Апостроф ( ’ ) – це знак, який позначає на письмі роздільну вимову звуків.

Апостроф перед я, ю, є не ставиться якщо перед буквами б, п, в, м, ф є інший приголосний (свято, цвях), крім р (черв’як, торф’яний)

Після префіксів із кінцевим твердим приголосним перед я, ю, є, їНаприклад: Під’їзд, з’їзд, об’єм, роз’яснення.

Апостоф після р не ставиться, коли р стоїть на початку складу (бу-ря, бу-ряк)

Текст – це об’єднані за змістом речення, які складають зв’язну розповідь.

Заголовок тексту – це назва тексту.

Тема тексту – це те, про розповідається, повідомляється у тексті. Кожний текст чогось навчає. Це мета тексту. Переказ (expunerea) – послідовне відтворення змісту почутого або

прочитаного тексту за допомогою вланих та авторських слів, словосполучень і речень.

Золота монета Золоте сонце Кіт дрімає на сонечку Взимку ліс дрімає

Кожне слово щось означає, тобто має лексичне значення.Слова, які мають одне лексичне значення, називаються однозначними.Наприклад: кіт, трава, годинник, сім – однозначні слова

Слова, які мають кілька лексичних значень, називаються багатозначними.Наприклад: дзвоник – 1) квітка

2) пристрій для подання сигналу лист – 1) частина дерева

2) написаний текст, призначений для повідомлення про що-небудь Золота монета Золоте сонце

Кіт дрімає на сонечку Взимку ліс дрімає

Синоніми – це слова, різні за звучанням і написанням, але однакові або дуже близькі за лексичним значенням.

Наприклад: 1) сміливий, відважний, мужній, героїчний; 2) віхола, завірюха, заметіль, хуртовина.

Антоніми – це слова з протилежним лексичним значенням.

Наприклад: 1) чорний – білий

2) старий – новий 3) твердий – м’який 4) говорити – мовчати 5) бідний – багатий 6) день – ніч7) смуток – радість

БУДОВА ТЕКСТУЗачин це декілька речень, розташованих на

початку тексту, в яких називаються час, місце дії, дійові особи тощо.

Основна частина

це частина тексту, в якій розгортаються основні події.

Заключна частина (кінцівка)

це декілька речень, розташованих у кінці тексту, це підсумкова частина тексту.

План тексту – це декілька речень, розташований у певному порядку (пункти плану), за якими можливо послідовно відтворити текст.

Наприклад: Заголовок Сині листочки

Зачин У Каті було два зелених олівці, а в Оленки — жодного.

Основна частина

Попрохала вона Катю, щоб та дала їй зеленого олівця. Катя відповіла, що спочатку запитає в мами. Наступного дня Катя знову не дала Оленці олівця, сказала, що ще треба запитати в брата. Назавтра Катя, даючи подрузі олівець, сказала, щоб вона багато ним не малювала, не підстругувала та не на-тискувала. Не взяла Оленка олівця, розмалювала листочки на деревах синім олівцем. Вчителька запитала в Оленки, чому вона не взяла в подруги олівця.

Заключна частина (кінцівка)

Оленка мовчить, а Катя червоніє.

Речення - це слово або декілька слів, які виражають закінчену думку.

Перше слово у реченні завжди пишеться з великої літери.

Наприклад: Золоте сонце залило своїм світлом усю галявину.

Розповідні, питальні і спонукальні речення можуть бути окличними, коли вони вимовляються з більшою силою голосу.

В кінці окличних речень ставиться знак оклику (!)

Види речень за метою висловлювання

Звертання - це слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються. На письмі звертання виділяється комою або знаком оклику.

Якщо звертання стоїть на початку речення, то кома ставиться після нього, якщо в середині - з обох боків, а якщо в кінці речення, то перед ним.

Наприклад: Галю! Швидше йди до столу!Устань, моя сестричко, раненько!А яка ж загадка, тату?

Головні члени реченняЧлен речення, який вказує, про кого або про що розповідається в

реченні, називається підметом. Підмет відповідає на запитання хто? що? Він підкреслюється

однією рискою. ___________

Член речення, який вказує, що говориться про підмет, називається присудком.

Присудок відповідає на запитання: що робити? що зробити? Він підкреслюється двома рисками.

Підмет і присудок – це головні члени речення, які зв’язані між собою.

хто? що робить?Наприклад: Дмитро сміється

хто? що зроблять? Жураві полетять

що робить? що? На столі лежить книжка

Другорядні члени речення – це всі слова в реченні, крім підмета і присудка.

Другорядні члени речення пояснюють головні або інші

другорядні члени речення.

Слова, які мають однакову за звуковим складом і спільну за значенням частину, називаються спорідненими.Наприклад: дід – дідусь – прадід

ліс – лісовик – пролісок – узлісся – лісовий

КоріньСпільна частина спорідених слів називається коренем.

Наприклад: гриб, грибочок, грибний

ЗакінченняЗмінна частина слова називається закінченням.

Наприклад: книга, книгу, книгою

ОсноваОснова – це частина слова без закінчення

Наприклад: сад, садовий, посадка

Суфікс Частина основи слова, що стоїть після кореня, називається суфіксом

Наприклад: школа – школяр – шкільний

Префікс Частина слова, що стоїть перед коренем, називається префіксом

Наприклад: написав, записав, виписав

Зміна голосних та приголосних звуків у короенях слів називається чергуванням.

Букви я, ю, є можуть позначати:

Один звук Два звуки я – [йа] ю – [йу] є – [йе]

Після приголосного звука, пом’якшуючи його

я – [а]рясний [р’а с н и й]

ю – [у]калюжа [к а л’ у ж а]

є – [е]літнє [л’ і т н’ е]

На початку слова яма [й а м а] ювелір [й у в е л’ і р]Єгор [й е г о р]

Після голосного звука мрія [м р’ і й а]каюта [к а й у т а]приємний [п р и й е м н и й]

Після апострофа м’ята [м й а т а]в’юн [в й у н]прем’єр [п р е м й е р]

Після м’якого знака донья [д о н’ й а]Нью-Йорк [н’ й у й о р к]портьє [п о р т’ й е]

Заклична, примовка — звертання до явищ природи; закликання природи до бажаної дії.

Лічилка — коротенький віршик для визначення ведучого в грі або для розподілу ролей в іграх дітей.

Загадка — веселе завдання, випробування на кмітливість, догадливість, логіку міркувань. Відгадка схована в загадці. Її можна знайти, якщо звернути увагу на порівняння, зіставлення, опис, натяк.

Легенда — розповідь про якісь історичні події або реальних людей. У легендах часто відбуваються надзвичайні, фантастичні події, чудо.

Казка — цікаве оповідання, розповідь, фантазія, вигадка, іноді за участю чарівних сил.

ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛІВ

Слова на письмі з одного рядка на інший переносяться по складах. Доро-га, ша-фа, вер-ба, шко-ла.

Одна літера на рядку не залишається і на наступний рядок не переноситься. Мі-лі-ція, ком-па-нія, олі-вець, аре-на.

Сполучення йо, ьо при переносі не розриваються. По-льо-вий, зна-йо-мий, ко-льо-ру.

Сполучення дж, дз, які позначають один звук, при переносі не розриваються. Хо-джу, са-джа-нець, за-дзер-каль-ний.

Але коли вони позначають два звуки, то при переносі розриваються: Від-звук, над-звичайний.

Букву ь не можна відривати від попередньої літери. Біль-ший, Пань-ко, синь-ка, кіль-це.

При переносі слова апостроф не переноситься на наступний рядок. Об'-єм, солов'-їний, дерев'-яний, бур'-ян, без'-язикий, роз'-єднаний, полум'-яний. При переносі слів з префіксами не можна відривати одну літеру від кореня слова. За-йшов, на-кричати, пере-хрестя, за-брав. Не можна відривати одну букву від префікса й переносити її з коренем на

наступний рядок. Роз-бити, без-межний, над-звичайний, перед-мова, роз-в'язати, роз-критий.