ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ТЕАТРУ

Міжнародний день театру встановлений в 1961 році IX

конгресом Міжнародного інституту театру й

святкується 27 березня. Це не просто професійне

свято майстрів сцени — це свято мільйонів глядачів.

Весь світ - театр. У ньому жінки, чоловіки - усі актори. У них свої є виходи, уходи, І кожен не одну грає роль…

У. Шекспір

Виникнення давньогрецького театру пов'язане зі святами на честь бога виноградарства Діоніса — Діонісіями.

Учасники процесій зображали Діоніса і, надягаючи козячі шкури, співали і танцювали (слово «трагедія» в перекладі з грецької — «гімн козлів»). На історичне походження театру вказує обов'язкова участь у трагедіях хору, з яким спочатку вступав в діалоги єдиний актор, пізніше кількість акторів збільшилася до трьох. Сполучившись із літературною традицією, театр в класичну епоху з релігійних, народних уявлень перетворився на самостійний вид мистецтва. Театралізовані

вистави стали невід'ємною частиною державних свят — Діонісій та Леней. Для них будували грандіозні кам'яні театри, розраховані на тисячі глядачів (театр

Діоніса в Афінах, найкраще за інші зберігся амфітеатр в Епідаврі). Тим не менше, за дату святкування Всесвітнього дня театру взято 27 березня. За переказами, прем'єра першої театральної вистави у Стародавньому Римі відбулась саме 27

березня. Істориками це не доведене. Тим більше, що не театр ( культурний захід, запозичений римлянами у греків вже у готовому вигляді) користувався

популярністю і масовим попитом глядачів, а бої гладіаторів.Ініціатива святкування Всесвітнього дня театру належала Міжнародному

інституту театру у 1961 році. До відзначення такого дня приклав зусилля Жан Кокто, театральний діяч і актор з Франції, котрий оголосив сповіщення про таку

урочистість 1962 року. Всесвітній день театру не є державним святом і не є вихідним днем. Але це не заважає вважати його професійним святом театральних діячів і робітників всіх

театрів. Низка театрів бере участь у театральних фестивалях, концератах, інші готують

прем'єрні вистави.

ЛІТЕРАТУРА, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ У ФОНДІ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ КНУКІМ

Абрамян В. Ц. Театральна педагогіка / В. Ц. Абрамян. – Київ : Лібра, 1996. – 224 с.

Барнич М. Майстерність актора : техніка «Обману» / М. Барнич. – 2-ге вид., виправлене і перероблене. – Київ : Ліра-К, 2016. – 304 с.

Безгін І. Мистецтво і ринок : нариси / І. Безгін. – Київ : ВВП «Компас», 2005. – 544 с.

Гладишева А. О. Сценічна мова : дикційна та орфоепічна нормативність / А. О. Гладишева. – 2-ге перевидання. – Київ : [б.в.], 2007. – 267 с.

Гринишина М. Театр української драматургії. Сучасна та українська п’єса на сценах театрів у 1930-х рр. / М. Гринишина. – Київ : [б.в.], 2006. – 296 с.

Данчук Л. Майстри вистав : навчально-методичний посібник / Л. Данчук, П. Данчук. – Житомир : Полісся, 2008. – 152 с.

Дятчук В. В. Український тлумачний словник театральної лексики / В. В. Дятчук. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ : Просвіта, 2002. – 150 с.

Ігнатюк М. На кону вічності : монолог у мистецтві драматичної вистави : навч. посіб.-хрестоматія / М. Ігнатюк, М. Сулятицький. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005. – 272 с.

Кісін В. Режисура як мистецтво та професія. Життя. Актор. Образ : із творчої спадщини / В. Кісін. – Київ : KM «Academia», 1999. – 268 с.

Корифеї українського театру : матеріали про діяльність театру корифеїв. – Київ : Мистецтво, 1982. – 309 с.

Красильнікова О. В. Історія українського театру ХХ сторіччя / О. В. Красильнікова. – Київ : Либідь, 1999. – 208 с.

Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство : американський досвід / С. Ленглі. – Київ : Компас, 2000. – 640 с.

Липківська А. Світ у дзеркалі драми / А. Липківська. – Київ : [б.в.], 2007. – 356 с.

Лич Р. Театр. Теория и практика / Р. Лич. – Харьков : Гуманитарный центр, 2015. – 244 с.

Мельниченко В. Майстер / В. Мельниченко. – Київ : Либідь, 2005. – 392 с.

Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття / Інститут проблем сучасного мистецтва. – Київ : Інтертехнологія, 2006. – 1054 с.

Пацунов В. Театральна вертикаль : крок до образу / В. Пацунов. – Київ : КНУКіМ, 2003. – 120 с.

Пацунов В. Станиславский в ХХІ веке. Культ? Миф? Или реальность / В. Пацунов. – Киев : Макрос, 2011. – 216 с.

Раденко О. В. Сценічна мова : навч. посіб. / О. В. Раденко ; за ред. М. М. Дубини. – Київ : КНУКіМ, 2015. – 318 с.

Станиславский К. Моя жизнь в искусстве / К. Станиславский. – Москва : Вагриус. – 2000. – 448 с.

Станиславский К. С. Об искусстве театра : избранное / К. С. Станиславский. – Москва : ВТО, 1982. – 512 с.

Сто великих режиссеров / авт.-сост. И. А. Мусский. – Москва : ВЕЧЕ, 2004. – 480 с.

Тадля О. М. Метод дійового аналізу. Робота актора над роллю : методичні рекомендації / О. М. Тадля. – Київ : Кафедра, 2013. – 32 с.

Танюк Л. Мар’ян Крушельницький : школа образного перевтілення, заповідана Лесем Курбасом / Л. Танюк. – Київ : Либідь, 2007. – 360 с.

Український театр ХХ століття : антологія вистав / за заг. ред. М. Гринишиної. – Київ : Фенікс, 2012. – 944 с.

Українські обличчя кіно й театру / упоряд. Л. Брюховецька. – Київ : Задруга, 2012. – 528 с.

Цебрій І. Героїчне Середньовіччя в театральних образах / І. Цебрій. – Полтава : [б.в.], 2014. – 216 с.

Театр повинен просвіщати розум. Він повинен наповнювати світлом наш мозок... Нехай же вчать народ бачити речі, людей, самого себе і ясно судити по всім це. Радість, сила

й освіта - от три умови народного театруРолан Р.