Ми вважаємо від’ємні числа чимось

природним, але так було далеко не завжди.

На самих ранніх ступенях розвитку люди

знали лише натуральні числа. Але цими

числами не можна обійтися навіть у

найпростіших випадках життя ..

Перші відомостіпро від’ємні числа зустрічаються у китайськихматематиків у другому столітті до нашої ери.

Вперше від’ємнічисла булиузаконені в Китаї в III столітті, але використовувалисялише для винятковихвипадків, оскількивважалися, загалом,безглуздими ...

Трохи пізніше від’ємні

числа стали

використовуватися в Індії

для позначення боргів

або визнавалися як

проміжний

етап, корисний для

обчислення

остаточного, позитивного

результату.

Брахмагупта

В III в. уже знав

правило знаків і

умів множити

від’ємні числа.

Однак і він

розглядав їх лише

як тимчасові

значення.

У Європі від’ємні числа з'явилися завдякиЛеонардо Пізанського (Фібоначчі),

який теж ввів їх для вирішенняфінансових проблем з боргами.

У 1202 році він вперше використуваввід’ємні числа для підрахунку своїхзбитків.

І навіть у XVII столітті знаменитий математик Блез

Паскаль стверджував, що 0-4 = 0, бо немає такого

числа, яке може бути менше, ніж нічого, а аж до XIX

століття математики часто відкидали у своїх

обчисленнях від’ємні числа, вважаючи їх

безглуздими ...

Визнанню від’ємних чисел сприяли роботи французькоговченого Рене Декарта.

Він запропонував геометричнетлумачення додатніх і від’ємних чисел - ввівкоординатну пряму (1637г.)