смт Краснокутськ – 2014

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти Харківської облдержадміністрації

Харківське територіальне відділення МАН України

Краснокутська гімназія ім. Героя Радянського Союзу І. Н. Нестерова

Краснокутської районної ради Харківської області

Відділення: історії

Секція: історичне краєзнавство

Роботу виконала:

Дубинка Анастасія Миколаївна,

учениця 11-А класу

Науковий керівник:

Краля Тетяна Василівна,

вчитель історії

Актуальність дослідження

Обрана тема дає можливість зібрати й порівнятибезліч цінної інформації. Любов до Батьківщини,захист її інтересів та цілісності території є важливимиі в сьогоденні. На даний час існує багато матеріалущодо діяльності підпілля та партизанського руху наУкраїні, але сутність проблеми полягає саме в тому,

що узагальнюючих, комплексних досліджень зданої тематики по Краснокутському району не

проводилось. Було проведене саме таке дослідженнядіяльності підпілля та партизанського руху наКраснокутщині, вивчалися матеріали преси, спога-ди ветеранів, матеріали архіву та ін.

Мета дослідження

розширити знання про діяльність підпілля та

партизанський рух на території Краснокутського

району шляхом збору інформації;

дослідити історію появи підпілля та партизанських

загонів на території району, їх діяльність;

активізувати громадську позицію щодо вивчення

історії рідного краю.

Завдання дослідження

розглянути загальні відомості про діяльність

підпілля та партизанський рух на території

Краснокутського району;

дослідити діяльність підпільників, членів

партизанських загонів;

з’ясувати їх вплив на хід воєнних дій;

прослідкувати ставлення населення краю до

діяльності народних месників.

Об’єкт дослідження

Підпілля та партизанський рух.

Предмет дослідження

Діяльність підпілля та партизанський

рух на Краснокутщині.

Методи дослідження

хронологічний;

логічний;

синхронний;

дихронний;

ретроспективний;

порівняльний;

моделювання подій;

статистичний;

соціологічний;

біографічний.

Організація партизанських загонів

29 червня 1941 р. Верховним Головнокомандувачем

Збройними Силами СРСР Й. Сталіним була

оприлюднена директива ЦК ВКП(б) про перебудову

всіх організацій, які діяли поряд з лінією фронту на

військовий лад. У цій директиві йшлося про створення

диверсійних груп для розгортання партизанської

війни. 18 липня цю директиву доповнили постановою

ЦК ВКП(б) про організацію руху Опору в тилу ворога.

Організація партизанських загонів

В області повинні були діяти 72 партизанськихзагони, на зв’язок з радянським командуваннямвийшли лише 34. За звітом обкома партії у лютому1942 року в області в тилу ворога діяв 21 загін, 24 – налінії фронту, і 19 – опинилися в радянському тилу. Досих пір невідомо, яка ж кількість загонів була створенадо кінця жовтня 1941 року і після окупації частиниХарківської області. Найчастіше в літературі вико-ристовуються цифри - 94 партизанських загони та66 диверсійних груп, загальною кількістю 3581боєць.

Організація партизанських загонів

Краснокутський район одним із пер-

ших в області вже на початку жовтня

1941 року був окупований нацистами.

Під керівництвом секретаря райкому

партії О. Г. Корабельщикова та старого

партизана, ще часів громадянської війни,

С. І. Соболя формувалися партизанські

загони та групи опору, що налічували

понад 1000 чоловік з юнаків допри-

зовного віку, звільнених від військової

служби та жінок. Було сформовано бойові

групи і загони з числа активістів району,

створено продовольчі склади. Такі склади

знаходилися у Чернещині, Мурафі,

Козіївці, Костянтинівці, Михайлівці.

Діяльність партизанського

загону С. О. ЛибиВ липні 1941 року Ново-

водолазький райком партії почав

підготовку до боротьби в тилу

ворога. У вересні 1941 року

райком партії організував парти-

занський загін, котрий скла-

дався з 58 осіб. Командиром був

призначений голова колгоспу

ім. Фрунзе С. О. Либа, коміса-

ром – секретар райкому партії

Ю. І. Іванов.

Діяльність партизанського

загону І. Й. КопьонкінаЗагін ім. Будьонного був ство-рений у Запоріжжі. Копьон-кіна (див. рис.) призначиликомандиром партизанського за-гону, що повинен був діяти наземлях Харківської та Пол-тавської областей. КомісарКолокольцев, начальник штабуПідкоритов і командир вивчалитопографічні карти, бійці озна-йомлювались з підривною спра-вою, вивчали свою і трофейнузброю.

Діяльність партизанського

загону І. Й. Копьонкіна

В січні 1942 року

в лісі біля Мурафи

з’єдналися два за-

гони партизан –

Копьонкіна і Ку-

лішова. Було роз-

роблено план спіль-

них дій по ворожих

тилах.

Діяльність партизанського

загону І. Й. КопьонкінаВ Ізюмських лісах група

партизан на чолі з коман-

диром Кузьмою Івановичем

Макарчуком приєдналася

до загону ім. Будьонного.

До складу групи входили

краснокутчани Я. Ковальов,

І. Богуславський, С. В’юн-

ник, Т. Левченко, В. Без-

смертний, П. Петренко,

І. Завгородній, Г. Григоренко.

В бою під Старовірівкою

приєдналося ще декілька

краснокутчан.

Спільна діяльність партизанських

загонів С. О. Либи та І. Й. Копьонкіна

23 травня 1942 року в Зміївських

лісах загін І. Й. Копьонкіна

об’єднався з партизанським заго-

ном С. О. Либи. 30 травня 1942

року партизани здійснили напад на

табір військовополонених в с. Лит-

винівці Валківського району, звіль-

нивши 200 чоловік. В червні загін

перебазувався до Краснокутських

лісів. Засідка карателів, котрі

переслідували його, була розбита.

Нацисти зібрали великі сили й

оточили Краснокутський ліс –

Михайлівський, біля с. Сло-

бідка.

Спільна діяльність партизанських

загонів С. О. Либи та І. Й. Копьонкіна

Під час бою 9 червня 1942 року від тяжких ран померкомандир Нововодолазького загону С. О. Либа. На йогомісце призначили В. І. Бурхача. А поранений Ко-пьонкін пробирався з товаришами на схід. В цьому боюодержав поранення в ногу і в руку командирМурафського загону К. І. Макарчук. Григорій Йоси-пович Григоренко, партизан Краснокутського загону,разом з іншими бійцями приєднався до загону Ко-пьонкіна. Під час жорстокого бою під Михайлівкоювін був легко поранений, знесилений дістався доКолонтаєва.

Діяльність партизанського

загону Т. С. МілюхиВ липні 1941 року за завданнямсекретаря Харківського обкомупартії було створено кількапартизанських загонів і груп, втому числі і 1-ий Харківськийпартизанський загін. Команди-ром призначили Т. С. Мілюху(див. рис.). В одному з боїв наКиївщині було поранено коман-дира загону. Друзі переправилийого в селище КостянтинівкуКраснокутського району.

Діяльність партизанського

загону Т. С. МілюхиУ березні 1942 року було організовано районний

підпільний центр у складі Т. С. Мілюхи, М. А. Котова,В. Д. Литвиненка, М. П. Горідзе, С. А. Шаркіна,В. М. Криворучка та Ю. А. Лева. В 1943 році булоутворено штаб партизанських загонів у такому складі:Т. Мілюха – командир, М. Котов – комісар, Ю. Лев –начальник штабу.

Про результати бойової діяльності партизан підкерівництвом Т. С. Мілюхи свідчать такі дані: знищенопонад 2000 німецьких солдатів та офіцерів, пущено підукіс 3 ворожих ешелони, знищено 15 танків, 325залізничних вагонів, багато автомобілів та військовоїтехніки.

Діяльність

Краснокутського підпілляУ Краснокутську діяла підпільна група, її членизаписували і розповсюджували повідомлення Рад-інформбюро, писали і розклеювали листівки, в якихзакликали населення до боротьби. Гітлерівці жорстокорозправлялись з усіма, хто не підкорявся «новому порядку».В центрі Краснокутська в листопаді 1941 року булоповішено І. С. Солонецького, П. М. Наливайка,А. В. Нетіпу, І. Л. Муковоза. У травні 1942 року нацистихотіли схопити комуніста О. П. Завгороднього, але вінвідстрілювався і останній патрон залишив для себе. Черездеякий час його донька Ганна була схоплена гітлерівцями.Її піддали жорстоким тортурам, перебили руки й ноги, аленацисти нічого не дізналися.

Діяльність

Пархомівського підпілляУ Пархомівці загинули підпільники К. М. Веприцький,

А. М. Троценко, С. В. Муковоз, І. Л. Муковоз, В. Л. Ски-

бенко, Дмитро і Раїса Охтирченки, Павло Сало та юний

патріот Віталій Муковоз. Молодий юнак Юрій Кисельов

змайстрував ламповий радіоприймач і вночі слухав

зведення Радінформбюро, потім передавав їх сусідам, а ті –

іншим. Комсомолець Михайло Друзь вивісив червоний

прапор на заводській 75-метровій трубі на честь

1 Травня. Німецькі снайпери так і не зуміли збити червоний

прапор, який майорів у вишині до самого визволення села і

першим зустрів воїнів Червоної армії 11 вересня 1943 року.

Діяльність

Костянтинівського підпілля

В селі Костянтинівка комсомольці Ананьївського

цукрового заводу і місцеві старшокласники на початку

листопада 1941 року створили комсомольсько-

-молодіжну групу, керівником якої стала Тамара

Василівна Котляр. В групу ввійшли брати Барто-

лецькі, Тетяна Боровська, Микола Крутилін, Семен

Вельможний, Надія Пікуль, дванадцятирічний Владик

Дерега та сімнадцятирічний юнак Віктор Слухай, який

самотужки змайстрував радіоприймач, щоб слухати

повідомлення Радінформбюро.

Віктор Микитович Яцина23 червня 1941 року В. М. Яцинуприйняли кандидатом в члени партії,а потім направили в підпільнугрупу, що складалася з 4 чоловік -випускників Пархомівської школи:Миколи Тарновського, ГригоріяДовгополого, Михайла Науменката Івана Охтирченка. Пізніше догрупи приєдналися Микола Вак,Олег Сорочан, Борис Сорочан іТарас Мисик. Комуніст ПавлоМасенко допоміг зв’язатися з ра-дисткою Є. Кисельовою, що дало їмможливість систематично одержуватиповідомлення радянського інформ-бюро та поширювати їх серед насе-лення.

Ельза Яківна СербіноваШироко відома діяльність гру-пи колонтаївських медичнихпрацівників, яку очолювалаЕ. Я. Сербінова. Ці патріоти, що-разу наражаючись на небезпеку,рятували поранених червоно-армійців, а потім, вилікувавши,направляли за лінію фронту або впартизанський загін Т. С. Мілюхи.Е. Я. Сербінова врятувала десят-ки юнаків і дівчат, яких малипримусово вивезти на роботи вНімеччину. Всього було врято-вано життя 52 народним мес-никам.

Лідія Тимофіївна Середа

Закінчила Краснокутську середню школу,

інститут іноземних мов ім. Н. Крупської та

курси викладачів німецької мови. У вересні

1941 року нацисти запропонували Лідії бути

перекладачем у коменданта Краснокутська

фон Бляшка. Дівчина погодилась, адже саме це

потрібно було зробити згідно з особливим

завданням підпільного обкому партії та

штабу Харківського гарнізону.

Петро Федорович ЄрмаковЙого сім’я проживала в селищі Красно-кутськ. 27 червня 1941 року йогопризвали до лав Червоної армії. Зперших днів війни був командиромвідділення 57-го гвардійського полкузв’язку 61-ої армії. В грудні 1941 рокуйого було поранено, і він потрапив уполон. Але на початку березня 1942 рокувтік з полону і потрапив у парти-занський загін Сидора Ковпака. Тамйого прийняли до лав партії, призначиликомандиром розвідників, а також осо-бистим зв’язківцем Ковпака із збираннярозвідувальних даних на окупованійтериторії, в тому числі у Краснокутсь-кому районі. Зв’язок тримав через ЛідіюСереду.

Результати дослідженняПроведена наукова робота має як теоретичне, так і практичне

значення. Було проведене узагальнююче, комплексне

дослідження діяльності підпілля та партизанського руху на

Краснокутщині. Даний матеріал може бути використаний на

уроках курсу «Харківщинознавство» з теми «Харківщина в

період Другої світової війни» та на уроках історії України з теми

«Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)». Також була

проведена низка заходів, які активізують і спонукають молодь

до вивчення історії рідного краю. Серед них: публікація в

місцевій газеті «Промінь», зустріч учнівської громади з

ветеранами Другої світової війни, випуск і розповсюдження

інформаційних брошур та передача екземпляру цієї роботи

Краснокутській центральній районній бібліотеці як спосіб

привернення уваги громадськості до проблеми вивчення історії

рідного краю.