План:

1. Загальні відомості

2. Географічне положення

3. Клімат

4. Рельєф

5. Геологія

6. Корисні копалини

7. Сільське господарство

8. Промисловість

9. Флора і фауна

10. Державний устрій

11. Історія

12. Населення

13. Склад та релігія

14. Культура

15. Цікаві факти

16. Джерела та література

Ісла ́ндія, раніше Ісля ́ндія — європейська острівна держава, що розташована у

північній частині Атлантичного океану на Серединно-Атлантичному хребті.

Вона налічує близько 329 тис. населення і має загальну площу 103 000 км².

Столиця: Рейк’явік

Валюта: Ісландська крона

Населення: 329 100 (2015)

Площа: 103 000 км²

Офіційна мова: Ісландська

Незалежність від Данії: 17 червня 1944

Часовий пояс: GMT (UTC+0)

Домен інтернету: .is

Телефонний код: +354

Президент: Олафур Рагнар Грімссон

Прем’єр міністр: Сігмундур Давид Гуннлаугссон

Ісландія розташована у Північній частині Атлантичного океану, загалом південніше

від Полярного кола, яке проходить через невеликий острів Ґрімсей неподалік від

північного узбережжя Ісландії. Хоча Ісландія є ближчою до Ґренландії, аніж до

континентальної Європи, її відносять саме до Європи з культурних причин. Найменша

відстань до континентальної Європи становить 970 км (до Норвегії). Ісландія є 18-им

за площею островом у світі і другим у Європі (після Великобританії). 62,7% площі

острова займає тундра. До складу Ісландії входять 30 малих островів, включно з

малозаселеними островом Ґрімсей та архіпелагом Вестманнових островів. Озера та

льодовики займають 14,3%

території; лише 23% вкриті рослинністю. Узбережжя Ісландії, що загалом має довжину

4 970 км, позначено багатьма фйордами, в яких розташовано більшість поселень.

Внутрішня частина Ісландії, Ісландське плато, є холодним і

непридатним для життя поєднанням піску та гір.

Найбільшим містом є столиця Рейк'явік разом із

найближчими містечками Копавоґур, Гапнарфйордур,

Ґардабаїр та Рейк'янесбаїр (де розташовано

міжнародний аеропорт).

Клімат на узбережжі Ісландії є субполярним морським. Тепла Північноатлантична течія піднімає

річні температури порівняно з більшістю інших місць цієї широти. До місць із подібним кліматом

належать Алеутські острови, Аляска та Вогняна земля, хоча ці регіони розташовані ближче до

екватора. Незважаючи на близькість до Арктики, узбережжя Ісландії залишається вільним від криги

взимку. Наступи льоду є рідкісними, останній такий випадок трапився 1969 року на північному

узбережжі.

Існує різниця між кліматичними особливостями різних

частин острова. Загалом, південне узбережжя є теплішим,

вологішим та більш вітряним, ніж північне. Центральне

плато є найхолоднішою частиною країни. Низинні

внутрішні райони на півночі є найсухішими. Снігопади

більше притаманні північній частині, ніж південній.

Найвища температура повітря — +30,5 °C (22 червня

1939 року) в Тейґаргорні на південно-східному узбережжі.

Найнижчою була температура −38 °C (22 січня 1918) у

Ґрімсстадірі та Модрудалурі в північно-східній внутрішній

частині.

В рельєфі країни виділяються гірська внутрішня необжита частина і прибережні обжиті рівнини.

Платоподібний характер поверхні найкраще зберігся на північному заході, тоді як на сході і на

півночі центральної частини острова рельєф набуває альпійського вигляду.

Внутрішня частина Ісландії, Ісландське плато, є холодним і непридатним для життя поєднанням

піску та гір. На периферії гори і плато розчленовані глибокими звивистими долинами і фйордами.

Переважають вулканічні масиви висотою 1200–1800 м над рівнем моря. Найвища точка острова —

гора Хванадальсхнукюр (2 109,6 м) на вулканічному масиві

Ерайфайокутль на півдні льодовика Ватнайокюдль.

У прильодовикових районах поширені піщано-

щебенисті зандрові рівнини, донні, бокові й кінцеві

морени. Гірські потоки блукають цими рівнинами,

постійно змінюючи власні річища, тому ландшафт тут

змінюється після кожного паводку. Рівнинні території

на узбережжі займають найбільшу площу на

південному заході. Там сконцентровані найбільші

сільськогосподарські угіддя країни.

Ісландія є геологічно молодою країною, вона

розташована як на Ісландській гарячій точці, так

і на Серединно-Атлантичному хребті. Це

розташування означає, що Ісландія є геологічно

високоактивною з великою кількістю вулканів,

таких як Гекла, Елдґ'я, Гердубрейд та

Ельдфетль. Вулканічні виверження на території

Ісландії трапляються приблизно один раз на

п'ять років. Виверження вулкана Лакі у 1783—

1784 роках спричинило голод, через який

загинуло близько чверті населення острова;

виверження спричинило хмари пилу та імли, що

поширилася на більшу частину Європи, частини

Азії та Африки впродовж кількох місяців після

виверження.

Також в Ісландії є багато гейзерів, зокрема

Ґейсір, від назви якого в українській та багатьох

інших мовах з'явилося саме слово «гейзер». Також

відомим є Строккур, який виштовхує воду кожні

5-10 хвилин. Після фази неактивності Ґейсір

знову почав виверження після серії землетрусів

2000 року.

Завдяки доступності геотермальної енергії та

використання багатьох річок і водоспадів для

гідроелектроенергії, більшість мешканців мають недорогу

гарячу воду та домашнє опалення. Сам острів складається

з базальту, низькокремнеземової лави, пов'язаної з

лавовими виверженнями, як це є також на Гаваях. В

Ісландії є різні типи вулканів, багато з них продукують

ріоліт та андезит.

Суртсей, один із наймолодших островів у світі, є частиною

Ісландії. Названий на честь Сурта, він виник над

поверхнею океану внаслідок серії вулканічних вивержень

між 8 листопада 1963 та 5 червня 1968. Острів мають

право відвідувати лише науковці.

21 березня 2010 почалося перше з часу 1821 року

виверження вулкана Ейяф'ятлайокутль, що змусило 600

людей покинути свої домівки. Через наступні виверження

14 квітня сотні людей було евакуйовано. Хмара

вулканічного попелу накрила значну частину Європи,

через що на якийсь час було обмежено або зупинено

авіасполучення в усіх країнах континенту (за винятком

Португалії та Греції).

Північно-західні і південно-східні частини острова

складені базальтами кайнозойського віку. У

середній частині, у напрямку з Південного Заходу

на Північний Схід, простирається гребенеподібна

зона шириною 100—150 км (частина рифтової

долини Північно- Атлантичного хребта). Вона

складається з серії порід, що сформувалися в

умовах антропогенового обледеніння. Часті

землетруси. Корисні копалини зв'язані з

вулканізмом. Невеликі родовища торфу, лігніту

тощо.

На острові відкриті поклади сірки, ісландського

шпату, торфу, пісковиків, глини, цеолітів,

халцедону.

Торф

Ісландський шпат

Сільське господарство орієнтується

виключно на м'ясохутряне вівчарство і

молочне тваринництво.

Сільськогосподарські землі становлять

23% території (2,3 млн га) і

використовуються під луги і пасовища.

На оброблюваних 1 тис. га вирощують

кормові трави і картоплю.

Спостерігаються значні успіхи в

розвитку парникового господарства (на

півдні острова) на базі використання

термальних джерел. Країна забезпечує

себе м'ясом, свіжими овочами та

молочними продуктами, але імпортує

зернові та інші види продовольства.

Держава надає підтримку 6 тис. ферм,

виділяючи субсидії і обмежуючи імпорт.

Промисловість Ісландії почала розвиватися лише

після Другої світової війни. Гірничодобувна галузь

практично відсутня, за винятком невеликих розробок

бурого вугілля, пемзи й ісландського шпату). З кінця

1960-х ведеться виробництво алюмінію з імпортної

сировини (діоксиду алюмінію), отриманий метал

експортується.

Основна галузь промисловості — переробка риби,

виготовлення філе і свіжозамороженої риби.

Є судноверфі і судноремонтні підприємства, що

обслуговують рибальський флот.

Виробляються одяг, взуття, металеві вироби,

електрообладнання, меблі й будівельні матеріали.

Працює фабрика мінеральних добрив (біля

Рейк'явіка), цементний завод (Вакранесе). З 1979 р.

налагоджено виробництво ферокремнію (сплаву

заліза і кремнію).

Коли почалося заселення острова, він був густо

вкритий лісами. В кінці 12 століття в Книзі про

ісландців Арі Торґілссон описує її як «заліснену від

гори до моря». Постійна людська присутність

зруйнувала ізольовану екосистему. Століттями ліси

вирубували для використання в якості пального та

матеріалу. Вирубка лісів, погіршення клімату під

час малого льодовикового періоду і надміру

інтенсивний випас овець призвели до ерозії та

втрати верхнього шару ґрунту. Відтак багато ферм

закинуто, три чверті території Ісландії страждають

від ерозії ґрунту, з них одна шоста вже є

непридатними для використання. Тепер

залишилося лише декілька невеликих березових

лісів у ізольованих резервах. Посадка нових лісів

збільшила їхню кількість, проте не до порівняння з

початковими показниками. Деякі з нових

насаджень містять іноземні види дерев.

В Ісландії відомо 1 300 видів комах, що є значно менше,

ніж у інших країнах. Коли на острів прибули перші

поселенці, з тварин його населяв лише песець, який

прийшов на острів в кінці льодовикового періоду,

перейшовши замерзлим морем. Білі ведмеді також

траплялися на острові, проте стабільної їхньої популяції

тут немає.

До тваринного світу Ісландії належать ісландські

вівця, корова, курка, коза, кінь та вівчарка. Багато

видів риби населяє води навколо Ісландії, а рибна

промисловість становить основну частину прибутку

ісландської економіки, приносячи більш як

половину експортного прибутку. Дикі тварини:

песці, норки, миші, пацюки, кролики та північні

олені. Білі ведмеді іноді відвідують острів,

припливаючи на айсбергах із Ґренландії. В червні

2008 року двоє білих ведмедів припливли впродовж

одного місяця. Птахи, особливо морські птахи,

займають помітне місце в ісландській фауні. Тут

гніздяться тупики, поморники та трьохпалі чайки.

Ісландія є республікою, де діє багатопартійна система.

Найбільшими партіями є Соціал-демократичний альянс,

центристсько-права Партія незалежності та Ліво-зелений рух. На

чолі держави стоїть президент, якого обирають прямим таємним

голосуванням кожні чотири роки. Кількість каденцій для однієї

особи не обмежено. Зазвичай, коли президент виявляє бажання

продовжити роботу, а ніхто інший не подає кандидатури, то вибори

не відбуваються, а президент розпочинає наступну каденцію.

Теперішній, п'ятий президент Ісландії — 65-річний Олафур Раґнар

Ґрімссон, доктор наук, колишній декан факультету в університеті

Рейк'явіка. Він очолює державу вже впродовж чотирьох каденцій .

Виконавчу владу в країні здійснює уряд на чолі з прем'єр-

міністром, якого формально призначає президент, втім як правило

прем'єром стає лідер партії, що перемогла на парламентських

виборах. З травня 2013 року прем'єр-міністром Ісландії є Сігмундур

Давид Гуннлаугссон.

Законодавчий орган — однопалатний парламент Альтинґ (63 місця,

членів обирають прямим голосуванням на 4 роки). До 1991 року

Альтинґ був двопалатним. Парламент може винести вотум недовіри

уряду.

Конституцію Ісландії було прийнято 17 червня 1920 року. Пізніше

до неї було внесено значні зміни — в 1944 та 1991 роках. 17 червня

вважають Днем незалежності Ісландії. 27 листопада 2010 року в

Ісландії відбулися вибори до Установчих зборів, обрані делегати

повинні будуть оновити конституцію з урахуванням думки

населення.

Ісландія є учасником зокрема Північної Ради (з 1952), ООН (з 1946),

НАТО (з 1949) та ЄАВТ (з 1970).

Ісландія поділяється на регіони, округи, виборчі округи та

муніципалітети. Існує вісім регіонів, які використовують переважно

для статистичних цілей; раніше використовували поділ на райони.

23 округи переважно є історичними районами країни. Нині в

Ісландії є 26 магістратів, які представляють уряд. До їхніх

обов'язків входить збір податків та реєстрація шлюбів. Після

реорганізації поліції 2007 року близько половини з них виконують

роль поліції. Другим рівнем адміністративного поділу є 79

муніципалітетів, які відають такими питаннями, як школи,

транспорт та зонування.Регіони

• 874 р. — перше поселення норвежців в Ісландії. До цього острів був ненаселений .

• 930 р. — створений ісландський парламент — альтинг, відтак виникла Ісландська

Вільна держава.

• 960-і рр. — ісландці відкрили острів Гренландія.

• 1000 р. — експедиція від берегів Ісландії досягла узбережжя Північної Америки (Ерік

Рудий). Прийняття християнства.

• 1262 — 1264 р. — підпорядкування Ісландії норвезькому королівству.

• 1397 р. — у складі датсько-шведсько-норвезької держави (Кальмарська Унія).

• 1537 р. — керування Ісландією перейшло безпосередньо до датського короля .

• 1871 р. — Данія надала Ісландії внутрішню автономію.

• 1918 р. — проголошено Королівство Ісландію, підписано датсько-ісландський договір

про особисту унію (єдиний король, контроль Данії над зовнішньою політикою й

обороною Ісландії)

• 1941 р. — договір про спільну оборону зі США. Висадження американських військ у

країні.

• 17 червня 1944 р. — проголошення Ісландії незалежною республікою.

• 1949 р. — вступ країни в НАТО.

• 1972 р. — угода з ЄЕС про вільну торгівлю.

Республіка Ісландія (з 1944)

1946 року війська союзників залишили Ісландію, яка формально стала членом NATO 1949 року на

тлі внутрішніх суперечок та протестів. 5 травня 1951 року було підписано оборонну угоду зі США.

Американські солдати повернулися в Ісландію як Ісландські сили оборони і залишалися на території

країни впродовж холодної війни, остаточно залишивши її 30 вересня 2006 року.

Одразу по закінченню війни почалося економічне зростання, супроводжуване індустріалізацією

риболовецької промисловості та планом Маршалла. 1970-ті відзначились трісковою війною —

суперечками з Великою Британією щодо обмеження вилову риби іноземними кораблями в

ісландських водах. Економіка країни значно диверсифікувалась та лібералізувалась після вступу

Ісландії до Європейської економічної зони 1994 року.

Впродовж 2003-2007 рр. Ісландія перетворилася з країни,

відомої своєю риболовецькою промисловістю на країну, що

надає складні фінансові послуги. Втім фінансова криза

2008 року відчутно вдарила по країні 2009 року.

Населення Ісландії становить 329,100 чоловік (за даними на грудень

2015).

Середня щільність населення — близько 3 чоловік на 1 км ². Близько 60%

жителів зосереджено в південно-західній частині країни. Населені пункти

розташовані головним чином уздовж узбережжя й у глибині фіордів. У

центральній частині острова зустрічаються лише хутори (по 20-30 чоловік);

більшість же проживає в містах і рибальських селищах. У столиці Ісландії

Рейк'явіку проживає 40% населення країни, інші значні пункти — Акюрейрі,

Коупавоґур, Гапнарфйордур, Ісафьордюр, Ейільстадір, Хебн, Сіглуфьердур,

Хеймаей (Вестманнаейяр).

Ісландія була заселена в 9-10 ст. і з тих пір її населяли переважно нащадки

перших поселенців; пізніша імміграція на острів була обмежена. До середини

20 ст. більшість населення жило на ізольованих фермах. В історії країни

неодноразово відбувалися різкі скорочення числа жителів через епідемії,

виверження вулканів, землетрусів і голоду. У 20 ст. спостерігалися постійний

приріст населення (на 1,5% на рік) і міграція сільських жителів у міста. В наш

час 95% жителів живуть в містах і селищах. У північній частині країни

поселення зосереджені уздовж узбережжя й у долинах річок. 20% території

Ісландії заселене.

Щорічне зростання населення — 0, 741%. Рівень народжуваності — 13,5 на

1000; рівень смертності — 6, 81 на 1000; дитяча смертність — 3,4 на 1000.

Середня тривалість життя: всього — 80.67 років, чоловіки — 78.53 років, жінки

— 82.9 років.

1961-2003 рр. / 180-290 тис.

осіб

Національний склад однорідний: понад 90%

складають ісландці — нащадки скандинавів,

що говорять на ісландською мовою. У країні

проживають також данці, норвежці та інші.

Віковий склад: молодше 15 років — 20,7%

(чоловіки 32,268 / 31,308 жінки), 15-64 років —

67,1% (чоловіки 104,158 / жінки 101,584)

старше 65 років — 12,2% (чоловіки 16,952 /

жінки 20,424).

82,1% населення належить до євангельської

лютеранської церкви, 2,4% — до римсько-

католицької церкви, 2,3% — до рейкьявікской

вільної церкви, 1,6% — до хабнарфьердурської

вільної церкви, 2,8% — до інших

християнських релігій, 0,9% — до інших

релігій, 2,6% не відносять себе ні до якої

релігії, 5,5% — інші або не визначилися (дані

2006 р.)

Корені ісландської культури йдуть із норвезьких традицій. Ісландська література є досить популярною, зокрема

саги, написані в епоху високого та пізнього середньовіччя. Ісландці надають великого значення своїй незалежності

та самодостатності; згідно з опитуванням громадської думки, проведеним Європейською Комісією, 85% ісландців

вважають незалежність «дуже важливою», що контрастує з 53% у ЄС, 47% у Норвегії чи 49% у Данії. Деякі

традиційні вірування дожили до сьогодні: наприклад, деякі ісландці вірять у ельфів чи принаймні припускають

їхнє існування.

В Ісландії надано широкі права одностатевим парам. 1996 року ісландський парламент прийняв закон, за яким

одностатеві пари змогли реєструвати свої стосунки, що надало їм права, схожі до шлюбних. 2006 року одностатеві

пари отримали змогу всиновлювати та виховувати дітей. 11 червня 2010 року парламент країни прийняв поправки

до закону про шлюб, за якими його було зроблено статево нейтральним. Закон вступив у дію 27 червня 2010.

Відтак реєстрацію одностатевих

шлюбів більше не прово-

дять, єдиним варіантом

узаконення таких стосун-

ків є шлюб.

• Тривалість життя у ісландців - одна з найвищих у світі:

81,3 року у жінок і 76,4 - у чоловіків.

• Рейк'явік - найпівнічніша столиця світу.

• Більшість ісландців дуже забобонна, наприклад багато з

них досі вірять у ельфів. На деяких дорогах можна навіть

зустріти об'їзди навколо місць, де, згідно з легендами,

мешкають ельфи або інші казкові істоти.

• Найвідоміші представники ісландського фольклору - це

хулдуфолк, або прихований народ, який часто

ототожнюють з ельфами. Як розповідають місцеві

легенди, ці істоти ховаються в горах, хоча деякі ісландці

будують для них маленькі будиночки в своїх садах і

навіть маленькі церкви, щоб звернути ельфів у

християнство. Згідно з опитуваннями, більшість ісландців

щиро вірять в існування ельфів.

• Ісландія може похвалитися найщільнішою концентрацією

гейзерів у світі. Саме слово «гейзер» походить від назви

Гейзір - б'ється з-під землі гарячого джерела на

північному заході країни. За таку особливість Ісландію і

називають "країною льоду та вогню".

• Одного разу на концерті у Франції соліст

ісландської групи Sigur Rós Йонсі забув текст

пісні. Не зупинившись, він зімпровізував під ту ж

музику: «Чорт, я забув слова. Але це нічого. Тому

що я у Франції, де ніхто не зрозуміє».

• Йоханна Сігурдардоттір, прем'єр-міністр Ісландії -

перша глава уряду в світовій історії, що вступила в

офіційний одностатевий шлюб.

• Ісландія - одна з небагатьох відносно великих

країн, де немає залізничної системи.

• У кожного громадянина Ісландії є доступ до сайту

Íslendingabók. Це така генеалогічна база даних,

яка містить інформацію про родинні зв'язки всіх

ісландців починаючи з 18 століття.

• Ісландія - одне з останніх нині населених місць

планети, освоєних людиною. Почали її заселяти

тільки в 9 столітті нашої ери.

• Завдяки тому, що ісландці не впускають в

свою мову запозичені слова, за 1000 років

ісландська мова практично не змінилась.

Будь-який ісландець може з легкістю

прочитати Біблію, видану на початку 16-

го століття.

• Природних ресурсів в Ісландії достатньо,

щоб генерувати енергію для всієї Європи,

але транспортувати її вкрай складно.

• Ісландія впевнена у своїй безпеці. У

країні немає армії, морських і військово-

повітряних сил - тільки берегова охорона.

Якщо ж ісландець раптом вирішить піти

служити, то він може приєднатися до

норвезької армії. Між країнами існує

договір, який це дозволяє.

• Поліцейські в Ісландії не носять зброю.

• У скандинавських країнах поширені

страви з риби, яка протухла або

забродила - ісландська національна

страва хакарл готується з протухлого

м'яса акули.

• В Ісландії практично немає прізвищ.

Вони тут замінені патронімами -

аналогами нашого по батькові, що

складаються з імені батька (а іноді -

матері) і слів «доттір» («дочка») і «сон»

(син»). Наприклад,

Магнус Карлссон - це Магнус, син Карла, а

Ганна Карлсдоттір - це Анна, дочка Карла.

• Кількість імен в Ісландії теж обмежена: в

країні заведений певний реєстр імен, з

якого батькам і потрібно вибирати імена

для своїх дітей. Якщо ж вони захочуть

дати дитині якесь оригінальне ім'я, то

повинні попередньо погодити його з

владою.

• Вода в Ісландії настільки чиста, що в

кухонні крани вона потрапляє без усякої

попередньої очистки або фільтрації.

• Ісландські будинки не потребують

штучного опалення, адже пара й гаряча

вода потрапляють у будинки прямо з

природних гарячих джерел.

• Найяскравіша подія весни:

Коачелла-фест в Палм-

Спрінгз

1. Iceland [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. – Електронні дані. – Sundagarðar 2 • 104

Reykjavík, Iceland – Режим доступу: www.iceland.is/ (дата звернення 12.10.2015).

2. Statistics Iceland [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. – Електронні дані. – Borgartúni 21a |

150 Reykjavík , Iceland.– Режим доступу: www.statice.is (дата звернення 12.10.2015).

3. Tochka.net [Електронний ресурс] : [Інтернет-портал]. – Електронні дані. – [2009-2015 ТОВ

ДІДЖІТАЛ ВЕНЧЄЗ]. – Режим доступа: http://travel.tochka.net/ua/9432-islandiya-strana-

lda-i-ognya-interesnye-fakty (дата звернення 12.10.2015). – Ісландія - країна льоду та вогню:

цікаві факти.

4. Top 20 Things to See and Do in Iceland - Top 20 Iceland Travel Guide. Atsons. - CreateSpace

Independent Publishing Platform (26 Травня 2015)

5. Ісландія // Вікіпедія.– www.uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Ісландія. – Станом на 12 жовтня

2015 р.

6. Буайе Режи. Средневековая Исландия. – 2009 «Вече», переклад Степанова А.Н.

7. Велигжанин. Н.. Путеводитель по Исландии. – 2006-2010 ИПО «Лев Толстой».

8. Джесси Л. Байок. Исландия эпохи викингов. – 2012 «Астрель», “Corpus”.

9. Казанский В.. «Книга об исландцах» Ари Мудрого и история Исландии IX–XII вв. — Наука,

1999. — ISBN: 5-02-028453-х.

10. Серебрянный Л.Р.. Исландия. Страна - люди - хозяйство. – 1969 Букинист.

11. Jon R. Hjalmarsson. History of Iceland - From Settlement to the Present Day. —

Iceland Review, Iceland (Грудень 1993). — ISBN-10: 9979510714.