Робота на конкурс“Моя історія про книгу та читання”Учениці 9-А класу Дружківської гімназії “Інтелект”Супрунюк Марії

Учитель Супрунюк О.Б.

.

Йоaнна Яґелло

«Кава з кардамоном»

У чудової книги чудовий автор (Інтерв’ю Марії Супрунюк з польською письменницею

Йоaнною Яґелло)

- Добрий день, пані Йоанно! Мені, як і багатьом моїм ровесникам, було б цікаво дізнатися про Ваше життя.

- Добрий день, Марійко! Я народилася 4 серпня 1974 року у Варшаві. Закінчила відділення англійської філології Варшавського університету. Викладала у ньому ж мовознавство, працювала вчителькою англійської мови у гімназіях та ліцеях. За освітою філолог. Успішно співпрацювала з популярними польськими молодіжними журналами «Перспективи» та «Когіто». В даний час працюю редактором освітнього видавництва. Маю двох доньок: Басю і Юлію. Захоплююсь польської прозою і шведськими детективами, іспанськими фільмами і подорожами з наплічником. Пишу прозу для дітей та молоді.

- Чи важко писати про молодь? Які у Вас були сумніви і з ким Ви радилися?- Підлітки не будуть читати щось лише тому, що хтось там стверджує, ніби воно

того варте. Тобто тут нікого таким не обдуриш. Книга дійсно повинна сподобатися. Радилася я з кимось? Переважно з донькою. Це вона була моєю першою читачкою. І я просила, щоб вона оцінювала мене щиро.

- Не кожен письменник, який пише для підлітків, наважиться взятися за таку складну тему, яка показана у вашій книзі, - тему покинутого в притулку дитини. Що надихнуло Вас на такий сюжет?

- Вам це здасться дивним, але книга повинна була бути зовсім про інше. Переважно - про любов! Ідея остаточного сюжету виникла вже під час написання. Зовсім несподівано. І я подумала, що любов буде, але не тільки вона. Додам ще дещо. Проблему. Таємницю. Ту, яку доведеться розплутувати. Я завжди любила детективи, може, тому й виникла думка про цю загадку. Однак я усвідомила, що хочу написати про важливі і для мене речах. Мій батько ріс у дитячому будинку, хоча і не був сиротою. Я знаю, що він відчував - тато мені розповідав про це. Я задумалася над тим, що відчуває матір, яка залишає дитину.

- Як ви реагуєте на критику?- З критики я намагаюся зробити висновки, навчитися чомусь, хоча це не завжди

легко. На щастя, мені ніколи не доводилося прочитати розгромною рецензії на свою книжку. Напевно, такий відгук був би для мене болючим, тому що, якщо чесно, я дуже вразлива щодо критики.

- На мій погляд, книга «Кава з кардамоном» пречудова! І відгуки, думаю, Ви можете почути тільки схвальні! Бажаю Вам творчих успіхів і натхнення і з нетерпінням чекатиму на Ваші нові твори!

- Дякую, Марійко! На все добре!

  

ЩоденникМарійки Супрунюк,

або відгук на книгу Йоaнни

Яґелло«Кава з

кардамоном»

01.06.2016 11.00Ура-а-а!!! Канікули!!! Свобода!!! А чим же зайнятися в першу чергу? О книжка якась - НЕ ЗА ШКІЛЬНОЮ ПРОГРАМОЮ – а значить, напевно, цікава! Погортаю… 

01.06.2016 22.00Ого! Оце зачиталася! Не помітила, як пролетів цілий день. Книжка ДУ-У-УЖЕ цікава! Не хотілося навіть відриватися заради того, щоб поїсти. Довелося придумати для мами причину, чому я нічого не їла: сьогодні фруктово-ягідно-морозивна дієта на честь першого дня канікул. Книга Йоaнни Яґелло «Кава з кардамоном» виявилася справжньою знахідкою для мене. Головну героїню звати Лінка. У нас спільне захоплення – ми обидві любимо фотографувати. 

.

02.06.16 17.00Не можу втриматися від бажання кому-небудь розповісти про книгу, яку я так несподівано для себе «проковтнула» за 2 дні. Оскільки моя найкраща подруга поїхала до бабусі, то ти, мій щоденнику, будеш першим слухачем. Але про все по черзі.По-перше, твір Йоaнни Яґелло «Кава з кардамоном» якраз відповідає моєму віку та інтересам.Лінка ніби стала моєю подругою, а можливо, навіть моїм другим «я», хоча не можу сказати, що ми з нею абсолютно схожі. Але я дуже добре її розумію: її переживання, вчинки, почуття. Звичайна 15-річна дівчина живе собі звичайним життям: вчиться в гімназії (до речі, не дуже добре, і це мені не подобається, хоча так роблять багато моїх знайомих), має сім’ю, хобі. Одного разу вона знаходить старе дивне фото, ще не знаючи, що саме воно змінить її життя… Давно не переглядала наш сімейний фотоальбом. Піду подивлюся, може, і я знайду щось надзвичайне.

03.06.2016 12.00Вчора весь вечір дивилася старі сімейні фотографії і відчувала тепло у серці. Я дуже люблю свою сім’ю. Мама, тато, брат і я – ось і вся наша сім’я. Це найближчі для мене люди. Але в тата є ще три сестри і брат. Коли ми кожного літа збираємось у бабусі в селі всі разом, нас 20 чоловік. Це справжнє свято для всіх, особливо для бабусі з дідусем!

Ось чому мені спочатку було не зрозумілим, чому мама Лінки не подбала про підготовку дівчини до школи, не приготувала речі її братику в садок і взагалі звалила всі хатні справи на доньку, а сама зникла. Але коли я дізналася, що жінка хвора, бо в її житті сталася страшна трагедія - вона майже одночасно втратила і чоловіка, і маленьку, щойно народжену, донечку, мені стало все зрозуміло, і я раділа, коли в кінці твору її життя налагодилося. 

04.06.2016 10.00Найбільше мене хвилювало, як Лінка впорається з труднощами. Особливо я засмутилася, коли вона посварилася з Наталією. Добре, що дівчата змогли помиритися. Мою найкращу подругу теж звати Наталія. Іноді ми сваримось, але миримось у той же день. Після прочитаної історії я стала більше цінувати, що поруч зі мною людина, яка завжди мене розуміє й підтримує.

05.06.2016 15.00У мене є старший брат Микола, йому 18 років. Зараз він вчиться в університеті і рідко буває вдома. Я сумую за ним, хоча раніше ми часто сварилися. Шкодую про це і про те, що нас у батьків тільки двоє.

У Лінки братик Кай молодший за неї, вона про нього так терпляче піклується, що просто приклад для багатьох сестер, які не можуть витримати характер своїх найближчих – сестричок чи братиків. А коли Лінка завдяки своїм наполегливим пошукам і підтримці АДРІАНА знайшла свою рідну сестру Касю, яка виховувалася в дитячому будинку, я дуже зраділа за неї. Так новенька дівчина, подруга-однокласниця стала розгадкою таємниці родини Лінки. Найкраще те, що дівчата потоваришували й розуміли одна одну, як ніхто інший.

06.06.2016 21.00Сьогодні в мене день народження! Були гості, приємні подарунки і багато-багато веселощів… Але зараз усі розійшлися по домівках, а я залишилася із тобою, мій щоденнику.Пишу останню сторінку вражень від «Кави з кардамоном» Йоaнни Яґелло. Найцікавішим для мене (думаю, і для багатьох читачок мого віку) було, звичайно, розгортання першого почуття закоханості між Лінкою та Адріаном. Дівчина довгий час сама не розуміла, що з нею відбувається. Спочатку взагалі ледь не помилилася з вибором, коли трошки закохалась у фотографа. Потім познайомилася з братом своєї подруги Наталії Адріаном. Довгий час спілкувалася з ним, як з другом. І лише тоді, коли він повинен був поїхати в Англію на довгий час, вона зрозуміла свої почуття до цього хлопця. Щирий, готовий завжди допомогти, ненав’язливий, Адріан прямо говорив Лінці про її помилки, це він підштовхнув її здійснити свою мрію стати професійним фотографом. Напевно, про такого хлопця мріє кожна дівчина. Головне - вчасно побачити, що щастя поруч. Я ще ніколи не була по-справжньому закохана. Та колись це станеться й зі мною. Хотілося б, щоб мій хлопець мав такий характер, як Адріан.

06.06.2016 23.00Лінко! Моя книжкова подруго! Ти стала для мене дуже близькою за ці кілька днів. Показала приклад терпіння по відношенню до членів своєї сім’ї, вміння визнавати й виправляти свої помилки, а головне – мріяти, ставити мету й іти до неї! Обов’язково познайомлю з тобою своїх найкращих друзів (дам почитати книгу). Ну й хочу попробувати на смак каву з кардамоном. Ще ніколи не пила такого напою, але мені чомусь здається, що відчуття від нього буде таке, як від однойменної книги, – тепле й приємне. Прощавай! І до нових зустрічей у книзі «Шоколад із чилі» (нещодавно дізналася, що це продовження твоєї історії).