Зевс – цар богів, бога неба і погоди, закону, замовлення і долі. Зевс – найбільший з богів Олімпійців, батько богів і людей. Він був сином Кроноса і Реї, братом Посейдона, Аїда (Плутон), Гестії, Деметри, Гери, і в той же самий час він одружився на своїй сестрі Гері. Коли Зевс і його брати розподілили між собою правління частями миру, Посейдон отримав море, Аїд – підземний світ, а Зевсові дісталися небеса і земля, але земля була розподілена між всіма іншими богами.

Згідно Гомеру Зевс, як й інші олімпійські боги, жив на горі Олімп у Фессалії, яка, як вважали, була вища за рівень неба. Його називають найбільшим і сильнішим серед безсмертних істот, яким покоряються всі інші. Він – наймогутніший правитель, який управляє кожною річчю на землі, засновник королівської влади, закону і порядку; Феміда і Немезіда – його помічники. Він мстив за тих, хто був скривджений, і карав тих, хто скоював злочин, оскільки сам спостерігав за подіями і стражданнями всіх людей. Він озброєний громом і блискавкою, і струс цих його ознак проводить шторм і бурю .

Артеміда була великою олімпійською богинею полювання, дикої

місцевості і диких тварин. Вона була також богинею народжуваності, і захисницею дівчаток до шлюбного віку. Її брат-близнюк Аполлон був так само захисником хлопчиків. Разом ці два боги були також богами, що приносять раптову смерть і хвороби. Артеміда зазвичай зображувалася як дівчинка з мисливським луком і стрілами. Артеміда – одна з грецьких божеств. Згідно Гомеру і Гесиоду вона була дочкою Зевса і Літо. Вона була сестрою Аполлона, і допомагала його народженню на острові Тілос.

Артеміда виліковувала і полегшувала страждання смертних. Таким чином, наприклад, вона вилікувала Енея, коли він був поранений, і віднесла його в храм Аполлона. У Троянській війні вона прилучилася, як Аполлон, до Трої. Їй поклонялася також в Аркадії в дуже ранні часи. Її притулки і храми були численнішими в цій країні, ніж в будь-якій іншій частині Греції. В Аркадії богиня полювала зі своїми німфами: двадцять німф супроводжували її під час переслідування; із шістдесяти іншими, дочками Океану, вона проводила свої танці в лісах гір.

Арес був великим олімпійським богом війни, битв, і мужньої хоробрості.

Арес є персоніфікацією сміливої сили і влади, будучи богом війни з її шумом, безладом, і жахами. Арес любить війну заради самого себе, і захоплюється шумом і ревом битв, в різанині людей, руйнуванні міст. Цей дикий і кривавий характер Ареса робить його ненависним іншими богами.

Арес був поранений Діомедом, якому допомагала Афіна, і в своєму падінні він ревів як дев'ять тисяч або десять тисяч інших воїнів разом. Коли боги почали брати активну участь у війні смертних, Афіна виступила проти Ареса, і кинула його на землю, кидаючи в нього могутній камінь; і коли він лежав протягнутий на землі, його величезне тіло покривало величезне місце.

Це жорстокий і гігантський, але, крім того, красивий бог, який любив і був улюблений Афродітою: він сперечався від її імені із Зевсом, і надав їй свою військову колісницю. Коли Афродіта покохала Адоніса, Арес в своїх ревнощах перетворив себе на ведмедя, і убив свого конкурента.

Войовничий характер племен Фракії привів до віри, що місце проживання бога було в цій країні, і тут і в Скіфській державі були основні місця його культу. У Скіфській державі йому поклонялися у формі меча, якому жертвували не тільки коней, рогату худобу, але і людей.

У Спарті людські жертви пропонувалися Аресу. Храми цього бога зазвичай будувалися поза містами, аби перешкоджати тому, щоб вороги наближалися до міст.

АФІНА була великою олімпійською богинею мудрої наради, війни, захисту міст, героїчної спроби, переплетення, глиняного посуду та інших ремесел. Гомер називає її дочкою Зевса. Вона народилася з голови Громовержця. Прометей допомагав Зевсові в народженні Афіни. Афіна виникала з голови Зевса в повній броні. Афіна була божеством етичного характеру, а не представником специфічної фізичної влади, проявленої в природі. Її влада і мудрість проявляються в тому, що вона була протектором і оператором по створенню резервів держави і соціальних установ. Як протектор сільського господарства, Афіна представлена як винахідник плуга і граблів; вона створила оливкове дерево, найбільше благословення Аттіки, викладала людям, як управляти хомутами на волах і плугом, піклувалася про розмноження коней, і проінструктувала людей, як приручити коней.

АФРОДІТА була великою олімпійською богинею краси, кохання, задоволення.

Вона була, згідно популярним і поетичним поняттям греків, богинею любові і краси.

Афродіта виникла з піни морської, яка зібралася навколо покалічених частин Урану, які були кинуті в море Кроносом після того, як він переміг свого батька.

Згідно Гомеру, Афродіта – дочка Зевса і Діон. Згідно Гесиоду і гімну Гомера до Афродіти, богиня після піднесення з піни спочатку наблизилася до острова Китера, а звідти вона перемістилася на острів Кіпр, і коли вона йшла, квіти виникали під її ногами на побережжі, а Ерос і Химери супроводжували її на збори інших великих богів, які були уражені захопленням і любов'ю, коли вона з'явилася, а її чудова краса, зробила її бажаною, і кожен бог хотів її мати за дружинах.

Афродіта була персоніфікацією природи, і матір’ю всіх живих істот. Але згідно широко поширеній думці греків і їх поетичних описів, вона була богинею кохання, яка схвилювала цю пристрасть в серцях богів і чоловіків, і цією владою управляла над всіма створеннями, що живуть.

Аполлон був великим богом-олімпійцем пророцтва і оракулів, загоєння, чуми

і хвороби, музики, пісні і поезії, стрілянини з лука, і захисту молоді. Син Зевса і Літо, Артеміда була сестрою Аполлона. Декілька міст претендують

на честь бути місцем його народження. Наприклад єгиптяни, вважали, що він був сином Діоніса і Ісиди. Але найбільш універсальне було думка, що він був сином Зевса і Літо, і народився на острові Тілоса, разом зі своєю сестрою Артемідою, і деталі його народження деталізовані в гімні Гомера.

Гера в своїх ревнощах переслідувала Літо по землі, і жінка не могла народити, поки не був створений острів. На Тілосі, де вона була люб'язно прийнята, на дев'ятий день народила Аполлона під пальмою або оливковим деревом у підніжжя гори Кинтус. Їй допомогли всі богині, окрім Гери і Ейлітії, але остання незабаром надала їй допомогу. Острів Тілос, який до цього випадку був нестійкий і був плаваючим по хвилями моря, тепер став стійким, і був закріплений до коріння землі.

День народження Аполлона, як вважали, був сьомим днем місяця. Згідно деяким традиціям, він був семимісячною дитиною. Число сім було священним для Аполлона; на сьомий день кожного місяця приносилися жертви на його честь, і його фестивалі зазвичай проводилися на сьомий день місяця.

Гермес був великим Олімпійським богом тваринництва, доріг,

подорожі, гостинності, геральдів, дипломатії, торгівлі, крадіжки, мови, листів, переконання, хитрості, спортивних змагань, гімназій, астрономії і астрології. Він був також особистим посланником і геральдом Зевса, царя богів.

Гермес, син Зевса і Майї, дочки Атласа, народився в печері Киллен в Аркадії, звідки його називають Атлантідом або Гермесом Килленським. У першиі години після народження він втік зі своєї колиски, пішов у П’єрію, і вкрав декілька волів у Аполлона. В Іліаді та Одіссеї Гермес характеризується як хитрий злодій. Щоб не бути виявленим по своїх слідах, Гермес надягав сандалі, і гонив волів у Пілос, де він убив двох, декількох приховав в печері, декількох запропонував дванадцяти богам.

Ймовірно саме через це його і називають винахідником божественного віросповідання і жертв. Потім він повернувся в Киллени, де знайшов черепаху на вході його рідної печери. Гермес узяв раковину тварини, натягнув тятиву через неї, і таким чином винайшов ліру і плектр.

Аполлон, своєю пророчою владою, тим часом виявив злодія, і пішов в Киллен, щоб звинуватити його в цьому перед його матерью Майєю. Маленький Гермес заперечував, що він вкрав рогату худобу. Але на вимогу Зевса, який не повірив синові, він привів Аполлона в Пілос, і повернув йому його воли. Та раптом Аполлон почув звуки ліри Гермеса, він був такий зачарований, що дозволив малюку залишити тварин.

Персефона - богиня царства мертвих, дочка Зевса і Деметри, дружина

Аїда, який з дозволу Зевса викрав її. Гомер розповідає про те, як Персефона разом з подругами грала на

галявині, збирала іриси, троянди, фіалки, гіацинти і нарциси. З розколини землі з'явився Аїд і помчав Персефону на золотій колісниці в царство мертвих. Сумуюча за дочкою Деметра наслала на землю засуху і неврожай, а Зевс був вимушений відправити Гермеса з наказом Аїду вивести Персефону на світло. Аїд відправив Персефону до матери, але дав скуштувати їй насильно зернятко граната, щоб Персефона не забула царство смерті і знову повернулася до нього. Деметра, дізнавшись про підступність Аїда, зрозуміла, що відтепер її дочка третину року знаходитиметься серед мертвих, а дві третини з матір’ю, радість якої поверне землі достаток.

Персефона мудро править царством мертвих, куди час від часу проникають герої. Цар лапифів Піріфой намагався разом з Тесєєм викрасти Персефону За це він був прикований до скелі, а Гераклу Персефона дозволила повернути Тесея на землю. На прохання Персефони Геракл залишив в живих пастуха корів Аїда. Персефона була зворушена музикою Орфея і повернула йому Еврідіку (проте з вини Орфея та залишилася в царстві мертвих).

Персефона проти власної волі царює в Аїді, але разом з тим відчуває там себе цілком законною і мудрою повелителькою. Вона знищила, буквально розтоптавши, своїх суперниць - коханих Аїда: німфу Кокитіду і німфу Мінту. Разом з тим, Персефона допомагає героям і не може забути землю з її батьками.