134

Битва під Віднем 1683 року

Embed Size (px)

DESCRIPTION

Битва під Віднем 1683 року

Citation preview

Page 1: Битва під Віднем 1683 року
Page 2: Битва під Віднем 1683 року
Page 3: Битва під Віднем 1683 року

Карта Османської імперіїПісля захоплення Угорщини у битві біля річки Могач 1526 р. Османська імперія простягалася від Індійського океану, Каспійського моря до володінь австрійських Габсбурґів.

Єдиною твердинею на шляху до Центральної Европи залишився Відень.

У Европі склалися два військові союзи. З одного боку – дві гілки австрійських та іспанських Габсбурґів, а з іншого – Османська імперія та «найхристиянніший» король Франції. Тобто, Австрія та Іспанія проти Франції і Туреччини

Page 4: Битва під Віднем 1683 року

Карта Османської імперії1481-1683 рр.

На цій карті видно, що не тільки Кримське ханство було васалом Османської імперії, але й українське Поділля, включно з Хотином і Кам’янцем Подільським стало турецькою провінцією.

Більша частина Румунії (Молдова і Валахія), Угорщини (Трансільванія і Центральна Угорщина), Хорватія, Боснія, Сербія, Албанія, Греція, Болгарія були анексовані Османською імперією

Page 5: Битва під Віднем 1683 року

Історія конфліктуПісля поразки під Хотином 1621 р. Османська імперіявсе ж не відмовилася від своїх експансивних планів вЕвропі. На той час вона була чи не головною світовоюпотугою. На середину XVII сторіччя кордони імперіїсягали Азербайджану, Ірану, Ємену, Єгипту, Алжиру,Балкан. Її кордон впритул підходив до володіньавстрійських Габсбурґів. Розколота Европа опиниласяперед величезною загрозою.

Король Франції Луї XIV, називаючи себе«найхристияннішим» королем, насправді бувзацікавлений в ослабленні австрійських Габсбурґів. Вінборовся за повну гегемонію в Европі. А тому вівпротурецьку політику.

Султан Мегмед IV це чудово розумів. Тому його наступуглиб Европи був неминучим. Воротами, які закривалишлях до Австрії, Богемії, Сілезії, Баварії, був Відень.Місто було був приреченим на облогу

Оттоманське військо обложило Відень (1529 р.)Турецька мініатюра 1588 р.

Page 6: Битва під Віднем 1683 року

Король Угорщини Лайош, військова рада перед битвою під Могачем.Сюлейманнаме Алі, Амір Бег Шірван, Стамбул, 1558

У фатальній для угорців битві біля річки Могач 1526 р. вони зазнали поразки від турецької армії. Тоді загинув король Лайош II, останній з угорської династії роду Анжу, і більша рівнинна частина країни стала васалом Туреччини, а Західна і Північна частини опинилися під владою австрійських Габсбурґів.

Опанувавши Балканами після поразки короля Владислава ІІІ під Варною 1444 р., османи підійшли до Центральної Европи. Ситуація ще більше ускладнилась, бо на підконтрольних Габсбурґам теренах почались релігійні і міжусобні конфлікти між католицькою Австрією та протестантською Трансільванією.

Єдиною твердинею на шляху до Центральної Европи залишився Відень.

Page 7: Битва під Віднем 1683 року

Імператор Священної римської імперіїЛеопольд І Габсбурґ розпачливо шукавсоюзників. Його погляди звертаються до РечіПосполитої – ще однієї европейської потуги.

Король Речі Посполитої Ян ІІІ Собєскі,народжений в Олеському замку на Галичині,онук воєводи руського Івана Даниловича,дуже добре знає, що таке турецька загроза,адже сам брав участь у боротьбі з турками. У1673 році він, як і гетьмани Ходкєвіч іСагайдачний, ущент розгромив турків підХотином. За що 1674 року був обранийкоролем Речі Посполитої.

У своїй тронній промові Ян ІІІ Собєскі сказав:«Я обіцяю присвятити найдорожчій моїйвітчизні тіло і життя, ім`я і кров свої; прагнуповністю віддатися славі Божій, оборонівсього християнства, на служіння томуістотному передмурку від лускаючої з пихиОттоманської Порти, який єдиний у нас,християн, залишився – нашій спільній матеріКороні Польській»

Генрик Родаковскі. Граф Ян Вільчек благає Яна ІІІ Собєского допомогти ВіднюШкіц, 1860, Національний музей, Варшава

Спочатку Річ Посполита не входила до антитурецької коаліції, однак на прохання Папи король Ян ІІІ Собєскі таки прийняв рішення допомогти Австрії в обороні від Туреччини

Page 8: Битва під Віднем 1683 року

1 квітня 1683 року цісарю Леопольду I вдалося укласти зкоролем Яном III Собєскім військовий союз проти Османськоїімперії. Утворилася антитурецька ліга у складі Папськоїдержави, Священної Римської імперії германської нації (власнеАвстрії) та Речі Посполитої. Згідно з ним, у разі небезпеки длякотроїсь із столиць союзників (Відня або Кракова) друга сторонамала прийти з допомогою. У випадку, якщо безпосередньоїзагрози столицям не було б, то обидві держави мали вестивійськові дії самостійно, Австрія – в Угорщині, а Річ Посполита –в Україні та Молдові.

13 травня у Бєлграді султан огялнув своє військо.Головнокомандуючим призначили великого везира Кара-Мустафу. Безпосередньою підставою для оголошення війнибула Угорщина, якій вдалося об`єднатися і на якийсь часвідновити незалежність під проводом Міклоша Зріні.

15 липня 1683 року величезна (за різними оцінками, 90-140-тисячна) турецька армія під командуванням великого везираКара-Мустафи облягла Відень.

Оборона Відня, очолювана графом Штарембергом, тривалаупродовж липня і серпня 1683 року. Сили оборонців танули (зпочаткових 18 тисяч до неповних 5 тисяч), у місті панувалиголод і хвороби

Марш військ Собєского на порятунок Відня

Page 9: Битва під Віднем 1683 року

Марш військ Собєского на порятунок Відня

Австрія та Іспанія звернулася до короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собєского виступити проти союзу Франції і Туреччини і врятувати Европу від турецької навали. Собєскі разом з козацькими військами під командуванням полковників П. Апостола-Щуровського, Я. Ворони, С. Палія, М. Булиги, В. Іскрицького вирушили на допомогу обложеному Відню

Page 10: Битва під Віднем 1683 року

Їм на допомогу мали виступити імператорські війська підкомандуванням князя Карла Лотарінгського. Однак, на кінецьчервня вони налічували лише 12 тисяч піхоти та 10 тисячкавалерії. Імператор мав велику надію на війська, які малиприйти з решти території Священної Римської імперіїгерманської нації, яка включала в себе чи не всю Німеччину.

Але, зважаючи на загрозу з боку короля Франції на Райні, 19тисяч війська курфюста Ганновера не пішло до Відня. НаРайні Леопольд І знайшов лише 4 тисячі піхоти та 3,5 тисячкавалерії. Курфюст Баварії Максиміліан Емманюельвиставив корпус у 9 тисяч. Франконія виставила 6 тисячпіхоти та 1,5 тисяч кавалерії. Саксонія – 7 тисяч піхоти та 3тисячі кавалерії. Разом імперські сили склали 28 тисячвоїнів. Причому, це була переважно піхота, а для того, щобвідкинути військо Кара-Мустафи, зокрема яничар, від Відня,потрібна була кавалерія. Імператор мав 50 тисяч війська, зякого кавалерії тільки 17 тисяч.

Цього, може, й вистачило б, щоб зняти облогу, однак про те,щоб розбити Кара-Мустафу, годі було і мріяти.

Королівські палати у Львові,в яких зупинявся король Речі Посполитої

Ян ІІІ Собєскі. Сьогодні це Львівський історичний музей (Львів, пл. Ринок, 6). Однак найбільше Ян ІІІ Собєскі любив

містечко Яворів на Львівщині. Інколи він проводив у ньому ціле літо

Page 11: Битва під Віднем 1683 року

Йоган Крістоф Вагнер Коппмаєр. Мегмед IV

Ще один султан, в якому текла українська кров

Султан Мегмед IVМегмед IV став султаном у семирічному віці. Навідміну від своїх попередників, він не стратив прицьому своїх братів Сюлеймана й Агмеда. Більшетого – три тисячі пажів двору отримали вищі посадипісля чикми – іспиту для службовця.

Батько султана Мегмеда IV, Ібрагім І, за ісламськимзаконом – шаріатом – одружився з русинкою, якаувійшла в історію як Хатідже Турхан Султан і сталаматір’ю султана Мегмеда IV. Вона збудувала уСтамбулі коло Галатського мосту велику мечеть, щонині називається Йені Джамі

Page 12: Битва під Віднем 1683 року

При дворі султанів особливу роль відігравали валіде-султан – матері султанів. Для того, щобзвільнити шлях своєму сину Мегмеду IV, дружина султана Ібрагіма І, русинка, яка ввійшла в історію якХатідже Турхан Султан, повинна була подолати опір яничарського корпусу та дружини Агмеда ІКьосем Султан, що була найвпливовішою жінкою двору. Хатідже Турхан Султан наказала задушитиКьосем у 1651 р., і з того часу всі важелі управління державою опинилися у її руках.

Окрім придворних інтриг, дуже істотну роль у Османській імперії відігравала й громадська думка.Яничарський корпус, натовп черні завжди був готовий до бунту. При цьому повстання освячувалосяфетвою – релігійним дозволом

Мегмед IV

Page 13: Битва під Віднем 1683 року

Султан Мегмед IV під час облоги Відня

Сам султан не був під Віднем. Військами командував великий везир Кара-Мустафа –потурчений серб з родини Соколовичів

Тугра султана Мегмеда IV

Тугра – офіційна монограма султана, що ставилася на

документ, аби підтвердити його законність.

В Османській імперії тугра правлячого султана відігравала

роль державного гербу

Улюблена мечеть султана Мегмеда IV

збудована русинкою, тобто українкою, яка увійшла в історіюяк Хатідже Турхан Султан і стала матір’ю султана Мегмеда IV

Page 14: Битва під Віднем 1683 року

Турецьке військо на марші

Page 15: Битва під Віднем 1683 року

Австрійський монарх (1640–1705), імператор (з 1658) з династії Габсбурґів.

У своїй державі прагнув встановити абсолютизм за французьким та

іспанським зразками. Опирався на католицьку церкву.

Війна з турками, що обложили у 1683 р. Відень, закінчилася укладенням

Карловацького миру (1699). Лєопольд I взяв участь у війні за іспанський

спадок (з 1701), намагаючись об’єднати в руках Габсбурґів іспанський і

австрійський престоли

Матіас Штігль. Імператор Лєопольд І Габсбурґ

Імператор Священної Римської імперії німецької нації Лєопольд І Габсбурґ

Ян Томас. Імператор Лєопольд І Габсбурґ,

1660

Page 16: Битва під Віднем 1683 року

Імператор Священної Римської імперії німецької нації Лєопольда І Габсбурґа.

З огляду на профіль монаршої особи з характерною для Габсбурґів нижньою губою, важко засумніватися у тому, що це персона «Габсбурґського дому», як співається у відомій патріотичній галицькій пісні

Пауль Штрудель. Імператор Лєопольд І Габсбурґ

Коли османська армія підходила до Відня, Лєопольд І утік з міста, залишивши командування графу Рюдігеру фон Штаренбергу. Потім він сам призначив офіційного історика, який мав якось обійти цей ганебний для Лєопольда І факт

Імператор Лєопольд І Габсбурґ на коні під паланкіном

Page 17: Битва під Віднем 1683 року
Page 18: Битва під Віднем 1683 року

Карта Відня перед облогою

Page 19: Битва під Віднем 1683 року

Карта облоги Відня 1683 р.

Під Віднем турки застосували нову тактику – вони копали окопи щораз ближче до мурів міста і обстрілювали їх зблизька

Page 20: Битва під Віднем 1683 року

Карта облоги Відня

з диспозицією ставки герцога Лотарінзького на горі Калєнберг 1683 р.

Page 21: Битва під Віднем 1683 року

Ігноруючи загальноевропейські інтереси, французький «король-сонце» Луї XIV задля свого домінування в Европі прагнув знищити Священну Римську імперію німецької нації на чолі з австрійським імператором. Натомість Ян ІІІ Собєскі, обраний 1674 р. на трон Речі Посполитої, розумів, яку загрозу несе для нього розвал імператорської влади, яка скріплювала і так роздроблену християнську Европу

Підземна битва за Відень.1683 р.Карта обложеного Відня

Page 22: Битва під Віднем 1683 року

Відень під час турецької експансії 1683 р.

Page 23: Битва під Віднем 1683 року

Карта Відня великого везира Кара-Мустафи

Картографія османів очевидно відставала від европейської

Page 24: Битва під Віднем 1683 року
Page 25: Битва під Віднем 1683 року

Герб Яна Собєского “Яніна”

Ян ІІІ Собєскі (Jan III Sobieski) (17 серпня 1629-1696) – польськийкороль з 1674 року; великий коронний маршалок з 1665 року,польний гетьман з 1666 року, великий коронний гетьман з 1668року. Своїм військовим талантом надовго забезпечив Польщіспокій на південних кордонах. Народився в Олеську (теперселище Буського району Львівської області).Хрещений у греко-католицькому обряді. Дідом Собєского був великий українськиймагнат, каштелян львівський і воєвода руський Іван Данилович.Свою дочку, Теофілію, Данилович віддає за старостукрасноставського Якуба Собєшина. У неї у 1629 р. народжуєтьсясин, названий ім'ям діда, майбутній переможець турків підВіднем, польський король Ян III Собескі.

Герб Яна ІІІ Собєского –короля Речі Посполитої

Page 26: Битва під Віднем 1683 року

Данилович був представником короля на Запорозькій Січі і намагався жити у злагоді зкозацтвом. У нього на службі в Олеську був Михайло Хмель, батько БогданаХмельницького. Коли Данилович став чигиринським старостою, він призначив МихайлаХмельницького своїм підстаростою, і тоді родина майбутнього гетьмана переселиласяна хутір Суботів. Ставлення Даниловича до Хмельницьких розкривається і в прагненнівикупити Михайла з турецької неволі, куди він потрапив у битві під Цецорою у 1620 р.

Анрі Гаскар Ян ІІІ Собєскі з родиною

Page 27: Битва під Віднем 1683 року

Донедавна вважалося, що в цій битві Михайло Хмельницькийзагинув, та виявлені документи свідчать інше. Як сказано всудовій скарзі Даниловича, у листопаді 1627 р. із замку втікаютьполонені турки й татари. Одного з них, за йменням Абдурахман,погоня упіймала у селі Доброводах; Данилович якраз і збиравсяобміняти його на полоненого підстаросту чигиринського МихайлаХмеля, оціненого у 500 золотих. Проте невідомо, чи відбувсяобмін, чи йому перешкодила смерть самого ініціатора.

На початку свого королівського правління Собєскі підписавневигідний для Польщі Журавненський мир (1676) з МегмедомIV, але одночасно провадив переможні баталії з Туреччиною:битви біля Підгайців і Хотина, "Віденську відсіч" 1683 року.

У 1684 р. відновив козацтво на Правобережній Україні.Правобережне козацтво брало участь у молдавських походахЯна III Cобєского 1686 і 1691 рр. а також у звільненні Відня відтурецької осади.

У 1684 був ініціатором утворення антитурецького союзу Австрії,Венеції, Ватикану і Польщі. 1686 року уклав Вічний мир зМосковською державою. Політично був пов'язаний з Францією.Прагнув до зміцнення королівської влади, що викликало сильнуопозицію маґнатів

Ян ІІІ Собєскі і його союзники

(шарж)

Page 28: Битва під Віднем 1683 року

Мартіно Альтамонте. Битва під Віднем 1692 р. ФраґментОлеський замок, Львівська галерея мистецтв

Поруч з батьком молодий Якуб Собєскі на білому коні

Якуб Собєскі, син Яна ІІІ Собєского,Невідомий художник XVIII ст., Львівський історичний музей

Брав участь у битві під Віднем, нагороджений орденом Золотого Руна

Page 29: Битва під Віднем 1683 року

Щоденник Яна ІІІ Собєского з часу віденської кампанії

Ян ІІІ СобєскіНевідомий художник XIX ст., Львівський історичний музей

Марія Казимира Собєска (Аркен де Гранж), дружина Яна ІІІ СобєскогоНевідомий художник XIX ст., Львівський історичний музей

Page 30: Битва під Віднем 1683 року

Діти Собєского – Тереза, Константи і його дружина Марія КазимираНевідомий художник XIX ст., Львівський історичний музей

Ян ІІІ СобєскіКароль Швейкарт, XIX ст., Львівський історичний музей

Page 31: Битва під Віднем 1683 року

Ян ІІІ СобєскіНевідомий художник XIX ст., Львівський історичний музей

Ян ІІІ Собєскі

Page 32: Битва під Віднем 1683 року

Граф Ернст Рюдігер фон Штаремберг, (1638-1701)

Фельдмаршал після втечі з Відня Лєопольда І керував обороною міста

Миколай Ієронім Агран Сенявський

Невідомий художник XIX ст., Львівський історичний музей

Один з чільних полководців у битві під Віднем 1683 р.

Page 33: Битва під Віднем 1683 року

Герой битви під Віднем 1683 р. принц Євген Савойський у бою

Page 34: Битва під Віднем 1683 року

Везир Кара - Мустафа Головнокомандувач турецьким військомКара -Мустафа хотів заснувати на території Европи Західну ісламську імперію.

Після втечі з-під Відня був задушений зеленою мотузкою, яку прислав йому після поразки султан Мегмед IV

Page 35: Битва під Віднем 1683 року
Page 36: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня 1683 р.На передньому плані намет великого везира Кара –Мустафи і зелене знамено Пророка, з яким він вирушив до Відня – майбутньої столиці Західної ісламської імперії, яку він мріяв

збудувати на руїнах християнської Европи

Page 37: Битва під Віднем 1683 року

Перебіг битви

29 липня, не дочекавшись підходу литовських та частини козацьких військ, Собєскі на чолі 27 тисяч коронних військ поспішно вирушив із Кракова на допомогу союзникам.

У складі польського війська у битві за Відень брали участь 150 українських козаків під командуванням полковника П. Апостола-Щуровського. Литовські та більша частина козацьких полків рушили другою колоною.

3 вересня польські війська з'єдналися на березі Дунаю з австро-німецькими загонами, і Собєскі прийняв на себе командування над об'єднаним 67-тисячним військом. 6-8 вересня союзники форсували Дунай, після чого австро-німецькі війська, очолювані князем Карлом Лотарінзьким, почали бойові дії проти турків на лівому флангу (з наміром відтягнути на себе значні сили ворога), а тим часом поляки на чолі з Яном Собєскім здійснили дводенний прихований марш на правий фланг через важкопрохідні пагорби Віденського лісу.

Помилкою турецьких військ була недооцінка сил союзницьких військ. Кара-Мустафа скептично поставився до звістки, що маршем через Моравію наближається Собєскі. Вони не вірили, що під Віднем з’явиться сам «Лев Лехістану» (так турки називали Собєского) на чолі важкої кавалерії, яку вони добре знали ще з-під Хотина. Тому Кара- Мустафа, хоч і мобілізував додатково корпус Ібрагім паші (13,5 тисяч), однак не перешикував піхоту, яка перебувала в окопах під Віднем. Йому здавалося, що для того, щоб відбити союзників, досить однієї кавалерії

Page 38: Битва під Віднем 1683 року

Подивитись відеоролик про перебіг битви (польською мовою)

Page 39: Битва під Віднем 1683 року

Гадаючи, що головний удар піде вздовж Дунаю, свої головні сили – яничарів та кавалерію під командуванням бейлербня Дьярбакіру Кара Мегмеда – Кара-Мустафа виставив у напрямку Кльостенбурґа. А позиції довкола Нусберґа зайняли сили Ібрагім паші, що налічували 23 тисячі.

Супроти військ Собєского, які мали продиратися через Віденський ліс, виставили решту кавалерії (15 тисяч) під командуванням Абаз Сара Гусейн паші.

Головна битва відбулася 12 вересня. Впевнені у своїй значній перевазі, турки не зміцнили свого табору з боку Віденського лісу. І коли з гущавини їм у тил несподівано вдарили славні летючі гусари, османські війська почали у паніці тікати.

Ганебно втік з поля бою і Кара-Мустафа. Його намет ще півгодини вперто боронили яничари, однак о 6 годині пополудню до нього увійшов Ян ІІІ Собєскі.

Облогу Відня було знято. Союзники втратили тільки 1,5 тисяч вояків.

Войцех Герсон. Прощання Яна ІІІ Собєского з родиною перед віденським походом1882-1884. Музей Мазовша, Плоцьк

Page 40: Битва під Віднем 1683 року

Юліуш Коссак. Ян ІІІ на горі Калєнберг благословляє атаку на турків. 1871

Єжи Елеутер Шимоновіч-Сємігіновскі. Ян ІІІ під ВіднемНаціональний музей, Варшава

Page 41: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня 1683 р.

Ставка антитурецької коаліції, була на горі Калєнберг

Page 42: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня, яничари з знаменом Пророка, гора Калєнберг

На задньому плані шпиль собору св. Стефана, 1683 р.

Page 43: Битва під Віднем 1683 року

Юзеф Брант. Битва під Віднем1873. Музей Польського війська, Варшава

Page 44: Битва під Віднем 1683 року

Юліуш Коссак. Собєскі під Віднем (Прапор Пророка) 1882. Національний музей, Варшава

Яну ІІІ Собєскому підносять захоплене у наметі Кара-Мустафи знамено Пророка

Page 45: Битва під Віднем 1683 року

Мартіно Альтамонте. Битва під Віднем.1692 р. Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

На передньому плані Ян ІІІ Собєскі та його син Якуб (на білому коні). У глибині – червоний намет Кара- Мустафи. Ліворуч – гарем Кара-Мустафи утікає від летючих гусарів

Page 46: Битва під Віднем 1683 року

Мартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фраґмент1692 р. Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 47: Битва під Віднем 1683 року

Переляканий гарем Кара- МустафиМартіно Альтамонте. Битва під Віднем Фраґмент1692 р. Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 48: Битва під Віднем 1683 року

Мартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фраґмент1692 р. Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 49: Битва під Віднем 1683 року

Мартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фраґмент1692 р. Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 50: Битва під Віднем 1683 року

Мартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фраґмент1692 р. Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 51: Битва під Віднем 1683 року

Турки підірвали кілька бастіонів та пробили мур. Відень було б зруйновано, якби не мрії потурченого серба Соколовича, який назвався Кара-Мустафою, створити Західну ісламську імперію з столицею у Відні. Кара-Мустафа

не хотів нищити місто, бо бачив себе правителем столиці нової імперії

Page 52: Битва під Віднем 1683 року

Битва під Віднем, 1683Штурм намету Кара- Мустафи

Page 53: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня 1683 р.

Page 54: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня, бій у Бурґбастеї 1683 р.

Після того, як турки підірвали міську стіну, бої точилися у оборонних вежах – бастеях

Турецьке військо під Віднем

Page 55: Битва під Віднем 1683 року
Page 56: Битва під Віднем 1683 року

Европа після перемоги під Віднем

Битву було названо «Віденською відсіччю». Король Ян ІІІ Собєскі урочисто вступив у місто. «То буввеликий день Яна ІІІ не лише як короля і польського володаря, але також і як християнина, як католика» –писав біограф короля.

Віденська перемога спричинила піднесення у цілому християнському світі. Її оспівали понад 100італійських, іспанських, португальських, французьких, чеських, словацьких, угорських, австрійських поетів.Навіть в одвічній суперниці османів – Персії – Яна ІІІ Собєского називали Ель Газі – переможцем.

Турецький табір з величезною кількістю зброї та військових припасів опинився у руках союзників. Туркивтратили 10 тисяч убитими і 5 тисяч пораненими, союзники – близько 1500 убитими та 2500 пораненими.Ян Собєскі подарував Папі Римському Інокентію XI зелений прапор пророка, захоплений в османськомутаборі, з короткими словами: «Прибули, побачили і Бог переміг». До Кракова було відіслано 400 возів зтрофеями, частину яких можна досі побачити у королівському замку Вавель.

За наказом султана, великого везира Кара-Мустафу на знак покари за програну битву задушили зеленоюмотузкою.

Після перемоги під Віднем військо Яна Собєского вирушило визволяти від турків Угорщину. До нього,разом з литовським військом, приєдналися українські козацькі полки Я. Ворони, М. Булиги, С. Палія та В.Іскрицького. 9 вересня 1683 р. османи зазнали ще однієї поразки під Парканами, було звільнено Естергом,відкрито дорогу на Буду. Угорщина почала виходити з-під турецького впливу.

"Віденська відсіч" назавжди поклала край турецькій експансії углиб Европи, однак її відступ тривав ще двастоліття

Page 57: Битва під Віднем 1683 року

Юліуш Коссак. В’їзд Яна ІІІ Собєского до Відня.1883, Національний музей, Варшава

Особливою нагородою для кожного переможця був урочистий в’їзд до звільненого чи здобутого міста. З української традиції пам’ятаємо тріюмфальний в’їзд гетьмана

Богдана Хмельницького до Києва

Page 58: Битва під Віднем 1683 року

Ян Матейко. Ян ІІІ Собєскі вручає канонікові Денгофу лист до Папи про перемогу над турками під Віднем у 1683 р.

1880, Національний музей, Дім Яна Матейка, Краків

Разом з листом Собєскі відправив у подарунок Папізахоплене у турків знамено Пророка

Page 59: Битва під Віднем 1683 року

Юзеф Брант. Повернення з ВідняУсі обози турків дісталися Яну ІІІ Собєскому, що викликало явне незадоволення союзників.

Їм довелося задовольнитися тим, що подарував король-тріюмфатор

Page 60: Битва під Віднем 1683 року
Page 61: Битва під Віднем 1683 року

Аркебуз’єри – оборонці ВідняВіденські каноніри – оборонці міста

Page 62: Битва під Віднем 1683 року

Австрійський кнехт з прапором Священної Римської імперії німецької нації

Військо австрійсько-німецької коаліції. Сучасна реконструкція

Page 63: Битва під Віднем 1683 року

Оборонні гармати. Сучасна реконструкція

Page 64: Битва під Віднем 1683 року

Військо австрійсько-німецької коаліції

Page 65: Битва під Віднем 1683 року

Кавалерія австрійсько-німецької коаліції

Page 66: Битва під Віднем 1683 року
Page 67: Битва під Віднем 1683 року

Летючі гусари у битві під Віднем

Мартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фрагмент 1692 р. Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 68: Битва під Віднем 1683 року

Прапори польського війська під Віднем

Мартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фрагмент 1692 р. Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 69: Битва під Віднем 1683 року

Летючий гусар в атаці Обладунок летючого гусара

Page 70: Битва під Віднем 1683 року

Летючі гусари – головна ударна сила польського війська

Page 71: Битва під Віднем 1683 року

Обладунки летючих гусарів

Page 72: Битва під Віднем 1683 року

Алєксандр Орловскі. Атака летючих гусарівНаціональний музей, Варшава

Вацлав Бенда. Летючий гусар

Page 73: Битва під Віднем 1683 року
Page 74: Битва під Віднем 1683 року

Ілля Рєпін. Козаки пишуть листа турецькому султану Мегмеду IV1880-1891, “Русский музей”, Сантк-Петербург

Лист писався у 1676 році – тобто після поразки турків під Хотином 1673 р. і напередодні Віденської кампанії 1683 р.

Page 75: Битва під Віднем 1683 року

Лист є відповіддю Запорозьких козаків на вимогу турецького султана Мегмеда IV. Написаний у1676 році. Був перекладений різними европейськими мовами. Німецький варіант листа активнопоширювався австрійським командуванням серед власних військ під час битви за Відень у 1683році.

Є дві версії листа. Перша:

«Ти - шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люциперасекретар. Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Небудеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми небоїмося, землею і водою будемо битися з тобою. Вавілонський ти кухар,македонський колісник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп,Великого і Малого Єгипту свинар, татарський сагайдак, кам’янецький кат,подільський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу й підсвіту блазень, анашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницький собака,нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче!Числа ми не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такийу нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!..Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорізьким.»

Page 76: Битва під Віднем 1683 року

І друга версія:«Запорожские казаки турецкому султану!Ти, султан, чорт турецкий, i проклятого чортабрат i товарищ, самого Люцеперя секретарь.Якiй ты в черта лыцарь, коли голою сракоюежака не вбъешь. Чорт высирае, а твое вiйскопожирае. Hе будешь ты, сукiн ты сыну, сынiвхристiянських пiд собой маты, твойого вiйскамы не боiмось, землею i водою будем биться зтобою, распроеб твою мать. Вавилоньский тыкухарь, Макидоньский колесник, Iерусалимськийбравирник, Александрiйський козолуп, Великогои Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка,Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всегосвiту i пiдсвiту блазень, самого гаспида внук инашего х.. крюк. Свиняча ты морда, кобылячаср.., рiзницька собака, нехрещений лоб, матьтвою ... От так тобi запорожцi виcказали,плюгавче. Hе будешь ти i свиней христiанскихпасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо iкалендаря не маемо, мiсяц у небi, год у книзя, адень такий у нас, якиi i у Вас, за це поцелуй вср… нас!Пiдписали: Кошевой атаман Иван Сирко зо всiмкошем Запорожськiм.»

Ілля Рєпін. Козак

Page 77: Битва під Віднем 1683 року

Алєксандер Орловскі Козак на коні1810-1820, Художній музей, Лодзь

Алєксандер ОрловскіДва козаки на коняхНаціональний музей, Познань

Алєксандер Орловскі КозакНаціональний музей, Колекція Чарторийських, Краків

Page 78: Битва під Віднем 1683 року

Юзеф Брант. Козак на коні. 1910 Юзеф Брант. Табір. 1910

Page 79: Битва під Віднем 1683 року

Юзеф Брант. Козак і дівчина коло криниці1875, Національний музей, Кєльци

Page 80: Битва під Віднем 1683 року
Page 81: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня 1683 р.

Page 82: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня 1683 р.

Намет великого везира Кара-Мустафи

Page 83: Битва під Віднем 1683 року

Намет великого везира Кара-Мустафи під час облоги ВідняМартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фрагмент 1692 р.Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Намет великого везира Кара- МустафиІсторичний музей, Відень

Page 84: Битва під Віднем 1683 року

Атака турецької кавалерії

Мартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фрагмент 1692 р.Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 85: Битва під Віднем 1683 року

Верблюди, віслюки і страус у таборі турецького війська

Мартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фрагмент 1692 р.Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 86: Битва під Віднем 1683 року

Страта улюбленого страуса Кара- МустафиМартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фрагмент1692 р.Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 87: Битва під Віднем 1683 року

Яничар у боюМартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фрагмент1692 р.Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 88: Битва під Віднем 1683 року

Яничарський корпус

Page 89: Битва під Віднем 1683 року

Яничари

Page 90: Битва під Віднем 1683 року

Командир яничарів – ага

Яничари

Page 91: Битва під Віднем 1683 року

Турецькі каноніриЯничар

Page 92: Битва під Віднем 1683 року
Page 93: Битва під Віднем 1683 року

Юрій-Франц Кульчицький – особа в нашій історіїнадзвичайна. Він єдиний з-поміж українців завдяки своємугероїчному чинові в чужому краї уславився на всю Европу.Перейшовши через позиції турецької армії 13 серпня 1683року та повернувшись через чотири дні назад дообложеного Відня, він описав свою романтичну танебезпечну для життя пригоду. Ця оповідь маланадзвичайний успіх; німецькі друкарі одразу видали їїзначними накладами. Наш краянин постійно згадується вбагатьох описах Віденської битви, що побачили світлатинською, французькою, іспанською, англійською,італійською мовами. А простий австрійський люд увічнивйого подвиг піснями. Від Південної Італії до Британськихостровів, від Угорщини до Піренейського півострова понадпівстоліття його ім’я було на слуху. Наприкінці ХVІІ – напочатку ХVІІІ століття воно асоціювалось з нищівнимрозгромом військ Оттоманської Порти.

Але хто тепер про це знає?! Ми за поганою звичкоюзахоплюємось передусім славними представниками іншихнародів, а про своїх коли й знаємо щось, то з чужих уст та вчужій інтерпретації. Мало того, ще і досі деякі европейськінароди намагаються «присвоїти» собі Ю.-Ф. Кульчицького,визнаючи його то поляком, то сербом, то далматинцем, тоугорцем, то вірменином

Особиста печатка Ю.-Ф. Кульчицького

У ній присутні елементи його родового гербу “Сас” півмісяць та зірка, до якого належала

велика частина української шляхти. Цікаво, що і король Речі Посполитої Ян ІІІ Собєскі через

матір Теофілю та діда Івана Даниловича також належав до цього шляхетського гербу, хоча мав

і свій особистий герб “Яніна” у вигляді щита

Page 94: Битва під Віднем 1683 року

Розповідь про життя видатних людей звичайнорозпочинають із розповіді про їхню батьківщину,родичів. Тож і ми не відступатимемо від цієї доброїтрадиції. Тому, шановний читачу, наберись терпіннята помандруймо в одне шляхетське село наукраїнському Підгір’ї...

Отож, 1665 року, коли одружувався Юрій-ФранцКульчицький, священик віденського катедральногособору Св. Стефана записав з його слів, що він«родом з міста Самбора в Польщі». Це жстверджував наш герой у своїх мемуарах:«походженням із польського вільного королівськогоміста Самбора». Одразу потрібно зробити певнузаувагу – амбітний шляхтич, схоже, висловлювавсянеточно. Насправді він походив із давньогогалицького села Кольчичі, землі якого межували зСамбором, відомим на той час і в Австріїторговельно-економічним осередком РечіПосполитої.

Кульчицькі належать до гербу Сас, що маєпівмісяць з зірками на ріжках та стрілу. Легенду пройого появу в Галичині зафіксував у своїй «Хроніці»поляк Альберт Стрепа. Її добре знали середКульчицьких

Ю.-Ф. Кульчицький у турецькому таборі

Page 95: Битва під Віднем 1683 року

Цей твір не зберігся, і знаємо про нього лише завдяки розлогим цитатам у працях Б. Папроцкого.1584 року він писав таке:Про клейнод Сас, принесений сюди з Угорщини. Має бути жовтий півмісяць, на рогах – дві зірки,посередині – у блакитному полі стріла... В 1236 році, згадує Альберт Стрепа у своїй Хроніці,наджупан Гуйд, який за панування князя Дангела прийшов до Русі з немалим військом і тут узгаданого князя затримався, мав від нього велике забезпечення. Про те пише такими словами:«А тим часом наджупан Гуйд з чималим військом прибув до князя Лева і вони всю Мазовію,осиротілу від князя, пройшли з руськими людьми і литвинами…Цей муж був вельми шляхетний іна його прапорі був зображений півмісяць і дві зірки, посередині стріла у леті»...

Герб же віденського героя відомий за печаткою, поставленою на його зверненні до віденськогомагістрату 12 вересня 1685 року. Тут зображено постать чоловіка, який тримає у піднятій правійруці шаблю. Довкруги його голови вирізьблені ініціали «G. F. K.», біля ніг – півмісяць і зірка. Нажаль, ми не знаємо, коли виготовлено цю печатку. Коли б вдалось виявити її відбиток іще передВіденською обороною, тоді можна було твердити, що на ній зображено комбінацію одного зваріантів гербу Гжимала (у міській брамі озброєна людина з піднятою у правій руці шаблею) тадвох елементів гербу Сас. Його міг створити хтось із предків-військових Юрія. Або ж це власнамодифікація Ю.-Ф. Кульчицького родинного герба, де стріла була замінена постаттю з шаблею, якасимволізує його героїчний вчинок.

Нам достеменно невідомо, коли з’явився молодий український підгорянин у Відні, тодішній столиціСвященної Римської імперії німецької нації. Літератори, аби якось пояснити його знання турецькоїмови, створили сюжетну лінію про козакування та полон Ю.-Ф. Кульчицького, перебування наБалканах та переїзд уже звідти до Відня

Page 96: Битва під Віднем 1683 року

Стамбул XVII ст., у якому часто бував у службових чи шпигунських справах Юрій-Франц Кульчицький, що на тічаси було нормально для купецького стану. Зрештою, таку ж розвідницьку місію здійснювало багато відомихособистостей, як-от Джакомо Казанова – венеціанець, шляхтич, відомий інтелектуал та авантюрист. Його слуганавіть повторив подвиг Кульчицького і теж пройшов з Відня до антитурецького табору

Page 97: Битва під Віднем 1683 року

Імовірнішим виглядає інше припущення. Судячи з доброго знання німецької та латинської мов,античної історії, він мав навчатись в якомусь із німецьких університетів, можливо, й у віденському.Кульчиці безпосередньо межували з Самбором, центром величезних королівських володінь наукраїнському Прикарпатті – т. зв. Самбірської економії, а у ХVІІ столітті – торговельним осередкомміжнародного значення. Через грецьких та сербських купців місто підтримувало контакти з Австрієюта Балканами. Не виключено, що саме при їхньому сприянні і виїхав з батьківщини наш майбутнійгерой.

Найраніша згадка про Кульчицького взагалі, і про перебування в Австрії зокрема, стосується 1662–1663 років. 1694 року його вдова свідчила, що вже тоді він перебував у свиті особливого цісарськогопосланця Йогана-Філіпа Беріса. Цього урядовця у квітні 1662 року було послано до турків здорученням за будь-яку ціну не допустити війни. Вона ось-ось повинна була розгорітися черезтериторіальні суперечки в Семигороді між Священною Римською імперією та ОттоманськоюПортою. Ця посольська місія не мала успіху, і Туреччина розпочала військові дії. Після кількох боїв у1664 році було укладено двадцятилітній мир. Для Австрії цей мир із територіальними поступкамибув вимушеним кроком. Проте він відчиняв ворота торгівлі зі Сходом, що, між іншим, вплинуло наподальшу долю Кульчицького.

Задля вручення взаємних ратифікаційних грамот цісар і султан обмінюються т. зв. «великимипосольствами». З-поміж помічників, перекладачів і кур’єрів, які обслуговували зустріч обохпосольств на кордоні імперій, у травні 1665 року значиться Кульчицький. З червня 1665 року доберезня 1666 року Кульчицький перебував при турецькому посольстві у Відні на посадіпідперекладача з денною платнею у 45 крейцарів. Із австрійського боку перекладачем бувпридворний перекладач зі східних мов Франц Менієн фон Менінскі (засновник австрійськоїорієнталістики). Для нас цікавою є та обставина, що цей лотарингець перед Віднем перебував у РечіПосполитій, звідки їздив 1652 року у складі посольства до Константинополя. ... Чи не він і спровадивпідгірського шляхтича до Австрії!?

Page 98: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня 1529 р. Османи кілька разів намагалися здобути Відень

Page 99: Битва під Віднем 1683 року

Турецька місія у складі близько 300 осіб, очолювана пашею Кара-Мустафою, прибула 8 червня ібула поселена на передмісті – Лєопольдштадті. Посол часто запрошував до себе відомихвіденців, яких пригощали не лише шербетом і цукерками, але й кавою. До приготування цьогонапою задіювалися два кавовари, Мехмед та Ібрагім. Відповідальний з австрійської сторони запоселення урядовець в зв’язку з цим нарікав, що турки витрачають забагато дров, бо цілий деньварять каву. До речі, у Відні кава на той час не була чимсь невідомим. Ще 3 липня 1663 рокусеред інших столичних купців згадувались і ті, що торгували кавою...

B Австрії 1667 року з волі цісаря Лєопольда I засновано «Східну торгову компанію», кудивступає на службу Кульчицький. З цією компанією він пов’язує своє життя до 1683 року інеодноразово виїздив у її справах до Бєлграда, Стамбула; іноді надовго там затримуючись.

Уже з 60-х років Ю.-Ф. Кульчицький був явно чи ж таємно заангажований у турецьких справах.Не секрет, що в ті часи купці були активними інформаторами і часто, говорячи сучасною мовою,подвійними агентами. Сербські, вірменські, грецькі, болгарські купці з території Османськоїімперії розповідали у Австрії про політичну ситуацію в Константинополі, а вернувшись,переказували інформацію про події при імператорському дворі. Не гребували зборомвідомостей на Сході і австрійські торговці.

У 1678 році австрійські купці, аби позбутись конкурентів у торгівлі східними товарами зОттоманською Портою, інспірували висилку колег-сербів з Відня. Підставою правило буцімтоїхнє шпигунство на користь Туреччини. Спершу в тій справі фігурував і Ю.-Ф. Кульчицький.Однак магістрат зробив йому виняток як особі, що походила з Польщі

Page 100: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня 1683 р.

Page 101: Битва під Віднем 1683 року

У 1679 році до Константинополя було призначено нового імператорського резидента, Ґеорґа Куніка.Перекладачем при ньому відправили Ю.-Ф. Кульчицького, який тимчасово покинув працю у віденськійконторі Східної компанії. Як людина добре обізнана з політичним та дипломатичними реаліями вТурецькій імперії, він, правоподібно допомагав своєму начальникові налагоджувати офіційні танеофіційні контакти в Буді, Бєлграді, Адріанополі, Константинополі. Повернувшись у квітні 1680 рокудо Відня, він склав звіт імператорському двору про військово-політичну ситуацію в Порті. «Йому,ознайомленому з відносинами та звичаями населення Константинополя, де перед тим мешкавкільканадцять років, знавцеві не лише турецької, але й інших вживаних у Леванті мов, легко булоотримати різну інформацію, недоступну для більшості людей». На думку Ю.-Ф. Кульчицького,характер і масштаб приготувань турків свідчив про те, що вони наступного року мають розпочати війнуна території підавстрійської Угорщини...

Головним ініціатором нової стратегії став великий везир Кара-Мустафа (1634–1683), що походив ізсербського потурченого роду Соколовичів. Він захопився ідеєю створити західну мусульманськудержаву зі столицею у Відні.

Великий везир Кара-Мустафа, зібравши 200-тисячну армію, почувався надто самовпевнено. Адже вінзнав, що австрійці та їхні союзники могли виставити проти нього не більше 50-ти тисяч. Везир вірив,що зможе легко захопити Відень. Тому вибрався в похід з гаремом, переносними садами,екзотичними тваринами, які сподівався примістити у своїй новій резиденції...

На щастя, турецькі війська рухались дуже повільно. Це давало віденцям змогу підготуватись дооборони. 7 липня імператор Лєопольд, разом зі своїм двором спішно покинув столицю, виїхавши до м.Лінц. Для керування обороною Відня ним були заздалегідь призначені політична та військова ради.Останню очолив генерал Ернст Рюдіґер граф фон Штаргемберґ (1638–1701), який став заразом івійськовим комендантом Відня...

Page 102: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня 1683 р.На цій мапі добре видно гори Віденського лісу, з яких неочікувано спустилися

на турецький табір війська Яна ІІІ Собєского

Page 103: Битва під Віднем 1683 року

Одразу ж після приходу багатотисячного турецького війська під Відень, обидві сторони почалививчати позиції супротивника, засилаючи розвідників. Пізно ввечері 13 серпня командир загонудобровольців-корчмарів Амброзій Франк привів до бургомістра людину, яка зголосилася перенестилисти через турецький обоз. Це був наш краянин Юрій-Франц Кульчицький. Андрей Лібенберґпредставив його членам політичної ради Відня, яку очолював генерал Каспар-Зденко Каплєрж.Отримавши перепустку і листи, він разом зі слугою, правдоподібно, угорцем Іштваном Серальді,розпочав свою небезпечну подорож. Провів їх ад’ютант коменданта міста графа фон Штаргемберґа.

Пройшовши через ворожі позиції, попивши при тій нагоді кави у якогось аги, їх ледь не підстрелилиавстрійці, яких збив з пантелику турецький одяг таємних посланців. Та все скінчилось щасливо івони змогли передати листи Карлові Лотаринзькому, війська якого були розташовані на північ відВідня, між Штільфрідом та Анґером. Уночі 14 серпня віденці змогли за умовленим сигнальнимвогнем дізнатись про їхнє прибуття до ставки. Вранці 17 серпня посланці повернулись назад.

Наш земляк здійснив лише одну подорож через ворожі позиції. Бо один із затриманих віденцямиворожих агентів зізнався, що туркам вже відома особа Кульчицького, в таборі всі попереджені, якийвін на вигляд. Тому такі доручення вже виконували інші – Іштван Серадлі та Георгій-ТомаМихайлович, що був свого часу камердинером при Джованні Батісті Казанові, австрійськомурезиденті в Константинополі

Page 104: Битва під Віднем 1683 року

Облога Відня 1683 р.На передньому плані - Ю.-Ф. Кульчицький і Прапор Пророка

Page 105: Битва під Віднем 1683 року

Позбавлений змоги здійснювати такі відважні вчинки Ю.-Ф. Кульчицький не лише повернувся до лавдобровольців, які відбивали на міських мурах наступи багатотисячних ворожих військ або гасили пожежі,викликані щоденними бомбардуваннями. Він обрав ще й іншу зброю – перо, за допомогою якого піднімавморальний дух віденців, виснажених безнастанними гарматними обстрілами та епідемією дизентерії. Віннаписав та видав у обложеному місті спомини, вплівши у загальну канву і свої написані з цієї нагодивірші. Як людина підприємлива, він не міг там не згадати, що герцог Лотаринзький за доставку листа доВідня «гарантував йому цісарську милість і винагороду».

З іменем нашого краянина слід пов’язувати і видання під час віденської облоги славнозвісного«Листування запорожців з турецьким султаном», у так званій «чигиринській редакції». Воно «сталопершим твором нашого писемства, що було надруковане на Заході (у перекладі німецькою мовою),зарівно як і першим виданням цієї пам’ятки. Публікація «листування», вочевидь, була викликаназагостренням ситуації в місті, коли через значні людські втрати, голод, хвороби серед міщан пошириласьзневіра, почалися розмови про можливу капітуляцію.Отже, шановний читачу, тобі, мабуть, буде цікаво ознайомитись із цим листуванням, яке ми пропонуємов перекладі з німецької:

Копія листа турецького султана до козаків у Чигирин.

Надруковано 1683 року.Я, Султан, син найсвітлішого турецького цісаря, володар турків македонських, вавилонських,Єрусалиму, паша Сілістрії, Великого і Малого Єгипту, король вірмен і всіх князів світу, великийкнязь і ангел господній, хоробрий герой, християнства зачинатель, опікун розп’ятого нахресті Бога, великий спадкоємець земель, надія і радість бусурманів, згуба християн і т. д.Ми закликаємо вас, щоби ви разом з усією мужвою добровільно і покірливо здались нам івступили у війну проти наших ворогів, не слухали більше польського пахолка, здалися внайкоротший час, а коли цього не зробите, то будете всі пов’язані ланцюгами разом з вашимижінками і дітьми, а також я хочу бити пахолка з усією його країною і зробити їх моїмипідданими

Page 106: Битва під Віднем 1683 року

Маршрут Ю.-Ф. Кульчицького з Відня до табору коаліції

Page 107: Битва під Віднем 1683 року

Відповідь козаків.Султане, розпусного турецького цісаря сину, спільнику пекельного люципера в пекельнійбезодні, турецький цісарю і підніжку греків, македонський кухарю, вавилонський слюсарю,єрусалимський конюху, ассірійський броварнику; Великого і Малого Єгипту свинар,Александрійський здоровило і вірменська потворо та собако, на землі і у світі всьомусправжній проклятий катівський падлюко, Кам’янця Подільського і самої тієї країниблазень, мерзотна свиня світу турецьких бісурманів, Абігейський баране і всьогопекельного царства ватажок, запроторений до найглибшої пропасті пекельної, янголпекельного сатани, посміховище розіп’ятого Господа Бога, ворог і переслідувач його слуг,підданець усіх тих, що живуть на землі, загибель бусурманів.Ми повідомляємо тебе, що й не думаємо піддатися тобі, але безстрашно і мужньо та вічнобитися з тобою, тверезо спостерігати, а того, кого ти прозиваєш пахолком, уважати завеликого монарха, який, по твоєму, як пахолок в лісі дрова рубає, а він, отже, повергне теберазом з твоїми бусурманами і всім придатком на землю, а зокрема тебе, якого як суб’єктаможна скоріше порівняти з проклятою старою відьмою, якою з повним правом можна йтебе назвати, бо сидиш ти у норі, немов чортеня, або курокрад, що своє гніздо у війні міняєна інше, з чого видно є, що ти дурень, натомість той, що його прозиваєш пахолком, єхоробрим, могутнім монархом і непереможним королем...

Останні свої роки Кульчицький провів у будинку «Цумґрюненкройц», сучасна тильна частина будинкуна Домґассе, 1.

Як записано в метриці віденського кафедрального собору Св. Стефана дня 19 лютого 1694 року: ПанҐеорґ Кольчіцкі, цісарський придворний кур’єр, що мешкав у будинку «Ротенкройц» при Ґрінанґер,помер на сухоти у віці 54 роки

Page 108: Битва під Віднем 1683 року

Склад коаліції:угорі ліворуч Ян ІІІ Собєскі,Леопольд І,Максиміліан Емануель Баварський, Карл VЛотарінзький, Йоган Георг ІІІ Саксонський, Георг Фрідріх Вітенбергський, Хрістіан Ернст Баварський, Ернст Рюдігер граф Штаренберг

Page 109: Битва під Віднем 1683 року

Родина Юрія-Франца могла дізнатись про його героїчний вчинок від військових, які бралиучасть в Віденській битві, з його книжки, або через купців. Адже Самбір у той час мавторгові зв’язки із Віднем. Европа ж дізналась про подвиг Кульчицького з численних виданьйого споминів. Окрім самої столиці Священної Римської імперії, такі видання побачили світу Зальцбурзі, Ульмі, Нюрнберзі, Реґенсбурзі, Франкфурті на Майні, Ляйпціґу. В усіх цихвиданнях вказувалось походження героя з Самбора, міста в Речі Посполитій.

В Україні про героїчний вчинок Ю.-Ф. Кульчицького могли дізнатись із європейських виданьХVІІ–ХVІІІ століть. Цьому також могло сприяти входження Галичини у 1772 році до складуАвстрійської імперії. Тим більше, до 100-літнього ювілею оборони Відня побачила світ книгаісторика, викладача загальної історії в тамтешньому Льовенбурзькому колегіумі ҐотфрідаУліха (1743–1794). В ній уперше з’явилася інформація про віденську кав’ярню Ю.-Ф.Кульчицького:

Урешті віденці не забули і відомого Кульчицького. Його мужність – він наваживсяпробратись через ворожий табір аж до герцога Лотаринзького – булавинагороджена тим, що він отримав дозвіл на запровадження у Відні першоїкаварні. Першу каварню він відкрив неподалік від собору Св. Стефана, яку згодомпоміняв на іншу, «Біля блакитної пляшки», розташовану на Шльосерґассе. Всі йогоназивали «Пане серденько», бо мав звичку так величати кожного відвідувачакав’ярні. Аби пам'ять про нього тривала у наступників, кожен власник кав’ярнізобов’язаний зберігати у себе його портрет у гарній рамі

За книгою: Мицько І., Паславський Т. Юрій-Франц Кульчицький – герой оборони Відня 1683 р.– Львів, Астролябія, 2006

Page 110: Битва під Віднем 1683 року

Султан Мегмед IV Ю.-Ф. Кульчицькийлистівка, яка поширювалася у всіх віденських каварнях

Page 111: Битва під Віднем 1683 року

Мемуари Ю.-Ф. Кульчицького

Видані 1683 р.Це чи не перші мемуари, написані українцем

Page 112: Битва під Віднем 1683 року

Юрій Франц Кульчицькийу своїй віденській каварні

«Двір під синьою пляшкою»

Page 113: Битва під Віднем 1683 року

Ріг будинку за адресою Кульчицкігассе,4 у Відні, де була розташована каварня Юрія Франца Кульчицького «Двір під синьою пляшкою»

Вдячні віденці поховади свого рятівника на цвинтарі коло головного собору Відня –собору св. Стефана. Однак цісар Йосиф ІІ, перебудовуючи Відень, зніс цей цвинтар.

Сьогодні на місці поховання Кульчицького один з будинків міста

Page 114: Битва під Віднем 1683 року
Page 115: Битва під Віднем 1683 року

Орден Золотого Руна

Найвищий орден Священної Римської імперії німецької нації

Прапор Священної Римської імперії німецької нації

Священна Римська імперія німецької нації – це номінальне об`єднання головно німецькомовних правителів центральної Европи, що простягалося від Райну до Угорщини і визнавало зверхність Австрійських монархів

Page 116: Битва під Віднем 1683 року

Орден Золотого Руна

Найвищий орден Священної Римської імперії німецької нації. Ним нагороджувалися тільки монарші особи, наприклад Якуб Собєскі – син Яна ІІІ Собєского, який разом з батьком брав участь у битві під Віднем

Page 117: Битва під Віднем 1683 року

Медальйон Ордена Білого ОрлаОдна з ранніх видозмін ордену

Орден Білого ОрлаНайвищий орден Речі Посполитої

Page 118: Битва під Віднем 1683 року

Обладунки летючих гусарів,що брали участь у “Віденській відсічі”

Відділ зброї “Музей-Арсенал”, Львівський історичний музей

Page 119: Битва під Віднем 1683 року

Зброя XVII століттяВідділ зброї “Музей-Арсенал”Львівський історичний музей

Обладунки австрійських і німецьких лицарів,що під командою графа

Рюдігера фон Штаренберга обороняли Відень

Page 120: Битва під Віднем 1683 року

Зброя оборонців Відня

Інколи вона була дуже простою, проте переконливою. З таким аргументом у бою було важко не погодитися

Page 121: Битва під Віднем 1683 року

Шаблі польського військаВідділ зброї “Музей-Арсенал”,Львівський історичний музей

Page 122: Битва під Віднем 1683 року

Шаблі польського військаВідділ зброї “Музей-Арсенал”,Львівський історичний музей

Page 123: Битва під Віднем 1683 року

Шаблі польського військаВідділ зброї “Музей-Арсенал”,Львівський історичний музей

Page 124: Битва під Віднем 1683 року

Турецький ятаганЛьвівський історичний музей

Page 125: Битва під Віднем 1683 року

Турецький ятаганЛьвівський історичний музей

Page 126: Битва під Віднем 1683 року

Зброярня турків

Page 127: Битва під Віднем 1683 року

Артилерія оборонців Відня

Page 128: Битва під Віднем 1683 року

Гармати XVII ст.

Page 129: Битва під Віднем 1683 року

Гармати XVII ст.

Бій під Клушино.ФраґментОлеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 130: Битва під Віднем 1683 року

Обладунки оборонців Відня

Page 131: Битва під Віднем 1683 року

Польська і турецька збруяМартіно Альтамонте. Битва під Віднем. Фраґменти1692 р. Олеський замок, Львівська галерея мистецтв

Page 132: Битва під Віднем 1683 року

Обладунки польського війська

Page 133: Битва під Віднем 1683 року

Зброя XVII ст.

Page 134: Битва під Віднем 1683 року

Зброя XVII ст.