Download pdf - вісник укр. мова 2016 новий

Готуємося до ЗНО –

2017

Матеріали до 145-

річчя від дня

народження Лесі

Українки

Ігрові технології на

уроках української

мови

Інтерактивна гра «Я

люблю Україну»

МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК

2 УКРАЇНСЬКА МОВА Й ЛІТЕРАТУРА

Минув навчальний рік… Яким він був? Що приніс? Чим запамʼятався

кожному з нас?

Він був різним: веселим і креативним, важким і надзвичайним, з

перемогами і розчаруваннями, очікуваннями і планами… Світлини нагадають

нам найцікавіші й найсвітліші моменти шкільного життя.

В обласному етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української

мови й літератури взяли участь 13 учнів. Призерами стали 8 учнів шкіл міста.

І м. - Данилейко Ангеліну, учениця (учитель Мирошниченко С.М.)

ІІ м.- Галушко Єлизавета, учениця 8 класу СШ № 10 (учитель Скрипник Л.Г.)

ІІ м. - Бойко Богдана, учениця 8 класу ліцею № 4 (учитель Мойса В.М.)

ІІ м. - Соколова Ірина, учениця 10 класу гімназії № 5 (учитель Афанасьєва І.І.)

ІІ м. - Середа Євгеній, учень 11 класу ліцею № 11 (учитель Медведенко Н.Г.)

ІІІ м. - Савєлова Анна, учениця 8 класу гімназії № 6 (учитель Кушнір Ж.М.)

ІІІ м. - Ступак Євген, учень 9 класу СШ № 10 (учитель Тімічева Н.М.)

ІІІ м. - Гасан Катерина, учениця 11 класу СШ № 10 (учитель Струк О.Д.)

Данилейко Ангеліна, учениця 11 класу ліцею № 30 посіла ІІІ місце у ІV

етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови й літератури.

На обласному етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені

Петра Яцика Кірєєва Поліна, учениця 6 класу СШ № 10, здобула перемогу та

стала учасником загальнонаціонального етапу.

Переможцями обласного етапу Всеукраїнського VІ Міжнародного мовно-

літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Т.Шевченка

стали 3-є учнів: Кохно Дарина, учениця 6 класу СШ № 10, Ожерельєва Діана,

учениця 7 класу ЗОШ № 16, Бойко Богдана, учениця 8 класу, ліцею № 4.

Відповідно до наказу МОН України від 13.04.2016 № 431 переможцями

IV етапу Всеукраїнського мовно-літературного конкурсу ім. Т.Г. Шевченка

стали:

ІІІ місце - Кохно Дарина, учениця 6 класу Кременчуцької СШ № 10;

ІІІ місце - Ожерельєва Діана, учениця 7 класу Кременчуцької ЗОШ № 16.



Учениці 7 класу ЗОШ № 16 Ожерельєви

Карина та Діана стали переможцями

регіонального і всеукраїнського етапу (І

місце) 1-го Всеукраїнського конкурсу

учнівської і студентської творчості

«Змагаймося за нове життя!» (Леся Українка).

Учасниками українознавчої гри «Соняшник-2016» стали 1812 учнів ЗНЗ

та ПТНЗ міста. Із них 468 отримали дипломи всеукраїнського та регіонального

рівня.

На базі ЗОШ № 12 для

учителів української мови й

літератури проведено

творчу зустріч і майстер-

клас Авраменка Олександра

Миколайовича, автора

аудіодиктантів та радіопередачі «Загадки мови»,

ведучого експрес-уроків з української мови на

каналі 1+1, доцента кафедри мов і літератур

Київського університету імені Бориса Грінченка,

українського педагога, лінгвіста, літературознавця,

автора понад 50 наукових праць і 70 підручників та

посібників.



Спільно з видавництвом «Ранок» за сприяння Полтавського обласного

інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського

проведено семінар-практикум «Компетентний учень: діємо на результат».

Учителі міста відвідали тренінг Копитіної Інни Вікторівни, провідного

редактора напряму «Українська мова». Автора навчальних посібників для

загальноосвітніх навчальних закладів, та Столій Ірини Леопольдівни.

Провідного редактора напряму «Українська література», співавтора лінійки

підручників.



На базі ЗОШ № 28 був проведений семінар-кругозір для вчителів

української мови й літератури на тему: «Інноваційні технології в практиці

роботи вчителя української мови й літератури».

Ірина Горобченко,

методист КМНМЦ





КАРТКА-ТРЕНАЖЕР № 1 УКРАЇНСЬКА МОВА

1. Випишіть слова з наголосом І варіант - на третьому складі, ІІ

варіант – на другому.

вітчим осока подруга довідник

одинадцять вільха хутро абияк

черговий кропива отрок отаман

випадок відгомін бармен гетьманство

горошина перекис центнер Полтавщина

диспансер обіцянка бешкет решето

2. КМ

поїхати по \ у службових справах по\після закінчення

за\по доручення за\з ініціативи

по \за підозра в чомусь по \ за зразок

по \на прохання по \ за освітою лікар

по \на замовлення по \ за опис

по \ за сімейні обставини(через сімейні обставини) по \ з примус

по \у приватній справі по \ за свідченням очевидців

3. Фонетичний практикум. Визначте співвідношення звуків і букв у словах

( = ≤ ≥ ).

Шедрість, Батьківщина, Вітчизна, щебетання, наддзьобати,

надзвуковий, ячмінь, шити, зшитий, осяяння, подружці, агентство.

4. Уподібнення приголосних відбувається у всіх словах рядка

А будується, піклуєшся, анекдот, сонце

Б екземпляр, екзамен, футболіст, ходьба

В полегкість, дочці, умиваєшся, увінчати

Г боротьба, сниться, цвях,смієшся

5.Запишіть «результат» асиміляції .

сміється зчавити двигтить зшитий

у книжці вітчим бочці лягти

змагаєшся на квітці пісня Великдень

сміх полегкість просьба розжарити

екземпляр сережка молотьба зцідити



6.Вставте пропущені літери. Що об’єднує ці слова? Які серед них зайві?

балас..ний піс…ний піаніс…ці

контрас…ний брязнути шіс…надцять

шіс…сот шіс…десят компос…ний

зап’яс…ний кіс..лявий аванпос…ний

форпос…ний с…нара хворос…няк

проїз…ний плюс…нути студен…ський

7. Вставте, де треба, пропущені літери.

Безчест…я, сторіч…я, сторіч…, затиш…я, піддаш…я, сіл…ю,

спросон…я, попад…я, тел…я, суд…івство, жит…єпис, дал…ю, здобич…ю,

постат…ю, юніст…ю, л…ється, у піднебес…і, віс…ю, стійкіст…ю,

століт…я., священ…ий, священ…ик, обітован…ий, вогнен…ий, рахман…ий,

захлан…ий, блажен…ий, неждан…ий, жадан…ий, довгождан…ий,

шален…ий, скажен…ий, навіжен…ий, притаман…ий, старан…ий.

8. Поставте іменники в орудному відмінку однини. Поясніть правопис

слів.

сіль - _____________ жовч - ______________ суміш - _____________

тінь - _____________ злість - ______________ молодість - _________

розкіш - ___________ кмітливість - _________ мазь - _____________

9. Правопис слів іншомовного походження. На місці крапок вставте

пропущені літери. Підкресліть та поясніть орфограми.

Ан…али, барок…о, біл…ь, гет…о, фін…, тон…а, шас…і, хоб…і,

мот…о, віл…а, ван…а, ван…, нет…о, хо…ей, пан…о, мадон…а, пан…а,

інтермец…о, піаніс…імо, беладон…а, пен…і, мул…а, дур…а, стак….ато,

брут…о, піц…а, спагет…і.

10. Правопис слів іншомовного походження. Виправте помилки. Обведіть

слова-винятки.

Нюанс, доллар, ірреальний, емміграція, імунізація, іммобілізація,

імміграція, мадонна, белладонна, тоннаж, ало, алла, асорті, панно, піанісимо,

хоббі, спагеті, фін, гунн, лібрето, аннали, булла, манна, мулла, примадонна,



панна, нетто, брутто, білль, дурра, мирра, голландець, іновація, аннотація,

хоккей, беллетристика, мокко, барокко.

11. Правопис складних слів

Жовто/гарячий, суспільно/важливий, гори/цвіт, мас/медіа, лимонно/

кислий, біло/сніжний, мерехтливо/білий, євшан/зілля, військово/спортивний,

всесвітньо /історичний, фізико/математичний, зелен/сад, південно/західний,

транс/європейський, міні/футбол, стоп/кран, північно/кримський,

червоно/гарячий, кисло/солодкий , жар/птиця, контр/адмірал, 150/річчя,

людино/день, люби/мене, Нац банк, контр/аргумент, ва/банк, де/юре,

суспільно/економічний , військово/полонений, пів/аркуша, пів/Європи, пів

/яблука, макро/економіка, екс/чемпіонський, народно/визвольний, альтер

/его, всесвітньо/відомий, чорно/окий, чорно/червоний, пап’є/маше, лісо

/степ, крило/подібний, Свят /вечір, термо/гідро/динаміка, взаємно /корисний,

матеріально/технічний, матеріально/відповідальний, перекоти/поле,

івано/франківець.

12. Уживання великої літери у власних назвах.

майдан (Н,н)езалежності, проспект (Д,д)ружби (Н,н)ародів, (Д,д)ень

металурга, (М,м)іжнародний жіночий (Д,д)ень, (Д,д)ень (Н,н)езалежності

України, (С,с)вято (П,п)еремоги, (З,з)олоті (В,в)орота, (П,п)окровська

(Ц,ц)ерква, (З,з)бройні (С,с)или України, (А,а)ндріївський (У,у)звіз,

(З,з)аслужений майстер спорту, (Д,д)екан, орден (К,к)нязя Ярослава Мудрого,

орден (М,м)ати-героїня, (Ф,ф)ранківські читання, (А,а)хіллесова п’ята,

(А,а)хіллесова перемога, (С,с)тарий (З,з)аповіт, (Р,р)еспубліка Білорусь,

вулиця (А,а)кадеміка Вавилова, (Б,б)улонський (Л,л)іс, (Ч,ч)орний

(Л,л)іс,(К,к)иївський (Б,б)удинок мод, (Б,б)удинок творчості, (Б,б)іловезька

(П,п)уща,(П,п)резидентська стипендія, (К,к)онституційний (С,с)уд України,

(К,к)нязівство Монако.

13. Вставте пропущені літери.

Пр…зирство, пр…амбула, пр…рогатива, пр…земкуватий,

пр…освященство, пр…восходительство, пр…фектура, пр…мула, пр…стиж,

пр…людія, пр…світер, пр…стол, пр…тензія, пр…міювати, пр…старий,

пр..старкуватий, пр…старілий, пр..етендент, пр..вселюдний, пр..зумпція,

пр…горща, пр..подобний.

14. Правопис прислівників.



по \ українськи часто\ густо там \ таки на \віки \ вічні

по \ третє казна \ куди таки \ тут сам \ собою

по \ троє хтозна \ як на\ві'ки на \ віки'

по \ нашому спокон\віків хоч \ не \ хоч зроду \ віку

по \ латині всього \ на \ всього де \ не \ де коли \ не \ коли

по \ своєму на \ гора як \ не \ як

не\ сьогодні \ завтра (Н.в.+Н.в.) з краю \ в\ край (Р.в. + Н.в.)

один \ на \ один тет \ а \ тет

сам \ на \ сам віч \ на \ віч

сам \ по \ собі де\інде (десь\інде)

***** з \ усіх \ усюд все \ одно все \ рівно

ані\скільки що\разу поки \ що

де\далі аби\як АЛЕ дарма \ що

як\раз ані\телень хіба \ що

аби\куди що\найбільше тільки \ що

босо \ ніж на\тще\серце на\в\простець

горі\лиць обі\руч на\в\почіпки

мимо\хіть спокон\віку на\в\шпиньки

мимо\хідь спокон\віків на\осліп


1. Орфоепічний практикум. Виправте помилки.

осо´ка обіця´нка ви´па´док ма´буть бе´шкет

кропива´ фо´льга начи´нка со´лодощі це´нтнер

бю´летень інду´стрія вантажі´вка барме´н симетрі´я

гурто´житок катало´г во´лох чорнозе´м мережа´

УВАГА! Наголошуй правильно слова!

порядко´вий весня´ни´й чарівни´й чорно´слив коро´мисло

при´чіп адже´ чергови´й нови´й хутряни´й (ху´тро)

порядко´вий ре´шето ка´мбала диспансе´р черстви´й

різки´й тонки´й незру´чний верете´но вітчи´м

2. КМ. Виправте помилки у слововживанні.

приймати присягу приймати (ухвалювати) рішення

зраджувати переконанням приймати хворих по середах



любий студент знає добрий по характеру

діючий вулкан діючий закон

проживати за адресою займати місце у залі

займати призове місце поступити в інститут

вибачте мене піднімати руку (гімнастика)

позбутися від згубної звички піднімати руку на уроці

старший віком відкриття в області географії

згідно чинних правил відноситися до батьків з повагою

«Увага! Розпродажа товарів!»

3.Фонетичний практикум. Той самий голосний звук позначають усі

підкреслені букви у рядку:

А пиріг, дистанція, читати, мирний

Б медовий, дешевий, великий, перший

В голова, поріг, сопілка, собі

Г кожух, котушка, Поділля, голубка

4.Позначте рядок, у якому в кожному слові однакова кількість звуків і букв:

А боєць, вищість, зраджений, відсіювання;

Б євробачення, воїнський, італієць, розжувати;

В гущавінь, озброєння, лоджія, осяяння;

Г подвоєння, лояльний, надзвуковий, вимріяний;

Д виявлення, відзвітувати, мелодія, їдальня

Д\з 5. Визначте співвідношення звуків і букв ( = \ ‹ \ › )

щільність шістсот осяяння осяяність коритце

купаєшся підносься вітчим у книжці притча

причетність Ятрань європеєць канадієць осяяння

київський Японія японський боротьба невістчин

студентський зшитий Київщина мелодія шістнадцять

співачці маячить агентство

6.Через дефіс треба писати всі прислівники в рядку.

А вряди/годи, любо/дорого, раз/у/раз, коли/не/коли, сам\собою, честь\ честю;

Б хтозна/коли, пліч/о/пліч, по/літньому, навік/віки, спокон\віків, на\ура,

на\яву;

В по/батьківськи, крок/за/кроком, часто/густо, з давніх/давен, зроду\віку,

з\усіх\усюд;

Г по/сусідськи, по/одинці, де/не/де, сяк/так, без\вісти, до \ речі, по\перше, по \

одинці, в\одно;



Д зроду /віку, як/не/як, довго/довго, на \ гора, врешті\решт, з \ діда\прадіда,

казна \ як.

7. Правопис складних слів зелен \сад жовто \червоний масляно\кислий де\юре

машино будівний екс\чемпіонський екс\територіальний аква \ віте

діаметрально\протилежний буй\тур червоно\гарячий стоп\кран

кримсько\татарський залізно\чавунний біло \сніжний ва\банк

воєнно \стратегічний абсолютно\сухий сніжно\білий блок\схема

міні \футбол макро\економіка міді\сукня супер\приз

лейб\медик біо\енергетика квазі\Франко псевдо\наука

науково\фантастичний народно\поетичний мовно\стильовий 10\річчя

грам\молекула Нечуй\вітер перекоти\поле ломи\камінь

люби\ мене розрив\трава військово\полонений військово\спортивний

івано\франківець матеріально\технічний матеріально\відповідальний

лимонно\кислий кисло\солодкий тьмяно\жовтий мас\медіа

житлово\комунальний житло\будівний стар\пом людино\день

геолого\розвідувальний трудо\день Нац\банк гори\цвіт

8. Зазначте рід. Виправте помилки, винятки позачте ** :

Пражський, паризький, нью – йоркський, іракський, братський, брацтво,

солдаччина, кріпаччина, рекруччина, гайдамаччина, козаччина, Уманщина,

Словаччина, Збаражчина, латишський, чехський, товариство, птахство,

сердечний (бідолашний), дорощий, вищий, вужчати, казахський, меккський,

кагарлицький, бугський, турецький, тюркський, льєжський, інкський, ла-

маншський, кембриджський, сиваський, лейпцизький, дамаський, чукотський,

владивостоцький, узбецький.

9. Морфологічний практикум. Визначте рід іменників.

Путь, гуаш, Сибір, путасу, Гобі, алое, туш, юрист, тюль, пальто, неп, виш,

нежить, леді, дриль, Умань, цеце, алібі, воєвода, вереда, капризуля, насип,

зяб, іній, капризуха, нерівня, продаж, Альпи, листоноша, бродяга, стиляга,

листя, сип, гайдамака, вельможа, рева, ледащо, сирота, кір, Конго, поні , Сочі,

Борнео, боржомі , кольрабі.

Виправте помилки.

постійний головний біль ефектний засіб від нежиті сіра зяб

зла собака щеплення від кору біла тюль сірий френч

далека Сибір далекий путь рожеве фламінго чорна туш

надокучлива цеце прозора шампунь вітальний туш смачна кольрабі

тепла фланель стара обитель красиве панно малий соня



10. Які з прикметників НЕ утворюють ступенів порівняння?

Важкий, низький, тяжкий, дужий, вузький, високий, товстий, пребілий,

гнідий, сліпучо-білий, білявий, дрібненький, малиновий, архіважливий,

хворий, готовий, кривий, живий, порожній.

11. Знайдіть помилки при утворенні ступенів порівняння.

Більш важкий, найбільш глибший, самий розумний, більш важливий,

менш відоміший, тяжчий мене, дорожчий золота, довгіший, поганіший,

маліший, самий кращий.

12. Відмінювання числівників. Знайдіть помилки .

Вісімдесяти, семидесяти, сорока мільйонний, ста сорока семи, стома

сороками сімома, двумастами сімдесятьма сьома, шестистам шестидесятьма

вісьма, п’ятьдесятьом чотирьом, чотирьома, тисячою.

Д/З Д.в., О.в. числівників - 247, 1658, 569 ; Р.в., М.в. – 48, 457, 798

13. Узгодження числівників з іменниками. Виправте помилки

троє дівчат двадцять два будинка 2 квартал… без семи восьма

двоє хлопців сто двадцять три підручники 4 кущ…. половина першого

семеро лікарів півтораста воїнів 5 тон… чверть до десятої

четверо слонів одна третя сторінки 1,5 тиждень десять по другій

три села півтора аркуші 2,5 місяць рівно одинадцять

четверо вікон два з половиною тижня 0,5 кілограм дві двері

23 школяр за двадцять сьома три поросяти 244 аркуш

шість з половиною кілометра двадцять після сьомої

14. Надпишіть усі частини мови.

Безконечні стежки, скриті, інтимні, водять мене по нивах, а ниви котять

та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

Д\з Шаблю вибито з рук, але з серця не вибито дух волі й жадання

краси!

15. Утворіть кличний відмінок іменника.

дорога Марія земля любов кравець

знавець дід син тато швець

жнець козак хлопчик хлопець Джек

погонич слухач дідусь лікар матуся

Настя Наталя Юрій Олег

Виправте помилки

Юріє Петровичу Настю колего Ковальчуку

брат Віталію Андрію Романовичу Ольга Петрівно



сестро Іринко Оксано Миколаївно пане полковнику

пані вчителько гості й родино панове пасажири

16. Виправте помилки. Повторіть матеріал.

Іванович – Іванівна Ілліч – Іллінічна Хомич – Хомівна

Лукич – Луківна Андрієвич – Андріївна Григорійович – Григорівна

Юрійович - Юр’ївна Ількович – Ільківна Кузьмич – Кузьмівна

Олегович - Олегів

17. Утворіть присвійні прикметники (ч.р., усно ж.р.)

Ольга - ______________ дід - _______________ Руслана - ____________

Ілля - _______________ дідусь - _______________ Руслан - ________

свекруха - ___________ Марія - ____________ Іван - _______________

дочка - _______________Василь - ____________Іванка - _____________

школяр - _________________ Васька - ____________ невістка - ___________


1. Поставте наголоси у словах.

граблі літопис горошина хутро тонкий

центнер дрова річковий новий черговий

вільха соломина перепис перекис щавель

тиранія скучний товстий торф’яний середина

2. Велика літера . Виправте помилки.

Президент України, голова Верховної Ради України, Лауреат Державної

премії ім. Т.Шевченка, Народний артист України, Збройні сили України,

Національний банк України, Національна гвардія України, епоха

Відродження, Золоті ворота, Андріївський Узвіз, Києво- печерська Лавра,

Чумацький Шлях, Софійський Собор, Кабінет Міністрів України, Князівство

Монако, День незалежності України, майдай Незалежності, орден Володимира

Великого, Президантська стипендія, вулиця Космонавта Попова, езопова мова,

Ганнібалова перемога, бальзаківський вік, Архімедів важіль, Шевченкове

слово.

3. КМ. Диктант-переклад

1)принять во внимание - 11) благодарю Вас -

2)специалист по технике безопасности 12) юбилей по случаю…

3)при любых обстоятельствах – 13) за отсутствием улик -

4) смеяться над кем-то - 14) купить в рассрочку -

5) встретимся через несколько дней – 15) игра не в нашу пользу -

6) по подозрению в совершенном преступлении – 16) на протяжении веков -

7) по вине пешехода - 17) в другой раз -

8) согласно приказу – 18) поднять вопрос -



9) по личному делу – 19) подписаться на газеты -

10) вне всякого сомнения - 20) научное сообщество

4. З поданими іменниками утворіть СС, визначте рід

І варіант ІІ варіант Д\з

1) Поті 1) кенгуру Нікарагуа

2)самбо 2) гуру Калахарі

3)конферансьє 3) неп ЛАЗ

4)шимпанзе 4) Токіо МАГАТЕ

5)Гобі 5) поні боржомі

6)авеню 6) кольрабі пальто

7) Борнео 7) івасі денді

8) торнадо 8) МОК цеце

9) Міссурі 9) Чилі колібрі

10) ВАК 10) пані панно

5. Утворіть кличний відмінок іменників

І варіант ІІ варіант д\з

батько син тато

синок Андрій парубок

хлопець матуся матінка

колега Київ Львів

Іван Іванко Іванка

Мотря Наталя Олег

Ігор Анастасія Настя

Тиміш доня слухач

лицар кобзар козак

Оля Ольга доля

6. Провідміняйте іменниково-числівникові словосполучення

675 статей__________________________________________________________

894 яворами ________________________________________________________

567 телятам_________________________________________________________

у 751 книзі_________________________________________________________

986 курчат__________________________________________________________

Д\з 494 студентами, 785 підручників, 1567 кущами, 68 учнів, 147 вчителями.

7. Визначте дієвідміну дієслів, поставивши кожне у 3 ос. мн.,2 ос. одн і

множини.

Зразок: читати – ють – єш - єте

І варіант ІІ варіант



писати – сипати -

полоти – казати -

колоти – гудіти -

колотити – спати -

боротися – гоїти -

доїти – молоти -

бігти – молотити -

хотіти – сопіти -

ревти - садити –

саджати - стояти

***Чому різні дієвідміни?

Муркотати - ____________, муркотіти - _________, возити - _____________,

привезти - ________________, сидіти - __________, сісти - ______________.

УВАГА! Враховуй вид дієслова!

8. Утворіть наказовий спосіб дієслова (ми – мо, -імо; , ти – О, -и; ви – те,

- іть; , він, - хай, нехай…)

І варіант ІІ варіант

виконати – писати –

читати - зробити –

ходити - сідати –

забути - подумати –

9. У якому зз рядків слова записані правильно?(по варіантах)

1) зроду-віку, сам на сам, запанібрата, священний, проїзний, пістний,

звечера, ва-банк, буй-тур;

2) спідлоба, раз у раз, поодинці, військово-патріотичний, воєнно-морський,

сніжно-білий;

3) кроїте, їсиш, боряться, хотять, Мінюст, портьєра, рута – мята, по-перше,

водно, персона нон грата.

4) Біблія, блаженний, інтерв’ю, портьєра, День Незалежності України, Чилі,

хобі, анотація, мас-медіа.

10. Розкрийте дужки.

1. У (друкар) не було («Кобзар») і (календар). 2. (Межа) між (два)

садибами та (груша), що росла (вежа) на городі, земля ділилася на дві частини.

3. У саду (вівчар) жили веселі (снігур), але заважали набридливі (комар).

11. Утворіть просту форму вищого ступеня порівняння прикметників.

Ів. вузький – ІІ в. швидкий - І, ІІ в. самий низький

низький – дужий - високіший



високий – тяжкий - більш спокійніший

легкий – поганий - премудрий

товстий - тонкий - порожній

Розкрийте дужки.

Торт був (високий ) від коржа, але (низький) за хлібину, (гарний) серед

тортів, але (поганий) від короваю, (солодкий) серед інших солодощів, але мав

присмак трохи (гіркий), ніж старий мед, (товстий) за печиво, але (тонкий) ,ніж

батон, тобто був значно (близький) до мрії, але ( далекий), ніж того хотілося,

від ідеалу.

12) Запишіть українською мовою.

Славяне - кочан - крахмал -

крапива - паром - казак –

камыш - каравай - богатырь-

богатство - барсук - аренда -

13) Утворіть присвійні прикметники.

Параска – Пріська - Палажка - Маринка -

Наталка – Кузька Мелашка - свекруха -

КАРТКА-ТРЕНАЖЕР № 1 УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

1.Автор пісень «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні» ____

2. Анонімність, варіативність, колективна форма творення,

різножанровість – це ознаки __________________

3. Народна лірика поділяється на _______________, _____________, ______

4. Про перемогу Б.Хмельницького під Жовтими Водами йдеться в

_________________________

5. Назвіть балладу з програми ЗНО _______________________

6. Який фольклорний жанр виконують у супроводі кобзи або бандури

речитативом? __________

7. Метаморфоза, трагічні мотиви, елементи фантастики властиві ________

8. «Битий шлях», «червона калина», «кінь вороненький», «ясний сокіл» -

це_______________________ (худ. засіб)

9. Страждання, туга за коханим - провідний мотив пісні _______________

10. Автор «Повісті минулих літ»__________________________

11. Події від створення світу до часів Нестора Літописця (1113 р.) – це

матеріал __________________________ (назва твору)

12. «Початковий літопис» - це друга назва _____________________________

13. До якого періоду розвитку УЛ належить «Слово…»? _________________

14. Про кого? Письменник, філософ ______________________________

15. Воля – найбільше багатство – провідний мотив твору ________________



16. Життєвий ідеал – чисте сумління – ідея твору ______________________

17. Перший український байкар_____________ Назва збірки

___________________

18. До якої збірки належать твори Г.Сковороди «Про свободу», «всякому

місту звичай і права»________________________________________________

19. Лаконічність, глибока узагальнена думка, мудрість – це ознаки

_____________________________________________

(Наприклад: Бери вершину і матимеш середину. Не все те отрута, що

неприємне на смак…)

20. Як Сковорода називає у байках мораль, яка у його творах більша за

обсягом від оповідної частини? ____________________________

21. Назвіть вид лірики: «Про свободу» - _________________________

22. «Всякому місту звичай і права» _____________________________

23. Алегорія (інакомовлення) – це основна ознака ______________________

24. Невелике алегоричне оповідання(прозове або віршшоване), що має

повчальний зміст і належить до ліро-епосу_____________________

25. Кому належать слова? «Бачите ви гори отсі? Так от, на сих горах возсіяє

благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне

Бог»_____________________________

26. «…якщо кому хотів пісню творити, то розтікався мислію по древу, сірим

вовкм по землі…»______________________________

27. «О, як бив дурні мені не пошитись, щоб без свободи не міг я

лишитись…»

28. «Другого дня вельми рано кривавії зорі світ провіщають..»

29. «Поскочив горностаєм у комиші і білим гоголем на воду…»

30. Центральний образ «Слова…» __________________

31. Віщий сон, золоте слово_______________________

32. «О мої синовці, Ігорю і Всеволоде! Рано почали землю Половецькую

мечами разити…»

33. «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке

напотрібним»

34. Слова Епікура згадуються у ________________________________

35. «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця…»

________________

36. Слова «О вітре, вітрило! Чому, господине, так сильно вієш ти?»

промовляє____________________

37. Хто «ізронив золоте слово із слізьми змішане»? _____________________

38. У байці «Бджола і Шершень» Сковорода висвітлив ідею ______________

39. Рік написання «Енеїда» ______ «Наталка Полтавка» _________________

40. Автор першого твору НУЛ ____________________________________

41. У тексті цього твору 22 пісні , занумеровано 19 ____________________




Експрес-опитування

1. Підкорення людиною міста –

2. Людина і земля. Влада землі над людиною –

3. Жорстокість народної моралі щодо покритки –

4. Поштовх до написання – нарис Основ’яненка «Яків Головатий» -

5. Соціально-побутові пісні належать до –

6. Не є ознакою думи: речитатив, ретардація, музичний супровід, дієслівне

римування, метаморфози, відсутність строф –

7. Назвіть одним словом: Остап Вересай (Гомер в українській свиті), брати

Кравченки, Андрій Шут –

8. Що об’єднує?

•Т. Шевченко – П. Куліш

•П.Куліш – І. Карпенко-Карий

•«Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то Хміль..» -

•«Катерина», «Кавказ» (не жанр) –

•М. Рильський, М. Зеров, М. Драй-Хмара –

•Є.Маланюк, І. Багряний -

•Панас Мирний, І. Нечуй-Левицький, І.Карпенко-Карий –

•І. Котляревський, І. Карпенко-Карий, М. Куліш, Т. Шевченко, І.Франко, –

•Ю.Яновський, О. Довженко –

•М. Зеров, М.Хвильовий, М. Куліш –

•«Мартин Боруля», «Мина Мазайло», «Міщанин-шляхтич» (Мольєр) –

9. З яким театром була пов’язана доля М. Куліша?

10. Родина Половців –

11. Перший драматичний твір НУЛ –

12. Автор збірки «Сад божественних пісень» -

13. Працював директором Харківського театру –

14. Працював директором Полтавського театру –

15. «Світ ловив мене, але не спіймав» -

16. Які слова написані на могилі І. Котляревського в Полтаві? Автор. Назва

твору

17. Дівчина з легенди –

18. Представник барокко –

19. Представник монументалізму –

20. Представник екзистенціоналізму + назва твору -

21. Центральний образ «Слова…» -

22. Першовідкривач «Слова…»-

23. Якого образу не вистачає? Мати, Наталка, Петро, Макогоненко,

Тетерваковський, Микола



24. Чиї шукання почалися там, де урвалися шукання М. Коцюбинського?

25. «Від кларнета твого пофарбована дудка осталась..»Хто про кого?

26. «Його духовний світ розпросторений на весь обшир української та

слов’янської міфосвідомості, він прапервісний, язичницький… і

водночас органічно зрощений з європейською культурою і мистецтвом

ХХ ст»

27. Найпопулярніший лірик початку ХХ ст. «В його особі Україна дістала

поета-лірика, котрого чекала від часів Шевченка»(М. Грушевський) -

28. Автор, твір: «Кленусь тобі, веселий світе, кленусь тобі, моє життя, що

буду жити, доки жити мені дозволить дух життя» -

29. Автор, твір: «Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх. У долоні у

Марії місяць – золотий горіх»-

30. Назвіть твори Т. Шевченка, написані у період «трьох літ» -


Теорія літератури

Тропи:

1) ніжний дотик, дівчина –чарівниця, блискуча перемога –

2) лихо, мов звір у темнім гаї -

3) стоїть явір над водою, в воду похилився.На козака пригодонька, козак

зажурився -

4) «визирав щербатий місяць», «сміється сонце», «серце дзвонить» -

5) «Україна – безталанна мати» - персоніфікація (різновид метафори)

неживе як живее

6) Сова – мудрість, ягня – покора, лисиця – хитрість - _______ознака байки

7) Читати Шевченка, платити золотом, ходить в оксамитах – шапки

гомоніли -

8) Вчися шанувати копійку, не ступала людська нога-

9) Солодка гіркота, дзвінка тиша, живий труп –

10) «І потече сторікаи кров у синє море» -

11) «Це такий чоловік, що у ложці води втопить» -

12) Ніч – символ смерті, сніг – символ чистоти –

Поетичнй синтаксис- анафора, епіфора, риторичні запитання, риторичні

оклики, антитеза, інверсія, безсполучниковість, багатосполучниковість,

тавтологія, алюзія

1) «Гримить Дніпро, шумить Сула…» -

2) І гострий зір очей,

І розум молодий,

І далі, що тобі красу свою одкрили… -



3) Гей до зброї! Бийте в дзвони!

Хай гудуть, як громи, дзвони…

Хто там ззаду?

Кулю гаду!

Хто там ззаду? –

4) «Ти кат людський, а я - народ» -

5) Ой палка ти булла, моя пісне! –

6) Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться? –

7) Не прийнялись три явори,

Тополя всихала,

Повсихали три ясени,

Калина зов’яла -

8)І темна ненависть, і ясна любов,

І промінь пожару, і місяць, і зорі… -

9) «Ой, два кінних, третій піший-пішаниця…» -

10) Алюзія – натяк на загальновідомий факт

Основні літературно-мистецькі напрями і течії. Ознака - стиль

1) простота композиції, утвердження державної єдності Русі -

2) багатство тропів, ліричні відступи, мозаїчність композиції –

3) ускладнена форма, перенасиченість художніми засобами, пишнота стилю –

4) простота побудови твору, естетичний ідеал античності, чітка система

жанрів, принцип трьох єдностей –

5) Посилений інтерес до почуттів, культ природи, ідеалізація простих людей –

6) Незвичайні особистості у незвичайних обставинах –

7) Типовий герой у типових обставинах, класовість, точнее відтворення

дійсності –

8) Увага переноситься на особистість. Головне не «Що» сказати, а «як»

сказати – основна ознака –

9) Бурхлива асоціативність, парадоксальність, експресивність мови –

Перевір себе! Опорне слово – стиль

1) Парадоксальність –

2) Чуттєвість -

3) Форма переважає над змістом –

4) Простота –

5) Канонічність, принцип трьох єдностей –

6) Пишнота –

7) Певна ускладненість –

8) Втеча від дійсності, незвичайний герой у незвичайних обставинах –



9) Типовість, класовість, типовий герой у типових обставинах -

Течії модернізму. Установи відповідність

1) Асоціювання, пізнання глибинної позасвідомої суті життя (Б.-Ігор

Антонич) –

2) Відтворення миттєвих вражень –

3) Заглиблення у психологію людини –

4) Прагнення наблизити ідеал до дійсності, посилена увага до краси

природи, людської особистості- (Леся Українка, О.Кобилянська)

5) Заміна думок – певними образами-символами - (О.Кобилянська)

6) Боротьба двох «я» в душі людини – нр

7) Відкидання абсолютних істин, нарочито ігровий стиль – пм

Перевір себе! Письменник – стиль, течія модернізму

1) Нестор Літописець –

2) І.Котляревський, Г.Квітка – Основ’яненко –

3) Г.Квітка – Основ’яненко «Маруся» -

4) М.Зеров, М.Рильський, Драй-Хмара, Ю.Клен, Филиппович –

5) Леся Українка, Ольга Кобилянська, І.Франко «Зівʼяле листя», «Мойсей» -

6) Панас Мирний, Нечуй-Левицький, Карпенко-Карий, Марко Вовчок –

7) Рання творчість Тичини –

8) Рання творчість Т.Шевченка –

9) Пантелеймон Куліш –

10) М.Коцюбинський –

11) В.Стефаник –

12) М. Хвильовий –

13) Винниченко, Підмогильний –

14) Підмогильний «Місто», лірика Стуса -

15) Підмогильний «Місто»,Ю.Андрухович, В.Шевчук –

1. Художні засоби. Практикум

1)…тут греки і морава співають славу Святославу –

2) … вітерець заснув –

3) Доборолась Україна до самого краю… -

4) І в темній темниці голодом замучив… -

5) Мерці за правдою встають –

6) І ревнув понад горами грім…

7) Гетьте , думи, ви , хмари осінні! -

8) Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі…-



9) Спросив Іван ціле село -

10) Сонце малює маленькі звізди…

11) Не милуй мене шовково, ясно-соколово… -

12) З тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія…

13) А над морем походжає старий Половець. Він думу думає… -

14) Моя автобіографія

15) Країна йшла назустріч своїм першим виборам –


1. Асоціативний літературний диктант

1)Протисавлення загальнолюдських цінностей класовим –

2)Протиставлення гуманізму і фанатизму –

3)Солдатчина як перешкода на шляху закоханих –

4)Ворожнеча між родами як перешкода на шляху закоханих –

5)Кривава боротьба проти польської шляхти –

6)Криваві події громадянської війни –

7) Події Великої Вітчизняної війни –

8) Любовний трикутник, три долі –

9) Стосунки з жінками як спосіб самоствердження –

10) Кохання з першого погляду і розплата за мить щастя –

11) Твір який не можна перекласти на будь-яку іншу мову –

12) Еволюція головного героя, який став на « слизьку дорогу» -

13) Нарис – повість – роман –

14) Передмова в кінці твору –

15) Твір, який писався 30 років –

16) Висвітлення в гумористичній формі факторів, які впливали на формування

митця –

17) Героїчний епос давньоруської літератури –

18) Возвеличення родини, подружньої вірності –

19) Роповідь від першої особи –

20) Фатальна невідповідність між ідеалами революції і засобами їх досягнення

21) Еміграція галицького селянства, нерозривна єдність селянина і землі –

22) Світ людини і світ природи у їх гармонійних і суперечливих взаєминах –

23) Яка скульптура надихнула І.Франка на створення поеми «Мойсей» ?

24) Турецька неволя, 700 козаків, Великдень –

25) Ідеальні жіночі літературні образи -

2. З якого твору родини?

1) Сірки – 11) Гуляницькі -

2) Палійчуки, Гутенюки – 12) Борулі -



3) Половці – 13) Гримачі -

4) Федорчуки – 14) Гудзі -

5) Дроти – 15) Дідухи -

6) Черевані – 16) Хуторні

7) Яркові – 17) Шрами

8) Гніді –

9) Запорожці

10)Вареники

3. Теорія літератури. Визначення літературознавчих понять

1)Невеликий художній твір, у якому подіїі та люди зображені в жартівливому

тоні –

2) Різновид фейлетону і гуморески, введений Остапом Вишнею -

3) Поєднання кількох віршових рядків, певним чином зримованих –

4) Строфа, яка складається з одного рядка –

5) Строфа, яка складається з двох рядків -

6) Строфа, яка складається з трьох рядків -

7) Строфа, яка складається з чотирьох рядків –

8) Подія чи система подій, пов’язаних між собою, в процесі розвитку яких

розкриваються характери персонажів і весь зміст твору –

9) Повтор тих самих чи близьких за значенням слів (художній засіб: «Ось

зажди-почекай – брунька зеленю стане, І поманить –покличе, наче помах

руки»)

10) Те, що зображено у творі, про що він написаний –

11) Основна думка твору –

12) Єдинопочаток – повторення тих самих звуків, слів, синтаксичних

конструкцій на початку віршованих рядків: Усе міня.ться, оновлюється,

рветься,Усе в нові на світі форми переходить…

13) Протиставлення: «Він був сином мужика – і став володарем у царстві

духа» -

14) Невеликий алегоричний твір з повчально-сатиричним змістом, містять

мораль (Езоп, Сковорода, Є Гребінка) –

15) Художнє перебільшення - _________ , художнє применшення - _______

Віршові розміри

1) Заграло, запінилось синєє море…

2) Надівайте корони і йдіть…

Далі буде…



В основних програмних документах реформи

загальноосвітньої школи наголошується на

необхідності вивчення державної мови, на

тому, що це вивчення сприяє вихованню

сучасної інтелектуально й духовно розвинутої

особистості, здатної до продуктивної

діяльності. Така особистість повинна володіти

не лише певним обсягом знань про мову, а й

умінням застосовувати їх в усному й

писемному мовленні, “толерантно

спілкуватися, слухати й чути, сприймати й

розуміти”, тобто бути компетентною щодо

мови й мовлення.

Проблема формування й розвитку мовної,

мовленнєвої компетентностей залишається

важливою впродовж усього терміну навчання в

школі.

Компетентність — проінформованість,

обізнаність, авторитетність.

Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у

яких людина добре обізнана, має знання та досвід.

Компетентність також

визначається як набута у

процесі навчання інтегрована

здатність особистості, яка

складається із знань, досвіду,

цінностей і ставлення, що

можуть цілісно реалізовуватися

на практиці.

Мовна компетенція – це

засвоєння, усвідомлення

мовних норм, що склалися



історично в фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та

адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності в процесі

використання певної мови. Мовна компетенція – це інтегративне явище, що

охоплює цілу низку спеціальних здібностей, знань, умінь, навичок, стратегій і

тактик мовної поведінки, установок для успішного здійснення мовленнєвої

діяльності в конкретних умовах спілкування. Цей вид компетенції властивий

високоосвіченому, культурному учневі, сформованій особистості.

Мовленнєва компетенція − це вміння адекватно й

доречно практично

користуватися мовою в

конкретних ситуаціях

(висловлювати свої думки,

бажання, наміри, прохання

тощо), використовувати для

цього як мовні, так і

позамовні (міміка, жести,

рухи) та інтонаційні засоби

виразності мовлення.

Увівши назву поняття –

“мовна компетентність” – у

науковий обіг, американський учений Н. Хомський розпочав теоретичне

осмислення проблеми в лінгвістичному аспекті. Далі з’ясувалося, що явище

мовної, комунікативної (у тому числі мовленнєвої як її різновиду) та інших

типів компетентностей / компетенцій, пов’язаних із мовною, поліаспектне і

може бути предметом вивчення різних галузей гуманітарної науки. Психологи,

психолінгвісти, дидакти й методисти доводять, що мовна, комунікативна

компетентності / компетенції – не лише навчальна мета, а й одна з

визначальних умов оволодіння знаннями на різних рівнях освіти.

Н. Хомський трактував мовну компетентність як ідеальне знання мовця-

слухача про свою мову. У книзі “Мова й мислення” він писав: “Тепер уже

стало… цілком очевидно, що якщо нам судилося коли-небудь зрозуміти, як

мова використовується й засвоюється, то ми повинні абстрагувати для

окремого й незалежного вивчення певну систему інтелектуальних здатностей,

систему знань і переконань, яка розвивається в ранньому дитинстві і у

взаємозв’язку з багатьма іншими факторами визначає ті види поведінки, які ми

спостерігаємо; якщо ввести формальний термін, то можна сказати, що ми

повинні виокремити й вивчати мовну к о м п е т е н т н і с т ь, яка лежить в

основі поведінки, але яка не реалізується в поведінці яким-небудь прямим або

простим способом”.



Отже, структуру мовленнєвої компетентності можна визначити як єдність

трьох компонентів: мовленнєвого досвіду, знань про мову й чуття мови. Однак

кожен з елементів у цій структурі набуває комунікативної спрямованості й

відповідного змісту.

Методика набуття мовних і мовленнєвих компетентностей певним чином

реалізується у різних типах навчання української мови.

Найголовніше при структурній організації уроків для учнів 5-8 класів -

знайти здоровий компроміс між традиційними видами робіт і нетрадиційними

методами та прийомами, адже в цьому віці в дитини розвивається смак до

науки. Саме тому особливо актуальним є застосування на уроках української

мови дидактичних ігор, бо вони підвищують ефективність сприйняття

школярами навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну

діяльність, уносять у неї елемент цікавості.

Як ігровий метод

навчання дидактична гра

постає у двох видах –

власне дидактична гра та

гра-вправа. Власне

дидактична гра

ґрунтується на

самоорганізації учнів, а

під час гри – вправи

провідна роль належить

учителю, який є її

повноцінним

організатором і вмілим

інструктором.

Ефективне опанування

знань у процесі гри відбувається в практичній діяльності через активізацію

мимовільної уваги, азарту та запам'ятовування. У процесі гри учні засвоюють

не лише знання - у них виробляються необхідні вміння й навички,

удосконалюються психічні процеси. Таким чином, досягається мета -

формується мовна компетенція учнів.

Використання ігрових технологій є доречним при вивченні таких розділів

лінгвістики, як «Фонетика» , «Орфографія» , «Лексикологія » , «Синтаксис» ,

«Пунктуація».

При вивченні розділу «Фонетика» - гра «Аукціон» ,завданням якої є 12

запитань. Умови аукціону зберігаються, а найбільша кількість отриманих

балів перетворюється в бал успішності.



Гра «Я - редактор» доречна при вивченні словосполучення і речення,

передбачає виправлення помилок у побудові цих синтаксичних одиниць

(неправильно вжиті прийменники, редагування речень з дієприслівниковим

зворотом).

Гра «Трансформер» із завданням дібрати синонімічні словосполучення до

поданих дозволить учням дозволить учням повторити явище синонімії не

тільки на лексичному рівні, а й на синтаксичному.

Дидактичні ігри «Хто більше?» , «Хто швидше?», «Не помились!» є

доречними при вивченні «Морфології» і вимагають миттєвої обізнаності з

матеріалом.

Гра «Фразеологічна хвилинка» передбачає декілька варіантів: до поданих

фразеологізмів дібрати відповідники-дієслова-інфінітиви, доповнити подані

фразеологізми потрібними числівниками або займенниками за змістом

(«конструювання»).

При вивченні розділу «Орфографія» часто використовую гру «Вправа з

ключем», яка потребує мовних знань та умінь користуватися ними. Якщо учні

правильно виконали вправу, виходить закінчення або початок вислову

видатного філософа, вченого або письменника. «Вправи з ключем» однаково

ефективні як у середніх класах, так і в старших.

Вважаю, що у своїй педагогічній практиці використання ігрових технологій

при формуванні мовної та мовленнєвої компетенцій є запорукою досягнення

найвищих результатів у навчальній діяльності учнів.

Уріх Наталія,

учитель української мови й літератури

гімназії № 5 ім. Т.Г. Шевченка

Література :

1. Божович Е.Д. Учителю о языковой компетенции школьника: Психолого-

педагогические аспекты языкового образования. – М.: Моск. психолого-

социальный ин-т, 1998. – 287 с.

2. Мацько Л. Матимемо те, що зробимо. До питання формування мовної

культури // Дивослово. – 2001. – № 9. – С. 2-3.

3. Ігрові технології на уроках української мови у 5-8 класах.Упор.:Коржова

Н.Б.-К.:Редакції газет гуманітарного циклу, 2012.-116 с.



145-річчю від дня народження Лесі

Українки присвячується

Леся Українка – найславніша українська поетеса, послідовний та

енергійний борець за утворення українського народу, за його

консолідацію. Сукупність ії творів – це образ ідеальної землі,

земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі

маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це

звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і за що віддавати життя.

Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у

земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно

служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».



Постать Лесі Українки:

географія пам’ятників і музеїв

Славній доньці українського народу Ларисі Петрівні Косач (Лесі

Українці) у ряді країн світу встановлені пям’ятники, відкриті музеї та

меморіальні дошки. Це засвідчує значна джерельна база – як на паперових, так

і на електронних носіях.

Установлено Лесі Українці у 1952 р. там, де вона померла – у Сурамі.

Автор його художниця, скульптор, грузинка Тамара Абакалія, яка цілком

імовірно могла бути знайома з Лесею Українкою.

Пам’ятник поетесі є і в Канаді (Вінніпег, Саскатун, Торонто), і в США

(Клівленд), і в Грузії (Телаві), а в Бразилії — у місті Сан-Пауло — є вулиця

Лесі Українки.

Меморіальні дошки поетесі встановлені на будинках, де вона проживала,

в Естонії, Італії, Німеччині, Болгарії, Грузії, Австрії та інших країнах.

На батьківщині Лариси Косач постаменти їй зведено в Києві, Луцьку,

Колодяжному, Львові, Полонному, Ковелі, Раві Руській і, звичайно, в

Новоград-Волинському (Звягелі), де Леся Українка народилася. У

вищезгаданих містах знаходяться також і меморіальні музеї Лесі Українки.

Окрім Новограда-Волинського, пам’ятники Лесі Українці тут встановлено в

селах Ярунь та Тупольці. Ще в Україні

монументи видатній письменниці є в

Ялті, Балаклаві, Саках.

Пам’ятник споруджено 1961 року.

На фото біля пам’ятника — його автор,

скульптор Михайло Черешньовський.



Пам'ятник Лесі

Українці у Торонто

розташований у Хай-

Парку, найбільшому

парку міста, що

знаходиться в районі

Bloor West Village,

одному з історичних

осередків проживання

української громади

Торонто. Монумент

було встановлено

восени 1975 року на

замовлення Жіночої

Ради Конгресу українців Канади.

Пам'ятник являє собою бронзову постать поетеси на постаменті з чорного

граніту. На лицьовому боці постаменту викарбоване ім'я поетеси українською

та англійською мовами, а також англомовний напис «The Greatest Ukrainian

Poetess» (укр. «Найвидатніша українська поетеса»).

Пам'ятник обнесений високою металевою огорожею, обабіч якої

встановлено табличку зі стислою інформацією про життя і творчість Лесі

Українки. Автор пам'ятника — американський скульптор українського

походження Михайло Черешньовський (саме він з дружиною зображений на

фото). Площадка перед пам'ятником Лесі Українці у Хай-Парку є традиційним

місцем проведення різноманітних масових заходів української

громади Торонто.

Меморіальну дошку встановлено у 1999 р.

Тут Леся Українка жила в 1901 – 1903 рр.

На дошці італійською та українською

мовами написано: «На цій віллі в 1901 –

1903 роках жила поетеса Леся Украінка,

палка виразниця українського

національного духу». Те, що в кінці ХІХ –

на початку ХХ ст. у Сан-Ремо проживало

http://ridna.ua/wp-content/uploads/2011/02/03.gif



багато вихідців із тогочасної Росії, напевне, було однією з причин, чому Леся

Українка поїхала лікуватися саме сюди. Отож, вона приїхала у грудні 1901

року. Відомо, що вона приїхала поїздом. Знаємо, що на початку ХХ ст.

активно створювалася інфраструктура місць відпочинку: казино, поле для

гольфу, канатна дорога Сан-Ремо – Монте Віньйоне (на той час найдовша на

світі), іподром, стадіон і подібне. 8 січня 1901 року було відкрито нове

приміщення громадської бібліотеки, яке супроводжувалося церемонією за

участю міських властей. Там містилося понад 10 тисяч томів, добре

упорядковані алфавітний і тематичний каталоги.

Звичайно, Леся повинна була відвідувати бібліотеку. Можна припустити,

що Леся Українка відвідувала у затоці змагання на парусних човнах, які були

тоді дуже популярні. Звичайно, вона мала б бути присутньою 1903 року на

відкритті одного із перших готелів серії “Grand Hotel”, збудованих

підприємцем Дж’якомо Коста, яким розпоряджалася Ліна Куоні-Стопані,

вдова засновника відомого швейцарського туристичного агентства на

морському узбережжі. Напевно, поетеса спостерігала за спорудженням одного

із найбільш фешенебельних готелів – “Riviera Palace”. І, можливо, могла

насолоджуватися у 1903 р. співом тенора Франческо Таманьйо в опері

Джузеппе Верді „Отелло”. І, безперечно, вона була учасницею відомого „Бою

квітів”. Про своє перебування у Сан-Ремо Леся Українка писала у листах, в

яких розповідала про щоденне життя, змальовувала картини навколишнього і

тих осіб, що приїхали сюди для оздоровлення

У газеті “Woman’s World” („Жіночий світ”) від 14 жовтня 1963 року було

опубліковано замітку „Леся Українка у Сан-Ремо, Італії, у 1903 р... та 60 років

по тому”. Тут ішлося про передачу портрета Лесі Українки, написаного

Катериною Антонович, та її книг до бібліотеки і музею у Сан-Ремо дійсним

членом Української вільної академії наук у Вінніпезі Й. Б. Рудницьким.

Відомо, що з п’яти поезій, написаних у сан-ремівський період, чотири було

перекладено італійською мовою лише 1991 року Мариною Моретті. Через

кілька років відбулася презентація антології творів Лесі Українки із семи

ліричних творів, підготованої сеньйором Гальваньї (1998). Також

громадськістю міста з ініціативи М. Моретті 28 травня 1998 року було

організовано наукові читання.

До цього часу на віллі „Наталія” (нині – вілла „Адріана”), в якій

перебувала під час лікування письменниця, є меморіальна дошка із таким

написом італійською та українською мовами: „На цій віллі в 1901–1903 рр.

жила поетеса Леся Українка, палка виразниця українського національного

духу”. Зацитуємо уривок зі статті „Меморіальна дошка на корсо Кавалотті

нагадує про українську поетесу”, опублікованої у газеті “La Stampa” за 8

квітня 1998 р. У ній ідеться про віллу „Адріана”, що тепер належить

громадськості м. Сан-Ремо, подається текст із меморіальної дошки, а далі



пишеться: «Пані Українка – дуже відома поетеса на батьківщині, що

обстоювала її політичну й культурну незалежність... Більше двох років вона

проживала на віллі „Наталія” (нині вілла „Адріана”) у родині Садовських, де

часто зупинялися земляки, щоб поправити здоров’я завдяки лікувальним

властивостям клімату. Пані Українка (що померла дуже молодою 1913 року) у

своїх листах писала про „райський клімат” Сан-Ремо і створила поезії,

перекладені Мариною Моретті».

Інтерес у Сан-Ремо до постаті поетеси часто підтримується завдяки

певним подіям. Серед таких – зустріч із Анатолієм Орей. У газеті провінції

Імперіа від 15 січня 2005 року в статті «Український посол на прийомі

президента у віллі „Нобель”» було написано: «Сьогодні, після візиту до

столиці, український посол в Італії Анатолій Орей був прийнятий у Сан-Ремо

на віллі „Нобель” президентом провінції Джанні Джуліано і президентом

Італійсько-української асоціації Алесандро Скайолою. Під час прийому в

резиденції Альфреда Нобеля, недавно відреставрованій за кошти провінції,

вони вшанували пам’ять про Лесю Українку біля меморіальної дошки, яка

знаходиться на вході до сусіднього будинку, де на початку двадцятого

століття проживала українська письменниця» .

Відкрита 25 лютого 1999 р. за адресою Floriangasse 7,

1080 Wien. З Австрією (на той час Австро-Угорською

імперією) у житті Лесі Українки пов'язано чимало цікавих і

вагомих сторінок. Сюди вона приїздила на лікування, для

зустрічей з друзями і однодумцями (Іваном Франком,

Михайлом Грушевським, Михайлом Павликом та ін.).

Саме на території Австро-Угорщини Леся Українка ще

у ті роки гідно вшановувалась як знана українська поетеса

й громадська діячка, чого, на жаль, довгий час довго не

мала в Україні (тоді офіційно Малоросії), тобто на терені

царської Росії.

В одному із своїх листів до брата Леся Українка

ділиться своїми враженнями від Відня: “Ми живемо в

старій, дуже гарній частині міста, недалеко від нас

починається Бурґ (Burg) (цісарські будови і парк), там же

Бурґтеатр (Burgtheater), недалеко Ратуша (Rathaus),

парламент – все чудові будинки в різних стилях, сила




на них орнаментики і скульптури (...) Що не дім, то зараз каріатиди, атланти,

маски, генії і Бог зна що! Та вже такого розкішного міста, як Відень, може і в

світі нема.“ (Українка Леся. Зібрання творів у 12 т. К., 1978, т. 10, С. 75).

Усе життя вона прагла чистоти, висоти. І знаходила їх — не тільки в

рідній Україні, а й у Грузії. Їй здавалося, що тутешні численні фортеці та

природні перешкоди надійно заховали її від хвороби, з якою вела виснажливу

тридцятилітню боротьбу, а також від смутку трагічно втраченого кохання до

Сергія Мержинського. І справді, почувалася вона тут набагато краще, ніж

удома, чи в Єгипті або в Італії, куди теж виїздила на лікування. Грузія

подовжила їй життя. І коли це життя добігло кінця, першою заплакала над її

домовиною… Леся приїхала сюди разом зі своїм нареченим Климентом

Квіткою у вересні 1903 р. Кльоня, як вона його лагідно називала, страждав від

сухот, вона — від туберкульозу кісток. Навіть сьогодні ці хвороби вважаються

тяжкими, а тоді були невиліковними. Тож пара знала справжню ціну життю,

коханню і часу. Грузію вона полюбила задовго до приїзду сюди — завдяки

грузинському студентові Нестору Гамбарашвілі, який квартирував у будинку

Косачів у Києві. Вона навчала його французької і любові до України, він її —

грузинської і любові до Грузії. Дехто з дослідників стверджує, що Леся і

Нестор покохали одне одного, бо її лірика того періоду сповнена всепроникної

хвилюючої ніжності. Митцю важко приховати свої почуття. Зрештою, він

цього й не прагне. Він шукає його й намагається втримати у серці якомога

довше. Хлопець із Горі Нестор став для неї одним із дороговказів на Кавказ.

Це була її грузинська доля. Може, саме спомин про щасливі хвилини,

проведені з цим юнаком, і поманили її в далечінь? Вона шукала слідів

Нестора, проте знайшла кохання до Кльоні… Разом із ним жила у Тифлісі,

Телаві, Кутаїсі, Хоні, Сурамі. Можливо, ще якісь міста додалися б до цього

переліку, якби не пробила її година. Періодично поверталася в Україну,

виїжджала на лікування до Італії та Єгипту. Проте завжди поверталася сюди,

як на другу батьківщину.



Період, прожитий у Телаві,

був найдовшим. Сьогодні це

дуже гарне містечко, один із

центрів туризму, куди

з'їжджаються гості з усіх

куточків світу. У всіх, хто

опиняється на оглядовому

майданчику чарівного парку

Надикварі, від казкового

краєвиду Алазанської долини,

що простяглася вздовж білого

хребта безсмертного дракона на

ймення Кавкасіоні, з грудей

мимоволі виривається захоплене

"Ах!"

"Проза життя тут

добувається тяжко, але поезію і

добувати не треба, сама оточує

навколо і ось із моєї квартири

видно весь Дагестан, величний

білоголовий хребет, він далеко

верст за сорок звідси, але в ясні

дні і місячні ночі він

присувається так близько, що навіть страшно робиться. Він тоді ніби привид

новоствореного світу, здається легше хмар і прозоріше льоду…" (Із листа до Г.

Комарової від 10 березня 1909 р. "Вона" стоїть тут неподалік. На галявинці під

берестом, закута в бронзу. На обличчі — вуаль задуми і смутку. Може, саме в

цю мить її думка долає чергову перешкоду на шляху до істини, а може,

вибудовує конструкцію нової драми?

У кожному разі, задум скульптора безпомильний, адже на обличчі поета

ніколи не буває печаті безжурності. Вона прийшла сюди он тією стежкою зі

старої частини міста, де збереглися будинки ХІХ ст. і старовинна фортеця

Батоніс-ціхе — резиденція уславленого царя Кахетії Іраклія Другого. В часи

правління мудрого правителя і великого воїна Іраклія в цьому місті було

закладено освітянські та культурні традиції, які дожили до сьогодні.

Наприклад, видатний грузинський просвітитель Давид Ректор заснував тоді

філософську школу, добре відому в Європі та Азії. Всі грузини гонорові, проте

у телавців ця риса набула гіпертрофованого масштабу, ще б пак — вони




живуть не лише в головному місті Кахетії, яка є серцем країни, а й у столиці

грузинського вина, котре, здається, тече Алазанською долиною.

Пам'ятник Лесі Українці в Сурамі (Грузія) (скульптор —

Тамара Абакелія).

У Сурамі знаходяться пам'ятник

і будинок-музей Лесі Українки, яка

кілька років жила тут. 19 липня (1

серпня) 1913 року у віці 42 років саме

тут скінчилося її земне життя.

Є щось символічне і загадкове в

тому, що українські світочі

помирають на чужині. Місцеві

жіночки спорядили її в останню путь.

Чоловік Софії знайшов однокінку, в

якій її повезли до станції. Жалібно

дзвонили дзвони храму Святої Марії

на горі, обабіч шляху, на схилах

пагорбів біля своїх домівок стояли

люди, хрестилися: Сурамі проводжав

велику Лесю на Батьківщину.

Отак навіки поєдналися міста,

розташовані на віддалі кількох тисяч

кілометрів, — Новоград-Волинський

в Україні, де вона народилася, і

Сурамі, звідки відлетіла в ірій. Для

обох міст вона стала духовною

основою, на якій міста і побраталися.

Щороку делегація із Сурамі приїздить на фестиваль "Лесині джерела" у

Новоград-Волинський. І навпаки — земляки поетеси беруть участь у святі

"Лесяоба" в гірському містечку Сурамі.

Грузинська "Лесяоба" заснована 1952 р., "Лесині джерела" набагато

молодші — народилися аж 1987-го. В цьому теж є певна логіка тодішньої

ідеології. Її цербери тривалий час боялися будь-яких великих зібрань

вишиванок в Україні. Лише під час горбачовської відлиги їм дихнулося

вільніше. Грузини ж навіть у сталінські часи почувалися розкутіше, тож могли

собі могли дозволити більше, ніж українці.

Вшанування Лесі було для них не лише виявом великої любові до поетеси

і поваги до нашого народу, а й чимось на кшталт шпильки "старшому братові",



який боявся всього українського, ніби дідько ладану. Це була демонстрація

незалежної і якоїсь окремої позиції в національно-культурному питанні.

…Сурамі — столиця грузинської любові до України. Не побувавши в

цьому місті, не зрозумієте, наскільки близькі і рідні наші народи.

Пам’ятна дошка Лесі Українці в Тбілісі (Грузія)

17-18 жовтня 2001 року в ході візиту в Тбілісі з участі міністрів закордонних

справ А.Зленка та І.Менагарішвілі відкрилась меморіальна дошка на будинку,

де проживала Леся Українка.

Пам’ятна дошка Лесі Українці в місті Олександрії (Єгипет) 24 травня 2002 року у новій Олександрійській бібліотеці відбулося відкриття

меморіальної дошки Лесі Українки. Бронзовий барельєф, виконаний на

замовлення ТУКУ скульптором Богданом Коржем, доставила до Єгипту

делегація Товариства з Будапешта.

Як відомо, Українка провела в цій країні три останні роки свого життя,

1910—1913. В її поетичній творчості Єгипет – стародавній і тогочасний –

відіграв важливу роль. Посол України в Єгипті А.І.Веселовський надав перше

слово голові Товариства Ярославі Хортяні, котра офіційною мовою церемонії,

англійською, сказала: “Ваше превосходительство, пане губернатор, пані й

панове! Від імені Товариства української культури в Угорщині передусім

дозвольте висловити подяку президенту Республіки Єгипет Хосні Мубараку,

губернатору Олександрії, головному директору “Бібліотеки Александріна “, а

також посольствам України та Угорщини за ту цінну допомогу, котру вони

надали в тому, щоб ця меморіальна дошка зберігала пам’ять про перебування

Лесі Українки в Єгипті. Для нас є високою честю, що ця дошка буде

встановлена у відомій всьому світу Олександрійській бібіліотеці.

Цю дошку я привезла з далекої країни, з Угорщини, як символ

культурного співробітництва трьох наших країн – Єгипту, Угорщини та

України. Угорська поетеса Єва Ґріґашші переклала на угорську мову

єгипетську поезію Лесі Українки, і саме їй ми маємо завдячувати, що сьогодні

можемо передати цю меморіальну дошку Олександрійській бібліотеці. Хочу

висловити надію, що ця меморіальна дошка незабаром отримає постійне місце

в бібліотеці – і в ширшому значенні в Єгипті, в країні, котру Леся Українка так

любила й котра стала однією з провідних тем в її поезії.” В подальшому

барельєф буде встановлено на меморіальній стіні в приміщенні бібліотеки, у

товаристві інших письменників і поетів, чия творчість тісно пов’язана з

Єгиптом та Олександрією. Тут, зокрема, буде встановлено дошки Кавафіса

та Дарелла.



Меморіальна дошка Лесі Українці в Берліні

Відкриття пам’ятної дошки

Лесі Українці в Берліні

відбулося 30 серпня.

Ініціатива відкриття дошки

належить активістам

української діаспори, які

кілька років тому розпочали

проект із збору пожертв. 111

років тому (1899р.), у будинку

за адресою: Johannisstrasse 11,

10117 Berlin-Mitte, протягом 9

місяців перебувала наша

велика землячка. Сьогодні

здійснилася мрія багатьох

українців, що її ім’я увічнене пам’ятною дошкою, яку з ініціативи Центральної

Спілки Українців в Німеччині та за сприяння Посольства України в Німеччині

виготовив скульптор-гравер Вадим Голобородов з Полтави – другої

батьківщини Лесі Українки, де вона мала у спадок будинок від мами і бувала

на полтавщині майже щоліта .

Меморіальна дошка Лесі Українці в Естонії

Світ тісний і, як не дивно, Олена Пчілка має безпосереднє відношення до

Естонії: її син Михайло Косач у кінці ХІХ-початку ХХ-го сторіччя працював

викладачем у Тартуському універститеті. Дуже цінний для естонських

українців факт: у 1900 р. у гості до брата приїжджала Леся Українка; в

університетській бібліотеці зберігається реєстраційний лист із її підписом. На

пам’ять про цю подію на фасаді будинку в місті Тарту, де зупинялася Леся

Українка, за ініціативою Посольства України в Естонії у 2001 р. було відкрито

меморіальну дошку. Приємно, що в далекій Естонії пам'ятають і не забувають

вшановувати наших славних землячок – Лесю Українку та її матір

Олену Пчілку.



Памʼятники Лесі Українці в Україні

Пам’ятник на могилі Лесі Українки, на Байковому

кладовищі (скульптор Г.Л.Петрашевич. Надгробок – бронза, граніт).

Сьогодні на Байковому цвинтарі на могилі поетеси

стоїть пам'ятник, встановлений в 1939 р... До елементів

радянського офіціозу належить тільки цитата на

пам'ятнику: «Стоячи близько до визвольного руху

взагалі і пролетарського зокрема, віддавала йому всі

сили, сіяла розумне, добре, вічне.» Робоча Правда «,

1913 рік.» Це напис із некролога в більшовицькій газеті.

Огорожа охоплює надгробки Михайла Косача, брата

Лесі Українки, Петра і Ольги Косачів — батьків Лесі

Українки. Три однотипних плити, можна здогадуватися,

виготовлені в 1939 р. під час встановлення пам'ятника.

Пам’ятник Лесі Українці в Маріїнському парку в Києві.

Скульптура встановлена 1965 року у центрі

Міського парку, навпроти північного фасаду

Маріїнського палацу. Встановлений у Автори –

скульптор В. Бородай, архітектор А. Ігнащенко.

Висота скульптури – 3,4 м, постаменту – 0,5

м. Навколишні тінисті дерева створюють необхідне

тло для ліричного сприйняття образу української

поетеси Лесі Українки. Бронзова постать на повний

зріст установлена на низькому постаменті з великих

нешліфованих шматків граніту неправильної форми,

вмонтованих у невисокий штучний пагорб. На

чоловому боці постаменту – напис накладними

бронзовими літерами: “Леся Українка”.

Скульптура трохи піднесена над землею, і це сприяє тому, що образ

поетеси гармонійніше поєднується з природою. Леся Українка, одягнена в

легку літню сукню, ніби йде по парку. Абриси фігури з піднятою головою

чітко виділяються серед густої зелені. Авторка «Лісової пісні» ніби

прислухається до голосів природи, осягаючи таємниці життя лісу. М’який

жест зігнутої у лікті правої руки, злегка простягнутої уперед, передає

схвильованість поетеси, засвідчуючи глибину почуттів, визрівання у

свідомості великого творчого задуму. Розворот усього корпусу, своєрідне



звернення до природи, що фіксується у добре узгоджених рухах фігури,

говорять про особисте й глибоко чуттєве сприйняття усього навколишнього.

Добре видимі з близької відстані деталі відзначаються точністю та

витонченістю. Різноманітні напрямки та пластика складок тонкої легкої

тканини за різних умов освітленості створюють мінливу, мерехтливу гру

світла й тіні, збагачують строгий силует фігури. При яскраво вираженій

ліричній інтерпретації образу Лесі Українки у скульптурі помітна також певна

напруженість, яка межує з драматизмом.

Пам’ятник Лесі Українці на площі Лесі Українки

Скульптор Г.Н.Кальченко, архітектор

А.Ф.Ігнащенко. Встановлено у вересні 1973 року.

За створення цього пам’ятника автори –

Г.Н.Кальченко та А.Ф.Ігнащенко — були

нагороджені державною Шевченківською премією

1973 р. Пам'ятник Лесі Українці в Києві

розташований у середмісті — на Печерську, а саме

— на площі її імені між будівлею Центрвиборчкому

України та житловою висоткою.Київський

пам'ятник Лесі Українці являє собою бронзову

постать поетеси заввишки 5 метрів, встановлену на

постаменті з чорного лабрадориту. Автор

скульптури вдало передав у неживому матеріалі

вольову вдачу поетки, що не кориться обставинам долі, її душевну силу, і

водночас ніжність і жіночність. Пам'ятник оточуюють спеціально висаджені

дерева, привезені з батьківщини поетеси. Загальна висота пам'ятника складає

10 метрів. Пам'ятник Лесі Українці на площі Лесі Українки не був першим

пам'ятником поетесі в українській столиці, адже ще 1965 року було

встановлено паркову скульптуру Лесі Українки в Міському саду навпроти

Маріїнського палацу роботи скульптора В. З. Бородая та архітектора А. Ф.

Ігнащенка. Оскільки паркова скульптура не відповідала задуму вшанування

величі поетеси, було ухвалено встановити більший за розмірами й у

велелюднішому місці пам'ятник. Відтак, 3 вересня 1973 року було урочисто

відкрито пам'ятник Лесі Українці на однойменній площі, що відтоді є

головним місцем вшанування поетеси в Києві.

У зв'язку із масштабною забудовою бульвару Лесі Українки в 1990—

2000-х рр. пам'ятник виявився фактично «вписаним» у закуток між

багатоповерховими будівлями, тоді ж було по-новому впорядковано простір

біля пам'ятника.



Меморіальна дошка розміщена на

фасадному будинку садиби в Києві

(Стрілецька, 15) (1893 – 1894 рр.)

Леся Українка з сестрою Ольгою мешкали у

флігелі у дворі садиби. Нині тут розміщено

посольство Норвегії.

Погруддя та меморіальна дошка Лесі Українки.

Будинок по вул.Саксаганського, 97 в Києві. Гранітну

меморіальну дошку виготовили скульптор

Г.Н.Кальченко і архітектор А.Ф.Ігнащенко. Вона

встановлена в 1971 р.

Слід знати, що родина Косачів в 1899 – 1910 рр.

наймала помешкання в цьому будинку. Леся Українка

мешкала тут під час своїх приїздів до Києва. З 1962 р.

тут працює літературно-меморіальний музей Лесі

Українки. На фасаді будинку в 1971 р. встановлено

меморіальну дошку Лесі Українці .

Пам’ятник Лесі Українці, що знаходиться на Вознесенському узвозі,

20. на території Національної академії

образотворчого мистецтва і архітектури

(скульптор Володимир Прядка) .



Пам’ятник Лесі Українці. Фрометівська

вулиця, 9.

Територія Міжрегіональної академії управління

персоналом. Скульптори Б. Ю. Крилов і О. Ю

Сидорук. Встановлено в 2000 р.

Пам’ятники Лесі Українці в Луцьку

Установлений у 1964 р. біля

Хрестовоздиженської церкви, а площу

Братський міст перейменували на площу

Лесі Українки.

У 1966 р. пам’ятник перенесений до

міського парку культури і відпочинку і був

встановлений на цен тральній алеї. Заново

відкритий на честь 95-ї річниці від дня

народження Лесі Українки. Площі повернули

попередню назву, а парк назвали ім’я Лесі

Українки.кульптор Лев Муравін, архітектор

Ростислав Метельницький.

Пам'ятник на Театральному

майдані перед будівлею Волинського

академічного музично-драматичного театру ім.

Т.Г.Шевченка в Луцьку було урочисто відкрито

19 серпня 1977 року. Автори пам'ятника —

скульптори Микола Обезюк, Андрій Німенко,

архітектори Валентин Жигулін та Сергій Колесо.



Погруддя Лесі Українки встановлено у 1986 р. до

115-ї річниці від дня народження Лесі Українки біля

центрального входу до Луцького державного

педагогічного інституту імені Лесі Українки (з 2007

року – Волинський національний університет) у місті

Луцьку (скульптор Галина Кальченко).

Погруддя встановлене у 1958 р. на честь 45-ї

річниці пам’яті Лесі України над автотрасою Луцьк-

Ковель, на повороті, що веде до літературно-

меморіального музею Лесі Українки. У 1971 р., в рік

100-річчя від дня народження поетеси, погруддя було

перенесене до центру села і встановлене біля Будинку

культури і приміщення сільської Ради (скульптор

Галина Кальченко).

Пам’ятник Лесі Українці у Львові

Пам’ятник встановлено в 1971 р. Скульптор

Л.Біганич, архітектор В.Блюсюк.

Пам’ятник дає яскравий приклад, як вдале й

ефектне скульптурне вирішення образу може бути

зведене нанівець вибором невідповідного місця і

недбалим архітектурним оформленням.

Розглядаючи його на тлі голої цегляної стіни

спортивного залу, мимоволі пригадуєш : «А

сирітка сказала – а я у попа обідала». Ми

розуміємо, що в 1971 р. при владі були комуністи-

україножери, які змушені були виконувати

вказівку ЦК КПУ про вшанування пам’яті Лесі

Українки, але вшанували її так, що жоден

українець не здогадався (не кожен львів’янин знає, де є вулиця Караджича, за

совітів – Ріхарда Зорге). Але ми не розуміємо, чому в незалежній Україні цей

пам’ятник продовжує перебувати на засланні. Невже у Львові немає

відповіднішого місця? По-перше, є маленька площа без назви між вулицями

Лесі Українки, Краківською і Низький Замок. Це середмістя, поруч –

драматичний театр, який носить ім’я Лесі Українки. По-друге, є маленький

скверик на розі вулиць Винниченка і Лисенка, якраз перед будинками

Наукового товариства ім.Шевченка, де вже встановлено меморіальну дошку

(це місце є кращим з огляду на невеликий розмір скльптури). Ми не віримо,

що у Львові не знайдеться 20 чи 30 тисяч гривень на таке переоформлення, не



знайдеться мармуру чи граніту на постамент замість залізобетону. Ми

вважаємо також, що біля школи по вул.Караджича було б ліпше встановити

бюст цього великого просвітителя слов’ян.

Пам’ятник Лесі Українці у

Новограді-

Волинському встановлено в 1987 р.

Скульптор М.Обезюк, архітектор

М.Босенко. Скульптура з червоного

граніту висотою 4.66 м.[38,39,40].

Бюст Лесі Українки в Новограді-Волинському (1871 – 1873 рр.)

Бюст Лесі Українки перед будинком, в якому

вона народилась (Новограді-Волинський, вул.

Соборності, 76/2). Встановлено в 1963 р...

Скульптор В.Дяченко. Скульптура – бронза,

постамент – граніт. Скульптура загальною висотою

2.4 м.

Меморіальна дошка в Новограді-

Волинському встановлена 16 серпня

1970 р. Вона виготовлена з бронзи, з

барельєфним зображенням Лесі

Українки і текстом : “У цьому будинку

в 1871 р. народилася велика українська

поетеса Леся Українка”. Слід знати, що



цей будинок споруджено в 1828 р... Він одноповерховий, збудований з дерева

на цегляному фундаменті, отинькований, має 8 кімнат загальною площею 96

кв. м. В 1871 р. тут наймав квартиру П.А.Косач з родиною (дружиною Оленою

і сином Михайлом). Тут 13 (25) лютого 1871 р. народилась його дочка Лариса.

Будинок на той час належав якомусь Окружку, а вулиця звалась Случанською.

Косачі жили в цьому будинку до осені 1873 р., а після цього переїхали в

будинок, який нині має адресу вул. Косачів, 5а. В 1970 р., напередодні

святкування 100-ліття з дня народження поетеси, тут відкрито музей Лесі

Українки .

Памятник Лесі Українці у місті Рава

Руська знаходиться по вулиці

Ярослава Мудрого.

Погруддя Лесі Українці біля садиби

в Колодяжному Слід знати, що село Колодяжне

знаходиться у Волинській області поруч з

містом Ковелем. П.А.Косач придбав тут

ділянку землі та садибу в 1879 р... З 1882

року сім’я Косачів оселилась тут на постійне

мешкання. Леся Українка жила тут до кінця

1896 року, і незважаючи на довгі від’їзди,

вважала Колодяжне своєю оселею. В

подальші роки вона бувала тут тільки

наїздами. Погруддя встановлено у 1958 р. на

території літературно-меморіального музею

Лесі Українки у Колодяжному, відкрите на

честь 45-ї річниці пам’яті поетеси (скульптор

Володимир Сколоздра).




Памятник Лесі Українці у Ковелі

У центрі Ковеля, прямо на площі

знаходиться пам'ятник видатній українській

письменниці і патріотці свого народу і своєї

Батьківщини — Лесі Українці. Письменниця

сидить, тримаючи в руках свої твори. Цей

пам'ятник дуже люблять маленькі ковельчани —

на нього можна залізти і посидіти на руках і

колінах видатної української письменниці.

Пам’ятник встановлений у 1991 р. на честь 120-

ої річниці від дня народження Лесі Українки при

вході до парку культури і відпочинку, що носить

ім’я поетеси у Ковелі ( скульптор Юліан Савко).

Пам’ятник Лесі Українці в селі Ярунь

Новоград-Волинського району Житомирської області

15 травня відкрили пам’ятник видатній

землячці Лесі Українці.

Пам’ятник поетесі змінив на посту

постамент «вождю пролетаріату», який було

демонтовано за ініціативи місцевої влади в

жовтні минулого року.

На святі у Яруні директор музею Лесі

Українки, що в місті Новоград-Волинську,

сказала: «Мені дуже приємно, що першим

селом нашого району, де встановлений

пам’ятник Лесі Українці, виявилось село

Ярунь. Відомо, що маленька Леся зі своєю

мамою, відомою письменницею Оленою

Пчілкою, їздила по навколишніх селах

Звягельщини, і ось тут, у Яруні вона зібрала

цілу низку українських народних пісень. Під

кожним із зібраних нею творів записано село Ярунь».



Пам’ятник Лесі Українці у містечку Полонне встановлений у 2008 р.

Пам'ятник Лесі Українці в

Гадячі. В Україні в рідному місті

Михайла Петровича Гадячі у 1995 р. на

100-річчя від дня смерті поставили

пам’ятник, спільний пам’ятник

Драгоманову, його сестрі Ользі Петрівні

Драгомановій–Косач, котра відома як

письменниця Олена Пчілка, та Лесі

Українці, племінниці Драгоманова,

доньці його сестри Олени Пчілки.

Скульптор пам’ятника Іда

Копийгоренко, архітектор Іван Сидоренко з Гадяча.

Пам'ятник Лесі Українці в Саках

У серпні 1987 року на території

санаторію Саки, (центральна алея),

відбулося відкриття пам'ятника великій

українській поетесі Лесі Українці, яка

наприкінці минулого століття

приїжджала на лікування в Саки.

Стояло спекотне літо 1890 року. За

однією з вулиць села Саки тягнувся візок,

запряжений втомленими кіньми. Візок

зупинився біля воріт земської




грязелікарні. З нього вийшли жінка і струнка, що спирається на палицю

дівчина. На її обличчі лежала печать страждання, сумні очі оглянули сумну

вулицю і блискуче далеко озеро. Після курної дороги хотілося, перш за все,

втамувати спрагу, і дівчина з матір'ю вирішили напитися холодного місцевого

напою «бузи». Це була родина Косачів з Волині — мати Олена Петрівна та її

дочка — юна поетеса Лариса Петрівна, яка взяла псевдонім Леся Українка.

Вона приїхала в Саки лікуватися від кісткового туберкульозу. Мати і дочка

повільно йшли по дорозі до готелю, їхню увагу привернули якісь земляні

роботи. Артіль мужиків перекопували відкриту територію лікарні. Люди

обливалися потом. Тут же чумаки вивантажували землю з безлічі возів,

запряжених сірими волами. Здалеку везли цю землю, з України, щоб

поліпшити солонцюватих грунтів майбутнього парку.

Їх розмістили в кімнаті на другому поверсі (нині корпус № 5 санаторію

«Саки»). Поруч, на березі озера, перебувала грязелікарня, в якій процедури

відпускалися на відкритих майданчиках, де бруд нагрівався сонцем. Старший і

єдиний на той час лікар грязелікарні Єгор Леонідович Мінятт, призначив Лесі

грязьові процедури. У той час медики ще не мали відомостей про те, що при

кістковому туберкульозі грязелікування протипоказано. Це було доведено

професором М. М. Бурденка лише в 1916 р. на підставі спостережень за

лікуванням грязями хворих цією недугою. Однак, тільки в 1923 р. на VI

Всеросійському з'їзді лікарів було прийнято остаточне рішення вважати

грязелікування протипоказаним при кістковому туберкульозі. А поки Леся

приймала грязьові процедури, здоров'я юної поетеси дещо погіршилося, і

через місяць мати з хворою дочкою переїхали до Євпаторії.

Пам'ятник Лесі Українці в Балаклаві У 2004 р. з’явилося ще одне місце на Лесиній

карті, що логічно продовжило історію

перебування письменниці у Криму — було

відкрито пам’ятник Лесі в Балаклаві.

На будинку, в якому вона жила в Балаклаві,

було встановлено меморіальну дошку .



Меморіальні дошки Лесі Українці В Євпаторії

Леся Українка Тричі лікувалася в Євпаторії Леся Українка (Лариса

Петрівна Косач). Вперше прибула вона до Євпаторії у серпні 1890 року. Леся

Українка разом з матір'ю знімала номер в одному з євпаторійських готелів,

якій не вдалося встановити. Здоров'я Лесі Українки і після лікування в Саках і

Євпаторії не покращився. І сім'я тому вирішила і в майбутньому р. відправити

її на лікування в Крим і, зокрема, в Євпаторію. 10 червня (ст. ст.) 1891 року

Леся Українка разом з матір'ю прибула до Євпаторії. Зупинилися вони в

будинку Мічрі, на колишній Фонтанній вулиці. Будинок цей належав

власникові Шакая і зберігся до наших днів. Він знаходиться на вулиці

Революції, 41. На ньому встановлена меморіальна дошка, яка повідомляє, що

тут Леся Українка проживала зі своєю матір'ю в 1891 р...

Бюст Лесі Українки в парку Гурзуфського Військового санаторію

Пам’ятник Лесі Українці в Ялті

За матеріалами освітніх сайтів підготувала

методист КМНМЦ

Горобченко Ірина





Рoзвитoк миcтeцтвa нeвід’ємний від

рoзвитку cуcпільcтвa. Літeрaтурa нa мeжі XIX –

XX cтoліть булa тіcнo пoв’язaнa з уcімa

пeрипeтіями cвoгo чacу. Саме в цей період

відбувається сексуальна революція, яка суттєво

захитала патріархальний устрій, справивши

значний і глибокий вплив на формування свідомості соціуму. Зростає роль

жінки в культурно-історичному процесі: створюються жіночі клуби та

організації («Клуб Русинок», «Кружок українських дівчат», всеукраїнська

організація «Жіноча громада»), має місце спроба видання перших жіночих

альманахів (наприклад, «Перший вінок», «Наша доля») та часопису для жінок

(«Мета»), відзначається високий рівень жіночої свідомості, потягу до знань та

емансипації, що призвело до виникнення українського варіанту фемінізму,

періодизацію якого здійснила Елейн Шовалтер.

Унаслідок таких змін на рубежі XIX – XX століть відбувається

модернізації культури, зокрема літератури, і вона була пов’язана з увагою до

жіночих проблем, з активізацією жінок в інтелектуально-духовному житті.

Світоглядні емансипаційні тенденції доби найорганічніше втілюються саме в

жіночих текстах, бо відображають духовний та естетичний досвід авторок.

Героєм твору часто постає самодостатня жінка, яка йде шляхом руйнування

гендерної ієрархії. Накреслюється протистояння, яке переростає в кризу

маскулінності, деконструюються гендерні стереотипи. «Український

модернізм значною мірою завдячує своєму існуванню першій відверто

феміністичній авторці – Ользі Кобилянській, а безсумнівної вершини сягає – в

поетичних драмах Лесі Українки»[12, с.112], – стверджувала Забужко.

Феміністичний дискурс у творчості Лесі Українки формувався не тільки

під впливом реалій суспільного життя. Життєві обставини зумовили те, що

письменниця вважала рівноправність здійсненим фактом.

По-перше, Леся Українка вийшла з високоінтелектуальної літературної

родини. Батьки поетеси, П. А. Косач та письменниця Олена Пчілка, були

добре обізнані з вітчизняною та світовою літературою. Якраз Олена Пчілка,

яку вважають однією з перших феміністок серед українських жінок-мисткинь,

дала, очевидно, перший імпульс емансипаційним орієнтаціям дочок.



По-друге, в особистому житті їй часто доводилося долати патріархальні

заборони. Так, 1900 року, щойно одужавши, Леся Українка, відкидаючи всі

суспільні умовності, їде в Мінськ доглядати Мержинського. Звісно, батьки не

підтримували цього рішення, і Лесі Українці довелося долати родинний

конфлікт. Згодом, 1907 року, виникла подібна ситуація в стосунках з

Климентом Квіткою. Через загострення хвороби в чоловіка Леся бере на себе

відповідальність і робить цілком «нежіночий», як на патріархальний розподіл

гендерних ролей, учинок: забирає хворого друга на лікування. У цей час

загострюються відносини з батьками, бо Леся та її молодша сестра Ольга

відмовляються взяти церковний шлюб. Вони вважають принизливим для

жінки вінчальний обряд, який передбачав покору чоловікові й довічне йому

служіння. Правоту своїх переконань Леся намагається відстояти в бесідах із

матір’ю, і певною мірою її це вдалося. Принаймні «примусила маму

відступитись від крайності її погляду на невінчаний шлюб, і вона сказала, що

не вважає себе вправі вживати якогось примусу над Лілею в тім напрямі» [33,

с.88]. Проте згодом самій Лесі таки довелося поступитися, щоб не «наражати

Кльоню на дальшу турботу» [33, с.89].

По-третє, не могла не впливати на світогляд поетеси її подруга, активна

феміністка Ольга Кобилянська. Дружба письменниць сприяла подоланню

культурної відчуженості, невпевненості в собі, сумнівів стосовно мистецької

спроможності. Свідченням особливих стосунків є їхнє листування, майже

унікальне в українському епістолярії, адже тут описуються та аналізуються

проблеми творчі й особисті, нібито табуйовані. Для подібного саморозкриття

адресатки мусили виробити особливий стиль. Вони шукають слів для

вираження неприхованої й непритлумлюваної ніжності, для передання таких

почувань, психологічних нюансів, яких досі українська література навіть не

пробувала торкнутися. Канонізований Франком образ «одинокого мужчини»,

який самозречено підносить прапор боротьби за щастя народу, зовсім не

співвідносний з тим образом, що постає у листах Лесі Українки. Як зазначила

Агеєва, «жіноче, надто жіноче чи не вперше у нашому письменстві здобулося

на слово» [1, с.83].

Згадані суспільні зміни та особистісні й родинні колізії, звичайно ж,

вплинули на творчість Лесі Українки. Уже в її ранніх поетичних творах 80-х –

середини 90-х з’являються образи діяльних, сильних жінок («Сафо», «Остання

пісня Марії Стюарт», «Мати-невільниця», «Грішниця», «Товаришці на

спомин» тощо). Інтимні поезії, у яких звучать феміністичні мотиви, сповнені

глибоким драматизмом і сумом. Наприклад, у вірші «Жіночий портрет»

поетка втілює своє розуміння патріархального шлюбу, який є не чим іншим, як

актом купівлі-продажу, коли з «голоду серця» жінка стає невільницею свого

чоловіка: «Не тіло ти, а душу продала, / свій хист і розум віддала в неволю»

[34]. Серед інших творів інтимної лірики, співзвучних варіаціям на тему



жіночої самотності й самовідданості, варто назвати «Єврейські мелодії», «О

знаю я багато ще промчить...», «Не дорікати слово я дала» тощо. У них Леся

Українка зуміла передати найінтимніші пориви жіночої душі, найпотаємніші

сторони жіночої психіки, зворушливої ніжності.

Проблема жінки і її роль у патріархальному суспільстві розглядаються

та інтерпретуються і в прозових творах поетки. В основному це новели й

оповідання, які зображають інтелігентних героїнь, котрим важко вжитися в

обмежених рамках патріархального жіночого побуту («Жаль», «Приязнь»).

Сюжетною основою кількох творів є також проблема незалежності жінки у

шлюбі («Пізно», «Ненатуральна мати», «Враги», «Розмова»). Точка зору

жінки тут завжди переважає й висвітлює неочікувані ракурси звичайних,

побутових ситуацій.

Проте найяскравіше, на наш погляд, феміністична проблематика втілена

в драматургії Лесі Українки. Автобіографічні моменти помітні у «Блакитній

троянді» – першій і єдиній спробі прозової драми. У пізніших драматичних

поемах проблеми суспільного становища жінки, ставлення до патріархального

шлюбу так чи інакше постають, проте часто через «екзотичні», хронологічно

дистанційовані від злоби дня сюжети. Феміністичні мотиви, відображення

інакшості жіночих і чоловічих цінностей, розкриття патріархальних

стереотипів, вторинності традиційно жіночих суспільних ролей знаходимо в

драмах «Кассандра» та «Камінний господар». Досліджуючи феміністичний

аспект творчості Лесі Українки, важко залишити поза увагою твори, які

репрезентують середньовічні мотиви («Осіння казка», «Ізольда Білорука»).

Епоха лицарства і обожнювання прекрасної дами є, на думку Лесі Українки,

не чим іншим, як трохи облагородженим приниженням і поневоленням жінки.

Різні аспекти феміністичної проблематики Леся Українка втілює в ряді

жіночих образів, як, наприклад, Ніобея, Одержима, Бояриня, Кассандра, Мавка

та інші. Характеризуючи творчість Лесі Українки в цілому, приходимо до

висновку про важливість у ній феміністичної проблематики.

Постать і творчість Лесі Українки стали особливим предметом

феміністичної критики. Уже в кінці XIX – на початку XX ст. з’являються

перші зразки критичного аналізу творчості Лесі Українки з урахуванням

гендерної перспективи. Однак певний час традиційна українська критика

уникала будь-якого обговорення еротизму й сексуальності в п'єсах Лесі

Українки. Це призвело до браку об’єктивності в ставленні до жіночих

персонажів, навіть спричинило однобокість інтерпретації творчості

письменниці.

Показовим з цієї точки зору є, на нашу думку, вислів Івана Франка, що

Леся Українка «трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну

Україну» [35, с. 271]. З одного боку, цими словами критик нібито визнає

«жіночий» статус тогочасної літератури. З іншого боку, оцінка творчості



авторки як «чоловічої» має на меті зробити комплімент письменниці, а

значить, Франко вважає, що найвища похвала для жінки-митця – це бути

оціненою за чоловічими нормами. Цей вислів ілюструє саму суть проблеми,

зарепрезентованої критиками в підході до оцінки творчості Лесі Українки: у

пошуку елементів, які традиційно вважаються важливими у патріархальній

літературній системі, вони не усвідомили іншого, цілком відмінного,

світорозуміння. Натомість Леся Українка в листі до матері пише: «А історію

Мавки може тільки жінка написати!» [33, с. 196] – тим самим підкреслюючи

важливість своєрідності саме жіночого письма.

Останнім часом літературознавцями багато уваги приділено жіночому

письменству в гендерному й феміністичному аспектах. У працях таких

науковців, як В.Агеєва, Т.Гундорова, Н.Зборовська, С.Павличко, Я.Поліщук,

Л.Скупейко, творчість постає «реабілітованим» дискурсом, оскільки

досліджується специфіка жіночого письма й поетики, жіночого досвіду та

свідомості. Більшість науковців стверджують, що у творчості Лесі Українки

наявні феміністичні ідеї. Так, у монографії С. Павличко йдеться про те, що

творчість Ольги Кобилянської й Лесі Українки засвідчила кризу

маскулінності, архаїчність патріархальних устроїв. Із точки зору С. Павличко,

у їхніх творах «літературний образ жінки ХIХ століття – «покритки»,

«бурлачки», «повії», що були квінтесенцією горя, нещастя й немочі, відступив

перед «царівною» і «одержимою духом» [24, с. 74]. В. Агеєва ж наголошує на

феміністичному трактуванні Лесею Українкою кохання, шлюбу, питань

жіночої освіти, жіночих і «нежіночих» суспільних ролей. О. Забужко зазначає,

що в драмах Лесі Українки «моральний ценз чоловіка вимірюється жінкою,

яка його кохає» [12, с. 368].

Однак треба зауважити, що в сучасному літературознавстві існує й

кардинально протилежна точка зору щодо присутності феміністичних мотивів

у художньому спадку Лесі Українки. Це спричинено тим, що, будучи

противницею всякого тенденційного мистецтва, поетка намагалася позбутися

одвертої заангажованості і щодо феміністичної проблематики у власних

творах. Наприклад, свій «не феміністичний» погляд на творчість української

письменниці репрезентує Лукаш Скупейко [29]. Аналізуючи позицію Лесі

Українки в цьому питанні, Скупейко перш за все намагається довести

скептицизм письменниці щодо суті, місця й ролі феміністичної «квестії» в

культурному, інтелектуальному та естетичному процесі. Його доводи

ґрунтуються на твердженні, що Леся Українка скептично ставилася до спроб

Наталі Кобринської публікувати суто жіночі видання. Проте зауважимо, що,

критикуючи «підчеркнуто жіноче», мисткиня навпаки стверджувала

рівноправність та паритетність жіночої присутності в культурі як такій. Вона

вважала, що суто жіночі видання лише б підкреслювали «підлеглість

«жіночої» літератури як літератури культурної меншини» [1, с. 82].



Характеризуючи творчість Лесі Українки взагалі і жіночі образи в її

драматургії зокрема, Скупейко в деякій мірі сам же й заперечує своє

нефеміністичне бачення феміністичних настроїв письменниці: «Її жінки (як, до

речі, й чоловічі образи) ніколи не зациклюються на собі, не замикаються в

особистій емоційній, тілесній, інтелектуальній шкаралупі, а постійно

намагаються подолати власну суб’єктивну обмеженість, зокрема й специфічно

жіночу. Їм властиві найглибші й найвищі людські думки, почуття і пристрасті.

Вони постають як характери, які силою свого духу і переконання можуть

стати супроти всього людства, супроти цивілізації, стати, якщо хочете, поруч

або й над Месією» [29, с. 42]. Але Скупейко не вбачає в цьому «якогось

специфічного жіночого підтексту» [29, с. 42]. Його твердження про те, що це

– лише «образи, створені жінкою, і ... ніщо жіноче їм не чуже» [29, с. 42]

видається не досить переконливим. Можливо, така точка зору критика

виникла через певну невизначеність та багатозначність самої дефініції

«фемінізм» (додаток В).

Таким чином, застосування феміністичної критики до творчості Лесі

Українки відкрило нові перспективи літературознавчого і культурознавчого

аналізу. Проте маємо зауважити, що новаторство Лесі Українки у підході до

розв’язання проблем статі, жіночі образи її драматургії й досі детально не

проаналізовано українським літературознавством.

Типологізація українського літературного фемінізму

за Елейн Шовалтер

І етап – імітація панівної традиції. Жінки намагаються увійти в літературу,

узурпуючи чоловічу модель поведінки. Зачинателька української

феміністичної традиції – Марко Вовчок (Марія Вілінська)

ІІ етап – протест проти патріархальних стандартів і цінностей,

супроводжуваний боротьбою за права жінок. Соломія Павличко цю зміну

повязує з іменами Олени Пчілки та Наталі Кобринської. Вона зазначає:

«Завдяки цим авторкам у 80-х роках в українській літературі прозвучав

інтелігентний жіночий голос, а разом з ним феміністична ідея» [24, с.79]

ІІІ етап – самопізнання й пошуки власної ідентичності.

У Лесі Українки настанова на пошуки жіночої ідентичності вже цілком

усвідомлена, тому вона належить до ІІІ етапу. Своє розуміння паритетності

жіночого й чоловічого підходу, необхідності взаємодоповнення жіночої й

чоловічої точки зору Леся Українка сформулювала в листі до Агатангела

Кримського: «Певне, Ви скажете (або мовчки подумаєте), що в моїх

«враженнях» є чимало спеціально жіночого. Не раз і мені пригадався, пишучи,

Ваш дотеп про жінок: «ви маєте рацію, але мені здається інакше»; тільки ж се

не таке дурне речення з боку жінки, як воно видається одразу. Бачите,

мужеська «рація» в погляді на деякі справи дуже однобока, тому ми



доповнюємо її своєю «рацією», може, теж однобокою, але тільки з них обох

може вийти щось ціле і справедливе (ми тільки не звикли одважно казати: «я

маю рацію», а кажемо несміливо: «мені здається» [33, с.150].

Словник гендерних термінів

Гендер – соціальний показник, який враховує не тільки біологічні відмінності

між чоловіками і жінками, але й увесь набір соціально-культурних

характеристик в диференціації суспільства за ознакою статі.

Гендерна ідентичність - ототожнення себе з певним гендером і ставлення до

себе як до представника певної статі, освоєння відповідних йому форм

поведінки і формування особистісних характеристик .

Гендерна ідеологія – суспільне уявлення про якості, бажані для чоловіка і

жінки, що закріплює гендерні стереотипи.

Гендерна чутливість – це здатність сприймати, усвідомлювати й реагувати на

будь-які прояви сексизму, дискримінації за ознакою статі.

Гендерна рівність – рівні права і рівні можливості для чоловіків і жінок у

духовній, матеріальній, економічній, сексуальній і політичній сферах життя;

рівна оцінка суспільством чоловічих і жіночих ролей; рівність статусу для

чоловіків і жінок; рівні умови для реалізації прав людини, для участі в

національному, політичному, економічному, соціальному і культурному

розвитку, для отримання рівних вигод за результатами участі.

Гендерні ролі – сукупність прийнятих норм і моделей поведінки, що

диктуються конкретною соціально-культурною ситуацією. У суспільствах з

різною культурою гендерні ролі різні й змінюються з часом.

Гендерні стереотипи – це результат уявлень (найчастіше застарілих) про

ролі, можливості й характеристики чоловіків і жінок. Хоча іноді в окремих

ситуаціях ці стереотипи й можуть мати підстави в реальному житті, як

правило, вони застосовуються занадто узагальнено, до всіх чоловіків і жінок.

Такі невиправдані узагальнення можуть створювати матеріальні та

психологічні бар'єри, які не дозволяють чоловікам і жінкам робити вільний

вибір і по-справжньому користуватися своїми правами. Гендерні стереотипи

зміцнюють нерівність статей.

Гендерний аналіз – аналіз, який виявляє розходження між статями, розглядає

дані відмінності на основі існуючих соціологічних і (або) інших теорій про

гендерні відносини.

Маскулінність (мужність) – психологічні характеристики поведінки та

ментальності, які відображають сформовані стереотипи про чоловіків і

чоловічі якості в протиставленні їх жінкам і жіночим якостям.

Подвійна статева мораль – це різні соціальні очікування і різні моральні

вимоги до жінок і чоловіків.



Статева ідентичність – уявлення про себе, засноване на розумінні того, що

означає бути жінкою або чоловіком.

Сексизм – це особливий вид дискримінації, що виявляється через позицію або

дії, які принижують, виключають, недооцінюють людей за ознакою статі.

Скляна стеля – сталий образний вислів, який означає формально не

позначені, але реально існуючі бар'єри, які перешкоджають кар'єрному

зростанню жінок.

Фемініз́м – набір рухів та ідеологій, спрямованих на визначення, створення і

захист рівних політичних, економічних і соціальних прав жінок; прагнення до

встановлення рівних можливостей для жінок у сфері освіти та зайнятості.

У широкому смислі фемінізм виражає стурбованість щодо соціальної ролі

жінок порівняно з чоловіками в суспільствах минулого і сьогодення,

збуджувану переконанням у тому, що через свою стать жінки зазнають

утисків, як це мало місце й раніше. Політичний лексикон і цілі сучасного

фемінізму ведуть свій початок від французької революції та Просвітництва.

Історично пов’язаний з опозиційно налаштованими силами, що повстали

проти ортодоксальності й автократії, фемінізм визначав себе як рух за

визнання прав жінок, за рівність статей і за перегляд поняття жіноцтва. Хоча

фемінізм черпав свої ідеї з лібералізму і раціоналізму, а також з утопізму та

романтизму, сам він не піддається однозначному визначенню.

Загальноприйнятого визначення поняття «фемінізм» не існує. У літературі

налічується понад 300 тлумачень цього терміна. Слово фемінізм створив

французький соціаліст-утопіст Шарль Фур'є у кінці XVIII ст. Він вважав, що

«соціальний стан жінок є мірилом суспільного прогресу». Він називав

феміністами прихильників жіночого рівноправ'я.

Є декілька визначень поняття «фемінізм»:

1. Соціально-політична теорія, у якій аналізують гноблення жінок та

перевагу чоловіків у історичному минулому і сьогоденні, а також осмислюють

шляхи подолання чоловічої переваги над жінками.

2. Широкий соціальний рух за рівність прав і можливостей для жінок, що

протистоїть соціальній системі, в якій становище людей різних статей

нерівноправне.

3. Ідеологія, що протистоїть усім теоріям і діям жінконенависництва.

4. Філософська концепція соціокультурного розвитку, альтернативна до

європейської традиції, яка виявляє зверхність до жіночого соціального досвіду

в уявленнях про світ і суспільство.

Мищенко Тетяна,

учитель-методист

української мови й літератури

Кременчуцького ліцею № 11

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%80%D0%BB%D1%8C_%D0%A4%D1%83%D1%80%27%D1%94

http://uk.wikipedia.org/wiki/XVIII_%D1%81%D1%82.



СПИСOК ВИКOРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєва В. Пoетеса зламу стoліть: Твoрчість Лесі Українки в пoстмoдерній

інтерпретації: Мoнoграфія. – 2-е вид. / В. П. Агеєва – К.: Либідь, 2001. – 263 с.

2. Бабишкін O. Твoрчість Лесі Українки в рoки першoї рoсійськoї ревoлюції /

O.К. Бабишкін // Матеріали дo вивчення істoрії українськoї літератури. – Т.4:

Література кінця ХІХ – пoч.. ХХ ст.: Упoрядкувала канд. філ. наук, дoцент

Жук Н. Й. – К.: Радянська шкoла, 1961. – 506 с. – С. 174–188.

3. Бабишкін O. У мандрівку стoліть. Слoвo прo Лесю Українку /

O.К. Бабишкін. – К.: Радянський письменник, 1971. – 272 с.

4. Баранова І. Духовний вимір любові і тілесна пристрасть: внутрішній трагізм

образу жінки в драматургії Лесі Українки / І. О. Баранова // Бердянський

державний педагогічний університет – [Електрoнний ресурс]. – Режим

дoступу: http://www web.znu.edu.ua›herald/issues/2009/Filologi-1-2009…

5. Білецький O. Леся Українка. / O. І. Білецький // Матеріали дo вивчення істoрії

українськoї літератури. – Т.4: Література кінця ХІХ – пoч. ХХ ст.:

Упoрядкувала канд. філ. наук, дoцент Жук Н. Й. – К.: Радянська шкoла, 1961. –

506 с. – С. 159–174.

6. Волосюк О. Специфіка концептуалізації образу „нової жінки” у драматургії

Лесі Українки і Бернарда Шоу / Олеся Волосюк // Леся Українка і сучасність:

Зб. наук. пр. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007.

– Т. 4, кн. 1. – С. 478–490. – [Електрoнний ресурс]. – Режим дoступу:

http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17796

7. Гундорова Т. Femina Melancholika: Стать і культура в гендерній утопії Ольги

Кобилянської / Т. Гундорова. – К.: Критика, 2002. – 272 с.

8. Гундoрoва Т. Феміністична утoпія Лесі Українки // Сучасність. – 1996. – № 5.

– С. 89–96.

9. Демська-Будзуляк Л. Драма свoбoди в мoдернізмі: Прoрoчі гoлoси драматургії

Лесі Українки: мoнoграфія / Леся Демська-Будзуляк. – К.: Академвидав, 2009.

– 184 с.

10. Драй-Хмара М. Бояриня / М. Драй-Хмара // Дзвін. – 1991. – №2. – С. 147–154.

11. Євшан М. Прoблеми твoрчoсті Лесі Українки / М. Євшан // Сучасність. – 1996.

– № 3/4. – С. 129–133.

12. Забужкo O. Notre dame d’Ukraine: Українка в кoнфлікті міфoлoгій: Мoнoграфія

– 2-е вид., виправ. / O. Забужкo. – К.: Факт, 2007. – 640с.

13. Зборовська Н. Жіноче письмо на порубіжжі віків (Леся Українка, Оксана

Забужко) / Ніла Зборовська // Слово і час. – 2004. – №2. – С. 32–38.

14. Івахненкo Т. Деякі метoдичні аспекти вивчення кoнфлікту драматичнoгo твoру

в середній шкoлі // Українська література в загальнooсвітній шкoлі. – 2005. –

№ 2. – С. 52–54.

http://web.znu.edu.ua/

http://web.znu.edu.ua/herald/issues/2009/Filologi-1-2009/010-15.pdf

http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17796



15. Івахненкo Т. Специфіка аналізу драматичнoгo спoсoбу літературнoгo

зoбраження // Українська література в загальнooсвітній шкoлі . – 2005. – № 8.

– С. 40–43.

16. Кoвальчук С. Чи справді світ людей такий безкрилий? : Урoк вивчення драми

– феєрії Лесі Українки „Лісoва пісня” // Українська мoва і література в

середніх шкoлах, ліцеях та кoлегіумах. – 2003. – № 3. – С. 76–78.

17. Крупка М. Емансипаційні тенденції в українській жіночій прозі кінця ХІХ –

початку ХХ ст.: автoреф. дис... канд. філoл. наук: 10.01.01 – українська

література / Мирослава Анатоліївна Крупка; НАН України; Національний

педагогічний університет ім.. М. П. Драгоманова – Київ, 2004. – [Електрoнний

ресурс]. – Режим дoступу: http: // www.

disszakaz.com›…yemansipatcionnuee…avtoreferat.html

18. Лахвич С. Драма-феєрія Лесі Українки «Лісoва пісня» (кoнфлікт мрії і

дійснoсті; пoетика твoру). – [Електрoнний ресурс]. – Режим дoступу:

http://www.ukrlit.vn.ua›author/ukrainka.html

19. Літературoзнавчий слoвник-дoвідник / За ред. Р. Т. Грoм’яка, Ю. І. Кoваліва,

В. І. Теремка. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 752 с.

20. Малютіна Н. Українська драматургія кінця ХІХ – пoчатку ХХ ст..: навчальний

пoсібник. / Н. П. Малютіна. – К.: Академвидав, 2010. – 256 с.

21. Масенко Л. У вавилонському полоні / Лариса Масенко // Дивослово. – 2003. –

№ 2. – С. 18–19.

22. Могильницька Г. Руїна держави і руїна душі: Драма Лесі Українки «Бояриня»

/ Галина Могильницька // Дивослово. – 2007. – №5. – С. 18–21.

23. Нікoленкo O. Теoрія літератури у визначеннях, схемах і таблицях. 9 – 11кл. //

Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – № 6. –

С. 25–28.

24. Павличко С. Теорія літератури / Передм. Марії Зубрицької. / Соломія

Павличко. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. — 679 с.

25. Пoліщук Я. «Лісoва пісня» Лесі Українки: Неoпoганствo і семантика міфу /

Я. O. Пoліщук // Дивoслoвo. – 2000. – № 3. – С. 2–7.

26. Свербилoва Т. Драматургія / Т. Свербилoва // Істoрія українськoї літератури

ХХ стoліття. У двoх кн. Кн. 1: Перша пoл. ХХ ст.: Підручник / За редакцією

В. Г. Дoнчика. – К.: Либідь, 1998. – 464 с.

27. Сікора Л. Феміністичний дискур творчості Лесі Українки / Сікора Л. Т. //

Наукові праці. Літературознавство. – Випуск 188. – Т. 200. – [Електрoнний

ресурс]. – Режим дoступу:

http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/philology/2012/200-188-21.pdf С. 96-100

28. Ситченкo А. Oсoбливoсті аналізу драматичнoгo твoру в шкoлі // Дивoслoвo. –

2004. – № 5. – С. 24–26.

29. Скупейко Л. Леся Українка і фемінізм (нефеміністичний погляд) / Лукаш

Скупейко // Урок української. – 2000. – № 1. – С. 40–42.

http://www.disszakaz.com/

http://www.disszakaz.com/

http://yandex.ua/clck/jsredir?from=yandex.ua%3Byandsearch%3Bweb%3B%3B&text=&etext=561.L-hHUjrVXl5LCF7YRXRpgV52PlXRaHyV3ENLfmVPigWTlZDXZSkbwvohwABY8mxx4UAOiPuvJwYTXulMJ4eq3OBjA4rzOm1ShG8oS0GugeLXCJSY4BdbirHVPnh8YH_8GCoFyWKWXEmCvVntUWGGNtt9YAcse7e9hYKPIkkgbxUGR-DbIVF7jVwqwWbUGDNPw4U3JuwVUv2F9Z35-mmVjr8YhSf_Y0RauSfGQbi3hetomqVaTbXor7PobNmFpmeNQhUGO2tlf8EJYcBiUJfmgHR4Z4ul6GZDLWuIT_y27NiHQY-5WcRXgdNXpgw8Ai2aKOddzNbdprgtx0XCE28KmviNokFO3bNgji3-Ycp5PUWg9OKwzOATRD1Nb3xKxDyvMrgFBfWscUPUfbMWsiPgWueN6bjuxSpGICCaF02_RQvi9bEV7uLAVcSYqE5yDixWQesJht9e2FrUvEOFy5o50w.844c7eb33144b906b8eff3cdc545bff216ca85b1&uuid=&state=AiuY0DBWFJ4ePaEse6rgeKdnI0e4oXuRYo0IEhrXr7wt19SiAlQ79qNpplvk7L__9dWLDE4VtoM7iL7y5Uj7n3jx5sZkCbLzWvRuuwIT3D86uJGLBsI7Hx2fjNhaIVeL9wZ9bIM0mZR0fof3FneSRtjvmr9sNUpiwGQJvxsOcX7tSSXfq36RldeBMMvb6gsysj1meIx2ovu9c9raLZac9ywNr60TTiKBO2MDU6-nZns9oEg4JS1ILiHmCJ00iDVfNrn6Ke4TkXcoFJNO6kzuZs9Mr-RYGZVXIS6gJC9Q6v-JrSUe8MDS_DPz9krb6JHyT0eaQpLvdAeTdF688VIwO69SLyr4aR9mkuNYvnP88kp60CEZPEzN8B8g9knLeibqRzEc9xBnqpbkzjIWk6YnZdh_Qt1OiifypswM2Cr-s5wN8-fVeZig857d3C9B0ELcqMr1LmDS8Q0CL0gzHoUvNL-bh2gnSAcK&data=UlNrNmk5WktYejR0eWJFYk1LdmtxdE04d0V4QnVLeWZjWXRVd3FNVThNYUNtdVFkZklEeXNKNjFPMktmeE0zbGxGMXdqbzZZVURTR3hFanVRVVdZekZUV2M3SVJkUERBeWs1WUhPTk5ldFJ2OFdWSnZsck9vYlowcHhMX2EzRzQ3akhaYXdUZ2tmNUZjQW1HODBya0RRSGVwb3NZTlZLS1lNLWVqS2VHVW92M2RhbmNuR1pLT0RVN2xLMnZDaXRfTFZGMy1yanlXbURJNFZuUFo0S0NKTEphdFpqNUI3Q2xxREVyQ1FiUVV1WmpiRTd3dVU4WDNoeHBlSzJ2elQ3Mg&b64e=2&sign=8ebb5fac98f41d6816f56c005414600d&keyno=0&l10n=uk&cts=1420554156906&mc=0

http://www.ukrlit.vn.ua/

http://www.ukrlit.vn.ua/author/ukrainka.html

http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/philology/2012/200-188-21.pdf%20С.%2096-100



30. Українка Л. Бояриня: Драм. поема / Леся Українка. Гетьман Іван Виговський:

Роман / І. Нечуй-Левицький. – К.: Наук. думка, 1997. – 336 с. – С. 5–66.

31. Українка Л. Драматичні твoри / Леся Українка // Зібрання твoрів: У 12 т. – К.:

Наукoва думка, 1976. – Т. 5. – 333 с.

32. Українка Л. Літературнo-критичні та публіцистичні статті. / Леся Українка //

Зібрання твoрів: У 12 т. – К.: Наукoва думка, 1977. – Т. 8. – 319 с.

33. Українка Л. Листи (1876-1897) / Леся Українка // Зібрання твoрів: У 12 т. –К.:

Наукoва думка, 1978. – Т. 12. – 694 с.

34. Леся Українка. Твори. – [Електрoнний ресурс]. – Режим дoступу:

http://membres.lycos.fr/mazepa99/ENG/UPOETS/UKR-L.HTM.

35. Франко І. Зібрання творів : У 50-ти томах / Іван Франко. – К: Наукова думка,

1981. – Т. 31. – 596 с.

36. Хoрoб С. Неoрoмантизм Лесі Українки в кoнтексті західнoєврoпейськoї

мoдернoї драми // Українська література в загальнooсвітній шкoлі – 2003. –

№ 5. – С. 33–38.

37. Циганкова Г. Психологія гендерного виховання у вищому коледжі: навчально-

методичний посібник / Г. П. Циганкова – Мн: МГВРК, 2009. – 76с. –

[Електрoнний ресурс]. – Режим дoступу: http: // www.

medbib.in.ua›psihologiya-gendernogo-vospitaniya…

http://membres.lycos.fr/mazepa99/ENG/UPOETS/UKR-L.HTM

http://medbib.in.ua/psihologiya-gendernogo-vospitaniya-vyisshem.html




http://yandex.ua/clck/jsredir?from=yandex.ua%3Byandsearch%3Bweb%3B%3B&text=&etext=565.LVQ9DLx1qUNRicVt5NWiwHpjoivBEBgMBlfqrBokju-tIoWMpQA7CDCu9173doCjdbwqHEdXXA7lZSOgV2ekGkzp44JMJCRkODpLwQ-77N_uVTgSvx170SIzbCPAKaJFo6d7neJhChpXLxYeQ4iu7vEGsZdxYRdc3oMP-YjQ-M-E9otrQhg1dc6iWV8nN3DOdwiLNGGF0MpD9TTLgwe3iWWwYKDyKQnEOLC2G4q3gUnm0RNK2JEZbBUGJH0av1s8X5F5Ir3bbVVOmtAs-QSQoanSU1gGbFgRtsgj12z3WfxB5Vbu4sRSq7oiUF695JgW6X3jE64FrcjpwD3_1w9qey3UEWv59vzOuzvWr_NIOJ9459Manpywo3LH6Hek_aqqx19ouFaqjntqHiJuTrnW0BYgpOJXviHlKX3-P_g8mhVjYKv_bARPYO6Lavk2Ex1fV1LDdNcBl07MACniS5jZrZ4ni9rsGkYD46C5szBSO15wBTrmyZxyr2IHKliyyp8tWyucw-uumC1G6YSxzxk8W1Sgfnz0Xv22iGnHJ8__QFhwl2BJdUkenS_JgDL042kd0SjC8pySRAeMhaTY8xHtWSySdvzUMKNQOMu41PWn5gCZCxdOFOFsJ4BxW0KWQE8xBmzV0ZBHN-gNV4pQMc3EYT677SI3i6FaCSvlwC1AbrZUgbOhFeKKvZFPHgY9ahmT.43d80595b6f3c977145f74f83f23ce8f3e55af5b&uuid=&state=AiuY0DBWFJ4ePaEse6rgeKdnI0e4oXuRYo0IEhrXr7w0L24O5Xv8RnUVwmxyeTliDoqUKrGrVaSwULMOahggARikkKNzSDLxwHbbN8jUKLocNiFykcYPxqXe12LkcLJAn19lZMW776ZNHixZRWEvB5myUGzSzq5QoX7aCsws3LUmRs5h4v0Tmf7FkR8lEfyt28FVV5AfGl11Frt-oI5CWtwsFR3WAhs2iT9cdlccSTj9QcUoHPcv4nD7w4NS_4hVG7rPKK-OsfjA2R-qv8eQUtIDVwrsOnk8HdIDbKU7dgYLXrns5VpPPKaSLvedJWdea1hcgZNqTmUITPMK9akvcoqkQvOneIleGMtwdHQG9u1cVZW-3hDON-lnMSW8OcOa9-6iOZ59yhOt9p9KIiV2zcM1xPKmyJGris7nCZk_LwSNgFUTFm4SbMfoNj5u4iAEXu0oL0w_Wkc0hYM8t1DRcK_kEmq3IF0J6iqytb0WD7erZbTFaoik9A&data=UlNrNmk5WktYejR0eWJFYk1Ldmtxc1QtQVMySzNGWTR1dzJUS3lINV9jRmJoN1JSdGdxS29tSFJDVVlNbElTRXBndnQtaGwzRENiLTlZZEpQOVhNNzJncGtWa0QwcUlJTzlpdDNrdXlLaUl4VnlfNE5rQ3N3R1ROcUdmdl9iTDdrZFlFNUVZcTREbE1lY08wVjE5bGN5QWE0NFZtQzJqRA&b64e=2&sign=efd523072bd66e8c042021d8bf6918e2&keyno=0&l10n=uk&cts=1420883422281&mc=0



Тема. Леся Українка. Пейзажна та інтимна

лірика. Вірші «Хвиля», «Стояла я і слухала

весну…», «Все-все покинуть, до тебе

полинуть…», «Уста говорять: «Він навіки

згинув!..»». Особливості поетичного стилю

Лесі Українки

Мета: проаналізувати зразки пейзажної та

інтимної лірики поетеси («Хвиля», «Стояла я і

слухала весну», «Твої листи завжди пахнуть

зов’ялими трояндами», «Все- все покинуть, до

тебе полинуть», «Уста говорять: «Він навіки

згинув!..», визначити особливості поетичного

стилю Лесі Українки, її новаторство в галузі

ритміки, строфіки, знайти ознаки

співзвучності її лірики з поезією Г. Гейне;

розвивати навички аналізу поетичного тексту,

вміння знаходити і визначати художні засоби,

навички виразного читання; виховувати любов до художнього слова та поезії

Лесі Українки, почуття гордості за досягнення країни в галузі літератури,

допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст, естетичну довершеність

віршів поетеси; розвивати пам’ять, навички виразного читання, висловлення

про них власної думки; виховувати усвідомлення того, що кохання —

життєствердне почуття, творча сила, яка стимулює духовне піднесення,

збагачення, розквіт людини.

Обладнання: портрет письменниці, видання її творів, ілюстрації до них;

морські пейзажі; аудіозаписи.

Теорія літератури: пейзажна, інтимна лірика,віршовий розмір,літ.напрям(

неоромантизм, неокласицизм )

I. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.

-Доброго дня, діти! Рада вас вітати на сьогоднішньому,можливо,трохи

незвичайному уроці. Чому незвичайному?Бо мені ще ніколи не доводилося

запрошувати на урок молодших учнів до старших. І ось я принагідно цим

скористалася. І надаю слово вашим молодшим друзям.



Початок уроку-виразне читання поезій Лесі Українки учнями 6, 8, 10

класів (« Як дитиною ,бувало…», « Хотіла б я піснею стати…», «Contra

spem spero»).

Виразне читання поезії Г.Гейне німецькою мовою. Звʼязок творчості

Лесі Українки з Г.Гейне.

-Якою ви собі уявили ліричну героїню цих поезій?

«У вічному устремлінні до світла, у вічному горінні народжувалась її

лірика. Неприкрашений, непідроблений голос серця, по суті, є щось більше,

ніж звичайна «лірична поезія»,— є те, що хорошим словом узивалось колись

«людський документ». В неприкрашеній, неретушованій справжності почуття,

одягненого в несилувану і адекватну форму словесну, і міститься весь секрет

того хвилювання, яке незмінно переживаєш, читаючи поезію Лесі

Українки»,— писав відомий літературознавець, поет, теж прихильник

неоромантизму Микола Зеров. І наводив такі рядки, що, на його думку, є

яскравим зразком поєднання пейзажної та інтимної лірики:

То була тиха ніч-чарівниця,

Покривалом спокійним, широким

Простелилась вона над селом,

Прокидалась край неба зірниця,

Мов над озером тихим, глибоким,

Лебідь сплескував білим крилом.

Прилучімося й ми до високої поезії почуттів, що дають і нам наснагу до

життя, приносять естетичне задоволення.

-Які види лірики вам відомі?

-Які з них ми вже з вами розглянули на попередньому уроці? Наведіть

приклади поезій Лесі Українки

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Поезія-це праця зрима,

це думки смілої весна.

М. Рильський

Любов- це чудова поема, що

люди потім перечитують у

спогадах, без болю, без прикрого

почуття.

Леся Українка



ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Обговорення учнями епіграфа до уроку. Визначення художніх засобів у

ньому.

2. Учитель пропонує учням таблицю,яку вони будуть заповнювати

протягом уроку

Що знаємо? Про що хочемо дізнатися? Про що дізналися?

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Виразне читання.

(Учитель виразно читає поезію Лесі Українки «Хвиля».)-1908 р.,

Євпаторія

2. Словникова робота, обмін першими враженнями.

3. Евристична бесіда.

— До якого виду лірики належить ця поезія? (Пейзажної.)

— Який персоніфікований образ є у вірші? (Природи, хвилі, моря.)

— Які контрасти трапляються у творі? (Хвиля ясна — хвиля каламутна та

ін.)

Це один із кращих мариністичних творів поетеси, хоча можна розглядати

його і як алегоричну картину людського життя.

— Яку алегоричну картину можна уявити, читаючи цей вірш? (Дня і ночі,

горя й радості, покори, рабства і свободи; самого життя.)

4. Коментар учителя.

У вірші Лесі Українки «Хвилі» виявилося ритмомелодійне новаторство

поетеси — динамічне багатоваріантне поєднання коротких і довгих рядків

різностопного хорея. Леся Українка однією з перших в українській поезії

використала інтонаційно гнучкий нерівноскладовий вірш. Звукову форму

твору увиразнюють також асонанси та алітерації.

5. Виразне читання.

(Учениця виразно читає вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала

весну…».)-1895 р.

Улітку 1886 р.Лариса Косач познайомилася з Максимом Славінським у

Колодяжному,а коли вони знову зустрілися через 6 років, взаємні почуття

спалахнули з небаченою силою. Так чи не так це було насправді,але цей вірш

не тільки про весну…



6. Словникова робота, обмін враженнями.

Частковий ідейно-художній аналіз вірша.

7. Коментар учителя.

Структурним центром вірша є символ весни (любов, молодість, надія).

Особливість поезії полягає в наскрізній персоніфікації образу природи, тому

лірична героїня «слухала весну», весна їй «багато говорила…, співала

пісню…, таємно-тихо шепотіла. Один мотив указує на романсову композицію.

Пісенна інтонація відтворена в п’ятистопному ямбові.

8. Прослуховування аудіозапису.

(Прослуховується аудіозапис вірша «Стояла я і слухала весну…», покладеного

на музику.)

9. Слово вчителя.

Інтимна лірика Лесі Українки своєрідна, навіть віддалено ніким не

повторена в мотивах і образах, ніколи не друкована за життя поетеси. Вона є

виразом найболючішої, найпрекраснішої, найшляхетнішої часточки жіночої

душі і складає цілу збірку ( у 1991р. така книжка, укладена львівським

мистецтвознавцем Леонілою Міщенко, побачила світ під назвою «Хвилі моєї

туги» у видавництві «Каменяр») Сама поетеса завжди намагалася «боронити

свою душу і серце від зайвого втручання біографів». Але ми спробуємо

обережно втрутитися у її почуття і зрозуміти її емоційний стан.

Восени 1900-го вона отримає лист від лікаря, який опікувався

Мержинським: її другові зовсім погано. З листа Лесі Українки до сестри

Ольги: «Тепер нема й розмови про те, чи їду я, чи ні. Звичайно, їду. Здається,

мені прийдеться сей рік чимало енер¬гії вжити, але се нічого, коли мета ясною

стоїть, то й енергію знайти не трудно. Як би там не віднеслись до мене всі

інші, але я певна, що ти і Міша (брат Лесі) будете мене завжди розуміти і

підтримувати, і се мені багато значить».

Між нею і ним стали його родичі. Та й Олена Пчілка відмов-ляла доньку

— як-не-як, а в Сергія сухоти. Проте поїде в Мінськ у січні 1901-го. Доглядати

за хворим.

Все, все покинуть,

до тебе полинуть,

Мій ти єдиний,

мій зламаний квіте!

Все, все покинуть,

з тобою загинуть,

То було б щастя,

мій згублений світе!



Стать над тобою

і кликнуть до бою

Злую мару,

що тебе забирає,

Взять тебе в бою

чи вмерти з тобою,

З нами хай щастя і горе вмирає.

Він помирав — а її від божевілля рятувала творчість. Дра-матична поема

«Одержима» — плід цієї невимовно тяжкої ночі й Лесин порятунок, бо таки —

вимовила. «Я її у таку ніч пи¬сала, після якої, певно довго жити буду, коли

зараз жива оста¬лась»,— писала Леся.

Сергія Мержинського не стало 3 березня 1901 року. Усім пере-житим

Леся була вимучена й фізично, й морально. Власне життя здавалося без нього

порожнім і марним. Ще коли Сергій був жи¬вий, вона, передчуваючи довічну

розлуку, написала рядки про плющ, який міцно обнімає листям руїну,

боронить її від негоди: «А прийде час розсипатись руїні,—нехай вона плюща

сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині?»

До Києва їхати не хотілось. Подалася до Ольги Кобилян¬ської, «на зелену

Буковину». Там трохи відійшла душею. Але — думки про покійного друга не

покидали її.

Стосунки поетеси із Сергієм Мержинським — це історія взаємної

приязні, товариської підтримки, вірної дружби, душевного єднання і. кохання

без відповіді, нездійснених мрій, вічної розлуки, гіркої самотності. Це було

щось вище за щасливу земну любов. Під враженнями почуттів з’явилися вірш

у прозі «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами», поезії «Все-все

покинуть, до тебе полинуть…», «Уста говорять: «Він навіки згинув!..»».

10. Виразне читання поезій, прослуховування аудіозаписів.

11. Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного.

12. Міні-диспут «Що краще — коли кохаєш ти чи коли кохають тебе?»

13. Теорія літератури. Неоромантизм. Неокласицизм.Особливості

поетичного стилю поетеси.

Леся Українка у своїй творчості поєднала, зблизила два модерністські стилі-

неоромантизм і неокласицизм.

Основні риси неоромантизму в доробку поетеси:

-увага до неповторного внутрішнього світу;

-культ героїзму, активності, боротьби, сильної, вольової особистості;

-ліризм;



-звернення до фольклору, міфології;

-емоційно-інтуїтивний пошук істини;

-прийом контрасту.

Основні риси неокласицизму:

-намагання відшукати душевну рівновагу;

-відродження традицій класичних літератур;

-звернення до образів античної літератури.

V. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення.

«Мене вразило …»

«Мені сподобалося…»

Завершити заповнення таблиці.

-У чому, на вашу думку, феноменальність жінки Лесі Українки? (Учні

розмірковують,відповідають).Вона переплавила своє безмежне горе у вогні

творчої фантазії, яка допомогала їй творити поетичні шедеври в майбутньому.

На цьому наше знайомство з творчістю Лесі Українки не закінчується. Ми

помандруємо ще однією любимою стихією поетеси-лісом. Познайомимося з

драмою-феєрією «Лісова пісня»-і там теж уде кохання-щире,віддане…Хай у

вашому житті теж буде кохання, що осяває душу і серце, що навчить вас

дивитися на світ щасливими очима і дякувати за кожну хвилину під цим

небом.

VІ. Домашнє завдання

Виразно читати, аналізувати поезії - «Твої листи завжди пахнуть зов ялими

трояндами», «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…»

Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про міфологічних істот.

Читати драму-феєрію «Лісова пісня»

Уріх Наталія,

учитель української мови й літератури

гімназії № 5 ім. Т.Г. Шевченка



Відомий югославський та

сербський кінорежисер,

кавалер ордена Почесного

легіона, удостоєний нагород

найвідоміших

кінофестивалів Європи Емір

Кустуріца назвав фільм

Сергія Параджанова "Тіні

забутих предків"

"найкращою картиною у

світі, яку було знято до

цього часу…". А знімали фільм у справжніх гуцульських хатах і

мальовничих місцях села Криворівня Верховинського району Івано-

Франківської області (саме там Михайло Коцюбинський і почав писати свою

знамениту повість).

Цьогоріч подвійний ювілей — 90 років з дня народження Сергія

Параджанова і 50 років його головному фільму — "Тіні забутих предків".

Стрічка увінчана багатьма престижними кінонагородами. Вона принесла

міжнародну славу не тільки режисерові, а й операторові Юрію Іллєнку,

художникові Георгію Якутовичу, акторам Іванові Миколайчуку, Ларисі

Кадочниковій, Тетяні Бестаєвій. Об’єктом дослідження стала творча

майстерня відомого кінорежисера Сергія Параджанова , а предметом -

прославлена у всьому світі кінокартина «Тіні забутих предків» як

акумульована духовна енергія українського народу.

Сьогодні, як ніколи, визрів момент самоідентифікації українців. Є чимало

людей, які запитують себе: "Хто я в цьому середовищі?". Фільм "Тіні забутих

предків" корисний відновленням генетичної пам'яті нинішніх українців. Саме

в цьому полягає актуальність даної роботи. Сергій Параджанов казав, що він

створив геніальний фільм — від слова "гени". Це ті банки пам'яті, де

зберігається вся інформація про людину, вкладена в неї Богом. Параджанову

ті банки вдалося відкрити. Це — художньо-документальний фільм — про

етнопам’ять гуцулів, поетичне світосприйняття навколишнього світу, що є



надзвичайно цікавим для сучасного українця. Основним завданням і метою

роботи є: вивчення потужного пласту духовно-культурної спадщини гуцулів:

їхньої говірки, побуту, пісень, обрядів, вірувань; дослідження творчого

темпераменту та генія двох відомих митців – Михайла Коцюбинського та

Сергія Параджанова. Новизною в даній роботі є спостереження за творчою

майстерністю двох митців як акумульованій на художньому полотні

ментальності українського народу. У роботі проаналізовано два кола фільму –

культурне й ідеологічне, народну сутність творів художників, філософську

наснаженість та яскраву самобутність матеріалу як протистояння радянській

заангажованій кіноіндустрії.

Короткі відвідини Михайлом Коцюбинським у 1910 році села

Криворівні, цього чарівного краю з мальовничою природою та первозданним

побутом мешканців гір, краса Карпат, багата поезія життя горян спонукали

письменника описати «незвичайний казковий народ» — гуцулів. Митець

писав: «Весь час проводжу в

екскурсіях по горах, верхи на

гуцульському коні, легкому й

граціозному, як балерина.

Побував у диких місцях,

доступних не багатьом… Гуцули

– дуже оригінальний народ з

багатою фантазією, зі своєрідною

психікою. Глибокий язичник –

гуцул – все своє життя до смерті

проводить в боротьбі зі злими

духами, що населяють ліси, гори і

води. Християнством він

скористався лише для того, щоб

прикрасити язичницький культ. Скільки тут красивих казок, переказів,

вірувань, символів».

Відомий літературознавець Валерій Шевчук писав: «Ніхто ніколи ні до

Коцюбинського, ні після нього не створював пластикою слова такого

виняткового враження, і саме в тому нам бачиться немеркнуча велич його



художніх тканин. Він умів створювати неповторну матерію прози, яка завжди

чаруватиме читача, не глухого до естетичних сприймань». На думку

письменника, гуцули й у ХХ ст. залишилися язичниками. Автор досліджує

вплив фантастичних, міфологічних уявлень на формування характеру

головного героя та його світосприйняття. Через уяву героїв, особливо Іванка в

дитячі та юнацькі роки, письменник розкриває міфологічне світосприймання й

світовідчуття гуцулів: "Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ

інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля... Знав, що на світі

панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно

лісовиків, які пасуть там свою маржинку... , що там блукає веселий чугайстир,

який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос

сокири..." Строго дотримувалися гуцули звичаїв своїх предків, коли приходив

Святий вечір. Іван у цей день "був завжди в дивнім настрої". Наче

переповнений чимось таємничим і священним, він все робив поважно, неначе

службу Божу правив", у цей вечір він багато допомагав Палагні. Був дуже

лагідний із своєю худобою. Тричі закликав ворожі сили та бурю до себе на

вечерю. Але вони не з'являлися, "тоді він заклинав їх, щоб не з'являлися

ніколи, і легко зітхав". У цей вечір Іван дуже щиро молився за душі померлих і

«був певен, то за плечима у нього плаче, схилившись, Марічка…». Останні

хвилини напівсвідомого існування, пов'язаного з уявною зустріччю з

Марічкою, були для Івана щастям. Цікавим епізодом у повісті, який передає

своєрідність світосприймання гуцулів, є забава біля мертвого Івана. Веселощі,

сміх, розведене на подвір'ї багаття символізують спробу протистояти смерті,

тьмі. Життя продовжується, воно вічне. Ця традиція - як спадок предків, їх

тінь - живе з гуцулами впродовж віків. У творі переплетене правдиве й

фантастичне так поетично, що навіть зустріч Іванка з Марічкою – мавкою не

викликає в нас здивування. Фантастичні образи, виведені в повісті, покликані

не стільки окреслити романтичну історію кохання Іванка й Марічки,

відтворити національний колорит, скільки передати особливості духовного

світу героїв. Останні хвилини напівсвідомого існування, пов'язаного з

уявною зустріччю з Марічкою, були для Івана щастям. Цікавим епізодом у

повісті, який передає своєрідність світосприймання гуцулів, є забава біля

мертвого Івана. Веселощі, сміх, розведене на подвір'ї багаття символізують

спробу протистояти смерті, тьмі. Життя продовжується, воно вічне. Ця

традиція - як спадок предків, їх тінь - живе з гуцулами впродовж віків.

Міфологічні істоти заполонюють весь світ, і людина почувається в ньому

незатишно, бо їй лишається зовсім небагато місця.

Світ природи і людського суспільства протиставляється. Один — світ

спокою й краси, інший — світ незгоди, сварки, страждання.

Спираючись на народні вірування, гуцульський фольклор, М.Коцюбинський

відтворив у "Тінях забутих предків" багатий фантастичний світ, у якому



живуть люди поруч з добрими й злими, веселими й сумними силами природи.

Усе це разом і забезпечило художню достовірність при поєднанні дійсного й

уявного.

Своєрідність образної мови Михайла

Коцюбинського тяжіє до естетики

кінематографу. Ця особливість переконливо

проявилася в повісті «Тіні забутих предків»,

яка вона була екранізована С. Параджановим

та стала класикою українського кіно. На

рубежі ХХ століття відбувалися радикальні

зміни в естетичному осягненні людини й світу.

Відбувалося якісне оновлення через тісну

взаємодію різних мистецтв. Саме взаємне

накладання прийомів та стилів, вироблених в

рамках окремих мистецьких практик,

забезпечило надзвичайно креативну й плідну

атмосферу творчих експериментів, завдяки

якій стали можливими великі відкриття

мистецтва двадцятого сторіччя. Кінематографу

в цих порубіжних умовах не випадково приділяли найпильнішу увагу. Адже

мистецтво кіно стало найреволюційнішим естетичним явищем новітньої

епохи.

Можна говорити про вплив кіноестетики на творчість майстра

української прози та, з іншого боку, «кінематографічність» його творів, про

точки перетину різних муз у ході кіновтілення повісті Михайла

Коцюбинського завдяки образам кольору, яскравим контрастам, змінності

освітлення, настроєвості, тональності. Усе це складалося на імпресіоністичну

стилістику майстра. Письменник спробував застосувати кінематографічні

прийоми у власній творчості. Це, зрештою, цілком відповідало його

художньому світогляду та імпресіоністичному сприйняттю світу, яке вже було

блискуче засвідчене в новелах початку ХХ ст. Письменник виразно тяжів до

художнього синтезу, до трактування конкретного матеріалу (теми, сюжету,

образу) з позицій загального, універсального. Так, його повість «Тіні забутих

предків» пройнята «духом високого художнього синтезу, єдності світу



реального й уявного, „земного” й символічного», адже автор бачить речі не як

розрізнені й відокремлені, а як образи. У творах Коцюбинського наявні

яскраві візуальні ефекти, що апелюють головно до зорової уяви та нагадують

фактурний план кіно, який дозволяє як вихоплювати окрему деталь з множини

подібних, так і детально її представити. У ширшому сенсі подібні ефекти

надають творам М. Коцюбинського своєрідної матеріальності, тілесності,

пластичності. Поетику «Тіней забутих предків» характеризує

фраґментарність, вибірковість, схильність вихоплювати найбільш яскраві

враження з суцільного потоку життя героїв. За таким принципом побудовано

чимало творів М. Коцюбинського, проте найяскравіше він репрезентований у

повісті «Тіні забутих предків», де життєвий шлях персонажа зведений до

кількох яскравих, художньо найвиразніших епізодів, що мають

узагальнюючий характер та дозволяють уявити цілісність через художню

проекцію окремих деталей. Чергування загального плану та детального

мікрорівня дозволяє М. Коцюбинському зобразити персонажа у властивому

для нього оточенні, але водночас охарактеризувати його внутрішній світ, що є

для письменника першорядним об’єктом змалювання. Таке зображення є

умовою згаданого вище синтезу, який охоплює зовнішнє (форму) та внутрішнє

(зміст, душу), прагне до гармонійного поєднання цих двох начал у

художньому матеріалі. Образна мова Михайла Коцюбинського позначена

винятково виразною фактурністю. Це саме той випадок, коли кажуть про

кінематографізм письма, про вміння автора візуалізувати образ, апелюючи до

художньої уяви читача. Саме такі моменти можуть правити за показник

високої якості індивідуального стилю М. Коцюбинського, зокрема його

потенційного «кінематографізму». Реалізація ідеї кінотвору стала можливою

завдяки тому, що письменник у розгортанні традиційного сюжету пішов

власним шляхом, виділяючи в ньому загальнолюдські, універсально-культурні

аспекти. Автор свідомо опанував себе в захопленні реґіональною екзотикою,

чим переконливо довів, що не підлягає матеріалові, а організовує його згідно з

принципами власного творчого „я”, надаючи повісті цілком ориґінального

звучання. Кінофільм Сергія Параджанова істотно відмінний від повісті в

деталях: він став вже іншою, окремою мистецькою історією. Завдяки вдалому

поєднанню реґіональної гуцульської екзотики, фольклорно-міфологічних

спогадів з модерністським розумінням ідеї циклічності буття.

Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964

році повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм був

удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на

Заході (там фільм демонструвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього

був значно більшим, ніж на батьківщині.

Журнал «Екран» (Польща), у 1966 рік писав: «Це один з

найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити



протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності й казки,

дійсності й уяви, достовірності й фантазії… Уяві Параджанова, здається,

немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з

нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною

парасолькою і з напіводягненими ногами, грубість похоронного ритуалу з

обмиванням померлого тіла і сцена оргаїстичних забав у фіналі… Параджанов

відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал в

рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію особи»

Отже, письменникове тяжіння до художнього синтезу, талант

С.Параджанова зблизили слово з естетикою кінематографу ХХ ст.

С.Параджанов удався до прийомів кіномистецтва, до окремих фігур кіномови,

які використав на свій спосіб, творчо переплавляючи їх у горнилі власного

естетичного світовідчуття.

Таким чином, М.Коцюбинський своєрідно «запрограмував» майбутню

екранізацію твору, а С.Параджанов немалою мірою відкрив прихований у

тексті творчий потенціал.

Фільм Сергія Параджанова –

явище культурологічне (Додаток

1). Навіть в самій назві твору

прихована казковість,

таємничість, загадковість Карпат

як острівця зі своїм, не схожим на

звичайний, світом. Недаремно

автор перебрав тринадцять

варіантів назви: «В зелених

горах», «Тіні минулого", «Голос

віків", «Відгомін передвіку",

«Подих віків», "Голоси

передвічні", "Спадок віків". Але й ці назви автора не задовольнили. У них не

було людини, тобто того, чий голос долинає, чиє дихання чути. Новий варіант

- "Дар предків забутих" також не влаштовував письменника. Дар -

неконкретно, ненаочно. І він замінив цю назву іншою - "Тіні забутих предків".

Тоді ще раз перебрав можливі комбінації із словом "предки": "Голос забутих



предків", "Слідами предків", "Сила забутих предків". І, нарешті, остаточно

зупинився на назві "Тіні забутих предків" як натяку на загадковість, казковість

і дихання віків. Питання життя та смерті, людини та природи, кохання та

ненависті, язичництва та християнства, простота побудови, глибина розуміння

проблеми та художня майстерність твору вражають. Наскрізною є ідея

неможливості існування без глибинного зв'язку з віковою культурою свого

народу, бо без неї людина перестає бути собою, втрачає себе. Єдине спасіння –

дослухатися до голосів непевних тіней забутих предків – голосів природи, що

здатні розбудити душу.

Фільм «Тіні забутих предків» створений за участю провідних митців

1960-х років, сам слугує за багатий „інтертекст” для сучасної української

культури. Ґроно блискучих майстрів забезпечило йому найвищу мистецьку

якість: режисерський хист Сергія Параджанова, операторський Юрія Іллєнка,

акторський Івана Миколайчука, малярський талант Георгія Якутовича,

композиторський Мирослава Скорика. Кожен із цих творців прислужився до

синтетичного мистецького ефекту, який вражає глядача «Тіней забутих

предків». Повість «Тіні забутих предків» - один із знакових творів нашого

часу, оскільки посідає безумовну здатність «самопородження художніх

світів». Це переконливо засвідчує історія кінематографічної версії твору та її

популярності в Україні й світі. Оператор Юрій Іллєнко не переставав

дивуватися монолітності творчого колективу під керівництвом Параджанова:

«Не знаю, як йому вдалося зібрати таку знімальну групу, - не просто

однодумців, а людей, які воювали за ідею, за фільм, за майбутнє. Для мене,

молодого митця, це був урок відкриття правди». Сценарій фільму був

затверджений у грудні 1962 року, на засіданні художньої ради Київської

кіностудії ім. О. Довженка з нагоди святкування сторіччя від дня народження

Коцюбинського. Сценаристами "Тіней" виступили Іван Чендей, відомий тоді

як упорядник закарпатських казок, та Сергій Параджанов, режисер Київської

кіностудії.

Для Івана Миколайчука головна чоловіча роль у "Тінях…" стала першою

в кінематографі. Про його проби Сергій Параджанов пізніше згадував так:

"Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним

світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпували з

нього, що ми були приголомшені, забули про все, навіть про те, що вже

затверджено іншого актора…" .

"Створити для фільму геніальну музику" - саме таке завдання поставив

режисер перед композитором Мирославом Скориком. Окрім авторської, фільм

насичений і народною музикою в автентичному виконанні. Композитор

згадував, що гуцульських музик навіть возили до Києва, щоб зробити запис у

павільйоні, адже отримати правильне звучання просто неба було дуже важко.



Утім нелегко було розмістити й десять трембіт у пасажирський салон літака,

що успішно зробив Параджанов.

На час знімального

процесу режисеру

запропонували поселитися

в готелі. Однак такий

варіант Сергій Йосипович

відхилив. Натомість

поселився серед гуцулів.

Вивчав їхні звичаї й побут.

Місцеві жителі дарували

Параджанову вишиванки,

ікони, частували банушем.

А він їм віддячував

«Київськими» тортами та

вчив готувати голубці із виноградного листя. Одного разу кілька днів режисер

жив по сусідству зі знаменитою бабцею. Ніхто не знав, скільки їй років,

казали, що більше сотні. Параджанов познайомився з нею та подарував

французькі парфуми, а вона розповіла, як ходила з Іваном Франком збирати

гриби. В одній коломийці Сергій Параджанов почув алегорію на нерівний

шлюб – чоловік захомутав наречену в ярмо. У своєму фільмі режисер

буквально здійснив обряд ярма над героями - Іваном та Палагною. Це обурило

гуцулів, які боялись ганьби через неіснуючий в них обряд. Сам режисер

пояснював суть епізоду так: Іван одружується на Палагні, свідомо знаючи, що

їм обом доведеться тягнути ярмо власного шлюбу. Під час зйомок у Карпатах

Параджанов багато конфліктував із оператором фільму Юрієм Іллєнком.

Останній після чергової сварки навіть викликав режисера на дуель. Були

вибрані час дуелі, відстань і зброя – гуцульські пістолі. Обоє прийшли в

назначений час із секундантами, втім дуель не відбулася. Щоб потрапити до

місця поєдинку, треба було перейти через річку Черемош. Злива напередодні

зірвала міст.

Всесвітнє визнання стрічки – це плід мольфарських чар. Принаймні на це

натякнув останній відомий мольфар (так гуцули називають людину, наділену

надприродніми здібностями) Михайло Нечай. Він жив у селі Верхній Ясенів

на Івано-Франківщині та у 1960-х роках консультував Сергія Параджанова з

приводу гуцульської самобутності та історії краю. У 1965 році фільм «Тіні

забутих предків» отримав нагороду Британської академії, приз у Римі, а на

Міжнародному фестивалі в аргентинському місті Мар – дель - Плато завоював

найвищу нагороду . Кінокартина отримала 100 різних міжнародних премій і

ввійшла до двадцятки кращих фільмів світу. "Тіні забутих предків" отримали

39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у



двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні,

Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед

Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.

Отже, фільм «Тіні забутих предків» - яскрава картина поетичного

сприйняття світу, моральний і духовний заповіт для наступних поколінь,

глибокий символізм на фольклорній основі, дух високого художнього синтезу,

поєднання сучасного людинознавства й міфопоетичної стихії сивизни

тисячоліть.

Фільм «Тіні забутих предків» - явище ідеологічне (Додаток ІІ).

Ще в 1965–1968 роках Параджанов разом з іншими відомими діячами

української науки та культури, протестуючи проти масових політичних

арештів в Україні, звертався у вищі партійні та державні органи з вимогою

роз'яснити причини переслідувань українських інтелектуалів і виступав за

проведення відкритих судових процесів, що мало б забезпечити

справедливість розгляду справ. Неодноразово висловлювався за дотримання

свободи слова у пресі. 30 червня 1966 року ЦК Компартії України схвалив

постанову «про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на

Київській кіностудії ім. О. Довженка», в якій піддавалися критиці кінострічки

«Криниця для спраглих» (автор сценарію І. Драч, режисер Ю. Іллєнко),

«Звірте свої годинники» (автор сценарію Л. Костенко, режисер-постановник В.

Іляшенко), сценарій С. Параджанова до фільму «Київські фрески». Зазнавши

переслідувань і, намагаючись уникнути арешту, кінорежисер був змушений

виїхати у Вірменію.

В 1971 повернувся у Київ. 17 березня 1973 був заарештований і

засуджений до п'ятирічного ув'язнення «за спекуляцію», і «за український

націоналізм». Швиденько знайшли «жертву насильства» — «члена КПРС»

Воробйова. До речі, він виявився єдиним, хто погодився відкрито свідчити

проти Параджанова. Інші відмовилися. А один із них — архітектор Михайло

Сенін — після розмови в Київському КДБ перерізав собі вени.

Параджанову дали п'ять років колонії суворого режиму, яке відбував у

Лук'янівській тюрмі, колонії в Алчевську. Подейкують, що до нього

приходила делегація урок, які засвідчили свою глибоку повагу словами: «Ми

комуняк завжди на словах мали, а ти — по-справжньому!». Через це

«панібратство» Параджанова кілька разів переводили із зони в зону.

Тільки завдяки міжнародній кампанії протесту (звернення підписали

Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті,

Роберто Росселліні, Мікеланджело Антоніоні) був звільнений 30 грудня 1977.

Зважаючи на заборону жити в Україні, поселився у Тбілісі. І в подальшому

зазнавав переслідувань з боку радянських репресивних органів. В одному з

своїх інтерв'ю Параджанов сказав: «Всі знають, що у мене три батьківщини. Я

народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії».



Отже, прем’єра фільму відбулася, коли «хрущовська відлига» вже

завершувалася й почалися політичні репресії проти національної свідомості

інтелігенції. Після перегляду фільму поет Василь Стус звернувся до присутніх

у кінозалі зі словами: «Хто проти тиранії, встаньте!» І підвівся увесь зал.

Після виступу режисера слово взяв Іван Дзюба й повідомив про нещодавні

арешти інтелігенції. Його підтримали В’ячеслав Чорновіл та Василь Стус.

Перегляд фільму, який вже був відзначений закордонними нагородами,

зокрема, золотою медаллю на міжнародному кінофестивалі в Мілані,

перетворився на стихійну демонстрацію протесту. Реакція влади була

блискавичною. Активних учасників протесту звільнили із займаних посад або

відрахували із навчальних закладів. Та й сама кінокартина на тривалий час

опинилася під забороною. Іван Дзюба, активний учасник акції протесту, що

відбулася під час перегляду фільму в Києві, згадував, що побоювався сварки із

Параджановим за зірвану прем’єру. Утім режисер не лише не образився, а й

підтримав протест, оскільки й сам був людиною позасистемною, із

величезною жагою до свободи. Ця акція стала зразком у боротьбі українства за

свої права.

4 вересня 2015 року в кінотеатр «Україна» з нагоди 50-річчя прем’єри

художнього фільму «Тіні забутих предків» прибули Президент нашої держави

Петро Порошенко та міністр культури України В'ячеслав Кириленко.

Основним меседжем було те, що виграти війну можна тільки на полі культури,

полі кіно зокрема (а може, і в першу чергу), інакше – український народ буде

зазнавати катастроф – в усіх без винятку сферах, воєнній у тому числі. У

промові Петра Порошенка розуміння цієї істини було означено – і це прогрес.

Присутність Президента в кінотеатрі «Україна» стала акцією історичною. На

урочистості прибула делегація гуцулів-верховинців, серед яких були й

безпосередні учасники зйомок «Тіней...». Сергій Параджанов не раз

підкреслював, що саме вони, гуцули, є повноцінними співтворцями фільму.

Тиждень тому ювілей фільму почали відзначати у Верховині... 50-річний

ювілей фільму став знаковим і для історії українського кіно, і для цілого

дисидентського руху, який пізніше отримав назву "шістдесятництво".

Отже, фільм за повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»

розбудив національну свідомість і гідність, став поштовхом до прозріння й

розуміння українцями себе як великого народу.

Відзначення 50-ої річниці фільму на загальнодержавному рівні – офіційне

визнання виняткового значення цієї кінокартини для впевненого продовження

державотворчих процесів в Україні.

Лобан Тетяна ,

учитель української мови і літератури,

Кременчуцького колегіуму № 25



Додатки





Інтерактивна гра

«Я люблю

Україну»

1в – Доброго дня, шановні гості. Ми

раді вітати вас у стінах цієї затишної

зали.

2в – Вітаємо всіх із тим, що саме вам

випала честь побувати на місці гравців

конкурсної програми «Я люблю

Україну!»

І для вас виступає ансамбль бального

танцю «Сказка» зі своєю

хореографічною композицією

«Калина».

1в – Сьогодні з вами ведучі гри –

пані Оксана.

2в – І пані Інна.

1в – Нас із дитинства вчать любити свою Батьківщину. І, ми любимо її, бо

ми тут народилися, живемо, навчаємося, працюємо. Ми любимо свою країну,

хоча жити в ній не так уже й легко. Але всі ми віримо, що настане той час,

коли Україна розквітне.

2в – Ми вивчаємо її минуле, бо розуміємо, що без цих знань ми не побудуємо

майбутнє. Без традиції нема культури, без культури нема нації.

1в – Ми любимо її, бо вона одна така на білому світі – заквітчана маками та

барвінком, умита вранішньою росою, зігріта лагідним сонячним промінням і

приголублена теплими обіймами небесної блакиті.

2в – Ми любимо її – нашу перлину – рідну Україну!



1в – Сьогодні у грі бере участь 2 команди: «Соняшник» – це квітка, яка

увібрала в себе колір сонця. Вона є символом праці і достатку, сили і

добробуту. І команда «Барвінок» – ототожнює колір неба і символізує

життєву силу, незламність, пам’ять і кохання.

2в – Ви об’єдналися в 2 команди, а тепер наше завдання – вибрати талант або

одну рису характеру, яка вам притаманна, і ви можете проявити її під час гри,

щоб принести найбільшу користь команді. На табличках ви можете написати

своє ім’я і цю рису. Потім ваше завдання – представити себе команді і вибрати

капітана.

1в – І як на кожній грі ваші відповіді буде судити журі. Сьогодні у нас в журі:

2в – Команди, представте нам будь ласка своїх капітанів, і давайте

підтримаємо цих мужніх жінок оплесками.

1в – Команди готові, капітани теж готові, тож починаємо 1 раунд. 1 конкурс

– Розминка. Це командний конкурс. Впродовж 1 хвилини для кожної з

команд будуть лунати висловлювання і запитання. Ваша задача – назвати

предмет чи істоту, про яку йдеться мова. Відповідають гравці по черзі. Якщо

гравець не знає відповіді – команда може йому допомогти, підказавши

правильну відповідь, але напівголосно. Гравець вголос називає свою версію, і

хід переходить до наступного гравця. Зараховується тільки один варіант

відповіді. За послідовністю гри в команді слідкує капітан, а результати

правильних відповідей фіксує журі.

2в – Розігруємо послідовність виступу команд. Команда, яка знає відповідь,

піднімає сигнальну картку.

- Яка українська банкнота стала переможцем в конкурсі найкрасивіших

банкнот світу? (200)

Запасний варіант: - На яку букву в укр. мові починається найбільше слів? (п)

1в – Розпочинаємо 1 конкурс. Гонг

Розминка

Урочистий музичний твір, прийнятий як символ державної єдності.

Пов’язаний з урочистими подіями загальнонаціонального значення, з

офіційними церемоніями, демонстраціями. Його синонімом є українське слово

“славень”. (Гімн).



Столиця Бельгії і Фландрії, де-факто столиця Європейського Союзу.

(Брюссель).

Атрибут народних звичаїв та обрядів. Використовується при хрещенні,

весіллі, похоронах. На Україні не було жодної оселі, неприкрашеної ними;

символ гостинності. (Рушник).

Зі старослов’янської - “дух предків”. Водночас є символом і

родоначальника сім’ї, і жертвоприношення, затишку та тепла. Українська

різдвяна прикраса. (Дідух).

Хто з давньоруських князів заснував у Києві першу

бібліотеку? (Ярослав Мудрий).

Цю українську квітку на Американському континенті називають

французькою гвоздикою. Що це за квітка? (Волошка).

Обрядовий атрибут, який вважається символом щастя і достатку.

Особливе значення має в українському весіллі. Вважається, що його повинні

готувати тільки заміжні жінки. А також з ним зустрічають гостей. (Коровай).

Яку частину української хати називали покуттям? (Це парадний куток,

де розміщувались ікони).

Яка народна назва рослини «ясенець білий», що виділяє пари ефірної

олії, які можуть спалахувати полум’ям? (Неопалима купина).

Складається з великого і малого. Його можна знайти на посуді, монетах,

печатках, цеглі, настінних розписах. Символізує: поділ Всесвіту на небесне,

земне і потойбічне, поєднання Божественого, Батьківського і Материнського,

трьох стихій – повітря, води і землі. (Тризуб).

Cкільки країн на сьогодні є учасницями Європейського Союзу? (28).

«Село – і серце одпочине. Село на нашій Україні, неначе...З чим

порівнює українське село Тарас Шевченко? (Неначе писанка, село).

За функціональним призначенням українські рушники поділялись на

побутові і кілкові. Побутовими втирали руки, обличчя, витирали посуд. А яке

було призначення кілкових рушників? (Для прикрашання оселі, над

іконами, над вікнами).

Яке дерево – символ України закріпилось у назві великого релігійного

свята? (Верба – Вербна неділя).

Язичнецький Бог добра і кохання – Лель. Якого птаха українці назвали

на його честь? (Лелеку).

Цей давній фольклорний образ виступає як домінанта в асоціативному

зв’язку зі словами дівчина, мати, Україна, кров. А у народній медицині

виступає як засіб проти простуди, при хворобах шкіри, склерозі, туберкульозі

легень, гіпертонії та баг. ін. (Калина).

Як називаються ігри, пісні та хороводи, в яких беруть участь діти і

молодь під час весняних свят? (гаївки, ягілки).

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A9%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F



2в – Поки Журі підводить підсумок, для вас звучить музичне вітання.

(Виступ пісенного колективу.)

1в – Слово надається журі. (Оцінюється 1 конкурс).

2в – Оголошується 2 раунд. Конкурс «Вірю не вірю». Україна – дуже велика

країна. Ми багато знаємо про неї, але багато нам і невідомо. В цьому конкурсі

я буду називати факт, а ви повинні сказати – це правда чи ні. За правильну

відповідь команда отримує 1 бал. Вам дається час для обговорення 5 секунд.

Для кожної команди прозвучить по 10 запитань.

1. В Севастополі знаходиться пам’ятник потопленим кораблям. (так)

2. В Коломиї стоїть поряд з музеєм писанки велике яйце писанка, заввишки з

триповерховий будинок. (так, там знаходиться центральна частина

музею)

3. Судна козацьких чайок мали 100 і більше весел. (ні, 20-40)

4. Дніпро – найбільша річка Європи. (ні, 3 за величиною після Волги та

Дунаю)

5. Найстарішим навчальним закладом Східної Європи вважається Києво-

Могилянська академія (1615 р.). (так)

6. Найдавніше місто – це Київ. (ні, Пантікапей – Керч,більше ніж 2600р.)

7. Відомий письменник і кінематограф Олександр Довженко був за освітою

лікарем. (ні, вчителем)

8. Зелена картопля настільки отруйна,що може вбити дитину. (так,містить

саланіни, які не руйнуються навіть при варінні)

9. Лавра – це найбільші та найвпливовіші чоловічі монастирі. У світі статус

Лаври мають тільки шість монастирів. Чотири з них знаходяться в Україні.

(ні, 3- Софіївська, Святогорська, Почаївська)

10. Найдовший музичний інструмент у світі – це українська трембіта. Її

довжина може досягати чотирьох метрів, а її звуки чутні більш ніж за

десять кілометрів. (так)

Питання для другої команди.

1. За кількістю населення Україна посідає 3 місце в Європі. (ні, 5)

2. В Україні поблизу Нікополя можна почути явище, що рідко

зустрічається у світі, – співучі піски. (так)



3. Українська мова зайняла друге місце в світі за мелодійністю після

італійської. (так, також її визнали третьою найкрасивішою мовою у

світі за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія і

побудова речень після французької та перської мов на мовному

конкурсі, що пройшов у Парижі в 1934 році.)

4. Україна має спільний кордон з Німеччиною? (ні)

5. Тернопільська область є найменшою за розміром серед всіх областей

України. (ні, найменша – Чернівецька область)

6. Одним з найбільш унікальних природних пам’яток України є найбільша

гіпсова печера Євразії – Оптимістична, яка знаходиться в Рівненській

області. (ні, в Тернопільській)

7. Першу книгу в Україні було надруковано у 1574 році у Києві. (ні, у

Львові)

8. Італійський дворик – дивовижний пам'ятник архітектури епохи

Відродження, який по праву вважається одним із найпрекрасніших та

найромантичніших прикрас центральної частини Харкова. (ні, Львова)

9. Одна з найбільших пустель Європи знаходиться в Україні. (так,

Олешківські піски на Херсонщині)

10. В Україні є єдина в світі підводна річка, яка протікає в Чорному морі.

(так)

2в – Отож, вік живи – вік учись. До речі, Інно, а чи знаєш ти яке місце

посідає Україна за кількістю громадян з вищою освітою?

1в – Думаю, що в першій десятці.

2в – Так, населення України належить до найбільш освічених і посідає 4

місце.

1в – А наше журі завжди на 1 місці, тож надаємо їм слово для оцінювання 2

конкурсу.

1в – Оголошується 3 раунд. Конкурс «Капітани, Капітани…» А зараз ми

перевіримо, як учасники команд розуміють своїх капітанів, так сказати з пів

слова. Кожен капітан отримає карточку з прізвищами відомих українських

діячів – письменники, гетьмани, художники, співаки, актори і т.п. Капітан

команди не повинен називати прізвище прямо, а лише робити натяк, а команди

– назвати цю особу. Наприклад: Леся Українка (поетеса, так як наша Держава).

Для участі в конкурсі запрошуємо по 3 учасника від команди.

На це завдання відводиться 2 хвилини (капітани обирають карточку).



Видатні люди України

Перша команда

Яна Клочкова, плавчиня

Княгиня Ольга, княгиня, яка помстилася за свого чоловіка

Роксолана, дружина султана

Тарас Шевченко, поет

Нестор Літописець, автор «Повісті минулих літ»

Святослав Вакарчук, лідер гурту “Океан Ельзи”

Богдан Ступка, актор

Василь Вірасюк, найсильніший українець, богатир світу

Володимир Зеленський, ведучий,гуморист

Катерина Білокур, художниця

Михайло Вербицький, автор музики гімну

Софія Ротару, співачка

Ліна Костенко, поетеса

Руслана Лижичко, співачка, переможець «Євробачення»

Михайло Грушевський, політичний діяч, І президент

Соломія Крушельницька, оперна співачка

Друга команда

Іван Мазепа, гетьман

Олена Пчілка, дитяча письменниця

Наталія Могилевська, співачка

Володимир Великий, князь Київської Русі

Віталій Кличко, боксер, мер Києва

Іван Франко, письменник, поет

Байда Вишневецький, засновник Зап.Січі

Леонід Каденюк, перший космонавт України

Лілія Подкопаєва, гімнастка

Григорій Сковорода, поет, філософ

Андрій Скрябін, співак, телеведучий

Павло Чубинський, автор Гімну України

Микола Лисенко,композитор

Ніна Матвієнко, співачка

Олена Шоптенко, хореограф

Інна Цимбалюк, телеведуча, учасниця багатьох конкурсів краси

2в – Наші капітани неперевершені. І вони довели, що чудово володіють мовою

Езопа. А ще в нас найточніше у світі журі. І поки журі оцінює результати

цього конкурсу, для вас звучить виступ шкільного вокального ансамблю з

піснею «Україна».



2в – Для оголошення результатів 3 конкурсу надаємо слово журі.

1в – Команди довели, що вони вміють розуміти своїх капітанів, а чи вмієте ви

розуміти, що говорять діти. Спробуємо зараз це перевірити. 4 раунд

«Говорять діти». Вам зараз буде запропоновано вислухати висловлювання

дітей і назвати одним словом те, про що вони говорили. Відповідь надає та

команда, яка швидше підніме сигнальну картку. (Презентація). Увага на

екран.

2в – І знову надаємо слово журі.

1в – Як добре ви знаєте народну спадщину свого народу з’ясує наступний 5

конкурс – «Народознавчий». Він складається з 3 етапів – свята, страви та

речі побуту.

- Оксано, а яке твоє улюблене народне свято?

2в – В дитинстві був Яблучний Спас, бо бабуся дозволяла вже їсти яблука

досхочу, а зараз, мабуть, Святвечір, бо є можливість зібратися всією родиною.

1в – А мені подобається Великдень – Свято пробудження всього живого, та

ще й вихідний день дається.

Ну а ми зараз перевіримо як наші команди знаються на народних святах.

1)На карточках назви свят народного календаря. Вам треба розташувати їх в

порядку, як вони відзначаються (поставте послідовність цифрою). Для обох

команд завдання однакове, тому враховується правильність і швидкість.

На картках: Великдень, Маланки, Трійця, Петра й Павла, Яблучний Спас,

Маковія, Святвечір.

Виступ команд

2)Обрядові страви – друга частина цього конкурсу.

Командам пропонуються назви страв. Завдання – поруч із стравою записати,

до якого свята її готували. Відповідь приймається за сигнальною карткою.

Кутя … (на Святвечір), писанки, крашанки ... (Великдень), шулики…

Маковія, млинці… Масляна, мандрики… Петра й Павла.

3) І нарешті – речі побуту. Екран

Командам пропонується набір предметів (рубель, праник, гребінь, веретено).

1 команда має показати рубель, його призначення, 2 команда – праник, його

призначення.



Перевірка на екрані

1в – підсумувати цей конкурс ми просимо наше журі.

2в – 6 раунд – це фотоконкурс. Командам будуть надано по 2 зображення.

Ваша задача – з’ясувати, що на фотознімку не відповідає дійсності. Час

обговорення – 30 секунд.

Пояснення символіки Герб Полтавщини

Лук зі стрілою та зірки — елементи які входили до гербів Полтави,Пирятина,

вказують на історичну роль краю в обороні рідних земель, а також на м.

Полтаву, як адміністративний центр області.

Міські ворота з трьома баштами та флагштоками — елемент

найстаршого із гербів, основний елемент герба м. Лохвиці вказує на

міцність, могутність, недоторканість краю, козацькі традиції.

Хвиля води — елементи гербів м. Комсомольська, Кременчука, символізує

багатство водних просторів області.

Козацький хрест — символ на історичних прапорах Полтавських полків,

та елемент гербів міст Миргорода,Зінькова.

Підкова — поширений елемент родових гербів України — символ щастя,

добра, любові, злагоди.

Серце — елемент герба гетьмана П.Полуботка, В.Кочубея, поширений

елемент гербів України, символізує Полтавщину як серце України, її велич,

духовність, землю що надала життя видатним діячам світового значення.

Сніп — уособлює природне багатство, родючість земель, працьовитість її

мешканців, національні традиції краю.

Корона — могутність, стійкість, велич і слава.

Прийняті кольори:

Малиновий — найбільш розповсюджений колір козацьких прапорів —

могутність, хоробрість.

Лазуровий — боротьба за свободу, надія.

Золотий — сонце, світло, добробут, доброта, робота, гідність.

2в – Журі оголосить скільки балів ви отримали в цьому конкурсі

1в – А ми крокуємо далі. На цьому етапі ви можете значно обійти свого

суперника, тому, що кількість балів ви вибираєте самостійно. 7 конкурс

називається Статистика або Україна в цифрах. Умови раунду: одній

команді задається питання, після обдумування команда дає на нього відповідь

(причому, ця відповідь виражатиметься числом), після цього інша команда

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B8%D1%80%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%BD

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%81%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA_(%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE)

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%87%D1%83%D0%BA

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D1%96%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%83%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9A%D0%BE%D1%87%D1%83%D0%B1%D0%B5%D0%B9



висловлює свою думку щодо того, більшим чи меншим числом є правильна

відповідь. Перемагає команда, яка була ближча до правильного результату.

Вартість правильної відповіді ви обираєте самі. Запитання задаються по черзі.

1. Пам’ятники відомому українському поету Т. Г. Шевченку встановлені по

всьому світу. В скількох місцях? (1200)

2. На Тернопільщині є чимало печер. Одна з них – «Оптимістична», яка

знаходиться біля села Кривче Борщівського району. І хоч ця печера ще не

досліджена повністю, але вона вже занесена в Книгу Рекордів Гінеса як

найбільша у світі гіпсова печера. Яка довжина розвіданих ходів цієї печери?

(214 км)

3. Скільки річок протікає через територію України? (73 000)

4. Набережну на Оболоні в Києві прикрашає 100 м прапор. На початку червня

2014 р. його намалювали місцеві жителі. Яка загальна площа прапора? (1700

м2)

5. Дуб – один із давніх рослинних символів українців. Відомий в Україні 800-

річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Шевченко, Рєпін, Лисенко.

Обхват його стовбура – 8 м. Але є в Україні ще старший дуб-рекордсмен, який

росте в урочищі Юзефін Рівненської області. Який його вік? (1 300р.)

6. Станція метро «Арсенальна» є найглибшою в світі. Яка її довжина? (105,5м)

2в – А поки журі оцінює конкурс, танцювальний колектив дарує вам свій

виступ.

1в – Слово надається журі.

2в – А пісня – це душа. З усіх потреб потреба.

Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша

Чим глибша пісня, тим ясніш душа.

2в – Наступний 8 конкурс – Пісенний – «Догори дригом». Пропонуємо вам

прослухати пісню, але звучати вона буде з кінця наперед, ви маєте відгадати її

назву та виконавця. Уривки будуть звучати для команд по черзі.



1в – І знову ми звертаємося до нашого журі з проханням оцінити останній

конкурс і підвести загальні підсумки нашої гри. І поки журі працює, ви можете

поринути в чудовий світ української краси.

Кліп

2в – Ось і добігає кінця наша сьогоднішня зустріч, ми сподіваємося, що наш

захід був не тільки розважальним, а й торкнувся ваших душ. Адже школа – це

сад дитячих сердець, і виховання патріотизму, любові до своєї країни – це

ніби праця садівника, де навколо тебе найтонші пелюстки квітів з тремтячими

краплями роси, і треба так іти і так доторкуватися до квітів, щоб не впала

жодна крапля.

2в – Пропонуємо вам одним або кількома словами написати на «своєму

серці», що для вас особисто означає «патріотизм» і посадити свою квітку-

серце у наш чарівний сад, щоб росла і множилась любов до нашої рідної землі

– чарівної і єдиної України!

Серця

Підсумок

1в – Надаємо слово нашому шановному журі, для оголошення результатів

інтерактивної гри «Я люблю Україну».

2в – Шановні гості, на згадку про нашу зустріч ми хочемо вручити вам квітку

маку, що є символом безкінечності, Всесвіту, людської пам`яті, а також

символізує красу та молодість. Мак також уособлює рід та щасливу сім`ю.

Тож, хай вам завжди щастить і на роботі і в своїй господі!

2в – Ми щиро вдячні вам за гру. І хочеться наостанок сказати словами із пісні:

Ми бажаєм в кожну хату

Щастя і добра!

Гарним людям, добрим людям -

Сонця і тепла!

І, якщо колись вам сумно стане,

На очах сльоза,

Заспівайте пісню разом з нами -

І мине гроза.

Пищита Інна,

учитель української мови та літератури ЗОШ №8



Редактор „Методичного Вісника”: Никифоренко О.М., директор КМНМЦ

Матеріал підготувала Горобченко І.В., методист КМНМЦ Комп’ютерний набір: Горобченко І.В., методист КМНМЦ

Контактні телефони: 3-51-02