Молодь Черкащини 08 2010

ПередПлатний індекс

газета виходить з 1960 року

газета виходить з 1960 року

10.02.2010

№8(4998)

46 каналів телепрограми

•мандрівка босоніждвох юних «туристів» з Одещини затримали уманські даішники

сторінка 2

•у сніговому полонікомунальні служби Черкас не можуть упоратися з наслідками рясних снігопадів

сторінка 3

•до уваги водіїв!Умови проходження техогляду транспортних засобів

сторінка 4

•всі ми – споживачіВ гостях у «Брейн-рингу» начальник обласного управління у справах захисту прав споживачів Микола Залізняк

сторінка 5

•кохання на все життяЯк відомі черкащани знайшли свою долю

сторінки 8-9

•історія доносівБез доносительства не обходилася жодна епоха

сторінка 10

фот

окол

аж Р

оман

а Ки

Рея

влучний погляд на сучасне життя

Удар сторінка 4

по пі

льгов

иках

Лише п’ять із 16-ти пільгових категорій черкащан із середини лютого матимуть право безоплатно їздити в міських маршрутках

10 лютого 20102

реклама

Ці дні в історії Черкащини•

Імена в подіях

наші новиниПіф-Паф ой-ой-ой•

Полювали на зайця, а влучили в мисливцяВ останній день сезону полювання мисливці в Уманському районі полю-вали на зайця, а підстре-лили мисливця. Четверо мисливців поверталося додому, підстріливши лише од-ного зайця. Назустріч їм вибіг ще один сіроманець. Зрадівши мож-ливій здобичі, мисливці давай стріляти. Дробинка від одного з пострілів зрикошетила і вцілила мисливцеві в брову. Чоловік був госпіталізований у реанімаційне відділення Уманської райлікарні.

– Хворий обстежений та госпі-талізований у стані середньої важкості до реанімаційного від-ділення, – розповідає травмато-лог Уманської районної лікарні Анатолій Сокирський.

додумались•

Екстремали на морозіДвоє дітей у 25-градусний мороз утекли з дому і за 15 днів пішки дісталися до Умані із села, що в Білгород-Дністровському районі Одесь-кої області.

11 лютого, 1969 рікПомер андрій Вовк, воєначальник часів Унр, соратник симона Петлюри. народився він 8 жовтня 1882 року у демках Золотонісь-кого повіту у середняцькій сім’ї. Після закінчення у 1906 році Чугуєвського юнкерського піхотного училища розпочав службу в одній з піхотних частин. У роки Першої світової війни командував батальйоном, був нагороджений за успішні військові операції. Згодом долучився до розбудови української армії. Під час авс-трійсько-німецької окупації андрій Вовк організував повстанський загін, який в грудні 1918 року розпочав регулярний супротив пронімецькій армії гетьмана Павла скоропадського. З цього часу військовий діяч потрапляє у коло найближчих соратників симона Петлюри, формує окремий корпус і звільняє від більшовицьких військ Житомир. корпус Вовка відзначається також у боях проти денікінців та більшовиків поблизу Умані, андрій Вовк стає одним з керівників знаменитого Першого зимового походу армії Унр, що тривав із грудня 1919 по квітень1920 років. Після поразки в національно-визвольних змаганнях Вовк перебував у Польщі, де неодноразово потрапляв під арешти як військовий міністр уряду Унр в еміграції. За кордоном колишній начальник редагував часопис “табор”, очолював українське військово-історичне това-риство, став співорганізатором громадської організації колишніх військови армії Унр. У часи становлення соціалістичного ладу в Польщі андрій Вовк переїздить до Фрн, де у місті новий Ульм він і помер у віці 86 років.

13 лютого, 1889 рікПомер людвіг Варинський, польський соціал-демократ, сорат-ник івана Франка. народився він у Мартинівці на канівщині 24 вересня 1856 року. Закінчив Білоцерківську гімназію, навчався в Петербурзькому технологічному інституті, звідки був виключений за участь у революційних гуртках. У 1878-1879 роках разом з іваном Франком і Михайлом Павликом співпрацював з лівою га-зетою “Праця”, активно виступав за україно-польське братерство у боротьбі з царським режимом. У 1882 році у Варшаві заснував польську робітничу партію “Пролетаріат”, яка у дещо видозмі-неній формі проіснувала майже століття, до краху соціалістичної системи у країнах Західної Європи. За революційну діяльність уродженець Черкащини, засновник ПрП людвіг Варинський був заарештований і з вироком – 16 років каторги – ув’язнений у Шліссельбурзькій фортеці. сталося це у 1888 році. Відбувати покарання революціонерові випало менше року. Цікаво, що не знаючи біографії Варинського, в обличчя його знав кожен поляк: портрет нашого земляка довго друкувався на купюрі номіналом 100 злотих.

14 лютого, 1802 рікнародився Юзеф-Богдан Залєський, польський поет, якого адам Міцкевич назвав “патріархом польської поезії”, один із засновни-ків української школи польського романтизму в літературі. З Чер-кащиною Залєського пов’язують роки навчання в уманській школі при місцевому Базиліанському монастирі (1815-1820 роки). У цей час юний Богдан активно вивчав історію козаччини та її фоль-клорне втілення: пісні, думи, народні перекази. незважаючи на антагонізм в українсько-польських відносинах, Залєський щиро захоплюється козацькою минувшиною. дух вольниці формує характер спудея і згодом він бере активну участь у Польському повстанні 1830-1831 років: стає депутатом повстанського сейму, секретарем президента Варшави і редактором опозиційного часопису “нова Польща”. Після розгрому повстання Залєський емігрує до Франції. Вже у зрілому віці він повернувся до львова – тоді польського, а нині українського міста, що символічно відтворює увесь життєвий і творчий шлях літератора, який проліг дорогами двох сусідніх держав. Похований Богдан Залєський у львові на личаківському цвинтарі.

14 лютого, 1893 рікУ селі Яблунівці на смілянщині народився Валентин Отаманов-ський, один із учасників бою під крутами 29 січня 1918 року, в якому 300 київських студентів протистояли кількатисячній армії червоногвардійців. Валентин Отамановський відомий як громадсько-політичний діяч, перекладач, науковець. Працював на посаді завідувача Вінницької філії Всенародної бібліотеки України при ВУан. У 1929 році заарештований у справі спілки визволення України і засуджений на п’ятирічний термін. Після звільнення мешкав у росії, 1958-го повернувся в Україну і, будучи повністю реабілітованим, працював викладачем у Харківському медінсти-туті. Помер у 1964 році.

Один із них був у капцях, другий – у шкарпетках, які обмо-тав целофановими пакетами. Хлопців на трасі Одеса-Київ побачили працівники Державтоінспекції. 12-річного манд-рівника з обмороженням ніг госпіталізували до Уманської міської лікарні, його товариша відвезли до Уманського притулку для дітей.

– Ми із сусідом вирішили втекти з дому – закортіло поба-чити великі міста. Йшли пішки, інколи нас підвозили водії, – розповідає 12-річний Артем. – Ночували в соломі, часом у лісі, розпалювали вогнище. Аби не замерзнути, чергу-вали по черзі – підтримували вогонь. Їжу просили. Час від часу нам давали гроші, тоді ми щось собі купували. Коли їсти хотілося нестерпно, навіть красти доводилося. Ще як тікали з дому, то я швидко взув калоші, а Максим був у капцях. Калоші я потім загубив. Довелося йти в шкарпет-ках. Зверху замотав ноги целофаном. Мороз був сильний, та коли розпалювали вогнище, ноги відігрівалися. Одягну-лися ми добре, от взули – що перше трапилось. Якби нас не зловили, ми і далі дійшли...

– Цього хлопчика доставили з обмороженими ногами, – розповідає лікар-травматолог Уманської міської лікарні Олександр Максютов. – У нього відмороження лівої і пра-вої ступень третього ступеня. Довелося зробити Артему операцію – некроектомію – видалити відмерлі тканини на п’ятах. Стан дитини задовільний, але вимагає тривалого відновлення, оскільки шкіра на п’ятах зазвичай довго за-гоюється.

У палаті Артема підгодовують родичі інших хворих. Та-кож доглядає за хворим працівник Уманського дитячого притулку. Артем почувається задовільно, розуміє, що те-пер доведеться довго лікуватися:

– Ноги дуже мерзли, але я терпів. І після операції довго не можу заснути – болить. Мій батько сидить у в’язниці, а мама живе з вітчимом. Вони інколи випивають. І мама дуже сердиться, кричить, часом навіть б’є мене. Роботи в селі немає. Мама з вітчимом улітку пасуть худобу, так і заробляють. А взимку сяк-так перебиваємося. Буває, їсти нічого. Максим, мій сусід, з яким тікали, живе трохи краще за нас.

Батьків обох дітей та відповідні служби у Білгороді-Дніс-тровському відразу повідомили про «знахідку».

– Артема віддадуть мамі, коли та привезе паспорт, сві-доцтво про народження сина і довідку з органів опіки. Якщо буде встановлено, що вона зловживає алкоголем, то хлопчика передадуть у притулок для дітей, – розповідає завідувачка Уманського дитячого притулку Наталія Бурська. – А по Максима приїхали з міліції і забрали хлоп-чика. Річ у тім, що за місцем прописки він скоїв крадіжку і був відпущений під підписку про невиїзд. Потім утік. Зараз органи внутрішніх справ вирішуватимуть долю хлопця.

Дзвенислава КАРПЛЮК

Голова Уманського товарис-тва мисливців і рибалок Юрій Мулько стверджує, що учасни-ки пригоди – мисливці з чима-лим стажем і мали відповідні дозволи на полювання. А тра-гедія сталася через порушення правил техніки безпеки.

Дзвенислава КАРПЛЮК

визнання•

Найкраще ПТУ області – канівськеПідбито підсумки обласного конкурсу на кращий професій-но-технічний навчальний заклад області за 2009 рік. Згідно з рі-шенням колегії головного управ-ління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації та президії обкому профспілки працівників освіти і науки, перше місце – за Канівським вищим професійним училищем, яким керує Павло Кулинич. До чільної трійки також увійшли Черкаське вище про-фесійне училище №21 та ПТУ №31 селища міського типу Буки Маньківського району.

Сергій РУСИН

12-річний Артем: – Ноги болять так, що не можу заснути

фот

о Д

звен

исла

ви К

АРпл

юК

№8 3Президентський фініш•

реклама

наші новини

другий тур Президентських виборів добіг кінця. Згідно з даними ЦВк, попереду прези-дентської гонки Віктор Януко-вич. станом на ранок вівторка, коли було опрацьовано 99,95% електронних протоколів, голо-си розділилися таким чином: за лідера Партії регіонів прого-лосувало 48,95 відсотка україн-ців, за Юлію тимошенко – 45,48 відсотка. натомість більшість черкащан Президентом хотіли бачити Юлію тимошенко. Як і в першому турі, Черкащина віддала їй більшість своїх го-лосів. станом на вівторок за інформацією інтернет-сайту ЦВк 65,37% голосів черкащани віддали за чинного Прем’єр-міністра, тим часом Віктору Януковичу дісталося 28,84%. не підтримали жодного кан-дидата майже п’ять відсотків жителів нашої області.

Загалом у другому турі Пре-зидентських виборів проголо-сували 66,1% черкащан. Явка виборців виявилася вищою, ніж прогнозувалося.

Спостерігачам нудноВід другого туру члени комітету виборців України (кВУ) очікува-ли шквалу фальсифікацій. але на їхній подив на Черкащині все пройшло спокійно, хіба що траплялися поодинокі пору-шення. У Черкаській обласній організації кВУ кажуть, що їм навіть нудно було цього разу. навіть списки виборців, порів-няно з першим туром, були якіснішими.

разом із тим на кількох виб-орчих дільницях були помічені деякі порушен-ня. Зокрема, на дільниці №6, що в Золотоноші, та на дільницях №42 та 35 були виявлені ручки зі зника-ючим чорнилом. на дільниці № 53, що в селі косарі кам’янського району, виник конфлікт між го-ловою дВк та сільським голо-вою. Останній заявив, що голо-ва комісії умисно підтасовував списки виборців.

спостерігачі комітету ви-борців кажуть, що у селі Васю-тинці Чорнобаївського району на громадян чинився тиск, мо-вляв, виборців, які голосували за Юлію тимошенко, не допус-кали до скриньок.

серед інших нП – інформа-ція про замінування обласного штабу БЮт. але після ретельно-го обстеження ніякої вибухівки у приміщенні не знайшли.

Маленька дільниця – великі проблеми?резонансними стали вибори на спецдільниці №62 198-го виборчого округу. Це територія Черкаського обласного онко-диспансеру. «Перцю додав» міжнародний спостерігач місії «За сприятливі вибори» Бах-тійор Сатторі. Він свідчить, що

на цій дільниці застосову-вався адмінресурс:

– Була чутка, що мед-сестри збирали заяви від виборців, наперед знаючи, за кого ті будуть голосувати. Заяви на цій дільниці хворі мали б написати на ім’я голови виборчої комісії. але вони були надруковані, а на-

скільки я знаю, хворі не можуть самостійно це зробити. троє онкохворих прийшли на діль-ницю, але так і не знайшли себе в списках, хоча у цьому закладі вони лікуються вже тривалий час, – зазначає міжнародний спостерігач. – до того ж голові дільниці телефонували та про-хали включити у список 15 осіб – перелік їхніх прізвищ принес-ла працівниця диспансеру. на цій дільниці був використаний адміністративний ресурс.

Бахтійор запевняє, що осо-бисто цікавився у пацієнтів, чи мали вони змогу проголосу-вати. За його словами, деякі люди навіть не знали, що для голосування в палаті необхідна заява, інші говорили, що у них ніхто не просив паспорт.

Цю інформацію категорич-но спростовує головний лікар онкодиспансеру Віктор пара-монов. Він запевняє, що нія-кого тиску ні на хворих, ні на персонал в онкодлиспансері не чинилося:

– Ми не прив’язуємо хворих під вибори. Подаємо списки, які є, погоджуючи їх із наяв-ними паспортними докумен-тами. але не в усіх хворих є ці документи, – зазначає Віктор Парамонов. – до того ж у ніч виборів, наскільки мені відомо, у дільничних комісій №35, 37, 42 є сотні бюлетенів, на яких не було ніяких позначок. невже це не подія для міжнародних спостерігачів?

За повідомленням голови дВк анни Євчук, на дільниці в

онкодиспансері проголосувало 200 осіб. За Юлію тимошенко тут віддали голоси 133 осо-би, за Віктора Януковича – 52, восьмеро не підтримало жод-ного кандидата, сім бюлетенів були визнані недійсними. За-

лишається незрозумілим, чому голові дільниці у понеділок зранку невідо-мі наполегливо рекомен-дували не спілкуватися з пресою.

Бахтійор сатторі за-певнив, що приїде на Черкащину, коли у нас проходитимуть місцеві вибори і пообіцяв, що вже тоді розкриє багато таємниць про особ-

ливості нинішніх виб-орів Президента України.

– документально під-тверджених масових і системних фактів фаль-сифікації, які могли б скоригувати волевияв-лення громадян на Чер-кащині, наша організація не зафіксувала, – ко-ментує заступник голови

правління Черкаської обласної організації Комітету виборців України Сергій пасічник. – не-має підстав визнати вибори недійсними.

Наталія ЗАЇКА

юлія Тимошенко Віктор янукович І тур

По Україні 25,05% 35,32%

По Черкащині 41,21% 17,36% ІІ тур

По Україні (за результатами опрацювання 99,95% протоколів)

45,48% 48,95%По Черкащині

(за результатами опрацювання 100% протоколів)

65,37% 28,84%

По територіальних округах Черкащини (І тур)

юлія Віктор Тимошенко янукович

№197: 65,49% 27,35%

№198: 59,98% 31,33%

№199 67,66% 28,08%

№200 65,37% 29,54%

№201 60,83% 33,03%

№202 69,86% 25,53%

№203 65,91% 28,65%

Територіальні межі виборчих округів Черкащини:№197 Черкаський район та Придніпровський район м. Черкаси;№198 соснівський район м. Черкаси;№199 Городищенський, корсунь-Шевченківський, лисянський та Шполянський райони;№200 драбівський, Золотоніський, канівський, Чорнобаївський райони;№201 смілянський, кам’янський та Чигиринський райони;№202 Жашківський, Звенигородський, катеринопільський, Маньківський, тальнівський райони;№203 Уманський, Монастирищенський, Христинівський райони.

Форс-мажорець?

Черкащина обрала ЇЇ, а Україна – ЙОГО!

“Шановний мере, а куди поді-лися двірники?”. Таке, цілком доречне запитання, вже не вперше цікавить дописувачів одного з черкаських міських форумів. Громадяни ніяк не можуть зрозуміти, чому місцеві комунальні служби фігурують у свіжих анекдо-тах на тему: зима нагрянула зненацька...

а один небайдужий черкащанин до анек-дотів не апелює, покладаючись при розв’язанні комунальної головоломки на власну інтуїцію: “реорганізація черкаських реУ є вигідною для самих черкащан! – ци-тує він мера, – ...зменшення витрат можна буде досягти за рахунок вивільнених коштів від використання службових автомобілів, витрат на пальне, на мобільний зв’язок, канцтовари і т.п.”. Мабуть у цьому “і т.п.” і треба шукати зниклих двірників ” – такий висновок робить він для себе.

досвід свідчить про одне – до форс-ма-жорів, навіть найменших, ми не готові. От і заступник мера андрій дзюба пояснює невгамовним містянам – для очищення вулиць бракує техніки. а на закупівлю тех-ніки, відповідно, бракує грошей. “Останні роки для міста було закуплено лише чотири

спеціальні машини, – пояснює він. – тоді як “списано” – дванадцять”.

Що й казати, наша міська влада завжди “точно знає”, що першочергово потрібно черкащанам. “Хліба і видовищ!” – вима-гали колись стародавні римляни від своїх владик. От і здається, що мерія дбає насам-перед про культурні потреби черкащан. та й справді – не шлунками ж єдиними?

Високу оцінку можна ставити меру Чер-кас сергію Одаричу та його команді за ме-неджерські здібності, які стосуються тих же видовищ. тут вони спрацьовують на “ура”. Фестивалі, концерти, фонтани і парки… стільки сил, грошей та креативності вгепано в ці неодмінні атрибути високого рейтингу та похвали. Шкода лишень, що такі відмінні організаторські здібності хутко зникають, коли йдеться про більш приземлені речі – розчищення вулиць, ремонт доріг, нала-годження роботи комунальників, розбудову спортивної інфраструктури…

а поки одні містяни махають лопатами, щоб звільнити зі снігової кучугури своє авто, інші «зацінюють» черговий льодяний шедевр. так і повелося: невдоволення ста-ном доріг нам «перекриють» новим фести-валем чи відкриттям каруселі у парку. і ми радісно заплескаємо в долоні. З нечищени-ми вулицями, зате – з видовищами.

Євгенія МОЛчАНОвА

У Черкаській області другий тур виборів пройшов без значних фальсифікацій, але з конфліктом навколо спецдільниці.

ПіД

СУ

МК

И Г

ОЛ

ОС

Ув

АН

Ня

фот

о М

арин

и КО

РОл

ЬОВО

Ї

засиПало•

На вибори, як на свято

10 лютого 20104 наші новини

ПП “Спецзахист АСПС”

реклама

«Нами затикають усі дірки»– У мене троє діток і ми мусимо якось виживати на зарплату в 70 грн. дають і пенсію, але вона ще місяць тому й до п’ятисот гривень не дотягувала. Якщо перевізники скасують пільги, то мені всю мі-сячну зарплатню треба буде від-давати за проїзд.

так 36-річний інвалід другої групи по зору юрій Ситник (на знімку) реагує на майбутнє но-вовведення, запропоноване Чер-каською обласною асоціацією ав-томобілістів «автотранс». Згідно з ним, уже з 15 лютого представ-никам одинадцяти пільгових кате-горій (із шістнадцяти, які діяли до цього) без грошей до маршруток зась. «Пощастило» лише п’ятьом категоріям, яким поки дозволили безплатно їздити в транспорті: це інваліди Великої Вітчизняної вій-ни, особи, що їх супроводжують; інваліди по зору першої групи;

діти-сироти, діти до шести років. Ще один інвалід по зору другої

групи, 56-річний Іван Гнатюк по-чувається неповноцінною люди-ною не стільки через поганий зір, скільки через негативне ставлен-ня суспільства до інвалідів.

– Більшості «другогрупників» по зору через певний час при-своюють першу групу, адже по-ганий зір «падає» дуже швидко, – скаржиться пан Гнатюк. – Мені й так складно відрізнити одну купюру від іншої, не кажучи вже про щось складніше. транспор-том користуюся, зазвичай, тільки їдучи на роботу, в поліклініку та до родичів. Проїздом за рахунок держави не зловживаю. Однак і тут невдоволені перевізники, як-то кажуть, нами затикають усі дірки.

такої ж думки і директор чер-каської обласної організації УТоС Василь Зубач, вважаючи, що пе-ревізники надають неправдиву ін-формацію щодо кількості пільго-

виків, яких перевозять.– У Черкасах мешкає 569

інвалідів по зору, – коментує «Молодіжці» Василь Зубач. – По-ловина з них – лежачі та ті, що не працюють, а тому практично нікуди не їздять. тим часом пере-візники подають у списках понад тисячну кількість осіб. Звідкіля стільки?

Не хочуть працювати у збитокПроте власник маршруту №14 петро Копієвський стверджує, що практично кожен четвертий(!) па-сажир у Черкасах – пільговик. Він скаржиться на державу, мовляв, та за пільгові перевезення торік йому заборгувала 1 млн. 182 тис. грн. Ці кошти перевізники споді-валися отримати ще на початку року.

– Я не можу працювати собі у збиток, – скаржиться приватний підприємець. – Поки держава не відшкодує нам кошти за переве-зення пільговиків, ми не впуска-тимемо їх в автобуси.

до речі, на обласній нараді авто-мобілістів Черкащини було прий-нято рішення про пікетування най-ближчим часом кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів та місцевих органів влади.

Цікаво, що місцева влада на дії перевізників наразі ніяк вплинути не може, адже поки не прийнято держбюджет, місцеві органи вла-ди не мають права укладати дого-

вори про перевезення.– ситуацію, що склалася, врятує

лише адресна дотація за проїзд пільговикам, – зауважує заступ-ник мера Черкас Андрій Дзюба. – але новацію слід узгоджувати на державному рівні. столичні чинов-ники нам повідомили, що питання про дотаційну допомогу розгляда-тимуть лише у 2012 році. Як зараз бути пільговикам та як «задобри-ти» перевізників? розв’язати кон-флікт, що назріває, самотужки ми не можемо.

Підрахункито скільки ж загалом у Черкасах пільговиків та скільки з них «пос-траждає» від нововведення? Єди-ної цифри ми так і не дізналися. Заступник міського голови анд-рій дзюба, запевнив, що в Чер-касах мешкає 70 тисяч осіб, які належать до пільгових категорій громадян, що користуються без-коштовним проїздом у транспорті. натомість один з ініціаторів ска-сування пільг, перевізник Петро копієвський запевняє, що у Черка-сах мешкає 112 тисяч пільговиків.

Зваживши на суперечливу арифметику та перелік пільго-вих категорій, видається дуже сумнівним, що у нас чи то 70, чи то 112 тисяч містян мали чи ще мають право безкоштовного про-їзду в транспорті. до речі, Петро копієвський заявив, що після 15 лютого пільгами більше не ко-ристуватимуться близько 20 тисяч жителів обласного центру.

Олена БЕРЕСТЕНКО

консультаЦії•

ДАІ: техогляд тільки після сплати штрафівПочинаючи з 15 січня, і аж до 15 грудня 2010 року проводитиметься технічний ог-ляд транспортних засобів. Проте, правоохоронці не радять відкладати техогляд до кінця року, оскільки в талоні вказано дату, не пізніше якої машину необхідно доставити на огляд.

талон техогляду власники транспортних засобів отримують в підрозділах даі після проведення перевірки номерних агрегатів, перевірки за розшуком накладенням арешту та на предмет повноти сплати штрафів за порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.

аби пройти техогляд, необхідно надати такі документи:• паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує

особу;• протокол перевірки технічного стану (виданий не раніше 45 діб до

дати проведення техогляду);• реєстраційні та інші документи, що підтверджують право використан-

ня транспортного засобу;• посвідчення водія і талон до нього;• медичну довідку;• поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності

або документ, що підтверджує право на звільнення від страхування;• квитанцію на сплату податку з власників транспортних засобів або

документ, що підтверджує пільги.

на транспортні засобі, що працюють на газовому паливі, подається документ, який підтверджує випробування газово-па-ливної системи.

технічний стан авто у Черкасах можна перевірити:• центр діагностики легкових автомобілів при УДАІ УМВС (вул. лесі

Українки, 21, тел.: 39-35-00);• станція діагностики автомобілів (вул. Смілянська, 163, тел.: 55-26-90);• станція діагностики автомобілів (вул. Смілянська, 127, тел.: 63-34-67);• станція діагностики автомобілів ЗАТ «Автомобіліст-1» (вул. Смілянсь-

ка, 127, тел.: 32-78-03);• станція діагностики автомобілів ТОВ «Технологічний центр-Горки»

(вул. 30 років перемоги, 7/2, тел.: 36-09-42).

ви заПитували•

Без довідки ні туди ні сюди– Вихователька дитсадочка

попередила, що без письмової заяви, принесеної заздалегідь, я не можу залишити доньку вдома, не привівши до дитсад-ка. Інакше відсутність дитини буде вважатися прогулом, а за наявності певної кількості таких пропусків нас просто виженуть, – із такою скаргою зателефону-вала минулого тижня в редакцію наша читачка Тетяна. – Крім того, я маю приносити письмове пояснення, навіть якщо забираю доньку серед дня. Поясніть, будь ласка, чи має керівництво дит-садка повноваження встановлю-

вати такі правила? Чи, можливо, це нова специфіка роботи всіх дошкільних закладів? – запита-ла пані Тетяна.

– Це правила, затверджені як на всеукраїнському рівні, так і на місцевому, – пояснює головний спеціаліст Департа-менту освіти та гуманітарної політики черкаського міськ-виконкому Любов Доценко. – Дитина не може пропускати дитсадок без поважної причини. До поважних зараховують хво-робу, домашній карантин (після хвороби) та відпустку батьків. Якщо батьки не приводять ди-

тину у садочок певну кількість днів (скільки саме – керівниц-тво кожного дитсадка вирішує індивідуально), то її мають пра-во виключити з садочка.

Як пояснює Любов Доценко, така тенденція пояснюється тим, що всі дитсадки прагнуть вийти на достатній рівень відві-дування, адже від цього на-пряму залежить фінансування закладу. А тому через діток, які систематично не ходять у садочок, є ризик недоотримати достатню кількість коштів на ут-римання дошкільного закладу.


безвихідь•

Пільговики з возу – перевізникам легше Перелік пільгових категорій громадян, які користуються безкоштовним проїздом в автобусах, що працюють у звичайному режимі руху

З 15 лютого продовжують користуватися пільгами:

1. інваліди Великої Вітчизняної війни2. особа, що супроводжує інваліда Великої

вітчизняної війни І групи3. інваліди по зору І групи та особа, що їх

супроводжує4. діти-сироти та діти, що залишились без

батьківського піклування і виховуються або навчаються у навчально-виховних та навчальних закладах (за наявності єдиного квитка)

5. діти до 6 років

З 15 лютого пільгами не користуються:

6. інваліди по зору другої групи7. члени сімей загиблих (померлих) учасни-

ків Великої вітчизняної війни8. учасники Великої Вітчизняної війни9. реабілітовані жертви політичних репресій10. інваліди дитинства з явними ознаками

інвалідності ( ДЦп, вади опорно-рухового апарату) та особи, що їх супроводжують

11. потерпілі від наслідків аварії на Чорно-бильській АеС 1-ої категорії (серія А)

12. учасники ліквідації аварії на Чорнобиль-ській АеС 1-ої та 2-ої категорій (серія А)

13. діти, яким установлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастро-фою (серія Д з вкладкою)

14. Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної праці, особи, наго-роджені чотирма і більше медалями «За відвагу», повні кавалери ордена Слави і ордена Трудової слави

15. учасники бойових дій16. інваліди першої групи

фот

окол

аж Р

оман

а Ки

Рея

Витримавши півторамісячну паузу після підвищення вартості проїзду в маршрутках, місцеві перевізники

порушили питання про скорочення одинадцяти категорій пільговиків

№8 5вільна думкаУ лівому ку ті

Ле о нід ТУ мен кО, 1947 р. н., жур на ліст

– Миколо Миколайови-чу, виросли з пелюшок і обов’язково стаємо спожи-вачами.

– Так, усі ми – споживачі, незалежно від віку, статі, ос-віти, соціального статусу та займаної посади, оскільки протягом життя споживаємо товари й послуги і платимо за них. Людина народжуєть-ся – і вже стає споживачем медичних послуг, помирає – ритуальних. Тому кожен повинен знати, на що має право і на що може розрахо-вувати. Зрештою, у статті 42 Конституції України зазначе-но: «Держава захищає права споживачів, здійснює конт-роль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності гро-мадських організацій спожи-вачів».

– візьмемо ширше – захист споживчих прав – це...

– Складова частина захис-ту прав людини. У державах із розвиненою економікою споживач здійснює керівну функцію на споживчому рин-ку. А це можливо лише за ак-тивної життєвої позиції кож-ного громадянина країни та підтримки з боку держави.

– іншими словами – спо-живач завжди правий!

– Із задоволенням підтвер-джую ці слова!

– Давайте відокремимо мух від котлет. Ми ведемо мову про споживача у пря-мому сенсі цього слова, а не про того у негативному значенні – котрий живе за чужий рахунок.

– Вважаю цю деталь зай-вою, але погоджуюся.

– Захист прав споживачів сягає у глибину віків?

– Ще в IV столітті до нашої ери в стародавньому Херсо-несі існував метрологічний нагляд, а наглядачі на ринках слідкували за торгівлею та захищали права споживачів. В Англії у 1200 році король карав за нечесну практику в торгівлі. У Росії засновником у певній мірі захисту прав споживачів вважається Пет-ро I. У його указі «Про якість» від 11 січня 1723 року зазна-чається про наступне: «По-

велеваю хозяина Тульской фабрики Корнилу Белогла-зова бить кнутом и сослать на работу в монастыри, по-неже он, подлец, осмелился войску государства продать негодные пищали и фузеи. Старшину Фрола Фукса бить кнутом и сослать на Азов, пусть не ставит клейма на плохие ружья...».

– Суспільство розви-вається, – розвивається і служба захисту прав спо-живачів.

– Ще покопаємося в іс-торії. У 1936 році була за-снована спілка споживачів США. Аналогічні організації виникли у 1951 році у Фран-ції та Німеччині, а 1957 року – у Великобританії, у 1960-му – в Канаді. 15 березня 1962 року президент Сполучених Штатів Америки Джон Кен-неді вперше офіційно окрес-лив права людини як спожи-вача, ухваливши «Білль про права споживачів». У ньому визначено чотири права: на безпеку товарів та послуг, на інформацію, на вибір, бути вислуханим у суді, якщо першими трьома правами нехтують. День проголошен-ня Білля відзначається як Всесвітній день прав спожи-вачів. Не втримаюся назвати й таке. У 1973 році XXV сесія Консультативної Асамблеї Євросоюзу ухвалила «Хар-тію захисту споживачів», а в 1985-му Генеральна Асамб-лея ООН затвердила «Керів-ні принципи для захисту інте-ресів споживачів». Названі документи лягли в основу адміністративно-правового механізму захисту спожива-чів у всьому світі.

– А Радянський Союз про це не чув і не бачив.

– Доводиться і це конста-тувати. Зате з гордістю ска-жу: Україна поперед Росії ухвалила Закон «Про захист прав споживачів».

– Хоч раз, та гаразд. Сторінки історії погортали, поговоримо про день сьо-годнішній.

– Згода. Наше управлін-ня – найменш чисельне на Черкащині. Воно нараховує всього 14 працівників.

– Мало, як на велику

кількість торговельників та надавачів різноманітних послуг.

– І я про це. Наш «клієнт» – та людина, яка за будь-яку послугу розраховується гріш-ми. І тут я зразу попрошу чи-тачів «Молоді Черкащини» – якщо ви віддали комусь гроші за товар чи послугу, обов’язково попросіть пись-мовий документ, який засвід-чує факт купівлі-продажу. Якщо ви цього не зробили, не бийте ноги, не витрачайте гроші на транспорт і не йдіть до нашого управління – ми вас просто не зможемо захис-тити. Навіть суд не захистить.

– Приймаємо засторогу. А що треба ще робити об-махльованому покупцеві?

– Коли ви протягом га-рантійного терміну виявили гандж у купленому товарі, складному побутовому ви-робі, то обов’язково напишіть заяву продавцеві з претен-зією (у двох примірниках). Тепер він має обов’язково відреагувати на неї – або за-мінити неякісний товар, або повернути гроші за нього, або зменшити купівельну ціну. Не зробив це суб’єкт торгі-вельної діяльності – йдете до нашого управління. Правда, обов’язкова умова, щоб той суб’єкт віддав неякісний то-вар незалежній експертизі. Не зробив він, робите це ви. Якщо експертиза засвідчить, що товар неякісний, то гроші за експертизу сплатить ви-нуватець. А наше управління допоможе обманутому спо-живачеві захистити його пра-ва. Наші дії передбачені стат-тею 8 п.1 Закону «Про захист прав споживачів». До речі, торік до управління надійшло 444 звернення споживачів, із них на особистому при-йомі побували 74 громадя-ни. Дев’яносто три відсотки звернень задоволено. Спо-живачам повернуто 92 тисячі гривень, а 56 суб’єктів гос-подарської діяльності було перевірено та притягнуто до відповідальності.

– А якщо я захочу, крім матеріального відшкоду-вання, отримати відшкоду-вання за моральний зби-ток?

– Тоді стаття 22 Закону вказує вам стежку до суду. І там отримаєте сповна, до-тримавши тих умов, про які я вже згадував.

– А сім відсотків-то зали-шилися незадоволеними! чи не будуть вони писати скарги на ваше управління до Держспоживстандарту?

– Ні! До речі, за роботу зі зверненнями споживачів наше управління вважається найкращим у системі Держ-споживстандарту.

– А чому вони не писати-муть скарги?

– А тому, що в них немає підстав. Наприклад, приїхав до нас дядько, заплативши за транспортні послуги, і по-казує дві батарейки. Мовляв, тільки купив, а вони вже «сіли». Аналізуємо: купив у бабусі на вулиці: ні імені, ні свідоцтва підприємницької діяльності, ні письмового до-кумента про сплачені гроші. Принагідно зазначу – письмо-вим документом вважається: касовий чек, фіскальний чек, товарний чек, або інший до-кумент, що засвідчує факт купівлі-продажу.

– Та на базарі вас так об-лають, мовляв, де в мене чеки та печатки, я торгую.

– То треба взяти товарний чек за проданий товар, у якому обов’язково вказаний термін гарантії.

– А чи немає таких сприт-ників, які на недосвідченос-ті продавців збивають капі-тал за моральну шкоду? Двох таких сам знаю!

– Управління знає їх біль-ше. Розкажу майже притчу. Біля залізничного вокзалу частенько припарковувався вантажний автомобіль, із ку-зова якого продавали надто дешеве взуття. Споживач спокусився на нього. Але че-ревики не виходили гаран-тійного місяця – розклеїлися. Прийшов до нас чоловік із черевиками в руках. Ось, мо-вляв! Давай розпитувати про чек, про інші обов’язкові ат-рибути – немає. Підучився се-лянин, підійшов до продавця, який замінив йому по доброті душевній товар, купив ще одні такі черевики (вже із че-ком та гарантійним терміном),

поносив три тижні – розлізли-ся. Отримав узамін нові. І так цілий сезон купував-міняв – і ходив у нових черевиках.

Але обов’язково «взуті» плачуть. Приходить бабуся, яка чи не весь вік складала на придбання телевізора. Ку-пила, а він не працює. Знову розпитую: де, коли купила, у кого? Та там. Пішли туди з нею наші працівники. Ви-являється, що того суб’єкта господарської діяльності вже немає в цьому кіоску, торгує тут той, хто купив тільки ятку, а не бізнес попередника. До речі, таких фактів дуже бага-то. Товар не замінює, гроші не повертає. Коли ж поруч скаржника бачить нашого працівника, реакція – «я вас уперше бачу».

– ваших працівників зна-ють в обличчя?

– У Черкасах – ще й як! А от у районах – ні.

– Але ж заборонено вам перевіряти «чесних» лю-дей.

– Атож. За 10 днів маємо повідомляти про свій візит. Якщо на прийом прийшов об-дурений покупець, то щоб за-хистити його права, здійснити перевірку за вказаною адре-сою, звертаємося до Держ-споживстандарту по дозвіл.

– і дозволяють?– Як правило, так. І ще

раз повторю: скарг на нашу діяльність немає.

– Але ж хотілося б біль-шого розмаху цієї діяль-ності.

– Нам теж.– Не хочеться, щоб у чи-

тачів склалося враження, що кожен продавець так і мріє тебе «надути». Мені, приміром, траплялися такі з них, хто на бажання купи-ти саме цю ковбасу відрад-жували: цю не беріть, неякісна.

– Звісно, не тільки з шах-раїв та несумлінних скла-дається цей прошарок нашо-го суспільства, який узявся надавати нам послуги. Але маємо скарги і на перукарів, і на водіїв, і на ритуальників.

– Та все ж сподіваємося, що їх таких буде менше, і завдяки вашій службі зок-рема.

У правому куті микола ЗаЛіЗняк, 1959 р.н., Тернопільський фінансово-економічний інститут, начальник управління у справах захисту прав споживачів у Черкаській області

Заплатили грішми? Візьміть обов’язково про це письмовий документ!

10 лютого 20106 профорієнтирре

клам

а

КиївсьКий НаціоНальНий

авіаційНий уНіверситет

ХарКівсьКий НаціоНальНий

аероКосМіЧНий уНіверситет

м.Черкаси, б. Шевченка, 333/2, каб, 203 (між Седова та Енгельса, зуп. Сєдова) Тел.: 56-15-12, моб.: 8-050-46-46-064, 8-067-931-97-13е-maiІ: XAI_Vinc@maіl.ru

ліц

. АБ

№17

5712

від

03.

10.2

005;

АА

№52

1887

від

23.

06.0

3 р.

вид

. МОН

У

увага! готуйся з нами до тестування та стань гарантовано студентом обраного тобою університету!

Графік роботи курсів дозволяє всім охочим навчатися у нас.Формування груп постійно.

Телефонуйте! Приїзджайте! Поспішайте!

Міністерство освіти і науки України

всі 100% випускників наших курсів – сьогодні студенти!

Черкаська філія запрошує на спеціалізовані до тестування підготовчі курси з таких предметів (на вибір):

1 Інженерна механіка (двигуни, транспортні технології)

2 Робототехнічні комп’ютерні системи

3 Газотурбінні установки та КС4 Автомобільний транспорт5 Телекомунікації (супутни-

ковий, мобільний, цифровий зв’язок,телебачення)

6 Комп’ютерна інженерія 7 Маркетинг (+ митна справа)

8 Геодезія, Картографія, Зем-леустрій

9 Фінанси та кредит (Банківська та податкова справи)

10 Менеджмент (туристично-го бізнесу, адміністрування, логістика)

11 психологія (загальна + бізнесу)

12 Облік та аудит13 економіка

1. Українська мова та література2. Математика3. Географія

4. іноземні мови5. історія України6. Біологія

Більше 50% –

за бюджетом

+ працевлаштування!

Тальянки – дуже гар-не невеличке село, яке надовго залишиться у пам’яті кожного студента, який навчався в Тальян-ківському технікумі УДаУ, адже саме цей навчаль-ний заклад піднімає нас на першу сходинку власного самостійно-го життя, а викладачі нашого технікуму дають нові корисні знання, які так будуть нам потрібні у подальшому житті. Ми, студенти тальянківського техні-куму УдаУ, вдячні долі за те, що дала можливість навчатися саме в цьому закладі: тут ми не лише здобуваємо професію, а й цікаво проводимо віль-ний час. кожен зі студентів знаходить для себе щось цікаве: хтось займається спортом, хтось співає, хтось танцює, а хтось дивиться фільми або читає кни-ги (у нас дуже багата бібліотека).

студенти, які зацікавлені у покра-щенні життя всього колективу, мають змогу записатися до студентської

ради, де разом зі своїми друзями вирішують най-важливіші проблеми.

Чудові умови для про-живання забезпечує наш гуртожиток, який ство-рює комфорт і дарує веселе життя студентам. також тут приємно нав-чатися, адже є в ньому затишна кімната для са-мопідготовки, де можна у будь-який час виконати домашнє завдання. Уве-чері студенти із задоволенням відвіду-ють дискотеки, різні цікаві заходи.

тальянківський технікум УдаУ дає можливість кожному студентові від-крити свій талант, адже тут проводять-ся різноманітні захопливі конкурси: «Міс технікуму», «алло, шукаємо та-ланти», «найсильніший», «найрозум-ніший» та багато інших.

Як ви зрозуміли, наш навчальний заклад дає не лише високі знання, а й дарує багато приємних незабутніх спо-гадів, радість спілкування з друзями.

тож усі, хто хоче стати справжнім фахівцем аграрного виробництва, а

також цікаво, активно, змістовно від-почивати, займатися улюбленим ви-дом спорту, – приєднуйтеся до нас: ставайте студентами тальянківського технікуму.

Всіх, хто бажає вступити до тальян-ківського технікуму УдаУ, запрошує-мо на день відкритих дверей:

13 лютого 2010 року26 березня 2010 року24 квітня 2010 року15 травня 2010 рокуласкаво просимо!

М. Хоменко, А. Полянська, Н. Романик, А. Градінович

Уманський медичний коледжОГОЛОШУЄ

Прийом студентів на 2010 – 2011 навчальний рік на

денне навчання за спеціальностями:

лІКУВАлЬНА СпРАВА• на базі 11 класів термін навчання 2 роки 6

місяців• на базі 9 класів термін навчання 3 роки 6

місяцівСеСТРиНСЬКА СпРАВА• на базі 11 класів термін навчання 3 роки• на базі 9 класів термін навчання 4 роки

на затверджені місця бюджетного фінансування та за рахунок коштів організацій, юридичних та фізич-них осіб

Абітурієнти на основі базової за-гальної середньої освіти та пільго-вих категорій складають вступні випробування з української мови та з біології

Заяви приймаються з 15 липня 2010 року.

Приймальна комісія працює з 9.00 до 17.00

Вступні випробування з 23 по 31 липня 2010 р.

Оприлюднення рейтингового списку вступників 1 серпня 2010 р.

Адреса коледжу: 20300, м.Умань

вул. Жовтневої революції, 20

тел. 5-22-28 тел/факс 5-31-26

E-mail: [email protected]

У країнах, що вивчають таке явище, як трудоголізм (японії, СШа й канаді), використо-вуються напівструктуровані інтерв’ю. Одним із них є запи-тальник, запропонований Б. кіллінджер, який фіксує ува-гу на наступних запитаннях:1. Чи важлива для вас ваша робота?2. Чи подобається вам робити речі абсо-

лютно бездоганно?3. Чи властивий вам дуалізм у поглядах,

чи бачите ви все в чорному або білому кольорі, без напівтонів?

4. Чи прагнете ви до конкуренції й чи важлива для вас перемога в ній?

5. для вас важливо завжди бути правим?6. Чи критичні ви до себе, чи засуджуєте

себе у випадку помилки?7. Чи боїтеся увесь час поразки?8. Ви неспокійні та імпульсивні?9. Чи часто вам стає нудно?10. Чи заганяєте ви себе до виснаження?11. Ви часто почуваєтеся надзвичайно

втомлено?12. Чи з’являється у вас почуття провини

з появою у вас дискомфорту?13. Чи вважаєте ви себе незвичайною

людиною, не такою, як усі?14. Чи читаєте ви постійно матеріали,

пов’язані з роботою, навіть під час їжі або перегляду телевізора?

15. Чи складаєте ви список того, що слід зробити (ведете щоден-ник)?

16. Вам стає дедалі складніше про-водити час дозвілля і відпустки?

17. Чи часто відчуваєте, що вам бракує часу, і прагнете, щоб доба тривала більше 24 годин?

18. Чи контактуєте ви з офісом під час відпочинку?

19. Чи ставитеся ви до роботи, як до гри, й нервуєтеся, якщо граєте погано?

20. Чи уникаєте думок про те, що буде, коли ви не працюватиме-те?

21. Ви відповідальні на роботі, але безвідповідальні у справах особистого характеру.

22. Чи намагаєтеся уникнути кон-флікту замість того, щоб його залагодити?

23. Чи характерні для вас імпульсивні дії, і ви не звертаєте уваги на те, як вони вплинуть на інших людей?

24. Ви боїтеся критики, але самі любите критикувати.

25. Ви помітили, що у вас погіршилася пам’ять на те, що вам казали інші.

26. Чи нервуєтеся, якщо все йде не так, як ви запланували?

27. Якщо вас переривають під час вирі-шення виробничих проблем удома, чи викликає це ваше різке роздратування?

28. Чи створюєте безвихідні ситуації для себе й інших?

29. Чи сконцентровані ви на подіях майбутнього, замість того, щоб радіти сьогоденню?

30. Чи не забуваєте (применшуєте) зна-чення сімейних подій і свят?

відповідь на кожне запитання відзначається плюсом або мінусом. якщо кількість позитивних відпові-дей перевищує 2/3, це свідчить про наявність у людини трудоголізму.

Наші рідні Тальянки

Анна Градінович, Мар’яна Хоменко, Анастасія полянська – студенти технологічного відділу Тальянківського технікуму УДАУ

Ліц

ензі

я М

ініс

терс

тва

осві

ти і

наук

и У

краї

ни –

сер

ія А

В №

1597

08

тест•

А ви – не трудоголік?

реклама

рекл

ама

№8 7слухається справа

Викрадення з палати №16Украсти можна все. Особливо те, що погано лежить. Втім автомобільний

телевізор начебто надійно стояв у палаті №16 обласного протитуберкуль-озного диспансеру. Але це не зупинило Віталія. Лікуючись у цьому закладі, він проник у палату, звідки таємно викрав той автотелевізор, який належав потерпілому П., і з місця злочину зник.

Перед Черкаським районним судом підсудний щиро розкаювався і про-сив його суворо не карати.

Але що накоїв – за це й відповідай. За вчинене Віталій отримав рік поз-бавлення волі з річним випробувальним терміном. Якщо протягом цього часу дивитиметься тільки свій телевізор, то й пронесе.

Шахрай за натуроюДе взяти грошей черкащанин Андрій цього разу над проблемою довго

голови не ламав. Три ходки у зону зробили його практичним та меркан-тильним. Тому повідомив Ярославу, що його знайома продає мобільний телефон за 200 гривень, а тому «дай мені цю суму, і я тобі передам теле-фон».

Гроші взяв, мобілку не передав. Соснівський районний суд такі дії кваліфікував за частиною 2 ст.190 КК України – як заволодіння чужим май-ном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Щире каяття, повернення двохсот гривень – і штраф у сумі 850 гривень.

Добре бути директором, та не завжди

Шикарний стіл, печатка, телефон, секретарка – як чудово. Ти справж-ній директор. Але процитуємо вирок Соснівського районного суду: «І., будучи службовою особою суб’єкта підприємницької діяльності, тобто особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями та адміністра-тивно-господарськими обов’язками, а також відповідальним за правиль-ність, своєчасність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, інших загальнообов’язкових платежів до державного бюджету, сплати страхових внесків до державного Пенсійного фонду України, умисно, шляхом невико-нання покладених на нього обов’язків неналежно здійснював свої функції з метою уникнути повністю або хоча б частково сплати страхових внесків, ухилився від сплати до Пенсійного фонду України внесків у загальній сумі 1 мільйон 11 тисяч 690 гривень 68 копійок. Читачу, втомили?

Далі суд доводить склад злочину. А в кінці штрафує лукавого директора на 8 тисяч 500 гривень.

Шановний читачу! Вибач, але ті трагіч-ні події, які будуть описані нижче, спо-нукають до філософських роздумів. Хто нам дав це життя? Хто може відібрати його? У чому ж таки життєвий сенс? Багато з нас переконані, що здоров’я, багатство, освіта належна, посада заповітна на природі заповідній – це і є життя. Та наймудріші кажуть: на смерт-ному одрі приходимо до висновку – все попереднє життя – то марнота марнот. але ще наймудріші висловлюють сен-тенцію: сенс життя у самому житті.а тут два «герої» посягнули на життя ін-ших заради двох шприців дурі чи 1 500 гривень. Отже, слухається справа.

Камінь як знаряддя злочинуУ цій історії життя адміністраторки

залу ігрових автоматів коштувало – півтори тисячі гривень. Злочинцю, щоб заволодіти цією сумою, довело-ся теж витратитися – свідомо про-грав п’ять та десять гривень, щоб не потрапити в підозру, коли спостері-гав за діями працівниці закладу.

Задовго до цього Олексій «приго-ворив» Ніну Ч. до смерті. Знаряддям убивства цей небагатий на фанта-зію 22-річний «недоросль» зі Шполи обрав камінь, підібраний на вулиці.

Дочекавшись лихої години, цим каменем він чимдуж ударив ні в чому не винну жінку у ліву скроню. «Помучимо» читача деталлю: касир-ка саме схилилася на стіл і заснула. Скориставшись цим, лиходій нама-гався відчинити сейф із грошима. Металеве чудовисько не піддавало-ся, аж тут прокинулася собі на лихо

адміністраторка. Смерть її настала відразу, сейф підкорився, і півтори тисячі гривень опинилося в кишені молодика.

Все таємне стає явним. Так і в цій історії. Слідство повністю викрило зловмисника і правильно кваліфі-кувало його дії. На попередньому слідстві Олексій так і пояснював скоєне.

Але Апеляційному суду Черкаської області почав розповідати інше. Мо-вляв, це його друг, який погодився з планом Олексія, вдарив каменем потерпілу, від чого жінка померла. Додатковим експертизам удало-ся довести, що удар був завданий правою рукою, а не лівою Ігоря, як стверджував підсудний.

Фінал: за загублене життя 13 із половиною років за колючим дро-том.

Лівий спирт, лівий рейсРуслан зазіхнув на Закон

України «Про державне ре-гулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алко-гольними напоями і тютюно-вими виробами». Це звучить патетично. А було все наба-гато прозаїчніше. Автомо-білем ДАФ-430 підрядився з Білої церкви до міста Дніпро-петровська доправити спирт. Навпроти Білоцерківського шинного заводу незаконно отримав у невстановленої досудовим слідством особи для подальшої організації транспортування з метою

збуту незаконно виготовле-ний спирт у кількості 29 732 літри, який був завантаже-ний у металеву ємкість у на-півпричепі. Цього ж дня хит-рий водій здійснив передачу причепа іншому водієві К., який був необізнаний зі зло-чинними намірами Руслана та вмістом напівпричепа.

Аж тут стоп! На 57-му кі-лометрі автошляху Золо-тоноша-Сміла водій К. був затриманий працівниками податкової міліції.

Згідно з висновком ек-сперта, рідина в ємкості – етиловий спирт та за ма-

совою концентрацією аль-дегідів, концентрацією си-вушних олій не відповідає вимогам Держстандарту. Водієві Руслану (його таки вина) Черкаський районний суд призначив штраф у сумі 10 тисяч гривень. А рідину – знищити.

Отут «Молодь Черкащи-ни» і дивує. Нас цікавить, як знищили той спирт, навіщо знищили. Адже його можна було переробити на тосол, антифриз, рідину для миття скла автомобілів. І держава б із лівого спирту мала праві прибутки.

У юнака, який опинився на лаві підсудних Апеляційного суду Чер-каської області, як кажуть у на-роді, молоко на губах не обсохло. Лише 21 рік від роду, а вже вбив-ця. Страшний гріх узяв на свою душу Дмитро. Того січневого дня минулого року він не знаходив собі місця – його ламало, ним кидало – безнадійно хворий організм про-сив одного – наркотику. Де ж його взяти? Знав одного баригу. Але ж тому за дур треба гроші платити. А їх катма. Мозок, ще не зовсім потьмарений отруйним зіллям, був спроможний на план. «Піду! Хоч і вб’ю, але шприци дістану!». Ні світ

ні зоря дістався будинку по вулиці Пушкіна у Черкасах. На знайомий голос двері відчинили. Не встигши побажати доброго ранку, парубок схопив із серванта молоток і блис-кавично завдав кількох ударів по голові власника шприців. Той упав на коліна. Коли з іншої кімнати озвалася співмешканка господаря – тим же молотком кілька ударів по голові жінки. Непритомна впа-ла на канапу. Нападник повернув-ся до кухні (Ш. так і стояв на колі-нах), схопив господарського ножа і різонув по шиї небораку. Смерть настала миттєво. Аж тут почувся стогін жінки. Тим же ножем – і теж

по горлу. Долею було дано не по-мерти їй від цих поранень. І вона свідчила в суді, як Дмитро холод-нокровно знайшов у схованці два шприци, вміст одного зразу ввів собі у вену, а іншого прихопив із собою і тихою ходою пішов з бу-динку, не забувши зачинити двері на навісний замок.

Розкриття злочину, затримання підозрюваного, слідство, суд. Із букета злочинів, які вчинив Дмит-ро того злощасного ранку, стаття про навмисне вбивство потягла на 13 років позбавлення волі. А люд-ське життя незворотно загублене за два шприци.

Наркоман-убивця

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в Л

ео

нід

ТУ

МЕ

НК

О

10 лютого 2010№88

калейдоскоп

1. Чоловік, по-моєму, має завж-ди бути активнішим за жінку.

2. Я люблю дарувати радість людині, навіть із дріб’язкових приводів.

3. Мені ніяково бути ніжним з коханою людиною в присут-ності сторонніх.

4. Я почуваюся вкрай необхід-ним (-ою) коханій людині.

5. Після 15 років спільного жит-тя головною стає... звичка.

6. Мені легко виявляти свої почуття й говорити про них.

7. Якби не діти, дім, побут, я б усе змінив (-ла) у своєму житті.

8. людина, з якою я ділю долю, є для мене найближчою і дорогою.

9. Чесно кажучи, мені важко відповісти, що таке кохання.

10. те, що відбувається між мною і близькою мені люди-ною, важливо й значуще для мене.

11. Я частіше ревную коханого (-у), ніж сумую за ним (нею).

12. Я відчуваю сильну прихиль-ність до людини, з якою мене з’єднала доля.

13. іноді наші стосунки мене стомлюють.

14. Я часто намагаюся пораду-вати близьку мені людину.

15. іноді здається, що ми зовсім не розуміємо одне одного й абсолютно по-різному уявляє-мо наш союз.

Підсумки: За кожну відповідь «так» на запи-тання 2,4,6,8,10,12,14 і «ні» на запи-тання 1,3,5,7,9,11,13,15 нарахуйте по 10 балів. За кожен знак питання — по 5 балів. Підсумуйте результат.

від 100 до 150 балів:

Ви належите до когорти людей чутливих. Умієте кохати глибоко й віддано, не соромитеся свого почуття й умієте його виявити. але за несприятливих обставин ваша любов може стати для вас джерелом страждань, а ускладнен-ня у стосунках з коханою людиною — причиною горя. Ви маєте всі передумови досконало опанувати мистецтво кохання, оскільки здатні як любити, так і викликати відповід-не почуття.


Ви — людина вразлива. Почуття для вас важливі, хоча життя навчило вас, що не завжди вони мають стояти на першому плані. Буває, що почуття здатне повністю опанувати вами, однак навряд чи вам загрожує небезпека втратити при цьому голову. реалізм, терпимість, а часом і гордість – от що керує вашою поведінкою. Ваша мінливість може сприйматися близькою вам люди-ною як холодність чи примхи.


Ви керуєтеся переважно розумом. Перш ніж виявити яке-небудь почуття, десять разів усе зважите й обміркуєте. кохання вас не вабить. логіка й розум — от опора вашого життя, благонадійність і передбач-ливість — от ваш шлях до щастя. Вам недоступне зачарування роман-тичного кохання. Воно видасться вам смішною дитячою забавою. але чи не здається вам, що ви лише граєте роль «мавра» у своїх взаєми-нах із близькою людиною?

реклама

тест•

Ваше ставлення до коханняякщо ви прагнете краще розібратися у своєму сприй-манні кохання або порівняти власні погляди з поглядами близь-кої людини, прочитайте наступні тверджен-ня й дайте відповідь, чи згодні ви з ними — «так» або «ні»; якщо важко відповісти, ставте «?».

важко відповістинітак















ПоЧуття•

З коханням по життюНапередодні Дня закоханих «Молодіжка» знайшла серед відомих черкащан тих, хто не лише в деталях пам’ятає день знайомства зі своїми другими половинками, а й упродовж багатьох років із дня у день не перестає дарувати та отримувати в дар найсвітліше почуття – кохання

Суддя полонив дружину віршамиОсь уже багато років живуть душа в душу голова апеляційного суду Черкаської об-ласті Віктор Подоро-га зі своєю дружиною Людмилою. Вона родом із Сумської області, він – із Черка-щини, а доля звела їх у Харкові.

– Ми познайомилися в сімдесяті роки, – пригадує Віктор Подоро-га. – тоді обоє навчалися у Хар-кові. люда – в медінституті, я – в юридичному. так сталося, що мій знайомий товаришував із її под-ругою. От вони нас і познайоми-ли.

Одного вечора в юридичному інституті проводили звіт худож-ньої самодіяльності, де Віктор акомпанував на баяні. на цей за-хід прийшли і дівчата із медінсти-туту. Їх запросив Вікторів друг.

– Після концерту я поклав баян та й підійшов до них. Ось так і познайомився із вісімнадцяти-річною людою, – пригадує Віктор Подорога. – не знаю, що в такому разі спрацьовує, коли серед бага-тьох очей розпізнаєш свої, рідні. люда мені відразу сподобалася, щоправда, не знаю, чи вподобала в ту хвилину вона мене.

Проте, вже з того дня двоє студентів – Віктор та людмила – і самі незчулися, як почали зустрі-чатися вже не тільки в компанії з друзями, а й віч-на-віч.

на той час Віктор був заступни-ком голови профкому з культур-но-масової роботи і розповсюд-жував серед студентів квитки на різні виступи та концерти. тому, зрозуміло, що людмилі це подо-балося. ну яка дівчина відмовить-ся потрапити на концерт відомого співака? але Віктор «підкупив» людмилу не цим, а власними вір-шами. для неї хлопець (а сьогодні

уже автор кількох сатиричних збірок) написав не один деся-ток римованих рядків. деякі й нині пам’ятає:

– коли я думаю про тебе, про ніжні почуття твої, ве-селками палає небо й не за-мовкають солов’ї, – пригадує власні вірші суддя.

до того ж Віктор Подоро-га ще й гарно грав на гітарі. коли він приходив до гурто-житку своєї коханої, то й інші дівчата просто натішитися не могли його грою та співом. а людмила розуміла, як їй по-щастило із таким хлопцем!

Майбутній суддя тим часом уважно приглядався до дівчи-ни: чи охайна, чи добра гос-подиня. та сама люда тоді ще не задумувалася про серйозніший розвиток стосунків, а про одру-ження й поготів.

– Мати ж відправила доньку навчатися, а не заміж виходити, – жартує Віктор Подорога.

Прозустрічавшись десь із рік, Віктор з людою вирішили поїхати на екскурсію до Москви.

– У мене там родичі, тому на зимові канікули вирушили до них.

саме тоді закоханий Віктор відчув, що готовий прожити із людою все життя. і коли повер-талися потягом до Харкова, зап-ропонував їй вийти заміж.

– до того ж, коли знайомиш дівчину із родичами, то це вже про щось та й свідчить, – міркує Віктор Подорога.

такою відвертою пропозицією люда була шокована, але над відповіддю думала менше п’яти хвилин. а потім, на радість за-лицяльнику, погодилася віддати коханому руку і серце.

нині у пари вже двоє дорослих синів, але Віктор та люда кохають одне одного так само палко, як і в молодості.

Віктор подорога щасливий у колі своєї родини

Іван Шиятий з коханою дружиною

9

калейдоскоп

14 лютого – день закоканих

Зразковий сім’янин черка-щанин Валерій Пащенко знає про святкування Дня закоханих не з книжок чи теле-бачення. У його родині, де вже двадцять один рік панують взає-морозуміння та любов, передвіс-ником свята були паперові сердечка, листівки-вален-тинки і подарунки, які приносила зі школи середня донька іванна. – У школі з цим святом однокласники завжди вітали нашу іванку, а вона діли-лася з батьками позитивними емоціями та розповідями напередодні свята, – говорить Валерій Пащенко.

Валерій Вікторович із дружиною лесею щороку із задоволенням вітають одне одного із днем святого Валентина.

– Ми можемо піти на святкову вечерю в ресторан, щоб у романтичній обста-новці згадати про знайомство, перші зустрічі та поцілунки, – розповідає

Валерій Вікторович. – а можемо зібратися за родинним столом та присвятити себе цього дня найб-лижчим родичам та батькам. Були випадки, коли ми з дружиною напередодні дня Валентина брали відпустки та їхали, скажімо, в Буковель покататися на лижах. до наших романтичних поїздок інколи приєднуються друзі, з якими ми вже не перший рік товаришуємо.

Познайомитися допоміг... дзвінок додомуПерше знайомство Валерія Вікто-ровича та лесі іванівни відбулось у далекому 1987 році. Пан Валерій тоді навчався в ленінграді. свою дружину він зустрів на невському проспекті.

– Заходжу якось на місцевий телеграф і бачу поряд із кабінкою, з якої мав телефонувати додому, дуже вродливу дівчину, – згадує Валерій Пащенко. – Я не витримав і підійшов познайомитися. Про себе подумав: треба скористатися шансом зараз, бо іншого може вже й не трапитись (посміхається). Цікаво, що коли оператор перего-ворного пункту називав Черкаси, до кабінки майбутнє подружжя підійшло одночасно.

Як з’ясувалося, дівчину звати лесею і вона теж приїхала до ленінграда… з Черкас! Щоправда, не на навчання, а на екскурсію. так доля звела двох черкащан, незнайомих у своєму місті, за сотні кілометрів від дому. до речі, старша донька подружжя Пащенків, Вікторія, теж має подібну історію знайомства з коханим. Вона зустрілася з ним у столиці, а потім дізналася, що він її сусід по під’їзду в Черкасах.

– Я закохався у свою дружину з першо-го погляду і відразу зрозумів, що вона – моя доля, і я хочу прожити з нею все життя, – розповідає Валерій Пащенко. – Я відчув це всім серцем.

Як пригадує леся Пащенко, її чо-ловік виявився досить наполегливим кавалером: він засипав кохану листами і «діставав» дзвінками. а невдовзі поз-найомився і з майбутньою тещею. і, як зізнається леся Пащенко, пан Валерій своїм інтелектом, відповідальністю та манерою спілкування буквально заворожив майбутню тещу.

Особистість – це головнеПащенки ніколи не зважали на статки та соціальний статус хлопців, які зали-цялися до їхніх доньок.

– Головне – це хороше виховання та шляхетні наміри, – запевняє Валерій Пащенко. – Ми ніколи не зустрічаємо людей «по одягу». сприймаємо їх, у першу чергу, як особистостей.

Валерій та леся Пащенки цінують кожну хвилину життя, а тому родинних свят у їхній сім’ї чимало. Вони завжди використовують можливість зібратися у близькому колі найрідніших людей.

– невдовзі у нас розпочнеться новий етап у житті, адже донечки ростуть, а тому ми розраховуємо на внуків, – пос-міхається леся Пащенко. – Велика і дружна родина – це так добре!

Усім закоханим парам, які хочуть зберегти стосунки на довгі роки та не втратити яскравість почуттів, подружжя Пащенків, яке 6 лютого відзначало двадцять два роки спіль-ного життя, бажає мудрості, терпіння та розуміння. Вони також вітають усіх черкащан зі святом та бажають взаєм-них почуттів і радості.

– Ми вважаємо, що почуття потрібно берегти та цінувати, – говорить Валерій Пащенко. – кохання – це так прекрас-но. Закохану людину помітно здалеку – вона щаслива, усміхнена і задоволена життям! Чого ми всім і зичимо!


реклама

ПоЧуття•

З коханням по життюУ полоні руденької студентки

Весною – познайомилися, восени – одружилися

на роботі він полі-тик, а вдома перетво-рюється на люблячого чоловіка та зразкового сім’янина. Все це – про секретаря політради Соціалістичної партії України Олексія ма-линовського. Зі своєю майбутньою дружи-ною він познайомився 7 листопада 1972 року.

– Я навчався у десятому класі, а Валентина вже була студенткою. Зустрілися ми на вечірці, влашто-ваній у мене вдома. Вона була в компанії мого старшого бра-

та. а я – зі своїми друзями. серед гостей я запримітив руденьку сим-патичну студентку, яка мені дуже сподобалася, тому й вирішив за-просити її на один танець, а потім на другий, третій…

домовилися зустрітися через день, сходили в кіно. Ось так по-тихеньку і почали зустрічатися. а за півроку Олексій освідчився дів-чині, зізнався, що сильно її кохає. Цими словами він навідріз відбив від дівчини інших конкурентів, адже біля неї постійно крутилося чимало хлопців. до речі, щоб бути ближче до своєї коханої, Олек-сій став першокурсником того ж інституту, де та навчалася. Валя

вивчала іноземні мови, а Олексій штурмував фізику.

– Я мав можливість навчатися у києві, але не хотів їхати так дале-ко від неї, – зізнається. – Ось так ми зустрічалися впродовж двох років. Щоправда, не надто афішу-вали свої стосунки, намагалися їх приховувати, особливо від викла-дачів. річ у тім, що Валин батько був професором.

25 червня закохані здали остан-ні екзамени, а вже 28 відгуляли весілля. Вітати молодят збіглося все студентство.

– З упевненістю можу сказа-ти, що ця людина – то моя доля, – переконаний Олексій Малинов-ський.

стосунки Олексія й Валентини перевірені не лише часом (под-ружжя виховало сина та доньку, зараз має онуків), а й складними життєвими обставинами. кілька років тому вони потрапили в авто-аварію. Валя сильно постраждала, але завдяки допомозі та постійній підтримці чоловіка їй вдалося виб-ороти життя. Олексій увесь час не переставав вірити, що його Вал-люша не залишить його. Ось так кохання врятувало двох людей.

начальник Черкаського обласного управління лісового та мисливсь-кого господарства іван Шиятий ніколи не забуде день знайомства зі своєю дружиною Галиною, адже зустрілися вони 1 травня!Галина разом з подругою гуляли біля Будинку культури в селі Байбузи Чер-каського району. Вечоріло, тому под-руги вже збиралися розходитися по домівках. тим часом іван неподалік паркував своє авто. От дівчата й по-думали, чому б не попросити хлоп-ця підвезти їх. тим паче, що Галчина подруга була з ним знайома.

– дівчата підійшли до мене, і я з великим задоволенням розвіз їх по домівках, – пригадує іван Шиятий. – Ось так і познайомився з Галею. Хоча, якщо чесно, то вперше побачив її, коли вона навчалася у четвертому класі, а я – у восьмому. але потім наші шляхи чомусь не перетиналися. на момент дорослої зустрічі я вже закінчив смі-

лянське училище, попрацював в Одесі, відслужив у війську. Одне слово – до-волі побачив життя. і нарешті 1 травня 1973 року ми знову зустрілися і цього разу вже познайомилися.

Їхнє знайомство не обмежилося одним днем, а затяглося на все жит-тя. адже вже 2 травня іван сам зва-жився поїхати до дівчини.

– Зайшов у двір і натрапив на молод-шу сестру Галини. та довго допитувала-ся, хто я такий. коли ж мене побачила Галя, її здивуванню не було меж.

Залицяння івана до Галі стало для неї справжнісіньким сюрпризом, як у переносному, так і в прямому сенсі. Як тепер жартома згадує подружжя, іванові прояви уваги сприймалися справжнім подарунком до дня народ-ження дівчини, яке вона святкувала вже 8 травня.

З того часу закохані зустрічалися мало не щодня. і так упродовж півро-ку. Восени іван зважився на рішучий крок – запропонував дівчині стати його дружиною.

– Я відчув, що ця людина рідна мені. до того ж вона ще й розумна та гарна, – каже іван Шиятий. – Це нині перед тим, як одружитися, хлопці та дівчата дивляться на статки одне од-ного, а тоді найголовнішим мірилом було куохання.

Звісно, Галя до такої пропозиції була не зовсім готова, адже зустріча-лися закохані лише шість місяців, але не відмовила хлопцю. і вже через мі-сяць після освідчення, 10 листопада, молоді люди офіційно зареєстрували свої стосунки. Галі тоді було 18 років, а івану – 23.

Про такий вчинок жоден із них і разу не пошкодував. із дня одружен-ня і до сьогодні вони завжди разом. нині за плечима подружжя вже 37 років сімейного життя, та весь цей час вони керувалися єдиним прави-лом – постійно підтримувати одне одного. таку традицію прагнуть при-щепити і своїм донькам та внукам.


Їх познайомила Доля

фот

о з

архі

ву г

ерої

в пу

блік

ації

Разом крізь усе життя

фот

о з

архі

ву г

ерої

в пу

блік

ації

подружжя пащенків з донькою Софійкою

фот

о з

архі

ву г

ерої

в пу

блік

ації

фот

о з

архі

ву г

ерої

в пу

блік

ації

10 лютого 201010 історичний об’єктив

ДоНосівЗ ІСТОРІЇ

володимир УШАНОв

У січні 2009 року вийшов Указ Президента України, який зняв гриф секретності з кримі-нальних справ, що порушувалися каральними органами у 1917 – 1991 роках. Для більшості пересічних громадян ця подія залишилася не-поміченою, а дарма, адже суспільство дістало можливість заглянути за лаштунки сумновідо-мих НКВС і КДБ і побачити там багато цікавого. Скажімо, ознайомитися з доносами на колег по роботі, однокурсників, сусідів, знайомих і про-читати прізвища авторів. Звичайно, більшості з них вже давно немає на світі, але живі – здорові їхні діти і внуки. Неважко уявити їхню реакцію на оприлюднення прізвищ. Утім, з часу виходу Ука-зу минув рік, а бомби, яка мала б розірватися, щось не чути. Це можна пояснити двома причи-нами – або люди досі не помітилили у доносах їх аморальну суть, або документ покладено під сукно, щоб запобігти ще одному скандалу, яки-ми і так переповнене українське сьогодення.

Мабуть, абсолютно безкорисливим, якщо вірити офіційній радянській пропаганді, був донос піонера-героя Павлика Морозова на свого рідного

батька. Згаданий вчинок закінчився для хлопця трагічно: його вбив рід-ний дідусь вкупі з рідним дядьком. Жахлива історія, що трапилася у глухому уральському селі, облетіла всю країну. Юний донощик миттє-во став символом епохи, його іме-нем були названі вулиці, колгоспи,

літаки, пароплави. Однак уже у наш час з’ясувалося, що він ніколи не був піонером, що життя його перервалося

за загадкових обставин, що кремлівсь-кій верхівці потрібна була така жертва

для тотального наступу на куркулів. Утім, жити в радянську епоху і не бути донощиком

– означало те ж саме, що бути мусульманином і хоч раз не здійснити паломництво у Мекку. За деякими джерелами, лише штатних донощи-ків на одній шостій земного суходолу було 10 мільйонів осіб, тобто кожний шостий громадянин Країни Рад. Пікових позначок доносительство і стукацтво, безперечно, досягло у роки правління Сталіна. Анонімні доноси і так звані характерис-тики (теж своєрідні доноси) були головними доку-ментами для порушення кримінальних справ про антирадянську діяльність. Нічим не відрізнялися від них публікації в газетах. Ну, скажімо, хіба могла вижити людина після ось такої «замітки» без підпису, розміщеної у черкаській районній газеті «Прапор комуни» за 19 січня 1931 року: «Червонослобідські куркулі розгортають скаже-ну агітацію. Візьмемо для прикладу куток Вер-шину. Є там розкуркулений за нездачу хлібних лишків Степан Катренко. Корову він продав, коня – теж, хліб переховував у прихвоснів. Ціле літо робив на грабарках і зараз теж робить. Катренко став великим кишеньковим куркулем. Грошики приховує, видає з себе бідняка. Сидить чомусь у хаті, яку купив колгосп імені Петровського. Упра-ва колгоспу замість того, щоб влаштувати у цьо-му будинку хату-читальню, перетримує у ньому ворога радянської влади Катренка». І такі доноси на ні в чому не винних катренків розтиражовува-лися сотнями і тисячами. Доносительство широко використовувалося енкавеесівцями у тюрмах для паплюження заарештованими один одного. Існу-вала навіть стаття у кримінальному кодексі «за недоносительство». Під неї найчастіше потрап-ляли дружини «ворогів народу», які своєчасно не повідомляли – куди слід – про «антидержавну» діяльність своїх чоловіків. Як завжди, спонукала донощиків на «творчість» переважно матеріаль-на зацікавленість: комусь дуже хотілося зайня-ти місце свого начальника, комусь – розширити квартирну площу, комусь отримати роль у театрі тощо. Показовим у цьому плані є образ Алоізія Могорича у романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита», який настрочив анонімку на Майс-тра, щоб відібрати у нього підвальне приміщення. І відібрав.

Вчені-історики дедалі більше схиляються до думки, що вирі-шальну роль у розгромі дека-бристського руху відіграв донос полкового капітана А.Майбороди на свого безпосереднього ко-мандира П.Пестеля. Останній, як відомо, був керівником Півден-ного товариства і відповідав за організацію збройного виступу в Україні з наступним марш-кид-ком повсталої армії на Санкт-Петербург. Узятися «за перо» Майбороду, який теж був чле-ном товариства, змусили не фа-натична любов до самодержавс-

тва, а елементарні гроші. Річ у тому, що полковник Пестель, бу-дучи як ніхто інший переконаний у тому, що будь-яка революція без фінансування приречена на провал, намагався усіма силами роздобути кошти, у тому числі за рахунок грошового забезпечен-ня підлеглих офіцерів і солдатів. У свої оборудки він залучав уже згаданого капітана Майбороду, який відмінно справлявся з до-рученнями полковника Пестеля. У вирішальний момент було за-кумульовано близько 60 тисяч рублів, майже всі вони пішли на

підкуп Пестелем вищестоящих генералів, аби ті закривали очі на те, що у розквартированих полках триває якась таємна під-готовка. Коли все, здавалося б, було позаду, Майборода раптом вирішив, що їхні з Пестелем обо-рудки випливуть на поверхню і його офіцерська честь покриєть-ся ганьбою. Як розгорталися події далі, усім відомо, донос ка-пітана Майбороди був узятий до відома, про виступ декабристів на Сенатській площі уряд знав наперед і рішуче придушив пов-стання.

Не відставала у плані роз-вою доносительства сусідня Росія. Там ще за часів та-

таро-монгольського іга не було такого князя, який би не «інформував» хана Золотої Орди про неблаговидні діян-ня свого сусіда – передовсім із метою заволодіння його вотчиною. У період царюван-ня Петра І доноси настільки заполонили країну, що само-держець видав указ під на-звою: «Донощику – перший батіг». Його чомусь не вра-хували генеральний суддя Василь Кочубей та полтавсь-кий полковник Іван Іскра, які регулярно направляли у Москву доноси на гетьмана Івана Мазепу, звинувачуючи того у таємних зносинах зі шведським королем Карлом ХІІ та його ставлеником у Польщі – королем Станісла-

вом Ліщинським. Незважаю-чи, що в доносах містилися достовірні дані, посланців з України спочатку довго до-питували «із пристрастієм», а потім відправляли на пла-ху, вважаючи написане про гетьмана наклепом. Кочубей та Іскра «стукали» на шефа небезкорисливо, той же ге-неральний суддя спав і бачив себе майбутнім гетьманом України, свої плани стосов-но дарованих царем титулів і маєтностей, що мали посипа-тись після усунення Мазепи, виношував полтавський пол-ковник. Господь розпорядив-ся інакше: обидва донощики за вироком російського уря-ду були страчені неподалік Києва.

Крім сина, у Богдана Хмельницького було ще два зяті – Іван Не-чай і Павло Тетеря, та два шуряки – Яким Сомко і Василь Золо-таренко, яким теж хоті-лося «порулити» Украї-ною. Та хіба тільки їм? Подумки примірялися до булави ще два де-сятки полковників, які на підпорядкованих територіях складали

свої універсали і пле-ли хитромудрі тенета для противників. Утім, не встиг утвердитися на найвищому олімпі новообраний гетьман Яким Сомко, як Юрій Хмельницький пере-дав всю повноту влади Павлові Тетері. Мож-на було лише уявити, якою була після цього боротьба між обома родичами. У хід, як

завжди, пішли доноси і наклепи, які надси-лалися польському ко-ролю і московському цареві. Завдяки остан-ньому українська стар-шина чи не вперше довідалася, що собою являє Сибір несходи-мий. Саме туди був за-проторений згаданий зять Богдана Хмель-ницького – Іван Нечай. Невдовзі у царство віч-

ного холоду відправили гетьмана Лівобережної України Дем’яна Мно-гогрішного. В неогляд-ну снігову безодню на кілька років потрапив також козацький вата-жок Іван Сірко. Довгий шлях до Тобольська виміряв гетьман Іван Самойлович. У Богом забутій В’ятці опинився гетьман Петро Доро-шенко.

Майже у всіх словниках слово «донос» оз-начає повідомлення властям про спрямовані проти них дії, які виходять за межі закону і вимагають вжиття адекватних заходів. Вва-жається, що початок доносительству поклав Іуда Іскаріот, який «настукав» на Ісуса Хрис-та і отримав за це 30 срібних монет. Чим усе закінчилося, відомо кожному сущому – Ісус прийняв мученицьку смерть на Голгофі, а Іуда повісився, не перенісши сорому за скоє-не. Можливо, своїм учинком Іуда хотів засте-регти всі наступні покоління від цієї біди, од-нак вийшло навпаки – доноси поширилися по усьому світу, як маків цвіт. Не уникла їх і багатостраждальна вітчизняна історія. Тут що не пласт, то безліч людських трагедій, замішаних на доносах і зрадах. Характер-ною у цьому є так звана Руїна, яка виникла

в Україні після смерті Богдана Хмель-ницького. Якоюсь мірою доклав до неї руку сам гетьман, який зробив спадкоємцем престолу свого малолітнього сина Юрія. Поки той навчався, козацька стар-шина обрала гетьманом Івана Виговського. Незгодні з цим супротивники скликали «чорну раду», де ухвалили позбавити самозванця булави. Розпочалася справжня війна універсалів, ком-проматів, доносів. Урешті-решт, за підтримки уславленого полковника Івана Сірка Юрій Хмельницький повернув собі гетьманську посаду, фактично прирік-ши колишню «праву руку» свого батька на поневіряння і загибель.

№8 11черкаси-спорт

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в О

лег

КУ

КС

А

Баскетбол. Чоловіки. Вища лігастаном на 08.02.2010

М Команда I в П О

1 Черкаські Мавпи 20 20 0 402 ктУ 18 11 7 293 авантаж-Політехнік 18 11 7 294 динамо 20 8 12 285 севастополь 20 6 14 266 коксохім-сталь 20 2 18 22

Волейбол. Жінки. Суперліга

М Команда I в П С/П О

1 Галичанка 22 18 4 58:21 542 сєверодончанка 20 16 4 53:21 473 Круг 22 13 9 44:33 394 джінестра 22 13 9 45:35 385 Волинь 20 12 8 42:36 356 Хімік 22 9 13 33:44 277 Орбіта 22 5 17 26:58 158 іскра 22 0 22 13:66 3

ХІ тур (5-6 лютого)Волинь – Хімік 0:3,3:0джінестра – сєверодончанка 3:1,0:3Галичанка – Круг 0:3,3:0Орбіта – іскра 3:0,3:2

скелелазіння•

Тільки вгору

Гирьовий сПорт•

Пам’яті викладачаУ Черкаському політехнічному тех-нікумі відбулися змагання з гирьо-вого спорту пам’яті викладача цьо-го навчального закладу Миколи Карабана.

Турнір виявився доволі масовим – у ньому взяли участь 32 студенти технікуму. Вони змагалися у п’яти вагових категоріях. У найлегшій – до 65 кг – переміг Іван Валашен-ко. Переможцями в інших вагових категоріях стали: Сергій Ковален-ко (до 70 кг), Дмитро Діденко (до 75 кг), Руслан Палієнко (до 80 кг) і Михайло Денисенко (понад 80 кг).

леГка атлетика•

Не з порожніми рукамиУ Запоріжжі відбувся Кубок Ук-раїни з легкої атлетики та багато-борств. Серед його учасників були і представники Черкащини.

У підсумку на цих змаганнях нашим землякам удалося двічі потрапити до призових трійок. Друге місце в естафетному бігу посіла чоловіча збірна області у складі В’ячеслава Олішевського, Павла Фінашкіна, Ві-талія Волошина та Дениса Нечипо-ренка. Ще один наш земляк Олексій Гордієнко посів третю сходинку в семиборстві.

У командному заліку Кубка Ук-раїни з легкої атлетики збірна Черкащини фінішувала сьомою, а в Кубку України з багатоборств – четвертою.

інвасПорт•

Черговий успіх землякаУ Німеччині завершився II етап Кубка світу з лижних гонок та біат-лону серед спортсменів з уражен-ням опорно-рухового апарату.

Знову порадував високими резуль-татами черкащанин Григорій Вов-чинський. У біатлоні на дистанції 7,5 км він фінішував другим, про-гравши переможцю лише півтори секунди. А в лижних гонках на 20 км наш земляк посів IV місце.

Хоча Черкаси не гірське місто, але альпінізм набуває в нас чималої популярності. Про це свідчить чемпіонат міста по скелелазінню, що відбувся в обласному центрі минулої суботи. Захід при-урочений двохріччю Чер-каської федерації альпінізму та скелелазіння, у залі якої й проходили змагання.

У чемпіонаті взяло участь 13 осіб, серед яких були як хлопці, так і дів-чата, поділені на чотири вікові гру-пи. Кожен претендував на перемо-гу, але призових місць було тільки три.

Після кількагодинного долання висоти визначилося троє перемож-ців. Перше місце «налазив» 19-річ-ний Андрій Кущ, другим став Рустам Цюра, третє місце посіла 12-річна Олена Редька. Голова правління Черкаської федерації В’ячеслав Полежайко, пишається цією учас-

ницею, адже скелелазінням Олена займається лише рік.

– У Черкасах альпінізм розви-вається не так швидко, як би того хотілося, але ми робимо хоч і ма-ленькі, але впевнені кроки, – конс-татує В’ячеслав Полежайко.


міні-футбол•

Мороз і сніг їм не завадастрільба з лука•

Черкащанка серед призерівВже не вперше наш обласний центр став місцем проведення всеукраїнських зма-гань зі стрільби з лука. Цього разу протягом чотирьох днів у Палаці спорту «Будівельник» тривав чемпіонат Ук-раїни в приміщенні.Змагання відбувалися серед кадетів, юніорів та дорослих спортсменів. До Черкас з’їхалися всі найсильніші лучники нашої держави. Серед них – і чемпіон Пе-кінської олімпіади 2008 року харків’янин Віктор Рубан. Ще перед змаганнями спортсмен зазначив, що очі-кує важкої боротьби, тому доведеться викладатися на повну. Так воно і сталося. У підсумку олімпійський чем-піон вдовольнився бронзою, яку в напруженому двобої виборов у львів’янина Ярослава Мокринського. А у фіналі рівненчанин Вален-тин Хавтура виграв у досвід-ченого Маркіяна Івашка зі Львова.

Переможницею жіночих змагань стала чернівчанка Надія Сакало, яка у фіналі здолала харків’янку Вікторію Коваль. Третє місце тут виборола львів’янка Олена Кушнірук.

Що стосується господарів змагань, то серед 11 спорт-сменів найкраще виступила Софія Новицька. У турнірі кадеток вона дійшла до фі-налу, де поступилася Марії Чорногуз із Чернівців. Таким чином, Софія виборола срібну медаль чемпіонату України – і це при тому, що черкащанка була однією із наймолодших учасниць.

У командних змаганнях у чоловіків перемогу святку-вала перша збірна Львівсь-кої області, а у жінок золото вибороли спортсменки Чернівецької області. За підсумками чемпіонату буде сформовано збірну України, яка в другій половині берез-ня виступить на чемпіонаті Європи в Хорватії.

Триває традиційний зимовий чемпіонат Черкас з міні-футбо-лу «нам роки – не біда». Цього сезону в ньому беруть участь 34 команди – 24 молодіжні та 10 ветеранських.

Чемпіонат стартував торік у грудні, а завершиться у березні 2010 року. На першому етапі молодіжні команди були розділені на чотири підгрупи, де зіграли у два кола. По дві найкращі команди з кожної підгрупи в ці дні змагаються за медалі чемпіонату. Другий етап, у якому учасники грають в одне коло, тривати-ме до кінця лютого. До фінальної час-

тини змагань потрапили такі команди: «Світ Ласощів», «Дахнівка», «Маяк», «Сандора», «Торнадо», «Темна Коняч-ка», «Олло» та «Дніпро-2003».

Що стосується турніру ветеранів, то на першому етапі вони грають в одне коло. Потім чотири найкращі за олімпій-ською системою розіграють нагороди чемпіонату.

Переможці та призери молодіжних і ветеранських змагань будуть нагород-жені перехідними кубками, медалями та дипломами. За підсумками чемпіонату визначать і найкращих бомбардирів, які теж отримають спеціальні призи.

Х тур (5-6 лютого)авантаж-Політехнік – Черкаські Мавпи 63:70, 83:97 (От)

Фот

о Ро

ман

а Ки

Рея

Ось такий він – зимовий футбол

призери змагань Данило Кущенко, Олена Редька, Андрій Кущ

футзал•

Залишилося вісім претендентівТриває щорічний чемпіонат Чер-каської області з футзалу. Цього року він проводиться увосьме, і в ньому стартувало 32 команди.на попередньому етапі учасників було розділено на 8 зон за територіальним принципом. За його підсумками кількість команд скоротилася напо-ловину. Минулої суботи було зіграно поєдинки чвертьфінального етапу. команди змагалися у чотирьох підгрупах, а матчі відбулися в Черкасах,

смілі, Звенигородці та Умані. За результатами чвертьфінального етапу бо-

ротьбу в чемпіонаті продовжують вісім колек-тивів: «дахнівка», «Шарм» (Черкаси), «Чигирин», «світ ласощів» (Черкаси), «Звенигора» (Зве-нигородка), «світ Меблів» (Уманський район), «сольва» (лисянка) та «авангард» (Ватутіне). Поєдинки півфінальної стадії чемпіонату області з футзалу відбудуться 14 лютого в Черкасах та Звенигородці.

фот

о на

дане

орг

аніз

атор

ами

знаг

ань

10 лютого 201012ре

клам

а

не хворіємона замітку•

ЧИМ МИ ДИХАЄМО?Ви вирішили прибрати оселю. Дістали свій чудовий ультрасу-часний пилосмок, пройшлися з ним по всіх кімнатах та закутках і з відчуттям щирого задоволен-ня взялися за інші, більш приєм-ні справи, вважаючи, що тепер в оселі ідеально чисто. О, якби ж то так!Медики б’ють на сполох – повітря в су-часних оселях набагато брудніше за ву-личне, незважаючи на вміст в останньо-му автовихлопів та викидів промислових підприємств. Ці гази все одно проника-ють у помешкання, але в ньому вистачає і своєї гидоти. Наприклад, мікроскопічних пилових кліщів та бактерій – адже в по-мешканні відсутні природні фактори, що сприяють очищенню повітря. Знаходя-чись у “своїй фортеці”, людина протягом дня вдихає близько 400 мільярдів пило-вих частинок. Саме вони часто бувають причиною головних болей, астми, алер-гій, нежитю. Можна, звичайно, очищати повітря кондиціонером або ж іонізатором, але ж вони не ліквідують пил з килимів, жалюзі, м’яких меблів та іграшок.

Традиційно господині чистять килими за допомогою пилососа, але насправді він, очищуючи поверхню килима, забруднює повітря навколо. Адже після проходжен-ня через фільтр пилосмока відпрацьо-ване та начебто очищение повітря вики-дається назад у приміщення. Тобто все найнебезпечніше залишається та нако-пичується у помешканні. Пилосмоки з водяним фільтром також не є панацеєю у вирішенні цієї проблеми – адже водяні агрегати зволожують килим, що робить перебування та розмноження бактерій та кліщів у ньому ще більш комфортним і продуктивним. Найбільш ураженими в такій ситуації стають діти, адже саме вони найтриваліше перебувають і най-частіше граються на підлозі.

ЩО РОБИТИ?Для усунення шкідливої мікрофлори та пилу фахівці радять робити наскрізну, глибоку чистку килимових виробів при-наймні двічі на рік. Це дозволяє позба-витися пилового кліща та мікроскопічних часток пилу. Після наскрізної обробки ваш килим буде не лише справді чистим, але й відновить свій колір, ворс підніметь-ся та розпушиться. Ретельно обробляти слід також м’які іграшки – адже це най-серйозніші пилозбірники, а нехтувати та ризикувати здоров’ям дитини не можна аж ніяк. Глибоке наскрізне чищення ки-лимів корисне для будь-якого помешкан-ня, але особливу увагу слід приділяти чистоті осель, господарі яких схильні до алергій та астми.

Якщо вам не поталанило і ви поставили пляму на килим, ні в якому разі не нама-гайтеся вивести її самотужки. По-перше, ви закріпите пляму в структурі килима, і тоді її не зможуть здолати навіть про-фесіонали. По-друге, ви ризикуєте зни-щити колір ворсу і назавжди зіпсувати килим. Отож не експериментуйте з улюб-леним покриттям, а довіртеся професіо-налам! Вони зроблять те, що неможливо виконати в домашніх умовах – забезпе-чать глибоку обробку килимів будь-яких розмірів, надійно та ювелірно позбавлять ваші килими бруду та пилу, мікроскопіч-них паразитів та неприємних запахів.

Леся САвчУК

коли дитині бу-ває важко дихати, батькам важливо з’ясувати, чи ви-никає утруднення подиху в спокої, чи при фізичному навантаженні, і яка інтенсивність такого навантаження. Чи супроводжується утруднення поди-ху кашлем, болем у грудях, лихоманкою, набряками ніг. Чи змушена дитина зупинятися і сидячи відпочивати, щоб відновити подих.

Алергійний набрякЦе одна із форм гострої алергійної реакції на ліки, алергени їжі чи рослин, за-соби побутової хімії. Хворо-ба характеризується рапто-вим розвитком обмеженого чи поширеного набряку підшкірної жирової клітко-вини і слизових оболонок. Набряк триває від кількох годин до днів. Найчастіші місця локалізації: губи, чоло, щоки і повіки. Нерід-ко язик так набрякає, що не вміщується в роті.

Допомога: у разі рапто-вого розвитку набряку обличчя і появи ознак ядухи необхідно термі-ново викликати швидку

допомогу. До її приїз-ду можна дати дитині антигістамінний препарат (дімедрол, супрастин чи тавегіл).

Бронхіальна астмаХарактеризується утруд-ненням видиху через спазм дрібних бронхів і закупорку їх в’язким секретом. Видих супроводжується свистами і хрипами. Виникає боліс-ний кашель.

Вдихання стороннього предметаНесподіваний кашель, яду-ха, утруднений подих у ко-лись здорової дитини завж-ди має наводити на думку про потрапляння сторон-нього предмета в дихальні шляхи.

Допомога: треба допо-могти дитині відкашляти сторонній предмет. Для цього притискають живіт і груди дитини до твердої основи, наприклад столу, і кілька разів коротко і сильно вдаряють у спину між лопатками. Якщо це не допомагає, варто охо-пити дитину за гомілки, перевернути вниз голо-вою і потрясти, постукую-чи по спині. У разі невдачі треба терміново достави-ти дитину в лікарню.

Запалення легеньУтруднення подиху виникає раптово і супроводжується кашлем, лихоманкою чи ознобом. Характерне роз-дування крил носа і втяг-нення ребер при подиху.

Гіпервентиляція легеньВиявляється періодами зупинки подиху, почуттям стискання і “кинджально-го” болю в грудях, серце-биттям, болями в животі, м’язах, сухістю в роті, слаб-кістю, головним болем, а також відчуттям оніміння, “завісою” перед очима, за-памороченням і сплутаніс-тю свідомості. Цей стан буває при нирковій недо-статності, діабеті, отруєнні саліцилатами.

Допомога: якщо в дити-ни розвиваються ознаки отруєння з порушенням свідомості, необхідно терміново викликати “швидку допомогу”.

Пороки серцяПри пороках серця кров не-достатньо насичується кис-нем. Це викликає задишку і відчуття нестачі повітря. У дитини добре видно синяву навколо губ і на кінчиках пальців, вона швидко втом-люється.

Допомога: радикально пороки серця лікують оперативним шляхом. Якщо дозволяє стан дитини, операцію нама-гаються робити після досягнення нею 5-річного віку. До цього моменту дитина мусить перебува-ти під наглядом лікаря-кардіолога.

Скупчення гною в плевральній порожниніВиявляється утрудненим

подихом, лихо-манкою, кашлем, болем у грудях, за-гальними симпто-мами інтоксикації, якими вважають: слабкість, блідість, виснаження, нудо-ту, головний біль. Цей стан являє со-бою одне з усклад-

нень туберкульозу органів дихання, запалення легень чи хірургічних операцій на легенях.

Допомога: дитина має потребу в госпіталізації до спеціалізованого хірургіч-ного відділення, де є прак-тика лікування пацієнтів із захворюваннями легень і плеври.

ОжирінняПри важкій формі ожиріння жир відкладається на стін-ці грудної порожнини і від-тискує нагору діафрагму. Грудна клітина вже не може нормально розширюватися для забезпечення повно-цінного вдиху. Розвиваєть-ся стійка задишка. Дитина синюшна, дихає часто і поверхово, періодично при-пиняє подих на якийсь час і впадає в сонливий стан.

Допомога: якщо в дитини з’явилися ознаки серцево-легеневої недо-статності, як от сильна задишка, синюшність губ і пальців рук, набряки на ногах, необхідно термі-ново викликати “швидку допомогу”.

Емфізема легеньЦя хвороба пов’язана з надлишковим скупченням повітря в легеневій тканині за рахунок патологічного розширення повітряного об’єму, що супроводжуєть-ся зменшенням ефектив-ної поверхні газообміну. Виникає зазвичай після ін-фекційних захворювань ди-хальних шляхів, хронічного запалення легень, вдихан-ня порошку стеарата цин-ку, вродженої хвороби серця, туберкульозу. При емфіземі легень дитина ху-дорлява, синюшна.

Допомога: лікування на-самперед має бути спря-моване на основне захво-рювання, яке призвело до розвитку емфіземи. Необ-хідні заняття спеціальною дихальною гімнастикою, щоб навчити хворого пра-вильно дихати з ефек-тивним використанням діафрагми. Особливу увагу приділяють тренуванню по-довженого видиху і збіль-шенню рухливості грудної клітини. Корисно надувати гумовий м’яч чи кульку. При фізичних вправах не-обхідно стежити, щоб ди-тина не натужувалася і не затримувала подих.

батькам•

На повні груди

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в Т

им

овій

НА

ГО

РН

ИЙ

№8 13

До найближчого моря від Черкащини – со-тні кілометрів. Проте регіон, безсумнівно, за-слуговує на статус риб-ного місця, у прямому, а не переносному сенсі. Упродовж останнього десятиліття в області ін-тенсивно розвивається рибопереробна про-мисловість. і використо-вує вона не лише місце-ву сировину – річкову рибу, – а здебільшого морську та океанічну. Думка про те, що рибо-переробний завод має стояти на березі моря, – застаріла, вважають фахівці і практики.

Наблизити виробництво до споживача – таке завдання поставило перед собою Мале приватне підприємство «Аг-ропромресурси» в Умані. І виконує його гідно. Свідчення того – перемога у Всеукраїнсь-кому конкурсі якості продукції (товарів, робіт, послуг) – «100 кращих товарів України» 2009 року. Сьогодні ми спілкуємо-ся з директором підприємс-тва Леонідом Кучерявим (на знімку).

– Леоніде Борисовичу, розкажіть, будь ласка, чим ви зацікавили і переконали головну конкурсну комісію, яку взагалі важко здивува-ти?

– У такому конкурсі ми взяли участь уперше. Сподіваємося, що надалі заявлятимемо й інші види продукції, яких у нас по-над 160. А цю перемогу здобу-ло «Рибне асорті в олії», – хар-човий продукт, що складається з двох видів риби, оселедця та горбуші. Завдяки оригіналь-ній рецептурі та винятковому дизайну продукту покупець має змогу (до речі, за помірну плату) насолодитися смаком червоної риби та поласувати улюбленим оселедцем.

Рибні страви – це ж прикра-са будь-якого святкового і пов-сякденного столу. Крім того, вони містять багато поживних речовин. І лікарі радять їсти рибу обов’язково. Спожива-чі хвалять нашу продукцію за смакові властивості і зручну сучасну форму пакування. Ко-

місія конкурсу стверджує, що аналога нашого продукту в Ук-раїні немає.

А загалом ми переробляємо багато риби і морепродуктів: випускаємо рибу солену, пря-ного посолу, холодного коп-чення, рибні пресерви, рибо-овочеві салати та кулінарні вироби з морської капусти. Усе – під торговою маркою «РИБА’К”.

– і де це все продається?– Ми постачаємо свою про-

дукцію в понад 1200 магазинів у восьми областях України, переважно у великих містах – Черкасах, Харкові, Кіро-вограді, Херсоні, Миколаєві, Одесі та інших. Київ, щоправ-да, ще не «освоїли», не вис-тачає продукції. Але це в пер-спективі.

– Трохи дивно: везете риб-ні продукти з Умані у при-морські міста. Хіба там не-має своєї риби?

– Традиційно рибокомбінати Криму, Приазов’я й Одеси пе-реробляли рибу, яку виловлю-вали самі. Але промисловий вилов там зменшився, до того ж він сезонний.

– А яку сировину викорис-товуєте ви? Адже від її якості залежить безпосередньо і якість продукції.

– Частка вітчизняної сиро-вини у нас незначна. Рибу бе-ремо переважно у Києві, куди вона надходить великими гур-товими партіями з вісімнадцяти країн світу – Норвегії, Шотлан-дії, США, Канади, Аргентини, Швеції, Прибалтики та інших. Кращою вважається риба, ви-ловлена у холодній воді.

– ваше підприємство на-зивається «Агропромресур-си» – і раптом така спеціалі-зація...

– Моя історія, мабуть, схожа на багато інших. За освітою я інженер-механік, п’ятнадцять років пропрацював на «Умань-ферммаші». Набув досвіду і виробничої, й управлінської

діяльності, знав, як організу-вати підприємство. Свого часу я вирішив зайнятися власним бізнесом. Спочатку він був пов’язаний із сільським госпо-дарством – звідси й назва.

У 1998 році була страшна криза, важча, ніж нинішня.

Довелося все переосмисли-ти, шукати вільну нішу в еко-номіці країни, вирішувати, чим далі займатися. Випадково сталося так, що ми почали со-лити оселедці. Доти я про них знав тільки те, що й будь-який пересічний споживач – дружи-на періодично купувала солені або копчені. У 1999 році взяв в оренду приміщення. Звернувся у санстанцію, до податківців, дізнався, як правильно все оформити. А далі, як кажуть, апетит приходить під час їжі. Я побачив, що ця ніша далеко не заповнена. Коли ми почали розвиватися, то, звісно, пот-рапили в поле зору Держстан-дарту. Відтоді, з 2000 року, почалася наша співпраця з ДП «Черкасистандартметрологія».

– вас узялися перевіряти, а ви...

– Ні, ми не ухилялися. Адже теж були зацікавлені в тому, щоб продукція була якісною, відповідала стандартам. Не скажу, що ми одні такі. Наш шлях може бути своєрідним посібником для підприємців-початківців. До нас на робо-ту прийшли люди з вищою освітою, але не пов’язаною з переробкою риби. Їздили краї-ною, просилися на заводи, де процес давно відпрацьований. І нас впускали! Отак і вчили-ся. Наші спеціалісти постійно відвідують виставки, семінари, вивчають досвід колег.

– ваша продукція увійшла до числа ста кращих товарів України. Зусилля виправда-ли себе і дали результат. Що ця перемога означає для вас особисто і колективу зага-лом, окрім позитивних емо-цій?

– Як каже Вік-тор Федорович Білоусов, дирек-тор ДП «черка-систандартмет-рологія», немає межі досконалості. Планку ні в якому разі опускати не можна, тре-ба рухатися вперед. Потен-ціал у колективу є. Принагідно хотів би подякувати за працю і розуміння людям, на яких і надалі покладаю великі надії: заступникові директора, кан-дидатові економічних наук Ві-талію Івановичу Рибчаку, тех-нологу виробництва Дмитрові Миколайовичу Московичу, начальникові цеху Костянтину Андрійовичу Пелагіну, майс-трові-технологу Аллі Іванівні Паламарчук, майстрові Лілії Анатоліївні Корж, виконува-чеві обов’язків начальника ла-бораторії, офіційному лікареві ветеринарної медицини Олек-сандрові Сергійовичу Попову. Вони безпосередньо причетні до якості.

– читачам може здатися, що дуже просто показати на конкурсі один якісний про-дукт. Але конкурсна комісія оцінює всю роботу підпри-ємства за десятками чинни-ків.

– Так, чотири роки тому ми побудували власне вироб-ництво, яке вже відповідає державним стандартам. Отри-мали сертифікат відповідності на свою продукцію. Створили належні умови праці.

– Можу засвідчити, що люди у вас не працюють у гумових чоботях, ходячи по кісточки у воді, як це буває іноді на аналогічних підпри-ємствах. Мене це приємно здивувало: світлі цехи, обли-цьовані кахлями і пластиком, затишні побутові приміщен-ня, холодна і гаряча вода у душових кабінах...

– Продовжу щодо якості. Ми вже маємо холодильний ком-

плекс для сировини й готової продукції та автомобілі, об-ладнані холодильним устатку-ванням. Це дає свої переваги, особливо влітку.

Щоб не було ніяких претен-зій і побоювань, ми вирішили також перевірити свою продук-цію на вміст генно-модифікова-них організмів. В Україні діють лише п’ять лабораторій, які мо-жуть зробити такі дослідження. Тож ми звернулися до лабо-раторії «ДП Вінницястандарт-метрологія». Результати були для нас утішними: ні в рибі, ні в овочах, які використовуємо, ні в олії ГМО не виявлено.

– Леоніде Борисовичу, нині жодна розмова на економіч-ну тему не обходиться без згадки про кризу. Одні вва-жають її катастрофою, інші – поштовхом до дії, пошуку нових шляхів. А що вона для вас?

– Я постійно спілкуюся з колегами, які мають справу з рибопродукцією. Знаєте, ри-нок ще не перенасичений нею. Українці досі споживають риби менше, ніж це прийнято у світі. Попит на неї не спадає й зараз. І тут немає нічого дивного: під час кризи людям важко купити дорогі речі – квартиру, маши-ну, складну побутову техніку. А продукти харчування – це ж найнеобхідніше... Їх купувати-муть завжди.

Тому в цьому плані ми суттє-во не відчули кризу. А от коли епідемію грипу оголосили, то листопад видався дуже важ-ким. Тоді саме починається наш сезон, а цей місяць став найгіршим у 2009 році.

Нині пожорсткішала конку-ренція щодо збуту продукції.

Ще ми планували розши-рення, але довелося відкласти його до кращих часів. А так – працюємо, модернізуємо виробництво. Торік задіяли вільні площі і здійснили сут-тєві поліпшення в санітарному плані. Придбали сучасні каме-ри для копчення з електрон-ним керуванням. Доводимо виробництво й умови праці до європейського рівня. Словом, використовуємо час кризи на те, щоб утримати позиції, мо-дернізуватися. Намагаємося виходити з кризи з якісною продукцією і розвиватися далі.

– Щиро дякую вам за роз-мову, Леоніде Борисовичу, зичу успіхів і нових перемог у конкурсах.

Світлана ХОРОШКО

під знаком якості

Вийти з кризи сильнішими

фот

о М

арин

и КО

РОл

ЬОВО

Ї

фот

о М

арин

и КО

РОл

ЬОВО

Ї

Смачненька продукція від Мпп “Агропромресурси”

10 лютого 201014

останнє телефон-ний дзвінок від донечки Віри – сту-дентки Черкасько-го національного університету – про-звучав у домі Марії і Степана Ш. ще три дні тому. Як завж-ди, та поділилася з батьками новина-

ми, повідомила, що на вихідні, очевидно, приїхати не зможе (потрібно дописати курсову), але якщо плани зміняться, то вона обов’язково передзво-нить. Після цього її мобільний телефон батьків більше не тур-бував. Спочатку обоє подума-ли, що у Віри закінчилися гро-ші на рахунку. Але коли Марії наснилося, що дочка зайшла в дім у білосніжному вбранні на-реченої, цього було досить, аби відрядити Степана у Черкаси дізнатися, з чим пов’язане три-вале доччине мовчання.

– Вічно тобі щось недобре на думку спадає, – дорікнув той дружині, але в обласний центр усе ж поїхав.

Від залізничного вокзалу до вулиці Університетської мар-шрутка довезла його за лічені хвилини. Там, у вестибюлі гур-тожитку, йому довелося чекати добру годину, поки закінчаться лекції, і приміщення наповнить-ся веселими голосами сту-дентів. Віриних подружок він упізнав відразу і був дуже зди-вований, коли не побачив поміж них своєї улюблениці.

– А хіба Віра не у вас? – зро-били дівчата великі очі. Від них Степан дізнався, що в універси-теті Віра відсутня другий день, що декан факультету вже знає про її вчинок і пообіцяв старості групи, щойно з’явиться «про-гульниця», змусити її написати пояснювальну. Студентки, мож-ливо, і далі торохтіли б, розпові-даючи, яке покарання чекає на Віру, але, побачивши сполотні-ле обличчя батька, миттю при-тихли, шкірою відчувши, що з їхньою подружкою щось трапи-лося.

РозслідуванняПідніматись у Вірину кімнату в гуртожитку батько не став, а поїхав у Соснівський РВ УМВС України, аби написати заяву про зникнення дочки-студент-ки. У міліцейському відомстві його попросили не впадати у паніку і ще почекати день-два, протягом яких Віра, дивись, об’явиться. Степан із людьми у погонах не погодився, заявив-ши, що він дуже добре знає свою доньку – за будь-яких об-ставин вона завжди давала про себе знати. Тому в нього немає сумніву, що хтось чи щось не дає їй цього зробити. І це тре-ба з’ясувати, поки не пізно. З батьковою аргументацією стра-жі правопорядку вимушені були

погодитися, і того ж дня Віра Ш. була оголошена у розшук, за фактом зникнення студентки розпочалися слідчі дії. Їхньою альфою і омегою пере-дусім стало студентське життя-буття зниклої безвісти дівчи-ни, її знайомства, захоплення, вподобання. З’ясувалося, що на першому місці у Віри був уні-верситет і все, з ним пов’язане: а саме здобуття диплому бака-лавра, продовження навчання в аспірантурі, захист кандидат-ської дисертації. Отож і мови не могло бути, щоб дівчина відволі-калася на якісь несерйозні речі на кшталт відвідання молодіж-них клубів та нічних дискотек (чим нерідко «грішили» одно-курсниці). Її важко було замани-ти на студентський «капусник» чи якийсь інший захід. Не роз-мінювалася Віра і на легковажні знайомства, вважаючи, що ли-царя серця вона зустріне, коли закінчить університет. Щоправ-да, у неї була чи не єдина слаб-кість – купувати DVD-диски з новими фільмами і перегляда-ти їх удома чи у друзів. Кілька таких дисків Вірині подружки передали слідчому. На них були записані виступи популярних українських та іноземних гуртів. Слідчий переглянув усі записи і заховав їх у шухляду, вважаю-чи, що вони, можливо, є єдиною зачіпкою у зв’ясуванні причини загадкового зникнення студент-ки. І, як підтвердилося пізніше, він не помилився.

Хобі нічного сторожаЗ усіх людей Вадим К. найбіль-ше любив і цінував лише свою матір. Ця любов не зазнала змін і після того, як її, колишню мед-працівницю, безжально вклав у ліжко інсульт, і всі турботи з дог-ляду за хворою лягли на плечі сина. Щоправда, додалася іс-тотна деталь: молодий чоловік ізолював жінку в окремій кім-наті, до якої заходив лише раз на день – щоб нагодувати матір кашею та прибрати за нею. Ма-териної мізерної пенсії і такої ж мізерної допомоги з догляду за інвалідом на прожиття катас-трофічно не вистачало. Тому одного разу Вадим вирішив улаштуватися на роботу нічним сторожем. Однак, подивившись у трудову книжку, де містився запис про звільнення «за стат-тею», хлопця відсилали туди, звідки він прийшов. Зрештою, тільки головний лікар однієї з черкаських лікарень, який пам’ятав Вадимову матір, мах-нув на той запис рукою. Оскіль-ки робота нічного сторожа охоп-лювала темну частину доби, переважна більшість медпер-соналу ніколи його не бачила, за винятком хіба що медичних сестер, які заступали на чер-гування у нічну зміну і нерідко навідувалися до його кімнати,

розміщеної у кінці кори-дору, щоб за компанію випити чаю і погомоніти.

В одну з таких ночей із візитом до симпатичного сторожа завітала медсес-тра Клава, про що дуже пошкодувала згодом. Пе-рекинувшись словом із Вадимом про те-се, дівчи-на зібралася було йти на свій пост, але ввічливий молодик запропонував їй залишитися і зайнятися… сексом. Медсестра обу-рилася і закричала, що повідомить про його до-магання керівництву. По-чувши цю погрозу, Вадим витяг із шухляди кухонно-го ножа і тихо мовив: «Ви-бирай – або ти скинеш з себе халат, або я проткну твій красивий живіт». Клава згадала приказку про те, що береженого Бог береже, і мовчки роз-дягнулася... Про свою ніч-ну пригоду вона, зрозумі-ло, не розповіла нікому, боячись помсти сторожа-психопата.

Відтоді минуло майже півроку. Якось, прогулю-ючись у центрі міста, Ва-дим побачив біля кіоску з продажу DVD-дисків молоду вродливу дівчи-ну, яка про щось розмов-ляла з продавцем. Їхній діалог зацікавив Вадима. Підійшовши майже впритул, він почув, що йдеться про російський блок-бастер «Нічна варта». Його у кіоску не виявилося. «От так удача!» – подумав Вадим і, не гаючи часу, втрутився у розмо-ву:

– Що за питання – у мене є цей фільм, я можу вам його пе-реписати.

– Скільки це буде коштувати? – поцікавилася дівчина.

– Для вас – ніскільки… – по-чулося у відповідь.

Дівчина погодилася на пропо-зицію і записала кульковою руч-кою місце Вадимової роботи. Останній Віру (а то була вона) не обманював, у нього дійсно був DVD-програвач і телевізор, які того ж дня хлопець привіз на таксі у лікарню і став чекати там прекрасну незнайомку. Віра прийшла у лікарню з першими сутінками і легко знайшла Ва-димову кімнату.

– Чистий диск принесли? – ді-ловито запитав сторож гостю. Та кивнула головою, не підоз-рюючи нічого лихого...

«Вона накинулася на мене першою...»Загиблою студентку ніхто не вважав, але що довше тривали її безуспішні пошуки, то менше залишалося шансів знайти Віру живою. Відпрацювавши чимало

версій, слідчий у кримінальній справі дійшов висновку, що жодна з них не підходить, окрім однієї, пов’язаної із доставлени-ми з гуртожитку DVD-дисками, що належали зниклій Вірі. Від-так укотре було проведено опи-тування власників кіосків з про-дажу цього товару. Але жоден із них потрібною інформацією не володів. І лише останній, напруживши пам’ять, згадав, як одного разу молода особа, бажаючи придбати блокбастер «Нічна варта», вступила у роз-мову з випадковим перехожим, і той пообіцяв їй допомогти.

– Він навіть свої координати назвав… – сказав опитуваний.

– Ви почули, що це за коор-динати? – вхопився слідчий за ниточку.

– Та у тім-то й річ, що не по-чув… Але здається, що йшлося про якусь лікарню…

Знадобилося ще чимало часу, щоб знайдена слідчим ни-точка привела до клубка. Спо-чатку Вадим категорично запе-

речував будь-яке знайомство зі зниклою безвісти студенткою університету. Однак очна став-ка із власником кіоску змусила його змінити показання. Вадим зізнався, що дійсно, на прохан-ня дівчини переписав фільм, але куди вона пішла після цього, йому невідомо. Слідчого подібні аргументи не переконали. Йому потрібно було знайти знаряддя вбивства. І він знайшов його, зробивши у будинку Вадима обшук. Ніж із погано змитими слідами крові валявся під ліж-ком хворої матері. Залишалося дізнатися у підслідного, куди він сховав тіло дівчини. Той вказав на хащі неподалік лікарні, і поки працівники міліції продирали-ся крізь колючі кущі, увесь час твердив:

– Я не хотів її вбивати… Я оборонявся… Вона першою на-кинулася на мене з ножем… Я готовий понести покарання… Але скажіть, на суді врахують, що у мене хвора мати?..

володимир УШАНОв

кримінальне чтиво

рекл

ама

Бандитський котел: черкаськi хронiки

ЗлоЧинна приСтраСтЬ лихі 2000-ні

№8 15

не хворіємо

Приватні оголошення некомерційного характеру та оголошення про пошук вакантних місць або наявність вільних вакансій публікуються БеЗКОШТОВНО.

Всі інші оголошення – плАТНІ (до 15 слів – 10 грн.): • юридичних осіб • надання послуг • про втрату доку-ментів • про недійсність статутних документів • банкрутство • розпродаж майна в зв’язку з банкрутством .

Від

повід

ал

ьн

ість

за д

осто

вір

ніс

ть ін

фор

мац

ії н

есе

ре

кл

ам

од

аве

ць.

Ого

лош

ен

ня п

ри

йм

аю

ться л

иш

е н

а к

уп

он

ах

наш

ої га

зе

ти.

оголошення приймаються за адресою редакції

оголошеннякупон

(не більше 15 слів)

телефон/адреса:

дані для редакції (вгазетіне

друкуються)

ПІБадресател.:дата/підпис

рубрика •

Шановні наші читачі!Особливістю рубрики «Зво-ротний зв’язок» є те, що у ній, на цілій сторінці, друкуються листи читачів. У запропоно-ваних нами розділах у вас є можливість стисло розповісти про ту чи іншу подію, проблему, висловити свою думку, пропо-зицію, поділитися особистим досвідом або просто надіслати замітку, фотознімок чи спогади (в листі обов’язково вказуйте вік і професію).

Листи пропонуємо надсилати у такі підрозділи:

«вітаємо» – скористайтесь нагодою безкош-товно привітати рідних, близьких, знайомих із днем народження, ювілеєм, будь-яким святом;

«мозаїка» – думки про поточні події в нашій області (не більше 5 рядків);

«Чому?» – у цьому розділі експерти відпові-датимуть читачам на запитання з охорони здоров’я, освіти, економіки, щодо пошуків роботи, а також консультуватимуть стосовно житлових та інших проблем. (Запитання читачів та відповіді експертів публікуватимуть-ся без посилання на конкретних авторів чи офіційних осіб);

«не може бути» – про незвичайні історії з вашого життя; або розповіді про цікаві си-туації, у які потрапляли рідні, сусіди, знайомі, знайомі знайомих;

«дякую» – можна висловити вдячність близьким, друзям і просто стороннім людям, які чимось допомогли: перемогти хворобу, повернути втрачений гаманець або надали допомогу на місці нещасного випадку;

«Чи можете ви доПомоГти?» – різ-ні прохання: знайти якусь книгу або загублену улюблену тваринку, нагадати назву фільму двадцятирічної давнини, знайти «загублених» однокласників або родичів;

«альбом» – сюди можна надсилати фото-знімки з весіль, днів народження, святкувань з приводу виходу на пенсію тощо;

«Гумор» – гуморески та карикатури, веселі історії з життя;

«втеЧа з міста» – рекомендації читачів газети, за якими маршрутами у вихідні можна провести цікаву подорож по Черкащині (мож-ливо, ви живете там, де є маловідомі пам’ятки історії чи культури або гарні краєвиди);

«розПорядок дня» – запрошення взяти участь у неофіційних заходах, наприклад, у роботі клубу або місцевих святкуваннях;

«Перевірено на собі» – тут можна поділитися своїм досвідом у швидкому приго-туванні їжі, як кажуть, «з топора», ефективному використанні старих і непотрібних речей. або розповісти про знайомих вам людей із «золо-тими руками» та їхні винаходи, також про те, як можна «виживати» в скрутний економічний час.

рекл

ама

4Продам магнитофон-приставку “Маяк-231 стерео”, кассетный, хорошее состоя-ние. Цена 80 грн. ( 45-90-87.

4Продам насіння люцерки. Невелика партія. ( 067 772-72-70.

4Продам земельний пай 2,20 га у Шполянському районі. Ціна договірна. ( 067 772-72-70.

4Послуги з охорони об’єктів з підключен-ням на пульт централізованого нагляду. Відеонагляд, охоронно-пожежна сигналізація. Електромонтажні роботи. ( 38-21-22, 63-49-09.

4Продаю стул металлический с мягким покрытием, с регулировкой высоты, для слесарных работ. Цена 80 грн. ( 45-90-87.

зворотний зв’язок

ДОшкА ОгОлОшень

Чому?•

Відрахування при звільненніНещодавно я звільнився з роботи. З моєї зарплати ут-римували 25 відсотків аліментів на дитину. Чи відра-ховуються аліменти із сум, які належать мені при ос-таточному розрахунку компенсації за невикористану відпустку, зарплати? Чи повернуть мені виконавчий лист після звільнення?

При остаточному розрахунку аліменти утримують із зар-плати та компенсації за відпустку, не використану про-тягом кількох років.

При звільненні працівника з підприємства знімаються зобов’язання щодо перерахування аліментів, а виконав-чий лист протягом трьох днів повертається державному виконавцю із зазначенням строку утримання аліментів, а також розміру зарплати за останні 3 місяці. Цей запис засвідчують підписами головного бухгалтера та дирек-тора підприємства, а потім скріплюють печаткою.

Згідно зі ст.182 Сімейного кодексу, мінімальний роз-мір аліментів становить 30 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Виконавчий лист заборонено передавати як платни-ку, так і одержувачу.

Право на вихідну допомогуЯ звільнився з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України (змі-ни в організації виробництва і праці). Чи маю я право на виплату вихідної допомоги?

Обов’язок власника чи уповноваженого ним органу про-вести розрахунок із працівником і видати йому трудову книжку перед бачено ст.47 КЗпП України. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звіль-нення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у термін, зазначений у ст.116 Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціа-тиви власника або уповноваженого ним органу також у день звільнення працівнику видається копія наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

При припиненні трудового договору з підстав, зазна-чених у п.1 ст.40 цього Кодексу, працівникові випла-чується вихідна допомога у розмірі не менше від серед-нього місячного заробітку.

Грошова винагорода і середня зарплатаЯ – педагогічний працівник. Щороку отримую грошову винагороду за сумлінну працю. Чи враховується вона при обчисленні середньої зарплати для виплат за час щорічної відпустки?

Постановою Кабміну від 08.02.1995 №100 затверджено порядок обчислення середньої зарплати, яким визна-чено, що до виплат, які враховуються для обчислення середньої зарплати, належать виплати, що мають пос-тійний характер.

Надання педагогічним працівникам щорічної винаго-роди в розмірі до одного посадового окладу (ставка за-рплати) за сумлінну працю, зразкове виконання службо-вих обов’язків передбачено ст.57 Закону від 23.05.1991 №1060-XII «Про освіту», а порядок її надання затверд-жено постановою Кабміну від 05.06.2000 №898.

Щорічна грошова винагорода виплачується раз на рік і має одноразовий характер, а отже, не враховується при обчисленні середньої зарплати, зокрема для нара-хування виплат за час щорічної відпустки.

Гумор•

Сила замовлянь(відкритий лист віщунці)

Доброго дня, шановна Любове Іванівно! Пише вам ваш колишній пацієнт Іван Маркович Галушка, який приходив до вас зі своїми будами-болячками, і якому ви, моя знахарко і спасителько, дуже допомогли.

А приходив я до вас зі своєю сверблячкою, яка не давала мені спокою ні вдень, ні вночі. Ви тоді півгодини читали над моєю сивою головою молитву. А для того, щоб вона подіяла, порекомен-дувала частіше митися. І ваша молитва допомогла! Сверблячка зникає. Бо ми-юся я вже частіше – раз на місяць. От що зна-чить чарівна молитва!

А ще я жалівся, що у моєї корови шостий рік немає ніякого приплоду. Ви тоді заговорили воду. Наказали змішати її з коров’ячими кізяками і мазати отриманою сумішшю корові під хвос-том два місяці. Після чого зводити корову на огляди-ни до бугая. І я цілих два місяці ялозив кізяками під коров’ячим хвостом, після чого відвів на оглядини до бугая. Скоро буде у моєї годувальниці приплід. Які ж дива творить заговоре-на вода!

Тоді я спитав, чим зарадити моїм зубам, які пожовкли, мов осіннє листя на деревах. І ви, моя спасителько, про-читавши молитву над якоюсь банкою, продали

її мені, сказавши, що мої зуби втратили емаль. Я зробив усе так, як ви казали. І зуби справді стали білими. А вашу банку з написом «Фарба. Емаль. Біла» я зберігаю як реліквію. Що робить сила молитви!

І знаєте, після ваших сеансів я почав відчувати і в собі силу творити дива. Днями прийшов до мене сусід Кузьма. Жалітися почав, мовляв, так ноги болять, що ледве дочалапав до мене. Я, недовго думаючи, за вашим прикладом посадив його на стілець, побриз-кав йому ноги з нашого водопроводу і почав читати молитву. Моли-тов я, правда, ніяких не знаю, тому шепотів щось на зразок «Ой, гоп, мої гречаники!». А потім як вріжу йому качалкою по одному коліну, а потім по другому! І Кузьма відразу забув, що у нього боліли ноги! Він так по-моло-децьки підскочив! Та з такою швидкістю з хати вилетів, що я і «амінь» сказати не встиг. Навіть костура свого забув – ма-буть, зрадів дуже.

Отакі справи, Любове Іванівно. Вирішив оце і собі за вашим прикладом купити ліцензію МОЗ України і розпочати свою справу. А що? Зайві гроші ніколи не завадять. Чого і вам бажаю!

Копію з листа зняв Антон Зайцев,

м. ватутіне

10 лютого 201016

– А я дивився кіно з Томом Крузом.

– Ну і як?– Фільм нічого, але Тому

Крузу не сподобалося.

– Дівчино! Ви хочете вступити з кимось у ро-мантичні стосунки?

– Хочу!– Я Роман!

– Тату, ну і живіт у тебе...

– Це не живіт, а пагорб слави, а під ним полеглий воїн!

– Чому в Ізраїлі не випускають автомобілі?

– А куди їм ще їхати?..

– Як там твоє сонечко?– Та масло міняти треба. Чи

ти про Іру?

У житті абсолютно не-можливі три речі. Винайти вічний двигун, обдурити єврея і зрозуміти жінку. Втім, спроби винайти віч-ний двигун хоча б були.

Зустрілися дві подру-ги в офісі після вихідних. Другу годину наводять макіяж.

– Я сьогодні маю поганий вигляд...

– Щось трапилося?– Мій паразит на риболов-

лю на усі вихідні виїхав, посваритися ні з ким було! Не відпочила і пішла на роботу!

Я пишаюся двома людьми: Гагаріним і Нью-тоном.

Один спробував утекти з цієї планети, а другий довів, що у першого нічого не вийде...

– Ех, Петьку! От закін-читься війна, понабудуємо всюди консерваторіїв. Нехай наші люди досхочу консервів поїдять.

– Так, Василю Івановичу, а як з консерваторіями закінчимо – обсерваторії будувати почнемо...

Папа Карло і Бураті-но.

– синку, ти задоволений подарунком?

– Не дуже..– Чому? Всі діти мріють

мати домашню тварину.– Та щось цей бобер дивно

на мене дивиться.

Тоне мужик і кричить:– Допоможіть! Киньте хтось

мотузку!Другий мимо проходить:– Що, передумав? Повісити-

ся вирішив?

– Любий, може, мені зачіску поміняти, волосся назад зачесати?

– Ти що, з глузду з’їхала? Де волосся, а де зад?!

Мужик приходить до лікаря:

– Заснути не можу, ніякі таб-летки не допомагають.

– Я вам випишу нові імпорт-ні свічі, вони діють чудово.

Наступного дня мужик при-бігає до лікаря:

– спасибі, лікарю, так добре діють, що навіть не всти-гаєш палець витягти.

– Не пий із мого кухля!

– Що, козликом стану?– Та не пий з мого кухля,

козел!

Вчителька на уроці:

– Хлопці, мушу ска-зати, що у вас дуже погані справи з

математикою. Я думаю, що 90 відсотків із вас не здадуть річну

контрольну.Голос із класу:– Так нас тут стільки

і не набереться.

Здає мужик іспит у ДАІ. Його запитують:

– Що це за знак – корова всередині три-кутника?

– Ну, як який? Це – худоба на дорозі.

– Ну, і де він уста-новлюється?

– Ну, як де? За сто-двісті мет-рів від поста ДАІ.

Маршрутка. сидять усі напружені такі, ди-хають неглибоко, через чотири шари марлі. Захо-дить на зупинці чахлик із червоними очима і починає надривно кашля-ти. Пасажири занепокоєні. Чахлик:

– Та ви не хвилюйтеся, це не грип, це туберкульоз!

Пасажири з полегшенням:– Х-у-у-х...

Відвідувач замовляє в ресторані тарілку апель-синів і розмазує їх усі один за одним об стіну. До нього підходить офіціант і каже:

– А ви байкер.– А як ви здогадалися?– А я бачив, що ви на мото-

циклі приїхали.

– Я собі таку круту тачку купив! Їжджу де хочу, ніхто не зупиняє, паркуюся скрізь безплат-но, мало того – тільки під’їжджаю, відразу місце звільняють!

– Класна тачка! “Бугатті”?– Евакуатор!

– Гості, ви їсти хоче-те?– Так. Хоче-мо.– Так чому додому не йдете?

Дід у своєї баби запитує:

– Послу-хай, Маню. От умру

я, як ти мене ховатимеш? Надто ти в мене скупа, що не купиш, усе тобі дорого! А навіщо гроші – у могилу ж їх не забереш?!

– Прямо, скупа! Поховаю не гірше олігарха! Костюм замовлю дорогий, у церкві панотець відспіває, все, як у людей, буде!

Вирішив дід перевірити бабу.

Через тиждень після розмо-ви прикинувся, що помер...

Баба вдягає йому труси, футболку, кеди. Кладе в труну і голосить:

– І на кого ж ти мене зали-шив?! Куди ж ти зібрався!

Дід піднявся, вилазить із труни:

– На футбол... трясця твоїй матері!

– Так таргани замучи-ли, сил немає!

– А ти купи крейду, допо-магає!

– справді?– Так, поглянь! Мої сидять у

кутку, малюють...

Жінка приходить до ворожки:

– Пам’ятаєте, я була у вас п’ять років тому? Ви ще нагадали мені багатого чоловіка і п’ятьох дітей. – Пам’ятаю... – Я хочу уточнити – а чоловік у мене коли буде?

– Ти послуга-ми ворожки коли-небудь користував-ся?– Хтозна, може, ці жінки ще й ворожи-ли, не знаю...

на диванІ

Будьте уважні! наша газета – «Молодь Черкащини» (пере-дплатний індекс 61072), яка виходить з 1960 року, не має ніякого відношення до газети «нова молодь Черкащини».

наша передплатане закінчується ніколи

триває сезон передплати на газету «Молодь Черкащини» на 2010 рік. Газета на 16 сторінках формат а3 з телепрограмою на 16 сторінках (а3)

Передплату на 2010 рік

можна оформити у будь-якому поштовому відділенні

Черкаської області до 20 числа кожного місяця.

ihдекс 61072

1 місяць – 6,50 грн3 місяці – 19,50 грн6 місяців – 39,00 грнВ

ар

тіс

ть ціни вказані

без вартості приймання передплати «Укрпоштою»

ПП «Видавництво «Прессбол-2008» 18002, м. черкаси, бул. Шевченка, 266/1, к.108-111. [email protected],[email protected] (рекламний відділ)32-25-85 (журналісти), 32-25-84 (реклама).

«Видавничо-поліграфічний комплекс редакції газети «Вісті...»

м. Бровари, вул. Красовського, 16.

Газета віддрукована в друкарні

Засновник і видавець:Адреса редакції:

Газета виходить щосереди. Верстка та оформлення є інтелектуальною власністю редакції.

Передрук та використання матеріалів газети «Молодь Черкащини» без згоди редакції заборонені.

редакція не несе відповідальності за достовірність та зміст рекламної інформації.

редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора.Матеріали з позначкою , в рубриках «Погляд», «Позиція»

та «Політика» публікуються на правах політичної реклами, а в рубриках «наша марка» і «Знак якості» – на правах реклами.

рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають.листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети.

Віктор Яременко Роман КирейОлег Кукса

Головний редактор:Заступник редактора:

Відповідальний секретар:

ЧС №608Реєстраційне свідоцтво:

e-mail:

тел./факс:

Замовлення № 027-08 Зага

льни

й ти

раж

– 1

4 60

0

рекл

ама

рекл

ама

News & Politics

Молодь Черкащини 08 2010