Марія

Пономаренко

Народилася Марія Пономаренко

(Марія Антонівна Григоренко)

8 березня 1945 року в селянській

сім’ї в незвичайному місці на

Житомирщині, Хуторі з дев’яти

будиночків.

На Хуторі всього було четверо

дітей. І тільки-но вони підростали,

йшли пасти корівок у яру на долині.

У вільний час діти купалися в ставку, ковзалися на м’якому

зеленому моху у греблі, плескалися у чистісінькій річечці

Вільшанці, ловили кошелями пічкурів для своїх котів, їли

смачнючі пагінці з сосни замість цукерок, нюхали квіти, бо рвати

у букети їх шкодували, грали у квача на вільшинах, бо на землі

було нецікаво…Словом, справ було, хоч відбавляй…

Тільки Марія навчилася читати, відразу пішла до бібліотеки. З

того часу бібліотеки стали для неї чи не найкращим місцем на

землі. Уроки літератури вона любила найбільше. Писала етюди,

замальовки природи. І перший етюд прозвучав на Українському

радіо. Адже мала велику мрію — стати журналістом.

Свою першу казочку «Подарунок» Марія написала у 28 років.

Друкувати свої твори почала у газетах. Сюжети для дитячих

віршів і оповідань, - як зізнається Марія Пономаренко, -

підказувало саме життя. Передусім - спілкування з синами,

чоловіком, а тепер - з онуками. Хтось із письменників

сказав: «Для дітей треба писати краще, ніж для дорослих, адже

дитина сприймає світ без найменшої фальші».

У 1983 році у видавництві

«Веселка» вийшла перша книжечка

казок Марії Пономаренко

«Подарунок». Через чотири роки у

цьому ж видавництві вийшли

«Павучкові рушнички».

Її казки, вірші, небилиці, загадки

почали друкувати журнали «Малятко»,

«Барвінок», «Дошкільне виховання»,

«Пізнайко», «Жінка», «Березіль»,

«Дніпро» та інші.

Більше двох сотень казок прозвучало

у «Вечірній колисанці» на Українському

радіо…

Нині видано більше ста книг цієї

відомої письменниці.

Збірка казок про дружбу

та пригоди дядечка Лося та зайчика Федика.

У лісі біля річки Вільшанки жили двоє жабенят з милозвучними

іменами – Квапетя і Квамитя. Веселі жабенятка полюбляли складати

пісеньки і співати, акомпануючи собі на гітарі та арфі. І розважатися

жабенятам легко, бо один з них має хист поета-пісняра, а інший –

композитора.

Збірка казок про іграшкових звіряток, які мешкають

із дітьми у дитячому садочку.

У цьому збірнику вміщено вірші, казки, оповідки, п’єси,

загадки тощо. Книга — цікава, пізнавальна та ненав’язливо

повчальна; принесе втіху батькам і дітям під час сімейного

дозвілля.

Марія Пономаренко є лауреатом кількох літературних премій:

імені Наталії Забіли журналу «Малятко»,

Житомирської обласної літературної премії «Дідусева казка».

2011 року письменниці присуджено літературну премію

імені Лесі Українки за читанки "Жайвір", "Сонячна країна - моя

Україна", "Усміхнений сонях".

Марія Пономаренко працює в різних літературних жанрах.

Крім казок та віршів вона пише віршовані п’єси для дітей.

Яскраве підтвердження цього — вистави за її творами «Весела

квампанія», «Котигорошко, або Казка про добро», «Операція-

ситуація», «Новорічна казка, або зустріч з Дідом Морозом». Усі

вони з успіхом ідуть у Житомирському академічному театрі

ляльок.

Письменниця також плідно працює з композиторами. Разом з

ними пані Марією створено сотні пісень, дитячу оперу «Іменини

кози Мокрини», музичні казки «Зарядка для сина», «В ліс

прийшла красуня Осінь», «Намисто для тітки Сойки», «Котить

заєць капустину» та інші.

Марія Пономаренко — відома дитяча українська письменниця.

Проте в 63 роки вона взяла в руки... пензлик, хоч до цього

періоду малюванням взагалі не займалася. А тепер розмальовує

горнятка, глечики, і на її картинах розквітають усміхнені соняхи,

лілеї, пломеніє жаром калина, посміхаються до людей блакитні

птахи…

Різнобічність письменницького

таланту Марії Пономаренко

надзвичайно широка. Вся її

майстерність та поетична

творчість дуже образна,

поетичне рідне слово доступне

для сприйняття та зрозуміле і

цікаве дітям, завдяки чому вони

із задоволенням читають її

читанки, слухають її казки, вчать

та декламують її вірші, співають

пісні, ставлять музичні сценки та

опери.