КОНФЛІКТИ МІЖ ДІТЬМИ

ТА БАТЬКАМИ

ЯК ДІЯТИ?Що не слід

робити?

КОНФЛІКТКОНФЛІКТ – це процес загострення це процес загострення

боротьби двох чи більше сторін – боротьби двох чи більше сторін –

учасників конфлікту учасників конфлікту – – під час під час

розврозв’’язання проблеми, що має язання проблеми, що має

особисту значимість для кожногоособисту значимість для кожного

Слово “конфлікт“ латинського походження.

В перекладі означає “зіткнення“. Мається на увазі зіткнення

протилежних цілей, інтересів, позицій, думок.

Конфлікти – це сварки, спори, скандали.а взаимные упрёки и оскорбления. Найстрашніше в конфліктах – це почуття, які переживають люди по відношенню один до одного. Страх, злоба, образа, ненависть – головні почуття конфліктів.

Існують такі варіанти виходу з конфлікту: наступ, відступ, поступка і втеча, які насправді... нічого не вирішують!

СПІВРОБІТНИЦТВО вважається найефективнішим, так як дотримується лозунг:

“Щоб я виграв, ти теж повинен виграти.“ Але потрібно вміло пояснити свої бажання,

вміти вислухати іншого і врахувати його інтереси.

КОНФЛІКТ НЕСТІЙКОГО БАТЬКІВСЬКОГО СПРИЙНЯТТЯ

Підліток – це ще не доросла людина, але вже не дитина Недоліки в цьому віці: незібраність, непосидючість, гнецілеспрямованість, нестриманість. Дитина поводить себе по-дорослому: критикує, відстоює свою точку зору, потребує поваги, але разом з ти…розкидає речі, все забуває зробити тощо..

В результаті позитивні якості недооцінюються, а негативні помічають в першу чергу.Особливо, якщо в сімї є моолдша дитина – слухняна і старанна.

Слід, щоб батьки навчились стримувати в собі незадоволення та роздратованість. Обєктивно оціниди позитивні риси характеру дитини та її недоліки. Чітко визначили систему обовязків та прав дитини.

ДИКТАТУРА БАТЬКІВ

Форми цього конфлікту різні, але загальне визначення таке це спосіб контролю при якому одні члени родини мають більше прав , ніж інші. При цьому в першу чергу страждають самостійність дитини,її власна точка зору, почуття власної гідності.

Батьки втручаються в особисте життя дитини, намагаються контролювати їх думки, почуття тощо.

МИРНЕ СПІВІСНУВАННЯ – ПРИХОВАНИЙ КОНФЛІКТ

Це позиція невтручання. У кожного свої успіхи, свої проблеми. Ніхто нічого не порушує. Батьки вважають, що тАкі стосунки виховають самостійність, свободу, розкутість. В результаті виходить, що сімя для дитини не існує. В критичний момент – біда, хвороба, труднощі, - коли від дитини буде потрібна допомога, співчуття, дитина не буде нічого відчувати, бо це не її проблеми.

КОНФЛІКТ ОПІКИ

Опіка – це турбота, оберігнання дитини від труднощів. Підлітки в таких сімях можуть бути безініціативні, покірливі, подавлені. Усі питання за них вирішують батьки, навіть, якщо це стосується їх особисто.

Батькам не слід повністю відмовлятися від контроля. Але потрібно звести до мінімуму опіку. Не вимагайте від дитини лише правилних вчинків, а прийміть її такою, яка вона є. Допомагайте, але не вирішуйте за неї усі проблеми.

ШОКОВА ТЕРАПІЯДітей в таких родинах змалку

виховують відмінниками, намагаючись зробити з них

вунтеркіндерів. Ябатьки помічають кожну невдачу, вказуючи на неї, наказують неповагою. Прободять бесіди на виховні теми, не даючи дитині самій сказати свою точку

зору. Майже не помічають успіхів, постійно вимагають все нових і

нових перемог.

??

Тактика співробітництваТактика співробітництва

Що слід робити, щоб не поглиблювати конфлікт?

Говоріть про конкретну проблему (Не варто перераховувати всі

наявні у стосунках проблеми в найменших деталях. Чи варто розглядати всі сьогоднішні, колишні і майбутні проблеми. Це призведе до зростання емоційної напруги)

Що слід робити, щоб не поглиблювати конфлікт?

Уникайте узагальнень (Такі слова, як “завжди“, “ніколи“

викликають опір дитини. Це відвертає увагу від початкової

проблеми і, відповідно, поглиблює взаємонепорозуміння.)

Що слід робити, щоб не поглиблювати конфлікт?

Будьте уважними до дитини (Намагайтеся за потоком

агресивних слів почути, чого вона хоче насправді)

Що слід робити, щоб не поглиблювати конфлікт?

Якщо партнер говорить дуже голосно, приєднуйтесь до тону його голосу

трохи нижче (Звичайно у конфлікті ми намагаємося

перекричати дитину і тим самим привернути її увагу до себе, але часто

незвично тихий голос привертає значно більше уваги і знижує інтенсивність

конфлікту.)

Вміння слухати Часто ми невірно розуміємо цей термін. Адже примусити себе мовчати, коли говорить співрозмовник, нетерплячи чекаючи своєї черги висловитися зовсім не означає вміти слухати. Тим більш, якщо ваш співрозмовник – це підліток, який відстоює свою думку, заперечуючи все, що ви йому кажете, і в будь-який момент готовий замкнутися у собі та образитись.

Це варто робити у всіх ситуаціях, коли дитина потерпіла невдачу, коли їй соромно, боляче, вона ображена – тобто коли у неї емоційні проблеми.

Наприклад, син приходить додому після уроків, кидає сумку і кричить: «Не піду я більше в цю школу!»

Як вірно реагувати? Що варто казати? Як зберегти спокій, особливо коли ви в цей час втоммлені чи заклопотані іншими проблемами? Частіше всього хочеться сказати:накази,команди, погрози («Що значить «не піду»?! Ти хочеш залишитись бовдурем? Підмітати вулиці? Не будеш вчитися — жодної копійки від мене не отримаєш!!») читання нотацій (що призводять до того, що дитина перестаж вас взагалі чути («У всіх діти як діти, а у мене... І в кого ти такийй вдався? Що ти там знову накоїв?!») высміювання, знинувачення («Ти сам винний! Не сперечайся з учителем! Двіїшник!» )

Це далеко не повний список невірних реакцій.Можливо, ми робимо так, бо вважаємо це правильним, хочемо вказати на недоліки…А насправді виливаємо на дитину всі свої негативні емоції. Звісно, у такий спосіб ви не досягнете розуміння з дитиною, а лише навпаки можете стати причиною виникнення нового конфлікту.

Як цього уникнути?

Використання активного слуханняСин (кидаючи сумку, зі злістю): «Не піду я більше в цю школу!»Батько (після паузи, повертаючи обличчя до дитини, дивлячись в очі, власними словами повторює сказане речення дитини): «Ти не хочеш більше ходити до школи».Син (роздратовано): «Там математичка до мне чіпляється!»Батько (після паузи, розуміючи почуття дитини, використовує стверджувальну форму вислову): «Тебе щось роздратувало чи образило на уроці математики?».Син (з образою): «Я сам цю контрольну зробив, а вони кажуть – списав!»Батько: «Я розумію тебе, це дійсно образливо».Син: «Вона завжди до мене за щось чіпляється...»Батько: «Думаю, я також образився б...» Син: «Хоч ти мене розумієш... Ну правда, всяке бувало..було таке, що й списував..Але я всім доведу, що зможу виконувати задачі самостійно!»

Ось як можна замінити висловлювання:«Скільки раз тобі повторювати: Негайно прибери у своїй кімнаті! » «Мені стає соромно, коли гості бачать твоє незаправлене ліжко. Під ковдрою воно виглядає набагато крще».

«Ти прогулюєш уроки і хочеш залишитись неучем?!» «Сьогодні телефогувала Валентина Іванівна. З приводу твого відвідування уроків. Мені було дуже неприємно під час цієї розмови і соромно за тебе ія не хотіла б що це знову повторилось. Кожен сам відповідає за свої вчинки, але якщо тобі потрібна допомога, то я готова вислухати».«Ти ніколи не прихордиш вчасно додому! Наступрного разу будеш ночувати під дверима!»«Коли в сімї хтось приходить пізніше, ніж ми домовлялись, я так хвилююсь, що не можу знайти собі місця. Я б хотіла бачити тебе вдома до десяти годин. А якщо раптом ти змаєш запізнитись, то обовязково зателефонуй і попередь ».

Це лише один з можливих варіантів продовження розмови. Але яка б не була ситуація, наша мета – не критична оцінка дійсності, не пошук розв´язання проблеми (це проблема вашої дитини і вона сама має з нею розібратися), а дати дитині можливість відчути, що ви її розумієте і намагаєтесь підвести до вірного розвязання ситуації, зберігаючи з нею добрі стосунки.

1. Повернутись обличчям до дитини. Очі на одному рівні.2. Уникаючи питань, використовувати стверджувальну

форму висловлювань.3. Тримати пазу для того, щоб дитина сама могла

обміркувати свою проблему.4. Перейнятися почуттями динини.

Змініть ставлення до своєї дитини. Станьте терплячими до її недоліків. Намагайтеся встановити довіру та повагу дитини до самої себе. Знайдіть та розвивайте в синові чи дочці ті позитивні якості, які властиві їх натурі. Не принижуйте, а підтримуйте. Не допускайте нескінченних спорів, а також мовчазної «холодної» війни.

І головне – переконайте дитину, що будете її любити, не залежно ні від чого!