Download docx - методичка Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання

1

НЕТІШИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №1

2016р.

Національно-патріотичне виховання школярів на уроках

трудового навчання

Підготував: вчительтрудового навчанняВасильчишин С.Ф

2

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….2

Розділ І. Методологічні основи трудового навчання……………………..5

Розділ ІІ. Методика викладання трудового навчання……………………8Розділ ІІІ. Національно-патріотичне виховання на уроках трудового навчання………………………………………………………………………..20

Розділ ІІІ. Розроби уроків з реалізації Концепції національно-патріотичне виховання на уроках трудового навчання

Висновки………………………………………………………………………26

Література……………………………………………………………………..28Додатки

Додаток 1 Фотозвіт «Прибирання пам’ятників на межі Рівненської та Хмельницької областей, загиблим євреям Острожчини та могили Невідомого солдата»

Додаток 2 Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді

3

ВСТУП

Особливістю сучасного уроку трудового навчання є навчання учнів

не лише конкретним трудовим операціям але й підготовка їх до життя,

формування таких цінностей особистості, які допоможуть стати успішним у

виборі свого життєвого шляху. Так, проектна діяльність у зв’язку з цим, дає

можливість учителю прилучити учнів до самостійного вибору того або іншого

розв’язку задачі, розв’язувати завдання з декількома правильними рішеннями,

проводити пошук інформації, реалізувати набуті знання з основ наук на практиці

тощо. Слід відзначити, що найбільш швидко проектну діяльність опановують

учні, які проявляють більше ініціативи, швидко орієнтуються при зміні умов

завдання відповідно до проведеного пошуку тощо. Як показує досвід роботи з

школярами, це не завжди „відмінники”, навіть у більшості випадків школярі, що

не реалізували свій потенціал до навчання з інших предметів. Тому головним

завданням з точки зору методики навчання проектній діяльності є активізація

навчальних можливостей учнів, замість переказування готової інформації,

відірваної від їхнього життя та суспільного досвіду або повторення трудових дій

продемонстрованих учителем.

Життя в умовах інформаційного суспільства вносить свої корективи в

завдання , які стоять перед трудовим навчанням. Так сьогодні зникають професії,

пов'язані з важкою фізичною працею. Одночасно з'являються нові професії, що є

наслідком невпинного вдосконалення засобів праці. Кількість спеціалістів, що

працюють за новими професіями, весь час зростає як і зростають вимоги до

теоретичної технічної підготовки робітників.

В сучасному високомеханізованому виробництві співвідношення витрат

розумової і фізичної енергії значно змінилось: оператори установки

безперервного розливання сталі за зміну витрачають на виконання розумових

функцій від 56 до 90% свого часу, а на виконання фізичних функцій від З до

4

20%.Об'єктивною основою для формування професій широкого профілю є

використання в сучасних машинах таких засобів автоматики, як гідравлічні,

пневматичні та електричні пристрої та прилади, що приводять у рух автоматичні

агрегати, координують та контролюють їх. Специфіка трудового навчання

порівняно з іншими шкільними предметами (фізикою, хімією, біологією,

математикою) полягає у тому, що технологія сучасного виробництва, засоби праці

змінюються більш динамічно, ніж природничі чи математичні закони. Крім цього,

трудове навчання передбачає включення дітей та підлітків до конкретної

пізнавально-перетворюючої діяльності, що вимагає великої гнучкості змісту

трудової підготовки школярів. Сьогодні у кожній конкретній галузі людської

діяльності накопичено значні обсяги інформації. З них необхідно відібрати ті, які

найбільше відповідають завданням загальної освіти в сучасній українській школі,

і які можуть давати адекватне уявлення про теоретичні основи та практичне

використання виучуваних виробничих процесів. Щоб визначити, який матеріал

може бути найціннішим та найнеобхіднішим протягом певного часу, необхідно

мати відповідні критерії його відбору.

При побудові процесу трудового навчання багато питань методиці

доводиться розв'язувати самостійно. Часто при оцінці результатів праці учнів

враховуються такі чинники, які для інших шкільних предметів не є істотними,

зокрема це: дотримання правил техніки безпеки, організація робочого місця,

правильність виконання трудових прийомів та ін.

Основою вивчення змісту програм трудового навчання сьогодні є

проектний метод навчання. Застосування проектного методу навчання дає

можливість приділити особливу увагу розвиткові в учнів творчого і критичного

мислення, вміння опрацьовувати інформаційні джерела, працювати з різними

видами проектно-технологічної документації; формувати в учнів навички

проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів,

свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми, інструменти,

обладнання тощо. Учні повинні обрати об’єкт технологічної діяльності, який має

практичне застосування; обґрунтувати свій вибір; ознайомитись із подібними

5

виробами на основі різних інформаційних джерел, проаналізувати їх, вказати їхні

переваги та недоліки; створити ескіз майбутнього власного виробу, виконати

художнє конструювання, технічне конструювання; дібрати матеріали; визначити

послідовність технологічних операцій; дібрати інструменти, обладнання;

виготовити виріб; проаналізувати й оцінити процес і результат праці; розрахувати

собівартість виробу; виконати нескладні маркетингові дослідження; оформити

пояснювальну записку.

Все це вимагає від вчителя трудового навчання глибоких знань в сфері

методики викладання предмета.

6

Розділ І.

Методологічні основи трудового навчання

У третій чверті ХІХ ст. у ряді держав Європи та інших частин світу було

прийнято закони про введення в загальноосвітніх школах ручної праці. Це дає

підставу говорити про виникнення так званої "трудової школи", як антипода

"школи навчання". Як зазначають дослідники, цей факт свідчить про вторгнення

потреб виробництва в сферу навчання і виховання. Головним мотивом

запровадження трудової школи було прагнення підготувати підростаюче

покоління до праці, забезпечивши йому можливість набути професію. Саме цим

керувався, виходячи з найкращих намірів один з фундаторів трудової школи,

фінський священник Уно Цігпеус. Проте вже в той час передові педагоги

виступали проти використання ручної праці як засобу професіоналізації,

відстоювали її загальноосвітній характер, її значення для всебічного розвитку

дітей. Так, відомий шведський педагог Отто Саломоп у положеннях, на яких

грунтувалася його система трудового навчання, підкреслював значення ручної

праці для естетичного виховання учнів, зазначаючи, що воно повинно сприяти

розвитку почуття форм і почуття прекрасного. Датський педагог Аксель

Міккельсен, який розробив свою систему трудової навчання, намагався в процесі

ручної праці застосувати нормальні робочі пози, які відповідають фізіологічним

вимогам, сконструював інструменти, виходячи з фізичних можливостей дітей,

тобто розглядав ручну працю як засіб фізичного розвитку учнів.

У 1937 р. трудове навчання як самостійний навчальний предмет у школі було

ліквідовано. У наступні роки трудове виховання учнів відбувалося головним

чином у процесі позакласної, позашкільної і суспільне корисної роботи.

У післявоєнні роки увага громадськості нашої країни знову привертається до

проблем трудового навчання в середній школі. До навчального плану середньої

школи в 1954 р. було включено трудове навчання як один із засобів всебічного

розвитку підростаючого покоління. На Україні відразу ж після цього почали

7

вивчати можливості поєднання загальної середньої освіти в старших класах з

професійною підготовкою.

В 1984 р. було проведено реформу загальноосвітньої та професійної школи, де

важливе значення мало поліпшення підготовки учнів до праці. Так, було знову

зроблено спробу здійснити загальну професійну освіту , запроваджено

обов'язкову суспільне корисну продуктивну працю в позаурочний час, введено

нову дисципліну "Основи виробництва. Вибір професії".

Сьогодні в Україні , як і у вьому світі зміст освіти складається з двох частин:

інваріантної і варіантної.

Практикою доведено, що поєднання навчання з продуктивною працею

потрібне для виховання всебічно розвиненої людини.

Сама ідея поєднання навчання з продуктивною працею не була новою. Вона

зустрічається в творах Томаса Мора, Шарля Фур'є, Роберта Оуена. Прогресивні

мислителі середньовіччя, розуміючи потребу забезпечення підростаючому

поколінню вільного вибору професії, вважали за можливе досягнення мети

ознайомленням учнів з багатьма професіями.

Фізіологи ж доводять, що найбільш ефективне розвантаження дитячого організму

від розумової втоми відбувається при переході до фізичної праці. Саме таку

переорієнтацію забезпечує трудове навчання, в якому до 80% навчального часу

займають різні види практичної роботи.

Завдяки опорі на творчу продуктивну працю трудове навчання позитивно впливає

також на інтелектуальний і духовний розвиток дітей.

З погляду теорії діяльності, особливістю трудового навчання с тісне поєднання

навчання з продуктивною працею. Всі знання, які здобувають учні, відразу ж

знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільно корисною.

Навчання, при якому теорія пов'язується з продуктивною працею, має якісно іншу

загальноосвітню і виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім

самого оволодіння знаннями і вміннями, такий зв'язок забезпечує розширення і

8

закріплення знань, підтверджує їхню доцільність, забезпечує розуміння значення

для потреб людини. Іншою особливістю практичної діяльності школярів в

трудовому навчанні є його продуктивний, а не тренувальний характер. Це

позитивно впливає на мотиваційну основу навчання, дозволяє залучати до

активної діяльності усіх без винятку учнів. Нарешті, слід врахувати, що

пізнавально-практична діяльність учнів в трудовому навчанні грунтується на

тісному зв'язку з основами наук. Це сприяє розвитку цікавості дітей до вивчення

інших шкільних предметів, а значить і вирішенню загальноосвітніх завдань

школи.

Особливе місце у визначенні змісту трудового навчання посідає психологічна

теорія переносу. Це викликане тим, що предметом вивчення в трудовому навчанні

може бути безліч технічних об'єктів, технологічних процесів чи форм організації

праці. Тому виникає потреба відбирати з них найтиповіші з урахуванням

дидактичних вимог. При цьому необхідно, щоб учні одержували уявлення не

лише про той конкретний матеріал, який увійшов до навчальних програм, але й

усвідомлювали його зв'язок з виробничими об'єктами і процесами, котрі

залишилися поза межами програм. Це й досягається за рахунок переносу знань,

умінь і способів діяльності і нові умови.Така ж ситуація характерна і для

профорієнтаційної роботи зі школярами. Відомо, що в сучасному виробництві

налічується тисячі професій. Ознайомити учнів з такою їх кількістю неможливо,

та в цьому немає й потреби.

Розділ ІІ.

Методика викладання трудового навчання

Методика трудового навчання може виступати у двох іпостасях: як навчальний

предмет та як галузь педагогічної науки.

9

Будь-який навчальний предмет - це дидактичне обгрунтована система знань,

вмінь та навичок, відібраних, з певної науки. Предмет "Трудове навчання"

становить в цьому відношенні певний виняток, оскільки науки "Трудове

навчання" нема. Він адекватний технічним наукам, яких багато, а тому

ускладнюється процес відбору навчального матеріалу. Звичайно сама технологія

утворення навчального предмету залишається незмінною: з технічних наук

фахівцями відбирається навчальний матеріал, який систематизуються відповідно

до дидактичних принципів. При цьому методисти керуються науковими

наробками, які нагромаджені ними у процесі дослідження проблеми трудової

підготовки школярів. Методика трудового навчання, як будь-який навчальний

предмет має певні завдання. У процесі його вивчення вчитель повинен уявляти

місце та роль трудової підготовки у здійсненні загальноосвітніх завдань школи та

вміти впливати на розвиток особистості учня.

Учитель трудового навчання повинен:

1. Добре засвоїти зміст, ідеї і принципи побудови шкільних програм і навчальних

посібників з трудового навчання.

2. Чітко уявляти характер і зміст роботи вчителя щодо організації, планування

іматеріального забезпечення трудового навчання учнів.

3. Вміти готуватися до теоретичних і практичних занять, правильно будувати й

провоти ці заняття у школі.

4. Організовувати й проводити позакласну роботу учнів з технічної творчості і

праці.

5. Правильно здійснювати зв'язок теоретичних занять з техніки а практичними

заняттями і працею учнів, а всієї технічної і трудової підготовки - з основами

наук.

6. Поєднувати навчання і виховання учнів у процесі занять і позакласної роботи.

10

Методика трудового навчання характеризується об'єктом, завданнями і

методами дослідження. Об'єктом вивчення є процес трудового навчання учнів у

школі.

Перед методикою трудового навчання як галуззю педагогічної науки стоять такі

завдання: обгрунтування завдань трудового навчання в школі та розкриття

їхнього освітнього і виховного значення.

Завдання трудового навчання деталізуються в процесі аналізу основних тенденцій

розвитку науки і техніки, вимог сучасного виробництва до трудової підготовки

молоді. Вони визначаються до певної міри місцем цього навчального предмета в

системі шкільної освіти. Тому методика розкриває дидактичний взаємозв'язок

трудовою навчання з іншими навчальними предметами (насамперед з предметами

з основ наук), наступність трудового навчання в молодших, середніх і старших

класах.

У процесі трудового навчання розв'язуються завдання, спільні для всіх

навчальних предметів: всебічний розвиток особистості, підготовка до зкиггя і

праці, формування світогляду та ін. Проте ці завдання розв'язуються на

специфічному навчальному матеріалі і тому для їхнього виконання ставляться

вужчі, характерні лише для трудового навчання завдання: навчання прийомів

користування різними інструментами, формування вмінь із керування машинами,

вивчення правил безпеки та ін. Треба також розкрити освітнє і виховне значення

навчальних завдань, яке мас свої особливості порівняно з іншими навчальними

предметами. Так, у процесі трудового навчання створюються найсприятливіші

умови для виховання любові до праці, поваги до людей фізичної праці, оскільки

ці якості формуються не внаслідок словесної агітації, а в процесі включення учнів

у продуктивну працю. На заняттях з трудового навчання створюються також

особливо сприятливі умови для розвитку просторової уяви, технічного мислення,

уміння встановлювати зв'язки між різними технічними об'єктами і процесами.

Тепер у будь-якій галузі людської діяльності нагромаджено значні обсяги знань. І

з великого обсяіу знань і вмінь доводиться відбирати ті з них, які найбільшою

11

мірою відповідають завданням загальної освіти і можуть дати учням правильне

уявлення про теоретичні основи і практичне застосування виробничих процесів.

Очевидно, щоб вирішити, який матеріал є цінніші, треба маги критерії відбору.

Установлення таких критеріїв входить у завдання методики.

Обгрунтування змісту навчальної програми ніколи не можна вважати закінченим.

Наприклад, розвиток обробки матеріалів продовжується і в наші дні.

Побудова навчального процесу включає підготовку навчально-

методичиої літератури, викладання (діяльність учителя) і уміння (діяльність

учня). Усі три складові частини впливають й на ефективність навчального

процесу і тому досліджуються методикою для виявлення найефективніших форм і

методів, які забезпечують виконання завдань, поставлених у процесі трудового

навчання. При побудові процесу трудового навчання використовують досвід

інших навчальних предметів, а також дані дидактичних досліджень. Разом з тим

методиці трудового навчання доводиться розв'язувати багато питань самостійно..

Відомо, що інтерес учнів до роботи зростає, якщо вони виготовляють будь-які

речі і до того ж знають, що ці речі знайдуть практичне застосування. З цієї точки

зору доцільно відмовитися від вправ. Проте відомо також, що коли учні відразу

починають виговляти речі, то вони так захоплюються процесом надання заготовці

належних форм і розмірів, що повністю забувають про прийоми роботи і

порушують правила виконання їх. З цієї точки зору вправи конче потрібні. Тому

методика повинна вирішити, де і в яшму обсязі слід проводити вправи з тим, щоб

одночасно добитися правильного виконання учнями прийомів роботи і не знизити

в них зацікавленості нею. Наведені приклади показують, що в побудові

навчального процесу перед методикою трудового навчання стоять відповідальні

завдання.

Методика трудового навчання, розв'язуючи поставлені перед нею завдання,

спирається на такі методи наукових досліджень:

12

Спостереження як метод наукового пізнання характерне тим, що в процесі його

дослідник не втручається в хід навчального процесу, а лише фіксує все, що

відбувається.

Експеримент на відміну від спостереження проводиться в цілком певних умовах,

які створюються дослідником. Експериментальні ситуації можна повторити

потрібну кількість разів і таким чином усунути елемент випадковості.

Вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду. Важливим джерелом

розвитку методики як галузі педагогічної науки є передовий педагогічний досвід,

вивчення досвіду роботи кращих учителів, науковий аналіз його дають змогу

створити рекомендації з ефективної побудови навчального процесу.

Теоретичні дослідження. Методиці доводиться вирішувати такі питання, які не

піддаються дослідженню методом спостереження або експерименту.

При застосуванні розглянутих методів дослідження вдаються додатково до таких

допоміжних методів, як бесіда з учнями і вчителями, анкетування, вивчення

продуктів праці учнів та ін.Забезпечення індивідуального підходу до учнів для

розвитку а здібностей.Нині, коли диференціація змісту навчання визнана однією

з пріоритетних тенденцій розвитку системи освіти і її намагаються якомога

ширше запроваджувати у практику, стає очевидним, що не всі освітні галузі

мають для цього однакові умови.

Трудове навчання належить до тих галузей освіти, які можуть забезпечити

Індивідуальний підхід до учнів з точки зору змісту навчання. На жаль, набула

поширення думка, що при ознайомленні з основами виробництва проблема

Індивідуального підходу до учнів не виникає. Спеціальним дослідженням

доведено, що це не так. З точки зору здібностей до творчої технічної діяльності,

творчої участі у технологічних процесах учні різняться так само, як на заняттях із

математики, мови та інших навчальних дисциплін з основ наук. У методичному

відношенні проблема індивідуального підходу до учнів з метою врахування їх

здібностей розроблена досить детально. Але треба мати на увазі, що це стало

13

можливим тільки завдяки особливостям змісту навчального матеріалу, що

входить до трудового навчання.

У самому змісті конструкторської та технологічної діяльності закладені

можливості диференціації завдань учням за складністю. При цьому, і це дуже

важливо, може зберегтись колективний характер навчальної діяльності учнів, що

полегшує керівництво нею з боку вчителя та дає учням реальне уявлення про

організацію праці в умовах сучасного виробництва.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що трудове навчання є

загальноосвітньою навчальною дисципліною, котра становить один з

обов'язкових елементів змісту загальної середньої освіти, без якого неможливе

повне здійснення її завдань. Причому через специфіку свого змісту трудове

навчання виконує лише йому притаманні функції:

- при формуванні уявлення про навколишнє середовище знайомить учнів з

основами сучасного виробництва, спираючись на закономірності розвитку

природи та суспільства, які вивчаються у навчальних дисциплінах з основ наук.

- відіграє домінуючу роль у забезпеченні професійного самовизначення

школярів, беручи за основу профорієнтацію на сферу виробництва.

- відіграє незамінну роль у підготовці учнів до майбутньої практичної

діяльності, виховуючи якості особистості, які можуть бути сформовані лише в

процесі продуктивної праці.

- забезпечує індивідуальний підхід у розвитку особистісного творчого

Умови, від яких залежить ефективність трудового виховання.

У процесі трудового навчання учням доводиться виконувати різні види робіт:

виконання навчальних вправ, виготовлення навчальних і суспільне корисних

виробів. Виховний ефект робіт різного характеру неоднаковий. Досвідом роботи

шкіл, а також спеціальними дослідженнями доведено, що найбільше виховне

14

значення має метод проектів. Розуміючи, що їхня праця буде корисною, учні

намагаються виконати роботу якнайкраще, не шкодуючи сил і часу.

Методи спілкування і накопичення знань

Методи дослідження

Методи, засновані на практичній діяльності

Метод програмованого навчання

1. Методи усного спілкування:

а) описові методи:

розповідь, опис, пояснення, умова і показ, лекція, доповідь, інструктаж;

б) методи діалогу:

бесіда, проблематизація, навчання шляхом відкриттів, обговорення у вигляді семінару, розгляд складних ситуацій, залік.

1.Методи прямого дослідження: спостереження, експеримент, дослідження матеріалів.

1. Методи реальних дій: вправи, метод практичних робіт, метод проекту, лабораторні роботи.

2. Методи письмового спілкування: робота з книгою, аналіз креслень.

2. Методи другорядних досліджень: демонстрування, моделювання, алгоритмізація.

2. Методи спонукального впливу: дидактична гра, розгляд складних ситуацій, спонукальний процес.

3. Методи усного і

15

візуального спілкування: навчання за допомогою радіо- і телепередач, кіно, комп’ютерних систем тощо.

4. Методи внутрішнього спілкування: роздуми, розумовий експеримент.

Методичні заходи, що впливають на ефективність трудового виховання

Трудове навчання створює об'єктивні умови для трудового виховання. Щоб краще

використати ці умови, треба проводити певну методичну роботу. Аналіз досвіду

роботи вчителів дає змогу визначити основні заходи, які впливають на

ефективність трудового виховання. Це планування і нормування праці,

відзначення результату праці (зокрема, матеріальне стимулювання), застосування

різних форм організації праці учнів.

Планування праці з точки зору трудового виховання має дві основні мети:

1) своєчасне забезпечення навчального процесу всіма інструментами і

матеріалами, бо без цього неможливо виховання культури праці;

2) практичне ознайомлення учнів з елементами організації праці і її значенням

для сучасного виробництва.

16

Під час виконання учнями проектів особливу увагу треба звернути на те,

щоб працюючи з різними інформаційними джерелами, учні не шукали виріб для

відтворення або наслідування, а знайомилися з аналогами задуманого виробу.

Лише в такому разі, за умови дотримання всіх інших вимог, можна вважати, що

йдеться про творчий проект.

Використовують такі методи творчої діяльності

Метод мозкового штурму.

Умови для проведення мозкового штурму.

1. До групи генераторів включають людей з бурхливою фантазією, здатних до

абстрактних узагальнень, з оптимістичними поглядами на життя тощо. До складу

групи також мають входити якнайменше дві особи, які не мають ніякого

відношення до розв’язуваної задачі або відповідного фаху з тієї галузі, в якій

розв’язується проблема.

2. Головне завдання генераторів полягає у тому, щоб запропонувати якнайбільшу

кількість ідей з розв’язку поставленої проблеми, в тому числі і фантастичних чи

навіть жартівливих. Ідеї записують на магнітофонну плівку або складають

відповідний протокол так званої сесії, у ході якої генератори висловлюють ідеї.

3. Тривалість сесії залежить від складності проблеми, але має не перевищувати

30-45 хв.

4. Завдання експертів – оцінити ідеї генераторів, наприклад, за десятибальною

шкалою.

5. Експертиза ідей може проводитись окремо від генераторів через

прослуховування плівки. Кожна ідея розглядається якомога докладніше з

детальним аналізом усіх можливих варіантів її практичної реалізації.

6. Якщо робота сесії виявилась неефективною і проблему розв’язати не вдалося,

склад груп повністю міняють і проводять повторне засідання.

Під час виконання учнями цієї вправи учитель повинен дотримуватися

таких умов:

1) треба фіксувати всі без винятку ідеї, які висувають учні;

17

2) не можна оцінювати або коментувати висунуті пропозиції. Інакше

п’ятикласники від разу зосередять свою увагу на відстоюванні своїх ідей, і рух з

пошуку нових пропозицій від разу припиниться;

3) учителю слід весь час у процесі виконання вправи нагадувати дітям, що ідей

має бути якомога більше, тому вони можуть бути фантастичними.

4) якщо учитель досягне появи великої кількості ідей, це створить сприятливі

умови для фантазування. Саме з цього моменту учні починають рішучіше

висловлюватись і пропонувати власні ідеї. Учитель повинен бути уважним і не

пропустити цей важливий момент;

Метод фантазування.

1. Постановка проблеми: що є недосяжним, а що треба поліпшити незалежно від

того, можливо це за нормальних фізичних умов, чи ні?

2. З’ясувати і чітко сформулювати причини (чинники), що заважають розв’язку

проблеми.

3. Припущення фантастичних умов, за яких зникають негативні чинники.

4. Відтворення у разі можливості з якнайбільшою кількістю деталей і уточнень

об’єкта або процесу, який реально функціонує, за відсутності негативних

чинників: форми, будови, принципу дії тощо.

5. Заміна фантастичних умовна реальні. Наприклад: фантастична умова – сили

тяжіння не існує (за такої умови проблема буде розв’язана). Далі треба замінити

фантастичну умову (відсутність сили тяжіння) на реальну (це може бути пристрій,

зміна форми конструкції тощо).

Метод зразків (алгоритмічний аналіз) є спрощеним варіантом методу, що

називається «Алгоритм розв’язання винахідницьких задач») він полягає в

послідовному виконанні дій щодо виявлення, уточнення і усунення технічних

суперечностей.

Метод фокальних об’єктів, Об’єкт, який вдосконалюють за допомогою цього

методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть

його ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на фокальний

об’єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу

подолати психологічну інерцію.

18

Послідовність застосування методу фокальних об’єктів така:

1) вибір фокального об’єкта (наприклад, поличка для книг);

2) вибір 3-4 випадкових об’єктів (вибирають, як правило, навмання зі словника,

каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: «кіно», «змія», «каса», «полюс»,

«машина»);

3) складання списків ознак (властивостей) випадкових об’єктів (наприклад, кіно:

широкоекранне, звукове, кольорове, об’єм не і т.п.);

4) генерування ідей шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових

об’єктів. Наприклад, поличка може бути звуковою, якщо в конструкції

спроектувати місце для радіоприймача чи телевізора. Приєднавши до даного

фокального об’єкта ознаку «саморухома», може з’явитися оригінальна ідея

пересувної полички тощо;

5) розвиток сполучень шляхом вільних асоціацій;

6) оцінка отриманих ідей і відбір корисних розв’язків.

Метод створення образу ідеального об’єкта.

Враховуючи сказане, можна стверджувати, що суть методу створення образу

ідеального об’єкта можна подати у вигляді таких етапів:

1) чітке формулювання завдання (постановка проблеми);

2) визначення властивостей або параметрів, якими повинен володіти об’єкт (для

розв’язання поставленої проблеми);

3) образне моделювання об’єкта з відповідним набором якостей, що дасть змогу

розв’язати поставлену проблему;

4) схематичне або художнє перенесення даного образу на папір.

Метод проектів варто застосовувати і в 10 кл., де навчання ведеться за

програмами 12-річної школи. Під час вивчення основної (стабільної) частини

програми необхідно сформувати в учнів рівень знань і вмінь, який міг би

забезпечити самостійну проектно-технологічну діяльність у процесі засвоєння

варіативної частини програми. Отже, незалежно від того, за якою програмою

здійснюється викладання, навчання має базуватися на проектно-технологічній

діяльності.

19

Вчителі трудового навчання, для досягнення максимального ефекту

навчальної діяльності повинні :

впроваджувати сучасні інтерактивні методики викладання, які дають

можливість урізноманітнити пізнавальний процес (лекції, семінари,

моделювання ситуацій тощо);

активніше проводити роботу з обдарованими дітьми, поновити або

активізувати гурткову роботу з технічної творчості учнів;

у плани самоосвіти включити питання мовної підготовки вчителя та

психологізації навчально-виховного процесу;

використовувати у навчальному процесі традиції народних промислів;

проводити роботу щодо організації безпеки під час трудової підготовки

учнів;

активізувати діяльність щодо поповнення матеріальної бази майстерень

трудового навчання;

20

Розділ ІІІ. Національно-патріотичне навчання на уроках трудового навчання

Шкільний предмет трудове навчання (технології) має значні можливості у вихованні в учнів національно-патріотичних почуттів. Дієвим підґрунтям для такої виховної роботи можна вважати процес формування в учнів конкретного практичного досвіду з виготовлення предметів і речей, які пов’язані з народною культурою українців.

Останнім часом великого значення для суспільства набуває питання національно-патріотичного виховання майбутнього покоління. Саме це поняття вбирає в себе любов до Батьківщини, формування національної свідомості та гідності, шанування української культури і традицій..

Відомо, що кожен народ має свої традиції та звичаї, які є величезним скарбом й формуються протягом багатьох століть. Староукраїнські традиції міцно увійшли у сучасні звичаї. Так, наприклад, сьогодні ми не уявляємо Великодня без писанки. Учні школи на практичних заняттях знайомляться не тільки з історією виникнення писанкарства, але й втілюють свої знання у практику розпису. Відтак, під час оформлення герба міста потрібно було не тільки розписати писанки, з яких складалась композиція мапи міста Нетішина, але й виготовити основу герба з деревини, композицію якої було розроблено учнями в майстернях у техніці різьблення по деревині.

Отже, практика роботи, щодо залучення учнів до народного мистецтва є напрямком формування у них патріотизму як якості особистості через елементарні прояви національної свідомості та самостійного творчого пошуку.

Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

21

Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні.

Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України.

Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.

З огляду на це рекомендуємо:

По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну.

По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.

По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.

22

По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.

По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.

У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше.

З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати систему викладання української мови, а саме:

у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;

формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів;

виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;

сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;

23

плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови;

через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;

здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів.

Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції.

Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.

У контексті зазначеного вище, надаємо методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

Плани уроків трудового навчання.

Урок №1.

Тема уроку: Завдання предмета «Трудове навчання». Елементи культури та безпеки праці. Поняття про технологію. Використання знарядь праці (плоскогубці, молоток, гайкові ключі, викрутки і т.д.). Правила внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні, загальні правила безпечної праці.

Мета уроку:

освітня: ознайомлення з завданнями предмета "Трудове навчання" та результатами його вивчення; формування поняття про технологію, технологічне обладнання; формування знань про правила безпечної роботи та поведінки у майстерні;

виховна:формування позитивного ставлення до праці;розвиваюча:розвиток пам’яті та логічного мислення.

Тип уроку: комбінований.

План уроку

І. Організаційна частина (3 хв.)

1.1 Перевірка присутніх та спецодягу.1.2 Призначення чергових.ІІ. Актуалізація опорних знань (прийом "мікрофон") (10хв)

1. З якими матеріалами ви працювали у 1-4 класах?2. Що ви вже умієте виготовляти та допомагаєте батькам?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу (25 хв.)

- Повідомлення теми та освітньої мети уроку.- Вивчення нового матеріалу.1. Поняття про технологію.

Виготовлення будь-якого виробу потребує затрат енергії, матеріалів та використання обладнання. Виготовити один і той самий виріб можна з різними витратами енергії та матеріалів. Витрати енергії залежать від стану сировини, обраного обладнання, форми та розмірів виробів.

37

Перераховані вище проблеми розглядає технологія. Термін походить від двох давньогрецьких слів і буквально звучить як «наука про майстерність, уміння». Питаннями технології займається багато наукових установ, підприємств.

Існують різні технології. Ми будемо розглядати технологію у виробництві.

Технологія – це сукупність прийомів і способів обробки та переробки сировини, матеріалів з метою отримання виробі вабо напівфабрикатів.

У побуті використовують ремонтні технології: сантехнічні, будівельні (ремонт приміщень), харчові тощо.

Для виготовлення виробів або виконання ремонтних робіт завжди використовують знаряддя праці: молоток, ножиці, гайкові ключі, електродриль, верстати тощо. Знаряддя праці, які необхідні для виконання певної роботи можна назвати технологічним обладнанням.

Робоче місце – це ділянка, пристосована для виконання навчально-трудових завдань , де розміщується учень, який виконує завдання, обладнання та інструменти, готова продукція.

2. Правила безпечної роботи та поведінки у майстерні.

Навчальні майстерні є приміщеннями з підвищеними ризиком отримати травму через насиченість верстатами та іншим обладнанням для виконання роботи з великою кількістю виступаючих рукояток та інших частин. Для виконання робіт використовують гострі або важкі інструменти, якими можна поранитися або поранити однокласника. Тому для забезпечення нормальної та безпечної роботи та перебування у навчальній майстерні слід дотримуватися правил.

1. Заходити у майстерню можна тільки з дозволу учителя.2. Одягнути спецодяг, застібнути його на усі ґудзики та

зав’язати на усі зав’язки.3. Дістати необхідні речі для виконання теоретичних або

практичних робіт. Непотрібні речі слід прибрати.4. Працювати тільки справними інструментами.5. Виконувати тільки ті роботи, які задав учитель на своєму

робочому місці.6. Інструментами працювати обережно та бережливо.

38

7. Використовувати інструменти та технологічне обладнання лише за призначенням.

8. Не чіпати без дозволу учителя верстати, не натискати кнопки та не крутити рукоятки.

9. Під час роботи не розмовляти, не заважати іншим, дотримуватись безпечної відстані.

10. Стружку ні в якому разі не здувати, її слід обережно змітати спеціальною щіткою.

11. Робоче місце залишити після роботи чистим, інструменти складеними.

12. Про всі нестандартні ситуації (травми, вихід з ладу верстатів, поламка інструментів) відразу доповідати учителю для вжиття необхідних заходів

IV. Заключна частина (7 хв.)

- Рефлексія. Прийом"мікрофон":Що нового ви дізналися на уроці?- Домашнє завдання (слайд 12): вивчити правила безпечної праці та

поведінки у майстерні. Вивчити записані поняття. (§1-3, Сидоренко В. К. "Трудове навчання" (для хлопців)).

Урок №2

Тема уроку: Види конструкційних матеріалів. Фанера, ДВП.


освітня: засвоєння знань про породи деревини та її будову, сортамент, процес виготовлення шпону, фанери, ДВП та їх призначення; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховувати його необхідну кількість.

розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторової уяви;виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці.

Опорні поняття: матеріалознавство, конструкція, деревина, породи дерев, текстура,шпон, фанера, деревоволокниста плита (ДВП).

Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак"

39

Обладнання та матеріали: Зразки порід деревини, зразки деревинних матеріалів (фанера різної товщини, ДВП), мультимедіа проектор, електронна презентація.

Тип уроку: Комбінований.

План уроку.

I. Організаційна частина (1-2 хв.)Рапорт чергового учня.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (методом бесіди з’ясовують такі питання ):

1. Що називають технологією?2. Які технології ми будемо вивчати на уроках трудового навчання?3. Що таке технологічний процес?4. Що необхідно, щоб відбувся технологічний процес? III. Мотивація навчально-трудової діяльності:

На сьогоднішньому занятті ми ознайомимося з конструкційним матеріалом та способом його відбору і розрахунку необхідної кількості. Це потрібно для того, щоб наш виріб був не лише міцним, гарним та функціональним але й мав помірні витрати. Для цього необхідно навчитись розраховувати потребу матеріалу, з якого він буде виготовлятись.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

- навчитися розпізнавати деревину за текстурою, кольором, запахом;

- вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП);

- вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (5-7 хв.):

1.Деревина як конструкційний матеріал.2.Властивості деревини.3.Фанера, її види та властивості.4.ДВП та їх види, використання ДВП.

40

Породи дерев поділяються на два види – листяні і хвойні. Із листяних найбільш поширені – це дуб, береза, ясен, клен, осика, липа та інші. Хвойні породи дерев - це сосна, ялина, кедр, модрина та інші.

Спиляні, очищені від коренів і гілок дерева називають деревиною. Деревина кожної породи у поздовжньому розрізі має свій характерний малюнок – текстуру.

Деревина добре обробляється різальними інструментами, вона легка, міцна, чудово склеюється, має після обробки гарний зовнішній вигляд. Є в неї й негативні якості: псується від вогкості, легко займається тощо. Але після спеціальної обробки деревини багато які з її негативних якостей усуваються.

Дерево, що росте складається з трьох частин:

- корінь;

- стовбур – основна частина;

- крона (верховіття).

Стовбури розрізують спеціальними пилками уздовж волокон на пиломатеріали. За формою вони поділяються на бруски, дошки, брусся та ін.

У ваших підручниках на ст. 23 є малюнок, на якому зображені дерева різних порід та текстура деревини. Порівняйте їх зі зразками та скажіть, яких зразків немає у нашому наборі, але є в підручнику?

Крім пиломатеріалів, для виготовлення різних виробів використовують фанеру, яку роблять із шпону.

Фанера – багатошаровий матеріал, що складається зі склеєних між собою шарів лущеного шпону, іноді в поєднанні з іншими матеріалами.

Шпон – це тонкий шар деревини. Роблять його на лущильних верстатах із розпарених колод. Широкий різак (ніж) зрізує шпон із колоди, що обертається. Листи шпону склеюють між собою клеями і смолами.

За кількістю шарів фанеру поділяють на тришарову, п’ятишарову та багатошарову. Кількість шарів у більшості випадків непарна, оскільки напрям

41

волокон у сусідніх шарах шпону має бути спрямований під кутом 900 один до одного.

Розміри окремих листів фанери різної товщини мають фіксовану величину, при цьому довжина завжди визначається вздовж напряму волокон деревини зовнішнього шару шпону, а ширина – впоперек. Стандартними розмірами для фанери певної товщини вважаються такі: 2440х1220мм (товщина 3мм); 1525х1525мм (товщина 6; 7; 8; 9 мм).

Деревоволокнисті плити (ДВП) виготовляють з дерев’яних чи інших рослинних волокон з додаванням спеціальних клейових сумішей і використовують як будівельний матеріал та замінник фанери.

Товщина деревоволокнистих плит залежно від їх механічних властивостей може становити 2,5; 3,2; 4,5; 6; 8 та 12 мм. Товщина м’яких плин досягає 25 мм.

М’які плити складаються з хаотично переплетених волокон деревини або інших волокон рослинного походження, які утворюють порожнисту структуру.

Напівтверді плити схожі на товстий картон і можуть мати товщину 6; 8; та 12 мм.

Тверді плити мають товщину 2,5; 3,2; 4,5 та 6 мм.

VI. Практична робота (20 хв.)

Вступний інструктаж.

Завдання 1. Ознайомитися з породами деревини, видами пиломатеріалів, із зразками шпону та фанери.

вказати на текстуру деревини як основний показник, за яким визначають її породу;

повідомити дітям послідовність виконання роботи: визначити види пиломатеріалів і породи деревини та записати їх назви до таблиці:

Таблиця 1

№ п/п Назва пиломатеріалів Порода деревини

1.2.3.

Дошка обрізнаБрусОбапіл

БерезаБерезаСосна

42

VII. Підсумок уроку (3 хв.)

Закріплення пройденого матеріалу:

Чи відповідає очікуваний результат отриманим результатам на уроці? Які знання, (назвати конкретно - що саме?) отримані, на уроці ви зможете

використати у подальшій роботі в майстерні?VIII. Заключна частина (5 хв):

аналіз типових помилок та способи їх усунення; мотивація оцінок; виставлення оцінок за роботу на уроціДомашнє завдання: В. К. Сидоренко, Трудове навчання (для хлопців), §4,5

Урок № 3-4

Тема уроку: Властивості фанери та ДВП.


освітня: засвоєння знань про деревину як конструкційний матеріал, властивості деревини та її застосування в залежності від властивостей; вивчення будови фанери та ДВП; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховувати його необхідну кількість.


Опорні поняття: властивість, якість, ознака, фізичні, механічні, технологічні властивості, міцність, твердість, пружність, крихкість, маркування.

Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак".

Обладнання та матеріали: Зразки деревинних матеріалів (фанера, ДВП), мультимедіа проектор, електронна презентація, інструкції до ЛПР.



43


II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (10 хв.) (фронтальна бесіда):

1. Які матеріали називають конструкційними?2. За якими ознаками розрізняють породи дерев?3. Яким чином сучасне виробництво впливає на екологію планети?4. Що таке шпон?5. Чому листи шпону при виготовленні фанери укладаються з різним

напрямом волокон?ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроці ми вивчимо

властивості деревини та її галузі застосування в залежності від цих властивостей, будову фанери та ДВП; навчимося розраховувати кількість матеріалу, необхідну для виготовлення виробу з фанери. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й при виготовленні будь-якого виробу з деревини.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

- навчитися характеризувати властивості деревини;

- вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП);

- вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість.


1. Що таке властивість матеріалу?2. Фізичні, механічні та технологічні властивості.3. Властивості фанери та ДВП.

Що таке властивість матеріалу?

До властивостей матеріалу ми відносимо такі його характерні якості та ознаки, за якими він відрізняється від інших матеріалів або, навпаки, схожий на них.

У матеріалів може бути багато різних властивостей, але деякі з них за їх характером можна об’єднати в окремі групи. Для нас важливими будуть такі основні властивості конструкційних матеріалів: фізичні, механічні, технологічні.

44

Фізичні властивості матеріалу знаходять прояв під час його взаємодії з навколишнім середовищем; механічні властивості матеріалу виявляються у його здатності витримувати зовнішні механічні зусилля; технологічні властивості зумовлюють здатність матеріалу змінювати свою форму під час обробки.

Фанера та ДВП як конструкційні матеріали характеризуються такими фізичними (природніми) властивостями: вони мають певний колір, запах, вологість та щільність. Кожна з цих властивостей впливає на кінцевий вигляд виробу, виготовленого з матеріалу, та на придатність його до використання. Фанера має гарні текстуру та колір, тому при оброблені виробу з неї можна обмежитися лише лакуванням.

Міцність матеріалу – здатність витримувати навантаження без руйнування.

Твердість матеріалу – здатність протистояти проникненню в нього інших, більш твердих тіл.

Пружність матеріалу – здатність відновлювати початкову форму після припинення дії зовнішніх сил.

Крихкість – це властивість деревини раптово руйнуватися без помітної зміни її форми під дією навантаження.

Якщо волокна деревини слабо зв’язані між собою, то вони легко розщеплюються під дією ножа чи сокири уздовж волокон. Таку властивість деревини називають розколюваністю. Крихкість деревини пов’язана із її здатністю до розколюваності. Більш крихкий матеріал внаслідок дії на нього певного навантаження швидше руйнуватиметься.

Переходячи до розгляду технологічних властивостей фанери та ДВП, слід зауважити, що ці матеріали добре обробляються за допомогою як ручного (столярні ножівки з дрібним зубом, ручний дриль та лобзик), так і механізованого інструменту (дискова пилка, свердлильний верстат та електролобзик).

Фанера та ДВП також гарно піддається остаточній обробці за допомогою шліфувального паперу, закріпленого на брусках різної форми або на горизонтальній рівній поверхні.

VI. Лабораторно-практична робота "Порівняння пружних властивостей фанери та ДВП" (20 хв.).

л е в

45

Для виконання лабораторно-практичної роботи слід пояснити учням як правильно користуватись інструкційними картами та робити записи ходу роботи. Виконання роботи можна організувати як роботу малими групами під керівництвом і за допомогою вчителя.

По завершенню роботи слід обговорити з учнями її результати та зробити висновки. Допомогти учням правильно сформулювати висновки та записати їх у зошити.

Фронтальна бесіда:

Для чого ми з вами проводили цю роботу? Що підтвердили проведені досліди? Де у побуті чи в школі ви зустрічали прояви пружних властивостей фанери

та ДВПVII. Практична робота (20 хв.).

Завдання 1: Вибрати матеріал для виготовлення підставки для чашки (технологіями колективно-групового обговорення)1. Визначити товщину фанери в залежності від призначення виробу.

2. Виконати розрахунок матеріалу (фанери) керуючись заданими розмірами підставки для чашки (Ø80мм).

6.2 Поточний інструктаж.

звернути увагу дітей на те, що найбільш зручно розрахунок фанери робити з використанням ескізних малюнків;

слідкувати за тим, щоб діти порівнювали обраний розмір до масштабу лінійки;

відповідно до проведеної роботи скласти таблицю:Таблиця 2

Технічний малюнок

МатеріалТовщина матеріалу,

ммШирина ˟ довжина

заготовки, мм

Фанера 4

46

Заключний інструктаж: аналіз типових помилок у виборі матеріалу та складанні розрахунку, пояснення методів контролю розрахунків, зв'язок з математикою рівня початкової школи.

VIII. Підсумкова частина (5 хв.):

1. Що нового ми дізнались і навчились сьогодні на уроці?2. Де у своєму житті ви можете використати набуті знання і вміння?

Мотивація та оголошення оцінок.

Домашнє завдання: читати § 6-7 підручника В. К Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців)".

Урок № 5

Тема уроку: Процес розмічання деталей на заготовці.


освітня: засвоєння знань про технологію створення ескізу деталі та кресленика, про процес розмічання деталей на заготовці; формування умінь виконання ескізу і кресленика деталі виробу;формування умінь виконання розмічання заготовки для випилювання.

розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторової уяви;виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці.

Опорні поняття: кресленик, державний стандарт, формат, типи ліній, розміри, масштаб, ескіз, заготовка, розмічання, вимірювальні інструменти, розмічальні інструменти, базова крайка, шаблон, припуск..

Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу уроків.

Обладнання та матеріали: заготовки з фанери або ДВП, креслярське приладдя, мультимедіа проектор, електронна презентація, технологічна карта.



47


II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (фронтальна бесіда):

1. Завдяки яким властивостям фанера та ДВП мають переваги над пиломатеріалами?

2. Як відрізняються між собою різні види фанери?3. Які технологічні властивості фанери ви знаєте?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроці ми вивчимо правила та порядок розмічання заготовки для виготовлення виробу; навчимося користуватись вимірювальним та розмічальним інструментом. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й при виготовленні будь-якого виробу з деревини.


- ознайомитись з елементами графічних знань;

- вивчити інструменти для розмічання деревних матеріалів (фанери та ДВП) та способи їх використання;

- навчитись розмічати заготовку з урахуванням припусків.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (в ході виконання практичного завдання , 30 хв.):

1. Кресленик, лінії креслення.2. Масштаб, визначення і запис масштабу.3. Ескіз, послідовність його виконання.4. Інструменти для розмічання.5. Розмічання деталей прямокутної форми, розмічання дуг і кіл.6. Шаблони, їх виготовлення і використання.7. Розмічання деталей з фанери з використанням шаблона.

Кресленик, лінії креслення.

Кресленик – це зображення деталі, виконане за допомогою креслярських інструментів із зазначенням його розмірів, назви, масштабу і матеріалу.

Кресленики мають бути однаково зрозумілими для тих, хто їх виконує, і для тих, хто буде користуватися ними, навіть людям, які спілкуються різними мовами, тому що кресленик – це універсальна мова техніки.

48

Розроблено єдині правила виконання креслеників та вимоги до їх оформлення. Вони містяться в документах, які називають державними стандартами.

Що кресленики були зручними для зберігання і користування ними, їх виконують на аркушах паперу певного розміру. Розміри аркуша креслярського паперу називають форматом. Формат аркуша визначається розмірами його сторін. У школі користуються аркушами з розмірами сторін 297х210 мм. Цей формат позначають А4, він є найменшим з форматів, визначених державним стандартом для виконання креслеників.

Для виконання креслеників застосовують лінії різної товщини й начерку. Найчастіше ви будете застосовувати такі лінії: суцільну товсту основну, суцільну тонку, штрихову і штрих пунктирну.

Назва Накреслення Основне призначення Товщина ліній

Суцільна товста

Лінії видимого контуру (умовно позначають літерою s)

Від 0,5 до 1,4 мм

Штрихова Лінії невидимого контуру Від s/3 до s/2

Суцільна тонка

Розмірні й виносні лінії, лінії побудов, лінії штриховки

Від s/3 до s/2

Штрих-пунктирна Осьова й центрові лінії Від s/3 до s/2

Штрих-пунктирна з двома точками тонка

Лінії згину на розгортках. Лінії, для зображення частин виробів у крайніх або проміжних положеннях

Від s/3 до s/2

Масштаб, визначення і запис масштабу.

Масштаб визначають відношенням розміру зображення предмета до його натурального розміру.

49

На креслениках зображення предметів збільшують чи зменшують не в довільну кількість разів. Державні стандарти визначають такі зменшення масштабів:

- масштаби зменшення – 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; та ін.;

- масштаби натурального розміру – 1:1;

- масштаби збільшення – 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; та ін.;

За будь-якого масштабу зображення розміри на кресленику наносять дійсні. На полі кресленика масштаби записують так: М 2:1; М1:5; М 1:10 і т.д.

Ескіз, послідовність його виконання.

Ескізом називають зображення виробу, виконане за правилами креслення без застосування креслярських інструментів, без масштабу, лише додержуючись на око пропорції між частинами зображуваної деталі.

Пропоную вам виконати рамки для розкладу (демонстрація рамки).

Щоб правильно виконати ескіз деталі, рекомендуємо дотримуватися такої послідовності:

1. Ознайомитися з деталлю, вивчивши її будову.

2. Визначити положення зображення на полі ескізу.

3. Послідовно розмітити й обвести контур зображення предмета. Побудову зображень на ескізах здійснюють так само, як і на креслениках.

Під керівництвом і за допомогою вчителя діти виконують у зошитах ескіз рамки для розкладу.

Інструменти для розмічання.

Перед виготовленням деталі потрібної форми виконують її розмітку на матеріалі заготовки.

Заготовка – частина матеріалу, достатня за розмірами та підготовлена для виготовлення з неї деталі або виробу (наприклад, відрізки фанери чи ДВП потрібного розміру).

50

Розмічанням називають нанесення контурних ліній майбутньої деталі на заготовку.

Для розмічання заготовок з деревних матеріалів використовують вимірювальні та розмічальні інструменти: лінійки, олівці, рулетки, кутники, циркулі, а також шаблони.

Лінійки призначені для розмічання, вимірювання, а також для контролю поверхні деталі після обробки.

Рулетка складається із круглого металевого або пластмасового футляра, у якому розташована вимірювальна стрічка певної довжини з нанесеною на ній шкалою в метрах, сантиметрах та міліметрах. Стандартні значення довжини стрічки рулеток: 1, 2, 3, 5, 1, 2, 3, 5, 75 і 1 м. Рулетку використовують для попередніх швидких вимірів довжини, а також для грубої розмітки довгомірних лісоматеріалів.

Кутник призначений для перевірки прямого кута між частинами виробу. Кутники бувають дерев’яні розміром 25х16х22; 50х300х24 мм та металеві розміром 500х240 мм.

Циркулі призначені для креслення дуг і кіл а розмічальний також для перенесення розмірів.

Розмічання деталей прямокутної форми.

У якій же послідовності виконуються розмічальні операції?

Для кращого розуміння пояснюваного матеріалу вчитель пропонує учням виконати на заготовці розмічання прямокутної рамки для розкладу, демонструючи прийоми роботи на дошці.

Роботу розпочинають з визначення найрівнішого ребра, від якого найкраще виконувати розмічання. Це ребро називають базовим, а проведену поблизу базового ребра лінію, від якої виконують розмічання заготовки, називають базовою лінією.

За допомогою циркуля можна досить швидко накреслити кілька дуг і кіл.

Шаблони, їх виготовлення і використання.

51

Проблемне питання: А як можна швидко розмітити декілька однакових деталей складної форми, де багато дуг і кіл різних радіусів?

Для розмічання декількох однакових деталей складної криволінійної форми застосовують шаблони.

Шаблон – пристосування у вигляді пластини з обрисами готової деталі.

Розмічання за шаблонами дає змогу швидко і точно викреслити потрібну форму деталі. Для цього шаблон кладуть на поверхню заготовки, притискають або кріплять до неї й окреслюють по контуру олівцем.

Учитель пропонує учням накреслити на папері і виготовити з картону шаблон рамки для розкладу та за його допомогою розмітити малюнок рамки на фанері. В процесі роботи пояснює необхідність та призначення припусків.

Під час розмічання необхідно передбачати припуск.

Припуском називають надлишок матеріалу на кінцеву обробку деталі.

Припуски не повинні бути завеликими або замалими. Для деталей із фанери або ДВП припуск становить від 0,5 до 2,5 мм, а для виробів із дерев’яних брусків – від 1,5 до 7 мм.

VI. Заключна частина (5 хв.)

Рефлексія: що нового ми навчились на уроці? Як ми можемо використовувати набуті знання і вміння?

1. Аналіз роботи учнів на уроці: типові помилки при виконанні практичних завдань, шляхи їх усунення.

2. Мотивація та повідомлення оцінок.Домашнє завдання: опрацювати додаткову інформацію підручника В. К

Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців)" на ст. 57.

Урок № 6

Тема уроку: Процес обробки деревних матеріалів різанням.


52

освітня: засвоєння знань про технологію різання деревних матеріалів; формування умінь вибору та використання ріжучого інструменту в залежності від властивостей матеріалу.


Опорні поняття: обробка матеріалів, різання, пиляння, пилка, полотно, зубці, різці, сила різання.

Об’єкт навчальної діяльності: ножівка, фанера S4.

Обладнання та матеріали: заготовки з фанери або ДВП, ножівки з різними різцями, мультимедіа проектор, електронна презентація.





1. Який процес називають розмічанням деталі?2. За допомогою якого інструменту розмічають деталі прямокутної форми?3. Як розмітити деталі круглої форми? А неправильної форми?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроці ми вивчимо способи ручної та механічної обробки деревинних матеріалів, будову та принцип дії ріжучого інструменту; дослідимо співвідношення сили різання та опору різних видів деревини і деревинних матеріалів. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й при виборі ріжучого інструмента для виготовлення будь-якого виробу з деревини.


- одержати загальне уявлення про технологію пиляння;

- вияснити суть різання і пиляння;

- навчитись регулювати силу різання з урахуванням опору матеріалу.

53

V. Вивчення нового матеріалу за планом (10 - 15 хв.):

1. Ручна та механічна обробка деревних матеріалів.2. Види пилок, принцип їх роботи.3. Різання, сила різання.4. Пиляння.

Для того, щоб виготовити будь-який виріб з деревинних матеріалів, потрібні інструменти, за допомогою яких можна було б заготовки розрізати, свердлити та обпилювати. Залежно від виду інструмента розрізняють ручну та механічну обробку деревинних матеріалів.

Ручна та механічна обробка деревини матеріалів – це способи обробки, внаслідок яких змінюється форма, зовнішній вигляд і розміри деревинних матеріалів.

Пилка – інструмент для розрізання (розпилювання) різних матеріалів (деревини, металів, пластмас тощо) – металева пластина з численними зубцями на робочій крайці.

Усі пилки будь-якого типу працюють за однаковим принципом. Незалежно від форми робочої поверхні пилки (довге полотно у дворучної пили, полотно, що звужується, в ножівки по дереву), всі вони мають різці у вигляді клину (мал. 38). Звичайний ніж як різальний інструмент має лезо, яке в перерізі має форму клина, у ручної пилки чи дискової пили є багато клинів (різців), розташованих у ряд.

Різання полягає в тому, що під впливом зовнішніх сил різець, який має форму клина, проникає в деревинний матеріал, перерізає волокна й видаляє зайву деревину у вигляді стружки.

Інколи різання може здійснюватись без утворення стружки. Наприклад, у разі розколювання дерев’яного бруса сокирою.

Велику чи малу силу треба прикласти під час різання залежить зокрема, від форми клину та від його розмірів. Пиляння пилкою з дрібним зубом потребує менше зусиль, при цьому поверхня пропилу утворюється більш гладенькою.

Потрібну для різання силу називають силою різання.

Сила різання залежить від твердості деревних матеріалів кутів загострення різця та вологості деревини.

Пиляння – це операція розділення деревини х матеріалів на частини за допомогою багато різцевого інструмента – пилки.

54


Вступний інструктаж:

1. Завдання на практичну роботу: розмітити на заготовках з деревини та деревного матеріалу прямі лінії з напрямком поздовж і поперек волокон. Оберіть інструмент для пиляння та розріжте заготовки за лініями розмітки.

2. Правила безпеки при використанні ріжучого інструменту.3. Правильне положення інструменту при поперечному і

поздовжньому пилянні.Поточний інструктаж: цільові обходи робочих місць з метою запобігання

травматизму та надання учням допомоги у процесі виконання практичної роботи.

Заключний інструктаж:

аналіз роботи при виконанні практичного завдання: типові помилки та способи їх усунення.

оголошення оцінок і їх мотивація.

Домашнє завдання: опрацювати запитання і завдання підручника В. К Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців)" на ст. 63.

Урок № 7-8

Тема уроку: Інструменти для ручної обробки різанням фанери та ДВП. Лобзик . Будова лобзика.


освітня: засвоєння знань про інструменти для ручного пиляння деревних матеріалів та особливості пиляння ручним лобзиком; формування умінь підготовки лобзика до роботи, заміни пилочки та використання пристосувань.


Опорні поняття: натяжні пилки, лобзик, пиляння, підставка, шило, робоче положення, розмічання, криволінійний контур, замкнутий контур.

Об’єкт навчальної діяльності: підставка під чашку .

55

Обладнання та матеріали: заготовки з фанери, інструменти для розмічання, лобзики, натяжні пилочки, пристосування для випилювання.





1. Який процес називають розмічанням деталі?2. Який спільний елемент мають усі інструменти для різання деревини?3. Від чого залежить сила, яку треба прикладати до інструмента в

процесі різання деревини?ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроці ми здобудемо

знання про інструменти для ручного пиляння деревних матеріалів та особливості пиляння ручним лобзиком; навчимося готувати лобзик до роботи, замінювати пилочки та використовувати різні пристосування та випиляємо підставку під чашку. Результатом роботи на уроці буде деталь підставки, підготовлена для подальшої обробки


- одержати загальне уявлення про технологію випилювання ручним лобзиком, підготовку його до роботи, заміну пилочки;

- набути уміння випилювання ручним лобзиком криволінійних контурів.

- навчитись регулювати силу різання з урахуванням опору матеріалу.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (25 хв.)

1. Види інструментів для ручного пиляння.

Для обробки деревини застосовують пилки з ненатягнутим або з натягнутим полотном.

56

До пилок з ненатягнутим (ножовим) полотном відносяться пилка-ножівка.

Пилка-ножівка – це металеве полотно з нарізаними на ньому з одного боку зубцями і ручкою з широкого боку полотна.

До натяжних відносять такі пилки, в яких полотно із зубцями має кріплення з обох боків. До таких пил належать лучкові пили та ручні лобзики.

2. Будова та принцип роботи ручного лобзика.

Лобзик – ручний інструмент для пиляння тонкою натягнутою пилкою, який дає змогу отримати пропили довільно форми в матеріалах невеликої товщини.

Лучкова пила отримала таку назву, оскільки її полотно кріпиться у пристрої, який має назву «лучок», мабуть, через схожість із стрілецьким луком та наявність у нього такого елементу, як тятива.

Лобзик складається з металевого станка у вигляді скоби з рукояткою й двох гайкових затискачів для закріплення пилочки. Лобзик має вузьку і тонку пилочку з дуже дрібними зубчиками пилочка закріплена в дугоподібній рамці таким чином, щоб нахил зубців був спрямований до ручки. Завдяки наявності затискачів вона легко встановлюється та виймається.

3. Підготовка лобзика до випилювання

Для роботи з лобзиком потрібно мати додаткове приладдя – підставку для випилювання (інколи її називають «ластівчин хвіст» ) і шило, яке потрібне для проколювання наскрізних отворів у заготовках із фанери та ДВП у разі випилювання внутрішнього контуру. Шило повинно мати вістря не округлої, а гранчастої форми.

Закріплюючи пилку в рамку лобзика треба пам’ятати, що дуже важливим є вибір напряму, куди буде спрямовано вершини зубців. Звичайним вважають прийом роботи лобзиком , коли рух пилки, під час якого знімається стружка, відбувається згори вниз. При цьому зубці пилки повинні мати нахил до лобзика, а зубчастий вінець має бути повернутий назовні, а не в бік рамки.


57


Роз'яснення учням правил роботи з лобзиком.

Пояснення завдання: навчитись правильно користуватись лобзиком для випилювання. Основною метою практичної роботи є набуття умінь випилювання, тому працювати потрібно не поспішаючи, слідкуючи за правильною осанкою, положенням рук під час роботи та технікою безпеки.

Поточний інструктаж: цільові обходи робочих місць з метою запобігання травматизму та надання учням допомоги у процесі виконання практичної роботи.

VII. Заключна частина (5 хв.):

аналіз роботи при виконанні практичного завдання: типові помилки та способи їх усунення.

оголошення оцінок і їх мотивація.Домашнє завдання: опрацювати запитання і завдання підручника В. К

Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців)", §12, ст. 75.

Урок № 9-10

Тема уроку: Прийоми випилювання. Випилювання контурів деталей з фанери S4.


освітня: закріплення знань про прийоми випилювання ручним лобзиком; формування умінь і набуття навичок випилювання, підготовки лобзика до роботи, заміни пилочки та використання пристосувань.

розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторової уяви;виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці,

акуратності в роботі. Опорні поняття: деталь, складальна одиниця, розмічання заготовки,

технологічний процес, технологічна документація, технологічна карта.

Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу.

Обладнання та матеріали: заготовки з фанери, інструменти для розмічання, лобзики, натяжні пилочки, пристосування для випилювання, кресленик рамки, шаблон рамки, технологічні карти виготовлення рамки.

58





4. Який процес називають розмічанням деталі?5. Який спільний елемент мають усі інструменти для різання деревини?6. Від чого залежить сила, яку треба прикладати до інструмента в

процесі різання деревини?ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроці ми будемо

працювати над виготовленням власного виробу – настінної рамки для розкладу. Кожен з вас, користуючись здобутими на попередніх уроках знаннями та вміннями виготовить власну рамочку для свого шкільного розкладу.


- закріпити знання про технологію випилювання ручним лобзиком, підготовку його до роботи, заміну пилочки;

- набути уміння та навички випилювання ручним лобзиком прямолінійних криволінійних контурів.

V. Практична робота над виготовленням виробу (55 хв.)


1. Приступаючи до роботи…..Знаючи властивості таких конструкційних матеріалів як фанера та ДВП,

правила розмічання заготовок та прийоми випилювання лобзиком, можна самостійно виготовити корисну річ. Як правильно діяти, беручись до виконання певного проекту?

Передусім, треба визначити, буде наш виріб являти собою єдину деталь, чи буде складальною одиницею?

Деталь – виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без складальних операцій.

59

Складальна одиниця – виріб, що складається з декількох деталей, з'єднаних і зібраних у єдине ціле.

2. Розмічання заготовки за трьома рівнями складності (рівні складності учні обирають самостійно):

І рівень – усі обриси деталі виконуються за заздалегідь підготовленим шаблоном.

ІІ рівень – нижня частина деталі розмічається самостійно, верхній контур – за шаблоном.

ІІІ рівень – усю деталь розмічають шляхом перенесення розмірів на заготовку за допомогою креслярських інструментів за зразком.

3. Технологічний процес виготовлення виробу.Процес виготовлення виробу можна умовно розділити на кілька етапів, які

називатимемо технологічним процесом.Технологічний процес – частина виробничого процесу, що складається із

послідовних дій, результатом яких є зміна стану заготовки (її форми, об'єму, шорсткості поверхні тощо).

Технологічний процес регламентується спеціальними документами – технологічною документацією.

Технологічна документація – графічні та текстові документи, котрі визначають технологічний процес виготовлення виробу.

Основна форма технологічної документації – технологічна карта.Необхідно пояснити учням процес використання технологічної карти.4. Техніка випилювання ручним лобзиком.

Продемонструвати техніку випилювання ручним лобзиком: правильна посадка, положення тіла, ніг і рук під час випилювання, хват лобзика та підтримування заготовки, використання пристосувань для заміни пилочок та випилювання, прийоми налаштування лобзика та випилювання.

5. Правила техніки безпеки під час випилювання.1. Одягнути спецодяг, застібнути його на усі ґудзики та зав’язати на

усі зав’язки.2. Дістати необхідні речі для виконання практичної роботи.

Непотрібні речі слід прибрати.3. Працювати тільки справними інструментами.4. Виконувати тільки ті роботи, які задав учитель на своєму

робочому місці.5. Інструментами працювати обережно та бережливо. 6. Використовувати інструменти та технологічне обладнання лише

за призначенням.

60

7. Не чіпати без дозволу учителя верстати, не натискати кнопки та не крутити рукоятки.

8. Під час роботи не розмовляти, не заважати іншим, дотримуватись безпечної відстані.

9. Стружку ні в якому разі не здувати, її слід обережно змітати спеціальною щіткою.

10. Робоче місце залишити після роботи чистим, інструменти складеними.

Про всі нестандартні ситуації (травми, вихід з ладу верстатів, поламка інструментів) відразу доповідати учителю для вжиття необхідних заходів

Поточний інструктаж:

Цільові обходи робочих місць з метою надання допомоги учням у виконанні роботи, контролю організації робочого місця, правильної осанки та положення рук при випилюванні. Особливу увагу слід звернути на дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від правильної роботи лобзиком на початкових етапах випилювання залежать подальші навички роботи та її успішність.


1. Аналіз роботи учнів над практичним завданням: типові помилки та способи їх усунення, дотримання техніко-технологічних вимог до випилювання, уміння користуватись інструментом та пристосуваннями, правильний вибір інструменту та пристосувань, дотримання правил техніки безпеки тощо.

2. Мотивація та оголошення оцінок за роботу на уроці під час оцінювання роботи учнів над практичним завданням обов'язково врахувати рівень складності розмітки заготовки, обраний кожним учнем).

3. Перспективне завдання – виконання тренувальних фізичних вправ для плечового поясу та рук.

Домашнє завдання: читати §13 підручника В. К. Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців), знайти відповіді на запитання і завдання на ст. 81, ознайомитись із рубрикою "Цікаво знати".

61

Урок № 11-12

Тема уроку: Випилювання контурів деталей з фанери S4.


освітня: закріплення знань про прийоми випилювання ручним лобзиком; формування умінь і набуття навичок випилювання, підготовки лобзика до роботи, заміни пилочки та використання пристосувань.

розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторової уяви;виховна: виховання громадянської свідомості, поваги та інтересу до

праці, акуратності в роботі. Опорні поняття: деталь, складальна одиниця, розмічання заготовки,

технологічний процес, технологічна документація, технологічна карта.

Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу.

Обладнання та матеріали: заготовки з фанери, лобзики, натяжні пилочки, пристосування для випилювання, технологічні карти виготовлення рамки.

Тип уроку: практична робота.




7. яким способом ви виконували розмічанням деталі?8. Який спільний елемент мають усі інструменти для різання деревини?9. Від чого залежить сила, яку треба прикладати до інструмента в

процесі різання деревини?10. "Мікрофон": правила безпеки під час практичної роботи.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроці ми будемо працювати над виготовленням власного виробу – настінної рамки для розкладу. Кожен з вас, користуючись здобутими на попередніх уроках знаннями та вміннями виготовить власну рамочку для свого шкільного розкладу.

62


- закріпити знання про технологію випилювання ручним лобзиком, підготовку його до роботи, заміну пилочки;

- набути уміння та навички випилювання ручним лобзиком прямолінійних криволінійних контурів.

V. Практична робота над виготовленням виробу (60 хв.)


Нагадати учням про необхідність дотримання технологічного процесу випилювання, дотримання правил техніки безпеки та організації робочого місця.


Цільові обходи робочих місць з метою надання допомоги учням у виконанні роботи, контролю організації робочого місця, правильної осанки та положення рук при випилюванні. Особливу увагу слід звернути на дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від правильної роботи лобзиком на початкових етапах випилювання залежать подальші навички роботи та її успішність.


1. Аналіз роботи учнів над практичним завданням: типові помилки та способи їх усунення, дотримання техніко-технологічних вимог до випилювання, уміння користуватись інструментом та пристосуваннями, правильний вибір інструменту та пристосувань, дотримання правил техніки безпеки тощо.

2. Мотивація та оголошення оцінок за роботу на уроці.Домашнє завдання: повторення раніше пройденого матеріалу з теми "Види

інструментів".

Урок №13-14

Тема уроку: Прийоми свердління фанери та ДВП.

Мета:

63

освітня: сформувати в учнів поняття про технологічний процес свердління фанери та ДВП; ознайомитись з будовою свердла та їх типами; прийомами свердління та пристосуваннями; навчити свердлити отвори у фанері та ДВП;

розвиваюча: розвивати політехнічний світогляд;виховна: виховувати відповідальність за результат роботи.

Опорні поняття: свердління, свердло, будова свердла, коловорот, дриль, патрон

Обладнання: столярний верстат, ручний дриль (коловорот), свердла, електронна презентація із зображеннями різних видів свердел та різальних частин інструментів, технологічним процесом різання свердлінням, мультимедійний комплекс, заготовки для свердління, набір інструментів для розмічання фанери та ДВП.


План уроку:

I. Організаційна частина (2 хв.)Рапорт чергового учня.II. Актуалізація опорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.):1. Який технологічний процес називають різанням?2. Які різальні інструменти застосовують у деревообробці під час

виготовлення виробів?3. Які властивості фанери та ДВП найяскравіше розкриваються під час

різання?III. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хв.). Розглянувши тему уроку ми ознайомимося з інструментами та

пристосуваннями для свердління отворів у фанері та ДВП, навчимося користуватися свердлильним інструментом та устаткуванням. Нові знання та уміння стануть у нагоді в майбутньому житті під час виконання побутових ремонтних робіт та для реалізації власного хобі.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу (20 хв.)

1. Поняття про свердління.

2. Правила свердління

64

3. Правила безпечної праці під час свердління

Поняття про свердління.

Свердління виконують за допомогою різних за конструкцією та призначенням свердел. Усі свердла мають три основні частини: різальну робочу і кріпильну .

Різальна частина спірального свердла має дві різальні кромки у формі клина. Заглиблюючись у деревину, вони зрізують певний її шар. Між різальними ребрами вздовж робочої поверхні розміщені спіральні канавки, за допомогою яких зрізані частини деревини відводяться на поверхню заготовки у вигляді стружки. Робоча частина свердла має дві спіральні стрічки, призначені для спрямування свердла та зменшення його тертя об стінки отвору. Хвостовик та лапка свердла слугують для його закріплення у певному пристрої або механізмі.

Правила свердління

1. Перед свердлінням треба розмітити центр майбутнього отвору. Розмітку центру отвору у деревині можна виконати олівцем або шилом.

2. Щоб мати рівні краї отвору на виході свердла і захистити кришку верстата від пошкодження, під заготовку слід закласти дошку, яку слід притиснути струбциною до кришки верстата.

3. Обрати свердло відповідного діаметра і закріпити у дрилі (коловороті) таким чином, щоб його вісь збігалася з віссю патрона.

4. Установити свердло у центр майбутнього отвору під прямим кутом до заготовки.

5. Під час свердління долонею лівої руки натискати на упор коловорота або дриля, а правою рукою обертати рукоятку. Напрям обертання має бути за годинниковою стрілкою.

6. Наприкінці свердління натиск на упор треба зменшувати.

Правила безпечної праці під час свердління

1. Не можна тримати коловорот або дриль свердлом до себе!2. Перед свердлінням отворів треба надійно закріпити заготовку і

65

підкласти під неї дошку.3. Свердло має бути закріплене в патроні міцно, без перекосів.4. Подачу свердла під час роботи треба здійснювати плавно, без ривків.5. Натиск на упор коловорота (дриля) на початку та наприкінці

свердління повинен бути невеликим, обертання рукоятки — повільним.6. Забороняється контролювати якість обробки і чистити отвір від стружки

пальцями рук!7. Не можна здмухувати стружку з поверхні виробу, її треба змітати

спеціальною щіткою.

V. Практична робота (40 хв.)

Виконання тренувальних вправ. Свердління отворів у деталях майбутнього виробу.


Пояснити учням важливість правильного розмічання майбутніх отворів. Повторити правила та техніку розмічання. Наголосити на необхідність обережного поводження з гострим інструментом та дрилем.


Цільові обходи робочих місць з метою надання допомоги учням у виконанні роботи, контролю організації робочого місця, правильної осанки та положення рук при користуванні дрилем. Особливу увагу слід звернути на дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від правильної розмітки деталі залежить точність виконання всієї роботи.

VI. Закріплення набутих знань (5 хв.).

- обґрунтуйте, чому наприкінці свердління натиск на упор і швидкість обертання треба зменшити.

- з якою метою перед свердлінням під заготовку підкладають дошку?

- запропонуйте найбільш раціональний спосіб свердління отворів одного діаметра в кількох тонких деталях.

Проблемне питання: як просвердлити глухий отвір?

VIІ. Заключна частина (5 хв.)

66

Аналіз допущених помилок та пояснення способів їх усунення.

Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями:

1. точність свердління в наміченому місці;2. чистота свердління отворів;3. дотримання правил техніки безпеки.

Домашнє завдання: опрацювати запитання до §§ 14-15 підручника В. К. Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців).

Урок №15-16

Тема уроку: Процес підготовки деталей виробу до оздоблення.

Мета:

освітня: сформувати в учнів поняття про технологічний процес оздоблення виробів з фанери та ДВП; ознайомитись з інструментами та порядком підготовки виробу до оздоблення; прийомами підготовки поверхні до оздоблення; навчити прийомів обпилювання та шліфування деталей виробів з фанери та ДВП;

розвиваюча: розвивати політехнічний світогляд;виховна: виховувати відповідальність за результат роботи, акуратність

у роботі.Опорні поняття: оздоблення виробу, підготовка поверхні, покриття,

шліфування, шпаклювання, ґрунтування, рашпіль, надфіль, шліфувальна шкурка.

Обладнання: набір рашпілів, набір надфілів, шліфувальна шкурка, деталі виробів, столярний верстат, струбцини, електронна презентація, мультимедійний комплекс, заготовки для виготовлення державки, набір інструментів для розмічання фанери та ДВП, клей столярний.



67

IV. Організаційна частина (2 хв.)Рапорт чергового учня.V. Актуалізація опорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.):"Мікрофон": порядок свердління отворів у фанері та ДВП.

VI. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хв.). Розглянувши тему уроку ми ознайомимося з інструментами та

пристосуваннями для підготовки деталей виробів з фанери та ДВП до оздоблення, навчимося користуватися цим інструментом та пристосуваннями. Нові знання та уміння стануть у нагоді в майбутньому житті під час виконання побутових ремонтних робіт та для реалізації власного хобі.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу (20 хв.)(під час пояснення теоретичного матеріалу доцільно паралельно дати змогу учням розглянути інструмент та спробувати ним працювати).

1. Суть поняття "оздоблення", основні етапи.Оздоблення полягає в нанесенні на поверхню виробу або деталі

декоративного покриття, яке поліпшує її зовнішній вигляд та захищає від впливу навколишнього середовища.

Основні етапи оздоблення виробів з деревини такі:

- Підготовка поверхні деталі;- Нанесення захисного декоративного покриття, яке може бути

прозорим або непрозорим.2. Основні операції з підготовки поверхні.

Підготовка поверхні під оздоблення зазвичай проводиться трьома етапами: зачищення та шліфування, шпаклювання, ґрунтування.

Зачищення та шліфування – зрізування нерівностей на деталях та виробах з деревини або деревних матеріалів.

Якщо розміри таких нерівностей досить великі, то для їх зрізування використовують інструмент, що має форму плоского бруска з металу, на поверхню якого нанесені насічки. Такий інструмент для обробки деревини називають рашпілем.

Для зняття дрібних нерівностей, а також для вирівнювання лінії внутрішнього контуру використовують надфілі.

Надалі поверхні, що потребують обробки, зачищають за допомогою шліфувальної шкурки.

68

Шліфувальна шкурка – гнучкий ріжучий інструмент, що складається з паперового або тканого полотна з наклеєними на нього гострими зернами абразивного матеріалу (наждак, скляний порошок тощо).

Лабораторно-практична робота: Виготовлення державки для наклеювання шліфувальної шкурки.(20 хв)

Користуючись інструкційними картами учні виготовляють основи (державки) для наклеювання шліфувальної шкурки.

Вступний інструктаж: пояснити учням призначення держаки, порядок виконання роботи, правила безпеки.

Поточний інструктаж: цільові обходи робочих місць з метою надання допомоги учням у виконанні роботи та контролю дотримання правил техніки безпеки.

3. Способи підготовки поверхні виробу до оздоблення.Практична робота: підготовка поверхні рамки для розкладу до оздоблення.(20 хв.)


Під час роботи рашпілем або надфілем деталь обов'язково має бути закріплена в затискачах столярного верстака або прикріплена до робочого столу струбциною. Рашпіль треба тримати обома руками (продемонструвати учням кріплення деталі та прийоми обпилювання крайок деталей рашпілем).

Далі підготовку виробу до оздоблення продовжують за допомогою шліфування. Шліфовку спочатку виконують крупнозернистою шліфувальною шкуркою, після стирання глибоких подряпин на поверхні деталі переходять до використання дрібнозернистої шкурки.

Для зручності в роботі шкурку будемо кріпити до виготовленої державки, використовуючи столярний клей – він не токсичний, екологічно чистий (безпечний) та дуже швидко висихає.

Працюючи крупнозернистою шліфувальною шкуркою, її треба рухати з невеликим натиском як вздовж, так і впоперек волокон. Переходячи до роботи з дрібнозернистою шліфувальною шкуркою, треба робити зворотно-поступальні рухи тільки вздовж волокон.

69

Шліфувати можна тільки сухий матеріал, хоча для збільшення якості зашліфованої поверхні її можна трохи зволожувати і, після повного висихання деталі, продовжувати шліфування.


Цільові обходи робочих місць з метою надання допомоги учням у виконанні роботи, контролю організації робочого місця, правильної осанки та положення рук при зачищенні та шліфуванні деталей, виборі інструментів та пристосувань. Особливу увагу слід звернути на дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від правильної підготовки деталі до оздоблення залежить якість виконання всієї роботи.

V. Заключна частина (5 хв.)1. Аналіз допущених помилок та пояснення способів їх усунення.2. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями:

1) Готовність деталі до оздоблення.2) Дотримання технологічного процесу.3) Дотримання правил техніки безпеки.4) Відповіді на питання вчителя.

Домашнє завдання: опрацювати запитання до §§ 16-17 підручника В. К. Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців), прочитати додаткову інформацію на стор. 103.

Урок № 17-18

Тема уроку: Способи з'єднання деталей із фанери та ДВП.

Мета:

освітня: сформувати в учнів поняття про технологічний процес з'єднання деталей виробів; ознайомитись з принципами вибору способів з'єднання та порядком підготовки деталей виробу до виконання з'єднань, пристосуваннями для притискання та фіксації деталей; навчити прийомів виконання з'єднань деталей виробів з фанери та ДВП;

розвиваюча: розвивати політехнічний світогляд;виховна: виховувати відповідальність за результат роботи, акуратність

у роботі.

70

Опорні поняття: з'єднання деталей, кріпильний елемент,, цвяхи, клейове з'єднання.

Обладнання: цвяхи, деталі виробів, столярний верстат, струбцини, набір інструментів для розмічання фанери та ДВП, клей столярний, молоток, плоскогубці, кліщі, технологічні карти.

Тип уроку: практична робота.


VII. Організаційна частина (2 хв.)Рапорт чергового учня.VIII. Актуалізація опорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.)(фронтальна бесіда):

1) Які інструменти використовуються для підготовки деталей виробу до оздоблення?

2) Який порядок підготовки деталей до оздоблення?3) Чим відрізняється рашпіль від надфіля?4) За допомогою яких пристосувань шліфувальна шкурка

утримується під час роботи?IX. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хв.). Виконавши практичне завдання ми навчимося правильно обирати види та

способи з'єднання деталей виробів з деревини та деревинних матеріалів, підбирати та використовувати кріпильні елементи. Нові знання та уміння стануть у нагоді в майбутньому житті під час виконання побутових ремонтних робіт та для реалізації власного хобі.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу 1. Види з'єднань деталей виробу.

Коли наша рамочка для розкладу уже відшліфована і підготовлена до оздоблення приєднаємо до неї невеличку поличку для олівця. Поличку також виріжемо з фанери, обпиляємо та відшліфуємо.

Учні випилюють поличку для олівця за технологічною картою, обпилюють її та шліфують.

Розглянемо, яким чином можна приєднати поличку до рамки? Найбільш простий спосіб з'єднання – це з'єднання за допомогою цвяхів.

71

Цвях – кріпильний елемент для з'єднання деталей із деревини та деревинних матеріалів.

Крім скріплення деталей цвяхами, використовують також з'єднання за допомогою клею.

Під склеюванням розуміють з'єднання однорідних або різнорідних матеріалів за допомогою клею – матеріалу, який має високу з'єднувальну здатність і після затвердіння міцно утримує склеювані поверхні.

Кріплення деталей за допомогою цвяхів називають механічним видом з'єднання.

Правила з'єднання цвяхами:

1. Завжди прибивають тонку деталь до більш товстої.2. Діаметр і довжина цвяхів мають відповідати розмірам

з'єднуваних деталей. При цьому діаметр цвяха має бути не більше ¼ товщини більш тонкої деталі. Довжина цвяха має бути не менше потроєної товщини тонкої деталі.

На цьому етапі доцільно запропонувати учням проекспериментувати з неправильно і правильно підібраними цвяхами, використовуючи відходи деревини та деревинних матеріалів. Обов'язково потрібно обговорити результати експериментів, допомогти учням зрозуміти, що від правильного вибору кріпильних елементів може залежати цілісність деталей і конструкції в цілому.

2. Порядок виконання кріплення.

Для з'єднання деталей за допомогою цвяхів знадобляться такі інструменти:

- Молоток масою 150-200 г.;- Плоскогубці для утримання цвяха;- Кліщі для видалення цвяха в разі його згинання під час забивання.

Перед забиванням цвяхів треба намітити потрібні місця олівцем, потім наколоти шилом. Відстань між цвяхами має бути: впоперек волокон не менше 4 діаметрів цвяха, вздовж волокон – не менше ніж 15 діаметрів цвяха. Молоток тримають на відстані 20-30 мм від кінця ручки. Напрям удару молотка повинен співпадати з лінією стрижня цвяха. Перші удари мають бути короткими та несильними, потім можна вдаряти на повну силу. Цвях притримують рукою або плоскогубцями.

3. Правила безпечної праці під час роботи з молотком:

72

1. Перед початком роботи прибрати з верстака (робочого місця) зайвий інструмент.

2. Упевнитись у тому, що молоток міцно закріплений на ручці за допомогою клину.

3. Ручка молотка не повинна мати тріщин і сколів.4. Під час забивання цвяхів контролюйте свої рухи з метою запобігання

отримання травм оточуючими.

Учні виконують кріплення деталей рамки.4. Клейові з'єднання деталей з фанери та ДВП.

Одним із способів з'єднання деталей є клейові з'єднання, також знаєте що є різні види і типи клеїв та клеючих сумішей.

Деталі з деревинних матеріалів (зокрема, фанери) склеюють уздовж або впоперек волокон, у випадку з ДВП деталі можуть розташовуватись довільно. Для склеювання деталей у шкільних майстернях використовують клей ПВА та водно-дисперсний клей-експрес "Момент-столяр", оскільки він дуже зручний у роботі, не токсичний і випускається промисловістю готовий до використання.

Процес склеювання не залежить від виду клею, і його виконують у такій послідовності:

1) підготовлені поверхні деталей очистити від пилу та бруду;2) Розмістити деталі на підкладній дошці, підготувавши їх до

склеювання;3) Клей наносити на обидві з'єднувані деталі суцільним тонким шаром,

рівномірно розподіляючи його на поверхні. Для невеликих поверхонь використовують вузенькі пензлики, а для великих площин – широкі малярні пензлі.

4) Деталі з нанесеним клеєм витримати на повітрі для більшого просочення клеєм, потім з'єднати їх разом. Час витримування залежить від обраного типу клею.

5) Надійно стиснути з'єднані деталі струбциною або в затискачах верстака, стежачи, щоб деталі не змістились одна відносно одної.

6) Не можна склеювати вологі деталі!

5. Правила безпечної праці під час з'єднання склеюванням.

1) Працювати потрібно обов'язково в спецодязі.2) Уникайте потрапляння клею на шкіру.3) Під час склеювання деталей обов'язково користуйтесь

підкладною дошкою.4) Не підносьте робочі клейові розчини близько до обличчя.

73

5) Після виконання склеювання добре вимийте руки з милом, очистіть інструменти та пристосування, провітріть приміщення.

Учні виконують склеювання рамки та декоративних елементів.

Поточний інструктаж.

Цільові обходи робочих місць з метою надання допомоги учням у виконанні роботи, контролю організації робочого місця, виборі інструментів та пристосувань. Особливу увагу слід звернути на дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від дотримання технологічної послідовності виконання кріплень залежить якість і міцність виробу.

V. Заключна частина (15 хв.)1. Аналіз допущених помилок та пояснення способів їх усунення.2. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями:

1) Правильність вибору елементів кріплення та розмічання місць кріплення.

2) Дотримання технологічного процесу.3) Дотримання правил техніки безпеки.4) Відповіді на питання вчителя.

Домашнє завдання: опрацювати додаткову інформацію до §§ 16-17 підручника В. К. Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців).

Урок № 19-20

Тема уроку: Оздоблення виробів із фанери та ДВП

Мета:

освітня: сформувати в учнів поняття про види оздоблення виробів з фанери та ДВП, технологічний процес оздоблення випалюванням, лакуванням та фарбуванням; ознайомити з принципами вибору способів оздоблення, інструментами та пристосуваннями для виконання оздоблювальних робіт; навчити прийомів виконання оздоблення випалюванням, фарбуванням і лакуванням.

розвиваюча: розвивати політехнічний світогляд, почуття прекрасного та просторову уяву;

виховна: виховувати любов до народних промислів, повагу до українських традицій та вірувань, відповідальність за результат роботи,

74

акуратність у роботі.Опорні поняття: оздоблення, лаки, текстура, шпаклювання пензлі, фарби,

ґрунтування, фарби, випалювання, нагрівальний елемент, перенесення малюнка, техніки випалювання, лакофарбові матеріали, прийоми фарбування.

Обладнання: столярний верстат, струбцини, шпателі, пензлики, випалювач, акрилові фарби, лак.



X. Організаційна частина (2 хв.)Рапорт чергового учня.XI. Актуалізація опорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.)(фронтальна бесіда):

5) Які інструменти використовуються для підготовки деталей виробу до оздоблення?

6) Який порядок підготовки деталей до оздоблення?7) Якими способами можна кріпити деталі між собою?

XII. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хв.). Коли ми ознайомимось з темою уроку та виконаємо практичне завдання ми

навчимося правильно обирати види та способи оздоблення деталей виробів з деревини та деревинних матеріалів, підбирати та використовувати лакофарбові матеріали. Нові знання та уміння стануть у нагоді в майбутньому житті під час виконання побутових ремонтних робіт та для реалізації власного хобі.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу.1. Види оздоблення виробів із фанери та ДВП.

Узагальнено всі види оздоблення можна поділити на такі: прозоре, непрозоре та художнє.

До прозорих видів оздоблення відносять лакування.

Лаками називають розчин плівкоутворюючих речовин в органічних розчинниках або воді, що після висихання утворює тверду прозору однорідну плівку.

Головною метою прозорого лакування є збереження та виявлення природної текстури та кольору деревини.

75

Непрозорі способи оздоблення деревини (фарбування) застосовують для виробів з деревини, котра не має гарної текстури (тополя, липа) або коли на поверхні матеріалу помітні значні недоліки (сучки, тріщини та сколи), хоча можливе використання непрозорого покриття поверхні виробу із цінних порід деревини, якщо хочуть досягти певного художнього чи стилістичного рішення.

Непрозоре оздоблення деревини фарбами та емалями виконують по зашпакльованій та заґрунтованій поверхні.

Шпаклювання – технологічна операція, пов'язана із замазуванням тріщин та сучків пастоподібною масою (шпаклівкою) за допомогою шпателя.

Шпатель – гумова, дерев'яна, пластмасова або сталева пластина з ручкою.Ґрунтування – технологічна операція, пов'язана з покриттям виробу

розрідженими сумішами оліфи або лаків (ґрунтовками).Для непрозорого оздоблення виробів з деревини частіше за все

використовують масляні або емалеві фарби.Масляні фарби – це суміш пігментів (барвників) з оліфою (прозорою рідиною

на основі рослинних масел).Емалеві фарби – це суміш пігментів (барвників) та лаків.До художнього оздоблення виробів з деревинних матеріалів відносять також

випалювання та розпис.Випалювання – нанесення на ретельно відшліфовану поверхню фанери або

ДВП малюнка, шляхом зміни кольору деревини за рахунок її горіння в місцях торкання до неї розжареного пера випалювача.

Випалювач – електричний прилад з ручкою, у якій зафіксовано нагрівальний елемент.

Розпис фарбами виконують по відшліфованій та заґрунтованій поверхні художніми пензликами з натуральним або штучним ворсом.

Для розпису треба використовувати укриваючі види фарб.Укриваюча здатність – це здатність фарби при нанесенні її тонким

рівномірним шаром на поверхню виробу робити невидимими кольори, розташовані під нею.

До фарб з гарною укриваючою властивістю належать гуаш та акрилові і темперні художні фарби.

2. Обробка поверхні виробу випалюванням.

Випалювання по дереву – традиційний прийом художнього оздоблення виробів з деревини. Такий вид художнього оздоблення виконують за допомогою випалювачів з регульованим або нерегульованим нагрівом пера.

76

Для перенесення малюнка на фанеру використовують копіювальний папір або техніку клітинкового малюнка.

Після того, як малюнок перенесено на заготовку випалювач вмикають для розігріву та визначають техніку випалювання, якою й виконають оздоблення.

Випалювати можна або ставлячи точки вздовж контурів малюнка, або проводячи по цих контурах лінії, можна також поєднувати ці два прийоми.

Також розрізняють плоске та глибоке випалювання.Плоске випалювання є найбільш простим за своїм виконанням – це

випалювання малюнка тільки за його контурами на рівні площини поверхні виробу.

Під час глибокого випалювання випалюють саме фонову поверхню, при цьому вона контрастує з частинами малюнка, які залишаються світлими і зберігають колір деревини.

Контраст – різка відмінність, протиставлення (темна випалена поверхня протиставляється світлому полю малюнка).

Працюючи з випалювачем обов'язково слід дотримуватись таких правил техніки безпеки:

1. Виконуйте роботи з випалювання обов'язково в спецодязі.2. Прилад вмикайте тільки з дозволу вчителя.3. Перед вмиканням приладу підготуйте все для випалювання (підібрати

заготовку, перенести на неї малюнок).4. Не нагрівайте перо до світло-червоного кольору.5. Після 10-15 хв. роботи вимикайте прилад на 2-3 хв.6. Періодично провітрюйте приміщення.7. Вимикайте випалювач, коли залишаєте робоче місце.

3. Практична робота: Оздоблення поверхні виробу лакофарбовим покриттям.


Лакофарбові покриття наносять на виріб для того, щоб надати йому та окремим деталям гарного зовнішнього вигляду та для захисту поверхні виробу від зовнішніх впливів (вологи, пилу, бруду).

Послідовність виконання операцій під час оздоблення виробів лакофарбовими покриттями:

Лакування виробу

77

Прозоре лакування Непрозоре лакування1 Попередня обробка (зачищення,

шліфування)1 Попередня обробка (зачищення,

шліфування)2 Ґрунтування 2 Ґрунтування3 Лакування 1 3 Шпаклювання4 Проміжне шліфування 4 Проміжне шліфування5 Лакування 2 5 Фарбування 1

6 Проміжне шліфування7 Фарбування 2

Художнє оздоблення виробу

випалювання Розпис Непрозоре лакування1 Попередня обробка (зачищення,

шліфування)1 Попередня обробка (зачищення,

шліфування)2 Нанесення контуру малюнка 2 Ґрунтування3 Випалювання по нанесених

контурах3 Шпаклювання

4 Лакування 1 4 Проміжне шліфування5 Проміжне шліфування 5 Фарбування6 Лакування2 6 Виконання розпису

7 ЛакуванняУчні виконують оздоблення виробів за вибором.


Цільові обходи робочих місць з метою надання допомоги учням у виконанні роботи, контролю організації робочого місця, виборі техніки оздоблення, інструментів та пристосувань. Особливу увагу слід звернути на дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від дотримання технологічної послідовності виконання кріплень залежить якість оздоблення та зовнішній вигляд (естетичність) виробу.

V. Заключна частина.1. Аналіз допущених помилок та пояснення способів їх усунення.2. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями:

1) Правильність вибору способу оздоблення..2) Дотримання технологічного процесу.3) Дотримання правил техніки безпеки.4) Відповіді на питання вчителя.

78

Домашнє завдання: читати § 24 підручника В. К. Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців).

Урок №21

Тема уроку: Знаряддя праці, які використовують у побуті.


освітня: засвоєння знань про використовувані у побуті знаряддя праці; формування умінь здійснювати класифікацію знарядь праці відповідно до їх призначення, розрізняти побутові знаряддя праці та користуватись ними.


Опорні поняття: виробництво, праця людини, предмети праці, засоби праці, пристрій, механізм, простий механізм, блок, історія розвитку знарядь праці, побутові знаряддя праці

Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація,. інструменти та пристосування, використовувані в побуті, моделі для їх застосування




II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон):

Що таке технологія? Чи можна назвати технологічною діяльність людини у побуті?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроці ми розглянемо загальну характеристику знарядь праці, ознайомимося з різними видами знарядь праці та їх використанням, навчимося користуватись побутовими знаряддями

79

праці та доглядати за ними. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й у побутовій діяльності вдома: для виконання ремонтних робіт чи допомого батькам.


- навчитися характеризувати знаряддя праці за їх призначенням та галуззю використання;

- навчитись правильно вибирати інструменти та пристосування для виконання побутових ремонтних робіт.


1. Процес виробництва.

Сучасна людина живе одночасно в двох середовищах – штучному і природному. Природне середовище – це все те, що з'явилося на планеті Земля ще задовго до появи людини й існує зараз:ліси, поля, ріки, озера, гори. Сама людина також є частиною природи.

Все створене людиною упродовж тривалого часу на землі і є штучним середовищем.

Цілеспрямована і спеціально організована взаємодія людини з природою з метою створення необхідних для свого повноцінного існування речей являє собою процес виробництва.

Процес виробництва включає три складові: праця людини, предмети праці і засоби праці.

Праця людини – це зусилля людини (фізичні і розумові), спрямовані на виконання трудових дій.

Залежно від того, які зусилля спрямовані на виконання конкретних трудових дій, розрізняють працю фізичну і розумову.

Предмети праці – це все те, із чого виготовляються потрібні людині для побуту і виробництва речі у вигляді найрізноманітніших матеріалів (деревина, метал, пластмаса, тканини, будівельні матеріали тощо).

Засоби праці – це насамперед знаряддя праці (інструменти, верстати, механізми і машини), за допомогою яких люди впливають на предмети праці.

80

Вирішальна роль серед них належить машинам (верстати, преси,ю підйомні крани тощо).

2. Механізми в процесі виробництва.

Тисячі років люди працювали, використовуючи пере важно силу власних м’язів. Але можливості м’язів лю дини обмежені. Найсильніші люди планети можуть пе реміщати вантажі масою 200—250 кг.

На сьогодні важко уявити, як піднімали важкі кам’яні брили, з яких будували піраміди у Стародавньому Єгип ті, колони, куполи та дзвони під час зведення фортець, величних храмів і палаців в інших країнах.

Отже, вже в далекі часи виникла потреба мати пристрої, які б дали можливість допомагати зводити великі споруди, полегшуючи працю людини, й отримати виграш у силі.

Пристрої, призначені для збільшення сили чи зміни її напрямку, дістали назву механізмів.

Найбільш поширеними і простими механізмами є ва жіль, блок, коловорот, клин, гвинт, колесо та інші. За допомогою таких механізмів люди в далеку давнину і будували величні споруди. Прості механізми — це не що інше, як знаряддя праці.

Механізми, що складаються з двох або більше простих механізмів, з’єднаних між собою, називають складними механізмами. Таким складним механізмом є, наприклад, звичайні ножиці. Вони складаються з двох з’єднаних між собою важелів, заточених у вигляді клина.

Прикладами складних механізмів, якими людина користується в побуті, є з’єднані між собою замок та ручка дверей; консервний ніж, у якому використані важіль і клин; домкрат, що складається з важеля та гвинта тощо.

Лабораторно-практична робота: "Класифікація предметів і засобів праці для різних професій".


Для виконання лабораторно-практичної роботи використовуються карточки з зображеннями різних предметів праці, засобів праці та малюнків-ознак професій. Необхідно визначити відповідність зображень та занести в таблицю.

3. Побутові знаряддя праці.

81

Щоб виконати будь-яку справу, навіть удома необхідно мати під рукою потрібні інструменти: без ножа ви не зробите салат; без ручки не напишете листа; без пензля і фарб не пофарбуєте вікно чи двері.

Без інструментів вдома не можна зробити навіть найдріб’язковіший ремонт.Найбільш поширеним і часто уживаним у домашніх умовах інструментом є

викрутка.За допомогою викрутки загвинчують гвинти та шурупи.Складається викрутка з головки (робочої частини), стержня і рукоятки.Залежно від форми головки робочої частини викрутки їх ділять на шліцьові і

хрестоподібніДосить часто в побуті використовують різноманітні види гайкових ключів.

Вони стають потрібними під час ремонту електропобутових приладів, санітарно-технічної арматури. Гайкові ключі — важливий інструмент для обслуговування велосипеда. Але для цього вже потрібно кілька різних видів ключів.

Звичайний гайковий ключ миє по одному ріжку з двох боків. Кожний конкретний ключ призначений для гайки конкретного розміру.

Досить зручними є комбіновані ключі. З одного боку такий ключ ріжковий, з іншого - накидний.

Колінчасті гайкові ключі зручні для роботи у важкодоступних місцях, такі ключі за формою схожі на букву «S».

Досить часто стають в нагоді торцеві ключі. Ними зручно користуватися, коли гвинт чи гайка розташовані в місцях, де неможливо розмістити ріжковий чи накидний ключ.

Лабораторно-практична робота: "Класифікація побутових знарядь праці". Практична робота виконується під керівництвом учителя. Для виконання

роботи слід забезпечити кілька комплектів (за кількістю робочих малих груп) побутових знарядь праці (викрутки, гайкові ключі, плоскогубці, молотки тощо)та моделі для їх використання. В ході роботи учні описують інструмент, визначають його використання та техніку роботи, вчаться працювати інструментом.

VI. Заключна частина.Підсумок уроку: 1. Які нові поняття ви сьогодні засвоїли?2. Яких нових умінь набули на уроці?Оголошення оцінок та їх мотивація.Домашнє завдання: В. К. Сидоренко "Трудове навчання (для хлопців), §25-

26, прочитати цікаву інформацію на стор. 158-159.

82

Урок №22

Тема уроку: Поняття про деталь. Способи отримання деталей.


освітня: засвоєння знань про види деталей та способи їх виготовлення; формування умінь визначати способи виготовлення деталей відповідно до їх призначення, обирати оптимальний спосіб виготовлення деталей обраного виробу.


Опорні поняття: деталь, машина, техніка, типові деталі, спеціальні деталі, різання, штампування, лиття.

Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація,. Зразки деталей виробів з деревини, металу та штучних матеріалів, складальна одиниця у зборі (табурет, коробочка, підставка тощо).





Що таке деталь? Чи можна назвати деталлю ручку молотка?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроці ми вивчимо поняття деталі та ознайомимося з різними видами деталей та їх призначенням, навчимося розрізняти способи виготовлення деталей виробів. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді підчас роботи над власним творчим проектом.


- вивчити основні види деталей та їх призначення;

- навчитися визначати способи виготовлення деталей;

83

- обрати оптимальний спосіб виготовлення деталей для власного творчого проекту.


1. Види деталей.Деталь – це виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без складальних

операцій.Складальна одиниця – виріб, що складається з декількох деталей, з'єднаних

і зібраних у єдине ціле.Які ж основні види деталей використовують у технічних пристроях? У

машинобудуванні деталь – невелика частина машини, кожна з яких являє собою одне ціле і не може бути розібрана без руйнування на більш прості складові частини.

Деталі поділяються на два основні види – типові і спеціальні деталі.До типових належать однакові деталі, які використовують у всіх чи в багатьох

машинах, наприклад, гвинти, гайки, шайби тощо. Зазвичай їх виготовляють за стандартними розмірами. Також до типових можна віднести деталі загального призначення, які відрізняються за конструкцією та розміром для різних виробів, але мають однакове призначення: вали, зубчасті колеса тощо.

До спеціальних деталей належать лише такі, що притаманні тільки окремому виду обладнання, машині чи виробам конкретної моделі, марки або фірми. Наприклад, лапка до швейної машини — це спеціальна деталь.

Наведемо приклади основних типових груп деталей, які широко застосовуються в сучасній техніці:

Несучі та напрямні деталі, тобто такі, що підтримують інші частини машин та спрямовують їх рух у потрібному напрямі — станини, плити, рами тощо.

Деталі для підтримування частин, що обертаються, зовнішні корпуси різноманітних машин: насосів, електродвигунів, коробок передач

Деталі для забезпечення обертання оброблюваного матеріалу — вали м’ясорубок, кавомолок тощо

Деталі для передачі рухів — осі годинників і автомобілів, вали верстатів, зубчасті колеса редукторів і коробок передач, «зірочки» велосипедів.

Пружні елементи — амортизатори велосипедів, мотоциклів, автомобілів, пружини в меблях, гумові пружні підставки в побутовій техніці.

Кріпильні елементи – забезпечують з'єднання окремих деталей – гвинти, гайки тощо.

2. Способи виготовлення деталей.

84

Існують три основні способи зміни форми матеріалів:• Знімання шару м’якішого матеріалу більш твердим клиноподібним різцем.

Цей спосіб називають різанням. Випилювання виробів із фанери або ДВП також відносять до різання.

• Зміна форми без зменшення чи збільшення кількості матеріалу, з якого виготовляється виріб. До такого способу відносять штампування, кування, прокатування, волочіння.

• Нарощування шару матеріалу, тобто збільшення кількості матеріалу. У виробництві до цього способу відносять лиття, зварювання тощо.

Деталі можна отримувати різанням, штампуванням, литтям тощо.Під час виготовлення деталей різанням із заготовки за допомогою гострого

інструмента забирається надлишок матеріалу, який, як правило, перетворюється у стружку. Таким способом виготовляють велику кількість деталей та виробів.

Лабораторно-практична робота: Визначення матеріалу та способів виготовлення деталей.

VI. Заключна частина.Рефлексія:

1. Що таке деталь?2. Якими способами можна виготовити деталі?3. Які деталі називають типовими?

Оголошення та мотивація оцінок.Домашнє завдання:Запитання та завдання підручника на стор. 165, 170.

Урок №23-24

Тема уроку: Основи проектної діяльності


освітня: засвоєння знань про проектування як вид діяльності, основні етапи створення проекту та способи його реалізації; формування умінь планувати проектну діяльність, створювати конструкції виробів з використанням біоморфних форм.


85

Опорні поняття: проектування, проект, проектна діяльність, етапи проектування, біоніка, біоморф, метод аналогій, маркетингове дослідження, технічна естетика виробів, колір, ескіз, технічний малюнок.

Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація, зразки учнівських проектів.





Що таке технологічна діяльність? Які види технологій ви знаєте?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроці ми вивчимо поняття проектування як виду діяльності людини, навчимося складати план проектної діяльності та конструювати власний виріб з використанням біоморфних форм; сформуємо основні вимоги до майбутнього виробу. Набуті знання та вміння допоможуть нам у виконанні власного проекту.


- ознайомитись з проектуванням як видом діяльності людини та основними етапами виконання проекту;

- навчитися складати план проектної діяльності;

- обрати оптимальний спосіб реалізації власного творчого проекту.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (30 хв.):

1. Проектування як вид діяльності.

Сучасне виробництво ґрунтується на результатах творчої діяльності людини, втілених у нові технології та вироби, що користуються попитом.

86

Технологічна діяльність включає проведення проектно-конструкторських робіт, розробку, захист і дотримання прав інтелектуальної (створеної розумом) власності, здійснення фінансових розрахунків та залучення коштів для освоєння нових технологій, якісний відбір комплектуючих, вивчення ринків збуту продукції і забезпечення після продажного обслуговування. Все це виробник продукції має передбачати у проекті своєї діяльності з урахуванням особливостей галузі виробництва.

Об’єктами технологічної діяльності є проекти та інші результати інтелектуальної діяльності людини, виробничі процеси, техніка й обладнання, сировина, засоби її видобування і переробки, а також готова продукція.

Під проектом (латиною рrоjektus — кинутий уперед) мають на увазі спосіб розв’язання тієї чи іншої важливої практичної або теоретичної проблеми, що наприкінці виконаної роботи буде оформлений у вигляді готового до використання виробу.

Зовнішній (матеріальний) результат роботи над проектом ви можете бачити, сприймати на дотик, застосувати на практиці, використовувати в повсякденному

житті. Проте набагато важливішим є результат внутрішній (нематеріальний) ваш досвід виконання певних видів діяльності, отримані при цьому знання та уміння.

Проектна діяльність – це особливий вид розумової діяльності, характерними рисами якої є самостійний пошук необхідної інформації, її творче перетворення в матеріальний результат.

Робота над проектом здійснюється в певній послідовності. Розглянемо основні етапи виконання проекту:

Перший етап – організаційно-підготовчий.Стадії:

розробка плану виконання проекту; пошук виробу; обґрунтування проекту на виріб; формування банку ідей.

Другий етап – конструкторський.Стадії:

вироблення ідей та варіантів; складання ескізного малюнка остаточного варіанту виробу; виконання ескізів деталей проектованого виробу; вибір конструкційних матеріалів; розробка технологічної послідовності виготовлення виробу;

Третій етап – технологічний.Стадії:

87

виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом з дотриманням технологічної, трудової дисципліни, культури праці.

Четвертий етап – заключний. Стадії:

порівняння і випробування проектованого виробу, порівняння виготовленої конструкції із запланованою.

презентація творчої діяльності та проектованого виробу. Практична робота: Складання плану роботи над проектом.Вступний інструктаж: Разом з учнями обрати виріб для творчого проекту.

Пояснити учням правила складання плану роботи над проектом, розподілу часу на виконання проекту. Скласти план виконання проекту за схемою:

№

з.п.Назви етапів

К-сть

уроківТермін виконання

I Організаційно-підготовчий 1

ІІ Конструкторський 3

IIІ Технологічний 14

IV Заключний 2

2. Графічне зображення в проектуванні.

У процесі створення різних побутових предметів, під час будівництва та оформлення житла людина завжди зверталась за допомогою до природи. Форма посуду, меблів, одягу, іграшок, елементів житла часто нагадує нам природні форми. В оздобленні речей, що оточують людину, ми часто знаходимо зображення рослин, тварин, птахів, комах тощо.

Використання знань про форми і конструкції природних об’єктів покладені в основу науки — біоніки. Це прикладна наука про застосування в технічних пристроях й інших речах властивостей, функцій, структур живої природи. Людина завжди спостерігала, як влаштовують своє житло птахи й звірі, і застосовувала ці знання, будуючи власне житло, створюючи предмети побуту.

Під час створення нових зразків технологічних об’єктів широко застосовують метод аналогій (метод подібності). Він полягає в тому, що певні характерні ознаки

88

(зовнішня форма, принцип дії) природних об’єктів переноситься на проектовані людиною речі та предмети.

Відомо багато прикладів, коли людина, вивчаючи природу, тваринний та рослинний світ, теоретично передбачила, а потім і втілила на практиці такі визначні винаходи, як політ апаратів, важчих за повітря, реактивний рух, ехолокацію, підводні човни, штучний інтелект тощо.

Розробці нових зразків технологічних об’єктів завжди мають передувати маркетингові дослідження. Це вид діяльності, який полягає у збиранні інформації щодо можливого попиту на товар, який планується розробити та виготовляти, цінової політики і можливих ринків збуту такої продукції. Маркетолог (професія людини, яка займається маркетинговими дослідженнями) також планує та організовує рекламну компанію, призначену для успішного просування певного товару на ринки збуту.

Потреба зробити предметне середовище не просто придатним для життя, а естетично привабливим і якомога сприятливішим для буття людини, сприяла появі такого виду проектної діяльності, як дизайн. Термін дизайн у перекладі з англійської означає «задум, проект, малюнок, проектувати, конструювати» і за змістом близький до термінів технічна естетика та художнє конструювання.

Технічна естетика — розділ науки, що в основі проектування виробу враховує закони краси та користі. Вона передбачав створення виробів, що мають привабливий зовнішній вигляд, вдале співвідношення між частинами виробу, гарне кольорове оформлення.

Інколи не замислюються про зовнішню форму створюваних виробів, оскільки вважають, що головне в конструюванні — працездатність виробу, проте це не так. Будь-яка річ має бути красивою, гармонувати з предметами, що її сточують. Велике значення має приділятися оздобленню виробу, його геометричній формі.

Ті деталі або вузли машин, які можуть створювати небезпеку під час їх роботи (обертання, зворотно-поступального руху) фарбують у «кольори небезпеки», що попереджають людину про небезпеку. Наприклад кожух, що закриває ремінну передачу на настільному свердлу вальному верстаті в навчальних майстернях, фарбують у жовтий колір, а деталі, що обертаються під ним — у червоний.

Результат конструювання відображають на папері у вигляді ескізу або технічного рисунка

89

Ескіз — це графічне зображення предмета виконане від руки без застосування креслярського інструменту, але зберігаючи пропорції деталей предмета Розрізняють художній та робочий ескізи.

Практична робота: Виконання технічного рисунку проектованого виробу.


Технічними рисунками користуються тоді, коли потрібно швидко і зрозуміло показати на папері форму предмета. Під час виконання технічного рисунка враховують простоту побудов і можливість якнайповніше передати форму предмета.

Технічний рисунок зручно виконувати на папері в клітинку. Це полегшує проведення ліній і виконання побудов. Щоб дістати кут 45°, осі проводять по діагоналі клітинок.

Учні виконують технічний рисунок обраного для творчого проекту виробу.


Цільові обходи робочих місць з метою надання допомоги учням у виконанні робочих ескізів, визначенні необхідних допустимих розмірів деталей виробів.

3. Способи реалізації проекту.

Перш ніж приступити до проектування виробу, доцільно розробити бізнес-план (бізнес — від англійського business — справа, заняття) на цей виріб. Під бізнесом розуміється будь-який вид діяльності, що приносить дохід або інші особисті вигоди. У виробництві виготовляються тільки ті вироби, на які є попит. Таким чином, виконуючи індивідуальний творчий проект, ви повинні спільно з учителем підібрати такий виріб, на який є попит, тобто він може бути використаний для реалізації у школі або вдома

Для того щоб бути упевненим у тому, що ваш виріб буде потрібним кому-небудь, розробляється бізнес-план.

Бізнес-план — це документ, що містить обґрунтування основних кроків, які передбачається здійснити для реалізації будь-якого проекту.

90

Розробка бізнес-плану — це обов’язкова практика для людей, що займаються підприємництвом, які прагнуть отримати прибуток від своєї діяльності.

Велике значення при проектуванні виробів має приділятися вимогам технологій, що використовуються у процесі реалізації проекту. Нижче представлені основні вимоги, які треба враховувати під час виготовлення виробів.

Практична робота: Формування вимог до запланованого виробу.

Паралельно з обговоренням характерних вимог до виробів учні в зошитах формують вимоги до власних запроектованих виробів.

Технологічність дає змогу виготовити виріб на універсальному устаткуванні легко і просто, без зайвих витрат. Технологічною вважають деталь, виготовлену з найменшими витратами праці, наприклад тільки механічною обробкою.

Економічність вимагає виготовлення виробу з найменшими витратами, з отриманням найбільшого прибутку під час експлуатації виробу або реалізації технології. Економічність вступає в суперечність із точністю виготовлення деталі або виробу. Чим вищою є точність, тим більше часу, енергії, людських сил буде потрібно на виготовлення деталі, тим дорожчою вона буде. Тому точність виготовлення має бути такою, щоб вартість деталі не була дуже високою.

Ергономічність передбачає виготовлення такого виробу, який би обслуговувався людиною з найменшими витратами енергії і рухів та був зручним у використанні.

Безпечність передбачає створення й експлуатацію виробів без порушення життєдіяльності людини. Під час використанні виробу має виключатись можливість травматизму.

Екологічність проекту полягає у виготовленні й експлуатації виробів без істотних змін у навколишньому середовищі.

VI. Заключна частина.1. Закріплення пройденого матеріалу:

1. Назвіть основні етапи проектування.2. Чим схожі й чим відрізняються ескіз і технічний малюнок?3. Які вимоги до виробу ми розглянули?

2. Оголошення та мотивація оцінок.Домашнє завдання:

91

Запитання та завдання підручника на стор. 180, 185.

Урок №25

Тема уроку: Безпечне користування побутовими електроприладами.


освітня: засвоєння знань про види побутових електроприладів та загальні правила користування ними; формування умінь безпечного користування електроприладами та визначення за технічним паспортом їх призначення та експлуатаційних характеристик.


Опорні поняття: електрична енергія, електричний прилад, електричний дріт, джерело електричної енергії, побутовий електроприлад.

Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація, набір технічних паспортів побутових електроприладів.





Що ви знаєте про електропостачання та електричні прилади?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроці ми вивчимо поняття види побутових електроприладів та загальні правила користування ними, навчимося визначати пошкодженні електроприладів та знаходити необхідну інформацію про них у технічних паспортах. Набуті знання та вміння допоможуть нам у повсякденному житті та побуті.

92


- ознайомитись з видами побутових електроприладів та правилами їх використання;

- навчитися виявляти несправності побутових електроприладів;

- навчитися читати технічні паспорти електроприладів.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (30 хв.):

1. Поняття електроенергії та електропостачання.

Уявіть, що в усьому вашому будинку раптом припинилося постачання електричної енергії, мабуть кожен з вас хоча б раз був свідком такої неприємності. За таких обставин починаєш розуміти, як багато електричних приладів нас сточують і як їх робота підвищує загальний рівень комфорту в побуті.

Без перебільшення можна сказати, що електрична енергія і явища, пов'язані з її виробленням, передачею та споживанням, зумовили розвиток сучасної цивілізації.

Чому саме електрична енергія отримала таке широке застосування в побуті? Головна перевага електричної енергії полягає в простоті, з якою її можна перетворити на інші види енергії.

Електрична енергія надходить до нашого дому по проводах подібно до того, як вода — по трубах. Електричну енергію виробляють великі потужні електростанції, для цього вони використовують енергію потоку води, який обертає, турбіни генераторів, теплову енергію пари, отриману в результаті спалювання вугілля, газу або нафти, та атомну енергію. Найкраще електрична енергія передасться по металевих проводах, виготовлених із міді та алюмінію, які ззовні вкривають шаром ізоляції, тобто матеріалу, що не пропускає електрику (гума, пластмаса).

Коли ви натискаєте на вимикач лампи або я кого-не будь прилад то електрична енергія, що надійшла від електростанції, надходить у прилад, і він

93

починає працювати. Споживання електричної енергії відбувається завдяки налагодженій системі електропостачання.

Система електропостачання складається з машин та пристроїв, призначених для передавання енергії від електростанції, де вона виробляється, до місць її споживання.

Технічний пристрій, що виробляє електричну енергію, називають джерелом електричної енергії. На електричних станціях джерелами електричної енергії є потужні електрогенератори, за своєю будовою вони подібні до мініатюрного електрогенератора в ручному ліхтарику або велосипедного генератора.

У багатьох електричних пристроях використовуються хімічні джерела електричної енергії, які зазвичай називають хімічними елементами, або просто батарейками

Хімічні джерела електричної енергії мають на корпусі позначки «+» (центральний вивід) і «-» (вивід внизу на корпусі). Підключаючи батарейку до якогось приладу, треба, щоб її виводи відповідали таким самим позначкам на приладі.

Споживач електроенергії — пристрій, що працює від електричної енергії.

Пристрій керування — пристрій, призначений для вмикання та вимикання, а також для зміни режимів роботи приладу.

Перш ніж потрапити із зовнішньої мережі в квартиру, електрична енергія проходить через запобіжники, які перегоряють при надто великому споживанні електричної енергії, припиняючи при цьому її подачу до споживачів. Якщо не встановлювати запобіжник, то дроти, по яких вона проходить, можуть перегрітися і спричинити пожежу. З метою ощадливого використання енергії та її обліку вона після запобіжника проходить через лічильник. Цей прилад фіксує кількість спожитої електроенергії. Слідом за лічильником стоїть загальний вимикач, за допомогою якого можна від'єднати від мережі всю квартиру, наприклад у разі перевірки електриком стану проводки або під час її ремонту.

94

Отже, всі прилади, і побутові в тому числі, які працюють на електричній енергії, є споживачами.

2. Класифікація побутових електроприладів.

Мабуть, важко знайти ту сферу нашої повсякденної діяльності, де б нам на допомогу не приходила побутова техніка. Ми довіряємо їй приготування їжі, прання і прибирання, управління мікрокліматом у приміщеннях, догляд за власною зовнішністю, вона допомагає організувати наше дозвілля, зв'язує нас з нашими близькими та друзями.

Ознайомимося з побутовими електроприладами, розподіливши їх на групи за певними ознаками, наприклад, за призначенням.

До нагрівальних належать такі прилади.

Прилади для приготування їжі: плити та печі; кавоварки; грилі і шашличниці; духовки;

Прилади для нагрівання води: електрочайники, самовари і кип'ятильники.

Опалювальні прилади: каміни; калорифери.

Праски та паяльники.

Кухонні електроприлади: кухонні машини (комбайни); соковижималки; кавомолки, м'ясорубки; міксери; посудомийні машини; морожениці; картоплечистки; хліборізки.

Прилади для зберігання харчових продуктів: холодильники та морозильники.

Прилади для прибирання приміщень: пилососи, натирачі та електрощітки.

Прилади для створення мікроклімату: вентилятори і тепловентилятори; зволожувачі; іонізатори; очищувачі повітря; кондиціонери.

Прилади індивідуального користування: фени; масажні прилади; бритви; машинки для стрижки волосся.

Електроприлади для виконання побутових технологічних операцій: пральні машини, швейні машини.

Освітлювальні прилади: люстри, бра, світильники.

95

Електронні прилади: телевізори, магнітофони, відеомагнітофони, програвачі, підсилювачі, комп'ютери.

Електроінструменти: дрилі, точила, пилки.

Лабораторно-практична робота: Визначення за технічним паспортом призначення та експлуатаційних характеристик побутового електроприладу.


Кожен електроприлад має своє призначення, він розрахований на певні умови використання, має певні електричні характеристики. Ці дані записуються в технічному паспорті, а найбільш значущі у вигляді таблички кріпляться на корпусі приладу. На ній зазначають електричні характеристики, дату випуску, завод-виробник тощо. До кожного побутового електроприладу додається інструкція-паспорт, де зазначаються технічні характеристики, будова і принцип роботи, правила безпечної експлуатації та інші дані. Тож перш ніж використовувати той чи інший електроприлад, слід уважно ознайомитися з його характеристиками та правилами використання.

Поточний інструктаж: цільові обходи робочих місць з метою надання допомоги учням у виконанні завдання практичної роботи.

3. Правила безпечного користування електроприладами.

Електронагрівальні прилади, такі як електрочайники, електросамовар, електропраска, електрокамін та інші, потрібно включати в електромережу справними.

Якщо ти дивишся телевізор, а екран погас або почав миготіти, ні в якому разі не можна по ньому стукати. Він може загорітися або навіть вибухнути. Його треба негайно вимкнути.

Якщо щось потрапило до телевізора, радіоприймача та інших електроприладів, які працюють, треба в першу чергу їх вимкнути. Ні в якому разі не можна лізти туди олівцем чи іншим предметом, коли електроприлад увімкнутий.

Переважна кількість побутових електроприладів є пе-реносними, і при цьому часто виникає пошкодження їх ізоляції. Також буває, що електричний дріт обірвався чи оголився. У таких випадках ні в якому разі не торкайся оголених місць, бо це може призвести до травми.

Не залишайте без нагляду увімкненими в розетку електроприлади.

96

Забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вразити електричним струмом.

Не можна заповнювати водою ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі.

Не торкайся мокрими руками та не витирай вологою ганчіркою електричні кабелі, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади, ввімкнені в електромережу.

Не можна підвішувати речі на кабелі.Не можна бавитись із штепсельними розетками – це загрожує твоєму

життю.Коли ідеш з дому – всі електроприлади мають бути вимкнені. Використання електричних приладів не за призначенням або невміле

користування ними, може призвести до пожежі!

Але якщо вже так сталося, що електричне обладнання загорілося, то перш за все потрібно:

вимкнути електрорубильник. (А ти знаєш, де знаходиться електрорубильник твого помешкання? Якщо ні, тоді негайно попроси своїх батьків показати тобі його і навчити, як ним користуватися!)

Якщо знеструмити електромережу неможливо, то слід пам’ятати: не можна застосовувати для гасіння воду та пінні вогнегасники, можна лише порошкові;

терміново телефонуй за номером 101 і викликай пожежників на допомогу.

Якщо електроприлад зайнявся, спробуй діяти за такою схемою:

обмотай руку сухою ганчіркою, висмикни вилку з розетки;накрий палаючий предмет ковдрою;повідом дорослих про пожежу.

Під час прогулянки ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

підходити до оголених дротів і чіпати їх руками;розводити багаття, запускати повітряних зміїв під лініями електропередач;гратись поблизу підстанцій.

Якщо не забувати ці прості правила, то можна уникнути багатьох неприємностей.

97

Пам’ятай, несправності в електромережі й електричних приладах може усунути лише спеціаліст-електрик!

VI. Заключна частина.

1. Закріплення пройденого матеріалу:1. Назвіть основні групи побутових електроприладів.2. Як можна взнати інформацію про технічні характеристики

електроприладів?2. Оголошення та мотивація оцінок.Домашнє завдання:

Прочитати додаткову інформацію у підручнику на стор.199.

Урок № 26-27

Тема уроку: Культура споживання їжі. Етикет за столом.

Мета:

освітня: ознайомити з історією культури споживання їжі та

98

правилами етикету під час споживання їжі, традиціями споживання їжі різних народів; сформувати уміння сервірування столу, прийомів споживання страв, чаю та кави.

розвиваюча: розвивати світогляд, побутову культуру;виховна: виховувати повагу до традицій та потребу дотримання

етикету.Опорні поняття: меню, сервірування, композиція, розміщення столових

приборів, колір скатертини, святковий обід, етикет за столом, серветки, прийоми тримання ложки, ножа та виделки.

Обладнання: комплект столових приборів, столова білизна, зразок меню, мультимедійний комплекс, електронна презентація.

Для проведення уроку можна використати можливості шкільної їдальні або залучити батьків до участі в організації і проведенні практичних занять.



XIII. Організаційна частина (2 хв.)Рапорт чергового учня.XIV. Актуалізація опорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.)(мікрофон):

Що ви знаєте про правила поведінки за столом?

XV. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хв.). Сьогодні ми ознайомимось з правилами складання меню та сервірування

столу, з етикетом та традиціями споживання їжі; навчимося правильно сервірувати стіл для звичайного та святкового обіду в залежності від запланованого меню. Засвоївши матеріал уроку ви зможете самостійно визначати перелік страв та сервірувати стіл для обіду з друзями.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу (доцільно проводити одночасно з лабораторно-практичною роботою).

1. Основи сервірування столу.

Уявіть, що ви запросили друзів на свій день народження, але мама через зайнятість попросила вас всю підготовку до святкування взяти на себе. Свято має

99

бути вдалим і запам'ятатися усім гостям. Отже, як правильно підготуватися до зустрічі гостей у себе вдома і зокрема, як сервірувати стіл?

Серед основних складових вдалого святкового вечора такі: правильно складене меню, належне сервірування, смачно приготовані та правильно подані страви тощо.

Починають планувати свято зі складання меню.

Меню — це перелік страв, закусок, десертів та інших кулінарних виробів і напоїв, запропонованих гостям.

Ніщо так не налаштовує на урочистий ладі не викликає апетит, як красиво сервірований стіл.

Сервірування — це мистецтво підготовки столу до прийняття їжі.

Особливу увагу слід приділити розташуванню предметів оформлення столу: скатертині, посуду, серветкам. Кожного разу, коли ви сервіруєте стіл, ви створюєте композицію.

Композиція — це поєднання розрізнених складових частин у гармонійне єдине ціле.

Приступаючи до сервірування столу, треба враховувати його форму та розміри, що врешті-решт впливатиме на кількість гостей, яких можна запросити. Для сервірування столів прямокутної форми на одного гостя, як правило, передбачаються довжина столу 0,7 м.

Столи накривають білими або кольоровими скатертинами, це залежить від тематики урочистостей. Стіл гарно прикрашений тоді, коли кінці скатертини звисають сантиметрів на двадцять нижче поверхні стола. Скатертина має бути в міру накрохмаленою, бездоганно чистою і ретельно випрасуваною. Серветки можуть бути того ж кольору, що і скатертина, їх кладуть упоперек тарілки або на її краю.

При використанні кольорових скатертин слід враховувати, що рожеві, блакитні, ясно-зелені кольори більше сприяють створенню радісного настрою, створюють враження легкості , граціозності, а червоні кольори у поєднанні з жовтим, золотистим сприймаються як урочисті.

Посуд краще використовувати білий з тонким золотим або кольоровим обідком. Його розміщують на столі по його периметру (залежно від форми стола).

100

Краї основних тарілок, а також ножів і виделок віддалені від краю столу на один-два сантиметри.

Лабораторно-практична робота: Сервірування столу для обіду з друзями.


Учитель пропонує учням вибрати з наявного набору столового посуду необхідні предмети для сервірування обіду на 3 особи з заданим меню.

Поточний інструктаж: в ході виконання завдання слід допомогти учням правильно обирати предмети сервірування, пояснюючи призначення кожного предмета та правила його розташування на столі і використання під час обіду.

2. Правила поведінки за столом.

Уявімо, що ви самостійно сервірували стіл для вечері та чекаєте на батьків, які ось-ось прийдуть з роботи. Ви правильно розклали столові прибори, тобто «підготували робоче місце до роботи», тепер на часі обговорити, «як правильно користуватися підготовленим інструментом». Перебування за столом потребує від нас знань правил поведінки за столом та вмінь користування столовими приборами, тобто знань столового етикету,

Етикет — це правила, в яких відображається належна поведінка людей у суспільстві.

Етикет за столом — це перелік правил щодо поведінки людей під час при йому їжі.

Етикет за столом характеризується не тільки вмінням правильно використовувати столові прибори, а й правильно поводитися за столом, і навіть вмінням вести чи підгримувати розмову.

Так само, як будь-які традиції є досить сталими у часі, так і столовий етикет мало змінюється. Основні принципи залишаються незмінними, але з'являються нові прийоми обслуговування в закладах харчування, впроваджуються винаходи та вдосконалення щодо вигляду і форми приборів для споживання страв, нарешті, нові страви — все це приводить до зміни етикету споживання їжі.

Займати місця за столом запрошує господар або господиня. Сідають за накритий стіл спочатку жінки, а потім чоловіки. Якщо ви опинилися за столом поряд з незнайомими вам людьми, можна

представитися їм, якщо це жінка або чоловік, старші за вас.

101

Розмову слід вести з обома сусідами, не віддаючи переваги одному з них. Украй неввічливо говорити за столом про ваші смаки (що вам подобається і

що не подобається). Сідаючи за стіл, потрібно пам'ятати про правильну поставу. Сидіти слід

прямо, не напружуючись, злегка спираючись на спинку стільця.

Передусім треба пам'ятати, що починати їсти можна тільки тоді, коли почне їсти господар (господиня). Спочатку розкладають серветку та залишають її на колінах. Не треба заправляти серветку за комір або пояс. Один край серветки має лежати вище за інші для використання його у разі потреби витерти губи.

Серветка призначена для індивідуального користування, тому не варто передавати її сусідам. Після закінчення прийняття їжі серветку ніколи не складають, її просто кладуть на стіл, при цьому серветка може мати довільну форму.

Сівши за стіл, зверніть увагу нате, як сервірований стіл. Посуду і приладів начебто багато, але кожен на своєму місці, у кожного своє призначення.

Виделку тримають під невеликим кутом до поверхні стола. Долоню розташовують біля верхньої частини ручки, вказівний палець розташовують на вузькій частині виделки, але не дуже близько до зубців.

Існує кілька правил, що визначають, коли треба тримати виделку в лівій руці, а коли — у правій:

Якщо перед вами досить м'які страви, такі як омлет, овочі або котлета, можете спокійно брати виделку в праву руку. Щоб розділити ці страви на шматочки, ніж можна не використовувати. Тримати виделку в правій руці дозволяється, коли перед вами рибна страва, при цьому можна допомагати собі шматочком хліба в лівій руці. Але це тільки в тому випадку, якщо немає спеціальних приборів для рибних страв: ножа з лопатоподібним лезом і виделки з трьома зубцями.

Також не ріжуть ножем галушки, вареники та варені овочі.

Ніж тримають у правій руці, а виделку — в лівій, коли використовують так званий «європейський» спосіб. У цьому разі шматочки страви відрізають по одному й одразу відправляють до рота. Спосіб застосовують, коли страва подається гарячою і не варто різати її одразу всю, щоб запобігти її

102

охолодженню та втраті смаку. «Американський» спосіб стане в нагоді, коли подаються холодні страви з м’яса. Він полягає в тому, що, відрізавши за один раз кілька шматочків, ніж кладуть на край тарілки, після чого виделку перекладають у праву руку.

Якщо ви закінчили їсти і не збираєтеся брати ще щось, покладіть ніж та виделку разом на тарілку, повернувши їх ручками вправо. Закінчивши їсти, не можна відсувати від себе тарілку.

Для вживання овочів використовується одна виделка, яку тримають у правій руці зубцями догори. Не слід наповнювати рот великою кількістю їжі. Жувати їжу слід безшумно, не поспішаючи.

Ложкою користуються тільки для супів і бульйонів. Її тримають таким чином, щоб великий палець лежав зверху на її ручці. Дмухати на суп, перемішувати його ложкою, для того щоб охолодити його — дуже негарно. Краще зачекати, коли він трохи охолоне. Щоб не забруднити свій одяг, першу страву зачерпують у напрямку від себе, наповнюючи ложку не більше, ніж на дві третини. їсти треба не сьорбаючи, абсолютно нечутно наповнюючи ложку не більше, ніж на дві третини.

Страву із загальної тарілки зазвичай беруть, користуючись виделкою, ложкою, лопаткою або щипцями, покладеними в це блюдо. Хліб, печиво, тістечка (сухі), фрукти беруть руками, оскільки ці продукти не потрібно ділити ножем чи виделкою, вони не бруднять пальців, які торкаються тільки одного шматка.

Спиратися ліктями на край стола можна тільки, коли ви в даний момент не їсте, а розмовляєте з кимось через стіл. Під час вживання їжі лікті не можна ставити на стіл ні за яких обставин. Коли людина, яка сидить за столом, відкидається на спинку стільця, її долоні можуть лежати на краєчку стола.

Лабораторно-практична робота: прийоми споживання чаю та кави.


Особливі правила існують під час чайного прийому

подану чашку з чаєм розміщують на блюдці, яке тримають у руці; коли чайна ложка подається з чаєм або кавою, її використовують

тільки для розмішування напою; помішувати цукор у чашці слід безшумно, після чого ложку кладуть на

блюдце;

103

після того як чай випили, чайний посуд і серветку кладуть на підсобний стіл;

якщо чай пролився на блюдце, його слід промокнути паперовою серветкою і залишити її на підсобному столі;

якщо подають чай з лимоном, то спершу в чай кладуть цукор, а потім кружечок лимону; лимон не слід давити ложкою і виймати з чашки;

Для виконання лабораторно-практичної роботи слід організувати сервірування столу для чаю чи кави на 4-5осіб.


1. Підсумок уроку (рефлексія):

1. Що нового ви дізнались сьогодні на уроці?

2. Яку столову білизну ви можете назвати?

3. Для чого призначається виделка з трьома зубцями?

4. Чи можна діставати лимон з чаю?

5. Хто першим сідає за стіл та починає їсти?

2. Оголошення оцінок та їх мотивація.

Домашнє завдання: прочитати додаткову інформацію до §

Урок № 28

Тема уроку: Елементи грамоти споживача.

Мета:

освітня: ознайомити з організацією торгівельних мереж, навчити знаходити інформацією про товари та терміни придатності харчових продуктів, оцінювати споживчі якості харчових продуктів.

розвиваюча: розвивати світогляд, побутову культуру;виховна: виховувати повагу до традицій та культуру споживача.

104

Опорні поняття: споживач, права і обов’язки споживача, універмаг, універсам, супермаркет, торговельна мережа, консультант торгового закладу, куточок споживача, якість товару, повертання товару.

Обладнання: зразки пакувань промислових та продовольчих товарів широкого вжитку, мультимедійний комплекс, електронна презентація.



XVI. Організаційна частина (2 хв.)Рапорт чергового учня.XVII. Актуалізація опорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.)

(мікрофон):Що ви знаєте про торгівельні мережі та товари?

XVIII. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хв.). Сьогодні ми ознайомимось з правилами поводження в різних закладах

торгівлі й обслуговування; навчимося правильно оцінювати споживчі якості продовольчих товарів та визначати терміни придатності цих товарів. Засвоївши матеріал уроку ви зможете стати самостійними споживачами товарів і послуг.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу (доцільно проводити одночасно з лабораторно-практичною роботою).

1. Поняття "споживач" та "торгівельна мережа".

Споживач – це громадянин, який має намір купити і використовувати товари (роботу, послуги) для особистих потреб.

Заходячи до магазину за різних потреб (придбати продукти, товари домашнього вжитку, одяг чи іграшки) ми стаємо споживачами товарів та послуг.

У ролі споживача ми опиняємось не тільки в магазині, а й у перукарні, в аптеці, у банку, театрі, навіть у школі ми виступаємо як споживачі освітніх послуг, які нам надає система освіти. В кожному такому закладі відбувається обмін товарами, послугами і грошима.

Універмагами називають магазини з торгівельними приміщеннями площею більш ніж 1500 м2 з асортиментом більш ніж 5 тис. найменувань не продовольчих товарів.

105

Універсам, супермаркет – магазин самообслуговування з торговим залом більш ніж 400 м2 та асортиментом більш ніж 5 тис. найменувань продовольчих та непродовольчих товарів.

Торговельна мережа – група продовольчих або непродовольчих магазинів для яких спільним є асортимент товарів, цінова політика та фірмовий стиль у зовнішньому оформленні.

2. Правила поведінки в громадських місцях.

Усі перераховані заклади торгівлі й обслуговування – це громадські місця, а відвідування громадських місць потребує дотримання певних правил.

Які ж правила поведінки ми повинні знати, відвідуючи магазини?

Готуючись купити в магазині багато товарів, заздалегідь складіть список того, що треба придбати. Якщо збираєтесь придбати певний товар, зверніться до продавця чи консультанта, який відповість на всі ваші запитання. Звертатися до продавця потрібно виключно на «Ви»; подивіться на уніформу продавця: дуже часто на ній приколений бейджик (табличка з ім’ям і прізвищем). Отримавши в продавця консультацію про товар, подякуйте за увагу.

Стоячи в черзі, не втручайтесь у розмову старших. Не привертайте до себе увагу пустими запитаннями. Коли вас про щось запитують, відповідайте чемно і чітко.

Немає нічого ганебного, якщо під час розрахунку в касі супермаркету у вас виявилась нестача грошей. Треба просто відмовитися від деяких покупок. Якщо загальна сума здалася вам завищеною, відійдіть у бік і терпляче перевірте чек.

3. Права споживача.

Окрім загальноприйнятих правил поводження у торгівельних закладах, є також права споживачів у стосунках з цими закладами. Так, споживачі під час придбання певних товарів (послуг) мають право на:

- захист своїх прав державою;

- належну якість продукції та обслуговування;

- безпеку продукції;

- потрібну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

106

- відшкодування шкоди (збитків, завданих неякісною продукцією);

- звернення до суду за захистом порушених прав.

Якщо придбаний товар виявився неналежної якості, продавець зобов’язаний замінити його на якісний товар чи повернути споживачі сплачені ним гроші.

Покупець має ще дуже важливе право, яке стосується тільки товарів не продовольчої групи: у разі виявлення у придбаному товарі якогось недоліку (наприклад, спортивний костюм має якісь швейні вади, не підходить за розміром, або навіть перестав подобатися його колір), то впродовж 14-денного терміну можна повернути його торговельному закладу з вимогою замінити на інших чи повернути сплачені гроші.

4. Пошук інформації про харчові продукти.

Етикетка продуктів харчування та побутових товарів – це документ, який містить всю належну інформацію про даний товар.

Найбільш жорсткі вимоги висуваються перед змістом та його достовірністю на етикетках харчових продуктів. Етикетка харчових продуктів повинна містити таку обов’язкову інформацію:

- назву харчового продукту;

- склад харчового продукту із зазначенням кількості та вмісту складників (інгредієнтів);

- кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру;

- часові характеристики придатності харчового продукту;

- умови зберігання харчового продукту та інше.

Лабораторно-практична робота: Визначення термінів придатності товарів продовольчої групи.


Будь-які продукти можуть стати небезпечними для споживача, якщо скінчився їх термін придатності.

Термін придатності – це час, установлений виробником товару, протягом якого за умов правильного зберігання товар не втрачає свої якості.

107

Якщо ж ви прагнете вживати найсвіжіші продукти, то обирайте упаковки з відповідним маркуванням і, впевнившись, що зауважень до свіжості продуктів немає, товар можна нести до каси. Та перш ніж оплачувати обраний товар чи послугу, варто перевірити:

- відповідність названої продавцем ціни тій яка вказана в ціннику;

- якщо товар штучний – чи не пошкоджено упаковку;

- якщо товар ваговий чи правильно працюють ваги.

В ході роботи учні обирають три-чотири упаковки від продовольчих товарів із запропонованих вчителем та виписують їх назви у відповідні розділи в таблиці. Для кожного товару визначають дату виготовлення та кінцевий термін споживання. В кінці роботи необхідно зробити висновок щодо залежності терміну придатності від виду товарів продовольчої групи.


1. Підсумок уроку (рефлексія):

Як на вашу думку, чи досягли ми мети уроку? Що нового ви дізнались сьогодні на уроці? Чи змінять нові знання вашу поведінку у торгівельних закладах?

2. Оголошення оцінок та їх мотивація.

Домашнє завдання: Прочитати додаткову інформацію на стор. 238 підручника, замалювати в зошит умовні позначки на упаковці товару та підписати їх.

Тема. Вступ. Піврічний інструктаж по Техніці безпеки. Мета. Ознайомити учнів із змістом роботи при вивченні розділу "слюсарна

справа".Провести обов'язковий піврічний інструктаж. Виховувати обережність в роботі і відповідальність за свої дії.

Місце проведення. Слюсарна майстерня.

108

Обладнання : стенд "Правила Техніки безпеки в шкільній майстерні"; Інструкції по техніці, безпеки; журнал реєстрації інструктажів по ТБ; набір слюсарних інструментів.

Тип уроку. Повідомлення нових знань.

Хід заняття.I. Організація класу.

Знайомство з учнями. Перевірка присутніх. Закріплення учнів за робочими місцями.

II. Вступна розповідь

Ознайомити учнів з змістом програми "Слюсарна справа 8 клас"- Основним завданням даної програми є забезпечення більш поглибленого

вивчення тем по слюсарній обробці металу, які вивчались в 5-7 класах.На заняттях особлива увага буде звертатись на прикладний хара- кщер

знань. На практичну роботу буде відводитись 75% всього учбового часу. Пояснення тем буде проводитись на прикладі виготовлення конкретного виробу, Конструкцію якого ми з вами розробимо самі . При вивченні тем по механічній обробці металу будуть вивчатись токарний та фрезерний верстати. Практична робота на них буде проводитись по графіку кожним учнем, при виготовленні конкретних деталей виробу.III. Піврічний інструктаж по Техніці безпеки. 1.Провести піврічний інструктаж поТБ.IV.

ІНСТРУКЦІЯПО ТЕХНІЦІ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ РУЧНИМИ

СЛЮСАРНИМИ ІНСТРУМЕНТАМИ

НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ В РОБОТІ:> Травмування несправним інструментом;> Травмування гострими краями металу.

♦

ДО ПОЧАТКУ РОБОТИ:> Правильно надіти спецодяг;> Перевірити і при необхідності встановити захисний екран;> .Перевірити справність інструментів і правильно розкласти їх на робочому

місці.

ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ:> Надійно закріплювати оброблювану деталь в лещатах;

109

> 'Працювати тільки справним інструментом;> При різанні жерсті слюсарними ножицями слідкувати, щоб пальці не

потрапили між ріжучі кромки, при необхідності користуватись робочими рукавицями;

> При рубанні металу зубилом користуватись захисним екраном, бути 'обережним, щоб не поранитись гострими краями металу;

> При обпилюванні металу напилками не допускати ударів ручкою об заготовку;> Чистити напилки від ошурок тільки металічними щітками;> Не перевіряти якість обпилюваної поверхні пальцями;> При пилянні металу слюсарною ножівкою не перетягувати полотно, рухи

повинні бути плавними без різких ривків;> Забороняєтьсь здувати ошурки ротом.

ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ:«

> Здати робочий інструмент черговому;> Прибрати робоче місце щіткою;> Здати робоче місце вчителю.

2. Скріпити отримання інструктажу учнями підписами в журналі реєстрації інструктажів.

IV. Закріплення матеріалу.

1. Чому потрібно тримати робоче місце в порядку?2. Яку небезпеку може нести неохайно заправлений одяг?3. .Чим небезпечне використання інструментів не за призначенням?4. Яку небезпеку несе здмухування ошурок?

111

Тема Креслення як документ (повторення вивченого в 5-7класах)

Мета. Повторити: визначення "креслення"; правила оформлення креслень; основні вимоги, які ставляться до виконання креслень.

Виховувати точність і відповідальність за виконувану роботу. Знайомити з професією "кресляр"

Місце проведення. Слюсарна майстерня

Обладнання: Таблиці: Оформлення креслень, Правила нанесення розмірів,Основний напис, Креслярські шрифти: набір класних креслярських інструментів.

Тип уроку. Комбінований

Практична робота. Заповнення основного напису

Хід заняття.І. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Для чого виконують креслення?2. Що таке форматний папір?3. Які лінії використовуються для виконання креслень?

II. Повторення питань по темі уроку.

Що називають кресленням?{Креслення ще документ, який містить в собі зображення деталі, а також всі необхідні дані для її виготовлення)

Які основні вимоги ставляться до оформлення креслень? - Креслення виконують на форматному папері(для учнівських креслень форматА4 297лшх2/#лшХ" (продемонструвати лист)

Креслення виконують за допомогою креслярських інструментів (продемонструвати основні креслярські інструменти);

112

Зображення виконують лініями креслення (на таблиціпродемонструвати лінії креслення); На кресленні завжди проводиться рамка 20мм від лівого краю і 5мм від всіх інших країв листа,-В нижньому лівому кутку листа завжди наноситься основ- і ний напис, який повинен містити назву деталі, матеріал з якого вона виготовлена, масштаб в

якому виконане крес- | лення, а також дані про того хто виконав дане креслення і хто його перевірив; (на таблиці продемонструвати рамку і основний напис); -

Розміри на кресленні наносять тільки в міліметрах;Всі надписи виконують тільки спеціальним креслярським шрифтом;

(на таблиці продемонструвати креслярський шрифт і нанесення розмірів).і

ІV. Практична робота1. Вступний інструктаж.В робочому зошиті за розмірами накреслити основний напис і заповнити його креслярським шрифтом, за поданим на таблиці зразком.

2. Поточний інструктаж.

Слідкувати за роботою учнів і при необхідності надавати потрібну допомогу.

IV. Заключна частина.

Підвести підсумок уроку. Проаналізувати основні помилки. Виставити оцінки.

)

113

Тема ♦ Розробка конструкції виробу.

Мета. Ознайомити учнів з правилами розробки конструкції виробу. Удо-сконалення навичок виконання робочих креслень деталей. Виховувати відповідальне ставлення до виконуваної роботи. Знайомити з професією конструктор.


Обладнання: Таблиці: Оформлення креслень, Правила нанесення розмірів,Основний напис, Креслярські шрифти: набір класних креслярських інструментів, лобзик стандартний, пилка до лобзика, ШЦ-І.


Практична робота. Виконання робочих креслень деталей виробу

Хід заняття.

I. Організація класу.Перевірка готовності учнів до уроку.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Які вимоги ставляться до оформлення креслень?2. Для чого служити основний напис на кресленні?3. :Які вимоги ставляться до нанесення розмірів на кресленні?4. Які лінії креслення існують і для чого вони застосовуються?5. Що таке масштаб і для чого його застосовують?

III. Основна частина.

Створення нових видів виробів або внесення конструктивних змін до виробів, що вже існують називають конструюванням виробу. На під-приємствах таку роботу виконують конструктори . Вони детально розробляють конструкцію виробу, виконують всі креслення деталей, а також при необхідності виготовляють його модель.

При конструюванні дотримуються таких вимог:1. Виріб повинен бути практичний;2. Простий;3. Дешевий;4. Зручний в користуванні та обслуговуванні;.

114

5. Мати естетичне оформлення;6. Задовольняти вимоги якнайширшого кола споживачів.

Виходячи з цих вимог потрібно розробити нову конструкцію лобзика. Розглядається лобзик стандартний, фабричного виконання. Звертається увага на недоліки в його конструкції:1. .Труднощі які виникають при закріпленні пилки;2. Великі зусилля, які приходиться прикладати при натягуванні пилки;3. Неможливість застосовувати пилки зменшеної довжини (поламані). Учням

пропонується висловити пропозиції що до внесення змін вконструкцію даного лобзика.

:Вчитель аналізує пропозиції учнів, вносить відповідні корективи, відображає все на класній дошці в вигляді ескізу майбутнього виробу.

Коли ескіз виробу відповідає всім вимогам, які ставляться до нього залишається тільки визначитись з розмірами. Аналізуючи розміри стандартного лобзика і вносячи свої корективи учні разом з вчителем визначають розміри кожної деталі лобзика, виходячи з прийнятої технічної термінології, присвоюють їм назви. Розміри і назви деталей наносяться на ескіз виробу і записуються в специфікацію на дошці.

IV. Практична робота.

1. Вступний інструктаж.а) Використовуючи диференційний підхід розділити групу на бригади.б) Запропонувати кожній бригаді виконати креслення однієї чи декількох деталей майбутнього виробу, враховуючи їхню складність. При необхідності використати масштаб.

2. Поточний інструктаж.В ході роботи спостерігати за її виконанням і надавати потрібну допомогу.

V. Заключна частина.Проаналізувати роботи учнів з точки зору правильності оформлення креслень деталей. Виставити оцінки в журнал.

115

Тема. Складання технологічної документації

Мета . Ознайомити учнів з видами технологічної документації, удосконалювати навички по складанню технологічних карток.

Розвивати здатність планувати свої дії при виконанні роботи. Знайомити з професією технолог.


Обладнання: Таблиці: Оформлення креслень, Зразки технологічних карт, Креслярські шрифти; набір класних креслярських інструментів,


Практична робота. Складання технологічних карток на виготовлення деталей. виробу.


I. Організація класу.Перевірка готовності учнів до уроку.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Що таке ескіз?2. Які основні операції по обробці металу ви знаєте?3. Що називають креслярським шрифтом?

III. Пояснення нового матеріалу.

Процес виготовлення виробів називають технологічним. Для того, щоб зменшити час на виготовлення деталі і збільшити продуктивність праці на підприємствах введено посаду технолога. Він детально розробляє і описує весь технологічний процес. Документ, який містить в собі цей опис називається технологічною карткою. Така картка видається кожному робітникові. Наскільки правильним і точним буде опис залежить кількість виготовлених деталей за зміну і в кінцевому результаті заробітна плата.

Складання технологічної картки складається з таких етапів:1. Визначення необхідних матеріалів;2. Планування роботи;4. Визначення потрібних пристроїв та інструментів.

Технологічна картка має таку форму

116

№ п/п Послідовність операцій Ескіз Пристрої та ін

струменти

IV. Практична робота.

1. Вступний інструктаж.

Запропонувати учням скласти технологічні картки на виготовлення деталей, на які вони виконували креслення на попередньому занятті.

2. Поточний інструктаж.

В ході роботи спостерігати за її виконанням і надавати потрібну допомогу.

V. Заключна частина.

Проаналізувати роботи учнів з точки зору правильності планування операцій та підбору потрібних інструментів. Виставити оцінки в класний журнал.

117

Тема . Принцип роботи та будова токарного верстатаТВ-4 (повторення).

Мета. Нагадати учням принцип роботи та будову токарного верстата ТВ-4,Правила безпечної роботи на металорізальних верстатах. Виховувати бережливе ставлення до техніки. Знайомити з професією токар.

М|сце проведення. Слюсарна майстерня

Обладнання: Таблиці: Будова токарного верстата ТВ-4, Організація робочого місця токаря,

Стенд Правила безпечної роботи на металорізальних верстатах, Токарний верстат ТВ-4,

Тип уроку. Лабораторно-практична робота


Організація класу.

Перевірка готовності учнів до уроку.

Актуалізація опорних знань.

1. Які геометричні тіла обертання ви знаєте?2. Назвіть деталі які виготовлені на токарному верстаті.3. Які механізми передачі руху ви знаєте?4. Які механізми перетворення руху ви знаєте?

III. Лабораторно-практична робота. 1.Вступний інструктаж.а) Нагадати учням будову та принцип роботи верста ТВ-4.б) Довести до відома учнів правила техніки безпеки на металорізальних верстатах:

ПРАВИЛА ТБ ПРИ РОБОТІ НА МЕТАЛОРІЗАЛЬНИХ ВЕРСТАТАХ

1.ДО ПОЧАТКУ РОБОТИ:> правильно надіти спецодяг;> перевірити наявність і надійність закріплення захисної огорожі, сполучення

захисного заземлення з корпусом верстата;

118

> міцно закріпити різець і оброблювану деталь, вийняти ключ з патрона і покласти на встановлене місце.

2 ПІД ЧАС РОБОТИ:> інструмент потрібно підводити до оброблюваної деталі плавно.> Щоб уникнути травм, забороняється:> нахиляти голову близько до патрона або різального інструмента, передавати

або брати предмети над обертовими частинами верстата;> спиратися ліктем або злягати на верстат, класти на нього інструменти або

заготовки;> вимірювати виготовлену деталь, змащувати, чистити верстат і прибирати

стружку до повної його зупинки;> охолоджувати різальний інструмент або оброблювану деталь тканиною або

обтиральними кінцями;> допускати вихід з-під різця довгої стружки;> спиняти верстат, гальмуючи рукою патрон;> відходити від верстата не вимкнувши його;> підтримувати або ловити рукою відрізану деталь.

3. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ НЕОБХІДНО:> відвести інструмент, вимкнути електродвигун;> видалити стружку з верстата щіткою, а з пазів станини - гачками;> змастити і протерти верстат, здати верстат вчителеві.

в) Запропонувати учням виконати лабораторно-практичну роботу за такою інструкцією:1. Оглянути верстат ТВ-4 і визначити основні його частини (двигун, пе-

редавальний механізм, виконавчий орган).2. Запишіть до таблиці назву основних складальних одиниць верстата ТВ-

№ п/п

Назва складальної одиниці Призначення складальної одиниці

3.Ознайомтесь з розташуванням рукояток керування верстатом. Замалюйте в робочому зошиті табличку положення рукояток управління швидкістю обертання шпинделя.5. Встановіть рукоятки переключення на всі можливі частоти обертання

шпинделя.6. Ознайомтесь з лімбами повздовжньої і поперечної подачі.7. Встановіть різець в різцетримачі, користуючись таблицею.8. Встановіть заготовку на верстаті з максимально допустимим вильотом.

119

9. Настройте верстат на глибину різання 0,5мм, користуючись лімбом по-перечної подачі.

10. Встановіть швидкість обертання 500об/хв

11. Проточіть заготовку на довжину 20мм, користуючись лімбом повздовжньої подачі.

2. Виконання роботи учнями.

Слідкувати за виконанням роботи учнями, надавати необхідну допомогу, забезпечувати суворе дотримування Правил техніки безпеки.


Підвести підсумок заняття. Вибірково перевірити практичне виконання роботи учнями. (Решта учнів повинна буде здати даний матеріал на інших заняттях перед роботою на верстаті). Виставити оцінки в журнал.

Тема . Обробка циліндричної поверхні на ТВ-4.

Мета. Ознайомити учнів з порядком роботи при обточуванні циліндричних поверхонь на ТВ-4.Розвивати технічне мислення та виховувати культуру праці. Знайомити з професією токар-універсал.







Перевірка готовності учнів до уроку, наявність спецодягу. Призначення чергових

II. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Назвіть основні частини верстата ТВ-4.2. Як користуючись лімбом поперечної подачі встановити глибину різання?3. Який максимальний виліт заготовки повинен бути при роботі без задньої

бабки?4. Який максимальний виліт різця дозволений?

III. Лабораторно-практична робота. IV. 1. Вступний інструктаж.

При обточуванні циліндричних поверхонь використовують прохідні різці (прямі, прямі упорні, прохідні відігнуті). Роботу слід виконувати в такій послідовності:& Закріпити заготовку на верстаті з вильотом не більше 5 діаметрів заготовки

(при роботі без задньої бабки);& Закріпити різець в різцетримачі з вильотом не більше 1,5 товщини стержня

різця;Ці Встановити глибину різання в такій послідовності:

121

1. Обертаючи маховичок повздовжньої подачі підвести різець до заготовки так, щоб він був приблизно по середині заготовки;

2 . . Обертаючи маховичок поперечної подачі підвести різець до заготовки так, щоб його вершина доторкнулась до заготовки;

3. Обертаючи лімб маховичка поперечної подачі встановити на ньому "0";4. Обертаючи маховичок повздовжньої подачі відвести різець вправо за межі

заготовки;5. Обертаючи маховичок поперечної подачі встановити на лімбі необхідну

глибину різання ( для ТВ-4 10 поділок для глибини різання 0,25мм; 20 - для глибини 0,5мм);

& Настроїти лімб маховичка повздовжньої подачі підвівши різець до заготовки так, щоб ріжуча кромка різця доторкнулась до торця заготовки і встановити на лімбі "0"; відвести різець вліво на 10мм.

її Ввімкнути верстат;Ц Ввімкнувши механічну подачу проточити заготовку на потрібну довжину,

користуючись для контролю лімбом повздовжньої подачі (ціна поділки 0,5 мм).

Розділити групу на ланки, призначити старших з найбільш підготовленихучнів. Запропонувати виконати лабораторно практичну роботу за завданням:Завдання для роботи :1. Записати в робочих зошитах порядок дій при встановленні глибини різання та

довжини точіння.2. Встановити на верстаті заготовку діаметром 16мм з максимально допустимим

вильотом. (80мм).3. Настроїти верстат на глибину різання 0,25мм.4. Встановити подачу 0,08мм/об.5. Проточити заготовку на довжину 20мм до діаметра 12мм.6. Проточити заготовку до діаметра 5,9мм на довжину 15мм.7.. Здати заготовку для перевірки вчителю

Інструктаж по техніці безпеки.Нагадати учням правила техніки безпеки при роботі на верстаті ТВ-4. Звернути увагу на наявність окулярів.




Провести прибирання робочих місць. Підвести підсумок заняття. Перевірити правильність і точність виконання роботи, виставити оцінки в журнал.

122

123

Тема . Відрізання заготовок на ТВ-4.Мета . Ознайомити учнів з порядком роботи при відрізуванні заготовок на ТВ-4.Розвивати технічне мислення та виховувати культуру праці. Знайомити з професією токар-універсал.








Актуалізація опорних знань учнів.

1. Користуючись табличкою "положення рукояток" встановити швидкість обертання шпинделя 230 об/хв.2. Нагадати правила безпечної роботи на ТВ-4.3. Як правильно закріпити різець в різцетримачі?

III. Лабораторно-практична робота. 1. Вступний інструктаж.При відрізанні заготовок використовують відрізний різець.Роботу слід виконувати в такій послідовності: (заготовка встановлена наверстаті)1. Підвести різець до місця на заготовці де потрібно відрізувати;Ввімкнути верстат;3. Обережно обертаючи маховичок поперечної подачі подавати різець на

заготовку до тих пір поки різець не проріже канавку глибиною 2-Змм;4. Обертаючи маховичок поперечної подачі відвести різець від заготовки назад;5. Обертаючи маховичок повздовжньої подачі перемістити різець вліво на 1-2мм;6. Повторити операцію 3,4 ;

123

124

7. Обертаючи маховичок повздовжньої подачі перемістити різець вправо на 1-2мм;

8. Почергово повторюючи операції 3-7 до того часу поки заготовка буде повністю відрізана.

(записується в робочі зошити)Розділити групу на ланки, призначити старших з найбільш підготовлених

учнів. Запропонувати виконати лабораторно практичну роботу за завданнямЗавдання для роботи Виконати лабораторно - практичну роботу в

такій послідовності:1. Встановити заготовку, яка була проточена на попередньому занятті, на

верстат.2. Встановити швидкість обертання 230 об/хв.3. Керуючись записами в робочих зошитах відрізати заготовку довжиною 20мм.4. Здати заготовку для перевірки вчителю.

2. Інструктаж по техніці безпеки.Нагадати учням правила техніки безпеки при роботі на верстаті ТВ-4. Звернути увагу на недопустимість підтримування відрізуваної деталі рукою




Провести прибирання робочих місць. Підвести підсумок заняття. Перевірити правильність і точність виконання роботи, виставити оцінки в журнал.

Тема . Обробка конічних поверхонь на ТВ-4Мета. Ознайомити учнів з способами обробки конічних поверхонь на ТВ-4.

124

125

Розвивати технічне мислення. Знайомити з професією токар-універсал.



Стенд Правила безпечної роботи на металорізальних верстатах, Токарний верстат ТВ-4, ключ розміром 13.





II. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Якими ручкоятками користуються для перемикання швидкості обертання шпинделя на ТВ-4?

2. Покажіть на верстаті ТВ-4 верхні полозки суппорта, розкажіть його будову?3. Розсортуйте запропоновані різці на групи "прохідні", "відрізні".4. Правила техніки безпеки.

III. Лабораторно-практична робота. IV. 1. Вступний інструктаж.

При обробці конічних поверхонь використовують прохідні різці. Для об-точування конусів використовують два способи: 1-й спосіб (використовується при обточуванні довгих конусів). Роботу слід виконувати в такій послідовності:

Закріпити заготовку на верстаті за допомогою патрон і задньої бабки.За допомогою регулювальних гвинтів, на задній бабці, змістити центр заготовки вперед (якщо основа конуса буде біля передньої бабки) чи назад (якщо основа буде біля задньої бабки) на величину радіуса основи.Провести обточування заготовки так як обточуються циліндричні поверхні.

2-й спосіб (використовується при обточуванні коротких конусів) Роботу слід виконувати в такій послідовності: Закріпити заготовку на верстаті в патроні.

125

126

Верхні полозки супорта повертаються на потрібний кут (при цьому кут визначається по шкалі нанесеній на опорному фланці супорта). Проводиться обточування заготовки, при цьому подача здійснюється в ручну за допомогою маховичка гвинта верхніх полозків суппорта.

Розділити групу на ланки, призначити старших з найбільш підготовлених учнів. Запропонувати виконати лабораторно практичну роботу за завданням

Завдання для роботи1. Встановити швидкість обертання шпинделя 500 об/хв.2. Закріпити заготовку на верстаті з вильотом 70мм.3. Користуючись шкалою нанесеною на опорному фланці супорта

встановити кут 30°4. Обточити заготовку до діаметра верхньої основи 10мм.5. Здати заготовку вчителю.

Інструктаж по техніці безпеки.Нагадати учням правила техніки безпеки при роботі на верстаті ТВ-4. Звернути увагу на наявність окулярів.

Виконання роботи учнями.


IV. Заключна частина.Провести прибирання робочих місць. Підвести підсумок заняття. Перевірити

правильність і точність виконання роботи, виставити оцінки в журнал.

Трудове навчання

Шкільний предмет трудове навчання (технології) має значні можливості у вихованні в учнів національно-патріотичних почуттів. Досвід роботи учителів та результати науково-методичних досліджень у цьому напрямку, дозволяють стверджувати, що значний потенціал у розв’язанні цього завдання полягає у прилученні учнів до національної культури саме у процесі трудового навчання.

Дієвим підґрунтям для такої виховної роботи можна вважати процес формування в учнів конкретного практичного досвіду з виготовлення предметів і речей, які у своєму змісті пов’язані з народною культурою українців, а саме – виготовлення декоративно-ужиткових і ремісничих виробів, які були характерними для побуту українців, а деякі з них криють у своїх формах і

126

127

техніках оздоблення й інші сторінки нашої історії. Досить часто мистецькі речі, які учні можуть виготовити власноруч, мають таке оформлення і техніку виконання, які обумовлені історією українського народу – від дерев’яних речей оздоблених різьбленням до елементів народного одягу, що містять у своєму оформленні національно-патріотичну символіку.

Декоративно-ужиткове мистецтво й сьогодні охоплює широке коло предметів із різних сфер людської діяльності. Саме прояви національної культури завжди супроводжують життя кожної людини, і для кого більшою, для кого – меншою мірою, але вони є тим духовним середовищем, у якому формуються світогляд, естетичні ідеали, моральні й трудові цінності та національні почуття особистості.

Сприятливі умови для цього створює варіативна частина навчальної програми з трудового навчання, коли учні спільно з учителем можуть обрати певний модуль, який пов'язаний з традиційними народними ремеслами, і це може бути: «Художня обробка деревини», «Технологія виготовлення народної ляльки», «Художнє випалювання» тощо.

На уроках трудового навчання, коли учні вивчають певний навчальний модуль з декоративно-ужиткового мистецтва існують загальнодоступні (у методичному розумінні цього слова) способи прилучення учнів до надбань української культури, і тут можна вказати на два основних, як-от: повідомлення учням різноманітних відомостей про народні культурні традиції, що склались в українців та організація додаткових позаурочних занять і заходів для більш тісного ознайомлення учнів з елементами етнокультури.

Введення культурологічних відомостей в організаційну структуру занять на уроках трудового навчання може відбуватись безпосередньо, коли відбувається вивчення певного народного ремесла чи декоративно-ужиткового або художнього виду мистецтва.

Під час виготовлення учнями декоративних чи декоративно-ужиткових виробів важливе місце, крім суто технічної сторони, має й мистецька сторона цієї справи, яка полягає насамперед у визначенні художньої ідеї твору, в основу якого покладено той образ, який виникає в уяві дитини, тих думок і почуттів, які вона хоче передати оточуючим. У змісті діючої програми з трудового навчання передбачено вивчення таких тем і розділів, що обумовлюють виховний вплив учителя через повідомлення учням таких теоретичних відомостей, які розкривають різні сторінки нашої історії, формують в учнів загальне уявлення про моральну й духовну культуру українського народу тощо. Тому учитель має нагоду впливати на почуття дитини, а через добір певних культурологічних відомостей, виховувати патріотичні та національні почуття школярів.

127

128

Виготовлення виробів, наприклад технікою аплікації соломкою, вишиванням, може передбачати створення таких художніх композицій, які відображають історію українського народу, його визвольний рух і звитягу сучасних захисників рідного краю тощо.

Значна кількість вчителів на уроках трудового навчання планують такі вироби для виготовлення, які можуть бути передані нашим воїнам, які обороняють нашу країну на сході. Зокрема це: різноманітні за конструкцією та різні за складністю виготовлення «пічки», «якорі» для пошуку розтяжок, маскувальні сітки, сумки для аптечок, рукавиці, сувеніри з патріотичною символікою тощо. Виготовлення саме таких виробів якнайкраще сприяє вихованню в учнів національно-патріотичних почуттів.

Висновки

Проблема гармонійного розвитку учнів існує реально, і це, в першу чергу,

пов’язано з однобічним перевантаженням учнів розумовою діяльністю. Найбільш

ефективне розвантаження дитячого організму від розумової втоми відбувається

при переході до фізичної праці. Саме таку переорієнтацію забезпечує трудове

навчання.

Завдяки опорі на творчу продуктивну працю трудове навчання позитивно

впливає також на інтелектуальний і духовний розвиток учнів.

128

129

З погляду теорії діяльності, особливістю трудового навчання є тісне поєднання

навчання з продуктивною працею. Всі знання, що здобувають учні, відразу ж

знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільно корисною.

Навчання, при якому теорія пов’язується з продуктивною працею, має якісно

іншу загальноосвітню і виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім

самого оволодіння знаннями і вміннями, такий зв’язок забезпечує розширення і

закріплення знань, підтверджує їхню доцільність, забезпечує розуміння значення

для потреб людини.

Іншою особливістю практичної діяльності учнів у трудовому навчанні є його

продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на мотиваційну

основу навчання, дозволяє залучати до активної діяльності усіх учнів.

Нарешті, пізнавально-практична діяльність учнів у трудовому навчанні

ґрунтується на тісному зв’язку з основами наук. Це сприяє розвитку цікавості

учнів до вивчення інших шкільних предметів, а, значить, і вирішенню

загальноосвітніх завдань школи.

Особливе місце у визначенні концептуальних засад трудового навчання посідає

психологічна теорія переносу. Це викликане тим, що предметом вивчення цих

дисциплін може бути безліч технічних об’єктів, технологічних процесів чи форм

організації праці. Тому виникає потреба відбирати з них найтиповіші з

урахуванням дидактичних вимог. При цьому необхідно, щоб учні одержувати

уявлення не лише про конкретний програмовий матеріал, але й усвідомлювали

його зв’язок з виробничими об’єктами і процесами, котрі залишилися поза

межами програми. Це досягається за рахунок переносу знань, умінь і способів

діяльності в нові умови. Така ж ситуація характерна і для профорієнтаційної

роботи із учнями. Переорієнтації учнів на проектно-технологічну систему

навчання повинна дати позитивний результат.

129

130

Література

1. Про затвердження нової Концепції профільного навчання в старшій

школі : Наказ МОН України від 11.09.2009 р. № 854.

2. Упровадження допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх

навчальних закладів : Лист МОН України від 07.07.2008 р. № 1/9-433.

3. Галіцина Л. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання. – К.: Ред.

загальнопед. газ., 2005 (Б-ка «Шкільного світу»).

4. Лында А.С. Методика трудового обучения. ― М.: Просвещение, 1977.

5. Журнал « Трудове навчання», №1, січень 2008

6. Журнал «Трудова підготовка в закладах освіти», №1-4/2007

130

131

7. Коберник О., Кравченко Т. Використання інтерактивних методик на

уроках трудового навчання – Трудова підготовка в закладах освіти. –

№3, 2003

8. Ксьонз С. переваги проектно-технологічної системи навчання //

Трудова підготовка в закладах освіти. – №4, 2007

9. Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на

уроках обслуговуючої праці /навчально-методичний посібник ,

редактор О.М.Коберник, 2003

10. Методика навчання учнів 5-9 класів проектування в процесі вивчення

технології обробки деревини і металу. Навчально-методичний

посібник Умань; УДПУ, 2004.

11. Наказ МОН України від 16.06.2015 №641 « Про затвердження КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ»

12. Омельчук Р. Метод проектів у контексті сучасної освіти / Директор

школи/. – 2007. – № 42

13. Паламарчук В. Від творчої особистості до нових технологій навчання.

// Рідна школа. – 1998. - №2.

14. Проектно-технологічна робота система трудового навчання /Трудова

підготовка в закладах освіти / редактор О.М.Коберник 2003/.

15. Терещук А. Технологічні та методичні основи сучасного уроку

трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2008. –

№ 1.

16. Тхоржевський Д.А. Методика трудового обучения. ― М.:

Просвещение, 1981.

131

132

Додаток 1

Тиждень довкілля. Участь учнів Нетішинської ЗОШ I-III ступенів № 1 біля

пам’ятників загиблим воїнам на односельчанам села Солов’є.

132

133

133

134

Біля меморіальної стелли та пам’ятника невинно убієнним євреям Острожчини у 1941 році.

134

135

135

136

Біля пам’ятника Невідомому солдату полеглому за Батьківщину у Великій Вітчизняній війні при вїзді в с.Кривин.

136

137

Додаток 2

КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного

137

138

простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності та ін.

Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи

138

139

боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

Концепція національної системи виховання (1996);

Концепція національно-патріотичного виховання (2009);

Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;

Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

- участь у громадсько-політичному житті країни;

- повага до прав людини;

- верховенство права;

- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

- рівність всіх перед законом;

- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

139

140

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

140

141

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

- культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

- формування мовленнєвої культури;

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

- принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського

141

142

народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

- принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

- принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;

- принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

- принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

- принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:

- підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;

- розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;

142

143

- розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих і на національно-патріотичне виховання молодих людей;

- підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;

- вироблення науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися тощо, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);

- вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;

- забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової, патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

- проведення заходів спрямованих на реалізацію патріотичного виховання в закладах системи освіти, культури, спорту;

- підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;

- створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної й самодіяльної творчості;

143

144

- активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;

- залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;

- сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;

- налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;

- сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;

- активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);

- удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством:

- активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;

- організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;

- долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;

- посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

144

145

3.4. Інформаційне забезпечення національно - патріотичного виховання дітей та молоді:

- організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;

- запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;

- виробництво кіно - і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;

- підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення в засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;

- здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується :

- створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

- створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;

145

146

- створення інформаційного ресурсу, присвяченого цій тематиці;

На другому етапі (2016-2017 рр.) передбачається:

- розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;

- підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо;

На третьому етапі (2018-2019 рр.) забезпечується :

- проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;

- проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;

- аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати:

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

– забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;

– зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

– збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

– створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

146

147

– консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати порушені цією Концепцією питання і завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.

147