Відділ культури і туризмуЧеркаської райдержадміністрації

КЗ «Районний організаційно-методичнийЦентр бібліотечної та краєзнавчої роботи»

Черкаської районної ради

(До 80-річчя від дня народження В.А. Симоненка )

Біографічний довідник

Черкаси 2014Лауреати обласної літературної премії імені Василя Симоненка (До 80-річчя

від дня народження В. А. Симоненка): біографічний довідник / Комун. закл. «РОМЦ БКР» Черкас. Райради; авт.-укладач Л.В. Воскобійник. – Черкаси, 2014 [б.в.]. – 20 с.

Біографічний довідник представляє лауреатів обласної літературної премії імені Василя Симоненка та містить стислі біографічні відомості, а також короткі дані про трудовий стаж та творчі здобутки лауреатів.

Довідник адресований учнівській та студентській молоді, бібліотечним працівникам, освітянам та широкому колу читачів.

Автор-укладач Л.В. ВоскобійникКомп’ютерний набір Л.В. ВоскобійникВідповідальна за випуск В.М. Канюка

Підписано до друку 8.12.2014Тираж 35

© Комунальний заклад «Черкаський районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи»

Черкаської районної ради, 2014

© Воскобійник Л.В., 20142

Обласна літературна премія імені  Василя Симоненка присуджується з метою вшанування пам’яті поета та заохочення професійних та непрофесійних літераторів до створення високохудожніх літературних творів щороку до дня народження Василя Симоненка 8 січня.

Заснована вперше в 1986 році, як щорічна обласна літературно-мистецька премія імені Василя Симоненка. Засновниками виступили бюро Черкаської обласної організації Спілки письменників України та президія правління Черкаської обласної організації Добровільного товариства любителів книги України.

Лауреати визначалися лише в 1986 році.В 1994 році за рішенням Черкаської обласної ради премія відродилася, як

обласна літературно-публіцистича премія «Берег надії» імені Василя Симоненка.Присуджується щорічно в день народження поета 8 січня, починаючи з 1995

року. З 2000 року премія носила назву – обласна літературна премія «Берег надії» імені Василя Симоненка.

З 2007 року – це обласна літературна премія імені Василя Симоненка. Лауреати  премії:1986 рік – письменник Федір Моргун (м. Черкаси) за збірки поезій «Довіра», «Зимові яблука», «Усміхнися, земле, мені».- артист Черкаської обласної філармонії Юрій Смолянський (м. Черкаси) за концертні програми та популяризацію творчості Василя Симоненка.1995 рік – письменник Сергій Носань, режисер Алім Ситник, актор Андрій Жила (м. Черкаси) за виставу «Остання мить» у постановці Черкаського обласного музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.1996 рік    - письменник Микола Негода (м. Черкаси) за збірку поезій «Чорний біль» та драматичну поему «Гетьман».1997рік    - письменник Олекса Озірний (м. Звенигородка) за збірки поезій «Проща» та «Козацький цвинтар».1998 рік    - письменник Іван Дробний (м. Золотоноша) за збірку поезій «Груша серед поля» та літературознавчі й публіцистичні виступи в обласній та республіканській періодиці.1999 рік    -  творча група облтелерадіокомпанії – автор сценаріїв Катерина Таран, режисер Олександр Підгаєвський, оператор Олександр Таран (м. Черкаси) за відеофільми «Груша серед поля», «Під вітрилами світанків», «Обличчям вперед».2000 рік    - письменник, журналіст Григорій Білоус (м. Черкаси) за збірку поезій «Терноцвіт» і документально-публіцистичні відеофільми.2001 рік    - поетеса Наталя Віргуш (м. Черкаси) за збірки поезій «Золоті сліди» та «Дорога до світла».2002 рік    - поет Олекса Лищенко (м. Черкаси) за збірки віршів «Крутозлами» та «Екзамени волі».2003 рік    - письменник, літературознавець Михайло Слабошпицький (м. Київ) за книгу історичних есе «З голосу нашої Кліо».2004 рік    - письменниця, літературознавець Валентина Коваленко (м. Черкаси) за книгу поезій та прози «Трунок Сварожого рога».

3

2005 рік    - поет Ігор Забудський (м. Черкаси) за книгу поезій «Завтра моє»;- поет Петро Поліщук (м. Умань) за збірку поезій «Любосвіт».2006 рік    - журналіст Микола Сніжко (м. Черкаси) за книгу спогадів «Оводи Василя Симоненка».2007 рік   - письменник, літературознавець Василь Пахаренко (м. Черкаси) за книги «Віті єдиного древа. Україна Східна і Західна в апокаліпсисі ХХ ст.» «Як він ішов» (Духовний профіль Василя Симоненка на тлі його доби).2008 рік    - письменник Михайло Іванченко (с. Гусакове, Звенигородський район) за роман-хроніку «Дума про Вільних Козаків».- поет, перекладач, прозаїк Валерій Кикоть (м. Черкаси) за книгу поезії і прози «Квітка у вогні».- фотокореспондент Ігор Осадчий (м. Черкаси) за фотолітопис життя і творчості Василя Симоненка.2009 рік – поетеса Валентина Кузьменко-Волошина (м. Черкаси) за збірку віршів «Квітка любові». - поет Микола Тютюнник (м. Первомайськ Луганської обл.) за історичний роман у віршах «Маруся Богуславка».2010 рік – поет Василь Місевич (Чернівецька область) за збірку віршів «Росою тиша миє очі».2011 рік     - поет Леонід Даценко   (м. Черкаси) за збірку віршів «І янгол з автоматом на плечі».2012 рік - поет Сергій Руднєв   (м. Черкаси) за збірку віршів «Жарини слів».2013 рік  - письменник Юрій Тупицький (с. Воронинці, Чорнобаївський район) за збірку повістей «Далекий поклик любові».

Моргун Федір ОвксентійовичНародився 10 червня 1920 року у с. Ярославці Кролевецького району

Сумської області. Як поет формувався в 30-х роках на Донбасі. Навчався на заочному відділенні Літературного інституту імені Горького в Москві.

Працював у пресі, був секретарем правління Спілки письменників Казахстану. В цей період свого життя Федір Моргун успішно виступав з віршами російською мовою, опублікував поетичні книжки «Славлю труд», «Снег тает», «Память», «Белые облака»та інші, перекладав книги казахських авторів російською мовою.

У 1972 році переїхав до Черкас. З 1972 р. по 1977 р. очолював обласну письменницьку організацію.

За літературну, громадську роботу Ф. Моргун був нагороджений орденом «Знак пошани», медалями «За трудову відзнаку», «За освоєння цілинних земель».

Є першим лауреатом обласної літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка (1986) за збірки поезій «Довіра», «Зимові яблука», «Усміхнися, земле, мені».

Помер 4 травня 1990 року. Література

1. Лищенко О. Солдат, якому немає демобілізації: [про творчість Ф.О. Моргуна] / Олекса Лищенко // Холодний Яр: часоп. №2. – Черкаси, 2008. – С. 220 – 222.

4

2. Моргун Федір Овксентійович [Електронний ресурс] // Сайт Черкаської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Тараса Шевченка. – Текст. дані. – Режим доступу: http://library.ck.ua/index.php/2009-06-02-13-47-47/84-2010-03-03-10-17-28/700-2013-12-25-12-25-25 (дата звернення 27.11.2014). – Назва з екрана.

Носань Сергій Лукич Народився 1 липня в 1939 році на хуторі Дубинка, що входив до Чехівської сільради Чорнобаївського району Черкаської області.

1967 року Сергій Носань закінчив Черкаський педагогічний інститут, де навчався на філологічному факультеті з 1963 року. Працював учителем, журналістом, викладачем інституту.

З 1977 року Носань повністю переходить на творчу працю, як журналіст і письменник.

Є автором оповідань, повістей: «Час глибокої осені» (1979), «Високі, високі гори» (1984), «Вогонь, що спалює дотла» (1989),

«Пір’їна з крила Жар-птиці» (про народного майстра з Кам’янки Макара Муху), «Осіннє золото» (2004); романів: «Метеори» (1986), «Голгофа любові» (1989); нарисів «Геній правда», «Ой, Дніпро, Дніпро»; поетичних драм «Судна ніч» (про Богдана Хмельницького), «Богом даний я народу», «По схрещених мечах, або Остання ніч з життя поета Василя Симоненка»  (1990), «Мазепа»; п’єс про Т. Шевченка «Та не однаково мені…», Софію Потоцьку «Моя любове, моя Мадонно», трагікомедій «Монолог» і «Ювілей» та ін. Пише твори для дітей.

Лауреат літературно-мистецької премії імені Михайла Старицького (2001). У 2004 році Сергію Лукичу присуджено почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України».

Член національної спілки письменників України з 1977 рокуЗараз працює редактором Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.

Література1. Сергій Носань – біографія [Електронний ресурс] // Сайт «Українська література». – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/biography/nosan.html (дата звернення: 14.11.2014). – Назва з екрана.2. Струни творчості Сергія Носаня: біобібліогр. покажч. / Уклад. Т. Савчук. – Черкаси : ОУНБ, 2011. – 100 с.

Ситник Алім ІвановичНародився 10 липня 1939 року у с. Чаплине

Дніпропетровської області. У 1966 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва.

У 1966-1970 роках – працював у Кіровоградському музично-драматичному театрі.

1970 року Алім Ситник прийшов до Черкаського драмтеатру з Кіровоградського театру. Там поставив 17 вистав, а в Черкасах – 70, серед яких – «Титарівна», «Навіки разом», «Генерал Ватутін», «Вишневий сад», «Ярослав Мудрий».

5

Алім Іванович трепетно ставився до теми Шевченка. Він завжди казав, що Черкаський драмтеатр розташований на землі Кобзаря, тож ця тема має бути стрижнем для творчого колективу. Відтак Ситник поставив «Гайдамаки» і «Стіну» (сценічна розповідь про стосунки Шевченка та княгині Рєпніної).

Алім Іванович – народний артист України.Помер 23 червня 2008 року.

Література1. Алім Ситник. Монологи [Електронний ресурс] // Сайт «Наше коло». – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.nashekolo.org.ua/nk/kolo_i_navko/navkolo_podi/text_nk_2011_7680.html. (дата звернення: 261.11.2014). – Назва з екрана2. Лауреати премії імені Василя Симоненка: краєзнавчий вісн. для учнів 7-9 кл. Вид. 2-е, доп. / Черкас. обл. б-ка для дітей; уклад. Л.О. Ткач. – Черкаси, 2014. – 39 с.

Жила Андрій ІвановичНародився в 1962 році в м. Черкаси. Навчався в Черкаській

міській школі №1, потім у Дніпропетровському державному театральному училищі. Після його закінчення працював у Вінницькому обласному драматичному театрі, згодом – у Сумському театрі драми і музичної комедії імені Щепкіна. З 1989 року – актор Черкаського обласного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка .

Заслужений артист України.Зіграв у виставах: «Поминальна молитва», «Як у нас на

Вкраїні», «Сватання на Гончарівці», «Кайдашева сім'я», «Остання мить», «Витівки скапена», «По той бік Голгофи», «Дорога Памела», «Сільва», «На всякого мудреця доволі простоти», «Князь Ярослав».

Був зайнятий у виставі А.Жолдака «Ленін LOVE, Сталін LOVЕ».

Література1. Лауреати премії імені Василя Симоненка: краєзнавчий вісн. для учнів 7-9 кл. Вид. 2-е, доп. / Черкас. обл. б-ка для дітей; уклад. Л.О. Ткач. – Черкаси, 2014. – 39 с.2. Юхно Б. Андрій Жила, актор: «Іншого разу не буде!» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nt.ck.ua/paper/2008/13/340/ . – Назва з екрану.

Негода Микола Тодосійович. Народився 9 січня 1928 року у с. Бузукові Черкаського

району. Закінчив Київський університет, Літературний інститут ім. Горького при СП СРСР. З 1956 р. – член Спілки письменників України. У 1977 – 1988 рр. очолював Черкаську обласну організацію Спілки письменників України.

Автор пісні-реквієму «Степом, степом…», дванадцяти поетичних збірок, серед яких «Ростуть сини», «Зерно на долоні», «Промовляють очі», драматичної поеми «Дума про Кобзаря», історичної драми «Гетьман», нарисів «Галина Буркацька» та

6

«Данило Нарбут», документальної повісті «Говоритиму з віками», романів «Холодний Яр», «Отаман Мамай», «Божа кара», автобіографічної повісті «Сповідь перед собою».

Заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин м. Черкаси, нагороджений бойовими орденами та медалями.

Помер 11 вересня 2008 року.

Література1. Білоус Г. Третє око Миколи Негоди / Г. Білоус // Холодний Яр: часоп. №2. – Черкаси. – 2008. – С. 228-229.2. Наш Микола Негода: спогади. – Черкаси: Вид. Чабаненко Ю., 2009. – 212 с.3. Негода М.Т. Божа кара; Отаман Мамай: романи / М. Негода. – Черкаси: Брама, 2005.– 455 с.2. Негода М.Т.   Сповідь перед собою / М. Негода. – Черкаси: Вид. Чабаненко, 2006. – 302 с.

Озірний Олексій Антонович Народився 29 березня 1954 року в с. Вербівці Городищенського

району Черкаської області. Закінчив Черкаський (1975 р.) і Київський педінститути. Працював тренером Звенигородської дитячо-юнацької спортивної школи, психологом Звенигородської міської школи №3, начальником відділу сім’ї й молоді Звенигородської райдержадміністрації.

Автор трьох поетичних збірок: «Проща», «Козацький цвинтар», «Заплакані зорі». Вірші Олекси Озірного друкувались в багатьох літературних часописах України, а також за кордоном – в США. Австралії, Канаді.

Член Національної спілки письменників України з 1996 року.

Література1. Озірний О. За кого померти? Поезії / О. Озірний. – Черкаси. Вид. Ю. Чабаненкой. – 2009, 88 с. 2. Озірний Олекса [Електронний ресурс] // Сайт Черкаської обласної організації національної спілки письменників України . – Текст. дані. – Режим доступу: https://spilkacherkassi.wordpress.com/особистості/озірний-олекса/ (дата звернення: 27.11.2014). – Назва з екрана.3. Озірний О. [Автобіографія] / О.Озірний // Письменники Черкащини: вибрані твори. Кн. 2. – Черкаси, 2007. – С.39-41.

Дробний Іван СеменовичНародився 16 січня 1931 році в селі Богуславець

Золотоніського району Черкаської області. Початкову освіту здобув у рідному селі, середню – у сусідньому Вознесенському. Після закінчення філологічного факультету Черкаського педінституту (1954 р.) вчителював у Шполянському районі (с. Киселівка). Тривалий час, а це майже 29 років, віддав

7

педагогічній праці: був учителем сільської школи, згодом, 1962 року, перебрався до свого райцентру, де спершу викладав російську мову кубинським юнакам, які приїхали навчатися в училище механізації сільського господарства, а коли вони закінчили навчання і поїхали на свою батьківщину –  острів Куба, Іван Дробний перейшов працювати спершу до районного відділу народної освіти, а затим знов у школу № 6, де й завершив свій учительський шлях.

Початком своєї літературної роботи Іван Дробний вважає 1954 рік, коли в обласній газеті «Черкаська правда» були надруковані його вірші. Згодом він став автором поетичних збірок «Добридень, люди!» (1962), «Білий світ» (1976), «Троїсті музики» (1983), «Блакитне дерево Дніпра» (1988), «Груша серед поля» (1996), автобіографічної повісті «Хата з лободи», вибраних творів «Вереснева золота печаль» (2005).

Література1. Іван Дробний [Автобіографія] / Упоряд. Г.П. Білоус // Письменники Черкащини: вибрані твори. Кн.1. – Черкаси, 2007. – С.169 – 173.2. Уроки життя І.С. Дробного – Ліга старшокласників [Електронний ресурс] // Сайт «Ліга старшокласників». – Текст. дані. – Режим доступу: liga.ed-sp.net/ (дата звернення: 1.12.2014). – Назва з екрана.3. Шитова Л. Зі скарбнички пам’яті [Іван Семенович Дробний] / Л. Шитова // Холодний Яр. – №1.– Черкаси, 2006.– С. 287-289.

Таран Катерина Пилипівна Народилася 2 січня 1956 року в селі Сахнівка Корсунь-

Шевченківського району Черкаської області. Стартовим у журналістській кар'єрі Катерини Таран стало радіо. Ще під час навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка вона обрала спеціалізацію "тележурналістика" і стажувалась влітку на Черкаському обласному радіо. Згодом її запросили до Черкас на роботу. Упродовж 12 років вела популярну молодіжну програму «Обрії», що виросла до радіостанції з передачами «В пошуках істини», «Патріот»,

радіоклуб «Творчість», для обдарованих дітей – «Струмочок». Автор і ведуча телепрограм «Знамениті земляки», «Відоме-невідоме»,

«Студія+». Авторські програми Катерини Таран демонструються через Всесвітню мережу супутникового телебачення УТР. Автор ряду сценаріїв, публіцистичної книги «Суб'єкт в об'єктиві» (2000).

Член Національної спілки журналістів України з 1960 року.

Література1. Лауреати премії імені Василя Симоненка: краєзнавчий вісн. для учнів 7-9 кл. Вид. 2-е, доп. / Черкас. обл. б-ка для дітей; уклад. Л.О. Ткач. – Черкаси, 2014. – 39 с.2. У творчості неприземлені орієнтири [Електронний ресурс] // Сайт телерадіокомпанії Рось. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.rosmedia.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=921:2011-11-14-21-56-37&catid=28:2011-11-14-21-45-03 (дата звернення: 1.12.2014). – Назва з екрана.

8

Білоус Григорій Павлович Григорій Павлович Білоус народився 22 листопада 1939 року в с. Курмани Недригайлівського району Сумської області.

Після закінчення Київського геологорозвідувального технікуму Григорій Білоус майже 11 років пропрацював у Закарпатті. У вільний час писав вірші. Його літературний дебют відбувся у 1971 році. Це була поетична збірка «Зоряний колодязь».

Потім доля перенесла Григорія Білоуса із Закарпаття на Кіровоградщину, а вже звідти – до Черкащини. Працював у газетах «Серп і молот», «Черкаська правда».

Після закінчення Вищої партійної школи Григорій Павлович Білоус став професійним журналістом і непересічним фотокореспондентом.

Був головою Черкаської обласної організації НСПУ з 1999 по 2010 рр., головним редактором часопису «Холодний Яр».

Автор збірок поезій «Зоряний колодязь», «Терноцвіт», книжки прози «Рудоман», книжки поем з коментарями «Провидці правди і свободи», художньої публіцистики «Слова, слова, спасіте наші душі».

Григорій Павлович – лауреат міжнародної премії імені Г. Сковороди, регіональної імені М.Старицького. Помер 28 грудня 2011 року.

Література1. Білоус Григорій Павлович [Електронний ресурс] // Сайт бібліотеки коледжу СНАУ. – Текст. дані. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/azkniga09/kulturno-prosvitnicka-dialnist/kraeznavstvo/slavetna-pleada-sumsini---2014/vipusk-11---listopad-2014/bilous-grigorij-pavlovic (дата звернення: 24.11.2014). – Назва з екрана 2. Лютий Г. Нащадок лицарського роду : / Г. Лютий // Письменники Черкащини: вибрані твори. Кн.1. – Черкаси, 2007. – С.5-7.3. Шитова Л.    Зі скарбнички пам’яті / Л. Шитова // Холодний Яр. – №3.– Черкаси, 2005.– С. 196-205.

Віргуш Наталія ВасилівнаНародилась 15 лютого 1948 року в місті Зборові на

Тернопільщині. 1966 року закінчила середню школу, а згодом – філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту.

У 1971 році виходить в світ перша її збірка «Роменовий вир». Через рік Наталя Василівна стає членом Національної спілки письменників України, працює в редакції газети «Молодь Черкащини». З 1986 року – заввідділом редакції газети «Черкаська правда» (нині – «Черкаський край»).

Поетичне сприйняття світу, художнє переосмислення подій виливаються в письменниці у хвилюючі вірші. З’являються книги: «Стривожені птахи» (1973), «Промінь поля» (1985), «Відкритий світ» (1988), «Спіралі часу» (1990), «Очищення» (1996), «Обереги любові» (2002) та інші.

9

Заслужений журналіст України. Нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Член Національної спілки письменників України з 1972 року.Член редколегії газети «Черкаський край».

Література1. Лауреати премії імені Василя Симоненка: краєзнавчий вісн. для учнів 7-9 кл. Вид. 2-е, доп. / Черкас. обл. б-ка для дітей; уклад. Л.О. Ткач. – Черкаси, 2014. – 39 с.2. Наталія Віргуш / Упор. Г.П. Білоус // Письменники Черкащини. Вибрані твори. Кн. 1. – Черкаси, 2007. – С. 42-43.

Лищенко Олексій Костянтинович.Народився 14 березня 1942 року в с. Валява

Городищенського району Черкаської області. Закінчив Одеський фінансово-юридичний технікум. Потяг до слова привів Олексу Лищенка на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Перша книжка «Крутозлами» з’явилася друком у 1999 році. Брав участь у всеукраїнських фестивалях і нарадах молодих літераторів. Його поезії друкуються в

періодиці і колективних збірниках та альманахах «Вітрила», «Добридень», «Холодний яр» тощо. Автор книжок поезій «Екзамени волі», «З відстані свободи», збірки пісень «Октави осені», художньо-публіцистичної книжки «Від імені покоління».

Живе і працює в м. Черкаси.

Література1. Лауреати премії імені Василя Симоненка: краєзнавчий вісн. для учнів 7-9 кл. Вид. 2-е, доп. / Черкас. обл. б-ка для дітей; уклад. Л.О. Ткач. – Черкаси, 2014. – 39 с.2. Олекса Лищенко / Упоряд. Г.П. Білоус // Письменники Черкащини: вибрані твори. Кн.1. – Черкаси, 2007. – С. 460-461.

Слабошпицький Михайло ФедотовичНародився 1946 року в с. Мар'янівці Шполянського

району Черкаської області. В 1971 році закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Працював у пресі. Був головним редактором газет і журналів. Обирався секретарем правління Київської організації Спілки письменників України.

Автор понад двох з половиною десятків різножанрових книжок. Серед них – казки, оповідання й повісті для дітей,

літературні портрети Василя Земляка, Павла Загребельного, Романа Іваничука, документалістика й публіцистика, біографічна проза. Особливої популярності набула його книжка художніх оповідей з національної історії «З голосу нашої Кліо».

10

Лауреат багатьох літературних премій (Національної премії України ім. Т. Шевченка, премії ім. Олександра Білецького, премії ім. Лесі Українки, премії ім. Олени Пчілки, премії ім. Михайла Коцюбинського, премії братів Лепких тощо). Активно займається громадською діяльністю. Був першим головою секретаріату Української всесвітньої координаційної ради. Нині – виконавчий директор Ліги українських меценатів, один із засновників міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика та головний редактор видавництва «Ярославів Вал».

Найвідоміші його твори – роман-есе «Марія Башкирцева», роман-колаж «Никифор Дровняк із Криниці», біографічна повість «Українець, який відмовився бути бідним» (Петро Яцик), збірка біографічних нарисів «Не загублена українська людина».

Література1. З високим ім’ям Кобзаря: уродженці та жителі Черкащини – лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка: біобібліог. довід. / уклад. Л.Т. Демченко, Н.В. Адешелідзе. – Черкаси: Чабаненко Ю.А., 2011. – 80 с.2. Слабошпицький Михайло Федотович [Електронний ресурс] // Сайт «Вікіпедія». –Текст. дані. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Слабошпицький Михайло Федотович. – (дата звернення: 24.12.2014). – Назва з екрана.

Коваленко Валентина Михайлівна Народилася 9 вересня 1964 року в с. Самгородок

Смілянського району Черкаської області. Вірші пише з 1-го класу. У 1989 році закінчила Черкаський педагогічний інститут.

Працювала вчителем української мови та літератури в середній школі №5 м. Черкаси.

Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.

Видала збірки поезій: «З любові» (1993 р.), «Перевесла істин» (1996 р.), «Приворот-зілля» (1997р.); прозову книгу «Вовчик» (1999р.); «Ненароджене сонце, або Великий піст Зінька Самгородського» (2000), «Трунок Сварожого рога» - поезія й проза (2002); «На осонні слова» (2004), «Перелесниця» (2007) та ряд наукових статей з проблем розвитку літературно-творчих здібностей школярів.

Член Національної спілки письменників України з 1998 року. Член правління Черкаського обласного фонду культури.

У 2010 – 2013 роках – голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України.

З 25.02.2014 року – голова Черкаської обласної ради.

Література1. Білоус Н. Життя мені постійно дає аванс [Валентина Коваленко – голова Черкаської обласної ради] / Надія Білоус // Нова доба. – 2014. - 9 вересня (№68). – С. 4.

11

2. Валентина Коваленко / Упоряд. Г.П. Білоус // Письменники Черкащини: вибрані твори. Кн.1. – Черкаси, 2007. – С.374.3. Лауреати премії імені Василя Симоненка: краєзнавчий вісн. для учнів 7-9 кл. Вид. 2-е, доп. / Черкас. обл. б-ка для дітей; уклад. Л.О. Ткач. – Черкаси, 2014. – 39 с.

Забудський Ігор Володимирович Народився 8 червня 1960 року в м. Черкаси. Навчався у

середній школі №11. Закінчив факультет образотворчого мистецтва Московського заочного народного університету мистецтв.

З 1981 року, щоб урізноманітнити години роботи над малюнком, почав писати вірші. Перші публікації з’явилися в місцевій пресі у 1982 році. З 1986 року працював літконсультантом у газеті «Молодь Черкащини», був ведучим

рубрики «Соло», редактором літературного додатку «Дніпряни» та альманахів молодіжної поезії.

Нині працює художником в прес-центрі ВАТ «Азот». Ігор Забудський – член Національної спілки письменників України з 2002

року. Автор книжок «Постижение», «Лісова прем'єра», «Завтра моє», альбому графічних робіт «Ігор Забудський», збірки «Малюнки долі». До останньої також увійшли авторські графічні роботи, виконані за унікальною технікою.

Література1. Забудський І. Квітка любові / І. Забудський // Холодний Яр: часоп. №3. – Черкаси, 2004.– С.240-250.2. Ігор Забудський: «Життя моє – ліс» / Упоряд. Г.П. Білоус // Письменники Черкащини : вибрані твори. Кн.1. – Черкаси, 2007. – С. 223-230.3. Мозгова В. Ігор Забудський: Сосни – мандрівки – сосни [Електронний ресурс] // Сайт громадсько-політичного видання Прес-Центр. – Режим доступу: http://www.pres-centr.ck.ua/person/8156/. (дата звернення: 27.11.2014). – Назва з екрану.

Поліщук Петро МиколайовичНародився 4 березня 1952 року в селі Оксанина

Уманського району Черкаської області. По закінченні середньої школи стажувався в Черкаському обласному музично-драматичному театрі ім. Шевченка, потім працював завідувачем клубом у селі Затишок Уманського району, з лютого 1971-го – директором Оксанинського сільського Будинку культури. З травня 1971 р. по травень 1973 служив у Радянській армії на Тернопільщині в містечку Чортків.

Закінчив Канівське училище культури та Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. Нині — викладач кафедри української літератури цього ж університету.

12

Петро Поліщук – засновник університетського видання «Боговиця». Письменник підтримує молоді таланти, керуючи літературним гуртком «У «Софіївці». Автор збірок: «Оглянься» (1999), «День як день» (2000), «Любосвіт» (2002), «Оддячиться колись» (2005), «Май…Софіївка…Жасмин» (2006), «На сьомім небі» (2007).

Література1. Петро Поліщук [Електронний ресурс] // Сайт Уманської міської централізованої системи бібліотек – Текст. дані. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/umanskacsb/kraeznavsina/poeticni-golosi-umansini/petro-polisuk . – (дата звернення: 1.12.2014). – Назва з екрана.2. Петро Поліщук / Упоряд. Г.П. Білоус // Письменники Черкащини. Вибрані твори. Кн.2. – Черкаси, 2007. – С.180-181.

Сніжко Микола Семенович Народився 28 січня 1937 року в м. Сміла Черкаської області.

Закінчив філологічний факультет Черкаського державного педагогічного інституту (1960), відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК Компартії України (1979). Нагороджений двома медалями. Трудиться у засобах масової інформації з 1961 року — коректором, літпрацівником редакції обласної газети «Молодь Черкащини», заступником відповідального секретаря редакції обласної газети «Черкаська правда» (нині «Черкаський

край»), відповідальним секретарем редакції обласної газети «Село і люди» (нині «Земля черкаська»). З 1999 року – позаштатний кореспондент. Автор книги «Оводи Василя Симоненка», яка видана у 2004 році.

Головні теми газетних публікацій – історико-краєзнавчі матеріали.Микола Сніжко – художник-аматор. За роки творчої художньої діяльності

створив багато картин і малюнків, які дарував людям. Співавтор кількох книг-спогадів про Василя Симоненка.

Література1. Сніжко М. Симоненкові Світанки / Микола Сніжко. – Черкаси: ІнтролігаТОР, 2013. – 212 с.2. Стати журналістом Миколі Сніжку допоміг Василь Симоненко [Електронний ресурс] // Сайт обласної газети Черкаський край. – Текст. дані. – Режим доступу: http://old.kray.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1758:2012-02-03-08-29-27&catid=9:suspilstvo&Itemid=54. – (дата звернення: 1.12.2014). – Назва з екрана.

Пахаренко Василь Іванович. Народився 12 травня 1964 р. в с. Червона Слобода

Черкаського району Черкаської області. Доктор філології, професор кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

13

Середню освіту здобув в Слобідській середній школі (1971 - 1981 рр.). У 1985 році закінчив Черкаський державний педагогічний інститут. З 1986 р. працює в Черкаському державному педагогічному інституті (пізніше національному університеті).

Протягом 1991 - 1994 рр. навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. 1994 року захистив кандидатську дисертацію «Ідейно-естетичні альтернативи концепції соцреалізму в українській літературі 1920-х років». Того ж року присвоєно науковий ступінь кандидата філологічних наук.

Проблематика наукових досліджень: шевченкознавство, теорія літератури, сучасний літературний процес.

Член товариства «Просвіти» з 1989; член Наукового товариства ім. Т. Шевченка з 1996 р. Член Національної спілки письменників України. Автор книг «Незбагненний апостол» (1994, 1999), «Нарис з української поетики» (1997, 2002), «Поєдинок з Левіафаном» (1999), «Слово, що здолало смерть» (1999), «Художнє слово. Короткий нарис практичної поетики» (2001), шкільного підручника «Українська література» 9 клас, поетичної збірки «Скалки» (1994), «Віті єдиного древа» (2005). Лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (1994), міжнародної української премії імені Дмитра Нитченка (1994 р.)

Неодноразово його роботи відзначено грамотами Міністерства освіти і науки, університету. Нагороджений знаком «Відмінник освіти України».

Література1. Баран Є. Відродження «викорчуваної правди» / Є. Баран // Холодний Яр: часоп. №3 .– Черкаси, 2006.– С.245-247.2. Поліщук В. Василь Пахаренко / В. Поліщук // Письменники Черкащини: вибрані твори. Кн.2. – Черкаси, 2007. – С.112-117.

Михайло Григорович ІванченкоНародився 18 листопада 1923 року в с. Гусаковому

Звенигородського району Черкаської області. Під час навчання був засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду. Після десятирічного ув’язнення  повернувся в рідне село під негласний нагляд КДБ, продовжував самотужки навчатися та писати вірші й прозу. Відновив видання альманаху «Плуг», започаткованого С. Пилипенком у 1992 році

Автор науково-популярних книг: «Дивосвіт прадавніх слов’ян» (1991), «Таємниці нашої прадавнини» (2000); збірок віршів «Полиновий квіт» (1998), «Бунчук вітрів» (2001),

«Крицеве стремено» (2010); роману-хроніки «Дума про Вільних Козаків» (2006), збірки «Новели неволі» (2008), роману «Остарбайтерський вир» (2010).

Нагороджений медалями «Захисник Вітчизни», Почесною відзнакою НСПУ, орденом рідновірів Святослава Хороброго.

Лауреат обласної літературної премії ім. В.Симоненка (2008), літературної премії ім. Ю. Горліса-Горського (2012).

Член Національної спілки письменників України з  2007 року.14

Нині письменник Микола Іванченко проживає в рідному селі Гусаковому на Звенигородщині.

Література1. Михайло Іванченко / Упоряд. Г.П. Білоус // Письменники Черкащини. Вибрані твори. Кн.1. – Черкаси, 2007. – С.460-461.2. Михайлу Іванченку – 90! [Електронний ресурс] // Сайт Звенигородської центральної районної бібліотеки ім. Ю.С. Кримського. – Текст. дані. – Режим доступу: http://zvenygorodka-biblioteka.edukit.ck.ua/mihajlu_ivanchenku-90/ – (дата звернення: 27.11.2014). – Назва з екрана.

Кикоть Валерій Михайлович Народився 29 липня 1961 року в селі Червона Слобода

Черкаського району. Закінчив перекладацьке відділення романо-германської філології Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка та аспірантуру при університеті. Працював військовим перекладачем у країнах Африки, викладачем у вузах Черкас, здійснював ділові подорожі по США та інших країнах.

У 1998 році Валерій Михайлович став членом Національної Спілки письменників України. Згодом, у 2003 р., стає членом Національної спілки журналістів України. Автор

книг «Вірші. Переклади» (1994), «Промені самотності» (1998), «Один аспект мого життя» (2001), «Королева дощу» (2002), публікацій в поетичних колективних збірках, у газеті «Літературна Україна», журналах «Холодний Яр», «Сова», «Політика і Культура» та в інших періодичних виданнях.

Література1. Валерій Кикоть / Упоряд. Г.П. Білоус // Письменники Черкащини. Вибрані твори. Кн. 1. – Черкаси, 2007. – С. 349.2. Поліщук В. У пошуку вічних істин / В. Поліщук // Холодний Яр: часоп. №2.– Черкаси, 2005. – С. 270-281.

Осадчий Ігор ФедоровичНародився 14 квітня 1937 року в місті Житомир у сім'ї

військовослужбовця. Закінчив середню загальноосвітню школу. На журналістській роботі з 1960 року – фотокореспондент обласної газети «Молодь Черкащини» (до 1963 р.).

Головні теми фоторепортажів і фотоілюстрацій – творча діяльність молодіжних колективів у промисловості, сільському господарстві краю, висвітлення шкільного життя, соціально-культурного будівництва, особливо на селі, фотопортрети митців, літераторів, представників науки, студентської і шкільної молоді.

Член Національної спілки журналістів України з 1960 року

15

Література1. Лауреати премії імені Василя Симоненка: краєзнавчий вісн. для учнів 7-9 кл. Вид. 2-е, доп. / Черкас. обл. б-ка для дітей; уклад. Л.О. Ткач. – Черкаси, 2014. – 39 с.2. У журналістику Ігор Осадчий потрапив [Електронний ресурс] // Сайт обласної газети Черкаський край. – Текст. дані. – Режим доступу: http://old.kray.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2099:2012-04-18-09-45-46&catid=9:suspilstvo&Itemid=54– (дата звернення: 1.12.2014). – Назва з екрана.

Кузьменко Валентина ФедорівнаНародилася 8 серпня 1944 року в селі Моринці на

Звенигородщині. Закінчила середню і музичну школи (клас баяна), а також Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М.Горького в Москві. Працювала в товаристві книголюбів, літературним консультантом обласної письменницької організації, музвихователем у дитячому садку, викладачем художнього училища.

Авторка поетичних  збірок: «Квітка любові» (1977), «Колискова для матері» (1981), «Моринські барвінки» (1987),

«Вибране. Квітка любові» (2008), «Етнографіті» (2013).Член Національної спілки письменників України з  1977 року.Валентина Федорівна всебічно обдарована людина. Вона не тільки визнана

поетеса, прозаїк, але й талановита художниця, майстер народної творчості, є членом Спілки Народних майстрів України. 

Література

1. Валентина Кузьменко / Упоряд. Г.П. Білоус // Письменники Черкащини: вибрані твори. Кн.1. – Черкаси, 2007. – С.415-417.2. Забудський І.    Квітка любові / І. Забудський // Холодний Яр: часоп. №3. – Черкаси, 2004.– С. 240-250.3. Шитова Л. Зі скарбнички пам’яті [Валентина Федорівна Кузьменко] / Л. Шитова // Холодний Яр: часоп. №1. – Черкаси, 2006.– С. 285-294.

Тютюнник (Тютюнников ) Микола  Григорович Народився 1 червня 1949 року в с. Банкіне Вейделівського

району Бєлгородської області. Закінчив Стахановський гірничий технікум.

У п'ятирічному віці переїхав з родиною до Первомайська Ворошиловградської (нині — Луганської) області. З 15-ти років працював у шахті. З успіхами в літературі перейшов на письменницьку і літературну діяльність.

Автор збірок повістей та оповідань «У реки Лугани», «Случай на «Северной», «Пізні яблука», «Вітер з теплого краю», «В краю степей ковыльных», «Кованые валянки», «Табакерка

16

бабки Мариулы», «Солодкий страх», «Приказом Верховного Главнокомандующего»; роману «Черные метели»; збірок поезій «Сын Соколиной горы», «За синей дымкой», «Світанкові верлібри», мемуарних новел «Как проехать в Палестину». Лауреат премії імені Б. Горбатова.

Визнання отримує історична поема у віршах «Маруся Богуславка», яку було видано у 2006-му році. За неї Тютюнник став лауреатом премій ім. Миколи Гоголя та Василя Симоненка. 2013 року стає лауреатом міжнародної премії з поезії ім. Миколи Рубцова «Звезда полей».

Література1. Лауреати премії імені Василя Симоненка: краєзнавчий вісн. для учнів 7-9 кл. Вид. 2-е, доп. / Черкас. обл. б-ка для дітей; уклад. Л.О. Ткач. – Черкаси, 2014. – 39 с.2. Тютюнник Микола Григорович [Електронний ресурс] // Сайт «Вікіпедія». – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Тютюнник_Микола_Григорович (дата звернення: 27.11.2014). – Назва з екрана.

Місевич Василь ХризонтовичНародився в 1941 році в с. Шипинці Кіцманського

району Чернівецької області. Після закінчення сільської семирічки пішов у профтехучилище і став муляром-штукатуром.

Але Божа іскра та власний потяг до літературної творчості врешті-решт привели його на журналістські стежки. Він близько двадцяти років працював у газеті «Вільне життя», а потім у деяких обласних виданнях.

У 1974 році у республіканському видавництві «Карпати» вийшла перша поетична збірочка Василя

Місевича «Білий лелека», яка засвідчила його поетичну індивідуальність, пошуки образності слова.

Член Національних спілок журналістів і письменників України. Лауреат літературно-мистецьких премій ім. С. Воробкевича, Д. Загула (2004 р.).

У творчому доробку – книги «Білий лелека», «Шипинський вертеп», «Солов'ї у снігах», «Молитва яблунь у саду», «Голос гір і потоків», «Вікно на дорогу», «Цю мить освяти», «І лежатиме сонце мені у ногах», «Дерев осінній передзвін». Окремими виданнями вийшли книжки для дітей молодшого шкільного віку «Василинки» і «Захотів осел літати».

Література1. Поет видав вибране [Електронний ресурс] // Сайт громадсько-політичного тижневика «Вільне життя».– Режим доступу: http://freelife.cv.ua/socum/3982-poet-vidav-vibrane.html. (дата звернення: 1.12.2014). – Назва з екрану.2. Чернівчанин став лауреатом Симоненківської премії // Молодь Черкащини. –2010. – 22 груд. – С. 3.

17

Даценко Леонід МиколайовичНародився 28 липня 1963 року в селі Мусіївці, що на

Житомирщині. В 1985 році закінчив із відзнакою філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Працював учителем української мови та літератури Шарнопільської середньої школи Монастирищенського району, журналістом районної газети «Зоря» в м. Монастирище та обласної газети «Молодь Черкащини», шеф-редактором газети «Дзвін».

Заочно навчався в аспірантурі Інституту літератури АН України.Леонід Миколайович Даценко – член Національної спілки письменників

України (2010 р.), заступник голови Черкаської обласної організації НСПУ.Автор поетичних збірок: «І стегна підпливуть, як дві форелі» (2007),

«Український лев» (2009) та «І янгол з автоматом на плечі» (2011).

Література1. Даценко Леонід Миколайович [Електронний ресурс] // Сайт «Вікіпедія». – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Даценко Леонід Григорович (дата звернення: 27.11.2014). – Назва з екрана.2. Поліщук В. Лауреат Симоненківської премії 2011 року / В. Поліщук // Нова Доба. – 2011. – 20 груд. –С. 3.3. Шквар Г. «А Україна й Симоненко – вічно будуть!» / Г. Шквар // Черкаський край. – 2012. –13 січ. –С. 3.

Руднєв Сергій МиколайовичНародився 21 вересня 1943 року в м. Черкаси. Закінчив

Черкаський технікум електрифікації та механізації сільського господарства, факультет фізичного виховання Черкаського педагогічного інституту. Працював тренером, викладачем Черкаського педагогічного інституту.

Автор поетичних збірок: «Шепіт і крик» (1992), «Шалена повінь» (1994), «Обійми» (1998), вибраних творів «Жарини слів» (2009); численних публікацій у часописах «Вітрила-80», «Жовтень», «Дзвін», «Апостроф», «Дике поле», «Холодний Яр»,

«Дошкільне виховання», «Розкажіть онуку».Літературну творчість Сергію Руднєву вдається поєднувати із

образотворчим мистецтвом - поет чудово малює, ілюструє власні книги.Автор-виконавець пісень.Член Національної спілки письменників України з 1996 року.

Література1. Даник В. Сергій Руднєв: спроба творчого портрета / В. Даник // Холодний Яр: часоп. № 1. – 2004. – С. 277-286.

18

2. Руднєв Сергій Миколайович [Електронний ресурс] // Сайт Обласної бібліотеки для юнацтва імені Василя Симоненка – Режим доступу: http://www.symonenkolib.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=537:rudnev-sergij-mikolajovich&catid=37&Itemid=21 (дата звернення: 1.12.2014). – Назва з екрана.

Тупицький Юрій Петрович

Народився 14 квітня 1935 року в с. Воронинці Чорнобаївського району Черкаської області. Закінчив Черкаський педагогічний інститут (1958) та Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1967). Працював  вчителем, режисером на Київській кіностудії ім. О.П. Довженка.

Автор книг: «Мелодія» (1999), «Білі мої лебеді», «Голос опівночі», «Семигори» (2005), «Гріхи наші» (2007),

«Заговорений: хроніка одного життя» (2010), «Далекий поклик любові» (2013).Поставив фільми : «Сестра» (1967), «Таємниця партизанської землянки»

(1974), «Завтра вистава» (1977, співавт. сцен.), «Знайди свій дім» (1982,  т/ф), «В лісах під Ковелем» (1984, т/ф), «Крижані квіти» (1986), «Два кроки до тиші» (1991).

Автор близько 70 пісень.Заслужений діяч мистецтв України (2002).Лауреат регіональної літературно-мистецької премії ім. М. Старицького

(2004). Поет, прозаїк, кінодраматург, самодіяльний композитор.Член Національної спілки письменників України з 2012 року.

Література1. Лауреати премії імені Василя Симоненка: краєзнавчий вісн. для учнів 7-9 кл. Вид. 2-е, доп. / Черкас. обл. б-ка для дітей; уклад. Л.О. Ткач. – Черкаси, 2014. – 39 с.2. Слово народжене в серці. Юрій Тупицький: біобібліогр. нарис / Комун. закл. «Обл. б-ка для юнацтва ім. Василя Симоненка» Черкас. облради; авт.-уклад. Н. М. Головко. – Черкаси: [б. в.], 2014. – 52 с. – (Лауреати обл. літ. премії ім. В. Симоненка; вип. 16).

19

Науково-популярне видання

Лауреати обласної літературної премії імені Василя Симоненка (До 80-річчя від дня народження В. А. Симоненка)

Біографічний довідник

Автор-укладач Л.В. ВоскобійникКомп’ютерний набір Л.В. ВоскобійникВідповідальна за випуск В.М. Канюка

Підписано до друку 8.12.2014Тираж 35

© Комунальний заклад «Черкаський районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи»Черкаської районної ради, 2014

© Воскобійник Л.В., 2014Видавець:Комунальний заклад «Черкаський районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради18000 м. Черкасивул. Дахнівська,52e-mail: biblioteka@ogo.in.ua

20