Download pdf - 5 senses #4

Transcript
Page 1: 5 senses #4

5 senses

Випуск №4,

07.04.2015

5 SENSES 1

Page 2: 5 senses #4

Слово редакції

Любі читачі!Весна благотворно впливає на редакцію «5 SENSES».

Довшають дні, а значить ми маємо більше часу для по-шуку натхнення. І хоч які стомлені виходимо ввечеріпісля пар, додому не йдемо. Ми дивимося, слухаємо, сма-куємо життя столиці, щоб потім поділитися з вами емо-цією й порадити небуденні для відвідування місця. Миходимо на майстер-класи й розповідаємо вам почуті сек-рети. Одним словом, на повну дихаємо життям і в кож-ному номері доводимо, що воно прекрасне.

Ми створювали цей випуск в ейфорії прийдешнього свята- Великодня. Зовсім скоро почуємо урочисті дзвони, ві-тання «Христос Воскрес!» і смакуватимемо з родинамисолодкий гарячий хліб. Квітневе повітря вже ввібрало всебе дух Великодня, і наша редакція піддалася атмосфер-ному настрою. Крім відвідин концерту Гару, походеньоку кіно і в MilkBar, ми розкажемо вам, як у домашніх умо-вах можна професійно розмалювати писанку. А ще пора-димо, де шукати «вільний простір» і купити час занизькими тарифами.

Вдалого вам тижня! Читайте «5 SENSES» , дихайтежиттям на повну і надихайтеся передсвятковим на-строєм цього номеру.

Валерія Ковтун

2 5 SENSES

Page 3: 5 senses #4

SEE 4-7

LISTEN 8-11

TASTE 12-15

TOUCH 16-21

BREATHE 22-31

5 SENSES 3

Page 4: 5 senses #4

4 5 SENSES

Page 5: 5 senses #4

S E ES E E

5 SENSES 5

Page 6: 5 senses #4

Українське кіно.

Крига скресла?

SEE

6 5 SENSES

Page 7: 5 senses #4

На фото: актор Ігор Скрипко, який зіграв головну роль

Нарешті ми

можимо ска-

зати, що в

Україні від-

роджується

кінематограф. Це підтверд-

жують досить успішні вітчиз-

няні стрічки такі як «Тіні

незабутих предків» Любо-

мира Левицького, «Плем’я»

Мирослава Слабошпицького

та «Поводир» Олеся Саніна.

Останнім часом українці

почали проявляти більший

інтерес до сучасних вітчизня-

них кінострічок. Але чому? Бо

вони свої, рідні, чи тому, що

вони направду якісні? Раніше

про українську кіноіндустрію

говорили, як про мерця: або

добре, або нічого. Мовляв, ну

що з цих стрічок можна

взяти? Це ж не Голлівуд. Та

зараз ситуація докорінно змі-

нилась.

Вже зовсім скоро ми змо-

жемо дивитись не лише свої

фільми, а й свої серіали. 14

квітня на телеканалі 1+1 від-

будеться прем’єра файної

патріотичної комедії під про-

мовистою назвою «Останній

москаль». Це історія про при-

годи московського мажора в

українських Карпатах. Йому

доведеться не легко, адже

«до праці він не привчений,

руками вміє робити тільки

селфі».Творці серіалу обі-

цяють цікавий сюжет і якісний

український гумор. До речі,

виконавець головної ролі Ігор

Скрипко справді москвич, то

ж до ролі довго звикати не

довелось. Також у стрічці

знявся ведучий Юрій Горб-

нов та учасниця «Голосу

країни» Галина Безрук.

Я вірю, що це новий відлік

в ері українського кіно. Це

ера без російського мила і ту-

рецьких серіалів, ера

справжнього вітчизняного кі-

нематографу. Дивись своє,

дивись українське.

Ірина Ковалькова

5 SENSES 7

Page 8: 5 senses #4

8 5 SENSES

Page 9: 5 senses #4

LISTEN

5 SENSES 9

Page 10: 5 senses #4

Музика душі

КвазімодоЯк багато серед нас, студентів Інституту журналістики, тих, хто «щиро дякує»

міжнародникам за те, що вони «забрали» в нас першу зміну. Справді, через нихми змушені починати день лише після обіду, а повертатися додому вже вночі. Утаких умовах що може бути краще, аніж після закінчення часом нескінченнихпар провести решту вечора в гарній компанії та приємному місці? Зрештою,

тільки це може врятувати від однотипних буднів та нагадати, що ти не лише сту-дент, а й мешканець столиці з її бездонною скарбницею культурних надбань.

Днями із сольною програ-

мою до Києва завітав Гару,

франкоканадський співак та

актор, широковідомий своєю

роллю Квазімодо в оригі-

нальній версії мюзиклу

«Нотр-Дам де Парі». Чесно

кажучи, я навіть не з пер-

шого разу запам’ятала його

ім’я, адже про зірку, як вия-

вилося, немалого масштабу

досі не чула. На концерт

пішла тільки заради компа-

нії подруг, які запропону-

вали зайвий квиток. Як

наслідок, вкотре перекона-

лася, що випадкових ситуа-

цій на світі не буває, а

можливості слід завжди ха-

пати за хвіст!

Спершу ми зайшли до

просторого холу Національ-

ного палацу мистецтв

«Україна». Що й казати,

мене неймовірно вразив його

багатий інтер’єр, а також

своєрідна атмосфера, яка

налаштовує на знайомство

із прекрасним. Гості почали

поволі займати свої місця в

залі. Я звернула увагу на їх

зовнішній вигляд та настрій.

Красиві, елегантні, у вечір-

ніх туалетах та з передчут-

тям гарного вечора – це не

просто кияни, а справжня

столична еліта поціновува-

чів мистецтва.

Концерт розпочався із за-

тримкою приблизно на пів-

години, протягом яких зал

зривався гучними оплес-

ками нетерплячих гостей. І

от нарешті: світло погасло,

сцена засяяла яскравими

вогнями, і на сцені з’явився

він. Ми одразу відчули його

позитивну енергетику, яка

панувала в залі протягом

усього вечора. Разом із му-

зикантами Гару виконував

пісні різними мовами та різ-

них жанрів: там були і рух-

ливі, запальні треки, і

повільні, романтичні компо-

зиції. Пролунали навіть хіти

відомих «Beatles» у вико-

нанні відомого Квазімодо.

Було відчуття, ніби тем-

пература в залі зростає

кожної миті. Гару спускався

у глядацьку залу, танцював

повільні танці з найбільш

щасливими глядачками,

приймав безліч квітів у по-

дарунок, посилав усім повіт-

ряні поцілунки, а також

повторював вишуканою укра-

їнською «Дякую!», «Я люблю

вас!». Аудиторія відпові-

дала запальними рухами в

такт його пісням, та гучними

оплесками і криками «Біс!».

Справді, «біс» таки відбувся.

Та й після нього відпускати

співака не хотіли довго.

Особливо після фінальної

арії з мюзиклу «Нотр-Дам

де Парі» «Belle», під час

якої глядачі витягли мо-

більні телефони – і зала пе-

ретворилася у нічне небо з

безліччю яскравих ліхтари-

ків-зірок. Це була воістину

неповторна картина своє-

рідного єднання легенди зі

своїми однодумцями.

Цей захід вкотре довів дві

аксіоми: по-перше, українці

– неймовірно гостинна

нація, яка зустрічає добро-

зичливих іноземців як своїх

і дарує їм власну любов; а

по-друге, ми таки любимо і

цінуємо мистецтво. Як казав

класик, мудра людина живе

духовним. Я вірю, що поки

цей вислів стосується хоч

частини українців, ми не

приречені.

Наталія Косякова

LISTEN

10 5 SENSES

Page 11: 5 senses #4

5 SENSES 11

Page 12: 5 senses #4

12 5 SENSES

Page 13: 5 senses #4

TASTE

5 SENSES 13

Page 14: 5 senses #4

TASTE

14 5 SENSES

Page 15: 5 senses #4

Milk Bar – місце

райської насолоди

Нещодавно Milk Bar відсвят-кував свій перший день на-родження, та навіть

неможливо уявити, скільки цікавоготут трапилося за цей рік, скількилюдей відвідало це місце та скількинеймовірних десертів було винай-дено.

Із самого початку роботи цього ре-сторану не було людини, яка б незнайшла щось собі до смаку чи булаб розчарована кухнею цього закладу.І дійсно, іншого такого місця не знай-деш ніде не тільки в Києві чи Україні,але й у Європі. Ось такі вони оригі-нальні!

Людині, яка лише краєм вуха чулапро цей заклад, спершу може зда-тися, ніби тут подають лише страви змолока та десерти, але ця думка по-милкова. Ресторан має величезнийвибір гарнірів, перших та другихсправ, сніданків, коктейлів, ну і, зви-чайно, десертів та кави. Тут можназнайти все, що забажаєш, у будь-який час та для будь-якої компанії.

Керівники «Мілк Бару» не зупи-няються на цих досягненнях і продов-жують постійно додавати щось новета оригінальне до свого меню й атмо-сфери загалом.

Коли я вперше потрапила у цемісце, а це було через тиждень післявідкриття, заклад вже мав свої фір-мові страви, тож я не могла пройтиповз і спробувала один з найпопуляр-ніших десертів – «Три молока» . І осьтоді зрозуміла, що буду відвідуватицей бар частіше, адже десерт длямене видався просто нереальним за-доволенням.

Ще одним плюсом «Мілк Бару» єгарне місце розташування, а самевул. Шота Руставелі 16, станція метро«Палац Спорту». Це у самісінькомуцентрі Києва, тож ви завжди можетепіти відпочити сюди після футболь-ного матчу на Олімпійському, кон-церту в Палаці Спорту або простопрогулянки парком Шевченка.

Це місце, ніби куточок тепла йсвітла в нашому житті: ти завждиможеш прийти сюди, і тебе зустрінутьз усмішкою та оптимістичним на-строєм, проведуть до столика та за-пропонують саме те, що тобіпотрібно. Прийди сюди хоч раз – і тивже не зможеш не завітати вдруге.

А подивитися меню та новинки ре-сторану можна на сайті: http://milk-bar.com.ua/ru

Олександра Кудря

5 SENSES 15

Page 16: 5 senses #4

16 5 SENSES

Page 17: 5 senses #4

TOUCH

5 SENSES 17

Page 18: 5 senses #4

Мистецтво

писанкарстваНаближається велике свято Пасхи. Господині роблять випічку та розфарбо-вують яйця. Готують святковий стіл. Дістають святкові кошики, у яких поне-суть приготовані страви до церкви на освячення. Головною оздобою такого

кошика мають стати розмальовані яйця. Тож мені здається,що буде дуже до-речно показати нашим читачам одну з технік оздоблення пасхального яйця -

писанкарство.

Нам знадобляться:-Білі курячі або гусячі яйця

-Фарба для яєць

-Таця, яка вже не знадобиться

в господарстві(буде виконувати

функцію робочої поверхні)

-Гостро підточений олівець

-Писачок (можна придбати в

художніх магазинах)

-Парафінова свічка

-Воскова свічка

-Ложка

-Сірники

Крок №1Обираємо візерунок та нано-

симо його на яйце простим

олівцем. Потрібно добре його

підточити, щоб лінія виходила

чітка, але тоненька.

Важливо: Якщо у вас щось не

вийшло і ви хочете видалити

малюнок, то зробити це дуже

просто. Для цього візьміть зне-

жирювач, нанесіть його на ді-

лянку,на якій вам малюнок не

подобається, та витріть сухою

серветкою.

TOUCH

18 5 SENSES

Page 19: 5 senses #4

Крок №2Починаємо роботу писачком.

Для цього запалимо парафінову

свічку та піднесемо до вогнища

металеву частину писачка. Це

дозволить йому нагрітися і вільно

зачерпнути віск.

Далі підносимо писачок до яйця

та обводимо контур орнаменту, що

ми намалювали олівцем.

Після того, як ми нанесли віск

по контуру, знежирюємо яйце й

опускаємо в жовту фарбу.

5 SENSES 19

Важливо:1.Тримати писачок перпенди-

кулярно до поверхні яйця задля

рівної лінії.

2.Рука, яка тримає писачок,

обов’язково має спиратися на

стіл або іншу поверхню.

3.Опускати яйце спочатку

треба у світлу фарбу, поступово

переходячи до темних кольорів.

Page 20: 5 senses #4

Важливо:Нанести віск довкола місця, яке

ми будемо простромлювати у діа-

метрі 15-20 мм, це збереже яйце

від тріщини під час проколу.

Крок №5Підносимо яйце до полум’я та

тримаємо його над ним задля

того, щоб віск почав плавитися,

поступово видаляємо його чи-

стою серветкою з яйця.

TOUCH

20 5 SENSES

Крок №3Після того, як ви дістали за

допомогою ложки яйце, витерли

його чистою серветкою та зне-

жирили, знову берете писачок та

замальовуєте воском ті місця, які

б ви хотіли залишити жовтими.

Після цієї маніпуляції кладете

яйце в темніший колір, тобто

помаранчевий.

Опісля, як ви дістали яйце з

помаранчевої фарби ,висушили та

знежирили його, знову замаль-

овуєте воском місця, які б ви хо-

тіли залишити помаранчевими.

Після цього опускаємо яйце в

темніший колір ,тобто в черво-

ний.

У результаті наше яйце має

виглядати ось так.

Крок №4Беремо медичний шприц та про-

стромлюємо яйце, за допомогою

голки звільняємо його від сирого

білка і жовтка. Цю операцію можна

зробити і на початку роботи, але

зручніше наприкінці,тому що, коли

ви занурите пусте яйце у фарбу,

воно спливатиме, тож вам увесь час

доведеться його тримати.

Page 21: 5 senses #4

Крок №6Милуємося результатом нашої

праці

Сподіваюся, що наш маленький

урок з розпису пасхальних яєць

стане вам у пригоді. І ви обов’яз-

ково втілите його в життя.

Олександра Корнійко

Писанка – це неповторне багатство…Його треба берегти , як безцінний скарб!Нам слід пишатися ним перед світом!

Олександр Довженко

5 SENSES 21

Page 22: 5 senses #4
Page 23: 5 senses #4

5 SENSES 23

BREATHE

Page 24: 5 senses #4

Мiсце, де можна купити

ЧАСМода на антикафе з’явилася в столиці порівняно недавно, проте київська молодьшвидко вподобала заклади «вільного простору» (так їх називають у Європі). Дехтовстиг побувати в антикафе вже не один раз, хтось проводить там кожні вихідні.А якщо ви про такі нетипові заклади досі не знаєте й ніколи там не були, то післяпрочитаного хутчіш збирайте веселу компанію і йдіть купувати в антикафе час занизькими тарифами.

Page 25: 5 senses #4

Трохиісторії:

проект антикафе розвинувся

з коворкінгу. Деякі підприємства

відмовлялися від оренди офісу й

переводили своїх працівників на дис-

танційну форму роботи. Так і виникли

коворкінг-центри, які надають клієнтам

у користування спеціально обладнані

робочі місця, мають супутні послуги й

додаткові сервіси. Антикафе ж по-

єднало в собі відпочинок і роз-

ваги, а в офіційний інтер’єр

додало атмосферу до-

машнього затишку.

Я, наприклад, од-

н о г о с у б о тнього

вечора купила собі

дві години «вільного

простору» в анти-

кафе «Циферблат».

Ще холодний квітне-

вий день спонукав

поїхати додому від-

разу ж після пар, але

статут нашого ви-

дання не дозволяє ли-

шити матеріал без

власних емоцій. І я

вирішила шукати їх у

«Циферблаті».

Легке освітлення,

теплі, оксамитові коль-

ори й суцільний хенд-

мейд. При вході вітає

фортепіанна музика,

чути інтершум вечір-

ніх бесід, а в повітрі

клубиться домашній

запах кави й какао.

На полицях рядоч-

ками розсілися годин-

ники. Вони такі старі,

є навіть без скелець, і

кожен з них вибиває

свій ритм, показує

різну цифру. Обов’яз-

ково треба обрати

собі годинник, за

яким комп’ютер фік-

суватиме час.

Працівники «Ци-

ферблату» запитають,

як вас звати й запро-

понують щось з гаря-

чих напоїв: каву, лате,

какао. Чай робити

треба самому. На сто-

лику з клітчатою ска-

тертиною печиво,

можна потішити себе

власноруч приготова-

ними тостами з ва-

ренням.

Там, у тьмяному

світлі торшерів, є

місце для думок і на-

тхнення. У міксі сти-

лів переважає вінтаж.

Він вбачається в по-

BREATHE

Page 26: 5 senses #4

тертих круглих столиках і стільцях,

у фотографіях і світильниках.

Пахне старизною з горища праба-

бусиного будинку, і кожна річ

дихає домашнім теплом.

Відвідувач «Циферблату» обов’яз-

ково знайде свій теплий куточок:

сяде за столик на першому поверсі

чи підніметься на другий і пильну-

ватиме атмосферу зверху. Захоче

– візьме книгу, ляже на диван-

чику, пограє з друзями в шахи чи

ще в одну гру з великого асорти-

менту розваг.

«Цифербат» - заклад із симво-

лічною назвою, бо тут час дійсно

стає ефемерністю. Відвідувач пла-

тить за години домашнього за-

тишку серед зовсім незнайомих

людей, яких, проте, об’єднує нети-

повість і небуденність відпочинку.

Часто подібні заклади організо-

вують фотовиставки, кінопокази,

фестивалі, майстер-класи, навіть

конференції. Проводяться також

літературні вечори та speaking-

клуби. У Києві з кожним роком

стає все більше «вільного про-

стору». Концептуальні місця, де

можна і попрацювати, і відпочити,

набирають популярності серед мо-

лоді. А основна причина того, без-

сумнівно, – атмосфера домашнього

затишку.

Тож наступного разу, у вечір

п’ятниці чи навчальної суботи, не

думайте довго, куди піти.. Ходіть в

антикафе – місце гарячого чаю,

живої музики, домашнього ін-

тер’єру й теплих людей.

Валерія Ковтун

TOUCH

Page 27: 5 senses #4

5 SENSES 27

Page 28: 5 senses #4

BREATHE

28 5 SENSES

Page 29: 5 senses #4

5 SENSES 29

Тихий ранок, золотою

росою вкрита ще сира

земля, а в повітрі

пахне свіжістю й линуть

аромати великого при-

йдешнього свята. Розлогий

бузок, ще не увінчаний су-

цвіттями з блідих пелюсток,

простягає до ставу широке

листя, п’є воду усім своїм

старезним корінням. А біля

хвіртки найріднішого, спов-

неного дитячих спогадів,

подвір’я , як завжди, пиша-

ється калина. Вона теж при-

готувалася до Великодня і

вже зустрічає мене, припро-

шуючи доторкнутися до її

весняної шовкової сукні.

Цієї миті я щаслива, бо я

зараз тут, на порозі бабуси-

ного дому.

Найсолодша, найприєм-

ніша, найцінніша мить. У

голові закрутилися спо-

гади,якимось тягарем мину-

лого осіли на серці,

згадалося все, але то лише

одна мить. Годі, облишу но-

стальгію. Відчиняю хвіртку,

ступаю на заквітчану

стежку, і мене огортає тінь

старого винограду. Зараз

він іще сухий, заслаб після

холодів, але на якого ж кра-

сеня перетворюється влітку,

суцільним коридором із ча-

рівної казки здається тоді

подвір’я.

За мить мене зустрічає ді-

дусь: посмішка на все об-

личчя, очі сяють від радості.

Дідусь іде назустріч мені з

теплими обіймами, який же

радий він побачити свою

онучку.

Відвідую я своїх бабусю

й дідуся нечасто, хоча й до

їхнього дому всього лише

півгодини автобусом. Так, і

цього разу мені соромно, бо

не бачилися вже майже мі-

сяць. Але дідусь зараз не на-

рікає, нічого не каже, він

просто обійняв, щасливий

від того, що я прийшла. І

мені стає так легко на душі,

так добре, хороше. «А ба-

буся де?»- питаюся. «Як де?

Паски ж пече!», - усміха-

ється дідусь. А й справді, як

же я раніше не відчула цього

знайомого Великоднього за-

паху на подвір’ї? Тут же

кожна травника вже ввіб-

рала в себе смак святкового

хліба, а я така непроник-

лива.

Заходжу в кухню до ба-

бусі. Там дуже жарко, па-

рить піч. Бабуся вся в кло-

потах, голови ніколи під-

няти. Але побачивши мене,

відволіклася на хвилину від

справ, щоб привітатися: ті

щасливі очі, та ж усмішка.

Кожного року бабуся здій-

снює на Великдень надваж-

ливу сімейну місію – пече

паски. Тільки її руки здатні

створювати найвищого

рівня смакоту, тільки вона

знає особливий рецепт, що

передала її мати. Ніде не їла

я таких пасок, як у моєї ба-

бусі. У кого не спробую, ну

зовсім не той смак.

Кожної весни на свято

бабуся прокидається вдо-

світа, щоб замісити тісто у

величезній каструлі, потім

чекає, поки воно підійде –

треба, щоб піднялося по

самі вінця. Не знаю, скільки

чого бабуся додає в тісто,

але цукру, точно, не шкодує.

Як тільки все готове, вона

починає цей святий для

нашої родини обряд. На

столі повно важливих інгре-

дієнтів, окремо в тарілках

родзинки, цукати. Запов-

нила горщик – і в піч.

Жовтогарячі язики пашать

десь там за чорною стіною,

Щастя бути поряд

Page 30: 5 senses #4

освячуючи бабусин хліб.

Бабуся працює швидко, із запалом.

Вона стомилася, у неї болять ноги й

руки, але її душу гріє думка, що скоро

приїдуть діти й онуки й будуть смакувати

паски, тому треба швидше працювати.

Мені часто здається, що життя моїх ба-

бусі й дідуся – то суцільна самопо-

жертва. Нічогісінько для себе, усе –

дітям. Вони вже, мабуть, забули, що таке

відпочинок, здається, без роботи не вси-

дять.

Повернуся до солодких бабусиних

пасок. Ось готова перша, як смачно

пахне, а ще смачніша на вигляд. Золота

скоринка переливається на сонці. Зверху

бабуся маже паски цукровим білком, а

потім прикрашає їх усілякими солодкими

квітами чи фігурками, які купує заздале-

гідь. То в неї така мода нещодавно з’яви-

лася, мабуть, із позаминулого Великодня,

як магазини стали такі цукрові прикраси

на паски пропонувати.

Усе готово, на столі рядочком стоїть з

десяток красивих пасок. Бабуся вкутує

хліб, «щоб тепленький був», і чекає на

дітей. Сьогодні вона найщасливіша, бо

паски вдалися, а скоро ще й прийдуть її

найдорожчі любі онучки й діти. Потім

уся родина збереться за святковим сто-

лом, і кожен відразу потягнеться до ба-

бусиного хліба.

Ото справжнє щастя, щастя однієї ро-

дини. Щастя бачити до болю рідний

бузок біля ставу й пишну калину біля

хвіртки, щастя – обіймати дідуся й ба-

бусю і так кожного року збиратися за

святковим столом.

Ва л е р і я К о вт у н

Page 31: 5 senses #4
Page 32: 5 senses #4

Головний редактор: Валерія Ковтун

Літературний редактор: Наталія Косякова

Верстальник: Ольга Кравченко

Журналіст: Олександра Корнійко

Журналіст: Ірина Ковалькова

Журналіст: Аліна Козак

Журналіст:Олександра Кудря

Журналіст: Владислаа Костенко