4
№ 10 (027) 20 - 27 травня 2010 року ціна 45 коп. ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ Закінчення на 2-й стор. Павло Барнацький, заслужений юрист України, голова Львівської обласної організації ПЗВ Що то за влада, яка себе не захищає? От тільки від кого: від зовнішніх та внутрішніх загроз чи від народу? Як, скажіть, оці - нити те, що під політичний шу- мок формування нової коаліції й нового уряду народні депута- ти знову відклали введення в дію пакета антикорупційних законів. Законів, яких так давно всі чека- ли. Бо корупційний зашморг, який накинули на все суспільство, пе- рекрив кисень і вводить країну в стан стагнації. Цього разу відклали на 9 міся- ців – до кінця року. Словом, на- віщо поспішати боротися з коруп- цією? А, може, із самими собою? Адже риба, як відомо, гниє з го- лови. Історія цього питання бере свій початок у торішньому чер- вні, коли Верховна Рада прий- няла три закони, що посилюють відповідальність за корупційні діяння - «Про відповідальність юридичних осіб за здійснення ко- рупційних правопорушень», «Про основи запобігання й боротьби з корупцією», «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо відповідальності за коруп- ційні правопорушення». Закони підписав тодішній га- рант Ющенко, і вони повинні були запрацювати цьогоріч із 1 січня. Значною мірою в нових законах було розширено відповідальність за корупційну діяльність і спи- сок суб’єктів. До держслужбов- ців, міністрів, депутатів, міських голів і військових, що вже фігуру- вали у чинному законодавстві, в антикорупційному пакеті додали- ся Президент, всі прокурори, суд- Сльози за… корупцією Читайте на 3-й стор. В наступних номерах - ФАЛЬСИФІКАТОР ЗІ СТАЖЕМ - або як колишній голова земельної комісії облради Михайло Лавейкін, «відмившись» від криміналу, й далі займається розкраданням земель на Львівщині - цЕнТР ЛЬвОвА - З МОЛОТКА - за посередництвом депутатів облради нАС пІдпИСАЛИ вЖЕ 10 911 чИТАчІв! наш індекс 49127 www.vybir-lviv.com Кому майно? За… безцінь! У попередньому номері «вибору» ми розповіли про те, як чиновники після програшу їхніх політичних сил на президентських виборах наввипередки почали розповідати про факти корупції і хабарництва, що процвітають у Львівській облраді. називаючи прізвища і суми, які депутати кладуть собі в кишені ледь не за кожне підняття руки під час голосування по питаннях, що стосується розподілу комунального майна, бюджетних питань чи різного роду дозволів. нЕЗвАЖАючИ нА вИКРИвАЛЬнІ ОбвИнУвАчЕння, дЕпУТАТИ ЛЬвІвСЬКОї ОбЛРАдИ пРОдОвЖУюТЬ ЗА КОпІйКИ «РОЗдАвАТИ» КОМУнАЛЬнУ вЛАСнІСТЬ пРИ пОвнОМУ пОТУРАннІ З бОКУ КЕРІвнИцТвА ОбЛпРОКУРАТУРИ РІЗнИця - в КИшЕнІ Те, про що «Вибір», не боя- чись, писав півроку-рік тому, те- пер підтвердили самі ж представ- ники влади. Питання: чому ж тоді, коли ми оприлюднювали конкрет- ні факти корупційних діянь, вони боязко ховали свої голови в пі - сок? І чому досі Львівська облас- на прокуратура, яка, відповідаючи на депутатський запит Ю. Кар- мазіна за даними, опублікованими в нашій газеті, обіцяла у всьому розібратися і притягнути винних до відповідальності, бавиться в забудькуватість? А нинішні звину- вачення посадових осіб фактично повторюють одні й ті ж прізвища та суми. Чи виникнення раптового склерозу у керівництва облпроку- ратури має зовсім іншу природу? А чи не ту, бува, про яку ці чинов- ники відкрито заявляють: окремі керівники не за просто так закри- вають очі на відкриті факти злов- живань і корупції в стінах виборчо- го органу? Але поки про це відкрито го- ворять, депутати, відчувши пов- пРИдбАТИ нАшУ гАЗЕТУ вИ МОЖЕТЕ в кіосках «високий Замок» Вони привели Януковича до влади ЗАвдяКИ ЗАКЛИКАМ «УРА-пАТРІОТІв» нЕ йТИ нА вИбОРИ АбО гОЛОСУвАТИ «пРОТИ вСІх» ЛИшЕ нА ЛЬвІвщИнІ в дРУгОМУ ТУРІ пРЕЗИдЕнТСЬКИх вИбОРІв-2010 пРИйшЛО вИбОРцІв нА 400 ТИСяч МЕншЕ, нІЖ У 2004 РОцІ кою голосувати «проти всіх» або не йти на вибо- ри. Але на Львівщині слухали наших горе-патріотів. Хотільсь би, щоб ви перечислили тих політиків- львів’ян, які своїми закликами і діями сприяли прихо- ду Януковича до влади. Бо прощення їм не буде. Від імені жителів Яворівського району, Михайло Стахник, мешканець с. Нагачів. PS. Із цим проханням ми зверталися до бага- тьох видань, однак вони побоялися довести до на- роду правду. Шановний пане Стахник! Розуміємо і поді - ляємо ваші біль і страждання. Тож, наразі час- тково висвітлюємо в нашому часописі політиків та емісарів, які перед другим туром президент- ських виборів із запалом у всіх засобах масо- вої інформації закликали мешканців Галичини не йти на вибори або голосувати «проти всіх». На жаль, жоден із емісарів не поїхав на схід або південь із такими закликами, що значно змен- шило би кількість голосів за Януковича. Цілком очевидно, що такі заклики стали по- током води на млин Януковича. Адже, лише на Львівщині цього разу на президентські вибори прийшло виборців на 400 тисяч менше, ніж на попередні. У підсумку, за два місяці президентства їхній кумир встиг здати Росії стільки, що його попе- редники не зуміли зробити за 20 років. Сьогодні ці «патріоти» бігають західною Україною і вола- ють: «Рятуй Україну від Януковича». Здаєть- ся, Україну потрібно рятувати від таких слово- блудів як вони самі. На жаль, історія доводить правду: де 5 ук- раїнців, там 10 гетьманів. Вочевидь, тому ми нині не маємо міцної держави. Вдивившись в обличчя, ми зможемо опізнати тих політи- ків, які розділили партії «Наша Україна», УРП, УНА-УНСО та «Народнй Рух України», забувши стародавню приказку «Поділяй і владарюй». А може й ні. Коли ж, врешті, ми, українці, зрозуміємо, що в єдності наша сила? Лише в єдності з потуж- ним лідером ми зможемо стати незалежними. Редакція не мала наміру аналізувати ситу- ацію, але лист, який ми отримали з Яворівщи- ни, де у 2004 році Ющенко набрав майже 100 відсотків, не залишив нас байдужими. Відвер- то кажучи, кожен народ має знати своїх «ге- роїв» в обличчя. Оскільки окремі горе-патріо- ти десятками років маніпулюють свідомістю львівян, тоді як нічого не зробили ні для Гали- чини, ні для держави загалом. «Шановна редакціє! Від імені ваших прихильників з Яворівщини хочу подякувати за газету, яку ми дуже полюбили. За го- стро-критичні матеріали про корупціонерів і різних злодіїв від влади. Хай Бог дає вам здоров’я і наснаги в подальшій боротьбі. З болем в душі і тривогою в серці спостерігає- мо за новою владою в Україні, яка хоче знищи- ти нашу незалежність, культуру, ду- ховність. Тепер розуміємо, що було великою помил -

Газета «Вибір. Правозахисник Львівщини» №10 (27) (20 - 27 травня 2010 року)

  • Upload
    vybir

  • View
    822

  • Download
    2

Embed Size (px)

DESCRIPTION

Газета львів'ян і для львів'ян. Про політику і всього що стосується людей.

Citation preview

Page 1: Газета «Вибір. Правозахисник Львівщини» №10 (27)  (20 - 27 травня 2010 року)

№ 10 (027) 20 - 27 травня 2010 року ціна 45 коп.

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

Закінчення на 2-й стор.

Павло Барнацький, заслужений юрист

України, голова Львівської

обласної організації ПЗВ

Що то за влада, яка себе не захищає? От тільки від кого: від зовнішніх та внутрішніх загроз чи від народу? Як, скажіть, оці-нити те, що під політичний шу-мок формування нової коаліції й нового уряду народні депута-ти знову відклали введення в дію пакета антикорупційних законів. Законів, яких так давно всі чека-ли. Бо корупційний зашморг, який накинули на все суспільство, пе-рекрив кисень і вводить країну в стан стагнації.

Цього разу відклали на 9 міся-ців – до кінця року. Словом, на-віщо поспішати боротися з коруп-цією? А, може, із самими собою? Адже риба, як відомо, гниє з го-лови.

Історія цього питання бере свій початок у торішньому чер-вні, коли Верховна Рада прий-няла три закони, що посилюють відповідальність за корупційні діяння - «Про відповідальність юридичних осіб за здійснення ко-рупційних правопорушень», «Про основи запобігання й боротьби з корупцією», «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо відповідальності за коруп-ційні правопорушення».

Закони підписав тодішній га-рант Ющенко, і вони повинні були запрацювати цьогоріч із 1 січня. Значною мірою в нових законах було розширено відповідальність за корупційну діяльність і спи-сок суб’єктів. До держслужбов-ців, міністрів, депутатів, міських голів і військових, що вже фігуру-вали у чинному законодавстві, в антикорупційному пакеті додали-ся Президент, всі прокурори, суд-

Сльози за… корупцією

Читайте на 3-й стор.

В наступних номерах- ФАЛЬСИФІКАТОР ЗІ СТАЖЕМ - або як колишній голова земельної комісії облради Михайло Лавейкін, «відмившись» від криміналу, й далі займається розкраданням земель на Львівщині

- цЕнТР ЛЬвОвА - З МОЛОТКА - за посередництвом депутатів облради

нАС пІдпИСАЛИ вЖЕ 10 911 чИТАчІв!

наш індекс 49127

www.vybir- lviv.com

Кому майно? За… безцінь!

У попередньому номері «вибору» ми розповіли про те, як чиновники після програшу їхніх політичних сил на президентських виборах наввипередки почали розповідати про факти корупції і хабарництва, що процвітають у Львівській облраді. називаючи прізвища і суми, які депутати кладуть собі в кишені ледь не за кожне підняття руки під час голосування по питаннях, що стосується розподілу комунального майна, бюджетних питань чи різного роду дозволів.

нЕЗвАЖАючИ нА вИКРИвАЛЬнІ ОбвИнУвАчЕння, дЕпУТАТИ ЛЬвІвСЬКОї ОбЛРАдИ пРОдОвЖУюТЬ ЗА КОпІйКИ «РОЗдАвАТИ» КОМУнАЛЬнУ вЛАСнІСТЬ пРИ пОвнОМУ пОТУРАннІ З бОКУ КЕРІвнИцТвА ОбЛпРОКУРАТУРИ

РІЗнИця - в КИшЕнІ

Те, про що «Вибір», не боя-чись, писав півроку-рік тому, те-пер підтвердили самі ж представ-ники влади. Питання: чому ж тоді, коли ми оприлюднювали конкрет-ні факти корупційних діянь, вони боязко ховали свої голови в пі-

сок? І чому досі Львівська облас-на прокуратура, яка, відповідаючи на депутатський запит Ю. Кар-мазіна за даними, опублікованими в нашій газеті, обіцяла у всьому розібратися і притягнути винних до відповідальності, бавиться в забудькуватість? А нинішні звину-вачення посадових осіб фактично повторюють одні й ті ж прізвища та суми. Чи виникнення раптового склерозу у керівництва облпроку-ратури має зовсім іншу природу? А чи не ту, бува, про яку ці чинов-ники відкрито заявляють: окремі керівники не за просто так закри-вають очі на відкриті факти злов-живань і корупції в стінах виборчо-го органу?

Але поки про це відкрито го-ворять, депутати, відчувши пов-

пРИдбАТИ нАшУ гАЗЕТУ вИ МОЖЕТЕ

в кіосках «високий Замок»

Вони привели Януковича до владиЗАвдяКИ ЗАКЛИКАМ «УРА-пАТРІОТІв» нЕ йТИ нА вИбОРИ АбО гОЛОСУвАТИ «пРОТИ вСІх» ЛИшЕ нА ЛЬвІвщИнІ в дРУгОМУ ТУРІ пРЕЗИдЕнТСЬКИх вИбОРІв-2010 пРИйшЛО вИбОРцІв нА 400 ТИСяч МЕншЕ, нІЖ У 2004 РОцІ

кою голосувати «проти всіх» або не йти на вибо-ри. Але на Львівщині слухали наших горе-патріотів. Хотільсь би, щоб ви перечислили тих політиків-львів’ян, які своїми закликами і діями сприяли прихо-ду Януковича до влади. Бо прощення їм не буде.

Від імені жителів Яворівського району, Михайло Стахник, мешканець с. Нагачів.

PS. Із цим проханням ми зверталися до бага-тьох видань, однак вони побоялися довести до на-роду правду.

Шановний пане Стахник! Розуміємо і поді-ляємо ваші біль і страждання. Тож, наразі час-тково висвітлюємо в нашому часописі політиків та емісарів, які перед другим туром президент-ських виборів із запалом у всіх засобах масо-вої інформації закликали мешканців Галичини не йти на вибори або голосувати «проти всіх». На жаль, жоден із емісарів не поїхав на схід або південь із такими закликами, що значно змен-шило би кількість голосів за Януковича.

Цілком очевидно, що такі заклики стали по-током води на млин Януковича. Адже, лише на Львівщині цього разу на президентські вибори прийшло виборців на 400 тисяч менше, ніж на попередні.

У підсумку, за два місяці президентства їхній кумир встиг здати Росії стільки, що його попе-редники не зуміли зробити за 20 років. Сьогодні ці «патріоти» бігають західною Україною і вола-ють: «Рятуй Україну від Януковича». Здаєть-ся, Україну потрібно рятувати від таких слово-блудів як вони самі.

На жаль, історія доводить правду: де 5 ук-раїнців, там 10 гетьманів. Вочевидь, тому ми нині не маємо міцної держави. Вдивившись в обличчя, ми зможемо опізнати тих політи-ків, які розділили партії «Наша Україна», УРП, УНА-УНСО та «Народнй Рух України», забувши стародавню приказку «Поділяй і владарюй». А може й ні.

Коли ж, врешті, ми, українці, зрозуміємо, що в єдності наша сила? Лише в єдності з потуж-ним лідером ми зможемо стати незалежними.

Редакція не мала наміру аналізувати ситу-ацію, але лист, який ми отримали з Яворівщи-ни, де у 2004 році Ющенко набрав майже 100 відсотків, не залишив нас байдужими. Відвер-то кажучи, кожен народ має знати своїх «ге-роїв» в обличчя. Оскільки окремі горе-патріо-

ти десятками років маніпулюють свідомістю львівян, тоді як нічого не зробили ні для Гали-чини, ні для держави загалом.

«Шановна редакціє!Від імені ваших прихильників з Яворівщини хочу

подякувати за газету, яку ми дуже полюбили. За го-стро-критичні матеріали про корупціонерів і різних злодіїв від влади. Хай Бог дає вам здоров’я і наснаги в подальшій боротьбі.

З болем в душі і тривогою в серці спостерігає-мо за новою владою в Україні, яка хоче знищи-

ти нашу незалежність, культуру, ду-ховність.

Тепер розуміємо, що було великою

помил-

Page 2: Газета «Вибір. Правозахисник Львівщини» №10 (27)  (20 - 27 травня 2010 року)

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Сльози за… корупцієюді, глави НБУ та СБУ, вся міліція, податкова, дипломати, митниця, кримінально-виконавча служба й, як зазначено в законі, «інші поса-дові особи».

Фактично, після вступу в силу нового антикорупційного законо-давства під дію його статей під-падав увесь український бюрокра-тичний клас. Як цьому не радіти? Адже усі знають, що в Україні нині без хабара кроку не ступити. Усю-ди безстрашно заявляють: дай! І тягнуть ненаситну руку.

Нове ж законодавство поміт-но посилювало і деталізувало по-карання за корупційні правопо-рушення і злочини. Якщо нині в українському законодавстві мак-симальна відповідальність за «ко-рупційну» статтю передбачена в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то в нових законах прописані реальні тюремні строки.

Наприклад, за «перевищен-ня повноважень» можна отрима-ти до 7 років позбавлення волі. За «підробку документів, печаток, штампів і бланків» реально «за-гриміти» на 5 років. А максималь-ний строк ув‘язнення за хабар - 10 років.

Однак, у прийнятих поспіхом законах було багато вад. Так під корупційні діяння підпадали вчи-телі та інші працівники науки і культури, зарплата яким випла-чується з бюджету тільки за те, що вони читають лекції в інших уч-бових закладах. Також під цей за-кон підпадали медики за роботу на півставки в декількох устано-вах, тощо. Крім того, під закон під-падали депутати місцевих рад. А простіше кажучи, завдяки такому законодавству, наші владні мужі мали можливість будь-якого гро-мадянина, що їм не подобався, поставити «в стійло».

Саме тому 23 грудня Верхов-на Рада відстрочила введення в дію нових законів на три місяці - до квітня наступного року. І дала можливість профільному комітету виправити і привести у відповід-ність до Конституції норми вказа-них законів.

У березні комітет ВР з питань боротьби з оргзлочиннісю і коруп-цією провів круглий стіл із залу-ченням керівників всіх Міністерств і відомств, на якому було пред-ставлено вказані закони в ново-му варіанті і запропоновано Вер-ховній Раді прийняти їх до квітня наступного року. Однак, вже тепе-рішній владі стали невигідні нові методи боротьби з корупцією і при голосуванні в сесійній залі Пар-тія регонів і їхні поплічники запро-понували відстрочити введення в дію антикорупційного пакета за-конів до початку наступного року для того, щоб за цей час вийти на «єдиний, погоджений» проект. Аж сльозу хочеться пустити за спітні-лих від непосильних трудів наших народних обранців!

У підсумку, боротьбу з коруп-цією знову відкладено в довгу ск-риню. І сьогодні ніхто не дасть жодних гарантій щодо того, що че-рез дев’ять місяців у депутатів не з’являться нові вагомі причини, аби вкотре відкласти антикоруп-ційні закони. Чи суть не в законах, а в самих депутатах. Точніше – в їхньому страху перед неминучіс-тю покарання за вседозволеність, головотяпність та безкарність.

Закінчення. Поч. у №26

Таємниці жінок ЮщенкаВерВанна

На новій посаді, у Кабміні, біля «тіла» Віктора Андрійовича з’явилася ще одна знакова фігу-ра - Віра Ульянченко. Колишній інструктор ідеологічного відді-лу Радянського райкому компар-тії товаришувала з Ющенком ще за часів його першого одруження. А познайомив їх її чоловік - Віктор Івченко.

Начальник одеської склотари Івченко прибув до Києва в «обозі» Валентина Симоненка, коли шеф Одеського міськвиконкому нена-довго став віце-прем’єром при Леонідові Кравчуку. Завдяки під-тримці Симоненка Івченко швидко стає заввідділом із соціально-еко-номічних питань в Адміністрації Президента. А свою дружину при-лаштовує помічником Кравчука з питань науки.

Пізніше Леонід Макарович із іронією згадував про нав’язану йому помічницю, основним за-вданням якої було лобіювання ін-тересів Павла Кудюкіна, який за підтримки Симоненка та Івчен-ка планував розграбувати Чор-номорське пароплавство. Ульян-ченко відводилась ключова роль – вона стала представником у Києві знаменитої фірми «Бласко». Коли афера розкрилася і Кудюкіна викликали на допити, Віра Іванів-на терміново завагітніла. А Івченко вже був у фаворі тодішнього спіке-ра О. Мороза.

Ющенка ж турбувало питан-ня переобрання на посаді шефа НБУ, і він волів дружити з Морозом та його оточенням. Саме Івченко і Ульянченко швидко зметикували, кого слухає майбутній лідер нації. І тісно зійшлися з Чумаченко.

Завдяки цьому знайомству Уль-янченко 5 років, уникаючи арешту, пересиділа в США, виконуючи різ-ні особисті доручення Катерини. А після повернення в Україну відра-зу стала секретаркою прем’єра Ющенка. Вважається, що саме вона разом з Олегом Рибачуком

та Віктором Лисицьким фактично керувала урядом, коли їхній шеф – «вільний художник» – займався улюбленими справами - малював картини та ліпив глечики. Не дар-ма Верванну по сьогодні назива-ють нянькою Ющенка.

«ГрантоВі дами»Працюючи в Держдепарта-

менті США, грантових організа-

ціях й Barents Group, Чумаченко просто не могла не знати Наталю Яресько, що займалася в посоль-стві США питаннями фінансуван-ня економічного розвитку. Яресь-ко, влаштувавшись в 1989 році на роботу в Держдепартамент, кілька днів працювала разом із Чумаченко. В 1992 році вона стає начальником економічного відді-лу посольства США в Україні, в 1995-ому - співробітником фон-ду WNISEF, а в 2001-2006 роках очолювала його. Нині - співза-сновник компанії Horizon Capital, що керує двома інвестиційними фондами.

Фонд WNISEF був створений на гроші уряду США спеціально, щоб допомагати економічному розвит-

ку самостійної України. Його інвес-тиційний портфель оцінювався в 80 млн. дол. Однак більше він про-славився в Україні неодноразови-ми корпоративними скандалами з об’єктами власних інвестицій.

Внесок Наталії Яресько й Віри Ульянченко в просування Ющен-ка не настільки значний, як у под-руг Чумаченко, і все ж без їхньої «експертної оцінки» остаточно за-твердити Віктора Андрійовича в

статусі реформатора було б не-можливо. Крім того, дами брали участь у «подготовці суспільс-тва до прийняття реформ» че-рез впровадження всіляких ре-волюційних проектів і підбор «прогресивно мислячих» лю-дей. Ці жінки забезпечували Ющенкові гідне коло спілкуван-ня на Заході, промоушн як ре-форматорові й постачали цін-ними порадами - як правильно жити і просуватися до посади Президента України.

Важливо зауважити, що нині всі грантові програми згорнуті. Можливо, тому що США змінив-ся президент, а, можливо, аме-риканська влада просто роз-чарувалися у тому, що стільки витрат - фінансових і ідей – при-звели до таких мізерних резуль-татів.

Перша дружинаНапевно, у жодній країні сві-

ту гідним претендентом на прези-дентське крісло не могла вважа-тися людина, яка з такою легкістю змінює дружин. Все ж репутація... Однак якщо говорити про Україну, - тут перелік «національних особ-ливостей» буде настільки вели-кий, що жодні світові стандарти політичної моралі не спрацьову-ватимуть...

Єдина людина з родини Вікто-ра Ющенка, минуле й сьогодення якої покрито мороком, - це Світла-на Ющенко (у дівоцтві Колісник), перша його дружина.

Про Світлану Ющенко писа-ли різне. І те, що вона нібито пох-

ресниця (або навіть племінниця) вбитого в 90-х знаменитого банкі-ра Вадима Гетьмана, колись глави Нацбанку. А перед самими прези-дентськими виборами 2004 року хтось запустив чутку, що її вбили.

Це спростовує мама Світлани - Людмила Федорівна. Їй уже понад 70 років. Нині вона мешкає у сво-го сина Валерія Івановича в селі Велике Жовтневе на Сумщині.

«У нас немає жодних родинн-них коренів іхз Гетьманом, - роз-повіла Людмила Федорівна. - Після закінчення Сумського пе-дінституту Світлана працювала в Ульянівці, де народилася, вчи-телем української мови й літера-тури. Тут у другій половині 70-х років і познайомилася з Віктором Ющенком, що працював економіс-том Ульянівського відділу Держ-банку СРСР. На початку 90-х вони разом із дітьми - Андрієм та Ві-таліною – виїхали до Києва, де не-забаром розлучилися».

У рідному селі Президента - Хо-ружівці - говорять, що ще до зуст-річі з Катериною Чумаченко в 1993 році сімейне життя зі Світланою в нього не ладилося, а після того, як дружина виявила в піджаці Вікто-ра Андрійовича фото Катерини, так взагалі пішло-поїхало...

Однозначно, удар це був дуже сильний. У школі, де вчилися діти Ющенко пригадують, що в 1997 році, уже після розлчення, Світла-на Іванівна ходила у всім чорно-му. «Вона була схожа на черни-цю. Довга чорна спідниця, чорний плащ, чорна хустка. Світлана спе-ціально спізнювалася на бать-ківські збори, щоб ні з ким не спіл-куватися. Після їхнього закінчення швидко зникала“.

В 2004 році перед президентсь-кими виборами Світлана продала квартиру на Інститутській. Перед цим вона вийшла заміж за бізнес-мена на ім’я Сергій. Він молод-ший від неї на 10 років. Нині вона активно допомагає чоловікові в справах фірми. Знайомі Світлани говорять, що сама вона ставиться до такої різниці з гумором.

Нянька Ющенка

Облрада почула ПЗВ

У засіданні комісії активну участь брав голова Львівської ор-ганізації Партії захисників Вітчиз-ни Павло Барнацький. Саме за його наполяганням, а також під-тримки окремих учасників, на од-ному із засідань було прийнято рі-шення звернутися до Львівської обласної ради з проханням виді-лити кошти для реанімації, зокре-ма, Східницької лікарні.

І ось 13 травня цього року Львівська облрада затвердила бюджет. В одному з його пунктів передбачено виділити для виго-товлення проектно-кошторисної документації реанімації Східни-цької лікарні 150 тис. грн. І ще 2 млн. грн. – для початкових робіт,

а саме: будівництва котельні, її ка-налізування та проведення водо-постачання.

Прокоментувати рішення ми попросили одного з ініціаторів цього питання голову Львівсь-кої організації ПЗВ Павла Бар-нацького:

- Це доволі радісна новина, - сказав він. - Десятками років до проблеми Східницького регіону залишалися поза увагою не лише державних мужів, а й, як це не прикро, львівських чиновників і де-путатського корпусу. А що таке Східниця для Львівщини? Згадай-мо, як Трускавець прославив Львів-щину на весь світ. Підлікувати-ся їхали до нього з різних країн. І

люди охоче купували путівки, бо мінеральні води курорту творили дива. Часом те, що не вдавалося лікувальними засобами, досягали системним вживання мінеральних вод Трускавця. Бюджет Львівщи-ни завдяки цьому дуже вигравав. А тепер що – обласному бюдже-ту гроші не потрібні? Депутати стогнуть, що їх немає на найне-обхідніше і палець об палець не вдаряють, щоб скористатися уні-кальними природно-лікувальними можливостями. Адже, окрім Трус-кавця, в нас є Східниця. Усі фахів-ці визнали, що східницькі води за своїм лікувальним потенціалом перевершують трускавецькі. На порівняно невеличкій території зосереджено різні види мінераль-них вод від різноманітних захво-рювань. Навіть трускавецькі води не можуть лікувати деякі складні хвороби, а східницькі здатні. Крім того, це селище розташовано у гірській долині і оточене пасма-ми карпатських гір. Тут свій особ-ливий мікроклімат, настояний на чистому повітрі, хвої смерек і со-снового бору.

Та, вочевидь, комусь не вигідно давати можливості розвинутися унікальному курорту. У будь-якій цивілізованій державі, без сумніву, такі унікальні родовища мінераль-них вод уже давно б мали статус не лише державного, а міжнарод-ного курорту. Оскільки це не лише додаткові фінанси у місцевий бюд-жет, а престиж краю, тисячі, а то й мільйони вилікуваних життів. Ті-шить, що Львівська облрада наре-шті дослухалася до доводів здоро-вого глузду і повернулася обличчям до нагальних проблем краю, виді-ливши кошти для розвитку Схід-ницької курортної зони.

Але. Відверто кажучи, ця сума – краплина від того, що потріб-но зробити для Східницького ре-гіону. Переконаний: за активної участі ПЗВ ми доб’ємося, що не тільки керівництво Львівської об-ласті, а й керівники країни звер-нуть нарешті увагу на Східницьку курортну зону і вже окремими ряд-ком в державному бюджеті виді-лять значні кошти для розвитку інфраструктури регіону. А я, зок-рема, як і обіцяв мешканцям Схід-ницького регіону, вже підготував всі документи для розгляду дано-го питання на засіданні Кабінету міністрів України. Сподіваюсь, що уряд найближчим часом не лише прийме постанову з даного пи-тання, а й у бюджеті наступно-го року передбачить необхідне фі-нансування.

у Бюджеті 2010 року деПутати ПередБачиЛи Значні кошти дЛя роЗВитку Східницької курортної Зони у «Виборі» № 11 в статті «Східниці - статус державного курорту україни» йшлося про те, що торік у вересні за наполяганням громадсько-політичних організацій Львівщини, зокрема Партії захисників Вітчизни, голова Львівської облдержадміністрації видав розпорядження про створення координаційної комісії з питань подальшого розвитку Східниці, збереження й розвитку місцевих мінеральних вод і надання курорту статусу державного значення.

Page 3: Газета «Вибір. Правозахисник Львівщини» №10 (27)  (20 - 27 травня 2010 року)

3

ну безкарність, й досі безстрашно займаються фінансовими маніпу-ляціями, завдаючи державі й гро-маді мільйонних збитків. Звісно, не забуваючи про себе, коханих. Арифметика проста: різниця, оми-наючи державну скарбницю, осі-дає в депутатських кишенях. Свід-чення цього – список об’єктів нерухомого майна спільної власності територіальних гро-мад області, приватизованих торік.

Як кажуть, пси гавкають, а караван іде. Впевнено так, за повного потурання з боку пра-воохоронних структур. І знову, ознайомлюючись із цим спис-ком, диву даєшся: як нахабно і не турбуючись про наслідки діють народні обранці. Ледь не кожен із об’єктів, виставлених з подачі облради на продаж, ре-алізовано фактично за трети-ну ціни. Це одна із найпоши-реніших корупційних схем, яку добре засвоїли і активно засто-совують обласні депутати. Піз-ніше ці об’єкти підставні особи, які виступили покупцями, шви-денько збувають майно за ре-альними цінами, а різницю, що часом сягає мільйонів гривень, ділить із депутатським «курул-таєм» (тобто, невеличкий між-собойчик, що вирішує фінансові справи), які пролобіювали рішен-ня в сесійній залі.

Ціна депутатському скигленню

Задоволені всі - і ті, хто сприяв покупцям, і ті, хто отримав об’єкт за смішні гроші, - окрім обдуреної громади. У 2007-2008 роках, Львів-щина лише на оборудках із при-хватизацією комунального май-на недоотримала 40 млн. грн. От і оцініть, наскільки можна довіряти депутатському скигленню про ні-бито брак бюджетних коштів, коли такі захмарні суми проходять крізь неї.

Втім, звернімось до нових фак-тів. Отже, усього, за даними, на-даними начальником управління майном спільної власності М. Бан-дрою, торік через облраду було приватизовано 33 об’єкти на за-гальну суму майже 26,5 млн. грн. Гроші, на перший погляд, наче ве-ликі, однак коли пильніше приди-витися до цін, особливо до вар-тості одного квадратного метра в престижному районі, то відра-зу виникає чимало запитань: або в депутатів щось із математичною підготовкою, або вони не орієнту-ються у ринкових розцінках, або ж тут знов маячать «каламутні» схе-ми.

«спартак» - за так

Скажімо, цілий комплекс відо-мої львів’янам учбово-спортивної бази «Спартак», що на вул. Інстру-ментальній, 49, депутати «спусти-ли» за 4,2 млн. грн. Хоч ціна, зда-валось би, є високою, однак, той, хто бував на базі й бачив її мож-ливості, підтвердить, що 1264 грн. (або 158 доларів) за кв. м – це просто курям пореготати. Витрати «відбиваються» за рік-два, і жод-ний господарник, який дбає про своє реноме і про те, аби не поши-тися в дурні, унікальний спортив-

Закінчення. Поч. на 1-й стор. ний комплекс за такою ціною не віддав би.

Усі також добре знають «Ві-денську каву». Одна з найпрестиж-ніших кав’ярень у Львові. І роз-кручена, і популярна. І от за цією адресою юридична особа (одна чи дві) купує нежитлові приміщен-ня площею 563,2 і 612 кв. м. Пер-

ші – за ціною 5,8 млн. грн., а другі – за 5,6 млн. грн. У першому ви-падку вартість квадратного мет-ра обійшлася покупцеві в 10,3 тис. грн. (або $1297), в іншому – в 9,1 тис. грн. (або $1144). І знову наче вигідно. От тільки для покупця чи громади Львівщини? Ціна чима-ла – але наскільки відповідає рин-ковій? Ріелтери пояснили, що на об’єкти (навіть нежитлові) за та-кими адресами (особливо, де по-руч престижні кав’ярні, ресторани) можна знайти покупців, які готові викласти вдвічі-втричі більше.

налітай – дешевше нікуди!

Або кому не хочеться втричі де-шевше заплатити за об’єкт май-же в центрі Львова – на вул. Зе-леній, 22. Поруч – басейн, відомі бари, чимало фірм, офісів. Голо-вне – були б гроші. От і «віддала» облрада юридичній особі нежит-лові приміщення загальною пло-щею 667,8 кв. м за 1,2 млн. грн. (або ж – по $228 за кв. м). Просто якась царська щедрість при жеб-рацькому бюджеті. Чи так покупе-ць депутатам сподобався, чи інші чинники спрацювали, але знову ж комусь пощастило. От тільки не громаді.

Дивовижна депутатська напо-легливість зі сплавляння об’єктів за збитковими для скарбниці ціна-ми. Чи проблеми області їм по ба-рабану? А їх за чотири роки влас-ної каденції лише побільшало, про що свідчать і розбиті дороги, на-півзруйновані школи і дитсадки, інші об’єкти. Маючи на руках без-програшні карти – об’єкти кому-нальної власності, – здавалось би, користуйся, тільки з розумом і з користю для області та громади. Та, схоже, на обранців інші пріори-тети тиснуть.

Ну скажіть, хіба не принадно в будинку № 3, що по вул. Січових Стрільців (на розі із проїздом Кри-ва Липа), викупити приміщення за-гальною площею 264 кв. м за 1,5 млн. грн. (по $700 за кв. м). Це фак-тично те ж саме, що на проспек-ті Свободи, от тільки вартість вже

вдвічі менша. А навпроти – пре-стижний Техномаркет, неподалік – Університет, Інститут фізкультури, театр, фірми та офіси. Справжня золота жила. І знову – не для об-ласного бюджету. У ріелтерських конторах нас поінформували, що квадратний метр в будинках на вул. Січових Стрільців в серед-

ньому коштує – $1500-2000. От і підрахуйте, скільки скарбниця не-дорахувалася грошенят.

повз бюджетУ не менш вигідному становищі

опинилася юридична особа, якій облрада продала нежитлові при-міщення загальною площею 245,4 кв. м за адресою пр. Шевченка, 28, за 2,4 млн. грн. (по $1230 за кв. м). Це саме в будинку, де колись був кінотеатр, а потім партійний офіс «Нашої України». І хоч цифри, на перший погляд, вражають про-стого маленького українця, однак, той, хто вариться у цій сфері, знає, наскільки така вартість є програш-ною для продавця. Наразі, як нам казали, були охочі, які готові були викласти за ці приміщення коштів у 2-2,5 рази більше.

Сумнівною виглядає домов-леність реалізувати нежитлові приміщення загальною площею 164 кв. м, у будинку № 59 на пр. Чорновола, за $460 за кв. м, коли ринкові ціни тут на порядок вищі. Або вдовольнитися 353 тис. грн., отриманими за приміщення за-гальною площею 82 кв. м, на вул. Липинського, 54 (по $540 за кв. м). Чи 424 тис. грн. - за об’єкт знову ж таки в самісінькому центрі міста – на вул. Чайковського, 17 (по $1000 за кв. м).

На думку ріелтерів, програшни-ми для обласного бюджету є та-кож реалізація об’єктів у Львові по вул. Виговського, 29-а (по $640 за кв. м), вул. Шевченка, 311 (по $160 за кв. м), вул. Винниченка, 8 (са-мий центр - по $317 за кв. м).

куди не кинь – однакові схеми

Аналогічна картина і в район-них містах. Таке враження, що де-путати облради настільки поспі-шають із пошуком покупців, що їх аніскільки не хвилює цінова полі-тика. Скажімо, у Городку юридич-на особа за безцінь, усього за 25, 4 тис. грн., придбала цілісний майновий комплекс – КП «Аптека №56», що на майдані Гайдамаків,

28. Не в накладі залишився й по-купець, який домовився у тому ж Городку купити за 260 тис. грн. складські приміщення загальною площею 1074 кв. м (по $30 за кв. м), що по вул. Павлика, 4-в.

Ще один добродій зробив собі подарунок, виплативши 380 тис. грн. за комплекс складських при-

міщень у Радехові, на вул. Ми-шуги, 15, загальною площею 1035 кв. м (по $45 за кв. м). Пря-мо якісь малозрозумілі акції з боку депутатського корпусу об-лради, де питання одне – не хто дорожче, а хто дешевше.

Пощастило комусь також у Самборі. Склади загальною площею 1058,5 кв. м, що на вул. В. Чорновола, 168, невідо-ма особа отримала за 360 тис. грн. (по $42 за кв. м.). По $50 за кв. м заплатив і новий власник складських приміщень по вул. Нижанківського, 55, у Стрию.

а на громаду плювати

Цей список можна продов-жити, згадавши невигідні для обласного бюджету реаліза-ції об’єктів у смт Верхнє Синь-овидне, що на Сколівщині (по вул. Січових Стрільців, 75-а), смт Меденичі на Дрогобиччині

(вул. Б. Хмельницького, 10), Бо-риславі (вул. С. Петлюри, 6), Мико-лаєві (вул. Мазепи, 11), Бібрці (вул. Шевченка, 88) та інших мальов-ничих місцях Львівщини. Однак і так чітко простежується тенден-ція зловживання владою і розкра-дання державного та комуналь-ного майна на десятки мільйонів гривень. Це те, про що писав у своєму депутатському запиті торік влітку Юрій Кармазін, вимагаю-чи не тільки виявити винних і при-тягнути їх до відповідальності, а й повернути викрадені кошти в державну скарбницю. Однак де-путатський калькулятор працює незалежно і безперебійно. Відчу-ваючи, що каденція добігає кінця, обранці Львівської обласної ради, схоже, махнули на всіх і вся ру-кою і витворяють, що заманеться, поспішаючи набити кишені напе-редодні нових виборів. Навіть за рахунок громади, яка їх же й оби-ратиме. Вочевидь, розраховують, що під час виборчої кампанії вдас-ться відбрехатися.

Наразі мешканці області й так переконалися в депутатській вір-туозності, особливо в справі сло-воблуддя. Мало чого виконано з обіцяного, зате кількість реалі-зованої нерухомості давно пе-ревалила за сотню. Фігурують мільйонні суми – по дрібницям не розмінювалися. А обласна про-куратура, на повну бездіяльність якої в розслідуванні цих оборудок у своєму депутатському запиті вка-зував ще Юрій Кармазін, увійшла в глухий ступор, з якого вийти ніяк не може. Заклинило керівництво, наче не в їхній компетенції займа-тися перевіркою цих питань. Хоча інколи займаються. На папері. Для відписок. Але й кожна така відпис-ка, як подейкують, недешево вар-тує. Інакше чого б так грудьми сто-яти на охороні беззаконня?

в одному з наступних но-мерів ми розповімо, як депутати хочуть виставити на приватиза-цію об’єкти, в яких повноцінно сьогодні працюють державні установи. поки що працюють. звісно, нічого не підозрюючи.

Микола Медведько

Кому майно? За… безцінь! Який закон, коли хочеться!і звідки беруться люди, які прагнуть усе отримати на дурняка? підібрати під себе все, що, на їхню думку, погано лежить.

От і посадові особи ОП «Все для дому» та ТзОВ «Т.F.С. Лтд», вочевидь, вирішили, що мають право «лапати» в Стебнику все, що заманеться. А закон? А що в їхньому розумінні закон, коли їм хо-четь-ся!

Із 5 лютого 2004 року Держав-не підприємство роздрібної тор-гівлі-магазину, яке знаходилося в Стебнику на вул. В. Великого, 12-а, та складське приміщення (вул. Шептицького, 5), перебували на балансі комунальної власності міста. На тривалий час ці об’єкти загальною площею 2118 кв. м пе-редали в оренду ОП «Все для дому». Стебницький бюджет от-римував по 4 копійки за кв. м. По-годьтеся, доволі вигідна для орен-даря пропозиція.

Після закінчення терміну орен-ди представників ОП «Все для дому» заздалегідь попереди-ли про розірвання договору. Од-нак «новітні українці» (вочевидь, такими вони себе вважають) на попередження не відреагували. Стебницька міськрада домогла-ся правди через суд. Після цього вирішили звернутися до КП «Дро-гобицьке міське бюро технічної ін-вентаризації та експертної оцін-ки» для виготовлення свідоцтва на право власності на ці нежит-лові приміщення.

А там на представників міськра-ди чекав «сюрприз». Виявилось, що виготовити таке свідоцтво… неможливо, оскільки приміщен-ня магазину вже приватизова-не ТзОВ «Т.F.С. Лтд». А докумен-ти оформлені нібито на підставі договору купівлі-продажу, укла-деного 7 серпня 2008 року зі… Стебницькою міськрадою і посвід-ченого нотаріусом Дрогобицько-го районного нотаріального окру-гу під №3779.

Можна зрозуміти здивування представників міськради, які сном і духом не відали про існуван-ня цих документів. Та й відати не могли, оскільки ніякого договору купівлі-продажу із ТзОВ ніхто не укладав. Словом, явна підробка. За допомогою представники місь-кради звернулися до народного депутата України Юрія Кармазіна, який скерував із перевіркою заяви на місце свого помічника Павла Барнацького.

З’ясувалось, що йдеться про типове рейдерство з боку поса-дових осіб ОП «Все для дому» та ТзОВ «Т.F.С. Лтд», які невідомо як отримали свідоцтво та договір купівлі-продажу. А тим часом, пра-во власності на це майно з боку територіальної громади Стебника підтвердилися багатьма докумен-тами. Стебник же через рейдерс-тво втратив на цих об’єктах близь-ко 5 млн. бюджетних гривень.

Ю. Кармазін скерував депу-татський запит на ім’я проку-рора Львівської області О. Ба-ганця щодо перевірки фактів рейдерського захоплення шляхом підробки свідоцтва на право влас-ності та договору купівлі-продажу Державного підприємства розд-рібної торгівлі – магазину посадо-вими особами ОП «Все для дому» та ТзОВ «Т.F.С. Лтд», вжиття від-повідних заходів реагування з усунення порушень чинного зако-нодавства України та притягнення винних осіб до відповідальності. І взяв на контроль його виконання.

Page 4: Газета «Вибір. Правозахисник Львівщини» №10 (27)  (20 - 27 травня 2010 року)

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць [email protected]

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 892/145 від 19 листопада 2008 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано на партійному ротопринтері, свідоцтво

державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

№ замовлення: 27. Тираж: 20 000 екз.

За працьовитістю українсь-кого чиновника можна зрівня-ти хіба що з мурахою. Він також може взяти хабар в 500 разів більший, ніж важить сам.

* * * Село. Сидить чолов’яга в ста-

рому, що покосився, туалеті. Мимо йде сусідка й обурено:

- Михайловичу, ти хоча б двері зачинив, чи що!

Той здивовано:- Та що ж тут красти?!

* * * Вибачите, чому ваші фірмові

котлети так сильно тхнуть горіл-кою?

Офіціант відвертається: - А зараз?

* * * Надприбуток можна отрима-

ти навіть реалізуючи цеглу, тіль-ки продавати обов’язково в роз-дріб, уночі та в затишному місці.

* * * Правила гарного тону: обі-

даючи перед телевізором, не кладіть вилку, а постійно три-майте її. Тоді в момент реклам-ної паузи можна швидко висмик-нути її з розетки.

* * * Даішник зупиняє чорний джип

за перевищення швидкості. Опускається скло, там братан у чомусь копається, потім різко по-вертається й горланить:

- Гав!Даішник відскакує й витріщає

очі. Братан всміхається й, показу-ючи на ремінь безпеки, каже:

- Не лякайся, бачиш, я прив’язаний.

* * * На пероні стоїть подружня

пара. Потяг уже відійшов, і чоловік обурено:

- Якби ти так не копирсалася, ми б не спізнилися!

- А якби ти мене не квапив, нам би не довелося так довго чекати наступного!

* * * - Подивися, - говорить блон-

динка своєму нареченому, - он

там, за тим столиком, чи часом не Віктор Гюго?

- Та ти що, моя крихто, він же помер!

- Ні, ні, дивися, він ворушиться!* * *

Спекотний літній день. Черга за пивом. Повз обережно крадеть-ся кіт. Раптом з натовпу виходить чолов’яга та щосили копає кота. Його здивовано запитують:

- Ти що, з глузду з’їхав?!- Та ну його! Голова й так роз-

колюється, а він ще отут - топ-топ, топ-топ!

* * * Помер старий одесит. Близькі

вирішують, як повідомити роди-чам і при цьому заощадити. На-решті відсилають телеграму: «Ізя все». Приходить відповідь: «Ой».

* * * У будинку лікаря дзвонить те-лефон - друзі викликають його грати в преферанс.

- Дорогенька, - каже він дру-жині, - я маю терміново їхати до лікарні.

- Серйозний випадок?- Думаю, що так. Три лікарі

вже на місці. * * *

«Нам потрібні нові облич-чя й типажі! Проводимо набір двічі на рік!» Підпис: «Військ-комат».

* * * Фраза, яка підкорить будь-

яку дівчину:- Ти чудово керуєш. Зад

мого джипу мені давно не по-добався.

* * * Три мужики біжать за поїздом,

що відходить. Двоє встигають заскочити, а третій залишаєть-ся й заливається реготом. Чер-говий по платформі:

- Ну й що тут смішного?- Так ці два дурні мене провод-

жали!* * *

Як помиритися із блондинкою? Простіше нікуди! Треба їй сказа-

ти: «Дорогенька, от тобі мартіні, посиди з подругами, а «Дім-2» я запишу».

* * * - Якщо ти не будеш їсти манну

кашу, то я покличу Бабу-Ягу.- Ма, невже ти думаєш, що

Баба-Яга їстиме цю кашу? * * *

- Мамо, можна мені трохи поп-лавати?

- Можна, тільки не намокни. * * *

У зоопарку:- Мамо, це вже мавпа?- Ні, це ще касир...

* * * Йде батько з дочкою.- Татку, купи кедики!- От ще!- Ну купи кедики!- І не подумаю!- Купи!- Які кеди, ти ще ковзани не

зносила!* * *

Чоловік приходить додому з великим пакунком цукерок і каже до дітей:

- Хто завжди слухається маму, хто ніколи з нею не спере-чається, хто завжди виконує все, що вона попросить, тому діста-нуться цукерки. Як ви вважаєте, кому?

Діти хором:- Тобі, татко.

Українська політична дійсність ви-різняється цікавою рисою. Важко знайти у Верховній Раді народного депутата, який не просто робить де-путатські запити, а проводить аналіз всіх відповідей по їхній перевірці. Звісно, треба ж потрудитися. Та, на щастя, є виключення. Зокрема, Юрій Кармазін.

У «Виборі» №8, матеріалі «Сфаб-рикована» відписка», йшлося про те, як Управління праці та інші право-охоронні органи Львівської області безвідповідально ставляться до пе-ревірок не лише заяв простих гро-мадян, а й депутатських звернень. А саме – по ВАТ «Дрогобицький маши-нобудівний завод». І знову, з виїздом на місце перевірку провів помічник-консультант народного депутата Пав-ло Барнацький. Результати перевірки не забарились. І, як видно з відповіді Міністра праці та соціальної політики, цього разу перевірка дала позитивні результати.

Ось витримка з відповіді, надісла-ної Міністерством:

«В квітні цього року ТДІП у Львівсь-кій області проведена повторна пе-ревірка додержання законодавства про працю на Підприємстві. В ході перевірки встановлено, що заборго-ваність із виплати заробітної плати збільшилась, і станом на день пере-вірки складала 370,8 тис. гривень.

На засіданні комісії посередництва і примирення, яке відбулося 22.04.10, між адміністрацією Підприємства та представниками трудового колективу узгоджено графік погашення забор-гованості із виплати заробітної плати до 05.06.2010 року.

Вивченням табелів обліку робо-чого часу встановлено, що працівни-ками Підприємства упродовж люто-го 2010 року відпрацьовано по кілька робочих днів, що свідчить про фак-тичний простій не з вини працівника, який не був оформлений відповідним

чином та не проведена оплата, пере-дбачена статтею 113 КЗпП України.

Заробітна плата за березень 2010 року станом на день перевірки не на-рахована. За поясненнями посадо-вих осіб Підприємства, це пов’язано із недопущенням на територію Під-приємства працівників бухгалтерії по причині пікетування прохідної части-ною працівників.

В той же час наказами керівника Підприємства від 23.04.10 № 33 та № 35 передбачено проведення оплати працівникам часу простою за бере-зень та квітень 2010 року.

За результатами перевірки керів-нику Підприємства внесений при-пис щодо усунення виявлених по-рушень законодавства про працю. З урахуванням того, що виконуючий обов’язки генерального директора Очеретнюк В.М. призначений на по-саду 19.04.10 і в його особистих діях відсутній склад адміністративного правопорушення, протокол для при-тягнення керівника до адміністратив-ної відповідальності згідно із ч.1 ст. 41 КУпАП не складався.

Також в ході перевірки з’ясовано, що 19.04.10 органами прокуратури внесений протест на накази Підпри-ємства щодо реорганізації та ліквіда-ції структурних підрозділів».

Яз зазначив Павло Барнацький, Територіальна державна інспек-ція праці у Львівській області поста-вилась до перевірки серйозно і на-дала всі матеріали в Дрогобицьку міськрайпрокуратуру для вирішення питання про порушення кримінальної справи. Однак, останні поставили-ся до матеріалів халатно, не надали належної юридичної оцінки і відмо-вили в порушенні кримінальної спра-ви. Вочевидь, керівництво прокурату-ри надто довго затрималося на своїх посадах і професійно деформувало-ся. Про що обов’язково знатиме Гене-ральний прокурор.

Керівництву «Дрогобицького машинобудівного заводу» світить кримінальна справа. І не одна

Вісім футбольних клубів ви-рішили випробувати долю, взявши участь у змаганнях, – «Рихтичі», «Унятичі», «Лішня», «Стебник», «Доброгостів», «За-лужани», «Бистриця» і «Водока-нал» із Трускавця. Стикові матчі мали безкомпромісний харак-тер, адже лише двоє мали шанс зустрітися у фінальному поє-динку.

Пощастило командам «Рих-тичі» (тренер Ігор Лозинський) та «Водоканал» (тренер Во-

лодимир Возняк). Саме вони 4 травня зійшлися на полі, аби визначити, хто ж стане пере-можцем. Зустріч проходила у впертій боротьбі і принесла за-доволення глядачам, тримаючи їх у напрузі до останньої секун-ди. 2:1 – із таким рахунком здо-лали опір своїх супротивників футболісти «Водоканлалу», пе-реваживши шальку терезів на свою користь.

Координатор турніру, голо-

ва Львівської обласної ор-ганізації Партії захисників вітчизни Павло Барнацький вручив переможцям кубок та комплекти футбольної фор-ми. А футболісти «Рихти-чі» отримали втішний приз – футбольний м’яч.

Кращими гравцями виз-нано: у переможців – Ярос-лава Тхіра, Ігоря Іванціва, Анатолія Бухаря, у команди «Рихтичі» - Ігоря Теслю, Іго-ря Височанського, Григорія

Грущака. Вітаючи учасників фіналь-

ної зустрічі, Павло Барнаць-кий подякував їм за видовищну гру і наголосив, що організато-ри турніру не прощаються на-довго із футболістами. Восени заплановано провести анало-гічний турнір, але вже за учас-тю близько 30 команд. Особливі слова подяки Павло Барнаць-кий висловив організаторам турніру – Володимиру Возня-

ку, Андрію Іваночку (голові ПЗВ м. Трускавець), Миколі Луниши-ну (голові ПЗВ Дрогобицького району), Володимиру Красуля-ку, Оресту Загродському (голо-ві ПЗВ м. Дрогобич), Івану Леп-кому (заступнику голови ПЗВ м. Дрогобич), Івану Ільницькому (секретарю ПЗВ м. Дрогобич) та членам ПЗВ Богдану Мозулю, Остапу Сороневичу, Володи-миру Федику, Роману Пилипіву, Віктору Чаві, Лесі Слотило.

Перемогла – видовищна граПонад місяць футбольний світ Дрогобиччини жив рідкісною подією – новим турніром на кубок Виборчого блоку Юрія Кармазіна.

Павло Барнацький вручає фут-больну форму капітану пере-можців Андрію Іваночку