лекція райдміністрації

Аналіз міжнародної політики

Україна і світ

Україна і світ: аналіз міжнародної політики

Міжнародна політика — це комплекс двосторонніх та багатосторонніх політичних, економічних, дипломатичних, військових, культурних, науково-технічних відносин між державами; історично зумовлена форма інтегративних тенденцій, які виникають у процесі розвитку світового співтовариства, а також форми взаємодії між його суб'єктами

Концепції міжнародних відносин: політичний ідеалізм, політичний реалізм, модернізм, транснаціоналізм, неомарксизм, неореалізм

Суб'єкти міжнародної політики: держава або групи держав, міжнародні організації, масові рухи транснаціонального характеру, релігії і церкви різних напрямів, політичні партії і громадські об'єднання, ЗМІ


Цілі та завдання міжнародної політики

В історії :

- територіально-економічні зазіхання;

- боротьба за сфери впливу, за ринки збуту, джерела сировини та їх перерозподіл.

В сучасності :

- участь у міжнародному поділі праці і пов'язаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, винаходами та духовними цінностями;

- спільне розв'язання глобальних проблем сучасного світу;

- захист прав людини;

- колективне забезпечення міжнародного миру.


Види зовнішньої політики:

- агресивна політика - характеризується прагненням держави досягнути експансіоністських цілей, розв'язати внутрішні проблеми засобами зовнішньої політики

- активна політика - характеризується динамічними пошуками рівноваги між внутрішньою та зовнішньою політикою

- консервативна політика - пов'язана з прагненням колишніх "великих" держав зберегти свої впливи на міжнародній арені і досягнуту раніше рівновагу між внутрішньою та зовнішньою політикою

- пасивна політика - є властивою для слаборозвинених держав, які намагаються пристосуватись до міжнародного середовища


Дипломатичні представництва України

Україна і світ: аналіз міжнародної політикиМісце Країна ВВП (млн $)

— Европейский союз 16,106,896[4]

1 США 14,624,184

2 КНР 5,745,133

3 Япония 5,390,897

4 Германия 3,305,898

5 Франция 2,555,439

14 Мексика 1,004,042

17 Турция 729,051

18 Индонезия 695,059

29 Иран 337,901

33 Венесуэла 285,214

34 Колумбия 283,109

40 Египет 216,830

41 Нигерия 206,664

49 Румыния 158,393

50 Перу 153,549

52 Украина 136,561

54 Казахстан 129,757

57 Бангладеш 105,402

61 Ангола 85,808

62 Ирак 84,136

63 Ливия 77,912

64 Судан 65,930

Місце Країна ВВП/чол. US$

1 Люксембург 104,390

9 США 47,132

— Европейский союз 32,283

40 Тринидад и Тобаго[5] 16,167

47 Уругвай 12,129

51 Экваториальная Гвинея[6] 11,081

57 Турция 10,206

59 Ливан 10,019

60 Венесуэла 9,773

— Земля[7] 8,985

63 Габон 8,395

66 Панама 7,712

67 Румыния 7,390

68 Коста-Рика 7,350

69 Маврикий 7,303

71 Ботсвана 6,796

73 Суринам 6,245

74 Колумбия 6,220

102 Фиджи 3,544

104 Республика Конго 3,075

106 Самоа 3,023

107 Кабо-Верде 3,007

108 Украина 3,002

2011 рік Країни з вільною економікою

1. Гонконг 89,7

2. Сингапур 87,2

3. Австралия 82,5 4. Новая Зеландия 82,3

5. Швейцария 81,9

6. Канада 80,8 7. Ирландия 78,7

8. Дания 78,6

9. США 77,8 10. Бахрейн 77,7

Країни з переважно вільною економікою

14. Эстония 75,2

24. Литва 71,3

29. Грузия 70,4

Країни з невільною економікою

155. Беларусь 47,9 163. Узбекистан 45,8

164. Украина 45,8

Дані МВФ


Дані СБ



Експорт Імпорт

Сальдо тис. дол. США

у % до січня-лютого 2010 р.

тис. дол. США у % до січня-лютого

2010 р.

Всього 9366454,7 146,8 11447037,8 164,1 −2080583,1

Російська Федерація 2494823,8 162,7 5256458,7 187,9 −2761634,9

Європа 2807883,6 171,5 3194132,9 149,1 −386249,2

Китай 295848,3 188,1 763200,8 143,2 −467352,5

Туреччина 583554,1 142,9 206758,9 156,2 376795,3

Єгипет 136516,5 73,6 18727,1 104,5 117789,5

США 157835,1 161,9 313096,9 192,2 −155261,8

Географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами за січень-лютий 2011 року


Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД

Експорт Імпорт

тис. дол. США у % до січня–

лютого 2010 р. у % до загального

обсягу тис. дол. США

у % до січня–лютого 2010 р.

у % до загального обсягу

Усього 9366454,7 146,8 100,0 11447037,8 164,1 100,0

IV. Готові харчовi продукти 432621,7 127,1 4,6 352753,1 121,4 3,1

V. Мінеральні продукти 1228613,0 149,3 13,1 5083633,8 182,3 44,4

27 енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки 590402,7 114,0 6,3 4841876,0 190,7 42,3

з них:

кам’яне вугілля 100270,8 184,3 1,1 358663,4 211,3 3,1

нафта сира (включаючи газовий конденсат) – – – 619068,3 98,8 5,4

газ природний – – – 3260419,8 234,6 28,5

VI. Продукція хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi 843743,5 189,0 9,0 1055129,7 141,2 9,2

VII. Полімерні матеріали, пластмаси та каучук 126392,2 158,0 1,3 539859,3 155,3 4,7

ХI. Текстиль та вироби з текстилю 124188,5 109,7 1,3 295749,6 149,1 2,6

XV. Недорогоцінні метали та вироби з них 3244000,0 152,7 34,6 671641,8 151,6 5,9

XVI. Механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку 833582,0 124,7 8,9 1422453,0 182,3 12,4

XVII. Транспортні засоби та шляхове обладнання 633780,2 181,8 6,8 648455,6 216,2 5,7

Товарна структура зовнішньої торгівлі за січень–лютий 2011 р.

Дані Мінекономіки


1. Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур.

2. Основними засадами зовнішньої політики є:

- використання міжнародного потенціалу для утвердження і розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, її сталого економічного розвитку;

- утвердження провідного місця України у системі міжнародних відносин, зміцнення міжнародного авторитету держави;

- запобігання конфліктам у регіонах, що межують з Україною, та врегулювання наявних конфліктів;

- забезпечення захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;

- створення сприятливих умов для задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України, підтримання з ними сталих зв'язків;

- забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі;

- підтримка розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди.

Закон України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" / Відомості Верховної Ради України, 2010, N 40

Україна і світ: аналіз міжнародної політикиГлобальні проблеми людства:

- необхідність збільшення тривалості життя i вирішення проблеми старіння людини

- уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим співтовариством розповсюдження ядерних технологій, радіоактивного забруднення довкілля

- регулювання стрімкого збільшення населення Земної кулі

- уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біорізноманітності на планеті

- забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу

- подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами, подолання бідності, голоду, неграмотності

- деградація земель

- озонові дірки

- проблема СНІДу

- глобальні епідемії (приклади - грип пташиний, грип свинячий)

Україна і світ: аналіз міжнародної політикиВідносини Україна — НАТО

1991 рік — Вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва;

1994 рік — Приєднання до програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ);

1996 рік — Розгортання українських миротворців у Боснії та Герцеговині;

9 липня 1997 року, Мадрид, підписання Хартії про Особливе партнерство, заснування Комісії Україна — НАТО, відкриття місії України при НАТО, відкриття Центру інформації та документації НАТО в Україні;

1998 рік — Заснування Спільної робочої групи з питань оборонної реформи;

1999 рік — Відкриття Офісу зв'язку НАТО у Києві, розгортання українсько-польського батальйону у Косові;

2000 рік — Ратифікація Угоди про статус сил, що беруть участь у заходах ПЗМ, яка сприяла участі України у військових навчаннях


22 листопада 2002 року, Прага, ухвалення Плану дій Україна — НАТО;

2004 рік — Ратифікація угоди про підтримку операцій НАТО з боку України;

2005 рік — Початок інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ як передумови переходу до Плана членства як останнього кроку щодо вступу у НАТО;

з 18 до 20 жовтня 2005 року відвідини північноатлантичною радою НАТО (ПАР) України. Постійні представники 26 країн-членів НАТО та Генеральний секретар пан Яап де Хооп Схеффер взяли участь у засіданні Комісії Україна — НАТО (КУН);

з 23 до 24 жовтня 2005 року — Саміт НАТО — Україна у Вільнюсі, Литва. Генеральний секретар НАТО Яап Де Гооп Схеффер заявляє, що Альянс готовий надати Україні допомогу в здійсненні політичних і військових реформ, необхідних для членства Києва у НАТО. Міністр оборони США Дональд Рамсфельд обіцяє Києву всебічну підтримку Вашингтона;


2006—2008 роки — НАТО оголошує політику відкритих дверей щодо вступу України.

15 січня 2008 — подання офіційної заяви щодо можливості приєднання України до Плану дій з членства (ПДЧ) в НАТО (так званий «лист трьох», який був підписаний Президентом України Віктором Ющенко, прем'єр-міністром Юлією Тимошенко і головою Верховної Ради Арсенієм Яценюком).

3 квітня 2008 на Бухарестському Саміті на рівні Глав держав та урядів держав-членів Північноатлантичної Ради одностайно було погоджено Декаларацію, у якій Україну (поряд з Грузією) було запевнено у майбутньому отриманні членства у НАТО.

2 квітня 2010 Віктор Янукович своїм рішенням, ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і ліквідував національний центр з питань євроатлантичної інтеграції.



Основні перешкоди іноземному інвестуванню:

- нестабільне та недосконале законодавство- надмірне регулювання економіки- нечітка правова система- корупція- великий податковий тягар- низький рівень доходів громадян

Причини, що перешкоджають поліпшенню інвестиційної привабливості України:

- відсутність історичних традицій, що визначають правила та норми поведінки економічних суб'єктів,- нерозвиненість ринкової інфраструктури (банківської, фінансової систем, фондового ринку, телекомунікаційних засобів, транспортних комунікацій тощо),- низький рівень корпоративних відносин,- тінізація економіки, що робить неконкурентоспроможною продукцію офіційної економіки, у тому числі й вироблену спільними підприємствами.


Україна - ЄС

1991 — Декларація ЄС щодо України

1992 — Перша зустріч Україна-ЄС на найвищому рівні

1993 — Підписана угода між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами, відкриття представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні

1994 — Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС

1995 — Перше засідання Спільного комітету Україна-ЄС, створення представництва України при Європейських Співтовариствах

1996 — Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою. Радою Міністрів ЄС прийняла план дій щодо України



1997 — Перший Саміт Україна-ЄС (Київ), підписано угоду між Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі та урядом України про торгівлю сталеливарними виробами

1998 — набуття чинності угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, Україна офіційно заявила про прагнення набути статусу асоційованого членства в ЄС, прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 852 про запровадження механізму адаптації законодавства України до ЄС. Другий саміт Україна—ЄС (Відень)

1999 — Третій саміт Україна — ЄС (Київ), ЄС підтвердив намір сприяти вступу України до СОТ, початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

2001 — Четвертий саміт Україна — ЄС (Ялта)

2002 — П'ятий саміт Україна—ЄС (Копенгаген)



2005 — Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни із ринковою економікою, черговий саміт

2006 — саміт ЄС-Україна, Хельсінкі

2007 — саміт ЄС-Україна, Київ

5 березня 2007 — розпочато переговори про укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво.

2008 — Набуття чинності угодами про спрощення візового режиму та реадмісію між Україною та ЄС, саміт ЄС-Україна (Евіан)

Вересень 2008 — під час паризького Саміту Україна-ЄС досягнуто компромісне рішення щодо назви нової посиленої угоди як Угоди про асоціацію.

7 травня 2009 — Україна стала учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство»



16 червня 2009 — під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна — ЄС»

25 лютого 2010 — Європарламент схвалив резолюцію про ситуацію в Україні в який, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над “дорожньою картою” безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС


Періодизація відносин Україна - США

Президентство Джорджа Г.В. Буша — «Русоцентричний» підхід (1991—1993)

Перші кроки адміністрації Білла Клінтона. Зближення

Визнання України «стратегічним партнером» (1994—1997)

Розчарування Заходу (1998—2000)

Зміна пріоритетів (2001-2002)

Період 2003-2008

Президентство Б. Обами

За станом на 1 травня 2009 р. існує майже 120 підписаних і готових до підписання угод та інших спільних документів


Членство в міжнародних організаціях

Назва організації Приєднання України Статус

Організація Об'єднаних Націй 24 жовтня 1945

Європейська економічна комісія ООН 28 березня 1947

Співдружність Незалежних Держав 8 грудня 1991

Європейський банк реконструкції та розвитку 13 квітня 1992

Міжнародний валютний фонд 3 вересня 1992

Група Світового

банку

Міжнародний банк реконструкції та розвитку 3 вересня 1992

Міжнародна фінансова корпорація 1993

Багатостороння агенція з гарантій інвестицій 1994

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів 7 липня 2000

Міжнародна асоціація розвитку 27 травня 2004




Партнерство заради миру 8 лютого 1994

Організація з безпеки і співробітництва в Європі 1 січня 1995[3]

Рада Європи 9 листопада 1995

Центральноєвропейська ініціатива 31 травня 1996

Рада євроатлантичного партнерства 29 травня 1997[4]

ГУАМ – Організація за демократію та економічний розвиток 10 жовтня 1997

Чорноморський банк торгівлі та розвитку 1998

Організація чорноморського економічного співробітництва 1 травня 1999

Чорноморська група військово-морського співробітництва 2 квітня 2001




ЄврАзЕС травень 2002 спостерігач

Єдиний економічний простір 19 вересня 2003

Ініціатива Баку 13 листопада 2004

Спільнота демократичного вибору 2 грудня 2005

Чорноморський форум за діалог та партнерство 5 липня 2006

Франкофонія 29 вересня 2006 спостерігач

Європейське енергетичне співтовариство 17 листопада 2006 спостерігач

Світова організація торгівлі 16 травня 2008

Центрально-Азіатське співробітництво

спостерігач

Пакт стабільності у Південно-Східний Європі


Ініціатива співробітництва в Південно-Східній Європі


Рада країн Балтійського моря


Рух неприєднання


Education

лекція райдміністрації