Тези

науково-дослідницької роботи «Вплив ортодонтичної апаратури на

формування правильного прикусу», виконана Герасимчук А.В., науковий

керівник – учитель біології Лукашук О. І.

Хмельницьке територіальне відділення МАН, Нетішинська

загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1, 10 клас, м. Нетішин.

Мета дослідження – підвищення ефективності ортодонтичного

лікування дітей шляхом обгрунтування та впровадження схеми діагностичних

та лікувально-профілактичних заходів на підставі вивчення впливу знімної та

незнімної ортодонтичної апаратури на стан тканин пародонта і гігієни

порожнини рота в залежності від стану неспецифічної резистентності.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання

дослідження:

1. Вивчити поширеність ЗЩА і захворювань пародонта та взаємозв'язок

між ними у дітей 7 - 15 років м. Нетішині.

2. Визначити вплив знімної і незнімної ортодонтичної апаратури на стан

тканин пародонта та гігієни порожнини рота у дітей в процесі лікування і в

залежності від рівня неспецифічної резистентності.

5. Вивчити вплив знімної і незнімної ортодонтичної апаратури на стан

мікроциркуляторного русла тканин пародонта за допомогою

спектроколориметрії.

Об'єкт дослідження - діти із зубощелепними аномаліями та

деформаціями.

Предмет дослідження - вплив знімної і незнімної ортодонтичної

апаратури на стан тканин пародонта, місцевого імунітету,

мікроциркуляторного русла, зарядовий стан клітин покривного епітелію і

гігієнічний стан порожнини рота у дітей і підлітків у залежності від рівня

неспецифічної резистентності.

Методи дослідження: клінічні – для оцінки гігієнічного статусу і стану

тканин пародонта; імунологічні – для оцінки місцевого імунітету порожнини

рота; спектроколориметричні – для визначення функціонального стану.

Зміст

Зміст . . . . . . . . . . . . . . 2

Вступ . . . . . . . . . . . . . . 3

Розділ 1. Історія виникнення ортодонтії . . . . . . . 4

1.1. Перші кроки виникнення ортодонтії . . . . . . . 4

1.2. Процес відродження ортодонтії в Україні . . . . . 5

Розділ 2. Обстеження . . . . . . . . . . . 8

2.1. Клінічне обстеження . . . . . . . . . . 8

2.2. Лабораторно-клінічне обстеження . . . . . . . 10

Розділ 3. Ортодонтичне лікування . . . . . . . . 13

3.1. Нейтральний та дистальний прикус . . . . . . . 13

3.2. Ортодонтичні препарати . . . . . . . . . 14

3.3. Брекети фірми «Dentaurum» . . . . . . . . 15

Розділ 4. Вплив знімної та незнімної ортодонтичної апаратури на

гігієну порожнини рота та стан тканин пародонта у дітей . . . 16

4.1. Гігієна порожнини рота та стан тканин пародонта у дітей . . 16

4.2. Адаптація організму до ортодонтичних апаратів . . . 16

4.3. Вплив ортодонтичної апаратури на емаль зубів . . . . 17

4.4. Деформації щелеп у дорослих . . . . . . . . 19

Розділ 5. Перспективи розвитку ортодонтії . . . . . . 21

Розділ 6. Результати досліджень . . . . . . . . . 23

Висновки . . . . . . . . . . . . . 26

Список використаних джерел . . . . . . . . . 27

Додатки

2

Вступ

В останні роки у дітей і підлітків в Україні відзначається ріст як

захворювань пародонта, так і зубо-щелепних аномалій. Це свідчить про

зниження у них рівня неспецифічної резистентності, обумовленого, в першу

чергу, погіршенням екологічних і соціальних умов життя. З іншого боку,

ортодонтична апаратура, яка використовується для лікування зубо-щелепних

аномалій (ЗЩА), негативно впливає на тканини пародонта і стан гігієни

порожнини рота у дітей. Вона викликає нефізіологічні механічні навантаження

на пародонт, болючі відчуття, травмування слизової оболонки порожнини

рота, а також ускладнює гігієнічний догляд за порожниною рота.

Ортодонтичне лікування - це тривалий багатоплановий подразник, наслідки

якого для тканин пародонта залежать від здатності дитини впоратися з ним, а

це залежить від рівня неспецифічної резистентності організму й адаптаційних

реакцій, у тому числі і в порожнині рота.

Ортодонтія — це наука, яка вивчає етіологію (причини захворювання) і

патогенез (розвиток) зубощелепних аномалій та деформацій, проводить їх

діагностику, профілактику й лікування. Ортодонтія займається виправленням

неправильно розміщених зубів. Порушення розміщення зубів і розташування

щелеп виникає через ряд причин. Серед них найбільше поширені спадкові,

генетично обумовлені аномалії.

Різні зубощелепні аномалії — дуже поширене явище. Такі дефекти треба

лікувати, оскільки вони можуть призвести до порушень у зубощелепній системі,

до змін у скронево-нижньощелепному суглобі і конфігурації обличчя. Але цих

неприємностей не усунути ні бормашиною, ні хірургічними щипцями —

потрібен лікар-ортодонт. Ортодонтичне лікування має дуже важливе значення в

житті людини.[15]

3

Розділ 1. Історія виникнення ортодонтії

1.1 Перші кроки виникнення ортодонтії

Перші відомості про ортодонтію з'явились у книзі Цельса під назвою "De

medicina" (І ст. до н.е.). Протягом майже двох тисячоліть ніяких інших згадок

про ортодонтію чи виправлення зубів не зустрічалось.

У 1619 році Фабриціус (Heronymus Fabricius) описав метод виправлення

положення окремих зубів. Стоматологія як медична наука бере свій початок з

XVI століття. На той час вона суттєво відрізнялась від сучасної стоматології.

Вперше відокремив стоматологію від загальної медицини П'єр Фошар. Свою

лікарську діяльність Фошар розпочав із загальної медицини, а згодом, коли

довелося багато подорожувати на кораблі, він зіткнувся з численними

захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. Пізніше, після значного досвіду в

лікуванні захворювань щелепно-лицевої ділянки, він відкрив власну клініку в

Парижі, яка спеціалізувалася тільки на стоматологічних захворюваннях. У 1728

році вийшла у світ праця Фошара "Le chirurgien dentiste on traite de dents" (Зубна

хірургія, або трактат про зуби), у якій було описано металеві дуги для

розширення зубного ряду. Він же запропонував апарат, який розширює щелепи і

одночасно переміщує окремі зуби за допомогою пружної дротини. Фошар також

удосконалив обтуратор для твердого піднебіння при його незрощенні, вперше

запропонований у XVI ст. відомим хірургом Амбруазом Паре.

У ХVІІІ столітті було запропоновано похилу площину для виправлення

прогенії (Хантер, 1771 р.), пристрій для підвищення прикусу (Делабар, 1819 р.),

бандажні кільця (Шанже, 1841р.), гвинт (Двінель, 1848 р.).

Фаррар першим висловив ідею про дозування сили, застосованої в

ортодонтичній практиці. З цією метою він широко користувався ортодонтичним

гвинтом. Для укріплення дуги на зубах Фаррар запропонував використовувати

шовкову, металеву і гумову лігатури.

У 1854 році Еванс запропонував дугу для лікування аномалій прикусу.

4

У 1879 році Кінгелей запропонував знімну ортодонтичну апаратуру. До

неї належить фарфорова закусочна пластинка і пластинка з пружною петлею для

розширення верхньої щелепи. У 1892 році була запропонована система

міжщелепної тяги (Кез, Беккер), яка стала відомою в ортодонтії під назвою

АВС.

Едвард Енгль (1855-1930) є батьком сучасної наукової ортодонтії. Це перший

учений, який дав початок ортодонтії як науки. Викладання в стоматологічній

школі антропометрії закінчилось для нього тим, що йому відмовили у відкритті

окремого ортодонтичного центру. Тоді власними силами він сам відкриває

незалежну ортодонтичну школу. 1900 рік вважається роком відкриття

ортодонтії як окремої науки. Енгль радив своїм учням: "Ніхто не може добре

знати науку, якщо не зрозуміє її історії". Кожні 30-40 років з'являється нове

покоління ортодон-тів. Вважається, що перше покоління ортодон-тів

відноситься до 1900-1930 pp. У 1901 році Енгль створює першу американську

спілку ортодонтів. У 2001 році в м. Чикаго урочисто відзначали століття

американської ортодонтичної спілки. Енгль - геній, який на той час (1899 р.)

запропонував класифікацію зубощелепних аномалій та деформацій, яка й досі

використовується для діагностики зубощелепних аномалій та деформацій не

тільки в Україні, але й в усьому світі. Спроби систематизувати морфологічні

ознаки зубощелепних аномалій були зроблені й іншими закордоними авторами.

У Радянському Союзі перша кафедра ортодонтії з’явилася в Києві 1919 року.

Нею завідував перший декан одонтологічного факультету Київського

університету В.Тарасов. У Москві й Ленінграді такі кафедри засновано в 40-х

роках. Війна, її наслідки, деякі негаразди у внутрішній політиці на тривалий час

призупинили розвиток ортодонтії.

1.2 Процес відродження ортодонтії в Україні

Вітчизняна ортодонтія не отримала наукової спадщини від

дореволюційної Росії, лікуванням зубощелепних аномалій займалися окремі

ентузіасти: Ф. Я. Хорошилкіна та Ю. M. Малигін у статті "Отечественная

5

ортодонтия в лицах и датах. Успехи и задачи» (1998) у розвиткові вітчизняної

ортодонтії виділяють 3 періоди.

Перший період - з початку сторіччя і до 1957 року, коли відбулася І

міжреспубліканська конференція лікарів-ортодонтів Прибалтики, яка практично

об'єднала ортодонтів усього колишнього CPCP. На конференції були заслухані

доповіді про сучасні проблеми ортодонтії, визначено наявність старих та

створення нових ортодонтичних шкіл.

На той час існувало декілька ортодонтичних шкіл: ризька, санкт-

петербурзька (ленінградська), московська, українська та тверська (калінінська).

Ризьку школу очолював професор Д. А. Калвеліс, у Ленінграді - професор

А. Я. Катц, в Україні - професор А.І. Бетельман, у Москві - професор Б. H. Бинін

та професор В. Ю. Курляндський, у Калініні - професор E. Г. Гаврилов.

Другий період (1957-1980) характеризувався подальшим розвитком

ортодонтії, створенням нових шкіл.

Третій період (з 1980 і до нашого часу) характеризується відкриттям

нових кафедр ортодонтії, розширенням міжнародних зв'язків, подальшим

розвитком методів діагностики, лікування та профілактики.

Необхідно зазначити, що Київська школа ортодонтів найстаріша у межах

країн СНД, оскільки перша кафедра ортодонтії була створена у м. Києві у 1923

році, її засновником був К. П. Тарасов. Аналогічні кафедри у м. Москві та

Ленінграді були створені наприкінці 40-х років.

До 1963 року викладання ортодонтії як предмета відбувалося на кафедрах

ортопедичної стоматології. Зараз у більшості університетів України ортодонтію

викладають на кафедрах дитячої стоматології, і лише в Національному

медичному університеті (м. Київ) та Українській медичній стоматологічній

академії (м. Полтава) існують кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології

та ортодонтії.

У 1980 році при Центральному інституті вдосконалення лікарів

(м. Москва) була створена перша кафедра ортодонтії, яку протягом 17 років

очолювала професор Ф. Я. Хорошилкіна, провідний ортодонт CPCP.

6

22 травня 1999 року у Львові відбулися установчі збори стоматологів-

ортодонтів, на які прибули представники з 14 міст України. Форум ухвалив

рішення про створення Асоціації лікарів-ортодонтів України у складі Асоціації

стоматологів України, затвердив проект статуту Асоціації ортодонтів України.

У жовтні 1999 року на першому з’їзді Асоціації стоматологів України

одностайно було затверджено всі положення, прийняті на установчих зборах. У

жовтні 2000 року відбулася перша міжнародна конференція «Актуальні

проблеми ортодонтії», організована Асоціацією ортодонтів України. У її роботі

брали участь гості з Австрії, Данії, Азербайджану, Вірменії, що виступили з

цікавими доповідями.

Перший вітчизняний підручник з ортодонтії був підготовлений до друку у

1928 році професором K. П. Тарасовим, першим деканом одонтологічного

факультету Київського інституту охорони здоров'я, але на жаль, не виданий.

У 1930 році одонтологічні факультети були перейменовані у

стоматологічні, відповідно були перейменовані і кафедри, і ортодонтію в той

час викладали на кафедрі ортопедичної стоматології. [13]

7

Розділ 2. Обстеження

2.1. Клінічне обстеження зубних рядів

Обстеження стану зубних рядів верхньої та нижньої щелеп проводять

окремо, визначаючи форму дуг, характер змикання (прикус). Огляд зубів

здійснюють у визначеному порядку, починаючи із верхньої щелепи і послідовно

оглядаючи кожен зуб — від зуба мудрості з одного боку до однойменного — з

другого.

Під час огляду кожного зуба звертають увагу на такі особливості:

1) положення зуба в зубній дузі;

2) його форму;

3) колір;

4) стан твердих тканин;

5) стійкість зуба;

6) співвідношення позаальвеолярної і внутрішньоальвеолярної частин;

7) положення зуба відносно оклюзійної поверхні зубного ряду;

8) наявність пломб та їх стан.

Зубні дуги верхньої і нижньої щелеп мають своєрідну форму та

індивідуальні особливості, які визначають вид прикусу. Верхній зубний ряд

нагадує за своєю формою напівеліпс, а нижній — параболу. Зубо-щелепна

система, сформована без патологічних змін, являє собою єдине ціле як у

морфологічному, так і в функціональному відношенні. Єдність зубного ряду

забезпечується міжзубними контактами, комірковими відростком та частиною,

пародонтом. У разі видалення зубів зубні ряди розпадаються на групи, що

функціонують окремо.

Під час обстеження зубних рядів у фронтальному відділі необхідно

звернути увагу на глибину перекриття. Звичайно, визначення характеру

змикання зубних рядів не зумовлює перешкод, за винятком змикання у разі

патологічних станів, після переломів щелеп тощо.

8

У разі діагностування дефектів зубних рядів важливе значення мають дані

про продовженість і топографію дефектів, наявність поряд з ними природних

зубів. За продовженістю розрізняють: малі дефекти — відсутність не більше

трьох зубів, середні — відсутність від чотирьох до шести зубів; великі дефекти

— відсутність більше шести зубів. Крім того, дефекти поділяють за місцем

розташування: розміщені у передньому, бічному або передньо-бічному відділах

зубного ряду; за наявністю поруч розташованих зубів: обмежені зубами з обох

боків (включені) чи лише з одного (кінцеві). Обстеження дозволяє отримати

попередні дані про характер змикання зубних рядів (прикус), характер

оклюзійних поверхонь і наявність дефектів та деформацій зубних рядів.

Обстеження тканин пародонта можна проводити в комплексі з

обстеженням рухомості зубів. Важливі дані для оцінки клінічної картини та

планування ортопедичних заходів можна отримати за допомогою клінічних

методів обстеження (огляд, пальпація, зондування) і параклінічних методів. Слід

оцінити стан тканин маргінального пародонта, а саме наявність запалення,

атрофії, гноєтечі, глибину кишень. Одночасно необхідно проводити вивчення

патологічної рухомості зубів у разі захворювань тканин пародонта.[7]

Розрізняють фізіологічну та патологічну рухомість зубів. Фізіологічна

рухомість є природною і непомітною для ока. Про те, що вона існує, свідчить

наявність контактних пунктів та утворення контактних площадок. Патологічна

рухомість проявляється значним зміщенням зубів під час незначного силового

впливу. Вона є дуже важливим і об'єктивним критерієм оцінки стану тканин

пародонта. За наростанням рухомості можна судити про розвиток патологічного

процесу в тканинах пародонта, що допомагає правильно поставити діагноз,

спланувати ортопедичне лікування і зробити прогноз. Патологічну рухомість

визначають як за умови відкритого рота, так і під час різних рухів нижньої

щелепи із одного оклюзійного стану в інше.

При застосуванні незнімних ортодонтичних апаратів у випадку високої

резистентності і відсутності запальних процесів адаптація до ортодонтичних

апаратів відбувається більш гостро на перших етапах лікування, але досягає

9

нормального фізіологічного рівня швидше, ніж при лікуванні знімними

апаратами.

У випадку зниженої резистентності адаптаційна реакція, викликана

ортодонтичною апаратурою, менш гостра, більш тривала і часто не виходить на

нормальний фізіологічний рівень, в результаті чого запальні процеси в тканинах

пародонта переходять у хронічні, гігієнічний статус погіршується. На

початкових етапах лікування незнімна ортодонтична апаратура суттєвіше, ніж

знімна, змінює мікроциркуляцію крові і її окремі показники у тканинах

пародонта, а також зарядовий стан клітин букального епітелію (КБЕ) та

імунологічний статус порожнини рота. Найбільш істотна зміна цих параметрів

спостерігається у дітей віком 10 - 12 років. [10]

2.2. Лабораторно-клінічне обстеження

Запропоновано комплексну схему діагностичних та лікувально-

профілактичних заходів для оптимізації лікування ЗЩА, яка включає клініко-

лабораторне обстеження дітей на різних етапах лікування, корекцію параметрів

стоматологічного й імунного статусу, функціонального стану тканин пародонта.

Дистальний прикус складає найбільший відсоток і з віком трохи

зменшується (53,8 % у 7-річному віці і 34,3 % у 15 річному), що свідчить про

наявність тенденції до саморегуляції. У той же час при глибокому прикусі така

тенденція відсутня. Поширеність глибокого перекриття утримується на

високому рівні як у 7-річних дітей – 34,5 (2,8 %), так і у 15-річних – 38,4 (3,4 %.)

Поширеність мезіального прикусу склала в середньому 4,6 (0,8 %,) відкритого і

косого прикусу – 4,8 (0,7 %). Можливості саморегуляції цих патологій з віком не

виявлено.

Скупченість зубів у дітей 7 років склала 20,1 (1,5 %) випадків, а у 15

річному віці відсоток тісного положення зубів простежується вже у 30,0 (2,5 %)

обстежених дітей і залишається в подальшому на досить високому рівні.

Поширеність захворювань пародонта та їх структура у обстежених дітей

при наявності ЗЩА має складний характер. Катаральний та гіпертрофічний

10

гінгівіт є основними формами патології тканин пародонта. У 7-річних дітей

ознаки захворювань пародонта відзначалися в середньому у 54 %, індекс

кровотечі – 46 - 66 %, CPITN – 0,13 - 0,24, індекс Турескі – 1,6 - 1,8 балів, індекс

РМА% – 8,9 - 11,1 %.

З віком поширеність захворювань пародонта у дітей та підлітків зростає.

Поширеність ЗЩА та патології тканин пародонта складає в 15 років відповідно

74 % та 68 %. З віком у дітей зі скупченістю зубів має місце зростання індексу

РМА % - на 25 % у 15 років у порівнянні з 12-річними дітьми.

Аналіз стану гігієни порожнини рота у дітей із ЗЩА показав, що індекс

DIS виявився максимальним у групі 12-річних дітей (групі другого періоду

змінного прикусу), він майже в 2 рази був вищий, ніж у групі 7- та 9 річних.

Тверді зубні відкладення виявляються частіше на перших молярах верхньої

щелепи, а також на нижніх різцях у вигляді під'ясеневих конгломератів. Вже у

9-річному віці є діти з наявністю зубного каменю. У віковій групі 15-річних

дітей із скупченістю зубів рівень гігієни був найнижчий порівняно з іншими

ЗЩА (в 2 рази нижчий, ніж, наприклад, при косому та нормогнатичному

прикусі).

Отже, рівень розповсюдження ЗЩА та захворювань пародонта високий у

всіх вікових групах. Не простежується його залежність від різних видів зубо-

щелепних аномалій, а також у дітей без них. Разом з тим в обстежених 12 та 15

років спостерігається суттєве зростання ознак захворювань пародонта в групі

дітей зі скупченістю зубів. Пояснюється цей факт тим, що в період змінного

прикусу, коли відбувається прорізування зубів та формування їх коренів, появі

захворювань пародонта сприяє погана гігієна порожнини рота. У вікових групах

7, 9 та 12 років рівень гігієни у всіх дітей досить низький, що і підтверджується

майже однаковою розповсюдженістю захворювань пародонта. У 15-річних

обстежених рівень гігієни порожнини рота в групі покращується, тільки у

підлітків зі скупченістю зубів він має найвищі показники. Отже, можна

стверджувати, що при скупченості зубів основним етіологічним фактором

захворювань пародонта є зубний наліт, порушуються процеси самоочищення

зубів, ускладнюється проведення індивідуального чищення зубів, знижуються

11

компенсаторні можливості пародонта і, як результат, зростає рівень

захворюваності. Характер, особливості та динаміка розповсюдженості ЗЩА і

захворювань пародонта свідчать про те, що їх поширення має свої особливості

в окремо взятому регіоні.[12]

12

Розділ 3. Ортодонтичне лікування

3.1. Нейтральний та дистальний прикус

Перш за все, неправильний прикус призводить до підвищеного

навантаження на зуби при жуванні (Рис.2). З часом, ближче до 30-40 років, зуби

стають рухливими, оголюється їхня шийка, між ними з’являються проміжки.

Починається пародонтоз. Ще неправильний прикус призводить до захворювання

ВНЩС (висково-нижньощелепового суглобу). Симптомами цього захворювання

є головний біль, клацання при відкриванні рота, біль у жувальних м’язах.

Патологія прикусу призводить до косметичних порушень: зміна профілю

обличчя, негарна посмішка, криві зуби. За допомогою яких ортодонтичних

апаратів можна виправити прикус? Ортодонтичні апарати поділяються на дві

категорії: знімні і незнімні. Знімні апарати пацієнт сам одягає і носить протягом

певного часу доби. Найбільш ефективними є двощелепні апарати.

Використовуються для лікування дітей з молочним та змішаним прикусом.

Носять такі апарати 12-13 годин на добу, переважно в нічний час. Ці апарати

дозволяють почати лікування на ранніх етапах формування прикусу і тим самим

скорегувати грубі патології, допомогти дитині подолати шкідливі звички, які

погіршують прикус. Проте вони не дають можливості виставити зуби ідеально

рівно і повністю компенсувати патологію прикусу. Незнімні апарати – це

брекет-система, сьогодні найбільш прогресивна техніка в ортодонтії. Бувають

металеві, кольорові, пластикові та керамічні брекети, брекети, що клеються на

зовнішню поверхню зуба, брекети, що розташовуються зсередини (лінгвальна

брекет-система). (Рис.6).

У дітей з нейтральним прикусом із скупченістю зубів на одній з двох

щелеп, з’являється звуження верхньої щелепи в ділянці перших премолярів та

звуження зубного ряду нижньої щелепи .[9]

Довжина передньої ділянки зубного ряду верхньої та нижньої щелепи у

дітей із ЗЩА і нейтральним прикусом є коротшою в середньому на 2,3 мм та 2,1

мм відповідно.

13

У дітей із дистальним прикусом та скупченістю зубів довжина верхньої

ділянки збільшується на 1,4 0,2 мм, нижньої – зменшується на 1,6 0,3 мм.

Дефіцит місця в зубній дузі складає 2-10 мм (24 % до 5 мм, 62 % до 8 мм, 14 %

більше 8 мм).

Більшість дітей потребувала покращення гігієни порожнини рота,

навчання правильному чищенню зубів. [11]

3.2. Ортодонтичні препарати

Існує велика кількість ортодонтичних апаратів, які по-різному впливають

на виправлення ЗЩА. Найголовніше, щоб вони «носились» не в коробочці, а в

роті, інакше користі не буде. Позитивні якості цих апаратів – можливість почати

лікування на ранніх етапах формування прикусу і тим самим скоригувати грубі

патології, допомогти дитині впоратися зі шкідливими звичками, які погіршують

прикус. Негативні - неможливо виставити зуби ідеально рівно і повністю

компенсувати патологію прикусу. Незмінні апарати - це брекет-системи. Вони

виготовлені з різних матеріалів: металеві, пластикові, керамічні брекети. [8]

Брекети, які наклеюються на зовнішню поверхню зубів,

брекети,якірозташовуються на внутрішній стороні зубів (лінгвальна брекет-

система) (Рис. 5). Як розібратися у такій різноманітності? Якщо не бажаєте

афішувати своє лікування у лікаря-ортодонта, то вам можуть запропонувати

лінгвальну брекет-систему. Вона встановлюється, як правило, дорослим

пацієнтам, оскільки цей апарат потребує чіткого виконання всіх рекомендацій

лікаря вмовляти лікаря. Підліткам можна запропонувати пластикові або

керамічні зовнішні брекети. Керамічні брекети мають такий самий коефіцієнт

заломлення, що і слина. Це дозволяє їм «маскуватися» на поверхні зубів і бути

менш помітними (Рис.6). У молодіжну моду зараз входять кольорові брекети,

до того ж колір щоразу можна змінювати. Матеріал, з якого вони виготовлені,

не впливає на хід лікування – можете сміливо фантазувати і вибирати будь-

який. [4]

14

3.3. Брекети фірми «Dentaurum»

Фіксацію брекетів фірми "Dentaurum" здійснювали прямим методом на

композит Nо-mix фірми GAС. На перші моляри фіксували стандартні кільця із

замками (Рис. 3), підбираючи їх заздалегідь на моделях. На перших етапах

лікування застосовували NiTі-дуги діаметром 0,012 і 0,014. Усі пацієнти

одержували пам’ятку з правилами чищеня зубів з брекетами, користування

йоржиками, спеціальними зубними щітками, які видавались, рекомендаціями

щодо зубних паст, режиму харчування, а також кусочками спеціального воску

на випадок подразнення слизової оболонки губ і щік апаратом.

Знімні апарати на першому етапі лікування здебільшого були з петлями

Коффіна або гвинтом. Усі пацієнти були інформовані, як знімати і фіксувати

апарат, прийомам його активації, догляду за ним, правилам чищення зубів.

Таким чином, адаптаційна реакція на ортодонтичну апаратуру, яка

включає зміни клінічних показників, імунологічного статусу, зарядового стану

клітин букального епітелію та стану мікроциркуляції тканин пародонта, носить

нормальний характер при нормальній неспецифічній резистентності в

порожнині рота дітей та підлітків і вже через місяць після фіксації апаратів

повертається у більшості дітей на звичайний фізіологічний рівень, якому

відповідає близький до норми стан гігієни порожнини рота та тканин пародонта,

особливо при лікуванні незнімними апаратами.

Адаптаційна реакція у дітей на знімну та незнімну ортодонтичну

апаратуру носить неадекватний характер у випадку зниженої неспецифічної

резистентності і протягом лікування самостійно не виходить на нормальний

фізіологічний рівень, супроводжується низьким рівнем стану гігієни порожнини

рота та хронічним запаленням у тканинах пародонта, що потребує попередньої

спеціальної комплексної терапії, включаючи адаптогенні препарати. [7]

15

Розділ 4. Вплив знімної та незнімної ортодонтичної апаратури на

гігієну порожнини рота та стан тканин пародонта у дітей

4.1. Гігієна порожнини рота та стан тканин пародонта у дітей

Для отримання репрезентативних даних необхідно враховувати точність і

відтворюваність діагностичних методів і класифікацій, що використовуються

при виявлені захворювань, регіональні, соціальні, екологічні та інші фактори,

які впливають на особливості і розповсюдженість ЗЩА і захворювань

пародонта. [1]

Визначено, що розповсюдженість захворювань пародонта має чітку

тенденцію до збільшення у залежності від віку: 7 років - 54 %, 15 років - 68 %. У

змінному прикусі у дітей 7-12 років розповсюдження захворювань пародонта

від наявності і виду ЗЩА не виявлено: при нормогнатичному прикусі ознаки

захворювань пародонта виявлені у 63 % випадків; при дистальному - 61 %; при

глибокому - 54 %; при скупченості зубів - 61 %. У дітей зі скупченістю зубів 12-

15 років простежується тенденція до збільшення важкості захворювань

пародонта.

Встановлено, що гігієнічний стан порожнини рота у дітей 7-9 років,

незалежно від наявності ЗЩА, незадовільний і складає 2,4 04 балів. У дітей 12-

15 років індекс гігієни покращується і складає в середньому 1,6 0,6 балів, тільки

при наявності скупченості зубів він достовірно підвищується до 2,8 0,4 балів, що

свідчить про залежність гігієнічного стану порожнини рота від наявності даної

патології. [2]

4.2. Адаптація організму до ортодонтичних апаратів

Адаптаційна реакція на фіксацію ортодонтичних апаратів супроводжується

змінами клінічних показників, імунологічного статусу, зарядового стану КБЕ і

мікроциркуляторного русла тканин пародонта. При нормальній неспецифічній

резистентності через місяць після фіксації апаратів вказані показники

16

повертаються на нормальний фізіологічний рівень. У випадках зниженої

неспецифічної резистентності вони протягом усього терміну лікування не

досягають нормального фізіологічного рівня, що супроводжується низьким

рівнем гігієни порожнини рота (2,1-0,3 бали), наявністю ознак захворювань

пародонта (до 80 %). Це вимагає додаткових гігієнічних заходів і лікувально-

профілактичних засобів, які підтримують в належному стані гігієну порожнини

рота, підвищують неспецифічну резистентність. При встановленні

ортодонтичних апаратів виникають деякі незручності. Звичайно, краса потребує

жертв. Без дискомфорту під час ортодонтичного лікування не обійтися. Самі

ортодонтичні процедури безболісні. Неприємні відчуття починають з’являтися

через декілька годин після візиту до ортодонта і фіксації брекет-системи. Що це

може бути? Це біль при накушуванні на зуби, травма слизової оболонки щоки

або губи зафіксованими брекетами. Тривалість цього неприємного періоду – 3-5

днів. Подальше лікування і рух зубів безболісні.

Дуже часто на консультацію приходить пацієнт і вимагає, щоб уже через

кілька місяців він вийшов з клініки з білосніжними рівними зубами. З

білосніжними – можна, з рівними – неможливо. Див на світі не буває, і ортодонт

– не чарівник. Доведеться звикнути до думки, що ортодонтичне лікування

триває, як правило, від 1 до 2,5 років. Термін лікування найчастіше залежить не

стільки від лікаря, як від важкості патології прикусу. В ортодонтії також є свої

правила та винятки: лікування може бути двоетапним. Наприклад, спочатку

дитина буде носити знімний апарат, а потім брекети. Лікування може бути

комплексним. Наприклад, коли з апаратним виправленням прикусу

потребується ще й хірургічна корекція. [4]

4.3 Вплив ортодонтичної апаратури на емаль зубів

Брекети і матеріал, на який вони фіксуються, не приносить шкоди зубам.

Під брекети потрапляють рештки їжі та мікроорганізми, які викликають карієс.

Проблеми можуть бути і в іншому. Рештки їжі з надзвичайною легкістю

накопичуються навколо брегета, адже це додатковий ретенційний пункт. І якщо

17

не чистити зуби, то карієс може бути забезпечений. Це не означає, що зуби

потрібно чистити зранку до вечора. Достатньо чистити їх 2 рази в день: зранку,

після сніданку, і ввечері, після їжі. Раз у 6 місяців необхідно приходити на

професійне чищення ротової порожнини. Зазвичай цю процедуру проводить

парадонтолог. [5]

Запропоновано й обгр унтовано схему діагностичних і лікувально-

профілактичних заходів до початку активного ортодонтичного лікування і в

подальшому на всіх його етапах, яка включає клініко-лабораторне обстеження,

корекцію рівня неспецифічної резистентності, протизапальну і ремінералізуючу

терапію, щомісячний контроль гігієнічного стану порожнини рота.

Є діти з незрощенням твердого і м’якого піднебіння (і таких чимало) —

цей дефект треба лікувати. Інколи народжуються діти відразу з одним-двома

зубами, і виникає проблема при годуванні грудьми. Усі батьки знають, що

колись у дітей мають з’явитися молочні зуби, колись вони мають випасти. А

коли саме? Це знає лише лікар, який наглядає за малюком, оскільки в однієї

дитини можливі затримки, а в іншої, навпаки, — випередження в рості. [11]

Лікування дітей у молочному, змінному і постійному періоді прикусу має

свої особливості. Молочний поділяється на дві частини: до трьох-чотирьох років

і з п’яти до шести років. У першому підперіоді найчастіше молочні зуби стоять

досить тісно, вони рівні, гарні. Однак уже до чотирьох років між ними

з’являються щілини, далі — більше: до шести років, буває, між зубами така

відстань, що батьки починають дуже хвилюватися. І не всі знають, що саме такі

щілини — те, що треба. Просто дитяча щелепа росте і готується до

прорізування постійних зубів, при цьому молочні залишаються маленькими (до

речі, у маленьких дітей молочних зубів усього 20). Знову ж, не всі батьки

знають, що значно гірше, якщо в дитини, яка росте, немає просвітів між зубами.

Адже постійним зубам не буде місця, вони можуть прорізуватися з

порушеннями: кривими, розвернутими, а можуть і зовсім не прорізатися або

рости скупчено. Буває також, що є показання для видалення молочних зубів

раніше, ніж на цих місцях з’являться постійні, — тут показане протезування.

18

Рекомендований ортодонтами підхід дає можливість дитині уникнути

безлічі проблем надалі. Після видалення молочного зуба утвориться простір, на

який не буде розподілене жувальне навантаження, і сусідні зуби можуть

потихеньку зайняти це місце. Постійні зуби все одно раніше не виростуть,

однак, це може призвести до того, що надалі вони можуть і не знайти собі місця

або зсунуться в інше положення, ростимуть скупчено. Отже, щоб у міру їх росту

й дорослішання обличчя не деформувалося, необхідна допомога ортодонта.

На місці передчасно видалених молочних зубів ставляться, залежно від

ситуації, знімні або незнімні протези. У разі деформації прикусу застосовується

спеціальна ортодонтична апаратура. Для дітей у віці до 10—12 років більш

показана знімна апаратура, вона виготовляється із сучасних матеріалів. У

старших, як правило, ефективність використання знімних апаратів різко

знижується — їм показані незнімні брекет-системи. Адже тут ідеться не просто

про легко виправні незначні дефекти, а про складнішу ситуацію, що потребує

тривалого професійного впливу, аби не допустити деформації обличчя. [5]

4.4 Деформації щелеп у дорослих

Протягом останнього десятиліття з’явилося ряд об’єктивних передумов до

збільшення кількості дорослих пацієнтів. Цьому сприяє поява в лікувальному

арсеналі естетичних незнімних ортодонтичних апаратів, зростання

поінформованості людей про можливості ортодонтичного лікування для

дорослих, свідоміше ставлення пацієнтів до свого здоров’я. Використання

прогресивної технології — брекет-систем — дозволяє завжди, незалежно від

віку людини та складності клінічної ситуації, домагатися позитивного

результату.

У деяких випадках в ортодонтичному лікуванні доводиться видаляти зуби.

Потрібно вибирати: або мати повний комплект кривих зубів і неправильний

прикус, або все ж таки зменшити їх кількість, і за рахунок цього вирівняти

решту зубів та виправити прикус. Звичайно, існують випадки, коли лікар-

ортодонт може розпочати лікування без видалення зубів і протягом 6-8 місяців

19

самовіддано боротися за збереження всіх зубів. Однак закінченням цієї боротьби

може стати те ж видалення зубів. У будь-якому випадку совість ортодонта буде

чиста – він зробив усе можливе й неможливе у процесі лікування. Проміжки, що

утворилися в процесі видалення, ортодонт використовує для вирівнювання

решти зубів або ж для виправлення прикусу. У кінці лікування проміжків не

залишиться. Зуби будуть рівні та красиві (Рис. 4). [15]

20

Розділ 5. Перспективи розвитку ортодонтії

Ортодонтія розвивається в Україні швидкими темпами. Безперечно, на

сьогоднішній день вона зайняла вагоме місце в стоматології, і ця тенденція

продовжується і надалі.

Зараз ортодонтія є не тільки частиною дитячої стоматології, а й

гармонійно інтегрується в інші вузькі спеціальності стоматології дорослих,

оскільки без співпраці з хірургами, пародонтологами, імплантологами та

ортопедами неможливе комплексне вирішення стоматологічних проблем у

повному обсязі.

Проте в сучасних соціально-економічних умовах в Україні існують значні

труднощі в розвитку ортодонтії, зумовлені відсутністю сучасних правових та

нормативних документів, що регулюють її функціонування, а також

недостатністю бюджетного фінансування.

У розробці вирішення цих проблем основним моментом є вивчення

фактичного стану ортодонтичної допомоги як самостійного розділу

стоматології.

Принципово змінені за останні 5–7 років умови надання ортодонтичної

допомоги населенню нашої країни: запровадження сучасних технологій та

матеріалів, розширення вікового складу ортодонтичних пацієнтів, вищий рівень

вимог пацієнтів щодо якості ортодонтичної допомоги, суттєві зміни в психології

населення у зв’язку з платними медичними послугами. Це потребує:

- корінних змін у професійній післядипломній підготовці лікарів-ортодонтів та

організації їх роботи;

- розробки єдиних вимог та стандартів якості ортодонтичних послуг;

- комплексного підходу до лікування ортодонтичних пацієнтів разом з

пародонтологом, ортопедом, терапевтом, хірургом та імплантологом;

- розробки системи страхування діяльності лікаря-ортодонта в умовах практики

добровільного медичного страхування.

21

Можна констатувати, що стан ортодонтичної служби в Україні

характеризується високим рівнем наукових досліджень, суттєвими недоліками в

організаційно-нормативній сфері діяльності.

Робота мережі стоматологічно лікувальних закладів, що надають

ортодонтичну допомогу, регламентується певними нормативними документами,

що мають гарантувати виконання медичним персоналом своїх обов’язків на

певному рівні та забезпечити надання ефективної та якісної ортодонтичної

допомоги. Проте більшість з них видані до 1995 року і не відповідають

сьогоднішньому розвитку ортодонтії. Тому назріла необхідність удосконалення

ортодонтичної допомоги, перегляду та доповнення нормативних документів, що

регламентують функціонування ортодонтичної служби:

- положення про організацію діяльності лікаря стоматологаортодонта,

зубного техніка-ортодонта;

- штатних нормативів медичного персоналу ортодонтичного відділення;

- переліку обладнання для оснащення ортодонтичного відділення та

ортодонтичної зуботехнічної лабораторії;

- положення про критерії якості надання ортодонтичної допомоги;

- вимог до кваліфікаційних характеристик лікаря-ортодонта.[3]

22

Розділ 6. Результати досліджень

Для підтвердження висновків щодо ефективності лікування брекет-

системою було проведено соціологічне опитування 20 людей різного віку.

Анкета складалася із 10 тестових запитань (Додаток Ж).

За результатами анкетування було виявлено, що найпоширенішими

дефектами щелеп є одночасно нерівні зуби та неправильний прикус – 35%(7

осіб) , нерівні зуби – 30%(6 осіб), неправиьний прикус – 25%(5 осіб) та інші

проблеми зубних рядів – 10% (2 особи). До проблем щелеп належить

неправильне проростання зубів, особливо ікл, або важкість при проростанні

зубів та інше.

Дефекти щелеп найчастіше виникають через шкідливі звички у

дитинстві. Це смоктання пальця, соски, прикушування губи, тривалий подих

через рот тощо. Тому, щоб уникнути проблем, потрібно правильно стежити за

розвитком зубів ще з дитинства.

У більшості опитаних брекет-систему було встановлено у віці від 12 до 14

років – 40%(8), менше до 12 – 25%(5) та від 14 до 16 – 25% (5), від 16 і старше –

10%(2). Брекет-систему можна встановлювати у будь-якому віці. Вікова межа

залежить від реального стану зубів. Та найоптимальнішим вважають вік від 12

до 14 років, тому що вже прорізалися всі постійні зуби і лікування більш

ефективне.

Існує кілька типів брекет-систем, та найбільш поширеними є металічні. У

65%(13 осіб) було встановлено цей тип брекетів, це пов’язано з тим, що вони

мають ефективну дію та дешевші у ціні. Вони популярні серед підлітків. 15% (3

особи) людей носять керамічні, сапфірові – 10%(2), лінгвальні – 10%(2). Ці

типи брекетів поширені у дорослих, які хочуть приховати ортодонтичне

лікування.

Тривалість лікування брекет-системою залежить від стану зубів та

проблеми, тому термін може визначатися від кількох місяців до років. Та

найбільш поширеним та оптимальним варіантом є від 1,5року до 2 років – 50%

23

(10 осіб). Також є досить ефективними проміжками часу носіння брекетів до 1

року – 10%(2 особи), від 1 до 1,5 – 25%(5 осіб) та від 2 до 3 років – 15%(3).

Обов’язковим під час лікуванням брекет-системою є відвідування

лікаря, який слідкує за станом щелеп. Проміжки часу між прийомами можуть

збільшуватись або залишатися сталими, це залежить від ефекту лікування.

Найоптимальнішим терміном, через який потрібно відвідувати лікаря є 1 місяць

– 40% (8 людей), через 1,5 місяці відвідували ортодонта 35%(7) осіб, а через 2

місяці – 25%(5).

Під час ортодонтичного лікування може виникати або не виникати

подразнення ротової порожнини. Не виникло подразнення у 35%(7осіб) людей,

а у 65% спостерігалась кровотеча ясен, тертя між покривами ротової порожнини

та брекет-системою. Але з часом організм звикав до цих незручностей.

Також під час носіння брекет-системи виникає дискомфорт, що

характеризується незручністю при вживанні їжі, при мовленні. Це створювало

деякі проблеми, та через певні проміжки часу ротова порожнина адаптувалася.

Дискомфорт виникав у 75% опитаних (15), але 25%(5) пацієнтів його не

відчували.

Дотримання рекомендацій лікаря – запорука хорошого результату.

Тому під час лікування брекет-системою обов’язково потрібно дотримуватись

таких правил:

не можна відкушувати передніми зубами такі продукти, як яблука,

моркву та інші тверді овочі та фрукти — їх варто розрізати на дрібні

шматочки або ж подрібнювати до консистенції пюре;

суворо заборонено вживати сухарі, горішки, фісташки і грильяжні

цукерки;

варто уникати продуктів, які погано очищуються з поверхні зубів,

оскільки у період носіння брекетів чищення зубів і без цього ускладнене;

не варто вживати надто гарячі і надто холодні напої;

не вживати надто в’язкі продукти харчування: карамель, іриски, а також

жуйки.

24

Дотримувалися рекомендацій лікаря 90% (18) осіб, а 10% (2) осіб цим

нехтували.

Після зняття брекетів ортодонт призначає лікування, що закріплює

результат. Це можуть бути пластинки або ретейнер. У деяких випадках лікар не

призначає ніяких засобів, оскільки у цьому не було потреби. Для 35% (7) осіб

опитаних ортодонт рекомендував пластинки(капи), для 55% (11) – ретейнери, а

для 10% (2) – лікування не було призначено. Надівання кап або носіння

ретейнера запобігає поверненню зубів у початковий стан.

Усі опитані задоволені результатом лікування брекет-системою – 100%

(20 осіб). Усі недоліки щелепи виправлені: зуби рівні, прикус правильний. На

основі опитування складено таблицю (Додаток П), а також колорові діаграми

(Додатоки К- О).

25

Висновки

У наш час гарна, щира, відкрита посмішка – невід’ємна частина іміджу

сучасної людини. За допомогою усмішки ми не лише виражаємо свої емоції, а

також привертаємо увагу людей, знаходимо їх прихильність. Посмішка – це

візитна картка. Д. Карнегі писав: «Ніщо не дається нам так дешево і не цінується

так дорого, як посмішка». Більшість людей соромляться усміхатися. Причини

тому можуть бути різні. Найчастіше - це нерівні зуби або інші недоліки.

За даними ВООЗ, розповсюдженість зубощелепних патологій складає

68 %. А результати епідеміологічних досліджень в Україні, проведених за

останні роки, свідчать, що понад 75–80% мають зубощелепні патології (близько

30 % — аномалії прикусу, 50 % — аномалії зубних рядів та аномалії положення

зубів). Також зросла кількість вроджених вад обличчя. Порівняно з минулими

роками майже вдвічі зросла частота вродженої відсутності зубів (адентії).

30–40 % дітей мають дефекти зубних рядів внаслідок ранньої втрати як

тимчасових, так і постійних зубів. Основною причиною дефектів зубних рядів є

карієс та його ускладнення — 92,1 %. У 14,2 % дітей та підлітків виявлені

вторинні зубощелепні деформації, зумовлені несвоєчасним заміщенням

дефектів зубів та зубних рядів.

Сучасна стоматологія зробила великий крок уперед, вдосконалюється така

наука, як ортодонтія. Ортодонтія охоплює засоби та методи для виправлення

всіх деформацій щелеп: брекети, пластинки, протези.

Брекет-системи досить популярний метод лікування, хоч і виникають

деякі незручності. Приблизно кожна 10 людина проходила ортодонтичне

лікування.

26

Список використаних джерел

1. Гризодуб В.И., Челяпина О.О. «Профилактика осложнений при лечении

ортодонтических больных с использованием брекет-системы.» - Український

стоматологічний альманах, 2001, №6, с. 78-80.

2. Гризодуб В.И., Челяпина О.О. «Принципы планирования ортодонтического

лечения аномалий положения отдельных зубов при сужении зубных рядов.»

//Тези наук. - практ. конф. Асоціації стоматологів Сумської області 10-11

лютого 2000р, Суми, 2000, с. 24-26.

3. Гризодуб В.І.; Челяпіна О.О. Стоматологічний матеріал: Деклараційний

патент України 38692 А Україна, А61К6/00. Харківська медична академія

післядипломної освіти (UA).-№2000084965; Заявл.22.08.2000; Опубл.

15.05.2001, Бюл. №4.

4. Гризодуб В.И., Челяпина О.О. « Характеристика материалов для фиксации

несъемных конструкций ортодонтических аппаратов.» // Актуальні проблеми

ортопедичної стоматології та ортодонтії: Мат. Всеукраїнської наук. - практ.

конф. 17-18 травня 2000р. Полтава, 2000, с. 24-26

5. Калашніков Д.В., Челяпіна О.О. « Гістохімічні особливості поверхневих

утворів емалі.» - Український стоматологічний альманах., К., 2001, №1(2)., с.8-9.

6. Клиническая стоматология: акад.РАЕН, д.м.н., проф. А.Г. Притыко.

7. Систематезированная механика ортодонтического лечения: Маклафлин,

Беннетт, Тревизи

8. Челяпина О.О. «Новый отечественный адгезивный материал "Ортостом"»

Современная стоматология, 2002, №1(17), с.87-90.

9. Челяпина О.О. «Устройство для непрямой фиксации несъемных

ортодонтических аппаратов» // Вісник стоматології, 2001, №3(31), с. 27-29.

10. Челяпина О.О. «Усовершенствованный метод непрямой фиксации брекетов»

// Медицина сегодня и завтра, 2001., №3, с. 109-111.

27

11. Челяпина О.О. «Изучение морфологического изменения поверхности эмали

в результате нанесения композиционного материала химического отверждения

"Ортостом"» // Вісник проблем біології і медицини, 2001, №4, с. 94-97.

12. Челяпіна О.О. «Пристрій для непрямої фіксації незнімних ортодонтичних

апаратів», Деклараційний патент Україна 1079, А61С9/00. Харківська медична

академія післядипломної освіти (UA).-№2001042159; Заявл. 03.04.2001; Опубл.

15.10.2001, Бюл. №9.

13. Челяпіна О.О. «Удосконалення способу непрямої фіксації незнімних

адгезивних конструкцій ортодонтичних апаратів» // Нові технології в медицині:

Мат. наук. - практ. конф. молодих вчених ХМАПО 21 грудня 2000р, Харків,

2000 , с. 89-90.

14. Челяпина О.О. «Повышение роли композиционных материалов в комплексе

ортодонтического лечения с использованием современных несъемных

конструкций» // Медицина третього тисячоліття: Збірник тез. доп. конф.

молодих вчених ХДМУ 17-18 січня 2001р, Харків, 2001, Ч. III, с. 111.

15. Челяпина О.О. «Разработка нового адгезивно-фиксирующего материала

"Ортостом"» // Нові технології в медицині: Мат. наук. - практ. конф. молодих

вчених ХМАПО 25 грудня 2001р, Харків, 200, с. 79-80.

28

Додаток А

Рис. 1. Правильний прикус.

29

Додаток Б

Рис. 2. Вигляд зубів до лікування.

30

Додаток В

Рис. 3. Ортодонтична брекет-система в ротовій порожнині.

31

Додаток Г

Рис. 5. Вигляд зубів після зняття брекет-системи.

32

Додаток Д

Рис. 5. Накладання лінгвальної брекет – системи.

33

Додаток Е

Рис. 6. Лігвальна брекет – система в ротовій порожнині.

34

Додаток Ж

Анкета1.Які деформації щелеп у вас були? а) Нерівні зуби б) Неправильний прикус в) Нерівні зуби і неправильний прикус г) Інші дефекти2. У якому віці встановили брекет-систему?а) До 12 роківб) Від 12 до 14 в) від 14 до 16г) від 16 і старше3.Який тип брекетів встановили?а) Металічніб) Керамічнів) Лінгвальніг) Інший тип4. На який термін встановили брекети?а) До 1 рокуб) від 1 до 1,5в) від 1,5 до 2г) від 2 до 35. Через які проміжки часу ви відвідували ортодонта?а) 1 місяцьб) 1,5 місяцівв) 2 місяці6. Чи виникло подразнення ротової порожнини внаслідок брекетів?а) Виниклоб) Не виникло7. Чи виникав дискомфорт під час лікуванням брекет-системою?а) Такб) Ні 8. Чи дотримувалися ви спеціальних рекомендацій лікаря?а) Такб) Ні9) Яке лікування назначив вам лікар після зняття брекетів?а) Пластинки (капи)б) Ретейнер в) Ніяке 10. Чи задоволені ви результатом?а) Такб) НіДодаток З

Додаток

35

Аналіз питань до анкети

1.Які деформації щелеп у вас були? а) Нерівні зуби б) Неправильний прикус в) Нерівні зуби і неправильний прикус г) Інші дефекти

2. У якому віці встановили брекет-систему?а) До 12 роківб) Від 12 до 14 в) від 14 до 16г) від 16 і старше

Додаток Л

36

3.Який тип брекетів встановили?а) Металічніб) Керамічнів) Лінгвальніг) Інший тип

4. На який термін встановили брекети?а) До 1 рокуб) від 1 до 1,5в) від 1,5 до 2г) від 2 до 3

Додаток М

37

5. Через які проміжки часу ви відвідували ортодонта?а) 1 місяцьб) 1,5 місяцівв) 2 місяці

6. Чи виникло подразнення ротової порожнини внаслідок брекетів?а) Виниклоб) Не виникло

Додаток Н

38

7. Чи виникав дискомфорт під час лікуванням брекет-системою?а) Такб) Ні

8. Чи дотримувалися ви спеціальних рекомендацій лікаря?а) Такб) Ні

Додаток О

39

9) Яке лікування призначив вам лікар після зняття брекетів?а) Пластинки (капи)б) Ретейнер в) Ніяке

10. Чи задоволені ви результатом?а) Такб) Ні

Додаток П

40

Таблиця результатів опитування

Питання№

Відповіді (кількість осіб)а б в г

Осіб Відсотки Осіб Відсотки Осіб Відсот

ки Осіб Відсотки

1 6 30% 5 25% 7 35% 2 10%

2 5 25% 8 40% 5 25% 2 10%

3 13 65% 3 15% 2 10% 2 10%

4 2 10% 5 25% 10 50% 3 15%

5 8 40% 7 35% 5 25% -- --

6 13 65% 7 35% -- -- -- --

7 15 75% 5 25% -- -- -- --

8 18 90% 2 10% -- -- -- --

9 7 35% 11 55% 2 10% -- --

10 20 100% 0 0% -- -- -- --

Всього опитаних – 20 осіб (100%)-- не існує типу відповідіа, б, в, г – варіанти відповіді

41