Додаток К

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГРА «ЦЕ МОЯ УКРАЇНА!»

Мета гри: виховати любов і повагу до свої Батьківшщини; закріпити знання

учнів про Україну, її символи, традиції; виховати в учнів почуття патріотизму;

формувати творчу самостійність і відповідальність, вміння працювати в

команді; сприяти розвитку творчої особистості.

Хід заходу.

Бібліотекар. Доброго дня, шановні учні та гості! Сьогодні ми проведемо

інтелектуальну гру «Це моя Україна!»

Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою

історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і мудрими талановитими

людьми. Батьківщина – це край, де здавна звучить наша рідна мова і

материнська пісня. Це велика європейська держава.

Україна – це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою

свободу і незалежність. Це його славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Сірко,

Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Устим Кармалюк та багато інших, які

віддали своє життя за щастя народу. Це й такі відомі всьому світові діячі

української культури, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко,

Олександр Довженко. І сьогодні ми перевіримо, наскільки глибокі у вас знання

щодо України, її традицій, історії, видатних особистостей.

Бібліотекар. Давайте поділимось на 2 команди і проведено невеликий

конкурс.

Завдання 1.

  Перед вами 9 тверджень, які стосуються видатних українців або подій,

пов'язаних із Україною. Уважно перечитайте їх, і якщо ви погоджуєтеся з

твердженням, ставите «+», якщо не погоджуєтесь «-».

«Заповіт» Т.Г. Шевченка перекладено 147 мовами світу («+»).

Леонід Каденюк – Президент України («-», це перший космонавт

України).

Михайло Грушевський – перший космонавт України(«-» , це історик та

політичний діяч).

Пилип Орлик – автор першої у світі Конституції («+»).

Леся Українка була дочкою відомої дитячої письменниці Олени Пчілки

(«+»).

Марко Вовчок – видатний український письменник («-», це

письменниця).

Ярослав Мудрий – великий князь, він побудував Золота ворота та

Софійський собор у Києві («+»).

Картина Іллі Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султану»

зберігається в Києві («-», у Харкові.)

Сергій Бубка – видатний український спортсмен, який встановив багато

світових рекордів у стрибках з жердиною («+»).

Бібліотекар. Підраховуємо бали.

Бібліотекар. Яке це диво — українська народна пісня! Кого тільки не полонила

її вічна краса. Українська пісня — то живий скарб, що йде від покоління до

покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й

натхнення.

Бібліотекар.

Наступне завдання для команд дозволить їм отримати додаткові 2 бали.

Потрібно вгадати назву пісні, мелодію якої ви зараз прослухаєте. Звучить

пісня.

До чого прив’язали Галю в українській народній пісні? До сосни косами

Під вербою, коло хати До каменя, над струмком забутим.

Бібліотекар. Продовжуємо нашу гру.

 Українська мова – це державна мова України, мова українців, які

проживають не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Українською мовою

видаються підручники, збірники, документи, газети, журнали, вона звучить по

радіо, телебаченню, у театрах і кіно, її вивчають у школах і інститутах. 

А чи знаєте ви скільки мов на Землі? 

Якою мовою розмовляє найбільше людей? 

Вчені підрахували, що першість належить китайській мові, друге – англійській,

українська мова посідає 14 місце, нею розмовляють 46 мільйонів осіб.

натхнення.

Бібліотекар. Дібрати синоніми до слів:

іграшка (забавка, цяцька),

маля (дитинча, малюк, немовля, крихітка)

розумно (мудро, розважно, розсудливо, тверезо),

бешкетувати (бушувати, буянити, галабурдити, колобродити, хуліганити)

Бібліотекар. До поданих слів дібрати антоніми:

працювати (дармувати),

допитливий (байдужий),

дійсність (примара),

сварка (примирення) 

Бібліотекар. Наступний конкурс – конкурс знавців мови. Він не складний.

Учасникам конкурсу потрібно правильно назвати всі літери у слові. За кожне

правильно передане слово – 1 бал.

Слова для 1 команди: пів’яблука, сподівання, виїзний.

Слова для 2 команди: пів - Нетішина, зап’ястний, століття.

Бібліотекар. Кожна країна світу обов'язково має свої символи. Символ – це

предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції,

господарювання, історичне минуле. Народні символи – це наші святині.

Бібліотекар. Наступний конкурс називається Народні символи. Групам дано

завдання підготувати вірші, повідомлення, легенди про наші святині.

Слово надається 1-ій команді.

Капітан 1 команди. Калина — найулюбленіша в Україні рослина. Завжди

любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності.

Вона росла біля кожної хати. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали

у віночок.

1-й учень. Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі

ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали

калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-

немовляткам робили колисочку із калини.

2-й учень. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. Це було в той

час, коли на Русь нападали орди татарські. Одного разу в одному українському

селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І

коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники:

побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Цар-городі. Дівчата,

щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там потопились. На тому

місці, де загинули українські дівчата, виросло дуже багато кущів калини. І з

того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено

безліч пісень, віршів і приказок.

3-й учень. Калина – це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі,

про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих

садили калину. Калина – це і символ про неньку – Україну, свою домівку.

Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Білий цвіт калини — радість України,

А вогняні грона — наша кров червона.

Зоряна калина і краса, і врода

Нашої країни — нашого народу».

Пам'ятаєш, сину, що казала мати:

«Посади калину в себе біля хати».

Бібліотекар. Дякуємо 1 команді.

Слово надається 2 команді.

Капітан команди. Український рушник! Він пройшов крізь віки і зараз

символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх,

хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в

покоління. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як

і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято. Найбільше обрядових сюжетів

пов'язано з рушником. Рушники — це обереги від усього злого, що може зайти

в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» — бажали людям щастя.

1-й учень. Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять:

«тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». І ще «хата без рушників,

як родина без дітей». І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без

рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі,

для домашнього затишку, просто так, для душі. Узори на рушниках – то давні

забуті символи: ромб з крапкою посередині – засіяна нива, вазон чи квітка –

світове дерево од неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка, –

знак берегині, богині хатнього вогнища. А подивіться, де висять рушники. Над

вікном і над дверима, на покуті – це обереги од усього злого, що може зайти в

дім. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без

рушника, як без пісні, не обходяться народження, одруження людей, ювілейні

урочистості.

2-й учень. Моя бабуся гарно вишиває, цвітуть на полотні троянди й виноград,

розмай калиновий там грає і дивні птахи щебетять. Навік з'єдналось чорне і

червоне — мойого краю гордість і краса.

3-й учень. Рушничок на столі — давній звичай, ним шлюбують дітей матері,

він додому із далечі кличе, де в калині живуть солов'ї. Він простелений тим, в

кого серце не черствіє й дарує тепло. Хай цей символ сусідиться вічно в нашій

хаті на мир та на добро.

Бібліотекар. Наш народ має свою власну історію, багаті традиції. Усе це

сприяло розвитку усної народної творчості. Напевно, всі ви знаєте безліч

українських народних пісень, казок. Однак у повсякденному житті частіше за

все можна почути народні приказки. Тому завдання цього конкурсу відгадати

другу частину приказок.

За кожну правильну відповідь – один бал.

1. Праця людину годує, а лінь…(марнує)

2. На сонці тепло, а біля матері…(добре)

3. У дитини заболить пальчик, а у мами - …(серце)

4. Не одежа красить людину – а добра…(справа)

5. Пташка красна своїм пір»ям, а людина -…(знанням)

6. Потрібно учиться – завжди…(знадобиться)

7. Друга шукай – а знайдеш…(тримай)

8. Мир та лад – великий…(клад)

Бібліотекар. Національний костюм є виявом національної самосвідомості. Він

створює художній образ, втілює естетичний ідеал нації. Костюм складався

протягом століть, тому втілює в собі й історію нації, її національні цінності.

Бібліотекар. В черговому конкурсі команди повинні розповісти про дівочий та

чоловічий національний костюм.

Капітан 1 команди.

Жіночий одяг складався з вишитої сорочки і незшитого одягу. У прохолодну

погоду носили безрукавки. Дівчата заплітали волосся в коси, укладаючи їх

навколо голови та прикрашаючи стрічками, квітами або надягаючи на голову

вінок із паперових квітів, строкатих стрічок.

Жіночий костюм мав такі деталі: Запаска – старовинний український

жіночий одяг, що складається з двох окремих полотнищ вовняної тканини із

зав’язками у верхній частині; ще – фартух, який носять із спідницею чи

плахтою. Керсетка– жіноча безрукавка з легкої тканини, спереду прикрашена

вишивкою. Кептар – хутряна безрукавка, прикрашена кольоровим шнуром,

вишивкою, металевими ґудзиками. Плахта – старовинний жіночий одяг типу

спідниці, що складається з двох пілок картатої вовняної тканини, зшитих до

половини. Юпка – верхній одяг жінок, що своїм виглядом нагадує свиту, але

шиється з китайки, без коміра. Очіпок – старовинний головний убір заміжньої

жінки у вигляді шапочки. Чільце – обручик, брамка, оздоблена перлами,

самоцвітами, одягається над чолом. Дробинка – намисто, виплетене у вигляді

стрічки з дрібних кольорових намистинок – «пацьорок».

Капітан 2 команди.

Національний чоловічий костюм має такі деталі: Сорочка - натільна білизна

або одяг для верхньої частини тіла, що надягають поверх білизни. Кептар –

хутряна безрукавка, прикрашена кольоровим шнуром, вишивкою, металевими

ґудзиками. Жупан – старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром,

що був поширений серед заможного козацтва. Кожух – верхній зимовий одяг із

великим коміром, пошитий з овечої шкури хутром до середини. Свита –

старовинний верхній і чоловічий одяг з домотканого сукна. Бриль – головний

убір із широкими полями; капелюх. Пояс тканий, широкий, червоно-зелений.

Бібліотекар. Дякуємо всім! Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте

традиції свого народу, адже ми – українці, пишаймося цим.

Журі оцінює та оголошує результати конкурсу.

Бібліотекар. А зараз запрошуємо ученицю Діану Перелигіну, яка виконає нам

пісню про Україну. (Звучить пісня про Україну)

Бібліотекар. На цьому наше свято завершено. До побачення, до нових зустріч!