Теоретичні та практичні проблеми оптимізації

спілкуванняМатеріали семінару для вчителів

Виконавець:

Руденко Є.В. практичний психологгімназії “Києво-Могилянський колегіум”

Теоретичні аспекти оптимізації спілкування –

Спілкування – це перш за все реалізація всієї системи відносин людини. Спілкування можна розглядати як спосіб поєднання індивідів, а також як спосіб їх розвитку. Спілкування – це взаємодія двох або більше людей, яка полягає в обміні інформацією пізнавального чи афективно-оцінювального характеру.

Функції спілкування:1) інформаційно-комунікативна;2) регуляторно-комунікативна;3) афективно-комунікативна

1) прагматична;2) формуюча;3) підтвердження;4) організації і підтримки міжособистісних відносин;5) внутрішньо-особистісна

1) спілкування як фактор розвитку суспільства;

2) спілкування як фактор розвитку особистості

Види спілкування:Імперативне – це

авторитарна, директивна форма взаємодії з партнером по спілкуванню, з метою досягнення контролю над поведінкою, установками, думками, примушування його до певних дій або рішень.

Діалогічне – це рівноправна суб`єкт - суб`єктна взаємодія, що має на меті взаємне пізнання, самопізнання партнерів по спілкуванню. Дозволяє досягти більш глибинного взаєморозуміння, саморозкриття партнерів, створює умови для особистісного зростання.

Маніпулятивне спілкування – це форма спілкування, при якій вплив на партнера по спілкуванню з метою досягнення своїх цілей здійснюється приховано. Маніпуляція передбачає бажання досягти контролю над поведінкою і думками іншої людини.

В структурі спілкування можна виділити три аспекти:

1) комунікативний (обмін інформацією);

2) інтерактивний (обмін діями, а також організація взаємодії партнерів);

3) перцептивний (сприйняття партнерів по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння).

Спілкування як обмін інформацією

Вербальне спілкування:- сумісне;- несумісне

Невербальне спілкування (види засобів):

- візуальні;- акустичні;- тактильні;- ольфакторні.

Спілкування як взаємодіяВиди соціальних мотивів:1) максимізації загального

виграшу – мотив кооперації;

2) максимізації власного виграшу – індивідуалізм;

3) максимізації відносного виграшу – конкуренція;

4) максимізації виграшу іншого – альтруїзм;

5) мінімізації виграшу іншого – агресія;

6) мінімізація різниці у виграші – рівність.

Стратегії поведінки у взаємодії:1. Співпраця – повне

задоволення учасниками своїх потреб.

2. Протидія – орієнтація на свої цілі без урахування цілей інших.

3. Компроміс – реалізується через часткове досягнення цілей партнерів заради умовної рівності.

4. Поступливість – передбачає жертву власних цілей для досягнення мети партнера.

5. Уникання – представляє відхід від контакту, втрату власних цілей.

Спілкування як пізнання людьми один одного

Функції соціальної перцепції:

- пізнання себе;- пізнання партнера по

спілкуванню;- організація спільної

діяльності на основі взаєморозуміння;

- встановлення емоційних стосунків.

Механізми міжособистісної перцепції:

- пізнання і розуміння один одного (ідентифікація, емпатія, атракція);

- пізнання самого себе (рефлексія);

- прогнозування поведінки партнера (казуальна атрибуція).

Практичні проблеми оптимізації спілкування –

“Ніколи не матимеш можливості справити перше враження вдруге” .

Ефект “перших трьох десятків”:- перші 10 секунд – перше

враження (поза, міміка, жести);

- перші 10 елементів одягу;- перші 10 слів.

Техніки активного слухання:Характеристика активного слухання:- спрямованість уваги на співрозмовника

(зоровий контакт, без надмірної жестикуляції, перебування недалеко від співрозмовника);

- ставлення до іншого з повагою, по-партнерськи (не перебиваємо, не завершуємо речень за співрозмовника, не оцінюємо);

- намагаємося створити співрозмовнику умови для вільного та невимушеного висловлювання (не маніпулюємо, не підказуємо);

- намагаємося перевірити наскільки добре зрозуміли співрозмовника.

Техніки активного слухання:Парафраз – переказ власними словами того, про що щойно

говорив співрозмовник (це не форма для висновків та оцінювання), наприклад: “Хвилину тому Ви говорили, що…” – після цього повторюється зміст, який був запам`ятований.

Завдяки парафразу:співрозмовник отримує інформацію, що його дійсно слухають;той, хто слухає, перевіряє чи він правильно почув та зрозумів;той, хто говорить, має можливість ще раз пояснити свою думку.

Вправа: пропонуються висловлювання для перефразування.

Техніки активного слухання:

З`ясування – упорядкування та узагальнення важливих елементів висловлення партнера. Може бути продовженням парафразу. Нерідко використовується для підведення підсумків, наприклад, “Чи це означає, що…”, “Чи добре я зрозуміла, що Ви…”

Завдяки з`ясуванню осягаємо ті самі цілі, що і завдяки і парафразу, плюс:співрозмовник висловлюється зрозуміло та чітко;може бути використана для захисту перед вербальною маніпуляцією.

Вправа: пропонуються висловлювання для з`ясування.

Техніки активного слухання:

Відкриті запитання:Надають співрозмовнику необмежену можливість відповідей;Підсилюють почуття безпеки співрозмовника;Завдяки ним люди говорять більше, і про те, що для них важливіше.

Вправа: “Заміна сугестивних питань на відкриті”.

Техніки активного слухання:

Віддзеркалення – мистецтво зрозуміння ставлення та відчуття партнера для того, щоб пристосуватись до його емоційного клімату та можливостей.

Вправа “Дзеркало”.

Техніки активного слухання:Я-висловлювання – безоціночне, незвинувачувальне

висловлювання, яке спирається на передачу власних почуттів з приводу якогось конкретного факту.

Я - акцент на реакцію автора висловлювання, на риси або поведінку другої сторони, що складається з таких елементів:

- опис подій або фактів;- опису реакції на вищевказані події або факти,- зазначення можливих варіантів рішення проблемної

ситуації.“Я так засмучена, через неприбране ліжко…”Вправа: “Заміна Ви-, ти-висловлювань на Я-висловлювання”.

Основні закони спілкування за Й.Стерніним:

1. Закон дзеркального розвитку спілкування: співбесідники у процесі спілкування імітують стиль один одного.

2. Закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль: ефективність спілкування прямо пропорційна комунікативним зусиллям, тобто чим більше комунікативних зусиль витрачає адресант, тим вища ефективність його мовленнєвого впливу.

3. Закон комунікативного самозбереження: людина у спілкуванні намагається зберегти досягнуту нею комунікативну рівновагу, відкидає дратівливу інформацію, трансформуючи її в спокійнішу.

4. Закон ритму спілкування: співвідношення говоріння і мовчання у мовленні кожної людини – величина постійна, у кількісному вимірі вона становить приблизно 1:23.

Основні закони спілкування за Й.Стерніним:

5. Закон мовленнєвого самовпливу: словесне втілення ідеї або емоції формує цю ідею або емоцію у мовця.

6. Закон довіри до зрозумілих висловлювань: чим простіше мовець висловлює своєї думки, тим краще його розуміють і більше йому вірять.

7. Закон протягування критики: чим більше людина виділяється в оточенні, тим більше про неї лихословлять і критикують її вчинки.

8. Закон самовиникнення інформації: у разі дефіциту інформації в певній групі спілкування інформація самопороджується у вигляді чуток.

9. Закон прискореного поширення негативної інформації: інформація негативного змісту має тенденцію до швидкого поширення, ніж позитивна.

Основні закони спілкування за Й.Стерніним:

10. Закон створення інформації: будь-яка інформація, яку передають у групі в процесі спілкування, спотворюється в процесі передавання.

11. Закон емоційної афіліації (“зараження”): особи, які перебувають в однаковому емоційному стані, прагнуть об`єднатися в групу і спілкуватися один з одним.

12. Закон мовленнєвого посилання емоції: емоційні вигуки людини посилюють емоцію, яку ця людина переживає в даний час.

13. Закон мовленнєвого поглинання емоції: у разі послідовної вдумливої розповіді про емоцію, яку переживають, вона поглинається мовленням і щезає.

14. Закон емоційного пригнічування логіки: перебуваючи в емоційному стані, людина втрачає логічність й аргументованість мовлення.