Причини та передумови

низької успішності дітей

Тема семінару

Вступ

Загалом приблизно 12,5% учнів мають труднощі у навчанні. На означення цього явища вживають поняття “неуспішність” і “відставання”.

Неуспішність — невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, що фіксується через значний проміжок часу навчання (вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя).

Відставання—це невиконання вимог (або однієї з них), яке має місце на одному з проміжних етапів у межах того відрізку навчального процесу, який є часовою рамкою для визначення успішності. Слово “відставання” позначає і процес накопичення невиконань вимог, і кожний окремий випадок такого виконання.

Неуспішність—найгостріша проблема сучасної школи

Причини відставання у навчанні зводять до таких груп: - біопсихічні (спадкові особливості, задатки, здібності,

особливості характеру); - недоліки фізичного тa психічного розвитку (слабке здоров'я,

нерозвинута пам'ять і мислення, нерозвинуті навички навчальної праці);

- недостатній рівень вихованості (немає інтересу до навчання, почуття обов'язку, слабка сила волі, недисциплінованість);

- недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної і самостійної роботи учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя);

- негативний вплив сім'ї (погані матеріальні умови життя сім'ї, негативне ставлення батьків до школи і навчальної діяльності дітей, відрив дітей від навчальної праці та ін.).

У літературі характеризуються також і такі причини неуспішності, як: - перевантаження домашніми

завданнями; - невміння працювати самостійно; - слабка ефективність уроку; - незадовільна постанова контролю

знань; - побутові умови, негативний вплив

батьків; - пропуски уроків; - невиконання домашніх завдань.

Зовнішні причини: зниження цінності освіти у суспільстві; нестабільність існуючої освітньої системи; недосконалість організації навчального процесу; негативний вплив середовища (ЗМІ, вулиця,

родина)Внутрішні причини: послаблення здоров’я школярів; низький розвиток інтелекту; відсутність мотивації до навчання; слабкий розвиток вольової сфери школярів.

Небажання вчитися спричинено сукупністю причин:

Соціологічні опитування свідчать:

• Тільки 4-7% учнів школи зберігають інтерес до навчання• 40% дітей не хочуть ходити до школи і лише 10% радіють

зустрічі з учителем• 50% незадоволені шкільними знаннями• 90% учнівського часу відведено на виконання репродуктивних

дій• У частини учнів у зв’язку із перевантаженнями,

перенапруженням виникають невротичні зміни психіки• Рейтинг українських школярів у дослідженні успішності

представників 32 країн світу (PISA-Test, 2003) склав: • з читання - 28 місце, математики - 25, природничих наук – 28. Високий рівень освіченості (здатність здобувати, розуміти та критично оцінювати інформацію) показало тільки 2% учнів, успішно можуть адаптуватись у суспільство можуть 36% учнів. Слабким місцем результатів учнівських робіт є недостатнє оволодіння вміннями ефективно інтегрувати знання з різних галузей знань, та невміння аргументовано висловити свою думку.

1. Чинники, що впливають на успішність дітей на ранньому етапі розвитку

Роботу підготували: психолог ДНЗ № 784 Корсун О.О. психолог ДНЗ № 555 Прилипко Ю.С.

1

Все починається ще до народження…

Створення найбільш сприятливих умов для розвитку ще в пренатальному періоді впливає на розвиток здібностей дитини.

Усі шкідливі звички, негативні переживання матері під час вагітності, її стреси, депресії, можуть відбитися на дитині після її народження, прийнявши форму неврозу, загального тривожного стану, порушень і затримок у розумовому розвитку та ін.

Що формує людину?

Здібності чи характер? Спадковість чи освіта?

На сьогодні жодна переконлива теорія остаточно не визначила цих фактів.

Дослідження фізіології мозку і дитячої психології показали, що ключ до розвитку розумових здібностей дитини це його особистісний досвід пізнання в перші три роки життя, тобто в період розвитку мозкових клітин.

Жодна дитина не народжується генієм, або дурнем. Все залежить від стимуляції і ступеню розвитку

головного мозку в вирішальні роки життя дитини – це від народження до трьох років.

Важливо…..o Мозок людини налічує 1,4 міліарда клітин, але у

новонародженного більшість із них ще не задіяно.

o В процесі розвитку мозку між його клітинами формуються особливі зв’язки. Клітини головного мозку, ніби протягують один одному руки, щоб міцно триматися один за одного, відкликаючись на інформацію, яку вони отримують через органи відчуття.

o Період коли з’язки між клітинами формуються більш активно це період від народження до трьох років.

o Перші шість місяців після народження мозок досягає 50% свого дорослого потенціалу, а до трьох років 80%.

o Якщо в перші три роки не сформувалась міцна база для інтелектуального розвитку дитини, то в подальшому дуже важко буде розвивати мислення, творчість, почуття та інші психічні процеси дитини

Діти народжуються приблизно всі однакові, якщо вони не мають фізичних недоліків. Відповідальність за розподіл дітей на дітей розумних та не розумних, замкнутих і агресивних лягає на виховання батьків.

2. Вплив сім‘ї на успішне навчання дитини

Підготувала: Психолог ДНЗ №768 Буличова Ю.Ю.

2

Питання особистісного розвитку дошкільників та молодших школярів на сучасному етапі привертає увагу батьків, педагогів, психологів. З огляду на це ведуться пошуки причин не встигання дитини в школі, труднощі її адаптації.

Я.А.Коменський ставить вихователів та вчителів лише на друге місце після батьків. Тобто з цього можна зробити висновок, що основну роль

у вихованні дітей відіграють саме батьки.

Причини, які впливають на неуспішність дітей у навчанні з боку батьків:

• Не сформоване позитивне чи створене негативне ставлення до навчання, тобто непідготовлені передумови виховання інтересу до навчання;

• Неправильно організована виховна робота в сім’ї: відсутність трудового виховання, відсутність режиму, безлад у домі, не налагоджене життя в сім’ї, відсутність робочого місця.

• Багато дітей не встигають у навчанні і їм не подобається вчитися тому, що батьки не виявляють інтересу до їхніх навчальних занять, не перевіряють, як вони виконують домашні завдання, чим займаються у вільний час.

Існують крайнощі виховного процесу, які створюють високий ризик виникнення неадекватної поведінки дитини і не встигання її у школі. Більшість досліджень, які присвячені дитячо-батьківським стосункам, спираються на запропоновану Д. Баумринд типологію основних стилів сімейного виховання: авторитарний, опікувальний, потуральний, хаотичний, демократичний.

Розглянемо, як впливає стиль сімейного виховання на навчання дитини у школі.

Вплив стилів сімейного виховання на навчання дитини у школі

Авторитарний стиль виховання. Батьки змалку виховують у дитини почуття відповідальності, вміння долати труднощі. Але негативним є надмірно високі вимоги до дитини, виконання яких потребує максимальної мобілізації всіх розумових та фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах, що стає для неї самоціллю, і через це страждає її духовна сфера.

Опікувальний стиль виховання. Здатність дитини до самоствердження різко знижується. Очікування невдачі стає постійним.

Потуральний стиль виховання. Внаслідок психотравмуючої ситуації в сім‘ї у дитини можуть порушитися психічні процеси. У більшості випадків дітям із сімей з потуральним стилем виховання характерне негативне ставлення до навчання, низький рівень навчальної мотивації.

Хаотичний стиль виховання. Непрогнозованість батьківських емоційних реакцій провокує підвищену тривожність, невпевненість у собі, неадекватну самооцінку, а в складних ситуаціях — шкільну і соціальну дезадаптацію.

Демократичний стиль виховання. Демократичний стиль вважається оптимальним для сімейного виховання, оскільки в цьому випадку батьки вірять в успішну самостійну діяльність дитини, здійснюють адекватний контроль. В школі такі діти мають високий рівень адаптації.

Отже, усе вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що основну роль у вихованні дітей відіграють саме батьки. Важливою функцією сімейного виховання є пробудження та підтримка в дітях прагнення навчатися.

3. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА ТА МОТИВАЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В

ШКОЛІ

Підготували Мєщерінова Ю.Ю. психолог ДНЗ №421 Полив'яна Т.В. психолог ДНЗ №746 Кривенко Л.О. психолог ДНЗ №771

4

Етапи формування особистості:

ініціативність – 3 - 6-7 років.

довіра до світу – 0 - 1 рік

самостійність – 1 - 3 роки;

Високий рівень емоційно-вольового розвитку:

дитина знає назви базових емоцій людини, розуміє свій емоційний стан, розпізнає почуття інших людей;

дитина впевнена у собі, володіє навичками доброзичливої поведінки, взаємодії та співробітництва;

дитина протягом дня не напружена, розкута; приймає завдання дорослого усвідомлено; ініціює власні види діяльності, обґрунтовує свій

вибір; радіє від пізнання нового; усвідомлює зв’язки між власними діями та їх

наслідками; стає здатною стримувати свої безпосередні

бажання та рахуватися з вимогами інших людей; виділяє, усвідомлює, приймає труднощі, які

заважають успішному досягненню мети, і намагається сама активно їх долати.

Ознаки емоційно-вольових відхилень розвитку:

відсутність здатності або надмірна інтенсивність відгуку на емоційний стан близької людини;

байдужість і апатія; проблеми з поведінкою в групі, дотриманням

загальноприйнятних правил, конфлікти з дітьми; низькі самооцінка та рівень домагань; протягом дня спостерігаються різки зміни настрою,

надмірна обережність та острах, дитина часто напружена, скута, затиснута. У поведінці присутні виражені ознаки агресивності, тривожності, гіперактивності;

низький рівень самоконтролю і труднощі із засинанням;

пасивна, приймає мету діяльності здебільшого від інших;

не планує свої дії та не погоджує їх; підпорядковується категоричним вимогам; звертається по допомогу за перших труднощів,

пасивно очікує на неї, наслідує однолітка, змінює мету або відмовляється від діяльності.

Для діагностичного обстеження емоційного розвитку використовують такі методики: методика дослідження внутрішньо

сімейних взаємин «Малюнок сім’ї»; методика виявлення характеру взаємин

з однолітками «Два будинки»; методика визначення статусного місця

дитини у групі «Соціометрія»; методика дослідження самооцінки

«Сходинки»; тест на дослідження особистісних

якостей «Неіснуюча тварина»; дитячий тест тривожності Р.Теммл,

М.Доркі, В.Амен «Вибери потрібне обличчя»;

опитувальник на визначення наявності страхів.

 Для вивчення особливостей вольового розвитку дитини 6-7 років використовують:

метод спостереження; метод аналізу продуктів діяльності; експериментальні завдання (які

моделюють труднощі); рухливі ігри.

Формування емоційно-вольового розвитку дитини:

налагодження з дитиною довірливих партнерських взаємин; доброзичливий тон спілкування, активне слухання; демонстрування схвального ставлення до дитини; розвивати уміння визначати і виражати свій емоційний стан прийнятними

способами; формування позитивного емоційного ставлення до себе і оточуючих,

уміння зважати на емоційний стан іншої людини; ознайомлення зі способами розв’язання конфліктних ситуацій; формування уявлень про моральні норми взаємин з оточенням; формування адекватної самооцінки; створення інтересу до справи; виявляти довіру до дитини, впевненість в успішному завершенні справи; формування особистісного сенсу реалізації мети діяльності; чітко, лаконічно, доступно для дитини повідомляти зміст діяльності,

способи виконання і конкретний результат; спеціально створювати ситуації вибору; так організувати діяльність, щоб дитина набула досвіду самостійно та

успішно долати перешкоди; своєчасно надавати дитині допомогу; підкреслювати її особистий внесок у досягненні успіху; заохочувати до прояву ініціативи; гуманне ставлення до процесу й результатів діяльності дитини

МОТИВАЦІЙНО ГОТОВА ДО ШКОЛИ ДИТИНА:

Має бажання йти до школи. Позитивно відноситься до школи, вчителів,

учбової діяльності. Вміє слухати, відсутня імпульсивність. Зберігає достатню працездатність

протягом всього заняття. Приймає на себе нову соціальну роль учня. Наявність довільності, вольової поведінки. Здатна працювати в середньому темпі зі

всією групою. Контролює рухи свого тіла (позу,

положення рук та ніг). Достатньо активна на заняттях,

намагається проявити свої знання. Проявляє зацікавленість в отриманні нових

знань на заняттях.

Відсутність “внутрішньої позиції школяра” проявляється в:

Відсутність прагнень дитини йти в школу і навіть в негативному відношенні до школи і навчанню.

Виражена імпульсивність поведінки. Відсутність ієрархії мотивів. Невиразність навчально-пізнавальних

мотивів (учбову діяльність дитини можуть ініціювати атрибутивні, комунікативні, ігрові та ін.. незрілі мотиви).

Низький рівень розуміння своїх прагнень, коли дитина не може пояснити сенс навчання.

ІЄРАРХІЯ МОТИВІВ

Мотиви Дітей

Оптимально готова до шкільного

навчання

Недостатньо готова до шкільного навчання

Достатньо готова до шкільного навчання

 ДОСЯГНЕННЯ

СПІЛКУВАННЯ

ТРУДОВИЙ

ПОЗИЦІЙНИЙ

Навчально-пізнавальний

“зовн ішн ій”

і гровий

СОЦІАЛЬНИЙ

Діагностичний інструментарій: Бесіда з виявлення сформованості «внутрішньої

позиції школяра» Н.І. Гуткіної. Методика «Визначення мотивів навчання»

розроблена М.Р.Гінзбургом (навчальний, соціальний, позиційний, зовнішній, оціночний, ігровий).

Методика «Мотиваційні переваги» («МП») Д.В.Солдатов (ігровий, трудовий, навчальний). Методика діагностики навчальної мотивації (ДУМ-1)(пізнавальний, досягнення, спілкування, ігровий).

ВисновокСаме тому важливо дібрати такі

заходи роботи, які полегшать процес адаптації до школи. Цьому допоможуть спеціальні ігри та завдання, які дадуть змогу дитині легко і швидко впоратись з труднощами у навчанні та сформують правильне уявлення про школу.

Пограємося!?Говорящие ботинки (модификация игры А. Джонеса 1998)

4. Вплив першого вчителя «Учителька перша моя»

Науменко Олена МиколаївнаПрактичний психолог вищої категорії ДНЗ № 111 Деснянського району міста

Києва

"Що значить учитель?" – запитував В. Сухомлинський і відповідав: "Це перш за все – людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними".

Яку вчительку люблять учні

молодших класів?

• принципову, вимогливу

• принципову і ліберальну

• ліберальну

Відповідь декого розчарує. Учні любитимуть усіх трьох

учительок, тому, що вони – перші.

Ця любов у самій природі дитини, а не через особливі наші заслуги перед нею. Скористайтесь цим, віддаючи свою любов дітям.

Учитель початкових класів і діти – це єдиний "організм" взаємовпливу. Подібний "феномен" виникає двічі в житті кожної людини: в момент народження і під час першої зустрічі з учителем і школою.

=

Авторитет першого вчителя в очах учнів молодших класів інколи перевершує авторитет батьків. Про це необхідно пам'ятати та викори стовувати у навчальній діяльності з метою закладання «еталонів» досконалого, прекрасного, гармонійного. Саме цей етап і може називатись періодом найбільшої "навіюваності" (за весь свідомий етап учіння людини) природним, культурним, науковим, технологічний простором пізнання. Саме тут закладаються взаємозв'язки мислення, почуттів та уяви як рушійних сил розвитку таланту дитини.

Важливим виявом сутності стосунків першого вчителя і учня є почуття та емоції. Найважливіше завдання для вчителя - підтримка позитивних емоцій: тоді навчальна діяльність несе дитині насолоду від пізнання навколишнього світу.

Етап початкової школи - це період найбільшої "навіюваності" (за весь свідомий етап учіння людини) природним, культурним, науковим, технологічний простором пізнання. Саме тут закладаються взаємозв'язки мислення, почуттів та уяви як рушійних сил розвитку таланту дитини.

Позитивна оцінка + позитивні емоції = бажання вчитися

+

Відсутність доброзичливості і терпіння, вчительська нелюбов руйнівні. Вони вбивають в учнів світлу радість пізнання, нищать здоров'яшколярів (за даними лікарів, 35-40% всіх дитячих неврозів викликані "спілкуванням" з педагогами).

“Школа становится опасным местом для ребенка, потому что в ней работает много нервных, тревожных, напряженных, конфликтных учителей. Они не могут обеспечить ребенку необходимого тепла и уюта, не могут полноценно заниматься проблемами воспитания и коррекционной работы…” Ш.А. Амонашвілі

Типи характеру педагогів відповідно до критеріїв

психічного здоров’я :• сугестивний тип - учитель, що має

певний ступінь невпевненості в собі, недостатню самооцінку, підвищену емоційність, вразливість;

• учитель, що діє на почуття дитини;

• динамічний, стійкий тип;

• материнський тип.

Психологічна допомога вчителю початкової школи

• Кочерга Олександр. Фактори психічного здоров’я та творчий розвиток дитини

• Соловейчик Симон. Час ученичества

• Амонашвили Ш. А. Основы гуманной педагогики. В 20 книгах. Кн. 5. Учитель

Бажаємо успіхів! Бережіть себе!

Підготували:Єргієєва Л.В. психолог ЕПЛРассохин А.Є психолог Ш №306Прищепа Л.І. психолог Ш №307

5. Розуміти дітей справа цікава: Сім типів Інтелекту?!

Що необхідно знати дорослим, які навчають, про учнів:

1. Який канал сприйняття інформації учень використовує в першу чергу:Зоровий, слуховий, руховий (тактильний)?2. Як обробляє та запам'ятовує інформацію: Проговорює та обговорює з іншими; робить якісь позначки (малюнки); намагається чимось маніпулювати (гратись), або рухається….

Дитина – глядач (О.Гобова)

Характеристика

Як правило, тихий, задумливий, розмовляє мало, має 1-2 х друзів ? Відчуває важкість у спілкуванні з однолітками, краще спілкується з дорослими. Слухняний!!! Навчається легко і з задоволенням.

Любить Дивитися телевізор, грати на комп'ютері, збирати конструктор, дивитися малюнки фотокартки, тощо… красиві іграшки… Дивитись вистави в цирку, та кіно….

SOS! Не любить гуляти та грати з дітьми… образливий… переживає всі труднощі сам… може піти з дому, якщо виник конфлікт з батьками.

Труднощі

Пов'язані із спілкуванням, входженням в новий колектив. На оточуючих складає враження «холодної» особистості, байдужої до оточуючих… протестує, коли його торкаються (рос. “Тискают”)

Дитина - слухачХарактеристика

З раннього дитинства розмовляє гарно і правильно, великий словниковий запас… Розмовляє без зупинено, навіть з людьми в транспорті або сам із собою… легко сприймає інформацію наслух…

Любить Слухати музику, пісні, казки та розмови дорослих… легко відгадує загадки, що складає враження дуже розвиненої особистості …

SOS! Неслухняний. На зауваження дорослого, одразу вступає в суперечку… чутливий до інтонації голосу , ображається… Переживаючи стрес – переходить на крик… може доводити батьків, повторюючи безглузді фрази, або лайки

Труднощі Погано засвоює алфавіт та цифри: запам'ятовує їх тільки по черзі, як проговорюються… нездатність зосередитись на завданнях, постійно намагається все коментувати… не вміє рішати задачки, намагається відгадувати…

Дитина - діячХарактеристика

Відрізняються надзвичайною рухливістю, навіть 15 хвилин за столом для них – це подвиг, після якого вони дуже втомлюються і починають вередувати. життя – постійна діяльність. Відрізняються самостійністю і талановиті… гарно сприймають запахи та на смак

Любить Все що вивчає має помацати, зробити певні дії, проекспериментувати… самі вигадують собі ігри і забави (на відміну від сл., гл.) ліплення, малювання, конструювання, кіно, мандрівки, досліди, тощо. Головне – не заважати

SOS! Не можуть спокійно слухати, дивитись, їм треба рухатись, торкатись, штовхатись, бігати та стрибати… Може передражнювати однокласників, що призводить до конфліктів

Труднощі часта відповідь “Не знаю” через те, що не вміє перетворити чуттєвий досвід в слова.

Як їх розрізняти? Глядач Слухач Діяч

Мова Темп прискорений, говорять те, що бачать…багато слів прикметників, яки описують предмети. Ключові слова в мові “Подивись”, “Придивись”, Бачиш”

Мова – важлива складова життя.Звертає особливу увагу на інтонацію та тембр голосу… дуже любить вступати в дискусії, особливо з дорослими….

Говорить тихо і повільно, часто підбираючи слова, особливо на уроці, який йому не подобається… під час перерви

Запис Д/З

Слухняно, відкриє щоденник та перепише з дошки

Перепитає у сусіда, що написано і запише під диктовку, або зателефонує і запитає

Довго шукає в портфелі підручники. Знаходить потрібні сторінки і обводить в підручниках завдання

Перерва Гарний відпочинок – це спокій та тиша, або спостерігає грає на комп'ютері (телефоні). Читає книжку, тощо

Із задоволенням буде щось обговорювати, сперечатись, тощо

Влаштовує бійки, “салки- догонялки”, тощо

Сім типів Інтелекту! Інтелект (від лат. Intellectus –

розуміння, пізнання) в широкому сенсі - це сукупність всіх пізнавальних функцій індивіда: від відчуття і сприйняття до мислення та уяви; та є формою пізнання дійсності. 

Існує три різновиди в розумінні функції інтелекту:

1) здатність до навчання,2) оперування символами, 3)здатність до активного оволодіння закономірностями оточуючій нас дійсності. 

Вiзуально-Просторовий

Внутрiшньо-Особистiстний

Лiнгвiстично-Мовний

Мiжособистiстний

Кiнестетично-Тактильний

Логiко-Математичний

Музично-Слуховий Типи

Iнтелекту(Говард Гарднер)

Говард ГарднерТеорія множинного інтелекту

Лінгвістично-мовний інтелект - це здатність ефективно застосовувати слова в усній (ведучий, оратор, політик, оповідач, адвокат, прокурор) або в письмовій формі (журналіст, драматург, поет, редактор, нотаріус, юрист).

Учень, який володіє високим рівнем л-м інтелекту, любить читати, писати, розповідати історії та насолоджується грою у словесні ігри.

Логіко-математичний інтелект - це здатність використовувати індуктивний і дедуктивний умовиводи, вирішувати абстрактні проблеми та логічні головоломки, розуміти складні відносини взаємозалежних концепцій, ідей і речей, ставити запитання, експериментувати, підраховувати тощо. Даний інтелект також охоплює навички класифікування, прогнозування, виділення першорядної важливості, формулювання наукових гіпотез, а також розуміння причинно-наслідкових зв'язків. Такі навички критичного мислення передбачені майже всіма навчальними програмами.

Візуально-просторовий інтелект - інтелект, задіяний для розуміння картин та образів, передбачає здатність уявляти, машинально малювати, працювати над проектом дизайну тощо. Даний інтелект розвивається шляхом загострення сенсомоторного сприйняття. Художник, скульптор, архітектор, садівник, інженер - усі вони переносять свої уявні образи на створювані або змінювані ними предмети. Зорові сприйняття комбінуються з попередніми знаннями, досвідом, емоціями й образами, що дозволяє створювати нове бачення для інших. Учні з розвиненим візуальним інтелектом здатні тонко сприймати кольори, лінії, форми та взаємозв'язки, що існують між цими елементами.

Кінестатичний інтелект - свідомість усього тіла, дає можливість контролювати й інтерпретувати рух, танцювати, бігати, стрибати, торкатись, жестикулювати, керувати фізичними предметами, установлювати гармонію тіла й розуму. Даний інтелект містить у собі такі фізичні якості, як координація, баланс, спритність, сила, гнучкість, а також дотикові здібності. Він властивий не тільки спортсменам, оскільки містить у собі навички, необхідні, наприклад, у роботі хірурга при проведенні складної хірургічної операції, при умові розвитку концентрації уваги.

Музично- слуховий інтелект - цьому інтелекту сприяє почуття звуку й емоційна здатність реагувати на нього. У міру того як учні розвивають свої знання про музику, вони розвивають основи даного інтелекту. Подальший його розвиток відбувається тоді, коли учні створюють більш складні й точні варіації музичних зразків, розвивають навички гри на музичних інструментах і просуваються до більш складних композицій. Даний тип представлений здатністю сприймати (подібно шанувальнику), розпізнавати (подібно музичному критику), трансформувати (подібно композитору) й виражати (подібно виконавцеві) музичні композиції.

Міжособистісний інтелект - представлений здатністю швидко розпізнавати й оцінювати настрої, наміри, мотивації та почуття інших людей. Міжособистісний інтелект включає навички вербальної та невербальної комунікації, навички спільної роботи, уміння згладжувати конфліктні ситуації, уміння досягати консенсусу, здатність довіряти, поважати, керувати та мотивувати інших до досягнення взаємовигідної мети. Так, наприклад, на елементарному рівні даний тип інтелекту спостерігається в тих дітей, які реагують на настрої оточуючих. Більш комплексні міжособистісні навички представлені здатністю розпізнавати й інтерпретувати приховані наміри інших.

Внутрішньо-особистісний інтелект - представлений здатністю чітко сприймати себе (бачити власні переваги та недоліки), свідомо помічати внутрішній настрій, наміри, мотивації, темперамент і бажання; здатністю самодисципліни, само розуміння й самооцінки. Людина, яка має даний тип інтелекту, почуває себе краще, якщо має можливість обмірковувати дії й вчинки та робити самооцінку. Потреба в самоаналізі робить даний тип інтелекту найбільш особистим.

За словами Гарднера, «внутрішньо особистісний» інтелект означає здатність відрізняти почуття задоволення від почуття болю і, ґрунтуючись на цьому розходженні, або далі захоплюватися ситуацією, або виходити з неї».

На допомогу психологу!!!

В додатках ви можете знайти:1. Анкета для батьків.2. Тест на визначення типу інтелекту3. Методи і вправи, щодо розвитку

інтелектуальних здібностей

6. Формування ситуації успіху у навчально-виховному процесі.

Виступ підготували: психолог школи № 247 Касянчук А.М.

Успіх – головне

джерело

мотивації

учня до

навчання.

Що ж це таке ситуація успіху ?

Ситуація успіху - це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи.

Успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів , бажання вчитися. Не силуйте душу людини, уважно придивляйтесь до законів природного розвитку кожної дитини, до її особливостей, прагнень, потреб.В. Сухомлинський

Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості і захищеності.

Учитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, джерело, яке дає енергію для подолання труднощів і формування бажання вчитися.

Педагоги не тільки озброюють своїх вихованців необхідними знаннями та вміннями, а й дбають про те, щоб діти почувалися в школі, як удома, де їм добре, де вони захищені, куди йдуть з радістю.

Що таке успіх?Уміння СтаранняПізнанняІнтересХвала

Ситуація успіху

Успіх Ситуація

Те, що здатний організувати учитель

Результат впливу цієї

ситуації

Поєднання умов,які забезпечують

успіх

Прийоми створення ситуації успіху 1. Найвдаліші методи і прийоми створення позитивного

настрою в учнів на уроці: створення ігрових ситуацій; нестандартний початок уроку; нестандартний урок; застосування цікавих розвивальних завдань. використання комп’ютера 2. Найоптимальніші методи і прийоми мотивації навчальної

діяльності: проблемно-пошукові, практичні, інтерактивні, особистісно-

орієнтовані методи і прийоми; індивідуальні, групові форми роботи, співпраця вчителя і

учнів на уроці; бесіда, змагання, гра та інші. 3. Під час підготовки до уроку, обираючи методи та прийоми

мотивації, враховується: специфіка класу; індивідуальні можливості учнів.

Створюючи ситуацію для кожної дитини, необхідно враховувати її інтереси, захоплення, здібності.

Особистісно орієнтоване навчання – це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самостійність: суб'єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти.

Визнання учня ключовою фігурою всього освітнього процесу – це і є особистісно орієнтована педагогіка.

У свідомості учня це має такий вигляд: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосувати».

ЗАВДАННЯ• Допомогти особистості дитини зрости в

успіху, дати відчути радість від здолання труднощів;

• Дати зрозуміти, що без зусиль в житті нічого не дається, весь час необхідно прикладати зусилля.

Технологія „Створення ситуації успіху” виробляє найціннішу людську якість –

стійкість у боротьбі з життєвими труднощами.

 

Ситуація успіху – поєднання умов, які забезпечують успіх як результат цієї ситуації. Ситуація успіху – це те, що може організувати вчитель для успішного навчання учня і досягнення ним радості.

Стан неадекватного оптимізму – значна переоцінка своїх сил, можливостей. Може виникнути після низки успіхів, що дістали суспільне визнання.

Стан тривожного очікування – такий стан дитини, при якому вона перебуває в постійному пресі очікування події, невідомої за результатом. Він виникає не миттєво, а формується поступово, підсвідомо, в результаті постійного нашарування будь-яких невдач, конфліктів, попередити або швидко ліквідувати не вдається.

Успіх – це удача в діяльності, досягнення бажаних результатів, суспільне визнання особистості.

Досвідчені психологи та педагоги попереджують про можливість негативних наслідків пережитого успіху. Чому ж виникає такий парадокс?

По-перше, успіх, що діставався ціною незначних зусиль, може призвести до переоцінки, точніше, до завищеної оцінки своїх можливостей.

По-друге, за сильним переживанням будь-якої емоції обов`язково настає релаксація (розслаблення). І якщо в цей період запропонувати людині якусь діяльність, то, швидше за все, ця діяльність буде менш успішною, ніж попередня.

По-третє, переживання успіху може бути потьмареним, якщо результат, важливий і значимий для самого учня, не буде адекватно оцінений іншими людьми.

І нарешті: Емоція успіху не стане сильним

переживанням, якщо результати діяльності не значимі для її суб`єкта.

Дитина, особливо на початку навчання,

однаково інтенсивно переживає успіх у „головних” і „неголовних” навчальних предметах.

Ситуація успіху – доволі тонкий педагогічний інструмент.

Ним мусить володіти кожен учитель, адже він – майстер, який бере участь у

творенні найголовнішого – Людини. Ситуація успіху досягається тоді, коли

сама дитина визначає цей результат як успіх. Усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значимості виникає у школяра після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного враження та інших видів труднощів.

7. Вплив МАС-МЕДІА на успішність дітей

Підготувала:психолог школи №282 Степенко М.О

Дякуємо за Ваш час і увагу!

БАЖАЄМО ЗНАЧНИХ УСПІХІВ