Embed Size (px)
Citation preview
Тема: зображення походу козаченьків,
розлучення хлопця з матінкою і коханою.
Ідея: звернення сина до матері, що вона
прийняла його кохану як свою дитину.
Основна думка: для кожної родини є хвилюючим
моментом, коли її сини, чоловіки вирушають у
військовий похід.
Жанр: літературна козацька пісня.
Епітети: «ясні очі», «кінь вороненький».Повторення: перший і останній куплети.Метафори: «Стоїть місяць», «кінь спіткнувся», «година настала».Звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку».Риторичні оклики: «Через чотири недільки Додому вертайся!». «Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу в полі!».Риторичне запитання: «Щоб чужая дитиночка За рідною стала?».
Їхав козак за Дунай, Сказав: «Дівчино, прощай!Ти, конику вороненький, Неси да гуляй».– Постій, постій, козаче, Твоя дівчина плаче:– З ким ти мене покидаєш? – Тільки подумай!– Білих ручок не ламай, Ясних очок не стирай,Мене з війни зо славою К собі дожидай.
– Не хочу я нічого, Тільки тебе одного,Ти будь здоров, мій миленький, А все пропадай!Свиснув козак на коня: – Зоставайся, молода!Я приїду, як не згину, Через три года.Тебе ж, мила, не забуду, Поки жив на світі буду.Коли умру на війні , Поплач обо мні!
Тема: відтворення страждань дівчини за своїм
милим.
Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.
Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про
смерть не забуде».Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться».
Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе».
Риторичні запитання:
«Чи щаслива ж та билинка,
що росте на полі?»,
«Що на полі, що на пісках,
без роси, на сонці?»,
«Де ти, милий,
чорнобривий? Де ти?».
Риторичний оклик:
«Озовися!».
Пісня «Віють вітри, віють буйні» (з п'єси «Наталка Полтавка» І.Котляревського, виконує Наталка).
Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;О, як моє болить серце, а сльози не ллються.Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу,Тілько тогді і полегша, як нишком поплачу.Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.Єсть же люди, що і моїй завидують долі,Чи щаслива та билинка, що ростеть на полі?Що на полі, що на пісках, без роси на сонці?Тяжко жити без милого і в своїй сторонці.Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися....Полетіла б я до тебе, та крилля не маю,Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю.До кого я пригорнуся, і хто його приголубить?Коли тепер того нема, який мене любить.
