ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТКафедра економічної кібернетики та маркетингу

Використання сучасних методів навчання та інтерактивних технологій під час вивчення дисциплін із спеціальності

«Управління проектами»

Доповідачі:Прокопенко Тетяна ОлександрівнаКатаєв Дмитро СергійовичПепчук Сергій МиколайовичБоковня Анжеліка ОлегівнаТанцюра Олег Анатолійович

ПИТАННЯ:

ВСТУП

Інтеракція як активний метод сучасного навчання

Впровадження інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес

Застосування інтерактивних технологій — один із напрямків удосконалення навчально-виховного процесу

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Одним із кроків підвищення ефективності викладання дисциплін для магістрів зі спеціальності «Управління проектами» є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій навчання. Прискорення темпу життя, великий потік знань, що впливає на сучасну людину, потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації. У зв’язку з цим, серед традиційних форм та методик викладання, все частіше використовуються інтерактивні методи. Ця затребуваність пояснюється тим, що таке навчання спрямовано на підвищення пізнавальної активності майбутніх фахівців, посилення творчого підходу в навчанні і реалізацію спільної діяльності, націленої на кооперативну обробку навчальної інформації з виробленням нових знань особисто кожним студентом в оптимальному тільки для нього режимі. Інтерактивні методи навчання є дієвим засобом впровадження нових освітніх технологій.

Інтеракція як активний метод сучасного навчання

Впровадження інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес

У сучасному суспільстві джерелом знань може виступати не тільки викладач, а й комп'ютер, телевізор, відео. Студенти повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку. «Інтерактивний» (від англ. «inter» - взаємний і «act» - діяти) - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання — специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактивна діяльність ґрунтується на активній комунікації учасників освітнього процесу. Впровадження інтерактивних технологій сприяє формуванню як професійних умінь і навичок, так і життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, розвитку комунікативних якостей особистості. Така технологія, як стверджують дослідники, передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем на основі аналізу навчальної ситуації і виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Тому під час такого навчання студенти вчаться демократично спілкуватись з іншими людьми, критично й творчо мислити, приймати обґрунтовані рішення.

Методичні особливості організації інтерактивного навчання:• застосування проблемних ситуацій та формулювань, •відповідна організація навчального простору, що сприяє діалогу,• мотиваційне забезпечення спільної діяльності, •дотримання правил навчального співробітництва, використання комунікативних методів і прийомів, •оптимізація системи оцінювання процесу та результатів спільної діяльності,• розвиток навичок самоаналізу і самоконтролю індивідуальної та групової діяльності.

Застосування інтерактивних технологій — один із напрямків удосконалення навчально-виховного процесу

ТЕ, ЩО Я ЧУЮ, ЗАБУВАЮ, ТЕ,ЩО Я БАЧУ, ПАМ´ЯТАЮ, ТЕ,ЩО Я РОБЛЮ, Я РОЗУМІЮ.

За результатами дослідження проведеного Національним тренінговим центром у 90-х р.р. видно, що найменших результатів можна досягти за умови пасивного навчання (лекції – 5%, читання – 10%), а найбільших за умови інтерактивного (дискусійні групи – 75%, навчання інших і засвоєння отриманих знань відразу ж після засвоєння – 90%). Досягнення середнього рівня в процесі засвоєння відео-аудіо матеріалів – 20 %, демонстрація 30%. Ці дані підтверджуються дослідженнями сучасних психологів. За їхніми оцінками учень, може, читаючи очима запам’ятати 10% інформації, слухаючи – 26%, розглядаючи – 30%, обговорюючи – 70%, спільна діяльність, діяльність з обговоренням – 90%, навчання інших – 95%.

• Метод "Керована лекція" Цей метод дозволяє: викласти новий матеріал; навчити

студентів вибірково підходити до інформації, виділяти головне; активізувати діяльність студентів під час викладу нового матеріалу.

При підготовці лекції викладач має розділити навчальний матеріал на логічно завершені частини. Виклад однієї частини матеріалу не має перевищувати 5 хв. Процедура викладу може тривати 25—30 хв і складатись з кількох частин: вступної, основної і заключної.

Вступна частина містить: оголошення викладачем теми, плану лекції, пояснення студентам алгоритму діяльності на занятті. Викладач просить студентів уважно слухати і виділяти головне в його розповіді, не записуючи в конспект.

Основна частина: викладач викладає першу частину матеріалу. Можливе використання наочних посібників і технічних засобів навчання залежно від теми заняття. Студенти слухають його і не роблять ніяких записів. Після 5 хв викладу викладач зупиняється і пропонує їм записати основні положення з його розповіді. Це займає 3—4 (5—10) хв Потім продовжується виклад. Така процедура може повторюватись кілька разів.

Заключна частина: протягом решти часу на занятті організовується робота учнів у малих групах або в парах з метою повторення матеріалу лекції і корегування записів. Потім засвоєння матеріалу може перевірятись за допомогою тестів, фронтальної бесіди, порівняння їх з текстом підручника тощо.

• Метод "Лекція з паузами" Цей метод дозволяє: викласти новий матеріал;

активізувати пізнавальну діяльність студентів; підтримувати зворотний зв'язок із студентами, фіксувати їхні ускладнення, надавати допомогу і забезпечувати корекцію засвоєння матеріалу.

При підготовці лекції викладач має розділити навчальний матеріал на логічно завершені частини і розробити завдання для студентів, які вони будуть виконувати в паузах між викладом. Виклад однієї частини матеріалу займає 10—12 хв з урахуванням того, що студенти конспектують матеріал лекції, а виконання завдань після кожної частини — 3—5 хв (плюс перевірка результатів виконання завдання ще до 5 хв). Завдання можуть виконуватись як індивідуально, так і в парах або трійках. Уся лекція може займати 40-45 хв і складатись з 2-3 етапів викладу матеріалу і пауз.

Вступна частина містить: оголошення викладачем теми, плану лекції, пояснення студентам алгоритму діяльності на занятті.

Основна частина: викладач викладає першу частину матеріалу. Можливе використання наочних посібників і технічних засобів навчання залежно від теми заняття. Потім викладач робить паузу і пропонує студентам виконати завдання, пов'язане з матеріалом, що викладався. Після перевірки його виконання він повертається до викладу. Завдання можуть бути такими: сформулювати (підкреслити в конспекті) два основних положення з викладу викладача, а потім порівняти їх у парах, або записати положення, що добре зрозумілі, та ті, що потребують уточнення.

Заключна частина: після закінчення викладу викладач може запропонувати студентам поставити питання до матеріалу лекції, презентувати їх аудиторії. Інші студенти намагаються дати відповіді. Тільки якщо немає тих, хто може відповісти, це може зробити викладач.

• Метод "Лекція за участю студентів" Цей метод дозволяє: активізувати розмову та

пізнавальну діяльність студентів; створити умови для творчості і самостійності студентів; надати студентам можливість стати головним суб'єктом навчання. побачити різноманітність думок і уявлень про тему лекції й організувати роботу з її створення; залучити студентів з різним рівнем підготовки з певного предмета, організувати роботу з їхнім досвідом і знаннями.

Підготовка до лекції починається на попередньому занятті і потребує 20—25 хв. Викладач оголошує тему лекції, потім зауважує, що в нього ще не повністю готовий план лекції і пропонує студентам взяти участь у його розробці. Він роздає кожному студенту по два аркуші паперу і пропонує написати на кожному аркуші по одному питанню, яке бажано, на його думку, висвітлити в лекції.

Потім викладач просить студентів по черзі вийти до дошки, прочитати свої записи і прикріпити аркуші на дошку. Аркуші, близькі за змістом, розміщуються поряд (або один під одним). Таким чином створюються кілька груп аркушів, і кожна група буде об'єднана спільним змістом. Викладач може також записати і повісити свої аркуші з пропозиціями.

Після того як усі аркуші будуть розміщені на дошці, викладач пропонує структурувати групи карток у певній послідовності і дати кожній групі назву, формулюючи її як пункт лекції. Для цього викладач може взяти на себе роль модератора дискусії з класом протягом 10—12 хв. Можна замість цього організувати роботу малих груп, які візьмуть на себе розробку варіантів плану лекції протягом 5—10 хв з наступною презентацією результатів їхньої роботи протягом 10—І5хв. Потім підводиться загальний підсумок роботи всіх груп.

На наступному занятті викладач читає лекцію, побудовану за виробленим усіма студентами планом, або викладач може попросити студентів підготувати виклад частини матеріалу.

ВИСНОВКИ

Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має перебудувати мету – створити комфортні умови, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Сутність інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активізації взаємодії всіх студентів. Це базується на співпраці, взаємо навчанні викладач-студент, студент-студент. При цьому викладач і студент рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації. Отже, інтеракція сприяє формуванню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу викладачеві стати справжнім лідером колективу.

Інтерактивне навчання відрізняється від традиційного і воно має певні психолого-педагогічні умови для його реалізації. Це такі як: багатосторонній тип комунікації, що відтворюється у навчальному процесі; сприятлива, позитивна психологічна атмосфера в аудиторії під час заняття; норми спільної праці, що виробляються викладачем разом із студентами; навіть спеціальне розташування меблів.

Необхідними компонентами уроку є мотивація, представлення теми та очікуваних результатів, надання необхідної інформації, інтерактивна вправа, підбиття підсумків.

При викладанні нового матеріалу не обов’язково використовувати спеціальні методи та прийому, можна брати традиційні методи введення нового матеріалу, підпорядкувавши його меті заняття, особливостям інтерактивного навчання.

При оцінюванні студентів на інтерактивному занятті, необхідно визначити мету оцінювання, термін оцінювання відповідно до навчальної програми, визначення очікуваних результатів, формулювання критеріїв і стандартів. Особливе місце в цьому питання полягає само оцінюванню студентів.

Отже інтерактивне навчання – інноваційна технологія навчання, яка має свої певні компоненти, а також недоліки та переваги.

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ