200 -

ліття

Отче наш, Тарасе всемогущий,Що створив нас генієм своїм,

На моїй землі, як правда, сущий,Б’ющий у неправду, наче грім.Ти, як небо, став широкоплечоНад літами, що упали в грузь;

Віку двадцять першого предтечо,Я до тебе одного молюсь.

• Дай нам силу ідолів знімати,З п’єдесталів чорної олжі,Бурити казарми й каземати,Де виймають душу із душі.Не введи у спокушення слави,Вкинь за те у хижу ненависть,Мудрості і знамено кривавеДай нам не соромлячись носить

Поклади нам зорі на зіниці-Променем туди,де непроглядь.Хай підносять очі люди ниці,

Хай в незрячих більма погорять.Мислям нашим дай ясне поліття,

А поетам- спину,що не гнесь.Дай нам пам’ять на тисячоліття,

Непокору і любов на днесь.

І не одпусти нам ні на йотуБорг, забутий в клекотах забав,Сплатимо його із крові й поту.Тільки од лукавства нас позбав.Да святиться слово блискавиця,

Що несе у вічну далечіньНашу думу й пісню.

Да святитьсяМіж народами твоє ім’я.

Амінь.

Тарас Григорович Шевченко

(1814 - 1861)

Усе знесла й перемогла

його любові сила.Того великого вогню

і смерть не погасила.

Думи мої, думи мої…

важко мені з вами…

Світе тихий, краю

милий,Моя

Україно,За що тебе

сплюндровано,

За що, мамо,

гинеш?Чи ти

рано до схід

сонцяБогу не

молилась,

Чи ти діточок

непевнихЗвичаю

не вчила?

http://images.yandex.ua/yandsearch?tld=ua&p=3&text=%D0%B2%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D1%80%D1%83%D1%88%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8&fp=3&img_url=http%3A%2F%2Fimg0.liveinternet.ru%2Fimages%2Fattach%2Fc%2F4%2F78%2F682%2F78682008_r114.gif&pos=102&uinfo=ww-1349-wh-673-fw-1124-fh-467-pd-1&rpt=simage

В дні перемог і в дні поразок, 

В щасливі дні і в дні сумні 

Ідем з дитинства до Тараса,  

Несем думки свої земні.

Мов оазис, в чистім полі

Село зеленіє.Ніхто в його не

заходить, Тілько вітер віє

Україно, Україно! Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю, заплаче

серденько!

•Одна вона у нас така — уся

співуча і дзвінка, уся плакуча і

гримуча хоч без лаврового вінка.

Реве та стогне Дніпр широкий Сердитий вітер

завива.Додолу верби гне

високі,Горами хвилю

підійма…

Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше спати, спати,

І спати на волі.

Кращого немає

нічого в Бога, як Дніпро

та наша славная країна.

Не бійся ночі! Вслід за нею – день –

Заб’ється сонце, ніби риба в ятір.

Ти зрозумієш, що не до пісень,

Коли на продаж виставили Матір!

Тарас гранітний дивиться суворо:

- А ви гартуйте ваші голоси!Не пустослів’ям,

пишним та барвистим,не скаргами,

не белькотом надій,не криком,

не переспівом на місці,а заспівом в дорозі нелегкій.Бо пам’ятайте, що на цій

планеті,відколи сотворив її пан Бог,ще не було епохи для поетів,

але були поети для епох!