- Парадкниг ювілярів українських 2015письменників року

«Слово о полку Ігоревім»

Слово о полку (Слово о плъку Игоревѣ; «Слово про Ігорів похід», «Слово о полку Ігореві, Ігоря, сина Святославля, внука Ольгова»)  —відомий пам'ятник літератури Київської Русі, героїчна поема кінця XII ст., одна з найвідоміших пам'яток давньоруської літератури. В основі сюжету - невдалий похід руських князів на половців , зроблений новгород- сіверським князєм Ігорем Святославичем в 1185 році. «Слово» було написано в кінці XII століття , невдовзі після описуваної події (часто датується тим же 1185 роком , рідше 1-2 роками пізніше ).Перейнятий мотивами слов'янської народної поезії з елементами язичницької міфології, за своєю художньою мовою та літературною значущості, «Слово» стоїть у ряді найбільших досягнень середньовічного епосу.

Оригінал твору відкрив граф Олексій Мусін-Пушкін, відкупивши його в архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Йоіля 1791 р., і видав друком у Петербурзі 1800 р., при співпраці знавців палеографії М. Малиновського і М. Бантиша-Каменського. Сам рукопис і більшість друкованих примірників «Слова…» згоріли під час московської пожежі 1812 року.

Існує певна переконаність, що «Слово…» написав учасник чи свідок походу. Хоча хто він, на сьогодні вважають невідомим.

Тарас Григорович Шевченко «Кобзар»

«Кобза́�р» — назва збірки поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка.У наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії. Уперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки.

До першого видання «Кобзаря» ввійшло всього вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя»,  «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».

Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» — офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного й національного значення. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т. Шевченка 1840 року.

Як свідчить дата на звороті титульної сторінки, цензурний дозвіл на видання «Кобзаря» був одержаний 12 лютого 1840 р. В березні книга побачила світ.Перше оголошення про те, що надійшов у продаж «Кобзар», зустрічаємо в петербурзькій газеті «Северная пчела» від 4 травня 1840 р. в розділі «Библиографические и разные известия»: «В /49/ книжкових крамницях В. П. Полякова, на Невському проспекті, на розі Михайловської вулиці, в будинку графині Строганової і в Гостиному дворі, на Суконній лінії, № 17, надійшли в продаж:...Кобзар Т. Шевченка, СПб., 1840 р., 1 крб. срібл.». Тут же повідомлялося і про вихід у світ «Героя нашего времени» М. Ю. Лермонтова, байок І. А. Крилова тощо.

Поява «Кобзаря» — явище епохальне. «Ця маленька книжечка, — як образно висловився І. Франко, — відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простою і поетичною грацією вислову»

 

Григорій Квітка-Основ’яненко «Сватання на Гончарівці»

Вперше надруковано окремим виданням: Сватанье. Малороссийская опера в трех действиях. Соч, Грыцька Основьяненка. Харьков, В губерн. тип. 1836, 184 с, Цензурний дозвіл П. Корсакова датовано травнем 1835 p.

1840 p. вийшло друге видання твору: Сватанье. Малороссийская опера в трех действиях. Соч. Основьяненка. Изд. 2-е. Харьков, печатано в унив. тип. Цензурний дозвіл І. Снєгірьова датовано 28 червня 1840 р. Істотних відмінностей між першим і другим виданнями немає, хоча Квітка вніс деякі зміни в тлумачення становища кріпаків.

 П’єса має багату сценічну історію. Вперше поставлена у Харкові влітку 1836 р., вона посіла постійне місце в репертуарі багатьох театрів. Ще за життя письменника на сцені комедія ставилася під назвою „Сватання на Гончарівці”.

Згадуючи про історію написання п'єси, Квітка наголошував, що його персонажі взяті з життя, і в п'єсу він ввів пісні, обряди, які чув від простих харків'ян. Тому не випадково В. І. Даль, рецензуючи «Сватання на Гончарівці», вважав головною його позитивною рисою те, що автор з неперевершеною природністю зображує українського простолюдина.

Микола Васильович Гоголь «Тарас Бульба»

«Та́ра́� с Бу� льба́» — повість письменника Миколи Васильовича Гоголя з циклу повістей «Миргород». Найдовша з повістей письменника. Центральними дійовими особами твору є запорозькі козаки, а місцем дії — Україна першої половини 17 століття. Головний герой — козацький полковник Тарас Бульба.Перша редакція повісті була опублікована в циклі «Миргород (збірка)» 1835 року. Друга, перероблена редакція, вийшла 1842 року. Саме друга редакція отримала позитивні оцінки російських літераторів.

Перша редакція повісті, яка вийшла 1835 році була коротшою за другу. Події відбувались дещо інакше, особливо відрізняється фінал — в першій версії повісті Тараса не спалюють, а лише беруть у полон. У другій версії битви описані більш детально, ніж у першій. Крім того, в оригінальній версії козаки менш заідеологізовані, передсмертні фрази козаків, на зразок «пусть славится во веки веков святая православня русская земля» відсутні.

При створенні повісті автор широко використовував різні історичні джерела: мемуари, літописи, дослідження, фольклорні матеріали.

Олександр Довженко«Зачарована Десна»

 “Зачарована Десна” (1955)– це автобіографічна кіноповість видатного українського письменника та кінорежисера Олександра Довженка, який був великим філософом-естетом нашого часу.Кіноповість - це жанр кінодраматургіі, поряд з кіноепопеєю і кінопоемою. У другій половині XX ст. кіноповістю стали називати сценарій, зумисним чином перероблений для читання. Видатним майстром і, певною мірою, першевідкривачем жанру кіноповісті був Олександр Довженко.

Історія написання кіноповісті: У щоденнику 7 грудня 1945 р. з’являється запис про бажання створити таку картину — книжку, яка б «принесла людям успіху, відпочинок, добру пораду і розуміння жити». 30 березня 1948 р. письменник уже чітко заявляє про свій намір написати докладно й абсолютно одверто, як труд цілого фактичного життя, з великими екскурсами в біографію, у дитинство, у родину, у природу, пригадати всі чинники, які створювали й визначали смак, тонкість сприймання. Проте «Зачарована Десна» з’явилася лише в 1955 р., за рік до його смерті.1964 році повість була екранізована режисеркою Юлією Солнцевою.

Павло Загребельний «Роксолана»

Роксола́на́ — історичний роман українського письменника Павла Загребельного, вперше надрукований у 1980 році, в якому розповідається про життя Роксолани і султана Сулеймана Пишного. Роксолана — легендарна дочка українського народу. П’ятнад цятирічною сиротою потрапила вона до Туреччини і там зуміла зробити те, що не вдавалося жодній жінці. Вона стала улюбленою дружиною султана Сулеймана, який прислухався до її порад навіть у політичних питаннях, і 40 років полегшувала долю України, обе рігаючи її від турецьких нападів. Тому автор багатьох історичних романів П. Загребельний просто не міг не звернути увагу на постать цієї дивовижної жінки.

Павло Загребельний джерелами свого роману про Роксолану називав книгу ученого-східознавця Агатангела Кримського «Історія Туреччини», в якій 15-20 сторінок відведено Роксолані, і три том и творів московського академіка Гордлевського про історію Туреччини.Також Загребельний особисто був у Туреччині — в місцях, що пов’язані з Роксоланою. Відвідав село Рогатин Івано-Франківської області, де народилася Настя Лісовська. Письменник так говорив про свою книгу:«Як пташка клює, так і письменник по крихті збирає відусіль інформацію. Я намагався написати роман, максимально наближений до дійсних подій. Роман рецензувався в Москві, все було перевірено, життєвий фактаж достовірний. А взагалі мені епоха Сулеймана Пишного нагадує Кремль»

Костянтинівська міська публічна бібліотека ім. М. Горького

Презентацію підготувала пров. бібліотекар ЦМПБ ім. М. ГорькогоТютюнік С. О.

м. Костянтинівка 2015р.