Турбота №102

ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙНА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ

№ 2 (102) 15 ЛЮТОГО 2017 року

Міська інформаційно-аналітична, художньо-публіцистина газета

Офіційне видання КЗ «Кременчуцький обласний госпіталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради

Доброта - мова, якою німі можуть говорити і яку глухі можуть чути.

АФГАНІСТАН – ЦЕ БІЛЬ І ПАМ’ЯТЬ

28 років минуло відтоді, як закінчилася афганська війна, що тривала майже 10 років. 160 375 українців пройшло крізь її вогонь, не повернулись 3 360, із них загинуло 3 280, пропало без вісти 80. На афганській війні було поранено 8 тис. вихідців з України, стали інвалідами 3 560 чоловіків, а після війни померли від ран і хвороб більше 4 000 афганців.

Політики колишнього СРСР прийняли рішення про наше пе-ребування там, і ми як люди військові не дискутували з цього приводу, а виконували це рішення.

Неоднозначні оцінки військово-політичних рішень і самих подій тих років, у них багато різних політичних спекуляцій. Оцінка ж солдату, офіцеру-афганцю однозначна: це люди обов’язку і честі, гідні спадкоємці своїх батьків-солдатів Великої Вітчизняної війни, які звільнили Україну від фашизму.

Час, що минув з дня виведення радянських військ, підтвердив: не вони принесли війну на цю багатостраждальну землю. Баграм, Газні, Гардез, Джелалабад, Кабул, Кандагар, Пулі-Хумрі, Файзабад, - ці та інші назви міст Афганістану хви-люванням відлунюють у серцях тих, кому випала гірка доля там служити, ходити по горах із важким вантажем, довбати лопа-тою каміння, бинтувати рани собі і товаришам. Там, під чужим південним сонцем, вицвітала, просочувалась потом, вкривалась

пилом наша «афганка», а руки звикали до тепла і ваги автомата.Афганістан надовго залишиться у пам’яті наших сучасників і

ще не одного покоління українців, адже за подіями в Афганістані стоїть радість перемог і гіркота важких втрат.

З часу виведення радянських військ із Афганістану бага-то води витекло з Амудар’ї, Пянджу і Пандшеру. Багато чого змінилося навколо нас і в нас самих. І все ж щось найважливіше, суттєвіше і глибоке й досі залишається у наших душах і серцях. Це впевненість у тому, що суворі випробування Афганістаном – фізичні, духовні, моральні та психологічні – ми гідно витримали.

Служба у 40-й Армії стала школою мужності, чоловічої друж-би і любові до своєї Батьківщини, рідних і близьких. А в пам’яті людській збереглася повага до воїнів, які виявили стійкість, відвагу, честь під час виконання солдатського обов’язку.

У День 28 річниці виведення радянських військ з Афганістану від імені Кременчуцького Союзу ветеранів Афганістану бажаємо вам, дорогі наші «афганці», міцного здоров’я, сімейного благопо-луччя, щастя і мирного неба!

Ми, афганці, висловлюємо глибоку вдячність колективу Кременчуцького обласного госпіталю для ветеранів війни за ду-шевне тепло, високий професіоналізм, терпіння і увагу, які ви виявляєте до нас у закладі!

ТУРБОТА №2 (102) 15 ЛЮТОГО 2017 РОКУ

2

КОЛОНКА РЕДАКТОРА СВЯТА ЛЮТОГО

Шановні читачі!

Місяць лютий доволі щільно насиче-ний відзначенням різних пам’ятних дат. На превеликий жаль, не усі вони радіс-ні. Деякі з них викликають сумні спога-ди про події минувшини, що забрали багато людських життів, принесли горе в українські родини. Одне з них - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і про нього ми написали на сторінках нашої газети. Другий пам’ятний і важливий для істо-рії сучасної України день - День Героїв Небесної Сотні. За традицією у ці дні у госпіталі запалають свічки пам’яті, від-буваються зустрічі, солдатські вечорни-ці, тематичні книжкові виставки…

Але ми маємо не лише пам’ятати і вшановувати всіх тих, хто віддав своє життя за мир і торжество правди, за свободу слова і зібрань, а й розповіда-ти про Афганістан усім дітям України. Їм треба знати про важкі години історії нашої держави і ставитися шанобливо і вдячно до воїнів, адже саме завдяки їм сьогодні над нами мирне небо…

Та, щоб не відбувалося, життя про-довжується і ми на сторінках газети згадали про прадавнє світле свято, яке прийшло до нас з язичницьких часів Ки-ївської Русі - прощання з матінкою Зи-мою і зустріч молодої Весни, що триває цілий тиждень і має назву Масниця.

У цьому випуску ми започатковуємо новий цикл статей, який розповість про минуле і сьогодення нашого госпіталю. Працівники нашого лікувального закла-ду піклуються про пацієнтів, намагаю-чись створити для них якомога кращі умови і для лікування, і для відпочинку.

Редакція газети вдячна усім допи-сувачам, які висловлюють свої пропо-зиції щодо майбутніх випусків газети. Ми турбуємося, щоб наша газета була змістовною і корисною кожному паці-єнту. Нам хочеться, щоб кожен пацієнт читав кожен номер нашої газети із задо-воленням.

Микола ЛИТВИНЕНКО,

головний редактор

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ПРОТИ РАКУ

Всесвітній день боротьби проти раку проголошений «Міжнародним союзом з боротьби з онкологічними захворюван-нями» - відзначається щорічно 4 люто-го. Цього дня в усьому світі підвищують обізнаність людей про рак, як одне з найстрашніших і згубних захворювань сучасної цивілізації. Залучаючи увагу до запобігання, виявлення та лікування цього захворювання, можна домогтися гарних результатів, а в деяких випадках і повного одужання.

Міжнародний день захисту від раку закликає широку громадськість до за-вдань, що стоять перед нашим світом у боротьбі з раковими захворюваннями і закликає небайдужих політиків і органі-зацій-членів UICC ставитися до раку, як до одного з політичних пріоритетів.

Виникнення 43% ракових захворю-вань можна було б запобігти, орієнту-ючись і дотримуючись елементарних норм здорової поведінки: запобігати па-лінню дітей, підлітків, молоді; боротися з палінням як таким; пропагувати і за-лучати до фізичної активності; вживати тільки збалансовану і здорову їжу; своє-часно робити вакцинацію проти вірусів, що спричиняють рак печінки і шийки матки; утримуватися від тривалого пере-бування на сонці, в солярії; своєчасно ді-агностувати рак; більше уваги приділяти власному здоров’ю.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БЕЗПЕКИ В ІНТЕРНЕТІ

Ця міжнародна календарна подія виникла за сприянням організації Insafe.

З 2004 року День відзначається що-річно у другий день другого тижня лю-того. Метою Дня безпеки в Інтернеті є поширення знань про безпечне, відпо-відальне і позитивне використання циф-рових технологій для дітей та молоді. Нині День безпеки в Інтернеті відзнача-ється у більш ніж ста країнах світу.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СТОМАТОЛОГА

Виникнення Міжнародного дня сто-матолога цілком закономірний процес. Дата його святкування - 9-е лютого при-урочена ранньохристиянській великому-чениці Аполлонії, яка жила у III столітті нашої ери в Олександрії. Це були часи

великого гоніння на всю християнську Церкву. Аполлонія донька олександрій-ського чиновника, була схоплена і під-дана жорстоким тортурам. У неї живцем вирвали всі зуби. Під загрозою спалення на багатті у неї вимагали зречення від віри. Щоб дати їй можливість схили-ти перед своїми мучителями коліна, її розв’язали, але замість цього відважна жінка воліла сама кинуться в смертель-ний вогонь. За історичними літописами це сталося 9-го лютого 249-го року.

Вся стоматологічна наука сього-дення полегшує і допомагає впоратися людині з його одним з найболісніших страждань, намагається зробити життя людини по-можливості комфортнішим і безпечнішим, адже хвороби зубів і рото-вої порожнини є трампліном для інших не менш небезпечних хвороб у всьому організмі.

У День професійного свята дантистів - День стоматолога, редакція приєдну-ється до привітань і найкращих поба-жань на адресу всіх, хто пов’язав свою трудову діяльність з цієї професією! Зі святом Вас, шановні стоматологи!

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ХВОРОГО 13-го травня 1992-го року за ініціати-

ви глави Ватикану Іоанна Павла II, було запропоновано відзначати міжнародний пам’ятний день - Всесвітній день хворо-го. За роки свого існування Всесвітній день хворого вже давно вийшов за рам-ки суто конфессіального заходу. Зараз він підтримується на рівні державних і комерційних медичних закладів. У цей День стало популярним проводити всі-лякі благодійні акції та заходи, органі-зовувати перегляди тематичних фільмів і концертних програм, вести повчальні бесіди тощо.

Редакція приєднується до цієї доброї ініціативи. Ми бажаємо всім, хто здійс-нює догляд за немічними і хворими - сил і здоров’я, бадьорості і гарного позитив-ного настрою! А всім хворим - полегшен-ня і одужання, енергії і самовладання, душевного тепла і підтримки!

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ РАДІО

Всесвітній День радіо відзначаєть-ся з ініціативи міжнародної організації ЮНЕСКО щорічно 13-го лютого. Важ-ливість і значення радіо як засобу, для зміцнення і розвитку міжнародного спів-робітництва, активного сприяння щодо


3

СВЯТА ЛЮТОГО

вільного доступу до інформації, особли-во в епоху цифрових технологій - найак-туальніша тема для всього суспільства.

Раніше в українських календарях вже були свята і пам’ятні дні, присвячені Дню радіо. З кінця Другої світової війни в СРСР «День радіо» відзначався щороку 7-го травня. Після великих перетворень 90-х років і здобуття Україною суверені-тету, ця традиція не зникла, а отримала свіжий подих. У незалежній Україні, від-даючи данину поваги працівникам цієї галузі, у 1994-му році було встановлено професійне свято «День працівників радіо, телебачення та зв’язку України», що відзначається у нашій державі 16-го листопада.

Сьогодні, у Всесвітній День радіо, наша редакція приєднується до приві-тань на адресу всіх, хто працює на хвилях радіоефіру, а також тих, хто слухає радіо! Гарного Вам настрою і вдачі!

ДЕНЬ ВСІХ ЗАКОХАНИХ

У День всіх закоханих люди готують одне одному великі і маленькі сюрпризи. Не обов’язково це буває поїздка до Греції чи на Канари, не обов’язково це буде ве-чір у ресторані. Можливо це буде не один день і не один вечір. Можливо буде щось інше - тепле слово або обійми, поцілунок або маленька квіточка. Це не важливо. Важливо, що це буде певним знаком. Знаком, який можливо для стороннього здасться зовсім не значним, але для за-коханих це буде особлива і неповторна подія - знак любові, знак небайдужості, знак потаємного і унікального стану - стану, який переживе все. Стану, який збережеться назавжди. Стану кохання!

ДЕНЬ КОМП’ЮТЕРНИКАДень комп’ютерника і програміста

- це свято не байдужих до комп’ютерів і цифрових технологій людей, програміс-тів. Цифрові технології міцно увійшли в наше сьогодення і навряд чи покинуть нас у найближчій перспективі.

У День комп’ютерника редакція при-єднується до привітань на адресу всіх професіоналів комп’ютерної справи! Бажаємо усім вам життя без особли-вих збоїв, надійної роботи всіх електро-нно-обчислювальних пристроїв! Бадьо-рого здоров’я і відмінного настрою! Зі святом вас!

ДЕНЬ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

20-е лютого 2014-го року стало ва-гомою переломною датою українського народу. Відчуваючи глибокі і тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної, криміналь-но-комуно-кегебістско-олігархічної хи-мери, багатонаціональний український народ пробудився. Він постав перед ти-раном і не залишився у смертельної бай-дужості до майбутнього своїх дітей, до гідності та честі свого доброго імені.

11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається щорічно 20-го лютого. Це зроблено на підтримку іні-ціатив громадськості, з метою увічнення великої людської, громадянської і наці-ональної відваги і самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гід-ного вшанування подвигу Героїв Небес-ної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ СОЦІАЛЬНОЇ

СПРАВЕДЛИВОСТІ Український національний кален-

дар є прямим відображенням прагнень всього українського суспільства до за-гальноцивілізаційних і європейських цінностей, які формувалися не одне ти-сячоліття. У їх формуванні, безумовно, так чи інакше брали і братимуть участь і представники української національної культури. Соціальна справедливість - не порожній звук. Її прагнули і за неї йшли на багато страждань і позбавлень. Її іде-алізували і намагалися поєднати з бага-тьма ідеологічними догмами. Вона іноді ставала майже відчутною, але майже завжди вислизала з рук. Ті, кому шляхом неймовірних зусиль вдавалося наблизи-тися до неї, ставали воістину миротвор-цями, бо соціальна справедливість є за-порукою стабільності і благополуччя для всіх широких мас нашого багатогранно-го суспільства.

Прагнення передати динаміку здо-рового процесу формування принципів побудови успішного суспільства і бла-гополуччя його громадян лягло в осно-

ву Указу Президента України від 4-го листопада 2011 року. Цим Указом вста-новлено загальнодержавне свято - День соціальної справедливості, що відзна-чається щороку 20-го лютого. Ця дата обрана не випадково, саме цього дня за підтримки Організації Об’єднаних На-цій проводиться Всесвітній день соціаль-ної справедливості. Метою цього міжна-родного свята є привернення уваги ши-рокої громадськості, органів державного управління, організацій і компаній до вирішення проблем соціальної справед-ливості на місцях. Сприяючи стратегії та політиці побудови економічного бла-гополуччя і стабільності на основі соці-альної справедливості, ми впевнено мо-жемо дивитися в день завтрашній, які б випробування і труднощі не застали нас у майбутньому.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ

Наше спілкування між собою зрозу-мілою нам мовою має для нас величезне значення. Мова та її наріччя стають не просто засобом комунікації, вони відкри-вають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що стає невід’ємною частиною її власної осо-бистості. Так створена людина, що рід-ною, зазвичай, стає найбільш близька до неї та її душі мова.

На нашій планеті, за оцінками фахів-ців Всесвітньої організації ЮНЕСКО на-лічується майже 6-ть тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсо-лютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій і культур-ної спадщини, що вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

У 1999 році на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних На-цій з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнарод-ний день рідної мови. Датою щорічного свята обрано 21-е лютого. Це всесвітнє свято засноване з метою сприяння ба-гатому культурному і мовному різнома-ніттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не лише унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найширші підходи у сфері взаєморозумін-ня і людяності.


4

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ГОСПІТАЛЮ

Як відомо, театр починається з ві-шалки, а лікувальний заклад – з при-ймального відділення. Щойно відчи-ниш двері й увійдеш до холу, одразу ж впадає в око велике кругле панно – справжній витвір арт-мистецтва, на якому надзвичайно оригінально «розписано» режим дня госпіталю для пацієнтів, які будуть оформля-тися на лікування до відділень ста-ціонару. Це панно з любов’ю і натх-ненням зроблено власними руками працівників госпіталю. На ньому, як то кажуть, від «А» до «Я» погодин-но «розписано», що очікує пацієнта упродовж доби.

Поки відвідувач з цікавістю роз-дивляється панно і знімає з себе верх-

ній одяг, гардеробни-ця розміщує речі у роздягальні, видає номерок-бейдж.

Біля реєстратури, на стіні – ін-формаційна дошка знайомить від-відувачів з графіком прийому лікарів амбулаторно-поліклінічного відді-лення госпіталю, днями та годинами прийому громадян керівниками охо-рони здоров’я Полтавщини, Мініс-терства охорони здоров’я України.

Настрій відвідувача одразу по-кращується, адже розуміє, що у цьо-му закладі дбають про пацієнтів.

На першому поверсі крім кабіне-тів лікарів за фахом, розташовуєть-ся денний стаціонар, розрахований на десять пацієнтів. Він працює у дві зміни, а отже приймає 20 осіб за день. У денному стаціонарі, після огляду лікаря, пацієнти отримують призначення, записані до історії хво-роби у лист призначень.

Щойно потрапляєш у коридор першого поверху одразу звертаєш увагу на фото-панно «Учасники ху-дожньої самодіяльності госпіталю

- лауреати І обласного конкурсу ме-дичних працівників «Душі крини-ця». А далі відчинені двері припро-шують до конференц-зали.

Тут відбуваються численні за-ходи для пацієнтів і співробітників госпіталю. Зручні крісла – дарунок Благодійної організації з Німеччини, підкреслюють сучасність інтер’єру зали. Є тут і невеличка сцена, що має стилізований задник «прапор Укра-їни». Є і великий монітор, на якому демонструються різного роду відео-матеріали. До різних святкових дат задник сцени оформлюється спеці-альними кольоровими банерами, а для повсякденних зібрань на стіні кольоровий банер «бібліотека старо-винних фоліантів». На протилежній від сцени стіні – кольоровий банер «театральна зала». Строго і з відмін-ним естетичним смаком оформлено увесь комплекс конференц-зали, де відбуваються святкові заходи, вечори відпочинку, зустрічі-концерти, ви-ступи провідних колективів худож-ньої самодіяльності міста і області, солдатські вечорниці, лекції та прак-тичні заняття Народного університе-ту здоров’я «Будьмо милосердні!», Університету третього віку, де навча-ються студенти поважного віку Авто-заводського і Крюківського районів м. Кременчука.

ДОБРЕ, КОЛИ І СТІНИ ЛІКУЮТЬ

Неля КОЛЯДА, інспектор з кадрів

(Початок. Продовження у наступному номері газети)


5

Упродовж вісімнадцяти років при амбулаторно-поліклінічному відділенні функціонує у дві зміни денний стаціонар на 20 ліжок. Пе-редбачено лікування пацієнтів, які не можуть перебувати поза домівкою цілодобово.

Для обстеженої групи пацієнтів, зазвичай, це 20 осіб, передбачено курс лікування на 11 діб, у дві зміни по 10 осіб. Якщо у пацієнта виявле-но патологію, додаткове обстеження здійснюється у госпіталі.

По завершені курсу, кожен паці-єнт отримує спеціально розроблену програму лікування вдома.

Мобільна форма денного стаціо-нару при амбулаторно-поліклінічно-му відділенні започаткована з метою

наближення надання медичної допо-моги тим категоріям, які не в змозі через свій вік та стан здоров’я госпі-талізуватися до стаціонару і не потре-бує цілодобового спостереження.

Це надає можливість надавати кваліфіковану допомогу з необхідни-ми методами обстеження і лікування фахівцями поліклінічного відділен-ня на сучасному рівні у мобільному стаціонарі.

Під час виїзних циклів здійсню-ються лабораторні, функціональні обстеження та огляд фахівців.

Перший виїзд мобільного денно-го стаціонару відбувся у грудні 2001 року до Крюківського територіально-

го центру. Було проліковано 26 вете-ранів війни.

В Україні функціонує 32 госпіталі для ветеранів війни і тільки у Кре-менчуці вперше було впроваджено саме таку форму денного мобільного стаціонару, і з того часу він постійно працює, удосконалюючи цю прогре-сивну форму, лікування в якому без-платне.

Денний стаціонар забезпечено усім необхідним устаткуванням та апаратурою. Медичне обслуговуван-ня здійснюється медперсоналом гос-піталю. Щорічно в стаціонарі пролі-ковується 905 ветеранів війни.

За минулі роки денним мобіль-ним стаціонаром було здійснено 24 виїзди у 24 населених пункта Кре-менчуцького, Козельщанського, Гло-бинського районів, Автозаводського і Крюківського районів м. Кременчу-ка.

Кількість пролікованих на денно-му стаціонарі за період з 1999-2016 рр. – 5930 осіб, а у мобільному з 2001-2016 рр. – 5018 осіб.

Людмила НЕЗГОДЗИНСЬКА,лікар денного стаціонару

В «Університеті третього віку» триває другий семестр 2016-2017 навчального року. Його студенти – кременчужа-ни поважного віку отримують знання з набуття навичок само-допомоги і формування прин-ципів здорового способу життя.

Нині в Україні склалася досить тривожна тенденція зростання кіль-кості людей поважного віку. Насе-лення країни вважається старим, якщо частка осіб пенсійного віку пе-ревищує 12% усього її населення. В Україні ця частка складає 24%. Це означає, що ми маємо найбільшу кількість найстарших людей.

У квітні 2002 року на Другій Всес-вітній асамблеї зі старіння населен-ня країнами-членами ООН був при-

йнятий Мадридський Міжнародний план дій з проблем старіння. У цьо-му важливому документі визначено стратегію дій, покликаних перетво-рити старіння із загрози розвитку су-спільства на його рушійну силу. Ос-новні напрямки навчального плану:

- участь людей похилого віку у розвитку суспільства;

- забезпечення охорони здоров’я і добробуту у похилому віці;

- створення сприятливих умов життєдіяльності літніх людей шляхом оволодіння новими знання-ми, зокрема щодо процесу старіння і сучасних методів збереження здо-ров’я;

- набуття навичок самодопомо-ги і формування принципів здорово-го способу життя.

Одним із інструментів активіза-ції ролі людей похилого віку в соці-умі стали Університети третього віку, що існують вже понад три де-сятиліття в Європі. Вони не є універ-ситетами у традиційному розумінні цього слова. Навчання літніх людей є інноваційним проектом, що пере-конливо доводить переваги, користь і нові горизонти, які відкриваються завдяки безперервному навчанню упродовж всього життя.

Це процес, завдяки якому літні люди зберігають інтелектуальну і со-ціальну активність. Об’єднавшись у групи відповідно до інтересів, вони мають можливість, з одного боку, поділитися власним досвідом, знан-нями і вміннями, а з іншого – навчи-тися нового і незвіданого від інших учасників, поповнивши свій досвід.

Нині триває другий семестр 2016-2017 навчального року в Університеті третього віку для пенсіонерів Авто-заводського і Крюківського районів Кременчука. В університеті працю-ють факультети:

- «Основи етики та психології»;- «Основи медицини та здорового

способу життя»;


НАВЧАННЯ В «УНІВЕРСИТЕТІ ТРЕТЬОГО ВІКУ»

18 РОКІВ ДЕННОМУ СТАЦІОНАРУ

(Початок. Про-довження на с. 6)


6


ЛАБОРАТОРНІ ВПРОВАДЖЕННЯНАВЧАННЯ В «УНІВЕРСИТЕТІ

ТРЕТЬОГО ВІКУ»

Сучасний лікар будь-якого профілю не може працювати без точних, якісних показників стану систем і органів обміну речовин, захисних резервів організму, адже на їх основі встановлюється та об’єктивується діагноз, контролюється під час хвороби ефективність лікуван-ня. Не зменшуючи значущості методів структурної функціональної діагности-ки, слід зазначити, що 70-80% об’єктив-ної діагностичної інформації лікар отри-мує на основі лабораторних аналізів, а стан деяких систем, зокрема, імунної, згортаючої системи крові можна визна-чити тільки за допомогою лаборатор-них методів.

Крім того, деякі лабораторні дослі-дження допомагають виявити патоло-гічний процес на до клітинній стадії, коли ніяких суб’єктивних відчуттів і ви-ражених змін органів і тканин немає. Усе це можливе тільки завдяки вико-ристанню сучасного високоточного об-ладнання та устаткування, модернізації технологічного процесу, переходу на нові сучасні методи лабораторного до-слідження.

Лабораторія госпіталю також нама-гається крокувати в ногу з часом. Посту-пово оновлюємо матеріально-технічну базу клінічної лабораторії. Завдячуючи фінансовій допомозі спонсорів від Все-українського благодійного фонду «Дже-рело Дніпра» в дарунок ми отримали два бінокулярні мікроскопи, водяний термостат, сухо-повітряний термостат, сучасну центрифугу, ручні дозатори рідин, електронні ваги. Усе це значно поліпшує якість і кількість виконаних до-сліджень.

На сьогодні люди літнього віку ста-новлять більшу частку пацієнтів нашого лікувального закладу і мають цілу низку хронічних захворювань. Серцево-су-динні захворювання є найбільш акту-альною проблемою охорони здоров’я. Тривале лікування артеріальної гіпер-тензії і серцевої недостатності може призводити до виникнення водно-е-лектролітних порушень, до яких літні люди особливо чутливі. Для здійснення контролю концентрації калію та натрію

в крові ми маємо чи не єдиний у місті аналізатор рівня калію і натрію.

Відомо, що рівень холес-терину у крові підвищується з віком. Дослідження ліпідного обміну – це група аналізів, що використовується у діагностиці атеросклерозу та оцінки його ускладнень (ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарду, су-динні захворювання) з метою моніторингу ліпідного обміну лабораторія госпіталю визна-

чає вміст загального холестерину, тригліцеридів та бета-ліпопротеїдів у сироватці крові.

Зі збільшенням віку підвищується і кількість осіб з пониженим рівнем ге-моглобіну. Велику роль у діагностиці анемій відіграє дослідження обміну заліза, що входить до молекули гемог-лобіну, міоглобіну, а також ферментів. Нещодавно впроваджено методику ви-значення заліза та загальної залізозв’я-зуючої здатності сироватки крові.

Останнім часом широкого застосу-вання набули скринінгові тест-системи. Завдяки простій процедурі тестування та швидкому результату такі тести до-помагають у встановленні попередньо-го діагнозу при шлунково-кишкових кровотечах, диференційної діагностики гострого інфаркту міокарду та неста-більної стенокардії, хелікобактерної інфекції (виразка шлунка та 12-палої кишки).

Особливий розділ лабораторної діагностики – коагулологія, або дослі-дження системи згортання крові. Вона набуває все більшого поширення у зв’язку з широким застосуванням хірур-гічних, внутрішньо-судинних втручань, використанням широкого спектру лікар-ських препаратів останніх поколінь, що впливають на судинно-тромбоцетар-ний, плазмовий гемостаз, фібриноліз, активність антикоагулянтів. У зв’язку з великою кількістю факторів, що впли-вають на згортання крові, враховуючи специфіку та вікову категорію наших пацієнтів, найближчим часом планує-мо ввести в експлуатацію аналізатор агрегації тромбоцитів. Це надасть змо-гу лікарям діагностувати тромботичні стани, моніторити антитромботичне лікування, оцінювати ефективність про-веденого лікування.

Маємо надію, що прогрес у сфері фундаментальних досліджень і втілен-ня їх результатів у практику сприяти-муть розвитку клінічної лабораторної діагностики і надалі.

Людмила ГОРБ,завідувачка клінічно -

діагностичної лабораторії

- «Основи економіки та інформа-ційних технологій»;

- «Природознавство»;- «Історико-краєзнавчий»;- «Мистецький». Цього навчального року здобути

нові знання в Університеті третього віку прийшли 318 пенсіонерів міста.

На базі КЗ «Кременчуцький об-ласний госпіталь для ветеранів вій-ни» Полтавської обласної ради для студентів університету було проведе-но лекційні та практичні заняття на теми «Догляд за людьми, які втра-тили здатність до самообслуговуван-ня» і «Надання першої допомоги при невідкладних станах». Цього року студентами Університету третього віку опікується ГО «Спілка сама-ритян України». Кременчуцьке об’єднання, яке очолює Микола Литвиненко, голова правління, «За-служений лікар України». Серед ви-кладачів університету провідні лікарі, психологи, реабілітолог.

Практичні заняття відбуваються в інтерактивній формі взаємодії між усіма учасниками навчального про-цесу. Студенти з цікавістю слухають лекції інноваційного типу:

- лекція-візуалізація;- лекція із мультимедійним су-

проводом;- відео-лекція.

Ці новітні мультимедійні засоби ство-рюють можливість реалізувати більш повною мірою принцип наочності.

Більшість слухачів є достатньо ак-тивними у навчанні, виявляють інте-рес до занять, зацікавлено сприйма-ють і запам’ятовують нові знання, по-ступово накопичуючи певний досвід.

Найкращим показником ефектив-ності і якісного рівня навчання в Уні-верситеті третього віку є прояв люди-ною похилого віку активної життєвої позиції, здатність до самоосвіти, са-морозвитку, збереження позитивно-го життєвого тонусу, бажання вести здоровий спосіб життя, постійно про-являти інтересу до інноваційної ді-яльності в цілому.

Лілія САЛАШНА,старша медична сестра

фізіотерапевтичного відділення

(Продовження. Початок на с. 5)


7

ПОРАДИ ЛІКАРЯ

ОБЕРЕЖНО, МОРОЗ!

Як захистити себе від морозуЗ настанням сильних холодів до

приймального відділення все частіше потрапляють пацієнти з симптомами сильних обморожень.

Зима не терпить зневаги і може за це суворо покарати. Частіш за все від холодного повітря страждають вуха, ніс, погано захищені пальці рук і ніг. Обмороження буває не лише взимку. Його можна отримати від сильних по-ривів весняного або осіннього вітру. Від морозу частіш за все страждають стопи, особливо, якщо на ногах тісне взуття без устілок, а також коли люди-на страждає на підвищену пітливість ніг.

Для того, щоб захистити себе від обмороження, слід використовувати одяг з багатьох шарів: подвійні рукави-ці, два светри, шкарпетки. Дуже добре користуватися одягом, виготовленим з водонепроникних і теплоізоляційних матеріалів, виготовлених за новітніми технологіями.

Необхідно утеплити голову і шию, де розміщені судини, що несуть кров до голови.

Перед виходом на вулицю холод-ної пори, тим більш на тривалий час, необхідно смачно і ситно поїсти. Не-достатнє харчування і втома можуть стати причиною обмороження, адже знижується спротив організму.

Мороз сушить шкіру, тому перед виходом на вулицю не можна кори-стуватися лікувальними засобами на воді. Слід також відмовитися від засто-сування косметики, що містить вологу. Не варто користуватися зволожуючи-ми кремами, а живильний крем мож-на наносити не пізніше ніж за годину до виходу на мороз. На такий випадок удома варто мати нутряне свине сало – його можна придбати на ринку, ви-топити на паровій бані і зберігати у холодильнику. На морозі воно чудово

захищає шкіру дорослих, а особливо дітей. Надійно захистити обличчя від морозу допоможе також гусячий жир або спеціальні косметичні засоби.

Якщо у дорозі у вас починають за-мерзати ноги чи руки, а також інші частини тіла, зайдіть погрітися у най-ближчі магазини чи спеціально роз-горнуті пункти обігріву.

ОдягНасправді одягати на себе цілу

гору одягу не варто, важливо правиль-но її підібрати. Ходити узимку без го-ловного убору надзвичайно шкідливо для здоров’я, а у сильні морози на-віть небезпечно – це прямий шлях до обмороження і різних захворювань. Першими про переохолодження «по-відомляють» верхні та нижні кінцівки, вуха, ніс. Для рук у сильні морози не-має нічого кращого за рукавиці з на-туральних матеріалів. А від перчаток варто відмовитися, вони погано зігрі-вають пальчики від холоду. Виняток - якщо рукавички хутряні.

У морозні дні краще відмовитися від носіння ювелірних прикрас, щоб виключити контакт з холодним мета-лом.

На ногах має бути вологонепро-никне тепле взуття, утеплене хутром або хутряними устілками. Взуття має бути просторим, щоб можна було віль-но одягти вовняні шкарпетки. Вовна не лише утримує тепло, а й вологу, що дозволяє залишатися ступням сухими.

На сильному морозі на вуха слід натягнути шапку, підняти комір. Ша-пку і рукавиці слід одягати ще у при-міщенні, адже при сильному морозі можливий ризик миттєвого переохо-лодження кінцівок, особливо у людей з проблемними судинами.

Обов’язково слід пов’язати шарф. Горло надзвичайно вразливе – кілька хвилин сильного морозу і ангіна вам забезпечена. На дуже сильному морозі шарфом можна замотатися до самі-сіньких очей, сховавши від морозу, що обпалює, підборіддя, щоки, ніс, рот. Ніс можна змастити кріопротектором – спеціальним зимовим кремом, який наноситься за пів години до виходу на вулицю. Такий захисний крем не зайве нанести на руки і обличчя.

Надавайте перевагу натуральним матеріалам, або так званим «хай-тек» - професійним, створеним спеціально для спортсменів. Ні в якому разі не одягайте тісне взуття і одяг – шанс об-морозитися буде дуже високий, адже відбувається перетиснення кровоно-

сних судин.Нижню білизну краще обрати з

вовни або спеціальних матеріалів, що всотують зайву вологу. Бавовняну бі-лизну краще не одягати, бо холодної пори бавовна швидко всотує вологу і холодить. Слід знати, що товщина шару одягу має бути рівномірною всю-ди. Якщо у будь-якому місці тіло буде мерзнути, холодно стане усьому орга-нізму.

Правила поведінки на морозіРухатися, рухатися, рухатися! На-

магайтесь не дихати ротом, морозне повітря, попередньо не зігріте, може призвести до захворювань верхніх ди-хальних шляхів. Якщо ви палите, на морозі цього не слід робити. Від палін-ня звужуються судини, а до того ж ви вдихаєте забагато холодного повітря. Алкоголь на морозі протипоказаний! Він не зігріває, а навпаки – призводить до обмороження. Виходячи на вули-цю, не забувайте ситно хоча б переку-сити, якщо немає можливості поїсти. Натщесерце замерзання відбувається дуже швидко, адже організму не ви-стачає енергії.

При перших ознаках обморожен-ня – негайно зайдіть у тепле примі-щення. Обережно розітріть відкриті ділянки шкіри вовняною рукавицею. Ні в якому випадку не робіть це снігом. По-перше, кришталики льоду можуть поранити зтягнуту шкіру, а, по-друге, сніг може бути не чистий через різного роду атмосферні викиди.

ХарчуванняПід час сильних морозів харчуван-

ня має бути посиленим: м’ясо, риба, натуральне вершкове масло, інші ви-сококалорійні продукти. Адже на зі-грівання організм витрачає величезну кількість енергії і її увесь час слід по-повнювати. Намагайтесь пити якомо-га більше рідини – гарячого чаю, кофе, додаючи вершки, молоко, мед. Корис-но вживати трав’яні відвари з додаван-ням м’яти і глоду. Від будь-яких дієт холодної пори краще відмовитися. Включіть до свого раціону більше супів на м’ясному бульйоні, молочних каш. Якщо ви будете тривалий час перебу-вати на вулиці, візьміть з дому термос з гарячим напоєм.

Харчування у морози має бути та-ким: ситний сніданок і обід (бажано включити до меню гарячий суп), легка вечеря. Перед сном випийте склянку те-плого молока з ме-дом, або відвар трав.

Джумабой БОБОХОНОВ, лікар-терапевт


8

ГІРКА ПРАВДА АФГАНУ15 лютого 1989 року,

двадцять вісім років тому, останній солдат Радян-ської Армії був виведений з Афганістану. Сьогодні се-ред нас мало залишилося во-їнів-афганців, кому пощас-тило живими повернутись із того пекла до рідної до-мівки. Але й досі біль Афга-ну скніє у їхніх серцях...

Жодна війна не має ніяких виправдань. Навіть, якщо у бою вбито лише одну людину.

Та страшна війна в Афганіста-ні тривала більше 9 років. Десят-ками щотижня військові приво-зили труни в усі обласні центри тодішньої Української РСР.

У тій клятій війні загинули де-сятки тисяч людей, а десятки ти-сяч отримали поранення, а ті, хто повернувся з Афгану всі, як один, мали зранені та скалічені душі…

Сотні колишніх воїнів вже удома померли від ран.

Але чомусь не кожен нині ро-зуміє, що ні вбитим, ні тим, хто залишився живим, не було і не-має за що виправдовуватися. Їх немає у чому звинувачувати, бо то була не їхня війна. Дорого за-платила Україна та й інші дер-жави - колишні республіки Ра-дянського Союзу - за примхи, по-милки і прорахунки радянського керівництва.

Саме тому і усіх загиблих, і кожного живого варто шанувати і завше пам’ятати…

Нині немає цензури і можна уголос сказати про те, що серед усіх загиблих радянських воїнів у Афгані, - кожен четвертий - з України. У пеклі тієї чужої війни побувало більше 160 тисяч українців.

СПОГАДИ КОЛИШНЬОГО АФГАНЦЯ

…У 1980 році курсант Олек-сандр Пашковський успішно за-кінчив навчання у Сизранському льотному училищі. І невдовзі на-

казом команду-вання був направ-лений до Афганіс-

тану. У тому ж 1980 році молодий командир гелікоптера МІ-8 О. В. Пашковський розпочав свою службу у складі авіації прикор-донних військ СРСР.

З 1980 по 1988 рік, маючи більше 2000 годин бойових ви-льотів у небі Афгану, був пере-ведений до авіаційної військової частини, де й прослужив до 1992 року, звільнившись у запас за станом здоров’я з посади началь-ника штабу авіаційної військової частини.

ПАШКОВСЬКИЙ: - 9 березня 1987 року стався

унікальний випадок. На шляху відходу від державного кордону великої банди, яка обстріляла мі-сто Пяндж з ракетної установ-ки БМ-12, відбувалася висадка десантних підрозділів. Гелікоп-тер командира ланки капітана Миколи Васильовича Калити, старшого льотчика-штурмана А. В. Сергєєва, першим здійснив посадку, у польоті підібравши на гірській стежці майданчик, що перекривав шлях відходу ворого-ві. Десантники швидко вискочи-ли з гелікоптеру, і зав’язався бій. Бандити обстріляли гелікоптер з гранатомету. Під час обстрі-лу одна з гранат потрапила до кабіни пілота і розірвалася. Усі члени екіпажу були поранені.

Капітану Миколі Калиті ві-дірвало ліву ногу, у тіло борто-вого техніка Анатолія Охрімен-ка увіп’ялося більше 200 оскол-ків. Льотчик А. Сергієв отримав легкі поранення. І хоча, прилади і скло у кабіні були розбиті, але двигуни працювали, гвинти оберталися, пожежа не вини-кла.

Наш екіпаж у складі: коман-дира гелікоптера МІ-8 Олексан-

дра Пашковського, старшого льотчика-штурмана, лейте-нанта В. Н. Шаповала, борто-вого техніка, капітана Сидорен-ка, бортового механіка, прапор-щика Зінькова, пройшовши над провідним гелікоптером, враз помітили, що ліхтар розбито, людей не видно, гвинти оберта-ються. За мить ми вже пішли на посадку, щоб допомогти това-ришам. Сіли неподалік провідно-го гелікоптера у 40-50 метрах, висадили свій десант. Хлопці розсипалися ланцюгом навколо обох машин, щоб захищати оби-два гелікоптера…

Командир наказав екіпажу: Шаповалову і Сидоренко при-крити його з автомата через відкритий блістер кабіни гелі-коптера, а також з носового кулемета і кинувся на допомогу бортовому техніку підбитого гелікоптера, який лежав під ге-лікоптером біля носового коле-са.

Всі розпочали активні дії. За допомогою десантників перенес-ли, стікаючого кров’ю, капітана М. В. Калиту до свого гелікопте-ра. Легко поранений лейтенант А. В. Сергєєв допоміг донести і завантажити пораненого ко-мандира на борт провідного ге-лікоптера і перебіжками помчав до своєї скаліченої машини. Туди вже встиг добігти командир ге-лікоптера, що поспішив на поміч і допоміг забратися до кабіни пораненому бортовому техніку Анатолію Охріменку.

Щоб врятувати машину М. В. Калити, я вирішив летіти на підбитому гелікоптері без пра-цюючих приладів і радіозв’язку, без застеклення кабіни і з непов-ним складом екіпажу.

Льотчику-штурману, стар-шому лейтенанту В. Н. Шапо-валову наказав летіти само-стійно і прикривати не лише під час на зльоту, а й у польоті, адже слід було долетіти до ба-зового аеродрому.

Пара гелікоптерів злетіла

28-ІЙ РІЧНИЦІ ЗАВЕРШЕННЯ АФГАНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ...


9(Початок. Продовження на с. 10-11)


нормально, але за мить бан-дити встигли випустити по першому гелікоптеру, якого я підняв, дві гранати, одна з яких розірвалася у редукторному відсіку, пошкодивши основну гідросистему. Друга граната не розірвалася бо застрягла у стулках вантажної кабіни гелі-коптера, але будь-якої миті від вібрації могла вибухнути.

Я разом з лейтенантом А. Сергєєвим, незважаючи на те, щоб ми обидва були поранені осколками гранати і шматоч-ками скла, зуміли довести зре-шечений гелікоптер до аеродро-му Пяндж, здійснили посадку без автопілоту, в ручному ре-жимі…

Пізніше інженери-ремонт-ники нарахували у гелікоптері більше 50 кульових і осколочних пробоїн…

Командуванням за подвиг по врятуванню екіпажу і гелікоп-тера капітана Олександра Паш-ковського було представлено до звання «Герой Радянського Сою-зу», але з незрозумілих причин, до відділу нагород Міністерства оборони СРСР надійшли дещо

інші документи. Олександра Володимировича Пашковського було нагороджено орденом Лені-на, а лейтенанта А. В. Сергєєва – орденом Червоної Зірки…

І сьогодні, і завтра кож-ній свідомій людині слід зна-ти і обов’язково пам’ятати про ту війну, про ту трагедію, яка чорним смутком влетіла у сот-ні тисяч українських родин... Живі завжди у боргу перед мер-твими…

І наші діти, і онуки повинні знати своє власне історичне ми-нуле, знати якнайбільше правди без усіляких прикрас, нехай гір-кої, але правди... Поставте скибку хліба на стаканІ голови схиліть в скорботі вічній.

За тих, кого убив Афганістан,Чиї він душі зранив і скалічив.

О Україно! Ніжно пригорниУсіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війниНе чули щоб ніколи звук гармати.

Володимир ШЕВЧЕНКО, журналіст

ГІРКА ПРАВДА АФГАНУ

ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ У ГОСПІТАЛІ

15 лютого відбулася зустріч учасників бойових дій на території інших держав, які лікуються у гос-піталі, з Миколою Литвиненком, начальником гос-піталю і Тетяною Фостій, головою профспілкового комітету з нагоди Дня вшанування учасників бойо-вих дій на території інших держав.

У вітальному слові Микола Литвиненко ска-зав, що колектив ввіреного йому закладу, завжди з повагою і шаною ставиться до воїнів-інтернаціона-лістів.

– Ми піклуємося про ваше здоров’я і хочемо, щоб ви жили довго і щасливо. Є до вас і прохан-ня: Ніколи не соромтесь розповідати про свої по-двиги дітям і онукам, наголошуючи на тому, що найважливіше – це відчуття ліктя побратимів, які поруч з тобою виконують інтернаціональний обов’язок, адже коли ми разом – ми – сила. Минуло-го року у Кременчуці було засновано Громадську організацію «Спілку самаритян України» Кременчуцьке відділення. І перше, що ми зро-били, склали списки родин загиблих в Афганістані. Нині щомісяця кожна родина отримує продукто-вий пайок від самаритян Кременчука. Я розумію, що цього занадто замало, щоб залікувати біль втрати сина чи чоловіка, брата чи нареченого, але я, як голова правління ГО «Спілка самари-тян України» Кременчуцьке відділення, пе-реконаний у тому, що разом з цими маленькими пайками ми даруємо


10



тепло своїх сердець і щирість наших душ і хоча б трішки полегшуємо складне життя сьогодення. Ви усі прекрасно знаєте, що сьогодні відбувається у зоні воєнних дій, так званому АТО. Наша органі-зація взяла під своє крило і родини загиблих в АТО. Вони теж щомісяця отримують продуктові набо-ри. Їхня біль втрати ще занадто свіжа…

Прошу хвилиною мовчання вшанувати пам’ять тих, хто не повернувся до своєї ро-дини…

Під звуки гітари не-вимушено зазвучала «Пісня про друга» (на слова і музику Володи-мира Висоцького з кіно-фільму «Вертикаль»)… ЇЇ заспівав Володимир Новак, лікар, який лі-кує душі воїнів.

На очах сивочолих мужчин різного віку, з’явилися скупі чоло-

вічі сльози. Вони згадали цю пісню, яку тридцять років тому співали ве-чорами під звуки гітари після важкого бою чи у хвилини передишки. Саме вона допомагала їм вижити.

Тетяна Фостій: - Дякуємо вам, за

те, що ви, незважа-ючи на усі негараз-ди, крокуєте з нами у життєвому строю. Якщо вам буде потріб-на будь-яка допомога – можете на нас роз-

раховувати. Ми залюбки підлі-куємо ваше тіло і душу.

У виконанні Ярослава Хох-лова, учасника бойових дій в АТО, під звуки гітарних струн прозвучала піс-ня «Зорі Канда-

гара». Призабуті слова пісні «Ти тільки мамі про те, що я в Афгані, не говори…» боляче різонули душу, адже ці воїни, які співали цю пісню майже тридцять років тому, аж ніяк не очікували того, що нинішня молодь знає її, а молодий воїн так гарно її співає.

Важко зітхнули ветерани і пісня зазвучала фо-ном. На передній край вийшли спогади тих воєн-них років…

Щирі опле-ски подяки. І не зміг всидіти мовчки Мико-ла Старущен-ко, колишній афганець:

- Дякуємо, що ви нам п о - д о б р о м у р о з ’ я т р и л и душу. Спогади

нахлинули на кожного з нас. Ми, коли приходимо до госпіталю, щоб підлікуватися, відчуваємо те-пло і шанобливе ставлення до нас усіх працівників госпіталю. Але, мабуть, ніхто і ніколи не говорив вам про те, що ми у вас відпочиваємо душею від накопиченого під саме горло негараздів сьогоден-ня. У госпіталі спокійно і затишно, по-домашньо-му, смачне харчування… А сьогодні ви влаштували таку сердечку зустріч… Ми, афганці за будь-якої нагоди завжди дякуємо вам за турботу, за те, що ви підтримуєте наше здоров’я, оберігаєте наш душевний спокій. Уклін вам і щира подяка від нас.

Побачивши дещо засумлені обличчя ветеранів Микола Литвиненко вирішив усіх підбадьорити:

- Ви, вочевидь, не звернули уваги на те, що посе-редині від вас, навпроти сидять два Миколи Мико-лайовича. Атож загадайте найважливіше бажан-ня і певен, воно обов’язково збудеться. А я бажаю вам міцного козацького здоров’я!


(Продовження на с.11. Початок на с. 9-10)


11



Правда у тому, що у ті роки, практично жоден син-воїн не говорив батькам, що його відправили в Афган, бо не хотів, щоб батьки і кохані нервували-ся, не спали ночами...

І знов заплакали струни гітари, а Володимир Новак заспівав пісню «Чорний тюльпан». Вже на першому рядочку пісні знов суворими стали облич-чя колишніх воїнів, бо слова пісні збудили пам’ять, адже цю пісню було заборонено виконувати. Її спі-вали тільки у вузькому колі справжніх друзів. Губи ветеранів разом з виконавцем шепотіли слова пісні – вони співали, як і колись, разом, своєю солдат-ською родиною…

М. Литвиненко: - Якщо у радянські часи

про Афганістан не прийня-то було говорити, не дозво-лялось, то нині, я у цьому переконаний, кожен з вас повинен розповісти дітям, онукам правду про афган-ську війну. Щоб саме правда залишилася в історії україн-ського народу навіки. Бо ми тільки нині, після тридцяти років замовчування, почина-ємо говорити правду. Але, на мою думку її слід говорити більш сміливіше, щоб кожен школяр знав про це з перших уст.

Вже не один рік поспіль

наш госпіталь виживає тільки завдячуючи бла-годійній допомозі з Німеччини. Країна, яка колись була агресором і воювала з нами, нині допо-магає нам у всьому. Допомагають звичайні німці і не тому, що замолюють гріхи їхніх батьків. Вони допомагають через те, що бачать на власні очі, наскільки складне становище у нас в Україні. Чес-но скажу вам, що ми б не змогли надавати ефек-тивну допомогу нашим пацієнтам без благодійної допомоги німців. Навіть сувеніри, які ми зараз вам вручаємо, теж від благодійників з Німеччини.

Лише за минулий рік ми передали дуже багато благодійної допомоги усім лікувальним закладам нашого міста, а це і ліжка, приліжкові тумбочки, і матраци, і постільна білизна, і рушники, і ме-

дичний одяг. Символічно гуманітарну допомогу оцінено більш ніж у два мільйони гривен…

А після вручення су-венірів, та слухання пісні «Навчали мене батьки», яку заспівав Ярослав, зробили загальне фото на згадку. І за мить ця зустріч стала ще однією сторіночкою історії Кре-менчуцького госпіталю для ветеранів війни.

Володимир ШЕВЧЕНКО, журналіст

(Продовження. Початок на с. 9-10)


12(Початок. Продовження на с. 13)

Людмила Василівна Лобановська працює пер-шою завідувачкою тера-певтичним відділенням госпіталю з дня відкрит-тя – з 1 грудня 1984 року. Цього року загальний стаж роботи у госпіта-лі становить 32 роки і 3 місяці. Редакції газети і читачам є надзвичайно цікавим погляд на жит-тя-буття госпіталю одного з провідних ліка-рів міста, старійшини медичного закладу саме з «висоти» пропрацьова-них трьох десятиліть.

1 грудня 1984 року, більше 30 років тому у Кременчуці було засновано і відкрито гос-піталь для інвалідів війни для оздоровлення ветеранів Вели-кої Вітчизняної війни.

В оснащенні госпіталю бра-ли участь усі підприємства міста. Головний лікар Євге-нія Тимофіївна Таболіна з ко-мандою однодумців з гарним смаком облаштували інтер’єр кожного поверху. Картини, килими, меблі, світильники вислови відомих людей на сті-нах - усе це було зроблено для того, щоб створити для паці-єнтів комфорт і затишок.

Крім відділень, де проводилося медикаментоз-

не лікування, було створено кабінет фізіотерапії, масажу, кисневої терапії, лікування травами, інгаляторій, психо-логічної реабілітації, психоте-рапії, ЛФК.

Постійно функціонував лекторій «Ваше здоров’я», де лікарі проводили заняття з гі-гієни і санітарії, профілактики захворювань, а також надан-ню само- і взаємодопомоги при невідкладних станах.

Я проводила лекції двічі на тиждень: вівторок та четвер. У ті роки пацієнти з великим за-доволенням поповнювали свої знання, ділилися спогадами щодо само- і взаємодопомоги під час війни при пораненнях.

Під час підбору лікарів, го-ловний лікар звертала увагу не лише на високу кваліфіка-цію, а й на психологічний такт при обслуговувані пацієнтів, які повернулися з війни з чис-ленними пораненнями, пору-шеннями функцій органів та нервової системи.

Середній медичний персо-нал головний лікар підбира-ла під час іспитів у міському медичному училищі. До тера-певтичного відділення було відібрано 18 гарних, струнких, наче берізки, медсестричок для створення гарного на-строю і душевного стану інва-лідів.

Мені зі старшою медичною сестрою Світланою Георгіїв-ною Топчій довелося подола-ти складний шлях у виховані молодих спеціалістів, яких ми навчали усьому: прийому та передачі зміни, методам невідкладної допомоги, вну-трішньовенним інфузіям, ко-ректному ставленню до склад-них пацієнтів, серед яких були і ті, які втратили кінцівки.

Навчання молодих спеці-

алістів відпрацьовували на фантомі, який привозили з медичного училища: закри-тий масаж серця, штучне ди-хання, інкубація трахеї, де-фібриляція, методику зняття ЕКГ.

Терапевтичне відділення на 60 ліжок було забезпечене усією необхідною апаратурою.

У перший рік роботи у ніч-ний час не було передбачено чергових лікарів і мені дуже часто доводилося за викли-ком чергової медсестри вночі прибігати до відділення, щоб надати лікарську невідкладну допомогу. До госпіталю, а по-тім додому у нічний час мене завжди супроводжувала моя вірна собака Декс.

Наступного року головному лікареві таки вдалося внести зміни до штатного розпису – ставку чергового лікаря і пра-цювати стало легше.

Не увесь медичний персо-нал вмів належне обслугову-вати ветеранів війни, деяких довелося перевести в інші ме-дичні заклади міста, дехто пі-зніше перейшов працювати до приватних клінік та фармако-логічних закладів.

Ті працівники, які залиши-лися працювати у госпіталі, відповідально і чітко викону-вали свої обов’язки і стали ви-сококваліфікованими спеціа-лістами: лікар-невропатолог Свириденко В. П., медсестри Топчій С. Г., Мельник І.В., По-номаренко С. М., Андрєєва О. І.

За минулі роки у госпіталі змінилося 4 головних лікаря. Вже більше 10 років госпіта-лем керує Микола Микола-йович Литвиненко – людина надзвичайно талановита, яка вкладає душу в усі сфери ро-боти госпіталю: підборі ка-


СПОГАДИ ЛІКАРЯ

Людмила ЛОБАНОВСЬКА, «Заслужений лікар України»


13


Наталія Борисівна Варшавер приступила до роботи у терапевтично-му відділенні госпіталю 1 січня 2017 року. Вона наймолодший за ста-жем роботи у госпіталі лікар-терапевт. Для ре-дакції і для читачів на-шої газети надзвичайно цікавим є погляд нового співробітника на роботу закладу.

Коли опиняєшся всереди-ні гармонійно працюючого механізму, одразу ж виникає бажання стати його частиною. Спочатку пильно придивля-єшся до усіх його складових, потім вивчаєш його устрій, а згодом намагаєшся стати частиною цього механізму. Саме таким гармонійно пра-цюючим механізмом для мене є Госпіталь для ветеранів війни.

Успіх роботи завжди зале-жить від людей, які причетні до неї. Не хочу когось обра-зити, але навряд чи в якомусь медичному закладі ви можете зустріти таку кількість щирих, доброзичливих людей, як у госпіталі.

Коли я вперше опинилась у госпіталі (це був робочий момент), мене вразила тепла атмосфера, що тут панує. Зда-ється, що люди, які тут є, чи

то пацієнти, чи працівники, забули всі негаразди, що їх хвилюють і знаходяться у не-великому світі, де панує лише позитив.

Тому, коли я влаштувалась на роботу до госпіталю, мені було приємно відчувати себе частинкою цього світу. Але, щоб механізм працював без-доганно, треба слідкувати за його технічною справністю. До людських лагідних рук, ро-зумних голів я б додала сучас-ну техніку.

На жаль, у наш надзви-чайно складний час технічне оновлювання медичного за-кладу практично неможливе. Тому сподіваємось, що на-стане час, коли ми з гордістю будемо відзначати, що й у нас працюють не лише найкращі люди, а й сучасне новітнє медич-не обладнання.

Наталія ВАРШАВЕР, лікар-терапевт


дрів, лікуванні, харчуванні, благоустрою, забезпеченні ін-вентарем і засобами догляду за хворими. Він з-року-в-рік плідно співпрацює з Благо-дійними фондами Німеччини, США.

Наш головний лікар не лише талановитий керівник, а й кваліфікований лікар-прак-тик, який завжди готовий під-ставити плече молодим спеці-алістам в тяжку хвилину. Він постійно впроваджує нові ме-тодики і технології в лікуванні пацієнтів.

З нашим головним лікарем легко працювати всім співро-бітникам.

За час існування госпіталю

пішли з життя інваліди Вели-кої Вітчизняної війни. Зараз ми обслуговуємо дещо інший контингент: учасників бойо-вих дій Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій з АТО, родини загиблих воїнів, інвалідів - дітей війни. Зміни-лася і назва «госпіталь для ве-теранів війни».

У 2016 році відкрито Центр реабілітації воїнів, які прибу-ли із зони АТО. Центр укомп-лектований психологами, психіатром, реабілітологом, масажистами, інструктора-ми з ЛФК. Координує робо-ту Центру військовий лікар Олександр Іванович Ошурко, начмед.

Для сімейних воїнів органі-зований денний стаціонар на

15 осіб. Його обслуговує Воло-димир Андрійович Салашний – лікар-терапевт.

За останні 10 років при-йшла працювати нова зміна лікарів і середнього медично-го персоналу.

Ми, спеціалісти з великим стажем роботи передаємо свої знання молоді для того, щоб вони вміли повноцінно від-новлювати порушені функції у ветеранів війни, повертати їм працездатність.

Щороку у госпіталі пролі-ковуються більше 3 тисяч па-цієнтів, постійно впроваджу-ються новітні методики реабі-літації хворих, поранених, які допомагають більшості з них відновити працездатність.

СПОГАДИ ЛІКАРЯ

СПОДІВАННЯ ЛІКАРЯ


14(Початок. Продовження на с. 15)

Господарча частина, обслуговую-чий персонал, яким керує завідувачка господарством, створена для того, щоб забезпечити комфортне перебування пацієнтів у госпіталі.

Для зберіганням продуктів та ма-теріальних цінностей у госпіталі є різні склади. Їх безперебійну роботу і зберігання усього у належному стані забезпечують завідувачка складом і комірник.

Досвідчені слюсарі-сантехніки опі-куються справністю санвузлів (душ, умивальник, унітаз), які є у кожній па-латі для зручності пацієнтів похилого віку.

Електромонтер щодня слідкує за справністю електричних дротів, ре-монтує електричні прилади, замінює вимикачі, розетки, контролює справ-ність ліфтового господарства тощо.

Для зручності і полегшення пе-ресування пацієнтів і співробітників госпіталю з поверху на поверх старий корпус має три ліфти, якими управля-ють досвідчені ліфтери.

Вправний тесля за потреби лаго-дить меблі, вставляє і ремонтує замки, виготовляє швабри, полички, рамки

для картин тощо. Крім цього, якщо ви-никає потреба під час ремонтних робіт відмінно кладе кахельну плитку.

Є в госпіталі велика пральня. Ма-шиніст з прання та ремонту спецодягу щоденно приймає постільну білизну з усіх відділень закладу, пере її, вису-шує, прасує і видає чистеньку для по-дальшого використання. Крім того, за потреби ремонтує спецодяг, пере, ви-сушує, прасує його, забезпечуючи на-лежний вигляд працівників госпіталю.

Два двірника закладу на весні ви-саджують квіти, формують клумби, поливають, підрізають рослини, що-денно прибирають подвір’я і прилеглу територію, намагаючись, щоб двір завжди був чистий і затишний. Навес-ні фарбують лавки, альтанку, паркан тощо.

При в’їзді на територію госпіталю, є перепускний пункт, де цілодобово вартує сторож. Він слідкує за тим, щоб на подвір’ї госпіталю був належний порядок, уночі слідкує за складськими приміщеннями, гаражами, будівлею.

Автопарк госпіталю на сьогодні має чотири автомобілі, щоденну робо-ту яких забезпечують два водії. Вони

доправляють у заклад різного роду вантажі, возять у різні лікарняні за-клади на консультації до міських спе-ціалістів пацієнтів похилого віку.

Усім цим великим господарством опікується завідувачка. Саме вона забезпечує безперебійну роботу цих служб, приймає і слідкує за вчасним виконанням різного роду заявок від-ділень на поточні ремонти, контролює чистоту приміщень, подвір’я і прилег-лої території. Забезпечує потреби від-ділень у меблях, постільної білизни, господарчих і канцелярських товарах, миючих засобах, спецодягу.

Взимку разом з адміністрацією бере участь у розробці планів поточ-них і капітальних ремонтів усіх наяв-них приміщень госпіталю, а навесні заготовляє матеріали, необхідні для ремонту. Влітку і восени готує інже-нерно-технічні засоби до зимового періоду. Щодня слідкує за належним станом опалювання, освітлення, зв’яз-ку, вентиляції, водопостачання, ка-налізації та забезпечує безперебійне функціонування.

Валентина БОНДАРЕНКО,завідувачка господарством

НАВІЩО ГОСПІТАЛЮ ЗАВГОСП І ЇЇ КОМАНДАСТОРІНКИ ІСТОРІЇ ГОСПІТАЛЮ

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ КРЕМЕНЧУЧЧИНИ

Свято Масниці прийшло до нас з давніх язичницьких часів. Існує кілька його назв: Сирна седмиця, Сирний тиждень, але нам звичніше все ж слово «МАСНИЦЯ». Свято приурочене тижню проводів Зими і зустрічі довго-очікуваної Весни.

У Київській Русі було прийнято відзначати цей день в останній тиждень перед Великим Постом, за сім тижнів до Великодня. У багатьох це свято асоціюється з великою кількістю смачних млинців і веселими народними гулян-

нями.Історія свята

До хрещення Київської Русі свято

Масниці відзначали 7 днів перед днем Весняного Рівно-дення і тиждень після. Люди вірили у те, що млинцеві бенкети сприяють тому, що Весна швидше прокинеться від сну і почнеться підготовка до активного життя.

Християнська церква вирішила залишити це свято, щоб не вступати у суперечки з народними традиціями Русі, але дещо пересунули його. Масниця нині святкуєть-ся лише один тиждень.

Масниця — це яскраве веселе свято, покликане про-ганяти Зиму і закликати Весну, пробуджувати природу і сонячне тепло. Люди з давніх часів порівнювали Весну з новим життям, славили Сонце, яке підвищувало настрій і дарувало нове життя всьому живому. Саме на честь Сон-ця, господині пекли солодкі коржі, а пізніше почали пек-ти млинці. Це блюдо наші предки зробили своєрідним символом Сонця, адже вони такі ж круглі, жовті, теплі. Коли люди куштували ароматні млинці, вірили, що з’їда-ють часточку тепла і могутності Сонця.

Основні правила МасниціЗ величезної кількості вимог, яких необхідно дотри-

муватися на Масницю виділимо основні:Сім днів не можна вживати м’ясну їжу. Дозволяються

лише молочні продукти і риба. Головні їжа тижня - млин-ці з різними начинками. Їх печуть щодня, починаючи з понеділка і по неділю. Потрібно їсти стільки, скільки хо-четься, адже їжа у ці дні є особливою формою життя. У народі цього тижня приказували:

- Потрібно їсти стільки, скільки собака разів хвостом махне.

МАСНИЦЯ


15

МАСНИЦЯ

– Їж, Іване, поки рот не зав’яне! Їжте, наїдайтеся, любіть рідню, кохайтеся! Ходіть, кумцю, на гостини, їжте млинці без упину!

На свято було прийнято ходити на гостини, запрошу-вати до себе, вшановуючи друзів смачними млинцями та іншими частуванням. На Масницю слід влаштовувати гу-ляння і брати в них активну участь.

Традиції святаЗдавна прийнято було відзначати кожен день Сирно-

го тижня по-різному:Понеділок — «Зустрічі» - рано-вранці, свекруха зі

свекром збирали невістку і відправляли її до батьків, а увечорі самі приходили у гості до сватів. За вечерею об-говорювали питання проведення свята у родині. У селах і містах на майдані встановлювали гойдалки, гірки і ба-лагани.

Господині з понеділка починали пекти млинці. Пер-ший млинець прийнято було віддавати бідним, щоб ті пом’янули померлих родичів. Саме у понеділок у селах встановлювали опудало Масниці, яке одягали у різне ганчір’я.

Вівторок — «Загравання» - молодь починала влаштовувати катання на санчатах з гірки та інші веселі забавлянки. Той, хто ставав переможцем у тій чи іншій грі, частувався смачними млинцями з різною начинкою. У цей день влаштовувались численні оглядини нарече-них, адже всі обряди Масниці — це своєрідна підготовка до заручин, щоб після Великодня і Червоної гірки від-святкувати весілля.

Середа — «Ласуна»- про цей день гарно розповідає приказка: «Що є в печі, все на стіл мечи!»

Звичайно, найважливіша страва будь-якого столу — млинці. У середу ходили до тещі на гостини, прихопивши смачне частування.

Четвер — «Широкий розгуляй». Усі дні до чет-верга, вважалися не такими значущими. Але з початком цього дня народ припиняв працювати і усі веселили-ся. Люди грали в ігри, водили хороводи, влаштовували кулачні бої, босоніж вилазили на височенний стовп за чоботами, квартою горілки, чи капшуком грошей.

П’ятниця — «Тещині вечірки» - цього дня здій-

снювали багато різних обрядів: оглядини, загравання, роздивляння, щоб прискорити одруження між молодими людьми. Тещі приходили у гості до зятів на млинці. Іс-нував звичай, коли теща напередодні надсилала до хати зятя все необхідне для млинців: пательню, ополоник, а тесть — борошно і олію. Якщо зять нехтував цим звичаєм, він не радував цим батьків дружини та інших родичів.

Субота — «Посиденьки зовиці» - цього дня невіст-ки мали кликати у гості до себе зовиць (сестру чоловіка).

Обов’язково слід було дарувати якийсь даруночок родичці. Крім таких вечорів прийнято було просто приходити у гості до друзів, сусідів і знайомих, щоб поласувати смачною їжею. Саме у суботу проводився «цілувальник» — всі наречені брали участь в обря-ді вшанування. Заручені молодята піднімалися на Красну гірку - велику гору для з’їжджання звідти на санчатах удвох, але спершу вони мали доземно вкло-нитися на усі чотири сторони світу, поцілуватися і з’їхати на санчатах вниз. Дівчина мала сидіти спере-ду. З’їхавши з гори, молодята продовжували цілува-тися під голосні вигуки натовпу:

- Цілуй дівочі уста – кохатиметесь літ до ста! Цілуй дівчину міцненько, то й житимете гарнень-ко! Зацілуй дівочі уста – кохатиме тебе літ до ста!

Неділя — «Прощена неділя» - цей день у наро-ді називався «цілувальником» або «проводами». За-кінчувалася тиждень обжерливості і гулянь. Всюди

розпалювали вогнища, щоб розтопити лід і сніг, а згодом доходила черга і до опудала — його привселюдно спалю-вали, а попіл акуратно збирали і розсівали на полях, де садили жито й пшеницю. Цього дня прийнято просити вибачення у всіх рідних.

Головні правила смачних млинців Млинці - головний символом Масниці, а тому їх необ-

хідно вміло готувати. Існує кілька секретів, які стануть у нагоді сучасним господиням:•Пекти млинці слід на товстих пательнях невеликого діаметру.•Тісто слід наливати на добре розігріту поверхню, по-передньо змастивши її олією або жиром.•Наливати тісто слід у центр пательні, а потім, на-хиляючи її, рівномірно розподілити його по усій поверх-ні.•Млинці починають прилипати до пательні з кількох причин: якщо поверхня холодна; якщо поклали невелику кількість борошна; якщо борошно поганої якості.•Щойно тісто на млинці добре підніметься потрібно додати збиті яєчні білки.•Змішувати білки з тістом потрібно рухами знизу вгору або зверху вниз, інакше тісто «сяде».•Якщо використовувати гречане борошно для млинців, слід простежити, щоб воно було сухе, просіяне і без за-тхлого запаху.•З появою на поверхні млинця бульбашки, його потріб-но перевернути на інший бік.•Млинці смажаться на сильному вог-ні.•Під час випікання, необхідно стежи-ти, щоб млинець легко відокремлю-вався від сковороди. Для цього можна використовувати спеціальну дерев’яну лопатку.

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ КРЕМЕНЧУЧЧИНИ



«ТУРБОТА»офіційне видання КЗ «Кременчуцький обласний госпіталь для ветеранів

війни» Полтавської обласної радиВидається з серпня 2001 року

Засновник і видавець:КЗ «Кременчуцький обласний госпіталь для ветеранів війни»

Полтавської обласної ради Свідоцтво про реєстрацію

ПЛ № 411 від 03 липня 2001 рокуВіддруковано у редакції газети

«Турбота».Підписано у світ: 15.02.2017

Наклад: 1500 прим.

Головний редакторМикола Литвиненко

Літературний редакторВолодимир ШевченкоКомп’ютерна верстка

Ігор СалімовФотокореспондент Тамара Лихванчук

Газету зверстано у видавничому центрі газети «Турбота»

Адреса редакції: вул. Ігоря Сердюка, 23/1, м. Кременчук, Полтавська обл., Україна,

39600Телефон фахівця зі зв’язків із громадськістю –

78-27-54

Відповідальність за правильність ф а к т і в , ц и т а т , в л а с н и х і м е н , г е о г р а ф і ч н и х н а з в , і н ш и х відомостей несуть автори публікацій.Р у к о п и с и і ф о т о н е рецензуються і не повертаються.Редакція може не поділяти точку зору автора. Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати надані для публікації матеріали.При використанні наших публікацій посилання на газету обов’язкове.В і д п о в і д а л ь н і с т ь з а з м і с т і достовірність рекламних та інших о г о л о ш е н ь н е с е р е к л а м о д а в е ц ь .

ДІЄТИЧНІ РЕЦЕПТИ

Лідія ПАТАЛАХ, дієтична сестра

ЯК ПРИГОТУВАТИ СМАЧНУ ГРЕЧКУ

Перед тим, як розпочати приготу-вання гречки, обов’язково ретельно промийте крупу.

Перш ніж варити гречку, просу-шіть її. Викладіть на чисту пательню і, періодично помішуючи, потримай-те на мінімальному вогнищі, поки гречка не стане сухою і блискучою, а по кухні не почне розповсюджувати-ся запах гречаної каші.

Один з важливих моментів – по-суд. Проведіть експеримент – зваріть кашу у старій каструлі з алюмінію або у казанку з чавуну. Просто спробуйте і більше вам нічого не доведеться го-ворити.

Стандартна порція – на 1 склянку крупи беруть 2,5 склянки води. Не варто значно збільшувати кількість води, бо каша перетвориться на роз-мазню.

Якщо ви варите гречку у мульти-варці, варто зменшити порцію і на 1 склянку гречки влити 2 склянки води бо у ній щільно закривається кришка і рідина використовується інакше.

Щоб зварити гречку на молоці, варто спочатку проварити крупу з не-великою кількістю води. Наприклад, узяти на 1 склянку крупи 1 склянку води, а потім, коли уся рідина всо-тається, додати молоко. Можна за-мочити крупу на ніч, а ранком просто доварити її на молоці.

Якщо ви додасте у гречку овочі – каша стане ще смачніше. Обсмажену цибулю, моркву, корінь і стебло селе-ри, гриби, солодкий перець, помідо-ри. Якщо ви не полінуєтеся, гречка з таким овочевим «букетом» пере-твориться на справжній кулінарний шедевр.

Розмішувати чи помішувати греч-ку у процесі приготування не потріб-но!Після того, коли каша зварилася, не полінуйтесь зняти каструлю з вог-ню, закутати у кілька рушників і дати час їй допріти – «дійти». Закутуван-ня – проста дія, але ви здивуєтесь, як зміниться смак каші.

Зі слов’янських часів існує при-слів’я: «кашу маслом не зіпсуєш», атож шматочок вершкового мас-ла у каструльці з гречкою створить справжню смакоту.

НІЖНИЙ ПИРІГ З КАПУСТОЮІнгредієнти: 1 кг борошна; 40 г

свіжих дріжджів; 400 мл молока; 300 г вершкового масла; 1-2 ст. ложки цу-кру; 1 чайна ложка морської солі; 1 жовток.

Начинка: 1 середній качан ка-пусти; 5 яєць; 150 мл нежирних вершків; вершкове масло, сіль за смаком.

Приготування: влийте тепле молоко (38-40°С) у велику широку миску, покладіть дріжджі, розмі-шайте. Поступово всипайте частину просіяного борошна, замісіть опару – її консистенція має бути як у рідкої сметани. Залиште опару, накритою

рушником у теплому місці на 40 хв.Додайте в опару розм’якшене

масло, цукор, сіль. Розмішайте до повного розчинення цукру і солі. Не-величкими порціями всипте в опару просіяне борошно, що залишилося, кожного разу ретельно вимішуючи. Вимісіть гарненько тісто, накрийте і поставте у тепле місце, де немає про-тягів для того, щоб воно піднялося на 1,5 години.

Після того, як тісто підніметься, помніть його і залиште ще на 1,5-2 години.

Для начинки: тоненько на шин-куйте капусту, порубайте, щоб вийш-

ли коротенькі та тоненькі шматочки. Складіть капусту у великий сотей-ник, посоліть, перемішайте, полийте вершками. Накрийте і тушкуйте на невеличкому вогні, часто перемішу-ючи, до м’якості капусти, приблизно 20 хв. За п’ять хвилин до завершення додайте 2 ложки вершкового масла.

Зваріть яйця вкруту, почистіть і порубайте не дуже мілко. Змішайте яйця і готову капусту, якщо потрібно – посоліть.

Розкатуйте ²/₃ тіста у пласт, який буде трішечки більше вашого вели-кого деко. Викладіть капустяну на-чинку рівним шаром, загорніть на начинку краї, що звисають.

Розкатайте тісто, що залишилося, накрийте начинку, защипніть краї. Акуратно зробіть кілька отворів для виходу пари і змажте тісто суміш-шю жовтка з водою, залиште на 15 хв. Випікайте при температурі 180°С приблизно 1 годину. Змажте маслом і дозвольте остигнути під рушником.

Смачного!

Health & Medicine

Турбота №102