№4 1

ПередПлатний індекс

газета виходить з 1960 року

газета виходить з 1960 року

20.01.2010

№4(4994)

каналів телепрограми46

фот

окол

аж Р

оман

а Ки

Рея

Черкаси

•«КриЖталь” назвав переможцівВ обласному центрі завершився III фестиваль льодових скульптур

сторінка 2

•жадоба до грошейГолову однієї з райдержадміністрацій області впіймали на хабарі

сторінка 4

•зерно – на борошнона Уманщині відновив роботу водяний млин

сторінка 5

•скільки коштує народити?Поповнення в сім’ї обходиться для черкащан недешево

сторінка 6

•культура по-черкаськиЯк наші предки підвищували свій рівень

сторінка 8

•закоханий в археологіюколекція Михайла сиволапа налічує кілька десятків тисяч експонатів

сторінка 9

«Свій час + ТБ» сторінка 1

Черкащина обирає її?

За підсумками першого туру виборів Президента України (попередні дані), в нашій області найбільшу кількість голосів набрала Юлія Тимошенко

20 січня 20102Ці дні в історії Черкащини•

Імена в подіях

наші новини

рекл

ама

21 січня, 1940 рікУ Баштечках на Жашківщині народився Омелян Парубок, один із чотирьох в Україні і єдиний на Черкащині двічі Герой соціаліс-тичної праці (1977, 1984 роки). наприкінці 60-их років став одним із зачинателів нової прогресивної технології вирощування цукрових буряків: його механізована ланка у місцевому колгоспі щороку одержувала по 500 і більше центнерів цукрових буряків із кожного гектара на великих площах, у межах 130-135 гектарів. на базі ланки була створена школа передового досвіду: баштечківський досвід швидко поширювався на Хрис-тинівський, Чорнобаївський, а згодом – і всі інші райони області. «технології Парубка» дозволили Черкащині стати другим в Україні регіоном за потужністю з вирощування цукрових буряків. Омелян никонович – народний депутат срср і України, свого часу відмовився від усіх «столичних почестей» (і, навіть, від київсь-кої квартири) і повернувся на рідну Жашківщину, де мешкає й зараз. У центрі села Баштечки височіє бронзовий бюст двічі Героя соціалістичної праці Омеляна Парубка, встановлений згідно з Указом Президії Верховної ради срср у 1984 році.

21 січня, 1978 рікУ каневі, на Чернечій Горі, здійснив самоспалення мешканець калуша (івано-Франківська область), дисидент і політв’язень Олекса Гірник. За життя він написав тисячі листівок, спрямованих проти русифікації України. Ще в 1939 році, потрапивши до рук нкВсівців, Гірник під тортурами сказав, що чи зараз, чи пізніше, але він помре за Україну. Мо-розного січневого ранку 1978 року його тіло знайшли на горі, неподалік сучасного оглядового майданчи-ка. Поруч були розкидані сотні листівок, які починалися словами Шевченка. 21 січня 2009 року на північному схилі Чернечої Гори постав монумент: у темно-сірому граніті молодий київський скульптор андріан Балог відтворив подію 31-річної давнини у вигляді полум’я, що розриває каміння. Вшанувати пам’ять Героя України Олекси Гірника приїхали поет дмитро Павличко, автор першої публікації про «українця-смолоскипа» Михайло іщенко, син Євген Гірник, ветерани УПа, земляки з івано-Франківщини, представники зі львова, Черкас, києва, донецька, Полтави.

22 січня, 1916 рікУ ленінграді, в сім’ї видатного ук-раїнського художника Георгія нарбута, народився Данило Нарбут: заслужений художник Урср (1990 рік), народний художник України (1994 рік), лауреат державної премії імені тараса Шевченка (1996 рік), Почесний громадянин міста Черкаси, де мешкав із серпня 1965 року і до 1991 року працював на посаді голо-вного художника Черкаського облмузд-рамтеатру. За цей час здійснив художнє оформлення понад 50 вистав. та найбільше данило Георгійович поцінований як самобутній і справді народний художник, який у своїх полотнах звеличував Україну і українців. серед найяскравіших робіт – «степ», «Маковій», «Гладіолуси», «Мати», «і повіє новий вогонь із Холодного Яру», «Мир на землі», картини із серії «квіти України» (35 картин цієї серії 14 грудня 1997 року були подаровані майстром міській громаді Черкас), «святі й божі», «страшний суд», «Вибори кошового» та багато інших. Помер данило нарбут 6 бе-резня 1998 року. У пам’ять про нього названо художню школу, про-те так і не був створений Музей художніх творів нарбута, а жодна з черкаських вулиць не стала носити його ім’я. Понад десятиліття інтелігенція Черкас намагалася сподвигнути міське чиновництво на ці кроки, та поки що зусилля були марними.

26 січня, 1897 рікУ Шполі, у сім’ї вчителя, народився Іван Кулик, перший керівник створеної у 1934 році спілки українських радянських письмен-ників. Пізніше сім’я переїхала до Умані. навчався в Уманській чотирикласній школі, потім закінчив Одеське художнє училище. В пошуках кращої долі іван кулик виїхав до америки, сподіваючись продовжити освіту. Звістка про революційні події змусила його повернутися додому. З 1917 року він – член українського уряду і викладач кам’янець-Подільського інституту соціального виховання. У 1924-1926 роках іван Юліанович був консулом України в канаді. Після повернення в Україну він очолював радіокомітет і республі-

канське видавництво, написав кілька літературних творів: «В оточенні», «Записки консула», «Змужніла молодість», «Пригоди Василя романенка» та інші. У липні 1937 року іван кулик звинувачений у шпи-гунстві на користь Великобританії і заарештований. 10 жовтня 1937 року його стратили. реабілітований посмертно.

У неділю завершився третій міський фестиваль льодових скульптур «КриЖталь»-2010»Фестиваль, темою якого стала творчість письменника Миколи Гоголя, розпочався 12 січня із театралізова-

ного дійства у сквері за облдержадміністрацією. Шістде-сят льодових скульптур, серед яких чимало гоголівських персонажів (Пацюк, Солоха, Чорт, Дяк та інші), милували око черкащан упродовж п’яти днів.

Загалом на спорудження льодового царства було використано близько 25 тонн спеціального льоду та 250 крижаних брил.

Цьогоріч у фестивалі, який за три роки вже став міжнародним, взяли участь вісім скульпторів – сім з України (Львова, Полтави, Кременчука, Києва, Чер­

нігова, Канева, Черкас), а також майстриня з Польщі. Дехто з них, як от канівсь­кий майстер Володимир

Толстоп’ятов, брав участь у фестивалі вже втретє

поспіль. – До фестивалю

я готувався с т а р а н н о – читав

твори Гоголя і дивився фільми,

– розповідає «Молодіж­ці» майстер. – Останній день фестивалю видався дуже хо­лодним, справді екстремаль­ний день. Ми грілися чаєм та одягались якомога тепліше. Проте загалом мені дуже сподобалось, адже я пото­варишував із новими ціка­

розваги•

Двадцять п’ять тонн льодової фантазії

вими людьми, наприклад, із польською скульпторкою

Анною Расінською.Поки журі оцінювали фігури

та визначались із переможця­ми, черкаські дітлахи пото­варишували з майстрами. У суботу, напередодні оголо­шення результатів фестива­лю, вони разом зліпили три­метрову снігову бабу.

Отже, переможцями цьо­горічного фестивалю ста­ли: Андрій Дацко зі Львова посів перше місце (скульпту­ра Д’яка), Сергій Олешко з Полтави – друге (скульптура Ревізора), а Анна Расінська – третє (скульптура Панночки).

Олена БЕРЕСТЕНКО, фото Романа КИРЕЯ

«знайомство»•

Генплан Черкас на фінішній прямійВід середини січня у міськвиконкомі розпо-чався черговий етап погодження генерально-го плану міста, який мають затвердити через шість місяців.

Сьогодні з генпланом ознайомлюються усі місцеві кому­нальні служби («Черкасигаз», «Черкасиводоканал», «Чер­касиобленерго» та інші). Вони вноситимуть свої побажан­ня та пропозиції упродовж місяця.

За словами начальника управління планування та архітектури міськвиконкому Миколи Упиря, у вересні в обласному Будинку архітектора був виставлений генплан міста, і всі охочі черкасці записували в книгу пропозиції та зауваження. Особливою активністю жителі міста не відзна­чились, позаяк у книгу внесли лише 80 побажань. Левова частка з них стосувалась пропозицій винести залізницю за межі міста та збільшити кількість рекреаційних зон. Також черкащани хочуть мати належно оформлену набережну та побільше прогулянкових місць.

– Кількість зелених насаджень, порівняно з минулим генеральним планом, буде збільшена в рази, – запевняє «Молодіжку» Микола Упир. – Новий генплан також перед­бачає максимальне використання усієї довжини берегової лінії та розміщення на значній території міста центрів ло­гістики.

Незважаючи на те, що місцева влада у липні збирається затвердити остаточний варіант плану, прогнозувати, коли точно його почнуть втілювати в життя, Микола Упир не бе­реться. Чиновник пояснює – це залежить від фінансів та майбутніх місцевих виборів, під час яких депутати пере­дусім зосередяться на поділі портфелів.

Олена БЕРЕСТЕНКО

Незважаючи на мороз, черкащани залюбки фотографувалися на фоні фігур

№4 3наші новини

пропозиЦія•

Громадські організації за єдністьНа Черкащині є чимало громадських організацій, але всі вони функціонують відокремлено одна від одної. Якщо всі організації налагодять між собою зв’язок та об’єднають зусилля, то зростуть і їхні можливості. На такій необхідності наголосили голо­ва Черкаського обласного фонду культури Анатолій Волошин, голова Черкаської обласної молодіжної громадської організації «Інформаційно­ресурсний центр» Анатолій Косенко та засновники громадсь­кої організації «Мале коло».

– В першу чергу слід об’єднатися на регіонально­му, а потім на всеукраїнському рівнях, – зазначив Анатолій Волошин. – Адже у громадських організа­ціях активісти, які працюють у різних напрямках.

На думку Анатолія Волошина, поодинці працюва­ти важко, набагато легше буде, якщо такі форму­вання об’єднаються.

Євгенія ВЯТКІНА

нефарт•

не дають•

Боргові пастки

підсумки•

Податковий «урожай»

Голову однієї з районних адміністрацій Черкаської об-ласті, за пові-домленням інтернет-сай-ту МВС Украї-ни, заскочили на хабарниц-тві. Чиновник вимагав від представника одного з підприємств 100 тисяч гривень. Натомість обіцяв посприяти в оренді землі, площею 116 гектарів.Отримати «винагороду» чиновник планував у два етапи, причому різною валютою. Спочатку йому мали передати 3 тисячі доларів. Наступний «транш» планувався вже у гривнях, у сумі 46 тисяч.

Затримали чиновника праців­ники Центрального антикоруп­ційного бюро ГУБОЗ МВС Ук­раїни спільно з оперативниками Управління боротьби з органі­зованою злочинністю ГУМВС України в Черкаській області та Генеральною прокуратурою. На­разі ім’я хабарника офіційно не оголошується.

М. Ч.

Вплинути на рішення управління держказначейства області має суд

Станом на по-неділок, 18 січня, управління Держав-ного казначейства в Черкаській області не провело біль-ше 700 платежів, і бюджетна забор-гованість стано-вить майже п’ять мільйонів гривень. Таку інформацію оп-рилюднила началь-ник Департаменту бюджетної полі-тики Черкаського міськвиконкому Наталія Джуган.

Сталось це минулого тижня в районі річкового порту обласного центру. Проїхати по кризі, присипаній снігом, удалося лише на відстань триста метрів, після чого автомобіль вагою понад дві тонни провалився. Гонщи­кам­початківцям пощастило: вони перебували неподалік набережної, а тому автівка не потонула повністю.

– Чоловіки всю ніч намагалися витягти машину із крижаної пастки, – розповідає «Молодіжці» помічник начальника Центру пропаганди Го-ловного управління МНС України в Черкаській області Костянтин Про-ценко. – Однак на ранок вони таки

зрозуміли, що без спеціальної тех­ніки їм не обійтися. О 7.15 ранку їм довелося викликати рятувальників, які за допомогою автокрана провели операцію зі звільнення автомобіля.

Як розповідає Костянтин Процен­ко, чоловіки не перебували у стані алкогольного сп’яніння, а поїздка по льоду була своєрідною розвагою.

Торік на Черкащині подібних ви­падків сталося три, всі – на Дніпрі. Як наголошує пан Проценко, постраж­далі помилково вважали лід міцним і безпечним для екстремального ка­тання.

Євгенія МОЛЧАНОВА

Докаталися

Теплові баталії триваютьКолектив «Черкаситеплокомуненер-го» вирішив узяти в оренду цілісний майновий комплекс підприємстваТаке рішення працівники ухвалили на зборах трудо-вого колективу, які відбули-ся у п’ятницю 15 січня.

Нагадаємо, що згідно із положен­ням про проведення конкурсу на оренду майнового комплексу ко­мунального підприємства, яке за­твердила міська рада, працівники підприємства мають право поза конкурсом до 19 січня взяти в оренду майновий комплекс підпри­ємства.

На зборах трудового колективу був присутній і мер Черкас Сер-гій Одарич, який ініціював питання про передачу в оренду підприємс­тва. На виступ міського голови де­

хто з присутніх реагував словами «ганьба» та «брехня».

Того вечора працівники «Чер­каситеплокомуненерго» прийняли ще одне рішення – про звернення до міських депутатів із проханням скасувати рішення від 24 грудня.

– Працівники підприємства (а їх більше тисячі – Авт.) вибороли свої права, – вважає міський депутат Віктор Білоусов. – Залишити під­приємство у комунальній власності міста – прийнятний варіант. Однак, слід шукати кошти на модернізацію тепломереж. Зокрема, за рахунок допомоги з обласного бюджету, кредитів та державних програм.

Олена БЕРЕСТЕНКО

спіймався на гаряЧому•

Голову впіймали на хабарі

Фінансові непорозуміння між згада­ним управлінням та міськвиконкомом виникли ще у грудні торік. Тоді викон­ком звернувся до суду із позовною заявою визначити дії Управління дер­жавного казначейства як неправомір­ні та примусити негайно здійснити усі проплати. Суд повернув позовну за­яву із проханням уточнити позовні ви­моги протягом 18 днів. Сьогодні місь­ка влада готує усі підтверджувальні документи.

За словами Наталі Джуган, втрати бюджету на сьогодні становлять май­же 100 тисяч гривень, і ця сума збіль­шуватиметься щодня на 5 тисяч.

Серед нездійснених платежів близько мільйона гривень мали піти на галузь охорони здоров’я та ще по­

над мільйон – на житлово­комунальне господарство.

– «Швидкі» та комунальники про­довжують працювати на пальному, взятому в борг, – розповідає Наталія Джуган. – Борги ми зможемо перекри­ти лише після винесення позитивного рішення суду.

Щодо невиплат заробітної плати, то першими на собі це відчули праців­ники виконкомів Соснівської та При­дніпровської районних рад. Вони не отримали січневий аванс. Окрім того, за словами Наталії Джуган, держказ­начейство «затягує» процес виплати авансів бюджетникам міста: медикам, учителям, працівникам галузей куль­тури, спорту.

Олена БЕРЕСТЕНКО

Автомобіль марки «Субару», в салоні якого перебувало двоє молодих черкащан, провалився під лід

Протягом минулого року співробіт-никами Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у місті Черкаси виявлено 42 злочини, 38 із яких зараховують до категорії «тяжкі та особливо тяжкі». З числа виявлених злочинів 28 стосують-ся ухилення від сплати податків, 5 – незаконного виготовлення, збері-гання та збуту підакцизних товарів, 5 – розкрадання бюджетних коштів, два – фіктивного підприємництва та інші.

Крім цього, у 2009 році було виявлено 16 суб’єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, припинено діяльність чотирьох конвертаційних центрів. Обсяг коштів, якими керували такі центри, сягав майже 80 млн. грн.

Працівниками податкової міліції було виявлено й одинадцять підпіль­них цехів із незаконного виробництва товарів народного споживання, два з яких – із виробництва фальсифікова­ної алкогольної продукції.

М.Ч.

фот

о з

сайт

у w

ww

.gum

ns.c

k.ua

рішуЧість•

20 січня 20104 наші новинипід знаком якості•

Працювати якісно – і престижно, й вигідно

Переможці, лауреати і фі-налісти Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) – «100 кращих товарів України» 2009 року та VI Всеукраїнської виставки-конкурсу дитячого малюнка «Я хочу жити в якіс-ному світі» одержали заслу-жені нагороди.

Кращій продукції – всенародне визнання12 січня в Українському Домі, що в Києві, відбулася Національна виставка «100 кращих товарів України». Захід зацікавив не лише бізнесменів та спо­живачів – у його відкритті також узяли участь перший віце­прем’єр­міністр України Олександр Турчинов, міністр економіки України Богдан Данилишин, голова Держспоживстандарту України Лариса Лосюк та інші посадовці.

Під час огляду виставки Олександр Турчинов детально ознайомився з кращими зразками української, зокре­ма й черкаської, продукції.

– Ми повинні створити умови, коли випускати високоякісну продукцію на рівні міжнародних стандартів буде вигідно і престижно, – наголосив він.

Гідне місце серед кращих посідає продукція черкаських підприємств.

«Знають всі на світі діти – в Україні смачно жити»У рамках урочистих заходів уже за доброю традицією відбулася вистав­ка робіт учасників VI Всеукраїнської виставки­конкурсу дитячого малюн­ка «Я хочу жити в якісному світі». 27 переможців конкурсу віком від 5 до 17 років з усіх регіонів України відвідали Київський дельфінарій, оглянули істо­ричні місця столиці та були нагород­жені цінними призами.

– У роботах діти відтворюють свої мрії та бажання споживати якісні про­дукти, дихати свіжим повітрям, пити чисту воду. А отже, нам, дорослим, є над чим працювати, – зауважила Ла-риса Лосюк.

Про цьогорічний конкурс корес­понденту «Молодіжки» розповів ди-ректор державного підприємства «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» Віктор Білоусов:

– Щорічно наш колектив організовує

цей конкурс на теренах регіону, й дуже відрадно, що юні художники з Черкащи­ни з року в рік стають або лауреатами, або переможцями на всеукраїнському рівні. Хотів би подякувати обласному управлінню освіти, районним відділам освіти за плідну співпрацю в підготов­ці конкурсу. Особливо хочу відзначити викладачів шкіл мистецтв, які готува­ли вихованців до участі в мистецькому змаганні, та, звичайно ж, батьків, бо саме вони дали дітям зерна ідей, які згодом виросли на полотні в яскраві образи. Що ж до самого конкурсу, то він видався досить плідним – торік ре­гіональне журі розглянуло більше 600 дитячих робіт з усієї області. Безпе­речно, я пишаюся тим, що малюнок на­шої черкащаночки став, за спортивною термінологією, срібним призером на­ціонального конкурсу. А якщо офіційно: друге місце у номінації «Я пізнаю якіс­ну продукцію» (вікова категорія 13­17 років) зайняла творча робота учениці Черкаської дитячої школи мистецтв Дарії Жук «Знають всі на світі діти – в Україні смачно жити». Конкурс має привернути увагу суспільства, особли­во молодшої його частини, до питань якості українських товарів. Оскільки конкурс уже став традиційним, чекає­мо цікавих робіт від юних черкащан і нинішнього року.

Роман КИРЕЙ

Переможці:• Товариство з обмеженою від­

повідальністю «Буассон Еліт» Бельведер Груп»;

• Відкрите акціонерне товариство «Жашківський маслозавод»;

• Мале приватне підприємство «Агропромресурси»;

• Товариство з обмеженою від­повідальністю «Ост-Інвест».

Лауреати: • Фізична особа – підприємець

Плужник Володимир Мико-лайович;

• Товариство з обмеженою від­повідальністю Науково – інже­нерний центр «Сканер»;

• ПП Смиченко В.В. (Салон краси «Казанова»).

Фіналісти: • Приватне підприємство «Аргус-

Сервіс»;• Державне підприємство «Ори-

зон-Універсал»;• Приватне підприємство «Го-

тельно-ресторанний комп-лекс «Апельсин».

фот

о М

арин

и КО

РОЛ

ЬОВО

Ї

Дарія Жук та Віктор Білоусов на фоні картини-номінанта

дають лиха закаблукам•

У пошуках найкращих танцюристівВсеукраїнський кастинг третього сезону шоу «Танцюють всі» минулої суботи стартував із Черкас. Випробувати свої сили та спробувати поборотися за 350 тисяч гривень зважилося пів-сотні черкащан. Серед них були як професіонали, так і аматори.

Ляльки, що розмовляють, конструктори, набори фарб, розвивальні ігри та інші подарунки презентували на Різдвяні свята вихованцям Черкаського обласного спеціалізованого Будинку дитини представники компанії «Київстар». Подарунки, які вручили у середу, 13 січня, будуть розподілені між усіма вихованцями закладу, яких зараз нараховується майже сотня.

Олена БЕРЕСТЕНКО

фот

о Ол

ени

БеРе

СТеН

КО фотофакт•

Як показала практика, дають лиха закаблукам у нас більше дівчата, ніж хлопці. Адже на кастингу юнаків було на пальцях пораху­вати.

Уч а с ­н и к і в розподі­лили у групи по десять осіб. Спершу кожен мав сорок секунд танцюва­ти сольну програму. І завдання ускладнюва­лося тим, що ніхто не знав, під яку музику по­казуватиме свій номер. Тому нерідко бальникам доводилося вистрибу­вати під диско, а тим, хто спеціалізується на сучасних чи спортивних танцях, – випадали кла­сичні мелодії. Словом – знай імпровізуй. Опіс­ля вмикалася загальна музична композиція для всієї десятки. Зрозумі­ло, що в такій ситуації дехто просто тетерів і забував усі танцювальні па.

Між тим, чи не всі танцюристи погоджу­ються, що і прийшли на кастинг з єдиною метою: довести насам­паред собі, що можуть танцювати! Серед та­ких і третьокурсниця Черкаського національ­ного університету Юля.

– Коли мені було лише три місяці, мамі сказали, що я буду ін­валідом, бо в мене не розвинуті суглоби. Лі­

карі прогнозували, що ходитиму на милицях, – розповідає дівчина. – А про танці й мова не йшла. Але батьки перевезли мене жити на кордон з Китаєм, де різкоконтинентальний клімат. Це мене і вряту­вало, я навіть навчила­ся танцювати.

Серед танцюристів була і журналістка «Молодіжки» Настя Задніпряна:

– Якби мені рік тому сказали, що я зважуся на кастинг, то зроду б не повірила, – зізнаєть­ся Настя. – Хоча тан­цюю із п’ятирічного віку. Цього разу наважилася

лише тому, що у мене повірило багато людей, серед яких рід­ні, друзі та колеги.

Чи потрапить хтось із черкащан на шоу та чи засвітиться на телека­налі СТБ, довідаємося за півтора­два місяці. Організатори кажуть, що вже зараз узяли на олівець кількох наших земляків – непоганих танцюристів. В ефірі шоу розпочнеться во­сени, і його перемо­жець отримає 350 тисяч гривень, а також місяць навчатиметься хореог­рафії у найкращих тан­цюристів Америки.

Наталія ЗАЇКА

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

Ки

Юля (праворуч) разом з подругою задоволені своїми танцювальними па

№4 5наші новиниситуаЦія• гордість•

конфлікт•

попався•

Підпільній оковитій перекрили кисеньБільше року сорокарічному уманчанину вда-валося без проблем виготовляти горілчаний фальсифікат та успішно його збувати.

«Завод» з розливу алкогольного пійла чоловік відкрив у власній квартирі. Саморобною оковитою винахідник напов­нював пластикові та скляні пляшки і продавав клієнтам по 16 гривень за літр.

Попит на алкоголь був таким, що уманчанин навіть вирі­шив розширювати свій бізнес. У власному помешканні місця не вистачало, тому взяв в оренду додатковий будинок.

Однак, завдяки зусиллям правоохоронців бізнес зазнав фіаско. В алкогольного ділка уманські податківці вилучили понад 6 тисяч літрів підпільної оковитої, орієнтовна вартість якої – 97 тисяч гривень. Слідство у цій справі триває, а за­конодавство за виготовлення підакцизних товарів з недобро­якісної сировини, що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, їх зберігання та збут, передбачає від 5 до 10 років позбавлення волі.

М.Ч.

Їзда в боргМайже два тижні в Умані пільгові категорії населення їздили в звичайних маршрутках. Не отримавши проплати від міської влади, перевіз-ники погодилися возити пільговиків у борг.В перші дні нового року люди по кілька годин чекали пільго­вих автобусів, поки не розуміли, що їх просто немає. Річ у тому, що міська влада не змогла розрахуватися з перевіз­никами за перевезення пільгових категорій населення. При­чина – непроплата Управлінням Державного казначейства в Черкаській області платіжних документів. Органи виконавчої влади мають кошти на рахунках, але Держказначейство або не приймає платіжні документи до проплати, або приймає, та не проводить платежі, посилаючись на різні причини.

– Таких платежів у нас майже на 2 млн. гривень. З них 357 тис. грн. – на пільгове автотранспортне перевезення в міських автобусах, – розповідає начальник економічного відділу Уманської міської ради Тетяна Подзерей. Однією з голо­вних причин такої заборгованості є неприйняття бюджету.

За клопотанням міського голови, перевізники погодилися вийти на маршрути, працюючи в борг.

Дзвенислава КАРПЛЮК

Що таке двоставковий тариф?Двоставковий тариф на оплату пос­луг централізованого опалення скла­дається із:1. Плати за одиницю приєднаного

теплового навантаження. Її сплачують упродовж усього року всі споживачі – як ті, що мають засоби обліку тепло-вої енергії, так і ті, що не мають засобів обліку теплової енергії. Ця плата включає умовно-постійну частину вит-рат виробництва та транспортування теплової енергії (утримання та обслу-говування (ремонт) мереж, закупівля матеріалів, зарплата, податки), окрім витрат на оплату природного газу та електроенергії. нараховується вона з розрахунку на 1 кв. м площі. для насе-лення ця плата за одиницю приєднано-го теплового навантаження становить 1,21 грн. за 1 кв. м, бюджетних установ – 2,19 грн за 1 кв. м, інших споживачів (госпрозрахункові організації) – 2,34 грн. за 1 кв. м.

2. Плати за фактично спожиту теплову енергію, яка нараховується лише під час опалювального сезону. Вона компенсує умовно-змінну частину витрат теплопостачальної організації (витрати за статтями «природний газ» та «електроенергія», які витрачені на вироблення та транспортування спо-житої теплової енергії). При наявності приладу обліку теплової енергії – плата за фактично спожиту теплову енергію нараховується за показниками приладу обліку тепла за одиницю фактично спожитої теплової енергії в розрахунку на 1 Гкал.

На круглому столі, де розглядалися порушен-ня при введенні нових тарифів на тепло, гро-мадські організації зви-нуватили тепловиків у шахрайстві. В «Уманьтеп-локомуненерго» кажуть, що при запровадженні двоставкових тарифів користувалися виключно законодавством.

Кілька уманських будинків від листопада минулого року при­пинили платити за тепло за двоставковим тарифом. Люди

сплачують лише за показника­ми лічильників.

– Ми порівняли всі показни­ки, які брали тепломережі, і платіжки, які ми оплачували, – розповідає мешканець одно­го з будинків Віталій Агеєнко (на знімку). – Все самі переві­рили, і вийшло, що за квитан­ціями ми маємо платити 900 грн., а тепломережі опалю­ють лише на 600 грн. Отак у споживачів украдено близько мільйона гривень. Ми провели будинкові збори і відмовилися оплачувати послуги за такими тарифами. Платимо тільки за лічильником.

Мешканці ще кількох бу­динків узяли приклад із цього будинку і відмовляються оп­лачувати за двоставковими тарифами.

Спілка «Рада громадських організацій» скликала круглий стіл із представниками вла­ди та мешканцями будинків.

Проте, представники владних структур не прийшли на обго­ворення проблеми.

– Річ у тім, що був пору­шений порядок винесення рішень органами місцевого самоврядування, – пояснює юрист Олександр Томасевич. – Також жодного договору між «Уманьтеплокомуненерго» та конкретними споживачами не­має. Якщо люди подадуть до суду на тепловиків, аби повер­нути переплачене за два роки, вони виграють справу в суді.

Пересічні уманчани скар­жаться, що плата за тепло велика, а в квартирах під час морозів буває холодно.

В «Уманьтеплокомуненерго» кажуть, що двоставкові тарифи прийняли 2 роки тому. Діяли в рамках чинного законодавства і не розуміють, чому саме тепер почали сипатися такі звинува­чення. Директор «Уманьтеп-локомуненерго» В’ячеслав

Коваль каже, що встановлені двоставкові тарифи відпові­дають законодавчим актам, більш того, застосовуються у багатьох містах держави.

– Через поширення інфор­мації, що «Теплокомуненерго» нібито незаконно встанови­ло тарифи, мешканці відмов­ляються оплачувати послуги, – зауважує В’ячеслав Коваль. – Своїми безапеляційними заявами громадські організа­ції заведуть підприємство у боргову яму, з якої не вибра­тися. Підприємство працює і зазанає витрат цілий рік. Або­нентська плата забезпечує підприємство коштами під час неопалювального сезону, а під час подачі тепла мешкан­ці сплачують лише за спожиті ресурси. В Україні чимало міст застосовують практику двоставкового тарифу, і таких проблем ніде не виникає.

Дзвенислава КАРПЛЮК

Тарифні розбірки

Більше року тривали віднов-лювальні роботи старовинного млина в селі Кор-жова Уманського району. Напри-кінці 2009 року млин знову почав надавати послуги з перемелювання зерна на борошно та дерть. У перс-пективі планують запустити крупо-рушку, олійню, екструдер.Сьогодні про водяні млини нагадують лише напівзруйновані греблі, і діючий водя­ний млин – диво­див­не та велика рідкість.

Навряд чи набереть­ся два­три десятки по всій Україні.

– Млин кілька років був занедбаний, – роз­повідає сільський го-лова Коржової Петро Майданнік. – Тепер з’явився новий гос­подар, який відновив роботу млина, який дуже важливий для всієї Бабанської ок­руги. Тим більше, що це єдиний млин, який використовує енергію води. Сюди приїжджа­ють молоти на борош­но навіть із сусідніх областей.

– Ми хотіли віднови­ти млин, та залишити його таким, який він був майже 200 років

тому, – розповідає власник млина Вік-тор Халахур. Це єди­ний в області водяний млин, що працює на турбіні. Ми довго ду­мали, радилися зі спе­ціалістами, як краще його відремонтувати. Турбіна залишилася та ж, а сита нам пора­дили поміняти – поста­вили німецькі, бо, ка­жуть, вони найкращі. А вальці, які борошно мелють, замовляли у Могилів­Подільсько­му.

Люди в селі задово­лені, що млин знову запрацював. Кажуть, що за час свого іс­нування млин багато чого пережив і все ж

вистояв. – В 1917 році його

власник спалив, аби отримати страховку, – розповідає корінний старожил Іван Нежур­біда. – Потім почалася громадянська війна. В період НЕПу він був відновлений, знову працював. А затим прийшла радянська влада, усіх розкурку­лили, і млин перейшов у державну власність. У лихоліття 1944­го німці хотіли його підір­вати. Він навіть був замінований, та люди дізналися і вблага­ли німців не нищити млин. Відтоді й стоїть.

Дзвенислава КАРПЛЮК

На Уманщині запрацював єдиний водяний млин

фот

о Ю

рія

ЛиС

ОГО

Можна і у 185 років працювати

фот

о Ю

рія

ЛиС

ОГО

20 січня 20106 ситуація

Поки у державі на кож-ному кроці борються з хабарництвом та коруп-цією, черкаські вагітні бояться народжувати, не давши лікареві хабара. Звичайно, мова не про всіх без винятку медиків, але для більшості з них хабар у розмірі кількох тисяч гривень напере-додні пологів пацієнтки став радше правилом, аніж винятком. Про це свідчать і розповіді деяких наших чита-чок, лейтмотив яких: «народити дитину мені зараз не по кишені», або «материнство – задо-волення не з дешевих». Для багатьох черкаських родин такі висновки – це результат власного невтішного досвіду або життєвих уроків знайо-мих, друзів.

«Дєточка, тут усе платне»– Ставши на облік у пологовий будинок, я відразу за­мислилась над тим, що потрібно обрати хорошого лі­каря та подбати про всі нюанси майбутніх пологів, – розповідає 29­річна Марина, яка нещодавно народила вдруге. – Звісно ж, я була готова до того, що пологи обійдуться у чималу суму, але не підозрювала, що вона буде настільки великою.

За словами породіллі, в од­ному з пологових будинків міс­та, де вона народжувала сина, пацієнтки, віддячуючи лікареві, платять за пологи від двох до п’яти тисяч гривень. До цих витрат слід додати ще платну «подяку» акушерці, санітарці, оплату УЗД та різноманітних аналізів, на здачу яких лікар – обґрунтовано чи ні – може на­правляти по кілька разів.

– Ми з чоловіком вирішили не платити лікареві, адже при народженні першої дитини все пройшло добре і я народжува­ла практично самотужки, без допомоги лікаря, – згадує Ма­рина. – Тому ми дали тисячу гривень лише акушерці. Тобто зекономили. Але загалом на пологи витратили кругленьку суму. Точно не підраховували, проте витрати на вітаміни, ме­дикаменти, аналізи, речі, не­обхідні для появи на світ нової людини (не включаючи вартість коляски й ліжечка), та грошові «премії» медперсоналу затягли майже на п’ять тисяч гривень.

Вважаю, мені пощастило, бо чула, що сусідки по палаті, які народжували вперше і боялись ускладнень, тільки лікареві на руки давали по три­п’ять тисяч.

Ще одна черкащанка, 27­річ­на Вікторія, яка нещодавно на­родила доньку, теж «преміюва­ла» лікаря. У якості подяки дала йому півтори тисячі гривень.

– Мене найбільше дивував сам підхід медперсоналу до пацієнток, – ділиться враження­ми Вікторія. – Там на кожному кроці доводилось платити. Всю­ди «дай». Скажімо, за аналізи крові, які я не встигала здати з самого ранку, з мене брали не по 5 грн., а по 10­15, мотивую­чи це тим, що я запізнилась. А одна лікарка на моє щире обу­рення відповіла: «Дєточка, та тут усе платно».

Лікарі різні, однак платити до­водиться практично всім. Різни­ця – лише в сумі. Найбільше за пологи заплатила сусідка по па­латі Вікторії – п’ять тисяч гри­вень.

Як розповідає породілля, таку суму зазвичай дають найдос­відченішим лікарям, у кого вже нароблений імідж хорошого професіонала.

Недобросовісна практикаЗа словами одного зі старо­жилів черкаської педіатрії та акушерства, головного лікаря Черкаського пологового бу-динку №2 Василя Габра (на знімку), у місті дійсно існує про­блема хабарництва в медичних установах, і пологові будинки – не виняток.

– Є, на жаль, недобросовісні фахівці, які беруть з пацієнток чималі суми, гарантуючи тим самим «безпроблемні» пологи, – погоджується Василь Габро. – Керівники не відповідають за лікарів, кожна людина повин­на відповідати сама за себе. У нашому пологовому будинку є благодійний фонд, куди па­

цієнтки за згодою відда­ють по 400­500 грн. Ці кошти потім йдуть на закупівлю медикаментів. Більше того, можу ска­

зати, що справді трапляються випадки, коли лікар направляє на купу непотрібних аналізів. Вагітна жінка суттєво за них

переплачує, адже деякі лікарі співпрацюють з приватними лабораторіями, аналізи в яких коштують у рази дорожче зви­чайного.

Як запевняє лікар, вагітна повинна зда­

вати лише шість аналізів, які є обов’язковими та які роблять безпосеред­ньо в лабораторіях при по­логових будинках. Якщо здорову жінку направля­ють на повторні аналізи чи наполягають на їх здачі саме у приватній клініці – це вже грубе порушення її прав.

Обов’язковими для здачі є аналізи на

шість видів інфекції: • токсоплазмоз,

• краснуха, • вірус герпесу, • хламідіоз, • трихомоніаз, • цитомегаловірусна

інфекція. Окрім них, стаючи на облік, ва­гітна жінка відразу здає аналізи

на сифіліс та RV.

Це варто знатиЖінки іноді недовірливо став­ляться до дій педіатрів та гі­некологів, а також часто об­говорюють доцільність деяких нововведень, які прийшли до нас з інших країн Європи. Втім, Василь Габро вважає досвід за­хідних колег корисним.

– Із 70­их років ХХ століття в українській медицині почали застосовувати шкалу «Апгар», – розповідає Василь Габро. – Можливо, хтось і ставиться до неї з недовірою, не розуміючи, навіщо обміряти дитину на пер­ших секундах її життя. Проте я скажу, що ця шкала унікальна, адже дає змогу оцінити стан здоров’я новонародженого. За допомогою шкали лікар на першій та п’ятій хвилині життя малюка оцінює стан шкіри, час­тоту дихання, тонус м’язів, ритм серцебиття та рефлекси.

Також, на думку лікаря, по­зитивним стало і те, що дитину віддають на руки матері невдов­зі після народження.

– Малюк із перших хвилин життя повинен відчувати мате­ринське тепло, її енергетику, запах, – запевняє лікар.

Загалом Василь Габро вио­кремлює певні корисні поради для вагітних та тих, хто зби­рається завагітніти:

– відмовитись від куріння. Вагітність жінки, яка палить, може проходити з ускладнення­ми. Звичний для багатьох ніко­тин завдає організму матері та дитини непоправної шкоди. Це і недорозвинені легені малюка, і відставання в рості, і патоло­гія плаценти, і маленька вага дитини. Усі перелічені вади зрештою стають причиною пе­редчасних пологів чи раптової смерті дитини. Як зауважує лі­кар, розмови про те, що жінка, яка палить, повинна продовжу­вати це робити і під час вагіт­ності, є лише міфом, які ство­рюють самі ж жінки­курці.

– пройти школу відпові-дального батьківства або прочитати чималу кількість спеціальної літератури.

При пологових будинках за­раз створені школи, в яких для майбутніх батьків проходять семінари і тренінги. Заняття з лікарями­практиками розши­рять знання вагітної жінки про організм дитини та зменшать психологічний страх.

– не відкладати материнс-тво на потім. За словами Ва­силя Габра, найкращий діто­родний вік жінки коливається в межах від 21 до 26 років. Тоді молодий організм сповнений сил та енергії і є більше шансів, що дитя народиться здоровим. Зараз, до речі, вік жінок, які зважуються народити (а тим паче другу чи третю дитину), значно збільшується.

– не боятися проходити ультразвукову діагностику. Процедура УЗД є абсолютно нешкідливою для здоров’я і жін­ки, і дитини. Зазвичай, на УЗД жінку направляють тричі (за умови, що вагітність протікає без ускладнень). Перший огляд проводять на терміні 10 тижнів (на ранній стадії вже можна по­бачити вади розвитку і напра­вити в разі потреби жінку на аборт). Другий огляд УЗД має відбуватися приблизно на 20­му тижні вагітності (у цей період вже добре проглядається серце малюка). І останній – на 33­34 тижні. Перед самим народжен­ням маляти лікар ще раз має оглянути плід.

– брати в партнери не лише чоловіків. Партнерські поло­ги набувають дедалі більшої популярності серед черкащан. Зазвичай вагітні народжують з чоловіками, але інколи до «гру­пи підтримки» беруть і мам, і сестер, і навіть подружок. Про­те Василь Габро радить брати в партнери хороших фахівців­лі­карів, які допомагатимуть пра­вильно вести пологи.

Тоді лікареві можна й запла­тити за допомогу. Принаймні, вона буде виражена в конкрет­них діях, а не спиратиметься, як нині повелось, на авторитет лікаря та його обіцянки про ус­пішні пологи.

Олена БЕРЕСТЕНКО

проблема•

Народити – задоволення не з дешевих?Деякі черкащанки змушені «віддячувати» лікарям тисячами гривень

фот

о Ол

ени

БеРе

СТеН

КО

№4 7вільна думкаУ ліво му ку ті

Ле о нід ТУ МеН Ко, 1947 р. н., жур на ліст

– Пане Олексо, у презента-ційному куті вказано: вільний художник. Що за цими двома словами? Справді вільний чи звільнений?

– Спочатку про високе. Кожен українець, мабуть, пам’ятає, що Тарас Шевченко був за­рахований до Петербурзької Академії художеств вільним слухачем. І той же українець знає, яких знань та вмінь, ок­рім Божого талану, набув наш великий земляк. Я гордий, що заснував і є президентом Віль­ної академії красних мистецтв Великого Кобзаря України (громадська організація). Діє вона вже не один десяток років. Слово «красних» озна­чає не червоних, а вишуканих мистецтв, росіяни мають таке слово – «изящных». Знають її по всій Україні. Серед слуха­чів академії – і професори (які є кураторами), і знані майстри пензля, а поруч з ними малю­ють ті, хто вперше взявся за пензель, та студенти. Унікаль­ність «городищенського Бар­бізону» не в тому, що ще одна група художників та студентів виїхала в село на пленер. Було засновано «живий осередок культури» – Вільну академію красних мистецтв Великого Кобзаря України. Вона висту­пила як могутнє знаряддя ви­ховання молодих художників і нових взаємин між людьми. Пріоритетним завданням Віль­ної академії є закладення ос­нов вищої мистецької школи в провінції, стати кузнею моло­дих мистецьких кадрів Черка­щини та України. Тут шліфують мистецтво малюнка, живопису, кераміки, дерева, металу, гра­фічного дизайну... Але остан­нім часом до високого звання вільного художника мені дода­лося – звільнений на підставі статті 40 п.1 КЗпП України із посади керівника народного аматорського колективу студії образотворчого мистецтва «Шевченків край» Городи­щенського Палацу культури. Я вважаю, що то була нефахова реорганізація, внаслідок якої, звільнивши неугодних, домог­лися задоволення своїх забага­нок. Біс із нею, з матеріальною стороною мого життя. Творці цього наказу зовсім забули про десятки юних аматорів – ху­дожників із міста та району, які мали чудову змогу займатися за державний кошт живописом, рисунком, скульптурою (було дві групи – дитяча та доросла).

Нинішній районній владі на це просто наплювати! Не тільки на мене та талановитих дітей, а й на постанову Верховної Ради України від 5 березня 2009 року №1114­VI «Про де­які невідкладні заходи щодо підтримки закладів культури в період економічної кризи».

– Якось так непоштиво про місцеву владу…

– А вона іншої оцінки і не за­служила. Скажу більше – вона втратила все, що могла загу­бити.

– Якось у таке і не вірить-ся.

– А мусите повірити! Ніяк не йде картина останнього твор­чого звіту народного мистецтва Черкащини. Цю подію ознаме­нував своїм приїздом Прези­дент України Віктор Ющенко. Цей факт я використав сповна – незважаючи на щільне ото­чення глави держави, я таки зумів вручити йому особис­то відкритий лист­звернення. Отам, у ньому, я і виклав усе те, що, на моє переконання, ро­бить Городищенська влада для того, щоб знищити українську культуру, а то й український дух.

– Віктор Ющенко, який є поборником панування цьо-го українського духу, таки зверне увагу на ваш крик душі. Але у вашому тоні чую нотки особистої образи на керівника Городищенського району.

– Бо й маю! Оглядаємо із Героєм України Геннадієм Бо­бовим експозицію виставки черкаських народних умільців. Мило розмовляємо в залі, де пахне короваєм із ланів Шев­ченкового краю, де лунають колядки, де, можна сказати, витає святий дух. А тут підхо­дить голова Городищенської райдержадміністрації Сергій Ковела. Привітався із шанова­ною людиною і мені каже, про­стягаючи руку: «Вітаю і вас, Олексо Олексовичу!» – посмі­хаючись, достеменно знаючи про те, що в Городищі ми не ві­таємося, бо після мистецького свята «Садок вишневий коло хати» в Городищі за «любов і повагу та й страшенну увагу» до колективу Палацу культури пану Ковелі я написав листа, подякувавши за співпрацю, добро та, на мою думку, брех­ню. Я йому на те щиро: «Ша­новний пане Сергію, я не подаю руки та не вітаюся з тими, кого вважаю ворогами української

культури і українського на­роду!». Він аж застиг із такої чемності. І відразу, з низького старту: «Та пішов ти…».

– Та зачекайте, пане Олек-со, адже ви більше образили Сергія Васильовича. Він міг вам, вибачте, і… зацідити.

– Але ж він знав, що ми не вітаємося. Добре, що освіти і вихованості на краще не вис­тачило.

– Але ж так сказати людині, це вже занадто.

– Для нього – не дуже. Адже все те, що робить з українською культурою той, який думає про себе, що він і швець, і жнець… Але ж Ковела ні грець, ні фахі­вець у культурі. Зате вкупі з директором районного Палацу культури Миколою Ковальчу­ком (пенсіонером) та колишнім першим секретарем Городи­щенського райкому компартії України Олександром Щепа­ком (теж пенсіонером) стали великими «реформаторами» культури на користь своєї сла­ви.

– Чекайте-чекайте, Микола Ковальчук – це ж візитівка культури Городищини!

– Був такою. Дякую, що ви пам’ятаєте історію мого краю. Справді, десятків зо три років тому з’ява Миколи Петрови­ча у Городищі ознаменувала злет розвитку культури. З його іменем і досі пов’язують успіхи колективу Палацу на культур­ній ниві. Але з роками все змі­нилося із точністю до навпаки. Ковальчук побував і на високій посаді начальника районно­го відділу культури. І тепер на пенсії знову всівся за кермо директора районного Палацу культури.

– Ну, якщо і пенсіонер, то що тут негативного? І пенсіо-неру ж треба жити?

– Жити­то треба, але не ба­жано псувати життя іншим. Частіше треба звертатися до своєї совісті як дзеркала душі.

– Подумаєш, образили Олексу Близнюка! Але че-кайте – це ж не кого-небудь, а самого Олексу Близнюка! Це ж до нього йдуть обді-лені і стражденні, минаючи міліцію і прокуратуру, і ту ж райдержадміністрацію.

– Дякую за таку високу оцін­ку, але образили, принизили не мене, а моїх колег, мій ко­лектив.

– Мені дякувати ні за що, це вам велика дяка від тих, кому ви і справді допомогли вика-

рабкатися із ями, в яку і самі потрапили колись.

– Було таке. Юрій Кармазін із моєї подачі розкопав лісо­ву аферу більш ніж на один мільйон шістсот тисяч гривень.

– О, за таке викриття по голівці аж ніяк не погладять.

– Маєте рацію. На «обличи­теля жестоких людей несытых» Олексу Близнюка розпочалося і таємне, і відкрите полювання. І згодом знайшли. Довго це вони називали хабарем, довго кричали, що Близнюк злочи­нець. Аж поки Верховний Суд України все спростував.

– За лагідним поглядом ваших очей бачу, що не три-маєте зла на тих «борців за справедливість».

– Але я сам був справжнім таким борцем, коли працював помічником­консультантом народних депутатів України – Левка Лук’яненка, Богдана Ярошинського та Юрія Кар­мазіна.

– Самі імена цих великих людей говорять за себе, та й за вас, пане Олексо.

– Не треба мені цієї слави. Давайте краще повернемося до творчого звіту. Керівники не повідомили творчих людей, що скликається такий форум, і та­ким чином на виставку народ­ного самодіяльного мистецтва Черкащини не потрапило жод­ного експоната з Городища.

– Бо вони освячені талан-том Близнюка?

– Саме тому, але ж їх тво­рили руки інших людей. На звітній виставці були представ­лені доробки майстрів з інших районів, які є моїми учнями та слухачами Вільної академії.

– А Вчителя по руках? – Ба навіть по серцю. – А не високо берете, Олек-

со Олексовичу?– Невже я такий неперекон­

ливий? Тоді розкажу більше. На фольк­фестиваль до Німеч­чини запрошували народних талантів із Городища. Справж­ніх співаків у тій делегації під вивіскою ансамблю пісні і танцю «Вільшанка», який уже не існує років із п’ять, було об­маль. А от голова райдержад­міністрації, колишній перший секретар райкому партії – та й поїхали.

– Дався вам той Олександр Щепак!

– А вам хіба не дасться? Будівельник за фахом, колиш­ній партійний функціонер…

– Хіба не дивно, що райко-

мами і райвиконкомами ке-рували колись ті, кого туди посилали. От його і посла-ли…

– Цього разу – на посаду ди­ректора Центру охорони куль­турної спадщини та розвитку туризму відділу культури та туризму Городищенської РДА, призначивши йому ще й двох помічниць. У той же час фах­івець вищого класу із 30­річ­ним держстажем, начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Микола Шлончак, до речі, почесний працівник фі­зичної культури і спорту Украї­ни, змушений був піти зі своєї посади. Звільнено начальни­ка відділу організаційно­кад­рової роботи РДА Валентину Охріменко, а на її місце було призначено людину без вищої освіти, яка не перебувала в кадровому резерві. Черговим розпорядженням звільнено на­чальника управління праці та соціального захисту населення Городищенської РДА Вален­тину Волощук, яка на той час перебувала на стаціонарному лікуванні.

– Може, це і називається нині модним терміном “рота-ція кадрів”?

– Тепер культурою керують агрономи і перукарі. А голова РДА перебрав у свої руки всі повноваження призначати на відповідальні посади.

– Близнюк гризеться із уся-кою владою в Городищі?

– Ні в якому разі, у нас ділові, навіть теплі стосунки із місь­кою владою та депутатським корпусом Городища. А в Горо­дищенському районі активно діє районна організація Все­української громадської право­екологозахисної організації «Зелений Тризуб».

– І напевне головує там Олекса Близнюк?

– Вгадали.– Ох, і невгамовний ви, пане

Олексо!– Справ у нас багато. Щоб

їх вирішити, маємо трибунал. І документів на його перше засі­дання зібралося чимало.

– І буде у вас роботи по він-ця, допоки місцевих керівни-ків призначатимуть згори.

– Згоден, бо влади не треба боятися, на неї треба тиснути, її треба контролювати. І спові­дувати заповідь Леонардо да Вінчі: «Існує три різновиди лю­дей: ті, що бачать, ті що бачать, коли їм показують, та ті, що ні­чого не бачать».

«Образити мене можливо, а принизити – ніколи!»

У правому куті олекса БЛиЗНЮК,1955 року народження, освіта – вища мистецька, вільний, тобто професійний, творчий художник

брейн-ринг•

20 січня 20108 історичний об’єктив

Хто такий Тургенєв?ідея створення у повітових Черка-сах громадської, або як тоді казали, публічної бібліотеки, виникла у колах місцевої інтелігенції у 1896 році. Глас-ні тодішньої черкаської міської думи у «кращих» традиціях чиновництва дов-гі три роки обіцяли вирішити питання надання приміщення для книгозбірні і таки дотримали слова: 11 липня 1899 року першу черкаську бібліотеку було відкрито. старше покоління городян пам’ятає її як невеликий двоповерхо-вий будинок по вулиці карла Маркса, 14, з вивіскою над входом: «Обласна бібліотека імені В.В.Маяковського».

Відлуння події докотилося до києва, і вже 19 серпня 1899 року у часописі «Жизнь и искусство» в’їдливі столичні репортери зверхньо коментували цей факт: «Выбор книг и периодических изданий в названой библиотеке крайне неудачен. нет сочинений Гл.Успенского, Мамина-сибиряка, короленко, Чехо-ва… из русских классиков имеется, например, лесков, а о тургеневе и помина нет. так же дело обстоит и по отношению к периодическим издани-ям. ежедневные газеты получаются в библиотеке только в количестве 4-х: одно петербургское издание («новое время»), одно одесское («Одесский листок») и два киевских («киевля-нин» и «Жизнь и искусство»)…». Перші роки функціонування «публіч-ки» були непростими, її навіть кілька разів тимчасово закривали, однак із 1910 року її майбутнє вже не виклика-ло побоювань. Фонди розрослися до кількох тисяч томів, передплачувалася більшість популярних столичних газет та журналів. Щоправда, для цього до-велося комерціалізувати послуги: за річний абонемент необхідно було спла-тити 3 рублі, місячний – 30 копійок, а денні відвідини бібліотеки коштували 2

копійки. не так уже й багато з огляду на те, що тодішня вчитель-

ська зарплата сяга-ла 150-200 рублів. Утім, саме освітяни й учні кількох чер-каських гімназій, основний «біб-

ліотечний контингент», мали право бе-зоплатного користування книгами.

Черкаські гастролі корифеївОфіційна дата заснування черкасько-го драмтеатру – 25 квітня 1932 року, та вона аж ніяк не свідчить про те, що до цього часу городяни не були знайомими з високим мистецтвом Мельпомени. Ще наприкінці ХіХ століття артисти, які приїздили до Черкас, давали вистави на невеличкій сцені будинку купця Житомирського (він був знесений близько 40 років тому і на його місці збудували нав-чальний корпус медколеджу). на-ступним театральним етапом» стало будівництво підприємцем Фастівсь-ким дерев’яної споруди «для теат-ральних і циркових вистав» на місці, де сьогодні знаходиться універмаг Центрального ринку (на розі вулиць Гоголя-леніна). саме тут на початку 1900 року вперше у Черкасах висту-пала «цариця української сцени» Марія Заньковецька. тодішні умови гастролей вимагали щоденного онов-лення репертуару, тож за кілька днів Марія костянтинівна яскраво реалізу-валася в образах Галі («назар стодо-ля»), наталки («наталка Полтавка»), Харитини («наймичка»). Під час на-ступних відвідин нашого міста, влітку 1903 року, неперевершена Занько-вецька виступала на сцені вже тре-тього(!) на той час міського театру, зведеного коштом місцевого підпри-ємця івана Ярового у кварталі, де нині знаходиться дитячий парк. Згодом його сестра Ганна почала опікуватися театром і розбитим неподалік нього театральним садом одноосібно: ро-била це зі знанням справи, оскільки до повернення у Черкаси довго жила у Петербурзі. Затята театралка Яро-ва подружилася із Заньковецькою і

часто приймала її у себе на помеш-кання в наступних гастролях зірки сцени. Знаходячись на півдорозі між театральними столицями – києвом та Одесою, наше місто приймало усіх тогочасних знаменитостей: кропив-ницького, саксаганського, свєтлова, дальського, Чарського, росова… В 1910 році Ярові передали сад разом з театром в оренду підприємцям Зисі-ну і лур’є, і ті, не надто захоплюючись цим мистецтвом, переобладнали

головне приміщення під кінозал, а у літньому збудували циркову арену. саме вона приймала турніри силачів, у яких неодноразово виступали Під-дубний, Заікін, Посунько.

Одночасно з театром Ярових, у 1902 році, в Черкасах відкрився на-родний дім: фактично – ще одна сцена. саме він дозволяє відтворити цілісну картину облаштування типо-вого провінційного осередку культури початку минулого століття, оскільки у державному архіві Черкаської облас-ті зберігся документ, який увіковічив цю подію. Залишається додати, що знаходився народний дім на сучасній вулиці Благовісній, трохи ближче до її перетину зі смілянською, приблиз-но навпроти входу на Центральний ринок. «В 1902 году помещение для народного дома было построено. Внешне оно было похоже на длинный амбар, стены были заштукатурены и побелены одинаково, как внутри, так и снаружи. Пол был устлан обыч-ными кирпичами, на которые были установлены длинные скамейки без спинок, места не были отмечены. Посередине был широкий проход в полтора-два аршина. на стенах были пронумерованы ряды. на фронтоне сцены красовалась суфлёрская буд-ка, за которой в углубленном месте были расставлены скамейки для оркестра, а сверху загорожено ба-рьером в целях предосторожности, как и во всех порядочных театрах. За сценой были устроены из досок две довольно примитивные уборные, где артисты должны гримироваться, переодеваться: одна – для женщин, другая – для противоположного

пола. Во дворе были установлены качели, карусели и так называемые «гигантские шаги». В центре двора было отведено место для музыкан-тов. далее была площадка для танцев и разбит небольшой скверик с алле-ей вокруг. и двор, и скверик были обнесены забором, через который с легкостью перелезали босоногие ребята. В воскресенье и праздничные дни в народном доме устраивались гулянья…».

Бульвар Капуцинів у кварталі Белахована вулиці Байди Вишневецького, навпроти обласної наукової бібліоте-ки імені тараса Шевченка, сьогодні монументально величавіє старий ба-гатоквартирний будинок, зведений десь наприкінці 50-их років минулого століття. Знаходиться він саме на тому місці, де «за протоколом будівельного відділення від 3 липня 1908 року доз-волено пристосування приміщення у Черкасах по суворівській вулиці для демонстрування картин за допомогою кінематографа», про що повідомляєть-ся документом київського губернсько-го правління, направленим Черкаській міській думі. Цей будинок, як й інший, що і дотепер зберігся вже на Хреща-тику і передує музеєві кобзаря, був власністю відомої купецької родини Белахових. У черкаських краєзнавців й дотепер немає одностайності щодо місця, де уперше застрекотів кінопро-ектор: чи там, за музичною школою №1, чи тут, ближче до центру, адже точне планування «белахівського кут-ка» у фешенебельному кварталі тепер відтворити складно. достеменно ві-домо лише, що сталося це наприкінці літа 1908 року і кіноустановка прибула сюди не через посередників, а безпо-середньо з тодішньої світової кіносто-лиці: «самого Парижу». Придбав її там один із багаточисельних родичів Белахова. Глядацьку залу на 120 міс-ць обладнали, розібравши пересті-нок між двома великими кімнатами. Якою вона була, вичерпно описує чи

не найперший з «черкаських літопис-ців» степан степанович нехорошев: «Підприємливий Белахов ризикнув відкрити перший у Черкасах кінотеатр, в якому демонструвалися німі стрічки, створені на вітчизняних кінофабриках Ханжонкова та Харитонова. «кіно-завєдєніє» обслуговувалося сім’єю Белахова. невеличкий, задушливий до запаморочення зал, без вентиляції, засмічений насіннєвим лушпинням глядачами, які сиділи на лавах без спинок. У кутку стояв гардероб-шафа для одягу. В ньому дочка Белахова продавала квитки, син Михайло у кі-нобудці «крутив кіно», а другий син, Григорій, був тапером – обслуговував сеанси музичним супроводом на піані-но. сам Белахов був білетером».

Мабуть, прачеркащани були за-тятими кіношниками, бо вже за два роки у тому ж таки Белахівському кварталі був відкритий «художній театр «ампір»: старшому поколінню городян він відомий як діючий ще чверть століття тому кінотеатр «Ук-раїна».

до революції Черкаси, в яких меш-кало трохи більше 40 тисяч городян, мали вже чотири «ілюзіони»: «ек-спрес», «кінематограф», «Міраж» та «ампір» . Згадуваний уже степан нехорошев не обмежується місце-вою «кіногеографією», а на сторінках своїх мемуарних нотаток виступає як кінокритик: «були картини цікаві, повчальні, смію завірити – ті, пер-ші картини не гірші, якщо не кращі деяких сучасних. Великим успіхом користувалися коміки: Макс лін-дер, Пат і Паташон, Чарлі Чаплін. із артистів – Віра Холодна, Мозжукін, Максимов, лисенко». та, напевне, власник «черкаської кіноімперії» Ба-лахов не уникнув спокуси демонстру-вати прибуткову закордонну «полу-ничку» (дарма вважати, що еротичні фільми з’явилися у часи сексуальної революції, насправді вони – ровесни-ки німого кіно), адже у поліцейських приписах йому регулярно нагадува-ли про неможливість демонстрації картин, які «своєю непристойністю підривають добропорядність горо-дян». Зрештою, навесні 1917 року Балахов отримав розпорядження на-давати поліції для контролю анотацію стрічок і зобов’язання «виділяти три кращі місця для людей, які слідкува-тимуть за порядком».

Максим МАЙСТРЕНКО

Як черкащани ставали культурними

До революції 1917-го на 40-тисячне населення Черкас доводилося чотири театральні сцени, чотири кінотеатри, цирк, дві бібліотеки і кілька клубів. Але туди рідко хто ходив без насіння

У будинку купця Житомирського, знесеному на початку 70-их років, милулого століттябула перша театральна сцена у Черкасах

Будинок Белахова на Хрещатику

Марія Заньковецька часто бувала на гастролях у Черкасах

№4 9а вам слабо?

Якщо хтось із ваших рідних, знайомих, сусідів має унікальний талант або володіє незвичайними здібностями, які втілює у виготовленні

цікавих предметів і приладів, телефонуйте і пишіть до редакції.

18002, м.Черкаси, бул.шевченка, 266/1, к.108-111molodchercass@uch.net32-25-85 або067 472-28-12

Сліди неандертальців на Черкащині

«Моє покликання – донести до людей мистецтво скульптури»

Талант двадцятирічного черкащанина високо оцінили столичні фахівці

Колекція, зібрана ар-хеологом для університету, налічує понад 30 тисяч експонатів, які відобража-ють культури найдавніших народів світу.Молюски юрсько-го періоду, кістки тварин мамонтової фауни доби палео-літу, хребець старо-давнього кита віком 30-40 мільйонів років, ваза, виготовлена 1600 років тому, предмети епохи давньої брон-зи, трипільські статуетки, давньог-рецька амфора від п’ятого століття нашої ери, знаряддя з кременю, зроблені неандертальцями, речі з розкопок хати івана Піддубного, козацькі люльки, монети сімдесяти народів світу – це лише невелика частина усіх багатств, зібраних ві-домим на Черкащині археологом Михайлом Сиволапом (на знімку). Їх джерелами стали розкопки та ар-хеологічні розвідки на Черкащині, Чернігівщині, київщині, Полтавщині та кіровоградщині. За десять років існування університетського Музею археології середньої наддніпрянщи-ни, в якому зберігаються експонати, пан сиволап та ініціативні студенти зібрали їх понад 30 тисяч. колекція є найбільшою та найбагатшою на всю середню наддніпрянщину, а фахівці з інших міст, які приїздять погляну-ти на зібране, по-доброму заздрять черкаським археологам.

Монети арабського халіфату теж тутнумізматична колекція черкаського дослідника представлена монетами сімдесяти країн світу. тут і монети арабського халіфату, візантійські, радянські, азіатські, європейські… Окрім монет, є купюри – царські, ра-дянські та інших держав.

із найдревніших речей – молюски юрського періоду, яким уже 200 млн. років, а також хребець стародавнього кита, вік якого 30 млн. років. Михай-ло сиволап пишається і знайденими знаряддями з кременю, зробленими рукою неандертальця, вік яких близь-ко 100-130 тис. років. Багато речей колекції наскільки унікальні, що їх не знайдеш у жодному іншому музеї об-ласті. З особливим трепетом дослідник ставиться до елементів етнографічної експозиції – костюма пасічника, свити, вишиванок…

«Маю, на жаль, лише дві руки і 24 години»Михайло сиволап давно закоханий у свою справу і привчає до цього сту-дентів. Вони разом зі своїм учителем

відкопують, миють, сушать, шиф-рують та систематизують знайдені експонати. Один зі студентів уже, до речі, пише наукову дисертацію на ар-хеологічну тематику. до приходу в університет Михайла сиволапа музею не існувало.

а нині колекція поєднує чотири секції – етнографічну, нумізматичну, палеонтологічну та боністичну. Чер-каських археологів навіть запрошують на виставки у столицю, проте коштів, щоб туди їздити, у них немає.

– на Заході, скажімо, допомага-ти подібних проектам – справа честі, – зауважує Михайло сиволап. – Пере-важно гроші на археологічні розкопки і розвідки дослідник змушений викла-дати із власної кишені. нещодавно пан сиволап придбав у колекцію досить цінну з точки зору археології давньо-грецьку амфору, за яку змушений був викласти піврічну зарплатню. З дружиною досліднику, за його ж сло-вами, пощастило – вона теж археолог, а тому зі стриманим розумінням ста-виться до чоловікових витрат.

– Я маю, на жаль, лише дві руки і двадцять чотири години, – бідкається Михайло сиволап. – Якби мав більше часу, а також хоча б мінімальну фі-нансову підтримку, то міг би створити музей обласного масштабу, який із за-доволенням відвідували б туристи.

Історія з чорного ринкуна заваді ефективній роботі дослід-ника стають не лише фінансові обме-ження, а й так звані чорні археологи, які, знаходячи стародавні речі, не зда-ють їх до музеїв, а продають на чорних ринках. Ученого турбує таке ставлення українців до археологічних знахідок, до витоків власної культури. іноді без-цінні сліди минувшини руйнують ніби й ненавмисне:

– У тальнівському районі люди орють глибинними плугами землю, на якій раніше жили трипільські поселен-ня, – обурюється Михайло сиволап. – десяток років – і від стародавніх знахідок не залишиться й сліду…

на думку дослідника, нині ми жи-вемо в особливий час, коли ще збере-жені етнографічні пам’ятки українсь-кого народу. тож учений закликає уважніше ставитися до крихких, але таких цінних скарбів культури.

Олена БЕРЕСТЕНКО

Археолог тримає вазу, зроблену у ІV столітті нашої ери

фот

о Ол

ени

БеРе

СТеН

КО

Дмитра Бур’яна не завжди розуміють однолітки, адже замість того, щоб ходити по нічних клубах та розпивати пиво, він годинами працює із глиною та пластиліном. Бо вже в цьому віці хлопець остаточно визначив-ся, ким хоче бути. Його бажання – до-сконало опанувати професію скульпто-ра.

12-річний підкорювач столиціЯкщо людина творчо обдарова-на – то це видно з самісінького дитинства. і саме дмитро Бур’ян яскравий приклад цього, бо ще з раннього дитинства захоплю-вався мистецтвом.

– спершу батьки побачили, що я добре малюю, а вже потім я й сам зрозумів, що мені це справді подобається, – розпові-дає дмитро. – тому вирішили

йти до художньої школи.Проте, у сьомому класі перед

юнаком постала дилема: обира-ти скульптуру чи живопис.

– Подобалося і те, й інше. але, зрозуміло, щоб стати про-фесіоналом, слід було повністю віддатися одній справі, – згадує дмитро. і він став метикувати як доросла людина.

– Я зважив, що нині художни-ків набагато більше, ніж скуль-пторів. до того ж малювати мені зовсім неважко. тож краще опановувати щось серйозніше та складніше для мене. От і став навчатися на скульптурному відділенні. і з кожним новим днем розумів, що не помилився у виборі.

та остаточно у цьому діма переконався, лише повізши свої роботи до києва. там професій-ні скульптори помітили талант черкащанина й запропонували йому перейти на навчання до столиці, у державну художню школу ім. т. Шевченка, де нав-чається лише п’ятсот осіб.

– Звісно, непросто було у дванадцятирічному віці поїхати далеко від дому. до того ж бать-ки дуже турбувалися, але я таки наважився, – згадує юнак.

Про рішучий вчи-нок діма ні разу не пошкодував – адже у цій школі викла-дали справді сильні викладачі.

– Вони навчали такого, про що я до того часу зовсім не чув, – зізнається ми-тець. – таким чином я перейшов на но-

вий рівень знань. Після закінчення мистецької шко-ли я мав набага-то більші шанси

вступи-

ти до національної академії образо творчих мистецтв та ар-хітектури.

«Вчуся все життя»нині дмитро навчається на дру-гому курсі академії. створення скульптур – це те, без чого він не уявляє своє життя. Хлопець пояснює мистецький потяг ге-нетичною спадковістю, яка пе-редається в роду з покоління в покоління.

– Мамин дідусь був дуже ро-зумною людиною: умів писати, знав каліграфію, малював. а на той час це була рідкість. та й мама і навіть сестра, хоч і не здобували художній фах, непо-гано малюють.

Проте, з усієї сім’ї лише діма свій талант вирішив утілити у професію. Однак ніколи цим не вихваляється і навіть не поспі-шає назвати себе професіона-лом. сьогодні його приваблює історична тематика та коні. Хло-пець творить як звичайні, так і стендові скульптури.

– Якщо роблю маленьку скульптуру, беру пластилін. коли ж виготовляю великий ви-ріб – працюю із глиною, – роз-криває творчий процес дмитро.

до своєї роботи дмитро дуже критичний, адже у кожній фі-гурі, зробленій власноруч, пос-тійно відшукує якісь недоліки. і зізнається, що не створив іще скульптури, якою б сам пишався.

– Я тільки навчаюся, а опано-вувати таке ремесло можна все життя, – з філософським під-текстом зауважує дмитро.

але його рідні переконані: хлопець аж занадто вимогли-вий до себе. Як приклад – книга відгуків.

– Це книга відгуків із двох моїх персональних виставок, – пояснює дмитро. – Відвідува-чі написали багато добрих слів. та найбільше цією книгою пи-шається мама молодого скуль-птора.

до речі, не так давно роботи дмитра можна було побачити у Черкаському художньому музеї – експозиція приурочувалася до 75-річчя від дня народження ви-датного черкаського громадсь-кого діяча і поета Василя симо-ненка. діма підготував виставку «симоненко та шістдесятники».

– У Черкасах скульптурне мистецтво ще не надто попу-лярне, тому я вважаю своїм прямим обов’язком всіляко до-носити його до людей, – підсу-мовує черкаський скульптор.

Наталія ЗАЇКА, фото автора

Улюблена тематика – історія та коні

До своїх робіт Дмитро дуже критичний

20 січня 201010 неймовірнеісторія і суЧасність•

Топ-7 кинутих чудес СРСР

Балаклава, Крим, УкраїнаСекретна база підводних човнів у неве­ликому кримському містечку Балаклаві – один із найбільших військових об’єктів, який був покинутий після розпаду СРСР. З 1961 року під горою Таврос розташову­вався комплекс, де зберігалися боєпри­паси (у тому числі й ядерні) і проводився ремонт підводних кораблів. У доках бази могло сховатися до 14 субмарин різних класів, і весь комплекс був здатний вит­римати прямий удар ядерної бомби по­тужністю до 100 кт. Кинутий у 1993 році об’єкт розтягли на брухт місцеві жителі, й лише в 2002­му на залишках бази під­водних човнів організували музейний комплекс.

Закинута ракетна шахта, Кекава, ЛатвіяЗовсім недалеко від сто­лиці Латвії знаходяться за­лишки ракетного комплек­су “Двіна”. Побудований у 1964 році об’єкт складався з 4­ох пускових шахт гли­биною близько 35 метрів і підземних бункерів. Знач­на частина приміщень нині затоплена, і відвідування пускової установки без досвідченого гіда не реко­мендується. Також станов­лять небезпеку і залишки

отрутного ракетного палива.

Гігантські екскаватори, Московська областьДо 1993 року Лопатинський фосфорит­ний рудник був цілком успішним діючим родовищем, де видобували найпотріб­ніші для радянського сільського госпо­дарства копалини. А з приходом ринкової економіки закинуті кар’єри з гігантськими багатоковшевими екскаваторами стали місцем паломництва туристів. З візитом варто поквапитися – величезних механіч­них динозаврів поступово розбирають на брухт. Але навіть і після демонтажу останньої техніки Лопатинські кар’єри за­вдяки неземним пейзажам залишаться дуже примітним місцем.

Загоризонтна РЛС дуга, Прип’ять, УкраїнаТитанічна споруда, побудована в 1985 році для виявлення запусків міжконтинен­тальних балістичних ракет, могла б успіш­но функціонувати і донині, але насправді пропрацювала менше року. Гігантська антена висотою 150 метрів і довжиною 800 споживала таку кількість електро­енергії, що була побудована практично впритул до Чорнобильської АЕС, і, при­родно, припинила свою роботу разом із вибухом станції. Сьогодні у Прип’ять, і до підніжжя РЛС зокрема, возять екскурсії, але забиратися на 150­метрову висоту ризикують лише одиниці­сміливців.

Станція вивчення іоносфери, Зміїв, УкраїнаПрактично перед самим розвалом Ра­дянського Союзу під Харковом була побудована станція іоносферних дослід­жень, яка була прямим аналогом аме­риканському проекту HAARP на Аляс­ці, який успішно функціонує й понині. Комплекс станції складався з кількох антенних полів і гігантської параболічної антени діаметром 25 метрів, здатної вип­ромінювати потужність близько 25 мВт. Але молодій українській державі пере­дова, і дуже дорога, наукова апаратура виявилася зайвою, і колись секретною станцією нині цікавляться лише сталке­

Ці споруди виявилися незатребуваними в період розподілу майна між колись братерськими республіками

ри і мисливці за кольоровими металами. Ну, і звичайно, туристи.

Закинутий прискорювач елементарних часток, Московська областьНаприкінці 80­их агонізуючий Радянсь­кий Союз зважився на будівництво ве­личезного прискорювача елементарних часток. Кільцевий тунель довжиною 21 кілометр, що залягає на глибині 60 мет­рів, і зараз знаходиться біля підмосков­ного Протвино – міста фізиків­ядерни­ків. У вже готовий тунель прискорювача навіть почали завозити апаратуру, але тут грянули низки політичних потрясінь, і вітчизняний “адронний колайдер” так і залишився гнити під землею.

Морське місто “Нафтові камені”, АзербайджанСоюзу потрібна була нафта, й у 40­их роках минулого століття в Каспійському морі за 42 кілометри на схід від Апше­ронського півострова почався її морський видобуток. А навколо перших платформ почало рости місто, також розташоване на металевих естакадах і насипах. У пе­ріод розквіту у відкритому морі за 110 км від Баку були побудовані електростанції, дев’ятиповерхові будинки гуртожитків, лікарні, Будинок культури, хлібзавод і на­віть лимонадний цех. Був у нафтовиків і невеликий парк зі справжніми деревами. Нафтові камені – це більше 200 стаціо­нарних платформ, а довжина вулиць і провулків цього міста в морі сягає 350 кілометрів. Утім, дешева сибірська нафта зробила тут морський видобуток нерен­табельним, і селище поступово стало пе­ретворюватися на пустку. Сьогодні в ньо­му мешкає лише близько 2 тисяч осіб.

Зустріч із твариною часто може вияви-тися смертельною для людини. Кого ж варто побоюватися найбільше?

10 місцейого по праву посідають от-руйні жаби, які мешкають у Центральній і Південній аме-риці, на Мадагаскарі. на їхній спині розташовані залози, що виробляють токсини. Отрута однієї-єдиної золотавої жаби, яка живе на Мадагаскарі, може вбити десять чоловік. Утішає одне – жаба виробляє токсини поступово і вкрай повільно.

9 місце

дикий індійський і африкансь-кий буйвол. Це вкрай небезпеч-на тварина, оскільки не боїться ні людини, ні будь-яких звірів. самець досягає в холці 2 м при масі більше 900 кг. роги можуть півколом загинатися нагору чи широко розходити-ся вбік від голови, утворюючи одну положисту дугу. рекордна довжина рога – 195 см. Буйвол швидко чує сторонніх і може напасти першим. Особливо не-безпечні буйволиці, які захища-ють потомство.

8 місце

Білий ведмідь. У зоопарку вони здаються нам “білими й пухнастими”, але туриста, що біжить, на Шпіцбергені ведмідь наздоганяє миттєво, нападає відразу і не залишає ніяких шансів вижити.

Введені майже піввіку тому заходи для охорони популяції білого ведмедя в межах всієї арктики призвели до того, що чисельність його повністю від-новилася і навіть перевищила припустимі межі.

7 місцеслон. Це розумна тварина і, отже, непередбачувана. сло-ни, африканські й індійські, убивають близько 500 чоловік щороку. Особливо небезпеч-ний слон-бурлака, вигнаний зі своєї череди у шлюбний період. Він кидається на будь-який рухомий об’єкт.

6 місце

крокодил. В австралії й у ба-гатьох країнах африки він вважається найбільш небез-печною твариною. Він може нерухомо лежати у воді, очікуючи жертву. коли вона з’явиться, хижак, що зачаївся, миттєво вискочить з укриття і нападе, потім затягне її під воду, щоб утопити і розчле-нувати. У тропіках на півночі австралії нараховується до ста тисяч рептилій. Вони перебу-

вають під охороною держави. При цьому вважається, що за останні 20 років крокодили з’їли понад десяток людей.

5 місце

Велика біла акула. кров у воді може викликати в акул голод неймовірної сили, і тоді вже будуть застосовані всі їхні 3 тисячі найгостріших зубів! Біла акула живе в теплих во-дах у всіх океанах, а також у середземному і Японському морях, часто досягає 7-8 мет-рів у довжину, а іноді виростає до 12 метрів. Біла акула вва-жається найбільш небезпеч-ною, лютою і сильною серед усіх акул. так, у 2004 році біла акула накинулася на водолаза в районі південно-курильсько-го острова кунашир.

4 місцеМавпа. У багатьох тропічних країнах вона з лісу перемісти-лася ближче до міських сміт-ників, відшукуючи там собі їжу. нерідко зграї мавп напа-дають на дітей і навіть дорос-лих, відбирають їжу, грабують

селянські запаси продовольс-тва і спустошують холодиль-ники городян.

3 місце

Отруйні медузи. Особливо не-безпечна австралійська меду-за, відома як морська оса. Ця медуза розміром із салатницю може мати до 60 щупалець по 4 метри кожне. кожне з них має 5 тисяч отруйних чарунок і достатню кількість токсину, щоб убити 60 людей. Отруйні медузи водяться в теплих во-дах тропічних і субтропічних країн. Причиною збільшення їхньої чисельності вчені вва-жають глобальне потепління.

2 місцеОтруйні змії. За рік в усьому світі трапляється до 50 тисяч випадків укусів отруйними зміями зі смертельним резуль-татом для людини. азіатські кобри відповідальні за більшу частину із них. Зазвичай змії

першими на людей не напада-ють і кусаються, коли їх потри-вожать. найбільш небезпечні укуси кобри середньоазіатсь-кої, гюрзи і ефи.

1 місцеМоскіт. річ у тому, що він переносить малярію. Як на-слідок, ці маленькі шкідники відповідальні за смерть більш ніж трьох мільйонів людей за рік. на райони африки півден-ніше сахари доводиться 85-90 відсотків цих випадків, у пере-важній більшості інфікуються діти у віці до 5 років.

таємниЦі природи•

найнебезпечніші тварини

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в В

ол

од

им

ир

ЦІК

АВ

ИЙ

№4 11черкаси-спорт

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в О

лег

КУ

КС

А

Волейбол. Чоловіки. Суперліга

М Команда I В П С/П О

1 локомотив Харків 14 11 3 37:14 342 Будівельник-динамо 14 12 2 37:18 333 кримсода 14 10 4 37:18 314 ІмпексагроСпорт 12 7 5 26:19 215 Юракадемія 14 6 8 24:29 186 сдЮсШ-Міцний горішок 14 2 12 12:36 77 Факел 14 0 14 3:42 0

VІІІ тур (15-16 січня)Факел – Будівельник-динамо 1 : 3 , 0 : 3 Юракадемія – кримсода 0 : 3 , 3 : 2 сдЮсШ-Міцний горішок – локомотив 1 : 3 , 0 : 3

Волейбол. Жінки. Суперліга

М Команда I В П С/П О

1 Галичанка 18 17 1 53:12 512 сєверодончанка 16 13 3 43:16 383 Круг 20 12 8 41:30 364 джінестра 20 12 8 42:31 355 Волинь 18 11 7 39:33 326 Хімік 20 8 12 30:41 247 Орбіта 20 3 17 20:56 108 іскра 20 0 20 11:60 2

Х тур (15-16 січня)Хімік – джінестра 2:3,3:1Орбіта – Волинь 0:3,1:3іскра – Круг 1:3,0:3

перспективи•

Хто поїде на Олімпіаду?оприлюднено список кандидатів у збірну України для участі в XXX літніх олімпійських іграх 2012 року. Є серед них і представники Черкащини.

У списку кандидатів фігурують прізвища 9 чер­каських спортсменів. Це Людмила Жук (веслу­вання на байдарках і каное), Анна Калашник (спортивна гімнастика), Галина Гапонова, Руслан Нормуратов (обоє — кінний спорт), Дарина Шарі­пова, Наталія Чепурна, Максим Половинка (всі — кульова стрільба), Антон Кукса (фехтування) та Ярослав Жмуденко (настільний теніс). До цього ж списку у жовтні минулого року також було зарахо­вано Максима Фонрабе, який виборов III місце на Кубку світу з велосипедного спорту на треку.

Олімпійські ігри 2012 року відбудуться в Лон­доні з 27 липня по 12 серпня, а Параолімпійські ігри також пройдуть у столиці Великобританії з 29 серпня по 9 вересня 2012 року.

спорт у регіонах•

В Маньківці визначатимуть найспортивніше село23 січня розпочнуться районні змагання «Найспор-тивніше село-2010», які триватимуть майже місяць. Переможці отримають грошові премії та подарунки і візьмуть участь у фіналі обласних змагань.– Майже вісім років участь у змаганнях бере кожне село району, – розповіла начальник відділу у справах сім’ї, молоді і спорту Маньківської райдержадміністрації Алла Павленко. – Органі­зовується збірна команда населеного пункту – батьки, діти, сіль­ські чиновники та всі охочі.

За звання найкращих змагатимуться 23 села Маньківського району. Команда райцентру бере участь у фіналі поза конкурсом. Учасники конкуруватимуть у шашках, баскетболі, кегельбані, на­стільному тенісі, дартсі, футболі, гирьовому спорті, підтягуванні на турніку, стрільбі з пневматичної зброї. Переможцем минулого року стало село Дзензелівка.

– Майже рік ми займалися, не втрачали форму, – зазначив Олександр, учасник команди села Дзензелівки. – Маю надію, що і цього року зможемо здобути перемогу і довести, що все­таки наше село найспортивніше в районі.

Дзвенислава КАРПЛЮК

пам’ять•

Вшанували наставникаУ Черкасах утретє поспіль відбувся вже традиційний футбольний турнір пам’яті колишнього директора місцевої ДЮСШ “Дніпро-80” Володимира Куліша.

Саме ця спортивна школа є організатором змагань. Цього року їх учасниками були юні футболісти 1999 року народження з команд обласного центру, Чор­нобая, Геронимівки та Білозір’я. Спочатку команди змагалися у двох підгрупах. Їх переможці виборю­вали у вирішальному матчі головний приз турніру. До фіналу змагань потрапили черкаський “Ураган” (тренер Євген Усенко) і “Зоря” із Білозір’я (тренер Олексій Блоха). Поєдинок видався напрочуд напру­женим і драматичним. Хлопчаки з Білозір’я вигра­вали після першого тайму з рахунком 4:1, але юні футболісти Черкас зуміли ліквідувати відставання в основний час — 4:4. А в серії післяматчевих пе­нальті сильнішими виявилися саме вихованці Єв­гена Усенка (5:3). Третє місце в турнірі посіла ще одна черкаська команда – “Вікторія”.

Переможці отримали з рук рідних Володимира Куліша перехідний Кубок, а всі призери нагород­жені грамотами та медалями. Індивідуальними призами відзначені найкращі гравці у всіх коман­дах, які брали участь у турнірі.

волейбол. •Жінки

“Круг” здолав аутсайдераВ чемпіонаті Украї-ни з волейболу се-ред жіночих клубів суперліги відбулися поєдинки X туру. Увагу черкаських уболівальників було прикуто до поєдинків за участю “Круга”.Цього разу суперником пі­допічних Сергія Голотова був аутсайдер суперліги луганська “Іскра”. Черка­щанки здобули в цих мат­чах максимальну кількість очок, певним чином реа­білітувавшись за домашні поразки від іншого пред­ставника Луганщини – “Сє­веродончанки”. Першого дня наші землячки виграли в чотирьох партіях, причому в I сеті здолали суперника з розгромним рахунком 25:9. Утім, у програній партії чер­каські волейболістки посту­пилися теж відчутно (15:25). Наступного дня “Круг” вит­ратив мінімальну кількість партій, хоча господарки на­магалися чинити опір — у двох сетах перевага наших землячок вимірювалася чо­тирма очками.

Наступні матчі чемпіонату України волейболістки Чер­кас теж зіграють на виїзді. Вони відбудуться 5­6 лю­того в Тернополі, де “Круг” протистоятиме лідеру зма­гань “Галичанці”.

А тим часом визначено місце проведення фіналь­ної частини Кубка України серед жіночих команд. Ви­рішальні поєдинки розігра­шу відбудуться в Луцьку 23­24 січня. За головний приз змагатимуться “Сєве­родончанка”, “Галичанка”, “Джінестра” та “Волинь”. Нагадаємо, що черкаський “Круг” змушений був припи­нити виступи в Кубку через хворобу більшості гравців команди.

дитяЧий футбол•

Призи від відомого землякаУ Смілі відбувся II всеукраїнський дитячий турнір із міні-футболу на Кубок Ковпака, який протягом трьох днів тривав у спорткомплексі “Авангард”.На турнірі побував сам його винуватець Олександр Ковпак (на знімку), який, нагадаємо, є вихованцем смілянського футболу, а нині захищає кольори сімферопольської “Таврії”. Цього року за нагороди турніру змагалися 4 команди дітей 1999­2000 років народження та шість — 1997­98 р.н. Крім ко­манд із Черкас, Сміли, Шполи, Лебедина, у змаганнях взяли участь львівська “Галичина” та “Хімік” із Сєверодонецька. В обох вікових групах перемогли вихованці Черкаської ДЮСШ “Дніпро­80”. До трійки призерів у турнірі молодших юнаків також увійшли смілянський “Явір” і ДЮСШ (Шпола), а серед старших – “Хімік” (Сєверодонецьк) та “ЛНЗ­Лебедин”.

Переможці та призери отримали призи з рук Олександра Ковпака, який задоволений рівнем проведення турніру та висловив подяку всім причетним до нього.

Юрій ЗІМЕНКОВ

баскетбол. юнаки•

Черкасці перемогли в ЄвролізіВідразу дві баскетбольні команди “Черкась-ких Мавп” були учасниками II туру юнацької Євроліги, який відбувся в Польщі. Хлопці 1996 року народження під керівництвом Максима Міхельсона зіграли свої поєдинки у Варшаві, а на рік старші гравці з трене-ром олександром Молчановим змагалися в сусідньому Комарово.

Особливо успішно виступили “Черкаські Мавпи­96”. У п’яти поєдинках вони здобули чотири перемоги, пос­лідовно обігравши латвійський “Спаркс”, український “Хімік” та російські команди “Орбіта” і “Пантера”. Єди­ної поразки наші хлопці зазнали від російських “Хімок”, але це не завадило їм ста­ти переможцями II туру Євроліги. Нагадаємо, що в стартовому турі юні черкась­кі баскетболісти були другими.

Однієї поразки також зазнали і “Черкаські Мавпи­95”, але піднятися вище третьої схо­динки в своїй групі вони не змогли.

фот

о з

сайт

у w

ww

.mav

paba

sket

.com

Тренер Максим Міхельсон зі своїми вихованцями

фот

о на

дане

ге

роєм

пуб

ліка

ції

20 січня 201012 добрі поради

Сто

рін

ку

під

готу

ва

ла

Ната

лія

ПО

ЗД

НЯ

КО

ВА

1. тканину, яка залиснилася (на комірі, манжетах, штанях), легко обновити, якщо про-терти її щіткою, змоченою в розчині оцту з водою. тоді блиск на тканині зникне.

2. старому светру із трохи зваляною вовною можна надати нового вигляду, якщо його випрати у воді, в якій попередньо була замо-чена квасоля. Воду трохи підігрівають, перуть светр, і злегка відтиснувши, сушать на рушнику.

3. Фетрові капелюхи чистять ватою, змоченою в чистому бензині (для запальничок). а шкіряний ободок чистять розчином нашатирного спир-ту, добре розведеним водою.

4. Якщо ви не хочете, щоб сліди поту проступали на капелюсі, прокладіть між шкіряним обідком і фет-ром смужку фольги чи товстого промокального паперу. Підійде і вдвічі-втроє складена паперова серветка чи паперовий одноразовий носовичок.

5. Ворс (на капелюсі чи взутті) чистять м’якою щіткою, змо-ченою в розчині нашатир-ного спирту у воді (1 ложка спирту на 1 літр води).

6. Вироби з фарбованої вовни прополіскують кілька разів. При цьому в останню воду додають трохи оцту. Це по-мітно оживляє колір фарби, вона стає яскравішою.

7. Якщо трикотажний виріб линяє при пранні, то він може забруднити інші речі і поблякнути. Щоб цього не трапилося, виріб замочують у холодній воді з додаванням оцту. а при полосканні дода-

ють 1 ст. ложку гліцерину на 10 літрів води.

8. Шовкові і замшеві речі стануть значно м’якшими, якщо їх прополоскати у воді з оцтом (3 ст. ложки на літр води).

9. Вберегти кольорову білизну від линяння можна, якщо замочувати її перед пранням на кілька хвилин у солоній воді.

10. літній солом’яний капе-люшок можна обновити, протерши його щіткою, змо-ченою у солоному розчині. соломка стане золотавого кольору, як нова.

11. надати килимам більш сві-жого вигляду можна, якщо звечора посипати їх дрібною куховарською сіллю. а на ра-нок зняти сіль за допомогою чистої вологої ганчірочки. Потім килим варто вибити чи пропилососити.

12. Махрові рушники і халати стануть більш пухнастими, якщо потримати їх після прання в трохи підсоленій воді і не відтискати, а просто дати воді стекти.

13. Якщо прасуючи шовк, ви злегка підпалили шовкову річ, не переймайтеся. Ви-далити підпалину можна за допомогою кашки із соди. кашку наносять на пляму, дають висохнути і вичи-щають щіткою.

14. Плюшеву й ок-самитну оббивку меблів не можна пилососити. сучас-ні потужні пилососи з легкістю висмокту-ють із неї ворсинки. не можна її також

чистити і твердою щіткою. такі меблі варто протирати по ворсу м’якою вологою ганчірочкою. Масні плями виводять бензином. При цьому прагнуть не допустити потрапляння бензину на дерев’яні деталі. ефективною сумішшю, що чистить, буде і суміш води та нашатирного спирту (2:1) чи води й оцту (1:2). Врахуйте, що від оцту колір зеленої оббивки може змінитися, тому попередньо випробуйте суміш на непо-мітному місці.

15. Після миття кришталеві предмети не сушать. Їх необхідно витирати сухим лляним рушником. При цьому намагаються тримати предмети кінчиками пальців за непомітні погляду місця.

16. Щоб ваше взуття взимку менше сковзало, приклейте на його підошву невеликий шматочок грубозернистої наждакової шкурки. Можна так само “пристрілити” її скобами за допомогою стип-лера. Якщо ви хочете, щоб уся підошва стала неслизь-кою навіть на чистій кризі, нанесіть на неї шар гумового

клею і

рясно посипте дрібним про-сіяним піском чи корундо-вим порошком. корундовий порошок можна одержати, якщо потерти два шматочки наждакової шкурки один об один.

17. Використану одноразову взуттєву щітку не поспішайте викидати. З неї вийде чудо-вий інструмент для шліфу-вання. Шматочок наждакової шкурки обертається навколо корпусу і затискається його краями.

18. Щоб халяви жіночих чобітків не заламувалися, прив’яжіть до вішалки шнурок із прищіпкою на кінці. Знявши чоботи, просто прищепіть їх за халяви і зберігайте в підвішеному стані.

19. Зламаний на блискавці язичок з успіхом замінить звичайна канцелярська скріпка, просмикнута в петлю замка. надати їй потрібного кольору можна за допомо-гою кольорової ізоляційної стрічки, яка продається в магазинах госптоварів.

20. Якщо ваші штори трима-ються за допомогою мета-левих карнизних затисків типу “крокодил”, то рано чи пізно у цих місцях тканина дуже зноситься. Про-кладіть між зубчиками за-тиску і тканиною щільний папір такого ж кольору, як і штори. Папір можна знай-

ти в дитячому наборі для аплікацій. Можна так само використовувати і залишки тканини, що залишилася при пошитті штор.

на замітку•

Подарунки в останню хвилинуЯкщо людина, якій ви збираєтеся робити пода-рунок, вам не байдужа, найкраще продумати і зробити покупку зазда-легідь. Але що робити, коли ви замоталися і не встигли? якщо у вас 24 годи-ни. У вас досить часу, щоб вибрати подарунок. Якщо ви не придумали презент, може­те скористатися наступними порадами. Розподіліть час, ви­пишіть на аркуш, якого харак­теру дарунок хотіла б одержа­ти людина. Придумайте кілька можливих варіантів і виберіть один, який, на вашу думку, найбільше підійде отримувачу. Таким чином, ви одержуєте ос­новний варіант і кілька запас­них. Далі зробіть список мага­зинів, у яких ви можете знайти ту чи іншу річ у порядку пріори­тетності обраних подарунків.

Від 2 до 6 годин. У цьо­му разі найкраще вирушити на закупи в найближчий торговий ряд чи на виставку­продаж, не­зважаючи на те, що у цих місць є ряд недоліків. Бо якщо ви шу­каєте визначену річ, знайти її буде важко, адже торгові точки розташовані у певному безладі. Але якщо у вас усього кілька годин, то в такому місці існує безліч можливостей натрапи­ти на щось цікаве. Заощадити час вам допоможе загальне уявлення про те, що саме ви можете купити і в якого типу магазинчиках.

1 година. Якщо у вас у за­пасі одна година, вирушайте у великий супермаркет чи гіпер­маркет, де в певному спеціалі­зованому відділі ви побачите величезний вибір речей одно­го напрямку. Все, що потрібно зробити – це вирішити, в який відділ зайти.

30 хвилин. Вирушайте у спеціалізований магазин, де ви можете швидко купити або гар­ну коробку цукерок, або спирт­не, або щось із косметики, чи зрештою фільм на DVD.

5-10 хвилин. У вас виста­чить часу тільки, щоб замовити подарунок в інтернет­магазині з доставкою прямо додому от­римувачу. Ще можна забігти в касу і купити квитки на якийсь концерт, у кіно чи на виставу.

на кухні•

Як правильно доглядати столові прилади

корисні поради•

Догляд за одягом, взуттям і м’якими меблями

Ніколи не можна

залишати “брудну” роботу,

пов’язану з миттям столових приладів,

на потім. Столові прилади потрібно вимити відразу ж, інакше залишки найсмач-ніших страв засохнуть і можуть стати причиною потьмяніння металу.Якщо ви зібралися купити набір столових приладів з нержавіючої сталі, то користу-

ватися посудомийною машиною спочатку не бажано. десь із місяць сто-

лові прилади потрібно мити руками. Бруд змивайте за до-помогою м’якої губки, а потім відразу ретельно протирайте

ложки, ножі, виделки. Якщо застосовуєте посудомийну

машину, то не варто одночасно складати в неї столові прилади, зроблені зі сталі, а також ножі та ложки зі срібла. У неї кожен столовий прилад необхідно покласти вниз ручками. Якщо столові прилади зроблені з двох різних матеріалів, обходитися з ними необхідно ще акуратніше. ложки і видел-ки з дерев’яними держачками не бажано залишати надовго у воді – дерево почне кришитися. а столові прилади з ручками із порцеляни чи кераміки не рекомен-дується мити в гарячій воді.

Якщо використовуєте багато порошку, на столових приладах зі сталі може ви-никнути корозія. Відчистити її можна за допомогою спеціального засобу, що ви-користовується для полірування металу.

коли плями іржі знебарвляться, витріть ті самі місця сумішшю харчової соди і води. срібні чи позолочені столові прила-ди можна мити в посудомийній машині, але окремо від решти посуду. Засоби, що чистять, для цих приладів краще купува-ти в ювелірному магазині. Врахуйте, що срібло дуже легко можна зіпсувати, якщо застосовувати для миття тверді губки чи абразивні порошки.

для того, щоб надати блиску столовим приладам із міді, бронзи, латуні, мельхіору, застосовуйте особливі пасти, які розроб-лені саме для догляду за цими виробами. трохи пасти бажано нанести на шматочок м’якої тканини, потім натерти сумішшю весь прилад, а потім добре пополірувати.

Після того, як столове приладдя вже чисте, подумайте про його зберігання. не використовуйте для цього поліетилен чи подібні матеріали. найкраще загорнути кожен предмет у м’яку тканину. Потім пок-ладіть набір столових приладів у будь-яку коробку і сховайте у шафу – до наступно-го свята.

№4 13не хворіємо

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в Т

им

оф

ій Н

АГО

РН

ИЙ

У застудний час нежитю за-звичай не уникнути. Для того, щоб він минув швидко і без наслідків, потрібно боротися з цією напастю “на всіх фронтах”, залежно від стадії. І краще пок-ладатися не на ліки, а на нату-ральні засоби.

При перших ознаках застуди

Нежить найчастіше починається при переохолодженні ступнів. Адже на них є проекційні зони всіх органів. Тому за най­меншої підозри, що ваші ноги промокли чи змерзли, необхідно якомога раніше прийняти гарячу ванну чи влаштувати гірчичну ванночку для ніг. Можна дода­ти в них паличку хвойного екстракту. Перед сном корисно зробити масаж рук, шиї, грудей. Добре також надягти “гір­

чичні шкарпетки” на ніч. Перед сном випийте гарячого молока з медом і маслом, в яке можна додати соди на кінчику чайної ложки.

Якщо з носа вже потекло

Трав’яні і сольові промиван­ня. Промивайте ніс настоями лікарських рослин: ромашки, листків мати-й-мачухи, а також соками алое, каланхое, роз­вівши їх холодною кип’яченою водою, але не поєднуйте із су­динозвужувальними краплями. Можна промити ніс розчином

куховарської солі: півчайної ложки роз­чиніть у склянці води, промийте цим роз­чином з піпетки ніс, потім змажте слизо­ву чистою олією.

Можна застосувати методику йогів: промити носові пазухи солоною водою з чайника (1 ч. ложка на заварювальний чайник з кип’яченою водою). Станьте над раковиною, одне вухо вниз, друге вгору. Обережно лийте воду з носика чайника у верхню ніздрю. Вода повинна пройти по всіх носових ходах і вилитися з тієї ніздрі, що “дивиться” вниз. Увесь це й час потрібно дихати відкритим ротом. Якщо будуть болі, процедуру проводити не варто.

Інгаляції. Дуже ефективні при нежитю, особливо з астматичним компонентом, парові інгаляції з настоєм подорожника, мати­й­мачухи, соснових бруньок, ев­каліпта, а також сумішшю евкаліптової олії, вітаміну А, персикової чи ганусової

олій. Важливе правило: при закапуван­нях та інгаляціях варто берегти слизову оболонку носа. Не використовуйте як краплі чи для змазування концентровані ароматичні олії, обов’язково розводьте їх олією. Часте закапування в ніс різних препаратів також погіршує стан слизо­вої.

Цибуляні краплі. Цибулю дрібно нарі­зати, попасерувати на сухій чистій ско­ворідці, щоб вона дала сік, потім перек­ласти в чисту тарілку і налити трохи олії. Цю суміш настоювати годин із дванад­цять. Потім олію розмішати і закапувати в ніс по 1­2 краплі за один прийом. Якщо погано переносите цибулю, закапуйте буряковий чи морквяний соки. Можна також надавити часник у часничниці, вичавки разом із соком залити соняшни­ковою, а ще краще маслиновою олією і потримати від 6 до 12 годин. Цю суміш по 1­2 краплі закапувати в ніс. Буде щи­пати, але нічого страшного, треба потер­піти.

Прогрівання парафіном. Дуже закла­дений ніс варто прогріти парафіном. Ро­биться це так. На водяній лазні нагрійте парафін (тільки не на відкритому вогні, може вибухнути!), потім зробіть марлеву серветку, згорніть у 3­4 шари, просочіть її парафіном, покладіть в поліетилен, загорніть у шматочок фланелі. Цю конс­трукцію потрібно прикласти до носа. Ба­жано використовувати чистий медичний парафін, але якщо його немає, можна розтопити свічу і вийняти з неї ґніт. Коли парафін вистигне, знову налийте гаря­чого розплавленого парафіну на ган­чірочку і повторіть процедуру. Робіть так протягом 15­20 хвилин на ніч. Ніс добре

прогріється, і вранці ви почуватиметеся значно краще.

Круті яйця і гречка. Можна прогріти ніс і по­іншому: зварити круто два яйця, загорнути їх у носовичок і прикладати до носа, поки не вистигнуть. Інший варіант – нагріти на сковорідці гречану чи рисову крупу, загорнути в кілька шарів тканини і прикладати до носа.

Точковий масаж. Чудово допомагає при нежитю точковий масаж обличчя, який роблять щонайменше двічі на день – уранці після вмивання і ввечері перед сном. Для впливу на біоактивні точки, розташовані між бровами, на переніс­сі і прилеглій до нього ділянці щік, кри­лах носа і центральній точці носогубної складки і підборіддя (відразу під ниж­ньою губою), найкраще використовува­ти в’єтнамський бальзам. Масажувати кожну точку потрібно по 20­30 секунд за годинниковою стрілкою, спочатку легко, а потім дедалі сильніше, наче вдавлюю­чи палець усередину.

Спасибі вікінгам!Чи буде для вашого носа зима сухою, чи «сопливою», залежить від його... по­роди, вважають учені. “Південний” ніс із низькою спинкою і короткими сплю­щеними крилами (його ще називають африканським) улаштований так, що повітря, потрапляючи в нього, не встигає зігрітися і прямо – у холодному вигляді – потрапляє в носоглотку. Тому­то власни­ки “південного” носа постійно гугнявлять і не розстаються з носовичками. “Північ­ний” ніс, що дістався від вікінгів, навпаки – справжня знахідка для його власників. Потрапивши в нього, повітряний потік проходить довгий шлях через носові ходи і добре прогрівається. Тому такому носу і сильний мороз не страшний.

Як відомо, після засту-ди чи грипу для реабілі-тації може знадобитися тривалий час, але щоб прискорити цей процес, потрібно застосувати певні заходи, які спри-яють відновлюваль-ному процесу. До них належить дотримання правильного розпоряд-ку дня і раціону харчу-вання.

Розпорядок дняУ розпал хвороби намагайте­ся вживати велику кількість рі­дини, зокрема, не менше літра має становити: відвар шипши­ни, чай із журавлиною та ме­дом, чай із лимоном, яблучний чи апельсиновий соки.

Намагайтеся уникати три­валого читання чи перегля­ду телевізора, а от сну варто приділяти максимально біль­ше часу.

У кімнаті має бути затиш­на обстановка, приємний для погляду інтер’єр. Адже це до­поможе поліпшити настрій і прискорити процес одужання.

Після спаду температури тіла до нормальних меж пер­ші два­три дні намагайтеся

рідше бувати на вулиці, але приміщення, в якому ви пере­буваєте, має добре провітрю­ватися. Не слід перевантажу­вати себе в ці дні домашніми справами, а кожні півгодини потрібно давати організму п’ятнадцятихвилинні перерви на відпочинок.

Два­три рази на день ко­рисно вмиватися теплою во­дою, приймати такі ж теплі ванночки для рук і ніг. Якщо у вас немає апетиту, не вар­то змушувати себе їсти через силу.

Не забувайте про користь денного сну, відводьте на нього не менше двох­трьох годин.

На четвертий­п’ятий день після хвороби треба починати поступове повернення до ко­лишнього ритму життя, тому намагайтеся не залежувати­ся в ліжку, починайте робити пішохідні прогулянки – для початку десятихвилинні, але поступово їхня тривалість має досягти сорока хвилин. Для того щоб забезпечити нор­мальну циркуляцію повітря, намагайтеся носити одяг тіль­ки з натуральних тканин. А щоб уникнути повернення хво­роби, намагайтеся не перебу­вати на протягах, у вологих

приміщеннях, а між робо­тою намагайтеся робити десятихвилинні перерви.

Протягом пер­ших двох­трьох тижнів після хвороби не варто займа­тися спортом, – це допоможе швидше відно­вити працездат­ність, а спати ля­гайте не пізніше 22­ої години.

Вдягатися слід по погоді, а це означає, що не варто в холоди вдягатися занадто легко, а в теплі дні кутатися.

Не зашкодить відновлен­ню здоров’я і прийом віта­мінів, а також повноцінне харчування, що дозволяє наситити організм усіма необхідними йому речови­нами.

Можна використовувати в цих цілях і ароматерапію, для ранкових годин підійдуть цит­русові олії й олія хвої.

Увечері більш доречними бу­дуть олії м’яти, меліси, лаванди. Якщо ж у вас немає в запасі ароматичних олій, замінити їх можна апельсиновими чи ли­монними скоринками, розкла­

деними по квартирі, можна поставити в кімнаті й блюдця з меленими зернами кави.

Можна приготувати на во­дяній лазні відвар м’яти, ма­теринки, меліси, ромашки і посидіти поруч із киплячим відваром протягом десяти­п’ятнадцяти хвилин.

Якої дієтидотримуватися А тепер давайте познайо­мимося з дієтою, яка від­новлює сили після пере­несеної хвороби, – вона дозволить поповнити втрачені організмом білки,

калорії та вітаміни.У меню варто вклю­

чати такі продукти: м’ясо і риба у відваре­ному і тушкованому вигляді, тушковані чи сирі овочі, квашена капуста, молочні продукти, сири, ков­

баси, манна і вівсяна каші, курага, плодо­

во­ягідні киселі, компоти і відвари, чай з молоком, ка­као.

А ось перелік тих продуктів, уживан­ня яких рекомен­

дується обмежити: кисломолочні продук­

ти, такі як сметана, сир, кефір, кисляк, шоколад, кедрові і во­лоські горіхи.

Ну, а від уживання соло­них огірків, маринадів, соусів, жирної їжі, смаженого, кави і спиртних напоїв варто відмо­витися зовсім.

сам собі лікар•

Як позбутися нежитю

актуально•

Відновлення після хвороби

20 січня 201014 кримінальне чтиво

У практиці черкаських «оперів» траплялося чимало неймовірних історій, але ця займає особливе місце. Про неї працівники карного розшуку особливо не розповсюджуються, – якщо й згадують, то у виняткових випадках.

Смерть на зльотіУ Валентина Р. зроду не було заводів та пароплавів, і «бага­теньким Буратіно» він вважався умовно, будучи всього­на­всьо­го гривневим мільйонером. До свого становища в суспільстві пройшов тернистий шлях, пов­ний принижень, розчарувань і зрад. Не отримавши замолоду серйозної освіти, ким він тільки не працював, одного разу навіть улаштувався художником­офор­млювачем на молокозавод. І мить удачі Валентин Р. відчув, як мовиться, нюхом. Сталося так, що знайома жінка з того ж молокозаводу прилаштувала його на рядову технічну роботу у профспілках, де він теж щось оформляв, отримуючи мізер­ну платню. Якогось дня не без труднощів потрапив на прийом до самого голови і запропону­вав відкрити у підпорядкованій структурі профспілковий банк. Момент художник­оформлювач обрав підходящий: у Черкасах ставала на ноги ринкова еко­номіка, як гриби після дощу, почали з’являтися її привідні ре­мені – філії банків. Пропозиція Валентина Р. настільки заціка­вила профспілкового боса, що той загорівся нею і через пев­ний час він висунув художниові­оформлювачу зустрічну пропо­зицію: розробити бізнес­проект створення профспілкового бан­ку в деталях. На Валентина Р. чекало повне фіаско, але згада­на жінка з молокозаводу була чудовим економістом, за кілька вечорів вона видала «на­гора» потрібний проект. Як не дивно, він був схвалений профспілко­вим керівництвом, але головна родзинка полягала в тому, що втілювати його в життя було до­ручено саме Валентину Р. Він знав, що справи у нього підуть, адже в основі задуму лежало акумулювання на банківських рахунках профспілкових вне­сків, які продовжували рікою стікатися з усіх підприємств міс­та та області.

Через рік успішної роботи Ва­лентин Р. був запрошений на роботу у філію більш потужного банку, пов’язаного з енергети­кою. Попрацювавши там три­валий час, він несподівано по­кинув банківську сферу і вклав кошти у створення потужностей з переробки соняшникового насіння. Зароблені на олії гро­ші дозволили значно розшири­

ти бізнес: у ньому незабаром з’явилися АЗС, аптеки, магази­ни з продажу будівельних ма­теріалів. Що стосується приват­ного життя, то там теж усе було, як у людей: просторий замісь­кий будинок під Геронимівкою, розкішна «Ауді­6» представни­цького класу, щорічні поїздки у турецьку Анталію і на Кіпр. Від найближчих партнерів Вален­тин Р. не приховував, що хотів би придбати будинок у Ніцці, аби пожити у ньому після того, як відійде від бізнесу. Можливо, так би й було, якби невдовзі Ва­лентина Р. не знайшли мертвим поблизу його головного офісу.

Розплата за…?Череп бізнесмена був провале­ний тупим металевим предме­том, швидше за все молотком. Картина вбивства виглядала приблизно так. Невідомий зу­пинив автомобіль Валентина Р. за сто метрів від офісу, коли той сам за кермом повертав­ся з обіду. Першим ударом убивця розтрощив скло, дру­гим – голову бізнесмена. Усе свідчило про те, що з Вален­тином Р. хтось звів рахунки, підставою для яких стала його бізнесова діяльність. Але чому вбивство було вчинене у такий варварський спосіб? Відтак працівники міліції поряд з ос­новною версією розглядали ще й побутову – а раптом саме у ній собака заритий? Однак, як з’ясувалося, Валентин Р. був порядним сім’янином, зв’язків, які б могли кинути тінь на його репутацію, намагався уникати. Безрезультатною виявилася перевірка розмов по мобіль­ному телефону. І все ж серед великої кількості дзвінків опе­ри натрапили на один, який їх зацікавив. Він належав жінці на ім’я Мар’яна Т. Увійшовши у базу даних, працівники міліції довідались, що це ім’я нале­жить одній місцевій художниці, котрій покійний бізнесмен сво­го часу допоміг організувати виставку картин у художньому музеї. Отож жодної зачіпки тут теж не могло бути: у місті Ва­лентин Р. вважався меценатом. Одне бентежило черкаських пінкертонів: художниця Мар’яна Т. виявилася дуже вродливою особою: як і у більшості твор­чих людей, в неї були великі й виразні очі, здатні заворожи­ти будь­кого. Зате її чоловік – теж художник – не вийшов, як співається у пісні Володи­мира Висоцького, «ні званням, ні зростом» і до всього, судячи з напівзгорбленої спини, був уражений сколіозом.

Минуло чимало часу після вбивства Валентина Р., але слідство у цій справі не просуну­лося ні на сантиметр. Віддаляю­чись у часі, резонансний злочин швидко перестав бути таким,

попереду йому «світило» міс­це на звалищі так званих «ви­сяків», але опинитися він там, слава Богу, не встиг.

Ранньої осені в одному зі скверів був знайдений труп мо­лодого чоловіка з проломленим черепом. Знаряддям вбивства виявився все той же тупий ме­талевий предмет, схожий на молоток. Покійний працював музикантом у розташованому неподалік престижному ресто­рані і зустрівся зі своїм вбив­цею, повертаючись додому пізно вночі. Ані гаманець з гоно­раром, ані дорогий годинник у жертви забрані не були. Відтак убивство з метою пограбування виключалося.

Ревнивець-убивцяУ правоохоронців не лишилося сумнівів, що бізнесмена і му­зиканта відправила на той світ одна особа. Вивести на неї мав, звичайно ж, убитий музикант. Чого­чого, а сумнівних зв’язків у того виявилося предосить: симпатичний молодий чоловік міняв жінок частіше, аніж лі­кар­гінеколог рукавички. А ще він водив дружбу з хлопцями, яким не конфліктувати із за­коном було так само складно, як кривому бігти з гори. Всю цю публіку і взялися досліджу­вати працівники розшуку. Але швидко з’ясувалося, що музи­кант ні з ким стосунки не заго­стрював, грошей ні в кого не позичав, навпаки – їх частень­ко позичали у нього. Майже ідеальні стосунки підтримував небіжчик зі своїми коханками, про що засвідчила їхня при­сутність у повному складі на його похороні. Тобто знову, як і у справі з убивством Вален­тина Р., слідство затупцювало на місці. Допомогти виконати це нелегке завдання здатне було хіба що диво. І воно не забарилося. Переглядаючи місцеву газету, один з оперів звернув увагу на вміщені у ній співчуття у зв’язку зі втратою рідних і близьких. Одне із та­ких співчуттів було присвяче­не почилому в Бозі музикан­ту. Надруковане воно було від імені художниці Мар’яни Т. та її чоловіка. «Знову ця парочка на горизонті, – подумав опер. – Чи не проглядається тут якийсь зв’язок?». У своїх здогадках він ще більше упевнився, коли знайшов аналогічну публікацію у газетному номері піврічної давнини: у ньому подружжя сумувало у зв’язку з трагічною смертю Валентина Р. Без сан­кції згори операми було прий­няте рішення зайнятися сім’єю живописців більш предметно.

Передусім належало з’ясу ва­ти, чим ще, окрім образотвор­чого мистецтва, могли захоп­люватися двоє творчих людей, у яких зроду­віку не було дітей

і які жили винятково для себе. Спочатку «під лупу» потрапи­ла Мар’яна Т. Після розмов з її знайомими слідчі дійшли вис­новку, що вродлива художниця не така безгрішна у плані зали­цяльників. Останні буквально не давали жінці проходу, де б та не з’являлася. Але не стільки ця обставина виявилася для опе­рів одкровенням, скільки май­же сенсаційна новина про те, що в ранній молодості Мар’яна Т. була зґвалтована якимись п’яними бузувірами. Про збитку­вання над красунею дізналося все селище, в якому вона жила, але замість того, щоб пожаліти дівчину, її почали засуджувати, мовляв, сама спровокувала му­жиків, от вони й накинулися на неї, як дурні на мило. Далі стало­ся ще гірше: від неї відвернулися не тільки найближчі подружки, а й хлопці, які ще вчора готові були цілувати сліди від її ніг. Після цьо­го Мар’яна ладна була накласти на себе руки, від непоправного її відвернув лише вступ до Київсь­кого художнього інституту. За­кінчивши його, вона приїхала на постійне місце роботи у Черкаси, а невдовзі тут з’явився коханий чоловік, схожий на миршавця, але з дипломом художника.

Під час обшуку у квартирі подружжя працівники міліції знайшли злощасний молоток, яким були проломлені голови бізнесмена і музиканта. Вия­вилося, що чоловік Мар’яни Т. хоч і був хворобливий на виг­ляд, однак володів неабиякою силою. Крім молотка, опери виявили у квартирі щось схоже на щоденник, у якому містили­ся такі записи: «…Сьогодні цей негідник з великими грошима повів мою Мар’янку в ресторан, потім він хотів затягти її на ніч у готель «Апельсин», але вона вирвалась. Тепер цьому бидлу не жити на цім світі…», «…Я покарав його, Мар’янка була у розпачі, але ми домовились, що вона розмістить співчуття в газеті…», «Брудний гітарист із ресторану «Нік» підійшов до столика, за яким Мар’яна сиділа зі своїми київськими друзями, і, не соромлячись, запропонував їй переспати з ним. За свій вчи­нок ця тварюка поплатиться…», «Я виконав свою благородну місію, але щоб Мар’янка не пе­реймалася тим, що сталося, я сам відніс співчуття в газету… Вчити цих самців стає дедалі цікавіше…».

Володимир УШАНОВ

бандитський котел: лихі 2000-• ні

рекл

ама

полювання на самців

№4 15зворотний зв’язок

Приватні оголошення некомерційного характеру та оголошення про пошук вакантних місць або наявність вільних вакансій публікуються БеЗКОшТОВНО.

Всі інші оголошення – ПЛАТНІ (до 15 слів – 10 грн.): • юридичних осіб • надання послуг • про втрату доку-ментів • про недійсність статутних документів • банкрутство • розпродаж майна в зв’язку з банкрутством .

Від

повід

ал

ьн

ість

за д

осто

вір

ніс

ть ін

фор

мац

ії н

есе

ре

кл

ам

од

аве

ць.

Ого

лош

ен

ня п

ри

йм

аю

ться л

иш

е н

а к

уп

он

ах

наш

ої га

зе

ти.

оголошення приймаються за адресою редакції

оголошеннякупон

(не більше 15 слів)

телефон/адреса:

дані для редакції (вгазетіне

друкуються)

ПІБадресател.:дата/підпис

4Продам магнитофон­приставку “Маяк 231 стерео”, кассетный, хорошее состояние. Цена 80 грн. ( 45-90-87.

4Продаю стул металлический с мягким покрытием, с регулировкой высоты, для слесарных работ. Цена 80 грн. ( 45-90-87.

4Продам земельний пай 2,20 га у Шполянському районі. Ціна договірна. ( 067 772-72-70.

4Послуги з охорони об’єктів з підключенням на пульт централізованого нагляду. Відеонагляд, охоронно­пожежна сигналізація. Електромонтаж­ні роботи. ( 38-21-22, 63-49-09.

4Продам насіння люцерки. Невелика партія. ( 067 772-72-70.

не хворіємо

рубрика •

Шановні наші читачі!особливістю рубрики «Зво-ротний зв’язок» є те, що у ній, на цілій сторінці, друкуються листи читачів. У запропоно-ваних нами розділах у вас є можливість стисло розповісти про ту чи іншу подію, проблему, висловити свою думку, пропо-зицію, поділитися особистим досвідом або просто надіслати замітку, фотознімок чи спогади (в листі обов’язково вказуйте вік і професію).

Листи пропонуємо надсилати у такі підрозділи:

«вітаємо» – скористайтесь нагодою безкош-товно привітати рідних, близьких, знайомих із днем народження, ювілеєм, будь-яким святом;

«мозаїка» – думки про поточні події в нашій області (не більше 5 рядків);

«Чому?» – у цьому розділі експерти відпові-датимуть читачам на запитання з охорони здоров’я, освіти, економіки, щодо пошуків роботи, а також консультуватимуть стосовно житлових та інших проблем. (Запитання читачів та відповіді експертів публікуватимуть-ся без посилання на конкретних авторів чи офіційних осіб);

«не моЖе бути» – про незвичайні історії з вашого життя; або розповіді про цікаві си-туації, у які потрапляли рідні, сусіди, знайомі, знайомі знайомих;

«дякую» – можна висловити вдячність близьким, друзям і просто стороннім людям, які чимось допомогли: перемогти хворобу, повернути втрачений гаманець або надали допомогу на місці нещасного випадку;

«Чи моЖете ви допомогти?» – різ-ні прохання: знайти якусь книгу або загублену улюблену тваринку, нагадати назву фільму двадцятирічної давнини, знайти «загублених» однокласників або родичів;

«альбом» – сюди можна надсилати фото-знімки з весіль, днів народження, святкувань з приводу виходу на пенсію тощо;

«гумор» – гуморески та карикатури, веселі історії з життя;

«втеЧа з міста» – рекомендації читачів газети, за якими маршрутами у вихідні можна провести цікаву подорож по Черкащині (мож-ливо, ви живете там, де є маловідомі пам’ятки історії чи культури або гарні краєвиди);

«розпорядок дня» – запрошення взяти участь у неофіційних заходах, наприклад, у роботі клубу або місцевих святкуваннях;

«перевірено на собі» – тут можна поділитися своїм досвідом у швидкому приго-туванні їжі, як кажуть, «з топора», ефективному використанні старих і непотрібних речей. або розповісти про знайомих вам людей із «золо-тими руками» та їхні винаходи, також про те, як можна «виживати» в скрутний економічний час.

Чому?•

Як оформити договір позикиМій родич просить позичити 5 тисяч гривень. Як це краще оформити, і чи обов’язково укладати договір письмово?

За договором позики, одна сторона (по­зикодавець) передає у власність другій (позичальникові) грошові кошти, а пози­чальник зобов’язується повернути таку саму суму. Суб’єктами позики є будь­які фізичні особи. Боржника за догово­ром позики називають позичальником, а кредитора – позикодавцем. Договір вважається укладеним у належній фор­мі, тільки якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору. Його можна укласти як в усній, так і письмовій фор­мі. У Цивільному кодексі зазначено, що договір укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів пе­ревищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а якщо позикодавцем є юри­дична особа, – незалежно від суми (ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу).

Закон не вимагає нотаріального пос­відчення договору позики, проте за домо­вленістю сторін він може бути нотаріаль­но посвідчений. За посвідчення договору в державній нотаріальній конторі треба сплатити державне мито в розмірі, виз­наченому Декретом Кабінету Міністрів від 21.01.1993 «Про державне мито», а за посвідчення договору приватним но­таріусом справляється плата, розмір якої визначається за домовленістю між но­таріусом і громадянином. У договорі та­кож можуть обумовлюватися місце і час повернення позики, особа, яка повинна її повернути. Якщо в договорі не встанов­лено термін повернення, то позичальник має повернути борг протягом 30 днів піс­ля пред’явлення вимоги позикодавцем (ст.1049 ЦК).

У разі невиконання боргового зобов’язання настають правові наслід­ки, встановлені договором або законом. Якщо позичальник вчасно не повернув борг, він зобов’язаний його сплатити з урахуванням установленого індексу інф­ляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встанов­лено договором або законом (ч.1 ст.1050, ч.2 ст.625 ЦК).

ювілей•

Патріарху журналістики – 90У двадцятий день січня виповнюється 90 років відомому черкаському жур-налістові Феодосію Чаленку. Сорок років життя Кузьмич – редактор районних газет – шрамківської, го-родищенської, корсунь-шевченківської «Ленінським шляхом» (нині «Над-росся»).

Нам, тоді ще молодим, у 70-их роках минулого століття було чого повчитися в дотепному рядку фейле-тона, у простоті фрази, у відданості примхливій дамі – Газеті. Написане

Феодосієм Кузьмовичем і зараз при-красить районку. Та її шановний патріарх не лише був і лишається професіоналом, умудреною життям людиною. Не надивуюся його спразі спілкуватися, читати, дошпіртува-тися. З ним зустрічаюся, бачу блиск очей, чую схвильований голос і не вірю його літам. Із Чаленком весело і ціка-во. З молодими так години миттєво не злітають.

Віталій ПРОШИН, м. Корсунь-Шевченківський

музика війни•

Любов і бомби

спогади•

У страху очі великі Це було під Смоленськом. Наш автобат підвозив боєзапаси на передову. Страшно було нам, водіям. За кожною машиною ганялись «мессери». А нам не хотілося помирати. Хоч би один наш літак з’явився. За нами німці ганялися, як мисливець взимку за зайцями.

Був теплий літній ранок. Їдемо колоною польовою дорогою. Пахне лісом і сосною. Розвиднілося, а сонце ще не вставало. Ведемо машини спокійно. Раптом передня ведуча різко загальмувала. Вискакує з кабіни наш командир взводу і біжить щодуху вбік на схо-ванку. Я їхав другим у колоні і спостерігав цю картину: із-за лісу вилетіли три воро-ни, а лейтенанту здалося, що то німецькі літаки. Отямив-шись, командир повільно по-вернувся до автомобіля, де на нього чекав водій.

Я сміявся з цього і думав: а, може, завтра і зі мною тра-питься подібне і я повторю «подвиг» командира.

Феодосій ЧАЛЕНКО

Становище на Цент-ральному фронті в 41-му було дуже складним. А критичним воно ста-ло, коли німці висадили десант у м. Ярцево, що за 65 кілометрів на схід від Смоленська. Ворог перерізав шосейну до-рогу і залізницю. Тепер постачання фронту відбувалося тільки че-рез переправу на Дніпрі, яку майже щодня розби-

вала німецька авіація.Ми, автомобілісти,

моталися по всіх стан-ціях та полустанках у пошуках боєприпасів, яких уже тяжко було знайти. На одному з по-лустанків біля Дніпра я випадково знайшов патефон із платівками. Думав, привезу в розта-шування роти, нехай хлопці розм’якшують душі.

На другий день повертаюсь до своїх зі снарядами, а наді мною летить зграя ні-мецьких літаків. Влітаю в ліс і падаю в окоп. Полетіли бомби в розташування роти. А на бруствері око-пу стоїть патефон, якого хлопці не встигли сховати. І під звуки розривів бомб чуємо слова романсу: «И я говорил, и она говорила, и мы говорили – и все про любовь».

Я слухав оцю всю музику і думав: як же по-дурному влаштоване людське життя – любов і бомби! Кому це пот-рібно? Тільки оскажені-лим політикам. А Бог створив людину тільки для добра та любові.

Музика війни тимчасово затихла. На щастя, цього разу все обійшлося благопо-лучно.

Феодосій ЧАЛЕНКО

Дорогу Любов Миколаївну Лупченко

щиро вітаємо з Днем народження.

Бажаємо життєвого щастя, море щасливих днів!

Коханий чоловік, сини Сашко та Іван.

рекл

ама

20 січня 201016

– Тату, звідки беруться діти?

– А чому, синку, ти не ці-кавишся, звідки беруться дорослі? Чи ми тобі не цікаві?

80-річний старий, який уже багато років май-же не чує, нарешті йде

до лікаря-фахівця. Лікар без проблем підбирає йому невеликий слуховий

апарат, і той знову чує, як у молодості.

Через місяць старий знову йде до лікаря, на контроль.

Лікар: – Ну що ж, усе в повному

порядку. Скажіть, напевно ваша родина в

захваті, що ви знову все доб-ре чуєте?

Старий:– Я ще нічого їм не сказав, я

сиджу і слухаю їхні розмо-ви. Мені

вже тричі довелося виправи-ти заповіт...

Помирає старий динозавр.

– Діти мої, я помираю.– Ну, дідусю, тут нічого не

поробиш. Період такий – Юрський. Усі вимирають.

– Коли я вмру, розкидайте мої кістки по всій долині.

– Навіщо?– Щоб археологи мене потім

не зібрали.

– Берріморе, ви пого-дували кота?

– Так, сер.– Чим же?– Віскасом, сер.– А собаку нагодували?– Так, сер, котом...– А що в нас на сніданок?

Знову ця огидна вівсянка?!..– Hot Dog, сер!

– Чи існує центр реа-білітації гомосексуалізму?

– Існує. Нині – це вітчизняна естрада.

– Як ти з ним спіл-куєшся? Моральний виро-док, убила б!

– Ну, якби можна було уби-вати всіх, хто нам не подо-бається... напевно нас би з тобою убив хтось раніше.

– Що за гидота в тебе гримить?!

– Тату, це ж «Рамштайн»!– Сувору музику твій єврей

пише...

– А не пішов би ти на 36 букв?

– Як це, на 36?– 12 разів на три букви!

Онука зробила мелірування. Бабуся зляка-лася:

– Така молода – і вже сиве волосся!

– Та ні, це я так волосся пофарбувала.

– Все одно не зафарбовуєть-ся!

– Перукарю, чому у вас такі брудні руки?

– Я ще сьогодні нікому не мив голову.

– Знайдений залізний доказ того, що американці ніколи не були на Місяці!

– Який?– Там досі немає жодного

макдональдса.

– Мені подобається англійська кухня.

– А мені – монгольські авто-мобілі.

– А що, хіба є монгольські автомобілі?

– А хіба є англійська кухня?

Ті, хто вважає, що росіяни повільно запря-гають, мабуть, просто ніколи не їздили з ними по горілку.

Новини медицини:– У процесі створення нової

вакцини українські вчені знайшли спосіб видобутку сала з вірусу свинячого грипу.

– Що ти можеш ска-зати про нашого нового начальника?

– Багатогранна особистість!– Так. Мені він теж склянку

нагадує.

– Ваню, ти б мені хоч квітів купив.

– Навіщо, ти ж начебто ще жива?

– Скажіть, лікарю, обов’язково робити цю дорогу операцію? Мені, зрештою, необхідно утри-мувати дружину і дітей.

– Мені теж, шановний!

Коли наш атлет мет-нув молот, стадіон охнув. А один болільник навіть охнути не встиг.

Зустрічаються двоє друзів:

– Давай проведемо відпустку біля моря. Візьмемо дру-жин і поїдемо. Чи в тебе є краща пропозиція?

– Звичайно є! Поїдемо без дружин.

– Алло, Васю можна?– Пішов до чорта!– А коли повернеться?

Горить дах – 101, потрібний дах – 102, їде дах – 103.

Відомого фокусника Девіда Копперфілда заку-вали в наручники, зв’язали, обмотали скотчем, зашили в мішок, мішок поклали в дерев’яну шухляду і забили кришку цвяхами, цю шухляду у свою чергу помістили в металеву шухляду і заварили. Усю цю конструкцію підняли на вертольоті і скинули в Ніагарський водоспад. На жаль, секрет фокуса Девід забрав із собою.

«За минулу добу ніко-го не вбили, не посадили, жодний літак не розбив-ся, жодний корабель не потонув. Стихійних лих не було.

Редакція приносить читачам свої вибачення».

на диванІ

Будьте уважні! наша газета – «Молодь Черкащини» (пере-дплатний індекс 61072), яка виходить з 1960 року, не має ніякого відношення до газети «нова молодь Черкащини».

наша передплатане закінчується ніколи

триває сезон передплати на газету «Молодь Черкащини» на 2010 рік. Газета на 16 сторінках формат а3 з телепрограмою на 16 сторінках (а3)

Передплату на 2010 рік

можна оформити у будь-якому поштовому відділенні

Черкаської області до 20 числа кожного місяця.

ihдекс 61072

1 місяць – 6,50 грн3 місяці – 19,50 грн6 місяців – 39,00 грнВ

Ар

ТіС

Ть ціни вказані

без вартості приймання передплати «Укрпоштою»

ПП «Видавництво «Прессбол-2008» 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 266/1, к.108-111. molodchercass@uch.net,molod-108@uch.net (рекламний відділ)32-25-85 (журналісти), 32-25-84 (реклама).

«Видавничо­поліграфічний комплекс редакції газети «Вісті...»

м. Бровари, вул. Красовського, 16.

Газета віддрукована в друкарні

Засновник і видавець:Адреса редакції:

Газета виходить щосереди. Верстка та оформлення є інтелектуальною власністю редакції.

Передрук та використання матеріалів газети «Молодь Черкащини» без згоди редакції заборонені.

редакція не несе відповідальності за достовірність та зміст рекламної інформації.

редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора.Матеріали з позначкою , в рубриках «Погляд», «Позиція»

та «Політика» публікуються на правах політичної реклами, а в рубриках «наша марка» і «Знак якості» – на правах реклами.

рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають.листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети.

Віктор Яременко Роман КирейОлег Кукса

Головний редактор:Заступник редактора:

Відповідальний секретар:

ЧС №608Реєстраційне свідоцтво:

e-mail:

тел./факс:

Замовлення № 027-04 Зага

льни

й ти

раж

– 1

4 60

0

рекл

ама

рекл

ама