Презентаціявчителя математикиЗлинської ЗШ №! І – ІІІ ступенівМаловисківської районної радиКіровоградської областіШверненко Тетяни Василівни

Девіантна поведінка Це система вчинків особи або групи, які

суперечать прийнятим у суспільстві правовим і моральним нормам.

Основними формами девіантної поведінки вважають:-вживання наркотичних речовин, алко-голю,тютюнопаління,інші залежності; -протиправна, аморальна поведінка, надмірна агресивність;-суїцидальна поведінка, прагнення привернути увагу до своїх страждань.

Сім’я перестає ефективно виконувати свої інституційні функції в суспільстві. Усе це зумовлює необхідність вивчення особливостей дисфункцій сім’ї в Україні на сучасному етапі та їхній вплив на девіантну поведінку неповнолітніх.

Встановлено, що, за статистикою, майже половина дітей, які вчинили злочини, зростали в проблемних сім’ях, кожний третій неповнолітній – з неповної сім’ї, у 14% – батьки є алкоголіками, у 10% – родичі відбувають кримінальне покарання, у 4% – рідні ведуть аморальний спосіб життя.

За даними Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді, за оперативними даними служб у справах неповнолітніх упродовж 2005 р. на обліку у цих службах стояло 48 610 дітей з девіантною поведінкою.

Серед них: 30 926 –схильних до злочинів, 10 181 – умовно засуджених з відстрочкою, 3046 – тих, хто вживає наркотичні речовини, 4457 – тих, хто вживає алкоголь. Статистика викликає тривогу та занепокоєність. За останні 10  років удвоє зріс рівень дитячої

злочинності. Близько 70 тисяч підлітків  стоять на обліку в

правоохоронних органах. Питома вага юних правопорушників складає 25%

проти 13% 10 років тому.

Три основні варіанти криміногенної позиції сім'ї:- небажання виховувати дітей;- невміння виховувати дітей;-неспроможність виховати дітей.

Три основні форми криміногенного впливу в сім’ї:

- активне залучення неповнолітніх до пияцтва, вживання наркогенних речовин, бійки, сварки, розбещеність у сім'ї, скоєння злочинів; -"пасивний" приклад безкарної антигромадської поведінки, яку підліток сприймає як стереотип звичайної повсякденної моральної поведінки;- виштовхування дітей на вулицю, їх розчарування у батьках, відчуття власної ущербності, обділеності.

Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:

1. Дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками.2. Відсутність у дорослих стійких власних моральних установок.3. Організація життя в сім'ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок.4. Батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини.5. Недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.

В яких сім’ях підлітки стають “важкими”

- сім’ї, члени яких мають психічні, або інші захворювання: алкоголізм, наркоманія…- сім’ї з непорозуміннями, конфліктами між батьками;- сім’ї де батько є авторитетом, але не цікавиться вихованням, розвитком особистості дитини;- сім’ї з дефіцитом любові та уваги до дитини; уникання контактів, відчуженість батьків- сім’ї з індиферентним типом виховання; Батьки не встановлюють жодних обмежень, байдужі до своїх дітей.

Контролюючий (авторитарний) стиль

• Це підкорення власної поведінки суворим правилам і нав’язуванням цих правил дітям, а також виключення дітей з процесу прийняття рішень.

• Батьки віддають накази і чекають, що вони будуть ретельно виконані.

• Закриті до постійного спілкування з дітьми. • Встановлюють жорсткі вимоги і правила, не

допускають їхнього обговорення, дозволяють дітям лише в незначній мірі бути незалежними від них.

Діти, як правило, замкнуті, дратівливі, інколи схильні до агресії.

Стосунки з рідними – холодні.

Стилі сімейного виховання, що спричиняють розвиток девіантної поведінки дітей

Потуральний стиль• Це відсутність інтересу до виконання

батьківських обов’язків. Батьки не встановлюють для дітей жодних обмежень; байдужі до власних дітей, закриті для спілкування; через власні проблеми у них не залишається часу для виховання дітей.

• Головний метод – батіг і пряник.• Такі діти мають славу підлабузників і підлиз,

вихваляються, не люблять праці, не здатні безкорисливо дружити.• Батьки в конфліктних ситуаціях цілковито довіряють своїй дитині

Стилі сімейного виховання, що спричиняють розвиток девіантної поведінки дітей

Ліберальний стиль

• Майже повна відсутність контролю за дітьми при добрих, теплих стосунках з ними.

• Слабко або зовсім не регламентується поведінка дітей.

• Батьки не встановлюють якихось обмежень.• Діти схильні до непокори та агресивності; при

сторонніх поводяться неадекватно й• імпульсивно, невимогливі до себе.

Стилі сімейного виховання, що спричиняють розвиток девіантної поведінки дітей

Змагальний стиль • Батьки вбачають в діях дитини щось видатне, заохочують активність дитини, порівнюють з

іншими і дуже страждають від поразок.• Використовують методи заохочення і покарання.• У своїй любові до дитини такі батьки інколи не

звертають уваги на особистісні якості дитини. Захищаючи свою дитину від будь-яких претензій з боку інших, у тому числі школи, вони при цьому не звертають уваги на те, права чи не права їхня дитина.

• Батьки не виносять кривдників своєї дитини, не бояться конфліктувати з ними, незважаючи на те,

дорослий це чи дитина.

Стилі сімейного виховання, що спричиняють розвиток девіантної поведінки дітей

Запобігливий стильСтилі сімейного виховання, що спричиняють

розвиток девіантної поведінки дітей

Причина - як патологічна хворобливість дитини, так і особливості характеру батьків. У випадку, якщо дитина часто хворіє, батьки стають надзвичайно недовірливими й болісно реагують на будь-який прояв її нездоров’я. Вони ані на хвилину не залишають дитину без догляду та опіки, страшаться порушити раз і назавжди заведений удома порядок, жахаються будь-яких проявів ініціативи з боку дитини.   Дитина в такій родині практично позбавлена активної діяльності, лише батьки визнають коло її діяльності, ініціюють дитячі ігри, регламентують її поведінку.Батьки вважають, що подібний нагляд захистить дитину і від гормональних змін, і від кризових ситуацій. 

Виховання у протиріччі(Образ – лебідь, рак та щука)

• Коли різними членами родини застосовуються різні стилі виховання, які суперечать один одному.

• Це залежить не стільки від поведінки дитини, стільки від емоційного стану самих батьків.

• В такій родині дитині важко засвоїти норми, вона не розуміє, яка поведінка є «правильною».

• Як наслідок – розвиток неврозу!

Стилі сімейного виховання, що спричиняють розвиток девіантної поведінки дітей

Надмірно оберігаючі батьки.

• Батьки проявляють постійну гіперопіку дитини – обмежують його соціальні контакти, дають поради і пропозиції. Дітям не надається можливість самостійно приймати рішення, самостійно діяти, справлятися з труднощами, долати перешкоди.

Авторитарна гіперпротекція - батьки приділяють підлітку багато часу і уваги, але мало емоційної підтримки, ігнорують його потреби в спілкуванні. Покарання як основний метод виховання. Домінуюча гіперпротекція - батьки приділяють підлітку багато часу і уваги, прагнуть до максимального задоволення його потреб. Пред'являються вимоги, що не відповідають його можливостям. Дріб'язкова опіка, жорсткий контроль за поведінкою. Вимоглива гіперпротекція - батьки приділяють підлітку багато часу і уваги. Висока форма відповідальності дитини перед батьками. Дитина має можливість вибирати способи поведінки. Обмежуча гіперпротекція - батьки приділяють підлітку багато часу і уваги. Висока форма відповідальності дитини перед батьками. Дитина НЕ має можливості вибирати способи поведінки. Поблажлива гіперпротекція - надмірне нав'язування батьківської волі: у виборі одягу, друзів. Невпинний нагляд, високі вимоги і численні заборони. Потуральна гіперпротекція - дитина - «кумир сім'ї». Батьки не стільки контролюють, скільки надмірно протегують, задовольняють потреби дитини. 

Результат:

• зустрічаючись з труднощами в реальному житті, не маючи необхідних навичок їх подолання, діти, що виросли, терплять невдачі, поразки;

• почуття невпевненості в собі, що виражається в заниженій самооцінці, недовірі до своїх здібностей, страху перед будь-якими труднощами в житті

Гіперсоціальна вимоглива позиція.Батьки вимагають від дітей слухняність, дисципліну, чіткого виконання своїх обов'язків уміння підлаштуватися до інших людей, вимагають залежності від дорослого в повсякденному житті, охайності, безконфліктної взаємодії з однолітками. Батьки не враховують своєрідності особи дитини, його вікових потреб і інтересів

Результат:

• страждає духовний розвиток;

• формування зовнішньої вихованості, без особового прийняття моральних законів поведінки;

• дволикість;• низька самооцінка;• формування

гуманістичних цінностей

Дратівлива, емоційно лабільна позиція батьків.

• Основною риса – суперечність емоцій батьків по відношенню до дитини.

• Руйнівним моментом тут є різкий безпричинний перепад в настрої батьків, дитина не розуміє, що від нього вимагають, не знає, як поводитися, щоб заслужити схвалення батьків

Результат:• почуття

невпевненості і незахищеності;

• перешкоджання засвоєнню моральних норм

Авторитарна позиція. Батьки більше покладаються на суворість і покарання, рідко спілкуються з дітьми, жорстко контролюють дітей, легко застосовують владу, не спонукають дітей висловлювати свою власну думку. "Домінантність" батьків над дитиною: беззастережне визначення дорослими будь-якої своєї точки зору; категоричність суджень;наказовий тон;прагнення підпорядкувати дитину;використання репресивних заходів;постійний контроль за діями дитини, особливо за його спробами щось робити по-своєму

Результат:

• невпевненість в собі;• замкнутість; • недовірливість;• дитина зростає

приниженою, заздрісною, несамостійною

Емоційне відкидання. Батьки, що усунулися,

дратівливі Дитина – головна

перешкода, вона постійно заважає. На думку батьків, дитина неслухняна, свавільна.

закритість у собі;нездатність на чому-небудь (кому-небудь) зосередитися;жадібність;злопам'ятність;жорстокість

Результат:

Емоційне відкидання - байдужість і холодність з боку батьків. Дитина відчуває, що їм обтяжене. Можливі два варіанти виховання: перший - дитини пред'являються деякі вимоги, свобода і самостійність обмежуються жорсткою системою заборон і обмежень. Другий - переважання вседозволеності, повна свобода у визначенні власного регламенту життя, вибору друзів, пристрастей. Підвищена моральна відповідальність - Поєднання високих вимог до дитини зі зниженим увагою до нього з боку батьків. Очікування від дитини значно вище його можливостей. Вимогливе звернення - недостатнє прагнення батьків до задоволення потреб підлітка в матеріально-побутової та духовній сферах. Непомірно високі вимоги. Жорстке поводження - обмеження свободи і самостійності дитини («все можна»). Жорстоке поводження - вся методика виховання побудована на системі покарань, часто тілесних. 

Відсутність виховання як такого. Гипопротекція.

• Діти надані самі собі. Позиція ухилення, при якій контакти з дитиною носять випадковий і рідкісний характер; йому надається повна свобода і безконтрольність

Результат:комфортність;асоціальна поведінка

Потуральна гіпопротекція - відсутність уваги до дітей. «Задобрювання» задоволенням потреб. Прихована гіпопротекція - батьки дуже зайняті своїми справами. Високі вимоги - вище можливостей дитини. Гіпопротекція з жорстким поводженням - слабка увага батьків по відношенню до виховання дитини. Потреби дитини не задовольняються. Суворе реагування на порушення поведінки.Прихована гіпопротекція з жорстоким поводженням - відрізняється повним самоусуненням батьків від вирішення проблем виховання, байдужим і байдужим ставленням батьків до потреб дитини, його інтересів і потреба, емоційною холодністю. Непомірні вимоги і суворі покарання за невиконання обов'язків, непослух і непокору. Жорстка гіпопротекція - дитина надана сама собі. Надмірна реакція на порушення поведінки. У батьків відсутній інтерес до виховання дитини та прагнення до залучення його до справ родини. Жорстока гіпопротекція - повна відстороненість батьків від процесу виховання дитини. У сім'ї атмосфера деспотизму і тиранії з боку батьків.

Ліберальна позиція. Поблажливі батьки Батьки невимогливі, не

заохочують дітей, відносно рідко і в'яло роблять їм зауваження, не звертають уваги на виховання незалежності дитини і його упевненості в собі

Результат:середня самооцінка;орієнтування на думку інших про себе;імпульсивність та агресія;дисциплінарні порушення

Гіпертрофована батьківська любовВиражається в зниженні критичності і вимогливості батьків у взаємовідносинах з дітьми, коли батьки не лише не помічають недоліки дитини, але і приписують йому неіснуючі достоїнства

Результат:критична оцінка своїх особових якостей і вчинків;завищена самооцінка; дитина вимагає до себе постійної уваги

Супутні фактори сімейного виховання і порушення поведінки. Нестійкість стилю поведінки. Різка зміна стилю виховання - від дуже суворого стилю до ліберального. Нестійкість емоційних стосунків в сім'ї. Формування таких рис, як упертість, схильність протиставляти себе будь-якому авторитету. Розширення сфери батьківських почуттів. Батьки хочуть, щоб дитина задовольнила хоча б частину потреб, які повинні бути задоволені в психологічних стосунках подружжя. Прагнення віддати дитині - частіше протилежної статі - «всі почуття», «всю любов».Перевагу у дитини, яка дорослішає дитячих якостей. Цей вид порушення обумовлений потуральною гіперпротекцію. У батьків спостерігається прагнення ігнорувати дорослішання дітей, стимулювати збереження у них дитячих якостей. Знижений рівень вимог до дитини, що сприяє розвитку психічного інфантилізму. 

Виховна невпевненість батьків. Цей вид порушення обумовлений зниженим рівнем вимог. Перерозподіл влади в сім'ї між батьком і дитиною на користь останнього. Поступливість батька практично у всіх питаннях. Фобія втрати дитини. Підвищена невпевненість батьків, страх помилитися, перебільшення подання про крихкість і хворобливості дитини. Дріб'язкова опіка. Прагнення задовольняти будь-які побажання дитини. Нерозвиненість батьківських почуттів. Цей вид порушення обумовлений порушеннями виховання: гіпопротекції, емоційним відкиданням, жорстоким поводженням, підвищеною моральною відповідальністю. Відсутність будь-яких сильних мотивів (почуття обов'язку, симпатія, любов до дитини), при вихованні дитини. Можливі причини: відхилення характеру, виражена шизоїдність молодих батьків, емансипаційні устремління матері. 

Проекція на дитину своїх небажаних якостей. Найчастіше становить основу емоційного відкидання, жорстокого поводження. «Боротьба» з небажаними якостями в комусь іншому допомагає батькові вірити, що у нього самого цього якості немає. Витіснення конфлікту між батьками до сфери виховання. Як правило, є першопричиною суперечливого типу виховання. Кожного з батьків цікавить не стільки те, як виховувати дитину, скільки те, хто правий у виховних суперечках. Уподобання чоловічих або жіночих якостей в дитині. Цей вид порушення обумовлений порушеннями виховання. Нерідко ставлення до дитини визначається не дійсними особливостями дитини, а тими рисами, які батько приписує його статі.

Виховання по типу „попелюшки”,коли батьки надто придирливі, ставляться до своєї дитини

недоброзичливо, а то й вороже, висувають до неї надмірно високі вимоги, не проявляють до неї ні

батьківського тепла, ні ніжності, ні любові. Такі діти ростуть під страхом покарання і образ, затурканими,

нерішучими, лякливими, не здатними відстояти і захистити себе. У них загострене переживання несправедливого ставлення батьків до них, що

призводить до пошуків добра й справедливості у власних фантазіях і мріях.

Особливо негативно впливають на характер дитини певні форми

неправильного виховання:

Батьки виконують всі вимоги й примхи дітей. В таких умовах діти ростуть свавільними,

впертими, не визнають найменших заборон, матеріальних обмежень, не враховують можливостей батьків.

Наслідками такого виховання є егоїзм, безвідповідальність, нездатність поступитись бажанням отримати негайно задоволення, споживацьке ставлення до оточуючого середовища.

Виховання по типу „кумиру сім’ї”,

Батьківська позиція всіма силами й засобами автоматичного захисту своєї дитини від будь-яких неприємностей, вихваляння, підкорення власного життя піклуванню про дитину, її обслуговування, розв’язання за неї усіх проблем. Все це, з одного боку, позбавляє дитину будь-якої самостійності, ініціативи, формує егоїстів, не навчених узгоджувати свої дії, бажання, інтереси з іншими людьми, з іншого – розвиває нерішучість, слабкохарактерність, непристосованість до життя, оскільки звикають з дитинства до того, що за них інші повинні виконувати все.

Виховання по типу «гіперопіки»

 Діти ніким не контролюються, ніхто із значущих дорослих не формує навичок соціального життя, не навчає розуміти і відрізняти різні цінності за змістом (добро і зло), тобто дитина ізольована від виховних впливів. Виникає соціально-педагогічна занедбаність як основа, на якій розвиваються різні форми патологічних порушень поведінки, психічних реакцій тощо.

Виховання по типу „гіпоопіки”

Виховання по типу „кронпринца”

Вид потворного виховання в тих сім’ях, де батьки не приділяють власним дітям достатньо часу (з об’єктивних чи суб’єктивних причин), а відкупляються від них грішми, або подарунками замість уваги, батьківської любові, прихильності, турботи. Батьки покладають завдання виховання власних дітей на родичів, репетиторів, учителів, часто й на випадкових людей, аби лишень діти їм не заважали працювати, робити кар’єру, займатись дослідницькою діяльністю.