Знання – це скарб, а навчання – це ключ до нього.

«Знання — це скарб, а вміння вчитись - ключ до нього». Дехто з вас, друзі, почувши цю тему уроку, подумав: нуднішої теми годі було й підшукати. І все ж тема ця зовсім не випадкова, вона викликана потребами нашого часу.

Давайте поміркуємо. Як ви гадаєте, чому стаття 53 Конституції України проголошує повну загальну середню освіту обов'язковою для кожного громадянина нашої держави? Хіба не можна було б обмежитися обов'язковою початковою чи хоча б дев'ятирічною освітою? Скільки державних коштів було б збережено!

Ми зараз уже маємо 11-річну середню школу, щороку зростає кількість студентів вищих навчальних закладів, а у трохи віддаленій перспективі Україна бачиться нам державою, у якій 80—90% громадян матимуть вищу освіту. Та, навіть отримавши диплом, багато хто на цьому не зупиняється, а продовжує навчання в аспірантурі, докторантурі, вчиться заочно, здобуваючи другу, третю спеціальність.

Чи є аж такою нагальною потреба скільки років витрачати на те, щоб учитися, учитися ?.. Життя людське не таке вже й довге. Може, було більше користі, якби люди не вчилися, а значну частину цього часу працювали задля особистого і суспільного блага? Що ви думаєте з цього приводу?

Бачу, вас не треба переконувати, що сучасний світ потребує людини з високим рівнем загальної культури, людини «успішної», «ефективної», здатної швидко орієнтуватися і приймати оптимальні рішення у складних обставинах, у критичних ситуаціях, людини, яка вміє долати власний егоїзм, поступатися в разі потреби своїм «Я», вміє спілкуватися, розуміти інших, поважати їхню думку...

Перелік вимог сучасності до людини можна продовжувати і продовжувати. Але безперечне одне: чим вищий рівень знань людини, тим більше вона відповідає всім цим вимогам, тим ширші можливості відкриваються перед нею, тим легше знаходить вона своє місце в суспільстві.

Учені-соціологи давно вже встановили, що людина, яка має повну середню освіту, у 2-3 рази швидше оволодіває робітничою професією, працює набагато продуктивніше, якісніше, бо стає відповідальнішою, вносить у роботу щось духовне.

Тому проблема оволодіння знаннями стає чи не найголовнішою. Багато нинішніх негараздів у житті нашої країни можна пояснити браком знань, недостатньою компетентністю високих посадових осіб, які неспроможні йти в ногу з часом. До того ж авторитет будь-якої держави, її конкурентоспроможність на світовій арені у всіх сферах, багатство і добробут її громадян великою мірою залежать від інтелектуального потенціалу, рівня освіченості на роду, від здатності до засвоєння нових знань і використання їх у практичній діяльності.

Школярів за видом їх головної діяльності — навчання — можна з повним правом віднести до людей розумової праці. Інтелектуальна робота учня є суспільне значимою, має величезну соціальну цінність, вимагає від школяра неабиякої наполегливості, сили волі, високої самодисципліни й мужності. Так, саме мужності, щоб не зігнутися перед труднощами, невдачами, уміти долати їх, правильно оцінювати свої сили, доводити розпочате до кінця. На жаль, далеко не всім учням притаманні такі якості.

Але хіба творчість, ініціативність, самостійність учнів повинні формувати, виховувати лише педагоги? Хіба від самих школярів нічого не залежить?

Звичайно, легше дочекатися розв'язання складної задачі сусідом по парті чи учнем, який відповідає біля дошки, а потім старанно списати плоди чиєїсь праці.

Легше діждатися, щоб учитель розказав, показав, звідки переписати, перемалювати щось для стінгазети, або щоб класний керівник підготував сценарій колективного заходу, розподілив обов'язки, провів репетицію тощо.

Дерево пізнання

Давайте створимо «Дерево пізнання», на якому прикріпимо паперові листочки із записаними на них прислів'ями про навчання і знання.

«Праця на межі своїх можливостей — шлях до геніальності?»

Великий американський винахідник Томас Едісон зазначав, що для продуктивної роботи необхідно мати один відсоток таланту і натхнення, а 99 відсотків — працездатності. Сам Едісон понад 50 років працював у середньому по 19,5 годин щодня, а при створенні акумулятора провів десятки тисяч дослідів.

«Праця на межі своїх можливостей — шлях до геніальності?»

Яскравим прикладом самовиховання таланту і працездатності може слугувати й Антон Чехов, якому вдалося зробити з себе людину згідно зі своїм задумом. Узагальнюючи свій досвід, у листі до брата він писав: »Тут потрібні безперервна денна й нічна праця, вічне читання, штудіювання, воля... Тут дорога кожна година».

«Праця на межі своїх можливостей — шлях до геніальності?»

Автор картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану» Ілля Рєпін, коли в нього на схилі років почала всихати від постійного напруження права рука, навчився працювати лівою рукою, пристосувавши палітру на шиї з допомогою особливих ременів.

«Праця на межі своїх можливостей — шлях до геніальності?»

Відоме усьому світові й ім'я Ольги Скороходової — сліпоглухонімої жінки, авторки книги «Як я сприймаю, уявляю і розумію оточую чий світ». Неймовірними зусиллями ця людина максимально розвинула свої здібності, досягла вищого рівня освіти, здобула науковий ступінь кандидата наук, крок за кроком відвойовувала в боротьбі зі своєю недугою навколишній світ.

Ольга Іванівна Скороходова - радянський педагог, вчений-дефектолог, автор ряду наукових та літературних праць, які створені нею приповній відсутності зору і слуху.

«Праця на межі своїх можливостей — шлях до геніальності?»

Знаменитий учений-академік, дослідник Арктики Отто Шмідт у 14-річному віці склав план-програму свого життя: визначив, які книги треба прочитати, якими науками оволодіти, які проблеми розв'язати, як розвиватися фізично. Та коли він підрахував, скільки років знадобиться йому, щоб усе заплановане виконати, то з'ясувалося: близько 900 років!

«Праця на межі своїх можливостей — шлях до геніальності?»

Отто скоротив програму — знову немислимий результат; 500 років! Скоротив іще — вийшло 150 років. На цьому зупинився, бо надто важливим і необхідним було для нього те, що лишилося у програмі. Розпланувавши своє життя до хвилини, працюючи на межі можливостей, учений навіть перевиконав 150-річну програму. Помер Отто Юлійович Шмідт на 65-му році життя. Отже, за 50 років він творчо прожив 150, утричі перекривши «норму».

Давно підмічено, що, як правило, краще вчаться, більше встигають зробити ті школярі, які не бояться себе перевантажити, які встигають і в спортивній секції позайматися, і в художній самодіяльності взяти участь, і можуть похвалитися успіхами і музичній чи художній школі, і громадської роботи не цураються, і вдома батькам, бабусі, дідусеві по господарству відчутно допомагають, і, крім уроків, устигають почитати щось для самоосвіти, «для душі».

У кожного з цих учнів зазвичай є улюблені справа, яка теж дисциплінує, привчає цінувати раціонально використовувати час, дотримувати чіткого розпорядку дня, загартовує характер, волю. А високі вимоги школяра до себе — тільки на користь, адже вироблені змалку звички згодом перейдуть у сталі норми життя, допоможуть іти в ногу з нашим стрімким, динамічним часом.Давайте поміркуємо, чому школу ми називаємо Країною Знань?

А тепер поміркуйте, чому знання порівнюють зі скарбом?

(Бо хто в житті здобуде міцні знання, той буде всюди перемагати, у нього буде сила, мудрість, розум, він зможе і словом переконати кожного, довести свою правоту і перемогти).

Тому знання – це світло і це – великий скарб, маючи який, людина завжди здобуватиме перемоги, чудово буде жити, усе буде вміти, ніколи не буде бідувати.

Знання на собі не носити,Вони поведуть вас в життя,Навчать і покажуть, як жити,Відкриється вам майбуття.Як будеш цей скарб зневажати,Життя не пробачить тобі.І підеш стежками блукати,Почнеш докоряти собі.Л. Мишура

Складання колективного вірша.

Школа всіх нас пригортає І, як мати,… Тут вчимося ми й ростемо, По країні знань… Дай знання нам, школо-мати, Щоб усе могли ми… Бо знання – велика сила, Що дає людині…

Складання колективного вірша.

І дає людині світло,Щоб її душа…Сонечка без знань нема,А вночі - одна…А хто грамоти уміє,Той чудово жне та…Хто завжди книжки читає.Той усе на світі…

А хто має вже освіту,Той побачить більше…Бо освіта прехороша,А знання – найлегша…Тож ніколи не лінуйся,А учися і…Наполегливо навчайся,Бути першим…

Складання колективного вірша.

Складання колективного вірша.

Треба всі науки знати.Щоб в житті…Бо знання – це зброя-диво.З ними йди в життя…Пам’ятай, дитино мила.Що знання – найбільша…!Знання потрібні для життя,Для України…

Бажаю вам досягти своєї мети у житті!

А зараз я бажаю вам, щоб ви гарно навчалися, були гарними людьми.

Успіхів вам!