Шевченко - художник

Довго те діялось. Ще в школі,Таки в учителя – дяка,Гарненько вкраду п’ятака –Бо я було трохи не голе.Таке убоге – та й куплюПаперу аркуш. І зроблюМаленьку книжечку. ХрестамиІ візерунками з квіткамиКругом листочки обведу.Та й списую Сковороду Або “Три царіє со дари".

Для Шевченка малювання було потребою, вираженням його творчого духу. Відомо, що поезія і живопис тісно пов'язані між собою. В історії світовоїкультури поєднання в одній особі живописця і поета зустрічається часто. Це ознаки талановитих творчих натур. Про свою пристрасть до писання і малювання Кобзар оповів у вірші “А.О. Козачковському”

Погруддя жінки. Італійський олівець. 1830

Талант художника проявився

рано, значно раніше, ніж талант

поета. Якщо перші літературні

спроби припадають на 1836-1837

роки, то найбільш ранній

малюнок, що дійшов до нас і

відомий під назвою “Погруддя

жінки” або “Жіноча голівка”

датований самим автором ще

1830році. З цієї юнацької роботи і

розпочалась творчість видатного

художника.

Початок творчісті видатного художника

При знайомстві з подіями Шевченкового життя може скластися враження, що вони —наче ланцюг випадковостей, який міг обірватися в будь-якому місці. Справді, і примха поміщика Енгельгардта взяти собі за «козачка» в подорож до Вільна й Петербурга рано осиротілого Тараса, і зустріч у Літньому саду з Іваном Сошенком, і праця у Василя Ширяєва по розмальовуванню інтер’єрів петербурзьких театрів, і обставини викупу з кріпацтва, нарешті, вступ до Академії мистецтв у клас Карла Брюллова — ці «сходин­ки» Шевченкового зростання оперті начебто на нетвердий грунтзбігу обставин. Г. С. Мелихов. «Молодой Тарас Шевченко в

мастерской у К. П. Брюллова». 1947.

Ставши вільним, Шевченко не гаяв жодного дня. Поезія, малюнок, живопис цілком за­полонили його. Він буквально упивався творчістю. Пізніше написані рядки «Автобіогра­фії» та повісті «Художник» вияскравлюють душевний стан, який він пережив при викупі з кріпацтва та вступі до Академії мистецтв (1838).

Упродовж семи років навчання з-під його пензля, олівця, граверськогоштихеля та офортної голки вийшли не лише учнівські, а й викінчені, зрілі твори. Під час навчання він був тричі нагороджений срібними медалями.

З архівних документів і з особистих свідчень Шевченкавідомо, як старанно він учивсяспочатку в класах при Товаристві заохочуванняхудожників, а потім і в Академіїмистецтв. У становленніпрофесійної майстерностіШевченка провідну роль відіграв видатний російськийживописець Карл Брюллов (1799—1852), який був не лишевчителем Шевченка, а і йогостаршим другом.

Карл Брюллов

У ранніх графічних і малярських працях українського художника впливтворчої манери Брюллова досить відчутний. Це виявилося, зокрема, в характерній м’якій проробці деталей, за якою стояло грунтовневивчення натури, в доборі і сполученні звучних соковитих кольорів, у ніжній вибагливій світлотіньовій градації. Від школи Брюллова

Перерване побачення 1839-1840. Папір, акварель.

Це копія з однойменноїакварелі Карла Брюллова, виконана Шевченком у двохпримірниках. Під малюнком, що зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка, на паспарту написолівцем: Шевченко. Прерванное свидание. Нижчевитиснено: Carolus Bruloff, Соріа. На другому примірнику, що зберігається у Державному російському музеї у Петербурзі, на паспарту написчорнилом: Тарас Шевченко съК.Брюллова, а нижче олівцем: Подарокъ Шевченка В. Жуковскому.

Портрет М.О. Луніна. Акварель 1843.

Досягнення Шевченка в галузі малярського і графічного портрета. Він виконав близько 150 творів цього жанру, половина з яких створена ще до заслання. У них відчувається романтична концепція людини, яка наприкінці XVIII і в першій поло­вині XIX ст. переважала у творчості багатьох європейських художників.

Портрет Катерини Абази. Папір, акварель. 1837.

Портрет художника -баталіста О.Коцебу . Акварель 1843.

У ряді портретів простежується прагнення Шевченка підкреслити гармонійну сут­ність людини, вияскравити її моральну, інтелектуальну й фізичну досконалість. Ранні портрети кінця 30-х — початку 40-х років позбавлені драматичного відчуття. Це лагідні вишукано одягнені друзі або ж замріяні жінки. Жодна тінь душевного неспокою, здається, не затьмарює їхніх облич. І водночас перед глядачем — не безтурботні особи, а цілеспрямовані характери, вольові натури. Темперамент і умиротворення, порив і доброзичливість— на цих психологічних регістрах будуються оповиті романтичним серпанком образи.

Портрет А.І. Лагоди.

Акварель 1843.

Виходячи із видатних здобутків і стилістич­ної визначеності мистецтва своєї доби, він виробив свій власний погляд на людину. Його моделі — це, як правило, друзі, знайомі. Особиста нота в його творах дуже сильна. Вона виражається в ретельному «вимальовуванні» вдачі й настрою; вона підтверджується і засобами виразності — шовковистими розмивкамиакварелі, ніжними напливами олій­них фарб.

Портрет В.О.Куліша.Олія (V 1843 – І 1847)

В портреті Шевченко зумів передативідчуття тієї миті, коли людина, позуючихудожникові, поринає в своїдумки, немовби залишаєтьсянаодинці з собою. Портрет виконано"в натуру", що дало змогухудожникові виявитиіндивідуальне, особистісне в моделі. Портрет відзначається цікавимколористичнимвирішенням, продуманою системою світлових та колірнихакцентів, градацією теплоїприглушеної гами. Деталі одягуМаєвської доповнюють риси їїхарактеру —жіночність, кокетливість, грайливість, безпосередність. Чорна стрічка на шиїсвоїми динамічними згинамипідкреслює прекрасні в своїйокруглості лінії шиї та плечей.

Романтична наснаженість портретних образів помітно видозмінюється в умовахзаслання. Перехід на монохромні графічні техніки (сепія, олівець) наклав на твори Шевченка відбиток стриманості і навіть суворості. Але це не згасило в авторовісхвильовано-піднесеного сприйняття дійсності, не вбило його людинолюбноївдачі.

Портрет Xоми Вернера. Сепія. 1849

Портрет А. Ускової. Сепія. (1853 – 1854).

Портрети X. Вернера, А. Ускової, Л. Алексєєва, подружжя Бажанових та інші, створені на засланні, характеризуються насамперед психологізмом. їхня романтичність випливає з акцентування ліричних переживань і настроїв героїв. Усе чіткіше окреслюється потяг митця до типі­зації й жанрового трактування портретного образу.

Портрет К.А. та М.Є. Бажанових. Сепія. (1854).

Однією з вершин портретного жанру є сепія «Казашка Катя» (1856—1857), в якій дано типовий образ дівчини в момент прозріння, усвідомлення себе як представниці свого народу. Водночас у ційюнці, яка, затуляючи рукою мерехтливе світлокаганця, вглядається в химернізагадкові орнаментинадгробків своїхпредків, вбачається відгомінпоширеного в першій половиніXIX ст. «цвинтарногоромантизму» з йоготаємниченимипривидами, «страшними» сюжетами. Шевченко зумівнадати сцені глибокогуманістичного змісту.

Казашка Катя. Сепія (1856-1857).

І на засланні, і згодом у Петербурзі Тарас Григорович не повертався до замріяних осяйних облич, мерехтливої гри світла на фраках і комірцях, які були властиві його порт­ретам до 1847 року. Основним виражальним засобом стає не колір, а лінія. Масна й соковита при роботі італійським олівцем та крейдою (М. Щепкін, М. Максимович, М. Ла­заревський, А. Олдрідж) чи, навпаки, легка, повітряна, кучерява в офортах (Ф. Бруні, Ф. Толстой, П. Клодт, І. Горностаєв, автопортрет із свічкою), вона завжди точна й вірту­озна.

Портрет М.С. Щепкіна. Кольоровий папір,

італійський та білий олівець 1858.

Портрет М.М. Ла­заревського. Кольоровий папір,

італійський та білий олівець 1858.

Портрет Анри Олдріджа. Кольоровий папір,

італійський та білий олівець 1858

Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, в яких він відобразив себе у різні пори життя, в різних настроях і переживаннях, але неодмінно із глибоким щирим самоаналізом, із психологічною наснаженістю.

Автопортрет. Полотно (овал), олія [Зима 1840-1841]

Автопортрет.Папір, олівець .[Кінець серпня 1845].

Автопортрет.

Папір, олівець. [Орськ].

[23.VI-XII 1847].

Автопортрет.Папір, сепія (24,3X18,1). Оренбург.

29.Х1 1849.

Автопортрет.Папір, сепія. [Новопетровське укріплення].

[1853-22.IV 1857].

Автопортрет.Тонований папір, італійський та білий олівець

[Нижній Новгород+. *Н. п. 4.1+ 1858.

Автопортрет у шапці та кожусі.

Папір, офорт. 1860.

Автопортрет – у шапці й кожусі, створенийне пізніше 4/12 1860 за фотографією А. Деньєра, зробленою 1859, даєузагальнений образ портретованого. Твірвражає глибиною і цілісністюхарактеристики. Недаремно сучасникипоета вважали його найвдалішим і найбільш схажим з усіх прижиттєвихзображень Шевченка, і він здобувнайширшу паопулярність. Технічнопортрет виконаног бездоганно. Офортнийштрих набув тут вийняткової експрессії. Штрихуванням вкрито не лише тлонавколо голови, а й усе зображення; перегукуючись з енергійнимштрихом, яким передано смушеву шапку й комір кожуха, воно надає портретовісвоєтідної суворості. На портреті є авторський підпис і дата виконання, а також монограма з облямованих колом літер, написаних енергійним розчерком.

В останні роки життяШевченко малював і олійними фарбами. З чотирьох тогочаснихполотен, що дійшли до нас, три – автопортрети. В них помітний впливРембранта, творчістюякого Шевченко захоплювався замолоді і яку тепер, працюючи над офортами, вивчавособливо старанно.

Автопортрет. Полотно (овал), олія. 1861

Жанри - історичноа композиціята ілюстрація до творів вітчизняної та світової класики.

Сюжет малюнка взято з історії стародавнього Риму. Віргінія (V ст. до н. е.) — дочкаплебея Люція Віргінія. Один з децемвірів, Аппій Клавдій, щоб оволодітиВіргінією, об’явив її рабинею свого клієнта Марка Клавдія. Батько Віргінії вбив своюдочку, щоб врятувати її від рабства. Закликане до повстання плебеєм Віргініємримське військо повалило владу децемвірів.

На малюнку зображено засудженого на смерть Сократа у в’язниці, який, тримаючи в руці келих з отрутою, звертається з промовою до

своїх учнів.

На малюнку зображено момент передачі вмираючим Богданом Хмельницькимгетьманської булави своєму синові Юрію. Зміст і деталі малюнка відповідають описуцієї події у відомій на той час Шевченкові історичній літературі і народній думі просмерть Хмельницького.

Літературними сюжетами, історичними джерелами навіяні багато рисунків, зокрема«Арешт Пугачова», «Умираючий гладіатор», «Діоген».

Арешт Пугачова

“Діоген”

“Історія Суворова”

За мотивами поеми О.Пушкіна “Полтава”

Воздвиженський монастир у Полтаві

Робінзон Крузо

Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив і у трьох офортах серії «Живописна Україна» — «Дари в Чигрині1649 року», «Судня рада» і «Старости» (всі — 1844). Зображенням обстановки, окресленням поведінки персонажів досягнуто правдивої кон­кретизації і переконливості. Втім, аркуші «Судня рада» і «Старости» можна віднести допобутового жанру; в них відображені на перший погляд часткові моменти життя на­роду. Але художник підніс їхній зміст до рівня суспільно вагомих явищ минулого. Митець об’єднав у одній серії такі різномасштабні події, як прийом гетьманом Б. Хмельницьким послів, народний сільський суд і сватання дівчини. Події ці начеб і не зв’язані між собою тематично, але концепція тут одна: вільний і справедливий вибір життєвих шляхів пред­ставниками всього народу, одного села, самими закоханими.

Побутовий жанр в українському мистецтві Шевченко підніс на новий щабель роз­витку. Тарас Григорович не протиставляв своїх побутових композицій усталеним і улюб­леним народом темам, він вніс у них більше життєвості, узагальненості. У його творах була продовжена така традиційна риса української літератури і мистецтва, як описо­вість. Шевченко любив відображати моменти, за якими вгадується цікаве оповідання, життєва і подовжена в часі сюжетна канва. Тому першорядного значення він надавав композиції: розташуванню постатей, рухам, жестам. Міміка і жест в Шевченкових ком­позиціях на побутові теми відіграють велику етичну роль, у них часто виражається мораль, характер, настрій персонажів, а то й ідея всього твору.

Побутовий жанр в творах Шевченка

Акварель “Циганка-ворожка” (1841)

Це бувальщина про те, як молода дівчина вирішила вдатися до гадання циганки щодо своєї майбутньої долі. Митець дає досить виразну характеристику персонажам, ретельно вимальовує риси їхньої вдачі — довірливої простодушної дівчини та балакучої ворожки. З подвійним почуттям остраху і надії, навіть побоюючись глянути на свою «пророчицю», чекає чорнява красуня на її «вирок». Усю цю розповідну, сповнену побутових деталей ситуацію Шевченко виразив у типовій сцені з народного життя.

“Катерина”(1842)

“Селянська родина” (1843)

“На пасіці” (1843)

Новатором був Шевченко і в пейзажі, який у його творчості остаточно виділився в самостійний жанр українського образотворчого мистецтва. Пейзаж відігравав у живописних і графічних творах Тараса Григоровича як допоміжну, підсилюючу роль, так і самодостатню. І в першому і в другому випадках пейзаж сповнений поетичної сили.

Шевченко - пейзажист

Графічна серія “Живописна Україна”

Офорт "У Києві".

Графічна серія “Живописна Україна”

На повну силу розкрилося обдаровання Шевченка-пейзажистапід час його праці в Ар­хеографічній комісії. Одержавши від Археографічної комісії завдання, яке вимагало лише вправності рисунка й окомір­ної точності масштабу,— змалювати й описати старі споруди, кургани й урочища Укра­їни,—митець насправді поставив собі за мету створити високохудожні пейзажі.

Почаївська лавра.Акварель, 1846 г.

Римсько-католицький храм в Київі.Акварель, 1846 г.

Богданова церква у Суботові. Акварель. *IV — X 1845].

Концепцію епічного пейзажу, в якій Шевченко утвердився під час роботи в Археогра­фічній комісії, він продовжив у Казахстані. І не лише продовжив, а й розвинув: величезні простори цієї землі підказали йому засіб підкреслено панорамної композиції.

Акварель «Пожежа в степу» (1848)

Ханга-Баба, акварель. 1851-1857.

Акмиштау, акварель. 1851.

Місячна ніч серед гір. Папір, акварель. 1851 -1857.

Гора Кулаат. Папір, акварель. 1851 -1857.

Доробок Шевченка — величезне досягнення всієї української художньої культури. Ще за свого життя він був для багатьох представників демократичної інтелігенції при­кладом самовідданого служіння народові.

Слава Шевченка пережила добу, в яку він жив. Його безсмертні твори і сьогодні висо­ко цінує прогресивне людство, його ім’я відоме в усьому світі.