1856 - 1950

БЕРНАРД ШОУ

Джордж Бернард Шоу - ірландський драматург, філософ і прозаїк, видатний критик свого часу і найвідоміший - після Шекспіра - драматург, що писав англійською мовою.

Саме Б. Шоу разом із Г. Ібсеном і А. Чеховим був «батьком» гостро соціальної, інтелектуальної драми, «драми ідей». 

Джордж Бернард Шоу народився 26 липня 1856. Його батько, зазнавши краху в бізнесі, пристрастився до алкоголю; матір, розчарувавшись в подружжі, захопилася співом. Шоу нічому не навчився в школах, які відвідував, але багато почерпнув з книг Ч.Діккенса, У.Шекспіра, Д.Беньяна, Біблії, а також слухаючи опери і ораторії, котрі співала мати, і споглядаючи картини в Ірландській національній галереї.

З 15 років Б. Шоу був змушений працювати клерком у земельній конторі, потім його призначили головним касиром. Вів був ретельним працівником, але ненавидів свою службу, мріючи присвятити себе мистецтву. У 1876 році виїхав до Лондона, щоб попрощатися зі смертельно хворою сестрою Агнес. Більше в Дублін він не повернувся.

Шоу вже в молодості вирішив заробляти на життя літературною працею, і хоча розсилаються статті поверталися до нього з гнітючою регулярністю, він продовжував осаджувати редакції. Тільки одну його статтю взяли до друку, заплативши авторові п'ятнадцять шилінгів, - і це було все, що Шоу заробив пером за дев'ять років. За ці роки він написав п'ять романів, які відкинули всі англійські видавництва.      

Прочитавши «Капітал» Маркса, Шоу відразу й беззастережно прийняв ідеї соціалізму. Відтепер і назавжди він вважав себе пропагандистом соціалізму, а вже потім письменником, драматургом, громадським діячем. У 1884 р. він вступив до Фабіанського товариства, мета якого полягала в перетворенні суспільства з капіталістичного в соціалістичне. У товаристві Шоу виступав з лекціями, у яких виявився його унікальний ораторський талант. Беручи участь у мітингах, він відточував свою ораторську майстерність, дар сатирика й уміння поглянути на звичні речі під незвичним кутом зору К. Маркс

Боротьба за нове суспільство була для Шоу невіддільною від боротьби за таку драму, яка могла б поставити перед глядачем нагальні питання сучасності. Нічого подібного на англійській сцені того часу не було: за винятком традиційних шекспірівських вистав, у репертуарі театрів переважали мелодраматичні та псевдоісторичні п'єси.       Б. Шоу почав створення нової драматургічної системи з пропаганди творчості Г. Ібсена. У 1891 році побачила світ книга Шоу "Квінтесенція ібсенізму". Головну мету "ібсенізму" Шоу вбачає у викритті буржуазної моралі, в руйнуванні фальшивих ідеалів.

Г.Ібсен

Перший цикл п´єс Б. Шоу, об´єднаний під назвою «П´єси неприємні», включав такі як «Гультяй», «Професія місіс Уоррен» ті інші. За словами письменника, він хотів познайомити читача з жахливими й потворними сторонами суспільного устрою.

Другий цикл п´єс називається «П´єси приємні» — «Війна і Людина», «Обранець долі», «Кандіда» тощо. Однак і в цьому циклі автор продовжує критикувати суспільство.

Шоу писав п'єси, рецензії, виступав як вуличний оратор, пропагуючи соціалістичні ідеї, і, крім того, був членом муніципальної ради округу Сент-Панкрас, де він жив. Такі перевантаження призвели до різкого погіршення здоров'я, і якби не турбота і догляд Шарлотти Пейн-Таунзенд, на якій він одружився в 1898, справа могла б скінчитися погано.У травні 1898 р. мільйонерка й соціалістка 40-річна Шарлотта Пейн-Таузенд відпочивала в Європі. Отримала телеграму від приятеля з Лондона. Той повідомляв, що на рік старший за неї містер Джордж Бернард Шоу от-от віддасть Богові душу в своїй квартирі на Фіцрой-сквер, 29. Шарлотта познайомилася з цим ірландцем два роки тому. Він одразу її причарував.

Найвідоміша серед п´єс Шоу — «Пігмаліон» написана у 1913 році. Вихідною точкою для драматурга був античний міф про скульптора Пігмаліона, який створив статую морської богині Галатеї. Вражений красою власного витвору, Пігмаліон ублагав богиню кохання Афродіту вдихнути в Галатею живу душу. Статуя ожила і, перетворившись на прекрасну жінку, стала дружиною скульптора. 

В роки, коли більшості людей було не до подорожей, Шоу відвідав США, СРСР, Південну Африку, Індію, Нову Зеландію . У Москві він розмовляв зі Сталіним.

Ось які враження залишились у Шоу після відвідин Росії:

«У Росії немає парламенту чи інших таких дурниць. Росіяни не такі дурні, як ми, їм було б важко уявити, що десь можуть існувати такі дурні, як ми. Ясно, що державні люди радянської Росії мають не тільки велетенську моральну перевагу над нами, але й значну розумову»

«Сталін – дуже приємна людина і дійсно керівник робочого класу… Сталін – гігант, а всі західні діячі – пігмеї»

У 1925 Шоу була присуджена Нобелівська премія з літератури, від отримання якої він відмовився.

Останньою п'єсою, яка принесла Шоу успіх, стала “Візок з яблуками” (The Apple Cart, 1929).

Останні роки видатний драматург прожив у маєтку Ейот Сент-Лоуренс. Помер він 2 листопада 1950 року. Його тіло та тіло його дружини було піддано кремації та розвіяно у їхньому садку.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Підготувала учениця 10-а класу

ЛССЗШ №28 Нестор Христина