Проектні технології як засіб формування культури праці

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент освіти і науки

Черкаської обласної державної адміністрації

Відділ освіти Золотоніської міської ради та виконавчого комітету

Золотоніська гімназія ім. С.Д. Скляренка

Золотоніської міської ради та виконавчого комітету

Блажко Григорій Миколайович,

учитель-методист трудового

навчання вищої категорії

Навчальний посібник

Проектні технології як засіб формування

культури праці

м. Золотоноша

2014

БББ 74.200 (4Укр – 4 Чск)

Н – 84 (Навчально-методичний посібник), 2013 – 48 c.

АВТОР:

Блажко Григорій Миколайович – учитель-методист трудового

навчання вищої категорії

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Кондратюк Сергій Юрійович – методист ЧОІПОПП

Новик Людмила Віталіївна – методист відділу освіти Золотоніської

міської ради та виконавчого комітету

Буряк Світлана Дмитрівна – заступник директора з науково-методичної

роботи Золотоніської гімназі ім. С.Д. Скляренка

Схвалено до використання

методичною радою методичного кабінету відділу освіти

Золотоніської міської ради Черкаської області

(протокол №3 від 14.02.2014)

Виставка ППД «Освіта Черкащини» Проектні технології як засіб… 5

Золотоніська гімназія ім. С.Д. Скляренка Блажко Г.М.

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................................... 6

1. Організація та реалізація практико-орієнтовного технологічного

проекту на уроці трудового навчання в процесі роботи з обдарованими

учнями .................................................................................................................................... 7

2. Формування культури праці в контексті проектно-технологічної

діяльності ........................................................................................................................... 15

3. Метод проектів на уроках технічної праці у 8-9 класах ............................. 21

ДОДАТОК 1. Проект на виготовлення виробу з бісеру учениці Сліпченко

Юлії ....................................................................................................................................... 33

ДОДАТОК 2. Проект на виготовлення виробу з паперу учениці

Рядовської Наталії ........................................................................................................... 38

ДОДАТОК 3. Проект на виготовлення м’якої іграшки учня Горнчара

Сергія .................................................................................................................................... 44

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .................................................... 48

6 Виставка ППД «Освіта Черкащини» Проектні технології як засіб…

МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР

Сучасне життя для молоді потребує не тільки знань із тих наук, які вони

вивчають, а й практичне використання умінь і навичок, які вони здобувають у

школі: уміння планувати власну діяльність, самостійно визначати завдання на

онснові аналізу здобутої інформації та реалізовувати заплановане, одержувати

реальний практичний результат. Це передумова професійного успіху.

Технологічна світа учнів має бути зорієнтованою на вивчення нових

виробничих процесів, осучаснення виробничих стосунків, до яких включають

інформаційно-комунікаційні та інші сучасні засоби виробництва. У зв’язку з

цим технологічна освіта покликана забезпечити ґрунтовне оволодіння ними

знань про закономірності проектної техніко-технологічної та побутової

діяльності, спираючись на знання з основ наук на рівні загально виробничих

закономірностей; всебічне ознайомлення з професією, що відповідає

індивідуальним можливостям учня; формування здатності мобілізувати свої

потенційні творчі можливості в різних видах діяльності.

Трудове навчання завжди було орієнтоване на практичну підготовку

учнів, застосування знань на практиці, навчання учнів правильно виконувати

різні трудові навики.

Проектна діяльність передусім пронизує всі галузі сучасного

виробництва – від проектування технологічного процесу до створення власне

цілого виробництва будь-яких технічних об’єктів. Вона є необхідною умовою

для ефективного функціонування як окремого підприємства з випуску

матеріальної продукції, так і фахівців сфери обслуговування (туризм, побут,

бізнес, наука, мистецтво, політика тощо).

Уміння планувати власну діяльність, самостійно визначити завдання на

основі здобутої інформації і реалізувати заплановане – це і є основною

передумовою професійного успіху.



1. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКТИКО-

ОРІЄНТОВНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЕКТУ НА

УРОЦІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ

РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ

Організація та реалізація практико-орієнтованого технологічного проекту

на уроці трудового навчання у процесі роботи з обдарованими учнями.

Важливе завдання перед освітою України поставлено тезою навчання

впродовж усього життя людини. Ринок праці швидко змінюється, що диктує

потребу у висококваліфікованих фахівцях, здатних мобільно і гнучко реагувати

на блискавичні зміни, вирішувати нестандартні завдання і проблеми швидко і

творчо. На превеликий жаль, мусимо констатувати сумний факт: наші

випускники не завжди здатні на практиці застосувати набуті в школі знання.

Теоретична складова навчання і досі домінує над прагматичною, практично

доцільною. Прірва між теорією і практикою засвідчується і результатами

міжнародних конкурсів та олімпіад, на яких наші учні, маючи досить глибоку

теоретичну базу, губляться у конкретних і нестандартних ситуаціях, які

вимагають уміння працювати у мобільних мікро групах. Класно-урочна

система навчання, на жаль, неспроможна забезпечити реалізацію цих завдань.

Натомість особистісно орієнтовані технології, зокрема проектна, у

гармонійному поєднанні з класно-урочною здатна продемонструвати позитивні

результати. Цілком закономірно, що проектні технології, заборонені на теренах

колишнього Радянського Союзу ще в 1931 році, відроджуються в освітянській

практиці України досить повільно, адже саме вони висувають високі вимоги до

особистості педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний

і професійний рівень дитини у процесі навчання. Організація навчального

проектування передбачає виконання учителем цілого ряду функцій, а саме:


- допомога учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над

проектом;

- бути самому повноцінним джерелом інформації;

- координація роботи над проектом;

- підтримка та заохочення учнів, підбадьорення та мотивація до

роботи;

- забезпечення динаміки роботи кожного учня в групі і групи в цілому.

Учитель, орієнтований на реалізацію проектного навчання, повинен не лише

добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях

науки, бачити точки їх зіткнення, оскільки проектні методи базуються на

інтегративних принципах навчання.

Крім того, педагог повинен добре знати можливості своїх учнів, їхні

нахили, здібності та конкретні вміння, інтереси та бажання. Психологічна

компетентність вкрай важлива при організації проектної діяльності групи.

Особливо важливу роль відіграють і комунікабельність учителя, схильність до

емпатії, творчий потенціал, досвід власної творчої діяльності. Як відомо,

творчого учня може виховати лише творчий учитель. І жодна інша педагогічна

технологія не вимагає такого рівня самоцінності особистості вчителя, як

проектна.

Саме проектні технології можуть бути успішно використані учителем

трудового навчання у навчально-виховному процесі, оскільки, започатковані

відомим педагогом Джоном Дьюї у Сполучених Штатах ще на початку 20-х

років минулого століття, вони з самого початку були базовані на принципах

проблемного навчання. Крім того, сучасний формат особистісно орієнтованого

навчання вимагає від учителя орієнтації на побудову навчальної діяльності

учня на активній основі, організацію групових та мікрогрупових форм

діяльності, оптимальне співвідношення навчання з особистими інтересами та

можливостями учнів. Проектні технології спрямовані на те, щоб

продемонструвати дитині її особисту зацікавленість у здобутті знань та

практичну доцільність вивченого. У основі проекту лежить конкретна життєва



проблема, яку потрібно вирішити найефективнішими методами, щоб у

результаті застосувати набутий досвід у конкретній життєвій ситуації.

Концептуальні положення проектної технології навчання містять

визначення поняття «проект», його мету та завдання.

Робота над проектом а - практика особистісно орієнтованого навчання в

процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням

його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: «Все, що я пізнаю, я

знаю, для чого мені це потрібно і де я можу ці знання застосувати». Для

вчителя - це прагнення знайти розумний баланс між академічними і

прагматичними знаннями, уміннями і навичками.

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну

діяльність учнів - індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують

впродовж визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів

певної проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних

методів, засобів навчання, а з другого - інтегрування знань, умінь з різних

галузей науки, техніки, творчості.

Результати виконаних проектів повинні бути конкретно відчутними:

якщо це теоретична проблема, то конкретно вирішена, якщо практична -

конкретний результат, готовий до впровадження на практиці.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності

дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Таким чином, суть проектної технології - стимулювати інтерес учнів до певних

проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через

проектну діяльність, яка включає розв'язання однієї або цілої низки проблем,

показати практичне застосування надбаних знань. Від теорії до практики,

гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи

відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов, за

яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учнів.


Продуктивна діяльність, преш за все, плідна для освіти, є індивідуальною

дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний

продукт, отже вона має конкретну практичну цінність. Оскільки таке навчання

розвивається у продуктивній діяльності, воно розширює сферу суб'єктивності в

процесі самовизначення, творчості і конкретної участі.

Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих

дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні

навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання,

вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається

критичне мислення, сфера комунікації тощо.

Основними завданнями проектної технології є:

1. Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а й навчити

здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання нових

пізнавальних і практичних завдань.

2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності

працювати у різноманітних групах, виконувати різноманітні ролі (лідера,

виконавця, посередника тощо)

3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами,

різними точками зору на одну проблему.

4. Прищепити учням уміння користуватися на практиці дослідницькими

прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати під різними

кутами зору, висувати наукові гіпотези та різноманітні припущення, збирати

аргументовані докази, спростовувати, формулювати висновки.

Основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації є

наступними:

- наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми

(завдання), що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її

розв'язання;

- практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних

результатів (наприклад, доповідь, альманах, збірка афоризмів, наукова робота,



реферат, сценарій тощо);

- самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів під

керівництвом учителя;

- структурування змістової частини проекту (з указуванням поетапних

результатів);

- використання дослідницьких методів: визначення проблеми

дослідження, висунення гіпотези, обговорення методів дослідження,

оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків,

коректування, висновки, захист.

Можуть бути різні підстави для вибору тематики проекту. Її може бути

сформульовано фахівцями, учителем. Тематику проектів можуть

запропонувати самі учні.

Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно

оформленими - відеофільми, альбоми, комп'ютерні відео презентації, газети,

альманахи тощо.

Проект — цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси

дитини.

Саме інтерес ставлення особистості до предмета як до чогось для неї

цінного, привабливого забезпечує високу мотивацію навчальної діяльності

учнів у процесі навчального проектування. Розрізняють наступні типи проектів

- інформаційні, творчі, дослідницькі, практико-орієнтовані, ігрові.

Практико-орієнтовані проекти - результат діяльності учасників чітко

визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників

(документ, програма, відгук, словник тощо). Проект потребує складання

сценарію всієї діяльності його учасників і визначення функцій кожного з них.

Особливо важливою є належна організація координаційної роботи у вигляді

поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливостей

засобів їх упровадження у практику.

Наприклад, подібним практико-орієнтованим проектом стала участь

гімназистів у створенні технологічного практико-орієнтованого проекту з


виготовлення пристрою для налагодження лобзика. Можемо чітко визначити

розділи цього проекту:

1. Актуальність, необхідність, значущість обраного проекту була

продиктована умовами щоденної роботи учнів у майстерні та реальними

потребами, з якими було ознайомлено усіх учасників проекту, які добровільно

зголосилися взяти участь у ньому.

2. Мета і завдання проекту були визначені відповідно до конкретних

потреб.

Мета: створити пристрій для налаштування лобзика, який би повністю

відповідав умовам експлуатації.

Завдання:

- зібрати групу за інтересами та психологічною сумісністю;

- провести мозковий штурм на визначення недоліків фабричного

лобзика;

- висунення раціоналізаторських ідей;

- складання робочого ескіза;

- виготовлення пристрою;

- апробація пристрою;

- презентація висновків та результатів роботи.

3. Визначення етапів створення проекту відбулося в результаті

колективного обговорення. Так першим етапом стало ознайомлення учнів з

реальною потребою у створенні пристрою, наступним - відбір учасників.

Третій етап - колективне формування мети та завдань, четвертий - пошук ідей

та оформлення результатів.

4. Механізм реалізації проекту визначався учителем. Зокрема, саме

педагог повинен дати відповіді на питання Як? Яким чином? Якими засобами

буде реалізовано проект?

5.Обов'язки та відповідальність за реалізацію проекту можна розподіляти

колективно, за бажанням. За проект в цілому відповідає керівник проекту.



Учитель забезпечує умови для його реалізації (організовує приміщення, надає

матеріальні ресурси, літературу, забезпечує доступ до мережі Інтернет тощо).

6. Очікуваним результатом проекту було створення креслень та інструкції

для виготовлення пристрою.

7. Оцінка і самооцінка проекту була забезпечена наступним чином: кожен

учасник проекту мав виготовити пристрій і перевірити його в процесі

експлуатації, презентувавши принципи дії. Учитель оцінює роботу групи в

цілому та кожного учня — зокрема.

Зразок презентації одного з учнів-членів творчої групи:

Промисловість випускає лобзики, які не повністю відповідають

технічним умовам експлуатації. У процесі практичної роботи в учнів постійно

виникають труднощі при заміні пилочки.

На рис.1 пропонується універсальна конструкція пристрою, як більш

зручна у використанні. До речі, цей пристрій можуть виготовити учні старших

класів, які вивчають токарні роботи і здатні нарізати різьби. У процесі

реалізації творчого проекту перед нами було поставлено завдання творчо-

пошукового характеру: удосконалити кріплення пилки лобзика. В результаті

колективного обговорення та пошуку ефективних ідей ми отримали просту

конструкцію, зображену на рис.2.

Рис1 Рис.2

Перевага цієї конструкції полягає в тому, що баранцева гайка служить

одночасно як контрагайка.

Гвинт 1, маючи вільне обертання, фактично фіксується кожен раз в

новому положенні, тому його різьба може мати навантаження в будь-якому


місці. Шайба 4 змащується тонким пластом мастила, що дає змогу без зайвих

зусиль затиснути і відпустити пилочку, не застосовуючи при тому додаткових

пристроїв.

При доопрацюванні заводського лобзика потрібно нарізати різьбу М6 в

затискуючих планках 5, розсвердлити отвори у скобі 3. Таке невеличке, на

перший погляд, доопрацювання значно полегшить роботу учнів у процесі

користування цим інструментом.

Таким чином, можна зробити висновок, що робота учнів у

раціоналізаторських практично-орієнтованих проектах на уроках трудового

навчання сприяють розвитку надзвичайно необхідних якостей сучасних учнів, а

саме:

- самостійно та критично мислити;

- уміти бачити та формувати проблему;

- знаходити шляхи її раціонального вирішення;

- усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, уміння

та навички у реальних життєвих ситуаціях;

- бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

- бути комунікабельним і здатним контактувати, працюючи в команді

однодумців.



2. ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРАЦІ В КОНТЕКСТІ

ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Метод проектів зайняв своє законне місце у викладанні предмета трудове

навчання. Але в процесі становлення цього методу, як перспективного, ак-

туального і необхідного для розвитку розумових здібностей учнів, виникає ряд

проблем і моментів, на які слід звернути увагу вчителя-керівника творчих

проектів.

Вироби, які проектують учні, мають бути міцними, зручними,

комфортними, економічними, відповідати вимогам естетики, тобто мати

художнє вирішення. Існують певні принципи, умови й закономірності,

користуючись якими, можна створити високохудожні об'єкти праці. Крім того,

необхідно мати певну усвідомлену мету і дуже важливо навчитися створювати

новий виріб за законами краси.

Під красою слід розуміти поєднання різних матеріалів, кольорів, форм,

які надають створеним виробам властивостей, що діють на розум, уяву, почуття

людей і викликають у них здивування, радість, гордість за людську здатність

творити. Суть краси виробу в тому, що його форма, колір, властивості відпові-

дають меті, задля якої його виготовляють, і, в ідеалі, кожен виріб повинен

впливати на людей духовно.

Пояснюючи форму виробу, учні мають оперувати такими засобами як:

об'єм, пропорції, лінії, ритм, колір, масштаб. Завдяки цим засобам, створюючи

новий об'єкт, учні втілюють у ньому певний образ.

У процесі трудової практики учні вчаться «оживляти» бездушні

конструкційні матеріали: дерево, фарби, волокнисті матеріали і виражати через

них свою людську сутність, своє ставлення до навколишнього світу. Основною

закономірністю художнього конструювання є непорушна єдність форми,


кольору і практичного призначення виробу, побудова конструкції у строгій

відповідності з властивостями матеріалу і технологією виготовлення.

Усвідомивши функціональне призначення виробу, обстановку, у якій він

буде знаходитися, необхідно знайти форму, яка буде найбільш вдало виражати

його конструкцію залежно від властивостей матеріалу і технології

виготовлення.

Форма — основний компонент художньої виразності предмета, декор —

додатковий засіб для виявлення композиційного задуму. Форми сучасних

виробів кардинально змінюються у бік компактності, плавних ліній,

полегшення конструкції, тому найбільш доцільними можуть вважатися прості,

лаконічні форми, утворені плавними лініями, без зайвої декоративності. Будь-

яка форма так чи інакше взаємодіє з простором, у якому вона перебуває, і має

«вписуватись» у певний обмежений простір.

Композиція — будова, структура, розташування та взаємний зв'язок

складових частин виробу.

Створення композиції — це мистецтво згруповувати елементи і якості

конструкційних матеріалів для досягнення цілісної і виразної форми майбут-

нього виробу. Наділяючи виріб, який проектується, функціональним, технічним

і естетичним змістом, забезпечують гармонійну пропорційність частин і цілого.

Кожен виріб має характерну композицію. Можна створити дві композиції з

одних і тих самих частин, однак кожній з них відповідає свій особливий

принцип побудови, свій особливий «дух». Головне завдання в створенні

композиції— забезпечення економічної і технічної доцільності технологічного

процесу і найкращих умов праці за принципом «людина — об'єкт праці —

середовище». Первинними, функціонально обумовленими елементами

композиції є простір і об'єм та особливості їхнього взаємозв'язку. Об'єм

предмета часто стає головним елементом композиції, і дуже важливо навчитися

правильно розподіляти «масу» конструкції у просторі, щоб композиція не

втратила рівноваги



До особливих засобів композиції належать: пропорції, ритм, статичність,

динамічність, симетрія, асиметрія, об'ємно-просторова структура, колір,

фактура.

Пропорції — це відповідність між складовими частинами і виробом у

цілому. Пропорція виражає правильність геометричної побудови конструкції

виробу. Щоб добре слугувати людині, речі мають відповідати їй за розмірами.

У пропорціях можна застосовувати такі принципи: однаковості (відрізків,

площин, об'ємів, фігур), подібності і відмінності. Кожен принцип

використовується окремо або в поєднанні з іншими. Гармонійні відношення у

розмірах находять за допомогою математичних розрахунків чи геометричної

побудови, які виконуються на основі пропорцій. Якщо частини конструкції

рівні між собою, утворюються симетричні, статичні композиції, коли ж частини

цілого відносяться за принципом «золотого перетину», то утворюються

симетричні динамічні композиції.

«Золотий перетин» — це поділ цілого на дві частини, за якого менша

частина відноситься до більшої, як більша до суми частин. Тобто більша

частина є середньопропорційною між усім відрізком і меншою його частиною.

Пропорції ілюструють взаємозв'язок, строгу взаємовідповідність частин, які до

неї входять. При визначенні пропорційності конструкції виробу важливе

значення має ритм.

Ритм — це рівномірне чергування впорядкованих елементів (ліній,

об'ємів, площин). Характерними ознаками ритму є повторення елементів та

інтервалу між ними, які об'єднуються за схожими принципами (рівність,

контрастність тощо). Ритм допомагає розкриттю змісту, сприяє ясності,

чіткості і стрункості композиції. Він робить виріб ціліснішим, довершенішим,

виразнішим. Найпростіший вид ритму — рівнозначність форм та інтервалів.

Такий порядок розміщення елементів композиції називають метричним.

Збільшення або зменшення елементів композиції та інтервалів називається

ритмічним порядком. Цей порядок характерний для динамічних композицій.


Симетрія та асиметрія допомагають досягнути художньої рівноваги у

створенні композицій. Симетрія здавна вважається однією з важливих умов

краси форми, оскільки вона не тільки відповідає вимогам практичного

використання виробів, а й естетичним смакам. Симетричною називають

фігуру (виріб), яка складається з геометрично чи фізично рівних частин,

розміщених пропорційно відносно центра, осі чи площини. Найбільш простий

вид симетрії — дзеркальна — ґрунтується на рівності двох частин фігури,

розміщених одна відносно одної, як предмет і його відображення у дзеркалі.

Окрім дзеркальної, існують ще осьова та гвинтова симетрії які

використовуються рідше. Вони характерні для центричних (у вигляді крута) та

гвинтоподібних композицій.

Асиметричною називається така композиція, яка не пов'язана з віссю

симетрії.

Єдність симетричної та асиметричної композицій досягається

узгодженням усіх її елементів і підпорядкуванням частин композиції головному

задуму. Основною умовою цілісності асиметричної композиції є її

композиційна рівновага. Чисту симетрію можемо спостерігати у геометричних

побудовах (наприклад, геометричний орнамент вишивки).

Красу композиції визначає і колір. Пучок білого кольору за допомогою

лінзи можна розкласти на сім основних кольорів, і цей світловий ряд прийнято

називати спектром. Колір спектра — це відчуття, тобто результат фізіологічної

дії випромінювання, яке потрапляє на сітківку ока. Усі хроматичні кольори

(жовтий, червоний, оранжевий, зелений, синій, фіолетовий) характеризуються

тоном, насиченістю, яскравістю.

Тон — це ступінь яскравості, насиченості кольору або сукупності

відтінків на певній ділянці малюнка.

Насиченість — ступінь розбавлення певного кольору білим кольором.

Яскравість — кількість світла, що відбиває пофарбована поверхня.

Ахроматичні кольори (білий, чорний та сірий) по-різному відбивають та погли-



нають світло. Білий відбиває 70—90 % світла, а чорний — тільки 4%.

Насиченість і тон у ахроматичних кольорів — відсутні.

Важливим засобом збагачення композиції виробу є різноманітні види

фактури поверхні. Фактура — це особливості побудови та оздоблення (видима

структура) поверхні предмета. Вона може бути гладенькою, шорсткою,

глянцевою, матовою.

Залежно від фактури поверхні і кольору по-різному сприймається «маса»

композиції. При одному і тому самому кольоровому тоні темні кольори

здаються важкими, а світлі — легкими (темно-коричнева форма справляє

враження важкої, а бежева—легкої). Слід вважати гармонійно поєднаними ті

пари кольорів, які розміщені у спектрі на рівних відстанях один від одного, або

кольорів однієї кольорової гами.

Червоний та оранжевий—активні кольори. Вони збуджують живий

організм, прискорюють процеси життєдіяльності, покращують самопочуття,

веселять.

Синій та фіолетовий — пасивні кольори, вони заспокоюють,

пригнічують, а інколи печалять. Тобто кольори діють на стан людини.

Предмети світлих кольорів здаються візуально збільшеними, ніж такі

самі, але темних кольорів. Кольори в художньому конструюванні повинні

сприяти створенню такої композиції кольорів, яка б забезпечила найбільш

комфортний психологічний стан людини і відповідала її естетичним смакам.

Існує три види композицій:

1) фронтальна — глядач непорушний;

2) об'ємна — глядач «рухається» навколо форми;

3) глибинно-просторова — глядач спрямовує свій погляд углиб

форми.

Характерними ознаками фронтальної композиції є побудова елементів у

їх композиційному зв'язку за двома напрямками: вертикальним і

горизонтальним. Виразність композиції залежить від висоти та ширини

поверхні. Прямокутний силует найбільш типовий для фронтальної композиції.


Фігура, яка має центр і вісь симетрії, завжди статична відносно них

(наприклад, куля, куб статичні в усіх напрямках). Статичні композиції мають

вигляд непорушної, масивної глиби.

Об'ємна композиція характеризується розподілом маси за трьома

координатами простору й утворює тривимірну форму. Найбільш характерною

для об'ємної композиції є відносна рівність вимірів за трьома координатами.

Глибинно-просторова композиція — це співвідношення архітектурно-

просторових форм, поверхонь, об'ємів, простору між ними, розміщених за

трьома координатами і розрахованих на зорове сприйняття людиною

внутрішньої частини предмета.

Рух форми у просторі найкраще демонструє динамічна композиція. Її

характерною ознакою є чітке спрямування складових частин композиції в

одному чи кількох напрямках.

Таким чином, використовуючи усі ці згадані вище поняття і засоби для

проектування нових виробів і знаючи закономірності створення основних видів

композицій, учні тренують аналітичні здібності, розвивають логічне мислення,

естетичні смаки і вчаться з набору різноманітних елементів або частин

створювати цілісну композицію. Такі знання та вміння будуть корисними не

тільки на уроках трудового навчання, а й образотворчого мистецтва. Термін

«композиція» зустрічається в багатьох розділах програми трудового навчання:

вишивка, флористика, графіка (в тому числі і комп'ютерна), художнє

конструювання, петриківський розпис, сервірування стола, і саме тому так

важливо навчитися їх правильно будувати.



3. МЕТОД ПРОЕКТІВ НА УРОКАХ ТЕХНІЧНОЇ ПРАЦІ У

8-9 КЛАСАХ

В останні десятиріччя в центрі уваги психолого-педагогічної науки

знаходиться вивчення особливостей і можливостей людини, умов

цілеспрямованої дії на розвиток її творчого потенціалу, створенню

повноцінного навчаючого й розвиваючого середовища. Саме на це спрямована

освітня галузь «Технологія». Вона допомагає сформувати в учнів життєво

важливі основи технологічних знань і вмінь, залучити їх до різних видів

практичної діяльності з урахуванням економічної, екологічної і

підприємницької доцільності, соціального досвіду; а також покликана

сформувати в школярів досвід самостійної практичної діяльності.

Найбільш ефективно ці задачі можуть бути вирішенні шляхом

використання в навчанні сучасних педагогічних і технологічних систем, які

базуються на засадах проектно-технологічної діяльності, що забезпечує

одночасний розвиток, навчання і виховання учнів, шляхом залучення їх в

активну творчу діяльність.

Суть поняття „проектно-технологічна діяльність" пов'язана з такими

науковими поняттями й категоріями як „діяльність", „технологія", „проект",

що мають різноплановий характер.

Поняття „проектно-технологічна діяльність школярів" знаходить свій

зміст на стику двох основоположних гуманітарних дисциплін - педагогічної й

психологічної науки. Навчання проектно-технологічної діяльності передбачає

врахування як основних закономірностей педагогічного процесу, так і її

психологічного змісту.

Розглянемо основні складові поняття проектно-технологічної діяльності.

Базовим поняттям с „технологія і проект". Найбільш розповсюдженим є


твердження, що слово „технологія" походить від грецького „techne" -

мистецтво, майстерність, уміння і ,,logos' - навчання, наука. Таким чином, під

технологією розуміється наука про майстерність, способи взаємодії людини,

знарядь і предметів праці.

Раніше термін „технологія" вживався тільки стосовно до виробничих

процесів. Так, у словнику „Науково-технічний прогрес" технологія визначена

як сукупність процесів, правил, навичок, застосовуваних при виготовленні

якого-небудь виду продукції в сфері виробничої діяльності.

Технологія відігравала важливу роль у розвитку всіх цивілізацій, але,

незважаючи на це, об'єктом теоретичного аналізу вона стала відносно недавно.

У сучасних умовах, коли технологія проникає в усі галузі виробничої і

невиробничої сфер економіки, вона пронизує усі форми життєдіяльності

людини (навчальну, професійну, дозвільну, управлінську, комунікативну,

ігрову діяльність), а отже, є підстави стверджувати, що технологія є

багатоаспектним і багаторівневим поняттям і повинна вивчатися

філософськими, психологічними, економічними, педагогічними й іншими

науками

З філософської точки зору технологія розглядається як наука про

способи перетворення речовини, енергії і інформації за планом і в інтересах

людини.

«Технологія» - це ідеологія змін і творчості. Зараз технології стають

найважливішим фактором політичного, соціально-економічного і культурного

розвитку суспільства . поліпшення на цій основі якості життя людей. Техніка і

спосіб виробництва за своїм походженням є породженням культури тому

«технологія» - це культурологічне поняття, пов’язане з творчим мисленням і

творчою перетворюючою діяльністю людини.

Оскільки для розуміння сутності визначення терміну «технологія» в

наступному випадку надзвичайно важливе розуміння поняття „технологічна

культура", розглянемо її більш детально.



Так, в дослідженнях В.Д.Симоненка в основі поняття технологічної

культури лежить перетворююча діяльність людини, у якій виявляються його

знання, уміння і творчі здібності. Перетворююча діяльність сьогодні проникає в

усі сфери людського життя і діяльності - від промисловості і сільського

господарства до медицини і педагогіки, дозвілля і керування.

Технологічну культуру можна розглядати в соціальному (широкому) і

особистісному (вузькому) планах. У соціальному плані технологічна культура -

це рівень розвитку життя суспільства на основі доцільної й ефективної

перетворювальної діяльності людей, сукупність досягнутих технологій у

матеріальному і духовному виробництві.

В особистісному плані технологічна культура - це рівень оволодіння

людиною сучасними способами пізнання і перетворення себе і навколишнього

світу.

Технологічна культура визначає місце людини в природі і суспільстві,

рамки його втручання в природні процеси, формує відповідне бачення світу і

проявляється в технологічному світопізнанні. Під технологічним

світопізнанням ми розуміємо систему технологічних поглядів на природу,

суспільство, людину і його мислення. В його основі лежить глобальне,

планетарне світобачення, що представляє собою єдність біосфери, соціосфери,

техносфери.

Отже, технологічна культура - рівень розвитку перетворювальної

діяльності людини, що виражається в сукупності досягнутих технологій

матеріального і духовного виробництва і дозволяє йому ефективно приймати

участь в сучасних технологічних процесах на основі гармонічної взаємодії з

природою, суспільством і технологічним середовищем.

Термін „проект" (projectio) у перекладі з латинської означає - кинутий

вперед задум. Термін „проект" застосовується в різних галузях науки, а отже

має кілька визначень.

Перш ніж говорити про проект для більш кращого розуміння цього

поняття звернемося до словників.


Так під проектом в Українському радянському енциклопедичному

словнику розуміють як сукупність документальних матеріалів для зведення

майбутньої будівлі або архітектурного комплексу. Також є і інше трактування -

це прототип, ідеальний образ передбачуваного або можливого об'єкта, стан; в

деяких випадках - план, задум якої-небудь дії.

А ось, наприклад, у словнику польської мови під проектом розуміють як

запланований план діяльності, дій; ідея, думка; також ескіз чогось, наприклад

будинку, конструкції, заміру.

Натомість словник психології проектом називає ціль, яку планується

досягнути.

За К.М.Канторі проект - це прояв творчої активності людської свідомості,

«через який у культурі здійснюється діяльнісний перехід від небуття до буття».

Автор надає величезного значення проекту як специфічній формі свідомості,

що констатує всякий трудовий процес.

Термін «проект» прийшов у гуманітарне знання із технічних наук, і,

внаслідок чого, його зміст випробовує значний вплив з цієї сторони. До цих пір

в більшості випадків поняття «проект» розглядається як «технічний проект».

Проект є складовою проектування, що розглядається як створення

проекту (прототипу, прообразу) передбачуваного або можливого об'єкту стану.

Проектування - це вид діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової,

пізнавальної, цінністно-орієнтаційної, перетворюючої, професійно-трудової,

комунікативної, навчальної, теоретичної і практичної діяльності. Проведений

аналіз дозволяє нам сформулювати думку про те, що проектування в якості

творчої, інноваційної діяльності завжди націлене на створення виробів і послуг,

що володіють об'єктивною і суб'єктивною новизною і мають особистісну та

суспільну значимість. У загальних рисах проектування полягає в аналізі

проектної ситуації (збиранні й уточненні інформації), синтезі (пошуку) та

оцінці рішень.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає

дітей до самостійної практичної, планової і систематичної роботи, виховує



прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу,

формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-

трудові якості, загально-цінні мотиви вибору професії і працелюбність. При

цьому необхідно пам'ятати, що потрібно особливу увагу приділяти тому, щоб в

учнів не згасав інтерес до цього процесу, слідкувати щоб вони доводили свої

наміри, особливо в праці, до кінця.

Крім того під час роботи над проектом у школярів розвиваються

пізнавальні навички, формуються вміння самостійно конструювати свої знання,

активно розвиваються комунікативні здібності, навички лідерів та здатність до

спільної роботи в групі, створюються можливості для реалізації міжпредметних

зв'язків.

Основний зміст проектування полягає в конструюванні сукупності дій та

засобів, що дозволяють розв'язати поставлені завдання та проблеми, досягти

визначених цілей. Ці дії та засоби фіксуються у двох формах: як система

параметрів проектованого об'єкта та їх кількісних показників; як сукупність

конкретних заходів, які забезпечують реалізацію за проектованих показників та

якісних характеристик майбутнього об'єкта.

Проектування в якості творчої, інноваційної діяльності завжди націлене

на створення об'єктивно і суб'єктивно нового продукту. Діяльність учня

повинна орієнтуватися на розвиток мислення, в основі якого лежить особистий

досвід. Виготовляючи виріб, учень закріплює знання з математики, фізики,

креслення, основ підприємницької діяльності та інших предметів, засвоює

принципи набутих умінь та навичок у виконанні технологічних, економічних,

міні маркетингових та інших операцій.

В учнів повинна виробитись і закріпитись звичка до аналізу споживчих,

економічних, екологічних і технологічних ситуацій знатність оцінювати ідеї,

виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і умінь вибирати

найбільш вдалий технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта

проектної діяльності, який відповідав би вимогам дизайну. Під час виконання

різноманітних виробів, тобто проектів максимально зв'язаних з життєвими


ситуаціями, с найкращий спосіб привчання до самостійної праці, стимулює

пізнавальний, емоційний і моторний розвиток, враховує потреби дітей в

залежності індивідуальних та вікових особливостей, зацікавлення, здібності

учнів, дає можливість індивідуалізації та диференціації навчання, розвиває

творче мислення, зміцнює в учнів пізнавальну мотивацію, інтегрує шкільні й

позашкільні знання.

Останнім часом уявлення про суть проектування, про сферу його

застосування суттєво змінилися. Донедавна проектування пов'язувалося

переважно з інженерною діяльністю в галузях машинобудування,

приладобудування, архітектури і розумілось як підготовчий етап виробничої

діяльності. Сьогодні проектування розглядається як особливий вид діяльності,

який відрізняється від власне наукової та виробничої, а сфера його

застосування охоплює всі ланки соціального організму, включаючи і систему

освіти.

Аналіз літературних джерел, а саме праць Н.В.Матяш, В.Д.Симоненко

дає змогу твердити, що науковці, здебільшого, розглядають процес, під час

якого створюється і виготовляється виріб (послуга) як проектування. Отже, під

проектуванням в загальному значенні необхідно розуміти як науково

обґрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього об'єкта або

якісно нового стану існуючого проекту-прототипу, прообразу передбачуваного

або можливого об'єкта, стану чи процесу в єдності зі шляхами його досягнення.

Проектування в цілому як соціальна категорія, хоч і стоїть в одному ряду з

такими поняттями, як прогнозування, планування, конструювання, створення

програм (програмування), моделювання, на думку О.М. Коберника має свої

суттєві відмінності, є найбільш загальним, комплексним, інтегративним

феноменом.

Для досягнення мети проектування необхідне комплексне забезпечення

умов для здійснення таких взаємопов'язаних цілей проектування: соціально-

економічна ефективність; соціальна інтегрованість; соціально-організаційна

керованість; суспільна активність.



Далі визначається коло актуальних проблем, від розв'язання яких

залежить досягнення кожної цілі, і на цій основі визначаються конкретні задачі

розробки проекту. Основний зміст проектування полягає в конструюванні

сукупності засобів, що дозволяють розв'язати поставлені завдання та проблеми,

досягти визначених цілей. Ці засоби фіксуються у двох формах: як система

параметрів проектованого об'єкта та їх кількісних показників; як сукупність

конкретних «ходів, які забезпечують реалізацію проектованих показників та

якісних характеристик майбутнього об'єкта.

За своїм змістом виділяються різноманітні види проектування:

проектування як процес розробки не окремих предметів (об'єктів), а цілих

систем; проектування як співучасть, як включення суспільства у процес

прийняття рішень; проектування як творчість, потенційно властива кожному;

проектування як навчальна дисципліна, синтезуюча мистецтво та науку;

проектування без об'єкта як процес або образ життєвих функцій.

Проектування включає в себе три основних стадії: аналіз, синтез та

оцінку. Іншими словами, ці стадії можна визначити, відповідно, як

розчленування цілого на частини, об'єднання частин по-новому та вивчення

наслідків практичного застосування спроектованого. Звичайно, ці стадії

повторюються багатократно, а кожний наступний цикл відрізняється від

попереднього більшою деталізацією та меншою спільністю. Таким чином, в

основних, розглянутих нами визначеннях проектування відзначаються зовсім

різні сторони цієї складної діяльності від творчого характеру проектування до

процесу прийняття рішень, що вимагає вже глибокого психологічного аналізу.

Дехто розглядає проектування як специфічну форму моделювання, спрямовану

не тільки на пізнання відображуваних елементів дійсності, але і на створення

нових її елементів. Інші визначають проектування найважливішим

компонентом освітнього процесу, що призначений для створення нових понять

і концепцій.

У психологічному знанні поняття проектування останнім часом надбало

значну актуальність і новий зміст у зв'язку з розробкою проблеми проектування


освітніх систем (Е.І.Ісаєв, В.І.Слободчиков, Н.Ф.Тализіна, І.С.Якиманська

В.Я.Ляудис). У цій області також акцентується перетворююча функція

проектування стосовно наявного рівня знання. Е.І.Ісаєв вказує, що „проекти

виступають у ролі доповнень і трансформ; вони спрямовані на те, щоб змінити

наявне положення справ. По змісту проектування виступає як перетворення

вже існуючих об'єктів у нову форму". Е.И.Ісаєв представляє позицію,

відповідно до якої проектування с рушійним механізмом справді розвиваючого

утворення: „предметом проектування і є створення умов (засобів, механізмів)

кроку розвитку системи утворення в цілому, переходу з одного стану в інше".

Для більш кращого розуміння поняття проектування розглянемо

суміжний до нього метод проектів.

Під методом проектів розуміють спосіб організації пізнавально-трудової

діяльності учнів з метою розв'язання проблем, пов'язаних з проектуванням

створенням і виготовленням реального об'єкта (продукту праці).

Метод проектів спрямований на самостійну діяльність учнів. Самостійна

творча робота виконується учнями або групою учнів під керівництвом (при

допомозі) вчителя (майстра виробничого навчання). В освітній галузі

„Технологія" метод проектів - це комплексний процес, який формує в школярів

загальнонавчальні уміння, основи технологічної грамоти, культуру праці і

спрямований на оволодіння ними способами перетворення матеріалів, енергії,

інформації, технологіями їх обробки.

Метод проектів дозволяє активно розвивати в учнів основні види

мислення, творчі здібності, прагненням самому створити, усвідомити себе

творцем при роботі з «неслухняними інструментами», «розумними

конструкціями», «технологічними системами» та ін. В учнів повинна

виробитись і закріпитись звичка до аналізу споживчих, економічних,

екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з

реальних потреб, матеріальних можливостей і умінь вибирати найбільш

технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектної діяльності,

який відповідав би вимогам дизайну.



Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно

приймати рішення, визначити свої проблеми в знаннях і знаходити

виправлення такого положення. У процесі проектно-технологічної діяльності в

школярів розвиваються загальні і спеціальні здібності, формується проектно-

технологічна культура.

Усе це дозволяє зробити висновок про те що проектно-технологічна

діяльність дозволяє здійснити перехід від «школи пам'яті» до «школи

мислення». У першому випадку опора робиться головним чином на процеси

сприйняття уваги, запам'ятовування, у другому - враховується роль мислення

головною працею учнів стає „мислення" (В.О.Сухомлинський).

К Теоретики розвиваючого навчання П.Л.Гальперин, Н.Ф.Тализіна

вважають, що засвоєння знань, умінь і навичок більш ефективно відбувається в

контексті виконання тими, яких навчають, дій, система яких складає навчальну

діяльність. Проектно-технологічна діяльність саме і формує алгоритм таких дій

перетворює декларуюче розвиваюче навчання в реальне.

Метод творчих проектів, на відміну від об'єктів продуктивної праці

дозволяє кожному школяреві вибирати проекти у відповідності зі своїми

психофізіологічними і розумовими здібностями „Щиросердечна праця"

(К.Д.Ушинський), праця „від усього серця" (У.Х.Кілпатрик) розвиває емоційно-

вольову сферу дитини, зміцнює його здоров'я. За даними Н.В.Матяш, в

експериментальних школах, у яких здійснюється проектне навчання, відносно

здорові діти складають від 60 до 70%.

Тому під проектно-технологічною діяльністю ми розуміємо обґрунтовану

і сплановану діяльність, яка передбачає розроблення конструкції, технології,

виготовлення і реалізацію об'єкта проектування, і спрямована на формування в

учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворюючих

знань і вмінь.

Дуже важливим є питання про структуру проектно-технологічної

діяльності. Проектно-технологічна діяльність, як будь-яка інша, має визначену

структуру, що містить у собі ціль, мотиви, функції, зміст, внутрішні і зовнішні


умови, методи, засоби, предмет результат та етапи виконання проектно-

технологічної діяльності.

Метою проектно-технологічної діяльності школярів є створення учнями

навчального творчого проекту (продукт чи послуга), що розглядається нами як

Самостійно розроблений і виготовлений учнем від ідеї до її втілення, володіє

суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну

значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча

активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань,

умінь і навичок, цим самим підвищують свій творчий потенціал.

В якості мотивів проектно-технологічної діяльності виступають соціальні

й особистісні потреби в матеріальних і духовних цінностях. Розрізняють такі

мотиви проектно-технологічної діяльності: пізнавальні (задоволення потреб в

знаннях, уміннях, навичках), матеріальні (задоволення потреби в продуктах

харчування, одягу, предметах побуту і т.п.), соціально-професійні (задоволення

потреби в соціально-професійному самовизначенні), художньо-естетичні

(задоволення потреби в красі), духовні (задоволення потреби в самопізнанні,

самореалізації і самовдосконаленні).

Проектно-технологічна діяльність виконує творчу, перетворюючу,

дослідницьку, економічну, технологічну функцію.

Зміст проектно-технологічної діяльності складає проведення

дослідницьких підготовчих операцій, конструювання майбутнього виробу,

практичне виготовлення виробу, оцінку і захист об'єкта діяльності.

За змістом проекти поділяються на: інтелектуальні, матеріальні,

екологічні, комплексні.

Сучасна педагогіка розрізняє там типи проектів:

- дослідницькі, в основі яких знаходиться дослідження певних соціально-

економічних явиш та процесів;

- творчі, їх результатом є спільне створення художніх творів, видовищних

заходів тощо;

- ігрові (імітаційні), в яких учасники проекту виконують визначені ролі;



- інформаційні, що полягають у зборі та аналізі інформації про певний

об'єкт

- практичні, орієнтовані на безпосереднє впровадження у практику.

Психологічна структура проектно-технологічної діяльності являє собою

взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх умов на основі психологічних механізмів

інтеріоризації (засвоєння способів перетворення) і екстериорізації (породження

зовнішніх дій).

Результатом проектно-технологічної діяльності є визначений виріб,

продукт (послуга) і розвиток особистості школяра, а також і його розвиток

творчого потенціалу.

Дослідники (Л.М.Лляєва, В.Д.Симоненко, О.М.Коберник) виділяють три

етапи проектно-технологічної діяльності: організаційно-підготовчий,

технологічний, заключний.

У проектно-технологічній діяльності використовуються різноманітні

методи: вербальні і невербальні, механічні, хімічні, біологічні, енергетичні,

інформаційні й ін.

Засобами здійснення проектно-технологічної діяльності є використання

різних інструментів, пристосувань, машин, механізмів, автоматичних пристроїв

та ін.

Предметом діяльності називається те, з чим людина має справу, на що

спрямована. Це можуть бути речовини, матеріали, інформація, енергія, живі

істоти, люди.

Таким чином, проектно-технологічна діяльність як основна дидактична

одиниця сприяє:

- у формуванні навиків самостійної орієнтації в науковій, навчально-

методичній і довідниковій літературі;

- у формуванні творче системне мислення, технологічну культуру і етику;

- підсиленню уяви, що являється потужним стимулом народження нових

ідей, пошуку альтернативних рішень, їх аналізу і синтезу, що в майбутньому

відкривається основою інноваційного мислення і діяльності;


- психічному розвитку дітей;

- успішній адаптації молоді до сучасних соціально-економічних умов

життя;

- реалізації особистісно-орієнтовної парадигми трудової підготовки учнів;

- забезпеченню цілісності педагогічного процесу, здійсненню цілісного

розвитку, єдності навчання і виховання учнів;

- підготовці школярів до адекватного професійного самовизначення;

- формуванню потреби в знаннях, високих мотивів навчання і прагнення

до самоосвіти.



ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

Проект на виготовлення виробу з бісеру учениці

Сліпченко Юлії

1. Актуальність проекту

Нині в усьому світі стало надзвичайно модно прикрашати свій

будинок, кімнату чи офіс різноманітними декоративними чи

стилізованими речами, виготовленими власноруч. Такий напрямок у

перетворювальній діяльності людини називають хендмейд (Hand Made –

«ручна робота»).

Для когось ручна робота – це самовираження, для інших

просто відпочинок, а для третіх – стиль життя.

Актуальність проекту

Я завжди прагнула сказати про себе не лише через мову, а й

через, малювання, оздоблення улюблених речей, вироблення прикрас.

Заняття бісероплетінням чудово розвивають мислення, дрібну

моторику, посидючість , увагу, допитливість, любов до пізнання чогось

нового, прищеплюють смак, допомагають урізноманітнити дозвілля ,

виховують працьовитість

Мене зацікавила пропозиція учителя виготовити річ, яка мені

подобається, і я зупинилась одразу на виробленні прикраси з бісеру.

Вироблення прикрас – це моя індивідуальність і водночас моє

самовираження.


Які речі є найбільш привабливими для мене?

Під час роботи над проектом я знайшла багато для себе

додаткової інформації про вироби з бісеру, удосконалила свої вміння.

Знайдені зразки виробів я класифікувала на кілька груш за

такими ознаками:

Прикраси

Дизайн для дому

Оздоблення різних речей, особливо одягу.

3. Дослідження



Докладно дослідивши технології вироблення прикрас з бісеру, я

визначила завдання для свого проекту: Виготовлення виробу з бусеру.

Визначивши завдання та вимоги до виробу, я діяла за таким

планом:

Здійснила аналіз зібраної інформації.

Обрала зразки для виготовлення.

На основі розглянутої інформації визначила

технологію вироблення.


Здійснила добір матеріалів та інструменту.

Кольорове рушення моєї прикраси здійснила

відповідно до кольорів вбрання.

Розробила технологію виробу

3.Продукт

Схема на виготовлення прикраси з бісеру

Зробіть кільце білого кольору, нанизавши 14 бісерин.

Перші 3-4 ряди плетіть однаковою формою: 1 біс.+ 1

стісл. +1 біс.+1 стікл. +1 біс., всі білого кольору.



Потім на одному з’єднанні введіть рожеву петлю з

бусин, до і після петлі поставте по білій бісерині.

На наступному ряду входьте в «бусину-верхушку».

А в інших трьох з’єднаннях працюйте з білим бісером.

Потім пришийте деталі до замочка.

Висновки:

У ході роботи над проектом було одержано такі результати:

1. Виготовлено прикрасу.

2. Я дізналась про різні види роботи з бісером.

Матеріал Витрати

матеріалів

Вартість витрат

грн.

Бісер:

-рублений

-круглий

-великі бусини

5 пакетики

3 пакетики

2 пакетики

5 грн

3 грн

4 грн

Моно-нитка 3-4 метри 2 грн

Замочок 1 шт. 1 грн


ДОДАТОК 2

Проект на виготовлення виробу з паперу учениці

Рядовської Наталії

1.Актуальність проекту

Нині в усьому світі стало надзвичайно модно прикрашати свій

будинок, кімнату, офіс, різноманітними декоративними чи стилізованими

речами,

виготовленими власноруч. Такий напрямок у перетворювальній

діяльності людини називають хендмейд (Hand Made – «ручна робота»)

Для когось ручна робота – це засіб самовираження, для інших

просто відпочинок, а для третіх – стиль життя.

Актуальність проекту

Я завжди прагнула висказати себе через створення якихось речей, але

більше надаю перевагу малюванню.

Я не маю на увазі що в мене не виходять вироби своїми руками,

просто якогось бажання і тяги до цього не має. Тому я виконала цей виріб -

прикрасу виключно як домашнє завдання.

Але є і позитивні сторони,: для його виготовлення потрібна уява, тобто

я не дивилась ні на які схеми, які вказують що робити.

Такий виріб може знадобитись на свята Нового Року і Різдва.

Фактично, він легко робиться, не потребує якихось рідкісних і коштовних

матеріалів і чудово підійде у якості прикраси.

Які речі є найбільш привабливими для мене?

Під час роботи я зрозуміла ,що той час, який витрачаю, я витрачаю

не дарма.

Знайдені зразки різдвяних іграшок я класифікувала на:

ляльки;

ялинкові прикраси;

прикраси по дому.



2.Дослідження:

(ляльки)

(ялинкові прикраси)


(в*язані прикраси)

( прикраси з глини)



прикраси для дому


Докладно дослідивши тематику новорічних виробів та їх різноманітність

я визначила завдання для свого проекту.: Виготовлення виробу для Нового

Року.

Визначивши завдання та вимоги до виробу, я діяла за таким планом :

o Здійснила аналіз зібраної інформації;

o обрала зразки для виготовлення;

o На основі розглянутої інформації визначила технологію вироблення;

o Здійснила добір матеріалів;

o Розробила технологію виробу.



3. Продукт

Прикраса, що може знадобитись на свята Нового Року і Різдва , не важка

у виконанні.

Висновки:

У ході роботи над проектом було одержано такі результати :

1.Виготовлено прикрасу.

2. Я раціонально витратила час і вивчила дещо нове про вироби ручної

роботи.

Матеріал

Витрати

матеріалів

Вартість витрат грн.

1. Журнал від 4 – 6 сторінок 12 грн

2.Клей пів-баночки 8грн

3. Картон 1 листок 15 грн (за всю пачку)


ДОДАТОК 3

Проект на виготовлення декоративної іграшки

Горничара Сергія

1.Актуальність проекту

Мене зацікавила пропозиція вчителя виготовити річ своїми руками.

Раптом я згадав про свої домашні іграшки ручної роботи. Я ж теж можу

виготовити щось незвичайне своїми руками. Для когось ручна робота – це

стиль життя, для інших просто відпочинок, а для мене – захоплення.

2.Дослідження

Іграшки, виготовлені з різних матеріалів : з дерева, глини, м’якого

матеріалу.



3.Продукт ПУДЕЛЬ


Ознайомившись з задачею та вимогами до виробу, я діяв за наступним

планом:

- провів аналіз зібраної інформації;

- обрав виріб для виготовлення;

- здійснив підбір матеріалу та інструменту;

- розробив технологію оздоблення.

Послідовність роботи, що виконувалась:

- Підготував скляний виріб (пляшку), прибравши з нього паперову

етикетку;

- Використовував пляшку малих розмірів, нитки білого кольору,

гачок;

- Набрав 10 петель гачком – утворився ланцюжок;

- Зв’язав по колу 2-3 ряди з’єднувальним стовпчиком так, щоб дна

пляшки не було видно;

- В’яжу стовпчиком по колу весь виріб;

- Одягаю його на пляшку;

- Зав’язую гачком верхню частину виробу;

- Виготовляю 10 кульок з ниток;

- Роблю пуделю ніс, очі та рот;

- Прив’язую кульки до виробу так, щоб утворились вуха, лапи та

хвіст;

- В’яжу з повітряних петель невеличкий ланцюжок і разом з

кульками роблю пуделю бант;

- Все це розчісую м’якою щіткою для волосся;

- Виріб готовий.



Підсумки

1.Виготовлений виріб ПУДЕЛЬ.

2.Я дізнався про різні види в’язання гачком

- з добавкою;

- повітряні петлі;

- з’єднувальний стовпчик;

3.Гачки різного виду

4.Різновид ниток великий

- колір;

- товщина;

- пузнастість.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська. Освітні технології //

Навчально-методичний посібник. М.: А.С.К. 2002. 255 с.

2. Балл Г.А. Концепчия самоактуализации личности в

гуманистической психологи. – Киев; Донецк, 1993;

3. Бердяєв Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии). –

М., 1990;

4. Битянова Н.Р. Психология личностного роста. – М., 1995;

5. Борисова Е.М., Логинова Г.П. Индивидуальность и профессия. – Х.,

1994;

6. Бернс Р. Развитие Я-концепции и вопитание. – М., 1986;

7. Данилова В.Л. Как стать собой. Психотехника индивидуальности. –

Х., 1994;

8. Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания

будущего учителя. – М., 1989;

9. Завалова Н.Д., Ломов В.Ф., Пономаренко В.А. Образ в системе

психической регуляции деятельности. – М., 1986;

10. Канн-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. – М.,

1990;

11. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. – М., 1984;

12. Кузьмина М.В. Очерки психологии труда учителя. – Л., 1967;

13. Маркова А.К. Психология труда учителя. – М., 1993.

Education

Проектні технології як засіб формування культури праці