевими міністерствами та іншими розпорядниками коштів; повинні існувати механізми для арбітражу і вирішення суперечок. Чи є у Міністерстві фінансів – і бюджетних і фінансових підрозділах галузевих міністерств – достатня кількість співробітників з відповідними вміннями і підготовкою, необхідні комп’ютерні системи тощо для проведення цієї роботи?

Проект бюджету, що подається до Парламенту, повинен визначати цілі фіскальної політики, макроекономічні показники та основу політики, що закладалися в бюджет, і основні визначені фіскальні ризики. В ньому повинен бути чіткий і комплексний план усіх витрат державного бюджету; витрати за окремими організаціями, цілями і заходами; фінансування нових заходів; ієрархія підзвітності між розпорядниками коштів; голосування Парламентом повинно проводитися з чітко визначених асигнувань. Формулювання і формат бюджету повинні бути зрозумілими для громадян і засобів масової інформації, рівно як для законодавчої гілки влади. 6. Бюджетний менеджмент державних інвестицій (капіталовкладень)

Європейською Комісією очікується, що країни Центральної і Східної Європи самі підготуються для управління допомогою з фондів програми розширення (ISPA/SAPARD тощо), тобто коли вони приєднаються до ЄС у них уже будуть необхідні бюджетні механізми. Щоб відповідати цій вимозі, Уряди повинні бути спроможні представляти багаторічні програми розвитку, які вимагають чіткої координації між партнерами на різних рівнях влади, розроблених процедур спів-фінансування i адекватної технічної і економічної оцінки таких програм. Процедури підготовки і ухвалення бюджетних пропозицій на здійснення капітальних витрат повинні бути інтегровані з процедурами для поточних витрат. 7. Виконання і моніторинг бюджету

Міністерство фінансів повинне мати змогу встановлювати ліміти витрат за державними програмами і здійснювати контроль за дотриманням цих лімітів. Воно повинне здійснювати моніторинг і контроль руху коштів витратної частини бюджету на підставі єдиної системи фінансових рахунків. Розпорядники коштів (як, наприклад, галузеві міністерства) повинні подавати регулярні звіти Міністерству фінансів (або Державному казначейству), яке має порівнювати реальні обсяги використання коштів із місячними прогнозами, зробленими на підставі фінансування, передбаченого

45

бюджетом. Парламент і Рада Міністрів повинні мати повноваження для перегляду періодичних звітів з виконання бюджету і перегляду цілей і/або політики за умови зміни економічних або фінансових умов. Управління потоками грошових коштів повинно здійснюватися через єдиний казначейський рахунок під контролем Міністерства фінансів. 8. Облік і звітність

Бюджетні та облікові категорії на національному рівні повинні мати однакову класифікацію для полегшення проведення аналізу політики і стимулювання підзвітності. Національні концепції звітності повинні бути приведені у відповідність до концепцій, що стосуються виплат коштів ЄС — зобов’язання, виплати, прийнятні витрати тощо. Фіскальна звітність повинна подаватися вчасно, бути повною, надійною і відображати відхилення від запланованих показників. Повинні бути визначені процедури оцінки ефективності та раціональності політики використання державних коштів і програм, в тому числі і програм, фінансування яких здійснюється з джерел ЄС. 9. Спроможність удосконалення системи управління державними

витратами

Окрім критеріїв, описаних вище, спроможність країни щодо приведення бюджетного законодавства і процедур управління державними витратами у відповідність до стандартів країн-членів ЄС залежить від ряду чинників, у тому числі:

• Наявність (або ні) послідовної стратегії проведення змін; • Наявність (або ні) постійного бажання до змін на вищому рівні.

До конкретних показників бажання і спроможності до проведення змін можна

віднести: • Існування відокремленого підрозділу з питань модернізації бюджетної

системи і приведення її у відповідність до концепцій і процедур ЄС; • Положення такого підрозділу і його потенційний рівень впливу; • Кількість фахівців, що працюють у сфері, описаній у рамках даного

показника, рівень їх умінь, мотивація і ефективність роботи.

46


ПОКАЗНИК У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОГО АУДИТУ ДЕРЖАВНОГО

СЕКТОРА

Вступ

Сутність і функціонування зовнішнього аудиту самі по собі не є частиною acquis communautaire. Однак, згідно з критеріями, визначеними на Самміті в Копенгагені, нові члени ЄС повинні виконувати додаткові політичні та економічні умови, відповідно до яких, окрім іншого, країна-кандидат на вступ до ЄС повинна досягнути стабільності інституцій, які гарантують демократію і верховенство права. До цього відноситься існування ефективного Верховного перевірочного органу (органу аудиту) (ВПО). У більш практичних термінах, Договором про ЄС, фактично, мається на увазі існування таких органів і їх спроможність співпрацювати із Європейським судом аудиторів (Ст. 246-248). Більш того, загальними стандартами фінансового контролю за управлінням коштами ЄС і власними ресурсами країн-кандидатів, а також країн-членів ЄС, вимагається ефективний зовнішній аудит усіх ресурсів і активів державного сектора; і такі перевірки повинні проводитися постійно і злагоджено.

Зовнішній аудит також може відігравати надзвичайно важливу роль у оцінці стану впровадження і функціонування систем фінансового контролю і звітування про це. 1. Вступ

Потрібно надати достатньо базової інформації з метою адекватного опису бази для проведення зовнішнього аудиту у відповідній країні щодо наступних питань:

• Загальна структура і позиція в інституційному полі; • Тип і структура ВПО; • Основні правові та конституційні засади; • Розмір і бюджет ВПО, кількість співробітників (фахівці, адміністративні

працівники тощо); • Щорічний звіт та інші звіти, що готуються ВПО; • Історія і „стаж роботи”.

47

2. Показник 2.1. Чи має ВПО чітко визначені повноваження для задовільного проведення

аудиту всіх державних коштів і ресурсів, коштів і ресурсів, які регулюються окремими актами Парламенту, всіх державних органів і інституцій, в т. ч. також ресурсів ЄС?

[Якщо ВПО не є єдиним органом, що здійснює зовнішній аудит державного сектора, тоді потрібно оцінити інші структури і особливо будь-які пробіли у обсязі аудиту.] 2.2. Чи відповідає тип виконуваної роботи повному спектру перевірок щодо

закономірності та діяльності, викладеним у стандартах аудиту INTOSAI (38-40)?

2.3. Чи має ВПО необхідну операційну і функціональну незалежність для

виконання своїх завдань? • Чи може ВПО вирішувати, яку роботу він буде виконувати? • Чи може ВПО напряму публічно розголошувати і передавати напряму

Парламенту результати своєї роботи? • Чи має ВПО засоби і спроможність для ефективного здійснення своїх

повноважень? 2.4. Чи готуються щорічні та інші звіти ВПО справедливо, з посиланням на

реальні факти і вчасно? 2.5. Чи справді робота ВПО береться до уваги Парламентом, наприклад,

спеціальним комітетом, який також чи робить звіти про власні наробки? • Чи повинен Уряд формально і відкрито реагувати на опубліковані звіти

ВПО? • Чи відслідковує ВПО те, наскільки впроваджуються рекомендації цього

органу і Парламенту?

2.6. Чи дотримується ВПО міжнародно- і загальновизнаних стандартів аудиту, що відповідають вимогам ЄС і наскільки вони впроваджу-ються? • Чи має ВПО відповідні умови для планування і організації власної

діяльності, як на загальному, так і на робочому рівнях?

2.7. Чи достатньо ВПО обізнаний з вимогами процесу приєднання до ЄС?

48

3. Загальні критерії оцінки можливості удосконалення системи зовнішнього аудиту державного сектора та загальні показники ефективності

Окрім критеріїв, описаних вище, спроможність країни з приведення системи зовнішнього аудиту державного сектора у відповідність до європейських стандартів і найкращої світової практики і дотримання цих стандартів залежить від ряду чинників, у тому числі:

• Чи є можливості та спроможність до розвитку і проведення змін? • Чи існує стратегія розвитку і проведення змін? Як вона впроваджується? • Чи є бажання до розвитку і проведення змін?

ВПО може мати всю необхідну владу і повноваження для відповідного виконання своєї ролі і функцій, але все одно не працювати задовільно. За можливості потрібно оцінити можливі суб’єктивні та об’єктивні показники для визначення впливу і ефективності роботи ВПО.

49


ПОКАЗНИК У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

1. Правовий статус державних службовців Чи існує відповідна правова база, що визначає статус державних службовців, відповідальних за надання порад та впровадження урядової політики, виконання адміністративних дій та забезпечення надання послуг?

2. Правомочність; відповідальність та підзвітність державних службовців 2.1. Чи мають усі дії, які виконуються державними службовцями, чітку підставу

у законі або у відповідному акті? 2.2. Чи несуть державні службовців відповідальність перед своїм керівництвом

за загальним правом? 2.3. Чи існують ефективні механізми підзвітності? 3. Неупередженість та чесність державних службовців 3.1. Чи виконуються адміністративні дії незалежно від особистих інтересів

державних службовців та без дбання про інші нелегітимні інтереси? 3.2. Чи вживаються у випадках корупції та інших видах зловживання владою

ефективні дисциплінарні та карні заходи? 3.3. Чи визначена структура зарплатні в законодавчому порядку; чи є рівень

зарплатні відкритим? 3.4. Чи діють державні службовці незалежно від партійного та організованого

політичного впливу? 4. Ефективність в управлінні державними службовцями та кадровий

контроль 4.1. Чи встановлені міжвідомча система та системи управління персоналом? 4.2. Чи забезпечують управлінські практики мотивацію для ефективної роботи

державних службовців? 4.3. Чи контролюються та публікуються дані про розмір штату та фонд

заробітної платні? 5. Професійність та стабільність державних службовців 5.1. Чи забезпечує правова база та управлінська практика відкритий конкурсний

відбір державних службовців на підставі заслуг та за прозорими критеріями?

50

5.2. Чи забезпечують умови служби та кар’єрні можливості те, що приймаються на державну службу, наймаються, навчаються та залишаються державні службовці з відповідними знаннями та вміннями?

6. Розвиток ресурсів державної служби в сфері європейської інтеграції 6.1. Чи були виділені відповідні кадрові ресурси відділам, які займаються

координацією та управлінням справами ЄС? 6.2. Чи існують системи стимулювання або інші механізми (наприклад, системи

ротації, командирування), які гарантують, що функції європейської інтеграції виконуються достатньо кваліфікованими державними службовцями і що досягається високий рівень стабільності персоналу?

6.3. Чи були створені спеціальні навчальні програми для підготовки всієї системи державної служби до імплікацій членства в ЄС?

51


ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМИ РОЗРОБЛЕННЯ, ПРИЙНЯТТЯ,

ВПРОВАДЖЕННЯ РІШЕНЬ (ФОРМУЛЮВАННЯ ПОЛІТИКИ) І КООРДИНАЦІЇ

A. Засади, на яких базується показник 1. Процес підготовки до приєднання до ЄС і членства в ЄС повинен базуватися

на системі розроблення, прийняття і впровадження рішень, що харак-теризується наступним:

• Формулювання таких рішень, які є ефективними з правового погляду (які легко можливо впровадити шляхом прийняття ефективних актів) і досягають тих результатів, яких хоче отримати Уряд, а також є економічно ефективними і не суперечать одне одному;

• розробка рішень, які є сталими з погляду бюджету; • забезпечення впровадження рішень; • закладання основ для ефективного функціонування в ЄС.

2. Країни-кандидати на вступ до ЄС створили спеціальні механізми для управління питаннями, пов’язаними із ЄС в ході підготовки до членства і проведення переговорів; але оскільки питання ЄС стають невід’ємною частиною поточної роботи Уряду, різниця між цим колом питань і поточною роботою Уряду зменшується.

3. Хоча визнається, що координація процесу прийняття і впровадження рі-шень багато в чому залежить перш за все від спроможності міністерств розробляти рішення, неможливо детально вивчити таку спроможність у кожному міністерстві. Але, оскільки у країнах Центральної і Східної Європи всі суттєві рішення мають бути схвалені Кабінетом Міністрів, якість процесу прийняття і впровадження рішень можливо оцінити, якщо розглянути міжвідомчу систему формування і впровадження рішень з огляду на те, наскільки вона забезпечує прийняття до уваги відповідних зауважень і дозволяє міністрам колективно оцінювати суттєві вигоди пропозицій.

B. Аспекти показника

1. Послідовність процесу розроблення та прийняття рішень

Загальна основа (рамки) для прийняття рішень повинна бути послідовна, чітко викладена в формі документа (наприклад, закону) і повинна бути зрозуміла і прийнятна для всіх учасників процесу розроблення, прийняття і впровадження рішень.

52

2. Міжвідомчі консультації з приводу пропозицій щодо політики

Повинна бути чітко розроблена система для координації процесу формування і впровадження політики між міністерствами попередньо до подачі пропозицій до центрального урядового органу. В особливості така система повинна гарантувати адекватну оцінку фінансових, євроінтеграційних і правових імплікацій будь-якої пропозиції; а більш загально те, що будь-яке зацікавлене міністерство повинне висловити свою думку. Повинні бути створені умови, які дозволяють проводити оцінку пропозицій Кабінету Міністрів на рівні Уряду та окремих міністерств.

3. Планування Програми Уряду

Повинні існувати системи планування Програми роботи Уряду, що мають поєднувати:

• Програму негайних дій Кабінету Міністрів; • Програму роботи Кабінету Міністрів і органів Кабінету

Міністрів на середній строк (наприклад, на найближчі 3-4 тижні); • Стратегічну Програму законодавчої роботи Уряду, як,

наприклад, заходи з прийняття acquis communautaire.

4. Механізми врегулювання спорів

Повинні існувати ефективні механізми для врегулювання суперечок з питань політики між міністерствами.

5. Координація на центральному рівні

Повинен бути ефективний центральний орган управління з достатнім інститу-ційним потенціалом і владними повноваженням для того, аби:

• Забезпечувати виконання вимог щодо координації процесів формування і впровадження рішень;

• Забезпечувати адекватну організаційну підтримку центру прий-няття рішень;

• Забезпечувати оформлення і поширення рішень; • Здійснювати моніторинг впровадження рішень (в тому числі й

розробку необхідних підзаконних актів).

6. Центральний стратегічний ресурс

Повинен бути центральний ресурс, спроможний виконувати дорадчі функції для Прем’єр-Міністра, Кабінету Міністрів і Урядових Комітетів щодо загальних стратегічних питань, який розроблятиме для них рекомендації щодо суттєвих і стратегічних імплікацій пропозицій.

53

7. Координація питань європейської інтеграції

Повинна бути організована координація питань європейської інтеграції, в т. ч. механізм спільного міністерського стратегічного нагляду; міжвідомчий робочий механізм, що має спроможність і повноваження координувати внутрішній і зовнішній аспекти європейської інтеграції і здійснювати моніторинг; один або декілька адміністративних підрозділів на підтримку координаційного механізму; відповідний ресурс у сфері європейської інтеграції у міністерствах.

Такі механізми повинні характеризуватися чітким визначенням повноважень, стратегічним підходом, ефективною координацією, всі учасники повинні бути віддані проведенню процесу європейської інтеграції для досягнення поставленої мети, і ці механізми повинні бути невід’ємною частиною роботи міністерств. 8. Участь Кабінету Міністрів у бюджетному процесі (прийнятті

бюджетних рішень)

На міністерському рівні повинні бути механізми, які б забезпечували те, що: • Витрати Уряду визначаються спільно і встановлюється певний

ліміт; • Проводиться обговорення потреб фінансування кожного

міністерства; • Суперечки між міністерствами з бюджетних питань можуть

бути вирішені.

9. Оцінка впливу (наслідків)

Повинні існувати механізми, що дозволяють оцінювати наступні чинники при підготовці рішень (у тому числі підзаконних актів і заходів щодо застосування acquis communautaire у національному контексті):

• Вартість для бюджету; • Економічні наслідки; • Соціальні та екологічні наслідки; • Ефективність і практичність впровадження.

Такі механізми повинні включати проведення за можливості консультацій із представниками зовнішніх інтересів і забезпечувати інформування про результати такого вивчення тих сторін, що приймають кінцеві політичні рішення.

54

ДОДАТОК 2

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 30 ГРУДНЯ 2005 РОКУ № 346 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

У 2006 РОЦІ ТА ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО НАКАЗУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 19.08.05 № 197”


Н АК А З

„30” грудня 2005 року № 346

м. Київ Про затвердження Політики Головдержслужби у 2006 році та внесення змін до наказу Головдержслужби від 19.08.05 № 197 На виконання протоколу наради з питання розвитку системи управління якістю Головдержслужби від 25.11.05, з метою розвитку системи управління якістю

Н А К А З У Ю : 1. Затвердити Політику Головдержслужби у 2006 році та викласти у новій

редакції додаток 1 до Настанови з якості центрального апарату Голов-держслужби, затвердженої наказом Головдержслужби від 19.08.05 № 197, згідно з додатком.

2. Інформаційно-аналітичному управлінню (Балюк В.В.) внести відповідні зміни до наказу Головдержслужби від 19.08.05 № 197 на внутрішньому та зовнішньому веб-сайтах Головдержслужби.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Начальника Головдержслужби Ткача В. Д.

Начальник Головдержслужби Т. Мотренко

55

Додаток 1 ПОЛІТИКА ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

НА 2006 РІК

Місія Головдержслужби: Забезпечення умов для створення і ефективної діяльності порядної, професійної, патріотичної та політично нейтральної державної служби, яка служитиме інтересам суспільства. Пріоритети діяльності:

• забезпечення супроводження прийняття нового законодавства з питань державної служби;

• впровадження системи управління персоналом в органах виконавчої влади України на принципах забезпечення компетентності та професійності корпусу державних службовців;

• сприяння покращенню матеріального та соціального статусу державних службовців;

• впровадження тренінгової складової до системи професійного навчання державних службовців;

• удосконалення діяльності апаратів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

При реалізації пріоритетів ми дотримуємося таких принципів діяльності: • законність і верховенство права; • використання європейського досвіду та стандартів у сфері

державного управління; • орієнтація на потреби споживачів державних послуг; • відкритість та прозорість діяльності.

Реалізація пріоритетів досягається через: • розроблення проектів нормативно-правових актів з метою

досягнення відповідності правового поля державної служби оновленим основам державної служби та проведення відповідних інформаційних кампаній;

• створення елементів корпоративної мережі системи управління державною службою, визначення основних компетентностей для посад державних службовців, навчання менеджерів з управління персоналом та виконання інших заходів на основі досліджень відповідно до підходів Європейського Союзу;

• впровадження світового досвіду застосування принципу рівної оплати за рівну працю в оплаті праці державних службовців;

• удосконалення процесу формування державного замовлення на підготовку державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, визначення потреб у тренінгах та розроблення

56

пілотного пакету ключових тренінгових курсів, пілотні тренінги для державних службовців;

• запровадження засобів оцінки ефективності діяльності органів виконавчої влади з метою оптимізації їх структури, порядків надання послуг і організаційних процесів у діяльності апарату.

57

ДОДАТОК 3

ФОРМУВАННЯ МІСІЇ, ЦІЛЕЙ, ЗАВДАНЬ ТА ФУНКЦІЙ В СИСТЕМІ МІНІСТЕРСТВ

Пріоритети діяльності

Кабінет Міністрів України

Міністерство

Урядові органи

державного управління

Підвідомчі організації

Місія

Цілі

Завдання

Функції

Місія

Цілі

Завдання

Функції

58

ДОДАТОК 4

ВАРІАНТ ТИПОЛОГІЗАЦІЇ ЦІЛЕЙ, ЗАВДАНЬ І ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВ

Місія – цілі, задля досягнення яких існує міністерство

Завдання – що Міністерство робить для досягнення цілей, визначених у місії

Функції – як Міністерство виконує покладені на нього завдання, які воно має на це повноваження

Загальні (спільні для усіх міністерств)

1. Проведення державної політики

Розроблення та внесення пропозицій з питань державної політики

Розроблення проектів актів законодавства

Розроблення та реалізація державних програм

2. Реалізація прав і свобод громадян

Реалізація прав і свобод гро-мадян на певні види діяльності

Задоволення потреб громадян у певній сфері

Захист прав і законних інтересів суб’єктів діяльності у певній сфері

Створення умов для реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян у певній сфері

Залучення громадськості, професійних асоціацій, спілок та інших об’єднань громадян, суб’єктів діяльності у певній сфері

3. Державне управління

Управління державним майном та об’єктами державної власності

Державне регулювання діяльності у певній сфері

Контроль і нагляд за дотриманням законодавства

Розроблення, затвердження та контроль за дотриманням стандартів

59

4. Надання адміністративних послуг

Надання дозволів Ліцензування певних видів діяльності

Видання адміністративних актів

Погодження призначень та звільнень

Погодження проектів актів законодавства

Розгляд звернень та скарг і надання відповідей

5. Координація Спрямування і координація діяльності урядових органів державного управління, що входять до складу міністерства, його територіальних органів, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства

Координація діяльності інших органів виконавчої влади з питань, до належать до сфери компетенції міністерства

6. Міжнародна діяльність

Участь у підготовці міжнародних договорів та їх виконанні

Укладення міжнародних договорів

Участь у реалізації міжнародних програм

Співробітництво з іноземними органами державної влади, установами і організаціями у певній сфері

Спеціальні (у певній сфері)...

60

ДОДАТОК 5

АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА І ПРОПОЗИЦІЇ ДО ПРОЕКТУ УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА „ПРО ПОЛОЖЕННЯ ПРО

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ”

Відповідно до пункту 227 Плану заходів щодо виконання у 2005 році Програми Кабінету Міністрів України „Назустріч людям”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2005 № 324, та доручення Прем’єр-міністра України від 02.03.2005 № 8750/1/1-05 Головдержслужбою було опрацьовано проект Положення про Міністерство культури і туризму України у зв’язку з реорганізацією Міністерства культури і мистецтв України та Державної туристичної адміністрації України.

Проведений аналіз виявив такі недоліки: 1. Відсутнє визначення місії, тобто головної мети діяльності та взагалі

існування цього органу, його призначення для суспільства. Тому формування місії, яка конкретизує як внутрішні, так і зовнішні

завдання діяльності органу, має передувати етапу визначення цих завдань. Інакше якщо не буде єдності системи пріоритетних цілей, то це може призвести до невиправдано великих витрат ресурсів на їх реалізацію.

2. Чітко не визначені, не розмежовані завдання із функціями. Якщо завдання відповідають на запитання що робить Міністерство

культури і туризму України для досягнення цілей, визначених у його місії, то функції показують як Міністерство виконує покладені на нього завдання, які воно має для цього повноваження.

Наприклад, є політичною (програмною) функцією „розроблення та реалізація загальнодержавних програм розвитку культури, курортів та туристично-рекреаційної сфери, ринку туристичних послуг, забезпечення захисту і безпеки туристів” і вона відноситься до завдання проведення державної політики в перелічених вище сферах управління. Тобто, ця функція показує які саме інструменти є для проведення державної політики Міністерство культури і туризму України.

3. Відсутня симетрія при визначенні завдань і функцій, тобто складно з’ясувати, якою мірою конкретними функціями забезпечується реалізація покладених на Міністерство культури і туризму України завдань.

Наприклад, якщо наявні такі функції як „бере участь у підготовці міжнародних договорів України, вносить пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України, забезпечує виконання зобов’язань України за міжнародними договорами у сфері культури і туризму” та „бере участь у реалізації міжнародних програм у сфері культури і туризму”, то цілком логічно, що повинно стояти і завдання щодо міжнародного співробітництва у цих сферах.

61

4. Змішані завдання, які ставляться перед Міністерством культури і туризму України із завданнями, які стоять перед Державною туристичною адміністрацією України як державним комітетом.

Наприклад, це стосується завдання „міжгалузевої координації туристичної та курортної діяльності”.

5. Не узгоджено перелік додаткових завдань, що перейшли від Державної туристичної адміністрації України до Міністерства культури і туризму України, тобто чи буде на їх виконання створена відповідна структура і надані ресурси.

Наприклад, це стосується завдання „за погодженням з органами державної статистики обсягів галузевої статистичної звітності, забезпечення збирання та обробки статистичних даних і контроль за їх достовірністю”.

6. Наявність подібних, дублюючих завдань з іншими органами виконавчої влади.

Наприклад, перед Міністерством культури і туризму України стоїть завдання „підготовка пропозицій щодо основних напрямів державної мовної політики та участь у її реалізації”, а перед Держкомітетом телебачення і радіомовлення стоїть подібне завдання „участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної мовної політики, державної політики у сфері захисту суспільної моралі”.

7. Відсутня чіткість та однозначність при формулюванні функцій, механізмів їх реалізації та координації дій. Вони нерідко містять у собі подвійний зміст.

Наприклад, щодо функції „організовує в межах своїх повноважень проектування пам’ятників і монументів”, то краще було би сформулювати цю функцію так: „організовує конкурси на проектування пам’ятників і монументів”.

8. Наявність дублюючих та невластивих функцій. Наприклад, щодо функції „готує в межах своїх повноважень пропозиції

щодо приватизації державного майна, забезпечує додержання антимонопольного законодавства, сприяє розвитку добросовісної конкуренції”, то в Україні переважно Антимонопольний комітет „здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігає, виявляє і припиняє порушення законодавства про захист економічної конкуренції; сприяє розвитку добросовісної конкуренції”.

9. Функції не є достатньо конкретними, існують формулювання функцій, які розмивають відповідальність, перевантажують та уповільнюють підготовку та прийняття управлінських рішень. Широке вживання таких слів-паразитів, як „бере участь”, „сприяє”, „вдосконалює”, „взаємодіє”, „в межах компетенції”, „в установленому порядку” не містить реального наповнення виконуваної функції.

62

Наприклад, словосполучення „бере участь” передбачає, що на виконання цієї функції є декілька виконавців і повинна бути чітко визначена роль кожного. Тому доцільно замінити його на формулювання „розробляє пропозиції”, що робить цю функцію більш конкретною. Також варто вказати кому розробляє орган ці пропозиції. Слова „сприяє”, „вдосконалює” не мають самостійного змістовного наповнення. Тому доцільно формулювати таку функцію як „забезпечує координацію”.

10. Не згадуються у положенні такі важливі функції як нормотворча (видання нормативно-правових актів; розроблення проектів нормативно-правових актів у сфері культури і туризму) та розгляд звернень громадян.

Наприклад, це такі важливі функції як: • розробляє проекти нормативно-правових актів у сфері культури і

мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної та бібліотечної справи, туризму і курортів;

• у межах компетенції здійснює аналіз державної політики та законо-давства, вносить в установленому порядку пропозиції щодо необхідності прийняття, скасування або внесення змін до актів законодавства України;

• розробляє та реалізує державні програми у сфері культури і мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної та бібліотечної справи, туризму і курортів;

• розглядає пропозиції, звернення громадян з питань, що належать до компетенції Мінкультури і туризму, і надає відповіді.

11. Повноваження Міністерства і повноваження Міністра також нечітко виписані.

Наприклад, перед Міністерством культури і туризму стоїть завдання „участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері культури, державної політики з питань охорони культурної спадщини, національної музейної політики, державної політики у туристичній та курортній галузях”, а Міністр „особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики у сфері культури, мистецтв, туризму і курортів та виконання Міністерством своїх завдань і функцій”.

Тому доцільно завдання Міністерства культури і туризму України визначити як „проведення державної політики у сфері культури і мистецтв, музейної та бібліотечної справи, кінематографії, переміщення культурних цінностей, охорони культурної спадщини, туризму і курортів”.

Отже, пропонуються наступні рекомендації: 1. Визначити місію Міністерства культури і туризму України як один із

наступних варіантів: • збереження і популяризація в Україні та за її межами культурних

надбань Українського народу, відродження і розвиток української культури української нації, інших корінних народів та національних

63

меншин України, сприяння соціально-економічному розвиткові країни за рахунок підвищення її конкурентоспроможності на міжнародному ринку туризму, задоволення культурних потреб громадян України і українців, що проживають за її межами, рекреаційних потреб громадян України, забезпечення свободи творчості людини, реалізації інших прав і свобод у сфері культури і мистецтв;

• розвиток та реалізація культурного і духовного потенціалу Українського народу як основи цілісного, стійкого та динамічного розвитку України; сприяння соціально-економічному розвиткові України за рахунок підвищення її конкурентоспроможності на міжнародному ринку туризму.

2. Завдання слід розрізняти за рівнем глобальності та конкретності для того, щоб функції мали зв’язок із завданнями і в кінцевому підсумку щоб всі вони відповідали виконанню основної місії діяльності органу та тим пріоритетним цілям, які ставить перед ним Кабінет Міністрів України.

3. На виконання мети діяльності Міністерства культури і туризму України слід поставити такі типи завдань:

• проведення державної політики; • реалізація прав і свобод громадян; • державне управління; • надання адміністративних послуг; • координація; • міжнародна діяльність.

4. Структурно слід виділити загальні (основні) функції, які стосуються усіх сфер діяльності Міністерства культури і туризму України, а також спеціальні функції, які відображають специфіку конкретної сфери (наприклад, сфери культури).

5. При визначенні функцій слід дотримуватися закону тотожності, тобто вико-ристовувати однакові формулювання опису функцій для всіх функцій.

6. Привести перелік функцій у відповідність до завдань, для виконання яких вони наділені Міністерству культури і туризму України.

7. Виписати в Положенні про Міністерство культури і туризму України такі функції як розроблення пропозицій щодо державної політики, розроблення проектів нормативно-правових актів, забезпечення реалізації програм у сфері культури і туризму.

8. Передбачити можливі права Міністерства культури і туризму України щодо відрядження своїх працівників до інших органів виконавчої влади для виконання спільної з ними функції за погодженням з керівниками інших органів; залучення до роботи іноземних консультантів та радників; делегу-вання виконання окремих функцій. За результатами проведеного аналізу пропонуємо внести відповідні зміни у

проект положення про Міністерство культури і туризму України.

64

ДОДАТОК 6

ЗБАЛАНСУВАННЯ ФУНКЦІЙ ТА РЕФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ АПАРАТУ МІНІСТЕРСТВ

Аналітична записка і пропозиції І. Європейський досвід щодо структури апарату міністерств

1. Стабільність апарату та змінна структура функціональних департаментів. Структура міністерства умовно поділяється на апарат та функціональні підрозділи. Апарат є стабільною ланкою міністерства, що здійснює ключові функції міністерства і виконує роль зберігача інституційної пам’яті. Функціональні департаменти, як правило, зазнають реорганізації залежно від зміни пріоритетів міністерства та Уряду.

2. Розподіл адміністративних та політичних посад. Кожен міністр має, як правило, 1-2 політичних заступників, які безпосередньо не дають доручень апарату міністерства, а здійснюють це через державного секретаря (керівника апарату). Існують два підходи до визначення повноважень заступників міністра: • Заступники міністра з наскрізними функціями щодо координації

політики, зв’язків з парламентом тощо. • Заступники міністра як керівники секторів сфери управління

міністерства (координують діяльність 2-3 функціональних департа-ментів міністерства).

3. Ключова роль департаменту з аналізу та координації політики. Ключовими функціями міністерства є аналіз політики, координація, вироблення рекомендацій щодо державної політики, а також моніторинг та оцінювання. Ці функції зосереджені в апараті міністерства. Функції управління майном, управління економічною діяльністю та надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам (реєстрація, дозволи, експертиза, контроль тощо) зведені до мінімуму.

4. Триступенева структура апарату. Кожне міністерство має в своєму складі департаменти, кожен з яких складається принаймні з двох управлінь, що мають у своєму складі чотири і більше відділів. У кожному відділі працюють 4-5 спеціалістів.

5. Тенденція до зменшення центрального апарату міністерства. Багато країн децентралізують повноваження міністерств шляхом делегування частини їх функцій органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям як державного, так і приватного сектора. Практика свідчить, що невеликий апарат дає можливість посилити спроможність до визначення пріоритетів державної політики та кращого реагування на потреби суспільства.

Джерело: експертний висновок Департаменту юстиції, законодавства та державної служби програми SIGMA/OECD на запит Головдержслужби.

65

ІІ. Функціональні та структурні проблеми в апараті міністерств та їх наслідки для якості роботи

№ Проблеми Наслідки 1. Функція аналізу, планування і

координації державної політики недостатньо розвинута.

Міністерства перевантажені рутинною „паперовою” роботою, результати якої невимірювані, а тому неочевидні. Не відбувається постійного і самостійно спрямованого визначення пріоритет-них напрямів державної політики та їх координації з іншими міністерствами.

2. Планування діяльності міністерства не пов’язане з плануванням бюджету ні календарно, ні за змістом.

Обмежені бюджетні ресурси розпоро-шуються і не сконцентровані на пріо-ритетах діяльності. У процесі вико-нання державного бюджету раптом виявляється, що коштів не вистачає на важливі речі – не через брак коштів, а через хибне фінансове планування.

3. Функція контролю гіпертрофована. Контроль зосереджений на формальному дотриманні термінів виконання планів і доручень, а не на моніторингу і оцінці ступеня досягнення запланованих результатів.

Персонал не стимульований приділяти уваги якості документів і послуг, які він продукує, та змушений якнай-швидше „закривати” доручення або пункти плану, не турбуючись про його зміст і вплив на реалізацію державної політики.

4. Функція внутрішнього аудиту, як правило, відсутня як така або поєдна-на з функцією безпосереднього технічного виконання державного бюджету.

Провокується внутрішній конфлікт інтересів, неможливо об’єктивно оці-нити якість фінансового менеджменту.

5. Функція нормопроектування погано розвинута.

Проекти нормативно-правових актів розробляють не професійні юристи-нормопроектувальники, а спеціалісти функціональних підрозділів, що спричиняє низьку якість нормативно-правових актів.

6. Функція експертизи проектів нормативно-правових актів на відповідність вимогам ЄС відсутня.

Стримується процес адаптації законо-давства України до стандартів і вимог ЄС.

7. Функція управління персоналу фактично зведена до суто технічної функції обліку кадрів.

Не ведеться системна робота з розроб-лення профілів компетентності для по-сад в апараті міністерства та кваліфі-

66

каційних вимог до кандидатів на ці посади, не ведеться попередній відбір персоналу, щорічна оцінка є фор-мальною, не пов’язана з визначенням потреб у навчанні, навчання персо-налу не планується та не проводиться оцінка його результатів.

8. Функції ІТ-забезпечення, організації документообігу, організації зовнішніх та внутрішніх комунікацій, як правило, розведені між різними структурними підрозділами.

Це створює перешкоди для персоналу з погляду вільного доступу до необ-хідної інформації, не дозволяє створити єдину інформаційну мережу та ефективно управляти інформаційними ресурсами.

9. Функція розроблення та впроваджен-ня інформаційних стратегій, організа-ції зовнішніх комунікацій та залучен-ня громадськості до процесу прийняття рішень слабо розвинена. Вивчення потреб споживачів фактич-но не проводиться.

Про роботу та плани міністерства мало відомо громадськості, її інтереси недостатньо враховуються при виробленні політики та прийнятті рішень. Діяльність міністерств недостатньо зорієнтована на реалізацію прав і свобод громадян, задоволення їх законних інтересів.

ІІІ. Пропозиції щодо вирішення проблем при реформуванні структури

апарату міністерств 1. Чітко розмежувати політичні та адміністративні посади в апараті

міністерства. Це можна зробити у три етапи: Етап 1 (додаток 1): до політичних посад відносяться посада міністра та

3-х – 4-х його секторних заступників. Кабінет міністра виконує політичні функції, діяльність його працівників регулюється нормами трудового законодавства. Міністр особисто займається зв’язками з парламентом, або за його дорученням – керівник кабінету міністра. За відсутності міністра його заступає інший член Уряду (віце-прем’єр-міністр). Перший заступник міністра – керівник апарату є вищим державним службовцем у міністерстві. До адміністративних посад, крім нього, належать посади усіх керівників департаментів, у тому числі функціональних, керівники яких подвійно підпорядковані керівникові апарату (в частині проходження державної служби, організації та координації діяльності) та секторним заступникам міністра (в частині питань аналізу та планування секторної політики), начальників та спеціалістів відділів.

Етап 2 (додаток 2): до політичних посад відносяться посади міністра, першого заступника міністра, який займається зв’язками з парламентом та заступає міністра за його відсутності, посади секторних заступників міністра (т. зв. „молодших міністрів”). Перший заступник міністра –

67

керівник апарату є вищим державним службовцем у міністерстві. До адміністративних посад, крім нього, належать посади усіх керівників департаментів, у тому числі функціональних, керівники яких подвійно підпорядковані керівникові апарату та секторним заступникам міністра, начальників та спеціалістів відділів;

Етап 3 (додаток 3): політиками є: міністр, його перший заступник та заступники. До адміністрації (державної служби) належать секретаріат міністерства, очолюваний державним секретарем, керівники функціональних департаментів, подвійно підпорядковані державному секретареві та секторним заступникам міністра.

2. Для структурного поділу апарату міністерства застосовувати поділ на департаменти (управління) та відділи. Департамент (управління) утворюється у складі не менше як 4 управлінь (відділів). Відділ утворюється у складі не менше як 3 державних службовців.

3. Департаменти (управління) поділяються на функціональні (їх персонал скла-дається з експертів із секторної політики та менеджерів секторних проектів), координаційні (їх персонал складається з професійних аналітиків політики, юристів, фінансистів, фахівців по зв’язках з громадськістю та з питань міжна-родного співробітництва) та обслуговуючі (їх персонал включає аудиторів, бухгалтерів, юристів, що спеціалізуються на господарському та трудовому праві).

4. Посилити функцію управління персоналом апарату міністерства (добір персоналу, розроблення профілів компетентності для посад в апараті міністерства та кваліфікаційних вимог до кандидатів на зайняття цих посад, планування кар’єри, оцінка результатів діяльності та визначення потреб у навчанні, планування навчання та оцінка його результатів).

5. Посилити функцію аналізу та планування державної політики, поєднавши її з управлінням фінансовими ресурсами, нормопроектуванням та питаннями європейської інтеграції, поєднавши їх в одному – ключовому департаменті (управлінні) міністерства, який буде виконувати роль внутрішнього „мозкового центру” і тісно співпрацювати з кабінетом міністра (департамент [управління] стратегічного планування та координації політики).

6. Функцію планування діяльності та бюджету організаційно відділити від функцій виконання планів та бюджету, а також моніторингу діяльності, запровадити функцію внутрішнього аудиту – адміністративного і фінансового.

7. Скоординувати всі функції, пов’язані з управлінням інформаційними ресурсами, об’єднавши їх в одному департаменті (управлінні) (департамент [управління] управління інформаційними ресурсами та комунікацій).

8. Об’єднати в одному департаменті (управлінні) всі функції, пов’язані з дер-жавними закупівлями, бухгалтерською звітністю, юридичним супрово-дженням цивільно-правових відносин міністерства з іншими суб’єктами

68

права (департамент [управління] державних закупівель, юридичного супроводження та бухгалтерського обліку).

9. Запровадити постійні функції з вивчення потреб споживачів, управління якістю та модернізації апарату (управління змінами).

10. Посилити зовнішні комунікаційні стратегії міністерства. ІV. Позитивні наслідки для якості роботи міністерств та Уряду в цілому

1. Буде посилено професійну, у першу чергу аналітичну та управлінську спроможність апарату міністерства та підвищено якість роботи з персоналом.

2. Буде посилено функцію міністерства з вироблення та реалізації державної політики.

3. Діяльність міністерства буде спрямована на результат, ступінь досягнення якого відносно запланованого буде незалежно оцінюватись.

4. Буде забезпечено кращу поінформованість громадян, їх залучення до процесу прийняття рішень, більшу прозорість діяльності міністерства.

5. Будуть різко зменшені можливості для внутрішнього конфлікту інтересів шляхом розведення функцій з планування, виконання бюджету та внут-рішнього аудиту.

V. Ризики

1. Змінюється традиційна структура (розформовуються підрозділи, які традиційно вважалися основою апарату: організаційний, юридичний та управління справами), що може бути шоком для апарату.

2. У разі відсутності негайного інтенсивного навчання персоналу зміни можуть спричинити затяжний адаптаційний період.

3. Міністри можуть остерігатися посилення ролі керівника апарату і не захочуть повністю „віддавати” функції, пов’язані з управлінням фінансовими, людськими та інформаційними ресурсами.

4. Запровадження внутрішнього аудиту і підвищення прозорості діяльності персоналу може спричиняти опір з боку апарату.

VI. Додаткові можливості, які надає застосування такого підходу

1. Координаційна частина – власне апарат, або секретаріат міністерства – є найбільш стабільною частиною міністерства, саме ці державні службовці забезпечують єдність і послідовність політики, яку проводить міністерство, наступність при зміні уряду. Ця частина апарату повинна мати однакову структуру в усіх міністерствах. Функціональна частина є більш гнучкою, залежить від „мандату” міністра, який йому дають Президент і Прем’єр-міністр, пріоритетів державної політики та потреб суспільства, які можуть

69

змінюватися. Ії структура визначається на основі специфічних функцій, закріплених у положенні про міністерство.

Примітка. Керівники функціональних департаментів, на відміну від керівників департаментів „секретаріату” міністерства, будучи подвійно підпорядковані як безпосередньо політикові, так і керівникові апарату (вищому державному службовцеві) і перебуваючи таким чином на межі між політикою і адміністрацією, можуть – швидше за традицією, ніж за законодавством – бути змінені новим міністром з політичних міркувань. Ця група посад може бути „компромісною” при зміні Уряду – за умови, що керівник апарату та всі єдиноначально підпорядковані йому керівники департаментів, як правило, залишаються незмінними при зміні Уряду. 2. Чітке розділення функціональних і координаційних структурних підрозділів

дозволить подолати традиційні внутрішні організаційні бар’єри. Буде забезпечено ефективніші горизонтальні комунікації, коли технічні рішення будуть прийматися на перехресті повноважень секторних спеціалістів і координаторів.

3. Чітке відділення усіх суто обслуговуючих функцій, дозволить, у разі прийняття відповідного політичного рішення, звузити сферу державної служби, встановивши, що працівники вичерпного переліку обслуговуючих структурних підрозділів не є державними службовцями і працюють виключно на засадах трудового законодавства.

4. Міцний апарат дозволить міністру посилити свою роль як політика та члена Кабінету, дозволивши його більше часу приділяти стратегічному плануванню, визначенню пріоритетів політики, роботі з парламентом та звільнивши його від зайвої адміністративної роботи.

5. Потужний кабінет міністра, будучи виведеним зі сфери державної служби, буде створювати надійну систему альтернативного інформування, юридичного, інформаційно-аналітичного забезпечення міністра, допомагаючи кращій скоординованості роботи апарату. Крім цього, кабінет міністра за його дорученням буде виконувати суто політичні функції, пов’язані з роботою з політичними партіями та парламентськими фракціями.

70

МІН

ІСТР

Заст

упни

к м

ініс

тра

(пол

ітич

ний)

Заст

упни

к м

ініс

тра

(пол

ітич

ний)

Заст

упни

к м

ініс

тра

(пол

ітич

ний)

Фун

кціо

наль

ні д

епар

там

енти

(упр

авлі

ння)

Депа

ртам

ент

(упр

авлі

ння)

упра

влін

няпе

рсон

алом

Депа

ртам

ент

(упр

авлі

ння)

стра

тегі

чног

о пл

анув

ання

іко

орди

наці

ї по

літи

ки

Депа

ртам

ент

(упр

авлі

ння)

упра

влін

ня ін

фор

мац

ійни

ми

ресу

рсам

и та

ком

унік

ацій

Депа

ртам

ент

(упр

ав$

лінн

я) м

оніт

орин

гу

діял

ьнос

ті т

а м

одер

$ні

заці

ї апа

рату

Депа

ртам

ент

(упр

ав$

лінн

я) д

ерж

авни

хза

купі

вель

, юри

дич$

ного

суп

рово

джен

ня

та б

ухга

лтер

сько

гооб

ліку

Кабі

нет

мін

істр

а:$ к

ерів

ник

кабі

нету

$ пре

с$се

крет

ар (р

ечни

к)$ п

оміч

ники

$ кер

івни

к пр

оток

олу

$ гру

па р

адни

ків

$ юри

скон

суль

т

Етап

1

полі

тика

держ

авна

слу

жба

Пер

ший

зас

тупн

ик м

ініс

тра

$ кер

івни

к ап

арат

у(а

дмін

істр

атив

ний)

Відділ відбору кадрів та планування кар’єри державних службовців

Відділ оцінювання персоналу та планування навчання

Відділ забезпечення кадрового обліку

Відділ кадрового забезпечення територіальних підрозділів тапідпорядкованих організацій

Відділ аналізу політики та стратегічного планування

Відділ управління фінансовими ресурсами

Відділ нормопроектування та правової експертизи

Відділ європейської інтеграції

Інформаційно$аналітичний відділ

Відділ організації комунікативних заходів

Відділ зв’язків з громадськістю

Відділ публікацій

Відділ документального забезпечення

Відділ по роботі із зверненнями громадян

Відділ міжнародного співробітництва

Відділ моніторингу діяльності

Відділ внутрішнього аудиту

Відділ управління якістю

Відділ модернізації апарату та управління змінами

Відділ вивчення потреб споживачів

Відділ юридичного забезпечення

Відділ бухгалтерського обліку

Відділ державних закупівель

Відділ матеріально$технічного забезпечення

71

МІН

ІСТР

Заст

упни

к м

ініс

тра

(пол

ітич

ний

$„м

олод

ший

мін

істр

”)

Пер

ший

зас

тупн

ик м

ініс

тра

(пол

ітич

ний)

Заст

упни

к м

ініс

тра

(пол

ітич

ний

$„м

олод

ший

мін

істр

”)

Фун

кціо

наль

ні д

епар

там

енти

(упр

авлі

ння)

Депа

ртам

ент

(упр

авлі

ння)

упра

влін

няпе

рсон

алом

Депа

ртам

ент

(упр

авлі

ння)

стра

тегі

чног

о пл

анув

ання

іко

орди

наці

ї по

літи

ки

Депа

ртам

ент

(упр

авлі

ння)

упра

влін

ня ін

фор

мац

ійни

ми

ресу

рсам

и та

ком

унік

ацій

Депа

ртам

ент

(упр

ав$

лінн

я) м

оніт

орин

гу

діял

ьнос

ті т

а м

одер

$ні

заці

ї апа

рату

Депа

ртам

ент

(упр

ав$

лінн

я) д

ерж

авни

хза

купі

вель

, юри

дич$

ного

суп

рово

джен

ня

та б

ухга

лтер

сько

гооб

ліку

Кабі

нет

мін

істр

а:$ к

ерів

ник

кабі

нету

$ пре

с$се

крет

ар (р

ечни

к)$ п

оміч

ники

$ кер

івни

к пр

оток

олу

$ гру

па р

адни

ків

$ юри

скон

суль

т

Етап

2

полі

тика

держ

авна

слу

жба

Пер

ший

зас

тупн

ик м

ініс

тра

$ кер

івни

к ап

арат

у(а

дмін

істр

атив

ний)

























72

МІН

ІСТР

Заст

упни

к м

ініс

тра

Пер

ший

зас

тупн

ик м

ініс

тра

Заст

упни

к м

ініс

тра

Фун

кціо

наль

ні д

епар

там

енти

(упр

авлі

ння)

Депа

ртам

ент

(упр

авлі

ння)

упра

влін

няпе

рсон

алом

Депа

ртам

ент

(упр

ав$

лінн

я) с

трат

егіч

ного

пл

анув

ання

ікоо

рди$

наці

ї пол

ітик

и(д

ирек

тор

за п

осад

оює

заст

упни

ком

дер

$ж

авно

го с

екре

таря

)

Депа

ртам

ент

(упр

авлі

ння)

упра

влін

ня ін

фор

мац

ійни

ми

ресу

рсам

и та

ком

унік

ацій

Депа

ртам

ент

(упр

ав$

лінн

я) м

оніт

орин

гу

діял

ьнос

ті т

а м

одер

$ні

заці

ї апа

рату

Депа

ртам

ент

(упр

ав$

лінн

я) д

ерж

авни

хза

купі

вель

, юри

дич$

ного

суп

рово

джен

ня

та б

ухга

лтер

сько

гооб

ліку

Кабі

нет

мін

істр

а:$ к

ерів

ник

кабі

нету

$ пре

с$се

крет

ар (р

ечни

к)$ п

оміч

ники

$ кер

івни

к пр

оток

олу

$ гру

па р

адни

ків

$ юри

скон

суль

т

Етап

3

полі

тика

держ

авна

слу

жба

Держ

авни

й се

крет

ар

























Секр

етар

іат

мін

істе

рств

а

73

ДОДАТОК 7

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 29 ЛИПНЯ 2005 РОКУ № 189 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІО!НАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Про затвердження Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади

Наказ Головного управління державної служби України

від 29 липня 2005 року № 189

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2005 р. за № 901/11181

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 3 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого Указом Президента України від 2 жовтня 1999 року № 1272 (із змінами), статті 2 Указу Президента України від 5 березня 2004 року № 278 „Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу”, статті 2 Указу Президента України від 15 квітня 2005 року № 658 „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 березня 2005 року „Про засади реформування системи центральних органів виконавчої влади”, Програми розвитку державної служби на 2005–2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 року № 746, пункту 226 Плану заходів щодо виконання у 2005 році Програми Кабінету Міністрів України „Назустріч людям”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2005 року № 324,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади, що додається.

2. Юридичному управлінню (Маврешко К. С.) у встановленому порядку подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Інформаційно-аналітичному управлінню (Балюк В. В.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України цього наказу опублікувати його у „Віснику державної служби України” та розмістити на веб-сайті Голов-держслужби.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Начальник Головдержслужби

Т. Мотренко

74

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Головного управління державної служби України від 29 липня 2005 р. № 189 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2005 р. за № 901/11181

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

1. Загальні положення

1.1. Порядок проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади (далі — Порядок) встановлює процедуру проведення функціонального обстеження на основі єдиного механізму збору, аналізу та узагальнення інформації щодо реалізації завдань і функцій органів виконавчої влади.

1.2. Цей Порядок розроблено з метою забезпечення проведення функціонального об-стеження органів виконавчої влади як постійного процесу аналізу завдань і функ-цій органів виконавчої влади на предмет їх відповідності реальним потребам суспільства та вимогам актів законодавства, а також на предмет відповідності структури органів виконавчої влади покладеним на них завданням і функціям.

1.3. Дія Порядку поширюється на органи виконавчої влади, а саме: • міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, включаючи

утворені в їх складі урядові органи державного управління, терито-ріальні підрозділи центральних органів виконавчої влади;

• місцеві державні адміністрації.

2. Визначення термінів

Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення: • місія (головна мета діяльності) органу виконавчої влади — призначення

органу для вирішення проблем суспільства (соціальних, економічних, гуманітарних та інших);

• цілі діяльності органу виконавчої влади — це конкретний стан окремих показників діяльності органу в певний момент часу, досягнення яких є бажаним і на досягнення яких спрямована діяльність органу. Вони визначаються Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, програмами діяльності Кабінету Міністрів України;

• завдання — комплекс заходів, які випливають із головної мети і підлягають вирішенню для її досягнення, конкретизують цілі органу і становлять цільову функцію структурного підрозділу;

• функція — це діяльність, пов’язана з отриманням чітко визначеного кінцевого результату, який прямо відображає досягнення цілей та завдань органу виконавчої влади.

75

3. Організація роботи з проведення функціонального обстеження

3.1. Головдержслужба забезпечує контроль за проведенням функціонального обстеження органів виконавчої влади, аналіз та узагальнення його результатів, готує за результатами функціонального обстеження органів виконавчої влади та вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності цих органів.

3.2. Управління державної служби Головного управління державної служби в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі беруть участь у проведенні функціонального обстеження місцевих органів виконавчої влади, надають методично-консультаційну допомогу у цій роботі та за результатами функціонального обстеження органів виконавчої влади готують та вносять Головдержслужбі пропозиції щодо удосконалення їх функцій та структури.

3.3. Центр сприяння інституційному розвитку державної служби організовує проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади та забезпечує консультаційне та науково-методичне супроводження функціо-нального обстеження органів виконавчої влади.

3.4. Для організації роботи, пов’язаної з проведенням функціонального обсте-ження, органи виконавчої влади утворюють робочі групи, склад яких затверджується наказом керівника органу виконавчої влади.

3.5. Робочу групу очолює заступник керівника органу виконавчої влади, відповідальний за організацію роботи його апарату.

3.6. До складу робочої групи входять: • керівники структурних підрозділів з питань організаційної роботи,

бюджету і фінансів, кадрової та юридичної служб, інших самостійних структурних підрозділів органу виконавчої влади;

• представники інших органів виконавчої влади, а також незалежні експерти, у тому числі іноземні, науковці, фахівці з державного управління та з питань, що належать до сфери управління органу виконавчої влади.

3.7. Робоча група: • проводить функціональне обстеження органу виконавчої влади, що

включає збір, аналіз та узагальнення інформації щодо його функціо-нальної діяльності;

• готує підсумковий звіт про результати проведення функціонального обстеження органу виконавчої влади та пропозиції щодо удосконалення відповідних нормативно-правових актів та можливих змін в його організаційній структурі.

3.8. Функціональне обстеження органів виконавчої влади здійснюється за загаль-ним планом-графіком з проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади, який складається Головдержслужбою.

76

4. Порядок проведення функціонального обстеження 4.1. Функціональне обстеження органів виконавчої влади здійснюється робочою

групою на основі аналізу заповнених форм, що додаються до цього Порядку. Методичні рекомендації щодо заповнення форм визначаються Головдерж-службою.

4.2. Робоча група розпочинає функціональне обстеження органу виконавчої влади з уточнення його місії (головної мети діяльності) та аналізу повноти охоплення його завданнями і функціями, закріпленими у положенні про нього, цілей, завдань і функцій, визначених нормативно-правовими актами в сфері діяльності органу виконавчої влади.

Відповідно до форми, наведеної в додатку 1 до цього Порядку, робоча група уточнює місію (головну мету діяльності) та конституційно і законодавчо закріплені цілі діяльності органу виконавчої влади.

Робоча група аналізує: • законодавство у сфері державної політики, яку реалізує орган ви-

конавчої влади (Конституцію України та закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, програми діяльності Кабінету Міністрів України);

• положення про орган виконавчої влади; • положення про структурні підрозділи органу виконавчої влади.

4.3. Робоча група аналізує співвідношення нормативно визначених завдань з конституційно та законодавчо закріпленими цілями органу виконавчої влади, оцінює ступінь відповідності завдань органу його цілям і заповнює форму, наведену в додатку 2 до цього Порядку.

4.4. Робоча група з’ясовує, якою мірою функціями органу виконавчої влади, нормативно визначеними у положенні про нього, забезпечується реалізація покладених на цей орган завдань.

Обґрунтування співвідношення функцій з відповідними завданнями органу виконавчої влади наводиться у формі, зазначеній у додатку 3 до цього Порядку.

4.5. Класифікація функцій органу виконавчої влади за типологічними групами проводиться робочою групою у формі, наведеній у додатку 4 до цього Порядку.

Ця класифікація відбувається з урахуванням типологічної групи кожної з функцій органу виконавчої влади, визначених нормативно-правовими актами, її опису, результатів виконання та споживачів цієї функції.

4.6. На основі аналізу положень про структурні підрозділи робоча група вста-новлює повноту охоплення функцій органу виконавчої влади відповідними функціями структурних підрозділів. Зразок форми додається (додаток 5 до цього Порядку).

77

4.7. Робочою групою здійснюється детальний аналіз функцій, визначених нормативно-правовими актами, продукт їх виконання, споживачів функцій, горизонтальні та вертикальні зв’язки між структурними підрозділами та іншими органами виконавчої влади при виконанні функцій, ресурсне забезпечення виконання функцій.

З метою отримання необхідної інформації керівники самостійних струк-турних підрозділів заповнюють паспорти функцій. Форма наведена у до-датку 6 до цього Порядку.

4.8. Робоча група аналізує паспорти функцій та узагальнює інформацію про функції, визначені у положенні про орган виконавчої влади, а також функції, які додатково надані органу іншими розпорядчими документами. Результати заповнюються у формі, наведеній у додатку 7 до цього Порядку.

4.9. Робоча група здійснює аналіз функцій органу виконавчої влади за схемою функціонального аналізу, наведеною у додатку 8 до цього Порядку.

Для того, щоб зробити висновки про ефективність функціональної діяльності органу виконавчої влади, робоча група аналізує кожну з функцій органу виконавчої влади за такими критеріями:

• законність — відповідність виконання функції Конституції України та законам України;

• відповідність політичним пріоритетам — спрямованість на досягнення цілей політики Президента України та Кабінету Міністрів України;

• результативність — вплив на вирішення суспільних проблем, задоволення потреб суспільства, захист прав, свобод та законних інтересів громадян, юридичних і фізичних осіб;

• ефективність — адекватність форм і методів реалізації функції, раціональність використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів на її виконання.

4.10. У результаті проведеного аналізу функцій органу виконавчої влади відповідно до схеми функціонального аналізу, наведеної у додатку 8 до цього Порядку, робочі групи можуть прийти до таких висновків щодо вдосконалення функцій органу виконавчої влади:

• ліквідація функції — виключення функції із нормативно-правового акта (без заміни її на іншу або без передавання її іншим суб’єктам державного управління) з припиненням її існування, а також припинення виконання функції, не закріпленої нормативно-правовими актами;

• децентралізація функції — передавання функції, яка не потребує централізованого виконання, на нижчий рівень органів виконавчої влади, органам місцевого самоврядування або підвідомчим державним підприємствам, установам та організаціям;

• модифікація функції — приведення функції відповідно до нових актів законодавства або політичних пріоритетів;

78

• раціоналізація функції — зменшення обсягу функції, що полягає у виключенні певних правовідносин із об’єкта державного регулювання чи надання державних послуг, або об’єднання функцій, якщо результатом їх виконання є однотипний продукт та використовуються вони для єдиного споживача;

• приватизація функції — передавання функції до приватного сектора; • залишення функції без змін у разі, якщо вона відповідає критеріям

законності, політичним пріоритетам, результативності та ефективності. 4.11. На основі проведеного функціонального обстеження робоча група робить

висновки та готує пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органу виконавчої влади, а саме:

• удосконалення нормативно-правових актів, що визначають організа-ційно-правовий статус органу виконавчої влади;

• удосконалення цілей, завдань і функцій органу виконавчої влади та йому підвідомчих органів;

• оптимізація структури органу виконавчої влади.

5. Підсумки проведення функціонального обстеження

5.1. За результатами функціонального обстеження робоча група органу виконавчої влади складає підсумковий звіт про результати проведення функціонального обстеження, що затверджується наказом керівника органу виконавчої влади.

Підсумковий звіт про результати проведення функціонального обсте-ження розглядається колегією органу виконавчої влади і затверджується його керівником.

5.2. Інформація щодо проведення заходів функціонального обстеження подається від:

• центральних органів виконавчої влади — до Головдержслужби у формі узагальненого звіту;

• урядових органів державного управління, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади — до органів виконавчої влади, у складі яких вони діють, у формі підсумкового звіту;

• обласних та міських державних адміністрацій — до Управлінь державної служби Головного управління державної служби України в областях, мм. Києві та Севастополі у формі узагальненого звіту;

• районних державних адміністрацій — до відповідних обласних державних адміністрацій у формі підсумкового звіту.

5.3. Форми подання звітності про результати проведення функціонального обстеження органами виконавчої влади визначаються Головдержслужбою.

Начальник юридичного управління К. Маврешко

Додаток

1

до Порядку

проведення фу

нкціонального обстеж

ення

органів виконавчої

влади

Форма

ВИЗН

АЧЕННЯ

КОНСТИТУЦІЙ

НО

ТА

ЗАКОНОДАВЧО

ЗАКРІПЛЕНИХ

ЦІЛЕЙ

ОРГ

АНУ

ВИКОНАВЧОЇ В

ЛАДИ

Місія

(головна

мета діяльності

) органу виконавчої

влади

:___

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

_

Цілі органу виконавчої

влади

Конституція

України

* Закони

України

* Укази

Президента

України

*

Постанови

Кабінету

Міністрів

України

*

Програми

діяльності

Кабінету

Міністрів

України

* назва

шиф

р

1 2

3 4

5 6

7

* Реквізити норм

ативно

-правового

акта;

відповідно номери

статей,

частини

статей,

пунктів

, підпунктів,

абзаців

тощ

о.

Керівник робочої групи

___

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

___

___

____

____

___

посада

підпис

Додаток

2

до Порядку



ення


влади

Форма

АНАЛІЗ

ВІДПОВІДНОСТІ З

АВДАНЬ

І ЦІЛЕЙ

ОРГ

АНУ


ЛАДИ

Цілі органу виконавчої

влади

, визначені конституційно та

законодавчо

Завдання

органу виконавчої

влади

, визначені полож

енням про орган

назва

шиф

р назва

шиф

р

1 2

3 4


___

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

___

___

____

____

___

посада

підпис

Додаток

3

до Порядку



ення


влади

Форма

АНАЛІЗ

ВІДПОВІДНОСТІ Ф

УНКЦІЙ

І ЗА

ВДАНЬ

ОРГ

АНУ


ЛАДИ

Завдання


влади



Функції органу

виконавчої влади



назва

шиф

р назва

шиф

р

1 2

3 4


___

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

___

___

____

____

___

посада

підпис

Додаток

4

до Порядку



ення


влади

Форма

КЛАСИФІКАЦІЯ

ФУНКЦІЙ

ОРГ

АНУ


ЛАДИ

ЗА

ТИПОЛОГІЧНИМИ

ГРУ

ПАМИ





Типологічна група фу

нкцій

назва

шиф

р політич-

но-про

-грамні

нормо-

проектув

альні

право-

захисні

коорди

-наційні

регуля

-тивні

міжна

-родні

надання

управ-

лінських

послуг

конт

-рольно

-наглядо-

ві

управ-

ління

держ

ав-

ним

майном

1

2 3

4 5

6 7

8 9

10

11


___

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

___

___

____

____

___

посада

підпис

Додаток

5

до Порядку



ення


влади

Форма

АНАЛІЗ

ВІДПОВІДНОСТІ Ф

УНКЦІЙ

СТРУ

КТУРН

ИХ

ПІДРО

ЗДІЛІВ

З ФУНКЦІЯМИ

ОРГ

АНУ


ЛАДИ





Функції,

визначені

полож

енням про структурний

підрозділ органу


Назва

структурного

підрозділу

органу

виконавчої

влади

назва

шиф

р назва

шиф

р

1 2

3 4

5


___

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

___

___

____

____

___

посада

підпис

Додаток

6

до Порядку



ення


влади

Форма

ПАСПОРТ

ФУНКЦІЇ

Функція

, визначена

полож

енням про структурний підрозділ органу


(назва

, шиф

р)

Якими

нормативним

и актами

регулюється виконання цієї

функції?

На виконання якого завдання


влади

виконується

функція

?

Яким є продукт виконання фу

нкції?

Хто

є споживачем

продукту цієї

функції?

З яким

и само

стійними

структурним

и підрозділами

необхідна

співпраця

для

виконання

цієї ф

ункції?

З яким

и іншим

и органами


необхідна

співпраця

для

виконання

цієї ф

ункції?

Перед

ким

звітується

орган


щодо результатів виконання фу

нкції?

Яка

періодичність

звітування

?

Чи існує зворотний зв

’язок,

який впливає на

внесення змін

у реалізацію

виконання

функції?

Чим

регламентовані такі

зміни

(нормативно-правовий

акт

, розпорядчий

докум

ент,

інше)

?

Яке

ресурсне забезпечення

виконання

цієї ф

ункції

(фінансові

та трудові ресурси

)?

Керівник структурного

підрозділу

___

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

__

_

____

____

____

_

посада

підпис

Додаток

7

до Порядку



ення


влади

Форма

УЗА

ГАЛЬНЕНИЙ

ПЕРЕ

ЛІК

ФУНКЦІЙ

ОРГ

АНУ


ЛАДИ



влади,

визначені

полож

енням

про орган

назва

шиф

р

Функції,

які

додатково

надані

органу


влади

Структурні

підрозділи

, які виконую

ть

функцію

Інші органи


влади,

які

виконують

фу

нкцію

Продукт

виконання

функції

Споживачі

функції

Ресурсне

забезпечення

виконання

функції*

1 2

3 4

5 6

7 8

* Указується фінансове забезпечення

виконання

функції або трудом

істкість

виконання

функції


___

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

____

___

___

____

____

___

посада

підпис

Додаток 8 до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади

CХЕМА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ

Функц ія № ___

1

Чи забезпечу єфункція захист

інтерес івгромадськост і?

2 3 4 5 Лікв ідуватифункц іюНі Ні Ні

Чи сприяєфункц іядосягненню ц ілей

органу?

Чи існує попит нафункцію?

Чи сприя є виконанняфункц ій посиленню

конкурентного середовищав сектор і?

Чи можна л іквідуватифункцію без

перешкоджанняінтересам населення ?

Так

6 7 8 9

13 10

14 11Передати функц ію

15

16

Зменшити обсягвиконання функц ії

Раці оналізуватифункц ію всередин і

галуз і

12Приватна компан ія/інша недержавна

орган ізація

Регульованаприватна компан ія/інша недержавна

орган ізація

9 17 18

19 Неприбутковаорган ізація

Державнепідприємство

Субсидованедержавне

підприємство

20 14 21Децентрал ізуватифункцію (у т . ч.

передати на м ісцевийрівень )

22Залишити функц іюбез зм ін

Раціонал ізуватифункц ію всередин і

органу

ТакНі

Так Так Так Ні

Чи є інш іоргани

виконавчоївлади, які

роблять внесоку виконанняфункц ії?

Чи вимага ється виконання функц іїконституцією, законом чиміжнародним договором ?

Чи можливе встановлення платиза виконання функц ії без

обмеження доступу до не ї?

Чи готові споживачіплатити за

виконання функц ії?

Ні Ні Так Так

Чи існуютьінші

виконавц іфункц ії вдержав і?

НіНіТак

Ні

ТакТак

Чи створить появаприватної установи , що

викону є функцію,несправедливо ї

конкуренц ії на ринку ?

Ні

ТакНі

Чи потрібно регулюватиціну на виконання

функції і/або стандартвиконання?

Так

Ні

Чи можна передативиконання функц ії іншомуоргану виконавчо ї влади?

Так

Так

Чи можна необх іднийрезультат в ід виконання

функц ії отриматименшими затратами ?

Ні

Так

Чи можназменшитиобсяг

виконанняфункції?

Ні

Чи можнаоб’єднатифункцію зіншою?

Так

Ні

Чи готов іспоживач іплатити завиконанняфункції?

Так

Ні

Так

Чи може ц іна покрити затратина виконання функц ії?

Так

Ні

Чи орієнтована функц іяна отриманняприбутку ?

ТакНі

Чи можнапередативиконанняфункц ії на

нижчий р івеньдержавногоуправління?

Так Так Так

Чи можна необх іднийрезультат в ід виконання

функц ії отриматименшими затратами ?

Чи забезпечить передачафункції на нижчий р івень

б ільш ефективневикористання бюджетних

ресурс ів?

Ні Ні

Ні

Чи приведе гнучк ість вуправл інні бюджетнимиресурсами до покращення

виконання функц ії?

Ні Так

Керівник робочої групи ____________________________ ______________ посада підпис

87

ДОДАТОК 8

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ

ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

ПРОЕКТ 1. Загальні положення

1.1. Ці Методичні рекомендації розроблені з метою надання практичної допомоги

органам виконавчої влади щодо організації роботи з проведення функціо-нального обстеження їх діяльності відповідно до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади, що затверджений Наказом Головдержслужби від 29 липня 2005 року № 189 та зареєстрований Міністерством юстиції України 17 серпня 2005 року за № 901/11181.

1.2. Головною метою функціонального обстеження органів виконавчої влади є уточнення функцій, удосконалення організаційної структури та підвищення ефективності їх управлінської діяльності.

1.3. Завданнями функціонального обстеження органів виконавчої влади є: • уточнення місії (основної мети діяльності) та конституційно й законо-

давчо закріплених цілей органів виконавчої влади; • визначення співвідношення між конституційно й законодавчо закріп-

леними цілями та нормативно визначеними завданнями й функціями органів виконавчої влади з метою встановлення їх відповідності реальній діяльності та існуючій структурі органів;

• проведення класифікації нормативно визначених функцій органів виконавчої влади за типологічними групами з метою застосування єдиного критерію для порівняння різноманітних функцій органів виконавчої влади, а також для полегшення визначення їх якісних та кількісних характеристик;

• проведення аналізу існуючих функцій органу виконавчої влади з метою їх оптимізації шляхом ліквідації, раціоналізації, модернізації, прива-тизації чи децентралізації;

• підготовка пропозицій щодо зміни структури і функцій органів виконавчої влади за результатами функціонального аналізу з метою удосконалення організаційної структури та підвищення ефективності управлінської діяльності органів виконавчої влади.

1.4. Функціональне обстеження дає можливість: • уточнити формулювання функцій, визначених у положеннях про органи

виконавчої влади з метою подальшого приведення назв функцій до стандартних логічних блоків, що дозволить уніфікувати спосіб опису розрізнених та суперечливих функцій;

88

• виключити дублювання функцій і наявність незабезпечених зон діяльності органів виконавчої влади, намітити самостійні та сумісні ділянки при виконанні функцій, що дозволить встановити повноваження на кожному рівні управління;

• привести організаційні структури у відповідність із функціями органів виконавчої влади з метою їх удосконалення, що дозволить усунути дублювання, паралелізм та їх формальну невизначеність;

• підвищити ефективність використання трудових та бюджетних ресурсів органів виконавчої влади, спрямованих на досягнення цілей Уряду у відповідному секторі державного управління.

2. Термінологія та умовні позначення

2.1. Місія органу виконавчої влади — призначення органу для вирішення проблем

суспільства (соціальних, економічних, гуманітарних та інших). Місія — це головна мета, яка обумовлює довгострокову орієнтацію органу виконавчої влади на певний вид діяльності, конкретизує його внутрішні та зовнішні цілі та виражає функціональне призначення (функціональну роль) органу виконавчої влади в організаційній структурі суспільства.

Наприклад: • місією Міністерства культури і туризму є збереження і популяризація в

Україні та за її межами культурних надбань Українського народу, відродження і розвиток української культури української нації, інших корінних народів та національних меншин України, сприяння соціально-економічному розвиткові країни за рахунок підвищення її конкурентоспроможності на міжнародному ринку туризму, задоволення культурних потреб громадян України і українців, що проживають за її межами, рекреаційних потреб громадян України, забезпечення свободи творчості людини, реалізації інших прав і свобод у сфері культури і мистецтв;

• місією Державної служби кінематографії є відродження національної кінематографії, посилення її впливу на формування духовних та естетичних цінностей Українського народу, створення належних правових і економічних умов для розвитку національного кіномистецтва та кінематографічної індустрії, конкурентоспроможних на міжна-родному ринку;

• місією обласної державної адміністрації є створення необхідних соціальних, економічних, правових та інформаційних умов для забезпе-чення стійкого соціально-економічного розвитку області, підвищення якості життя населення, розширення можливостей для вільного розвитку особистості, підприємств, установ та організацій різних організаційно-правових форм власності, які сприяють розвитку області, а також забезпечення регіональної безпеки та особистої безпеки громадян на основі формування балансу інтересів різних груп населення області.

89

2.2. Цілі діяльності органу виконавчої влади — це конкретний стан окремих показ-ників діяльності органу в певний момент часу, досягнення яких є бажаним і на досягнення яких спрямована діяльність органу. Вони визначаються Консти-туцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, програмами діяльності Кабінету Міністрів України.

Стратегічними цілями діяльності органів виконавчої влади можуть бути такі: • забезпечення державного суверенітету; • забезпечення державної безпеки; • забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів громадян; • підвищення рівня життя населення; • забезпечення соціального захисту населення; • забезпечення ефективного управління державним майном; • посилення економічного зростання; • забезпечення продовольчої безпеки тощо.

Наприклад, основними цілями діяльності місцевих органів виконавчої влади є такі:

• підвищення якості життя населення, досягнення регіональної безпеки та стійкого соціально-економічного розвитку;

• забезпечення стійкого розвитку регіональної економіки. 2.3. Завдання — комплекс заходів, які випливають із головної мети і підлягають

вирішенню для її досягнення, конкретизують цілі органу і становлять цільову функцію структурного підрозділу.

Наприклад, до основних завдань органів виконавчої влади можна віднести такі:

• проведення державної політики у відповідному секторі державного управління;

• забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян; • створення умов для задоволення потреб населення; • здійснення державного управління і контролю у відповідному секторі

державного управління; • створення умов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у

відповідному секторі державного управління; • визначення напрямів розвитку; • розроблення, затвердження та впровадження державних соціальних

стандартів надання громадянам послуг у відповідному секторі держав-ного управління;

• організація надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам у відповідному секторі державного управління;

• розроблення пропозицій щодо формування державного замовлення; • координація діяльності органів виконавчої влади з питань проведення

державної політики у відповідному секторі державного управління; • здійснення міжнародного співробітництва з питань, що належать до

компетенції органу виконавчої влади.

90

2.4. Функція — це діяльність, пов’язана з отриманням чітко визначеного кінцевого результату, який прямо відображає досягнення цілей та завдань органу виконавчої влади.

Найбільш поширеними видами функцій органів виконавчої влади є наступні:

• загальні (основні) функції, які є спільними для органів виконавчої влади при здійсненні ними будь-якого управлінського процесу;

• спеціальні (спеціалізовані) функції, які відображають специфіку здійс-нення управлінського процесу у певній сфері або за конкретних умов;

• допоміжні (обслуговуючі) функції, які сприяють виконанню загальних і спеціальних функцій. Важливе значення при проведенні функціонального обстеження має

розуміння функції як діяльності органу виконавчої влади, пов’язаної з отри-манням кінцевого результату, який прямо відображає цілі та завдання цього органу. Предметом обстеження є лише зовнішні функції, тобто такі, які мають зовнішній продукт та орієнтовані на зовнішнього споживача. Виходячи з цього, всі інші управлінські дії не повинні розглядатися як власне функції, а мають враховуватися як допоміжні засоби з реалізації пріори-тетних цілей і завдань органу.

Загальні функції — це фундаментальні функції, які виконуються кожним органом виконавчої влади та виконують частину їх основних завдань. Для органів виконавчої влади виконання загальних функцій спрямоване на управління персоналом, розподіл бюджетних коштів, розроблення норма-тивно-правових актів та фінансовий контроль.

Важливим є проведення аналізу як загальних функцій структурних підрозділів органу виконавчої влади, що складають його апарат або секретаріат, так і специфічних функцій, що реалізовуються функціональними підрозділами органу. Перший тип структурних підрозділів орану виконавчої влади є найбільш стабільною його частиною, саме ці державні службовці забезпечують єдність і послідовність політики, яку проводить орган, наступність при зміні Уряду. Тому ця частина апарату повинна мати однакову структуру в усіх органах виконавчої влади. Друга — функціональна частина органу — є більш гнучкою, залежить від „мандату” керівника органу виконавчої влади, пріоритетів державної політики та потреб суспільства, які можуть змінюватися. Її структура має визначатися на підставі аналізу специ-фічних функцій, закріплених у положенні про орган виконавчої влади.

2.5. Ціль органу виконавчої влади трансформується у завдання, завдання реалізу-ються через виконання певних функцій. А реалізація функції органу з досяг-ненням результату здійснюється внаслідок виконання таких обслуговуючих функцій на робочих місцях як аналіз, прогнозування, планування, організація, контроль, облік. Таке співвідношення ієрархії цілей, завдань, функцій та обслуговуючих функцій з узагальненою організаційною структурою органу графічно представлено у додатку 1 до цих Методичних рекомендацій.

91

При такій структурі керівник органу виконавчої влади спрямовує діяльність на досягнення цілей органу, його заступники відповідають за виконання завдань та, можливо, реалізацію пріоритетних функцій. Сфера діяльності керівників департаментів, управлінь охоплює функції органу. На рівні керівників відділів, секторів у складі департаментів, управлінь реалізу-ються обслуговуючі функції.

2.6. „Дерево цілей” є одним із найбільш вдалих методів із впорядкування та представлення цілей, завдань та функцій органу виконавчої влади, що являє собою графічне зображення зв’язку між цілями діяльності органу та засобами їх досягнення (додаток 2 до цих Методичних рекомендацій).

„Дерево цілей” складається з декількох рівнів, які представлені у вигляді ієрархій. На вищому рівні знаходиться головна мета діяльності органу виконавчої влади — місія. Перший рівень займають головні цілі його діяльності, другий рівень – завдання. Вирішення завдань відбувається шляхом застосування відповідних засобів регулювання та інструментів їх практичної реалізації, отже третій рівень — функції органу.

2.7. Цілі, завдання, функції органу виконавчої влади у вигляді побудованого „де-рева цілей” мають свій шифр, тобто ключ до визначення співвідношення між цілями, завданнями та функціями органу виконавчої влади і його структурних підрозділів, який складається з умовних цифрових позначень їх номерів.

Цілі діяльності органу виконавчої влади, що закріплені конституційно та законодавчо, мають двозначний шифр — від 01 до .....

Завдання органу виконавчої влади, визначені у положенні про нього, мають чотиризначний шифр — від 0101 до .....

Функції органу виконавчої влади, визначені в положенні про нього, мають шестизначний шифр – від 010101 до .......

Функції структурного підрозділу, визначені в положенні про нього, мають восьмизначний шифр – від 01010101 до .........

3. Рекомендації щодо проведення функціонального обстеження органів


3.1. Збір, аналіз та узагальнення зібраної інформації

3.1.1. Збір первинної інформації Метою цього етапу для робочої групи є збір первинної інформації про цілі

діяльності органу виконавчої влади, закріплені Конституцією України та законодавчими актами, що безпосередньо регламентують його діяльність. Ця інформація буде основою для заповнення окремих позицій у наступних формах аналізу, а також дозволить побудувати структурно-функціональну схему діяльності органу виконавчої влади у вигляді „дерева цілей”.

92

Юридичною службою органу виконавчої влади подаються до робочої групи такі документи:

• Законодавчі акти, що визначають сферу діяльності органу виконавчої влади:

• Конституція України; • закони України; • акти Президента України; • акти Кабінету Міністрів України; • програми діяльності Кабінету Міністрів України; • Положення про орган виконавчої влади; • Положення про структурні підрозділи органу виконавчої влади; • Структура органу виконавчої влади; • Штатний розпис органу виконавчої влади; • Перелік підвідомчих установ.

Інформація подається на паперових та магнітних носіях, паперовий варіант подається із супровідним листом керівника юридичної служби.

Робочі групи уточнюють місію (головну мету діяльності) органу виконавчої влади. Головним тут є сформулювати, які потреби суспільства задовольняє орган виконавчої влади у відповідній сфері діяльності, виявити, які цільові групи споживачів послуг органу та які послуги надає цей орган.

Існують чіткі правила уточнення місії, які дозволяють поєднати її об’єктивні та суб’єктивні сторони: 1. Забезпечити відкрите обговорення головної мети діяльності серед керівників

апарату органу виконавчої влади та його структурних підрозділів на основі проведення наради.

2. Встановити, оцінити та обговорити альтернативні варіанти формулювання місії органу виконавчої влади.

3. Визначити в процесі обговорення остаточний варіант місії органу виконавчої влади. Робоча група визначає, які конституційно й законодавчо закріплені цілі

поставлені перед ним. Результати аналізу заповнює у форму, наведену в додатку 1 до Порядку.

У лівій частині цієї форми (по горизонталі) зазначаються реквізити законодавчих

актів (Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, програми діяльності Кабінету Міністрів України), якими закріплюються цілі діяльності органу виконавчої влади, а у правій частині цієї форми (по вертикалі) наводиться весь набір конституційно та законодавчо закріплених цілей органу виконавчої влади.

При укладанні цієї форми необхідно надати обґрунтування віднесення відповідної цілі органу до відповідного конституційного або законодавчого положення, що її закріплює.

93

Отже, в результаті аналізу законодавчого поля, що унормовує певну сферу діяльності, сектор економіки або сферу функціонального управління, робоча група отримує сукупність цілей діяльності органу виконавчої влади.

Робоча група органу виконавчої влади також встановлює, виконання яких конституційно та законодавчо визначених цілей забезпечується іншими органами виконавчої влади.

При цьому наводиться письмове обґрунтування, на реалізацію яких цілей є декілька органів-виконавців, та чітко визначається роль кожного виконавця за допомогою відповідних організаційно-правових форм (виконує; бере участь у виконанні; готує пропозиції; координує).

3.1.2. Аналіз співвідношення завдань і цілей органу виконавчої влади

Наступний етап функціонального обстеження полягає у тому, що робоча група

з’ясовує, якою мірою визначені у положенні про орган виконавчої влади завдання охоплюють законодавчо закріплені за цим органом цілі. Для цього заповнює форму, наведену у додатку 2 до Порядку.

У лівій частині цієї форми (по вертикалі) зазначаються конституційно та зако-нодавчо закріплені цілі діяльності органу виконавчої влади, а в правій частині (по вертикалі) — завдання органу виконавчої влади, нормативно визначені у положенні про нього.

Декомпозиція цілей органу виконавчої влади на його завдання обумовлена існуванням не менше двох завдань для кожної цілі. Однак значна кількість завдань для однієї цілі свідчить про те, що ці завдання співпадають із функціями. У випадку, якщо завдання не відноситься до жодної цілі, це свідчить, що органу надане додаткове завдання, яке не співвідноситься із законодавчо закріпленими цілями його діяльності. 3.1.3. Аналіз співвідношення функцій із завданнями органу виконавчої влади

Цей етап полягає у тому, що робоча група з’ясовує міру співвідношення

завдань та функцій органу виконавчої влади, визначених у положенні про нього. Для цього заповнює форму, що наведена у додатку 3 до Порядку.

У лівій частині цієї форми (по вертикалі) наводяться завдання органу, а в правій (по вертикалі) — функції органу виконавчої влади.

Робоча група виявляє наявність функцій, що не забезпечують виконання завдань органу.

3.1.4. Класифікація функцій органу виконавчої влади за типологічними

групами Класифікація функцій органу виконавчої влади за типологічними групами

здійснюється робочою групою за формою, наведеною у додатку 4 до Порядку.

94

У лівій частині цієї форми (по вертикалі) зазначено перелік нормативно визна-чених функцій органу виконавчої влади, а в правій частині (по горизонталі) — типологічні групи функцій.

При класифікації функцій органу виконавчої влади доцільно керуватися таб-лицею, наведеною в додатку 3 до цих Методичних рекомендацій.

Робоча група за результатами класифікації функцій органу виконавчої влади за типологічними групами робить такі висновки:

• яке місце у діяльності органу займає виконання функцій тієї чи іншої типологічної групи (основне, переважне, значне, незначне);

• які типологічні групи функцій взагалі не представлені у нормативно визначеному переліку функцій;

• які дії, формально закріплені в переліку функцій, є іншими харак-теристиками діяльності органу виконавчої влади (наприклад, правами чи обов’язками).

3.1.5. Аналіз розподілу функцій органу між його структурними підрозділами

Реалізація завдань і функцій органу забезпечується його структурними

підрозділами. Тому необхідним компонентом функціонального обстеження є визначення робочою групою стану розподілу між цими підрозділами праці з реалізації функцій органу виконавчої влади.

Подальший розподіл функцій органу між його структурними підрозділами на підставі аналізу їх положень здійснюється за формою, що наведена у додатку 5 до Порядку. На підставі аналізу цієї форми робоча група встановлює ступінь розга-луженості або концентрації виконання функції органу. Її складання на підставі положення про орган та його структурні підрозділи дозволяє чітко встановити міжструктурні зв’язки.

Ця форма заповнюється по кожному структурному підрозділу. Серед них

головна увага має бути приділена самостійним структурним підрозділам органу — департаментам, управлінням, самостійним відділам, які складаються із дрібніших підрозділів: відділів, секторів.

Стовпчик 1 містить назви структурних підрозділів органу виконавчої влади. Ліва частина (із стовпчика 2) таблиці включає перелік функцій органу, результат яких забезпечується відповідними функціями структурних підрозділів, та назви функцій, що закріплені за певним структурним підрозділом.

За результатами аналізу цієї форми робоча група встановлює: • якою мірою кожний структурний підрозділ спрямований на виконання

функцій органу (найбільш повною; найменш повною; приблизно однаковою);

• чи існують функції, які взагалі не враховані в положеннях про підрозділи або закріплені лише за якимось одним підрозділом;

95

• чи існують підрозділи, для яких нормативно не передбачена участь у виконанні функцій, які є об’єктивно обов’язковими для усіх без винятку підрозділів;

• для яких підрозділів не передбачено участь у виконанні функцій, які об’єктивно притаманні відповідним підрозділам чи найбільше відпо-відають їх профілю.

Аналіз повноти охоплення функції органу функціями структурних підрозділів дозволяє встановити або певне дублювання останіх, або визначити необхідність уточнення як змісту, так і кількості функцій структурних підрозділів. Також визначається перелік функцій структурного підрозділу, що не пов’язані з виконанням функцій органу, закріплених за цим структурним підрозділом.

3.1.6. Заповнення та аналіз паспортів функцій

Збір цієї інформації керівниками структурних підрозділів обстежуваних органів

виконавчої влади проводиться за формою, що наведена у додатку 6 до Порядку. На підставі положень про структурні підрозділи та відомостей про їх реальну діяльність заповнюються паспорти функцій, які являють собою форму, в якій міститься найменування функції, механізм її виконання та ресурсне забезпечення.

Рекомендації щодо збору інформації за допомогою заповнення паспортів функцій: • перед заповненням паспортів функцій провести роз’яснення; • наскільки можливо, представники робочої групи повинні побувати в

кожному структурному підрозділі для надання допомоги та відповідей на запитання щодо процесу заповнення паспортів функцій;

• після отримання паспортів функцій та їх перевірки всі неповні або нечіткі відповіді додатково обговорити у відповідних підрозділах.

За допомогою аналізу цих паспортів робоча група уточнює інформацію, зібрану на підготовчому етапі, а саме про:

• цілі та пріоритети діяльності структурних підрозділів органу виконавчої влади;

• їх структуру та функції; • продукти виконання їх функцій; • кадрове та професійне забезпечення виконання їх функцій; • бюджетне забезпечення виконання їх функцій; • систему відповідальності та підзвітності в структурі органу виконавчої

влади.

3.1.7. Узагальнення інформації Робоча група аналізує паспорти функцій та узагальнює перелік функцій, визначе-

них нормативно-правовими актами органу виконавчої влади, та їх ресурсне забезпе-чення, а також визначає функції, які додатково надані органу розпорядчими та іншими документами. Результати заносить у форму, що наведена у додатку 7 до Порядку.

96

Аналіз узагальненого переліку функцій дозволяє робочій групі отримати відповіді на такі запитання:

• чи потрібна взагалі кожна з функцій для виконання головної мети діяльності органу;

• чи може цю функцію виконувати інший орган виконавчої влади; • які можливі наслідки, якщо цю функцію виконувати частково; • які можливі наслідки, якщо цю функцію взагалі не виконувати; • чи можна цю функцію поєднати з іншою? Якщо так, то з якою; • чи можна цю функцію виконувати у недержавному (зокрема, приват-

ному) секторі; • чи достатнє кадрове забезпечення цієї функції? Якщо ні, то яких заходів

необхідно вжити; • чи потребує виконання цієї функції додаткових організаційно-технічних

чи інформаційних ресурсів; • чи можна покладати на громадян оплату витрат на виконання даної

функції; • чи можна отримати потрібний результат від виконання функції з мен-

шими затратами? Якщо так, то в який спосіб. Отримані результати аналізу паспортів функцій мають використовуватися для

необхідного уточнення переліку функцій органу, перерозподілу їх між струк-турними підрозділами, а в цілому — для проведення у даному органі необхідних структурних упорядкувань та кадрових змін.

3.2. Функціональний аналіз

Робоча група здійснює аналіз функцій органу виконавчої влади за схемою, що

додається до Порядку (Додаток 8). Нижче наведена методологія аналізу функцій. Законність: Принцип законності містить у собі обов’язковість дотримання та виконання

вимог Конституції України та її законів. Згідно із Конституцією України органи ви-конавчої влади та посадові особи, рівно як і органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об’єднання зобов’язані дотримуватися Конституції та законів України.

Тому робоча група повинна перевірити, чи вимагається виконання функції Конституцією, законом чи міжнародним договором (Блок 7), а також визначити, якими нормативними актами забезпечується виконання кожної функції та визначити відповідність змісту функції, закріпленої законом та повноваженнями органу виконавчої влади щодо її виконання.

Відповідність політичним пріоритетам: Базовими для визначення цього принципу є політичні пріоритети Президента

та Уряду. Якщо Конституція вважається незмінною, то політичні пріоритети

97

Президента та Уряду – такими, що постійно змінюються. Нормативно-правові засади діяльності органу виконавчої влади, виписані у положенні про нього, є лише інструментом для забезпечення відповідності між функціями і структурою органу виконавчої влади та політичною рамкою.

Під час аналізу функцій важливо визначити, які функції є необхідними для досягнення пріоритетних цілей Президента та Уряду, але не виконуються або виконуються в неповному обсязі.

Для цього робочій групі слід перевірити (Блоки 2, 4):

• чи сприяє функція досягненню цілей органу виконавчої влади; • чи сприяє виконання функції посиленню конкурентного середовища в

секторі. Наприклад, відповідаючи на запитання, чи сприяє функція досягненню

стратегічних цілей органу виконавчої влади, робочій групі слід встановити також: • досягненню яких цілей сприяє виконання цієї функції; • прямим чи опосередкованим є вплив цієї функції на цілі органу; • якою мірою виконання цієї функції впливає на досягнення цілей органу.

Також варто встановити, наскільки способи реалізації функції дозволяють

досягти поставлені Президентом та Урядом цілі та завдання, і чи забезпечені орга-ни виконавчої влади достатньою організаційною структурою для їх виконання.

Для цього робочій групі слід перевірити (Блоки 6, 13, 15, 16, 20):

• чи є інші органи виконавчої влади, які роблять внесок у виконання функції;

• чи можна передати виконання функції іншому органу виконавчої влади; • чи можна зменшити обсяг виконання функції; • чи можна об’єднати функцію з іншою; • чи можна передати виконання функції на нижчий рівень державного

управління.

Результативність: Головною метою адміністративної реформи є формування системи органів

державної влади, яка стане близькою до потреб суспільства, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам. Тому організаційно-функціональна структура органів виконавчої влади повинна перш за все відповідати критерію результативності.

Для цього робочій групі слід перевірити (Блоки 1, 3, 5):

• чи забезпечує функція захист прав, свобод і законних інтересів громадян;

98

• чи існує попит на функцію; • чи можна ліквідувати функцію без перешкоджання інтересам громадян.

Наприклад, відповідаючи на запитання, чи забезпечує функція захист прав, сво-бод і законних інтересів громадян, робочій групі слід встановити, чи потрібна ця функція для:

• забезпечення державного суверенітету; • забезпечення державної безпеки; • забезпечення ефективного управління державним майном; • посилення економічного зростання; • підвищення рівня життя населення; • забезпечення соціального захисту населення.

Ефективність: Прямими показниками ефективності є економічні показники, що виражаються у

навантаженні на державний бюджет, у видатках на конкретний орган виконавчої влади (на заробітну плату, ресурсне забезпечення виконання функцій).

Ефективність управлінської діяльності органу виконавчої влади являє собою чітко визначену ступінь співвідношення між метою, нормативно-встановленими управлінськими функціями, ресурсами та отриманими результатами, що ототожнюються з ефектом.

Тому робочій групі слід перевірити (Блокт 8, 9, 10, 11, 12, 14, 17, 18, 19, 21, 22):

• чи можливе встановлення плати за виконання функції без обмеження доступу до неї;

• чи готові споживачі платити за виконання функції; • чи існують інші виконавці функції в державі; • чи створить поява приватної установи, що виконує функцію,

несправедливу конкуренцію на ринку; • чи потрібно регулювати ціну на виконання функції або стандарт виконання; • чи можна необхідний результат від виконання функції отримати

меншими затратами; • чи може ціна покрити затрати на виконання функції; • чи орієнтована функція на отримання прибутку; • чи є підтримка з боку держави на виконання функції; • чи забезпечить передача функції на нижчий рівень більш ефективне

використання бюджетних ресурсів; • чи приведе гнучкість в управлінні бюджетними ресурсами до покра-

щення виконання функції. Отже, аналіз функцій органу виконавчої влади дозволяє робочій групі визначити:

• які функції можуть бути добавлені, а які підкріплені для підвищення ефективності та результативності діяльності цього органу;

99

• які функції можна децентралізувати з метою забезпечення доступу населення до послуг;

• які функції раціоналізувати, включаючи регіональну раціоналізацію; • які функцій можна підвищити за якістю та обсягом, пріоритетні для

цього органу; • які об’єднати функції, а які роз’єднати.

3.3. Підготовка рекомендацій та формування звіту

Виходячи із вище зазначеного, робоча група органу виконавчої влади робить

загальні висновки щодо оптимізації функцій, удосконалення організаційної струк-тури та підвищення ефективності використання ресурсного забезпечення функціо-нування органу, в тому числі за рахунок економії бюджетних коштів.

Підсумковий звіт про результати проведення функціонального обстеження органу виконавчої влади має включати такі обов’язкові розділи:

1. Вступ. 2. Стислий зміст. 3. Загальні положення (мета, цілі, завдання). 4. Методологія (часові рамки, етапи проведення, методи). 5. Висновки. 6. Рекомендації та пропозиції. 7. Додатки (форми 1-8).

Узагальнений звіт про проведення функціонального обстеження органу вико-

навчої влади має включати такі обов’язкові розділи:

1. Вступ 2. Підсумковий звіт органу виконавчої влади. 3. Підсумкові звіти підпорядкованих йому органів. 4. Узагальнені висновки. 5. Узагальнені пропозиції та рекомендації.

На підставі аналізу та узагальнення результатів проведеного функціонального

обстеження органів виконавчої влади Головдержслужба утворює робочу групу, представники якої аналізують діяльність органів виконавчої влади за відповідними секторами та готують пропозиції до Кабінету Міністрів України про відповідні заходи щодо підвищення ефективності управлінської діяльності цих органів у формі аналітичної довідки.

Додаток

1

до М

етодичних рекомендацій

Обслуговуючі

функції

Співвідношення

цілей

, завдань

і функц

ій органу виконавчої

влади

з у

загальненою

схемою

його організаційн

ої структури

Ціль

Керівник органу


влади

Завдання

За

вдання

Завдання

Ціль

Завдання

Завдання

Функції

Функції

Функції

Функції

Аналіз

Прогнозу-

вання

Планування

Організація

Контроль

Облік

Заступ

-ник

керів-

ника

Керів

- ник

депар-

таменту,

управ-

ління

Керів

- ник

відділу

Додаток

2

до М

етодичних рекомендацій

Міс

ія о

рган

у0

Ціл

і орг

ану

0201

03

Завд

ання

орг

ану

0303

0302

03

01

0203

02

02

Завд

ання

орг

ану

0201

01

02

0103

Завд

ання

орг

ану

0101

Фун

кції

орга

ну

0102

02

0102

03

0102

01

Фун

кції

орга

ну

0202

02

0202

03

0202

01

Фун

кції

орга

ну

0302

02

0302

03

0302

01

Фун

кції

стру

ктур

них

підр

озді

лів

0302

0201

03

0202

0203

0202

03

Фун

кції

стру

ктур

них

підр

озді

лів

0202

0201

02

0202

0202

0202

03

Фун

кції

стру

ктур

них

підр

озді

лів

0102

0201

01

0202

0201

0202

03

„Д

ерево цілей”


влади

102

Додаток 3 до Методичних рекомендацій

Таблиця. Класифікація функцій за типологічними групами

Тип функції

Опис функції Результати виконання функції

Споживачі функції

1. Політич-но-програмні (у тому числі стратегічне планування, прогнозування)

Розроблення та вне-сення пропозицій щодо формування державної політики в тій чи іншій сфері. Розроблення та реалізація державних програм.

Нормативно-правові акти, що стосуються внесення пропози-цій щодо Програми діяльності Кабінету Міністрів України або удосконалення чинного законодав-ства, концепції роз-витку державної політики в тій чи іншій сфері. Загальнодержавні та галузеві програми, стратегічні плани, прогнози соціально-економічного розвитку.

Керівник органу виконавчої влади, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, органи державної влади.

2. Нормо-проекту-вальні

Розроблення проектів законодавчих, норма-тивно-правових актів. Видання розпорядчих нормативно-правових актів.

Проекти нормативно-правових актів. Нормативно-правові акти (накази, розпорядження).

Керівник органу виконавчої влади, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, органи державної влади.

3. Правоза-хисні (захист прав, свобод і законних інтересів громадян)

Реалізація прав і свобод громадян на певні види діяльності. Задоволення потреб громадян у певній сфері.Захист прав і законних інтересів суб’єктів діяльності у певній сфері.

Листи, рішення, ко-мунікативні заходи (громадські обгово-рення, круглі столи, консультації).

Фізичні та юридичні особи.

103

Створення умов для реа-лізації прав, свобод і законних інтересів громадян у певній сфері.Залучення громадсь-кості, професійних асоціацій, спілок та інших об’єднань грома-дян, суб’єктів діяльності у певній сфері.

4. Координа-ційні

Спрямування і коор-динація діяльності урядових органів державного управління, що входять до складу центрального органу виконавчої влади, його територіальних підрозділів. Координація діяльності інших органів виконавчої влади з питань, до належать до сфери компетенції цього органу виконавчої влади.

Листи, рішення, наради тощо (що стосуються коорди-нації міжвідомчих та державних програм).

Органи виконавчої влади, підпорядковані підприємства, організації та установи.

5. Регуля-тивні

Державне регулювання діяльності підпо-рядкованими органами державної влади, під-приємствами, установами у певній сфері. Виконання функції державного замовлення; Ведення реєстрів, регістрів та кадастрів.

Накази, рішення, листи (щодо створення, реорганізації, контролю, аудиту, кадрових питань тощо).

Органи виконавчої влади, підпорядковані підприємства, організації та установи.

6. Міжна-родні

Участь у підготовці міжнародних договорів та їх виконанні. Укладення міжнародних договорів. Участь у реалізації міжнародних програм.

Листи, рішення тощо (що стосу-ються участі у розробленні міжна-родних програм).

Органи виконав-чої влади, під-приємства, уста-нови організації (в тому числі міжнародні).

104

Співробітництво з іноземними органами державної влади, установами і організаціями.

7. Надання управлінсь-ких послуг

Надання дозволів, в тому числі акредитація, атестація, сертифікація. Ліцензування. Видача посвідчень. Розгляд звернень громадян (заяв і скарг фізичних та юридичних осіб) і надання відповідей на них.

Дозволи, ліцензії, реєстраційні документи, листи та рішення як відповідь на звернення громадян.

Фізичні та юридичні особи.

8. Контроль-но-наглядові

Здійснення контролю і нагляду за дотриманням законодавства. Здійснення контролю і нагляду за діяльністю суб'єктів державного управління. Розроблення, затвер-дження та контроль за дотриманням стан-дартів. Нагляд, пов’язаний із застосуванням заходів юридичної відповідаль-ності до правопорушни-ків (фізичних та юри-дичних осіб) в межах компетенції органу.

Приписи, подання. Органи виконавчої влади, підпорядковані підприємства, організації та установи, фізичні та юридичні особи.

9. Управлін-ня держав-ним майном та об’єктами державної власності

Управління майном підпорядкованих органів державної влади, підприємств, установ і організацій.

Накази, рішення, листи (щодо ство-рення, реорганізації, контролю, аудиту, кадрових питань тощо).

Органи виконав-чої влади, підпорядковані підприємства, організації та установи.

105

ДОДАТОК 9

КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

Функції Міністерства культури і мистецтв

25

0

5

11

14

0

25

57 7

0

5

10

15

20

25

30

Політичні/

програмні

Нормотворчі

Нормо проектні

Інформаційно

-аналітичні

Надання адміністративних (управлінських

) послуг

Розгляд

звернень

громадян

Контрольно

-наглядові та інше втручання

Управління державним

майном

Організаційно

-координаційні

Міжнародні

106

ДОДАТОК 10

КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ЯК ОСНОВА ДЛЯ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ФУНКЦІЙ МКТ З АДМІНІСТРАТИВНИМИ ФУНКЦІЯМИ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

Функції Державної адміністрації туризму України

18

4

9

7

13

0

22

2

16

9

0

5

10

15

20

25

Політичні/

програмні

Нормотворчі

Нормо проектні

Інформаційно

-аналітичні

Надання адміністративних

(управлінських) послуг

Розгляд

звернень

громадян

Контрольно

-наглядові та інше втручання

Управління державним

майном

Організаційно

-координаційні

Міжнародні

107

ДОДАТОК 11

ПАСПОРТ ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВ

Назва структурного підроз-ділу Міністерства (або уря-дового органу державного управління у складі Міністерства)

Кількість підрозділів у його складі Кількість працівників, які працюють у ньому Дата заповнення паспорта функції

ПАСПОРТ ФУНКЦІЇ __________ шифр

1. Формулювання функції:

Функція Міністерства з підпункту __ пункту __ положення про нього:

!!! Повністю наведіть назву функції з нормативно-правового акта

!!! Якщо підрозділ виконує декілька функцій Міністерства, то паспорт

заповнюється для кожної окремо !!! Якщо підрозділ виконує функцію, яка фактично виконується, але не

закріплена у положенні (є внутрішньою), то паспорт заповнюється для кожної із таких функцій

2. Рівень виконання функції Міністерством: 2.1. Чи виконується функція Вашим Міністерством

самостійно?

( !!! якщо на зазначене питання Ви відповіли „ні”, заповніть п. 2.2)

так ні

потрібне закреслити

108

2.2. З якими іншими органами виконавчої влади Ваше Міністерство співпрацює при виконанні функції? Назвіть їх:

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 2.3. Ваше Міністерство є головним виконавцем функції? так ні потрібне закреслити

!!! Якщо на зазначене питання Ви відповіли „ні”, то:

- назвіть головного виконавця функції: - вкажіть ступінь участі Вашого Міністерства у

виконанні функції:

Приймає рішення (вирішує) так ні потрібне закреслити

Встановлює так ні потрібне закреслити

Розглядає так ні потрібне закреслити

Затверджує так ні потрібне закреслити

Розробляє так ні потрібне закреслити

Погоджує так ні потрібне закреслити

Координує так ні потрібне закреслити

Вносить пропозиції так ні потрібне закреслити

Надає висновки так ні потрібне закреслити

Організовує так ні потрібне закреслити

Забезпечує (доводить до відома, вживає заходи) так ні потрібне закреслити

Контролює так ні потрібне закреслити

109

Враховує (звітується) так ні потрібне закреслити

Аналізує так ні потрібне закреслити

Виконує так ні потрібне закреслити

3. Рівень виконання функції структурними підрозділами Міністерства

(або урядовими органами державного управління у складі Міністерства):

так ні 3.1. Чи виконується функція Вашим структурним

підрозділом Міністерства (або урядовим органом державного управління у складі Міністерства) самостійно?


(!!! якщо на зазначене питання Ви відповіли „ні”, заповніть п. 3.2)

3.2. З якими іншими самостійними структурними підрозділами Вашого

Міністерства (або урядовим органом державного управління у складі Міністерства) співпрацює Ваш підрозділ при виконанні функції? Назвіть їх:

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 3.3. Ваш підрозділ є головним виконавцем функції? так ні потрібне закреслити

!!! Якщо на зазначене питання Ви відповіли „ні”, то - назвіть головного виконавця функції: - вкажіть ступінь участі Вашого підрозділу у

виконанні функції:

Приймає рішення (вирішує) так ні потрібне закреслити

Встановлює так ні потрібне закреслити

110

Розглядає так ні потрібне закреслити

Затверджує так ні потрібне закреслити

Розробляє так ні потрібне закреслити

Погоджує так ні потрібне закреслити

Координує так ні потрібне закреслити

Вносить пропозиції так ні потрібне закреслити

Надає висновки так ні потрібне закреслити

Організовує так ні потрібне закреслити

Забезпечує (доводить до відома, вживає заходи) так ні потрібне закреслити

Контролює так ні потрібне закреслити

Враховує (звітується) так ні потрібне закреслити

Аналізує так ні потрібне закреслити

Виконує так ні потрібне закреслити 4 Перед ким звітується Ваше Міністерство щодо результатів

виконання функції? Президент України так ні потрібне закреслити

Кабінет Міністрів України так ні потрібне закреслити

Верховна Рада України так ні потрібне закреслити

5. На кого спрямоване виконання функції (зазначити споживачів виконання функції)?

Громадяни України так ні потрібне закреслити

Фізичні особи так ні потрібне закреслити

Юридичні особи так ні потрібне закреслити

Міністр (якщо патронатна служба) так ні потрібне закреслити

111

Міністерство так ні потрібне закреслити

Урядові органи державного управління у складі Міністерства

так ні


Підпорядковані підприємства, організації та установи так ні потрібне закреслити

Інші центральні органи виконавчої влади так ні потрібне закреслити

Органи державної влади (крім органів виконавчої влади) так ні потрібне закреслити

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування

так ні


6. Які результати виконання функції (зазначити продукти виконання функції)?

6.1. Підготовка та внесення пропозицій щодо політичних

рішень підготовка та прийняття нормативно-правових актів (законів, указів, постанов, розпоряджень, концепцій, декларацій, а також програм, стратегічних планів, прогнозів розвитку)

так ні


6.2. Підготовка та встановлення норм, правил (зовнішніх) підготовка та прийняття наказів міжвідомчого характеру та інших нормативно-правових актів, які встановлюють норми та правила поведінки у певній сфері державного управління

так ні


6.3. Прийняття та встановлення норм, правил (внутрішніх) підготовка та прийняття внутрішніх правових актів, організаційно-розпорядчих документів Міністерства, які встановлюють внутрішні норми та правила поведінки (внутрішні накази, зокрема накази з кадрових питань, посадові інструкції та ін.)

так ні


6.4. Здійснення організаційної діяльності планування, організація та координація діяльності, що включає організацію засідань, проведення нарад, зустрічей та інших офіційних заходів

так ні


6.5. Міжнародна співпраця підготовка та проведення міжнародних переговорів, підготовка міжнародних угод та їх реалізація, інші заходи з реалізації зовнішньоекономічної діяльності

так ні


112

6.6. Надання управлінських послуг видача дозволів, реєстрація, атестація, сертифікація, ліцензування, квотування, листи-відповіді на звернення громадян та ін.

так ні


6.7. Здіснення контрольно-наглядових заходів дії, безпосередньо пов’язані із здійсненням перевірок суб’єктів господарювання (юридичних осіб) та фізичних осіб, застосування санкцій за адміністративні правопорушення

так ні


6.8. Управління державним майном накази, листи щодо створення, реорганізації, контролю, аудиту та ін.

так ні


7. Яким є рівень ресурсного забезпечення виконання функції Вашим

структурним підрозділом Міністерства? 7.1. Яка орієнтовна питома вага виконання цієї функції в

загальних трудовитратах Вашого підрозділу: менше ніж 5 %

5-10 % 10-25 % 25-50 % 50-75 % 75-100 % потрібне закреслити

7.2. Якого ресурсного забезпечення не вистачає, на Вашу

думку, щоб більш ефективно виконувалась ця функція Вашим підрозділом?

достатнього фінансового забезпечення

так ні


належного кадрового забезпечення так ні потрібне закреслити

Підготовлено (відповідальний виконавець):

___________________________ ________________ __________________________ посада підпис П.І.Б.

Затверджено (керівник структурного підрозділу):

___________________________ ________________ __________________________ посада підпис П.І.Б.

ДО

ДА

ТО

К 1

2 „Д

ЕРЕВ

О ПР

ОБЛ

ЕМ”

АДАП

ТАЦ

ІЇ ІН

СТИТ

УТУ

ДЕР

ЖАВ

НОЇ С

ЛУЖ

БИ В

УКР

АЇНІ

ДО

СТАН

ДАР

ТІВ

ЄС

ДО

ДА

ТО

К 1

3

СТРА

ТЕГІ

ЧНИЙ

ПЛ

АН Д

ІЯЛ

ЬНОС

ТІ Г

ОЛОВ

НОГО

УПР

АВЛ

ІННЯ

ДЕР

ЖАВ

НОЇ С

ЛУЖ

БИ У

КРАЇ

НИ Н

А 20

06 Р

ІК

ЗАТВ

ЕРДЖЕН

О

наказом Головдержслуж

би України

від

26 січня

200

6 року

№ 1

4

Ресурси

Результат

№ / №

Ос-

новні

зав-

дання

ГУДС

Заходи

/ завдання

програми

Завдання

на

2006

рік

Вико-

навці

Тер-

міни

Трудо-

місткість

(людино

/ днів

) (ін

дика

-тивна)

Ном

ер

бюджет

-ної про

-грами/

КЕК

В

Вар

-тість,

тис.

грн.

1 2

3 4

5 6

7 8

9 10

МЕТА

1. П

ІДВИЩЕННЯ

ЕФЕКТИВНОСТІ В

ИКОНАННЯ

ДЕРЖ

АВНОЮ

СЛУЖБОЮ

ЗАВДАНЬ

І ФУНКЦІЙ

ДЕРЖ

АВИ

Критерій виміру

: внутрішній валовий продукт

/ (обсяг

фінансування витрат

на утримання держ

авних органів1

, на які пош

ирюється дія ЗУ

„Про

державну

службу

”)

1.

А

1) розробляє і вносить

на

розгляд Кабінету Мініст-

рів

України

проекти

норм

ативни

х актів з пи

-тань

, що належать до

її

компетенц

ії2

Удосконалення

діючої

норм

ативно

-правової

бази

з питань держ

ав-

ної служ

би та розроб

-лення

проектів

нор-

мативно-правових

ак

-тів,

які мають

забез-

печити

ефективне

за-

стосування

законодав-

ства

про

держ

авну

(цивільну)

службу

Юридич-

не управ

-ління

за

участю

інших

струк-

турних

підроз

-ділів

Про

-тягом

року

70

140

(про

-порцій

-но

до

комп

е-тенції

підроз

-ділів)

Проекти

відповід

-них

норм

ативно

-правових

актів

1 Без

урахування витрат

на утримання

органів

місцевого

самоврядування.

2 Жирним шрифтом

виділені ф

ункції Головдержслуж

би, визначені

її Полож

енням.

2.

А

Розробляє

експертні

висновки

в меж

ах ком

-петенції

Головдерж

-служ

би

на

законо

-проекти,

що вносяться

на розгляд

Верховної

Ради

України

Юри

-дичне

управ-

ління

Про

-тягом

року

(за

пла-

ном

пле-

нарних

засідань

Верхов

-ної Ради

України

та

її Ко

-мітетів)

170

61

2101

0

Подання

експерт-

них

висновків

до

Верховної

Ради Ук-

раїни,

Кабінету Мі-

ністрів України

3.

Аналіз

нормативно

-пра

-вової бази з питань

про

-фесій

ного

навчання дер-

жавних

службовців

та по-

садових

осіб

місцевого

самоврядування

в части

-ні

, що стосується

визна

-чення Головдержслужби

єдиним

замовником

Управлін

ня стра

-тегічного

розвитку

та

ефек

-тивності

держ

ав-

ної служ

-би

ІІ

квартал

80

6121

010

Перелік

норм

атив

-но

-правових

актів

та пропозиції до

їх

змін

4.

А

5) готує

та вносить на

роз

-гляд

Кабінету Міністрів

України

пропозиц

ії про

віднесення

існую

чих по

-сад

держ

авни

х служ

-бовців

, які не

перелічені

у статті

25 Закону

Украї

-ни

„Про

державну

служ

-бу

”, а

також

нових

посад

держ

авни

х служ

бовців

до

відповідни

х категорій;

Перевірка

проектів

норм

ативно

-правових

актів на

відповідність

законодавству,

вивчен-

ня впливу нового

зако

-нодавства про держ

ав-

ну службу

на систему

актів з п

итань держ

ав-

ного

управління.

Аналіз та підготовка

висновків щодо доціль

-ності віднесення нових

посад до

посад

держав

-них служ

бовців

.

Юридич-

не управ

-ління

Департа-

мент

пер

-соналу

держав

-них

Про

-тягом

року

Бе

ре-

зень

(ТЗ)

150

150

6121

010

НДР

6122

030

30

Подання

до Кабіне-

ту Міністрів

Ук-

раїни

відповідних

норм

ативно

-право

-вих актів

Методика

аналізу

оцінки

відповіднос

-ті

комп

етенції по

-сади

показникам

категорії посад

.

органів та

місцевого

самовря-

дування

5.

Б

7) надає

висновки щодо при-

значення

на

посади

та

звільнення

з п

осад

пер

-ших

заступни

ків

і за

-ступни

ків

керівник

ів

центральни

х органів ви

-конавчої

влади

, які від-

повідають

за роботу

апа

-рату

та кадрових

служб,

попередньо

розглядає

питанн

я про призначен-

ня на

посади

та

звіль-

ненн

я з посад керівник

ів

кадрових

служб ци

х ор

-ганів,

а також

керівни

ків

апарату

та керівник

ів

кадрових

служ

б облас-

них,

Київської

та Севас

-топольської м

іських

дер

-жавни

х адміністрацій

, директорів

територіаль-

них

центрів

перепідго-

товки

та

підвищ

ення

кваліфікації працівни

ків

органів держ

авної в

лади

, органів

місцевого

само-

врядування

, керівник

ів

держ

авни

х підприємств,

установ і організацій

Вивчення

пропозицій

та

підготовка

виснов

-ків щодо призначення

на посади та

звільнен-

ня з

посад

керівників

кадрових

служб цент

-ральних органів вико

-навчої

влади,

керів-

ників кадрових

служб

та керівників апаратів

обласних

, Київської

та

Севастопольської місь

-ких

держ

авних

адмі

-ністрацій.

Департа-

мент

пер

-соналу

держав

-них орга

-нів та

міс-

цевого

са-

мовряду-

вання,

Управ

-ління

страте

-гіч

ного

розвитку

та

ефек

-тивності

держ

ав-

ної служ

-би

(в

частині

розгляду

кандида-

тур

на

посади

дирек-

торів,

зазначе-

них

у п.

7)

Про

-тягом

року

150 10

6121

010

Інфо

рмація

щодо

кількісного та

якіс-

ного

складу

керів-

ників

кадрових

служ

б центральних

органів


влади,


кадрових

служб та


апаратів

обласних


та

Севастопольсь

-кої м

іських

держав

-них адміністрацій

6.

Форму

вання

банку

біографічних

довідок

директорів

Центрів

.

Управлін-

ня страте-

гічного

розвитку

та

ефек

-тивності

держ

авної

служ

би

Про

-тягом

року

10

6121

010

Інфо

рмаційна

база

щодо проходження

держ

авної

служ

би

на посадах

дирек-

торів Центрів

7.

Б

6) вносить

у встановленому

порядку пропозиц

ії Пре

-зидентові У

країни

та Ка-

бінету

Міністрів

України

щодо присвоєння

рангів

держ

авни

м служ

бовцям

, які займаю

ть посади,

від

-несені

до перш

ої та дру-

гої

категорій,

готує

проекти

відповідни

х ак

-тів із

цих

питань;

Забезпечення

роботи

Ком

ісії з р

озгляду по

-дань


рангів

державним

служ

бовцям

, які

обій-

мають

посади І -

ІІ ка-

тегорій

Депар-

тамент

персона-

лу

дер-

жавних

органів

та м

ісце

-вого

са

-мо

вря-

дування

Що-

тиж

-нево

150

6121

010

Засідання Ком

ісії з

розгляду

подань

щодо

присвоєння

рангів

держ

авним

служ

бовцям

, які

обіймають

посади

І -

ІІ категорій

8.

Підготовка актів Кабі-

нету

Міністрів

Украї

-ни

, Президента Украї

-ни

щодо


рангів

держ

авним

служ

бовцям

, які

займа

-ють

посади,

віднесені

до

першої

та другої

ка-

тегорій

Депар-

тамент

персона-

лу

дер-

жавних

органів

та м

ісце

-вого

са

-мо

вря-

дування

15

0 61

2101

0

Постанови

Кабіне-

ту М

іністрів

Украї

-ни

, Укази

Прези

-дента України

про


рангів

держ

авним

служ

-бовцям

, які займ

а-ють

посади,

відне

-сені

до

перш

ої та

другої

категорій

9.

Б

26

) провадить

діяльність

, пов'язану

з вивченням

досвіду роботи

державної

служ

би в

інш

их країнах

,

Підготовка

проектів

Угод

з іноземними

партнерами

Управлін-

ня страте-

гічного

розвитку

Про

-тягом

року

100

6121

010

Створення

позитив

-ного

іміджу

Ук-

раїни

укладає в установленом

у порядку угоди

(договори)

про

співробітниц

тво

з іноземни

ми партнерами

та ефек

-тивності

державної

служби

10

.


проектів

програм

міжнародного

співробітництва

Управлін

ня стра

-тегічного

розвитку

та

ефек

-тивності

держ

ав-

ної

служ

би

Про

-тягом

року

100

6121

010

Впровадження

досвіду роботи

дер

-жавної служби

в ін

-ших

країнах

11.


відрядж

ень

керівництва та

праців-

ників Головдержслуж

-би

Управлін

ня страте-

гічного

розвитку

та

ефек

-тивності

державної

служби

Про

-тягом

року

126

6121

010

Підвищення

рівня

проф

есіоналізації

працівників Голов-

держ

служ

би

12.


підготовки

техніко-економ

ічного

обґрунтування інвести-

ційного кредиту Світо

-вого

банку

Всі cтрук

-турні під-

розділи

Голов-

держ

-служ

би

За

окре

-ми

м планом

100

6121

010

Пропозиції щ

одо

економ

ічного

обґрунтування від-

повідно до

ком

пе-

тенції

13

.



плану заходів проекту

технічної допом

оги Ка-

надського

агентства

міжнародного розвитк-

у

Всі cтрук

-турні під-

розділи

Голов-

держ

-служ

би

Про

-тягом

року

40

6121

010

Пропозиції до

де

-тального

плану

реа

-лізації

проекту

CID

A

14. Б

8)

здійснює

методич

не ке

-рівниц

тво роботою

з кад

-ровим

резервом

, аналізує

пропозиц

ії центральни

х і

місцевих

органів

вико

-навчої

влади

стосовно

формування

кадрового

резерву

на посади

дер-

жавни

х служ

бовців

, при

-значення

на

які здійс-

нюється

Президентом

України

за поданн

ям Ка-

бінету

Міністрів

Украї

-ни

, а

також

Кабінетом

Міністрів

України

, і уза

-гальнені

матеріали

що-

року

подає

на розгляд

Кабінету

Міністрів

Ук-

раїни,

аналізує

якісни

й склад кадрового резерву

та здійснює

моніторин

г його

вик

ористанн

я

Проаналізувати пропо-

зиції

центральних

та

місцевих

органів

вико-

навчої

влади

щодо кан-

дидатур для зарахуван-

ня до

кадрового

ре-

зерву на

керівні

посади

держ

авних служ

бовців

перш

ої-третьої

катего-

рій,

призначення

на які

здійснює

Президент

України

та Кабінет

Мі-


. Подати

узагальненні

пропозиції

на р

озгляд

Ком

ісії

з питань

фор

-му

вання кадрового ре

-зерву на

керівні

посади

держ

авних служ

бовців

. Рішення

Комісії стосов

-но

формування кадрово-

го резерву

на керівні по-

сади

держ

авних

служ

-бовців

перш

ої-третьої

категорій,

призначення

на які

здійсню

є Прези

-дент

України

, подати на

затвердж

ення

Президен-

тові

України

, призначен

-ня

на які здійсню

є Пре

-зидент

України

за

по

-данням

Прем’єр

-мініст-

ра України

, а

також

Департа-

мент

пер

-соналу

держ

ав-

них

ор-

ганів

та

місцево-

го само

-вряду-

вання

Лютий

2006

року

Лютий

2006

року

Бере

-зень

20

06

року

350

6121

010

Аналітична довідка

щодо

форм

ування

кадрового резерву

на посади дер-

жавних служ

бовців

I -

III категорій

, призначення на

які

здійснює Прези

-дент

України

та Ка-

бінет Міністрів

України

. Узагальнені

пропо

-зиції


та місцевих органів


влади

щодо

кандидатур

для зарахування до

кадрового

резерву

на керівні посади

держ

авних

служ

-бовців

перш

ої-тре

-тьої

категорій

, при

-значення

на

які

здійснює

Прези

-дент

України

та Ка-

бінет Міністрів

Ук-

раїни.

Кабінет Міністрів Украї-

ни - Кабінетові

Міністрів.

Внести пропозиції що-

до удосконалення

по-

рядку фо

рмування

кад

-рового

резерву

та вне-

сення

змін

до

Поло-

ження

про

форму

вання

кадрового резерву для

держ

авної служ

би, за

-твердж

еного

постано-

вою

Кабінету

Мініст-

рів

України

від

28.0

2.01

№ 1

99.

І квар

-тал

2006

року

40

Проект

постанови

Кабінету

Міністрів

України

про

вне-

сення змін

до Поло-

ження

про

форму

-вання кадрового ре

-зерву

для

держ

ав-

ної служ

би, затвер

-дж

еного

поста-

новою

КМУ

від

28.0

2.01

№ 1

99

15.

11

5 ) бере

участь

у розроб

-ленн

і переліків і кри-

теріїв

якості управлін-

ськи

х послуг

, аналізує

ефективність

їх

наданн

я 2.

Запровадження

надання

держ

авними

служ

бовцями

послуг

/визначення переліку

послуг

і їх

споживачів

/

Розроблення методики

визначення

управлінських послуг

.

Конт

-рольно

-інспек

-ційне

управ-

ління

Лютий

2006

року

(ТЗ)

35

НДР

6122

030

30

Методика

визна-

чення

держ

авних

(управлінських

та

адміністративних

послуг

)

16. Б

2.

Запровадження

надання

держ

авними

служ

бовцями

послуг

/Розроблення

та

впровадж

ення

порядку

та

регламенту

надання

послуг/

Визначення

порядку

та


надання

по-

слуг

фізи

чним

і юридич-

ним

особам

з

ураху-

ванням

стандартів ЄС

та

рівня

задоволення

потреб

громадян у тих

чи інших

послугах

Конт

-рольно

-інспек

-ційне уп

-равління

І квар-

тал

2006

року

(ТЗ)

35

НДР

6122

030

40

Рекомендації

щодо

впровадж

ення

IS

O

у діяльність

органів

держ

авної влади

17.

2.

Запровадж

ення

надання

дер

-жавними

службовцями послуг

/ Вп

ровадж

ення

правових основ і

створення

технології

передачі

функцій щодо надання окремих

послуг

бю

джетним

установам

та організаціям

/

Розробка


передачі

функцій

щодо

надання

окреми

х послуг

установам

та

організаціям

Контроль

но-

інспекцій

не

управлін

ня

І квартал

20

06

року

(ТЗ)

35

НДР

6122

030

20

Методичні

реко

-мендації з передачі

фу

нкцій

щодо

на-

дання окреми

х по

-слуг

установам

та

організаціям

18. Б

14

) разом

з Міністерством пра-

ці та соціальної

політики

України

здійсню

є заходи

із

стим

улювання

праці

держ

авних

служ

бовців

, розробляє та

вносить

Ка-

бінету

Міністрів

України


щодо

орга

-нізації та

вдосконалення

системи матеріального та

соціально-побутового

за

безпечення

держ

авних

служ

бовців

і посадових

осіб

місц

евого самовряду-

вання

Аналіз стану

та розроб

-ка


щодо

організації та

вдоско

-налення системи мате

-ріального та

соціально

-побутового

забезпечен-

ня держ

авних

служ

-бовців

і посадових осіб

місцевого

само

вряду-

вання

Юри

-дичне

управ-

ління

Двічі

на

рік

12

0 61

2101

0

Подання

до Кабіне-

ту М

іністрів

Украї

-ни

проектів відпо-

відних

урядових рі

-шень

19.

Розробка

та внесення

на

розгляд

Кабінету

Мі-


проекту

постанови

„Про

поря

-док заохочення

держав

-них

служ

бовців

за

досягнення

у

профе-

сійній

діяльності”

Юри

-дичне

управлін

-ня

, Департа

-мент

пер

-соналу

держ

ав-

них

органів та

місцевого

ІІІ

квартал

2006

року

138

Подання

до Кабіне-

ту М

іністрів

Украї

-ни

порядку

заохо -

чення

держ

авних

служ

бовців

за

до

-сягнення

у

про-

фесійній


самовря-

дування,

Управлін-

ня страте-

гічного

розвитку

та

ефек

-тивності

державної

служби

20

.

Участь у здійсненні

за-

ходів із

стим

улювання

праці держ

авних служ

-бовців

, підготовка

про

-позицій

Міністерству

праці та

соціальної по

-літики

України

щодо

організації та вдоскона

-лення

системи

мате

-ріального та

соціально

-побутового

забезпечен-

ня державних служ

бов-

ців і посадових

осіб міс-

цевого


Депар-

тамент

персона-

лу

дер-

жавних

органів

та м

ісце

-вого

са

-мо

вряду-

вання

Про

-тягом

року

80

6121

010

Пропозиції

Мініс

-терству

праці

та

соціальної

політики

України

щодо орга

-нізації та вдоскона

-лення системи

ма-

теріального

та со

-ціально-побутового


дер-


бовців

і

посадових

осіб

місцевого самовря-

дування

21. Д

4)

здійснює заходи

з удос

-коналенн

я конк

урсного

відбору

на

держ

авну

служ

бу, п

роведенн

я атес

-тації

держ

авни

х служ

-бовців

із

забезпеченням

об

'єктивної

оцінки

їх


Проаналізувати

діючу

систему

конкурсного

відбору

на держ

авну

служ

бу

Департа-

мент

пер

-соналу

держ

ав-

них

ор-

ганів

та

місцевого

самовря-

дування

Тра-

вень

20

06

року

80

6121

010

За

результатами

аналізу внести

змі

-ни

до Порядку

про

-ведення

конкурсу

на

заміщення

ва

-кантних посад дер-


бовців

22. Г

4.Досягнення

конкуренто

-спромо

жності

держ

авної

служ

би на ринку праці /забез-

печення кваліметричної

оцін-

ки

роботи

держ

авних

служ

бовців

/

Розробка

кваліметричної

оцінки

роботи

держ

авни

х служ

бовців

Депар

-тамент

персона-

лу

дер-

жавних

органів

та м

ісце

-вого

са

-мо

вряду-

вання

Бере

-зень

20

06

року

(ТЗ)

30

НДР

6122

030

30

Методика квалімет

-ричної

оцінки

ро

-боти

держ

авних

служ

бовців

23. Б

27

) виконує функції р

обочого

органу

Координаційної

ради


авної

служ

би при

Президентові

України

, здійснює мате

-ріально-технічне

забезпе

-чення

Комісії

з питань

форм

ування

кадрового

резерву на

керівні

посади

держ

авних

служ

бовців

, забезпечує

роботу

кон-

сультативно-дорадчих

органів,

утворених

при

Головдержслуж

бі

Ук-

раїни

Здійснити матеріально-

технічне


роботи

Ком

ісії

з пи

-тань

форму

вання кад-

рового

резерву

на ке

-рівні посади

держ

ав-

них служ

бовців

Депар-

тамент

персона-

лу

дер-

жавних

органів

та м

ісце

-вого

са

-мо

вряду-

вання,

Управ

-ління

справами

Про

-тягом

року

20 20

6121

010

Проведення

засі

-дання Ком

ісії з пи

-тань

фо

рмування

кадрового

резерву

на керівні посади

держ

авних

служ

-бовців

24.

Виконує

функції робо

-чого

органу Координа-

ційної

ради

з питань

держ

авної служ

би при

Президентові У

країни

Управлін-

ня органі-

заційної

роботи

, стратегіч

-ного

пла

-нування і

контролю

84


засі

-дань

Координацій

-ної ради

з п

итань

держ

авної служби

25. Б

10

. Інституційний

розвиток

системи

держ

авної

служ

би

/створення

і



територіальних ор

-ганів Головдержслуж

би/

Забезпечити координа

-цію


управ-

лінь

державної служ

би

Головного

управління

держ

авної

служ

би в

Автоном

ній республіці

Крим,

областях

, мм

. Києві

та Севастополі

Депар-

тамент

персона-

лу

дер-

жавних

органів

та м

ісце

-вого

са

-мо

вряду-

вання

Про

-тягом

року

раз

на

місяць

1050

6121

010

Аналітичні довідки

щодо

діяльності те-

риторіальних

управ

-лінь

держ

авної

служ

би Головдерж

-служ

би Узагальне

-ний

звіт

для

пуб-

лікації в

„Віснику

держ

авної

служ

би”

1 раз в

квартал

. 26

.

Надання

консультатив-

ної та

методичної до

-помо

ги

управлінням

держ

авної служ

би Г

о-ловного


держ

авної

служ

би в

Автоном

ній республіці

Крим,

областях

, мм

. Києві

та Севастополі

з

питань

впровадж

ення

інфо

рмаційних

тех-

нологій.

Інфор-

маційно-

аналі-

тичне

управ-

ління

Про

-тягом

року

130

6121

010

2,5

Розповсю

дження

серед

територіаль-

них

управлінь

ін-

форм

аційних

мате

-ріалів

, нових

версій

системи

„Картка”

, оновлень

системи

„Картка”

27.


закупівлі

засобів

обчислюваль

-ної техніки

та програм-

ного

забезпечення для

управлінь

держ

авної

служ

би

Головного


держ

авної

служ

би в

Автоном

ній

республіці

Крим,

областях

, мм

. Києві

та

Севастополі

Інфор-

маційно-

аналі-

тичне

управ-

ління

Про

-тягом

2006

року

70

61

2101

0

1146


ін

-фо

рмаційних

тех-

нологій

в терито

-ріальних

управлін

-нях .

Доведення

рів

-ня

ком

п’ютеризації

територіальних

уп-

равлінь у середньо

-му

до

79%

.

28.


діяльнос-

ті управлінь

державної

служ

би

Головного


держ

авної

служ

би в

Автоном

ній

республіці

Крим,

областях

, мм

. Києві

та

Севастополі

Управлін-

ня органі-

заційної

роботи


-ного

пла

-нування

та конт

-ролю

Про

-тягом

2006

року

180

6121

010

Інструкція

з питань


та про-

ведення нарад,

роз’яснення з

питань

здійснення

контролю

в струк

-турних

підрозділах

ГУ

ДС

та терито

-ріальних

органах

. 29

. Б

14

. Створення

інф

ормаційно-

аналітичної системи фу

нкціо-

нального

управління держ

ав-

ною

службою

/ створення кор-

поративної

мережі

системи


державною

служ

-бою

на базі

спеціальної

інфо

р-маційно-телекому

нікаційної

системи

та забезпечення

її

функціонування

/

Створення

елементів

корпоративної

мережі

системи


держ

авною

служ

бою

та


її

функціонування

Інфо

р-маційно-

аналі-

тичне

управ-

ління

Гру-

день

20

06

року

190

6121

010

672

Створення віртуаль

-ної

корпоративної

мережі ГУДС з міні

-мально

необхідними

функціональними

можливостями

для


обміну

інформацією

27 те

-риторіальних

управ

-лінь

з ц

ентральним

апаратом

ГУ

ДС


дослід

-ної експлуатації вір -

туальної

корпора-

тивної

мережі.

30

. Г

14. Створення

інф

ормаційно-


нкціо-

нального


ав-

ною

службою

/впровадж

ення

сучасних

інф

ормаційних

тех

-нологій для організації діло

-водства

та


контролю

за

виконанням

документів

, забезпечення

Впровадж

ення

елемен

-тів сучасної

автоматизо-

ваної системи докумен-

тообігу

для

організації

діловодства

та вдос

-коналення контролю

за


документів,


оператив-

ності

отримання

та

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Про

-тягом

року

160

6121

010

509,

5

Підключення

до

системи

електрон

-ного

докум

ентообі-

гу 8

відповідальних

за діловодство

в

структурних

під-

розділах

апарату


би

та

27 служ

бовців

оперативності отримання

та

обробки інфо

рмації/

обробки інформації для

визначеної

кількості

користувачів


дослідної

зони

автоматизованої

системи з урахуванням


підроз

-ділів.

Управлін-

ня орга

-нізаційної

роботи


ного

пла

-нування

та конт

-ролю

40


управлінь.


навчання

31. Г


інф

ормаційно-


нкціо-

нального


ав-

ною

служ

бою

/

створення

програмн

о-технологічного

комп

лексу для впровадж

ення

інфо

рмаційних

технологій

в

процеси


персо-

налом держ


Модернізація програм-

но-технологічного

комп

лексу

для

обліку

держ

авних служ

бовців

І-

VII

категорій


та

дослідна

експлуатація

в


управліннях

системи

для обліку

державних

служ

бовців

ІV

-VII

категорій

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Інфо

рма-

ційно-

ана-

літичне

управлін

ня

Лис

-топад

2006

року

64

130

6121

010

90

375

Доопрацьована

ло-

кальна

та

мережева

версії системи обліку

державних службов-

ців

„Картка”

з метою


інтегра-

ції даних

до цент

-ральної бази

Голов

-держслуж

би та

ло

-кальних баз терито

-ріальних

управлінь

. Забезпечення

терито-

ріальних

управлінь

можливістю

вести

облік

державних

служ

бовців

ІV

-VII

з використанням

єди-

ної з

апаратом

Голов

-держслуж

би інфор-

маційної

технології.

32. Г

3) веде комп'ютерний

облік

дани

х про

держ

авни

х служ

бовців

першої

– тре

-тьої

категорій

Підтрим

ка в

актуаль-

ному

стані

бази даних

системи

обліку

дер-

жавних

служ

бовців

І-ІІІ категорій

Департа-

мент

пер

-соналу

держав

-них

ор-

ганів

та

місцевого

самовря-

ду-вання

, Інформа-

ційно-

аналіти

ч-не

управ

-ління

Про

-тягом

року

230

220

6121

010

База

даних

держав

-них

служ

бовців

І-ІІІ категорій.


необ-

хідною

інфо

рма-

цією

Секретаріат


Украї

-ни

, Секретаріат

КМУ

.

33.


закупівлі

засобів

обчислюваль

-ної техніки

та програм-

ного

забезпечення для

підтримки

функціону-

вання

системи

обліку

держ

авних служ

бовців

на

новій

технологічній

основі

.

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Лис

-топад

2006

року

60

61

2101

0 24

2,4

Оновлення

парку

комп

’ютерної

тех-

ніки

, необхідне

для

впровадж

ення

ме

-режевої

версії сис-

теми

„Картка”

на

новій технологічній

основі

. Доведення

частки

нової

техні

-ки

до

40%

від

за-

гальної кількості

. 34

.

Системн

е супрово-

дження

мережевої

та

локальної версій

ком

-п’ютерної

системи

об-

ліку

даних

про

держ

авних служ

бовців

І-ІІІ третьої категорій

(системи

„Картка”

)

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Про

-тягом

року

140

6121

010

29

Функціонування

системи

„Картка”

в


бі

та органах

виконав

-чої

влади

усіх

рівнів

35. Г


інф

ормаційно-


нкціо-

нального


ав-

ною

служ

бою

/створення

програмн

о-технологічного

комп

лексу

для

моніторингу


державних органів/


та

до

-слідна

експлуатація

програмн

о-технологіч

-ного

комп

лексу

для

моніторингу діяльності

держ

авних органів

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Лис

-топад

2006

року

50

6121

010

29

Створення

техноло

-гічної

основи

для

моніторингу

діяль-

ності

держ

авних

органів

що

розмі-

щується

в

мережі

Інтернет

36

. Г


інформаційно

-аналітичної системи

функціо-

нального


держ

ав-

ною

службою

/ створення про-

грамно

-технологіч

ного

комп

-лексу для підтримки бази

нор

-мативно-довідкової

інф

ормації

в інформаційно

-аналітичній

системі державної служби

/

Створення

макету

програмн

о-технологіч

-ного

комп

лексу

для

підтримки бази

норма

-тивно-довідкової

ін

-фо

рмації в інфо

рмацій

-но

-аналітичній

системі

держ


Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Лис

-топад

2006

року

60

6121

010

29

Створення

техноло

-гічної

основи

для

інтеграції

інфо

р-маційних

ресурсів


би в

єдину

інфо

рмацій

-но

-аналітичну

сис-

тему

37. Г

11

4 ) бере

участь

у впрова

-дж

енні

стратегічного

планування

у практик

у роботи

органів

держав

-ної

влади,

підготовці

пропозиц

ій щ

одо стан

-дартів

і п

роцедур пл

а-нуванн

я

Розробка

методики по

-будови

типового стра

-тегічного плану діяль-

ності центрального

ор-

гану


Управлін-

ня органі-

заційної

роботи


-ного

пла

-нування

та конт

-ролю

, Управлін-

ня страте-

гічного

розвитку

та

ефек

-тивності

державної

служби

І квартал

2006

року

(ТЗ)

200

НДР

6122

030

61

2101

0

30

Створення

інструк

-тивної

бази

для

впровадж

ення

стра-

тегічного

плану-

вання у роботу

ор-

ганів

держ

авної

влади

38.



щодо процедур

плану

-вання в апараті Голов-

держ

служ

би та її тери

-торіальних

підрозділів

Управ

-ління ор

-ганіза

-ційної

роботи

, страте

-гічного

плану-

вання

та

конт

-ролю

Кві

-тень

, травень

2006

року

100

6121

010

Роз’яснення до

ме-

тодики

процесу


для

апарату

Голов-

держ

служ

би та

її


під

-розділів

39.


мо

ніто

-рингу та

контролю

ви-

конавської

дисципліни

в апараті Головдерж

-служ

би та

її

терито

-ріальних


Управ

-ління ор

-ганіза

-ційної

роботи

, страте

-гічного

плану-

вання

і конт

-ролю

Щотиж

нево

75

0 61

2101

0

Підготовка довідок

про стан

виконання.


аналітичних

матеріалів

з питань

контролю

40. Г

28)

установлює

відомчі

заохочувальні

відзнаки

та

вирішує

пи

танн

я про

нагородж

ення

ни

ми

держ

авни

х служ

бовців

Внесення

на розгляд

Колегії

Головдерж

-служ

би


центральних та

місце

-вих органів виконавчої

влади

щодо

нагоро

-дж

ення

держ

авних

служ

бовців

відом

чими

заохочувальним

и відзнаками

Головдерж

-служ

би

Депар

-тамент

персо-

налу

держ

ав-

них

органів

та м

ісце

-вого

самовря-

дування,

Про

-тягом

року

30

6121

010

Нагородження

дер

-жавних служ

бовців

відомч

ими заохочу-

вальними

відзна

-ками

Головдерж

-служ

би

Відділ

організа

-ційно-

аналітич

-ного

за

-безпе-

чення

роботи

керівни-

ка

та

кадрової

роботи

18

41. І

Участь

у проведенні

адмі-

ністративної

реформи

Надання

консультатив-

но-методичної д

опом

о-ги

при

здійсненні захо-

дів з проведення

адм

і-ністративної

рефо

рми

у межах

комп

етенції


би

Надання


щодо розробки

норма

-тивно-правових

актів

з

питань

адміністратив-

но-територіальної

ре-

форм

и

Депар

-тамент

персо-

налу

дер

-жавних

органів

та м

ісце

-вого

са

-мо

вряду-

вання,

Управ

-ління

страте

-гічного

розвитку

та

ефектив-

ності

держав

-ної

служ

би

Про

-тягом

року

90 80

6121

010

Консультативно-

методичне супрово-

дження

заходів

з проведення

адмі

-ністративної

рефор

-ми

у меж

ах ком

пе-

тенції

Головдерж

-служ

би

42.

11

1 ) готує за

результатам

и функц

іонального

обсте

-ження

органів

вик

онав

-чої влади

та вносить


Ук-

раїни

пропозиц

ії щодо

підвищ

ення

ефектив-

ності


ци

х органів


аналізу

положень

про

цент

-ральні

органи виконав-

чої влади

Управ

-ління

страте

-гічного

розвитку

та

ефек

-тивності

державної

служ

би

ІІ

квартал

2006

року

70

6121

010

Визначення доціль

-ності

спряму

вання

тих чи

інших

функ-

цій

центральним

органам виконавчої

влади

43. Б

31 )

формує

та веде

Перелік

держ

авни

х органів,

установ та

організацій

, посади

керівних

пра-

цівник

ів та спеціалістів

яких

віднесені

до кате

-горій

посад держ

авни

х служ

бовців

, та

реєстр

посад держ

авни

х служ

-бовців

Внесення змін

і допов-

нень

відповідно до

за-

твердж

еного регламен

-ту

оновлення

. Збір

і

розміщення

штатних

розписів з ві

-домо

стями

про

ва-

кансії.

Збір та

внесення

змін

до Реєстру посад

держ

авних служ

бовців

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Бере

-зень

1 раз на

місяць

Про

-тягом

року

48 24 36

6121

010


необ-

хідною

інфо

рма-

цією



Ук-

раїни,


КМУ

, центральні та

місцеві

органи


влади

.

44. З

організація

та к

оордин

ація

заходів

щодо

проведення

наукових

дослідж

ень

з пи

-тань

державної служби

Форму

вання

пріори

-тетних

напрямів

роз-

витку держ

авної служ

-би

на

2007

рік

Управлін-

ня страте-

гічного

розвитку

та

ефек

-тивності

державної

служби

ІІ

квартал

2005

року

90

61

2101

0


під-

готовки

бюдж

ет-

ного

запиту за

бю

-дж

етними

програ

-мами

, що передба-

чають


наукових

дослі-

джень

45.

29

) здійснює інші функц

ії,

що

випливаю

ть з

покла-

дени

х на

неї

завдань.



апаратних нарад Голов-

держ

служ

би та

здійс-

нення контролю

за вико-

нанням

протокольних

доручень

апаратних

на-

Управлін-

ня органі-

заційної

роботи


-ного

Про

-тягом

року

250

6121

010


прове-

дення

апаратних

нарад та

контроль за


прото-

кольних доручень

рад

в центральному

апараті

Головдерж

-служ

би та

її

терито

-ріальних


плануван

-ня

та

контролю

46.

Здійснення

організа

-ційно-аналітичне

за

-безпечення

роботи

Начальника

Голов-

держ

служ

би

Відділ

ор-

ганізацій-

но-аналі

-тичного

забезпе-

чення ро

-боти

ке

-рівника та

кадрової

роботи

За

окре

-ми

м планом

734

6121

010

Системн

ість

захо

-дів у діяльності

На-

чальника

Голов-

держ

служ

би

47.


технічного

обслуговування

засобів

обчислювальної

і копіювальної

техніки,

принтерів

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Про

-тягом

року

210

6121

010

65


функ-

ціонування

засобів


техніки та

орг

. тех

-ніки

. 48

.



інфо

рмаційними

ресур

-сами

Головдерж

-служ

би


створення

захищеної

локальної


мережі


би

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Про

-тягом

року

Листо

-пад

2006

100 48

6121

010

61

2101

0

65 60


функ-

ціонування

зовніш

-нього

та внутріш

-нього

веб-сайтів


би,

інфо

рмаційно

-до-

відкової

системи,

серверів

баз

даних


захище-

ної локальної

обчис

-лю

вальної

мережі


би


заходів

з технічного

захисту

інфо

рмації в системах

обробки

інфо

рмації

в апараті

Головдерж

-служ

би.

Інфо

рма-

ційно-

ана-

літичне

управ-

ління

Про

-тягом

року

280

6121

010

120


та про-

ведення

спеціаль

-них

досліджень

з питань

технічного

захисту

інфо

рмації

в комп

’ютерній

ме-

режі

Головдерж

-служ

би


і про-

ведення

робіт

з атестації захищеної

мережі

Голов-

держ

служ

би.

49.


підклю

-ченням

веб-сайту

Го-

ловдержслуж

би до єди-

ного

веб

-порталу

Кабі-

нету

Міністрів

Украї

-ни

, забезпечення

взає-

модії з КМУ

в частині

впровадж

ення

єдиної

технології контролю

за


доручень

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

Про

-тягом

року

60

6121

010

52,8


під-

ключенням

веб-

сайту

Головдерж

-служ

би до Єдиного

веб-порталу

Кабі-

нету

Міністрів

Ук-

раїни,


взаємо

дії з КМУ

в

частині

впрова

-дж

ення

єдиної


контро

-лю

за


доручень

. 50

.


матеріаль-

но-технічного

забез-

печення



би

Управлін

ня

справами

Протяг

ом

року

756

6121

010

51.

Виконання

робіт

по ре

-мо

нту

5-го

поверху

Управ

-ління

справами

До

01.0

3.06

6121

010

40

0

52.

Виконання

робіт

по ре

-мо

нту

3-го

поверху

Управ

-ління

справами

До

15.0

5.06

61

2101

0

400

53.

Виконання

робіт

по

ремо

нту

2-го

поверху

Управ

-ління

справами

До

15.0

7.06

61

2101

0

400

54.

Виконання

робіт

по де

-імонтажу

та мо

нтаж

у ліфтів

адм

інбудинка по

вул.

Прорізна,

15

Управ

-ління

справами

До

31

березня

2006

року

61

2101

0

240

55.


управлінь меблями

Управ

-ління

справами

І-пів-

річчя

61

2101

0

120

56.

Ведення

бухгалтерсь-

кого

та

фінансового

обліку


Го

-ловдержслуж

би

Здійснює

організацію


внутріш

-нього

фінансового

контролю

Управ

-ління

справами

Про

-тягом

року

882

6121

010

57.


єдиного

порядку документуван

-ня

та організацію

осо

-бистого прийму

грома

-дян і режим

ного

діло-

водства

Управ

-ління

справами

Про

-тягом

року

1164

61

2101

0

58.


організа-

ції проведення

прями

х телефо

нних

ліній

Управ

-ління

справами

Про

-тягом

року

96

6121

010

59.


організа-

ції особистого прийом

у гром

адян

Управ

-ління

справами

Про

-тягом

року

252

6121

010

МЕТА

2. П

РОЗО

РІСТЬ

І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

У СФЕРІ

ДЕРЖ

АВНОЇ С

ЛУЖБИ


: ПРО

ЗОРІСТЬ

– (К

ІЛЬК

ІСТЬ

ПУБЛ

ІКАЦІЙ

, ВИСТУ

ПІВ

ТОЩО

)/(КІЛЬК

ІСТЬ

ПРИ

ЙНЯТИ

Х АКТІВ

) ВІДПОВІДАЛЬН

ІСТЬ

– (К

ІЛЬК

ІСТЬ

ДОРУ

ЧЕНЬ

– КІЛЬК

ІСТЬ

ПОРУ

ШЕН

Ь)/(К

ІЛЬК

ІСТЬ

ДОРУ

ЧЕНЬ)

60. Б

5.

Форму

вання та

реалізація

механізму


про

-зорості діяльності

державних

служ

бовців

/ створення

мето-

дичної

та інструктивної бази

для надання роз’яснень

і кон-

сультацій

через

мережу

Ін-

тернет

щодо підстав і порядку

отримання послуг


роз’яснень

та

консультативних

ма-

теріалів

з питань дер-

жавної служ

би та

їх

розміщення

в

мережі

Інтернет

Підготовка методичної

та

інструктивної бази

для надання роз’яснень

і

консультацій

через

мережу Інтернет

Юри

-дичне

управ-

ління,

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління,

Бере

-зень

, чер-

вень

, вере

-сень

, гру-

день

20

06

року

134

6121

010

Доступні в мережі

Інтернет

роз

’яснен

-ня

та консультатив

-ні

матеріали

з пи-

тань

держ

авної

служ

би.

Підтрим

ка

в ак

-туальном

у стані до-

ступного

в

Інтер-

неті

довідника

„Проходж

ення

дер


”.

61.

Юридичне

супрово-

дження

інфо

рмаційно

-го

наповнення

інфо

р-маційно-довідкової

системи,

бази

даних

норм

ативно

-правових


, довідкової

системи з питань

про

-ходж

ення

держ

авної

служ

би

Юри

-дичне

управ-

ління

Що-

тиж

-нево

220

6121

010

Довідка

на

“Дош

ці

об’яв”

про

внесені

зміни до

норматив-

но-правових актів з

питань

держ

авної

служ

би.

Новина

на внут

-рішньом

у веб-сайті.

62. Б

11

2 ) здійснює консультатив

-не

та методичне

забез

-печенн

я служ

би в

орга-

нах місцевого

сам

овря

-дуванн

я

Надання

роз

’яснень на

звернення органів міс-

цевого


та посадових

осіб ор

-ганів

місцевого

само

-врядування



для

публі-

кацій в засобах масової

Департа-

мент

пер

-соналу

держ

ав-

них орга

-нів

та

місцево-

го само

-

Про

-тягом

року

350

6121

010

Роз’яснення,

публікації

інфо

рмації

з питань

проходження

служби

в

органах

місцевого


вряду-

вання

63. Г

3. Моніторинг

ефективності

надання

послуг

держ

авними

служ

бовцями

/проведення со

-ціологічних досліджень щодо


надання

послуг

держ

авними

органами

та

їх

посадовими

особами

/

Розробка

методики со

-ціологічних

дослі-

джень

щодо

ефектив-

ності надання

послуг

держ

авними

органами

та

їх

посадовими

особами

Управ

-ління

страте

-гічного

розвитку

та

ефектив-

ності

держ

ав-

ної служ

-би

Лютий

2006

року

(ТЗ)

60

НДР

61

2203

0 30

Методика

соціоло

-гічних

досліджень

щодо


надання

послуг

держ

авними

орга

-нами

та

їх

поса

-довими

особами

64. Г

3. Моніторинг


надання

послуг

держ

авними

служ

бовцями

/впровадж

ення

контент-аналізу

ЗМІ

щодо


державних органів

та надання

послуг/

Здійснити

пілотне

впровадж

ення

контент

-аналізу

ЗМІ

щодо


держ

авних

органів

Інфо

рма-

ційно-

ана-

літичне

управ-

ління,

Депар-

тамент

персо-

налу

держ

ав-

них

органів

та

місцево-

го само

-вряду-

вання

Жов

-тень

20

06

року

140

6121

010

29

Пілотне

впрова

-дж

ення

контент-

аналізу

ЗМІ щодо


дер-

жавних органів

65. Г

25) вносить

у встановленому

порядку

пропозиц

ії про

вдосконаленн

я форм

дер

-жавної статистичної звіт-

ності з

питань держ

авної

служ

би та служ

би в

ор-

ганах

місцевого

само-


Розгляд та

аналіз про-

позицій Державного

ко-

мітету

статистики щодо


держ

ав-

ної статистичної

звіт

-ності по формі 9

-ДС.

Надання


інфо

рмаційно

-аналі

-тичном

у управлінню

щодо

удосконалення

форм

держ

авної

ста-

тистичної звітності

(в

межах

ком

петенції)

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління,

Департа-

мент

пер

-соналу

держав

-них орга

-нів та

міс-

цевого

са-

мовряду-

вання

8 5

6121

010

Опрацювання


Держкомстату

та

погодж

ення

при

необхідності

змін

. Форми

звітності

66. Г

12) вносить

в установленому

порядку

пропозиц

ії про

скасування

рішень з пи

-тань

держ

авної служ

би,

прий

нятих

всупереч

за

-конодавству,

а

також

пропозиц

ії про усунення

виявлени

х недоліків

та

притягненн

я до

відпові

-дальності винн

их поса

-дових осіб

Аналіз проектів

наказів


би

на


законо

-давству про держ

авну

служ

бу.

Перевірка

територіаль

-них

органів

Голов -

держ

служ

би

України

щодо

відповідності їх

актів

законодавству

про держ

авну

службу

Юри

-дичне

управ-

ління,

Конт

-рольно

-інспек

-ційне уп

-равління

І пів-

річчя

2006

року

100

6121

010

Накази про внесен

-ня

змін або скасу-

вання

наказів,

що

суперечать

чинно-

му законодавству

67.

67Л

10

) перевіряє в

держ

авни

х органах та

органах

міс

-цевого

самоврядуванн

я додерж

ання

вимог

Законів

України

„П

ро

держ

авну

службу

”, „Про

Провести

комп

лексну

перевірку

дотрим

ання

вимо

г Законів України

„П

ро

держ

авну

служ

бу”,

„Про

бороть-

бу з

корупцією

”, інших

Конт

-рольно

-інспек

-ційне

управ-

ління

Про

-тягом

року

35

6121

010

Постанови

Колегії


би

боротьбу

з корупцією

” та

інших

актів

законодав-

ства


авної

служ

би

норм

ативно

-правових

актів з ц

их питань:

- органів

державної

влади Запорізької

області;

- Держкомм

іграція.

Участь у перевірках

(за окреми

ми доручен

-нями

)

Департа-

мент

пер

-соналу

держав

-них орга

-нів та

міс-

цевого

са-

мовряду-

вання

Чер-

вень

Вересень

20

06 р.

35 15 50

Довідки

за резуль-

татами

перевірок

68.

Провести

контрольну

перевірку

дотрим

ання

вимо

г Законів України

: - органів державної вла-

ди Чернігівської області;

- М

іносвіти

та науки.

Конт

-рольно

-інспек

-ційне

управ-

ління

Кві

-тень

Лютий

2006

року

10 7

6121

010

Довідки

про

результати

перевірки

69.

Проводити

перевірки

за дорученнями

Секре

-таріату Президента Ук-

раїни,

Кабінету Мініст-

рів України

та звернен-

нями

народних депута

-тів України

і гром

адян

Конт

-рольно

-інспек

-ційне

управ-

ління

Про

-тягом

року

900

6121

010

Довідки

про

результати

перевірки

70.

68Л

9)

здійсню

є заходи

, спрямо-

вані

на

запобіганн

я проявам

корупц

ії серед

держ

авни

х служ

бовців

,

Підготувати

аналітичну

інформацію

до КМ

У за

ІІ півріччя

20

05 р.

та

І півріччя

2006

р.

Конт

-рольно

-інспек

-ційне

Про

-тягом

року

15 15

6121

010

До

15

лютого

До

15

серпня

Аналітична інфо

р-мація до

КМУ

узагальнює

звітність

центральни

х і місцевих


вла

-ди

з питань додерж

ання

вимог

Закону

України

„П

ро боротьбу з коруп-

цією

” та

подає

її Кабінету

Міністрів

України

управ-

ління

71.

69Л

6.


відповідаль-

ності держ

авних

служ

бовців

/посилення

державного

нагля

-ду

і контролю

за дотрим

анням

законодавства

про

держ

авну

служ

бу (з урахуванням

його

оновлення)

та антикорупцій

-ного

законодавства/

Розробити систему оці-

нок діяльності

держав

-ного

органу щодо за


дотрим

ан-

ня законодавства

про

держ

авну

служ

бу

(з

урахуванням

його

оновлення)

та антико

-рупційного

законо

-давства

Конт

-рольно

-інспек

-ційне

управ-

ління

І квар-

тал

2006

року

(ТЗ)

35

НДР

61

2203

0 30

Си

стема

оцінок


державно

-го

органу

щодо


дотри

-мання законодавства

про держ

авну

служ

-бу

(з

урахуванням

його

оновлення)

та

антикорупційного

законодавства

72.

70Л

62 ) з

а зверненням

Глави

Адмі-

ністрації


України

або

Міністра Ка-

бінету

Міністрів

України

проводить

за

участю

Державної

податкової

адміністрації України

, Мі-

ністерства

внутрішніх

справ України

і С

лужби

безпеки

України

обов’яз

-кову

спеціальну перевірку

відомостей,

що

подають

кандидати

на зайняття

посад

держ

авних

служ

-бовців

, призначення

на

Провести

обов

’язкові

спеціальні

перевірки

за

зверненням

Глави

Секретаріату


України

або Міністра Кабінету

Міністрів

України

Конт

-рольно

-інспек

-ційне

управ-

ління

Про

-тягом

року

950

6121

010

Довідки

про

ре-

зультати

обов’язко

-вих спеціальних

перевірок до

Секре

-таріату Президента

України

та Кабіне-

ту М

іністрів

Украї

-ни

які

здійснює

Президент

України

або

Кабінет

Мі-


73

. Л

11

) у встановленом

у поряд-

ку проводить

служ

бові

розслідуванн

я з

питань

додерж

ання

державни

ми

служ

бовцям

и законодав-

ства

про

державну

служ

-бу

, про

боротьбу

з ко

-рупц

ією

, а також

фактів

порушення

етик

и пове

-дінк

и держ

авни

х служ

-бовців

Проводити

служ

бові

розслідування за

дору-

ченням

вищих

поса

-дових

осіб

України

, Першого віце

-прем’єр

-міністра

України

та

зверненнями

держ

ав-

них

служ

бовців

щодо

зняття

з

них

безпід

-ставних

обвинувачень

або підозри

Конт

-рольно

-інспек

-ційне

управ-

ління

Про

-тягом

року

626

6121

010

Акти служ

бових

розслідувань

МЕТА

3_А

. Розвиток


-правового


функціонування системи держ


74

. З

Опрацюванн

я засад

реалізації

Концепц

ії законодавства про держ

авну

служ

бу

Участь у розробці

норм

ативно

-правових

актів,

що випливаю

ть з

Концепції

законодавства про

держ

авну

службу

Юри

-дичне

управ-

ління

Протяг

ом

року

620

6121

010

850

Подання

до

Кабінету

Міністрів

України


норм

ативно

-правових

актів

МЕТА

3. П

РОФЕСІО

НАЛІЗАЦІЯ

ДЕРЖ

АВНОЇ С

ЛУЖБИ


: (КІЛЬК

ІСТЬ

ДЕР

ЖАВНИХ

СЛУЖБО

ВЦІВ

І ОСІБ

З КАДРО

ВОГО

РЕЗЕР

ВУ

, ЯКІ О

ТРИМАЛИ

ПОСЛУГИ

З

ПРО

ФЕС

ІЙНОГО

НАВЧА

ННЯ

)/(КІЛЬК

ІСТЬ

ДЕР

ЖАВНИХ

СЛУЖБО

ВЦІВ

І ОСІБ

З КАДРО

ВОГО

РЕЗЕР

ВУ

)

75. Г

2)

проводить

аналіз

фак

-тичного

складу

держав

-ни

х служ

бовців

і готує

пропозиц

ії держ

авни

м

органам

про

підвищення


їх роботи


фак-

тичний

склад

держ

ав-

них

служ

бовців

пер-

шої

-третьої

категорій

та підготувати

пропо-

зиції

держ

авним

Депар-

тамент

персона-

лу дер-

жавних

органів

Протяг

ом року

30

6121

010


щодо

фактичного

складу

держ

авних

служ

бовців

першої

-третьої категорій

та


органам

про

підви-

щення

ефективності їх

роботи

та місце

-вого

са

-мо

вря-

дування

держ

авним органам

щодо

підвищ

ення


їх

роботи

76

. Г

61) аналізує

віковий

склад

держ

авни

х служ

бовців

, яких

призначає

на поса

-ди

та

звільняє

з посад

Президент

України

або

Кабінет

Міністрів

Ук-

раїни;

не пізніше ніж

за

три місяці до досягнення

ни

ми

граничного

віку

перебуванн

я на

дер-

жавній служ

бі або

закін

-ченн

і терм

іну

поперед-

нього його

продовж

ення

інформує

про

це відпо -

відно Президента Украї

-ни

або

Кабінет

Міністрів

України

Аналіз вікового складу

держ

авних служ

бовців

, яких

призначає

на

посади

та звільняє

з посад Президент

України

або

Кабінет

Міністрів

України

. Подання

узагальненої

інфо

рмації

до Секре

-таріату Президента Ук-

раїни та

Кабінету Мі-


.

Депар-

тамент

пер-

соналу

держ

ав-

них

ор-

ганів

та

місцево-

го само-

вряду-

вання

Про

-тягом

року

Що-

квар

-талу

110

6121

010

Узагальнена

інфо

р-мація щодо віково

-го

складу держ

ав-

них служ

бовців

, яких

призначає

на

посади

та звільняє


України

або

Кабі-

нет Міністрів

України

77.

Здійснює організаційн

о-тех-

нічне

супроводження

про-

довж

ення

строку

перебу

-ванн

я на

державній служ

бі

осіб

, які досягли встановле-

ного

законодавством

гра-

ничного

віку

перебуванн

я на

державній служ

бі.

Забезпечити роботу

Ко-

місії з

розгляду питань

щодо погодж

ення

про

-довж

ення

терміну

пере-

бування на

державній

служ

бі державним

служ

бовцям

, які

досяг

-ли

граничного віку


узагальне-

ної

інфо

рмації

щодо

погодж

ення

продов

-ження

терміну

перебу-

Депар-

тамент

персона-

лу дер-

жавних

органів

та місце

-вого

са

-мо

вря-

дування

Про

-тягом

року

Щом

і-сячно

545

6121

010

Засідання Ком

ісії з

розгляду

питань

щодо

погодж

ення

продовження

тер-

міну

перебування

на державній служ

-бі

державним служ

-бовцям

, які

досягли

граничного

віку.

Інфо

рмація

щодо

погодж

ення

про-

довж

ення

терм

іну

вання

на

держ

авній

служ

бі

держ

авним

служ

бовцям


на

держ

авній

служ

бі

держ

авним

служ

бовцям

78

. Е

9.

Дослідж

ення

у сфері

дер

-жавної служ

би з

питань

її

адаптації до

стандартів

ЄС

/розроблення

та

вдоскона

-лення фо

рм і змісту

навчання

з урахуванням досвіду

країн

– членів

ЄС

/

Спрямування

вищих

навчальних

закладів на

підготовку


щодо

впровадж

ення

у

навчальний

процес

положень

Болонського

процесу

Управ

-ління

страте

-гіч

ного

розвитку

та

ефек

-тивності

держ

ав-

ної

служ

би

ІІІ

квартал

80

6121

010


на Ко-

легію

висновків

про


програм

проф

есій

-ного

навчання уста

-новам

і положен

-ням

Болонського

процесу

79. В

11

3 ) здійснює аналіз

потреб

держ

авни

х органів,

ор-

ганів

місцевого

само-


в підготов-

ці,

перепідготовці

та

підвищ

енні

кваліфіка-

ції

їх працівни

ків

та

осіб

, які перебувають

у

кадровом

у резерві

Зібрати

та п

роаналізу-

вати

потреби

держ

ав-

них

органів,

органів

місцевого

само

вряду-

вання в підготовці

, пе

-репідготовці

та

підви-

щенні

кваліфікації

їх

працівників та

осіб,

які

перебувають

у

кадро-

вому

резерві

Депар-

тамент

персона-

лу дер-

жавних

органів

та місце

-вого

са

-мо

вря-

дування

Квітень

20

06

року

50

6121

010

Інфо

рмація

щодо

потреб

держ

авних

органів,

органів

місцевого само

вря-

дування

в підго-

товці,

перепідго-

товці та підвищ

енні


їх

працівників та

осіб,

які перебувають

у

кадровом

у резерві

80.


потре-

би державних органів,

органів місцевого само

-врядування

в

підви-

щенні

кваліфікації дер-

жавних

служ

бовців

і

посадових

осіб

місце-

вого

само


,

Конт

-рольно

-інспек

-ційне

управ-

ління

Квітень

20

06

року

30

6121

010

Обґрунтування

що-

до обсягу і змісту

держ

авного

замо

в-лення на

відповідне

підвищ

ення

квалі-

фікації

держ

авних

служ

бовців

.

які обіймають

посади І

– ІV

категорії посад,

з

питань

боротьби з ко

-рупцією

та працівників

центральних і м

ісцевих


вла

-ди

, інших

держ

авних

органів і органів

місце

-вого

само


, на

яких

покладено

обов

’язки з організації

роботи

щодо запобіган-

ня проявам

корупції.

81. В

13

. Підготовка

держ

авних

служ

бовців

, оновлення

дер-

жавних


і змісту

проф

есійного

навчання

/ нау-

кове


визна-

чення потреб

у професійному

навчанні

державних служ

бов-

ців і посадових

осіб місцевого

само


/

Обґрунтування

фінан-

сового


проф

есійного

навчання

держ

авних

служ

бовців

відповідно

до потреб

Управ

-ління

страте

-гіч

ного

розвитку

та

ефек

-тивності

держ

ав-

ної служ

-би

І квар

-тал

2006

року

(ТЗ)

40

НДР

61

2203

030

Методика фінансо-

вого

обґрунтування

потреб

у професій-

ному

навчанні дер-


бовців

82. В

13


держ

авних

служ

бовців


дер-

жавних


і змісту

проф

есійного

навчання

/ нау-

кове


визна-

чення потреб

у професійному

навчанні

держ

авних

служ

-бовців


осіб міс-

цевого


Апробація

механізму


потреб дер-

жавних

органів

щодо

практичних

навичок

та

вміння

, необхідних для

виконання

посадових

обов

’язків

.

Управ

-ління

стра

-тегіч

ного

розвитку

та

ефек

-тивності

дер-

жавної

служ

би

І квартал

2006

року

(ТЗ)

60

НДР

61

2203

020

Пілотне

впрова

-дж

ення

методики


потреб

у

проф

есійному

навчанні

держ

ав-

них

служ

бовців

і

посадових

осіб


дування

83. Е

17

) формує

державне

зам

ов-

ленн

я на

підготовку

магістрів

у галузі освіти

„Державне

управлін

-ня

”, укладає

держ

авні

контракти

з відповід

-ни

ми вищим

и навчаль-

ними закладам

и і к

онт-

ролю

є їх

вик

онання

Форму

вання

основних

показників

фо

рми

5-ВО

-д (вищ

а освіта

) Форму

вання

показни-

ків

форм

и 6-ПДО

-д

(післядиплом

на освіта)

Управ

-ління

страте

-гіч

ного

розвитку

та

ефек

-тивності

держ

ав-

ної

служ

би

Червень

2006

року

Липень

2006

року

80

6121

010

Встановлені

форми

. Пояснювальна

за

-писка щодо обсягів

держ

авного

замо

в-лення у

2007

році

на підготовку

ма

-гістрів

в освітній

галузі

„Державне


” за

спе

-ціальністю

„Дер

-жавна

служба

” 84

.

Розподіл

обсягів

дер-

жавного

замо

влення

між

вищим

и навчаль-

ними

закладами

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

Липень

2006

року

50

6121

010

Наказ

Головдерж

-служ

би щодо

роз-

поділу

обсягів

дер

-жавного

замо

влен

-ня

85. Е

18

) контролю

є формування

та

виконанн

я держ

ав-

ними органами держ

ав-

них замовлень

на під-

вищення


держ

авни

х служ

бовців

Удосконалення

схеми

розподілу

держ

авного

замо

влення

на підгтов-

ку держ

авних

служ

-бовців

за спеціальністю

„Державна

служба

”

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

Липень

2006

року

80

6121

010

Пояснювальна

за

-писка щодо обсягів

держ

авного

замо

в-лення.

Започаткування

тренінгів в системі

проф

есійного

навчання

86.

Узагальнення інформації


закладів

післядипломної

освіти

щодо


Управ

-ління

страте

-гічного

Лютий

2006

року

80

6121

010

Аналітична записка

підвищ

ення


держ

авних

служ

бовців

, посадових

осіб

місце-

вого


, працівників

держ

авних

підприємств,

установ

та

організацій у

2005

р.

розвитку

та

ефек-

тивності

держ

ав-

ної

служ

би

87. Е

19

) визначає

разом

з інш

ими

держ

авними

органами ви

-моги

до закладів

освіти

для навчання

державних

служ

бовців

і


держ

авних


установ,

організацій,

здійс-

нює

конкурсний

відбір

цих закладів

, бере участь

у

їх ліцензуванні та акреди

-тації,

а також

у

серти-

фікації

та

погодж

енні

освітньо

-професійних

про

-грам


і

про -

фесійних

програм

підви-

щення


в межах

своєї компетенції

Створення

реєстру

закладів

освіти

для

навчання

держ

авних

служ

бовців

та

поса

-дових

осіб

місцевого

само


Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

ІІ квар-

тал

2006

року

80

6121

010

Інфо

рмаційна

база


закла-

дів,

що

мають

лі

-цензії

на освітні

послуги

в галузі

„Державне

управ-

ління”

88.

Сприяти

ліцензуванню

та

акредитації навчаль-

них

закладів

в

галузі

„Державне

управління”

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

Протяг

ом року

110

6121

010

Збільш

ення

частки


закла-

дів,

що

надають

освітні

послуги

в галузі

„Державне


”

89. Е

20

) здійснює в меж

ах своєї

компетенц

ії разом

з ін

-шим

и органами

вико

-навчої

влади

загаль

-ни

й контроль

та орга

-нізаційн

о-методич

не

керівн

ицтво,

а

також

надає

науково-мето-

дичн

у і

консуль-

таційн

о-інформаційну

допомогу

тери

торіаль-

ним

центрам

пе

-репідготовки

та підви-

щення

кв

аліфікації

працівни

ків

органів

держ

авної

влади,

ор

-ганів

місцевого

само-


, керів-

ників

держ

авни

х під-

приємств,

установ

і організацій

та

галузеви

м інститутам

післядип

ломної освіти

Розгляд та

погодження

проф

есійних

програм

та

планів

-графіків

центрів

підвищ

ення

кваліфікації держ

авних

служ

бовців

та

поса

-дових

осіб

місцевого

само


Управ

-ління

страте

-гіч

ного

розвитку

та

ефек

-тивності

держ

ав-

ної служ

-би

Протя

-гом

року

120

6121

010

Погоджені

проф

е-сійні програми

та

плани-графіки

90.


виїзних

пе-

ревірок


центрів

підвищ

ення


авних

служ

бовців

та

поса

-дових

осіб

місцевого

само


Управ

-ління

страте

-гіч

ного

розвитку

та

ефек

-тивності

держ

ав-

ної

служ

би

Щоквар-

талу

(за

окремим

планом

)

40

6121

010

Звіт

про

перевірку

91.

Форму

вання

рейтингу


центрів

під

-вищення


держ

авних

служ

бовців

та

посадових

осіб міс-

цевого


у 20

05 році

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

І квар

-тал

2006

року

80

6121

010

Оцінка діяльності

у

2005

році

центрів

підвищ

ення

квалі-

фікації

держ

авних

служ

бовців

та поса

-дових

осіб

місце-

вого

само

вряду-

вання

92. Ж

координація

роботи

цент

-ральни

х і місцевих органів


влади

з керівни

-ками

держ

авни

х підпри

-ємств,

установ

, організацій,

пов’язаної

з їх підготовкою

, перепідготовкою

та

підви-

щенням


Надання

консультацій

центральним

і місце-

вим

органам

виконав-

чої влади

щодо

про-

фесійного навчання

ке-

рівників

держ

авних


установ,


Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

Про

-тягом

року

20

6121

010

Зведена

інфо

рма-

ційна довідка

пого-

джених

проф

есій

-них програм підви-

щення



держ

ав-

них підприємств

93. Е

16

) організовує

та координує

розробленн

я науково-ме-

тодичного


навчального

процесу,

здійснює

контроль

за

якістю

навчанн

я

Створити

реєстр

нау-

ково

-методичних

ви-

дань

вищ

их навчальних

закладів

з п

итань,

що

стосую

ться


навчального процесу в

освітній

галузі

„дер

-жавне


Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

Жов

-тень

20

06

року

80

6121

010

Інфо

рмаційна

база

даних

науково-ме

-тодичного

забезпе-

чення


магістрів

держ

ав-

ного


94. Е

13


держ

авних

служ

бовців


дер-

жавних


і змісту

проф

есійного

навчання

/під-

вищення


ав-

них

служ

бовців

з

питань

Розробити

професійні

варіативні

складові про-

грам


квалі

-фікації державних служ

-бовців

з урахуванням

їх

професійної діяльності

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

І квар

-тал

2006

року

(ТЗ)

50

НДР

61

2203

0

60

Створення

ум

ов

для

підвищ

ення


дер-


бовців

та

посадових

осіб


технології проф

есійної діяль-

ності/

ності дер

-жавної

служби

дування

з ураху-

ванням

їх

проф

е-сійної


95. Е

13


держ

авних

служ

бовців


дер-

жавних


і змісту

проф

есійного

навчання

/розроблення

, вдосконалення

та науково

-методичне

супро

-водж

ення

держ

авних

стан

-дартів

у освітній галузі

„Дер

-жавне


/

Форму

вання

пропози-

цій щодо вдосконален-

ня державного

стандар

-ту

за

спеціальністю

„Державна

служ

ба”

в контексті Європейської

кредитно

– трансферної

системи

(EC

TS)

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

Гру-

день

20

06

року

80

6121

010

Створення

ум

ов

для

імплементації

освітнього

процесу


держав

-них служ

бовців

до

загальноєвропейсь-

кого

єдиного

осві-

тянського простору

96. Е

13


держ

авних

служ

бовців


дер-

жавних


і змісту

проф

есійного

навчання

/актуалізація змісту

професій-

ного

навчання

на основі

ши-

рокого

використання

вітчиз

-няного

та іноземного

досвіду

у

сфері

державного

управ

-ління та



переліку

норм

ативно

-правових

актів

для

врахування

при

визначенні

тема

-тики

постійно діючих,

короткотермінових

се-

мінарів та

змісту вибір-

кових


мо

-дулів проф

есійних про-

грам


квалі

-фікації

держ

авних

служ

бовців

та

поса

-дових

осіб

місцевого

само


Управ

-ління

страте

-гічного

розвитку

та

ефек-

тивності

держ

ав-

ної

служ

би

ІІІ

квартал

2006

року

40

6121

010

. Оновлення

на

-вчально-методич-

ного


підвищ

ення

квалі-

фікації

держ

авних

служ

бовців

та поса

-дових

осіб

місце-

вого

само

вряду-

вання

97.

Підготовка навчальних

програм-тренінгів

для

підвищ

ення

кваліфіка-

ції державних служ

бов-

ців різних

категорій

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності

І квартал

2006

року

(ТЗ)

20

НДР

61

2203

030

Програми-тренінги

для

підвищ

ення


дер-


бовців

різних

категорій

держав

-ної

служби

98

.

Узагальнення

вітчизня

-ного

та

іноземного

досвіду

у сфері дер-

жавного

управління та

державної служб

и

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

Протя

-гом

року

30

6121

010

Довідка

про

ви-

вчення


досвіду

з питань

розвитку

державної

служ

би

99. Е

21) в

изначає разом

з іншим

и держ

авни

ми

органами

пріоритетні

напрям

и підготовки

, перепідго-

товки

та підвищ

ення


авни

х служ

бовців

, посадових

осіб

місцевого

сам

овря

-дуванн

я і

керівник

ів

держ

авни

х підпри

-ємств,

установ

і орга

-нізацій,

Аналіз та

узагальнення

інфо

рмації про потребу

та пріоритетні

напрями

проф

есійного

навчання

держ

авних

служ

бовців

за

рахунок

міжнародної

технічної допомо

ги та

інших

форм міжнарод-

ного

співробітництва

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

Липень

20

06

року

30

6121

010

Інфо

рмаційна

до

-відка для Кабінету

Міністрів

України

100.

сприяє

направленню

на на

-вчання

за кордон

державни

х служ

бовців


осіб

місцевого

самоврядуванн

я (в

том

у чи

слі тих,

хто

на-

правляється

за

рахунок

коштів

міжнародної

тех-

нічної

допом

оги)

,


відрядж

ень

за кордон

держ

авних

служ

бовців

та посадо

-вих осіб

місцевого

са-

моврядування

за

уго-

дами

і програмами,

що

супроводжує

Голов -

держ

служ

ба

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

Про

-тягом

року

110

6121

010


рівня

комп

етентності

держ

авних

служ

-бовців

та посадових

осіб

місцевого

са-

моврядування

за

рахунок

запози

-чення


досвіду

101.

аналізує

та веде

облік

даних

з ц

их питань

Аналіз та

узагальнення

інфо

рмації

щодо

на-

вчання

держ

авних

служ

бовців

за

кор-

доном

Управ

-ління

стратегіч

-ного

роз

-витку

та

ефектив-

ності дер

-жавної

служби

До

10

серпня

10

люто

-го

70

6121

010


для

Секретаріату


Украї

-ни

та Кабінету Мі-


.

102.

Е

13.


держ

авних

служ

бовців


держ

авних стандартів

і змісту

проф

есійного

навчання

/


фахівців

в

освітній

галузі

“Державне


” /



магістрів

за


„Державна

служба

”

Управ

-ління

стра

-тегіч

ного

розвитку

та

ефек

-тивності

держ

ав-

ної служ

-би

Управ

-ління

спра

-вами

Протяг

ом 2

006

року

400

252

6121

030

4113

,8 Збільш

ення

частки

держ

авних

служ

бовців

, що

мають

проф

есійну

освіту

від

загальної

чисельності

держ

авних

служ

бовців

Критерій:

Питом

а вага

держ

авних

служ

бовців

, які

отримали

послуги

з

проф

есійного

навчання

в освітній

галузі

„Державне


” серед

керівного

складу

держ

авних

органів

(органів

місцевого

само


) 10

3.Е

13


держ

авних

служ

бовців


дер-

жавних


і змісту

проф

есійного

навчання


навчання

держ

авних

служ

бовців

і посадових осіб

місце

-вого

само


,

Конт

-рольно

-інспек

-ційне

Протяг

ом 2

006

року

82

6121

030

462

Підвищити кваліфі-

кацію

63

0 спеціа

-лістів


і місцевих

органів

/ підвищення

кваліфікації пра

-цівників

державних органів та

органів місцевого само

вряду-

вання

з питань

боротьби

з

корупцією

/

які обіймають

посади І

– ІУ

категорії посад,

з

питань

боротьби з ко

-рупцією

та працівників

центральних і м

ісцевих


вла

-ди

, інш

их державних ор

-ганів і органів

місцевого


, на яких

покладено

обов

’язки

з організації роботи

що-

до запобігання

проявам

корупції.

управ-

ління,

Управ

-ління

спра

-вами

126


влади,

інших

держ

авних

органів

і органів

місцевого само

вря-

дування,

на

яких

покладено

обов

’яз-

ки з

організації ро

-боти

щодо

запобі

-гання

проявам

ко-

рупції.

• М


дотримання

єдини

х вимог

професійної відповідності

кандидатів на

заняття посад держ

авни

х служ

бовців

10

4.М

розробленн

я типових

про-

фесійно

-кваліфікаційни

х ха

-рактеристик

посад держ

ав-

них служ

бовців

Конкретизація

вимо

г до

посад

держ

авних

служ

бовців

Розробка

методики

паспортизації

посад

держ

авних служ

бовців

Інфо

рма-

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління,

Департа-

мент

пер

-соналу

держав

-них орга

-нів та

міс-

цевого

са-

мовряду-

вання

Департа-

мент

пер

-соналу

держ

ав-

Про

-тягом

року

Бере

-зень

20

06 р

. (ТЗ)

5

20 20

6121

010

НДР

61

2203

0

40

Внесення змін

і до

-повнень до

Довід

-ника

типових

про

-фесійно-кваліфіка-

ційних

характерис-

тик

посад

держ

ав-

них служ

бовців

Пілотне

запровад

-ження методики

пас

-портизації посад дер-

жавних

службовців

них

ор-

ганів

та

місцево-

го само

-вряду-

вання,

Інфо

рма

ційно-

аналітич

-не

управ

-ління

20

105.

Розробити

проф

ілі

комп

етенції посад дер-


бовців

Департа-

мент

пер

-соналу

держ

ав-

них орга

-нів

та

місце-

вого

са

-мо

вряду-

вання

І квартал

2006

року

(ТЗ)

20

НДР

61

2203

060

Профілі

комп

етен

-ції посад

держ

ав-

них служ

бовців

106.

Розробити

кваліфіка-

ційні вим

оги до

вищ

их

посад держ

авних служ

-бовців

Департа-

мент

пер

-соналу

дер-

жавних

органів

та м

ісце

-вого

само

-вряду-

вання

І квартал

2006

року

(ТЗ)

20

НДР

61

2203

020

Кваліфікаційні

ви-

моги

до

вищ

их по-

сад

держ

авних

служ

бовців

107.

12

. Удосконалення

добору на

держ

авну

службу

/ підготовка

та

залучення

молоді до

дер

-жавної

служ

би,

створення

умов

для

її проф

есійного

зростання

Провести

нараду

-семі-

нар для керівників

кад

-рових служ

б АРК

, об

-ласних


і Се-

вастопольської

міських

держ

адміністрацій

з метою

обм

іну досвідом

по

залученню

мо

лоді

до

держ

авної служ

би

(за окреми

м планом

)

Департа-

мент

пер

-соналу

держ

ав-

них орга

-нів

та

місце-

вого

са

-мо

вряду-

вання

ІІІ

квартал

50

6121

010

Пропозиції

щодо

покращ

ення

роботи

по залученню

мо

-лоді

до

держ

авної

служ

би, створення

умов

для

її про-

фесійного

зростан-

ня

МЕТА

4. В

ІДКРИ

ТІСТЬ

ДЕРЖ

АВНОЇ С

ЛУЖБИ


: ПРО

ЗОРІСТЬ

– (К

ІЛЬК

ІСТЬ

ПУБЛ

ІКАЦІЙ

, ВИСТУ

ПІВ

ТОЩО

)/(КІЛЬК

ІСТЬ

ПРИ

ЙНЯТИ

Х АКТІВ

)

108.

О

5. Ф

орму

вання та

реалізація

механізму забезпечення

про

-зорості д

іяльності д

ержавних

служ

бовців

/ інфо

рмування

гром

адськості з питань

євро-

пейської


у сфері

держ


Реалізація

плану

за-

ходів

на

2006

рік

з

виконання

Держав

-ної програми

інф

ор-

мування

гром

ад-

ськості з питань

єв-

ропейської


України

на

20

04-

2007

роки

Відділ органі

-заційно-ана-

літичного

за-


роботи

керів-

ника

та

кад-

рової роботи

Протя

-гом

2006

року

527

6121

010

Обізнаність

гро-

мадськості

щодо

рішень,

які

прий

-маються

щодо ство

-рення і ефективної


держ

ав-

ної

служ

би

Ук-

раїни.

109.

Інформування

громад

-ськості щодо процесів

формування

і реалізації

державної політики

у

сфері державної служ

-би

: підготовки

і прий-

няття


-пра

-вових актів

, рішень Го

-ловдержслужби,

оцінки

виконання

прийнятих

Відділ

органі

-заційно-аналі-

тичного забез-

печення

ро-

боти

керівника

та

кадрової ро-

боти

, Інфо

рмацій

-но

-аналітичне


,

Протя

-гом

2006

року

527 15

6121

010

Обізнаність

громад-

ськості

щодо

рі-

шень,

які прийма

-ються

щодо

ство

-рення і ефективної


держ

ав-

ної служби

України

. Організація

розмі-

щення

відповідної

інфо

рмації

на веб

-

рішень

(діяльність Гро-

мадської

Колегії

при

Начальникові

Голов-

держслужби

, про-

ведення

громадських

слухань,

прямої

теле

-фонної

лінії

„Державна

служба

” тощ

о).

Управління

організаційної

роботи

, стратегічного


та

контролю

15

сайті

Головдерж

-служ

би

Розміщення

інфо

р-мації на

веб-сайті

ГУДС

щодо резуль

-татів


Колегії

та Коор-

динаційної

ради

110.

Забезпечити

широ-

кий

доступ

до

нор-

мативно-правових

актів,

а також

інш

их


, створе

-них у процесі діяль-

ності

Головдерж

-служ

би, ч

ерез

інф

ор-

маційно-кому

ніка

-ційну

систему

Го-


би.

Інфо

рмацій

-но



Протя

-гом

2006

року

80

6121

010

96..0

для

заку

-півлі

послуг

по

досту-

пу до

мережі

Інтер-

нет


від-

критості

та

прозо-

рості у роботі

Го-


би

111.

Організувати

регу

-лярне


прес

-конференцій

, бриф

інгів,

інтерв

’ю у

ЗМ

І з керівництвом


би.

Відділ

орга

-нізаційно-ана-

літичного

за-


роботи

керів-

ника

та

кад-

рової роботи,

Інфо

рмаційно



Протя

-гом

2006

року

, не

рідш

е одного

разу

на

місяць

109 50

6121

010


по

-стійності періодич

-ності інф

орму

вання

гром

адськості з пи

-тань

держ

авної

служ

би


статис

-тичних

і п

резента-

ційних

матеріалів.

112.

О

23) організовує

конф

ерен

-ції, семінари і н

аради з

питань

держ

авної

служ

би


семіна

-рів

та нарад

щодо

реалізації єдиної

дер

-жавної

політики

у



роботи

, стра

-тегічного

Протя

-гом

року

418

6121

010


комуні-

кативних

заходів.

сфері

держ

авної

служ

би


та

контролю

, Департамент

персоналу

держ

авних

органів

та

місцевого

са-

моврядуван

-ня

, Інфо

рмацій

-но



, Відділ

органі


тичного забез-

печення

ро-

боти

керівника

та


боти

, Управління


розвитку

та


держ

авної

служ

би

24

0 36

109 40

Проведення семіна

-рів та

нарад

щодо


єдиної

держ

авної політики

у

сфері держ

авної

служ

би


статис

-тичних

та презента

-ційних

матеріалів.


тех-

нічним

и засобами

та



презен-

тацій.

113.


прове-

дення

засідань Гро-

мадської

Колегії при

Начальнику

Голов-

держ

служ

би,

здійс-

нення

контролю

за


рішень

Гром

адської

Колегії

Відділ органі

-заційно-ана-

літичного за


роботи

керів

-ника

та

кадрової

роботи

,

Протя

-гом

року

151

6121

010


прове-

дення

Гром

адської

Колегії

при

На-

чальнику

Голов-

держ

служ

би

та

контроль

за

вико

-нанням

її рішень

при Начальнику Го


би



роботи

, стра

-тегічного пла-

нування

та

контролю

168

114.

Реалізація

Орієнтов-

ного

плану

консуль

-тацій

з гром

адсь

-кістю

Головдерж

-служ

би на

2006

рік

Відділ

організа

-ційно-ана-

літичного

за-


роботи

керів-

ника

та

кад-

рової роботи

Протя

-гом

року

307

6121

010

Врахування

гро-

мадської

дум

ки при

прийнятті рішень з

питань

держ

авної

служ

би

115.


прове-

дення

засідань Ко-

легії

Головдерж

-служ

би.

Здійснює

контроль

за виконан-

ням

рішень

Колегії


би

апараті

Головдерж

-служ

би



роботи

, стра

-тегічного пла-

нування

та

контролю

Протя

-гом

року

168

6121

010


прове-

дення

Колегій

Го


би та

контроль

за

ви

-конанням

її рішень

116.

О

24) видає журнал

„Вісни

к держ

авної служ

би Ук-

раїни”

, збірни

ки з

до-

відковим

и,

науковим

и та

науково-методични

-ми

матеріалами

і пра-

цями з пи

тань

держав

-ної служ

би та служ

би в

органах

місцевого

са

-моврядуванн

я

Збір

, фо

рмування

та

експертиза

матеріа-

лів,

нагляд за

опра

-цю

ванням

макету

журналу

Інфо

рмацій

-но



,

Бере

-зень

, червень,

вере

-сень

, грудень

2006

року

180

6121

010

Видання

4-ьох

но-

мерів

„Вісника

дер


”

117.


інтерв’ю

та

його опрацю

вання

для видання у жур

-налі

Відділ

органі


тичного

за-


ро-

боти

керівника

та


боти

Бере

-зень

, червень,

вере

-сень

, грудень

2006

року

32

6121

010

Стаття до

рубрики

„Кращий

держ

ав-

ний

служ

бовець

” журналу

118.

О

22)

дає

роз'ясненн

я з

питань

, що належать до

її

компетенц

ії

Надання

відповідей

, коментарів

та роз’яс

-нень

на

запитання

гром

адян

через

за-

соби

масової

ін-

форм

ації та

веб

-сайт


би.

Надання

відповідей

, коментарів

та роз’яс

-нень

на

звернення

держ

авних органів та

органів місцевого са

-мо


Юридичне


, Контрольно-

інспекційне


, Відділ органі


тичного

за-


роботи

керів-

ника

та

кад-

рової роботи,

Департамент

персоналу

держ

авних

органів та

місцевого са

-мо

врядуван

-ня

, Управління


роботи

, стра-

тегічного пла-

нування та

контролю

,

Протя

-гом

року

470 62

105

520 48

6121

010

Надання

роз

’яснень

в межах

ком

петен-

ції


розмі

-щення

відповідної

інфо

рмації на

веб

-сайті Головдерж

-служ

би


відпо-

відних


(в меж

ах ком

пе-

тенції)



розвитку

та


держ

авної

служ

би

30

119.

Надання

роз’яснень

, що

мають

правовий

характер

для форму-

вання

правової

бази

„запитання

– відпові

-ді

”. Опрацювання

звернень

громадян

, установ,

організацій з

питань

державної

служби

з метою

їх роз

-міщення

на

веб-сайті

Головдержслужб

и

Юридичне


, Відділ

організаційно

-аналітичного


роботи

керівника

та

кадрової

роботи

Щом

і-сяця

22

8 21

Розміщені на

оф

і-ційном

у веб-сайті


бир

оз’яснення

з питань

держ


Основни

ми завданнями Головдержслуж

би України

є:

А

–

участь

разом

з іншим

и держ

авними

органами у фо

рмуванні

та проведенні

державної політики у сфері державної служби

та служ

би в

органах

місцевого

самоврядування;

Б

–


функціонального


авною

службою

; В

–

прогнозування і планування потреби держ


їх апарату

в кадрах;

Г

–

розроблення заходів щодо підвищ

ення

ефективності державної служби

, координація

і контроль

за їх

виконанням;

Д

–

здійснення

методичного

керівництва

проведенням

конкурсного

відбору

, атестації держ

авних служ

бовців

та заходів,

спрямованих

на запобігання проявам корупції серед

держ

авних служ

бовців

; Е

–

організація підготовки

, перепідготовки і підвищення

кваліфікації державних служ

бовців

; Ж

–

координація роботи


і м

ісцевих органів виконавчої

влади

з керівниками

державних підприємств,

установ

, організацій,

пов

'язаної

з їх підготовкою

, перепідготовкою

та підвищ

енням кваліфікації;

З

–

організація та

координація

заходів щодо проведення

наукових досліджень з п

итань держ


; І –

участь

у проведенні адм

іністративної реформи

; К

–


функціонального

обстеження


і місцевих органів виконавчої

влади

, здійснення

на його

основі аналізу системи держ

авного

управління та


пропозицій щодо підвищ

ення

її ефективності;

Л

–

участь

у здійсненні іншим

и держ

авними

органами контролю

за додерж

анням

законодавства про держ

авну

службу

, визначених

законодавством

умов


гром

адянами конституційного права на

таку служ

бу;

М –


дотримання єдиних

вим

ог професійної

відповідності

кандидатів на

заняття посад держ

авних служ

бовців

;

Н –

розроблення типових проф

есійно

-кваліфікаційних

характеристик

посад


бовців

; О

–


прозорості та відкритості діяльності Головдерж

служ

би.

159

ДОДАТОК 14

SWOT!ANALYSIS OF CENTRE AS AN INDEPENDENT ORGANIZATION

STRENGTHS WEAKNESSES 1. Independence from the political

conjuncture. Independent forming of personnel selection policy, priorities of development etc.

2. Enthusiasm of young organization, necessity constantly to work on authority (on own image).

3. Constant improvement and growth services` quality.

4. Financial independence 5. Wide market 6. Use of innovations in work

1. Absence/uncertainty of starting funds sources.

2. Financial risks (i.e. be in the red, bankruptcy)

3. Complication of bringing in of skilled personnel on the initial stage of work.

4. Lack of experience in such field of activity.

5. Complete absence of influence on forming and development of state policy in the sphere of assessment and selection of personnel.

OPPORTUNITIES THREATS 1. Expansion of clients’ circle and

number of partner organization - due to high authority in a private sector (in future).

2. Gradual expansion services’ spectrum.

1. Normative (legislative) vagueness of relationships with public authorities.

2. Weak demand on services of Center in public sector.

3. Competition 4. Dominance “services to private

sector” segment over “services to public sector” segment.

5. Corruption

SWOT!ANALYSIS OF CENTRE AS STRUCTURAL (REGIONAL) DIVISION OF MCSD

STRENGTHS WEAKNESSES 1. Direct state budgeting 2. Permanent official clients 3. Direct influence on forming and

development of state policy in the sphere of assessment and selection of personnel.

1. Absence of inner sources for replenishment with skilled personnel.

2. Necessity of the permanent swollen staff of servants in Centre as a result of complication of bringing in the other servants of MCSD.

3. Some limitations are related to the institutional belonging:

160

• Excessive centralization of work; • Bureaucratization.

OPPORTUNITIES THREATS 1. Elaboration of perfect system of

cooperation with public sector, in that number – legislative support.

2. Expansion of clients’ circle and number of partner organizations.

1. High level of dependence from the political conjuncture.

2. Weak protection of intellectual property as the result of outside experts use.

3. Mistrust from the side of private sector organizations.

4. Corruption

SWOT!ANALYSIS OF CENTRE AS STRUCTURAL DIVISION OF REGIONAL INSTITUTE (INSTITUTES) OF NATIONAL ACADEMY OF

PUBLIC ADMINISTRATION, OFFICE OF THE PRESIDENT OF UKRAINE

STRENGTHS WEAKNESSES 1. Present highly skilled human

resources. 2. Authority among the public sector

institutions. 3. Possibility of one joint budget with

institute that helps to avoid financial risks.

1. Need in some additional fund in the process of creation.

2. Weak influence on forming and development of state policy in the sphere of assessment and selection of personnel.

OPPORTUNITIES THREATS 1. Maximal use of institute’s scientific

potential, in that number: • Consultancy; • Work or experts; • Possibility to conduct scientific

researches. 2. Bringing in the listeners of institutes

as volunteers for some technical works.

3. Partial use of institute’s material and technical base at the stage of creation

1. Predominance “services to private sector” segment over “services to public sector” segment.

2. Absence of direct state budgeting 3. Corruption

161

4. Use of institute’s graduates for lobbying interests of the Centre - expansion of clients’ circle and number of partner organizations.

5. Integration of Centre to existing scientific projects and programs.

6. Optimum combination of work with public and private sectors.

7. Direct state budgeting. 8. Low level of dependence from the

political conjuncture. Conclusion: Each of the offered variants takes certain advantages and disadvantages. Our working group tried to consider not just the aspects of financial management, but also allowed that this new structure must ensure full objectivity of personnel assessment for public service in Ukraine. Therefore, taking into account the presence of a few basic advantages, namely:

• Human resources; • Material and technical resources; • Financial resources (partially); • Scientific potential

working group deems it wise to recommend to create Center of Personnel Assessment and development at the regional institute (institutes) of public administration. At the same time, we consider that parallel existence of experimental Center of Personnel Assessment and development at MCSD is possible.

162

ДОДАТОК 15

ПАСПОРТ БЮДЖЕТНОЇ ПРОГРАМИ НА 2005 РІК „ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБСТЕЖЕНЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ”

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України, Головного управління державної служби України „___”___________ _____р. № _____

Паспорт бюджетної програми на 2005 рік

1. 6120000 Головне управління державної служби України (КПКВ ДБ) (найменування головного розпорядника) 2. 6122000 Центр сприяння інституційному розвитку державної служби (КПКВ ДБ) (найменування головного розпорядника) 3. 6122020 0150 Забезпечення інституційного розвитку державної служби та

організація проведення функціональних обстежень органів виконавчої влади

(КПКВ ДБ) (КФКВ) (найменування бюджетної програми) 4. Обсяг бюджетного призначення – 2163,3 тис. гривень, у тому числі із загального фонду 2163,3 тис. грн. та із спеціального фонду – 0,0 тис. грн. 5. Законодавчі підстави для виконання бюджетної програми: Закон України „Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII; Указ Президента України від 05.01.2005 № 1 „Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу” Указ Президента України від 05.03.2004 № 278 „Про Концепцію адаптації інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу” та доручення Прем’єр-міністра України від 17.03.2004 № 10822/1; Програма розвитку державної служби на 2005 – 2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2004 № 746, та заходи до неї;

163

Положення про Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 485; Положення про Головне управління державної служби України, затверджене Указом Президента України від 02.10.1999 № 1272 зі змінами, внесеними Указом Президента України від 05.03.2004 № 280. 6. Метою реалізації бюджетної програми є:

забезпечення інформаційно-аналітичної, експертної, методичної, організаційної та іншої підтримки розвитку державного управління, сприяння Головдержслужбі у виконанні нею своїх функцій, підвищення рівня інституційної спроможності державної служби в Україні;

сприяння розвиткові державних інституцій шляхом удосконалення організаційних структур, підвищення професійної спроможності персоналу та запровадження процедур публічної політики з метою реалізації прав і свобод громадян України. 7. Напрями діяльності:

тис.грн. № з/п

Напрями діяльності Загальний фонд

Спеціальний фонд

Разом

1. Координація та експертно-аналітичне забезпечення, розроблення нового законодавства про державну службу; підготовка пропозицій щодо формування державної політики та розроблення стратегічних ініціатив, спрямованих на підвищення результативності і ефективності державної служби;

50,0 50,0

2. Функціональні обстеження: супроводження проведення пілотних функціональних обстежень в ЦОВВ та їх територіальних підрозділах

229,3 229,3

3. Запровадження стандарту ISO 9001-2000: адаптація системи управління Головдержслужби до вимог ДСТУ ISO 9001-2000 та побудова системи управління якістю; організація сертифікації системи управління Головдержслужби за ДСТУ ISO 9001-2000;

120,0 120,0

4. Розвиток персоналу: організація комунікаційних заходів, спрямованих на розвиток вищого корпусу державних службовців;

100,0 100,0

164

5. Інформування та залучення громадськості: інформування громадськості щодо державної політики та заходів з її реалізації у сфері державної служби, адміністративної реформи та розвитку інституцій у контексті європейської інтеграції, зокрема серії видання та розповсюдження „Бібліотека молодого державного службовця”, „Бюлетеня Центру сприяння інституційному розвитку державної служби”, інших друкованих матеріалів;

210,0 210,0

6. Забезпечення інституційного розвитку державної служби

1454,0 1454,0

8. Категорії економічної класифікації видатків: КЕКВ Назва згідно з економічною класифікацією видатків 1110 Оплата праці працівників бюджетних установ 1120 Нарахування на заробітну плату 1130 Придбання матеріалів, оплата послуг та інші видатки 1140 Видатки на відрядження 1160 Оплата комунальних послуг та енергоносіїв 1172 Окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм,

які не віднесені до заходів розвитку 2110 Придбання обладнання і предметів довгострокового користування 2130 Капітальний ремонт, реконструкція та реставрація 9. Категорії класифікації кредитування: ККК Назва згідно з класифікацією кредитування

10. Розподіл видатків у розрізі територій: 11. Перелік державних цільових програм, що виконуються у складі бюджетної

програми:

Код цільової програми

Назва цільової програми Загальний фонд

Спе-ціальний фонд

Разом

321 Програма розвитку державної служби на 2005-

2010 роки

2163,3 2163,3

165

12. Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми: № з/п

Показники Одини-ця

виміру

Джерело інформації

Загаль-ний фонд

Спе-ціаль-ний фонд

Разом

1 Затрат 1.1 Кількість

установ од. Звітність

Центру за 2005 р.

1 1

1.2 Кількість штатних одиниць

осіб Штатний розпис Центру на 2005 р.

29 29

1.3 Кількість отриманих листів, доручень

од. Звітність Центру за 2005 р.

500 500

1.4 Кошторисна вартість ремонтних робіт

тис. грн. Кошторис Центру

230,0 230,0

2 Продукту 2.1 Кількість

друкованих видань


10 10

2.2 Кількість практичних семінарів для керівного складу державних службовців

од. Звітність ГУДС та Центру за 2005 р.

4 4

2.3 Кількість проек-тів нормативних документів, роз-роблених уста-новою


4 4

2.4 Кількість аналітичних, інформаційних документів


20 20

2.5 Кількість робо-чих зустрічей та експертних обго-ворень


20 20

3 Ефективність 3.1 Кількість роз-

робок, втілених у нормативно-правових актах

од. Звітність Центру та Головдерж-служби

3 3

166

3.2 Кількість розглянутих листів, доручень

од. Звітність Центру

500 500

3.3 Кількість залучених осіб до експертних обговорень та робочих зустрічей


100 100

4 Якості 4.1 Відсоток вчасно

виконаних доручень до їх загальної кількості

% Звітність Центру

100 100

4.2 Відсоток врахованих пропозицій і зауважень при розробленні державної політики


70 70

4.3 Відсоток опрацьованих пропозицій і зауважень про розробленні державної політики


100 100

4.4 Відсоток виконання ремонтних робіт на кінець року

% Кошторис 100 100

Керівник фінансової служби _______________ І. Яремчук

(підпис) Погоджено: Заступник Міністра/ Директор Департаменту _______________________________ ______________ _________ Міністерство фінансів України (підпис)

(прізвище та ініціали)

167

ДОДАТОК 16

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 11 ТРАВНЯ 2006 РОКУ №614 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОГРАМИ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ”

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 11 травня 2006 р. № 614 Київ

Про затвердження Програми

запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити Програму запровадження системи управління якістю в органах

виконавчої влади, що додається. 2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів

Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити подання щороку до 30 червня і 31 грудня починаючи з 2007 року Державному комітетові з питань технічного регулювання та споживчої політики даних про хід виконання Програми, затвердженої цією постановою, для їх узагальнення та інформування відповідно до 15 липня і 15 січня Кабінету Міністрів України.

Прем'єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ

Інд. 40

168

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України

від 11 травня 2006 р. № 614

ПРОГРАМА ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

• Загальні положення

Система управління якістю, що створена відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000, спрямована на забезпечення високої якості продукції, процесів, робіт та послуг.

За функціональним призначенням міжнародні стандарти ISO серії 9000 є універсальними. Вони застосовуються на всіх етапах виробництва продукції і надання послуг підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та виду їх діяльності.

Необхідність розроблення Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади (далі — Програма) обумовлена:

• відсутністю єдиних для всіх органів виконавчої влади стандартів і процедур діяльності;

• недостатньою орієнтованістю діяльності органів виконавчої влади на задоволення потреб споживачів, зокрема у сфері надання послуг;

• низькою якістю значної кількості послуг, що надаються органами виконавчої влади;

• потребою у здійсненні додаткових заходів щодо запобігання проявам корупції серед посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

Запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000 сприяє оптимізації процесів планування, розподілу ресурсів, а також визначенню додаткових підходів до об'єктивного оцінювання результатів їх діяльності.

Основними ознаками ефективності державного управління у сфері надання послуг є:

• орієнтація на споживача; • провідна роль керівників; • заінтересованість службовців у досягненні кінцевого результату; • процесний підхід; • системний підхід; • прийняття обгрунтованих рішень.

Ефективність діяльності органів виконавчої влади значною мірою обумовлюється рівнем організації державного управління.

169

В основу організації державного управління у сфері надання послуг покладені принципи верховенства права, підзвітності органів виконавчої влади, консенсусу, прозорості та ефективності прийняття ними рішень. При цьому забезпечується задоволення інтересів усіх учасників прийняття управлінських рішень та протидія проявам корупції.

Система управління якістю, що створена відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000, ефективно функціонує в органах державного управління більшості держав - членів ЄС.

В Японії зазначена система управління якістю запроваджена майже у 90 відсотках муніципальних органів.

Першим з органів виконавчої влади в Україні, що успішно запровадив систему управління якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001, стала Головдержслужба, а серед органів місцевого самоврядування - виконавчі комітети Бердянської (Запорізька область) та Комсомольської (Полтавська область) міських рад.

У процесі інтеграції України до ЄС необхідно реформувати систему державного управління, а ефективним засобом для цього є запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001. • • Мета і завдання Програми

Мета Програми полягає у підвищенні результативності та ефективності діяльності органів виконавчої влади.

Завданням Програми є запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001. • • Напрями виконання Програми

Програма виконується за такими напрямами: • визначення порядку координації діяльності органів виконавчої влади

щодо запровадження системи управління якістю; • інформаційно-методичне забезпечення запровадження системи

управління якістю в органах виконавчої влади; • організація навчання керівників та фахівців органів виконавчої влади з

питань запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю;

• контроль за запровадженням та ефективністю функціонування системи управління якістю в органах виконавчої влади.

Заходи щодо запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади здійснюються згідно з додатком. • • Шляхи виконання Програми

Виконання Програми здійснюється двома етапами.

170

На першому етапі (до 2008 року включно) передбачається запровадження системи управління якістю в центральних апаратах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, апаратах Ради з міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

На першому етапі передбачається: • забезпечити органи виконавчої влади методичними рекомендаціями та

інформаційними матеріалами щодо запровадження системи управління якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001;

• визначити з числа керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій головних уповноважених з питань запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю та організувати їх навчання;

• організувати навчання працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з питань запровадження та функціонування системи управління якістю;

• розробити плани заходів щодо запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю в органах виконавчої влади;

• визначити перелік послуг, що надаються органами виконавчої влади, а також процесів надання таких послуг;

• розробити документацію та забезпечити запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади;

• визначити аудиторів для оцінювання результатів запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади;

• забезпечити проведення: – внутрішнього аудиту (періодичне оцінювання результатів

запровадження системи управління якістю); – передсертифікаційного аудиту (оцінювання результатів

запровадження системи управління якістю перед проведенням сертифікаційного аудиту);

– сертифікаційного аудиту (оцінювання результатів запровадження системи управління для видачі органу виконавчої влади сертифіката, який підтверджує виконання вимог ДСТУ ISO 9001-2001).

На другому етапі (починаючи з 2009 року) передбачається запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю в територіальних органах міністерств та інших центральних органах виконавчої влади, міністерствах та республіканських комітетах Автономної Республіки Крим, структурних підрозділах обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, а також районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністраціях.

Заходи з виконання Програми на другому етапі здійснюються у тій самій послідовності, що і на першому етапі.

171

• Фінансове забезпечення Програми

Фінансове забезпечення Програми здійснюється в межах коштів, передбачених центральним та місцевим органам виконавчої влади у державному бюджеті, а також за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.

• Очікувані результати

Виконання Програми дасть змогу: • підвищити результативність та ефективність державного управління,

зокрема в результаті зменшення необгрунтованих витрат, в тому числі витрат часу;

• урахувати в діяльності органів виконавчої влади потреби споживачів у конкретних послугах та забезпечити належну якість їх надання;

• здійснити чітку регламентацію діяльності посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави;

• визначити перелік послуг, що надаються органами виконавчої влади; • забезпечити прозорість прийняття управлінських рішень та підвищити

якість; • забезпечити формування позитивного міжнародного іміджу України.

172

Додаток до Програми

ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

ЯКІСТЮ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

1. Підготувати методичні рекомендації щодо запровадження в органах виконавчої влади системи управління якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001.

Головдержслужба, Держспоживстандарт, Українська асоціація якості (за згодою). Липень 2006 року.

2. Забезпечити органи виконавчої влади інформаційними матеріалами щодо запровадження та функціонування системи управління якістю, зокрема з використанням Інтернет.

Головдержслужба, Держспоживстандарт, Українська асоціація якості (за згодою). Серпень 2006 року.

3. Провести інформаційно-роз'яснювальну роботу серед керівників органів виконавчої влади з питань запровадження системи управління якістю (семінари, зустрічі за круглим столом).

Головдержслужба, Держспоживстандарт, Українська асоціація якості (за згодою). Серпень-жовтень 2006 року.

4. Визначити з числа керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій головних уповноважених з питань запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Жовтень-листопад 2006 року.

5. Організувати навчання головних уповноважених з питань запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю в органах виконавчої влади.

Головдержслужба, Держспоживстандарт, Українська асоціація якості (за згодою). Грудень 2006 року — березень 2007 року.

6. Організувати навчання працівників центральних апаратів міністерств, інших цент-ральних органів виконавчої влади, апаратів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Міністерства, інші центральні органи вико-навчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севас-топольська міські держадміністрації. Березень — квітень 2007 року.

173

7. Провести роботу із самооцінювання результатів діяльності органів виконавчої влади. Міністерства, інші центральні органи виконав-чої влади, обласні, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Київська, Севастопольська міські держадміністрації. Травень — червень 2007 року.

8. Розробити та затвердити за погодженням з Держспоживстандартом план заходів щодо запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю в органах виконавчої влади.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Травень 2007 року.

9. Скласти перелік послуг, що надаються органами виконавчої влади. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Червень 2007 року.

10. Скласти перелік процесів з надання послуг у відповідних органах виконавчої влади та визначити осіб, відповідальних за їх дотримання.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Липень-серпень 2007 року.

11. Визначити аудиторів для оцінювання результатів запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Протягом 2007 року.

12. Забезпечити організацію навчання аудиторів. Держспоживстандарт, Українська асоціація якості (за згодою). Протягом 2007 року.

13. Розробити документацію з питань запровадження та забезпечення функціо-нування системи управління якістю в органах виконавчої влади.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Відповідно до строків, визначених у плані заходів щодо запровадження та забезпечення функціонування системи

174

ДОДАТОК 17

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 20 ГРУДНЯ 2004 РОКУ № 238 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОМІСІЮ З ПИТАНЬ

СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ”

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Н АК А З

„20” грудня 2004 року № 238

м. Київ

Про затвердження Положення про Комісію з питань системи управління якістю Головдержслужби

Н А К А З У Ю : 1. Затвердити Положення про Комісію з питань системи управління якістю

Головдержслужби (додається). 2. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Начальник Головдержслужби Т. Мотренко

175

Додаток 1 до наказу Головдержслужби від 20 грудня 2004 р. № 238

ПОЛОЖЕННЯ

ПРО КОМІСІЮ З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

1. Комісія з питань системи управління якістю Головдержслужби (далі —

Комісія) є постійно діючим робочим органом Головдержслужби. 2. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України,

актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Положенням про Головне управління державної служби України, наказами Головдержслужби, а також цим Положенням.

3. Основним завданням Комісії є організація розроблення, впровадження та постійного удосконалення системи управління якістю Головдержслужби.

4. Комісія відповідно до покладених на неї завдань: • організовує проведення аналізу відповідності діяльності Головдерж-

служби вимогам ДСТУ ISO 9001-2001 та розробляє заходи з приведення її у відповідність до цих вимог;

• координує діяльність з розроблення та удосконалення (актуалізації) документів системи управління якістю Головдержслужби та забезпечує узгодженість цих документів;

• вносить Начальникові Головдержслужби пропозиції щодо кандидатур внутрішніх аудиторів;

• розробляє та затверджує графік проведення внутрішніх аудитів системи управління якістю Головдержслужби та здійснює контроль за його виконанням;

• за підсумками внутрішніх аудитів системи управління якістю Головдержслужби розробляє коригуючі заходи та приймає відповідні рішення;

• проводить аналіз результативності та ефективності процесів системи управління якістю Головдержслужби та приймає рішення за підсумками цих аналізів;

• координує проведення навчання персоналу Головдержслужби з питань системи управління якістю;

• вивчає міжнародний досвід запровадження систем управління якістю в діяльність центральних органів виконавчої влади та ініціює впровадження кращої міжнародної практики в діяльність Головдержслужби.

176

6. Комісія має право: • одержувати інформацію від структурних підрозділів Головдержслужби з

питань функціонування системи управління якістю; • заслуховувати звіти внутрішніх аудиторів та контролювати їх

діяльність; • ініціювати безпосередньо та через внутрішніх аудиторів розроблення

структурними підрозділами Головдержслужби проектів внутрішніх нор-мативних актів з питань системи управління якістю Головдержслужби, розглядати їх та вносити на розгляд Начальника Головдержслужби.

7. Комісія утворюється у складі голови, двох заступників голови та членів Комісії.

Персональний склад Комісії затверджує Начальник Головдержслужби. Голова Комісії має право вносити у разі потреби зміни до її складу.

8. Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж половина її членів.

Головує на засіданнях голова Комісії або за його дорученням один із заступників голови.

Рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним.

Питання, що потребують оперативного вирішення, можуть розглядатися шляхом опитування членів Комісії та оформлятися в установленому порядку.

Рішення Комісії оформляються у вигляді протоколів, які підписує головуючий на засіданні та секретар Комісії.

Рішення Комісії обов’язково подаються на розгляд Начальнику Головдержслужби.

9. Організаційне забезпечення діяльності Комісії покладається на Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, відповідний струк-турний підрозділ якого виконує функції секретаріату Комісії, а його керівник — секретаря Комісії за посадою.

10. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Комісії здійснює управління справами Головдержслужби.

177

ДОДАТОК 18

ПЛАН ЗАХОДІВ ЩОДО УСУНЕННЯ НЕВІДПОВІДНОСТЕЙ, ВИЯВЛЕНИХ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИЧНОГО АУДИТУ

СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ З 22 ПО 25 СЕРПНЯ 2005 РОКУ

„ЗАТВЕРДЖУЮ” Начальник Головдержслужби ______________Т. Мотренко

„ __ ” серпня 2005 року

1. Загальні заходи Термін № Заходи

План Факт Відповідальний за

виконання Відпові-дальний

за контроль

1. Запровадити надання послуг ГУДС та звітність про якість на-даних послуг виключно відпо-відно до вимог методик процесів.

до 30.09.05

Перший заступник, заступники Началь-ника ГУДС керівники струк-турних підрозділів

Т. Мот-ренко

2. Переглянути та доопрацювати Настанову з якості.

до 15.09.05

В. Ткач А. Вишневський


3. Переглянути та доопрацювати методики процесів системи управління якістю ГУДС відповідно до орієнтовного плану-графіка консультацій.

30.09.05 Перший заступник, заступники Началь-ника ГУДС керівники струк-турних підрозділів


4. Підготувати кусові роботи для підтвердження кваліфікації внутрішнього аудитора.

до 26.09.05

Керівники струк-турних підрозділів та працівники, які проходили зовнішнє навчання

Т. Мот-ренко В. Ткач

5. Розробити та затвердити в струк-турних підрозділах плани внутрішнього навчання стосовно вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та документації СУЯ ГУДС в період з 01.09.2005 по 31.12.2005 та подати на узагальнення до Секретаріату Комісії з питань системи управління якістю.

01.09.05 Керівники структурних підрозділів

В. Ткач

6. Провести оцінку знань працівни-ками центрального апарату ГУДС щодо вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та документації СУЯ ГУДС: - провести внутрішнє навчання в структурних підрозділах ГУДС

30.09.05

Керівники струк-турних підрозділів

В. Ткач

178

щодо вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та документації СУЯ ГУДС;

- підготувати пропозиції до скла-ду Комісії з оцінки знань пра-цівників центрального апарату ГУДС стосовно розуміння вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та документації СУЯ ГУДС;

- розробити графік проведення оцінки знань працівників цент-рального апарату ГУДС;

- розробити опитувальні листи для оцінки знань;

- провести оцінку знань працівників центрального апарату.

до 26.09.05 до 27.09.05 до 27.09.05 03.10.05-07.10.05

Керівники струк-турних підрозділів В. Ткач А. Вишневський В. Ткач А. Вишневський Комісія з оцінки знань

Т. Мот-ренко Т. Мот-ренко Т. Мот-ренко Т. Мот-ренко

7. Провести аналіз системи управ-ління якістю відповідно до вимог методики процесу „Стратегічний аналіз та планування”.

10.10.05-21.10.05

Перший заступник, заступники Началь-ника ГУДС В. Ткач керівники струк-турних підрозділів


8. Подати заявку на проведення сертифікаційного аудиту.

03.10.05-07.10.05

В. Ткач А. Вишневський


9. Організувати проведення серти-фікаційного аудиту.

24.10.05-28.10.05

Перший заступник, заступники Началь-ника ГУДС керівники струк-турних підрозділів


2. Заходи з усунення конкретних невідповідностей

Термін № Но-

мер роз-ділу ДСТУ ISO

9001-2001

Невідповідності Заходи для усунення План Факт

Відпові-дальний

за усунення

Відпові-дальний

за контроль

10. 8.3 КНВ1. Відсутня задокументована методика управ-ління невідповід-ною послугою.

Розробити та впровадити в діяльність ГУДС мето-дику „Управ-ління невід-повідними послугами”

до 05.10.05

В. Ткач А. Виш-невський


179

11. 5.6 НВ1. На момент проведення аудиту було відсутнє запротокольоване аналізування чин-ної в організації системи управління якістю із урахуван-ням передбачених ДСТУ ISO 9001-2001 вхідних і вихідних даних.

Провести ана-ліз функціо-нування сис-теми управ-ління якістю

21.10.05 Перший заступник, заступ-ники Начальни-ка ГУДС, В. Саєнко А. Виш-невський керівники структур-них під-розділів


12. 7.5 НВ2. Методика процесу „Організація про-ведення комуніка-тивних заходів з питань державної служби” на момент проведення аудиту не завершена.

Доопрацюва-ти відповідну методику процесу

до 05.10.05

Ю. Піжук М. Бор-сук В. Ткач А. Виш-невський

13. 4.1 б) 4.2.2 в)

НВ3. У методиці процесу „Розгляд депутатських за-питів та звернень” відсутні вхідні дані.

Доопрацюва-ти відповідну методику про-цесу

до 05.10.05

К. Мав-решко


14. 6.2.2 НВ4. Відсутні за-тверджені плани зовнішнього та внутрішнього на-вчання персоналу.

Розробити та затвердити плани внут-рішнього навчання. Відновити плани навчан-ня за поточ-ний рік.

01.09.05 (внутр.) 10.09.05 (зовніш.)

І. Рубан Т. Мот-ренко

15. 8.2.2 НВ5. В методиці процесу “Моніто-ринг діяльності та удосконалення” не визначено механізм підбору внутрішніх аудиторів та вимоги щодо їхньої компе-тенції.


до 05.10.05



16. 8.5.2 НВ6. В наданих листах невідпо-відностей” графа “Причини невідповідностей” не заповнюється.

Доопрацюва-ти листи невідповід-ності

02.09.05 В. Ткач А. Виш-невський Керівни-ки струк-турних підрозділів


180

17. 8.2.2 НВ7. В підрозділах відсутні матеріали проведених внут-рішніх аудитів.

Поширити ма-теріали внут-рішніх аудитів в структурних підрозділах

02.09.05 В. Ткач А. Виш-невський


18. 4.2.3 НВ8. Фактичні назви документів та наведе-ні в блок-схемі мето-дики процесу “Уп-равління інфраструк-турою” не співпада-ють (Акт огляду – де-фектний акт та ін.).


до 05.10.05

І. Ярем-чук

М. Бор-сук В. Ткач А. Виш-невський

19. 5.5.3 НВ9. Низький рі-вень ознайомлення персоналу з доку-ментацією СУЯ

Запровадити постійне внут-рішнє навчан-ня працівників в структурних підрозділах щодо вимог документації СУЯ з реєст-рацією в жур-налах навчан-ня структур-них підрозді-лів відповідно до вимог мето-дики процесу „Управління персоналом” Провести оцін-ку знань пра-цівників цент-рального апа-рату ГУДС за результатами внутрішнього навчання

30.09.05 07.10.05

Керівни-ки струк-турних підрозділів В. Ткач А. Виш-невський

Т. Мот-ренко Т. Мот-ренко

20. 4.2.3 НВ10. Положення про сектор кадрової роботи та посадові інструкції не мають дати затвердження.

Переглянути положення про структурні під-розділи та по-садові інструк-ції працівників в частині їх на-лежної іденти-фікації (наяв-ність підписів, дат, ознайом-лення)

01.09.05 Керівни-ки струк-турних підрозді-лів

Перший заступник, заступ-ники На-чальника ГУДС – куратори відповід-них струк-турних під-розділів

181

21. 6.2.2 НВ11. У методиці процесу „Управ-ління персоналом” нечітко описаний вибір кандидатів з кадрового резерву” (рис. 2.3)


до 05.10.05

Л. Попова В. Ткач А. Виш-невський І. Рубан

22. 6.0 НВ12. Блок-схема процесу „Управ-ління фінансовими ресурсами” (рис. 2.1) не відпо-відає фактичній діяльності та непра-вильно вказаний вхід процесу.


до 05.10.05

І. Ярем-чук

М. Бор-сук В. Ткач А. Виш-невський

23. 4.2.3 НВ13. В методиці процесу „Підготов-ка експертних вис-новків до законо-проектів, що роз-глядаються Верхов-ною Радою Украї-ни, та їх супровід” блок-схема 2.1 не відповідає комен-тарям до окремих дій щодо доопра-цювання законо-проектів по заува-женнях зацікав-лених сторін.



Т. Мот-ренко В. Ткач А. Виш-невський

24. 4.1 4.2.3

НВ14. Методика процесу „Внесення пропозицій і розроб-ка проектів норма-тивних актів з пи-тань державної служби” не описує суті виконання про-цесу, який в реаль-ності представлений аудиторам.


до 05.10.05


Т. Мот-ренко В. Ткач А. Виш-невський

25. 8.2.1 НВ15. В рамках процесів СУЯ не здійснюється діяль-ність щодо встанов-лення рівня задово-леності замовника (споживача).

Запровадити систематичне вивчення очі-кувань спожи-вачів відповід-но до вимог документації СУЯ

30.09.05 В. Балюк Керівни-ки струк-турних підрозді-лів

Т. Мот-ренко перший заступ-ник, за-ступники Началь-ника ГУДС

182

26. 5.5.1 НВ16. В реалізації процесу „Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підви-щення ефективності державної служби” та в блок-схемі 2.2 не повністю визначені учасники процесу (наприклад ДПДО).


до 05.10.05

А. Кисіль Т. Мот-ренко В. Ткач А. Виш-невський

27. 4.2.3 НВ17. Не визначе-ний статус доку-ментів, які розміще-ні на внутрішньому сайті, та їх роздру-ківок для викорис-тання.

Внести зміни в чинну Інструк-цію з діловод-ства ГУДС в частині визна-чення статусу документації

до 05.10.05

М. Борсук В. Ткач А. Виш-невський І. Ярем-чук


3. Заходи з урахування рекомендацій

Термін Но-

мер роз-ділу ДСТУ ISO

9001-2001

Зміст рекомендації План Факт

Відпові-дальний за усунення

Відпові-дальний за конт-роль

Ко-мен-тарі

28. 5.3 Р1. Оформити Політику Головдержслужби у ви-гляді окремого докумен-та та поширити її в ГУДС.

до 05.10.05

М. Борсук В. Ткач І. Яремчук керівники структурних підрозділів


29. 5.3 Р2. Перевірити розумін-ня Політики персоналом під час проведення внут-рішніх аудитів.

03.10.05-07.10.05



30. 5.4.1 Р3. Цілі у сфері якості оформлювати на кожен рік окремим документом (а не у складі Настанови з якості).

до 05.10.05



31. 5.4.1 Р4. Кількісні цілі (Наста-нова з якості, розділ 1, табл. 1) доопрацювати: - перевести деякі показ-ники (наприклад, 8-й) із абсолютного у віднос-ний;

до 05.10.05

Перший заступник, заступники Начальника ГУДС А. Виш-невський


183

- конкретизувати деякі по-казники (наприклад 14-й);

- уточнити формулюван-ня деяких показників (наприклад 16-ого);

- встановити частоту ви-мірів показників (наве-дена у табл. 1 частота вимірів насправді є час-тотою аналізування).

керівники структурних підрозділів

32. 5.5.1 Р5. Доповнити таблицю 3 Настанови з якості (розділ 8.3) відомостями щодо відповідальних за процеси.

до 05.10.05



33. 5.5.2 Р5. У структурі ГУДС (Настанова з якості, с. 5) визначити головного упов-новаженого з питань сис-теми управління якістю.

до 05.10.05



34. 4.1 в), г)

8.2.3

Р7. Переглянути та дооп-рацювати (змістовно і кількісно) параметри процесів системи управ-ління якістю.

30.09.05 Перший заступник, заступники Начальника ГУДС керівники структурних підрозділів


35. 8.2.4 7.1 в)

Р8. Переглянути та дооп-рацювати (змістовно і кількісно) характеристи-ки якості послуг.



36. Р9. Доопрацювати мето-дику процесу „Впро-вадження нових послуг” з урахуванням можливо-го залучення до цього процесу сторонніх поста-чальників – розробників нової послуги.

до 05.10.05



37. Р10. Розробити посадові інструкції із визначенням прав і відповідальності в рамках функціонування СУЯ (директор ДПДО, інші керівники структур-них підрозділів).



184

38. Р11. У методиках проце-сів „Методичне керів-ництво роботою з кадро-вим резервом на посади державних службовців” та „Організація роботи Комісії з питань кадро-вого резерву на керівні посади державних служ-бовців при Президентові України” визначити від-повідальність за вико-нання (реалізацію) процесу.

до 05.10.05

В. Саєнко Т. Мот-ренко В. Ткач А. Виш-невський

39. Р12. Блок-схеми „Мето-дичне керівництво робо-тою з кадровим резервом на посади державних службовців, призначення на які здійснює Прези-дент України або Кабінет Міністрів України” (ме-тодика процесу „Органі-зація роботи Комісії з питань кадрового резер-ву на керівні посади дер-жавних службовців при Президентові України”) та „Методичне керівниц-тво роботою з кадровим резервом на посади дер-жавних службовців” (ме-тодика процесу „Мето-дичне керівництво робо-тою з кадровим резервом на посади державних службовців”) потребу-ють доопрацювання в частині виходів процесу „Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби”.

до 05.10.05

В. Саєнко Т. Мот-ренко В. Ткач А. Виш-невський

40. 4.2.3 Р13. Систематизувати та ідентифікувати належ-ним чином докумен-тацію (в т. ч. норматив-ну), що знаходиться у структурних підрозділах.

до 05.10.05

Перший заступник, заступники Начальника ГУДС керівники структурних підрозділів


185

41. 5.5.1 Р14. Внести зміни до наказу ГУДС від 09.02.2004 № 27 відпо-відно до п. 4 наказу ГУДС від 17.12.2004 № 237, а також наказів від 26.01.2005 № 40 та 06.07.2005 № 167.

30.09.05 М. Борсук Ю. Піжук


42. 4.2.3 Р15. Розглянути можли-вість перегляду назв ме-тодик процесів з метою їх скорочення.

30.09.05 В. Ткач А. Виш-невський


43. 4.1 б) 4.2.2 в)

Р16. У методиках про-цесів більш чітко визна-чити входи і виходи про-цесів.

до 05.10.05



44. 6.2.2 г)

Р17. В планах внутріш-нього навчання пер-соналу відсутні пункти щодо вивчення ДСТУ ISO 9001-2001 та доку-ментації СУЯ.

01.09.05 Л. Попова керівники структурних підрозділів

Т. Мот-ренко В. Ткач

45. 6.2.2 Р18. В методиці процесу “Управління персоналом” відсутній механізм підбо-ру кандидатів на навчання.

до 05.10.05


46. 4.2.3 Р19. В блок-схемах мето-дик процесів застосувати той самий розмір шриф-ту, що використовується по тексту.

до 05.10.05

Працівники Головдерж-служби, від-повідальні за розробку мето-дик процесів

В. Ткач

47. 4.2.4 Р20. Ввести до докумен-тів процесу „Управління персоналом” форму звіту (Ф № 9 – ДС) щодо плинності кадрів.

до 05.10.05


48. Р21. Привести у відпо-відність п. 7 Настанови з якості з методиками про-цесів.

до 05.10.05



49. 6.3 Р22. В методиці процесу „Управління інфраструк-турою” визначити відпо-відальних щодо процесу „Управління інформацій-ними ресурсами, засобами їх зберігання та передачі”.

до 05.10.05

І. Яремчук М. Бор-сук В. Ткач

186

50. 7.4 Р23. Визначити вимоги розділу 7.4 ДСТУ ISO 9001-2001 щодо закупів-лі обладнання для вико-нання процесу „Управ-ління інформаційними ресурсами, засобами їх зберігання та передачі”.

до 05.10.05

В. Балюк В. Соро-ко В. Ткач

51. 4.1 Р24. Доповнити блок-схе-му процесу „Управління інформаційними ресурса-ми, засобами їх зберігання та передачі” описом дій.

до 05.10.05


52. 4.2.4 Р25. Доповнити табл. 4.1 та табл. 5.1 методики процесу „Управління ін-формаційними ресурса-ми, засобами їх зберіган-ня та передачі” додатко-вими документами та за-писами, які реально використовуються при виконанні процесу.

до 05.10.05


53. 7.5.4 Р26. Переглянути іден-тифікацію документів і записів, які затверджені наказами ГУДС в частині їх належності відповідним наказам (наприклад фор-ми, якими користуються в поточній діяльності, мають бути ідентифіковані шля-хом позначення дати і но-мера наказу, яким вони затверджені).

до 05.10.05



54. 5.5.1 Р27. В методиці процесу „Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби” бажано описати координацію робіт з процесу, яку в дійсності виконує УСР.

до 05.10.05

А. Кисіль В. Ткач А. Виш-невський

55. 4.2.3 Р28. В методиці процесу „Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби” розширити ко-ментарі до окремих дій блок-схем 2.1 та 2.2.

до 05.10.05

А. Кисіль В. Ткач А. Виш- невський

187

56. 4.1 б) Р29. Чітко визначити взаємозв’язок процесів „Організація підготовки магістрів за спеціальніс-тю „Державна служба” та „Створення умов для перепідготовки та підви-щення кваліфікації дер-жавних службовців” із процесом „Управління персоналом”.

до 05.10.05

А. Кисіль Л. Попова

В. Ткач А. Виш- невський І. Рубан

Скорочення:

КНВ – критична невідповідність НВ – невідповідність Р – рекомендація ВОАЗРК – відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та

кадрової роботи ЮУ – юридичне управління УОР – управління організаційної роботи, стратегічного планування та

контролю ДПДО – департамент персоналу державних органів та місцевого

самоврядування УСР – управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби ІАУ – інформаційно-аналітичне управління КІУ – контрольно-інспекційне управління УС – управління справами

188

ДОДАТОК 19

ПЛАН ДІАГНОСТИЧНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Керівник Органу з сертифікації

систем якості „ПРИРОСТ” ____________ О.Ю. Береговенко

Дата: 17.08.05 Клієнт: Головне управління державної служби України Сфера аудиту: система управління якістю Клієнта, що перевіряється на відпо-

відність вимогам ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001), яка розповсюджується на послуги з державного управління загального характеру, що надаються центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.

Мета аудиту: отримати об’єктивні дані про ступінь готовності до сертифікації системи управління якістю Клієнта, розроблену і впроваджену згідно з вимогами ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)

Аудиторська група: • Береговенко Олександр Юрійович – головний аудитор; • Волосковець Віктор Андрійович – аудитор; • Гнатенко Тетяна Володимирівна – аудитор; • Шеруда Віталій Миколайович – аудитор; • Полтавець Валентина Дмитрівна – експерт

На запрошення Клієнта в аудиті, як спостерігачі, беруть участь Калита Тарас Петрович – директор КПЯ „Приріст-Система” та Філатова Людмила Петрівна – консультант КПЯ „Приріст-Система”.

Даний план діагностичного аудиту передається Клієнту, Органу з сертифікації систем якості „ПРИРОСТ” та членам аудиторської групи. Дата аудиту: 22.08-23.08.05, 25.08.05 Розклад аудиту: процеси, структурні підрозділи, які перевірятимуться, дати і час

заходів аудиту, розподіл роботи серед членів аудиторської групи та перелік представників Клієнта, які братимуть участь у проведенні аудиту, наведені нижче у таблиці.

Увага! У всіх підрозділах і процесах, наведених у розкладі проведення діагностичного аудиту, в обов’язковому порядку буде перевірятися виконання наступних вимог ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001):

4.2.3. Управління документацією 4.2.4. Управління протоколами 8.2.2. Внутрішній аудит

189

8.2.3. Моніторинг та вимірювання процесів 8.4. Аналізування даних 8.5.2. Коригувальні дії 8.5.3. Запобіжні дії

22.08.2005 р., понеділок

Час ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС

Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)

Відповідальний від підприємства

(посада, П.І.Б.)

Члени аудитор-

ської групи

14.00-14.20

Зал засідань Попередня нарада

Начальник Головдерж-служби України Мотренко Т.В., заступник начальника - представник керівництва з якості Ткач В.Д., директор Центру сприян-ня інституційному роз-витку державної служби Вишневський А.В., керівники структурних підрозділів, що переві-ряються

Вся група

14.20-17.00

Кабінет 407 Стратегічний аналіз і планування Зобов’язання керівництва Орієнтація на замовника Політика у сфері якості Цілі у сфері якості Планування системи управління якістю Відповідальність та повноваження Представник керівництва Внутрішнє інформування Аналізування з боку керівництва Забезпечення ресурсами Планування надання послуги Процеси, що стосуються замовників Задоволеність замовника Моніторинг діяльності та удосконалення (без внутрішніх аудитів) Моніторинг та вимірюван-ня процесів

5.1 5.2 5.3 5.4.1 5.4.2 5.5.1 5.5.2 5.5.3 5.6 6.2, 6.3, 6.4 7.1 7.2 8.2.1 8.2.3

Начальник Головдерж-служби України Мотрен-ко Т.В., директор Центру сприян-ня інституційному роз-витку державної служби Вишневський А.В., начальник відділу орга-нізаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Рубан І.Л. Начальник Головдержслуж-би України Мотренко Т.В.,

Береговен-ко О.Ю., Волоско-вець В.А., Полта-вець В.Д.

190


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





Моніторинг та вимірю-вання послуги Аналізування даних Поліпшення Впровадження нових послуг Виконання актів та доручень Президента України і Кабінету Міністрів України Підготовка та проведення Координаційної ради з питань державної служби при Президентові України

8.2.4 8.4 8.5 7.3 7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3

директор Центру сприян-ня інституційному роз-витку державної служби Вишневський А.В., начальник відділу орга-нізаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Рубан І.Л. Начальник Головдерж-служби України Мотренко Т.В., директор Центру сприян-ня інституційному роз-витку державної служби Вишневський А.В., начальник відділу орга-нізаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Рубан І.Л. Начальник Головдерж-служби України Мотренко Т.В., директор Центру сприян-ня інституційному роз-витку державної служби Вишневський А.В., начальник відділу орга-нізаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Рубан І.Л. Начальник Головдерж-служби України Мотренко Т.В., Заступник начальника управління організацій-ної роботи, стратегічного планування та контролю Прудіус Л.В.

14.20-15.20

Кабінет 103 Управління персоналом

6.2, 7.4

Зав. сектором кадрової роботи Попова Л.О.

Шеруда В.М.,Гнатен-ко Т.В.

191


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





15.20-16.00

Кабінет 133 Внутрішні аудити

8.2.2

Заступник Начальника ГУДС-представник ке-рівництва з якості Ткач В.Д.

Шеру-да В.М., Гнатен-ко Т.В.

16.00-17.00

Кабінет 6 Управління фінансовими ресурсами Управління інфраструктурою Участь Головдержслуж-би у вирішенні питань щодо поліпшення жит-лових умов державних службовців

7.2, 7.4 6.3, 6.4 7.5, 8.2.4, 8.3

Заступник начальника управління Байдоха Л.М., Начальник відділу госпо-дарського обслуговуван-ня та матеріально-тех-нічного забезпечення Гречишкін М.М., головний спеціаліст фінансово-бюджетного відділу Кохан С.М.


17.00 -18.00

Прес-центр Нарада аудиторської групи

Вся група

23.08. 2005 р., вівторок


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





9.00-12.00

Кабінет 164 Організація роботи Комісії з питань кадрового резерву на керівні посади державних службовців при Президентові України Методичне керівництво з кадровим резервом на посади держслужбовців Попередній розгляд та підготовка висновків щодо призначення на посади та звільнення з посад окремих категорій державних службовців

7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3

Директор ДПДО Саєнко В.М., Заступник директора ДПДО Савков А.П. Заступник директора ДПДО Савков А.П.


192


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





9.00-10.30

Кабінет 412 Консультації з громадсь-кістю Інформування громадськості

7.2

Начальник відділу ор-ганізаційно-аналітично-го забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Рубан І.Л., зав. сектором взаємодії із засобами масової інфор-мації Бондаренко А.Л.


12.00-13.00

Кабінет 117 Організація проведення комунікативних заходів з питань державної служби

7.5, 8.2.4, 8.3

Заступник начальника управління організацій-ної роботи, стратегіч-ного планування та контролю Прудіус Л.В.


10.30-11.45

Кабінет 126 Вивчення очікувань споживачів

7.2, 8.2.1

Начальник інформацій-но-аналітичного управ-ління Балюк В.В.

Шеруда В.М.,Гнатен-ко Т.В.

11.45-13.00

Кабінет 126 Управління інформаційни-ми ресурсами, засобами їх зберігання і передачі

7.5 Начальник інформацій-но-аналітичного управ-ління Балюк В.В.


13.00-14.00

Прес-центр Нарада аудиторської групи

Вся група

25.08. 2005 р., четвер


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





9.00-13.00

Кабінет 133 Проведення службових розслідувань стосовно державних службовців Проведення обов’язкових спеціальних перевірок сто-совно відомостей, що по-дають кандидати на зай-няття посад державних службовців, призначення на які здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України

7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3

Заступник Начальника ГУДС- представник керівництва з якості Ткач В.Д., начальник відділу з питань запобігання проявам корупції Яременко С.П.


193


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





Проведення перевірок щодо дотримання вимог правових актів з питань державної служби та боротьби з корупцією

7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник контрольно-інспекційного управ-ління Юрченко Ю.Є., начальник відділу з питань запобігання проявам корупції Яременко С.П.

9.00-13.00

Кабінет 127 Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби Організація підготовки магістрів за спеціальністю „Державна служба” Створення умов для перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців

7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3

Головний спеціаліст від-ділу стратегії розвитку та європейської ін-теграції УСР Кисіль А.І. Головний спеціаліст відділу професіоналі-зації державної служби УСР Півень А.В. Головний спеціаліст відділу професіоналі-зації державної служби УСР Півень А.В.


13.00-14.00

Обідня перерва

Кабінет 112 Розгляд депутатських звернень

7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник юруправління Маврешко К. С.


14.00-15.00

Кабінет 112 Підготовка експертних висновків до законопроектів, що розглядаються Верховною Радою України, та їх супровід

7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник юруправ-ління Маврешко К.С.


15.00-16.00

Кабінет 112 Розробка нормативно-правових актів з питань державної служби Участь у розробці проектів нормативно-правових актів

7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник юруправ-ління Маврешко К.С., Головний спеціаліст від-ділу нормативно-право-вої роботи та взаємодії з Верховною Радою України юруправління Вернигора Ж.В.


194


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





15.00-16.00

Кабінет 112 Розгляд скарг, звернень громадян, листів установ та організацій з питань проходження державної служби

7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник юруправ-ління Маврешко К.С., Начальник консульта-тивного відділу юруп-равління Козоріз З. В., головний спеціаліст Маковій В.Г.


16.00-17.30

Прес-центр Нарада аудиторської групи. Підготовка до заключної наради

Вся група

17.30-18.00

Зал засідань Заключна нарада. Підведення підсумків аудиту

Начальник Головдерж-служби України Мотренко Т.В., перший заступник на-чальника Борсук М.О., заступник начальника - представник керівницт-ва з якості Ткач В.Д., директор Центру сприян-ня інституційному роз-витку державної служ-би Вишневський А.В., керівники структурних підрозділів, що переві-рялись

Вся група

Від Органу з сертифікації систем якості „ПРИРОСТ” Головний аудитор _______________ Береговенко О.Ю. ___ ________________________2005 р.

Від Головного управління державної служби України Начальник Головного управління державної служби України ____________________ Мотренко Т.В. ___ ________________________2005 р.

195

ЗВІТ ЗА ПІДСУМКАМИ ОБСТЕЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ НА ВІДПОВІДНІСТЬ ВИМОГАМ СТАНДАРТУ ISO 9001:2000

(ПРОВЕДЕНЕ ЦЕНТРОМ СИСТЕМ ЯКОСТІ „ПРИРІСТ-СИСТЕМА” 6-7 ЖОВТНЯ 2004 Р.)

Роз-діл ISO

9001: 2000

Невідповідності Можливі коригуючі дії

4.2.3 Діюча система не забез-печує наявності затвер-джених примірників внутрішніх нормативних документів у всіх місцях їх використання, а також вилучення застарілих і анульованих примір-ників.

Удосконалити та розширити систему управління внутрішньою документацією через внутрішній сайт. Визначити типи документів, що зберігають-ся на сайті, відповідальність та порядок внесення змін у ці документи. Передбачити гарантоване інформування усіх користувачів про появу нових документів, зміну або відміну існуючих (мож-ливо за допомогою „бігунка”). Визначити статус паперових примірників документів.

4.2.4 Для внутрішніх записів (будь-яких записів, що підтверджують факт виконання роботи або певної події: актів, протоколів, журналів обліку, службових записок), як правило, не визначені місце та терміни їх зберігання.

Переглянути реєстр записів, що використо-вуються у діяльності, для кожного з них визна-чити місце та термін зберігання Проаналізувати доцільність кожного з записів (хто і для чого його розглядає, чи може бути за-мінено усним або електронним повідомленням), вилучити непотрібні або неефективні записи Для записів, для яких нормативно не затвердже-но типових форм, мають бути розроблені постій-ні форми (наприклад, для стандартних службо-вих записок).

5.2 Наявні різні тлумачення того, хто є споживачами послуг та які їх вимоги до якості цих послуг.

Необхідно забезпечити спільне бачення усіх категорій споживачів, послуг, що їм надаються, пріоритетів і стратегій ГУДС (у тому числі – щодо цих споживачів). Ці поняття повинні бути документально оформлені у політики ГУДС та доведені до відома як персоналу, так і спо-живачів (принаймні через сайти).

5.3 Відсутня політика ГУДС в галузі якості. Відсутнє спільне бачення пріоритетів та стратегії розвитку ГУДС у різних структурних підрозділах і на різних рівнях управління.

Для цього може бути корисним: • запровадити регулярні зустрічі вищого керів-

ництва для обговорення стратегії розвитку ГУДС (з інформуванням персоналу про їх результати);

• провести анонімне опитування співробітників щодо їх бачення споживачів, послуг, характе-ристик ефективності ГУДС тощо.

196

У майбутньому щорічно переглядати політику ГУДС на першому етапі річного циклу плану-вання.

5.4.1 Не визначена система вибору та перегляду кількісних показників діяльності ГУДС, як в цілому, так і по окремих видах діяльності, та встановлення планових кількісних значень за цими показниками.

Визначити показники, що характеризують діяль-ність ГУДС в цілому, а також його ключові про-цеси (наприклад – % доручень, виконаних у вста-новлений термін, % доручень, повернутих на доопрацювання виконавцям). Для кожного показника визначити періодичність його вимірю-вання та аналізу, рівень проведення аналізу, шля-хи інформування про його кількісне значення. У рамках річного циклу планування встановлю-вати цільові значення за цими показниками. За частиною показників цільові значення можуть бути встановлені на 2005 рік, за іншими можна розпочати їх моніторинг щоб передбачити вста-новлення цілей під час розроблення бюджету на 2006 рік.

5.4.2 Стратегічний план не в повній мірі спрямований на реалізацію визначених пріоритетів розвитку. Розроблення стратегічного плану не узгоджено з бюджетним процесом. Спосіб інформування виконавців про стратегічний план недосконалий.

Визначити методику розроблення стратегічного плану (річного), яка може включати: • перегляд політики ГУДС (див. 5.2.); • внесення пропозицій щодо перегляду серед-

ньострокової програми розвитку держслужби (з її зміщенням на один рік вперед);

• встановлення цілей діяльності, виходячи з пріоритетів, визначених у Політиці;

• розроблення плану заходів, спрямованих на досягнення цих цілей.

Передбачити у методиці узгодження планування з бюджетним процесом: • попередня редакція плану – перед подачею

бюджетних пропозицій; • остаточна редакція – перед подачею бюджет-

них запитів; • затвердження – після отримання лімітних

довідок. Така система планування повинна передбачати включення до плану не будь-яких пропозицій під-розділів, а, в першу чергу, тих, що спрямовані на досягнення встановлених цілей. При цьому недо-речно включати до плану заходи, що відносяться до рутинной роботи підрозділів (зокрема, заходи з термінами виконання – постійно, щомісячно тощо). Ця система може бути у повному обсязі започаткована з циклу планування 2006 року, але вже план на 2005 рік бажано максимально наблизити до неї.

197

5.5.1 Наявне дублювання відповідальності та повноважень ряду підрозділів. В окремих випадках відсутні затверджені посадові інструкції та положення про структурні підрозділи в усіх місцях їх використання.

Перевірити чинні положення про структурні підрозділи на відповідність до затверджених ти-пових положень. Запровадити механізм узгодження положень про структурні підрозділи та посадових інструкцій „по горизонталі” з метою виявлення та усунення дублювання відповідальності та повноважень. Переглянути діючі положення про структурні підрозділи та посадові інструкції після визна-чення процесів і розподілу відповідальності за них. Визначити оперативний механізм інформування та прийняття рішень, якщо до підрозділу на-дійшло доручення, що виходить за межі його відповідальності.

5.5.2 Не призначено відповідального представника керівництва з питань якості.

Призначити представника керівництва, відпо-відального за розроблення та функціонування системи управління якістю (з числа керівників другого рівня), надавши йому відповідні повно-важення з координації діяльності усіх підроз-ділів, залучених до системи управління якістю (можливо внести зміни до розподілу обов’язків заступників Начальника Головдержслужби).

5.5.3 Діюча система внутріш-нього інформування не забезпечує повною мірою якісного поширення ін-формації про результа-тивність діяльності ГУДС в цілому та щодо виконання його окремих функцій.

Постійно відображати на внутріщньому сайті поточні кількісні значення та тенденції показ-ників діяльності ГУДС та його окремих функцій. Встановити відповідальність за надання відповід-ної інформації на сайт. Розглянути можливість удосконалення інших каналів для інформування персоналу.

5.6 Аналіз діяльності ГУДС здебільшого обмежений оперативними питаннями дотримання термінів виконання доручень. Практично не розглядаються питання результативності процесів і задоволеності споживачів. Не визначені форми представлення результатів аналізу та їх використання у подальшій діяльності.

Визначити схему щорічного аналізу діяльності ГУДС, який проводиться вищим керівництвом і є підставою для розробленні стратегії та річного плану. Визначити обсяг інформації, яка повинна розглядатися в рамках такого аналізу (ця інфор-мація повинна включати дані про результа-тивність усіх процесів, якість послуг, потреби усіх категорій споживачів, виконання плану і бюджету за минулий період). Визначити форму представлення результатів аналізу та його використання при розробленні бюджету, стратегії, плану. Результати аналізу можуть включати перегляд політики, визначення основних показників діяльності та цілей на наступний період, вибір основних напрямків удосконалення, тощо.

198

6.2.2 Недосконала система визначення потреби в навчанні та його планування у звязку з новими цілями та завданнями. Дуже обмежена система внутрішнього навчання, не протоколюються його результати. Відсутні механізми оцінки результативності навчання.

Регулярно розробляти плани навчання персоналу (наприклад, річні або квартальні), вказуючи у них основні теми навчання та категорії персона-лу, що повинні пройти навчання. При розроблен-ні планів навчання враховувати як стратегічні плани ГУДС, так і побажання персоналу (можуть збиратися, наприклад, через керівників підроз-ділів або через анкетування). При прийнятті на роботу нових співробітників визначати потребу у підвищенні їх компетенції для виконання своїх службових обов’язків, пла-нувати і забезпечувати відповідне навчання, пе-ревіряти відповідність встановленим вимогам після проведення цього навчання. Для реалізації планів навчання визначити схему проведення навчання, як зовнішнього, так і внутрішнього (вибір зовнішніх навчальних закладів, підбір внутрішніх викладачів, форму-вання навчальних груп, розробка навчальних програм тощо). Визначити механізм оцінки результативності на-вчання (наприклад, через заліки/іспити, анкету-вання персоналу, оцінку роботи) та їх врахування для удосконалення системи навчання. Запровадити механізм навчання в структурних під-розділів працівників структурних підрозділів з урахуванням специфіки і досвіду роботи кожного.

6.3 Відсутня система забезпечення необхідною інформацією, крім нормативної (наприклад, довідковою, технічною, тощо).

Розробити чітку схему визначення потреби в до-відковій та технічній інформації, шляхів її придбання, обліку та поширення між співробіт-никами. При цьому повинні враховуватися за-гальні плани ГУДС, вимоги співробітників. Це може бути реалізовано як через створення централізованої бібліотеки, так і через систему обліку інформаційних матеріалів, що знаходяться в підрозділах.

6.4 Відсутня методика визначення потреб у інфраструктурі та робочому середовищі для досягнення встановлених цілей.

Розробити внутрішню методику визначення потреб у інфраструктурі та робочому середовищі і планування таких робіт. При цьому повинні враховуватися загальні плани ГУДС, нормативні вимоги до робочого середовища, за можливості – побажання та пропозиції співробітників.

7.1 Не в усіх відділах наявні чіткі плани роботи для виконавців. Відсутні регламенти виконання доручень.

При розподілі доручень керівництвом (Началь-ник ГУДС, заступники Начальника ГУДС, на-чальники управлінь та відділів) визначати термі-ни надання відповідей, враховуючи час на по-дальші візування та затвердження; на формі резо-люції передбачити відповідні поля для записів.

199

Запровадити оперативний моніторинг роботи виконавців, які ведуться начальниками відділів. У цьому моніторингу визначати пріоритетність і послідовність виконання доручень, терміни їх виконання (можливо – з нормованими витратами часу на виконання доручень). Актуалізувати моніторинг при появі нових доручень. Визначити дії при неможливості запланувати виконання усіх доручень у встановлені терміни (зокрема – вибір доручень, терміни виконання яких можуть бути перенесені або вимоги до виконання яких можуть бути знижені). Доцільно спростити схему документообігу для збільшення часу, що залишається на безпосе-реднє виконання завдань. Для цього можна: • визначити типові запити та доручення, які

розподіляються з загального відділу безпосередньо у відділи та управління (можливо, з інформуванням Начальника ГУДС про їх розподіл);

• передбачити можливість розподілу доручень Начальника ГУДС безпосередньо на відділи та управління (з інформуванням заступників Начальника ГУДС);

• запровадити спільний розгляд доручень, що надійшли в управління, начальником управління та начальниками відділів з їх розподілом між конкретними виконавцями (досвід юридичного управління);

• зменшити кількість візувань (принаймні для типових звернень зі стандартними відповідями);

• визначити систему копіювання доручень і їх розподілу для одночасної роботи виконавців і співвиконавців.

Більш радикальним і ефективним рішенням є запровадження системи електронного документообігу зі скануванням вхідних доручень і запитів, їх зберіганням, аналізом, розподілом, підготовкою і контролем відповідей на сервері. Це дозволить запобігти втратам часу на очікування документів на різних рівнях і їх фізичне переміщення.

7.2.1 Не вивчаються потреби різних категорій спожи-вачів, що виходять за межі нормативних вимог.

Визначити канали збору інформації про потреби кожної з категорій споживачів, схеми збору та узагальнення цієї інформації. Це може сто-суватися:

200

• загального вивчення довготермінових поба-жань і очікувань, що перевищують або уточнюють нормативні вимоги (наприклад, шляхом анкетувань, опитувань, протокольо-ваних особистих зустрічей, тощо);

• визначення побажань щодо конкретних робіт, запитів або доручень (наприклад, якщо дору-чення було недостатньо чітко сформу-льоване – запит додаткової інформації, необ-хідної для його виконання).

7.2.2 Не проводиться аналіз потреби різних категорій споживачів, що виходять за межі нормативних вимог (аналіз інформації, отриманої через канали, визначені у п. 7.2.1). В окремих випадках не уточнюються потреби споживачів, що сформу-льовані недостатньо чіт-ко (запити, доручення).

Розробити внутрішню методику розгляду ін-формації, отриманої через канали, визначені у п.7.2.1. Ця методика повинна передбачати прий-няття рішень щодо можливості стабільного задо-волення цих вимог. Якщо прийняте рішення є позитивним, воно може відображатися в стан-дартах якості послуг (документи, які розроб-ляються для кожної послуги і в яких визначені ключові параметри якості послуги, їх цільові значення та схеми їх контролю). Визначити відповідальність за інформування споживача щодо неможливості надання послуг згідно з нормативними документами або прийня-тими на себе зобов’язаннями (стандартами якості послуг) та схему такого інформування. Зокрема, це стосується перенесення термінів виконання доручень.

7.2.3 Чітко не визначена від-повідальність за надання інформації споживачам за телефоном та схема реагування на їх скарги.

Для основних типів запитів, що надходять за телефоном, визначити відділи або керівників, які відповідають за надання відповідної інформації. Зокрема, визначити схему надання інформації щодо стану розгляду запитів і виконання дору-чень. Поширити цю схему в усіх відділах (принаймні, у тих, телефони яких наводяться у зовнішній інформації – бланки, офіційні відомості, тощо). Ця схема повинна гарантувати неможливість „переадресування“ споживача на інший телефон більше одного разу. Визначити схему реєстрації та розгляду скарг і зауважень від усіх категорій споживачів, що надішли за різними каналами (у тому числі неофіційними), надання споживачам інфор-мації про результати розгляду цих скарг. Ця схема повинна включати аналіз причин виникнення скарг та розроблення коригу-вальних дій (див. 8.4.)

201

Якщо будуть розроблені стандарти якості послуг – визначити канали інформування споживачів щодо цих стандартів і прийнятих на себе зобов’язань. Це можуть бути як загальні канали (наприклад – через сайт, „Вісник державної служби”), так і повідомлення конкретним споживачам (наприклад – надання інформації громадянам, що звернулися зі зверненням).

7.3 Відсутня методика розроблення та запровадження нових послуг.

Визначити процес розроблення та запровадження нових послуг. Цей процес може включати: • прийняття рішень щодо розробки нової

послуги; • створення проектної групи для розробки но-

вої послуги; • розроблення стандарту якості послуги (мож-

ливо – через вивчення потреб споживачів); • розроблення графіку впровадження послуги; • розроблення інструкції з надання послуги (за

необхідності); • розроблення критеріїв вибору підрядних

організацій (за необхідності); • навчання персоналу щодо надання нової

послуги; • інформування споживачів щодо нової послуги

та порядку її отримання (за необхідності); • апробація нової послуги.

7.4 Відсутня методика запиту інформації в органах державної влади та інших установах і організаціях, включаючи визначення чітких вимог до такої інформації.

Визначити: • рівень прийняття рішень щодо запиту

інформації в органах державної влади та інших установах і організаціях, обсягу такої інформації, форми її надання, кола організацій, охоплених запитом;

• схему перевірки того, що запит є зрозумілим і однозначним, і його уточнення за потреби;

• схему перевірки того, що надійшла інформація згідно з запитом та дії при надходженні неповної або невідповідної інформації;

• схему інформування органів державної служби про результати збору інформації (за необхідності).

При цьому доцільно, щоб будь-який збір інформації вібувався через затведжені форми і вказувалося, хто може надати роз’яснення щодо її заповнення.

202

7.5.1 Не визначені чіткі стандарти якості послуг або завдання виконавцям щодо показників якості для окремої послуги (наприклад, доручення). Відсутні інструкції щодо порядку надання послуг.

Проаналізувати доцільність розроблення стан-дартів якості послуг, у яких наводилися б ключо-ві параметри якості для послуги (як визначені нормативними документами, так і понаднорма-тивні), їх цільові значення та порядок їх контро-лю. Визначити схему розроблення стандартів якості для нових послуг, а також їх перегляду. Стандарти якості послуг повинні бути відомі усьому персоналу, що надають відповідні послу-ги. У подальшому контроль надання послуг може проводитися на відповідність до цих стандартів.

Для типових запитів та доручень розробити та затвердити стандартні відповіді; запровадити ме-ханізм поповнення бази стандартних відповідей. Посилання на стандартні відповіді можуть вклю-чатися до стандарту якості послуги.

При розподілі доручень керівництвом визначати ключові вимоги до відповіді (загальний зміст, обсяг, посилання на попередні доручення, тощо); на формі резолюції передбачити відповідні поля для записів; при візуванні відповідей контро-лювати їх відповідність встановленим вимогам.

Створити електронну базу відповідей з механіз-мом пошуку попередніх рішень та відповідей за подібними дорученнями та запитами (пошук за ключовими словами). При цьому контролювати узгодженість відповідей на однакові запити.

Проаналізувати доцільність розробки інструкцій, що описували б конкретні дії виконавців з надан-ня окремих послуг і були б спрямовані на ста-більну відповідність стандартам якості послуг.

Розглянути доцільність контролю за отриманням певних документів, відповідей, тощо безпосе-редньо споживачем.

7.5.3 Недосконала система, що дозволяє оперативно про-стежувати стан виконан-ня завдань (у тому числі – на етапах узгодження та доведення до виконав-ців) та легко знаходити завдання і пов’язані з ни-ми матеріали (зокрема, за відсутності виконавців).

Визначити схему, що дає можливість у будь-який момент визначити місце знаходження та стан виконання завдання та матеріалів, пов’язаних з ним. Для цього може бути доцільним: • в усіх відділах та кабінетах керівників визна-

чити та позначити відповідним чином місця для зберігання завдань і пов’язаних матеріалів (папки, лотки, тощо) – зі спільною системою для усіх підрозділів ГУДС;

• визначити та задокументувати спільну для усіх підрозділів ГУДС систему комп’ютерних папок і файлів, пов’язаних з виконанням завдань;

203

• створити електронну базу даних на сервері, у якій фіксуються усі етапи виконання завдання та його переміщення.

Більш радикальним і ефективним рішенням є запровадження системи електронного докумен-тообігу зі скануванням вхідних завдань, їх збері-ганням, аналізом, розподілом, підготовкою і контролем відповідей на сервері.

8.2.1. Не вимірюється рівень задоволеності спожива-чів, не узагальнюється зворотній зв’язок від них.

Розробити схему вимірювання задоволеності для усіх категорій споживачів. Це може стосуватися як загального довготермі-нового задоволення діяльністю та іміджем ГУДС (наприклад, шляхом щорічних анкетувань, опи-тувань, протокольованих особистих зустрічей тощо), так і задоволеності виконанням конкрет-них робіт, запитів або доручень (наприклад, теле-фонний зв’язок з замовником після виконання доручення, визначення і протоколювання його задоволеності, скарг, пропозицій тощо). Визначити схему узагальнення отриманої ін-формації про задоволеність замовників і реагування на неї. Це може включати реагування як на конкретні випадки незадоволеності окре-мих замовників, так і на загальні тенденції задоволеності.

8.2.2. Відсутня система внутрішніх аудитів.

Визначити групу внутрішніх аудиторів (біля 7 чоловік з різних підрозділів ГУДС), організувати їх навчання. Визначити процедуру планування і проведення внутрішніх аудитів, звітування про їх результати.

8.2.3. Не визначені показники для оцінки результатив-ності та ефективності процесів, схема моні-торингу цих процесів. Керівники та спеціалісти різних рівнів не воло-діють інформацією про результативність своєї діяльності.

Для показників виконання процесів, визначених у пункті 5.4.1. визначити схему моніторингу: періодичність його вимірювання, відповідаль-ність за вимірювання, форма представлення (звіт, протокол, тощо), рівень регулярного аналізу. Інформувати персонал підрозділів про поточні кількісні значення, цілі, тенденції показників, що стосуються їх діяльності (наприклад, через внутрішній сайт, наради в підрозділах, інформаційні стенди).

8.2.4. Не визначені критерії прийняття/відхилення послуг. Не розподілена відпові-дальність між керівни-ками, що здійснюють контроль та візування вихідних документів.

Для кожного керівника, що приймає участь у візуванні документів (звітів), визначити ті показники/характеристики, за перевірку яких він відповідає. Такий розподіл відповідальності може бути як постійним (визначеним у документах), так і разовим для конкретного завдання (визначається керівництвом при розподілі завдань).

204

По можливості, відобразити головні критерії, за якими відбувається прийняття/відхилення доку-ментів при візуванні, у стандартах якості послуг або у резолюціях для виконавців (див.7.5.1).

8.4. Не проводиться регуляр-ний аналіз даних про ре-зультативність діяльності ГУДС.

Визначити регулярні заходи (періодичність, учасників), в рамках яких аналізується інфор-мація про результативність процесів ГУДС, задоволеність споживачів та інші дані. Визначи-ти форми та періодичність звітування за цими даними. Це стосується як заходів на рівні Начальника ГУДС, так і його заступників (опера-тивні наради, апаратні наради, тощо). Визначити форми протоколів цих заходів, що передбачали б визначення чітких дій, терміни їх виконання (конкретні, не „постійно”) та відпо-відальність за них.

8.5.1. При виявленні порушень та невідповідностей не завжди проводиться ана-ліз їх причин і не вжива-ються достатні заходи з їх усунення.

Визначити ситуації, що вимагають обов’язкового аналізу та прийняття рішень щодо коригувальних дій (повернення документа на доопрацювання, недотримання терміну виконання, скарги споживачів, неотримання необхідної інформації за запитами з органів державної служби, невиконання робіт підрядними організаціями, недосягнення встановлених цілей з показників виконання процесів, виявлення невідповідностей під час внутрішніх аудитів, тощо). Розробити форми для реєстрації усіх подібних ситуацій. Визначити рівні розгляду такої інформації (на одному з заходів за п.8.4. або на рівні окремих керівників), схему виявлення їх причин (можливо – за допомогою діаграми причинно-наслідкових зв’язків) і прийняття заходів з їх усунення.

8.5.2. Не визначаються потен-ційні невідповідності і не вживаються дії для їх по-передження до їх виник-нення.

У рамках заходів, визначених у п. 8.4., проводити періодичний аналіз ризиків виникнення невід-повідностей, визначати їх причини і вживати заходи з їх усунення для запобігання невід-повідностей.

205

ДОДАТОК 20

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ АНКЕТУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

1. Усього надійшла 62 заповнена анкета (з 88 розданих), рівень повернення анкет складає 70,4 %.

З числа тих, що заповнили анкети, 16 вказали, що є керівниками структурних підрозділів, 30 – ні (16 – не надали відповіді).

27 співробітників, які заповнили анкети, вказали, що працюють в Голов-держслужбі більше ніж року, 25 – менше ніж рік (10 – не надали відповіді).

Не дивлячись на анонімність анкети, тільки 22 співробітники вказали структурний підрозділів, у якому вони працюють (до 4 співробітників з управління). Це не дає можливість провести ефективну сегментацію за підрозділами.

2. Рівень згоди з твердженнями щодо задоволеності роботою в Головдержслужбі

(4 – повністю згоден, 0 – повністю не згоден) За-

галь-на

Ке-рів-ники

Ви-ко-навці

Біль-ше ніж рік

Мен-ше ніж рік

Я маю достатньо можливості для взаємодії з безпосереднім керівництвом

3,8 4 3,8 3,9 3,7

Я пишаюся тим, що працюю в Головдержслужбі 3,4 3,1 3,5 3,2 3,4 Я чітко розумію загальні цілі та завдання діяльності Головдержслужби

3,3 3 3,4 3 3,4

Я завжди маю можливість оперативно отримувати потрібну для роботи інформацію про нормативні та законодавчі акти

3,3 3,5 3,3 3,4 3,1

Отримавши зауваження до своєї роботи від керів-ництва, я завжди чітко розумію, що саме повинен виправити

3 2,6 3,5 2,8 3,3

Я маю усі повноваження, необхідні для ефективного виконання своєї роботи

3 2,9 3 2,9 3,1

Я регулярно отримую від мого керівництва оцінку моєї роботи (позитивну або негативну)

2,9 3 2,7 2,7 2,8

Я маю достатньо можливості для взаємодії з вищим керівництвом

2,8 2,9 2,9 3,7 3,9

Я завжди маю можливість оперативно отримувати потрібну для роботи довідкову інформацію

2,8 2,7 2,8 3,7 3,8

Я завжди розумію, яким чином керівництво оцінює мою роботу

2,8 2,5 2,9 3,7 3,7

Отримавши завдання або доручення, я завжди чітко розумію, що саме від мене вимагається

2,7 2,6 2,7 3,4 3,8

Загальна атмосфера в колективі є позитивною і сприяє результативній роботі

2,7 2,8 2,6 3,6 3,7

206

Я маю можливість вільно висловлювати пропозиції з удосконалення діяльності Головдержслужби, схема їх аналізу і реалізації є зрозумілою і ефективною

2,7 2,3 3 3,5 3,7

Я завжди маю можливість оперативно отримувати потрібну для роботи статистичну інформацію, звіти тощо

2,6 2,5 2,7 3,7 3,4

Можливості мого навчання та підвищення кваліфі-кації є достатніми для професійного зростання і якісного виконання покладених завдань

2,5 2,3 2,5 3 3,7

Я задоволений умовами на своєму робочому місці 2,5 2,5 2,6 3,6 3,4 Я повністю розумію розподіл функцій і відповідаль-ності між іншими управліннями і відділами Голов-держслужби

2,3 1,9 2,5 3,3 3,2

Відповідальність мого підрозділу/управління чітко визначена і не перетинається з відповідальністю інших підрозділів

2 1,9 1,9 2,8 2,9

Я завжди маю достатньо часу для якісного виконан-ня завдань, що надходять до мене

1,7 1,2 2,1 2,7 2,7

Розподіл відповідей на запитання:

3. Оцінка якості власної роботи „Чи завжди Ви виконуєте доручену Вам роботу на належному рівні

якості?”: Завжди — 7 Майже завжди — 33 У більшості випадків — 15 Приблизно у половині випадків — 4 У меншості випадків — 0 Досить рідко — 1 Не надали відповіді — 2

„З яких причин робота не завжди виконується якісно (наведена частка

співробітників, що відмітили такі причини, могло бути відмічено кілька причин)?”:

За-галь-на

Ке-рів-ники

Ви-ко-навці

Біль-ше ніж рік

Мен-ше ніж рік

Не маю достатньо часу 0,63 0,69 0,55 0,52 0,71 Завдання чітко не сформульоване, не зрозумілі критерії його якості

0,39 0,25 0,41 0,48 0,33

Не маю достатніх знань, не проходив відповідного навчання

0,32 0,25 0,38 0,37 0,33

Не маю доступу до необхідної інформації 0,18 0,13 0,14 0,15 0,17 Не маю необхідних повноважень 0,15 0,06 0,14 0,07 0,25 Відсутність мотивації до якісної роботи 0,08 0,13 0,1 0 0,04

207

Дозволи керівництва на зниження якості виконання робіт

0,05 0,06 0,03 0,15 0,04

Законодавчі та нормативні обмеження на виконання робіт

0,03 0 0,03 0,07 0,04

Крім того, двоє з числа учасників анкетування додатково відмітили як причину необхідність виконувати роботи, що не відносяться до компетенції їх структурного підрозділу. Окремо проаналізовано розподіл причин для тих 20 співробітників, які відмітили, що вони досить часто не виконують роботу на належному рівні якості: Не маю достатньо часу 0,70 Не маю достатніх знань, не проходив відповідного навчання 0,55 Завдання чітко не сформульоване, не зрозумілі критерії його якості 0,35 Не маю доступу до необхідної інформації 0,15 Дозволи керівництва на зниження якості виконання робіт 0,15 Не маю необхідних повноважень 0,10 Відсутність мотивації до якісної роботи 0,05 Законодавчі та нормативні обмеження на виконання робіт 0,05 4. „Чи вірите Ви, що результати цього анкетування будуть використані

керівництвом Головдержслужби для удосконалення діяльності?”: Так — 46 Не впевнений — 12 Ні — 3

5. „Кого Ви вважають головними споживачами результатів діяльності

Головдержслужби?”: На це питання дали відповідь 46 співробітників. Серед них вказали як

споживачів (більшість співробітників наводила декілька категорій): Державних службовців 29 (63%) Громадян, населення, громадянське суспільство 20 (43%) Усі органи державної влади, органи виконавчої влади, тощо 19 (41%) Керівництво держави, Кабінет Міністрів України, Адміністрацію Президента України, тощо

8 (17%)

Органи місцевого самоврядування 5 (10%) Посадових осіб органів місцевого самоврядування 2 (4%) Установи та організації 1 (2%) Навчальні заклади 1 (2%) Співробітники Головдержслужби 1 (2%) Кадрові структурні підрозділи органів державної влади 1 (2%) Пенсіонерів державної служби 1 (2%)

Показово, що лише 2 співробітники не вказали серед споживачів громадян, державних службовців або усі органи державної влади (зосере-дившись на центральних органах). При цьому один з них відповів: “КМУ, АПУ — і це неправильно”.

208

6. На запитання щодо основних результатів діяльності Головдержслужби надали відповіді 39 співробітників. Серед відповідей на ці запитання можна виділити дві основні групи: безпосередній продукт (нормативно-правові акти, проекти рішень, роз’яснення, тощо) та зміни в роботі державної служби (підвищення статусу державної служби, підвищення ефективності надання послуг держслужбовцями, тощо). Також значна частина співробітників відмітила, як основний результат діяльності, задоволеність споживачів або надання їм якісних послуг. Враховуючи, що під споживачами співробітники розуміють органи державної влади, державних службовців і громадян, ці відповіді є змістовно близькими до другої групи.

Безпосередній продукт (нормативно-правові акти, проекти рішень, роз’яснення, тощо)

11 (28%)

Зміни в роботі державної служби (підвищення її статусу, підвищення ефективності надання послуг держслужбовцями, зростання професіоналізму держслужбовців, тощо)

14 (36%)

Задоволеність споживачів, надання їм якісних послуг 6 (15%) Внутрішні удосконалення (підвищення статусу ГУДС, покращення його іміджу, поліпшення внутрішньої організації, тощо)

6 (15%)

7. 29 співробітників надали пропозиції з удосконалення діяльності Голов-

держслужби. Повний перелік пропозицій наведено у додатку. Серед тих питань, які найчастіше згадувалися у пропозиціях, можна відмітити:

• чітке визначення та розподіл функцій між підрозділами, усунення дублювань (7 разів);

• зменшення бюрократичних процедур, спрощення і скорочення документообігу (6 разів);

• чітке регламентування порядку виконання робіт (4 рази); • збільшення можливостей для підвищення кваліфікації та кар’єрного

зростання (4 рази); • удосконалення системи добору та прийому на роботу співробітників

(3 рази); • підвищення рівня комп’ютеризації ГУДС (3 рази).

209

ПРОПОЗИЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ,

НАДАНІ СПІВРОБІТНИКАМИ

1. Визначення чітких процедур діяльності структурних підрозділів Головдерж-служби, налагодження внутрішніх комунікацій у Головдержслужби, зменшен-ня „бюрократичних” механізмів у роботі, чітке визначення функціональних обов'язків працівників Головдежслужби.

2. Підвищення кваліфікації фахової підготовки. 3. Організувати курси підвищення кваліфікації для працівників Головдерж-

служби за напрямками діяльності; здійснити ряд заходів щодо підвищення престижу Головдержслужби: підняти професійний рівень працівників, здійснювати підбір кадрів з урахуванням досвіду роботи в органах державної влади та особистих якостей кандидатів на заміщення вакантних посад, створення умов для професійного росту найбільш здібних працівників; чітко визначити завдання та функції структурних підрозділів Головдержслужби (без дублювань) з метою уникнення конфліктів між працівниками управлінь.

4. Державні службовці, які приймаються на роботу в Головдержслужбу повинні мати досвід роботи в державних органах і стаж державної служби не менше трьох років. Державні службовці, які працюють в Головдержслужбі повинні мати можливість підвищити свою кваліфікацію та кар'єрного росту.

5. Удосконалити відбір кадрів для роботи в Головдержслужбі. Набирати не тільки амбітних, але розумних, досвідчених, порядних, інтелігентних. І для початку навчитися вітатися, розмовляти і працювати. Створювати умови для кар'єрного росту працівників.

6. Чітка постанова завдань (зрозумілість для виконавця), унормування робочого ча-су (навантаження на 1 працівника має відповідати 8-годинному робочому дню), можливість в окремих випадках консультуватись з керівником вищого рівня, практична спрямованість результатів роботи (виконувати завдання не лише з метою відмітки "виконано", а й з метою принесення користі для суспільства).

7. Збільшити кількість штатних одиниць. 8. Повна комп'ютеризація; перегляд (у бік зменшення) штатного розпису

Головдержслужби за результатами функціонального обстеження (чіткий розподіл завдань та функцій); чітка регламентація всіх процедур та управлінських послуг; перегляд авторитарного стилю керівництва.

9. Більш чітке розмежування напрямів роботи між структурними підрозділами ГУДС. 10. Має головне завдання — мотивація працівників ГУДС до активної участі у

процесі побудови СУЯ. 11. Колись Аристотель казав: „Благополуччя держави залежить від її законів”, так

є і для Головдержслужби, її імідж на загальнодержавному рівні у сфері полі-тичного і суспільного життя повинен бути побудований на нормативно-пра-вових актах, що зачіпатимуть інтереси кожного громадянина і справлятимуть величезний вплив на всю атмосферу суспільних відносин. Висновок — треба

210

розробляти і приймати такі документи, які б не старіли як Конституція України і не поповнювали собою лави вкритих пилом архівних поличок.

12. Чітко регламентувати процеси, обмежити відповіді на листи іншими листами (замість роботи).

13. Обмеження відповідей на листи листами. 14. Приведення у відповідність завданням Головдержслужби, зазначених у

затвердженому останньому варіанті Положення про Головдержслужбу пере-ліку послуг, які надаватиме Головдержслужба; внесення змін до положень про структурні підрозділи Головдержслужби з метою виключення дублювань розподілу обов’язків між структурними підрозділами та перегляд функціо-нальних обов’язків працівників.

15. Підвищення ефективності використання робочого часу; спрощення оформлення внутрішніх документів; приведення їх до єдиного стандарту для всіх органів влади; впровадження електронної системи проходження документів та їх підготовки.

16. Унормувати робочий день Головдержслужби; однаковий розподіл роботи між працівниками управління.

17. Приділяти більше уваги професіоналізму в роботі. 18. Збільшити кількість штатних одиниць. 19. Визначення, розробка механізму впровадження та створення продуктів

споживання Головдержслужби; забезпечення діяльності на основі планування системи впровадження та реалізації відповідних продуктів споживання.

20. Підвищення особистої відповідальності кожного працівника. 21. Особиста відповідальність. 22. Необхідно консолідувати управління пріоритетами розвитку, ширше залучати

науковців. 23. Знизити бюрократію, задля швидшого проходження документів по ГУДС. 24. Формування структурних підрозділів з чітко визначеними функціями як

управління (відділу) так і працівників (Положення та посадові інструкції мають бути затверджені та мають їх дотримуватись); основним має стати професіоналізм на всіх ланках (від спеціаліста до керівника).

25. Хотілося б мати матеріально-технічне оснащення робочих місць вище за Європейський рівень.

26. Створити позитивний імідж Головдержслужби в очах її працівників. 27. Для працівників умови праці на їх робочих місцях. Інтернет. 28. Удосконалення системи планування роботи, зменшення бюрократичних проце-

дур, підвищення мотивації працівників до роботи, зменшення плинності кадрів.

ДО

ДА

ТО

К 2

1

РОБО

ЧИЙ

ПЛАН

З П

ОБУД

ОВИ

СИСТ

ЕМИ

УПРА

ВЛІН

НЯ Я

КІСТ

Ю Г

ОЛОВ

ДЕР

ЖСЛ

УЖБИ

ЗА

МІЖ

НАРО

ДНИ

М С

ТАНД

АРТО

М Я

КОСТ

І ISO

900

1:20

00 Н

А 20

04 Р

ІК

„ЗАТВ

ЕРДЖУЮ

"”

Начальник

Головдерж

служ

би

____

____

____

__ Т

. Мотренко

9 листопада

2004

року

Листопад

Грудень

Заходи

Результат

тиж

-день

1

тиж

-день

2

тиж

-день

3

тиж

-день

4

тиж

-день

1

тиж

-день

2

тиж

-день

3

тиж

-день

4

1.

Призначити відповідальних

за якість у струк-

турних


ГУДС

Проект розпорядження

2.

Проведення навчання

відповідальних за

якість

у структурних


ГУДС

щодо

вимо

г стандарту

ISO

900

1 (4

-8 годин

)

Протокол навчання

, знання

про вимо

ги стандарту

IS

O 9

001

3.

Підготовка інфо

рмаційних матеріалів

для

персоналу ГУ

ДС

з питань

управління якістю

Інформаційні

матеріали для ти-

ражу

вання/розміщення

на сайті

4.

Аналіз тим

часового

регламенту роботи

апа

-рату

ГУДС

з точки зору

мож

ливості його ви

-користання

як настанови з якості; надання


щодо внесення

змін

до структури

та основних розділів

тим

часового


апарату ГУ

ДС

Пропозиції щ

одо структури

тимч

асового регламенту

для

його

використання як

настанови з якості

5.

Попереднє

визначення характеристик якості

для усіх

категорій

послуг,

що надаються

ГУ

ДС

(включаючи


норм

ативним вимо

гам)

Попередній перелік

характеристик якості

для

послуг

ГУДС

6.

Попереднє

визначення розділів

стандарту

ISO

90

01, які

мож

уть застосовуватися до

кож

ного

зі

структурних


ГУДС

Матриця

зв'язків між

підрозділами

ГУДС

та

розділами стандарту

ISO

900

1

7.

Попереднє

визначення структури процесів

системи управління

ГУДС

Проект структури процесів

ГУ

ДС

із взаємозв'язками між

процесами

8.

Попереднє

визначення вимо

г до

процесів


ГУДС

, їх входів

і виходів

Опис загальних вимо

г,

входів

і виходів для кожного

з п

роцесів ГУ

ДС

9.

Попереднє

визначення переліку

процесів


ГУДС

, які

доцільно чітко

задокументувати

Перелік

процесів системи


ГУДС

, які

доціль-

но розробити

та задокумен-

тувати

; пропозиції щ

одо

структури цих документів

10.

Проведення зустрічей з вищ

ими керівниками

ГУДС

для

визначення додаткових

вим

ог до

процесів

системи

управління,

порівняно

з положеннями

ISO

900

1

Протоколи

зустрічей,

у яких

відображ

ені додаткові

вимо

ги та побажання

11.

Проведення фокус-групи з керівниками

струк

-турних


ГУДС

для


додаткових

вим

ог до процесів

системи

управ

-ління,

порівняно

з положеннями

ISO

900

1

Протокол фо

кус-групи,

у

яком

у відображ

ені додаткові

вимо

ги та побажання

12.

Розроблення анкети

для

анкетування

персоналу ГУ

ДС

для

з'ясування

побаж

ань

щодо організації системи


Розроблені

анкети

13.

Проведення анкетування персоналу ГУ

ДС

для з'ясування побажань щодо організації


Заповнені та зібрані анкети

14.

Обробка

та узагальнення

результатів

анкетування персоналу ГУ

ДС

Звіт

за підсумками

анкетування з п

ропозиціями

щодо удосконалення

15.

Розроблення анкети

для

анкетування

спожи-

вачів послуг

ГУДС

для

з'ясування

побаж

ань

щодо якості

отрим

аних

послуг з м

етою

врахування

їх у

системі

управління ГУ

ДС

Розроблені

анкети

16.

Проведення анкетування спож

ивачів

послуг

ГУДС

Заповнені та зібрані анкети

17.

Обробка

та узагальнення

результатів

анкетування спож

ивачів

послуг ГУ

ДС

Звіт

за підсумками

анкетування з п

ропозиціями

щодо удосконалення

18.

Надання

реком

ендацій щодо удосконалення

системи документообігу

в ГУДС


проектів


рішень

Проекти

наказів

(розпорядж

ень)

щодо

удосконалення системи

документообігу

в ГУДС

19.

Вивчення міжнародного досвіду


ISO

900

1 в ЦОВВ

через

проф

есійну

літературу та

Inte

rnet

Перелік

позитивних практик


в ЦОВВ

, ефектив

-них проектних рішень п

ри

побудові

систем


20.

Вивчення міжнародного досвіду


ISO

900

1 в ЦОВВ

через

Європейський фо

нд управління якістю

та

контакти

з його

членами

Перелік

позитивних практик


в ЦОВВ

, ефек-

тивних

проектних

рішень

при побудові

систем управ-

ління;

контакти з н

осіями

кращ

ої практики управління

в ЦОВВ

країн

ЄС

21.

Підготовка звітних документів

Звіт

за підсумками проекту

22.

Презентація

звітних документів

для

керівництва ГУ

ДС

Узгодження

з керівництвом

ГУ

ДС основних

полож

ень зві-

ту та

принципової

структури


ГУДС

23.

Розроблення концепції та технічного

завдан

-ня

пілотного

проекту

запровадження

стан-

дарту

ISO

900

1 до

роботи органів держ

авної

влади

(на прикладі

Головдерж

служ

би)

Концепція

і технічне

завдання

пілотного

проекту

ДО

ДА

ТО

К 2

2

ОРІЄ

НТОВ

НИЙ

ПЛАН

!ГРА

ФІК

ПРО

ВЕД

ЕННЯ

КОН

СУЛ

ЬТАЦ

ІЙ

ЗА П

РОЦ

ЕСАМ

И СИ

СТЕМ

И УП

РАВЛ

ІННЯ

ЯКІ

СТЮ

ГОЛ

ОВД

ЕРЖ

СЛУЖ

БИ

„ЗАТВ

ЕРДЖУЮ

” Начальник

Головдерж

служ

би

____

____

____

__Т.

Мотренко

„ __

” серпня

2005

року

Структурний

підрозділ

№

Процес

ВОАЗРК

ЮУ

УОР

ДПДО

УСР

ІАУ

КІУ

УС

1.

Стратегічний аналіз

і планування

з 1

4:00

13

.09.

05

2.

Моніторинг діяльності

та удосконалення

07.0

9.05

3.


нових

послуг

4.

Виконання

актів

і доручень

Президента України

і Кабінету

Міністрів

України

07

.09.

05

5.


роботи Ком

ісії з п

итань кадрового резерву на

керівні посади держ

авних служ

бовців

при

Президентові

України

з 1

4:00

26

.09.

05

6.


роботи Координаційної ради з п

итань

держ


при

Президентові У

країни

08

.09.

05

7.

Консультації з

громадськістю

8.

Інфо

рмування

громадськості

з 1

4:00

01

.09.

05

9.

Управління персоналом

Головдерж

служ

би

до 1

3:00

01.0

9.05

10. Управління фінансовим

и ресурсами

з 1

4:00

12

.09.

05

11. Міжнародне співробітництво

14

.09.

05

12. Участь у вирішенні

питань щодо поліпш

ення

житлових

умов


бовців

з 14:

00

12.0

9.05

13. Організація

проведення кому

нікативних

заходів з п

итань

держ


08

.09.

05

14. Управління інфр

аструктурою

до 1

3:00

13

.09.

05

15. Розгляд скарг,

звернень

громадян,

листів установ та

організацій з п

итань проходження


16. Розгляд депутатських

запитів та

звернень

з 14:

00

05.0

9.05

17. Підготовка експертних

висновків

до законопроектів

, що

розглядаються

Верховною

Радою

України

, та їх

супровід

06

.09.

05

18. Підготовка пропозицій

для

органів

державної влади

щодо

підвищ

ення



підготовки магістрів за


„Державна

служба

”

з 14:

00

16.0

9.05


умо

в для перепідготовки

та підвищ

ення


авних служ

бовців

21. Погодження

докум

ентів для виїзду


бовців

за

кордон


запрош

ення

іноземних радників

, які

прибуваю

ть до України

по міжвідомч

их зв

’язках

14.0

9.05

23. Внесення пропозицій

і розробка

проектів норм

ативних

актів з п

итань держ


24. Участь у розробці

проектів норм

ативних актів з п

итань

держ


06

.09.

05

25. Встановлення відомч

их заохочувальних

відзнак

та

вирішення

питання

про

нагородження

ним

и держ

авних

служ

бовців

з 1

4:00

26

.09.

05

26. Внесення пропозицій


рангів держ

авним

служ

бовцям

з 14:

00

26.0

9.05


продовж

ення

терміну


на

держ

авній служ

бі

27

.09.

05

28. Попередній розгляд та

підготовка висновків щодо

призначення на

посади та

звільнення

з посад окреми

х категорій держ

авних служ

бовців

27

.09.

05

29. Методичне

керівництво

роботою

з кадровим

резервом на

посади


бовців

27.0

9.05



атестацією


бовців

27.0

9.05



щорічною

оцінкою


держ

авних служ

бовців

27.0

9.05

32. Аналіз вікового складу


бовців

, яких

призначає на

посади та

звільняє


України

або

Кабінет

Міністрів

України

, інф

орму

вання за

підсум

ками

аналізу

з 1

4:00

26

.09.

05

33. Координація

діяльності територіальних органів


би

27

.09.

05

34. Супроводж

ення

веб

-сайтів і надання

інфо

рмації щодо них

35. Ведення

ком

п'ютерного обліку

даних

про

державних

служ

бовців

першої

– третьої

категорій

з 14:

00

30.0

9.05

36. Форму

вання

та ведення

Переліку

держ

авних

органів,

установ та


, посади

керівних працівників та

спеціалістів

яких віднесені д

о категорій посад держ

авних

служ

бовців

, та реєстру посад держ

авних служ

бовців

з 1

4:00

30

.09.

05


видання

та поширення

„Вісника

державної

служ

би України

”

29.0

9.05

38. Вивчення очікувань спож

ивачів

29.0

9.05

39. Управління інфо

рмаційними

ресурсами

, засобами їх

зберігання

та передачі

29.0

9.05

40. Проведення служ

бових розслідувань

41. Проведення перевірок щодо дотрим

ання

вим

ог

норм

ативно

-правових актів з п

итань держ


та

боротьби

з корупцією

з 14:

00

19.0

9.05

42. Узагальнення звітності органів


з питань

дотрим

ання

вим

ог Закону України

„Про

боротьбу з

корупцією

” та

її подання


України

43. Проведення обов

’язкових

спеціальних

перевірок

стосовно

відомо

стей

, що подають

кандидати

на зайняття

посад

держ

авних служ

бовців

, призначення

на які здійсню

є Президент

України

або

Кабінет

Міністрів

України

22.0

9.05

Скорочення:

ВОАЗРК

– відділ

організаційно

-аналітичного забезпечення

роботи керівника та

кадрової роботи

ЮУ

–

юридичне управління

УОР

–


організаційної роботи,


планування та

контролю

ДПДО

–

департамент персоналу держ


місцевого


УСР

–



розвитку та


ІАУ

–

інфо

рмаційно

-аналітичне управління

КІУ

–

контрольно

-інспекційне управління

УС

–


справами

218

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 6 ЛИПНЯ 2005 РОКУ № 167 „ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДИК ПРОЦЕСІВ

СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ”


Н А К А З

м. Київ 6 липня 2005 року № 167

Про впровадження методик процесів системи управління якістю Головдержслужби З метою запровадження у діяльність Головдержслужби документації системи управління якістю, розробленої відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001, та підготовки до проведення сертифікаційного аудиту

Н А К А З У Ю :

1. Затвердити перелік методик процесів (додаток 1) та впровадити в діяльність центрального апарату Головдержслужби методики процесів системи управління якістю Головдержслужби (додатки 2 – 44).

2. Першим заступникам, заступникам Начальника Головдержслужби, керівникам структурних підрозділів Головдержслужби провести внутрішнє навчання у підпорядкованих структурних підрозділах стосовно вимог методик процесів.

3. Керівникам структурних підрозділів опрацювати показники моніторингу процесів та встановити кількісні цілі за ними.

4. Керівникам структурних підрозділів запровадити звітування стосовно процесів системи управління якістю відповідно до вимог методик процесів.

5. Заступнику Начальника Головдержслужби Ткачу В. Д. та директору Центру сприяння інституційному розвитку державної служби Вишневському А. В. забезпечити організацію проведення зовнішнього навчання працівників Головдержслужби.

6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Начальник Головдержслужби Т. Мотренко

219

Додаток 1 ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Головдержслужби від 06.07.2005 № 167

ПЕРЕЛІК

МЕТОДИК ПРОЦЕСІВ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ, ЩО ЗАТВЕРДЖУЮТЬСЯ НАКАЗОМ

ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

Додаток 2. Стратегічний аналіз і планування. Додаток 3. Моніторинг діяльності та удосконалення. Додаток 4. Впровадження нових послуг. Додаток 5. Виконання актів і доручень Президента України і Кабінету Міністрів

України. Додаток 6. Організація роботи Комісії з питань кадрового резерву на керівні

посади державних службовців при Президентові України. Додаток 7. Організація роботи Координаційної ради з питань державної служби

при Президентові України. Додаток 8. Консультації з громадськістю. Додаток 9. Інформування громадськості. Додаток 10. Управління персоналом. Додаток 11. Управління фінансовими ресурсами. Додаток 12. Міжнародне співробітництво. Додаток 13. Участь у вирішенні питань щодо поліпшення житлових умов дер-

жавних службовців. Додаток 14. Організація проведення комунікативних заходів з питань державної

служби. Додаток 15. Управління інфраструктурою. Додаток 16. Розгляд скарг, звернень громадян, листів установ та організацій з пи-

тань проходження державної служби. Додаток 17. Розгляд депутатських звернень. Додаток 18. Підготовка експертних висновків до законопроектів, що розгляда-

ються Верховною Радою України, та їх супровід. Додаток 19. Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення

ефективності державної служби. Додаток 20. Організація підготовки магістрів за спеціальністю „Державна служба”. Додаток 21. Створення умов для перепідготовки та підвищення кваліфікації дер-

жавних службовців. Додаток 22. Погодження документів для виїзду державних службовців за кордон. Додаток 23. Погодження запрошення іноземних радників, які прибувають до

України по міжвідомчих зв’язках.

220

Додаток 24. Внесення пропозицій і розробка проектів нормативних актів з питань державної служби.

Додаток 25. Участь у розробці проектів нормативно-правових актів з питань державної служби.

Додаток 26. Встановлення відомчих заохочувальних відзнак та вирішення питання про нагородження ними державних службовців.

Додаток 27. Внесення пропозицій щодо присвоєння рангів державним служ-бовцям.

Додаток 28. Погодження продовження терміну перебування на державній службі. Додаток 29. Попередній розгляд та підготовка висновків щодо призначення на

посади та звільнення з посад окремих категорій державних служ-бовців.

Додаток 30. Методичне керівництво роботою з кадровим резервом на посади дер-жавних службовців.

Додаток 31. Методичне керівництво атестацією державних службовців. Додаток 32. Методичне керівництво щорічною оцінкою діяльності державних

службовців. Додаток 33. Аналіз вікового складу державних службовців, яких призначає на

посади та звільняє з посад Президент України або Кабінет Міністрів України, інформування за підсумками аналізу.

Додаток 34. Координація діяльності територіальних органів Головдержслужби. Додаток 35. Супроводження веб-сайтів і надання інформації з них. Додаток 36. Ведення комп’'ютерного обліку даних про державних службовців

першої – третьої категорій. Додаток 37. Формування та ведення Переліку державних органів, установ та

організацій, посади керівних працівників та спеціалістів яких віднесені до категорій посад державних службовців, та реєстру посад державних службовців.

Додаток 38. Організація видання та поширення „Вісника державної служби України”.

Додаток 39. Вивчення очікувань споживачів. Додаток 40. Управління інформаційними ресурсами, засобами їх зберігання та

передачі. Додаток 41. Проведення службових розслідувань. Додаток 42. Проведення перевірок щодо дотримання вимог нормативно-правових

актів з питань державної служби та боротьби з корупцією. Додаток 43. Узагальнення звітності органів виконавчої влади з питань дотримання

вимог Закону України „Про боротьбу з корупцією” та її подання Кабінету Міністрів України.

Додаток 44. Проведення обов’язкових спеціальних перевірок стосовно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення на які здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України.

221

Додаток 9 до наказу Головдержслужби

від 06.07.2005 № 167

МЕТОДИКА ПРОЦЕСУ „ІНФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ”

1. Загальні відомості про процес. 1.1. Дана Методика з якості процесу (далі – МП) визначає порядок

інформування громадськості з питань діяльності Головного управління державної служби України.

1.2. Відповідальний за процес — начальник відділу організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи, вико-навець процесу — сектор взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю відділу організаційно-аналітичного забезпе-чення керівника та кадрової роботи.

1.3. Відповідальність за актуалізацію МП покладається на завідувача сектором взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю відділу організаційно-аналітичного забезпечення керів-ника та кадрової роботи.

2. Структура процесу.

2.1. Блок-схема процесу наведена на рис. 2.1.

222

Стратегічний аналізі планування

Інформаційнакампанія потрібна?

ні

ні

ні

9Підготовка плану

висвітлення заходу

ВЗОАРККР

Затвердження планувисвітлення

Підготовка та розсилкаінформаційного повідом!лення у ЗМІ, розміщення

анонсу на веб!сайтахГоловдержслужби

Начальник ВЗОАРККР

ВЗОАРККР

ВЗОАРККР

ВЗОАРККР

Підготовка пропозиційщодо висвітлення

Організація підготовкистатей у друкованих та

інтернет!виданнях

Організація підготовкита проведення тематичних

прес!конференцій

ВЗОАРККР

інформаційний привід Організація інтерв’юна радіо чи телебаченні

Потрібно залучатиЗМІ до висвітлення?

6

7

8

ВЗОАРККР, функціональніструктурні підрозділи(підпроцес, рис. 2.1.1)



Підготовка орієнтовногоплану проведення

інформаційноїкампанії

ВЗОАРККР

так

так

так

2

3

4

5

12

13

11

10 18

19

21

22

14

157

6

8

23

24

2627

25

16

Інформаційнакампанія потрібна?

Прийняття рішеннящодо висвітлення

НачальникГоловдержслужби

Погодження орієнтовного плану


Робота з журналістамищодо уточнення плано!вих дат з висвітлення

ВЗОАРККР

Підготовка прес!релізу

Акредитація ЗМІ тарозповсюдження

прес!релізу

Підготовка орієнтовногоплану проведення

інформаційноїкампанії

ВЗОАРККР

Погодження орієнтовного плану


Робота з журналістамищодо уточнення плано!вих дат з висвітлення

ВЗОАРККР

Прийняття рішення щододати та часу проведення

конкретного заходуз орієнтовного плану

Проведення брифінгу чипрес!конференції

Потрібен брифінг чипрес!конференція

Прийняття рішення щодошляхів удосконалення

процесу

ВЗОАРККРНачальник

Головдержслужби

Звітування НачальникуГоловдержслужби щодоінформування та вне!

сення пропозицій щодо удосконалення процесу

Прийняття рішення щододати та часу проведення

конкретного заходуз орієнтовного плану


Організація підготовкистатей у друкованих та

інтернет!виданнях

Організація підготовкита проведення тематичних

прес!конференцій

Аналіз проведення ін!формування громадськості

Організація інтерв’юна радіо чи телебаченні




ВЗОАРККР

ЗвітМоніторинг таудосконалення

ВЗОАРККР


Розміщення інформа!ційного повідомлення

на веб!сайтахГоловдержслужби

ВЗОАРККР

Рисунок 2.1. Блок-схема процесу „Інформування громадськості”

223

5, 20, 24

6.1

6.2

6.4

6.5

6.3

Розміщення інформаційногоповідомлення на веб!сайтах


Контроль виходув ефір

Супроводження веб!сайтіві надання інформації

з них

ВОАЗРККР

9

ВОАЗРККР

Організація записута запис

ВОАЗРККР

Підготовка матеріалів

Функціональні управління,ВОАЗРККР

Надання дорученнящодо підготовки



Рисунок 2.1.1. Блок-схема процесу „Інформування громадськості” Підпроцес „Організація інтерв’ю на радіо чи телебаченні”

224

Потрібні мате!ріали від структурних

підрозділів?

Надання доручення щодо підготовки


Підготовка матеріалівдля написання статті

5, 20, 24

7.1

7.2

7.3

7.4

7.5


Функціональні управління

Підготовка тапогодження статті

Розміщення інфор!маційного повідомлення


ВОАЗРККР

ВОАЗРККР

ВОАЗРККР

Контроль виходуз друку

9

Супроводження веб!сайтіві надання інформації з них

ні

так

Рисунок 2.1.2. Блок-схема процесу „Інформування громадськості” Підпроцес „Організація підготовки статей в друкованих та інтернет-виданнях”

225

5, 20, 24

8.1

8.2

8.3

8.4

8.5

8.6

ВОАЗРККР


Функціональне управління,ВОАЗРККР

ВОАЗРККР

ВОАЗРККР

ВОАЗРККР

9

Супроводження веб!сайтів і надання інфор!

мації з них

Підготовка та розсилкаінформаційного повідом!лення у ЗМІ, розміщення

анонсу на веб!сайтахГоловдержслужби

Надання дорученнящодо підготовки


Підготовкаматеріалів

Підготовкапрес!релізу

Акредитація ЗМІ тарозповсюдження

прес!релізу

Розміщення інформа!ційного повідомлення


Рисунок 2.1.3. Блок-схема процесу „Інформування громадськості”

Підпроцес „Організація підготовки та проведення прес-конференції”

226

2.2. Коментар до блок-схеми

Входами до процесу є стратегічний план роботи Головдержслужби та інфор-маційні приводи. Інформаційним приводом може бути будь-яка подія у сфері державної служби чи у діяльності Головдержслужби.

Дії 1–16 відображають процес висвітлення планових заходів, проведення яких передбачено стратегічним планом діяльності Головдержслужба.

Дії 17–24 відображають процес висвітлення незапланованих інформаційних приводів, таких як участь керівництва у заходах за межами Головдержслужби, проведення нарад, прийняття нормативно-правових актів з питань діяльності Головдержслужби тощо.

Дія 25. Відділом організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи щоквартально аналізується проведення інформування громадськості. Також вказаний аналіз здійснюється за результатами проведення кожної інфор-маційної кампанії.

Дія 26. За результатами проведення аналізу відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи звітує Начальнику Головдерж-служби та вносить пропозиції щодо удосконалення процесу.

Дія 27. Начальник Головдержслужби приймає рішення щодо шляхів удоско-налення процесу.

3. Моніторинг параметрів процесу.

3.1. Інформація про моніторинг параметрів процесу наведена в

таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Параметр Відповідальний

за вимір Частота вимірів Форма

реєстрації Рівень аналізу

Відсоток виконання орієнтовного плану висвітлення

Начальник відділу взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю

Залежно від частоти прове-дення планових заходів, інфор-маційних кам-паній

Аналітична записка, статистичні таблиці, діаграми, графіки

Начальник Голов-держслужби

Кількість уні-кальних хос-тів та звер-нень до но-винної стріч-ки зовнішньо-го веб-сайта

Начальник відділу взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю

Щомісяця Аналітична записка, інформаційні таблиці, діаграми, графіки

Начальник Голов-держслужби

227

4. Нормативні акти та документи, що використовуються при виконанні процесу.

4.1. Інформація про нормативно-правові акти та документи, що вико-

ристовуються при виконанні процесу, наведено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1. Тип документа Рівень

затвердження Місце зберігання контрольних екземплярів

Процес, у якому описана схема актуалізації

„Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у фор-муванні та реалізації державної політики”

Кабінету Міністрів України (постанова від 15 жовтня № 1378)

ВОАЗРКР Виконання актів і доручень Президента України і Кабінету Міністрів України

Тимчасовий регла-мент роботи апарату Головдержслужби

Начальник Голов-держслужби (на-каз від 15 квітня 2004 року № 39)

ВОАЗРККР Моніторинг діяльності та удосконалення

5. Записи за результатами процесу.

5.1. Інформація про записи, що робляться за результатами реалізації процесу, наведена у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Термін зберігання Запис Відповідальний за

заповнення Місце зберігання

в підрозділі в архівіНовинні повідомлення для веб-сайтів

Головний спеціа-ліст відділу взає-модії із ЗМІ та зв’язків з громад-ськістю

Відділ взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю

1 3

Матеріали до прес-конференцій, бри-фінгів, інтерв’ю для преси (анонс, матеріали для На-чальника Голов-держслужби)

Головні спеціа-лісти відділу взає-модії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю


1 3

228

Прес-релізи Головні спеціа-лісти відділу взає-модії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю


1 3

Копії статей та інтерв’ю у друко-ваних ЗМІ

Головний спеціа-ліст відділу взає-модії із ЗМІ та зв’язків з гро-мадськістю


1 3

Плани інформацій-них кампаній та матеріали щодо їх реалізації

Головні спеціа-лісти відділу взає-модії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю


1 3

Матеріали щодо висвітлення плано-вих заходів (план висвітлення, прес-реліз, матеріали для Начальника Головдержслужби, список представ-ників ЗМІ, які брали участь у заході, матеріали ЗМІ за результа-тами заходу)

Головні спеціа-лісти відділу взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громад-ськістю


1 3

229

ДОДАТОК 23

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 24 ГРУДНЯ 2004 РОКУ № 244 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО УПОВНОВАЖЕНИХ

З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ”



Н АК А З

„24” грудня 2004 року № 244

м. Київ

Про затвердження Положення про уповноважених з питань системи управління якістю

Відповідно до п. 3 наказу Головдержслужби від 17.12.04 № 237 „Про призна-чення уповноважених з питань системи управління якістю”

Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Положення про уповноважених з питань системи управління якістю (додається).

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Начальника Головдержслужби Ткача В. Д.


230

Додаток 1 до наказу Головдержслужби від 24 грудня 2004 р. № 244

ПОЛОЖЕННЯ ПРО УПОВНОВАЖЕНИХ З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

ЯКІСТЮ

1. Для забезпечення розроблення, впровадження та постійного удосконалення системи управління якістю Головдержслужби Наказом Головдержслужби призначаються головний уповноважений з питань системи управління якістю (далі — головний уповноважений) та уповноважені з питань системи управління якістю у структурних підрозділах Головдержслужби (далі —уповноважені). Головний уповноважений є заступником голови Комісії з питань системи управління якістю Головдержслужби (далі — Комісія).

2. Головний уповноважений та уповноважені у своїй діяльності керуються Кон-ституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Мі-ністрів України, Положенням про Головне управління державної служби Украї-ни, наказами Головдержслужби, цим Положенням, а також рішеннями Комісії.

3. Основним завданням головного уповноваженого є забезпечення контролю за функціонуванням системи управління якістю Головдержслужби.

4. Головний уповноважений відповідно до покладених на нього завдань: • організовує розроблення проектів документів системи управління

якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та вносить їх на розгляд Комісії;

• контролює виконання цих документів та звітує Начальнику Голов-держслужби щодо функціонування системи управління якістю;

• контролює виконання рішень Комісії; • невідкладно вносить пропозиції Начальнику Головдержслужби що-

до приведення у відповідність актів Головдержслужби до вимог ДСТУ ISO 9001-2001.

5. Головний уповноважений має право: • організовувати діяльність працівників Головдержслужби щодо побудови

системи управління якістю через керівників структурних підрозділів; • спрямовувати, координувати та контролювати діяльність уповноважених; • контролювати виконання працівниками Головдержслужби вимог,

встановлених у документах системи управління якістю та ДСТУ ISO 9001-2001 безпосередньо або через уповноважених;

• отримувати інформацію про функціонування системи управління якістю від працівників Головдержслужби;

• скликати наради уповноважених за погодженням з керівниками структурних підрозділів;

231

• звертатися до Начальника Головдержслужби з клопотанням про заміну уповноважених.

6. Уповноважені відповідно до покладених на них завдань: • розробляють разом з керівниками своїх структурних підрозділів проекти

документів системи управління якістю, що відносяться до сфери діяльності цих структурних підрозділів, та подають їх головному уповноваженому;

• забезпечують поінформованість працівників свого структурного підрозділу про вимоги документів системи управління якістю та ДСТУ ISO 9001-2001;

• здійснюють моніторинг дотримання вимог документів системи управління якістю та ДСТУ ISO 9001-2001 у своєму структурному підрозділі, невідкладно інформують керівника свого структурного підрозділу і головного уповноваженого про виявлені невідповідності та вносять пропозиції щодо їх усунення;

• забезпечують виконання рішень Комісії; • беруть участь в нарадах, які скликає головний уповноважений.

7. Уповноважені мають право: • організовувати за дорученням керівника свого структурного підрозділу

діяльність його працівників щодо розроблення, впровадження та постій-ного удосконалення системи управління якістю;

• отримувати інформацію про функціонування системи управління якістю від будь-якого працівника їх структурного підрозділу;

• звертатися безпосередньо до головного уповноваженого з питань, пов’язаних з функціонуванням системи управління якістю;

• вносити пропозиції на розгляд Комісії через її членів; • звертатися до секретаріату Комісії у разі необхідності консультаційно-

методичної допомоги.

232

ДОДАТОК 24

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 21 ЖОВТНЯ 2005 РОКУ № 255 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ІНСТРУКЦІЇ

„УПРАВЛІННЯ НЕВІДПОВІДНИМИ ПОСЛУГАМИ”



Н А К А З

м. Київ 21 жовтня 2005 року № 255 Про затвердження інструкції „Управління невідповідними послугами”

З метою запровадження у діяльність Головдержслужби документації системи управління якістю, розробленої відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001,

Н А К А З У Ю : 1. Затвердити інструкцію „Управління невідповідними послугами” (додається). 2. Інформаційно-аналітичному управлінню (Балюку В. В.) організувати термі-

нове розміщення цього наказу на внутрішньому веб-сайті Головдержслужби. 3. Керівникам структурних підрозділів організувати ознайомлення з цим наказом

працівників у підпорядкованих їм підрозділах. 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Начальника

Головдержслужби, головного уповноваженого з питань системи управління якістю Головдержслужби Ткача В. Д.


233

Додаток до наказу Головдержслужби

від 21.10.2005 № 255

ІНСТРУКЦІЯ „УПРАВЛІННЯ НЕВІДПОВІДНИМИ ПОСЛУГАМИ”

1. Невідповідною послугою є послуга Головдержслужби, що не відповідає параметрам, визначеним у методиках процесів. У кожній методиці процесу визначені можливі невідповідності щодо виконання процесу та орієнтовні коригувальні дії.

2. Інформація про невідповідність послуги може бути отримана з наступних джерел:

• результати поточного моніторингу діяльності з боку керівництва Головдержслужби;

• інформація від СПУ, КМУ, ОВВ; • скарги споживачів, звернення депутатів, громадян; • інші джерела інформації.

3. Інформація про невідповідність послуги, що надійшла з будь-якого джерела, передається начальнику структурного підрозділу, що відповідає за надання цієї послуги. За потреби він перевіряє достовірність цієї інформації, уточнює її масштаб.

4. Начальник структурного підрозділу заповнює першу частину Протоколу реєстрації невідповідності (форма додається). Наводячи опис невідповідності він максимально точно вказує її масштаб, які саме споживачі охоплені цією невідповідністю. Після цього він визначає можливість оперативного усунення невідповідності та робить відповідну позначку в Протоколі (або робить підпис у відповідній графі).

Якщо усунення невідповідності можливе, він заповнює розділ „Коригування” Протоколу, вказуючи дії з коригування, відповідальних виконавців та терміни виконання. У подальшому начальник структурного підрозділу контролює усунення невідповідності та робить відповідні позначки у Протоколі.

Якщо невідповідність не може бути оперативно усунена в рамках повноважень начальника структурного підрозділу, відповідна інформація передається для прийняття рішення заступнику Начальника Головдержслужби або Начальнику Головдержслужби. Якщо усунення невідповідності немож-ливе, відповідне рішення приймається Начальником Головдержслужби або його заступником, який робить позначку у Протоколі.

Причини невідповідності та коригувальні дії в Протоколі заповнює особа, яка визначає можливість усунення невідповідності (позначка в першій частині Протоколу).

234

5. Після прийняття рішення щодо усунення невідповідності Начальник Головдержслужби або його заступник приймає рішення про необхідність інформування споживачів та канали такого інформування. Це може включати інформування про факт невідповідності, пояснення причин та можливостей усунення, вибачення перед споживачами, запропоновані компенсаційні заходи тощо. Якщо усунення невідповідності неможливе, інформування споживачів є обов’язковим. Інформування може поширюватися як на конкретних спожива-чів, охоплених невідповідностями (у цьому випадку, як правило, за них відпо-відає начальник структурного підрозділу), так і на усі категорії споживачів послуг Головдержслужби. Інформування може відбуватися згідно з методиками „Інформування населення” та „Супроводження веб-сайтів та надання інформації з них”. У подальшому заступник Начальник Голов-держслужби контролює інформування споживачів та робить відповідні позначки у Протоколі.

6. На черговій нараді у начальника структурного підрозділу або у заступника Начальника Головдержслужби (залежно від можливості усунення невід-повідності) аналізуються причини виникнення невідповідності та визна-чаються коригувальні дії, спрямовані на усунення цих причин. Якщо прийняття дій виходить за межі повноважень заступника Начальника Головдержслужби, відповідна інформація виноситься на апаратну нараду Головдержслужби. При цьому в Протоколі дається посилання на відповідні пункти протоколів цих нарад. Подальший контроль виконання цих коригувальних дій відбувається згідно з методикою процесу „Моніторинг діяльності та удосконалення”.

235

Додаток ФОРМА ПРОТОКОЛУ РЕЄСТРАЦІЇ НЕВІДПОВІДНОЇ ПОСЛУГИ № _____

Структурний підрозділ: _______________________________________________________________________ Послуга та критерій якості послуги (відповідно до методики процесу): _______________________________________________________________________ Джерело інформації: _______________________________________________________________________ Споживач _______________________________________________________________________ Опис невідповідності: _______________________________________________________________________ _______________________________________________________________________ _______________________________________________________________________ Можливість оперативного виправлення:

ТАК НІ Поза компетентністю

Керівник структурного підрозділу Заступник Начальника Головдержслужби Начальник Головдержслужби Коригування:

Дія Відповідальний Термін виконання Відмітка Необхідність інформування споживачів:

ТАК НІ Дії з інформування:

Дія Відповідальний Термін виконання Відмітка Причини невідповідності: _______________________________________________________________________ _______________________________________________________________________ _______________________________________________________________________ Коригувальні дії:

Нарада Дата/№ протоколу № пункту

236

ДОДАТОК 25

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 19 СЕРПНЯ 2005 РОКУ № 197 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ НАСТАНОВИ З ЯКОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО

АПАРАТУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ”



Н АК А З

„19” серпня 2005 року № 197

м. Київ Про затвердження Настанови з якості центрального апарату Головдержслужби

З метою запровадження у діяльність Головдержслужби документації системи управління якістю, розробленої відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001

Н А К А З У Ю : 1. Затвердити Настанову з якості центрального апарату Головдержслужби

(додається) та впровадити її в діяльність центрального апарату Голов-держслужби.

2. Першому заступнику, заступникам Начальника Головдержслужби, керівникам структурних підрозділів Головдержслужби провести внутрішнє навчання у підпорядкованих структурних підрозділах стосовно вимог Настанови з якості роботи центрального апарату Головдержслужби.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Начальник Головдержслужби Т. Мотренко

237

ДОДАТОК 26

ПЛАН СЕРТИФІКАЦІЙНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

25.10.2005 р., вівторок


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





09.00-09.20

Кабінет 405/Зала засідань Попередня нарада

Начальник Головдерж-служби України Мотренко Т.В., перший заступник На-чальника Борсук М.О., заступник Начальника - представник керівницт-ва з якості Ткач В.Д., заступник Начальника Сороко В.М. керівники структурних підрозділів, що переві-ряються

Вся група

09.20-13.00

Кабінет 407 Стратегічний аналіз і планування Зобов’язання керівництва Орієнтація на замовника Політика у сфері якості Цілі у сфері якості Планування системи управління якістю Відповідальність та повноваження Представник керівництва Внутрішнє інформування Аналізування з боку керівництва Забезпечення ресурсами Планування надання послуги Процеси, що стосуються замовників Задоволеність замовника

Впровадження нових послуг

Міжнародне співробіт-ництво

5.1 5.2 5.3 5.4.1 5.4.2 5.5.1 5.5.2 5.5.3 5.6 6.2, 6.3, 6.4 7.1 7.2 8.2.1

7.3

7.5

Начальник Головдерж-служби України Мотренко Т.В., начальник управління стратегічного розвитку та ефективності дер-жавної служби Бойчук В.В.


238


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





Моніторинг діяльності та удосконалення (без внутрішніх аудитів) Моніторинг та вимірюван-ня процесів Моніторинг та вимірюван-ня послуги Аналізування даних Поліпшення Виконання актів та до-ручень Президента Ук-раїни і Кабінету Мініст-рів України Підготовки та проведен-ня Координаційної ради з питань державної служ-би при Президентові України

8.2.3 8.2.4 8.4 8.5 7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник Головдерж-служби України Мотренко Т.В., начальник управління організаційної роботи, стратегічного плану-вання та контролю Піжук Ю.М.

09.20-10.20

Кабінет 103 Управління персоналом Головдержслужби

6.2, 7.4

Завідувач сектора кад-рової роботи Попо-ва Л.О.

Шеру-да В.М., Пилипен-ко В.П.

10.20-11.00

Кабінет 133 Внутрішні аудити

8.2.2

Заступник Начальника Головдержслужби - представник керівницт-ва з якості Ткач В.Д.


11.00-13.00

Кабінет 6 Управління фінансовими ресурсами Управління інфраструк-турою Участь Головдержслуж-би у вирішенні питань щодо поліпшення жит-лових умов державних службовців

7.2, 7.4 6.3, 6.4 7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник управління-керуючий справами Яремчук І.М.


14.00-17.00

Кабінет 164 Методичне керівництво роботою з кадровим ре-зервом на посади держав-них службовців та орга-нізація роботи Комісії з питань кадрового резерву

7.5, 8.2.4, 8.3

Директор департаменту персоналу державних органів та місцевого самоврядування Саєнко В.М. заступник директора департаменту


239


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





Попередній розгляд та підготовка висновків щодо призначення на посади та звільнення з посад окремих категорій державних службовців Координація діяльності територіальних органів Головдержслужби

7.5, 8.2.4, 8.3 7.5

персоналу державних органів та місцевого самоврядування – на-чальник відділу місце-вих державних адмі-ністрацій та служби в органах місцевого самоврядування Шевчук Л. С., начальник відділу коор-динації діяльності тери-торіальних підрозділів Головдержслужби Давиденко В. І.

14.00-15.30

Кабінет 410 Консультації з громадськістю Інформування громадськості

7.2

заступник начальника відділу організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Шевченко О. О., завідувач сектором взаємодії із засобами масової інформації Бондаренко А. Л.


15.30-17.00

Кабінет 116/ Організація проведення комунікативних заходів з питань державної служби

7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник управління організаційної роботи, стратегічного плану-вання та контролю Піжук Ю. М.


17.00-18.00

Кабінет 413 Нарада аудиторської групи

Вся група

26.10. 2005 р., середа


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





9.00-10.30

Кабінет 123 Вивчення очікувань споживачів

7.2, 8.2.1

Заступник Начальника ГУДС Сороко В.М., начальник інформацій-но-аналітичного управ-ління Балюк В.В.


240


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





10.30-13.00

Кабінет 122 Управління інформацій-ними ресурсами, засоба-ми їх зберігання та пере-дачі Організація видання та поширення „Вісника державної служби України”

7.5 7.5

Начальник інформацій-но-аналітичного управ-ління Балюк В.В.


9.00-13.00

Кабінет 133 Проведення службових розслідувань стосовно державних службовців Проведення обов’язкових спеціальних перевірок стосовно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення на які здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України Проведення перевірок щодо дотримання вимог правових актів з питань державної служби та боротьби з корупцією

7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3

Заступник Начальника Головдержслужби – представник керівниц-тва з якості Ткач В.Д., начальник контрольно-інспекційного управ-ління Юрченко Ю.Є., начальник відділу з питань запобігання проявам корупції Яременко С.П.


14.00-17.00

Кабінет 124 Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби Організація підготовки магістрів за спеціаль-ністю „Державна служ-ба” Створення умов для перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців

7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник управління стратегічного розвитку та ефективності дер-жавної служби Бойчук В.В.


241


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





14.00-17.00

Кабінет 112 Розгляд депутатських звернень Розгляд скарг, звернень громадян, листів уста-нов та організацій з пи-тань проходження державної служби Підготовка експертних висновків до законо-проектів, що розгля-даються Верховною Радою України, та їх супровід Внесення пропозицій і розробка проектів норма-тивних актів з питань державної служби

7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3 7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник юридичного управління Маврешко К.С., заступник начальника юридичного управління – начальник відділу нормативно-правової роботи та взаємодії з Верховною Радою Ук-раїни Вернигора Ж.В., начальник консульта-тивного відділу юри-дичного управління Козоріз З. С.


17.00-18.00

Кабінет 413/ Нарада аудиторської групи

Вся група

27.10. 2005 р., четвер


Розділ ISO

9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)





9.00-10.30

Кабінет 103 Встановлення відомчих заохочувальних відзнак та вирішення питання про нагородження ними державних службовців

7.5 Завідувач сектора кадрової роботи Попова Л. О.


9.00-10.30

Кабінет 122 Супроводження веб-сай-тів і надання інформації з них

5.3.3 Начальник інформацій-но-аналітичного управ-ління Балюк В. В.


10.30-12.00

Кабінет 413 Нарада аудиторської групи. Підготовка до заключної наради

242

12.00-12.20

Кабінет 407 Зустріч аудиторської групи з керівництвом Головдержслужби. Попереднє обговорення підсумків аудиту

Вся група

12.20-13.00

Кабінет 405/ Зала засідань Заключна нарада. Підведення підсумків аудиту

Начальник Головдерж-служби України Мотренко Т.В., перший заступник на-чальника Борсук М.О., заступник начальника - представник керівницт-ва з якості Ткач В.Д., заступник начальника Сороко В.М., керівники структурних підрозділів, що переві-рялись

Вся група

243

ДОДАТОК 27


ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНСТИТУЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

РОЗРОБЛЕННЯ ПРОФІЛЮ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЛЯ ПОСАДИ НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ

ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ОПИТУВАЛЬНИК

Учасник: Посада: Термін перебування на займаній посаді: Інтерв’юер: Дата проведення інтерв’ю:

Київ 2004

244

Вступ Мета – розроблення профілю компетентності для групи посад начальників

управлінь центрального органу виконавчої влади на прикладі Головдержслужби. Компетентність – це вимірюване вміння, здатність, знання або поведінкова

характеристика, необхідна для успішного виконання певної роботи. Розрізняють організаційну, поведінкову і технічну компетентність. Сукупність цих характеристик, необхідних для роботи на конкретній посаді (у

групі посад), називають профілем компетентності. Компетентність – головна цінність, на якій базується сучасне управління

персоналом на державній службі в розвинених країнах. Наприклад, на засадах компетентності базується управління персоналом на

державній службі в Німеччині, Австрії, Голландії, Канаді, США та інших країнах. У США, зокрема, розроблено і застосовується 22 компетенційні характеристики

для керівників, що працюють у державному управлінні. В Австрії при Міністерстві фінансів існує Центр оцінювання, у якому працюють

близько 10 психологів, що займаються соціально-психологічною компетентністю державних службовців.

Розроблення профілю компетентності для посади начальника управління — перший крок до застосування інструментів управління персоналом у державній службі в Україні. Саме цей рівень посад було обрано для початку, оскільки це середній рівень менеджменту організації, який контактує як з вищим керівництвом, так і з виконавцями, активно забезпечуючи вертикальні та горизонтальні комунікації в процесі виконання робочих завдань і функцій.

Поступово буде розроблено профілі компетентності для усіх рівнів посад, що існують в Головдержслужбі: Начальник, Перші заступники та заступники Начальника, начальники управлінь, заступники начальника управління – начальники відділів, начальники відділів, спеціалісти.

Після цього буде розроблено методики оцінювання персоналу відповідно до профілів компетентності, що міститимуть конкретні критерії оцінювання.

Цей набір інструментів стане ефективним засобом управління персоналом, який дозволить:

• диференціювати компетентність, а відтак і роботу всередині Головдерж-служби по вертикалі;

• чіткіше окреслити кожен зі структурних рівнів (груп посад) за обсягом відповідальності та функціями;

• покращити ефективність роботи на кожному структурному рівні (у групі посад) Головдержслужби;

• дати керівництву ефективні інструменти управління персоналом, включно з добором, ротацією та просуванням по службі, точним визна-ченням потреб у навчанні кожного окремого працівника;

245

• побачити кожному керівникові сильні та слабкі сторони своїх пра-цівників та визначити конкретні заходи з посилення слабких сторін та найбільш ефективного використання сильних;

• сформувати конкретний орієнтир для кожного працівника у власному розвитку та створенні свого професійного образу.

Паралельно з практичним втіленням засад компетентності у розроблених профілях компетентності та методиках оцінювання персоналу ведеться робота над проектом концепції управління персоналом у системі державної служби, що базується на компетентності. Цей документ розробляється у відкритому режимі із залученням зацікавлених сторін і буде широко обговорюватися.

Крім цього, йде вивчення можливостей інституційного забезпечення оцінювання персоналу в системі державної служби, зокрема, через розроблення інституційної моделі центру оцінювання персоналу.

Інтерв’ювання є необхідним етапом у розробленні профілю компетентності. Успіх цього проекту залежить від особистої участі та зацікавленості кожного учасника.

Вся отримана інформація залишатиметься конфіденційною і використо-вуватиметься безвідносно до конкретних осіб для розроблення профілю компетент-ності для посади начальника управління.

246

Розділ 1. Запитання про організацію

1.1. Як би Ви пояснили роль Головного управління державної служби України (далі – Головдержслужба) журналісту?

1.2. Які Ви можете назвати сьогоднішні та майбутні пріоритети Головдерж-

служби?

• сьогоднішні:

• майбутні:

247

1.3. Які функції Головдержслужби спрямовані на досягнення названих Вами пріоритетів?

• яких функцій не вистачає Головдержслужбі для досягнення названих Вами пріоритетів?

• які, з Вашого погляду, функції є зайвими або невластивими для Головдержслужби?

1.4. Якою Ви бачите Головдержслужбу через 5 років?

248

1.5. Що є важливим для Головдержслужби щоб бути ефективною сьогодні та у майбутньому?

1.6. Якими є спільні характеристики діяльності працівників Головдержслужби, що

їх об’єднує і заохочує до ефективного виконання спільних завдань?

249

Розділ 2. Запитання про посаду

2.1. Опишіть своїми словами функції та обов’язки начальника управління:

• які подібності та відмінності у діяльності начальників різних управлінь?

• які рішення на своєму рівні приймає начальник управління? 2.2. Назвіть основні види діяльності начальника управління:

• будь ласка, опишіть п’ять основних видів діяльності, що є спільними для начальників управлінь:

• які види діяльності є специфічними для кожного окремого начальника управління?

250

2.3. З ким та з яких питань взаємодіє начальник управління? 2.4. З якими труднощами стикається начальник управління на етапі сьогодніш-

нього розвитку Головдержслужби?

• на Вашу думку, чому виникають ці труднощі?

251

2.5. Які зміни відбулися у роботі начальника управління протягом останнього часу?

2.6. Які зміни в роботі начальника управління відбудуться у майбутньому

(наприклад, через 5 років) з урахуванням теперішніх тенденцій розвитку?

252

Розділ 3. Запитання про характеристики особи, що займає посаду начальника управління

3.1. Чи можете Ви навести приклад критичної ситуації, у якій начальник

управління виявив себе особливо ефективно?

• що це була за ситуація?

• хто був до неї причетний (прізвища людей не називайте)?

• що зробив чи сказав начальник управління?

• яким був результат цих дій?

• чи можете Ви пояснити, що було „викликом” у цій ситуації?

• здається, в ситуації було задіяно багато людей. Чи можете Ви сказати, яка саме роль була у начальника управління в цій ситуації?

253

3.2. Які компетенції необхідні для людей, що займають посаду начальника управління, для успішного виконання своїх обов’язків?

• особистісні якості:

• навички та здібності:

• цінності та переконання:

• необхідні знання:

254

3.3. Що перешкоджає начальнику управління в його роботі? 3.4. Які компетенції (навички, здібності, особистісні характеристики) будуть

необхідні у майбутньому для осіб, що обійматимуть посаду начальника управління, в умовах розвитку Головдержслужби та змін в Головдержслужбі?

255

Нижче наводиться перелік компетенцій, що вважаються необхідними для людини, що працює на посаді начальника управління.

Як Ви вважаєте, чи повний це перелік та чи справді кожна з перерахованих компетенцій необхідна начальникові управління?

Вкажіть, будь ласка, письмово, виходячи із загального визначення окремої компетенції, настільки вона властива та важлива для людини, що працює на посаді начальника управління.

Перелік компетенцій

Компетенції Важливість для роботи начальника управління 1 – неважлива 2 – трохи важлива 3 – помірно важлива 4 – дуже важлива 5 – абсолютно необхідна

Частота ви-користання в роботі начальника управління 1 – ніколи чи рідко 2 – раз на рік 3 – раз на місяць 4 – раз на тиждень 5 – щоденно

Характеристики компетенцій Ранг Важливість Частота (1) Бачення майбутнього:

• стратегічна перспектива та орієнтація

• передбачення • компетентність у формулюванні

бачення

(2) Міжособистісні стосунки: • вміння налагоджувати зв’язки та

відносини з людьми • дієвість та вплив • вміння вести переговори, воло-

діння техніками ведення пере-говорів

• вміння зберігати контроль над емоціями у складних ситуаціях

• здатність будувати такі робочі відносини, що сприяють запо-біганню та/або вирішенню конф-ліктів всередині організації

256

• застосування принципів рівно-правності та демонстрація пова-ги до колег та підлеглих

(3) Управління за допомогою дій • орієнтація на досягнення • ініціатива • делегування • встановлення власних пріорите-

тів — здатність до саморе-гуляції

• планування власного профе-сійного розвитку та кар’єрного зростання

• проактивне (передбачаюче) пла-нування роботи

• управління ресурсами (органі-зація інших людей для вико-нання певних завдань)

(4) Аналітичне мислення • вміння логічно міркувати, нада-

вати аргументацію, докази, пояснення

• вміння аналізувати великі обсяги інформації та інтегру-вати її

• вміння вирішувати проблеми

(5) Креативне (творче) мислення • новаторство • творчий підхід у пошуку та

прийнятті рішень

(6) Командна робота • командне лідерство • здатність до співпраці та коопе-

рації

(7) Здатність пристосовуватися • гнучкість • здатність сприймати та вітати

зміни • лідерство у змінах

(8) Комунікація • вміння доповідати про резуль-

тати роботи управління • здатність застосовувати різнома-

нітні засоби комунікацій

257

(9) Розвиток інших • навчання підлеглих • поведінка, що може слугувати

взірцем для співробітників управління

• вміння оцінювати по заслугах

(10) Управління ризиками • вміння діяти в умовах ризику,

оцінювати ризики та врахо-вувати їх

(11) Особистісні компетенції • вміння мотивувати себе • впевненість у собі • позитивна настановленість

(12) Вміння справлятися зі стресом • здатність спрямовувати поведін-

ку на подолання стресової си-туації

• здатність швидко поновлювати сили

Розділ 4. Уточнюючі питання

(13) Чи не могли б Ви розказати більш докладно про... (14) Поясніть, будь ласка, Вашу думку, яку Ви висловили щодо... (15) Чи не могли б Ви навести приклад того, що маєте на увазі, коли кажете ...

258

ДОДАТОК 28

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНСТИТУЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОПЕРЕДНЬОГО УЗГОДЖЕННЯ (ВАЛІДИЗАЦІЇ) ПРОЕКТУ ПРОФІЛЮ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДО ПОСАДИ НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

Учасник: Посада: № групи за списком учасників: Дата заповнення:

Київ 2004

259

ПОПЕРЕДНЕ УЗГОДЖЕННЯ (валідизація)

проекту профілю компетентності для посади начальника управління


Загальна інформація

27.09.04 – 30.09.04 з працівниками Головдержслужби проводилися інтерв’ю з метою отримання інформації для розроблення профілю компетентності до посади начальника управління Головдержслужби.

Завдяки активній роботі та грунтовним відповідям респондентів під час інтерв’ю було отримано великий обсяг інформації, яку було узагальнено і проаналізовано за стандартною методикою розроблення профілів компетентності. На підставі отри-маних даних було розроблено проект профілю компетентності для посади начальника управління Головдержслужби.

Подальша процедура розроблення профілів компетентності передбачає попе-реднє узгодження (валідизацію) розробленого проекту профілю компетентності у ширшому колі працівників органу.

Метою попереднього узгодження (валідизації) є перевірка профілю та досяг-нення впевненості у тому, що розроблений профіль компетентності для посади на-чальника управління Головдержслужби точно відповідає характеру і специфіці роботи на даній посаді. За результатами попереднього узгодження до проекту профілю компетентності та поведінкових показників можуть бути внесені зміни.

Попереднє узгодження (валідизація) полягає у висловлюванні працівниками організації своєї думки стосовно наступного: 1) чи встановлює запропонований профіль компетентності зв’язок між харак-

теристиками компетентності та основними видами діяльності організації, її стратегічними та операційними цілями?

2) чи забезпечує запропонований набір характеристик досягнення необхідних показників роботи за основними напрямами діяльності організації?

3) чи забезпечує запропонований набір характеристик компетентностей та професійної поведінки до посади дієву роботу в організації? Опис кожного виду компетентності та показники професійної поведінки

складено на підставі тверджень учасників інтерв’ювання – працівників Голов-дежслужби.

У результаті обробки даних, отриманих завдяки проведенню попереднього узго-дження (валідизації), буде отримано узгоджений профіль компетентності з набором характеристик професійної діяльності, що служитиме інструментом вирішення кад-рових питань в організації.

260

Зразки оціночних форм та інструкція з їх заповнення

Кожен співробітник Головдержслужби, залучений до процедури попереднього узгодження (валідизації) профілю компетентності для посади начальника управління, отримує наступні оціночні форми: 1. Форма № 1, що містить назву компетентності, її опис, показники поведінки,

демонстрація яких відображає наявність цієї компетентності. 2. Форма № 2, що містить бланк оцінки опису компетентності. 3. Форма № 3, що містить бланк оцінки набору показників поведінки, харак-

терних для певної компетентності; 4. Форма № 4, що містить бланк оцінки окремих показників поведінки, харак-

терних для певної компетентності, який дозволяє оцінити кожний показник за трьома параметрами.

До профілю компетентності входить 5 складових — 5 основних компетенцій,

необхідних для успішної роботи на посаді начальника управління центрального органу виконавчої влади.

Таким чином, кожен учасник процедури попереднього узгодження (валідизації) отримує:

• 5 примірників форми № 1 (для кожного виду компетенції); • 5 примірників форми № 2 (для використання при оцінці кожного виду

компетенції); • 5 примірників форми № 3 (для використання при оцінці кожного виду

компетенції); • 5 примірників форми № 4 (для використання при оцінці кожного виду

компетенції).

Приклади оціночних форм додаються. Примірники оціночних форм для кожного учасника будуть розповсюджені до

23.11.04 серед усіх учасників процедури попереднього узгодження (валідизації) профілю компетентності відповідно до списку (додаток 2).

Заповнені форми мають бути передані до Центру сприяння інституційному розвитку державної служби до 29.11.04.

За проведення попереднього узгодження (валідизації) проекту профілю компе-тентності до посади начальника управління Головдержслужби відповідальна началь-ник відділу розвитку управління персоналом та навчальних програм Центру сприяння інституційному розвитку державної служби Оксана Хмельницька.

261

ПОРЯДОК ЗАПОВНЕННЯ ФОРМ

Шановний учаснику, Ви отримали пакет оцінювальних форм, які треба заповнити для здійснення

попереднього узгодження (валідизації) проекту профілю компетентності для посади начальника управління Головдержслужби.

Будь ласка, працюйте з формами в наступному порядку: 1. Візьміть примірник форми № 1 з назвою одного з видів компетентності, її

описом та переліком поведінкових показників та перегляньте його. 2. Візьміть відповідний примірник форми № 2. Ознайомтеся з інструкцією.

Заповніть форму № 2 відповідно до інструкції. 3. Візьміть примірник форми № 3. Ознайомтеся з інструкцією. Заповніть форму

№ 3, користуючись переліком показників поведінки з форми № 1. 4. Візьміть форму № 4. Ознайомтесь з інструкцією. Заповніть форму № 4. 5. Повторіть, будь ласка, цю процедуру послідовно для всіх 5 компетенцій:

(1) бачення майбутнього (2) управління діяльністю (3) міжособистісні відносини (4) аналітичне (творче) мислення (5) креативне мислення

Якщо у Вас виникають запитання щодо заповнення форм, звертайтесь до

начальника відділу розвитку управління персоналом та навчальних програм Центру сприяння інституційному розвитку державної служби Оксани Хмельницької (тел. 228-03-21, внутрішній: 7-56).

Прохання заповнити бланки та подати їх до Центру до 29.11.04. Заздалегідь дякуємо за участь.

262

ФОРМА №1 ОПИС КОМПЕТЕНТНОСТІ

Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО

Складові компетентності: • стратегічна перспектива та цілеспрямованість; • здатність до прогнозування; • здатність до формулювання бачення.

Опис компетентності (на підставі даних інтерв’ювання):

1. Бачення ролі Головдержслужби як ініціатора реформ, координатора впро-вадження змін у системі державної служби;

2. Бачення пріоритетів та перспектив розвитку державної служби; 3. Бачення нових функцій Головдержслужби відповідно до пріоритетних завдань

її розвитку.

Показники поведінки: 1. Бачення ролі Головдержслужби як ініціатора реформ, координатора впро-

вадження змін у системі державної служби: • бачення перспективи розвитку Головдержслужби; • здійснення державної політики у сфері державної служби відповідно до

чинного законодавства; • координація впровадження змін у системі державної служби; • внесення пропозицій щодо удосконалення законодавства; • створення єдиних правил (нормативної бази) функціонування державної

служби в системі органів виконавчої влади; • внесок в оновлення чинного законодавства про державну службу; • розроблення кадрової політики в системі державної служби; • вивчення потреб у кадрах, що необхідні для ефективної роботи органів

державної влади; • впровадження системи професійної підготовки, яка б навчала майбутніх

державних службовців практичним навичкам роботи.

2. Бачення наступних пріоритетів та перспектив розвитку державної служби: • унормування порядку та статусу проходження державної служби згідно

з прикладом розвинених держав світу, за стандартами ЄС; • подальший розвиток інституції державної служби, розроблення відпо-

відних нормативних актів; • формування вимог до державних службовців (до професійних якостей,

моральної та правової чистоти, їх ваги в суспільстві),

263

• кадрове забезпечення (прогнозування потреб та організація профе-сійного навчання державних службовців);

• соціальне забезпечення державних службовців; • професіоналізація державної служби; • підвищення привабливості державної служби, створення позитивного

іміджу державного службовця; • контроль за діяльністю державних службовців (визначення їх

громадської позиції, моральних якостей), які вирішують долю інших громадян;

• визначення та встановлення меж функцій державного службовця; • розвиток кар’єрних питань у сфері державної служби; • розроблення методів визначення рівня компетентності, стандартів

роботи державного службовця; • методичне, інформаційно-аналітичне забезпечення державних служ-

бовців для можливості прийняття рішень; • соціально-психологічне забезпечення роботи державних службовців.

3. Бачення функцій Головдержслужби відповідно до пріоритетних завдань її розвитку:

• оцінка сучасного стану у сфері державної служби, визначення

проблемних зон, внесення пропозицій щодо вирішення цих проблем; • стратегічне планування; • внесення пропозицій щодо державної політики в сфері державної

служби (нормотворча діяльність); • участь у розробленні нормативно-правових актів; • взаємодія з Верховною Радою; • контроль за дотриманням законодавства з питань державної служби; • аналіз і накопичення статистичної інформації про державну службу; • піклування про моральний та матеріальний статус державного

службовця; • розуміння ролі Головдержслужби як органу, куди може звернутися

державний службовець будь-якого рангу для консультацій; • організація добору на державну службу.

264

ФОРМА № 2 ОЦІНКА ОПИСУ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Будь ласка, прочитайте опис-визначення компетенції (на підставі даних інтер-в’ювання) БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО та дайте відповіді на наведені нижче питання:

1. Наскільки опис цього виду компетентності відображає якості, необхідні для

успішного виконання професійних обов’язків особою, яка займає посаду начальника управління Головдержслужби?

Робіть оцінку з погляду Вашого управлінського рівня в організації.

1

зовсім не відображає

2

відображає деякою мірою

3

відображає

4

відображає значною мірою

5

відображає великою мірою

2. Наскільки цей вид компетентності необхідний для успішного виконання

обов’язків усіма особами на державній службі (незалежно від управління, конкретної посади тощо)?

Робіть оцінку з погляду Вашого управлінського рівня в організації. Не знаю 1

зовсім не потрібний

2

деякою мірою

3

потрібний

4

значною мірою

5

великою мірою

3. Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності,

які могли б негативно сприйматися різними групами або людьми?

Якщо так, поясніть чому: ________________________________________________________________________________ ні так ________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________

Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

Коментарі стосовно цього опису

265

ФОРМА № 3 ОЦІНКА НАБОРУ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ

Будь ласка, прогляньте показники поведінки (форма № 1) для компетентності БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО та дайте відповіді на наведені нижче питання: 1. Наскільки наведений набір моделей поведінки в цілому представляє види

моделей поведінки, необхідних для виконання професійних обов’язків особи на посаді, що оцінюється?

1

зовсім не представляє

2

представляє деякою мірою

3

представляє

4

представляє значною мірою

5

представляє великою мірою

Будь ласка, обґрунтуйте Вашу оцінку. Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

2. Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності

БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО, які могли б негативно сприйматися різними групами?

Якщо так, поясніть чому:

_______________________________________________________________________________ ні так ________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________


Коментарі стосовно цього опису:

266

ФОРМА № 4 ОЦІНКА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ

Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО

Міркуючи з погляду Вашого управлінського рівня в організації про обов’язки особи, яка займає посаду начальника управління, будь ласка, оцініть кожну модель поведінки в показниках трьох параметрів, наведених нижче: Модель поведінки

Важливість для роботи на посаді: 1 – неважлива 2 – дещо важ-лива 3 – важлива 4 – дуже важлива 5 – необхідна

Така поведінка необхідна на: A – моєму рівні B – на вищому рівні C – на нижчому рівні D – не є потріб-ною на жодному рівні

Категорія 1 – найбільш важлива мо-дель пове-дінки 4 – найменш важлива мо-дель пове-дінки

бачення перспективи розвитку Головдержслужби

1 2 3 4 5 A B C D

здійснення державної політики у сфері державної служби від-повідно до чинного законо-давства

1 2 3 4 5 A B C D

координація впровадження змін у системі державної служби

1 2 3 4 5 A B C D

внесення пропозицій щодо удосконалення законодавства

1 2 3 4 5 A B C D

створення єдиних правил (нор-мативної бази) функціонуван-ня органів державної служби в системі органів виконавчої влади

1 2 3 4 5 A B C D

внесок в оновлення чинного законодавства про державну службу

1 2 3 4 5 A B C D

розроблення кадрової політики в системі державної служби

1 2 3 4 5 A B C D

267

вивчення потреб у кадрах, що необхідні для ефективної роботи органів державної вла-ди

1 2 3 4 5 A B C D

впровадження системи про-фесійної підготовки, яка б навчала майбутніх державних службовців практичним навич-кам роботи

1 2 3 4 5 A B C D

унормування порядку та стату-су проходження державної служби згідно з прикладом розвинених держав світу, за стандартами ЄС

1 2 3 4 5 A B C D

подальший розвиток інституції державної служби, розроблен-ня відповідних нормативних актів

1 2 3 4 5 A B C D

формування вимог до держав-них службовців (до профе-сійних якостей, моральної та правової чистоти, їх ваги в суспільстві)

1 2 3 4 5 A B C D

кадрове забезпечення (прогно-зування потреб та організація професійного навчання дер-жавних службовців)

1 2 3 4 5 A B C D

соціальне забезпечення дер-жавних службовців

1 2 3 4 5 A B C D

професіоналізація державної служби

1 2 3 4 5 A B C D

підвищення привабливості державної служби, створення позитивного іміджу держав-ного службовця

1 2 3 4 5 A B C D

контроль за діяльністю дер-жавних службовців (визна-чення їх громадської позиції, моральних якостей), які ви-рішують долю інших громадян

1 2 3 4 5 A B C D

визначення та встановлення меж функцій державного службовця

1 2 3 4 5 A B C D

268

розвиток кар’єрних питань у сфері державної служби

1 2 3 4 5 A B C D

розроблення методів визначен-ня рівня компетентності, стан-дартів роботи державного службовця

1 2 3 4 5 A B C D

методичне, інформаційно-ана-літичне забезпечення держав-них службовців для можли-вості прийняття рішень

1 2 3 4 5 A B C D

соціально-психологічне забез-печення роботи державних службовців

1 2 3 4 5 A B C D

оцінка сучасного стану у сфері державної служби, визначення проблемних зон, внесення пропозицій щодо вирішення цих проблем

1 2 3 4 5 A B C D

стратегічне планування 1 2 3 4 5 A B C D

внесення пропозицій щодо державної політики в сфері державної служби (нормо-творча діяльність)

1 2 3 4 5 A B C D

участь у розробленні норма-тивно-правових актів

1 2 3 4 5 A B C D

взаємодія з Верховною Радою 1 2 3 4 5 A B C D

контроль за дотриманням зако-нодавства з питань державної служби

1 2 3 4 5 A B C D

аналіз і накопичення статис-тичної інформації про держав-ну службу

1 2 3 4 5 A B C D

піклування про моральний та матеріальний статус державно-го службовця

1 2 3 4 5 A B C D

розуміння ролі Головдерж-служби як органу, куди може звернутися державний службо-вець будь-якого рангу для консультацій

1 2 3 4 5 A B C D

організація добору на дер-жавну службу

1 2 3 4 5 A B C D

269

Чи є показники поведінки, які Ви хотіли б: ДОДАТИ ВИЛУЧИТИ ЗМІНИТИ

270


Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ Складові компетентності:

• орієнтація на результат • ініціатива • делегування • встановлення власних пріоритетів • здатність до саморегуляції • планування власного професійного розвитку та кар’єрного зростання • випереджувальне планування роботи

Опис компетентності (на підставі даних інтерв’ювання): 1. Організація плідної праці для якісного виконання завдань; 2. Визначення пріоритетів у виконанні завдань; 3. Розподіл функцій між працівниками управління; 4. Налагодження плідних контактів з керівниками інших управлінь та вищим

керівництвом. Показники поведінки: 1. Організація плідної праці для якісного виконання завдань:

• організовує роботу управління на виконання покладених на нього завдань, контролює роботу підрозділу; обробляє інформацію, що надходить в управління; проводить службові розслідування;

• несе відповідальність за результати роботи управління; • особисто виконує найскладніші доручення; • дотримується закону.

2. Визначення пріоритетів у виконанні завдань: • розробляє адекватні заходи для виконання робочих завдань; • визначає пріоритети; готує пропозиції щодо стратегії розвитку

управління. 3. Розподіл функцій між працівниками управління:

• планує роботу відділів та співробітників; приймає на своєму рівні рішення щодо персоналу – вносить пропозиції про заохочення та покарання, проводить оцінювання підлеглих з погляду можливостей кар’єрного зростання; здатний до інтуїтивного визначення профілів посад для своїх працівників, співвідносить їх із працівниками, вимагаючи удосконалення;

271

• правильно підбирає та розставляє кадри; визначає обов’язки праців-ників; встановлює розмір навантаження з урахуванням досвіду та вмінь;

• приділяє увагу навчанню. 4. Налагодження плідних контактів з керівниками інших управлінь та вищим

керівництвом: • спілкується з державними службовцями різного рівня (АПУ, КМУ,

ОДА, РДА, ГУДС); • виходить на керівництво Головдержслужби з пропозиціями щодо

покращання організації роботи, перерозподілу функцій між струк-турними підрозділами (вирішує, які партнери (начальники управлінь) йому потрібні для виконання завдань;

• здійснює міжуправлінську координацію діяльності, участь у ній, налагоджує міжуправлінські зв’язки (горизонтальні та вертикальні);

• здійснює зовнішні та внутрішні контакти, консультації з іншими зацікавленими сторонами.

272


Будь ласка, прочитайте опис-визначення компетенції (на підставі даних інтерв’ювання) УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ та дайте відповіді на наведені нижче питання:




1


2


3


4


5


5. Наскільки цей вид компетентності необхідний для успішного виконання обов’язків усіма особами на державній службі (незалежно від управління, конкретної посади тощо)?



2


3

потрібний

4


5







273


Будь ласка, прогляньте показники поведінки (форма № 1) для компетентності УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 3. Наскільки наведений набір моделей поведінки в цілому представляє види

моделей поведінки, необхідних для виконання професійних обов’язків особи на посаді, що оцінюється ?

1


2


3


4


5


Будь ласка, обґрунтуйте Вашу оцінку. Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими 4. Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності

УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ, які могли б негативно сприйматися різними групами?




274


Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ





організовує роботу управління на виконання покладених на нього завдань

1 2 3 4 5 A B C D

контролює роботу підрозділу 1 2 3 4 5 A B C D обробляє інформацію, що над-ходить в управління

1 2 3 4 5 A B C D

проводить службові розсліду-вання

1 2 3 4 5 A B C D

несе відповідальність за ре-зультати роботи управління

1 2 3 4 5 A B C D

особисто виконує найскладні-ші доручення

1 2 3 4 5 A B C D

дотримується закону 1 2 3 4 5 A B C D

розробляє адекватні заходи для виконання робочих завдань

1 2 3 4 5 A B C D

визначає пріоритети; готує пропозиції щодо стратегії роз-витку управління

1 2 3 4 5 A B C D

планує роботу відділів та спів-робітників

1 2 3 4 5 A B C D

приймає на своєму рівні рі- 1 2 3 4 5 A B C D

275

шення щодо персоналу – вно-сить пропозиції про заохо-чення та покарання проводить оцінювання підлег-лих з погляду можливостей кар’єрного зростання

1 2 3 4 5 A B C D

здатний до інтуїтивного визна-чення профілів компетентності посад для своїх працівників, співвідносить їх із працівника-ми, вимагаючи удосконалення

1 2 3 4 5 A B C D

правильно підбирає та розстав-ляє кадри

1 2 3 4 5 A B C D

визначає обов’язки працівників; встановлює розмір навантаження з урахуванням досвіду та вмінь

1 2 3 4 5 A B C D

приділяє увагу навчанню 1 2 3 4 5 A B C D

спілкується з державними служ-бовцями різного рівня (АПУ, КМУ, ОДА, РДА, ГУДС)

1 2 3 4 5 A B C D

виходить на керівництво Го-ловдержслужби з пропозиція-ми щодо покращання органі-зації роботи, перерозподілу функцій між структурними підрозділами

1 2 3 4 5 A B C D

здійснює міжуправлінську коор-динацію діяльності, участь у ній, налагоджує міжуправлін-ські зв’язки (горизонтальні та вертикальні)

1 2 3 4 5 A B C D

здійснює зовнішні та внутрішні контакти, консультації з інши-ми зацікавленими сторонами

1 2 3 4 5 A B C D


276


Посада: начальник управління Головдержслужби

Назва компетентності: МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ

Складові компетентності: • вміння налагоджувати зв’язки та відносини з людьми; • дієвість та вплив; • вміння вести переговори та володіння техніками переговорів; • вміння зберігати контроль над емоціями у складних ситуаціях; • здатність будувати такі робочі відносини, що сприяють запобіганню або

вирішенню конфліктів всередині організації; • застосування принципів рівноправності та демонстрація поваги до колег

та підлеглих.

Опис компетентності (на основі даних інтерв’ювання): 1. Вміння налагоджувати зв’язки та відносини з людьми; 2. Здатність створення сприятливого для роботи психологічного клімату; 3. Розвинений самоконтроль.

Показники поведінки 1. Вміння налагоджувати зв’язки та відносини з людьми:

• налагоджує міжособистісні відносини; • виховує власним прикладом; • має наступні моральні якості: порядність, принциповість (дружба

дружбою — служба службою), людяність, взаємоповага, толерантність, справедливість, чесність перед собою та іншими, безкорисливість;

• не надає негативного прикладу; 2. Здатність створення сприятливого для роботи психологічного клімату:

• здатен до створення психологічного клімату в управлінні; • вміє поважати людей, має терплячість та підхід; • розуміння людей, гнучкість; • створює умови для розвитку ініціативи;

3. Розвинений самоконтроль: • розвиває самоконтроль; • емоційно стабільний (здатен тримати себе в руках, незалежно від

складності завдань, незалежно від настрою та ситуації); • здатен вести діалог; налаштований на уникання конфліктів, уміє

розв’язувати основні типи конфліктних ситуацій – вертикальні та горизонтальні.

277


Будь ласка, прочитайте опис-визначення компетенції (на підставі даних інтерв’ювання) МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ та дайте відповіді на наведені нижче питання:




1


2


3


4


5






2


3

потрібний

4


5







278


Будь ласка, прогляньте показники поведінки (форма № 1) для компетентності МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ та дайте відповіді на наведені нижче питання:

5. Наскільки наведений набір моделей поведінки в цілому представляє види моделей поведінки, необхідних для виконання професійних обов’язків особи на посаді, що оцінюється?

1


2


3


4


5



МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ, які могли б негативно сприйматися різними групами?




279



Назва компетентності: МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ





налагоджує міжособистісні відносини

1 2 3 4 5 A B C D

виховує власним прикладом 1 2 3 4 5 A B C D має наступні моральні якості: порядність, принциповість (дружба дружбою — служба службою), людяність, взаємо-повага, толерантність, спра-ведливість, чесність перед со-бою та іншими, безкорис-ливість

1 2 3 4 5 A B C D

не надає негативного прикладу 1 2 3 4 5 A B C D здатен до створення психоло-гічного клімату в управлінні

1 2 3 4 5 A B C D

вміє поважати людей 1 2 3 4 5 A B C D має терплячість та підхід, ро-зуміння людей, гнучкість

1 2 3 4 5 A B C D

створює умови для розвитку ініціативи

1 2 3 4 5 A B C D

розвиває самоконтроль, емо- 1 2 3 4 5 A B C D

280

ційну стабільність (здатен три-мати себе в руках, незалежно від складності завдань, неза-лежно від настрою та ситуації) здатен вести діалог 1 2 3 4 5 A B C D

налаштований на уникання конфліктів

1 2 3 4 5 A B C D

уміє розв’язувати основні типи конфліктних ситуацій – верти-кальні та горизонтальні

1 2 3 4 5 A B C D


281



Назва компетентності: АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ

Складові компетентності: • вміння логічно міркувати, знаходити аргументи, докази, надавати

пояснення; • вміння аналізувати та інтегрувати великі обсяги інформації, вміння

вирішувати проблеми. Опис компетентності: 1. Вміння оцінювати інформацію, що надходить до управління, швидко

орієнтуватися в ситуації; 2. Вміння аналізувати та інтегрувати великі обсяги інформації; 3. Вміння вирішувати проблеми. Показники поведінки: 1. Вміння оцінювати інформацію, що надходить до управління, швидко орієн-

туватися в ситуації: • демонструє аналітичні здібності; • здатен оцінити інформацію, що надходить до управління; • вміє орієнтуватися в будь-якій ситуації, щоб прийняти правильне рі-

шення. 2. Вміння аналізувати та інтегрувати великі обсяги інформації:

• має стратегічне бачення завдання; • вміє відбирати важливу інформацію.

3. Вміння вирішувати проблеми:

• оцінює стан справ; • обмірковує законодавче поле в напрямі, що він веде (аналіз сфери, в якій

працює, і нормативного забезпечення). • вміє виділити пріоритети; • може чітко формувати цілі та вміє оперативно вирішувати проблеми.

282


Будь ласка, прочитайте опис-визначення компетенції (на підставі даних інтерв’ювання) АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ та дайте відповіді на наведені нижче питання:




1


2


3


4


5





Не знаю 1


2


3

потрібний

4


5







283


Будь ласка, прогляньте показники поведінки (форма № 1) для компетентності АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 7. Наскільки наведений набір моделей поведінки в цілому представляє види


1


2


3


4


5



АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ, які могли б негативно сприйматися різними групами?




284



Назва компетентності: АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ





демонструє аналітичні здіб-ності

1 2 3 4 5 A B C D

здатен оцінити інформацію, що надходить до управління

1 2 3 4 5 A B C D

вміє орієнтуватися в будь-якій ситуації, щоб прийняти пра-вильне рішення

1 2 3 4 5 A B C D

має стратегічне бачення зав-дання

1 2 3 4 5 A B C D

вміє відбирати важливу інфор-мацію

1 2 3 4 5 A B C D

оцінює стан справ 1 2 3 4 5 A B C D обмірковує законодавче поле в напрямs, що він веде (аналіз сфери, в якій працює, і норма-тивного забезпечення)

1 2 3 4 5 A B C D

вміє виділити пріоритети 1 2 3 4 5 A B C D

може чітко формувати цілі та вміє оперативно вирішувати проблеми

1 2 3 4 5 A B C D

285


286


Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: КРЕАТИВНЕ (ТВОРЧЕ) МИСЛЕННЯ Складові компетентності:

• новаторство (інноваційний підхід); • творчий підхід в управлінні процесом прийняття рішень.

Опис компетентності (на підставі даних інтерв’ювання): 1. Здатність пропонувати нові творчі рішення, завдяки опануванню і засто-

суванню новаторських та нетрадиційних методів роботи; 2. Залучення інтуїції до вирішення складних проблем; 3. Постійне навчання та самовдосконалення. Показники поведінки: 1. Здатність пропонувати нові творчі рішення, завдяки опануванню і засто-

суванню новаторських та нетрадиційних методів роботи: • вміє творити нову реальність, конструювати її, має творчий підхід.

2. Залучення інтуїції до вирішення складних проблем:

• має розвинену інтуїцію. 3. Постійне навчання та самовдосконалення:

• шукає нові форми та методи роботи.

287


Будь ласка, прочитайте опис-визначення компетенції (на підставі даних інтерв’ювання) КРЕАТИВНЕ МИСЛЕННЯ та дайте відповіді на наведені нижче питання:

13. Наскільки опис цього виду компетентності відображає якості, необхідні для успішного виконання професійних обов’язків особою, яка займає посаду начальника управління Головдержслужби?


1


2


3


4


5


14. Наскільки цей вид компетентності необхідний для успішного виконання обов’язків усіма особами на державній службі (незалежно від управління, конкретної посади тощо)?


Не знаю 1


2


3

потрібний

4


5


15. Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності, які могли б негативно сприйматися різними групами або людьми?




288


Будь ласка, прогляньте показники поведінки (форма № 1) для компетентності КРЕАТИВНЕ МИСЛЕННЯ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 9. Наскільки наведений набір моделей поведінки в цілому представляє види


1


2


3


4


5



КРЕАТИВНЕ МИСЛЕННЯ, які могли б негативно сприйматися різними групами?




289


Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: КРЕАТИВНЕ (ТВОРЧЕ) МИСЛЕННЯ





вміє творити нову реальність 1 2 3 4 5 A B C D вміння конструювати нову реальність

1 2 3 4 5 A B C D

креативний (творчий) підхід до вирішення проблем

1 2 3 4 5 A B C D

шукає нові форми та методи роботи

1 2 3 4 5 A B C D

має розвинену інтуїцію 1 2 3 4 5 A B C D Чи є показники поведінки, які Ви хотіли б: ДОДАТИ ВИЛУЧИТИ ЗМІНИТИ

290

ДОДАТОК 29

МЕТОДИ КОНСУЛЬТУВАННЯ З ГРОМАДСЬКІСТЮ

Методи Визначення

Отримування зворотного зв’язку від громадян

Фокус-групи

Структурований процес збору інформації, коли спеціально відібрані учасники забезпечують зворотний зв’язок щодо конкретних політичних рішень, проектів

Письмові кон-сультації

процес надання порад або рекомендацій у письмовій формі на чітко задану тему/питання. Письмові консультації розглядаються як підготовчий етап до моменту ухвалення рішення для залучення якомога більшого кола людей і громадських організацій. Письмові консультації дають змогу запискою (стислою за формою), брати участь у зворотному зв’язку з урядом та органами державної влади всім без винятку. Після завершення терміну письмових консультацій відповідні структурні підрозділи (які відповідали за опрацювання самого консультаційного документа) опрацьовують та аналізують усі отримані відповіді. За їхніми результатами готують звіт для громадськості про врахування коментарів і пропозицій, що надійшли, і вносять зміни до проекту урядового рішення.

Дослідження Процес збору інформації та думок. Може включати різні методи збирання відповідей, такі, як запитальники, комп’ютерне тестування тощо.

Опитування гро-мадської думки

процес, коли ставлять визначеній цільовій групі певний набір попередньо перевірених питань. Метод викорис-товують для збору фактичної інформації щодо ставлення громадян до певної проблеми. Результати опитування використовують для визначення та оцінки державних послуг. Опитування можуть проводитися телефоном, че-рез особисті зустрічі та поштою.

Анкетування процес заповнення зацікавленою стороною спеціальної форми (опитувальника) для визначення думки з певного питання. Анкетування, спрямоване на отримання зворотного зв’язку від громадян щодо певної ініціативи консультування, уряду чи рівня задоволення його послугами, орган державної влади може проводити безпосередньо (наприклад, за допомогою розміщення низки питань на урядовому сайті або офіційному сайті Головдержслужби) або замовляти.

291

„Гаряча лінія” Процес надання пропозицій чи отримання зауважень/ коментарів телефоном щодо певної проблеми/питання. Зазвичай „гарячі лінії” проводять з першими особами (міністрами, керівниками органів), що уможливлює безпо-середній контакт з особами, відповідальними за формування та реалізацію урядової політики

Консультації з громадськістю на тимчасовій основі

Конференція, семінар

Конференція – великі засідання тривалістю один чи де-кілька днів, присвячені одному ключовому питанню або темі, поділеним на вужчі питання. Семінар – форма групової роботи за активною участю запрошених, мета якої – обмін інформацією з певної теми. Процеси планування та проведення конференцій і семінарів досить схожі між собою. Єдина різниця – тривалість обговорення, а відтак – кількість проблем/питань, винесених для дискусії. Якщо на конференції учасників залучено до обговорення комплексної проблеми (яку оцінюють з погляду правових, інституційних та органі-заційних аспектів), то на семінарі тему дискусії сформу-льовано вужче. Заходи мають досить обмежені результати (і в основному спрямовані на інформування про певну проблему, аніж на вироблення спільного рішення (варіантів).

Консультативні групи

вибрані учасники беруть участь в обговоренні для ухвалення рішень з визначеної теми. Завдання групи мають бути чітко визначені та доведені до відома всіх зацікавлених сторін. Консультаційні групи – скла-даються з представників громадськості, призначених органами державної влади для забезпечення широкого представництва різноманітних груп та організацій форуму для консультацій на постійній основі. Завдання групи мають залежати від рівного бути чітко визначені та доведені до відома всіх зацікавлених сторін.

Інтернет-конфе-ренція

процес інтерактивного обговорення в мережі Інтернет певного питання/проблеми. Інтернет-конференції можуть проводитись із залученням широкого загалу або перед-бачити залучення визначеного кола зацікавлених сторін. Оголошення про проведення інтернет-конференції розмі-щують на урядових сайтах (у разі проведення такого захо-ду органами державної влади) або на громадських сайтах, які користуються найбільшою популярністю серед недержавних організацій. Єдиною відмінністю від звичай-ної конференції є її інтерактивний характер.

292

Публічні слухан-ня

комунікативний захід за участю зацікавлених пред-ставників широкого загалу громадськості та зацікавлених сторін, що передбачає обговорення, розгляд певного рі-шення (концепції, програми тощо).

Індивідуальні консультації

Процес висловлення думки або поглядів вузькими спеціалістами/консультантами з питань, які є предметом інтересу органу влади

Консультації з громадськістю на постійній основі

Громадські ради Групи громадян, яких обирають на основі репрезентативної вибірки Уряд на постійній основі проводить консультації з громадськими радами через телефонні та поштові дослідження, для отримання зворотного зв’язку з різно-манітних ініціатив.

„Круглий стіл” одна з форм суспільного обговорення ідей, питань, які мають відносини до широкого кола громадськості.

Активна участь громадян у визначенні форми публічної політики

Громадські фо-руми (слухання)

широке обговорення групами інтересів та представ-никами громадянського суспільства певної сфери по-літики. Громадський форум – є певною рамкою для спіль-ного обговорення й опрацювання визначеного питання та забезпечення широкого кола громадськості. Основне завдання форуму – сформулювати компетентне гро-мадське судження шляхом розвитку і стимулювання певного типу дискусії.

293

ДОДАТОК 30

ПІДГОТОВКА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ

Відмінність консультаційних документів від проекту нормативно-правового акта

Консультаційний документ містить опис проблем чи можливостей, які існують, пропозиції та оцінку можливих способів дій або рішень, в той час, коли проект нормативно-правового акта містить лише готове рішення. Консультаційний документ має бути якомога доступнішим.

Документи повинні бути поширені заздалегідь усім зацікавленим сторонам, запрошеним до участі в консультаціях. Міністерство має забезпечити доступність документів в електронному (розмістити на офіційному веб-сайті міністерства) та паперовому носіях. З першого дня проведення консультацій необхідно забезпечити, щоб консультаційні документи були розміщенні в Інтернеті де їх легко було знайти.

„Зелена книга”

Якщо міністерству необхідно отримати реакцію зацікавлених сторін і

громадськості на різні варіанти пропонованої державної політики, публікується „зелена книга”.

Завдання „зеленої книги” – допомогти міністерству привернути увагу громадян до проблем або можливостей, що виникають, а також з’ясувати ставлення громадян до можливих способів вирішення проблеми або використання наявних можливостей. Результатом проведення консультацій і врахування пропозицій/рекомендацій, сформульованих громадянами, може стати „біла книга”.

„Біла книга”

„Біла книга” – це докладна заява про політику, яка представляє позицію уряду. Публікація „білої книги” зазвичай супроводжує виступ відповідного міністра в

парламенті. Завдання „білої книги” – допомогти керівництву міністерства поінформувати громадськість про політику, що запроваджується як відгук на нові потреби та можливості, і дізнатися про реакцію суспільства.

Фактично консультаційні документи, як „зелені” та „білі книги”, після їх обговорення з громадськістю набирають форми проекту нормативних (законодавчих, регуляторних) актів або програмних документів, з конкретними заходами, спрямованими на вирішення проблем.

294

Для оцінки проектів документів до моменту їх представлення на засідання уряду можна застосувати експертні консультації (як експертна оцінка зацікавлених сторін і тристоронні комісії або спільні робочі групи), які на фаховому рівні проаналізують законотворчу практику, застосовану міністерством під час підготовки відповідного проекту.

Структури „зеленої книги” та „білої книги”

„Зелена книга” містить такі компоненти:

Опис проблеми/нових можливостей: • Яка проблема потребує вирішення? • Які нові можливості відкрилися? • Якою мірою вирішення проблеми або використання можливості потребує

втручання держави? • Визначення мети проведення консультацій (чого міністерство хоче досягти

за допомогою політики, у вирішенні яких питань міністерство потребує підтримки громадськості).

Докладний опис проблеми: • Наскільки масштабні явища чи проблеми? • Які зміни відбулися останнім часом? • В якому соціальному та економічному контексті розглядається

проблема?

Визначення можливих ускладнень, якщо проблему не буде вирішено: • Як це позначиться на суспільному житті? • Якими будуть масштаби цього явища? • Що перешкоджає подоланню проблеми?

Ключові питання для обговорення:

• Важливості проблеми та її походження. • Можливих способів вирішення проблеми. • Можливостей реалізації пропонованих заходів. • Сучасний стан справ у проблемній сфері та оцінка чинної політики:

Сучасна державна політика у сфері, що викликає занепокоєння:

• Які існують ініціативи щодо вирішення проблеми в інших реґіо-нах/країнах?

• Можливі варіанти та/або принципів позиції щодо подальших дій: • На підставі яких критеріїв можна оцінити варіанти політики? • Які варіанти вже вироблено? • На кого і яким чином вплине пропонований варіант?

295

„Біла книга” містить такі компоненти:

Визначення нових можливостей, які потребують зміни: • Які симптоми проблем у суспільному житті? • Які проблеми зумовлюють ці симптоми? • Якими будуть наслідки і для кого, якщо проблема не вирішуватиметься? • Які існують зацікавлені сторони щодо вирішення визначених проблем?

Докладний опис пропонованої ініціативи (стратегії, програми):

• Що треба змінити? • Які критерії оцінки варіантів? • Які варіанти вирішення проблеми можливі? • У чому переваги та хиби кожного із запропонованих варіантів? • Яку політику пропонує уряд?

Опис змісту та етапів впровадження:

• Які перешкоди можуть виникнути в процесі реалізації та як їх подолати? • Які очікуються наслідки впровадження? • Які дії та заходи потрібно передбачити? • Які ресурси потрібні для впровадження політики?

Яких часових рамок потребує виконання конкретних етапів плану (стратегії, програми)?

Учасники (у разі необхідності) повинні мати змогу до (та під час ) проведення публічних консультацій звернутися до організаторів заходу для пояснення/уточнення змісту консультаційних документів.

296

ДОДАТОК 31

ПРИКЛАД „ЗЕЛЕНОЇ КНИГИ”, РОЗРОБЛЕНОЇ УКРАЇНСЬКИМИ ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ

Міністерство транспорту та зв’язку України

Київ 11.05.2006 р. Попередній варіант для обговорення

ЗЕЛЕНА КНИГА

ПРО ДЕРЖАВНУ ПОЛІТИКУ В СФЕРІ БЕЗПЕКИ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ

297

ЗМІСТ

1. Вступ

1.1. Визначення проблеми.

1.2. Мета зеленої книги.

2. Загальний опис ситуації, що склалася

2.1. Аналіз факторів, яки впливають на безпеку руху.

2.2. Заходи, які вживалися державою для забезпечення безпеки руху, та їх

ефективність.

2.3. Прогноз розвитку ситуації за умови подальшої бездіяльності (ефект

заплющених очей).

2.4. Висновки: визначення основних проблем щодо забезпечення безпеки

руху на дорогах України.

3. Цілі, які необхідно досягнути.

4. Шляхи досягнення зазначених цілей.

298

1. Вступ. 1.1. Визначення проблеми.

Конституцією України найвищою соціальною цінністю в Україні визнано життя, здоров'я і безпеку людини.

Резолюція Генеральної асамблеї ООН 58/289 „Поліпшення глобальної безпеки дорожнього руху” затвердила концепцію: „Не можна досягати мобільності ціною здоров'я і життя людей”.

Кожні два роки в Україні у дорожніх транспортних подіях (ДТП) гине громадян більше, ніж за всю афганську війну загинуло військовослужбовців СРСР. Порівняно з країнами Європи в Україні на сьогодні стан безпеки дорожнього руху є незадовільним: вище рівень смертності через аварії, дорожньо-транспортний травматизм, низькою є транспортна дисципліна учасників дорожнього руху.

За європейською методикою розрахунку, загибель і травмування більше ніж шістдесяти тисяч громадян України завдають страждань мінімум одному мільйону осіб (з урахуванням членів сімей постраждалих). Тисячі громадян щорічно стають на все життя інвалідами і потребують постійної допомоги від держави та суспільства.

Обґрунтуванням необхідності нового підходу до безпеки дорожнього руху і вжиття заходів з безпеки є європейський досвід, який свідчить: загибель у ДТП однієї людини спричиняє, окрім страждань, один мільйон євро економічних збитків, тому усі заходи, які запобігатимуть смертям у ДТП і коштують до мільйона євро - доцільні. Наслідки ДТП у ЄС завдають збитків у розмірі 2 % ВВП. В Україні збитки від ДТП, за українською методикою підрахунку, становлять 1,4 % ВВП, а за міжнародною - 3,5 %.

Відносна кількість загиблих в Україні у 7–10 разів більша, ніж у розвинених країнах.

Висока аварійність на автомобільному транспорті має негативні політичні наслідки для України, оскільки найважливішим аспектом сучасних міжнародних відносин є необхідність змінити ставлення до життя і здоров’я людини.

Негативна динаміка стану безпеки дорожнього руху та відсутність перспективи її покращення ставлять перед органами виконавчими влади невідкладне завдання розробити та реалізувати на основі системного підходу та встановленні кількісних цілей, стратегію безпеки дорожнього руху та плану дій, який має бути узгоджений з суспільством.

1.2. Мета зеленої книги

Метою зеленої книги є початок широкого обговорення з залученням фахівців, які

займаються безпекою дорожнього руху та громадськістю однієї з найгостріших проблем суспільства – підвищення безпеки дорожнього руху.

299

2. Загальний опис ситуації, що склалася Проблема аварійності на автотранспорті набула надзвичайної гостроти в

останнє десятиріччя у зв’язку з невідповідністю існуючої дорожньо-транспортної інфраструктури потребам суспільства і держави в безпечному дорожньому русі, вкрай низької дисципліни учасників дорожнього руху.

Продовжуючи залишатись складною обстановка з аварійністю багато в чому

визначається постійно зростаючою мобільністю населення при існуючому перерозподілі перевезень від транспорту загального користування до приватного, зростаючою диспропорцією між приростом числа автомобілів і приростом протяжності вулично-дорожньої мережі, не розрахованої на сучасні дорожньо-транспортні потоки.

2.1. Аналіз факторів, які впливають на безпеку дорожнього руху Управління безпекою руху

Основними недоліками в сфері управління дорожньою безпекою є: • суміщення в одному органі державного управління функцій організації ро-

боти з безпеки дорожнього руху і нагляду (контролю) за його виконанням; • неналежне проведення розслідування ДТП, що призводить до

відсутності надійної інформації для планування дій (заходів); • відмова від встановлення кількісних цілей під час планування заходів; • фінансування заходів в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за раху-

нок коштів, що виділяються органом виконавчої влади на поточну діяльність: • відсутність чіткого розподілу повноважень та відповідальності між суб’єк-

тами управління на державному, регіональному та місцевому рівнях: • відсутність комплексного підходу до забезпечення безпеки руху в

системі «людина – транспортний засіб – дорога» впродовж трьох фаз: передаварійний, аварійній, післяаварійний.

Фактори

Фази Людина Транспортні засоби Дороги

До ДТП

Поперед-ження ДТП

Інформація. Відношення. Збитки. Робота наглядових

органів по забезпеченню

виконання закону

Здатність до експлуатації.

Освітлення. Гальма. Управління.

Контроль швидкості

Конструкція доріг та їх розташуван-ня. Обмеження швидкості.

Можливості для пішоходів

ДТП Поперед-

ження травм під час ДТП

Використання захисних засобів.

Збитки.

Захист пасажирів. Інші спорядження

безпеки. Конструкція, що забезпечує захист

у випадку ДТП

Облаштування доріг, яке

забезпечує захист при ДТП

Після ДТП

Збере- ження життя

Навички в наданні першої медичної

допомоги. Доступ до медичної допомоги

Доступність в пожежонебезпечності

Служби надання допомоги.

300

Підготовка водіїв

Система підготовки водіїв-початківців в Україні, на жаль, не відповідає вимогам сьогодення.

По-перше, занижено вимоги до навчальних закладів, що готують водіїв. Значна кількість курсантів не має змоги одержати в таких школах необхідні знання та навички. Фактично ці заклади функціонують формально, оскільки їх випускний екзамен не може бути підставою для одержання посвідчення водія, додатково ще необхідно здавати екзамен ДАІ.

По-друге, недостатня увага приділяється практиці звичайного водіння автомобіля та особливо водіння в критичних ситуаціях. Разом з тим, значний час у програмах відводиться для вивчення застарілої і не потрібної у сучасних умовах „матеріальної частини”. Нинішнє викладання майбутнім водіям спрямовано скоріше на підготовку до екзамену, ніж на дійсно теоретичне і практичне навчання безпечному водінню, а сама суть іспиту на отримання права з водіння не забезпечує відповідність водіїв вимогам дорожньої безпеки.

Видачу посвідчень водія сьогодні помилково розглядають як засвідчення завершення водієм навчання безпечному водінню, тоді як в дійсності він вступає в період підвищеного ризику, протягом якого поволі набуває досвіду, необхідного для дійсно безпечного водіння в різних дорожніх ситуаціях.

Курси з підготовки водіїв та іспити на право керування повинні зводити до мінімуму тривалість періоду підвищеного ризику, що наступає одразу з початком самостійного керування транспортним засобом, після отримання посвідчення водія.

Про значні проблеми у підготовці та перепідготовці водіїв та про відсутність роботи з „молодими" водіями, які є основною масовою групою ризику, свідчать такі факти.

У 2003 році „молодими" водіями зі стажем до 2-х років (яких до всього 5 %) скоєно 6923 ДТП або 22% від всіх ДТП, що сталися з вини водіїв. В цих ДТП загинуло 1106 чол. (15,5 % від усіх загиблих), поранено 8592 чол. (22,7 %); зі стажем до 5-ти років (а таких 12,5 %) відповідно 12341 ДТП або 40% від всіх ДТП, при чому загинуло 2020 чол. (28,2 %), поранено 15285 чол. (32,2 %).

Немає відповідної законодавчої підтримки потреби у контраварійній підготовці водіїв, особливо для отримання права керувати колісними транспортними засобами категорій „С”, „D”, „Е”. Відсутній моніторинг системи підготовки водіїв, який мав би бути важливим засобом покращення якості навчання та рівня підготовки водіїв. Реєстр ДТП з тяжкими наслідками, а за необхідності, усіх ДТП, має визначати вихованці якої школи водіїв, якого інструктора непідготовлені до безпечного керування КТЗ, у яких школах підготовка курсантів ведеться на незадовільному рівні.

Крім того важливими чинниками, що впливають на успішну роботу персоналу, який виконує автомобільні перевезення, є тривалість роботи та відпочинку, рівень заробітної плати, соціальний захист, матеріальне та моральне стимулювання.

301

Стан рухомого складу

Якщо стан рухомого складу перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення

пасажирів та вантажів в країни Західної Європи, відповідає міжнародним нормам і це регулюється системою видачі дозволів, то що можна сказати про технічний стан автобусів та вантажних автомобілів, задіяних на внутрішніх перевезеннях, строк експлуатації більше 50% яких 15-30 років?

Крім того необхідно зазначити, що цей рухомий склад знаходиться у фізичних осіб, які не мають відповідного технічного персоналу та матеріально-технічної бази для його обслуговування.

Експлуатація рухомого складу

Якщо у 80-х та на початку 90-х років минулого століття експлуатацію транспорту загального користування здійснювали 730 автотранспортних підприємств державної форми власності, підпорядкованих автотранспортним управлінням Мінавтотрансу і які мали необхідну матеріально-технічну базу для їх обслуговування та ремонту, пункти передрейсового медичного огляду водіїв та перевірки технічного стану автомобілів, служби: безпеки дорожнього руху, експлуатації, технічні, укомплектовані досвідченими фахівцями відповідної кваліфікації, то на даний час на ринку надання транспортних послуг з’явилися біля 100 тис. приватних перевізників, майже половина з яких не має ліцензії та працює поза межами дозвільної системи.

Основна мета більшості таких перевізників - отримання максимального прибутку, а не забезпечення безпеки дорожнього руху.

Біля 90% приватних перевізників володіють до 10 одиниць рухомого складу, але при цьому не мають матеріально-технічної бази для проведення передрейсових медичних оглядів, інструктажів з безпеки дорожнього руху, контролю технічного стану автомобілів перед виїздом на лінію і, як правило, ці регламенти не виконують або виконують формально.

Якщо у 80-х та на початку 90-х років минулого століття організацією роботи

з безпеки руху займалося більше 3 тис. висококваліфікованих фахівців, то в даний час їх працює не більше ніж 300.

Стан автомобільних доріг

Протяжність загальної мережі автомобільних доріг України становить 730 тис. км,

в тому числі з твердим покриттям 458,8 тис. км. (63%). До складу загальної мережі входять автомобільні дороги, які перебувають у сфері та поза сферою державного управління.

До загальнодержавної власності відносяться автомобільні дороги загального користування (169,4 тис. км). Вони поділяються на дороги державного значення (16,2 тис. км) та місцевого значення (153,2 тис. км).

302

На фінансування автомобільних доріг загального користування в останні роки у Державному бюджеті передбачається не більше 80 % від обсягів, які визначені відповідно до Закону України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України”.

Зокрема, у 2005 році необхідно було побудувати, реконструювати та відремонтувати майже 42 тис. км автомобільних доріг, але через брак коштів роботи виконані лише на 6,5 тис. км, що становить менше 16 % від необхідного.

Незадовільне фінансування ремонту та утримання автомобільних доріг не могло не вплинути негативно на транспортно-експлуатаційний стан доріг. Технічний стан вулично-дорожньої мережі міст та інших населених пунктів в цілому незадовільний через значні руйнування дорожнього покриття, а більшість з відомчих автомобільних доріг та вулиць сільських населених пунктів знаходиться у стані повної руйнації.

У цих умовах насамперед необхідно зберегти від руйнації існуючі автомобільні дороги – багатомільярдне національне багатство, створене багаторічною працею попередніх поколінь. Для цього не менше 70-80 % обсягів фінансування необхідно спрямовувати на ремонт та утримання автомобільних доріг, наростити виробничі потужності дорожньо ремонтних підприємств.

Не сприяє підвищенню безпеки дорожнього руху стан інфраструктури вулиць та автодоріг нашої країни. Під час їх будівництва та реконструкції не завжди облаштовують надземні і підземні пішохідні переходи та спеціальні велосипедні доріжки, наявність яких могла б значно скоротити дорожньо-транспортний травматизм.

Незважаючи на заходи для їх покращення, кількість ДТП через їх незадовільний стан залишається високою. Так, протягом 2004 року кількість ДТП з причин незадовільного технічного стану вулиць в Україні становить 13,5 тис. (зросла на 18%), а за умов незадовільного технічного стану доріг – 5044. Кількість загиблих в цих ДТП становить відповідно - 1474 і 1179 людей.

Фінансовий стан підприємств транспорту

Автомобільним транспортом в Україні перевозиться 22% вантажів та 88%

пасажирів. Обсяги перевезень автомобільним транспортом загального користування стабільно

зростають. Так, у 2005 р. перевезено 127,4 млн. тонн вантажів, що на 1,8% більше, ніж 2004 року. Обсяги перевезень пасажирів, становили 3,8 млрд. осіб, що на 3,5% більше, ніж у попередньому році.

Розвивається пасажирська маршрутна мережа на всіх видах автобусного сполучення (див. мал. 1).

303

20000

15000

10000

5000

0 2094

2000рік

5118

3544

3201

2001рік

5909

4215

3876

2002рік

6834

4797

4022

2003рік

8225

5562

4975

2003рік

8910

6100

Кіль

кіст

ь м

арш

руті

в

Міські Приміські Міжміські

Мал. 1. Динаміка розвитку пасажирської маршрутної мережі на всіх видах автобусного сполучення у 2000-2005 рр.

Разом з тим, фінансовий стан підприємств автомобільного транспорту, особливо

тих, що здійснюють пасажирські перевезення, залишається незадовільним, що пов’язано із соціальним аспектом цих перевезень. Низька платоспроможність громадян України не дає можливості автомобілістам встановлювати тарифи на перевезення, які б враховували інвестиційну складову.

Так, тариф на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Києва є незмінним з 19.03.2000 р. (по талонах – 50 коп., проїзних квитках для громадян – 40 коп., студентів – 20 коп., учнів – 10 коп.). Право на безплатний проїзд мають 42,9% пасажирів м. Києва.

Крім того, постійно зростають витрати на перевезення, зокрема, матеріальні витрати за рахунок збільшення ціни на паливо, комплектуючі, ремонти, витрати на оплату праці.

Так, у І кварталі 2006 року порівняно з І кварталом 2004 року ціна на бензин А-76 зросла з 1,36 грн. до 2,7 грн. за 1 л, дизельне паливо – з 1,5 грн. до 3,5 грн. за 1 л; на гуму – на 33,4%, на ремонт та технічне обслуговування, що пов’язано із зростанням цін на металоємні запчастини та інші матеріали, - на 28,8%, на оплату праці, що пов’язано з законодавчим підвищенням мінімальної заробітної плати, - на 49,6%.

За таких обставин доходи не покривають операційні витрати і підприємства міського пасажирського транспорту несуть збитки від перевезень. В середньому рентабельність пасажирських перевезень за проведеним вибірковим аналізом становить лише 2-3%.

При цьому фактичні витрати не відображають реального фінансового стану підприємств, необхідного для виконання обсягів транспортної роботи. Це стосується в першу чергу витрат, пов’язаних з утриманням в належному стані транспортних засобів, придбанням матеріалів та запасних частин, проведенням ремонтів, утриманням та обслуговуванням контактної мережі, колійного господарства та інше.

Наслідком критичного фінансового стану українських авто підприємств є закупівля для перевезень пасажирів, особливо на внутрішніх і приміських маршрутах, дешевих і

304

застарілих машин, здешевлення перевезень за рахунок низької якості послуг та підвищеного ризику аварійності.

Пасажирські перевізники останнім часом придбавали тільки мікроавтобуси, які не вирішують проблему масових регулярних перевезень пасажирів і не забезпечують безпеку дорожнього руху. Так, в Росії, заборонено з точки зору безпеки регулярні перевезення пасажирів автобусами.

Відповідно до діючого законодавства питання розвитку автомобільного транспорту загального користування, в тому числі і придбання транспортних засобів, знаходиться в компетенції місцевих органів влади. Однак, практично у всіх регіонах, розмір коштів міс-цевих бюджетів не дозволяє надавати реальну допомогу підприємствам автотранспорту.

Основними перешкодами оновлення автобусного парку в умовах фінансової неспроможності перевізників самостійно вирішувати це питання є відсутність механізму надання державної підтримки автотранспортним підприємствам недержавної форми власності.

З іншого боку, галузь автомобільного транспорту, особливо у частині міських та приміських перевезень, залишається інвестиційно непривабливою, головним чином через фінансову відповідальність за соціальні заходи у вигляді пільгових перевезень пасажирів.

На даний час на території України діють 10 Законів України, 3 постанови Кабінету Міністрів України, якими встановлено соціальні пільги на проїзд для окремих категорій громадян загальною чисельністю понад 22,6 млн. населення.

Наряду з цим в Україні діють 9 Законів України, якими встановлено пільги на проїзд за службовою ознакою (правоохоронні, податкові та інші органи, якими охоплено близько 800 тис. чоловік).

Всього згідно даних нормативно-правових актів пільгами на проїзд мають право користуватися 23,4 млн. населення.

Загальна сума субвенцій необхідна для компенсації витрат транспортним підприємствам від перевезень пільгових категорій населення в розрахунку на рік складає 5,1млрд.грн.

В той же час із державного бюджету компенсація витрат на пільгові перевезення здійснюється на рівні 15-20% від реальної потреби. Так за 2005 рік, підприємствам автомобільного транспорту було компенсовано 240 млн. грн. Тобто, на проїзд автомобільним транспортом у середньому на одну особу, що користується пільгами, припадає близько 10,4 грн. на рік, або 87 копійок на місяць. В бюджеті на 2006 рік на компенсацію витрат за пільгові перевезення передбачено 830 млн. грн., що становить 16% до потреби.

Здійснення перевезень пільгових категорій громадян відбувається фактично за рахунок коштів самих перевізників. Перекладення вартості пільгових перевезень на пасажирів, які оплачують проїзд, практично не відбувається внаслідок низької платоспроможності громадян, які користуються послугами автомобільного транспорту загального користування, і високої конкуренції на ринку перевезень.

Відволікання коштів підприємств не дає їм можливості своєчасно і в повному обсязі здійснювати оновлення парку автомобілів і, як наслідок, забезпечити безпеку перевезень належним чином.

305

2.3. Заходи, які вживалися державою для забезпечення безпеки руху, та їх

ефективність На даний час в Україні прийнято закони “Про дорожній рух”, “Про автомобільний

транспорт”, “Про перевезення небезпечних вантажів”. Україна приєдналася до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, Угоди про прийняття єдиних умов для періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і взаємному признанні таких оглядів, Європейської угоди про режими праці і відпочинку на дорожньому транспорті. Розроблено близько 70 нормативно-правових актів.

З метою забезпечення нагляду та контролю за виконанням транспортного законодавства та ліцензійних умов на транспорті загального користування, створено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).

Тільки за 2005 рік інспекцією було позбавлено ліцензій близько 600 перевізників, накладено штрафних санкцій на 6 млн. гривень.

Розроблена і прийнята Державна програма забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки

Запроваджено систему підтвердження відповідності транспортних засобів. Розроблено проект Державної концепції підвищення безпеки дорожнього руху в

Україні, впроваджено ряд інших заходів. Вжиті заходи дозволили спочатку стабілізувати рівень аварійності на

ліцензованому транспорті загального користування, а в 2005 році добитися зменшення на 4-10% рівня аварійності.

До основних помилок слід віднести те, що при плануванні заходів програм безпеки руху не встановлювалися вимірні цілі, заходи програми розроблялися без ґрунтовного аналізу аварійності.

2.3. Прогноз розвитку ситуації за умови подальшої бездіяльності (ефект заплющених очей)

Кожні 12 хвилин в Україні скоюється ДТП, майже кожні 1,5 години гине людина. В середньому за добу в ДТП гинуть 20 і отримують травми різного ступеня тяжкості понад 150 осіб.

У 1990 році кількість загиблих у ДТП становила 9616 осіб та 53,5 тисячі постраждалих. Протягом наступних 10 років спостерігалося зменшення аварійності (мал.1), спричинене економічною та паливною кризами.

Кількість ДТП, число загиблих і травмованих в них людей в 2005 році по відношенню до 2000 року зросли відповідно на 40%, 42% та 53%

Тільки у 2005 році в Україні зареєстровано понад 46,5 тис. ДТП, у яких загинуло майже 7,2 тис. і поранено близько 56 тис. чоловік. Кожний шостий-сьомий з травмованих в ДТП вже не повертається до нормального життя і потребує постійної соціальної опіки з боку держави.

306

60000

40000

20000

10000

30000

50000

01990

5090

8

5345

196

16

4315

2

4694

375

30

199540

088

4410

166

311996

Кількість ДТП37

944

4196

459

88

1997

3629

9 4017

455

22

1998

3455

4

3827

755

69

1999

3330

9

3662

151

85

2000

3454

1

3819

659

84

2001

3448

8

3791

659

82

2002

4241

2

4746

771

51

2003

4559

3 5363

869

66

2004

4648

5 5599

972

29

2005

Загинуло Поранено Мал. 2. Динаміка дорожньо-транспортних подій в Україні за 1990-2005 роки

Відносна кількість вбитих в ДТП в Україні у 4-10 разів більша ніж в країнах

Європи, США та Японії, а абсолютна кіькість загиблих становить 13% від загиблих у дорожніх подіях усієї Європи, тоді як кількість автомобілів - лише 2% від усього європейського автомобільного парку. Кількість загиблих на кожні 1000 автомобілів в 1,3-7 разів вища, ніж у європейських країнах.

Питомі показники стану аварійності в Україні порівняно з такими ж показниками деяких країн Європи наведено в таблицях 1-3.

Таблиця 1. Річна кількість загиблих в Україні на 1000 автомобілів

Країни 1990 1995 1997 2000 2001 2002 2003 2004 2005Україна 2,04 1,26 0,94 0,81 0,92 0,90 1,05 1,07 1,12Польща 1,15 0,78 0,73 0,54 0,52 0,48 0,39 н/д н/дФранція 0,38 0,29 0,27 0,23 0,21 0,23 0,19 н/д н/дШвеція 0,20 0,20 0,13 0,13 0,13 0,11 0,1 н/д н/д

Таблиця 2. Річна кількість загиблих на 100 ДТП

Країни 1990 1995 1997 2000 2001 2002 2003 2004 2005Україна 19,4 18,9 15,8 15,55 17,3 17,3 16,9 15,3 17,8Польща 14,9 14,5 11,0 10,9 10,8 11,1 11 н/д н/дФранція 5,1 6,3 6,4 6,3 6,3 6,4 5,9 н/д н/дШвеція 5,6 4,5 3,4 3,7 3,5 3,2 3,4 н/д н/д

Автомобілізація в Україні динамічно розвивається. Через 10 років кількість автомобілів подвоїться і, як результат, значно зростуть ризики аварійності. Тому немає сумнівів, що вже сьогодні необхідні рішучі заходи щодо підвищення безпеки руху.

Необхідно зазначити, що на Раді Європейської Конференції Міністрів Транспорту в Бухаресті, Міністри Транспорту підтвердили своє стійке бажання боротися проти небезпеки на дорогах і запевнили, що вони мають спільну мету знизити до 2012 року на 50% кількість загиблих в результаті ДТП на території країн-членів Конференції.

307

Враховуючи те, що Україна є також країною-членом Конференції, відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів України у 2005 році було поставлено завдання також зменшити на 50% кількість загиблих в результаті ДТП.

Ситуація з аварійністю, яка складається останнім часом через відсутність системного підходу до безпеки дорожнього руху, стратегії та плану дій, фінансування заходів з безпеки дорожнього руху може призвести до того, що до 2012 року кількість ДТП, загиблих та травмованих в них може збільшиться в кілька разів по відношенню до 2000 року.

До 2012 року кількість загиблих в ДТП замість запланованого зменшення на

50% може зрости у кілька разів.

Згідно з прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я в період між 2000 та 2020 роками смертність від ДТП знизиться приблизно на 30% в країнах з високим рівнем прибутки, в той же час значно збільшиться в країнах з низьким та середнім прибутку. Якщо не прийняти відповідних дій, то до 2020 року, дорожньо-транспортний травматизм може зайняти третє місце серед десяти основних причин смертності проти дев’ятого місця у 1990 році.

2.4. Висновки: визначення основних проблем щодо забезпечення безпеки руху на

дорогах України.

В Україні діє неефективна застаріла, адміністративна система управління безпекою дорожнього руху. У цій системі функції управління, виконання, а також функції контролю за ефективністю управління та за виконанням покладено на один орган - Міністерство внутрішніх справ України. Основні недоліки цієї системи: 1) Порушено основні принципи побудови систем управління:

• немає розподілу функцій виконання та функцій контролю за виконанням обов'язків забезпечення безпеки дорожнього руху між виконавчими органами;

• законодавством не встановлено відповідальність виконавців за неналежне виконання покладених функцій.

2) Відсутні конкретні вимірні цілі функціонування системи та відповідальність виконавців за їх реалізацію.

3) Не забезпечується об'єктивне, незалежне, незацікавлене формування висновків чи рішень стосовно розслідування ДТП. Внутрішньовідомча необ'єктивність і упередженість розслідування, висновків і

коригувальних дій щодо безпеки дорожнього руху і ДТП обумовлена недосконалістю законодавства.

Законодавством України за ДАІ МВС закріплено управління в таких сферах, як:

• підготовка та екзаменування водіїв; • проведення технічних оглядів транспортних засобів;

308

• реєстрація та допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі; • розроблення та трактування правил дорожнього руху; • контроль за виконанням правил дорожнього руху; • регулювання та управління рухом на вулицях та дорогах; • статистичні спостереження та аналіз статистичних даних щодо

безпеки дорожнього руху; • оцінка ефективності відомчої діяльності щодо зменшення шкідливих

наслідків аварійності та розроблення заходів на її покращення; • розробка нормативних актів щодо перевезення небезпечних, велико-

вагових, негабаритних вантажів та видача дозволів на їх перевезення; • та ще п'ятдесят видів діяльності, що виконуються як платні послуги.

Орган, що зобов'язаний виконувати визначену роботу, контролювати від імені суспільства її ефективність і одночасно давати оцінку своїй власній роботі та на підставі цього, удосконалювати систему, не може бути ні об'єктивним, ні ефективним.

Три чверті вбитих в ДТП громадян, ДАІ МВС визначила, як таких, що загинули з вини водіїв, через недостатній контроль за дотриманням ними правил дорожнього руху та за управлінням руху. Разом з тим, ДАІ відповідальна за допуск водіїв до керування КТЗ і вона ж їх контролює під час руху. Чи може ДАІ зробити об'єктивний висновок про недоліки у підготовці водіїв та у власній роботі? Не може! Про що свідчать багаторічні статистичні дані та відсутність якісних змін у підготовці водіїв.

Відсутній позавідомчий орган з координації діяльності органів влади щодо забезпечення безпеки руху , проведення аналізу, оцінки ефективності діяльності, прийняття стратегічних та тактичних рішень, коригування законодавства та діяльності у цій сфері.

Відсутнє стратегічне планування та фінансування програм та заходів з безпеки дорожнього руху.

Однією з принципових причин високого рівня аварійності та недостатньої керованості процесами управління безпекою є те, що не проводяться дослідження і не вивчаються причини виникнення ДТП, причинно-наслідковий зв'язок умов та наслідків, що передували ДТП, що були супутниками ДТП та, які діяли безпосередньо в період після ДТП. Не досліджувалась поведінка учасників на різних фазах ДТП і в практичній діяльності не аналізувалась. Не досліджувались наслідки введення нових законодавчих актів, правил, норм, стандартів а також змін у організації управління безпекою та організацією руху.

Має місце висока смертність від таких причин ДТП як перевищення швидкості та виїзд КТЗ на смугу зустрічного руху. Ці чинники фіксують у протоколах про ДТП і, зазвичай, визнають остаточними причинами ДТП. Але причини, які призвели до самих порушень правил дорожнього руху (перевищення швидкості та виїзд на зустрічну смугу) не вивчаються, а тому попереджувальні заходи не можуть бути ефективними взагалі чи не застосовуються.

309

Фактично ж кожне порушення правил дорожнього руху ґрунтується на недоліках таких процесів:

• первинної підготовки водія, професійного удосконалення його майстер-ності упродовж діяльності і виконання функцій, незаконослухняне став-лення до виконання законодавства і, зокрема, правил дорожнього руху;

• забезпечення прийнятних дорожніх умов, засобів регулювання і графіків руху;

• встановлення відповідності ризику і тяжкості ДТП вимогам законодавства та мірі покарання за порушення;

• провокування загалу водіїв до порушень правил дорожнього руху окремими учасниками дорожнього руху, яким система регулювання та управління фактично дозволяє це провокування наданням спеціальних державних номерних знаків, посвідчень, засобів світлової сигналізації, а також особливим ставленням до них. Значний вплив на розлад дисципліни водіїв сприяло виготовлення спеціальних посвідчень та номерних знаків, що дозволяло безкарно порушувати законодавство про дорожній рух та укорінити нерівні права та можливості всіх водіїв на дорогах.

Недосконала на теперішній час існуюча система аналізу аварійності на автомобільному транспорті. Статистичні дані про аварійність перевантажені абсолютними показниками, які нерідко мають тенденцію до зниження. На їх основі роблять помилкові висновки про стан аварійності в державі, хоча питомі показники стану безпеки дорожнього руху мають негативну тенденцію. Щоб отримати об’єктивну картину безпеки дорожнього руху в Україні, необхідно порівнювати питомі показники з аналогічними показниками інших країн.

Не ведеться облік та аналіз ДТП внаслідок руху без використання ременів безпеки (статистика відсутня). У той же час, це порушення в Україні стало масовим, так як отримало статус „незначного порушення” і ніхто його не контролює. Разом з тим, у прийнятій ЄКМТ 2002 року Резолюції № 38 „Про ремені безпеки" зазначено, що у разі правильного застосування ременів безпеки особами, що перебувають в автомобілях (водії та пасажири), щонайменше наполовину знижується ризик їх загибелі в ДТП і суттєво знижується тяжкість травм.

Однією з причин аварійності на дорогах, що тягне за собою тяжкі наслідки, фахівці визнають технічну несправність транспортних засобів. Згідно з офіціальною статистикою, рівень ДТП в Україні з причин технічної несправності транспортних засобів знижується і становив у 2004 році менше 1% від загальної кількості ДТП. Зважаючи на переважно застарілий парк автомобілів України, є нелогічним те, що ці дані нижчі аналогічних показників розвинутих європейських країн (12%-25%), в яких експлуатують більш нові автомобілі.

Відсутність правил розслідування обставин та причин ДТП не дає змоги отримати об'єктивні дані про причини аварійності і розробити ефективні профілактичні заходи, і, як наслідок, на інформацію про ДТП впливають корпоративні та суб'єктивні фактори та сумнівні статистичні дані. Причини скоєння ДТП визначають практично на рівні сержанта міліції, який оформляє матеріали ДТП і не має необхідної освіти та знань.

310

Документи інколи коригують лейтенанти на рівні дізнавача. На цих, занесених в протокол даних, в основному, базується державна статистика ДТП.

У європейських країнах, де досягнуто значного зниження аварійності, у разі навіть одного вбитого в ДТП призначають для розслідування урядову комісію (Швеція).

Ефективне управління дорожнім рухом, контроль за виконанням правил дорожнього руху та система забезпечення виконання правил дорожнього руху є останньою перешкодою на шляху вчинення ДТП. Не визначено відповідальність за невиконання чи невідповідне виконання цих важливих функцій. Не розроблено і не закріплено у законодавстві вимоги до системи ДАІ та показники якості виконання функцій, покладених на ДАІ. Тому працівники ДАІ самі визначають, що робити персоналу, де бути і чим займатись. Це створює умови для використання підрозділів та працівників ДАІ не за призначенням цієї служби.

Наслідком незадовільного управління дорожнім рухом є застосовування недосконалих технічних засобів - дорожніх знаків, попереджувальних надписів та їхнього освітлення, розмітки, світлофорів, огорож, світлової сигналізації, так і внаслідок доріг недостатнього регулювання руху працівниками ДАІ.

У країнах, де система регулювання руху працює задовільно, знаками попереджають два-три рази про необхідність підготуватись до маневру, змінити швидкість чи смугу руху та про відстань до регулюючого знака, після чого, за необхідності, повторюють сам регулюючий знак. У разі ремонту дороги, зупинки чи аварії на дорозі за два кілометри усіх водіїв попереджають світловою та освітленою текстовою інформацією.

На вулицях та дорогах України, здебільшого, щоб знайти необхідну дорогу, водію потрібно зупинитись і розпитувати людей, або кілька разів об'їжджати місцевість. В темну пору доби водій взагалі втрачає орієнтацію через відсутність інформації. В результаті незадовільного регулювання створюються умови для небезпечних маневрів, вибору недозволеної смуги для руху, для різкого гальмування, зіткнень, наїздів на пішоходів.

Порушенням чинних правил дорожнього руху є розміщення зупинок транспорту загального користування під шляхопроводами, на мостах та шляхопроводах, у небезпечних місцях. Місцеві органи влади та органи ДАІ нехтують безпекою та дозволяють розміщувати зупинки у недозволених законодавством місцях. В той час, як зупинка транспорту має бути із з'їздом зі смуги руху транспорту, поза небезпечною дільницею вулиці чи дороги, на достатній для маневру відстані від мостів та шляхопроводів, її розташовують у самому небезпечному місці. На цій зупинці може бути встановлено павільйон з гральними автоматами (м. Київ, метро „Більшовик", шляхопровід на вул. Індустріальній, інші шляхопроводи). Досить уважно проаналізувати місця концентрації ДТП, щоб виявити їх причини.

Істотним чинником підвищення ризику ДТП є зовнішня реклама „бігборди", що розміщені в межах зони руху вулиці, дороги, а часто і над смугами руху заволодівають увагою водія і, відповідно, позбавляють транспортний засіб без управління на значний час для великої швидкості руху .

Не застосовують сучасні засоби регулювання та допомоги водіям під час руху у вигляді коротких інформаційних автомобільно-дорожніх радіопередач на загальнодоступній радіочастоті. Інформація про аварії, що зупинили рух, про

311

перевантаженість вулиць та доріг, про ремонтні роботи на дорозі чи інші обставини, що погіршують проїзд автомобілів, як правило, є у відповідних органів управління але її не використовують для доведення до загалу водіїв та пасажирів, які планують поїздку, а також, для спрощення ситуації у проблемному місці.

Практично відсутні відведені смуги руху для пасажирського громадського транспорту, що погіршує рух та ефективність транспорту загального користування, в результаті чого значна кількість громадян віддає перевагу індивідуальному транспорту. Це сприяє перевантаженню транспортних магістралей населених пунктів особистими та службовими автомобілями, створенню умов для виникнення ДТП.

Недосконала система залучення до регулювання руху працівників ДАІ. Усі видимі зусилля інспекторів ДАІ на вулицях та дорогах спрямовано на супровід окремих автомобілів, та обмеження з цією метою звичайного руху.

Разом з тим, очікування викликаного на ДТП інспектора для складання протоколу може тривати годинами. Працівники ДАІ не забезпечують регулювання руху на дільницях доріг і вулиць, де проводять ремонтні роботи. Проблеми „пробок" на дорогах працівники ДАІ не вивчають і не вирішують. Викрадені автомобілі у великій кількості зникають безслідно і не повертаються законним власникам, а ДАІ не в змозі вирішувати такі проблеми, що це є в її компетенції.

Схеми організації руху транспорту, з точки зору безпеки, не вивчають і не удосконалюють. Підготовка регулювальників для дороги недостатня. Як правило, дії регулювальника у порівняно з дією світлофорів менш ефективні і призводять до порушення усталеного руху транспортного потоку.

312

3. Цілі, які необхідно досягнути Головною ціллю є зменшення кількості загиблих в ДТП до 2012 року на 50%. Для досягнення цієї цілі необхідно:

1) Удосконалити та закріпити у законодавстві правила та порядок проведення розслідування, збору інформації та аналізу ДТП, їх статистичних досліджень, обробки, зберігання та використання даної інформації. Необхідно визначити та класифікувати умови і причини, що призводять до ДТП, розробити єдину методологію експертно-аналітичного аналізу ДТП, що сприятиме підвищенню рівня достовірності державних статистичних даних.

2) Гармонізувати із законодавством ЄС порядок щодо дослідження статистичних даних, що характеризують ДТП. Створити систему стандартизованого оформлення матеріалів ДТП та запровадити порядок надходження цих матеріалів для експертного аналізу, ведення державного реєстру ДТП із зазначенням причин їх виникнення, зокрема, за висновками слідчих і судів.

3) Створити реєстр ДТП, що мали тяжкі наслідки, з метою здійснення аналізу та забезпечення управлінського реагування, коригування правил, вимог, стандартів, програм, отримування інформації про ДТП від страхових організацій; забезпечення відповідної підготовки водіїв, планування попереджувальної роботи; оцінювання профілактичної роботи державних органів та суб’єктів господарювання.

4) За результатами системних досліджень розробити класифікацію чинників, що сприяють чи викликають порушення, виявити основні напрями дій, що попереджують ДТП.

5) Організувати бригади фахівців у складі представників МВС, Мінтрансзв’язку, МНС, Мінохоронздоров’я, прокуратури, експертів з безпеки колісних транс-портних засобів та з медичних питань, створювані наказом МНС (або Мінтрансзв’язку) для розслідування причин ДТП, у яких загинула людина або три особи тяжко поранено.

6) Закріпити за провідними науково-дослідними інститутами, університетами функції та обов’язки провідних організацій з визначених проблем безпеки дорожнього руху за окремими напрямами.

7) Визначити проблему та підготувати національну стратегію дорожньої безпеки та план дій.

8) Сприяти зміцненню фінансового стану підприємств автомобільного транспорту.

313

4. Шляхи досягнення зазначених цілей 1) Визначити провідний центральний орган виконавчої влади, який має

спрямовувати та координувати роботу в галузі дорожньої безпеки на державному рівні.

2) Розробити та підготувати для прийняття Верховною Радою України Державну програму забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні а 2006-2012 роки.

3) Передбачити у Державному бюджеті України на 2007 рік кошти для фінан-сування даної програми.

4) Зняти з транспортних підприємств фінансову відповідальність за соціальні заходи держави.

5) розробити та запровадити механізм надання державної підтримки автотранспортним підприємствам недержавної форми власності з метою оновлення автобусного парку.

314

ДОДАТОК 32

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ ВІД 15 ЖОВТНЯ 2004 Р. №1378 „ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСТІ ГРОМАДСЬ!КОСТІ У ФОРМУВАННІ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ”

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 15 жовтня 2004 р. № 1378 Київ

Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості

у формуванні та реалізації державної політики

(Із змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 356 ( 356-2005-п ) від 18.05.2005, № 215 ( 215-2006-п ) від 01.03.2006)

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (додається).

2. Утворити Громадську раду при Кабінеті Міністрів України. 3. Затвердити такі, що додаються:

• Положення про Громадську раду при Кабінеті Міністрів України; • Типове положення про громадську раду при центральному, місцевому

органі виконавчої влади. Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ Інд. 51

315


від 15 жовтня 2004 р. № 1378

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ З ПИТАНЬ

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

1. Цей Порядок визначає основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі - консультації з громадськістю).

2. Консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості в діяльності цих органів.

Проведення консультацій з громадськістю повинне також сприяти налагодженню системного діалогу органів виконавчої влади і громадськості, підвищенню якості підготовки та прийняття рішень з важливих питань державного і суспільного життя з урахуванням думки громадськості, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень.

3. Консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави та життєвих інтересів широких верств на-селення.

В обов'язковому порядку проводяться консультації з громадськістю щодо: • проектів нормативно-правових актів, які стосуються прав, свобод і

законних інтересів громадян; • проектів державних і регіональних програм економічного, соціального і

культурного розвитку, рішень щодо ходу їх виконання; • звітів головних розпорядників коштів Державного бюджету України про

витрачання бюджетних коштів за минулий рік; • інформації про роботу Кабінету Міністрів України, центральних і

місцевих органів виконавчої влади. 4. Організацію і проведення консультацій з громадськістю забезпечує орган

виконавчої влади, який безпосередньо готує пропозиції, пов'язані з формуванням та реалізацією державної політики у визначеній сфері дер-жавного і суспільного розвитку, або виступає головним розробником норма-тивно-правового акта.

5. Для координації заходів, пов'язаних з проведенням консультацій з громадськістю та моніторингу врахування громадської думки, при органах виконавчої влади утворюються консультативно-дорадчі органи — громадські ради, які діють на підставі положень, що затверджуються цими органами.

316

До складу громадських рад включаються представники громадських організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації.

6. Громадська рада при Кабінеті Міністрів України надає громадським радам при органах виконавчої влади методичну допомогу з питань, пов'язаних з організацією та проведенням консультацій з громадськістю та розробленням за їх результатами узгоджених пропозицій щодо формування та реалізації державної політики, забезпечення соціально-економічного розвитку, з інших питань, пов'язаних з проведенням консультацій з громадськістю.

7. Консультації з громадськістю проводяться у формі публічного громадського обговорення (безпосередня форма) та вивчення громадської думки (опосе-редкована форма).

8. Публічне громадське обговорення передбачає організацію і проведення: • конференцій, семінарів, форумів, громадських слухань, „круглих

столів”, зборів, зустрічей з громадськістю, громадських приймалень; • теле- або радіодебатів, дискусій, діалогів, інтерв'ю та інших передач

теле- і радіомовлення, Інтернет-конференцій, телефонних „гарячих ліній”, інтерактивного спілкування в інших сучасних формах.

9. Вивчення громадської думки здійснюється шляхом: • проведення соціологічних досліджень та спостережень (опитування,

анкетування, контент-аналіз інформаційних матеріалів, фокус-групи); • запровадження спеціальних рубрик у друкованих та електронних

засобах масової інформації; • проведення експрес-аналізу коментарів, відгуків, інтерв'ю, інших

матеріалів у пресі, на радіо та телебаченні для визначення позиції різних соціальних груп;

• опрацювання та узагальнення висловлених у зверненнях громадян зауважень і пропозицій;

• проведення аналізу цільової інформації, що надходить до спеціальних скриньок.

10. Форми та способи проведення консультацій з громадськістю визначаються органом виконавчої влади за пропозицією громадської ради.

11. Органи виконавчої влади щороку складають відповідно до цього Порядку орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю на підставі пропозицій, підготовлених громадською радою з урахуванням основних завдань, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, Державною програмою економічного і соціального розвитку України, планом законопроектних робіт та іншими документами, а також результатів прове-дення попередніх консультацій з громадськістю.

Орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю затверджується до початку року та оприлюднюється у засобах масової інформації, на веб-сторінках органів виконавчої влади або доводиться до відома громадян в інший прийнятний спосіб.

317

12. Затверджений в установленому порядку районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю надсилається відповідній громадській раді при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській держадміністрації.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації подають орієнтовний план Громадській раді при Кабінеті Міністрів України.

13. У разі потреби за пропозицією громадської ради та за рішенням органу виконавчої влади консультації з громадськістю можуть проводитися з питань, не передбачених орієнтовним планом.

14. Об'єднання громадян можуть ініціювати проведення консультацій з громадськістю з питань, не передбачених орієнтовним планом, шляхом подання відповідних пропозицій громадській раді або органу виконавчої влади. У разі коли така пропозиція надійшла не менше ніж від трьох легалізованих в установленому порядку об'єднань громадян, діяльність яких поширюється на відповідну територію, проведення консультацій з громадськістю є обов'язкове.

15. Для організації та проведення консультацій з громадськістю з визначеної тематики орган виконавчої влади разом з громадською радою розробляє план, у якому зазначаються перелік питань, форма, строки та етапи консультацій, порядок оприлюднення інформації про їх проведення та врахування результатів.

16. Інформаційне повідомлення про проведення консультацій з громадськістю оприлюднюється органами виконавчої влади в засобах масової інформації та на веб-сторінці відповідного органу виконавчої влади.

17. Органи виконавчої влади під час проведення консультацій з громадськістю взаємодіють із засобами масової інформації, надають їм необхідні інфор-маційно-аналітичні матеріали.

18. До участі у проведенні консультацій з громадськістю залучаються в установленому порядку органи місцевого самоврядування. Органи виконавчої влади забезпечують органи місцевого самоврядування інформаційно-аналітичними, методичними та іншими матеріалами з питань, пов'язаних з проведенням консультацій.

19. Узагальнені дані про результати проведення консультацій з громадськістю та прийняті рішення міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації подають Громадській раді при Кабінеті Міністрів України, а районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації - громадській раді при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській держадміністрації.

318

20. Публічне громадське обговорення організовується і проводиться органом виконавчої влади у такому порядку:

• ініціювання проведення обговорення; • визначення питання (проблеми) для обговорення; • прийняття рішення про проведення обговорення; • формування експертних пропозицій щодо альтернативного вирішення

питання (розв'язання проблеми); • оприлюднення інформації про проведення обговорення; • забезпечення репрезентативності соціальних груп населення у процесі

проведення обговорення (залучення їх представників з урахуванням соціальної структури суспільства, об'єднань громадян, що провадять свою діяльність у певній галузі (сфері) чи регіоні);

• обговорення та збирання інформації про оцінювання громадськістю ефективності запропонованого рішення, його альтернативи;

• проведення аналізу результатів у разі прийняття рішення для різних соціальних груп населення;

• урахування результатів обговорення під час прийняття остаточного рішення;

• оприлюднення у засобах масової інформації, на веб-сторінках органів виконавчої влади результатів обговорення, прийнятого остаточного рішення та його обґрунтування, а також відомостей про врахування поданих пропозицій.

21. План заходів з організації і проведення публічного громадського обговорення повинен передбачати:

• проведення інформаційної кампанії для надання попередніх відомостей з питань, винесених на обговорення;

• оцінювання можливих наслідків прийняття рішення; • забезпечення репрезентативності відповідних соціальних груп населення; • утворення робочої групи з питань організаційного забезпечення

обговорення; • проведення аналізу результатів у разі прийняття рішення для різних

соціальних груп населення; • установлення регламенту подання пропозицій; • проведення моніторингу обговорення та оцінки його результатів; • спосіб і строки оприлюднення результатів обговорення; • урахування результатів обговорення у процесі прийняття остаточного

рішення та інформування про це громадськості; • вирішення інших організаційних питань.

22. В інформаційному повідомленні про проведення публічного громадського обговорення зазначаються:

• найменування органу виконавчої влади, який проводить обговорення; • зміст питання (проблеми) або назва проекту документа, винесеного на

обговорення; • варіанти вирішення питання;

319

• можливі наслідки у разі прийняття та запровадження кожного альтернативного рішення для різних соціальних груп населення;

• соціальні групи населення, на які впливає або може вплинути прийняття рішення, і спосіб забезпечення участі в обговоренні представників визначених соціальних груп населення;

• регламент участі громадськості в обговоренні; • відомості про строки, місце і час проведення заходів, порядок

обговорення, акредитації представників засобів масової інформації, реєстрації учасників;

• адреса, строк і форма подання письмових пропозицій та відгуків; • адреса і номер телефону для зв'язку з відповідальними працівниками, які

надають консультації з обговорюваного питання; • строк і спосіб оприлюднення результатів обговорення.

23. Публічне громадське обговорення розпочинається з дня оприлюднення інформаційного повідомлення про його проведення.

24. Строк проведення публічного громадського обговорення визначається орга-ном виконавчої влади за пропозицією громадської ради і не повинен бути менший ніж один місяць.

25. Для організаційного забезпечення проведення публічного громадського обговорення утворюється робоча група.

26. Пропозиції та зауваження можуть подаватися у письмовій формі, надсилатися електронною поштою, через Інтернет-мережу, засоби масової інформації. Усні про-позиції та зауваження (зокрема ті, що висловлені по телефону) фіксуються з обов'язковим зазначенням прізвища, імені та по батькові громадянина, його адреси.

Об'єднання громадян, інші юридичні особи подають пропозиції у письмовій формі із зазначенням свого найменування та юридичної адреси.

Анонімні пропозиції не реєструються і не розглядаються. 27. На конференціях, семінарах, форумах, громадських слуханнях, „круглих

столах”, зборах, зустрічах з громадськістю ведеться протокол, у якому фіксуються висловлені пропозиції та зауваження.

28. Пропозиції та зауваження, що надійшли під час публічного громадського обговорення, вивчаються та аналізуються. У разі потреби до цієї роботи можуть залучатися відповідні фахівці.

Узагальнені пропозиції та зауваження подаються робочою групою на розгляд громадської ради та органу виконавчої влади.

29. Результати публічного громадського обговорення доводяться органом виконавчої влади до відома громадськості шляхом оприлюднення в засобах масової інформації з обов'язковим обґрунтуванням прийнятого рішення та відхилення альтернативних рішень.

30. План заходів з вивчення громадської думки повинен передбачати: • визначення потреби у дослідженні громадської думки з того чи іншого

питання;

320

• зазначення строку, форм і методів вивчення громадської думки; • першочергові питання, з яких проводиться вивчення громадської думки,

альтернативні пропозиції щодо їх вирішення; • визначення організації, на яку покладається проведення дослідження; • зазначення ступеня репрезентативності соціальних груп населення, які

охоплюються дослідженням; • отримання підсумкової інформації про вивчення громадської думки; • формулювання громадської думки щодо запропонованого рішення; • урахування громадської думки під час прийняття органом виконавчої

влади остаточного рішення. 31. У підсумковій інформації про результати вивчення громадської думки

відображаються такі відомості: • назва регіону чи визначення окремої соціальної групи населення, щодо

якої проводилося вивчення громадської думки; • тема та питання, з яких проводилося вивчення громадської думки; • форми і методи, що застосовувалися для вивчення громадської думки; • ступінь допустимого відхилення від обраної моделі дослідження; • інформація про осіб, що проводили дослідження; • формулювання громадської думки щодо запропонованого рішення та її

урахування під час прийняття органом виконавчої влади остаточного рішення;

• причини неприйнятності позиції громадськості. 32. Для організації вивчення громадської думки з метою отримання об'єктивної та

достовірної інформації органи виконавчої влади можуть відповідно до законодавства укладати договори з дослідницькими організаціями, окремими фахівцями, експертами, об'єднаннями громадян на умовах відкритого конкурсу на проведення фахових, науково обґрунтованих соціологічних досліджень, спостережень, експрес-аналізу думок різних соціальних груп.

33. Результати проведення консультацій з громадськістю враховуються органом виконавчої влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій роботі.

34. Громадська рада при Кабінеті Міністрів України формує банк соціологічних даних з метою забезпечення органів виконавчої влади, засобів масової інформації та інших користувачів науково обґрунтованими соціологічними даними за результатами вивчення найактуальніших соціальних, у тому числі соціально-психологічних, проблем суспільства та розроблення пропозицій щодо його подальшого розвитку.

321


від 15 жовтня 2004 р. № 1378

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГРОМАДСЬКУ РАДУ ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

1. Громадська рада при Кабінеті Міністрів України (далі — Громадська рада) є консультативно-дорадчим органом, який здійснює координацію діяльності громадських рад при центральних, місцевих органах виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики.

2. У своїй діяльності Громадська рада керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Громадської ради є: • подання методичної допомоги громадським радам при центральних,

місцевих органах виконавчої влади з питань, пов'язаних з організацією проведення консультацій з громадськістю та виробленням за їх результатами узгоджених пропозицій щодо формування та реалізації державної політики;

• сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами;

• забезпечення врахування громадської думки у процесі підготовки та організації виконання рішень Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади.

4. Громадська рада відповідно до покладених на неї основних завдань: • готує і подає пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій

з громадськістю з урахуванням опрацьованих орієнтовних планів центральних, місцевих органів виконавчої влади;

• подає пропозиції щодо визначення строків проведення публічних громадських обговорень;

• подає пропозиції щодо проведення консультацій з громадськістю з питань, не передбачених орієнтовним планом;

• розробляє і подає на розгляд пропозиції до плану проведення консультацій з громадськістю за визначеною тематикою із зазначенням переліку питань, строків та етапів, порядку оприлюднення інформації про проведення консультацій та врахування їх результатів;

• здійснює інші заходи щодо організації та проведення консультацій з громадськістю згідно з Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики;

322

• опрацьовує отримані за результатами проведення консультацій з громадськістю пропозиції та зауваження з питань формування та реалізації державної політики і подає в установленому порядку Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію;

• опрацьовує дані про результати проведення консультацій з громадськістю, що надійшли від громадських рад при центральних, місцевих органах виконавчої влади;

• систематично інформує громадськість, зокрема через засоби масової інформації, про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання;

• формує банк соціологічних даних за результатами вивчення найактуальніших соціальних, у тому числі соціально-психологічних, проблем суспільства та розроблення пропозицій щодо його подальшого розвитку, забезпечує доведення відповідних відомостей до органів виконавчої влади, засобів масової інформації, інших користувачів.

5. Громадська рада з метою виконання покладених на неї завдань має право: • отримувати в установленому порядку від Секретаріату Кабінету

Міністрів України, центральних, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для орга-нізації своєї роботи;

• утворювати постійні та тимчасові робочі органи (комітети, комісії, експертні групи) відповідно до напрямів своєї роботи;

• залучати до своєї роботи представників Секретаріату Кабінету Міністрів України, центральних, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, вітчизняних і міжнародних експертних та наукових організацій (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців;

• проводити асамблеї, конференції, збори. 6. До складу Громадської ради включаються по одному представнику від

громадських рад при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях.

7. Громадську раду очолює голова, який обирається членами Ради строком на два роки.

Голова Громадської ради має заступників, які обираються з числа членів Ради за його поданням.

8. Голова Громадської ради: • організовує діяльність Ради; • скликає та організовує підготовку її засідань; • підписує документи від імені Ради; • представляє Раду у взаємовідносинах з Кабінетом Міністрів України,

центральними, місцевими органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації.

323

9. Громадська рада провадить свою діяльність відповідно до затверджених нею планів роботи.

Основною формою роботи Ради є засідання, що проводяться в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.

Засідання Ради є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як половина її членів.

У засіданнях Ради можуть брати участь керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади.

10. Рішення Громадської ради є правочинним, якщо воно приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

Рішення Ради мають рекомендаційний характер і подаються через Управління зв'язків з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України для врахування під час прийняття рішень Кабінетом Міністрів України.

11. Для оперативного вирішення поточних питань Громадська рада утворює правління, до складу якого входять голова Ради та його заступники, керівники постійних і тимчасових робочих органів, що утворені Радою.

12. Для організаційного забезпечення роботи Громадської ради утворюється в межах граничної чисельності Секретаріату Кабінету Міністрів України робочий орган — секретаріат.

13. Забезпечення секретаріату Громадської ради приміщенням, засобами зв'язку, створення необхідних умов для роботи Ради та проведення її засідань здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

324


від 15 жовтня 2004 р. № 1378

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГРОМАДСЬКУ РАДУ ПРИ ЦЕНТРАЛЬНОМУ, МІСЦЕВОМУ

ОРГАНІ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

1. Громадська рада є консультативно-дорадчим органом, який утворюється при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації з метою здійснення координації заходів, пов'язаних із забезпеченням проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики.

2. У своїй діяльності громадська рада керується Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, рішеннями органу виконавчої влади, при якому вона утворена, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями громадської ради є: • сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в

управлінні державними справами; • забезпечення врахування громадської думки у процесі підготовки та

організації виконання рішень центральних і місцевих органів виконавчої влади.

4. Громадська рада відповідно до покладених на неї основних завдань: • готує і подає пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій

з громадськістю; • подає пропозиції щодо строків проведення публічних громадських

обговорень; • подає пропозиції щодо проведення консультацій з громадськістю з

питань, не передбачених орієнтовним планом; • розробляє та подає на розгляд пропозиції до плану проведення

консультацій з громадськістю за визначеною тематикою із зазначенням переліку питань, строків та етапів, порядку оприлюднення інформації про проведення консультацій та врахування їх результатів;

• здійснює інші заходи щодо організації та проведення консультацій з громадськістю згідно з Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики;

• опрацьовує отримані за результатами проведення консультацій з громадськістю пропозиції і зауваження з питань формування та

325

реалізації державної політики і подає їх в установленому порядку відповідному органу виконавчої влади;

• систематично інформує громадськість, зокрема через засоби масової інформації, про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання.

5. Громадська рада з метою виконання покладених на неї завдань має право: • отримувати в установленому порядку від відповідного органу

виконавчої влади інформацію, необхідну для своєї роботи; • утворювати постійні та тимчасові робочі органи (комітети, комісії,

експертні групи) відповідно до напрямів роботи ради; • залучати до своєї роботи представників органів виконавчої влади,

підприємств, установ та організацій, вітчизняних і міжнародних експертних та наукових організацій (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців;

• проводити асамблеї, конференції, збори. 6. До складу громадської ради включаються представники громадських

організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації.

До складу громадських рад при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністраціях включаються по одному представнику від громадських рад при райдержадміністраціях, а також громадських організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації.

До складу громадських рад при Київській та Севастопольській міськдержадміністраціях включаються по одному представнику від громадських рад при райдержадміністраціях у мм. Києві та Севастополі відповідно, а також громадських організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації.

7. Громадську раду очолює голова, який обирається членами ради строком на два роки.

Голова громадської ради має заступників, які обираються з числа членів ради за його поданням.

8. Голова громадської ради: • організовує діяльність ради; • скликає та організовує підготовку засідання ради; • підписує документи від імені ради; • представляє раду у взаємовідносинах з органами виконавчої влади,

об'єднаннями громадян, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації.

9. Рада провадить свою діяльність відповідно до затверджених нею планів роботи. Основною формою роботи громадської ради є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.

326

Засідання громадської ради є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як половина її членів.

У засіданнях громадської ради можуть брати участь керівники цент-ральних і місцевих органів виконавчої влади.

10. Рішення громадської ради є правочинним, якщо воно приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

Рішення ради мають рекомендаційний характер. 11. Для організаційного забезпечення своєї роботи громадська рада може

утворювати робочий орган — секретаріат. Порядок роботи секретаріату визначається громадською радою.

12. Забезпечення секретаріату громадської ради приміщенням, засобами зв'язку, створення необхідних умов для роботи ради та проведення її засідань здійснює відповідний орган виконавчої влади.

327

ДОДАТОК 33

ОЦІНЮВАННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Ефективність консультаційного процесу слід оцінювати, враховуючи кількість

і види відгуків, а також порівнюючи успіх різних методів консультацій, рівень впливу отриманих під час консультацій відгуків на роз’яснення варіантів вибору державної політики й ухвалення остаточного вибору.

Результати оцінювання треба використовувати на наступних консультаціях, а

отримані уроки можна поширювати серед владних органів. Оцінювання ефективності консультаційного процесу не слід відкладати на

кінець цього процесу, але внести як окремий захід у початковий план. Ефективне оцінювання дозволяє визначити, які методи досягли успіху, а які ні (і чому) на основі критеріїв успіху чи невдачі й застосованих засобів їх виміру.

Критерії консультацій слід зазначати в усіх консультаційних документах.

Необхідно чітко заявляти про те, що консультаційний процес має відбуватися відповідно до цих критеріїв. Запропонуйте респондентам прокоментувати рівень виконання цих критеріїв, а також запропонувати шляхи подальшого вдосконалення консультаційного процесу. В чіткій формі надайте контактну інформацію про осіб, яким респонденти зможуть надсилати коментарі або скарги, що стосуються цього процесу.

328

ДОДАТОК 34

СТРУКТУРА ПУБЛІЧНОЇ ДОПОВІДІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА — ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПРІОРИТЕТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ У 2005 РОЦІ 1. УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ

БАЗИ ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ НА ОСНОВІ ПРИНЦИПІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТОРУ

1. Проект Закону України „Про державну службу в органах виконавчої влади”

2. Проект Указу Президента України „Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні”

3. Проект Указу Президента України „Про розмежування політичних посад і посад державних службовців у системі центральних органів виконавчої влади”

2. ПОСИЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ

ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

1. Впровадження інструменту Twinning в Україні 2. Діяльність територіальних управлінь державної служби

Головдержслужби 3. Дослідження системи управління персоналом на державній службі 4. Запровадження електронної системи документообігу у

Головдержслужбі

3. ПІДВИЩЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО І СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

1. Підвищення заробітної плати державних службовців 2. Дослідження класифікації посад та системи оплати праці

держслужбовців 3. Пільгове кредитування придбання або будівництва житла

4. ЗАПОБІГАННЯ ПРОЯВАМ КОРУПЦІЇ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ 1. Удосконалення законодавства про запобігання та протидію корупції 2. Перевірки дотримання законодавства про державну службу та

боротьбу з корупцією 3. Спеціальне навчання та методична підтримка державних

службовців з питань запобігання проявам корупції

329

5. УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АПАРАТУ ЦЕНТРАЛЬНИХ ТА МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

1. Сертифікація системи управління якістю Головдержслужби за ДСТУ ISO 9001-20012. Проект Типового регламенту роботи апарату центральних органів виконавчої влади

3. Функціональне обстеження органів виконавчої влади 4. Оцінка державного управління в Україні за базовими

показниками Європейського Союзу (SIGMA)

6. РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ, ЗОКРЕМА, ВИЩОГО КОРПУСУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

1. Підготовка магістрів за спеціальністю „Державна служба” в освітній галузі „Державне управління”

2. Пілотне створення груп аналізу політики у Секретаріаті Президента України, Секретаріаті Кабінету Міністрів України та центральних органах виконавчої влади

3. Польсько-французько-український тренінговий проект 4. Дослідження системи професійного навчання державних службовців

ПРІОРИТЕТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ У 2006 РОЦІ

330

ДОДАТОК 35

СПИСОК АДРЕСАТІВ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ ДОПОВІДІ ПРО ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ

ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

№ з/п Назва закладу К-сть адрес

К-сть екземпл.

1 Секретаріат Кабінету Міністрів України 1 50

2 Секретаріат Президента України 1 50

3 Апарат Верховної Ради України 1 50

4 Міністерства 19 Міністерство аграрної політики України 1 15 Міністерство внутрішніх справ 1 15 Міністерство охорони навколишнього природного

середовища 1 15

Міністерство економіки України 1 15 Міністерство закордонних справ України 1 15 Міністерство культури і туризму 1 15 Міністерство оборони України 1 15 Міністерства охорони здоров'я України 1 15 Міністерство освіти і науки 1 15 Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту 1 15 Міністерство палива та енергетики України 1 15 Міністерство праці та соціальної політики України 1 15 Міністерство промислової політики України 1 15 Міністерство транспорту та зв'язку України 1 15 Міністерства з питань надзвичайних ситуацій 1 15 Міністерство фінансів України 1 15 Міністерство юстиції України 1 15 Міністерство вугільної промисловості 1 15 Міністерство будівництва, архітектури та ЖКГ 1 15 центральні органи виконавчої влади 71

Антимонопольний комітет України 1 15

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України

1 15

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України

1 15

Державна митна служба України 1 15 Державна податкова адміністрація України 1 15 Державна прикордонна служба 1 15 Державна служба експортного контролю України 1 15 Державна судова адміністрація України 1 15

331

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва

1 15

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики

1 15

Державний комітет фінансового моніторингу України 1 15 Національна комісія з питань регулювання зв'язку

України 1 15

Національна комісія регулювання електроенергетики України

1 15

Служба безпеки України 1 15 Управління державної охорони України 1 15 Державна служба охорони культурної спадщини 1 15 Фонд державного майна України 1 15 Державний департамент інтелектуальної власності 1 15 Національний банк України 1 15 Рахункова палата України 1 15 Вища атестаційна комісія України 1 15 Головне контрольно-ревізійне управління України 1 15 Державна служба автомобільних доріг України 1 15 Державна служба України з нагляду за забезпеченням

безпеки авіації 1 15

Державне казначейство України 1 15 Державний комітет архівів України 1 15 Державний комітет статистики України 1 15 Державний комітет телебачення і радіомовлення

України 1 15

Державний комітет України з державного матеріального резерву

1 15

Державний комітет України по водному господарству 1 15 Державний комітет України по земельних ресурсах 1 15 Державний комітет України у справах національностей

та міграції 1 15

Державний комітет ядерного регулювання України 1 15 Національне космічне агентство України 1 15 Пенсійний фонд України 1 15 Державний комітет лісового господарства України 1 15 Держ iнспекцiя з контролю якостi лiкар засобiв 1 15 Державна служба контролю за переміщенням

культурних цінностей через державний кордон 1 15

Державна гідрометеорологічна служба 1 15 Державна екологічна інспекція 1 15 Державна екологічна інспекція 1 15 Державна інспекція з контролю за цінами

(Держцінінспекція) 1 15

Державна інспекція з контролю якості сільськогос-подарської продукції та моніторингу її ринку

1 15

Державна інспекція навчальних закладів 1 15 Державна інспекція цивільного захисту та техногенної

безпеки 1 15

Державна пробірна служба 1 15 Державна санітарно-епідеміологічна служба 1 15

332

Державна служба геодезії, картографії та кадастру 1 15 Державна служба з охорони прав на сорти рослин 1 15 Державна служба з питань національної культурної

спадщини 1 15

Державна служба заповідної справи 1 15 Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді 1 15 Державний департамент – Адміністрація зони

відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення

1 15

Державний департамент автомобільного транспорту 1 15 Департамент з питань адміністрування акцизного

збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів

1 15

Державний департамент ветеринарної медицини 1 15 Державний департамент з питань зв'язку та

інформатизації 1 15

Державний департамент морського і річкового транспорту

1 15

Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю

1 15

Державний департамент пожежної безпеки 1 15 Державний департамент продовольства 1 15 Державний департамент промислової безпеки, охорони

праці та гірничого нагляду 1 15

Державний департамент рибного господарства 1 15 Державний департамент страхового фонду

документації 1 15

Державний департамент тракторного і сільськогосподарського машинобудування

1 15

Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб

1 15

Державний департамент у справах релігій 1 15 Державний центр зайнятості Мінпраці 1 15 Комітет з контролю за наркотиками 1 15 Державний комітет України з питань технічного

регулювання та споживчої політики 1 15

Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення

1 15

5 Національні бібліотеки 3

Національна бібліотека України ім. Вернадського 5 Національна парламентська бібліотека 5

Публічна бібліотека ім. Лесі Українки 5

333

ДОДАТОК 36

СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ У 2005 РОЦІ

І. РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Наближення державної служби України до стандартів Європейського Союзу

1. Концепція розвитку законодавства про державну службу в Україні 2. Проект Закону України „Про державну службу в органах виконавчої

влади” 3. Організація оцінки сфер державного управління України за базовими

показниками SIGMA 4. Впровадження інструменту Twinning в Україні 5. Удосконалення правового забезпечення державної служби у взаємо-

дії з Верховною Радою України та її комітетами ІІ. ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Персонал державних органів, їх апаратів та органів місцевого самоврядування

6. Динаміка змін кількісного та якісного складу державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування

7. Кількісний та якісний склад керівників державних органів, цент-ральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій

8. Формування кадрового резерву 9. Оплата праці державних службовців

Робота з персоналом 10. Конкурсний добір на заміщення вакантних посад державних службовців 11. Стажування державних службовців на вакантні посади 12. Продовження строку перебування на державній службі 13. Присвоєння рангів державним службовцям 14. Залучення молоді до державної служби 15. Погодження кандидатур для призначення на окремі посади держав-

них службовців 16. Удосконалення комп’ютерного обліку державних службовців

Професійне навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування

17. Професійна підготовка 18. Підготовка магістрів за спеціальністю „Державна служба” 19. Підвищення кваліфікації 20. Організація проведення тренінгів 21. Навчання державних службовців за кордоном

334

Контрольно-інспекційна діяльність 22. Стан дотримання законодавства з питань державної служби та бо-

ротьби з корупцією в органах виконавчої влади 23. Запобігання проявам корупції серед державних службовців та поса-

дових осіб місцевого самоврядування 24. Результати перевірок та службових розслідувань

Інституційний розвиток системи управління державною службою 25. Побудова системи управління якістю у центральному апараті Голов-

ного управління державної служби України 26. Утворення та діяльність територіальних управлінь державної служби

Головного управління державної служби України 27. Поліпшення діяльності кадрових служб органів державної влади 28. Діяльність Центру сприяння інституційному розвитку державної

служби при Головному управлінні державної служби України ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

29. Основні результати наукових досліджень 30. Пілотний проект зі створення груп аналізу політики у центральних

органах виконавчої влади ІV. ВІДКРИТІСТЬ І ПРОЗОРІСТЬ У ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВ-

ЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ Діяльність колегіальних і дорадчих органів з питань державної служби

31. Колегія 32. Наукова рада

Консультації з громадськістю та залучення громадян до процесу вироблення політики у сфері державної служби

33. Публічна кампанія громадських та експертних консультацій щодо проекту нового закону про державну службу

34. Інформування громадськості щодо стратегічних ініціатив Головдержслужби України

35. Залучення громадян через діяльність Громадської колегії при Начальнику Головдержслужби України

36. Видавнича діяльність Робота із зверненнями до Головного управління державної служби України та надання роз’яснень з питань державної служби

37. Звернення громадян 38. Звернення народних депутатів і депутатів місцевих рад

V. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

39. Реалізація завдань європейської та євроатлантичної інтеграції 40. Результати співпраці із зарубіжними партнерами

335

VІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

41. Управління персоналом 42. Інформаційне забезпечення 43. Фінансове забезпечення 44. Організаційно-контрольне супроводження 45. Матеріально-технічне забезпечення

VІІ. ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ У 2006 РОЦІ

46. Забезпечення супроводження прийняття нового законодавства з питань державної служби

47. Впровадження системи управління персоналом в органах виконавчої влади України на принципах забезпечення компетентності та професійності корпусу державних службовців

48. Сприяння покращенню матеріального та соціального статусу держав-них службовців

49. Впровадження тренінгової складової до системи професійного навчання державних службовців

50. Удосконалення діяльності апаратів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади

VІІІ. ВИТРАЧАННЯ КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ У

РОЗРІЗІ ЕКОНОМІЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ВИДАТКІВ

336

ДОДАТОК 37

СПИСОК АДРЕСАТІВ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКОЮ ТА АНГЛІЙСЬКОЮ МОВАМИ

ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник Головдержслужби ______________ Т. Мотренко

«_____» травня 2006 р.

1) в Україні: № з/п

Установи та організації Кількість адрес

Кількість примірників за кожною адресою

Всього примір-ників

1. Представництво ООН 1 5 52. Делегація Європейської комісії 1 5 53. Представництво НАТО 2 1-3 44. Представництво ОБСЄ 1 5 55. Посольства та дипломатичні представництва

іноземних держав, що співпрацюють із Голов-держслужбою, і країн-членів Ради Європи

49 3 147

6. Міжнародні фінансові і торговельно-економічні організації

9 5 45

7. Агенції іноземних держав з міжнародного розвитку 5 5 258. Англомовні ЗМІ, прес-агенції та ПР-проекти 8 3 249. Англомовні ресурсні центри і фонди в Україні 18 1-3 32 Всього: 94 292

2) за кордоном: № з/п




Навчальні заклади з державного управління та аналітичні центри

184 3 552

10. Установи і організації з питань державної служ-би держав, що співпрацюють із Головдерж-службою і країн-членів Ради Європи

58 3 174

11. Міжнародні організації та представництва України при міжнародних організаціях

11 3 33

12. Дипломатичні представництва України за кордоном

124 3 372

Всього: 378 1134

Разом: 472 1423

337

Установи та організації Кількість

адрес Кількість

примірників за кожною адресою


Представництво ООН 1 5 5Представництво Європейської Комісії в Києві 1 5 5Представництво НАТО 2 1-3 4Представництво ОБСЄ 1 5 5Посольства іноземних держав, що співпрацюють із Головдержслужбою, та інших країн-членів Ради Європи з постійними представництвами в Україні:

49 3 147

Австрійської Республіки 1 3 3Азербайджанської Республіки 1 3 3Королівства Бельгія 1 3 3Республіка Білорусь 1 3 3Республіки Болгарія 1 3 3Боснія і Герцеговина 1 3 3Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії

1 3 3

Республіки Вірменія 1 3 3Грецької Республіки 1 3 3Грузії 1 3 3Королівство Данія 1 3 3Естонської Республіки 1 3 3Держава Ізраїль 1 3 3Ірландія 1 3 3Королівства Іспанія 1 3 3Італійської Республіки 1 3 3Республіка Казахстан 1 3 3Канади 1 3 3Киргизька Республіка 1 3 3Китайської Народної Республіки 1 3 3Республіка Кіпр 1 3 3Латвійської Республіки 1 3 3Литовської Республіки 1 3 3Великого Герцогства Люксембург 1 3 3Республіки Македонія 1 3 3Республіки Молдова 1 3 3Королівства Нідерландів 1 3 3Федеративної Республіки Німеччина 1 3 3Королівства Норвегія 1 3 3Республіки Польща 1 3 3Португальської Республіки 1 3 3Російської Федерації 1 3 3Румунії 1 3 3Сербія і Чорногорія 1 3 3Словацької Республіки 1 3 3Республіки Словенія 1 3 3Сполучених Штатів Америки в Україні 1 3 3

338




Республіка Таджикистан 1 3 3Республіка Туреччина 1 3 3Туркменістан 1 3 3Угорської Республіки 1 3 3Республіка Узбекистан 1 3 3Республіки Фінляндія 1 3 3Французької Республіки 1 3 3Республіки Хорватія 1 3 3Чеської Республіки 1 3 3Швейцарської Конфедерації 1 3 3Королівства Швеція 1 3 3Японії 1 3 3

Міжнародні фінансові і торгівельно-економічні організації:

9 5 45

МВФ 1 5 5Світовий банк 1 5 5МБРР 1 5 5ЄБРР 1 5 5Міжнародна фінансова корпорація 1 5 5ГУУАМ 1 5 5Світова організація торгівлі 1 5 5Організація Чорноморського Економічного Співробітництва

1 5 5

Організація економічного співробітництва та розвитку 1 5 5Агенції іноземних держав з міжнародного розвитку:

5 5 25

British Department for International Development 1 5 5Агентство США з міжнародного розвитку 1 5 5Канадійська агенція міжнародного розвитку 1 5 5Шведська агенція з міжнародного розвитку 1 5 5Швейцарська агенція з міжнародного розвитку 1 5 5

Англомовні ЗМІ, прес-агенції та ПР-проекти: 8 3 24Internews-Ukraine 1 3 3Reuters 1 3 3Представництво „Financial Times” в Україні 1 3 3Представництво Британської телерадіомовної корпорації в Україні (Бі-Бі-Сі)

1 3 3

Представництво телерадіокомпанії "Німецька хвиля" в Україні

1 3 3

Радіо Свобода 1 3 3Korrespondent 1 3 3Center for Ukrainian Reforms Education 1 3 3

Англомовні ресурсні центри і фонди в Україні: 18 1-3 32Британська Рада 1 3 3Рада міжнародних наукових досліджень і обмінів (Americal Councils)

4 3 12

Київський ресурсний центр для випускників 1 3 3

339




американських навчальних програм Центр Європейської документації 1 3 3Міжнародний фонд „Відродження” 1 1 1Western NIS Enterprise Fund 1 1 1ПАДКО-Україна 1 1 1Дім Свободи 1 1 1Польсько-американсько-українська ініціатива співпраці (ПАУСІ)

1 1 1

IREX 1 1 1Фонд „Євразія” 1 1 1Американська рада з міжнародної освіти 1 1 1Фундація „Україна-США” 1 1 1Центр демократії і розвитку 1 1 1Центр адміністративної реформи 1 1 1

Всього: 94 292 Навчальні заклади з державного управління та аналітичні центри № з/п

Установи та організації Країна Кіль-кість адрес


Всього при-мір-ників

1 Training Institute of Public Administration Albania 1 3 32 Faculty of Economics and Business Albania 1 3 33 Armenian Academy of Public

Administration Armenia 1 3 3

4 Drug Utilization Research Group Armenia 1 3 35 School of Health Care, Management and

Organization Armenia 1 3 3

6 American University of Armenia Armenia 2 3 67 Armenian-Russian Institute of Ecology,

Economy and Law Armenia 1 3 3

8 School of Public Management Austria 1 3 39 Institute for Advanced Studies Austria 1 3 310 Academy of Public Administration

under the aegis of the President of the Republic of Belarus

Belarus 2 3 6

11 Public Management Institute Belgium 1 3 312 The Civil Society Promotion Center Bosnia and

Herzegovina 1 3 3

13 UNDP BiH Bosnia and Herzegovina

1 3 3

14 Center of Public Administration Bulgaria 1 3 315 Department of Public Administration Bulgaria 1 3 316 National University Center „Public

Sector Economics” Bulgaria 1 3 3

340

№ з/п


Кількість примірників за кожної адресою


2 Bundeskanzleramt, Leiter der Section III Oeffentlicher Dienst und Verwaltungsreform

Austria 1 3 3

3 Agence pour la simplification administrative

Belgium 1 3 3

4 Civil Service Commission Bosnia and Herzegovina

1 3 3

5 Senior Public Appointments Commission

Bosnia and Herzegovina

1 3 3

6 Council for the Modernisation of the Administration

Bulgaria 1 3 3

7 Council of Ministers, The Directorate of European Integration

Bulgaria 1 3 3

8 Council of Ministers, The Directorate of State Administration

Bulgaria 1 3 3

9 Public Service Human Resources Management Agency of Canada

Canada 1 3 3

10 Public Service Commission of Canada Canada 1 3 311 Public Service Integrity Office Canada 1 3 312 Ministry of Personnel China 1 3 313 Ministry of Justice, Public

Administration and Local Self-Government

Croatia 1 3 3

14 Civil Service Department in the Government Office

Czech Republic

1 3 3

15 General Directorate of Civil Service within the Office of the Government

Czech Republic

1 3 3

16 Danish Ministry of Foreign Affairs Denmark 1 3 3

17 State Chancellery Estonia 1 3 318 Administrative Officer of the Cabinet's

Office Finland 1 3 3

19 Ministère de la fonction publique, de la réforme de l'Etat

France 1 3 3

20 Office of the The Prime Minister Georgia 1 3 321 Federal Agency for Civic Education Germany 1 3 322 Ministry of Interior Affairs Germany 1 3 323 Ministry of the Interior, Public

Administration and Decentralization Greece 1 3 3

24 Ministry of Employment and Labour Hungary 1 3 325 Prime Minister’s Office, Government

Personnel Office Hungary 1 3 3

26 Ministry of the Interior, Public Admini-stration Organisation and Civil Service

Hungary 1 3 3

341

№ з/п




27 Ireland Office of the Civil Service and Local Appointments Commissioners

Ireland 1 3 3

28 Department of the Taoiseach, public service modernisation and cosial partnership division

Ireland 1 3 3

29 National Personnel Authority Japan 1 3 330 Агентство Республики Казахстан по

делам государственной службы Kazakhstan 1 3 3

31 Ministry of Industry and Trade, Committee of Trade of the Republic of Kazakhstan

Kazakhstan 1 3 3

32 State Civil Service Administration Latvia 1 3 333 State Chancellery of the Republic of

Latvia, Policy Co-operation Department Latvia 1 3 3

34 Ministry of the Interior, the Agency for Public Service Management

Lithuania 1 3 3

35 Ministry of the Interior, Public Administration Department

Lithuania 1 3 3

36 Office of the President Moldova 1 3 337 Ministry of Finance, European

Integration Directorate Moldova 1 3 3

38 Ministry of Interior and Kingdom Relation

Netherlands 1 3 3

39 Office of Civil Service Poland 1 3 340 Civil Service Council Poland 1 3 341 Ministry of Finance, Internal Audit

Bureau Poland 1 3 3

42 The Chancellery of the Prime Minister Poland 1 3 343 Office of the Committee for European

Integration, department for Institutional Building Programmes

Poland 1 3 3

44 Civil Servants’ National Agency Romania 1 3 345 Аппарат правительства Российской

Федерации Russian Federation

1 3 3

46 Ministry of Justice, Administration and Self-Government

Serbia and Montenegro

2 6 9

47 Ministry of Public Administration Reform and Local Self-Government,


1 3 3

48 Agency for Public Administration Development


1 3 3

49 Civil Service Office Slovakia 1 3 350 State Secretary for Organisation and

Development of Administration Slovenia 1 3 3

51 Civil Service Council Slovenia 1 3 352 Government Personnel Office Slovenia 1 3 3

342

№ з/п




53 Ministry of the Public Services Spain 1 3 354 Swedish Agency for Public

Management Sweden 1 3 3

55 Office of the Civil Service Commissioners

UK 1 3 3

56 The Prime Minister’s office of Public Service Reform

UK 1 3 3

57 Foreign and Commonwealth Office, EU External UK NCP for EU Twinning

UK 1 3 3

58 Office of Personnel Management USA 1 3 3 Всього: 58 174

Міжнародні організації та представництва України при міжнародних організаціях № з/п

Організації Країна Кіль-кість адрес



1 International Labor Office Geneva, Switzerland

1 3 3

2 SIGMA Programme Paris, France 1 3 3

3 OECD Paris, France 1 3 3

4 European Profiles Belgium 1 3 3

5 European Comission, EuropeAid Co-operation Office, Directorate A

Brussels, Belgium

1 3 3

6 Постiйне представництво України при Європейському Союзi

Брюссель, Бельгія

1 3 3

7 Мiсiя України при НАТО Брюссель, Бельгія

1 3 3

8 Постiйне представництво України при ООН

Нью-Йорк, США

1 3 3

9 Постiйне представництво України при вiддiленнi ООН та iнших мiжнародних органiзацiях в Женевi

Женева, Швейцарія

1 3 3

10 Постiйне представництво України при мiжнародних органiзацiях у Вiднi

Відень, Австрія

1 3 3

11 Постiйне представництво України при координацiйних iнститутах СНД

Мінськ, Білорусь

1 3 3

Всього: 11 33

343

Дипломатичні представництва України за кордоном

№ з/п


Кіль-кість адрес

Кількість примірникі

в за кожною адресою


1 Австралія 1 3 32 Республіка Австрія 1 3 33 Азербайджанська Республіка 1 3 34 Республіка Албанія 1 3 35 Алжирська Народна Демократична Республіка 1 3 36 Республіка Ангола 1 3 37 Князівство Андорра 1 3 38 Антігуа і Барбуда 1 3 39 Аргентинська Республіка 1 3 310 Перехідна Ісламська Держава Афганістан 1 3 311 Народна Республіка Бангладеш 1 3 312 Королівство Бахрейн 1 3 313 Королівство Бельгія 1 3 314 Республіка Бенін 1 3 315 Республіка Білорусь 1 3 316 Республіка Болгарія 1 3 317 Республіка Болівія 1 3 318 Боснія i Герцеговина 1 3 319 Федеративна Республіка Бразилія 1 3 320 Султанат Бруней Даруссалам 1 3 321 Ватикан (Святiйший Престол) 1 3 322 Сполучене Королівство Великобританії i

Північної Ірландії 1 3 3

23 Болiварська Республіка Венесуела 1 3 324 Соціалістична Республіка В'єтнам 1 3 325 Республіка Вірменія 1 3 326 Республіка Гамбія 1 3 327 Гвінейська Республіка 1 3 328 Грецька Республіка 1 3 329 Грузія 1 3 330 Королівство Данія 1 3 331 Домініканська Республіка 1 3 332 Республіка Еквадор 1 3 333 Естонська Республіка 1 3 334 Федеративна Республіка Ефіопія 1 3 335 Арабська Республіка Єгипет 1 3 336 Єменська Республіка 1 3 337 Республіка Замбія 1 3 338 Республіка Зімбабве 1 3 339 Держава Ізраїль 1 3 340 Республіка Індія 1 3 341 Республіка Індонезія 1 3 342 Ісламська Республіка Іран 1 3 343 Республіка Ірак 1 3 3

344

№ з/п






44 Ірландія 1 3 3 45 Ісландська Республіка 1 3 3 46 Королівство Іспанія 1 3 3 47 Італійська Республіка 1 3 3 48 Хашимiтське Королівство Йорданія 1 3 3 49 Республіка Казахстан 1 3 3 50 Королівство Камбоджа 1 3 3 51 Канада 1 3 3 52 Держава Катар 1 3 3 53 Республіка Кенія 1 3 3 54 Киргизька Республіка 1 3 3 55 Китайська Народна Республіка 1 3 3 56 Республіка Кіпр 1 3 3 57 Республіка Корея 1 3 3 58 Республіка Куба 1 3 3 59 Держава Кувейт 1 3 3 60 Лаос 1 3 3 61 Латвійська Республіка 1 3 3 62 Литовська Республіка 1 3 3 63 Ліванська Республіка 1 3 3 64 Князівство Ліхтенштейн 1 3 3 65 Велика Соціалістична Народна Лівійська

Арабська Джамахирiя 1 3 3

66 Велике Герцогство Люксембург 1 3 3 67 Республіка Мавританія 1 3 3 68 Республіка Мадагаскар 1 3 3 69 Республіка Македонія 1 3 3 70 Малайзія 1 3 3 71 Республіка Малі 1 3 3 72 Республіка Мальта 1 3 3 73 Королівство Марокко 1 3 3 74 Мексиканські Сполучені Штати 1 3 3 75 Республіка Молдова 1 3 3 76 Республіка Мозамбік 1 3 3 77 Монголія 1 3 3 78 М'янма 1 3 3 79 Республіка Намібія 1 3 3 80 Королівство Непал 1 3 3 81 Федеративна Республіка Нігерія 1 3 3 82 Королівство Нідерланди 1 3 3 83 Федеративна Республіка Німеччина 1 3 3 84 Королівство Норвегія 1 3 3 85 Об’єднані Арабські Емірати 1 3 3 86 Султанат Оман 1 3 3 87 Ісламська Республіка Пакистан 1 3 3 88 Республіка Парагвай 1 3 3

345

№ з/п






89 Республіка Перу 1 3 390 Південно-Африканська Республіка (ПАР) 1 3 391 Республіка Польща 1 3 392 Португальська Республіка 1 3 393 Російська Федерація 1 3 394 Румунія 1 3 395 Республіка Сан Марiно 1 3 396 Королівство Саудівська Аравія 1 3 397 Сербія і Чорногорія 1 3 398 С'єрра-Леоне 1 3 399 Сирійська Арабська Республіка 1 3 3100 Республіка Сінгапур 1 3 3101 Словацька Республіка 1 3 3102 Республіка Словенія 1 3 3103 Сполучені Штати Америки 1 3 3104 Республіка Судан 1 3 3105 Республiка Таджикистан 1 3 3106 Королiвство Таїланд 1 3 3107 Тунiська Республiка 1 3 3108 Турецька Республiка 1 3 3109 Туркменістан 1 3 3110 Угорська Республіка 1 3 3111 Республіка Узбекистан 1 3 3112 Східна Республіка Уругвай 1 3 3113 Республіка Фiлiппiни 1 3 3114 Фінляндська Республіка 1 3 3115 Французька Республіка 1 3 3116 Республіка Хорватія 1 3 3117 Центральноафриканська Республіка 1 3 3118 Республіка Чад 1 3 3119 Республіка Чилі 1 3 3120 Чеська Республіка 1 3 3121 Швейцарська Конфедерація 1 3 3122 Королівство Швеція 1 3 3123 Демократична Соціалістична Республіка Шрі- 1 3 3124 Японія 1 3 3

Всього: 124 372

346

ДОДАТОК 36

СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ У 2005 РОЦІ

І. РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Наближення державної служби України до стандартів Європейського Союзу

1. Концепція розвитку законодавства про державну службу в Україні 2. Проект Закону України „Про державну службу в органах виконавчої

влади” 3. Організація оцінки сфер державного управління України за базовими

показниками SIGMA 4. Впровадження інструменту Twinning в Україні 5. Удосконалення правового забезпечення державної служби у взаємо-

дії з Верховною Радою України та її комітетами ІІ. ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Персонал державних органів, їх апаратів та органів місцевого самоврядування

6. Динаміка змін кількісного та якісного складу державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування

7. Кількісний та якісний склад керівників державних органів, цент-ральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій

8. Формування кадрового резерву 9. Оплата праці державних службовців

Робота з персоналом 10. Конкурсний добір на заміщення вакантних посад державних службовців 11. Стажування державних службовців на вакантні посади 12. Продовження строку перебування на державній службі 13. Присвоєння рангів державним службовцям 14. Залучення молоді до державної служби 15. Погодження кандидатур для призначення на окремі посади держав-

них службовців 16. Удосконалення комп’ютерного обліку державних службовців

Професійне навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування

17. Професійна підготовка 18. Підготовка магістрів за спеціальністю „Державна служба” 19. Підвищення кваліфікації 20. Організація проведення тренінгів 21. Навчання державних службовців за кордоном

347

Контрольно-інспекційна діяльність 22. Стан дотримання законодавства з питань державної служби та бо-

ротьби з корупцією в органах виконавчої влади 23. Запобігання проявам корупції серед державних службовців та поса-

дових осіб місцевого самоврядування 24. Результати перевірок та службових розслідувань

Інституційний розвиток системи управління державною службою 25. Побудова системи управління якістю у центральному апараті Голов-

ного управління державної служби України 26. Утворення та діяльність територіальних управлінь державної служби

Головного управління державної служби України 27. Поліпшення діяльності кадрових служб органів державної влади 28. Діяльність Центру сприяння інституційному розвитку державної

служби при Головному управлінні державної служби України ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

29. Основні результати наукових досліджень 30. Пілотний проект зі створення груп аналізу політики у центральних

органах виконавчої влади ІV. ВІДКРИТІСТЬ І ПРОЗОРІСТЬ У ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВ-

ЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ Діяльність колегіальних і дорадчих органів з питань державної служби

31. Колегія 32. Наукова рада

Консультації з громадськістю та залучення громадян до процесу вироблення політики у сфері державної служби

33. Публічна кампанія громадських та експертних консультацій щодо проекту нового закону про державну службу

34. Інформування громадськості щодо стратегічних ініціатив Головдержслужби України

35. Залучення громадян через діяльність Громадської колегії при Начальнику Головдержслужби України

36. Видавнича діяльність Робота із зверненнями до Головного управління державної служби України та надання роз’яснень з питань державної служби

37. Звернення громадян 38. Звернення народних депутатів і депутатів місцевих рад

V. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

39. Реалізація завдань європейської та євроатлантичної інтеграції 40. Результати співпраці із зарубіжними партнерами

348

VІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

41. Управління персоналом 42. Інформаційне забезпечення 43. Фінансове забезпечення 44. Організаційно-контрольне супроводження 45. Матеріально-технічне забезпечення

VІІ. ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ У 2006 РОЦІ

46. Забезпечення супроводження прийняття нового законодавства з питань державної служби

47. Впровадження системи управління персоналом в органах виконавчої влади України на принципах забезпечення компетентності та професійності корпусу державних службовців

48. Сприяння покращенню матеріального та соціального статусу держав-них службовців

49. Впровадження тренінгової складової до системи професійного навчання державних службовців

50. Удосконалення діяльності апаратів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади

VІІІ. ВИТРАЧАННЯ КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ У РОЗРІЗІ ЕКОНОМІЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ВИДАТКІВ

349

ДОДАТОК 37

СПИСОК АДРЕСАТІВ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ

ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ

№ з/п Назва закладу К-сть адрес

К-сть екземпл.

1 Секретаріат Кабінету Міністрів України 1 50

2 Секретаріат Президента України 1 50

3 Апарат Верховної Ради України 1 50

4 Міністерства 19 Міністерство аграрної політики України 1 15 Міністерство внутрішніх справ 1 15 Міністерство охорони навколишнього природного

середовища 1 15

Міністерство економіки України 1 15 Міністерство закордонних справ України 1 15 Міністерство культури і туризму 1 15 Міністерство оборони України 1 15 Міністерства охорони здоров'я України 1 15 Міністерство освіти і науки 1 15 Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту 1 15 Міністерство палива та енергетики України 1 15 Міністерство праці та соціальної політики України 1 15 Міністерство промислової політики України 1 15 Міністерство транспорту та зв'язку України 1 15 Міністерства з питань надзвичайних ситуацій 1 15 Міністерство фінансів України 1 15 Міністерство юстиції України 1 15 Міністерство вугільної промисловості 1 15 Міністерство будівництва, архітектури та ЖКГ 1 15

5 Центральні органи виконавчої влади 71

Антимонопольний комітет України 1 15

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України

1 15

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України

1 15

Державна митна служба України 1 15 Державна податкова адміністрація України 1 15 Державна прикордонна служба 1 15 Державна служба експортного контролю України 1 15 Державна судова адміністрація України 1 15

350

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва

1 15

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики

1 15

Державний комітет фінансового моніторингу України 1 15 Національна комісія з питань регулювання зв'язку

України 1 15

Національна комісія регулювання електроенергетики України

1 15

Служба безпеки України 1 15 Управління державної охорони України 1 15 Державна служба охорони культурної спадщини 1 15 Фонд державного майна України 1 15 Державний департамент інтелектуальної власності 1 15 Національний банк України 1 15 Рахункова палата України 1 15 Вища атестаційна комісія України 1 15 Головне контрольно-ревізійне управління України 1 15 Державна служба автомобільних доріг України 1 15 Державна служба України з нагляду за забезпеченням

безпеки авіації 1 15

Державне казначейство України 1 15 Державний комітет архівів України 1 15 Державний комітет статистики України 1 15 Державний комітет телебачення і радіомовлення

України 1 15

Державний комітет України з державного матеріального резерву

1 15

Державний комітет України по водному господарству 1 15 Державний комітет України по земельних ресурсах 1 15 Державний комітет України у справах національностей

та міграції 1 15

Державний комітет ядерного регулювання України 1 15 Національне космічне агентство України 1 15 Пенсійний фонд України 1 15 Державний комітет лісового господарства України 1 15 Держ iнспекцiя з контролю якостi лiкар засобiв 1 15 Державна служба контролю за переміщенням

культурних цінностей через державний кордон 1 15

Державна гідрометеорологічна служба 1 15 Державна екологічна інспекція 1 15 Державна екологічна інспекція 1 15 Державна інспекція з контролю за цінами

(Держцінінспекція) 1 15

Державна інспекція з контролю якості сільськогос-подарської продукції та моніторингу її ринку

1 15

Державна інспекція навчальних закладів 1 15 Державна інспекція цивільного захисту та техногенної

безпеки 1 15

Державна пробірна служба 1 15 Державна санітарно-епідеміологічна служба 1 15

351

Державна служба геодезії, картографії та кадастру 1 15 Державна служба з охорони прав на сорти рослин 1 15 Державна служба з питань національної культурної

спадщини 1 15

Державна служба заповідної справи 1 15 Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді 1 15 Державний департамент – Адміністрація зони

відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення

1 15

Державний департамент автомобільного транспорту 1 15 Департамент з питань адміністрування акцизного

збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів

1 15

Державний департамент ветеринарної медицини 1 15 Державний департамент з питань зв'язку та

інформатизації 1 15

Державний департамент морського і річкового транспорту

1 15

Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю

1 15

Державний департамент пожежної безпеки 1 15 Державний департамент продовольства 1 15 Державний департамент промислової безпеки, охорони

праці та гірничого нагляду 1 15

Державний департамент рибного господарства 1 15 Державний департамент страхового фонду

документації 1 15

Державний департамент тракторного і сільськогосподарського машинобудування

1 15

Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб

1 15

Державний департамент у справах релігій 1 15 Державний центр зайнятості Мінпраці 1 15 Комітет з контролю за наркотиками 1 15 Державний комітет України з питань технічного

регулювання та споживчої політики 1 15

Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення

1 15

6 Обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації 27 15

7 Національні бібліотеки 3

Національна бібліотека України ім. Вернадського 5 Національна парламентська бібліотека 5

Публічна бібліотека ім. Лесі Українки 5

Практичний посібник

МОТРЕНКО Тимофій ВалентиновичВИШНЕВСЬКИЙ Андрій Володимирович

БАЄВ Віталій ВалерійовичБОНДАРЕНКО Антоніна Леонідівна

ПЛАН ДІЙ ДЛЯ НОВОГО МІНІСТРА

За загальною редакцією Т. Мотренка

Оригінал,макет Ф. Алєксєйчук

Здано в набір 10.06.06. Підписано до друку 10.07.06.Друк офсет. Папір крейд. Формат 60х84/8. Зам. 468.

Тираж 1000. Ум. друк. арк. 40,92. Обл.,вид. арк. 37,98.

Центр сприяння інституційному розвитку державної служби України при Головному управлінні державної служби України

вул. Прорізна, 15, м. Київ, 01034, Українател. (044) 278,3650, факс (044) 278,3622

http://www.center.gov.ua e,mail: [email protected]Свідоцтво про Держреєстрацію ДК № 2214 15.06.2005 р.

Виготівник ПІІ „Інтертехнологія” ТОВвул. Воровського, 34г, м. Київ

тел. (044) 486,59,26, 486,59,28e,mail: [email protected]

Свідоцтво про Держреєстрацію ДК 1986 від 21.01.2004 р.