ПІДГОТУВАЛА УЧЕНИЦЯ

11-В КЛАСУ

ЧЕРКАСЬКОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ

ШКОЛИ І-ІІІ СТУПЕНІВ №33

ІМ.ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

БОНДАРЄВА АНТОНІНА

П'ята й найбільша планета Сонячної

системи.Відстань Юпітера від Сонця змінюється в

межах від 4,95 до 5,45 а. о.(740–814 млн км), середня

відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом

із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують

як газового гіганта.

Планета була відома людям з

глибокої давнини, що знайшло своє

відображення в міфології і

релігійних віруваннях різних

культур: месопотамської, вавилонс

ької, грецької та інших. Сучасна

назва Юпітера походить від імені

давньоримського верховного бога-

громовержця.

Атмосфера Юпітера воднево-гелієва (співвідношення цих газів

за обсягом: 89% водню й 11% гелію). Уся видима поверхня

Юпітера — щільні хмари, розташовані на висоті близько 1000 км

над «поверхнею», де газоподібний стан змінюється на рідкий і

утворює численні шари жовто-коричневих, червоних і

блакитнуватих відтінків.

Низка атмосферних явищ

на Юпітері — такі

як шторми, блискавки, по

лярні сяйва, — мають

масштаби, що на порядки

перевершують земні.

Примітним утворенням в

атмосфері є Велика

червона пляма —

велетенський

шторм, відомий ще з XVII

століття. Хімічний склад

Юпітера подібний до

сонячного.

Велика Червона Пляма —

овальне утворення зі змінними

розмірами, розташоване в

південній тропічній зоні.

Насправді це довготривалий

вільний вихор (антициклон) в

атмосфері Юпітера, що робить

повний оберт за 6 земних діб і

що характеризується, як і світлі

зони, що сходять плинами в

атмосфері.

У наш час «пляма» має розміри 15х30 тис. км, а сто

років тому спостерігачі відзначали в 2 рази більші

розміри. Іноді вона буває не дуже чітко видимою.

Та поки що не можна з упевненістю сказати, які

процеси відбуваються в атмосфері Юпітера й

наскільки сильно вони впливають на хімічний

склад — як у внутрішніх областях, так і в зовнішніх

шарах.

Також Юпітер випромінює

(здебільшого в інфрачервоній

ділянці спектра) на 60% більше

енергії, ніж отримує від

Сонця.Енергія виділяється за

рахунок гравітаційного

стиснення планети, внаслідок

чого розмір Юпітера

зменшується приблизно на 2 см

за рік.

Випромінювання Юпітера в гамма-діапазоні

пов'язано з полярними сяйвами, а також із

випромінюванням диска.Вперше зареєстровано у 1979 році космічною

обсерваторією імені Ейнштейна.

Гамма-випромінювання, не пов'язане з полярним

сяйвом, вперше було виявлено при спостереженняхна ROSAT 1997 року.

Спостереження космічної обсерваторії XMM-

Newton показали, що випромінювання диска в

гамма-спектрі — це відбите сонячне рентгенівське

випромінювання

Юпітер — найпотужніше (після Сонця) радіоджерело

Сонячної системи в дециметровому — метровому

діапазонах довжин хвиль. Радіовипромінювання має

спорадичний характер і в максимумі сплеску досягає

106 янських.Радіовипромінювання Юпітера

в міліметровому — коротко

сантиметровому діапазонах

має суто тепловий

характер, хоча відповідна

температура дещо вища

рівноважної, що означає потік

тепла з надр.

Космічний апарат «Вояджер 1» у березні 1979 року

вперше сфотографував систему слабких

кілець, шириною близько 1000 км і товщиною не більш

30 км, що обертаються навколо Юпітера на відстані

57 000 км від хмарного покриву планети.

На відміну від кілець Сатурна, кільця Юпітера темні і,

ймовірно, складаються з дуже невеликих твердих

часток метеорної природи.

Кільця непостійні,а отже, вони мають постійно

поповнюватися. Невеликі супутники Метис і

Адрастея, чиї орбіти лежать у межах кілець, —

очевидні джерела таких поповнень. З Землі кільця

Юпітера можуть бути помічені при спостереженні

тільки в ІЧ-діапазоні.

Юпітер має величезне магнітне поле, що

складається з двох компонетних полів: дипольного

(як поле Землі), і недипольного. Напруженість

магнітного поля на поверхні планети 10—

15 ерстед, тобто в 20 разів більше, ніж на Землі.

Магнітне поле захоплює сонячний вітер, утворюючи

на відстані 177 000 км від планети радіаційний

пояс, приблизно в 10 разів потужніший земного. Він

розташований між кільцем Юпітера й найвищими

шарами атмосфери.

За даними на березень 2012-го року навколо Юпітера

обертаються 66 супутників, завжди звернених до

нього одним боком (внаслідок припливнихсил). Чотири найближчих до планети

супутника Адрастея, Метида, Амальтея і Теба.

Джерела інформації

• http://uk.wikipedia.org• Астрономія 11 клас. (М.П.Пришляк)• Атлас Космосу (Джек Челлонер)• http://www.lnu.edu.ua/faculty/geology/phis_geo