МОДУЛЬ 3АНАЛІЗ РЕСУРСНОГО

ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВТЕМА 1. АНАЛІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

ПІДПРИЄМСТВ

ПИТАННЯ ДО ТЕМИ1. Сутність, мета, завдання та джерела даних аналізу.2. Аналіз складу та якості земельного фонду.3. Аналіз економічної ефективності використання та розподілу земельних ресурсів. 4. Аналіз оренднованих земель, економічна оцінка землі.  

1. Сутність, мета, завдання та джерела даних аналізу.

Земля – головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело людського багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва,

універсальний фактор будь-якої діяльності людини. У сільському господарстві земля є головним засобом виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і

тваринництва.

Земля є одночасно і предметом і засобом праці.Земельний фонд України становить 60,4 млн. га., в т.ч. с.-г. угіддя 42 млн. га. Сучасне використання земельних ресурсів України не

відповідає вимогам раціонального природокористування. Це пов’язане із тим, що порушено екологічно допустиме

співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту, розораність сільськогосподарських угідь досягає 80%, а в ряді регіонів, Миколаївська область, перевищує 86,2%. Розораність

сільськогосподарських угідь в Україні є найвищою у світі.

Нераціональне використання земель сільськогосподарського призначення призвело до зниження родючості ґрунтів, майже на всіх землях спостерігається зменшення вмісту гумусу в ґрунті. Сьогодні,

в умовах значного погіршення екологічного стану земель постає потреба у відповідному теоретичному та методичному забезпеченні

обґрунтування ефективного землеустрою, визначенню нових напрямів підвищення ефективності використання земельних

ресурсів.Існуюче земельне законодавство спрямоване на створення умов для

раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання,

відтворення родючості ґрунтів і поліпшення природного середовища. Основні положення щодо видів земель, права на землю, охорони земель, управління та відповідальності за порушення земельного

законодавства регулює Земельний Кодекс.

При проведенні аналізу земельного фонду вивчають показники, які відображають склад і структуру угідь та земель

сільськогосподарського використання. При цьому види сільськогосподарських угідь розрізняють за характером їх

використання. Класифікація угідь проводиться з урахуванням їх основного призначення.

Метою аналізу є опрацювання сутності, напрямків проведення оцінки рівня використання окремих видів сільськогосподарських угідь та загального земельного фонду, з урахуванням місцерозташування,

розмірів виробництва, галузевої структури підприємства та якісних характеристик землі, інтенсивності використання окремих її видів, в тому числі за власниками та користувачами, з метою обґрунтування

резервів щодо підвищення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції, забезпечення екологізації виробництв та соціальної відповідальності за використання земельних ресурсів

окремої сільської території.

При аналізі важливо всебічно розглянути рівень використання сільськогосподарських угідь та їх якість за такими показниками:

- частка земель сільськогосподарського використання у загальному земельному фонді;

- структура сільськогосподарських угідь;- розораність сільськогосподарських угідь (частка площі в обробітку до

загальної площі землі сільськогосподарського використання;- частка ріллі в обробітку до загальної площі ріллі та перелогів;

- частка площі багаторічних насаджень до загальної площі сільськогосподарських угідь;

- частка зрошуваних земель до орних земель і сільськогосподарських угідь;- частка орендованих земель в загальному земельному фонді, в тому числі

сільськогосподарських угідь;- концентрація окремих агровиробничих груп грунів;

- бал бонітету окремих видів сільськогосподарських угідь;- рівень врожайності окремих видів сільськогосподарських культур;

- економічна оцінка одиниці земельної площі за видами сільськогосподарських угідь.

Правомочності, що формують правові відносини власності на

землю

Право володіння

Право користування

Право розпорядження:- право спадщини;- право купівлі – продажу- право дарування- право міни- право на здійснення інших цивільно-правових угод

Юридична відповідальність у вигляді адміністративної і

кримінальної відповідальності

Правомочності, що формують економічні відносини власності на землю

Право володіння

Право користування

Право оренди

Право управління

Право на дохід

Право на суборенду

Право на ренту

Право на передачу благ в спадщину

Право на капітальну власність

Право на внесення до статутного фонду

Право на безпеку

Право застави

Право на екологізацію

Право на заборону використання благ способом, що носить шкоду довкіллю

Право на відповідальність у вигляді відшкодування збитків

Право власності на землю

Рис.1. Структура земельного фонду в середньому по регіону на 01.01.2010 рік (Миколаївська область)

92%

4%

2%1%1%

Сільськогосподарськіземлі

Ліси та інші лісовкритіплощі

Забудовані землі

Відкриті землі безрослинного покриву

Площі під водою

26%

9%

44%

2%

18%1%

Недержавні сільськогосподарські підприємстваДержавні сільськогосподарські підприємстваГромадяни

Лісогосподарські підприємства

Землі запасу та землі не надані у власність

Інші

Рис. 2. Структура земель за власниками та користувачами в середньому по регіону станом на 01.01.2010 року (Миколаївська область)

Етапи аналізу: - вивчення динаміки в цілому і по видах угідь;

- аналіз виконання плану в цілому і по видах угідь;- аналіз виконання плану меліорації;

- підрахунок і обґрунтування резервів розміщення сільськогосподарських угідь;

- визначення структури та її зміни в порівнянні з планом і базисним періодом;

- вплив структури на вихід продукції та рівень отриманого прибутку;- оптимізація структури і резерву виробництва продукції;

- розрахунок показників ефективності використання землі;- оцінка інтенсивності використання землі;

- вивчення динаміки показників ефективності;порівняння фактичних показників ефективності з плановими;

- вивчення причин зміни показників ефективності;визначення резервів підвищення ефективності використання земельних

угідь;- оцінка складових використання земель орендодавцями;

- розрахунок віддачі вкладеного капіталу;Об’єкти аналізу: - розмір сільськогосподарських угідь у цілому та за

видами;- структура сільськогосподарських угідь;

- ефективність використання землі.

Завдання аналізу земельних угідь полягає у вивченні їх динаміки і структури, пошуку резервів, залученні додаткових земель у

господарський оборот (або вивільнення малопродуктивних земель з господарського обороту), здійсненні заходів щодо підвищення

родючості ґрунту, виявленні факторів, які сприяють раціональному використанню окремих видів земель, природних сіножатей і пасовищ, з’ясуванні можливостей проведення іригаційних та меліоративних робіт, спрямованих на зростання врожайності сільськогосподарських культур і продуктивність природних

кормових культур з метою екологізації виробництва.

Аналіз використання земельних ресурсів проводять за даними річної виробничої звітності підприємства, а при детальнішому аналізі –

земельної книги, яка містить характеристику земель по угіддях та їх якісному складу, книги історії полів, де ведеться облік внесених

добрив і виконання найважливіших агротехнічних заходів, а також ґрунтових та ботанічних карт, результатів спеціальних обстежень,

технологічних карт вирощування окремих видів сільськогосподарських культур, сівозмін (порядок чергування

культур).

2. Аналіз складу та якості земельного фонду.

Таблиця 1Наслідки процесу реформування земельних відносин в Україні

Позитивні наслідки Негативні наслідки

Створення умов для розвитку різних форм власності на землю та господарювання

Започатковано введення землі в економічний обіг та безоплатну передачу землі у власність громадянам

Ліквідація монополії державної власності не землю

Безоплатна передача землі громадянам України

Введено платність за землекористування

Відсутність системи гарантування прав на землюСприятливі умови для монополії приватної власності на землю

невеликою частиною членів суспільства Законодавча неврегульованість формування нових земельних відносинСпекуляції на земельній рентіНе вирішено питання стимулювання раціонального використання та

охорони земельНерегульований та нераціональний перерозподіл земельних ресурсівВідсутність умов реалізації більшості прав на землю в економічних

відносинахВідсутність цивілізованого економічного обороту земельних ділянок і

прав на нихНерегульованість обороту земель сільськогосподарського призначення;Відсутність в системі управління земельними ресурсами планування

землекористування та економічних методів управлінніПодрібнення сільськогосподарського землекористування, що створило

умови його нестабільностіВідсутність ефективного землеустроюНезалучення землі як капіталу в економіку країниНехтування культурою землеробстваРозвиток тіньового ринку земліВідсутність ринкової оцінки земельних угідьНехтування земельним законодавством

За станом на 01.01.2010 року в Миколаївській області 196509 громадян замінили сертифікати на право на

земельну частку (пай) на державні акти на право власності на земельну ділянку, що становить 98,4% від

кількості отриманих громадянами сертифікатів. Стосовно решти громадян - 3148 або 1,6%, які через

об’єктивні причини не замінили сертифікати на право на земельну частку (пай) на державні акти на право

власності на земельні ділянки складено реєстри по кожній сільській раді окремо з метою контролю за

реалізацією їх конституційних прав. Станом на початок 2010 року в області залишилось

183,435 тис. га сільськогосподарських угідь державної власності не наданих у власність та користування, з них

33,808 тис. га ріллі.

Станом на початок 2010 року фактична площа природно-заповідного фонду Миколаївської області становить 54 836,12 га, кількість об’єктів ПЗФ - 129,

з них 7 загальнодержавного значення, а саме: природний заповідник «Єланецький степ» - площа 1675,7 га

Чорноморський біосферний заповідник - площа 2741,0 га заказник «Рацинська дача» - площа 1782,0 га

Миколаївський державний зоопарк - площа 23,0 гапам’ятка природи «Степок» - площа 11,0 га

пам’ятка садово-паркового мистецтва «Мостівський парк» - площа 28,0 ганаціональний природний парк «Бузький Гард», створений Указом

Президента України від 30.04.09 № 279/2009 на площі 6138,13 га, з них 2650,85 га з наданням в постійне користування.

На даний час відповідно чинного законодавства створено юридичну особу національний природний парк «Бузький Гард».

До об’єктів обласної комунальної власності належать чотири регіональні ландшафтні парки: «Кінбурнська коса», «Гранітно-степове Побужжя»,

«Тилігульський» і «Приінгульський».2008 року за підсумками Всеукраїнської акції «7 природних чудес України»

територія парку “Гранітно-степове Побужжя” (НПП «Бузький Гард») ввійшла в сімку природних чудес України.

Розподіл природно-заповідного фонду Миколаївської області за категоріями

КатегоріяКількість,

одиниць

Площа, га. В т.ч. державного значення

К-ть Площа, га

Природні заповідники 1 1675,7 1 1675,7Національні природні парки 1 6138,13 1 6138,13Біосферні заповідники 1 2741,0 1 2741,0Регіональні ландшафтні парки 4 30494,47Заказники 48 11257,5 1 1782,0Пам'ятки природи 42 216,06 1 11,0Заповідні урочища 13 3656,7Зоологічні парки 1 23 1 23,0Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

19 208.8 1 28,0

Всього по області 129 54836,12 7 12398,83

Управління Державного земельного кадастру та реєстрації Держкомзему інформує про динаміку змін земельного фонду

України з 1994 по 2009 роки за даними державного земельного кадастру проводить поділ земельного фонду України:

- по основних видах угідь та функціональному використанню- по основних землекористувачах та власниках землі

- структурі земельного фонду.

Упродовж зазначеного періоду відбулися зміни як у структурі земельного фонду по основних видах угідь, так і по основних

землекористувачах та власниках землі. Зокрема, по основних видах угідь площа сільськогосподарських угідь зменшилася з 41,89 млн. га у

1994 році до 41,63 млн. га у 2009 році, тобто на 260 тис. га (2006 – 2009 роки на 90 тис. га); площа забудованих земель збільшилася з 2,39 млн. га станом на 1 січня 1994 року до 2,49 млн. га станом на 1 січня 2009

року (на 100 тис. га, окремо за 2006 – 2009 роки на 20 тис. га); площа водойм залишилася без змін – 2,42 млн. га станом на 1 січня 2009 року; загальна площа лісовкритих земель зросла з 10,33 млн. га до 10,57

млн. га тобто на 240 тис. га (2006 – 2009 роки на 67 тис. га).

Стосовно структури земельного фонду по основних землекористувачах та власниках землі - площі земель

наданих у власність або користування громадянам збільшилася з 5,93 млн. га станом на 1 січня 1994 року до

20,19 млн. га станом на 1 січня 2009 року (відповідно з 9,8% до 33,5%); площа лісогосподарських підприємств

збільшилась з 7,02 млн. га до 8,58 млн. га (на 1,56 млн. га); площа земель запасу та земель, не наданих у власність чи постійне користування збільшилась з 3,35 млн. га до

10,57 млн. га (на 7,22 млн. га. З 2006 до 2009 рік на 790 тис. га);. В свою чергу площа сільськогосподарських підприємств зменшилась з 40,8 млн. га до 17,8 млн. га (відповідно з 67,6%

до 29,7%). А рівень залежності результатів сільськогосподарського виробництва від впливу природно-

кліматичних факторів може сягати до 80,0%.

Загальна кількість власників землі та землекористувачів в Україні складає 25 млн. 90 тис. 598 осіб на загальній

площі 60,4 млн. га, з них земель сільськогосподарського призначення 42,9 млн.га, ріллі – 32,4 млн.га.

Найбільшою є концентрація загального земельного фонду у Одеській та Дніпропетровській областях,

найменша – у Чернівецькій області. Найбільшою є концентрація сільськогосподарських

угідь також у Одеській та Дніпропетровській областях, найменша – у Закарпатській області.

Найбільшою є кількість власників та землекористувачів у Донецькій області -1,4 млн. осіб, найменшою – 687

тис.осіб у Закарпатській області.

Землі сільськогосподарського призначення південного регіону України, тис.га

Рис. 3. Відхилення балу бонітету за видами сільськогосподарських угідь регіону

Агровиробничі групи ґрунтів та їх бонітетна оцінка:Рілля:

агровиробнича група грунтів 61 Л – бал бонітену 4565 Л – 4066 Л – 3567 Л – 2385 Е – 3586 Е – 28103 Г – 18125 Л – 10133 Л – 39145 Л – 11209 Л – 49

Багаторічні насадження:65 Л – 4066 Л – 35

133 Л – 35209 Л – 49

Бал бонітету характеризує природні можливості грунту, відповідно рівень врожайності окремих видів сільськогосподарських культур

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ:

- місцерозташування земельної ділянки;- родючість земельної ділянки (агровиробничі групи грунтів, природна врожайність);

- природно-кліматичний фактор;- обсяги і динаміка капіталовкладень в покращення якості грунтів;

- техніка та технологія вирощування окремого виду сільськогосподарських культур;- дотримання сівозмін;

- дотримання технологічних операцій;- екологізація виробництва;

- галузева структура підприємства;- прийняття оперативних управлінських рішень;

- соціальні відповідальність бізнесу тощо.Земельна рента – це дохід за користування землею.

Диференційна рента – це форма земельної ренти, яка характеризується додатковим прибутком, який виник як різниця між продуктивністю праці при рівновеликих витратах на

середніх і кращих по родючості і місцерозташуванню ділянок землі.Диф. рента 1 – це стійкий додатковий прибуток від родючості і місцерозташування

ділянок;Диф. рента 2 – це стійкий додатковий прибуток від різниці додаткових вкладень капіталу в

земельні ділянки.

3. Аналіз економічної ефективності використання та розподілу земельних

ресурсів.

Використання земельного фонду повинно бути зорієнтоване на забезпечення економічної ефективності використання всіх видів

земельних ресурсів. Саме тому, важливою складовою є опрацювання показників економічної ефективності, які є числовим виразом її рівня або

темпів зміни в динаміці.Критерії ефективності як економічна категорія відображає мету

виробництва, сутність якої полягає в нерозривній єдності кількісної та якісної оцінки. Кількісно вона характеризується системою

економічних показників, за допомогою яких визначаються результати виробничо-господарської діяльності. Ці показники бувають натуральними

і вартісними, абсолютними і відносними.Головний критерій ефективності сільськогосподарського

виробництва відтворює величину максимального виробництва необхідної сільськогосподарської продукції з кожного гектара землі за

найменших затрат суспільної праці (живої й уречевленої в засобах виробництва) на одиницю продукції.

Показники ефективності повинні характеризувати ступінь результативності виробництва і давати змогу здійснювати

порівняльну оцінку його в динаміці й територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами. А також розкривати дві взаємопов’язані й взаємодоповнюючі сторони діяльності аграрних підприємств – раціональність використання землі через показники

загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, економічність виробництва, показники якої відтворювали б оцінку

одержаного ефекту. Для оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств слід брати до

уваги показники ефективності використання авансового капіталу та собівартості продукції та продуктивності праці.

Узагальнюючими показниками економічної ефективності в сільському господарстві є виробництво валової продукції та валового

доходу в розрахунку на 100га сільськогосподарських угідь, на 100га ріллі, на одного працівника, рівень рентабельності (як відношення прибутку до

собівартості та до вартості виробничих засобів) та інші.

Для аналізу економічної ефективності використання земельних ресурсів використовують таку систему показників:

1. до натуральних показників відносять: врожайність окремих видів сільськогосподарських культур; виробництво окремих видів

тваринницької продукції на 100га відповідних земельних угідь.2. до вартісних показників відносять:

- одержано вартості валової продукції на 1га сільськогосподарських угідь;- одержано валового доходу, чистого доходу та прибутку на 1га

сільськогосподарських угідь;- рентабельність окремих видів продукції;

- концентрація авансованого капіталу на одиницю площі посіву;- віддача авансованого капіталу.

Всі представлені показники є результативними та можуть бути сформовані у кратні аналітичні моделі для розрахунку та обґрунтування впливу

факторів на їх зміну. Для розрахунку можна використати метод ланцюгових підстановок, метод прямих та обернених зв'язків.

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів визначають за такими показниками:

- ступенем господарського використання землі, яка розраховується діленням площі сільськогосподарських угідь на всю земельну площу

господарства;- ступенем розораності, що обчислюється як частка від ділення площі

ріллі і багаторічних культурних насаджень на площу сільськогосподарських угідь;

- ступенем меліорованості як відношення площі меліорованих земель (зрошуваних, осушених) до загальної площі сільськогосподарських

угідь;- питомою вагою інтенсивних культур (цукрових буряків, льону,

картоплі, овочів, соняшнику, зернової кукурудзи) у загальній площі підприємства;

- коефіцієнт повторного використання землі, який визначається відношенням посівної площі разом з площею повторних посівів до

посівної площі господарства.

Ще одним своєрідним підходом до оцінки природних ресурсів є розрахунок ціни природного ресурсу (землі) на підставі витрат на

освоєння угідь. Однак на відміну від оцінки землі на підставі диференціальної ренти при такому підході не враховуються природні,

біологічні властивості ґрунту. При такому підході найвищу оцінку будуть мати угіддя, розташовані в несприятливих умовах, оскільки їх

освоєння потребує капіталомісткої підготовки. Згідно з першим підходом:

ОПРд.р.= ДР/Ен де ОПРД.Р. — оцінка природного ресурсу на основі диференціальної ренти; ДР — диференціальна рента; Ен — норматив ефективності.

Відповідно другий підхід передбачає:ОПРВо=Во

де ОПРВо, — оцінка природного ресурсу за витратами на його освоєння; Во — витрати на освоєння даного природного ресурсу.

Очевидно, найближче до істини буде стояти оцінка природного ресурсу за агрегатованим показником:

ОПРа=ДР/Ен+Во

Останнім часом досить широкої популярності набула енергетична оцінка природних продуктивних сил. Вона ґрунтується на тому, що

природні ресурси мають певний енергетичний еквівалент, який залежить від їх внутрішнього потенціалу і попередніх витрат на їх

утворення. Тобто під різнорідні явища підводиться єдина основа, що дає змогу їх порівнювати.

Різниця або відношення між витратами і виходом енергії досить об'єктивно характеризує продуктивність праці.

Техніка розрахунку оцінки природного ресурсу за енергетичною методикою зводиться до дії згідно з формулою

ОПРЕ=Ев/Ве

де ОПРЕ — оцінка природних ресурсів енергетична; Ев — енергетичні витрати на утворення певного виду природних ресурсів; Be — вихід енергії, який може бути одержаний з цього виду природного ресурсу

при його використанні.

Найскладнішим питанням аналізу розподілу земельних ресурсів є вибір продукції для виробництва як джерела прибутку з

урахуванням співвідношення між окремими продуктами. Виділяють п'ять таких співвідношень:

1. Конкуренція2. Взаємовиключення

3. Взаємодоповнення по ресурсах4. Взаємодоповнення по доходах

5. Комбінації основної і побічної продукції Особливу увагу слід приділяти вибору між конкуруючими галузями з

постійною та змінною продуктивністю. При цьому потрібно враховувати співвідношення між урожайністю і посівними площами культур.

Розрізняють три співвідношення:- врожайність залишається постійною незалежно від зміни розміру площі

під конкурентною культурою (зернові);- врожайність знижується в міру збільшення площі культури;

- врожайність зростає в міру розширення посівної площі культури.

Для аналізу розподілу земельної площі між окремими культурами застосовують різні методи. Одним із найпоширеніших є метод

порівняння співвідношення продуктивності галузі та цін реалізації продукції.

Серед конкуруючих культур можуть бути такі пари:- ячмінь і пшениця;

- кукурудза і сорго на зерно;цукрові буряки та картопля.

Для відбору пари культур, конкуруючих через обмеженість ресурсів в підприємстві, потрібно передбачити абсолютний і відносний дохід, який

можна отримати від кожної культури у парі.Наприклад: реалізаційна ціна 1 ц пшениці вдвічі перевищує ціну 1 ц

ячменю. Щоб забезпечити дохід, який дасть 1 ц пшениці, потрібно реалізувати 2 ц ячменю. Отже, співвідношення цін у такому разі

становитиме 2:1 на користь пшениці.Співвідношення врожайності двох культур може бути постійним та змінним. Наприклад, якщо врожайність ячменю складає 50 ц/га, а

пшениці – 25 ц/ га, величина доходу з 1 га буде однаковою по кожній з двох культур, і немає особливого значення, яку культуру обрати для

вирощування.

Метод порівняння співвідношення врожайності та цін дає змогу отримати можливість приймати управлінські рішення з урахуванням

відповідей на запитання:- Чи буде дохід максимальним, якщо коефіцієнт заміни дорівнює

співвідношенню цін?- Чи доцільно розширювати виробництво продукції, за різних

співвідношень показників заміни?- Чи потрібно скорочувати виробництво продукції, за різних

співвідношень показників заміни? Для прийняття важливих управлінських рішень щодо розмірів галузей можна використати метод вирівнювання маржинального доходу у

розрахунку на виробничу одиницю. Сутність методу полягає у розподілі гектарів земельної площі або

інших виробничих одиниць таким чином, щоб кожна галузь давала однаковий маржинальних дохід.

Враховуючи високий рівень залежності врожайності від негативного впливу природно-кліматичних умов можна використовувати новітні

технології вирощування сільськогосподарських культур, які нададуть можливості забезпечити підвищення як економічної, так і екологічної

ефективності використання земельних ресурсів. Прикладом підвищення еколого-економічної ефективності

використання землі є досвід Бразильських та Аргентинських сільськогосподарських товаровиробників, як використовуються і

пропонують українським товаровиробникам технології N-till. Технологія N-till побудована на основі екологізації виробництва, що також є актуальним в умовах функціонування сільськогосподарських

підприємств в Світовій організації торгівлі. Проблема знаходження нових інтенсивних технологій вирощування

окремих видів сільськогосподарських культур за збереження земельних ресурсів постала через значне погіршення екологічного стану продуктивних земель. Негативним фактором впливу є і те, що

більшість державних програм розвитку села у 2009 році значно скоротилися за рівнем та інтенсивністю фінансування.

Технологія широко використовується в країнах латинської Америки, завдяки її використанню Бразилія та Аргентина досягли відомих

звершень у вирощуванні зернових, бобових, олійних культур та значно наростили свій експортний потенціал.

Перехід на технологію мінімальної, а потім і нульової обробки грунту починається зі збиральної кампанії, в ході якої подрібнені

пожнивні залишки рівномірно розподіляють по полю. В результаті формується ґрунтозахисне покриття, яке протистоїть

вітровій і водній ерозії, забезпечує збереження вологи, перешкоджає зростанню засміченої рослинності, сприяє активізації грунтової

мікрофлори, є базисом для відновлення родючого шару і підвищення врожайності культур.

Використання технології може дозволити збільшити врожайність в 2,0 рази. Нову технологію недарма називають «зеленою революцією», адже

з її запровадженням у природній спосіб значно покращується якість ґрунтів, що зменшує додаткові витрати товаровиробникам.

За традиційної технології вирощування з використання 1 літра пального можна виробити лише 50 кг зерна, то у новий спосіб

одного літра пального вистачить на виробництво 120 кг.

Економія ресурсів (пального, добрив, трудовитрат, часу, зниження амортизаційних витрат)

Збереження і відновлення родючого шару грунту (поліпшення хімічних, фізичних та біологічних якостей)

Зниження або усунення ерозії грунтів (відпадає потреба витрачати додаткові засоби на вирішення цієї проблеми)

Екологічне управління бур’янами в посівах

Накопичення і затримання вологи у грунті

Зниження залежності врожайності від природних умов

Збільшення рівня врожайності окремих сільськогосподарських культур

Поліпшення якості продукції (екологічно чистий продукт)

Створення особливої культури взаємодії з довкіллям

Підвищення рівня рентабельності виробництва та галузі сільського господарства

Основні переваги у використанні технології N-till для вирощування окремих видів продукції рослинництва

Застосування технології N-till є ефективним з економічної та екологічної точки зору , за досвідом

інших країн може бути запропоноване для широкого застосування в сільськогосподарських підприємствах

України, особливо в умовах гостроти та невирішеності питання збереження родючості грунтів та перспектив

подальшого їх продуктивного використання.

Отримання екологічної чистої продукції, в свою чергу, дозволить нарощування експортний потенціал та

підвищити конкурентні переваги вітчизняних товаровиробників в умовах Світової організації

торгівлі.

4. Аналіз орендованих земель, економічна оцінка землі.

Стратегічною правовою базою управління земельними ресурсами є сучасна Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року. В головному документі нашої держа ви зазначається, що земля є національним багат ством і перебуває під особливою охороною дер жави.

Право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Основного За кону (ст.

14, 41), гарантується державою.Конституція України, з огляду на надзвичайну важливість землі у всіх сферах життєдіяльності народу, відокремлює землю від інших об'єктів нерухомості, передбачає принципи її особли вої охорони і визнає три форми права власності на землю: приватну, державну та комунальну.

У статті 13 Конституції України наголошується, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи

місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.Кожний громадянин, згідно з Конституцією України, норми якої є

нормами прямої дії, має право на землю. Але, користуючись землею, він не мас права заподіяти шкоду самій землі, іншій людині,

суспільству.

Принципи

Раціонального використання та охорони земель

Екологічної обгрунтованості

Економічної доцільності

Узгодженості із законами природи

Різноманіття і рівноправності усіх форм власності, володіння і користування

Використання земель за цільовим

призначенням

Доступності інформації

Платності використання

земель

Системного підходу

Пріоритет с\г землекористуван

ня

Рис. 4. Стратегія сталого розвитку земельних відносин

Механізм формування землекористування

Земельно правовий Еколого-економічний Організаційно-адміністративний

Складові системи оптимізації землекористування

Спеціальний державний земельний фонд (створюється відповідно до закону України «Про управління землями державної власності»)

Основна функція:викуп земельних ділянок, надання їх в постійне користування, оренду та продаж з метою оптимізації землекористування та створення резерву земель для суспільних потреб, формування ринку оренди із земель запасу державної власності та земельних часток (паїв) на яких немає попиту

Сільські товариства з регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення (створюється відповідно до закону України «Про сільські товариства з регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення»)

Основна функція:реалізація повноваженого права на викуп земельних ділянок власників земельних часток (паїв) з метою оптимізації сільськогосподарського землекористування

Земельно-іпотечний банк(створюється відповідно до закону України «Про земельно-іпотечний банк»)

Основна функція:надання кредитів для купівлі земельних ділянок та під заставу земель

Рис. 5. Логічна схема складових системи оптимізації земельних відносин

Таблиця 1Нормативна грошова оцінка ріллі по агровиробничим групам грунтів

умовного підприємства у 2009 році

Показники І ділянка ІІ ділянка ІІІ ділянка

Назва агровиробничої групи Чорноземи південні

малогумусні легкоглинисті

на лісах

Чорноземи південні

малогумусні

Чорноземи намиті

легкоглинисті на гумусованому

делювії

Номер агровиробничої групи 71л 77 л 209л

Площа агрогрупи, га 1925,1 347,2 34,6

Бал бонітету агровиробничої групи грунтів

38 31 44

Бал бонітету гектара по підприємству

36 36 36

Нормативна грошова оцінка гектара по підприємству, грн

3972 3972 3972

Нормативна грошова оцінка гектара агровиробничої групи грунтів, грн

(3972*38) : 36 = 4192,67

(3972 * 31) : 36 = 3420,33

(3972 * 44) : 36 = 4854,67

Нормативна грошова оцінка агровиробничої групи грунтів, тис. грн

4192,67 * 1925,1 * 3,022 = 24391,50

3420,33 * 347,2 * 3,022

= 3588,74

4854,67 * 34,6 * 3,022 = 507,61

Таблиця 2Розрахунок експертної грошової оцінки ріллі умовного підприємства

Показник Значення

Родючість грунту, бали 36

Урожайна ціна бала, ц/га 9

Інтегральний показник фізико-хімічних та агрокліматичних характеристик земельної ділянки, коефіцієнт

0,90

Прибавка врожаю озимої пшениці за рахунок застосування досягнень науково-технічного прогресу, ц/га

-

Середньозважена ціна озимої пшениці, грн/ц 73,74

Нормативні витрати, гр.од./га 1036,50

Нормативний прибуток, гр.од./га 247,68

Коефіцієнт перерахунку нормативної ренти в нормативну орендну плату

1

Дисконтна ставка для землі, % 12

Експертна грошова оцінка земельної ділянки, грн/га 188949,58

Для вдосконалення орендних відносин (враховуючи кількість земельних спорів) та умові знаття мораторію на продаж земель сільськогосподарського

призначення з 01.01 2012 року постає питання її економічної оцінки та встановлення її вартості, відповідно до ринкового середовища, з

урахуванням факторів що формують ціну реалізації будь-якого товару. Саме тому, в країнах де земля є товаром та може продаватися або заставлятися,

обмінюватися на інші товари або здаватися в оренду, враховуються такі фактори впливу:

- банківська норма відсотку (чим вища банківська норма відсотку, тим нижча ціна землі, і навпаки);

- майбутні врожаї стратегічних культур (чим вища якість землі, тим вищі врожаї, за умови прогнозування зростання майбутньої врожайності стратегічних культур ціна на землю в

момент її купівлі-продажу підвищується);- прогнозовані ціни на вирощену в майбутньому продукцію (цінова підтримка держави при

продажу стратегічних культур, процес ціноутворення, при зростанні ціни на майбутні врожаї, буде зростати сучасна ціна земельних угідь);

- прогнозовані витрати на виробництво стратегічної сільськогосподарської продукції;- віддаленість земельних ділянок від центрів комунікацій;

- фактор дисконту (вартість надходження чистих заробітків і вартість майбутньої ціни продажу землі залежно від банківського відсотку протягом всього періоду використання

земельних угідь);- майбутня вартість землі (родючість ґрунтів земельної ділянки);

- агровиробничі якості землі (бонітетна оцінка землі).

Враховуючі наведені фактори впливу, при визначенні ціни землі можна використовувати два методичні підходи.

Перший враховує агровиробничу якість землі (бонітету оцінки землі) і стабільний безризикований розвиток економіки:

Ц = (20*С*Б / 41 * r) * 100, деЦ – ціна землі, яка з метою порівняння із цінами в розвинутих країнах

визначається у доларах США;20 – чистий дохід з 1 га пшениці, який становить 1/3 природно-економічного

потенціалу озимої пшениці з 1 га ріллі при 41 балу бонітету;Б – бонітетна оцінка землі;

41 – середньозважений бал бонітету землі і Україні;С – ціна 1 ц пшениці;

r – банківська норма відсотку.При цьому в розрахунках необхідно використовувати культури, які притаманні

властивостям досліджуваного регіону, які є найбільш прибутковими. За розрахунками економістів, при середньозваженому балі бонітету, ціна за

один гектар орної землі в Україні становитиме від 5850 до 7300 доларів. Найменший рівень ціни 2925 доларів на один гектар при балі бонітету 20

одиниць та найбільший рівень 13175 доларів за одиницю при балі бонітету 90 одиниць.

Другий підхід є загальноприйнятим для ринкової економіки, він враховує надходження чистого доходу в результатів використання землі та банківську норму

відсотку:Ц = Д / R * 100, де

Д – чистий дохід від вирощування стратегічної культури;

R – банківська норма відсотку.

ВИСНОВОКЗемельна реформа в Україні повинна враховувати не лише

дотримання правового забезпечення, а і вимоги сільського населення до реалізації реформи в практичній діяльності, так як саме земля

виступає основним джерелом доходів для сільської місцевості. Стали очевидними негативні підсумки непродуманої земельної політики.

Це, зокрема, проявилося у:- відмові від капіталовкладень в покращення якості земель;- низькій економічній ефективності використання земель;

- повній невизначеності землекористування природних монополій;- припиненні робіт з охорони грунтів, грунтових і геоботанічних

обстежень;- зростаючій деградації земель;

- низькій соціальній відповідальності аграрного бізнесу за використання земель сільськогосподарського призначення.

Однією з головних причин таких негативних тенденцій була непродумано висока оцінка вартості землі, яка не стимулювала її перехід у власність до

ефективного господаря. Низька ж земельна плата стала причиною безгосподарного ставлення до землі.

Отже, перший крок до розв'язання проблем національного землекористування - розумна політика і суворий контроль за

використанням землі.