«Механізми підвищення глобальної конкурентоздатності

української економіки»

Київ, 2010

1

2

ЗМІСТ

Система чинників глобальної конкуренції на макро- та мікрорівні.

Вибір та опис теоретичних концепцій, що найкращим чином здатні пояснити глобальну конкурентоздатність транзитивних економік.

Аналіз та оцінка актуальних індексів і характеристик економічного середовища.

Обґрунтування взаємозв’язку вибраних теоретичних концепцій з системою індикаторів глобальної конкурентоздатності.

Формування механізму підвищення конкурентоздатності української економіки на макро- та мікро-рівні. Побудова блок схеми запропонованого механізму та його пояснення.

3

ПРЕАМБУЛА

В межах цієї роботи головним чином будемо опиратися визначення “конкурентоспроможності країни”, яке дає Майкл Портер: “єдина розумна концепція конкурентоспроможності на національному рівні – це продуктивність. Головна мета будь-якої держави полягає в досягненні високого і постійно зростаючого рівня життя своїх громадян. Спроможність реалізовувати цю мету залежить від продуктивності, яку, в свою чергу, забезпечують задіяні трудові ресурси і капітал країни”.

Продуктивність – обсяг продукції, що виробляється одиницею затраченої праці чи капіталу. Продуктивність залежить від якості і якостей продукції (що визначає ціну, яку можна на неї встановити), а також від ефективності виробництва. Продуктивність – це головний показник, що визначає довгостроковий рівень життя в країні, від якого залежить дохід на душу населення.

Продуктивність, що забезпечується людськими ресурсами, обумовлює рівень заробітної плати. Продуктивність (ефективність) використання капіталу, визначає дохід, який отримують його власники.

Рівень життя в конкретній країні залежить від спроможності національних компаній досягнути високого рівня продуктивності і продовжувати це підвищення.

Міжнародна торгівля і іноземні інвестиції можуть підвищувати продуктивність в окремій країні (нові технології, обладнання, знання, продукти, тощо), а можуть і знижувати (місцеві підприємства можуть не витримувати високих стандартів продуктивності).

Майкл Портер пише: “Намагаючись тлумачити поняття конкурентоспроможності на національному рівні - це показники продуктивності і динаміка їх росту». Відповідно розробка механізмів збільшення національної конкурентоспроможності вимагатиме зосередження на певних галузях і сегментах галузей, а не економіці в цілому».

В рамках цієї роботи, ми спробуємо зрозуміти, як і чому виникають комерційно життєздатні навики і технології, на рівні окремих галузей. Чи є в Україні галузі, які можуть породити компанії міжнародного рівня конкурентоспроможності. Чи може сама Україна розраховувати на те, щоб вже існуючі компанії міжнародного рівня конкурентоспроможності вибирали її як країну базування. Зрештою, ґрунтуючись на розумінні і аналізі факторів виробництва – земля, трудові і природні ресурси, спробуємо виділити галузі, які можуть в перспективі добитися конкурентних переваг.

Наприкінці ми спробуємо сформувати кластерну модель для України з набором рекомендацій для Уряду щодо втілення цієї концепції.

4

ФАКТОРИ

До основних факторів (ресурсів) економічного росту відносяться праця, земля та капітал . У свою чергу, кожний з них — сукупність факторів «другого порядку». Так, капітал — це будинки, спорудження, устаткування, сировина, паливо тощо. До капіталу можна віднести і НТП, вплив якого на величину і структуру ВВП постійно зростає. До числа зовнішніх факторів економічного росту треба віднести і сукупний попит суспільства, тому що саме він виступає «основним локомотивом» економічного росту як у кількісному, так і в структурному і якісному аспектах.

Кожен з ресурсів постійно змінюється в залежності від інших ресурсів, а також від соціально-економічного розвитку суспільства, і виконує різні функції у впливі на економічний ріст. Ресурси вимірюються ціннісними і натуральними показниками (в грошовому вимірі, чи кількісному).

Майкл Портер, кластерну теорію якого буде покладено в основу механізмів підвищення конкурентоздатності України, зазначає, що в умовах глобальної економіки фактори виробництва стають все менш значними завдяки трьом умовам:

розширенню поставок факторів по мірі того, як все більше країн стають відкритими для економіки в світових масштабах;

підвищенню ефективності національного та інтернаціонального ринків факторів виробництва;

мінімізації фактора конкуренції (в рамках поширення кластерного підходу).

Замість цього, суттєвий вплив починають здійснювати тісні зв’язки зі споживачами, постачальниками, а також іншими інститутами, які впливають не тільки на ефективність, але і на швидкість вдосконалення і оновлення.

Пол Кругман розвиває ідею зниження значимості факторів виробництва в умовах глобалізації, демонструючи, що ринки далекі від ефективності, а люди зазвичай нераціональні - покупці схильні урізноманітнювати своє споживання. Це означає, що в країні, де випускають Peugeot чи Siat споживачі будуть також схильні купувати Mercedes і Subaru; що після відвідин Єгипта та Хорватії, наступним місцем відпочинку може бути Антарктида, чи Гренландія.

5

ТЕОРІЇ

А.Сміт сформулював теорію абсолютної переваги і, полемізуючи з меркантилістами, показав, що країни зацікавлені в розвитку зовнішньоторговельних потоків, оскільки мають вигоду незалежно від того, експортерами чи імпортерами вони є.

А. Сміт показав, що країни зацікавлені у вільному розвитку міжнародної торгівлі, оскільки вони можуть виграти незалежно від того, виступають вони експортерами чи імпортерами. Будь-яка країна володіє абсолютними перевагами, коли є такий товар, якого на одиницю затрат вона може виробляти більше, ніж інші країни. Наприклад, умовно візьмемо дві країни («X» і «Y»), які виготовляють два товари — зерно і цукор. Нехай країна «X» на одиницю затрат виробляє 4 т зерна або 2 т цукру, чи будь-яку іншу комбінацію обсягів продуктів у зазначених межах. Країн а ж «Y» за аналогічних витрат виробляє 2 т зерна або 4 т цукру, чи іншу комбінацію згідно з визначеними параметрами. У нашому прикладі країна «X» володіє абсолютними перевагами по зерну, а країна «Y» — по цукру. Ці переваги можуть бути зумовлені як природними факторами (кліматичними умовами, наявністю відповідних корисних копалин тощо), так і набутими (обумовленими розвитком технології, підвищенням кваліфікації працівників і т. п.).

Д. Рікардо довів, що принцип абсолютної переваги є лише окремим випадком загального правила, і розробив теорію порівняльної переваги, що є теоретичним обґрунтуванням економічної доцільності міжнародного поділу праці.

Розглянемо модель порівняльних переваг на прикладі з виробництва двох товарів – вина і тканини – в Англії та Португалії, якими Давід Рікардо супроводжував свої висновки. У цьому прикладі Португалія має абсолютну перевагу у виробництві двох товарів, що за концепцією Адама Сміта робить недоцільною міжнародну торгівлю. Своїм прикладом Д. Рікардо доводить, що, незважаючи на відсутність в Англії абсолютних переваг за товарами, які аналізуються, вона може мати вигоду від торгівлі з Португалією. Передумовою для взаємної торгівлі є різниця відносних вартостей. А саме, виробництво вина в Португалії ефективніше, ніж тканини, а в Англії – тканини порівняно з вином. Наявні співвідношення цін в умовах автаркії в Англії і Португалії (1В : 8/9Т в Португалії та 1В : 6/5Т в Англії) роблять вигідним спеціалізуватись Португалії на виробництві вина, а Англії – тканини. Для забезпечення потреб у товарі, який у країні є менш ефективним, Португалії вигідно купувати тканину в Англії за ціною 1 барель вина : 6/5 ярда тканини, а Англії — вино в Португалії. Далі Д. Рікардо доводить, що обидва учасники міжнародного обміну отримають певний виграш. Для цього він припускає, що країни обмінюються відповідними товарами у співвідношенні 1В : 1Т. В умовах вільної торгівлі Англія може використати 100 годин праці для виробництва додаткової одиниці тканини (1Т) та обміняти її на одиницю вина (1В). Таким чином, 100 годин праці дають можливість цій країні отримати по каналах зовнішньої торгівлі одиницю вина, для виробництва якого Англії необхідно витратити 120 годин праці. А це означає, що Англія може зекономити 20 (120 – 100 = 20) годин праці на кожній одиниці імпортованого товару. Якщо викладеними методами підрахувати виграш Португалії, то вона економить 10 годин праці (90 – 80 = 10), тому що в умовах автаркії їй необхідно витратити 90 годин праці для виробництва одиниці тканини, а витрати на одиницю вина становлять 80 годин праці.

6

Теорія порівняльних переваг доводить, що міжнародна торгівля зумовлена наявністю відмінностей між країнами у відносних витратах, проте вона залишає без відповіді визначальне питання: чому виникають ці відмінності? Намагаючись відповісти на це запитання, шведський економіст Елі Хекшер та його учень Бертиль Олін у 20-30-х рр. сформулювали нову теорію міжнародної торгівлі – неокласичну двофакторну модель. На їхню думку, відмінності у відносних витратах між країнами (або відмінності у формі кривих виробничих можливостей) пояснюються головним чином тим, що, по-перше у виробництві різних товарів фактори використовуються у різних співвідношеннях і, по-друге, відносна забезпеченість країн факторами виробництва є нерівномірною.

У відповідності з теорією Хекшера-Оліна, країни будуть намагатися експортувати ті товари, які потребують для свого виробництва інтенсивного використання відносно надлишкових і невеликих затрат дефіцитних факторів, в обмін на товари, які виробляються з використанням факторів в оберненій пропорції. Отже, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортуються дефіцитні фактори виробництва. Якщо в даній країні будь-якого фактора виробництва більше, ніж в інших країнах, то ціна на нього буде відносно нижчою. Відповідно, і відносна ціна того продукту, у виробництві якого цей дешевший фактор використовується більшою мірою, ніж інші фактори, буде нижчою, ніж в інших країнах. Саме так виникають порівняльні переваги, які визначають напрями зовнішньої торгівлі.

Коли спеціалізація країни здійснюється за принципом порівняльної переваги, тоді країна використовує перевагу першого порядку на основі моделей типу Гекшера-Оліна чи новорікардіанських моделей. Якщо ж країна додатково використовує зовнішні ефекти, які пояснюються кращими зв’язками виробників до продавців проміжних товарів та до покупців готової продукції, йде мова про перевагу другого порядку, яка підсилює перевагу першого порядку.

Теорія вирівнювання відносних факторних забезпеченостей, відносних цін на фактори виробництва, технологій та цін на товари пояснює як відбувається втрата порівняльної переваги у міжнародній торгівлі. Вирівнювання країн відбувається внаслідок міжнародного переміщення факторів виробництва, яке в найбільшій мірі досягається в умовах економічної інтеграції на фазі спільного ринку. Вирівнювання ще більше підкріплюється на вищих фазах економічної інтеграції - при економічному союзі та повній економічній інтеграції. При цьому досягаються умови узгодженості (конвергенції) в реальному та монетарному і фінансовому секторах.

Теорія Хекшера-Оліна вдало пояснює багато закономірностей, які спостерігаються в міжнародній торгівлі. Країни дійсно вивозять переважно продукцію, в затратах на виробництво якої домінують відносно надлишкові для них ресурси. Проте структура виробничих ресурсів, якими володіють промислово розвинені країни, поступово вирівнюється. Окрім того, на світовому ринку все більше зростає частка торгівлі “подібними” товарами між “подібними” країнами.

7

У середині 50-х рр. відомий американський економіст Василь Леонтьєв емпірично перевірив основні висновки теорії Хекшера-Оліна і прийшов до парадоксальних висновків. Використавши модель міжгалузевого балансу “затрати-випуск”, побудовану на основі даних про економіку США за 1947 р., В. Леонтьєв показав, що в американському експорті переважали відносно трудомісткі товари, а в імпорті – капіталомісткі. Враховуючи, що в перші повоєнні роки у США, на відміну від більшості їхніх торговельних партнерів, капітал був відносно надлишковим фактором виробництва, а рівень заробітної плати значно вищим, цей емпірично отриманий результат явно суперечив тому, що передбачала теорія Хекшера-Оліна, і тому отримав назву “парадокс Леонтьєва”.

Спроби пояснити такий парадокс дали змогу розвинути та збагатити теорію Хекшера-Оліна завдяки врахуванню додаткових обставин, які впливають на міжнародну спеціалізацію, зокрема:

неоднорідність факторів виробництва, перш за все робочої сили, яка суттєво відрізняється за рівнем кваліфікації. У зв'язку з цим в експорті промислово розвинених країн може відображатися відносна надлишковість висококваліфікованої робочої сили і спеціалістів, у той час як країни, що розвиваються, експортують продукцію, яка потребує значних затрат некваліфікованої праці;

значною є роль природних ресурсів, що, як правило, використовуються у виробничому процесі тільки в поєднанні з великою кількістю капіталу (наприклад, у галузях добувної промисловості). Це певною мірою пояснює те, що експорт із багатьох країн, які розвиваються і мають великі запаси природних ресурсів, капіталомісткий, хоча капітал у цих країнах і не є відносно надлишковим фактором;

вплив на міжнародну спеціалізацію зовнішньоторговельної політики, яку проводить уряд. Ця політика може обмежувати імпорт і стимулювати розвиток внутрішнього виробництва та експорт продукції тих галузей, де інтенсивно використовуються відносно дефіцитні фактори виробництва.

Технологічний розрив між країнами в окремих галузях виробництва не є постійним. Він поступово долається, але може виникати знову, проте в інших галузях, між іншими країнами і на більш високому рівні науково-технічного прогресу. Процес такого долання у довгостроковому періоді починається з перетікання ресурсів із галузі в галузь. Внаслідок таких галузевих зрушень під впливом зовнішньої торгівлі в конкретній країні може утворитися надлишок/дефіцит робочої сили чи нестача/надлишок родючих земель. Ця диспропорція усувається шляхом зміни цін на фактори виробництва: рівень заробітної плати чи ставки орендної плати/вартості землі

У довгостроковому періоді розвиток зовнішньої торгівлі призводить до зростання доходів власників того фактора виробництва, який інтенсивно

8

використовується в експортних галузях, і до зменшення доходів власника фактора виробництва, який інтенсивно використовується в галузях, що конкурують з імпортом. Дана ідея відома як теорема Столпера-Семюелсона і справедлива за певних припущень (наявність досконалої конкуренції, вільне перетікання факторів виробництва між галузями, незмінність загальної пропозиції факторів виробництва тощо)..

Із теорії Хекшера-Оліна й теореми Столпера-Семюелсона випливає: чим більшою мірою той чи інший фактор виробництва спеціалізований на виробництві експортної продукції, тим більшим є виграш внаслідок зовнішньої торгівлі (обернене твердження справедливе для фактора, який сконцентрований в імпортозамінному виробництві).

На практиці для виміру ступеня експортної чи імпортної спеціалізації факторів виробництва можна використовувати дані про частку доходів цих факторів у доданій вартості експортних та імпортозамінних виробництв, а також у національному доході в цілому.

Попередні теорії розглядали вплив розвитку зовнішньої торгівлі на розподіл доходів при незмінній пропозиції факторів виробництва в економіці в цілому. Проте в довгостроковому періоді пропозиція факторів виробництва не залишається незмінною: збільшується запас капіталу, змінюється пропозиція трудових ресурсів, розробляються нові чи виснажуються родовища корисних копалин, у господарський обіг можуть залучатися нові землі.

Пропозиція різних факторів виробництва змінюється в різній пропорції, і це зумовлює відмінності в динаміці виробництва у різних галузях. Припустимо, що країна експортує трудомістку та імпортує капіталомістку продукцію. Якщо відбувається випереджувальне зростання пропозиції праці, то спостерігатиметься розширення виробництва і, відповідно, доходів у експортних галузях. Проте воднораз може відбутися скорочення виробництва і доходів у капіталомісткому виробництві, яке конкурує з імпортом, оскільки зростаючий експортний сектор буде “відтягувати” на себе частину зайнятого там капіталу.

В 1955 р. англійський економіст Т. Рибчинський охарактеризував співвідношення між зростанням пропозиції факторів та нарощуванням обсягів виробництва, яке відоме як теорема Рибчинського: зростання пропозиції одного з факторів виробництва приводить до збільшення обсягів виробництва і доходів у тій галузі, де цей фактор використовується відносно інтенсивніше, і до скорочення виробництва й доходів у галузі, де цей фактор використовується менш інтенсивно.Одним із конкретних проявів закономірності, яка описується теоремою Рибчинського, є так звана “голландська хвороба”. Коли в 70-х рр. Голландія почала розробку родовищ природного газу в Північному морі, то швидкі нарощування обсягів видобутку газу супроводжувалося перетіканням ресурсів у цю галузь із галузей обробної промисловості, що призводило до скорочення в них обсягів випуску та експорту.

Теорія життєвого циклу продукту на світовому ринку, розроблена Раймондом Верноном у 1966 р., ґрунтується на теорії життєвого циклу

9

продукту, що, в свою чергу, була запропонована на початку 60–х років фахівцями Гарвардської школи бізнесу на чолі з Теодором Левіттом. Сутність цієї теорії полягає в тому, що один і той же товар в один і той же час знаходиться в різних країнах на різних стадіях свого життєвого циклу. Для спрощення аналізу кількість стадій життєвого циклу зменшується до трьох: новий товар, зрілий товар, стандартний (поширений) товар. А країни, в свою чергу, поділяються на країни–новатори, країни–послідовниці та інші країни, які останніми починають споживання та виробництво товару. Модель демонструє, як із часом країна–новатор з основного експортера товару перетворюється на його імпортера, а країна–послідовниця — з імпортера стає основним експортером на світовому ринку. Інші країни з часом також можуть трансформуватися в експортерів, але вже на тій стадії, коли товар є розповсюдженим і стандартним. Країна–новатор відмовляється від виробництва даного товару за умов уже розглянутих теорій факторонаділеності і технологічного розриву.

У другій половині XX ст. істотний вплив на розвиток міжнародної торгівлі почав справляти науково-технічний прогрес. Це знайшло своє відображення в моделях неотехнологічної теорії. Найбільшого поширення серед них набула модель технологічного розриву, автором якої є англійський економіст Майкл Портер.

Її суть полягає в тому, що міжнародна торгівля може виникати навіть за однакової наявності у країнах виробничих факторів, але за умов технологічного розриву між ними.

М. Портер виділяв такі детермінанти, що формують середовище, в якому розвиваються конкурентні переваги галузей і фірм:

фактори виробництва певної кількості і якості;

умови внутрішнього попиту на пропозицію даної галузі, його кількісні і якісні параметри;

наявність підтримуючих галузей, конкурентноздатних на світовому ринку;

стратегія і структура фірм, характер конкуренції на внутрішньому ринку.

Названі детермінанти конкурентної переваги утворюють систему, взаємно посилюючи і обумовлюючи розвиток один одного. До них додаються ще два фактори, які можуть серйозно впливати на обставини в країні: дії уряду і випадкові обставини.

Неотехнологічна модель Майкла Портера еволюціонувала у його ж теорію конкурентних переваг(1991 р.). У цій теорії запропоновано принципово новий підхід до проблем міжнародної торгівлі, який базується на твердженні, що на міжнародному ринку конкурують фірми, а не країни. Тому, на думку М. Портера, необхідно усвідомити, як фірма створює та утримує конкурентну перевагу, для того щоб з'ясувати роль країни у цьому процесі.

10

Основною одиницею конкуренції, за М. Портером, є галузь як група конкурентів, що виробляють товари або надають послуги та безпосередньо змагаються між собою. Успіх як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках залежить від правильно визначеної конкурентної стратегії.

Зрештою в 2000-х, Майл Портер формулює теорію кластерів, називаючи кластером (промисловою групою), групу географічно сусідніх взаємопов’язаних компаній і пов’язаних з ними організацій, які діють у певній сфері, що характеризується спільністю діяльності і взаємодоповнюють одна-одну. Інтелектуальні передумови теорії кластерів формує Альфред Маршал, який описував феномени особливих промислових регіонів в своїх «Принципах економічної теорії» (1890 р.).

Останні десятиліття, пояснення які давали традиційні теорії, не могли пояснити нові тенденції реального світу. Теорія відносних переваг Рікардо та модель Хекшера-Оліна легко пояснювали, чому бідні країни продають розвинутим державам сировину, а купують вироби, однак залишали без відповіді факт зростаючої торгівлі між багатими країнами.

У 1979 році Пол Кругман сформулював принцип «зростаючих доходів» або «ефект масштабу», відомий ще з часів Адама Сміта, згідно з яким витрати на одиницю продукції знижуються із зростанням обсягів виробництва. У міжнародній торгівлі беруть участь різновиди схожих товарів, на які існує попит з боку клієнтів, що хочуть урізноманітнити своє споживання. Вихід на світовий ринок збільшує кількість споживачів порівняно з внутрішнім ринком, а тому дозволяє виробникам суттєво знижувати середні витрати на виробництво одиниці продукції.

Важливим припущенням у теорії Кругмана є те, що покупці схильні урізноманітнювати своє споживання. Це відкриває дорогу монополістичній конкуренції, яка полягає у боротьбі великої кількості брендів. Міжнародна торгівля дозволяє найменшим компаніям виробляти оригінальну продукцію і нарощувати обсяги виробництва. Грубо кажучи, у рамках свого бренду виробник стає монополістом і може використовувати переваги такого становища.

Сьогодні більше половини населення планети живе у містах. Немов на дріжджах зростають великі мегаполіси, у яких концентрується ділова активність регіонів. Причину Кругман вбачає у тому, що перенаселені райони більш привабливі для людей в економічному плані, оскільки надають ширший вибір товарів та послуг.

Фірми також схильні концентрувати виробництво в густонаселених точках, бо через збільшення локального ринку збуту і зниження транспортних витрат виграють на масштабах. Як результат – заробітна плата жителів мегаполіса підвищується, що прискорює подальшу міграцію з навколишніх сіл.

Аналогічні закони діють на національних та глобальних рівнях. Одним із результатів досліджень Кругмана є висновок, що закриті від зовнішнього

11

світу економіки більш схильні до централізації продуктивних сил і перенаселення міст.

Відкриті для зовнішньої торгівлі країни менше страждають від негативних наслідків урбанізації, оскільки їхнім ринком збуту стає увесь світ. Кінцевим результатом урбанізації є поділ регіонів на густонаселене «ядро» і менш розвинуту «периферію». Модель «ядро-периферія» виявилася особливо дієвою у ХХ столітті внаслідок суттєвого зниження транспортних витрат, що підвищило мобільність населення у напрямку міст, куди стікалися капітали і професіонали.

У той же час, завжди існує ймовірність для зародження протилежного процесу – дезурбанізації і поступового зміщення центрів бізнес-активності.

Якщо надто багато компаній концентрується у зоні «ядра», одна з них може переміститися на периферію, де буде монополістом. Така фірма отримає дешевий ринок трудових, земельних і капітальних ресурсів, а також неосвоєний ринок збуту.

Саме у таких периферійних зонах – східному Китаї, південно-східній Азії, півдні США – і зароджувалися нові центри ділової активності наприкінці ХХ століття.

Жорстко відстоюючи кейнсіанські погляди, Пол Кругман доводить, що ринки далекі від ефективності, люди зазвичай нераціональні, а держава повинна серйозно втручатися в економіку для недопущення «бульбашок» цін на активи.

Розробка механізмів підвищення конкурентоздатності для України буде здійснена на основі «кластерної теорії» Майкла Портера і теорій Пола Кругмана – зокрема враховуючи схильність споживачів урізноманітнювати своє споживання і тенденції урбанізації в закритих і відкритих економіках.

В традиційних секторах будуть виділені життєздатні кластери, щодо яких також буде сформований набір рекомендацій. З відкриттям вітчизняної економіки, значна кількість великих підприємств (металургія, хімія, машинобудування, енергетика і добувна промисловість) будуть вимушені докорінно переглянути власні конкурентні стратегії або припинити існування.

12

ІНДЕКСИ

Україна на фоні інших країн світу: оцінки, індекси, базові показники 1

Базові статистичні показники2

Показник Джерело Значення Місце / серед Рік

Населення Укрстат 45962,9 тис. 27 / всі країни 2010[1]

Площа — 603700 км2 45 / всі країни 2010

Густота населення — 76,1 осіб/км2 123 / всі країни 2010

1 Вікіпедія: стаття «Міжнародні рейтинги України» http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C

%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

2 1. — 1 20Укрстат Чисельність населення на січня 10 2009 року та середня зарік 2. Reporters Without Borders. Worldwide press freedom index 2010. 3. Internet World Stats — Internet Usage in Europe, 31.12.2009 4. The Global Gender Gap Report 2009 5. The World Factbook — HIV/AIDS adult prevalence rate, 28.04.2010перевірено 6. — Глобальна онлайнова інформаційна база ВООЗ Гладкість та ожиріння( )ІМТ 7. United Nations World Population Propsects: 2006 revision — Table A.8 8. CIA - The World Factbook 2009 — Life expectancy at birth 9. The Economist Intelligence Unit’s Index of Democracy 2008 10. Global Peace Index Rankings 2009 11. Corruption Perceptions Index 2010 Results 12. Report for Selected Countries and Subjects — . 1.05.2010МВФ Перевірено 13. Index of Economic Freedom 2010 — Ranking the Countries 14. The Global Competitiveness Report 2010–2011 15. Ease of Doing Business in Ukraine — Doing Business 2011 — The World Bank 16. Logistics Performance Index — Global LPI Ranking 17. Індекс прав власності 18. The Innovation Imperative in Manufacturing: How the United States Can Restore Its Edge 19. The Global Enabling Trade Report 2009 20. The Travel & Tourism Competitiveness Report 2009 21. UNTWO (September 2008). UNTWO World Tourism Barometer Interim Update 22. Military expenditures, The World Factbook, CIA 23. — Довідник ЦРУ з країн світу Дороги 24. The CIA World Factbook — Field Listing — Land Use, 1.01.2010а б в перевірено 25. BP — Statistical Review 2009 — Coal production table 26. BP — Statistical Review 2009 — Historical Data 27. FAOSTAT – Cropsа б 28. WHOSIS — Per capita recorded alcohol consumption 29. Tobaco Atlas — Annual cigarette consumtion per capita

13

Соціальні

Назва рейтингуОрганізація чи

джерелоМісце / серед

Рік Коментар

Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП)

Програма розвитку ООН

76 / 175 2007Другий найнижча позиція в Європі (після Молдови)

Індекс освітиПрограма розвитку ООН

29 / 176 2008

Оцінюється не стільки якість, як середня тривалість навчання особи за життя. Цей індекс є складовою ІРЛП (вага 1/3).

Індекс свободи пресиРепортери без кордонів [2]

▼131 / 178

2010За один рік рейтинг упав на 43 сходинки (з 88 позиції).

Частка користувачів Інтернету

Internet World Stats[3] 97 / 195 200922,7% населення станом на 1 січня 2010. Абсолютна кількість – 10,3 млн осіб (10-е місце в Європі).

Індекс задоволеності життям

Адріан Уайт, соціопсихолог

174 / 178 2007

Індекс гендерної нерівності

Світовий економічний форум[4]

61 / 134 2009Перше місце — найвища гендерна рівність — посідає Ісландія.

За відсотком дорослого населення з ВІЛ/СНІД

Довідник ЦРУ з країн світу [5]

40 / 170 2007Найвищий рівень захворюваності у Європі та серед країн колишнього СРСР.

За часткою гладкого населення

Всесвітня організація здоров'я [6]

113 / 193 різні

За приростом населення

ООН [7] 226 / 230 2006Україна — одна з близька двадцяти країн, в яких населення зменшується.

За очікуваною тривалістю життя

Довідник ЦРУ з країн світу[8] 120 / 191 2009

В Україні: чоловіки — 62,4 роки; жінки — 74,5 років

За поширеністю марихуани

Управління ООН з наркотиків і злочинності

67 / 133 2006Рейтинг за часткою юнацтва та дорослого населення, яке вжило наркотик принаймні раз на рік.

За часткою ув'язненого населення

(див. основну статтю)

32 / 217 2009В Україні: 321 в'язень на 100 тисяч населення.

За володінням стрілецькою зброєю

Основне: Small Arms Survey 2007

26 / 31 2007За оцінкою, в Україні на 100 громадян припадає 9 одиниць стрілецької зброї, яка належить цивільному населенню.

Політичні

Назва рейтингуОрганізація чи

джерелоМісце / серед

Рік Коментар

Індекс демократії The Economist [9] 53 / 167 2008

Глобальний індекс Інститут 82 / 144 2009 Серед найгірше оцінених факторів:

14

мируекономіки та миру [10]

«політична нестабільність», «стосунки з сусідніми країнами», «повага до прав людини» та ін.

Індекс неспроможності держав

Фонд миру 110 / 177 2009Категорія: «погана стабільність/небезпечний рівень ризиків»

Індекс сприйняття корупції

Transparency International [11]

▲ 134 / 178

2010

Економічні

Назва рейтингуОрганізація чи

джерелоМісце / серед

Рік Коментар

ВВП на душу населенняМіжнародний валютний фонд [12]

113 / 181 2009

Слід зазначити, що оцінки ВВП зроблені МВФ та СБ зазвичай різняться значною мірою.

Індекс економічної свободиHeritage Foundation [13]

162 / 179 2010 Оцінка: «задушена економіка»

Індекс конкурентоспроможності

Всесвітній економічний форум [14]

▼ 89 / 139 2010Індекс є комплексним та базується на багатьох інших індексах та показниках.

Індекс легкості ведення бізнесу

Світовий банк [15] ▲ 145 / 183

2010

Базується на аналізі законодавства та правил ведення підприємницької діяльності.

Індекс логістичної ефективності

Світовий банк [16] 102 / 155 2010

Індекс прав власностіАльянс прав власності[17] 97 / 125 2010

Глобальний інноваційний індекс

Національна асоціація виробників[18]

64 / 110 2009

Індекс сприяння міжнародній торгівлі

Світовий економічний форум[19]

71 / 121 2009

Індекс туристичної конкурентоспроможності

Світовий економічний форум[20]

77 / 133 2009

За туристичними відвідуваннями3

Всесвітня організація

7 / 2008 Зауважте: абсолютний

3 За даними Встесвітньої організації туризму Україну в 2008 році відвідало 25,4 мільйони туристів, а в 2007му 23,1- дані Держприкордонслужби, що включають також одноденних туристів. Ймовірно, цифри відображають значні обсяги транскордонної напівлегальної торгівлі (човники). За даними Державної служби туризму і курортів України в 2008 році Україну відвідало 372 тис. іноземних туристів і 13,8 мільйонів внутрішніх туристів. За даними Держприкордонслужби протягом І кварталу 2010 р. Україну відвідали 3,5 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 5% або 222,6 тис. осіб менше, ніж за аналогічний період 2009 року. 2,3 млн. туристів походять з країн СНД (63 % потоку) - зменшення на 7 %; 1,2 млн. туристів походять з країн ЄС (35 % - ріст на 20%). Частка Росії 30%, Молдови 21%, Польщі 15%, Білорусі 10%, Румунії 7%, Угорщини 6%, Словаччини 3%, Німеччини 1%.

15

туризму [21] всі країни показник.

За військовими витратамиОсновне: Довідник ЦРУ з країн світу[22]

114 / 1732003—2009

Зауважте: абсолютний показник.

Інфраструктура

Назва рейтингуОрганізація чи

джерелоМісце / серед

Рік Коментар

За розміром дорожньої мережі

Основне: Довідник ЦРУ з країн світу[23] 30 / 191

1994—2010

Зауважте: абсолютний показник.

За довжиною магістральних трубопроводів

Довідник ЦРУ з країн світу

5 / 1202006—2008

Зауважте: абсолютний показник.

За відсотком культивованих земель

Довідник ЦРУ з країн світу[24]

8 / всі країни

2001—2005

За відсотком орних земельДовідник ЦРУ з країн світу[24]

3 / всі країни

2001—2005

За відсотком постійних культур

Довідник ЦРУ з країн світу[24] 88 / 190

2001—2005

Виробництво

Всі наступні показники є абсолютними і не відображають ефективність, якість чи міру виробництва на душу населення.

ВиробництвоОрганізація чи джерело Місце /

середРік Коментар

Вугілля British Petroleum [25] 13 / всі країни

2008

Електроенергії British Petroleum[26] 18 / всі країни

2008

Соняшникового насіння

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН [27]

2 / всі країни

2008

Насіння виготовляється більше ніж окремо у Південній та Північній Америці, Африці, Азії (крім Росії), Океанії та Західній Європі. Перше місце — Росія.

Цементу indexmundi28 / всі країни

2005

ЯблукПродовольча та сільськогосподарська організація ООН [27]

16 / всі країни

2008

Споживання

Назва рейтингуОрганізація чи джерело Місце / серед

Рік Коментар

16

За споживанням алкоголю дорослим населенням

Всесвітня організація здоров'я [28]

59 / 180 2003

За споживанням цигарок дорослим населенням

Tobaco Atlas[29] 3 / 121 2007

Узагальнюючи наведені показники можна стверджувати, що Україна рекордсмен з холостого спалювання ресурсів і втрати можливостей. Маючи «вищі середнього» характеристики за рядом об’єктивних природних і географічних факторів (земля, площа, близькість до ЄС і Росії, клімат, кількість населення, поклади мінеральних ресурсів, судноплавні річки, вихід до моря), рівня розвитку інфраструктури і енергетичного господарства (електроенергетика, нафтогазова промисловість, транспорт), людського капіталу (в першу чергу кількість населення і якість освіти), культурної і історичної спадщини країна не може подолати бідність і забезпечити навіть середньосвітовий рівень доходів на душу населення.

Бідна економіка і неадекватний розподіл громадського ресурсу поставив Україну на межу гуманітарної катастрофи: хвороби і епідемії, алкоголізм і наркоманія, падіння освіченості, соціальна апатія – ось лише деякі ознаки цього процесу, частково відображені у вищенаведених індексах. В середньостроковій перспективі, а у випадку відкриття кордонів з ЄС навіть короткостроковій, Україна зіштовхнеться з дефіцитом робочої сили, який доведеться покривати за рахунок міграції, чи програм повернення емігрантів/заробітчан в Україну.

Індекси конкурентоспроможності

ВВП на душу населення – інтегрований показник продуктивності економіки. Показники України за ВВП на душу населення засвідчує вкрай низьку продуктивність праці і капіталу4.

За даними МВФ (2010)5 Україна посідає 108 місце серед країн світу за рівнем номінального ВВП з показником 3,002 USD на душу населення. За даними Світового Банку (2009)6 Україні відводиться 101 місце з показником 2,468 USD на душу населення. Це найнижчий показник у

4 50% « ». До української економіки працює в тіньовому секторі Згідно з офіційно 2007 оприлюдненою Міністерством економіки України в році інформацією

« 39% , - принаймні всієї вартості товарів і послуг вироблених на Україні тіньовий сектор економіки». « , Аналіз галузей економічної діяльності свідчить про те що

, найбільша тінізація економіки в промисловості де співвідношення тіньової - 132,5%. складової ВВП до офіційних даних У інших галузях вона не перевищує : - 72,5%, - 70,8%, офіційний показник у сільському господарстві в будівництві у

- 31,5%.сфері послуг » http://www.newsru.ua/finance/30jul2007/vvp.html. Це може, означати що реальна продуктивність праці і доходи економіки є значно

. вищими

5 Data refer to the year 2010. World Economic Outlook Database-October 2010, International Monetary Fund. Accessed on December 11, 2010.

6 Data refer to the year 2009. World Development Indicators database, World Bank. Accessed on October 2, 2010.

17

Європі. Серед країн колишнього СРСР лише Молдова, Грузія і Узбекистан мають нижчі показники. Країни Причорноморського регіону (окрім Грузії) також мають вищі показники ВВП на душу населення.

За паритетом купівельної спроможності місця України трохи вищі – 100 позиція за даними МВФ (2010) і 86-та за даними Світового Банку (2009) з показниками 6,665 USD і 6,327 USD відповідно. Вищі позиції за паритетом купівельної спроможності є наслідком відносно низьких цін на агро-продукцію, стримування цін на комунальні послуги, низької вартості праці і відповідно більшості послуг (як результат низьких заробітних плат в економіці).

Це свідчить про те, що Україна чи не найгірше використовує своє територіальне положення, пост-радянську спадщину, землю, людські і капітальні ресурси, водні шляхи і транспортну інфраструктуру, доступ до моря і інші фактори.

Якщо розглядати конкурентоспроможність через продуктивність, то низький рівень доходу на душу населення, має відображатися і у вкрай низьких показниках Індексу конкурентоспроможності і економічної свободи. Це припущення повністю підтверджується доступними данними.

Рейтинг економічної свободи за 2010 (Index of Economic Freedom)7, який готує «The Heritage Foundation» відводить Україні 162 місце, в самому кінці списку країн світу. Нижче України нема жодної країни Європи, а з колишнього СРСР лише тоталітарний Туркменістан.

Оцінки і висновки за складовими Рейтингу економічної свободи 8

Бізнес свобода – 38,7

Щоб почати бізнес займе 27 днів, у порівнянні зі світовим показником в середньому у 35 днів. Отримання бізнес-ліцензій вимагає великих витрат і більшої, ніж в середньому по світу, кількості процедур і часу: 18 процедур і займає 218 днів. Банкрутство займає багато часу і є дорогим.

7 http://www.heritage.org/index/country/Ukraine

8 http://www.heritage.org/index/country/Ukraine

18

Торгова свобода – 82,6

Середньозважений митний тариф склав 3,7% в 2008 році. Спостерігається певний прогрес в лібералізації торговельного режиму, але деякі обмеження на експорт, бар’єри у доступі до ринку послуг, податки і збори на імпорт, ліцензійні вимоги щодо імпорту, непрозорі державні закупівлі, складні стандарти і правила сертифікації, обтяжливі митні процедури і слабкий захист прав інтелектуальної власності суттєво збільшують вартість торгівельних операцій. Десять балів були відняті від показника «Торгівельна свобода» з огляду на нетарифні бар’єри.

Фіскальна свобода – 77,9

Україна має порівняно низькі податкові ставки. Максимальна ставка податку на доходи становить 15%, а стандартна ставка корпоративного податку становить 25%. Страхові компанії і сільське господарство оподатковуються за спеціальними ставками. Інші податки включають податок на додану вартість (ПДВ), податок на майно і податок на спадщину. В останній рік, в цілому податкові надходження як відсоток від ВВП склали 36,9%.

Державні витрати – 41,3

Загальний обсяг видатків уряду, в тому числі споживання і трансфертні платежі, є високими. В останній рік, державні витрати склали 44,3% від ВВП. Незважаючи на обширну приватизацію, економіка як і раніше скута державним втручанням в приватний сектор.

Монетарна свобода – 61,2

Інфляція була надзвичайно високою, склавши 20,7% в період 2006-2008рр. Виконавча влада може встановлювати мінімальні ціни на товари і послуги, і уряд впливає на ціни безпосередньо за допомогою регулювання та через державні підприємства та сферу комунальних послуг. Десять балів були зняті з показника «Монетарна свобода» з урахуванням дій і політики, що спотворює внутрішні ціни.

Інвестиційна свобода – 30,0

Закони передбачають рівне ставлення до іноземних інвесторів, але доступ до деяких секторів економіки обмежено чи взагалі закрито. Обтяжлива бюрократія і зарегульованість є основними стримуючими факторами для інвестицій. Контракти не завжди укладаються і захищаються правовою системою, а приватизація сповільнилась. Валютні рахунки резидентів та нерезидентів можуть бути предметом обмежень і рішень уряду. На платежі та перекази накладаються різноманітні вимоги та кількісні обмеження. Деякі операції з капіталом обмежуються контролем та ліцензуванням. Іноземні і вітчизняні інвестори не можуть володіти сільгосп-угідями.

Фінансова свобода – 20,0

19

Фінансова система України залишається слабкою і нерозвиненою. Реструктуризація банківського сектору йде повільно і понад 150 дрібних банків часто страждають від недостатнього капіталу. Два банки знаходяться в державній власності, а на 10 найбільших банків припадає більше половини чистих активів банківської системи. Після прийняття поправок, що стосуються банківської діяльності у 2006 році та приєднання до Світової організації торгівлі в травні 2008 року, іноземним банкам та страховим компаніям було дозволене відкриття дочірніх офісів (філій). Відображаючи відсутність ефективності і глибини у фінансовій системі, внутрішній ринок капіталу як і раніше знаходиться в зародковому стані. Криза ліквідності і збільшення обсягу безнадійних кредитів і позик, як наслідок глобальної фінансової кризи, призвели до необхідності залучити великий пакет порятунку від Міжнародного валютного фонду. Уряд також отримав контрольні пакети акцій у трьох з п'яти банків, які мали найбільші проблеми і розглядає націоналізацію ряду інших.

Права власності – 30,0

Захист прав власності є слабким. Судова влада знаходиться під контролем виконавчої влади та кримінальних сил, а корупція є значною. Контракти не гарантуються, і можливі експропріації (відбір власності). Ініціативи з розвитку іпотечного ринку привели до значного зростання кількості іпотечних кредитів і заклали законодавчу та адміністративну основу для функціонування ринку нерухомості. Україна є основним перевалочним пунктом, місцем зберігання, і ринком незаконних медіа-носіїв, що виробляються в Росії та інших країнах.

Свобода від корупції – 25,0

Корупція видається поширеним явищем. Україна займає 134 місце зі 179 країн в Індексі Сприйняття Корупції Transparency International. Індекс за 2008 гірший від показників 2007 року. Корупція пронизує всі рівні суспільства і державної влади в усіх сферах економічної діяльності і є основною перешкодою на шляху іноземних інвестицій. Низький рівень зарплат у державному секторі підігріває корупцію в місцевій владі, ДАІ, податкових органах і в системі освіти.

Свобода робочої сили – 57,7

Регуляції щодо ринку праці в Україні є відносно жорсткими. Незарплатна вартість найму працівника є дуже великою, а звільнення працівника є утрудненим.

Значення складових Індексу Економічної Свободи для України, в порівнянні з середнім по Світу

20

Історичні значення IEF для України

Не менш драматично виглядають позиції України в глобальному рейтингу конкурентоспроможності - Global Competitivness Index. Цього року Україна з індексом 3,9 знову значно втратила у рейтингу Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ)9, посівши серед 139 країн світу 89-е місце перед Гамбією та Гондурасом.

9 Конкурентоспроможність України: оцінка Всесвітнього економічного форуму (за Звітом про глобальну конкурентоспроможність 2010 -2011) http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/WEF%20Global%20Comp_ness%202010_1120.pdf

21

Такий регрес є наслідком погіршення позицій України за 9 з 12 складових Індексу глобальної конкурентоспроможності4: “Інститути” (134 місце, у 2009 – 120), “Макроекономічна стабільність” (132 місце, у 2009 – 106), “Ефективність товарних ринків” (129 місце, у 2009 – 109), “Розвиненість фінансового ринку” (119 місце, у 2009 – 106), “Конкурентоспроможність бізнесу” (100 місце, у 2009 – 91)

Результат України у розрізі складових Індексу глобальноїконкурентоспроможності

Цього року традиційно ситуація з інституційним розвитком України була визнана ключовою проблемою. За цим компонентом Україна погіршила свій минулорічний результат (120 місце з 133 країн) ще на 14 позицій, опинившись майже наприкінці рейтингу.

За оцінками Звіту показники України за складовими групи “Інститути” мають вкрай низькі рейтинги – по цілому ряду позицій країна займає передостаннє місце в світі – 138ме з 139ти. По більшості складових у групі «Інститути» Україна знаходиться серед 10 найнеблагополучніших країн світу (в таблицях виділено червоним): захист прав міноритарних власників (138 місце), ефективність законодавчих органів в регуляторній сфері (138 місце), захист прав власності (135 місце), незалежність

22

судової влади (134), марнотратство державних коштів (131), етична поведінка підприємств (130), марнотратство суспільних фондів (129), фаворитизм в прийнятті рішень державних службовців (127), платежі та хабарі (127 місце), тягар державного регулювання (125), довіра до правоохоронних органів (122), суспільна довіра до політиків (122), організована злочинність (116), прозорість державної політики (114), захист прав інтелектуальної власності (113).

Погіршення макроекономічної ситуації стало одним із чинників, що катастрофічно погіршив позицію України у рейтингу (погіршення на 26 позицій). За фактором “Макроекономічна стабільність” Україна посіла 132 позицію (106 у 2009), що є її другим найгіршим результатом серед 12 складових Індексу глобальної конкурентоспроможності. При цьому значний негативний внесок спричинило погіршення ситуації у сфері державних фінансів (дефіцит бюджету – 134 місце або погіршення на 66 позицій та державний борг – 52 місце або погіршення на 25 позицій) та рівень національних заощаджень (96 місце або погіршення на 24 позиції). Традиційно низьку оцінку отримала ситуація з інфляцією в Україні (134 місце).

У Звіті зазначається, що новий уряд поставив перед собою амбітні завдання – провести необхідні реформи. Реформи, серед іншого, мають бути також спрямовані на підвищення ефективності товарних ринків, де досягнення України є незначними (129 місце, 109 – у 2009). Найгірших результатів у цьому блоку питань Україна досягла за такими показниками як: ефективність податкової системи (136 місце), витрати на аграрну сферу (135), застосування торгівельних бар’єрів (126), домінування ринкових відносин (128), ефективність антимонопольної політики (126), тягар митних процедур (131), вплив ринкових правил на ПІІ (128), кількість процедур, необхідна для початку бізнесу (99) тощо.

Перелік конкурентних переваг економіки України є дуже коротким та охоплює лише 16 позиції (23 позиції у 2009). Окремі позитивні показники наведені нижче:

23

Перелік вкрай незадовільних показників (місця нижче 100-го з загального переліку країн світу) складає 53 позиції. Єдина група складових Індексу (pillar), де Україна не має провалу – «Обсяг ринку», що є виключно демографічним чинником, який до того ж має стійку тенденцію до погіршення.

  1 група (pillar) ІнститутиРейтинг

2010-2011

Рейтинг 2009-2010

1,01 Права власності10 135 127

1,02 Захист прав інтелектуальній власності 113 108

1,03 Марнотратство суспільних фондів 129 115

1,04 Суспільна довіра до політиків 122 105

1,05 Платежі та хабарі 127  

1,06 Незалежність судової влади 134 123

1,07

Фаворитизм в прийнятті рішень державних службовців 127 109

10 Червоним позначені показники, за якими Україна знаходиться серед 10 найнеблагополучніших країн світу.

24

1,08 Марнотратство державних коштів 131 114

1,09 Тягар державного регулювання 125 108

1,1Ефективність законодавчих органів у вирішенні спорів 138 130

1,11

Ефективність законодавчих органів в регуляторній сфері 138 128

1,12 Прозорість державної політики 114 107

1,15 Організована злочинність 116 93

1,16 Довіра до правоохоронних органів 122 108

1,17 Етична поведінка підприємств 130 121

1,18 Дієвість аудиторських та бухгалтерських стандартів 128 117

1,2 Захист прав міноритарних власників 138 132

  2 група (pillar) "Інфраструктура"Рейтинг

2010-2011

Рейтинг 2009-2010

2,02 Якість автомобільних доріг 136 125

2,05 Якість інфраструктури повітряного флоту 110 101

  3 група (pillar) "Макроекономічна стабільність" Рейтинг

2010-2011

Рейтинг 2009-2010

3,01 Дефіцит/ профіцит бюджету (статистичні дані) 134 68

3,03 Інфляція (статистичні дані) 134 129

 4 група (pillar) "Охорона здоров'я та початкова освіта

"

Рейтинг 2010-2011

Рейтинг 2009-2010

4,03 Середньостроковий вплив туберкульозу на бізнес 113 116

4,06 Розповсюдження ВІЛ (статистичні дані) 114 110

4,1Покриття населення початковою освітою (статистичні дані) 102 91

  5 група (pillar) "Вища та професійна освіта" Рейтинг

2010-2011

Рейтинг 2009-2010

5,05 Якість шкіл менеджменту 108 95

25

5,08 Надання послуг з тренінгу 109 110

  6 група (pillar) "Ефективність товарних ринків" Рейтинг

2010-2011

Рейтинг 2009-2010

6,01 Інтенсивність місцевої конкуренції 118 111

6,02 Домінування ринкових відносин 128 91

6,03 Ефективність антимонопольної політики 126 111

6,04 Ефективність податкової системи 136 128

6,05 Загальна податкова ставка (статистичні дані) 113 106

6,08 Витрати на аграрну сферу 135 129

6,09 Застосування торгівельних бар'єрів 126 110

6,11 Частка іноземного капіталу 121 125

6,12 Вплив ринкових правил на ПІІ 128 121

6,13 Тягар митних процедур 131 115

6,14 Ступень орієнтації на покупця 103 77

  7 група (pillar) "Ефективність ринку праці" Рейтинг

2010-2011

Рейтинг 2009-2010

7,01 Відносини працівник - роботодавець 110 93

7,07 Довіра у професіональний менеджмент 122 92

7,08 Втеча інтелекту 115 99

  8 група (pillar) "Розвиненість фінансового ринку" Рейтинг

2010-2011

Рейтинг 2009-2010

8,01 Розвиненість фінансового ринку 108 100

8,02 Доступність (за ціною) фінансових послуг 122  

8,03 Фінансування через місцевий фондовий ринок 120 107

8,04 Легкість отримання кредиту 130 87

8,05 Доступність венчурного капіталу 121 91

26

8,06 Обмеження на рух капіталу 125 124

8,07 Надійність банківської системи 138 133

8,08 Регулювання фондового ринку 127 127

  9 група (pillar) "Технологічна готовність" Рейтинг

2010-2011

Рейтинг 2009-2010

9,03

Трансфер прямих іноземних інвестицій та технологій 124 116

  11 група (pillar) "Конкурентоспроможність бізнесу"Рейтинг

2010-2011

Рейтинг 2009-2010

11 Якість послуг місцевих постачальників 100 9511 Стан розвитку кластерів 106 86

11,1 Контроль за міжнародною дистрибуцією 108 76

11,1 Готовність делегувати повноваження 109 103

  12 група (pillar) "Інновативність"Рейтинг

2010-2011

Рейтинг 2009-2010

12,1

Закупівля державою високотехнологічних продуктів 112 85

Вкрай низькі показники за наведеними нижче позиціями, роблять покращення позицій країни виключно справою політичної волі.

Покращення перерахованих вище факторів, в яких країна провалена значно нижче середньосвітових показників, повинно стати порядком денним для Уряду, який би переймався проблематикою добробуту країни – тобто рівнем ВВП на душу населення. ВВП на душу населення є інтегральним показником конкурентоспроможності національної економіки, демонструючи рівень її продуктивності. Покращення в «провальних факторах» буде витягувати значення Індексу і в середньостроковій відображатися на рості конкурентоздатності економіки – тобто її продуктивності, а значить і добробуту.

Індекси конкурентоспроможності і економічної свободи і добробуту країни тісно пов’язані. Про це свідчить кількісна оцінка взаємозв’язку між добробутом країни та рівнем її економічної свободи і конкурентоспроможності. Нижче проведені статистичні розрахунки на основі даних звітів «Про глобальну конкурентоспроможність 2009-2010» Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) та «Індекс економічної свободи 2009», підготовленого the Heritage Foundation, і ВВП на душу населення за 2008 рік з бази даних МВФ World Economic Outlook.

27

Вибірка при дослідженні взаємозв’язку між ВВП на душу населення та Індексом економічної свободи (далі - ІЕС) налічувала 174 країни світу з 183 присутніх у відповідному рейтингу; при дослідженні взаємозв’язку між ВВП на душу населення та Індексом глобальної конкурентоспроможності 2009-2010 (далі – ІГК) – 132 країни світу з 133, які були представлені у рейтингу ВЕФ.

Виходячи з мети дослідження було: 1. проведено аналіз тісноти зв’язку між вищезазначеними

індексами та ВВП на душу населення (у поточних доларах США та за паритетом купівельної спроможності (ПКС);

2. оцінено фактори, що мають найбільший вплив; 3. побудовано чотири однофакторні лінійні регресійні моделі,

які, зокрема, визначають характер зв’язку між результативною ознакою (ВВП на душу населення) та факторами (рівнями економічної свободи та конкурентоспроможності, які вимірюються ІЕС та ІГК відповідно);

4. проведена оцінка параметрів моделі та зроблені висновки.

Як результат, було підтверджено існування тісного зв'язку між рівнями конкурентоспроможності, економічної свободи країни та її добробутом (Графіки 1-4). Коефіцієнти кореляції 0,81 та 0,76 свідчать про наявність сильної, а 0,61 та 0,68 – середньої статистичної залежності. При цьому найбільшою (0,81) виявилася щільність зв’язку між ВВП на душу населення (у дол. США за ПКС) та ІГК.

28

Таким чином, між добробутом країни та рівнями її економічної свободи і конкурентоспроможності спостерігається тісний статистичний зв'язок. Це свідчить про те, що країни з високим рівнем економічної свободи та конкурентоспроможності демонструють високий економічний потенціал, який впливає на рівень добробуту в країні. Формулювання економічної політики держави вимагає урахування цієї закономірності, особливо якщо головною ціллю політики визначено зростання ВВП країни.

29

ОБГРУНТУВАННЯ ВИБРАНИХ ТЕОРЕТИЧНИХ КОЦЕПЦІЙ

В Україні економіка орієнтована на інтереси вітчизняного олігархічного великого капіталу. Реальні цілі державної політики протягом останніх 10 років не містять інтересів суспільства, ширше, ніж електоральні потреби – прийти і проголосувати за ту чи іншу політичну силу. Відповідно, економічні рішення є результатом прямого спілкування великого бізнесу з владою, яка значною мірою складається з представників бізнес-груп.

Ще один чинник економічної політики України – міжнародні кредитори. Маючи постійний дефіцит бюджету, а також потребуючи зовнішніх кредитів для розвитку власного великого бізнесу, влада вимушена турбуватися про кредитний рейтинг країни і дослухатися до вимог міжнародних фінансових організацій щодо підтримки макроекономічної стабільності. Реформи з-під палки є традиційними для країни з початку співпраці з МВФ. Інтересом Фонду в Україні ймовірно є утримання макро-економічних показників в прогнозованих межах і покращення умов для входу іноземного капіталу. Першу частину умов Уряди України намагаються виконувати – часто всередині країни немає ні інтелектуального ресурсу, ні політичної волі для самостійного здійснення ефективної макро-економічної політики. Великий бізнес (вітчизняна олігархія) також формує запит на макроекономічну стабільність – як основу довгострокового планування власної діяльності.

Друга частина вимог МВФ (спрощення умов доступу і діяльності іноземного капіталу), найчастіше саботується Урядом. Відкритість національної економіки не входить в інтереси вітчизняного великого капіталу. Українські ФПГ не готові конкурувати ні в покупці державних активів, ні в обсягах інвестицій, ні тим більше в управлінських технологіях і наукових розробках. В цій ситуації, великий бізнес (читай влада), фактично працює на створення і посилення бар’єрів для іноземних бізнесів.

Вкрай погані показники в групі чинників «Інститути» засвідчують, що інституційна неефективність підтримується Урядом як стіна для іноземних компаній. Зовні цієї стіни, процеси в державному секторі здаються вкрай непрозорими і непрогнозованими. Однак, всередині сформована дієва система врахування інтересів українських олігархічних груп через злиття влади і бізнесу на всіх рівнях. Партійна діяльність, політика і влада є фактичним продовженням бізнес-одиниць. Українські ЗМІ аналізують Уряди не з огляду на цінності, чи оголошені програми розвитку ключових Міністрів, а через призму належності до тієї чи іншої групи (орбіти)11.

Тому, приступаючи до розробки механізмів підвищення конкурентоздатності України треба визначитися з рушійними силами впровадження подальших розробок. Вітчизняний олігархічний капітал (який на сьогодні і є владою), не має мотивацій до входу в конкурентне

11 Орбіти Уряду Миколи Азарова http://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/13/4859050/

30

середовище. Конкурентність і дотичність до міжнародного середовища є бажаною для вітчизняних ФПГ лише в вузьких межах – з міркувань фіксації прибутків поточної капіталізації через продаж активів міжнародним компаніям та залучення дешевих фінансових ресурсів з міжнародних ринків капіталу (IPO, євро-бонди).

Суспільство (електорат) поки також не виглядає достойним замовником масштабних перетворень. Виборці схильні довіряти або прямим грошовим вливанням, або вкрай ідеологізованим закликам: мова, НАТО, Бандера, Сталін, Чорноморський Флот, тощо.

МВФ – не має інтересу і дієвих чинників впливу щодо масштабного реформування країни. Його цілком задовольняє можливість вирівнювати макроекономічні показники.

За відсутності очевидного замовника трансформацій у напрямку збільшення конкурентоздатності країни, будемо вважати, що ці рекомендації розраховані на Президента, який за сьогоднішніх повноважень може впровадити їх в повній мірі.

Майкл Портер виділяє два ключові блоки в формуванні національної стратегії конкурентоспроможності:

існуючий клімат для інвестицій

місцева економічна політика, що безпосередньо впливає на суперництво.

Інвестиції бачаться Портером як необхідна умова впровадження більш складних форм конкуренції і більш високих рівнів продуктивності. Контекст для інвестицій значною мірою формують макро- і політична стабільність. Не менш важливою бачиться і мікроекономічна політика: структура системи оподаткування, система корпоративного управління, політика на ринку праці, що впливає на стимули для робочої сили, а також вдосконалення законодавства з інтелектуальної власності, наряду з іншими факторами мікроекономіки. Фактично, йдеться про необхідність реалізації окресленої вище «Програми Реформ» - порядку денного для Уряду, який був сформований на основі аналізу Індексів.

Другий параметр контексту конкурентоспроможності є дух суперництва: відкритість для торгівлі і іноземних інвестицій, державна власність, правила ліцензування, антимонопольне законодавство, а також вплив корупції мають вирішальний вплив у встановленні інтенсивності місцевої конкуренції.

Просування вперед вимагатиме розвитку внутрішніх ринків: вимогливі споживачі здійснюють тиск на вітчизняні компанії, примушуючи їх реагувати на зростаючі вимоги, розвиваючи пропозиції. Локальний попит допомагає компаніям виявляти сегменти і ніші ринків, в яких компанії можуть диференціюватися. В світовій економіці якість місцевого попиту (ринку) набагато більш важлива, ніж його розмір. Кластери пов’язаних між собою галузей відіграють центральну роль у встановленні якості попиту.

31

Кластер можна визначити як систему взаємопов’язаних фірм і організацій, цінність якої як єдиного цілого перевищує просту суму складових частин.

Кластери впливають на конкурентну боротьбу трьом способами:

шляхом підвищення продуктивності фірм і компаній, які входять до них;

шляхом збільшення здатності до інновацій, і т.ч. збільшення продуктивності

за допомогою стимулювання нових бізнес-утворень, які підтримують інновації і розширюють межі кластеру.

Кластери сприяють зростанню продуктивності завдяки:

Розвитку спеціалізації факторів виробництва і робочої сили Спрощення доступу до інформації і поширення успішного досвіду Взаємодоповненість і стандартизація: єдиний рівень якості, спільне

просування, координація зусиль Доступ до спільного блага: єдині вимоги до спеціалістів і продуктів Стимули і вимірювання ефективності: порівняння з сусідом.

Кластери – важливий чинник створення нових бізнесів. Люди, які працюють будь-де в кластері, чи поблизу нього, легше усвідомлюють існуючі ніші в виробництві продукції, наданні послуг чи поставках, які вони можуть заповнити. При наявності подібного бачення вони з більшою готовністю залишають свої фірми для того, щоб створити нові бізнеси в тих сферах, де з’являється можливість12.

Полегшення входу в бізнес в умовах кластеру також пов’язане з зацікавленістю крупних гравців в більшій кількості пропозицій чи в нових можливостях. Якщо нові гравці в кластері виживають і доводять ефективність – їх нерідко поглинають більші компанії з кластеру.

Важливою соціальною передумовою визрівання кластерів є культура мережування – networking. Розвиток соціальних мереж, наряду с зміцненням традицій зв’язків з громадськістю, діяльністю міжнародних компаній і зародженням профспілкових і інших галузевих об’єднань формують передумови для розвитку кластерів в Україні.

Портер розмежовує кластери і картелі – де також спостерігаються тісні взаємовідносини між гравцями, засновані на певній довірі. Картелі, на відміну від кластерів, не сприяють розвитку конкуренції і росту продуктивності, а задавлюють її, підриваючи економічну вигоду неучасників картелю.

12 Приклад: PR-компанія “MTI Consulting” працює на українському ринку комунікацій з 2003 року. Компанія створювалася на основі чіткого розподілу виробничого процесу: обслуговування клієнтів, спеціалізовані відділи, управління бізнесом і адміністрування. Усвідомлення працівниками своїх можливостей призвело до створення в 2010 році ряду нових вузько-спеціалізованих бізнесів, в яких працівники компанії стали власниками: стратегії і управління комунікаціями, медіа-менеджмент, медіа-рілейшинз, рейтинг, моніторинг і аналітика – неповний перелік сфер у яких виникли нові компанії.

32

Кластери з зовнішньою орієнтацією (за межами певної місцевості) спроможні розростатися і виходити за рамки місцевого ринку, поглинаючи працівників і ресурси з менш продуктивних галузей і фірм.

Кластери легше виходять за межі державних кордонів, якщо існує спільна мова, культура, вірування і способи особистої взаємодії (Східноєвропейський простір). Також важливою є спорідненість законодавчих систем і інших інститутів та відсутність бар’єрів для торгівлі і інвестицій.

Кластери, в економіках, що розвиваються, поверхневі і в основному залежать від комплектуючих, сервісів і технологій, що поступають від іноземних виробників. В таких економіках, більша частина підприємств мають національне базування (в Україні це металургія, хімія, енергетика, сировина, машинобудування, легка промисловість) чи являють собою іноземні дочірні компанії, які обслуговують місцевий ринок (пиво, тютюн, банки і страхові компанії, авто-дилери і збірка, тощо). Компанії з міжнародним рівнем конкурентоспроможності в економіках, що розвиваються, відсутні.

В таких економіках, порівняно конкурентоспроможні компанії працюють як окремі острови, а не кластерні структури, забезпечуючи себе ресурсами, кадрами, рішеннями влади; формуючи власний контур безпеки. В умовах економіки, що розвивається, зародкові кластери часто набувають форму жорстких ієрархічних організацій (ФПГ, офіси ТНК).

Розвиток функціонуючих кластерів є одним з найбільш дієвих кроків на шляху до розвинутої економіки.

В умовах економіки, що розвивається, значна частина економічної діяльності має тенденцію концентруватися навколо столичних міст (метрополіій). Така концентрація відображає відсутність інфраструктури і необхідних інститутів в решті областей, а також практично повну відсутність постачальників. Вона також може бути пов’язана з діями Уряду з регулювання конкуренції, що примушує фірми концентруватися поблизу місця знаходження Уряду і державних органів, дозволи і рішення яких потрібні для здійснення комерційної діяльності. Досить часто, в умовах економік, що розвиваються, різноманітні галузі групуються разом, при цьому в решті областей діяльності, за виключенням сільськогосподарського сектору і розробки ресурсів, діяльність виявляється слабкою, чи зовсім затухає.

Висока скупченість бізнес одиниць, веде до збільшення затрат і високих адміністративних розходів, не кажучи про зниження рівня життя. Але компанії, не можуть дозволити собі передислокацію на місця через слаборозвинену інфраструктуру і відсутність хоча б зародків кластерів.

Побудова в умовах економіки, що розвивається, туристичного кластера може стати поштовхом до покращення інфраструктури і розосередження економічної діяльності.

33

Країни, що розвиваються страждають від відсутності конкуруючих муніципалітетів.

Ресурси, капітал, знання, технології і інші фактори виробництва можуть ефективно поступати зі світових ринків. Інтернет і зростаюча якість транспортного сполучення робить також можливим віддалене надання сервісів, створення віддалених інтелектуальних і творчих виробництв - немає необхідності розміщувати їх в безпосередній близькості від крупних ринків.

З дослідження багатьох часткових випадків Майкл Портер робить узагальнення, що для розвитку вглиб і досягнення реальних конкурентних переваг кластерам необхідно десять і більше років. Це в тому числі пояснює, чому кластери не можуть сформуватися виключно як наслідок випадкового збігу обставин, і чому спроби Урядів створити кластер зазвичай не мають успіху (строк повноважень Урядів малий, спадковість і схильність розвивати починання низька).

Кластери, в яких велика кількість учасників конкурує в глобальних масштабах, виявляються здоровішими, оскільки підприємства і фірми взаємно збагачуються передовими знаннями і досвідами, новими ідеями і продуктами.

Кластери, що зароджуються ніколи не змогли б розвиватися, без дієвого звротнього зв’язку (виробники-постачальники-споживачі-уряди-неурядові організації і об’єднання). Домінуючі фірми і картелі не можуть прийняти правила «нової конкуренції». В світовій економіці існує велика кількість закритих національних і місцевих ринків (в тому числі більша частина української економіки), які є притулком для кластерів, які не мають конкурентних переваг. Уряди фактично нав’язують продукти таких кластерів/галузей споживачам всередині закритих країн, заставляючи громадян сплачувати більше за неякісні чи застарілі пропозиції. По мірі розвитку глобалізації і розкриття економік такі кластери будуть відмирати під тиском конкуретних сил міжнародного масштабу.

Надмірна консолідація, «підклимні домовленості» і змови, картелі і інші бар’єри для конкуренції руйнують локальне суперництво. Свідченням здоров’я чи упадку кластеру є його схильність до оновлення.

Основна роль національного Уряду в економіці полягає в досягненні макроекономічної і політичної стабільності. На другому місці в діяльності Уряду (в основному регіонального і місцевого) стоїть збільшення загальної продуктивності шляхом удосконалення механізмів загально цільових вкладень/інвестицій в:

Підготовку кваліфікованої і освіченої робочої сили Створення інфраструктури Забезпечення точного і своєчасного отримання економічної

інформації.

34

Третя роль Урядів всіх рівнів полягає в створенні спільних (єдиних) правил і мотивацій на рівні мікроекономіки, які спрямовують конкурентну боротьбу таким чином, щоб вона сприяла росту продуктивності:

Сприяти суперництву Впроваджувати законодавство, що охороняє інтелектуальну

власність і сприяє інвестиціям Здійснювати законодавчий захист прав споживачів Впроваджувати правила корпоративного управління, які вимагають

відповідальності менеджерів за результати компаній Забезпечити ефективний нормотворчий процес, що дозволяє

оновлювати законодавство відповідно до запитів кластерів

Четверта супер-роль Урядів: стимулювання розвитку і вдосконалення кластерів – всіх без виключення, чи надання пріоритетів.

Додатковою задачею Уряду може бути стимулювання комунікацій і колективних дій в приватному секторі.

Спробам економічного оновлення протидіють потужні сили, які виникають внаслідок застарілих поглядів на конкурентоспроможність чи інтересів великих гравців, сформованих на основі існуючої ситуації. Тільки довгостроковий процес з залученням в нього сильних інститутів може протистояти даним силам. Такий процес повинен стати ідеологією і відбуватися на всіх рівнях: національному, регіону і муніципалітету.

В однаковій мірі розвитку вимагають традиційні кластери (сільське господарство) і нові (туризм, інформаційні технології).

Зусилля по розвитку кластерів повинні спрямовуватися на досягнення конкурентних переваг і міжнародну спеціалізацію, а не повторення того, що вже є в інших регіонах (див. вище теорію Пола Кругмана «схильність споживачів урізноманітнювати своє споживання»).

Вдосконалення і розвиток кластерів вимагає усвідомлення їх наявності (цим цілям буде присвячено наступний блок «МЕХАНІЗМИ»).

Уряди часто не розрізняють промислову політику і розвиток конкурентоспроможності через кластери. Результатом мислення «секторами» і «галузями» найчастіше є субсидіювання, надання грантів чи пільг. Це може сприяти збільшенню конкурентоздатності окремих фірм. Подібна політика українського Уряду призвела до надмірної концентрації економіки і непропорційного збагачення обмеженої кількості громадян країни13.

13 Суммарный доход предприятий, вошедших в первую сотню, по итогам первого полугодия 2009 года достиг 334 млрд. грн. Это 85,5% от номинального ВВП Украины за этот период. Треть от этой суммы приходится на нефтегазовый сектор, 20% — на металлургию и около 18% — на энергетику. При этом в сравнении с прошлым годом металлургия уменьшила свою доходность на 40%, нефтегазовый сектор ужался на 4,5%, а энергетика выросла. Правда, всего на 4%. Зато существенный рост показали пищевая, табачная отрасли, а также розница и фармацевтика. Даже в условиях кризиса они существенно (на 20-50%) нарастили свою доходность. Такод див. рейтинги найбагатших українців.

35

«Промислова політика» має тенденцію до зміщення пріоритетів на користь окремого регіону (у випадку України - Донбас), що призводить до обмеження конкуренції. В свою чергу, компанії, що знаходяться в цьому регіоні, втрачають можливість стати конкурентоспроможними.

Теорія кластерів концентрується на усуненні обмежень щодо продуктивності і росту продуктивності (а отже конкурентоспроможності). Теорія кластерів надає особливого значення не долі ринку, а його динамічному розвитку.

В країнах, що розвиваються, важливим засобом розвитку кластерів будуть іноземні інвестиції. Щодо України такий ресурс існує також у вигляді впровадження вільного продажу сільськогосподарських земель і приватизації. Однак, іноземних інвестицій замало – потрібні наявні місцеві переваги.

Схема-ромб: «Вплив Уряду на вдосконалення кластерів» -узагальнює викладене вище.

36

Контекст стратегії фірми ісуперництва ’ Усунення бар єрів для конкуренції Урядові департаменти навколо

кластерів Зусилля з залучення FDI в кластери

Умовимісцевого попиту : Законодавчі стандарти

оновлення , Незалежне тестування

сертифікація Вимогливий споживач

продукції кластерів

37

Споріднені і підтримуючігалузі Спонсорство форумів для

зборів учасників кластеру Заохочення залучення

постачальників і провайдерів з інших регіонів

Створення орієнтованих на кластери зон вільної торгівлі

-Фактори вир ва Створення програм освіти і

перепідготовки Дослідницька робота в

університетах Збір і обробка інформації від

кластерів : Покращення інфраструктури

, . комунікації транспорт тощо

МЕХАНІЗМИ

Деякі міркування і факти української економіки перед формуванням механізмів.

Середній рівень зарплат: офіційні дані 14

Середньомісячна номінальна зарплата найманих працівників в економіці

 

Сільське

господарство

Лісове

господарст

во

Промисловість

Будівництв

о ТоргівляТранспо

рт

Операції з

нерухомістю

Державне

управління Освіта

Охорона

здоров`я Послуги

2002 178 271 485 427 300 573 437 495 267 223 247

2003 210 350 591 546 394 685 527 577 340 279 299

2004 295 498 743 709 509 843 667 691 429 351 400

2005 415 668 967 894 713 1057 900 1087 641 517 620

2006 553 851 1212 1140 898 1328 1193 1578 806 658 828

2007 733 1100 1554 1486 1145 1670 1595 1852 1060 871 1090

2008 1076 1311 2017 1832 1514 2207 2085 2581 1448 1177 1511

Середній рівень зарплат: міста мільйонники (грн) 15

Вся Україна Попит ПропозиціяТоп-менеджмент, руководство высшего звена 15023  10621 Сельское хозяйство, агробизнес 12920  9273 Культура, музыка, шоу-бизнес 7222  3640 Страхование 6621  4570 Дизайн, творчество 6040  4108  Администрация, руководство среднего звена 5830  6215 Медицина, фармацевтика 5784  3774  Образование, наука 5492  2960 Недвижимость 5359  5513 Красота, фитнес, спорт 5291  3018 IT, компьютеры, Интернет 5237  4693  Строительство, архитектура 5226  5195 Юриспруденция 4174  4606  СМИ, издательство, полиграфия 4101  3633 Финансы, банк 4002  4374  Средняя зарплата 3886  4430 Рабочие специальности, производство 3783  4963 

14 http://stat6.stat.lviv.ua/PXWEB2006p/Dialog/Saveshow.asp

15 http://www.work.ua/stat/На основі бази даних сайту

38

Гостинично-ресторанный бизнес, туризм 3331  3934 

Пропонований роботодавцями рівень зарплат відображає конкурентоспроможність окремих галузей, принаймні в частині продуктивності праці.

Данні Інтернет-порталів з працевлаштування не можуть відображати середньогалузевого рівня зарплат, однак і офіційні дані демонструють лише легальну економіку, в частині легальних зарплат (до 50% економіки в тіні).

Бачиться перспективною спроба інтеграції даних, доступних з Інтернет-сайтів і Мінстату.

Рейтинг конкурентоспроможності регіонів України 16 :

Перше місце в регіональному індексі конкурентоздатності в 2010 році, як і в минулі роки, посіло місто Київ. У міжнародному індексі він на 59-му місці поруч із Угорщиною й Панамою. За Києвом з незначним відставанням слідує Дніпропетровська область. Потім ідуть дві пари областей: Закарпатська та Львівська області (67-е й 69-е місце в міжнародному індексі, по сусідству з Уругваєм і Румунією) і АР Крим із Донецькою областю (72-е й 73-е місця, між Казахстаном і Латвією). Замикає умовну групу лідерів Харківська область, яка посідає 76-е місце між Колумбією і Єгиптом.

Полтавська, Черкаська, Хмельницька, Запорізька, Одеська, Луганська й Херсонська області перебувають у середині індексу конкурентоспроможності. Низький рівень конкурентоспроможності демонструють Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Сумська, Житомирська області. Замикає регіональний рейтинг Вінницька область. Вона посіла 111-е місце й сусідить із Сенегалом і Сербією.

Регіональні диспропорції сформувалися як наслідок неефективної економічної, зокрема, регіональної політики українських урядів. Централізація бізнесових рішень лише поглибила існуючу дивергенцію розвитку територій, яка пояснюється нерівномірним розподілом природних ресурсів та факторів виробництва, а отже, нерівномірним внеском у створення доданої вартості. Ключовим фактором перетоку факторів виробництва і прийняття рішень щодо місця базування бізнесу стала наближеність до відповідних дозвільних органів і органів державної влади. Тісні зв’язки з владою, участь і фінансування бізнесом політики обумовили переважно столичне місцезнаходження українських і міжнародних компаній.

Депресивними сьогодні є такі регіони Західної України, як Тернопільська, Волинська, Закарпатська, Чернівецька області. Міжнародну спеціалізацію

16 « » Дослідження Фонду Ефективне Управлінняhttp://www.feg.org.ua/ua/news/foundation_news/230.html

39

цих територій потрібно переорієнтувати в напрямку приєднання до трудомісткої периферії Європи. Цьому процесу можуть сприяти розвиток єврорегіонів Західної України з європейськими країнами-сусідами, а також децентралізація прийняття бізнесових рішень.

В довготерміновій перспективі Харківська, Київська, Дніпропетровська, Запорізька, області, володіючи значним науково-технічним потенціалом, можуть найкращим чином функціонально доповнити європейський індустріальний виробничо-торговий кластер в таких виробничих секторах, як авіабудування, автомобілебудування, електричне машинобудування, а також виробництві інформаційних та інформаційних технологій.

Забезпеченість України ресурсами і факторами виробництва 17

Достатні, надлишкові ресурси (фактори порівняльної переваги): Величезна кількість орних земель (3 місце в світі) Велике населення, в тому числі дешева робоча сила і ринки Освіта: фундаментальні, традиційні напрямки, галузеві інститути Потенціал до інновацій: наукова база, ВУЗи, традиції Туристичний і рекреаційний потенціал Транспортний потенціал: дороги, залізниці, магістральні

трубопроводи, річкові і морські порти Вугілля, нафта, газ18, руда, каміння Електроенергетика (генерація, розподільча мережа, експортні

ЛЕП) Вітровий і сонячний потенціал Зростаюча кількість Інтернет-користувачів Двомовність: укр., рос.

Недостатні, дефіцитні ресурси/фактори Капітал Технології Інновації Кваліфікована робоча сила (в т.ч. бізнес-адміністрування) Володіння іноземними мовами: англ., ісп., франц., нім., китайська Практика менеджменту, досвід міжнародної конкуренції

17 ( . . 11-15)Згідно з статистичними даними див ст

18 2009 21,2 . . . 3 Україна з добутими у році млрд куб м газу є ю в Європі за обсягом – . видобутку вище лише Нідерланди і Норвегія За обсягами видобутку нафти

5- , , , , , Україна та в Європі уступаючи Румунії Данії Великобританії Норвегії Видобуток нафти та конденсату 3,7-4,2 . в Україні становить млн т на рi . к В

: « планах Уряду України збільшення видобутку газу вдвічі Україна має намір 10 протягом років збільшити видобуток газу в Україні 100%, 20 . на або млрд куб

40 . .» м за рік до млрд куб м за рік Проблемою є не обсяг видобутку, – енергоресурсів а обсяги споживання загальна енергонеефективність

.економіки Україниhttp://ukranews.com/uk/news/ukraine/2010/06/11/20484http://www.naftogaz.com/www/2/nakweb.nsf/0/B1F63AF6E9E40037C22573FD006340DAhttp://www.yestravel.ru/world/rating/natural_gas_production_rank_order/

40

Об’єднання громадян і бізнесів, профспілки, асоціації Атмосфера довіри і ідеологія взаємного виграшу Культурно-історичні протиріччя (Схід-Захід)

Перспективи ринків:

Сільскогосподарське виробництво – прогноз на зростання глобального попиту і цін. Необхідність лібералізації торгівлі – усунення державного адміністрування і контролю над товарними потоками через квоти і мита, закупки до Держрезерву, контролю над земельними ресурсами. Перспектива вільного продажу сільськогосподарських земель – притік іноземних інвестицій і кредитних ресурсів під скупку. Іпотечні кредити для селян – перспектива зростання дрібного і середнього агро-сектору.

Переробка сільськогосподарських товарів – величезна перспектива як в межах внутрішнього ринку так і як експортний напрямок. Окремі переробні підприємства вже є конкурентоздатними у світовому масштабі: Чумак, Верес, Дніпровський масло екстракційний (Олейна), пивні і горілчані компанії

Хімія – позитивний прогноз, з урахуванням рівних цін на газ в Східно-Європейському регіоні і перспектив росту в агро-секторі. Основна продукція – добрива.

Металургія – прогноз на зростання виробництва в Китаї і Індії – звуження експортних можливостей в сегменті чорних металів. Значні перспективи від зростання внутрішнього попиту. Металургія в очікуванні росту будівельної галузі.

Машинобудування – експортна галузь №3 в Україні. Має перспективи з огляду на необхідність ремонтів і модернізацій на підприємствах екс-СРСР і соцтабору. Перспектива глобальної конкурентоздатності в сегменті мало-технологічного обладнання за рахунок використання дешевого металу, достатку дешевої робочої сили, існуючих розробок, інноваційного потенціалу. Фіксуються окремі спроби Росії закривати свої ринки для української продукції і викуповувати українські машинобудівні активи з метою їх закриття (Луганськтепловоз, Дрогобицький долотний завод, тощо)

Енергетика – прогноз на зростання цін. Вкрай міфологізована галузь. Збитки на унікальній трубній інфраструктурі. Перехід нафто-газових активів в приватну власність (2/3 газу в українських газосховищах не належить державі.

o Традиційна енергетика – вартість енергії зростатиме. Роль атомної енергетики в українському енергосекторі залишається визначальною.

o Альтернативна енергетика – «зелений тариф» надає унікальні пільги альтернативній енергетиці – вимагає

41

популяризації серед іноземних інвесторів і створення можливостей для генерації альтернативної енергії домогосподарствами (модернізація мереж).

Оффшорне програмування – ріст попиту на дешевих і кваліфікованих програмістів. Шанс для політехнічних вузів і центрів програмування навколо них. Вже сформовані зародки кластерів офшорного програмування у Києві, Львові і Одесі. Неофіційний експорт програмного забезпечення (офшорне програмування) в 2010 році досяг 1 млрд. долл. І буде зростати. «Казаки», «Сталкер» - хіти світового ігрового ринку створені українськими компаніями.

ЄВРО-2012 – інфраструктура, будівництво, пожвавлення туристичного і готельного секторів.

Вугільна промисловість, Нафтогаз і Укравтодор, Пенсійний Фонд – чорні діри для бюджетних грошей.

Військовий сектор і озброєння: значні перспективи. Експорт зброї в 2007 році склав 700 мільйонів доларів, а в 2008-му – ще на 100 мільйонів більше.19 У 2009 році обсяг укладених Україною контрактів на поставки продукції оборонно-промислового комплексу, за даними Агентства з питань ОПК, перевищив $ 1 млрд. Україна входить до десятки світових лідерів за продажем озброєнь.

Зовнішня торгівля:

Сучасний стан зовнішньої торгівлі зумовлений впливом таких економічних факторів:

суттєве зростання цін на імпортовані енергоносії (з 50 доларів США за 1 тис. куб.м у 2004 році до 250 доларів США у 20010 році);

скорочення світового попиту на українську продукцію та обвальне падіння цін на сировинних ринках внаслідок розгортання світової фінансово-економічної кризи;

падіння промислового виробництва та скорочення будівельних робіт, що вплинуло на зниження потреби вітчизняних підприємств у сировині, матеріалах та напівфабрикатах;

падіння інвестиційної активності, що позначилось на зниженні потреби вітчизняних товаровиробників в імпорті машин та устаткування, а також інших інвестиційних товарів;

обмеження доступу до фінансових ресурсів, порушення рівноваги банківської системи та відтік капіталу;

19 http://www.radiosvoboda.org/content/article/1769007.html, http://novynar.com.ua/business/101008

42

недоліки у системі прав власності, макроекономічна нестабільність та високі граничні ставки податків;

низький рівень показників створення спільних підприємств між українськими та іноземними партнерами, що гальмує передачу технологій;

звуження споживчого попиту в умовах зниження заробітної плати та споживчого кредитування, що позначилось на зменшенні обсягів імпорту споживчих товарів, включаючи легкові автомобілі.

Структура експорту і імпорту 2009 20

Експорт становить понад 50% ВВП України.

На сьогодні основними експортними галузями економіки є металургійна промисловість (металопродукція), сільське господарство (зерно), машинобудівна та хімічна промисловості, частка яких становить понад 80 відсотків українського експорту. Особливістю сучасного розвитку вітчизняних експортоорієнтованих галузей є їх сировинний характер та високий рівень залежності від кон’юнктурних коливань на світових ринках.

Важливим моментом розвитку експорту стало набуття Україною у травні 2008 року повноправного членства в СОТ, що надало можливість стати рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті було скасовано окремі обмеження та лібералізовано умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів базових експортних галузей. Потенціал від приєднання України до СОТ недовикористовується Урядом (невизначеність у стратегічному виборі ЄС-ЄЕП) і фірмами (незнання).

20 http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/vnishno_t_balans/ukr/3516.html

43

Експорт, 2009

Текстиль2%

Взуття та шляпи

0%

Хімія6%

Вироби з каменю

1%Дерево

2%

Маса з деревини і

волокно2%

Полімери і пластмаси

1%

Шкіра і хутро0%

Дорогоцінності0%

Мінеральнi продукти

10%

Жири та олії5%

Тварини2%Різне

1%Оптика і медична техніка

1%

Недорогі метали

33%

Машини і обладнання

13%

Транспортні засоби і

обладнання4%

Продукти (агро)13%

Вироби мистецтва

0%

Готові харчовi

продукти5%

Імпорт, 2009

Текстиль3%

Взуття та шляпи1%

Вироби з каменю1%

Дорогоцінності0%

Полімери і пластмаси

6%

Недорогі метали6%

Різне1%

Транспортні засоби і

обладнання5%

Тварини3%

Машини і обладнання

14%

Шкіра і хутро0%

Продукти (агро)3%

Вироби мистецтва

0%

Оптика і медична техніка

1%

Дерево1%

Маса з деревини і волокно

3%

Жири та олії1%

Готові харчовi продукти

5%

Хімія12%

Мінеральнi продукти

35%

44

Структура експорту

Обсяг експорту за країнами

Обсяг зовнішньої торгівлі за країнами (в т.ч. імпорт)

Експорт за товарними групами (2009)

  тис.дол. СШАу % до 2008р.

У % до загального обсягу

72 чорнi метали 10252507 44,7 25,8

10 зерновi культури 3556197,7 96 9

84 котли, машини, апарати і механічні 2786959,8 79,7 7

45

пристрої

85 електричнi машини і устаткування 2227359,3 78,3 5,6

27 енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки 2130782,5 51,9 5,4

73 вироби з чорних металів 1946940,1 55,1 4,9

26 руди, шлаки та зола 1340148,9 62,2 3,4

12 насiння і плоди олійних рослин 1040363,6 72,9 2,6

31 добрива 857847,7 43 2,2

86 залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання 777086,5 29,3 2

48 папiр та картон 699910,7 89 1,8

28 продукти неорганiчної хiмiї 687407,1 42,9 1,7

44 деревина і вироби з деревини 669836,1 83,6 1,704 молоко та молочнi продукти, яйця; мед 476446,3 69 1,222 алкогольнi i безалкогольнi напої та оцет 458628,6 81,9 1,2

18 какао та продукти з нього 448559,9 89,2 1,125 сiль, сiрка, штукатурнi матерiали, цемент 429160 54,8 1,1

62 одяг текстильний 426831,1 75,4 1,1

Імпорт за товарними групами (2009)

 тис.дол. США

у % до 2008р.

у % до загального обсягу

27 енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки 14638727 64,1 32,2

газ природний 7979357,7 84,5 17,6

84 котли, машини, апарати і механічні пристрої 3947759,7 41,2 8,7нафта сира (включаючи газовий конденсат) 2989638,7 66,2 6,6

85 електричнi машини і устаткування 2309284,1 60,6 5,1

39 полімерні матеріали, пластмаси 2141586,3 60,9 4,7

30 фармацевтична продукція 2130331,5 87,5 4,7

87 наземні транспортні засоби, крiм залiзничних 1963199,8 17,3 4,3

48 папiр та картон 1203059,4 75,8 2,6

72 чорнi метали 1117520,3 33,9 2,5

кам’яне вугілля 795095,2 37,3 1,7

26 руди, шлаки та зола 762920,5 37 1,7

33 ефiрнi олії, косметичні препарати 685665,7 79,6 1,5

90 прилади і апарати 651531 55,3 1,4

08 їстівні плоди i горіхи; цитрусовi 631896,4 108,6 1,4

73 вироби з чорних металів 619830,5 43,3 1,4

38 іншi продукти хiмiчної промисловості 599014,5 70,9 1,3

02 м’ясо та харчові субпродукти 568523,9 67,4 1,3

Проблеми, які існують при започаткуванні радикальних реформ 21 :

21 . .: « », 2007Кончин В І Ступінь готовності до радикальних реформ

46

1) неефективна українська експортна структура та інтереси політичних кіл, що представляють бізнес ресурсоорієнтованих секторів

2) енергозалежність від Російської Федерації – «газова наркоманія» хімічної, видобувної та металургійної промисловостей.

3) дивергенція в економічному розвитку регіонів та її щорічне збільшення.

4) повсюдне зменшення реальної продуктивності праці – заробітна плата зростає швидше, ніж продуктивність праці в умовах відсутності структурних зрушень.

5) недостатність капіталу в Україні зумовлює високі процентні ставки.

6) Керовано-плаваючий курс з орієнтацією на ключову валюту долар США – потреба переходу до використання прив’язаного валютного курсу щодо кошику двох валют – долара США та євро.

7) соціальний популізм Урядів.

8) відсутність імпульсів до задекларованого формування інформаційного та наукоозброєного суспільства.

Пріоритети економічних реформ:

1) Економічна лібералізація на основі всіх 10 агрегатів індексу Економічної свободи (Economic Freedom Index).

2) Використання переваг від членства в СОТ та формування “зони вільної торгівлі плюс” з ЄС.

3) Просування інтеграційних процесів з ЄС за фазами – від зони вільної торгівлі до економічного та монетарного союзу.

Основна ознака

Форма інтеграції

Зниження

(відміна) мит

та кількісних

обмежень

Впроваджен-

ня єдиного

зовнішнього

митного

тарифу

Забезпечення

Вільного переміще-

ння факторів вир-а

(капіталу та робочої

сили)

Формування механізму

Координації та уніфікації

різних сфер національ-

них економічни Політик

Передача національних

повноважень в економічній та інших

сферах до наднаціональних

органів влади

Зона вільної торгівлі          

Митний союз          

Єдиний ринок          

Економічний союз          

Повна економ. інтеграція         

4) Короткострокова можливість (до закінчення Доського Раунду СОТ): створення простої зони вільної торгівлі з країнами ЄЕП (Росією, Казахстаном, Білоруссю).

5) Пенсійна та податкова реформа – ліквідація в короткотерміновому періоді податків на фонд оплати праці з введенням єдиного соціального податку для працівників та підприємців, трансформація ПДВ у податок з обороту.

47

Оподатковуватися має лише та частина прибутку, що розподіляється (досвід Естонії).

6) Лібералізація трудового законодавства – передача права встановлення мінімальних тарифів комітетам профспілок та працедавців за видами економічної діяльності.

7) Ефективна регіональна політика – створення єврорегіональних мереж, технопарків, запровадження принципу субсидіарності, регіональні кластери, що використовують вже існуючі місцеві переваги.

8) Впровадження стандартів міжнародної системи бухгалтерської та фінансової звітності. Стимулювання переходу корпоративного сектора в публічну форму.

9) Інтеграція фінансового сектору України у світовий фінансовий простір через IPO, M&A, розміщення облігацій і кредитування.

Стратегічні вибори України:

- Інтереси олігархічного капіталу чи суспільства

Побоюючись міжнародної конкуренції. І намагаючись переділити без участі іноземних компаній всі державні активи, український великий бізнес свідомо утримує бар’єри для іноземного капіталу і перешкоджає інтеграційним процесам України. Суспільство, голосуючи на кожних виборах, підтверджує мандати політиків, які фактично реалізують замовлення великого капіталу.

Влада є одночасно інструментом в руках великого капіталу і ресурсом для створення нових крупних бізнес груп, через заволодіння громадським ресурсом. Приклад становлення такої нової групи можна спостерігати сьогодні, коли Президент Янукович передає економічні сектори своїй сім’ї (Юра Єнакієвскій, Арбузов, син Олександр, Каськів).

Великий капітал транслює легенди про доцільність розробки нашого власного шляху до успіху, і захисту вітчизняного бізнесу. В більш широкому сенсі, великий бізнес корумпує кожну політичну силу, яка отримує найменші шанси на представництво в національному масштабі.

- ЄС чи ЄЕП

Приєднання до СОТ дає можливість Україні розпочати повномасштабний діалог про євроінтеграційні процеси, починаючи з зони вільної торгівлі з ЄС. Однак, культурні і історичні парадигми сьогоднішньої української влади штовхають країну до інтеграційних процесів з пост-радянськими країнами під головуванням Росії. Поза наявності привабливих сторін такої інтеграції в короткострокову періоді (ціни на енергоносії, внутрісекторна торгівля в технологічних і машинобудівних секторах, економія масштабу), довгостроково такий сценарій несе мало перспектив як суспільству, так і його замовникам – великому бізнесу. Останній, має всі шанси бути асимільованим російськими державно-приватиними групами. Суспільство ж не отримає відчутної різниці, що могла б втілюватися в нових управлінських технологіях, знаннях і інноваціях.

У випадку інтеграції з ЄС Україна в коротко-та середньотерміновій перспективі може отримати статус трудомісткого центру (водночас

48

периферії спільного ринку ЄС) з високим ступенем ділової активності. Це означатиме переміщення периферії спільного ринку ЄС в Україну. Лібералізація торгівлі призводитиме до переорієнтації міжнародної спеціалізації України: домінуючими у виробничій і торговій структурах ставатимуть частки трудомістких виробництв (харчова, швейна, взуттєва, меблева, скляна промисловості) та втрачатиметься виявлена порівняльна перевага в багатьох традиційних виробничих секторах (видобувна, металургійна, хімічна промисловості). Агломераційні ефекти проявлятимуться у переміщенні в Україну західними фірмами трудомісткого виробництва з огляду на принцип порівняльної переваги, а також на великий український споживчий ринок при існуючій проблемі перенасичення споживчих ринків Заходу.

- Нова економіка чи конвульсії пост-радянської індустрії

Зростання заробітних плат в промисловості відбувається швидше, ніж росте продуктивність праці. Це значить, що порівняльна перевага в традиційних індустріальних секторах знижується. В перспективі це знищуватиме глобальну конкурентоспроможність українських сировинних продуктів, як не забезпечених дешевшими факторами виробництва.

За відсутності альтернатив працевлаштування, старі виробництва тримають у економічному рабстві цілі регіони.

Екологічна ситуація в країні (особливо на Сході) не може бути покращена за збереження існуючих структури та технологій виробництва.

Етапи нової економічної політики 22

Мета: збільшення глобальної конкурентоздатності економіки України, як способу підвищення ВВП на душу населення і доходів громадян.

Інструменти:

1. Макроекономічна стабільність2. Інституційна ефективність3. Економічна лібералізація4. Інтеграція в європейське середовище5. Трансформації в корпоративному секторі6. Суспільні трансформації і інфраструктура7. Децентралізація8. Розвиток кластерів

Напрямки:

1. Макроекономічна стабільність

22 , У формуванні рекомендацій будемо виходити з того що Уряд зроби вибір на .користь інтересів суспільства і європейської інтеграції

49

- Стабільний і прогнозований курс – кошик валют, помірна ревальвація

- Мінімізація дефіциту бюджету- Контроль інфляції- Державні закупки і ефективність видатків- Стимулювання імпорту високотехнологічних промислових товарів- Співпраця з МВФ

2. Інституційна ефективність

o Судова реформаo Адмінреформа:

Скорочення витрат на Уряди всіх рівнів Виконавча влада обслуговує інтереси кластерів Виніс центральних органів влади в заміський район Усунення конфлікту інтересів: відсторонення

представників великого бізнесу від центральних органів влади

o Стимулювання прийняття етичних кодексів в державному і бізнес-секторах

3. Економічна лібералізація

- Мінімізація чи повне невтручання держави у сферах:

o Припинення регулювання цін і тарифів23

o Усунення квотування і митних обмежень для експортерівo Припинення дотацій сировинним галузямo Припинення опіки над «стратегічними» підприємствамиo Дерегуляція ринку праці

4. Інтеграція в європейське середовище

o Вільна економічна зонаo Митний союзo Єдиний ринокo Економічний союзo Повна економічна інтеграція

5. Трансформації в корпоративному секторі

o Антимонопольна політика: надмірна концентрація зловживання

o Спрощення умов для угод з M&A, IPO, участі в приватизації.o Міжнародні стандарти бух обліку і звітності.

23 , На перехідному етапі держава може компенсувати частину тарифу за, . пільги що надаються окремим категоріям громадян Виробник повинен

. отримувати безпосередню фінансову компенсацію

50

o Вимога діяльності як публічної компанії для великого і середнього бізнесу

o Розвиток Фондового Ринку.o Приватизація державних збиткових підприємствo Спрощення і вивід в публічність процедур банкрутстваo Спрощення регуляцій і стимулювання угод M&A між

вітчизняними компаніями (банківський сектор!)

6. Суспільні трансформації і інфраструктура

o Стимулювання об’єднань громадян, бізнесів, профспілок і інших груп.

o Стимулювання галузевих і міжгалузевих діалогів (Форуми, Конференції)

o Покриття всієї країни широко канального Інтернет o Сприяння доступу до тренінгів і майстер-класівo Доступна медицина і актуальна освіта (приватні клініки і

ВУЗи, медичне страхування і державні гранти). Соціальні школи і лікарні з пониженим статусом.

7. Децентралізація – вирівнювання регіональних диспропорцій:

o Виніс органів влади з центру Києва в напрямку Кончі-Заспи. Звільнені приміщення під музеї і на продаж.

o Розвиток туристичного кластеруo Бюджетні повноваження на місця (збільшення відсотку

коштів, що залишаються в розпорядженні місцевих бюджетів)

o Реформування медициниo Аналіз перспектив розвитку кластерів за регіонамиo Побудова кластерної моделі України

8. Розвиток кластерів

Стратегія розвитку кластерів для України:

Розвиток туристичного кластеру: o Київ: музейна столиця, o Карпати – зимові і літні види спорту, гірський туризм, o Крим: дитяча здравниця, гірський туризмo Еко-туризм: Асканія-Нова, Шацькі озера + гори o Львів: Європа поручo Футбольний туризм: стадіони ЄВРО-2012 o Етнічний туризм: євреї, поляки, румуни, росіяни, білорусиo Релігійний туризм: іудеї, православні, старовіриo Чорнобиль: екстрим-туризм

51

Посилення традиційних галузей (металургія, машинобудування, агросектор, хімія)

o Зняття тарифних обмежень (особливо в агро!)o Усунення цінового регулювання і обмежень цін/тарифів (ціна

на газ, закупки в Держрезерв, комунальні тарифи)o Вільний рух факторів виробництва (продаж землі)o Кластерний погляд: стимулювання діалогу виробники-

постачальники-споживачі-влада

Приватизація державних підприємств: o Укртелекомo «Нафтогаз України», o вугільна промисловість, o Укравтодор (концесії, приватні дороги), o містобуди-метробуди, o Укрзалізниця.

Енергетика:o Модернізація і побудова нових атомних станційo Альтернативна енергетикаo Розподільчі електромережі нового покоління:

Перетоки в мережу від домогосподарств і підприємств Більша потужність на 1 домогоподарство

o Стимулювання енергоефективності

o Спільна робота з мережами ЄС і Росії

Інфраструктура:o Модернізація і розширення мережі дорігo Швидкісна залізницяo Модернізація аеропортівo Використання портів і річокo Широкополосний Інтернет

Муніципальна інфраструктура: o розвиток громадського транспорту в містах:

об’єднання залізниці і метро в межах міст. великі автобуси замість «маршруток» велосипеди і доріжки управління людськими потоками (робочі місця і

соцінфраструктура там, де живуть люди)

Машинобудування: o Промислові машини: цінова перевагаo Інноваційне виробництво:

легке літакобудування, вагони і локомотиви,

52

високотехнологічне обладнання для промислового сектору,

обладнання для туристичного сектору (підйомники).

Високі технології:o Посилення політехнічних ВНЗ:o Залучення міжнародних викладачів і тренерів, o Формування державного і суспільного замовлення на

програмування, дизайн, інфо-графіку.

Агро-сектор: o вільний продаж землі, освітня кампанія для селян – як не

втратити, як-кому-коли продавати, як отримати кредит, як заробляти.

o відмова від квотування, заборон на експорт, примусового продажу на користь Держрезерву.

o Запуск відкритих торгових майданчиків і вільний доступ до інформації (щоденні роздруківки з Інтернет у сільрадах).

o стимулювання діалогу між селянами, оптовими і роздрібними покупцями, роздрібними мережами, споживачами.

Легка промисловість: діалог в галузі – що виробляти і як продавати.

Будівництво: o діалог в галузі – як мінімізувати побори і відкрити процедури

покупки землі, погодження, здачу в експлуатацію. o публічні Генплани міст.o відкриті тендери o пакети для забудовника – комплект документів і дозволів

для переможців тендеру згідно Генплану

Інтернет:o Стимулювання приходу в Україну онлайн-аукціонів (ebay),

бюджетних роздрібних мереж (Amazon).o Бродбенд в малі міста і села.o Електронний документообіг на всіх рівнях.o Електронний паспорт (досвід Естонії)o Електронне голосування.

Фармацевтика: діалог в галузі: виробники-фармацевти-лікарі-споживачі. Які ліки готова споживати медицина, що треба хворим, як відтісняти імпортні позиції, як виходити на міжнародні ринки.

Футбол і спорт:

o легалізація бізнес-операцій.o Інфраструктура ЄВРО-2012

53

o «Олімпійська» інфрастукрутура

Блок-схемаВихідні умови:

Закрита олігархічна економікаСОТ-ЄЕППост-радянська індустріяДо 50% економіки в тіні

Забезпеченість орними землями (3 в світі)Велике населення (ринки, праця)Традиції освітиТуристичний і культурний потенціалОбширна але застаріла інфраструктураРесурси: вугілля, нафта, газ, руда, каміньРозвинена електроенергетикаВітровий і сонячний потенціалЗростаюча кількість Інтернет-користувачівДвомовність: укр., рос.

Дефіцитні ресурси/фактори:- Капітал- Технології- Інновації- Кваліфікована робоча сила

54

Макроекономічна стабільність:

- Стабільний курс – кошик валют- Мінімізація дефіциту бюджету- Контроль інфляції- Державні закупки і ефективність видатків- Стимулювання імпорту

високотехнологічних промислових товарів- Співпраця з МВФ

- Стабільні правила гри- Подавлення фаворитизму- Сприятливий інвестиційний клімат- Максимізація потенціалу галузей з

сформованою порівняльною перевагою

Інституційна ефективність:

- Судова реформа- Адмінреформа:- Стимулювання прийняття етичних кодексів

в державному і бізнес-секторах

- Зменшення вартості ведення бізнесу

- Зменшення вартості держапарату- Формування ідеології спільного

виграшу

55

Економічна лібералізація

Припинення регулювання цін і тарифівУсунення квотування і митних обмеженьПрипинення дотацій сировинним галузямПрипинення опіки над «стратегічними» Дерегуляція ринку праці

- Формування атмосфери конкуренції

- Запуск ринкових важелів регулювання факторів

- Притік факторів вир-ва з міжнародних ринків

Інтеграція в європейське середовище

Вільна економічна зонаМитний союзЄдиний ринокЕкономічний союзПовна економічна інтеграція

- Вільний рух товарів - - Вільний рух послуг - Вільний рух капіталу

o технологічний капіталo портфельні інвестиціїo фінансовий капітал LTD

- Частковий вільний рух робочої сили

Трансформації в корпоративному секторі

Антимонопольна політикаСпрощення умов M&A, IPO, приватизаціїМіжнародні стандарти бухоблікуПублічні компанії - КорпораціїРозвиток Фондового Ринку.Приватизація державних збиткових підприємствСпрощення і публічність процедур банкрутства

- Створення конкурентного середовища

- Формування умов для притоку капіталу і інновацій

- Асиміляція міжнародним капіталом

- Підготовка до більш глибоких форм інтеграції з ЄС

Суспільні трансформації і інфраструктура

Стимулювання об’єднань громадян, бізнесів, Стимулювання діалогів (Форуми, Конференції)Покриття країни швидкісним Інтернет Сприяння доступу до тренінгів і майстер-класівДоступна медицина і актуальна освіта (приватні клініки і ВУЗи, медичне страхування і

- Зростання якості трудових ресурсів

- Передумови для формування кластерів

Максимізація ефектів нової економіки, єдиного ринку з ЄСФормування привабливого середовища для базування бізнесі (ТНК + вітчизняні Ко)Ефекти від прагнення споживачів урізноманітнювати споживанняРіст продуктивності праці і капіталуФормування нових кластерівПосилення спеціалізаціїЗниження конкуренції всередині кластерів

56

Децентралізація – вирівнювання диспропорцій:

Виніс органів влади з центру КиєваРозвиток туристичного кластеруБюджетні повноваження на місцяРеформування медициниАналіз перспектив розвитку кластерів за регіонамиПобудова кластерної моделі України

- Передумови перетікання факторів виробництва між регіонами

- Зменшення економічної концентрації

- Зростання конкуренції- Зростання продуктивності праці і

капіталу- Освоєння нових масивів факторів

вир-ва- Становлення і поглиблення

кластерів

Розвиток кластерів

Туризм (Карпати, Крим, Київ, Спорт, Чорнобиль)Агро-сектор і переробкаМеталургіяХіміяМашинобудуванняІнтернет, програмування, IТФармацевтикаЛегка промисловістьЕнергетика

Результат трансформацій:

Сучасна відкрита, легальна економікаПереважна частка ТНК і іноземного капіталу в структурі власностіЗростаюча вага туризму, як ключової галузі економікиЗниження ваги ресурсних галузей – зниження чи навіть зникнення для них порівняльних перевагНасичення дефіцитними факторами: капіталом, технологіями, інноваціямиЗростання внутрісекторної торгівлі з країнами ЄСВключення в глобальні тенденції формування економіки ноосферних цінностей.Входження за ВВП на душу населення до складу перших 20 країн світу