Сімейне право

Підготувалиучениці 10-а класу

ЛССЗШ №28 Візничак Анастасія

Нестор Христина

Сімейне право -

– це галузь права, яка складає сукупність правових норм і принципів, що регулюють та охороняють особисті і пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають зі шлюбу й належності до сім’ї.

•Предметом сімейного права є особисті майнові та немайнові відносини, які виникають у зв’язку зі шлюбом, спорідненням, усиновленням, опікою та піклуванням,прийняттям дитини у сім’ю для виховання.

Відносини сімейного

права

Не суперечать моральним

засадам суспільства

Не заборонені

законом

Базуються на рівності і

майновій самостійності учасників

Особливості сімейних правовідносин

Підставами виникнення є специфічні юридичні

факти (шлюб, народження дитини, усиновлення та інші)

Суб’єктами є лише фізичні

особи

Є невідчужуваними(

їх не можна продати,

подарувати, заповісти)

Регулюються не тільки правовими нормами, а й

нормами моралі, звичаями, тощо

Сімейний кодекс встановлює такий перелік суб’єктів сімейних правовідносин:

Подружжя;Батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;Баба, дід, прабаба, прадід, онуки,

правнуки;Рідні брати і сестри; мачуха, вітчим,

падчерка, пасинок.При цьому усі інші родичі не є

учасниками сімейних правовідносин, за винятками, встановленими законами.

Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є:• Встановлення правовідношення; • Примусове виконання добровільно не

виконаного обов’язку;• Припинення правовідношення, а також його

анулювання;• Припинення дій, які порушують сімейні права;• Відновлення правовідношення, яке існувало до

порушення права;• Відшкодування матеріальної та моральної

шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором.

•Об’єктами сімейних правовідносин можуть бути майнові блага(речі), особисті немайнові блага, дії, у тому числі послуги.

•Змістом сімейних правовідносин є суб’єктивні сімейні права та юридичні обов’язки.

Джерела сімейного права:• Конституція України (ст. 32, 41, 51, 52);• Закони України (“Про охорону дитинства”,

“Про попередження насильства в сім’ї”);• Цивільний кодекс України (ст. 8, 20; ч.2 ст.

72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138; ч. 3 ст. 139)• Сімейний кодекс України• Укази та нормативні розпорядження

Президента України• Постанови і нормативні розпорядження

Кабінету Міністрів України• Договори• Звичай• Міжнародні договри

Умови і порядок укладання та припинення шлюбу

•Шлюб – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС)

Позитивні умови вступу до шлюбу

Обставини, необхідні для того, щоб шлюб міг бути зареєстрованим і був

визнаний дійсним

Досягнення певного віку (жінки – 17 років, чоловіки –

18 років);

Добровільність шлюбу

Негативні умови вступу до шлюбу

Обставини, за наявності яких

реєстрація шлюбу не допускається

Перебування в іншому

зареєстрованому шлюбі

Перебування чоловіка чи жінки

між собою в родинних зв’язках

Тяжка хвороба, або хвороба,

небезпечна для одного з подружжя

та/або їхніх нащадків

Проядок реєстрації шлюбу

•Недійсність шлюбу – це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акта,виражена в рішення суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв’язку з порушенням встановлених законом умов укладання шлюбу, що є за своє. Суттю заходом захисту.

•Особисті немайнові права і обов’язки подружжя – це врегульовані нормами сімейного права відносини стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

майно, набуте ним/нею до шлюбу;майно, набуте ним/нею за час шлюбу, але на підставідоговору дарування або в порядку спадкування;майно, набуте ним/нею за час шлюбу, але за кошти, якіналежали їй, йому особисто;речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навітьтоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги;кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй,йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йомуморальної шкоди;страхові суми;плоди, доходи від речей, що знаходяться в особистій приватній власності.

Об’єктом права спільної сумісної власності є:•Особисті грошові доходи;•Гроші чи майно, які були одержані за

договором, що укладався в інтересах сім’ї;

•Речі для професійних занять, придбані за час шлюбу для одного з подружжя.

До майнових прав подружжя належать:•Право володіння, користування і

розпорядження майном, нажитим під час шлюбу;

•Право на матеріальну підтримку в разі непрацездатності;

•Право на укладення шлюбного договору;

•Право на розділ загального майна та інші права.

Щодо виховання та розвитку дитини батьки зобов’язані:•виховувати дитину в дусі поваги до прав та

свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, Батьківщини.

•піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

•забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

•поважати дитину.

Батькам забороняються •будь-які види експлуатації своєї дитини;•фізичні покарання;•застосування інших видів покарань, які

принижують людську гідність дитини.

Батьки мають право на:• особисте виховання дитини, право залучати до

виховання інших осіб, передавати дитину на виховання фізичним та юридичним особам, обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства;

• безперешкодне спілкування з дітьми;• самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та

сина;• визначення місця проживання дитини;• відбирання дитини в будь-якої особи, що

утримує її незаконно.

Сімейні майнові правовідносини:•Право власності батьків;•Право власності дитини;•Право спільної сумісної власності

батьків і дітей.

Житлове право – це сукупність правових норм, які регулюють відносини між громадянами та громадян з державними і громадянськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.

Предметом регулювання житлового права є правовідносини, які виникають під час :

Нормативні документи встановлюють такі способи реалізації права на житло:

Договір житлового найму - це угода , у відповідності з якою одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язує передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання в ньому на певний строк за плату.

Ордер на жиле приміщення – це письмове розпорядження на його заселення, яке видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації.