27
Чудеса Дніпропетровщини

Чудеса Дніпропетровщини

Embed Size (px)

DESCRIPTION

Робота учнів Лобойківської ЗОШ під керівництвом вчителя Демуш І.О.

Citation preview

Page 1: Чудеса Дніпропетровщини

Чудеса Дніпропетровщини

Page 2: Чудеса Дніпропетровщини
Page 3: Чудеса Дніпропетровщини

Палац Григорія Потьомкіна було побудовано у 1790 році на замовлення князя Г.О. Потьомкіна. За часів Павла І палац сильно занепав. При реставрації, яка проводилась в 30-ті роки ХІХ ст., було спотворено фасади будівлі, а колони центрального корпусу так і не відновили. Палац має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Палац Григорія Потьомкіна

Page 4: Чудеса Дніпропетровщини
Page 5: Чудеса Дніпропетровщини

Кодацька фортеця

Кодак — фортеця на правому березі Дніпра напроти Кодацького порогу. Розрашована на 10 км нижче теперішнього міста Дніпропетровська, на території села Старі Кайдаки.Збудована польським урядом у липні 1635 року з метою ізолювати Запоріжжя і Дон від України, перекрити вихід до Чорного моря і перешкодити втечі селян на Запорізьку Січ.

Page 6: Чудеса Дніпропетровщини
Page 7: Чудеса Дніпропетровщини

“Орлине гніздо”

Орлине гніздо (або скелі МОДРу) - група скель на схилі долини р. Інгульця, яка представляє фрагмент розрізу Криворізько-Кременчуцької провінції Українського кристалічного щита.

Page 8: Чудеса Дніпропетровщини
Page 9: Чудеса Дніпропетровщини

Річка “Оріль”

За показниками загальної мінералізованості орільська вода краще дніпровської і самарської. Ця річка приваблює рибалок, особливо підводних мисливців, а орнітологи Приорілля називають пташиним Ельдорадо...

Щодо походження назви Орелі, то одна з легенд свідчить: жили колись сусідами Змій і Запорожець. Не помирившись за межу, почали битись. Козак переміг і, запрягши Змія в плуг, проорав кордонну борозну, по якій і потекла річка Оріль.

Page 10: Чудеса Дніпропетровщини
Page 11: Чудеса Дніпропетровщини

Кам'яні баби

Колекція кам’яних баб Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І.Яворницького є однією з найбільших колекцій в Європі. Домінують в колекції половецькі середньовічні скульптури – 66 статуй. Половецькі статуї є узагальненими образами предків.

Page 12: Чудеса Дніпропетровщини
Page 13: Чудеса Дніпропетровщини

Могила Сірка

Могила легендарного кошового Запорізької Січі знаходиться у с.Капулівці, Нікопольського району. Кошовий отаман Іван Сірко очолював запорізьких козаків у боротьбі проти турецько-татарської агресії у другій половині XVII ст. З 1663 р по 1680 р. «з перервами» І.Сірко обирався кошовим отаманом Запорозької Січі 8 разів. Козаки шанували його за мужню вдачу, за відстоювання політичної самостійності Січі.

Page 14: Чудеса Дніпропетровщини
Page 15: Чудеса Дніпропетровщини

Єдиний на Дніпропетровщині водоспад. Його загальна висота — бл. 6 м. Він утворився на виступах червоного граніту. Розташований біля Токівського гранітного кар'єру.Водоспад є чудовим місцем відпочинку жителів та гостей району.

Токівський водоспад

Токівський водоспад  — каскад водоспадів на річці Кам'янці (притока Базавлуку). Розташований біля села Токівське-Апостолівського району Дніпропетровської області.

Page 16: Чудеса Дніпропетровщини
Page 17: Чудеса Дніпропетровщини

Амурський міст

Амурський міст - найстаріший з мостів міста Дніпропетровськ. Він був споруджений й урочисто відкритий 18 травня 1884 р., одночасно з відкриттям Екатериненской залізниці. У день відкриття міст був найдовшим у Європі.

У 1889 році, на Всесвітній архітектурній виставці у Парижі, Амурський міст був нагороджений золотою медаллю.

Page 18: Чудеса Дніпропетровщини
Page 19: Чудеса Дніпропетровщини

Іверський храм

У глибині соснового лісу, на житловому масиві Північний, знайшла своє тихе місце дивовижна православна громада - храм ікони Божої Матері «Іверська». Незважаючи на те, що йому виповнилося лише десять років, чутки про його унікальність поширилися по всьому світу..

Унікальним є зовнішній вигляд святині: храм збудований із червоної цегли, вівтар нижнього храму - із мармуру, а його іконостас - із рожевого напівдорогоцінного каменю онікса, який у давнину називали сонячним.

Page 20: Чудеса Дніпропетровщини
Page 21: Чудеса Дніпропетровщини

Костел Святого Миколая

У Дніпропетровській області, в місті Дніпродзержинськ збереглася унікальна будівля кінця XIX століття - римсько-католицький костел Святого Миколая. Виконаний він у стилі неоготики, в шоколадно-коричневих тонах.

Дніпродзержинський костел Святого Миколая має дуже гарний фасад - по обидва боки від ажурного центрального входу виступають дві величні стрілчасті вежі зі шпилями, увінчані хрестами. Це надає будівлі якоїсь загадковості та казковості.

Page 22: Чудеса Дніпропетровщини
Page 23: Чудеса Дніпропетровщини

Троїцький собор

Троїцький собор - єдиний в українській дерев’яній архітектурі хрещатий, дев’ятикамерний, дев’ятибаневий храм.

Троїцький собор у м.Новомосковську - одна з найбільш визначних споруд української дерев’яної архітектури ХVІІІ – ХІХ ст. Це єдиний в українській дерев’яній архітектурі хрещатий, дев’ятикамерний, дев’ятибаневий храм. Великі розміри надають споруді монументального характеру.  

Page 24: Чудеса Дніпропетровщини
Page 25: Чудеса Дніпропетровщини

Хутір «Галушківка»

Хутір «Галушківка» заснований в кінці XVI століття запорожськими козаками, які селились на території Дикого Поля. Хутір входив до складу Протовчанської паланки Війська Запорозького низового.

На теперішній час хутір територіально входить до села Гречино, Петриківського району Дніпропетровської області і являє собою єдиний комплекс, де розташовані: макет козачого укріпленого хутора, 3 селянських садиби, побудовані в середині 19 століття.

Page 26: Чудеса Дніпропетровщини
Page 27: Чудеса Дніпропетровщини

Петриківський розпис 

Петриківський розпис — декоративно-орнаментальне малярство, яке сформувалося на зламі XIX—ХХ ст. на Дніпропетровщині. Назва походить від села Петриківка.

1958 року за ініціативою Федора Панка була створена фабрика петриківського розпису, що проіснувала до початку 2000-х років. За радянських часів на фабриці працювали близько півтисячі людей. Петриківські тарілки, скарбнички та інші сувеніри були візитівкою України, їх експортували до 80 країн світу.На сьогоднішній день близько 200 місцевих мешканців розмальовують тарілки у себе вдома. Також існує центр народного мистецтва, в якому працюють чотири десятки майстрів.