заняття з педагогами

«ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

ПІДЛІТКІВ»Практичне заняття з

педагогами

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ

АДМІНІСТРАЦІЇ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ”

Н.Каневська, практичний психолог Монастирищенського професійного ліцею

«Світ, ймовірно, врятувати вже не вдасться, Але життя окремої людини завжди можна »

(Йосип Бродський) Мета:- Підвищення професійної компетентності педагогів з профілактики

суїциду серед дітей та підлітків.Завдання:- Інформувати педагогів про особливості профілактичної роботи

щодо попередження суїциду; - Вивчити особливості суїцидальної поведінки підлітків для

своєчасного виявлення ознак пресуицида;- Розробити механізми роботи педагогів з профілактики суїциду. Очікуваний результат: Організована таким чином робота дозволить інформувати педагогів

про особливості профілактичної роботи щодо попередження суїциду;

Підготує учасників освітнього процесу до грамотних дій в гострих кризових ситуаціях, в період подолання наслідків ситуацій кризи, посткризового супроводу дітей, схильних до суїциду.


Хід тренінгу:1. Привітання2. Очікування учасників тренінгу3. Вправа «Contract»4. Мозковий штурм5. Притча6. Міні - лекція «Основні психічні стани, що обумовлюють самогубства»7. Вправа «Крапля»8. Міні - повідомлення «Ознаки суїцидальної поведінки»9. Вправа «Портрет дитини, схильного до суїциду»10. Міні - лекція «Як розпізнати дитину, що обмірковує самогубство?»11. Таблиця для первинного виявлення дітей групи суїцидального ризику 12. Вправа «Потрібні слова»13. Вправа «Алгоритм психолого-педагогічного супроводу дітей та підлітків, схильних до суїцидів»14. Практична робота «Проектна майстерня»15. Виступ груп. Обговорення16. Рефлексія17. Притча


Поняття “Суїцид” (suizid - з лат. «себе вбивати») тобто

самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводять до смерті.

Ознаками поняття «самогубство» виступають:

а)мета позбавити себе життя; б) потерпілий та суб'єкт суїциду с одна

і та ж особа; в) об'єктом замаху є життя самої

людини; г) смерть спричиняється особистими

діями самої людини


Суїцидальна поведінка різні форми активності людини,

обумовлені прагненням позбавити себе життя і засобом вирішення особистісної кризи, змістом якого виступає гострий емоційний стан при зіткненні особистості з перешкодою на шляху задоволення її найважливіших потреб.

Криза досягає такої інтенсивності, що людина не може знайти правильного виходу зі сформованої ситуації.


Такі картинки у соцмережах


Аватари, картинки з Вконтакті

































Жити не

хочеться


Мозковий штурм:- Які мотиви ведуть підлітка до суїциду?

проблеми в сім'ї - 72,4%; нещасна любов - 50,1%; вживання алкоголю, наркотиків - 47,8%; безвихідь становища - 32,1%; проблеми в школі - 28,9%; прагнення дати зрозуміти оточуючим, що

людині погано - 11,9%; прагнення вплинути на іншу людину, щоб

домогтися від нього бажаного - 8,8%; бажання змусити людину розкаятися в

поганому, відношенні до іншого - 8%).


Типові мотиви суїцидальної поведінки в підлітків:

Психологи виділяють 10 основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:

1. переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

2. реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

3. переживання, пов'язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків;

4. почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;5. страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням; 6. страх перед покаранням; 7. любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність; 8. почуття помсти, погроз, шантажу; 9. бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття; 10. співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів ("ефект

Вертера"). Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність

між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби масової інформації і реальною кількістю самогубств у суспільстві.


Група ризику Підлітки, які ведуть сексуальне життя і вживають алкоголь,

піддаються більшому ризику самогубства, ніж ті, хто від цього утримується. Тому як під їх впливом підвищується ймовірність раптових імпульсів, неконтрольованих вчинків.

Діти з неблагополучних сімей, в силу недостатньої уваги до себе шукають самостійно вихід з положення ...

Байдужість з боку батьків і друзів, негаразди в сім'ї і труднощі в навчанні, психологічна непідготовленість до раннього статевого дозрівання

депресія, викликана втратою об'єкта любові, коханої людини, супроводжується сумом, пригніченістю, втратою інтересу до життя.

Потенційні самогубці часто мають досвід самогубства родичів або предків, у них перед очима стоїть приклад такого вирішення питання

Результат душевної хвороби. Деякі підлітки страждають галюцинаціями. Коли чийсь голос наказує їм покінчити собою.

Неможливість відчувати себе рівноправними членами підліткової спільності. Нерозуміння однолітків, приниження і зухвале ставлення. Дефіцит спілкування з однолітками

Відчуття провини, страху, ворожості


Як навчитися розуміти підлітка? Як вчасно розпізнати його душевний стан?

Як не допустити оступитися? Як утримати від невірного кроку?

Ці питання нас хвилюютьЗнайти на них відповіді і є головною метою

нашого заняття


ХАРАКТЕРИСТИКА І ПРИЧИНИ (МОТИВИ) СУЇЦИДАЛЬНИХ ЯВИЩ

Феномен суїциду (самогубство або спроба самогубства) частіше всього пов'язується з уявленням про психічну кризу особистості, під якою ми розуміємо гострий емоційний стан, викликаний будь-якими особисто значимими психотравмуючими подіями.

Причому ця криза такого масштабу, такої інтенсивності, що увесь досвід попереднього життя людини, яка зважилась на суїцид, не може підказати їй іншого виходу із ситуації, котру вона вважає непереборною.

Така психологічна криза може виникнути раптово, (під впливом сильного афекту). Але найчастіше напруженість накопичується поступово, обумовлюючи в собі різнорідні негативні емоції.

Конфліктна ситуація набуває характеру суїцидонебезпечної, коли учень визнає її як дуже особисто значиму, важливу і складну, а свої можливості — як недостатні для її вирішення, переживаючи при цьому почуття безнадійності і вибираючи суїцидальні дії як єдино можливий для себе вихід.

Не існує, якщо можливо так сказати, типу громадянина "схильного до самогубства". Все залежить від сили психотравмуючої ситуації і її особистої оцінки як непереборної.


Труднощів і проблем багато, порадників ще більше, але допомагають далеко не всі і не все


Превенція самогубств є для педагогів та інших працівників навчального закладу завданням

величезної стратегічної важливості, для вирішення якої необхідно

• своєчасне виявлення учнів з особистісними порушеннями і забезпечення їх психологічною підтримкою;

формування з дітьми та підлітками більш близьких стосунків шляхом довірчих бесід з щирим прагненням зрозуміти їх і надати допомогу

полегшення душевних страждань; прояв спостережливості та вміння своєчасно розпізнати

ознаки суїцидальних намірів, словесних висловлювань або змін у поведінці;

надання допомоги в навчанні учням з низькою успішністю; контроль відвідуваності занять і прогулів; здійснення заходів з обмеження доступу до можливих

засобів самогубства - токсичних речовин і небезпечним медикаментів, пестицидів, вогнепальної чи іншого зброї і т.п.


Вислови, які повинні насторожити

• «Ненавиджу життя»; • «Усім буде краще без мене»; • «Мені немає чого чекати від життя»; • «Вони пошкодують про те, що мені зробили»; • «Не можу цього витерпіти»; • «Я став тягарем для всіх»; • «Я покінчу з собою»; • «Нікому я не потрібний»; • «Це вище за мої сили». «Мені усе надоїло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!»; «Потерпіть, недовго Вам залишилося мучитися!», «Ви ще пожалієте, але буде пізно!»;


Вчинки, скарги, прояви, які повинні насторожити

зневажливе ставлення до свого зовнішнього вигляду; збільшення скарг на фізичне нездужання;

схильність до швидкої зміни настрою; скарги на поганий сон або підвищену сонливість; ознаки постійної втоми; погіршення або поліпшення апетиту;

відхід від контактів, ізоляція від друзів і родини, перетворення в людину-самітника; безпричинна нервозність;

відмова від соціальної активності, від спільних справ; зайвий ризик у вчинках; порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи; символічне прощання з найближчим оточенням (роздавання особистих

речей, фотоальбомів, годинника тощо); зміна поведінки; невластива замкнутість і зниження рухової активності в

рухливих, товариських підлітків; збуджена поведінка й підвищена товариськість у малорухливих і мовчазних;

раптовий, без видимих причин наступ спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії;

таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати; незвичайні спалахи дратівливості; посилене почуття тривоги,

безнадійності; прилучення до алкоголю або наркотиків чи збільшення їх уживання; відсутність планів на майбутнє; складання записки про відхід із життя.


Стереотипні думки і наукові факти


Більшість самогубств здійснюється майже або зовсім без попередження.

Факт: Більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство - у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів. Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу позбавлення від болю, напруження, збереження контролю або компенсації втрати. При цьому дані сигнали часто виступають як волання про допомогу.


Якщо людина говорить про самогубство, то вона його не здійснює.

Факт: Люди, що зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо чи опосередковано дають знати кому-небудь про свої наміри.

Це стосується чотирьох з п'яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього усіма можливими засобами і, передусім, глибокою зацікавленістю у житті цієї людини.


Суїцидальні спроби, що не призводять до смерті, є лише формою

поведінки, спрямованої на привертання уваги до суїцидента

Факт: Суїцидальні форми поведінки або «демонстративні» дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням по допомогу, що посилається іншим.

Надання допомоги у розв’язання проблем, встановлення контакту є ефективним методом запобігання суїцидальної поведінки.


Самогубець впевнено бажає померти.

Факт: Наміри більшості суїцидентів залишаються двоїстими аж до моменту наступу смерті. Вони залишаються відкритими для допомоги з боку інших, навіть якщо вона нав'язується їм.

Більшість осіб із суїцидальними тенденціями шукають спосіб продовження життя


ТІ, хто покінчує із собою, психічно хворі.

Факт: Дійсно, наявність психічного захворювання є фактором високого ризику самогубства, проте переважаюча більшість суїцидентів не страждають ніякими психічними захворюваннями. Для них суїцидна ситуація тимчасова, з якої вони не вбачають іншого виходу, але такий завжди можна знайти.


Якщо людина одного разу здійснить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить.

Факт: Хоча більшість осіб, що скоюють суїцидальну спробу, звичайно не переходять до самогубства, однак значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств в осіб, котрі раніше скоїли суїцидальні спроби, у 40 разів вище, ніж в іншої частини населення.


Зловживання алкоголем і наркотиками немає відношення до самогубств.

Факт: Залежність від алкоголю і наркотиків є фактором ризику суїцидальної поведінки.

Самогубство - явище, що успадковується.

Факт: Наявність деякої генетичної основи не означає, що людині не можна надати реальної допомоги, адже мова йде про поведінку людини, котру важливо помітити, а після цього звернути на неї увагу лікарів або психологів.


Самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть лише професіонали.

Факт: Дійсно, дослідження свідчать, що суїцид - складне явище, але розуміння і реагування на суїцидальну поведінку у конкретної людини не вимагає глибоких знань у галузі психології або медицини.

Вимагається лише прояв уваги до того, що говорить людина, ПРИЙНЯТТЯ ЦЬОГО ВСЕРЙОЗ, надання підтримки і звернення за відповідною допомогою. Адже багато людей гинуть внаслідок самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога і підтримка.


Не слід говорити про самогубство з людиною, котра схильна до нього, оскільки це може подати їй ідею про

здійснення цієї дії.

Факт: Розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його здійснення, а, навпаки, знижує його. Найкращий засіб виявлення суїцидальних намірів - пряме запитання про них. Відкрита розмова з вираженням щирого піклування і турботи щодо наявності у людини думок про самогубство є для неї джерелом полегшення, навіть одним із ключових моментів у відвертанні безпосередньої небезпеки самогубства. Обминання ж цієї теми у розмові може стати додатковою причиною для зведення рахунків із життям.


Якщо людина має схильність до самогубства, то вона залишиться в неї назавжди.

Факт: Більшість суїцидальних кризових станів є минущими і усуваються при відповідній допомозі.

Однак, якщо кризова ситуація триває, полегшення не настає, а допомога не надається, то зберігається ризик суїцидальної спроби.

Після отримання професійної допомоги людина найчастіше за все здатна поновити своє звичайне життя і діяльність.


Самогубство - явище, що успадковується.

Факт: Наявність деякої генетичної основи не означає, що людині не можна надати реальної допомоги, адже мова йде про поведінку людини, котру важливо помітити, а після цього звернути на неї увагу лікарів або психологів.


Якщо не залишена записка, то не можна вважати самогубством те, що трапилося.

Факт: Лише четверта частина з усіх осіб, що скоїли самогубство, залишають записки.

Оточуючим слід долати в собі передсуди, пасивність, скутість поведінки, навіть страх, щоб здійснити, можливо, найгуманніший акт у своєму житті - врятувати найцінніше, що є у суїцидента - його життя. Такий вчинок буде сприяти повазі

людини до самої себе як до справжнього гуманіста, котрий утверджує собою цінність життя Іншої людини, її особистості, як вищої,

Божественної форми існування Всесвіту.


ЯК ДОПОМОГТИ ЛЮДИНІ У ВИРІШЕННІ ВАЖКИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ

Коли в людини горе, розлад в душі, розчарування, вона, зазвичай, шукає співчуття в оточуючих, намагається "виговоритися" про свої неприємності. Те, що вимовлено вголос, начебто "відходить" від людини в слові, при цьому переживання стає легшим.

Якщо ваш учень знаходиться в емоційно пригніченому стані, і його поведінка здалася вам суїцидонебезпечною, негайно запросіть його на бесіду.

Запрошення необхідно зробити обов'язково, бажано без свідків. Ні в якому разі не можна викликати людину до себе на бесіду через третіх осіб.

Головне — відсутність сторонніх людей. Ніхто не повинен переривати розмову, не дивлячись на її тривалість.

Будьте уважним, зацікавленим співбесідником. Покажіть, що важливіше за цю бесіду для вас нічого немає.


Методика проведення профілактичної бесіди

Головним у подоланні кризового стану людини є індивідуальна профілактична бесіда

дати можливість виговоритися, не зупиняючи й не перериваючи, слухати уважно, не осуджувати;

активний слухач розуміє почуття свого співрозмовника і допомагає йому зберігати віру в себе;

сприяти тому, щоб співрозмовник був упевнений, що його висловлювання про бажання вмерти почули та зрозуміли


Рекомендації до проведення бесіди:

• розмовляти у спокійному місці, щоб уникнути можливості бути перерваним під час бесіди;

• приділити всю увагу співрозмовникові, дивитися прямо на нього, сидіти зручно, без напруження, розташувавшись навпроти, але не через стіл;

• переказати те, що співрозмовник розповів вам, щоб він переконався, що ви дійсно зрозуміли суть почутого й нічого не пропустили;

• дати можливість співрозмовникові висловитися, не перебиваючи його, і говорити лише тоді, коли він перестане говорити;

• говорити без осуду та пристрасті, що сприяє посиленню у співрозмовника почуття власної гідності; вимовляти тільки позитивно-конструктивні фрази


Якщо ви чуєте...

Обов'язково скажіть Не говоріть

Ненавиджу навчання, клас...

Що відбувається? Через що ти так почуваєшся?

Коли я був у твоєму віці... Так ти просто ледар!

Усе здається таким безнадійним...

Іноді всі ми почуваємося подавленими. Давай подумаємо, які в тебе проблеми, яку з них треба вирішити насамперед

Подумай краще про тих, кому ще гірше, ніж тобі!

Усім було б краще без мене!

Ти дуже багато значиш для нас, мене турбує твій настрій. Скажи мені, що відбувається

Не говори дурниць! Давай поговоримо про щось інше

Мене не можна любити! Я – тварь!

Ти мені дуже подобаєшся, я тебе люблю за те… Що з тобою?

Так не можна говорити! Що ти мелеш?!

Ви не розумієте мене!

Розкажи мені, як ти почуваєшся. Я справді хочу це знати

Хто ж може зрозуміти молодь у наші дні?

Я зробив жахливі вчинки...

Давай сядемо й поговоримо про це

Що посієш, те й пожнеш!

А якщо в мене не вийде?

Якщо не вийде, я буду знати, що ти зробив усе можливе

Якщо не вийде — значить, ти недостатньо постарався!

Можна, я просто умру!

Тобі погано? Тобі здається, що тебе ніхто не розуміє?

Припини цю дурість! Викинь це з голови!


Етапи профілактичної бесідиЕтапи Зміст роботи

1 Установлення емоційного контакту зі співрозмовником Важливо вислухати терпляче та співчутливо, без критики, навіть якщо ви з чимось і не згодні (потрібно дати людині можливість виговоритися). Тоді вас сприймуть як людину чуйну, котра заслуговує довіри

2 Установлення послідовності подій, які призвели до кризи; зменшення відчуття безвихідності, подолання винятковості ситуації,підтримка успіхами, позитивне програмування майбутнього

3 Спільна діяльність із подолання кризової ситуації: що ти збираєшся зробити? «планування», тобто спонукання до словесного оформлення планів на майбутнє; «витримування паузи» — цілеспрямоване мовчання, щоб дати співрозмовнику можливість виявити ініціативу.

4 Остаточне формулювання плану діяльності, активна підтримка - «логічна аргументація»; «раціональне вселяння впевненості». Переконати:він має право розпоряджатися своїм життям, але прийняття рішення про відхід із життя краще відкласти на якийсь час, спокійно все обміркувати важкий емоційний стан — явище тимчасове;його життя потрібне рідним, близьким, друзям, і його смерть стане для них важким ударом;


Профілактична бесіда (рекомендації)

Упродовж бесіди варто звертати увагу на фактори суїцидального ризику: самотність, наявність хронічних (особливо таких, що спричиняють інвалідність) захворювань, втрата близької людини в недавньому минулому, наявність попередніх суїцидальних спроб тощо.

Нерідко в таких випадках буває доцільно прямо запитати підлітка, чи хоче він померти. Переконання, що побутувало в попередні роки, про те, що пряме запитання може «наштовхнути» пацієнта на думку про самогубство, малообґрунтоване: у підлітка є безліч можливостей «натрапити» на цю думку й без нашої допомоги.

В інших ситуаціях запитати можна інакше: «Що вас (тебе) утримує в житті?». Практика показує, що особи зі сформованими антисуїцидальними уявленнями відповідають чітко й виразно (родина, близькі люди). Можуть з'ясуватися переконання про «ганебність», «гріховність» самогубства тощо.

Розгубленість пацієнта, ухиляння від відповіді на поставлене запитання можуть свідчити про слабкість антисуїцидального бар'єру й підвищений ризик самогубства.


Запобіжні заходи та реакції осіб із найближчого оточення «суїцидонебезпечного» підлітка

1. До будь-якої розмови на тему самогубства й відповідних дій необхідно ставитися серйозно і звертати на них увагу.

2. Якщо підліток перебуває в депресії, не ігноруйте його стан, не применшуйте й не заперечуйте, а підтримайте емоційно й похваліть за недавні успіхи. Скажіть, що почуття пригнічення й туги бувають у людей із серйозними емоційними проблемами, але згодом буде легше.

3. Якщо виникне враження, що підліток готується до самогубства, постарайтеся з'ясувати, є чи в нього конкретний план дій, і що гостріша ситуація, то важливіше:

• звернутися по професійну психотерапевтичну допомогу; • постаратися отримати від підлітка обіцянку, що він не

буде діяти під впливом почуттів, які захопили його, не поговоривши з вами або не звернувшись на «телефон довіри»;


Як попередити самогубство?

Профілактика юнацьких самогубств полягає не в униканні конфліктних ситуацій, а у створенні такого психологічного клімату, щоб підліток не почувався самотнім, невизнаним і неповноцінним.

У дев'яти випадках із десяти юнацькі спроби самогубства — не бажання покінчити життя, а крик про допомогу (Г. Отто).

Не існує вичерпної відповіді на запитання: “Як можна попередити самогубство” Але педагоги можуть зробити величезний крок уперед, прийнявши людину, яка переживає відчай.

Дуже багато залежить від якості стосунків. Для того, хто відчуває, що він нікому не потрібний, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом.


Вправи, які можна проводити на виховних годинах

Мета: Формувати почуття оптимізму щодо

реальності, розвивати навички подолання труднощів і перешкод, сприяти корекції системи цінностей та потреб учнів.

Підвищити самооцінку учнів Покращити психологічний клімат у

групі


Вправа «Пізнай мене» Інструкція. Потрібно скласти всі разом

фотографії, що принесли учасники, і потім відгадати, хто є хто, при цьому намагатися говорити більше компліментів.

(Дитячі фотографії учасники приносять заздалегідь).


Вправа «Ти унікальний»

Інструкція. «Ти не такий, як усі. Ти особливий!» — так люди висловлюють один одному своє захоплення. І це правда, бо кожен з нас не такий, як усі. І ти також унікальний, особливий, неповторний. Не віриш? Тоді разом з друзями поміркуй про таке:

Що відрізняє людей одне від одного? (Ім'я, родина, дата народження і тощо

Скільки різних людей у нашій групі? Також можна сказати з упевненістю, що ти

незамінний. Передусім для твоїх рідних, друзів а знайомих. І якщо з тобою щось трапиться, їм ніхто тебе не замінить.


Вправа «Життя — це...» Інструкція. Для виконання цього завдання нам знадобиться ватман,

два маркери, чорного і червоного кольору. Ватман ми з вами поділимо на дві частини вертикальною лінією.

У лівій колонці будемо писати позитивні моменти життя, у правій колонці - негативні. Кожен з вас повинен написати два аспекти свого життя: і позитивний, і негативний.

Після того, як кожен з вас закінчить виконувати це завдання, ми розріжемо наш плакат по вертикальній прямій.

Праву частину плакату ми знищимо для того, щоб забути про негативні сторони нашого життя, а ліву частину ми залишимо і повісимо в кабінеті, де ми проводимо наші заняття, для того, щоб кожен з вас, дивлячись на цей плакат, згадував, що життя — це великий позитивний момент!


Вправа «Мій портрет у променях сонця»

Інструкція. Пропонується відповісти на питання: «Чому я заслуговую на повагу?». Намалюйте сонце, у центрі сонячного

кола напишіть своє ім'я чи намалюйте свій портрет.

Потім уздовж променів напишіть свої якості, усе гарне, що про себе знаєте.

Після цього всі зачитують список своїх якостей і показують малюнок.


Вправа «Я впевнений у собі, тому що...»

Інструкція. Кожен з вас повинен написати, чому

ви відчуваєте впевненість у собі, що вам у цьому допомагає.

Наприклад: «Я впевнений у собі, тому що мене оточують доброзичливі та надійні друзі».

Таких тверджень у кожного повинно бути по декілька.


Презентації «Життя прекрасне!»

Інструкція. Створити презентацію на тему «Життя

прекрасне!» Показ презентацій «Життя

прекрасне!» Можна зробити це груповим конкурсом


Вправа «Комплімент»

Інструкція. Учасники стають у коло, беруться за

руки і обмінюються компліментами за годинниковою стрілкою.

А ведучий додає: «Пам'ятайте, що світ чудовий і створений для нас із вами.

Успіхів вам у вашому довгому щасливому житті!

Життя - це скарб. Бережіть його»


Вправа “Взаємопредставлення”

Учасники спочатку знайомляться в парах, звертаючи увагу на те, які моменти і особливості поведінки співрозмовника викликають до нього симпатію, свідчать про його уважне і доброзичливе слухання.

Потім за чергою партнери відрекомендовують один одного групі. Після того, як один з партнерів відрекомендував свого співрозмовника, у того питають, чи з усім розказаним він згоден, чи бажає щось уточнити, виправити, додати. Ця процедура звичайно дозволяє зняти напруженість і покращити психологічну атмосферу в групі. Після знайомства ведучий пропонує групі відповісти на питання: "Як ви себе тепер почуваєте?", "Чи змінилось ваше сприйняття членів групи?". Потім група переходить до аналізу невербальних засобів, які використовувалися тими, хто слухав, для демонстрації уваги і симпатії до тих, хто говорив. Звичайно називають такі компоненти невербальної поведінки як посмішка, "контакт" очей, кивки, міміка, жестикуляція, поза, дистанція між співрозмовниками


Вправа "Побажання" Викладач пропонує всім зробити побажання

один одному на сьогоднішній день. Він перший підходить до одного з учасників, тисне йому руку і говорить своє побажання. Той, в свою чергу, підходить до іншого учасника, говорить своє побажання і т. д., поки всі не отримають побажання. Останній робить побажання викладачеві.

Після вправи можна запитати учасників:" Як ви себе тепер почуваєте?" або "Як ви почували себе, коли робили або отримували побажання на сьогоднішній день? ", "Які труднощі виникли в процесі виконання завдання?".

В процесі обговорення учасники краще усвідомлюють ті бар'єри, які заважають їм бути більш відвертими та щирими.


Вправа "Троянда і будяк" Група утворює коло. Один з учасників бере два

предмети, що символізують позитивне і негативне, підходить до будь-кого з учасників і передає ці предмети зі словами: "Я дарую тобі троянду за те, що ...(називає те, що подобається в цій людині), а будяк за те, що ....(називаєте, що вважає вадою)".

Новий власник дякує і в свою чергу передає ці предмети таким самим чином далі.

Ніхто на цьому етапі не коментує висловлювання дарувачів, не питає пояснення.

Після того, як все буде висловлене, проводиться обговорення, під час якого можна попросити роз'яснень. Учасники діляться тим, що їм найбільше запам'яталося.


Жити не

хочеться


Отже,

найбільш чисельна група юних суїцидентів з'являється там, де не налагоджуються стосунки між протилежними статтями, відбувається розпад кохання, руйнується сім'я, Втрачається сенс життя, нищиться особистість.

Психологічна профілактика зводиться в таких ситуаціях до пошуку шляхів повернення потенційного суїцидента у потік «життя», піднесення його цінності як незамінної, виняткової складової цього потоку.

Education

заняття з педагогами