16
Тема: Історія та традиції ДПТНЗ «Рівненський центр ПТО сервісу та дизайну». Мета: ознайомити учнів з історією та традиціями навчального закладу; виховувати почуття гордості за альма-матер; розвивати пізнавальну діяльність учнів. Обладнання: фільм про навчальний заклад, фотоматеріали. 1

Вороницька - історія закладу

Embed Size (px)

Citation preview

Page 1: Вороницька - історія закладу

Тема: Історія та традиції ДПТНЗ «Рівненський центр ПТО сервісу та дизайну».

Мета: ознайомити учнів з історією та традиціями навчального закладу; виховувати почуття

гордості за альма-матер; розвивати пізнавальну діяльність учнів.

Обладнання: фільм про навчальний заклад, фотоматеріали.

Учасники: двоє ведучих учнів,три ветерани навчального закладу, які трудяться в ньому, двоє

гостей, мама одного з учнів.

На екранах фільм про навчальний заклад, після нього на екрані текст «Чи знаєте ви…».

1

Page 2: Вороницька - історія закладу

Чи знаєте ви:

що за 50 років назва нашого навчального закладу змінювалась сім разів:

1961 р. - ТУ-17;

1963 р. - ПТУ -39;

1965 р. - ПТУ-13;

1970 р. - ПТУ 5;

1982 р. - СПТУ-5;

2005 р. - Рівненський професійний ліцей сфери побуту;

2009 р. - ДПТНЗ «Рівненський центр ПТО сервісу та дизайну»

що за 50 років навчальним закладом керували:

Белятинський Костянтин Трохимович – з 1961 – 1971 р.р.;

Римар Віра Андріївна – з 1971 – 1985 р.р.;

Семенюк Ярослав Костянтинович – з 1985 – 2010 р.р.;

Назарук Михайло Йосипович – з 2010 року.

що за 50 років старшими майстрами були :

Іванов Борис Іванович;

Морозов Василь Васильович;

Гомонюк Валентина Михайлівна.

що наш навчальний заклад підготував 1800 тисяч висококваліфі- кованих робітників за професіями:

ткаля;

прядильниця;

стрічечниця;

рівняльниця;

помічник майстра;

електрик;

оператор швейного обладнання;

кравець;

закрійний кравець;

вишивальниця;

оператор з обробки інформації та програмного забезпечення;

оператор поштового зв’язку;

перукар-модельєр;

флорист.

2

Page 3: Вороницька - історія закладу

1 ведучий. Добрий день, шановні учні, педагоги та

гості. Вітаємо вас в стінах нашої альма-матер.

2 ведучий. Ми хочемо сьогодні розповісти про нас,

про те,як створювався наш навчальний заклад, яким

він був, хто в ньому працював, яка його історія та які

склалися традиції, адже нам, тобто Центру вже 55-ий

рік!

1 ведучий. А починалося все так… (на екрані фото

дівчини у вінку з льону (фото 1)) «Тихо пливе

блакитними річками льон. Так тихо, спокійно в

зелених берегах, що хочеться сісти в човен і плисти,» - Фото 1

ці слова Михайла Коцюбинського згадуються, коли бачиш поле квітучого льону. Запрошуємо

на сцену ветерана, нині викладача суспільних предметів Старцеву Тетяну Опанасівну, яка

прийшла працювати у 1973 році.

Ветеран. Серед численних несподіванок і неповторних явищ, що їх дарує нам природа, одне з

наймальовничіших див – це цвітіння льону. Наче озеро блакитне, зорові не ввібрати молодої

безмежної синяви. Таке привабливе поле льону у пору його цвітіння. Здається, небо подарувало

квіточкам свою незрівняну блакитну барву і щедро розлило її навкруги.

Такою споконвіків була картина поліських краєвидів. Жителі Полісся вирощували льон,

переробляли його, пряли і ткали тканину. Урядом держави було прийнято рішення №117 від 21

листопада 1961 року про побудову на північно-західній околиці міста Ровно (саме так

називалося наше місто на той

час) найбільшого в Європі

підприємства з переробки

льону. Одночасно із цехами

будувався і навчальний заклад.

Я прошу до слова одну з

перших майстрів виробничого

навчання Подорожну Ганну

Павлівну:

- Будувався навчальний

заклад одночасно з цехами

льонокомбінату. Першими

Фото 2

3

Page 4: Вороницька - історія закладу

працівниками були директор Белятинський Костянтин Трохимович та керівних фізвиховання

Тібілов Костянтин Олексійович, саме вони приймали документи майбутніх учнів технічного

училища №17 (така тоді була назва). Першою була набрана група помічників майстрів, це були

юнаки,які відслужили в лавах армії(на екрані фото №2).

Першими майстрами виробничого навчання та викладачами були Винокурова Катерина

Єгорівна, Журавльова Марія Костянтинівна, Панкова Ніна Степанівна та я, нас всіх було

запрошено з сусідньої братерської Білорусі, міста Орщі.

2 ведучий. Я запрошую до слова ветерана Неверковець Зою Антонівну, яка кілька років тому

прийшла на заслужений відпочинок:

- Мистецтво прясти та ткати здавна притаманне українському Поліссю. Не випадково у

багатьох народів світу збереглись легенди та міфи про надприродне виникнення мистецтва

прядіння і ткацтво у давнину називалось мистецтво. Щоб виготовити тканину, необхідно мати

талант художника, вмілі руки майстра, натхнення поета. Такі якості були у дівчат, які прийшли

до училища здобути професію. Я була серед них, відбирали найкращих, адже був великий

конкурс. Навчальний корпус мав лише 6 кабінетів, спортивну залу та їдальню. Ми, перші учні ,

допомагали монтувати обладнання цехів

льонокомбінату, а виробничу практику наша

група проходила в Орщі. Проживали ми в

гуртожитку і настільки були захопленні

своїми майбутніми професіями

прядильниць, ткаль та стрічечниць, що після

закінчення дехто продовжив навчання у

Херсонському технологічному інституті, а

потім повернулись.

1 ведуча. Я надаю слово ветерану

навчального закладу Вороницькій Валентині

Кирилівні:

- Повертатись до рідного дому (а

Центр був, є і буде рідною домівкою нашим

учням) стало гарною традицією. Зоя

Антонівна Неверковець – учениця - майстер

виробничого навчання – викладач

Фото 3

4

Page 5: Вороницька - історія закладу

спецтехнологій ткацтва;

Левасюк Любов Іванівна –

учениця – прядильниця –

начальних прядильного цеху

льонокомбінату – голова

учнівської профспілки

училища – заступник

директора з виховної роботи;

Гомонюк Валентина

Михайлівна – учениця –

прядильник – старший Фото 4

майстер училища. Це традиція - вчитись і повертатись. Повернулись до нас і Васьковець

Неоніла Федорівна, Курята Ніна Олександрівна, Ковальчук Ольга Василівна, Майструк Микола

Юрійович, Варга Ольга Прохорівна, Білець Інесса Сергіївна, Кирилюк Дмитро Анатолійович,

Новак Марія Ярославівна.

Швидко лине час, зароджуються нові традиції: трудові династії. Нині в стінах Центру мами

мами і доньки: Масевич Ангеліна Іванівна та її донька Струкевич Олена Степанівна – викладач

фізичної культури; майстри виробничого навчання Концемал Галина Євгеніївна та її донька

(наша випускниця 2003 року) Мокрик Ірина Віталіївна, Варга Ольга Прохорівна та її донька

Шевчук Тетяна Анатоліївна.

1 ведуча. Робочий день тоді розпочинався з фіззарядки, адже 240 учениць проживали в

гуртожитку, потім сніданок в їдальні, в той час всі учні перебували на повному державному

утриманні. Ввечері дівчата навчались у вечірній школі. Навантаження велике. Але вчились,

встигали добре засвоїти

робочий прийом

прядильниць, ткаль,

рівничниць, стрічечниць,

отримати атестат про

середню освіту та змістовно

відпочити. Традиційними

були зустрічі з

наставниками(фото №3),

воїнами-визволителями

5

Page 6: Вороницька - історія закладу

Фото 5

рідного краю від німецько-фашистських загарбників(фото №4 та №5)Я запрошую до слова

Васьковець Неонілу Федорівну – ветерана, нині зав. гуртожитком:

- Тривожна ніч жовтня 1975 року принесла багато тривог. Підземний струмок розмив

фундамент гуртожитка. В аварійному порядку всіх мешканців переселили до спортивної зали.

Базове підприємство льонокомбінат терміново надало допомогу. Для проживання учнів було

виділено один із поверхів робітничого гуртожитка №5 льонокомбінату, а навчальний процес не

зупинявся ні на день. Уроки виробничого навчання проводились безпосередньо в цехах

базового підприємства на діючому обладнанні. Велику допомогу учням надавали наставники.

Кожен другий метр лляної тканини вироблявся вихованками училища та його випускниками.

Дівчата-учениці проходили виробничу практику в цехах базового підприємства, де в

подальшому і працювали, також на Житомирському льонокомбінаті,Чернігівському камвольно-

суконному комбінаті, Рівненській фабриці нетканих матеріалів, Херсонській бавовняній

фабриці, Славутській суконній фабриці, Дарницькому шовковому комбінаті.

2 ведуча. Йшли роки, мінялися назви:

1961 рік – технічне училище №17;

1963 рік – міське професійно-технічне училище №39;

1965 рік – професійно-технічне училище №13;

1970 рік – професійно-технічне училище №5;

1982 рік – середнє професійно-технічне училище №5;

2002 рік – Рівненський професійний ліцей сфери побуту;

2009 рік – державний професійно-технічний заклад «Рівненський центр професійно-технічної

освіти сервісу та дизайну».

Зміни назв не впливають на стабільність благородної мети – навчити людину працювати

виховати особистість, здатну до самореалізації в умовах сучасності. Як дорогоцінний скарб, по

краплині збиралось все краще, що було в роботі, щоб створити надійний фундамент для

майбутнього.

Завдяки діловій активності «маленької

господині великого дому» другого директора (на

екрані фото №6) Римар Віри Андріївни та

випускниці прядильниці, депутату Верховної Ради

України Гергелюк Домни Калениківни було

позитивно вирішено питання побудови нового

комплексу навчального закладу.

6

Page 7: Вороницька - історія закладу

З 1982 року двері новобудови гостинно Фото 6

Фото 7 Фото 8

відкрились перед 720 учнями. Вечірню школу вихованці вже не відвідували, оскіьки середню

освіту могли здобувати паралельно з професією. Комплекс вмістив у себе три поверховий

начальний корпус із 20 навчальними кабінетами, виробничі майстерні з діючим ткацьким,

прядильним та мотальним обладнанням, учнівський гуртожиток на 536 місць, адміністративний

корпус з актовою, спортивною залами, їдальнею та бібліотекою з читальною залою.

1 ведуча. В нашому навчальному закладі постійно ведеться пошук попиту на ті чи інші

професії, вводяться ті, які користуються попитом та базуються на знанні сучасної техніки та

технології. З 1973 року стали готувати виробників швейних спеціальностей. Нині Центр навчає

професіям перукаря-модельєра, кравця, кравця-закрійника, кравця-вишивальниці, флориста,

оператора з обробки інформації та програмного забезпечення. З року в рік успішно виконується

план набору. З 1998 року міцні зв’язки підтримує навчальний заклад зі швейним підприємством

м.Простійов Чеської Республіки.

Протягом 54-х років керівництво здійснювали:

з 1961 року – Белятинський Костянтин Трохимович;

з 1971 року – Римар Віра Андріївна;

з 1985 року – Семенюк Ярослав Костянтинович (фото 7);

з 2010 року – Назарук Михайло Йосипович (фото 8).

7

Page 8: Вороницька - історія закладу

Всі вони керували та керують оперативно, будучи далекоглядними в складних ситуаціях

буття.

2 ведуча. Навчальний процес проводиться за сучасними технологіями з активним

використанням інноваційних форм, які сприяють ефективному володінню професією,

формуванню особистості майбутніх фахівців України. Поряд з базовими та професійними

дисциплінами значна увага приділяється освоєнню комп’ютерних технологій.

Учні навчального закладу неодноразово були переможцями Всеукраїнських та обласних

конкурсів фахової майстерності з професій: закрійник, кравець, вишивальниця. У 1985 році

училище було визнано найкращим серед навчальних закладів України з підготовки

кваліфікованих робітників легкої промисловості республіки. У 1988 році навчальний заклад був

нагороджений почесним призом імені Героя соціалістичної праці ткалі Любові Кондратьєвої, як

переможець республіканського змагання. Цей рік зміцнив імідж нашої альма-матер – ми були

визнані кращими серед навчальних закладів, які здійснювали підготовку молодих робітників

для легкої промисловості колишнього СРСР.

Ми активно співпрацюємо із ЗАТ «Рівне-cтиль», салоном весільної моди «Еліт», ательє

«Залізничник», «Юнона», спільним українсько-німецьким підприємством «Гентрікс-Л»,

фірмою «Міс», «Світанок», «Тотекс» та ін.

Велика родина інженерно-педагогічних працівників та учнівський колектив Центру

слугує прикладом співпраці кількох поколінь з різними світоглядами, уподобаннями, але й

спільною метою – навчити і навчатися, бути справжніми фахівцями своєї справи.

Підготовку майбутніх фахівців здійснює висококваліфікований інженерно-педагогічний

колектив, серед них 6 педагогічних працівників мають педагогічні звання «викладач-

методист», 7 мають педагогічні звання «старший викладач», 18 викладачів мають

кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», 9 майстрів в/н мають педагогічні звання

«майстер виробничого навчання І категорії», 7 майстрів в/н мають педагогічні звання «майстер

в/н ІІ категорії».

Майбутнього не буде, якщо не знаєш свого минулого. Всі учні з незмінною цікавістю

знайомляться з експонатами музеїв навчального закладу – льону з діючою моделлю ткацького

8

Page 9: Вороницька - історія закладу

Фото 9 Фото 10

верстата минулого, вишивки та історії навчального закладу.

Гордість педагогів та учнів – учнівська модельна агенція «Стиль і мода» - учасник та

переможець Всеукраїнських та міжрегіональних конкурсів моделей одягу(фото №9 та №10).

Засновник та керівник – майстер виробничого навчання Концемал Галина Євгенівна.

1 ведуча. Я запрошую до слова маму нашої учениці Пацько Тетяну Іванівну:

- Мені дуже приємно знову відчути себе ученицею, адже я навчалась тут, у СПТУ 5 за

професією «кравець», але я знову відчула себе ученицею, бо тут навчалась в групі №10 моя

старша донька Ліля, а зараз навчається професії флориста друга донька Валя. Дуже приємно,

що зберігається і продовжуються славні традиції: туристичний зліт «Золота осінь», виставки

квітів, дарів золотої осені (фото №11, 12).

9

Page 10: Вороницька - історія закладу

Фото 11 Фото 12

Дочки розповідають, а я ніби повертаюсь у роки навчання, роки своєї юності.

Я вдячна всьому інженерно-педагогічному колективу за їх працю, за те, що дали та

дають путівку в життя мені і моїм дітям. Низький вам уклін(звучить гімн Центру).

10

Page 11: Вороницька - історія закладу

Гімн Центру_________________________________________

Мій рідний Центр - краса дівоча,

Від роду в рід - поліський спів,

І льону синього пророчі

Величні сяйва рушників.

Мій Центр, мій Центр - моя ти доля,

Моя любов, моє життя,

Твоя свіча, як та тополя,

Дорогу стелить в майбуття

Зоря не згасла вечорова.

І учні творять чудеса.

Майстри чаклують диво-слово

І вишивають небеса.

Мій Центр, мій Центр - моя ти доля,

Моя любов, моє життя.

Твоя свіча, як та тополя,

Дорогу стелить в майбуття.

Схиляю голову доземно

Перед добром учителів,

І серце стискується щемно

Від сказаних про тебе слів.

Мій Центр, мій Центр - моя ти доля,

Моя любов, моє життя,

Твоя свіча, як та тополя,

Дорогу стелить в майбуття.

11