Какое чудо — оказаться в сказкеС героями оживших вдруг

легенд!Нас удивляют их костюмы,

маски,Захватывает действия момент.

Сегодня славим мастерство актеров,

Поздравить с Днем театра их спешим,

Гримеров, костюмеров и суфлеров —

Мы всех за волшебство благодарим!

* 27 березня -Міжнародний день

театру

Перший у світі театр Діоніса в Афінах, спеціально облаштований для театралізованих вистав. Зрештою Афінський театр Діоніса став прототипом усіх античних та навіть сучасного театру.

Античний театр i народився з невеличких народних вистав, що були традицiйними на святкуваннях, присвячених боговi Дiонiсу, який був покровителем творчих сил природи i вважався богом виноробства та розваг. Спочатку вистави ставили просто неба, але вони

швидко набули такоï популярностi, що почалося будiвництво в спецiальних примiщеннях.

 

Античний театр

* Театрон - частина античного театру, що служить для розміщення глядачів. Орхестра - це круглий майданчик, на якому виступали хор і актори. Скена - дерев'яне приміщення для переодягання і виходу акторів. Вівтар використовувався для жертвоприношень і підношень богу Діонісу. Хор спочатку був головною дійовою особою. Під час представлення хор не тільки співав, він ще й пританцьовував, робив мімічні рухи тіла.

Будова театру

Глядачі збиралися на світанку і протягом дня встигали подивитися 3-4 п'єси. До театру йшли всією сім'єю на цілий день, беручи із собою їжу та напої. Нікому й на

думку не спадало залишити виставу до її закінчення.

Нерідко актор міняв маску прямо по ходу дії: так він

показував зміну душевного стану свого героя. На ногах

акторів було спеціальне взуття на високій підошві – котурни.

Надівши їх, актор ставав вище ростом, аби глядачі бачили, що

відбувається на сцені.

Особливості давньогрецького театру

Через велетенські розміри театру, актори були змушені збільшувати свою статуру: носили довжелезний одяг, височенні головні убори, робили дуже високі зачіски, узували котурни — черевики на високих (до 20 см) підошвах, одягали великі маски з пристосуваннями для посилення звучання голосу. У таких «обладунках» було важко рухатися, про міміку, зміну виразу обличчя взагалі не йшлося. Тож особливого значення набували голос, жести й інтонація акторів.

Давньогрецький театр поєднував декламацію, музику, співи, танці.Традиційно в театрі гралися два

найбільш популярних жанри - комедія і трагедія, символами яких

стали театральні маски.Хор - це обов'язковий персонаж

театру, він коментував те, що відбувалося на сцені.

Антрактів у давньогрецькому театрі не було. Гра відбувалася без перерви, і хор майже ніколи не залишав місця гри під

час дії. Тому стало звичним, що дія трагедії відбувається в одному місці і не перевищує тривалістю одного дня.

Ці особливості побудови грецької трагедії отримали у XVI ст. назву «єдності місця» та «єдності часу».

*Театральні постановки йшли три дні поспіль, під час святкування Великих Діонісій. Давали обов'язково три

трагедії і одну комедію. У кожній виставі брали участь три драматурга, а глядачі повинні були визначити кращу

постановку та кращого актора. У заключний день свята переможці отримували нагороди.

Бог Діоніс

*Всесвітню славу античній трагедії принесли три найбільших афінських драматурга - "батько трагедії " Есхіл і два його сучасника - Софокл і

Евріпід.

Есхіл Софокл Евріпід

Трагедії писали , як правило, на сюжети міфів. З міфами греки були знайомі з дитинства, тому вони заздалегідь знали, що станеться на сцені. Чому ж глядачі з такою цікавістю дивилися трагедії ? Певно, у кожного з них був

свій погляд на світ. І він відбивався в їх трагедіях .

* Есхілівський Прометей виступає як першовідкривач усіх здобутків цивілізації:

він не лише навчив людей використовувати вогонь, а й відкрив для них лічбу і

писемність, науку будівництва житла та кораблів, приручення диких тварин і

видобуток корисних копалин. Прометей — провидець, і він знає про страждання, на які його засудить мстивий Зевс, але свідомо йде назустріч великій небезпеці заради людей.

Есхіл

Драматичну діяльність Есхіл розпочав у 500 р. до н. є. Але тільки через 14 років (484 р. до н. є.) він здобув свою

першу перемогу у драматичних змаганнях. Протягом наступних років Есхіл ще 12 разів перемагав своїх

суперників. У 470—460 р. до н. є. він був найпопулярнішим у Греції трагічним поетом.

Найславетнішим твором Есхіла є

«Прометей

закутий».

* У січні 405 до н. е., коли була поставлена комедія Аристофана «Жаби», Софокла вже не було в живих. Розповідають, що Софокл читав публічно

свою нову трагедію. Закінчивши читати, з хвилюванням чекав, що скажуть слухачі, думки яких розійшлися. Коли дізнався, що більшості

твір сподобався, помер від радості.

* 27-річним Софокл переміг Есхіла на Великих Діонісіях, після чого той залишив Афіни, і

відбув до Сицилії. А у 441р. до н.е — сам був переможений Евріпідом.

* Змагання двох настільки визначних поетів викликало в публіці живе зацікавлення, з

цього моменту і до самої смерті Софокл залишався найпопулярнішим з афінських драматургів: більше 20 разів він ставав в

змаганні першим, багато разів другим і ніколи не посідав третього місця (учасників було

завжди троє). Не було йому рівних і за обсягом написаного: вважається, що Софоклу

належало 123 драми. Софокл мав успіх не тільки як драматург, а був взагалі популярною

особою в Стародавніх Афінах.

Софокл

* Сюжетом трагедії знаменитого Софокла " Антігона " послужив міф про двох братів - царів міста Фіви. Після смерті батька вони домовилися управляти

містом по черзі, але один з них - Етеокл порушив домовленість і не передав владу братові Полініку. Ображений Полінік утік і в союзі з шістьма іншими

царями напав на Фіви. Під час битви біля міських воріт обидва брати загинули. Новий цар Фів наказав з почестями поховати Етеокла, але не ховати Полініка. Кожному, хто порушить заборону, він погрожував страшною стратою. Однак сестра загиблих царів Антігона не побоялася гніву царя і поховала брата. В

Афінах говорили: «Вище всього в житті людському - закон, і неписаний закон - вище писаного».

дочка Едіпа та Іокасти, сестра Полініка.

Антігона-

* Є відомості, що Еврипід почав працювати над трагедіями вже у 18-ному віці, але в змаганні драматургів він вперше взяв участь лише в 455 до н. е., коли йому було близько 30

років. В цьому змаганні драматург посів 3 місце. За все життя йому вдалося здобути лише 5 перемог. Еврипід, на відміну від Есхіла та Софокла, сам на сцені не виступав, а

також, порушуючи традиції, не писав музику до своїх творів, доручаючи цю справу музикантам. Еврипідові

приписують написання до 98 драматичних творів, з яких до нас дійшло лише сімнадцять.

ЕвріпідДія трагедії Еврипіда відбувається в Коринфі, перед домом Медеї (МедеTя — чарівниця, молодша дочка колхідського

царя Еета, онука бога сонця Геліоса, згодом - дружина Ясона, від якого мала двох синів). Подружжя Ясон і Медея

перебувають у скрутному матеріальному й суспільному становищі. Ясон вирішує поправити становище через шлюб з дочкою місцевого царя Креонта. Ясон пояснює Медеї, що цей шлюб вирішить багато проблем і буде на користь їхнім дітям,

проте Медея, звичайно, має піти. Медея не може примиритися з таким рішенням Ясона, не може допустити, аби з неї кепкували, як з покинутої дружини. Вона вирішує

помститися суперниці…

МедеTя

Таким чином, у трагедії обговорювалися важливі питання:

про закони і про владу, яка порушує закони, про поведінку людей і ін.

Трагедії не залишали глядачів байдужими. Після представлення громадяни ще довго сперечалися

між собою. У трагедії герой часто гинув, але

він не здавався. І це вселяло глядачеві віру в здатність людини боротися і перемагати. Боротьба

героя з грізними силами долі викликала у глядачів захоплення. Трагічний герой сприймався ними

як зразок для наслідування.

Не тільки трагедії , а й комедії формували погляди вільних громадян. Вони допомагали народу зрозуміти, що відбувається навколо, розібратися у своїх почуттях і думках. У комедіях діяли, як правило, звичайні люди,

іноді інші істоти - оси, птахи, жаби. Комедії висміювали конкретних політиків, критикували різні

сторони життя. Самим чудовим комедійним поетом був Аристофан.

Аристофан своїми насмішками не щадив нікого, навіть самого народу.

Сучасний театр

У спектаклі діє чимало акторівХор необов’язковийНа сцені є декорації

Актори використовують власну міміку та жести

Античний театрГрає лише один актор

Хор є обов’язковий і заміняє інших акторів

Декорації відсутніАктори грають у масках, що

зображають емоції та преживання

* Давньогрецькі трагедії несли не розважальний , а повчальний характер. Один « Цар Едіп» Софокла чого вартий! Глядач у процесі вистави

відчував душевне очищення, яке приносило полегшення. Тому древні говорили, що перш ніж лікувати тіло, потрібно лікувати

душу. Тепер кажуть приблизно те ж саме - всі хвороби від нервів! Люди ходять в театр, щоб не просто відпочити, але свідомо чи підсвідомо

позбутися страхів, неврозів, які переслідують їх в житті.

Едіп і Сфінкс Едіп і Антігона