Резюме проекту "Стратегії енергетичної дипломатії"

РЕЗЮМЕПРОЕКТУ

Фото: http://www.cleanenergyministerial.org

Завдання сучасної енергетичної дипломатії

Якщо ви спитаєте експертів з енергетики, які не мають дипло-матичного досвіду, чим повинна займатися сучасна енергетична дипломатія, то швидше за все отримаєте таку відповідь: проти-стоянням ключовим викликам, які постають перед Україною в енер-гетичній сфері, на кшталт реаліза-ції проекту «Північний потік-2», Стокгольмського арбітражу та енергетичної політики Росії че-рез її звичні інструменти впливу («Газпром», «Транснафту» тощо).

Безперечно, вони матимуть рацію. Це важливі питання, які повинні нами дуже ретельно від-працьовуватися. Але завдання сучасної енергетичної дипломатії набагато ширші за виклики, які лежать на поверхні та є очевид-ними.

Енергетична дипломатія – це комплексний підхід до знаходжен-ня найоптимальніших алгоритмів, як правильно та ефективно пози-ціонувати Україну на глобально-му та регіональних енергетичних ринках і просувати національні інтереси в енергетиці.

Саме комплексний підхід, коли різні міністерства та відом-ства, а також національні енерге-тичні компанії вирішують відразу декілька стратегічних завдань, може створити максимально по-зитивний ефект від енергетичної дипломатії та дати змогу посили-ти позиції України на регіональ-них енергетичних ринках.

Які ключові завдання повинні стояти перед сучасною українсь-кою енергетичною дипломатією?

СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ

СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ | РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ

2 3

кредиторами) та донорських ре-сурсів для модернізації сектору та проведення реформ у галузі.

На сьогодні міжнародні фінансові організації (зокрема, Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк та Єв-ропейський інвестиційний банк), а також інші міжнародні банківсь-кі інституції (зокрема, KfW) – одні з ключових кредиторів українсь-кої енергетики. Їхній загальний кредитний портфель – близько 3 млрд дол. США, який у принципі за умови правильної та скоорди-нованої роботи держави може бути переглянутий і збільшений (щонайменше на 30–50% протя-гом трьох-п’яти років).

У рамках цього завдання один з важливих пріоритетів

потрібно працювати не лише з ін-весторами із західних країн, але й з потенційними інвесторами з країн Близького Сходу та Азії. У цьому питанні ефективною могла б бути робота Національної інве-стиційної ради при Президентові України, створеної в грудні 2014 року, яку в 2016 році очолив ко-лишній голова Адміністрації Пре-зидента України Б. Ложкін.

Донорська (грантова) під-тримка – інший важливий напрям залучення ресурсів у галузь. Ці кошти повинні спрямовуватися на проекти, на які не можуть бути витрачені кошти кредиторів та інвесторів. Ідеться насамперед про проекти так званої інститу-ційної розбудови – проведення структурних реформ, залучен-

ПЕРШЕЗАВДАННЯ

Забезпечення сталого енер-госпоживання в країні (належ-ний імпорт енергоресурсів) та безперебійність роботи енерго-системи.

Завдання енергетичної ди-пломатії повинно бути направ-лено на те, щоб Україна завжди мала безперебійні джерела ім-порту енергоресурсів (які кри-тично важливі для української економіки) і диверсифікований портфель маршрутів їх доставки.

Прикладом можуть бути за-ходи із забезпечення реверсу газу, диверсифікація маршрутів постачання дефіцитного вугілля (антрацитової групи), ядерного палива.

Переважно це питання зале-жить від відповідних компаній (у тому числі державних), але дер-жава якраз через гнучку та сучас-ну енергетичну дипломатію по-винна створювати максимальний «режим сприяння» в укладанні контрактів та робити фізично можливим такий імпорт.

Належне завчасне реагу-вання на зовнішні загрози в енергетичній сфері.

Це завдання полягає в аналізі навколишнього енергетичного, економічного та геополітично-го середовища й реагуванні на ключові виклики, які становлять загрозу для національної енер-гетичної та економічної безпеки України.

На сьогодні серед таких за-гроз насамперед варто виділити проект «Північний потік-2», ре-алізація якого може позбавити Україну стратегічного статусу ос-новного транзитера російського газу до Європи та, відповідно, ба-гатомільярдних прибутків.

У полі нашого зору повин-ні знаходитися й інші проекти, впровадження яких може спричи-

ДРУГЕЗАВДАННЯ

Рез

юм

е п

ро

екту

ТРЕТЄЗАВДАННЯ

Залучення ресурсів (насам-перед фінансових) для розвит-ку внутрішнього енергетичного ринку та енергетики в цілому.

Ідеться в першу чергу про два напрями – залучення інозем-них інвестицій (робота з потен-ційними інвесторами й

нити зменшення обсягу транзиту нафти та газу територією України, причому за участю не лише Росії. Блокування імпорту вугілля – та-кож серйозний ризик для україн-ської енергетичної системи, який потребує відповідного реагуван-ня з боку українських стейкхол-дерів.

Саме тому дуже важливою є тактика випереджувальних кроків, коли українська дипло-матія не наздоганяє виклики та критичні ситуації, а працює з ними проактивно, чітко усвідом-люючи заздалегідь можливі за-грози та проблеми, навіть якщо їхні «симптоми» ще не очевидні.

Цього можна досягнути за умови перегляду підходів до аналізу ключових глобальних та регіональних тенденцій та виро-блення відповідного алгоритму реагування на них, а також залу-чення кращих аналітичних цен-трів (think tanks) усередині країни для професійного прогнозування та аналізу (детальніше – у розділі «Інституційна енергетична ди-пломатія»).

Ідеться насамперед про пре-вентивну аналітичну роботу щодо розуміння глобальних та регіо-нальних політичних, економічних, енергетичних тенденцій, опрацю-вання великих масивів інформації та розуміння нових можливостей і, звичайно, викликів, які, на пер-ший погляд, можуть бути невиди-мими. Звичайно, у цьому процесі потрібна правильна скоордино-вана робота не лише зовнішньо-політичного та енергетичного відомств, але й інших установ, у тому числі розвідувальних.

енергетичної дипломатії – залу-чення коштів розвинутих країн для реалізації зобов’язань Украї-ни відповідно до Паризької угоди Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, підписаної 22 квітня 2016 року, можливість чого передбаче-на самим документом (ст. 9).

Окрім того, украй важлива абсолютно інша робота з потен-ційними стратегічними інвестора-ми в об’єкти української енерге-тики, оскільки успішні інвестиції в енергетичний сектор можуть відкривати додаткові можливості для реалізації спільних проектів в інших сферах з цілою низкою країн. У полі уваги повинні бути насамперед питання залучення інвесторів у стратегічні активи (наприклад, в електричну гене-рацію), оператора ГТС України, а також у сферу альтернативної енергетики.

Підхід повинен бути як за-гальний (через створення від-повідних законодавчих та урядових програм, проектів, по-кращення інвестиційного клімату тощо), так і точковий. І якраз тут

ня консультантів для підготовки аналітичних матеріалів, стратегій тощо.

Сьогодні в енергетиці скла-лися, напевно, найкращі в історії України умови для розбудови ін-ституційної спроможності Міні-стерства енергетики та вугіль-ної промисловості, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, Національ-ної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергети-ки та комунальних послуг, та ін-ших органів влади.

Близько 170 млн дол. США (або 4,6 млрд грн за чинним кур-сом) грантових коштів доступні Україні для розвитку енергети-ки протягом найближчих трьох років.

І це без урахування потен-ційного гранту від японської корпорації NEDO на реалізацію демонстраційного проекту тур-біни японського виробництва вартістю 60 млн дол. США для ПАТ «Центренерго», а також Про-грами секторальної бюджетної підтримки ЄС, відповідно до якої

Близько 170 млн дол. США грантових коштів доступні Україні для розвитку енергетики протягом найближчих трьох років.


4 5

СЬОМЕЗАВДАННЯ

Допомога в просуванні ін-ших економічних інтересів України завдяки успішній реалі-зації спільних проектів в енерге-тичній сфері за кордоном.

Дещо незвичний напрям, але, наприклад, успішна участь вітчизняних машинобудівних компаній, а також підприємств з суміжних галузей в енергетичних проектах у країнах Африки, Азії та Латинської Америки (які є зазви-чай масштабними інфраструктур-ними проектами та контролюють-ся керівництвом держав) може допомогти «прочинити двері» для вітчизняних компаній з інших галузей, оскільки, у разі успішної реалізації таких проектів, пози-тивну репутацію отримають не лише власне відповідні українські компанії, а Україна в цілому.

ВОСЬМЕЗАВДАННЯ

Проактивна позиція України в міжнародних організаціях.

Сучасна енергетична ди-пломатія повинна передбачати активну роботу не лише з ін-шими державними установами та провідними енергетичними компаніями, але також і з міжна-родними організаціями у сфері

ДЕВ’ЯТЕЗАВДАННЯ

Макроекономічне вирівню-вання.

Належна та системна енер-гетична дипломатія дозволяє в середньостроковій перспективі (до п’яти років) усунути від’ємне значення співробітництва в енер-гетичній сфері з багатьма держа-вами та здійснити макрофінансо-ве вирівнювання в країні.

Насправді енергетика – при-чина номер один формування від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами України (у 2016 році – 2,9 млрд дол. США). Напри-клад, у 2016 році 20% усього ім-порту України припало на міне-ральні палива, нафту і продукти

енергетики, які впливають на глобальний та регіональні енер-гетичні порядки денні. Дотри-мання глобальних принципів і стандартів, а також проактивна системна робота України в міжна-родних організаціях можуть до-зволити нам зробити українську енергетику більш прогнозованою та зрозумілою для міжнародних партнерів з метою залучення від-повідних іноземних інвестицій.

Сьогодні відсутній скоор-динований підхід до представ-леності України в міжнародних організаціях, робота яких так чи інакше стосується енергетики. Енергетична дипломатія в кож-ній з організацій повинна бути взаємопов’язаною та відобража-ти загальну стратегію держави, направлену на досягнення кон-кретних результатів. Усі зусилля повинні мати одну мету – пере-творення української енергети-ки на зрозумілу для іноземних партнерів галузь з високим рів-нем довіри до ключових стейк-холдерів.

У фокусі сучасної енергетич-ної дипломатії повинні перебува-ти Енергетичне Співтовариство, Енергетична Хартія, МАГАТЕ, ЕКОСОР, ІПВГ, МЕА, НАТО, ЄЕК ООН, IRENA та інші організації.

Україна (Міненерговугілля) може отримати близько 45 млн євро.

Це величезні фінансові ре-сурси. Для порівняння: річний фонд заробітної плати, напри-клад, Міненерговугілля України на 2017 рік складає близько 60 млн грн, НКРЕКП – 81,5 млн грн, Держенергоефективності – 32,3 млн грн. Тобто обсяг доступних донорських коштів щонайменше в 25 разів більший, ніж сукуп-ний річний фонд заробітної плати трьох відомств. Це реальний шанс залучити найкращі професійні ка-дри в сектор та швидко реалізу-вати інституційний процес транс-формації галузі.

Окрім того, сума коштів може бути значно більшою, оскільки низка донорів (Австралія, Корея, Франція, Японія тощо) неодно-разово висловлювала готовність фінансувати важливі інституційні проекти в галузі. Проблема якраз і полягає у відсутності скоорди-нованої політики та комплекс-ного бачення щодо необхідності залучення коштів для проведен-ня реформ. Також наявні сут-тєві проблеми і з спроможністю українських стейкхолдерів ефек-тивно витрачати надані кошти.

Інтеграція українського енергетичного ринку з регіо-нальними та глобальними енер-гетичними ринками.

Це завдання в першу чергу зумовлено євроінтеграційними прагненнями України щодо вход-ження до європейського енерге-тичного простору. Ключовими тут є ринки газу та електроенергії. Відповідно, завдання української енергетичної дипломатії полягає в забезпеченні поступової інте-грації ринків, розбудові інфра-структури (інтерконекторів) та готовності українських стейкхол-дерів скоординовано працювати в цьому напрямі.

Головне завдання в серед-ньостроковій перспективі – ін-теграція, тобто синхронізація

ЧЕТВЕРТЕЗАВДАННЯ

української енергетичної систе-ми з континентальною європей-ською енергетичною системою ENTSO-E. Швидше за все цей процес розпочнеться цього року та дозволить кардинально зміни-ти основи електроенергетичної безпеки країни, створивши пере-думови для глибинної модерніза-ції сектору та інтеграції України в цілому в європейський економіч-ний простір.

Серед ключових інструментів виконання четвертого завдання: лобіювання надання проектам газових та електроенергетичних інтерконекторів статусу проек-тів загального інтересу (projects of common interest) та проектів інтересу Енергетичного Співто-вариства (projects of Energy Community interests), залучення відповідних інвестицій, підписан-ня необхідних угод, отримання статусу наглядача та членства в ENTSO-G і ENTSO-E.

Забезпечення виходу українських енергетичних ком-паній на регіональні енергетичні ринки.

Це досить нетиповий напрям роботи для сучасної українсь-кої енергетичної дипломатії, але вкрай важливий для енерге-тичних дипломатій у провідних країнах світу. Ідеться про належ-ний дипломатичний та політич-ний супровід діяльності вітчизня-них енергетичних компаній (як приватних, так і державних) за кордоном.

На жаль, поки що українські національні енергетичні чемпіо-ни неактивні за кордоном (окрім випадків, коли вони інтегровані в переговорні процеси на вищому політичному рівні). Проте потен-ціал для розширення географії їхньої діяльності наявний щонай-менше у Східній Європі та країнах колишнього Радянського Союзу, і це повинно таргетуватися україн-ською дипломатією.

П’ЯТЕЗАВДАННЯ

ШОСТЕЗАВДАННЯ

Посилення присутності України на регіональних енерге-тичних ринках.

Ідеться про забезпечення участі українських компаній у масштабних інфраструктурних проектах в інших країнах, насам-перед в енергетичній сфері. І важ-ливо, що це стосується не лише власне енергетичних компаній, але насамперед підприємств енергетичного машинобудуван-ня, які можуть стати ефективним локомотивом входження на регіо-нальні ринки.

Рез

юм

е п

ро

екту


76

Рез

юм

е п

ро

екту

її перегонки, який склав близько 7,85 млрд дол. США .

Звичайно, Україна не може відмовитися від імпорту. Ми і на-далі будемо імпортувати природ-ний газ, ядерне паливо та наф-топродукти. Проте енергетична дипломатія може допомогти знач-но покращити таку ситуацію.

По-перше, ми можемо сут-тєво зменшити обсяги імпорту нафтопродуктів, залучаючи іно-земні інвестиції в модернізацію наявних НПЗ та збільшуючи дода-ну вартість в українській економі-ці (імпорт нафтопродуктів у 2016 році склав 3,26 млрд дол. США). По-друге, залучаючи інвести-ції в український апстрім, можна зменшити кількість імпорту газу та нафти, збільшивши зайнятість та модернізувавши галузь у ціло-му. По-третє, розвиваючи спільні проекти з видобутку урану, ми можемо зменшити чистий резуль-тат закупівлі готового ядерного палива. По-четверте, промотуючи участь українських підприємств у масштабних інфраструктурних проектах за кордоном, ми може-мо покращити загальний еко-номічний результат міжнародного енергетичного співробітництва.

Зокрема, за нашими розра-хунками, у разі успішної реаліза-ції заходів та завдань, які в тому числі визначені в цій роботі, ми маємо змогу отримати чисте саль-до енергетичної співпраці з 45-ма країнами світу протягом 2017–2022 рр. розміром 4,88 млрд дол. США та компенсувати від’ємні операції на 20,9 млрд дол. США. Звичайно, ці розрахунки дуже орієнтовні (вони, наприклад, не включають обсяг імпорту нафто-продуктів з Литви, яку ми не роз-глядали в цій роботі) та потребу-ють додаткового обґрунтування, зокрема, щодо остаточного впли-ву на економіку. Але на цьому прикладі видно, наскільки важ-ливою для економічного розвитку країни є енергетична дипломатія і які практичні результати вона може мати.

Усі ці заходи дозволяють своєю чергою значно покращити

ДЕСЯТЕЗАВДАННЯ

Підготовка кадрів, здат-них ефективно реалізовувати завдання енергетичної дипло-матії.

Це непросте завдання, оскільки протягом останніх деся-тиліть була відсутня стратегічна координація між Міністерством закордонних справ України, ін-шими міністерствами та відом-ствами, робота яких стосується реалізації елементів енергетичної дипломатії, та вищими навчаль-ними закладами України (насам-перед Інститутом міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шев-ченка, факультетом міжнародних відносин ЛНУ імені Івана Франка, Дипломатичною академією Украї-ни при МЗС України та ін.), які го-тують відповідні кадри та прово-дять наукові дослідження.

Тому ключове завдання в цій сфері – сформувати попит на ті знання та навички, які потрібні для реалізації складних завдань енергетичної дипломатії. Окрім того, згадані вищі навчальні за-клади важливі і для реалізації низки досліджень та моніторин-гу регіонів, які становлять інте-рес для України, та повинні бути задіяні для надання тих чи інших рекомендацій.

Ще один елемент цієї ро-боти – стажування найкращих фахівців за кордоном для отри-мання досвіду координації та здійснення енергетичної дипло-матії.

Завдання на короткостроко-ву перспективу (до трьох років) – здійснити якісну підготовку що-найменше п’ятдесяти фахівців, спроможних за короткий час у різних міністерствах та відом-ствах перебудувати систему під-ходів до енергетичної дипломатії.

макрофінансові показники країни через створення доданої вартості в економіці, поліпшення платіж-ного балансу та збільшення зай-нятості населення в енергетично-му секторі.

Технічна (грантова) допомога для посилення інституційної спроможності, яка доступна ключовим стейкхолдерам в енергетиці України до 2022 року*

Назва проекту Країна-донор Бенефіціар Обсяг, млн $Строкипроекту

США (USAID)Міненерговугілля,

НКРЕКП та інші ЦОВВ 90 2017–2022

Мінрегіон 13,49 2013–2017

АПУ 1,3 2016–2018

Держатомрегулювання 0,4 2015–2019

ЄК Міненерговугілля 48

2,36

НКРЕКП 1,7 2016–2018

Світовий банк Міненерговугілля 0,4 2016–2017

Світовий банк НКРЕКП 1,64 2015–2017

ПРООНДерженергоефективності

4,7 2014–2018

Глобальнийекологічний фонд /

ЮНІДО

Держенергоефективності,Мінекономрозвитку 5,55 2015–2018

2015–2018

«Енергетична безпека через кон-курентоздатні енергетичні ринки в Україні»**

Муніципальна енергетична реформа в Україні

Ініціатива з протидії корупції та підвищення фіскальної прозо-рості в енергетичному секторі в Україні

Модернізація Інформаційно-кри-зового центру Держатомрегулю-вання

Програма секторальної бюджет-ної підтримки ЄС «Продовження підтримки реалізації Енергетич-ної стратегії України»

Проект «Допомога Україні у процесі впровадження реформ у секторі енергетики відповідно до міжнародних зобов’язань країни»

Підтримка НКРЕКП у процесі ре-формування ринку електроенергії

Проект підтримки процесу забез-печення реалізації Ініціативи з прозорості видобувних галузей

Грант на підготовку Проекту «Програма сприяння регулятор-ній реформі централізованого теплопостачання України»

Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій у муніципальному секторі України

Впровадження стандарту систем енергоменеджменту в промисло-вості України

Українсько-данський енергетичний центр

Данія Міненерговугілля 2,14

Загальна сума 171,68

США (USAID)

США (USAID)

США

2015–2019

ЄК Міненерговугілля 2016–2018

ЄК

* Тут представлені лише ті проекти, які мають на меті надання допомоги ЦОВВ для реалізації тих чи інших завдань (у тому числі реформ) в енергетичній сфері та не передбачають придбання устаткування, інших матеріальних активів. Окрім того, тут не представлено проекти з розбудови інституційної спроможності місцевих органів влади.** Проект стартує у 2017 році. Деталі за https://www.fbo.gov/utils/view?id=c8968ed4666b0f17992ddc4c21974f96

Джерело: Офіційний портал координації міжнародної допомоги України Мінекономрозвитку http://openaid.gov.ua/uk


8 9

Необхідність координації енергетичної дипломатії

У кожній державі, навіть у країнах Заходу, існує деяка кон-куренція між відомствами в пи-танні здійснення енергетичної дипломатії. Україна, звичайно, не є винятком.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості Украї-ни та Міністерство закордонних справ – часто не «звіряють годин-ники» та не виступають «єдиним фронтом» на міжнародних енер-гетичних заходах, у рамках робо-ти міжнародних організацій тощо. Не кажучи вже про відсутність їх координації з іншими надважли-вими відомствами спеціального призначення (насамперед розві-дувальними структурами). Відтак, маємо факт відсутності «one voice policy» щодо ключових викликів та загроз, які постають перед Україною в енергетичній сфері.

Досвід провідних західних країн (зокрема, США, країн ЄС) щодо призначення конкретних високопосадовців, які відповіда-ють за питання міжнародної енергетичної безпеки і політики, свідчить, що це – ефективний ін-струмент для захисту власних економічних інтересів та лобію-вання вигідних для країни енер-гетичних проектів (детальніше – у розділі «Приклади системи коор-динації енергетичної дипломатії за кордоном»).

Окрім того, як уже було ска-зано, одне з головних завдань енергетичної дипломатії – ма-кроекономічне вирівнювання та зменшення негативного сальдо в міжнародному співробітництві в енергетичній сфері, і саме енер-гетика є одним з важливих фак-торів формування цього сальдо в зовнішньоторговельному балансі України. Відтак, це ще один ар-гумент на користь виокремлення цього напряму роботи з метою фокусування максимальних зу-силь держави на ньому.

Зважаючи на закордонний досвід та враховуючи українську

специфіку (за Конституцією Пре-зидент України здійснює керівни-цтво зовнішньополітичною діяль-ністю, а також безпосередньо впливає на призначення керів-ників спецслужб – Служби безпе-ки України, Міноборони (Головне управління розвідки), Служби зовнішньої розвідки, а також очо-лює Раду національної безпеки та оборони України), варто заува-жити, що найбільш ефективним інститутом, який міг би коорди-нувати стратегічні питання між-народної енергетичної безпеки в наших політичних реаліях може бути Спеціальний уповнова-жений України з міжнародних енергетичних питань, який призначається та звільняється Указом Президента України та ін-тегрований до Адміністрації Пре-зидента України.

Така структура дозволить залучити для ефективної робо-ти цього інституту як МЗС з його архітектурою дипломатичних ві-домств, так і Міністерство енер-гетики та вугільної промисло-вості, СБУ, СЗР, Міноборони (ГУР), українські національні енергетич-ні компанії.

Зокрема, як варіант, мож-на створити при Спеціальному уповноваженому України з між-народних енергетичних питань групу стратегічних радників, яких делегуватимуть МЗС, Міненерго-вугілля, Мінекономрозвитку, СБУ, СЗР, Міноборони та Національний інститут стратегічних досліджень, які на постійній основі сформують його команду.

Спеціальним уповноваженим України з міжнародних енерге-тичних питань повинна стати лю-дина, яка має як дипломатичний досвід роботи, так і досвід роботи в українській енергетиці, розуміє тенденції світової енергетики, віт-чизняного енергетичного маши-нобудування та інших супутніх га-лузей економіки, є авторитетним та знаним спеціалістом на між-

Рез

юм

е п

ро

екту

народній арені, має налагоджені контакти з ключовими стейкхол-дерами в Україні та за її межами.

До розробки засад нової енергетичної дипломатії повинні максимального широко залуча-тися провідні українські «мозкові центри» (think tanks) як держав-ні, так і приватні, оскільки вони виступають у ролі сполучної лан-ки між урядом, громадськістю та науковими колами, а їхній аналіз є вкрай важливим і корисним.

Будь-яка інша форма коорди-нації міжнародної енергетичної політики в сьогоднішніх українсь-ких реаліях політичної нестабіль-ності, а також коаліційної основи формування уряду, на жаль, не дозволить ефективно реалізову-вати всі завдання, про які йдеться в цій роботі.

ного статусу. Аналогічна ситуація відбуватиметься і з Міністерством енергетики та вугільної промис-ловості.

Водночас для деяких регіонів, які мають чималі перспективи для посилення нашої економіч-ної присутності (і не лише в га-лузі енергетики), вкрай важливе поєднання зовнішньополітичної й енергетичної дипломатій та ефек-тивне використання дипломатич-ного статусу в регіоні. Ідеться в першу чергу про країни Африки та Близького Сходу.

Відтак, є доцільним від-новлення діяльності інститу-ту Спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки, який перестав фак-тично існувати після призначен-ня останнього його керівника

Наприклад, не працюватиме така схема в рамках роботи Ка-бінету Міністрів (зокрема, через призначення посади заступни-ка Міністра Кабінету Міністрів, Уповноваженого уряду, Віце-прем’єр-міністра тощо), оскільки особа, яка спеціально номінуєть-ся державою на посаду коорди-натора енергетичної дипломатії, повинна мати часовий карт-бланш перш за все для реалізації поставлених завдань (усі вони мають складний характер та ви-магають роботу «в довгу»), а та-кож для демонстрації закордон-ним партнерам незмінності курсу України в обговорюваних питан-нях та послідовності в ухваленні рішень та здійсненні політики.

Не буде ефективно працю-вати інститут уповноважених (на зразок спеціального посла з особливих доручень) у рамках Міністерства закордонних справ України, оскільки це вимагати-ме ефективної та неупередженої взаємодії на рівні багатьох ві-домств, що своєю чергою потре-бує відповідного адміністратив-

Г. Латія Надзвичайним та Повно-важним Послом України в Єгипті. Призначення окремої особи, наділеної спеціальним статусом та повноваженнями, допомогло б сконцентрувати розпорошені сьогодні сили української дипло-матії на африканському та близь-косхідному напрямах та відкрити «зачинені двері» в африканський та близькосхідний політикум, а також бути постійно присутніми в регіоні. На жаль, профільні за-ступники міністра закордонних справ України не забезпечують необхідного рівня присутності в цьому регіоні з різних причин, насамперед пов’язаних з концен-трацією своїх зусиль у «центрі».

З іншого боку, ефективна ко-ординація інституту Спеціального уповноваженого України з між-народних енергетичних питань та Спеціального представника України з питань Близького Схо-ду та Африки могла б дозволити Україні реалізувати всі ті завдан-ня енергетичної дипломатії, про які йдеться в цій роботі.

Сьогодні в Україні відсутня «one voice policy» щодо ключових викликів та загроз в енерге-тичній сфері.


10 11

Важливість корекції зовнішньополітичних контактів

Із 45-ти проаналізованих країн, які є привабливими для співробітництва в енергетичній галузі, Україна активно співпра-цює лише із 16-ма державами (відсутня співпраця – з 21-ю краї-ною, неактивне співробітництво – з 8-ма країнами). Однозначно, ця ситуація потребує корекції.

Одним з ефективних інстру-ментів енергетичної дипломатії є супровід її ключових завдань ви-щим керівництвом країни, зокре-ма в ході зовнішньополітичних контактів Президента, Прем’єр-міністра та міністра закордонних справ України, а також міністра енергетики та вугільної промис-ловості України.

Аналіз даних про закордонні

візити вищезазначених посадо-вих осіб за останні роки показав важливі та цікаві тенденції, які зводяться до такого.

По-перше, останнім часом (за останні п’ять років) спостері-гається очевидне зміщення ак-центів під час закордонних ві-зитів вищого керівництва країни від економічних до політичних питань.

Про це свідчать два факти – географія візитів (переважно ві-зити здійснюються до країн ЄС) та значне відставання кількості візитів Прем’єр-міністра України, який відповідає в першу чергу за економічний блок та економіч-не зростання України, від візитів Президента України та міністра

Рез

юм

е п

ро

екту

Адміністрація Президента України

Міністерствозакордонних

справ

КабінетМіністрівУкраїни

Міненерго-вугілля

СБУ СЗРМіноборони Українські національні

енергокомпанії

Спеціальний уповноважений України з міжнародних енергетичних питань

Мінеконом-розвитку

Національний інститут

стратегічних досліджень

закордонних справ України.По-друге, за останні п’ять

років європейський напрям став ключовим у закордонних контак-тах вищого керівництва нашої держави. Добре це чи погано? Звичайно, з урахуванням аспекту безпеки, фактора Росії як загро-зи національній безпеці Украї-ни та нашого проєвропейського курсу – це, мабуть, виправдано. Водночас є регіони (країни Пів-денної Америки, Африки та Азії), які практично залишені поза увагою офіційного Києва та де ми взагалі не присутні. Але саме вони є перспективними ринка-ми збуту для українських під-приємств та потребують окремої належної уваги нашої держави.

По-третє, якщо раніше на країни колишнього Радянського Союзу (переважно Росію, Казах-стан, Білорусь, країни Централь-ної Азії) припадала значна част-ка візитів керівництва держави, то останні п’ять років цей регіон фактично не знаходиться на ра-дарі зовнішньої політики Украї-ни. Якщо ситуація з Росією не викликає додаткових питань, то не зрозуміло, чому ми не розви-ваємо контакти з тими країнами колишнього Радянського Союзу, які щонайменше є нейтральними до політики Росії в регіоні. Це та-кож потребує корекції.

По-четверте, географія та ін-тенсивність закордонних візитів міністра закордонних справ чітко корелює з візитами Президента України. В основному всі контак-ти направлені саме на країни ЄС. Водночас інші регіони переважно знаходяться поза увагою очільни-ка зовнішньополітичного відом-ства. Але якщо у випадку міністра це виправдано та зрозуміло (він чітко рухається в фарватері зов-нішньополітичної активності Пре-зидента), то викликає питання те, чому заступники міністра, які не відповідають за європейський на-прям та роботу зі «світовими цен-трами» щодо ситуації в Україні, пов’язаної з агресією РФ, досить рідко відвідують регіони, які зна-ходяться у сфері їхнього відання.

По-п’яте, міністри енергети-ки та вугільної промисловості в основному зосереджені на роботі в країні і мало приділяють уваги нетворкінгу зі своїми візаві за кордоном.

Така ситуація однозначно потребує корекції, у тому числі з урахуванням викликів сучасної енергетичної дипломатії та кон-кретних завдань, які постають перед нею в кожному окрему ре-гіоні, що детально описано в цій роботі.

Напевно, враховуючи сьо-годнішню ситуацію і постійну загрозу з боку Росії сувереніте-ту України, не є доцільним пере-орієнтовувати акценти зовніш-ньої політики Президента України та міністра закордонних справ.

Але це абсолютно не означає, що всі члени уряду повинні також розвернути свій фокус уваги в на-прямі Брюсселя або Вашингтона. Відкриття нових ринків, створен-ня додаткових можливостей для просування експорту повинні стати пріоритетами голови уря-ду, профільних віце-прем’єр-міністрів, яким слід значно актив-ніше їздити за кордон, зокрема до держав, потенційно цікавих для України.

Нам однозначно потрібно по-вертатися на континенти, неспра-ведливо залишені поза увагою. І робити це на системній основні, на всіх рівнях. Саме цього вима-гає сучасна енергетична дипло-матія України та інтереси нашої держави.

Ситуація із закордонними контактами, так само як і з між-народними контактами всередині України, за якої спостерігається сильний перекіс у західному на-прямі, свідчить про те, що нам потрібен інститут Спеціального уповноваженого України з між-народних енергетичних питань, який дозволить посилити присут-ність нашої держави в країнах та регіонах, які, на жаль, сьогодні не перебувають у фокусі уваги України.

Окрім того, здійснення клю-чових закордонних візитів у рам-


12 13

ках енергетичної дипломатії не має бути спонтанним і непроду-маним – карта візитів повинна бути спланованою, розробленою разом з Міністерством закордон-них справ, Міністерством енерге-тики та вугільної промисловості, іншими відомствами та узго-дженою з Президентом й урядом. Вона повинна містити щонаймен-ше планування на період двох років, причому візити повинні здійснюватися незалежно від змі-ни міністрів і прізвищ та обов’яз-ково передбачати комунікації і на нижчому рівні (рівні заступ-ників міністрів). Координацією цієї роботи повинен займати-

ся Спеціальний уповноважений України з міжнародних енерге-тичних питань.

У цьому сенсі вкрай важливо визначати не лише коло питань та тем, які необхідно обговорю-вати з візаві за кордоном, але й ключових осіб в енергетиці країн- партнерів задля розбудови пер-сональних контактів з ними.

Важливо зрозуміти, що все це – делікатна та клопітка робо-та, яка вимагає скоординованої позиції та розуміння ключових завдань і тенденцій, що відбува-ються на глобальному та регіо-нальному рівнях.

Глибина міжнародних двосторонніх контактів на міжвідомчому рівні (на прикладі діяльності В. Демчишина, 2015 р.)

Міністр енергетики та вугільної

промисловості України

Володимир Демчишин

Рез

юм

е п

ро

екту

Спеціальний посланник США Амос Хокштейн

Єврокомісар Мігель Каньєте

Міністр енергетики США Ернест Моніз

Єврокомісар Марош Шефчович

Міністр екології, сталого розвитку та енергетики Франції Сеголен Руаяль

Міністр енергетики Литви Рокас Масюліс

Міністр промисловості і торгівлі Чехії Ян Младек

Міністр економічних справ Нідерландів Хенк Камп

Міністр економіки Словаччини Вазіл Худак

Віце-прем’єр-міністр Грузії Каха Каладзе

Міністр закордон-них справ Данії Мартін Лідегор

Міністр енергетики Болгарії Теменужка Петкова

Міністр енергетики Румунії Андрій Джеря

СНД таГрузія

4

1519

Візити Президентів України*

Кількість візитів при В. Ющенку (2005-2010)

Кількість візитів при В. Януковичу (2010-2014)

Кількість візитів при П. Порошенку (2014-2016)

79 79 68

В. Ющенко

В. Янукович

П. Порошенко

Австраліяі Океанія

Азія Африка Європа ПівнічнаАмерика

ПівденнаАмерика

0 0 19

15

11

1 0 0

54

37

47

4 7 50 01

*Станом на кінець грудня 2016 року


1514

А. Яценюк

(27.02.2014 - 14.04.2016)

В. Гройсман

(14.04.2016 - чинний)

Візити Прем’єр-міністрів України*

Австралія і Океанія

82Азія Африка Європа Північна Америка Південна Америка СНД та Грузія

0 10 3 41 8 0 20

0 0 0 0 0 0 0

0

М. Азаров

(11.03.2010 - 28.01.2014)

С. Арбузов

(28.01.2014 - 27.02.2014)

*Станом на кінець грудня 2016 року

Австралія і Океанія Азія Африка Європа Північна Америка Південна Америка СНД та Грузія

717

0 0 0 4 1 0 2

0 0 0 13 4 0 0

А. Дещиця

(27.02.2014 - 19.06.2014)

П. Клімкін

(14.06.2014 - чинний)

Візити міністрів закордонних справ України*

Австралія і Океанія

81Азія Африка Європа Північна Америка Південна Америка СНД та Грузія

35

Австралія і Океанія Азія Африка Європа Північна Америка Південна Америка СНД та Грузія

548

0 0 0 7 1 0 0

К. Грищенко

(11.03.2010 - 24.12.2012)

Л. Кожара

(24.12.2012 - 27.02.2014)

0 16 0 46 10 4 5

0 1 1 21 4 0 8

0 6 1 43 4 0 3

Рез

юм

е п

ро

екту

Енергетичне машинобудування як авангард енергодипломатії

Українське енергетичне маши-нобудування на сьогодні є чи не єдиним ефективним інструментом входження України в регіони, де вона практично відсутня. Ідеться насамперед про країни Латинсь-кої Америки, Африки, Близького Сходу та Азії.

Саме підприємства енергетич-ного машинобудування, які збе-регли свою конкурентоздатність, чи не єдині в державі, які спро-можні брати участь у складних інфраструктурних проектах з мо-дернізації енергетичної системи за кордоном.

Такі проекти (які досить ча-сто називають «мегапроекта-ми») завжди є об’єктами підви-щеної уваги з боку керівництва іноземних держав зазначених регіонів. Відтак, позитивний до-свід реалізації проектів за участю українських підприємств енерге-тичного машинобудування може дозволити Україні відкрити ринки цих держав для вітчизняних ком-паній з інших секторів, наприклад сільського господарства, будівни-цтва, ІТ тощо.

Серед таких підприємств мож-на виділити державні ДП «Зоря» - «Машпроект», ДП «Енерго- важмаш», ВАТ «Турбоатом», ПАТ «НВП «Радій», приватні ПАТ «Сумське МНВО ім. М. В. Фрунзе», «Сумський завод «Насосенерго-маш», ПАТ «Запоріжтрансформа-тор», Корпорація «Маст-Іпра» (до складу входять ТОВ «Котло-трубопром», ПАТ «Харківський котельно-механічний завод», ХЦКБ «Енергопрогрес»). Варто зазначити, що частина згаданих підприємств – це не класичні ма-шинобудівні компанії, вони також надають послуги з інжинірингу та розробки ІТ-рішень.

Унікальність українського ма-шинобудування полягає в тому, що в принципі ми здатні будувати складні енергетичні об’єкти «під ключ» (наприклад, теплові елек-тростанції, газоперекачувальні

та компресорні станції тощо), оскільки маємо різнопланове ви-робництво. Окрім того, в Україні є конкурентоздатні підприємства, які виробляють суміжну продук-цію (наприклад, трубопровідну продукцію для нафтогазового комплексу – «Інтерпайп», «Метін-вест»), та будівельні компанії, які мають досить високий рівень до-свіду будівництва складних об’єк-тів за кордоном («Альтком», «Ін-тербудмонтаж»).

Усе це свідчить про те, що Україна могла б претендувати на отримання не лише субпідряд-них замовлень (як це часто від-бувається сьогодні), але й бра-ти участь у реалізації складних інфраструктурних проектів «під ключ», у яких українська сторона (компанія) виступає генпідрядни-ком та залучає до реалізації про-ектів інші українські підприєм-ства.

Єдине питання полягає в тому, що хтось повинен узяти лідерство та координувати таку роботу. Самі машинобудівні компанії навряд чи зможуть об’єднатися та висту-пити єдиним фронтом відразу в декількох географічних регіонах. Цьому заважає і брак фінансів, і відсутність скоординованості між самими підприємствами, і політичні аспекти входження на той чи інший географічний ри-нок. Успішний приклад ДПЗД «Укрінтеренерго», яке в 1990-х та 2000-х рр. об’єднало понад 100 українських підприємств енергетичного машинобудуван-ня, проектних інститутів тощо та фактично побудувало в’єтнамську гідроенергетику, демонструє пе-реваги та можливості такої ко-ординації.

В електроенергетичній сфері така координація могла б здійс-нюватися ДП «НЕК «Укренерго» або ДП «Укргідроенерго» з ура-хуванням складних інфраструк-турних проектів, що сьогодні ре-алізуються в електроенергетичній


16 17

сфері (будівництво повітряних ліній, модернізація підстанцій, гідроагрегатів тощо).

Саме держава, розуміючи важливість цього напряму, по-винна проявити лідерство та намагатися координувати таку роботу. І тут важлива не лише ко-ординація, зовнішньополітичний та дипломатичний супроводи цієї діяльності, але й вироблення пра-вильних рішень щодо стимулю-вання такого експорту всередині України. Ідеться про викори-стання механізмів підтримки, які є стандартними для розвинутих країн (наприклад, страхування експорту та інвестицій, доступ до «довгих» кредитів тощо).

У цій сфері один з ключових конкурентів України – Росія, чиї підприємства енергетичного ма-шинобудування, маючи доступ до «довгого» кредитного ресур-

су російських державних банків та підтримки з боку спеціально створеного Російського агент-ства зі страхування експортних кредитів та інвестицій і зовніш-ньополітичного відомства Росії, активно намагаються просувати свої інтереси саме в тих регіонах, які є перспективними для україн-ського машинобудування.

Відтак, промоція участі україн-ських підприємств енергетичного машинобудування в проектах з модернізації енергетичної інфра-структури за кордоном повинна стати одним з найважливіших завдань сучасної енергетичної дипломатії. А самі підприємства енергетичного машинобудуван-ня та компанії з суміжних галузей мають стати авангардом енерге-тичної дипломатії та інструментом посилення присутності України в регіонах, у яких ми маємо досить слабкі позиції.

Національні енергетичні «чемпіони» та енергетична дипломатія

Українська держава володіє контрольними пакетами акцій провідних енергетичних ком-паній, які досить часто є домінант-ними гравцями або монополіста-ми на відповідних енергетичних ринках усередині країни.

У нафтогазовій сфері – це НАК «Нафтогаз України» (до складу якої входять ПАТ «Укр-трансгаз», ПАТ «Укргазвидобу-вання, ПАТ «Укртранснафта»), ПАТ «Укрнафта»; у сфері ви-робництва та транспортування електроенергії – НАЕК «Енерго-атом», ПАТ «Укргідроенерго», ПАТ «Центренерго» та ДП «НЕК «Укренерго»; у сфері машинобу-дування – ДП «Електроважмаш», ДП «Зоря» – «Машпроект» та ПАТ «Турбоатом».

Абсолютно всі вищезгадані компанії є великими підприєм-ствами з багаторічною історією міжнародної діяльності.

Саме вони можуть стати ефек-тивним інструментом реалізації важливих складових енергетич-ної дипломатії. Наприклад, НАК

«Нафтогаз України» – у питанні диверсифікації постачання газу, інтеграції українського газового ринку до європейського та залу-чення інвестицій в українських upstream; ДП «НЕК «Укренерго» – у питанні інтеграції (синхроні-зації) української енергетичної системи з ENTSO-E; НАЕК «Енер-гоатом» – у сфері диверсифікації постачання ядерного палива та залучення інвестицій у добудову блоків АЕС; ДП «Електроважмаш», ДП «Зоря» – «Машпроект» та ПАТ «Турбоатом» – у питанні участі в масштабних проектах з модерні-зації та розбудови енергетичної інфраструктури.

Водночас для цього необхід-но змінити залучення цих ком-паній до таких проектів та ініціа-тив з «ручного режиму», коли, як правило, міністерства та ві-домства просто за командою за-лучають компанії до участі в різ-номанітних візитах керівництва держави, міжнародних зустрічах тощо, на системну співпрацю, коли держава як акціонер цих

Рез

юм

е п

ро

екту

підприємств вибудовує довго-строкову стратегію їхньої участі в роботі на міжнародному напрямі.

Досить часто керівництво вищезгаданих підприємств до кінця не усвідомлює стратегіч-ну важливість участі в подібних ініціативах та проектах, оскіль-ки концентрується винятково на бізнес-процесах та завданнях самої компанії, що в принципі є логічним. Водночас участь під-приємств у подібних заходах ча-сто спрямована на довгострокові наслідки і нерідко не має чітко ви-раженого швидкого економічного ефекту для самої компанії, проте має серйозні позитивні наслідки для країни в цілому (наприклад, збільшення економічної присут-ності в регіоні, початок системно-го політичного діалогу з керівни-цтвом держав тощо) .

Яскравим прикладом різно-го бачення міжнародної діяль-ності державою і топ-менедже-ром може слугувати закордонна

так званих «політиках власності» (ownership policies), що мають бути розроблені та затверджені в рамках започаткованої в Україні реформи корпоративного управ-ління.

Вищезгадані компанії най-ближчим часом матимуть неза-лежні наглядові ради. І наглядова рада, і найнятий нею топ-мене-джмент у своїй роботі повинні спиратися на документ, який опи-сує чіткі завдання держави як власника активу щодо компанії і, зокрема, залучення та координа-цію роботи на міжнародному на-прямі.

Ці чіткі для всіх учасників «правила гри», розроблені та затверджені в «політиках влас-ності» разом із ухваленою енер-гетичною стратегією України та, бажано, стратегією енергетич-ної дипломатії, мають створити необхідне правове та понятійне підґрунтя для залучення клю-чових державних енергетичних

Саме національні енергетичні компанії мо-жуть бути ефективним інструментом реалі-зації енергетичної дипломатії.

активність НАК «Нафтогаз Украї-ни» у видобувних проектах в ОАЕ та Єгипті, яка, за словами керівництва компанії, економічно невигідна, проте це єдиний пози-тивний та успішний приклад при-сутності України в закордонному usptream й, окрім того, у цілому на Близькому Сході. Або, напри-клад, реалізація «Китайського кредиту», втрата якого фактично загрожує згортанням співробіт-ництва з Китаєм в економічній сфері.

У цьому сенсі різне сприй-няття стратегічних завдань дер-жави з боку її керівництва та топ-менеджменту національних енергетичних «чемпіонів» на міжнародному напрямі є часто невідворотним та потребує си-стемного вирішення.

Єдиний правильний шлях – визначення ключових пріори-тетів і завдань з боку держави в

компаній до проектів з посилення присутності України за кордоном.

Така діяльність повинна бути зрозумілою як для державних ор-ганів влади, так і для національ-них компаній. Водночас необхід-но усвідомлювати, що ефективна та прибуткова для держави діяль-ність національних енергетичних компаній можлива лише за умови, що вони працюватимуть за тими ж самими правилами, що і публіч-ні компанії з приватною формою власності. Тому для того, щоб не порушувати ринкові принципи діяльності національних енерге-тичних компаній та не чинити не-гативний вплив на інституційний розвиток державного корпора-тивного сектору, необхідно пе-редбачати механізми компенсації державою збитків, яких можуть зазнати такі компанії в процесі реалізації державної політики.


1918

Побудова довіри та тактика «сходження сходами»

Як було показано в нашій роботі, довіра – один з важли-вих чинників розвитку відносин у сфері енергетики з державами кількох регіонів (країнами Азії, Африки, Близького Сходу та Кас-пійського регіону).

Саме фактор довіри або не-довіри досить часто береться до уваги лідерами згаданих країн при ухваленні рішень, чи реалі-зовувати складні спільні проекти в енергетичній сфері з Україною, чи ні.

Криза довіри з боку керівни-цтва багатьох держав зазначених регіонів до України, безпереч-но, – основний бар’єр для почат-ку предметного діалогу з їхніми елітами щодо реалізації спільних проектів в енергетичній сфері.

ливить реалізацію подібних про-ектів на довгі роки.

У цьому випадку для почат-ку, можливо, потрібно просувати інтереси, які не вимагають ба-гаторічних зусиль, концентрую-чись на проектах, які можуть ста-ти необхідними історіями успіху та фундаментом для подальшої співпраці й реалізації більш ам-бітних спільних проектів в енер-гетичній сфері.

Це так звана тактика «сходження сходами» до високої цілі (на противагу вертикально-му підйому), яка, напевно, є най-більш оптимальною для сучасної енергетичної дипломатії України.

З більшістю країн, з якими ми потенційно можемо розвива-ти співробітництво в енергетич-

Рез

юм

е п

ро

екту

На жаль, за час незалежності Україна не дуже часто демон-струвала спроможність та по-слідовність щодо взятих на себе зобов’язань та спільних проек-тів, про які йшлося під час різ-номанітних візитів до регіону на найвищому та високому рівнях. Причому мається на увазі не лише енергетичний напрям, але й інші сфери співробітництва.

Тому якщо керівництво Украї-ни не здатне забезпечити послі-довність у взятих зобов’язаннях, краще не розпочинати перего-вори з державами про складні проекти, які матимуть безумов-ний вплив у тому числі і на гео-політичний розклад сил у регіоні, оскільки втрата довіри унемож-

ній сфері, необхідно сформувати свою мапу «сходів», кожна схо-динка яких веде до більш глибо-кого рівня співпраці в енергетич-ній сфері, з чіткими завданнями та визначенням ресурсів, необ-хідних для їх реалізації.

Для деяких країн це може бути залучення технічної допо-моги на реалізацію проектів, які становлять для них стратегічний інтерес (їхнього бізнесу), для ін-ших – участь у масштабних про-ектах з модернізації інфраструк-тури або, наприклад, навчання майбутнього персоналу для по-треб енергетики. Для кожної краї-ни потрібно знайти унікальний рецепт «сходження на гору» та чітко визначити його маршрут.

Якщо керівництво України не здатне забезпечити послідовність у взятих зо-бов’язаннях, краще не розпочинати перего-вори з державами про складні проекти, які матимуть безумовний вплив у тому числі і на геополітичний розклад сил у регіоні, оскільки втрата довіри унеможливить ре-алізацію подібних проектів на довгі роки.

ТОП-10 завдань енергетичної дипломатії, що потребують посиленої уваги українських стейкхолдерів у 2017–2018 рр.

ВажливістьЗавданняВідомства та держкомпанії, що задіяні в реалізації

1. Створення інституту Спеціального уповноваже-ного України з міжнарод-них енергетичних питань

Відсутність «one voice policy» в країні щодо ключових викликів та загроз, які постають перед Україною в енер-гетичній сфері, не дозволяє реалізовувати всі завдання енергодипломатії.

АПУ, Міненерговугілля, МЗС, Мінекономрозвитку, СБУ, СЗР, Міноборони

2. Блокування реалізції проекту «Північний потік-2»

Цей проект несе реальну загрозу втрати транзитного по-току газу через територію України та відповідних багато- мільярдних збитків. Окрім того, він направлений на збіль-шення залежності ЄС від Росії як імпортера газу.

МЗС, АПУ, Міненерговугіл-ля, НАК «Нафтогаз Украї-ни»

3. Реалізація «Китайського кредиту»

Реалізація кредиту є не лише можливістю отримати фінансування на модернізацію української енергетики, а й насамперед свідченням серйозності намірів України розвивати співробітництво з Китаєм, причому не лише в енергетиці. Будь-які інші складні проекти в енергетиці з Китаєм не будуть реалізовуватися, поки не розпочнеться реального руху за кредитом, тобто не раніше 2018 року.

КМУ, НАК «Нафтогаз Украї-ни», Мінекономрозвитку, Міненерговугілля

4. Реалізація «демонстра-ційного проекту» NEDO

Спроможність України виконати взяті зобов’язання та вста-новити демонстраційне обладнання на Трипільську ТЕС буде слугувати сигналом Токіо продовжувати співпрацю в енергетиці та реалізовувати більш складні проекти. Відсут-ність реалізації проекту позбавить Україну можливості от-римати додаткове фінансування від японських фінансових установ на масштабні проекти в енергетиці.

КМУ, Міненерговугілля, Мінфін, Мінекономрозвит-ку, ПАТ «Центренерго»

5. Вибірка коштів у рамках макрофінансової допомоги ЄС

Здатність вибрати отримані кошти в рамках Програми сек-торальної бюджетної підтримки ЄС «Продовження підтрим-ки реалізації Енергетичної стратегії України» дозволить втримати співробітництво з ЄС у сфері технічної допомоги на сьогоднішньому рівні. В іншому випадку технічна допо-мога Єврокомісії в енергетичній сфері буде мінімальна.

Міненерговугілля, Мінфін

6. Підготовка та укладання нових контрактів на вивіз відпрацьованого ядерного палива

Відсутність домовленості про умови вивозу відпрацьо- ваного ядерного палива може створити додаткові ризики для належного функціонування АЕС та посилює залеж-ність від РФ.

НАЕК «Енергоатом», Міненерговугілля, МЗС

7. Початок будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива

Введення в експлуатацію сховища зменшить залежність від РФ у питаннях поводження з відпрацьованим ядерним па-ливом. Необхідно нарешті розпочати проект, оскільки його фактичне блокування має негативний вплив на сприйнят-тя американським урядом здатності України реалізовувати складні спільні проекти в енергетиці.

НАЕК «Енергоатом», Міненерговугілля, НКРЕКП

8. Укладання Угоди про приєднання до європейсь-кої енергосистеми ENTSO-E та старт технологічної підготовки до інтеграції, синхронний рух з Молдо-вою в цьому питанні

НАЕК «Енергоатом», Міненерговугілля, МЗС

Укладання Угоди відкриє можливості для повноцінної син-хронізації української та європейської енергосистем. Про-цес підготовки потребуватиме декількох років та синхрон-ного руху разом із Молдовою, але отримані результати створять передумови для повноцінного об’єднання ринків електроенергії України та ЄС.

9. Завершення пошуку стратегічних інвесторів до оператора ГТС України

Для підтримання завантаженості української ГТС та інте-грації українського газового ринку до європейського, не-обхідно визначитися з форматом можливої участі інозем-них партнерів в операторі ГТС та провести переговори.

Міненерговугілля, Мінеко-номрозвитку, АПУ, МЗС, НАК «Нафтогаз України»

10. Затвердження нових «політик власності» щодо ключових енергетичних компаній України

Різне сприйняття стратегічних завдань держави з боку її керівництва та топ-менеджменту національних енерго-компаній часто не дозволяє вирішувати ключові завдання енергодипломатії та потребує системного вирішення.

КМУ, Міненерговугілля, Мінекономрозвитку


20 21

Рез

юм

е п

ро

екту

Географічна карта сучасної енергетичної дипломатії

Європейський Союз повинен постійно перебувати в полі зору енергетичної дипломатії України, оскільки він ключовий партнер нашої держави в проведенні ре-форм, залученні інвестицій та до-помоги в інших стратегічно важ-ливих питаннях.

Оновлений Меморандум про взаєморозуміння щодо Стратегіч-ного Енергетичного Партнерства між Україною та Європейським Союзом спільно з Європейським Співтовариством з атомної енер-гії, підписаний 24 листопада 2016 року в Брюсселі, має стати осно-вою для розширення переліку спільних проектів в енергетичній сфері.

Технічна допомога повинна і надалі бути у фокусі уваги україн-ської енергетичної дипломатії. Водночас на першочерговому етапі (один-два роки) необхідно зосередитися на вибірці коштів, які доступні за чинними проекта-ми, та демонстрації європейським партнерам, що робота української сторони вкрай ефективна, кошти були спрямовані на заходи, які мали безумовний позитивний ефект.

Без цього вести переговори з ЄС щодо надання нових фінансо-вих ресурсів буде дуже складно. А вони потрібні, оскільки з кожним роком Україна отримує додаткові зобов’язання в рамках, напри-клад, Енергетичного Співтовари-ства. Вони своєю чергою вимага-ють значних фінансових ресурсів, які необхідно інвестувати в енер-гетичний сектор держави.

Україна повинна також мак-симально широко залучати єв-ропейську сторону до вирішення питань, які мають для нас стра-тегічне значення. Успішний при-клад «зимових пакетів» у питанні постачання російського газу до України показав, наскільки ефек-тивною може бути політична та інституційна підтримка Європей-

ської комісії, якщо розумно підхо-дити до цього. Необхідно і надалі залучати європейську сторону до складних питань та проектів. При-чому робити це не лише в про-блемних випадках, але й таких, які демонструватимуть проєвро-пейський курс української енер-гетики.

Звичайно, ключове питан-ня в цьому контексті – реаліза-ція проекту «Північний потік-2», який має безпосередні ризики для стратегічних інтересів Украї-ни та ЄС. Зусилля української ди-пломатії повинні бути направлені на переконання європейських партнерів (як в Брюсселі, так і в столицях ключових європейських країн) у тому, що цей проект ство-рює ризик суттєвого збільшення залежності від одного каналу по-стачання газу.

Ще один надважливий на-прям – синхронізація української енергетичної системи з конти-нентальною європейською енер-гетичною системою ENTSO-E, яка швидше за все розпочнеться цього року. Після укладання Уго-ди про приєднання до ENTSO-E, що фактично дасть старт цьо-му процесу, Україна та Молдова мають здійснити цілу низку під-готовчих заходів, насамперед у технологічній сфері, задля того, щоб синхронізація стала технічно можливою. Це, звичайно, потре-буватиме як фінансових ресурсів, так і скоординованих дій з боку ключових стейкхолдерів в Україні.

Відтак, завдання української дипломатії – отримати максималь-ну підтримку офіційного Брюссе-ля щодо якнайшвидшої інтеграції українського електроенергетич-ного ринку до енергетичного ринку ЄС, підписання Угоди про приєднання в 2017 році та здій-снення синхронізованих кроків з молдовською стороною.

Українській енергетичній ди-пломатії слід бути максимально

Брюссель

ініціативною і щодо загальноєв-ропейських ініціатив. Ідеться про можливість долучення (або щонайменше підтримки) до ви-роблення європейської політики та позиції з деяких стратегічних питань (енергетичної безпеки, декарбонізації, розвитку та бу-дівництва нових шляхів енерго-постачання, уніфікації імпортних контрактів тощо).

Окрім того, нам слід актив-ніше приглядатися до інших на-прямів роботи в енергетичній

сфері, які до цього часу не були в пріоритеті нашої енергетичної політики, з урахуванням сучасних викликів та нових завдань енер-гетичної стратегії Євросоюзу. Ідеться, наприклад, про реаліза-цію спільних освітніх та наукових програм і проектів, а також про допомогу ЄС у розробці нових досліджень у сфері управління попитом (demand response), по-силення кібербезпеки в енерге-тичній сфері тощо (детальніше – у розділі «Брюссель»).

Вишеградська четвірка (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина)

Україна має переглянути стратегію та тактику взаємодії з країнами В-4 в енергетиці сфері. Однозначно, це повинно бути зроблено в напрямку її погли-блення. Причому потрібно пра-цювати як на багатосторонньому, так і на двосторонньому рівнях.

Незважаючи на диференціа-цію, члени В-4 об’єктивно зацікав-лені в безпеці України (як сусіди першого порядку) і як економічні партнери (враховуючи складність конкуренції в інших європейських субрегіонах), так і заради можли-вості посилити свою вагу в євро-

це може бути реалізація проек-ту будівництва газового інтер-конектора «Україна – Польща», який у 2016 році отримав ста-тус проекту спільного інтересу (Project of Mutual Interest) у рам-ках Енергетичного Співтовари-ства. У відносинах зі Словаччи-ною та Угорщиною – поглиблення співробітництва у сфері електро- енергетики через поступову ін-теграцію ринків (market coupling: експорт-імпорт електроенергії, спільні аукціони на доступ до пропускної спроможності тощо).

Окрім того, потрібно бути

Потрібно бути проактивними у роботі з країнами Вишеградської четвірки в енергетиці.

пейській політиці. Враховуючи ці фактори, В-4 проявила ініціати-ву з технічного, консультаційно-го сприяння Україні в здійсненні політичних, макроекономічних та секторальних реформ, зокрема в питаннях енергозабезпечення та енергозбереження (детальніше – у розділі «Вишеградська четвір-ка»).

У тактиці взаємодії з В-4 по-трібно використовувати дифе-ренційований підхід до ключових проектів, які можуть стати драй-вером двостороннього співробіт-ництва. Наприклад, з Польщею

проактивними у роботі з Више-градською четвіркою. Цікавою є ідея створення спільної Робочої групи з питань енергетики на рівні міністрів енергетики країн В-4 та України у форматі «В-4 + Украї-на», що свого часу пропонував міністр енергетики та вугільної промисловості В. Демчишин. Хоч ця ідея і не була підтримана В-4, такий формат засідань та зустрі-чей можливий та потрібний, тому слід наполягати та відстоювати можливість проведення подібних зустрічей навіть у неформально-му режимі (без краваток).


22 23

Країни колишнього Радянського Союзу (СНД)

Країни колишнього Радян-ського Союзу мають бути об’єк-том підвищеної уваги української енергетичної дипломатії, оскільки з багатьма з них розвивається до-сить інтенсивне співробітництво (детальніше – у розділі «Країни колишнього Радянського Сою-зу»).

Звичайно, номером один у пріоритетах енергетичної дипло-матії має бути Росія – і як країна, з якою ми так чи інакше продов-жуватимемо співробітництво в енергетичній сфері, і як країна, яка є одним з визначальних чин-ників політики інших держав ре-гіону.

Незважаючи на анексію Кри-му та агресію Росії на Сході Украї-ни, ми й надалі співпрацювати-мемо в енергетичній сфері. Для України, як і для Європи в цілому, Росія була і залишиться вагомим партнером, від якого залежить забезпечення, зокрема, енерге-тичної стійкості енергосистеми. Це зумовлює необхідність про-довження діалогу як на двосто-ронній, так і на багатосторонній основах.

Водночас ключове завдан-ня – адекватно ставитися до ре-альних небезпек і загроз, які на сьогодні наявні в двосторонньо-му співробітництві в енергетич-ній сфері, та звести до мінімуму ризики співпраці за конкретними напрямами.

Один з таких напрямів – спів-робітництво в атомній сфері. Необхідно дуже ретельно пере-глядати майбутні контракти на постачання ядерного палива та готувати сильну переговорну по-зицію. Окрема тема – вивіз від-працьованого ядерного палива з України. Наша держава щорічно сплачує Росії понад 200 млн дол. США за захоронення ядерних від-ходів. Необхідно в дуже короткі строки вирішити питання будів-ництва центрального сховища відпрацьованого ядерного пали-ва та позбутися багатомільйонної залежності від РФ.

Інший аспект – повернення осклованих високоактивних від-ходів, що утворилися після пе-реробки відпрацьованого ядер-ного палива в РФ. Відповідно до чинних контрактів Росія повинна розпочати повернення цих від-ходів найближчим часом. Але, зважаючи на відсутність належ-ної інфраструктури для прийому назад та зберігання цих речових, термін повернення спочатку пе-ренесли на 2016 рік, а потім – 2018 рік. Сьогодні цим питанням системно не займаються, що по-требує фундаментального пере-гляду.

Звичайно, нам потрібно збе-регти обсяги транзиту нафти та газу. Щорічно вони приносять понад 2 млрд дол. США та дають змогу зберігати за Україною ста-тус важливого компонента євро-пейської енергетичної безпеки. Зрозуміло, що такі мега-проек-ти Росії, як «Північний потік-2», «Турецький потік», розбудова північної нафтоналивної інфра-структури, – реальні виклики еко-номічним інтересам України, що можуть призвести до багатомі-льярдних втрат. Звісно, Росія буде намагатися зменшити залежність від України в цих питаннях – це її стратегічна мета. Наше ж стра-тегічне завдання – максималь-но продемонструвати російсь-ким компаніям-партнерам (ПАТ «Газпром» та ВАТ «Транснафта») бізнес-підхід до цього питання, переконувати, що ми хочемо ви-будовувати винятково бізнес-від-носини в цій сфері. Звичайно, вплив рішень вищого керівництва Росії на дії цих компаній визна-чальний, проте необхідно ство-рювати «пояс адекватності» хоча б на середньому рівні.

Швидше за все ми залежати-мемо від постачання російського природного газу в майбутньо-му. Особливо враховуючи мож-ливість відновлення промисло-вості, що однозначно призведе до збільшення споживання газу. Тому нам потрібно почати вже

Рез

юм

е п

ро

екту

сьогодні готуватися до укладення нового газового контракту після 2019 року та визначити його оп-тимальну конфігурацію для нас (строковість, умови постання, ці-нову прив’язку тощо).

Узагалі в питанні постачання газу нам необхідно бути проак-тивними та креативними у влас-них підходах, намагатися засто-совувати нестандартні рішення.

У цьому контексті цікавою, хоч і вельми складною виглядає можливість проведення перего-ворів з іншими виробниками газу в Росії, у тому числі незалежними, щодо його експорту до України. Насамперед ідеться про компанії «Роснафта» і «НОВАТЕК». Зви-чайно, основним аргументом української сторони повинен бути такий, що участь в експорті газу до України збільшить ліквідність російських компаній і не дозво-лить Росії взагалі втратити цей ринок збуту. Це складна економіч-на та енергетична дипломатія, яка

лучення європейської сторони як промоутера такого співробітни-цтва та нейтрального арбітра.

Що стосується інших країн регіону, то під час розробки чіт-ких кроків енергетичної дипло-матії слід розподіляти їх на три групи: країни, які знаходяться під достатньо сильним впливом Росії (Вірменія, Білорусь, Казахстан); країни, які намагаються мінімізу-вати такий вплив (Грузія, Молдо-ва); країни, які лавірують у своїй зовнішній політиці (Туркменістан, Таджикистан та Узбекистан).

Перша група – найбільш складна для посилення нашої присутності в енергетичному комплексі та активізації двосто-роннього співробітництва. На-самперед це пов’язано з тим, що Вірменія, Білорусь та Казахстан беруть участь у масштабних інте-граційних регіональних форму-ваннях, у яких домінує Росія.

Білорусь. Безперечно, вплив Росії на розвиток білоруської

За всіма ключовими напрямами співробіт-ництва з Росією в енергетичній сфері можливе і доцільне залучення європейської сторони як нейтрального арбітра.

не може здійснюватися напряму, але вона все-таки можлива.

Нам також слід почати діа-лог з росіянами про можливість відновлення транзиту туркменсь-кого газу до України, хоча б у не-значному обсязі (до 5 млрд м3 на рік). Зрозуміло, що простий тран-зит туркменського газу не буде відновлено саме через політичні чинники і не лише через сьогод-нішні відносини Москви та Києва, а насамперед через зіпсовані від-носини між Москвою та Ашгаба-том. Єдиний варіант, можливий у цьому випадку, – спільна участь російських та туркменських ком-паній у продажу газу Україні. Але, звичайно, ціна повинна бути клю-човим чинником ухвалення того чи іншого рішення.

За всіма вищеназваними на-прямами можливе і доцільне за-

енергетики визначальний. Тому будь-які ініціативи Києва, які хоч якось завдаватимуть ризики стра-тегічним інтересам Росії в Біло-русі в енергетичній сфері, будуть швидше за все блокуватися са-мою Білоруссю, яка не хоче йти на конфлікт зі своїм східним пар-тнером.

З іншого боку, повна залеж-ність від Росії створює постійні ризики для національної енер-гетичної безпеки Білорусі. Регу-лярні ускладнення, пов’язані з ціною на газ та нестабільною схе-мою постачання російської нафти до Білорусі, – усе це підштовхує керівництво країни до пошуку шляхів зменшення такої залеж-ності та реалізацію проектів, що створюють «додану вартість» за рамками впливу Росії.

Саме на цьому напрямі по-


24 25

Рез

юм

е п

ро

екту

трібно концентрувати зусилля енергетичної дипломатії.

Насамперед нам необхідно продовжувати співпрацювати у сфері постачання білорусь-ких нафтопродуктів до України, оскільки це є дієвим інструмен-том підтримки Білорусі та пре-красним меседжем щодо нашої налаштованості на дружні та кон-структивні відносини. Доцільно повернутися до ідеї транспорту-вання нафти територією України до Білорусі хоча б у невеликому обсязі.

Експорт електроенергії по-винен бути відновлений та здій-снюватися на постійній основі, звичайно, якщо немає її дефіциту на внутрішньому ринку. У цьому контексті цікавою могла б бути можливість спільного експор-ту української електроенергії до Литви через територію Білорусі.

Підготовка та навчання пер-соналу АЕС у Національному цен-трі підготовки ремонтного пер-соналу на Запорізькій атомній станції НАЕК «Енергоатом» є пре-красною нагодою інтенсифікува-ти діалог з Білоруссю в цій сфері.

Окремий напрям – вироблен-ня спільних підходів у міжна-родних організаціях, діяльність яких стосується питань поста-чання енергетичних ресурсів. Як варіант, під час консультацій з білоруською стороною необхідно запропонувати допомогу в поси-ленні участі Білорусі в діяльності Енергетичного Співтовариства (до якого вона подала заявку для набуття статусу наглядача), фактично виконуючи роль про-моутера цієї ідеї в зазначеній ор-ганізації. Щонайменше Договір про заснування Енергетично-го Співтовариства дозволяє це робити.

Вірменія. Сьогодні двосто-роннє співробітництво в енер-гетичній сфері між Україною та Вірменією практично відсутнє. Насамперед це обумовлено тим, що ключові енергетичні активи у Вірменії контролюються дер-жавними структурами Росії, тому будь-які проекти з їх модерніза-

ції є фактично «закритими» для участі українських підприємств через практичну заборону Росії співпрацювати з ними.

Хоча потенціал такої ко-операції є. Свідчення цьо-го – окремі приклади успішної роботи українських машинобу-дівних підприємств у Вірменії. Звичайно, нам потрібно підтри-мувати прагнення українських підприємств енергетичного ма-шинобудування брати участь у модернізації Вірменської АЕС, але швидше за все зробити це буде дуже складно.

Водночас у жодному разі не можна ставити крапку на політич-них контактах з Вірменією на різ-них рівнях, що зараз, на жаль, відбувається. Навпаки, необхідно контактувати на нижчому рівні, демонструючи дружелюбну на-лаштованість України в цілому розвивати таке співробітництво. Для цього потрібно задіяти всі можливі механізми, у тому чис-лі й засідання Спільної україн-сько-вірменської міжурядової комісії з питань економічного співробітництва, яке востаннє відбулося у 2013 році. Також не-обхідно якомога швидше призна-чити нового Посла України у Вір-менії замість звільненого у 2015 році І. Кухти.

Окрім того, необхідно більше уваги зосередити на проектах, що реалізуються за фінансування міжнародних донорських струк-тур (наприклад, мала та велика гідроенергетика, де ми маємо конкурентні переваги), та проек-тах, що здійснюються в трикут-нику Іран – Вірменія – Грузія, на який Росія не має безпосередньо-го впливу.

Грузія. Сьогодні між Україною та Грузією не відбувається актив-ного співробітництва в енерге-тичній сфері, хоча потенціал для цього існує. Грузія залишається достатньо послідовним партне-ром України та доволі позитивно налаштована на реалізацію спіль-них ініціатив.

Єдиний спільний проект з Грузією в енергетичній сфері на

сьогодні – Євро-Азійський нафто-транспортний коридор (ЄАНТК), який має на меті створення аль-тернативного коридору постачан-ня каспійської нафти (насамперед азербайджанської) до Європи че-рез Азербайджан, Грузію, Україну та Польщу.

Безумовно, ключовим пріо-ритетом повинна бути подаль-ша реалізація проекту ЄАНТК. Водночас не варто обмежувати ним співробітництво з Грузією в енергетичній сфері, оскільки він на сьогодні залежить насамперед від позиції Польщі.

До речі, саме на прикладі ЄАНТК відкривається ще один цікавий напрям співпраці Украї-ни та Грузії – співробітництво в рамках міжнародних організацій, діяльність яких стосується сфери енергетики. Синхронізація пози-ції двох держав з окремих питань, які розглядаються Енергетич-ним Співтовариством, наприклад щодо нових зобов’язань країн- учасниць в енергетичній сфері, може посилити наш голос та його вагу в цій організації. Ще од-нією міжнародною організацією, у рамках участі в якій доцільно спільно підходити до питань, що виносяться на обговорення, є Енергетична Хартія.

Молдова. Молдова може стати одним з найпослідовніших партнерів України в регіоні в енергетичній сфері.

Звичайно, невирішеність багаторічних проблем двосто-роннього співробітництва не до-зволяє обом країнам вийти на максимальний рівень співпраці в енергетичній сфері. У принципі це можливо, беручи до уваги той факт, що країна все-таки достат-ньо відсторонена від сфери впли-ву Росії та її державних компаній.

Серед першочергових завдань енергетичної дипломатії на молдовському напрямі – від-новлення експорту електроенер-гії до Молдови хоча б у невели-ких обсягах. Також повинно бути вирішено питання оформлення і компенсації позапланових пере-токів електроенергії між енерго-

системами України та Молдови, зокрема, має виконуватися до-говір на надання аварійної взає-модопомоги, який містить прави-ла активації надання аварійної допомоги, її максимальну потуж-ність, облік і оплату.

Доцільно розвивати співпра-цю саме між системними опера-торами двох країн, зокрема в пи-танні поступової інтеграції ринків (market coupling: експорт-імпорт електроенергії, спільні аукціони на доступ до пропускної спро-можності тощо).

Необхідно і надалі розвивати співробітництво в рамках син-хронного об’єднання української та молдовської енергосистем з континентальною європейською енергосистемою (ENTSO-E). При-чому ключове завдання україн-ської дипломатії – забезпечити одночасність цього процесу в двох країнах, у чому й полягала концепція дослідження синхрон-ної роботи України та Молдови з ENTSO-E.

У цьому контексті важлива і перспективна співпраця мог-ла б бути на міжвідомчому рівні в питанні вироблення спільних позицій під час різноманітних за-ходів Енергетичного Співтовари-ства, учасницями якого є Україна та Молдова. Одним з найбільш перспективних напрямів такої співпраці могло б стати питання фінансування спільних українсь-ко-молдовських проектів, що ма-ють на меті посилення енергетич-ної безпеки двох країн.

Усі ці заходи дозволять про-демонструвати позитивну на-лаштованість України до подаль-шого розвитку взаємовідносин з Молдовою та перейти до вирі-шення багаторічних проблемних питань.

Звичайно, необхідно виріши-ти питання статусу Дністровсько-го гідроенерговузла. Не виключе-но, що розв’язання цієї проблеми може лежати абсолютно в новому форматі взаємних компромісів, які до цього часу ніколи не обгово-рювалися між Києвом та Кишине-вом на офіційному рівні. Напри-


26 27

Рез

юм

е п

ро

екту

клад, можна було б розглянути можливість створення спільного підприємства (за участю «Укр-гідроенерго» і молдовських гене-руючих компаній), яке володіло б правами на зазначений об’єкт та зняло багаторічні претензії сторін одна до одної. Принцип такої співпраці має зводитися до про-стої тези: краще разом заробляти, ніж разом втрачати.

Узбекистан. На сьогодні спів-робітництво між Україною та Уз-бекистаном в енергетичній сфері відбувається лише в проектах з розвитку та модернізації об’єктів енергетики, у яких беруть участь українські підприємства енерге-тичного машинобудування.

Сьогодні Узбекистан увійшов у нову фазу розвитку. Це голов-ним чином пов’язано зі смертю президента І. Карімова 2 вересня 2016 року після 25-ти років без-змінного керівництва державою та обрання президентом країни Ш. Мірзійоєва.

Тому ключовим завданням української дипломатії повинно бути відновлення політичного діалогу з Узбекистаном та побу-дова відносин з новим очільни-ком цієї країни. Робити це необ-хідно вже зараз, оскільки час у цьому випадку буде грати лише проти інтересів України, адже Уз-бекистан традиційно знаходиться в зоні впливу (хоч і не настільки сильного) Росії.

Ключовим напрямом розвит-ку співробітництва з Узбекиста-ном повинна бути участь україн-ських підприємств енергетичного машинобудування в проектах з модернізації енергетичних об’єк-тів. Продукція українських під-приємств доволі відома в Узбеки-стані, що переконує в достатньому потенціалі для співпраці.

Водночас ключовим бар’єром входження на узбецький енерге-тичний ринок є реалізація про-екту будівництва Рогунської ГЕС на території Таджикистану та участь у ньому українських ком-паній ВАТ «Турбоатом» та ДП «Електроважмаш».

Тому Україна під час віднов-

лення політичного діалогу з но-вим керівництвом Узбекистану повинна чітко розуміти, який ал-горитм вирішення проблемного питання Рогунської ГЕС вона ба-чить, причому важливо зберегти рівень довіри як з боку офіційного Душанбе, так і Ташкенту.

Ще одним потенційно цікавим напрямом співробітництва Украї-ни та Узбекистану може бути ре-алізація продукції газопереробки в Україні. Ідеться насамперед про можливість імпорту скрапленого природного газу, зокрема суміші технічного пропану-бутану.

Таджикистан. На сьогодні співробітництво в енергетичній сфері відбувається в основному в напрямі постачання української продукції енергетичного маши-нобудування до Таджикистану.

Багатообіцяючим напря-мом взаємодії може стати участь українських підприємств, ком-паній та організацій у реалізації проектів гідроенергетичної га-лузі, особливо в розвитку малої гідроенергетики, спорудженні ЛЕП, переобладнанні наявних заводських комплексів у Таджи-кистані, створенні спільних під-приємств у вугільній (родовища «Фон-Ягноб» та «Назар-Айлок») і нафтогазовидобувній галузях, виробництві і переробці сільсь-когосподарської продукції, а та-кож у постачанні пасажирських і вантажних вагонів, комплекту-ючих для капітального ремонту і модернізації рухомого складу (на ремонтних базах ГУК «Рохи Охані Точикистон»).

Головне питання, на яке необхідно віднайти ефектив-ну відповідь, – подальша участь українських підприємств у бу-дівництві Рогунської ГЕС, яке є доволі делікатним через жорстку позицію Узбекистану.

Окрім того, слід відновити ін-тенсивність політичних контактів з керівництвом країни та спро- бувати зрозуміти весь потенціал двосторонньої співпраці. Водно-час слід обов’язково пам’ятати, що Таджикистан перебуває під достатньо сильним впливом Росії,

Каспійський регіон

Стратегічне завдання Украї-ни у Каспійському регіоні полягає в активному просуванні влас-них диверсифікаційних проектів задля забезпечення енергетичної безпеки та підсилення своїх гео-політичних позицій.

При здійсненні енергетичної дипломатії в Каспійському ре-гіоні слід чітко розуміти, що ми не є тут ключовим гравцем. Тому Україна може розглядатися лише як партнер або для зменшення залежності від традиційних грав-ців – Росії та Китаю, або для ре-алізації енергетичних ініціатив, які підтримуються Вашингтоном та Брюсселем (детальніше – у розділі «Каспійський регіон»).

Розвивати відносини в енер-гетичній сфері необхідно з усіма без винятку країнами Каспійсько-го регіону. Водночас, звичайно, варто визначитися з пріоритета-ми.

Азербайджан – цікава краї-на з точки зору енергетичної ди-пломатії. На жаль, у нас за остан-ні роки немає серйозних історій успіху в енергетичній сфері.

Перш за все потрібно визна-читися на найвищому рівні в до-цільності просування проекту ЄАНТК. Якщо таке рішення буде прийнято, слід максимально залу-чити дипломатичні та інституційні ресурси для його просування.

Існує достатній потенціал для залучення Азербайджану до управління українськими НПЗ, насамперед Одеським. Нинішній рівень залежності українського ринку нафтопродуктів від імпорту робить питання участі азербай-джанської сторони в переробці нафти дуже привабливим. Додат-ковим аргументом «за» є мережа автозаправних станцій та нафто-баз SOCAR в Україні.

З огляду на охолодження від-

носин між Баку та Кремлем на фоні ситуації, що склалася навко-ло Нагірного Карабаху, та еко-номічні складнощі через падіння ціни на нафту збільшуються шан-си та конкурентоспроможність продукції українського маши-нобудування (виробників ком-пресорів, турбін та насосів) для участі в енергетичних проектах Азербайджану. Ідеться насампе-ред про модернізацію ТЕС.

Казахстан. Незважаючи на достатньо активні політичні кон-такти між Києвом та Астаною протягом останнього часу, рівень відносин в енергетичній сфері невисокий. Жодна з енергетич-них ініціатив Києва у співпраці з Казахстаном до останнього часу не спрацювала: транзит казах-станської нафти магістральними нафтопроводами України не від-новився, постачання газу немає, імпорт казахстанського вугілля для потреб української теплової генерації виявився технологічно недоцільним, українські компанії не змогли стати важливим учас-ником модернізації казахстансь-кої енергетики.

Участь Казахстану в Митному Союзі та намагання не виклика-ти складнощі у відносинах з РФ є суттєвим бар’єром для повноцін-ного розвитку співробітництва з Україною в енергетичній сфері.

Водночас слід активніше ви-користовувати розбіжності в по-глядах Астани та Москви, оскільки все частіше можна спостеріга-ти деякі намагання керівництва Казахстану дистанціюватися від найбільш суперечливих ініціатив та рішень Кремля.

Основними потенційними напрямами співробітництва в енергетиці є реалізація спільних проектів в атомній галузі, участь у модернізації енергетичних об’єк-

яка фактично на сьогодні забез-печує безпеку країни, тому всі зусилля української енергетичної дипломатії доцільно направи-

ти на проекти, які не становлять загрози для безпосередніх еко-номічних інтересів Росії в регіоні.


28 29

Рез

юм

е п

ро

екту

тів Казахстану та розбудові ін-фраструктури відновлювальної енергетики. Можливий розвиток співробітництва в нафтовій та га-зовій сферах.

Туркменістан та Іран – це ті країни, які можуть створити пози-тивний мультиплікатор для зусиль енергетичної дипломатії України.

Туркменістан – ключова країна Каспійського регіону, де повинні бути зосереджені макси-мальні зусилля енергетичної ди-пломатії України.

Традиційно Україна тут сприймається більш позитивно, ніж Росія, та й історія його взає-мовідносин з РФ у газовій сфері створює певне «вікно можливо-стей» для нас.

Україні необхідно розвива-ти тему відновлення постачання туркменського газу з подальшим його експортом до країн Європи. Звісно, це занадто політизоване питання, щоб сподіватися на його швидке вирішення. Але працюва-ти з Росією разом з туркменською

Україні та Європі, і це єдина на сьогодні можливість відновлення його потоку за маршрутом «Се-редня Азія – Центр». Активним союзником в цьому питанні може бути Єврокомісія, яка зацікавле-на в розблокуванні каспійського газу в регіоні, хоча реалізація та-кого сценарію дещо знижує пер-спективи Транскаспійського газо-проводу.

Іран – один з найперспек-тивніших партнерів України в Ка-спійському регіоні в енергетичній сфері. Головна причина цього – відсутність негативних історій у взаємовідносинах з Україною в енергетиці. Фактично протягом останніх 10–15 років співробіт-ництво було заморожене, що сьо-годні дає нам чистий майданчик для побудови стійкої співпраці.

Іран цікавий перш за все можливою поставкою нафти та участю в проектах з її переробки в Україні.

Важливо надавати підтримку дипломатичним зусиллям Ірану

Посилення продовольчої безпеки країн регіо-ну в обмін на допомогу Україні посилити власну енергетичну безпеку – можливий фактор успі-ху української енергетичної дипломатії.

стороною – один із небагатьох шансів розблокувати експорт газу з регіону. Сподіватися на те, що Росія пропустить туркмен-ський газ своєю газотранспорт-ною системою не потрібно. Цьо-го не буде і в першу чергу через політичні чинники.

Водночас єдиний можливий варіант – залучення російської сторони в спільний бізнес з про-дажу туркменського газу до Украї-ни чи Європи. Такий сценарій можливий, оскільки виведення туркменського газу на європейсь-кий ринок за участю Росії в цьому процесі дозволить останній потіс-нити спотовий скраплений газ на європейському ринку та сильніше закріпитися на ньому. Простіше кажучи, Росія повинна заробляти на продажу туркменського газу

у виводі газу на європейський ринок. Необхідно вибудовувати політику «в довгу», підтримуючи проект «Південний газовий кори-дор» політично, оскільки це до-зволить говорити в майбутньому з європейськими та каспійськи-ми партнерами щодо можливого часткового постачання каспійсь-кого газу, насамперед туркмен-ського та іранського, до України через TANAP.

Усі без винятку країни Кас-пійського регіону намагаються посилити власну продовольчу безпеку, і саме в цьому питанні співробітництво з Україною може мати максимальну синергію.

Участь українських під-приємств енергетичного ма-шинобудування в проектах з модернізації енергетичної інфра-

Близький Схід – важливий регіон з точку зору посилення української енергетичної дипло-матії. Багаті енергетичними та фінансовими ресурсами країни регіону становлять для нас інте-рес і як перспективні постачаль-ники вуглеводнів, і як потенційні інвестори в енергетику України (детальніше – у розділі «Близький Схід»).

Окрему увагу слід приділити країнам Перської затоки – Сау-дівській Аравії, Об’єднаним Араб-ським Еміратам, Кувейту, Катару та Іраку, які повинні постійно пе-ребувати в полі зорі української енергетичної дипломатії.

Ключова передумова вход-ження в цей регіон та поглиблен-ня співробітництва в енергетичній сфері з його країнами – довіра. На жаль, за час незалежності ми так і не продемонстрували спромож-ність та послідовність щодо взя-тих на себе зобов’язань та спіль-них проектів, про які йшлося під час різноманітних візитів до ре-гіону на найвищому та високому рівнях. Причому мається на увазі не лише енергетичний напрям, але й інші сфери співробітництва.

Тому успіх української енер-гетичної дипломатії залежати-ме від спроможності продемон-

струвати нашу надійність як партнерів. Сільське господарство завжди було об’єктом стратегіч-ного інтересу монархій Перської затоки та може бути приводом для початку серйозної розмови про поглиблення співробітни-цтва. Схема, рекомендована для посилення співпраці з Іраном (продовольча безпека в обмін на енергетичну), може бути застосо-вана і до країн цього регіону.

Але ключовим елементом, звичайно, є наша спроможність виконувати взяті зобов’язання.

Слід також відзначити той факт, що представники монархій Перської затоки тісно спілкують-ся між собою, причому як на офі-ційному, так і на неофіційному рівнях. Відтак, історії успіху, як і негативний досвід у відносинах з однією країною дуже швидко матимуть позитивний або нега-тивний вплив і на сприйняття України як надійного партнера правлячими елітами інших країн.

У цьому контексті необхід-но використовувати всі можливі канали створення позитивного іміджу України, навіть нестан-дартні, та приділити увагу регіо-нальним організаціям співпраці, насамперед Раді співробітництва арабських країн Перської затоки

Близький Схід

структури країн регіону – один з найбільш реальних напрямів енергетичної дипломатії, який може стати основою для подаль-шого поглиблення відносин. І доля успіху таких проектів зале-жить не лише від зусиль українсь-кої дипломатії, але й від правиль-них рішень щодо стимулювання такого експорту всередині країни.

Довіра – один з важливих чинників розвитку відносин з державами Каспійського регіо-ну в енергетиці. Саме на фактор довіри або недовіри будуть зва-жати лідери цих країн при ухва-ленні рішень, чи реалізовувати складні спільні проекти в енерге-тичній сфері з Україною, чи ні.

Тому якщо керівництво Украї-ни не здатне забезпечити послі-довність у взятих зобов’язаннях, краще не розпочинати перего-вори з державами регіону про складні проекти, які матимуть безумовний вплив у тому числі і на геополітичний розклад сил в регіоні, оскільки втрата довіри зробить неможливою реалізацію подібних проектів на довгі роки. У цьому випадку потрібно про-сувати інтереси, що не вимага-ють докладання зусиль протягом тривалого часу, концентруючись на проектах, які можуть стати не-обхідними успішними кейсами і в подальшому створять фундамент для більш амбітної співпраці.


30 31

Рез

юм

е п

ро

екту

(РСАКПЗ), яка об’єднує усі країни Перської затоки, окрім Іраку.

Звичайно, поглиблювати рівень контактів з РСАКПЗ не-можливо без активізації співпра-ці з її ключовими членами. Напри-клад, із Саудівською Аравією, яка завжди прагне відігравати провідну роль у цій організації. Одним з підтверджень цього є те, що штаб-квартира РСАКПЗ розта-шована в столиці королівства – м. Ер-Ріяд.

Те саме стосується й Міжна-родного агентства з відновлю-вальних джерел енергії (IRENA). Необхідно якомога швидше всту-пити до зазначеної організації, штаб-квартира якої знаходиться в столиці ОАЕ – м. Абу-Дабі і до бюджету якої ОАЕ щорічно робить

інфраструктурних проектах, то найбільші шанси вони мають на-самперед в Іраку. Щодо інших країн Перської затоки, то, звичай-но, варто виконати необхідну «до-машню роботу» та пройти склад-ну процедуру прекваліфікації, щоб узагалі конкурувати з клю-човими гравцями в цьому регіоні. Успішні приклади прекваліфікації ПАТ «Запоріжтрансформатор» у Саудівській Аравії та «Інтерпай-пу» в Кувейті засвідчують, що це можливо і вкрай необхідно для того, щоб узагалі бути тут при-сутніми. Розраховувати на те, що контракт буде даровано Україні через високий рівень політичної дружби, не потрібно – це просто неможливо у випадку країн цього регіону.

Криза довіри з боку керівництва держав Перської затоки до України – основний бар’єр для початку предметного діалогу з елітами цих країн щодо реалізації спільних проектів в енергетиці.

додаткові добровільні внески, а також фінансує розробки, пов’я-зані із збільшенням коефіцієн-ту корисної дії відновлювальних джерел енергії. Це своєю чергою дозволить бути на радарі уваги політичного й бізнес-естебліш-менту ОАЕ та продемонструвати реальні можливості інвестуван-ня у відновлювальну енергетику України.

Фактично серед потенцій-них напрямів співробітництва з країнами Перської затоки можна виділити такі:

- участь українських ком-паній в енергетичних проектах зазначених країн;

- постачання енергоре-сурсів країн регіону до України з можливим подальшим їх транс-портуванням до Європи та участю в проектах з модернізації україн-ських НПЗ;

- залучення інвестицій дер-жав регіону в енергетичні об’єкти України.

Що стосується участі україн-ських компаній в енергетичних

Звичайно, країни Близько-го Сходу становлять для нас не-абиякий інтерес з точки зору постачання до України нафти (Саудівська Аравія, ОАЕ та Ку-вейт) і природного газу (Катар), але це один з найбільш складних напрямів можливого співробіт-ництва. Насамперед через брак довіри до України з точки зору виконання взятих зобов’язань.

Нам потрібно відмовитися від занадто складних і нереалістич-них проектів з країнами регіо-ну та зосередитися на реальних напрямах, які можуть дозволити в майбутньому вийти на більш складний рівень взаємовідносин. Відтак, єдиний спосіб розвивати цей вектор – визначитися з од-ним-двома напрямами (проекта-ми), які допоможуть Україні заво-ювати довіру серед країн Перської затоки. Наприклад, можна почати імпортувати катарський газ у не-великих обсягах за реверсом з Європи та поступово контакту-вати з Катаром щодо глибшого проникнення його капіталу в наф-

тогазові активи в Україні. Або, на-приклад, надавати інтелектуаль-ну допомогу саудівській стороні в розбудові її атомної енергетики і тим самим переконати саудитів у серйозності наших намірів. Наші багаторічні знання в цій сфері можуть стати предметом зацікав-леності саудівських партнерів. Причому йдеться не лише про накопичений величезний досвід з підготовки кадрів та безпеки атомних електростанцій, але й історію взаємовідносин з двома дуже різними постачальниками ядерного палива.

Що стосується залучення ін-вестицій держав регіону в енер-гетичні об’єкти України, то це пер-спективний напрям, але швидше за все він можливий лише у ви-падку, якщо фактично «за руку» заводити ключових інвесторів та супроводжувати їх в Україні, оскільки розраховувати на їх са-мостійний прихід за наявного ін-вестиційного клімату просто не-можливо. У цьому напрямі якраз і могла б бути ефективною Націо-нальна інвестиційна рада, ство-рена 24 грудня 2014 року при Президентові України з метою ак-тивізації роботи щодо збільшення обсягу іноземних інвестицій та забезпечення захисту прав інве-сторів, яку нещодавно очолив ко-лишній Голова Адміністрації Пре-зидента України Б. Ложкін. Але права не помилку немає: будь-яке невиконання взятих зобов’язань поставить хрест на подальшій діяльності Національної інвести-ційної ради в регіоні.

Звичайно, розвиваючи від-носини з країнами Перської за-токи, необхідно брати до уваги й геополітичні чинники, оскіль-ки регіон активно залучений до глобальних процесів. Сьогодніш-ня геополітика, а також бажання дистанціюватися від РФ та конку-рувати з нею за вплив в регіоні дозволяють нам розраховувати на успіх української сторони в активізації співпраці з деякими країнами Перської затоки (Ка-таром та Саудівською Аравією). Фактично саме зараз найкраща

можливість відкрити нову сторін-ку у відносинах з ними. Цьому можуть сприяти і наші стратегічні відносини із США.

Ключова умова для реаліза-ції вищезгаданих завдань поля-гає у відновленні високого тем-пу політичних контактів (Кувейт, Катар, Саудівська Аравія) та під-тримці наявного рівня контактів з деякими державами регіону (ОАЕ). Одним з ефективних інстру-ментів для цього (як і у випадку з країнами Африки) є відновлення діяльності інституту Спеціально-го представника України з питань Близького Сходу й Африки.

Важливими для української дипломатії є й інші країни регіо-ну – Туреччина, Ізраїль та Йор-данія.

Туреччина – один з перспек-тивних партнерів України в енер-гетичній сфері.

Першочерговим завдання вітчизняної енергетичної дипло-матії повинно бути залучення турецького капіталу (інвести-цій) у вугільну галузь України. Як варіант, турецький вугільний біз-нес міг би інвестувати в недобу-довану Нововолинську шахту №10, що дало б змогу запустити комплекс та працевлаштувати тих шахтарів, які звільнятимуться при закритті інших нерентабельних шахт.

Найперспективніша тема співробітництва в нафтогазовій сфері – допомога Туреччині в роз-будові інфраструктури зі зберіган-ня газу. На сьогодні її потужності складають усього 5 млрд м3, що в декілька разів нижче за потребу, з урахуванням планів Анкари ста-ти регіональним газовим хабом. Україна має досвід у цій сфері, тому співробітництво доволі пер-спективне. До того ж воно не має такого політичного забарвлення, як інші можливі напрями.

Окрім того, ми повинні бути проактивними у своєму прагнен-ні вибудувати відносини з Туреч-чиною в нафтогазовій сфері. У контексті лібералізації внутріш-нього газового ринку доцільно запропонувати Анкарі доступ до


32 33

Рез

юм

е п

ро

екту

своїх підземних газових сховищ.Співробітництво в питанні

постачання СПГ – ще один хоч і складний, але можливий напрям роботи. Завдання максимум – шукати потенціальні підходи до позитивного вирішення доступу СПГ-танкерів до Чорного моря, що відкрило б можливість для бу-дівництва регазифікаційного тер-мінала на півдні України.

Проте, з огляду на нормаліза-цію відносин Туреччини та Росії, навряд чи слід очікувати позитив-ного рішення Анкари щодо цього питання, оскільки воно стане од-ним із серйозних подразників у відносинах з Кремлем. Хоча спро-бувати, використовуючи різні комбінації (наприклад, пропону-ючи Туреччині стати співвласни-ком термінала та спільну участь у реалізації газу в Україні, а можли-во, і в Європі), потрібно.

Водночас проблема відкрит-тя доступу до Босфору та Дарда-нелл – це геополітичне питання, яке потребує залучення не лише Києва та Анкари, але й інших впливових столиць світу – Ва-шингтона та Брюсселя і, зви-чайно, великих виробників СПГ, наприклад Катару. Це гра з висо-кими ставками, що перш за все вимагає кредиту довіри до Украї-ни в цілому як до договороспро-можної країни, а також потребує від Києва дипломатії найвищого рівня. Без кредиту довіри (який створюється роками) та інститу-ційної спроможності (коли україн-ська енергетична дипломатія – це комплекс скоординованих кроків усіх зацікавлених стейкхолдерів з чітким розумінням завдань) ве-сти переговорити з Анкарою про протоки безперспективно.

Тому в короткостроковій пер-спективі завдання мінімум – шука-ти точки дотику щодо можливого розвитку співпраці, наприклад, у сфері СПГ на базі наявної СПГ-ін-фраструктури Туреччини з ура-хуванням лібералізації газового ринку України через своп-угоди купівлі та продажу газу.

Україна навряд чи зможе бра-ти участь у проектах з будівни-

цтва атомних станцій, особливо «Аккую». Водночас нам слід бути проактивними та пропонувати Анкарі дві ключові теми для мож-ливого співробітництва в атомній сфері: навчання майбутнього персоналу та надання консуль-тацій щодо функціонування АЕС і специфіки поводження з відпра-цьованим ядерним паливом на прикладі наших взаємовідносин з російськими партнерами. Ще один напрям – участь турецького капіталу в проектах з видобутку урану – перспективний, але по-требує більш глибокого вивчення.

Цікавою, хоч і досить склад-ною, є спільна участь у реалізації окремих інфраструктурних проек-тів, зокрема в енергетичній сфері, на Близькому Сході.

Поступові кроки – єдиний шанс Києва, якщо він того прагне, розраховувати на залучення України до реалізації проекту «Південний газовий коридор», який може дозволити збільшити пропозицію каспійського газу на європейському ринку та, гіпоте-тично, поставляти його й Україні. Без достатнього портфоліо реаль-них історій успіху в енергетич-ному співробітництві говорити про нашу навіть імовірну участь у «Південному газовому коридорі» неможливо.

Головним напрямом спів-робітництва з Ізраїлем, безпе-речно, має бути інвестиційний. Ідеться, зокрема, про залучення ізраїльських інвестицій в україн-ську енергетику. Якщо для інших держав регіону цей напрям хоч потенційно і перспективний, але важкий для реалізації через не-сприятливий інвестиційний клі-мат і відсутність довіри до судо-вої, фіскальної та інших систем, то для ізраїльських інвесторів, що походять з України та інших країн пострадянського простору, стиль роботи в нашій державі досить зрозумілий та прогнозований.

Перспективним також може бути розвиток співробітництва в атомній сфері з Йорданією. На-дання інтелектуальної допомоги йорданській стороні в атомній га-

лузі – приклад можливого напря-му застосування зусиль українсь-кої дипломатії. Наші багаторічні знання в цій сфері можуть стати предметом зацікавленості йор-данських партнерів. Причому йдеться не лише про накопиче-ний величезний досвід з підго-товки кадрів та безпеки атомних електростанцій, але й історію взаємовідносин з двома різними постачальниками ядерного пали-ва. Водночас у цьому випадку не-

обхідно брати до уваги дуже тісні відносини Йорданії та Росії, що може стати на заваді реалізації таких намірів.

Більш реалістичною виглядає участь України в розробці ура-нових родовищ. Поки Йорданія так і не реалізувала проект з ви-добутку урану, але в майбутньо-му Україна могла б узяти в ньому хоча б часткову участь.

Азійсько-Тихоокеанський регіон

Азійсько-Тихоокеанський регіон (АТР) має стати об’єктом підвищеної уваги української енергетичної дипломатії.

Динаміка співробітництва України в енергетичній сфері з Японією, Китаєм, Індією, а також співпраця з Австралією, що наби-рає обертів, формують стратегіч-не завдання для нашої політики в регіоні – подальше посилення роботи та вихід на нові рівні спів-робітництва з окремими держава-ми (детальніше – у розділі «Азій-сько-Тихоокеанський регіон»).

Розбудова взаємовигідних відносин з країнами АТР, пе-редусім з державами Східної та Південно-Східної Азії, повинна стати одним із стратегічних зов-нішньополітичних пріоритетів України. Це зумовлюється як тим, що за останні 10–15 років у зв’яз-ку зі стабільним економічним ро-стом більшості країн регіону світо-ва вісь глобального економічного розвитку була переміщена до Азії, так і з наявністю тут ємних ринків збуту (менш вибагливих та більш доступних, ніж північноамери-канський та європейський), а також технологічною сумісністю української господарської систе-ми із системами низки країн АТР.

Незважаючи на наявні сут-тєві результати співпраці в енер-гетичній сфері з деякими країна-ми регіону, існує потенціал для її подальшого розвитку.

Саме співпраця з країнами Азії показала вразливу та неефек-

тивну систему координації україн-ських міністерств та відомств, а також держкомпаній у виконанні складних проектів в енергетиці, коли для їх успішної реалізації потрібне залучення щонаймен-ше двох державних інститутів. Фактично два проекти, що так чи інакше передбачали чітку скоор-диновану роботу декількох дер-жавних учасників, – «Китайський кредит» та «демонстраційний проект» NEDO – у прямому сенсі слова забуксували в бюрократич-них нетрях українських держуста-нов.

Таку ситуацію потрібно не-гайно виправляти, оскільки цей регіон не вибачає помилок: втра-та кредиту довіри в очах азійсь-ких партнерів може позбавити Україну можливостей та конкрет-них бонусів у співпраці щонай-менше на десять років. Саме ці два згадані проекти – один з Японією, інший з Китаєм – слу-гуватимуть лакмусовим папірцем нашої спроможності виконувати взяті на себе зобов’язання. Якщо в їх реалізації не буде досягнуто будь-яких істотних результатів, це стане неминучим дефолтом українських профільних міні-стерств, відомств та компаній, які працюють в енергетичному на-прямі, в очах азійських партнерів щодо можливості виконувати свої довгострокові зобов’язання.

Отримання технічної допо-моги на проведення реформ, а та-кож дешевих кредитів від провід-


34 35

Рез

юм

е п

ро

екту

них фінансових установ деяких країн регіону повинно бути одним з ключових пріоритетів у роботі енергетичної дипломатії на цьому напрямі. Грантова допомога від Австралії (наприклад, на розбу-дову системи захисту споживача на енергетичному ринку за ана-логією з Інститутом енергетич-ного омбудсмена в Австралії) та Кореї (наприклад, на посилення безпеки в ядерній сфері та мож-ливе застосування корейських технологій у цій галузі), вихід на новий рівень співробітництва з кредитними установами Японії (Японським агентством міжна-родного співробітництва JICA) та Південної Кореї (Фондом спів-робітництва економічного ро-звитку EDCF) є прекрасною на-годою дуже швидко отримати істотні результати в енергетичній співпраці з цими державами.

Співробітництво в атомній сфері може бути предметом по-дальших перемовин з Китаєм та Кореєю, які володіють власними технологіями будівництва атом-них блоків та мають достатній грошовий ресурс для фінансу-вання виконання таких замов-лень їхніми національними ви-робниками за кордоном. Окрім того, обидві країни, намагаю-чись скласти конкуренцію іншим світовим виробникам ядерних реакторів (Areva, «Росатом», Mitsubishi Heavy Industries, GE Hitachi), зацікавлені в розширен-ні географії застосування влас-них технологій. Це важливо вра-ховувати при пошуку партнерів для добудови третього та четвер-того енергоблоків на Хмельни-цькій АЕС. Великі поклади ура-ну та можливість реалізовувати спільні проекти з його видобутку в Україні, що вписується в стра-тегію Китаю та Південної Кореї із забезпечення урановою сиро-виною власних атомних блоків, можуть бути переконливими ар-гументами для початку співпраці з цими країнами в атомній сфері.

Звичайно, традиційний на-прям енергетичної дипломатії – просування продукції енергетич-

ного машинобудування – також повинен бути у фокусі нашої уваги. Проте він актуальний не для всіх держав АТР, оскільки се-ред них самих є провідні світові виробники енергетичного об-ладнання. Серед країн АТР, де необхідно лобіювати участь віт-чизняних компаній у масштаб-них інфраструктурних проектах в енергетичній сфері, – Індія, В’єтнам та Пакистан. Зокрема, в Індії продукція українського ма-шинобудування досить відома, і просто необхідно належним чи-ном політично супроводжувати роботу українських компаній на індійському ринку.

Успішний досвід розбудови українськими компаніями в’єт-намської гідроенергетики про-демонстрував можливості на-ших підрядників, тому ключовим завданням української енерге-тичної дипломатії у В’єтнамі по-винно бути отримання якомога більшої кількості контрактів «під ключ», де українська сторона виступає генпідрядником та залу-чає для виконання проектів інші вітчизняні підприємства, як це було в історії реалізації контрак-тів «Укрінтеренерго».

Пакистан також цікавий завдяки своїм планам щодо роз-будови енергетичної інфраструк-тури. Але для того, щоб сприяти українським компаніям на цьо-му ринку, необхідно перш за все налагодити постійний діалог з політичною елітою країни, яка впливає на ухвалення всіх важ-ливих рішень щодо розподілу контрактів.

У цьому контексті в полі зору української дипломатії має бути також реалізація складних тру-бопровідних проектів у регіоні, насамперед будівництво газопро-воду «Туркменістан – Афганістан – Пакистан – Індія» (TAPI). Визна-чальний вплив на його перебіг матиме Туркменістан, де україн-ські підприємства брали актив-ну участь у реалізації складних газопровідних проектів (зокре-ма, будівництво газогону «Схід – Захід»).

Водночас позитивне рено-ме українських підприємств у Туркменістані може стати інстру-ментом для їх успішного просу-вання в інших країнах-учасницях проекту. Незважаючи на те, що ТАРІ постійно зустрічається з сут-тєвими труднощами, у тому числі політичного характеру, необхідно

Африка

Африканський континент – складний, але перспективний ре-гіон для посилення нашої присут-ності в енергетичній сфері.

Ключова проблема пози-ціонування України в Африці – відсутність будь-яких контактів на вищому та високому рівнях протягом останніх десяти років. Окрім того, немає жодного діа-логу і на міжміністерському рівні. Фактично на сьогодні ми систем-но не присутні в регіоні.

Зусилля Києва будуть мало-ефективними без орієнтації на встановлення тісних політичних, господарських та технічних кон-тактів з країнами – субрегіональ-ними центрами сили. Така політи-ка є доцільною з огляду на низку об’єктивних факторів, похідних від їх особливого статусу. Саме ці країни володіють найбільшою частиною природних ресурсів, засобів виробництва та інфра-структури материка. Ідеться на-самперед про Алжир, Анголу, Єгипет, Південно-Африканську Республіку та Нігерію (детальні-ше – у розділі «Африка»).

Маючи значний вплив в окре-мих частинах Африки, вони спро-можні мобілізувати їх політичний потенціал у рамках міждержавних організацій і, як осередки інтегра-ційних процесів, можуть сприяти утвердженню присутності Украї-ни на ринках членів відповідних економічних об’єднань.

За період незалежності України тисячі африканських сту-дентів отримали фахову освіту в українських навчальних закла-дах, а деякі з них сьогодні займа-ють керівні посади в центральних

органах виконавчої влади країн регіону. Окрім того, саме україн-ські підприємства та вітчизняні фахівці брали участь у розбудові енергетичного сектору окремих держав континенту. Усе це надає додаткові переваги для покра-щення контактів та входження до Африки.

Україні також варто розви-вати співробітництво з країна-ми-постачальниками насамперед енергетичної сировини – нафти і газу. Серед держав-експортерів енергоносіїв перспективними для співпраці є країни Північної Африки, які експортують вугле-водні до Європи. Їхнє значення у найближчі роки зростатиме, адже 56% розвіданих запасів вугле-водневої сировини знаходиться саме в цій частині континенту. Наближеність до Європи, а також зручні й порівняно дешеві шля-хи транспортування нафти через Середземне море роблять цей субрегіон дуже привабливим і перспективним.

Ангола – класичний приклад країни, де велику роль в отриман-ні відповідних контрактів відіграє попередньо системно проведена робота з політичною елітою краї-ни, зокрема, з оточенням прези-дента Ж. Сантуша. Серйозним поштовхом для цього може бути початок діалогу на найвищому та високому рівнях. Робити це по-трібно найближчим часом, оскіль-ки в березні 2016 року Ж. Сантуш заявив про те, що не братиме участь у президентських виборах 2018 року.

Україні необхідно розпоча-ти діалог з керівництвом Нігерії

доносити до керівництва кожної з країн нашу зацікавленість у про-екті та визнання його важливого значення для енергетичної безпе-ки регіону, постійно інформую-чи, що саме українські компанії готові, незважаючи на будь-які ризики, реалізовувати складні роботи.


36 37

Рез

юм

е п

ро

екту

щодо можливої участі вітчизняних компаній гірничо-металургійного комплексу та енергетичного ма-шинобудування в проекті будівни-цтва Транссахарського газопро-воду. Україна здатна постачати для нього цілу низку середньо- та високотехнологічної продукції. Окрім того, є можливість викону-вати і будівельні роботи завдяки наявності в українських будівель-них компаній необхідного досвіду (наприклад, «Альткому» та «Ін-тербудмонтажу» в Туркменістані). Звичайно, ідеться про субпідря-ди, оскільки наші компанії неві-домі на цьому ринку.

Окрім того, цікавими можуть бути і проекти з модернізації та розвитку наявних генеруючих потужностей, зокрема гідро- та теплоенергетики.

Виходити не можна, навіть якщо рентабельність проектів буде мінімальна, оскільки вони дають унікальний досвід присутності як на Близькому Сході, так і в Афри-ці, не кажучи вже про досвід ви-добування нафти та газу в склад-них близькосхідних умовах.

Активна закупівля південно-африканського вугілля може слу-гувати ефективним приводом для поглиблення контактів з ПАР між профільними міністерствами та відомствами й створити основу для початку діалогу щодо інших напрямів співробітництва.

Найбільш цікавими є два на-прями роботи – розбудова атом-ної енергетики ПАР та унікальні технології переробки вугілля на газ і нафтопродукти, які активно розвиваються у країні.

Єдиний успішний проект, який на сьогодні реалізується Україною в Африці в енергетич-ній сфері, – Alam El Shawish, що з 2007 року впроваджується спіль-но НАК «Нафтогаз України» та Арабською Республікою Єгипет і Єгипетською генеральною наф-товою корпорацією (EGPC).

Єгипет – одна з найбільш перспективних країн Африки щодо можливого посилення спів-робітництва в енергетичній сфері. Для просування наших інтересів в регіоні необхідно відновити діа-лог з країною на всіх рівнях взає-мовідносин.

Україні в жодному разі не можна виходити з видобувних проектів Alam El Shawish, South Wadi El-Mathareeth та Wadi El-Mathareeth, оскільки це єдина історія успіху енергетичного спів-робітництва в upstream з країна-ми Близького Сходу (два інші про-екти – в ОАЕ та Україні (з Kuwait Energy) – виявилися невдалими).

Важливо розвивати контакти і у впливових регіональних ор-ганізаціях, наприклад Африкан-ському союзі, до складу якого входять усі держави континенту, окрім Марокко, у якому Україна отримала статус спостерігача в 2016 році.

Окрім того, одним з ефек-тивних інструментів входження на ринки країн цього регіону та реалізації проектів в енергетич-ній сфері є поєднання ефективної роботи Спеціального уповнова-женого України з міжнародних енергетичних питань та Спеціаль-ного представника України з пи-тань Близького Сходу та Африки, інститут якого доцільно відно-вити, оскільки дипломатичний та спеціальні статуси в країнах Африки є дієвим додатковим ін-струментом лобіювання інтересів держави.

Ключова проблема роботи з Африкою – відсутність будь-яких політичних контактів протягом останніх десяти років.

Північна Америка

Регіон Північної Америки має підвищене значення для націо-нальних енергетичних інтересів України.

У першу чергу це зумовлено участю США в різноманітних про-цесах, пов’язаних зі стратегічни-ми інтересами України в енерге-тичній сфері.

Варто посилити роботу в на-прямку залучення донорської (технічної) допомоги на реаліза-цію низки проектів в енергетич-ній сфері. Ключовий акцент не-обхідно робити на проектах, що матимуть конкретний позитивний ефект для платників податків у США, тобто для американських компаній, які згодом могли б ак-тивно інвестувати в українську енергетику. Кінцевою метою цієї роботи повинно бути створення необхідних умов для залучення таких інвестицій (детальніше – у розділі «Північна Америка»).

У короткостроковій перспек-тиві в полі зору українських енер-гетичних стейкхолдерів повинен знаходитися новий проект USAID «Енергетична безпека через кон-курентоздатні енергетичні ринки в Україні», який реалізовувати-меться в Україні в 2017–2022 рр. та передбачає виділення до 90 млн дол. США грантових коштів.

Ще один важливий напрям роботи української енергетич-ної дипломатії – поглиблення співпраці із США у питанні дивер-сифікації постачання палива до України. Причому це стосується не лише ядерного палива, але й газу та нафти.

Серед ключових завдань енергетичної дипломатії України на короткострокову перспекти-ву (до року) – ретельний аналіз нових акцентів енергетичної політики президента Д. Трампа, ключових призначень у секторі та побудова відносин з новими офі-ційними особами, які відповіда-тимуть за енергетичне співробіт-ництво з Україною. Причому працювати потрібно не лише з Білим Домом, але й продовжува-ти розвивати відносини з іншими

авторитетними офіційними поса-довцями США, які так чи інакше впливатимуть на дії Адміністра-ції Д. Трампа (конгресменами, співробітниками середньої ланки Міністерства енергетики США та Державного департаменту, екс-пертами та «мозковими центра-ми»).

Канада – ще один партнер у Північній Америці, потенціал спів-робітництва в енергетиці з яким не розкритий. Серед факторів, що можуть сприяти посиленню та-кої співпраці: політична підтрим-ка керівництва країни України в цілому та серйозні позиції україн-ської діаспори в Канаді. Україна є на сьогодні єдиною державою в Європі, яка отримує канадську технічну допомогу.

Ключовим завданням є за-лучення донорської (технічної) допомоги на реалізацію низки проектів в енергетичній сфері та інвестицій в об’єкти енергетики України, насамперед у «зелену» енергетику.

Перспективним є посилення співробітництва з Канадою у ви-робництві цирконію та взаємодії в освоєнні уранових родовищ на території України, зважаючи на чималий досвід країни в цій сфері та сильні позиції канадсь-ких компаній на світовому ринку. Цей напрям можна розглядати як перший крок в контексті розмо-ви про можливості застосування канадських ядерних технологій в Україні, зокрема, будівництва реакторів типу CANDU, який роз-роблено Канадою, з відповідним фінансуванням з боку цієї держа-ви. Ключовим бар’єром для реалі-зації таких ініціатив є політична нестабільність в Україні та не-визначеність стратегічного курсу країни щодо подальшого розвит-ку своєї енергетики. Без цього ре-алізовувати проект такого рівня фактично неможливо.

Якщо у випадку США та Ка-нади головним елементом спів-робітництва є залучення донор-ської допомоги та відповідних інвестицій, то у відносинах з


38 39

Південна Америка

Регіон Південної Америки для українських енергетичних інте-ресів сьогодні, на жаль, не є пріо-ритетним.

У першу чергу це пов’язано з тим, що країни Латинської Аме-рики ніколи за час незалежності України не перебували на радарі вітчизняної дипломатії, у тому числі енергетичної.

З більшістю держав материка в нас немає жодного політичного діалогу, причому протягом уже довгого часу (від семи до п’ятнад-цяти років). Окрім того, у деяких важливих державах (наприклад, Чилі) відсутнє українське посоль-ство, що фактично унеможливлює будь-яке сприяння вітчизняним компаніям на їхньому ринку.

Отже, якщо ми прагнемо змі-нити таку ситуацію, нам насампе-ред необхідно розпочинати діалог з політичними елітами зазначених країн. Робити це потрібно в першу чергу на високому рівні. За всю історію незалежності Президен-ти України лише двічі здійснюва-ли закордонні візити до Бразилії (2003 та 2011 рр.), по одному візиту до Аргентини (1995 рік) та Чилі (1995 рік). Парадоксально, але в сучасній історії Прем’єр-міністр України жодного разу не відвідав країни регіону (детальні-ше – у розділі «Південна Амери-ка»).

Ще гірша ситуація склалася і в міжвідомчому співробітництві.

Основним вектором в енер-гетичній співпраці в коротко-строковій та середньостроковій перспективах може бути участь українських підприємств енер-гетичного машинобудування у проектах з модернізації об’єк-тів гідроенергетики, насамперед

гідроелектростанцій, які є стерж-нем енергетики держав регіону.

Під час здійснення енерге-тичної дипломатії в регіоні слід враховувати специфіку кожної країни. Наприклад, у випадку Чилі цікавим напрямом є обмін досвідом з розвитку його атомної енергетики, що могло б покласти початок розвитку двосторонніх відносин в енергетичній сфері, створюючи передумови для вихо-ду українських компаній з інших галузей на цей ринок.

У відносинах з Перу перспек-тивним видається співробітни-цтво в нафтогазовій сфері, зокре-ма участь наших компаній у низці проектів з розбудови його нафто-газової інфраструктури.

Працюючи з країнами ре-гіону, слід чітко усвідомлювати, що ми не можемо конкурувати з ключовими гравцями, які займа-ють серйозні позиції, відтак, наша стратегія повинна бути макси-мально реалістичною і направле-ною на можливе поступове вход-ження в проекти в енергетиці регіону.

Водночас необхідно викори-стовувати за можливості і пози-ції деяких інших держав, зокрема країн ЄС, з метою участі в подіб-них проектах. Наприклад, протя-гом довгого часу провідні пор-тугальські енергетичні компанії (зокрема, Galp Energia Group) були готові обговорювати з Украї-ною (зокрема, з НАК «Нафтогаз України») реалізацію спільних проектів у Бразилії та Венесуелі. Але, на жаль, через непослідовну позицію української сторони та її фактичну незацікавленість у тако-му обговоренні ініціатива не мала результативного продовження.

Рез

юм

е п

ро

екту

Мексикою насамперед необхідно говорити про участь українських проектних інститутів та компаній енергетичного машинобудування в модернізації об’єктів енергети-ки цієї країни, а також у розбудові її нафтогазового комплексу. Для

цього вкрай необхідно відновити діалог з Мексикою на високому рівні та забезпечити відповідним дипломатичним супроводом ком-панії, які намагаються ввійти в проекти в її енергетичній сфері.

Рез

юм

е п

ро

екту

Брюссель (як політичний центр ЄС)

• Фінансова та донорська допомога• Максимальне залучення європейської сторони

до питань, які становлять стратегічне значення для України

• Спільні підходи до загальноєвропейських ініціатив• Підтримка реалізації нових ініціатив України в

енергетиці

• Неспроможність ефективно використову-вати технічну допомогу

• Брак довіри• Відсутність системних реформ у секторі

та в країні в цілому

Можливі напрямки співпраці * Ключові ризики

Співробітництвоактивне

Потенціал співпраці,млн дол. США**

ЄС

Великобританія

• Залучення технічної (донорської) допомоги• Залучення британських інвестицій на модернізацію

української енергетичної інфраструктури• Спільні дії щодо посилення енергетичної безпеки

України





Німеччина

• Залучення фінансових ресурсів на модернізацію української енергетичної інфраструктури

• Участь в операторі ГТС України та збільшення поста-чання газу до України

• Посилення безпеки критичної інфраструктури в Україні

• Залучення технічної (донорської) допомоги• Спільні проекти в науково-дослідній та освітній сфе-

рах

• Недостатня кількість прорахованих та під-готовлених інвестпроектів

• Брак довіри• Відсутність системних реформ у секторі та

в країні в цілому• Фактор Росії



+60**

Потенціал співпраці,млн дол. США** +200

Потенціал співпраці,млн дол. США** +700 \ - 3000

Географічна карта сучасної енергетичної дипломатії

Франція

• Співробітництво в атомній сфері (постачання палива, спільні проекти з видобутку урану)

• Участь в операторі ГТС України та збільшення поста-чання газу до України

• Поглиблення співробітництва в газовій сфері• Посилення безпеки критичної інфраструктури• Залучення технічної (донорської) допомоги







40 41

Рез

юм

е п

ро

екту

Вишеградська четвірка

• Створення робочої групи на рівні міністрів енергети-ки у форматі «В-4 + Україна»

• Реалізація спільних інфраструктурних проектів (бу-дівництво інтерконекторів)

• Посилення співпраці в газовій сфері (збільшення ре-версу газу, підписання угод про інтерконектори)

• Об’єднання електроенергетичних ринків (market coupling)

• Залучення технічної допомоги на проекти з посилен-ня співпраці В-4 з Україною

• Необхідність враховувати різні інтереси учасників В-4 знижує вірогідність успіху за деякими напрямами співпраці

• Фактор Росії• Дефіцит координації щодо об’єднання в

цілому




Країни колишнього Радянського Союзу

Білорусь

• Постачання нафтопродуктів до України• Експорт електроенергії до Білорусі, транзит електро-

енергії до Литви• Транзит нафти до Білорусі • Підготовка персоналу майбутньої АЕС в Україні• Сприяння активній участі Білорусі в Енергетичному

Співтоваристві

• Мінімізація співробітництва з боку Білорусі через чутливість відносин з РФ

• Невирішеність питання між «Укртранс-нафтою» та «БНК»


Співробітництвонеактивне

Потенціал співпраці,млн дол. США** - 8500 \ +500

Вірменія

• Постачання енергообладнання• Участь у проектах, що реалізуються разом з Іраном

та Грузією • Участь у проектах, що реалізуються у Вірменії за

кошти міжнародних фінансових організацій• Участь у проектах з модернізації АЕС

• Фактор РФ • Відсутність політичних контактів не дає

шанси розраховувати на присутність у країні в цілому

• Відсутність контактів на міжвідомчому рівні


Співробітництванемає


Молдова

• Експорт електроенергії до Молдови• Інтеграція ринків (market coupling: експорт-імпорт

електроенергії, спільні аукціони на доступ до про-пускної спроможності тощо)

• Проект із синхронізації України та Молдови з ENTSO-E• Координація дій у рамках Енергетичного Співтовари-

ства та Договору про Енергетичну Хартію

• Невиконання умов підписаних договорів на надання аварійної взаємодопомоги

• Невирішеність статусу Дністровського гідроенерговузла

• Неврегульоване питання експлуатації між-державних високовольтних ЛЕП в Україні та Молдові


Співробітництво активне


Росія

• Постачання ядерного палива• Утилізація відпрацьованого ядерного палива• Постачання газу• Транзит газу та нафти

• Проблема продовження контракту на по-стачання ядерного палива

• Невирішеність питання повернення відпрацьованого ядерного палива

• Новий контракт на постачання газу• Зниження транзиту нафти та газу




Таджикистан

• Участь у модернізації ГЕС та ТЕС, електроенергетич-ної інфраструктури

• Невирішеність участі в будівництві Рогун-ської ГЕС

• Відсутність політичних контактів не дає шанси розраховувати на присутність у країні в цілому





Узбекистан

• Участь у модернізації ГЕС і ТЕС Узбекистану• Участь у модернізації газотранспортної інфраструктури• Імпорт до України скрапленого природного газу (LPG)

• Невирішеність участі в будівництві Рогунської ГЕС• Відсутність політичних контактів не дає




Співробітництвонеактивне

Потенціал співпраці,млн дол. США** - 100 \ +400

Грузія

• Реалізація проекту ЄАНТК• Координація дій у рамках Енергетичного Співтовари-

ства та Договору про Енергетичну Хартію• Участь у будівництві малих ГЕС та ПСГ

• Блокування проекту ЄАНТК з боку його учасників

• Неактивні політичні контакти не дозволя-ють розраховувати на спільні проекти





42 43

Рез

юм

е п

ро

екту

Близький Схід

Ізраїль

• Залучення ізраїльських інвестицій в українську енер-гетику (у великі об’єкти)

• Співробітництво у сфері альтернативної енергетики • Залучення технічної допомоги для розбудови

інфраструктури сонячних панелей на дахах, вітро- енергетики та інших видів ВДЕ

• Сильні позиції Росії• Відсутність контактів на міжвідомчому рівні




Ірак

• Участь у проектах з модернізації енергетики Іра-ку (електроенергетики, газо- та нафтотранспортної інфраструктури)

• Брак довіри• Відсутність політичних контактів • Відсутність контактів на міжвідомчому рівні• Безпековий чинник




Йорданія

• Участь в енергетичних проектах Йорданії• Консультування Йорданії з будівництва АЕС• Участь у проектах з розробки уранових родовищ

• Сильні позиції Росії• Відсутність політичних контактів не дає

шанси на присутність у країні в цілому




Катар

• Постачання катарського СПГ до України через наявну європейську систему СПГ-терміналів

• Участь в енергетичних проектах Катару• Залучення інвестицій Катару в енергетичні проекти

України

• Брак довіри• Будь-яка невдача в енергетичних проектах

матиме багаторічні негативні наслідки для всього співробітництва

• Відсутність політичних контактів • Відсутність контактів на міжвідомчому рівні• Недостатня кількість передкваліфікованих

українських компаній для участі в енерге-тичних проектах Катару



Потенціал співпраці,млн дол. США** -200 \ +300

Кувейт

• Участь в енергетичних проектах Кувейту• Залучення інвестицій Кувейту в енергетичні об’єкти

України

• Брак довіри• Негативний досвід Kuwait Energy в Україні • Недостатня кількість передкваліфікованих

українських компаній для участі в енерге-тичних проектах Кувейту





ОАЕ

• Співпраця у сфері «зеленої енергетики», зокрема з науково-дослідними закладами ОАЕ

• Залучення інвестицій ОАЕ в енергетичні проекти України

• Спільні проекти в нафтовій сфері, але на території України

• Недостатня кількість предкваліфікованих українських компаній для участі в енерге-тичних проектах ОАЕ

• Відсутність контактів на міжвідомчому рівні • Затягування зі вступом до IRENA усклад-

нює залучення коштів у «зелену енергети-ку»



Потенціал співпраці,млн дол. США**

+300Саудівська Аравія

• Участь в енергетичних проектах Саудівської Аравії• Реалізація співробітництва за схемою «продовольча

безпека в обмін на енергетичну безпеку» • Постачання нафти до України з можливим подальшим

її транспортуванням до Європи• Залучення інвестицій Саудівської Аравії в енергетич-

ні об’єкти України (наприклад, НПЗ)• Консультування Саудівської Аравії в питанні розбудо-

ви атомної енергетики

• Брак довіри• Будь-яка невдача в проектах в енергетич-

ній сфері матиме багаторічні негативні на-слідки для всього співробітництва


• Відсутність контактів на міжвідомчому рівні• Недостатня кількість передкваліфікованих

українських компаній для участі в енерге-тичних проектах Саудівської Аравії




Туреччина

• Навчання турецького персоналу та надання консультацій із функціонування АЕС

• Надання консультацій зі специфіки поводження з від-працьованим ядерним паливом

• Участь Туреччини в приватизації вугільних шахт• Допомога Туреччині в розбудові інфраструктури зі

зберігання газу• Залучення Туреччини до зберігання газу в ПСГ України• Спільна участь в інфраструктурних проектах у третіх

країнах в енергетичній сфері• Залучення технічної допомоги

• Фактор Росії• Турецький напрям вимагає доскона-

лої скоординованої дії усіх українських стейкхолдерів, без належної координації більшість завдань реалізовано не буде


Співробітництво неактивне


+300


44 45

Рез

юм

е п

ро

екту

Каспійський регіон

Азербайджан

• Реалізація проекту ЄАНТК• Участь Азербайджану в енергетичних проектах в

Україні (спільне управління НПЗ) та постачання нафти• Участь у модернізації азербайджанської енергетики• Консультування з питань будівництва та експлуатації

дослідної ядерної установки Національного центру ядерних досліджень

• Невирішеність питання боргу «Укрресур-сів» перед Socar





Іран

• Реалізація співробітництва за схемою «продовольча безпека в обмін на енергетичну безпеку»

• Постачання іранської нафти до України для перероб-ки та подальшого транспортування до Європи

• Спільне управління підприємствами з переробки нафти

• Участь у модернізації іранської енергетики (ТЕС, га-зотранспортної інфраструктури тощо)

• Підготовка персоналу Компанії з розвитку та вироб-ництва атомної енергії Ірану з питань безпеки, ре-монтів АЕС

• Фактор Росії• Спроможність України реалізовувати дов-

гострокові домовленості• Відсутність довіри




Казахстан

• Реалізація спільних проектів в атомній галузі, зокрема у сфері видобутку урану та його поставки до України

• Участь у модернізації казахстанської енергетики (ТЕС, газотранспортної інфраструктури тощо)

• Участь у розбудові об’єктів вітроенергетики• Відновлення транзиту казахстанської нафти тери-

торією України

• Участь Казахстану в Митному Союзі та Євразійському економічному союзі

• Спроможність України реалізовувати дов-гострокові домовленості




Туркменістан

• Імпорт нафтопродуктів до України• Участь у модернізації туркменської енергетики (ТЕС,

газотранспортної інфраструктури тощо) • Участь у великих трубопровідних проектах (ТАРІ)• Відновлення постачання туркменського газу до Украї-

ни з подальшим його експортом до країн Європи• Підтримка міжнародних ініціатив Туркменістану з

безперешкодного транзиту енергоресурсів

• Позиція Росії щодо транзиту туркменсько-го газу

• Спроможність України реалізовувати дов-гострокові домовленості




Країни Африки

Алжир

• Поставки СПГ • Участь у модернізації алжирської енергетики

• Брак довіри• Відсутність політичних контактів не дає




Потенціал співпраці,млн дол. США** +30 \ -50

Ангола

• Постачання продукції українських підприємств енер-гетичного машинобудування для потреб розвитку електроенергетики країни, зокрема розбудови гідро-енергетики

• Китайський фактор• Відсутність доступу до «довгих» кредитів• Відсутність політичних контактів не дає





Єгипет

• Участь у модернізації та будівництві об’єктів енерге-тики Єгипту (ТЕС, ГЕС, підстанцій, ліній електропере-дачі, газотранспортної інфраструктури)

• Участь у розробці нафтових родовищ


• Вихід НАК «Нафтогаз України» з проекту з видобутку нафти





Нігерія

• Участь у модернізації та будівництві об’єктів енерге-тики Нігерії (ТЕС, ГЕС, підстанцій, ЛЕП, газо- та наф-тотранспортної і нафтопереробної інфраструктури)

• Участь у розвідці та експлуатації нафтогазових покладів Нігерії та великих трубопровідних проектах

• Китайський фактор• Відсутність доступу до «довгих» кредитів• Відсутність політичних контактів не дає





ПАР

• Постачання вугілля антрацитової групи до України• Участь у проекті розбудови атомної електроенергети-

ки ПАР• Залучення технології переробки вугілля на газ та

нафтопродукти, що активно розвивається в ПАР• Співробітництво між науковими установами у сфері

мирного використання ядерної енергії

• Китайський фактор• Відсутність політичних контактів не дає







46 47

Рез

юм

е п

ро

екту

Азійсько-Тихоокеанський регіон

Австралія

• Постачання дефіцитного вугілля до України• Залучення технічної допомоги• Розвиток проектів з підземної газифікації вугілля• Використання ядерної енергії в мирних цілях

• Спроможність України реалізовувати довгострокові домовленості

• Відсутність політичних контактів




В’єтнам

• Участь у модернізації енергетики В’єтнаму, реалізація проектів «під ключ»





Індія

• Забезпечення участі українських компаній у проектах:- розбудови атомної енергетики Індії- модернізації об’єктів гідроенергетики- будівництва нафтогазової інфраструктури;- модернізації індійських шахт та вугільної генерації






КНР

• Реалізація «Китайського кредиту»• Залучення китайської сторони як партнера до добу-

дови (будівництва) енергоблоків на українських АЕС• Спільна реалізація окремих проектів з модернізації

енергооб’єктів в Африці

• Неспроможність представити проекти в рамках «Китайського кредиту» унемож-ливить розвиток подальшого співробітни-цтва в енергетичній сфері




Пакистан

• Участь у модернізації енергетики Пакистану • Відсутність політичних контактів не дає шанси розраховувати на присутність у країні в цілому




Південна Корея

• Участь корейських компаній у будівництві нових атомних енергоблоків в Україні з відповідним фінан-суванням з боку корейської сторони

• Спільні проекти з видобутку урану в Україні • Залучення технічної допомоги • Реалізація «демонстраційних проектів» • Залучення корейських компаній до проектів з

видобутку вугілля та будівництва генеруючих потуж-ностей нового покоління

• Відсутність політичних контактів не дає шанси розраховувати на присутність у країні у цілому





Японія

• Реалізація «демонстраційних проектів» • Розвиток співробітництва з JICA з метою отриман-

ня «дешевих» кредитних ресурсів на модернізацію української енергетики

• Залучення технічної допомоги

• Неспроможність реалізувати «демонстра-ційний проект» з NEDO унеможливить розвиток подальшого співробітництва в енергетичній сфері




Північна Америка

Канада

• Залучення донорської (технічної) допомоги• Залучення канадських інвестицій • Співробітництво у сфері атомної енергетики

• Брак довіри • Відсутність реального руху з покращення

інвестклімату та проведення реформ зни-жує шанси на отримання фінансових ре-сурсів для розвитку енергетики




Мексика

• Участь у модернізації наявної енергетичної інфра-структури (насамперед об’єктів гідроенергетики)

• Участь у ролі субпідрядних організацій у проектах розбудови нафтогазової інфраструктури Мексики

• Відсутність політичних контактів не дає шанси розраховувати на присутність

у країні в цілому• Відсутність контактів на міжвідомчому рівні





48 49

Рез

юм

е п

ро

екту

Південна Америка

Бразилія

• Реалізація спільних проектів в атомній сфері• Участь у проектах модернізації бразильської

енергетики






Аргентина

• Участь у проектах модернізації аргентинської енергетики






Перу

• Участь у проектах модернізації перуанської енергетики






Чилі

• Участь у проектах модернізації чилійської енергетики (насамперед гідроенергетики)

• Обмін досвідом у питанні розвитку атомної енергети-ки Чилі






* Ранжовані за важливістю та реалістичністю.** Власна оцінка авторів. Для розрахунків береться п’ятирічний період часу (тобто до 2022 року).*** Додатне число означає надходження до України, від’ємне – надходження до країни-партнера.

Додатні операції для України

Від’ємні операції для України

Чисте сальдо співробітництва

Загальний обсяг співробітництва

25 780

20 900

4 880

46 680

CША

• Залучення донорської (технічної) допомоги• Залучення американських інвестицій • Поглиблення співпраці в питанні постачання

ядерного палива• Залучення Вашингтона до посилення України на

регіональній енергетичній мапі

• Відсутність реального руху з покращення інвестиційного клімату та проведення ре-форм знижує шанси на отримання фінан-сових ресурсів для розвитку енергетики




Government & Nonprofit

Резюме проекту "Стратегії енергетичної дипломатії"