Додаток 1

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року Справа № 5004/2115/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014у справі№5004/2115/11за позовомПрокуратури Волинської області в особі Фонду державного майна Українидо1.Світязької сільської ради 2.Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" 3.Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" 4.Виконавчого комітету Світязької сільської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1.Пансіонат "Шацькі озера" 2.Федерація професійних спілок Українипровизнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради від 29.01.2001 р. № 4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсним та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності, визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера"

за участю представників сторін:

від прокуратури: Романов Р.О. - посв.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Конограй Н.В. - за довіреністю;

від відповідача-3: Конограй Н.В. - за довіреністю;

від відповідача-4: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Хоменко А.В. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Волинської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: Світязької сільської ради; Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"; Волинського обласного Закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Волиньтурист" третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: пансіонату "Шацькі озера" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради

від 29.01.2001р. №4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсним та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності, визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера".

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.09.2014р. в позові прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України  до Світязької сільської ради, Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", Виконавчого комітету Світязької сільської ради, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Пансіонат "Шацькі озера" Федерація професійних спілок України, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради від 29.01.2001р. №4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсним та скасування державної реєстрації Свідоцтва про право власності, визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера" відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 рішення господарського суду Волинської області від 30.09.2014 у справі №5004/2115/11 скасовано. Позов прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Світязької сільської ради № 4 від 29.01.2001 р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна. Визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера": головний корпус, клуб-їдальню, корпуси №№ 1,2,3,4,5,6,7, що розміщені за адресою: урочище Гушово, с. Світязь, Шацького району Волинської області. В частині позовних вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності № 23238340 від 08.07.2009 р. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 та рішення господарського суду Волинської області від 13.01.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990р. "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506-ХІІ на території республіки

введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 р. № 1452 "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", Закону України від 10.09.1991 р. № 1540 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України, в зв'язку з чим, рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форми власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови ВРУ від 24.08.1991 р. "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

У той же час профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Як установлено судом першої інстанції, спірні об'єкти нерухомості були майном громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України, тобто перебували у віданні Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, та відповідно до наведених норм є державною власністю.

Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 4 лютого 1994 року № 3943-ХІІ тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Згідно зі статтею 1 Тимчасового положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, ФДМУ здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Отже, законодавець передбачив, що внаслідок передачі майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу PCP стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, форма їх власності не змінюється і передане майно залишається у власності держави.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній

Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, майно, передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю і не може відчужуватися без згоди власника - ФДМУ.

Отже, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду дійшов правомірного висновку про незаконність рішення Виконавчого комітету Світязької сільської ради № 4 від 29.01.2001 р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, оскільки відповідач-1 вийшов за межі наданих йому законом повноважень, враховуючи, що вирішення такого питання було віднесено до виключної компетенції позивача (Фонду державного майна України).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновком місцевого господарського суду про те, що перебіг позовної давності для позивача для захисту свого порушеного права почався з 20.01.1997 вказавши на те, що прокуратура дізналась про порушення права в серпні 2011 року під час проведеної на виконання завдання Генеральної прокуратури України, дійшов передчасних висновків, з огляду на наступне.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (розділ 1 глава 5), за винятком положення про застосування позовної давності лише за заявою однієї зі сторін.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у

цьому випадку в особі Фонду державного майна України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, в даному випадку Фонду державного майна України. (Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного суду України у справах №916/2414/13 від 23.12.2014 року, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015 року)

Проте, суд апеляційної інстанції на вказані положення уваги не звернув, не надав належної правової оцінки доводам відповідачів в цій частині.

Вищезазначене не дає підстав вважати постановлені у справі судові рішення законними та вмотивованими.

В силу ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому,  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи, які не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, а також з огляду на встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи у касаційному порядку, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" зодовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 та рішення господарського суду Волинської області від 30.09.2014 у справі №5004/2115/11 скасувати.

Справу №5004/2115/11 направити до господарського суду Волинської області на новий розгляд.

Головуючий                                                                                М.М. Черкащенко

Судді                                                                                          Н.М. Нєсвєтова

                                                                                                    І.В. Вовк

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 грудня 2013 року Справа № 5004/2012/11

Вищий господарський суд України у складі судді:

головуючого:Владимиренко С.В.суддів:Демидової А.М. Мирошниченка С.В. Плюшка І.А. Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 12.03.2013у справі№ 5004/2012/11за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо1) Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", 2) Виконавчого комітету Луцької міської радитреті особи:1) Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур", 2) Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"провизнання недійсним та скасування рішення, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Прокурором міста Луцька Волинської області подано позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист", Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 21.12.1995 № 560 і від 23.02.2001 № 95 "Про оформлення права власності на майно", визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на будівлю вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 657,8 кв.м., за адресою: місто Луцьк, вул. Грушевського, 33, та про зобов'язання повернути державі в особі Фонду державного майна України вказане майно.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.11.2011 у справі № 5004/2012/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012, позовні вимоги Прокурора задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 у справі № 5004/2012/11 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 залишено без змін.

Приватним акціонерним товариством "Волиньтурист" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013 у справі № 5004/2012/11, у якій заявник просить вказану постанову Вищого господарського суду України скасувати, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 09.01.2013 у справі № 5004/2115/11, від 15.01.2013 у справі № 5004/2011/11, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Одночасно Приватним акціонерним товариством "Волиньтурист" заявлено клопотання про поновлення строку на подання заяви, яке обґрунтовано тим, що заявник не мав фінансової

можливості сплатити судовий збір і вчасно подати повторну заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013 у справі № 5004/2012/11, в зв'язку з тим, що заявник мав сплатити значну суму на виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою суду в іншій господарській справі.

Розглянувши матеріали заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції та клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 11117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення господарського суду, щодо якого подано заяву про перегляд судових рішень господарських судів, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постанова у справі № 5004/2012/11, про перегляд якої подано заяву, ухвалена Вищим господарським судом України 12.03.2013, тобто тримісячний строк, передбачений статтею 11117 ГПК України, на подання заяви про перегляд даної постанови Верховним Судом України закінчився 13.06.2013, а відповідну заяву направлено до Вищого господарського суду України 31.10.2013, що підтверджується штампом на поштовому конверті.

Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, встановлений частиною першою статті 11117 ГПК України, є процесуальним і може бути поновлений з причин, визнаних судом поважними, за клопотанням особи, яка подала відповідну заяву (частина третя статті 11117 ГПК).

Дотримання заявником вимог норм процесуального права при зверненні із заявою є обов'язком для всіх учасників процесу.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи з поважності причин пропуску строку.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Наведені заявником у клопотанні причини пропуску строку подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013 у справі № 5004/2012/11 не є поважними у розумінні частини третьої статті 11117 ГПК України, оскільки можливість вчасного подання заяви залежала виключно від самого заявника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстави для відновлення пропущеного процесуального строку в даному випадку відсутні.

Частиною третьою статті 11117 ГПК України встановлено, що заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення без розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013 у

справі № 5004/2012/11. При цьому, підлягає поверненню сплачена заявником сума судового збору, перерахованого платіжним дорученням від 31.10.2013 № 588.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 09.01.2013 у справі № 5004/2115/11 та від 15.01.2013 у справі № 5004/2011/11 не можуть прийматись до уваги в зв'язку з тим, що даними постановами скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, тому на такі постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 11114-11120 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Приватному акціонерному товариству "Волиньтурист" у відновленні строку на подання до Верховного Суду України заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013 у справі № 5004/2012/11.

2. Заяву Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013 у справі № 5004/2012/11 залишити без розгляду.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству "Волиньтурист" судовий збір в сумі 3 539 (три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 12 коп. сплачений платіжним дорученням від 31.10.2013 № 588.

Головуючий суддя:С.Владимиренко Судді:А.Демидова С.Мирошниченко І.Плюшко С.Шевчук

Ухвала суду 5004/1997/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" січня 2015 р. Справа № 5004/1997/11 За заявою Відділу Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції

про роз'яснення рішення суду від 10.11.2011 року

по справі №5004/1997/11

за позовом виконуючого обов'язки Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів: Виконавчого комітету Ковельської міської ради

приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"

про визнання незаконним рішення, визнання незаконною державної реєстрації свідоцтва на право власності на майно, визнання права власності на майно

Головуючий суддя Шум М.С.

Судді: Войціховський В.А.

Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідачів: ПАТ «Волиньтурист» - Бешта М. Г., довіреність від 05.01.2015 року №01/1.6а

третя особа: н/з

ДВС Ковельського МРУЮ: Веремчук Л. М., довіреність від 16.01.2015 року №288/11

в судовому засіданні взяла участь старший прокурор відділу прокуратури Волинської області Тарасюк Т. В.

встановив: рішенням господарського суду Волинської області від 10.11.2011 року у справі №5004/1997/11 позов виконуючого обов'язки Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено, вирішено:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 33 рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 25 березня 1999 року № 70, з внесеними до нього змінами рішеннями № 113 від 27.04.1999р. та № 10 від 26.01.2006р.

2. Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право власності за № 165 від 31.03.1999р., № 165 від 27.04.1999р. та № 13678624 від 30.01.2006р.

3. Визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на готель "Лісова пісня", що розміщений за адресою м. Ковель, Волинська область, бульвар Лесі Українки, 12.

4. Зобов'язати Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист"(м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33, код 02593659) повернути державі в особі Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) безпідставно набуте майно - готель "Лісова пісня", що розміщений за адресою м. Ковель, Волинська область, бульвар Лесі Українки, 12.

5. Стягнути з Виконавчого комітету Ковельської міської ради (м. Ковель, вул.Незалежності, 73) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів: Державний бюджет м.Луцька 22030001, ід. код одержувача: 21741605, № рахунку: 31214206700002, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області м. Луцьк, МФО: 803014. Призначення платежу "Судовий збір, код 03499885) 85 грн. судових витрат.

6. Стягнути пропорційно з приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"(м.Київ, Дніпровський район, вул. Раїси Оуіпної, 2, код ЄДРПОУ 02605473), Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист"(м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33, код 02593659) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів: Державний бюджет м.Луцька 22030001, ід. код одержувача: 21741605, № рахунку: 31214206700002, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області м. Луцьк, МФО: 803014. Призначення платежу "Судовий збір, код 03499885) 25 500 грн. державного мита.

7. Стягнути пропорційно з приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"(м.Київ, Дніпровський район, вул. Раїси Оуіпної, 2, код ЄДРПОУ 02605473), Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист"(м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33, код 02593659) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів: Державний бюджет м.Луцька 22030001, ід. код одержувача: 21741605, № рахунку: 31214206700002, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області м. Луцьк, МФО: 803014. Призначення платежу "Судовий збір, код 03499885) 236 грн. плати за інформаційно-технічне забезпечення.

03.03.2012 року на виконання рішення господарського суду від 10.11.2011 року видано накази.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року рішення господарського суду волинської області від 10.11.2011 року у справі №5004/1997/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2014 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року у справі № 5004/1997/11 залишено без змін.

Ухвалою суду від 23.09.2014 року Строк пред'явлення наказу господарського суду Волинської області №5004/1997/11-1 від 03.03.2012 року до виконання поновлено встановлено строк для пред'явлення наказу господарського суду №5004/1997/11-1 від 03.03.2012 року до виконання до 27.02.2015 року.

12.01.2015 року на адресу суду надійшла заява Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції від 03.12.2014 року №25450/11 про роз'яснення рішення господарського суду Волинської області від 10.11.2011 року, а саме дати відповіді на питання:

- якщо ФДМУ в даний час не може прийняти майно - готель у своє володіння через відсутність нормативної бази та механізмів такої передачі, а в наказі чітко вказано, що готель слід повернути державі в особі Фонду державного майна України, чи можливо передати таке майно іншій структурі за погодження ФДМУ;

- чи слід здійснювати виселення з приміщень (звільнення) від орендарів, що працюють на орендованих площах в готелі;

- хто має попередити трудовий колектив про припинення трудової діяльності і ініціювати процедуру їх звільнення;

- хто буде зберігачем майна, як рухомого так і нерухомого. Хто тимчасово буде утримувати сам готель адже в даний час розпочався опалювальний сезон і слід проводити оплату комунальних витрат.

В обґрунтування відповідної заяви державний виконавець зазначає, що на постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2014 року з виконання наказу суду по даній справі боржник - Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" листом від 27.10.2014 року повідомив, що на даний час виконати рішення суду не може по причині відсутності нормативних актів, які б наділили ФДМУ правами балансоотримувача майна, так як він не є суб'єктом господарювання, а діє як орган виконавчої влади. Крім того, в листі від 17.11.2014 року голова правління ВО ЗАТ по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" вказав, що не правомочний одноособово вчиняти дії по передачі нерухомого майна, так як це відноситься до компетенції загальних зборів товариства.

В свою чергу Регіональне відділення ФДМУ по Волинській області якому стягувач, тобто ФДМУ надав доручення для здійснення представництва його інтересів під час виконання наказу суду по даній справі, на звернення ДВС Ковельського МРУЮ щодо порядку виконання відповідного наказу надав формальні відповіді, які не роз'яснюють порядок виконання наказу суду від 03.03.2012 року №5004/1997/11-1.

Державний виконавець в заяві зазначає про наявність й інших проблемних питань з виконання наказу суду по даній справі, зокрема, щодо порядку виселення орендарів з приміщення готелю «Лісова пісня», звільнення трудового колективу, утримання самого готелю тощо.

Ухвалою суду від 14.01.2015 року заява Відділу Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про роз'яснення рішення суду від 10.11.2011 року призначено до розгляду на 22.01.2015 року.

Представник ДВС Ковельського МРУЮ в судовому засіданні заяву підтримала. Зазначила, що виконання наказу суду від 03.03.2012 року №5004/1997/11 викликає труднощі, у зв'язку із відсутність врегулювання відповідних питань на законодавчому рівні, проте Кабінетом Міністрів України розробляється постанова щодо порядку виконання відповідних рішень суду.

Прокурор в судовому засіданні заяву про роз'яснення рішення підтримала.

Представник боржника в судовому засіданні зазначила, що вже понад три роки ведеться переписка з ФДМУ, іншими державними установами щодо врегулювання питань, які

виникають в процесі виконання рішень суду по передачі нерухомого майна державі в тому числі і щодо виконання рішення суду по даній справі, проте на даний час відсутні нормативні акти, які б врегулювали відповідні питання.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Крім того, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення по його роз'яснення.

Пунктом 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 р. встановлено, що відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення або зміст наказу є незрозумілими, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення такого рішення чи змісту документа.

Господарський суд першої інстанції, який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту виконавчого документа, не змінюючи їх редакції. Роз'яснення рішення, ухвали здійснюється господарським судом за правилами статті 89 ГПК України.

В ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

ДВС Ковельського МРУЮ в заяві від 03.12.2014 року №25450/11 просить не роз'яснити резолютивну частину рішення від 10.11.2011 року з підстав її незрозумілості, а встановити порядок виконання наказу суду від 03.03.2012 року №5004/1997/11-1.

Отже, вимоги щодо порядку та способу виконання рішень суду за наказами не регулюється нормами ст. 89 ГПК України.

В свою чергу, роз'яснення рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Разом з цим Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання і розгляд заяв про роз'яснення порядку і способу виконання рішення.

Спосіб і порядок виконання рішення визначаються державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду.

Присутні в судовому засіданні прокурор, представники боржника та ДВС Ковельського МРУЮ зазначили, що зміст резолютивної частини рішення суду від 10.11.2011 року №5004/1997/11 їм зрозумілий.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

У роз'ясненні рішення господарського суду Волинської області від 10.11.2011 року по справі №5004/1997/11 відмовити.

Головуючий суддя М. С. Шум Судді В. А. Войціховський А. М. Кравчук