ПОСВЯЩАЕТСЯ 100-летию со дня рождения норвежского

путешественника, ученого-антрополога ТУРА ХЕЙЕРДАЛА

Тема уроку: Сучасні географічні дослідження. Подорож через океани.

МЕТА: продовжити формування системи знань

учнів про розвиток географічної науки

вдосконалювати навички роботи учнів з різноманітними джерелами інформації

розвивати навички самостійної дослідницької діяльності в учнів, спостережливість мислення, пам’ять, розвивати любов до географічної науки.

Епіграф:

«Розум людський має три ключі, які все відчиняють: знання, думка, уява-вся в

цьому». В. Гюго

Тур Хейердал:

6 жовтня 1914 - 18 квітень 2002

Ум, честь и красота,Величие души и сердца,Доброта и смелость —Все в образе твоем.

Тур Хейєрдал народився в невеликому містечку Ларвик на півдні Норвегії в родині Тура і Алісон Люнг Хейєрдал. Батько володів броварнею. Мати працювала в антропологічному музеї, і юний Тур досить рано познайомився з дарвінівської теорією еволюції. З дитячих років Хейєрдал цікавився зоологією. В дитинстві Тур страшно боявся води, бо двічі мало не потонув. Розлучитися з цією боязню він зміг тільки в 22 роки, коли, випадково впавши в річку, знайшов в собі сили виплисти самостійно. У 1933 році 19-річний Тур Хейєрдал вступив до університету Осло на природничо-географічний факультет. Там він вивчав зоологію і географію.. Водночас Тур познайомився в Бергені з Бьёрном Крепелином, норвезьким мандрівником, жили в період Першої світової війни в Полінезії, на Таїті. Ця зустріч справила великий вплив на молодого студента, в чому визначивши вибір їм кар'єри дослідника й мандрівника.

НАДІЇ та МРІЇ молодого мандрівника

Подорож до Канади

З метою знайти сліди морських мандрівників, які припливли з Південно-Східної Азії на початку кам'яного століття, але так і не досягли Полінезії раніше початку другого тисячоліття нашої ери, Тур Хейєрдал відправився в Канаду, де став знайомитися з життям місцевих індіанців. Там його застала Друга світова війна. Як справжній патріот, він бажав битися з ворогом і, зрештою перебравшись в США, завербувався в армію.

Експедиція «Кон-Тікі»

У 1947 році Хейєрдал і ще п'ятеро мандрівників - Кнут Хаугланд, Бенгт Даніельссон, Ерік Хессельберг, Турстейн Робю і Герман Ватцінгер - прибули до Перу, де з бальсового дерева та інших природних матеріалів побудували пліт ПАЕ-ПАЕ, який вони назвали «Кон-Тікі» . 7 серпня, по закінченні 101 дня мореплавання, «Кон-Тікі», що подолав в Тихому океані 4300 морських миль (8000 км), прибило до рифів атолу Рароіа островів Туамоту.

Експедиція на острів Пасхи

В 1955-1956 роках Хейєрдал організував Норвезьку археологічну експедицію на острів Пасхи.

Човни «Ра» і «Ра-II» У 1969 і 1970 роках Тур Хейєрдал побудував два човни з папірусу і спробував перетнути Атлантичний океан, вибравши відправною точкою свого плавання берег Марокко в Африці. Метою експерименту була демонстрація того, що стародавні мореплавці могли здійснювати трансатлантичні переходи на вітрильних судах, використовуючи при цьому Канарську течію.

Інші дослідження

Мальдівська загадка

У пошуках Одіна

Нагороди та почесні звання

Медаль Ретциуса, Шведське королівське антропологічне і географічне товариство (1950) Медаль Мунго Парка, Шотландське королівське географічне товариство (1951) Золота медаль Бонапарта-Уайза, Паризьке географічне товариство (1951) Командор Норвезького королівського Ордена Святого Олафа (1951) і Командор із Зіркою (1970) Лауреат премії «Оскар» за документальний фільм «Кон-Тікі» (1952). Офіційно премію за цей фільм отримав продюсер Олле Нордемар. Золота медаль Буша Кента Кейна, Філадельфійська географічне товариство (1952) Почесний член географічних товариств Норвегії (1953), Перу (1953), Бразилії (1954) Орден «За видатні заслуги» Перу (1953) Обраний член Норвезької академії наук (1958) Дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1960) Доктор наук (Honoris causa) університету Осло (1961) Золота медаль «Вега», Шведське королівське антропологічне і географічне товариство (1962) Медаль Ломоносова, Московський державний університет (1962) Золота медаль Королівського географічного товариства, Лондон (1964) Премія «За видатні заслуги», Тихоокеанський лютеранський університет, Такома, штат Вашингтон, США (1966) Великий офіцер ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (21 червня 1965) [6] Командор американського Мальтійського ордена (1970) Орден «За заслуги», Єгипет (1971) Гранд-офіцер Королівського ордена Алауитов, Марокко (1971) Премія Кирила і Мефодія Болгарського географічного товариства (1972) Почесний професор Національного політехнічного інституту, Мексика (1972) Офіцер Ордена Сонця, Перу (1975) Міжнародна екологічна премія Пехлеві, ООН (1978) Орден Золотого ковчега, Нідерланди (1980) Доктор наук (Honoris causa), Академія наук СРСР (1980) Премія Бредфорда-Уошберн, Музей науки, Бостон (1982) Доктор наук (Honoris causa), університет Сан-Мартін, Ліма, Перу (1991) Доктор наук (Honoris causa), Гаванський університет, Куба (1992) Доктор наук (Honoris causa), Київський університет (1993) Президентська медаль, Тихоокеанський лютеранський університет, Такома, штат Вашингтон, США (1996)

Результати мандрівок