Підготувала :

Бевзюк Наталія,ФФІ-31с

Референдуми в політичному житті

Швейцарії.

У 1960-х роках Швейцарія зіткнулася з складною внутрішньою проблемою. Декілька франкомовних округів, розташованих у горах Юра в окрузі Берн, зажадали утворення нового округу. Це викликало опір з боку німецькомовного населення цього регіону. Для запобігання сутичкам туди були введені федеральні війська.

На початку 1970-х років виборці округу Берн схвалили проведення референдуму у франкомовних округах щодо питання про відділення. Внаслідок серії плебісцитів, що проводилися протягом ряду років, три з семи округів і декілька прикордонних громад проголосували за створення нового округу. Цей новий округ отримав назву Юра. Рішення було потім схвалене на загальнонаціональному референдумі в 1978 році, і новий округ вступив у конфедерацію в 1979 році.

У 1960-х роках виникла помітна напруженість навколо питання про велику кількість робітників з країн Південної Європи, які приїхали у пошуках заробітку до Швейцарії. Незважаючи на традиційний інтернаціональний характер країни та необхідність участі іноземців в її економічному житті, багато швейцарців виявляли вороже ставлення до мігрантів з Південної Європи і вважали їх винними у внутрішніх проблемах країни, таких як нестача житла. У зв'язку з цим уряд ввів обмеження, що різко скоротило частку іноземців серед працюючих. 

Політичний рух, який вимагав подальшого зменшення кількості іноземних робітників, не отримав великої підтримки на виборах, але зміг організувати в 1970, 1974 і 1977 роках референдуми з конституційних поправок про обмеження частки іноземців у складі населення Швейцарії.

Ці пропозиції не отримали схвалення, але спроби обмежити присутність іноземців у Швейцарії не припинялися і в 1980—1990-х роках. У 1982 році виборці відхилили пропозицію уряду про лібералізацію правил, що регулювали перебування іноземних робітників і їхніх сімей, а в 1987 році імміграція була ще більше обмежена. У 1994 році учасники референдуму схвалили посилення закону про перебування іноземців. Проте контингент іноземних робітників залишається великим — 25 % від загальної кількості зайнятих. У той же час кількість іноземних громадян, які проживають у Швейцарії, зросла приблизно до 1,4 млн. Багато з них — біженці з Боснії і Герцеговини та країн, що розвиваються.

В середині 1980-х років уряд Швейцарії зробив спроби покінчити з ізоляцією країни і укласти ряд двосторонніх і багатосторонніх угод з країнами ЄС. На референдумі 1986 року швейцарські виборці переважною більшістю відхилили пропозицію уряду про вступ в ООН, але через шість років проголосували за участь Швейцарії у  МВФ і Світовому банку. У грудні

1992 року, через сім місяців після заяви уряду про намір Швейцарії вступити в ЄС, населення відкинуло пропозицію про приєднання до Європейського економічного простору, який з січня 1994 року включив країни Європейської асоціації вільної торгівлі з ЄС в єдину зону вільної торгівлі.

Транзитне положення Швейцарії у системі європейських перевезень, що здійснюються великовантажними автомобілями, ускладнило екологічну ситуацію на гірських шляхах країни. Крім того, вихлопні гази сприяли нищенню лісів, що захищають гірські села Швейцарії від лавин і селів. Для скорочення викидів вихлопних газів від автотранспорту швейцарський уряд у 1985 році ввів дорожнє мито, також було встановлено граничну вагу для автомобілів (28 т), обмежено рух у нічні години та у вихідні дні. На референдумі 1994 року виборці схвалили рішення про те, що до 2004 року іноземні комерційні вантажі мають перевозитися, через територію Швейцарії, тільки залізницею.