8
МІСЯЧНИК ШКІЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ

місячник шкільної бібліотеки

Embed Size (px)

Citation preview

Page 1: місячник шкільної бібліотеки

МІСЯЧНИК ШКІЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ

Page 2: місячник шкільної бібліотеки

Виставка «Україна. Від давнини до сьогодення»

З 1 по 16 жовтня та з 2 по 6 листопада в школі проходив Місячник шкільної бібліотеки під гаслом «Твоя країна – Україна, а ти - її громадянин».

Page 3: місячник шкільної бібліотеки

Інформаційна година «Кордони України бережіть»

Page 4: місячник шкільної бібліотеки

День пам’яті «Нам жити та пам’ятати»

Page 5: місячник шкільної бібліотеки

Читацька конференція «Україна на шляху до незалежності»

Page 6: місячник шкільної бібліотеки

Книги-ювіляри 2015 року

Page 7: місячник шкільної бібліотеки

Конкурс авторських патріотичних віршів «З Україною в серці»

Батьків друг повернувся із зони АТО. І в подарунок мені передав Не осколок снаряда, Ні навіть патрон, А обпалений боєм «Кобзар». Розповів він мені, Як Шевченка читав, Як ті твори, що в школі учив, Він по іншому там, На війні, їх сприймав І для себе напам'ять учив. Рядки ті, що Великий Кобзар

написав, Пронеслися до нас крізь віки, Неначе Біблію нації він нам передав. І вказав, хто для нас вороги.

Потєхін Антон. 7 клас

Page 8: місячник шкільної бібліотеки

Конкурс авторських патріотичних віршів «З Україною в серці»

Я росту. Вкруг вирує життя, І дні сплітаються роками, Але мене тривожить майбуття: Що з Україною, що буде з нами? У спокої і мирі ми жили, Ходили в школу, подорожували, І що будуть світанки тихі та ясні Були ми впевнені, ми твердо знали. Хоча не раз чули в мові батьків Тривожні і схвильовані ноти печалі, Що обкрадав Вкраїну-матір, хто хотів, Здирав, гнобив, тягнув все далі і далі. Та ось урвався терпінню кінець, Бо незалежність нам не дарували. І став Майдан йому вінець, А патріоти там життя своє поклали! Вже до старого нам немає вороття – У нове йдем сміливим кроком. На будувать НОВЕ життя, Як козаки колись там, за порогом. Сторінка кривд дописана була, Та час розставив знов свої тенета. І знов, Вкраїно, всі твої сини За волю в руки узяли багнети. Не розумію… Душу сльози краять.

Та не повинно бути, Боже, НІ!!! І знову українців убивають На цій страшній неоголошеній війні! Мій дядя Саша під Дебальцево в

окопах, А син говорить з ним лиш уві сні… Так не повинно бути, Боже, Кричу на світ увесь, і світ нам

допоможе, Ні! Я кричу цій проклятій війні!... Та знов переможні почую я звуки, Бо я – є коріння дітей і онуків, І я будівничий майбутнього щастя, - А це зупинити нікому не вдасться!!! Жанталай Ярослав, 5 клас