Леся Українка

Леся Українка (справжнє її ім’я Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в місті Звягелі (Новоград – Волинський) на Волині. Мати її – українська письменниця Олена Пчілка, батько - юрист. З шести дітей Косачів Леся була другою і найстаршою з чотирьох дочок.

Батьки дуже цікавилися життям своїх дітей, особисто займалися їхнім вихованням, освітою, формуванням світогляду. Наслідки були блискучі. Серед дітей Косачів не було жодного, хто б змарнував життя.

Грамоти Леся навчилася дуже рано. Коли їй було чотири роки, вона вже дуже добре читала. А через рік Леся самостійно писала коротенькі листи до своєї бабусі та за кордон до дядька.

Життя Лесі Українки складалося нелегко. Коли їй було 11 років і вона була сповнена райдужних мрій, підкралася страшна хвороба – туберкульоз кісток - і все життя не відпускала Лесю, завдаючи їй невимовних страждань. Через хворобу дівчинку до школи не віддали. Однак під наглядом матері вона здобула дуже добру освіту, навчаючись дома з приватними учителями.

Леся була надзвичайно обдарованою дитиною. Вона гарно малювала, грала на фортепіано. Чула в собі покликання до музики. Але туберкульоз кісток і спричинена ним операція руки змусила її покинути заняття музикою. Перемагаючи хворобу, Леся Українка багато вчилася. І хоч дівчина не закінчила жодного навчального закладу, але вона належала до найосвіченіших людей свого часу. Особливо успішно вивчала іноземні мови, і це давало можливість читати в оригіналі твори кращих письменників світу. Загалом вона добре володіла десятьма мовами світу.

Першого свого вірша дівчина написала, коли їй було 9 років. Називався він „Надія” і був присвячений тітці. Коли їй було тринадцять років, з’явився її перший друкований вірш „Конвалія”, підписаний псевдонімом – Леся Українка. Тяжка хвороба, що з кожним роком загострювалась, вимагала частих поїздок на лікування в Одесу, Ялту, Тифліс, Кутаїсі та за кордон – в Німеччину, Італію, Египет. Незважаючи на хворобу Леся багато і плідно працювала.

Після першої книжки віршів „ На крилах пісень”, яку поетеса видала в 22-річному віці, виходять в світ її вірші, драматичні поеми, оповідання, критичні та публіцистичні статті. Перекладала вона багато творів зарубіжних письменників на українську мову. Сучасників вражала ерудиція, глибокі знання поетеси.

В 16 років Леся Українка написала поезії для дітей, які об‘єднала в цикл “В дитячому крузі”. Тут вміщено твори для дошкільнят і молодших школярів. Починається цикл поезіями, що добре сприймаються навіть маленькими.

У вірші “На зеленому горбочку”, який Леся Українка написала чотирнадцятирічною, відчувався відгомін народного забавляння, утішок, які так любили малі діти. Від вірша віє ароматом дитинства, він близький до народних пісеньок, до того ж написаний віршованою формою, який легко запам‘ятовєються. Поетеса написала такі вірші: “Літо краснеє минуло”, “Діти нудяться в хатині”, “Тішся дитино, поки маленька”, “Колискова” та інші. 

Свої вірші та казки друкувала в журналі «Дзвіночок». Дбала про розвиток дитячої літератури, редагувала матеріали, які надходили до журналу. А також залишила дітям власні поезії, казки, записи фольклорних творів.

Останні роки Леся Українка жила в Грузії та Єгипті. Невблаганно прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкі страждання, вона знаходила силу працювати. На Кавказі все частіше згадувала волинське дитинство, перед нею поставали картини задумливої поліської краси. Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в грузинському містечку Сурамі. Ця сильна жінка і талановита письменниця залишила дітям невичерпний скарб – чудові вірші та казки.