Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської радиМетодичний кабінет

ВИКОРИСТАННЯ МОДУЛІВ ВАРІАТИВНОЇ СКЛАДОВОЇ НАВЧАЛЬНИХ

ПРОГРАМ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Методичний збірник

2

2012 Затверджено радою методичного кабінету управління освіти виконавчого

комітету Фастівської міської ради (протокол № від)

Чиженко С. П., Грищенко А. П. Використання модулів варіативної складової навчальних програм з трудового навчання: Методичний збірник / [Світлана Петрівна Чиженко, Алла Павлівна Грищенко]. – Фастів, 2012. – 143 с.

Методичний збірник з досвіду роботи вчителів трудового навчання містить матеріали, спрямовані на підвищення ефективності трудового навчання шляхом впровадження модулів. Матеріал збірника буде корисним у першу чергу вчителям трудового навчання, керівникам гуртків, факультативів, учителям, батькам і тим, хто любить творити і мріє створити власний мистецький шедевр.

3

,Формування технологічно грамотної особистості підготовленої дожиття й активної трудової

діяльності в умовах сучасного , високотехнологічного інформаційного

суспільстваЧиженко С. П., методист міського

методичного кабінету,Грищенко А. П., вчитель ЗОШ І-ІІІ ст. № 5

В сучасних умовах переходу від економіки з пануванням державної власності до економіки ринкової все більше уваги потребує питання трудової підготовки молоді до життя в суспільстві. Завдання трудового виховання полягає в підготовці учнів до майбутньої трудової виробничої і суспільно-корисної, навчальної та обслуговуючої діяльності.

Сучасний ринок праці потребує наполегливих, цілеспрямованих та творчих фахівців, які мають високий рівень теоретичної і практичної підготовки, вміють самостійно приймати рішення і є джерелом розвитку і прогресу галузі науки або виробництва, в якій вони задіяні.

Акценти в трудовій підготовці учнівської молоді повинні зміститися від фактично ремісничого навчання до формування та розвитку творчої ініціативи всього змісту "Технологій", створення реальних умов для реалізації індивідуальних можливостей особистості кожного учня. Відповідно перед вчителем трудового навчання ставиться мета не лише навчити кожного учня сукупності трудових операцій та прийомів, а й сформувати технічно освічену особистість, здатну швидко адаптуватися до стрімких змін в сучасному технічному середовищі.

В новій редакції програми шкільного предмета "Трудове навчання" відзначено, що його головною метою є "формування технологічно грамотної особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства". А досягнення забезпечується змістом трудового навчання, реалізація якого зумовлена вирішенням низки завдань, основне місце з поміж яких займає "виховання активної життєвої позиції особистості школяра, його адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, у підприємницьку діяльність.

Сучасний учитель повинен добре орієнтуватися в різних галузях науки, основи якої він викладає, знайти її можливості для вирішення соціально-економічних, виробничих і культурних завдань. Він має бути постійно в курсі нових досліджень, відкриттів і гіпотез, бачити ближні й далекі перспективи науки, що викладається.

Предмет "Трудове навчання" багатомодульний і багаторівневий, його логіка побудована на залученні учнів у всі етапи проектувальної діяльності,

4

що має на меті формування естетичних і функціональних якостей навчального середовища.

Вчитель трудового навчання в умовах реалізації проектно-технологічного підходу зобов'язаний оволодіти сумою навиків з різних видів роботи, знати специфіку найрізноманітніших матеріалів і особливості композиції.

В процесі трудового навчання діти засвоюють різні технічні поняття, пізнають властивості матеріалів і інструментів, вивчають технологічні процеси, оволодівають графічною грамотою. Виготовлення виробу ставить школяра перед необхідністю глибокого вивчення предмета праці, знарядь праці і продукту праці. Знання, отримані в процесі практичної діяльності, міцніше зберігаються в пам'яті, ніж знання, отримані з книжок та пояснень учителя.

Навчальні програми "Технологія 10–11 класи" мають модульну структуру й складаються з двох частин – інваріантної та варіативної. Варіативні модулі обирають з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази шкільних навчальних майстерень фахової підготовки вчителя. Ці програми дають можливість учням краще пізнати себе, свої можливості, постійно розвивати творче мислення, здібності, краще вивчати історію свого краю, опанувати практичні технології, які викликають зацікавленість.

Реалізація даної програми варіативних модулів має забезпечувати виховання активної життєвої позиції, адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність; створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

Останнім часом учні особливо цікавляться виготовленням різноманітних побутових виробів з використанням традиційних видів українського декоративно-ужиткового мистецтва, а також сучасних технологій. Вони мають можливість порівнювати вироби, виготовлені власноруч із виробами, що реалізуються у торгівельній мережі за якісними показниками, а також вартісними з точки зору матеріальних затрат, собівартості виробу.

Усе це вимагає нових підходів до методики трудового навчання, яка має на меті забезпечити підготовку учнів до трудової діяльності в різних сферах виробництва та домашньому господарстві, дати учням загальні відомості про основи виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління, основні групи професій та вимоги професій до людини; залучати учнів до творчо-інтелектуальних і технологічних робіт; сформувати навички розв'язання творчих практичних завдань.

Зміст трудового навчання для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат складається лише з варіативних модулів. При цьому, учні мають освоїти базовий модуль. Наскрізними лініями, що закладені у зміст базового модуля є:

• проектування виробів ( у 5-му класі основи художньо-конструкторської

5

діяльності);• конструкційні матеріали;• основи техніки і технологій.На освоєння навчального матеріалу передбаченого базовим модулем не

відводиться окремих годин. Він вивчається інтегровано з вивченням варіативних модулів. Учителеві на початку навчального року слід спланувати перелік та послідовність вивчення варіативних модулів, а також розподілити навчальний матеріал, передбачений базовим модулем.

Наприклад. У 8-му класі з сумісним навчанням обрано 4 варіативні модулі: технологія оздоблення одягу, технологія вироблення виробів плетених гачкомта в'язаних спицями, технологія приготування страв. Традиції українськоїнаціональної кухні. Навчальний матеріал базового модуля для 8-го класу можна розподілити таким чином:

Варіативний модуль Зміст базового модуляТехнологія вироблення виробів плетених гачком та в'язаних спицями

Фактура матеріалу. Виконання ескізного малюнку виробу із зазначенням інформації необхідної для його виготовлення Комбінаторика у художньому конструюванні. Симетрія і асиметрія

Технологія оздоблення одягу

Матеріали хімічного походження (штучні, синтетичні). їх переваги і недоліки у порівнянні із натуральними матеріалами. Способи отримання штучних і синтетичних матеріалів. їх вплив на здоров'я людини і навколишнє середовище. Ритм. Динамічні й статичні форми. Рівновага.

Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні.

Відомості про основні базові технології: механічні, хімічні, біологічні, енергетичні, інформаційні.

У 6 класі використовуються такі модулі: технологія виготовлення дерев'яної іграшки, технологія виготовлення м'якої іграшки.

7клас: технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом), технологія писанкарства, технологія вирощування рослин та догляду за ними, технологія електротехнічних робіт.

10 клас: технологія виготовлення макетів малих архітектурних форм.Структура та зміст інваріантних та варіативних модулів побудована

таким чином, щоб учні спочатку освоїли основи технології обробки певних матеріалів, а потім приступили до проектної, творчої діяльності. Засвоєння учнями технічних знань (призначення і будова інструменту, устаткування і т.д.), вмінь виконувати технологічні операції має другорядне значення. їх якість і глибина вивчення мають підпорядковуватися завданням проекту, який виконують учні. Якщо учні не використовуватимуть певні технологічні операції під час роботи над проектом, то і ознайомлення з ними має бути поверхневе. Критерії оцінювання "застосовувати при роботі

6

над проектом" є значно вагомішим ніж "знати" та "вміти виконувати окремі технологічні операції".

ВишивкаЗміни в економіці, що відбуваються в наш час, інтеграційні процеси в

культурі, науці, техніці, виробництві знаходять своє відображення і диктують свої умови в їх підготовці. Тому введення модулів "Технологія вишивання мережки", "Технологія вишивання весільних рушників", "Технологія української народної вишивки"дасть змогу учням не відставати від науково-технологічного процесу і виконувати знайомі мотиви та візерунки на спеціально підготовлених засобах, що значно економлять час і є захоплюючим заняттям.

Українські народні промисли і ремесла , частиною яких є вишивка, разом утворюють декоративно-прикладне мистецтво. Це величезний світ духовної і матеріальної спадщини етносу, набуток художніх ідей численних поколінь народу, дорогоцінна скарбниця, що живить нині професійно мистецьку творчість.

Мистецтво вишивки яскраво характеризує національні особливості нації, локальні відмінності етнографічних груп, це "минуле в сучасному". З минулим народні художні твори єднає традиція та колективний спосіб її регулювання. Співаючи чи танцюючи, вишиваючи чи малюючи, ми робимо свій маленький внесок у збереження нашої культури. Так, звичайно, вишивка є тим найбільш поширеним видом оздоблення ужиткових предметів, який приносить естетичну насолоду людині. В розмаїтті українського декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць.

Технікою вишивки можна відобразити різноманітність навколишнього життя, красу рідної природи, яка завжди була джерелом творчої наснаги людини. Володіючи багатьма відомими техніками ручної вишивки, людина передала свої мрії, почуття на полотні, бо творчий потенціал її геніальності не має меж.

7

Варіативний " модуль Технологія української народної вишивки". 7–9 класи

Л.І.Бугаєвська, О.А.Загаров м. Комсомольськ Полтавської обл.

Тематичний план №з/п Назва теми Кількість годин

1. Основи технології української народної вишивки. 52. Проектування та виготовлення вишитого виробу. 103. Презентація та оцінка результатів проектної діяльності 1

Всього 16

Програма№ з/п

К-ть год. Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

учнів1. 4 Основи технології української народної

вишивкиВідомості про регіональні особливості оздоблення виробів в українських національних традиціях. Кольорова гама різних видів гладі. Поняття про стилізацію малюнка. Композиція у вишивці.Лічильна гладь та вільна гладь. Види лічильної та вільної гладі. Матеріали та інструменти для вишивання гладдю. Технологія вишивання лічильною та вільною гладдю. Схематичне зображення технік виконання видів лічильної та вільної гладі.Способи перенесення малюнка на тканину. Відомості про використання сучасної комп'ютерної техніки для оздоблювальних робіт. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги. Організація робочого місця.

Характеризує регіональні особливості оздоблення виробів в українських народних традиціях;розпізнає техніки лічильної та вільної гладі;вишиває швами лічильної та вільної гладі;переносить малюнок на тканину;організовує робоче місце;дотримується правил безпечної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічних вимог.

2. 10 Проектування та виготовлення вишитого виробу Визначення завдань для виконання проекту. Створення банку ідей.Робота з інформаційними джерелами. Аналіз та систематизація інформації.Розробка композиції. Створення ескізного малюнку виробу. Виготовлення виробу. Догляд за вишитим виробом.

Складає план роботи з виконання проекту та план проектної діяльності;здійснює пошук інформації та виробів-аналогів;аналізує та систематизує інформацію;розробляє композицію виробу;створює ескізний малюнок виробу;

8

Контроль якості виробу. Економічне обґрунтування виробу.

добирає тканину, інструменти, пристосування;визначає на тканині місце розташування візерунка;вишиває виріб;обробляє краї виробу;виконує волого-теплову обробку виробу;контролює якість виробу; організовує робоче місце;дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог;визначає собівартість виробу;

3. 2 Презентація та оцінка проектної діяльностіЗахист проекту. Самооцінювання результатів проектної діяльності.

Захищає проект;здійснює самооцінку виготовленого виробу і процесу праці за загальними естетичними та функціональними показниками.

Орієнтовні об’єкти праціСерветка, доріжка, рушничок, декоративне панно, деталі одягу,

постільна білизна, скатертина (кругла, квадратна), грілка на чайник, кишеня для піжами, дитячий килимок.

Інструменти, пристосуванняГолки, ножиці, кілочок, п’яльця

МатеріалиТканина для вишивання, нитки

Календарно – тематичне планування (9клас)№

уроку Дата К-ть год. Клас Тема Домашнє

завдання

Основи технології української народної вишивки (4 години)1 1 Відомості про регіональні особливості

оздоблення виробів в українських національних традиціях. Кольорова гама різних видів гладі. Поняття про стилізацію малюнка. Композиція у вишивці.

2 1 Лічильна гладь та вільна гладь. Види лічильної та вільної гладі. Матеріали та інструменти для вишивання гладдю.

9

3 1 Технологія вишивання лічильною та вільною гладдю. Схематичне зображення технік виконання видів лічильної та вільної гладі.

4 1 Способи перенесення малюнка на тканину. Відомості про використання сучасної комп'ютерної техніки для оздоблювальних робіт.Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги. Організація робочого місця.

Проектування та виготовлення вишитого виробу (10 год)5 1 Визначення завдань для виконання

проекту.6 1 Створення банку ідей.7 1 Робота з інформаційними джерелами.8 1 Аналіз та систематизація інформації.9 1 Розробка композиції.10 1 Створення ескізного малюнку виробу. Створити ескіз

власного малюнка

11 1 Виготовлення виробу. Продовжити роботу над виготовленням виробу

12 1 Догляд за вишитим виробом.13 1 Контроль якості виробу.14 1 Економічне обґрунтування виробу.

Презентація та оцінка проектної діяльності (2год)15 1 Захист проекту.16 1 Самооцінювання результатів проектної

діяльностіЗакінчити підготовку проекту на виставку творчих проектів

10

Методичніматеріали до викладання варіативного модуля

. 9 Технологія української народної вишивки класКовальчук Л. В., вчитель трудового

навчання ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 Із історії української народної вишивки

Мистецтво вишивання сягає сивої давнини. Розвиток його ніколи не переривався. Вишивкою прикрашали одяг ще в прадавні часи. У стародавньому Києві мистецтво художнього вишивання цінувалося дуже високо. Дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом в Андріївському монастирі.

Перші згадки про вишивання зустрічаємо у стародавніх істориків, про нього свідчать і археологічні знахідки зі скіфських поховань. Всесвітньо відомі золота пектораль з Товстої могили (IV ст. до н.е.), чаша з Гайманової могили, срібна ваза з кургану Чортомлик (IV ст. до н.е.), що є унікальними мистецькими витворами, містять сюжети, які дають змогу дослідникам виявити і простежити різноманітні форми чоловічого та жіночого одягу, його пишне декоративне оздоблення золотими нашивками, аплікацією з кольорової шкіри, декоративними швами. Вироби української народної вишивки дійшли до нашого часу лише з кінця XVIII – початку XIX ст., і насамперед тому, що

погляд на них як на витвори мистецтва утвердився лише у 80 - 90-х роках минулого століття. Саме з цього часу прогресивні діячі культури, художники, земські працівники починають цікавитись ними і колекціонувати їх у музеях і приватних зібраннях. Вишивка – це процес прикрашання виробу за допомогою стібків. Вишивати можна нитками, бісером, перлами, коштовним камінням на тканині, шкірі та інших матеріалах. Вишивка є не лише одним із найпоширеніших видів української народної творчості, а і його духовним символом. Виникла вишивка з любові до рідного краю, усього

11

навколишнього світу, із потреби не тільки бачити красу, а й творити її власними руками. Однією з характерних особливостей української вишивки є яскраво виражена самобутність окремих етнографічних регіонів, таких як Полтавщина, Київщина, Чернігівщина, Гуцульщина, Поділля тощо. У процесі історичного та культурного розвитку на Україні у кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена кольорова гама, специфічні техніки виконання. Дбайливо передавалися вони з покоління в покоління, майстри відшліфовували кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи і вдосконалюючи їх. Вишивкою займались повсюди. Кожний район, навіть кожне село відзначалися своєрідністю мотивів. У розповсюджених орнаментальних мотивах, їх назвах вражає образна спостережливість, тонке поетичне почуття. Це "барвінок", "хмелик ", "курячий брід ", "гарбузове листя ", "зозулька " та ін.. Ось чому вишивка – це не тільки художнє оформлення речей, а й своєрідне світобачення,відтворене специфічними художніми засобами. Художня довершеність і різноманітність вишивки залежать не тільки від створення досконалої орнаментальної композиції, тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору техніки виконання. Це різноманітні шви, які виконуються по заздалегідь нанесеному малюнку на

полотні, а також шви рахункові, що виконуються по рахунку ниток полотна-основи і піткання. Вони зумовлюють лінії узору. До рахункових технік можна віднести і ажурні техніки, художній ефект яких побудований на наскрізних прозорих композиціях.

Характерною особливістю народної вишивки є величезна різноманітність технік, поєднання їх до 10–15 одночасно. Назви багатьох з них походять насамперед від

засобів виконання – "вирізування ", "виколювання ", або ж від того, який предмет вишивається: рушники – "рушниковий шов ", перемітки – "переміточний шов ", від назви місцевості – "старокиївський шов ", "Городецький шов ". Назви багатьох технік походять від того, як виглядає даний шов, що він нагадує: "курячий брід ", "солов’їні вічка ", "гречечка ", "зірочка ", "овсяночка ".

12

Кожна місцевість має і свої улюблені техніки, їх традиційне кольорове вирішення. Так, класичною технікою Поділля є низь чорного або червоно-чорного кольорів, які лягають густими, насиченими лініями геометричного орнаменту. Для Київщини типове набирування, для Волині – занизування, для Полтавщини – лиштва. Крім технік, поширених тільки у певному регіоні, існують такі, що зустрічаються повсюди. У кожній місцевості вони виступають

у різній кольоровій гамі, що й створює їх різноманітність. Так, на Полтавщині вирізування і виколювання завжди білого кольору; на Київщині – червоного, іноді чорного; на Поділлі – багатоколірне: червоне, чорне, біле, жовте.

Якщо уважно подивитися на чудові замислуваті узори народних вишивок, то можна побачити гармонійно поєднані між собою трикутники, ромби, круги, прямі чи ламані лінії. Елементи узорів ми сприймаємо як звичайні геометричні чи інші форми. Але для наших давніх предків елементи вишивки були символічним зображенням сонця, землі, води, птахів, людей тощо. На вишивці не було жодного зайвого елемента. Люди не лише зображували ці знаки-символи, а й уміли їх читати. Так, наприклад, давні слов'яни зображували засіяне поле у вигляді ромба з крапкою посередині; гори - у вигляді трикутника; сонце та місяць – у вигляді круга, ромба або квадрата. Свої символи мали також земля – пряма лінія, вода - хвиляста або ламана лінія. Символічно зображували і людську фігуру.

За народними віруваннями вишиті на одязі та інших предметах побуту символи оберігали людину від поганого ока, злих духів.

За мотивами орнаменти вишивок поділяються на: геометричні, рослинні, зооморфні і антропоморфні.

Геометричні – кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести.У кожен з цих символів наші предки вкладали глибокий зміст.

Наприклад, гаптований хрест – символ, що означав рух сонця; чотирикутники та кружальця – символи сонця; ламана хвиляста лінія символізувала нескінченність, вічність. Рослинні орнаменти – виноград, хміль, квіти, дубове листя – найчастіше відображають рослинний світ рідного краю. В основу зооморфних орнаментів покладено стилізовані фігури тварин, птахів, комах. В основу антропоморфних – фігури людей.

Малюнок для вишивки вибирають залежно від призначення виробу, його форми, тканини. Наприклад, якщо тканина дуже тоненька, то негарно

13

виглядатиме дуже щільна, масивна вишивка. Недоцільна така вишивка і на кухонному рушничку, оскільки ним не зручно буде користуватися.

Вишивкою здавна оздоблювали жіночі й чоловічі сорочки, верхній одяг - свити, кожухи, сердаки, кептарі, головні убори - очіпки, намітки, хустки. Вишивали не лише одяг, а й інші вироби, необхідні в побуті: рушники, доріжки, скатертини, наволочки тощо. З давніх-давен рушники, різновиди білизни (столової, кухонної і натільної) та одяг, якщо вони були вишиті , називалися оберегами.

Вишитий рушник брали в дорогу, щоб вона була щасливішою; на полювання, сподіваючись спіймати здобич; вішали в хатах, плекаючи надію, що нещастя обмине рідну домівку. Вважалось, що вишиті речі захищають від злих духів, дарують щастя. Використовували вишиті вироби не тільки в побутових цілях, а й для виконання різних обрядів: виряджань, весіль, хрестин, поховань. Тому науковці називають їх обрядовими.

В одязі вишивка крім декоративної, виконувала заклинальну, символічну функцію. Вважалося, що вишитий узор набирав магічної сили. Він розміщувався навколо шиї, на рукавах, грудях, подолі. Найбільше уваги приділялось оздобленню рукавів, що було вшановуванням роботящих рук.

В Україні дівчата вчилися вишивати з раннього дитинства. Вишитий одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості. Вишивання було одним із улюблених занять українських жінок. Години вишивання часто супроводжувалися піснями. Кожна місцевість і навіть окремі села мали свої особливі традиції вишивання: перевагу віддавали тому чи іншому кольору, узору, вишивальним швам. Секрети вишивання завжди бережно передавалися з покоління в покоління, від матері до доньки.

Народне вишивання – живе мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання – не розгубити його, а передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

Інструменти та пристосування для вишиванняДля вишивання використовують різні інструменти, пристосування,

матеріали: голки ручні, нитки, тканину, наперсток, ножиці, сантиметрову стрічку, шпильки, кілочок, крейду кравецьку лінійку. Окремі види вишивок виконують за допомогою п’ялець. Для затягування в голку вовняних та інших товстих ниток використовують нитковтягувач. Під час підготовки до вишивання потрібна калька, олівець, копіювальний папір, шпильки, сантиметрова стрічка або лінійка.

Канва. Для вишивання застосовують спеціальну тканину, в основі якої є дві або три нитки з чітким переплетенням – канву, що буває різної густоти.

Голки. Ручні голки для вишивання можуть мати різну товщину. Залежно від товщини випускають голки 12 номерів. Найтонша голка - №1, а най товща - №12. Вишивальні голки мають велике овальне вушко, в яке легко затягувати нитку. Голки добирають відповідно до тканини.

14

Наперсток використовують для того, щоб легко було проколювати тканину і не поранити під час вишивання пальці. Наперстки бувають різних розмірів, з дном і без дна. Надівають наперсток на середній палець правої руки. Він повинен щільно прилягати до пальця, але не стискати його.

Ножиці. Під час вишивання застосовують різні за розміром ножиці. Великими ножицями розкроюють тканину. Ножицями середнього розміру обрізають кінці ниток. Маленькими ножицями підрізають нитки тканини при вишиванні мережок, вирізають отвори в тканині. Ножиці мають легко закриватися і добре різати по всій довжині леза.

Сантиметрова стрічка – це стрічка із проклеєної тканини завдовжки 150 см із поділками через кожні 0,5 см. Сантиметровою стрічкою вимірюють довжину тканини, розміри деталей.

Шпильки – металеві стержні з гострим кінцем з одного боку й головкою – з другого. Їх використовують для сколювання деталей.

Кілочок – гострий металевий стержень з дерев'яною або пластмасовою ручкою. Його використовують для видалення ниток.

Крейда кравецька – загострений шматочок крейди, яким виконують обкрейдування малюнку.

Нитки. Вишивають нитками різного кольору і товщини. Вони можуть бути бавовняні, шовкові, штучні та ін. Для вишивання найчастіше використовують спеціальні нитки – муліне. Нитки як і голки добирають відповідно до тканини. Якщо нитку важко всиляти в голку, то користуються нитковтягувачем.

Інструменти та пристосування для вишиванняДля вишивання використовують різні інструменти, пристосування,

матеріали: голки ручні, нитки, тканину, наперсток, ножиці, сантиметрову стрічку, шпильки, кілочок, крейду кравецьку лінійку. Окремі види вишивок виконують за допомогою п’ялець. Для затягування в голку вовняних та інших товстих ниток використовують нитковтягувач. Під час підготовки до вишивання потрібна калька, олівець, копіювальний папір, шпильки, сантиметрова стрічка або лінійка.

Канва. Для вишивання застосовують спеціальну тканину, в основі якої є дві або три нитки з чітким переплетенням – канву, що буває різної густоти.

Голки. Ручні голки для вишивання можуть мати різну товщину. Залежно від товщини випускають голки 12 номерів. Найтонша голка - №1, а най товща - №12. Вишивальні голки мають велике овальне вушко, в яке легко затягувати нитку. Голки добирають відповідно до тканини.

Наперсток використовують для того, щоб легко було проколювати тканину і не поранити під час вишивання пальці. Наперстки бувають різних розмірів, з дном і без дна. Надівають наперсток на середній палець правої руки. Він повинен щільно прилягати до пальця, але не стискати його.

Ножиці. Під час вишивання застосовують різні за розміром ножиці. Великими ножицями розкроюють тканину. Ножицями середнього розміру обрізають кінці ниток. Маленькими ножицями підрізають нитки тканини при

15

вишиванні мережок, вирізають отвори в тканині. Ножиці мають легко закриватися і добре різати по всій довжині леза.

Сантиметрова стрічка – це стрічка із проклеєної тканини завдовжки 150 см із поділками через кожні 0,5 см. Сантиметровою стрічкою вимірюють довжину тканини, розміри деталей.

Шпильки – металеві стержні з гострим кінцем з одного боку й головкою – з другого. Їх використовують для сколювання деталей.

Кілочок – гострий металевий стержень з дерев'яною або пластмасовою ручкою. Його використовують для видалення ниток.

Крейда кравецька – загострений шматочок крейди, яким виконують обкрейдування малюнку.

Нитки. Вишивають нитками різного кольору і товщини. Вони можуть бути бавовняні, шовкові, штучні та ін. Для вишивання найчастіше використовують спеціальні нитки – муліне. Нитки як і голки добирають відповідно до тканини. Якщо нитку важко всиляти в голку, то користуються нитковтягувачем.

Додатки

16

Урок: Кінцева обробка вишитого виробу. Контроль якості готового виробу. Догляд за виробом. Економічне обґрунтування виробу.Практична робота: Кінцева обробка вишитого виробу та догляд за ним. Обрахунок собівартості, ціни й прибутку. Мета:навчальна: створити умови для а) засвоєння учнями понять про кінцеву обробку та контроль якості готового виробу; б) формування умінь виконувати кінцеву обробку вишитого виробу та доглядати за ним; визначати вартість вишитого виробу, встановлювати ціну виробу для продажу, підраховувати прибутки; в) дотримання санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної праці та організації робочого місця під час вишивальних робіт;розвиваюча: сприяти розвитку творчого мислення, художніх та естетичних здібностей;виховна: сприяти формуванню працелюбності та поваги до традицій українського народуТип уроку: Формування умінь та навичок учнівОбладнання, матеріали, та наочність: робочі зошити, інструкційні картки, зразки вишитих виробів, робоча коробка Міжпредметні зв’язки: математика, креслення, образотворче мистецтво, трудове навчання Основні слова: кінцева обробка, контроль якості, вартість, ціна, прибуток Об’єкт праці: вишитий виріб

Структура урокуІ. Організаційний етап (1 хв.)ІІ. Повторення пройденого матеріалу (2 хв.)ІІІ. Актуалізація опорних знань (2 хв.)ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів (1 хв.) V. Повідомлення теми уроку (1 хв.)VІ. Повідомлення очікуваних навчальних результатів для учнів на урок (2хв.)VІІ. Вивчення нового матеріалу (9 хв.)VІІІ. Осмислення учнями нового матеріалу (2 хв.)

17

ІХ. Формування умінь та навичок (10 хв.)Х. Підведення підсумків уроку (4 хв.)ХІ. Рефлексія ( 3 хв.)ХІІ. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал та щоденники (1 хв.)ХІІІ. Повідомлення про підготовку до наступного уроку (1 хв.)ХІV. Прибирання робочих місць та кабінету обслуговуючої праці ( 1 хв.)

Хід заняттяІ.Організаційний момент: а) перевірка наявності учнів; б) підготовка учнів до уроку.II. Повторення пройденого матеріалу На минулому уроці ви вивчили тему: "Шви, які використовуються для обробки краю виробу. Обробка краю різними видами обметиці."Індивідуальне опитування.Які шви використовують для обробки краю виробу?Що ви можете сказати про петельний шов?Як виконується шов "козлик"? Які види обметки ви знаєте? Фронтальне опитування1.Обробіть край виробу петельним швом.III. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів Оживлення знань, що вчили про кінцеву обробку вишитого виробу та догляд за ним; з досвіду, як краще доглядати за вишитими виробами;умінь, ви вмієте виконувати кінцеву обробку і доглядати за вишитими виробами. IV. Мотивація навчальної діяльності учнів Щоб вишиті вами рушники були привабливими й охайними, ви повинні вірно виконувати кінцеву обробку вишитого виробу. V. Повідомлення теми урокуКінцева обробка. Контроль якості готового виробу. Догляд за виробом. Економічне обґрунтування виробу. VI. Повідомлення очікуваних навчальних результатів для учнів на уроціУчні повинні знати. Кінцеву обробку вишитого виробу та догляд за ним. Учні повинні вміти. Виконувати кінцеву обробку вишитого виробу, доглядати за ним та виконувати обрахунок собівартості, ціни і прибутку. VII. Вивчення нового матеріалу1. Кінцева обробка вишитого виробу. Краса вишитих виробів залежить не лише від правильної техніки виконання, але і від вміння правильно виконувати кінцеву обробку виробу. До кінцевої обробки відносяться такі операції, як прання та прасування.ПРАННЯ

18

Прати вишиті речі треба дуже обережно, щоб фарба не полиняла та, щоб не пошкодити ажурні вишивки. Заливати кип’ятком та виварювати можна тільки речі, вишиті білими нитками на білих лляних та бавовняних тканинах. Решту виробів краще прати в теплій воді дитячим милом, а речі, вишиті шовковими та синтетичними нитками, навіть у мильній піні, додавши трохи солі. Запам'ятайте: такі речі не можна намилювати і терти. Блузку, сукню або сорочку, вишиті кольоровими нитками, перед пранням замочують у теплій воді(1-2 чайні ложки солі на літр води), щоб відійшов бруд з коміра та манжетів, а вже потім перуть у мильній воді. Після прання вироби 2-3 рази полощуть у холодній воді. При полосканні кольорових вишивок у воду додають 1-2 чайні ложки оцту, щоб надати ниткам блиску. Якщо дозволяє тканина, вишивки після полоскання підкрохмалюють і підсинюють. Крохмаль розводять у холодній воді, а потім заварюють кип'ятком не дуже густо. Заварений крохмаль треба обов'язково процідити через марлю чи сито. Якщо до крохмалю додати трохи молока, то після прасування виробу тканина блищатиме.Добре віджатий виріб треба туго загорнути у махровий рушник або простирадло і потримати кілька хвилин. Після цього його можна прасувати. Великі речі краще просушити, але не на сонці, щоб не вигоріли нитки.

Прасування Вишиті вироби прасують з вивороту не дуже гарячою праскою на м'якій чистій тканині. Чим опукліше вишивка, тим м'якшою має бути підстилка. Щоб не було "зморшок", великі речі прасують від середини до країв. Щоб випрасуваний виріб не зім'явся, його слід тримати розгорнутим доти, доки він не охолоне. Особливо уважно й охайно треба прасувати вироби з тонких тканин з ажурними вишивками. Рубці в кутах потрібно прасувати з лицевого та виворітного боків. Дуже важливо вміти вибирати правильний режим волого-теплової обробки, адже надмірне нагрівання праски зменшує міцність тканини, стійкість до багаторазових згинів, змінює її колір. Нагрів електропраски регулюють відповідно до тканини, з якої виготовлений вишитий виріб.

ТКАНИНИ 0t НАГРІВАННЯ ЗВОЛОЖЕННЯ ПРАСКИ, 0С % ДО МАСИ

Бавовняні 190 - 200 20-30 та лляніШовкові 150 - 160 ---Вовняні 150-190 30

2. Контроль якості готового виробу

19

Кожен виріб, оздоблений вишивкою, повинен відповідати технологічним вимогам, тобто бути виконаний охайно і технічно вірно, з гармонійним поєднанням кольорів. У вишитих виробах не допускається: спотворення малюнка; вузлів, кінців ниток та петель з ниток; великих переходів вишивальної нитки з виворітного боку; стягування малюнка; помітні припалення тканин; порубка тканини голкою; до вишивання одного й того ж елемента нитками іншого відтінку чи номера; недошитих частин орнаменту малюнка; невідповідності тканини вишивальній нитці і навпаки.3. Визначення вартості вишитого виробу. Встановлення ціни виробу для продажу. Підрахунок можливого прибутку. Аналіз шляхів реалізації вишитих виробів. Щоб встановити ціну на виріб, треба в першу чергу знати, які витрати здійснені на виготовлення цього виробу (товару), тобто знати собівартість. У собівартість входить:вартість сировини і матеріалів – СМ;вартість затраченої енергії ( електроенергії),палива - Етранспортні затрати Т;зношення устаткування, будівель, споруд, яке поступово переноситься на продукцію, що виготовляється – А;заробітна плата – З;витрати на реалізацію продукції – Рпр;реклама, орендна плата, відсотки за кредит – Р. Тоді собівартість можна записати так:С = СМ + Е + А + З + Рпр + Р + Т + тощо Оскільки головною метою підприємницької діяльності є одержання максимального прибутку, то продавати продукцію за собівартістю немає ніякого сенсу. Що ж таке ціна? ЦІНА – це грошове вираження споживчих властивостей товару, його корисності для споживача. Тому, встановлюючи ціну для продажу цього товару, треба крім собівартості, враховувати прибуток, який підприємець хоче одержати, зважаючи на значимість свого товару для покупця: Ц = С + П Прибуток буде залежати від того, якою корисною продукція є для покупця. Тобто, ціна – це грошове вираження споживчих властивостей товару, його корисності для покупця. Товар може мати дві ціни – виробника і реалізатора (продавця). Щоб отримати бажаний прибуток, треба обов’язково знати ціни на таку продукцію у своїх конкурентів. І в залежності від цього планувати свій власний прибуток. Якщо ціни встановлені такі, що товар залежується, його ніхто не купує, то підприємці роблять зниження цін. На зміну ціни впливають ціни на товари – замінники або доповнюючи товари, мода, сезонність. Різниця між продажною ціною виробу і витратами на його виробництво – ПРИБУТОК. Прибуток виступає показником ефективності діяльності

20

підприємства (чим більший прибуток, значить, тим краще працює підприємство). Прибуток використовують на виплату податку, сплату відсотків за кредит, виплату дивідендів, розширення діяльності підприємства. Підприємець, який вирішив завдання випуску продукції масового попиту, одержує надприбуток. Найпростіше обрахувати прибуток, який можна одержати за один виготовлений і проданий виріб, за формулою П = Ц - С VIII. Осмислення учнями вивченого матеріалу Фронтальне опитування:1. Кінцева обробка вишитого виробу;2. Контроль якості готового виробу;3. Визначення вартості вишитого виробу. 4. Встановлення ціни виробу для продажу.5.Підрахунок можливого прибутку. 6.Аналіз шляхів реалізації вишитих виробів. IX. Формування умінь та навичок учнівПрактична робота:. 1Контроль якості готового виробу. Після того, як оздобили виріб вишивкою, перевіряють чи відповідає виконана робота технологічним вимогам. Якщо виріб, оздоблений вишивкою, відповідає всім технологічним вимогам, то якість даного виробу висока.2. Прання виробу ( в домашніх умовах ).3. Прасування виробу, оздобленого вишивкою ( в домашніх умовах ).4. Визначення вартості, встановлення ціни, підрахунок прибутку, аналіз шляхів реалізації вишитих виробів. Обрахунок собівартості, ціни й прибутку:а) сировина й допоміжні матеріали з урахуванням остаточної обробки виробу ( тканина, нитки для вишивання ) коштують – 12,20грн.б) витрати на інструменти ( п’яльці, голки) – 4,20грн. в) енергія, використана на освітлення та прасування з урахуванням ПДВ – 28,08гр. г) оренда та реклама – 0,25грн.д) заробітна плата за один вишитий виріб – 27,70грн.Собівартість одного виробу:12,20 + 4,20 + 28,08 + 27,70 = 72,18(грн.)Ціна виробника – 90грн.Ціна покупця – 90гр. + 20%ПДВ = 108(грн.)Прибуток – 108 – 1,80 – 72,18 = 34,02(грн.)Податки на прибуток 30%, він становить: 34,02 : 100% Х 30% = 10,21(грн.)Чистий прибуток становить: 34,02 – 10,21 = 23,81(грн.)

21

1. Практичну роботу учні проводять самостійно.2. Забезпечення учнів необхідними матеріалами (картками – завданнями).3. Дотримання правил техніки безпеки, організації робочого місця під час виконання завдань практичної роботи.4. Контроль учителя з метою виявлення недоліків у знаннях та вміннях.5. Поточний інструктаж ( індивідуальний, груповий).6. Самоконтроль та взаємоконтроль учнів. X. Підведення підсумків урокуа) аналіз та порівняння одержаних результатів;б) аналіз недоліків у роботах;в) оцінювання виконання практичної роботи. XI. Рефлексія Що нового ви дізналися на уроці, чого навчилися, де можна застосовувати набуті знання та вміння?Діти, що ви повинні знати?Кінцеву обробку вишитого виробу та догляд за ним.Що ви повинні вміти? Виконувати контроль якості вишитого виробу та доглядати за ним.Виконувати контроль якості вишитого виробу та доглядати за ним ви вмієте, про це свідчить виконання практичної роботи, а от що ви повинні знати, давайте повторимо: 1.Кінцева обробка вишитого виробу; 2.Визначення вартості вишитого виробу. 3.Встановлення ціни виробу для продажу. 4.Підрахунок можливого прибутку. 5.Аналіз шляхів реалізації вишитих виробів. XII. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал та щоденники X III. Повідомлення про підготовку до наступного уроку XIV. Прибирання робочих місць та кабінету обслуговуючої праці

Презентація виконаних робіт з української народної вишивки учнів 9-х класів

22

Методичніматеріали до викладання варіативного " ".модуля Технологія вишивання весільних рушників

10–11 класиСороченко С. Р., учитель трудового

навчання ЗОШ І-ІІІ ст. № 1Зміст

Вступ1. Особливості вишивання весільних рушників

1.1. Використання рушників у весільному обряді 1.2. Основні правила вишивання весільних рушників

2. Символіка весільного рушника 2.1. Квіти та птахи на весільному рушнику 2.2. Символіка геометричних орнаментів 2.3. Символіка кольору

3. Технологічна послідовність виготовлення весільного рушника Висновки Список літератури Додатки

ВступНові умови суспільного розвитку

нашої держави висувають нові вимоги до особистості, що формується саме зараз і складатиме основу майбутньої української нації. Це повинна бути людина вільна,

23

творча, з високим почуттям власної і національної гідності, з власним поглядом на життя, переконаннями.

Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у навчально-виховній практиці сьогодення.

Виховання підростаючого покоління на національно-культурних традиціях українського народу – спеціально організований цілеспрямований процес становлення громадянина України, відтворення трудових, морально-побутових, художньо-естетичних знань, умінь і навичок, які були засвоєні й запроваджені народом в життя впродовж усього періоду існування.

Одним із стратегічних завдань змісту сучасної освіти є оптимальне поєднання її теоретичного та практичного компонентів, класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки, органічного зв’язку з національною історією, культурою, традиціями.

Ознайомлення учнів з народними промислами України створює об’єктивні умови для виховання в них позитивного ставлення до культурної спадщини українського народу і прагнення до її примноження на основі власної трудової діяльності.

Продуманий синтез красивого і корисного в практичній діяльності школярів позитивно впливає на їх мотиваційну сферу, підвищує зацікавленість практичними роботами, збуджує інтерес до національної культури, а на цій основі й до таких предметів як історія, народознавство, рідна мова і література, географія тощо.

Заняття різноманітними видами народних ремесел і декоративно-ужиткового мистецтва є органічною формою поєднання пізнавальної і продуктивної мистецької діяльності дітей.

Українська народна вишивка − унікальне явище духовно-матеріальної культури нашого народу. Впродовж сторіч-тисячоліть в народній вишивці знаходили і, на щастя, знаходять відображення думки і настрої людини, що її творила, краса природи, полохливий світ думок майстринь, їх мрійливі сподівання на кращу добру долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених візерунком голки з ниткою.

Саме тому, робота за модулем "Технологія вишивання весільних рушників" сприятиме розвитку світобачення, художніх здібностей, творчої уяви. На практиці закріплюватимуться знання з матеріалознавства, колористики у традиційній вишивці, орнаментики, побудови композиції, розвивається окомір, напрацьовуватимуться навички вишивання при виконанні великих об’ємів роботи.

1. Особливості вишивання весільних рушників1.1. Використання рушників у весільному обряді

Українські рушники завжди мали символічне значення. Це полотняні скарби, символ України, це багатство, яке дісталося

24

нам у спадок із бабусиних скринь, і на яких закодовано світобачення нашого народу.

Чільне місце посідають рушники у весільному обряді. Обрядові рушники весільного (шлюбного) призначення виступають чи не найголовнішим атрибутом однієї з найважливіших подій у житті людини, надаючи цій події національного характеру. Українські дівчата, починаючи з десяти років, готували собі весільний посаг, до якого іноді входило до 80-100 рушників. Використання рушників у процесі заручин – вінчання – весілля найбільш широко висвітлено у роботах етнографів, фольклористів, мистецтвознавців та інших учених. У весільному обряді на Київщині початку XX століття дослідники нарахували близько 20 рушників Нам відомі деякі спеціальні назви рушників цього класу: "плечові", "вітальні", "перев'язи", "крижмо, "дорога", "шлюбний", "подарунковий". Часто подібні обрядові рушники використовують і в сучасному весільному дійстві [8].

Свати приходять до батьків дівчини з хлібом і сіллю. Батьки дівчини зустрічають їх хлібом-сіллю на вітальному рушникові. Якщо на заручинах доходять згоди обидві сторони обмінюються хлібами. Дівчина дарує рушники сватам. Такі рушники перев'язують через плече попід ліву руку і називають "плечовими".

Та спасибі тобі, моя ненько,Що будила мене раненько,

А я слухала, вставалаТа рушнички напряла,

По тихому Дунаю білила,На сухому бережечку сушила,

Своїх старостів дарила.За існуючими морально-етичними нормами – це було законним

зобов'язанням щодо майбутнього шлюбу. Якщо ж інший парубок відбив дівчину, свати й батько скривдженого молодого мали право йти до суду. В такому разі суддя наказував батькові молодої заплатити скривдженим відшкодування.

Староста під час заручин брав рушник, накривав ним хліб, клав руки наречених і перев'язував рушником. Після розв'язування наречена перев'язувала рушниками старостів. Це супроводжувалося обрядовими піснями:

Рушнички ж мої, рушнички ж мої,Тонкі та біленькі,

Я ж вас пряла, я ж вас пряла —Ніченьки не доспала,

Я ж вас робила, я ж вас робила —Всіх ткачів обносила,

Я ж вас білила, я ж вас білила —Всі береги обстелила,

Я ж вас дарила, я ж вас дарила —

25

Всю родину звеселила.Рушником зв’язують руки молодим під час вінчання у церкві. На

"шлюбному" рушнику молоді вінчаються. Він разом з образом – іконою зберігається у сім'ї з покоління в покоління. Рушник, яким батьки благословляють молодих, вважають найголовнішим. Такий рушник – особлива святиня, яку не показували стороннім і берегли як зіницю ока, передаючи із покоління в покоління. Старий узор нащадки відтворювали на новому полотні як енергетичний код роду [14].

У центральних районах України наречена і дружка замість пояса, крайки підперізувалися рушником – кінцями наперед. Найчастіше це були ткані червоні рушники, вони також зберігалися в родині протягом багатьох років.

Випечений весільний коровай, виймаючи з печі ставлять на віко, застелене спеціальним рушником "надіжником", і обв’язують коровайним рушником. Для вінчання молоді несуть ікони, обвиті рушниками молодого, а за ними дружки молодої несуть обв’язаний рушником хліб. Батьки зустрічають гостей хлібом-сіллю на вітальному рушнику. Після поздоровлень і побажань молодим щасливого подружнього життя мати молодого заводить молодят, що тримаються за кінці рушника, теж по рушнику. Зайшовши в хату до свекрів, невістка вішає на спеціально призначеному для цього місці свій рушник. Увечері розрізають весільний коровай, принесений від молодої, так, щоб нижня його частина ("підошва") залишилась цілою. Коровайним рушником перев'язують дружку (боярина) через плече, він тричі танцює з "підошвою", після цього нею пригощають музик [3].

Під кінець весілля, коли знімали вінок, волосся збирали у пучок (на мудрість), під який запихали грудку цукру (щоб життя сімейне солодким було) і крихту хліба (на великі статки), а зверху накривали голову вишитим рушником.

В сучасному весільному обряді найменша кількість рушників – п’ять: рушник, на який стають молоді під час вінчання, рушник на ікони для нареченого і нареченої, рушник для перев'язування рук молодій парі і рушник під коровай [16].

1.2. Основні правила вишивання весільних рушниківДля весільних рушників важливим є

вибір матеріалу. Весільний рушник не повинен мати обрізних країв, бо за легендою, нитка, що тче рушник, – "наче доля, повинна ходити зліва направо і не повинна обриватись". Тому, обрізні рушники, в яких довга сторона оброблена мережкою або просто підрублена, не можна використовувати для весільних обрядів. Кожна обірвана чи обрізана нитка по

краю вказує на сварку молодого подружжя або на проблеми із здоров'ям

26

чоловіка чи жінки. Зовсім неприпустимим є вишивання весільного рушника на двох зшитих між собою шматках полотна. Весільний рушник, що символізує поєднання у життєвій дорозі двох доль, неодмінно має бути єдиним цілим (не можна вставляти в середину рушника ніяких мережив, тасьм, мережок – цим можна тільки нашкодити, розрізане життя вже не зшиєш). Тож найкраще вишивати весільний рушник на цільнотканому полотні. Весільний рушник має бути не вузьким (від 45 сантиметрів) та досить довгим на довге подружнє життя від 3 до 5 метрів.

Всі розміри рушника ширина, довжина повинні ділитися на 7.Нитки для вишивання найкраще шовкові і вовняні. Довге волокно

білкової природи найкраще переносить інформацію. Гірша, але придатна для роботи заполоч рослинного походження. Зовсім непридатним з погляду енергетики виявився акрил.

Для вишивання використовують одну голку і нею виконують весь рушник. Вважають поганою прикметою згубити чи зламати голку під час роботи.

З давніх-давен рушники в українських обрядах виступали як обереги. Цього магічного значення рушнику надавала вишивка, через орнамент, колір, місце розташування окремих елементів. Вишитий рушник немов би "програмує" майбутнє життя сім'ї, несе в собі певні побажання щодо майбутнього, які висловлює вишивальниця. Дуже важлива умова – людина повинна знати зміст символів, має бути сама доброзичлива, і вишивати з добрими намірами. Звідси важливе правило: весільні рушники дівчина має вишивати власноруч. Замовляючи весільний рушник кому б то не було іншому, майбутня дружина ризикує внести в майбутнє свого подружнього життя чужі думки та бажання, які можуть бути і недобрими.

Є і така традиція – весільний рушник вишиває мати для своєї дитини, хрещена мати [17].

Найкраще починати рукоділля зранку у четвер – Перунів день, щоб мати найвище покровительство. Починали вишивати вранці, коли Сонце підходило вгору до зеніту, ніяк не увечері. Коли сідали вишивати коло вікна, то так, щоб сісти до світла передом, або боком, але не задом. Далі, взявши голку з засиленою вишивальною ниткою, читали молитву та побажання, залежно від того, який рушник вишивали. Ці молитви, побажання спрацьовували, як програма, що накладалась, та вшивалась у рушник. Завжди, після перерви, перед продовженням роботи їх повторювали. Коли відкладали роботу до наступного продовження, то не залишали як-небудь полотно, а акуратно його складали. Якщо залишати зім'ятим, то і доля так поведеться, що не буде порядку. Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму у полотно. Треба засилити нову нитку, і лише тоді вколоти її у полотно. Роботу ніколи не клали на ті місця, де сплять і сидять. Складену акуратно роботу загортали у тканину, не залишали відкритою [7].

Вишиваючи власноруч, необхідно стежити за своїми думками та емоціями. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії,

27

найсвітліші думки й почуття. В процесі роботи час від часу проказували молитву.

У багатьох місцевостях жінки вишивали у цілковитій тиші, спокої, таємно, щоб ніхто не бачив їхньої роботи, на противагу існуючому у літературі описі вечорниць, де збиралися дівчата вишивати. Можливо таке спільне вишивання й було, проте не рушників. Рушник – річ глибоко сакральна і через те інтимна [15].

Необхідно відзначити, що вишиваючи рушники, традиція передбачала виконання таких моментів:

– по-перше, працюючи, ніколи не випорювали "помилки". Ті "помилки", що ставилися на полотні при їх "виправлянні" вносили деструкцію в енергетику рушника. Як не можна наново пережити вчорашній день, так і не варто переробляти роботу, а треба йти далі;

– по-друге, рушники у минулому виготовлялись так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто. Видимий для нашого ока бік символізує наші діяння, котрі відомі для людей, а невидимий – думки і бажання. Останні для людей невидимі, і часто йдуть всупереч нашим вчинкам, у яких ми хочемо здаватися людям гарними. Невидима наша сторона повинна бути у цілковитій гармонії з видимою.

Згідно з давніми канонами вишивання рушників, кожен з них ділиться на три приблизно рівні частини. Дві третини, з обох країв рушника вишиваються, а середина завжди обов’язково залишається чистою, – Боже місце. Вільна від візерунку частина уособлює зв'язок з космосом. Про це слід пам’ятати, компонуючи орнаменти на весільному рушнику. Якщо не знати цього, то може статися, що добрий і щирий по формі напис-побажання насправді буде шкідливий для молодят. Слід пильнувати, щоб на шляху небесного Благословення до молодої сім'ї не було ніяких символічних перешкод.

Серед усіх весільних рушників найголовнішим був той, яким батьки молодих благословляли. Цей обрядовий рушник особливо цінували та оберігали, бо на ньому було вишите Дерево Роду. Його не слід було показувати стороннім. Передавався він з покоління в покоління і використовувався лише під час весільного обряду благословення. Рушник цей мав бути кратним зростові людини, для якої вишивався.

Дівчина, яка починала вишивати цей рушник собі (або мати синові), зобов'язана була знати свій родовід до сьомого коліна. Перше коліно – вишивальниця, друге – батько й мати, третє – два діди та дві бабусі і так далі.

Істинне Дерево Роду розгалужується на 32 батьківські та 32 материнські гілки.

Якщо рушник для вінчання у церкві могли бачити всі присутні, то рушник із Деревом Роду був священний, заповітний. Його не можна було нікому показувати, бо це енергетичний код роду, а лихе око може зурочити. На цьому сакральному рушникові наші предки через візерунки передавали своїм нащадкам всю інформацію, яку треба було залишити після себе. Тому

28

кожна рисочка, крапочка, гілка, пташка щось означали. "Виростало" на рушнику Дерево Роду із горщика (символ Землі), який був наповнений різними благами. Горщик мав бути стійким, із широким дном, щоб родина ні перед чим не схилялася, міцною та стійкою була. На горщику вишивали різні символи.

Саме Дерево символізувало родину (не менше 5-ти поколінь). Кожна квітка символізувала членів родини: схилені донизу – діди, вище – батьки та їхні діти. Дерево (вертикаль) символізувало міць, силу – це було чоловіче начало. А вода і земля (горизонталь), на якій стоїть Дерево, – це жіноче начало. Увінчувалося Дерево Роду трилисником – символом майбутнього покоління. На вершині Дерева – два голуби, які у дзьобах тримають весільні барвінкові віночки. Голуб віддавна вважався Божою птицею, символом чистоти, шлюбу, посередником між Богом і людьми. Два голуби - це дві статі, що покохали одне одного і поєднують весільними віночками назавжди дві долі.

Обабіч Дерева вишивали дрібні квіти й метелики, що символізували душі померлих родичів. А над Деревом частину полотна залишали білою. Це символізувало Боже благословення, світле майбуття наступних поколінь. Обрамляли такий рушник або хвилястими лініями (символ води), або барвінковими гілками (символ кохання і подружнього життя), або виноградними гронами (символ добробуту), або хмелем (символ життєдайності, закоханості).

Рушник, який брали до церкви, прикрашали квітами – символами кохання, а також парою голубів по краях, які дивилися один на одного, тримаючи в дзьобиках по барвінковій галузці.

Рушник під ноги – важливий на весіллі, саме він вирішує, як складеться подальше життя наречених. Візерунок треба продумати особливо ретельно, адже вишиваючи рушник – вишиваєш свою долю. На цьому рушнику не можна вишивати пару птахів, яка символізує молодих, побажання "На щастя", квіти, кільця. Коли молодята стоять на такому рушнику, затопчуть все, що могло бути гарного в їхньому житті. Найоптимальніший варіант вишивки – геометричний візерунок або рослинний орнамент (грона винограду – символ сім'ї, достатку, благополуччя; грона калини , жолуді, дубове листя ).

Це обмеження з'явилося недавно – з моменту, коли молоді перестали ставати на рушник коліньми, а почали ставати ногами. Якщо ви плануєте ставати на весільний рушник коліньми, то можна вишивати і птахів, і квіти [13].

Цей рушник повинна вишивати сама наречена і при цьому зробити 10 відмінностей на кінцях рушника (на чоловічій та жіночій стороні). Сторону яку вишивають першою, слід вважати чоловічою. Вона вишивається з великим бажанням. Тому і заряд в неї буде позитивний.

29

Рушники, особливо під ноги, використовують один раз! У випадку дуже щасливого сімейного життя у спадок передають тільки візерунок, а рушник вишивають новий.

Рушник під коровай, хліб-сіль – необмежений у виборі узору. Саме на цьому рушнику вишивають пару птахів, що цілуються дзьобиками, побажання, дерево роду і море квітів, щоб життя молодят було успішним, щасливим, радісним та квітучим.

Рушник для зв'язування рук – раніше використовували чисто білий (можна вишити білим), щоб життя було безхмарним, або вишитий тільки червоними нитками – на радість [17].

Орнаменти рушників для ікон відрізняються для нареченого і нареченої. Спільним елементом для обох рушників є виноградне листя з гронами, що символізують достаток у домі. Крім спільних елементів, на "чоловічому" рушнику вишивали дубове листя та жолуді, що символізували чоловічу силу, а на "жіночому" – калину, символ жіночого начала, продовження роду, та лілії – символ любові і краси.

На рушнику під коровай, крім інших візерунків з середини 20 ст. вишивають і весільні кільця, але кожне кільце не повинно бути замкнутим. Рушник на руки молодим повинен поєднувати жіночі і чоловічі рушники з ікон, а також може доповнюватися птахами (символ молодої пари) та квітами чи квітковими орнаментами.

В будь якому орнаменті весільного рушника обов’язково має бути присутній знак, що за формою нагадує хрест. Він може бути як вишитий, так і вплетений в композицію. Сам по собі хрест є оберегом для рушника, тому він присутній на всіх рушниках, не тільки на весільних. Але в весільному рушникові хрест або хрестоподібний знак має ще й інше, особливе значення. Цей знак магічний. Він благословляє пару на утворення сім'ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднання батьківської сонячної та материнської вологої енергії [10].

2. Символіка весільного рушника2.1. Рослини та птахи на весільному рушникові

Українські вишиванки відзначаються своїм глибинним символізмом, що своїм корінням сягає тисячолітньої давнини. Символи-обереги, що повсюдно поширені на вишивках, нерозривно пов’язані з природою.

Калина – дерево українського роду. Її пов'язували з народженням Всесвіту, а червоні ягоди калини стали символом крові та невмирущої української нації. Через це весільні рушники, дівочі та парубочі сорочки рясно прикрашали цією вишивкою.

Дуб – дерево, що уособлює чоловічу силу. В давнину – символ бога Перуна. Його вишивають на чоловічій стороні весільного рушника, а частіше – на парубоцьких сорочках, щоб хлопці та молоді чоловіки

Рис. 1. Дуб і калина

30

мали при собі оберіг життєдайної чоловічої сили. Для жінок такі візерунки не притаманні.

Дуб і калина доволі часто зустрічаються у народній вишивці, поєднуючи в собі символи вічної краси і сили одночасно (рис. 1).

Виноград – символ таїнства створення нової сім'ї. Сад-виноград – це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Вишивається на родинних рушниках. Життєдайність винограду означає плодючість роду (рис.2).

Мак – квітка пам'яті роду. Вірили, що поле після битви навесні

вкривається маками. Його не зображали на весільних рушниках, оскільки він уособлює скорботу (рис 3).

Лілея – символ дівочих чарів, чистоти і цноти. Вона містить в своєму орнаменті листки і пуп'янки, в цьому закладено народження, розвиток та безперервність життя.

В орнаменті лілею неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест.

Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які означають запліднення (рис 4).

Та чому ж саме лілея є жіночим символом? А тому, що вона сама є суттю вологої енергії. Це підтверджує й давня назва квітки – крин, – порівняймо цю назву з однокореневим словом криниця.

Троянда або ружа – улюблена квітка українців. Її вишивають на сорочках і рушниках багатьох регіонів України. Хтось вважає мотив троянди не дуже давнім, а деякі дослідники навіть стверджують, що дане зображення було запозичене (рис.5).

Хміль – втілює сутність молодого буяння та закоханості. Візерунки, що нагадують листя хмелю, відносять до молодіжної та весільної символіки. Адже

парубок біля дівчини "в'ється як хміль" (рис 6).

Рис. 2. ВиноградРис. 3. Мак

Рис. 4. Лілея

Рис. 5. Троянда Рис. 6. Хміль

31

Чорнобривці – поетичний образ народної пісні та вишивки. Через те, що ці квіти полюбилися українському народові, їх досить часто вишивають на рушниках і сорочках (рис.7).

Візерунок з квітами зазвичай вкладається за законами рослинного орнаменту, з безперервним рухом. Квіти з'єднані ланцюжками – стеблинками як свідчення

невпинності буття [13].Берегиня – загадкова,

багатолика могутня квітка, що тримає в собі материнську силу світу. Це мати-природа, втілена у рослині, що несе в собі сім'я роду всього живого. Вона означає суть самого творення, вічне оновлення та гармонію життя (рис.8 а), б)).

Сонце – потужний сакральний символ. Уособлює вогненну батьківську енергію, а для пращурів – знак священного вогню. Сонце зображають у вигляді восьмикінечної розетки чи зірки, що вже сама по собі містить величезний енергетичний заряд, а також у вигляді свастик, ромбів з променями, хрестів у колі.

Вода – друга стихія, що утворила земне життя. Втілює вологу материнську енергію. Знак води нагадує згорнуту змію або хвилясту лінію.

Земля – символ плодючості, щедро засіяної землі, зображений у вигляді ромбів.

Ці знаки, що дійшли до нас з глибокої минувшини – Сонце, Вода і Земля – складають життєдайну трійцю. Вони є неподільними в орнаментах української вишивки (рис 9).

Зірки – символ уявлення про структуру космосу. У вишивці вони не розкидані хаотично, а зібрані у геометричний орнамент впорядковано і гармонійно, як Всесвіт. І знов-таки цим візерунком щедро

прикрашають вишивку як зернами, що дадуть нові й нові паростки.

Вінець, вінок або кільця – мають прямий символізм. Вишиваючи весільного рушника з обручками, важливо пам'ятати, що вони не повинні бути до кінця зімкнутими.

Рис.7. Чорнобривці

Рис. 8. Берегиня (а)

Рис. 8 (б)

Рис. 9. Сонце, вода, Земля

32

Соловей та зозуля – вишиваються на дівочих рушниках. Нерідко їх саджають на гілки калини, що символізує продовження роду (рис. 10).

На весільних рушниках вишивають пари голубів як символ любові і злагоди, півнів як початок нового дня, нового життя, лебедів на знак вірності один одному.

Павич – жар-птаха, що несе в собі сонячну енергію. Ця поважна пташка уособлює сімейне щастя та благополуччя (рис. 11).

Ластівка – пташка, що несе добрі новини, знак весни і початку нового життя (рис.12).

Соколи, голуби, півні, – все це символи молодят.Парне розташування птахів у народному мистецтві уособлює кохання і

вірність. Не можна вишивати на рушнику пташок не в парі (рис.13).

Рис. 13. ЛебедіРозміщують птахів голівками один до одного. Іноді вони тримають у

клювиках гілочку чи ягідку калини. Орел – у давніх образах володар верхнього світу. Двоголовий орел

тотожний міфологічному образу – космогонічному персонажу, якого вважали творцем землі, дерев, людей.

Дерево Життя – наймогутніший сакральний символ, використання якого у весільній вишивці несе дуже сильне смислове навантаження. Значення його в тому, що все живе у світі – це частина великої нерозривної системи буття.

Дерево Життя, Дерево Щастя, або Райське Дерево зображають як головний елемент малюнку (рис. 14).

Рис. 10. Соловей

Рис. 11. ПавичРис. 12. Ластівка

33

Структура Дерева Життя відображає уявлення наших пращурів про світобудову. Крона дерева – це світ богів, стовбур – сьогочасний матеріальний світ, а коріння – підземний потойбічний світ. Інколи світ потойбічний відділяють горизонтальною лінією.

При всій своїй силі Дерево Життя виростає з маленького горщика – минулого життя, основи світотворення.

Дерево зазвичай починається з великої квітки – сонця потойбічного, і завершується також великою квіткою – сонцем Творця. Їх можна вишивати різними за будовою і візерунком, але однаковими за розміром. Ці основні квітки також символічно поєднують в собі сонячну батьківську та вологу материнську енергії. І сонце, і життєдайна вода однаково важливі для розвитку Райського Дерева.

Дерево прикрашають квітами, жолудями, бруньками, пташками. Квіти можуть символізувати красу і молодість, жолуді – сімейне щастя,

виноградна лоза з гронами – сімейний добробут (рис. 15 а), б), в)).

Дерево життя на рушниках народних майстринь

Рис. 14. Дерево життя

Рис. а)

Рис. б)

Рис. в)

34

В орнаментації українських рушників майстрині прагнуть передати красу і пишність природи, її буйне цвітіння. Часто вони розміщують на стеблі величезну кількість різноманітних квіток, майже не зображаючи листя.

Птахи – це посланці Божого Духу, душі, що оберігають родину. Птахи обов'язково мають сидіти на дереві, так як птахи біля дерева символізують померлі душі й можуть накликати ранню смерть.

Квіти і птахи втілюють основні сімейні цінності – взаємне кохання, вірність, сімейне гніздо, дітей, тому на них краще не ставати ногами.

Вишиті поверх дерева окремі квіточки чи пташки можуть означати предків, які пішли за межу людського буття, але їх душі оберігають Дерево Роду.

Вишивка доповнюється безконечником, що вишивається по краю рушника. Зображені на ньому листя та плоди дуба, хмелю, винограду символізують чоловічий початок, квіти та ягоди – жіночий. Основна вимога – безперервність орнаменту з кінця в кінець, щоб не переривалась життєва дорога молодят (див. додаток 1, додаток 2, додаток 3).

В'юнок по краю усього рушника означає дівочу любов та вірність. Хвилеподібні лінії оздоблення – рівновага і лад у житті. Горизонтальні лінії візерунка можуть бути лише під горщиком, але не згори, щоб не закривати потік Божого благословення. До того ж лінія візерунка над Деревом перешкоджає його розвитку.

Дерево Життя часто оточують хрестами, зорями, паростками зерна. Важливо, щоб Дерево Життя було симетричним, врівноваженим, а ярусів має бути не менше трьох. Від їх кількості залежить, яку інформацію ми хочемо зашити в рушник.

Три поверхи – священна трійця, щасливе спокійне сімейне життя, чотири – реалізація ідей, добробут і статок родини, п'ять - втілення творчих задумів, духовні цінності, шість – єднання з Богом, духовна і фізична досконалість, сім – приєднання до невидимих світів, таємниць всесвіту [18].

2.2. Символіка геометричних орнаментівВ стрічкових композиціях рушників використовуються геометричні

орнаменти. Дослідники семантики нараховують часом до 120 знакових систем, які використовуються в побудові геометричних узорів. Орнамент – складна система, яка компонується з різноманітних елементів, знаків, символів. Кожен з цих знаків має свою енергетику. Але, взаємодіючи між собою, вони створюють синтетичну енергетичну картину. Кожен орнамент відображає якийсь аспект Буття, якусь сторону Життя. Якщо Людина створена за образом Творця і є мікрокосмосом, то все, що відбувається в ній, відображається на макрокосмосі. Зрештою цей процес двосторонній і Людина у собі переживає ті процеси, що відбуваються в навколишньому світі, у Всесвіті, Космосі. Це відображено у древньому вислові, –"змінюючи себе, ти змінюєш Світ".

Геометричні орнаменти являють собою схеми, траєкторії руху Духа. Особливість їх полягає в тому, що рух Духа йде по прямій лінії від однієї

35

точки до другої. Таким чином створюється упорядкована мережа з прямих ламаних ліній. В Природі, Матерії рух проходить по тих же точках, але, з урахуванням інерційних процесів, всі ці лінії будуть виписані по кривій. Ми це бачимо у фізичному рості організмів, у русі всіх фізичних об’єктів, у зміні пір року тощо. Орнаменти з геометричними символами відображають принцип чоловічих енергій, в той час як рослинні узори з вільним контуром – це відображення жіночих енергій. Враховуючи це в аналізі вишиванні рушників, одягу, ми можемо виділяти регіони, в яких переважає той, чи інший тип енергій [20].

Окрім компонування знаків в орнаменти, часом можемо бачити окреме їх вживання у вишиванні. Особливо, чим старіші зразки його ми знаходимо. Одними з найпоширеніших знаків у світі є хрести. Розрізняють хрест прямий, хрест косий та подвійний, який утворюється в результаті накладання двох попередніх. Прямий рівнораменний хрест – уособлення Гармонії та взаємодії Духа (вертикальної лінії) та Матерії (горизонтальної лінії). З іншого боку, хрест, як символ самої Природи, демонструє гармонійну роботу чотирьох стихій, що будують усі форми Життя. Прямий хрест – символ Сонця, Логосу, Творця, чоловічого начала. Косий хрест – уособлення жіночого начала, Місяця. Накладання цих двох хрестів дає подвійний хрест, або 8-променеву зірку – символ об’єднання двох начал. Окрім символів геометричних, ці хрести відомі у вишиванні, як самостійні шви – хрестик прямий, хрестик косий та хрестик подвійний, або "болгарський" [12].

2.3. Символіка кольоруПерш ніж братися до вишивання, вишивальниці продумували не лише

зміст рушника, а й добирали кольори ниток, бо правильне поєднання кольорів мало неабияке значення для розуміння вишитого.

Окремо у вишиванні рушників стоїть жовтий колір. Суцільно ним рушники не вишивали, але як компонент, він досить символічно, а за естетикою – виразно поєднується з іншими кольорами.

Віддавна жовтий колір символізував вічний вогонь, золото, Сонце; зелений – весну, рослинний світ, надії на процвітання та добробут; синій – воду, небеса, загадку пізнання світу, вірність і чесність; червоний – красу, любов, жар, пристрасть, протидію злим чарам, оберіг від зла та зурочень; чорний – тугу, печаль, ніч, тьму, чаклунство. Поєднання червоного та синього кольорів символізувало вірність та кохання; жовтого із червоним – недовіру; білого з червоним – нагороду і повагу.

Переважала на весільних рушниках червона барва - символ кохання. Червоний колір є сильним, найбільш активним, порівняно з іншим

кольорами. Він випромінює енергію, і через те використовується у весільних рушниках. Його функція як сильного імпульсу у весільній ініціації і, разом з тим, кольору, що захищає, просто неперевершена. Весільні рушники і вбрання найбагатші на червоний колір і найкраще оздоблені.

У деяких регіонах переважали "золоті" рушники, які вишивалися кольорами сонця: жовтими, жовтогарячими, коричневими, багряними. На

36

таких рушниках вишивалися солярні знаки. Глибоко символічним було і біле вишивання. Цей філософський колір панував на рушнику, яким покривали молоду. Віддавна білий вважався кольором чистоти, невинності, дня. Цей життєстверджуючий колір протилежний чорному, а тому, осяяний небесними світилами, символізує все видиме.

Білий – це колір сили, адже він містить усі кольори. Поширений вислів –"білий світ". Білі вишивки не розраховані на чуттєві враження, а скоріше для розуму, роздумів, для духовних потреб. Вони сприймаються вищими духовними центрами (чакрами) людини. Білий колір випромінює силу, енергію. Тому в білому житлі, в білому одязі людина швидко відпочиває, відновлює сили. Якщо йти в людне місце, то добре одягатись у білий одяг, оскільки він активно захищає.

Чорний колір, як антипод білого, навпаки – вбирає в себе енергію, інформацію. Цікавим є той факт, що весільні сорочки в багатьох районах вишивались чисто чорними узорами низзю. Чорний – це також колір землі, багатства, колір урочистості. Недарма він так широко завжди використовувався у святковому вбранні, у дорогих тканинах. Чорний колір ще називають контактерським.

Досить широко представлено вишиття в рушниках червоними та синіми і червоними та чорними нитками. Така двоколірність характерна з прадавніх часів. Хоча правильніше сказати – триколірність, адже треба завжди враховувати білий колір полотна, окрім вишиття. Червоно-синя гама символізує ніби поєднання активного гарячого чоловічого червоного кольору з пасивним холодним жіночим синім [21].

3. Технологічна послідовність виготовлення рушника1. Вибрати тканину. Доцільно брати суцільнотканне полотно або канву

(№ 14, № 16). Оптимальний розмір рушника 2,2 х 0,5 м або 2,5 х 0,5 м.2. Підібрати візерунок, використавши готові схеми, або створити

самостійно, відповідно до призначення рушника. Для створення ескізного рисунка (для рушника, що буде вишиватися рушниковими швами) використати шаблони.

3. Підібрати нитки потрібного кольору (шовк, шерсть, муліне).4. Обробити обрізні краї рушника швом упідгин із закритим зрізом

машинним або ручним способом. Якщо передбачено торочки залишити по 20 см по вузьких краях.

5. Визначити геометричний центр заготовки. Швом "уперед голка" прокласти контрольні лінії, можна використати спеціальний олівець для тканини.

6. Розбити умовно рушник на три частини, врахувавши, що середня частина залишається вільною від вишивки.

7. Визначити місце розташування візерунка, а також цент розташування композиції.

8. Перенести візерунок на тканину одними із відомих способів, у випадку коли рушник вишиватимуть рушниковими швами. Для вишивання

37

хрестиком працюють за схемою, на тканину рисунок не переносять. Для полегшення роботи можна розграфити ту частину рушника, яка буде заповнена вишивкою на квадрати 10 х 10.

9. Орнаментальну смугу треба починати вишивати з середини рапорту і середини розміщення малюнка.

10. Кількість ниток, які заправляємо у голку, залежить від щільності тканини (вишивка не повинна бути рябою).

11. Під час роботи стежити за тим, щоб на звороті не було вузликів, обірваних ниток, великих переходів. Кінці нитки ховати під стібки на звороті а також можна по лицьовій стороні під вже вишиті хрестики.

12. Слідкувати за тим, щоб стібки не стягували тканину. У вишивці хрестиком верхні стібки мають іти в одному напрямку з рівномірним розташуванням ниток. На лицьовому боці вишивки рівні перекриваючі діагональні стібки, які з вивороту мають вигляд вертикальних або горизонтальних пунктиків.

13. Торочки, якщо вони передбачені, виконують в останню чергу.14. По закінченню вишивання рушник перуть і прасують у

відповідності до правил прання і прасування вишитих виробів (див. додаток 8).

ВисновкиОтже, можливості трудового навчання у залученні школярів до надбань

національної культури є багатим і своєрідним, бо воно є тим рідкісним предметом, який перекидає місток між матеріальною і духовною культурою суспільства.

Заняття вишивною розвиває естетичний смак, виховує охайність, ретельність, любов до праці, старанність, формує певні навички та вміння, необхідні в подальшому житті. Робота з вишивання не лише цікава, а й корисна для дітей, має загальноосвітнє й виховне значення. Уроки з вишивання допомагають забезпеченню духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки – матері, прищеплюють шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну, утверджують принципи загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти.

Вивчення варіативного модуля "Технологія вишивання весільних рушників" сприяє відродженню народних традицій не тільки в побуті та звичаях, але й народних традиціях з обробки матеріалів-національного вишивання.

І по тому, як ми будемо оберігати свої кращі традиції минулого, наступні покоління не тільки оцінюватимуть нас, але й збережуть наші сьогоднішні набутки, які згодом також стануть традиціями.

Список літератури:

38

1. Боринець Н., Ходзицька І. Українська народна вишивка в шкільному курсі трудового навчання.− К.: Навч. посіб., 1997.2. Гасюк О. О., Степан М. Г. Художнє вишивання.− К.: Вища шк., 1986. − 247 с.3. Кара-Васильєва Т. Трансформація давніх образних структур в українських рушниках. Регрес і регенерація в народному мистецтві. − К.: Музей Івана Гончара; Родовід, 1998. − 328 с.4. Кара-Васильєва Т., Чорноморець А. Українська вишивка. − К.: Либідь, 2002. – 159 с.5. Ліва Б. Ф., Боринець Н. І. Українська народна вишивка. Програмам середньої загально освіт. шк. 9−11 кл. − К., 1994.6. Литвинець Е. М. Українське народне мистецтво вишивання і нанизування. − К.: Вища шк., 2004.7. Мельничук Юрій. Магічність української вишивки // Артанія. – 1999. – №5. – (Альманах).8. Науменко В. І. Культура і побут населення України. – К.: Либідь, 1991. – 230 с.9. Орел Л. Українські рушники. – Л.: Кальварія, 2003. – 230 с.10. Ольшанська І., Гураль-Стасенко О., Стасенко В. Символіка орнаменту в українській народній вишивці. Українська народна творчість у поняттях між предметної термінології. – К.: Музей Івана Гончара; Родовід, 1995. – 328 с.11. Радкевич В. О., Палащенко Г. М. Технологія вишивки. – К.: Вища шк., 1997. – 340 с.12. Селівачов М. Р. Лексикон української орнаментики. – К.: Ред. вісн. "Ант", 2005. – 399 с.13. http://life.pravda.com.ua14. http://about-ukraine.com15. http://aratta-ukraine.com16. http://www.tortua.com.ua17. http://myline.kiev.ua18. http://www.ridnamoda.com.ua19. http://rukotvory.com.ua20. http://art-time.at.ua21. http://lado.kiev.ua

ДодаткиДодаток 1

Ланцюжкові орнаменти

39

40

Додаток 2Чоловіча символіка

41

Додаток 3Жіноча символіка

42

Додаток 4Поєднання чоловічої і жіночої символіки

Додаток 5Виноград

43

Додаток 6Птахи

44

45

Додаток 7Геометричні орнаменти

46

Додаток 8Правила прання та прасування вишитих виробів

Якщо ви виконали вишивку великого розміру, і вона довго була в роботі, її слід попрати безпосередньо після закінчення. Крім того, вишиті вироби потрібно прати після більш-менш тривалого користування ними. Для цього вишивку спочатку замочують в теплій воді на 2 години і тільки після цього перуть (краще дитячим милом). При цьому намилювати слід тільки ті місця, де немає вишивки, і рубці.

Випраний таким способом виріб слід прополоскати в теплій воді, без зайвої сили викрутити, злегка струсити і покласти в холодну воду в розпрямленому вигляді (у скрученому виробі малюнок може віддрукуватися на тлі). У холодну воду слід додати оцет – 1 ч. л. на 1 склянку води.

Прасують вироби вологими, розклавши їх на чистій м'якій тканині, і тільки з виворітного боку (це дозволяє зберегти рельєфність вишивки). Під час прасування стежать за тим, щоб не було перекосів тканини, що спотворюють зовнішній вигляд малюнку.

Ну, а якщо виріб ще недостатньо забруднився, і ви просто хочете його освіжити? Тоді покладіть його лицьовою стороною на мокру чисту білу тканину, накрийте сухою білою тканиною і пропрасуйте гарячою праскою. Якщо повторити цю процедуру кілька разів, то бруд з виробу перейде на мокру тканину, а кольори вишивки стануть яскравішими.

Вироби з вишивкою краще не крохмалити, оскільки нитки муліне при цьому склеюються і втрачають свій блиск. Але якщо все ж таки хочеться додати пружність вишивці, її можна протерти з виворітного боку щіточкою або тампоном, змоченим слабким розчином крохмалю, а потім пропрасувати гарячою праскою, поклавши зверху чисту суху тканину.

47

Варіативний модуль "Технологія вишивання мережками".7–9 клас

Л.І.Бугаєвська, О.А.Загаров м. Комсомольськ Полтавської обл.

Тематичний план №з/п Назва теми Кількість

годин1 Основи технології вишивання мережкою 42 Проектування та виготовлення виробів, оздоблених мережкою 113. Презентація та оцінка результатів проектної діяльності 1

Всього 16

Програма

№ з/п

К-ть год. Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

1. 4 Основи технології вишивання мережкоюВишивка як вид оздоблення текстильних матеріалів. Короткі відомості про види технік вишивання.Техніки вишивання, характерні для свого регіону.Мережки – прозора лічильна техніка вишивання. Оздоблення одягу прозорими техніками вишивання. Композиція виробу, оздобленого мережками. Особливості поєднання поверхнево-нашивних і прозоро-лічильних технік під час вишивання виробів. Матеріали та інструменти для виконання мережок. Найпростіші види мережок: "одинарний прутик", "подвійний прутик", "роздільний прутик". Технологія виконання мережок.Організація робочого місця. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги.

Характеризує техніки вишивання, характерні для свого регіону;розпізнає вишивки однобічні й двобічні, глухі й прозорі, лічильні й вільні, види мережок;характеризує матеріали, які використовуються для виконання мережок;добирає інструменти та пристосування для роботи;обґрунтовує добір тканин ;виконує мережки, які вивчаються;організовує робоче місце;дотримується правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог під час вишивання.

2. 11 Проектування, виготовлення та оздоблення виробів вишивкоюВибір та обґрунтування теми проекту. Пошук аналогів та їх аналіз. Робота з інформаційними джерелами. Створення банку ідей. Аналіз та систематизація інформації.Складання опису виробу, як виду проектної документації. Виконання ескізу задуманого виробу

Складає план роботи з виконання проекту та план проектної діяльності;здійснює пошук інформації та виробів-аналогів;аналізує та

48

(сюжет, форма виробу, розміри, місце розташування малюнка тощо).Добір інструментів та матеріалів. Технологічна послідовність виготовлення виробу.Виготовлення виробу. Обробка країв виробу торочками. Остаточна обробка вишитого виробу. Догляд за виробом.Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця.Контроль якості виробу. Естетична та економічна оцінка виробу.

систематизує інформацію;розробляє ескізний малюнок виробу;добирає тканину, інструменти, пристосування;визначає технологічну послідовність виготовлення вишитого виробу;вишиває виріб;обробляє краї виробу;виконує волого-теплову обробку виробу;контролює якість виробу;аналізує результати роботи; організовує робоче місце під час виконання роботи;дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог;визначає собівартість виробу;

3. 1 Презентація та оцінка проектної діяльності.Презентація вишитих виробів. Захист проекту. Виставка творчих учнівських проектів

Захищає проект;здійснює самооцінку виготовленого виробу і процесу праці за загальними естетичними та функціональними показниками.

Орієнтовний перелік об’єктів праціСерветка, доріжка, скатертина, диванна подушка, прошва для білизни,

деталі одягу, прихватка, вітальна листівка, фіранки, постільна білизна, рушничок, декоративне панно.

Інструменти, пристосуванняГолки, ножиці, манікюрні ножиці, кілочок

МатеріалиТканина для вишивання мережками, швейні нитки, вишивальні нитки

49

Календарно-тематичне планування№

УрокуДата К-ть

год.Клас Тема Домашнє

завданняОснови технології вишивання мережкою (4 год)

1-2 2

Вишивка як вид оздоблення текстильних матеріалів. Короткі відомості про види технік вишивання. Техніки вишивання, характерні для свого регіону.Мережки – прозора лічильна техніка вишивання. Оздоблення одягу прозорими техніками вишивання. Композиція виробу, оздобленого мережками.

3-4 2

Особливості поєднання поверхнево-нашивних і прозоро-лічильних технік під час вишивання виробів. Матеріали та інструменти для виконання мережок. Найпростіші види мережок: "одинарний прутик", "подвійний прутик", "роздільний прутик". Технологія виконання мережок.Організація робочого місця. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги.

Проектування, виготовлення та оздоблення виробів вишивкою (11год)

5-6 2

Вибір та обґрунтування теми проекту. Пошук аналогів та їх аналіз. Робота з інформаційними джерелами. Створення банку ідей. Аналіз та систематизація інформації.

7-8 2

Складання опису виробу, як виду проектної документації. Виконання ескізу задуманого виробу (сюжет, форма виробу, розміри, місце розташування малюнка тощо).

Розробити ескіз

задуманного виробу

9-10 2

Добір інструментів та матеріалів. Технологічна послідовність виготовлення виробу.Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця.

Скласти технологічну послідовність виготовлення виробу

11-12 2Виготовлення виробу. Обробка країв виробу торочками. Остаточна обробка вишитого виробу.

Робота над виробом

13-14 2 Остаточна обробка вишитого виробу.Догляд за виробом.

15 1 Контроль якості виробу. Естетична та економічна оцінка виробу.

Презентація та оцінка проектної діяльності. (1год)

16 1Презентація вишитих виробів. Захист проекту. Виставка творчих учнівських проектів

50

" .Модуль Технологія вишиваннямережки " ". 7 Виконаннямережки одинарний прутик клас

Ємельянова Г. С., вчитель трудовогонавчання ЗОШ І-ІІІ ст. № 10.

Тип уроку: формування практичних умінь і навичок.Навчальна програма. Трудове навчання 5–9 класи. Нова редакція В.М.МадзігонаТема уроку: Мережки. Виконання мережки "Одинарний прутик"Практична робота. Виконання мережки "Одинарний прутик"Мета уроку: навчальна: забезпечити засвоєння учнями уявлення про вид вишивки –мережка; формування уміння виконувати найпростіші види мережок;дотримання санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної праці; розвивальна: сприяти розвитку уваги, мислення;виховна: виховувати акуратність і точність під час виконання вишивальних робіт.Обладнання, матеріали та наочність: зразки виробів, ілюстрації з журналів, інструкційні картки, голки, нитки, ножиці,тканина.Основні поняття: мережка, одинарний прутик.Тип уроку: комбінований.

Хід урокуІ. Організаційний момент

Перевірка наявності учнів, підготовленості їх до уроку.ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.(слайд 2,3)

Усі вироби, які ви бачите, мають гарний неповторний вигляд. Чому? Тому що вони оздоблені вишивкою.(слайд 4)

1.Які прості шви ви знаєте?2.Як розподіляють шви за технікою виконання?3.Назвіть основні лічильні шви.4.Що представляє собою схема для вишивки.5.Яку тканину використовують для вишивання?Для оздоблення виробів використовують різні техніки вишивання.

Сьогодні ознайомимось з технікою вишивання – мережка.(слайд 5,6)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.Мережка – це прозора ажурна

техніка вишивання на місці висмикнутих з тканини ниток. Ніщо так не підкреслює виріб, як мережка.(слайд 7, 8)

Віддавна мережки були відомі у вишиванні багатьох народів. В Україні нею

51

оздоблювали найрізноманітніші вироби: одяг, рушники, скатертини.(слайд 9).

Орнаменти з використанням мережки надають вишивці витонченості та вишуканості.

Мережки можуть бути основною частиною узору, або способом обробки країв вишитих виробів.

.

52

Неповторний вигляд мають сорочки оздоблені мережкою.

Історія розвитку українського вишивання нагромадила безліч різноманітних мережок (слайд10).

Серед усього різноманіття видів мережок простежуються основні, так звані прості мережки, на базі яких виконують усі інші. Залежно від місцевості той самий вид мережки може мати різні назви. Основні найпростіші мережки мають назву: "одинарний прутик", "подвійний прутик", "роздільний прутик", "панка", "снопик".

ІV. Формування умінь та навичок. Практична робота: Виконання мережки "одинарний прутик".1.Аналіз завдань практичної роботи.(слайд 11)

53

Під час виконання практичної роботи учні ознайомлюються з основними прийомами підготовки тканини до виконання мережки, та технікою виконання мережки одинарний прутик.

2.Повторення правил безпечної праці під час виконання ручних робіт.Інструктаж з техніки безпеки.4. Самостійне виконання завдань практичної роботи за інструкційними

картками.Для мережок потрібна тільки тканина з полотняним переплетенням.

Спочатку треба підготувати тканину.(слайд 12)Підготовка тканини до виконання мережки.

1.Визначити місце мережки, її ширину і довжину.2.По позначці починають висмикувати нитки з тканини. Беремо нитку на

голку і ножицями або лезом розрізуємо її.3.Кінці ниток витягуємо на зворотній бік. Край тканини обробляємо

петельним швом або качалочкою.

Виконання мережки "одинарний прутик".(слайд 13)

54

1.Нитку закріплюємо у тканині під нижнім лівим краєм мережки.2.Голку вводимо під 4-5 вертикальних ниток справа наліво; при цьому

нитка, проходячи під витягнутими нитками, утворює петлю, що охоплює вертикальні нитки.

3. Злегка протягуємо нитку,голкою вколюючи зі зворотного боку тканини справа від зібраного пучка вертикальних ниток – прутик – на 2- 3 нитки нижче від краю. Голка завжди при зв’язуванні вертикальних ниток виходить назовні зі зворотного боку під робочою ниткою.

Робота за інструкційними картками.5. Контроль учителя з метою виявлення недоліків у знаннях та вміннях

учнів.6. Поточний інструктаж (індивідуальний, груповий, якщо необхідно).7. Самоконтроль та взаємоконтроль учнів.8. Підбиття підсумків практичної роботи:--демонстрація кращих робіт;--аналіз недоліків у результатах роботи та шляхи їх усунення;--оцінювання результатів практичної роботи.

V. Рефлексія.(слайд 14) 1. Що нового дізнались на уроці. 2. Чого навчились. Яку роботу виконали. 3. Які результати виконаної роботи? 4. Що потрібно зробити для того, щоб мати кращі результати роботи? 5. Де можна використати набуті знання та вміння.

VI. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх в журнал, щоденник.VII. Завдання додому.(слайд 15)VIII. Прибирання робочого місця.

Література.1.Е.Д.Кашкарова-Герцог. Рукоделие. - К.: Издательство "Молодь", 1993.2.Навчальний посібник для 5-9 кл. серед. загальноосвіт. шк./ Авт.-

упоряд. І.В.Воронець.-К.:-"Поліграфкнига", 1998.-176с.3.Інтернет-ресурси: http :// s . photosight . ru / , http :// rukodelhitsa . info / wp - content / uploads / http :// vsshsvanochka . ru / http://fotki.yandex.ru/

55

Варіативниймодуль зтехнології для старшої школи

" "Технологія ниткової графікиБеркут Євгенія Григорівна,

вчитель трудового навчанняліцею №293 Деснянського району,

вчитель-методист,м. Київ

Пояснювальна записка

Варіативний модуль розроблено до навчальної програми "Технології. 10-12 класи ". Програмою модуля передбачено ознайомлення учнів з одним із давніх і відомих у всьому світі видів декоративно-ужиткового мистецтва – ниткова графіка. Техніка ниткової графіки користується популярністю у дизайнерів інтер’єру, гарно поєднується із малюнком , виконаним олівцем та аквареллю, а також у дизайнерів одягу.

Виготовлення виробів у техніці "ниткова графіка " не потребує значних матеріальних затрат. Незважаючи на те, що складові елементи ниткової графіки досить прості, вони дають можливість створювати вишукані, естетично довершені та складні роботи в стилі "HandMade ", що під силу саме учням старших класів. Даним видом діяльності зараз займаються окремі митці та люди, які люблять створювати нове, оригінальне, вишукане.

Зміст модуля дозволяє вивчати його у класах, які не поділяються на групи хлопців та дівчат. Вивчення ниткової графіки передбачається через проектно-технологічну діяльність, оскільки це дає необмежені можливості для фантазії та творчості. Як результат роботи над змістом модуля, учні мають виконати проект. Проект має складатись із 1) портфоліо, куди входять: обґрунтування виробу теми проекту, його актуальність, план роботи з виконання проекту, план проектної діяльності, вимоги до виробу чи критерії виробу, визначення необхідних знань та умінь, інформація про еволюцію техніки чи виробу, вироби – аналоги та їх аналіз, конструювання власного виробу (опис, ескізні замальовки – клаузура, шаблони, технологія виготовлення виробу), добір матеріалу для основи виробу та для виконання малюнка обраного для виробу; добір приладів та інструментів; економічне обґрунтування; міні-маркетингове дослідження, реклама; фото готового виробу; 2) виготовленого виробу.

Захист проекту можна здійснювати за таким орієнтовним планом: чи відповідає готовий виріб задуму, розробленим критеріям, які орієнтовні матеріальні затрати, скільки часу виготовлявся виріб, що нового внесено у технологію виготовлення подібних виробів, оформлення виробу, яка орієнтовна вартість виробу та її порівняння з вартістю таких виробів у художніх салонах, ринках тощо; які труднощі виникали під час виконання

56

творчого проекту, шляхи їх подолання; порівняння реальних результатів із завданнями, які планувались з виконання творчого проекту; чому отримали саме такий результат; що потрібно зробити для того, щоб мати кращі результати роботи; плани на майбутнє.

Для захисту проекту варто використати презентацію проекту, виконану в програмі, наприклад, PowerPoint.

Під час виконання робіт необхідно приділяти увагу дотриманню правил безпечної праці, організації робочого місця та санітарно - гігієнічним вимогам.

Тематичний план№

з/п. Назва теми Кількість годин

1 Загальні відомості про технологію ниткової графіки 22 Проектування та виготовлення виробів з використанням техніки

ниткової графіки.16

3 Презентація та оцінка результатів проектної діяльності 2 Всього 20

Програма№

з/п.К-тьгод. Назва теми та її зміст

Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

учнів1 2 Загальні відомості про технологію

ниткової графіки.Короткі історичні відомості про виникнення та розвиток ниткової графіки. Місце та роль ниткової графіки в сучасному декоративно-ужитковому мистецтві. Суть поняття ниткова графіка. Використання ниткової графіки для декорування різних матеріалів (картон, шкіра, фетр, сукно, тканина). Поняття "HandMade " – мистецтво створення ексклюзивних речей своїми руками. Матеріали для ниткової графіки, їх властивості. Поєднання кольорів. Інструменти та пристосування, необхідні для роботи. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги. Організація робочого місця. Технологія ниткової графіки. Основні елементи техніки ниткова графіка та їх поєднання.

Називає вироби, виготовлені у техніці ниткової графіки; їх застосування;характеризує матеріали, які використовуються для роботи; добирає матеріали та інструменти для роботи; обґрунтовує добір конструкційних матеріалів залежно від призначення виробу; розрізняє способи заповнення окремих елементів малюнка; дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог;організовує робоче місце.

2 16 Проектування та виготовлення виробу з використанням техніки ниткової графіки.Постановка проблеми. Визначення завдань для виконання проекту.Робота з інформаційними джерелами.Створення банку ідей. Аналіз та

Складає план роботи з виконання проекту та план проектної діяльності; здійснює пошук інформації та виробів-аналогів; аналізує і систематизує інформацію;

57

систематизація інформації. Розроблення ескізного малюнка виробу. Технологічна послідовність виготовлення виробу:

створення ескізного малюнка задуманого виробу.

визначення місця малюнка на виробі.

добір матеріалів, інструментів, пристосувань для роботи;

виготовлення трафарету малюнка. перенесення малюнка з допомогою

трафарету на основу. визначення послідовності

прошивання окремих елементів малюнка.

Прошивання малюнка. Оформлення зворотної сторони

роботи. Остаточна обробка виробу.

Контроль якості виробу. Способи догляду за виробом. Економічне обґрунтування виробу. Маркетингові дослідження. Розроблення реклами.

розробляє ескізний малюнок виробу;добирає матеріали, інструменти та пристосування;визначає види заповнення окремих елементів малюнка;виконує малюнок та кінцеву обробку виробу;контролює якість виробу;організовує своє робоче місце під час виконання різних робіт;дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог;виконує економічне обґрунтування, маркетингові дослідження;розробляє рекламу;оформляє необхідні документи для портфоліо; створює презентацію власного проекту (в електронному вигляді);

3 2 Презентація та оцінка проектної діяльності.Компонування порт фоліо проекту . захист проекту (за планом).

Характеризує складові портфоліо ;компонує портфоліо;захищає проект;здійснює оцінку виготовленого виробу і процесу праці за загальними естетичними та функціональними показниками.

Орієнтовний перелік об’єктів праціПредмети для інтер’єру: картина, панно, абажур для торшеру, настільної лампи, бра, рамка для фото.Сувеніри: невелика картина в рамці, вітальна листівка, чохол для окулярів чи мобільного телефону, закладка для книги, пенал обкладинка для альбому чи книги.

Інструменти та пристосуванняЛінійка, шило, циркуль, кутник, простий олівець, ножиці, голки, стирки.

МатеріалиКартон, шкіра, фетр, сукно, тканина, нитки різної товщини та фактури, скотч

58

Література

1. Браницкий Г. А. Рукоделие. Стильный интерьер своими руками. Картины из ниток. – М.:Аст издательство, 2005. – 35 с.: ил.2. Бурундукова Л. Волшебная изонить. М.Аст – Пресс, 2010. – 88 с.3. Леонова О. Рисуем нитью. Санки – Петербург.: Литера, 2005. – 136 с.

Календарно-тематичне планування (10 – 11класи)№

уроку Дата К-ть год. Клас Тема Домашнє

завданняЗагальні відомості про технологію ниткової графіки (2год).

1 1

Короткі історичні відомості про виникнення та розвиток ниткової графіки. Місце та роль ниткової графіки в сучасному декоративно-ужитковому мистецтві. Суть поняття ниткова графіка. Використання ниткової графіки для декорування різних матеріалів (картон, шкіра, фетр, сукно, тканина). Поняття "HandMade " – мистецтво створення ексклюзивних речей своїми руками.

2 1

Матеріали для ниткової графіки, їх властивості. Поєднання кольорів. Інструменти та пристосування, необхідні для роботи. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги. Організація робочого місця. Технологія ниткової графіки. Основні елементи техніки ниткова графіка та їх поєднання.

Проектування та виготовлення виробу з використанням техніки ниткової графіки (16год)

3 1

Постановка проблеми. Визначення завдань для виконання проекту.Практичні роботи1.Вибір теми проекту.2.Обгрунтування теми проекту.

4 1 Робота з інформаційними джерелами.5 1 Створення банку ідей. 6 1 Аналіз та систематизація інформації. 7 1 Розроблення ескізного малюнка виробу.

8 1

Технологічна послідовність виготовлення виробу:Створення ескізного малюнка задуманого виробу.

9 1Визначення місця малюнка на виробі.Добір матеріалів, інструментів, пристосувань для роботи;

59

10 1

Виготовлення трафарету малюнка.Перенесення малюнка з допомогою трафарету на основу.Практичні роботи.1. Виготовлення трафарету малюнка.2.Перенесння малюнка на основу.3. Визначення складових елементів малюнка для прошивання.

11 1

Визначення послідовності прошивання окремих елементів малюнка.Практичні роботи1.Визначення послідовності заповнення окремих елементів.2.Коригування технологічної послідовності виготовлення виробу.

12 1

Прошивання малюнка.Практичні роботиПрошивання елементів малюнка згідно з визначеною послідовністю.

13 1

Оформлення зворотної сторони роботи.Практичні роботи:1.Оздоблення виробів бісером (за вибором).2.оформлення зворотної сторони виробу.

14 1

Остаточна обробка виробу.Практичні роботи:1.Оформлення виробу (за бажанням) у паспорту і рамку.2.Виготовлення кріплення виробу.

15 1 Контроль якості виробу. Способи догляду за виробом.

16 1 Економічне обґрунтування виробу.

17 1 Маркетингові дослідження. 18 1 Розроблення реклами.

Презентація та оцінка проектної діяльності (2год).19 1 Компонування портфоліо проекту . 20 1 Захист проекту (за планом).

60

Методичніматеріали до вивчення варіативного модуля

" "Технологія виготовлення ізониткиНижник В. Л., вчитель трудового

навчання ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 Зміст

1. Методичні матеріали до вивчення варіативного модуля "Технологія ниткової графіки".

2. Мультимедійна презентація "Технологія виготовлення ізонитки".

1. ВступЗаняття нитяною графікою можна

проводити,використовуючи як традиційні,так і сучасні технології викладання. Наприклад метод проектів спрямовано на розвиток мислення та творчої особистості учнів,він передбачає самостійну пошуково-дослідницьку роботу та інтерактивні форми роботи(у парі,групові тощо); інтегрований з іншими навчальними предметами з метою формування цілісної картини сприйняття світу; вирішує яку-небудь

реальну або реалістичну проблему( навчальну,соціальну); готує дітей до життя в сучасних економічних умовах; мотивує та покращує ефективність навчання; має практичну,значущу для учнів спрямованість;формує життєві компетентності та навички ХХІ сторіччя. Тому в особистості орієнтованого навчанні метод проектів займає провідну роль.

Нитяна графіка розширює уяву дітей про оточуючий їх світ, навчає уважно придивлятися до різних предметів, бачити конструкторські частини, зберігати цілісність предмета при розробці ажурних малюнків. Потім завдання ускладнюється. Учень аналізує конструкційні деталі зразка, прийоми його виконання,сам моделює геометричні частини малюнка і підбирає колір основи та нитки для вишивання. Ця праця розвиває особистість і розкриває творчі здібності учня.2. Розвиток творчого потенціалу учнів у процесі роботи " Образ-нитка"

Робота в техніці "образ-нитка" дуже цікава, не займає багато часу, дає можливість отримати естетичний виріб і задоволення від праці та її

61

результату. Для учня в процесі роботи в цій техніці йде мобілізація уваги, просторового і розумового мислення, розвиток фантазії,уміння компонувати геометричні фігури в готовому малюнку для вишивання образ-ниткою.

Заняття "образ-ниткою" дають змогу розвивати дрібну моторику пальців рук,що добре впливає на мовленеві зони кори головного мозку. Графічна нитка сприяє розвитку газоміра, створення відповідних до розміру готових виробів композицій, уміння в готовому малюнку з книги, журналу побачити складові геометричних фігур (коло, кути, плавні лінії) для вишивання "образ-ниткою", розвиває образне і логічне мислення. Заняття цим видом рукоділля виховує в дітях вольові якості характеру: посидючість, терпіння, уміння доводити роботу до кінця.

У процесі занять графічною ниткою діти ознайомляться з основними геометричними поняттями. Отримають можливість навчитись ділити відрізок на дві рівні частини, ділити коло на 6, 12, 24 частин за допомогою циркуля і лінійки, отримають поняття про хорду, діаметр,радіус тощо. Найкраще розділ "образ-ниткою" проводити після розділу графічної грамоти на уроках трудового навчання.

Діти навчаться роботі з голками, ножицями, фігурними трафаретами, готовими дитячими картинками і їх перевтіленню в картинки для образ-нитки, обов’язково будуть дотримуватися правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог при роботі з голками й ножицями.

Дуже добре для популяризації такого сімейного виду рукоділля, як нитяна графіка, показати різноманітність використання цього виду декоративно-ужиткового мистецтва на комп’ютері з посиланням на різні сайти: nityanaya-grafika. narod. ru, klk. pp. ru та ін. Можна показати підготовлену папку з роботами інших творчих людей з усього світу в техніці нитяної графіки – це святкові листівки, панно, картини та використання нитяної графіки й дизайнерського її втілення в оформленні концертних залів, кафе, ресторанів. Ця інформація сприятиме поліпшенню роботи і скорочення часу підготовки вчителя з теми "Нитяна графіка".

3. Коротка історія походження нитяної графікиНитяна графіка як вид декоративно-ужиткового мистецтва з`явилася в

Англії у сімнадцятому сторіччі. Англійські ткачі вигадали дуже цікавий спосіб переплетення ниток на цвяхах, убитих у дерев`яні дощечки, і виготовляли ажурні вироби, якими прикрашали житло.

Інтерес до цього виду рукоділля був не завжди постійним. Він то з`являвся в різних куточках світу в різні часи,то потім на деякий час знову зникав. Так в Ірані Коран – святу книгу мусульман – виготовляли з оксамиту, на якому золотими нитками в техніці "образ-нитки" вишивали букви. У нас, на Україні, святкові кожухи розшивали яскравими вовняними нитками, теж використовуючи техніку нитяної графіки. Але дати назву техніці вишивки ми можемо тільки тепер, коли існує цілий напрямок декоративно-ужиткового мистецтва в рукоділлі.

62

Дуже популярним цей вид творчості був наприкінці 19 сторіччя, коли видавалися книжки з рукоділля, у яких був описаний простий спосіб вишивки на папері, легкий і доступний дітям. Виготовлялися перфоровані карки-шаблони, давалися пояснення про прийоми вишивання кута, кола, стеблового шва, хрестика для виготовлення художніх сувенірів. Листівок для свят.

Зараз цим мистецтвом займаються в багатьох країнах світу: Англії, США,Данії, Австралії, Росії і у нас на Україні.

4.Тематичне планування на 16 годин розділу "Образ-нитка"

№ Тема К-тьгодин Дата

1 Вступ. Коротка історія походження нитяної графіки 12 Інструменти і матеріали для " образ - нитки".

Санітарно – гігієнічні вимоги, правила безпеки життєдіяльності під час роботи в техніці " образ – нитки"

1

3 Технологія виготовлення малюнків у техніці нитяної графіки 14 Технологія вишивання кутів 15 Практична робота. Вишивання кутів 1 6 Технологія вишивання кола,овалу 1 7 Практична робота. Вишивання кола та овалу 18 Технологія вишивання плавних ліній 19 Практична робота. Технологія вишивання плавних ліній 110 Технологія з`єднання ліній і різних фігур у процесі вишивання 111 Практична робота. З`єднання ліній і різних фігур у процесі

вишивання 1

12 Композиційні особливості складання малюнка в техніці " образ – нитки". Розробка малюнків за готовими контурами

1

13 Практична робота. Вибір складання малюнка для листівки (закладки, панно, картини)

1

14 Синтез різних технік декоративно – прикладного мистецтва з " образ – ниткою".Практична робота. Вишивання виробу в техніці "образ – нитка"

1

15 Кінцеве оформлення листівки, картини в рамку, панно,закладки для книжок

1

16 Презентація результатів проектної діяльності 1

Інструменти та матеріали, необхідні для роботи в техніці ізонитки:1. Голка з широким вушком.2. Кольорові котушкові нитки №20-40.3. Ножиці.4. Коротке шило (довге можна обрізати).5. Шматок пінопласта для підкладки під час проколювання шилом, щоб не попсувати поверхню столу.6. Кольоровий картон чи оксамитовий папір, наклеєна на картон для міцності.

63

Розмір картону чи паперу на початковому етапі має бути приблизно 10Х15 см (великий аркуш картону не зручно повертати під час роботи, щоб слідкувати за положенням нитки на виворітній та лицьовій стороні).7. Лінійка. Її можуть замінити трафарети, виконані з цупкого картону, з нанесеними по краях позначками. Кількість позначок на усіх сторонах трафарету має бути однаковою. Дуже зручні трафарети кіл, виконані з цупкого картону. На трафарети варто нанести різну кількість поділок.

Підготовка до роботи з ізониткою1. На аркуш кольорового картону з виворотнього боку наносять малюнок (кут, коло, дугу тощо). При цьому можна використати трафарет2. По лініях з виворітнього боку наносять розмітку для дірочок (по трафарету чи лінійці). Кількість дірочок з обох боків кута має бути однаковим.3. Підклавши пластину пінопласту, шилом проколюють дірочки відповідно до розмітки. З лицьового боку будуть отвори, що повторюють малюнок на вивороті.

Зображення кутівНавчитися зображати в техніці ізонитки різні кути легше, ніж кола. Тому

варто починати навчання саме з кутів.Спершу слід навчитися зображати один кут, а потім композицію з двох-

трьох окремих кутів.Визначивши вершину кута, намічують потрібну кількість отворів з

відстанню між ними приблизно 1 см.

64

На малюнку зображено послідовність зображення кута з виворітного та лицьового боку. Нанісши малюнок на виворітну сторону картону, зробивши розмітку для дірочок і проколовши їх, починаємо зображати кут ізониткою. З виворітного боку у нижній отвір вводимо голку з ниткою. З лицьового боку направляємо голку у вершину кута. З виворітного боку вводимо голку у другий отвір від вершини правого боку кута, з лицьового боку виводимо голку у другий отвір внизу справа.

З виворітного боку, з другого нижнього отвору лівої сторони вводимо голку в третій знизу отвір лівого боку, на лицьовій стороні з третього нижнього правого отвору направляємо голку в третій зверху отвір на лівій стороні.

З вивороту з третього верхнього отвору на правій стороні виводимо голку в четвертий отвір на правій стороні. На лицьовій стороні з четвертого згори отвору направляємо голку в четвертий отвір знизу на правій стороні.

З вивороту, з четвертого лівого отвору знизу вводимо голку п´ятий отвір з лівого боку, на лицьовій стороні з п´ятого знизу отвору на правій стороні вводимо голку в п´ятий зверху отвір на лівій стороні. На лицьовій стороні нитки перетнуться, а на виворітній будуть самі стібки.

З вивороту голку з ниткою спуститься вниз по правій стороні з п´ятого отвору в шостий, по лицьовій стороні, вийшовши з шостого отвору згори зліва, нитка направиться в шостий знизу отвір на правому боці, перетнувши усі нитки.

З вивороту, вийшовши з третього зліва отвору, вводимо голку в четвертий верхній отвір з лівого боку. На лицьовій стороні вводимо голку в сьомий отвір по лівій стороні і виводимо голку з вивороту з останнього нижнього отвору на вершину кута.

65

Опанувавши виконання кута, переходять до виконання суміжних кутів, трьох-чотирьох кутів із спільною вершиною. Відстань між отворами на сторонах кутів можна зменшити до 0,5 см.

Зображення кілДо зображення кіл у техніці ізонитки переходять після опанування

композицій з кутами.Малюємо кола на виворітній стороні картону, можна використовувати

трафарети. Розмічуємо і проколюємо отвори. Почати роботу можна з будь-якої точки.

Розмір вишитого кола залежить від довжини хорди – лінії між двома точками.: чим коротша хорда, тим більше внутрішнє коло. Визначене на початку роботу число отворів слід запам´ятати, щоб потім, коли слід буде замінити нитку, за певним числом відновити її.

Після того, як розмітку зроблено і отвори проколото, починають роботу. Для зразка візьмемо хорду з 12 отворів. Вводимо з вивороту голку у отвір 1 і спрямуємо у отвір 12. З вивороту просуваємося на один отвір вперед по колу і виводимо голку в отворі 2. На лицьовий бік з отвору 2 виводимо голку з вивороту в отвір 3. З отвору 3 вводимо голку на лицьовий бік в отвір 14 і так

66

далі по колу. Одне і те саме коло можна виконати при хордах різної довжини нитками різного кольору. Оскільки хорди будуть різними, то і внутрішні кола будуть різними.

ДугиДуги і спіралі виконуються так само як і коло. Малюємо їх на виворітній

стороні від руки, поділки також можна наносити від руки, намагаючись, щоб відстань між поділками була однакова. Принцип виконання такий, як і в кола. Слід запам´ятати кількість отворів, коли виводите першу нитку. Почати можна з будь-якого кінця нитками різного кольору: скажімо, спершу вишити з одного кінця з одним числом отворів, потім з іншого кінця з іншою кількістю отворів.

Якщо забули, зі скількома отворами починали роботу, подивіться на останню нитку. Ї., серед тих, що перетинаються, знайти легко – вона завжди верхня. Підхопіть нитку на кінчик голки і порахуйте отвори, які вона поєднує. Це підкаже, звідки починати роботу.

А ось кілька зразків :

67

І для натхнення:

Нитяна графікаМета уроку:1. Ознайомити учнів з новим видом декоративно-прикладного мистецтва нитяна графіка, з основними прийомами заповнення кола.2. Навчити розмічати і заповнювати коло, підбирати кольори ниток, домальовувати зображення3. Розвивати уміння підбирати контрастні кольори, що відтіняють один одного; абстрактне мислення; окомір; гостроту зору; координацію рухів рук під контролем очей.4. Виховувати посидючість, терпіння, уважність, старанність, точність, акуратність, бажання творчо працювати.5. Закріпити поняття: радіус, хорда.Обладнання: наочні посібники, інструкційна карта "Заповнення кола, кута", зразки картин, листівки.

68

Інструменти і матеріали: кольоровий картон; нитки: швейні (х / б № 40, 50, 60), вишивальні, шовкові, ірис та інші; гольниці , голки зі звичайним вушком та з широким вушком; шило, ножиці, простий олівець, скоч. Тип уроку: комбінований.Структура урокуI. Організаційний момент………………………………….. 1 хв.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів……………… 5 хв.III .Вивчення нового матеріалу……………………………...26 хв.1. Історія виникнення нитяної графіки. 2. Практична робота.IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів…………………. 5хв.V. Підсумки уроку…………………………………………… 2хв.VI. Домашнє завдання………………………………………..1 хв. I. Організаційний моментII. Актуалізація опорних знань і вмінь учнівБесіда.

1) Як можна зробити власноруч листівки,картини,панно в декоративно-прикладному мистецтві?

2) Які техніки вишивки ви знаєте?3) Як вони виготовляються?

III. Вивчення нового матеріалуРозповідь учителя

Я вітаю вас всіх у чарівній майстерні. Чому у чарівній? Тому що сьогодні ми будемо вчитися створювати чарівні картини, а ви будете справжніми чарівниками.

На уроці ми познайомимося з дуже цікавим і захоплюючим видом декоративно-прикладного мистецтва "Ізонитка" – так називається цей вид діяльності. Переваги його в тому, що малюнок ниткою виконується швидко і охайно з першого разу, простір для фантазування тут великий. За допомогою даної техніки можна виготовляти вітальні листівки, сувенірні обгортки, закладини для книжок, декоративні панно, а також оформлювати елементи одягу. Дорогих матеріалів для даного заняття не потрібно, тут можна використовувати старі коробки, шпалери, різні нитки – швейні, ірис, муліне, акрилові і так далі. Все це є в кожній родині.

1. Історія виникнення нитяної графікиДане мистецтво прийшло до нас з Англії. Вони робили так: в плоску

дерев’яну дошку забивали цвяхи, на які потім натягували нитки. В наш час найчастіше використовується бархатний папір, він має готовий кольоровий фон, а також фактуру. Можна використовувати і кольоровий картон.

Картини з ниток дуже ефективні. Вони викликають повив і захоплення. В різний час доби картини можна сприймати по-різному. В цьому їх суттєва особливість: блискучі нитки, фон відбивають промені світла. Це треба враховувати при обрані місця, де будуть знаходитися ваші картини. Інколи нитки заміняють сріблястим дротом. Малюнок можна доповнювати

69

вишивкою бісером або аплікацією з тканини. Проте починати потрібно з ниток. Це полегшує вашу наступну роботу.

Техніка ниткового дизайну достатньо проста. В цьому ви впевнитеся, якщо захочете зробити свою картину, яка б була дійсно цікавою, але для цього потрібно запастися терпінням і не сумувати при невдачах.

Самостійна творчість починається після того, коли ви вивчите основні принципи, так звану азбуку, що лежить в основі конструювання малюнка.

2. Практична роботаТехніка виконання "Ізонитки".Техніка виконання проста і доступна для людини любого віку. Для її

засвоєння достатньо вивчити два прийоми:заповнення кола;заповнення кута.Учні розглядають зразки.

Заповнення кола1. Накресліть коло. Що таке радіус? (Це відстань від центру до краю кола).2. Розділіть коло на 12 рівних частин, прономеруйте . Подивіться на схему в інструкційні карти , як прономеровані точки.3. Зробіть голкою або шилом проколи у всіх точках.4. Всиліть нитку в голку . Чому колір ниток не повинен збігатися з кольором фону? (Тому що вони не будуть видні на фоні).5. Закріпить нитку скочем.6. Заповніть коло за схемою

Величина вишитого кола залежить від довжини хорди (а–в).Що таке хорда? (Це лінія, що з'єднує дві точки кола)Чим більше хорда, тим більше що заповнюється коло, і навпаки - чим

менше хорда, тим менше коло.На виворітній стороні не повинно бути перетину ниток. Верхня нитка на

лицьовій стороніОдну і ту ж коло можна виконати при хордах різної довжини нитками

різного кольору.Перш ніж почати роботу, згадаємо правила техніки безпеки при

виконанні ручних робіт.А тепер починайте працювати. Запасіться терпінням. Прислів'я говорить

"Терпіння і труд все перетруть".Запам'ятайте:

Взялися за справу сміливо з посмішкою і старанням!Не квапся: "Робиш наспіх – зробиш на сміх".

1. Малюнок завжди наноситься на виворіт.2. Необхідно запам'ятати число отворів між двома кінцями хорди і що на лицьовій стороні нитки йдуть то вперед, то назад, перетинаючись, а на виворітній стороні стібки слідують один за іншим по колу.3. Почати вишивку можна з будь-якої точки.

70

4. Під час роботи кожен раз потрібно дивитися, як лягає нитка на лицьовій стороні. На лицьовій стороні отримуємо малюнок у вигляді зірки, а з зворотної сторони нитка повторює лінію кола.5. Якщо нитка закінчилася: потрібно закріпити нитку на зворотному боці і ввести нову з зворотного боку на лицьовий .

Виконання роботи учнями ( під час виконання вчитель стежить за роботою учнів, допомагає, відповідає на питання)

Заповнення кутаПри виконанні кута з лицьового боку нитки протягаються від однієї

сторони кута до іншої, а з зворотнього боку стежки розміщуються суворо по сторонам кута у вигляді пунктирних ліній.1. Накресліть на зворотній стороні картону любий кут2. Поділіть кожну сторону кута на 12 рівних частин3. Пронумеруйте отримані точки, починаючи з вершини4. Зробіть голкою або шилом проколи у всіх точках, крім вершини5. Всиліть нитку в голку6. Закріпіть нитку з зворотного боку скочем.7. Заповніть кут за схемою

71

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнівМікрофон

- З яким видом декоративно – прикладного мистецтва Ви познайомилися сьогодні на уроці?- Чи сподобалася вам така техніка вишивання?- Назвіть основні прийоми заповнення кола- Як розташовуються (простягаються) нитки на лицьовій і виворітній стороні?- Як потрібно прономерувати отримані точки по контуру кола?- Від чого залежить величина кола?- Яку фігуру Ви навчилися заповнювати?- Де можна застосувати ізонитку?- Якими інструментами ви користувалися під час практичної роботи?- Які якості потрібно мати, щоб стати справжнім майстром своєї справи?

Рефлексія

V.Підсумки уроку. Сьогодні ви зробили перші кроки у вивченні нового виду мистецтва. Заняття нитяною графікою дають змогу розвивати дрібну моторику пальців, графічна нитка сприяє розвитку глазоміра, розвиває образне і логічне мислення.VI. Домашнє завдання. Створити малюнок з вивчених елементів.Джерела інформації:1.Науково - методичний журнал "Трудове навчання в школі"2. http://trudove.org.ua/category/kategorіya-stattі/dekorativne-mistetstvo?page=4

72

Технологія ручного розпису тканинУ Положенні Національної доктрини розвитку освіти привертається

увага до формування творчо розвиненої особистості, яка орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці. Перехід до ринкових відносин, динамізм розвитку суспільства спонукає до пошуку нових принципів і технологій у навчальній діяльності.

Художній розпис тканин у змісті трудового навчання є актуальним в умовах насичення ринку товарів і послуг вітчизняними товарами, на які знизився попит, незважаючи на їх ужиткову значущість, тобто настав час готувати таких фахівців з дизайну, які здатні виготовляти не тільки функціонально корисні речі, але й високоякісні, зручні, естетично привабливі.

Введення навчального модуля "Батик", удосконалення інструментів та матеріалів дає можливість для створення нових варіацій використання художнього розпису тканин у дизайні одягу.

Для того, щоб прикрасити одяг чи його елемент, зробити його унікальним, неповторним, потрібно володіти відповідними знаннями і вміннями.

73

Варіативний модуль з технології для старшої " ( )"школи Технологія ручного розписутканин батик

Кислицька Л. П., вчитель трудового навчання

СЗШ №243, м. КиївПояснювальна записка

Варіативний модуль розроблено до навчальної програми "Технології. 10-12 класи ". Програмою варіативного модуля "Технологія ручного розпису тканин (батик) " передбачено ознайомлення учнів з різними способами ручного розпису тканин – древнім і вічно молодим мистецтвом. У світі ця техніка дуже поширена і називається "батик ".

Батик увібрав у себе особливості і художні прийоми таких видів образотворчого мистецтва як живопис, графіка, мозаїка, вітраж. Багато спеціальних засобів дозволяють розписувати одяг та його деталі, предмети інтер'єру, картини.

Учитель ознайомлює учнів з видами батика – гарячим, холодним, вузликовим та вільним розписом тканин (арт-батик). Вільний розпис потребує найменших затрат зусиль та спеціальних навиків. Його можна виконувати на будь-якій тканині, різноманітному одязі, прикрашаючи його і цим підкреслюючи індивідуальність. Вільний розпис предметів для інтер’єру допомагає оздобити простір, в якому живе людина, створюючи відповідний настрій. Техніка вільного розпису спирається на знання та навики, отримані на уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання в розділі "Матеріалознавство " і дає необмежену свободу творчості.

Оздоблення виробів в техніці "батик ", відповідно до структури та змісту програми, виконується через проектно-технологічну діяльність. Практичним результатом роботи учнів за даним модулем має бути проект.

Учитель має заохочувати учнів до пошуку тієї інформації чи виробів, які є найбільш цікаві особисто для них, і на їх думку виглядають оригінально чи привабливо. На початку засвоєння модуля вчитель розкриває перед учнями теоретичний матеріал (Тема "Загальні відомості про технологію ручного розпису тканин "), який дасть їм змогу розпочати пошук потрібної інформації, визначитись із напрямком, за яким вони бажають працювати. Слід пам’ятати, що все необхідне для виконання проекту – від теоретичних відомостей до технології виготовлення і матеріалів для роботи учні мають віднайти та скомпонувати самостійно, і тут, основним завданням учителя є формування відповідних умінь та навичок для виконання цієї творчої навчально-пошукової роботи.

Виконаний проект має складатись із портфоліо та виробу.Під час виконання робіт необхідно приділяти увагу правилам безпечної

праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічним вимогам.

74

Тематичний план№з/п. Назва теми Кількість

годин1 Загальні відомості про технологію ручного розпису тканин. 22 Проектування та оздоблення виробу технікою ручного розпису. 163 Презентація та оцінка результатів проектної діяльності 2

Всього 20

Програма№з/п.

К-ть год. Назва теми та її зміст

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1 2 Загальні відомості про батик.Короткі історичні відомості про виникнення та розвиток батика.Місце та роль батика у сучасному декоративно-ужитковому мистецтві. Види ручного розпису тканин. Матеріали для батика, їх властивості.Інструменти та пристосування.Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги. Організація робочого місця.Ознайомлення з технологіями ручного розпису тканин.

Називає вироби, які можуть бути оздоблені ручним розписом; їх призначення;розрізняє види батика;характеризує матеріали, які використовуються для батика; інструменти та пристосування для роботи;обгрунтовує вибір композиції залежно від призначення виробу;дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги.організовує робоче місце.

2 16 Проектування та оздоблення виробу технікою ручного розпису тканин. Постановка проблеми. Визначення завдань для виконання проекту Робота з інформаційними джерелами. Пошук інформації, яка необхідна для виконання завдань проекту. Орієнтовні напрямки пошуку: все про тканини і неткані матеріали, технологія ручного розпису відповідно до обраного виду батика, інструменти та пристосування. візерунки та композиція виробів, вироби-аналоги тощо. Аналіз та систематизація зібраної інформації (за технікою виконання, за об’єктами виготовлення тощо). Створення банку ідей на основі зібраної та проаналізованої інформації.Розроблення ескізного малюнка для оздоблення виробу з урахуванням знайдених зразків. Технологічна послідовність оздоблення виробу:

перенесення малюнка на тканину чи готовий виріб;

обведення лінії контуром;

Складає план роботи з виконання проекту та план проектної діяльності;здійснює пошук інформації (історія, види, технології, способи, матеріали, застосування) та виробів-аналогів; аналізує та систематизує інформацію; (компонує реферат)розробляє малюнок для оздоблення виробу;добирає тканину, інструменти, пристосування;визначає спосіб перенесення малюнка на тканину і переносить його;розписує тканину чи виріб;просушує малюнок і закріплює його;виконує остаточну обробку виробу;контролює якість виробу;

75

нанесення фарб; просушування малюнка; закріплення фарби. остаточна обробка виробу.

Контроль якості виробу. Догляд за виробом.Економічне обґрунтування виробу. Маркетингові дослідження. Розроблення реклами.

організовує робоче місце під час виконання різних робіт;дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог;визначає собівартість виробу;розробляє рекламу;готує матеріали для портфоліо;створює презентацію проекту (електронний варіант).

3 2 Презентація та оцінка проектної діяльності.Компонування портфоліо проекту. Захист проекту (за планом).

Характеризує складові портфоліо;компонує портфоліо;захищає проект;здійснює оцінку виготовленого виробу і процесу праці за загальними естетичними та функціональними показниками.

Орієнтовний перелік об’єктів проектування Розпис хусток, шаликів, сарафанів, ділових костюмів, вечірніх суконь, репродукції картин, міні-панно, сумки невеликих розмірів, фартухи, скатертини різних розмірів та форми, грілка на чайник, наволочка на диванну подушку, покривало, штори тощо.

Інструменти, обладнання та пристосування

1.Ножиці2.Олівець.3.Ручка гелева срібна.4.Пензлі круглі синтетичні.

5.Скляні трубочки.6.Праска.7.Планшет пластиковий(фанерний)8.П’яльця.

МатеріалиПапір, тканина (бавовняна, вовняна, шовкова, синтетична) гладко- фарбована – для арт-батика, тканина натуральна (шовкова, бавовняна) – для холодного батика, фарби акрилові для тканин, фарби для холодного батика, контури акрилові, прозорий контур (резерв).

Література1.Давыдов С. Батик. Техника. Приемы. Изделия. Энциклопедия. – М.: АСТ-Пресс, 2005. – 184с.2.Перелешина И. Батик. От основ к импровиации. – М.:Паритет, 2008. – 208с.3.Стоку Сузи. Батик. – М.: Ниола, 2005. – 96с.4.Терешина Г. Батик своими руками. – М.: АСТ-Пресс, 2009. – 88с.

76

Список сайтів1. http://ru.wikipedia.org 2. http://www.rosa.ua 3. http://www.freetime.com.ua

Календарно – тематичне планування (10–11класи)

№ уроку

Дата К-ть год. Клас Тема Домашнє

завдання

Загальні відомості про батик (2год)1 1 Короткі історичні відомості про виникнення та

розвиток батика.Місце та роль батика у сучасному декоративно-ужитковому мистецтві.

2 1

Види ручного розпису тканин. Матеріали для батика, їх властивості.Інструменти та пристосування.Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги. Організація робочого місця.Ознайомлення з технологіями ручного розпису тканин.

Проектування та оздоблення виробу технікою ручного розпису тканин (16год)3 1 Постановка проблеми. Визначення завдань

для виконання проекту

4 1

Робота з інформаційними джерелами. Пошук інформації, яка необхідна для виконання завдань проекту. Орієнтовні напрямки пошуку: все про тканини і неткані матеріали, технологія ручного розпису відповідно до обраного виду батика, інструменти та пристосування. візерунки та композиція виробів, вироби-аналоги тощо

5 1 Аналіз та систематизація зібраної інформації (за технікою виконання, за об’єктами виготовлення тощо).

6 1 Створення банку ідей на основі зібраної та проаналізованої інформації.

7 1 Розроблення ескізного малюнка для оздоблення виробу з урахуванням знайдених зразків.

8 1 Технологічна послідовність оздоблення виробу: перенесення малюнка на тканину чи готовий виріб;

9 Обведення лінії контуром;10 Нанесення фарб;11 1 Просушування малюнка;12 Закріплення фарби.

77

13 1 Остаточна обробка виробу.14 1 Контроль якості виробу.

1 Догляд за виробом.16 1 Економічне обґрунтування виробу.17 1 Маркетингові дослідження.18 Розроблення реклами.

Презентація та оцінка проектної діяльності (2год)19 1 Компонування портфоліо проекту.20 1 Захист проекту (за планом).

78

( )Технологія ручного розписутканин батикКучеренко О. В., учитель трудовогонавчання НВК "Ліцей – СЗОШ № 9"

ВступВаріативний модуль розроблено до навчальної

програми "Технології. 10–11 класи". Програмою варіативного модуля "Технологія ручного розпису тканин (батик)" передбачено ознайомлення учнів з різними способами ручного розпису тканин – древнім і вічно молодим мистецтвом. У світі ця техніка дуже поширена і називається "батик".

Батик увібрав у себе особливості і художні прийоми таких видів образотворчого мистецтва, як живопис, графіка, мозаїка, вітраж. Багато спеціальних засобів дозволяють розписувати одяг та його деталі, предмети інтер’єру, картини.

Учитель ознайомлює учнів з видами батика – гарячим, холодним, вузликовим і вільним розписом тканин (арт-батик). Вільний розпис потребує найменших затрат зусиль та спеціальних навиків. Його можна виконувати на будь-якій тканині, різноманітному одязі, прикрашаючи його і цим підкреслюючи індивідуальність. Вільний розпис предметів для інтер’єру допомагає оздобити простір, в якому живе людина, створюючи відповідний настрій. Техніка вільного розпису спирається на знання та навики, отримані на уроках образотворчого мистецтва і трудового навчання в розділі "Матеріалознавство" і дає необмежену свободу творчості.

Оздоблення виробів у техніці "батик", відповідно до структури та змісту програми, виконується через проектно-технологічну діяльність. Практичним результатом роботи учнів за даним модулем має бути проект.

Учитель має заохочувати учнів до пошуку тієї інформації чи виробів, які є найбільш цікаві особисто для них, і, на їх думку, виглядають оригінально чи привабливо. На початку засвоєння модуля вчитель розкриває перед учнями теоретичний матеріал (Тема "Загальні відомості про технологію ручного розпису тканин"), який дасть їм змогу розпочати пошук потрібної інформації, визначитись із напрямком, за яким вони бажають працювати. Слід пам’ятати, що все необхідне для виконання проекту – від теоретичних відомостей до технології виготовлення і матеріалів для роботи – учні мають віднайти та скомпонувати самостійно, і тут, основним завданням учителя є формування відповідних умінь та навичок для виконання цієї творчої навчально-пошукової роботи.

Теорія та історіяРозфарбовування шовку – незвичайно цікаве дія: з-під Вашої руки на

шматку тканини з'являються будь-які квіти, оригінальні пейзажі, незабутні візерунки. Це заняття дає шанс навіть дитині проявити свою самобутність, створити незвичайні і унікальні речі.

79

Вибір предметів для розпису дуже великий: картини, хустки, штори, сукні та багато іншого – простір для уяви величезний.

Щоб розпис по тканині вдався, потрібні спеціальні навички. Під поняттям "батик" розуміють будь-які способи розпису тканин.Мистецтво батика "старе як світ". Його зародження вчені географічно

пов'язують з Індонезією й Китаєм. На острові Ява аборигени ще до створення тканин наносили орнаменти на домашнє начиння за допомогою гарячого воску, а на вільні від воску місця завдавали природні барвники.

Значення слова "батик" з яванської мови означає "малювання гарячим воском". Пізніше спосіб створення малюнка розплавленим воском стали використовувати і для розфарбовування тканин. Віск при фарбуванні тканини відштовхує фарбу, захищаючи (резервуючи) її природний колір, і надалі на тканині з'являється малюнок.

На цій якості воску і базується традиційна техніка розпису тканини, яка і отримала назву "гарячий батик". Нанесення воскового візерунка при необхідності отримати більшу різноманітність кольорів можна повторювати. Видалити віск можна допомогою праски. Спосіб "гарячий батик" найбільш мальовничий, але дуже трудомісткий і складний для виконання.

Зовсім іншу техніку батика створили в Китаї - на батьківщині шовку. У цій країні на шовку художники творили надзвичайної краси пейзажі, витончені квіти і дерева, сцени з життя. Частина художників користувалися тільки тушшю, інші малювали фарбами як рослинного, так і мінерального походження. При цьому майстри не використовували контури і їх пензлик вільно ковзав по тканині. Ймовірно тому розпис без резерву називається "вільним".

На початку минулого століття в Російській імперії створили резерв,який не вимагає нагрівання. Це зробило Росію батьківщиною "холодного батику". Саме в цій техніці і виконується зараз більша частина батику.

Техніка "холодний батик" дуже зручна для роботи вдома, однак вона вимагає знання деяких технічних прийомів, які дозволять Вам творити прекрасні речі.

Матеріали та інструментиТканини

Найвдалішим матеріалом для розпису є натуральний шовк. При виборі тканини важливо врахувати призначення виробу. Тонкий шовк: шифон, креп-жоржет, газ-шифон – ідеально підходить для розпису шарфів, палантинів,

блузони. З цих тканин вийде чудовий тюль для декорування вікна. Непрозорий м'який шовк: атлас, крепдешин – підійде для одягу та хусток.

Також відмінно виглядають батики на атласних подушках і покривалах. З щільних тканин: туаль, креп-сатин – роблять постільну

білизну, штори і абажури для декоративних світильників.

80

Іноді використовують і синтетичні тканини: шифон і атласи.Для створення батика з натурального шовку підійдуть як анілінові, так і

акрилові фарби. Якщо батик створюється зі штучної тканини, то використовують тільки акрилові фарби.

ФарбиЗараз у будь-якому спеціалізованому магазині Ви знайдете великий

вибір фарб для батику. Вибирайте фарбу, відповідну типу тканини. Фарби для батика завжди рідкі. Вони відмінно розтікаються по тканині, змішуючись між собою.

Також є і текстильні фарби – більш щільні, вони мають більшу укриваність. Їх використовують для виготовлення батика на щільних і темних тканинах, а також для розпису в трафаретного або набивний техніках.

Головна відмінність фарб - це спосіб їх закріплення на тканині. Анілінові фарби необхідно закріплювати паром, акрилові можна пропрасувати праскою. Серед фарб для батика існує великий вибір кольорів, змішуючи які можна отримати багату палітру відтінків. Працюючи з відтінками навіть одного кольору, можна отримати чудові переливи, гру фарб на тканині. Будь-яку фарбу можна розвести водою до отримання необхідного тону.

ЩіткиБез щіток неможливо обходитися при розписі тканини. Щітки бажано

використовувати м'які – білячі або колонкові. Необхідні круглі щітки № 6 (їх потрібно мінімально по кількості квітів у роботі), №1 і № 2 для маленьких деталей та елементів і плоскі щітки різної ширини, до того ж ще кілька широких плоских щіток для заливки фона. Зараз у продажу є і синтетичні щітки спеціально для розпису по тканині. Ці щітки м'які, пружні і відмінно віддають фарбу. Ще в арсеналі добре мати велику щітку-губку для заливки фарбою великих площ, але можна користуватися і звичайної господарської губкою, тільки не беріть цю губку з фарбою голими руками.

Не залишайте щітки у воді, тому що волосся буде загинатися і щітка втратить форму, що негативно позначиться на роботі. Після роботи пензля промийте в проточній воді з милом, витріть волосся ганчір'ям, пригладьте так, щоб волоски не стовбурчилися. Сушіть щітки в горизонтальному положенні.

ПалітраЩоб отримати необхідні в роботі кольори і відтінки, необхідно перед

початком роботи розбавити фарби водою і змішати між собою. Для цього використовують палітру.

Замінити палітру можна порожньою пластиковою упаковкою з-під шоколадних цукерок. Якщо вам потрібна велика кількість фарби, можна використовувати будь-яку пластикову тару, стаканчики з-під йогурта або майонезу.

Перед роботою завжди робіть пробу фарб на маленьких шматочках того ж матеріалу.

81

РамиПрофесіонали користуються розсувними рамами. Для початківців підійде

невелика рама 20*30 см. Якщо займатися батиком серйозно, то необхідно три розсувні рами: одну розміром 100 х 100 см – для хусток, шарфиків і дрібних виробів, другу розміром 200х90 см – для виготовлення шарфів і палантинів, третю, розміром 300x200 см для великих виробів, наприклад штор або постільної білизни. На рамі зазвичай є гачки для натягування тканини. Якщо Ви придбали раму без гачків – користуйтеся кнопками.

Підготовчий етапГотуємо тканину до роботи:Перед виготовленням батика потрібно підготувати тканину. При розкрої

врахуйте, шовк дає усадку приблизно 5 см на метр. Зазвичай на фабриках тканину просочують спеціальним розчином, який погіршує здатність розтікання фарби. Позбутися від нього можна, замочивши тканину в теплій воді на пару годин, потім добре прополоскати. Після підсушування тканина готова для натягування на раму.

Натягуємо тканину на раму:Розмір рами повинен відповідати розміру виробу, врахуйте, що краї

виробу потрібно буде обробляти та зробіть припуск заздалегідь. Закріпіть кути полотна на кутах рами, потім зафіксуйте тканину по середині з усіх боків, далі прикріпіть матерію по всьому периметру з інтервалом 4–5 см. Не повинно бути перекосів тканини, натяжка повинна бути рівномірною, але не дуже сильною. Під час розпису тканина намокає і починає провисати. Щоб тканина не стикалося з робочою поверхнею столу, зробіть підкладки під раму заввишки приблизно 5-10 см.

Переносимо малюнок на тканину: Для початку потрібно зробити малюнок на папері так, щоб контури були

добре видні. Прикріпіть малюнок із зворотного боку тканини скотчем і олівцем переносьте малюнок на тканину. Замість олівця можна використовувати для перенесення малюнка спеціальні фантомні фломастери, слід яких зникає через кілька годин. Якщо Ви використовуєте тонкий і прозорий шовк, можна переносити малюнок відразу резервом.

Батик за технікою виконання ділиться на декілька видів: Холодний батик

При цій техніці контури малюнка обводяться за допомогою спеціального резерву. Резерв може бути кольоровим і безбарвним. Малюнок розфарбовується вже після висихання резерву. Після того, як все висохло необхідно тканину пропрасувати, запарити паром і попрати з додаванням м'якого миючого засобу.

Робота з резервом.Перед роботою потрясіть банку з резервом, щоб він перемішався.

Перевірте, щоб резерв не витікав з носика трубочки довільно. Якщо це відбувається, залиште на деякий час баночку з резервом відкритою, бензин випарується і резерв стане густішим. Якщо резерв, навпаки, занадто густий,

82

розведіть його очищеним бензином. Пам’ятайте, що для тонких тканин використовується більш густий резерв, а для щільних більш рідкий.

Для нанесення резерву на тканину потрібна спеціальна трубочка зі скла, яку не складно придбати в спеціалізованому магазині разом з фарбами для батику. Скляну трубочку для тонкого шовку бажано купувати з вузьким носиком. Якщо з якихось причин купити трубочку з вузьким носиком Вам не вдалося щось не переживайте, це можна справити. Щоб зменшити діаметр носика, потримайте його (акуратно) над полум'ям свічки. Скло-аморфний матеріал, при нагріванні воно розм'якшується, і якщо прогріти носик, то він витягнеться і діаметр зменшиться. Нова трубочка часто дряпає шовк. Нескладно довести її до ідеалу за допомогою нульовки.

РезервПри створенні "холодного батика" обов'язково використовується резерв,

з його допомогою створюється малюнок у вигляді контурної лінії, яка робить неможливим змішування фарби на замкнутих контурами ділянках.

Резерв-це розчин гумового клею в очищеному бензині. Купити резерв можна в спеціалізованих магазинах-там же де й фарби. Зараз можна придбати не тільки безбарвний резерв, а й готові кольорові резерви: чорний, червоний, синій, зелений.

Однак найбільш часто доводиться працювати саме з безбарвним резервом. Приємною несподіванкою є той факт, що резерви російського виробництва дозволяють працювати з усіма видами тканини. Зберігати резерв потрібно в щільно закритому посуді.

Гарячий батикЙого принциповою відмінністю є те, що як резервуюча речовина тут

використовується гарячий віск. Воском покриваються як контури малюнка, так і увесь елемент, який необхідно виділити. У техніці " гарячого" батика робота вимагає наявність певних навичок, великого терпіння і майстерності. Малюнок при " гарячому" батику як живий, так усі елементи вимальовуються природним чином, а не обведенням по краю.

При розпису текстилю способом "гарячий батик" відкриваються величезні можливості прояву авторського почерку, що особливо цінується в декоративному мистецтві. Класична техніка гарячого батику – багаторазове покриття тканини розплавленим воском і її занурення у фарбу.

В основному образна виразність у виробах з текстилю, розписаних способом "гарячий батик", досягається колористичною гармонією. При цьому розробка кольору нескінченно різноманітна за структурою, відтінками, досяжними тільки в цій техніці.

Способи розпису тканини гарячим батиком як ніякі інші мобілізують творчу фантазію художника, його професіоналізм мислення і волю, дають великі можливості для його самовираження.

Резервування окремих ділянок тканини в гарячому батику здійснюється гарячим резервом, в основі якого лежать віск і парафін. Завдяки тому що контурні лінії тут не обов'язкові, у малюнку можливі м'які переходи тонів.

83

З'єднання різних прийомів нанесення резерву, дозволяє робити більш тонкі та різноманітні розробки орнаментальних форм. При складанні гарячих резервів, крім парафіну та воску, додається ще вазелін, так як парафін, охолоджуючись, твердне і утворює крихку плівку, через яку може проникнути фарба. Додавання ж вазеліну робить захисну плівку м'якою і еластичною. Після закінчення роботи резерв видаляється з поверхні за допомогою праски.

Рецепти приготування гарячого резерву (в грамах)Рецепт 1Парафін: 250Віск штучний: 250 - 500Рецепт 2Парафін: 250Віск штучний: 230Вазелін технічний: 20 -500Рецепт 3Парафін: 350Вазелін технічний: 150 - 500Рецепт 4Парафін: 400Віск натуральний :100-500 Рецепт 5Парафін: 500Вазелін технічний: 250Віск натуральний :250-1000

Парафін і віск подрібнити (зручно – на крупній тертці), додати вазелін, покласти все це в залізну банку, яку поставити в кухлик (або спеціальне пристосування) з водою і нагрівати. Коли вода закипає. починає розтоплювати резерв. Слідкуйте, щоб вода в нього не потрапила. Лієчки, рейсфедери та інші інструменти гріють разом з резервом. Врахуйте, що пари парафіну шкідливі, тому працювати потрібно в провітрюваному приміщенні, близько кватирки або в приміщенні, обладнаному спеціальною витяжкою. Слідкуйте за підігрівом резерву. Якщо під час підігрівання віск димить, це означає, що він перегрівся. Нормально нагрітий резерв випливає з лієчки рівномірно і не розливається, перегрітий резерв розливається на матеріалі, а недостатньо нагрітий не може глибоко в нього увійти і залишається на поверхні у вигляді скориночки.

Забирають резерв, пропрасовуючи тканину праскою, попередньо поклавши під і на неї газети або серветки, після кожного прасування їх міняють до тих пір, поки на них не будуть залишатися сліди резерву.

У гарячому батику розрізняють кілька способів роботи: батик в одне перекриття, батик в два або кілька перекриттів.

Вузликовий батик або "шиборі"

84

Напевно, це був самий перший спосіб оздоблення тканини за допомогою фарбування, адже куди простіше зав'язати частину тканини вузлом і опустити в фарбу. Захована ділянку після фарбування залишається білою, та ще від неї в різні боки відходять вигадливі стежки і візерунки. Головна відмінність вузликового батику - його утилітарність. Правда, іноді майстри використовують вузликове фарбування для фону картини з наступним розписом, але в основному його застосовують для оздоблення одягу, предметів домашнього ужитку. У цьому виді батика не потрібно ніяких художніх навичок. Створення унікального візерунка цілком здійснено в домашніх умовах, оскільки малюнок утворюється дуже просто: тканину зав'язують, обмотують, складають, обшивають, а потім вже фарбують. Найбільш підходять тонкі тканини – їх легше зав'язати, фарбувати і одержати більш чіткі лінії згинів. Підходять для цієї техніки батику багато видів тканин: бавовна, віскоза, шовк. Складніше працювати з вовною, оксамитом, трикотажем, плюшем, але можна отримати приголомшливий ефект. Полотно не обов'язково має бути білим, але найбільш цікаві варіанти виходять на контрасті білого візерунка і темного тла. Для роботи в техніці вузликового батику необхідні стрічки, мотузки, нитки, шнури. Вони повинні бути міцними, щільно прилягати до тканини і не пропускати фарбу. Мотузки самі створюють малюнок смуг - вузьких або широких. Багато прийомів вимагають складання тканини, плісировки. Краще за все зафіксувати праскою кожну складочку у міру їх утворення. Крім того, знадобляться камінці, намистинки, горошини, прищіпки, затискачі, дощечки й палички. Прийомів створення візерунків за допомогою складання та прошивання тканини дуже багато - від простих до складних. Можна варіювати стільки, на скільки вистачить уяви, а різну кількість обв'язування і багатобарвне фарбування дадуть нескінченну різноманітність варіантів. Зав'язки створюють малюнок, а складання допомагає розподілити візерунки найкращим чином.

Вільна технікаМалюнок завдяки такій техніці виходить легким і природним. Основна

його відмінність полягає в покриття тканини крохмалем безпосередньо перед нанесенням фарби. Фарба тоді не розтікатиметься і можна малювати по тканині як по папері.

Акварельна технікаМалюнок в цій техніці наноситься на мокру поверхню. Головне, щоб

води було не надто багато. Фарба, лягаючи на таку тканину, утворює розмиті лінії, нові кольори і м'які, плавні переходи з одного кольору в інший. Малюнок у цій техніці виходить з нерізкими контурами, м'який, природний і легкий.

( )Технологія ручного розписутканин батикКучеренко О. В., учитель трудовогонавчання НВК "Ліцей – СЗОШ № 9"

85

Практична робота: Виконання вузликового батика.Мета: сформувати поняття "батик"; вміння

розрізняти види батика, називати вироби, які можуть бути оздоблені ручним розписом; їх призначення;характеризувати матеріали, які використовуються для батика; вибирати інструменти та пристосування для роботи ;забезпечити засвоєння учнями: відомостей про історію виникнення та розвитку батика, місце та роль батика у сучасному декоративно-ужитковому мистецтві; технології виконання вузликового батика; правил безпечної роботи та санiтарно-гігієнічних вимог при виконанні вузликового батика та організації робочого місця;розвивати творчі здібності, практичні навики виконання роботи, технологічну культуру. виховувати акуратність при виготовленні виробів, почуття відповідальності за результат праці.

Після уроку учні зможуть: – пояснювати термін "батик";– розрізняти види батика;– називати вироби, які можуть бути оздоблені ручним розписом; їх

призначення;– характеризувати матеріали, які використовуються для батика; – вибирати інструменти та пристосування для роботи ;– виконувати вузликовий батик;– дотримуватись правил безпечної роботи та санiтарно-гігієнічних

вимог при виконанні вузликового батика та організації робочого місця;

Об’єкти практичної діяльності: зразки вузликового батикуКлючові поняття: батик, вузликовий батик.Тип уроку: комбінованийОбладнання: зразки виробів, інструкційні картки; комп’ютер, проектор, презентація, виконана в Pоwеr Point, фарби акварельні, пензлик, бязь, нитки, технологічні карти, тарілка.

Хід урокуІ. Організація класу1. Привітання з учнями.2. Перевірка присутності учнів на уроці та робочого одягу.3. Перевірка підготовки робочих місць учнів до уроку.4. Рефлексія настрою і емоційного стану

– За одну секунду колібрі робить 200 помахів крильми;– Бажаю вам діти такої ж кропіткої і невтомної працездатності на

уроці.

86

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів Вправа "Мікрофон". Учні по черзі відповідають на питання, передаючи уявний мікрофон:

1. Що ви знаєте про батик?2. Як на вашу думку він виконується?3. Чи складно це?4. Які вміння треба мати?5. Які інструменти і матеріали потрібні для роботи?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності - Ми з вами зараз будемо вивчати техніку, яка дуже цінується у всьому

світі. І навіть початкові навички роботи в цій техніці можуть викликати у вас бажання робити дуже гарні й потрібні речі.

IV. Оголошення теми і очікуваних результатів

Тема уроку: Технологія ручного розпису тканин (батик). Загальні відомості про батик.

Очікувані навчальні результати:Після уроку учні повинні знати:

– значення терміну "батик";– вироби, які можуть бути оздоблені ручним розписом; їх призначення;– матеріали, які використовуються для батика;– історію виникнення та розвитку батика; – місце та роль батика у сучасному декоративно-ужитковому мистецтві

Вміти:– розрізняти види батика;– вибирати інструменти та пристосування для роботи ;– виконувати вузликовий батик;– дотримуватись правил безпечної роботи та санiтарно-гігієнічних

вимог при виконанні вузликового батика та організації робочого місця;

Урок ми проведемо в вигляді прес-конференції. Частина учнів доповідачі, всі інші – журналісти.

V. Вивчення нового матеріалу. Осмислення учнями вивченого матеріалуБатиком називають різноманітні види та способи розпису тканини.

Розфарбовування тканини - незвичайно цікаве дійство: з-під вашої руки на ній з'являються будь-які квіти, оригінальні пейзажі, незабутні візерунки. Це заняття дає шанс навіть дитині проявити свою самобутність, створити незвичайні і унікальні речі (Слайд 1, 2).

1. Завдання журналістам: прослухавши виступи доповідачів, записати почуте наступним чином:

87

- виписати основні ознаки кожного виду батику,перерахувати, що потрібно для його виконання,

- скласти сенкан про батик. Для уточнення інформації можете задавати питання доповідачам.2. Виступи доповідачів:

– 1-й: Походження та значення слова батик(Слайд 3,4).– 2-й:Використання батика у сучасному декоративно-ужитковому

мистецтві(Слайд 5)– 3-й: Холодний батик(Слайд 6).– 4-й: Гарячий батик(Слайд 7)– 5-й: Вузликовий батик або "шиборі". (Слайд 8)– 6-й: Вільна техніка батику. (Слайд 9)– 7-й: Акварельна техніка батику(Слайд 10).– 8-й: Матеріали і інструменти для виконання батика(Слайд 11)

3.Виконання завдання журналістами.4. Виступи журналістів.

VІ. Формування умінь і навичок Практична робота. Розпис тканини у техніці "вузликовий батик" 1. Аналіз завдань практичної роботи:- підготувати тканину до фарбування:

Працювати ви будете парами: завдання однієї дівчини з пари полягає в тому, щоб згорнути тканину, другій підготувати нитки і допомогти зав'язати, потім, при виконанні наступного прийому згортання ви можете помінятися. (Показати прийоми згортання тканини, учні згортають тканину, роблять вузлики і виконують зразки в техніці вузликового батику).Головний секрет вузликового батику - це зав'язаний вузол. Шматок тканини необхідних розмірів і форми слід скласти різними способами:

1 спосіб: "Мармуровий узор" . Для створення мармурового візерунка тканину зімніть в клубок і обмотайте мотузкою. Після фарбування ви побачите хаотичні плями і прожилки. Якщо обв'язування і фарбування клубка зробити кілька разів, можна отримати більш багатий і різноманітний візерунок.

2 спосіб: "Хвилі". Для отримання симетричних візерунків тканина скласти в два рази і зав'язати в двох місцях.

3 спосіб: "Конверт". За принципом згортання серветок. Куточки загинаємо всередину тричі. І перев'язуємо за допомогою двох ниток.

4 спосіб: "Діагональ". При цьому способі можна ще згорнути навпіл для отримання симетричної забарвлення.

5 спосіб: "Променеподібна плісировка".При фарбуванні в вузликової техніці додатково використовують

горошини, намистини, камінці, круглі гудзики.

88

Оберніть в тканину будь-які з цих предметів і туго обмотайте їх ниткою. Тканина, що обтягує предмет забарвиться рівно, а навколо вийде зірчаста округла форма.

- пофарбувати:Після того як ви підготували зразки до фарбування, починаємо

фарбувати.Пропоную вашій увазі колірний круг. Гармонія кольору береться з природи. Він збудований за кольорами веселки і допоможе найбільш правильно пофарбувати згортки тканини, і підкаже, який колір за яким вставити. Для найбільшого поєднання кольорів потрібно вибрати ті, що лежать поруч . Поступові переходи від білого до світлого і потім до інтенсивно забарвленого фону створюють вигадливий малюнок.

2. Забезпечення матеріалами та інструментами: бавовняні міцні нитки № 10, акварельні фарби, глибока тарілка, бавовняна тканина.

Найбільше для вузликового батику підходить тонка бавовняна тканина, її простіше зав'язати і фарбувати. Можна спробувати використовувати шовк і віскозу, але для них потрібно мати навички фарбування і підібрати відповідний барвник.

Існують універсальні барвники, які підходять відразу для декількох видів волокон. Ми з вами будемо використовувати акварельні фарби. Для фарбування вам знадобиться глибока тарілка. Також вам будуть потрібні бавовняні міцні нитки №10, потрібні вони не тільки для того, щоб зафіксувати складену тканину, вони самі утворюють візерунок з тонких або широких смуг.

3. Правила безпечної праці при виконанні волого-теплової обробки. 4. Самостійне виконання завдань практичної роботи за інструкційними картками 5.Контроль з метою виявлення недоліків у знаннях і вміннях учнів.6. Поточний інструктаж(індивідуальний, груповий).7. Організація самоконтролю та взаємоконтролю учнів.8. Підбиття підсумків практичної роботи:– демонстрування кращих робіт;– аналіз недоліків в роботах та шляхи їх усунення;– оцінювання результатів практичної роботи.

VІІ. Підсумок уроку– Порівняти реальні результати з очікуваними;– Проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;– Закріпити чи відкоригувати засвоєне;– Зробити висновки

VІІІ. РефлексіяЗаповнити анкету,в якій оцінити свою участь в роботі групи

АнкетаОцінювання особистої участі учня в роботі малої групи

89

Оціни себе по кожному з напрямів від 0 до 2 балів.Прізвище, ім’я _________________________

1. Ти брав активну участь у роботі групи _________________2. Ти вносив вдалі пропозиції, які група врахувала ____________________3. Ти надавав підтримку іншим членам групи, закликав їх до роботи

______________4. Ти висунув абсолютно нову ідею, яка сподобалась іншим

_____________________5. Ти вдало узагальнював думки інших і просував роботу групи вперед

___________6. Ти докладав класу про результати роботи групи _______________Усього балів _____________

ІХ. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх в журнал, щоденникXІ. Завдання додому: –– виконати остаточну обробку пофарбованих зразків;–– підготувати інструменти і матеріали для виконання практичної роботиXІІ. Прибирання робочого місця

Дати вказівку учням прибрати свої робочі місця, привести в порядок свій зовнішній вигляд, а черговим учням старанно прибрати майстерню. Виходити з навчальної майстерні учні мають тільки з дозволу вчителя.

" "Варіативниймодуль Технологія соломоплетінняСеред багатьох художніх промислів, які пов'язані з обробкою природних

матеріалів, особливе місце займає соломоплетіння, один із видів декоративно-ужиткового мистецтва, що розвивалося паралельно з плетінням огорож, кошиків, бочок, меблів, головних уборів, килимів під ноги і на стіни, полотна для пантофель, нерідко доповнюючи ці види мистецтва або виступаючи самостійно.

90

Варіативний модуль передбачає вивчення учнями одного з видів соломо плетіння, які розповсюджені в Україні. Програмою варіативного модуля передбачено вивчення теоретичного матеріалу. Частину його можна давати на самостійне опрацювання (історичні відомості, солома та її властивості), зважаючи на доступність матеріалу в літературі чи в мережі Інтернет.

Для покращення результатів творчої діяльності учнів та зміцнення зв'язку теорії з практикою передбачені практичні заняття.

Під час вивчення варіативного модуля "Соломоплетіння" учні мають можливість реалізувати міжпредметні зв'язки з географії, історії, природознавства, геометрії, образотворчого мистецтва.

Варіативниймодуль " Технологія плетіння з "соломи . 7–9 класАдамчук В.Є., Вознюк С.М, Петров Я.А.

м. РівнеПояснювальна записка

91

Зміст модуля передбачає ознайомлення учнів 7–9 класів з технологією соломоплетіння, як одним із найдавніших видів народного-ужиткового мистецтва.

Оволодіння цією технологією дає можливість відновлювати народні традиції, вивчити основи художнього плетення з соломи, дає можливість учням проявляти свої творчі здібності. Використовується ця технологія для виготовлення різноманітних предметів побуту та іграшок. Створюючи проекти (вироби) за власним задумом діти вчаться активно ділитися знаннями що сприяє пошуку нових ідей, відповідає потребам шкільного колективу, формуючи навички роботи в групах.

Під час виконання робіт необхідно приділяти увагу правилам безпечної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічним вимогам

Тематичний план№з/п Назва теми Кількість

годин1. Основи технології соломоплетіння. 42. Проектування та виготовлення виробів. 103. Презентація та оцінка результатів проектної діяльності 2

Всього 16

№ з/п

К-ть годин

Зміст навчальногоматеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

учнів1 4 Основи технології соломоплетіння.

Короткі історичні відомості з розвитку плетіння з соломи. Декоративні і технологічні особливості плетіння з соломи. Матеріали для плетіння з соломи. Види та властивості соломи. Інструменти і обладнання. Підготовка соломи до роботи. Обробка соломи. Спеціальні інструменти та пристрої для виготовлення плетених виробів.Виготовлення солом’яних косичок , стрічок. Виготовлення три-, чотири-, п’яти-, семи-, дев’яти-, одинадцяти-, дванадцятикінцівки.

Спіральне плетіння.Плетіння плоскої зубчастої косички. П’ятикінцівка кругла (шнур). Плетіння квадрата. Технологія нарощування соломи. Технологія виготовлення іграшки з соломи.Виготовлення нескладного виробу. Правила техніки безпеки та

характеризує декоративно-технологічні особливості плетіння з соломи;називає техніки плетіння;визначає послідовність підготовки матеріалу до плетіння;добирає інструмент, що необхідний для роботи;вміє користуватися інструментами для соломоплетіння;виготовляє необхідні шаблони та елементи плетеного виробу;з’єднує елементи у готовий виріб;дотримується правил безпечної праці при роботі з інструментами для плетіння та іншими столярними і слюсарними інструментами для виготовлення деталей виробів

92

санітарно-гігієнічні вимоги при роботі з природними матеріалами

2 10 Проектування та виготовлення виробу технікою плетіння з соломи.

Пошук, систематизація та аналіз зібраної інформації.

Створення банку ідей.Розробка технічної пропозиції.

Створення ескізів композицій візерунків. Створення ескізу (схеми) виробу.

Створення власного проекту плетеного виробу на прикладі наявних зразків виробів.

Створення ескізу (схеми) виробу. Моделювання візерунку за зразками видів плетіння.

Техніка соломоплетіння: Підбір та підготовка

матеріалу до виготовлення плетеного виробу .

Виготовлення деталей виробу.

Плетіння деталей виробу. Складання деталей у виріб. Оздоблення виробу

природними та штучними матеріалами.

Застосування змішаних технік плетіння при виготовленні виробів.

здійснює пошук інформації для створення банку ідей та систематизацію інформації;розробляє проект плетеного виробу, використовуючи схеми плетіння;добирає матеріали, інструменти та пристосування;виконує прийоми плетіння різними техніками;застосовує способи виготовлення елементів плетеного виробу при виготовленні проекту виробу; визначає спосіб з’єднання деталей між собою та з основою виробу;дотримується правил безпечної роботи під час виконання практичних робіт.

Презентація та оцінка результатів проектної діяльності.Захист проекту (за планом).

Захищає проект;здійснює оцінку проекту виробу і процесу праці за загальними естетичними та функціональними показниками.

Література:1. Антонович Є.А. та ін. Художні техніки у школі – К.:ІЗМН, 1997. – 312с.2 . Гулянц Э.К. Базик И.Я. Что можно сделать из природного материала. М.:Просвещение, 1991.—175с.ил.3. Жоголь Л.Е. Декоративное искусство в современном интерьере. – К.: Будівельник, 1986. – 69с.4.Стеченко О.Ф. Плетиво із соломи та рогозу. – К.: Урожай, 1994. – 64.

Календарно – тематичне планування

93

№ Уроку Дата К-ть

год. Клас Тема Домашнєзавдання

Основи технології соломоплетіння ( 4 години)1 1 Основи технології соломоплетіння.

Короткі історичні відомості з розвитку плетіння з соломи.

Декоративні і технологічні особливості плетіння з соломи. Матеріали для плетіння з соломи. Види та властивості соломи.Практичні роботи:1.Лабораторно-практична робота.Ознайомлення з видами та властивостями соломи.

Знайти відомості про використання соломи для виготовлення певних виробів та підготувати повідомлення.

2 1

Інструменти і обладнання. Підготовка соломи до роботи. Обробка соломи. Спеціальні інструменти та пристрої для виготовлення плетених виробів.Виготовлення солом’яних косичок , стрічок. Виготовлення три-, чотири-, п’яти-, семи-, дев’яти-, одинадцяти-, дванадцятикінцівки.

Практичні роботи:1.Підготовка та обробка соломи до роботи. Підбір інструментів.2.Виготовлення солом’яних косичок, стрічок.

Підібрати інструменти для виготовлення виробу.

3-4 2

Спіральне плетіння.Плетіння плоскої зубчастої косички. П’ятикінцівка кругла (шнур). Плетіння квадрата. Технологія нарощування соломи. Технологія виготовлення іграшки з соломи.Виготовлення нескладного виробу.

Правила техніки безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги при роботі з природними матеріаламиПрактичні роботи:1.Виготовлення плоскої зубчатої косички.2. Виготовлення нескладного виробу.

Запропонувати ідеї щодо створення майбутнього проекту

Проектування та виготовлення виробу технікою плетіння з соломи (10 годин)

5-6 2

Пошук, систематизація та аналіз зібраної інформації. Створення банку ідей.Практичні роботи:1.Вибір теми творчого проекту.2.Обгрунтування теми проекту.3.Складання плану роботи з виконання.

Дібрати літературу, в якій ідеться про подібні вироби.

Розробка технічної пропозиції. Створення ескізів композицій візерунків. Створення

Унести (за необхідності)

94

7-8 2 ескізу (схеми) виробу.Практичні роботи:1.Розробка технічної пропозиції.2.Виконання ескізів композицій візерунків.

3.Створення схеми виробу.

уточнення в критерії, яким повинен відповідати виріб, ескіз, креслення виробу, оформити на окремих аркушах критерії, ескіз.

9- 10 2

Створення власного проекту плетеного виробу на прикладі наявних зразків виробів. Створення ескізу (схеми) виробу. Моделювання візерунку за зразками видів плетіння. Практичні роботи:1.Створення власного проекту плетеного виробу.2. Створення ескізу (схеми) виробу.3. Моделювання візерунку за зразками видів плетіння.

Продовжити роботу над створенням власного проекту плетеного виробу.

11-12 2

Техніка соломоплетіння:Підбір та підготовка матеріалу до виготовлення плетеного виробу .Виготовлення деталей виробу. Плетіння деталей виробу.Практичні роботи:1. Підбір та підготовка матеріалу до

виготовлення виробу.2. Виготовлення виробу.

Продовжити роботу над деталями виробу

13-142

Складання деталей у виріб.Оздоблення виробу природними та штучними матеріалами. Застосування змішаних технік плетіння при виготовленні виробів.Практичні роботи: 1.Виготовлення запланованого виробу.2.Оздоблення виробу.

Закінчити оформлення документації з виготовлення творчого проекту (технологічна послідовність виконання вироби, інструкційні картки)

Презентація та оцінка результатів проектної діяльності.(2години)

15-16 2

Оцінювання готового виробу. Захист проекту за орієнтовним планом).Практичні роботи:1.Захист проекту за питаннями, поданими в теоретичній частині уроку.2.Оцінювання закінчених творчих проектів.3.Підготовка виробу до виставки (виготовлення іменної етикетки тощо)

Закінчити підготовку проекту на виставку творчих проектів

95

Методичні матеріали до вивчення варіативного модуля " ". 7–9 Технологія плетіння з соломи класи

Грищенко А. П., учитель трудовогонавчання ЗОШ І-ІІІ ст. № 5

Зміст модуля передбачає ознайомлення учнів з технологією соломоплетіння, як одним із найдавніших видів народного ужиткового мистецтва.Оволодіння цією технологією дає можливість:

• відновити народні традиції;• вивчити основи художнього плетення з

соломи;• проявити свої творчі здібності.

Використовується ця технологія для виготовлення різноманітних предметів побуту та іграшок. Створюючи вироби (проекти) діти

поглиблюють свої знання з історії України, вчаться активно ділитися знаннями, що сприяє пошуку нових ідей, відповідає потребам шкільного колективу, формуючи навички роботи в групах.

Азбука соломоплетінняСолома – основний матеріал для соломоплетіння.Слово "солома" походить від праслов’янського "слома". Цей природний

матеріал з давніх-давен у пошані в хліборобів. Житню, пшеничну, вівсяну соломи згодовували тваринам, нею утеплювали хати,стелили на постіль, з неї плели мати, головні убори, виготовляли іграшки. Солома завжди була незамінним матеріалом для прикрас і обрядової атрибутики. Важливу роль відігравали солом’яні ляльки в обрядах зустрічі та проводів Сонця – Ярила на весні і восени.

Саморобні іграшки з соломи побутували в українських родинах з прадавніх віків. Їхні прості образи виховували в дітей людяність, доброту й відкритість. Ляльки з соломи дарували молодятам на весілля, і оскільки вони символізують родючість землі, то вірили, що сприятимуть народженню дітей. Інші умовно стилізовані образи – відганятимуть злих духів. Солом’яні ляльки характерні для села, тож були недоступні для дітей, бо виготовлення й поширення їх пов’язані саме із сільським укладом життя та побутом.

Види й властивості соломиФізико-механічні властивості різних видів соломи.

Солома – це трубчасте стебло трав'янистих злакових культур (жита, пшениці, ячменю, вівса, рису тощо) і дикорослих (тонконогу, тимофіївки та інших) рослин.

96

Трубчасте стебло злакових через певні відрізки мас потовщені дуже міцні колінця. Для виготовлення більшості виробів із соломи використо-вують рівну частину стебла між колінцями (міжвузля). З цілих стебел роблять вироби спіральним способом, а також солом'яну скульптуру.

Злакові культури вирощують всюди, і технологія заготівлі та пере-робки соломи доступна практично кожному. Вона настільки проста, що швидко засвоюється, не потребує спеціальних технічних знань чи значних затрат часу і сил. Наприклад, плетінки із соломи можна навчитися робити протягом трьох днів.

Сама фактура поверхні соломи яскрава, золотиста, має і гарний гля-нець, відбиває світло в одному напрямку, віддзеркалює сонячні промені, що надає виробу свіжості та ошатності. Ці властивості використовують майстри, розміщуючи стебла соломи у виробі в різних напрямках.

Солома може мати різні кольорові відтінки. Наприклад якщо росли-на вирощувалась у затінку, стебло мас червонувато-фіолетовий колір. Солома, яка перезимувала в стогу набуває коричневого відтінку. Стебла, зрізані в період молочно-воскової стиглості зерна, мають приємний зеленкуватий колір. Щоб солома набула золотистого кольору, ЇЇ витримують деякий час на сонці. Солома, яка перезимувала на відкритому місці, набуває сріблясто-сірого кольору. Додаткові відтінки можна одержати при прасуванні зволоженої соломи. Що гарячіша праска і що довше прасувати солому, то темнішою вона стає. За допомогою гарячої праски можна отримати відтінки від світло-коричневого до чорного.

Найкращі фізико-механічні властивості мас житня солома, тому для виготовлення виробів ЇЇ використовують найчастіше . У жита рівне, високе стебло, довгі (до 500 мм) міжвузля, товщина стебла по довжині майже не змінюється. При відносно тонких стінках стебел житня солома найміцніша, але й найгрубіша. Після зволоження вона набуває необхідної пластичності, а при висиханні добре зберігає форму, яку їй надали. Солома добре фарбується аніліновими барвниками. Застосо-вують її в усіх видах соломоплетіння, а також в інкрустації.

Ячмінна солома дещо товща, ніж житня, міжвузля коротші, їх менше на стеблі. Використовують її здебільшого для виготовлення прошивних виробів (капелюхів, сумок та Інших).

Пшенична солома менш міцна, але більш еластична і світліша за житню. Використовують її для тонких робіт і виготовлення дрібного візерунчастого плетива (косичок).

Вівсяна солома блідо – золотистого кольору, шовковиста, еластична, зручна в роботі.

Рисова солома найтонша і найміцніша, міжвузля довгі, вона дуже пластична після зволоження. У В'єтнамі, наприклад, із рисової соломи вручну плетуть косички шириною всього 5—6 мм. Такі ж косички з

97

житньої соломи завширшки не менше 10 мм. Використовують рисову солому дія виготовлення найрізноманітніших плетених виробів.

У соломи дикорослих злаків (тимофіївка, тонконіг) верхні міжвузля досягають 500–700 мм. Вони міцні, товстостінні, але не дуже пластичні, а значить і менш гнучкі після зволоження. Ці види соломи можуть бути використані в окремих видах спірального плетіння та плоских косичках.

Заготівля, зберігання та обробка соломиЗаготівля. Солому для майбутніх виробів, заготовляють у стані воскової стиглості. Її слід зрізати серпом за 1–2 тижні до жниві просушити кілька днів, розклавши якнайтонше і перевертаючи, а зберігають, добре просушивши. Перед тим як плести стебло розрізують на окремі колінця і змочують водою – краще джерельною, щоб не містила солей. Житню солому бажано заготовляти в посівах дещо густіших за нормальні, під час викидання колосу. Якщо потрібні косички на капелюхи з круглої соломи, то ЇЇ слід вибирати тонку, не зважаючи на розмір міжвузля. Для плетінки та художніх виробів ї розщепленої соломи використовують товсті стебла.

Найкращий метод заготівлі — висмикування стебел із землі з корінням. Малий відсоток втрати при зрізуванні соломи серпом. Якщо косити косою, а тим більше косаркою чи комбайном, то солома плутається і ламається. У такому випадку треба ретельно відбирати стебла з найменшим ступенем механічного пошкодження.

Біління соломи. Заготовлену солому треба негайно розстелити для біління на стерні тонким шаром. Щоб солома краще відбілювалась, її залишають розстелену на ніч "на росу, а. Вранці перевертають на другий бік, повторюючи це протягом дня кілька разів. Коли роси першої ночі було мало, а це позначилося вранці на вологості соломи, її залишають ще на ніч "на росу". При подальшому білінні солома вже боїться вологи, від якої на ній залишаються чорні плями. Тому потім солому треба оберігати від роси і дощу.

Процес біління триває протягом 7—12 сонячних днів. У дні з дощовою погодою солому, що ще не підсохла, розстилають у приміщенні, де с вентиляція або постійний протяг.

У виробах можна застосовувати солому і без біління, але вона буде нерівномірного, строкатого забарвлення.

Сортування і зберігання соломи. До початку сортування обрізують корені, якщо солома заготовлена з корінням, а також колоски. Сортування полягає у видаленні з пучка чи снопа нерівних, з механічними пошкодженнями і плямами стебел. Відібрані стебла біля вузлів (потовщень) перерізують ножицями на окремі колінця (міжвузля), які сортують за товщиною. Перший сорт — найтонші колінця (ті, що безпосередньо прилягають до колоска). З них плетуть найвужчі косички. Наступні колінця вважаються другим сортом і т д. Звичайно міжвузля сортують на п'ять сортів. Найтовщі з них використовують дія плетіння широких і грубих стрічок. У

98

кожній партії після такого сортування будуть соломини однакової товщини, що є визначальним, але неоднакової довжини, що не має суттєвого значення. Розсортовану солому зв'язують у пучки і зберігають у сухому затемненому місці (найкраще — у целофанових мішечках). Практики стверджують, що солому, яка заготовлена зеленою, не ушкоджують миші.

Вибілювання. Сріблясто-бІлий колір соломи можна одержати тільки в результаті хімічною вибілювання, зокрема в 10 % розчині перекису водню. Розв'язані пучки соломин занурюють у пласку ванночку і легенько притискують. Для цього можна користуватися ванночками для фотографічних розчинів. Тривалість вибілювання 2—6год, якість визначають візуально.

Вибілювати солому можна і в 5 % розчині питної соди або в суміші з 10 % розчину перекису водню і 2 % силікату натрію. Тривалість процесу 2год при температурі 100°С. Вибілену солому промивають у гарячій проточній воді (50—60°С) протягом 10хв, а потім сушать близько 2 гол при температурі 18—22°С. Для підсушування краще розстелити солому на папері.

Вибілюють ще й у такий спосіб. Попередньо розпарену в гарячій воді солому кладуть у посуд, заливають 10 % розчином перекису водню і витримують 4—6 год.. після чого старанно промивають водою.

Одержати зовсім биту солому можна і за допомогою вибілювача для білизни. Після обробки вибілювачем солому треба добре промити водою і пропрасувати.

Фарбування. Солома, як і будь-який природний матеріал, мас неповторну фактуру й м'які натуральні відтінки забарвлення, тому її не бажано фарбувати, а тим більше в протиприродні для неї кольори, червоний, синій та блакитний Фарбовану солому доцільно використо-вувати обмежено, як вкраплення декору чи введення деяких елементів в аплікаціях.

Фарбують солому аніліновими барвниками (основними та активни-ми). Основні барвники — це аурамін-паста, фіолетовий К, бірюзовий, жовтий, родамін Ж. родамін С. Готують розчин так: 1 кг барвника розчиняють у І л води і додають 2 г оцтової кислоти і 1 г кухонної сазі. Розчин для фарбування нагрівають до кипіння, занурюють у нього вибілену солому і кип'ятять 5 хв. Потім її промивають проточною водою і сушать 24 год при кімнатній температурі.

До активних барвників належать золотисто-жовтий КХ, яскраво-жовтий 5СХ, фіолетовий 4К. яскраво - блакитний КХ. Розчини їх готують у гарячій воді (70°С) з додаванням 0,5 % розчину кухонної соді або питної соди. Тривалість процесу — 1 год при температурі І00°С, після чого солому промивають проточною водою і сушать протягом доби при кімнатній температурі. Пофарбовану і висушену содому зберігають у пучках або поліетиленових мішечках розорюваною за кольорами.

99

Підготовка соломи до роботи. Дія інкрустації використовують солому, що розрізана на смужки і випрасувана. Солому, витриману декілька хвилин у гарячій (60—80°С) чи розмочену в холодній воді, розщеплюють по всій довжині за допомогою різака. Потім зсередини її прасують гарячою праскою. Щоб смужка була тоншою, її скоблять лезом ножа-різака, після скобління смужки звиваються в кільця діаметром 150—200 мм.

Таким чином, у майстра завжди мас бути солома у вигляді відрізків (пофарбована в різні кольори, вибілена чи натурального кольору), а також розщеплена на смужки (теж пофарбована, вибілена або нату-рального кольору).

Інструмент і обладнання. Для заготівлі соломи використовують серп або великі ножиці. При виготовленні виробів потрібні такі інструменти: гострі ножиці для відрізування колінець і підрівнювання кінців у готових виробах, дерев'яний молоток типу киянки для ущільнення вологих косичок чи плетіння, праска для вирівнювання косичок і готових виробів, штопальні голки і наперсток для зшивання косичок та інших елементів, плоскогубці для протягування голки через щільні ділянки плетива, ніж із широким лезом, загостреним як у стамески. Майстер повинен мати кілька ножів, у тому числі з гострим тоненьким кінчиком, дерев'яну голку для протягування косичок. Для зшивання плетених стрічок (косичок) застосовують універсальні та спеціалізовані швейні машини. Дія розрівнювання стрічок можна використовувати, крім звичайної праски, віджимні вальця домашньої пральної машини. Розмічають вироби за допомогою лінійкн, трикутника, циркуля тощо. Обробляють солому і виготовляють вироби з неї на звичайних столах (700 х 1100 х 600 мм). Замочують солому в емальованих або пластма-сових лотках (100 х 300 х 600 мм).

Технологічна картка "Виготовлення солом'яної квітки"1.Тичинок довгих 5-6 штук (довжина 6-7 см) — тоненьких соломинок,

які можна прикрашати намистинками (рис. 1). 2.Тичинки короткі 5-6 пучечків, кожен з яких складається із 20-25 соломинок (холодне прогладжування коротких соломин з подальшим розчепленням) (рис.2).

Рис. 1. Виготовлення довгих Рис. 2. Формування пучечка

тичинок коротких тичинок

100

3. Квітколоже об'ємна плетінка: ланцюжок із двох соломин (25 см)."Ланцюжок" — найбільш пластична плетінка. її можна розтягнути в

довжину, стиснути, викласти по спіралі. У перерізі — трикутна і відповідно має три однакові грані.

Рис.3. Об’ємна плетінка, ланцюжок із двох соломин

Дві соломини і зв'язати між собою рис. 3.Соломину 1 треба перегнути на соломину 2 під прямим кутом вправо

(А), перед цим відвести соломину 1 вперед. Потім соломину 2 перекласти на соломину 1 так, щоб вона повернулася іншим боком назад (Б). Потім соломину перегнути через соломину 2 уліво (В). Далі плетіння ведеться почергово: то правою, лівою соломиною. Положення соломин не змінюється в процесі всього плетіння (Г). Усі повороти слід здійснювати в напрямі проти часової стрілки. У процесі роботи соломини можна перегинати також за допомогою вказівного пальця правої руки, направляючи готову плетінку від себе — до себе. Одержану плетінку пришити навколо тичинок по спіралі.

Рис. 4. Зшивання плетінок, а — у стик; б — уступом

Зшивання косичок виконують вручну стібками до 0,5 мм. Перед зшиванням плетену косичку зволожити протягом 5 хвилин. Під час її натягування розмір виробу зменшується, а якщо косичку напустити — збільшується. Під час роботи рекомендується користуватися

101

наперстком. Після зшивання виріб вирівнюють, постукуючи по його поверхні дерев'яним молотком або прасуючи на шаблоні болванці через вологу тканину.

4. Пелюстки (кількість довільна, з розщемленої соломи (холодне прогладжування).

Щоб створити солом'яну стрічку можна заздалегідь проварити солому або залити гарячою водою на кілька хвилин. В такому разі солом'яні стрічки будуть значно ширшими.

5. Чашечка кругла плетінка Із 5 соломин. П'ятикінцівка кругла (шнур).

Товщина шнура залежить від кількості соломин, які ставлять всередину й оплітають потім п'ятьма соломинами. Усередину вставляють від двох до п'яти соломин, які зв'язують нитками в одному місці із соломинами для обплітання шнура. Поставлені всередину соломини залишаються нерухомими. Плетіння виконують так: соломини для обплітання згинають управо поверх двох сусідніх, потім дальню соломину згинають у тому ж напрямку і заплітають зверху першої та наступної соломин. Так само

переплітають всі інші соломини. У результаті в основі шнура отримують квадрат. Кількість робочих соломин для створення чашечки може варіювати в залежності від розміру створеної вами квітки. Таким чином в основі шнура буде багатокутник, який виплітатиметься на розширення. Завершуючи чашечку, робочі соломини підрізають, пришивають нитками до чашечки або приклеюють клеєм ПВА

Рис. 5. Плетіння круглої плетінки з п'яти соломин.

7. Листок п’яти- , семикінцівка тощо (за вибором).П'ятикінцівка: зв'язати 5 соломин. Працюють крайніми соломинами.

Крайню праворуч соломину згинають через сусідню і підводять під соломину, що ліворуч. Після цього крайню ліворуч перегинають уверх через сусідню і заплітають під наступну справа. Далі крайню праворуч соломину перегинають згори через сусідню під наступну. У цьому випадку отримуємо рисунок плетіння у ялинку або "паркетиком". Якщо

102

переплітаються через одну всі соломини, то рисунок нагадує "шахматку". Далі плетіння продовжується.

Рис. 6. Схема плетіння плоских плетінок.

7. Квітконіжка одна соломина довільної довжини для міцності всередину вводиться дріт.

Квітконіжку з'єднують із чашечкою квітки. Збирають квітку, розміщуючи і: в чашечці, і закріплюють, пришиваючи нитками в тон кольору соломи.

Нарощування соломин.Для того, щоб одержати довгі плетені стрічки-плетінки, у процесі

плетіння виникає необхідність нарощування соломин. Нарощувати соломини можна кількома способами:

а) у зріз соломини, що закінчується, вставляють тонкий кінець іншої товстішої соломини, або кінець попередньої соломини на 15–25 мм накладають нову і заплітають разом. Наступне нарощування доцільно робити після того, як соломина виконає в косичці три повороти;

б) кінці соломин накласти один на другий на 2 см і далі заплітати їх разом;

в) кінці соломин зачепити разом, шляхом розщеплення стебла,яке закінчується, іншою соломиною.

Для вирівнюванні і ущільнення косичку вибивають, рівномірно постукуючи по ній дерев'яним молотком.

Рис.7. Способи нарощування соломин:

1) у зріз;2) накладання;3) розщеплення

Солом'яна скульптура

103

Виготовлення фігурки людини. Створення каркасу Мистецтво солом'яної скульптури вважають одним з найбільш

трудомістких видів соломоплетіння, який передбачає:оволодіння прийомами роботи, розвиток відчуття об'єму, пропорції;формування навичок помічати й передавати найбільш характерні

особливості зображуваного.Роботу над солом'яною фігурою починаємо з виготовлення каркасу.

Технологічна картка "Виготовлення фігурки людини"

Із цією метою зв'язаний з одного краю пучечок соломи (30–50 соломин, залежно від їхньої товщини) вивертаємо навиворіт знову зв'язуємо, як показано на рис. 6а).

Далі розподіляємо навпіл пучечок соломин і вставляємо у просвіт інший пучечок із 12–20 соломин для створення рук (рис. 66). Кінці пучків для рук перев'язуємо ниткою, зайве обрізаємо, залишаючи певну довжину соломи для виготовлення долонь. Робимо 1 чи 2 перев'язки для виділення шиї. Усі розміри визначаються на око, вони мають бути пропорційними щодо загальної висоти фігурки.

Наступну перев'язку нитками виконуємо на поясі. У жіночих фігурках тулуб ще перев'язують навхрест пучечками соломинок, після чого обвивають на поясі тонкими соломинками (рис. 6г).

Для спідниці достатньо всередину пучка закласти ще трохи соломи. Із клаптика кольорової тканини можна виготувати фартух, хусточку, із лляного клоччя — сплести коси. Але особливо захоплюватись деталями одягу не слід, оскільки вони відволікатимуть увагу від природного матеріалу, що помітно впливає на рівень самобутності, оригінальність виробу (рис. 6е).

Якщо нижню частину заготовки, після перев'язки на поясі, розділити навпіл, нитками зв'язати знизу пучечки для ніг, унизу пучечки соломи перегнути під прямим кутом (ступні ніг), то виріб буде фігуркою чоловічої статі (рис. 6д).Щоб надати фігурці динамічності, у середину пучечків для рук і ніг уставляємо м'яку дротину і вшиваємо певним чином, щоб вона надавала фігурці гнучкості й можна було імітувати и рухи.

У руку фігурки можна вкласти паличку, кошик або сопілку, залежно від того, образ якої людини ми плануємо відтворити. Під час висихання фігури, окремі елементи фіксують у певному положенні.

У фігурці дівчини після перев'язки на шиї можна залишити по обидва боки голівки 2–3 соломини і вплести за їх допомогою косу, а потім перев'язати її внизу стрічкою.

Після створення каркасу фігурку можна прикрасити плетінками. Ноги фігурки фіксуємо цвяхами на дощаній основі.

104

Техніка виготовлення солом'яних виробів:птаха; коника; чотириногої тварини (за вибором учнів: козлик, олень,

вівця).Майструвати солом'яні фігурки тварин, а особливо птахів, значно

складніше, оскільки процес їх виготовлення передбачає зв'язування з кількох пучків соломи.

Щоб виготовити фігуру птаха, беруть три-чотири пучечки соломи. Спочатку виготовляють ноги: пучечок із 16–20 соломин розділяють на дві

Рис. 8. Виготовлення фігурки людини: а — голова; б — укріплення для кінцівок; в — пучечок для рук; г — формування спідниці ляльки; д — формування чоловічої фігурки; е — жіноча фігурка, оздоблена плетінками

105

частини, перев'язують посередині (формують хвіст і ноги); пучечок соломи для ніг ділять на дві частини (або, за іншим задумом, залишають одним пучком для формування ноги-підставки для птаха).Щоб виготовити птаха, у якого дві ноги, необхідно три пучки соломи. Перший з них ділять навпіл, щоб сформувати основу для ніг. Пучечки соломи для ніг перев'язують нижче тулуба і другий раз — унизу. Після другої перев'язки обидва пучки для ніг розділяють на три частини, розводять їх під прямим кутом до ноги і в боки та перев'язують нитками — це лапки.Для виготовлення тулуба другий пучок перегинають посередині і обв'язують

ним перший (для виготовлення ніг). Зв'язують з протилежного боку, залишивши до краю 5–6 см.Шию та оперення виготовляють з третього пучка, його перев'язують з одного кінця, а другий розпушують, прошивають ниткою.Голову та шийне оперення виготовляють із четвертого пучка. В основу голови вставляють зігнуті петельками соломини або плетінки.Голову формують так, як у ляльці (рис. 8). Дзьоб виготовляють із плетінок або окремих соломин. Соломинки, залишені в пучечку для хвоста, у верхній частині розпускають віялопо-

дібно, перев'язуючи ниткою кожну з них. Оперення шиї, тулуба, хвоста можна виконати із соломинок, зігнутих спіралеподібними петлями, плетінками.

Стійкості створеному птахові може надати поміщений всередину каркас із дроту або дерев'яної палички. Для надання об'ємності використовують підмотку із клоччя.Щоб виготовити чотириногу тварину беруть пучечок із 50-70 соломин. Знайшовши середину і відступивши від неї на 5-6 см угору і вниз, міцно перев'язують ці місця — це буде тулуб. Тепер треба залишити спереду половину пучка для виготовлення шиї й голови, а позаду — для хвоста. Частину соломи, що залишилися спереду і ззаду, треба розділити порівну, опустивши вниз, перев'язати й відрізати зайве.

У такий спосіб утворюється чотири ноги. Кожен із чотирьох пучечків-ніг перев’язують ниткою у двох місцях: перший раз — трохи нижче тулуба, другий — на кінці пучка. Кінці соломи на копитах обрізають. Хвіст виплітають косичкою після хвоста, загинають униз на живіт і закріплюють біля передніх і задніх ніг. Соломини, залишені для

Рис. 9.Виготовлення фігури півника: а) тулуб та ноги; б)варіанти тулуба;в) закінчена фігурка

106

формування голови, загинають угору і перев'язують на відстані 40-50мм від найближчої перев'язки (шия). Далі формують мордочку тварини. Залежно від обраного образу, із залишених соломин можна виготовити бороду, ріжки. З додатково сплетених плетінок можна зробити вушка (плоска п’яти -, шести -, семикінцівка). Круглу семи – та 5-кінцівку можна використовувати для обвивання тулуба вівці.

Фігура коня

Солом'яні фігурки птахів і тварин стануть ще більше образними й виразними, якщо їхні каркаси доповнити накладними деталями, сплетеними із соломки.

Щоб виготовити фігурку коника використовують кілька пучечків соломи. Перший з них необхідний для виготовлення голови, шиї та передньої пари ніг. Для цього, відступивши від краю 2–3 см, роблять першу перев'язку соломини, що залишились, ділять навпіл — це буде шия і ноги (А). На ногах роблять дві перев’язки (на рівні колін і копит коника) (Б), підрівнюють соломини відрізуючи зайве (В).

Другий пучечок стане основою для виготовлення тулуба і хвоста; цей пучечок

перетинають навпіл і обгинають ним перший пучечок, закріпляючи його перев’язкою впритул до шиї (Г).

Третій пучечок соломи – друга пара ніг. Його перегинають навпіл і обгинають другий пучечок, відступивши від шиї на довжину тулуба. На задніх ногах роблять три перев’язки: тулубом, на рівні колін та на рівні копит. Підрівнюють соломини.

Щоб виготовити гриву, шию обмотують кількома невеличкими пучечками соломи, кожен з яких зв'язують, а потім кінці соломин рівно підрізають ножицями, витримуючи лінію вигину шиї.

Рис. 10. Виготовлення фігурки коника: а) голова; б) шия та ноги; в) грива; г) тулуб, хвіст та друга пара ніг; д) завершена фігурка

107

Хвіст коника можна залишити пучком, перекрутити в джгут або заплести в косу, а після висихання – розплести. Завдяки цьому він виходить пишним і хвилястим.

Схеми виготовлення солом’яних іграшок

Бабуся Солом’яний хлопчик

Космонавт Олень Кінь-вогонь

108

. Технологія соломоплетіння Короткі відомості з . розвитку плетіння з соломи Матеріали для

. плетіння з соломи Інструментита обладнанняГрищенко, учитель трудового

навчання ЗОШ І-ІІІ ст. № 5Мета: Ознайомити учнів з історичними відомостями про плетіння з соломи, як виду декоративно – ужиткового мистецтва, матеріалами, інструментами та обладнанням для плетіння з соломи, технікою створення виробів із соломи; навчити підготовляти солому до роботи, плести просту солом’яну іграшку; навички; виховувати почуття краси, охайність, основи дизайнерського смаку, культуру праці.Обладнання, наочність: різні плетені та в’язані вироби, інструкційні карти, ілюстрації з журналів, комп’ютер, проектор. Презентація (додаток 2).Інструменти та матеріали: солома, ножиці.Міжпредметні зв’язки: історія, образотворче мистецтво, художня культурТип уроку: комбінований

Структура урокуІ. Організаційний момент………………………………………..3 хв.ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів…………………5 хв.ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів…………………….2 хв.ІV. Вивчення нового матеріалу………………………………….25 хв.1. Історія соломоплетіння.2. Види соломи.3. Властивості соломи.4. Обробка соломи.5. Інструменти та матеріали.6. Види роботи з соломою.7. Правила безпечної праціV. Практична робота……………………………………………...30хв. VІ. Підсумок уроку……………………………………………….10хв.VІІ. Домашнє завдання……………………………………………5хв.

Хід уроку

109

I. Організаційний момент 1. Перевірка наявності учнів на уроці.2. Призначення чергових.3. Визначення готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів1. До якого виду належать ці вироби? (Демонстрація виробів)2. На вашу думку, з якого матеріалу вони виготовлені?3. З якими видами плетіння, в’язання ви уже знайомі?

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів Діти, ви, мабуть здогадалися над якою темою ми сьогодні будемо працювати. Адже, звернувши увагу на вироби, що знаходяться перед вами, помилитися важко.Тема нашого уроку – "Короткі відомості з розвитку плетіння з соломи. Матеріали для плетіння з соломи. Інструменти та обладнання"V. Постановка завдань перед учнямиЗнати:технологію плетіння простих солом’яних іграшок, техніку безпеки Уміти: плести просту солом’яну іграшку. VІ. Вивчення нового матеріалу. Презентація

110

Слайд 1

Плетіння – одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Розвитку плетення сприяла і наявність у достатній кількості матеріалу. Міцні і гнучкі сажанці горіха використовувались для плетення огорож, лоза – для виготовлення кошиків, бочок, меблів. З соломи виготовляли бочки для зерна, килимки для господарських потреб, головні убори, а рогозу – плели килимки під ноги та на стіни, полотна для решіт, пантофель.

Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетення, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

Слайд 2

Солома – основний матеріал для соломоплетіння.Слово "солома" походить від праслов’янського "слома". Цей природний

матеріал з давніх-давен у пошані в хліборобів. Житню, пшеничну, вівсяну соломи згодовували тваринам, нею утеплювали хати,стелили на постіль, з неї плели мати, головні убори, виготовляли іграшки. Солома завжди була незамінним матеріалом для прикрас і обрядової атрибутики. Важливу роль відігравали солом’яні ляльки в обрядах зустрічі та проводів Сонця – Ярила на весні і восени.

Саморобні іграшки з соломи побутували в українських родинах з прадавніх віків. Їхні прості образи виховували в дітей людяність, доброту й відкритість. Ляльки з соломи дарували молодятам на весілля, і оскільки вони символізують родючість землі, то вірили, що сприятимуть народженню

111

дітей. Інші умовно стилізовані образи – відганятимуть злих духів. Солом’яні ляльки характерні для села, тож були недоступні для дітей, бо виготовлення й поширення їх пов’язані саме із сільським укладом життя та побутом.

Слайд 3

Слайд4

Солома — це трубчасте стебло трав'янистих злакових культур (жита, пшениці, ячменю, вівса, рису тощо) і дикорослих (тонконогу, тимофіївки та інших) рослин. Трубчасте стебло злакових через певні відрізки мас потовщені дуже міцні колінця. Для виготовлення більшості виробів із соломи використовують рівну частину стебла між колінцями (міжвузля). З цілих стебел роблять вироби спіральним способом, а також солом'яну скульптуру.

Злакові культури вирощують всюди, і технологія заготівлі та пере-робки соломи доступна практично кожному. Вона настільки проста, що швидко засвоюється, не потребує спеціальних технічних знань чи значних затрат часу і сил. Наприклад, плетінки із соломи можна навчитися робити протягом трьох днів.

Сама фактура поверхні соломи яскрава, золотиста, має і гарний гля-нець, відбиває світло в одному напрямку, віддзеркалює сонячні промені, що надає виробу свіжості та ошатності. Ці властивості використовують майстри, розміщуючи стебла соломи у виробі в різних напрямках.

112

Солома може мати різні кольорові відтінки. Наприклад якщо росли-на вирощувалась у затінку, стебло мас червонувато - фіолетовий колір. Солома, яка перезимувала в стогу набуває коричневого в і д т інку. Стебла, зрізані в період молочно-воскової стиглості зерна, мають приємний зеленкуватий колір. Щоб солома набула золотистого кольору, ЇЇ витримують деякий час на сонці. Солома, яка перезимувала на відкритому місці, набуває сріблясто-сірого кольору. Додаткові відтінки можна одержати при прасуванні зволоженої соломи. Що гарячіша праска і що довше прасувати солому, то темнішою вона стає. За допомогою гарячої праски можна отримати відтінки від світло-коричневого до чорного.

Найкращі фізико-механічні властивості мас житня солома, тому для виготовлення виробів ЇЇ використовують найчастіше . У жита рівне, високе стебло, довгі (до 500 мм) міжвузля, товщина стебла по довжині майже не змінюється. При відносно тонких стінках стебел житня солома найміцніша, але й найгрубіша. Після зволоження вона набуває необхідної пластичності, а при висиханні добре зберігає форму, яку їй надали. Солома добре фарбується аніліновими барвниками. Застосо-вують її в усіх видах соломоплетіння, а також в інкрустації.

Ячмінна солома дещо товща, ніж житня, міжвузля коротші, їх менше на стеблі. Використовують її здебільшого для виготовлення прошивних виробів (капелюхів, сумок та Інших).

Пшенична солома менш міцна, але більш еластична і світліша за житню. Використовують її для тонких робіт і виготовлення дрібного візерунчастого плетива (косичок).

Вівсяна солома блідо – золотистого кольору, шовковиста, еластична, зручна в роботі.

Рисова солома найтонша і найміцніша, міжвузля довгі, вона дуже пластична після зволоження. У В'єтнамі, наприклад, із рисової соломи вручну плетуть косички шириною всього 5—6 мм. Такі ж косички з житньої соломи завширшки не менше 10 мм. Використовують рисову солому дія виготовлення найрізноманітніших плетених виробів.

У соломи дикорослих злаків (тимофіївка, тонконіг) верхні міжвузля досягають 500—700 мм. Вони міцні, товстостінні, але не дуже пластичні, а значить і менш гнучкі після зволоження. Ці види соломи можуть бути використані в окремих видах спірального плетіння та плоских косичках.

113

Слайд 5

Заготівля. Солому для майбутніх виробів, заготовляють у стані воскової стиглості. Її слід зрізати серпом за 1 -2 тижні до жниві просушити кілька днів, розклавши якнайтонше і перевертаючи, а зберігають, добре просушивши. Перед тим як плести стебло розрізують на окремі колінця і змочують водою – краще джерельною, щоб не містила солей.

Житню солому бажано заготовляти в посівах дещо густіших за нормальні, під час викидання колосу. Якщо потрібні косички на капелюхи з круглої соломи, то ЇЇ слід вибирати тонку, не зважаючи на розмір міжвузля. Для плетінки та художніх виробів ї розщепленої соломи використовують товсті стебла.

Найкращий метод заготівлі — висмикування стебел із землі з корінням. Малий відсоток втрати при зрізуванні соломи серпом. Якщо косити косою, а тим більше косаркою чи комбайном, то солома плутається і ламається. У такому випадку треба ретельно відбирати стебла з найменшим ступенем механічного пошкодження.

Біління соломи. Заготовлену солому треба негайно розстелити для біління на стерні тонким шаром. Щоб солома краще відбілювалась, її залишають розстелену на ніч "на росу, а. Вранці перевертають на другий бік, повторюючи це протягом дня кілька разів. Коли роси першої ночі було мало, а це позначилося вранці на вологості соломи, її залишають ще на ніч "на росу ". При подальшому білінні солома вже боїться вологи, від якої на ній залишаються чорні плями. Тому потім солому треба оберігати від роси і дощу. Процес біління триває протягом 7—12 сонячних днів. У дні з дощовою погодою солому, що ще не підсохла, розстилають у приміщенні, де с вентиляція або постійний протяг.

У виробах можна застосовувати солому і без біління, але вона буде нерівномірного, строкатого забарвлення.

Сортування і зберігання соломи. До початку сортування обрізують корені, якщо солома заготовлена з корінням, а також колоски. Сортування полягає у видаленні з пучка чи снопа нерівних, з механічними

114

пошкодженнями і плямами стебел. Відібрані стебла біля вузлів (потовщень) перерізують ножицями на окремі колінця (міжвузля), які сортують за товщиною. Перший сорт — найтонші колінця (ті, що безпосередньо прилягають до колоска). З них плетуть найвужчі косички. Наступні колінця вважаються другим сортом і т д. Звичайно міжвузля сортують на п'ять сортів. Найтовщі з них використовують дія плетіння широких і грубих стрічок. У кожній партії після такого сортування будуть соломини однакової товщини, що є визначальним, але неоднакової довжини, що не має суттєвого значення. Розсортовану солому зв'язують у пучки і зберігають у сухому затемненому місці (найкраще — у целофанових мішечках). Практики стверджують, що солому, яка заготовлена зеленою, не ушкоджують миші.

Вибілювання. Сріблясто-бІлий колір соломи можна одержати тільки в результаті хімічною вибілювання, зокрема в 10 % розчині перекису водню. Розв'язані пучки соломин занурюють у пласку ванночку і легенько притискують. Для цього можна користуватися ванночками для фотографічних розчинів. Тривалість вибілювання 2—6год, якість визначають візуально. Вибілювати солому можна і в 5 % розчині питної соди або в суміші з 10 % розчину перекису водню і 2 % силікату натрію. Тривалість процесу 2год при температурі 100°С. Вибілену солому промивають у гарячій проточній воді (50—60°С) протягом 10хв, а потім сушать близько 2 гол при температурі 18—22°С. Для підсушування краще розстелити солому на папері.

Вибілюють ще й у такий спосіб. Попередньо розпарену в гарячій воді солому кладуть у посуд, заливають 10 % розчином перекису водню і витримують 4–6 год., після чого старанно промивають водою.

Одержати зовсім биту солому можна і за допомогою вибілювача для білизни. Після обробки вибілювачем солому треба добре промити водою і пропрасувати.

Фарбування. Солома, як і будь-який природний матеріал, мас неповторну фактуру й м'які натуральні відтінки забарвлення, тому її не бажано фарбувати, а тим більше в протиприродні для неї кольори, червоний, синій та блакитний Фарбовану солому доцільно використо-вувати обмежено, як вкраплення декору чи введення деяких елементів в аплікаціях.

Фарбують солому аніліновими барвниками (основними та активни-ми). Основні барвники — це аурамін-паста, фіолетовий К, бірюзовий, жовтий, родамін Ж. родамін С. Готують розчин так: 1 кг барвника розчиняють у І л води і додають 2 г оцтової кислоти і 1 г кухонної сазі. Розчин для фарбування нагрівають до кипіння, занурюють у нього вибілену солому і кип'ятять 5 хв. Потім її промивають проточною водою і сушать 24 год. при кімнатній температурі.

До активних барвників належать золотисто-жовтий КХ, яскраво-жовтий 5СХ, фіолетовий 4К. яскраво-блакитний КХ. Розчини їх готують у гарячій воді (70°С) з додаванням 0,5 % розчину кухонної соді або

115

питної соди. Тривалість процесу — 1 год при температурі І00°С, після чого солому промивають проточною водою і сушать протягом доби при кімнатній температурі. Пофарбовану і висушену содому зберігають у пучках або поліетиленових мішечках розорюваною за кольорами.

Підготовка соломи до роботи. Дія інкрустації використовують солому, що розрізана на смужки і випрасувана. Солому, витриману декілька хвилин у гарячій (60—80°С) чи розмочену в холодній воді, розщеплюють по всій довжині за допомогою різака. Потім зсередини її прасують гарячою праскою. Щоб смужка була тоншою, її скоблять лезом ножа-різака, після скобління смужки звиваються в кільця діаме-тром 150—200 мм.

Таким чином, у майстра завжди мас бути солома у вигляді відрізків (пофарбована в різні кольори, вибілена чи натурального кольору), а також розщеплена на смужки (теж пофарбована, вибілена або нату-рального кольору).

Слайд 6

Для заготівлі соломи використовують серп або великі ножиці. При виготовленні виробів потрібні такі інструменти: гострі ножиці для відрізування колінець і підрівнювання кінців у готових виробах, дерев'яний молоток типу киянки для ущільнення вологих косичок чи плетіння, праска для вирівнювання косичок і готових виробів, штопальні голки і наперсток для зшивання косичок та інших елементів, плоскогубці для протягування голки через щільні ділянки плетива, ніж із широким лезом, загостреним як у стамески. Майстер повинен мати кілька ножів, у тому числі з гострим тоненьким кінчиком, дерев'яну голку для протягування косичок. Для зшивання плетених стрічок (косичок) застосовують універсальні та спеціалізовані швейні машини. Дія розрівнювання стрічок можна використовувати, крім звичайної праски, віджимні вальця домашньої пральної машини. Розмічають вироби за допомогою лінійки, трикутника, циркуля тощо. Обробляють солому і виготовляють вироби з неї на звичайних столах (700 х 1100 х 600 мм). Замочують солому в емальованих або пластмасових лотках (100 х 300 х 600 мм).

116

Слайд 7

Правила техніки безпеки й санітарно-гігієнічні вимоги:* сидіти треба рівно, прямо, не напружуючись;* лікті мають бути опущені;* освітлення має бути достатнім;* плести слід на відстані 30 – 35см від очей;* працювати треба обережно і акуратно; * бажано користуватися ножицями з заокругленими кінцями;* при роботі уважно слідкувати за лінією зрізу;* під час різання притримувати матеріал лівою рукою, щоб пальці

рук були осторонь від леза ножиць;* стежити, щоб ножиці не падали на підлогу, оскільки при падінні

вони можуть поранити ногу;* передавати ножиці лише в закритому вигляді, кільцями вперед.* стежте, щоб під час закипання, вода в посудині не виливалася

через край. При сильному кипінні вимикайте плиту;* кришку гарячого посуду беріть рушником і відкривайте віл себе. VІІ. Практична роботаВиготовлення найпростішої іграшки – птаха з соломи В українській культурі птах – це символ зародження життя,

родючості, приплоду, достатку, символ долі, сім’ї, любові, весільний оберіг, покровитель дітей та жінок, напівземна, напівнебесна істота.

Із соломки птахів можна виготовляти в різний спосіб. Їх вив’язують із декількох пучків або збирають з окремих плетених деталей. Залежно від конструкції солом’яні птахи можуть бути підвісними, стоячими на двох ногах або на одній нозі – підставці.

Підвісні пташки дуже гарні, легкі і від найменшого руху повітря гойдаються в різні сторони, виблискуючи золотим сяйвом.

Народне соломоплетіння має багаті традиції виготовлення підвісних птахів різних конструкцій, з різним оформленням.

117

Щоб зробити декоративного солом’яного птаха великого розміру, необхідно володіти різними способами плетіння, технічною майстерністю і розвинутим почуттям пластичної форми.

Послідовність виконанняТрадиційна підвісна пташка виконується в техніці шахматного або

прямого плетіння (рис.1).1. Підготувати солому:• відібрані стебла біля вузлів (потовщень) перерізати ножицями на

окремі колінця (міжвузля);• посортувати за товщиною;• розпарити солому в гарячій воді (заливають окропом і настоюють

протягом 10 хв. – солома стає м’якою і не ламається).2. Беремо 10 довгих соломин або солом’яних стрічок і переплітаємо

їх між собою шахматним плетінням, кінці залишаємо не заплетеними.3. Соломини зі сторін 1 та 2 зв’язуємо в пучечки – вийдуть

виплетений тулуб, шия і хвіст птаха. У тулуб можна помістити писанку. Пучечок соломи для шиї птаха відгинаємо вгору, обмотуємо солом’яною стрічкою і перев’язуємо там, де має бути голова.

4. Щоб зробити крила, потрібно зв’язати в пучки соломини зі сторін 3 та 4, перекласти їх так, щоб вони помінялися місцями, і закріпити їх, перев’язавши (рис.2).

Рис.1. Техніка шахматного або прямого плетіння

Рис.2. Солом’яний птах.

VІІІ. Підбиття підсумків Використовуючи уявний мікрофон, учитель пропонує учням усно закінчити речення:

118

• На сьогоднішньому занятті, на мій погляд, найбільш цікавим було…• Отримана впродовж уроку інформація дозволяє мені дійти таких

висновків…• Набуті знання знадобляться мені для…• На цьому занятті я навчилася…

Учитель дякує учням за плідну спільну роботу; повідомляє оцінки результатів їх індивідуальної праці; виставляє їх у класний журнал і щоденники учнів; повідомляє тему наступного заняття й дає завдання учням до його підготовки.

ІХ. Домашнє завданняВивчити правила безпечної праці та санітарно – гігієнічні вимоги під час плетіння.Література1. Антонович Є. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є. Декоративно-ужиткове мистецтво. — Львів, 1992.2. Антонович Є. А., Проців В. І., Свид П. С. Художні техніки 'В школі: Навчально-методичний посібник. — Київ, 1997.3. Антонович Є. А., Свид С. П., Шпільчак В. А. Образотворче мистецтво 5-6 класи. — К.: Освіта, 1998.4. Афанасьев А. Н. Древо жизни. — М.: Современник, 1983.5. Борщев К. В. Секреты народного ремесла. — Полтава ,1994.6. Воропай О. Звичаї нашого народу. — К., 1991.7. Галкина В. Соломопластика. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006.8. Гриб А. Соломоплетення. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005.9. Школа ремесел: Соломоплетіння. Килимарство / упоряд. О. О.Колонькова. – К. :Шк. Світ, 2011. – 96 с. –( Бібліотека "Шкільного світу ").10. Вербицька З. Народні ремесла. – Харків – Тернопіль: Видавництво "Ранок ", 2009, - 96 (86 +16)с. – (Серія "Шкільний гурток ").

ДодаткиТехнологічна картка Технологічна картка"Плетіння із соломи квадратів" "Ялинкові прикраси із соломи"

119

Технологічна картка Технологічна картка"Солом’яна лялька" "Кінь золотогривий"

Технологічна картка

Пано "Сова"

120

121

.Проектуваннята виготовлення виробів з деревини - Орієнтовний календарно тематичний планмодуля

Вдовченко В., науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України

Десятиріччя роботи в школі переконали мене в тому, що праця відіграє надзвичайно важливу роль у розумовому розвитку. Розум дитини – на кінчиках її пальців.

Це педагогічне переконання виникло із спостережень. Я бачив, що в дітей із золотими руками, у тих, хто любить працю, формується ясний, допитливий розум. Йдеться не про всяку працю, а передусім про складну, творчу працю, в якій – думка, тонке вміння, майстерність. Факти з кожним роком усе більше переконували, що тут є безпосередній зв'язок. Чим вища майстерність, яку опанувала й опановує рука, тим розумніші дитина, підліток, юнак, тим яскравіше виявляється здатність до вдумливого аналізу фактів, явищ, причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей.

Між діями руки і думкою – повсякчасний контакт: думка перевіряє, виправляє, удосконалює трудовий процес, рука ніби повідомляє їй про деталі, тонкощі, і праця розвиває розум, учить думати логічно, послідовно, заглиблюватися в ті залежності між окремими фактами і явищами, які недосяжні для безпосереднього спостереження.

Досвід переконує, що для розумового розвитку школярів треба вибирати такі види праці:

а) Конструювання й монтування діючих моделей установок, механізмів, приладів. Осмислювання взаємодій у трудовому процесі - чудовий, незамінний засіб розвитку найважливішої сфери мислення, пов'язаної з причинно-наслідковими, функціональними, часовими зв'язками.

б) Вибір способів передачі, перетворення, трансформації енергії й руху. Мова йде про конструювання й монтування моделей і механізмів, установок, приладів, пристроїв, машин.

в) Вибір способів обробки матеріалів, вибір інструментів і механізмів, технологічних способів обробки.Не можна уявити собі виховання тонкого, творчого розуму без того, щоб людина не навчилася найтоншого впливу своєї руки і своєї думки на об'єкт праці. У цьому впливі – реальне злиття думки й праці рук. Коли людина обробляє щось руками за допомогою ручних чи механічних інструментів, відбувається найскладніше явище: щомиті багато разів передаються сигнали від руки до мозку і від мозку до руки; мозок учить руку, рука розвиває, вчить мозок. Задум у цей час не тільки здійснюється, але й повсякчас розвивається, поглиблюється, змінюється.

г) Створення середовища, необхідного для нормального розвитку життєвих явищ (у рослин і тварин), керування цим середовищем. З такою працею учні повинні мати справу в сільськогосподарському дослідництві (рослинництво, тваринництво). Це чудовий засіб переходу конкретних

122

уявлень в узагальнення і переходу від висновків і узагальнень до практики. Виховна особливість цих видів праці полягає в тому, що людина думкою охоплює процеси, що відбуваються тривалий час у змінних умовах.

"Проектування та виготовлення виробів з деревини"Орієнтовний календарно-тематичний план модуля Розділ І. Проектування та виготовлення виробів з фанери

5 клас (14 год)

п/п Назва та зміст теми К-тьгодин Дата Клас

1

Організація та обладнання робочого місця у столярній майстерні Правила внутрішнього розпорядку та безпечної праці в шкільній майстерні (з обробки деревини).Верстак (столярний, комбінований), його призначення та будова. Конструктивні особливості комбінованих верстаків. Призначення і будова основних конструктивних елементів верстака. Організація робочого місця.Профінформація. Столяр.Практична робота (за вибором)1. Організація робочого місця столяра в шкільній майстерні.2. Організація домашньої майстерні: підбір інструментів, пристосувань, обладнання, матеріалів для обробки.3. Ознайомлення учнів з роботою завідувача майстернею в школі та на виробництві (догляд за обладнанням майстерні, комплектація інструментами та матеріалами)

1    

2

Деревина та матеріали з неї Охорона природи. Значення деревини для народного господарства України. Породи дерев. Будова дерева і деревини. Розміщення волокон у деревині. Текстура деревини. Виготовлення шпону, фанери, деревоволокнистих (ДВП) і деревостружкових (ДСП) плит, їх призначення і використання.Міжпредметні зв'язки. Природознавство. Біологія. Будова стебла. Рослини лісу. Листяні і хвойні породи дерев. Хвойні рослини.Профінформація. Столяр, валільник лісу, лебідник на трелюванні лісу, тракторист на трелюванні лісу, фанерувальник.Лабораторно-практична робота1. Визначення порід деревини за відмінними ознаками (колір, текстура, запах та ін.).2. Ознайомлення з особливостями шпону, фанери

1    

3 Конструювання виробів з фанери Етапи конструювання (формулювання задуму, графічний проект, пошукова конструкція, модель макет). Репродуктивне відтворення. Розробка конструкції з елементами розрахунку та пошук аналогів. Визначення контурів та розмірів деталей з урахуванням проекцій: вид спереду, зверху, збоку, (зліва). Конструктивні особливості окремих деталей та вузлів. Виготовлення шаблонів.Профінформація. Інженер-конструктор, художник-конструктор,

2    

123

дизайнер, технолог з обробки деревини.Міжпредметні зв'язки. Природознавство. Рисунок і план місцевості. Математика. Ламана лінія. Відрізки. Багатокутники. Порядок виконання дій розв'язування. Вимірювання кута. Відрізок і його довжина. Фігура. Вимірювання і побудова. Побудова трикутника. Прямокутний паралелепіпед. Вимірювання кутів. Транспортир. Площа. Пряма. Перпендикулярні прямі.Практична робота (за вибором)1. Розробка форми кухонних дощок для нарізання харчових продуктів.2. Розробка (за картками-завданнями) макетів за моделями літаків, кораблів, автомобілів, космічних апаратів, архітектурних споруд за паперовими аналогами.3. Розробка (за картками-завданнями) макетів за моделями літаків, кораблів, автомобілів, космічних апаратів, архітектурних споруд за трьома проекціями: вид спереду, зверху, збоку (зліва).4. Розробка макетів для сюжетних композицій (люди, казкові персонажі, тварини, рослини, дерева).5. Розробка макетів кухонних і книжкових полиць, полиць для ванної кімнати. Об'єкти праці: кухонні дошки для нарізання харчових продуктів; макети літаків, кораблів, автомобілів, космічних апаратів, конструктори, іграшкові меблі, макети кухонних і книжкових полиць, контури тварин, підставки для календарів, олівців, деталі для дитячих меблів, для оформлення приміщень, елементи стендів, декоративні тарілі, скриньки, годівниці для птахів

4

Розмічання заготовок на фанері Поняття про розмічання заготовок. Призначення та будова вимірювального і розмічального інструменту: лінійки, кутника. Прийоми вимірювання та розмічання лінійкою, кутником. Прийоми розмічання за шаблоном. Відомості про припуски на розрізання та обробку. Міжпредметні зв'язки. Математика. Центр, радіус, діаметр кола, геометричні фігури, побудова відрізка заданої величини. Ламана лінія. Відрізки. Багатокутники. Порядок виконання дій розв'язування. Вимірювання кута. Відрізок і його довжина. Фігура. Вимірювання і побудова. Побудова трикутника. Прямокутний паралелепіпед. Вимірювання кутів. Транспортир. Площа. Пряма. Перпендикулярні прямі. Природознавство. Рисунок і план місцевості. Профінформація. Столяр, налагоджувальник автоматичних ліній деревообробних верстатів з програмним управлінням. Практична робота Розмічання заготовок (за допомогою шаблонів, кальки, копіювального паперу та розмічального інструменту)

2    

5 Пиляння фанериПиляння - один із видів різання матеріалів. Технологічний процес пиляння. Ручний інструмент для пиляння фанери. Столярні ножівки. Прийоми пиляння. Правила безпечної роботи під час пиляння.Профінформація. Верстатник (розкрій листів фанери на

2    

124

виробництві, нарізання деталей одного розміру без розмічання). Верстати з програмуванням.Практична робота (за вибором)1. Випилювання розмічених заготовок столярними ножівками.2. Розкрій розмічених листів фанери столярною ножівкою на заготівки для випилювання лобзиком

6

Випилювання лобзиком Лобзик. Будова та прийоми підготовки до роботи. Столик для випилювання заготовок із фанери. Правила безпечної роботи під час випилювання.Практична робота. Випилювання розмічених заготовок (для запланованих виробів)

2    

7

Технологічні процеси обпилювання та шліфування Призначення обпилювання. Чорнове обпилювання (напилками, надфілями). Чистова обробка (шліфувальними шкурками). Прийоми обпилювання та шліфування заготовок з фанери. Правила безпечної роботи під час обпилювання та шліфування.Профінформація. Шліфувальник.Практична робота Обробка випиляних заготовок

2    

Розділ II. Проектування та виготовлення виробів з деталей призматичної форми з циліндричними отворами

6 клас (14 год)

п/п Назва та зміст теми К-тьгодин Дата Клас

1

Види пиломатеріалів. Загальні відомості про властивості та вади деревини Безпека праці та організація робочого місця в майстерні з обробки деревини. Деревина - основний матеріал в столярній і теслярській справі.Пиломатеріали, їхні види, способи добування та використання. Основні механічні властивості деревини. Вади деревини. Вологість деревини. Сушіння деревини. Поняття про безвідходне виробництво в сучасній деревообробній промисловості.Профінформація. Рамник, столяр, тесляр, столяр-верстатник.Міжпредметні зв'язки. Фізика. Випаровування і конденсація. Механічні властивості твердих тіл: пружність, міцність, пластичність.Природознавство. Рослини лісу. Породи дерев.Біологія. Будова стебла. Хвойні рослини.Математика. Поверхня. Площина.Лабораторно-практична робота 1. Визначення порід деревини та видів пиломатеріалів.2. Визначення основних механічних властивостей деревини

2    

2 Конструювання виробів Вироби з деталей призматичної форми (із наскрізними і глухими отворами циліндричної форми).Розробка творчих проектів на конструювання виробів.

2    

125

Визначення послідовності виготовлення виробів.

1. Пошук конструкції виробу на рівні технічних ідей, схеми.2. Втілення ідей у формі графічного документа (ескіза, креслення, технічного рисунка).3. Визначення способів виготовлення виробу.4. Вибір конструкційних матеріалів з огляду на можливості шкільних майстерень.5. Визначення особливостей, ефективності та цінності виробу.6. Виготовлення пошукової конструкції виробу.7. Вибір технології виготовлення з урахуванням можливості шкільної майстерні.8. Складання поопераційної карти.9. Захист проекту перед учителем та однокласниками.Профінформація. Художник-конструктор інженер-конструктор, дизайнер, модельник, технолог з обробки деревини.Міжпредметні зв'язки. Математика. Коло, ламана лінія, багатокутник. Паралельні і перпендикулярні лінії, кут. Шкали. Прямокутний паралелепіпед. Відрізок. Довжина відрізка. Фігура. Відношення величин. Коло, радіус, діаметр. Пряма. Кут. Вимірювання і побудова кутів. Площина.Практична робота (за вибором)1. Розробка ящиків (для зберігання дрібних деталей; діафільмів; роздаткового матеріалу; розмічальних, столярних і слюсарних інструментів, для розсадки квітів).2. Розробка шпаківень, годівниць для птахів.3. Розробка іграшок, головоломок, наборів конструкторів.4. Розробка іграшкових та дитячих меблів.5. Розробка макетів споруд для оформлення ігрового майданчика дитячого садка (казковий будиночок, альтанка, гойдалка, ковзанка, пісочниця, автомобіль, ракета, корабель, човен).6. Розробка об'ємних моделей літаків, кораблів, автомобілів, космічних апаратів, підводних апаратів тощо.7. Розробка жіночих прикрас, сувенірів.8. Розробка скриньок (із подальшим розписом, фанеруванням, контурним випилюванням, випалюванням).9. Розробка підставок для олівців, пензликів, квітів.10. Розробка поличок для посуду, рушників, начиння для сипучих продуктів, кухонних дощок, квітів, книжок.

3 Вибір і підготовка пиломатеріалів Призначення і будова вимірювального та розмічального інструменту: лінійки, столярного кутника, рейсмуса. Застосування складальних метрів та вимірювальних рулеток. Прийоми вимірювання розмічання інструментом заготовок із пиломатеріалів. Припуски на обробку (під час пиляння) пиломатеріалів.Профінформація. Столяр, тесляр.Практична робота Вибір та розмічання заготовок для подальшої обробки (розрізання, стругання) за допомогою

2    

126

рулетки, складаного метра, лінійки, столярного кутника

4

Технологічний процес пиляння деревини ножівкою. Підготовка інструментів до роботи Ножівки для поперечного, змішаного, поздовжнього пиляння, їхня будова, відмінність форми зубів. Порівняння зубів рашпіля, пилочок для лобзика і ножівочного полотна столярної ножівки. Прийоми розведення і заточування зубів ножівки. Правила безпечної роботи під час заточування. Прийоми запилювання і пиляння вздовж і впоперек волокон (з використанням підкладної дошки, в затискачах столярного верстака). Правила безпечної роботи під час пиляння.Профінформація. Слюсар-інструментальник.Практична робота (за вибором)1. Розведення і заточування зубів ножівки.2. Випилювання заготовок виробу

2    

5Поняття про механічне розпилювання деревиниПрофінформація. Столяр-верстатник. Практична робота Випилювання заготовок

2    

6

Технологічний процес стругання Поняття про утворення стружки. Інструменти для стругання (шерхебель, рубанок), їх конструкція і правила підготовки до роботи. Прийоми стругання на столярному верстаку (пласті, кромки). Правила безпечної роботи.Практична робота (за вибором) BR>1. Розмічання деталей (відповідно до графічного зображення).2. Чорнове стругання за лініями розмітки

1    

7

Технологічний процес чистового стругання Правила підготовки рубанка до роботи. Прийоми стругання рубанком на столярному верстаку (пласті, кромки, фаски). Правила безпечної роботи. Правила перевірки якості стругання на просвіт лінійкою, кутником.Профінформація. Столяр-верстатник.Практична робота (за вибором)1. Розмічання деталей для стругання (згідно з графічним зображенням).2. Чистове стругання (за лініями розмічання).3. Розмічання отворів у деталях

1    

8 Технологія робіт на свердлильному верстаті Призначення, будова і кінематична схема (див. 6 кл.). Людина і виробництво. Основи техніки. Поняття про механізми. Організація робочого місця свердлувальника.Підготовка верстата до роботи. Технологічні пристосування для свердління (ручні і машинні лещата, кондуктори). Прийоми роботи на верстаті. Правила безпечності роботи під час свердління.Профінформація. Свердлувальник.Міжпредметні зв'язки. Фізика. Сили тертя. Поступальний і обертальний рух.Природознавство. Використання сили вітру у вітряних двигунах, води - для вироблення електричної енергії. Дія

2    

127

електричного струму.Математика. Відношення величин. Коло. Радіус. Діаметр.Гeографія. Використання енерії води і вітру.Практична робота (за вибором) 1. Розмічання отворів у деталях.2. Свердління отворів

9

Види з'єднань деталей. Оздоблення виробівВиди з'єднань дерев'яних деталей. З'єднання клеєм ПВА, цвяхами та шурупами. Зачищення з'єднань та остаточна обробка столярних виробів. Прийоми з'єднання деталей цвяхами та шурупами. Правила безпечної роботи. Види оздоблення виробів. Урахування текстури виробів під час вибору виду оздоблення. Відомості про технологічні процеси оздоблення виробів шліфуванням, покриття морилкою, фарбами, лаками, поліруванням. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги під час оздоблення виробів.Міжпредметні зв'язки. Хімія. Клеї, лаки, протрави.Практична робота (за вибором)1. З'єднання деталей клеєм ПВА, цвяхами та шурупами.2. Оздоблення виробу

2    

Розділ III. Проектування та виготовлення виробів з шиповим з'єднанням, що мають циліндричну та конічну поверхню

7 клас (12 год)

п/п Назва та зміст теми К-тьгодин Дата Клас

1

Конструювання виробів з деталей, що мають циліндричну та конічну поверхнюАналіз форми виробів, що містять деталі циліндричної та конічної форми. Часткова заміна прямокутної форми елементів конструкції на циліндричну, конічну, фасонну. Врахування під час проектування виробів особливостей креслень тіл обертання та деталей, що мають циліндричну, конічну та фасонну форму. Дотримання етапів проектування під час часткової заміни конструкції виробу та під час проектування виробів. Розробка поопераційних карток, ескізів, креслень виробів.Профінформація. Інженер-конструктор, художник-конструктор, дизайнер, технолог.Практична робота (за вибором) Розробка виробу, який складається із деталей з циліндричною, конічною, фасонною поверхнями.Об'єкти праці: кухонний інвентар (качалка, м'ялка, макогін), киянки, сувеніри (грибки), гранати для занять з початкової військової підготовки, городки дитячі конструктори, сувенірна булава, дверні та меблеві ручки, кілочки для вішання одягу, ніжки стільчиків, підсвічники

2    

2 Токарний верстат для обробки деревини Призначення, будова та принцип роботи. Кінематична схема. Технологічні пристрої до верстата та їх призначення.Профінформація. Токар з обробки деревини, налагоджувальник верстатів.

2    

128

Міжпредметні зв'язки. Фізика. Тиск. Швидкість. Сили. Розкладення сили. Прості механізми. Механічний рух. Енергія. Закон збереження і перетворення енергії. Механічна робота. ККД механізму, машини. Електричний двигун. Електромагнітне реле. Інерція. Три стани речовини. Взаємодія тіл.Математика. Кути і їх вимірювання. Відношення. Коло і круг. Центральна симетрія. Обертання. Взаємне розміщення площин і прямих. Ортогональне проектування. Фігури обертання, площа круга.Лабораторно-практична робота 1. Ознайомлення з механізмами і вузлами верстата.2. Підготовка верстата до роботи. Вправи з регулювання верстата

3

Підготовка заготовок для обробки на токарному верстаті Вимоги до заготовок для обробки на токарних верстатах (порода, вологість, форма тощо). Поняття про припуски на обробку, економне розмічання. Інструменти для токарної обробки деревини. Пристосування для розмічання, інструменти для контролю. Організація робочого місця токаря з обробки деревини. Установлення і кріплення заготовок для обточування. Поняття про утворення стружки. Чорнове обточування циліндричних і конічних поверхонь. Правила безпечної роботи на верстаті.Профінформація. Токар з обробки деревини, столяр-верстатник.Міжпредметні зв'язки. Фізика. Щільність речовини. Явище змочування. Атмосфюрний тиск. Способи зміни внутрішньої енергії тіла. Розрахунок кількості тепла.Математика. Відношення. Паралельні прямі.Практична робота 1. Підготовка заготовок для обробки на токарному верстаті.2. Вправи з реєром і мейселем

1    

4

Чистове обточування циліндричних і конічних поверхонь Чистове обточування. Точіння уступів і канавок. Підрізання і відрізання деталей на токарному верстаті (матеріали, пристосування тощо). Визначення раціональної послідовності виготовлення виробів. Перевірка розмірів виготовлених деталей.Профінформація. Токар з обробки деревини.Практична робота Виготовлення деталей циліндричної, конічної, фасонної форми

1    

5 Конструювання виробів з шиповими з'єднаннями прямокутної формиОзнайомлення із виробами, що мають прямокутні шипові з'єднання. Аналіз конструкції виробу. Порівняння металевих кріпильних з'єднань (цвяхи, шурупи, болти), косинці (внутрішні, зовнішні і накладні), металевими стяжками з шиповими з'єднаннями. Поняття про шипові з'єднання. Типи шипів, гнізд, отворів і провушин, їхнє призначення. Вибір типу шипових з'єднань залежно від призначення виробу. Конструктивні заміни

2    

129

кутових з'єднань деталей. Заміна кутових з'єднань (на клею, цвяхами, шурупами) на більш міцні шипові з'єднання. Врахування під час конструювання і розрахунків шипових з'єднань навантажень на виріб. Етапи конструювання та доконструювання виробів. Дотримання технології виготовлення виробів.Міжпредметні зв'язки. Математика. Паралельні і перпендикулярні лінії. Площина, поверхні.Фізика. Тертя. Взаємодія молекул.Профінформація. Інженер-конструктор, художник-конструктор, дизайнер, технолог з обробки деревини.Практична робота (за вибором) 1. Розробка сувенірних скриньок.2. Розробка іграшок, головоломок, наборів конструкторів.3. Розробка ящиків для зберігання дрібних деталей, діафільмів, роздавальних матеріалів, інструментів, для розсади, квітів.4. Розробка іграшкових та дитячих меблів. Розробка кліток для вигодовування і утримання домашньої птиці, птахів, кроликів

6

Виготовлення шипового з'єднання прямокутної форми. Вибір заготовок. РозмічанняВимоги до заготовок для виготовлення шипових з'єднань. Прийоми розмічання прямокутних шипів і гнізд лінійкою, кутником, рейсмусом і гребінкою. Допуски під час розмічання і виготовлення шипів і гнізд.Міжпредметні зв'язки. Природознавство. Властивості металів.Фізика. Тиск. Розрахунок тиску. Сила. Складання сил. Сила тертя. Розкладення сил.Математика. Площина. Кут. Кути і їх вимірювання.Природознавство. Значення фізичної праці. Біологія. Значення фізичних вправ.Профінформація. Інструментальник.Практична робота Вибір заготовок. Розмічання шипів і гнізд

1    

7

Виготовлення шипового з'єднання Запилювання ножівками. Довбання гнізд. Долото і стамески, їх будова призначення. Киянки. Прийоми роботи столярним інструментом під час виготовлення шипів і гнізд (ножівкою, лучковою пилкою, долотом, киянкою, стамескою).Практична робота Виготовлення шипів і гнізд

1    

8 Виготовлення шипових з'єднань. Припасування елементів шипових з'єднань. СкладанняПрийоми припасування елементів шипових з'єднань за допомогою стамесок, рашпілів, напилків. Виготовлення та застосування нагелів для зміцнення столярних з'єднань. Прийоми склеювання шипових з'єднань за допомогою затискних пристроїв: струбцин, гвинтових, пневматичних пресів. Остаточна обробка з'єднань (зачистка і шліфування). Перевірка розмірів виробу згідно з кресленнями, технічним малюнком.Міжпредметні зв'язки. Фізика. Явище змочування. Закон Паскаля.

2    

130

Практична робота Складання шипових з'єднаньРозділ IV. Проектування та виготовлення виробів з циліндричною і

конічною поверхнею, отворами різних геометричних форм8 клас (12 год)

п/п Назва та зміст теми К-тьгодин Дата Клас

1

Фізичні і технологічні властивості деревини. Захист деревини BR>Організація робочого місця і безпека праці в майстерні Фізичні властивості деревини (вологість, щільність, теплопровідність, звукова провідність, електропровідність). Технологічні властивості деревини. Вплив фізичних і технологічних властивостей на вибір деревини для виготовлення різних видів меблів, будівельних матеріалів, робочого інструменту, іграшок, кухонного інвентаря, посуду, музичних інструментів тощо. Деревина як будівельний матеріал: її переваги і недоліки. Захист від гниття та шкідників.Міжпредметні зв'язки. Біологія. Хвойні і голонасінні рослини. Рослини як ціннісний організм. Гниття, деревинні паразити.Фізика. Будова речовини. Молекули. Три стани речовини.Хімія. Прості і складні речовини.Математика. Вектори.Лабораторно-практична робота (за вибором)1. Визначення фізичних властивостей деревини.2. Визначення технологічних властивостей деревини

2    

2

Конструювання виробів, що мають отвори різних геометричних формОзнайомлення із зразками виробів, які мають отвори різних геометричних форм (пенали, скриньки, футляри, сувеніри, брелоки, ручки, декоративні тарілі, підноси). Переваги і декоративність (завдяки текстурі) виробів з різними формами отворів.Проектування виробів (формулювання задуму, графічний проект, пошуковий макет). Вибір ефективних прийомів ручної і механічної обробки заготовок. Визначення послідовності виготовлення виробу.Практична робота (за вибором)1. Проектування пеналів для олівців, ручок, індивідуального інструменту.2. Проектування декоративних скриньок.3. Проектування футлярів для прикрас, окулярів.4. Проектування брелоків.5. Проектування ручок для ножівок, ручок для господарських сумок.6. Проектування декоративних підносів, тарілей, підсвічників.7. Проектування дитячих іграшок.8. Проектування моделей.9. Проектування колодок для рубанків

2    

3 Вибір заготовок. Розмічання заготовок. Підготовка інструменту для роботи Вимоги до заготовок (відсутність тріщин, вад деревини,

1    

131

декоративність текстури). Клеєні заготовки - із однієї та з різних порід деревини. Вимоги до якості заготовок (щільність прифуговки, напрям волокон деревини, відсутність вад). Склеювання під пресом, в струбцинах. Особливості розмічання заготовок для довбання, різання, свердління отворів. Інструменти і пристосування, які використовуються для розмітки отворів та контроль їхніх розмірів. Вибір і підготовка інструменту для роботи. Заточування інструменту. Прийоми заточування долота, стамески, рубанкового залізка.Практична робота (за вибором)1. Вибір заготовок та їх розмічання.2. Підготовка інструменту для роботи

4

Виконання на свердлильному верстаті отворів різної геометричної форми Пристосування і пристрої для виконання на свердлильному верстаті отворів, різної геометричної форми. Прийоми свердління глухих і наскрізних отворів. Перевірка безпечного виконання робіт.Практична робота Висвердлювання отворів

1    

5

Процес довбання, різання, свердління отворів різних форм Визначення раціональної послідовності виготовлення виробів з отворами різних геометричних форм. Нормування часу на операції. Довбання отворів різної геометричної форми. Різання стамескою. Пристрої і інструмент для свердління отворів діаметром до 30 мм. Чистова обробка видовбаних, вирізаних, висвердлених отворів. Правила безпечної роботи.Практична робота Виготовлення виробів

2    

6

Робота на токарному верстаті з обробки деревини. Точіння деталей, виробів великого діаметраВимоги до заготовок для точіння виробів великого діаметра. Клеєні заготовки. Вимоги для склеювання. Особливості токарної обробки заготовок 150-200 мм. Пристрої і різці для точіння заготовок великого діаметра. Прийоми роботи. Правила безпечної роботи.Практична робота (за вибором)1. Вибір і підготовка заготовок2. Точіння виробів

2    

7

Оздоблення виробів великого діаметра Види оздоблювання на токарному верстаті: припалювання, просочування воском, парафіном. Покриття "морилкою", оліфою, лаком, фарбою. Шліфування. Полірування. Комбінування технік оздоблення: освітлення затонованих "морилкою" рель'єфних поверхонь, точіння і різьблення.Практична робота (за вибором)1. Вибір і підготовка заготовок для точіння.2. Точіння виробів.3. Оздоблення виточених виробів

1    

8 Оздоблення виточених виробів. З'єднання деталейОстаточна обробка: шліфування, покриття лаком, полірування, фарбування.

1    

132

Практична робота (за вибором)1. Точіння виробів.2. Оздоблення виточених виробів

Розділ V. Проектування та виготовлення виробів з кількох об'ємних деталей. 9 клас (12 год)

п/п Назва та зміст теми К-тьгодин Дата Клас

1

Відомості про сучасні прогресивні методи і прийоми обробки деревини Ознайомлення із використанням в масовому виробництві копірів, верстатів з програмним управлінням, верстатів із автоматичною зміною інструменту, багатоопераційних автоматів. Програмне забезпечення верстатів. Економне використання матеріалів, серійний, масовий випуск виробів. Здешевлення ціни виробів внаслідок раціональних прийомів обробки, автоматизації, зменшення енергозатрат. Якість оброблюваних виробів.Практична робота (за вибором) Підбір інформації для шкільної стінної газети щодо прогресивних методів і прийомів обробки деревини

2    

2

Конструювання виробів з кількох деталей об'ємної форми Ознайомлення із зразками виробів, що складаються з кількох деталей об'ємної форми. Вибір виробів для виготовлення. Використання під час проектування виробу елементів форм і оздоблень із Інших виробів (за використанням книг, журналів, каталогів тощо). Вимоги до складання наборів кухонного інвентаря, меблів. Виконання складальних креслень. Деталювання. Вибір типів з'єднання.Профінформація. Художник-конструктор, інженер-конструктор, дизайнер, технолог з обробки деревини.Практична робота (за вибором) Проектування рамок для картин, фотографій; набору для спецій; набору кухонного інвентаря; набору декоративних тарілок; підставки для вазонів; підставки для настільного календаря; сувенірної підставки для олівців, ручок, іграшок; конструктора

2    

3

Столярні та теслярські з'єднання Припуски під час розмічання та виготовлення деталей столярних з'єднань. З'єднання: кутові, таврові. З'єднання столярних деталей за довжиною й шириною. Основні види клеїв для склеювання деревини.Клеї: органічні і синтетичні. Застосування синтетичних клеїв у деревообробній промисловості. Пристрої для склеювання деревини: струбцини, вайми, хомути, преси. Підготовка поверхні виробів для склеювання. Визначення якості роботи.Практична робота (за вибором)1. Деталювання. Викреслювання деталей.2. Визначення технології виготовлення деталей виробів.3. Прифуговування і склеювання заготовок

2    

4 Традиції місцевих народних промислів в художній обробці 2    

133

деревини. Токарні роботи Декоративні особливості деревини для виготовлення виробів на токарному верстаті. Масова заготівля матеріалів, їх розмічання, підготовка для чорнової обробки. Ощадливе використання матеріалів під час розмічання і склеювання.Практична робота (за вибором)1. Вибір матеріалів для токарної обробки.2. Розмітка і підготовка заготовок для токарної обробки.3. Прифуговування і склеювання заготовок.4. Визначення технології виготовлення деталей виробів.5. Токарна чорнова обробка

5

Столярні та теслярські з'єднання Припуски під час розмічання та виготовлення деталей столярних з'єднань. З'єднання: кутові, таврові. З'єднання столярних деталей за довжиною й шириною. Основні види клеїв для склеювання деревини.Клеї: органічні і синтетичні. Застосування синтетичних клеїв у деревообробній промисловості. Пристрої для склеювання деревини: струбцини, вайми, хомути, преси. Підготовка поверхні виробів для склеювання. Визначення якості роботи.Практична робота (за вибором)1. Деталювання. Викреслювання деталей.2. Визначення технології виготовлення деталей виробів.3. Прифуговування і склеювання заготовок

1    

6

Традиції місцевих народних промислів в художній обробці деревини. Токарні роботи Декоративні особливості деревини для виготовлення виробів на токарному верстаті. Масова заготівля матеріалів, їх розмічання, підготовка для чорнової обробки. Ощадливе використання матеріалів під час розмічання і склеювання.Практична робота (за вибором)1. Вибір матеріалів для токарної обробки.2. Розмітка і підготовка заготовок для токарної обробки.3. Прифуговування і склеювання заготовок.4. Визначення технології виготовлення деталей виробів.5. Токарна чорнова обробка

1    

7

Припасування деталей виробів Прийоми припасування деталей. Припуски для склеювання. Врахування текстури окремих деталей у виробі. Прийоми склеювання.Практична робота (за вибором)1. Оздоблення виробів.2. Конкурсний відбір учнівських робіт для виставки в шкільній майстерні, школі

1    

8 Остаточна обробка виробів Барвники, протрави, ґрунтовки, олійні лаки, мастики та прийоми їх використання. Поєднання різних технік для оздоблення виробів: точіння, випалювання, різьблення. Просочування воском, мастиками. Покриття морилкою, оліфою, лаком, фарбами. Шліфування і полірування. Матові поверхні.

1    

134

Практична робота (за вибором)1. Оздоблення виробів.2. Оформлення виставки із робіт учнів для шкільної майстерні, школи

 

135

Методичніматеріали до викладання варіативного " модуля Проектуваннята виготовлення виробів з

". 5 деревини класЗелінський Г. Ф., учитель трудового

навчання ЗОШ І-ІІІ ст. № 2;Мельничук Н. М., методист КОІПОПК

Тема: Технологічний процес. Деталь. Загальні відомості про способи отримання деталей заданої форми із різних матеріалів: різання, пиляння, штампування, лиття. Відомості про механічні способи з`єднання деталей із різних конструкційних матеріалів: склеювання, на цвяхахПрактична робота: Планування роботи з виготовлення виробуМета уроку:навчальна – забезпечити засвоєння учнями знань про технологічний процес; деталь; про способи отримання деталей та способи механічного з`єднання деталей за допомогою склеювання та на цвяхах; формування практичних дій щодо з`єднання деталей;розвивальна – розвивання в учнів, пам`яті, мислення, уяви, вміння навчальної праці;виховна – виховувати основ культури праці, почуття колективізму, товариської взаємодопомоги, а також виховувати смак до технічної естетики.Тип уроку: засвоєння нових знань.

1) Матеріально – технічне оснащення: наочність, плакати;2) Матеріал, інструмент, картки.

Структура урокуI. Організаційний момент – 1хв.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів – 3 хв.III. Мотивація навчально-трудової діяльності – 3хв.IV. Повідомлення теми, мети, завдання уроку – 1хв.V. Вивчення нового матеріалу – 15хв.

VI. Практична робота – 15хв.VII. Рефлексія – 2 хв.

VIII. Домашнє завдання

I. Організаційна частина

- Привітання з учителем;- Перевірка присутніх.

II Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів"Мікрофон" (інтерактивна частина заняття)

136

1. Що таке виріб?2. З чого складається виріб?3. У який відомий вам спосіб можна з`єднати деталі виробу?4. Яким із зазначених способів ви користувалися?5. Якою операцією завершується виготовлення будь – якого виробу?

III. Мотивація навчально-трудової діяльностіНарешті ми з вами дійшли до найбільш відповідальної стадії у

виготовлення виробу – складанні деталей та їх з`єднання у цілісний виріб. Для того, щоб виріб було завершено, необхідно знати, чим і як скріплюють окремі деталі, тобто яка технологія (послідовність дій) цього процесу. Якщо одна зі стадій цього процесу буде порушена або не виконана, виріб буде непридатний для повсякденного користування. Застосовують різноманітні способи з`єднання деталей. Сьогодні на уроці ми розглянемо способи з`єднання деталей за допомогою склеювання та на цвяхах.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань урокуУчитель записує на дошці тему уроку, повідомляє завдання:

- Засвоєння понять про технологію з`єднання деталей цвяхами та клеєм;

- Вміти складати план роботи з виготовлення виробу.

V. Вивчення нового матеріалуБудь-який виріб людина створює для задоволення своїх потреб. Одні з

них призначені для полегшення виконання певної роботи, інші для створення сприятливих умов для навчання, відпочинку.

Кожен виріб складається з простих деталей. Простою деталлю називають виріб, виготовлений із одного куска матеріалу (болт, гайка, ніжка стільця, скалка). Просту деталь виготовляють за допомогою спеціальних механічних верстатів, столярного та слюсарного інструментів, штампуванням, литтям.

Для того, щоб створити виріб (іграшка, літак, автомобіль) необхідно мати відповідні знання, вміння, інформацію про те, як необхідно виготовляти ту або іншу річ, тобто технологію виготовлення. Слово "технологія" походить від давньогрецького techne – "мистецтво, майстерність, уміння", і латинського logos – "учіння, слово, наука".

Завдяки технологіям людина перетворює сировину та матеріал у речі, які використовують як у побуті, так і на виробництві. Отже, усі речі від авторучки, книжки, стільця і до комп’ютера або літака були виготовлені людиною по технологічним картам та схемам і є об’єктами технологічної діяльності.

Технологічним вважають такий виріб, який розроблений із максимальним використання вже існуючих типових вузлів, з’єднань, деталей тощо. До технологічності відносять можливість використання найменшої кількості матеріалів та відносної простоти у виготовленні об’єкту.

137

З’єднання деталей цвяхамиБільшість столярних виробів

складаються з окремих деталей, які з’єднуються. Найпростіший спосіб з'єднання дерев'яних деталей – це з'єднання за допомогою цвяхів. Цвяхи роблять із стального дроту. Вони бувають різної довжини та товщини.

Скріпляючи деталі цвяхами користуються молотком і обценьками.

Прибивають завжди тоншу деталь до тоншої. Не можна забивати цвяхи біля самого краю деталі, бо її можна розколоти. Залежно від розмірів добирають товщину цвяхів.

Молоток тримають на відстані 20–30 мм від кінця ручки і вдаряють по центру головки. Напрямок удару має збігатися з віссю цвяха, бо інакше він згинатиметься. Якщо цвях проходить наскрізь дошки, то його необхідно зігнути, це підвищує надійність з'єднання.

Витягують цвяхи обценьками. При цьому треба правильно тримати руку, щоб не прищепити її. Аби на поверхні деталей не залишилось ум’ятин, під обценьки підкладають шматок фанери або дощечку.

Скріпляючи деталі цвяхами, слід пам’ятати, що довжина цвяха має бути в 2–4 більшою від товщини деталі, а товщина цвяха (діаметр) – у 10 разів меншою від товщини деталі, що прибивається. Забивають цвях не ближче 10 мм від кромки деталі.

138

З'єднання деталей клеємДерев'яні деталі склеюють клеями, в основному, при виготовленні меблів та

інших виробів із деревини. Перш ніж склеювати деталі з деревини, треба підготувати їх поверхні. Поверхня повинна бути шорсткою, тоді клей добре вбирається. На ній не повинно бути пилу або фарби. Приготовлений клей пензликом наносять рівномірно на поверхні деталей, які потім з’єднують і витримують деякий час у спеціальних затискачах – струбцинах. Вологість деревини, що склеюють повинна становити не більше як 15%.

В шкільних майстернях використовують столярний (глютиновий) і синтетичний клей ПВА. Столярний клей готують в спеціальних клеєварках, яка складається з двох металевих посудин – зовнішньої – 1, і внутрішньої -2. У зовнішню посуду наливають воду, а у внутрішню кладуть набухлий клей. Температура води у зовнішній посудині має бути 80 – 90 С.

Готовність клею до використання перевіряють за цівкою, що стікає з пензла або лопатки.

IV. Практична робота

Завдання: Планування роботи з виготовлення виробу.

I. Вступний інструктаж:- учитель формує групи (по 3 учня у кожній);- нагадує зміст завдання.

1. Необхідно вибрати зразок виробу і відтворити його на малюнку, користуючись аналогами і своєю думкою.

2. Для виготовлення вибраного зразка виробу необхідно підібрати конструкційний матеріал (фанера, ДВП).

139

3. Для обробки конструкційного матеріалу необхідно підібрати інструменти і пристосування.II. Поточний інструктаж:- якщо протягом декількох хвилин відчувається інертність у роботі

дітей, учитель робить власні підказки та креслення на дошці;- учитель пропонує групам вибрати і доповнити запропоновані

варіанти чимсь новим.

VII. Підсумки уроку1. Рефлексія: учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

- Що нового дізнались на уроці?- Чому навчились?- Чи досягли очікуваних результатів ви особливо, клас у цілому? Чому

ви так вважаєте? 2. Підбиття підсумків:

- Виставлення оцінок за роботу на уроці;- Домашнє завдання: вивчити основні положення конспекту.

VIII. Прибирання робочих місць

АНАЛОГИ

140

" Варіативниймодуль Технологія виготовлення макетів

"малих архітектурнихформКрутофіст В.

Пояснювальна запискаВаріативний модуль розроблено до навчальної програми "Технології.

10–12 класи ". Програмою модуля передбачене ознайомлення учнів з технологією виготовлення й оздоблення макетів малих архітектурних форм.

Малі архітектурні форми мають конкретне змістове навантаження, як-от: інформаційні вітрини, вказівні знаки, дошки оголошень. Більшість з них – альтанки, криниці, брами тощо - поєднують у собі художні і ужиткові функції. Під час визначення й оформлення малих архітектурних форм велике значення має врахування регіональних особливостей.

Виготовлення макетів малих архітектурних форм передбачається через проектно-технологічну діяльність. Як результат роботи над змістом модуля учні мають виконати проект.

Під час виконання робіт необхідно приділяти увагу правилам безпечної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічним вимогам.

Тематичний план№ з/п

Назва теми Кількість годин

1 Загальні відомості про малі архітектурні форми 22 Проектування й виготовлення макетів малих

архітектурних форм16

3 Презентація проекту й оцінювання результатів проектної діяльності

2

Усього 20

Програма

141

№ пері

Кіль-кість годин

Назва теми та її зміст Державні вимоги дорівня загальноосвітньої

підготовки учнів1 2 Загальні відомості малі архітектурні формиКороткі відомості про малу архітектуру. Види малих архітектурних форм. Матеріали та інструменти для виготовлення макетів малої архітектури. Правила безпеки роботи й санітарно-гігієнічні вимоги, організація робочого місця. Ознайомлення з технологією виготовлення макетів малих архітектурних форм

Визначає види малих архітектурних форм, технологію виготовлення ма-кетів малої архітектури; характеризує матеріали, що використовуються для виготовлення макетів малих архітектурних форм; добирає інструменти й приладдя для роботи; обґрунтовує добір конструкційних матеріалів залежно від призначення виробу;організовує робоче місце; дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог

2 16 Проектування й виготовлення макетів малих архітектурних формФормулювання проблеми. Визначення завдань для виконання проекту. Створення банку ідей і пропозицій. Робота з інформа-ційними джерелами. Вибір оптимального варіанта й обґрунтування проекту. Визначення основних параметрів і граничних вимог. Розробка ескізного малюнка виробу. Технологічна послідовність виготовлення макета:- добір матеріалів;- добір інструментів, обладнання;-добір технології обробки деталей макета, їх з'єд нання, оздоблення; дотримання технологічної, трудової дисципліни, культура праці. Контроль якості виробу. Екологічне й економічне обгрунтування виробу

Формулює і усвідомлює проблему;формує ідеї та варіанти конструкцій проекту; складає план роботи з виконання проекту й план | проектної діяльності; здійснює пошук інформації та виробів-аналогів; аналізує і систематизує інформацію;розробляє ескізний малюнок виробу; добцрає матеріали, інструменти, обладнання; визначає спосіб з'єднання деталей між собою та з основою виробу; виконує оздоблення виробу;контролює розміри, якістьвиробу; організовує робоче місце під час виконання робіт; дотримується правил і безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог; визначає собівартість виробу

3 2 Презентація проекту й оцінювання результатів проектної діяльностіОцінювання проекту. Захист проекту (за планом)

Захищає проект; здійснює оцінювання виготовленого виробу й процесу праці за загальними естетичними та функціональними показниками

Орієнтовний перелік об'єктів праціМакети криниць, колиб, альтанок, воріт, вказівних знаків тощо.

Інструменти, обладнання та приладдяІнструменти для ручної та механічної обробки деревини.

Матеріали

142

Деревина (смерека, вільха, липа).

Проектування й виготовленнямакетівмалих архітектурнихформ

Гривачов О. В., учитель трудовогонавчання НВК "Ліцей – СЗОШ № 9

Мета: формувати поняття про: специфіку їх художньо-образної мови; види та жанри мистецтва, які вивчаються; спеціальну мистецьку термінологію

Навчити: порівнювати художні засоби видів мистецтва; використовувати набуті знання у процесі

художньо-творчої самореалізації.

Хід урокуІ. Організаційний моментІІ. Актуалізація опорних знань1. Бесіда за питаннями:- За якими ознаками можна об'єднати подані світлини? - Яке призначення має альтанка?ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Мова піде про альтанки – будови, інколи бажані, деколи необхідні, а часом начебто і марні, але завжди ті, що прикрашають приватні садиби і громадські місця. Альтанка вже декілька століть є найпоширенішим

143

присадибним павільйоном, бо, з одного боку, вона створює умови для відчуття самоти, а з іншої дає можливість спостерігати за навколишнім світом і спілкуватися з природою.

Естетична властивість альтанки пов'язана із урахуванням рельєфу поверхні і всього навколишнього простору. Деколи навіть сам житловий будинок відіграє менш важливу роль в естетичному вигляді всієї садиби, ніж малі архітектурні форми й озеленення. Слід звернути увагу на те, що в залежності від зростання рослин зовнішній вигляд ділянки постійно змінюється.

IV. Виклад навчального матеріалу

Вибір місця для альтанки Вибираючи ділянка для альтанки, слід враховувати, що вона є не лише прикрасою вашої садиби, але і перш за все куточком для приємного відпочинку. Ідеально підійдуть місця, захищені від пекучих сонячних променів, наприклад тінистий куточок саду. Доцільно влаштувати альтанку поблизу штучного або природного водоймища, оскільки приємна освіжаюча прохолода і привабливий водний пейзаж, яким можна милуватися, знаходячись в альтанці, надають розслаблюючу дію на психіку і приносять відчуття спокою.

Вибір конструкції альтанкиСадові альтанки умовно можна розділити на довготривалих і короткочасних. Пристрої, які планується використовувати декілька сезонів, виготовляють з однакових збірно-розбірних взаємозамінних конструкцій. Такі споруди можна швидко розбирати і складати на зимовий сезон. Пристрій довготривалої альтанки передбачає наявність підстави, на якій вона розміщується, твердого зв'язку з ґрунтом, що забезпечує стійкість споруди і опір вітровим навантаженням. Для зв'язку з ґрунтом застосовують легкі фундаменти або заглиблені металеві, бетонні труби, до яких кріпляться конструкції альтанки, а як підстава використовують тверде покриття доріжок і майданчиків.

Варіанти альтанок І. Декоративні і підпірні стінки

144

ІІ. Садовий павільйон – це симбіоз відкритої

альтанки і невеликого садового будиночка, як правило, засклений. Його форма округла, шести- або восьмигранна – завжди геометрична. Павільйон може виглядати також як дах на чотирьох або більш опорах, без усіляких обгороджувань по периметру. ІV. Художньо творча роботаУчні працюють в такій послідовності:

1. За розмірами, що показані на ескізі, зробити розрахунок висоти макету альтанки в масштабі.

2. Перенести розмири на папір 3. З паперу відповідної висоти зробити опори (намотуючи папір на

олівець, отримати трубочки).4. Користуючись позначками на плані приклеїти опори на основу.5. За розмірами вирахувати кут нахилу даху .6. Вирізати необхідну кількість сегментів для створення даху.7. Прикрасити макет, користуючись запропонованими варіантами, або за

смаком.8. Зібрати всі частини.V. Підсумок урокуVІ. Домашнє завдання Зробити свій варіант альтанки.

145

ЗМІСТ

Чиженко С. П., Грищенко А. П.

Формування технологічно грамотної особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства..............................................................3

Вишивка.........................................................................................................................................6Варіативний модуль "Технологія української народної вишивки". 7–9 класи.....................7Ковальчук Л. В. Методичні матеріали до викладання варіативного модуля...................10Ковальчук Л. В. Технологія української народної вишивки. 9 клас.....................................10Сороченко С. Р. Методичні матеріали до викладання варіативного модуля "Технологія вишивання весільних рушників". 10–11 класи.......................................................................22

Варіативний модуль "Технологія вишивання мережками". 7–9 клас..............................46Ємельянова Г. С. Модуль "Технологія вишивання мережки. Виконання мережки "одинарний прутик". 7 клас...................................................................................................49Варіативний модуль з технології для старшої школи "Технологія ниткової графіки". .54Нижник В. Л. Методичні матеріали до вивчення варіативного модуля "Технологія виготовлення ізонитки".........................................................................................................59

Технологія ручного розпису тканин........................................................................................71Варіативний модуль з технології для старшої школи "Технологія ручного розпису тканин (батик)"......................................................................................................................72Кучеренко О. В. Технологія ручного розпису тканин (батик)............................................77

Варіативний модуль "Технологія соломоплетіння"...........................................................89

146

Варіативний модуль "Технологія плетіння з соломи". 7–9 клас.........................................90Грищенко А. П. Методичні матеріали до вивчення варіативного модуля "Технологія плетіння з соломи". 7–9 класи................................................................................................94Грищенко А. П. Технологія соломоплетіння. Короткі відомості з розвитку плетіння з соломи. Матеріали для плетіння з соломи. Інструменти та обладнання......................107

Проектування та виготовлення виробів з деревини. Орієнтовний календарно-тематичний план модуля..................................................................................................119Зелінський Г. Ф. Методичні матеріали до викладання варіативного модуля "Проектування та виготовлення виробів з деревини". 5 клас.........................................133

Варіативний модуль "Технологія виготовлення макетів малих архітектурних форм".....................................................................................................................................138Гривачов О. В. Проектування й виготовлення макетів малих архітектурних форм.. .140